Тема: Панас Мирний. Життєвий та творчий шлях письменника.Мета: Ознайомити учнів з життєвим шляхом та літературною

спадщиною Панаса Мирного; Розкрити особливості його творчої долі; Вчити учнів цінувати в кожній людині творче начало; Виховувати інтерес до творчості письменника, почуття

національної гідності за кращі таланти свого народу.Обладнання: • портрет Панаса Мирного;• виставка його творів; • таблиця з епіграфом уроку; • презентація.

Епіграф уроку:«З появою романів і повістей Панаса

Мирного в українську художню прозу ринула повінь народного життя з усім розмаїттям людських характерів, із істинністю народного мислення, з незвичайно багатим емоційним світом простих людей.»

Олесь Гончар

Хід заходу:I. Мотивація навчальної діяльності: Міні-інтерв'ю; II. Оголошення теми і завдань уроку: Знайомство з долею та творчою біографією одного з кращих

письменників ІІ половини 19 ст.;III. Закріплення знань , умінь та навичок учнів: Проблемне запитання:— Як ви вважаєте, біографія, характер геніальної, талановитої

людини індивідуальні, неповторні чи їх можна в чомусь наслідувати?IV. Підбиття підсумків уроку:Інтерактивна вправа «Займи й обґрунтуй позицію». Чи зацікавила

вас, чи змусила замислитися історія життя Панаса Мирного? Так Деякою мірою Ні

„ Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова.”Панас Мирний

1

Тече потік у ярочку... Ось його початок: б'є джерельце з-під гори, мов ящірка,сюди-туди звивається в траві. А далі — поголубіла стрічка, поширшала, вже дзюркотить і журкоче струмок, по дорозі нові джерела його наповнили, і — потекла річка-невеличка... Так і велика ріка починається,— десь під горою, на луці або в лісі з маленької кринички. У неї вливаються струмки і потоки, річечки і ріки, вітер гонить хвилі по ній, і вже вона поїть своїми водами ниви, луки, ліси і відбиває в собі голубе небо і хмари, сонце і чайки, що пролітають над нею, журавлині ключі і гордого орла в піднебессі, блискавицю і веселку, місяць і рясні зорі, вечірню заграву і рожевий світанок... Плине широка й глибока ріка повз міста і села, поміж плавнями і степами. А ось і гирло. Тут береги ріки обриваються, і води ринули в море, в океан...

Отак і життя людини. В одного воно — як гірський, потік, що бурує й котить каміння в долину, в другого — мов у тої степової річечки,— тихе, мілке, заросле лепехою... А в третього — як та живодайна, повновода й могутня ріка. Плесо її широке, береги оперезані плавнями, течія чиста й невпинна. Все росте, буяє і в ній і коло неї.

     Така ріка життя й великого художника слова українського — письменника Панаса Мирного (Панаса Яковича Рудченка).

Народився він за кріпаччини,— 13 травня 1849 року,— а помер після Жовтневої революції, коли ще не втихли громи боїв громадянської війни,— 28 січня 1920 року в Полтаві.

Почалося його життя в тихому містечку Миргороді на Полтавщині. Потекло воно вузеньким срібним струмочком раннього дитинства.

Батько Панасів, Яків Григорович, спочатку служив на посаді канцеляриста, а потім став бухгалтером повітового казначейства. Мати, Тетяна Іванівна, походила з сім'ї дрібного чиновника.

Яків Григорович весь час пропадав на роботі, а мати займалась вихованням п’ятьох дітей: чотирьох синів і доньки. Панас був другою дитиною у родині, особливо тягнувся до старшого брата Івана – вольового, розумного, енергійного.

Батьки Панаса Мирного - Тетяна та Яків Рудченки

2

Панас Мирний (праворуч) та Іван Білик.

Навчався майбутній письменнику початкових школах Миргорода та Гадяча, за старанність і відмінні успіхи щороку нагороджувався "похвальними" листами". У1862 р. Панас закінчив Гадяцьке повітове училище. З 1863 р. почав служити в канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. У вільний від служби час захоплювався літературою, усною народною творчістю. У 1869,1879 pp. його брат Іван Білик друкує частину зібраних Панасом фольклорних творів у збірниках "Народні південноруські казки". У 1871р. Панас переселився до Полтави, працював у губернській скарбниці; писав вірші, прозові твори, наступного року надрукував свій перший вірш "Україна" в журналі "Правда" за підписом Панас Мирний; у цьому ж журналі опублікованойого перший прозовий твір-оповідання "Лихий попутав". Письменник починає роботу над романом "Хіба ревуть воли, як ясла повні?".

Протягом 1870-1880 pp. Панас Мирний створив цикл "образків з життя" під загальною назвою "Як ведеться, так і живеться". У 1874-1885 pp. надрукував оповідання, повісті, романи: "П'яниця", "Лихі люди", "Повія", "Лови", "Морозенко", драма "Лимерівна".

1892 р., весна, квітень. У Полтаві з успіхом виступає трупа Миколи Садовського. П’єса „Лимерівна”. Головну роль виконувала Марія Заньковецька. По закінченню п’єси зал аплодує і скандує „Автора!”. І на сцену виходить людина, яку знають як чиновника. Панас Мирний не афішував свою літературну діяльність, а тут не втримався. Широким було епічне мислення автора.

Микола Садовський Марія Заньковецька

Перший його роман „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

3

(1830 р.) – нове явище в українській літературі. Велике прозове полотно – роман, це наш національний епос.

Улюбленою темою Панаса Мирного були життя і праця, мрії і сподівання селянства. „ Лихо давнє і сьогочасне” – таку назву має одна з повістей про життя селянства до і після скасування кріпосного права. Повість утверджує, що пореформені соціальні відносини практично не поліпшили становища селянства.

Другий великий роман Панаса Мирного „Повія” виходив частинами у 1883-1884 рр., 1919. Повністю роман вийшов друком лише після смерті письменника в 1928 році. У цьому романі можна побачити не лише картини життя пореформного селянства. Автор показує появу нових гнобителів після скасування кріпосного права, розтлінну силу грошей у місті, яка штовхає людей на обман, виродження будь-яких морально-етичних принципів врешті-решт не злічена.

Панас Мирний не все реалізував, що задумав. Лишилась

незавершеною повість „Учителька” про подвижницьку долю інтелігенції, оповідання „Пригода з „Кобзарем”, повість „Голодні роки” і цілий ряд інших творів малих і великих. Причини різні: і нестача часу, і не до кінця виношені задуми.

4

Панас Мирний – людина з багатогранним талантом. Він здійснив переспів „Слова о полку Ігоревім”, переклав поему „Король Лір”, написав відому казку для дітей „Про правду і кривду”. Писав вірші, новели, оповідання, п’єси. Друкував публіцистичні статті, виступав з промовами на нелегальних зібраннях. Але слово його поширювалося серед народу.

А в житті був звичайною людиною. Мав дружину (Олександру

Михайлівну Рудченко)і синів, мав проблеми й турботи. Мав лагідну натуру. Про нього казали, що умів „лаятись очима”. Коли захворів на

запалення легень у 1908 році, кинути роботу не міг, був годувальником родини. А громадську роботу змушений був полишити, бо хвороба загострювалась. Імперіалістична війна, громадянська революція, втрата синів, хвороба, вік... Йому важко було в цьому розібратися. Та до останніх днів він чесно виконував свій громадянський обов’язок – служив. 19 січня 1920 року, як завжди, прийшов з роботи, повечеряв, а вночі стався інсульт і через тиждень він помер. Поховано

його в Полтаві. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей. У 1951 році в Полтаві урочисто відкрито пам'ятник письменникові.

Могила Панаса Мирного Панас Мирний

М.Полтава

5

Пам'ятник Панасу Мирному, біля його садиби. м. Полтава

Увічнення пам’яті У 1925 р. в Полтаві 3-ю Кобищанську вулицю було перейменовано

на вулицю Панаса Мирного. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де з 1903 року жив письменник, в 1940 році утворено літературно-меморіальний музей. У 1951 році в Полтаві було відкрито пам'ятник письменникові.

7 квітня 1999 році з нагоди 150-ї річниці від дня народження письменника Полтавською обласною радою засновано щорічну обласну премію імені Панаса Мирного за пропозицією Полтавського літературно-меморіального музею Панаса Мирного. Премія присуджується за кращі здобутки, які утверджують гуманістичні й національні ідеали, ідеї незалежності України, духовні цінності українського народу та є вагомим внеском у національно-культурне відродження Української держави у таких номінаціях:

література, літературознавство; мистецтво; народна творчість, народні ремесла; журналістика, публіцистика; благодійна та громадська діяльність (без вручення грошової

винагороди).Дата вручення премії — 13 травня (щороку), у день народження

Панаса Мирного.

Марка на лист Ювілейна монета НБУ Пам’ятник в м .Полтава «Панас Мирний» номіналом 2 гривні.

6

Його батько малим

Цілував і пестив

Кучеряву головоньку гладив

І казав йому так:

„Будь ти, сину, козак

Не забудь ти моєї поради

Невелика вона.

Та ще може хто зна,

На весь вік тобі стане уволю

Поки виростеш – вчись,

А як виріс – трудися

І не ремствуй, мій сину, на долю

Про добро людям дбай,

У нужді помагай,

Не цурайся своєї родини.

І не пнися в пани,

Бо нещасні вони.

Й не добудеш тим щастя, мій сину.

Не в хоромах його зародилося зерно,

Не в достатках воно процвітає,

А у чеснім житті. Та мозольнім труді...

Про це, сину, небагато хто знає.”

7