Урок-захист результатів веб-квесту з української літератури за новелою

М.Хвильового «Я (Романтика)»

Тема. Новела М.Хвильового "Я (Романтика)" "силою своєю не має

собі аналогій у новітній прозі" (О.Білецький).

Мета уроку: поглибити знання про новелу М.Хвильового «Я

(Романтика)», формувати читацькі навички дослідницького характеру,

уміння формувати власні судження, аналізуючи прозові твори; розвивати

уміння й навички застосовувати сучасні комп’ютерні технології; виховувати

естетичні смаки на прикладах краси художньої форми твору,

загальнолюдські моральні якості, самостійність мислення.

Мета веб-квесу: удосконалювати навички аналізу художнього тексту

на прикладі новели М.Хвильового "Я (Романтика)", уміння давати власну

оцінку прочитаному, аналізувати жанрову специфіку твору, проблематику,

образну систему та поетику; спонукати учнів до самоосвіти, розвивати

критичне мислення, розвивати вміння та навички користування ІТ-

технологіями; досягти розуміння світоглядних позицій автора та

ствердження гуманістичних ідей твору; виховувати самостійність думки та

найкращі моральні якості.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: мультимедійна дошка, доступ до Інтернету, текст твору,

роздруковані епіграфи.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми, мети уроку.

- Сьогодні у нас урок-захист результатів веб-квесту з української

літератури за новелою М.Хвильового «Я

(Романтика)».

Веб-квест – це рольова гра, тож і Ви обирали

собі ролі за нахилами та уподобаннями. Серед Вас є

літературознавці, експерти, психологи, естети,

журналісти, ІТ-фахівці та бібліограф. А результати Ваших досліджень Ви

виклали на веб-сайті, створили публікацію, порівняльну таблицю, Wіkі-

сторінку, презентацію.

- Чи задоволені Ви своєю роботою?

- Чи хочете побачити результати діяльності інших учнів?

- Мета нашого веб-квесту - удосконалювати навички аналізу

художнього тексту на прикладі новели М.Хвильового "Я (Романтика)",

уміння давати власну оцінку прочитаному , аналізувати жанрову специфіку

твору, проблематику, образну систему та поетику; спонукати до самоосвіти,

розвивати критичне мислення, розвивати вміння та навички користування ІТ-

технологіями; досягти розуміння світоглядних позицій автора та

ствердження гуманістичних ідей твору; виховувати самостійність думки та

найкращі моральні якості. Чи досягли Ви поставленої мети, дізнаємося у

процесі уроку.

Зверніть увагу на оцінювальні картки: у процесі уроку вам потрібно

оцінити роботу власної групи та інших груп. У картці є графа для оцінки

вчителем захистів проекту та напрацьованого текстового матеріалу. Також ви

вже маєте оцінку за результатами «Опитувальника», надісланими вами на

мою електронну адресу.

ІІІ. Сприймання та засвоєння навчального матеріалу.

- Запрошую до слова групу «Літературознавців».

Наша група дослідила історію написання новели, походження назви та

жанр твору. З'ясувала, чому автор присвятив

новелу творові М.Коцюбинського "Цвітові яблуні".

Знайшла у творі риси імпресіонізму, символізму та

романтизму. Результати дослідження ми

розмістили на веб-сайті, створеному Тарайкіною

Дарією, для загального ознайомлення.

(Учні відповідають. ІТ- фахівець демонструє створений веб-сайт).

Бібліограф. На веб-сайті є сторінка бібліографа, де я розмістила

список Інтернет-ресурсів з анотацією, присвячений темі веб-квесту.

1. Жанрова специфіка твору. Історія написання.

- Тож як новела «Я (Романтика)» прийшла до читачів?

Відповідь учня

Грудень 1923р. Київський театр ім. Т.Г.Шевченка. У холодному

нетопленому залі зібралася кількатисячна аудиторія. Цього дня читав свої

твори М.Хвильовий. Він вийшов на сцену і глухо прочитав: «Я (Романтика)».

Квітові яблуні». В залі раптом запахло весною , сонячний промінь людських

посмішок сяйнув рядами…

Та коли автор дочитав останні рядки новели, над аудиторією

зависла свинцева тиша. Глибоке враження від почутого слухачі вилили у

тривалі оплески.

Згодом цей твір почали критикувати. Героя осуджували, але не

тому, що той убивав матір, а що вагається і сумнівається перед цим, не

вміє «витравити з себе почуття милосердя, співчуття, жалю.

- Воістину, то був страшний час, якщо така оцінка сприймалася як

нормальна. Думаю, як усі люди, ви відчули відразу до цього «комуністичного

світогляду». Щось не так у поясненні Хвильового: чи він намагається

обдурити критиків, чи, може, самого себе?

Сюжет новели начебто зрозумілий: громадянська війна. У

невеликому містечку діє ЧК. Голова комісії під впливом шаленого

революційного фанатизму розстрілює власну матір.

Такий простий сюжет вимагає нібито простої і зрозумілої назви

твору. А тут – «Я (Романтика)»! Звідки така назва?

Учень відповідає.

Сама назва сигналізує про два смислові пласти тексту: «Я» ― у

центрі уваги перебуває світ оповідача, «Романтика» ― романтичне

осмислення буття та його проблем. «Я» означає «мій власний, відмінний від

інших світ», а друга назва уточнює простір цього внутрішнього світу. Ним

виявляється «романтика», яка в результаті зводиться до трагедії людської

особистості. Вона, засліплена ідеологічною ілюзією, втрачає ґрунт під

ногами й переступає через Божий і людський закон.

За філософським словником, романтика – героїка, підйом, пафос

боротьби і звершень. Тому назву ще можна прочитати так: людина у період

підйому, героїчної боротьби і звершень. Виникає питання: боротьби і

звершень в ім’я чого? Відповідь дає новела Хвильового.

- А чому така посвята – «Цвітові яблуні»?

Відповідь учня.

«Я (Романтику)» присвячено новелі «Цвіт яблуні» М. Коцюбинського,

причому саме новелі, а не письменникові. «Цвіт яблуні» розповідає про

душевні страждання митця, який, спостерігаючи смерть власної дитини,

переживає психологічне роздвоєння. Воно виникає між трагічними

почуттями батька й аналітичним поглядом художника, який фіксує

найтонші нюанси поведінки рідних і свого власного стану, кожну деталь

того, що відбувається, сприймаючи побачене й пережите як матеріал для

майбутньої творчості. Як і у «Цвітові яблуні», у новелі «Я» на першому

плані перебуває внутрішній світ особистості, а також мотив роздвоєння

людської особистості, подвійне сприйняття світу героєм.

Недаремно Хвильового називають послідовником Коцюбинського в

літературі. Адже обом митцям імпонував імпресіоністичний стиль у

написанні творів, ознаки якого:

- відмова від ідеалізації: ставлячи перед собою завдання

зафіксувати реальні моменти, імпресіоністи найчастіше заперечували

поняття ідеалізації й ідеалу, адже ідеал відсутній в конкретній реальності;

- часопростір ущільнюється і подрібнюється, предметом

мистецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій і явищ (фабула),

не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя

героя, а уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа;

- герой імпресіоністичного твору цікавий не так своєю

активністю, спрямованою на перетворення зовнішнього світу, як саме

«пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути

носієм, навіть колекціонером вражень;

- оповідь ведеться від І особи однини (я);

- багато зорових і слухових образів;

- найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела.

- За жанром «Я (Романтика)» - психологічна новела. Що це означає?

НовеIла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за

обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з

несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

У психологічній новелі увага звертається не на події, а на свідомі чи

підсвідомі порухи душі, на думки й емоції персонажа («Інтермецо»

М.Коцюбинського, «Момент» В.Винниченка).

2. Характеристика образів новели.

- Думки й емоції головного персонажа дослідила група психологів.

Яку посаду займає головний персонаж?

- Хто ще входить до трибуналу?

3. Літературний диктант «Упізнай героя».

А) «спокійно сидить на канапі й п’є вино. Він мовчки стежить за моїми

наказами й зрідка іронічно поглядає на портрет князя».

Б) «сидить праворуч мене з розгубленим обличчям і зрідка тривожно

поглядає на доктора… Нервово переходить з місця на місце й усе

поривається щось сказати».

В) «Так це був вірний пес революції. Він стоятиме на чатах і не під таким

вогнем».

Г) «знову хотілося впасти на коліна й молитовно дивитися на волохатий

силует чорного трибуналу комуни».

- Що ми дізнаємося про них із думок Я, нам розкажуть психологи.

Відповідь учнів

Аналізуючи вчинки персонажів та з'ясовуючи мотиви поведінки, наша

група охарактеризувала героїв. Результат нашої діяльності ми виклали у

порівняльній таблиці. (Роздає на парти).

Доктора Тагабата Я називає своїм «звірячим інстинктом»,в ньому

втілене все жорстоке, ненависне, звіряче. Автор звертає увагу на такі

деталі портрета доктора, як «надто високий лоб» і його шалений цинічний

регіт, від якого герою здається, що він іде в «холодну трясовину».

Вважається, що високий лоб – ознака людей розумних, навіть геніальних.

Але коли зло озброєне думкою – то дуже страшно. Герой твору розмірковує:

«Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з

каменем замість серця, це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий

інстинкт». Доктор не має в душі нічого людського: він радіє проявам гніву Я

на Андрюшу («Так його! – і покотив регіт по пустельних лабіринтах княжих

кімнат»), цинічно знущається з нього, коли той розгубився, побачивши серед

арештованих свою матір («регіт грохотом покотився, бухнувся об стелю і

пропав. То доктор Тагабат: «Мамо»?! Ох ти, чортова кукло! Сісі

захотів?»).

Дегенерата герой називає «сторожем своєї душі». Цей персонаж

нагадує каторжника, кримінального злочинця. Промовисті портретні

деталі - «низенький лоб, дегенеративна будівля черепа» - свідчать про

відсутність будь-якого інтелекту. Тому дегенерат і мовчить протягом

усього твору. Мовчки й віддано цей «вірний пес революції» виконує, мов

автомат, свої обов’язки: розстрілює і стежить за порядком. «Він, цей

дегенерат, завше був солдатом революції і тільки тоді йшов із поля, коли

танули димки й закопували розстріляних.»

Третій член трибуналу, Андрюша, може здатися позитивним

персонажем, адже діяльність товаришів розцінює як вакханалію, вважає,

«що так не чесно, що так комунари не роблять». Він просить Я відпустити

його на фронт, бо «цей наївний комунар буквально не знає, навіщо ця

безглузда, звіряча жорстокість». Однак він таки підписує постанови про

розстріл, а те, що його підпис нагадує «незрозумілий, зовсім химерний, як

хетейський ієрогліф, хвостик», не змиває з нього гріха. Він – втілення

«кволої волі». Деталі зовнішності це підкреслюють: «розгублене обличчя,

тремтячий і непевний голос».

Герої новели втратили людську подобу. Їхня совість залита алкоголем:

доктор Тагабат і дегенерат постійно п’ють. А Я тамує страх і втому,

приходячи до матері. Ніжна, добра й духовно чиста , вона заспокоює його.

- Чи не дивує Вас, що у трибуналі 4 чоловіки? Чи зручно виносити

вироки вчотирьох? Адже будь-який судовий орган, що приймає рішення,

складається з непарного числа осіб, аби не допустити можливої ситуації

однакової кількості голосів «за» і «проти». Хто ж тоді Я?

Я, як окремої особистості, не існує, він - сума характерів інших героїв.

Усі вони втілюють ту чи іншу частину його роздвоєної душі. Це можна

прослідкувати за допомогою схеми (на екрані)

4. Запис і коментування схеми.

доктор Тагабат - «звірячий інстинкт,

дегенерат – «сторож душі»

Андрюша – «втілення кволої волі»

Мати - втілення совісті, основа життя

Коментарі вчителя.

- Що спільного у Я і доктора Тагабата?

Я прагне бути непохитним, як Тагабат: б’є ногою чоловіка, який

просив милості; без вагань виносить вирок «розстрілять» матері трьох

дітей; аби заглушити совість, п’є вино – «входить у роль». Остаточна

перемога Тагабата в душі героя – це вбивство матері.

- Чи є спільні риси у Я з дегенератом?

Як і у дегенерата, на совісті Я багато невинних жертв: «Шість на

моїй совісті? Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів

– тьма на моїй совісті!!!»

- Що поєднує образи Я і Андрюші?

Як і Андрюша, Я не може сміливо протестувати проти жорстокості

доктора Тагабата. Вони не мають волі навіть для того, щоб відстояти

людське в собі.

- Хто з героїв твору є втіленням його людяності, совісті? Чому?

Мати. Саме тому герой, побачивши матір серед арештованих,

відчуває, що схопили другий кінець його душі.

До материної хати, аби ковтнути свіжого повітря добра, поспішає

морально спустошений після розстрілів син. Її сумне обличчя зявляється

перед ним у хвилини жорстокості я к докір совісті:

І в той же момент раптом переді мною підводиться образ матері.

…Розстрілять»???

І мати тихо-зажурено дивиться на мене.

Я продовжує вагатися, коли веде матір на розстріл: ніжність до неї

жене від себе образ загірної комуни. Не хочеться вірити, що син уб’є свою

матір, але Я перестає розрізняти реальність і галюцинацію, здавлює собі

голову і переконує, що мусить так зробити. Жахливо, що жертвою

революційного фанатизму сина стала тиха й добра мати.

- З ким залишився Я наприкінці новели? Що цим хоче сказати автор?

Відповідь на це питання дав і сам Хвильовий: (на плакаті) «Навіть

кращий із тих, що в них «розкололося я», навіть він іде в супроводі

«низенького лоба, розкуйовдженого волосся і приплющеного носа».

Подвійність натури послідовно веде до виродження, до дегенерації».

- Чому головний герой не має імені?

Істота, яка підняла руку на матір, не має права на ім’я, бо це не

людина. Адже ім’я, як і життя, кожному з нас дає мати.

- Убиваючи свою матір, герой таким чином убиває саму ідею,

заради якої жив. Згадайте, як на початку твору Я мрійливо й захоплено

описує мету свого життя: «З далекого туману, з тихих озер загірної комуни

шелестить шелест: то йде Марія». Його мати – прообраз тієї незвичайної

Марії, біблійної Марії. Що може бути святіше?

5. Розкриття проблематики твору.

Цінність кожного твору вимірюється не

лише його художнім рівнем, але й значимістю

ідеалів, проголошених у ньому. Слово експертам.

(Виступ групи експертів. Демонстрація

створеного грона).

Наша група дослідила проблематику новели «Я (Романтика)»,

створила гроно у Вікі-газеті за допомогою Інтернет-ресурсів.

М.Хвильовий по-новому розкрив перед читачем споконвічну

суперечку між добром і злом в житті та душі людини, розкрив проблему

внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом й обов’язком. Стомлений

син шукає спокою біля матері. «Я – чекіст, але я і людина», - підкреслює

головний персонаж. Але душа «м’ятежного сина» терзається між двома

началами: з одного боку, Андрюша і мати, з другого - Тагабат, людина «з

холодним розумом і каменем замість серця». Персонаж не бачить виходу.

Саме в такі хвилини він, комунар, викликає співчуття.

Ситуація в новелі М.Хвильового трагічна, бо персонаж сам мусить

обрати добро чи зло, шлях людяності, гуманізму, усепрощення чи стежку

служіння абстрактним ідеалам. Шлях його вибору дуже тяжкий, тому в

центрі авторської уваги і є душа героя,її страждання, розгубленість,

безпорадність.

Я називає себе справжнім комунаром, водночас усвідомлюючи, що

робота, яку виконує він і його трибунал – це «чорне брудне діло». Часом від

цього усвідомлення йому стає зовсім нестерпно, він мучиться. Але виходу не

бачить.

Криваві картини змінюють одна одну. І врешті приходить момент,

коли в розколі на людину і звіра переміг звір.

Письменник підводить нас до висновку, що фанатична відданість

ідеї несе тільки зло, убиває почуття справедливості, розуміння добра і

правди, руйнує людську особистість, людське «я».

- У новелі М.Хвильовий аналізує одну з основних проблем часу –

гуманізму й фанатизму. (Зачитати). «Тоді я у млості, охоплений пожаром

якоїсь неможливої радості , закинув руку за шию своєї матері і притиснув її

голову до своїх грудей. Потім підвів маузера й нажав спуск на скроню».

Подібних картин можна знайти безліч як в історичних, так і в церковних

книгах. Бо явище фанатизму не з’явилося тільки з появою комунізму. Ще

Володимир Даль дав таке визначення: (на плакаті) «Фанатизм – це брутальне,

завзяте марновірство замість віри, гноблення інакомислячих ім’ям віри».

Отже, фанатизм властивий низьким і обмеженим людям.

Чим страшний фанатизм? На це питання спробували дати відповідь

наші журналісти. (Відповідь учнів).

Ми знайшли приклади впливу

фанатичної відданості певній ідеї на людину в

історії. Результати пошуків виклали у публікації.

(Роздають групам). Написали статтю на тему

"Чим страшний фанатизм?"(зачитують).

6. Аналіз поетики новели Хвильового.

Урок літератури вирізняється з-поміж інших тим, що вивчаємо ми

не науку, а мистецтво слова, прекрасну й дивну таїну його краси й сили,

оригінальність світобачення митця слова, його здатність відтворювати життя

в художніх образах. Пам’ятаймо, що літературний твір (якщо він дійсно

талановитий) – це неповторність. Замисліться над словами Леонардо де

Вінчі: «Кожна людина може знову довести теорему Піфагора, але ніхто не

зможе вдруге написати «Даму з камеліями».

Про поетику твору, символіку образів нам розкажуть естети, які

навчилися бачити у творах не лише відображення певних ідеалів, а й витвір

мистецтва. (Виступ групи естетів у супроводі презентації).

Наша група провела скрупульозну текстову роботу, визначила мотиви

новели, символічні деталі, добрала відповідні цитати.

1. Мотив ночі, тьми (цитати).

Отже, мотив ночі, тьми увиразнює враження про чорну, диявольську

роботу трибуналу комуни, а отже,й усієї більшовицької системи , яка

створила трибунали.

2. Кольорова деталь – «чорний» (цитати).

Кольорова деталь «чорний» від побутової трансформується у

символічну. Разом з епітетом «волохатий» вона створює образ страшного

звіра-сатани, який знищує на своєму шляху все живе і світле.

3. Мотив грози, грому, вибухів (цитати).

Мотив грози і схожої на неї канонади звучить протягом усього

твору, що створює враження неминучості катастрофи. Можливо, за

задумом автора, ця гроза повинна була стати для Я очисною, але після грози

не прояснилося небо і не сталося очищення душі. Страшний гріх – убивство

матері веде героя далі в темінь, у ніч, у безодню – до моральної деградації.

4. Мотив безвиході, пустоти (цитати).

Мотивом безвиході автор наголошує на моральній дезорієнтації не

тільки персонажа, а й усього суспільства. Ця революція веде в нікуди, це

вона збилася зі шляху справедливості і стала на дорогу крові.

5. Мотив фанатизму (цитати).

Фанатична віра героя у диявольську комуністичну справу вражає.

Зображуючи героя у ті моменти, коли він горить у вогні фанатизму,

готовий упасти на коліна й молитовно скласти руки, автор тим самим

викриває суть комуністичної ідеї.

6. Мотив нереальності, галюцинації, фантому (цитати).

Цей мотив підводить нас до висновку: у світі, керованому

більшовиками, непотрібною галюцинацією стали доброта,

чуйність,ніжність, людяність, які втілює образ матері.

7. Числові деталі (цитати).

Використання автором чисел, займенників замість імен підкреслює,

що трибунал комуни не цікавить людина, її особистість, почуття,

переживання. Вона для системи – нікчемний гвинтик або ворог народу, якого

треба знищити.

8. Запаховий образ м’яти (цитати).

Запах м’яти супроводжує образ матері. Він протиставлений у

тексті запаху смерті, який став звичним для доби революцій і громадянської

війни.

9. Часові площини у творі.

У новелі співіснують три часові площини: доба громадянської війни,

Великої французької революції (інсургенти, версальці), період раннього

християнства, про який нагадують синедріон, образ матері Марії. Син

Божий приніс людям еру любові й милосердя, тому й через дві тисячі років

образ Ісуса залишається святим. А комуністична релігія, що сповідує

насильство й смерть, приречена сама загинути – так стверджує твір

Миколи Хвильового своїми мотивами і образами.

IV. Підсумок .

1. Прийом «Фішбоун». У чому художня

цінність новели «Я (Романтика)»?

Літературознавці. Оригінальна

композиційна будова новели не тільки забезпечує

розгортання сюжету, а й допомагає передати внутрішню боротьбу

ліричного героя. Наприклад, можна прослідкувати, як місце подій впливає на

психічний стан героя.

Журналісти. Новелою М.Хвильовий розвінчує страшну проблему

фанатизму. Фанатичнi люди, яких одиницi, лише керують безлiччю

дегенератiв, роботів, до яких, з часом, належатиме i "Я". Людина насправдi

стає рабом, рабом фанатизму. Це життя в туманi, а тому - неповноцiнне

життя.

Психологи. На прикладі головного героя Я автор показав, як

генетичні, вроджені риси людяності, добра, любові до матері розчиняються

в патологічному почутті відданості ефемерним ідеалам комуни. М.

Хвильовий майстерно відобразив психологію Добра і Зла, суперечність між

людяністю і сліпою відданістю абстрактній ідеї.

Експерти. Новела «Я (Романтика)» має повчальний зміст.

М.Хвильовий показав, що на рiках невинноï кровi не могло постати гуманне

суспiльство. У цьомуполягає актуальність новели, особливо на тлі сучасних

проблем нашої держави.

Естети. Багатою є новела на художні деталі, які допомагають

розкрити внутрішній світ персонажів. Наприклад, інтер'єрні, портретні і

психологічні деталі.

2. Рефлексія за метою веб-квесту.

- Як ви вважаєте, чи досягли ви поставленої мети?

V. Оцінювання. Прошу оцінити роботу учасників своєї групи,

скориставшись карткою оцінювання.

VI. Домашнє завдання: узагальнити матеріали веб-квесту; написати

твір на тему «Яка художня цінність новели «Я (Романтика)»?»