БУКОВИНА

Букови́на (край буків) — історичний регіон, розташований між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту та Сірету. Нині ця територія входить до складу України (частина Чернівецької області) та Румунії(частина повіту Сучава). У більш широкому розумінні охоплює все Буковинське Прикарпаття, Сучавське плато, та Хотинську височину й прилеглу територію між Дністром і Прутом. Таким чином на цій території розташовані: Чернівецька область України, частково Сучавський та Ботошанський повіти Румунії, частково Бричанський та Окницький райони Молдови.

Буковина має широкі можливості для розвитку туризму, тому що:

- тут майже немає екологічно шкідливої промисловості;

- сприятливі кліматичні умови; - гармонійне поєднання

різноманітних ландшафтів;- наявні дивовижні пам'ятки

природи;- значна історико - культурна

спадщина краю.

Перша історична пам'ятка - Хотиньска фортеця

Хотин – наймогутніша фортеця середньовічних укріплень Східної Європи, з якою пов'язані непересічні події європейського значення, місце доленосних баталій між військами Молдови, Османської Порти, Речі Посполитої, українських козаків та згодом, Російської імперії. В середині ХІХ ст. цитадель втратила військове значення й була передана місцевій владі.

Резиденція митрополитів Буковини і Далмації

Природні пам'ятки Буковини

Маршрути Подністров'я Безліч природних заказників та

урочищ, віковічні ліси, дністровські каньони, водоболотні заплави, численні підземні мінералізовані джерела та водоспади, казкові печери – все це чекає туристів. Виняткові за красою гіпсові печери "Попелюшка", "Скитська", "Піонерка" та "Буковинка" - мрія кожного спелеотуриста.

Музейні скарби Буковини 

 Для змістовного відпочинку Буковина пропонує зацікавлену мандрівку по музеях краю, які познайомлять з добротворчим спадком минулих поколінь. Музеї переконливо документують мінливу історію Чернівців і Буковини з найдавніших часів до наших днів в унікальних пам'ятках старожитностей.

Автохтонне населення БуковиниЛитвини — етнографічна група

українського етносу, яка формувалася на перетині двох етноконтактних зон: українсько-білоруської та українсько-російської. Територією формування литвинів були землі на схід від Десни, — власне, Сіверські землі, котрі колись включали не лише північно-східні частини Сумщини та Чернігівщини, але й ряд суміжних з Україною районів Гомельської області Білорусі й Орловської, Брянської та Курської областей Росії.

Назва «литвини» з'являється в історичних документах з XIV ст.Щодо етнічної приналежності, то вона (як серед українців, так і серед білорусів та росіян) виражалася в етнонімічних формах із коренем «рус» — русичі, руські, русини.

Литвини традиційно займаються рибальством, мисливством, збиральництвом, скотарством, згодом хліборобством (сіяли жито, просо, гречку, льон, коноплю).

Одяг виготовляли з конопляної тканини. Традиційними було і виробництво: зерно мололи за

допомогою жорен або розбивали в борошно у ступах. Натуральне господарство підтримували місцеві майстри,

які шили кожухи, кожушки, свитки, чоботи, інше взуття, робили бочки, ножі, сокири, лемехи, підкови, серпи.

в лісах заготовляли смолу, деревне вугілля, лико, дьоготь.

Мова литвинівМовні особливості

говірки литвинів, безумовно, засвідчують їхню українську природу. Лексика литвинів переважно українська (хата, батько, бузок, чорногуз тощо), але спостерігаються деякі особливості, споріднені з білоруською мовою Гомельщини, де йде своєрідне вимовляння го і є типу сокиря, лєн та ін.

Тож бачите - усі ми українці.

Хоч бойки, хоч литвини – все одно.

Ми назавжди одне єдине ціле

Звемося Україною давно.

А Буковина - це чудовий край

Тут все чарівне: сонце й небосхили…

Таких фортець у світі більш нема

Їх тільки тут українці створили.

На Буковині люди чарівніХоч своєрідні, та такі

привітні…Тож не соромтесь, швидше

приїздітьДо нас, як хочте, в травні

або квітні.

Дякую за увагу!Підготувала

студенка 2 курсу групи єКВНЗ “ЗПК” ЗОР

Раковська Антоніна