Embed Size (px)
Citation preview
Галина Російчук Рідний крайЗа горами, за морями,Де трембіти линуть,Там літа мої лісамиЗ Черемошом плинуть.Там мій край, моя земля,Буковина-ненька,Там мій дім, усе життяЙ матінка рідненька.Де зоря дарує світло,Росами вмива сади,Де стрічають сіллю-хлібом,Б’ють потоки Прут-води.
Там орнаментом життяДолю вишиває,Там малесеньке дитяПісеньку співає.Я біжу на полонині,Заплітаю коси.Я лечу по тій стежині —Поринаю в роси!Квітонька до квітоньки —І сплету віночок.Наче та лебідочка,Пробіжусь струмочком.Захмелю й втоплюсьВ зарослях калини…Як же я люблю тебе,Рідна Буковино!
• Букови́на (буквально країна бука; укр. Буковина, рум. Bucovina) — історична область у Східний Європі . В даний час півнична її часть (Півнична Буковина) складає Чернівецьу область України без Хотинського, Кельменецького, Сокирянського, а Південна Буковина — жудец Сучава Румунія.
• Чернівецька область України – унікальний край, у якому поєднані історична доля Північної Буковини і частини Бессарабії. Розташована на перехресті магістральних шляхів Центральної, Південної та Східної Європи, ця земля в силу свого геополітичного становища тривалий час перебувала у складі інших держав. За останні 650 років територія Північної Буковини входила до складу різних держав: впродовж 415 років (1359-1774 рр.) вона була у складі Молдавського князівства, протягом 143 років (з 1775 по 1918 рр.) – Габсбурзької Австрії та Австро-Угорщини; майже 25 років (у період 1918-1940 та 1941-1944 рр.) – Румунії. Майже 48 років (1940-1941 та 1944-1991 рр.) північна частина Буковини входила до складу Української РСР, а відтак і СРСР. З 1991 року Чернівецька область – складова незалежної України.
Чернівецька область - найменша в Україні. До її складу входять 11 районів. Нараховується 11 міст, серед яких найбільше – Чернівці, близько 400 сіл. Межує на півдні і південному сході з Румунією та Молдовою, на заході – з Івано-Франківською областю, на півночі – з Тернопільською, Хмельницькою та Вінницькою областями. (по річці Дністер).Найдавніші житла з’явились понад 400 років тому (с. Молодове Сокирянського району).
Герб Герцогства Буковина
• У 1867—1918 рр. Буковина була герцогством в складі цислейтанскої частини Австро-Венгерской монархии, граничащим на севере с Галицией, на западе с Венгрией и Трансильванией, а на юге и востоке — с Румунией и Бессарабией.
Буковина - історична назва українських етнічних земель, розташованих між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту і Серету. Нині ця територія входить до складу України (Північна Буковина - Чернівецька область) та Румунії (Південна Буковина - області Сучава та Ботошани Румунії). Свою назву, яка вперше зустрічається у 1392 p., Буковина одержала від букових лісів, що покривали значну частину її території.
У I-III ст. частина буковинських земель перебувала у складі римської провінції Дакії. Споконвічними жителями Буковини були слов'янські племена. Впродовж Х-ХI ст. Буковина перебувала у складі Київської Русі, у XII - половині XIV ст. - Галицького князівства, а згодом Галицько-Волинської держави. Після монголо-татарської навали зв'язки Буковини з галицько-волинськими землями послабились, що призвело до утворення тут на початку XIV ст. окремої Шипинської землі, яка визнавала зверхність золотоординських ханів. У 40-х - 50-х pp. XIV ст. буковинські землі перебували під владою Угорщини.
У 60-х pp. XIV ст., після утворення незалежного князівства Молдови, Буковина увійшла до його складу, у якому перебувала до 1774 р. Впродовж 1387-1497 pp. Молдова визнавала зверхність Польщі. У XV ст. Молдова вела запеклу боротьбу проти турецької агресії. Однак у 1514 р. Молдова потрапила у васальну залежність від Османської імперії. Наприкінці XVI ст. її було перетворено на звичайну провінцію Туреччини. Тоді ж розпочалася активна румунізація буковинських земель.Впродовж XVI-XVIII ст. постійними були культурні зв'язки Буковини з іншими українськими землями. Молдовські господарі були фундаторами багатьох церков в Україні (Успенська та П'ятницька церкви у Львові та ін.). Багато вихідців з Буковини навчалися у школах і колегіях Києва, Львова та інших українських міст. У XVII-XVIII ст. на буковинських землях розвивався опришківський та гайдамацький рухи, спрямовані на національне визволення українського народу.
У результаті воєнних дій Росії та Австрії проти Туреччини у 1774 р. Буковина була захоплена австрійськими військами. У складі Австрійської імперії (з 1867 р.- Австро-Угорщини) вона знаходилася до 1918 р. Протягом 1786-1849 pp. Буковина була у складі Галичини, а згодом її перетворено на окремий коронний край імперії. Після визнання у 1862 р. Буковини окремим коронним краєм Австрійської імперії їй було надано адміністративну автономію.
3 перших днів Великої Вітчизняної війни Буковина була окупована румунськими військами. У березні-квітні 1944 р. Чернівецька область була звільнена від румунської окупації і знову включена до складу УРСР. Мирний договір, укладений союзниками з Румунією у Парижі 10 лютого 1947 р., затвердив кордон між СРСР і Румунією станом на 28 червня 1940 р.
У роки Першої світової війни буковинські землі до липня-серпня 1917 р. були окуповані російськими військами. Після розпаду Австро-Угорщини і проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Буковина була включена до її складу. Влада перейшла до утвореного 25 жовтня 1918 р. Українського крайового комітету, який організував 3 листопада 1918 р. Велике народне віче у Чернівцях, що прийняло рішення про входження Буковини до складу єдиної Української держави. 6 листопада 1918 р. було встановлено українську владу на землях Буковини, населених переважно українцями. Однак уже 12 листопада 1918 р. румунські війська окупували Північну Буковину разом із Чернівцями. Тут 28 листопада 1918 р. було сфабриковане рішення так званого Генерального конгресу Буковини, що складався винятково з румунів, про об'єднання Буковини з Румунією.
Згідно із Сен-Жерменським мирним договором 1919 р. за Румунією було визнано Південну Буковину, а за Севрським мирним договором 1920 р. - і Північну Буковину. У результаті таємних домовленостей між СРСР і Німеччиною й ультиматуму СРСР до Румунії румунські власті 28 червня 1940 р. залишили Північну Буковину, яка була окупована радянськими військами. Згідно з рішенням Верховної Ради СРСР від 2 серпня 1940 р. було утворено Чернівецьку область у складі Української РСР.
Припускають, що назва міста Чернівці походить від велелюдного міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву "Чернь" або "чорне місто", збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо, ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці, яка була повністю зруйнована монгольським завойовником Бурундаєм, і жителі з 1259 року переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави.
Перші письмові згадки про місто були знайдені в рукописах молдавського господаря Олександра Доброго, які він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Кожен рік ця дата святкується як офіційний день міста. Місто в той час було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону. За час свого існування місто було декілька разів зруйноване, перебувало під гнітом Османської імперії, в 1774-1918 рр. входило до складу Австро-Угорської імперії, а з 1918-1940 рр. - Румунії. В 1774р.тут жило близько 290 сімей і було три дерев'яних церкви.
Місто почало процвітати у 1778 році, коли герцог Карл фон Енценберг був призначений главою військової адміністрації міста. Він запросив сюди багато купців, ремісників та промисловців для того, щоб вони допомогли розвивати торгівлю та виробництво. Нового імпульсу розвитку міста надали з 1786 року Петровські ярмарками, що проводились з 1 до 15 липня. З середини 19 століття до початку 20 було збудовано багато архітектурних пам'ятників, що принесли славу місту: ратуша (1848); приміщення поштамту (1855); Вірменська церква (1875); Єврейська синагога (1877); драматичний театр (1905); палац правосуддя (1906); приміщення залізничного вокзалу (1908).
Найчарівнішою коштовністю в скарбі, яким є архітектурні споруди старих Чернівців, по праву вважається витвір мистецтва відомого чеського архітектора Йозефа Главки - колишня резиденція буковинських митрополитів. Захоплення викликає веселкове сяяння черепиці її дахів, вигравання сонця на куполах, дивовижне поєднання суворості фортечно-зубчатих стін з вишуканою легкістю і ажурністю кованих грат. У цій дивовижній за своєю красою споруді вбачаються візерунки української вишивки, гуцульської писанки, буковинського килима, легко вловлюються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність споруди.Місто стало самоврядним в березні 1864, коли були обрані перші члени міської ради. Першим автономним бургомістром був Яків рицар фон Петрович (1864-1866).
Особливо помітний слід в історії Чернівців залишив другий автономний бургомістр Антон рицар Кохановський фон Ставчан (1866-1874 та 1887-1905 роки). Якраз з його іменем пов'язане становлення Чернівців як міста європейського типу. В той час значно зросла ділова активність у місті, почало розвиватись виробництво та торгівля, Чернівці стали міжнародним транспортним центром. Була відкрита продовольча біржа, завершено будівництво водогону та каналізаційної системи, розпочала роботу перша електростанція, започатковано електричний транспорт, збудовано ряд визначних архітектурних споруд міста, а справжнім вінцем його діяльності стало спорудження міського театру.
Сучасні Чернівці - це обласний центр, який розташований на живописних берегах ріки Прут і займає площу близько 150 км2. Відстань до Києва близько 650 км. Місто межує з Молдовою та Румунією, Івано-Франківською, Тернопільською та Хмельницькою областями України. Населення Чернівців близько 259000 мешканців Серед них: українці (172300), росіяни (46200); євреї (15700); румуни (12900); молдавани (6500); поляки (2400) та інші (3100).
Привітання
Для мене, як і для тисяч моїх краян, Герцаївський район – це неповторний самобутній край славетної історії, цікавих національно-культурних традицій, працьовитих та гостинних мешканців, мальовничих природних ландшафтів. Нашій благословенній землі судилося пережити багато потрясінь, однак вдалося зберегти свою неординарність та власну гідність. Сьогодні ми з гордістю можемо сказати, що Герцаївщина є справжньою окрасою Буковини, яка вирізняється своєю національно-культурної самобутністю та неповторністю і ця веб-сторінка є справжнім доказом вищевказаного. На сторінках сайту «Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області» ви зможете побачити та оцінити сильні сторони і унікальну привабливість Герцаївщини, хоч наш район найменший за площею і населенням в області. Герцаївський район, який доречі є ровесником Незалежності України, як і наша молода держава, сьогодні робить впевнені кроки у своєму становленні і розбудові. Знаємо, що наш Герцаївський край стане самодостатнім прикордонним Європейським районом з сучасною інфраструктурою, соціально орієнтованим, інтелектуальним і рекреаційним регіоном з високим рівнем споживання і послуг. Ми пишаємось нашим краєм і віримо що зібраний матеріал допоможе Вам краще ознайомитись з багатою культурою та історією нашого району. Голова Герцаївської райдержадміністрації В.Кришмару
• На околицях міста збереглися пам'ятки Трипільської культури і раннього залізного віку та Черняхівської культури слов'ян. Вперше Герца згадується у 1437 р. Поселення розвивалось дуже швидко. Цьому сприяло його розташування на перехресті двох торгових шляхів, які йшли з північних російських князівств до Дунаю та Чорного моря, і через карпатські перевали в країни Центральної Європи. Отже, Герца виросла на торгових шляхах із Європи до Туреччини і Балкан, а в 1864 р. отримала статус міста.
• 3 тих часів залишилося багато цікавих пам'яток. Звичайно, насамперед це архітектурні пам'ятки — культові споруди, які розкидані по усьому Герцаївському району. Найстаріша з них — дерев'яна Воздвиженська церква в с. Підвальному. У 2005 р. їй виповнилось 444 роки! А в с. Байраки — церква Різдва із дзвіницею (1646). У с. Петрашівці — Михайлівська церква (1663), у Луковиці — Дмитрівська церква та дзвіниця (1757).
• До XVIII ст. також належать Благовіщенська церква у с. Круп'янську, Успенська церква у Великій Буді, Архангельська Церква у Цурені, Успенська церква у Могилівці та Дмитрівська — у Буківці. А вже у XIX ст. збудовані церкви: Дмитрівська у селі Тернавка, Всесвятська у Малій Буді, Дмитрівська у Горбовій, Успенська в Остриці та Спиридонівська в м. Герца.
• Радимо вам прийти до цих стародавніх церков, намолених нашими предками, щоб зцілити свою душу і тіло, помолитися перед стародавніми іконами, щоб проникнутися високим духом цих святинь.
• Герца — чудове невеличке містечко із затишними вулицями і стародавніми будівлями, працьовитими і гарними людьми. Воно розташувалося на правому березі річки Прут за 8 км від залізничної станції Новоселиця. На півдні район межує з Румунією і тому не випадково, що 80% населення Герци — румуни.
Мапа районуМапа району
Герц ївський рай на́ о́ — один з одинадцяти районів Чернівецької області України. Утворено 1 жовтня 1940 року. 1962 року район ліквідували, його територія увійшла до складу Глибоцького району. 6 грудня 1991 року Постановою № 1942/12 Верховної ради України Герцаївський район відновлено.Район розміщений в південно-східній частині Чернівецької області, на правому березі річки Прут і займає територію 0,316 тис. км².До складу району входить місто Герца та 23 сільські населені пункти, які об'єднані в 13 сільських і одну міську раду.Населення району становить 32,3 тисяч чоловік. Корінне населення румуни — 91,5%, українці — 5%, молдовани — 2,3%; росіяни — 0,9%, інші — 0,3%.Район межує з Новоселицьким і Глибоцьким районами. По території району проходить державний кордон з Румунією протяжністю 25 км, який охороняють дві прикордонні застави, та функціонує один спрощений автомобільно-пішохідний пункт пропуску.На території району функціонує Свято-Вознесенський чоловічий монастир, відомий своєю благочинною діяльністю далеко за межами Чернівецької області. Завдяки організаторським здібностям настоятеля Монастиря отця Михайла в 2000 році було розпочато, а в 2002 році завершено будівництво будинку Великої сім'ї в селі Молниця, де сьогодні виховуються 142 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.На території району розташовані ряд зон відпочинку. Діє лижний парк села Горбова (керівник Олег Борисович Колотницький). У селі Хряцька є 3 джерела мінеральних вод, які мають важливі лікувальні властивості. Планується будувати на території цього села санаторно-курортну зону.
Святі місця Буковини• Свято-Іоанно-Богословський Хрещатицький
монастир• Свято –Введенський жіночий монастир• Свято – Різдва Богородиці чоловічий
монастир „Гореча”.• Свято-Вознесенський чоловічий монастир
„Банчень”• Боянський жіночий монастир на честь
Боянської ікони Божої Матері• Свято-Аннинський жіночий монастир• Свято-Успенський чоловічий монастир• Свято - Миколаївський Непоротівський
чоловічий монастир „Галиць”
СВЯТО-ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ БАНЧЕНСЬКИЙ ЧОЛОВИЧИЙ
МОНАСТИР
У чотирьох кілометрах від містечка Герца знаходиться одне з найбільш незвичайних місць на Буковині - Свято-Вознесенський чоловічий монастир. Його куполи видно навіть з Чернівців, до яких не менше 20 кілометрів. При в’їзді до монастиря знаходиться надбрамна дзвіниця, що дуже нагадує київську Святої Софії, з тією лише різницею, що в Банченах вона в півтора рази вища. До того ж поруч зводять величезний собор, що не поступатиметься розмірами столичному Володимирському. Додайте той факт, що все це знаходиться на високому пагорбі. Більшу розкіш можна побачити хіба що в московському Храмі Христа Рятівника та кремлівських палатах. Проїзд під дзвіницею закривають масивні ковані ворота, схожі на ті які брали більшовики в жовтні 1917-го, штурмуючи Зимовий палац. За ними - ландшафтний парк, що не поступається кримським паркам колишніх царських резиденцій в Лівадійському та Воронцовському палацах, лише у декілька разів менше. Усюди доріжки, мощені дорогим каменем, акуратно підстрижені газони, загорожі з кущів, мініатюрні туї і маса різноманітних квітів. Посеред цієї зелені, поряд з величним храмом б'є фонтан. Усередині нього з-під куполу звисає масивне позолочене паникадило, стоїть п'ятиярусний різьблений іконостас, а стіни повністю в розписах. Корпуси келій не поступаються своїм багатством храму. Прийнято вважати, що келія - це щось скромне, майже аскетичне. Келії ж банченського монастиря швидше нагадують палаци в Пущі-водиці, ніж житла скромних ченців. Закладка будівництва монастиря була освячена 28 жовтня 1994 року. Відкриття монастиря Священний Синод УПЦ благословив 06 грудня 1996 року. 28 травня 1998 року монастир був освячений Блаженнійшим ВОЛОДИМИРОМ, Митрополитом Київським і всієї України. Православні люди, туристи при'їжджають сюди з усіх кінців світу. У Свято-Вознесенському Банченському чоловічому монастирі навіть стіни дихають благодаттю, кожен куточок тут наповнений вірою, любов'ю, спокоєм та великою силою.
На території монастиря знаходиться 6 храмів і скит. Сюди людей пускають лише один раз на рік, на свято Преображенія. Банченський монастир справедливо можна назвати оазою духовності. Зараз триває будівництво ще 5-ти храмів, які будуть розташовані на території нового Свято-Троїцького собору. У монастирі зберігаються частки Животворящого Хреста, святих мощей прп. Серафима Саровського, вмц. Варвари та багатьох інших святих. Неодноразово в монастир привозилася чудотворна Боянська ікона Божої Матері з одноіменного жіночого монастиря. Богослужіння здійснюється щодня братією монастиря. Оскільки більшість братії Обителі є румуномовними, то Богослужіння переважно здійснюється на румунській мові. Монастир активно займається благочинністю. При монастирі функціонує сирітський притулок в селі Молниця Герцаєвського району. У будинку-притулку проживає більше 250-ти дітей, за якими доглядають сестри з монастиря Боянськой ікони Божої Матері. Земельна ділянка для споруди храму і сирітського будинку в 1999 році пожертвували православні християни с. Молниця. Силами братії Банченського монастиря і прихожан, був споруджений комплекс для нормального мешкання тут дітей-сиріт. 29 вересня 2002 року освячений храм на честь ікони Божої Матері “Всіх скорботних Радість” і дитячий будинок-притулок для сиріт в с. Молниця. Освячення очолював Блаженнійший ВОЛОДИМИР, Митрополит Київський і всієї України. Намісник монастиря – архімандрит Лонгин (Жар Михайло Васильович), на посаді з 1993 року. Указом Президента України Віктора Ющенко в 2008 році за визначні особисті заслуги перед Україною у реалізації державної політики соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, багаторічну благодійницьку діяльність багатодітному батьку-опікуну, настоятелю Свято-Вознесенського чоловічого монастиря Михайлу Васильовичу Жару присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави
Свято- Аннинський жиночий монастир
У буковинському містечку Вашківці, що над Черемошом, стоїть висока гора, яку називають Анниною. Як хмаринка, височить на ній жіночий монастир, на вході котрого написано: «Святая праведная Анна, моли о нас». З давніх давен сюди сходяться на молитву православні люди.
Монастир цікавий тим, що у нижньому храмі мучеників Макковеїв є чудотворна ікона «Господь Вседержитель», до якої йдуть за зціленням віруючі люди з онкозахворюваннями. Чимало випадків було зцілення й від інших захворювань: астми, церебрального паралічу, сліпоти та інших хвороб.
Хотинська фортеця
Хотинська фортеця (рум. Cetatea Hotinului) — фортеця 13 — 18 століття у місті Хотин на Дністрі, що у Чернівецькій області, Україна. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця». Одне з семи чудес України.
Південна (В'їзна) башта
Перша згадка – ІХ ст.Встановлений – князем Володимиром СвятославичемПочаток будівництва – 1250ррЗавершення буд – 1340рр
Ясська брама
Мости і природні перепони на підходах до Хотинського замку
Стіни внутрішнього двору Хотинського замку
Залишки фортечних мурів
м. Чернівці
Найкомфортніше місто України 2012р.
Символіка Чернівців
Впродовж віків під впливом історичних подій Чернівці сформувалися як багатонаціональне та багатокультурне місто. І сьогодні, як і колись, одна з найголовніших рис міста-толерантність. Різні національності, віросповідання, політичні погляди ніколи не заважали чернівчанам жити у злагоді і взаєморозумінні. Зовсім не випадково наше місто стало колискою митців, які уособлюють і репрезентують різні національні культури. Славетні імена сяють на Алеї Зірок на Театральній площі Чернівців: Йозеф Шмідт, Орест Руснак, Сіді Таль, Дмитро Гнатюк, Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Софія Ротару, Іво Бобул, Андрій Шкурган, Ян Табачник. Красне письменство представлено славними іменами Ольги Кобилянської, Аспазії Мунте, Міхая Емінеску, Рози Ауслендер, Еліазара Штейнбарга і Іцика Мангера. В скарбницю світової культури увійшло ім”я поета Пауля Целана. Всі вони писали різними мовами, у кожного був свій неповторний світогляд і стиль, але всі вони- чернівчани. Більшість з них народилися тут, отримали освіту і сформувалися як творчі особистості. Чернівці – місто із самобутнім і неповторним колоритом збережених традицій в мистецтві та культурі. Туристичний потенціал зумовлений насамперед наявністю великої кількості пам”яток різних історичних епох і етнічних культур, багатою палітрою культурних звичаїв і традицій. Крім музично-драматичного театру, в місті діє обласна філармонія, яка була побудована у 1877 як Будинок музичного товариства. І сьгодні тут звучить музика. Ви можете почути неповторні мелодії Карпат, побачити самобутні гуцульські танці у виконання заслуженого Буковинського ансамблю пісні та танцю, об”єднучого майже 80 видів сценічного мистецтва. За ці роки тут зі сцени звучали чаруючі голоси співаків Соломії Крушельницької, Модеста Менцинського, викликала захоплення гра талановитого музиканта Антона Рубінштейна та віртуозного скрипал я Жака Тібо. Тут починали свою сходинку в у велике мистецтво юна співачка Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зенкевич та інші талановиті Буковинці
До послуг чернівчан та гостей міста органний зал філармонії, обласний театр ляльок, 8 музеїв, 4 музичних і художня школа, 5 кінотеатрів, будинок естетики та дозвілля, культурно – мистецький центр, студія бального танцю, 10 клубних закладів, 31 бібліотека. В місті понад 100 релігійних організацій і єпархальних управлінь, 4 духодні заклади. В Чернівцях активно діє 10 громадських культурологічних організацій, в т.ч. товариства польської культури ім. А.Міцкевича, румунської культури ім. М. Емінеску, австрійсько-німецької культури, Чернівецьке обласне відділення Українського фонду культури. З 1997 року в Чернівцях реалізується міжнародний мистецький проект за програмою Ради Європи “Дні європейської культурної спадщини”. Щорічно на День міста проводиться фольклорний фестиваль “Буковинські зустрічі”, за участю художніх колективів з Польщі, Угорщини, Румунії та Німеччини. В Чернівцях започатковано Всеукраїнський пісенний фестиваль «Червона рута», постійно проводиться міжнародний пісенний конкурс ім. В.Івасюка, обласний мистецький фестиваль «Візерунки Буковини». Улюбленим місцем відпочинку і дитячих розваг є Центральний парк культури і відпочинку ім. Т.Шевченко, в якому відновлений літній театр, один з кращих на Україні.
В Чернівцях діє міжнародний спортивний центр “СуперКрос”, на базі якого щорічно проводяться змагання з мотокросу європейського та світового рівней.
Понад 70 туристичних підприємств в Чернівцях, готелі “Черемош”, “Буковина”, “Турист” та інші, комфортабельні автобуси та приватні таксі, сучасні ресторани з багатим вибором національних та європейських страв, різноманітні екскурсії по місту, Буковині і Західної України, походи в Карпати, кінні і велосипедні маршрути, сплави по гірських річках на плотах, байдарках і катамаранах, участь у фольклорних святах зроблять Ваше знайомство з містом цікавим, а відпочинок - приємним i незабутнім.
• 28 червня, у день святкування 15-ої річниці Конституції України члени Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО прийняли доленосне для української держави рішення: Включено архітектурний ансамбль Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації (нині Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) до найпрестижнішого списку світового надбання – Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Резиденція Буковинських митрополитів
Чернівецький національний університет
Дом-корабель
Кафедральний собор Cвятої Параскеви
Театральна площа
Вулиця Ольги Кобилянської
Видатні особистості Буковини
Єпископ Лонгин
Михайло Васильович Жар
Народився – 19.08.1965 с.Петрашівка Прийняття священного сану- 18.01.1990Прийняття чернецтва – 30.04.1996Єпископська хіротонія – 22.05.2012.
Нагороди•24.11.2008 - Герой України •20.01.2006 – «Орден за заслуги» ІІІ ст•2009 - Премія «Гордість країни»
Софія Михайлівна Евдокименко-
Ротару
- Народилась – 07.08.1947р. С.Маршинці- Професія – певица, музикант, танцовщица.- орден «Знак Почёта» (1980) - орден Дружбы Народов (1985) - премия Ленинского комсомола (1978) - Почётный знак отличия Президента Украины
(1996).- орден княгини Ольги III степени (9 августа 1999) - орден княгини Ольги I степени (6 марта 2002) - Герой Украины (7 августа 2002) - орден Державы (7 августа 2002)- орден «За заслуги» II степени (6 августа 2007)
Звання:• заслуженная артистка Украинской ССР (1973) • народная артистка Украинской ССР (1976) • народная артистка Молдавской ССР (1983) • народная артистка СССР (1988) • Почётный гражданин Автономной Республики Крым (1997) • Почётный гражданин г. Черновцы (1998) • Почётный гражданин г. Ялта
Лілія Сандулеса – народна артистка
України Жінка з квітучим іменем і долею – ЇЇ творча зоря засвітилася на рідному небосхилі й заховалася від нас за столичним горизонтом, якій у творчості допомагає живе втілення «американської мрії… або української казки».
Куек Кароліна Мирославівна
Народилася – 27.09.1978 м. КіцманьПрофесія – певица, поєтесса, композитор, модель, актриса, телеведуча1999 -звание «Заслуженный артист Украины».
2008 - Евробачення у Белграді , заняла 2-е місто.
Євробачення – 2008( м.Белград)
Ані Лорак і Філіп Кіркоров
Леонід Костянтинович
Каденюк Народився – 28 січня 1951р. С. Клішківці Генерал-майор Збройних Сил України. Народний депутат України 4 скликання. Нагороди:•Герой України•Орден «За Заслуги» ІІІст•Орден «За мужність» Іст•Звання «Народний посол України»
Емблема місії STS-87 на БТКК «Колумбія»
• 19.11.1997 – 05.12.1997 - космічний політ на американському БТКК «Колумбія».
Народився – 30.11.1951 с. Рівня Вижницький р-нПомер – 30.06.1995Діяльність – співак, актор, танцюрист, автор пісень, музикант
Премії, нагороди 1978 — Заслужений артист України, орден Дружби народів. 1981 — на Міжнародному конкурсі естрадної пісні «Братиславська ліра» завоював
три нагороди: o головний приз слухачів, o приз ЦК комсомолу Словаччини, o приз за артистизм.
1982 — разом із «Смерічкою» лауреат Республіканської комсомольської премії імені Миколи Островського.
1984 — удостоєний звання лауреата Всесоюзного огляду-конкурсу тематичних програм до 40-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.
1985 — дипломант Всесоюзного фестивалю молоді і студентів у Москві. 1987 — Народний артист України. 1996 — Шевченківська премія за концертну діяльність 1973—1995 років.
Народився – 04.03.1949 м. КіцманьПомер – 18.05.1979.Професія – поет, композиторНагороди – Герой України – 2009р.
МЕМОРІАЛЬНИЙ МУЗЕЙ В. ІВАСЮКА. М. ЧЕРНІВЦІ
. ЗІРКА В ІВАСЮКА НА ТЕАТРАЛЬНІЙ ПЛОЩІ У
ЧЕРНІВЦЯХ
. .ПАМЯТНИК В ІВАСЮКУ У КІЦМАНІ НАГОРОДИ
Дипломант Всесоюзного огляду молодих композиторів (1978). Лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М.Островського (1988, посмертно) Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1994, посмертно). Герой України (березень 2009, посмертно)
• « », Відлітали журавлі • « », Я піду в далекі гори • « », Червона рута • « », Водограй • « Пісня буде поміж
», нас • « Лиш раз цвіте
», любов • « », Балада про мальви • « — », Я твоє крило • « », Ласкаво просимо • « », Наче зграя птиць
• « », Колискова • « », Мандрівна музика • « », Два персні • « , Там за горою за
' », крем яною • « » Капелюх
Народилася – 27.11.1863 м. Гура-Гумора повіт СучаваПомерла – 21.03.1942
– 15.06.1941Народився. С Чорторія Кіцманський
.район – 03.08.1987Помер
– , Професія актор, .кінорежисер сценарист
– Нагороди Заслужений – 1968артист УССР Премія Ленінського
– 1967комсомола УССР Державна премія УССР імені
. . – Т Г Шевченко1988( посмертно)
1964 — Сон (укр.)русск. — Тарас Шевченко 1964 — Тени забытых предков — Иван
Палийчук 1965 — Гадюка — белогвардеец Брыкин[1] 1966 — Бурьян — Давид Мотузка 1967 — Две смерти (короткометражный) 1967 — Киевские мелодии
(документальный) — композитор 1968 — Ошибка Оноре де Бальзака — Левко
(крепостной лакей графини Эвелины Ганской)
1968 — Аннычка (укр.)русск. — Роман Дерич, жених Аннычки
1968 — Каменный крест — Микола 1968 — Разведчики — Виктор Курганов[2] 1968, 1969, — Освобождение — сержант
Савчук
1973 — Повесть о женщине — писатель 1973 — Когда человек улыбнулся — Алексей 1973 —
Про Витю, про Машу и морскую пехоту — Вакула
1974 — Марина (укр.)русск. — дирижер 1975 — Волны Чёрного моря (в фильмах «
Белеет парус одинокий», «Зимний ветер») — Терентий
1983 — Легенда о княгине Ольге — князь Владимир Красное Солнышко
1983 — Миргород и его обитатели — Курочка 1986 — Жменяки 1986 — На острие меча — генерал Турчин[3]
Кожне село славиться своїми мешканцями. Видатні особистості роблять свій край відомим по всій країні та й у цілому світі. У нас теж є люди, чиї імена відомі за межами
Молниці . Вони прославили своє село своєю творчістю і працею.
Народився в с. Молниця і видатний композитор, музикант, керівник ансамблю „Бусуйок молдовєнєск” - Михайло Аміхалакіоає. Займав призові місця на фольклорних фестивалях України, Молдови, Румунії. Разом з оркестром багато років подорожує різними країнами. Проживає в м. Кишинеу республіка Молдова і працює в театрі «Опери та балету».
Аштефкулесе – Церуш Дідіна - доктор математи-чних наук. Також дослідила історію рідного села та видала збірку "Molniţa şase veacuri de statornicie românească"
Георгій Аміхалакіоає – голова спілки юристів Республіки Молдова, працює адвокатом в м. Кишинеу, є керівником асоціації адвокатів Молдови. Був депутатом першого скликання парламенту Молдови з 1990 по 1994 роки.
Житарашу Микола - вчений, кандидат математичних наук, зав. кафедроюКишинівського університету республіки Молдова.
Дмитро Житарашу - художник , педагог. Закінчив художню школу в м. Вижниця. Після навчання багато років працював в Пермі, Російської Федерації на текстильному комбінаті. Тут він розпочав свою діяльність як художник. У 1982 повертається на батьківщину та починає працювати педагогом в рідному селі. На даний час є пенсіонером, але продовжує писати неймовірні картини, якими захоплюються наші односельчани.
Алукі Дмитро Дмитрович – отримав орден Герой Соціалістичної Праці, єдиний в Герцаївському районі, за багаторічну працю в колгоспі ім. Леніна
Юрій Пиргару - народився в с. Молниця, тут закінчив загальноосвітню школу, отримав вищу освіту в Кишинівському університеті, став доктором технічних наук і працює в Канаді.
Аурел Чукля - кандидат ветеринарних наук. закінчив ветеринарний медичний факультет Аграрного університету в м.Кишинеу. На даний час є викладачем університету, доктор медичних наук у сфері ветеринарії. Захистив докторську, видав монографію та підручник, і продовжує видавати наукові статті.
Кілару Іон– румунський поет і перекладач. Народився 15 лютого 1937 року в Молниці, тепер Герцаївського району, в багатодітній сім'ї. Його батько був сліпим, мати, Касандра піклувалася про своїх дітей. Дитинство його пройшло на березі маленької річки Молниця, яка вливається у Пруті. Всі п’ятеро дітей здобули вищу освіту. Спочатку Іон навчався в рідному селі, а потім закінчив Горбівську середню школу. В 1954 вступає до Чернівецького педагогічного інституту. Але у 1956р. інститут об'єднується з Чернівецьким державним університетом, і у 1960 р. І.Кілару стає його випускником. З 1960 по 1962 рр. працює директором в Молницькій школі. З 1963р. працює заступником головного редактора в обласній газеті «Радянська Буковина». З 1970 по 1994 рр. працює головним редактором обласної газети «Зориле Буковиней». «Зоря Буковини», яка виходила 5 раз на тиждень румунською мовою. І всі ці роки якими він керував знав завжди як допомогти і бадьорити своїх колег. Він виступає як прозаїк, літературний критик і драматург. Творець багатьох од і гімнів присвячених Батьківщині та рідному народові (Destăinuire, 1968, Amiezi bucovinene, 1972, Arborele frăţiei, 1987 ş.a.)Член спілки письменників України лауреат літературних премій. І. Кілару почав систематично друкуватись у шістдесятих роках. У доробку поета понад десять збірок віршів. У 1968 році видав першу збірку поезій «Визнання». Особливо плідним на твори були в нього сімдесяті й вісімдесяті роки. За цей час поет опублікував збірки віршів «Батьківщина в мені», «Буковинські полудні», «Його величність. Людина», «Гарячі джерела», «Пісні життя» та інші – всього кільканадцять книжок. Всі видані мовою оригіналу. Значне місце у творчості І. Кілару займає інтимна лірика. Вірші цього жанру в поета близькі до молдавського фольклору, мелодійні. І. Кілару відомий і як перекладач. Він переклав ряд поезій Федьковича, Ткача, М'ястківського та інших українських поетів. Окремі поезії І. Кілару переклали М. Влад, В. Колодій, А. М'ястківський, М. Ткач та інші. Помер поет 3 червня 1994 року.
Іон Матвієвич та Марія Морару
Подружжя Марія Морару та Іон Матвієвич - талановиті співаки народної музики. У 1971 році закінчили Чернівецьке культурно-освітне училище. Повертаються у рідне село, де Марія Морару займає посаду художнього керівника, а Іван Матвієвич – директора Будинку культури. Марія Морару також багато років була методистом Герцаївського Будинку культури. Подружжя 38 років у складі районного оркестру народної музики виступали на сценах Польщі, Румунії, Молдавії, Росії.
Сіміон Сіміонович гочу
• Сіміон Гочу - поет, прозаїк, педагог, журналіст, публіцист. Закінчив Чернівецький Національний Університет за спеціальністю румунська мова та література та продовжував свою педагогічну діяльність в Молницькій ЗОШ як викладач румунської мови та літератури та заступник директора з виховної роботи. Керував районною газетою «Газета де Герца». Видав дві збірки віршів та збірку байок. На даний час є пенсіонером та продовжує видавати дитячі журнали «Fagurel» «Bună dimineaţă, septembrie!”
ЛегендиНазва нашого села має декілька версій походження. Одна з них – від прізвища Іона Молничана, який перший оселився в цій місцевості. Згідно іншої версії назва села, бере початок від річки, що простягається вздовж села і розділяє його на дві частини. Перші поселення були розташовані на лівому березі річки Молниця і у 1843 році перебудована дерев'яна церква святого Миколая , а починаючи з 1860 року селяни почали будувати свої домівки і на правому березі річки де з 1808 року вже існувала церква Вознесіння Христа. З того часу у селі люди святкують два рази на рік храми церквей. Основним заняттям людей того часу було землеробство. Врожай збирали серпами, молотили палками або дерев'яними ціпами. Зерна, звичайно, мололи кам'яними жорнами і водяними млинами, тому говорять, що в цих місцях, на березі річки Прут були розташовані багато водяних млинів, ймовірно від цього походить назва Молниця. Дослідниця Дідіна Церущ – Аштевкулесе автор книги "Molniţa şase veacuri de statornicie românească" вважає, що назва нашого рідного села походить від того, що колись на цій території, де зараз розташоване село, крім буків та дубів росло багато ялинок та сосен. Від корення слово "molid" ("mol"), що з румунської мови перекладається як сосна і походить назва села.
ЛегендаПрут
Джерельце, з якого витікає струмок, люди дуже любили, бо в ньому завжди була чиста і приємна на смак вода. До того ж вона влітку холодна, а взимку, навіть у найбільші морози, не замерзала. Любовно селяни називали струмок Прутиком, мабуть, за те, що був він дуже жвавим і прудким.
Але панував у цих місцях чужинець. Він не любив народних назв, одягу, мови і взагалі всього буковинського.
Зібрав він людей і наказав, щоб ніхто й ніколи не називав цей струмок Прутиком. Вигадав свою чи то румунську, чи то німецьку, чи хтозна-яку назву.
Люди мовчки погодилися з новою панською примхою, бо жорстокості цього нелюда не було меж.
Та не скорилася панові наша рідна земля. Вона заховала в собі Прутика і джерело зникло. Тільки сухе каміння на дні нагадувало про його існування.
Повертався якось з далеких заробітків буковинець. Не знав він та й не хотів би миритися з панськими заборонами. Нахилився над висохлим джерелом і промовив:Ого, зник Прутик!І в ту ж мить задзюркотіла, завирувала водичка. Чиста, свіжа і приємна. Пострибала вона через камінці, полилася по леваді, покотилася між деревами. Став струмок повноводною річкою. Назвали люди його Прутом. І більше не хотіли коритися панським примхам.
Видатні спортсмени Видатні спортсмени БуковиниБуковини
Наші олімпійціНаші олімпійці
Народився - 19.08.1979 с. Кліводин — спортсмен, заслужений майстер спорту України з легкої атлетики, чемпіон Європи та світу з бігу на 1500 м, учасник Олімпійських ігор в Сіднеї, Афінах (5 місце) та Пекіні (не вийшов на старт через проблеми зі спиною).
21.09.2004 СБУ нагородила «Хрестом доблесті» ІІ ступеню. Наприкінці 2005 року нагороджений медаллю «За працю і звитягу». 24 серпня 2006 р. нагороджений орденом «Буковина».
Рекорди ГешкоРекорди Гешко Рекорди України: 1500 м — 3.30,33 (3.09.2004, Брюссель,
етап «Golden League»)
1 миля — 3.50,04 (30.07.2004, Лондон, етап IAAF Super Grand Prix)
3000 м — молодіжний рекорд України (U-23) — 7.52,23 (8.06.01, Познань)
Рекорди України в приміщенні: 1500 м — 3.33,99 (13.02.2005, Карлсруе)
800 м — 1.46,49 (20.02.2005, Афіни)
1500 м — молодіжний рекорд України — 3.43,29 (31.01.02, Москва)
1500 м — юніорський рекорд України — 3.47,99
Особисті рекорди (просто неба): 800 м — 1.45,41 (2003)
1000 м — 2.19,04 (2001)
1500 м — 3.30,33 (2004)
1 миля — 3.50,04 (2004)
2000 м — 5.03,91 (2000)
3000 м — 7.52,23 (2002)
Особисті рекорди (в приміщенні):
800 м — 1.46,49 (2005)
1500 м — 3.33,99 (2005)
1 миля — 3.59,14 (2007)
Микола ЛабовськийМикола Лабовський
Місце народження – с. Місце народження – с. Байраки Герцаївський Байраки Герцаївський районрайонПредставник України на Представник України на ХХХ Олімпійських ігор в ХХХ Олімпійських ігор в Лондоні – 2012 (10000м)Лондоні – 2012 (10000м)
Наталія ЛупуНаталія Лупу
Представник України на Представник України на ХХХ Олімпійських ігор в ХХХ Олімпійських ігор в Лондоні – 2012 ( 800м)Лондоні – 2012 ( 800м)Вийшла у півфінал бігу на Вийшла у півфінал бігу на 800 м. 800 м.
Наталія Лупу Чемпіонка Європи
- 2003р. – Європейський Олімпійський юнацький фестиваль – І місце (1500м)
- 2005р – юнацький чемпіонат Європи – І місце (800м)
- 2009р. – молодіжний чемпіонат Європи
U-23 – ІІ місце (800м)- 2010р. – командний
чемпіонат Європи – І місце (800м).
Туристичні місця
• Перевал Немчич• Німчич (укр. Німчич, Турецька Вершадь) — перевал
в Покутско-Буковинских Карпатах. Расположен на границе Путильского и Вижницкого районов Черновицкой области, на водоразделе рек Виженки и Черемоша. На юго-западном склоне перевала расположен Вижницкий национальный природный парк. Высота 580 м. Склоны крутые, дорога идёт серпантином с многочисленными поворотами. Вблизи перевала — выходы железистых минеральних вод. Низкогорные ландшафты с елово-пихтово-буковыми лесами. Через перевал раньше проходила автодорога Черновцы — Вижница — Путила. После постройки нового участка Вижница — Подзахарычи — Хоровы вдоль Черемоша, перевалом больше не пользуются. Немчич — объект туризма, с него начинается пешеходный маршрут к памятнику природы местного значения скал Пронзенные Камни.
• Ближайшие населённые пункты: с. Виженка, с. Хоровы.
Конно – спортивний клуб «Троя»
Печера «Попелюшка»
• Печера Попелюшка – унікальне природне диво. За довжиною вона займає третє місце в Україні після Оптимістичної та Озерної печер, та третє місце в світі серед гіпсових печер. Відкрита в 1977 році чернівецькими спелеологами під керівництвом В. П. Коржика. Загальна довжина печери складає 90,2 км. Збудований шахтоподібний вхід в печеру знаходиться на території Молдови, на відстані 800 метрів від Подвірного, та відкрито новий із Новоселиць кого району. У печері є кілька десятків озер, близько десятка колодязів, глибиною 12-15 метрів, залізно-марганцеві глиняні сталактити і кристали прозорого гіпсу. Печера має унікальне значення завдяки своїй будові, крім того, наукова цінність Попелюшки визначається можливістю спостерігати за утворенням печери. Печеру Попелюшка називають найбільш багатоповерховою в Україні. На відміну від інших відомих печер, вона тягнеться не в один, а в три поверхи, з'єднані між собою колодязями глибиною до 20 м, що в перерізі мають форму правильного кола.
• Середня ширина лабіринту горизонтальних підземних ходів становить 3-4 метри, а висота – 2-4 метри. Ходи сполучають між собою низку величезних підземних залів шириною 10-12 метрів, довжина яких сягає 170 метрів, а площа прирівнюється до площі футбольного поля. Галереї і зали печери прикрашає фантастично-прекрасний хаос натічних утворень – сталактитів і сталагмітів.
• Слід зазначити, що печера Попелюшка дослідниками до кінця ще не пройдена. Майже кожного року групи українських спелеологів виявляють у її глибинах нові тунелі і порожнини. Існує науковий прогноз, що окремі відгалуження Попелюшки тягнуться далеко вглиб території сусідньої Молдови.
• Нині Чернівецькі спелеологи проводять роботу по відкриттю більш надійного входу з території України, з метою розвитку туризму та спелеотерапії.
Лижний парк «Горбова»
•На території села діє перший туристичний об'єкт - лижний парк «Горбова», ідея створення якого виникла у 2003 році і була запропонована компанією «Скайсервіс». Горбівською сільською радою видано дозвіл на довгострокову оренду на 50 років ділянки землі 45 та на горбі біля лісу, на межі сіл Горбова і Банчени. Висота горба «Ціклеу» сягає понад 400 м і має плавний спуск на довжині 1,500 м. Цей проект дав серйозний поштовх для розвитку туризму у Герцаївському районі. Здійснення цього проекту мав значне соціальне значення - тут працевлаштовані понад 80 робітників. У лютому місяці всі учні 5-10 класів нашої школи відвідали заняття у дитячій лижній школі , яка діє при цьому парку. Аналіз ринку послуг зимових спортивно - оздоровчих розваг показує наявний великий попит на ці послуги, а також тих, хто любить активно відпочивати взимку. Лижний парк «Горбова» розглядається в першу чергу як міський лижний парк, вважається конкурентом лижного парку «Цецино», але має свої переваги щодо пропускної здатності, розмірів траси, канатної дороги, дитячої лижної школи, системи штучного снігоутворення, доброго нічного освітлення, стоянка для автомобілів, великого складу прокатного пункту,автобусного маршруту «Гравітон -Горбова». Поблизу траси знаходиться ресторанний комплекс «Відродження».
•Цей проект став першим у розвитку сільського екологічного спортивного туризму Герцаївщини і є хорошою перспективною, що село Горбова може стати центром туризму у Герцаїському районі.
Сонячна долина
• Комплекс расположен в 15 км. от города Черновцы, в лесной опушке села Бояны. Это уголок, созданный самой природой, и бережно усовершенствован людьми для комфортного и здорового отдыха. Несмотря на то что наш комплекс уже является одним из самых больших и известных на западной Украине, мы ежедневно развиваемся и расширяемся для того чтобы нашим посетителям было еще приятнее у нас отдыхать.
• С 2009 года в "Солнечной Долине" можно с удовольствием провести время и в зимний период. К Вашим услугам шесть взрослые трассы, одна детская и четыре для сноутюбинга. В сезоне 2010-2011 года заработала новая трасса длиной 1100 метров. Поднимать Вас на самый верх будет единственная на Буковине трехместная кресельная дорога
• Активний відпочинок в Сонячній долині: до послуг клієнтів - тенісний корт, футбол, волейбол, пейнтбол, баскетбол- Альтанки для відпочинку з мангалом в лісі і на березі озера.
• - Баггі, квадроцикли, велосипеди, електромобілі- Дитячий ігровий майданчик;- Кінний клуб (навчання верхової їзди, прогулянки на конях і поні)- Боулінг клуб, більярдні та тенісні столи- Спортзал і тренажери- Сауна з басейном, російська лазня.
• - Міні-зоопарк;- Прокат спорядження та обладнання;
Любов до Батьківщини, до рідного краю – це найсвітліші і найвищі почуття. Коли така любов є в серці, тоді людина добра, щира, відважна. Ви, діти, маєте у своєму серці це високе почуття любові, а тому зможете зробити все для того, щоб наш край ставав квітучим, сильним і багатим. А для цього потрібно здобувати знання, багато знати, вміти, бо ж вам будувати майбутнє нашого краю. То ж старайтесь вчитися так, щоб вами пишалася Буковина.
Буковина – мальовничий куточок України, невеличкий земний рай. Хто хоч раз побачив та відчув велич та красу карпатських гір, шум водоспадів того і надалі кликатимуть вітер мандрівок, таємні стежки, спогади про поєднання з природою.
Найкраща земля
Є багато країв на землі, В них озера, річки і долини…
Є краї великі й малі,Та найкращий завжди –
Батьківщина.Є багато квіток запашних,
Кожна квітка красу свою маєТа гарніші завжди поміж
них,Ті, що квітнуть у Рідному
Краї.
Є багато пташок голосних, Любі-милі нам співи пташині,
Та завжди наймилішими з них
Будуть ті, що у Рідному краї.
І тому найдорожчою намЄ і буде у кожну хвилину
Серед інших країв лиш однаДорога нам усім –
Буковина.
