Доля моєї родини в історії України

Підготувала учениця 9-А класу ЧЗШ№12 Семесюк Олена

Мета роботи : дослідити мій родовід;поглибити знання про мою родину.

Протягом багатьох століть виснажливої, напруженої боротьби за своє національне і соціальне визволення український народ творив своє майбутнє , пройшовши як і трагічні , так і щасливі моменти, але водночас залишався гордим , з нескорений духом , безмежно відданим Батьківщині.

У створенні історії брали участь усі покоління людей , що тут проживали і моя родина не є винятком.

Перша світова війна, Голодомор 1932-1933 років, сталінські репресії, Вітчизняна війна 1941-1945 років – ці події відклали свій відбиток на історію кожної сім’ї. Так і мої предки брали участь у цих подіях .

Голодомор та Сталінські репресії оминули моїх предків , так як вони з прадавніх часів проживали на території Західної України ,яка більшість часу перебувала у складі Австро-Угорщини , а згодом у складі Польщі , Румунії та Чехословаччини .

Із розповідей мого дідуся я дізналася , що мій прадід Петро , що народився 1909 року , брав участь у 2-Світовій війні. Він разом із армією дійшов до Берліна та брав участь у багатьох інших битвах за , що отримав медалі.

Одна з них – орден Червоної зірки – за попередження про ворожу диверсію. Прадід тоді стояв на варті , раптом почув сторонній шум. Це був ворожий солдат , обвішаний гранатами.

На жаль його фотографії не збереглися до сьогоднішнього дня .

Моя мама розповіла мені ,що брала участь у референдумі 1991 року ,так як на цей час їй уже виповнилося 18 років. Всеукраїнський

референдум, щодо незалежності України (1 грудня 1991 р. ), в результаті якого було підтримано вихід України з СРСР і створення незалежної держави.

Таким чином, вивчаючи свій родовід, я прийшла до наступних висновків:

- Важливо пам’ятати про тих , кого вже немає поруч, тому що вони наша сім’я , без них не було б мене.

- Прийшов час повернення щирих моральних цінностей , однієї з яких є сім’я.

- Я – пам’ять свого роду. Але в цьому немає моєї великої заслуги. Мені дісталося жити сьогодні , я не маю права сказати «Моя хата скраю» , тому що крайньому передається все: і гарне , і погане. І весь цей досвід я зобов’язана донести до наступних поколінь.