ТЕМА 5. СУБ’ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА ... · 2017....

ТЕМА 5. СУБ’ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА. ДЕРЖАВА ЯК СУБ’ЄКТ

МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

1. Держава як суб’єкт майнових відносин

2. Імунітет держави

3. Види імунітетів держави

4. Основні доктрини імунітету держави

5. Законодавче регулювання імунітету держави

Джерела:

1. ЗУ «Про міжнародне приватне право»

2. Угода між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про сприяння капіталовкладенням

3. Європейська конвенція про імунітет держав

4. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності

ДЕРЖАВА ЯК СУБ’ЄКТ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН

Партнери держави

партнерами держави можуть бути інші

держави та міжнародні організації

держава вступає в різноманітні майнові

відносини з іноземними юридичними та

фізичними особами

Статус держави:

Є особливим суб’єктом права

Держава «розпадається»

на дві особи

ІМУНІТЕТ ДЕРЖАВИ

Імунітет іноземної держави полягає у не підпорядкованості держави владі іншої держави, її юрисдикції.

«Під «суверенною рівністю» розуміється:

а) держави юридично рівні;

б) кожна держава користується

невід’ємним правом повного суверенітету;

в) особистість держави користується повагою,

правом на територіальну цілісність і політичну

незалежність;

г) кожна держава повинна чесно

виконувати свій обов’язок

«Держава» означає:

державу та її різні органи управління;

складові частини федеративної держави або політичні підрозділи держави, які правомочні вчиняти дії для здійснення суверенної влади і діють в цій якості;

установи або інституції держави або інші утворення в тій мірі, в якій вони правомочні здійснювати і фактично здійснюють дії в здійснення суверенної влади держави;

представників держави, що діють в цій якості.

ВИДИ ІМУНІТЕТІВ ДЕРЖАВИ

Імунітет від дії законодавства іноземної

держави

«par in parem non habet imperium» («рівний над рівним не має влади»),

«par in parem non habet potestas» («рівний над рівним не має повноважень ),

«par in parem non habet jurisdictionen» («рівний над рівним не має юрисдикції»)

Судовий імунітет

імунітет від пред’явлення

позову в іноземному суді;

імунітет від попередніх дій;

імунітет від попереднього

виконання рішення.

Імунітет від пред’явлення позову

непідсудність держави іноземному суду

іn personam

іn rem

Імунітет від примусового виконання рішень іноземного суду

Відносно держави та її власності не можуть бути застосовані будь-які примусові заходи для виконання іноземного (арбітражного) рішення органами цієї або будь-якої іншої іноземної держави

Імунітет від попередніх дій.

суд, що розглядає приватноправовий спір за участю іноземної держави, не вправі застосовувати будь-які заходи для попереднього забезпечення позову, тому що такі міри носять примусовий характер.

Імунітет власності держави

правовий режим недоторканності власності, що знаходиться на території іноземної держави

Доктрина «акта держави»

суди однієї держави не повинні виносити рішення щодо актів уряду іншої країни, винесені на її території

ОСНОВНІ ДОКТРИНИ ІМУНІТЕТУ ДЕРЖАВИ

Абсолютний імунітет

• право держави користуватися імунітетом у повному обсязі, всіма його елементами; він поширюється на будь-яку діяльність держави і будь-яку її власність

Обмежений (функціональний) імунітет

• іноземна держава користується імунітетом тільки тоді, коли вона виконує суверенні дії (acta іmperіі; de jure іmperіі)

ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІМУНІТЕТУ ДЕРЖАВИ

Іноземна держава не може посилатися на імунітет

перед національним судом іншої держави:

у зв’язку з судовими розглядами, пов’язаними з контрактами про наймання на роботу;

зобов’язаннями, що виникають з контрактів і підлягають виконанню на території держави суду;

пов’язаних з участю держави в компаніях та інших юридичних особах, що розташовані на території держави суду;

пов’язаних з виробничою, торговельною та фінансовою діяльністю, яку держава здійснює через своє агентство чи установу;

відносно патентів, промислових зразків, товарних знаків, знаків послуг, нерухомості, що перебувають на території держави суду;

пов’язаних з майном, право на яке виникло у держави в результаті спадкування; що випливають з відшкодування шкоди або збитків.

Держава, проти якої було винесене рішення, зобов’язана його виконати, крім випадків:

1) якщо рішення суперечить публічному порядку країни виконання;

2) якщо спір між тими ж сторонами знаходиться у провадженні суду цієї

держави і воно порушено першим або у провадженні суду іншого учасника Європейської Конвенції і було там

порушене першим;

3) якщо не були дотримані вимоги про вручення судових повісток,

представники держави не з’явилися в суд і не була подана апеляція на заочне

судове рішення.

© Славко А.С., 2017