Організація грошових

розрахунків підприємств

1. Сутність і класифікація грошових розрахунків.

2. Організація проведення касових операцій

3. Організація проведення безготівкових розрахунків

4. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття.

1. . Сутність і класифікація грошових

розрахунків. Розрахунками у народному господарстві називається система грошових відносин,

пов'язаних з оплатою товарів, робіт, послуг юридичних та фізичних осіб.

У класифікації безготівкових розрахунків розрізняють: Розрахунки за товарними операціями - пов'язані з

реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків розрізняють:

- внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

- міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами,які перебувають на територіях різних держав).

За критерієм гарантованості платежу безготівкові розрахунки поділяють на:

- гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів;- негарантовані, тобто такі, за якими платіж не гарантується.Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть бути:

- прямі - безпосередньо між постачальником і покупцями;

- транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

Підприємства, а також установи банків здійснюють розрахунки при дотриманні таких принципів.

1. Кошти підприємств підлягають обов’язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в

їх касах у межах встановленого ліміту 2. Безготівкові розрахунки між підприємствами

здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунку

платника на рахунок одержувача коштів.3. Кошти з рахунку клієнта списуються за

розпорядженнями його власника крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне

стягнення та безакцептне списання коштів. 4. Розрахункові документи приймаються банком до

виконання тільки у межах наявних коштів на рахунку клієнта.

5. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускаються, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

6. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх

розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків.

7. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків, передбачені інструкцією № 22 та

вказують їх при укладенні між собою договорів.8. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в

претензійно-позовному порядку без участі банку.

Організація проведення касових

операцій Касові операції

регламентуються Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою

Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637

зі змінами та доповненнями.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою

підприємств (підприємців) та фізичних осіб за

реалізовану продукцію (товари,

виконані роботи, надані послуги), а

також за операціями, які безпосередньо не

пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг)

та іншого майна

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 9.02.2005р. № 32 господарства здійснюють розрахунки з іншими підприємствами та фізичними особами як у готівковій, так і у безготівковій формах. Сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим підприємством (підприємцем) не перевищує 10000 грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно у безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежуються.

Ліміт каси – граничний розмір суми готівки, що може залишатися у касі у позаробочий час. Встановлення ліміту каси проводиться підприємством самостійно на підставі розрахунку. Ліміт каси встановлюється не більше середньоденного обсягу виручки (витрат).

Його розраховують шляхом ділення суми фактичної готівкової виручки (витрат) за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти, що передують строку встановлення ліміту каси, на кількість робочих днів підприємства

за ці три місяці. Установлений ліміт каси затверджується внутрішнім наказом підприємства.

• Строки здавання підприємствами готівкової виручки для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог:

• - для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є установи банку і готівкова виручка здається до установ банків (а за відсутності установ банків – на підприємства поштового зв'язку), – щодня в день надходження виручки до їх кас;

• - для підприємств, які через специфіку діяльності чи режим роботи, а також за відсутності відповідної домовленості з установою банку на інкасацію чи здавання виручки до вечірньої каси банку не можуть щодня здавати готівкову виручку, – наступного дня;

• - для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає установ банку чи підприємств поштового зв'язку, – не рідше ніж один раз за п'ять робочих днів.

Підзвітні особи зобов’язані подати до бухгалтерії підприємства

разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання

одержаних у касі сум у такі строки:

-за відрядженнями – протягом трьох робочих днів після повернення

з відрядження;-на закупівлю сільськогосподарської продукції, продуктів її переробки

та заготівлю вторинної сировини – протягом десяти робочих днів з

дня видачі готівки під звіт;

-на всі інші виробничі (господарські) потреби – наступного робочого дня

-з дня видачі готівки під звіт.

• Згідно до Положення № 637 до підприємства можуть застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів:

• - за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі – у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки;

• - за неповно відображену або зовсім не відображену готівку в касі – у п'ятикратному розмірі цієї суми;

• - за перевищення строків використання виданої під звіт готівки, а також видачу готівкових коштів підзвіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів – у розмірі 25% виданих підзвіт сум;

• - у разі неотримання підприємствами при здійсненні готівкового платежу від їх отримувача платіжного документа – у розмірі проведення виплат.

• Крім санкцій, до суб'єктів підприємницької діяльності може бути застосований і адміністративний штраф – це вид адміністративного стягнення, яке застосовується до особи за здійснення нею правопорушення, передбаченого кодексом про адміністративні правопорушення.

3. Безготівкові розрахунки• Механізм проведення безготівкових

розрахунків регламентується Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 р. № 22.

• Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

• Інструкція № 22 встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій платіжних інструментів у формі: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; акредитива. Меморіальний ордер – це міжбанківський розрахунковий документ, який складається банком під час здійснення розрахунків для документального оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника, операцій з виконання письмового доручення платника або розпорядження стягувача щодо списання коштів з рахунка платника.

• Платіжне доручення – це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.

• Платіжні доручення застосовуються у розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів; запобігають виникнення кредиторської заборгованості покупців.

• Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за нетоварними операціями.

• Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів; запобігають виникнення кредиторської заборгованості покупців.

Платіжна вимога-доручення – це комбінований документ, який

складається з двох частин:- верхня частина – вимога

підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити

вартість товару, виконаних робіт, послуг; - нижня частина –

доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів із його рахунка на рахунок постачальника.

• Розрахунковий чек – це письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред’явнику чека відповідну грошову суму.

• Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають оплаті готівкою.

• Розрахунки чеками мають умовний характер: видача боржником чека ще не означає оплати його зобов’язань перед кредитором. Зобов’язання погашаються тільки після повної оплати чека банком-платником. Чекова форма розрахунків має певні переваги перед іншими формами. Це, передусім, відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості. Принциповими недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахунків чеками на велику суму; складність оформлення чека.

Суть акредитивної форми розрахунків полягає у тому, що покупець на підставі

договору з постачальником і до відвантаження ним продукції перераховує гроші на його ім’я у відповідну установу

банку. Акредитивна форма розрахунку дає

постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно

оплачено. Для постачальників (отримувачів коштів) акредитивна форма

розрахунків надійна, відносно проста і приваблива, оскільки гарантує оплату.

Покупцям розрахунки з використанням акредитиву

економічно невигідні, бо передбачають відволікання

фінансових ресурсів у зв'язку з необхідністю їх,

депонування ще до моменту проведення самих

розрахунків.

• Вексель – письмове боргове зобов'язання чітко встановленої форми, яке засвідчує обов'язок боржника (векселедавця) сплатити певну грошову суму у певний строк своєму кредитору, власнику векселя.

• Розрізняють два різновиди векселя – простий і переказний вексель. У простому векселі міститься нічим не обумовлена обіцянка векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору суму боргу. У ньому фіксуються найменування боржника й кредитора, строк платежу, є підпис векселедавця і його печатка. Переказний вексель виписує і підписує кредитор (трасант), він являє собою наказ боржнику (трасату) про сплату в зазначений строк вказаної суми третій особі (ремітенту).

• Векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потребу у готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його.Відсутність гарантії платежу.

• Згідно з положенням НБУ “Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем” від 24.02.97 p. банківська платіжна картка - пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого можна керувати банківським рахунком, тобто здійснювати операції сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти.

• Сиcтема “клієнт-банк” забезпечує обслуговування підприємства на сучасному технічному рівні та розширює спектр банківських послуг. Дана система значно прискорює обмін інформацією між банком та підприємством, дозволить підприємству оперативно управляти власним рахунком.

• Факторинг – переуступка боргу банку.

Для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів розрахунків та касових операцій юридичні й фізичні

особи відкривають банківські рахунки. Рахунки відкриваються відповідно до

Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах,

затвердженою від 12.11.2003р. № 492. Інструкція № 492 Суб'єкти

господарювання незалежно від форми власності, а також їх

відокремлені підрозділи, мають право відкрити по

точні, кредитні та вкладні (депозитні)

рахунки

• Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України. Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування статутного фонду господарського товариства та один поточний рахунок за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.

• Кредитні рахунки відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам в будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити з дотриманням вимог чинного законодавства. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які на дані шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

• Вкладні (депозитні) рахунки підприємствам та їх

відокремленим підрозділам відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником

рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного

рахунку і після закінчення строку зберігання

повертаються на поточний рахунок.

• Відсотки за депозитними вкладами перераховуються в такому самому порядку або

зараховуються на поповнення депозиту. Проведення

розрахункових операцій та видача коштів готівкою з

депозитного рахунку забороняється.

• Для відкриття поточних рахунків господарства подають до установи банків такі документи:

• - заяву на відкриття рахунку встановленого зразку, підписану керівником та головним бухгалтером

• - копію свідоцтва про державну реєстрацію в органах державної виконавчої влади, засвідчену нотаріально;

• - копію зареєстрованого статуту підприємства, засвідчену нотаріально. На примірнику статуту, на якому стояв оригінал відмітки податкового органу про взяття підприємства на облік, установа банку поставила відмітку про відкриття поточного рахунку.

• - копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену нотаріально;

• - копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально;

• - копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально.

• - копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію підприємства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника соціальних страхових внесків, засвідчену нотаріально.

• - картку зі зразками підписів керівника та головного бухгалтера тобто осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів із зразком відбитка печатки підприємства, завірену нотаріально.