КАРАНТИННІ ШКІДНИКИ

ОВОЧЕВИХ ТА ПЛОДОВИХ КУЛЬТУР

Виконала:

Студентка групи АМ5/2

Зубань Вікторія

ПЛАН

1. Східна плодова муха.

2. Яблунева муха.

3. Яблунева златка.

СХІДНА ПЛОДОВА МУХА

Рослини-господарі. Пошкоджує плодові та овочеві культури. Зустрічається на яблуках, бананах, манго, апельсинах, персиках, грушах, ливах, томатах, стручковому перцю.

Географічне розповсюдження. Азія (Бутан, Бангладеш, Камбоджа, Південний Китай, Гонконг, Північна Індія, М'янма, Таїланд, Японія, Лаос,Непал, Пакистан, Шрі-Ланка, Тайвань, ОАЕ, В'єтнам), Північна Америка (Каліфорнія. Флорида).

У регіоні ЄОЗР відсутній.Біологія. Східна плодова муха відкладає яйця під шкірку рослини-

господаря. Через 1-3 дні з них відроджуються личинки, які протягом 9-35 днів живляться плодами кормових культур. Муха не розвивається при температурі нижчій 13°С. Заляльковування відбувається в грунті під рослиною-господарем. Через 1-2 тижні відроджуються імаго. Дорослих особин можна зустрічати протягом року. Східна плодова муха – тропічний вид, який не в змозі перезимувати в Європі, за виключенням півдня. Вважають, що саме імаго найкраще переносять низькі температури при нормальному порозі заціпеніння, який складає 7°С, а іноді опускається до 2 °С в зимовий період. Беручи до уваги останні показники, і, враховуючи, кліматичні особливості ряду південних облатей України та АРК, ялід пеердбачити потенційну можливість перезимування імаго в умовах Кримського півострова та причорноморських регіонів країни.

Морфологічні особливості. Імаго: з лицевого боку помітна темна пляма, розміщена в антенальній боріздці; скутум переважно чорного кольору, за виключенням латеральних жовтих смуг і жовтої задньої долі пронотума і нотоплеур; щиток весь блідо забарвлений, за виключенням іноді вузької чорної лінії, що перетинає основу.

Груди: скутум з передніми супраалярними щетинками і прескутелярними акростихальними щетинками: щиток не дволопатевий, лише з двома крайовими щетинками (апікальна пара).

Крило: 5-7 мм в довжину.Черевце: у самців з кожної сторони 3 тергіту з рядом щетинок

(гребінець).Характер пошкоджень. На пошкоджених плодах помітні сліди

уколів яйцекладу. Плоди з великим вмістом цукру, такі як персики, виділяють цукристу рідину, яка твердіє поблизу від місця яйцекладки.

Способи перенесення та розповсюдження. Імаго перелітають, деякі на відстань до 50-100 км. Із зараженими плодами їх перевозять.

Заходи боротьби. Зібрати всі опалі і заражені плоди кормових рослин і знищити їх. Для виду постійно повинен проводитись моніторинг з використанням принадних пасток. Захист за допомогою інсектицидів можливий шляхом використання покривних чи принадних обробок. При принадній обробці у поєднанні з інсектицидом використовують малатіон з'єднаний з гідролізатом білків. Перевагою таких обробок перед покривними є їх можливість використання локально так, щоб мух приваблював інсектицид, а шкідливий вплив на корисну фауну був мінімальним.

У боротьбі зі східною плодовою мухою використовували біометод, однак інтродуковані паразити слабо вплинули на шкідника. Методи самцевого вакууму і випуску стерильних комах застосовували з метою ліквідації деяких популяцій плодових мух. Метод стерилізації комах передбачає випуск мільйонів стерильних самців у природу.

Фітосанітарні заходи. Вантажі з плодами із країн розповсюдження цих шкідників повинні доглядати на наявність ознак зараження, а підозрілі плоди повинні розтинатися для виявлення личинок. Плоди можна піддавати впливу низьких температур під час транспортування.

Рослини, які перевозять їз коренями з країн розповсюдження східної мухи, повинні бути без плодів, вільними від грунту, або ж вона повинна бути оброблена проти пупаріїв. Ввезення таких рослин може бути забороненим.

ЯБЛУНЕВА МУХА

Рослини-господарі. За типом живлення вид – олігофаг. Основними господарями є яблунію

Географічне розповсюдження. Батьківщина – Північна Америка. Вид зареєстрований у Східній Канаді, Мексиці, США (37 штатів), Коста-Ріці, Колумбії.

На європейській частині материка відсутній.

Шкодочинність. Шкідник в природі, знаходить місця існування у диких станціях і в агроценозах. Є дані про втрати більше 25% врожаю яблук від яблуневої мухи.

Морфологічні особливості. Імаго. Тіло мухи блискуче, чорне. Голова зверху світло-коричнева, знизу лимонно-жовта. Вусики 3-членикові, оранжево-жовті, зі щетинкою. В області лоба немає великих щетинок. Лапки на кінцях вкриті короткими чорними щетинками. Крила з темними перев'язями. Черевце блискуче, чорне. Довжина мухи 5 мм.

Яйце видовжене (1мм), з загостреним кінцем, біло-кремового кольору.

Личинка червоподібна, з загостреним переднім кінцем, ксладається з 12 сегментів.

Пупарій довжиною близько 5мм, спочатко світло-жовтий, згодом стає коричневий.

Характер пошкоджень. На пошкоджених плодах з'являються заглиблення від уколів яйцекладу, навколо яких спостерігається деяке знебарвлення.

Способи перенесення та розповсюдження. Яблунева муха розповсюджується із грунтом на коренях саджанців та декоративних ролин, а також із враженою нею плодами.

При наявності кормових рослин муха перелітає на короткі відстані до 100м, при відсутності фруктових садів – до 1.5 км.

ЯБЛУНЕВА ЗЛАТКАРослини-господарі. Вид пошкоджує яблуні у садах та саджанці у

розсадниках.

Географічне розповсюдження. Азія: Китай, Корейський півострів, Японія, Росія.

Шкодочинність. Личинки вбурлюються в деревину, луб'яні тканини молодих пагонів, скелетних гілок і штамбів яблуні, роблять ходи і розвиваються. Кора на пошкоджених ділянках темніє, зсихається і розтріскується. Все це призводить до засихання гілок і навіть повної загибелі дерева.

Морфологія. Імаго 5-8 мм довжиною, жук бронзовий або металево-зелений, вусики пильчасті. Передноьгруди з відростком, який щільно входить в ямку середньогрудей, внаслідок чого передньогруди в місці з'єднання з тулубом не згинається. Надкрила зі злегка виступаючими плечима, трохи здавленими до середини. Яйце плоске, овальної форми, гладке, щойно відкладене – молочного кольору, потім буріє і стає слабо помітним на корі. Личинка довжиною 18 мм, кремово-біла, сплюснута, без ніг, циліндричне тіло складається з 12 сегментів. Ротовий апарат гризого типу, очей немає. Лялечка завдовжки 10 мм, вільна, білувато-жовта.

Біологія. Зимують личинки, рідше лялечки в колисках під корою яблуні. Личинки , що перезимували заляльковуються в травні або червні в деревині пошкоджуваного дерева. Самки відкладають яйця по одному, рідше купками по декілька штук, в тріщини і щілини кори, в бруньки. Яйця розвиваються 2-3 тижні. Відроджені личинки вгризаються в луб'яні тканини і деревину, роблять ходи, забиваючи їх буровим борошном. Личинка розвивається 10,5 місяця. Заляльковується личинка в деревині в підготовленій колисці, а через 12-19 днів відроджуються жуки. В кінці червня - початку липня вилітають жуки. Шкідник розвивається в одному поколінні.

Способи перенесення та розповсюдження. Перенесення і розповсюдження відбувається з посадковим матеріалом у всіх стадіях розвитку.

Фітосанітарні заходи. Забороняється вивезення саджанців із районів, які мають вогнища яблуневої златки. Використання посадкового матеріалу всередині зони можливе лише після фумігації.

Засоби боротьби. Агротехнічні: вирізання та спалювання весною і влітку заражених пагонів, гілок з натсупним обробітком ран садовим варом, викорчовування засохлих дерев. Хіміні заходи полягають в обробці рекомендованими препаратами для стовбурів у період вильоту жуків за 30 днів до збирання врожаю: фозалону, цидіалу, елсану, метатіону та ін.

Дякую за увагу!