Embed Size (px)
Citation preview
Власний особистісний і педагогічний портрет
Так часто я мріяла, ким стати: лікарем чи педагогом. Час усе поставив на свої місця. Юнацька мрія стати вчителем була вирішальною у виборі професії, і жодного разу потім не доводилося шкодувати. І так уже промайнув 21 рік. Бути сучасним, цікавим, креативним педагогом, вести за собою дітей, вчити їх розрізняти добро і зло, доводити їм хибність чи правильність тверджень та принципів, бажання виховувати особистості, впевнено прямувати до поставлених цілей – ось, що найголовніше для мене.
Працю справжнього педагога живить віра в людину. Я оптиміст, вірю в сили й можливості дитини, бачу насамперед усе краще, що їй притаманне. Обов'язковою нормою в моєму ставленні до учнів є справедливість. Намагаюся в кожній дитині бачити неповторну особистість зі своєрідними задатками та здібностями.
Моя головна риса характеру – позитивна емоційна налаштованість, яка допомагає залишати за дверима школи неприємні переживання, поганий настрій. У стосунках із дітьми завжди маю почуття міри, не допускаю крайнощів, які виходять за межі пристойності й педагогічної доцільності.
Мої учні – цікаві, творчі, наполегливі, ініціативні, справжні патріоти України, чуйні, щирі, відкриті. Кажуть, що життя вимірюється не роками, а подіями (іноді веселими, а іноді й сумними), які приносять щось нове. Чимало їх трапляється на життєвому шляху вчителя, але важливо рухатися далі, натхненно намагаючись виправити помилки.
Справжній педагог – це той, хто вміє переживати разом з учнями невдачі і щиро радіти їхнім перемогам, а ще той, хто відчуває найтонші звуки дитячих душ і може посіяти в них упевненість та віру.
Готую учнів до свідомого вибору життєвого шляху, вчу дітей бути гідними громадянами своєї Батьківщини з активною життєвою позицією.
Опис педагогічного досвіду
Виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя,
а готувати до праці життя.К.Д. Ушинський
Шлях України у щасливе майбутнє пролягає через виховання. Виховання в житті людей – первинне і головне, усе інше – його наслідки. Там, де виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, проблеми, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна.
Виховання – це процес соціальний в найширшому розумінні. З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у безкінечне число відносин, кожна з яких незмінно розвивається, переплітається з іншими відносинами, ускладнюється моральним і фізичним зростанням
Для української ментальності характерним є прагнення зробити дитину щасливою в родинному, професійному, громадському та державному житті, тобто в життєтворчості. Отож, свою виховну діяльність спрямовую на співдіяльність дітей, їхніх сімей та дорослих із формуванням таких життєвих компетентностей, які нададуть кожному учневі можливість обрати свій шлях у житті, забезпечать комфортне життя в соціумі. Актуальність такої виховної системи класу визначається в єдності зусиль родини, педагогів і громадськості у вихованні дитини, формуванні її характеру, особистісних рис, національної свідомості й розвитку природного таланту, спрямованих на розвиток життєвої компетентності кожного учня на принципах співдіяльності та співтворчості дітей і дорослих,
самої дитини. Завдання класного керівника – спрямувати цей розвиток і керувати ним.
«Діти живуть щохвилини, щогодини, щодня, живуть невпинно й безупинно» – писав великий педагог Ш. Амонашвілі.
Шкільне життя – лише частина цілісного процесу життєдіяльності дитини. Я переконана, що на кожному ступені розвитку особистості, школа, а зокрема і класні керівники, повинні створювати умови для повноцінної життєдіяльності дитини. Повнота, яскравість думок, почуттів, образів, які переживають учні у навчально-виховному процесі – необхідна умова розквіту їхньої індивідуальності. Учень – це завжди Людина з великої літери, тому що він потенційно невичерпно багатий. І саме школа повинна допомогти дитині заглянути в себе і визначити набір цінностей, які узгоджуються з її неповторною людською сутністю, які забезпечуватимуть її компетентність як
громадянина, патріота, члена колективу, сім’янина, особистості. Саме у цьому я вбачаю своє основне завдання, як класного керівника.
Досягнення людиною життєвого успіху є однією з найважливіших проблем, які постали перед людством у XXI столітті. А успішність людини, як показує досвід, залежить від її компетентності. Погоджуюсь із твердженням англійського філософа Едмунда Берка: «Людина народжена не для того, щоб бути весь час щасливою – це неможливо. Вона народжена, щоб бути Людиною. Потрібно вступати в життя так, як ідуть в бій: хоробро і підготовлено». Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, молода людина, на мою думку, повинна володіти такими якостями:
• знати своє життєве кредо, мати ціль у житті• орієнтуватись у системі найрізноманітніших цінностей;• здійснювати відповідальний життєвий вибір;• самостійно і критично мислити;• усвідомлювати,де і яким чином здобуті знання можуть бути використані;• грамотно працювати з інформацією; • бути здатною генерувати нові ідеї, творчо мислити;• бути комунікабельною, контактною у різних соціальних групах;• вміти самостійно працювати над розвитком духовності та інтелекту;• бути конкурентоздатною в суспільстві з ринковою економікою;• приймати рішення і нести відповідальність за їх реалізацію.Таким чином, життєва компетентність дітей – основа розвитку особистості. Протягом декількох років я працюю над проблемною темою
«Формування життєвої компетентності особистості вихованця в єдиному виховному просторі».
Мету своєї роботи вбачаю у тому, щоб виховати високоморальну, соціально активну особистість. Вважаю, що моральна культура та соціальна зрілість є дуже важливими складовими елементами життєвої компетентності сучасної молодої людини. Виховну роботу спрямовую на формування у дітей особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури, виховання шанобливого ставлення до родини, формування навичок здорового способу життя. Школа сьогодні стоїть перед проблемою: чому більшість учнів, здобувши в школі знання, практичні уміння та навички, пасують перед життям?
Після закінчення школи випускники часто не здатні знайти гідну роботу. Створити щасливу сім’ю, потрапляють у складні життєві обставини.
Людство вступає у час постійних змін. Здатність сприймати зміни і творити їх – це найважливіша характеристика життя людини в ХХI ст.
Тому сьогодні школа повинна і може допомогти дитині правильно зрозуміти життя, бо життя школи, на відмінну від сім'ї, є більш діловим, конкурентним середовищем. Школа - це передусім простір життя дитини, тут вона не готується до життя, а живе. І тому важливо вибудовувати виховний простір так, щоб він сприяв гармонізації відносин між дітьми і вчителями, школою і родиною.
Майбутнє України - за поколінням, котре сьогодні в шкільних стінах опановує життя, якість якого залежить від рівня сформованності життєвих компетентностей.
Компетентність людини-це загальна життєздатність, що базується на: - знаннях; - досвіді; - ціннісних орієнтаціях; - здібностях. Бути компетентним - означає вміти мобілізувати власний творчий
потенціал у конкретній життєвій ситуації. Сьогодні, коли швидким темпом змінюється система цінностей та
світоглядних позицій, особистість дитини потребує адекватного керівництва щодо просування до поставленої мети, досягнення належного рівня сформованості,життєвої обізнаності.
Життєва компетентність - це чинник та результат розвитку життєдіяльності особистості.
Я працюю над розвитком життєспроможних компетенцій. Для розвитку соціальної компетентності у класі проводяться: - виховні заходи патріотичного змісту, здійснюється правове та морально-
етичне виховання; - створюються ситуації морального вибору на основі прочитаних творів
або життєвих ситуацій; - вчу дітей висловлювати власну точку зору, вислуховувати думку
товариша, узгоджувати їх та доходити до порозуміння; - намагаюся давати й періодично змінювати громадські доручення,
обговорювати їх виконання, підводжу підсумки роботи; - створюю та розв’язую проблемні ситуації. Щоб розвинути в учнів полікультурну компетентність, вважаю за
потрібне: - проведення зустрічей з цікавими людьми, поетами, ветеранами праці; - проведення тематичних вечорів, фестивалів, заочні подорожі країнами
світу; - відвідування виставок, музеїв, проведення екскурсій; - небайдужість дітей до бесід з етичної тематики;
- читання та обговорення історичних творів. Щоб розвивати комунікативну компетентність: - інсценуємо казки; - проводимо нестандартні уроки, круглі столи, дискусії; - випускаємо газети, стіннівки; - проводимо бібліотечні уроки. Інформаційна компетентність здійснюється через: - уроки інформатики, російської, української, іноземної мови,
математики, природознавства та інших. Компетентність творчої діяльності мої учні реалізують через: - участь у конкурсах ; - складання казок, віршів; - проведення інтелектуальних ігор, конкурсів; - випуск стінної газети, конкурси малюнків; - стимулювання зайнятості дітей у роботі гуртків, спортивних цекцій; - залучення до самоврядування. Компетентність саморозвитку та самоосвіти у дітей реалізуються через: - залучення дітей до виконання творчих завдань та участі в
інтелектуальних заходах; - проведення розвивальних пізнавальних ігор; - залучення учнів до гурткової роботи. Духовну моральну особистість не можна виховати без вчителя -
наставника, який сам намагається здобути нові знання з свого предмету, розвиває свої здібності, займається самоосвітою, володіє різними життєвоспроможними компетенціями, тобто без людини, яка є поводарем для дітей у світі духовності. І головним завданням учителя є виховання громадянина України, патріота своєї країни, який зможе успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал, носій культури.
За інноваційним потенціалом досвід моєї роботи є комбінаторно-моделювальним. На основі творчого поєднання ідей народної педагогіки, родинної педагогіки, філософсько-дидактичної спадщини видатних педагогів: Г. Сковороди, К. Ушинського, Я. Корчака, С. Русової, В. Сухомлинського, М. Стельмаховича — створена виховна система класу, спрямована на розвиток життєвої компетен¬тності учня через участь усіх учасників педагогічної взаємодії (діти — батьки — педагоги) на принципах співдіяльності й співтворчості дітей і дорослих та створенні виховного простору життєдіяльності учнівського колективу, кожної дитини. Одним із важливих напрямів своєї роботи вважаю створеннямаксимально комфортних умов для творчого розвитку кожної особистості, її індивідуальних здібностей, а також
задоволення її потреб та запитів. Для створення умов життєдіяльності класного колективу, який сприяє моральному, фізичному, психологічному зростанню особистості, розвитку її життєвої компетентності, працюю над:
• створенням творчої атмосфери в колективі;• розвитком самостійного креативного мислення, індивідуальних творчих
здібностей;• розвитком і вихованням почуття особистої гідності й гідності іншої
людини;• формуванням умінь оперувати набутими знаннями, навичками, потреби в
саморозвитку та самовдосконаленні;• розвитком умінь, здібностей діяти в різних ситуаціях;• створенням виховної моделі життєдіяльності класу.Велику роль у розвитку комунікативних якостей дітей, їхнього вміння
спілкуватися мають години довірливих розмов («Мій кращий друг»; «Мій вільний час»; «Моє життя через 10 років»)
Певну роль у формуванні соціальної та громадянської компетентності, правової культури, профілактики правопорушень серед учнів відіграють тематичні години спілкування («Негативний вплив алкоголю й тютюну на здоров’я людини», «Вплив телебачення та комп’ютерних технологій на організм дитини» тощо).
Проблему формування здорового способу життя вирішую за допомогою бесід та тренінгів «Профілактика негативних звичок серед підлітків», «Гігієна – запорука здоров’я», «Ми – за здоровий спосіб життя!», «Здорова їжа – запорука здорової особистості».
Проводжу виховні години «Здоров’я потрібно цінувати», «Хто попереджений – той захищений», «Профілактика травматизму», «Гігієна харчування. Корисні поради істини здоров’я». Учні класу активно займаються спортом: легкою атлетикою, футболом, карате.
Виховуючи шанобливе ставлення до сім'ї, родини,оточуючих, практикую тренінги, інтерактивні бесіди на різні теми: «Як поводитися в конфліктній ситуації?», «Підлітки та їх батьки. Грані взаєморозуміння»; комплекс корекційних занять «Подолання невпевненості у спілкуванні з однолітками», уроки спілкування: «Як стати товариською людиною», «Як критикувати, не ображаючи». Такі заходи сприяють формуванню в учнів необхідних комунікативних та соціальних компетентностей, вихованню моральної культури.
Ціннісне ставлення школярів до культури і мистецтва формую через знайомство із досягненнями світової та вітчизняної культури (під час екскурсій, в ході пізнавальних годин). Ефективними формами роботи в цьому напрямку вважаю походи до краєзнавчого музею, індивідуальні бесіди «Культура
поведінки: ідемо до театру, музею», літературно-мистецькі заходи, присвячені творчості Т. Шевченка, Л. Українки та інших українських письменників.
Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Відношення вихованців до праці можна побачити під час виконання обов’язків чергового по класу та по школі, проаналізувати, спілкуючись з батьками.
Усю свою роботу організовую так, щоб виховати національно свідомих громадян, патріотів, які б щиро любили свою вітчизну, шанобливо ставились до історії та духовної спадщини свого народу. З метою формування ціннісного ставлення учнів до суспільства і держави застосовую такі форми роботи, як круглий стіл («Закон – дороговказ у твоєму житті», «Україна – держава європейська»), уявна подорож («Подорож країнами Закону, Права та Моралі»), урок-реквієм («Розгойдані дзвони пам’яті», «Голодомор: почути голос крізь мовчання»), усний журнал («Державна символіка України, її історичне походження», «Україна – це наша доля»), бесіда («Народні символи України», «Знаємо свої права, виконуємо обов’язки»).
Опис виховної системи класу
Виховання особистості вимагає всебічної підготовки спеціалістів, яка не може будуватися лише на засвоєнні готових знань. Вона передбачає формування у них умінь і навичок застосовувати теоретичні знання на практиці, розвивати творчі здібності особистості. Нині йде пошук ефективних форм і засобів підвищення рівня підготовки спеціалістів щодо здійснення виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі.
Шкільний вік — пора інтенсивного формування особистості, становлення свідомого «Я». У цей період у людини закладаються усі ті якості, особливості, які потім усе життя визначатимуть її світосприйняття, характер, мислення, творчі здібності, реакцію на все оточуюче, вчинки, поведінку. Особистістю людина стає не відразу, вона визріває поступово, і в її формування бере участь багато чинників. Не останнє місце серед них посідає процес виховання «Від маленького людського «я» — до високодуховної творчої особистості».
Ми - це наш клас, в якому 22 букви «Я». Кожен з нас - це унікальна, неповторна особа, одна єдина у своєму роді. Тому ми намагаємося дбайливо, з любов’ю і пошаною відноситися до себе і до оточуючих, приймати себе і інших такими, які ми є, тобто відноситися до себе й інших з терпінням і повагою.
У виховній роботі зі своїми учнями я керуюся Конституцією України, Концепцією громадянського виховання, Концепцією національного виховання, Національною програмою "Діти України”, Законами України "Про загальну середню освіту”, нормативними документами, наказами, розпорядженнями Президента України, Міністерства освіти та науки, обласного управління та районного відділу освіти.
Сьогодні гостро виступають проблеми взаємин особистості і колективу, їх взаємовпливів (розвиток громадського суспільства будується як взаємодія суб’єктів); проблеми духовності молодого покоління , проблеми впливу мас-медіа на особистісне ставлення дітей та проблеми виховання дітей у сім’ї.
У школі впродовж багатьох років склалася система виховної роботи, яка на принципах гуманізму, демократизму, єдності сім’ї і школи,
спадкоємності поколінь забезпечує здійснення національного виховання, спонукає до утвердження педагогіки особистості, сприяє формуванню в учнів навичок самоосвіти, самоаналізу.
Особистісно орієнтована модель виховної роботи ставить у центр особистість дитини, а педагог спільно з психологом, вивчаючи індивідуальні та соціологічні особливості дитини, її родини, здійснює в процесі співпраці комплексний виховний вплив, спрямований на виховні завдання школи і відповідно на виховні завдання на державному рівні.
Як сказав В.О. Сухомлинський, «дитячий колектив лише тоді стає виховною силою, коли він возвеличує кожну людину, стверджує в кожнім почуття власної гідності, поваги до самого себе.»
Починаючи працювати з колективом, я поставила перед собою такі виховні задачі:
- вивчити особливості кожної дитини, її фізичний, психологічний стан, сім'ю, індивідуальні особливості і здібності;
- всіляко сприяти згуртованості класного колективу;- почати роботу з розвитку учнівського самоврядування;- активізувати роботу учнівського колективу через участь у
загальношкільних заходах;- продовжувати, розвивати традиції, що започаткувалися з перших
днів шкільного життя. У своїй роботі із учнівським колективом пріоритетними вважаю
вивчення індивідуальних особливостей кожної дитини та її родини: формування високодуховної особистості спільно з родиною на кращих родинних традиціях, розвиток творчих обдарувань і здібностей.
Спрямовую роботу на створення банку даних про учнів, їх родини, на детальне вивчення мікроклімату сім’ї , матеріально-побутових умов. В процесі цієї роботи здійснюються індивідуальні бесіди з батьками і дітьми, проводиться анкетування серед батьків і учнів, рейди «Учень вдома».
Національну спрямованість виховної роботи в класі реалізовую завдяки навчальній та позакласній діяльності. Виховною метою позакласних заходів, годин спілкування та інформаційних годин було виховання в учнів патріотичних почуттів, любові до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім'я України, виховання поваги до культури та історії рідного народу, поваги до батьків, прищеплення шанобливого ставлення до звичаїв, традицій нашого народу. Робота з національного виховання була багатоплановою і різнобічною. Учні класу активно брали участь в:
- конкурсі малюнків;- конкурсі кращого читця;
- святі писемності та української мови «День української писемності і мови…»;
- святі, присвяченому пам'яті Шевченка «Ми тебе не забули,Тарасе!» У своїй роботі з дітьми поєдную традиційні форми та методи роботи класного керівника (години спілкування, класні збори, свята, операції, виставки-конкурси, виставки творчих робіт, відверті розмови, інтелектуальні ігри, турніри) та нетрадиційні (тренінги, проекти, фестивалі, калейдоскопи, анкети думок, колажі, пошукові ігри, акції та ін.), застосування яких вимагає організації міжособистісного інтерактивного спілкування в різних видах соціально значущої діяльності: методи педагогічного впливу, методи соціальної взаємодії, методи самоорганізації життєдіяльності школярів.
Згуртуванню учнів класу в єдиний дружній колектив сприяє робота з організації учнівського самоврядування. Через діюче самоврядування учні мають можливість розвивати свої організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативи. Залучаючи дітей до участі в різноманітних громадсько-корисних справах, я намагаюся сприяти розвитку в них громадської активності, привчати їх до дотримання шкільного режиму, єдності педагогічних вимог до учнів з боку вчителів та батьків, спрямовую свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей, зразково поводитися, допомагати людям.
Крім того учні є активними учасниками традиційних загальношкільних свят. Учні із задоволенням проводять зустрічі з ветеранами,беруть участь у конкурсах, вікторинах, у багатоплановій природоохоронній діяльності, що сприяє формуванню екологічної культури, моральної активності особистості, вихованню таких загальнолюдських цінностей як чуйність, чесність, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, милосердя, толерантність, совість, доброзичливість, готовність допомогти іншим, обов'язковість, добросовісність, ввічливість, делікатність, тактовність.
Як і кожен класний керівник знаходжуся у постійному пошуку інноваційних концептуальних підходів до здійснення взаємодії з учнями з метою виховання свідомого громадянина своєї держави.
Необхідним вважаю у вивченні дітей спільну роботу з психологом. Психологічні дослідження, тестування допомагають у виявленні рівня комунікативності учня, мотивів навчальної діяльності, самооцінки,
темпераменту, особливостей мислення, пам'яті, допомагають діагностувати емоційно-вольову сферу.
Крім спеціальних психологічних досліджень проводила анкетування: «Мої друзі», «Мій улюблений урок», «Мій улюблений вчитель», «Що мене тривожить?», «Що нас об’єднує?», «Чи вміємо ми бути вимогливими до інших і до себе?», «Чи дружний ми колектив?», «Я і мій клас». Зазвичай проводжу бесіду-самоаналіз «Мій особистий ріст за літо», бесіду-пораду «Почни навчальний рік із вірою у себе », «Я-лідер», «Все починається з мене», «Я ваш захисник»(для хлопців), «Я еталон краси» (для дівчаток).
Привчаю учнів до виконання доручень. Кожен учень має можливість вибрати справу до душі, але оскільки всі діти активні, ініціативні, то їм цікаво виконувати різні доручення або почергово змінюються їх посади (щосеместрово).
Великого значення надаю розвиткові індивідуальних творчих здібностей учня. Проводжу години тематичного спілкування, на яких намагаємося спонукати учнів до розвитку їх загальнонавчальних знань і вмінь. А також формую потяг до творчості, виховую естетичні смаки, прагнення удосконалювати свої здібності. Так, години тематичного спілкування переконує дітей, що талант, обдарування вимагають великої праці над собою, цікавими історичними фактами, прикладами із життя доводить, що, доклавши зусиль, можемо досягти справжніх вершин у розвитку особистості.
Таким чином, спонукаємо дітей до самовиховання і самовдосконалення, що є необхідними складовими особистісно орієнтованої моделі виховання.
Свою роботу завжди розпочинаю зі знайомства дітей класу із статутом учня школи. Роз’яснюючи кожне правило статуту, підводжу дітей до розуміння важливості формувати в собі духовних якостей — чесність, порядність, гідність, скромність, повагу до старших, відповідальність за власні вчинки. Виховую почуття гордості і відповідальності за це високе звання. Далі поступово в процесі роботи розширюю поняття учнів про духовність і формую переконання і потребу в найкращих морально-етичних засадах — людяності, совісті, честі, повазі до поглядів і переконань інших, прагнення робити добрі вчинки.
Духовність і громадянськість, на мою думку, невід’ємні складові формування особистості, тісно пов’язані між собою, бо виховання любові до своєї землі, історії, мови, культури свого народу — це виховання в дусі національних пріоритетів, національної самосвідомості як органічної частини загальнолюдських цінностей.
Тому вважаю необхідним знайомити дітей із традиціями українського народу, які дають безцінний приклад для морального виховання.
Проводила бесіди, які познайомили учнів із традиційними моральними засадами української молоді. На прикладі народної моралі виховую у дітей гідність, честь, благородство у взаємостосунках.
Але виховати духовність, на мою думку, неможливо без батьків, бо саме вони на сучасному етапі мають забезпечити достатні умови для розвитку особистості дитини, зрештою, з сім’ї, від батьків дитина виносить свій перший життєвий досвід. Антон Семенович Макаренко відмічав, що виховання є процес соціальний у найширшому розумінні цього слова. Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше ― люди. Із них на першому місці ― батьки і педагоги. Педагогічні погляди А.С. Макаренка і нині не втратили своєї актуальності.
Тому важливим чинником особистісно орієнтованого виховання вважаю родинну педагогіку і рекомендую класним керівникам максимально використовувати її елементи у педагогічній діяльності.
У становленні та розвитку учнів спираюсь на допомогу батьків. Батьківський комітет працює разом із класним керівником, бере участь в організації групових та позашкільних заходів, також співпрацюємо з учнівським комітетом та адміністрацією школи. У роботі з батьками використовую колективні та індивідуальні бесіди, зустрічі за «круглим столом», тренінги. Під час проведення батьківських зборів знайомлю батьків з новинками педагогічної літератури для батьків з проблем родинної та батьківської педагогіки, моделюю педагогічні ситуації, які допомогли б батькам розв'язувати родинні конфлікти, що можуть виникати під час спілкування дітей з батьками.
Особистісно -орієнтований підхід до виховання неможливий без особистості учителя, адже краще від слів навчає живий приклад. Тому у виховній роботі намагаюсь дотримуватися таких заповідей:
навчаючи інших — навчаюсь сама; пам’ятаю: учнів захоплює висока культура педагога, знання предмета;
без любові до дітей немає класного керівника; ні посада, ні звання, ні освіта не зарадять;
шукаю в учневі хороше; стежу за тим, щоб мої слова не розходилися з ділом; справедливість — головна риса педагога; спостерігаю постійно за змінами в особистості учня; потрібно для учня бути не тільки педагогом , а й другом; намагаюсь все бачити, та чогось не помічати; усе чути, та чогось не
дочути; бути з учнями поруч, але трішечки попереду.
Виховуючи особистість учня доцільно використовувати організовані методичні шляхи розв’язання виховних завдань.
А.С. Макаренко говорив: «Метод ― інструмент дотику до особистості».
Під методами виховання в сучасній школі розуміють способи взаємозв’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на розв’язання завдань будівництва незалежної держави.
У формуванні суспільної свідомості учнів використовую групу методів виховання: пояснення, розповіді, бесіди на етичну, естетичну, політичну, пізнавальну тематику з наведенням конкретних прикладів, лекції, диспути. К.Д.Ушинський підкреслював, що у вихованні не можна обмежитися тим, що дитина наслідує і копіює. Необхідно досягти того, щоб кожна особистість розвивалася своєрідно, як особлива, неповторна індивідуальність.
Методика виховання особистості та колективу базується на залученні учнів до спільної діяльності на спеціальних прийомах стимулювання діяльності, згуртування групи. До них належать такі:
а) вміла постановка вимог до учнів;
б) виховання учнівського активу за допомогою консультування, класної школи лідера, психологічної підтримки, обміну досвідом, організації і контролю;
в) організація перспективи життя (система перспективних ліній за А.Макаренком) – організація завтрашньої радості: постановка близьких, середніх і далеких цілей, які стимулюють рух, розвиток колективу.
г) принцип паралельної дії;
д) створення традицій;
е) оптимістичний мажорний тон, почуття впевненості, захищеності кожного члена колективу;
є) принцип відповідальної залежності у колективі.
Ці стосунки переважно мають характер ділової співпраці. Поряд з ними існують міжособистісні . Це стосунки вибіркового характеру, побудовані на взаємній симпатії, інтересах, дружбі, почуттях.
Тому теорію і методику колективного виховання необхідно бачити в історичній перспективі. Поряд з розвитком колективістських стосунків
учителю необхідно займатися індивідуальним вихованням і формувати у дітей психологічні знання і уміння взаємодіяти, симпатію, культуру спілкування, взаємоповагу, етику міжособистісних стосунків. Для цього потрібно використовувати різні методики: рольові ігри, аналіз ситуації, групові дискусії. Такий підхід збагачує теорію колективу, знижує негативний ефект колективного виховання, який проявляється при його догматизації.
Методична розробка позаурочного виховного заходу
на тему:
«Подорож до країниВвічливості»
Мета: навчити дітей ввічливо спілкуватися з ровесниками та дорослими; показати перевагу доброти, чуйності над байдужістю; розширити і закріпити вміння вживати слова ввічливості; домагатися доброзичливої атмосфери в класі; виховувати в учнів ввічливість, чемність, доброзичливість; формувати манери культурної поведінки, навички і звички «хорошого тону».
Веселинка. Доброго дня друзі! Я –Веселинка. Називають мене так тому, щодуже люблю співати, гратитанцювати, а понад усе подорожувати!
Добринка. Доброго дня! А я – Добринка. Я найкраща подруга Веселинки і теж страшенно люблю подорожувати.
Веселинка. Де ми тільки не були разом! В Англії – не були, у Франції – не були, в Америці - теж не були.Та дарма …
Добринка. Проте ми були у Мультляндії, у Веселяндії, а сьогодні разом з вами хочемпомандрувати… До речі. А вимандрувати любите?
Веселинка. Тоді ми помандруємо з вами до чудової країни.До якої? Ви самізгодомздогадаєтесь. А щоб у дорозі нам не сумувати,ми разом заспіваємо!
Пісня « Пісенька про пісеньку»
Добринка.У цій країні не буває ні сварок , ні бійок, ні суперечок.Чому? Та тому, що ми, її жителі, дуже ввічливі люди.У спілкуванні користуємось чарівними словами. А ви знаєте чарівні слова?
Дітиграють в гру «Чарівні слова»
Розтопитьсерце всякого сердечне слово …(Дякую)
Якщотиїстивже не в силах, то скажешмаміщо? (Спасибі)
Зазеленіє й древній пень, коли почує (Добрий день)
Коли згоряє сонце у росі й зоря лягає радісно на плечі.Серед знайомих,рідних голосів ми чуємо привітне. (Добрий вечір)
Коли тебе посварять за підказку, то вчителярозчулиш. (Вибачте, будь ласка )
Щобзновузустрітись в годину призначену ,кажу щирозавжди я всім (До побачення )
Веселинка. А коли ми говоримо «Будь ласка»?
Діти. Коли ми хочемо про щосьпопросити.
Веселинка. Пропонуюпограти в гру «Будь ласка». Коли ми звернемось до вас зі словами «Будь ласка» вивиконаєтепрохання, коли не скажемочарівнихслів, виможете знехтувати ним.
Гра «Будь ласка».
Добринка. Встаньте, будь ласка!
Веселинка. Сядьте, будь ласка!
Добринка. Підніміть праву руку.
Веселинка. Піднімітьліву руку.
Добринка. Поаплодуйте, будь ласка.
(Під оплескитамузикувиходятьклоуни. Вітаються і починаютьбитися .)
Веселинка. Негайноприпинітьбійку! Чогоцеви завелися? Аджевипотрапили у незвичайну країну, де немаємісцяні сваркам, нібійкам.
1 клоун. А щоце за країна?
Добринка. Друзі!Авиздогадалися ? Щоце за країна? Як вона називається?
Діти. КраїнаВвічливості.
2 клоун. Не чувтакої …
1 клоун. І як саме тут треба поводитись?
Веселинка. Треба дотримуватисьетикету!
1 клоун. Що, що? Отримувати конфетки?
2 клоун. Та не конфетки, а етикетки!
1 клоун. Ну тоді мені - конфети, а тобі - етикетки.
Клоунизновупочинаютьбитися .
Веселинка. Заспокойтеся, вигеть усе переплутали. Не отримувати конфетки, а дотримуватись етикету.
Добринка. Етикет – це правила гарного тону, або правила поведінки.
1 клоун. Ось вонощо! Так з поведінкою у нас все гаразд.
2 клоун. Як поводитися - ми добре знаємо.
1 клоун. Особливо у гостях! Якщо друг позвав у гості. То біжимерщій! Не чекаючизапрошень скорішсідай за стіл. Так?
Діти. Ні!
2 клоун. Коли ж прокинешсятивранці, то замість «Добрий ранок», кричи на кухню мамі з спальні «Готовийвжесніданок?» Так?
Діти. Ні!
1 клоун. Якщопобачишздалеку ти другачи подружку, кричи «Привіт» так голосно, на скільки стане духу! Так?
Діти. Ні!
Веселинка. Е ні!У вас з поведінкою не все гаразд. А з гарними манерами – й того гірше. Друзі, давайте допоможемо клоунам.
Звучитьмузика ,виходить Фея.
Фея. Доброго дня всім! Я бачу до нас завітали новіучні і у них серйозніпроблеми.
Клоуни. Ні – ні у нас немаєніяких проблем. У нас усе добре.
Фея. А ми зараз цеперевіримо. Спробуйте відгадати загадку.
Скажеш так чинадішлешпоштою,
Я від того нічим не змінюся.
Я людинінічого не коштую,
Але високо нею цінюся!
Клоуниздивованорозводять руками.
Діти. Та це ж слова ввічливості.
Фея. Правильно діти, це слова ввічливості.
1 клоун. А я не вірю, щовсідіти тутввічливі і чемні. От скажіть ,ви мамам допомагаєте?
Діти. Так.
2 клоун. Ліжко з ранку застеляєте?
Діти. Так.
1 клоун. Посуд миєте?
Діти. Так.
2 клоун. Чашки б’єте?
Діти . Ні.
1 клоун. Ви старенькихповажаєте?
Діти . Так.
2 клоун. А маленьких доглядаєте?
Діти. Так.
2 клоун. І уснігперекидаєте ?
Діти. Ні.
Веселинка. Хочете нас з пантеликузбити? Не дочекаєтесь!
Добринка. Краще сідайте і разом з мешканцями нашої країни будете вчитися бути ввічливими і чемними,дізнаєтесь секрети етикету.
Клоун 1.Нічого в вас не вийде.Ми й так все знаємо і діти ваші теж все знають і вміють Ось послухайте.
Діти співають частівки
1. Добрий день казати треба,
Знаємдобре ми цевсі.
Однікажуть раз за разом
Інші ходять, як німі.
2. У дівчаток гарні кіски,
Але надтовжемалі.
А щоббільшівиростали
Ми їхтягнем до землі.
3.Ми хлоп’ятсвоїхнавчаєм,
Щоббули солдатами,
А щобкращепам’ятали,
Любим їхщипати ми.
4.Треба добре вчить уроки,
Щобоцінку добру мать.
Ні – то я кручусь в всі боки,
Намагаючись списать.
5.Джентельмени ми всісправжні,
Коли треба чергувать,
Для дівчатзвільняєммісце –
Їм не будем заважать.
6. А коли йдемо в їдальню
Чивертаємось у клас –
Ви чомусьвсіраптом дружно
Місць не звільните для нас.
7. Нас учительканавчає
Бути чемнимидітьми,
Щоб ми виросли і стали
Всі хорошими людьми.
8. Вам усмішки ми співали,
Може в них не все гаразд.
Підкажіть – ми станем кращі,
Все у нас піде на лад .
Фея. Бачу тут не лише клоунам потрібнадопомога.
Веселинка. Так! Є над чим нам працювати.
Добринка. Тож давайте на допомогупокличемо кращихізкращих, найвихованіших ізвихованих.
Звучать фанфари ,заходятьпажі.
Паж 1. Увага! Увага! ЗустрічайтеЙогоВеличністьКороля Етикета!
Паж 2. А разом з ним – ЇїВеличністьШляхетність, її ВисокістьпринцессуЧемність та ЙогоВисокість принца Порядок!
Етикет. Я вітаю вас, дорогіучні! Ми дужераді вас вітати у нашійкраїні.
Шляхетність. І дужесподіваємось ,що вам у нас сподобається.
Танокдівчаток.
Етикет. Давайте познайомимось. Я - король Етикет- володаркраїниВвічливості. Прославивсясвітом я своїмимудримизаконами гарноїповедінки.
Шляхетність. Я – королева Шляхетність, пильно стежу, щобусімешканцінашоїкраїни дотримувалисьцихзаконів.
Чемність Я – принцеса Чемність.Хто зі мною потоваришує,той ніколи не знатиме прикрощів, адже я знаю всі чарівні слова і правила якими слід завжди і у всьому керуватись. Ось послухайтеїх:
Перше правило: учитись треба на відмінно.
Друге правило: трудитись требанеодмінно.
Бути чесним і правдивим.
Третє правило у нас.
Бути другом незрадливим.
Клас- за тебе, ти -за клас.
Мудре правило четверте.
Знай і друзямрозкажи.
Порядок. Клоуни, скажіть, а з чого випочинаєтесвій день?
Клоуни. Зі сніданку! З чого ж іще!
Шляхетність. От і невірно! Друзі а визнаєте з чого потрібнопочинатисвій день?
Діти відповідають: З привітання.
Етикет. Так вірно ,молодці .
Шляхетність. «Доброго ранку!» - мовлю за звичаєм,
«Доброго ранку!» - кожному зичу я.
«Доброго дня, вам!» -людям бажаю.
«Вечоромдобрим» - стрічнихвітаю.
І посміхаються в відповідь люди!
Добрі слова ж бо, для кожного любі!
Наперед виходятьучні – читці.
Учень 1. Сказати «Добрий день» так просто,
І так приємночути нам,
Коли ровесники й дорослі
Бажають нам добра на день.
Учень 2. Але буваєприкродуже,
Коли забувшиетикет,
Знальотукрикне «Привіт, друже!»
І стрімголовбіжить в буфет.
Учень 3. І «До побачення,як зайве,
Сприймаютьдіти-тежбува.
Або нічого на прощання,
Або «Ну, я пішов, бувай!».
Етикет Ну тепервсізрозуміли з чого треба починати і чимзакінчуватисвій день?
Клоун 1. Та зрозумів я, зрозумів.
Клоун 2. Ні,це я зрозумів, а ти не зрозумів!
Клоун 1. І чогоцетивважаєшщо я нічого не розумію? Ось я тобі зараз дам!
Клоуни знову починаютьбитися.
Порядок. Зупиніться ,зупиніться! Чомувипостійносваритеся?
Етикет. Вивзагалізнаєте ,щотаке дружба?
Клоун 1. А щовонотаке дружба?
Клоун 2. А з чимйогоїдять?
Фея. А ще говорили нам ,що у вас немаєніяких проблем з поведінкою! Діти давайте допоможемо клоунам зрозуміти ,щотаке дружба?
Діти. Давайте, давайте!
Учениця. Щозробити ,щобудвічі
Торт вам здававсясмачнішим?
Щозробити ,щобудвічі
Кожний день для вас побільшав?
Щоб і радості і щастя
Було вам аж нідедіти?
Тут-ніякого секрету!
Треба з другом все ділити .
Етикет. Діти, а чизнаєтевиякийвін, справжній друг?
Діти. На мою думку, друг це той:
Хто виконує ваші прохання,
Кому можна довірити свою таємницю
З ким приємно спілкуватися,
Хто ділиться з вами останнім,
Хто дає добрі поради,
З ким завжди весело.
Хтопідтримає у тяжкухвилину
Виручить в біді.
Учениця 1. Давайте дружно жити, щоб легко всімбуло
І кожного любити, усім нести тепло.
Учениця 2. Не кривдитинікого, не бить, не ображать
Поганогонічогонікому не казать.
Учениця 3. Давайте жити в мир, у злагоді й теплі.
Слова хороші й щирі, хай линуть на землі.
Учениця 4. Нехай нам сонцесвітить, любов в серцях горить.
Методична розробка позаурочного виховного заходу :на тему
« – »Коса дівоча красаМета. Ознайомити учнів з українською традиційною зачіскою. Вчити дівчаток бути охайними, працьовитими. Домагатися естетизації їх зовнішнього вигляду. Сприяти вихованню пошани до дівчини , жінки як берегині роду. Відроджувати призабуті традиції та обряди нашого роду.Обладнання. Слайди, малюнки; виставка народного промислу; вишивка учнів, батьків.
Хід уроку
1.Організаційна частина.- Звучить пісня О.Білозір «А я собі українка».
(Після пісні діти встають і вітаються)- Добрий день шановні вчителі та батьки, ми раді Вас вітати у нашому
класі.Слово вчителя. Так, ми раді Вас всіх вітати. Саме ця пісня О.Білозір підтверджує нам, що ми українці. І нашого народу ми завжди повинні дотримуватись.
2. Повідомлення теми виховної години.Отже і сьогоднішня виховна година присвячена одній із традицій. Дівочій красі. А саме тема нашої виховної години «Коса – дівоча краса».
3. Основна частина.Аня. Доброго дня вам, дорогі гості!
Ми раді вітати вас у цьому залі на святі дівочої коси. (Слайд)
Айсель. Носити довгі коси споконвіку у звичаї українських дівчат.«Коса – дівоча краса» - каже народна мудрість. (Слайд)
Руслана. Скупана в любистку та «рум᾽янці», «густа», «розкішна», «пишна», «шовкова», «чарівна», «неповторна», «довга», «важка». І над усіма цими епітетами – головний – «дівоча» коса.
Діана. Дівчина з косою, - казали старші люди, - як трава з росою. «Нема коси – нема краси».
(Пісня «Розпустили кучері дівчата». сл. М.Ткача, муз. Я.Вишив.)
Роман. Усім відоме почуття захоплення дівочою косою: іде містом чи селом дівчина коса її звивається аж нижче пояса, аж до п᾽ят – і повертаються за дівчиною голови, мов соняхи за сонцем. (Слайд)
Ростислав. Рідкість? Рідкість. Але яка краса.Коля. Одвічна, неповторна краса дівочості і юності.Іванна. Тому навчати дівчаток плести косу починали з самого малечку.Анжела. Підростала доня. Виростали коси. Мила мама донечці коси, не
забувала: Світлі – ромашкою, щоб сонечком світилися і медом пахли; М᾽ятою – темні, щоб пахли загадково і звабно; Любистком, щоб хлопців чарувати.
Слово вчителя. Багато уваги приділялося в народі першому волоссячку. Не допускалося, щоб зрізане волоссячко валялося будь-де; бо птахи на гнізда поскубуть і голова буде боліти. Вірили також, що хтось може підібрати і наврочити. Тому охороняючи волосся від всього злого волоссячко спалювали, або кидали у стрімку воду, щоб дитина росла як з води. (Слайд)
Хлопчикам закопували під грушу «щоб кучерявим був», дівчинці – під вербу «щоб косата була».Анна. У першу купіль із духмяними травами клали і гребінець – щоб волосся
було густе.Слово вчителя. Ще обов᾽язково клали цвіт калини, щоб дівчатка були гарні, а
коси пишні як китиці у калини.Катерина. У воду, в якій мили волосся, додавали різні настої та відвари
трав,пряжене молоко, мед, хлібний, буряковий квас, жовток свіжого яйця. Щоб позбутися лупи, у купіль доливали воду, в якій варилася картопля.
(Пісня « Підійдемо до калини»)Поліна. Віддавна у нашого народу влаштовували так званий обряд
обстригання. Кум, як названий батько дитини, перш ніж виконати свій обов’язок, мав виголосити поетичну промову – побажання. Насамперед це стосувалося дівчинки. Бажав, щоб у неї зростало густе волосся, щоб руса коса маяла до пояса, приносячи радість батькам. Якщо хлопчиків стригли щороку, то дівчаткам після річного віку заборонялося уже відтинати волосся, і матері ретельно стежили за ними.
Анастасія. Згодом вже мами і бабусі привчали дівчинку до самостійності, щоб формувалася жіноча ошатність і працьовитість. Прокинувшись вранці дівчинка мусила насамперед «навести лад», тобто розчесати волосся і заплести косу. Здавна вважалося найбільшим нехлюйством братися за будь-яку роботу чи сідати до столу із розплетеною або нечесаною косою. Про таких казали: «У неї на голові сорока гніздо звила», «У неї в косах сім чортів кублилося»…
Валерія. У народних повір᾽ях розповідається…Велика радість в дім прийшла: родилося малесеньке дівча.І перший крик її для нас став піснею на довгий час.Батьки її і вся рідня плекали, пестили дитя.А щоб красивою зросла, у травах купана була.Неси, бабо, швидко воду, наливай у миску.Щоб скупати нашу внучку, мати дай любистку.Ввіллєм меду, срібла кинем, щоб була багата,Щоб росла красива доня, і раділа хата.Ще у купіль покладемо червону калину, Чебрець, руту, та барвінок, - скупаєм дитину.Щоб коса була у неї гарною, густою,В першу купіль покладемо гребінець зі щіткою.
Слово вчителя. Споконвіків дівоча коса була своєрідною візиткою охайності. Як стежить юнка за своїм власним волоссям, такою в майбутньому , вважалося, буде і господиня, - чепурною, працьовитою або ж неохайною чи лінькуватою. Тому матері з особливою наполегливістю, невсипністю намагалися з раннього віку привчати своїх дочок до охайності, щоб знали традиційні закони моралі. «Яка коса, така й краса», «Подивись на косу, а подумай про господиню». Із косою, як бачимо, пов’язані досить предметні риси вдачі.
Еліза. Уперше косу урочисто заплітали в 6-7 років, коли дівчинка йшла в церкву до першого причастя. В кіски вплітали білі стрічки. Але задовго до того дівчинку вчили доглядати за своїм волоссям.
Андрій. Косички у дівчаток, щоб смикати за них,- Так думав я спочатку, а виявилось – ні.Вони ростуть для того, щоб заплітати довго,Щоб хтось про них казав: «Ах, ах, яка краса!».
Максим. Навіщо косички дівчатам? – Ніяк зрозуміти не міг.На них треба стрічок багато Та й клопоту менше без них.Проте косички довгіВсім радують серця, Тому, що ті косичкиДівчаткам до лиця.Мені коси не треба,
Я – хоч куди козак!А що я теж красивий,То це помітно й так!
Слово вчителя. Перше плетіння дівочої коси, як і інші обряди, що пов’язані з життям дитини, проводилось досить урочисто.
Сценка «Закосичення».Пропонуємо вашій увазі уривок із п’єси «Закосичення»( Після сценки звучить пісня «Ой не ріж косу»).
Слово вчителя. Любі гості, шановні батьки. Кожного ранку ви проводжаєте своїх донечок до школи. Заплітаєте їх. Зараз мама Грицай Анни Людмила Василівна розкаже, як вона заплітає свою донечку.
Слово вчителя. Щоб волосся було красивим, пишним, довгим, густим потрібно за ним доглядати.Мама Рубан Руслани Інна Миколаївна розповість, як потрібно доглядати за волоссям.
Парад зачісок під пісню «Горіла сосна палала»
Про дівочі коси складено багато прислів’я. (Учні читають).4. Підсумок.
- А тепер настав час підбити підсумки нашої виховної години.- Чи сподобалося вам свято дівочої коси?- На жаль, дівочі коси для сучасних красунь скоріше виняток, ніж
правило. Але, може, сьогоднішній виступ учнів сприятиме тому, що дівчата загоряться бажанням відродити народні традиції українських жінок.
Година спілкування
Тема заходу: ЗБЕРЕЖЕМО РІДНУ ЗЕМЛЮ ГОЛУБОЮ І ЗЕЛЕНОЮ
1-й ведучий. Нашу голубу планету часто порівнюють з величезним космічним
кораблем, який летить просторами всесвіту. А людство – екіпажем цього корабля. Красиве і мудре порівняння. Але ми всі повинні осмислити, що у нашого космічного корабля немає аварійного виходу. І лунає сьогодні: «Тривога на космічному кораблі. Майбутнє землі в небезпеці!»2-й ведучий.
Це крик! За цими словами – гірка істина. Людство стоїть на порозі екологічної катастрофи парникового ефекту, зменшення озонового шару, проблеми чистої води, кислотних дощів. Причиною 70% ракових захворювань у людей є порушення взаємодії організму і навколишнього середовища. Важко поранена, плаче хвора земля. Усе навкруги кличе на порятунок. І спливають на слово великого кобзаря «Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде». 3-й ведучий.
Земле рідна, - природи ім’я,Понівечена скрипка моя.Як могла в цім світі жити?Як могла благоденствувати? Як?В ніжності прокидатися рано,Адже та помирає в ранах?Як могла ти плекати квіти,Коли так важко жити,Чом не чула моя душа,Що вмираєш ти від ножа?Коли дивлюся тобі у вічі, природо, Відчуваю, що винна я тричі!
1-й ведучий. І тому ми пропонуємо вам, дорогі друзі, відверту розмову про наболіле з
цифрами і фактами, результатами власних спостережень, з тим щоб сприяти екологічній освіченості і пробудити у кожного екологічну свідомість, екологічну совість.
2-й ведучий. Ми знаємо, скільки горя зазнала багатостраждальна Україна. Криваве
нашестя батия, чорні бенкети чуми, страшні примари голоду, ліси шибениць гітлерівських карателів, пекучий біль Чорнобиля.3-й ведучий.
Та нова біда за масштабами спустошень і трагічності може перевершити всіпопередні. Бо ж уперше перед загрозою повного знищення весь народ. Вперше на плаху лягає доля всього живого, хронометр трагедії невблаганно стрімкий – уже в цьому ХХІст. наша земля може обернутись у безлюдну пустелю, якщо суспільство не змінить свого ставлення до природи. Адже, піднявши руку на природу, ми стали поколінням самогубців.1-й ведучий.
Послухайте голос правди про екологічні злочини. (В центрі стоїть людина, що заблукала. Вона мов сліпа, знімає з очей пелену, пробує йти навпомацки, весь час на щось натикається).
ЛЮДИНАО более! Світ померк в моїх очах!Не бачу шляху, де його шукати!Великий боже!Що мені робить,Щоб знову сонце шлях мій освітило,Щоб запалав вогонь добра в душі, І серце радості зазнало?
(Виходять екологічні страждальники: грунт, повітря і вода).
ГРУНТПоглянь на мене, що утратив майже все,Ітортур зазнав пекельних від людини,Яка не цінить спадщини дідів й батьків,І розтранжирює природні всі багатстваУкраїни – неньки.О, боже праведний!Якби ж то ти міг знать,Що зробить на землі людина,То ти б подумав першНіж: створити Адама і Єву.
ГОЛОС ПРАВДИЗемля втратила ціну, її роздавали направо і наліво – і для заводів, і для
фабрик, і для шкідливих поховань. На величезній площі лежать мільйони тонн відходів, 40% грунтів доведено до руйнації. З них 2 млн га захімізовано. На
Україні затоплено 1 млн га земель. Страшною незвичайною раною пече чорнобильська трагедія. 190 000 га втрачено внаслідок радіаційного забруднення. ВОДА
Не тільки грунт так постраждав,Від дій людини зазнала величезних бід і я -Замулили стави, маленькі ріки осушили,А у великі - нечистоти викида...От такі діла.
ГОЛОС ПРАВДИВнаслідок аварії на ЧАЕС величезна кількість багатств України зазнала
радіоактивного забруднення. І в першу чергу - Прип'ять, Дніпро та підземні води на цій території. Через заходи по меліорації загинуло багато малих річок, що брали початок із болотистих місцевостей. ПОВІТРЯ
Брати мої по муках!Знаю я, що значить втратити усе,Що мало у достатку,І бути знищеним ущент.Коли маля, надихавшись повітря,Лиш синіє, кричить та плаче,А не силу в груди набираВід запаху духмяного барвінкуЧи цвіту липи.Повітря чистого уже нема!Забруднили йогоІ пилом задушили,Машинний сморід ніздрі забаваТа нутрощі усі перевертає.
ГОЛОС ПРАВДИПовітря України забруднено викидами заводів і фабрик, бо 40% їх
потрапляє в атмосферу без очищення. Внаслідок цього дуже зросла онкозахворюваність органів дихання. Україна по цій сумній статистиці посідає 1 місце в світі. ЛЮДИНА
Дивитись лячно на творіння рук своїх.На те, що заподіяв я природі України – неньки,Перлині незрівняної краси.О, боже милосердний, що я вдіяв
1-й ведучий. Надаємо слово нашому прес – центру. Пропонуємо екологічну прес –
інформацію.1. За годину роботи автомобільного двигуна спалюється 200 л кисню, що
в 2.5 рази більше добової норми, необхідної для дихання людини. Щороку з виробництва України надходить у біосферу понад 1,5 млрд т твердих відходів. На кожного жителя України припадає 400 т відходів.
2. Лише 1% води планети міститься у річках та інших прісних водоймах. Однак саме по цій «краплині», на якій тримається життя всіх організмів суші, людство зазнає найбільшого удару. Малі річки та підземні джерела обводнюють ¾ території України, напоюють більше половини міст і сіл. Однак ці важливі голубі капіляри землі масово гинуть внаслідок безгосподарного ставлення до них. Вдумайтесь! За останні 40 років на Україні висохло і щезло понад 300 малих річок.
3. В 1999 р. у водойми України скинули 4 млрд кубометрів забруднених вод, а чверть з них надходить для подальшого використання без очищення. Протягом останніх 30 років вміст солей у водоймах України зріс. Так в Дніпрі – в 1,5 р., в Дністрі і в південному бузі – вдвічі. Водночас науковці встановили зростання мінералізації води, що негативно впливає на генетичну спадковість людей, які її вживають. Наслідком є важкі захворювання, зокрема онкологічні і серцево – судинні.
4. 57% території України розорано. Це більше ніж у будь - якій іншій країні Європи. У США цей показник менший у 3 рази. 18 млн га земель України еродовані. Довжина зрошувальних меліоративних водоводів України перевищує довжину екватора землі, а площа захоплених угідь втричі більша території такої держави, як Люксембург.
5. У багатьох містах України гранично допустимі концентрації шкідливих речовин перевищено в 10 разів. Серед них Дніпропетровськ, Донецьк, Маріуполь, Запоріжжя, Краматорськ та багато інших міст.2- й ведучий. Ще здавна в народі говорили, хто може понівечити рідну природу, той здатен понівечити душу людську.(Звучить пісня «Не рубай калину», на середину виходять читці і виносять «ЧЕРВОНУ КНИГУ»).
1-й читець. Що не день Червона книга поповнюється новими даними про
представників флори і фауни, які зникають.2-й читець.
Вже сон – трава в Червоній книзі, в червоній книзі вже сичі.Сценка «Випадок у лісі»
(На почесному місці сидить ведмідь – голова, поруч - сорока - секретарка).ВЕДМІДЬ. Так от, вельмишановне товариство, дозвольте розпочати наш симпозіум. Сьогодні на порядку денному одне запитання: запис до Червоної книги. Знаю, що кожному своя шуба ближче до плеча і що кожному кортить першим потрапити на сторінки цієї найдорожчої для нас книги, але ж, втямте, вас он скільки, а книга одна. Отож брати до уваги лише серйозні і переконливі пропозиції. Передусім послухаємо тих, кому вже надто припікає.(Вгору піднімається кілька лап і крил).СОРОКА(до лебедя). А ти чого крила надриваєш? Вашого брата вже давно занесено до Червоної книги.ЛЕБІДЬ. Бачите, шановна секретарко, в книгу нас занесено, а проте браконьєри б’ють нас, мов скажених собак.
ВЕДМІДЬ. Так то ж браконьєри. Пора всякому знати, що і палка раз на рік стріляє, ото ж на Червону книгу надійся, а сам пильнуй. І не підставляй свою голову під кожне дуло.
ВЕПР. Що робиться? Нашому братові ніде голову притулити. У лісі під кожним кущем туристи з гітарами і транзисторами. Була одна схованка – болото, а тепер і там музика грає.ВЕДМІДЬ. Треба, дорогенький, пристосуватись до нових умов, рийте нори, он як борсуки, і живіть собі на здоров’я.БОРСУК. Якби ж то воно так. Хтось кинув чутку, що наше сало цілюще. Тепер наші нори розкопують.ВЕДМІДЬ. Вашу пропозицію візьмемо до уваги. Але ви теж знайте міру і рийте нори у глухих місцях, а не під самісіньким носом у людей. Навчіться у бобрів. Вони вхід в свої кубла роблять у воді.ВЕПР. Ой, як не ховаються, а браконьєри луплять їх на шапки.ВЕДМІДЬ(до сороки). Вважаю, що борсука слід записати до Червоної книги. Хто це?ЗАЄЦЬ. Христом – богом молю. Запишіть! У нашому лісі на кожного сіромаху припадає до сими мисливців. У кожного мисливця до сотні патронів. Словом, як не запишете. Сам на себе лапи накладу.ВЕДМІДЬ. Одне зайчисько за ніч наробить стільки слідів, наче їх там тисяча. Отож запишемо, але за умови.
ЗАЄЦЬ. Ура! Ура! Тепер я усім браконьєрам носа втру! (Зривається з місця і вибігає. За сценою чути постріл).ВЕДМІДЬ. Шкода, що ні браконьєри, ні їхні собаки перед полюванням не читають Червоної книги. І все ж хочеться вірити, що буде свято і в нашому лісі, коли зникне останній браконьєр. Адже добрих людей багато! То ж у них шукаймо захисту. Вони як – не – як брати наші старші!(Звучить пісня на мотив - «Дивлюсь я на небо»).
Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю, Що ми після себе на світі лишаєм! Ліси наші в’януть, нема більше рік, Пташки покидають край рідний навік. Нечисте повітря, у грунті - нітрати. І слово «Чорнобиль» нам страшно згадати. І щоби на світі не сталось біди, Шануйте природу усюди й завжди.
(Перед піснею звірі знімають миски). Що це сталось з нами, люди? Це ж як так, то нічого не буде! Ні річок, ні озер, ні криниць, ні комах, Ані звірів, ні птиць, ані квітів, Ні трав, ні повітря.
2-й ведучий Зупинімось – останній є шанс, Оглянімось – благаємо вас. Все задумано мудро в природі –Жити треба у мирі і злагоді.
3-й ведучий Річка хай куди хоче тече,Пташеняті підставим плече.Як зрубаємо дерево – вмитьПоспішаймо, хоч два посадить.
1-й ведучий Як асфальт – то не через калину,Джерельце не знає зупину.
Полюбімо природу палко,Не топчімо руками фіалку!
2-й ведучий Як розоримо цей світ вщент,Вирок нам без війни буде – смерть.Зупинімось – останній є шанс,Ця планета не тільки для нас.
ЛЮДИНА. Диво, що це?! Я бачу світло, шлях! Прозрів я, боже, складаю клятву і клянусь, що все зроблю. Знайду для цього сили у рідної землі, яку я осквернив. І знаю все, що маю я зробити. Сил не шкодуючи. А перш за все клянусь стави і ріки, луки і поля, діброви України рятувати.3-й ведучий.
Незважаючи на труднощі економічні і політичні, нам треба думати про головне, як врятувати душу українську, тобто як не впасти у прірву. Ведучі разом. Люди, будьте людьми!Україно моя обезкровлена,Занедбали тебе, мов чужу,Запаскудили душу оновлену,Ледь не звівши її на іржу.Занехаяли всю, захарастилиБоже збав од таких хазяїв, вВовкулаками скрізь перешастали, Відриваючи діло від слів. Україно моя запаперена, Забазікана до хрипоти, Що свобода твоя не оперена Не позбавилася сліпоти.Вкоренилася в нас радіація,Перехоплює горло жага.Наче хвора в реанімації,Україна моя знемага.Перетріпано світ, мов на терниці.Тільки клоччя летить навсібіч,Бозна в що наше завтра обернетьсяУ безмежжі чорнобильських свіч.Україно моя, в коломазі,У їдучих димах теренів,Повтікала вода із колодязів.Наче кров із поранених веніУкраїно! Священна обочино!
Попелюшко моя золота...Ледь стоїть до коріння підточенаНевловима твоя висота.
Мета :Створити атмосферу свята. Виховувати любов до фізкультури та спорту. Розвива ти руховий апарат, фізичні уміння та навички. Зміцнюватиздоров'я. Виховувати почуття дружби, колективізму.
Обладнання :Коробка з шашками, м’ячі, скакалки, обручі, стрічки, мішки.
Виходить двоє ведучих хлопчик і дівчинка
Дівчинка. В нашій школі знову свято.Чути музику і сміх.На спортивнім святі ниніМи вітаємо усіх!
Хлопчик. Обіцяємо, що не будеНіхто нині сумувати.Всіх ми кличем разом з намиУчасть в конкурсі узяти.
Дівчинка. Визначати переможцівБуде в нас журі поважне.Воно буде, знаєм точно,Об’єктивне і уважне.
Ведучі знайомлять учасників і гостей свята із журіХлопчик.Болільники, давайте оплесками зустрінемо наші команди.
Під звуки маршу заходять команди
Дівчинка.Представляємо вам нині Дві команди суперсильні. Перша команда «Стріла».
Капітан команди « Стріла ». Команда, наш девіз!
Команда «Стріла» (разом)Стріла летить із лука,Мов м'яч із наших рук.Суперник хай боїться,Бо переможемо ми тут.
Хлопчик.Друга команда — «Беркут»! Капітан команди «Беркут». Команда, наш девіз!Команда «Беркут» (разом)
Хоч не дуже, може, й сильні,
к
Та орли є і у нас, А як випаде нам щастя, Переможемо ми вас!
Естафети1. Естафета «Шашкісти»
У перших гравців команд, розміщених перед стартом, у руках дошка і коробка з шашками. Ведучі біжать і розкладають дошку з шашками. Гравці по одному біжать і розкладають шашки.
2. Естафета «Повітряний лист»волейбольним м’ячем, передача і присісти.
За сигналом учителя кожен капітан передає м’яч першому гравцеві команди. Уловивши м’яч, цей гравець передає його назад капітану і сідає. Так капітан кидає м’яч по черзі кожному гравцеві. Одержавши м’яч від останнього гравця капітан теж сідає. Перемагає команда, що виконала все завдання першою.
3. Естафета «Пов’яжи стрічку»Дівчинка. Римський поет Горацій у свій час сказав: «Якщо не бігаєш поки здоровий, то побігаєш, коли захворієш». Тому наша наступна естафета пов'язана із бігом.
Кожен учасник отримує кольорову стрічку.Один гравець із кожної команди повинен добігти до обруча (на відстані 10 м від лінії старту), прив'язати стрічку, повернутися назаді передати естафету наступному гравцеві.Перемагає команда, яказакінчить естафету першою.
4. Естафета «Струмок»Дві колони по одному. Ведучі біжать до орієнтира й повертаються назад,
добігають беруть за руку другого, потім третього.
5. Конкурс стрибківСтрибки через скакалку – кожний з команди.
6. Естафета «Тачка»Упор лежачи, другий тримає за гомілки ніг.
7. Естафета «Біг з обручами» 8. Естафета «Біг у мішках» 9. Конкурс «Спортивні гасла»
ЗДОРОВ’Я ВСЬОМУГОЛОВА1. В нас було чудове свято, ми змагалися й співали – гарно всі відпочивали.2. Щоб здоровим сильним бути, треба нам про сум забути. Спортом треба
всім займатись і частіше усміхатись! Бо усміхнена людина – це здоров’я половина!
3. Треба мило полюбити, щоб чудово в світі жити, щоб хвороби щохвилини не чіплялись до людини.
4. Працю треба полюбити, щоб чудово в світі жити. Без труда, як без води –
ні туди, ні сюди. Праця нас весь вік годує, тіло й дух усім гартує.5. Щоб було здоровим тіло – встав і враз берись за діло, та зарядкою
займайся і водою обливайся. А щоб дух здоровий мати, треба добрим в світі стати!
6. Зуби добре начищай, милом руки вимивай. Пам’ятай про основне, що здоров’я головне!
7. Як нема у тебе сили, світ тобі стає не милий. Бо гіркий у того вік, кому завжди треба лік. А здорове буде тіло, зробиться усяке діло.
8. А здорове буде тіло, зробиться усяке діло.Журі підраховує бали.
Журі нагороджує переможців змагань
