70 років тому

Роботу виконали

Учні 10 класу

Бараник Владислав

Панін Юрій

До 70-річчя Битви за Дніпро. ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~ ~

Радянський наступ на лівому березі

70 років тому почалася тяжка битва за Дніпро. Ця битва стала одним з трьох найбільших битв 1943 року. Якщо у Сталінградському бою гітлерівським військам завдали важкої поразки, під Курськом вони позбулися надії переламати результат війни на свою користь, то битва на Дніпрі показала, що вермахт вже не в змозі зупинити наступ Червоної Армії, навіть користуючись зручним природним кордоном.

Отменить

Битва за Дніпро

Битва почалася в кінці серпня і тривала до кінця грудня 1943 року. З обох сторін у битві за Дніпро взяло участь до 4 млн. чоловік, а її фронт розтягнувся до 750 кілометрів. У підсумку радянські війська змогли звільнити Лівобережну Україну, форсувати Дніпро і створити кілька великих плацдармів на правому березі, а також звільнити один з головних міст СРСР - Київ. Були звільнені від окупантів мільйони людей, найважливіші промислові центри Донбасу та південної України.

Битва за Дніпро

Після важкої поразки під Курськом, втрати Орла, Бєлгорода та Харкова, німецьке верховне командування було змушене прийняти оборонну стратегію ведення війни. Вермахт зазнав великих втрат у живій силі, матчастини, поповнення мали гірші бойові якості, ніж ті бійці , що вибули (як з бойового духу, так і технічним вмінням, фізичними параметрами). Радянська ж армія навпаки зміцнилася, її бойовий дух зріс - це вже була армія переможців, визволителів своєї рідної землі, генералітет і командний склад отримав безцінний досвід, радянська промисловість продовжувала нарощувати випуск бойової техніки, зброї, їх якість зросла. Як наслідок, німецькі війська тепер могли розраховувати тільки на тактичний успіх, а не на перехоплення стратегічної ініціативи війні.

Перед битвою

Ще в розпал бою під Харковом Гітлер оголосив про створення т. зв. «Східного валу». 12 серпня командування 4 груп армій на Східному фронті отримали наказ фюрера про негайне спорудженні Східного валу. Він повинен був стати рубежем, на якому належало закріпитися, встояти і, вимотавши Червону Армію в оборонних позиційних боях, отримати можливість проводити наступальні операції. «Східний вал» проходив у смузі оборони груп армій «Північ», «Центр», «Південь» і «А». Він повинен був утворити непроникний для «більшовиків» бар'єр від Азовського моря до Балтійського. Лінія оборони проходила по Керченській півострову, річці Молочній, Дніпровським плавнях, середній течії Дніпра.

Перед Битвою

Гітлер віддав наказ будь-якою ціною утримувати оборону на «Східному валу». Україна була важливою сировинною базою, її втрата серйозно підривала економічні можливості Німеччини. У Третьому рейху і військах геббельсівська пропаганда намагалася представити Дніпро неприступною перешкодою. До того ж німецьке командування думало, що після важких і кровопролитних попередніх боїв, Червона Армія більше не зможе здійснити великий наступ в 1943 році. Німці недооцінювали можливості радянських військ.


Ставка, враховуючи промислове і сільськогосподарське значення України для Союзу, високу щільність населення українських областей, наявність важливих вугільних і інших родовищ, зробило південний напрямок головним напрямком атаки Червоної Армії. Першими прорвати оборону противника повинні були війська Центрального, Воронезького, Степового, Південно-Західного і Південного фронтів. Завдання останніх чотирьох фронтів були визначені Директивою Ставки Верховного Головнокомандування № 30165, яка була направлена до штаби в ніч на 12 серпня 1943 року ще в ході реалізації операції «Румянцев». Воронезький фронт під командуванням Миколи Ватутіна після розгрому сил супротивника в районі Харкова мав наступати в напрямку Полтави, Кременчука, вийти до річки Дніпро, форсувати її і захопити плацдарми на правому березі. Степовий фронт під початком Івана Конєва після визволення Харкова повинен був продовжувати наступ у загальному напрямку на Красноград, Верхньодніпровськ, вийти до річки Дніпро в районі Дніпропетровська і захопити переправи через річку.


Одночасно війська Західного фронту під керівництвом генерала армії Василя Соколовського і лівого крила Калінінського фронту генерала армії Андрія Єременка мали вдарити по ворогові на смоленському напрямку. Тим самим німецьке командування позбавлялося можливості перекидати війська з цієї ділянки Східного фронту на південь. Настанню Південного фронту сприяла Азовська флотилія. А до операції з форсування Дніпра залучалися партизанські з'єднання.

Радянське командування хотіло з ходу захопити кілька плацдармів на Дніпрі. З одного боку це розпорошувало сили Червоної Армії. Але, з іншого боку, давало можливість ввести в омані противника щодо дійсного напрямку головного удару (або двох ударів).


26 серпня 1943 радянські війська почали рух на величезному фронті від Азовського моря до Смоленська - 1400 км. Німецькі війська чинили запеклий опір, чіпляючись за кожен населений пункт. Широко застосовували посилені ар'єргарди, які спираючись на вузли опору і вміле маневрування вогневими засобами (бронетехніку, знаряддя, міномети, кулемети), затримували наступ радянських військ. Однак до початку вересня війська Центрального фронту (Чернігівсько-Прип'ятська операція) пробили оборону противника в смузі настання 60-ї армії І. Д. Черняховського. 60-я армія наступала на допоміжному, конотопському напрямку, де противник не очікував сильного удару. Рокоссовський негайно переніс на цю ділянку основні зусилля фронту і перекинув війська 2-ї танкової та 13-ї армії, 4-го артилерійського корпусу прориву, інші підрозділи. Тут же зосередили основні сили 16-ї повітряної армії.


Советские войска с ходу смогли форсировать Сейм, 6 сентября заняли Конотоп, 9 сентября освободили Бахмач, 15 сентября — Нежин. За 20 дней войска ЦФ продвинулись на 230 км. Немецкое командование, пытаясь становить наступление советских войск, бросило в бой 2 танковые и 3 пехотные дивизии, перебросило значительные силы люфтваффе. Однако эти соединения вводили в бой частями, и они не смогли остановить наступление советских войск. Войска правого крыла фронта, используя успех соседей, также перешли в наступление и, форсировав Десну, 16 сентября заняли Новгород-Северский. Фактически немецкая оборона рухнула.


1 вересня ліве крило ЦФ звільнило Чернігів і вийшло до Дніпра. 22 вересня частини 13 -ї армії генерал - лейтенанта М. П. Пухова з ходу форсували Дніпро. За добу радянські війська просунулися в межиріччі Дніпра і Прип'яті , захопили на правому березі Прип'яті плацдарм глибиною 35 і шириною 30-35 км . 60- я армія зайняла плацдарм в районі гирла річки Тетерів . Розширивши його за добу в глибину до 15 і ширину в 20 км . 61- я армія генерал -лейтенанта П. А. Бєлова захопила плацдарм в районі Лоєва. Німецькі війська не змогли зупинити Червону Армію на рубежі Дніпра , і були змушені вести важкі бої на правому березі , несучи значні втрати в контратаках. 48- я армія генерал -лейтенанта П. Л. Романенко та 65- а армія генерал -лейтенанта П. І. Батова зайняли невеликі плацдарми на правому березі річки Сож , на гомельській напрямку. До кінця вересня війська ЦФ добре закріпилися на правому березі Дніпра і відобразили перші удари ворога. Всі спроби німецьких військ ліквідувати плацдарми Центрального фронту провалилися.

28 вересня Ставка перенаправила ЦФ з Київського на Гомельское напрямок. Київ мав звільнити Воронезький фронт. ВФ фронт наступав не так успішно , як ЦФ , тому Рокоссовському довелося передати йому частину сил. На думку Рокоссовського , це була помилка . В умовах розвалу німецької оборони на ділянці Центрального фронту , Рокоссовским міг звільнити Київ раніше Воронезького фронту.


15 вересня 1943 Гітлер наказав відступати до Дніпра. Швидкість відходу військ до Дніпра визначалася лише їх можливостями. Розпочався « біг до Дніпра ». Командувач групою армій « Південь» Манштейн визначив арміям наступні кінцеві райони. 6- а армія Холлідт повинна була відступити в район південніше Запоріжжя , між Мелітополем та Дніпровської дугою ; 1- а танкова армія Макензена в район Запоріжжя та Дніпропетровська; 8- а армія Велера - в районі Кременчука і Черкас ; 4- а танкова армія Гота відходила на рубіж Десни і Дніпра , лівим флангом на Чернігів , правим на Канів . Німецькі війська знищували все, що не могли забрати з собою . З собою викрадали всі транспортні засоби , худобу , по залізницях відвозили людей , верстати , різне обладнання , зерно і т. д.

«Біг до Дніпра » супроводжувався величезними втратами в живій силі і техніці. За даними Манштейна , 5 дивізій повністю втратили боєздатність , їх залишки розподілили між іншими дивізіями . Кожна залишилася дивізія мала захищати на Дніпровському рубежі ділянка в 20 км . Дивізії першого ешелону мали по 1 тис. боєздатних солдатів , з урахуванням обіцяних поповнень , по 2 тис. осіб. Тому Манштейн сумнівався , що навіть на такому рубежі як Дніпро , може бути організована стабільна оборона . Повної боєздатністю не володіла жодна танкова і моторизована дивізія.

.

До 9-10 вересня війська правого крила ВФ вийшли до річки Хорол, війська центру до Псел. До 15 вересня на лінії Хорола, Псла, Суду і Ромен радянські війська вели бої з противником, який намагався зупинити на цих вигідних для оборони рубежах Червону Армію. З 16 вересня опір німців різко ослабла. Німецьке командування, втративши надію стримати радянський наступ на київському напрямку, початок спішно відводити війська за Дніпро. Крім того, різке відступ військ противника було викликано успіхом наступу військ Центрального фронту на ніжинському напрямку, а також сил Південно-Західного і Південного фронтів на Донбасі і дніпропетровському напрямку.

Spalmer and Baran:D

Дякуємо за увагу!

Education

70 років тому