Newsletter 15 12-2016(62-23)

Безпековий огляд ЦДАКР № 23 (62)

15 грудня 2016

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 грудня 2016

2

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії,

конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється

аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки

оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові

фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому

середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»

є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та

громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки

України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні),

та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною

позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКРКопчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКРСамусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

Члени Редакційної колегії:Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressКабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпекиКонопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпекиЛитвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпекиПоляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense ExpressЩербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)


3

ЗМІСТ

Загальні оцінки

У дзеркалі експертноі

думки

Аналітичні розробки

Виклики та ризики для України у першій половині грудня 2016 року

Военно-морской флот России

Ризики і можливі здобутки відновлення експлуатації міжнародного ракетно-космічного комплексу Sea Launch

В Молдове от Украины ждут практической поддержки

Приватний сектор польської «оборонки»: потенціал і перспективи


4

Фахівці Центру досліджень ар-мії, конверсії та роззброєння від-значають такі ключові ризики у грудні 2016 року.

Першим і головним викликом стало збільшення впливів Кремля на тлі невизначеності позицій голо-вних гравців Західного світу. В тому числі, варто казати про тенденцію модернізації російських впливів до більш якісних, зокрема, таких, що впроваджуються через треті країни або через використання нових ліде-рів громадської думки як агентів впливу. У зв’язку з цією активністю Москви суттєво збільшуються ри-зики реваншизму, просування у владу України проросійських полі-тиків та чиновників.

Російська системна робота на підрив Української державності на цьому етапі спрямована передусім на зміну уявлень про Україну в дер-жавах, що надають або можуть на-давати Україні різні види допомоги,

чи виступати союзниками. Через цю безперервну підривну діяльність та гальмування реформ у секторі безпеки та оборони України (а та-кож в інших важливих секторах) ключові західні держави дають низьку оцінку внутрішнім рефор-мам в Україні.

Другим, не менш вагомим ви-кликом розвитку України стає то-тальне розчарування населення України діяльністю влади, зокрема, найвищих посадових осіб держави. Протягом першої половини грудня внаслідок попередніх подій та їх ви-світлення відбулося переосмислен-ня ролі і місії чинного президента України, а також його оточення. На тлі ознайомлення з одкровеннями народного депутата Олександра Онищенка (після «офшорного скан-далу» та висвітлення у ЗМІ іспан-ських маєтків самого Петра Поро-шенка та його найближчого оточення) можна казати про збіль-

Загальні оцінки

Виклики та ризики для України у першій половині грудня 2016 року

Суттєво збільшуються ризики реваншизму, просування у владу

України проросійських політиків та чиновників

Ключові західні держави дають низьку оцінку внутрішнім реформам

в Україні

5

шення коридору маневрів для Крем-ля щодо згаданої підривної діяль-ності. Але ще більший виклик полягає у можливості розчарування Заходу у нереалізованих шансах та можливостях для України через владу, що системно себе компроме-тує. У цьому контексті слід навести цікаву думку, яку формулює україн-ська журналістка Юлія Мостова (2 грудня, «Дзеркало тижня. Україна» №46): «Навряд чи передані ним [Онищенком] файли додали щось суттєве до вже наявних знань аме-риканців про Петра Порошенка та його найближче оточення. Але на тлі публічності того, що відбуваєть-ся, факт прийняття-передавання оперативних даних американськи-ми прокурорами свідчить про те, що президент України потрапив у молох юридичної машини США. А це - велика проблема. І для самого Петра Порошенка, і для країни».

Дуже показово, що саме 1 грудня (через деякий час після виявлення Онищенка в Росії) президент Росії Володимир Путін затвердив нову концепцію зовнішньої політики Ро-сії. Документ значною мірою при-свячено пошуку нових форматів відносин зі США, які є небезпечни-ми для України. Щодо України у до-кументі вказується, що «Російська Федерація зацікавлена в розвитку всього різноманіття політичних, економічних, культурних і духо-вних зв’язків із Україною на основі взаємоповаги, вибудовування парт-

нерських відносин у разі дотриман-ня своїх національних інтересів». Більше того, в концепції зазначаєть-ся, що війна на Донбасі є «внутріш-ньоукраїнським конфліктом». Отже, на тлі посилення тисків на Київ збоку Москви просувається вкрай небезпечна ідея «замирення».

Не важко зробити висновок, що ідея замирення має на меті довести українцям, що у війні винною є українська влада – її треба змінити й розпочати новий виток розвитку України (безумовно, разом із Росі-єю).

Головні ризики військового характеру

Військовий важіль існує та ак-тивно застосовується для тиску на Україну, підтримку небезпеки масштабної війни в разі незговірли-вості та продовження конфронта-ційного і невигідного Росії руху до європейських та загалом західних цінностей. Нагадаємо, що застосо-вуються 120 і 82-міліметрові міно-мети, гранатомети і великокалібер-ні кулемети, постійно створюється небезпека від вогню снайперів. Отже, Кремлем обраний такий об-сяг засобів, щоб можна було казати про певне виконання так званих мінських домовленостей і одночас-но демонструвати наявність воєн-ної небезпеки. Фактично можна ка-зати про відмову Москви від масштабного застосування сил, але водночас у Кремлі намагаються по-

На тлі посилення тисків на Київ збоку Москви просувається вкрай

небезпечна ідея «замирення»

Ще більший виклик полягає у можли-вості розчарування Заходу у нереалі-

зованих шансах та можливостях для України через владу, що систем-

но себе компрометує

6

вністю тримати під контролем ймо-вірність розгортання війни. Це по-трібно й для доведення Вашингтону «свого права» на певні регіони і те-риторії і особливо для впливу на єв-ропейські країни, які також перебу-вають у стані внутрішньої трансформації.

Водночас, окупація Росією суве-ренних територій України та участь у кривавому конфлікті в Сирії ви-кликала неабияку проблему для Кремля з комплектування кваліфі-кованими військовими спеціаліста-ми підрозділів. Це є свідченням, що не так уже й просто примусити лю-дей виконувати роль слухняних олов’яних солдатиків. Якщо на по-чатковій стадії війни ці кадрові пи-тання вирішувалися здебільшого за рахунок залучення підготовлених завчасно військовослужбовців сил спеціального призначення, а також агентурного потенціалу ФСБ, ГРУ ГШ, СЗР та інших спеціальних служб РФ, то з інтенсифікацією кон-флікту і зростанням безповоротних втрат серед особового складу росій-ських силових структур ця пробле-ма почала набувати критичного зна-чення.

З огляду на те, що Москва значну увагу приділяє можливості швидко-го нарощування чисельності ЗС РФ на західному напрямку, вирішення питання мобілізації людських ре-сурсів набуває неабиякої ваги. Ціка-во, що нині вже не достатньо особо-вого складу для формування

повноцінних батальйонних тактич-них груп вторгнення. Тож керівни-цтво РФ вимушене йти не лише на розширення бази комплектування своїх силових структур контрак-тниками, а й на суворе судове пере-слідування «відмовників», залучен-ня російських призовників та військовозобов’язаних, а також іно-земців, які відповідають вимогам МО РФ. Москва швидко узгоджує нову законодавчу базу, фактично формуючи підстави для легалізації протиправної практики залучення військовослужбовців за призовом до «короткочасних відряджень» на територію України як контрактни-ків, а також отримання можливості залучення необхідної маси «добро-вольців», «учасників навчань», а та-кож «запасників-найманців» за формально «законними» націо-нальними схемами. Саме для цього 14 грудня Держдума РФ прийняла в другому і відразу в третьому, оста-точному читанні урядовий закон, що надає військовослужбовцям можливість укладати короткостро-кові контракти.

Також серед «цікавих винаходів» у межах змін законодавства — мож-ливість військової служби за контр-актом іноземців віком від 18 до 30 років, які «не порушували закону», без набуття громадянства РФ взага-лі, а також їхня участь у бойових діях, зокрема за кордоном, під час «міжнародних конфліктів». Для України це сформований виклик,

Москва швидко узгоджує нову зако-нодавчу базу, фактично формуючи

підстави для легалізації протиправ-ної практики залучення військовос-лужбовців за призовом до «корот-

кочасних відряджень» на територію України як контрактни-ків, а також отримання можливос-

ті залучення необхідної маси «до-бровольців», «учасників навчань», а

також «запасників-найманців» за формально «законними» національ-

ними схемами

7

який означає, що РФ може у надзви-чайно короткі строки розгорнути і використати масову армію втор-гнення та окупації під виглядом операції військових підрозділів РФ «з підтримання миру та боротьби з терористичними й екстремістськи-ми організаціями». Фахівці вказу-ють, що загальна база російсько-мовних осіб в іноземних країнах як основа для потенційного вербуван-ня на військову службу в РФ за контрактом оцінюється російськи-ми експертами у майже 25 млн лю-дей - головним чином, у країнах СНД.

У ЦДАКР зробили висновок, що в разі реалізації залучення значної кількості громадян країн СНД до військової служби за контрактом у ЗС РФ Кремль отримає потужний важіль силового впливу на зазначе-ні країни в межах реалізації новіт-ньої імперської політики вищого керівництва РФ та ведення так зва-ної гібридної війни під прикриттям дій незаконних збройних форму-вань, які можуть у будь-який час пе-ретворитися на відкриту збройну агресію ЗС РФ.

Серед позитивних кроків збоку української влади - закупівля у Єв-ропі станцій радіоелектронної бо-ротьби. Отже, окрім зразків україн-ського виробництва ЗСУ отримають і західну техніку. «Ми закупили, я б не хотів говорити кількість їх, стан-ції радіоелектронної боротьби в єв-ропейських країнах, і до кінця року

вони будуть поставлені в Україну», - повідомив міністр оборони Сте-пан Полторак (12 грудня). Хоча йдеться про тактичні кроки у галузі ВТС, важливим є сам факт імпорту, враховуючи стриманість західних країн щодо постачань озброєнь та військової техніки і, тим більше, розгортання спільних проектів з виробництва зброї.

Разом з цим на тлі реалізації проектів переозброєння збільшу-ється й кількість повідомлень про порушення – як з боку Міноборони, так і з боку ДК «Укроборонпром». Зокрема, чималий перелік пору-шень і зловживань поповнило пові-домлення Генпрокуратури 14 груд-ня, що посадовці з Міноборони закупили непридатні для викорис-тання вертольоти. Це – чергове свідчення відсутності в державі сис-темного та дієвого механізму пере-озброєння сил оборони, передусім, ЗСУ.

Виклики для України на міжнародній арені

Важливою для України подією стало відвідування радником ново-обраного президента США Москви. Хоча Картер Пейдж назвав перед-часними розмови про зняття санк-цій проти Росії (12 грудня), сам факт перемовин та напрацювання ідей щодо зміни формату відносин несе для України неабиякі виклики. Зо-крема, Картер Пейдж зазначив, що з оптимізмом дивиться на перспекти-

В разі реалізації залучення значної кількості громадян країн СНД до

військової служби за контрактом у ЗС РФ Кремль отримає потужний

важіль силового впливу на зазначені країни в межах реалізації новітньої

імперської політики вищого керівни-цтва РФ та ведення так званої

гібридної війни під прикриттям дій незаконних збройних формувань, які можуть у будь-який час перетвори-

тися на відкриту збройну агресію ЗС РФ

8

ви російсько-американських відно-син, і це відбулося напередодні про-позиції власне Д.Трампа призначити держсекретарем Рекса Тіллерсона, відомого своєю проросійською по-зицією та тісними зв’язками з росій-ським президентом В.Путіним.

Отже, незважаючи на рішення ЄС продовжити санкції проти РФ після 15 грудня, ідея новообраного президента США щодо діалогу з Пу-тіним хоча й відкидає поки що «пе-резавантаження», може насправді трансформуватися у загрозливу для України тенденцію. Українські екс-перти переважно вважають, що Д.Трамп вибудовуватиме прагма-тичні відносини з РФ, однак не ви-ключена негативна реакція частини американського суспільства через сформовану недовіру до Росії та її лідера. А деякі впливові американці вже пішли у наступ. Зокрема, сена-тор від штату Арізона Джон Мак-кейн (12 грудня) назвав Путіна «зло-чинцем» та висловив переконання, що Дональд Трамп дослухатиметься до порад і вестиме політику стосов-но Росії з позиції сили.

Інші події торкалися можливості зміни формату переговорів, що для України є вкрай важливим. Так, по-сол Великої Британії в Україні Джу-діт Гоф висловилася (5 грудня, пу-блікація у газеті «День») за те, що «і США, і Великобританія готові до продовження зустрічей в форматі саме четвірки, яка підписала Буда-пештський меморандум». При цьо-

му посол зазначила, що лише одна сторона порушила Будапештські домовленості — це «Росія, яка розв’язала війну в Україні». То ж санкції проти РФ та допомога Укра-їні мають залишатися тими важеля-ми, якими в існуючих реаліях нама-гаються реалізувати згадані гарантії країни підписанти.

Досить показово, що дипломат з Великої Британії зазначила про проблему з фінансовою допомогою Україні: виділені кошти не завжди потрапляють на відповідні цілі вна-слідок досі паразитуючої корупції. Пані Гоф відверто зауважила, що багато коштів потрапляють в «кон-кретні кишені». Останній фактор є одним із гальм, який в умовах агре-сії сусідньої держави підриває осно-ви національної безпеки.

До важливих подій першої поло-вини грудня відноситься й те, що 4 грудня нижня палата Конгресу США схвалила проект оборонного бюджету на 2017-й рік, який перед-бачає надання військової допомоги Україні на суму 350 млн доларів. То ж США намагаються на цьому етапі демонструвати послідовність своєї політики щодо України.

Вище вже згадувалося про впли-ви РФ через треті країни. Отже, по-дію 10 грудня у польському Пере-мишлі, коли учасники «Маршу орлят перемишльських і львів-ських», що відбувся під патронатом мера міста, кричали «Смерть укра-їнцям», слід вважати саме результа-

Ідея новообраного президента США щодо діалогу з Путіним хоча й

відкидає поки що «перезавантажен-ня», може насправді трансформува-

тися у загрозливу для України тен-денцію

Досить показово, що дипломат з Великої Британії зазначила про

проблему з фінансовою допомогою Україні: виділені кошти не завжди

потрапляють на відповідні цілі внаслідок досі паразитуючої коруп-

ції

9

том такої підривної роботи. Як відо-мо, залучення груп населення (як всліпу, так і за грошову винагороду, є однією з дієвих методик спец-служб РФ). Така подія свідчить про незахищеність жодної країни від «гібридних» впливів. А особливо небезпечно, що це відбулося у краї-ні, що є адвокатом України в Європі.

Виклики у площині економікиМіністерство економічного роз-

витку і торгівлі оприлюднило до-сить невтішний прогноз інфляції в Україні – за підсумком 2016 року на рівні 13,1% (Звіт Мінекономіки, 12 грудня). «У грудні 2016 року та у першому кварталі 2017 року очіку-ється продовження тенденції помір-ного підвищення цін, обумовленого сезонним зростанням попиту на продовольчому ринку у цей період, незначним напруженням на валют-ному ринку», - зазначається у звіті. «Ризиком пришвидшення інфля-ційних процесів в найближчі місяці є посилення ролі інфляції витрат, зокрема через стрімке зростання вартості енергоносіїв, що змусить товаровиробників закласти відпо-відні ризики у ціну», - повідомля-ють в МЕРТ.

Такий хід справ поглиблюватиме економічну кризу в країни та роз-рив між владною верхівкою та пере-важною більшістю населення. Слід очікувати поглиблення розчаруван-ня населення України у владі, при-чому після оприлюднення деклара-

цій це стосуватиметься усіх гілок влади та часто носитиме персоніфі-кований характер.

Основні виклики всередині держави

Корупція, як зазначалося вище, знову стає найбільшим подразни-ком для країн, що підтримують Україну. Корупція та пов’язані із нею прояви і зловживання не лише гальмують розвиток держави, але й створюють загрозу загальнонаціо-нального характеру.

Слід звернути увагу на публіка-цію Die Welt (12 грудня), яка є типо-вою відносно України у даний час. А саме, видання вказує, що Україна втрачає своїх останніх помічників через корупцію. Die Welt пише, що МВФ та інші донори закривали очі на корупцію і олігархів, однак тепер це терпіння вичерпано. Захід впер-ше засумнівався в ефективності своєї допомоги Україні. «Боротьба з корупцією застопорилася, правоо-хоронні органи не стали незалеж-ними, а олігархи впливають на по-літичні партії», - це загальні тези повідомлень про Україну, які дедалі створюють небезпечні впливи. На-гадаємо, що в середині квітня 2016 року авторитетне британське ви-дання The Financial Times написало, що Україна ризикує повторити свою недавню історію. Але нині, після низки подій довкола президента Порошенка та його оточення ситуа-ція виглядає більш небезпечною.

Слід очікувати поглиблення розчару-вання населення України у владі,

причому після оприлюднення декла-рацій це стосуватиметься усіх гілок

влади та часто носитиме персоні-фікований характер

Корупція та пов’язані із нею прояви і зловживання не лише гальмують розвиток держави, але й створю-

ють загрозу загальнонаціонального характеру

Захід вперше засумнівався в ефек-тивності своєї допомоги Україні

10

Негативні тенденції створюють й окремі представники влади. Зо-крема, вкрай негативний присмак отримало відрядження народного депутата Надії Савченко до Мінська та перемовини безпосередньо з ма-ріонетками Москви в особі Захар-ченка та Плотницького. Це акт, який може бути розвинутий Кремлем вбік визнання легітимності або фак-тичності влади нав’язаних Росією ватажків-терористів та й загалом факту громадянської війни в Украї-ні. Важливо, що такі небезпечні для України події відбуваються на тлі переговорного процесу Росії та США.

Залишаються не розв’язаними й важливі для суспільства вузли у сфері національної безпеки. Експер-ти ЦДАКР вказують, що за час май-же трирічної війни накопичилася величезна кількість запитань та претензій до воєнно-політичного та військового керівництва України. «Тривають розслідування стосовно Іл-76, збитого над Луганським аеро-портом, Іловайської трагедії та ще десятків інших резонансних справ, пов’язаних з українсько-російським конфліктом. Постійно виникають скандали довкола державного кон-

церну «Укроборонпром», який зви-нувачується у невиконанні замов-лень з поставок озброєнь у війська, а також тотальній корупції. У свою чергу, фігуранти гучних звинува-чень та резонансних справ відмаху-ються «гібридною війною» та «ро-сійською пропагандою», яка використовує «корисних ідіотів» у своїх темних справах», - вказує за-ступник директора ЦДАКР Михай-ло Самусь та додає, що «відсутність ефективного демократичного ци-вільного контролю над сектором безпеки протягом всього періоду незалежності зробила реальністю ситуацію, коли держава виявилась безсилою і беззубою віч-на-віч із російськими агресорами».

Отже, відсутність прогресу у діа-лозі української влади із народом перетворилася на загрозливий фак-тор. Це відзначають чимало експер-тів, наголошуючи, що чинна влада рухається до тієї точки неповернен-ня, коли відновлення довіри стане неможливим. Звісно, що цим стрім-ко скористається ворог – Кремль досі тримає руку на пульсі україн-ського сьогодення. Україна ж і нада-лі дозволяє собі залишатися вразли-вою мішенню.

«Відсутність ефективного демокра-тичного цивільного контролю над

сектором безпеки протягом всього періоду незалежності зробила

реальністю ситуацію, коли держава виявилась безсилою і беззубою

віч-на-віч із російськими агресорами»


11

У вересні поточного року відбу-лася неординарна подія. Російська комерційна компанія S7 Group під час проведення Міжнародного астронавтичного конгресу IAC 2016 в Гвадалахарі (Мексика) підписала контракт з групою компаній Sea Launch із закупівлі міжнародного плавучого космодрому Sea Launch у складі: корабель Sea Launch Commander, платформа Odyssey з встановленим на них обладнанням ракетного сегменту, наземне облад-нання в американському базовому порту Лонг-Біч та товарний знак Sea Launch. У якості ракети-носія пла-нується використання українсько-російської РН «Зеніт-3SL» [7].

Оператором проекту Sea Launch, в рамках реалізації якого РН «Зеніт-3SL» здійснюватиме виведення ко-рисних навантажень на орбіту, ста-не дочірня структура S7 Group - «С7 Космічні транспортні системи».

Одночасно S7 Group підписала угоду з корпорацією «Енергія» про спільну діяльність з відновлення експлуатації РКК Sea Launch. Пе-редбачається, що корпорація забез-печуватиме компанію необхідною інженерною підтримкою, роботами з системної інтеграції а також спри-ятиме в організації пусків.

РКК Sea Launch й однойменний міжнародний консорціум було створено у 1995 році для надання

Ризики і можливі здобутки відновлення експлуатації міжнародного ракетно-космічного комплексу Sea Launch

У дзеркалі експертноі

думки

Володимир Горбулін, доктор технічних наук, професор, академік НАН України,

Володимир Шеховцов, доктор технічних наук, старший науковий співробітник,

Анатолій Шевцов, доктор технічних наук, професор

12

пускових послуг з виведення су-путників різного призначення на навколоземні орбіти з мобільної стартової платформи морського базування. Після банкротства Sea Launch у квітні 2010 року Рада ди-ректорів консорціуму (SLS) при-йняла рішення щодо передачі го-ловної ролі у проекті Sea Launch корпорації «Енергія». Після реор-ганізації акції консорціуму було розподілено наступним чином: компанія Energia Overseas Limited (дочірня компанія корпорації «Енергія») – 95%, рештою – 5% – володіють американська компанія Boeing та норвезька Aker Solution.

Керівництво консорціуму Sea Launch у новій конфігурації нео-дноразово намагалося відновити експлуатацію комплексу. Після без-успішних спроб російська сторона у 2014 – 2015 роках активно прово-дила перемовини з США, Китаєм, Бразилією, ОАЕ та Австралією щодо продажу РКК Sea Launch.

Міжнародно-правовий аспект. Передача складових РКК Sea Launch у приватну власність і відновлення його експлуатації має проводитись за умови дотримання законодав-ства країн-учасників проекту, отримання необхідних дозвільних документів і вирішення всіх контр-актних та організаційних питань. Завершення передачі у власність планується через 6 місяців після схвалення проекту урядом США і підписання низки відповідних до-

говорів. Проект має бути схвале-ний, у тому числі, Директоратом з контролю оборонної торгівлі (ДДЕС) і Комітетом з іноземних ін-вестицій США (CFIUS). За два мі-сяці до підписання контракту ком-панією «С7 Космічні транспортні системи» було проведено презен-тацію проекту в Держдепартаменті США. В процесі презентації було відзначено доброзичливе ставлен-ня представників Держдепарта-менту до проекту.

Для організації спільних робіт з Україною компанії «С7 Космічні транспортні системи» необхідно провести організаційно-технічні консультації з можливостей виго-товлення і поставок РН «Зеніт-3SL» (ДП «КБ «Південне» та ДП «ВО «Південмаш») та презентувати проект у державних органах Укра-їни для отримання дозволу на про-ведення спільних робіт.

Складові бізнес-плану компанії S7 Group. При підготовці проекту рішення щодо закупівлі РКК Sea Launch компанія виходила з плану проведення на протязі наступних 15 років 70-ти запусків супутників за умови, що виведення з консерва-ції та початок пускової діяльності комплексу буде проведено через 18 місяців, тобто орієнтовано напри-кінці 2018 року.

У разі придбання комплексу компанія отримає основні складові відпрацьованого високонадійного ракетно-космічного комплексу, для

Передача складових РКК Sea Launch у приватну власність і відновлення

його експлуатації має проводитись за умови дотримання законодав-

ства країн-учасників проекту, отримання необхідних дозвільних

документів і вирішення всіх контр-актних та організаційних питань

13

введення якого в експлуатацію не потрібно вкладати значні кошти.

При розташуванні РКК Sea Launch в базовому порту Каліфор-нії можна забезпечити при при-йнятних витратах запуски РН «Зеніт-3SL» з плавучого космодро-му в оптимальній точці старту в Тихому океані, біля острова Різдва й виводити на геостаціонарну орбі-ту максимально можливі корисні вантажі за рахунок максимальної швидкості обертання Землі в райо-ні екватора. При такій точці старту оптимально вирішується також питання з відчуження полів падін-ня відпрацьованих ступенів. Це малосудоходний район». Тому не треба сплачувати за оренду визна-чених полів падіння. Вартість орен-ди полів падіння дорівнює вартості переходу плавучого космодрому з базового порту до точки старту, а це неабияка економія для компанії.

Розташувавши плавучий космо-дром в порту Каліфорнії, можна значно скоротити один з базових параметрів логістики комерційних РКК – час від отримування замов-лення від клієнта на пуск до пуску ракети-носія. Сьогодні більшість замовників пускових послуг виму-шені чекати у черзі на запуск своїх супутників від двох до чотирьох років. Для замовників тривале очі-кування може призвести до за-тримки отримання доходів, що створює серйозні ризики. Надаю-чи останнім готові ракети – носії у

базовому порту, можна значно ско-ротити цей параметр до шести – семи місяців. За оцінками компанії «С7 Космічні транспортні систе-ми» це дозволить збільшити кіль-кість замовлень на пускові послуги при вартості запусків супутників від $65 до $76 млн.

Особливості ракетного сегмен-ту. До складу ракетного сегменту входить ракета-носій та пристосо-ване до неї технологічне обладнан-ня як на складально-командному судні, так і на стартовій платформі. Технологічне обладнання включає автоматизовану систему управлін-ня підготовкою пуску РН, вимірю-вальний комплекс, системи заправ-ки носія високо киплячим паливом і газами та відповідне випробу-вальне та механіко-технологічне обладнання.

Ракета-носій «Зеніт-3SL» пред-ставляє собою екологічно чисту триступеневу ракету, яка дозволяє у складі РКК Sea Launch забезпечу-вати виведення корисних вантажів масою до 2,9 т – на геостаціонарну орбіту, до 6 т – на перехідну до гео-стаціонарної орбіти, до 11-15 т – на низькі навколоземні орбіти.

Відповідальним за створення РН «Зеніт-3SL» у цілому є ДП «КБ «Південне», за виробництво пер-ших двох ступенів – ДП «ВО «Пів-денмаш».

ДП «КБ «Південне» і ДП «ВО «Південмаш» приділяють значну увагу розробці й впровадженню

Розташувавши плавучий космодром в порту Каліфорнії, можна значно

скоротити один з базових параме-трів логістики комерційних РКК –

час від отримування замовлення від клієнта на пуск до пуску ракети-но-

сія

14

міжнародних комерційних проек-тів (проекти «Морський старт», «Наземний старт», американо-український РН «Антарес» та інші), що дозволяє забезпечувати розви-ток підприємств за рахунок власної діяльності без прямого державного фінансування [1-7].

Використання РН «Зеніт-3SL» у складі комерційного РКК Sea Launch компанії S7 Group забезпе-чує як бажані строки введення в експлуатацію РКК, так і достатні енергетичні характеристики носія, необхідні для успішного входжен-ня комплексу в світовий комерцій-ний ринок пускових послуг.

Дослідження, виконані росій-ськими організаціями, показали, що альтернативи РН «Зеніт-3SL» не існує. Використати російську РН «Ангара» неможливо з причини необхідності встановлення на мор-ській платформі відповідної башти обслуговування. Створення нової РН потребуватиме як мінімум п’яти років і одного мільярду дола-рів. При цьому неясно, чи досягне нова РН в рамках п’ятирічного строку необхідного рівня надій-ності РН «Зеніт-3SL» (у попередні роки РН «Зеніт-3SL» було проведе-но 36 пусків з виведення супутни-ків різних країн на геостаціонарну орбіту, із яких успішними було 33).

З наведеного виходить, що за-безпечення виробництва і поста-вок Україною РН «Зеніт-3SL» є од-ним із ключових чинників

поновлення експлуатації РКК Sea Launch в задані строки.

Стан світового космічного рин-ку пускових послуг. Частка викона-них пусків ракет-носіїв з виведен-ня супутників на геостаціонарну орбіту у минулі роки за даними UCS Satellite Database на 30.06.2016 р. склала більше 35%. За даними управління комерційних косміч-них перевезень Федеральної адмі-ністрації США (Federal Aviation Administration, FAA) ракетно-кос-мічні компанії очікує стабільний попит на пускові послуги з виве-дення середніх та важких супутни-ків на геостаціонарну орбіту. У найближчі 10 років у космос буде виведено 1400 супутників. У ко-мерційному секторі освоєння кос-мосу згідно з прогнозами Euroconsult в цей період буде виве-дено на орбіту 550 супутників. Певна кількість апаратів буде призначена для заміни супутни-ків зв’язку, які вже знаходяться на орбіті. Очікується, що більшість робіт буде пов’язано з виведен-ням близько 300 супутників на геостаціонарну орбіту для надан-ня послуг зв’язку і телебачення. Держави будуть поповнювати свої супутникові системи, в той час як нові країни будуть закупо-вувати нові супутники, здебільше для надання послуг зв’язку та те-лебачення.

Ризики конкуренції. Ціле деся-тиліття комерційний ринок пуско-

15

вих послуг був стабільним як за складом учасників, так і за розподі-лом доходів між ними.

Ринок було поділено, в основно-му, між європейською Arianespase, NASA і російським Роскосмосом (біля 93% ринку 2003-2013 років). Першим значним потрясінням ринку стало банкротство у 2009 році консорціуму Sea Launch через від’ємну кон’юнктуру та неможли-вість забезпечити розрахункову частоту пусків. Другим потрясін-ням став запуск компанією Spase X носія Falkon-9 до Міжнародної космічної станції за ціною у два рази нижче тієї, що пропонувалися конкурентами.

Концепцію свого бізнесу компа-нія Spase X побудувала на впрова-дженні двох нових підходів:• створенні РН з використанням

простих проектних рішень 1960-1970 років (у тому числі з вико-ристанням двигунів відкритої схеми з помірними питомими характеристиками) у поєднанні з передовими технологіями; крім того компанія відмовилася від використання складної кооперації, що створювало можливість зниження коштів на оплату чужих витрат та прибутків;

• створенні РН багаторазового використання за рахунок по-вторного використання першого ступеню, що створювало можливість суттєвого зниження

вартості пуску у порівнянні з од-норазовими РН. Реалізація цих підходів дозво-

лила компанії Space X знизити вар-тість виведення супутників за до-помогою РН Falcon-9 на навколоземні орбіти у середньому на 30%.

Тільки з грудня 2015 року РН Falcon-9 проведено сім успішних пусків, якими було виведено на ор-біту шість телекомунікаційних су-путників та вантажний корабель Dragon власної розробки, з одно-часним забезпеченням кількох успішних посадок першого ступе-ню.

Враховуючи реальну загрозу пе-рерозподілу ринку на користь Space X, країни ЄС домовилися про створення нової універсальної ракети Ariane6. Основна мета ство-рення - відповідь компанії Spase X на її запуски за низькими цінами.

Вартість Ariane6 планується знизити у два рази у порівнянні з Ariane5, у тому числі за рахунок ба-гаторазового використання двигу-на першого ступеню. Компанія S7 Group спільно з російською «Енер-гією» підписала угоду, згідно з якою вони об’єднують зусилля з ство-рення нової РН для Sea Launch з першим ступенем багаторазового використання. В Японії розпочата розробка ракети-носія Н-3 з ураху-ванням вимог власників геостаціо-нарних супутників. Створення но-сія проводиться з використанням

Другим потрясінням став запуск компанією Spase X носія Falkon-9 до

Міжнародної космічної станції за ціною у два рази нижче тієї, що

пропонувалися конкурентами

16

простих систем і комерційно до-ступних комплектуючих. Н-3 буде здатна виводити на орбіту до 6,5 т. Вартість запуску супутника на ор-біту буде знижено, у порівнянні з РН Н-2, удвічі, як і час підготовки РН до пуску з моменту отримання замовлення. Перший пуск РН Н-3 планується на 2020 рік.

Зниження рейтингу Space X. При підготовці чергового пуску у вересні 2016 року РН Falcon-9 вдру-ге вибухнула, на цей раз під час пе-ревірки системи заправки пали-вом. РН вартістю $60 млн і ізраїльський супутник АМOS-¬6 за $200 млн. було повністю знище-но. Перший вибух РН стався у червні 2015 року у повітрі, через 2,5 хвилини після старту.

Всього було здійснено 11 поса-док першого ступеня, з них 6 – успішних (дві – на землю, чотири – на плавучу платформу).

Недостатня надійність посадки першого ступеню та два вибухи РН Falcon–9 негативно вплинули на рейтинг компанії Spase X й призве-ли до значного уповільнення темпу пусків. Тим не менш наприкінці 2016 – початку 2017 року Space X планує вперше здійснити запуск РН Falcon–9 з повторним викорис-танням першого ступеню, який ра-ніше був задіяний під час пуску РН для доставки на орбіту корабля Drаgоn. Цей пуск буде серйозною перевіркою ідеї повторних запус-ків, тому що посадити ступінь –

одне, а гарантувати безпеку при її повторному використанні – зовсім інше. З минулого досвіду повторне використання першого ступеню може не дешевшати пуск, а навпаки зробити його дорожче (наприклад, польоти американських «Шатлів»).

Експерти звертають увагу на те, що технологія вертикальної посад-ки першого ступеня має свою ціну. РН необхідно оснащувати додатко-вим обладнанням, проводити змі-ни в системі керування та заправ-ляти більшими обсягами палива, що знижує корисне навантаження, а разом з цим – економічну ефек-тивність пуску. Ступінь, яка плану-ється для повторного використан-ня, необхідно спочатку відремонтувати та надати відповід-ний сертифікат придатності до по-льоту. Скільки перезапусків буде витримувати така ступінь і який термін для її обслуговування буде потрібен кожного разу – поки що невідомо. Для створення високона-дійних багаторазових ракет-носіїв знадобиться у подальшому не один десяток додаткових пусків і трива-лий час. Показово, що після аналізу обсягів робіт над першими ступе-нями, необхідними для забезпе-чення їх багаторазового викорис-тання, компанія Space X заявила про перевищення економічності від повторних запусків першого ступеня. На початку жовтня 2016 року президентом компанії Space X було повідомлено, що запуск бага-

17

торазової РН Falcon-9 буде дешев-ше на 10% від її оригінальної вар-тості, а не на 30%, які планувались раніше.

Недостатня надійність РН Falcon-9, необхідність проведення значного обсягу робіт з подальшо-го льотного відпрацювання поса-док перших ступенів та робіт з за-безпечення їх повторних запусків, перевищення економічності від по-вторних запусків перших ступенів відтерміновує на невизначені стро-ки можливі зміни на ринку пуско-вих послуг на користь компанії Space X.

Проте, не можна виключати, якщо перелічені питання буде ви-рішено й розпочнеться серійне ви-робництво високонадійної багато-разової РН Falcon-9, можна очікувати певного перерозподілу світового ринку пускових послуг на користь компанії Space X.

Щодо можливостей виготов-лення і поставок Україною РН «Зеніт-3SL». У жовтні поточного року G7 «Транспортні космічні системи» спільно з ДП «ВО «Пів-денмаш» та ДП «КБ «Південне» об-говорили можливості проведення робіт з виготовлення і поставок носія [8]. За результатами обгово-рення досягнуто попередню згоду з проведення спільних робіт з на-ступних питань.

«С7 Транспортні космічні сис-теми», після успішного завершення операції, розміщує замовлення на

виготовлення ДП «ВО «Півден-маш» дванадцяти РН «Зеніт» у най-ближчі чотири роки. ДП «ВО «Пів-денмаш» опрацьовує основні параметри замовлення – партіо-ність поставок, комплектуючі, ці-нові параметри та інші фінансові умови – зі своїми субпідрядниками та узгоджує замовлення.

Зазначено, що існуючі потуж-ності ДП «ПО «Південмаш» дозво-ляють виготовляти РН «Зеніт-3SL» від чотирьох до шести одиниць на рік. Якщо початок фінансування розпочнеться наприкінці 2016 року, перша партія носіїв може бути виготовлена у другій половині 2017 року.

Компанія «C7 Транспортні кос-мічні системи» сприяє у проведен-ні переговорів ДП «ВО «Півден-маш» з російськими підприємствами щодо прийняття узгоджених рішень з поставок не-обхідних матеріалів та комплекту-ючих, а також в отриманні відпо-відних дозволів Федеральної служби технічного та експортного контролю Росії. За останні роки вартість виготовлення РН «Зеніт-3SL» значно виросла через зміни цін підприємств – поставщиків. В «Зеніті» до 70% комплектуючих з Росії, починаючи з металів і завер-шуючи двигуном РД-171.

Сторонами було також обгово-рено інші питання, які становлять взаємний інтерес, у тому числі пи-тання підготовки до запуску за до-

18

помогою РН «Зеніт-М», в конфігу-рації з розгінним блоком «Фрегат», з космодрому «Байконур» косміч-ного апарату «Ангосат» Республіки Ангола, а також перспективи по-дальшого комерційного викорис-тання РН «Зеніт-М» у плані більш широкого міжнародного партнер-ства.

Зазначено також, що компанія «С7 Космічні транспортні систе-ми» має отримати ліцензію на кос-мічну діяльність для організації до-пуску українських фахівців на плавучий космодром Sea Launch, а представники ДП «КБ «Південне» та ДП «ВО «Південмаш» – дозволи від державних органів України на участь у проведенні пускових по-слуг після підписання відповідних контрактів.

Отримання ДП «ВО «Півден-маш» багаторічних замовлень на партіонне виготовлення і поставки РН «Зеніт 3SL» дозволить значною мірою пом’якшити складну ситуа-цію з завантаження виробничих потужностей об’єднання й дозво-лить поглибити дослідження ДП «КБ «Південне» та ДП «ВО «Пів-денмаш» з підвищення технічних характеристик носія та зниження його вартості.

ВИСНОВКИ1. Передача у власність росій-

ській комерційній компанії S7 Group основних складових РКК Sea Launch – корабля Sea Launch

Commander, платформи Odyssey, наземного обладнання в американ-ському базовому порту Лонг-Біч, - забезпечення виготовлення і по-ставок з України ракети-носія «Зеніт – 3 SL» створюють реальні можливості відновлення діяльнос-ті консорціуму на світовому ко-мерційному ринку пускових по-слуг.

2. Відносна стабільність світо-вого ринку пускових послуг в най-ближчі роки, наявність попиту на пускові послуги з виведення на на-вколоземні орбіти середніх та важ-ких супутників, створюють певні перспективи для успішної комер-ційної діяльності консорціуму Sea Launch.

3. Скорочення одного з базових параметрів логістики комерційних РКК- часу від отримання замовлен-ня клієнта на пуск до безпосеред-нього пуску ракети-носія – з де-кількох років до шести-семи місяців сприятиме підвищенню конкурентоспроможності комп-лексу Sea Launch та збільшенню кількості замовлень на пуски за ці-нами, які забезпечуватимуть його достатню прибутковість.

4. Однією з загроз перерозподі-лу ринку пускових послуг є діяль-ність американської компанії Spase X з запуску супутників за демпін-говими цінами; потрясінням рин-ку став запуск цією компанією ра-кети-носія Falkon-9 до Міжнародної космічної станції за цінами у два

Існуючі потужності ДП «ПО «Півден-маш» дозволяють виготовляти РН «Зеніт-3SL» від чотирьох до шести

одиниць на рік

19

рази нижчими тих, що пропонува-лися конкурентами (у подальшому пуски Falkon-9 здійснювалися за цінами на 30% нижче цін інших компаній).

5. Недостатня надійність РН Falcon-9, необхідність проведення значного обсягу робіт з подальшо-го льотного відпрацювання поса-док перших ступенів та робіт з за-безпечення їх повторних запусків, визнання компанією Spase X зави-щення економічності від повтор-них запусків перших ступенів (ке-рівництвом компанії наприкінці 2016 року визнано, що запуск бага-торазової РН Falkon -9 буде дешев-ше лише на 10% а не на 30%) від-терміновує на невизначені строки перерозподіл ринку пускових по-слуг на користь компанії Space X.

6. Враховуючи загрози (пп.4,5), компанії з пускових послуг – ЄКА, S7 Group спільно з російською «Енергією», Mitsubichi Heavy Industries – розпочали аналіз мож-ливостей створення низько вартіс-них ракет-носіїв з використанням простих систем і комерційно до-ступних комплектуючих з введен-ням їх в експлуатацію через п’ять – сім років.

7. Отримання ДП «ВО «Півден-маш» замовлень на партіонне виго-товлення і поставки РН «Зеніт 3SL» дозволить значною мірою пом’якшити складну ситуацію з за-вантаження виробничих потуж-ностей об’єднання й дозволить по-

глибити дослідження ДП «КБ «Південне» та ДП «ВО «Півден-маш» з підвищення технічних ха-рактеристик носія та зниження його вартості.

8. Враховуючи, що РКК «Sea Launch» має суто комерційне при-значення, а поновлення його екс-плуатації значною мірою сприяти-ме підвищенню завантаження потужностей ДП «ВО «Півден-маш», відповідним державним ор-ганам влади України необхідно ви-значитись стосовно надання дозволу на проведення спільних робіт.

ЛІТЕРАТУРА1. Горбулін В.П. Космічна галузь

України: пріоритетні напрямки ді-яльності в нових умовах / В.П.Горбулін, В.С.Шеховцов, А.І.Шевцов //Стратегічні пріоритети,серія «Політика».–2016.–№1(38).–С.5-9.

2. Горбулін В.П. Пріоритетні на-прями розвитку системо утворюю-чих підприємств космічної галузі України в умовах ресурсних обме-жень/ В.П.Горбулін, В.С.Шеховцов, А.І.Шевцов//Стратегічні пріорите-ти .– К.– 2016.– №2(39).– С5-12

3. Горбулін В.П. Оборонна і обо-ронно-промислова політика Украї-ни в умовах зовнішньополітичних змін і проведення внутрішніх реформ:НДР/ /В.П.Горбу лін, А.І.Шевцов, В.С.Шеховцов та ін.//.– К.–НІСД, 2015.–С.54-56.

20

4. Горбулін В.П. Збереження статусу ракетно-космічної держа-ви – національне завдання Украї-ни/Горбулін В.П., Шевцов А.І.//Стратегічні пріоритети. – К.–2008. – №7(6)

5. Горбулін В.П. Входження ОПК України в європейський обо-ронно-промисловий сектор / В.П.Горбулін, В.С.Шеховцов, А.І.Шевцов // Стратегічні пріори-тети .–2015.–№1(34).–С.5-10.

6. Дегтярев А.В. Актуальные вопросы развития ракетно-косми-ческой деятельности в Украине//Космічна наука і

технологія.–К.–2013.–Т.19 №2.– С43-52

7. S7 Group объявила о покуп-ке плавучего космодрома «Мор-ской старт» в Тихом Океане, Електронний ресурс].– Режим до-ступу http://mobile. newsru.com/ arch/ -finance/27sep2016/sealaunch.html

8. «Южмаш» готов производить ракеты для возобновления программы «Морской старт», Елек-тронний ресурс].– Режим доступу http://peshko.com.ua/uk/ - news/ukroboronprom-nameren-razvivat-importozameschenie-v-opk


21

Некоторые заявления новоизб-ранного президента Молдовы Иго-ря Додона вызвали бурную реак-цию в Украине. Впрочем, не стоит переоценивать их значение – в бли-жайшее время они не будут опред-елять внешнеполитическую стра-тегию Кишинёва. Не стоит забывать, что Молдова остается парламентской республикой. При этом правящее большинство и ряд ключевых государственных инсти-тутов консолидированы в руках Демократической Партии (PDM) как минимум до 2018 года, когда должны состояться очередные пар-ламентские выборы. В этом контек-сте возможности президента «до-говариваться» по вопросу

Приднестровского конфликта, не располагая поддержкой Парламен-та, остаются весьма ограниченными.

С другой стороны, несмотря на победу пророссийского кандидата, политический истеблишмент не-признанной республики далек от восторга по поводу деклараций И.Додона о желании воссоединить оба берега Днестра. Тирасполь уже два десятилетия крутит «пластин-ку» независимости. Так что, уве-ренная победа Вадима Красносель-ского уже в первом туре на президентских выборах в Придне-стровье (11 декабря) вряд ли обес-печит полное взаимопонимание с новым президентом Молдовы.

В Молдове от Украины ждут практической поддержки

Дану Марин, эксперт в сфере безопасности,

Центр Информации и Документации НАТО в Республике Молдова

Возможности президента «договари-ваться» по вопросу Приднестровско-

го конфликта, не располагая по-ддержкой Парламента, остаются

весьма ограниченными

22

Кроме этого, давление между-народного сообщества на Молдову относительно переговорного про-цесса, которое усилилось после того как Германия приняла предсе-дательство в ОБСЕ 1 января 2016 года, значительно сбавило обороты в последнее время. Это свидетель-ствует о некой переоценке интере-сов и позиции геополитических тя-желовесов, участвующих в диалоге.

Так что, даже если конфликты в Приднестровье и Донбассе имеют похожую симптоматику, это отнюдь не означает, что существует универсальный рецепт лечения.

Роль Украины в урегулировании приднестровского вопроса

Ухудшение украино-россий-ских отношений существенно укрепило позицию Молдовы в пе-реговорном процессе. Во-первых, Кишинёв получил нового союзни-ка в формате переговоров 5+2. Во-вторых, Приднестровский кон-фликт стал серьезной угрозой для безопасности Украины, что создает надежную основу для сближения двух стран и развитие более тесно-го сотрудничества.

В новой Стратегии Обороны Молдовы, которая еще разрабатывается, Украина указана как потенциальный стратегичес-кий партнер в сфере безопасности. Также, благодаря сотрудничеству с Украиной у Молдовы появится новый канал влияния на Придне-

стровье, что вскоре отразится и на переговорном процессе.

У Киева, в свою очередь, сегодня есть возможность влиять на ход урегулирования конфликта посред-ством участия в формате 5+2 в каче-стве медиатора – Украина не только получает прямой доступ к инфор-мации о переговорном процессе, но также может вносить свои предло-жения. Причем в фокусе должны быть не только технические вопросы, но и комплексные планы по урегулированию. Подобный опыт уже имеется – вспомнить хотя бы «План Ющенко», который Укра-ина выдвинула в 2005 году после провала «Плана Козака» (алгоритм последнего разрабатывался в Рос-сии, причем считается, что именно этот план в свое время максимально приблизил урегулирование кон-фликта, хотя и не в пользу Молдовы).

Листая страницы истории пере-говоров по приднестровскому уре-гулированию, не трудно заметить, что позиция официального Киева никогда не отличалась последова-тельностью и принципиальностью. В целом же, это не способствовало разрешению конфликта на выгодных для Молдовы условиях и усилению роли Украины в перего-ворном процессе.

Новые приоритеты и прежние проблемы

Шансы на достижение двусто-ронней договоренности с избрани-

Ухудшение украино-российских отношений существенно укрепило позицию Молдовы в переговорном

процессе. Во-первых, Кишинёв полу-чил нового союзника в формате

переговоров 5+2

23

ем И.Додона останутся на прежнем уровне – то есть достаточно низки-ми. Уладить Приднестровский во-прос не удалось экс-президенту Владимиру Воронину в 2003 году, когда был выдвинут «План Коза-ка», хотя тогдашние обстоятель-ства (дружественная Россия, по-слушное большинство в Парламенте и одобрительное об-щественное мнение) складывались благоприятнее, чем сейчас.

Так что же будет включать по-вестка дня переговоров по Придне-стровью в следующем году?

ЕС и США, как наблюдатели в формате 5+2, скорее всего, предпо-чтут не углубляться в урегулирова-ние конфликта. Целью Австрии, которая примет председательство в ОБСЕ в следующем году, будет со-хранение положительной динами-ки переговоров. А на данный мо-мент она остается довольно хрупкой, хотя бы потому, что ни по одному из трех основных пунктов, на которых настаивает Тирасполь, так и не было достигнуто соглаше-ния в 2016 году. Речь идет о таких требованиях как: апостилирование выданных в Приднестровье дипло-мов, использование транспортных средств с приднестровскими номерными знаками в междуна-родном дорожном движении, ре-шение проблемы уголовного пре-следования “государственных” лиц Приднестровья в Молдове. Так что Тирасполь наверняка опять огра-

ничит свое участие в переговорах, что может быть частью новой ди-пломатической игры Москвы, ра-склад которой еще не ясен.

От Украины же в Молдове ждут поддержки. На практике она может воплотиться в совместном погра-ничном контроле, причем, по некоторым данным такие соглаше-ния уже готовятся. Также важно отработать механизм создания зе-леного коридора для вывода рос-сийских войск из Приднестровья. Другим немаловажным компонен-том остается содействие молдав-ским инициативам в переговорном процессе, в частности по вопросу замены нынешнего миротворчес-кого военного формата граждан-ским.

Диалог Молдовы и НАТО в новых реалиях

29 ноября в Брюсселе состоя-лось подписание соглашения об открытии в Кишиневе Бюро Связи НАТО, которое качественно улуч-шит партнерство с Североатланти-ческим Альянсом. В ответ левые партии, вероятней всего, поднимут шумиху в парламенте и СМИ. Но ничего кардинально изменить они пока не в состоянии.

В более широкой перспективе, партнерство с НАТО наверняка усложнится. С одной стороны, сто-ит ожидать углубления сотрудни-чества в рамках имплементации Инициативы НАТО Defence

Важно отработать механизм создания зеленого коридора для

вывода российских войск из Придне-стровья

24

Capacity Building Initiative (DCBI), которая была подписана Молдовой в 2014 году на Уэльском Саммите НАТО. С другой стороны, тема партнерства с Альянсом сместится ближе к периферии политического дискурса (по крайней мере, в первые два года президентства До-дона), чтобы не будоражить обще-

ственное мнение, которое на данный момент в своем большин-стве негативно воспринимает НАТО. Таким образом, для отно-шений Молдова-НАТО знаковым станет 2018 год, когда на выборах решится судьба парламентского большинства, а вместе с ним и вне-шнеполитического курса страны.


25

Питання, пов’язані з обороноз-датністю, в значній мірі залиша-ються сферою діяльності держав-них органів. У багатьох країнах – і Польща тут не є виключенням – це стосується й оборонної промисло-вості – сектора економіки, який за-ймається розробкою і виробни-цтвом озброєнь. Проте, в цій сфері у Польщі відбуваються щоразу все більш динамічні зміни.

Центром управління сектором оборонної промисловості в Польщі є Міністерство Національної Обо-рони, яке, серед іншого, керує також діяльністю суб’єктів господарюван-ня, завдання яких полягає в прове-денні науково-дослідних робіт та виробництві ОВТ для потреб зброй-

них сил. На сьогодні переважна більшість державних фірм оборон-но-промислового сектору (33 ком-панії) функціонують в рамках Поль-ської Групи Озброєння (PGZ). PGZ - це підприємство, яке виникло в 2013 році за ініціативою Державної казни з метою консолідації держав-ного сектора оборонної промисло-вості. До його складу входять фір-ми, які займаються виробництвом зброї та амуніції, модернізацією, ре-монтом, проектуванням та іншою підприємницькою діяльністю, що реалізується в сфері озброєнь та продукції подвійного призначен-ням, в тому числі, на експорт.

В той же час, попри те, що това-риства, які належать державі, ма-

Приватний сектор польської «оборонки»: потенціал і перспективи

Даріуш Матерняк, шеф-редактор порталу Polukr.net

(Республіка Польща)

Центром управління сектором оборонної промисловості в Польщі є

Міністерство Національної Оборони, яке, серед іншого, керує також

діяльністю суб’єктів господарюван-ня, завдання яких полягає в проведен-ні науково-дослідних робіт та вироб-ництві ОВТ для потреб збройних сил

26

ють однозначно найбільшу частку на ринку оборонного сектора Польщі, із плином часу щоразу більш вагому роль на польському оборонному ринку відіграють при-ватні фірми. На даний момент в рамках недержавного сектора функціонують кільканадцять вели-ких підприємств та декілька десят-ків невеликих фірм, які займаються передусім виробництвом запчас-тин і вузлів. В 2014 році рівень при-бутків приватного сектора ОПК РП становив близько 900 млн. злотих (близько 220 млн. USD), а його по-тенціал і зиски демонструють по-стійну тенденцію зростання.

Дрони, куленепробивні жилети, зв’язок

Найбільшим і найвідомішим підприємством приватного секто-ра в системі ОПК Польщі є фірма WB Electronics. Це група компаній, яка займається передусім проекту-ванням і виробництвом безпілот-них літальних апаратів (БПЛА, «дронів»). Вона виробляє також системи зв’язку та системи управ-ління вогнем. Серед клієнтів WB Electronics є такі країни як США, Україна, Індія, Малайзія, Швеція та Угорщина. Фірма входить до кон-церну – науково-дослідного центру Flytronic, що серед іншого виро-бляє розвідувальні БПЛА Flyeye, прийняті на озброєння ЗС РП, які виконували завдання під час місії ISAF в Афганістані.

Фірма також веде підготовчі курси для операторів дронів. Вузли, які виготовляє WB Electronics, ви-користовуються також для модерні-зованої версії вертольота W-3 «Со-кіл» (отримав позначення Gluszec) та в ракетно-артилерійських комп-лексах ZSU-23. На даний момент фірма працює над черговими моде-лями розвідувальних дронів, які у найближчий час можуть бути при-йняті на озброєння польської армії, тим паче, що роль розвідувальних БПЛА постійно зростає (про що свідчить, зокрема, досвід збройного конфлікту на Донбасі). Тривають також дослідження із розробки проектів ударних безпілотних лі-тальних апаратів.

Іншим великим приватним під-приємством, продукція якого спря-мована на потреби збройних сил, є фірма Lubawa, яка працює з 1951 року. Ця фірма спеціалізується на виробництві засобів індивідуаль-ного захисту, призначених перш за все для поліцейських служб. Це пе-редусім різні куленепробивні жи-лети, каски і шоломи. Lubawa виро-бляє також захисне обладнання для саперних підрозділів і пожежної служби (в тому числі, одяг, який використовують рятувальні служ-би, що займаються ліквідацією на-слідків впливу зброї масового ура-ження (хімічної, біологічної, ядерної тощо).

Фірма виготовляє також маску-вальні системи - традиційні (у фор-

27

мі маскувальних сіток) та більш прогресивні камуфляжі, які дають змогу зменшити помітність тран-спортного засобу чи людини в інф-рачервоному діапазоні (коли про-тивник використовує тепловізійні камери, тощо). На даний момент ведуться дослідження такого типу маскування, в т.ч. для польських бронетранспортерів «Росомаха». Існує потенційна можливість за-стосування цих технологій в інтер-есах Збройних Сил України. Не ви-ключено також, що підприємство відкриє власне підприємство (фі-лію) в Україні. З цією метою в Укра-їні вже створене незалежне товари-ство – Lubawa Ukraine, що стало результатом підписаного в 2015 році меморандуму про співпрацю між правлінням фірми і україн-ським держконцерном «Укробо-ронпром». Показовий момент: у зв’язку з війною на Донбасі та не-обхідністю покращення стану оснащення Збройних Сил і Нацг-вардії в Україну вже потрапило принаймні декілька тисяч кулене-пробивних жилетів, виготовлених фірмою Lubawа.

Паралельно в Польщі все актив-ніше розвиваються також приватні фірми воєнного сектора IT, такі як TELDAT і KenBIT, що займаються виробництвом систем зв’язку, контролю, обміну даних тощо. Це пов’язано зі зростанням цифриза-ції, підвищенням рівня «інтелекту-алізації» бойових одиниць всіх рів-

нів – включно до окремого бійця. Так, компанії активно працюють в рамках концепції «солдат майбут-нього» над створенням прогресив-ної індивідуальної бойової системи «Титан». Це буде комплекс облад-нання, до складу якого увійде нове обмундирування, зброя, системи зв’язку та спостереження вдень і вночі, які значно підвищать мож-ливості окремого солдата на полі бою. Перші комплекси мають на-дійти на озброєння Війська Поль-ського в 2018 році.

Сила інноваційПотенціал приватних фірм зу-

мовлений в значній мірі їхнім інно-ваційним підходом до діяльності. Зрештою, до цього їх примушують складні умови функціонування на ринку, зокрема, на внутрішньому, де традиційно дуже сильні позиції має державний сектор, що отримує дотації від держави. В цій ситуації приватні суб’єкти можуть виграва-ти лише за рахунок високої якості пропонованої продукції.

Польському приватному секто-ру не легко конкурувати з держав-ними фірмами. … «Мушу визнати - ми реально розраховували на підтримку держави в розвитку без-пілотників, але політика швидше спрямована на адаптацію націо-нальною державною промисловіс-тю закордонних рішень», - заува-жив Пьотр Войцеховський, голова WB Electronics в інтерв’ю газеті

В Україні вже створене незалежне товариство – Lubawa Ukraine, що

стало результатом підписаного в 2015 році меморандуму про співпра-

цю між правлінням фірми і україн-ським держконцерном «Укроборонп-

ром»

Потенціал приватних фірм зумов-лений в значній мірі їхнім інновацій-

ним підходом до діяльності

28

«Республіка», коментуючи резуль-тати тендеру на закупівлю БПЛА, проведеного кілька років тому в ін-тересах ЗС РП (наразі, що показо-во, остаточно скасованого).

Незважаючи на це, приватні фірми послідовно займають щора-зу сильніші позиції, виступаючи все частіше в ролі підрядників для фірм, які входять до складу Поль-ської Групи Озброєнь. Це робить їх ключовими партнерами, без яких важко розраховувати на ста-більний розвиток державної обо-ронної промисловості, яка відпо-відно до прийнятої урядом

концепції має реалізовувати мак-симальну кількість замовлень в рамках програми модернізації Збройних Сил (бюджет програми - понад 140 млрд. злотих до 2022 року).

Такий підхід має не лише своє економічне обґрунтування, але й стратегічні орієнтири. На випадок серйозної кризи чи збройного кон-флікту оптимально, щоб макси-мальна кількість підприємств обо-ронної галузі перебували на власній території, що мінімізує ризики в питанні поставок озброєнь та комплектуючих.

Приватні фірми послідовно займа-ють щоразу сильніші позиції, висту-

паючи все частіше в ролі підрядників для фірм, які входять до складу

Польської Групи Озброєнь


29

Часть 2. Анализ ВМФ России и его

перспективыАнализ организации и вооруже-

ния флотов ВМФ России показыва-ет, что все они представляют собой оперативно-стратегические объеди-нения, каждое из которых может включать надводные и подводные силы, морскую авиацию и береговые войска, части специального назначе-ния и тыла, а также гидрографиче-ской службы МО. ВМФ имеет 2 оке-анских флота (Северный и Тихоокеанский), 2 морских флота (Балтийский и Черноморский) и Ка-спийскую флотилию. Последняя яв-ляется оперативным объединением, и включает надводные силы, части

специального назначения и тыла, а также гидрографической службы.

Океанские флоты выполняют, в первую очередь, задачи стратегиче-ского ядерного сдерживания (имеют в т.ч. подводные силы с атомными подлодками, вооружёнными балли-стическими ракетами). Они также включают ракетные крейсера (СФ – дополнительно атомные и авианесу-щий) и по боевой мощи самые силь-ные, а по размерам – самые крупные. Морские флоты по размерам мень-ше, а по боевой мощи слабее, они не имеют атомных подлодок (только дизель-электрические). Флотилия не имеет кораблей дальней морской зоны, подлодок и морской авиации, а по размерам она меньше всех.

Аналітичні розробки Военно -морской флот России

Юрий Бараш, член Экспертного Совета ЦИАКР

30

Формирования СФ БФ ЧФ Кф ТФДивизии атомных подлодок 4 - - - 2Бригада дизель-электрических подлодок 1 1 1 - 1Дивизия ракетных кораблей 1 - - - -Дивизия надводных кораблей - - 1 - 1Бригада противолодочных кораблей 1 - - - -Бригада надводных кораблей - 1 - - 1Бригады кораблей охраны водного района 1 2 2 2 1Бригада ракетных катеров - 1 1 - -Бригада десантных кораблей 1 1 1 - 1Отряды судов обеспечения 2 1 1 группа 2Аварийно-спасательные отряды 1 1 1 1 2Районы гидрографической службы 1 2 2 1 1Д-ны гидрографических судов 1 2 2 группа 2 и бр.Д-н разведывательных кораблей - 1 1 - 1Бригада строящихся и ремонтируемых кораблей 1 1 - - -Бригады строящихся и ремонтируемых подлодок 1 - - - 3

Таблица 1 – Состав флотов ВМФ и Каспийской флотилии

Таблица 2 – Состав боевых соединений флотов ВМФ и Касп. флотилии

Соединения Состав

6 дивизий подлодок (атом.) 2 див. АПЛ с БР (1 с 7 АПЛ с БР, отд. рота охраны и отряд СпН по борьбе с ПДСС (оСпН); 1 с 5 АПЛ с БР)

2 див. АПЛ с КР (1 с 4 АПЛ с КР, 1 АПЛ, оСпН; 1 с 5 АПЛ с КР и 5 АПЛ)

2 див. АПЛ (1 с 5 АПЛ и оСпН; 1 с 6 АПЛ)

4 бригады подлодок (диз.) 1 с 7 ДЭПЛ, 1 с 2 ДЭПЛ; 1 с 4 ДЭПЛ, 1 с 8 ДЭПЛ

3 дивизии кораблей 1 ракетных: 4 крейсера (ТАВКР, 2 ТАРКР, РКР) и 1ЭМ

2 надводных: 1 с РКР и 5 СКР; 1 с РКР, 4 ЭМ и 4 БПК

2 бригады надв. кораблей 1 с 2 ЭМ, 2 СКР и 4 корветами;

1 с 3 д-нами (1 с 11 РКА; 1 КОВР с 4 МПК и 3 БТ; 1 с 2 МПК и 3 БТ)

1 бригада ПЛ кораблей 5 БПК

31

Морская авиация каждого фло-та может включать авиабазы, отд. авиаполки, отд. группы, эскадри-

льи, также может быть дивизия ПВО. Морская авиация флотов приведена в табл. 3

8 бригад кораблей охраны водного района (КОВР)

1 с 4 тг (1 с 4 МПК, 1 с 2 МРК, 1 с 6 БТ, 1 с 3 МТ) и оСпН

1 с тг (6 МПК) и д-ном (3 БТ и 6 РТ), оСпН

1 с 2 тг (1 с 3 МПК; 1 с 1 БТ и 2 РТ), оСпН

1 с 2 тг (1 с 2 МПК; 1 с 4 МТ), оСпН

1 с 2 д-нами (1 с 4 МПК, 1 с 3 МТ, 2 БТ и 2 РТ), оСпН

1 с 2 д-нами (1 с 2 РК, 3 МРК, 3 РКА, 1 АКА, 2 БТ и 1 РТ; 1 с 2 МДКВП,

6 ДКА), оСпН

1 с 2 д-нами (1 с 4 МАК и 5 АКА; 1 с 3 РТ)

1 с 2 д-нами (1 с 2 МПК и 2 МТ; 1 с 4 МРК)

2 бригады ракетных катеров 1 с 2 д-нами (1 с 4 МРК; 1 с 7 РКА)

1 с 2 д-нами (1 с 2 МРКВП и 4 МРК; 1 с 5 РКА)

4 бригады десантных кораблей 1 с 4 БДК и 4 ДКА; 1 с 4 БДК, 2 МДКВП, 8 ДКА;

1 с 7 БДК; 1 с 4 БДК и 1 дКА

Формирования СФ БФ ЧФ ТФАвиабазы, авиаполки

3 авиаполка:

2 корабельных истр.

(1 с Су-33 и Су-25УТГ; 1 с МиГ-29К/КУБ),

1 смешанный

(Ил-38, Ка-27,

Ан-12/26, Ми-8)

1 авиабаза с

Су-27П/УБП/УБ, Ми-24/8

2 авиаполка

(1 с Су-30СМ и

Су-24М/МР;

1 с Бе-12, Ка-27,

Ан-26, Ми-8).

2 авиабазы

(1 с Миг-31, Ил-38,

Бе-12, Ка-27,

Ан-12, Ил-22,

Ми-8;

1 с Ил-38, Ил-22, Ка-27, Ми-8)

Таблица 3

32

Таблица 4

Береговые войска каждого флота могут включать следующие соедине-ния и отдельные части: мотострелко-вые (ОМСбр и ОМСп), береговой обороны (ОбрБО), артиллерии (Абр, Рбр и Ап), ПВО (ЗРп), морской пехо-ты (ОбрМП), береговые ракетно-ар-тиллерийские и ракетные (ОБРАбр и

ОБРп), разведки (ОРбр, МРп), связи (узлы и отд. б-ны), РЭБ (отд. центр и б-ны), радиоразведки ОсН (центр, б-ны и отряды), морские инженер-ные (полк и б-ны), РХБЗ (полк), МТО (комплексная база) и др. [1-5] Береговые войска флотов приведена в табл. 4

Авиагруппы, эскадрильи

2 авиагруппы:

1 с Ту-142;

1 с Ан-12/26/72/140

3 эскадрильи

(1 с Су-24М/МР;

1 с Бе-12, Ка-27,

1 с Ан-26/140).

- 2 эскадрильи

(1 с Ту-142;

1 с Ан-12/26)

Дивизия ПВО - 1 - 1зрп - 1 С-400/300ПМ (2/1 д-н)

1 зрп С-300В

(3 д-на)

- 1 С-400 (3 д-на)

ртп - 1 - 1

Формирования СФ БФ ЧФ ТФМотострелковые,

береговой обороны

3 ОМСбр ОМСбр, ОМСп ОбрБО -

Морской пехоты ОбрМП ОбрМП ОбрМП 2 ОбрМПАртиллерии - Абр, Рбр Ап -Береговые ракетно-артиллерийские

ОБРАбр,

тактическая группа

ОБРп 2 ОБРАбр ОБРАбр, ОБРп

ПВО - ЗРп ЗРп -По борьбе с ПДСС отряд СпН - - 3 отряда СпНРазведки МРп МРп МРп, ОРбр МРпСвязи 2 узла связи 2 отд б-на связи Узел связи, б-н упр Узел связиРЭБ Отд. центр РЭБ Отд. б-н РЭБ Отд. центр РЭБ 2 Отд. центра РЭБРадиоразведки ОсН - Отд. радио б-н Центр РЭР 2 Отд. радио б-наМор. инженерные ОМИ б-н ОМИ полк ОМИ полк и б-н 2 ОМИ б-наРХБЗ - - Полк РХБЗ -МТО комплексная база комплексная база - комплексная база

33

Таблица 5 – Боевые корабли и подлодки флотов ВМФ и Каспийской флотилии ВМФ

Всего ВМФ СФ БФ ЧФ Кф ТФ1 ТАВКР пр.11435 1 - - - -2 ТАРКР пр.11442 2 - - - -3 РКР пр. 1164 1 - 1 - 17 ЭМ пр. 956 1 2 - - 49 БПК 5 - - - 41 пр. 11551 1 - - - -8 пр. 1155 4 - - - 47 СКР - 2 5 - -2 пр. 11356 - - 2 - -2 пр. 11540 - 2 - - -2 пр. 1135М и 1135 - - 1 и 1 - -1 пр. 01090 - - 1 - -6 РК и корветов 4 22 РК пр. 11661К - - - 2 -4 пр. 20380 - 4 - - -17 МРК 2 4 4 3 45 пр. 21631 - - 2 3 -1 пр.1234 1 - - - -11 пр. 12341 1 4 2 - 42 МРКВП пр. 1239 - - 2 - -27 РКА - 7 5 4 117 пр. 12411М - 1 1 - 514 пр. 12411 - 6 3 - 52 пр. 12411Т - - - 1 11 пр. 12417 - - 1 - -3 пр. 206МР - - - 3 -4 МАК - - - 4 -3 пр. 21630 - - - 3 -1 пр. 12411 - - - 1 -6 АКА - - - 6 -1 пр. 12411Т - - - 1 -5 пр. 1204 - - - 5 -29 МПК 6 9 6 - 818 пр.1124М 6 - 5 - 72 пр. 1124 - - 1 - 1

34

3 пр. 1331М - 3 - - -6 пр. 1331 - 6 - - -53 ТЩ 13 14 11 6 913 МТ 4 - 7 - 222 БТ 6 6 2 2 618 РТ 3 8 2 4 119 БДК 4 4 7 - 44 пр. 1171 - - 3 - 12 пр. 775М - 1 - - 113 пр. 775 4 3 4 - 22 МДКВП пр. 12322 - 2 - - -18 ДКА 3 8 - 6 16 пр.1176 3 2 - 17 пр. 11770 - 3 - 45 пр. 21820 - 3 - 1 112 АПЛ с БР (РПКСН) 7 - - - 53 пр. 955 1 - - - 26 пр. 667БДРМ 6 - - - -3 пр. 667БДР - - - - 39 АПЛ с КР (РПК) 4 - - - 51 пр. 885 1 - - - -8 пр. 949А 3 - - - 517 АПЛ 12 - - - 511 пр. 971 6 - - - 53 пр.945 и 945А 1 и 2 - - - -3 пр. 671РТМК 3 - - - -22 ДЭПЛ 7 2 4 - 81 пр. 677 1 - - - -4 пр. 636.3 - - 3 - -13 пр. 877 4 1 - - 84 пр. 877ЛПМБ/Э/ЭКМ/В 2 1 1 - -

Таблица 6 – Самолёты, вертолёты и ЗРК морской авиации флотов ВМФСФ БФ ЧФ ТФ

Боевые самолёты 66 52 22 43Бомбардировщики - 12 Су-24М 3 Су-24М -Многоцелевые истребители

20 МиГ-29К 13 Су-27СМ3 8 Су-30СМ -

35

Всего морская авиация (с частя-ми центрального подчинения) имеет 188 боевой самолёт (15 бомбарди-ровщиков, 44 многоцелевых истре-бителя, 33 истребителя, 10 разведчи-ков, 62 противолодочных, 24 учебно-боевых); 73 транспортных и специальных самолёта; 128 вертолё-тов (12 ударных, 93 противолодоч-ных и 23 транспортных); 109 ПУ и ПЗУ ЗРК/ЗРПК.

Сравнение флотов ВМФ России (см. табл. 1-6) показывает, что пер-

вым по совокупной мощи подво-дных и надводных сил, морской ави-ации и береговых войск является Северный флот. Он имеет набольшее число атомных подлодок и кораблей океанской и дальней морской зон (33): 23 АПЛ (в т.ч. 7 с БР и 4 с КР), 4 ракетных крейсера (в т.ч. единствен-ный авианесущий и оба атомных), а также 1 эсминец и 5 БПК; наиболь-шее число боевых самолётов (66), бригад береговых войск (4, в т.ч. 3 ОМСбр и 1 ОбрМП) и др. Кроме

Истребители 12 Су-33 3 Су-27, 6 Су-27П - 12 МиГ-31Разведчики - 4 Су-24МР 6 Су-24МРПротиволодочные 25 (17 Ту-142

8 Ил-38)

1 Бе-12 5 Бе-12 31 (17 Ту-142

11 Ил-38, 3 Бе-12) Учебно-боевые 9 (5 Су-25УТГ

4 МиГ-29КУБ)

13 (3 Су-27УБП,

2 Су-27УБ,

8 Су-30М2)

-

Транспортные и специальные самолёты

23 (3 Ан-12,

11 Ан-26, 8 Ан-72, 1 Ан-140)

5 (3 Ан-26,

2 Ан-140)

9 (8 Ан-26,

1 Ту-134)

17 (8 Ан-12,

8 Ан-26, 2 Ил-22)

Вертолёты 36 34 18 37Ударные - 12 Ми-24 - -Противолодочные 34 Ка-27 14 Ка-27 14 Ка-27 28 Ка-27Транспортные и специальные

2 Ми-8 8 Ми-8 4 Ми-8 9 (4 Ми-8АМТШ,

5 Ми-8)

ПУ и ПЗУ ЗРК - 79 (16 С-400

9 С-300ПС,

54 С-300В)

- 24 С-400

ЗРПК Панцирь-С1 - - - 6

36

того, там стоит дивизия ПВО ВКС (118 ПУ ЗРК), Это объясняется тем, что он решает основные задачи стра-тегического ядерного сдерживания и должен защищать интересы России в северных морях, противостоя ВМС США и других стран НАТО.

Второй по мощи – Тихоокеан-ский флот. У него меньше атомных подлодок и кораблей океанской и дальней морских зон (23): 15 АПЛ (в т.ч. 5 с БР и 5 с КР), 1 ракетный крей-сер, 4 эсминца и 4 БПК, меньше бое-вых самолётов (43), но у него больше дизельных подлодок (9) и ракетных катеров (11). Он тоже решает задачи стратегического ядерного сдержива-ния и должен защищать Курильские острова и интересы России на Тихом океане, противостоя флотам США, Японии и Китая.

Третий по мощи – Черномор-ский флот. У него нет атомных под-лодок и ещё меньше кораблей океан-ской и дальней морских зон (6): 1 ракетный крейсер и 5 сторожевых кораблей, но он имеет больше де-сантных кораблей (7), чем на других флотах. ЧФ должен защищать инте-ресы России на Черном море (проти-востоя ВМС Турции) и на Средизем-ном море (вместе с кораблями СФ и БФ), противостоя ВМС США и дру-гих стран НАТО.

Четвёртый по мощи – Балтий-ский флот. У него тоже нет атомных подлодок и ещё меньше кораблей океанской и дальней морских зон (4): 2 эсминца и 2 сторожевых кора-

бля, но он имеет больше кораблей ближней и катеров прибрежной морских зон (43), чем на других фло-тах. БФ должен защищать Калинин-градскую область и интересы России на Балтийском море, противостоя ВМС стран НАТО.

Пятое место по мощи должна за-нимать Каспийская флотилия. У неё вообще нет подлодок и авиации, и есть лишь корабли ближней и катера прибрежной морских зон (25), но среди них 4 корабля (1 РК пр.11661К и 3 МРК пр.21631), оснащены КР 3М-14 «Калибр-НК» с дальностью стрельбы по наземным целям до 1500 (2000?) км . То есть флотилия получила ракеты большой дально-сти (залп – 32 ракеты), способные угрожать не только странам региона, но и Европы. Флотилия уже наноси-ла успешные удары этими ракетами по целям в Сирии.

Сейчас наиболее приоритетным флотом является Черноморский (ЮВО), который получил две допол-нительные задачи: обороны Крыма (в оккупации и аннексии которого он принял в 2014 г главное участие) и обеспечения группы российских ВС в Сирии с 2015 г. Для этого флот име-ет приоритет в оснащении новыми кораблями и подлодками. Туда уже поступили 7 новых ед. флота (3 ДЭПЛ пр.06363, 2 СКР пр.11356 и 2 МРК пр.21631), оснащённые КР «Ка-либр» (залп – 44 ракеты). К 2020 г на-мечено иметь 18 новых ед. флота (6 ДЭПЛ пр.06363, 3 СКР пр. 11356, 6

37

МРК пр.21631 и 3 пр.22800) с залпом 120 КР «Калибр». В Крыму сформи-рованы бригада береговой обороны, береговая ракетно-артиллерийская бригада, разведывательная бригада, артполк, морской инженерный полк, полки РЭБ и РХБЗ, и другие части, а полк морской авиации получает многоцелевые истребители Су-30СМ. Кроме того, в Крыму созданы 2 дивизии ВКС (смешанная авиаци-онная и ПВО).

Второй по приоритетности флот – Тихоокеанский (ВВО), кото-рый уже получил 2 новые АПЛ с БР пр.955. А к 2020 г намечено иметь 16 новых ед. флота (3 АПЛ с БР пр.955, 1 АПЛ с КР пр.885М, 6 ДЭПЛ пр.06363, 6 корветов пр.20380). Дивизия ПВО полностью переоснащена ЗРК С-400 и усилена 18-я пулемётно-артилле-рийская дивизия СВ на Курильских островах.

Третий по приоритетности флот – Северный, который вошёл в созданное ОСК «Север» и уже полу-чил 3 новые подлодки (1 АПЛ с БР пр.955, 1 АПЛ с КР пр.885 и 1 ДЭПЛ пр.677). А к 2020 г намечено иметь 14 новых ед. флота (4 АПЛ с БР пр.955, 2 АПЛ с КР пр.885/885М, 3 ДЭПЛ пр.677, 2 фрегата пр.22350, 1 корвет пр.20385, 2 БДК пр.11711). Морская авиация получила 24 новых МиГ-29К/КУБ, в дивизии ПВО 1 полк пе-реоснащён ЗРК С-400, формируется арктическая ОМСбр.

Четвёртый по приоритетности флот – Балтийский (ЗВО), который

уже получил 4 новых корвета пр.20380 (к 2020 г намечено иметь 6). В дивизии ПВО 1 полк переоснащён ЗРК С-400, а группировка сил в Ка-лининградской обл. усилена и реор-ганизована в 11-й армейский корпус.

Но формально первой по прио-ритетности была (если судить по ко-личеству новых кораблей) – Каспий-ская флотилия (ЮВО), которая имеет 8 новых кораблей (2 РК пр.11661К, 3 МРК пр.21631 и 3 МАК пр.21630). Однако среди них 3 малых артиллерийских корабля и эта фло-тилия больше не будет пополняться новыми кораблями.

Необходимо отметить, что прио-ритетность флотов территориально совпадает с приоритетностью воен-ных округов (ОСК) СВ и армий ВКС. То есть самым приоритетным воен-ным округом СВ является Южный, где дислоцируются самые приори-тетные и имеющие наиболее совре-менное вооружение Черноморский флот, Каспийская флотилия и 4-я ар-мия ВКС. И все эти приоритетные группировки СВ, ВМФ и ВКС нахо-дятся рядом с Украиной!

ВМФ России относительно мал (особенно, надводные силы). Основу ВМФ составляют подлодки, и их число почти вдвое превышает число боевых кораблей 1-го и 2-го рангов..

Подлодки ВМФ России сейчас включают: • СФ (30): 7 АПЛ с БР, 4 АПЛ с КР,

12 АПЛ и 7 ДЭПЛ; • БФ: 2 ДЭПЛ;

38

• ЧФ: 4 ДЭПЛ (+1); • ТФ: (23): 5 АПЛ с БР, 5 ПЛ с КР, 5

АПЛ и 8 ДЭПЛ. Всего ВМФ России имеют 60 бое-

вых подлодок, в т.ч. 12 АПЛ с БР, 9 АПЛ с КР, 17 АПЛ и 22 ДЭПЛ (боего-товых 45).

АПЛ с БР выполняют функции стратегического ядерного сдержива-ния. Они представлены подлодками пр.677БДРМ и 677БДР, а также новы-ми пр.955.

Подлодки пр.677БДРМ «Дель-фин» (подводное водоизмещение 18,2 тыс. т, 6 ед. на СФ) являются ос-новной группировкой подлодок стратегического назначения. Они несут по 16 МБР на жидком топливе Р-29РМ, Р-29РМУ2 «Синева» или Р-29РМУ2.1 «Лайнер» (дальность стрельбы до 8,3 тыс. км), а также имеют 4х533-мм ТА, 12 торпед и ПЛУР «Водопад». За счёт ремонта и модернизации, а также переоснаще-ния новыми БР Р-29РМУ2 и Р-29РМУ2.1 срок их службы намече-но продлить до 2025-2030 годов.

Подлодки пр.677БДР «Кальмар» (13 тыс. т, 3 ед., на ТФ) являются вто-рой группировкой подлодок страте-гического назначения. Они несут по 16 БР на жидком топливе Р-29Р (дальность стрельбы до 6,5 тыс. км), а также имеют 4х533-мм ТА (16 тор-пед) и 2х406 ТА. Предполагается, что к 2020 г они будут заменены подлод-ками типа «Борей».

Подлодки пр.955 «Борей» (24 тыс. т, в строю 3 ед., 1 на СФ, 2 на ТФ) яв-

ляются новыми подлодками страте-гического назначения. Они несут по 16 твердотопливных МБР Р-30 «Бу-лава» (дальность стрельбы до 8-9,3 тыс. км), а также имеют 6х533-мм ТА. Подлодки пр.955А будут отли-чаться более низким уровнем физи-ческих полей, скрытностью, совре-менными средствами связи и обнаружения. В них будет улучшена обитаемость и живучесть. Сначала к 2020 г намечалось построить 7 под-лодок пр.955А, затем 5 (сейчас план скорректирован до 4). Предполага-ется в 2021 г иметь 8 подлодок пр.955 и 955А.

Основным недостатком воору-жения этих подлодок является низ-кая надёжность ракет Р-30. Создание их столкнулось со значительными проблемами (из 24 запусков «Була-вы» 9 были неудачными), и эти про-блемы не преодолены.

АПЛ с КР должны выполнять функции борьбы с авианосными ударными группами (АУГ). Они представлены подлодками пр.949А, а также новой пр.885.

Подлодки пр.949А «Антей» (24 тыс. т, 8 ед., 3 на СФ, в т.ч. 1 в ремонте, 5 на ТФ, в т.ч. 2 на модернизации) не-сут по 24 ПКР 3М-45 ПКРК «Гранит» (дальность стрельбы до 625 км), а также имеют 4х533-мм и 2х650-мм ТА (всего 28 торпед и ПЛУР). В 2000 г подлодка этого типа «Курск» зато-нула в результате аварии, что в опре-делённой степени характеризует их безопасность для экипажей.

39

Модернизация подлодки будет включать замену 24 ПКР «Гранит» на 72 ПКР/КР «Оникс»/«Калибр-ПЛ», а в более отдалённой перспективе – на гиперзвуковые (5-6М) ПКР 3М22 «Циркон».

Подлодка пр.885 «Ясень» (13,8 тыс. т, 1 на СФ) является многоцеле-вой с усиленным ракетным воору-жением. Она несёт в 8 УВП 32 ПКР 3М55 «Оникс» (дальность стрельбы до 300 км), а также имеет 10х533-мм ТА (всего 30 торпед, ПЛУР «Водо-пад» и КР «Калибр-ПЛ»). Подлодки пр.885М будут отличаться обнов-лённым оборудованием, оптимизи-рованными обводами и дальнейшим уменьшением шумности, а также ис-ключительно российскими комплек-тующими. Недостатком подлодки является её высокая стоимость (вдвое выше, чем у АПЛ «Борей»). Поэтому планы строительства под-лодок пр.885М были скорректирова-ны в сторону уменьшения, а сроки их строительства продлены. Сначала к 2020 г намечалось построить 9 под-лодок пр.885М, затем 7, потом 6 (сей-час план скорректирован до 2). Всего в 2024 г планируется иметь 7 подло-док пр.885/885М.

Многоцелевые АПЛ предназна-чены для слежения за стратегически-ми подлодками и авианосными удар-ными группами вероятного противника и их уничтожения при начале конфликта. Они представле-ны подлодками пр.971, 945/945А и 671РТМК.

Подлодки пр.971 «Щука-Б» (12,77 тыс. т, 11 ед., 6 на СФ, в т.ч. 3 в ремон-те или на модернизации, 5 на ТФ, в т.ч. 3 в ремонте или на модерниза-ции) имеют 4х533-мм ТА (28 торпед, ПЛУР «Водопад») и 4х650-мм ТА (12 торпед и ПЛУР «Ветер»). Модерни-зация подлодок включает вооруже-ние их ПКР/КР «Калибр-ПЛ».

Подлодка пр.945 «Барракуда» (9,6 тыс. т, 1 ед. на СФ на модернизации) с корпусом из титанового сплава имеет 4х533-мм ТА (28 торпед, ПЛУР «Водопад») и 2х650-мм ТА (12 торпед и ПЛУР «Ветер»). Её усовершенство-ванный вариант пр.945А «Кондор» (10,4 тыс. т, 2 ед. на СФ) имеет 6х533-мм ТА (40 торпед и ПЛУР «Водо-пад»). Модернизация подлодок пр.945/945А будет включать воору-жение их ПКР/КР «Калибр-ПЛ».

Подлодки пр. 671РТМК «Щука» (7,25 тыс. т, 3 ед. на СФ, в т.ч. 2 в ре-монте) имеет 4х533-мм ТА (16 тор-пед, ПЛУР 81Р) и 2х650-мм ТА (8 торпед). Подлодки планируются к списанию.

ДЭПЛ включают пр.877 и его ва-рианты, а также новые ДЭПЛ пр.06383 и 677.

Подлодки пр.877 «Палтус» (3,04 тыс. т, 13 ед., в т.ч. 2 в ремонте) имеют по 6х533-мм ТА (18 торпед). Плюс есть 4 подлодки её модификации: 1 пр. 877ЛПМБ имеет новый винт, 1 пр. 877В – водомётный движитель, 1 пр. 877Э – экспортная (в ремонте), 1 пр. 877ЭКМ – экспортная модерни-зированная.

40

Подлодки пр.636.3 «Варшавянка» (3,95 тыс. т, 4 ед. на ЧФ) имеют по 6х533-мм ТА (14 торпед и 4 КР/ПКР «Калибр-ПЛ»). К 2020 г планируется иметь 12 ед. (6 на ЧФ и 6 на ТФ). Ранее намечалось строить 6 ед. только для ЧФ, но задержка создания подлодок пр.677 вынудила увеличить заказ до 12 ед.

Подлодка пр.677 «Лада» (1,765 тыс. т, 1 ед. на СФ, испытывается) имеет 6х533-мм ТА (16 торпед) и УВП с 10 ПКР/КР «Оникс»/«Калибр-ПЛ»). К 2020 г планировалось иметь 14 ед., но из-за неудачной силовой установ-ки и морального устаревания решено было строить только 3 ед. В 2018 г на-мечено заложить новую подлодку типа «Калина» (развитие подлодки типа «Лада» с воздухонезависимой силовой установкой) [6,7].

Боевые корабли океанской и дальней морских зон (1-го и 2-го ранга) сейчас включают:• СФ (8-10): 1 ТАВКР пр.11435 (с

марта 2017 г на модернизации), 2 ТАРКР пр.1142 (1 до 2020 г на модернизации) и 1 РКР пр.1164 (в ремонте до 2017 г), 5 БПК пр.1155/11551 и 1 ЭМ пр.956;

• ТФ (5-9): 1 РКР пр.1164, 4 БПК пр.1155 (1 в ремонте) и 4 ЭМ пр.956 (1 в строю);

• ЧФ (6): 1 РКР пр.1164 (с 2017 г в ремонте) и 5 СКР (2 пр.1135/1135М, 1 пр.01090 и 2 новых пр.11356);

• БФ (1-4): 2 ЭМ пр.956 (нет в строю) и 2 СКР пр.11540 (1 в строю);

Как видно, каждый из 4-х рос-сийских флотов весьма малочислен-ный и все его основные корабли представляют собой лишь одно пол-ноценное соединение. Всего же ВМФ России имеют 29 боевых кораблей 1-го и 2-го ранга, но в строю – только 20, или ещё меньше (остальные в ре-монте, на модернизации и в отстое).

Крейсера (авианесущий пр.11435 «Кречет», атомный ракетный пр.11442 «Орлан» и 2 ракетных пр.1164 «Атлант») являются наибо-лее мощными надводными корабля-ми ВМФ РФ.

Авианесущий крейсер имеет мо-рально устаревшее радиоэлектрон-ное оборудование, системы оружия и ненадёжную котлотурбинную си-ловую установку. Возможности крейсера были ограничены из-за не-достаточной численности авиагруп-пы (из 21 Су-33 в строю всего 10) и отсутствия самолётов ДРЛО. Кроме того, Су-33 – перехватчики и не име-ют управляемого вооружения «воз-дух-поверхность» и «воздух-земля», т.е. обладают малыми возможностя-ми по поражению надводных и на-земных целей. Для их замены (до-полнения) закуплены многоцелевые истребители (20 МиГ-29К и 4 МиГ-29КУБ), лишённые этих недостатков. Но трамплин корабля затрудняет взлётные операции из-за всего одно-го направления для старта самолё-тов, а наличие 12 тяжёлых ПКР, хоть и обеспечивает удары по кораблям, но ограничивает размеры ангара (т.е.

41

численность авиагруппы). Корабль нуждается в капремонте и глубокой модернизации, но он прошёл сроч-ный восстановительный ремонт, и с октября 2016 г по январь 2017 г его планируется использовать у берегов Сирии для нанесения ударов по ИГ. Авиагруппа составит 10 истребите-лей С-33 и 4 МиГ-29К/КУБ, св. 10 вертолётов Ка-27, Ка-31 и Ка-52К. Намечено испытать Су-33 с систе-мой «Гефест», МиГ-29К и Ка-52К в ударах по наземным целям.

Создан эскизный проект пер-спективного российского тяжёлого атомного авианосца океанской зоны (пр. 23000 «Шторм»). Его водоизме-щение предполагается до 100 тыс. т, длина 330 м, ширина 40 м, осадка 11 м, скорость до 30 уз и автономность до 120 суток. Корабль получит ледо-вый класс и будет приспособлен к условиям севера. Полётная палуба должна иметь 3 подъёмника, 4 стар-товые позиции, 2 трамплина, 2 элек-тромагнитные катапульты и 1 аэро-финишёр. Авиагруппа может включать до 90 самолётов и вертолё-тов (истребители МиГ-29К/КУБ и ПАК ФА, самолёты ДРЛО и вертолё-ты семейства Ка-27). Вооружение – УВП с 64 ПУ ЗРС С-500, ЗРАК «Панцирь-М и 30-мм ЗАК АК-630М-2 «Дуэт». Разработка техниче-ского проекта намечена с 2017-2018 г, рабочего – с 2020 г, а построен он мо-жет быть не ранее 2035 г.

Ракетные крейсера обладают большими ударными возможностя-

ми (пр.11442 – 20 тяжёлых сверхзву-ковых ПКР «Гранит», пр.1164 – 16 ПКР «Вулкан»), и они единственные, способные обеспечить ПВО соеди-нений кораблей. Вместе с тем, у них есть недостатки, в т.ч. их ПКРК тре-бует внешнего целеуказания. Раньше оно осуществлялось при помощи си-стемы морской космической развед-ки и целеуказания «Легенда-М» (дав-но ликвидирована). Получить самостоятельно целеуказание рос-сийские крейсеры могут на дально-сти 100-150 км. В условиях значи-тельного удаления от российских берегов они не получат целеуказания на полную дальность стрельбы ПКР (625 км и 700 км).

Также существенным недостат-ком крейсеров пр.1164 является не-возможность отражения удара ПКР противника с нескольких направле-ний – антенна РЛС ЗРК С-300Ф одна, и может использоваться для наведе-ния ЗУР только на одном направле-нии. Но у крейсера пр.11442 2 ЗРК (С-300Ф и С-300ФМ) – у первого бо-екомплект 96 ЗУР, у другого — 94 (против 64 у крейсера пр.1164), и он может эффективно отражать удар противника с 2-х направлений, од-новременно наводя до 12 ЗУР. Кроме того на крейсера пр.11442 установ-лен более совершенный ЗРК С-300ФМ и он имеет ЗУР 48Н6Е2 (дальность стрельбы 200 км), в то время как крейсера пр.1164 имеют более старый ЗРК С-300Ф с ракета-ми 48Н6 (93 км).

42

Третий крейсер пр.1164 («Адми-рал Нахимов») модернизируется, в результате чего он должен получить современную БИУС, 80 новых ПКР/КР «Оникс»/«Калибр», что усилит его ударные возможности и увели-чит боекомплект.

БПК пр.1155/11551 являются ос-новными противолодочными, а эс-минцы пр.956 – ударными корабля-ми среднего класса ВМФ России.

БПК пр. 1155 «Фрегат» (полное водоизмещение 7570 т, 8 ед.) были созданы для обеспечения ПЛО и имеют совершенный гидроакустиче-ский комплекс «Полином», а также развитое противолодочное воору-жение (основа – противолодочные ракеты (ПЛУР) «Раструб» и 2 верто-лёта Ка-27ПЛ). Но задачи нанесения ударов по надводным кораблям и обеспечения ПВО соединения они не могут решать (ПЛУР лишь огра-ниченно способны применяться в качестве ПКР, а их 2 ЗРК «Кинжал» малой дальности (УВП с 64 ЗУР) обе-спечивают лишь самооборону). Единственный БПК пр.11551 (8320 т) имеет ударные возможности (8 ПКР «Москит» и 1х2 130-мм АУ), но-вый ПЛРК «Водопад» и 2 ЗРАК «Кор-тик», но его ЗРК «Кинжал» остался как у БПК пр.1155. Планируется мо-дернизировать БПК пр.11551 (и воз-можно – пр.1155) с установкой ЗРК «Редут», и вероятно – КР/ПКР «Калибр-НК»/«Оникс».

Эсминцы пр. 956 «Сарыч» (7940 т, 7 ед.) созданы для нанесения ударов

по надводным кораблям и обеспече-ния ПВО соединения. Однако из-за неудачной конструкции силовой установки, 10 из 17 построенных эс-минцев списано, и сейчас их в строю на СФ и ТФ только по 1 – остальные в ремонте или отстое. Они имеют сильное ударное вооружение (2х2 130-мм пушки АК-130 и 8 ПКР «Мо-скит»), но ЗРК «Ураган» с малой ско-рострельностью не обеспечивает эффективной ПВО соединения. К тому же они не могут наносить ра-кетные удары по наземным целям. Корабли устарели морально и физи-чески и к 2020 г вероятно будут спи-саны.

Ведётся разработка перспектив-ного российского атомного эсминца океанской зоны (пр. 23560 «Лидер»). Такие корабли составят эскорт пер-спективного авианосца. Они долж-ны заменить БПК пр.1155, эсминцы пр.956 и крейсера пр.1164. Водоизме-щение эсминца предполагается до 17,5 тыс. т, длина 200 м, ширина 20 м, осадка 6,6 м, скорость до 32 уз, авто-номность до 90 суток. Вооружение – 1 АУ 130-мм А-192, УКСК с 64 ПУ КР/ПКР «Калибр-НК»/«Оникс»/«Циркон», УВП с 56 ПУ ЗРС С-400/500, 16 ПУ ЗРК «Ре-дут», 3 ЗРПК «Панцирь-М» и 2 вер-толёта Ка-27М. Разработка техниче-ского проекта намечена с 2016 г, а постройку первого корабля предпо-лагают начать в 2019 г и закупить в отдалённой перспективе до 8 кора-блей (по 4 на СФ и ТФ).

43

СКР пр.11540 «Ястреб» (4350 т, 2 ед., в т.ч. 1 в ремонте) имеет сбалан-сированное вооружение – 100-мм АУ А-190, 8 ПКР «Уран» (только на «Ярославе Мудром»). Основа ПВО – УВП ЗРК «Кинжал» (32 ЗУР) и 2 ЗРАК «Кортик». Есть 2х3 533-мм ТА, ПЛУР «Водопад-НК» и 1х12 ПУ РБУ-6000 РПК-8, вертолёт Ка-27ПЛ в ан-гаре (главная задача корабля – ПЛО). Корабли, вступившие в строй в 1990 г и 2009 г, считаются морально уста-ревшими, а их ПВО – слабой.

Многоцелевые фрегаты пр.22350 (4500 т), которые с ноября 2016 г на-мечено вводить в строй для замены эсминцев пр.956, имеют сбалансиро-ванное вооружение. Ударное соста-вит 130-мм АУ А-192 и 16 ПКР/КР «Оникс»/«Калибр-НК» в 2 УКСК. Основа ПВО – ЗРК «Редут» в УВП, имеющий 4 РЛС, что позволит отра-жать удары со всех направлений (каждая РЛС может наводить 4 ЗУР, суммарное число целевых каналов – 16). Боекомплект ЗРК 32 ЗУР 9М96М с активными ГСН, что позволяет применять их за пределами радиого-ризонта (при стрельбе по ПКР), или 128 ЗУР малой дальности 9М100. Также имеется 2 ЗАК «Палаш», 2х4 330-мм ТА «Пакет-НК», вертолёт Ка-27ПЛ или Ка-31 в ангаре. К 2020 г на-мечено ввести в строй 2 таких фрега-та (ранее планировалось 8, затем 6, но Украина поставила лишь 2 газо-турбинные силовые установки (ГТУ)). Строительство кораблей сильно затянулось из-за недоработ-

ки ЗРК «Редут» (не готов до сих пор). Теперь намечено иметь 6 фрегатов к 2025 г (когда в РФ освоят выпуск ГТУ). Из-за задержки производства ГТУ предлагается закупить ГТУ в Китае, или установить на фрегатах ядерные силовые установки.

СКР пр.11356 (4035 т, в строю с 2016 г 2 ед.) проще и вдвое дешевле, чем фрегат пр.22350. Он имеет менее сильное ударное вооружение – 100-мм АУ А-190 и 8 ПКР/КР «Оникс»/«Калибр-НК» в УКСК. Ос-нова ПВО – ЗРК «Штиль-1» в УВП с 36 ЗУР и 2 АУ АК-630М. Есть 2х2 533-мм ДТА-53-956 и 1х12 ПУ РБУ-6000 РПК-8, вертолёт Ка-27ПЛ в ан-гаре. К 2020 г намечено ввести в строй 3 таких фрегата (ранее плани-ровалось 6, но Украина поставила лишь 3 ГТУ).

Боевые корабли и катера ближ-ней морской и прибрежной зон (3-го и 4-го ранга) + тральщики сейчас включают: • СФ (8): 2 МРК, 6 МПК + 13 ТЩ; • БФ (24): 4 корвета, 4 МРК, 7 РКА,

9 МПК + 14 ТЩ; • ЧФ (17): 4 МРК, 2 МРКВП, 5

РКА, 6 МПК + 11 ТЩ; • Кф (17): 3 МРК, 4 РКА, 4 МАК, 6

АКА + 6 ТЩ; • ТФ: (23): 4 МРК, 11 РКА, 8 МПК +

9 ТЩ. Всего ВМФ России имеют 89 бое-

вых корабля и катера 3-го и 4-го ран-га + 53 тральщика (боеготовых мень-ше). Новые корабли 3-го и 4-го ранга приведены ниже.

44

Корветы пр. 20380 (2220 т, в строю 4 ед.) имеют многоцелевое вооруже-ние: 100-мм АУ А-190, 8 ПКР «Уран» (с 5-го корабля планировалось 8 ПКР/КР «Оникс»/«Калибр-НК» в УКСК), 1-й корабль с ЗРАК «Кортик-М», последующие с ЗРК «Редут» (УВП с 12 ЗУР 9М96М или 48 9М100) и 2 АУ АК-630М. Есть 2х4 330-мм ТА «Пакет-НК» и вертолёт Ка-27ПЛ в ангаре. Корвет пр.20385 – его модернизированный вариант с 8 КР/ПКР «Калибр-НК» в УКСК и 16 ЗУР 9М96М. Предпоследние планы намечали выпуск к 2020 г 18 корве-тов (7 пр. 20380 и 11 пр.20385), но из-за дороговизны и наличия на нём не-мецких дизелей будет построен всего 1 корвет пр.20385. Сейчас намечено к 2020 г ввести в строй 13 корветов (12 пр.20380 и 1 – пр.20385), хотя первоначально планировалось – 35, а затем – 20-25). Вместо корветов пр.20385 намечено выпускать корве-ты пр.20386, строительство которых может начаться в 2017-2018 годах. Он должен отличаться лучшей море-ходностью, наличием вертолётного ангара под палубой и отсека для кон-тейнерного вооружения, автомати-зацией управления и разделением на обитаемую и необитаемою зоны.

РК пр.11661К (1930 т, в строю 2 ед.) имеют, в основном, ударное воо-ружение: 76-мм АУ АК-176М, один корабль с 8 КР/ПКР «Калибр-НК»/«Оникс» в УКСК, второй – 8 ПКР «Уран». Основу ПВО корабля составляет ЗРК «Оса-МА-2» или

ЗАК «Палаш», что считается недо-статочным.

МРК пр.21631 «Буян-М» (950 т, в строю 5 ед.) имеют почти одно удар-ное вооружение: 100-мм АУ А-190, 8 КР/ПКР «Калибр-НК»/«Оникс» в УКСК. Основу ПВО корабля соста-вит 30-мм ЗАК АК-630М-2 «Дуэт», что считается явно недостаточным. К 2020 г намечено иметь 12 таких ко-раблей [8, 9].

МРК пр.22800 «Каракурт» (800 т, заложено 3 ед.) должны иметь луч-шую мореходность, чем МРК «Буян-М» и почти такое же ударное вооружение: 100-мм АУ А-190 или 76-мм АУ АК-176М, 8 КР/ПКР «Калибр-НК»/«Оникс» в УКСК. Ос-нову ПВО корабля составит ЗАК «Палаш», или 2 АУ АК-630, что счи-тается явно недостаточным. К 2020 г намечено иметь 3 таких корабля для ЧФ (временная замена СКР пр.11356). Намечено построить 18 этих МРК (по 6 для ЧФ, БФ и ТФ), сообщалось о потребности в 30 ед. и формировании в перспективе груп-пировок по 5 МРК (3 с «Калибр-НК» и 2 с ЗРПК «Панцирь-М»).

Отсюда можно отметить, что до 2020 г ВМФ получит только 5 СКР/фрегатов дальней морской зоны с КР «Калибр-НК» и ЗРК средней дально-сти из 12 по плану. Ударные функции не поставленных кораблей неядер-ного сдерживания должны будут выполнять 15 МРК ближней мор-ской зоны пр.21631 и 22800 с КР «Калибр-НК» и слабыми средствами

45

ПВО (30-мм ЗАК), причём действо-вать они смогут лишь в ближней морской зоне региональных морей, окружающих Россию.

Заказанные и строящиеся па-трульные корабли (ПК) тоже смогут выполнять боевые задачи: универ-сальный ПК арктической зоны ледо-вого класса пр. 23550 и ПК модуль-но-контейнерного типа дальней морской зоны пр.22160.

ПК пр. 23550 (6800 т, заказано 2 ед. для СФ) объединит функции ПК, ледокола и буксира. Его дальность плавания 6000 миль, автономность 60 суток, он сможет преодолевать лёд толщиной до 1,5 м. Имеет 100-мм АУ А-190, 8 КР/ПКР «Калибр-НК»/«Оникс» в подъёмных ПУ, вер-толёт Ка-27ПЛ в ангаре. Их намече-но поставить до 2020 г.

ПК пр. 22160 (1700 т, малозамет-ный, заказано 6 ед. для ЧФ). Его даль-ность плавания 6000 миль, автоном-ность 60 суток. Имеет 1 76-мм АУ АК-176МА и вертолёт Ка-27ПС в те-лескопическом ангаре, на 3-х послед-них ПК может быть 2 съёмных моду-ля с 8 КР/ПКР «Калибр-НК» в подъёмных ПУ или ЗРК «Штиль-1 (24 ЗУР в УВП),. Их намечено поста-вить до 2020 г. Эксперты считают, что они дублируют пограничные сторожевые корабли и не имеют ус-ловий для размещения заявленного контейнерного вооружения.

Базовые тральщики пр.12700 «Александрит» (890 т, строится 2 ед.) являются новейшими кораблями с

корпусом из стеклопластика. Траль-щик имеет гидроакустические стан-ции, размещаемые на корабле и под-водных аппаратах для поиска и уничтожения морских мин, главный КП с автоматизированной системой управления. Всего до 2020 г плани-ровалось поставить 4 корабля.

Десантные корабли и катера се-годня включают: • СФ (4 БДК, 3 ДКА); • БФ (4 БДК, 2 МДКВП, 8 ДКА); • ЧФ (7 БДК); • Кф (6 ДКА);• ТФ (4 БДК, 1ДКА).

Всего ВМФ России имеют 19 БДК, 2 МДКВП и 18 ДКА (16 боеготовых БДК). Новые и перспективные ко-рабли приведены ниже.

БДК пр.11711 (5000 т, строится 2 ед.) несут по 13 танков (либо 36 ББМ, либо 300 десантников), а также 2 вертолёта Ка-29 в ангаре. ПВО кора-бля составит 1 ЗАК АК-630М-2 «Дуэт» и 2 ЗАК АК-630, что считает-ся недостаточным. К 2020 г намеча-лось построить 6 таких кораблей, те-перь планируется иметь 2 таких корабля для СФ. Эти корабли мо-рально уже устарели [8, 9].

После отказа Франции поставить России 2 уже построенных универ-сальных десантных корабля (УДК) типа Mistral со сплошной полётной палубой и из-за невозможности по-стройки 2-х таких же УДК по лицен-зии, рассматривается возможность строительства в РФ УДК подобного класса российского проекта. Пер-

46

вый, шифр «Прибой» (14 тыс. т), дол-жен нести 40-60 ББМ и 500 десант-ников, 8 вертолётов Ка-29 и Ка-52К, а в доковой камере – 4 ДКА пр.11770 или ДКАВП пр.12061. Вооружение корабля составят ЗРАК «Панцирь-М». Второй УДК, шифр «Лавина» (24 тыс. т), должен нести 50-80 ББМ и 500 десантников, 16 вертолётов Ка-29 и Ка-52К (Ка-27), а в доковой камере – 6 ДКА пр.11770. Вооружение корабля составит 1 100-мм АУ А-190 или 76-мм А-176, 2 ЗРАК «Панцирь-М» и 3 ЗАК «Па-лаш» или АК-630М-2 «Дуэт». Сооб-щалось, что строительство 4 ед. нач-нётся не ранее 2018 г. Впрочем, нет данных о том, какой проект УДК бу-дет выбран, и будут ли их строить вообще.

Пополнение ВМФ. В последнее время для ВМФ России активно строятся новые подлодки и корабли, что в будущем позволит существен-но повысить возможности его под-водных и надводных сил и сбаланси-

ровать их. Уже сейчас имеется 24 новых ед. флота: 8 подлодок (3 АПЛ с БР пр.955 и 1 с КР пр.885, 4 ДЭПЛ пр.636.3) и 16 надводных кораблей (2 СКР пр.11356, 2 РК пр.11661К, 4 кор-вета пр.20380, 5 МРК пр.21631, 3 МАК пр.21630). К 2020 г намечено иметь 59 новых ед. флота: 21 подлод-ка (7 АПЛ с БР пр.955, 2 АПЛ с КР пр.885, 12 ДЭПЛ пр.636.3) и 38 над-водных кораблей (2 фрегата пр.22350, 3 СКР пр.11356, 2 РК пр.11661К, 1 корвет пр.20385 и 12 пр.20380, 12 МРК пр.21631 и 3 пр.22800, 3 МАК пр.21630).

Отметим, что до 2020 г сначала планировалось построить 100 бое-вых кораблей и подлодок: 28 подло-док (8 пр.955 и 20 других), 15 фрега-тов/СКР (9 пр.22350 и 6 пр.11356), 35 корветов и др. Затем планы были скорректированы до 75 боевых кора-блей и подлодок: 24 подлодки (8 пр.955, 8 пр.885, 6 пр.636.3, 2 пр.677) и 51 надводный корабль (14-15 фре-гатов/СКР, 25 корветов и др.)

Таблица 7– Основной боевой состав ВМФ России в 2020 г согласно сегодняшним (оптимистическим) планам

Всего в 2020 г {в 2016 г} Число и типы в 2020 г {в 2016 г} Исключены до 2020 г

13 {12} АПЛ с БР 7 {3} пр.955 и 6 {6} пр.667БДРМ 3 пр.667БДР

11 {9} АПЛ с КР 3 {1} пр.885/885М и 8 {8} пр.949А -

14 {17} АПЛ 11 {11} пр.971 и 3 {3} пр.945/945А 3 пр.671РТМК

32 {22} ДЭПЛ 3 {1} пр.677, 12 {4} пр.636.3, 17 {17} пр.877 -

6 {6} крейсеров 1 {1} ТАВКР пр.1143.5М,

2 {2} ТАРКР пр.11422М, 3 {3} РКР пр.1164М

-

47

Отсюда видно, что приоритет в поставках кораблей и подлодок 1-го и 2-го ранга отдан подлодкам. При этом наличное число АПЛ с БР (12) к 2020 г увеличится на 1 и часть старых подлодок будут заменены на новые пр.955 (впрочем, ненадёжность ра-кет «Булава» делает эту замену весь-ма рискованной). Число АПЛ с КР увеличится с 9 до 11 за счёт поставки 2 новых пр.885, а многоцелевых АПЛ – уменьшится с 17 до 14 из-за снятия с вооружения 3-х устаревших подлодок. То есть, поставки АПЛ разных классов лишь компенсируют снятие с вооружения устаревших АПЛ. При этом АПЛ с БР имеют приоритет в поставках перед АПЛ с КР из-за того, что они являются си-стемами стратегического ядерного сдерживания, и имеют цену вдвое ниже. Зато число ДЭПЛ вырастет на 10 ед. за счёт принятия на вооруже-ние новых подлодок (8 пр.06363 и 2 пр.677). Общее число подлодок вы-растет с 60 до 70 из-за поступления новых ДЭПЛ пр.636.3 и 677. Ударная мощь подлодок также значительно вырастет, поскольку новые имеют КР/ПКР «Калибр-ПЛ»/«Оникс», а имеющиеся будут оснащаться ими при модернизации.

Число крейсеров (6) не изменит-ся, но часть их пройдёт модерниза-цию (авианесущий крейсер получит самолёты МиГ-29К, ракетные – КР/ПКР «Калибр-НК»/«Оникс»). Число БПК/эсминцев уменьшится с 16 до 9 (будут сняты с вооружения 7 уста-ревших и не боеготовых эсминцев пр.956), но при этом БПК пр.1155 могут быть модернизированы с уста-новкой КР/ПКР «Калибр-НК»/«Оникс». Число СКР не изме-нится (7), но 3 устаревших СКР пр.1135/1135М и пр. 01090 будут за-менены на 3 новых многоцелевых СКР пр.11356/22350 с КР/ПКР «Калибр-НК»/«Оникс» и ЗРК «Штиль-1»/«Редут». Общее число кораблей 1-го и 2-го рангов умень-шится с 29 до 22, что является серьёз-ным недостатком, но среди них чис-ло имеющих КР/ПКР «Калибр-НК»/«Оникс» увеличится с 2 до 10-12.

Зато число новых кораблей 3-го ранга значительно вырастет: корве-тов/РК с 6 до 15, за счёт поставки 9 корветов (1 пр.20385 и 8 пр.20380), а МРК с 5 до 15 (будет получено 10 ед., в т.ч. 7 пр.21631 и 3 пр.22800). Но если среди корветов/РК только 2 бу-дут оснащены КР «Калибр-НК», то

9 {16} БПК/ЭМ 1 {1} БПК пр.11551М, 8 {8} БПК пр.1155М 7 ЭМ пр.956

7 {7} фрегатов/СКР 2 {-} пр.22350, 3 {2} пр.11356, 2 {2} пр.11540 2 пр.1135/1135М, 1 пр. 01090

15 {6} РК/корветов 2 {2} пр.11661К, 1 {-} пр.20385, 12 {4} пр.20380 -

15 {5} МРК 12 {5} пр.21381, 3 {-} пр.22800

48

среди МРК – все 15. И хотя ПВО у МРК – очень слабая, ударные задачи он выполняет вполне успешно, что показало их применение по объек-там ИГ в Сирии. А кораблей 3-го ранга с КР «Калибр-НК» и сейчас и в 2020 г будет больше, чем кораблей 1-го и 2-го ранга. Это говорит о том, что столкнувшись с трудностями и задержкой производства сложных и дорогих фрегатов и СКР дальней морской зоны, в России стали нара-щивать производство простых и от-носительно дешёвых МРК ближней морской зоны, призванных решать более актуальные на сегодняшний момент региональные задачи, в т.ч. устрашение соседних стран Европы и Азии. Общее число новых корве-тов/РК/МРК вырастет от 11 до 30. А строительство крупных кораблей (фрегатов, эсминцев, авианосцев и УДК) руководство России намерено вести уже после 2020 г.

Судя по всему, плановые показа-тели строительства ВМФ, намечен-ные на 2020 г, будут выполнены к 2025 г, но, видимо, в России считают это допустимым.

В связи со слабостью надводных сил ВМФ России, ударные задачи сейчас возлагаются в первую очередь на 60 подлодок и 12 дальних бомбар-дировщиков. Подводная группи-ровка ВМФ России весьма много-численная и обладает высоким качественным уровнем, незначи-тельно уступающим подлодкам США (и то, это касается преимуще-

ственно новых американских АПЛ типа «Си Вулф» и «Вирджиния»). Бомбардировщики Ту-22М3 с ПКР Х-22 входят в состав Дальней авиа-ции (всего там 41 Ту-22М3). Также морская авиация имеет 20 бомбар-дировщиков Су-24М и 28 многоце-левых истребителей (20 МиГ-29К и 8 Су-30СМ с ПКР Х-31А и Х-35). Это и есть основная ударная сила ВМФ России.

Однако при всей малочисленно-сти ВМФ России необходимо отме-тить, что его основные корабли и подлодки, а также их вооружение создавалось в своё время для проти-востояния АУГ США с их огромны-ми ударными и оборонительными возможностями, и качественный уровень большинства ВМС мира не позволяет им эффективно противо-стоять ударным средствам ВМФ Рос-сии. Последний может успешно бо-роться с любым из европейских флотов. К примеру, ЧФ, за счёт нали-чия ракетного крейсера, 2 СКР, 2 МРК, 2 МРКВП, и 5 РКА со сверхзву-ковыми тяжёлыми ПКР может пода-вить турецкий флот, несмотря на его численное превосходство в кора-блях. Что касается противостояния с ВМС США, то возможности СФ или ТФ позволяют справиться с одной АУГ (максимум – с двумя). Причём речь идёт только об уничтожении или выведении из строя авианосца. При действиях против авианосного ударного соединения (3 АУГ) воз-можностей ВМФ России уже явно

49

недостаточно (без использования тактического ядерного оружия). Впрочем, ВМФ России сейчас – един-ственный, кто хоть как-то может противостоять флоту США. Однако ВМФ России может эффективно действовать только в прилегающих к России морях. О противостоянии ВМС США в океане даже речи быть не может.

Появление новых АПЛ с КР пр.885 и ДЭПЛ пр.636.3, модерниза-ция АПЛ с КР пр.949А, АПЛ пр.971 и 945/945А, а также ввод в строй СКР пр.11356 и фрегатов пр.22350, МРК пр.21631 и 22800, плюс оснащение самолётов ВКС Ту-22М3 ПКР Х-32 должно существенно повысить удар-ную мощь ВМФ России. Предполага-ется, что к началу 2020-х годов ВМФ России будет иметь достаточно мощ-ную и сбалансированную группи-ровку, позволяющую обеспечить за-щиту территориальных вод, морских коммуникаций, а также зоны инте-ресов РФ в мировом океане. Но бро-сить глобальный вызов ВМС США он не сможет [10].

Мнения ряда российских анали-тиков о ВМФ РФ представлены ниже.

Доктор военных наук, капитан 1-го ранга К. Сивков оценил требуе-мый состав ВМФ России, исходя из его официально объявленных задач. Сопоставление его с кораблестрои-тельной программой до 2020 г пока-зало, что требуемых показателей бо-евой состав флота не достигнет. По

всем кораблям и подлодкам основ-ных классов численность планируе-мого боевого состава будет состав-лять 40-50% от требуемого. И это при условии, что имеющиеся в бое-вом составе корабли и подлодки ВМФ пройдут необходимый ремонт и модернизацию. Полностью может удовлетворять предъявляемым тре-бованиям только число АПЛ с БР пр.955. Однако проблемы с ракет-ным комплексом «Булава» вызыва-ют серьезные сомнения в осуще-ствимости в полной мере планов и в этом отношении. То есть, до 2020 г ВМФ будет способен весьма ограни-ченно решать задачи обеспечения военной безопасности России с мор-ских и океанских направлений [11].

Центр АСТ выпустил в 2015 г до-клад, в котором предложил, в усло-виях экономических трудностей России, оптимизировать её Госпро-граммы вооружений, увеличив рас-ходы на переоснащение СВ за счёт ВМФ. Было предложено скорректи-ровать ряд дорогостоящих программ ВМФ (уменьшить число запланиро-ванных к постройке АПЛ с БР пр.955/955А с 8 до 6, АПЛ с КР пр.885/885М с 8 до 5, перенести стро-ительство перспективных авианосца и эсминца после 2025-2030 гг., отка-заться от постройки УДК типа Mistral и корветов пр.20385/20386, от модер-низации ТАРКР пр.11442 «Адмирал Нахимов» и вывести из состава ВМФ после 2020 г ТАРКР «Пётр Великий») [12].

50

Известный военный эксперт А. Мозговой также считает, что Россия, в условиях экономического кризиса, не должна создавать новые атомные эсминцы и авианосцы, а также мо-дернизировать атомные крейсера. Для отстаивания национальных ин-тересов, России, по его мнению, бу-дет достаточно строить новые под-лодки разных классов, фрегаты и корабли ближней морской зоны (корветы, МРК и тральщики) [13].

Другой известный эксперт, И. Крамник, им оппонирует. Соглаша-ясь с необходимостью ревизии реа-лизуемой и корректировки перспек-тивной программы вооружений РФ, он предлагает сохранить ведущие программы ВМФ, но выбрать их бо-лее дешевые варианты, а также со-кратить резервные компоненты и часть перспективных НИОКР [14].

Современное боевое примене-ние ВМФ России. ВМФ уже сейчас активно решает боевые задачи и «отстаивает национальные интере-сы» РФ.

В 2014 г Черноморский флот сы-грал главную роль в оккупации и ан-нексии Крыма, обеспечив своими кораблями и катерами блокирование и захват корабельного состава ВМС Украины (ВМСУ) в базах Крыма, а силами морской пехоты (во взаимо-действии с формированиями ВДВ и спецназа) – блокирование и захват наземных частей ВМСУ.

С 2015 г Черноморский флот вме-сте с кораблями остальных флотов

ВМФ обеспечивает снабжение группировки российских ВС в Си-рии и совместное формирование с этими флотами Средиземномор-ской эскадры.

Снабжение группировки ВС Рос-сии морем ведётся рейсами БДК, вспомогательных и транспортных судов ВМФ из Новороссийска и Се-вастополя в порт Тартус. Состав Средиземноморской эскадры непо-стоянен (обычно 6 кораблей), и ра-нее включал в т.ч. крейсер пр.1164 «Москва» ЧФ или даже «Варяг» ТФ (для обеспечения ПВО авиабазы Хмеймим). Позднее в её составе были 2 СКР (пр.1135М «Пытливый» ЧФ и пр.11540 «Ярослав Мудрый» БФ), МРКВП пр.1239 «Самум» (ЧФ) и 3 БДК СФ и БФ. А в октябре 2016 г в эскадру придут ТАВКР пр.11435 «Адмирал Кузнецов», ТАРКР пр.11442 «Пётр Великий» и 1 БПК.

Для обороны авиабазы Хмеймим привлечена довольно крупная груп-пировка российских наземных сил (до 3 тыс. чел., в т.ч. подразделения 810-й бригады морской пехоты ЧФ). А 7 октября 2015 г к операции в Си-рии впервые были привлечены ко-рабли ВМФ, когда РК пр.11661К «Да-гестан» и 3 МРК пр.21381 «Град Свияжск», «Великий Устюг» и «Углич» применили КР «Калибр-НК» из Каспийского моря на даль-ность 1,5 тыс. км. Произведено 26 пусков по 11 целям на территории Сирии. В дальнейшем пуски КР «Ка-либр» производились с этих кора-

51

блей (20 ноября, 18 ракет) и с ДЭПЛ пр.636.3 «Ростов-на-Дону» (8 дека-бря, 4 ракеты). Всего в трех ударах было выпущено 48 КР «Калибр», что стало первым применением это-го оружия ВМФ России. Безуслов-но, удары КР морского базирования по объектам в Сирии не были вы-званы военной необходимостью и стали чистой военно-политической демонстрацией потенциала ВМФ России [15].

Заключение. ВМФ России явля-ется видом её ВС, предназначенным для вооруженной защиты интере-сов РФ, ведения боевых действий на морских и океанских ТВД. ВМФ способен наносить ядерные удары по наземным объектам противника, уничтожать группировки его флота в море и базах, нарушать его мор-ские коммуникации и защищать свои морские перевозки, содейство-вать СВ в операциях на континен-тальных ТВД, высаживать морские десанты, участвовать в отражении десантов противника и выполнять другие задачи.

ВМФ включает надводные и под-водные силы, морскую авиацию и береговые войска, части специаль-ного назначения и тыла, а также ги-дрографической службы МО. ВМФ имеет 2 океанских флота (Северный и Тихоокеанский), 2 морских флота (Балтийский и Черноморский) и Ка-спийскую флотилию. Флоты ВМФ представляют собой оперативно-стратегические объединения, дисло-

цирующиеся каждый на своём мор-ском ТВД и включающие перечисленные рода флота. Каспий-ская флотилия имеет меньший со-став.

Океанские флоты выполняют за-дачи стратегического ядерного сдер-живания и имеют в т.ч. имеют атом-ные подлодки с баллистическими ракетами и боевые корабли, обеспе-чивающие их развёртывание, а так-же атомные подлодки, в т.ч. с крыла-тыми ракетами. Они обычно включают крейсера и обладают са-мой большой боевой мощью и кора-бельным составом. Морские флоты слабее и меньше, они имеют дизель-электрические подлодки и меньшие боевые корабли. Флотилия включает корабли ближней морской зоны, не имеет подлодок, морской авиации, и она меньше всех.

Северный флот решает основные задачи стратегического ядерного сдерживания и должен защищать интересы РФ в северных морях, про-тивостоя ВМС США и других стран НАТО, Тихоокеанский флот тоже ре-шает задачи стратегического ядерно-го сдерживания и должен защищать Курильские острова и интересы РФ на Тихом океане, противостоя фло-там США, Японии и Китая, Черно-морский флот должен защищать Крым и интересы РФ на Черном море (противостоя ВМС Турции) и на Средиземном море (вместе с ко-раблями СФ и БФ), противостоя ВМС США и других стран НАТО,

52

Балтийский флот должен защищать Калининградскую область и интере-сы РФ на Балтийском море, проти-востоя ВМС стран НАТО, Каспий-ская флотилия должна защищать интересы РФ в регионе.

Организационно каждый флот может включать дивизии атомных подлодок (СФ – 4 и ТФ – 2); бригаду дизель-электрических подлодок; ди-визию ракетных кораблей (СФ); ди-визию надводных кораблей (ЧФ и ТФ); бригаду противолодочных ко-раблей (СФ); бригаду надводных ко-раблей (БФ и ТФ); 1-2 бригады кора-блей охраны водного района; бригаду ракетных катеров (БФ и ЧФ); брига-ду десантных кораблей; 1-2 отряда судов обеспечения; 1-2 аварийно-спасательных отряда; 1-2 района ги-дрографической службы и 1-2 д-на гидрографических судов; д-н разве-дывательных кораблей (БФ, ЧФ и ТФ); бригаду строящихся и ремон-тируемых кораблей (СФ и БФ); бри-гады строящихся и ремонтируемых подлодок (СФ – 1 и ТФ – 4) и др. Ка-спийская флотилия имеет 2 бригады КОВР, аварийно-спасательный от-ряд, район гидрографической служ-бы, группу гидрографических судов и др.

Морская авиация каждого флота может иметь авиабазы (БФ – 1 и ТФ – 2), отд. авиаполки (СФ – 3, ЧФ – 2), отд. эскадрильи (БФ -3, ТФ – 2), а также дивизию ПВО (БФ и ТФ).

Береговые войска каждого фло-та могут включать соединения и

отд. части: мотострелковые (брига-ды и полк), береговой обороны (бригада), артиллерии (бригады и полк), ПВО (полк), морской пехо-ты (бригады), береговые ракетно-артиллерийские и ракетные (бри-гады и полк), разведки (бригада, полк, пункты), связи (узлы и отд. б-ны), РЭБ (отд. центр и б-ны), ра-диоразведки ОсН (центр, б-ны и отряды), морские инженерные (полк и б-ны), РХБЗ (полк), МТО (базы).

Корабельный состав ВМФ Рос-сии включает 12 АПЛ с БР (3 новых пр. 955), 9 АПЛ с КР (1 новая пр. 885), 17 АПЛ, 22 ДЭПЛ (5 новых: 1 пр. 677, 4 пр. 636.3), 6 крейсеров (1 ТАВКР пр.11435, 2 ТАРКР пр.11442 и 3 РКР пр. 1164), 7 ЭМ пр. 956; 9 БПК (1 пр. 11551 и 8 пр. 1155), 7 СКР (2 новых пр. 11356), 6 новых РК и кор-ветов (2 РК пр. 11661К и 4 пр. 20380), 22 МРК (5 новых пр. 21631), 2 МРКВП, 27 РКА, 4 МАК (3 новых пр. 21630), 6 АКА, 29 МПК, 53 ТЩ (13 МТ, 22 БТ, 18 РТ), 19 БДК, 2 МДКВП, 18 ДКА.

Морская авиация (с частями цен-трального подчинения) имеет 191 боевой самолёт (20 бомбардировщи-ков, 44 многоцелевых истребителя, 33 истребителя, 8 разведчиков, 62 противолодочных, 24 учебно-бое-вых); 72 транспортных и специаль-ных самолёта; 128 вертолётов (12 ударных, 93 противолодочных и 23 транспортных); 109 ПУ и ПЗУ ЗРК/ЗРПК.

53

Береговые войска включают 4 ОМСбр, 1 ОМСп, 1 ОбрБО, 5 ОбрМП и 2 ОбМП, 1 Абр, 1 Ап и 1 Рбр, 2 ЗРп, 4 ОБРАбр и 2 ОБРп, 4 отряда СпН по борьбе с ПДСС, 1 ОРбр и 1 полк РХБЗ, 4 МРп, 1 отд. радио б-н ОсН, 1 центр РЭР, 2 радио отряда ОсН, 4 узла связи и 2 отд. б-на связи, 3 отд. центра РЭБ и 1 отд. б-н РЭБ, 2 ОМИ полка, 4 ОМИ б-на, 3 комплексные базы МТО.

Первым по совокупной мощи подводных и надводных сил, мор-ской авиации и береговых войск является Северный флот, вто-рым – Тихоокеанский, третьим – Черноморский, четвёртым – Бал-тийский флот, пятой – Каспийская флотилия.

Сейчас наиболее приоритетным флотом по количеству полученных новых подлодок и кораблей является Черноморский (ЮВО), который по-лучил две дополнительные задачи: обороны Крыма с 2014 г и обеспече-ния группы российских ВС в Сирии с 2015 г. Второй по приоритетности флот – Тихоокеанский (ВВО), тре-тий – Северный (ОСК «Север»), чет-вёртый – Балтийский (ЗВО). Но формально сейчас первая по прио-ритетности (судя по числу новых ко-раблей) – Каспийская флотилия (ЮВО). Приоритетность флотов территориально совпадает с приори-тетностью военных округов (ОСК) СВ и армий ВКС.

То есть самым приоритетным во-енным округом СВ является Юж-

ный, где дислоцируются самые при-оритетные и имеющие наиболее современное вооружение Черномор-ский флот, Каспийская флотилия и 4-я армия ВКС. И все эти приоритет-ные группировки СВ, ВМФ и ВКС находятся рядом с Украиной.

В 2016 г ВМФ имеет 24 новых бо-евых ед. флота: 8 подлодок (3 АПЛ с БР пр.955 и 1 с КР пр.885, 4 ДЭПЛ пр.636.3) и 16 кораблей (2 СКР пр.11356, 2 РК пр.11661К, 4 корвета пр.20380, 5 МРК пр.21631, 3 МАК пр.21630). Из 60 подлодок сейчас 9 новых (15%), из 28 боевых кораблей 1-2 рангов 4 новых (14%), из 63 кора-блей 3-го ранга 11 новых (17%).

В связи со слабостью надводных сил ВМФ РФ, ударные задачи сейчас возлагаются в первую очередь на 60 подлодок и 12 дальних бомбарди-ровщиков.

ВМФ России не может противо-стоять ВМС США, но может успеш-но бороться с любыми из ВМС евро-пейских стран НАТО. СФ или ТФ могут справиться с одной АУГ США (максимум – с двумя), но не с тремя. При этом ВМФ РФ может эффектив-но действовать только в прилегаю-щих к России морях.

ВМФ России уже сейчас активно решает боевые задачи и «отстаивает национальные интересы» РФ. В 2014 г ЧФ сыграл главную роль в оккупа-ции и аннексии Крыма, обеспечив своими кораблями и катерами бло-кирование и захват корабельного со-става ВМС Украины (ВМСУ) в базах

54

Крыма, а силами морской пехоты (во взаимодействии с силами ВДВ и спецназа) – блокирование и захват наземных частей ВМСУ. А с 2015 г ЧФ вместе с кораблями остальных флотов ВМФ обеспечивает снабже-ние группировки российских ВС в Сирии и совместное формирование с этими флотами Средиземномор-ской эскадры. Для обороны авиаба-зы авиации РФ в Сирии привлечены подразделения ОбрМП ЧФ, а кораб-ли и подлодки ВМФ (РК пр.11661К, 3 МРК пр.21381 и ДЭПЛ пр.06363) применили 48 КР «Калибр-НК/ПЛ» по целям на территории Сирии. Эти удары стали военно-политической демонстрацией потенциала ВМФ России.

В 2020 г намечено иметь 59 новых боевых ед. флота: 21 подлодку (7 АПЛ с БР пр.955, 2 АПЛ с КР пр.885, 12 ДЭПЛ пр.636.3) и 35 корабля (2 фрегата пр.22350, 3 СКР пр.11356, 2 РК пр.11661К, 1 корвет пр.20385 и 12 пр.20380, 12 МРК пр.21631 и 3 пр.22800, 3 МАК пр.21630). Из 70 подлодок 25 новых (36%), из 22 бое-вых корабля 1-2 рангов 7 новых (32%), из 82 кораблей 3-го ранга 33 новых (40%). То есть, запланирован-ное на 2020 г обновление ВМФ на 70% не будет выполнено.

Новые подлодки и корабли име-ют современное вооружение – БР «Булава», ПКР КР «Оникс», ПКР/КР/ПЛР «Калибр», ЗРК «Штиль-1» и «Редут». При этом недостаточная до-веденность БР «Булава» и ЗРК «Ре-

дут» задерживает достижение бое-способности подлодок и поступление на вооружение кораблей. Последне-му также способствует эмбарго Украины и Запада на поставку сило-вых установок и других комплекту-ющих, а также внутренние пробле-мы ОПК России.

Столкнувшись с трудностями и задержкой строительства сложных и дорогих фрегатов и СКР дальней морской зоны, в России стали нара-щивать строительство простых и де-шёвых корветов и МРК ближней морской зоны с КР «Калибр-НК», призванных решать региональные задачи, в т.ч. устрашение соседних стран. Общее число новых корветов/РК/МРК вырастет от 11 до 30. А строительство крупных кораблей (фрегатов, эсминцев, авианосцев и УДК) ОПК России намерен вести уже после 2020 г. План строительства ВМФ, намеченный на 2020 г, будет выполнен не ранее 2025 г. Первона-чально к 2020 г планировалось по-строить 10 АПЛ с БР (затем 8, сейчас намечено 7), 10 АПЛ с КР (затем 8, сейчас – 3), 20 ДЭПЛ (сейчас – 15), 14 фрегатов/СКР (сейчас – 5), 35 корве-тов (сейчас – 13). Отсюда видна при-оритетность стратегических и более дешёвых АПЛ с БР над АПЛ с КР.

Теме не менее, поступление но-вых АПЛ с БР пр.955, АПЛ с КР пр.885 и ДЭПЛ пр.636.3, модерниза-ция АПЛ с КР пр.949А, АПЛ пр.971 и 945/945А, а также ввод в строй СКР пр.11356 и фрегатов пр.22350, корве-

55

тов пр.20380М, 20385 и 20386, МРК пр.21631 и 22800, плюс оснащение самолётов ВКС Ту-22М3 ПКР Х-32 должно существенно повысить удар-ную мощь ВМФ России. Предполага-ется, что к началу 2020-х годов ВМФ России будет иметь достаточно мощ-ную и сбалансированную группи-ровку, позволяющую обеспечить за-щиту территориальных вод, морских коммуникаций, а также зоны инте-ресов РФ в прилегающих к России регионах (в основном, в ближней морской зоне). Но бросить глобаль-ный вызов ВМС США он не сможет.

ЛИТЕРАТУРА

1. Северный флот РФ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/severnyj-flot.html

2. Балтийский флот РФ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/baltijskij-flot.html

3. Черноморский флот РФ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/chernomorskij-flot.html

4. Каспийская флотилия РФ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/kaspijskaya-flotiliya.html

5. Тихоокеанский флот РФ // http://www.milkavkaz.net/2015/12/tikhookeanskij-flot.html

6. Подводные лодки ВМФ //

http://russian-ships.info/podlodki/7. Подводные лодки // http://flot.

com/nowadays/strength/submarines/ 8. Боевые корабли ВМФ http://

russian-ships.info/boevye/9. Надводные корабли // http://

f l o t . c o m / n o w a d a y s / s t r e n g t h /surfaceships/

10. Румянцев П. Современное состояние ВМФ РФ // http://russia-defence.ru/2014/11/sovremennoe-sostoyanie-vmf-rf/

11. Сивков К. ВМФ России: угро-зы с моря и океана // http://army-news.ru/2016/02/vmf-rossii-ugrozy-s-morya-i-okeana/

12. Государственные программы вооружения Российской Федерации: проблемы исполнения и потенциал оптимизации, Центр АСТ 2015 // http://www.cast.ru/files/Report_CAST.pdf

13. Мозговой А. Полный вперёд! К разбитому корыту? // http://nvo.ng.ru/concepts/2015-02-20/10_vpered.html

14. Крамник И. Выбор угроз. Как должен выглядеть список приорите-тов программы перевооружения // http://lenta.ru/articles/2015/04/27/cast/

15. Пухов Р. Полигон будущего // http://www.globalaffairs.ru/global-processes/Poligon-buduschego-17997

News & Politics

Newsletter 15 12-2016(62-23)