ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ …posek.km.ua/biblioteka/І/Історія держави і права України...2 ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ 1

МіністерствоосвітиінаукиУкраїниХарківськийнаціональнийуніверситетіменіВ.Н.Каразіна

О.А.ГавриленкоІ.А.ЛогвиненкоЛ.В.Новікова

ІСТОРІЯДЕРЖАВИІПРАВАУКРАЇНИ

Хрестоматія‐практикум

НавчальнийпосібникдлястудентіввищихнавчальнихзакладівУкраїнинапрямупідготовки

6.030202–«Міжнароднеправо»

Харків2015

2 ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ УДК340.15:930(477)(0.76)ББК67.3(4Укр)я73

Г23Рецензенти:

І.Й.Бойко д‐р юрид. наук, професор, професор кафедри історіїдержави і права Львівського національного університетуіменіІванаФранка;В.Є.Кириченко д‐р юрид. наук, професор, професор кафедризагальноправових дисциплін факультету права та масовихкомунікацій Харківського національного університетувнутрішніхсправ;Л.Р.Наливайкод‐рюрид. наук, професор, завідувач кафедризагальноправових дисциплін Дніпропетровського державногоуніверситетувнутрішніхсправ.

ЗатвердженододрукурішеннямВченоїрадиХарківськогонаціональногоуніверситетуіменіВ.Н.Каразіна

(протокол№3від23.02.2015р.)

Г23

ГавриленкоО.А.Історія держави і права України: хрестоматія‐практикум : навчальний

посібник для студентів вищих навчальних закладів України напрямупідготовки 6.030202 – «Міжнародне право» / О.А.Гавриленко,І.А.Логвиненко,Л.В.Новікова.–Х.:ХНУіменіВ.Н.Каразіна,2015.–348с.

ISBN978‐966‐285‐229‐5Навчальний посібник призначений для використання студентами

упроцесі підготовки до семінарських занять з навчального курсу «Історіядержави іправа України» – обов’язкової дисципліни у навчальному планіпідготовки фахівців за напрямом 6.030202 – «Міжнародне право». Книгаміститьпланисемінарівтаметодичнівказівкидокожноїзтем,щовинесенінарозгляд, атакож теми рефератів та перелік літератури для їх написання.Основнемісцеукожнійтемівідведенотекстампам’ятокправа,вивченняякихнадасть можливість виявити особливості побудови та функціонуваннядержавних інституцій, з’ясувати специфіку розвитку вітчизняного права нарізнихетапахйогоеволюції.Посібникпризначенийдлястудентівюридичногофакультету,атакождлявсіх,хтоцікавитьсяісторієювітчизняногоправа.

УДК340.15:930(477)(0.76)ББК67.3(4Укр)я73

ISBN978‐966‐285‐229‐5Харківськийнаціональнийуніверситет

іменіВ.Н.Каразіна,2015ГавриленкоО.А.,ЛогвиненкоІ.А.,НовіковаЛ.В.,2015

БудникО.В.,макетобкладинки,2015

3

ПЕРЕДМОВА

Історія держави і права України – навчальна дисципліна, зміст якоїстановлять визначальні факти, явища і процеси, загальні та специфічнізакониізакономірностідержавно‐правовогожиттянародівУкраїни,асаме:виникнення та розвиток держави і права; типи таформидержави і права,причиниїхзміни;особливостіправовоїкультури,державніорганиіправовіінститутинародів,щонаселялитанаселяютьтериторіюУкраїни.Оскількизасвоїм характером історико‐правова наука є юридичною, вона належить доосновних навчальних дисциплін, що становлять необхідний елемент таневід’ємну частину вищої юридичної освіти. Курс історії держави і праваУкраїни посідає важливе місце в системі юридичних дисциплін. Вінєсвоєрідним вступом до спеціальних юридичних наук, і глибоке йоговивчення та засвоєння, у тому числі найважливіших пам’яток права,необхідне не тільки для підвищення якості історико‐правової підготовкиспеціалістів,їхньоїзагальноїюридичноїкультури,алейдлябільшглибокогорозуміннянимиосновнихособливостейгалузейсучасногоправа.

Історія держави і права України невіддільна від інших юридичнихдисциплін,щовивчаютьсяувищихнавчальнихзакладах.Особливозвертаєна себе увагу взаємний зв’язок історії держави і права з іншоюфундаментальноююридичноюдисципліною–теорієюдержавиіправа,щотакожвивчаєзакономірностірозвиткуправатадержави.Зв’язокміжцимидисциплінами можна уявити у вигляді співвідношення різних способівнаукового пізнання, що поєднують логічне та історичне в розкриттіпредмета дослідження. Теорія держави і права логічним способом, тобтовтеоретичній формі, узагальнено розкриває процес виникнення тарозвиткудержавиіправа,аісторіядержавиіправапоказуєзакономірностірозвитку державно‐правових інституцій у конкретних історичних умовах.За допомогою логічного методу теорія держави і права створює стрункусистему загальноправових понять та категорій, за допомогою якихрозкриваєтьсялогікаісторіїдержавиіправа.Саметомуцікатегоріїшироковикористовуються в навчальному курсі історії держави і права України.Лише гармонійне поєднання логічного та історичного уможливлюєвсебічнийтаглибокийаналіззакономірностейеволюціїдержавитаправа.

Підчасроботинадвиданнямавторамибуловрахованонапрацюваннявідомих сучасних істориків права: І.Й.Бойка, С.К.Бостана, О.М.Головка,В.Д.Гончаренка, В.М.Єрмолаєва, Л.О.Зайцева, П.П.Захарченка, Б.В.Кін‐дюка, В.Є.Кириченка, С.Г.Ковальової, Н.М.Крестовської, В.С.Макарчука,П.П.Музиченка, В.М.Пальченкової, В.О.Румянцева, О.В.Тимощука,Б.Й.Тищика, І.Б.Усенка, А.Є.Шевченка, О.Н.Ярмиша та ін. Висловлюємощиру подяку за ґрунтовну організаційно‐технічну підтримкуГ.Ю.Федоровій, а також усім, хто сприяв роботі своїми порадами тарекомендаціями.

4 ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ЗАГАЛЬНІМЕТОДИЧНІВКАЗІВКИ

Аудиторнізаняттяпроводятьсяуформісемінарськихзанять,наяких

студентиповинні:Вивчити поняттядержави, теорії виникненнядержави і права; види

форм державного правління, форм державного устрою та політичногорежиму; структуру та принципи організації і функціонування механізмудержав,щоіснувалинатериторіїсучасноїУкраїнинарізнихетапахїхньогоісторичного розвитку; основні джерела права та особливості правовогорегулюваннясуспільнихвідносинтощо.

Вміти:1)відтворюватиосновніпоняттятакатегоріїкурсу,основніісторико‐

правовіфакти,явищаіпроцеси;2) даватиправильнуоцінкудержавно‐правовимявищам, розкривати

їх дійсну сутність, розуміти соціальне призначення, місце і рольуполітичнійсистемітагромадянськомусуспільстві;

3) за допомогою основних юридичних понять і категорій таспираючисьназасвоєніісторико‐правовіфактиправильновикладатисвоїдумкипроскладніісторико‐юридичніявища;

4) правильно формулювати складні історико‐правові поняттяікатегорії з подальшим їх використанням під час вивчення галузевихдисциплін;

5)правильнотлумачитизмістосновнихпам’ятокправаУкраїни;6) застосовувати набуті знання та навички у вивченні інших

дисициплін та на практиці; збагачувати власну правову культуру;поповнювати історико‐правові знання шляхом самоосвіти тасамовдосконалення;

7) використовувати набуті знання під час виконання службовихзавданьтареалізаціїправовиховноїфункції,зметоюподоланняправовогонігілізмуугромадян;

8) формувати у громадян повагу до права і закону, беручи участьупроцесіпоширенняісторико‐правовихзнаньсереднаселення.

Насемінарськихзаняттяхздисциплінивикористовуютьсятакіметодинавчання: коротке пояснення, аналіз, тренування студентів для набуттяними навичок у правильному формулюванні складних історико‐юридичнихпонятьікатегорій.

План семінарського заняття включає в себе назву теми, плановийпорядок її розгляду та перелік необхідної літератури. Основою дляпідготовки кожного семінару є першоджерела: закони, кодифікації,конституції, урядові постанови та інші нормативні акти. Лише з

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ 5 допомогою цих документів формуються не тільки теоретичні знанняфактологічного матеріалу, але й навички до самостійного оцінюванняподій та явищминулого. Важливим джерелом знань із курсу є вивченнярекомендованоїлітератури.

Основною формою вивчення більшості питань тем курсу є самос‐тійна підготовка студентів до семінарських занять. Це зумовленозначним обсягом навчального матеріалу, а також обмеженим обсягомсемінарськихзанять.

Самостійнапідготовкастудентадокожногосемінарурозпочинаєтьсяз роботи над конспектом лекції. Інколи трапляється, що викладач ізпевних міркувань залишив низку питань семінарського заняття длясамостійногоопрацювання.Уцьомувипадкудопомогунадастьпідручник(навчальний посібник). Матеріал необхідно розглядати у просторово‐часовомуконтинуумі,тобтонамагатисязрозуміти,діяякихсамефакторівівпливів привела до появи того чи іншого типу держави, дозволила чи,навпаки, обмежила вільний розвиток закладених у підґрунтя вказаноїполітико‐правової системи суспільних ідей і правових норм; яким чиномпроходиврозвитокцієїсистеми,щосталоосновноюпричиноюїїзагибелітощо. Наступним етапом підготовки до семінару має стати самостійневивчення документального матеріалу – пам’яток права, вміщенихухрестоматії. За певних обставин користь надасть опрацюваннядодатковоїлітератури,зокремайтієї,щопідібранастудентомсамостійноукаталозібібліотекичивінтернеті.

У процесі підготовки до семінарського заняття орієнтиромвиступаютьметодичнівказівкидокожноїзтем,яківинесенонарозгляд.Вониуточнюютьхронологічнітагеографічнімежі,послідовністьрозглядуматеріалутатіпитання,наякінеобхіднозвернутиособливуувагу.

Підготовку до семінарського заняття доцільно здійснюватиуспеціальному зошиті. Не варто просто переписувати до нього текстізпідручника чи навчального посібника. Корисніше скласти стислийконспект, що має стати результатом самостійної роботи з оцінки тасистематизації фактологічного матеріалу, наведеного у підручнику(посібнику). Можна також скласти розгорнутий план або тези відповіді.Ознакою вдалого засвоєння матеріалу є вміння студента своєчаснопослатися на відповідне першоджерело (пам’ятку права), оскільки беззасвоєннярекомендованогоджерельногоматеріалувідповідьвважаєтьсянеповною. Для цього під час підготовки до зошиту занотовуютьсяпосилання на окремі статті нормативних актів, що вивчаються у межахпевноїтеми.Упроцесіпідготовкидосемінарудоцільнотакожвиписуватизначеннянезнайомихтермінів,яксучасних,такітаких,щозастосовуютьсяупам’яткахправапевногоперіоду.

Окрім підготовки до семінарських занять, головними формамисамостійної роботи студентів є самостійне творче осмислення змістулекцій; творче освоєння монографій, статей, підручників і навчальних

6 ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ посібників,щорекомендуютьсязатемамикурсу;участьуроботінауковогогуртка.

Під час проведення семінарських занять, окрім усних відповідейстудентів,передбачаєтьсяроботазнапередпідготованимирефератамичипрезентаціями, здійснення контролю рівня засвоєння матеріалу задопомогою контрольних робіт за темами, тестування, термінологічнихдиктантівтощо.

Позакінченнівивченнянавчальногокурсуздійснюєтьсяпідсумковиймодульний контроль. Студент, який пропустив семінарське заняття(незалежно від причини пропуску), не з’явився на кафедру дляіндивідуальноговідпрацюванняматеріалуувстановленіднітагодини,допідсумковогомодульногоконтролюнедопускається.

СТАНОВЛЕННЯТАРОЗВИТОКПРАВАІДЕРЖАВНОСТІ…… 7

Семінарськезаняття№1

СТАНОВЛЕННЯТАРОЗВИТОКПРАВАІДЕРЖАВНОСТІНАТЕРИТОРІЇУКРАЇНИУСТАРОДАВНЮДОБУ

Навчальнаметазаняття:сформуватиціліснеуявленняпроособливості

державно‐правового життя народів, що населяли територію сучасної Україниустародавнійперіод(VІІст.дон.е.–VІст.н.е.).

Навчальніпитання

1.ВиникненняпершихдержавнихутвореньнатериторіїсучасноїУкраїни.2.Правовестановищеосновнихгрупнаселенняу скіфськихранньодержавнихутвореняхтаантичнихдержавахПівнічногоПричорномор’я.3. Державний лад північнопричорноморських держав‐полісів, Боспорськогоцарства,скіфськихранньодержавнихутворень.4. Скіфське звичаєве право. Джерела та основні риси права античних державПівнічногоПричорномор’я.

Ключовіпоняття:«родоваобщина»,«сусідськаобщина»,«колонізація»,

«античність», «поліс», «монархія», «республіка», «аристократичнареспубліка»,«демократичнареспубліка»,«остракізм»,«літургія»,«докімасія»,«магістратура», «архонт», «агораном», «номофілак», «ситон», «енктісіс»,«ателія», «епігамія», «тімухіон», «атимія», «просклесія», «анакрісія»,«дікастерій»,«пінакіон»,«псеф»,«аксиномантія».

Темирефератів

1. Правовласностіта зобов’язальнеправовантичнихдержавахПівнічногоПричорномор’я(кінецьVIIст.дон.е.–першаполовинаVIст.н.е.).

2. Нормативне регулювання сімейних відносин в античних державахПівнічногоПричорномор’я.

3. Правове регулювання фінансових відносин в античних державахПівнічногоПричорномор’я.

4. ЗлочинитапокараннявантичнихдержавахПівнічногоПричорномор’я.5. СудтапроцесвантичнихдержавахПівнічногоПричорномор’я.6. Правові взаємовідносини античних держав Північного Причорномор’я

зРимом.7. ДжерелатаосновнірисиміжнародногоправауПівнічномуПричорномор’ї

(кінецьVIIст.дон.е.–першаполовинаVIст.н.е.).

МетодичнівказівкиПідчасрозглядупершогопитаннянеобхідно,насамперед,показати

процеси формування державності на північнопричорноморських

8 Семінарське заняття № 1 теренах, визначити основні етапи її зародження, з’ясувати характерніриси скіфських ранньодержавних утворень. Особливу увагу вартозвернути на специфіку елінської колонізації Північного Причорномор’я,виявитиосновністадіїколонізаційногопроцесу,суттєвірисийогоправовоїрегламентації, пригадати основні поліси, які з’явилися на територіїУкраїни у VIIV ст. до н.е.: Ольвію, Тіру, Херсонес, Пантікапей,Керкінітиду,Німфей,Тірітаку,Феодосіютощо.

Під час вивчення другого питання студентам варто розібратисявособливостях соціальної структури скіфського суспільства, а такожвиявити специфіку правового статусу різних категорій населенняантичнихдержавПівнічногоПричорномор’я:політів,неповноправногонаселення, іноземців, рабів. Варто звернути увагу на той факт, щоправовийстатусгромадянполісівзачасівдемократіїохоплювавдостат‐ньо широке коло їхніх суб’єктивних прав. Вони мали доступ доНародних зборів, могли брати участь у виборах, обіймати державніпосади (тімухіом), мали право законодавчої ініціативи (пробулевсис).Важливим було виключне право власності на нерухомість (енктісис).Загальний правовий статус громадянина доповнювався ателією –правом на звільнення від усіх прямих податків та мит, а такожепігамією–правомукладатишлюбізгромадянкамиданогополісу(хочавідносно жінок поняття громадянства може застосовуватися лишеумовно). Інколи рішенням Народних зборів або Ради полісугромадянину могли надаватися й екстраординарні права – проедрія,промантіятощо.Сукупністьгромадянськихобов’язківнайповнішебуловизначено у пам’ятці херсонеського права кінця ІV – початку ІІІ ст. дон.е. – присязі громадян. Студенти мають уяснити, що до правногонаселення античних держав Північного Причорномор’я належали,насамперед, особи, які прибули з інших країн для постійногопроживання. Зважаючи на особливості їхнього правового статусу, їхможна віднести до категорії паройків, близьких за своїм юридичнимстановищем метекам, що проживали на полісних землях. Неповно‐правними були також вільновідпущеники – колишні раби, якимманумісійнимиактамибулонаданоособистусвободу.Доцієїжкатегоріїналежали й вихідці з тубільного «варварського» населення, щовнаслідокпроцесів седентаризації, які особливопосилилися з ІІІ ст. дон.е.,перейшлидоосілогоспособужиття.

Готуючись до відповіді на третє питання, студенти повинніпам’ятати, що грецькі міста‐колонії Північного Причорномор’я заформою правління були демократичними або аристократичнимирабовласницькимиреспубліками,незалежнимимістами‐державами,які за своєю суттю мало чим відрізнялися від метрополії та протягомстоліть зберігали з ними союзні відносини, а також тісні економічні,

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРАВА І ДЕРЖАВНОСТІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ… 9 юридичнітакультурнізв’язки (наприклад,ОльвіязМілетом,Херсонесіз Гераклією Понтійською). Тому й державний лад грецьких міст‐колонійзазвичайбудувавсянатихсамихзасадах,щойдержавнийладантичних полісів метрополій. Під час з’ясування особливостейдержавного правління античних‐міст Північного Причорномор’я слідретельнодослідитискладтакомпетенціювищогоорганузаконодавчоївлади – екклесії. При цьому студенти мають звернути увагу нарізновиди нормативно‐правових актів, що приймалися народнимизборами. Далі варто розглянути порядок формування та компетенціюБуле–постійнодіючогоорганувиконавчоївладиумістах‐полісах.Требаз’ясувати склад Радиміста (голова Ради, члени Ради, секретар, термінобрання). Третьоюланкоюміського управліннябуливиборні колегії –магістратури або окремі посадови особи – магістрати. Під часопрацювання цього це питання треба проаналізувати порядокформуванняколегій,основнінапрямидіяльностітаїхрольвуправлінніміст‐державПівнічногоПричорномор’я.Окремовартозвернутиувагунаповноваженнята компетенціютакихпосадовців, як архонти, стратеги,агораноми,номофілаки,ситонитаін.

Під час вивчення специфіки державно‐правового устроюБоспорського царства слід звернути увагу на те, що це найдавнішарабовласницька держава зі столицею у м. Пантікапей, яка існувалазVст. до н.е. та об’єднувала територію Керченського і Таманськогопівостровів, а також південне узбережжя Азовського моря до гирлаДону.Необхіднозвернутиувагунате,щоБоспорськецарствозаформоюправління було рабовласницькою монархією, на чолі якої стояв цар,влада якого передавалася у спадщину. Царів Боспору затверджувалиримськіімператори,якірозглядалийогояквасальнудержаву.Даліслідзвернути увагу на трансформацію державного устрою Боспорськогоцарства (через синойкізм – від союзу грецьких полісів до єдиноїдержави на чолі з монархом) та особливості державного права –наявність існування такого інституту державного права, як інститутспівправителів. Під час дослідження центральні органи влади тауправління Боспорського царства треба з’ясувати повноваження царяяк володаря вищої законодавчої, виконавчої та судової гілок влади тафункціївиконавчоївлади(державногоапарату),центромякоїбувпалацбоспорськогоцаря,тамісцевувладузурахуваннямподілутериторіїнаокругитапризначенихцаремнамісників.

Підчасвисвітленняосновнихрисправаскіфськихранньодержавнихутворень та еллінських держав потрібно пам’ятати, що право за своїмзмістом було рабовласницьким. Скіфська культура протягом усієї історіїзалишалася безписемною, тому фіксація джерел права не могла бутиздійснена. Незважаючи на це, варто означити основні джерела права

10 Семінарське заняття № 1 скіфської держави, такі як звичаєве право (окремі норми якого можемовиявитиунаративнихджерелах),правила,встановленіцарськоювладою,рішення народних зборів, а також слід зазначити, що на територіїСкіфської держави мешкали групи населення, які жили на основі своїхзаконів, наприклад, свої звичаї мали племенні союзи таврів у Криму,неврів, що жили на південь від Прип’яті, гелоно‐будинів, які мешкалиусередній течії р.Ворскла. Правова система, що склалася у містах‐державах Північного Причорномор’я, за формою нагадувала правовусистемуафінськоїрабовласницькоїдемократії.Особливістюправабулоте,щовоноперебувалопідвпливомзвичаївмісцевогонаселення.Студентамнеобхіднонавестиперелікнайвідомішихлапідарнихджерелправа,текстияких збереглися до нашого часу. Найвідомішою з лапідарних пам’ятокправа полісів Північного Причорномор’я є присяга громадян Херсонесу(кін.ІV–поч.ІІІст.дон.е.),уякійбулозакріпленоперелікнайважливішихз тогочасногопогляду херсонеської громадянської общиниобов’язків таправил поводження громадян. Деякі характерні риси права допоможевисвітлити аналіз текстів ольвійського «закону Каноба» про грошовийобіг(поч.ІVст.дон.е.),херсонеськогозаконупроповерненняполітичнихвигнанців(поч.ІІІст.дон.е.),наказівнамісникаНижньоїМьозіїпосадовимособам Херсонесу та начальникам розташованого у місті римськогогарнізону (кін. ІІ ст.),рескриптівбоспорськогоцаряАспургадогоргіпіян(14/15 рр.), рескрипту римського імператора про звільнення громадянТіри відмита(201р.),договорівміжОльвієютаМілетомпро ісополітію(бл. 331 р. до н.е.), царяПонтуФарнака з херсонеситами про військово‐політичнийсоюз(179р.дон.е.)таін.Опрацюванняджерелтанавчальноїлітератури надасть студентам можливість визначити особливостіосновних інститутівправа (цивільного, кримінального, процесуального),якінатойчаслишепочалиформуватися,висвітлитиосновнірисиправавласності, зобов’язальногоправа, види злочинів, розібратися зметоютавидами покарань, особливостями досудового процесу та судочинствавантичнихдержавахПівнічногоПричорномор’я.

Навчальналітература

Основна1. Історія держави і права України : підручник / В.Д.Гончаренко,

В.М.Єрмолаєв, В.О.Румянцев та ін. ; за ред. В.Д. Гончаренка. – Х. : Право,2013.–704с.

2. ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:у2т./заред.В.Д.Гончаренка.–К.:ІнЮре.–Т1:ЗнайдавнішихчасівдопочаткуХХст.1997.

Допоміжна1. АртамоновМ.И.Общественный строй скифов/М.ИАртамонов//Вестник

Ленинградскогогосударственногоуниверситета.–1947.–№9.

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРАВА І ДЕРЖАВНОСТІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ… 11 2. Бойко І. Й. Історія правового регулювання цивільних, кримінальних та

процесуальнихвідносинвУкраїні(ІХ–ХХст.):навч.посіб.длястудентіввищ.навч. закладів / І.Й. Бойко. –Львів : Видав. центрЛНУ імені ІванаФранка,2014.–904с.

3. ВиноградовЮ.Г.ПолитическаяисторияОльвийскогополисаVІІІвв.дон.э.:историко‐эпиграфическоеисследование/Ю.Г.Виноградов.–М.,1989.

4. Владимиров А. А. К вопросу о структуре государственного управленияХерсонеса Таврического / А. А. Владимиров // Античный мир: материалынаучнойконференции.–Белгород:Изд‐воБелгород.гос.ун‐та,1999.

5. ГавриленкоО.А. Основні риси міжнародного права та міжнародно‐правовівідносини держав північнопонтійського регіону античного часу /О.А.Гавриленко//Правоібезпека.–2006.–№1.

6. ГавриленкоО.А. Античні держави Північного Причорномор’я: біля витоківвітчизняногоправа:монографія/О.А.Гавриленко.–Х.:Парус,2006.

7. ГавриленкоО.А. Історія держави і права України: стародавня доба :навчальнийпосібник/О.А.Гавриленко.–Х.:ХНУВС,2011.

8. ГавриленкоО.А.Поліс/О.А.Гавриленко//Юридичнаенциклопедія.Т.4:НП.–К.:Вид‐во«Українськаенциклопедія»ім.М.П.Бажана,2002.

9. Грантовский Э. А. Проблемы изучения общественного строя скифов /Э.А.Грантовский//Вестникдревнейистории.–1956.–№4.

10. Дьячков С. В. Римские граждане в Северном Причерноморье /С.В.Дьячков// Античный мир. Византия: к 70‐летию профессораВ.И.Кадеева:сб.науч.трудов.–Х.:БизнесИнформ,1997.

11. Історія державності України : експериментальний підручник / за заг. ред.О.М.Бандурки,О.Н.Ярмиша.–Х.:Одіссей,2004.–608с.

12. Кадеєв В. І. Про державний лад Херсонеса в перших століттях н.е. /В.І.Кадеєв//Українськийісторичнийжурнал.–1971.–№9.

13. КаришковськийП.Й.ПродержавнийустрійОльвії /П.Й.Каришовський//Українськийісторичнийжурнал.–1973.–№2.

14. РучинскаяО.А.ПравоиобществоантичныхгородовСеверногоиЗападногоПонта/О.А.Ручинская//Античныймир.Византия:к70‐летиюпрофесораВ.И.Кадеева:сб.науч.трудов.–Х.:БизнесИнформ,1997.

15. Страхов М.М. Основні риси державного ладу Боспорського царства /М.М.Страхов // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. –№ 7, ч. 2:Державно‐правові проблеми Північного Причорномор’я: історія тасучасність.Пам’яткиправа

Ольвійськийзаконпрогрошовийобігтавалютніоперації(поч.ІVст.дон.е.)

В’їжджати до Борисфену (дозволено) усякому бажаючому на

наступних(умовах).РадайНародухвалилизапропозицієюКаноба,синаТрасидоманта: (1)дозволяється ввезення та вивезення усякогокарбованого золота й карбованого срібла; (2) кожен бажаючий продати

12 Семінарське заняття № 1 або купити карбоване золото або карбоване срібло повинен продаватийкупуватинакаменівекклесіастерії;хтожпродастьабокупитьвіншомумісці,піддаєтьсяконфіскації:продавець–продаваногосрібла,апокупець–ціни,заякоїкупив;(3)продаватижікупуватиусенаміськігроші,намідьтасріблоольвіопольське;хтожпродастьабокупитьнаінші(гроші),будепозбавлений: продавець – того, що продасть, апокупець – ціни, за якукупить;стягуватибудутьізтих,хтопорушивучомусьцюпостанову,ті,щовізьмутьнавідкупштрафизпорушниківзакону,переслідуючиїхсудовимпорядком;(4)золотопродаватитакупуватиповісімзполовиноюстатерівза статеркізикський,недешевшейнедорожче, а усяке іншекарбованезолотойкарбоване сріблокупувати (так), якпереконаютьодинодного;(5)митажодногонестягуватианізакарбованезолото,анізакарбованесрібло,нізпродавця,нізпокупця.(Нижнючастинуплитинезнайдено).

Текст подано за виданням: Гавриленко О. А. Історія держави і права України:

стародавнядоба:навчальнийпосібник/О.А.Гавриленко.–Х.:ХНУВС,2011.–С.43.

Афінськийдекретпроторгівлюхлібом

зБоспорськимцарством(347р.дон.е.)

…У тій справі, про яку дали доручення (боспорські правителі)

СпартоктаПерісад іпроякудоповідаютьпосли,щоз’явилисявідних,датитакувідповідь:афінськийнародхвалитьСпартокайПерісадазате,щовонидобрімужійвиявляютьготовністьподбатищодовідправленняхлібаафінськомународові,подібнодотого,якпіклувався їхнійбатько,іревно служити у всьому, чого потребує (афінський) народ, і нехайпослиоголосятьСпартокутаПерісаду,що,вчиняючитак,вонинівчомуне зустрінуть відмови з боку афінського народу. Оскільки Спарток таПерісаднадаютьафінянамтіжпривілеї, якінадалиСатир іЛевкон,тонехай і Спарток, і Перисад мають ті ж привілеї, які (афінський) народдарував Сатирові й Левкону... Про сплату синам Левкона боргу(доповісти у народних зборах)... Задовольнити прохання Спартока таПерісадапронаданняїмкомандисудна...



ДоговірміжОльвієютаМілетомпроісополітію(близько331р.дон.е.)

Нижче йдуть батьківські настанови для ольвіополітів та длямілетян.МілетянинумістіОльвіїприноситьжертви,якольвіополіт,на

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРАВА І ДЕРЖАВНОСТІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ… 13 тих самих вівтарях і має доступ у ті ж самі святилища, на тих жепідставах,що й ольвіополіти.Мілетяни користуються ателіями на тихже підставах, як вони користувалися й раніше. Якщомілетянин бажаєобіймати(вОльвії)державніпосади,йомуслідзвернутисядоРади;коливінбудезареєстрований,вінможеобійматиціпосадий(тоді)повинен,разомз іншими(ольвійськими)громадянами,платитиподатіта ін.Вінмає право на проедрію, брати участь у змаганнях, підносити молитвиупоминальні дні на тихже підставах, як він робить це уМілеті. ЯкщовмілетянинабудепозоввОльвії,вінповиненматидоступдосуду,ійогосправа повинна розбиратися у п’ятиденний термін у тому відділеннісуду,якомупідвідомчісправиміжгромадянами.

Усі мілетяни повинні користуватися ателіями, за винятком тих,хто має право громадянства в іншому місті, бере участь у його урядійуйого судових установах. Так само й ольвіополіти повинні у Мілетікористуватисяателіями,івзагалівонимаютьуМилетівтакийжеспосібтіправа,якімілетянимаютьумістіОльвії.



ПрисягагромадянХерсонесу(кінецьІV–поч.ІІІст.дон.е.)

КлянусяЗевсом,Геєю,Геліосом,Дівою,богамийбогинямиолімпійськими,героями,щоволодіютьмістом,територієютаукріпленимипунктамихерсонесців.ЯбудуоднодумнимщодопорятункутасвободидержавийгромадянінезраджуХерсонесу,Керкінітиди,Прекрасноїгаванітаіншихукріпленихпунктів,атакожзіншихтериторій,якимихерсонесцікеруютьабокерували,нічогонікому,аніелліну,аніварварові,алебудуоберігатиусецедляхерсонеськогонароду.Янебудуповалюватидемократичноголадуінедозволюцьоготому,хтозраджує,татому,хтоповалює,інеприховаюцього,аледоведудовідомадержавнихпосадовихосіб.Ябудуворогомтому,хтозамислюєізраджуєчивідриває

14 Семінарське заняття № 1

Херсонес,абоКеркінітиду,чиПрекраснугавань,абоукріпленіпунктиітериторіюхерсонесців.Ябудуслужитинародутарадитийомунайкращейнайсправедливішедлядержавийгромадян.ЯбудуохоронятидлянародуСастерінебудурозголошуватинічогозтаємногоніеллінові,ніварварові,щоповиннозавдатишкодидержаві.Янебудудаватиабоприйматиподарункунашкодудержавійгромадянам.Янебудузамишлятижодноїнесправедливоїсправипротикогосьізгромадян,щоневідпали,інедозволюцьогойнеприховаю,аледоведудовідомаінасудіподамголосзазаконами.Янебудускладатизмовианіпротихерсонеськоїгромади,аніпротикого‐небудьізгромадян,хтонеоголошенийворогомнароду.Якщоявступивзким‐небудьузмовуабопов’язанийбудь‐якоюклятвою,абозакляттям,томені,порушникуцього,ітому,щоменіналежить,нехайбудекраще.Тому,хтобудедотримуватися–протилежне.Якщоядовідаюсяпрояку‐небудьзмову,існуючуаботаку,щозароджується,ядоведупроцедовідомапосадовихосіб.Хліб,щозвозитьсязрівнини,янебудуаніпродавати,анівивозитизрівнинидоякогосьіншогомісця,алетількидоХерсонесу.Зевс,Гея,Геліос,Діва,божестваолімпійські!Пребуваючомуувсьомуцьомунехайбудеблагоменісамомуіпотомствуйтому,щоменіналежить,неперебуваючомужнехайбудезлейменісамомуіпотомствуйтому,щоменіналежить,інехайніземля,німоренеприносятьменіплоду,нехайжінкиневивільняютьсявідвагітностіблагополучно.

Текст подано за виданням: Гавриленко О. А. Історія держави і права України:стародавнядоба:навчальнийпосібник/О.А.Гавриленко–Х.:ХНУВС,2011.–С.4445.

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРАВА І ДЕРЖАВНОСТІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ… 15

Херсонеськийзаконпроповерненняполітичнихвигнанців(поч.ІІІст.дон.е.)

…обрати відкритим голосуванням (можливо, комісію з певної

кількості осіб)… Нехай будуть принесені в жертву самці та самицідрібної худоби… (або – нехай діти…)... Вигнанці нехай одержать назадбудинок(будинки)(або–нехайпродики)протягом10днів…повернутиузятемайно ...кожен(місяць?) ...нехайпротягомп’ятдесятиднів(будеприйнятевідповіднесудоверішення)...


стародавнядоба:навчальнийпосібник/О.А.Гавриленко–Х.:ХНУВС,2011.–С.45.

ПочеснийдекретначестьхерсонеськогоісторикаСіріска(другаполовинаІІІст.дон.е.)

Гераклід, син Парменонта, запропонував: оскільки Сіріcк, син

Геракліда,явищаДіви,працелюбноописав,прочитавтапроставленнядо царів Боспору розповів, і колишні дружні відносини з містамидослідиввідповідногідностінароду,–тощобвінодержавгідніпочесті,нехай ухвалить рада й народ похвалити його за те, і симмнамонамувінчати його золотим вінком під час Діонісій, у 21 день і бутипроголошенню: «Народ вінчає Сіріска, сина Геракліда, за те, що вінописав явища Діви й колишні дружні відносини з містами й царямидосліджував правдиво й згідно з достоїнством держави. Написатисиммнамонам на кам’яній плиті народну постанову та виставитиупритворі храму Діви: понесені ж видатки видати відповідно дорішення скарбникові священних сум. Це вирішено радою й народоммісяця(.....)удесятийдень(.....).

Текст подано за виданням: ГавриленкоО.А. Історія держави і права України:

стародавнядоба:навчальнийпосібник/О.А.Гавриленко–Х.:ХНУВС,2011.–С.45.

ПостанованароднихзборівДельфійськогополісупродаруванняправапромантіїмешканцямХерсонесу

Таврійськоготапроксеніїїхнімпослам(192р.до.н.е.)

Боги.ЗаархонтаКлеодама,причленахрадиАміті,Теофрасті,Праксії

ухвалено було містом дельфійців: оскільки феори, які були послані длясповіщення про Піфійські [ігри], повернулися та привезли псефізму відхерсонеситів з Понту, згідно з чим вони були увільнені останніми від

16 Семінарське заняття № 1 витратіоточенівусьомуретельнимитурботами,йсамірозповіли,згідноз написаним, звітуючи про те, яку прихильність мають ті до містадельфійціввусьому івгромадських, івприватнихсправахта[оскільки]тепер вони прислали Форміона і Геракліда, які вчинили богужертвопринесення у сто голів, де першою жертвою був бик, таудванадцять голів з першим биком Афіні, а м’ясо корів розділилигромадянам, ісамі [посли]провелисвоєперебування[тут]цілкомзгіднозісвоєюгідністю [відповіднодо гідностітих], хто їхпослав–нехайбудевирішено народом дельфійців уславити місто херсонесців з Понту та їхпосланців за їхню прихильність та добромисленність до бога і містадельфійців, дати місту херсонесців промантію і послам Форміону таГераклідупроксенію, архонтам, які перебуваютьпривладі, написатицюпостановувхраміАполлона,[а]скарбникамХаріксенутаДіодорунадатиФорміонутаГеракліду,якіперебувають[тут],дарункигостинності.

Текстподанозавиданням:ГраковБ.Н.МатериалыпоисторииСкифиивгреческих

надписях Балканского полуострова и Малой Азии / Б.Н.Граков // Вестн. древнейистории.–1939.–№3.–С.248–249.

ДоговірцаряПонтійськоїдержавиФарнаказхерсонеськоюгромадою(179р.дон.е.)

(...) але будемо сприяти охороні його царства у міру можливості,

поки він залишиться вірний дружбі з нами й буде дотримуватисядружбизримлянами,нічогоневчиняючипротиних.Уразідотримання(цієї)присягинехайбуденамблаго,уразіжнедотримання–зворотне.Клятву цю принесеномісяця Гераклія (червень?) у п’ятнадцятий деньприцаріАполлодорі,синіГерогіта,тасекретаріГеродоті,синіГеродота.

... Клятва, якою заприсягся цар Фарнак, коли з’явилися до ньогопослиМатрійтаГераклій:

Клянуся Зевсом, Землею й Сонцем, усіма богами олімпійськимийбогинями:язавждибудудругомхерсонесцям і,якщосусідніварваривиступлятьпоходомнаХерсонесабонапідвладнухерсонесцямкраїну,або будуть кривдити херсонесців, і вони прикличуть мене, будудопомагати їм, наскільки буде в мене час, і не замислю зла протихерсонесців жодним чином, і не піду походом на Херсонес, не підіймузброї проти херсонесців і не здійсню проти херсонесців нічого такого,щомоглобзашкодитинародухерсонеському,алебудусприятиохоронійого демократії у міру можливості, поки вони залишаться вірнимидружбі зі мною, заприсягшись тією ж самою клятвою, будутьдотримуватисядружбизримлянамитанічогонебудутьуживатипроти

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРАВА І ДЕРЖАВНОСТІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ… 17 них. У разі дотримання (цієї) клятви нехай буде мені благо, у разіжнедотримання–зворотне.

Клятвуцяздійсненоустоп’ятдесятсьомомуроці,місяцяДаісію,яквважаєцарФарнак.


стародавнядоба:навчальнийпосібник/О.А.Гавриленко.–Х.:ХНУВС,2011.–С.48–49.

РескриптибоспорськогоцаряАспургадогоргіпіян(14/15рр.н.е.)

ГоргіпіяниспорудилиЗевсуСпасителю.А. Цар Аспург, друг римлян, Панталеонту та Феангелу бажає

здоров’я.Прихильноставлячисьдомістагоргіпіянтабажаючивіддатиїм по справедливості, оскільки вони виявили себе у багатьох справахприхильними до мене, особливо коли тримали себе у повнійбезтурботностіпідчасподорожімоєїдоімператораАвгуста,явизначаюзгідно з даним мною розпорядженням, що на майбутнє правилародинного спадкування залишаться у них незмінними відповідно доспадкоємного закону Євпатора. Отже, оплативши опублікування,зробіть цю постанову для всіх відомою згідно з нашим рішенням.Бувайтездорові.312року,місяцяДаісію20‐годня.

В.ЦарАспург,другримлян,ПанталеонтуіФеангелубажаєздоров’я.Оскількигоргіпіянам(друзяммоїм)ядавзвільненнявід(сплати)звина,пшениці та (ячменю) однієї одинадцятої, із проса ж(однієї двадцятої?,то вирішив написати) Вам для того, щоб Ви влаштували згідноз(моїмрішенням).Бувайтездорові.312року,місяцяДаісію...

Текст подано за виданням: ГавриленкоО.А. Історія держави і права України:


Почеснийдекретначестьпослів,направленихметрополієюХерсонесуГераклеєюдоРимудоімператораАнтонінаПія

зпроханнямпродопомогу(серединаIIст.н.е.)Здобримщастям!Проедри херсонесців, що у Тавриці, запропонували: оскільки

найблагочестивіші батьки гераклеоти з родинним співчуттямпіклувалися про наш порятунок, приклавши усіляке старання та усющиру любов, послали до бога нашого й владики імператора Тита ЕліяАдріанаАнтонінапосольствопроситизанас,нівчомунезнехтувавши,ібожественні відповіді та прихильно дані благодіяння удостоїли

18 Семінарське заняття № 1 зробитивідомимичерезнайславнішихмужів:Геракліда,синаМенесфея,іПрокла,синаМемнона,щобдобропорядністьїхсталаочевидною,–мивсенародновизналиналежнимвіддати(їм)відповіднівоздаяння.Томунехай ухвалить рада та народ похвалити за це прабатьківське нашевеликемістотаперший(...).



ЛистуваннянамісникаримськоїпровінціїНижняМьозіязвладоюХерсонесутаначальникамихерсонеськогогарнізону

римськихвійськзрозпорядженнямищодооподаткуваннядеякихвидівдіяльності(кінецьIIст.н.е.)

Лист херсонеситів наміснику Нижньої Мьозії: (Раніше ми),довіряючи (царським рескриптам), пам’ятним запискам консулярів тасудовим рішенням трибунів (відносно …) проституційної податі,вважалисебевправіматиповнувпевненість,(беручидоуваги,щоусе),що стосуєтьсянаших громадянськихправ, затвердив (божественний ...рескрипт?) царюючих і убезпечило рішення тих, хто здійснив суд длятого,щобнашіправа...нівчому(непорушувалисядозагальноїшкоди).Коли ж нинішні (наші гарнізонні почали) порушувати такі непорушніпостанови, (не лише) роблячи деякі несправедливі та насильницьківчинки у тому, що їм забороняється, але й (насмілившись) через(прохання)заявититобі(своюнесправедливу)вимогу,мизробилитобі,благодійникові (нашому повідомлення, просячи підтвердити) намміцність дарованих іприсуджених (нам прав ...); відстрочку жповідомленнянатих,хтонасображає,ніяку(неможливобулозробитизаради того, щоб) твоїм людинолюбством були зупинені з самогопочатку (ті, хто прагне) нововведень. (А задля того, щоб легше було)здійснитирозслідуванняуційсправіспочаткуй...,минадалитобінашепрохання до царів та подали (копію?) корисного нам рескрипту,пам’ятки(консулярівтарішення)трибуна,оскільки(справа)одержалавід(царів),щодарували(рішення),такийнапрямок,будучипереданоютрибунові, який отримав наказ ухвалити про нього судове рішення.(Через це сподіваємося ми, що ти), ставши (нашим) заступником,охорониш (установлене) з такою ... іобачністю, (щоб воно малочинність) у місцях, що підлягають цій податі, та благорозсудливоприймеш(прохання,щоподаєтьсятобі),необхіднішеякогонемаєнічогодля людей, які розуміють (користь) розсудливого життя та прагнутьзберегтиблагопристойність.

Лист намісника Нижньої Мьозії до херсонеситів: Те, що я пославАтіліюПриміану(відноснопроституційної)податі,янаказавпомістити

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПРАВА І ДЕРЖАВНОСТІ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ… 19 нижче [на камені], піклуючись про те, щоб ні ви не були ображенівсуперечузаконенням,(ніслужбовці)непереступалиприписанихмеж.

Лист намісника Нижньої Мьозії до Атілія Приміана, трибуналегіону, командуючого херсонеською вексилляцією римських військ:(Учомуполягаютьобов’язкисолдатів),якіперебуваютьухерсонеськійвексилляції, відноснопроституційноїподаті, (покажетобіприкладена)копіярішенняАрріяАлківіада,тодішньоготрибуна,щокомандувавтієюжвексилляцією,(щобсолдатинеробилинічоговсупереч)якпоглядамйого, так і явно певної частини, (що стосується?) суду. І оскільки неможе здаватися,щоб тойже Алківіад на майбутній (?) час за власноюволею прийняв (намір?) підвищити розмір податі, оскільки він своєрішення (у судовійформі ... вже) раніше вимовив, запропонував і в усірокивносивподатідоказначействаувстановленомурозмірі,то(немає)сумнівів,(щотакий)розмір(податінеобхідно)зберігатитаутримуватий відповідно дисципліні. Подбай про те, щоб копію його рішення,написану розбірливим почерком, було виставлено біля (…), де б вонамоглаправильночитатисязрівногомісця.

Лист намісника Нижньої Мьозії Валерія Максіма, центуріонавексилляції:Що я написав Атилію Приміану трибунові (…про записку)товаришів по службі, що той же трибун (надіслав мені) відносно(проституційної)податі, (яприклавтут і наказуютобі у всьомудіяти)відповіднодоформирішення,висловленоготодішнімтрибуномАрріємАлківіадом, (щоб вони не насмілювалися) нічого робити всуперечдисциплініабозпорушеннямправчиобразоюмісцевихжителів.

Лист намісника Нижньої Мьозії до Атілія Приміана та ВалеріяМаксіма:Щоянаписавувідповідьнадекретхерсонесців(зіскаргою?насолдатів),янаказавприкластитутізновунагадую–дивіться,щобвонипід приводом (... не збільшували розміру податі), вже раніше прийня‐того та затвердженого, на шкоду вашому авторитету, не турбували(громадян)іненамагалисязапроваджуватиякісьнововведення.(Поставлено?) при архонтах з Марком Аврелієм БасилідіаномОлександромначолі.

(Посламибули?Тит)ФлавійАристоніВалерійГерман.

Текст подано за виданням: Гавриленко О. А. Історія держави і права України:стародавнядоба:навчальнийпосібник/О.А.Гавриленко.–Х.:ХНУВС,2011.–С.4950.

РескриптримськогоімператорапрозвільненнягромадянТіривідмита

(201р.н.е.)Копія листа до Тертулла: [Ми послали тобі лист, адресований

Гераклітові, з якого ти довідаєшся про видану нами постанову щодо

20 Семінарське заняття № 1 звільнення від мит, яке привласнюють собі тиряни. Хоча ми зазвичайдопускаємойогонеінакше,якпісляобговоренняпідстав(длянадання)цьогопривілеютапіслярозглядупоходженнязвільненнявідмит],алеуцьому випадку ми зі справедливою поблажливістю зберегли те, що,здавалося,давноувійшлодовжиткунаякійбитонебулопідставі, якдлятого,щобнепозбавитиїхньогодавньогозвичаю,такідлятого,щобзгодомпостановипроприйняттятихчи іншихосібдочислагромадянпередавалисянарозгляднайосяйнішогоправителяпровінції.

Копія листа до Геракліта:Незважаючина те,що громада тіряннепояснюєпоходженнянаданоїїйпільги,іщопривласнененеправильноабодовільнонеможебутипідтвердженимдавністю,однак, беручидоувагиграмоти батька нашого, блаженної пам’яті Антоніна, а також ібратівімператорів та найповажнішого правителя Антонія Гібера, ми стосовносамихтірян,атакожтих,якіприйнятінимидочислагромадянзаїхнімизаконами, не бажаєможодної зміни колишнього звичаю. Тому право напривілей,наякійбитонебулопідставівиклопотанеабопридбане,нехайзалишаєтьсязанимийщодопредметівторгівлі, з тим,однак,щобвонипам’яталипронеобхідністьзаявлятиїхнійпідлягаючійвладізаколишнімзвичаєм, для розрізнення товарів, що підлягають оплаті митом. АлеоскількидоходиІллірикунеповиннізменшуватисявнаслідокпідступу,тонехайбудеїмвідомо,щоті,якібудутьзгодомприйнятідочислагромадян,лишеу томувипадкубудутьматиправокористуватися звільненнямвідмит, якщо ясновельможний легат і друг наш особливим декретомоголосить їхгіднимиправагромадянства.Мидумаємо,щоякщовонинебудуть невдячними, то оцінять усю величину й важливість наданої їммилості, оскільки ми, не входячи у розгляд походження їхньої пільги,повеліливизнаватиїхгіднимичестігромадянами...

ЛистТертулла:ОвінійТертуллвладі,РадітаНародовітірянбажаєздоров’я. Копію благоговійно шанованих послань, надісланих мені відвладик наших, непереможних та найблагополучніших імператорів,ядодав до цьогомого листа,щоб ви, довідавшись про божественні довас щедроти, дякували їм (за) високу долю. Бажаю вам здоров’я таблагополуччянабагатороків.Даноу13‐йденьдоБерезневихкаленд,Лінеона 8‐го дня. Поставлено у консульство Мукіана та Фабіана,у145році,вархонтствоП.ЕліяКальпурнія.



ПРАВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ 21


ПРАВОКИЇВСЬКОЇРУСІ

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення про зміст та

характернірисинайвідомішоїпам’яткиправаКиївськоїРусі–РуськоїПравди,атакож інших джерел права, особливості розвитку державного, цивільного,шлюбно‐сімейного,кримінальноготапроцесуальногоправадавньоруськогонаселення.


1. ЗагальнахарактеристикаджерелправаКиївськоїРусі.2. Основні риси державного права Київської Русі: правовий статуснаселення,формадержавногоустрою,формадержавногоправління.3. Правовласностітазобов’язальнеправозаРуськоюПравдою.4. Особливості правового регулювання шлюбно‐сімейних відносинуКиївськійРусі.5. ЗлочинитапокараннязаРуськоюПравдоютаіншимиджереламиправа.6. СудтапроцесзаРуськоюПравдою.

Ключовіпоняття: «спискиРуськоїПравди», «редакції РуськоїПравди»,

«феодали», «бояри», «васально‐сюзеренні відносини», «смерди», «челядь»,«холопи», «ізгої», «полюддя», «погост», «ранньофеодальна монархія»,«бенефіцій», «закупництво», «татьба», «ведство», «роспуст», «смільне»,«умикання», «урікання», «віра», «головництво», «продаж», «урок», «потік тапограбування», «доменіальний суд», «звід», «заклич», «гоніння сліду»,«видоки»,«послухи»,«ордалії»,«поле»,«рота».


1. ДоговориРусізВізантією.2. ДжерелацерковногоправаперіодуКиївськоїРусі.3. Злочин та покарання за Руською Правдою та Салічною Правдою:

порівняльнахарактеристика.4. Рольправославноїцерквиурегулюваннішлюбно‐сімейнихвідносин.5. СтадіїюрисдикційногопроцесууКиївськійРусі.6. Колективна відповідальність селянської общини у кримінальному праві

КиївськоїРусі.7. ОхоронагромадськогопорядкутаборотьбазізлочинністюуКиївськійРусі.8. ДжерелаправаГалицько‐Волинськогокнязівства.9. Особливості державно‐правового розвитку Галицько‐Волинського

князівства.


МетодичнівказівкиГотуючисьдообговоренняна семінаріпершогопитання, студенти

повинні створити загальне уявлення про основні джерела праваКиївської Русі. Варто звернути увагу на те, що найвизначнішоюпам’яткою права періоду Київської Русі є Руська Правда першийзкодексів,збірокнормправа,якідійшлидонас.Алеслідматинаувазі:вонанепершапам’яткасхіднослов’янськогоправавзагалі.ВідомібільшдавніугодиРусізВізантією907,913,945та971рр.РазомзнормамиРуської Правди у Київській Русі були поширені й інші, зокрема ті, щомістилися у князівських статутах. До нашого часу, наприклад,збереглися тексти Статуту князя Володимира та Статуту князяЯрослава. Серед пам’яток церковного права цього періоду слідвідзначититакожНомоканон,Еклогу,Прохіронтощо.

Пілчаспідготовкидовідповідінадругепитанняслід,насамперед,з’ясуватиособливостіправовогостатусуосновнихпрошарківнаселенняРусі: феодалів, смердів, челяді, холопів та ін. Під час розглядуособливостей державного устрою Русі необхідно визначити двахарактерніперіоди:1)періодвідносноїцентралізаціїРусі,колиКиївякцентр держави визнається місцевими центрами; 2) період феодальноїроздробленості,колиРусьскладаласязнапівсамостійнихдержав‐уділів,які лише формально підпадали під владу Великого київського князя.ВартозвернутиувагуйнаособливостіеволюціїформиправлінняРусі.

Під час висвітлення питання щодо специфіки правовогорегулюваннявідносинвласностінеобхідно,спираючисьнатекстРуськоїПравди, простежити особливості суб’єктів та об’єктів права власності,звернути увагу на захист нормами Руської Правди права власності наземлютарухомемайно.Необхіднотакожзауважити,щоуРуськійПравдівідносно невелике місце відведено регулюванню різноманітнихдоговорів. Як правило, вони укладалися в словесній формі з вико‐ристанням традиційних символічних обрядів рукобиття чисимволічногозв’язуваннярук,литкитощо.Підчасукладанняважливихдоговорів необхідною вважалася присутність послухів. Іноді договірпередбачавпевнідодатковіумови,наприклад,виплатунеустойки(пені)у випадку недотримання основних умов. В деяких випадкахзаконодавствовстановлювалорозстрочкудлявиконаннядоговорів.

Підчасрозглядучетвертогопитанняслідзвернутиувагунате,щоудохристиянський період шлюбно‐сімейні відносини регулювалисямісцевимиправовимизвичаями.ПіслязапровадженняхристиянстванаРусі наприкінці X ст. шлюбно‐сімейні стосунки стали регулюватисянормами церковного права. Будучи монопольною юридичноюустановоюурегулюваннішлюбно‐сімейнихвідносин,церквазакріпилазасобою,насамперед,монопольнеправоназатвердженнятарозірванняшлюбу. Для того, щоб висвітлити характерні риси шлюбно‐сімейного

ПРАВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ 23 права, студенти мають опрацювати тексти князівських статутів,вміщенихухрестоматії.

Учаси,щорозглядаються,поступовоскладаютьсяокреміелементикримінальногоправа,інасампередвиникаєпоняттязлочину.Навідмінувід сучасного визначення, уКиївській Русі під злочиномрозуміли дію,що заподіювала шкоду конкретній приватній особі, а не суспільствувцілому. Тому така дія називалася «образою». Шкода могла бутифізичною, моральною або ж матеріальною. Під час підготовки досемінару необхідно, користуючись текстами пам’яток права Русі,визначити основні види злочинів, а також звернути увагу на мету тавидипокарань,визначенихуРуськійПравдітакнязівськихстатутах.

Розглядаючи останнє питання, студенти повинні з’ясуватиособливості системи судових органівКиївської Русі, звернути увагунаформи досудового процесу (звід та гоніння сліду) та судочинства,визначитивидидоказів,якібралисясудомдоуваги.

Навчальналітература


В.М.Єрмолаєв, В.О.Румянцев та ін. ; за ред. В. Д. Гончаренка. – Х. : Право,2013.–704с.

2. Історія держави і права України. Академічний курс : у 2 т. Т. 1 / за ред.В.Я.Тація,А.Й.Рогожина.–К.:ІнЮре,2000.

3. Хрестоматія з історії держави і права України : навч. посіб. для студ.юрид.спец. вищ. закл. освіти : у 2 т. Т. 1 / за ред. В.Д.Гончаренка. – Вид. 2‐е,перероб.ідоп.К.:ІнЮре,2000.

Допоміжна1. АтоянО.Н.ИсториягосударстваиправаУкраины(сдревнейшихвремендо

серединыХVІІвека):курслекций/О.Н.Атоян.–Луганск:Луган.ун‐твнутр.Дел,2001.–470с.

2. Бойко І. Й. Історія правового регулювання цивільних, кримінальних тапроцесуальнихвідносинвУкраїні(ІХ–ХХст.):навч.посіб.длястудентіввищ.навч. закладів / І.Й. Бойко. –Львів : Видав. центрЛНУ імені ІванаФранка,2014.–904с.

3. ГавриленкоО.А.КиївськаРусь:політико‐правовийнарис:[навч.посібник]/О.А.Гавриленко,С.Д.Колесніков,І.А.Логвиненко.–Х.:УніВС,1999.–70с.

4. ЗахарченкоП.П. Історія держави і права України : підручник /П.П.Захарченко–К.:Атака,2004.

5. КульчицькийВ.С.Галицько‐Волинськадержава(11991349):[монографія]/В.С.Кульчицький,Б.Й.Тищик,І.Й.Бойко;зазаг.ред.Б.Й.Тищика.–Львів:Бібльос,2006.–280с.

6. ІвановВ.М.ІсторіядержавиіправаУкраїни:підручник./В.М.Іванов.К. :КУПНАНУ,2013.892с.

24 Семінарське заняття № 2 7. КолесніковС.Д. Шлюбно‐сімейне право Київської Русі / С.Д.Колесніков //

ПроблемидержавотворенняУкраїни:історіяісучасність.–Х.:УніВС,1997.Ч.1.С.23–32.

8. КульчицькийВ.С. Історія держави і права України : підручник /В.С.Кульчицький,Б.Й.Тищик–К.:ІнЮре,2007.–624с.

9. Музиченко П.П. Історія держави і права України : навч. посібник /П.П.Музиченко–К.:Знання,2000.–662с.

10. МузиченкоП.П.ПрактикумзісторіїдержавиіправаУкраїни:навч.посібник/П.П.Музиченко,Н.І.Долматова,Н.М.Крестовська.–К.:Вікар,2002.–421с.

11. ПоплеА.Візантійсько‐руськийсоюзницькийтрактат987р./А.Попле//Укр.іст.журн.1990.№6.С.2934.

12. Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. /В.Д.Гончаренко,В.М.Єрмолаєв,В.О.Рум’янцевтаін.–Х.:Право,2008.–Т.1:Методологічні та історико‐теоретичні проблеми формування і розвиткуправовоїсистемиУкраїни.728с.

13. ЮшковС.В. Русская Правда. Происхождение, источники, ее значение /С.В.Юшков.–М.:Госюриздат,1950.–380с.

14. ЩаповЯ.Н. Княжеские уставы и церковь в Древней Руси XI–XIV вв. /Я.Н.Щапов.–М.:Наука.1972.–340с.

Пам’яткиправа

ДоговірРусізВізантією911рокуВ год 6420. Послал Олег своих дружинников установить мирные

отношения и заключить договор между Византией и Русью; и послав(их),сказалтак:

Список с другого (экземпляра) договора, находящегося у тех жецарейЛьваиАлександра.

1. Мы, от (имени) русского1 народа, Карлы, Ингельд, Фарлаф,Вермуд, Гуды, Руалд, Карн, Фрелав, Рюар, Актеву, Труан, Лидулфост,Стемид, посланные Олегом, великим князем русским, и всемиподвластными ему светлыми боярами к вам, Льву, АлександруиКонстантину,божьеймилостьювеликимсамодержцам,царямгречес‐ким,дляподтвержденияиукреплениядружбы,существовавшеймеждугреками и русскими на протяжении многих лет, согласно желаниюиповелению наших князей [и] всех подвластных им русских. Нашасветлость, более всех, желая милостью бога подтвердить и укрепитьдружбу,существовавшуюмеждухристианамиирусскими,многократнодействительно стремились не только на словах, но и в письменнойформе и нерушимой присягою, клянясь своим оружием, подтвердитьиукрепитьэтудружбу,согласнонашейвереиобычаю. 1Уданомувипадкуросійськомовнийприкметник«русский»походитьневіднайменуваннядержавиРосії,авіднайменуваннядержави(Київської)Русі.Україномовнийвідповідник–«руський».


2. Таковы разделы милостью бога мирного соглашения, как мыонем условились. Прежде всего пусть заключим с вами, греками, мир,истанемдружитьдруг с другомвсеюдушойи сердцем,инедопустим,согласно нашему взаимному стремлению, никакого беспорядка илиобидысостороныподручныхнамсветлыхкнязей;нопостараемся,скольвозможно, сохранить с Вами, греками, (впредь) безупречную дружбу,письменным договором выраженную и присягою подтвержденную.Также и вы, греки, впредь всегда соблюдайте такую же нерушимуюибезупречнуюдружбупоотношениюкнашимсветлымкнязьямрусскимиковсем,ктонаходитсяподрукоюнашегосветлогокнязя.

3. Что же касается преступлений, если случится злодеяние,договоримся так: пусть обвинение, содержащееся в публичнопредставленных (вещественных) доказательствах, будет признанодоказанным;еслижекакому‐либо(доказательству)нестанутверить,топусть присягнет та сторона, которая домогается, чтобы ему(доказательству)недоверяли;икогдаприсягнет, согласно своейвере,пустьнаказаниебудетсоответствоватьхарактерупреступления.

4. О следующем. Если кто‐либо убьет (кого‐либо) – русскийхристианина или христианин русского, – пусть умрет на местесовершенияубийства.Еслижеубийцаубежит,аокажетсяимущим,тотучастьегоимущества,котораяполагаетсяемупозакону,пустьвозьметродственник убитого, но и жена убийцы пусть сохранит то, чтополагаетсяейпообычаю.Еслиубийцаокажетсянеимущими(приэтом)онбежал,топустьокажетсяподсудомдотехпор,поканебудетнайден(еслижебудетнайден,то),пустьумрет.

5.Если(кто)ударитмечомилипобьет(кого)каким‐либоорудием,то за тот удар или избиение пусть даст 5 литров серебра по обычаюрусскому.Еслижесовершившийэтоокажетсянеимущим,топустьдастсколькоможетвплотьдотого,чтодажесниметссебятесамыеодежды,в которых ходит, а (что касается) недостающего, то пусть присягнетсогласносвоейвере,чтониктонеможетпомочьему,ипустьсудебноепреследованиесцельювзыскания(снего)штрафанаэтомкончается.

6.Оследующем.Еслирусскийукрадетчто‐либоухристианинаилижехристианинурусскогоисхваченбудетворпотерпевшимвтосамоевремя, когда совершает кражу, при этом он окажет сопротивлениеибудетубит,тоневзыщетсяегосмертьнихристианами,ниРусью,нопусть дажепотерпевшийвозьмет то свое (имущество), которое унегопропадало.Еслижеворотдастсябезсопротивленияврукитого,укогосовершил кражу, и будет им связан, то пусть возвратит то, на чтоосмелилсяпосягнуть,втройномразмере.

7. О следующем. Если кто‐либо – русский у христианина илихристианин у русского, – причиняя страдания и явно творя насилие,

26 Семінарське заняття № 2 возьмет что‐нибудь принадлежащее другому, пусть возместит убыткивтройномразмере.

8.Есливыброшенабудетладьясильнымветромначужуюземлюиокажетсятамкто‐нибудьизнас,русских(поблизости),тоеслизахочет(хозяин) сохранить ее вместе со своим товаром и отправить обратновГреческуюземлю,пустьпроведем!ее(мы)чрезлюбоеопасноеместо,пока не придет она в место безопасное; если же эта ладья, спасеннаяпослебуриилипослетого,каконабылавыброшенанамель,несможетсамавозвратиться в своиместа, томы, русские, поможем гребцамтойладьи и проводим ее с их товаром невредимой. В том случае, еслислучится такоенесчастье около Греческой земли с русскойладьею, то(мы,греки)проведемеевРусскуюземлюипусть(свободно)продаютсятовары той ладьи; (так что) если можно что‐либо продать из (той)ладьи,топустьмы,русские,разгрузимихладью.Икогдаприходим(мы,русские)вГрециюдляторговлиилиспосольствомквашемуцарю,топропустим(мы,греки)счестьюпривезенныйдляпродажитовар(с)ихладьи.Еслижеслучится(так,что)кто‐либоизприбывшихнатойладьебудетубитилиизбитнами,русскими,илиокажетсячто‐либовзятымизладьи, то пусть русские, сотворившие это, будут присуждены к выше‐указанномунаказанию.

9.Оследующем.Еслипленник(изчислаподданных)тойилиинойстранынасильноудерживаетсярусскимиилигреками,будучизапроданвдругуюстрану,аобъявится(соотечественникпленного),русскийилигрек,то(тогдаразрешаетсяего)выкупитьивозвратитьвыкупленногонародину,а(купцы,его)купившие,возьмутценуего,илипустьбудетзасчитана в выкупную цену поденно (отработанная рыночная) ценачелядина. Также, если и на войне (он) будет взят теми греками, всеравнопустьвозвратитсяонвсвоюстрануиотданабудет(занего),каксказановыше,егоцена,существующаявобычныхторговыхрасчетах.

10.Когдаже требуетсяиттина войну.Когдаже вампотребуетсяиттинавойну,аэти(русские)захотятпочтитьВашегоцаря,тосколькобы из пришедших (к Вам) в какое‐либо время ни захотело остатьсяуВашегоцаряпосвоейволе,пустьбудетисполненоихжелание.

11.Оплененныхрусскими(христианах),привезенныхизкакой‐либо страны на Русь и сразу же продаваехмых в Грецию. Если жекогда‐нибудь пленные христиане будут привезены из какой‐либостранынаРусь,тоонидолжныпродаватьсяпо20золотниковивоз‐вращатьсявГрецию.

12.Оследующем.Еслирусскийчелядинбудетукраденилиубежитили будет насильно продан и русские начнут жаловаться, то пустьподтвердитсяэтопоказаниямичелядинаи(тогда)русскиееговозьмут;также если и купцы потеряют челядина и заявят об этом, то пусть

ПРАВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ 27 производятрозыски,найдяего,заберут...Есликтонедастпроизвестиэтогорозысканияместномучиновнику,тобудетсчитатьсявиновным.

13.Орусских,находящихсянаслужбевГрецииуГреческогоцаря.Если кто (из них) умрет, не завищав своего имущества, а своих(родственников) у него (в Греции) не будет, то пусть возвратят егоимущество ближайшим родственникам на Руси. Если же он составитзавещание,топустьтот,кому(он)написал(распоряжение)наследоватьимущество,возьметзавещанноеинаследуетим.

13а.Орусских,совершающихторговыеоперации...14. О различных (людях), ходящих в Грецию и остающихся

вдолгу... Если злодей (?не) возвратится на Русь, то пусть русскиежалуются греческому царскому величеству, и он да будет схваченивозвращеннасильнонаРусь.

15. То же самое пусть сделают и русские грекам, если случитсятакоеже(сними).

Для подтверждения и нерушимости настоящий мирный договормеждувами,христианами,и(нами),русскими,мысоставиликиноварью(?Ивановым написанием) на двух хартиях: вашего царя: собственно‐ручной,искрепив(клятвою),предлежащимчестнымкрестомисвятоюединосущноютроицеюединогоистинногобогавашего,отдалинашимпослам. Мы же клянемся вашему царю, поставленному (на царство)милостью бога, по обычаю и по установлению нашего народа, что иимы, ни кто‐либо из нашей страны не (будет) нарушать (этих) утвер‐жденных пунктов мирного договора. И этот письменный экземплярдоговора дали вашим царям на утверждение, чтобы этим договоромбылподтверждениукрепленсуществующиймеждунамимир.

Месяцасентября2,индикта15,вгодотсотворениямира6420.ЦарьжеЛеонпочтилрусскихпословдарами,золотомишелками

идрагоценнымитканями,иприставилкнимсвоихмужейпоказатьимцерковную красоту, золотые палаты и хранящиеся в них богатства:множество золота, драгоценные ткани, драгоценные камни, а такжечудесасвоегобогаистрастигосподни:венец,гвозди,баграницу,мощисвятых, уча их своей вере и показывая им истинную веру. И такотпустилихвсвоюземлюсвеликоючестью.

Послыже,посланныеОлегом,пришликнемуиповедаливсеречиобоихцарей,какустановилимирныеотношенияизаключилидоговормежду Греческою землею и Русскою, и (решили, чтобы впредь) непреступатьклятвы–нигрекам,нирусским.

Текстподанозавиданням:Памятникирусскогоправа.Вып.1:Памятникиправа

Киевского государства / сост. А. А. Зимин ; под ред. С. В. Юшкова. – М. : Госюриздат,1952.–С.10–14.


РуськаПравдаКороткоїредакціїзаАкадемічнимсписком

1. Якщо вб’є муж мужа, то мстить брат за брата, або син забатька,абобатькозасина[чидвоюріднийбрат],абоплемінникзбокусестри, племінник з боку брата; якщоне буде кому [не бажатиме хто]мститись,то[слідпризначити]завбитого40гривень,якщобудерусин,гридень, купець, ябетник, мечник або ж ізгой чи словенин, топризначити40гривеньзанього.

2. Якщо[хто‐небудь]будепобитийдокрові,чидосинців,тонетребашукати[цьомучоловікові]йомусвідка;якщожнаньомунебуденіяких слідів [побиття], то нехай прийде свідок; якщо ж не може[привестийого],тосправікінець;якщожзасебенеможепомститись,тонехайвізьмесобізаобразу3гривнітащеплатнюлікарю.

3. Якщо ж хтось когось ударив батогом, жердиною, долонею,чашею (келихом), рогом або плазом меча, то [повинен заплатити]12гривень; якщо його [винуватця] не настигнуть, то [все ж] вінплатить,інацьомусправакінчається.

4. Якщохто‐небудьударитьмечем,невийнявшийого[зпіхов],аборукояткою,то[повинензаплатити]12гривеньзаобразу.

5. Якщож [хто‐небудь] ударить [мечем] по руці і відсіче її абовонавсохне,товін[винуватець]платитьпотерпілому40гривень.Якщонога залишиться цілою, але почне [людина] кульгати, тоді хайугамовуютьвинного[мстять]домочадці(пораненого).

6. Якщо ж хтось відсіче комусь будь‐який палець, то (маєсплатити)3гривнізаобразу.

7. Зависмикнутийвус[сплатити]12гривень,азажмутбороди12гривень.

8. Якщожхтовийме[погрожуючи]меч,аленевдаритьним,топлатитьгривню.

9. Якщо ж чоловік штовхне чоловіка від себе чи до себе,[то платить] 3 гривні, коли [потерпілий] виставить двох свідків, алеякщопотерпілимбудеварягчиколбяг,тойомудостатньоприсягнути.

10. Якщо челядин сховається у варяга або у колбяга і йогопротягом трьох днів не повернуть [колишньому господарю], то,упізнавши його на третій день, господар повертає його до себе,апереховувачповинензаплатити3гривнізаобразу.

11. Якщо хтось поїде на чужому коні, не спитавши дозволу, топлатить3гривні.

12. Якщохтосьвізьмечужогоконя,зброюабоодежу,агосподарупізнає крадене в своїй общині, то хай забере своє, а [злодій сплачує]3гривнізаобразу.


13. Якщохтосьупізнає[своюрічукого‐небудь]інезможеїївзяти,тонеповиненговорити[прицьому]«моє»,анехайскаже:«Підиназвод,(і ми вияснимо) де взяв її». Якщо той не піде, то нехай представитьпоручника,[якийбиз’явивсяназвіднепізніше]протягом5днів.

14. Якщо хтось намагатиметься стягнути з кого‐небудь борг[решткимайна],атойпочневідпиратись,тослідйому[звідповідачем]назвідперед12;іякщовиявиться,щозловмисноневіддавав[предметпозову],тозашуканурічналежитьйомусплатитигрішми і,крімтого,3гривнівинагородипотерпілому.

15. Якщо хтось, розпізнавши свого [зниклого] челядина, захоче[його]повернути,товідвести[його]дотого,укогойогобулокуплено,атойвідправляєтьсядопопереднього[перекупщика],іколидійдутьдотретього, то нехай господар скаже йому: «Ти мені віддай свого [мого]челядника,асвоїгрошішукайприсвідкові».

16. Якщо холоп ударить вільного чоловіка і втече в хороми,агосподар не захоче його видати, то він [господар] може утримуватийого, заплативши за нього 12 гривень; а після того, якщо де‐небудьзустрінехолопапобитийнимчоловік,томожейогопобити.

17. Аякщохтосьзламаєсписчищитабо[зіпсує]одежу,ігосподарзахоче їхзалишитиусебе,тойомузапсуваннякомпенсуватигрошима;якщо ж господар відмовлятиметься від поламаного, то йому належитьзаплатитигрошимастільки,скількивінсамзаплативзацюріч.

18. Якщо уб’ють огнищанина навмисно, то [убивця] платить80гривень,алюдиможутьнедопомагатийомуувиплаті.Азаубивствокняжогопід’їзногоплатити80гривень.

19. А якщо вб’ють огнищанина під час розбійного нападу,авбивцю не будуть шукати, то віру платить община, де знайденовбитого.

20. Якщо уб’ють огнищанина під час крадіжки [коли він краде]удомі,абоконя,абокорову,тонехайуб’ютьйого,яксобаку.Такдіятиіпривбивствітіуна.

21. А за [вбитого] княжого тіуна платити 80 гривень. А за(вбивство) старшого конюха при табуні [платити] 80 гривень, якустановивІзяславзасвогоконюха,якоговбилидорогобужці.

22. А за [вбивство] княжого сільського старости і [старости]польового [платити] 12 гривень. А за [вбивство] княжого рядовича[платити]5гривень.

23. Аза[вбивство]смердачихолопа[платити]5гривень.24. Якщо вбита рабиня‐годувальниця, чи син її, то [платити]

12гривень.25. Азакняжогоконя,якщотойзтавром,[платити]3гривні,аза

конясмерда–2гривні.


26. За кобилу – 60 резан, а за вола – гривну, а за корову –40резан,азатрирічну(корову)–15кун,азадворічну–півгривні,азателя–5резан,азаягня–ногата,забарана–ногата.

27. А якщо хто‐небудь украде чужого холопа чи рабиню, топлатитьвінзаобразу12гривень.

28. Якщожприйдепобитийдокровіабоусинцяхчоловік,тонешукатийомусвідків.

29. А якщо вкраде коня чи волів або обкраде дім, і при цьомубуде красти один, то платити йому гривню і 30 резан; коли ж будезлодіїв18,топлатитикожномупо3гривнііпо30резан...

Текстподанозавиданням: МузиченкоП.П.Практикумзісторіїдержавиіправа

України:навч.посібник/П.П.Музиченко,Н.І.Долматова,Н.М.Крестовська.–К.:Вікар,2002.–С.9–19.

РуськаПравдаПростороїредакціїзаТроїцькимсписком

(Витяги)

1. Если человек убьет человека, то мстит брат за (убийство)брата, или отец, или сын, или двоюродный брат, или племянник состороны брата, если же не будет никого, кто бы отомстил за него, тоположитьзаубитого80гривен,если[убитый]будеткняжиммужемиликняжескимтиуном;еслионбудетрусин,гридин,купец,боярскийтиун,мечник,изгойилисловенин,тоположитьзанего40гривен.

2. После [смерти] Ярослава снова собрались его сыновьяИзяслав, Святослав, Всеволод и мужи их Коснячко Перенег, Никифориотменилимщениесмертьюзаубийство,установивденежныйвыкуп;ачто касается всего остального, то как судил Ярослав, так решилисудитьиегосыновья.

3. Есликтозлоумышленноубьеткняжамужа,аубийцу[люди]не будут искать, то виру в 60 гривен платит вервь, в которой найдентрупубитого;еслиже[убитый]простолюдин,то40гривен.

4. Если какая‐нибудь вервь начнет платить дикую виру, то[пусть] заплатит ее, во сколько лет сможет, ибо платит без (участия)убийцы.

5. Еслиубийцаиз(числачленов)вервиокажитсяналицо,тоим[следует] помогать ему [в платеже виры], ибо он самприплачивает задругих [в таких же случаях]. Если [платится] дикая вира, то сообщаплатится40гривен,аголовничество–самубийца,выплачивая[также]совмесносдругимив40гривнахсвоючасть.

6. Если же [кто] совершил убийство открыто во время ссорыилинапиру,тотеперьонплатитвместесверьвью,[посколькуисамон]участвуетвобщинныхплатежах[дикой]виры.


7. Если[кто]совершитумышленноеубийство[ктомуже]невовремя како‐либо ссоры, то за преступника люди не платят [виру],авыдадут его самого [вместе] с женой и детьми на поток [т. е. дляпродажиихврабство,изгнания]идляконфискациивсегоимущества.

8. Если кто не участвовал в платежах дикой виры, то и емулюдинепомогают[вуплатевиры,которую]пустьонплатитсам.

11. О княжеском отроке. Если [убъют] княжеского отрока, иликонюха,илиповара,то[платить]40гривен.

12. А за [убийство] дворецкого или конюшего [платить]80гривен.

13. А за [убийство] княжеского тиуна, ведавшаго селами илипашнями[платить]12гривен.

15. О ремесленнике и о ремесленнице. А за [убийство] ремеслен‐никаилизарамесленницу[платить]12гривен.

16. А за [убийство] пашенного холопа [платить] 5 гривен, а зарабу–6гривен.

18. Обобвенениивубийствепоподозрению.Есликого‐либобудутобвинять в убийстве по подозрению, то пусть выставят семьсвидетелей, которые снимут [это] обвинение в убийстве; если[обвиняемый] будет варяг или какой‐либо другой [иноземец], товыставитьдвух[свидетелей].

21. Если [ответчик] станет искать свидетелей и не найдет [их],аистец будет обвинять [его] в убийстве, то пусть дело решитсяиспытаниемжелезом.

22. Такжеиповсехделах,оворовствеи[вделах]поподозрении[вворовстве];еслинетполичного,аискнеменееполугривназолотом,то подвергать насильно его [т. е. обвиняемого] испытанию железом;когда же [иск] менее, то, если до двух гривен, подвергать испытаниюводой, а если еще меньше, то для получения своих денег истцу[достаточно]присягнуть.

23. Есликтоударитмечом.Есликтоударит [кого‐либо]мечом,невынувего[изножен],илирукоятью,то[платить]12гривенштрафа.

26. Если же [он], не стерпев, [в отместку] ударит того[т.е.обидчика]мечом,тоэтогоемуввинунеставить.

28. Если [кто] отсечет [кому‐либо] какой‐нибудь палец, то[платить] князю 3 гривны штрафа, а самому [т. е. потерпевшиму]гривнукун.

32. О челяди. Если челядин скроется [у кого‐либо], а [об егопропаже] объявят на торгу и в течение трех дней [после этого] невернут его [прежнему господину], то, опознав его на третий день, он[т. е. прежний господин] [может] взять своего челядина, а тому[т.е.укрывателю]платить3гривныштрафа.


34. Еслиукогопропадетконь,оружиеилиодежда,и[потерпев‐шийобэтом]объявитнаторгу,топотом,[опознавпропавшее]всвоемгороде, он может взять свою вещь, имеющуюся налицо, а штрафзаплатитон[виновный]3гривны.

35. Есликтоопознаетсвоювещь,потеряннуюимилиукраденнуюунего,[аименно]коня,одеждуилискотину,тоемуне[следует]говорить«этомое»,но[пустьскажеттак]:«Пойдинасвод,[выясним],гдетывзял[ее]». Если на своде выявится [тот], кто виновен [в присвоении чужойвещи], то на того и падет ответственность за воровство; тогда он[т.е.истец]возьметсвоювещь,емужебудетплатитьвиновныйизато,что пропало вместе с обнаруженной вещью; если будет конокрад, товыдатьегокнязюнапоток[т.е.дляпродаживрабство,изгнания];еслижебудетобыкновенныйвор,тоемуплатить3гривны.

36. О своде. Если свод будет только в одном городе, то истцудовестиегодоконца;еслизахватитсводиземли[тянущиесякгороду],то ему итти до третьего ответчика, а третий платит ему деньгами заналичное [т. е. обнаруженную вещь], с которым идут до конца свода,аистецждетостального[т.е.того,чтонеобнаружено];когдажедойдетделодопоследнего[ответчика],тототиплатитвсе,включаяштраф.

37. О воровстве. Если же [кто] купил на торгу что‐нибудькраденное, [а именно] коня, одежду или скотину, то пусть выставитдвух свободных человек или мытника; если не знает, у кого купил[краденное], то эти свидетели должны присягнуть в его пользу,аистец– взять обнаруженную вещь; а с тем, что пропало, пустьпростится; ответчик же пусть простится со своими деньгами[заплаченными за краденое], ибо сам [виноват, что] не знает, у когопокупал; если опознает в последствии [того], у кого покупал это[т. е. краденное], то пусть возьмет свои деньги [снего], а тот пустьвыплатитизапропавшее[вместеообнаруженнойвещью]иштрафкнязю.

38. Еслиопознаеткто[свою]челядь.Есликтоопознаетивозьметсвоегоукраденногочелядина,тоон[должен]вестиегосогласноденьгам[полученнымпри его перепродаже] до третьего ответчика, [у которогоон] брал челядина вместо [своего] челядина, аэтому [ответчику] датьопознанного,пустьведетсводдоконца,ибоэто [т.е.челядин]нескот,инельзя сказать «не знаю, у кого купил», но [следует] согласнопоказаниям [челядина] идти до конца [свода]; акогда окончательнобудетнайденвор, товозвратить [опознанного]челядина [егохозяину],третьему ответчику взять своего [челядина], а вор платит убытки[хозяину]заукраденногочелядинаикнязю12гривенштрафа.

39. О сводеже. А из своего города в чужие земли свода нет, нотакже [следует] ему [т. е. ответчику] выставить свидетелей илимытника, перед кем совершал покупку, я взять опознанную вещь,

ПРАВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ 33 асостальным, что пропало вместе с ней, [нужно] проститься, а тому[т. е. перекупщику] проститься со своими деньгами [заплаченными заопознаннуювещь].

40. О воровстве. Если кого‐либо убьют [за кражею], в домеили[вообще]вовремякакой‐нибудькражи,топустьубьют[его]каксобаку;еслиегододержатдорассвета,товести [его]накняжескийдвор;еслиже убьют его и люди видели [его] уже связанным, то платить за него12гривен.

41. Если кто крадет скот из хлева или [обокрадет] дом, то, еслисовершал кражу один, платить ему 3 гривны и 30 кун, если кралинесколько[воров],то[также]каждомуплатитьпо3гривныи30кун.

43.Еслиобокрадутгумноили[украдут]зерновяме,тосколькобы[воров] ни совершало кражу, каждыйиз них платит по 3 гривныи по30кун.

46. Еслиокажутсяхолопыворами,тосудиткнязь.Еслиокажутсяхолопы ворами – княжеские, боярские или церковные, – то их князяштрафом не наказывают, поскольку они не свободны, но пусть иххозяинплатитвдвойневознаграждениепотерпевшемуистцу.

47. Если кто взыщет деньги [с кого‐либо]. Если кто станетвзыскивать с другого деньги, а тот начнет запираться, и если он[т.е.истец]выставитсвидетелейитеприсягнут,тоонможетвзятьсвоиденьги;[а]таккак[должник]неотдавалемуденьгивтечениерядалет,тозаплатитвознаграждениезаимодавцу[размером]в3гривны.

49.Отоваре, данном на сохранение. Если кто кладет у кого‐либотовар на сохранение, то при этом свидетели не нужны; если же[положившийнахранение]станетвзыскиватьбольше[чемсамотдал],топустьприсягнеттот,укогонаходилсятовар[насохранении,заявляя,что]«тыуменяположиллишьстолько[неболее]»,ибо[он]ужетемему[т.е.истцу]оказывалблагодеяние,чтохранилеготовар.

51. О месячном проценте. А месячный процент взимать ему[т.е.кредитору] только в течение небольшого срока; если не будутвыплачены деньги в установленный срок, то пусть дают процентыизрасчетанадватретий[...],амесячныйпроцентаннулируется.

52. Если не будет [выставлено] свидетелей, а [иск] будет[в]3гривны,тодостаточноему[т.е.заимодавцу]для[взыскания]своихденег присягнуть; если [иск] будет касаться большей суммы, то[следует] ему так сказать: «сам виноват, что не выставлял послухов[приотдачеденегвзаймы]».

53. Устав Владимира Всеволодовича. А вот [как] постановилВладимирВсеволодовичпосле[смерти]Святополка,созваввБерестовесвою дружину: Ратибора, киевского тысяцкого; Прокопия, белгород‐ского тысяцкого; Станислава, переяславского тысяцкого; Нажира,

34 Семінарське заняття № 2 Мирослава, Иванка Чудиновича мужа [князя] Олега; и постановили[они], что если кто берет деньги [под проценты из расчета] на дватретий, то [брать ему] до третьего платежа процентов; если кто‐либовозьметпроцентыдважды,тотогдаонможетполучитьи[сами]деньги[отданныеподпроценты];ноесливозьметпроцентытрижды,то[этих]денегемунеполучать...

54. Если какой‐либо купец потерпит кораблекрушение. Есликакой‐ либо купец, отправившись с чужими деньгами, где‐нибудьпотерпит кораблекрушение или подвергнется нападению неприятеля,или[его]настигнетпожар,тонетворитьнаднимнасилия,непродавать[егоиегоимущество],нопусть,какначнет[выплачиватьдолг]погодно,так иплатит, ибо это несчастье от бога, а он [т. е. купец] не виновен;еслижеонпропьетсяилипроиграется,в[своем]безумиинанесяущербчужому товару, то пусть будет, как угодно тем, чьим был тот товар:ждут ли [пока он возместит им ущерб] – на то их воля; продадут ли[егоиегоимущество]–нато[также]ихволя.

55. О долге. Если кто‐либо должен будет многим, а крупныйиногороднийиличужеземныйкупец,приехав,незнаяэтого,отдастему[свой] товар, а [тот]не захочетотдатькупцуденьги, к томужепервыезаимодавцы станут препятствовать [этому], не давая денег, – тогдаотвести его [т. е. должника] на торг, продать [его имущество и егосамого], затем отдать вначале деньги [иноземного или иногороднего]купца, аместные [пусть] поделятся теми деньгами, которые останутся;если же будут [за должником] княжеские деньги, то деньги князявозвратить вначале, а остальное [поступит] в раздел; если кто взималнеоднократнопроценты[сдолжника],тототнедолженничегополучать.

56. Если закуп убежит. Если закуп убежит от господина, то онстановится обельным [холопом]; если уйдет на поиски денег, притомоткрыто,илиубежиткокнязюилисудьямиз‐заобиды,нанесенноюемугосподином,тозаэтоегонепорабощать,нодатьемууправупозакону.

58.Озакупеже.Если[коня]выведутизхлева,тозакупузанегонеплатить; но еслиже погубит [его] на поле, или в двор не введет и незапрет, где ему велит господин, или погубит во время своейсобственнойработы,тозаэтоемуплатить.

60. Еслиже[господин]возьметснего[т.е.закупа]большеденег[чем полагалось], то ему [следует] возвратить назад взятые [сверхположенного]деньгиизаплатитьзаобидукнязю12гривенштрафа.

61. Еслигосподинпродастзакупавобельные[холопы],тонаймитполучает свободу от всех денежных обязательств [поотношениикхозяину],агосподинзаобидуплатит12гривенштрафа.

62. Если господин бьет закупа за дело, то этого [ему] в вину неставить;еслижепобьетбессмысленно,будучипьяным,без[какой‐либо]

ПРАВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ 35 вины [со стороны закупа], то тогда за [избиение] закупаустанавливаетсятакойжеплатеж,какиза[избиение]свободного.

64.Озакупе.Еслизакупукрадетчто‐либо,тогосподин[отвечает]за него; но если где‐нибудь его [т. е. закупа] найдут, то господин,заплативвначалезаконяилизачто‐либодругое,взятоеим,егосамого[обращает]вобельныехолопы;иеслижегосподиннезахочетплатитьза него и продаст его, то пусть он вначале отдаст за коня, за вола, зачужойтовар,взятыйим[т.е.закупом],аоставшеесяпослевыплатызакраденноеможетвзятьсамомусебе.

71. Есликтоуничтожитзнаксобственностинаборти.Если[кто]уничтожитзнаксобственностинаборти,то[платить]12гривен.

72. Если [кто] срубит знак бортной [межи] или распашетпашенную межу или тыном перегородит дворовую, то [платить]12гривенштрафа.

77. Если вора не будет [сразу обнаружено], то искать [его] последу;еслинебудетследак[частновладельческому]селуиликторго‐вому стану, а [люди, т. е. члены верви] не отведут следа от себя и непоедут по следу [разыскивать вора, или воспротивятся [разысканиюворауних],тоониплатятиубытки,причиненныеворовством,иштраф;если же [при разыскании] след затеряется на большой дороге, [где]исела[поблизости]небудет,илинапустыре,гденебудетниселанилюдей,[тоим]неследуетплатитьниубыткизаворовство,ништраф.

78. Осмерде.Еслисмердистязаетсмердабезкняжескогораспоря‐жения,то[платить]3гривныштрафа,азаистязаниегривнуденег;еслиистязаетогнищанина,то[платить]12гривенизаистязаниегривну.

83.Огумне.Если [кто]подожжетгумно,то [выдать]егонапоток[дляпродаживрабство?изгнания?],аегоимуществодляконфискации;сначала выплатить [потерпевшему] убытки, а остальным при потоке[продаже в рабство? изгнании] распоряжается князь. Так же[поступать],есликто‐либоподожжетдвор.

85. Все эти тяжбы решаются показаниями свидетелей из числасвободних [людей]; если случится свидетелембыть холопу, тона судеему не выступать; но если захочет истец подвергнуть ответчикаиспытанию [железом], то сказав так: «согласно показаниям этого[холопа], я беру тебя [для испытания железом], но беру тебя я, а нехолоп», [онможет]взятьего [т. е. ответчика]дляиспытанияжелезом;если удастся обвинить его, то он [т. е. истец] получает с него свое; неудастсяобвинитьего–платитьемузаистязаниегривну,ибовзялего[дляиспытания]согласнопоказаниямхолопа.

86. А пошлин за испытание железом платить 10 кун, мечнику5кун,детскомуполгривны:воттаковыпошлины, [взимающиеся]прииспытаниижелезом,ктозачтополучает.


89. Аза[убийство]холопаирабавираневзыскивается,ноеслихолопилирабубитыбезвинно,тозанихплатитсявозмещениеубытка[хозяина]икнязю12гривенштрафа.

90. Еслиумретсмерд.Еслиумретсмерд,тоегонаследство[идет]князю; если у него в доме будут дочери, то им [следует] дать выдел;еслионибудутзамужем,товыделаимнедавать.

91. Онаследстве бояр и дружинников.Если [кто‐либо умрет] избоярилидружины,тонаследствокнязюнеидет;еслиже[уумершего]небудетсыновей,топустьвозьмут[наследство]дочери.

92. Если кто, умирая, разделит свое имущество детям, то пустьтакибудет;еслиже[он]умретбеззавещания,то[имуществоидет]всемдетям,анапоминдушисамого[умершего]датьвыдел.

93. Если жена после [смерти] мужа останется во вдовах, то ейдатьвыдел,онажеявляетсягоспожойтого,чтоейзавещалмуж,нодо[самого]наследствамужаейделанет.

94. Если останутся дети от первой жены, то они возьмут то[что причитается] их матери; если даже их умерший отец завещал[это имущество второй] жене, все равно они возьмут себе[причитающееся]ихматери.

95. Если останется дома [незамужней] сестра [у сыновейумершего]тотавнаследственеучаствует,нобратьяотдадутеезамужсообразносихдостатком.

98. Авот[установление]онаследстве.Еслиостанутсяу[какого‐либо] человека дети от рабы, то они в наследстве не принимаютучастия,нополучаютвместесматерьюсвободу.

99. Колиостанутсявдоме[послесмертиотца]малолетниедетии не будут еще способны сами о себе заботиться, а их мать выйдет[снова] замуж, то дать их вместе с движимым и недвижимымимуществом под опеку ближайшему родичу до тех пор, пока неподрастут; [при этом] товар передать [опекуну] в присутствиисвидетелей; а что [в дальнейшем] он наживет, отдавая тот товар подпроценты, или пуская его в торговый оборот, то, возвратив им[т.е.опекаемым] самый товар, пусть он возьмет себе прибыль, ибокормил и заботился о них; если же будет приплод от челяди или отскота,тоэтовсевзять[опекаемым];еслиже[он]что‐либоутратил,тозавсеему [следует]заплатитьтемсамымдетямналичностью;еслидажеотчим возьмет [под опеку] детей с [их] наследством, то условиядоговора[будут]теже.

100. Но отцовский двор всегда без раздела [передается] млад‐шемусыну.

101. О жене, решившей остаться вдовою. Если жена после[смерти] мужа решит остаться вдовою, а расточит имущество [своего

ПРАВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ 37 покойного супруга] и выйдет [снова] замуж, то ей заплатить [за] вседетям[покойногосупруга].

102. Если дети не захотят жить с нею на [одном] дворе, а онавсячески будет стремиться [там] остаться, то исполнить во всем ееволю, адетямволинедавать;иприэтомей сидетьвовдовстве с тем[имуществом], что дал еймуж, или получив свой выдел, также сидеть[вовдовстве].

103. А до выдела матери детям дела нет; кому же [свой выдел]отдастмать,тот[его]ивозьмет;отдастливсем[своимдетям],то[его]разделят [между собой]; умрет ли [мать] без завещательногораспоряжения, то его взять тому, у кого она жила на дворе и кто еекормил.

106. А мать [пусть] даст свое [имущество тому] сыну, которий[был] добр [по отношению к ней], будь он от первого мужа, или отвторого; а если все ее сыновья будут неблагодарны, то может отдать[своеимуществотой]дочери,котораяеекормила.

110. О холопстве. Обельное холопство [бывает] трех видов: есликто купит [кого‐либо], хотя бы за пол гривны, выставив свидетелейидав[продавцу]вприсутствиисамогохолопа[хотябы]ногату;второехолопство – [если] женится на рабе без [предварительного] договора,женится ли согласно договору, то как будет договорено, так пустьиостанется;авоттретьехолопство–тиунствобез[предварительного]договора, или когда [просто] привяжет к себе ключ без[предварительного]договора, еслиже согласнодоговору, токакбудетдоговорено,такпустьиостанется.

111. Ачеловек,отрабатывавшийданныеему[вссуду]деньги,–не холоп; нельзя порабощать [его также] ни за хлеб, ни за что‐либо,данноевместестем;ноеслионнеотработает [своего]срока,тоему[следует]вернутьполученное[отхозяина];еслиотработает,тоничем[ему]необязан.

112. Если холоп убежит и господин объявит [об этом на торгу],акто‐либо, зная по наслышке или доподлинно, что тот являетсяхолопом,накормитегоилипоможетемускрыться,тоон[т.е.пособник]платитзахолопа5гривен,азарабу6гривен.

121. Если холопобокрадеткого‐либо, то господинувыкупать егоиливыдавать[вместестем],скем[он]крал,аженуидетей[выдавать]не нужно; но если [они] крали и прятали [краденое вместе] с ним, тогосподин всех их выдаст; если же с ним крали и прятали [краденое]свободные[люди],тоони[платят]князюштраф.

Текстподанозавиданням:ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:у2т./

заред.В.Д.Гончаренка.–К.,1997.–Т.1:ЗнайдавнішихчасівдопочаткуXXст.С.29–39.


СтатуткнязяВолодимирапроцерковнісуди

(Витяги)

8. ...Исвоимтиунамприказываюцерковнагосуда,необидетинисудитибезвладычнянаместника.

9.А сецерковнии суди: роспуст, смилное, заставанье, пошибанье,умычка,промежимужемиженоюоживоте,вплеменииливсватьствепоймуться, ведьство, зелииничьство, потвори, чародеяния, волхо‐вования,уреканиятри:оляднеюизельи,еретичьство,зубоежа,илисынотца бьеть, или матерь, или дчи, или снъха свекровь, братя или дотитяжються о задницю, церковная татба, мертвеци сволочать, крестпосекуть или на стенах режють, скот или псы, или поткы без великынужи въведет, или ино что неподобно церкви подееть, или два другаиметася бити, единого жена иметь за лоно другаго и роздавить, иликого застануть с четвероножиною, или кто молиться под овином, иливрощеньи,илиуводы,илидевкадетяповьржеть.

10.Тевсесудицерквиданысуть.Князюибояромисудьямихвтысудынельзевъступатися.

11. То все дал есмьпопервыхцарев уряженьюипо вселеньскыхсвятыхсемизбороввеликыхсвятитель.

12.Ажектопреобидитьнашьустав,таковымнепрощенымбытиотзаконабожияигоресобенаследують.

13. А своим тиуном приказываю суда церковного не обидетииссудадавати9частиикнязю,а10‐ясвятейцеркви.

14. А кто пообидить суд церковний, платити ему собою, а передбогом тому же отвечати на страшном суде пред тмами ангел, иде жекогождоделанескрыютьсяблагаяилизлая,идеженепоможетьниктожекому,тотокмоправдаизбавитьотвторыясмерти,отвечныямукы,от хрещения неспасенаго, от огня негасимаго. Господь речче: в деньместь въздамь сдержащим неправду в разуме, тех огнь не угаснетьичервь их не умреть, створшим же благая – в жизнь и в радостьйнеизреченную. А створшим злая в въскрешенье суда, им же рече,неизмолимсудобрести.

Текст подано за виданням: Хрестоматія з історії держави і права України :

у2т./заред.В.Д.Гончаренка.–К.,1997.–Т.1:ЗнайдавнішихчасівдопочаткуХХст.С.39–41.

СтатуткнязяЯрославапроцерковнісуди(Простораредакція)

1. Асеаз,князьвеликыиЯрослав,сынВолодимеров,поданию

отца своего сгадал есмь с митрополитом киевским и всея Руси

ПРАВО КИЇВСЬКОЇ РУСІ 39 Иларионом,сложихомгреческыиномоканон;еженеподобаетьсихтяжсудити князю, ни бояром его, ни судиям его, дал есмь митрополитуиепископом: роспусты по всем городом, 10‐ю неделю мыта к церквиикмитрополиту,алюдемегонедаятимытанигде;осминечьедалесми.

2. Аще кто умчить девку или насилить, аще боярская дочибудеть,засоромей5гривензлата,амитрополиту5гривензолота;ащебудеть менших бояр, гривна золота ей, а митрополиту гривна золота;адобрых людей будеть, за сором рубль, а митрополиту рубль; наумыцехпо60митрополиту,акнязьихказнить.

3. Ащехтопошибаетьбоярскуюдочерьилибоярскуюжену,засором ей 5 гривен золота, а митрополиту 5 гривен золота; а меньшихбояр–гривназолота,амитрополиту–гривназолота;нарочитыхлюдей–два рубля, а митрополиту два рубля; простыи чади – 12 гривен кун,амитрополиту12гривен,акнязьказнитель.

4. Аще же пустить боярин жену великих бояр, за сором ей300гривен, а митрополиту 5 гривен золота, а менших бояр гривназолота, а митрополиту гривна золота; а нарочитых людии 2 рубля,амитрополиту 2 рубля, простои чади 12 гривен, а митрополиту12гривен,акнязьказнить.

5. Ащежедевкаблядетьилидитятидобудетьуотца,уматерииливдовою,обличивше,поятиювдомцерковный.

6. Тако же и женка без своего мужа или при мужи дитятидобудеть,дапогубить,иливсвиньиввержеть,илиутопить,обличивши,пояти(и)вдомцерковний,ачимюпакиродокупить.

7. Аже девка засядеть великих бояр, митрополиту 5 гривензолота,аменшихбояр–гривназолота,анарочитыхлюдии–12гривен,апростоичадирубль.

8. Аже муж от жени блядеть, митрополиту нет кун, князьказнити.

9. Аже муж оженится иною женою, а с старою не роспустится,митрополитувина,молодуюпонятивдомцерковны(и),асстароюжити.

10. Аже поидеть жена от своего мужа за иныи муж или иметьблястиотмужа,туженупонятивдомцерковный,ановоженявпродажимитрополиту.

11. Ащебудетьженелихийнедуг,илислепа,илидолгаяболезнь,протоеанепустити.

12. Такожеижененелзепуститимужа.13. Аще кум с кумою блуд створить, митрополиту 12 гривен,

аопитемииуказаниеотбога.14. Ащектозажжетьгумно,илидвор,илииноечто,митрополиту

40гривен,аопитемиюподоимуть,акнязьказнить.15. Аще кто с сестрою блуд створить, митрополиту 40 гривен,

авоопитемииуказанопозакону.


16. Аще ближний род поимется, митрополиту 40 гривен, а ихразлучити,аопитемиюприимуть.

17. Аще кто иметь две жени водити, митрополиту 20 гривен,акотораяподлегла,туюпоятивдомцерковний,апервуюженудержатипозакону.Иметьлилихоеюдержати,казньюказнити.

18. Аще муж роспустится с женою по своей воли, а будеть ливенчальная,идадятьмитрополиту12гривен,будетьлиневенчальная,митрополиту6гривен.

19. Ащежидовинилибессерменинбудетьсрускою,наиноязычницехмитрополиту50гривен,арускуюпонятивдомцерковныи.

20. Аще кто блудить с черницею, митрополиту 40 гривен, а воопитемиювложити.

21. Аще ли кто с животиною блуд створить, митрополиту12гривен,авоопитемииивказни.

22. Аще свекор с снохою блудить, митрополиту 40 гривен,аопитемиюприимутьпозакону.

23. Аще кто з двема сестрами в блуд впадеть, митрополиту12гривен.

24. Ащектоспадчерицеюблудить,митрополиту12гривен.25. Ащедеверьсятровиювпадеть,митрополиту12гривен.26. Ащектосмачехоювблудвпадеть,митрополиту12гривен.27. Аще два брата с единою женою, митрополиту 30 гривен,

аженкупонятивдомцерковный.28. Ащеотецсдочериювпадетьвблуд,митрополиту40гривен,

аопитемиюприимутьпозакону.29. Ащедевканевъехощетьзамуж,тоотециматисилоюдадять.

Ачтодевкаучинитьнадсобою,тоотециматимитрополитуввине.30. Аще кто зоветь чюжую жену блядию, а будеть боярьская

женавеликыхбояр,засором5гривензолота,амитрополиту5гривензолота, а князь казнить; а будеть меньших бояр – 3 гривны золота,амитрополитурубль;ожебудетьгородскыхлюдей–3гривнызолота,амитрополитурубль;селенце–6резан,амитрополиту3гривны.

31. Аще кто пострижеть кому голову или бороду, митрополиту12гривен,акнязьказнить.

32. Аще муж иметь красти конопле или лен и всякое жито,митрополиту12гривен.Такожеиженка.

33. Ащемуж крадеть белыа порты, или портища, или полотны,имитрополиту3гривны,атакожеиженка.

34. Аще кто иметь красти сватебное и сгородное – всемитрополиту.

35. Продевкусыркраявши,засоромей3гривны,ачтопотеряно,тоезаплатити,амитрополиту6гривен,акнязьказнить.


36. Ащеженамужакрадетьиобличитию,митрополиту3гривны,амужказнитью,ипротонеразлучити.

37. Ащектоклетькрадеть,такожетворить.38. Аще жена будеть чародеица, наузница, или волхва, или

зелейница,муж,доличив,казнитью,анелишиться.39. Ащемужадвабьетасяженьскы,любоодереть,любоукусить,

митрополиту12гривен.40. Ащеженабьетьмужа,митрополиту3гривны.41. Иженедвебьется,митрополиту6гривеннавиноватой.42. Аще который муж бьеть жену, за сором ей по закону,

амитрополиту6гривен.43. Аще ли сын биеть отца или матерь, да казнять его

волостельскоюказнию,амитрополитувдомцерковныйтакийотрок.44. Иже чернець или черница впадеть в блуд, тех судити

митрополиту.45. Тако же или поп, или попадиа, или проскурница, а впадуть

вблуд,техсудитимитрополитуопрочемиру,авъчтоихосудить,волен.46. Аще поп, или чернец, или черница упиеться без времени,

митрополитуввине.47. Ащекточтопоганоесъястьпосвоейволи,иликобылину,или

медведицу,илииночтоотреченое,митрополитуввинеивказни.48. Иже поп дети крестить в чюжем уезде иного попа, развей

нужаилиприболезни, ачто створитькрещеньскоенево своемуезде,митрополитуввине.

49. С некрещеным, ни иноязычником, или от нашего языкабудетьснекрещеным,ведаяястьипиеть,митрополитуввине.

50. Ащектосотлученымястьипиеть,дабудетьсамотлучен.51. Ащектосбесерменкоюилисжидовкоюблудстворить,ане

лишиться–церквиотлучитьсяихристьян,амитрополиту12гривен.52. Ащечернециличерница[рос]стрижються,митрополиту40.53. Асимивинамиразлучитимужасженою.

1) А се первая вина. Услышитьжена от иных людей, что думатинацаря или на князя, а мужу своему не скажеть, а опосли обличитьсяразлучити.

2) А се вторая вина, оже муж застанеть своюжену с любодеем илиучинитьнанюпослухыиисправу,разлучити.

3) Асе3‐явина,ащеподумаетьженанасвоегомужаилизалием,илиинеми людьми, или иметь что ведати мужа еа хотять убити, а мужусвоемунескажеть,аопослеобъявиться,иразлучитии.

4) А се 4‐я вина, еще без мужня слова иметь с чюжими людьмиходити, или пити, или ясти, или опроче муже своего спати, потомобъявиться,разлучитии.


5) А се 5‐я вина, оже иметь опроче мужа ходити по игрищам, иливдни,иливнощи,анепослушатииметь,розлучитии.

6) А се6‐я вина, ожеженанамужанаведетьтати, велитьпокрасти,или сама покрадеть, или товар, или церковь покрадши, инем подаеть,проторазлучити.

54. Ачтосядеетьвмонастырьскыхделах,вцерковных,всамехмонастырех,даневступаетьсякнязь,ниволостельбезатщинаприидетькволостелюмирополию.

55. Аще кто уставмойи уставлениемое порушить, или сыновемои,иливнуцимои,илиправнуцимои,илиотродамоегокто,илиотродабоярьскогобоярмоих,авступятьвсудмитрополич,чтоесмьдалмитрополиту церковный суды, епискупом, по правилом святых отец,судивше,казнитипозакону.

56. Ахтоиметьсудити,станетьсъмноюнастрашнемсудепередбогом, и да будеть не нем клятва святых отец 300 и 18, иже в Никииивсехсвятых.Аминь.

Текстподанозавиданням:РоссийскоезаконодательствоХХХвеков:в9т./под

общ.ред.О.И.Чистякова.–М.,1984.–Т.1:ЗаконодательствоДревнейРуси.С.189193.



ПРАВОНАЗЕМЛЯХУКРАЇНИ

наприкінціХІV–усерединіXVIIст.

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення про змінивправовому житті на українських землях з входженням їх до складуКоролівстваЛитовськогоіКоролівсьтваПольського.ОсобливостірозвиткуправанаукраїнськихземляхускладіОсманськоїімперії.

Навчальніпитання1. Джерела (форми) права (звичаєве право, Литовські статути, сеймовіконституції,Магдебурзькеправо,СтатутгенуезькихколонійнаЧорномуморі1449р.,церковнеправотаін.).2. Державне право (територія, правовий стан населення, системи органіввладитауправління).3. Цивільне (право власності, зобов’язальне, спадкове) та шлюбно‐сімейнеправо.4.Кримінальнеправо(поняттятавидизлочинів,метаісистемапокарань).5. Судові органи (великокнязівський (королівський) суд, доменіальні суди,магістрат та лава, копні суди, церковні суди тощо) і судовий процес(історичнийтиппроцесу,принциписудочинства,стадіїпроцесу).

Ключові поняття: «Велике князівство литовське», «Королівство

польське», «Річ Посполита», «Кримське ханство», «князівство Феодоро»,«генуезькіколонії»,«Литовськістатути»,«магдебурзькеправо»,«Хелмінськеправо», «староство», «каштелянство», «волока», «елекція», «інстигатор»,«лавник».


1. Кревськаунія1385р.:передумови,змісттазначення.2. Люблінськаунія1569р.:передумови,змісттазначення.3. МагдебурзькеправовУкраїні.4. КнязівствоФеодоро.5. ДжерелаправагенуезькихколонійПівнічногоПричорномор’я.6. ПравовийстатусконсулівгенуезькихколонійуПівнічномуПричорномор’ї.7. СудтапроцесугенуезькихколоніяхПівнічногоПричорномор’я.8. Уставанаволоки1557р.:змісттазначення.9. ОрганидержавноївладитаджерелаправаКримськогоханства.10. ОсобливостісудочинствавкопнихсудахуXІV–першійполовиніXVIIст.11. Злочинипротидержави(заматеріаламиІІІЛитовськогостатуту).


МетодичнівказівкиПідчасвисвітленняпершепитаннянеобхідно,насамперед,коротко

з’ясувати історію включення українських земель до складу ВеликогоКнязівстваЛитовськоготаКоролівстваПольського.Слідзвернутиувагуй на те, що деякі землі сучасної України перебували у складіМосковської держави, Османської імперії. Окрім того, на теренахПівнічного Причорномор’я утворилося Кримське ханство, КнязівствоФеодоро, а також були засновані колонії середньовічних італійськихреспублік – Венеції та Генуї. Відповідно, студентам варто пригадатиосновні джерела права цих державних утворень. Головну увагу прицьому необхідно приділити характеристиці Литовських статутів, якіпосідали особливе місце. В основу першого Статуту 1529 р. булипокладені норми, напрацьовані адміністративною та судовоюпрактикою на базі звичаєвого права України, Литви, Білорусії. Йогонормамиюридичнозакріплювалисяосновисуспільноготадержавноголаду, правове становище населення, порядок утворення, склад таповноваження деяких органів державного управління. Варто такожзвернутиувагунавідмінностінаступнихСтатутів1566та1588рр.

Відповідаючи на друге питання, студенти мають показати наконкретних прикладах спільні риси і розбіжності у правовому статусінаселення,формахдержавногоустроютаправліннязазначенихдержав.Особливослідвизначитиспецифікупобудовиорганівдержавноївладита управління українських земель у складі Литви, Польщі, РечіПосполитої. Окремо варто спинити увагу на характеристиці праваЗапорізького козацтва (джерела козацького права; правовий статускозацтва; військово‐адміністративний устрій Січі; судоустрій; основнірисицивільного,кримінального,процесуальногоправа).

Підготовкудотретьогопитанняслідрозпочатиізспробиз’ясуванняспецифіки права власності. Статути Великого Князівства Литовськогорегулювали способи набуття земельної власності: в спадщину,внаслідок укладання цивільних договорів (купівля‐продаж, дарування,мінатощо),заслужбу.Студентитакожмаютьз’ясуватихарактернірисизобов’язального,спадкового,шлюбно‐сімейногоправа.

Кримінальне право на той час також мало низку відмінностей.УНовому Статуті 1588 р. були диференційовані об’єкти і суб’єктизлочинів (на відміну від Старого Статуту 1529 р., де зазначалося, щобіднійбагатізаодинітойсамийзлочинмаютьвідповідатизаоднимиітими самими нормами). Кримінальна відповідальність наставалаз16років (у попередніх редакціях Статутів – з 14 років).Запроваджувалося поняття особи, недієздатної у зв’язку з психічнимзахворюванням.Ознайомлюючисьізпам’яткамиправа,студентимаютьзрозумітисистемузлочинів.Так,заНовимСтатутомзлочиниподілялисяна:державні(протикороля,місцевихорганіввлади,зрадатощо);проти

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 45 релігії і церкви (чаклунство, перехід християнина в іншу віру тощо);проти особи; майнові злочини. Покарання розглядалося як об’єктивнанеобхідність віддати належне за скоєні злочини. Система покарань заНовим Статутом мала такий вигляд: смертна кара призначаласязалежно від важкості злочинів. Зазвичай за перші три види злочиніввона здійснювалася шляхом повішення, саджання на кіл, спалення,потоплення, чвертування, відрубання голови, забивання камінням;тілесні покарання – побиття палицями, різками, відрізання вух, язика,відрубаннярукитощо;ув’язненнязастосовувалосянатермінвідшеститижнівдоодногорокуташеститижнів.

Процес мав, як правило, обвинувально‐змагальний характер, алевже частіше, порівняно з Київською Руссю, застосовувалися йогоінквізиційніформи.

НавчальналітератураОсновна

1. ІсторіядержавиіправаУкраїни:підручник/В.Д.Гончаренко,В.М.Єрмолаєв,В.О.Румянцевтаін.;заред.В.Д.Гончаренка.–Х.:Право,2013.–704с.

2. Історія держави і права України. Академічний курс: у 2 т. Т. 1 / за ред.В.Я.Тація,А.Й.Рогожина.–К.:ІнЮре,2000.

Допоміжна1. АметкаФ.А. Статус ханов в Крымском ханстве / Ф.А.Аметка. –

Симферополь,2004.–67с.2. АтоянО.Н.ИсториягосударстваиправаУкраины(сдревнейшихвремендо

середины ХVІІ века) : курс лекций / О.Н.Атоян. – Луганск : Луган. ун‐твнутр.дел,2001.–470с.

3. БахрушинС.Основныемоментыисториикрымскогоханства/С.Бахрушин.–Симферополь:Дар,1995.–112с.

4. БедрійМ.М. Копні суди на українських землях у ХІV–XVІІІ ст.: історико‐правове дослідження : монографія / М. М. Бедрій. Львів : Галицькийдрукар,2014.–264с.

5. Бойко І. Й. Історія правового регулювання цивільних, кримінальних тапроцесуальних відносин в Україні (ІХ–ХХ ст.) : навч. посіб. для студентіввищ. навч. закладів. / І.Й.Бойко. – Львів : Видав. центр ЛНУ імені ІванаФранка,2014.–904с.

6. БойкоІ.Й. Джерела та характерні риси права в Галичині у складіПольськогоКоролівства(1387–1565рр.):монографія/І.Й.Бойко.–Львів:Видав.центрЛНУіменіІванаФранка,2010.–344с.

7. БойкоІ.Й.ОрганивладиіправовГаличиніускладіПольськогоКоролівства(1349–1569рр.) :монографія/І.Й.Бойко.–Львів:Видав.центрЛНУіменіІванаФранка,2009.–628с.

8. ГавриленкоО.А. Правовий статус консулів генуезьких колоній у Криму(середина ХІІІ – друга половина ХV ст.) / О.А.Гавриленко // ВісникХарківськогонаціональногоуніверситетуім.В.Н.Каразіна.Серія«Право».2010.–№919,вип.7.–С.152156.

46 Семінарське заняття № 3 9. ГавриленкоО.А.СудовасистемакримськихколонійГенуї (другаполовина

ХІІІ–серединаХVст.)/О.А.Гавриленко//ВісникХарківськогонаціональногоуніверситетуім.В.Н.Каразіна.Серія«Право».–2011.–№945.С.4953.

10. ГавриленкоО.А. Основні риси цивільного процесу в північно‐причорноморських колоніях Генуї (друга половина ХІІІ – третя чвертьХV ст.) /О.А.Гавриленко//УченыезапискиТаврическогонациональногоуниверситета им. В.И.Вернадского. Сер. «Юридические науки». – 2011. –Т.24(63)№2.–С.1722.

11. ГавриленкоО.А. Феодоро / О.А.Гавриленко // Юридична енциклопедія.Т.6: Т‐Я. – К. : Вид‐во «Українська енциклопедія» ім.М.П.Бажана, 2004. –С.265–266.

12. Грозовський І. М. Козацьке право / І.М.Грозовський // Право України. –1997.–№6.–С.7680.

13. ГрозовськийІ.М. Право власності на землю в Запорізькій Січі /І.М.Грозовський//ПравоУкраїни.–1997.–№8.–С.6265,93.

14. ГурбикА.О.КопнісудинаукраїнськихземляхуXIV–ХVIст./А.О.Гурбик//Українськійісторичнийжурнал.–1990.–№10.

15. ЗахарченкоП.П. Історія держави і права України : підручник /П.П.Захарченко.–К.:Атака,2004.

16. КіселичникВ.П. Львівське міське право (друга половина ХІІІ – початокХХст.):монографія/В.П.Кіселичник.–Львів:ЛьвДУВС,2011.–472с.

17. Кобилецький М. М.Маґдебурзьке право в Україні (XIV перша половинаXIXст.):історико‐правоведослідження:монографія/М.М.Кобилецький.–Львів:ПАІС,2008.406.

18. Ковальова С.Г. Судебник великого князя Казимира Ягайловича :монографія / С.Г.Ковальова. – Миколаїв : Вид‐во ЧДУ ім. Петра Могили,2009.–112с.

19. Ковальова С. Г. Судоустрій і судочинство на українських землях ВеликогокнязівстваЛитовського:монографія/С.Г.Ковальова.–Миколаїв:Вид‐воМДГУім.ПетраМогили,2008.–200с.

20. Колесніков С.Д. Джерела права генуезьких колоній у ПівнічномуПричорномор’ївсерединіХІІІ–останнійчвертіХVст./С.Д.Колесніков//ДжерелаправаУкраїни,іншихкраїнтаміжнародноїспільнотикраїн:історіятасучасність :матеріалиXXІХМіжнародної історико‐правовоїконференції,1922вересня2013р.,м.Феодосія–Київ;Сімферополь:Універсум,2013.–С.734742.

21. Кудін С. Поняття кримінального штрафу за «Руською Правдою» таЛитовськимСтатутом/С.Кудін//ПравоУкраїни.–2000.–№11.

22. ПаньонкоІ.Звичаєвеправозапорізькихкозаків/І.Паньонко//Вісн.Львів.ун‐ту.Серія:юридична.–1999.–Вип.34.С.4951.

23. Паньонко І. М. Органи влади Запорізької Січі / І. М. Паньонко – Львів :ЛДУВС,2006.

24. Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. /В.Д.Гончаренко, В.М. Єрмолаєв, В. О.Рум’янцев та ін. – Х. : Право, 2008. –Т. 1 : Методологічні та історико‐теоретичні проблеми формуванняірозвиткуправовоїсистемиУкраїни.728с.

25. СанинГ.А.НекоторыепроблемыисторииКрымскогоханства/Г.А.Санин.–Симферополь:Дар,2001.–318с.

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 47 26. Сокальська О.В. Нариси з історії українського судочинства (ХVІ – початок

ХVІІст.):монографія/О.В.Сокальська.–Одеса:Інтерпрінт,2010.–210с.Пам’яткиправа

СтатутгенуезькихколонійнаЧорномуморі1449р.2(Витяги)

ПоложенняпроконсулаКафи із зазначеннямйогоповноваженьяк

голови генуезьких володінь в усьому Причорномор’ї, встановленнямфіксованогожалування,тарізнимизастереженнямищодозанятьбудь‐якоюкомерційноюдіяльністю,хабарництватазловживанняслужбовимположенням.

БажаючиприступитидопочаткуСтатутуКафитамісць,якілежатьуВеликому[Чорному]морі, івстановитиправиладляКонсулаКафиякголовитаначальникаозначеногомістайусьогоЧорногоморятаімперіїГазарії, постановляємо, узаконюємо і затверджуємо, по‐перше, щоКонсулКафи,якийзчасоммаєбути,нарікодержуватимесвоєїплатні500 соммо кафської монети і що він ніяк не може, не сміє чипередбачати мати або одержувати прямо чи опосередковано іншогодоходу, прибутку чи користі, окладу для старих службовців, щоперебуваютьнаутриманні,платнідлянічнихсторожів,слугчиаргузіїв,алишезвільнюєтьсявідподатківнапродовольство.

НевправітакожзгаданийКонсулзвільнитиневільникачиіншихосібвідподатківКафи.Якщожвінвчинитьвсуперечцьому,топовиненна покарання повернути усе, що він одержав, незважаючи на данузаборону,акрімтогозаплатитищестількиж,себтосумугрошей,якінеможнабулобрати,іштраф(…).

Крім того, постановляємо і наказуємо, щоби згаданий Консул несмів і не думав брати на відкуп сам чи через інших ніяких іншихподатків і стягнень, ані збирати їх, ані доручати збирати їх іншим, аніякимось іншимчиномбративцьомуучасть,прямочиопосередкованопідштрафом100соммо,четвертачастиназякихналежитьзвинувачу.

Постановляємопонадтеіузаконюємо,щобизгаданийпанКонсулне міг, не смів і думати і не повинен був би займатися торгівлею, анідоручати торгувати від свого імені на весь час своєї каденції явно читаємно, особисто чи через посередництво інших, в Кафі чи якомусьіншому місті, що підлягало б його віданню, під штрафом 500 за 100

2Статутгенуезькихколоній,розташованихубасейніЧорногоморя(StatuturnCephe),бувзатвердженийурядомГенуї28лютого1449р.Джереламикодифікаціїсталинормизвичаєвогоправа,нормистатутів,що видавалися органами державної влади Генуезької республіки раніше – з кінця XIII ст., а такожпрактикасудовихорганівметрополіїтаколоній.

48 Семінарське заняття № 3 усьоготого,чимінаякусумувінторгуватиме.ТакийштрафнадходитьдокомуниКафиі[…]йогочетвертачастинавіддаєтьсязвинувачеві,ім’яякогоповиннотримативсекреті[…].

(…)Консулпозакінченнітермінукаденції,колисиндикискінчатьперевірку його дій, повинен повернутися до Генуї з тими самимикораблями, на яких прибуде його наступник або з іншими, шляхомнайзручнішим, найскорішим і найкоротшим, під штрафом від 100 до200соммо(…).

(…) Консул не може, не сміє і думати і не повинен брати чизалишати в себе якийсь дар чи подарунок від якої б не було персони,царствуючої чи намісницької, за винятком, коли він буде змушенийприйняти на честь громади, бо буває, що [навколишні] намісникиприсилаютьконівчищосьподібне;алеякбидарбувнадісланиййому,вінповиненнегайновідіслатийогоскарбниці(…).

Не можна, однак, згаданому Консулу, самому чи через іншого,придбати подарунок, але можна прийняти лише їжу та напої, які вінпомірномігбиспожитивпродовждоби(…).

Положення про вибори вищого представницького органу влади приКонсуліКафи–КомітетуСтарійшин,якийдемонструєнаданнявиборчогоправа громадянам та міщанам Кафи, описує процедуру таємного голо‐суванняпідчасвиборівпосадовцівтаприведеннядоприсягиновообраних.

Постановляємо і наказуємо, що пан Консул, щойно вступить навідправлення своєї посади, зобов’язується обрати раду з восьмистарійшин нижчеподаним чином: чотири з них повинні бутигромадянами,ачетверо–обивателямиКафи.

Сам панКонсул з массаріями (скарбниками), старим складом РадиСтарійшин повинні обрати між ними двох старійшин і двох – якогосьіншого нижчепойменованих комісій, а саме Наглядового, з чотирьохгенеральних синдиків і комітету Торговельного, дбаючи про рівнепредставництвогромадянтаобивателів.ЦівісімчиновниківразомізКон‐суломіскарбникамиповинніобратиновийКомітетСтарійшинкиданнямчорних і білих кульок, попередньо склавши присягу, що обиратимутьдобреіпосовісті.НеможеніхтобутидопущенийузгаданийКомітет,якщозаньогонебулокинутопринаймнідвітретиникуль.ПосадаСтарійшинитриває лише шість місяців. Старійшини, обрані зазначеним порядком,повиннінапочаткусвоєїкаденціїприсягнутинасв.Євангелії,поклавшируку на св. Письмо, що будуть згадані та нижчепрописані правилавиконувати і дивитися за їх виконанням, наскільки відних залежатиме,наказавшипрочитатисобіціправилапризаступаннінапосаду(…).

Текстподанозавиданням:ІсторіядержавноїслужбивУкраїні:у5т./кол.авт.;

відп. ред. Т. В. Мотренко, В. А. Смолій. – К. : Ніка‐Центр, 2009. – Т. 3: Документиіматеріали.V ст.дон.е.–1774р./ упоряд.Г.В.Боряк(кер.кол. упоряд.),Т.С.Водотика,Р.Б.Воробейтаін.С.109111.

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 49

Тарханнийярлик,виданийпалацевомулікарюГекімуЯг’ї7березня1453року3

Вім’яАллахамилостивогоімилосердного.СилоюЄдинобожжяічудесамиМухаммада.СилоюВічногоБога(Тенгрі)вкраюМухаммада,ПророкаБожого.ГаджжіҐерей,словомоє.Цього Великого Улусу огланам і бекам туменів, тисяч, сотень

ідесятків,далі–йогоголовномударузіЕмінеку,якийвідаєКримськимтуменом, та беям, далі – головному дарузі Кирк‐Єра Шаг‐Мердану, їхбействуголовномусотникуХалілю,йогодостойникамвеликим[мужам],його законознавцям (муфтіям) і професорам медресе (мюдеррісам),суддямтабазарнимприставам(мугтесібам),йогосуфіямішейхам,йогописарям дивану, «державцю великої тамги»4 Агмеду Ходжі Гаджіке,головному митникові та [митникам‐] ваговикам (тартнакчи), далі –головному митнику Кирк‐Єті‐Йері і ваговикам, продовольчимкомірникам(анбарчі),таврувальникам(яфтачі)таподатківцям(ясакчі),такзванимкаланщикам(збирачампоземельногоподатку),сторожовимвійськам,пограничниміпатрульнимзаставам!

Нехай вони [вищеперелічені у державця цього ярлика] не берутьінекажуть[нібице],мовляв,«вершницькийподаток»(йортканясаги),мовляв, «привальне» (кара конак), подаючи на доказ [своїхповноважень] документ чи що б там не було. Нехай вони силою невдираються у їхні доми і не змушуютьбратинапостій.Нехайвонинеберуть з їхньої худоби чи землі податку фураж, мовляв, [це] податокпровіантом(сосун(монг.шосун)).Нехайвонинезабираютьїхніхконейітяглових тварин для [обслуговування] гінців (улак). Нехай вони неберуть податок, відрахування,мито та вагове від тих, хто б продав чикупивхудобутатягловихтварин,продавбичикупиврабівтарабинь.

Далі,нехайвонинезбираютьмитотатамгу,якщохтосьвідправитьарбизсіллю,власніарбизпродовольствому[міста]КриміКафу.Нехай[вони] не кажуть, мовляв, [це] «патрульне» (кабакчилик), мовляв, [це]«заставне» (кара‐коллук). Нехай вони не кажуть, мовляв, [це] седмина(гефтеєк) на податкову службу, мовляв, [це] збір за ловлю [втікачів?](кап харчі), мовляв, [це] звичаєве за пулкуз (?), і не збирають[ці податки]. Ніхто, хто б вони не були, нехай не погрожують зброєюісилоюнічого,хочбищотобуло,незабирають.Анінайменшогоіхочбиякогопримусу,насильства,утисків,гніту,ворожостінехайвамнечинять.

3 Найраніший з документів Кримського ханату,що збереглися до нашого часу. У ньому перерахованопривілеї тархана, чим, між іншим, проявляється тягар державних податків і поборів для звичайнихпідданцівКримськогоханату.4Ймовірно,завідувачпалацовоїканцелярії,аналогосманського«нішанджі»–завідувача.


Посли та подорожні, хто подорожує «зсередини» (тобтосуходолом)наконяхчи«ззовні»(себтоморем)накораблях,займаєтьсяторгівлею, коли продає та купує, гінці та провідники, які йдуть тапроходять, пташники (кушчі) та барсники (барсчі), корабельники(гемічі), мостовщики (кьопрючі), перевальщики (гічючі), головамгільдій усередині міст, а назовні їх – старійшини краю, які мешкаютьуселах, особи, які відають щонайменшою і будь‐якою податковоюсправою,усіпроводирі,усілюди,усізагалом–нехайзнають!

Державець цього ярлика Енгюрлі (з Анкари) Магмуд‐оглу ГекімЯг’яАгабувпожалуваний–нехайбудетарханом!Кудибвіннесказав,нехай рушатиме [вільно і безперешкодно], куди б він не сказав, нехайкрокуватиме!Відцьогодняінадалінехайвідньогонеберутьпоборутастягнення. Нехай не нараховують і не беруть так званого річного(салиг). Нехай не кажуть, [що це, мовляв,] колуш кол[т]ка («взаємнадопомога»),інечинятьутисків,мовляв,воєннапотреба(?).Дебнебуло,якщо зберуть врожай, мовляв, комора продовольства, мовляв, коморасиру, що б не було – нехай [нічого такого] не говорять і [того] незабирають. Якщо хтось ослухається, мовляв, [це] звичаєве з току,івчинить[відповідно],уМенев[містахіокругах]Кирк‐єр,Крим,Кефе,Керч,Таман,Каба(Кабарда?),Кипчак,ніхтовмісці,кудидійдемійнаказ,хтобвіннебув,нехайнекаже[мовляв]мито,вагове,данина,стягнення,ізГекімаЯг’їнехай[того]незбирають.

Ми сказали: «Перебуваючи у покої і ведучи праведне і скромнежиття, нехай [пожалувані] творять нашим предкам увечері і зранку,вранцітаввечеріуп’ятиразовихнамазахмолитвуіблагословення».

Далі Ми сказали: «Зважаючи на твої минулі подвиги, яке б незнайшлося[втебе]слово,нехайпопросить».

ДаліМисказали:«[Коли]митакимчиномпостановили івчиниливідповідно до цього ярлика, [тоді] що доброго буде тим особам, якічинитимуть утиски, насильства, гніт і ворожість Гекіму Яг’ї, якогоМиучинилитарханом?Нехайжевонибояться!»

Що бими тут не сказали,ми видали ярлик,щомістить усе це, іззолотим вензелем та червоною тамгою. За літочисленням у рік куркивісімсот п’ятдесят сьомий, у щасливому місяці сафарі 26‐го днявпонеділок. Написано у Великій Орді, у Кирк‐Єрі у палаці. Булопредставленоголовнимсуддею(кади‐ль‐куддат–«суддянадсуддями»)МевляноюСадр‐і‐Джиганом.НаписавАліБахши[писар].


відп. ред. Т. В. Мотренко, В. А. Смолій. – К. : Ніка‐Центр, 2009. – Т. 3: Документиіматеріали.Vст.дон.е.–1774р./упоряд.Г.В.Боряк(кер.кол.упоряд.),Т.С.Водотика,Р.Б.Воробейтаін.С.111113.


СтатуткороляЯнаОльбрахта1496р.(Витяг)

Промісцестаростинськихсудівічотиристаттісудіння.Потім для використання у всіх староствах: доки як личить

залишенінамісцяхуряди старости звиклі, в яких судвідбуватисямає,від часу до часу трибунали свої суди на місці цих урядівпризначатимуть, це проголошуємо і встановлюємо, що самі старостиземель і повітів судитимуть не в інших місцях, а власне в старостві,статейоднакчотирьохдотримуючись,яківпривілеяхзаписані.

Простаростинськісуди,якдовговонивідбуватимуться.Далі суди відбуватимуться протягом шести тижнів, якими

особистозавідуватимуть,іте,якчастоназначатимуть,забезпечуватимешляхетськийсуд,якийзасідаєвцьомустароствінамісці,ісправитасудрозділятивміє,щороблятьпідопікоюстароства, якійкаріпідлягаютьікожного разу, як тільки приватна справа недоступна судам буде, завинятком того, що стосується небезпеки або діяльності держави абонашихінтересівстосуватиметься.

Проуневажненнястаростинськихсудів.Івжоденспосіб,якщощосьпонадчотиристаттіабовіншітерміни

і в інших місцях незвиклих судитимуть, це бажаємо і наказуємоуневажнитиістерти.



СтатутВеликогоКнязівстваЛитовського1529р.(Витяги)

(Разделпервый)1. Великийкнязьобязуетсяникогоненаказыватьпозаочному

оговору, даже если бы дело касалось оскорбления достоинства еговеличества.Аеслибы.кто‐либонеобоснованнообвинялдругого,тосамдолженпонеститакоеженаказание.

Во‐первых, названным выше прелатам, княжатам, панамхоруговным,шляхтичамигородамназванныхземельВеликогокняжестваЛитовского, Русского, Жемайтского и иных мы пожаловали, что ни почьему явному или тайному оговору, несправедливому подозрению, техкняжатипановхоруговных,шляхтичейимещанмынебудемнаказыватькаким‐либо денежным штрафом, смертной казнью или тюрьмой, иликонфискацией имения, но лишь после того как истец и ответчик личнопредстали перед судом и посредством явного разбирательствавсоответствии с установлениями христианского права окончательно

52 Семінарське заняття № 3 былабыдоказанаихвина,тотолькопослесудаитакогодоказательствавины, согласно обычаю христианских прав, они должны бытьприговореныинаказанывсоответствиистяжестьюихпреступлений.

Такжееслибыктооговоромобвинилкого‐нибудьиобвиняемыйдолжен был бы подвергнуться бесчестью или смертной казни, иликонфискацииимения, или какому‐либо другому наказанию, тогда тот,кто оговорит другого, но не представит доказательств, сам долженпонеститакоенаказание.

2. Об оскорблении великокняжеского достоинства, выразив‐шемсявтом,еслибыкто‐нибудьубежалвнеприятельскуюземлю.

Еслибыкто‐нибудьизнашихподданныхубежализнашегогосу‐дарства в землю наших неприятелей, тот лишается своей чести, а егоимение наследственное, выслуженное и купленное не переходит никдетям,никродственникам,атолькокнам,великомукнязю.

3. Если кто у кого купит или возьмет в залог имение, а тотпотомубежитвнеприятельскуюземлю.

Если тот человек до совершения этого преступного деяния,находясь еще в нашем государстве, продаст или отдаст в залог кому‐нибудь какое‐либо имение, а приобревщий не знал бы такого егозамыслаиприсягнетобэтом,тоонможетспокойновладетькупленнымили взятым в залог имением, но если бы он не хотел присягнуть, тотеряет свое собственное имение, а также и то, которое купил и взялвзалоготнего.

4. Если бы отец, покинув детей, или кто‐нибудь из ихродственниковубежалвнеприятельскуюземлю.

Также постановляем: если бы отец, покинув детей, убежал в не‐приятельскую землю и оставил их вместо себя и они не были бывыделены, то такоеимениепереходиткнам, великому князю, потомучтозапреступлениеихсобственногоотцаониужелишилисьправанаимение,хотябыибылинесовершеннолетними.

Еслибытакжекакой‐либороднойбратилидядя,иликто‐либоизрода бежал в неприятельскую землю, то его доля имения таким жеобразом переходит к нам, великому князю, и поэтому никто изродственниковправананеенеимеет.

А также если бы даже собственный сын был отделен от отцаиубежалвнеприятельскуюземлю,тоегодоляимениянепереходитникотцу,никбратьям,атолькокнам,великомукнязю.

Ноеслибысыновьябылиотделеныотсвоегоотца,аотецубежалбы, а они о намерении своего отца не знали имогли бы доказать этосвоими единоличными присягами, тогда они своей доли имения нетеряют,атолькоотцовскаядоляпереходиткнам,великомукнязю.

Такимжеобразомибратья,еслионибыливыделеныиодинбратубежал бы, а они о том не знали и его не снаряжали и могли бы это

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 53 доказать единоличнымиприсягами, тогда они своихдолейне теряют,нотолькодолятогобрата,которыйубежал,переходиткнам,великомукнязю.

5. Как должен быть наказан тот, кто подделывал бы велико‐княжескиелистыилипечати.

Если бы кто‐либо подделывал наши листы или печати илизаведомо пользовался поддельными, такой подделыватель долженбытьсожженнакостре.

Как должен быть наказан тот, кто оскорбил великокняжескоговрадникаилипосланца.

Такжееслибынаднашимземскимврадникомилипосланцемпривыполнении ими нашего земского поручения кто‐либо из нашихподданных совершил насилие, ранил его или побил, тот должен бытьприговорен к смертной казни, как если бы оскорбил нашевеликокняжескоедостоинство.

7. Никтонизакогонедолженнестинаказание,нокаждыйсамзасебя.

Такжениктонедолженбытьнаказаниприговорензачейбытонибыло проступок, а только тот, кто виновен. А поэтому в соответствиисхристианскими законами никто не должен быть наказан, если еговина не будет установлена судом, то есть ни жена за преступлениесвоего мужа, ни отец за преступление сына, ни сын за отца, а такжениктоизродственников,нислугазагосподина.

9. ВсевВеликомкняжествеЛитовскомдолжныбытьсудимыпоодномуправу.

Такжежелаемиустанавливаеминавечныевременадолжнобытьсохранено,чтовсенашиподданные,какбедные,такибогатые,какогобы сословия и положения они ни были, равно и одинаково должныбытьсудимыпоэтимписанымзаконам.

12. Если бы кто пренебрегал великокняжескими заповеднымилистами.

Также постановляем: если бы кто‐либо судился с кем‐нибудь заземлюилизаловы,илизалуга,или забортноедеревоиеслибытот,ктопроигралдело,пренебрегая судебнымрешением,причинилущербэтому своему соседу, завладев вопреки суду вышеупомянутымимуществом, а пострадавший обратился бы к нам, великому князю,иполучил лист под нашим великокняжеским закладом, чтобынарушитель вопреки судебному решению более не захватывал этого,аонбывопрекинашемувеликокняжескому закладуитомусудебномурешениюзахватил,тогдаследуетснегополностьювзыскатьтотзаклади приказать возместить ущерб, а пострадавшего в соответствиисрешением первого суда полностью ввести во владение. А в наше

54 Семінарське заняття № 3 отсутствие наши паны радные должны таким же образом даватьзакладыипоступатьтакже.

13. Еслибыктовыпустилизтюрьмыосужденногопреступникаилидолжника.

Бели бы кто по решению суда был посажен в нашувеликокняжескуюиликакую‐нибудьдругуютюрьмузанеуплатукакой‐либосуммыилипокакому‐либодругомуобвинению,атот,вчьирукибылпереданэтотвиновный,посвоейнебрежностивыпустилбыегоизтюрьмы,тоондолженсамуплатитьэтусуммуиливозместитьущерб,закоторые был посажен виновный и которые подтвержденынадлежащимидоказательствамиистца,илижедолженсновадоставитьвыпущенноговсудвсрок,установленныйсудом:есливнашемВеликомкняжестве, тогда в течение двенадцати недель, а если в чужой земле,тогдатриждыподвенадцатинедель.

15. Если бы кто при Казимире и Александре имел в держаниичто‐либоиниктоинойнепредъявлялнатопретензий.

Также постановляем княжатам, панятам, панам хоруговнымишляхтичам, что если бы кто‐нибудь при короле Казимиребеспрепятственно держал имения, людей и земли и при королеАлександре никто не предъявлял на это обоснованных претензий, то,хотябыонинеимелнатолистов,долженбеспрепятственнодержатьэтоиимеетполноеправотретьючастьсвоегоименияотдать,продать,подарить, и по своему усмотрению извлекать из него пользу. Однакопродать, обменять, отдать и записать их должен так: лично явившисьперед нами, великим князем, а в наше отсутствие – перед панамивоеводами и маршалками нашими, земским и дворным, и старостаминашими, в каком повете кто из них будет, должен взять разрешениеуних.Апанывоеводыимаршалки, инаши старосты, каждыйв своемповете, должны разрешать куплю и давать им свое письменноеразрешение, а писарям своим не должны приказывать за письменныеразрешениябратьбольше,атолькоподвагрошасчеловека,погрошусдесяткибочекземли,погрошусдесятивозовлуга.

Пописьменнымразрешениямпановвоеводимаршалков,инашихстарост каждый имеет право куплю свою держать так же, как и понашимписьменнымразрешениям.

Чтожекасаетсянашеговеликокняжескогопожалования,тоононеможетбытьпроданоилиотданопередпанамивоеводамиимаршалка‐ми, а только переднами, великимкнязем с нашего великокняжескогосогласия.

А если бы кто отдал другому или продал навечно сверх третьейчасти,тогдатот,комуотданоилипродано,илиподарено,получитьнеможет, а ему должны быть возвращены деньги, которые за это даны.Аеслибыденегбылоданосверхтойсуммы,чтостоиттретьячасть,тот

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 55 должен взять своих денег лишь столько, сколько стоит третья часть,аостатокденегтеряет.

16. Двечастиименияможноотдатьвзалогзаденьги,нотольконепродатьнавечно.

Также мы разрешили третью часть имения продать навечно.Однако если бы была необходимость в деньгах для нашей земскойслужбы или хотя бы кто‐либо доставал деньги для своей надобности,тогдаонможетзаложитьитедвечасти,нотолькозатусумму,сколькобыстоилиэтидвечасти.Толькониктонедолженбратьсверхэтогоинеможетсовсемотдалитьотродственников.

Аеслибыитедвечастихотелкому‐либоотдатьвзалог,тогданедолженвзятьбольше, толькото, чтобудут стоить этидвечасти.Еслижектодастбольшеденег,чемстоятэтидвечасти,тогдародственникинедолжныдатьбольше, а лишь столько, сколько стоят этидвечасти.Ачтобудетнеправильноданосверхтого,тоттеденьгитеряет.

17. Если бы кто кому что‐нибудь отписал в завещании илилистомиобъявилобэтомпередвеликимкняземипанамиродными,тоэтодолжнооставатьсявсилевечно.

Устанавливаем также и допускаем по совету наших радных, чтоесли бы кто, будучи в добром здоровье, лично предстал перед нашимвеличеством или перед каким‐нибудь нашим врадником того повета,вкотором живет, и отписал кому‐либо другому по завещанию или позаписитретьючастьсвоегоимениянаследственногопоотцовскойилиматеринской линии, а тот, кому это имение отписано, имел бы на тонашеразрешениеилиразрешениенашегоповетового врадника, тогдатакоезавещаниеилилистыдолжныиметьсилу.Аеслибыктоотписалбез нашего разрешения или без разрешения нашего поветовоговрадника третью часть своего имения, будучи больным, но имел быдостойных свидетелей, такой лист должен иметь силу. Однако послесмерти завещателя тот лист для родственников должен бытьподтвержденунас,великогокнязя,илиупановрадных.

18. Если бы кому что‐либо было дано по листу, а он непользовалсябыэтимлистомимолчалдесятьлет.

Также устанавливаем, что каждый, кто кому‐нибудь на что‐либодал лист или сделал запись при надлежащем свидетеле или передврадником, а тот, кому записано, молчал в течение десяти лет и непользовался записью, такие записи по истечении десятилетнейдавностинедолжныиметьникакойсилы.Однакоеслибыктовтечениесроказемскойдавностипредъявилиск,амолчаниемнеутратилсвоегоправа,тогдаоннетеряетегоподавности.Еслижезаписьбыласделанав пользу того, ктоне достиг совершеннолетия, тогдана такого до егосовершеннолетиядействиедавностинераспространяется,атолькоот

56 Семінарське заняття № 3 совершеннолетия.Совершеннолетиенаступаетдляюношиввосемнад‐цатьлет,адлядевушкивпятнадцатьлет.

А если бы кто находился в чужой земле, то и на него такжедавность не распространяется, но с того времени, как он вернется изчужойземливсвою,оннедолженпропуститьсроказемскойдавности.

21. Еслибыктоустанавливалновыемыта.Такжеприказываем,чтобыниодинчеловеквнашемгосударстве,

Великом княжестве Литовском, ни на дорогах, ни в городах, ни намостах и на греблях, и на водах, ни на торгах в своихименияне смелпридумыватьновыхмыт,ниустанавливатьих,крометех,которыебылиустановлены издавна, на что имелись бы грамоты наших предков,великих князей, или наши. А если бы кто‐либо посмел устанавливатьновые мыта, тот теряет то имение, в котором установил, и онопереходиткнам,великомукнязю.

22. Об освобождении людей от новых уплат и от подвод, и отработ,кромеиздавнаустановившихсяобычаев.

Желаем, чтобы все простые люди, подданные княжат и пановхоруговных,шляхтичей, бояримещантех земельВеликогокняжестваЛитовского, были полностью освобождены от уплаты всякой данииподати, называемой серебщизной, а также от дякол и от всехповинностей по перевозкам, которые называют подводами, от возкикамня,дереваилидровдляобжигакирпичаиизвестинанашизамки,откошения сена и от других неустановленных работ. Но хотимвнеприкосновенности сохранить издавна установленные обычаипредоставления стацей на станах, издавна установленных, мостыстарые поправлять и новые на старых местах строить, старые замкипоправлять и там же на тех же старых местах выделенные им частиснова застраивать, мосты новые строить, старые дороги исправлятьидаватьподводыгонцамнашим,гдеиздавнаихдавали.

23. Если бы кто‐либо возражал против великокняжескогоприговора.

Если бы великий князь с панами радными что‐либо рассмотреливынес свое великокняжеское решение, а кто бы противился этомувеликокняжескому приговору, тогда таковой, будь он высшего илинизшего сословия, должен отсидеть в тюрьме шесть недель и, крометого,должендатьввеликокняжескуюказнудвенадцатьрублейгрошей.

24. Если бы кто‐либо испросил себе то, что раньше было данодругому и записано в великокняжеском привилее, то по первомупривилеюдолжноостаться.

Также если бы кто‐либо испросил что‐нибудь, что прежде былодано другому, и выписал себе на то привилей, а у того бы, чье ониспросил,раньшебылозаписановегопривилееиподтверждено,ионэтимв течениенесколькихлетпользовалсяиимелвдержании, тогда

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 57 тотпервыйпривилей,илилист,должениметьсилу,иполучившийегодолжен держать то и пользоваться им в соответствии с первымпривилеем и его подтверждением. А последний лист, или привилей,долженбытьаннулирован.

Еслибытакжектоиспросилчто‐либоивлистетоописаноипод‐тверждено было, но в держании того не было в течение десяти лет,таковой потом уже претендовать на то не может, и его лист долженбытьаннулирован.

Чтожекасаетсякупли,токаждомувезде,даженаходясьвгосудар‐ственашем,Коронепольской,мыдолжныподтверждать.

26. Проезжая по дорогам, никто не должен становиться напостойповеликокняжескимдворам.

Такжепостановляем,чтониктоизнашихподданных,проезжаяподорогам в нашем государстве, Великом княжестве Литовском, недолжен становиться на постой в наших великокняжеских дворах и недолжен брать с наших дворов никаких стацей для себя и для своихконей и ловить рыбу в наших садках. Но в тех дворах, которыенаходятся в пущах, могут останавливаться; однако никакого ущербавтехнашихдворахнедолжнынампричинятьиподжоговнеделать.

А если бы кто поступил вопреки этому нашему постановлениюивдворах наших становился на постой, стацею для себя и для своихконей брал, в наших садках рыбу ловил во время постоя во дворах,находящихсявпущах,причинилкакойущербнашемудвору,тотдолженуплатитьнамдвенадцатьрублейгрошейивозместитьвесьущерб.

Обоборонеземской(Разделвторой)[1].Каждыйобязаннестивоеннуюслужбу.Постановляем с согласия всех наших рад и всех подданных, что

каждый князь и пан, и дворянин, и вдова, а также каждый сирота,достигонсовершеннолетияилинет,ивсякийинойчеловек,достигшийсовершеннолетия и имеющий земское имение, когда возникнетнеобходимость, обязан с нами и нашими потомками или при нашихгетманах нести военную службу и снаряжать на военную службустольколюдей,скольковтовремябудетпризнанонужнымпоземскомупостановлению согласно числу людей, как отчичей, так и похожих,исимения какнаследственного, таки выслуженногои купленного, заисключением заложенного ему нашего имения, в соответствииспостановлением,котороенатовремябудетпринято.

Если бы кто держал от нас в залоге наше имение, то он долженбудет с нашихлюдей снаряжатьна военную службупахолка, которыйдолжен быть на хорошем коне ценою не менее четырех коп грошей,ипахолокчтобыимелпанцирь,забрало,меч,щитикопьесфлажком.


А если какой‐либо боярин или мещанин не имеет в своемименьице стольколюдей, сколькобудет указановпостановлении, тотдолжен сам ехать и служить соответственно ценности своего имения;актонеимеетниодногочеловека,тотдолженсамехать,какможетиликак будет предписано в нашей великокняжеской грамоте в случаесрочной и неотложной необходимости. И на указанное место в срок,установленный нашими листами, должен явиться лично и пройтисмотр, и записаться у нашего гетмана или у наших потомков на тотдень, который будет нами или нашими гетманами для этого смотраизаписиустановлениобъявлен.

Аеслибыбылонесколькобратьевнеразделенных,тогдаодинизних,самыйпригодный,сихсовместногоимениядолженнестивоеннуюслужбутакимжеобразом,какпостановленовыше.

Это военное постановлениенашиподданные должнывыполнятьвтечениедесятилет;апоистечениидесятилеткаждыйдолженнестивоенную службу в соответствии с наибольшими своими возмож‐ностями,какипередэтимслужили.

Такжежелаемипостановляем,чтобывсемещанеинашиподданныево время нападения врага с другими нашими земскими людьми несливоеннуюслужбуилиснашегоразрешенияснаряжалилюдейнавойну.

А если бы кто‐либоиз этих подданных, перечисленных выше, неявился на военную службу или, приехав в срок, не записался, а хотяизаписался бы, но не дождался смотра или прошел смотр, но безразрешениягетманауехал,тотимениесвоетеряеттакже,какеслибывоеннуюслужбуненес;аэтобудетпоусмотрениювеликогокнязя.

[2] 1. Все обязаны становиться под своей поветовой хоруговьюипроходитьсмотр.

Желаемтакжеистрогоприказываем,чтобывсенашиподданные,обязанныенестивоеннуюслужбу,личноявилисьипроходилисмотрнев каком‐нибудь ином месте, а только под своей поветовой хоруговьютого повета, в котором живут, кроме особого гетманского приказа.Аесли бы кто‐либо из них нес службу у кого‐нибудь из наших пановрадныхилиуврадников,илитакжеукого‐нибудьдругого,тотдолженбудет своеместо возле своего господина, которому служит, заместитькем‐либодругим,необязаннымнестивоеннуюслужбу,асвоеместоподхоруговьюкакобязателъноениподкакимвидомнесмелбыоставитьиопоздатькнемуподугрозойутратысвоегоимения.

Атеизнашихподданных,которыеимеютвдругихповетахразныесвои имения, должны стать со своим отрядом с имений, купленных,выслуженных, наследственных, и с имения жены в том повете,вкотором находится его главное наследственное имение. А текняжеские и панские слуги, которые получили в держание от князейипановимения,адругиеимениявзяливзалогувеликогокнязя,когда

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 59 возникнет необходимость, оставив своего господина, должны стано‐виться возле хоругви того повета, в котором находятся взятые имивзалог у короля имения. А если бы кто‐нибудь не хотел стать подхоруговью, к которой принадлежит взятое в залог имение, тогда тоттеряетимениевпользувеликогокнязя.

[3] 2. Духовные с взятого в залог имения обязаны лично нестивеликокняжескуюслужбу.

Также если бы кто‐нибудь из духовных держал взятое в залогимение, тогда с такого имения, согласно нашему постановлению, онбудетобязанличноехатьнанашувеликокняжескуюиземскуюслужбу.Если же кто‐либо из духовных будет иметь родовое имение, тогда онбудет обязан с родового имения снаряжать людей на нашу земскуюслужбу, а вопрос о службе самих духовных лиц будет решаться понашемувеликокняжескомуусмотрению.

[14]3.Каждыйпослесмотраобязаннестислужбустемжеотрядомпривеликомкнязеилипригетмане.

Также постановляем, что каждый наш подданный, прошедшийсмотриперепись,кактопредписановыше,стемижеконямиистемжеснаряжением,скоторымибылнасмотрепринасипринашихпотомках,атакжеипринашихземскихилидругихгетманах,назначенныхнатонамиилинашимипотомками,долженбудетнестивоеннуюслужбунатех же конях; своих слуг и снаряжения, с которыми прошел смотриперепись, не имеет права отсылать с войны до полного роспусканашего войска. А если бы кто‐нибудь из наших подданных посмелпоступить вопреки этому нашему постановлению, если он земле‐владелец,тоттеряетимение,какеслибынебылнавойне.Аеслибыктосовершил это, получив деньги, а землевладельцем не был, тот честьсвоютеряет,какеслибыонсбежалсполябитвы.

При записи коня должна быть указана его масть; а его клеймодолжнобытьнарисовановреестре.

Люди одного повета должны разбивать свои стоянки прихорунжемводномместе,апорозньстоятьнедолжны.

[5]4.Есликто‐либопослабостиздоровьянеможетнестивоеннуюслужбу,тотдолжензаявитьобэтомпередгетманом.

Еслибыкто‐либодействительнобылслабздоровьемипоэтомунепригоден к несениюнашей земской службыине имел бы тот слабыйздоровьемсына,пригодногоквоеннойслужбе,илиегосынслужилбыпри великокняжеском дворе, или же был отделен от отца, то тогдатакой слабый здоровьем должен поехать к нашему гетману и заявитьослабости своего здоровья. Если гетман признает, что этот слабыйздоровьемиз‐засвоейболезнинегоденкнесениюземскойслужбы,тодолженнатовремяосвободитьегоотслужбы,атотслабыйздоровьембудет обязан вместо себя с имения своего снарядить на войну своих

60 Семінарське заняття № 3 слуг таким же образом, как указано выше, а наш земский гетманподтверждаетэтолистами.

Аеслибыслабыйздоровьемнемогпоехатькнашемугетману,тодолженуведомитьврадника,хорунжегоидвухземян,которыедолжныперед гетманом своей честью и верой засвидетельствовать, чтодействительнослабздоровьем.

Ноеслибыхорунжийсказалоком‐либо,чтотот слабздоровьем,атот был бы здоров, и это было бы надлежащим образом доказановсуде,тогдатотхорунжийтеряетсвоесобственноеимение.

[6] 5. Если бы кто‐либо имел сына, который мог бы нестиземскую службу, то должен показать его гетману, чтобы установить,пригоденлисынслужитьзаотца.

Если бы кто‐либо был здоров и имел сына, который от него неотделился и который не служит при нашем великокняжеском дворе,ибудет ему более семнадцати лет, он может за отца на войну ехать;идолжен сам с тем сыном ехать к нашему гетману. А если гетманувидит, что сын годен к военной службе, тогда сын должен нестивоенную службу за отца и с тем отрядом, как отец его должен былслужить. Но если бы тот сын показался гетману не вполне годным,тогдаотецсамдолженнавойнуехать.

[7] 6. Если бы кто‐нибудь опоздал явиться в срок на военнуюслужбуинеприехалвназначенныйсрокбезкакой‐либоуважительнойпричины.

Также постановляем: если бы кто‐нибудь опоздал явиться навоеннуюслужбувустановленныйнамисрокинеприехалкэтомусрокубез какой‐либо уважительной причины, то таковых наши гетманы недолжны вносить в свои реестрыи не должныбрать от них даров подугрозой лишения нашего благоволения, и не должны скрывать от настакихнарушителей,чтобыонибылинаказанывсоответствииснашимземским постановлением и впредь были более прилежны к нашейслужбеизащитегосударства.

А если бы гетман, пренебрегая нашим приказанием, такихнепослушныхвсвоиреестрывносилинекоторыепотомссылалисьбына это, а нам или нашим подданным из‐за этого пришлось понестиущерб от неприятеля, то весь ущерб этот будем взыскивать с самогогетмана.

[11] 10.Никтобезведомагетмананедолженуехатьсвойны.Желаем также и постановляем, чтобыникто из обязанных нести

военную службу без нашего ведома и особого разрешения нашегогетмана не смел бы уехать с войны до тех пор, пока все наше и раднашихвойсконебудетраспущено;впротивномслучаетаковойтеряетсвоеимение,какеслибынебылнавойне.


[12] 11.Ктобывкараулебылнедостаточнобдительным.Еслибыкто‐либоихнашихподданныхвовремявойнынамиили

нашимгетманомбылпосланвкараулпротивнашегонеприятеляитотпосланный по своей небрежности неприятеля не заметил, или на томместе, куда был послан, не стоял и уехал прочь, или, не дождавшисьсрокасмены,уехалпрочь,аотэтого,намилинашемувойскуотнашегонеприятеля был нанесен ущерб как в людях, так и в военных конях,тогдатаковойтеряетимениеиприговариваетсяксмертнойказни.Этоженаказаниенанашевеликокняжескоеусмотрениеоставляем.

[14] 13.Будучинавоеннойслужбе,никтонедолженнаезжатьнашляхетскиедомаигумна.

Также постановляем: если бы какой‐нибудь шляхтич, будучи навоенной службе, напал на дом или на гумно другого шляхтича или,едучи на войну, грабил на дороге, и было бы доказано, что он грабилилипричинилущерб,тогдастолькораз,сколькоонбудетнападатьнадом или на гумна или грабить по дороге, за каждое нападение илиграбежподорогеондолженплатитьштрафзанасилие.

[15] 14. Если бы кому на военной службене хватило стацей длянегосамогоидляегоконей.

Если бы кому‐нибудь на военной службе не хватило стацей длянего самого и для его коней, тогда тот должен с гетманским вижемкуда‐нибудь поехать или пойти и взять нужные припасы для себяиконейизаэтоондолженуплатитьвсоответствииспостановлением.Адровадолжныбратьтам,гдебудутстоять;нонельзяразбиратьдомаижечь заборы, ловить рыбу в прудах и спускать пруды, вытаптыватьитравитьозимыеияровые.Аеслибыкто‐либопричинилтакойущерб,таких пан гетман должен заковать в цепи, а, кроме того, виновныйдолженвозместитьпричиненныйущербиуплатитьштрафзанасилие.

Аеслибыкто‐либо,находясьнавойне,напалнадругого,наобозилинастоянкуиранилилиударилкого‐нибудь,таковойкакнасильниккараетсясмертью.

О вольностях шляхты и о расширении Великого княжества

Литовского(Разделтретий)1. Великий князь обязуется государство его милости Великое

княжествоЛитовскоеипановраднивчемнепринижать.Также если Господь Бог соблаговолит даровать нам иное

государство или королевство, то мы не только ни в чем не принизимгосударство наше, Великое княжество Литовское, и наших радных, нобудем охранять его от всякого поношения и унижения, как это делалславнойпамятиотецнашвовремясвоегосчастливогоцарствования.


3. Чужеземцамнедолжныбытьжалованыдержанияизвания.Также обязуемся и обещаем, что в наших землях того Великого

княжестванимы,нинашипотомкиникомуизчужестранцевнебудемдаватьвсобственностьивдержаниеземель, замков, городовикаких‐либо званий и чинов, но только местным уроженцам тех земельназванноговышенашегоВеликогокняжества.

4. Держаниянедолжныотниматьсяпозаочномуобвинению.Такжедержавцыдворовнашихитивуныпозаочномуобвинению

недолжнынамилишатьсясвоихдолжностей.Ноеслибыкто‐нибудьизврадников был обвинен перед нами как расточитель и причинившийвреддворунашему,тообестороныдолжныличноявитьсяпереднами.После того как стороны будут выслушаны, виновный понесетзаслуженноенаказание.Абезвиныдержанияотниматьнебудем.

5. Великий князь обязуется сохранять все старые постановле‐ния,ановыеприниматьспанамирадой.

Такжевсе,касающеесясохраненияземскихпривилеевиобычаев,которыевтехпривилеях, описаны,подтвержденыиустановлены,илипостановления новых и увеличения их числа, что содействовало бынашейигосударствапользе,будемрешатьивыполнятьтольковдухестарого времени, а также с ведома, совета и согласия наших радВеликогокняжестваЛитовского.

6. Его милость великий князь обязуется сохранить в целостивольностикняжат,панят,шляхтичейимещан.

Обязуемся своим великокняжеским именем сохранить за всейшляхтой,княжатами,панамихоруговнымиивсемипростымибоярами,мещанамии их людьми свободыи вольности, данныеимкакнашимипредками,такинами.

7. Великий князь разрешает всем свободно выезжать изВеликого княжества для обучения рыцарскому делу во всякие земли,кромеземельнеприятельских.

Также соизволяем, чтобы указанные выше княжата и паныхоруговные, шляхтичи и бояре могли совершенно свободно выезжатьизтехнашихземельВеликогокняжестваииныхдляприисканиясебелучшей доли и обучения рыцарскому делу во всякие земли, кромеземельнеприятелейнаших.Однаковотсутствиевыехавших,какиприних, наша служба с их имений не должна приостанавливаться, нодолжна выполняться для нас и наших потомков, сколько бы раз нипонадобилосьвсоответствиисземскимпостановлением.

Еслибыуехалсынпорыцарскомуделу,оставивотца,аотецумер,неоставивпосле себяопекунанадимением,тогдамы,великийкнязь,должнынадтемиименияминазначитьопекуна,которыйбывыполнялземскуюслужбу;неприехавшиесынилибратимениянетеряют.


10. Простых людей великий князь не должен возвышать надшляхтичами.

Также мы не должны нешляхтичей возвышать над шляхтичами,асохранятьвсехшляхтичейвихдостоинстве.

11. Одоказательствешляхетства.Такжепостановляем:еслибыктокомусказал,чтототнешляхтич,

тогдатот,ктодоказываетшляхетство,долженпредставитьсостороныотцаиматеридвухшляхтичей,атедолжныприсягнуть.

Если бы его родпрекратился, но онместный уроженец, тогда ондолжен поставить окрестных бояр‐шляхту, которые бы знали, что оншляхтич. И те бояре, которых он поставит, должны вместе с нимприсягнуть,чтоонпопроисхождениюшляхтич.

Аеслибыкакой‐либочужеземецбылчеловекомприезжим,тогдаон должен поехать в свою страну, откуда он, и там перед властямидолжен доказать своё шляхетство и привезти от властей листыспечатями, доказывая свое шляхетство. Но если бы с той страной,откудаон,былавойна,тогдаондолженпоставитьдвухшляхтичейстехмест, откуда он, и те должны вместе с ним присягнуть, что он попроисхождениюшляхтич;этимонидокажетшляхетство.

14. Опобоях,нанесенныхшляхтичу,иотом,ктобил.Еслибышляхтичпобилшляхтича,тогдавсоответствиисзаконом

должен уплатить двенадцать рублей грошей. Если же на шляхтичаподнимет руку, побьет его и окровавит простой крестьянин илимещанин, а шляхтич бы то доказал, тогда крестьянин или мещаниндолжен быть наказан только отсечением руки, а не чем иным, заисключением,еслибытотмещанинбылрадным.Аеслимещанинбылбыраднымипобилшляхтича,тогдатакжедолженуплатитьдвенадцатьрублейгрошей,арукинетеряет.

15. Еслибышляхтичвыслужилупанаиликнязяимениеихотелсэтимимениемуйти.

Если бы кто‐нибудь из наших подданных у кого‐либо из княжатили панят, или у кого иного выслужил недвижимое имуществоизахотел уйти, то в соответствии с листами, на то ему данными,оставив имение своему господину или его потомкам, он сам и егопотомкимогутсвободноуйти,кудахотят,заисключениемтогослучая,есливданныхемулистахбылосказано,чтоонмогбысэтимимениемслужить,комухочет.

И если бы кто такой лист хотел дать своему слуге, то должен,созвав посторонних людей достойных, дать его за своей печатьюи запечатямиинадлежащимсвидетельствомэтихлюдей.Крометого,этотпанличноиливписьменнойформедолженнаспросить,чтобымыемуэтоутвердили.Такойлистбудетиметьсилу.


Если бы после смерти того пана, от которого слуга за службуполучилимение,детитогопаназахотелиделиться,атотслугавовремяразделанезаявилополученномилистанепоказал,илипанотданноеслугеунаснашимлистомнеподтвердил,топослеразделатакойлистне должен иметь силы, потому что слуга о нем умолчал; и то имениеотходиткнаследнику, а слугадолжен служить заимениемтому, комуонодостанетсяпоразделу.Еслиженехотелбыемуслужить,тодолженотдать имение со всем тем, с чем ему было дано; а сам он свободноможетуйтисовсемсвоимдвижимымимуществом.

17. Тайныекорчмыдолжнывоеводамиотбираться.Также постановляем и приказываем воеводам, старостам и всем

державцам нашим Великого княжества Литовского, чтобы они недопускали незаконно варить пиво в корчмах в неположенных местах,аособеннотем,ктонеимелбынашегопожалованияпонашемулистуилилистунашихпредков.Апоэтомуприказываем,чтобыкаждыйизвастакие корчмы отбирал независимо от того, принадлежат ли онидуховнымилисветским,панамивсемвообще,изабираливсетесосуды,вкоторыхварятпиво,идоставлялибыИхкнашемувеликокняжескомудвору,потомучтоиз‐засуществованиятакихкорчмсовершаетсямногозлодеяний, а также уменьшаются наши великокняжеские доходы, какидоходытех,которыеимеютпожалованиепонашемулисту.

Онаследованииженщинамииовыдачедевушекзамуж(Разделчетвертый)1. О вдове, оставшейся на вдовьем стольце, имеющей отмужа

своеговеноивзрослыхдетей.Вдова, оставшаяся на вдовьем стольце, имеющая от мужа своего

вено и взрослых сыновей, должна остаться только при своем вене,асыновья должны быть допущены ко всем отцовским имениямиимуществуидолжнынестиземскуюслужбу.Еслижеонанеимеетотмужа своего вена, то должна получить во всем равную со своимивзрослыми детьми часть в ценностях и в имуществе, движимоминедвижимом.

2. Овдовах,которыенеимеютдетей.Видя, что некоторые бездетные вдовы остаются на вдовьем

стольце, в результате чего происходит много вреда для государства,потому что не выполняется служба так, как бы следовало, а такжеиродственники теряют много имений, постановляем, как написанониже: бездетная вдова, если она имеет от мужа своего вено, должнаполучить только свое вено, а все имения должны перейтикродственникам.Еслижеонанеимеетотмужасвоеговена,тодолжнаостаться на третьей части, пока не выйдет замуж, а если замуж невыйдет, тогда должна оставаться на третьей части пожизненно,

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 65 остальноеимениедолжноперейтикродственникам,атедолжнынестинашувеликокняжескуюслужбу.

3. Если бы какая‐либоженщина была замужеми имела детей,азаписанногомужемвенанеимела.

Еслибыкакая‐либоженщинабылазамужем,имеласмужемдетей,амужнезаписалбыейвенаиумер,тоона,оставшисьвдовой,должнаполучитьравнуюсосвоимидетьмичастьотименийиимуществаинаэтойсвоейчастидолжнаоставатьсяпожизненно,еслибыхотелабытьвдовой;адетинедолжныотбиратьунееэтучасть.Еслижеонахотелабывыйтизамуж,тодолжнасвоючастьоставитьдетям,адетинебудутобязаныдатьейвенца.

4. Омачехе,котораябудетиметьдетейотдвухмужей.Такимжеобразомимачеха,еслионаимеладетейотвторогомужа,

товместесосвоимидетьмиотпервогоивторогомужейдолжнаиметьравную часть во всех имениях и имуществе. Если бымачеха не имеладетей от второго мужа, то вместе с детьми от первого мужа должнаполучитьравнуючастьвимении,авимуществедетейчастинедолжнаиметь,заисключениемтого,чтосамапринеслассобойиличтодалеймуж из движимых вещей по своей милости. И на этой части мачехадолжна оставаться со своими детьми пожизненно, если бы не вышлазамуж. Если же она вышла бы замуж, то эту часть должна оставитьдетям, а дети не будут обязаны дать ей венца, как не имеющейзаписанногомужемвена.

5. Если быжена не имела детей, то она должна оставаться навдовьемстольценатретьейчастипожизненно.

Также если бы жена не имела детей и оправы от мужа, то онадолжнаоставатьсятольконатретьейчастиимения,адвечастидолжныотойти к родственникам. Она должна оставаться на третьей частипожизненно. После ее смерти и эта третья часть имения должнаперейти к родственникам. А если бы она вышла замуж, то имение,которымпользовалась,должнаоставитьродственникам.

6. Женасмалымидетьмипосмертимужадолжнаоставатьсянавдовьемстольцедосовершеннолетиядетей.Еслижебудетплохоуправ‐лятьимением,тородственникидолжнывоспрепятствоватьэтомусудом.

Такжепостановляем:еслибыкакой‐либочеловек,умираяилипозавещанию, поручил своих детей и имение какому‐нибудь приятелюсвоему, хотя бы и не родственнику, которому по праву родства ненадлежитбытьопекуном,тоназначенныйопекундолженосуществлятьопеку над имением и детьми, а жена умершего должна оставатьсятолькопривене.

Еслибыктоумер,непоручивникомудетейсвоих,тоженадолжнавоспитывать детей и управлять всем имением на правах вдовы,оставаясьнавдовьемстольцедосовершеннолетиядетей.Акогдадети

66 Семінарське заняття № 3 вырастут, она должна передать имение детям, а сама оставатьсяпожизненноприсвоемвене.Еслижеонанеимелабывена,тодолжнаполучитьравнуюсосвоимидетьмичасть.

Еслибыимелаодногосына,тодолжнаотдатьемудвечастииме‐ния,асамаостатьсянатретьейчасти.

Если бы женщина, имея в своей опеке детей, вышла замуж, товзятьвопекудетейиимениедолжныродственники.Родственникинедолжны вытеснять ее из записанного ей в качестве вена имения. Ноеслионавыйдетзамуж,тодетиподостижениисовершеннолетиямогутвыкупитьеечасть.

Если бы какая‐либо женщина, оставаясь со своими детьми навдовьемстольце,независимооттого,имелалиона записанноемужемвено или нет, не хотела выйти замуж и, будучи вдовой, имениеиимущество растратила, людей разогнала, серебщизны и штрафыбраласебеиимениеразоряла,тогдадядьядетейпоотцу,аеслиихнебудет, то другие родственники должны привлечь ее в установленныйсрок к нашему великокняжескому суду или к суду панов радных,идолжны доказать эти убытки […]. Но если бы у этих детей не былодядей по отцу или других родственников, то мы, великий князь, илипанынаддетьмииимениемдолжныназначитьопекуномпостороннегодостойного человека, который бы ее и все имения и детей в опекедержал, не допускал растраты имений и имущества, пока дети недостигнутсовершеннолетия.

7.Овыдачедевушекзамужкакприжизниотца,такипосмертиотца.Такжепостановляем,чтоеслиумретотецилимать,ноприсвоей

жизни еще выдадут свою дочь замуж, а оставят после себя другихдочерей, то и эти дочери должны получить такое же приданое, какивыданнаяимидочь.

Аеслибыродителиневыдалидочерейприсвоейжизни,нотоль‐козаписалиприданое,тодочеридолжныбытьвыданызамужтак,какзаписалиотецилимать.

Ноеслибыродителинедалиприданогоилипередсвоейсмертьюнезаписали,тосудьиобязаныоценитьимуществовденьгахивыделитьчетвертуючасть,несмотрянаточтовсемьеоднадочьимногосыновей,и дать ей в качестве приданого такую сумму, сколько бы стоилачетвертаячастьимущества.

Ахотябывсемьебылодинсынимногосестер,тонавсехсестерследует разделить четвертую часть той суммы, в какую оцененоимущество,икаждойдатьизэтойчетвертойчастиравноеприданое.

8. Прежде чем отец выдаст свою дочь замуж, он долженпотребоватьотзятяобеспечитьвено.


Такжепостановляем: еслибыкто‐либовыдал замужсвоюдочь, тодолженраньшеобеспечитьейвено.Еслижекто‐либовыдалбысвоюдочьзамуж,необеспечивейвена,тотакаядевушканедолжнаиметьвенца.

10. Одевушках, которые без согласия отца и матери самовольновыйдутзамуж.

Такжееслибыдочьбезсогласияотцаилиматеривышлазамуж,тоона лишается приданого от отца иматери и имения, наследуемого поматеринской линии. А если бы она одна была у отца, то имение,наследуемое по отцовской линии, наследуют родственники, минуятаковуюдочь.

12. О наследовании имений, переходящих по отцовскойиматеринскойлинии.

Также постановляем: если было бы несколько родных братьевисестер,отделенныхилинеотделенных,иодинизбратьевумер,тоегочасть имения, наследуемого по отцовской линии, переходит толькокбратьям. Если бы в наследство было получено какое‐либо имение,наследуемое по материнской линии, тогда сестра должна получитьравнуюсбратьямичастьэтогоимения,аснаследуемогопоотцовскойлинииимения–приданое.

13. Какдолженбытьнаказантот,ктоударилотцаилимать.Такжепостановляем:еслибысынударилотцаилиоскорбил,или

как‐либопритеснялиунижал,тоотецможеттакогосыналишитьвсегоего наследства. А если бы отец лишил сына наследства и другихсыновейнеимел,тодвечастиименияоннедолженчужимниотдавать,нипродавать,ноэтидвечастидолжныотойтитолькородственникам,атретьючастьможетупотребить,какхочет.

Таким же образом поступает и мать: если бы сын или дочьоскорбилимать,тогдаонатакжеможетлишитьихнаследстваначастьсвоего имения. Однако отец и мать не могут сына или дочь лишитьнаследственного имения по завещанию, но, представ перед нами,великим князем, или перед врадником, должны заявить и привестиосновательные доводы, и только тогдамогут за тот их злой поступокзаписьюлишитьимения.

Обопекунах(Разделпятый)[1] Если бы опекун, как назначенный из родственников, так

иназначенныйизпосторонних,посвоемунерадениючто‐либоутратилизпринадлежащегодетям,тодетиподостиженииимисовереннолетиямогутвзыскатьэтопосуду.

Если бы опекун, как назначенный из родственников, такиназначенныйизпосторонних,посвоемунерадениюилиоплошностиутратил что‐либо из принадлежащего детям, когда они были

68 Семінарське заняття № 3 малолетними, то эти дети, достигнув совершеннолетия, могутвзыскиватьпосудусвоестого,ктодержалбыэтоимение,лишьбыониподостиженииимисовершеннолетиянепросрочилиземскойдавности.

[2] 1. Опекун имеет право взыскивать по суду причиненныйдетямущерб,нонеимеетправапричинятьущерба.

Если бы кто‐нибудь сиротам или малолетним детям причинилкакой‐либоущерб,тоопекунихимениявправевзыскиватьэтопосуду,нонеимеетправапричинятьущербпринадлежащемудетям;еслижеонпричинилкакой‐либоущерб,тодетиподостижениисовершеннолетиямогут взыскать в соответствии с тем, как это записано в предыдущейстатье. Также по достижении совершеннолетия они могут передвластямидобиватьсявозмещениявсякогоущерба,которогоопекуннедобился по суду, лишь бы по достижении ими совершеннолетия непросрочилиземскойдавности.

[3] 2. Если бы кто‐либо привлек к суду несовершеннолетнихдетей,тоонидосовершеннолетиянеобязаныбытьответчиками,асуддолженотложитьрассмотрениеделадоихсовершеннолетия.

Если бы кто‐либо привлек к суду несовершеннолетних детей поделуобимении,наследственномпоотцовскойилиматеринскойлинии,купленномиливыслуженном,тогдапостановляем,чтониэтидети,ниих опекун не будут обязаны отвечать в суде, но суд своимпостановлением должен это дело приостановить и отложить его додостижения детьми совершеннолетия. Эти дети по достижении имисовершеннолетиябудутобязаныотвечатьвсудепоэтомуделустороне,возбудившей иск, если они будут официально вызваны в суд, неотговариваясьникакойдавностьювсвязисостольдолгиммолчаниемистца,лишьбытолькоистецподостижениидетьмисовершеннолетиянепросрочилземскойдавности.

4. Опекун не вправе продать или растратить имение детей,полученноевнаследство.

Также постановляем, что опекун не вправе продать имение,полученное детьми в наследство, или как‐нибудь его растратить,атакже размежевывать. Ибо если бы он поступил иначе, дети,достигнув совершеннолетия,могут требовать от держателя возвраще‐ния по суду своего имения, полученного в наследство. Причем в этомземская давность не может быть помехой, если бы только, достигнувсовершеннолетия, они не просрочили давности в соответствии с тем,какоелицопользуетсяправомдавности.

5. Несовершеннолетние дети отвечают перед судом тольковчетырехслучаях:овыкупеимения,опоручительстве,данномотцом,ородовом владении, по поводу которого отец при жизни вел судебноедело,нонезакончилего.


Также постановляем, что несовершеннолетние дети, привлечен‐ные к суду, по своей молодости обязаны отвечать только в четырехслучаях: во‐первых, если бы их отец, находясь в добром здоровье,держал в залоге за деньги какое‐нибудь недвижимое имущество,ародственникихотелибывыкупитьудетейэтоимениеивызвалибыихвсуддляврученияимденег,ониобязанывзятьденьгичерезсвоегоопекунаивозвратитьимениетому,ктовыкупает;во‐вторых,еслибыихотецпоручилсявчем‐либоипоповодуэтогопоручительстваещеприжизнибылпривлеченксуду,топосмертиотцадети,еслибытот,комудано поручительство, потребовал его выполнения или привлек ихксуду, должны удовлетворить его требование и освободить его отпоручительства,недожидаясьсвоегосовершеннолетия;в‐третьих,еслибыотецприжизнисвоейвелсудебноеделопоповодуродовогоимения,но умер, не закончив его, то дети обязаны через опекуна отвечатьвсуде;ноеслибыотецбылтольковызванответчиком,нопередсудомнепредстал,тотакоеделодолжнобытьотложенодосовершеннолетиядетей, а по этомуделу детине обязаныотвечать в суде, не достигнувсовершеннолетия; в‐четвертых, дети будут обязаны платить долгисвоегоотца,неотговариваясьсвоимнесовершеннолетием.

[8] 7. Если опекуну поручают опекунство, как он долженисполнятьэтуобязанность.

Такжепостановляем:еслибыкто‐нибудьсвоихдетейилиимение,или свою жену поручил в опеку, то опекуны должны поступатьследующимобразом.Взявотвластейтогоповетавижаиснимещетрехшляхтичей, достойных доверия, с этими свидетелями должны описатьвсеимение,людейидоходы,стада,коней,челядьневольнуюиценности:золото,серебро,украшения,деньги,жемчуг,наряды,оружиеивседругиедвижимые вещи. Взяв от вижа и от этих бояр‐шляхты, достойныхдоверия,двареестра,скрепленныхихпечатями,одиндолжнысохранитьу себя, адругой передать повету, воеводе или старосте этого повета.Икогда дети достигнут совершеннолетия, тогда эти опекуны должнывсоответствии сэтими реестрами все передать им в целости, и вседоходы, которые поступают с имений, дани медом иденьгами, чтособерут за эти годы, должны отдать детям. А за свой труд опекуныдолжныпользоватьсятем,чтопоступитспашен,смельнициприсудов,атакже должны нести земскую службу и детей кормить и одевать.Аскакой пашней и с чем возьмет имение, с тем обязан вернуть.Асеребщизну и штрафов опекуны не должны израсходовать на себя.Аесли бы опекуны растратили иные доходыили ценности, или людейразогналииэтобылобыдоказановсуде,товсоответствиисреестрамионидолжныдетямвсевозместитьсосвоихимений.

[11] 10. Если бы у кого‐либо за какое‐нибудь преступлениеимениевзято,апередтембыладанаоправаженеего.


Если бы у какого‐либо человека земского за какое‐нибудьпреступлениеилипоприговорусудаимениеегородовоеиливзятоеимв залог было отнято или отдано за долги, или отсужено, а с этогоимения жена его по первой записи имела бы свою оправу веновную,правильнозаписаннуюпрежде,чемэтотчеловекземскийбылобвиненпо суду, то та ее оправа должна оставаться в силе, кроме воровства,когдаженабылабысоучастницейвпреступлениимужаивместеснимпользоваласьзаведомокраденымивещами.

[15] 14. Кто имеет и не имеет права составлять завещание насвоедвижимоеимущество.

Также постановляем, что каждое лицоможет и вправе составитьзавещание на свое имущество, кроме тех перечисленных ниже лиц,которые по закону ничего своего не могут никому отказывать позавещанию. Прежде всего несовершеннолетние дети; монахи, будучивмонашескомордене,принявшиемонашество;сыновья,неотделенныеототца,ноониимеютправозавещатьимущество,приобретенноеилилично или полученное за службу; находящиеся в зависимости отдругого, то есть те, кого выдали другому вместе с его имуществом;буйно помешанные, еретики, невольники, теряющие рассудок. Однакопоследние,когдапридутвсебя,вправесоставлятьсвоизавещания.

[16] 15.Отом,какдолжнысоставлятьсязавещаниянадвижимоеимущество.

Если бы кто‐либо хотел составить завещание на свое движимоеимуществоилинакупленноеимение,тоон,хотяибылбыболен,еслитолько был бы в сознании, вправе будет завещать свои вещиикупленноеимениекомузахочет,какдуховнымлицам,такисветским,призвав для этого священника или других свидетелей, или людей,заслуживающихдоверия,илитакжеофициальногоприсяжногописаря.И если сам он потом умрет и ту свою последнюю волю смертьюподтвердит,то,хотябыипечатинеприложил,такоезавещаниедолжнооставаться в силе. А если бы кто‐либо по составлении завещанияостался жив, то он вправе отменить свое завещание столько раз,сколькозахочет.Последнеежеизэтихзавещаний,подтвержденноеегосмертью и каждому официально утвержденное властями, должносчитаться действительным. Купленное же имение, как и движимуювещь, каждый может по завещанию передать и продать, кому хочет.Однакоеслибыктохотелкупленноеимениезаписатьвпользуцеркви,тоэтодопускаетсяприследующемусловии:есликто‐либоиздуховныхбудет владеть этим имением, то он должен с этого имения нестиземскую службу на коне и с оружием в соответствии с законамиипостановлениямиземскими.Отэтоговременипостановляем,чтоеслибыктозаписалсвоеимениевпользукостела,тосэтогоимениядолжнавыполнятьсяслужбатакже,какэтобылоипрежде.


Аеслибыкто‐либопередвластямиилипередсвидетелями,заслу‐живающимидоверия, записал кому‐нибудь третью часть наследствен‐ногоиликупленногоименияиликакую‐нибудьдвижимуювещьи,хотябылбыжив,тоужетакаязаписьдолжнаиметьсилувечно,итотуженеможетаннулироватьееизаписатьтужевещькому‐нибудьвторично.

[17] 16. О свидетелях, которые должны присутствовать присоставлениизавещаний.

Также постановляем: при составлении завещаний должныприсутствовать свидетели, заслуживающие доверия, находящиеся внеподозрения.Поэтомусвидетеляминемогутбытьуказанныенижелица:прежде всего те, которые сами не вправе составлять свои завещания,атакже женщины, душеприказчики или опекуны того же завещания,атакжете,которымчто‐либоотписановэтомзавещании.

Оземскихнасилиях,опобояхиобубийствахшляхтичей(Разделседьмой)1. Ктобыумышленнонапалначей‐либодомсцельюубийства.Такжепостановляем:еслибыкто‐либоумышленнонапалначей‐

либо дом с целью убийства или же напал на дом с вооруженнымилюдьмииранилкого‐нибудьвэтомдомеилиубил,илихотяинеранилбы никого, а только совершил нападение, тот приговариваетсяксмертной казни. Головщина должна быть уплачена родственникамубитого с имения убийцы, а в нашу великокняжескую казну такая жесумма,атакжештрафзараны.

Аеслибытот,начейдомсделанонападение,обороняясь,бежализсвоего дома и никтоне был бы убит или ранен, то все равно тот, ктонапал на дом, приговаривается к смертной казни, а вознаграждениедолжно быть уплачено хозяину дома. А что останется из имениянасильника сверх уплаченной суммы, то засчитывается как штрафвпользувеликогокнязя.

2. О доказательствах насилия, как оно должно бытьподтвержденоикаконодолжнобытьобжаловано.

Еслибыкто‐либонапалначей‐нибудьдомисовершилубийство,топротивэтогонасильникатребуетсяследующеедоказательство.Еслибыкто‐либонапалначей‐нибудьдомикого‐либоранилилиубил, топострадавшие из этого дома сразу же после нападения должныизвеститьобэтомсвоихближайшихсоседейипоказатьсяим,отнашихвластей взять вижа, которыйбудет поблизости, и показать ему следынасилия, раны или убитого. Если бы насильник не признался, топодвергшийся нападению будет иметь преимущество обличать егочерезокрестныхсоседейивижа,асамдолженприраненомсегоженой,еслибыондетейнеимел,аеслибылибывзрослыедети,тосовзрос‐

72 Семінарське заняття № 3 лымидетьмиислугамииличелядью,аеслинебылобыслуг,тосдвумясоприсяжниками он должен в том присягнуть. А тот, кто совершилнападение,долженбытьприговоренксмертнойказникакнасильник.

4. Если бы кто убил насильника и его сообщников в своем домеиливовремянападения.

Также постановляем: если кто‐либо совершит нападение на чей‐нибудь дом, а хозяин, находясь в доме и защищая свой дом, убьет илиранит в своем доме этого насильника или кого‐нибудь из егосообщников,тооннедолженплатитьнизаубийство,низараны,ноещеимеет право истребовать с этих раненых уплату за нападение. Однакофактнападенияондолженподтвердитьсвоейприсягой,присягойженыи взрослых детей сам с двумя соприсяжниками, и если были бысвидетели,тоиприсвидетеляхонобязанличнопринестиприсягу.

И если он присягой подтвердит факт нападения, то ему должнобыть заплачено двенадцать рублей грошей в соответствии с егоприсягойиегосвидетелей.

5. Еслибыктонапалначье‐нибудьимениеиподданных,атот,защищаясвое,егоубил.

Такжепостановляем:еслибыктозащищаясвоеимениеилисвоихподданных от нападения и при этом убил шляхтича, то не долженплатить годовщину. Однако он должен представить вескиедоказательства,чтоубилегонасвоейземле,иэтодолженподтвердитьсвоейединоличнойприсягойиприсягойсвоихокрестныхсоседей.

6. Обизнасилованииженщиныидевушки.Такжепостановляем:еслибыкто‐либоизнасиловалженщинуили

девушку независимо от ее сословного положения, высшего илинизшего, и эта женщина или девушка звала на помощь, а на ее крикприбежали бы люди и она показала бы им следы насилия, а потомпривлекла бы насильника к суду и представила двух или трехсвидетелейиприэтих свидетеляхпринеслабыединоличнуюприсягу,тотакойнасильникдолженбытьприговоренксмертнойказни.Еслижепострадавшаяпожелалабывыйтизанегозамуж,тоэтовееволе.Аеслибыженщинаилидевушканемоглапозватьнапомощь, нокак толькоона была бы отпущена после совершенного насилия и рассказала обэтомлюдям,азатемпривлекланасильникаксудуипредставилабытехлюдейв качестве свидетелей, тонасильникдолженбытьнаказан так,какобэтомнаписановыше.

7. Если бы кто‐либо угрожал, а после угрозы случилось быубийствоилисгорелдвор.

Такжееслибыктовприсутствиилюдейпригрозилкому‐либо,чтохочет причинить ему вред, сжечь двор или гумно или убить, а послеэтой угрозы или разговора тому был причинен ущерб от огня или

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 73 случилосьубийствоибылобыдоказано,чтоонугрожалпожаромилиубийством, то этот ущерб должен быть взыскан с того, кто угрожал.Еслижеонотказывалсябы,говоря,чтотогонеделал,то,чтобывпредьникто не угрожал другому, пусть этот ущерб возместит, а сам потомищетвиновного.Но такая угрозадолжнабытьдоказанане чеминым,как свидетельскими показаниями трех шляхтичей против шляхтича,аоразмерах причиненного ущерба пострадавший должен присягнутьвместесженойидетьми.

8. Еслибынескольколицбылипривлеченыксудузаубийствоодногошляхтича.

Такжееслибынескольколицбылипривлеченыксудузаубийствоодного шляхтича, то только убийца должен быть осужден за такоеубийство, и именно тот, против когожалующийся должен присягнутьсдвумя себе равнымишляхтичами‐соприсяжниками, если бы не имелдругих достоверных доказательств и особенно если сам убийца непризналсявсовершенииэтогоубийства.

9. Если бы кто‐либо ранил шляхтича в руку или в ногу иливыбилглаз.

Еслибыкто‐либоранилшляхтичаврукуилиранилвногутак,чтотот охромел, или выбил глаз, или отрезал нос, или выбил зубы, илиотрезал ухо, то должен за это уплатитьполовинувыкупа за убийство,аеслибыранилеговлицо,тодолженуплатитьраненомутридцатькопгрошей и столько же штрафа в великокняжескую казну, еслипострадавший,нерасполагаядостовернымидоказательствами,присяг‐нетпротивнегосдвумясоприсяжниками.

10. Если бы кто‐либо, получив ранение, ездил по пирам иликорчмам,апотомумер.

Еслибыкакой‐либошляхтич,побитыйилираненый,послепобоевилираненияездилпопирамилибывалвкорчмахилинаторгу,апотомумер,то,хотябыпослепобоевилежалбыиумеротран,тогдатот,ктоегобилилиранил,недолженплатитьзаубийство,атолькозараны.

14. Еслибыкто‐либоубилсвоегоотцаилимать.Постановляем также, что если бы кто‐либо убил своего родного

отцаилимать,тотприговариваетсякбесчестьюисмертнойказни.15. Еслибыкто‐либоубилбратаилисестру.А если бы кто‐либо убил брата или сестру, надеясь получить ту

частьимения,которуютотдолженбылбыполучитьпонаследству,тотаковой лишается права наследовать имение, которое после этихубитых, как после отца, так и после матери или также после братаисестры, должно перейти к другим братьям или сестрам. А если быдругих братьев и сестер не было, это имение должны наследоватьдругие родственники по праву кровного родства. Убийца же долженбытьприговоренксмертнойказни.


16. Если бы кто‐либо на дороге устроил кому‐нибудь засадуитотбылбыранен.

Также если бы какой‐либо шляхтич на дороге устроил засадукому‐нибудь одному или нескольким лицам с целью ранить илиограбить, или убить их и был бы сам убит теми, против кого напроезжей дороге он устроил засаду и на которых кинулся, и если быродственники этого убитого присягнули, что он его убил прежде, чемтот напал, тогда убивший обязан платить головщину. А если быродственникиубитогонехотелиприсягнуть,заявляя,чтоониприэтомнеприсутствовали,тогдаубившийможетоправдатьсяприсягойсдвумясоприсяжниками‐шляхтичами, даже если бы эти шляхтичи были егослугами. Тогда он не будет обязан платить за убийство. Однако еслиокажется,чтоонсовершилэтоубийство,защищаясвоюжизнь,когдананего напал убитый, то он освобождается от уплаты штрафаигодовщины.

18. Если бы кому‐либо в чьем‐нибудь доме был причинен вредилионподвергсянасилиюнадорогесведомахозяинадома.

Еслибыкому‐либовчьем‐нибудьдомебылпричиненвредилионподвергся насилию на дороге или в ином месте по желанию или поразрешению,илисведомахозяинадомаитотхозяинбылбыпривлеченксудуиеговинабылабыдоказанаобоснованнымидоказательствамиили единоличной присягой истца при наличии вещественныхдоказательств или каких‐либо следов, предъявленных официально, тоон будет обязан собственнымиденьгами заплатить за тот разбойиливозместитьущерб,атехзлодеевпривлечьксуду.

19. Если бы кто‐либо, наслав на чье‐нибудь село своих людейилинапавнанеголично,побил,поранилиограбил.

Также если бы кто‐либо на чье‐нибудь имение, село или на еголюдейсовершилнападениесамиликого‐нибудьнаслалипричинилэтимнасилиемущербилинанескому‐нибудьраныиограбилкого‐нибудь,тотдолжен пострадавшей стороне, если она надлежащим образом докажет,что было совершено насилие и нанесены раны, возместить ущерб,возвратить награбленное с избытком и заплатить за насилие,аввеликокняжескую казну – столько же. И хотя бы совершившийнападение не ранил и не избил никого, но взял что‐нибудь, он такжедолжен заплатить пострадавшему за насилие, а его людям долженвозместитьущербвтомразмере,какойониукажутподприсягой.

20. Заобычноенападениенасоседейдвенадцатьрублейгрошей.Такжепостановляем,чтозакаждоеобычноенападениенасоседа,

доказанное в судебном порядке, в пользу пострадавшей стороныдолжно быть присуждено двенадцать рублей грошей и столько жештрафанам,великомукнязю.


21. Если бышляхтич на дороге совершил разбойное нападениенашляхтича.

Такжееслибышляхтичнадорогесовершилразбойноенападениена шляхтича и ограбленный напавшего узнал в лицо и показал своираны достойным людям или показал следы грабежа властям илипосторонним людям и при этом указал личность того, кто его избил,ипривлек к суду того, кто его ранил, а тот хотел бы очиститься отобвиненияприсягой,топреждечемответчикуочиститьсяотобвиненияприсягой,присвоихранахимеетпервенствоприсягипострадавший.Ноесли бы тот, кто избил, не хотел бы примириться с пострадавшимидопустил бы его к присяге против себя, то, если пострадавшийприсягнет,нападавшийдолженбытьнаказанкакразбойник.

Если бы кто на дороге поссорился, но не грабил, однако был быобвинен в разбое, то раненый должен присягнуть, а тот должензаплатитьемузараныинедолженбытьприговоренксмертнойказни,какзаупомянутыйвышеразбой.

22.Оссорах.Такжееслибыкто‐либопоссорилсяскем‐нибудьивовремяэтой

ссорыодиндругогоранилиодинизнихилиобаобратилисьвсуд,нонеимели бы свидетелей, которые знали бы обстоятельства дела, и одиндругогонедопустилбыкприсяге,аобахотелибыприсягнуть,тосудьидолжны приказать им бросить жребий. И чей выйдет первый, тотдолженприсягнуть в том, что тот первыйначал его битьи нанес емураны, и поэтому произошла эта ссора. И когда он присягнет, тогдадругойдолжензаплатитьприсягнувшемузаранывсоответствиисегосословнымположением.

24. Еслибыкто‐либонечаянноранилдругогоибылпривлеченксуду.

Также если бы кто‐либо возбудил в суде дело о нанесении емураны, а ответчик заявил, что ранил его нечаянно и привел бы к томудоказательство,мы,имеяввиду,чтониктобез своейвинынедолжентерпеть ранения, постановляем и приказываем: за эти раны истцудолжнобытьзаплачено.

25. Если бы какой‐нибудь слуга, защищая своего господина,кого‐либоранилилиубил.

Также постановляем, что если бы в какой‐нибудь ссоре слуга‐шляхтич, защищая своего господина, кого‐либо ранилили убил, то оносвобождается от ответственности за это. Однако тот, комупонадобится,имеетправопредъявитьискзасвоираныилизаубитогогосподинуэтогослуги.

28. Постановление о размерах головщины шляхтича и штрафавпользувеликогокнязязатакоеубийство.


Такжепостановляем:еслибышляхтичшляхтичаубилвссореилинепредумышленноиэтобылобыдоказановсуде,товиновныйдолженуплатить родственникам убитого головщину сто коп грошей, а нам,великому князю, в казну – вторые сто коп грошей. А если бы убийца,боясь ответственности, убежал из страны, то родственникам должнабыть уплачена из имущества бежавшего годовщина сто коп грошей,анам, великому князю, столько же. Дети бежавшего могут владетьимением.Убийцажедолженбытьобъявленизгнаннымкакнегодяй.

29. Если какой‐либо преступник будет приговорен к смертнойказни за какое‐нибудь преступление, но избегнет этого наказания, тоемунетместасредидобропорядочныхлюдей.

Также если бы кто‐либо был осужден и приговорен к смертнойказнизаворовствоиликакое‐нибудьдругоепреступление,ноотэтогонаказанияемуудалосьоткупитьсяденьгамиилионбылосвобожденпоходатайству своих друзей, купцов, послов или знатных панов, или засвое преступление побывал в руках палача, тот лишается чести и неможетнаходитьсясредидобропорядочныхлюдейинедолженбольшепользоватьсясвоимишляхетскимипривилегиями.Авотношениивсехтех, кто такого осужденного человека освободилили выкупил своимиденьгами, то решение вопроса об их чести и добром именипредставляетсянанашевеликокняжескоеусмотрение.

30. Если бы кто‐либо прятал у себя дома преступников,разбойников,воровиизгнанныхизстраны.

Также постановляем, что если бы наши подданные скрываливсвоих домах или имениях подозрительных людей, преступников,разбойников,изгнанныхизстраныилидавалиимкакие‐нибудьсоветы,илиоказывалипомощьвущербобществу,илипользовалисьзаведомокраденымивещамииэтобылобыдоказано,товиновныйдолженбытьнаказантакже, какперечисленныевышепреступники.Потомучтопосправедливостии совершающиепреступления,ипотворствующиеемудолжныподвергатьсяодинаковомунаказанию.

Оголовщинахлюдейпутных,крестьяничелядинцев(Разделодиннадцатый)[1] Преждевсегооголовщинахпутногочеловекаибортника.Также постановляем: если бы кто‐нибудь убил человека путного

или бортника, годовщина за человека путного двенадцать рублейгрошей, а за бортника восемь рублей грошей. А если бы кто‐нибудьизбилчеловекапутногоилибортника,точеловекупутномунавязкатрирублягрошей,абортникурубль;ихженамвдвое.

[2] 1.Оголовщинахионавязкахремесленникам.Годовщина золотых дел мастеру, органисту, пушкарю, пекарю,

повару, плотнику, мастеру шитья золотом, кузнецу, столяру, стекол‐

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 77 щику, сокольнику, псарю, возчику, старшему конюху, каменщику,портному,сапожнику,мастерицешитьязолотом,ковровщице,ткачихе,пряхе должна быть, как и слуге путному, т. е. двенадцать рублейгрошей.Ихотябыкто‐нибудьизэтихремесленниковбылтяглыйилинесвободный,тоемуголовщинатакаяже,анавязкарубль.

[3] 2. О побоях и убийствах тивунов, приставов и другихврадников.

Годовщинативуну,приставу,ключнику,еслибыкто‐нибудьубилкоторого из них, состоящих в этой должности, двенадцать рублейгрошей, а вознаграждение за побои при исполнении должности трирубля грошей. А если бы какой‐нибудь тивун или пристав былиотстранены от должности, то годовщина им и навязка такая же, кактяглому человеку. Если бы челядинец исполнял обязанности тивунаили пристава, ему годовщина десять коп грошей, а навязка рубль дотого времени, пока он исполняет эти обязанности, а когда он будетосвобожденотних,тогодовщинаемуинавязка,какчеляди.

[4] 3.Оголовщинахиопобояхпростыхлюдейичеляди.Если бы кто‐нибудь убил тяглого крестьянина, тот должен пла‐

тить за него головщину десять коп грошей; за несвободного паробкаголовщинапятькоп,анесвободнойженщинестолькожеголовщины.

[5] 4.Онанесениипобоевиранкрестьянамичеляди.Если бы кто‐нибудь ранил или побил тяглого крестьянина, то

долженуплатитьемувкачествекомпенсацииполтинугрошей,аженщинерубльгрошей,челядинцуполкопыгрошей,аегоженекопугрошей.

[6] 5.Еврей,татариннедолжендержатьвневолехристиан.Также постановляем: если бы какой‐нибудь еврей или татарин

какого‐нибудь сословия купил или взял в залог христианина, отнастоящего времени приказываем воеводам, старостам, державцам,чтобы они узнали о таких случаях, и каждого такого христианинаосвобождаемизневолиуевреяилитатаринаитакимименнообразом:если хозяин купил его навечно или невольник родился от купленнойженщины, то такой невольник, достигнув совершеннолетия, долженотработать у хозяина семь лет, а по истечении семи лет должен бытьотпущеннасвободу.Аеслибыеврейилитатаринвзялиеговзалогзаденьги, то постановляем, что в таких случаях невольники должныотработать эту сумму, а год работы как мужчины, так и женщиныдолжен засчитываться за полкопы грошей; и так должен этот закупслужить до того времени, пока не отработает всей суммы. Если жетатарыполучилиототцанашегоилиотпредковнашихиотнасвместеснашимидворамичелядь,тоонимогутвладетьеювечно.

[7] 6.Свободныйчеловекнедолженбытьобращенвневолюнизакакоепреступление.


Также постановляем, что свободный человек ни за какоепреступлениенедолженбытьобращенввечнуюневолю.Аеслибызакакое‐нибудьпреступлениебылотданввознаграждениезакакую‐либосумму, то должен ее отработать, причем каждый год работы должензасчитываться крестьянину за двадцать грошей, а женщине запятнадцатьгрошей,еслибыониполучиливсвоепользованиеприсевок.А если им присевок не был дан, то крестьянину каждый год работызасчитываетсязаполкопыгрошей,аженщинезадвадцатьгрошей.Еслижесумма,закоторуютакойчеловекбылвыдан,быластольвелика,чтоон сам не мог бы отработать ее, то его дети должны отработать,ивычетыимдолжныбытьтакогожеразмера.

[9] 8.Еслибычей‐нибудьчеловек,свободныйилинесвободный,или челядинец перешел к другому, а тот не хотел бы датьудовлетворениеивозвратитьего.

Также если бы чей‐нибудь непохожий человек или несвободныйчелядинецперешелккому‐либодругому,назвавшисьсвободным,иегопанодинилидваразаобратилсяктомупануспросьбойрассудитьегопретензию, а тот пан не хотел дать ему удовлетворения, то такойземянин должен быть привлечен к земскому суду. И если пан тогонепохожегочеловекаиличелядинцадокажетвсуде,чтоэтотчеловек–его крепостной, и вместе с тем докажет, что к тому пану дваждыобращалсяспросьбойобудовлетворении,атототказался,тоответчикдолженвсоответствиисэтимпостановлениемуплатитьистцупенюзавсевремя,покаунегопроживалбеглыйчеловекиличелядинецистца.

[10] 9. Если бы от кого‐либо сбежал челядинец, а кто‐нибудь,будучиизвещенобэтом,свободноегопропустил.

Также постановляем: если бы от кого‐нибудь сбежал челядинец,крестьянин или несвободная женщина, а кто‐либо, будучи извещенопобеге чужой челяди, указал им дорогу или дал хлеба, или нанекоторое время дал им убежище у себя и это было бы доказано, тотаковойдолженотыскиватьэтихбеглых.Аеслибыненашел,тодолжензанихзаплатитьиххозяину.

[11] 10. Если бы кто‐нибудь продал в рабство своего сына илисвободногочеловека.

Также постановляем: если бы кто‐нибудь из‐за голода продалврабство свободного человека или своего сына, или самого себя, тотакой договор не должен иметь силы, и когда прекратится голод, тотчеловек, достав деньги, отдаст их кредитору, а сам снова станетсвободным.Аеслибыкто‐нибудьиз‐заголодаилизахлебпродалилиотдал кому‐нибудь своего невольника, то такой невольник долженпринадлежатьтомувечно.

[12] 11.Еслибыкто‐нибудьвовремяголодапрогналсвоючелядь.


Такжепостановляем:еслибыкто‐нибудьвовремяголодапрогналсодворасвоюнесвободнуючелядь,нежелаяеесодержать,ачелядинцыво время голода прокормились бы сами, то они уже не должны бытьневольниками, а становятся свободными. А поступать следует такимобразом: если пан прогонит челядинцев, то они должны сообщить обэтом поветовому враднику или городскому бурмистру, или мещанам,что пан прогнал их; а те, кому они сообщат, должны известить тогопана,чьячелядь.Иеслибыондействительнопрогналчелядинцев,нежелаяихкормить,тоониужевечнодолжныбытьсвободными.

[13]12.Невольникамилюдисчитаютсявчетырехслучаях.Также постановляем, что невольниками считаются люди в четы‐

рех случаях: во‐первых, те, кто издавна находится в неволе илиродились от несвободных родителей; во‐вторых, те, кто приведенвкачестве пленныхизнеприятельской земли; в‐третьих, если быкто‐нибудьбылприговоренксмертизакакое‐нибудьпреступление,кромеворовства,ипросилбытого,комувыдан,чтобыегонегубил,иотдалсябы в неволюи тот согласился бына это, то преступник должен статьневольником; невольниками становятся и его дети, которые потомродятся. В‐четвертых, если бы сами себя отдали в рабство, а именно:еслибыкто‐нибудь,будучисвободным,женилсянаженщине,зная,чтоонаневольница,тостановитсяневольникомсамиихдетинезависимоот того, мужского они или женского пола; точно так же, если быиженщина вышла замуж за невольника, зная, что он невольник, тостановитсяневольницейсамаиихдети.

Текст, подано за виданням: Практикум з історії держави і права України : навч.

посібник/П.П.Музиченко,Н.І.Долматова,Н.М.Крестовська.–К.:Вікар,2002.–С.4776.

СтатутвійськовоїслужбиВеликогокнязівстваЛитовського1535року

Артикулы, которыи от кор(ол)я εго м(и)л(о)сти пана н(а)ш(о)го

м(и)л(о)стивого за росказанєм панов рад вεликого к(н)(я)зьтвалитовскогомаютбытиданывсимуставичнε,которыижктойвоєннойвыправє на тот час поєдут зъ князтва Литовского, абы кождый тоєведаючи так ся заховал под грозным каранєм, што бы жадин нε смелснихвыступити,алεтакдεржати,яконижεйнаписано.

[Ст. 1] Напεрвεй, абы послушεнство было. Противку их какгεтманови одиноцство мεжи всими самими, абы на тягненю або напεрεбываню,налεжанютаксякождыйзаховалтымобычаєм,анεинакякоимъбудεтотгεтманаросказано,абовойсконεрядноє,нεтихоє,нεспособноε,нεдалεкоε,чогоБожεвховай, отзгинεня,атакподлугтого

80 Семінарське заняття № 3 как от короля εго м(и)л(о)сти єсть ознаймεно, так абы кождый, такбогатый, яко худый так ся заховал, а нε смъл того пεрεступити поднεмилостивым каранєм абы, чого панε Божε вховай, про пεряд, а нεпослушεнствозбыточныхнавсихупаднεпришол.

[Ст. 2]Хтобысямелувойску,накотором [колвε]местцыабонашиху к(ня)зь або пан и хто колвε с подданых н(а)ших мел мовитипротивку гεтмана або бы подбурял приятεлεй своих на противкугεтмана,которымколвεобычаєм,тотчεстигорлотратит.

[Ст. 3] Который бы колвε бунты у войску чинил против гεтманаабоинымсправцам,атобынанεгопεрεвεдεнотрεмасветки,нач(εс)тиинагорлεмабытикаран,абовемъгдебытаковыиречиволночинити,аказнинεбыло,тогдычεрεстаковыибунтыпεрεказабысядеялавсимречам,астεрεжиБожε,абычεрεстовпаднεпришол.

[Ст. 4] Хто бы местца своєго нε стεрεг, где будεт чεрεз гεтманашихован,нач(εс)тиинагорлεмабытикаран.

[Ст. 5] И тεж на шиху, где бы кого гεтман поставил, на которомколвε местцы, тогды кождый маєт там на том местцы стат(и), гдегεтманкажεт, ас тогоместцаникоторымипричинамивыламати сянεмаєт,подчεстюнагорлεкаранєм.

[Ст.6]Жодныйгужътаккаккоторыйпоставят,тактягнутимаεт,амѣстцо вказаноε дεржати, а где ся трафит на пεрεбываню абы одингужътакзадругимшол,якогεтманроскажεт,которыйгужъзакоторымпεрεбыватимаєт,ахтобыпосмелзмεнитиабозмεшати,кождыйтакиймаεтнагорлεкаранбыти.

[Ст. 7] А возы мают кождый йти за своим гужом и вюки так жεподлугсвоихгужов,апεрεрыватиихнихтонεмаєт,подкаранємнагорлε.

[Ст.8]Приводцы,атыи,штогужыведают,абыотгужовсвоихънεотєжчали, а пεрεд гужы своими тягнули, а того полнибыли, абыжадинзгужунεпотрεбнεнεвыєжчали,анипахоликовнεрозсылалианидовозов,анииндε, а хто бы ся того важит хотел, абыбыл грознокаран, абыпронεдбалостиомεшканє,аотєжчанєпоручиковнεряднεтягнεнєнεбыло.

[Ст. 9] Так на тягненю, як на лεжεню абы ясаков нε чинили подгрознымкаранєм.

[Ст. 10]Кали потрεба прийдεт, хто бы ся нε поткал з росказанємгεтманским,чεстьигорлотратит.

[Ст.11]Колибыутрубузатрубεнозросказанягεтманского,абыкождыйприводцанаплεц,гдевойсколεжитзъсвоимгужомбегъ,атамся становилъ, а хто бы нε бег местца своєго нε смотрел, на горлε мабытикаран.

[Ст.12]Хтобытрывогувчинил,аутрубузатрубилбεзгεтманскогоросказаня,мабытинагорлεкаран.


[Ст.13]Ахтобынасторожунεшолабонεєхал,колиємуроска‐жут або стягнул ся бεз росказаня гεтманского, абых тых, которыиупорочεни от гεтмана мели, на горлε маєт быти кара, а звлаща тыи,которыибудутктомуповинниикомупоруч.

[Ст.14]Хтобытаковыйбылсподданыхн(а)шихвшεликогостанутак вεликого и посполитого, когда бы колвε гεтман н(а)шъ слал насторожуабонакоторуюпослугун(а)шувоεнную,тамувоисцεабысянεвымовял,апослушεнствапротивεмуникоторогонεвчинилподлугволигεтманскоє,тотгорлотратить.

[Ст. 15] Коли бы хто справу мел пεрεд гεтманом, абы к томужадныйкусвоεмречиприятεлболшεйнεбралкусвоεйрадεипомочиоднодву,абыростыркиирозницы,бунтыоттулнεприходилиболших,хтобычεрεстопεрεступил,тотъгорлотратит.

[Ст. 16] Коли бы сторожа н(а)ша посланая от гεтмана н(а)шогозъєхала ся зъ сторожы або з войском нεприятεлским, або под замокнεприятεлскийподєхала, тогдыкаждымувонойсторожияко старшийнадоноюсторожεютаквси,штобудутувонойсторожи,нεмаютмовитиузъєздε кождому з людми нεприятεлскими, толко тот, кому гεтманпоручит,ахтобысмелмовитибεзволигεтманскоє,тотгорлотратит.

[Ст. 17] Хто бы зваду вчинил, рукою маєт быти каран, а хто бырачил,тотнагорлεмабытикаран.

[Ст. 18] Хто бы, што за войском єздячи продавал, а тот бы, хтомоцюкгвалтомбрал,нагорлεмабытикаран.

[Ст. 19]Пεрεд войскоми около войска внεприятεлской зεмли абыжадинпалитинεсмεлопрочросказанягεтманскогоподкаранємнагорлε.

[Ст. 20] Чужого и обчого ч(о)л(о)в(ε)ка або которого слугу отподданых н(а)ших абы жадин приняти и пεрεховати нε смел опрочведомостигεтманскоєподстрачεнємгорла.

[Ст. 21] Для шкод деланя, абы жадин в пицованє слати нε смелопроч гεтманского росказаня, а приставов, которых гεтман будεтпосылати, алε тым обычаεммают слати, коли войско станεт, а гεтманн(а)шъсторожуотправит,тогдыприонойсторожи,штогεтманпошлεт,мают слати впицованє доложивши ся гεтмана, а хто бы слал бεзведомостигεтманскоєабεзсторожи,тотгорлотратит.

[Ст. 22] На тεгнεню буд(ь) в нεприятεлскую зεмлю буд(ь) назадопят идучи, абы жадин нε смелъ войска отєхати опроч гεтманскогопризволεня под старчεнєм горла и именя одно в шиху аж до концатягнути аж до роспущεня маєт; и так жε и хоружий кождый у своємповетε нε маєт ничого затаити ани отпустити аж до роспущεня всεговойска, а который бы втаил або отпустил, тот горло и именє тратит,атотпрεдсягорлотратит,хтобуєхал.

[Ст.23]Конячужогонихтонεмаєтприймоватианидосεбεбрати,а єстли бы хто принял, тогды нε маєт болшъ в сεбε дεржати, толко

82 Семінарське заняття № 3 чεтвεртьгодины,скороєгопоймавши,маєтоповедитгεтману,авсεбεєгодεржатинεмаєт,аєстлибыхтовсεбεзадεржал,азнайдεнобыкогонанεмєдучиабовεдучи,тотмаєттаккаранбытиякозлодей.

[Ст. 24] Братεй тεслεв, ковалεв, колодеєв, кожεмиков и всихрεмεсников,штотампоручоныбудуткувоεннойсправε,комукол(ве)отнасабоотгεтмана,тогдытыиврадникин(а)ши,комупоручонобудεтнεмаєтниодногостыхъотпускатибεзведомостигεтманскоєихотябы,хтобылнεмоцонстыхрεмεсников,тогдыитогомаєтобявитигεтману,аεстлибыотпустилбεзволигεтманскоє,тотгорлотратит.

[Ст. 25] Гεтман хто бы ся тому противил албо того дεржати нεхотел,астогосявымовял,анадтоєвыступовалтот,штооткороляєгом(и)л(о)сти маεстат єсть ознаймεно, а уставεно, маєт моц от нас,таковогокожно(го)нагорлεкарати.

[Ст.26]Атакабыкаждыйтыиуставыознаймεныи [и]иныивси,которыи ж бы водлε потрεбы чεрεз гεтмана были оповεданыаросказаныдεржал,анадтоєнεвыступовалподкара(н)εмнагорлεабоводлугвыступу,якосяхтодопустилазаслужит.

[Ст.27]Хтобыколвε увойскуабонасторожибуд(ь)кн(я)зьабопан и кождый пору[чи]к языков поймал, тогды кождый з них абы нεсмелоположεнинεприятεлскомпытатиподгрознымкаранємнагорлε,ахтобыколвεпоймал,тогдынεпытаючивнεгоничогомаєтотвεстидогεтмана, а гεтман маєт єго сам на впокои опытати; тымжε обычаємъибεглεцаотнεприятεлянεмаєтнихтопытатикромгεтмана.



Керівництвозізбиранняподатківіштрафівдлябазарногопристава(мугтесіба)м.Кефе

(ВитягзподатковогокодексусанджакуКефе1542р.)5(1.)Якщохліббудесирий,стягається12акче,алеякщотрапиться

недовага,зкожного диргеманедовагистягається1акче.Тайв іншихвипадкахнедовагиправилотакесаме.

(2.) Та якщо ж продукти, що на зразок меду та жиру пакуютьсяувмістища,поштучноприбуваютьнабазар,уразіпродажустягається:зфучі (прибл. 40–52‐відерна бочка) – 24 акче, з каратіля (прибл. 20–40‐відерна бочка) стягається 18 акче, з варіля (бочка до 20 відер)

5 Документ свідчить про достатньо високий рівень розвитку податкового законодавства та широкийдіапазон відповідальності й повноважень державного податкового інспектора на ринку та міськихвиробництвах.

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 83 стягається12акче.Алеякщовищезгаданіречібудутьутолумах(міхурізішкіриовець),стягаєтьсяпо6акче.

(3.)Aякщоякийсьрізникпринесе[доміста]козу,заріжейпродасть,то за кожну таку козу стягається по 2 акче – у разі продажу за нарх(мінімальнаціна,щовстановлюваласямісцевимкадієм)овечогом’яса,алеякщопродаєтьсядешевшеовечогом’яса,тонестягаєтьсянічого.

(4.)Аякщохтосьодягненаневільницюкапелюшка,передастьдорукброкерайпродасть,то,якадет‐і‐тезїн(«звичаєвезаприкрашання»),стягається 12 акче, але якщо капелюшка не одягати, то нічого нестягається.

(5.)Та з тих,що знаходятьсяумісті, вітрянихтакінськихмлинівщотри місяці стягається по три акче – у разі коли вони [цей час]відпрацювали,алеякщонепрацювали,тонестягається.

(6.) А з [вуличних] кухарів, і пиріжників, і міських бузовареньщомісяцяпо15акчестягається,[аякщо]місячнийтерміннепрацюють,то нічого не стягається. А з [вуличних] кухарів та пиріжників табузовареньізЗемляноїфортеціщотримісяцістягаєтьсяпотриакче.

(7.) А за зважування на вагах з баккала щотри місяці стягається3акчепідназвоюсенк‐і‐мізан («гирьового»).Аз [тих,щознаходяться]умістікісаджіїв(банщики‐масажисти)щотримісяцістягається4акче.

(8.) А з міських миловарів, якщо вони виробляють один казанжирного [тобто звичайного]мила, то стягається50 акче, а зпахучогомила,щонадходить[з‐заморя]кораблем,якщонабазарійогозважуютьна вагах і продають, хоч би яка була там потреба – сундуками абочувалами,–по6акче[зкожногопакунку]стягається.

(9.)Азтрактирівзашістьмісяцівпошістьакчестягається.Аякщосічку або сіль або кіл продається мисками, щотри місяці стягається[зпродавця]по6акче.

(10.) А якщо хтось [самовільно] проштемпелює свій аршин[якточний],тостягається4акче.

(11.) А якщо [самовільно] ріжуть одного коня і продають йогом’ясо, стягається 6 акче. А якщо ріжуть одного верблюда [і продаютьйогом’ясо],тостягається12акче.

(12.)Аякщоодинхтось[самовільно]новухарчівнючибузоварнювідкриє чи там зробить вогнище для приготування каштанів, тостягається12акче.

(13.) А якщо з затоки виловлюється свіжа риба, то [з вилову]стягаєтьсядесятина.ТайякщозТатськогоіля(ПівденнийберегКримуназахідвідАлушти)надійдесвіжариба,[знеї]стягаєтьсядесятина.

(14.)АякщоосетроварибанадходитьзКерчі,поклавшинаарбупосімрибин,тозкожноїарбистягаєтьсяпо15акче,ікрімцьогозкожноїрибинистягаєтьсяпо1акче.


(15.)Аякщозземлідинічикавуни,чикоротше:арбаминадходятьфрукти, то з двоколісної арби стягається 12 акче, а з чотириколісноїарбистягається24акче.

(16.) Якщо ж надходять фрукти човном насипом [і продаютьсяпосередникам], то з кожного човна стягається 25 акче – байдуже, чибуде він малий чи великий. Але якщо, прийшовши до кадія і довідав‐шись про нарх, самі продають, то, крім 25 акче, під назвою «нархлик»стягається[ще]якаськількістьакче:[точно]нефіксовано,якщотільки[вартістьпроданого]сягає50акче,тостягається20.

(17.) А якщо вищеозначені фрукти [що складені] у човнікорзинами чи чувалами, і базарні продавці [їх] купують, то з кожноїкорзинитачуваластягаєтьсяпо2акче.

(18.)Аякщофруктинадходятьнакорабляхзпротилежногоберега[Чорногоморя],тозкожногокораблястягаєтьсяпідназвоюадет‐і‐кешті(«корабельне звичаєве») [що становить] 55 акче; [до того ж] якщо,прийшовшидокадія,[перевізники]самізважуютьдляпродажу, і [вних]купують за нархом, з них стягається певна кількість акче під назвою«нархлик», [яка точно] не встановлюється: якщо тільки [вартістьпроданого]сягає100акче,тостягається50.

(19.) А якщо з Согуна (Сухумі) чи інших країв [з‐поза санджакуКефе] надійде рис, і [перевізники], пішовши до кадія, дістануть нарх,щоби самим продавати, [то точно] не встановлюється, стягається[зкожного по] 50 чи стягається 100: якщопродаватиметься чувалами,тозкожногочуваластягаєтьсяпо2акче.



СудебниккнязяКазимираЯгеловича,данийЛитві29лютого

1468року(Витяги)

...Ми з князями і панами‐радою нашою великого князівства

Литовськогоізусімпоспільствомпорадившисьівчинилитаке:1. Якщо злодія (татя) приведуть з речовим доказом, то мусить той

заплатити за вчинене штраф; якщо ж платити буде нічим, а дружиназдорослими дітьми знала про вчинений злочин, то вони повиннісплатитиштраф;якщожбудутьмалідітидосемироків;товонивтомуневинуваті.Самогозлодіястратитинашибениці.3. У кого буде вкрадено, то судці присудять: спершу заплатити

позивачу,атодігосподартатябересвоювину.

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 85 5.Колибзлодійщосьукогосьвкрав,ітам,девкрадено,йогоспіймано

на гарячому, але додому вкрадене він не приносив, дружина і дітикраденогонеспоживали,товідповідальністьнеселишеодинзлодій.7. Коли чийсь підданий впаде в злодійство, а його господарю буде

відомо про це, він ділитиме зі злодієм здобич, то, якщо буде на тевідповіднийдоказ,господарпонесекарунарівнізізлодієм.12.Колизлодіявидадуть,ісудвизнаєйоговинуватим,товінпідлягає

страті. Коли ж той, кому татя видадуть, не захоче його страчувати,аматимебажаннязаробитинаньомугрошічисобівневолювзяти,тонамзпани‐радоюслідпорадитисьіскаратисмертюйого,якщобуденатепричина.Длязлодіямилістьнепотрібна.

13. Ахтовкрадемайнонасумубільшепівкопигрошейчикорову,тогоповісити.

14. Якщо ж крадіжка вчинена вперше, то за першу татьбу виноюкарати злодія: якщо вкрадеменше полтини, домашні речі, домашнімиречамиплатити;якщожбільшеполтини,товіддаватидосуду.

15. Ахтохочабівпершекрав,алетобулакрадіжкаконя,то,колибудеспійманийнагарячому,повісити.22.Якщохто‐небудьзнайдезаблудлогоконячиклячуабоякісь інші

речі, то має оголосити про це. Якщо знайдеться господар впродовжтрьохднів,тотому,хтознайшов,маєбутивинагородазазнахідку,данана королівському дворі. Якщо той, хто знайде, не оголосить прознахідку,авізьмеукористуваня,товідповідатиме,якзлодій.

Текст подано за виданням: Хрестоматія з історії держави і права України :у2‐хт./ за ред. В. Д. Гончаренка.– Т.1: З найдавніших часів допочаткуХХ ст. Вид.2‐ге,перероб.ідоп.–К.:ІнЮре,2000.–С.57–59.

Уставанаволоки(1квітня1557року)(Витяги)

Арт.1.Боярипутні,стародавнінаслужбутяглуіупідводиходити

неповинні.Аколиізрозпорядженнянашогонадорогупоїдуть,тотогороку ніяких податків платити не повинні. Без волі і розпорядженнянашогоїхнадорогуніхтопослатинеможе.

Арт.7.Населахвійтиізрозпорядженняврядовогомаютьлюдейнароботу виганяти, бути присутніми при видачі оплати; при всякихроботах над людьми свого війтовства наглядати замість пристава,супроводжуватилюдейсвоговійтовствапридоставцінимивівса,тасінанаВільно.

Судитиврядупідданих слідвденьторговий,привселюдно,окрімсправпровбивствоізґвалтування.


На суді війт повинен бути присутнім і має допомагати своємупідданому.Завсякувинувійтможебутизасудженийврядом,тількиприцьомувійтовствауньогоневідбирати,алишезнятизпосадиі іншогопоставити.

Арт.15.Податок ізземлізволокивизначається:добрийродючийґрунт – 21 грош (з однієї волоки), середній – 12 грошей, поганий –8грошей, досить поганий (піщаний або болотистий) – 6 грошей. Крімцього,здоброгоісередньогоґрунтудаватиподвібочкивівсазволоки,зпоганогоґрунту–однабочка.Аякщобудесказаноплатитигрішми,тозакожнубочку–5грошей.Зкожноїволокидаватисінаодинвізаботригрошізамістьсіна.Здоситьпоганогоґрунтуподатоксіномтавівсомнезбирати.

Арт. 16. Тяглові люди повинні відпрацювати за кожну волоку подваднінатиждень.

Арт. 17. Городникам при дворах панських відпускається по триморгиземлі,защовони(чоловіки)повиннівідроблятипоодномуднюнатиждень,ажінки–відпрацювативполінебільшешестиднівдожнивабодопрополювання.

Арт.20.Роботапідданимповиннабутинапередоголошенавійтом,якийвказуєприцьому,зчимінаякийденьмаютьвониприступитидоїївиконання.Вденьвиходунароботувійтщеразнагадуєпроце.Якщохто‐небудьневийденароботу,тозапершийденьпрогулумаєсплатитиштраф один грош, за другий день – барана. А коли на третій день неприступитьдороботиабозапиячить,тотогопокаратипобиттямбичемналаві,апрогуляніднізобов’язативідробити.

Якщо внаслідок якоїсь поважної обставини підданий не зможевийтинароботу,топовиненчерезсусідааболавникаповідомитипроцевряда, який, зваживши причину невиходу, зобов’яже його відробитиіншогодня.Нікомуневеленовідкуплятисявідроботи.

Арт. 21. Пустих волок підданим не заорювати. А коли хтось, невписаний до реєстру, посміє те вчинити, його збіжжя підлягаєзвезеннюнапанськийтік,азсамоговинуватогостягуєтьсяодингрошштрафудоказни.

Арт. 22. Підданим приступати до роботи, як зійде сонце,азакінчувати, коли сонце заходитиме. Тим, хто працює біля худоби,відпочиватигодинупередобідом,годинупополудні і годинупідвечір.Ахтопрацюєвполі,товідпочиватиутойжесамийчаспопівгодини.Хторанонароботунез’явиться,топовиненвідпрацювативіншідністількижчасу,скількинимбуловтрачено.

Арт. 40. Піддані мають вольність ловити рибу в ріках, озерахвудкою, броднем, тригубицею,малими сітками. Однак у квітні, травні,червніловлярибизабороняється,оскількийденерест.Задотриманнямцьогоповинністежитиврядіневодники.


Арт.41.Збіднілий,убогийпідданийуголодніроки,засіявшинивуна зиму і не маючи чим прогодуватися, має доповісти про це врядовіуприсутностівійта.ТіповиннінестягуватиподаткизтакогопідданогоаждосвятогоІвана.Якщодотогочасунебудепогашеназаборгованість,тобідняквтрачаєзасіянеполе.Якщожхто‐небудьвтече,неповідомив‐ши врядові про свої нестатки, то той втрачає землю з усім господар‐ством.Втікачаповиннірозшукати.Якщожвінповернеться сам,топо‐садитьйогонапустихволоках.

Арт. 42. Підданий має право продать будівлі, домашнє господар‐ствона своїйволоці відповіднодопроцедурипередвійтом, лавником.Покупець може обробляти свою волоку і ту, на якій куплено гос‐подарство, або просити пана виділити йому дві волоки на пустощах.Покупецьсплачуємитоврядникові2грошаізаписаноговреєстродингрош.Якщоутомуурядінемаєпустихволок,тойомудозволяєтьсяйтидо іншого маєтку в межах волості, взявши перед цим лист від свогоурядникадотого,кудивіннаправляється.

Текст подано за виданням: Литовская метрика. Отдел І–ІІ. – Юрьев, 1914. –С.102–478.

СтатутВеликогокнязівстваЛитовського1566р.(Витяги)

РозделпервыйОперсонегосподарскойАрт. 1. Все обыватели Великого князства Литовского одным

правом писаным и от нас даным сужены быть мають. Наперед мы,господар, обецуемишлюбуемпод тоюжпрысегою, которуюучынилиесьмо всим обывателем всих земль того панства нашего великогокнязства Литовского, иж всих княжат, панов рад духовных и свецких,пановхоруговных,шляхту,местаивсихподданыхнашихивсихстанови в том панстве нашом великом князстве Литовском, также и земльРусскихКиевское,Жомоитское,Волынское,Подляшскоеииныхземель,прислухаючых к тому панству нашему, почоншыот высшего стану ажидо нижнего, тыми одными правы писаными от нас даными судитиисправовати.

Арт. 2. Мы господар обецуем и шлюбуем никого не карата назаочноеповеданье,хотябыседотыкалоиоображеньемаєстатунашогогосподарского; и хто теж што на кого вел, а не довел, тым сам мастькаран бытн. Теж предъречоным прелатом княжатом, п[а]нятом, паном,радамдуховнымисвецким,паномхоруговнымшляхтамиместамземливеликого князства Литовского, Руское, Киевское, Жомоитское,

88 Семінарське заняття № 3 Волынское, Подляшское, Смоленьское, Полоцкое, Витебское, Мстислав‐скоеииныхземльвеликогокнязстваЛитовского,обецуемсловомнашимгосподарским, иж над жадного человека выданье албо осоченье явноетаемноеиподозреньетыхстановвышеймененныхкаратинехочеманивинити которою кольвек виною пенежною, кривавою, везеньем, абодостоенств врядов або именья отнятьем; нижли аж бы первей у судуявным рядом и поступом права, колижалобник то есть повод и отпоробжалованый очивисте станут, и достаточнена конец будут поконаны,которыепосудеитаковомпоконаньювинни,маютьбытикаранывиноюу артыкулехнижейописаныхменовитенезначоною.А хтобытежкогоколвекобмовляючивчинилксоромотеизелжывости,ашлобыочестьабо о горло або о которое кольвек скаранье; тогды тот, на кого мовитиведет,анедоведет,тымкараньемсаммаетьбытикаран.

Арт.3.Ображеньемаєстатугосподарского.Оображеньемаєстатугосподарскоготаксеразумеет,колибыхтозмовуалбоспикненьеалбобунтучинилназдоровьенашегосподарское,хотябыпанбогуховал,ижбы оная змова не была учынком пополнена; таковый за слушнымдоводом,якотомнижойописано,честьигорлоиименьестратит.Тежкгдымаєстатнашображонбываетстоепричины,кгдыбыхтобунтовалпокой посполитый врушаючы против нас господара ку шкоде и речыпосполитое; имынцу без волинашое бил явне; а чого боже уховайнанас смерти, так теж и на потомки наши великие князи Литовские, поземстяхиххотечыхтоосестииопановатитоепанствовеликоекнязствоигосподарембытинанем,войсколюдслужебныйсбираливыводил;тобытежзнеприятелмипорозуменьемел,листидонихабопослыпротивнам господарю и речы посполитое або остерегаючы слал, тым не‐приятелем якуюж кольвек помог давал, хотя бы теж замок нашнеприятелеви подал; хто бы теж люди неприятельские панство нашевеликоекнязствоЛитовское зрадливепривел, а тобынанего слушнеисправедливо было переведено. таковый с права з розсудку нашегоспаны радами нашими великого князства Литовского честь горлотратить, и такового зрадцы дети сынове за таковый выступок отцасвоегобезецнымибудут,аименьятогозрадцыотчызныевыслужоныекоторым кольвек обычаем набытые мимо дети и близкие на насгосподаряприходять. Ведьжожонытаковых здрайцкоторыене будутли ведали тое здрады мужов своих, а с того се выведут пресегамисвоими, таковые именей своих отчызных и матерыстых и вена предучынкомтоезрадыимотмужейихописаногонетратят,аледоименейотчызныхнеприйдут,хибапосмертиматоксвоихтолькодочетвертоечастиименейматерыстыхприходитибудуть.

Арт. 6. Хтобы колвек с панства нашего до земли неприятельскоеутек.Тежуставуем,хтобыкольвексподданныхнашихспанстванашего

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 89 утек до земли неприятельское умыслом злым на зраду ку шкоде намгосподарю и речы посполитой, такий честь тратит; а если бы пойманбыл, тогды и горлом маеть быти каран. А дети ач колвек для тоговыступку отца своего почтивости свое не тратят, але именья вейотцовскиетратят,нижбыштомеливласногонабытьясвоего,абопередтым учынком отца своего отделены были, тогды при том застатимають. Таким же обычаем и жоны если будуть не ведали таковоездрады мужов своих, таковые в том будуть захованы, яко в третемартыкулесегорозделуотакихестьописано.

Арт. 10. Хто бы кому именье заставил а продал первой, нижлизземлиутек.Теждеслибыкоторийчеловекпередтымнижлиутечетьдо земли неприятельское, будучи еще в панстве нашом, продал абозапродалименьеякоеаболюдиабоземлюкому,абудетлионтоерадыегоневедал,инатоправоподнесетьиокажетнатолистыидержаньясвоего доведет; тогда маеть он тое купленеє або закупленное именьеспокойнодержать,апаклибынехотелприсегати,тогдытоекупленеєабозакупленноеименьетратит.

Арт.11.Еслибыотецотдетейвтекдоземлинеприятельское,тактежкоторый ближшый. Теж уставуем, если быотец от детей утек доземлинеприятелянашегоМосковскогоидоиншихземельнеприятельнаших,адетибынаименьизоставилпосебе;тогдыименьяегонанасгосподаря спадывають, бо за выступ отца их власного вже сутьотдалены от имений. Ведьже которий бы сын был делный от отцасвоегоипервейтоечастисвоеевдержаньюбыл,нижлиутекотецего,имешкалбынатомкромотцасвоегонеуводномместцузним,анезаодним плотом, а тое рады и учынку отца своего не ведал, а не былподойзреный и вывелся того присегою своею; таковы тогды сыныидочкиотпо‐ чтивости своееотчастиименья своегонеодпадывают.Аеслибыкоторийприрожоныйбратабодевкаабокоторыйбудьзродуутек до земли того неприятеля нашего Московского и до земльнеприятельскихпоганских;тогдыделница,тоестьчастьневыделенанебудетьвыделенабыла,будьневыделена, спалываетнанасгосподаря,иближнийжаденнебудеткутомуинемаетьметиничего;аведьжетобратьииблизкимяковпочтивоститакичастемименьямихшкодитине маеть. А хтобы такового здрайцу утекаючого забил, або живого донасидоврядунашегопривел,и тона его слушнымдоводомперевел;такового почтивости тошкодити не маеть, але еще за то будет годенласкинашегогосподарское,аеслибынедовел,тогдысаммаетьбытикаран,яковышейописано.

Арт. 12. Хто бы листы або печати наши фалшовал, чым маетьбыти каран. Коли бы хто листы або печати наши фальшовал, або накшталтрукинашоетакжесканцлярейныхписаровнашихтогопанства

90 Семінарське заняття № 3 подписовал, абы хтобы теж печати наши соберыв и в собе ховал и ихужывал; таковый за сказаньем слушным явностью певною и доводомслушнымничим,инымтолкоогнемкаранбытимаеть...

Арт.13.Офалшованьюмонетыомындзехиозолотарех.Тежхтобымонетунашуфалшовалибезволинашоепереправовалиобрезовал,тактеж мындзаре наши, которие золото и серебро и иншую реч матерейналежачуюиприслухаючуюмындзефалшовалибызливалиимешалику пожитку своему а ку шкоде речи посполитое, а то бы на нихдосведчано;тыемаютьогнемкараныбезмилосердья.Потомужзолота‐ри,коториезолото,сереброфалшуютьимежытогомешаютьмедь,цынабоолово,ивтомбыбылидознали;тогдысамимаютьогнембытика‐раны, аихмаетность тому, комушкоду учинили,маетьбытиплачено.Ведьжеработатаяиматерея,безкотороебытоеремеслоихсправованобытинемоглоподлезвыклостиее,тофалшемрозуменобытинемаеть.

Арт.14.Немаетьниктонизачийкольвекучиноктерпетитолкокаждыйсамзасебе.Тежуставуем,ижнихтонизачийкольвекучинокнемаеть каран и сказан быти, толко которим винен, кгдыж того правобожоеисправедливостьхрестиянскаяучыть,якожтакхочеммети:абыаниотецзасынаанисынзаотца,кромображеньямаєстатунашего,яковышейоколотогоестописано,анижоназамужа,анимужзажону,тактежбратзабрата,ижадныйприрожоный,ислугазапана,панзаслугу,нихтонизачийвыступучынок,толкокаждыйсамзасвойвыступмаетьтерпетиикаранбыти.

Арт.15.Хтобымногозамалоупросилабезданиныпобрал.Тежхтомногозамалоупросил,атобынанегоустнеисправабылопереведено,вышшейнижлипросил,таковыйтуювыслугусвоюотнасдануютратит.Ахотябыидобреупросил,абезданинынашоештоиктойвыслугесвоейвзял, и к тому привернул; предъся тую выслугу и забранье тратитиспадываеттозасенанасгосподаря.Ахтокуотчызномусвоемуименьювзял человека, або и десети, або колко кольвек и с землями, або землипустое; тогды маеть каждого человека, колко будет взял, своимиотзычнами навезати з земли, або кождую землю землею, а ведже не наголую повесть и обмову, але за огледаньем и выведаньем слушнымисправедливымправнымпоступкомидоводомчерезлюдейцнотливыхиверыгодныхкомисаровтубулцов.Ровностьюправаоднакимидоводамивдаючысевровноеправоизшляхтою,якоотомнижейнаписано.

Арт. 25. О мытех новых. Теж уставуем и приказуем, абы жаденчеловек в том панстве нашом великом князстве Литовском не смелновыхмыт вымышляти ани встановлятинина дорогах, ни наместах,ани на греблях, ани на реках, ани в торгах, ани в местечках нивстодолах,абовкорчмахнагостинцахвименьяхсвоих,кромекоторыебыбылиз стародавнаустановлены, абомелибынатолистыпредков

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 91 наших або наши. А хто бы кольвек смел мыто кром звычайноготоргового установляти; тогды тое именье, в котором мыто кромторговогоустановил,тратитьиспадываетнанасгосподаря.

Арт. 26. О неданье мыта шляхте. Теж з ласки и доброти нашоегосподарскоекнязем,паномрадамдуховнымисвецским,шляхтевтомпанственашомтуювольностьнаводахнадорогах,тоестьсухимпутеми водным, на торгох, на мостех, так и именьях наших спущатиипродаватизихвласныхгуменкождомуегороботыправдивоезбожьеанекупленое,оттогомытонемаетьбытидавано;тактежиотподводшляхецских,коториезихречмивластнымзбожьемастацыямиходять,от того всего мыто и мостовое брано быть не маеть. А если бы штокупленого збожья и иншых речей пры том мел; от того мыто маетьплатити.Аведжесамиособамисвоими,абогдебыихсамихпритомнебыло,тогдыслугиихабосправцыотнихпритомпосланыеверыгодныена мытех наших головных мають присегнути, што ест правдивоероботы его домовое а што теж прикупленеє, а подводы мають безприсегибытипропущенытолкозалистыипечатмиих,тымжеобычаеми лесные товары и от всякого господарства домовое работымаеть сяразуметии безмытнепропущеныбыти.Анамостех старожитных, гдепередтымштобудетьдаванотолькоотподводтаких,коториезбожьенапродажувезуть,веджеводлестародавнегообычаюмаютьдавати.

РозделтретийО вольностях шляхецких и о розмноженью великого князства

ЛитовскогоАрт. 1. О розмноженью великого князства Литовского. Мы

господар обецуем тежишлюбуєм за себе и за потомкинаши великиекнязи Литовские под тоюж присегою нашою, которую есьмо учиниливсим обывателем всих земль великого князства Литовского и всихземль ку нему здавна и тепер належачых у славе, титуле, столицы,зацность, и владзы, и можность роска зованью, и в иншых всихналежностях и прислухиванью и в границах ни в чом не вменшатииовшем примножати. И хотя бы пан бог з ласки свое светое намгосподару узычити рачыл панства Литовского князей и панов раддуховных и свецских и всих врядников земских и дворных шляхтурыцерстваивсихиныхстановнивчомтогонепонижати,алеотвсякоелегкостиипониженья,якославноепамятипродкинаши,великиекнязиЛитовские, за щастливого панованья своего чынити стеречы и боро‐нити будем, с помочъю божьего стараючисе о примноженье и вы‐вышенья того панства и всих станов достойности оздоб и пожытковзнаиболшогопилностьюивсилованьемнашим.

Арт.2.Овольностяхшляхецских.ТежмыгосподаробецуемсловомнашимзанасизапотомкинашивеликиекнязиЛитовскиеподтакимже

92 Семінарське заняття № 3 обовязкомнашим,яковышейупервомартыкулеестописано,ижвсихкнязей и панов рад, як духовных, так и свецских, и всех врядниковземских и дворных, панов хоруговных, шляхту, рыцарство, мещанеивсих людей посполитых у великом князстве Литовском и во всихземлях того панства нам заховати при свободах и вольностяххрестиянских, в которых они, яко люде вольные, вольно обираючыизстародавнаизвечныхсвоихпродковсебепановиГосподарейвеликихкнязей Литовских, жыли и справовали прикладом и способом волныхпанств хрестиянских, ровнаючы однако маючы и тых вольностей уживаючы и суседы братьею своею рыцерством и иные станы народукоруны Польское, и особливе на то при свободах и вольностях напривильяхилистехвеликихкнязейЛитовских,продковнаших,иотнасвсемвобецякоикождомузособнанаучтивостидостоенстваврядынаименья,налюде,накгрунтыинаштокольвекданых,иштоещебудутьдаванывперед,напорушненеотменне(вечнымичасыховати).Ахтобытеж што хотя без привильев за отчызным правом яким кольвекобычаем набытых людей кгрунтов своих в держанью был, так заславного панованья продков наших короля его милости КазимераиАлександра, яко теж за светое памяти Я отца нашего щастливогопанованья, тые сами с потомкиих близкими своимии тепер то вечнедержатимаютьибудуть.

Арт. 3. Мы господар обецуем размножати великое князствоЛитовское,аштабыразобраноиодышлозаськунемупривернути.Теждобра князства Литовского не уменшым и то, што будеть черезнеприятелей того панства нашего отдалено; розобрано и ку иншомупанствуот тогопанстванашегоколикольвекупрошоно, ку коронекуМазовшукуПрусомкуИфлянтом, то за секувласноститоговеликогокнязства привести привлащати и границы оправити обецуем. А хотябыхтежкому заграничникомпри границахтыхверхумененых земли,именья, села и люди дали; тогда таковые мають с того служытивеликому князству Литовскому, а хтобы не хотел служыти, таковыхпривильевнемаеммыипотомкинашидержати.

Арт. 4. О неданье шляхты и их имений кгрунтов и всякихвольностейитежноданьелистовипривильевпротивсемустатуту.

Уставуем и вечными часы ховати и держати обецуем, иж якопредкинашивеликиекнязиЛитовские,такимынезвыклыеникомуни которым способом бояр шляхецских имений кгрунтов и земельдавати,такитепернавсепотомныечасыобецуемиприрекаемподтоюж присегою нашою, которую есьмо учинили обывателем сего панстванашего великого князства Литовского, бояр шляхты и их именийкгрунтовивсякоемаетностиииныхсвободивольностейиправвнихотбиратииотводити,иниякимособам,которымкольвеквтомпанстве

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 93 обывателем яко и заграничником и посторонним и жадному иному,даватизаписоватииникоторымспособомотдалятинемаем.

Арт. 5. О соймикахповетовыхи о выправованьюипосланьювнихпословземскихнавольныйсойм.Уставуемдлялепшогопорадкувовсехречах и в способу ку справедливости и обороне, абы за волею всех насоймиках потребы се земские становили и отправованы были, абовечными часы перед сеймом великим вальным, которым маем мыипотомки наши завжды, коли того потреба окажеть речы посполитоевеликогокнязства,порядоюраднашихтогожпанства складатилистынашимисоймикиповетовые,аменовитенатыхместцахивоеводствахнижейсутьнаписаныхипостановленых,которыесоймикитакжелистынашымиданыбудутьненаблизшейчасирок,толкозачотырынеделиперед соймом великим. На которые соймики мають зъежджатисяибывати тые воеводове и каштелянове врядники земские, потомужкнязовепановешляхтатогожповетуивоеводства,анамовлятиотыхречах и потребах земских, которые им на местцах наших ознайменыбудуть, на мней теж о своих и о всех потребах земских и долеглостяхоного повету и воеводства; и зволившыся вей одностайным зданьеммаютьобиратипословсвоих;тоестоткождогосудуземского,колкоихутомвоеводствебудеть,подвеособы,послатиихнасоймознаймившыивручившытовсеим,очомводлелистовнашихгосподарских,итежвовсехпотребах,радитинамовлятиистановитимають,даючыиммоцнатом таковом вальном сойме поступовати и кончыти тые и иныеприпалыеречиводлечасуипотребы.Веджекнязей,панов,маршалковииныхвсихурядниковземскихидворныхподлестарогообычаюмаемлисты нашими на таковый вальный сойм взывати; и тые вей в радепосполитой местца и воты свои будуть мети способом звычаюстародавного,апословыземскиеместцаивотысвоемаютьметиводлепорадкунижейнаписаного.

Арт.6.Осоймувальном.Притомтежуставуем,спризволеньемраднаших духовных и свецких и зо всими стану сойму належачыми, натеперешнем сойму великом Виленьском, хочеты то всемети вечнымичасы,ижмаеммыипотомкинашивеликиекнязиЛитовскиеспотребыречыпосполитое за радоюраднаших тогожпанства, або за прозбогорыцерства,складатисеймывальныевтомжепанствевеликомкнязствеЛитовскомзавжды,коликолкотогобудетьпотреба.

Арт. 8. Або панове шляхту о почтивость их сами не судили. Тежуставуем, иж княжата и панове рада наша шляхту и каждого бызрыцерства нашего, которые теж шляхту нашу служебниками в себеховают, не мають сами о почтивость судити кроме нас; бо тот судникому иному не належит одно господару. А што се дотычетьзлодейства, забийства и иншых речей выступков – то волни будуть

94 Семінарське заняття № 3 панове их з ними, осадившы при собе пред се шляхту людей добрых,справедливостьчынити,авчомбыбылхтосправапоконан,тогдытотзавыступоксвоейтерпетиикаранбытибыигорлом.

Арт.9.Ихдостоенствврядоввдедицтвочужоземцемдаванобытинемаеть.Тактежмыгосподаробецуемишюбуємподприсегоюнашою,которуюучынилиесьмовеликомукнязствуЛитовскомуивсимстаноми обывателям его, беручы то из статуту старого пана отца нашегокороляе.м.томупанствувеликомукнязствуЛитовскомуданого,авсесьвыкладаючыинатопозволяючы,штожвтомпанствевеликомкнязствеЛитовскомивовсихземляхемуприслухаючихдостойностейдуховныхисвецкихгородовдворовикгрунтовстаростввдержаньиипожываньии вечностей жадных чужоземцем и заграничником ани суседом тагопанствадаватинемаем;алетовсемыипотомкинашивеликиекнязиЛитовские давати будуть повинни только Литве а Руси, родичомстарожитымиврожонцамвеликогокнязстваЛитовскогоииныхземльтомувеликомукнязствуналежачих.

Арт. 10. Достойности и вряды давные не мают быти нарушоны.Теж обецуем и хочем вечными часы мети, абы панове рада наша, такдуховныеякосвецкие,ивейиныеврядникинашиземскиеидворные,втом панстве нашом великом князстве Литовском были во всякихдостоенствах и у почтивостях захованы водле давного обычаюикождыйподлезацностииместцасвоего.Аштоседотычетьвладностии справ их судовых: в том се они мають заховати и справовати, яконижейвсемстатутеестописано.

Арт. 11. Достоенств и врядов на заочное обмовенье не маемодыймовати. Теж обецуем, иж достойностей всяких врядов староствдержав тивунств на справу чию кольвек и на обмовы заочные мыипотомкинашинемаютьотнимати;алеколибыкоторыйизврадниковнашихбылроспрошытель абошкодникнашидворовнаших,идонасбывтомобмовениобвиненбыл;тогдыобоясторона,яктаяхтоведет,так на кого менит, мають перед нами очевисто стати, а мы с панырадами нашими великого князства Литовского, выслухавшы ихирозознавшы тую реч, винного водле выступку его карати маем,абезвиннейбезправаназаочноеповеданьенебудемнивкоговрядовбратианиихзнихрушати.

Арт.12.Одержаньюстарыхустав, ановыхбез сеймувальногоневстановляти.Тежприрекаемвенпривелеяземскиестародавныеиновоот нас наданые волности и звычай добрый стародавній тым статутомнашимховатиинивчомнинарушати,ановогоничегоневстановляти.Аведьжебылальбытогопотребаштоновогоприбавитикудобромуречыпосполитой;тогдытогонемаемчынитианивставжадныхделати,ажнавальномсойметогопанстванашогоивздешнемпанственашом

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 95 великом князстве Литовском, а ведомостью порадою рад нашихипризволеньемвсихземльтогопанстванашего.

Арт. 13. О волности выеханья нашого из земли кром земльнеприятельских. Теж узычаем и уфаляем вечными часы, абы княжатаипанове хоруговныешляхты и кождый человек рыцерский и всякогостану того панства нашего великого князства Литовского меливольностьимоцвыехатиивыйтистыхземльнашихвеликогокнязстваЛитовскогодлянаукуписьмецвиченяучынковрыцерскихилепшагосчастья своего, и теж будучы неспособного здоровья своего длялекарств до всяких сторон и земль, кроме земль неприятелей нашихМосковского бусурманских и иных, с ким тое панство наше на он часвальчыло;аведьжетак,абыизименейихподтымчасомвнебытностиих самих службы земское не были омешканы, але нам и потомкамнашим яко при них были завжды, только иле кроть бы потребывказовалиподлеуфалыиуставыземскоебылизаслугованы.Аеслибысынпоехалпорыцерству,аотцасобезоставил,авнебытностиегоотецбывмер, анеоставилбыпо собедругогосынадорослогоабоопекунаабоблизкогокревнагоприрожоноговименях;тогдымыгосподармаемопекуна установити на тые именья, хто бы з них службу земскуюзаступовал и именья от кривды и шкод боронил, а кгды тот с чужихземль приедет, мает именья, и маетность свою до рук взяти яковластностьсвою.

Арт. 14. По смерти отцов и маток и иных кровных и близких ихдетей и потомков от каждого дедицства спадком выслуги и всякогонабытья не отдаляти. Теж уставуем, иж по смерти отцов и маток ихдети сыновеи дочки отчизныиматеризнынемають быти отдалены,але они сами и щадки их властные кровные и близкие правомприрожонымислушненабытымзвычаемстародавнымитежстатутомпершым и теперешним мають посягнути и одержати, и тые добра напожыток свой оборочати вечными часы. А то се теж будет розуметиоблизкостяхспадкохвыслугахивсякомнабытьюводлугправатымжеобычаем,естлибыбылоколкобратьиисестеррожоныхвыданыхалбои не выданых замуж, а тые бы братья межы собою отчызноюподелилися,албоещенеподелили,акоторыйбызнихпотомумернезоставивши по себе плоду; тогды его часть отчызны толко на братьюприходит и на их потомство, а на сестри толко выправа с четвертоечастивсякогоименья,естлибыпередтымкотораязнихзамужидучыототцасвоегоаботежоттоежбратьинебыладана,покольбысебылимежы собою не поделили; а если бы была матерызна, тогды маютьбратьязсестрамировноподелитимежысобою.

Арт. 15. Людей простых над шляхту не повышати. Теж простыхлюдей над шляхту не повышати, на достойности их прекладати

96 Семінарське заняття № 3 иврядов наших простым людем давати не маем, а шляхте кождомурыцерскому человеку тутошнего панства нашого великого князстваЛитовского родичу мы господар, з ласки нашое господарское заслужбамизагодностямиихнамгосподару,обецуемихводлегодностейдостойностями и вряды опатровати и в службах наших заховати, яковерныхнашихподданых.

Арт. 24. О вызволенье от платов новых и подвод кромейстародавнегообычаю,яктежподорогам.Тежуставуемихочеммети,абы вей по‐ сполитые люди тяглые и вей поданые княжат пановхоруговных, шляхт, бояр и мещан тых земль великого князстваЛитовского от кождое дани плаченья и податку серебщизного, и тежделаиотовсякихбеременкаменьядереваабодровкупаденьюплитыивапна на замки наши, кром стародавнаго обычаю, так и подводыхтобыпередтымдавалиподыймованьестацыинастанехинаместцахзвычайных нам господарю послом гонцем нашим, так теж и мостыпоправовати и новые на старих звычайных местцах будовати замкистаркепоправо‐вати,такинатыхстарихместцахделеницысвоезновубудовати и послов подыймовати, то водлуг стародавного обычаювцелости заховуем. А княжата панове рады воеводе старостовеукраинныеинихтозшляхты,ездечиподорогамотименьядоименьясвоегоиввойсконазамкиукраинныеедучи,именейшляхецскихиихподданныхцемаютьшкодити,стациииподводбрати,алесобеислугамиконемсвоимзапенезиводлугторгуценоюкуповатибудутьповинни;а хтобы над сюю уставу нашу што учинил, тот стороне жалобливойкгвалту дванадцать рублей грошей платити маеть, а шкоду совитооправитизаслушнымдоводом.

Арт.27.ОмещанехместанашогоВиленского,якимправомшляхтуз мещаны судити мають. Теж уставуем, иж кгды бы се трафиложаловатикоторомушляхтичунаподданныхнашихмещанВиленьскихораны о головщизны; тогды о то судить вряд меский маеть своимсудом, Майдеборским правом, водлуг привильев и наданья им от насгосподаря и от предков наших. Где бы се теж трафило який кгвалтмещанинуотшляхтича,хотябывтомместенашомВиленьском;тогдытаковые речы вряд замковый земский справедливость чинить будутьправом земским и статутом прав посполитых сего панства великогокнязства Литовского, и карати ведлуг права и статуту земского.Амещане иных мест шляхту судити мають о раны о головщизны ихшляхецкие земским правом, водлуг стародавнего статуту короля е. м.Жикгимонтапанаотцанашего.

Арт.29.Ослугииолюдишляхецскиечелядьневолную,которыедомест входить. – Уставуем, которие бы слуги и люде отчизные абочелядьневольная втеклиот княжат, панов або от которогошляхтича,

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 97 ипришли до столечного места нашего Виленского, або до иных местнашихкнязских,панскихидуховных,вземляхпанстванашеговеликогокнязстваЛитовского;ижтыхлюдейслугмаютьвойтове,бурмистрове,радцы наши з мест наших выслухавшы слушного доводу от панов ихсудечи земским правом, кромей которое бы слуги шляхецскиепришедшидоместнаших, а принемшиправо в котором змест нашихвойтовеиврядникинашивыдатинемають.Аштоседотысечьчелядиневолное, которые бы пришли до мест наших; тым ани праваМайдеборскогопринятьеаниоселостьанитежзаселенедесетилеткупомочы быти не маеть, и повинны будуть войтове и державцыиврядники наши им выдати. Так теж старостам и державцамиврядником нашим, где права Майдеборского нет, на врядех нашихтымжеобычаемпротивкотаковымзбегомзаховатисямають...

Арт.32.Отецзажывотасвоегозмушеньянеповиненименьядетемпоступовати,лечподобройволичастиего.Уставуемтеж,ижотецдетемза жывота своего змушенья не повинен именья жадного поступовати,нижли по доброй воли своей, што воля его будеть. Также невеста,котораябудетьименьясвоиотчызныеабоматеристыемети,змушеньянеповинназаживотасвоегодетемпоступовати,алештобудетьдобраяволяее,томожетпоступити.Аштоседотычетьматеристыхименей,небудуть ли мети на то слушного права и описов, повинен то сынудоросломуидевцезамужеевыдавшипоступити;асынидочканаотцужадныхшкодиличбыстыхименийпоискиватинемають.

Арт. 37. Хто бы именье от нас даное в кого отыймовал. Тежуставуем,комубыхмомыгосподарименьеаболюдииземлидали,ахтоиншый по той данине нашой тое именье отнял; тогды тот, у когоотнято, может того доходити и правом поискивати, нижли большейискатинеможетьодно,якоемуданоиякнанасгосподарятодержано,толкобыдавностиземскоеоттогочасу,якоемудали,неомешкал.

Арт. 39. Мы господар шлюбуеем однакую справедливость всимчинить, а [пересуду]мыипановерадынашимбратинемаем.Обецуемтеж з ласкиидобростиимилостинашой господарскойкуподданнымнашим,всемурицерствувеликогокнязстваЛитовского,подсумненьемнашим,ижмыгосподарипановераданашимаемкождомустанувсимзаровно однакую справедливость чинить без отволоки, а от права немаемничегобрати;потомужипановераданаша, анемаемтежстатиизычностьюбытиоднойстороне,алепростокождомусправедливостьделати будем повинни, так теж и панове рада наши под присегого,которую до рады вчинили, справедливость чинити будуть повинни.Аштоседотычетьпочтивостейшляхецских,атожаденспановраданисуд замковый ани теж суд земский поветовыйнемаеть судити, толкомы сами господар с порадою панов рад наших великого князства

98 Семінарське заняття № 3 Литовского судити маем обычаем вышейписаным. Ведже што здавнаитеперь в сем статуте суду замковому належыть, то суд замковыйсудитииотправоватимаеть.

РозделсемыйОзаписехипродажахАрт.3.Хтобыхотелименьесвоеотчизноепродатиабозоставити.

Хочемтежметииуставуем,абыкождыйтаковый,хтобыхотелименьесвое отчизное продати або заставити; тогды маеть прийти перед насгосподараабопередврядземский,вкоторомповететоеименьележит,объявитиперед судом земским, котораяпродажа за таковымобычаембудеть моцна и вечна держана, хотя бы на то и потверженья нашегогосподарскогонебыло.Аведьжетот,комубудетьзаписано,тогожчасумаеть, взявши возного з уряду поветового, увойти в держанье и тогоименья;паклибыпоономзаписевдержаньетогоименьянепришел,адавность земскую десеть лет промолчал, тогды таковая продажаизаставапотоммоцыникотороеметинебудеть.

Арт. 4. О вольности продати третюю часть на вечность.Уставуем, хто бы хотел именье свое отчизное продати на вечность;тогдытолькотретюючастьименьяотчизноговольноемунавечностьпродати,адвечаститогожименьявсумезоставити.Аведьженемаетьбольшейнатыедвечастиименьяотчизногобрати, толькотак, якобысума не превышала на ухвалу и постановене наше; а где бы большнатыедвечастипенезейдано,тогдыдетиякоблизкиенебудутьповиннибольш платити, только шацунком потому яко вышей описано, а штобудетьпревышати,хтовышейдал,маетьзгинути.

РозделодинадцатыйОкгвалтехиоголовщызнахшляхецкихАрт.1.Хтобыначийдомабонагосподуумысльненаехал, хотечи

его забити. Хто бы на чий дом а господу умыслне наехал, хотечи егозабити, а умыслне наехавши або нашедши, а в том дому кого кольвекранилабозабил,аотобынанегопереведенобылослушнымдоводом;таковый горло тратит, а головщизна близким з именья плачена бытимаеть. А естьли бы кгвалтом наехал або на дом нашол, а никого нераниланизабил,азнакипредсекгвалтуабошкодуякуюучинил;тогдытолько за кгвалт будеть повинен платити дванадцать рублей грошейишкодуоправитизаслушнымдоводом,агорладлянахожденьякгвалтуне тратит. Тым же теж обычаем естьли хто кому в месте на господунашол кгвалтовне, а кого забил або ранил и тым покой посполитыйвзрушил,маетьбытисужонисказаннагорло.

Арт. 2. О довод кгвалту, як мають осведчати и обжаловати.Уставуем, кгды бы хто на кого наехал кгвалтом и забил, а ведь же натаковогокгвалтовникатакийдоводмаетьбыти:естьлибыначыйдом

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 99 або на господу чью наехал и забил кого; тогды скоро по оном кгвалтетого ж часу кгвалт и того забитого маеть оповедати и оказатиоколичнымсуседомсвоим,авнебытностиихиноврядникамихшляхтелюдем добрым, а в недостатку шляхты ино также околичным суседомсвоим, хотя и не шляхте только людем добрым веры маеть оказати,апотом обжаловати вряду замковому або двору нашему, которийблизший будеть, и возного взяти и так же оказати кгвалт и забитого,итоткгвалтижалобувкнигизаписати.Ивправеестлибысекуономукгвалту и забитому не знал; тогды вжо тотжалобник близший будетьтого суседи околичными и возным або выписом врядовым на негодоводити, и при том доводе самотреть и з шляхтичами собе ровнымиприсегнути,аестлибынатотчаснемоглиметишляхтичовкудоводу,тогдыизжоноюсвоеюисдетьмидорослыми,анебудетьлиметидетейдорослых,иноизжоноюизслугамидомовымимаетьтогокгвалтовникапоприсегнути,акгдыприсягнеть,тогдытотгорлотратить,аголовщинаего близким того забитого маеть быти плачена, ашкоду за слушнымдоводом.Аестлибыкгвалтомнадомнаехалинезабил,толькоранил;тогды также маеть тот кгвалт оповедати и раны оказати околичнымисуседьми, яко вышей описано, и при таковом доводе кгвалтовникакгвалту и ранного маеть сам семь з людьми добрыми шляхтоюприсегнути,акгдыприсягнеть,таковыйкгвалтовникмаетьбытигорломкаран,нижлиестьлибысполнашести сведковнемел, тогдыи с тремасведками самочварт присегнути маеть, акгвалтовник за таковымнезуполнымдоводомгорланетратит,однокгвалтудванадцатьрублейгрошей; анавезкуводле стануишкоду задоводоммаетьплатити, а завинудванадцатьнедельввезеньюсидети.Паклибынатомдоводесвоемустал, тогды только сам ранный на ранах своих присегнути маеть,которому по присязе его навезка будеть сказана, а кгвалт ишкоды немаютьбытисказаны.Агдебынаономкгвалтевдомуникогонезабитоани ранено, только одно шкода учинена; таковый кгвалт также маетьбыти осведчон, яко вышей описано, а при том доводе у праве накгвалтовникамаеть тымжеобычаемна кгвалтеинашкодах самотретприсегнути, а кгды присягнеть, маеть быти кгвалт плачон дванадцатьрублевгрошей,ишкодыоправитизадоводомего,агорланетратит,анебудетьлиметичимплатити,аименьееготоебышкодыимаетностьнестояла,тогдыувостаткузапрлатысаммаетьбытивыдан.Агдебытот,начийдомнаехал,чинилсобебытировнуюшкодуосорокабоопетдесяткон грошей; то и з жоною и з детьми лет дорослыми на той шкодеприсегнути маеть. А жоне детем забитого, а в недостатку их, онокровнымтакимжеобычаеммаетьправойти,яковышейописано.

Арт.13.Озвадахшляхецских.Хтобыкомурукуабоногувтял,абооко,губу,зубы,уховытял,закождыйтаковыйчлонокпопетдесяткоп

100 Семінарське заняття № 3 грошейплатити,адвадцатьичотыринеделиназамкуседети.Абохтобыобедверукииобедвеногииобедвеухиоттялиобедвеочи;тогдыголовщизну яку за человека маеть плачено сто коп грошей, а годишестьнедельседети.Арана,котораябыучеловекабыла,скотороебыкости выбирано, тридцать коп грошей. А естли бы с тое раны речзамкнул, хотя бы се и выгоил; тогды маеть сто коп грошей якоголовщизныплатить,рокишестьнедельсидети.Аестлибыранабылана твари, сорок коп грошей платити; а хотя бы поличок кому дал,бороду рвал, тогды за все тое по дванадцати рублев грошей платити;ахотя бы бил кием шляхтича, сорок коп грошей платити. А белымголовамшляхецскимякголовщизнатакинавезкамаетьбытиплаченасовито,тымжеобычаемпотомиихжонамидетем,коториевенчальныежонымають,маетьбытинавезкашляхецская.

Арт. 15. О мещанине, который бы шляхтича ранил. Если быкоторыймещанинубурмистровствешляхтичазабилаборанил;тогдымаетьнавезатитак,яковышейописано.Нижлиестлибыбурмистромнатотьчаснебыл,кгдышляхтичаранил;маетьрукутратить.Такжетежихлоп простый, естли бы забил або ранил шляхтича, маеть рукутратить,аестлирукуабоногушляхтичуутнет,абонакоторомчлонкуохромит,маетьгорломкаранбыти.

Арт. 18. Который бы слуга забил або ранил пана своего. Тежуставуем, естли бы который слуга взял перед себе злый умысел, панасвоего забил або ранил; таковый маеть срокго горлом каран бытиздрайца,аестлибынезабиланиранил,однобронипротивпанасвоегодобыл,тако‐выйрукутратит.

Арт. 31. О забытье человека перееждчого и безплеменнаго.Уставуемтеж,естьлибысяпотрафилогдежкольвекзабитогочеловекаперехождчаго або безплеменнаго, которого головщизны искати небудеткому; тогды скоро такового человека трупбудеть знайден, тогожчасуврядтогозамкуабодворанашеговрядникмаетьобослативсихмещанлюдейсельских,такиподданыхнашихякоишляхецских,иопытвчинитиразабоидва, а гдебысенатакихдвохкопахотомзабитьювыведатися не могли, тогды третюю копу присяжную маеть врядсобрати, на которой повинни будуть вей тые, которые на той копеповинни се становити, присегнути на том, иж сами не суть причиноютого забитьяи о таковоммужобойцыне ведают.А естьлибыкотораястых копников на присяжной копе нестали, або хотя и ставши,присегого отвестися не хотели; тогды таковые будуть повинниголовщизну сами платити, а собе винного искати; а тая головщизнамаетьзостатипритомвряде,вкоторомтоттрупналезен,апотомкгдыбыкровныеоного забитоговыналезлися,маетьтая головщизнаонымкровнымотданабыти.


РозделдванадцатыйОголовщизнахинавезкахлюдейпосполитыхАрт. 1. О головщизнах и навезках людей простого стану.

Головщизна панцерному слузе пятдесят коп грошей, путному слузетридцать коп грошей, бортнику двадцать пять коп грошей, тягломудвадцать коп грошей, паробку десять коп грошей, а жонам их совито.Анавезкапанцерномуслузешестьрублейгрошей,бортникудварублигрошей, тяглому рубль грошей, паробку полтина грошей, а жонам ихсовито,ажонца,котораямужанемаетьинемела,полтинагрошей.

Арт. 2. Головщизны и навезки тивунам, ключником, войтом,старцом, лавникам сельским. Тивуну, ключнику, войту, старцуголовщизна сорок коп грошей, естьли бы невольник в котором с тыхврядов был, тогды ему во вряде головщизны двадцать коп грошей,анавезкирубльгрошей.Апаклибывключохабоувойтовствекоторийшляхтич был; таковому предсе головщизна маеть быти водле станушляхецского.Анавезка тивуну, ключнику, войту, старцупо трирублигрошей,алавникудварублигрошей.

Арт.7.Человеквольныйзажаденвыступоквневолювыданбытине маеть. Теж уставуем, иж человек волный за жадный выступоквневолю вечную выдан быть не маеть, а естьли бы в суме великойвыдан был; маеть с тое сумы выроблятися, и выпуску па каждый годмужикуполтина, ажонцеполкопыгрошей.А естьлибыс тое сумыдосмерти выслужитися не мог, а будеть ли мети дети; тогды дети немають се с тое сумы выробляти. А выпуску дорослым детем потомужмаетьбыти,якшовышейописано.Азакупнымлюдемтымжеобычаемизсумыпенежноевыпустбытьмаеть.

Арт. 8. О человеку отчизнам. Кгды бы который человек отчизный,отшедшиотпанасвоегоизаложившисязакогоиншого,недалековпетиабовдесятимиляхмешкал;тогдывжеотаковогочеловекавечнемолчатьмаеть.Паклибытотчеловекотчизныйотшедшыотпанасвоегоимешкалдалековколькодесятимилях,апанегоонемневедал,апотомбызасепришелиперемешкивалпоблизу;тогдыхотябывономчасеидавностьземская зашла, вольно будеть ему того человека за отчича правомдоходити,толькобыдавностинеомешкалотчасу,якближейприйдет.

Арт. 10. О челядь невольную, которая втечеть от пана своего.Уставуем,кгдыбыхточиючелядьневольнуювывел,абоведаюизаказв себе переховывал, а то бы на него правом было переведено; тогдытаковыйповиненбудетьтучеледьотъискати,ао[т]ыскавшитомупануотдати.А гдебынемого[т]ыскати, абоне хотел;будетьповинентуючелядь сам ценою платити, яко выше написано, ишкоду оправити оттого часу, от которого ему тая челядь не робила, мужику и жонце закаждуюнеделюпошестигрошей.


Арт. 11. О вольных людех, которые в голод продають. Хто бывголодсамсебеабосынааботежкоторогочеловекавольноговневолюпродал,илистнатодал;таковыйлистнемаетьбытидержан,алеякоголод минет, а он пенезей добудеть, маеть ему пенези отдати. Нижлиестлибыхточелядь своюневолнуюпродал; таяведлепродажимаетьвечнедержанабыти.

Арт. 13. Невольницымають бытитрояких причин. Теж уставуем,иж невольницы мають быти троякх причин: первые которые сутьздавна в неволи, або с невольных се родят; другие которые полономзаведены суть из землои неприятельское; третие коли бы се самивневолю поддали, а хто бы, ведаючы жонку неволную, в малженствопонял, хотя человек вольный, тогды таковый сам и дети их в неволибыти мають. А естьли бы се неведоме поняли, а один з них будучивольным не хотел в том быти; тогды того ж часу мають се втечи доправа духовного, ведле которого их мають розвести, а по розводетаковыйвольныймаетьзостативольным,аневольныйневолным.

РозделтретийнадъцатьОграбежохинавезкахАрт. 5. Яко челядь невольная втеклая маеть быта заповедана.

Еслибычиячелядьневольнаявтекла,азаповеданабызякогоперейму,иженучизанеювпогонювкаогобыеенашел;тогдымаетьтому,вкогочелядьзостанет,переемдати, счогобудетьпервейзаповедал.Аестлибызаповедииперейму,вкогоонуючелядьнашел,недал,атотбыемуне хотел тое челяди без перейму выдати, и взял позем кгвалтом, а доправа о то был позван; тогды тот за тым позвом повинен будетьсторонежалобливойплатити,якозакгвалтдванадцатьрублевгрошей.Аестьлибыхточиючелядьвсебеховал,атотпоколкокротьзаповедиипоторгузакликал,оповедаючиее,ипотомбытот,чиячелядь,вколконеделяхтуючелядьсвоювнегонашол;тогдытолькомаеть, застравуемуоткождогочелядникананеделюподвагродидавши,челядьсвоюдобровольневзяти.

Арт. 6. О грабеже человека князского, панского и земянского.Уставуем,естлибышляхтиччиихлюдейпограбилнаторгуприцерквина добровольной дорозе; таковый маеть стороне обжалованой винызаплатити шесть рублей грошей, а грабеж з навезкою отдати, то естконяконемволаволомнавезати.Апаклибышляхтичабохтожкольвекпограбилучиихлюдейнаполиабогдеиндей,абоюневчинил;тогдымаетьзаплатититрирублигрошей,аграбежтакженавезати.Амужикмужика естли быприкостеле абона торгуна дорозе пограбил;маетьзаплатититрирублигрошейаграбежвсякийтакжезнавезкоюплатитимаеть,коняконем,волаволом,акоровукоровою,икождоебыдло,якоепограбил,таковымнавезавшимаетьотдати,абоценоюзаплатити.


РозделчотырнадцатойОзлодействевсякогостануАрт. 4. О важности лица за што злодей каран быти маеть.

Уставуем,ижкаждыйзлодейзлицомприведеныйиправомпокананыйпри лицы, которое бы стояло выше полтины грошей; маеть горломкаран быти. А што бы за полтину грошей не стояло; маеть у столпадубцыбитбыти,алицомаетьвернутитому,чиєесть,анавезканатоелицо з маетности его маеть быти плачена, а не будеть ли чим метинавезкиплатити,тогдыухотомузлодеюмаетьурезанобыти.Акотороебы лицо вышей полукопка або за полкопы стояло; при таковом лицумаеть бытитакже у столпа бити зместа высведчити. А котороелицебудеть стояти за дванадцать грошей, за то также маеть бит быти;апотомтогожестлибысетрафилопойматизлицом,хотябытоелицеидесетигрошейнестояло,тогдывжомаетьбытикаранякозлодей.

Арт.6.Огоненьеследомвякойкольвекшкодеподкраденой.Комубыпокрадени кони, волы, быдло и иные речи в дому, а тот шкодныйподнялбыследтоешкодысвоее,исобравшылюдейдобрыхоколичныхсуседов водле давного обычаю гонил следом, а тот след где бы кукоторомуселуабовчийдомпривел;тогдымаетьпослатидотогоселаабододому,гдеследвшол,людейдобрихстороннихверыгодных,абызселасвоегоиздому,гдебыследвшол,абозкгрунтуземлиселасвоегоследвывели.Таковоеселоабовчийдомследбудетевшол,маютьтотследвтоекопывзятиизселаабоздомуизземли,своеетогоселаследвывестиаждоиншоеграницы,кудытотследпойдеть.Аестлибытоесело,докоторогоследприведен,отсебеследуневывелиабоотследуотбили або выгнавши быдлом затоптали; на таковом застановившисекопатая, гдеследунеотведеноабоотбито,маютьпослатиповозногодоврядунашегозамкового,истымвознымилюдисторониекопавсямають оную шкоду осумовати, на чом оный шкодный самотретьприсегнет,иприложитьдотогосела,абыонишкодузаплатившисобевинногоискали.Апосказаньюмаютьчерезвозногоисторону,коториепритомбыли,объявитиврядуиполовинупересудадати,аврядмаетьрокзаплатезложити,иякороквыйдеть;тогдыврядоногопаналистомсвоимнапоменутимаеть,абыводлеправаоногосудукорногозаплатучинил, а не будеть ли хто хотети, тогды таяшкода з уряду отправенамаетьбыти.

Арт.29.Очеловекаотчизногоичеловекахтоеговыкрал.Уставуем,естли бы хто вывел або выкрал чиего человека отчизного абочелядника невольного, а погонен был на дорозе и пойман с тымчеловеком або с челядью; тогды маеть с тым лицем веден быти доврядунашего,гдена‐ближейбудеть,аврядмаетьемусправедливостьучинити.А естли быоныйк тому се не знал, абытуючелядь выкрал;

104 Семінарське заняття № 3 тогдыоный, хто его с тоючелядьюпоймаеть,маетьнанегодоводитиабоприсегуучинити,ижонеевывел,аонмаетьбытикаранякозлодей,а челядь оная маеть вернена быти, чия была. Пакли бы на дорозепогонитинемог,авдомучиемзосталиприпоручил,аонбытоечелядивыдатинехотел;тогдымаетьтотпан,учиегочеловекагдетуючеледьзостал,стаковымсправедливостьучинити,инайдетлисесправа,тотижеевыдатихотел; тогдыоттогочасуколькочерезприрукудержал,маютьтуючелядьнавезатиинавезавшиемучелядьвернути,якоотомвышейописано.

Текст подано за виданням: Хрестоматія з історії держави і права України :у2т./заред.В.Д.Гончаренка.–К.,1997.–Т.1:ЗнайдавнішихчасівдопочаткуХХст.–С.95–122.

РішенняЛюблінськогосеймупрооб’єднанняПольщііЛитвиводнудержаву–РічПосполиту(1569р.)

Ми, Сігізмунд Август, всім узагалі і кожному зокрема, кому відати

належить, людям теперішнього часу і майбутніх часів оголошуємо даноюграмотою таке: нам відомо, що всі чини королівства часто нагадувалиславноїпам’ятібатьковінашомуСігізмундуІ,королюпольському,іпросилийогонасеймахівіншихвипадках,щобзавершенобулотез’єднанняабоуніяВеликогокнязівстваЛитовськогозкоролівствомПольським...Знаючи,щоцеоб’єднанняприносиловеликуславуікористьобомнародам,миспрямувалина це діло нашу думку і волю, призначили без дальшого загаяння тутспільний сейм,щоб вирішити і здійснити це діло, щоб уже обов’язково нацьомусеймібулопоставленоізакінченосправедливеіґрунтовнеоб’єднанняізлиттяцихдержав,такщобнамайбутнійчасуніянетількинемоглабутиперервана і розладнана, а щоб приносила такі плоди, які б могли датипольськомуілитовськомународовінасампередможливобільшийітвердиймирізбереженнявцілості,апотімславуіокрасу.

Наскликаномутакимчиномцьомусейміявилисяособистовсіпанисенаторидуховніісвітськіівсііншічинипольськогоілитовськогонародуі, за нашим допущенням і згодою, після взаємних між ними нарад,дотримуючись цілком усіх привілеїв, закінчили всю цю справу унії міжними в братерській любові, і ця унія викладена нами, за згодою всіх тихчинівобохнародів,втакихпунктах.

ОбраннякороляНасамперед: Польське королівство і Велике князівство Литовське,

згідно з попередньою інкорпорацією між ними, складають з обохвищезазначених народів одне, нерозрізнюване, неподільне тіло, однезібрання, один народ, так що віднині у цього з двох народів одногозібрання, з’єднання, неподільного народу і майже єдиного, однорідного,

ПРАВО НА ЗЕМЛЯХ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ ХІV – У СЕРЕДИНІ XVII СТ. 105 нерозрізнюваного і неподільного тіла буде на вічні часи одна голова, неокремігосударі,аодин–корольпольський,який,згідноздавнімзвичаєміпривілеєм,спільнимиголосамиполяківіЛитвибудеобиратисявПольщі,анев іншомумісці...ОбранийтакимчиномнаПольськекоролівствобудемиропомазанийікоронованийуКракові.Щодообрання,введенняйогонастілВеликогокнязівстваЛитовського,товоноповинноприпинитися,такщобужевіднинінебулоніякогослідуйогоіподоби.

СеймиГоловний сейм завжди повинен бути один, а не окремі; крім того,

повиненбутиодинніколинероздільнийсенатдлявсіхсправіпотребтихнародівініколивженеповиненбутиіншим,тобтонеповиненскладатисялишезсенаторівтогоаботогонародів.Сенатповиненбутипринас,крімтого часу, коли буде сейм в Литві і в Польщі; він завжди повинен бутизапрошуваний до всіх справ, про все знати і радити, згідно з своїмобов’язком. А якби трапилися важливі справи, коли при нас не булобсенаторів, то в силу давнього звичаю буде дано звістку про все якуПольщу,таківЛитву,ініщоніколинебудепостановленоівирішенобезвідомасенаторівобохнародів.

МонетаМонетаповиннабутиодноманітна іоднаковаповазі іпробі,поділу

інапису, що ми і наші нащадки без загаяння зобов’язані будемоздійснити...

ТорговельнімитаЯк у Польщі, так і в Литві повинні бути знищені всі торгові мита

іпобори на землі і на воді, під якою б назвою вони не були, – наші,сенаторські, шляхетські, духовні; віднині і на вічні часи не слід братиніяких мит з духовних і світських людей шляхетського звання і з їхпідданихзбудь‐якихречейїхвласноїроботиікормління,алезтим,проте,щобвоницимшляхомнесприялиуниканнювідкупецькихмит,щоповелобдозменшенняізатаюваннядавніхнашихмитімитіншихчинівуПольщіівЛитві.

Текст подано за виданням: Історія держави і права України : хрестоматія /заред.О.О.Шевченка.–К.:Вентурі,1996.–С.74–76.

ОрдинаціяВійськаЗапорозького1638р.

Через те, що єдиним нашим бажанням у справі управліннядержавами є знайти такі способи, з яких наші вірнопіддані завждипереконувалися б у нашій королівській ласці, але оскільки козацькасваволя так розгнуздалася, що для приборкання її довелося рушитинаші війська ібитися з козаками, і з благословення бога як володарявсіхвоєнрозгромитиіуразитиїх,відвернувшицимстрашнунебезпеку

106 Семінарське заняття № 3 від Речі Посполитої, – тому на вічні часи позбавляємо козаків стар‐шинства, всяких старовинних судових установ, права, доходів і іншихвідзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепервнаслідок заколотів утрачених, ібажаємо тих, кого в живих зберегловоєннещастя,мативстаніпростогонароду,оберненоговхлопів.

Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила насвоїй службі тільки 6 тисяч і які змирилися перед нами і РіччюПосполитою, ми встановлюємо таку військову організацію, згіднозпостановоюцьогосейму.

На місце старшого, який більше не буде (вибиратись) з‐посередкозаків,мибудемоставитистаршогокомісара,від і сеймудосейму,зарекомендацією гетьманів, людину, яка була б народжена в шляхет‐ськомустані, влицарській справідосвідчена,підтримувалабувійськулад, запобігала б усяким бунтам, була б справедлива до вбогих людейіврозпорядження гетьмана приходила б у той час і на призначенемісце,депотребуватимеРічПосполита...

Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники,як і все військо. Всі вони, також полковники з комісаром, мусятьзалежати від гетьмана, більш того: і осавуламимусять бутишляхтичі,досвідченівлицарськомуремеслі,випробуваноїдоблестівіри.Сотникиіотамани можуть обиратися з самих козаків, добре заслужених переднами і Річчю Посполитою, і людей лицарських. Резиденція комісарамусить бути в Трахтемирові, як у центральному пункті. Полковникимусять перебувати кожний при своєму полку, причому не відлучатисязсвоїхмісць,хібаназаконнійпідставіітозвідомакоронногогетьмана.

Полки з своїми полковниками повинні ходити по черзі наЗапоріжжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарськимпереходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацькавольницянеховаласьпоостровахізвідтинечинилабпоходівнаморе.РазомзтимжоденкозакнеповиненнаважуватисьходитинаЗапоріжжябезпаспортакомісара;спійманийкомендантомкозацьким,вінпідлягаєсмертнійкарі.

При виході українського війська в поле повинен також одночасновиходити і комісар з двома полками за межі волості, особливо колинемає виняткової небезпеки, і там, розташувавшись коло Чорногошляху,чинитиопіртатарськимроз’їздам.Вразівеликоїнебезпекивінмусить з’єднати все військо і піти з ним туди, куди направить йогогетьманськийнаказ.

Призначаємотакож іменемнашим і РечіПосполитої комісарівдлявизначення осілості козаків, якою повинні користуватися козаки навічні часи з тим, щоб не було щорічних приписок на шкоду РечіПосполитійізменшеннядоходівзнашихмаєтків.


Козакиреєстровінікимнеповиннібутиобтяженіякщодоземель,так і особисто.Нашіміщани, згідно з старовиннимиправами і заборо‐нами,неповиннінісамівступативкозаки,нівтягативцесвоїхсинів,нінавіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом каризконфіскацієюмайна.

Попереджаємо і про те, щоб козаки в далеких українськихмісцевостях (крім Черкас, Чигирина, Корсуня, де для безпеки відпоганих повинні проживати) і в інших містах на самій Україні непроживали,щоб, живучи там разом, вони не мали ніякого приводу дозборищідалідобунтів.

Призначаємо також комісарів сейму для того, щоб вонипридивились до трахтемирівських земель іщоб землі, силоювідібранікозаками,булиповернутістаримволодільцям.

Текстподано за виданням: Практикум з історії держави і праваУкраїни : навч.

посібник / П. П.Музиченко, Н. І. Долматова, Н. М. Крестовська. – К. : Вікар, 2002. –С.110111.

Семінарське заняття № 5 108


ДЕРЖАВАІПРАВОУКРАЇНИВРОКИВИЗВОЛЬНОЇВІЙНИТАЗАЧАСІВГЕТЬМАНЩИНИ(серединаXVII–кінецьХVІІІст.)

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення про правові

основиутвореннятафункціонуванняукраїнськоїдержавивсерединіХVІІст.,подальшу еволюцію української державності, засвоїти комплекс загальнихзнань про джерела та основні риси права України‐Гетьманщини таПравобережноїУкраїни.


1.Джерелаправа(звичаєвеправо,гетьманськіуніверсали,міжнародніугоди,гетьманськістатті,кодифікаціяправа1743р.).2. Державнеправо (правовий станнаселення, адміністративно‐територіаль‐нийподіл,системаорганіввладитауправління).3. Розвиток цивільного, шлюбно‐сімейного, кримінального, процесуальногоправаУкраїниусерединіXVII–останнійчвертіXVIІІст.

Ключовіпоняття:«гетьман»,«Гетьманщина»,«полково‐сотенна

системауправління»,«чинш»,«гетьманськістатті»,«прокуратор»,«возний».Темирефератів

1. Правові основи взаємовідносин України з Московською державоюпротягом16481654рр.

2. Гетьманськістатті.3. КодифікаціяправаУкраїниXVIIIст.4. КримінальнийпроцесвУкраїніусерединіXVII–XVIIIст.5. ОсновнірисикримінальногоправаУкраїниусерединіXVII–XVIIIст.6. Шлюбно‐сімейнеправоГетьманщинизакодексом1743р.7. Договірне право Гетьманщини за «Правами, за якими судиться

малоросійськийнарод»1743р.8. СудтаюрисдикційнийпроцесуГетьманщині(серединаXVII–XVIIIст.).9. Правове закріплення ліквідації автономного статусу українських земельтазнищенняполково‐сотенногоадміністративно‐територіальногоустрою.

МетодичнівказівкиРозглядаючи перше питання, студентам необхідно зрозуміти

особливості правової системи, яка склалася в Козацькій державі, щоутворилася під час народно‐визвольної війни українського народу.Лишалися чинними основні правові джерела – Статут Великого

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ… 109 князівства Литовського 1588 р., норми магдебурзького права в містах(але тільки у великих – Київ, Переяслав, Чернігів, Ніжин). Припинилидію «Устава на волоки» 1557 р., «Ординація війська Запорозького»1663р., королівські та сеймові конституції. Серед джерел права, яківикористовувалися, неабияке значеннямало звичаєве козацьке право.На його основі регулювалися порядок організації козацького війська,порядок і основні принципи формування органів військової, адмініс‐тративної влади, судочинство, поняття злочину і система покараньтощо. Слід звернутиувагуна те,щопоняття «козацькеправо» –ценелише сукупність норм козацького звичаєвого права, які виникливЗапорозькій Січі, а й сукупність нормативних актів гетьманськоївлади,судовоїпрактики.Наприклад,універсаливидававгетьман,аінодійполковники. Вонимали характер розпорядчих актів найвищої владиірегулювали державні, адміністративні, цивільні, кримінальні тапроцесуальні відносини. Джерелами права були також міжнародніугоди,щоукладалисягетьманомзіноземнимидержавами.

Відповідаючи на друге питання, студенти повинні мати чіткіуявленняпроте,щоуКозацькійдержавізалишивсяподілнапанівнітазалежні верстви. До панівного стану належала українська шляхта,козацтво.Козацтвоне булооднорідним, донього входилияк заможні,так і рядові козаки. До заможних належали козаки, які булиреєстровцями до війни. Вони складали основу козацької старшини.Панівним станом в Україні були також верхи православногодуховенства. Залежні верстви – це рядові козаки, які виконувалиповинності на користь Війська Запорозького, «робітні люди», якіобслуговувалиВійськоЗапорозьке.Залежнимибулитакожселяни.Аленакозацькійтериторії вониневідбувалижоднихповинностей, аспла‐чували чинш. При цьому селяни були особисто незалежними. Чиншстановив собою натуральну та грошову ренти. Гетьманськими універ‐саламивмістахзапроваджувалосямагдебурзькеправо.Такімістаодер‐жуютьназвуратушних.Привілейованестановищевмістахмаликупці.

Необхідно зазначити, що під час формування Козацької державивраховувався досвід військової полково‐сотенної організації козацтва,яка булаперенесенана визначені території і стала єдиноюполітично‐адміністративною, військовою і судовою владою в Україні. Публічнавладаскладаласязтрьохурядів:генерального,очолюваногогетьманом,полкового і сотенного. Гетьман України був правителем України,главою генерального уряду. В подальшому українська державністьрозвивалася під зверхністю сусідніх держав: Московського царства,Польщі, Австрійської монархії. Студентам слід виявити зміни, щосталися у державному праві в цей період. Головну увагу вартоприділити аналізу еволюції правовихформвзаємовідносинУкраїни та

110 Семінарське заняття № 4 Московської держави (Російської імперії) у середині XVII– останнійчверті XVIІІ ст. Кожен новий гетьман підписував «статті» (договір)змосковським царем, в яких фактично обмежувалися права автономіїУкраїни.Так,у1659р.Ю.Хмельницькийпідписав«ДругіПереясловськістатті»; у1665р. І. Брюховецькийуклав«Московські статті», у1674р.І.Самойлович уклав «Конотопські статті», а у 1687 р. І.Мазепа –«Коломацькі статті», в яких прямо зазначалося,що вибори і відставкагетьманаможутьвідбуватисялишезауказамицарськогоуряду,аст.19проголошувалаУкраїнучастиноюМосковськоїдержави.

Обмеження автономії України посилювалося також створеннямросійським урядом та діяльністю Спеціальних органів для управлінняГетьманщиною.В16631721рр. вУкраїнідіявМалоросійськийприказяк один із відділів державного органу Російського царства – Посоль‐ськогоприказудлявіданняукраїнськимисправами.Прямимпорушен‐ням автономних прав України було створення Малоросійської колегії.Перша Малоросійська колегія діяла у 17221727 рр., Друга Мало‐російськаколегія – у17641786рр.Діяльністьостанньоїбула спрямо‐вананаостаточнуліквідаціюзалишківполітичноїавтономіїУкраїни.

Підчасвідповідінатретєпитаннянасампередвартозауважити,щоу роки війни відбуваються зміни в землеволодінні. З’являються«рангові землі», або «рангові маєтності». Це були землі, які гетьмансвоїми універсалами дарував козацькій старшині за службу, «в ранг».Значно розширюється правове регулювання зобов’язальних відносин,зокремаузв’язкузліквідацієюмагнатськогоземлеволодіння.

Середзлочинівнапершомумісцібуливійськові (зрада,ненаданнядопомоги під час бою тощо). За них передбачалася страта.Припинялидіюнорми,щовстановлювалипокараннязазлочинипротикоролівськоївлади, порядку управління Речі Посполитої. Процесуальне правовУкраїні також зазнало певного розвитку. Процес носив змагальнийхарактер. Сфера застосування розшукового (слідчого, інквізиційного)процесусталаширшою.Сторонамипроцесубулипозивачтавідповідач.Прокуратор – представник позивача в суді (з XVIII ст. – адвокат,повірений). Внаслідок судової реформи 17601763 рр. адвокати сталипризначатисядлязахистуінтересівкозаківіселян,ау1767р.адвокатибули введені до складу гродських і земських судів. Судові рішеннявиконували самі суди чи місцеві уряди. Посада судового виконавця(возного)з’являєтьсявУкраїнівXVIIIст.

УперіодГетьманщининеодноразоворобилися спробикодифікаціїукраїнського права. Першу кодифікаційну комісію було створено22серпня 1728 року за царським указом під назвою «Решительныепункты гетьману Даниилу Апостолу». Комісія підготувала у 1743 р.збірник «Права, за якими судиться малоросійський народ». До нього

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ… 111 такожбулододаноінструкціюкодифікаційноїкомісії,абетковийреєстр,атакож«Степенниймалоросійськоговійськовогозванняпорядокпіслягетьмана». Окрім цієї, в Україні було також здійснено й деякі іншікодифікації:«Судірозправавправахмалоросійських»(1758р.),«КнигаСтатуттаіншіправамалоросійські»(1764р.),«Екстрактмалоросійськихправ» (1767 р.) та ін. Варто зауважити, що існування особливогозаконодавства в Україні суперечило імперським планам Росії. Томуприродно, що жоден з перелічених документів не був офіційнозатвердженийдляширокоговжитку.

Література


В.М.Єрмолаєв, В.О.Румянцев та ін. ; за ред. В.Д. Гончаренка. – Х. : Право,2013.–704с.

2. ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:у2‐хт.–Т.1:ЗнайдавнішихчасівдопочаткуХХст./заред.В.Д.Гончаренка.–Вид.2‐ге,перероб.ідоп.–К.:ІнЮре,2000.–472с.

Допоміжна1. БойкоІ.Й.ДержаваіправоГетьманщини:навч.посіб./І.Й.Бойко.–Львів:

Світ,2000.–120с.2. БойкоІ.Й. Кримінальні покарання в Україні (ІХ–ХХ ст.) : [навч. посіб. для

студ. вищ. навч. закладів] / І.Й.Бойко. – Львів : Видавничий центрЛьвівськогонац.університету,2013.–408с.

3. ГамбургЛ.С. Судова компетенція органів російської самодержавноїадміністрації в Україні‐Гетьманщині у другій половині XVII на початкуXVIIIст./Л.С.Гамбург//Державатарегіони.Серія:«Право».–2007.–№2.–С.59.

4. ГамбургЛ.С.Формуваннясудовоїкомпетенціїгетьманаістаршинськихрадв козацькому судоустрої Війська Запорозького / Л.С.Гамбург // ПравоУкраїни.–2005.–№1.–С.115119.

5. Голобуцкий В. Дипломатическая история освободительной войны 1648–1654/В.Голобуцкий.–К.,1962.

6. Грозовський І.М. Право Нової Січі (17341775 рр.) : навч. посіб. /І.М.Грозовський–Х.:Вид‐воун‐тувнутр.справ,2000.–108с.

7. ГрозовськийІ.М. Феноменкозацькогоправа / І.М.Грозовський //ВісникАкадеміїправовихнаукУкраїни.–1997.–№3.–С.121131.

8. КіндюкБ.В. Анонімна записка про потребу обмежити владу гетьмана» якпропозиція реформування державно‐управлінських відносин у Гетьман‐щинівXVIIIст./Б.В.Кіндюк,Т.О.Безрук//ПравоУкраїни.–2014.–№7.–С.245–248.

9. КобилецькийМ.М.Маґдебурзьке право під час та після національно‐визвольної війни : навч.посіб. /М.М.Кобилецький.–Львів :ЛНУ ім.ІванаФранка,2008.84с.

112 Семінарське заняття № 4 10. Кульчицький В. С. Історія держави і права України / В.С.Кульчицький,

Б.Й.Тищик.–К.:ІнЮре,2007.–624с.11. Месяц В. История кодификации права на Украине в первой половине

ХVIIIв./В.Месяц.–К.,1963.12. Українське державотворення: невитребуваний потенціал : словник‐

довідник/О.М.Мироненко,Ю.І.Римаренко,І.Б.Усенко,В.А.Чехович.–К.:Либідь,1997.

13. МузиченкоП.П. Практикум з історії держави і права України : навч.посібник / П.П.Музиченко, Н.І.Долматова, Н.М.Крестовська. – К. : Вікар,2002.–421с.

14. ПадохЯ. Суди і судовий процес Старої України / Я.Падох. – Нью‐Йорк –Париж – Сідней – Торонто – Львів : Наукове товариство ім. Шевченка,1990.–128с.

15. Пасічник М. Місце і роль лівобережного козацтва в соціальній структуріукраїнського суспільства другої половини XVII ст. /М. пасічник // ВісникЛДУ.Серія:історична.1995.Вип.30.

16. ПасічникМ. Форми козацького землеволодіння на Лівобережній Україніудругій половині XVIIXVIII ст. / М.Пасічник // Вісн. ЛДУ. Серія:історична.1993.Вип.29.

17. ПашукА.Й.СамоуправлінняцехівнаУкраїнівXVIIXVIII століттях (цеховесудівництво)/А.Й.Пашук//Вісн.ЛДУ.Сер.:юридична.1963.Вип.2(6).

18. Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. /В.Д.Гончаренко, В.М.Єрмолаєв, В.О.Рум’янцев та ін. – Х. : Право, 2008. –Т.1: Методологічні та історико‐теоретичні проблеми формуванняірозвиткуправовоїсистемиУкраїни.728с.

19. Пріцак О. Пилип Орлик, його конституція і бачення проблем тогочасноїУкраїни/О.Пріцак//Дзвін.1990.№2.

20. ПутроА.И. Левобережная Украина в составе Российского государства вовторой половине XVIII в.: некоторые вопросы социально‐экономическогоиобщественно‐политическогоразвития/А.И.Путро.–К.,1988.

21. ПутроО.І. Гетьман К. Розумовський і судова реформа на Україні‐Гетьманщині / О.І.Путро // Український археографічний щорічник.1993Вип.2.

22. ПашукА.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII–XVIII ст.(16481782)/А.Й.Пашук.–Львів:Вид‐воЛьвівськогоун‐ту,1967.–179с.

23. ПріцакЛ. Основні міжнародні договори Богдана Хмельницького16481657рр./Л.Пріцак.–Х.:Акта,2003.–499с.

24. СтепанковВ.С. Проблема становлення монархічної форми правлінняБогдана Хмельницького (16541657) / В.С.Степанков // Укр. історич.журнал.–1995.№4.–С.1433.

25. СтрукевичО.К. Про остаточне знищення гетьманства на Україні тазаснування другої Малоросійської колегії / О.К.Струкевич // Укр. істор.журнал.1993.№78.

26. СтрукевичО.К. Україна‐Гетьманщина та Російська імперія протягом5080х рр. XVIII століття (політико‐адміністративний аспект проблеми) /О.К.Струкевич.К.:ІнститутісторіїУкраїниHAНУкраїни,1996.–100с.

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ… 113 27. ТерлюкІ.Я. Ліквідація козацько‐гетьманської державності України /

І.Я.Терлюк//ВісникЛьвівськогоінститутувн.справ.1996.Вип.3.28. ТкачА.П.ІсторіякодифікаціїдореволюційногоправаУкраїни/А.П.Ткач.–

К.:Вид‐воКиївськогоун‐ту,1968.Пам’яткиправа

Зборівськийдоговір(8серпня1649року)(Витяги)

Декларація його королівської милості Війська Запорозького на

пунктипроханнядана.1. При всіляких давніх вільностях його королівська милість Війську

своємуЗапорозькому (протидавніхжалуваних грамот) своюжалувануграмотунегайновидає.

2. Кількість війська, бажаючи догодити проханню підданих своїхізаохотити їх до послуг своїх і Речі Посполитої, дозволяє мати йогокоролівська милість сорок тисяч війська запорозького; і складанняреєстру довіряє гетьманові Війська свого Запорозького з такоюдекларацією, щоб як і раніше, котрий був до того спроможний, якуместностяхшляхетськихкозаківдореєстру записували, так і вмест‐ностях його королівської милості. А міста такі: від Дніпра, починаючизДимеру, Горностайполя, Коростишева, Паволочі, Погребищ (Прилук),Вінниці, Враслава, а там від Браслевв до Ямполя і еж до Дністра, тутвреєстркозакимаютьбутивписані;а здругогобокуДніпра–вОстрі,Чернігові,Ніжині (Ромнах) івсюдиаждо границімосковської іДніпра.Стосовножіншихмістйогокоролівськоїмилостіішляхетськихпонадті,щоупунктахзанесені,внихнемаєбутикозаків;протевільнотому,хтохоче бути в козацтві, без дозволу панського вийти з усім майном наУкраїну,колийогобудедореєструприйнято.Атіспискиреєстручерезп.гетьманеВійськеЗепорозькогомеютьбутискладенінепізнішеякдоновогорокусвятаруського(тобтодоРіздваХристового)такимчином:гетьман Війська Зепорозького меє за підписом руки своєї і печаткоювійськовою склести реєстр поіменно усіх тих, які будуть зеписенівкозацтво;щобвониукозацтвізалишалисяпривільностяхкозацьких,аіншівфортецяхйогокоролівськоїмилості,івмаєтностяхшляхетськихпанемсвоїмпідлеглібули.

3. Чигирин, як і є зараз, при булаві Війська Запорозького має бутизавжди, і теперішньому гетьманові Війська свого Запорозького,благородному Богданові Хмельницькому, його королівська милість,йоговірнимслугоюсвоїміРечіПосполитої,віддає.


4. Що колись діялось під час страшного заколоту з божогоблагословення,всетемаєбутизабуте,жоденпаннеможепомститисяічинитипокарання.

5. Шляхтівірироської,таксамоякіримської,якапідчастогозаколотуколись перебувала у війську запорозькому, його королівська милістьздоброїволісвоєїпанськоїласкивибачаєіпроступокїхзабуває...

6. Військокоронне,умістах,дебудутьрозташованіреєстровікозаки,своїхгарнізонівнеможемати...

8. Не дивлячись на заколот як у Короні польській, так і у ВеликімкнязівствіЛитовськім,цілісністьцеркви,їїмайна,фундацій,щоздавнійчасів їй належали, так само і всіх прав церковних, – як разомзпреосвященним отцеммитрополитомКиївським і з духовенством нанайближчомусеймібудевирішеноіпостановленобуде,все,чогобажаєотець митрополит, все дозволено буде, його королівська милістьдотримуватисьготова,щобкоженкористувавсяправамиівільностямисвоїми, і місце в сенаті преосвященному його милості отцевімитрополитукиївськомуйогокоролівськамилістьдозволяємати.

9. Вільності, переваги різні в воєводстві Київськім, БрацлавськіміЧернігівськім роздавати його королівська милість жителям станушляхетського віри православної грецької, що належать за давнімиправами,обіцяє.

10. ВмістіКиєві,дезапровадженішколироські,отцієзуїтинеможутьмати,атакожуіншихукраїннихмістах,чидесь‐інде;усііншішколи,щоіснуютьздавніх‐давен,маютьбутиусізбережені.

11. Горілкоюшинкуватикозакинеможуть,окрім,якдлясвоїхпотреб,аоптом мають продавати, шинки медові, пивні як за давнім звичаєммаютьбути.

Ціпунктимаютьбутинасеймізатверджені,ацетількипопереднязгода на дозвіл жителям українним і Війську Запорозькому йогокоролівськоїмилостіівсієїРечіПосполитої.


Білоцерківськийдоговір(18вересня1651pоку)(Витяги)

ЧерезтещоВійськойогокоролівськоїмилостіЗапорозькезгеть‐

маном івсією старшиною своєю визнали себе підданими його коро‐лівської милості і республіки, то, приносячи належну Господу Богуподяку за припинення і відхилення внутрішнього кровопролиття, якедосітривало,ми,комісари,постановляємо:

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ… 115

1. Дозволяємоіпризначаємоорганізуватиреєстровевійськовчислідвадцятитисяччоловік.Цевійськогетьманістаршинаповиннінабратиізаписати в реєстр, і вони мусять перебувати тільки в маєтках йогокоролівськоїмилості,щомістяться у воєводствіКиївському, немаючинічого до воєводств Брацлавського і Чернігівського. А маєткишляхетськімусятьлишатисявільними,івнихреєстровікозакиніденеповинні лишатись; а хто лишиться реєстровим козаком у числідвадцятитисяч,тойзмаєтківшляхетських,якімістятьсяувоєводствахКиївському, Брацлавському і Чернігівському, також у маєтках йогокоролівськоїмилості,муситьпереселитись умаєткийогокоролівськоїмилості увоєводстві Київському, туди, де буде розташовано військойогокоролівськоїмилостізапорозьке;ахтобувширеєстровимкозаком,будепереселятися,кожнийтакийматимеправопродатисвоємайнобезніякоїперешкодизбокупанів,атакожстаростіпідстарост.

2. Вищезгадана організація двадцятитисячного реєстрового військайогокоролівськоїмилостімуситьпочинатисяпротягомдвохтижніввідцього числа, а закінчитися до свят Різдва. Реєстр цього війська завласноручним підписом гетьмана мусить бути відісланий до йогокоролівської милості, ікопія його вписана в книзі гродській київській.Вцьомуреєстріясномусятьбутизаписаніреєстровікозакивкожномумістіпо іменах іпрізвиськах, і загальнечисло їхнеповинностановитибільше двадцяти тисяч; а які козаки будуть включені в реєстри, тіповиннілишатисяпридавніхзвичайнихсвоїхправах;тіж,якінебудутьвключені в реєстр, мусять лишатися, як і раніш, у звикломупослушенстві,приписанимидозамківйогокоролівськоїмилості.4. Обивателі воєводств Київського, Брацлавського і Чернігівського,

атакож і старости самі особисто і через своїх урядників можутьвступатиуволодіннясвоїмимаєткамиіодразубратипідсвоювладувсідоходи, корчми, млини і судочинство; проте саме збирання податківзселянповиннівідкластидовищезгаданого строку, призначеногодлязакінчення реєстрів, щоб обрані в реєстр козаки тим часомпереселились, а лишились тільки ті, що належать до стану селян. Тесаме мусить бути і в маєтках його королівської милості, поки не будевже відомо, хто лишається на правах козацьких, а хто приписаний дозамкаіпідлягаєселянськимповинностям.

5. Чигирин на основі привілею його королівської милості муситьлишатися при гетьмані. Як теперішній гетьман, благородний БогданХмельницький, призначений і затверджений привілеєм йогокоролівської милості, так і на наступні часи гетьмани повинніперебувати під старшинством і владою гетьманів коронних і мусятьбутизатверджуваніпривілеями.

Кожний з них, стаючи гетьманом, повинен дати присягу у вірно‐підданствійогокоролівськіймилостііРечіПосполитій.Всіполковники

116 Семінарське заняття № 4 істаршини мусять призначатися за поданням гетьмана йогокоролівськоїмилостізапорозького.

6. Релігія грецька, яку сповідає Військо королівської милостіЗапорозьке, також собори, церкви, монастирі і колегіум київськийповинні лишатися при попередній свободі, згідно з стародавнімиправами. Якщо хто під час колишніх заколотів випросив у власністьякийсь маєток церковний або належний духовенству, то таке правовласностініякоїчинностіматинеможе.

Текстподанозавиданням:ХрестоматіязісторіїУкраїнськоїРСР:у2т.Т.1.–К.:

Наук.думка,1959.–С.276–277.

РішенняПереяславськоїради(8січня1654року)(за«Статейнимсписком»–повідомленнямбоярина

В.Бутурліна–пославідмосковськогоцаряОлексіяМихайловича)

...І того ж числа від гетьмана Богдана Хмельницького приходивписар Іван Виговський і говорив бояринові Василеві Васильовичу(Бутурліну) зтоваришами: була, казав, у гетьмана таємна нарадазполковниками, ізсуддями, і з військовими осавулами; і полковники,каже,ісудді,іосавулипідгосударевувисокурукупідклонилися.Іпіслятаємноїнаради,якугетьманзполковникамисвоїмипровівзранкутогождня,одругій годиніднябиливбарабанипротягомгодинина зборивсьогонароду,щоб слухатирадупро справи,щомаютьвідбутися. І якзібралась велика кількість всяких чинів людей, зробили круг великийдля гетьмана і для полковників, а потім і сам гетьман вийшов підбунчуком,азнимсудді,іосавули,писарівсіполковники.Іставгетьманпосеред круга, а осавул військовий велів усім мовчати. Потім, як усізамовкли, почав гетьманпромовудовсьогонароду говорити: «Пановеполковники, осавули, сотники, і все Військо Запорозьке, і всіправославні християни! Відомо‐то вам усім, як нас бог визволив з рукворогів, що переслідують церкву божу і озлобляють всіх християннаших православ’я східного. Що вже 6 років живемо без государявнашійземлі вбезперестаннихвійнах і кровопролиттях з гонителямиіворогаминашими,якіхочутьвикоренитицерквубожу,щобім’яруськенезгадувалосявнашійземлі.Щовжедуженамусімдокучило,ібачимо,що не можна нам жити більше без царя. Для цього зібрали ми теперраду, відкритудля всьогонароду,щобви собі знамиобрали государязчотирьох,якоговихочете.Першийцар–турецький(цар),якийбагаторазів через своїх послів закликав нас під свою владу; другий – ханкримський, третій – король польський, який, якщо ми самі захочемо,ітепер нас ще в колишню ласку прийняти може; четвертий – це

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ… 117 православний Великої Русі государ цар і великий князь ОлексійМихайлович, всієї Русі самодержець східний, якого ми вже 6 роківбезперестанку просьбами нашими собі просимо, – тут, якого хочете,вибирайте.Цартурецький–бусурман;всімвамвідомо,якубратинаші,православні християни‐греки, біду терплять і в якому від безбожнихпригніченні (перебувають). Кримський хан – теж бусурман, якого ми,знуждивдружбуприйнявши,якічерезценестерпнібідиприйнялинасебе. Який полон, яке нещадне пролиття крові християнської відпольських панів і пригнічення – нікому з вас розказувати не треба...Аправославний християнський великий государ цар східний є з намиоднаковогоблагочестягрецькогозакону,однаковоговіровизнання,миє одне тіло церкви православної Великої Русі, що має главою ІсусаХриста. Той великий государ цар християнський, зглянувшись нанестерпні біди православної церкви в нашій Малій Русі, нашихшестирічнихбезперестаннихпроханьневідкинувши, тепермилостивесвоєцарськесерцедонасприхиливши,своїхвеликихближніхлюдейдонасізцарськоюмилістюсвоєюприслатизволив,якого,якщозщирістюполюбимо, то, крім його царської високої руки, затишнішогопристановищанезнайдемо.Аякщохто‐небудьзнаминепогоджуєтьсятепер,–кудихоче(можейти),дорога(йому)вільна».

До цих слів весь народ закричав: «Хочемо під царя східного,православного,(підйого)міцноюрукоювнашійблагочестивійвірівми‐рати, ніж ненависникові христовому, язичникові достатися». Потімполковник переяславський Тетеря, ходячи в крузі, на всі боки запи‐тував:«Чивсітакбажаєте?»Сказаввесьнарод:«Всіодностайно».Потімгетьман сказав: «Хай буде так. Хай Господь бог наш укріпить нас підйого царською міцною рукою». А народ після нього весь одностайнозакричав:«Боже,утвердь,боже,укріпи,щобминавікивсібулиякодин».І після цього писар Іван Виговський, прийшовши, говорив, що, каже,козакийміщанивсіпідгосударевувисокурукупідклонилися.

І січня ж 8 числа гетьман Богдан Хмельницький, і писар ІванВиговський, і обозний, і судді, і полковники, і осавули військові, і сот‐ники,іотаманивбояринаВасиляВасильовичаБутурліназтоваришамина з’їжджому дворі були. І боярин Василь Васильович говоривгетьманові Богданові Хмельницькому промову і сказав: «З божоїмилостівеликийгосударцарівеликийкнязьОлексійМихайлович,всієїРусісамодержецьібагатьохдержавгосударіволодар,приславдотебе,Богдана Хмельницького, гетьмана Війська Запорозького, од всьогоВійська Запорозького свою царської величності грамоту». І тугосударевуграмотуйомувіддав.АякгосударевуграмотубояринВасильВасильович гетьманові віддав, то ту государеву грамоту гетьманприйняв з великою радістю. А, прийнявши государеву грамоту,

118 Семінарське заняття № 4 поцілувавїїі,розпечатавши,віддавписаревіІвановіВиговськомуівелівйому прочитати при всіх Війська Запорозького начальних і всякихіншихлюдяхвголос.

І ту государеву грамотуписар ІванВиговськийчитавусімлюдямвголос. І, вислухавши государеву грамоту, гетьман, і полковники,івсякихчинівлюдизраділигосударевіймилості.Іговоривгетьман,щовеликомугосударевіцареві і великомукнязевіОлексієвіМихайловичу,всієї Русі самодержцеві, він, гетьман Богдан Хмельницький, з усімВійськомЗапорозькимслужитиіпрямитивідусієїдуші ізагосударевебагаторічнездоров’яголовисвоївіддатираді,івіругосударевівчинити,івусьомупойогогосударевійволібутиготові.

Текстподано завиданням: Хрестоматіяз історіїУкраїнськоїРСР : у2т. Т.1.–К.:Наук.думка.,1959.–С.293–295.

СтаттіБогданаХмельницького(21березня1654року)

...Б’ють чолом великому государеві цареві і великому князевіОлексіюМихайловичу,всієїВеликоїіМалоїРусісамодержцевіібагатьохдержавгосударевійволодарюпідданійогоцарськоївеличностіБогданХмельницькийгетьманЗапорозькоговійськаівесьмирхристиянськийросійський, аби його царська величність пожалував їх тим (дав їм те),про що битимуть чолом (проситимуть) посланники їх, а вони йогоцарськійвеличностіслужитимутьвовікивусімщоїмгосударповелить.

1. Щобпомістахурядникибулиобиранізлюдейтогогідних,будутьвониповинніпідданимицарськоївеличностіправити,івсякідоходипоправді віддаватидо казни.А то тому,щовоєводацарської величності,приїхавши,почавбиправа їхламати і якісьуставизаводити, і тобулоб(українцям)прикро;аякбудутьстаршимимісцеві,своїлюди,товонибудутьповодитисязгіднозмісцевимиправами.

Щодоцієїстаттіцарськавеличністьпожалував–велівбутипо їхпроханню.Мають по містах бути урядниками війти, бурмистри, райці,лавники, ідоходивсякігрошеві іхлібнізбиратинацарськувеличністьівіддаватидогосударевогоскарбутимлюдям,которихпришлецарськавеличність. І ті прислані люди, котрих царська величність пришле дотогозборугрошей,маютьдоглядатизбирачів,щобробилипоправді.

2. Писареві військовому по милості царської величності щоб давано1000 золотих польських на підписків (канцеляристів), на суддіввійськовихпо300золотихпольських,написарясудовогопо100зол.,нахорунжогосотенногопо30зол.,набунчужногогетьманського50зол.

Царськавеличністьпожалував,велівбутипоїхпроханню;адаватитігрошізтамтешніхдоходів.


3. На писаря і на суддів військових, на 2 чоловіка, і на всякогополковника, осавулів військових і полкових щоб було по млину, дляпрогодування,томущонесутьвеликівидатки.

Царськавеличністьпожалував,велівбутипоїхпроханню.4. Нароботивійськовоїармати,напушкарівівсіхробочихлюдейщо

буваютьприарматі,абицарськавеличністьзволиввчинитимилостивуласку на зимове прогодування і пристановище; також на арматногообозного200зол.,анахорунжого50зол.

Царськавеличністьпожалував,велівдатизтамтешніхдоходів.5. Послів, котрі здавна приходять з чужих країв до війська

Запорозькогоабибуловільноприймати, аколиббулощосьпротивнецарській величності (в сих посольствах), мусять вони (козаки)сповіщатицарськувеличність.

До цієї статті царська величність велів: послів з добрими діламиприйматиівідправляти, іписатицарськийвеличностівірно іскоро,зачим вони приходили і з чим їх одправлено. А котрі посли будутьприсилатися зсправами противними царській величності, тих послівіпосланників затримувати в війську та писати про них зараз же доцарської величності, абез дозволу царського назад їх не відправляти.Аз турецьким султаном із польським королем без волі царськоївеличностінематизносин.

6. Промитрополитакиївськогоданопосламуснийнаказ.Аврозмо‐вах посли били чолом, щоб царська величність велів дати своюгосударевужалувануграмотунайогомаєтності.

Царська величність пожалував: митрополитові і всім людямдуховного чину велів дати свою государеву жалувану грамоту намаєтності,якимивонитеперволодіють.

7. АбицарськавеличністьзволивпослатисвоєвійськопідСмоленськнегаючисьанітрохи,абинеприятельнемігсобірадидатиісполучитисязіншими(військами),ботепервійська(польські)потомлені–нехайневірятьніякомулукавству(Поляків),колибпочалищовимишляти.

Царська величність постановив на неприятеля свого польськогокороля йти самому і бояр та воєвод послати з великим військом, якпросохнеіпочнебутипаша.

8. Аби найманого війська тут на польськім пограниччі, длябезпечності було з 3000 або скількибудеволяцарської величності –хочібільше.

Військові люди царської величності на пограниччі для охорониУкраїнизавждибулиінадалібудутьстояти.9. Завждибувтакийзвичай,щовійськуЗапорозькомуплачено.Б’ють

чолом і тепер царській величності, аби давано на полковника100єфимків, на осавулів по 200 золотих, на осавулів військових по400зол.,насотниківпо100зол.,накозаківпо30золотихпольських.


Попередніх літ присилав до царської величності гетьман БогданХмельницький івсевійськоЗапорозьке ібиличоломбагаторазів,щобйого царська величність їх пожалував, уступився за них задляправославноїхристиянськоївіри ісвятихбожихцерков,прийнявїхпідсвою високу руку і дав поміч на неприятелів. Великому государевінашому в тім часі не можна було вас прийняти під свою государевувисоку руку, тому що у його царської величності була вічна згодазкоролямипольськимиів.кн.литовським.Ахочзкоролівськоїсторонибатькові царської величності святої пам’яті вел. государеві МихайловіФедоровичеві і дідові його, святішому патріархові Філа‐ ретовіНикитичови, і великому государеві нашому Олексієві Михайловичусталося багато нечесті і ганьби, то в тім згідно з королівськимиграмотами і сеймовими постановами царської величності чекавпоправи. А гетьмана Богдана Хмельницького івсе військо Запорозькехотів помирити з королем польським тим способом: аби король ЯнКазимир учинив з ними згоду на підставі Зборівському трактату:православноївірихристиянськоїнегонив,уніатівусіхвикорінив,–затецарськавеличністьхотіввибачитивинувсімвиннимлюдям,котримзаобразуйогогосударевоїчестіналежалакарасмертна.ПросепосилаввіндокороляЯнаКазимирасвоїхвеликихіуповноваженихпослів:бояринаі намісника велико‐пермського Бориса Олександровича Репніна‐Оболенського з товаришами. І ті великі і уповноваженіпослицарськоївеличностіпротузгодуіпровчинкикоролевііпанам‐радіговорилинавсякіспособи.АлеЯнКазимиріПанираданасеніякнепристали, ісювелику справу взяли за ніщо, а тих великих і уповноважених послівцарської величності відправили з нічим. Тоді великий государ наш,бачивши так багато несправності з королівської сторони, грубостіінеправди, і бажаючиоборонитиправославну християнську віру і всіхправославних християн від гонителів Латинян (католиків), що хочутьцерквибожі знищити івірухристиянськувикорінити,прийнявваспідсвою високу руку. А для оборони вашої зібрав багато руського,німецького і татарського війська – сам великий государ наш іде нанеприятелів іпосилає бояр своїх і воєвод з великим військом, і на тезібраннявійська,загосударевимнаказом,роздановеликігроші.

Томуїм,послам,тепер,бачачитакуласкудонихцарськоївеличностійоборону,говоритипроплатуЗапорозькомувійськунегодиться.ЯкбувугетьманаБогданаХмельницького государів ближнійбоярин інамісниктверськийВасильВасильовичБутурлінзтоваришами,гетьманврозмовахз ними про число Запорозького війська говорив,щоб зробити 60 тисяч,аколибібільшетогочислабуло,государевівтімшкодинебуде,бовонипросити плати у государя не будуть. Про се відомо їм, Самійлу і Павлу,йіншим людям, які тоді були при гетьмані. Які доходи в Малій Русі по

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ… 121 городахімістах,просецарськійвеличностіневідомо, івеликийгосударпосилаєдворян,щоб списалидоходи.Яктідворяницарської величностіопишуть всякі доходи і обрахують, тоді, по обміркуванню царськоївеличності,буденаказпроплатуЗапорозькомувійську.Атеперцарськавеличність, жалуючи гетьмана і все Запорозьке військо, давнім звичаємпредківсвоїх,великихгосударівхочепослатигетьмановіівсьомувійськуЗапорозькомусвоєгосударевежалуваннязолотими.

10. КолибмаланапастиКримськаорда,тодітребананеїнаступитивідАстрахані й Казані, також і Донським козакам бути готовими. Атепервона(орда)щевбратстві(зкозаками),требадатичасіїїнезачіпати.

НаказіповеліннядокозаківнаДонпослано:колиКримськілюдинебудутьзачіпати,тойнанихітиневелено.АколиКримцізачеплять,тоцарськавеличністьвелитьнанихітипоходом.

11. Кодак город на границі з Кримом, там гетьман завжди по400чоловіка держить і харч усякий їм дає – тепер нехай би царськавеличність пожалував, зводив наділити харчем і порохом для армати.Також і тим, що за Порогами коша стережуть, аби царська величністьзволивпоказатисвоюласку,–бойогонеможнасамогобезлюдейлишати.

Досеїстаттібудемилостивийуказцарськоївеличності,колибудевідомо, скільки якого припасу туди посилали, і скільки доходу будезібранонацарськувеличність.

Ащоввашімписьмінаписано:яквеликийгосударнашгетьманаБогданаХмельницькогоівсевійськоЗапорозькепожалує,своїграмотигосудареві на ваші вільності велить дати, тоді ви ж між собою розбірзробите: хтобудекозак, а хтомужик, іщобвійськаЗапорозькогобуло60000. – То великий государ наш на те позволив: велів бути такомучислуреєстровихкозаків.Тожякви,послибудетеу гетьманаБогданаХмельницького, скажіть йому, щоб він велів скоро козаків розібрати,реєстр їм зробити, і той реєстр за підписом прислав негайно царськійвеличності.

Текстподанозавиданням:ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:навч.

посіб.длястуд.Юрид.Спец.Вищ.Закл.освіти:у2т./заред.ВД.Гончаренка.–Вид.2‐ге,перероб. і доп. К. : Ін Юре, 2000. – Т. 1 : З найдавніших часів до початку ХХ ст. С.163–166.

Переяславськістатті,схваленіцарськимурядомприобраннінагетьманствоЮріяХмельницького(17жовтня1659року)

(Витяги)

1. Про готовність усього війська до війни. За указом і повеліннямвеликого государя царя і великого князя Олексія Михайловича,

122 Семінарське заняття № 4 самодержцявсієїВеликої,МалоїтаБілоїРусі,йогоцарськоївеличності,завжди бути готовими до государської служби гетьманові з усімвійськом,кудибуделишеньйогоцарськезволення.

І гетьман, і полковники, і вся старшина, і чернь, вислухавши цюстаттю,постановилибутиційстаттітак,якнаписано.

2. Прополки,якбагатоїхмаєйтинавійну.Також,деукажевеликийгосудар, послати на його, государеву службу кілька полків, і йому,гетьманові,посилатитіполкибезжодноївідволоки.


3. Про гетьманську вірність щодо його царської величності.Гетьманові бути вірним і навіки невідступним і не зваблюватисяніякими лядськими оманками. Також не вірити ніяким вимовам проМосковську державу, а хто почне заводити посвари, то таких людейкарати смертю, а про всілякі посварні справи писати до великогогосударя, його царської величності. Також коли ті посварні справийтимуть від людей Московської держави, то воєводи государевихпорубіжнихмістдонесутьтимлюдям государеіршуказпіслярозглядузпевнимприсудом.


4. Прогосударевийуказщодовійни.Безуказуібезповеліннявеликогогосударя, його царської величності, самому гетьману з усім ВійськомЗапорозькимувійнунікудинеходити,йнікомузнавколишніхдержавнедопомагати,інепосилатинадопомогувеликимиймалимиполкамилюдейЗапорозькоговійська,щобчерезтізапомогиЗапорозькевійськонезмалялося,аколихтопіденатувійнусамоправно,безгетьманськоговідома,тотихкаратисмертю.

І гетьман, і полковники, і вся старшина, і простий люд на раді,вислухавшицюстаттю,ухвалили:бутиційстаттітак,яквонанаписана.

5. Про воєвод помістах з військами задля оборони. Великий государ,його царська пресвітла величність, наказав бути у своїх, царськоївеличності черкаських містах: в Переяславі, в Ніжині, в Чернігові,вБраславлі,вУманісвоїм,йогоцарськоївеличностівоєводамзратнимилюдьмидляоборонивідворога.Тимвоєводамневтручатисяувійськовіправа й вільності, а які воєводи будуть в Переяславі й Ніжині, то тимбути на своїх припасах. У Києві, в Чернігові і в Браславлі воєводамволодіти тими маєтностями, які належали до воєводств раніше.Авполковничі побори воєводам не втручатися. Хто ж учинить якесьнасильство, то тих карати; які ратні люди великого государя будутьутихгосударевихчеркаськихмістах,тотимгосударевимратнимлюдямне ставити на дворах реєстрових козаків, а ставити тим государевим

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ… 123 ратним людям у всяких жителів, опріч реєстрових козаків. Також небратиуреєстровихкозаків іпідводпідпосланцівчигонців,абратитеуміських і сільськихжителів.Реєстровимкозакамтримативино,пиво,мед, а продавати вино можна бочками на оренду і куди хто захоче,апиво й мед вільно продавати гарнцем. А хто продаватиме виновкварти,тотихкарати.

Ігетьман,івсеВійськоЗапорозькеічернь,вислухавшинарадіцюстаттю,постановилибутиційстаттітак,якнаписано.

6. Щоб черкасцям не бути в залогах у Білій Русі. У городах, містахімістечкахуБілійРусінинійнадалінебутичеркаськимзалогам,щобнечинилосятимсамимсварокпоміжвеликоруськихтабілоруськихратнихлюдей.

Гетьман, івсеЗапорозькевійсько, ічерньпостановиливіднинінебутичеркаськимзалогамуБілійРусі.Полковникам,сотникамікозакамуБілійРусіненазиватисязапорозькимикозаками,апокищоналежатидо Ніжинського, Чернігівського і Київського полків. А хто назива‐тиметься Запорозьким військом Білоруським, Старобихівським таЧаусовським, то тих висилати з їхніми пожитками в государевічеркаські міста. А хто не захоче йти в черкаські городи, то жити тимутих місцях, але запорозькими козаками не називатися. А коли б хтопочавназиватисязапорозькимикозаками іпідедопольськогокороля,тотихловитийкаратинагорло.

7. Про вибрання гетьмана й полковників. Коли гетьман будевстановленийнагетьмануваннязауказомйогоцарськоївеличностіізавибранням усього війська, а тоді вчинить якийсь переступ, то військубез указу його царської величності самим гетьмана не змінювати.Захоче новопостановлений гетьман учинити якийсь переступ, опрічзради,товеликийгосудар,йогоцарськавеличність,звелитьдійтиправав тому всім військом, а після того звелить учинити указ, як здавнаповелося у війську. А самим самовільно, без указу його царськоївеличності гетьмана не міняти, також і гетьман не може без радийпорадиусієїчернівибиратикогосьуполковникийіншікерівнілюди,іщоб вибирали у військополковниківнараді, кого вподобаютьпоміжсебезісвоїхполків,азіншихполківуполковникиневибирати.Таксамогетьманнеповиненвідставлятитихполковниківбезради.

8. Про чужовірців, щоб не було у військовому начальстві неправо‐славних. У Запорозькому війську надалі не можна бути в начальникахлюдямдеяких інших вір, крімправославних християн, абине було відтого ніяких сварок і оман. Не можуть бути в керівних людях і ново‐хрещені іноземці, тому що від новохрещених іноземців починаєтьсяувійську великийрозрухна чвари, і їм, козакамЗапорозького війська,чинятьсяналогийущемлення.Акогооберутьзновихполковників,то

124 Семінарське заняття № 4 тих новопостановлених полковників привести до присяги на вірнепідданствоінавічнуслужбу.

Ігетьман,іполковники,івсястаршина,ічернь,вислухавшинарадіцюстаттю,постановилибутиїйтак,яквонанаписана.

9. Про зрадників Виговських. Щоб жінку й дітей зрадника ІвашкаВиговського гетьман та військо віддали за його зраду царськійвеличності;такожібратайогоДанила,й іншихВиговських,якієлишеуЗапорозькому війську. А надалі не бути Виговським не лише пригетьманіівурядниках,алейуЗапорозькомувійську.

І гетьман, і полковники, і вся старшина, й чернь, вислухавши нараді цю статтю, постановили віддати невзабарі його царськійвеличностіжінкуйдітейІвашкових,атакожйогобратаДанила.

10. Проіншихзрадниківйогоцарськоївеличності.Тих,хтобулиузмовізі зрадником Івашком Виговським, – Гришко Гуленицький, СамошкаБогданов, Антошка Жданов, Герман і Лобода, – то тим навіки, на всежиттянебутиувійськовійітаємнійраді інівякомууряді.Аколихтовчинитьсупротивнедоцієїстатті:прикличеїхурадуіпокладенангіхякийсьуряд,тотікаратимутьсясмертю.

Ігетьман,іполковники,івсястаршина,ічернь,вислухавшинарадіцюстаттю,постановилиїйбутитак,якнаписано.

11. Проте, хто з керівнихмає бути при гетьмані. При гетьманімаєбутизобіручДніпрапосудді,поосавулуіпописарю.

Ігетьман,іполковники,івсястаршина,ічернь,вислухавшинарадіцюстаттю,постановилиїйбутитак,якнаписано.

Про тих, хто заслужить смертну кару. Без указу його царськоївеличностіїхнекаратимуть.ЩодонаказногогетьманаІванаБезпалогоі керівних людей його полку полковників – переяславського ТимофіяЦецюри, ніжинського Василя Золотаренка, чернігівського АникіяСилина, і керівних людей їхніх полків. Коли хто буде з тих людейвинуватийуякихосьсправахтак,щойоготребабудескаратисмертю,тоїхгетьмановійкерівнимлюдямнекаратибезуказувеликогогосударя,його царської величності, доти, доки його царська величність укажеприслатикогосьдо того судуна справлення, а дотогощоб їмнебулодаремногогонінняйущемлення,томущовонислужилийогоцарськійвеличності.ТакожівсіхполковниківтаіншихкерівнихлюдейпообіручДніпрагетьманнеможекаратинагорлобезвисланогонасудпосланцяйого царської величності. А ця стаття постановлена через те, щозрадник Іван Виговський даремно карав смертю численних полков‐ників, керівних людей та козаків, які вірно служили його царськійвеличності.

Ігетьман,іполковники,івсястаршина,ічернь,вислухавшинарадіцюстаттю,постановилибутиційстаттітак,якнаписано.


12. Проневільників.Щобполоненіобохбоківбуливільні.Хтодезахочебути,тотихненеволитинаобидвабоки.


13. Прозабраніпрапорийгармати.ЩоббезнайменшоїзатримкибуливідданівКиївузятіпідКонотопомпрапори, гарматийвеликаверховагармата.


14. Про Старий Бихів. Гетьманові звеліти очистити для великогогосударя місто Старий Бихів і звеліти вивести з того міста черкас таслуживих людей інших чинів, тому що місто віддавен належалопольському королеві, а не черкасам. Бо в нинішні проминулі часичинилисявідзрадників,відСамошкиВиговськоготавідІвашкиНечаяівідїхніхрадниківвсілякізлірозрухи,йбунти,івеликекровопролиттяратнимлюдямвеликогогосударя.Багатьохвони,взявшипідприсягоючитаємно,билидосмерті,отожнадалітимзрадникамгодібутивБиховікерівнимилюдьми і годі від них бути такому злу. А в Бихові, окрім государевихлюдей московського народу, нікому більше бути не можна через те,щобудуть усілякі сварки, адже ляхи живуть близько – вони безперервноколотили та й надалі почнуть колотити. А можна тим людям бутивНіжинськомучиЧернігівськомуполкучидехтозахотівби.

Ігетьман,іполковники,івсястаршина,ічернь,вислухавшинарадіуказ великого государя, сказали, що вони пошлють у Бихів до ІванаНечая лист, аби той очистив місто Бихів великому государеві, йогоцарській величності, а козаків, які звалися запорозькими козаками,вислав у Ніжинський та Чернігівський полки. Але щоб його царськавеличність звелів ударувати і за їхнім проханням відпустити йогопровини.Аколивіннеучинитьтогозаїхнімлистом,товонизауказомйогоцарськоївеличностіпідутьнаньоговійною.

15. Про збіглих людей із міст як з боярських, так і християнськихучеркаські міста. У минулі роки і після них численні люди й селянидворян та боярських дітей розбіглися з Брянського, Карачевського,Рильського та Путивльського уїздів у черкаські міста: в НовгородокСіверський, в Почеп і Стародуб. Вони, приходячи з тих міст до своїхпоміщиківтавотчинників,чинятьнестерпнівсілякізлостійрозори.Тащоб гетьман і Запорізьке військо звеліли, розшукавши їх, віддати тихзлодіїв та втікачів їхнім поміщикам та вотчинникам і надалі учинитиміцний заказ, щоб в черкаських містах нікого не приймали з тихбоярських людей та селян, які й надалі втікатимуть у черкаські міста,щобнебулоніякихрозрухівутихпорубіжнихмістах,аслуживимлюдям

126 Семінарське заняття № 4 щобнебулоніякогорозору.Апрокогоізтихзбіглих,прочиїхлюдейчиселян,почнутьписативоєводизміст,тотихвіддаватиназад.Аколихтоприйматиметихзбіглихлюдейіселян,тотихкаратинасмерть.Такожбуде:хтозЗапорозькоговійськаучинивнадкимсмертневбивство,чиякийсь розрух у людях, чи якесь зло та втече в государеві околичніміста, а гетьман і полковники почнуть про них писати до воєводоколичнихміствеликогогосударя,тотихутікачіврозшуковуватипіслятогоівіддавативЗапорозькевійсько.

Ігетьман,іполковники,івсястаршина,ічернь,вислухавшинарадіцюстаттю,постановилибутиційстаттітак,яквонанаписана.

16. Про підводи й харч посланцям. Щоб у всіх містах брати з війтів,бурмістрівтаміщанхарчіпідводидлятихлюдей,якібудутьпосланівідвеликого государя до гетьмана Запорозького війська і його, царськоївеличності,боярвоєводтанаказнихлюдей,чипослівіпосланціввіншідержави, чи в які городи й міста Малої Русі для якихось государевихсправ з грамотами. Також стосується це й тих, які послані будутьзгетьманськимилистамидовеликого государя, атакожзвідповідямивід його, царської величності бояр, воєвод і наказних людей, чи послийпосланці з грамотами від навколішних государів, чи хто з грецькихвластей піде до великого государя для милостині чи якихось іншихдержавних справ, і коли ті люди підуть від нього, великого государя,назад,віддаватикожномузнихзадостойністю.Ісилоюунихнебратихарчу й підвід іншим людям, які підуть до його царської величностімосковських і Малої Русі міст, окрім вищеописаних справ. А всілякіугіддя, якими вони володіли за королівськими привілеями досі, хайналежатьїмпо‐колишньому.

Івеликийгосударударував,указавбутитакзаїхнімчолобиттям.17. Протих, якіневчинятьприсягийогоцарськійвеличності.Аколи

хтоізстаршихчибудь‐якогочину,чизкозаківіміщануЗапорозькомувійськуневчинитьприсягипосвятійнепорочнійєвангельськійзаповідійого царській величності і буде розкрито це достеменно, то такихлюдейзавійськовимправомкаратисмертю.

18. Протих, хто захоче порушуватиці статті. А коли хто ці статті,постановленівійськом,порушитьіневиконуватиме,токерівналюдина,чикозак,чиміщанин,усівонибудутькаранінагорло.


Текстподано за виданням:Практикум з історії держави і праваУкраїни : навч.



МосковськістаттігетьманаІ.Брюховецького(22жовтня1665року)

(Витяги)

1. ...Я, гетьман, зВійськомЗапорозькимпередпресвітлимпрестоломгосударськимб’ємочолом,щомені,гетьманові,зусімвірнимВійськомЗапорозьким,ізусіммиромхристиянським,ізовсімамалоросійськимимістами, які міста і села перед війною під рукою короля польськогоіуволодінняхдідичнихінедідичнихпанівлядськихперебували,аниніпідсамодержавноюйогоцарськоїпресвітлоївеличностірукоюєінадалібудуть, бути навіки під їх государською високою і сильною рукоюнепорушно в вічному підданстві. А для втихомирення частихвмалоросійськихмістаххитань,які запопередніх гетьманівнаУкраїнібувалиіякітеперчасточерезнестійкістьжителівмалоросійськихміствибухають, (треба), щоб Україна з малоросійськими містами,імістечками, іслободами, іселами, ізусякихчинівжителямивнихпідйого царської пресвітлої величності і його государських дітей,благородних государів‐царевичів, і їх государських наслідників,високодержавною і сильною рукою, в безпосередньому і справжньомупідданстві стройно перебуваючи і звичну повинність з міст і сілвдержавну казну віддаючи, при сильній івід ворогів в непохитнійоборонігосударськійвічноперебували...

Івеликийгосудар,цар івеликийкнязьОлексійМихайлович,всієїВеликої, і Малої, і Білої Русі самодержець, його царська пресвітлавеличність, тебе, гетьмана Івана Брюховецького, і старшину, і всеВійсько Запорозьке жалує, за це милостиво похваляє і з своєїгосударської милості почне вас держати в своєму государськомумилостивому жалуванні і в піклуванні більше, ніж раніше, і на вашечолобиттявеликийгосудар,йогоцарськапресвітлавеличність,накажевмалоросійськімістапослатисвоїхгосударевихвоєвод.

2. Такожвеликомугосудареві,йогоцарськійпресвітлійвеличності,б’єчоломгетьманзВійськомЗапорозькимпровільностікозацькі,просуди,промаєткиіпроплатуВійськуЗапорозькому.

Щоб стародавні права і вільності козацькі він, великий государ,пожалувавізводивпідтвердитиіщобкозаківстаршинакозацька,тобтогетьман,судді,полковники,сотники іотаманиввійську,помістах іпоселах відповідно до прав і звичаїв стародавніх військових судилиікарали;автісудикозацькіівправавійськовінібоярин,нівоєвода,ністольник, ні інший начальницький чоловік втручатися і козакаввійську, і по містах, іпо селах судити і карати не повинен і не будеповинен,атількивищеназванастаршинакозацька,томущоправа,віль‐ності і суди військові в статтях, з покійним Богданом Хмельницьким,

128 Семінарське заняття № 4 гетьманом запорозьким, укладених, і в статтях «Переяславських»і«Батуринських»збереженіє.

Івеликийгосудар,йогоцарськапресвітлавеличність,вислухавшицю статтю, гетьмана Івана Брюховецького, і старшину, і все ВійськоЗапорозькепожалував,велівтійстаттібутипоїхчолобиттю.

Щобдомиіхуторикозацькі,щоєповсіхмістахіселах,відусякихпостоїв відповідно до стародавніх вільностей і прав козацьких вільнібули і щоб усякий боярин і воєвода, що з військом через містапроходитьчивмістахстоїть,удомікозацькомунісамнезупинявся,ніратних людей становити не велів, але по домах міщанських і поселянськихпостої ратнимлюдям,що черезмісто проходять чи вмістістоять, бути мають; також і інші всякі місця козацькі, тобто гаї, сади,займища,сіножаті,поля,огороди,привільностяхнепорушнобезусякоїшкоди від бояр, і воєвод і ратних людей,що перебувають у містах чичерез міста проходять, мають бути при тих же вільностях козацьких.Вдови, що залишилися після козаків, в бою убитих івдома померлих,вдомах і в усіх своїх маєтках з дітьми своїми збережені мають бути;аякбивдовакозацьканезакозаказаміжпішла,тоді,хочвонаівтрачаєвільність, проте ж діти козацькі відпадати від вільностей козацькихбатьківськихчерезусякуналогунеповинні.

Івеликийгосудар,йогоцарськапресвітлавеличність,вислухавшицюстаттю,наказав,щоббулотак,яквонивчолобитнійпросять;апрозбереження козацьких маєтків (наказав) послати свій государев указбояринуівоєводамуКиївівіншімалоросійськіміста.

Амлиникозацькі,ті,якістоятьназаплотівласними,анегромад‐ськимигрішмигаченій,прикозаковічипривдовікозацькій,вільнівідусього мають бути; також з млинів козацьких, тих, які на заплотинахгромадою зроблені і тепер є в звичаї громадою ремонтувати, однаполовинаприбуткувказнугосудареву,адругаполовинанакозакачинавдовукозацькуйтиповинна;такожімлиниміщанськіімужицькі,крімїхньої третьої млинарської мірочки, в государеву казну належатиповиннібудуть,томущовсякийкозакдлятогоголовусвоюнаполебоюза достойність його царської пресвітлої величності носить і вмиратиготовий, щоб вільно і спокійно в домі своєму жив і маєтки свої безперешкодитримав.

Івеликийгосудар,йогоцарськапресвітлавеличність,вислухавшицю статтю, гетьмана Івана Брюховецького, і старшину, і все ВійськоЗапорозькепожалував,велівбутипоїхчолобиттю.

Такожщоб вотчини і пасіки козацькі відповідно до тихже давніхвольностейкозацькихвідданімедовоївільнібули.Аякбиякий‐небудькозакслухнянимнебувіувійськоходитиухилявся,тодітакийкозаквідвищезгаданихстатейвідпадатиідоміськихобов’язківпричисленийбути

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ… 129 має;томущогосударськиймилостивийуказпротеє,щобтіособизтоготішилися,щоїмграмотаминадано.Такожб’єчоломгетьманзвійськом,щобсела,млини,грамотамиособамзаслуженимнадані,стаціям,поборамдляказниіорендамнепідлягали;атівотчиниіпасікивмалоросійськихмістахутрьохмісцяхукозаківбатьківські,авінших–куплені.

І великий государ, його царська пресвітла величність, дав указбутитимїхвотчинаміпасікампостаринііпокупчим,закимтівотчиниіпасікининіє.3. Про обрання гетьмана і про наданняна булаву гетьманську.Якщо

судомбожимнинішньому імайбутньомугетьмановісмертьтрапиться,тощобпроміжвійськаЗапорозькогокозацького,анез іншогоякогосьнароду івійська,справжньогокозакагетьманомпостародавніхправахвійськових обирати на гетьманство по указу великого государя, йогоцарської пресвітлої величності, при особі, від престолу йогогосударськогоприсланий,вільноВійськуЗапорозькомубуло;аобранийгетьман вМоскву їздити і великого государя пресвітлі очі бачитиповинен буде так, як нині гетьман нинішній за своєю обіцянкоюучинив...

Івеликийгосудар,вислухавшицюстаттю,указав,щоббулотак,якнаписано...

Щоб уся волость Гадяцька при булаві була так, як за покійногоБогдана Хмельницького, гетьмана запорозького, було; а в волостіГадяцькійЗінківськогополкутакімістазнаходяться:Котельва,Опішня,Куземин,ГруньЧеркаська,Зіньків,Лютинка,Веприк,Рашівка,Камишна,Ковалівна, Бурок, щоб при Гадячі і ті всі згадані містечка з млинами,зселами,зполямиізіншимиугіддями,щодотихмістечокналежать,набулаву гетьманську йшли, та в тих же містах млини дані будутьосавуламвійськовим–двомчоловікам.

Івеликийгосудар,йогоцарськапресвітлавеличність,вислухавшицю статтю, пожалував гетьмана, велів йому на булаву Гадяч з тимимістамидати.5.Провоєводіпроратнихлюдей,вякомумістімаютьбути.Поуказу

великого государя, його царської пресвітлої величності, в містах привоєводахмаєбутиратнихлюдей:уКиєві –п’ятьтисяч, вПереяславі –двітисячі,азтихдвохтисячуКанівп’ятсотчоловікпереміноюходитимають, в Чернігові – тисяча двісті, в Ніжині – тисяча двістіж,вНовгородкутриста,вПолтаві–тисячап’ятсот,ізнихнаЗапорожжятисячапіде,вКременчуку–триста,наКодаку–триста,вОстрі–тристаз Києва, також і доМотовилівки триста з Києваж ходитимають, пригетьманісточоловік.Длятогожб’єчоломвеликомугосударевігетьманз військом, щоб воєводи в дорогу воїнську гетьману і полковникамполовину ратних людей із міст давали, не відмовляючись указом

130 Семінарське заняття № 4 государським; про це, припадаючи до лиця землі вже вдруге гетьманзвійськомчоломб’ють. Тіж воєводи,щоперебуваютьпомістах, ні доякихсправнідосудівкозацькихвтручатисянеповинні...

Івеликийгосудар,йогоцарськапресвітлавеличність,вислухавшицюстаттю,указавсвоїмвеликогогосударяратнимлюдямвмалоросій‐ськихмістах,щоббулотак,яксказановчолобитній;абояринові івоє‐водам,яківмалоросійськихмістахбудуть,послатисвійгосударівуказ,щобвонивелілийому,гетьманові,підчасвійнидляпоходів,аполков‐никамдляпосилократнихлюдейдаватизтихмістзасвоїмрозсудом.

9. Пропослівчужоземних.Якпередцимбезгосударевоїволідочужихнавколишніх земель, тобто до хана кримського і до інших, не посилавгетьмансвоїхпосланців,такінадалі,пам’ятаючиприсягузцілуваннямхреста,гетьманвиконуватизвійськомготовий.

І великий государ, його царська пресвітла величність, гетьманаІванаБрюховецькогожалує,зато,милостивопохваляє.

10. Про привілеї містам. По указу великого государя, його царськоїпресвітлої величності, привілеї королівські, міщанам на магдебурзькеправонадані,гетьман,відібравшивміщан,подавуПриказМалоїРусі.

Івеликийгосудар,йогоцарськапресвітлавеличність,вислухавшицю статтю, наказав на право магдебурзьке дати їм свої государевіжалуваніграмотивідповіднодоїхпривілеїв.

Текстподано за виданням:Практикум з історії держави і праваУкраїни : навч.


Коломацькістатті,укладеніприобраннінагетьманствоІ.Мазепи(25липня1687року)

(Витяги)

... 3. Щоб за попередніми ухваленими статтями БогданаХмельницького війську реєстровому, яке буде завжди на службі їхцарської пресвітлої величності, буломилостивежалування і плата з їхцарськоїпресвітлоївеличностіказни.

І великі государі, і велика государиня, їх царська пресвітлавеличність, про реєстрове військо наказали говорити на раді, скількибути військових козаків тисячам. А що в тій їх статті написано, щобвійську плата з їх царської пресвітлої величності казни, і того в тихстаттях Богдана Хмельницького не положено; а належить, щоб булипобори,деслідзбиративскарбцарськоїпресвітлоївеличності, ізтогозборудаватинавійськопореєстру,комущовстаттяхухвалено, інинітомубутитакож.


Ігетьман,істаршина,іВійськоЗапорозькенагосударевіймилостібиличолом і топриймають і ухвалилинаційраді даватияк і раніше:гетьману – тисячу золотих червоних на рік, писареві військовомуіобозному – по тисячі золотих польських, на суддів військових – потриста золотих, на писаря судійського – сто золотих, на писаря та нахорунжого полкового – по п’ятдесят золотих, на хорунжогосотницького– тридцять золотих, на бунчужного гетьманського – стозолотих, на полковників – по сто єфімків, на осавулів полкових – подвісті золотих, на осавулів військових – по чотириста золотих, насотників–постозолотих;реєстровимкозакамбутитридцятитисячамчоловік,адаватиначоловікапотридцятизолотихпольських.

А що буде в якому полку козаків, в тому скласти реєстр; і бутикозакамреєстровими,йнадаліуреєстрписати,якістарікозакийвели‐куслужбуслужили,ачогостарихкозаківвполкахдотридцятитисячневистачить,товтечислоприймативкозакиміщанськихіпоселянськихдітей.АнаВійськоЗапорозькенатридцятьтисячбутипоборамзусякихмаєтностейбезвибору,чийхтонебуде,кріммонастирів,ізтихпоборівдавати великого государя жалування гетьману з начальними людьмиікозакамзаколишнімизатвердженимистаттями;аколизтихпоборівстільки гетьману і начальним людям та козакам на жалування протиположення повністю не вистачить, то побори ті розкладати по збору,скількитогозборубуде.

А в яких полковників і начальних людей маєтності є і на ті їхмаєтності,жалуванівідвеликихгосударейграмотидано:ітихпідданихполковникам і всяким начальним людям, за якими ті маєтностіє,судитиіприносивільніунихприйматиісінотадрованаказуватиїмнасебеготувати;апоборизнихнажалуваннякозакамзбиратипорівно.Адомитрополичих і архієпископськихтаєпископських ідомонастир‐ських підданих – вподатях на військо діла нема, і з цього часувархієпископськітавмонастирськівотчинизновунікогонеприймати,бутизанимистаримпідданимізробитиїмперепистакниги,скількизамитрополитом і за архієпископом і за монастирями у вотчинах їхєпідданих; а з мужиків уреєстр в козаки не писати і не приймати.Азпротопопівських і попівських маєтностей побори на козаків брати,відповіднодоположенняпрокозацькімаєтності, а змістусякідоходибратизаїхправами;агенеральноїбистаршиниізнатнихтазаслуженихосіб маєтностям від усяких військових поборів бути вільними і нічогознихускарбвійськовийнебрати.

І великі государі, і велика государиня, їх царська пресвітлавеличність,пожалували,звелілитомубутизаїхчолобиттяміякраніше,такіпоцьомусвоємугосударевууказуіповелінню.4. Як раніше цього заслужені пожалувані були честію дворянською,

щобвонипритомужчиніічестіперебували;аякінапередзаслужать,то

132 Семінарське заняття № 4 гетьманістаршинабитичоломпронихвеликимгосударям,їхцарськійпресвітлійвеличності,почнуть,щобцарськапресвітлавеличністьітихтою же дворянською честю зводили пожалувати. А кому гетьманістаршина за послугу дадуть млин або село, або хто у кого купитьіуніверсали свої на то подасть, і вони великим государям, їх царськійпресвітлій величності бити чолом почнуть про підтвердження того їхгосударевих жалуваних грамот, і щоб царська пресвітла величністьпожалували їх, звеліли їм на ті маєтності і свої царської пресвітлоївеличностідатимилостивіжалуваніграмоти.

Івеликігосударі, івеликагосудариня, їхцарськапресвітлавелич‐ність,пожалувалиїхпотомучолобиттю,комуданібудутьїхгосударевіжалувані грамоти і за тими жалуваними грамотами тими млинамиіселами їм володіти неодмінно, а гетьману тих грамот у них невідбирати і їх государевого милостивого указу нічим не порушувати.Також, які жалувані грамоти дані будуть кому з старшини і знатнимособам військовим: то тим їх государевим жалуваним грамотам бутивсвоїйжесилі,ігетьманутихграмотунихнезабирати.

І гетьман, і старшина, й все Військо Запорозьке на їх государевумилістьбиличоломіприйнялиторадісно.15. Про маєтки козацькі, які власні ґрунти мають, вічні, батьківські,

дідівські, куплені, тобто: лани, ліси, покоси на сіно, ставки, млини таінші усякі пожитки, тоді і про те смиренно їх царську пресвітлувеличність гетьман і старшина і військо просять, щоб товариствавійськовіцілкомприпрямихґрунтахіпожиткахбулизбережені.Аколина службі великих государів смерть настигне від ворога, або своєюсмертю помре, тоді при тих ґрунтах жінка його, і щоб тим добромпрямимпіслятогожусімволоділа.Аякщокозакзаслужениймаєпіслясмертіжінку,тодіщобжінкайогопіслясмерті(чоловіка)вільнабулавідусяких кривд, тобто постоями, поборами і підводами усяка старшинавійськоваїїнестягалидоти,покивоназаміжнепіде,якщозакозака–товільністьматиме,аякщозамужика,топідлягатимеобов’язкамміським;а які козакиживуть вмаєтностях духовних осіб, то й тим залишатисяпритакійжевільності.

І великі государі, і велика государиня, їх царська пресвітлавеличність, пожалували, по цій статті вказали про права їх і вільностііпросвоїцарськоїпресвітлоївеличностіжалуваніграмотибутитакож,як і раніше, на дане їм і куплене та заслужене по королівськихпривілеях,ібутицьомутакнеодмінно.

І гетьман, і старшина, і все Військо Запорозьке на милість їхгосударевубиличолом.22.Биличоломвеликомугосудареві,їхцарськійпресвітлійвеличності,

гетьманістаршинаіВійськоЗапорозьке,щобдляполегшеннятягостей

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ… 133 вМалоросійському краї оренди не було, а оскільки охотни‐ цькі полкикіннііпіші,вцівоєннічасиназахистМалоросійськогокраюпотрібні,тощобвонибулизалишенітак,якіприколишньомугетьмані;адаватиїмплату,збираючигрошізпосполитихлюдей,якіненаписанівкозацькомусиску. А яким способом ті грошові збори повинні бути, про те гетьманзстаршиною обміркувати повинні івказати міру; а коли міра будевизначена,товтойчасповинніписаипротевеликомугосудареві,до їхцарськоїпресвітлоївеличності.

І великі государі, і велика государиня, їх царська пресвітлавеличність, пожалували гетьмана і старшину і військо, указали їм цюсправу обміркувати і на міру поставити, щоб не було тягот народумалоросійському;аохочікіннітапішіполки,назахистМалоросійськогокраю,звелілиїмтримативповномучислі,якіраніше.

Текстподанозавиданням:ХрестоматіязісторіїУкраїнськоїРСР:у2т.Т.1.–К.:Наук.думка,1959.–С.323–325.

УказПетраІпроутворенняМалоросійськоїколегії(16 травня1722року)

Цього1722p.,квітня27днявсепресвітліший,державнішийПетро

Великий,імператорісамодержецьвсеросійськийііншеіінше,жалуючипідданих своїх –малоросійськийнарод, видав указ: при гетьмані пануСкоропадському в Глухові для управлінця судами і для іншого, щовпрохальних пунктах гетьмана Хмельницького і в ухвалах на нихнаписано, замість однієї воєводської персони для кращої вірностііуправління бути колегії, в якій бути бригадирові панові Вельяміновузшістьма чоловіками штаб‐офіцерами, та при цій же колегії бутипрокурорам з гвардії капітанам або капітанам‐поручикам з щорічноюзміною... Івонастворенанедлячогось іншого,яктількидлятого,щобмалоросійськийнароднівідкого,якнесправедливимисудами,таківідстаршиниподатямипригнічениминебув...


УказКатериниIIпроліквідаціюгетьманстватаутворенняМалоросійськоїколегії(10листопада1764року)

ПіслявсемилостивішоговіднасзвільненняграфаРозумовського,зайого проханням, з чину гетьманського наказуємо нашому Сенатові дляналежногоуправліннявМалійРосіїстворититамМалоросійськуколегію,

134 Семінарське заняття № 4 вякійбутиголовнимнашомугенералуграфуРумянцевуізнимчотирьомвеликоросійським членам. Великоросійських членів наймилостивіше митеперпризначаємо:генерал‐майораБрандтаіполковникакнязяПлатонаМещерського; на останні ж дві вакансії, вибравши негайно кандидатів,Сенатповиненпредставитинам;малоросійських–генеральногообозногоКочубея, генерального писаря Туманського, генерального осавулаЖуравку та хорунжого Данила Апостола... Нижчих канцелярськихслужбовціввибратийому,графуРумянцеву,насвійрозсуд.

Ми, бажаючи, щоб між визначеними в цю колегію чинами ніякоїрізниці не було і щоб кожний своє місце міг займати за чиномстаршинства, наймилостивіше наділяємо цих малоросійських чинівзрівнюваннямукласахзвеликоросійськиминижченаведенимичинами,а саме: генерального обозного Кочубея – генерал‐майорським, гене‐рального писаря Туманського – чином статського радника, генераль‐ногоосавулаЖуравкуіхорунжогоАпостола–полковницькими.

Авсудах,створенихвМалійРосіївминулому1763р.,напідставінашого іменного указу – підкоморських земських в кожному полку подва, авНіжинському – три, до складу яких визначаються підкоморії,судді, підсудки і писарі з щорічними виборами як тимчасові, тонаказуємо і цим, поки вони будуть мати після виборів такі звання,вважатися за урядами, асаме: підкоморіям – першим після мало‐російського полковника, земським суддям з першорядними бунчуко‐вими товаришами, по старшинству, підсудками з бунчуковимидругорядними, писарям земським проти осавулів полкових, постаршинству,авознимбутипершимпідсотникоммалоросійським.

За відсутності тепер гетьмана, призначеному від нас головномумалоросійськомукомандировіматитакіправа,якгенерал‐губернаторуіпрезидентуМалоросійськоїколегії,девінвсправахсудуірозправимаєголос голови за генеральним регламентом, а в решті справ, як‐от:підтримуваннявнародідоброгопорядку,загальноїбезпекиівиконаннязаконів – повинен він чинити як губернатор, тобто як особливий намдовіренийвнашувідсутність.

Запорозькій Січі, яка була під управлінням гетьмана, бути теперпідвладною цьому малоросійському урядові. З оглядуж на надмірні танадзвичайнівитрати,щоприцьомузваннімаютьбути,наймилостивішенадаємо йому, графу Румянцеву, зверх належної на його чин платні,зтамтешніхприбутківпо4000карбованцівхарчовихгрошейнаріктанагенерал‐губернаторський уряд село Кучерівку Кучерівського відомствазналежнимидоньогоселамийхуторамитаселоСерединуБуду.

Текстподано завиданням: Хрестоматіяз історіїУкраїнськоїРСР : у2т. Т.1.–

К.:Наук.думка,1959.–С.532–533.


Права,заякимисудитьсямалоросійськийнарод(1743р.)(Витяги)

Передмова

Вуказіблаженногоівічногідногопам’ятівеликогогосударяПетраДругого, самодержця всеросійського, у даному малоросійськомугетьманові і кавалерові, покійному Данилові Павловичу Апостолу1728рокурішенні, у 20‐мупункті – проправамалоросійські – сказанотак:«оскількийогоімператорськійвеличностіповідомлено,щомалоро‐сійський народ судять різними правами, які звуться: Магдебурзькі,Саксонські Статути, які один з іншим не узгоджені, із‐за чого в судахможутьбутипомилки,–томуйогоімператорськавеличністьуказав,длякористі і правосуддя народу малоросійського, ті права, за якимисудиться малоросійський народ, перекласти на великоросійську мову,івизначити із тамтешніх скільки необхідно осіб, вмілих і знаючих,ізвести з трьох прав в одне, і для апробації прислати до двору йогоімператорської величності». А1734 року, серпня – 8 дня, у присланійблаженної пам’яті великої государині імператриці Анни Іоанівни,самодержиці Всеросійської, грамоті з 19 пунктів, за власною їївеличності рукою, генералові‐лейтенантові ікавалерові, покійномукнязеві Олексію Івановичу Шаховському, який тоді очолювавгетьманський уряд, у пункті 3‐му запропоновано: «права, названіМагдебурзькі і Саксонські Статути, за якими судиться малоросійськийнарод,перекластинавеликоросійськумовуізвестизтрьохправводне,при цьому як можна більше уваги приділити неясностям, які в них є,поправити і на апробацію її імператорської величності дати, а щоб тіправа для користі малоросійського народу скоріше були закінчені,зібратиізмалоросійськогонародушляхетнихосібякдуховнихізкожноїєпархіїівідКиєво‐Печерськогомонастиря,такімирських–генеральноїстаршини, полковників та інших чинів, оскільки необхідно ті праваперекласти, звести, і,щонеобхідно, скоротити ідоповнитина користьмалоросійськомународовііщодлявірногоїїімператорськоївеличностіпідданства від такого народу є пристойним – про те створити проектіподати для розгляду тому, кому її імператорська величність велить».Для виконання таких імператорської величності указів, у томуж1734році особливо для ведення і перекладу книг правнихумалоросійськомумістіГлухові,дезнаходитьсягетьманськеправління,створено комісію із малоросійських як духовних, так і мирських осіб;комісією ті книги, асаме Статут Великого князівства Литовського,також зерцало Саксонів, з доданими до цього особливих артикулівправа, Магдебурзького або цивільного Хелмінського Порядку, ізпольськоїілатинськоїнаросійськийдіалекттодіперекладені.Потімза

136 Семінарське заняття № 4 височайшим нині благополучно господарюючої великої государиніімператриціЄлизаветиПетрівни,самодержиціВсеросійської,государинівсе милостивішої, велінням і за особливим всемилостивійшим їївеличності підтверджуючим указом цей звід з усіх зазначених трьохкнигдляїїімператорськоївеличностіапробаціїздійснено.

Протягом минулих років, коли ще Мала Росія перебувала підуправліннямпольськимтодіправо,зазначенеукнизі«Статутвеликогокнязівства Литовського», у малоросійських судах застосовувалось,ачого у тому Статуті не вистачало те доповнювалось із іншиххристиянськихправ,якпроцеутомужСтатуті,урозділі40‐му,артикулі50‐му зазначено, тому й інші права у малоросійських судахзастосовувались. Проте не без помилок і труднощів таке правозастосовувалось,оскількивономістилосьутрьохкнигах,адотогожщейсаксонськета іншіправаневусьомуміжсобою,аособливозправомстатутним, узгоджувалось. Виходячи з цього ізвищезазначенихвеликомонарших указів, з метою ліквідувати помилки іусунутитруднощі, для зручності судочинства у цьому Зводі вписані іззазначенихкнигправавтакомупорядку:

1) СпочаткуізСтатутувиписаноправо,якезапропонованозаос‐новне,ітеправо,якеналежитьдоодногойтогожпредмету,хочавонобулорозміщенеурізнихрозділах,артикулахіпунктах,ате,щовіншихкнигахзгалуззюправаузгоджується,тогоневиписано,алишенакраяхаркушівзазначено,де,уякійсамекнизі,вякомуартикулі,розділі іпідякимномеромвонорозміщене;ащоуСтатутівідсутнє,авіншихкнигахзнайшлося,тезнихвиписаноіудодаткудоданозвказівкоюнакінцяхаркушів–звідкиіщододано.

2) Стосовнотихправ,якіякуСтатутах,таківіншихкнигахсто‐суються одного й того ж предмета, але протирічать одне іншому – тіузгоджено, виправлено і залишено для застосування у судахмалоросійських;ачогоутихкнигахнебулоінеобхіднобулодоповнитидлякористінароду,дляузгодженнязіншимихристиянськимиправамиі у відповідності з давніми малоросійськими звичаями і порядками –додане; а те, що широко і з надлишком було написане – скорочено,незрозумілеабосумнівнеінезрозуміле–поможливостіроз’яснено.

3) ХочауперекладікнигиСтатутунарізнихаркушах,деплатазавбивство,запоранення,безчестяпоказанаукопахгрошей,залишенотукопуяквеликоросійськуполтину,щостановитьп’ятдесяткопійок,тозалишено так тому, що у загальнонародному малоросійськомурозумінні копа грошей рахувалась у п’ятдесят великоросійськихкопійок;протекомісіязазначає,щоуСтатутізазначенакопа,складаласьіз шестидесяти грошей, тобто сто двадцяти копійок, ... тобто одногорублядвадцятикопійок.


4) Утомужстатутномуправіубагатьохмісцяхговоритьсяпросудових урядників: підкоморного, про його підкоморський суд, прокоморників, також про возного, але у малоросійських судах такихурядників до цього не було, хоча вони мали б бути згідно розділу9Статуту; потреба у них нагальна, про що у цій книзі у артикулісьомому сімнадцятої глави детально сказано і назву польську«підкоморний» перекладено «комісар межовий або межовщик»,а«коморник» – «підмежовщик», а возного названо возним абоприставомісудовимпосильнимназвано.

У цілому, беручи до уваги чинність вищезазначених імператор‐ськоївеличностіуказів,накористьмалоросійськогонародувиправлене,що необхідно залишене, із вищезазначених трьох книг виписане, натридцятьглаврозподілене,акожнуглаву–наартикулі,аартикулі–напункти. Створена вищезазначена комісія; а для швидкого відшкоду‐вання у суді необхідних прав комісія надала зміст у кінці цієї книги,складеногозаалфавітомздоданимреєстром.

ГлавапершаПункт1Всякого чину і стану, нікого не виключаючи, від вищих до

нижчих– духовного і лицарського, військового і цивільного –малоросійські обивателі і увесь без винятківмалоросійський народ заартикулами уцьому праві написаними у всіх справах суд і розправуматиіцьомуправувусьомуслухнянібутиповинні.

Пункт2Також іті,які інетутешніжителі,алеякимосьмайномволодіють

івМалій Росії живуть, а також приїжджі із‐за кордону різного званнялюди, у всяких суду і розправі належних справ так само, як і місцевіобивателі,поцьомуправусудитисьмають.

ГлаватретяПровисочайшучестьівладумонаршуПункт1Оскількимонархабосамодержецьіправлячийгосударєвладарем,

тобто над усіма верховна влада, від Всевишнього Бога визначенаістворена, тому статути і укази його великомонарші усі підданідотримуватись з великоюпошаною і повинністю виконувати повинні,ніхто інший, окрім того веління, ніяких законів вводити і праввстановлюватинеможе.

Пункт2Монархмає владу судитибудь‐яких осіб і вирішувати усі справи,

вяких міститься апеляція (тобто відклик суддів) до йоговеликомонаршоїмогутності,оскількивінєверховнимсуддею,маємеч

138 Семінарське заняття № 4 Богом даний для захисту церкви і держави, для дотримання праваісправедливості, для захисту вдів і сиріт, для захисту слабких від руксильних, для помсти і покарання злочинців, і тільки у його владіпроститизлочинцямїхзлочиниінагородитивірнихідобрихпідданих.

ГлавачетвертаПункт1На кожну військову посаду у малоросійському старшинстві за

давніми високомонаршими грамотами, затвердженими звичаями,вільними голосами обирати без будь‐якої пристрасті із місцевих(тут народжених), з людей заслужених, підходящих, добрих і у вір‐ності не підозрілих, і хто за рішенням і визначенням вищогоправління чин одержить, на вірність її імператорської величності, ...присягуприйнятимає.

Пункт2Шляхтичаівійськовогочинуособубезсудунезаарештовувати.Оскільки кожен шляхтич і військового звання особа, що мешкає

уМалій Росії, свої вільності за все милостивішими високо монаршимиграмотамивідвсепресвітлоїдержавноївеликоїгосудариніімператриціі їхвеличностівідвисокославнихблаженних і вічнодостойнихпам’ятісвятопреставленихпредківїмнаданихзберігають,тоніякогошляхтичаі військового чину особу, якщо їх у суді правними доказами незвинувачено,ніякийурядникзаарештовувати(окрімважливихдержав‐нихкримінальнихсправ)неможе.

Главап’ятаПункт1Усі званняшляхетського івійськовогочиновники, знатніатакож

рядові люди, які у Малій Роси мешкають і є повнолітніми, майно абоземлю батьківську, материнську, за дружиною отриману, куплену,заслуженуіяким‐небудьіншимзаконнимчиномнабутумають,атакожіноземці, які у Малій Росії помістя мають і тут працюють, спільнозмалоросіянамигосударевувійськовуслужбувідбуватиповинні.

Пункт2Вдова,післясмертічоловікасвого,особишляхетногоівійськового

чину, що залишилася бездітною або з малолітніми дітьми, доповноліття дітей із свого дому ніяку государеву військову службувідправляти не повинна, те ж стосується і малолітніх дітей, якізалишилисяпіслясмертісвоїхбатьків.

Пункт3Рідні брати або родини, шляхетного і військового чину особи, що

живутьунерозділеномупомісті,длявідбуттягосударевоївійськовоїслуж‐биз‐поміжсебеповнолітнього і заспільноюзгодоюабозачергоюобра‐

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ… 139 ногопослатиповинні,атого,якийперебуваєнаслужбі,йогонерозділенібратиабородичіізїхньогоспільногопомістяпостачатимають.

ГлавашостаПункт1Будь‐яка влада духовна та їх управителі нікого з мирських до

церковного суду у справах мирських земських про помістя, борги,грабуноктаіншихцимподібним,особливокримінальних,притягатинеможуть,імирськимбудь‐якогозванняічинулюдямумирськихсправаху церковному суді справедливості не шукати, лише коли церковномусудові за церковними правилами належить те, то там і маєвирішуватись;уземськихсправахісамідуховніособивідповіднодоцієїглави, артикулу 2 повинні судитись у судах мирських, у свою чергумирська влада і судді у справи церковному судові підпорядкованівтручатисянеповинні.

Пункт2Якщобхто‐небудьвсуперечцьомууземськихтаіншихмирському

судові підпорядкованих справах покликав би кого‐небудь до судуцерковного, змусивши його нести відповідальність, то рішенняцерковного суду, коли б потерпілий звернувся б до належногомирського суду, не мало би чинності, а на того, хто звернувся доцерковного суду, має бути накладений штраф у сумі три рублі накористь того, хто програв справу, і рубль двадцять копійок наканцелярськівитратиівідшкодуваннязбитківуподвійномурозмірі.Теж саме має бути, коли б хто‐небудь звернувся до мирського судуусправах, підпорядкованих церковному судові, наприклад, стосовнорозлученнятаінших.

ГлавасьомаПункт3Судочинство, за давніми у Малій Росії порядками і звичаями,

проводиться: Правління Гетьманське у Військовій Генеральній Кан‐целярії, Суд Військовий Генеральний, при Правлінні Гетьманському –Третейський Суд; в полках: Полкові Канцелярії при полковниках,ПолковіСуди;всотнях–сотники,упривілейованихмістах–Магістрати,унепривілейованих–ГрадськіРатушні,авселах–СільськіСуди.

Пункт4Увищезазначенихсудовихмісцях,якправило,присутні:Військової

Генеральної Канцелярії – гетьман, а коли він відсутній – правліннягетьманськогоурядузауказомімператорськоївеличностітаприньомудекілька чоловік із генеральної старшини, у Суді ВійськовомуГенеральному – генеральні судці та інші із генеральної старшини абовід знатних бунчукових товаришів, що розуміються на праві,

140 Семінарське заняття № 4 аТретейський Суд – із осіб, вказаних у цій же главі, в Полковихканцеляріях – полковники і декілька осіб із полкової старшини і відзначкових знатних товаришів, про Магістратські суди в особливій26главізазначено,уСотеннихСудах–сотник,отаман,городовийписар,осавул і сотенні хорунжі, а в Ратушних Судах – сотник, отаман, писар,атакожвійтібургомістри.СудочинствоуСільськихСудахздійснюєтьсячерезотамана,війтаідекількохкозаківтапосполитих.

Пункт5Судові справи розглядати за скаргами і відповідальністю:

уСільськихСудах–накозаків іпосполитихтихжесіл,вГрадськихабоРатушних Судах – на міщан і посполитих тамтешніх, уМагістратськихСудахпривілейованихміст–нагромадян іпосполитихжителівтихжеміст, в СотеннихСудах – на сотенних урядників та козаків тих сотень,уПолкових Судах і Канцеляріях – на полкову старшину, сотниківізначкових товаришів, у Військовій Генеральній Канцелярії і у Гене‐ральномуСуді –на генеральну старшину,наполковників ібунчуковихтоваришів...

Пункт6Апеляція, тобтовідклик ізнижчих судів,незадоволених їхрішен‐

ням, і передача до вищих судів здійснюються таким чином: відСільського–накозаківдоСотенного, анапосполитих–доРатушногоГрадського Суду, від Сотенних Судів, Ратушного і від тогоМагістрату,якийпривілеяминевиключеноізюрисдикціїПолковоїКанцелярії–доПолковогоСудуабодоСудуПолковоїКанцелярії–дотієїкоманди,якійвін підсудний, від Полкової Канцелярії – до Військового ГенеральногоСуду, а від Генерального Суду – до Військової Генеральної Канцелярії,авіднеї–доімператорськоївеличності...

ГлавадесятаПроодруження,придане,віно,успадкуваннячоловікапіслясмерті

дружиниідружинипіслячоловіка,пророзлученняПункт1Домовленістьпроодруження,якогобатькиприсвоїхсинах ідоч‐

кахдосягли,якщодітидорослі,таксамоякіпрималолітніх,аколивонивиростуть і погодяться, або навіть мовчатимуть при досягненнідомовленості інечинитимутьнепокорипередвінчанням,зобов’язуєїхдоодруження.

Пункт2Колибдітиприбатьківськійдомовленостінебулиприсутнііпро

ценезнали (особливо,якщотодівонибулималолітніми), аледосягтиповноліттяівзнавшипротудомовленістьстосовносебе,погодилисьби–зобов’язані одружуватись, проте, якщо між дітьми відсутня згода,домовленістьбатьківськанезобов’язуєїх.


Пункт3Якщо б дорослий з малолітньою або обоє малолітні пообіцяли

ідали слово про своє одруження, ...але після досягнення повноліттяодне або обоє не захочуть одружуватися, вони не зобов’язаніодружуватися,хібащоміжнимизавзаємноюзгодоютрапилосьтілеснепарування,тодівідшлюбувідректисявонинеможуть.

Артикул2ПровільнеодруженняПункт1Будь‐якого чину і звання людей вільних, як чоловічої статі ні

збудь‐якою дівчиною або удовою одружити, так і жіночої статі ні забудь‐когонасильновіддаватиніхтонемаєправа,протекожензнихзадоброюволеюсвоєю,звідомаідозволубатьків,запорадоюідозволомблизькихродичівіопікунівповиннібратишлюб.

Пункт2Щобшлюб був чесним і вільним, коли б служитель найнятий або

вільнийзахотіводружитися,тойогопанзаборонитицьогойомуробитинеможе,більштого,вінповинензаплатитиірозрахуватитогослужителяналежнимчином,колитойзахочевідньогопіти;цежстосуєтьсятакожслужанокілюдейвільних,якихпримусовоодружуватинеможна.

Артикул3Домовленістьпрошлюбіззапорукою,прозавдатокміжнареченим

інареченоюПункт1Якщохто‐небудьпорушитьдомовленістьпроодруження,тоніякі

закладиабоштрафинеможутьнакладатисьнапорушника,навіть,колиб вони були передбачені шлюбними умовами, оскільки шлюб маєукладатисядобровільно.

Пункт2Проте дарунок весільний, який називається завдатком між

нареченим і нареченою і дається до одруження, має бути поверненийуподвійному розмірі тією стороною, яка спричинила порушеннядомовленості і над те має відшкодувати збитки, яких зазнала іншасторона під час досягнення домовленості, а коли б хтось помер довзяття шлюбу або на законних підставах не зміг одружитися, тодарунки, дані одним іншому, просто не повертаються і домагатисявідшкодуваннязбитківніхтонеможе.

Артикул4ПрорізницюміжпосагомівіномПункт1Міжпосагом і віномрізницяполягає у тому,щопосаг означає те

рухоме і нерухомемайно, яке дружина до чоловіка приносить, абощо

142 Семінарське заняття № 4 йомузадружиноюдаютьдлядопомогиуїхньомушлюбі,віно–дарунок,який чоловік або його батьки від його імені при одруженні або післяодруженнядаютьзнерухомогомайназтим,щобдружинапіслясмертічоловікамалазащожити.

Пункт2Визначеневінодружинівідчоловікананерухомемайноперебуває

уїїкористуваннідовічно,апісляїїсмертіцемайно,якебулозаписанеяквіно,віддаєтьсяспадкоємцямчоловіка.

ГлаваодинадцятаПро опікунів і їх опіку над сиротами, також про нерозподілене

майнобратівісестердорослихінеповнолітніх,пророзподілміжними.Пункт1Опікуном,тобтонаставникомабопестуном,називаєтьсятой,кому

для опіки, нагляду і турботи доручаються малолітні діти, сироти, щозалишилися після смерті батьків, до повноліття, адже вони самі себевиховуватинеможутьірозпоряджатисясвоїммайномнеспроможні.

Пункт2Для того, щоб такі малолітні діти змогли одержати гарне

виховання і щоб їх батьківське майно не було розтринькано, повиннібутипідопікою,заповітомїхньогобатькаабоурядомвизначеною,доїхповноліття; повноліття чоловіче наступає з вісімнадцяти років, а жі‐ноче–зтринадцяти,абопісляїхньогоодруження.

ГлавадванадцятаПротестаменти,абодуховнізаповітиТестамент, або духовний заповіт, є добровільне визначення, або

Постанова, або свідчення з чиєїсь волі,що хто‐небудь хотів,щоб післяЙогосмертібуловиконаноіневідбувалисяспори,колотнечаміжтими,Комупісляпомерлихзалишаєтьсямайно,атомутестаментзапримусомне може бути чинним, так само, як і інші заповіти. Не може бутискладено тестамент, що суперечить загальнонародному гарномузвичаю,совістііпорядності,такийтестаментнеможематичинності.

ГлавасімнадцятаПросправиземськіПункт1Коливідкого‐небудьнадійдечолобитнадовідповідногосудусто‐

совно землі та інших угідь, за які виник спір, тоді суд, викликавшивідповідача і заслухавши його докази, коли виникне потреба, доручаєприсяжним комісарам з межових справ провести розслідування;комісари або межовщики повинні доручену справу вирішуватисправедливо, у відповідності із правом та інструкціями, які вониотрималивідсуду.


Пункт2Комісари, або межовщики, яким доручено відповідним судом

розглянутиспоризаземлючимежу,маютьправодаватисторонам,щознаходяться у тяжбі, позовні листи за своїм підписом і печаткоюзвказівкою останнього терміну для прибуття з доказами на місцеспору...

Пункт3Якщо той, хто отримав позивний лист, протягом року ним не

скористався, тоді інша сторона може взяти у межовщиків такий лист,іколимежовщикивиїдутьнамісце спору і отримають законні докази,документи,правдивісвідченняіпобачатьзнакимежові,товонимаютьту сторону виправдати, і межу тієї землі, стосовно якої точився спір,маютькопцямиізнакамизакріпити.

Пункт4Той, хто у спорі про землю буде винним, має платити і штраф,

аплатузабійку,пораненнябудь‐якогостанулюдини,атакожзазавданізбиткимежовщикибезвідкладномають встановити, і те своє рішеннямають відправити до відповідного суду, а суд, вивчивши рішеннямежовщиків,маєвідповіднодоправавідшкодуватизбиткипотерпіломузарахунокмайнавинуватого...

Пункт5А коли б у обох сторін правові письмові докази, а також реальні

межові знакибуливідсутні, колиб вонипідставилилише свідків, тодічолобитник, який володіє спірним ґрунтом, разом із своїми свідкамимає бути допущений до присяги; а коли б відповідач володів спірнимґрунтом,товінразомізсвідкамимаєбутидопущенийдоприсяги,імаєзалишитися при ґрунті. Коли б яка‐небудь сторона, чи то позивач, чивідповідач пустила іншу сторону до присяги, і та разом із свідкамиприсягнула б, то вона не тільки виграє спір, одержує винагороду, алейможедобиватисявідшкодуваннязбитків;ахтохотівбиприсягати,алесамою річчю не присягнув, той справу програє. Той, хто спірнимґрунтомзапевнимимежамиволодієзаправомдавності,аіншасторонанепретендує,тойібезприсягизалишаєтьсяволодільцем.

ГлавадвадцятьдругаПросвавілля,різнізбиткиівідшкодуванняПункт1Ніхточужоготабунаконейабостадатваринзапотравузайматине

повинен, а хтобтакевчинив і одногоконяабодекількох заморивабопривласнив, повинен відшкодувати збитки у подвійному розмірі, а засамесвавіллямаєзаплатититрирублі.


Пункт2Якщобхто‐небудьтабунконейабостадоіншихтвариннапотраві

застав, тоді вінмає із сусідамите засвідчити, і той табун або стадодогосподарявідігнати,авласникстадазапотравумаєвинагородудати.

Пункт3А коли б хто‐небудь на своїй землі коней їздових або інших

ітваринтягловихабосвиней,гусейікачокзаставнапосіяномулані,насінокосі, в городі чи іншому ґрунті застане, він може їх зайнятиі,зайнявши,повиненгосподаревіповідомитипроте,щобтойізйогорукзабрав зайняте; він може залишити щось собі із скотини за потраву,апотім, засвідчивши сторонніми людьмипотраву, вимагати відшкоду‐ваннязбитків;ахтонасвоїйпашніскотинуабоптицюуб’є,топовиненвласникові відшкодувати збитки, а той власник за потраву маєзаплатити.

Пункт5Якбихто‐небудьзапотравунезаплативдоРіздваГосподньогоабо

додомовленогоостанньоготерміну,тодіпотерпілиймаєзвернутисядосуду, ітойсудповиненвстановитиподвійнуоціночнуплатузазавданізбитки.

Пункт6Якщо б хто‐небудь, їдучи до 23 квітня, випасав конем або іншою

твариною, або возомвибивпашню, або взяв сіно, а потім, заспорившизгосподарем,відмовивсябзаплатитизапотравучипсуванняпашні,абоза зжатий хліб чи сіно, то коли з’явиться до суду за доказами, маєпозивачу заплатити вину у три рублі і відшкодувати збиткиуподвійномурозмірі,аколибнеспорив,томавбитількивідшкодуватизбитки.Аколиб,заподіявшишкоду,зник,тосудмаєоголоситипройогорозшук, а, спіймавши, необхідно доставити його до суду і він тоді маєзаплатитизавинуівідшкодуватизбиткиуподвійномурозмірі.

Пункт7Коли б людина подорожня для годування коня, який пристане

удорозі,зривалабколоскиігодувалабконяістоялабнадорозіірукоюдіставала б колоски, не входячи в сам хліб, і з собою нічого не взяла,повинна тільки збитки відшкодувати; але людина подорожня можезриватиколоскиіїстиїх,аленеможежатиїхсерпом,азатевинийогоніякоїнебуде.

Пункт8Якби чиясь тварина або домашня птиця чужий хліб (сусідський)

абогородинуз’їли,абосадовинузіпсували ісаметодісобакитого,чийхлібз’їденийчисадовинузіпсовано,розірвалибтваринуабоптицю,тозатенеплатити.


Пункт11Якщобхто‐небудьхлібуполізалишив,колиусівжейогозвезли,

ітой хліббулоб витоптано, тоді вінвинуватогорозшукуватинеможеініхто йому за те платити не повинен, оскільки його безтурботністьєшкідливою, а тому, хто те сам спричинить, то те йому має і бути,ідобиватисявідшкодуваннянеможе.

Артикул7ВартістьрізнихтваринБугай–чотирирублігрошей.Віл–чотирирублі.Дворічнийвіл–півторарублі.Короваялова–трирублі.Трьохрічнакорова–півторарублі.Однорічна–вісімдесяткопійок.Кабанабоборов,годованийхлібом–рубльдвадцятькопійок.Годованийбрагою–рубльгрошей.Свиняпороснаабозпоросятами–рубльдвадцятькопійок.Запоросягодоване–п’ятнадцятькопійок.Замаленькепорося–шістькопійок.Завівцю–сороккопійок.Артикул9Вартістьдикихптиць,навченихполюванняКречетчервоний–шістьрублів.Білийкречет–п’ятьрублів.Сокіл–трирублі...ГлавадвадцятьтретяПро кару і покарання прелюбодіїв, блудників, ґвалтівниківжінок

ідівчат,промужоложниківіскотоложниківАртикул1ПропрелюбодіївіпрелюбодійницьПрелюбодієм є той, хто, маючи законну дружину з іншими одру‐

женими або неодруженими жінками, а також жінка, яка маючи за‐конногочоловіказчужимиодруженимиабонеодруженимичоловікамитілесно скупляється; такий або така, що опустяться до такогобеззаконня, коли те буде достеменно доведено, підлягають карі занижчезазначенимиартикулами.

Артикул2ПропокараннязапрелюбодійствоПункт1Якщо б чоловік застав кого‐небудь із своєю дружиною під час

прелюбодіяння,то,повідомившисусідамабослугаміпрацівникамсвоїмдомашнім,маєспійманихдоставитидоналежногосуду,іколиусудіне

146 Семінарське заняття № 4 по злобі, а правдиво докаже разом із свідками під присягою, абож ті,кого застали у прелюбодійстві, самі признаються, то їх обох самихскаратинасмертьчерезвідсіченняголови;аякщобчоловік,заставшипрелюбодія на місці прелюбодіяння убив його, то ні смертній карі, ніплатізаголовуініякомупокараннювіннепідлягає.

Пункт3Якщобтакетрапилось,щочоловік,заставшипрелюбодіяізсвоєю

дружиною, буде вбитий, то такого прелюбодія потрібно жорстокоюсмертною карою покарати, а за голову із майна його рухомого спад‐коємцям убитого має бути виплачено; а дружину таку покаратисмертноюкарою.

Артикул7ПрокровозмішенняПункт1Якщобіснувалоблизькеюродстволюдейчоловічоїіжіночоїстаті,

то за церковнимиправилами і за правом брати їмшлюбнеможна; ті,хто, знаючи про те юродство, тілесно блудно з’єднаються – обох заправовимидоказамикаратисмертноюкароючерезвідсіченняголови.

Артикул9ПропокараннянеприродноблудящихЯкщо б хто‐небудь, забувши страх Божий, з твариною безсловес‐

ною або ж чоловік з чоловіком протиприродно паруються, таких задостовірними доказами карати на смерть, спалити у вогні; такомужпокаранню підлягає і той чоловік, який би з своєю дружиною абочужоюнеприроднімчиномтілеснозмішувався.

ГлавадвадцятьчетвертаПрозлодіївтаїхпокаранняАртикул1ПроспійманихнамісцікрадіжкизречовимидоказамиПункт1Якщобчийогосьслугуаболюдину,абопідданогоубудинкупана

його,абоде‐небудьвіншомумісцібулоспійманозречовимидоказами,а за таку крадіжку злодій не підлягає смертній карі, такого злодіяпотрібно відвести до його пана, а коли того не буде – до прикажчика,іпан або прикажчик повинен віддати злодія не пізніше ніж через дватижнідосуду,адосудумаєутримуватизлодіяпідсвоїмарештом.

Пункт3Якщопанабоприкажчикпійманогозречовимидоказамизлодіяне

віддастьдосуду,абонесправедливоповедетьсязчолобитником,такийпан абоприкажчикмає статиперед судом і привеституди спійманогозлодія,ісуд,досконаловивчившисправу,маєвирішуватипровідшкоду‐

ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В РОКИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ… 147 вання збитків потерпілому, а винуватого покарати у відповідності іззаконом.

Пункт6Якщояку‐небудьлюдину,щосидитьназемлісвогопанаспіймали

на злодійстві, за яке він підлягає смертній карі, то такого спійманогопозивач,окрімпана,абоприкажчикмаєдоставитидовідповідногосудуітамшукатисправедливості.

Артикул29Якщобхто‐небудьвільнуабочиюсьлюдинучоловічоїабожіночої

статі украв або продав християнину, такого злодія за достовірнихдоказівповісити або відрубати голову, а колижпродасть у злодійськінехристиянськіруки–четвертувати.

Главадвадцятьп’ятаАртикул1Що треба пам’ятати суддям перед допитом і тортурами

звинувачуванихіпідозрюванихосібКожен суддя повинен знати, який то тяжкий гріх під приводом

справедливостіневиннулюдинупогубити,абоскалічити,абопозбавитиїї честі, а щоб цього уникнути, необхідно обміркувати, у яких справахзвинувачуваногонеобхіднодопитуватиабопіддаватитортурам,аколийоговідцьогозвільнитипам’ятаючипроіснуваннясправедливогосудуБожого ібоячисьйогострашногосуду,щобневиннакроввід їхрукнепролилася, і щоб Божої кари за те не настало; тому з глибокимироздумами і обережністю повинні починати тортури, і коли їхнеможливо уникнути, для того, щоб правильно поступати, потрібнодіятиувідповідностіізнижчезазначенимиправовимиартикулами.

Артикул5ПродопитзлочинцівпередтортурамиПункт2У злочинця необхідно запитати, як його звати, чий син і яке

прізвище, де народився, скільки років від роду, якої віри і звання, деранішеживідлячогосюдиприбув,якийзадуммаєімав,чивчиниввінзлочин,заякиййогодоставленодосуду,іколисправабудестосуватисявбивства абокрадіжки, то вияснити, коли і на якомумісці вчинивтойзлочин,якимчином,длячого,самвчинивйого,чизагроші,щойомузатедано,чипообіцянедати,якоюзброєючизасобомубив,якіпонісрани,уякійодежібувубитий,скількигрошейіякіречівзяв,деїхподів,віддавкомусь чи продав; таким же чином будь‐якого злочинця требадопитувати, і не тільки про той злочин, на якому його спіймано, алейпроте,чинезаймавсяранішерозбоємікрадіжками,якдавноізкимставзайматисякрадіжкамиірозбоєм,когоранішевбивабообікрав,які

148 Семінарське заняття № 4 пожиткизабравідеїхподів...Писарвсітіпоказаннямаєправильноібезбудь‐якихдодатківіупущеньзаписувати.

Пункт3Придопитізлочинцівсуддімаютьбутиобережними,щобвонине

вказували, хто їх спільник, ні коли те трапилося, ні місця злочинуінічогоіншого ...алемаютьписати,когоіщозлочинецьзнає,оскількиякщосуддібудутьвестисяпо‐іншому,тозлочинецьможенаговоритинаневинуватих людей і сказати таке, чого насправді не було; особливоніхто, а тим паче судові чиновники і службовці, не відважувалисьпідбурювати злочинців зводити наклеп на інших людей, а якби такетрапилось,тотакогоповиннісудитиякпідбурювача.

Артикул14ПросудовікнигидляведеннясправпрозлочиниПункт1У кожному суді повинні бути дві книги для ведення справ про

злочини; в одну книгу заносяться різні скарги і заяви про крадіжку,зроблені в усній або письмовій формі ... а в іншій записують судовірішення,прийнятіпіслярозслідування, іцяостаннякниганазиваєтьсячорною,тобтотакою,уякузаписуютьзлочиннісправи...

ГлавадвадцятьшостаАртикул1Промагістратиупривілейованих іурядниківунепривілейованих

містахПункт1Членамимагістратівє:війти,бурмистри,райці,лавники;цічлени

повинні обиратися із знатних міщан, совісних, розсудливих, гарноїповедінки, бажано освічених, закононароджених, знаючих право, немолодшихдвадцятип’ятиінестаршихсемидесятип’ятироків,недужезаможних, бо вони привикли суспільство утискувати, але й не дужебідних, бо ці через бідність будуть раді служити, а не судити,асередньогодостаткуінежадібних;обиратиїхмаютьузвичайнийчасназборахусіхміщан,атакожцеховихлюдейіусіхпосполитих;таксамотреба обирати ратушних урядників у непривілейованих містах;уратушахмаєбутивійтітрибурмистри.

Пункт2При тих же магістратах і ратушах мають бути й інші урядники,

асаме:писар,межовихсправкомісарабомежовщик,городничий,одинабо два возні, через яких позови, листи і таке інше відсилається;аобиратиурядників ізтакихжевищезазначенихгіднихлюдей,апісляобраннявсічлениіурядникимаютьприйнятитакужприсягу,якісуддітачленисуду...


Якщо б хто‐небудь вважав, що рішення магістратського і град‐ського суду є несправедливим і образливим, той має апелювати доналежноговищогосуду...

Пункт6Якщо хто‐небудь із магістратських і ратушних урядників або

міщан зазнає кривди від війта або інших урядників, то на війтанеобхідноскаржитисьдовищогосуду,оскількивінєначальникомнадіншими урядниками, а на урядників – до того ж магістрату або доратуші;скривдженийвійтможешукатисправедливостіутійжератушіабомагістраті,алеутакомувипадкувіннеможебратиучастьурозглядісвоєї справи і засідати у тій ратуші або магістраті; таку справу іншічлени магістрату або ратуші повинні за совістю і у відповідностізправомрозглянути.

ГлавадвадцятьсьомаАртикул21ПровладупананадвільнимслугоюПункт1Будь‐якийпанможевільногослугу,щослужитьзаплату,урізних

справах використовувати, змушувати й іншому тимчасово передаватидляпослуг;ате,щотакимслугоюпідчасслужбиупанабудепридбане,алебудерозташованеупомістіпанському,маєналежатипанові;аколиб за дозволом пана слуга у когось іншого щось заробив, то те маєналежатийому.

Пункт2Вільний слуга, хоча б як довго не служив, та давність не може

зробитийогоневільним...Пункт3Панможевільного,аленеслухняногослугудозакінченнятерміну

службизвільнити,азапроступкиможесудити ікаратинасвійрозсуд,тількищобнемордувавіщобнескалічив,і,особливо,щобнеумертвив;а якщо пан поступить так жорстоко із вільним слугою, що того будескаліченоабопозбавленожиття,товінбуденестивідповідальністьтаксамо,якбивінтакеучинивнадсторонньоюлюдиною...

Артикул22ЗякихпричинневільнілюдиможутьотримативолюНевільні і закріпачені люди можуть отримати свободу і бути

вільнимизтакихпричин:1)якщобїхпанвиготовлявфальшивімонети,авонипротеповідомилиідоказалиб;2)якщоповідомлятьідокажуть,щопанаубилиабоотруїлиспадкоємці,щобзаволодітиспадщиною,абощовонизнаютьпроте,хтойогоубивіприховують;3)колипанасвогонавійніабовідрозбійниківпорятують,абожзапобіжатьвеликійшкоді,якамоглаббутизаподіянапанові,абоколижхто‐небудь їхньогопана

150 Семінарське заняття № 4 на війні або у дорозі убив, а вони, його вбивство, законним шляхомбудуть шукати помсти; 4) якщо захистять від насилля дочку абодружинупана,абоповідомлятьпронасильствонадними;5)якщобпідчас голоду таких невільних людей своїх пан вигнав з дому, або панвідмовився б їх утримувати, або вони самі через бідування свого панавтекливідньогоіусітіголоднірокивіншогокормилисьітамдо,судувідповідногозвернулисябіповідомилипросебе;6)якщопанневільнусвоюхворулюдинупроженездомуабоунебезпечномумісціпокинебезповажноїнатепричини,атажлюдиназвернетьсядосудуідоведете;7)якщобневільналюдинамаладвохпанів іодинбихотіввідпуститиина волю, а інший заперечував, то той, що заперечує, має від іншогопана або від самої невільної людини отримати половину вартості;8)коли б невільна людина на землі пана свого або на чужій землізнайшланевідомийскарб,ітойскарбабойогочастинадісталасяпанові.

Текстподано за виданням: Практикум з історії держави і праваУкраїни : навч.

посібник / П.П.Музиченко, Н.І.Долматова, Н.М.Крестовська. – К. : Вікар, 2002. –С.164180.



ПРАВОВУКРАЇНСЬКИХЗЕМЛЯХУСКЛАДІРОСІЙСЬКОЇІМПЕРІЇ

другоїпол.ХІХпоч.ХХст.

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення щодо причин,передумов, змісту та значення реалізованих упродовж 6070‐х рр. ХІХ ст.вРосійській імперіїбуржуазнихреформ,щооб’єктивносприялискасуваннюфеодально‐кріпосницьких відносин і ствердженню капіталістичногосуспільно‐економічногоукладу,атакожконтрреформ8090‐хрр.ХІХст.,щоспричинили суттєве коригування реформаторського курсу та посиленнярежимуполітичноїреакціїсамодержавства.


1. Причинитапередумовибуржуазнихреформ6070‐хрр.ХІХст.2. Правовізасадиселянськоїреформи1864р.вУкраїні.3. Сутністьізначеннясудовоїреформи1864р.4. Правовізасадиземськоїреформи1864р.таміськоїреформи1870р.5. Поліцейська,військова,фінансоватаосвітняреформи6070‐хрр.ХІХст.6. Правовізасадиконтрреформ8090‐хрр.ХІХст.

Ключові поняття: «реформа», «контрреформа», «буржуазно‐

капіталістичнівідносини»,«вільнісільськіобивателі»,«тимчасовозобов’язаніселяни», «дворові люди (селяни)», «державні селяни», «фабричні селяни»,«викупна угода», «викупний акт», «ревізька душа», «указний наділ»,«інвентарний наділ», «принцип спадково‐сімейного землекористування»,«принцип позастановості», «принцип змагальності», «присяжні повірені»,«інститутмировихсуддів»,«почесниймировийсуддя»,«присяжнізасідателі»«земства», «земські збори», «земські управи», «гласні земських зборів»,«міські думи», «міські управи», «повітове поліцейське управління»,«повітовий справник», «становий пристав», «поліцейський урядник»,«поліцмейстер», «корпус жандармів», «всестанова загальна військоваповинність», «генерал‐губернатор», «тимчасовий генерал‐губернатор»,«земськідільничніначальники».


1. СистематизаціяправаУкраїниXVIIIпершоїполовиниXIXст.2. Основні напрямки розвитку державно‐правової системи Російської імпе‐

рії,особливостіїїфункціонуваннявукраїнськихгуберніяхнапоч.XXст.

152 Семінарське заняття № 5 3. Основні зміни в праві українських земель у складі Російської та Австро‐

УгорськоїімперійвумовахIСвітовоївійни.4. Еволюція правового статусу селянства у контексті реалізації реформи

1861року.5. Юридична процедура набуття права власності на землю за селянською

реформою1861року.6. Соціальнастратифікаціяякнаслідокселянськоїреформи1861року.7. Суб’єктиполіцейськоїдіяльностізареформами60–70‐хрр.ХІХст.8. Інститутприсяжнихзасідателівзасудовоюреформою1864року.9. Виключніположення1881та1892рр.10. Адміністративно‐судоваконтрреформа1889року.11. Інститут тимчасового генерал‐губернатора за контрреформами

80–90‐хрр.ХІХст.Методичнівказівки

Підчасвідповідінапершепитаннянеобхідноз’ясуватипричинита

визначитипередумовибуржуазнихперетвореньуРосійськійімперії,щобулиреалізованіцаратомпротягом6070‐хрр.ХІХст.Розглядозначеноїпроблемидоцільноздійснювативконтекстіаналізуширокогоспектрусоціально‐економічних проблем, що накопичилися у самодержавнійРосії.УсерединіХІХст.більшістьполітичногоістеблішментуташирокікола громадськості дійшли висновку щодо неможливості збереженняфеодально‐кріпосницькихвідносин інагальноїнеобхідності створеннярозвиненої та узгодженої нормативно‐правової бази для ствердженнябуржуазно‐капіталістичних відносин. Характеризуючи специфікусоціально‐політичної ситуації в українських землях напередоднібуржуазних реформ, студенти обов’язковомають зважити на процеси,щопротікаливіншихтериторіяхРосійськоїімперії.

ПідчасвизначенняправовихзасадреалізаціївукраїнськихземляхРосійськоїімперіїселянськоїреформи1861рокунеобхідноураховувати,що реформування аграрного сектору здійснювалося на основізаконодавчихактівзагальнонаціональногорівня,атакожнизкиуказівіпостанов, призначених виключно для українських губерній. Наукраїнські терени водночас було поширено дію трьох місцевихположень,що спричинило диференціацію земельних угідь (наділів) таконфіскаційнийхарактераграрноїреформивокремихрегіонах.

Особлива увага має бути приділена Положенню від 19 лютого1861року, яким скасовувалася кріпосна залежність селян,декларувалося їх наділення особистими і майновими правами, правомстворенняорганівмісцевого самоврядування, а такожправамиу сферісудочинства. Формально‐правова характеристика вищеназваного

ПРАВО В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ… 153 Положення повинна поєднуватися з аналізом існуючого на той часправового механізму реалізації набутої селянством правоздатності. Зацих умов особливого значення набуває виявлення особливостіправовогостатусутимчасовозобов’язанихселян.

Цілісне розуміння селянської реформи 1861 року неможливе безчіткого усвідомлення сутності механізму обчислення викупної сумиповногоуказаногоподушногонаділу.

Зважаючинанаявністьуселянськомусередовищіспеціальнихгруп(дворових людей, державних селян, селян дрібнопомісних поміщиків,фабричних селян), необхідно здійснити глибокий сутнісний аналіззаконодавчихактів,щовизначалиспецифіку їхправовогостатусу.Так,варто акцентувати увагу на затяжний характер розробки законів продержавнихселян,якінабулиновогостатусулишевідповіднодозаконіввід18січня1866рокута24листопада1866року.Якнаслідок,відмовавід кріпосницько‐поміщицької форми феодального ладу призвела доствердження державного феодалізму. Дотримання диференційованогопідходу під час визначення правосуб’єктності окремих груп селянзумовило збереження у пореформений період суттєвих відмінностейуїхправовомустановищі.

Одним з наслідків аграрної реформи 1861 року була глибокастратифікація суспільства. Хоча еволюційний характер перетвореньсприяв збереженню політичної влади та економічних привілеїв задворянством, цей суспільний стан розколовся на землевласницькубуржуазію та дворян‐напівкріпосників, які зберегли відробітковусистему.Зважаючинаце,доцільноохарактеризуватипривілеїтапільгидворянства, його корпоративну організацію, судово‐адміністративніповноваженнянамісцяхтощо.Неменшезначеннямаєаналізобставинпоявифеноменуробітничогокласу(фабрично‐заводськихробітників).

Судова реформа 1864 року належить до найліберальнішихбуржуазних реформ. Усвідомлення її правової природинеможливо безвизначеннясутностібуржуазнихпринципівправосуддя(безстановості,змагальності, усності, гласності, незалежності, презумпції невину‐ватості) і аналізу правового статусу мирових суддів, присяжнихіприватнихповірених,присяжнихзасідателів.Попереднєрозслідуванняподілялосянадізнанняіпопереднєрозслідування,скасовуваласясисте‐ма формальних доказів що була замінена системою вільної оцінки завнутрішнімпереконанням.Виокремлювалисястадіїпроцесу(підготовчідосудудії,судовеслідствоздебатамисторін,винесеннявироку).

ОрганиземськогосамоврядуваннявУкраїнібулоствореновідповіднодоПоложенняпрогубернськітаповітовіземськіустанови1864року.Підчас аналізу сутності інституту земства необхідно охарактеризувати

154 Семінарське заняття № 5 специфікувиборчогопроцесудогубернськихіповітовихземськихзборів,а також особливість правового статусу їх виконавчих органів –губернськихіповітовихземськихуправ.Окремодоцільнозупинитисянасистемідержавногоконтролюзадіяльністюземськихустанов.

Зміст і напрями міської реформи було визначено Міськимположеннявід16червня1870року.Підчасаналізуспецифікиреалізаціїміської реформи в Україні необхідно визначити динаміку реформа‐торських потуг, акцентувати увагу на особливостях формування,структурі та компетенції органів міського самоврядування міськихдум (розпорядчих органів) і міських управ (виконавчих органів),атакож висловитись щодо обґрунтованості тези про визначення«господарського самоврядування» як єдиної функції органів громад‐ського управління міст. Окремо слід зосередитися на характеристиціінституту міського голови та розглянути механізм взаємодії міжорганами державної влади і органами міського самоврядування тамеханізмконтролюзадіяльністюміськихдуміуправ.

Поліцейська,військова,фінансоватаосвітняреформибулизумовленіпрагненням скоригувати існуючу систему державного управліннявключових сферах суспільних відносин. Визначаючи обґрунтованість таефективність реформ, слід окреслити спектр накопичених проблем, навирішенняякихбулиспрямованіреформаторськіпотугисамодержавства,проаналізуватиправовуосновуреформтавизначитиїхнаслідки.

Контрреформи 8090‐х рр. ХІХ ст. в Російській імперії булиспричинені спробою уряду Олександра ІІІ запобігти революційнимтенденціям. Цілісне розуміння глибини та розмаху політичної реакціїнеможливо без з’ясування сутності царського маніфесту від 29 квітня1881 року, Положення про заходи з охорони державного порядку тагромадського спокою від 14 серпня 1881 року, циркуляру міністравнутрішніх справ від 16 жовтня 1881 року, Положення про земськихдільничних начальників від 12 червня 1889 року, положень від1890рокута1892року.

ЛітератураОсновна

1. Історія держави і права України : підручник / В.Д.Гончаренко,В.М.Єрмолаєв, В. О.Румянцев та ін. ; за ред. В.Д.Гончаренка. – Х. : Право,2013.–704с.

2. Хрестоматія з історії держави і права України : у 2‐х т. / за ред.В.Д.Гончаренка. – Т.1: З найдавніших часів до початку ХХ ст. Вид. 2‐ге,перероб.ідоп.–К.:ІнЮре,2000.–472с.

ПРАВО В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ… 155

Допоміжна3. Бандурка О.М. Поліція в Україні: історико‐правове дослідження

(початокХVІІІ ст. – 1917 р.) : [монографія] /О.М.Бандурка, В.А.Греченко,О.Н.Ярмиш.–Х.:Золотамиля,2012.–616с.

4. БойкоІ.Й. Кримінальні покарання в Україні (ІХ–ХХ ст.) : [навч. посіб. длястуд. вищ. навч. закладів] / І.Й.Бойко. – Львів : Видавничий центрЛьвівськогонац.університету,2013.–408с.

5. ГавриленкоО.А. Ґенеза паспортної системи Російської імперії в Україні(ХVІІІ – початок ХХ ст.) / О.А.Гавриленко // Право та державне управ‐ління.–2012.–№2(7).–С.913.

6. ГоловкоО.М. Фінансова адміністрація Російської імперії в Україні(кінецьХVIII–початокХХст.):історико‐правоведослідження:монографія/О.М.Головко–Х.:СІМ,2005.

7. ГузА. Земство в політичній системі Російської імперії: напрями тарезультатидіяльності/А.Гуз//Новаполітика.–1996.№4.

8. ДоморослийВ.Українськагромадав ІІДержавнійдумі/В.Доморослий//Віче.–1998.№4.–С.130134.

9. ЗайцевЛ.О. Нормативні засади боротьби з українофільством (історико‐правовахарактеристикаВалуєвськогоциркуляру1863року)/Л.О.Зайцев//ДжерелаправаУкраїни,іншихкраїнтаміжнародноїспільнотикраїн:історіятасучасність : матеріали XXІХ Міжнародної історико‐правової конференції,1922вересня2013р.,м.Феодосія–Київ ; Сімферополь :Універсум,2013. –С.298303.

10. ЗахарченкоП.П. Розвиток права власності на землю в Україні (серединаХІХ–першачвертьХХст.):монографія/П.П.Захарченко.–К.,2008.

11. Історія держави і права України : підручник / А.С.Чайковський(кер.авт.кол.),В.І.Батрименко,Л.О.Зайцев,О.Л.Копиленкота ін. ; заред.А.С.Чайковського.–К.:ЮрінкомІнтер,2006.–512с.

12. КалугінС.А.НаглядзадіяльністюземськогосамоврядуваннявРосіївкінціХІХ – на початку ХХ ст. С.А.Калугін // Вісник Ун‐ту внутрішніх справ. –1999.–Вип.7.,ч.1.–С.5365.

13. КоданС.В.М.М.Сперанский и систематизация законодательства в России(ХІХв.) / С.В.Кодан // Советское государство и право. – 1989. №6. –С.103110.

14. КороткихМ.Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 года в России /М.Г.Коротких.–Воронеж:Воронеж.ун‐т,1989.–183с.

15. КіселичникВ.П. Львівське міське право (друга половина ХІІІ – початокХХст.):монографія/В.П.Кіселичник.–Львів:ЛьвДУВС,2011.–472с.

16. КириченкоВ.Є. Правова регламентація селянського землеволодінняіземлекористування в Україні наприкінці XIX – початку XX століть /В.Є.Кириченко.–Х.,1992.

17. КобилецькийМ.М. Маґдебурзьке право в Україні (XIV першаполовинаXIXст.): історико‐правове дослідження : монографія /М.М.Кобилецький.–Львів:ПАІС,2008.406с.

156 Семінарське заняття № 5 18. МузиченкоП.П. Історія держави і права України : навч. посіб. /

П.П.Музиченко.–К.:Знання,2007.–471с.19. НелинА.И. Собрание малороссийских прав 1807 г., его содержание

изначение/А.И.Нелин.К.,1990.20. НелінО.І.Пророзвитокзобов’язальногоправанаУкраїнінапочаткуXIXст./

О.І.Нелін//Пробл.правозн.–1990.Вип.51.21. Пастухов В. П. Законодавство про виконання судових рішень

удореволюційній Росії / В. П. Пастухов // Вісн. Київського ун‐ту. Сер.:«Право».–1969.Вип.10.

22. Петрухин И. Л. Меры пресечения в дореволюционной России /И.Л.Петрухин//Сов.государствоиправо.1988.№7.

23. Пиджаренко А. История и тайны уголовного и политического сыска /А.Пиджаренко.–К.,1994.


25. СидорчукМ.ОсистематизациизаконодательствавРоссии(18261832гг.)/М.Сидорчук//Правоведение.–1990.–Вып.6.

26. ХолодЮ.А. Регламентація поліцейських заходів за законодавствомРосійської імперії другої половини XIX ст. / Ю.А.Холод // ВісникУніверситетувнутрішніхсправ.2000.Вип.11.С.197200.

27. ХолодЮ.А. Фабрично‐заводське законодавство Російської імперії у кінціХІХ–напочаткуХХст./Ю.А.Холод//ВісникНаціональногоуніверситетувнутрішніхсправ.–2006.–№32.–С.175181.

28. ШигальД.А.Організаційніособливостіінститутумировихсуддів,введеногоза судовою реформою 1864 р. на території українських губерній /Д.А.Шигаль//Проблемизаконності.2006.Вип.82.

29. Ярмиш О. Н. Адміністративно‐судова реформа 1889 р. / О.Н.Ярмиш,О.А.Гавриленко // Юридична енциклопедія. – К. : Вид‐во «Українськаенциклопедія»ім.М.П.Бажана,1998.–Т.1:АГ.С.5556.

30. ЯрмишО.Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кінці XIX напочаткуXXст.:монографія/О.Н.Ярмиш.X.:Консум,2001.288с.


Заснуваннясудовихустанов(20листопада1864року)(Витяги)

Введение

1. Властьсудебнаяпринадлежит:Мировымсудьям.СъездамМировыхСудей.ОкружнымСудам.СудебнымПалатами

ПРАВО В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ… 157 Правительствующему Сенату в качестве верховного кассационного

суда.2. Судебная власть означенных в предшедшей 1‐й статье

установлений распространяется на лица всех сословий и на все дела,какгражданские,такиуголовные.

Примечание. Судебная власть духовных, военных, коммерческих,крестьянских и инородческих судов определяется особыми о нихпостановлениями.3. Мировой судья есть власть единоличная; съезд мировых судей,

окружные суды, судебные палаты и Сенат суть установленияколлегиальные.

5. Мировые судьи, их съезды, окружные суды и судебные палатырассматриваютделапосуществу;Правительствующийжесенатвкачес‐твеверховногокассационногосуда,нерешаяделпосуществувобщемпорядке судопроизводства, наблюдает за охранением точной силызакона и за единообразным его исполнением всеми судебнымиустановлениямиимперии.

6. Для производства следствий по делам о преступлениях и прос‐тупкахсостоятСудебныеСледователи.

7. Для определения, в уголовных делах, вины или невинностиподсудимых, к составу судебныхмест, в случаях, означенных в Уставеуголовногосудопроизводства,присоединяютсяПрисяжныеЗаседатели.

8. Для прокурорского надзора при судебных местах состоят Обер‐Прокуроры,ПрокурорыиихТоварищи.

РазделI.Омировыхсудьяхиихсъездах12.МировыеСудьисостоятпоуездамипогородам.Уезд,снаходящи‐

мисявнемгородами,составляетмировойокруг.14. Мировойокругразделяетсянамировыеучастки, числокоторых

определяетсяособымрасписанием.15. В каждом мировом участке находится участковый Мировой

Судья.16. В мировом округе, кроме участковых состоят также почетные

мировыесудьи.17. Собраниекакпочетных,такиучастковыхмировыхсудейкаждого

мирового округа составляет высшуюмировуюинстанцию, именуемуюсъездоммировыхсудей.19. ВМировыеСудьимогутбытьизбираемытеизместныхжителей,

которые:во‐первых,имеютнеменее25летотроду;во‐вторых,получилиобразованиеввысшихилисреднихучебныхзаведениях,иливыдержалисоответствующее сему испытание или прослужили не менее трех лет

158 Семінарське заняття № 5 втаких должностях, при исправлении которых могли приобрестипрактическиесведениявпроизводствесудебныхдел,и,в‐третьих,еслипритомонисамиилиихродителиилижены,владеют,хотябывразныхместах:илипространствомземливдвоепротивтого,котороеопределенодлянепосредственногоучастиявизбраниигласныхвУездныеЗемскиеСобрания..., или другим недвижимым имуществом, ценою не нижепятнадцати тысяч рублей, а в городах недвижимою собственностью,оцененною для взимания налога: в столицах не менее шести тысяч,впрочихжегородахнеменеетрехтысячрублей.

23. МировыеСудьи,какпочетные,такиучастковые,избираютсянатригода.

24. Выборы Мировых Судей производятся на Уездных ЗемскихСобраниях.40. В столичных городах С.‐Петербурге и Москве обязанности

УездныхЗемскихСобранийповыборамМировыхСудейвозлагаютсянаОбщиеГородскиеДумы.42. Должность участкового мирового судьи как требующая

постоянных занятий и безотлучного пребывания в участке не можетбыть соединена с другой должностью по государственной илиобщественнойслужбе.

45. УчастковыйМировойСудья,отказавшийсяотследующегоемупоэтой должности содержания, получает название «почетного участко‐вого» Мирового Судьи, сохраняя оное во все время безвозмездногозаведыванияучастком.

50. Почетныймировойсудья...обязанпроизводитьсудирасправуповсем делам, подлежащим мировому разбирательству, в тех случаях,когдаобестороныобратятсякегопосредничеству.

51. Почетныемировыесудьиникакихсуммнасодержаниеирасходыпосвоейдолжностинеполучают.

52. Съезды Мировых Судей собираются в назначенные сроки, дляокончательногорешениядел,подлежащихмировомуразбирательству,атакжедлярассмотрения,вкассационномпорядке,просьбипротестовоботменеокончательныхрешенийМировыхСудей.

РазделII.Обобщихсудебныхместах

77. Окружной Суд учреждается на несколько уездов и состоит изПредседателяичленов.81. ПрисяжныеЗаседателиизбираютсяизместныхобывателейвсех

сословий: во‐первых, состоящих в Русском подданстве; во‐вторых,имеющих не менее 25 и не более 70 лет от роду, – и, в‐третьих,

ПРАВО В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ… 159 жительствующих не менее двух лет в том уезде, где производитсяизбраниевПрисяжныеЗаседатели.84.ВобщиеспискиПрисяжныхЗаседателейвносятся:1) ПочетныеМировыеСудьи.2) Все состоящие в государственной гражданской службе, по

определениюотПравительства,вдолжностяхпятогоинижеклассов,заисключением:а) членов судебных мест, участковых Мировых Судей, Обер‐

Секретарей и Секретарей судебных мест, Судебных ПриставовиНотариусов;б) лицпрокурорскогонадзораприсудебныхместах;в) Вице‐Губернаторов;г) чиновников, занимающих должности Казначеев, а также

Лесничихказенныхлесов,ид) чиновниковполициивообще.3) Все состоящиенаместной службеповыборамдворянскихи гу‐

бернскихобществ,кромеГородскихГолов.4) Крестьяне, избранные в очередные судьи волостных судов или

вдобросовестные волостных и сельских расправ и равных с нимисельскихсудов,атакжезанимавшиебеспорочнонеменеетрехлетдолж‐ностиволостных старшин, голов, сельских старостилидругие соответ‐ствующеюсимдолжностивобщественномуправлениисельскихобыва‐телейразныхнаименований,илибывшиецерковнымистаростами.

5) Всепрочиелица, владеющие землеювколичественеменее стадесятин или другим недвижимым имуществом ценою: в столицах неменеедвухтысячрублей,в губернских городахи градоначальствахнеменее тысячи, а в прочих местах не менее пятисот рублей или жеполучающиежалованиеилидоходотсвоегокапитала,занятия,ремеслаили промысла: в столицах не менее пятисот, а в прочих местах – неменеедвухсотрублейвгод.

85. НеподлежатвнесениювспискиПрисяжныхЗаседателей: священнослужителиимонашествующие; все военные чины, состоящие в действительной военно‐сухопутной

илиморской службе, а также те из гражданских чиновников, которыенаходятся при войсках или служат по военносудной части в военномиморскомведомствах,–иучителянародныхшкол.

86. В списки Присяжных Заседателей не могут также быть вносимывсете,которыенаходятсявуслуженииучастныхлиц.110. Судебная Палата учреждается в каждом округе, состоящем из

несколькихгубернийилиобластей,поособомурасписанию.

160 Семінарське заняття № 5 114. ВсоставеПравительствующегоСенатаобразуются,длязаведы‐

ваниясудебногочастьювкачествеверховногокассационногосуда,дваКассационных Департамента, один для уголовных, другой длягражданскихдел.

РазделIII.Олицахпрокурорскогонадзора124. Прокурорский надзор вверяется обер‐прокурорам, прокурорам

иих товарищам под высшим наблюдением министра юстиции какгенерал‐прокурора.

125. При каждом окружном суде и при окружной палате состоитособыйпрокурориопределенноештатамичислотоварищейпрокурора.127. При кассационных департаментах Сената состоят обер‐

прокурорыиихтоварищи.131. По всякому делу, производящемуся в суде гражданском или

уголовном,каждыйпрокурорможетзаменитьсвоеготоварища,принявэтоделонасвоюответственность.135. Предметы занятий лиц, коим вверен прокурорский надзор,

ограничиваютсяделамисудебноговедомства.

РазделVI.Обопределении,увольнениииперемещениидолжност‐ныхлицсудебноговедомства

200. Вдолжностипосудебномуведомствумогутбытьопределяемытолькорусскиеподданные.

201. В должности по судебному ведомству не могут бытьназначаемы:

1) состоящие под следствием или судом за преступления илипроступки, а равно и подвергшиеся по судебным приговорам запротивозаконные деяния заключению в тюрьме или иному болеестрогомунаказанию,ите,которые,бывподсудомзапреступленияилипроступки, влекущие за собой такие наказания, не оправданысудебнымиприговорами;

2) исключенные из службы по суду, или из духовного ведомства запороки,илижеизсредыобществидворянскихсобранийпоприговорамтехсословий,ккоторымонипринадлежат;

3) объявленныенесостоятельнымидолжникамии4) состоящиеподопекоюзарасточительность.202. Должности председателей, товарищей председателей и членов

судебных мест, в том числе и судебных следователей, а равно чиновпрокурорскогонадзора, обер‐секретарсй, секретарейиихпомощниковзамещаются ... не иначе как из числа лиц, имеющих аттестатыуниверситетов или других высших учебных заведений об окончании

ПРАВО В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ… 161 курсаюридическихнаукилиовыдержанииэкзаменавсихнаукахилижедоказавшихнаслужбесвоипознанияпосудебнойчасти.

203. Членами окружного суда могут быть назначаемы лица,служившие по судебной части не менее трех лет в званиях не нижесекретаряокружногосуда.

204. В члены окружного суда могут также быть определяемыиприсяжныеповеренные,состоявшиевсемзваниинеменеедесятилети получившие аттестаты советов присяжных поверенных, а такжесвидетельства судебных мест, при которых они состояли, о точном,исправном и безукоризненном во все сие время исполнении своихобязанностей.

205. Судебными следователямимогут сверх лиц, указанных к пред‐шедших203и204‐хстатьях,бытьназначаемысостоящиеприсудебныхместах кандидаты на судебные должности ..., достигшиедвадцатипятилетнего возраста, если они занимались судебноюпрактикой неменее четырех лет и, по удостоверениям председателейсудебных мест и состоящих при иных прокуроров, приобрелидостаточныепознанияпоследственнойчасти.

206. Председатели и товарищи председателей окружных судовичлены судебных палат определяются из числа лиц, состоявших покрайней мере, три года в судебном ведомстве в должностях не нижечленовипрокуроровокружногосуда.

207. Должностипредседателейсудебныхпалатзамещаютсялицами,состоявшимипокрайнеймеретригодавсудебныхдолжностяхненижепрокурора, или члена судебной палаты, или же председателя, илитоварищапредседателяокружноюсуда.210. В должности чинов прокурорского надзора могут быть

назначаемы лица, занимавшиеся судебной практикой, для должноститоварища прокурора окружного суда – не менее четырех лет; длядолжностипрокурора окружною судаи товарищапрокурора судебнойпалаты – не менее шести лет; для должностей прокурора судебнойпалаты и товарища обер‐прокурора – не менее восьми лет; длядолжностиобер‐прокурора–неменеедвенадцатилет.

Примечание. К занятиям судебной практикой, дающим право наопределение в должности прокуроров и их товарищей, причисляютсяизанятияприсяжныхповеренных.212. Председатели, товарищи председателей и члены окружных

судов, в том числе и судебные следователи, и также старшиепредседатели, председатели департаментов и члены судебных палатназначаются высочайшей властью по представлениям министраюстиции.

162 Семінарське заняття № 5 216. Сенаторы кассационных департаментов Сената и первопри‐

сутствующие как сих департаментов, так и общего оных собранияназначаются высочайшими именными указами по непосредственномуусмотрениюимператорскоювеличества.219. Обер‐прокуроры кассационных департаментов Сената и проку‐

роры судебных палат определяются по представлениям министраюстицииименнымивысочайшимиуказами.221.Товарищиобер‐прокуроровипрокуроровсудебныхпалат,атак‐

же прокуроры окружных судов определяются по представлениямминистраюстициивысочайшейвластью.225. Каждый назначенный в первый раз в должность судьи при‐

водится к особой на это звание присяге духовным лицом своеювероисповедания в публичном заседании всех департаментов илиотделенийсуда,вкоторыйпоступает...261. Должностные лица судебного ведомства подвергаются ответ‐

ственности: или в порядке дисциплинарного производства, или поприговорамуголовногосуда.

РазделIX.Олицах,состоящихприсудебныхместах353. Присяжные Поверенные состоят при судебных местах для

занятия делами по избранию и поручению тяжущихся, обвиняемыхидругих лиц, в деле участвующих, а также по назначению в опреде‐ленных случаях, советов присяжных поверенных и председателейсудебныхмест.

354. Присяжными поверенными могут быть лица, имеющиеаттестаты университетов или других высших учебных заведений обокончаниикурсаюридическихнаукилиовыдержанииэкзаменоввсихнауках,еслионисверхтогопрослужилинеменеепятилетпосудебномуведомству в таких должностях, при исправлении которых моглиприобрести практические сведения в производстве судебных дел, илине менее пяти лет состояли кандидатами на должности по судебномуведомству (ст. 407), или же занимались судебною практикою подруководствомприсяжныхповеренныхвкачествеихпомощников.

355. Присяжнымиповеренныминемогутбыть:1) недостигшие25‐летнеговозраста;2) иностранцы;3) объявленныенесостоятельнымидолжниками;4) состоящие на службе от правительства или по выборам, за

исключением лиц, занимающих почетные или общественныедолжностибезжалованья;

5) подвергшиесяпосудебнымприговорамлишениюилиограничениюправсостояния,атакжесвященнослужители,лишенныедуховногосанапоприговорамдуховногосуда;


6) состоящиеподследствиемзапреступленияипроступки,влекущиезасобоюлишениеилиограничениеправсостояния,ите,которые,бывпод судом за такие преступления или проступки, не оправданысудебнымиприговорами;

7) исключенные из службы по суду, или из духовного ведомства запороки,илижеизсредыобществидворянскихсобранийпоприговорамтехсословий,ккоторымонипринадлежат;8) те, коим по суду воспрещено хождение по чужим делам, и также

исключенныеизчислаприсяжныхповеренных.356. Присяжные поверенные приписываются к судебным палатам

иизбирают место жительства в одном из городов округа той палаты,ккоторойприписаны.

357. Присяжные поверенные каждого округа судебной палатыизбирают из среды себя ... для надзора за всеми состоящими в томокруге поверенными особый при судебной палате совет, а такжепредседателя сего совета и товарища председателя, который в случаеболезниилиотсутствияпредседателязанимаетегоместо.360. Избрание совершается по простому большинству голосов. При

равенствеголосов,полученныхнесколькимикандидатаминаоднуитужедолжность,избраннымсчитается тот, ктопрежде записанв списокприсяжныхповеренных.

367. К обязанностям и правам совета присяжных поверенныхпринадлежат:

1) рассмотрение прошений лиц, желающих приписаться к числуприсяжных поверенных или выйти из этого звания, и сообщениесудебнойпалатеоприпискеихилиотказимвэтом;

2) рассмотрениежалобнадействияприсяжныхповеренныхинаблю‐дение за точным исполнением ими законов, установленных правиливсехпринимаемыхиминасебяобязанностейсообразноспользоюихдоверителей;

3) выдача присяжным поверенным свидетельств в том, что они неподвергалисьосуждениюсовета;

4) назначениеповеренныхпоочередидлябезвозмездногохожденияподеламлиц,пользующихсянасудеправомбедности;

5) назначениепоочередиповеренныхдляходатайстваподеламлиц,обратившихсявсоветспросьбоюоназначенииимтаковых(ст.392);

6) определение количества вознаграждения поверенному по таксевслучаенесогласияпосемупредметумеждунимитяжущимсяикогданезаключеномеждунимиписьменногоусловия;

7) распределение между присяжными поверенными процентногосбора,установленного398‐юстатьеюсегоУчреждения;


8) определение взысканий с сих поверенных как по собственномуусмотрениюсовета,такипожалобам,поступающимвсовет.

368. Совет присяжных поверенных имеет право своею властиюподвергатьихзанарушениепринятыхиминасебяобязанностей:

1) предостережениям;2) выговорам;3) запрещениюотправлятьобязанностиповеренноговпродолжение

определенногосоветомсрока,впрочем,недолееодногогода;4) исключениюизчислаприсяжныхповеренных;5) преданиюуголовномусудувслучаях,особенноважных.Примечание. Исключенные из числа присяжных поверенных

лишаютсяправапоступатьвэтозваниевовсемгосударстве.378. Гденетсоветаприсяжныхповеренныхилиотделенияоного,там

праваиобязанностиегопринадлежатместномуокружномусуду.379. Желающий поступить в число присяжных поверенных должен

податьотомпрошениевсоветсихповеренных,объясниввпрошении:вкакомименногородеизбираетонсебеместожительства,атакжечтодляпоступленияеговзваниеприсяжногоповеренногонетниодногоизтех препятствий, которые означены в 355‐й статье сего Учреждения,стем,чтоежеливпоследствииоткроетсяпротивное,тоонподлежитнетолько исключению, из числа присяжных поверенных, но и преданиюсуду. К прошению прилагаются все документы, необходимые дляустановлениявтом,чтопросительудовлетворяетусловиям,требуемымдляпоступлениявприсяжныеповеренные.

380. Совет присяжных поверенных, рассмотрев документы,означенные в предшедшей 379‐й статье, и приняв в соображение всесведения, которые признает нужными, постановляет или о принятиипросителя в число присяжных поверенных, о чем выдается емунадлежащеесвидетельство,илижеоботказевпринятии.

381. По представлении принятым в присяжные поверенные озна‐ченноговпредшедшей380‐йстатьесвидетельствавтосудебноеместо,прикоемсостоитсоветилиотделениесоветаприсяжныхповеренных,место сие делает распоряжение о приводе его к присяге... Каждыйприсягаетпоправиламсвоеговероисповедания.

382. Поприводекприсягепринятыйвчислоприсяжныхповеренныхвноситсявсписоксихповеренных,очемделаетсянадлежащаянадписьна свидетельстве, выданном ему советом, и о принятии его в присяж‐ныеповеренныепубликуетсяотсудебногоместавовсеобщеесведение.

383. Присяжныеповеренныемогут приниматьна себя хождение поделамвовсехсудебныхместахокругасудебнойпалаты,ккоторойониприписаны.

ПРАВО В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ… 165 386. Тяжущиеся сохраняют право являться в суд лично, равно как

подаватьпросьбыидругиебумагиидоверятьподачуихпостороннимлицам, а также объяснять свои дела и требования без обязанностиизбиратьприсяжныхповеренных.390. Присяжные поверенные производят гражданские дела или на

основании доверенности, данной им тяжущимися, или вследствиеобъявления, поданного тяжущимся в суд, или по назначению вслед‐ствие просьбы тяжущихся советом присяжных поверенных ... или,наконец,поназначениюпредседателясуда...391. Тяжущийся имеет право означить, доверяет ли он присяжному

поверенному хождение по своему делу во всем его объеме до совер‐шенногоегоокончанияилиуполномочиваетеготольконаопределен‐ноекакое‐либодействие.Невоспрещаетсяиметьпоодномуитомужеделунесколькихприсяжныхповеренных.

393. Вделах уголовныхприсяжныеповеренныепринимаютна себязащиту подсудимых или по соглашению с ними, или по назначениюпредседателясудебногоместа.

394. Присяжный поверенный, назначенный для производства деласоветомилипредседателемсудебногоместа ...неможетотказатьсяотисполнения данного ему поручения, не представив достаточных длясегопричин.

395. Количество вознаграждения присяжных поверенных захождениеподеламзависитотсоглашенияихсдоверителями.Условиеосемдолжнобытьписьменное.

407. На каждые три года установляется министром юстиции попредставлениям судебных палат и советов присяжных поверенныхособая такса, которая, по утверждении ее в законодательномпорядке,публикуется во всеобщее сведение: во 1‐х, для означения в судебныхрешениях количества судебных издержек, подлежащих взысканиюсобвиненного по делу в пользу противной стороны за наемповеренного, и во 2‐х, для определения количества вознагражденииповеренных в тех случаях, когда тяжущиеся не заключили с нимиписьменныхотомусловий.

396. По делам лиц, пользующихся на суде правом бедности,означенное в ч. 1‐м предшедшей 396‐й статьи взыскание за наемповеренного обращается в пользу того присяжного поверенного,который был назначен советом поверенных для хождения по делу состороныбедноголица(ст.367,п.4).

397. Из вознаграждения, получаемого присяжными поверенными,удерживается со следующей им по таксе суммы известный процент,определяемый одновременно с таксою, для присяжных поверенных,

166 Семінарське заняття № 5 назначаемыхпредседателями судебныхместдля защитыподсудимых.Распределение этой общей суммы делается ежегодно между всемисудебными округами министром юстиции соответственно числузащитников, назначенных председателямииз присяжныхповеренных,амеждуповереннымивокругах–советамиприсяжныхповеренных.

398. От тяжущегося всегда зависит заменить одного присяжногоповеренного другим или принять хождение по делу на самого себя,удовлетворив поверенного за ею труды по условию или, принесуществованиионого,потаксе.

399. Присяжным поверенным запрещается покупать или инымобразомприобретатьправасвоихдоверителейпоихтяжбамкакнасвоеимя,такиподвидомприобретениядлядругихлиц.Всесделкитакогорода признаются недействительными и подвергают поверенныхответственностипопостановлениюихсовета.

400. Присяжныйповеренныйнеможетдействоватьвсудевкачествеповеренного против своих родителей, жены, детей, родных братьев,сестер,дядейидвоюродныхбратьевисестер.

401. Присяжныйповеренныйнеможетнетолькобытьводноитожевремяповереннымобеихспорящихсторон,ноипереходитьпоодномуитомужеделупоследовательноотоднойстороныкдругой.

407. Присяжный поверенный не должен оглашать тайн своегодоверителя не только во время производства его дела, но и в случаеустраненияотоногоидажепослеокончаниядела.

402. За пропущение по вине присяжного поверенного узаконенныхсроков и всякое другое нарушение установленных правил и формтяжущийся имеет право, если потерпел от сего какой‐либо ущерб,взыскатьсповеренногосвоиубыткичрезтотсуд,вкоторомонвелдело.

403. За умышленные ко вреду доверителей действия присяжныеповеренные по жалобе тяжущихся и по исследовании их вины могут,сверхвзысканияснихубытков,бытьподвергнутыуголовномусуду.

Глава111.Окандидатахнадолжностипосудебномуведомству407. Окончившие курс юридических наук в высших учебных

заведениях,атакжелица,имеющиеаттестатыовыдержанииэкзаменавсих науках, могут быть назначаемы кандидатами на должности посудебномуведомству.

408. Кандидаты на должности по судебному ведомству опре‐деляются в это звание министром юстиции и распределяются поокружным судам и судебным палатам или же назначаются к лицампрокурорскогонадзора.

409. Председателямокружныхсудовисудебныхпалатпредоставля‐етсятакжеправоопределятьксимместамкандидатовнадолжностипосудебномуведомству.

ПРАВО В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ… 167 412. Кандидаты считаются в государственной службе, но штатного

жалованьянеполучают.414. В свободное от занятий время кандидаты обязаны посещать

заседаниятехсудебныхмест,прикоторыхонисостоят.415. Кандидаты на должности но судебному ведомству могут»

вслучае недостатка судебных следователей и крайней в томнадобности, бытькомандируемы с разрешения судадляпроизводстваследствий по преступлениям и проступкам. При исполнении сихпорученийонидействуютнаправахсудебныхследователей.

416. Принедостаткеприсяжныхповеренныхпредседатели судебныхмест могут возлагать на кандидатов защиту подсудимых по деламуголовным, в тех же местах, где нет совета присяжных поверенных,кандидатамможетбыть,поихжеланиюилипопоручениюпредседателя,предоставляемаизащитатяжущихся,пользующихсяправомбедности.420. Встолицах,губернскихиуездныхгородах,авслучаенадобности

и в уездах, состоят Нотариусы, которые заведуют, под наблюдениемсудебных мест, совершением актов и другими действиями понотариальнойчасти,наоснованииособогоихПоложения.

Текст, подано за виданням: Российское законодательство X–XX веков.

Т.8:Судебнаяреформа.–M.:Юрид.лит.,1991.

Статуткримінальногосудочинства(20листопада1864року)(Витяги)

1. Никто не может быть наказан за преступления или проступки,

подлежащиеведомствусудебныхмест,небывпривлеченкответствен‐ностивпорядке,определенномправиламисегоУстава.

2. Судебное преследование возбуждается как должностными, такичастнымилицами.

3. По уголовным делам, подведомственным мировым судебнымустановлениям, обличение обвиняемых пред судом предоставляетсяпотерпевшим от преступных действий частным лицам, а такжеполицейским и другим административном властям в пределах,установленныхзаконом(ст.41,п.2и48).

4. По уголовным делам, подведомственным общим судебнымустановлениям, обличение обвиняемых пред судом возлагается напрокуроровиихтоварищей.8.Никтонеможетбытьнизадержанподстражейиначекаквслучаях,

законамиопределенных,нисодержимвпомещениях,неустановленныхнатозаконом...

168 Семінарське заняття № 5 10. Каждый судья и каждый прокурор, который в пределах своего

участкаилиокругаудостоверитсявзадержаниикого‐либоподстражейбез постановления уполномоченных на то мест и лиц, обязаннемедленноосвободитьнеправильнолишенногосвободы.

14. Никто не может быть наказан за преступление или проступок,подлежащие судебному ведомству, иначе как по приговорунадлежащегосуда,вошедшемувзаконнуюсилу.

15. В делах уголовных всякий несет ответственность только сам засебя. В вознаграждении вреда, причиненного преступлением илипроступком, за подсудимого могут отвечать и другие лица, но лишьвуказанныхзакономслучаях.

21. Оправданный вошедшим в законную силу приговором над‐лежащегосуданеможетбытьвторичноподвергнутследствиюисудупотому же самому преступлению, если бы даже открылись к егоизобличениюновыеобстоятельства.

22. Присужденныйвошедшимвзаконнуюсилуприговоромкнаказа‐ниюиливзысканиюнеможетбытьвновьсудимпотомужеделу,хотябы впоследствии были обнаружены обстоятельства, увеличивающиееговину.

23. Правила, постановленные в статьях 21 и 22‐й, не распростра‐няются на те случаи, когда судом будет признано, что преждесостоявшийсяприговорбылпоследствиемподлога,подкупаилииногопреступления.

24. Обвиняемый,окоторомделобылопрекращеновустановленномпорядке, но без постановления судебного приговора, может бытьпривлеченкответственностипоособомуотомопределениюсуда,когдапрежде истечения срока давности будут обнаружены к его изобли‐чениюновыеобстоятельства.

25. Открытиедоказательствневинностиосужденногоилипонесениеимнаказанияпосудебнойошибкесвышемерысодеянногопризнаетсязаконнымповодомквозобновлениюонемделавустановленномнатопорядке.

26. Восстановление чести и прав невинно осужденного допускаетсяво всякое время, несмотря ни на протечение давности, ни на смертьосужденного.

Оправданныйрешениемсудебногоместаимеетправовпределах,установленных законом (ст. 708–784), на вознаграждение за вредиубытки,отнеправильногообвиненияпоследовавшие.

Ведомствумировыхсудейподлежатпроступки,закоторыевосо‐бомуставеоналагаемыхиминаказанияхопределяются:

1) выговоры,замечанияивнушения:2) денежныевзысканиянесвышетрехсотрублей;


3) арестнасвышетрехмесяцев;4) заключениевтюрьменесвышеодногогода.35. Сверх дел, предоставленных разбирательству мировых судей по

роду определенных за преступные действия наказаний, ведомству ихподлежатсобственнодлясклонениясторонкмирудела,которыехотяивлекутзасобойнаказанияболеестрогие,нопозаконуначинаютсянеиначе как по жалобе потерпевших вред и убытки и могут бытьпрекращаемыпримирением...42.Мировойсудьяприступаеткразбирательствудел:1)пожалобамчастныхлиц,потерпевшихвредилиубытки;2) по сообщениям полицейских и других административных властей

(ст.49);3) по непосредственно усмотренным им преступным действиям,

подлежащимпреследованиюнезависимоотжалобчастныхлиц.47. Принеименииввидуобвиняемоговтомпреступномдействии,по

которому принесена жалоба, или при недостаточности доказательств,подтверждающих обвинение, мировой судья может поручить местнойполиции собрать все необходимые по делу сведения, если преступноедействиепринадлежиткчислутех,которыепреследуютсянезависимоотжалобчастныхлиц.

48. Лица, потерпевшие от преступного действия вред или убытки, ‐могут обращаться и прямо в местную полицию, которая обязанапроизвестиразысканиеиопоследствияхпредставитьмировомусудье.

88. Мировойсудьиразбираетделаизустноипублично.89. Призакрытыхдверяхразбираютсятолькодела:1) опроступкахпротивправсемейственных;2) обоскорбленииженскойчести,непотребствеидругихбесстыдных

илисоединенныхссоблазномдействияхи3) опроступках,преследуемыхнеиначекакпожалобамчастныхлиц,

когдаобестороныпросятонегласномразбирательстведела.90. Приразбирательстве,делакакобвиняемому,независимооттого,

находится ли он налицо или в отсутствии, так и обвинителю илигражданскому истиц предоставляется поручать защиту своих прав по‐веренным.

91. Попредъявленииобвиняемомусуществаиоснованийобвинениямировой судья спрашивает его, признает ли он себя виновным в при‐писываемыхемудействиях.

92. Если обвиняемый не признает себя виновным, то судья выслу‐шиваетсначаласвидетелейобвинителя,азатемспрашиваетиобвиня‐емого,чтоможетонпривестивсвоеоправдание,ивыслушиваеткакегосамого,такиуказанныхимсвидетелей.


100. По выслушивании каждого свидетеля одной стороны мировойсудья спрашивает другую, не желает ли она предложить свидетелюкакие‐либовопросы.

101. Мировой судья может и по собственному усмотрениюпредлагатькаксвидетелям,такиобвинителюиобвиняемомувопросы,необходимыедляустраненияразноречийидляразъяснениядела.

102. В случае отказа обвиняемого отвечать на предложенные емувопросы судья, не прибегая к угрозам, обещаниям, ухищрениям илидругимвымогательныммерам,переходиткрассмотрениюимеющихсявделедоказательств.

105. Осмотры, освидетельствования и обыски производятся илисамим мировым судьей, или, по егс? поручению, чинами местнойполиции.

113. Как количество вреда и убытков, так и цена похищенного приразногласии о том сторон определяются мировым судьей попредставленнымсторонамидоказательствамилижеповыслушиваниимнениясведущихлюдей.

119. По выслушании сторон и по соображении всех доказательств,имеющихся в деле, мировой судья решает вопрос о вине или невин‐ностиподсудимогоповнутреннемусвоемуубеждению,основанномунасовокупностиобстоятельств,обнаруженныхприсудебномразбиратель‐стве, а в применении к делу законов руководствуется правилами,постановленнымивстатьях12и13‐й.

250. В делах, которые могут быть прекращаемы примирениемсторон, мировой судья обязан склонить их к миру и только в случаенеуспеха втом приступать к постановлению приговора в пределахпредоставленнойемувласти(ст.33).

120. По признании обвиняемого невиновным мировой судья немедленно отпускает его. Если обвинение было недобросовестное, тосудьяприговариваетобвинителякуплатесудебныхиздержек,авслу‐чае просьбы обвиняемого – и к вознаграждению его за понесенныеубытки(ст.32).

124. Приговор мирового судьи считается окончательным, когда имопределяются:внушение,замечаниеиливыговор,денежноевзысканиене свыше пятнадцати рублей с одного лица или арест не свыше трехдней, и когда вознаграждение за вред или убытки не превышаеттридцатирублей.

133. Еслиобвиняемыйвпроступке,закоторыйполагаетсянаказаниенесвышеареста,неявитсяинепришлетповеренногокназначенномусроку или же хотя и пришлет поверенного, но по такому делу, покоторому он сам вызывался лично, то мировой судья постановляетзаочныйприговор.


249. Предварительноеследствиеопреступленияхипроступках,под‐судныхокружнымсудам,производитсясудебнымиследователямиприсодействииполицииипринаблюдениипрокуроровиихтоварищей.

250. О всяком происшествии, заключающем в себе признаки пре‐ступленияилипроступка,полициянемедленноиникакнепозжесутокпополученииотомсведениясообщает судебномуследователюипро‐куроруилиеготоварищу.

251. Сведения по преступлениям и проступкам, подлежащимведомствумировыхсудей,полицияпередастимпопринадлежности.

253. Когдапризнакипреступленияилипроступкасомнительныиликогда о происшествии, имеющем такие признаки, полиция известитсяпо слуху (народной молве) или вообще из источника не вполнедостоверного, то во всяком случае, прежде сообщения о том попринадлежности, она должна удостовериться чрез дознание:действительно ли происшествие то случилось и точно ли в немзаключаютсяпризнакипреступленияилипроступка.

255. Произведенное дознание полиция передает судебномуследователю, которому впоследствии сообщает и все дополнительныесведения, собранные ею по тому же предмету. Передавая дознаниеследователю,полициядоноситотомпрокуроруилиеготоварищу.

256. Доприбытиясудебногоследователяполицияпринимаетмеры,необходимые для того, чтобы предупредить уничтожение следовпреступления и пресечь подозреваемому способы уклоняться отследствия.

257. Полицияпринимаетмерыкпресечениюподозреваемомуспосо‐бовуклонятьсяотследствиявследующихслучаях:

1) когда подозреваемый застигнут при совершении преступногодеянияилитотчаспослеегосовершения;

2) когда потерпевшие от преступления или очевидцы укажут прямонаподозреваемоелицо;

3) когда на подозреваемом или в его жилище найдены будут явныеследыпреступления;

4) когда вещи, служащие доказательством преступного деяния,принадлежатподозреваемомуилиоказалисьпринем;

5) когдаонсделалпокушениенапобегилипойманвовремяилипослепобегаи

6) когда подозреваемый не имеет постоянного жительства илиоседлости.

258. В тех случаях, когда полицией застигнуто совершающееся илитолько что совершившееся преступное деяние, а также когда доприбытия на место происшествия судебного следователя следы

172 Семінарське заняття № 5 преступления могли бы изгладиться, полиция заменяет судебногоследователя во всех следственных действиях, не терпящих отлага‐тельства,как‐то:восмотрах,освидетельствованиях,обыскахивыемках,но формальных допросов ни обвиняемым, ни свидетелям полиция неделает, разве бы кто‐либо из них оказался тяжко больным и пред‐ставилосьбыопасение,чтоонумретдоприбытияследователя.

260. Приприбытиисудебногоследователяполицияпередаетемувсепроизводствоипрекращаетсвоидействияпоследствиюдополученияособыхотомпоручений.

262. Предварительное следствие не может быть начато судебнымследователембеззаконногоктомуповодаидостаточногооснования.

278. Прокурорыиихтоварищипредварительныхследствийсаминепроизводят, но дают только предложения о том судебнымследователяминаблюдаютпостояннозапроизводствомсихследствий.

279. По производству дознания о преступных деяниях полицейскиечины состоят в непосредственной зависимости от прокуроров и ихтоварищей.

280. Прокурорыиихтоварищиимеютправоприсутствоватьпривсехследственных действиях и рассматривать на месте подлинноепроизводство,неостанавливая,однако,ходаследствия.

283. При взятии обвиняемого под стражу судебный следователь обоснованиях такого распоряжения немедленно уведомляет ближайшеелицо прокурорского надзора, которое может требовать, чтобыследователь ограничился мерой строгой, если обвиняемый не навле‐кает на себя достаточного подозрения в преступлении, влекущем засобой лишение всех прав состояния или потерю всех особенных правипреимуществ.

286. Прокурор или его товарищ может требовать дополненияпредварительного следствия по сделанным им указаниям, хотя бысудебныйследовательипризналследствиеконченным.

288. Каждый судебный следователь производит предварительноеследствиевназначенномемуучасткеуездаилигорода.

289. Судебный следователь по законным поводам приступаеткследствию:

1) когдапреступноедеяниесовершеновегоучастке;2) когдапреступноедеяниесовершеновиномместе,нообнаружилось

вегоучастке,и3) когда в его участке имеет пребывание обвиняемыйили подозрева‐

емыйвпреступномдеянии,хотябыонобылосовершеновиномместе.297. Законными поводами к начатию предварительною следствия

признаются:1)объявленияижалобычастныхлиц;2)сообщенияполиции,присутственныхместидолжностныхлиц;


3) явкасповинной;4) возбуждениеделапрокуророми5) возбуждение дела по непосредственному усмотрению судебного

следователя.300. Безыменные пасквили и подметные письма не составляют

законногоповодакначатиюследствия;ноеслионизаключаютв себеуказание на важное злоумышление или преступное деяние, угрожа‐ющееобщественномуспокойствию,тослужатповодомкполицейскомурозыскуилидознанию,могущемуповлечьзасобойисамоследствие.

301. Объявлениялиц,потерпевшихотпреступленияилипроступка,признаютсяжалобами.

303. Жалобы почитаются достаточным поводом к начатию след‐ствия.Нисудебныйследователь,нипрокурорнемогутотказатьвтомлицу,потерпевшемуотпреступленияилипроступка.

304. Вовсевремяпроизводстваследствияпринесшейжалобуимеетправо:

1) выставлятьсвоихсвидетелей;2) присутствовать при всех следственных действиях и предлагать,

сразрешенияследователя,вопросыобвиняемомуисвидетелям;3) представлятьвподкреплениесвоегоискадоказательстваи4) требовать на свой счет выдачи копии всех протоколов

ипостановлений.308. Подачаобъявленияилижалобыненалагаетобязанностидока‐

зывать преступное деяние, но подвергает ответственности за всякоеложноепоказание.

311. Прокурор и его товарищи могут возбуждать дела как по –доходящим до них сведениям, так и по непосредственно имиусмотреннымпреступлениямилипризнакампреступныхдеяний.

766. Судьидолжныопределятьвинуилиневинностьподсудимогоповнутреннему своему убеждению, основанному на обсуждении о сово‐купностивсехобстоятельствдела.

769. Приразделенииголосовнадваилиболеемнениязаоснованиерешения принимается то из них, которое соединяет в себе наиболееголосов; при равенствеих отдается предпочтениемнению, принятомупредседателем суда, а если мнения разделились так, что голос пред‐седателя не может дать перевеса, то тому из равносильных по числуголосовмнению,котороеснисходительнеекучастиподсудимого.

771. Судпостановляетприговор:1)илиобоправданииподсудимого,когдадеяние,вкоемонбылобвиня‐

ем, признается недоказанным, не подлежащим вменению по законнымпричинамилиневоспрещеннымзаконамиподстрахомнаказания;


2) или об освобожденииподсудимого от суда, когда преступное егодеяние покрывается давностью, милостивым манифестом или другойзаконнойпричинойпрекращениядела;

3) илиже,наконец,онаказанииподсудимого,когдаонизобличаетсяв таком преступном деянии, которое ему вменяется в вину и отответственностизакотороеоннеможетбытьосвобожден.

774. При определении наказания на основании законов суду пре‐доставляется право по обстоятельствам, уменьшающим вину подсу‐димого, смягчить наказание одной или двумя степенями, переходяпритом и к ближайшему низшему роду наказаний, если ввысшем поУложению о наказаниях нет степени, ниже назначенной взаконе запреступноедеяниеподсудимого.

775. В чрезвычайных случаях когда представляются особые уваже‐ния к облегчению участи подсудимого, суду дозволяется хода тай‐ствовать пред императорским величеством чрез министра юстицииосмягчении наказания в размере, выходящем из пределов судебнойвласти (ст. 774), или даже о помиловании подсудимого, вовлеченноговпреступлениенесчастнымдлянегостечениемобстоятельств.

780. Оправданномуподсудимомудозволяетсяпроситьвознагражде‐ния за вред и убытки, причиненные ему неосновательным привлече‐ниемегоксуду.

783. Оправданный подсудимый не лишается права искатьвознаграждения и с должностных лиц, в том числе и судебногоследователя и прокурора, если может доказать, что они действовалипристрастно,притеснительно,беззаконногоповодаилиоснованияилижевообщенедобросовестно.

В делах, рассматриваемых с участием присяжных заседателей,председательсуда,вручаяихстаршиневопросныйлист,объясняетим:

1) существенныеобстоятельстваделаизаконы,относящиесякопре‐делениюсвойстварассматриваемогопреступленияилипроступка,и

2) общиеюридическиеоснованияксуждениюосиледоказательств,приведенныхвпользуипротивподсудимого.

802. Председатель суда в случае надобности восстановитьобстоятельства, неправильно изложенные сторонами или истинныйразумзакона,неточноимиистолкованного,недолженвобъясненияхсвоих ни обнаруживать собственного своего мнения о вине илиневинности подсудимого, ни приводить обстоятельств, не бывшихпредметомсудебногосостязания.

804. Председатель суда заключает свое объяснение напоминаниемприсяжным заседателям, что они должны определить вину илиневинность подсудимого по внутреннему своєму убеждению, основан‐ному на обсуждении в совокупности всех обстоятельств дела, и что,

ПРАВО В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ… 175 вслучае осуждения подсудимого, онимогут, еслинайдут достаточныектомуоснования,признатьегозаслуживающимснисхождения.

805. Никакие акты из письменного производства присяжнымзаседателям не передаются, но председатель суда предуведомляет их,чтоеслионипожелаютвыяснитькакое‐либообстоятельствовделе,томогутвозвратитьсядлясеговзалзаседания.

806. Для совещания присяжные удаляются в назначенную для сегокомнату, в которую вход охраняется стражей. Выходить из этойкомнаты в какую‐либо другую, кроме зала заседания, присяжные немогутбезразрешенияпредседателясуда.

810. Сосчитав вслух голоса утвердительные и отрицательные,старшинаприсяжныхозначаетпротивкаждоговопросапоследовавшеерешение.

811. Решениекаждоговопросадолжно состоятьиз утвердительною«да» или отрицательною «нет» с присовокуплением того слова,вкоторомзаключаетсясущностьответа.Так,навопросы«Совершилосьли преступление? Виновен ли в нем подсудимый? С предумышленнейли он действовал?» утвердительные ответы должны быть: «Да,совершилось.–Да,виновен.–Да,спредумышлением».

812. Когда присяжные заседатели признают, что однимутверждением или отрицанием невозможно с точностью выразить ихмнение,тоонимогутдатьнадлежащеезначениеответу,прибавлениемкустановленнымвыражениямнекоторыхслов,напр.:«Да,виновен,нобезпредумышления».

813. Присяжныезаседателидолжнысклонятьсвоимнениякедино‐гласному решению. Если по надлежащем совещании разномыслиемежду ними не устранится, то предложенные вопросы разрешаютсяими по большинству голосов: при разделении же голосов поровнупринимаетсятомнение,котороепоследоваловпользуподсудимого.

814. Если по возбужденному самими присяжными заседателямивопросу о том, заслуживает ли подсудимый снисхождения, окажетсяшесть голосов утвердительных, то старшина присяжных к даннымответам присовокупляет: «Подсудимый по обстоятельствам делазаслуживаетснисхождения».

818. Если суд единогласно признает, что решением присяжныхзаседателейосужденневинный,топостановляетопределениеопереда‐чеделанарассмотрениенового составаприсяжных,решениекоторыхпочитаетсяуже,вовсякомслучае,окончательным.

819. По решению присяжных заседателей, оправдывающемуподсудимого,председательсуданемедленнообъявляетегосвободнымотсудаиотсодержанияподстражей,еслионсостоитподарестом.


820. По обвинительному решению присяжных заседателейпредседатель суда предлагает прокурору или частному обвинителюпредъявитьзаключениеотносительнонаказанияидругихпоследствийвиновностиподсудимого,признаннойприсяжными.

823. Подсудимыйизащитникегоневправеотвергатьдостоверностьдействий, признанных присяжными заседателями, но могут толькодоказывать,чтоэтидействиянезапрещенызакономиличтозаконнеможетиметь применения за давностью,милостивымманифестомилидругими причинами, или же что вознаграждение, требуемоегражданскимистцом,незаконноилислишкомвелико.

824. Подсудимыйиего защитникмогут ходатайствоватьпред судомосмягчении наказания, требуемого прокурором или частным обви‐нителем.

Текстподанозавиданням:РоссийскоезаконодательствоХХХвеков.–М.:Юрид.лит.,1991.–Т.8:Судебнаяреформа.

Положенняпроземськихдільничнихначальників(12 липня1889року)

(Витяги)

47. Земскиеначальникиисполняютобязанностимировыхсудей...48. Ведомству Земских начальников, в порядке гражданского судо‐

производства, подлежат дела, указанные в Правилах о производствесудебных дел, подведомственных Земским Начальникам и Городскимсудьям(ст.20).

49. Ведомству Земских Начальников, в порядке уголовного судо‐производства, подлежат дела, указанные в Правилах о производствесудебныхдел,подведомственных...(ст.62,163).

69. ВкаждомуездесостоитУездныйСъезд.70. В Уездном Съезде полагаются два Присутствия: администра‐

тивноеисудебное.73.СудебноеПрисутствиеСъездаобразуетсяподпредседательством

Уездного Предводителя Дворянства ... из Уездного Члена ОкружногоСуда, Почетных Мировых Судей, Городских Судей и ЗемскихНачальников.

88. На Уездный Съезд возлагаются обязанности Съезда МировыхСудей... а также избрание Городских Судей для присутствованиявустановлениях...

89. По делам судебным, к ведению Уездного Съезда относятся:пересмотррешенийВолостнымиСудамидел,указанныхвоВременныхПравилахоВолостномСудевместностях,вкоторыхвведенонастоящее

ПРАВО В УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ… 177 положение (ст. 3032) и рассмотрение жалоб и отзывов по деламгражданским и уголовным, подлежащим разбирательству ЗемскихНачальников и Городских Судей, в случаях, предусмотренныхПравиламиопроизводствеэтихдел.

ВкаждойгубернииполагаетсяГубернскоеПрисутствие. Губернское Присутствие состоит, под предводительством

Губернатора, из Губернского Предводителя Дворянства, Вице‐Губернатора,Прокурора,находящегосявгубернскомгородеОкружногоСудаилиегоТоварищаидвухНепременныхЧленов.СверхтоговсоставГубернскогоПрисутствияприглашаетсянаправахчленов,дляучастияврассмотрении судебных дел, переносимых в него уездных судов,председательиличленместногоОкружногоСуда.123. По судебным делам Губернскому Присутствию принадлежит

разрешениепротестовипросьб об отмене окончательныхприговоровирешенийУездныхсъездов.130.Прирассмотренииирешениисудебныхдел,указанныхвст.123,

Губернское Присутствие руководствуется Правилами о порядкепроизводства судебных дел, подведомственных Земским начальникамГородскимСудьям.

Текстподанозавиданням:ХрестоматияпоисториигосударстваиправаСССР.

Дооктябрьский период / под ред. Ю. П. Титова, О. И.Чистякова. – М. : Юрид. лит.,1990.–С.424427.



ПРАВОУКРАЇНИУПЕРІОДНАЦІОНАЛЬНО‐ДЕМОКРАТИЧНОЇРЕВОЛЮЦІЇТАСТАНОВЛЕННЯРАДЯНСЬКОЇДЕРЖАВИ

(19171921рр.)

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення щодо умоввідродження української державності під час революційно‐визвольнихзмагань у 19171921 рр., а також специфіки етапів державно‐правовогобудівництвавозначенийперіод.

Навчальніпитання1. ДержаваіправоУкраїнськоїНародноїРеспублікидобиЦентральноїРади.2. УкраїнськаДержавагетьманаП.Скоропадського.3. УкраїнськаНароднаРеспубліказачасівДиректорії.4. Держава і право Західноукраїнської Народної Республіки. Державно‐правовезначеннязлукиУНРтаЗУНР.5. Державно‐правоварозбудоварадянськоїУкраїни(кінець19171920рр.).

Ключові поняття: «Центральна Рада», «універсали Центральної Ради»,

«Генеральний Секретаріат», «Українська Народна Республіка», «гетьманат»,«державнаварта»,«Директорія»,«повітовітагубернськікомісари»,«Конгреструдового народу України», «Західноукраїнська Народна Республіка»,«Державнийсекретаріат».

Темирефератів1. Політико‐правові зміни в Україні в умовах буржуазно‐демократичної

революціївРосії(лютий‐листопад1917р.).2. ЗаконодавствоЦентральноїРади.3. ҐенезатаеволюціяорганівдержавноївладиУНР.4. ОхоронніформуванняУНРчасівЦентральноїРади.5. СистемасудочинствавУНР.6. ПравовийстатусгетьманавУкраїнськійДержаві(квітень‐грудень1918р.).7. ОхороннийапаратУкраїнськоїДержави(квітень‐грудень1918р.).8. Державно‐правова розбудова УНР періоду Директорії (листопад 1918 –

листопад1920рр.).9. ДипломатичнадіяльністьЗУНР.10. УкраїнськаделегаціянаПаризькіймирнійконференції.11. СтвореннятадіяльністьДержавноїжандармеріїЗУНР.12. Донецько‐Криворізькареспубліка.

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 179 13. ДержавніутворенняуКримувсередині1918–1920рр.14. Основні риси державного права радянської України (кінець 1917

1920рр.).15. Охоронно‐репресивніорганиУСРРу19171920рр.

МетодичнівказівкиВисвітлюючипершепитання, студентимусять охарактеризувати

історичні умови ґенези Центральної Ради як загальнонаціональноїгромадсько‐політичної інституції, що мала на меті втіленняневід’ємногоправа українського народуна самовизначення і відрод‐ження державності. Особливу увагу слід приділити періодизаціїдіяльності Центральної Ради, що неможливо без з’ясування змін у їїправовомустатусі,атакожсутнісногоаналізупроголошенихвунівер‐салахполітико‐декларативнихположень,особливостейзаконотворчоїдіяльності і практичних заходів, спрямованих на розбудову україн‐ської держави. У цьому контексті доцільно простежити еволюціюпоглядів лідерів Центральної Ради від підтримки ідеї національно‐територіальної автономії до проголошення «самостійної, ні від когонезалежноїдержави».

Цілісне уявлення щодо правової природи Української НародноїРеспублікичасівЦентральноїРадиможливосформуватилишезаумовивиявлення специфіки організації державної влади. Зокрема, вартоз’ясувати, чи існували правові підстави для визначення ЦентральноїРади як представницького органу (парламенту), чи притаманніГенеральному Секретаріату (Раді народних міністрів) класичні ознакивиконавчогооргану(уряду),чибуловичерпнорозмежованокомпетен‐ціюмісцевихорганівдержавноївладитаорганівмісцевогосамоврядну‐вання, чи були обґрунтованими зовнішньополітичні орієнтириукраїнської дипломатії, чи було чітко визначено правові засадивійськового будівництва та наскільки ефективними виявилисяспрямовані на втілення військової доктрини заходи, чи булозабезпечено розбудову збалансованої правоохоронної системи тасистемисудочинства.ДляцьогонеобхіднопіддатианалізузмістзаконівУНР.Особливогозначеннядлярозумінняспрямованостізаконотворчоїдіяльності Центральної Радимає ознайомлення з текстомКонституціїУНР від 29 квітня 1918 році, а також виявлення обґрунтованостіскасування права власності на землю та смертної кари, наданнянаціонально‐персональної автономії національним меншинам тощо.Насамкінецьвартовисловитидумкущодонаявностізачасів існуванняЦентральноїРадизбалансованоїдоктринидержавно‐правогорозвиткутанаявностіефективногомеханізмудержави.


Готуючись до висвітлення другого питання, необхідно з’ясуватипричинитапередумовиприходудовладигетьманаП.Скоропадського.Уцьомуконтекстідоцільноподискутуватищодонаявностіпідставдлякваліфікації обставин проголошення гетьманату як перевороту.Особливу увагу необхідно приділити формально‐правовому аналізуположень «Грамоти до всього українського народу» від 29 квітня1918року та Закону «Про тимчасовий державний устрій України» від29квітня 1918 року,що даєможливість визначитиформу державногоправління.Під час вивчення системицентральних тамісцевих органівдержавної влади слід охарактеризувати їх структуру, повноваженняіступінь розмежування компетенції. Доцільно порівняти підходиУкраїнської гетьманської держави та Української Народної Республікичасів Центральної Ради щодо організації системи судочинства,зовнішньополітичноїдіяльностітавійськовогобудівництва.

Під час розгляду третього питання необхідно охарактеризуватиобставиникрахуУкраїнськоїгетьманськоїдержави.Особливезначеннядля розуміння правової природи Директорії має аналіз положеньДекларації від 26 грудня 1918 року, де, зокрема, було закріплено«трудовий» принцип управління державою. Оскільки специфікаДиректоріїнаглядновиявиласяускликанніКонгресутрудовогонароду,то варто здійснити компаративний аналіз засад його діяльностізтрадиціями організації діяльності Центральної Ради, яка свого часутакож претендувала на статус парламенту (або ж передпарламенту).Особливою подією для розуміння еволюції Української НародноїРеспублікичасівДиректоріїсталаухвалаРадоюнароднихміністрівУНРДекларації від 12 серпня 1919 року, що символізувала прагнення довтіленняєвропейськоїмоделідержавногобудівництва.Зважаючинаце,вартозосередитисянавиявленніспецифікиорганізаціїдержавноївладитатериторіальногоустроюупродовжсерпня1919р.–листопада1920р.Аналізуючи законодавство часів Директорії, необхідно з’ясувати, якимчином усувалися колізії з попередніми та паралельними системамизаконодавства, а також виявити наявність підстав для кваліфікаціїзаконодавства«другої»УНРяк«законодавстваперехідногоперіоду».

Під час підготовки четвертого питання варто з’ясувати причинидезінтеграції Австро‐Угорської імперії, що об’єктивно сприятимекращому розумінню умов проголошення Західноукраїнської НародноїРеспубліки.Характеризуючидержавно‐правовуприродуЗУНР,необхід‐но виявити специфіку побудови системи центральних та місцевихорганів влади, а також розкрити порядок формування системисудочинства. Особливу увагу доцільно приділити визначеннюспонукальних мотивів та історичного значення об’єднання («злуки»)

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 181 Західноукраїнської Народної Республіки з Українською НародноюРеспублікоюусоборнуУкраїнськуДержаву.

Для висвітлення п’ятого питання студентам варто проаналізуватипроцеси виникнення Рад робітничих, селянських і солдатськихдепутатівякорганівкерівництвареволюційнимрухом,звернутиувагуна спроби більшовиків легітимно усунути Центральну Раду. Наособливу увагу заслуговує розгляд матеріалів І Всеукраїнського з’їздуРад робітничих і солдатських депутатів, проголошення УкраїниреспублікоюРад(12грудня1917року).Особливуувагувартоприділитиогляду надзвичайних органів радянської влади та надати характер‐ристикуосновнихінститутівправаУСРРуперіод,щорозглядається.


1. Історія держави і права України : підручник / В.Д.Гончаренко,В.М.Єрмолаєв, В.О.Румянцев та ін. ; за ред. В.Д.Гончаренка. – Х. : Право,2013.–704с.

2. ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:у2т./заред.В.Д.Гончаренка.–К.:ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.799с.Допоміжна

1. БойкоІ.Й. Історія правового регулювання цивільних, кримінальних тапроцесуальнихвідносинвУкраїні(ІХ–ХХст.):навч.посіб.длястудентіввищ.навч. закладів / І.Й.Бойко. – Львів : Видав. центрЛНУ імені ІванаФранка,2014.–904с.

2. БойкоІ.Й.КримінальніпокараннявУкраїні(ІХ–ХХст.):[навч.посіб.длястуд.вищ. навч. закладів] / І.Й.Бойко. – Львів : Видавничий центр Львівськогонац.Університету,2013.–408с.

3. ВєдєнєєвД.В.ДипломатичнаслужбаУкраїнськоїдержави.1917–1923роки :навч.посіб./Д.В.Вєдєнєєв.–К.:Наук.‐вид.від.НАСБУкраїни,2007.–260с.

4. ВєдєнєєвД.В. Юність української дипломатії: становленнязовнішньополітичної служби Української держави. 1917–1923 роки /Д.Вєдєнєєв,Д.Будков.–К.:К.І.С.,2006.–296с.

5. ГавриленкоО.А.ОрганиохоронигромадськогопорядкуперіодуЦентральноїРади /О.А.Гавриленко, І.А.Логвиненко //ВісникУніверситету внутрішніхсправ.1998.№34.С.126137.

6. ДаниленкоЮ.О. Жандармерія та її роль у захисті ЗахідноукраїнськоїНародної Республіки / Ю.О.Даниленко // Ученые записки Таврическогонационального университета им. В.И.Вернадского. Серия: «Юридическиенауки».2012.Т.25(64),№1.С.225230.

7. ЄфремоваН.В. Суд і судочинство в УНР, Українській державі, ЗУНР(19171920 рр.) / Н.В.Єфремова, Б.Й.Тищик, В.Т.Марчук. – Одеса –Львів,2007.

8. ЗаріцькаІ.М. Земельне законодавство доби української революції19171921рр.:монографія/І.М.Заріцька;зазаг.ред.І.Б.Усенка.–К.,2010.

182 Семінарське заняття № 6 9. ЗемлянськаВ. Судове законодавство Директорії / В.Землянська // Право

України.–2000.–№1.10. Конституційні актиУкраїни. 19171920.Невідомі конституціїУкраїни. −К.,

1992.–445с.11. КопиленкоО.Л. З досвіду законотворчості УНР та Української держави /

О.Л.Копиленко//ПравоУкраїни.1995.№56.12. КопиленкоО.Л. Держава і право України 19171920 рр. Центральна Рада.

Гетьманат. Директорія / О.Л.Копиленко, М.Л.Копиленко. – К. : Либідь,1997.–206с.

13. КудлайО. Створення та діяльність народного міністерства міжнароднихсправУкраїнськоїНародної Республіки (червень1917 – квітень1918рр.) /О.Кудлай;НАНУкраїни,Ін‐тісторіїУкраїни.–К.,2008.–116с.

14. Кульчицький В.С. Генезис та еволюція української конституції /В.С.Кульчицький,І.Й.Бойко.Львів,2007.

15. Кульчицький В. С. Історія держави і права України / В.С.Кульчицький,М.І.Настюк,Б.Й.Тищик.Львів,1996.

16. КульчицькийВ.С. Історія держави і права України : підручник /В.С.Кульчицький,Б.Й.Тищик.–К.:ІнЮре,2007.–624с.

17. ЛогвиненкоИ.А.ПолитическаядеятельностьУкраинскойЦентральнойРады/И.А.Логвиненко.–Глобино:Полиграфсервис,2000.–96с.

18. ЛогвиненкоІ.А. Державний переворот 29 квітня 1918 р.: причини танаслідки / І.А.Логвиненко, О.А.Гавриленко // Актуальні проблемиюридичної науки у дослідженнях вчених : науково‐практичний збірник. –2000.–№3.–С.210.

19. МироненкоО.М.Світочукраїнськоїдержавності :Політико‐правовийаналіздіяльностіЦентральноїРади/О.М.Мироненко.–К.:НАНУ,1995.–328с.

20. МищакІ.До історії законотворчостіЗахідноукраїнськоїНародноїРеспубліки/І.Мищак//ПравоУкраїни.−2008.−№10.−С.156163.


22. РогожинА.Й. Земельне законодавство Центральної Ради / А.Й.Рогожин,В.Д.Гончаренко//ВісникАкадеміїправовихнаукУкраїни.−1994.−Вип.2.

23. РумянцевВ.О. Українська державність у 19171922 рр. (форми і проблемирозбудови)/В.О.Румянцев.–Х.:Основа,1996.–545с.

24. СитникО. Досвід державного будівництва ЗУНР як вияв прагнення дособорності українських земель [Електронний ресурс] / О.Ситник,М.Кузишин.–Режимдоступу:http://www.iai.donetsk.ua

25. ТимощукО.В. Охоронний апарат Української Держави (квітень‐грудень1918р.)/О.В.Тимощук.–X.:Ун‐твнутр.справ,2000.–462с.

26. ТищикБ.Й. Західноукраїнська Народна Республіка / Б.Й.Тищик,О.А.Вівчаренко.–Коломия:Світ,1993.–119с.

27. ТищикБ.Й. Західноукраїнська Народна Республіка (державний апарат ізаконодавство)/Б.Й.Тищик//ПравоУкраїни.1994.№56.С.4447.

28. ЧалийВ. Українська держава 19171920 років як суб’єкт міжнародногоправа/В.Чалий//Новаполітика.–1996.–№1.

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 183


ЗаконЦентральноїРади«Пропорядоквиданнязаконів»8грудня1917року

І.

ДосформуванняФедеративноїРосійськоїРеспублікиіутворенняїїконституції,виключнеінеподільнеправовидаватизаконидляУкр.Нар.Респ.належитьУкраїнськійЦентральнійРаді.

ІІ

1)Всізакониіпостанови,якімалисилунатериторіїУкр.Нар.Респ.до 27 жовтня 1917 pоку, оскільки вони не змінені і не скасованіУніверсалами,законамиіпостановамиУкр.Ц.Ради,маютьсилуінадалі,якозакониіпостановиУкр.Нар.Республіки.

2)Правовидаватирозпорядженнявобсягуурядовання,наосновізаконів,належитьГенеральнимСекретарямУкр.Н.Республіки.

3) До видання таких розпоряджень зостаються в силі роз‐порядження РосійськогоПравительства, які були видані до 27жовтня1917 pоку, оскільки вонине змінені або не скасовані Укр.Ц. Радою таГен.Секретаріятом.

ІІІ

1)Доприйдучихзмінзаконодавчимпорядкомполишаютьсявсиліі всі державні уряди і установи, які зостаються на території У.Н.Р. подень7листопада1917рокуздотеперішнімїхділокругом,урядженняміштатами,якоурядиіустановиУ.Н.Р.

2)Цеположеннятимчасом,допогодження зиншимичастинамиРос.Федерації,маєстійністьідляурядівіустанов,якіобіймаютьтількипочасти територію У.Н.Р., і тільки в тій мірі, в якій їх діяльністьпоширюєтьсянаукраїнськутериторію.

3) Всі особи, які займали посади державної служби по день7падолисту 1917 р. на території У.Н.Р., чи то за призначенням рос.правительства, чи то за обранням органами самоврядування,зостаютьсянасвоїхурядах,безособливихпроханьчизаяв.


у 2 т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький ; за ред. В. Д. Гончаренка. –К.:ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.32–33.


ЗаконЦентральноїРади«ПровипускдержавнихкредитовихбілетівУНР»

(6січня1918року)

1. Кредитові білети У.Н.Р. випускаються Державним Банком У.Н.Р.врозмірістрогообмеженомудійснимипотребамигрошовогообмінупідзабезпечення тимчасово, до утворення золотого фонду, майномРеспубліки: нетрями, лісами, залізницями і прибутками У.Н.Р. відмонополій,післяодержаннянавідповідну суму зобов’язаньДержавноїСкарбниціРеспубліки.

2. Розмір випуску кредитових білетів не повинен ні в якому разіперевисшатиполовинирічноїсумиприбутківвідмонополій.

3. Випуски кредитових білетів можуть бути зроблені лишезаконодатнимшляхом.

4. КредитовібілетиУ.Н.Р.випускаютьсявкарбованцях,причомуодинкарбованецьмістить17,424доліщирогозолотаіділитьсяна200шагів.

5. Українські кредитові білети ходять нарівні з золотою монетою,являються законним сплатним засобом і обов’язково повинні прийма‐тисяпривсіхоплатах.

6. Російськікредитовібілетиходятьнапопередніхпідставах.7. Розмін і обмін українських кредитових білетів на російські

інавпаки російських на українські обов’язковий для всіх осіб, місцьіустанов без якого‐небудь комісіонного за розмір і обмінвинагородження.

8. Обмін українських кредитових білетів одної вартости на другу,атакож ветхих білетів на нові переводиться в установах УкраїнськогоДержавногоБанкуіСкарбницях.

9. Одночасно з випуском в народній обмін кредитових білетівналежить оголошувати про прикмети їх неплатности в разі їх поп‐совання.

10. За фальшування українських кредитових білетів винуватікараютьсяпозбавленняправікаторгою.

11. Генеральному Секретарю фінансів надається право виробитизразки кредитових білетів У.Н.Р. і опис їх оголосити до загальноївідомости.


у 2 т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький ; за ред. В. Д.Гончаренка. –К.:ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.33.


ЗаконЦентральноїРади«Пронаціонально‐персональнуавтономію»

(9січня1918року)Ст. 1. Кожна з населяючих Україну націй має право в межах

Української Народної Республіки на національно‐персональну ав‐тономію:тобтоправонасамостійневлаштуваннясвогонаціональногожиття,щоздійснюєтьсячерезорганиНаціональногосоюзу,владаякогоширитьсянавсіхйогочленів,незалежновідмісцяїхпоселеннявмежахУкраїнської Народної Республіки. Це є невід’ємним правом націй і ніодназнихнеможебутипозбавленацьогоправа,абообмеженавцьому.

Ст. 2. Населяючим територію УНР націям – великоруській,єврейській іпольській–правонанаціонально‐персональнуавтономіюдається силою цього закону. Нації же білоруська, чеська, молдавська,німецька, татарська, грецька та болгарська можуть скористуватисяправом національно‐персональної автономії, якщо до Генеральногосуду про те поступить заява від кожної нації зокрема, підписана неменш,як10тис.громадянУНРбезрізниціполуівіри,необмеженихпосуду у своїхполітичнихправах,що заявляютьпроналежність своюдоданної нації. Генеральний суд розглядає заяву в публічному засіданнівстрокнепізнішеякчерез6місяцівздняїїподання,сповіщаєпросвоюпостановуГенеральнийСекретаріатіоголошуєїїдозагальноївідомості.Зазначені заяви віднацій, які не перелічені в цій статті, подаютьсянарозглядпарламентуУНР.

Ст.3.Дляздійсненнязазначеноговст.1правагромадяниУНР,щоналежатьдоданоїнації,утворюютьнатериторіїУНР

Національний союз.ЧленамикожногоНаціонального союзуведу‐ться іменні списки, які в сукупності складають національний кадастр,який по складанню публікується до загального відома, і коженгромадянин має право вимагати як свого включення в даннийнаціональнийкадастр,так івиключеннязньогозоглядуназаявупроненалежністьйогододанноїнації.

Ст. 4. Національний союз користується правом законодавстваіврядуваннявмежахкомпетенції,якавстановлюєтьсяточновпорядку,зазначеномувст.7цьогозакону.

Національному союзу виключно належить право представництваданноїнації,якаживенатериторіїУНР,переддержавнимиігромадян‐ськими установами. Законодавчі постанови, які видаються національ‐ними зборами, в межах компетенції Національного союзу (ст.9),належатьдооголошеннявзагальноустановленомупорядку.


Ст.5.ЗзагальнихзасобівУНРтаорганівмісцевогосамоврядуваннявідчисляєтьсяврозпорядженняНаціональногосоюзунасправи,якимивін завідує із сум, призначених на ці справи, певні частини, пропор‐ціональнікількостічленівданногоНаціональногосоюзу.

Ст. 6. Національний союз визначає свій щорічний бюджет і маєправо оподаткування своїх членів на підставах, установлених длязагальнодержавногооподаткування;засвоєювідповідальністюробитипозики і приймати інші фінансові заходи для забезпечення діяльностіНаціональногосоюзу.

Ст.7.Обсяг справ,належнихдокомпетенціїНаціонального союзуіокремих його органів, як рівно і устрій установ визначаютьсяпостановою Установчих зборів данної нації, котрі разом з цимвизначаютьпорядокзміцненнясвоїхпостанов.Прийнятіпостанови,якіторкаються обсягу компетенції Національного союзу, належать дорозгляду,затвердженняУстановчимизборамиУНР,абоїїпарламенту.

Примітка.Розбіжності,якіможутьвиникатизцьогоприводуміжНаціональнимиУстановчимизборамиіУстановчимизборамиУНР,абоїїпарламентом розв’язуються погоджуючою комісією, яка складаєтьсязрівногочислапредставниківвідцихустанов.Постановипогоджуючоїкомісії переходять на остаточне затвердження Установчих зборів УНРабоїїпарламенту.

Ст.8.НаціональніУстановчізбориутворюютьсязчленів,обранихналежними до данної нації громадянами УНР, котрим виповнилось20років, на основі загального, без різниці полу і віри, і рівноговиборчого права, через безпосередні вибори і таємне голосуванняздотриманнямпринципупропорціональногопредставництва.

Ст. 9. Органи Національного союзу є органи державні. Вищимпредставницьким органом Національного союзу є Національні збори,які обираються членами союзу на основах, зазначених в ст. 8. Вищимвиконавчим органом союзу є Національна рада, яка обираєтьсяНаціональнимизборамиіпереднимивідповідає.

Ст. 10. Усі суперечки по питанню компетенції, які виникатимутьміжорганамиНаціональногосоюзузодногобокутаорганамидержав‐ного урядування місцевого самоврядування і інших Національнихсоюзів,–здругогобоку,розв’язуютьсяадміністративнимсудом.


у 2 т.. / В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький ; за ред. В.Д.Гончаренка. –К.:ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996рС.34–35.


Земельнийзакон,затвердженийУкраїнськоюЦентральноюРадою

(18січня1918року)РозділІ.–Загальнізасади.

1. Право власности на всі землі з їх водами, надземними і під‐земнимибагацтвамивмежахУкраїнськоїНародньоїРеспублікивіднинікасується.

2. Всіціземлізїхводами,надземнимиіїхпідземнимиприроднимибагацтвамистаютьдобромнародуУкраїнськоїНародньоїРеспубліки.

3. На користування цим добром мають право всі громадяниУкраїнської Народньої Республіки без різниці полу, віри і національ‐ності,здодержаннямправилцьогозакону.

4. а)Верховнепорядкуваннявсімаземлямизїхводами,надземнимиі підземними багацтвами належить, до скликання УкраїнськоїУстановчоїРади,УкраїнськійЦентральнійРаді.

б) Порядкування в межах цього закону належить: землямиміського користування згідно з §§ 6 і 7 – органам міськогосамоврядування; иншими – сільським громадам, волосним, повітовимігубернськимземельнимкомітетам,вмежахїхкомпетенції.

5. На верховний і місцеві органи порядкування землеюпокладається:

а) забезпеченнягромадянамїхправнакористуванняземлею;б) охоронаприроднихбагацтвземлівідвиснаженняівживання

заходівдозростуцихбагацтв.

РозділII.–Основнізасадикористуванняповерхнеюземлі.6. Користуванняповерхнеюземлідозволяється:а) для загально‐громадського господарства, коли органи дер‐

жавної влади, органи міського самоврядування або земельні комітетиорганізують і ведуть різні корисні підприємства загального абомісцевогогромадськогозначіння;

б) для приватньо‐трудового господарства, яке ведетьсявласноюпрацеюокремимиособами,сім’ямиабоспільнотовариствами;

Примітка.Тимчасововвиключнихвипадкахнайманапрацяможевживатисьзгіднозправилами,яківстановлюютьземельнікомітети.

в) підоселійбудівліокремимособам,товариствамабогромад‐ським установам для мешкання, або для торговельних і промисловихпідприємств.

7. Органамдержавної влади, органамміського самоврядування і їхсоюзам та земельним комітетам надається право повертати і призна‐чатипотрібніплощіземельдлягромадськогокористуваннязметою:


а) охорониприроднихбагацтвземлівідвиснаженняідлябільшраціональногоїхвикористовування;

б) визискуваннябагацтвземлііповерненняприбутківзнихназагально‐громадськіпотреби;

в) заведення досвідних і зразкових полів, розсадників,питомниківіселекційнихстанцій,атакождлясанітарних,благодійних,освітніхтаиншихзагально‐кориснихустанов;

г) будуваннязалізницьіиншихшляхів.8. Землі нарізуються земельнимикомітетами в приватньо‐трудове

користування сільським громадам та добровільно складенимтовариствам, які встановлюють правила порядкування одведеними їмземлямиздодержаннямвимогцьогозакону.

9. Нормоюнаділеннядляприватньо‐трудовихгосподарствповиннабути така кількість землі, на якій сім’я, або товариство, провадячигосподарствозвичайнимдлясвоєїмісцевостиспособом,малибкористь,потрібну як для задоволення своїх споживчих потреб, так і дляпідтримання свого господарства; ця норма не повинна перевищуватитакої кількости землі, яка може бути оброблена власною працею сім’їаботовариства.

10. Встановлення цієї норми й урівнення в користуванні землеюпроводиться земельними комітетами і сільськими громадами підкеруванняміззатвердженняцентральногоорганудержавноївлади.

11. Садибні участки під різні будівлі й підприємства нарізуютьсязгідно з правилами, встановленими державними органами, органамиміськогосамоврядуванняіземельнимикомітетами.

12. Ніякоїплатнізакористуванняземлеюнеповиннобути.Примітка.Оподаткуваннюпідлягаютьтількилишкиземліповерх

встановленої норми, або надзвичайні доходи, які залежать відприродних якостей участка, його близости до торговельних центрівішляхів та инших соціяльно‐економічних умов, незалежних від працігосподарівхозяйства.

13. Строки користування землею встановлюються сільськимигромадами й товариствами на підставі правил, встановленихземельнимикомітетамизгіднозцимзаконом.

Примітка.Правокористуванняможепереходитивспадщину.14. Передачаправанакористуванняучасткомземліможливалише

здозволугромадіземельнихкомітетів.15. У частки приватньо‐трудового користування, на котрих зовсім

припиняється господарство, або заводиться нетрудове, переходятьвпорядкуваннягромадіземельнихкомітетів.


16. Призмінігосподарівучастківземлі,всізаведеніпопереднімгос‐подареміневикористаніземельніполіпшенняймеліораціїоплачуютьсяйомуновимгосподарем.

17. Сільські громади й товариства хліборобів за порядкуванняземлеювідповідаютьпередземельнимикомітетами.

18. Для переведення заходів до охорони й розвитку багацтв землі,закладаєтьсяДержавнийМеліоративнийфонд.

19. Длядопомогинормальномурозвитковісільськогогосподар‐ства,державоюорганізуєтьсясільсько‐господарськийкредит.

РозділIII.–Переходовіміри.20. Вивласненнявсіх земель з їх водами,надземними іпідземними

природними багацтвами в межах Української Народньої Республікипереводитьсябезвикупу.

21. За попередніми власниками й орендарями (окремими особами,сім’ями, товариствами й громадами) по їх бажанню і з постановиволосних земельних комітетів залишаються в користування участкиземлізсадами,виноградниками,хмільникамийт.и.

вкількості, якувонивласноюпрацею іпрацеюсвоєї сім’їможутьобробити.

Примітка. Трудові сади, виноградники, хмільникийт.и. залиша‐ютьсявкористуваннібувшихвласниківіневрізуються.

22. Всі землі, які до видання цього закону були в розпорядженнюорганів місцевого самоврядування і різних громадських та науковихустанов, в порядку ст. 7‐в. (основних засад) залишаються в їхкористуваннюзпостановповітовихземельнихкомітетів.

23. Садибні участки землі під оселями і різними господарськимиторговельнимийпромисловимипідприємствами залишаютьсявкорис‐туванню власників у кількості, яка встановлюється земельними комі‐тетамичиорганамиміськогосамоврядуванняпоприналежності(ст.4).

24. Всі инші землі, не зазначені в §§ 21, 22 і 23, переходять допорядкуванняземельнихкомітетів.

25. Одночасно з цими землями від власників переходять дорозпорядження земельних комітетів живий і мертвий сільсько‐господарський інвентар і будівлі, за винятком тієї кількости їх, котраконче потрібна їм для життя й ведення приватньо‐трудовогогосподарствачиторговихіпромисловихпідприємств,згіднозст.23.

26. Зазначені в § 25 землі поділяються земельними комітетами надвічастини:

а) на землі для загально‐громадського господарства, згіднозст.ст.6і7,і

б) наземлідляприватньо‐трудовогокористування.


27. З земель, призначених для приватньо‐трудового користування,впершу чергу задовольняються потреби місцевої малоземельної табезземельної хліборобської людности і в другу – потреби місцевоїнехліборобськоїйнемісцевоїлюдности.

Примітка. Малоземельними вважаються такі хлібороби, площаземлікотрихнезадовольняєспоживчихпотребїхніхсімей,приведеннюгосподарствазвичайнимдлясвоєїмісцевостиспособом.

28. Наділення провадиться по нормі, встановленій в порядкуст.9і10(основнихзасад).

29. Урівнюваннявкористуваннюземлеюпровадитьсяшляхом:а) оподаткування лишків землі поверх встановленої норми

відповідночистогодоходузних;б) оподаткування надзвичайних доходів з землі, які залежать

від природних якостей участка або близости до торговельних центрівіиншихсоціяльно‐економічнихумов,незалежнихвідпраці господарівциххазяйств;

в) розселення,абозмінимеж,участківіїхрозмірів.30. Землі, які залишаються після наділення місцевої людности по

установлених нормах, доки буде вироблено центральними органамиземельної реформи план розселення й переселення, можуть даватисьвкористування місцевій людності поверх цих норм на умовах,установленихземельнимикомітетами.

31. Землядлязасівубуряківіиншихрослин,заякимибудевизнаноособливе значіння, нарізується в приватньо‐трудове користуваннязумовоюнезменшуватиплощіцихкультур.

32. Висококультурні господарства передаються цілими в користу‐вання товариствам або сільським громадам, котрі будуть вестигосподарствоспільно,попланахзатвердженихземельнимикомітетами.На таких самих умовах без поділу передаються в користування сади,хмільники,виноградникийтакеинше.

Племенні розсадники й питомники, селекційні та досвідні поляістанціїпереходятьцілимивпорядкуванняземельнихкомітетів,котріабо самі ведуть на них хазяйнування, або передають їх органаммісцевогосамоврядуваннятанауковимзакладам.


у 2 т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький ; за ред. В. Д. Гончаренка. –К.:ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.4044.

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 191 МирнийдоговірміжУкраїнськоюНародноюРеспублікоюзодної,

аНімеччиною,Австро‐Угорщиною,БолгарієюіТуреччиноюздругоїсторони(9лютого1918року)

(Витяги)Тому, що Український Народ в протягу сучасної світової війни

проголосив себе незалежним і виразив бажання привернути мирнийстан між Українською Народною Республікою і державами, щонаходяться увійні з Росією, постановили правительства Німеччини,Австро‐Угорщини, Болгарії і Туреччини заключити мировий договірзправительством Української Народної Республіки; вони хотять цимвчинити перший крок до тривалого і для всіх сторін почесногосвітовогомиру,котрийнетількимаєпокластикінецьстрахіттямвійни,алетакожмаєвестидоприверненнядружніхвідносинміжнародаминаполіполітичному,правному,господарськомуіумовому.…

СтаттяІ.Українська Народна Республіка з однієї і Німеччина, Австро‐

Угорщина, Болгарія і Туреччина з другої сторони заявляють, щовоєнний стан між ними покінчений. Сторони, які заключають договір,вирішилижитивзаємновмиріідружбі.

СтаттяII.1) Між Українською Народною Республікою з однієї і Австро‐

Угорщиноюздругої сторони,оскількитідвідержавиграничити‐мутьзсобою, будуть ті границі, які існували між Австро‐УгорськоюМонархієюіРосієюпередвибухомвійни.

2) Далі на північ ітиме границя Української Народної Республіки,починаючи від Тарнограда, загально по лінії Білгорай – Цебогшин –Красностав – Пугачів – Радин – Межирічче – Сарнаки – Мельник –Високо‐Литовськ–Каменець‐Литовськ–Прушани–ВигоновськеОзеро.

Подрібно установлюватиме границю мішана комісія післяетнографічнихвідносинізузглядненнямбажаньнаселення.

3)Навипадок,якбиУкраїнськаНароднаРеспублікамалаграничитеще з якою іншою державою Почвірного Союзу, то щодо тогозастерігаютьсяокреміумови.

СтаттяIII.Опорожнювання занятих областей почнеться негайно по

ратифікаціїцьогомировогодоговору.Спосібпереведенняспорожненняіпередачіспорожненихобластей

означутьповновласникиінтересованихсторін.


СтаттяIV.Дипломатичні і конзулярні зносини між сторонами, що

заключаютьдоговір,почнутьсязаразпоратифікаціїмировогодоговору.Для можливо найбільшого допущення конзулів обох сторінзастерігаютьсяокреміумови.

СтаттяV.Сторони, що заключають договір, зрікаються взаємно звороту їх

воєнних коштів, тобто державних видатків на провадження війни, яктакожзвороту їхвоєннихшкід,тоєтихшкід,якіповсталидляних і їхгорожанувоєннихобластяхчерезвійськовізарядженнязвключеннямвсіхреквізицій,зробленихуворожомукраю.

СтаттяVI.Воєнні полонені з обох сторін будуть відпущені до дому, хіба би

вони схотіли за згодою держави, в котрій вони перебувають,залишитисявїїобластяхабоудатисядоіншогокраю.

Питання, що з тим стоять у зв’язку, позлагоджуються в окремихдоговорах,передбаченихвVIIIстатті.

СтаттяVII.(Подаєтьсяувільномувикладі.)Ця стаття регулює економічні зв’язки України з Центральними

державами,зокрема,визначаєкурсукраїнськоївалютиповідношеннюдонімецькоїмаркитаавстрійськоїкрони,митнітарифитощо.

СтаттяVIII.Привернення публічних і приватних правних зносин, вимога

воєннихполоненихіцивільнихінтернованих,справаамнестії,яктакожсправапоступовання з торговельнимикораблями,щопопали у властьпротивника, управильниться з Українською Народною Республікоювпоодиноких договорах, котрі становлять щодо суті складову частьнинішньогомирового договору і по змозі рівночасно з нимвступаютьусилу.

СтаттяIX.Умови,прийнятівоцьомумировомудоговорі,творятьнеподільну

цілість.

СтаттяX.При толкуванні цього договору для зносин між Україною

іНімеччиноюєміродайнимукраїнськийінімецькийтекст,длязносинміжУкраїноюіАвстро‐Угорщиноюукраїнський,німецькийіугорськийтекст,длязносинміжУкраїноюіБолгарієюукраїнськийіболгарськийтекст, а для зносин між Україною і Туреччиною українськийітурецькийтекст.


Кінцевіпостанови.Нинішній мировий договір буде ратифікований. Ратифікаційні

грамотимаютьбутиобміняніякомогаскорішеуВідні.Мировийдоговірстаєправосильнимпойогоратифікації,оскільки

вньомунічогоіншогонепоставлено.На доказ того повновласники цей договір підписали і свої печаті

приложили.Текст подано за виданням: КопиленкоO.Л. «Сто днів» Центральної Ради /

О.Л.Копиленко.К.,1992.С.190193.

ЗаконЦентральноїРади«ПрогромадянствоУкраїнськоїНародноїРеспубліки»

(2березня1918року)§ 1. Громадянином Української Народної Республіки вважати

кожного,хтородивсянатериторіїУкраїниізв’язанийзнеюпостійнимперебуваннямтанаційпідставібересобісвідоцтвоприналежностісвоєїдогромадянУкраїнськоїНародноїРеспубліки.

§2.ГромадяниРеспублікизобов’язаніпідтримуватидержавувсімасилами і засобами, коритись її законам, боронити від ворогівіпідтримуватидобрийлад,порядок,свободу,рівність,справедливість.

§3.ТількигромадяниРеспублікикористатимутьсязусієїповнотигромадянських і політичних прав, беруть участь в орудованнідержавнимімісцевимжиттямчерезпасивнуіактивнуучастьввиборахдо законодавчих установ і органів місцевого самоврядування і маютьправаслужбивдержавнихідержавно‐громадськихустановах.

§ 4. Для відібрання свідоцтва про приналежність до громадянУкраїнської Народної Республіки мешканці Української НародноїРеспубліки, які відповідають умовам § 1, мають на протязі 3 (трьох)місяців від дня опублікування цього закону зложити урочисто клятви(торжественноеобещание)навірністьУкраїнськійНароднійРеспубліцівпорядку,визначеномуокремимзаконом.

§ 5. Хто з визначених в § 1 цього закону осіб не захоче бутигромадянином Української Народної Республіки, повинен на протязі3(трьох) місяців від дня опублікування цього закону подати про цезаяву по місцю проживання місцевому комісарові з визначенням, догромадян якої держави він належатиме, і комісар видає тимчасовепосвідчення на перебуття на території Республіки, коли б признав цеможливим,натерміннебільше3(трьох)місяців.

§6.Проханняпроприйняттяв громадянствоРеспублікиосіб, якіне відповідають умовам § 1, подають по місцю проживання прохача

194 Семінарське заняття № 6 місцевій владі, а за кордоном Української Народної Республіки – їїпредставникові, аті з своїм заключениям передають проханнянародномуміністровівнутрішніхсправ,якийостаточновирішуєсправупроприйняттяпрохачавгромадянствоРеспубліки.

§7.ПодаватипроханняпроприйняттявгромадянствоРеспубліки,згідно з § 6, можуть особи, що постійно прожили 3 (три) роки натериторіїРеспубліки,непоміченібулиніколивдіяльності,спрямованоїпротиУкраїнськоїДержави,ідотоготіснозв’язанізїїтериторієюсвоїмпромисломчизаняттям.

§ 8. Особи, які не прожили останніх 3 (три) роки на територіїУкраїни, але можуть документами довести тісний зв’язок з Україною,такожмаютьправоподаватипроханняпроприйняттяв громадянствоУкраїнської Народної Республіки на протязі 6 (шести) місяців від дняопублікуванняцьогоЗаконудлякраїнпозаЄвропою,апісляцьоговонипідпадаютьвимогам.

§ 9. Жінки слідують громадянству чоловіків, оскільки не заявилипротивного протягом термінів, вказаних цим Законом в відповіднихвипадках. Діти до повноліття слідують громадянству батька, але від14(чотирнадцяти)літможутьзаявитипросвоєгромадянствосамостійно.

§ 10. Громадянин Української Народної Республіки не може бутигромадяниноміншоїдержави.

§ 11. Громадяни інших держав для тимчасового перебування натериторіїРеспублікиповинніодержативідмісцевоївладипосвідчення,аленатерміннебільше6(шести)місяців.

§ 12. Громадянин Української Народної Республіки має правозрікатися громадянства Української Народної Республіки і через рікпісля того, як подасть про це заявумісцевій владі про приналежність,вказавшиприцьому, в громадянствоякоїдержавивінпереходить, вінпозбавляється прав і звільняється від обов’язків українськогогромадянства.


В.Д. Гончаренко,А.Й. Рогожин,О.Д. Святоцький ; заред. В.Д. Гончаренка.–К. : ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.4849.

ЗаконЦентральноїРади«Продержавнумову»(березень1918 pоку)

(Витяги)ЦентральнаРадаухвалила:1. Всякого роду написи, вивіски тощо на торговельно‐

промислових, банкових та подібних закладах і конторах повинно

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 195 писатися державною українською мовою, окрім інших мов ... при тімнаписиукраїнськоюмовоюмаютьбутинаосновнійчастивсьогонапису,начільніммісці.

2. Цяпостановамаєсилуідовсякогородувиробів...виготовленихнатериторіїРеспубліки,якімаютьетикетки,написи.

3. По всіх торгово‐промислових банкових і т. п. закладах,конторах...мовоювділоводствімаєбутидержавнаукраїнська.


у 2 т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький ; за ред. В. Д. Гончаренка. –К.:ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.51.

НаказголовнокомандуючогонімецькимивійськамивУкраїнігенералаГ.фонЕйхгорнапровідновлення

землекористуванняпоміщиківтаіхнєправонаурожай(6квітня1918 року)

(Витяги)Там, де селяни не можуть засіяти всієї землі на селі і де ще

знаходятьсяпоміщики, останніповинніпотурбуватисяпрозасів землі,іу таких випадках уже земельні комітети не можуть відібратиупоміщиків землюдля справедливого її розділуміж селянами.Селянині чим не повинні перешкоджати поміщикам в засіванні полів. Длязасіву землі і жнив земельні комітети повинні надавати поміщикамконей, сільськогосподарські знаряддя праці, а також зерно для посіву.Урожайутакихвипадкахбуденалежати...тим,хтозасіявземлі.


у2т./В.Д.Гончаренко,А.Й.Рогожин,О.Д.Святоцький ;заред.В.Д.Гончаренка.–К. :ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.–С.5152.

Грамотадовсьогоукраїнськогонароду(29квітня1918 року)

ГромадянеУкраїни!Всім Вам, козаки і громадяне України, відомі події посліднього

часу, коли джерелом лилася кров кращих синів України і зновувідродившисяУкраїнськаДержавастоялаколокраюзагибелі.

Спаслася Вона дякуючи могутньому підтриманню центральнихдержав, які, вірні своєму слову, продовжують і по цей час боротись зацільністьіспокійУкраїни.


При такій піддержці у всіх зродилась надія, що пічнетьсявідбудовання порядку в Державі і економічне життя України ввійдеврештівнормальнерусло.

Аленадіїнаценесправдились.Бувше Українське Правительство не здійснило державного

будуванняУкраїни,позаякбулозовсімнездатнедоцього.БешкетийанархіяпродовжуютьсянаУкраїні,економічнарозруха

ібезроботиця збільшуються і розповсюджуються з кожним днеміврештідлябогатіщоїколись‐тоУкраїнивстаєгрізнамараголоду.

При такому становищі, яке загрожуєновоюкатастрофоюУкраїні,глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступилизкатегоричним домаганням негайно збудувати таку Державну Владу,яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливістьтворчоїпраці.

Як вірний син України я рішив відкликнутись на цей покликівзятинасебетимчасововсюповнотувлади.

ЦієюграмотоюяоголошуюсебеГетьманомвсієїУкраїни.Управління Україною буде провадитися через посередство

призначеногомноюКабінетуМіністрівінаостаточномуобгрунтуваннінижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрійУкраїни. Центральна і Мала Рада, а также всі земельні комітетизнинішньогоднярозпускаються.ВсіМіністриітоваришізвільняються.

Всіинші урядовці, працюючі вдержавних інституціях, зістаютьсянасвоїхпосадахіповинніпродовжувативиконаннясвоїхобов’язків.

В найближчий час буде видано закон, установлюючий порядоквиборівдоУкраїнськогоСойму.

До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку і законностивУкраїнській Державі, буду підтримувати авторитет влади, неспиняючисьніпередякимисамимикрайнімимірами.

Праваприватноївласності–якфундаменткультуриіцивілізації–відбудовуютьсявповнійміріівсірозпорядженнябувшогоУкраїнськогоУряду, а рівно Тимчасового уряду російського відміняються іскасову‐ються. Відбудовується повна свобода по зробленню купчих по куплі‐продажіземлі.

Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель подійсній їх вартості від великих власників, для наділення земельнимиучасткамималоземельниххліборобів.

Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу.Особлива увага буде звернена на поліпшення правового становищаіумов праці залізничників, котрі при виключно тяжких умовах ні наодинчаснекидалисвоєїтяжкоїпраці.


В області економічній і фінансовій відбудовується повна свободаторга і відчиняється широкий простір приватного підприємстваіініціативи.

Передбачаювсютрудністьстоячоїпередімноюпраці імолюБогадати мені силу, аби гідно виконати те, що я вважаю своїм обов’язкомпередрідноюУкраїноювсучаснийвиключнийікритичнийдлянеїчас.

Менідалекі ічужіякібтонебуливласніпобудження і головноюсвоєюметоюяставлюкористьіблагонародуівсімдорогоїнамУкраїни.

В цій свідомості кличу всіх Вас, громадян і козаків України – безріжниці національності і віросповідування – помогти мені і моїмпрацьовникам і співробітникам в нашому загальному великовідповідальномуділі.


В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький ; за ред. В.Д.Гончаренка. – К. : Ін Юре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.61–62.

ЗаконипротимчасовийдержавнийустрійУкраїни(29квітня1918 року)

Тимчасово до обрання Сойму і відкриття його діяльності,

Державний устрій України і порядок керування основується наслідуючихзаконах:

ПРОГЕТЬМАНСЬКУВЛАДУ1. Влада управління належить виключно до Гетьмана України

вмежахвсієїУкраїнськоїДержави.2. Гетьман стверджує закони і без його санкцій ніякий закон не

можематисили.3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів

складаєКабінет і представляєйого в повному складі на затвердженняГетьмана.ГетьманзатверджуєіскасовуєКабінетуповномуйогоскладі.Гетьманприймаєізвільняєиншихурядовихосібвразідляостанніхнеобгрунтованозакономиншогопорядкупризначенняізвільнення.

4. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Державиззакордонними.

5. ГетьманєВерховнийВоєводаУкраїнськоїАрміїіФльоти.6. Гетьман оголошує области на військовому, осадному або

виключномуположенні.7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегчення

кари ізагальне прощення зроблених злочинних подій з скасуваннямпроти них переслідування і висвободження їх від суду і кари, а такожскладанняказеннихвзимокідарованиямилостивособистихвипадках,

198 Семінарське заняття № 6 колицимнепорушуютьсячиї охоронені законом інтереси і громадян‐ськіправа.

8. НаказиірозпорядженняГетьманазакріплюютьсяМіністромабовідповіднимйомуМіністром.

ПРОВІРУ9. Первенствуюча в Українській Державі віра є християнська,

православна.10. Всі не належні до православної віри Громадяни Української

Держави, а також всі мешканці на території України користуютьсякожнийповсемістносвобіднимвідправленням їхвіри ібогослужениямпообрядуоної.

ПРАВАІОБОВ’ЯЗКИУКРАЇНСЬКИХКОЗАКІВІГРОМАДЯН11. Умови придбання прав Українського козацтва і громадянства,

рівноїхзгубленнявизначаютьсязаконом.12. Захист вітчизни є святий обов’язок кожного козака і громадя‐

нинаУкраїнськоїДержави.13. Українські козаки і громадяне повинні платити установлені

законом податки і пошлини, а також відбувати повинності згіднозпостановлениямзакону.

14. Ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчинкитількияквчерзі,закономвизначеній.

15. Ніхтонеможебутизатриманийпідсторожою,крімякввипад‐ках,закономвизначених.

16. Ніхто не може бути судимий і покаран, крім як за злочиннівчинки,передбаченііснуючимивчасїхздійсненнязаконами.

17. Оселя кожного неторкана. Робити обшукування і виїмкувбудинкубеззгодийогогосподаряможливенеинакше,якввипадкахіпорядку,закономвизначених.

18. Кожний український козак і громадянин має право вільновибирати місце мешкання і працю, придбати і відчужити майно і беззаборонивиїзжатизакордонУкраїнськоїДержави.

19. Власність є неторкана. Примусове відчуження нерухомогомайна, коли це необхідне для якої‐небудь державної чи громадськоїкористи,можливонеинакше,якзавідповіднуплатню.

20. Українські козаки і громадяни мають право робити зібраннявметах,нешкідливихзаконом,мирноібеззброї.

21. Кожнийможе в межах, установлених законом, висловлюватисяіписати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом друку абоиншимизасобами.

22. Українські козаки і громадянемають право гуртувати громадиіспілкивметах,непротивнихзаконам.


ПРОЗАКОНИ23. Українська Держава керується на твердих основах законів,

виданихвустановленійчерзі.24. Сила закону без виключення обов’язкова для всіх українських

підданихічужинців,вУкраїнськійдержавіперебуваючих.25. Закон особисто видан для якої‐небудь области чи частини

населення, новим загальним законом не відсувається, коли в ньомутакоївідмінинепостановлено.

26. Закони обнародуються для загального освідомлення в утворе‐номупорядкуіпершобнародуваннядоділанеприкладаються.

27. Післяобнародуваннязаконовінадаєтьсяобов’язковасилазчасу,призначеногодлятоговсамомузаконі.Всамомувиданомузаконіможебути показане на вживання його, до обнародування, до виконання потелеграфуабочерезнавмиснихпосланців.

28. Законнеможебутискасованийинакше,яктількосилоюзакону.Черезте, покиновимзакономостаточноневідмінено закон існуючий,вінзаховуєповнуйогосилу.

29. Ніхтонеможевідмовлятисьнезнанням закону, колийогобулообнародуваноіснуючимпорядком.

30. Закони розробляються в кожному Міністерстві по приналеж‐ностиіпередаютьсяназагальнеобміркуванняРадиМіністрів.

31. По ухвалі Радою Міністрів внесених законопроектів вонипередаютьсянаствердженняГетьманові.

32. Закони, які торкаються деяких відомств, передаються в РадуМіністрівпісляобговоренняїхзаінтересованимиМіністерствами.

33. Міністрам дається можливість видавати розпорядження в роз‐виткуіпоясненнюзаконів,причомувсітакірозпорядженняпідлягаютьпопереднійухваліРадоюМіністрів.

ПРОРАДУМІНІСТРІВІПРОМІНІСТРІВ34. Напрямокіоб’єднанняпраціокремихвідомствпопредметахяк

законодавства, так і вищого державного управління накладається наРадуМіністрів.

35. Керування справами РадиМіністрів накладається на Генераль‐ногоСекретаряінапідлягаючуйомуДержавнуГенеральнуКанцелярію.

36. Отаман‐Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом зазагальнийхіддержавногоуправління.Кожнийзнихокремовідповідаєзасвоюдіяльністьірозпорядження.

37. За преступні по посаді вчинки Отаман‐Міністр і Міністрипідлягають громадській і карній відповідальності на основах, в законівизначених.


ПРОФІНАНСОВУРАДУ38. ФінансоваРадаєвищанароднаінституціявсправахдержавного

кредитуіфінансовоїполітики.39. Фінансова Рада складається з представників і членів, яких

призначає Гетьман. Крім того в склад Ради входять на правах членів:Отаман‐Міністр,МіністрФінансівіДержавнийКонтролер.

40. НаРадунакладається:1) обмірковуваннячасуіумовздійсненнядержавнихпозичок;2) обмірковування справ дотичних державного кредиту, а також

питаньгрошовогооборотуі3) попередній, з особистогокожнийразрозпорядженняГетьмана,

розгляд справ по фінансовій частині, належачих вирішенню в законо‐давчімпорядку.

41.ОбмірковуванняРадиподаютьсянапоглядГетьмана.

ПРОГЕНЕРАЛЬНИЙСУД42. Генеральний Суд Української Держави уявляє собою вищого

охоронителя і захисника закону та Вищий Суд України в справахсудовихтаадміністративних.

43. Генеральний Суд оголошує до загальної відомости всі закониінаказиУряду,слідкуючизазакономірністюїхвидання.

44. Порядкуючий Генеральний Суддя та всі Генеральні СудціпризначаютьсяГетьманом.


В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький ; за ред. В.Д.Гончаренка. – К. : Ін Юре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.6366.

Закон«Проправонаврожай1918 р . натериторії

УкраїнськоїДержави»(27травня1918 року)

1. Право на врожай озимини, посіяної в‐осени 1917 р. земле‐власниками,належитьвласникамцихземель.Правонаврожайозиминина землях, які здані в‐осени 1917 р. власниками земель в оренду,належитьособам,щовзялиціземліворенду,приумовівиконанняумоворендиорендатором.

2. Право на врожай ярини, засіяної весною 1918 р., відповіднонаказу Генерал‐Фельдмаршала Ейхгорна від 6 квітня 1918 року,належитьособам,щозасіялиціземлі.Заценазваніособизобов’язані:а)повернути власникам землі, а коли земля була в оренді –орендаторам, всі господарські витрати, які власниками чи оренда‐торами були зроблені на цих землях після жнив 1917 року,б)виплатитидержавні та земські налоги та повинності, які належать

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 201 до платні ззанятої землі на 1918 р., в) крім того, виплатити закористування зайнятими землями власникам чи орендаторам цихземельвідповідноврожаю, аленебільш1/3частинисередньоїрічноїорендної платні за роки 1913–1917 за однорідні землі в відповідніймісцевості, г) платежі, зазначені в п. п. а та в, можуть бути вчиненіцілкомчичасткоюнатуроюізурожаю.

3. Ниви, приготовані власниками чи орендаторами під засівбуряків, але засіяні другими особами так зле, що нема надії назадовольняючий врожай, належать негайній передачі власникам чиорендаторам по належності при умові видачі посліднім зобов’язаньпересівуцихнивбурякаминепізніше9червня.

4. Врожай з нив, оброблених та засіяних під керуваннямпризначених земельними комітетами управителів, реманентом танасінням, що належали до власників чи орендаторів і за рахунокпослідніх найнятими робітниками, належить власникам, чи орен‐даторампоналежності.

5. Спірні питання, які можуть виникнути між власниками таорендаторами з одного боку і тими особами, що запахали землю, –здругогобокузприводуп.п.2а,2в,3та4цьогозакону,колипитанняціне будуть вирішені взаємною згодою сторін, належать до рішенняосібних комісій, які складаються із Голови, який призначаєтьсяМіністром Земельних Справ на кожний мировий участок, а принедостачі служачихМіністерства Земельних справ – по згодіМіністрівЗемельних Справ та Справ Судових – з числа служачих судовоговідомстваідвохчленів,ізякиходинобираєтьсямісцевоюорганізацієюземлевласників, а другий – сходами сільських громад, для оборониінтересів осіб, що зробили засів. Призначення голов та вибори членівкомісіїповиннобутипереведенонегайно.

6. Законцейперевестивжиттяпотелеграфу.Текстподанозавиданням:ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:у2т./


Закон«Пропередачухлібаврожаю1918рокуврозпорядженнядержави»

(15липня1918року)1. Всякількістьхлібахарчового ікормовоговрожаю1918року,за

виняткомзапасу,якийвизначаєтьсяМіністромпродовольчихсправпозгоді з Міністром Земельних Справ для харчування й господарських

202 Семінарське заняття № 6 потреб володаря, поступає в розпорядження Української ДержавиіможевідчужуватисьтількиДержавнимипродовольчимиустановами.

2. Під хлібом (ст. 1) розуміється: жито, пшениця, просо, гречка,сочевиця, фасоля й горох, кукурудза, ячмінь і овес, всякого родаборошно,висівки,крупитавідходипродуктівзназваногохліба,атакожмаслянінасінняйвсякіжмихи.

3. Власник хліба є обов’язаний по першій вимозі ДержавногоПродовольчогоОргануоб’явити: а) кількість імісце хоронення запасівхліба,якімаютьсяунього;б)кількістьосіб,якіпідлягаютьхарчуваннюзарахунокйогогосподарства, ів)кількістьхудоби,якамаєтьсявйогогосподарстві,атакождесятинпосіву.

4. Весь хліб, який надходить до розпорядження Держави (ст. 1),підлягає здачіДержавномуПродовольчомуОрганові в призначені нимстрокипотвердихцінах.

5. Уволодарів хліба, які ухиляються від добровольної здачі хліба,провадитьсяреквізіція,напідставівидаваємоїМіністромПродовольчихСправ інструкції, зі знижкою установлених твердих цін на тридцятьвідсотків. У випадкові‐ж виявлення у володаря хліба схованих запасів,таківідчужуютьсяззменшеннямтвердихціннап’ядесятвідсотків.

6. Доздачіхлібаволодарєобов’язанийхоронитийогонасвійрискі страх і нести за хоронення хліба цивільну, а в належних випадках –ікарнувідповідальність.

7. Державним Продовольчим Органам надається право увільнятиволодаріввідобов’язківхоронитихліб.

8. У випадкові неможливости одержання від продукціонеріввпризначенийстрокхлібавзерніДержавномуПродовольчомуОргановінадається право обмолотити підлежачий до здачі хліб за рахунокволодаря хліба власними засобами Продовольчого Органу або з вико‐ристуваннямпомешканнятаінвентаряволодаряхліба.



ТимчасовийзаконпроверховнеуправлінняДержавоюнавипадоксмерті,тяжкоїхворобиіперебуванняпо‐замежамиДержави

ясновельможногоПанаГетьманавсієїУкраїни(1серпня1918року)

ВразітяжкоїхоробиабосмертиЯсновельможногоПанаГетьмана

Верховне Управління Державою, тимчасово, аж до одужання або до

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 203 вступления нового Гетьмана, в порядкові, який встановлено будеокремимзаконом,належитьКолегіїВерховнихПравителівДержави.

1. КолегіяВерховнихПравителівДержавискладаєтьсязтрьохосіб:одного правителя заздалегідь визначає самПан Гетьман (див. ст. З і 4),одного вибирає Державний Сенат (див. ст. 7) і одного вибирає РадаМіністрів(ст.7).

2. Про згадане в попередній (2) статті заздалегідне визначенняПаном Гетьманом власноручно складається грамота в трьохпримірниках, які Пан Гетьман особисто вкладає в окремі конверти завласною іперстневою Його Ясновельможности печатями, при чомуперші два примірники для сховку урочисто доручаються ДержавномуСенатові іГолові Ради Міністрів, а третій примірник передаєтьсявКиївськийКатедральнийСоборсв.Софії.

3. В грамоті (ст. 3) Пан Гетьман визначає дві особи, а саме –першою–визначеногонимВерховногоПравителя,адругою–особу,якамаєстатиВерховнимПравителем,якщопершапомре,тяжкозанедужає,абоскладесвоїповноваження.

4. Про передачу зазначених в ст. З примірників грамотискладається Державним Секретарем акт, який підписується ПаномГетьманом і особою,що прийняла грамоту, і скріплюєтьсяДержавнимСекретарем.ЗгаданітутактипереховуєДержавнийСенат,акопіїзнихДержавнийСекретарь.

5. Негайно,яктількистаненеможливодляПанаГетьманаправитиДержавоючерезтяжкухоробу,абоколиПанГетьманпомре,ДержавнийСенатвскладінатойчасбудучихсенаторів,підпроводомПрезидента,аза його відсутністю – старшого з предсідателів Генеральних Суддів,або осіб, що їх заступають (ст. 29 закона 8 липня 1918 року проутворення Державного Сенату), одкриває конверт з грамотою ПанаГетьмана, той що переховується Державним Сенатом, а також і кон‐вертиздвомадругимипримірникамиграмоти,якінегайномаютьбутиприставлені в Державний Сенат, і оголошує наймення визначеногоПаном Гетьманом Верховного правителя й його заступника (ст. 4),відсутність котроїсь з грамот не спиняє оголошення найменнявизначеногоПаномГетьманомПравителятайогозаступника.

Примітка:визначеннямоменту,колисамПанГетьманчерезтяжкухоробунематимевжезмогиправитиДержавою,належитьсамомуПануГетьману,аякщоволяПанаГетьманачерезхоробунеможебутинимвиявлена,тоДержавномуСенатовівкупізРадоюМіністрів.

6. ДваиншічлениКолегіїВерховнихПравителівпіслязазначеноговпопередній (6) статті оголошення негайно вибираються ДержавнимСенатом і Радою Міністрів (ст. 2) закритим голосуванням, звичайноюбільшістюприсутніх.


7. ПроскладКолегіїВерховнихПравителівДержавнийСенаттогожсамогодняоповіщаєдозагальноговідома.

8. Колегія Верховних Правителів вступає в правління Державоюнегайно,недожидаючисьоповіщенняДержавногоСенату(ст.8).

9. КолегіяВерховнихПравителіввступаєвусізакономвстановленіправайобов’язкиПанаГетьмана,одначеКолегіїВерховнихПравителівне належить право знімати питання про зміну законів, виложенихвграмотіПанаГетьманавід29квітня1918року.

10. ГоловоюКолегіїВерховнихПравителівєПравитель,визначенийПаномГетьманом.

11. Всі справи в Колегії Верховних Правителів вирішуютьсябільшістюголосів.

12. На випадок смерти або тяжкої хороби Верховного Правителя,визначеного Паном Гетьманом, або зложення цим Правителем з себеуповноважень,вКолегіювступаєйогозаступник(ст.4).НавипадокжесмертиаботяжкоїхоробипрочихВерховнихПравителів,абозложенняними своїх уповноважень, заступники їх вибираються в порядкові,встановленомувст.7цьогозакону.

13. На випадок смерти або тяжкої хороби котрого з заступниківВерховних Правителів, новий його заступник негайно вибираєтьсявпорядкові ст. 7 цього закону, при чому вибори робляться абоДержавним Сенатом, як що вибув з Колегії обібраний ним заступник,абоРадоюМіністріввиншихвипадках.

14. Про вступления кожного заступника до Колегії ДержавнийСенат незабаром оповіщає до загального відома, але заступникивступаютьдоКолегіїнегайно,недожидаючицьогооповіщення.

15. При виїзді по‐за межі Держави Пан Гетьман, як що знайдепотрібним, передає на час своєї відсутності управління ДержавоюКолегіїзтрьохосіб,зякиходнувизначаєсамПанГетьман,адваиншихвибираютьсявпорядкові,зазначеномувст.7цьогозакону.



Законпрообов’язковенавчанняукраїнськоїмовиілітератури,атакожісторіїтагеографіїУкраїнивсередніхшколах(1918р.)

(Витяги)Ухвалений Радою Міністрів закон про обов’язкове навчання

української мови і літератури, а також історії та географії України повсіхсередніхшколах.


1. По всіх середніх хлоп’ячих і дівочих загальноосвітніх,професійних, комерційних і іншихшколах, учительських семінаріях таінститутах, атакож духовних семінаріях, обов’язково викладаєтьсяукраїнськамоваілітература,задлячоговизначаєтьсянеменшеЗгодинтижнево в перших 5‐ти класах, а в 2‐х останніх класах – не менше2годин,та географія іісторіяУкраїни,дляякихпредметівмаютьбутивизначені не менше як по 2 години тижнево в 2‐х останніх класахкожноїшколи...


у 2 т. / В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький ; за ред. В.Д.Гончаренка. –К.:ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.71.

РозпорядженняДиректоріїУНР(15грудня1918року)

1) До повного вирішення земельної реформи Директорія Україн‐

ськоїНародньоїРеспублікиоголошує:всідрібніселянськігосподарстваі всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх їхвласників непорушними, а решта земель переходить в користуваннябезземельнихімалоземельнихселян.

Верховне порядкування цею землею належить ДиректоріїУкраїнськоїНародньоїРеспубліки.

Ця постанова відноситься також до манастирських, церковнихіказьоннихземель.

Всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарствазалишаютьсявкористуваннюїхпопередніхвласниківнепорушними.

2) Завідування і охорона земель і господарств, взятих в поряд‐кування Директорії, а також переведення всеї технічної роботи поземельним справам, накладаються на Губерніяльні, повітові і волосніземельніУправи.

3) ЗемельніУправискладаються:Губерніяльні: з губерніяльного агронома, одного члена

ГуберніяльноїНародньоїУправиіодногопредставникагуберніяльногоКомітетуселянськоїспілкиіпредставникаМіністерстваХліборобства.

Повітові: з повітового агронома, члена Повітової НародньоїУправиічленаповітовогоКомітетуселянськоїспілки.

Волосні: з члена призначеного повітовою земельною Управою,члена волосної народньої управи і представника волосного Комітетуселянськоїспілки.

Земельні управи працюють під керуванням МіністерстваХліборобстваізгіднойоговказанням.


ГоловоюГуберніяльнихУправєпредставникМіністерства,апові‐тових–членнародньоїуправи.

4) До остаточного вирішення земельного закону що до всіхгосподарствобов’язкомцихустановвпершучергуподбатипронегайнепереведення опису рухомого і нерухомого майна всіх поміщицькихгосподарств.

5) МонополізованіДержавоюпродукти,завиняткомпотрібнихдлягосподарств на посів і корм, а також для потреб власника, його сім’їіслужачих, продаються повітовою земельною управою відповіднимдержавнимхарчовимустановам, аиншіпродуктиможутьпродаватисяволосноюземельноюуправою,зазгодоюповітової,звичайнимторгом.

6) Гроші за всі продані продукти, а такожинші грошові прибуткизгосподарств,вносятьсявдепозитповітовихземельнихуправ.

7) Продаж живого і мертвого реманенту, а також породистоїхудоби,забороняється.

8) Самочиннарубкалісурішучезабороняється.9) Касуютьсяневиконанідосіумовинарубкулісу івивізготового

матеріялу господарств, які переходять в порядкування Директорії,заключені попередніми власниками, виключаючи умови, які зробленібезпосереднє або посереднє державними установами, громадськимисамоврядуваннями та заводами по нотаріяльним договорам, а такождрібніумовиналісдлявласноговжитку.



ЗаконпротимчасовеверховнеуправліннятапорядокзаконодавствавУкраїнськійНароднійРеспубліці

(12листопада1920року)Дочасу,колиматимечинністьвУкраїнськійНароднійРеспубліці

ухваленаНароднімПредставництвомповнаКонстітуція,щовизначитьдержавний устрій у всіх частинах Державної діяльности таспиратиметьсянапослідовнеівсебічнезужиткованнязасаднародньогосуверенітету, себ‐то, що вся Верховна Влада безпосередньо належитьНародові і виявляється через Парлямент, скликаний на підставізагального, рівного, таємного, безпосереднього і пропорціональноговиборчогоправа,безріжниціпола,національностиівіри,видаєтьсяцейзакон, що визначає тимчасово Верховне Управління та порядокзаконодавствавУкраїнськійНароднійРеспубліці.


І.Верховнавлада1. Верховна Влада Української Народньої Республіки тимчасово

організується шляхом нижчезазначеного розмежування та коорди‐нування вищих Державних функцій поміж Директорією, ДержавноюНародньоюРадоюіРадоюНародніхМіністрів.

Склад,порядокскликаннятаобсягправДержавноїНародньоїРадивизначаєокремийзакон.

II.ДиректоріяУкраїнськоїНародньоїРеспубліки2. Директорія Української Народньої Республіки в особі Голови

ДиректоріїіменемУкраїнськоїНародньоїРеспубліки:а) затверджуєухваленіДержавноюНародньоюРадоюзакони;б) затверджує ухвалені РадоюНародніхМіністрів призначення

тазвільнення;в) затверджує ухвалені Державною Народньою Радою умови

зиншимиДержавами;г) видає на пропозицію Ради НародніхМіністрів акти амнестії

тапомилування;д) репрезентує Українську Народню Республіку перед иншими

Державами,завідповідальністюГоловиРадиНародніхМіністрів;е) покликає Голову Народніх Міністрів та затверджує Членів

РадиНародніхМіністрів.3. Директорія має окремий цівільний лист, що ухвалюється

законодавчимшляхом.4. Коли Голова Директорії не зможе виконувати своїх обов’язків

через хворість, відїзд та з инших причин, то його часово з ухвалиДержавноїНародньоїРадизаступаєГоловаДержавноїНародньоїРади,який виконання своїх обовязків на той час покладає на ЗаступникаГоловиДержавноїНародньоїРади.

До скликання Державної Народньої Ради, зазначене в § 4заступництво Голови Директорії надається Колегії, яка складаєтьсязтрьох членів: Голови Ради Народніх Міністрів, ПорядкуючоговНадвищомусудіУ.Н.Р.іПредставникавсіхполітичнихпартійУкраїни.Цього останнього обирається в спільному засіданні представниківЦентральних Комітетів цих партій, по одному від кожного. Участьвобранні Члена Колегії може брати лише така партія, яказарегістрованавзаконномупорядковітаістнуєнеменш,якодинрік.Доскладання Колегії Голову Директорії заступає Голова Ради НародніхМіністрів.

III.ЗаконодавствовУкраїнськійНароднійРеспубліці5. Українська Народня Республіка управляється на точній основі

законів,увідповіднийспосібвиданих.


6. Законопроекти відповідних Міністерств, по ухвалі їх РадоюНародніх Міністрів подаються на розгляд Державної Народньої РадичерезїїПрезидію.

7. Внесені в Державну Народню Раду законопроекти абоухвалюються нею самою, або передаються нею на остаточнерозв’язанняРадиНародніхМіністрів.

8. Проекти законів, ухвалених Державною Народньою Радою абоРадою Народніх Міністрів (згідно § 7) за належними підписамиподаються ГоловоюДержавної Народньої Ради, разом з Головою РадиНародніх Міністрів на затвердження Голови Директорії УкраїнськоїНародньоїРеспубліки.

9. Подані на затвердження Голови Директорії УкраїнськоїНародньої Республіки постановиДержавньої Народньої Ради або РадиНародніх Міністрів, на протязі чотирнадцяти діб або затверджуютьсяГоловою Директорії, або повертаються до Державної Канцеляріїнезатвердженими.

Незатверджені постанови Державної Народньої Ради подаютьсяГоловою Ради Народніх Міністрів до Державної Народньої Ради нановийрозгляд.Постанова,ухваленанеювтійжесамійредакціїнабираєостаточносилузакона.

10. Законопроекти, ухвалені Державною Народньою Радою абоРадою Народніх Міністрів (§ 7) і затверджені Головою ДиректоріїУкраїнськоїНародньоїРеспубліки,оголошуютьсяуВістникуДержавнихЗаконів, за підписом Голови Ради Народніх Міністрів, відповідногоМіністратаДержавногоСекретаря.

11. Після оголошення закону в Вістнику Державних Законів, законнабирає обов’язуючої для всіх сили в терміні, що зазначено в самомузаконі,аякщотакийтермінвзаконінезазначено,тоздняодержаннянамісцях примірника Вістника Державних Законів, де закон надруковано.Всамому законі може бути зазначено, що він до оголошенняпереводитьсявжиттяабопотелеграфу,абочерезпосланців.

12. УхваленізакониоголошуютьсяДержавнимСекретаремінимжезберігаються.

13. Коли Державна Народня Рада не функціонує, Рада НародніхМіністрів в необхідних випадках може ухвалювати постанови, щовимагаютьдлясвоговиданнязаконодавчогошляху;ціпостанови,післязатвердженняГоловоюДиректоріїтаоголошеннязвичайнимпорядком,набирають сили закона (11, 12 §§). Такі постанови поступають по зачергоюнапершечерговезасіданняДержавноїРадидлязатвердження.

УвипадкунезатвердженнятакихпостановДержавноюНародньоюРадою вони тратять обов’язуючу силу після оголошення про це назагальнихпідставах(§11).


14. До скликання Державної Народньої Ради всі права і обов’язкипокладаютьсянаРадуНародніхМіністрів.

IV.РадаНародніхМіністрів15. ГоловаРадиНародніхМіністрівформуєРадуНародніхМіністрів,

всклад якої входять всі Міністри або Керуючі Міністерствами таДержавнийСекретар,останнійзправомдорадчогоголосу.

16. Справи, що відносяться до Міністерств, представники якихнеприсутні на засіданні Ради Народніх Міністрів, не можутьвирішуватисявтомузасіданніРадиНародніхМіністрів.

17. Державний Контрольор, призначення якого провадитьсяпорядком, відповідним розгляду і затвердженню законів, не входитьвскладРадиНародніхМіністрів,алезапрошуєтьсянавсізасіданняРадиНародніхМіністрів,вякихрозглядаєтьсяпитання,зв’язанезінтересамискарбу,зправомдорадчогоголосуіпротесту.

18. ВобсягудіяльностиокремогоМіністерстваіналежнихдоньоговідомств тільки відповіднийМіністр або КеруючийМіністерствоммаєправо в порядку управління видавати роспорядження, вказівки таінструкції,укладатичасовоумовиівирішативсісправиМіністерства,засвоєюособистоювідповідальністюпередРадоюНародніхМіністрів.

19. Рада Народніх Міністрів за діяльність уряду відповідає передДержавноюНародньоюРадою.


В.Д.Гончаренко,А.Й.Рогожин,О.Д.Святоцький;заред.В.Д.Гончаренка.–К.:ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.8587.

ЗаконпроДержавнуНароднуРадуУкраїнськоїНародноїРеспубліки

(12листопада1920року)І.ПроДержавнуНароднюРадутаїїсклад

1. До скликання Парляменту Української Народньої РеспублікиЗаконодавча влада в Українській Народній Республіці належитьДержавнійНароднійРаді.

2. Державна Народня Рада є тимчасовий орган НародньогоПредставництвазкомпетенцією,зазначеноюв IVрозділіцьогозакону.Члени Державної Народньої Ради заховують свої уповноваження доскликанняПарляменту, але не довше одного року. Якщо через рік поскликанню Державної Народньої Ради не буде можливим скликатиПарляменту, то для продовження законодавчої роботи призначаютьсяновівиборичленівДержавноїНародньоїРадинатакихжеумовах,щодотермінуїхуповноважень.


3. ДержавнаНародняРадаскладаєтьсязпредставниківнаселення,політичних, громадських, наукових, професійних і кооперативнихорганізаційіустанов.Порядоквиборівпредставниківірозподілїхчислазазначаєтьсяособливимзаконом.

4. Список членів Державної Народньої Ради оголошується дозагальноговідомавурядовомучасописі.

5. Члени Державної Народньої Ради є представниками громадянУкраїнськоїДержави.

РазобраногоЧленаДержавноїРадинеможнавідкликатиівйогодіяльностівДержавнійРадів’язатиякими‐небудьінструкціями.

6. Мандат Члена Державної Ради тратить силу тільки в наслідокйогосмерти,уневажаннямандатучерезДержавнуРаду,добровільногозложеннямандату,абоутративиборчогоправа.

Про страту сили мандату Голова Державної Ради негайноПовідомляє листовно Голову Ради Народніх Міністрів, а цей, черезМіністра Внутрішніх Справ, до чотирнадцяти днів по одержаннюповідомлення оголошує вурядовім часописі наказ про доповняючийвибір.

7. Міністр Внутрішніх Справ в день створення Державної Радипередаєїйвсівиборчіактиразомзвнесенимипротестами.

II.ОсобистіправаЧленівДержавноїНародньоїРади8. Членам Державної Народньої Ради вручає Міністр Внутрішніх

Справ окремі посвідчення, що уповноважнюють їх до вступу доДержавноїРади.

9. Члени Державної Народньої Ради користуються всіма правамиівиконують свої обов’язки тільки особисто. За свою діяльністьвДержавній Народній Раді відповідають вони тільки перед самоюДержавноюРадою.

10. ЧлениДержавноїНародньоїРадивідхвиліобранняїхдоскладуДержавноїНародньоїРадидочасу,колискінчатьсяуповноваження,невиключаючи іперервиміжсесіями,непідлягаютьпереслідуванню,аніарештовібеззгодиДержавноїНародньоїРади, завиняткомохопленнянагорячомувчинкові.

В тім останнім разі належить про це донести негайно ГоловіДержавної Народньої Ради і просити дозволу на дальший арешт тадальше карно‐судове слідство. На жадання Державної Народньої Радиарешт мусить бути негайно знесений і карно‐судове слідство що доЧленаДержавноїНародньоїРадинегайноприпинено.

В випадку перерви між сесіями повище право належить ГоловіДержавноїРади.

11. Члени Державної Народньої Ради звільняються від закликувармію і фльоту Української Народньої Республіки і не потребують

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 211 відпусток від своїх установ для участи в праці Державної НародньоїРади.ЗаЧленамиДержавноїНародньоїРадинавесьчасперебуванняїхв цім стані заховуються попередні їх посади на державнійімуніціпальнійслужбі.

12. Члени Державної Народньої Ради за погляди і міркування,висловлені при виконанні своїх обов’язків в засіданнях ДержавноїНародньої Ради, відповідають лише перед Державною НародньоюРадою.

13. ЧлениДержавноїНародньоїРадинаприлюдних інеприлюднихзасіданнях Державної Народньої Ради і в її комісіях користуютьсяправом цілком свободно висловлювати свої думки, робити внески,вноситизапроси,розповідатипроодержанівідомостиіт.п.

Якщо Голова або його заступник під час засідання добачитьнепристойністьвповедінціЧленаДержавноїНародньоїРадивдопуще‐нихсловах,вчинкахчижестах,щозачіпаютьчестьабосамоїДержавноїНародньої Ради, або установ, або громадянина, то віддає винногодісціплінарній карі, згідно з регуляміном Державної Народньої Ради.ПокаранийвтакийспосібЧленДержавноїНародньоїРадинеможебутипокаранийзаціжвчинкипоскінченнійогоуповноважень.

ЧленаДержавноїНародньоїРади,щов своїйпромові, абов заяві,вДержавній Народній Раді, нарушив права приватної особи, можеукривджений притягнути до карно‐судової відповідальносте. На тойвипадоксудовавладамаєодержатидозвілДержавноїНародньоїРади.

14. Член Державної Народньої Ради не може купувати, аніарендувати державні добра, або приймати державні роботи, абодостави,неможетакожодержуватиніякоїдержавноїконцесії.

15. Члени Державної Народньої Ради одержують платню і иншезадоволенняврозмірах,щоїхвизначитьсамаДержавнаНародняРада.

16. За згодою ГоловиДержавноїНародньої Радиможе коженЧленРадизвертатисьзустнимзапитомдоприсутньоговзаліЧленаУряду.

III.ПорядокскликаннясесіїтавиборуПрезидіїД.Н.Р.17. Перша сесія Державної Народньої Ради скликається Головою

ДиректоріїУкраїнськоїНародньоїРеспублікинепізнішеодногомісяцязмента, коли увійде в чинність закон про склад Державної НародньоїРадиіпорядоквиборівдонеї.

18. Сесії Державної Народньої Ради поділяються на черговіінадзвичайні.Чергові сесії збираютьсятриразиврік,першавтермінізазначеномувстатті17,друга7травня1921рокуітретя1жовтнятого‐жроку.Промісцезасіданнясесіїоголошуєтьсявофіціяльномуорганізадватижнідопочаткусесії.Черговісесіїпродовжуютьсядвамісяці.Цейтермінможе бути продовжений або з постановиДержавної Народньої

212 Семінарське заняття № 6 Ради, або з вимоги Голови Директорії, або з вимоги Ради НародніхМіністрів.

Надзвичайні сесії скликаються Головою Директорії або з власноїініціятиви, або по вимозі Ради Народніх Міністрів, або ПрезидіїДержавної Народньої Ради. Надзвичайна сесія Державної НародньоїРадирозглядаєтіпитання,щозазначенівофіціяльномуоголошенніпроскликання надзвичайної сесії. Після розгляду сих справ сесіязакривається.

19. Перше засідання Державної Народньої Ради одкриває ГоловаДиректорії,абозйогодорученняГоловаРадиНародніхМіністрів,відчи‐туючинаказпроскликанняДержавноїНародньоїРадиіпокликуючидотимчасового проводу найстаршого віком Члена Державної НародньоїРади.

20. Державна Народня Рада вибірає зпоміж себе Голову тавідповідне число його заступників та секретарів. Всі вони творятьПрезідію Державної Народньої Ради і виконують свої обов’язки аж довиборуновоїПрезідії.

21. Державну Народню Раду можна розв’язати тільки тоді, колибудеобраноПарляментУкраїнськоїНародньоїРеспубліки.

Тим самим наказом, що розв’язується Державна Народня Рада,скликаєтьсярівночасноПарляментнапершуйогосесію.

Перерва між розв’язанням Державної Народньої Ради і початкомпершої сесії Парляменту Української Народної Республіки не можетриватибільшодногомісяця.

IV.ПрокомпетенціюДержавноїНародньоїРади22. ДокомпетенціїДержавноїНародньоїРадиналежить:а) обговорення законопроектів, що вступають до Державної

НародньоїРадивідГоловиРадиНародніхМіністрів;б) розроблення законопроектів, які виникають з власної

ініціятивиДержавноїНародньоїРади;в) обговорення бюджету Республіки та всіх асигнувань

зДержавної Скарбниці. Обрахунок державних прибутків і видатківповиненбутивнесенийнепізнішепочаткудругоїсесії;

г) розглядсправпропозичкітаиншідержавнізобов’язання;д) контрольдіяльностиУрядушляхом:1) інтерпеляції,2) запитань,3) призначенняокремихпарляментарниханкетнихабослідчих

комісій;е) розгляд відчиту Державного Контролю по виконанню

бюджету попередніх років, а також по всіх прибутках і видаткахзДержавноїСкарбниці;


ж) розглядіствердженняміжнароднихумов;з) оголошеннявійниізаключениямиру.

23. ТількиДержавнаРадамаєправоозначувативалюту,ухвалюватиемісіюДержавнихКредитовихбілетівтадержавнихоблігаційпорядком,визначенимвокремімзаконі.

24. НажаданняДержавноїНародньоїРадиГоловаРадиМіністрівтаинші члени Уряду, або їх представники мусять явитися в визначенийчас на засідання Державної Народньої Ради або її комісії, де і повиннібутивислуханінегайно.

Міністри, або визначені ними представники Уряду мають правобрати участь в засіданнях Державної Народньої Ради, або її комісійіпромовлятипозачергою.

25. Державна Народня Рада має право приймати петиції відгромадян Української Народньої Республіки, приватних і державно‐зареєстрованих товариств, кооперативів та корпорацій і установзпублично‐правовим характером. Державна Народня Рада окремоюухвалоюможепередатипетиціївідповіднимміністраміжадативіднихпоясненьщодосправ,доякихвідносятьсяпетиції.Міністримусятьдатижаданіпояснення,абоїхвідмовитизподаннямпричин.

26. Державна Народня Рада для найліпшого проведення своєїроботи утворює зі своїх членів ріжні комісії, може також установитиокрему комісію зі своїх членів,щоб вияснити і усталити спірні формипевноїсправи.

Може надати право цій комісії взивати свідків і знавців, щобзложитисвоїзізнанняпередкомісією,атакожправопереслухуватипідприсягою, послуговуючись відповідними постанови судовогопоступовання.

27. Державна Народня Рада сама рішає про важністьопротестованих обрань членів на підставі окремого внесення своєїмандатноїкомісії.

Член Держаної Народньої Ради, що його обрання опротестовано,користується своїми правами і виконує свої обов’язки до хвилі, колиДержавнаРадаухвалитьневажністьйоговибору.

28. Рада Народніх Міністрів, або окремі Міністри, що їм ДержавнаНародняРадависловитьнедовір’я,уступаютьзУряду.

29. Якщо Голова або Члени Ради НародніхМіністрів навмисне абозважкої недбалосте нарушать в обсягу своєї службової діяльностеосновніабоиншізакони,товонивідповідаютьпередкарнимсудом.

30. Право обжалування належить Державній Народній Раді. Такапостанова ухвалюється Державною Народньою Радою в присутностенайменьшеполовинивсіх їїчленівтадвоматретямиголосівприсутніхчленів.


КарнепоступованняведеВищійСудРеспубліки.На випадок обжалования Державною Народньою Радою, Голова

або Члени Ради Народніх Міністрів мусять негайно здержатися віддальшого виконування своїх службових справ і обов’язків аж до часу,колиВищійСудРеспублікипорушитьцюсправу.

31. В разі виправдання «Судом обжаловано» особи, вона вертаєнегайнодовиконаннясвоїхурядовихсправіобов’язків.

V.ПропорядокведеннясправДержавноїНародньоїРади32. Ухвали Державної Ради приймаються звичайною більшістю

голосівприсутніхчленів.33. Ухвалений Державною Народньою Радою законопроект Голова

ДержавноїРадиразомзГоловоюРадиМіністрівподаєназатвердженнянапротязі7днівГоловіДиректорії.

Затверджений Головою Директорії законопроект вертає знов доГолови Ради Народніх Міністрів для оголошення через ДержавнуКанцелярію в Вістнику Державних Законів з підписом Голови Дирек‐торії, Голови Ради Народніх Міністрів і відповідного Міністра абовідповідних Міністрів чи цілої Ради Міністрів і посвідченнямДержавногоСекретаря.

Перед початком тексту закону належить зазначити,що ухвалилайого Державна Народня Рада згідно з постановами відповіднихартикулів.

34. На випадок відмови затвердження законопроекту ГоловоюДиректорії, має він протягом 14 днів звернути законопроект ГоловіРадиНародніхМіністрів з письменнимнаведенням причин, чомуйогонезатверджено.

ГоловаРадиНародніхМіністрівпротягомдальших7дніввідсилаєнезатвердженийзаконопроектГоловіДержавноїНародньоїРади, якийставить його на денний порядок найблизшого засідання ДержавноїНародньоїРади.

ДержавнаНародняРадаабоприймаєдоувагиГоловиДиректорії,щодопотреби змінв законопроекті, тоді відсилаєйогодовідповідноїкомісії для дальшого правильного трактування, або приймає занововцілостибеззмін.

ПрийнятийвцейспосібзаконопроектГоловаДержавноїНародньоїРади відсилає Голові Ради Народніх Міністрів з метою негайногооголошенняйоговВістникуДержавнихЗаконів.

35. Законодавчіпитання,щовиникаютьзвласноїініціятивиЧленівДержавної Народньої Ради, подаються Президії в листовній формі запідписомнеменьшедесятиЧленівРади.

36. Всізаконопроекти,щопоступаютьвДержавнуНароднюРаду,пообговореннюїхухвалюютьсяабовідхиляютьсянею,абонаправляютьсядорозробленнякомісії.


37. Інтерпеляції до Уряду або його Членів подаються в листовнійформі, за підписом трьох Членів Державної Народньої Ради і переда‐ютьсядоїїПрезидії,длядокладувзасіданнюДержавноїНародньоїРадитаввипадкахїхухвали,передаютьсяРадіНародніхМіністрів.

38. На внесену інтерпеляцію Уряд може відповісти негайно, абозаповісти відповідь на означений термін, або врешті відмовитиввідповідніймотивованійзаяві.

Державна Народня Рада на окреме внесення може ухвалитивідчиненнядіскусіїнадвідповіддюМіністранавнесенуінтерпеляцію.

Може вона на окреме внесення ухвалити, чи вважає відповідьМіністразадовольняючоюіприймаєїїдовідома,чині,абоухвалити,щопереходитьдодальшихчерговихсправззазначенняммотивівабобезїхзазначення.

39. ЗасіданняДержавноїНародньоїРадивідбуваються,колинанихприсутнінеменшякполовинаЧленівРади,закликанихнаданусесію.

VI.ПроприлюдністьзасіданьДержавноїНародньоїРади40. ЗасіданняДержавноїНародньоїРадиєприлюдні.ЗасіданняДержавноїНародньоїРадиможутьбутинеприлюдніна

жаданняГоловиДержавноїРади,ЧленівУрядуабонайменьше10ЧленівДержавної Ради на підставі окремої ухвали, що приймається поупущенніпублікоюзалінарад.

41. Неможнанікогопотягатидовідповідальностизасправозданняз прилюдного засідання Державної Народньої Ради, коли воно згіднозправдою.

42. В засіданнях комісійДержавноїНародньої Ради сторонні особине допускаються; згідно з постановою більшосте комісії можуть бутизакликані на засідання комісії Народньої Ради з правом дорадчогоголосуфаховці.

VII.ПровнутрішнійустрійДержавноїНародньоїРади43. Внутрішній устрій та розпорядок праці Державної Народньої

Ради зазначаються регуляміном, який складається ДержавноюНародньоюРадоювідповідноцьомузакону.

ДержавноюНародньоюРадоюрегулямінстаєобов’язуючимпісляоголошенняйоговВістникуДержавнихЗаконівідлясвоєїважностинепотребуєзатвердженняГоловиДиректорії.

До ухвали Державною Народньою Радою свого регуляміну маєсилутимчасовийрегулямін,якийухваленоРадоюНародніхМіністрів.

44. В випадку порушення порядку Членом Державної НародньоїРади він може бути згідно з регуляміном усунений з цього засідання,

216 Семінарське заняття № 6 абопозбавленийнаякийсьчасправабратиучастьвзаняттяхДержавноїНародньоїРадилишепостановоюДержавноїНародньоїРади.

45. Законцейвводитьсявчинністьзментуйогоопублікування.Текстподанозавиданням:ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:у2т./

В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький ; за ред. В.Д.Гончаренка.– К. : ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.8894.

РезолюціяIIВсеукраїнськогоз’їздуРад«Продержавнийустрій»(18березня1918року)

Рабочий класс и все трудящиеся массы Украины рассматривали

УкраинскуюНароднуюРеспубликукакСоветскуюреспублику, обведи‐няющую всех живущих на территории Украины трудящихся,независимоотихнациональности,и тесно связаннуюфедеративнымиузамисоВсероссийскойРабоче‐КрестьянскойРеспубликой.

В настоящее время мирный договор, насилием навязываемыйгерманским империализмом Российской Федерации, формально пре‐кращаетфедеративнуюсвязьУкраинысовсеюСоветскойФедерацией.Украинская Народная Республика становится самостоятельнойСоветской Республикой. Но по существу отношения советскихреспубликостаютсяпрежними.

ТрудящиесямассыУкраинывыражаюттвердуюуверенность, чтодальнейшей борьбой рабочего класса на Украине и в других странахмира уже в ближайшем будущем должна быть восстановлена этаформальная федеративная связь, и все советские республикиобъединятсявединуюмировуюсоциалистическуюфедерацию.

Стремясь объединить для борьбы с контрреволюционной Це‐нтральной радой всех трудящихся на всей территории Украины,завладеть которой стремится Центральная рада, то есть Украиныврамках3и4Универсалов,трудящиесямассыУкраинырассматриваютУкраинскую Советскую Республику как республику федеративную,объединяющую все советские объединения – вольные города и рес‐публики, как автономные части Украинской Федеративной СоветскойРеспублики.




«Тимчасовеположенняпросоціалізаціюземлі(Закон)»,ухваленеIIВсеукраїнськимз’їздомРад

(19березня1918року)(Витяги)

РазделІ.ОБЩЕЕПОЛОЖЕНИЕСт. 1. Всякая собственность на землю, недра, воды, леса иживые

силы природы в пределах Украинской Советской Республикиотменяетсянавсегда.

Ст. 2. Земля без всякого (явного или скрытого) выкупа отнынепереходитвпользованиевсеготрудовогонарода.

Ст. 3. Право пользоваться землей принадлежит лишь тем, ктообрабатывает ее собственным трудом, кроме случаев, особопредусмотренныхнастоящимзаконом.

Ст. 4. Право пользования землей не может быть ограничено ниполом,нивероисповеданием,нинациональностью,ниподданством.

Ст. 5. Распоряжение недрами земли, лесами, водами и живымисиламиприродыпредоставляется,взависимостиотихзначения,уездной,губернской, областнойифедеральнойСоветской власти, под контролемпоследней. Порядок пользования и распоряжения недрами, лесами,водамииживымисиламиприродыбудетопределенособымзаконом.

Ст. 6. Весь частновладельческий живой и мертвый сельско‐хозяйственныйинвентарьпереходитбезвсякоговыкупаизнетрудовыххозяйств в распоряжение, в зависимости от их значения, земельныхотделов:уездного,губернского,областногоифедеральногоСоветов.

Ст. 7. Все постройки означенных в ст. 6 хозяйств, а равноимеющиеся при них сельскохозяйственные предприятия, без всякоговыкупа переходят, в зависимости от их значения, в распоряжениеуездного,губернского,областногоифедеральногоСоветов.

Ст. 9. Распределением земель сельскохозяйственного значениямеждутрудящимисяведаютсельские,волостные,уездные,губернские,областные и Главный земельный отделы Советов, в зависимости отзначенияэтихземель.

Ст. 10. Запасным земельным фондом Украинского центральногоорганареспубликиведаетГлавныйземельныйотделСоветовУкраины.

Ст. 11. В задачи распоряжения землей со стороны земельныхотделов местной и центральной Советской власти, помимосправедливогораспределенияземельсельскохозяйственногозначениясреди трудового земледельческого населения и наиболее продуктив‐ногоиспользованиянациональныхбогатств,входит:

а) Создание условий, благоприятствующих росту призводитель‐ных сил страны, в смысле увеличения плодородия земли, поднятия

218 Семінарське заняття № 6 сельскохозяйственной техники и, наконец, поднятия уровня сельско‐хозяйственныхзнанийвтрудовыхмассахземледельческогонаселения.

б) Создание запасного фонда земель сельскохозяйственногозначения.

в) Развитие сельскохозяйственных промыслов, как‐то:садоводства, пчеловодства, огородничества, скотоводства, молочногохозяйстваипроч.

г) Ускорение перехода от малопроизводительных к болеепроизводительным системам полеводства путем равномерногорасселениятрудящихсяземледельцев.

д) Развитие коллективного хозяйства в земледелии, как болеевыгодного в смысле экономии труда и продуктов, за счет хозяйствединоличных,вцеляхпереходаксоциалистическомухозяйству….



ПостановаРНКРСФРР«Пронабатнийдзвін»

(30липня1918року)

1. Виновные в созыве населения набатным звоном, тревожнымигудками, рассылкой гонцов и т[ому] п[одобными] способами с контр‐революционнымицелямипредаютсяРеволюционномутрибуналу.

2. Соучастники, пособники, подстрекатели (как‐то: призывающиеустно, письменно или печатно к пользованию означенным в п. 1способомвозбуждениятревогиит.п.)ивообщеприкосновенныелицаотвечают перед Революционным трибуналом наравне с главнымивиновниками.

3. Покушение на совершение означенного деяния наказуется какоконченноедеяние.

Текст подано за виданням: Реабілітовані історією. Харківська область. Кн. 1.Ч.1./ДП«Редакційно‐видавничагрупаХарківськоготомусерії„Реабілітованіісторіеюˮ».–К.–Х.:Оригінал,2005.–С.33.

ПостановаРНКРСФРР«Прочервонийтерор»(5вересня1918року)

Совет Народных Комиссаров, заслушав доклад председателя

ВсероссийскойЧрезвычайнойКомиссиипоборьбесконтрреволюцией,спекуляцией и преступлением по должности о деятельности этойкомиссии, находит, что при данной ситуации обеспечение тыла путем

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 219 террораявляетсяпрямойнеобходимостью; чтодля усилениядеятель‐ности Всероссийской Чрезвычайной Комиссии по борьбе с контр‐революцией, спекуляцией и преступлением по должности и внесениявнее большей планомерности необходимо направить туда возможнобольшее число ответственныхпартийных товарищей; чтонеобходимообеспечить Советскую Республику от классовых врагов путем изоли‐рования их в концентрационных лагерях; что подлежат расстрелу вселица, прикосновенные к белогвардейским организациям, заговорамимятежам; что необходимо опубликовать имена всех расстрелянных,атакжеоснованияприменениякнимэтоймеры.

Текст подано за виданням: Реабілітовані історією. Харківська область. Кн. 1.

Ч.1./ДП«Редакційно‐видавничагрупаХарківськоготомусерії„Реабілітованіісторіеюˮ».–К.–Х.:Оригінал,2005.–С.3334.

ТимчасовеположенняпронароднісудиіреволюційнітрибуналиУСРР

(14лютого1919року)I.ОБЩИЕПОЛОЖЕНИЯ1. Вся судебная власть на территории Украинской Социалисти‐

ческойСоветскойРеспубликипринадлежит:1) НароднымСудамиСоветам(СъездамНародныхСудей).2) РеволюционнымТрибуналам.Примечание:Устройство,подсудностьипорядокфункционирования

армейскихРеволюционныхТрибуналовопределяетсяособымзаконом.2. Право вынесения приговоров по уголовнымделами решений

по гражданским делам принадлежит исключительно указаннымвст.1сегоПоложенияорганамСудебнойвласти.

Примечание: По делам особой важности, требующимбезотлагательногоразрешения,Чрезвычайнымкомиссиямпоборьбе сконтрреволюцией, саботажем и спекуляцией предоставляется правовынесения приговоров, с доведением об этом в каждом отдельномслучаедосведениясоответствующихРеволюционныхТрибуналов.

II.ВРЕМЕННОЕПОЛОЖЕНИЕОРЕВОЛЮЦИОННЫХТРИБУНАЛАХА.КОНСТРУКЦИЯ3. Революционные Трибуналы учреждаются в количестве не

менееодногонакаждуюгубернию,установлениячислаприходящихсянагуберниюРеволюционныхТрибуналовитерриториальныхрайоновидействиявозлагаетсянаГубисполком.

4. ДлясодействияРеволюционнымТрибуналамучреждаются:


1) ОсобыеНародныеСледователи,2) КоллегияОбвинителей,3) КоллегияПравозаступникови4) ТрибунальныеИсполнители.5. Члены Революционного Трибунала, особые Народные

Следователи и Члены Коллегий Обвинителей и ПравозаступниковизбираютсяГубисполкомомизчислалиц,удовлетворяющихусловиям,установленным для Советских избирателей. Трибунальные Исполни‐телиизбираютсяизчислатехжелицРеволюционнымТрибуналом.

6. Число подлежащих избранию Членов Революционного Трибу‐налаособыхНародныхСледователейиЧленовКоллегийОбвинителейиПравозаступников,равнокакичислоиграницыследственныхучаст‐ков территориального района, на который распространяется властьданногоРеволюционногоТрибунала, устанавливается Губисполкомом;число Трибунальных Исполнителей из того же территориальногорайонаустанавливаетсяРеволюционнымТрибуналом.

7. Члены Революционного Трибунала и особые НародныеСледователи избираются на шестимесячный срок; Губисполкомампринадлежитправодосрочногосмещениятехидругих.

Б.ПОДСУДНОСТЬ8. РеволюционномуТрибуналуподсудны:1) Делаоконтрреволюционныхдеяниях.2) ДелаоГосударственнойизмене.3) Делаошпионаже.4) Делаопреступленияхподолжностииосаботаже.5) Делаоспекуляции.6) Дела о других преступных деяниях, передаваемые на

разрешениеТрибуналапопостановлениюГубисполкома.Примечание: Право передачи дел, означенных в п. 6 ст. 8, на

разрешение Трибунала представляются Губисполкомом лишь приналичностисоответствующегозаключенияЮридическогоотдела.

9. Отдельные дела из числа означенных в п. п. 4 и 5 ст. 8 могутбытьпопостановлениямРеволюционныхТрибуналовпередаваемынаразрешениеНародныхСудов.

В.СУДОПРОИЗВОДСТВО10. Предварительно разследование по делам, подсудным

Революционным Трибуналам, производится Особыми НароднымиСледователями.

11. Революционному Трибуналу предоставляется право призна‐вать ненужным производство предварительного разследования по

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 221 отдельным судебным делам и принимать таковые непосредственноксвоемуразсмотрению.

12. Особым Народным Следоватеелям предоставляется правосвоеювластьюприниматьследующиемерыпресечения:

1) арест,2) отобраниезалога,3) установлениепоручительства,4) наложениесеквестранаимущество.13. Жалобы на действия Следователей приносятся в Революци‐

онныйТрибуналиразсматриваютсяпоследним[и]враспорядительномзаседании.

14. Вопрос о допущении защиты в стадии предварительногоследствияразрешаетсяпоусмотрениюследователя.

15. ПоокончанииследствияделопоступаетвТрибунал,который,рассмотревтаковоевраспорядительномзаседании:

1) или постановляет дело прекратить за отсутствием составапреступления, за наличностью законных оснований ненаказуемостиилизанедостаткомулик,

2) либоназначаетделокслушаниювсудебномзаседании,3) либонаправляетделокдоследованию.16. При рассмотрении дел Революционный Трибунал не связан

никакимиограничениямивотношенииспособовоткрытияистины.17. Судебное следствие ведется публично; в особо исключитель‐

ных случаях, под личною ответственностью данного составаприсутствия, Революционному Трибуналу предоставляется правозакрыватьдверизаседания;приговорыТрибуналапровозглашаютсявовсякомслучаепублично.

18. Каждое дело разрешается Революционным Трибуналомвсудебном заседании при наличности пяти членов в составеприсутствия.

19. Каждое дело разбирается Революционным Трибуналом приучастиипредставителейобвиненияизащиты,намеченныхТрибуналомиз числа членов соответствующих коллегий (ст. 4 ВременногоПоложения). Народному Комиссариату Юстиции и ЮридическомуотделуГубисполкомапредоставляетсяправоделегироватьдляучастиявделевкачествеиобвинителей,изащитников,идругихлиц.

20. Революционный Трибунал при разрешении вопроса о винов‐ности руководствуется внутренним убеждением в оценкедоказательств.

21. При определении наказаний Революционный ТрибуналбезусловноподчиняетсядекретуРабоче‐КрестьянскогоПравительстваУкраины,вособенностивотношениинаибольшейинаименьшеймеры

222 Семінарське заняття № 6 наказания;посколькумеранаказанияэтимидекретаминеопределена,РеволюционныйТрибуналприустановлениитаковойруководствуетсяв первую очередь интересами Социалистической Революции, а затемсоциалистическимправосознанием.

22. Ходатайства о помиловании и смягчении участи лиц,осужденных приговором Революционного Трибунала, разрешаютсяВременнымРабоче‐КрестьянскимПравительствомУкраиныиподаютсячерезРеволюционныйТрибунал;вслучаепоступлениятакогоходатай‐ства,атакжевозбуждениятаковогопособственномуусмотрению,Рево‐люционныйТрибуналможетприостановитьисполнениеприговора.

23. Все приговоры Революционного Трибунала провозглашаются«именемУкраинскойСоциалистическойСоветскойРеспублики».

ІІІ.ВРЕМЕННОЕПОЛОЖЕНИЕОНАРОДНЫХСУДАХА.КОНСТРУКЦИЯ24. НародныеСудыучреждаютсявколичественеменееодногона

каждыйСоветскийрайон,уездныйилигородской.25. Число Народных Судов каждого района, равно как и границы

судебных участков, находящихся в их ведении, определяются соответ‐ствующимсовдепом–погородам,ипоуездам–исполкомом(ст.24).

26. Для содействия Народным Судам учреждаются НародныеСледователи, к которым применяются соответственно правила24и25ст.ст.сегоположения.

27. Для содействия Народным Судам учреждаются КоллегииОбвинителей и Правозаступников, а также Судебные Исполнители;числотехидругихустанавливаетсяСовдепомилиИсполкомомданногорайона(ст.24).

28. Для участия в разрешении дел, подсудных Народным Судам,кроме постоянныхНародных Судей, привлекаются очередные Судьи –НародныеЗаседатели.

29. ПостоянныеНародныеСудьи,НародныеЗаседатели,НародныеСледователи и Члены Коллегии Обвинителей и Правозаступниковизбираютсяизчислалиц,удовлетворяющихусловиям,установленнымдля Советских избирателей: по уездам – соответствующимиИсполкомами, а по городам – Совдепами, Судебные исполнителиизбираютсяСоветомНародныхСудей.

30. НародныеСудьииНародныеСледователиизбираютсянаодингод; избравшим их органам Советской власти представляется праводосрочногосмещенияизбранныхСудейиСледователей.

31. СпискиНародныхЗаседателейсоставляютсянашестьмесяцев;избранные распределяются по сессиям Народных Судов и СоветовНародных Судей. Общее число Заседателей, подлежащих включениювсписок, число подлежащих избранию каждой сессии, продолжитель‐

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 223 ностьсессийустанавливаются:поуездам–Исполкомами,погородам–Совдепами.

32. Для разрешения в кассационном порядке дел, подсудныхНароднымСудам,учреждаетсявкаждомСоветскомрайоне(ст.24сегоположения) Совет (Съезд) Народных Судей, состоящий из всехпостоянныхСудейданногорайона.

33. Для участия в Совете Народных Судей при разрешениисудебных дел постоянные Народные Судьи привлекаются по очереди,устанавливаемой местными Совдепами (в городах) или Исполкомом(вуездах).

34. Вслучае,указанномвст.53,кучастиювразрешенииСудебныхдел Советом Народных Судей могут быть привлечены НародныеЗаседатели.

Б.ПОДСУДНОСТЬ35. НароднымСудамподсудны:1) всегражданскиедела,2) все уголовные дела, за исключением подведомственных

РеволюционнымТрибуналам.В.СУДОПРОИЗВОДСТВО36. В стадии разрешения дел по существу Народный Суд

функционируетвсоставеодногопостоянногоНародногоСудьиишестиНародныхЗаседателей:

1) по делам по посягательству на человеческую жизнь, обизнасиловании, причинении тяжёлых ран или увечья, разбоев,грабежей,подлогедокументовиподделкеденежныхзнаков;

2) поделамодругихпреступленияхипроступкахпоособомудлякаждогослучаяпостановлениюНародногоСудьи.

37. ВстадииразрешенияделпосуществуНародныйСуддействуетв составе одного постоянного Народного Судьи и двух НародныхЗаседателей:

1) по уголовным делам, кроме предусмотренных ст. 36 сегоположения;

2) по гражданским делам по особому для каждого случаяпостановлениюНародногоСудьи.

38. Встадии,указаннойвпредшествующих(36и37)статьяхсегоположения, Народный Суд действует в одном составе постоянногоНародного Суда при разрешении гражданских дел вне случая,предусмотренного2п.37ст.

39. Дознаниеподелам,подсуднымНароднымСудам,производитсясудебной уголовной милицией, а предварительное следствиеНародными Следователями или непосредственно постояннымиНароднымиСудьямипоихусмотрению.


40. Производство предварительного следствия обязательно поделам, указанным в п. 1 ст. 36 положения сего, за исключением тогослучая, если постоянный Народный Судья признаёт предварительноеследствиененужным.

41. По остальным уголовным делам предварительное следствиепроизводится не иначе, как по особому постановлению постоянногоНародногоСудьи.

42. В отношении мер пресечения и допущения защиты в стадиипредварительного следствия соблюдается соответствующее правилоВременногоПоложенияоРеволюционныхТрибуналах.

43. Жалобы на действия Народных Следователей разрешаютсяПостояннымНароднымСудьёй.

44. По окончании предварительного следствия дело поступаетвНародный Суд, который предварительно в составе одного лишьпостоянногоНародногоСудьирешаетвопросотом,подлежитлиделодоследованию, прекращено на основании, указанном в ст. 15, илидальнейшему направлению, и в последнем случае назначает делокслушаниювсудебномзаседании.

45. ОбвинениеизащитавНародномСудеосуществляетсячленамиКоллегии Обвинителей и Правозаступников по очереди, устанавли‐ваемойСоветом(Съездом)НародныхСудей.

46. УчастиепредставителейОбвиненияизащитыОбязательно:1) поделам,предусмотренным36ст.2) попрочимделампоусмотрениюНародногоСуда.Приучастиипредставителейобвинениятребуется участиетакже

ипредставителейзащитыинаоборот.47. Длязащитыинтересовлиц,участвующихвгражданскихделах,

а также защиты гражданских интересов по уголовным делам,допускаетсяучастиечленовколлегииправозаступников,привлекаемыхк участию в деле в порядке, устанавливаемом Советом (Съездом)НародныхСудей.

48. При производстве дела Народный Суд не связан никакимиограничениямивотношенииспособовраскрытияистины.

49. При разрешении дел Народный Суд безусловно подчиняетсядекретам Рабоче‐Крестьянского Правительства Украины, а посколькуте или иные вопросы не предусмотрены декретами, руководствуютсякритериями,указаннымивст.21.

50. На разрешения и приговоры Народного Суда стороны могутвмесячный, с момента объявлений резолюций, срок произвестикассационнуюжалобувСовет(Съезд)НародныхСудей.

51. Рассмотрение дел в кассационном порядке производитсяСоветомНародныхСудейвсоставетрёхпостоянныхНародныхСудей.


52. Совет(Съезд)НародныхСудейотменяетрешениеилиприговор1‐йинстанциивслучаях:

1) существенного, влияющего на силу решения или приговоранарушениязакона;

2) явной несправедливости обжалованного решения илиприговора.

53. По отмене решения, Совет Народных Судей направляет делодляновогорассмотренияпосуществувНародныйСудвдругомСоставеприсутствия, либо разрешает дело сам; в этом последнем случаексоставу присутствия Совета Народных Судей присоединяютсяНародные Заседатели в количестве двух или шести, соответственноправилам36–37ст.ст.сегоПоложения.

54. ПрирассмотренииделвСоветахНародныхСудейприменяетсяправило 47 ст. сего Положения, допущение и привлечение пред‐ставителей обвинения и защиты определяется усмотрением суда,ссоблюдениемправила2‐йчасти46ст.сегоПоложения.

55. В отношении помилования и смягчения наказаний променя‐етсяпра[ви]ло22ст.сегоПоложения.

56. Народные Судьи и Советы Народных Судей провозглашаютприговоры и решения именем Украинской СоциалистическойРеспублики.

57. Решения и приговоры Народных Судов и Советов НародныхСудей подлежат пересмотру при наличности вновь открывшихсяобстоятельств дела, если таковые были раньше неизвестны стороне,подающей просьбу о пересмотре, или она не могла по уважительнойпричинесослатьсянаэтиобстоятельства.

58. Просьба о пересмотре дел разрешается Судом 1‐й инстанции;решения Суда по существу дела, последовавшие в результате этихпросьб,подл[е]жатобжалованиюнаобщемосновании.

О ПОРЯДКЕ ПЕРЕСМОТРА ДЕЛ, РАЗРЕШЁННЫХ ПРЕЖНИМИСУДЕБНЫМИУСТАНОВЛЕНИЯМИ

1) Вступившие в законную силу решенияи приговоры судебныхмест, упразднённых декретом Временного Рабоче‐КрестьянскогоПравительства о Суде (ст. 1 декрета), подлежат пересмотру в порядкеина основании означенных в ст. 57 и 58 «Временного ПоложенияоНародныхСудахиРеволюционныхТрибуналах».

2) При отсутствии условий, указанных в ст. 57 «ВременногоПоложения», допускаются подача просьб о пересмотре НароднымСудом, при чем от усмотрения Народного Судьи зависит обращениеделакновомурассмотрениюпосуществу.

3) В случае, указанном в ст. 2, решение по существу дела,вынесенное Народным Судом или в случае обжалования, Советом

226 Семінарське заняття № 6 Народных Судей, подлежит утверждению со стороны ЮридическогоОтделаГубисполкома.

Харьков,14февраля1919г.ЗаместительПредседателяСовнаркомаУкраины АртемНародныйКомиссарЮстиции ХмельницкийУправляющийДеламиПравительства ГрановскийТекст подано за виданням: Реабілітовані історією. Харківська область. Кн. 1.

Ч.1./ДП«Редакційно‐видавничагрупаХарківськоготомусерії„Реабілітованіісторіеюˮ».–К.Х.:Оригінал,2005.–С.3439.

КонституціяУкраїнськоїСоціалістичноїРадянськоїРеспубліки(березень1919року)

І.ОСНОВНІПОСТАНОВИ1. Українська Соціялістична Радянська Республіка є організація

діктатури працюючих і експльоатуємихмас пролетаріяту і біднійшогоселянства для перемоги над їх віковими гнобителями й експльо‐ататорамикапіталістамийпоміщиками.

2. Завданням цієї діктатури є здійснення переходу від буржуа‐зного ладу до соціялізму, шляхом проведення соціялістичних реформісістематичного подавления всіх контрреволюційних намірів з бокузаможніхкляс.Післяздійсненняцихзавданьдіктатуразникне,аслідомза нею, по остаточнім оформленнюмайбутнього комуністичного ладу,зникнейдержава,уступившимісцевільнимформамсуспільногожиття,збудованогонаосновахорганізаціїзагальноїпраціназагальнукористьібратерськусолідарністьлюдей.

3. В цілях здійснення свого основного завдання УкраїнськаСоціялістичнаРадянськаРеспубліка:

а) провадить в життя заходи, що безпосередньо направлені дознищення існуючогоекономичногоустрою івиявляютьсяв скасуванніприватноївласностиназемлюінавсіиншізасобивиробництва;

б) в області будівництва державного життя закріпляє владу заробітничоюклясою,усталюючивздійсненнюдержавноївладивиключнодляпрацюючихмасіцілкомусуваючипануючіклясивідтакоїучасти;

в) утворює для працюючих мас можливість користуватисяправами (свободою живого і друкованого слова, зборів і спілок),позбавляючи цих прав пануючі кляси і спільні з ними по своїйполітичнійпозіціїгромадськігрупи;

г) організуєозброєнуоборонуздобутківсоціялістичноїреволюціїпритягненнямдоцієїоборонивсіхтрудовихелементівкраїни.


4. Пориваючи рішучо з минулим, намагаючись знищити, разомзподілом загалу на кляси, а також і національний гніт і національнуворожнечу,УкраїнськаСоціялістичнаРадянськаРеспубліказаявляєсвійтвердий намір увійти в склад єдиної Соціялістичної РадянськоїРеспубліки, як тільки утворяться умовини для її збудови. Разом з тимУкраїнськаСоціялістичнаРадянськаРеспубліказаявляєпросвоюповнусолідарністьзнинііснуючимивжеРадянськимиРеспублікамиіпросвійнамір вступити з ними в тісніше політичне об’єднання для спільноїборотьби за перемогу світової комуністичної революції, в тіснішеспівробітництво в області комуністичного будівництва, можливоголишевміжнародньомумасштабі.

5. ВладапрацюючихмаснатериторіїУкраїнськоїСоціялістичноїРадянської Республіки здійснюється через Ради Робітничих,СелянськихтаЧервоноармійськихдепутатів таинші органивладипоозначеннюРад.

II.КОНСТРУКЦІЯРАДЯНСЬКОЇВЛАДИА.ОРГАНІЗАЦІЯЦЕНТРАЛЬНОЇВЛАДИ6. ДовідомуЦентральноїРадянськоїВладинаВкраїніналежать:1)Всіпитаннязагально‐державногозначення,азокрема:а) затвердження,змінаідоповненняКонституції;б) установленняізмінадержавнихмежРеспубліки;в) зносини з чужоземними державами, зокрема і оголошення

війнийусталеннязгоди;г) усталенняосноворганізаціїзбройнихсил;д) загальнекеровництвовнутрішньоюполітикою;е) цівільне,карнеіпроцесовезаконодавство;ж) усталення основ соціялістичного будівництва в області

народньогогосподарства;з) керування грошовою системою і організація фінансового

господарстваРеспубліки;1) державна контроля над діяльністюРадянської влади, зокрема

надправильністю,закономірністюідоцільністюгрошовихвитрат.2) Всі питання,щонемають загально‐державного значення і які

будутьвзятінарозглядорганамиЦентральноїРадянськоївлади.7. ЦентральнаРадянськавладамаєсвоїоргани,асаме:1) Всеукраїнський з’їзд Рад Робітничих, Селянських та Черво‐

ноармійськихдепутатів;2) ВсеукраїнськийЦентральнийВиконавчийКомітетРад;3) РадуНародніхКомісарів.8. З’їзд скликається В.Ц.В.К. не менш як два рази на рік, а по

постановіВ.Ц.В.К,можескликатисяічастіш.9. Ладвиборівдоз’їздуРадустановлюєтьсяВ.Ц.В.К.Р.


10. З’їзд Рад є вищою Владою Української СоціялістичноїРеспубліки. В протязі між двома з’їздами такою владою є В.Ц.В.К.Р.Зчислапитань,зазначенихвст.6,виключномувіданнюз’їздуналежитьпитання,зазначеневп.а),атакожззастереженням,зазначенимвст.13,питанняпрооголошеннявійнитаустановленнязгоди.

11. В.Ц.В.К.із’їзддаютьзагальнийнапрямокдіяльностеРобітниче‐Селянського уряду і всіх органів Радянської влади в країні, зокремавиключномувіданнюВ.Ц.В.К.Р,належать:вибориізвільненняНародніхКомісарів і Голови Ради Народніх Комісарів, розклад державнихприбутків і зборів між центральною і місцевою владою, а такожрозв’язування питань, зазначених в ст. 19 Конституції. Питання,зазначені в пп. а), б), в) (п. 2), г), д), ж), а також річного бюджетурозв’язуютьсяяквладоюз’їзду,такіВ.Ц.В.К.Р.

12. В.Ц.В.К.Р.відповідаєпередВсеукраїнськимЗ’їздомРад іобира‐ється останнім в кількосте по призначенню з’їзду на реченець дослідуючого з’їзду. Рада Народніх Комісарів відповідає передВсеукраїнськимЗ’їздомРадіпередВ.Ц.В.К.Р.

Увага: На місце вибувших членів В.Ц.В.К. заступники призна‐чаються постановою Ц.В.К. Всі инші питання, щодо законодавстваізагального керування в країні, розвязується також В.Ц.В.К.зпоясненням,вказанимвст.16.

Увага: Питання про оголошення війни та заключения згодирозвязується В.Ц.В.К.Р. на випадок негайносте при неможливостескликатиз’їздвналежнийчас.

14. Завідування окремими галузями керування країною нак‐ладається на окремі відділи В.Ц.В.К.Р., Народні Комісаріяти на чолізЗавідуючими, обранимиВ.Ц.В.К.Р.Кількість,межі віданнявідділів і їхвнутрішняорганізаціяусталюєтьсяВ.Ц.В.К.

15. Рада Народніх Комісарів складається з Голови і НародніхКомісарів,учислокотрихвходять:

а) всіКеровникиокремимивідділамиВ.Ц.В.К.Р.(ст.14);б) иншіособи,щообіраютьсяокремоВ.Ц.В.К.Р.зйогорозсуду.ЧлениРадиН.К.кожногорокуможутьзвільнятисьвладоюВ.Ц.В.К.16. Рада Народніх Комісарів має право брати на свій розгляд

питання і справи, що стосуються до законодавства і загальногокерування країною, але має право вирішати своєю владою ті чи иншіпитання, або справи лише з загальним, або спеціальним уповно‐важеннямВ.Ц.В.К.,аколинематакогоуповноваження,постановиР.Н.К.,даютьсяназатвердженняВ.Ц.В.К.Р.

Увага: Питання, зазначені в ст.ст. 18 або 11, можуть бутипереданимиЦ.В.К.наостаточнерозвязанняР.Н.К.


17. Стан Народнього Комісару належить виключно членам Р.Н.К.У.С.Р.Р. і жодними иншими представниками Радянської влади яквцентрі,такінамісцяхнеможеприсвоюватися.

Б.ОРГАНІЗАЦІЯРАДЯНСЬКОЇВЛАДИНАМІСЦЯХ18. ОрганиРадянськоївладинамісцяхслідуючі:а) Ради Робітничих, Селянських та Червоноармійських депутатів

(міські та сільські), а також обрані ними Виконавчі Комітети(Виконкоми);

б) З’їзди Рад (губерніяльні, повітові і волосні), а також обранінимиВиконавчіКомітети(Виконкоми).

19. РеченецьіпорядоквиборівмісцевихорганівРадянськоївлади,норма представництва і загальні постанови щодо внутрішньоїорганізації цих органів, означених меж відання і влади між ними, якірозмеженняостанніхними і органамиЦентральноїРадянськоївлади,встановлюєтьсяВ.Ц.В.К.Р.

20. Право вибору мають незалежно від релігії, народности,осілосте, стану і т. п. слідуючі громадяне У.С.Р.Р., які до дня виборівосягли18років:

а) всі,що здобувають засобидожиттяпродукційною і загально‐корисною працею, а також особи, заняті домашнім господарством,забезпечуючи першим можливість продукційної праці, себто ріжніробітники і служачі, заняті в промисловосте, торговлі, сільськімгосподарствітаинш.,селянийкозакирільники;

б) солдатиЧервоноїАрміїіматросиЧервоноїФльоти;в) громадяне,щоневходятьвкатегорії,переведенін.п.а) іб)за

утратоюпрацездатносте,відповіднозасвідченої.Увага: 1. Місцеві Ради можуть по постанові Центральної влади

зменшуватиусталенувційст.нормувіку.Увага: 2. Чужинці, які належать до робітничої кляси і трудового

селянства,користуютьсятакожвиборчимправом.21. Позбавляютьсявиборчогоправаіправабутиобранимслідуючі

особи,хочбивонийвходиливоднузвищезазначенихкатегорій:а) особи,щокористуютьсянайманоюпрацеюзкорисноюметою;б) особи, які живуть на нетрудові прибутки, а саме прибутки

зпідприємства,змаєтківіт.п.;в) приватніторговці,комерційніпосередники;г) ченціідуховнінастоятеліцерквейірелігійнихкультів;д) служачііагентиколишньоїполіціїокремогокорпусужандармів

іохороннихвідділів,атакожчленипанувавшоговРосіїдому;е) особи, визнані усталеним ладом божевільними, а рівно особи,

щоперебуваютьпідопікою;


ж) особи,засудженізакористливітаганебнівчинкинареченець,усталенийзаконом,абосудовимвироком.

III. ДЕКЛЯРАЦІЯ ПРАВ І ОБОВ’ЯЗКІВ ПРАЦЮЮЧОГОІЕКСПЛЬОАТУЄМОГОНАРОДУУКРАЇНИ

22. Для повного проведення основ діктатури пролетаріятуібіднійшого селянства У.С.Р.Р. надає працюючим масам всі праваіможливостевобластигромадянськогоіполітичногожиття.

23. Відповідно цьому загальному становищу і з метою забезпе‐чення за працюючими дійсної волі совісти, а також припиненняможливосте використання релігії і церкви в інтересах залишенняклясового строю, церква відокремлюється від держави і за всімагромадянами визнається право пропаганди релігійних наук, котрі непереслідують жодних соціяльних і політичних завдань, а також анти‐релігійнихнаук,котріхдухнеперечитькомуністичнимпоглядам.

24. З метою забезпечення за працюючими дійсної свободивисловленнясвоїхдумок–У.С.Р.Р.усуваєзалежністьпресивідкапіталуівіддає в руки робітничої кляси і селянської біднота всі технічнііматеріальні засоби до видання газет, брошур, книг та инших творівдрукуізабезпечуєїхвільнерозповсюдженняповсійУкраїні.

25. Вціляхзабезпеченнязапрацюючимидійсноїсвободизборів–У.С.Р.Р.,визнаючиправозапрацюючимиРадянськоїРеспублікивільноговлаштування зборів, союзів і т. п., віддає в розпорядження робітничоїкляси і селянської бідноти всі відповідні для влаштування народніхзборівпомешканнязсвітломіотоплениям.

26. З метою забезпечення за працюючими дійсної свободи спілокУ.С.Р.Р., зламавши економічну і політичну владу заможніх клясіусунувши цим всі перепони, які до цеї пори перешкоджаливбуржуазній суспільносте робітникам і селянам користуватись сво‐бодою організацій і акцій – дає робітникам і біднішим селянам усякудопомогуматеріяльнутаиншудляїхобєднанняіорганізації.

27. В цілях забезпечення за працюючими дійсного приступу дознання – У.С.Р.Р. ставить своїм завданням дати робітникам і селянамповну,всебічнуідаремнуосвіту.

28. У.С.Р.Р. визнає обовязки всіх громадян Республіки на працюіпроголошуєгасло:«непрацюючийнеїсть».

29. З метою всебічної охорони здобутків Великої Робітничо‐Селянської Революції – У.С.Р.Р. визнає обовязком всіх працюючихРеспублікиоборонусоціялістичноїбатьківщини івстановлюєзагальнувійськовуповинність.

Почесне право захищати революцію зі зброєю в руках даєтьсялише працюючим. На нетрудові елементи накладається виконанняиншихвійськовихобовязків.


30. Виходячи з солідарности працюючих всіх націй, У.С.Р.Р. надаєвсіполітичніправаукраїнських громадян–працюючимчужинцям,щоживуть на території Української Республіки і належать до робітничоїкляси,абодоселянства,щоневизискуєчужоїпраці.

31. У.С.Р.Р. дає право притулку всім чужинцям, що терплятьпересліди за релігійні проступки, а також за проступки, направленіпротиінтересівуряду,забороняючогоінтересибуржуазнихклясів.

32. У.С.Р.Р.,визнаючирівніправазапрацюючими,незалежновідїхраси і национальности – обявляє суперечним основним законамРеспубліки, уставлення, або пропущення яких‐небудь привілеїв, напідставі, а також яке б не було пригнічення національних меншостей,абообмеженняїхрівноправности.

33. З огляду інтересів робітничої кляси в цілому – У.С.Р.Р.позбавляє політичних прав окремі особи і окремі групи, якікористуютьсяцимиправаминашкодусоціялістичноїреволюції.

В.ПРОГЕРБІПРАПОРУ.С.Р.Р.34. Герб У.С.Р.Р. – має на червоному полі в проміннях сонця –

малюнок золотого серпа і молота, навкруги яких – уміщено вінокінаписинаУкраїнськійтаРосійськихмовах:

1) У.С.Р.Р.2) Пролетарівсіхкраїн,єднайтеся!35. Торговельний, морський і військовий прапор У.С.Р.Р. – має на

червоному полі в лівому куті – напис золотимилітерами – УкраїнськаСоціялістичнаРадянськаРеспубліка,аболишелітери:У.С.Р.Р.

Місце Харків, року 1919, Березоля 10–14 дня Презідія IIIВсеукраїнського3’їздуРад



ПостановаВУЦВКпронеобхідністьоб’єднаннявійськовихіматеріальнихсилрадянськихреспублік

(18травня1919року)Общность врага требует от всех советских республик общности

борьбы и единства руководства ею. Необходимость самого бережногоотношения к материальным силам республик требует общегопланомерного распоряжения ими. Поэтому ЦИК С[оветов] У[краины],вместе с Киевским Советом рабочих депутатов, Киевским уезднымсъездом (Советов) крестьянских депутатов и представителями

232 Семінарське заняття № 6 киевских профессиональных союзов и фабрично‐заводских комитетовпостановил:

1) Всявооруженнаяборьбасврагамисоветскихреспубликдолжнабытьобъединенавовсехсуществующихсоветскихреспубликах.

2) Все материальные средства, необходимые для ведения этойборьбы,должныбытьсосредоточенывокругобщегодлявсехреспубликцентра.

Исходяизэтого,ЦИКпоручаетсвоемупрезидиумуобратитьсявЦИКвсех советских республик с предложением выработать конкретныеформыорганизацииединогофронтареволюционнойборьбы.



ПостановаВУЦВК,РНКУСРР,НКВСіВУНКпрозатвердження«ПоложенняпроВсеукраїнськуімісцевінадзвичайнікомісії»

(30травня1919року)1) Всеукраинская Чрезвычайная комиссия по борьбе с контр‐

революцией, шпионажем и бандитизмом является центральным орга‐ном, объединяющим деятельность местных ЧК, планомерно проводя‐щим вжизнь непосредственную борьбу с контрреволюцией, шпи‐онажем ибандитизмом на всей территории Украинской Социалис‐тическойСоветскойРеспублики.

2) Всеукраинская Чрезвычайная комиссия является органомНародного комиссариата внутренних дел, работающим на правахотделапоследнего.

3) Во главе ВУЧК стоит председатель и его заместитель,назначаемыеСовнаркомом.

4) При председателе ВУЧК состоит коллегия из семи лиц,утверждаемыхНароднымкомиссариатомвнутреннихдел.

5) Председатель ВУЧК входит в коллегию Народного комисса‐риата внутренних дел с правом решающего голоса, в отсутствиепредседателяодиниз его заместителейвходитвколлегиюНародногокомиссариатавнутреннихделсправомрешающегоголоса.

6) СметаВУЧКпроходитпосметеНаркомвнудел.7) ВУЧКи всеместные чрезвычайные комиссии имеют право на

организациюприсебеособыхвооруженныхотрядов,численностькоихна местах устанавливается местными исполкомами по соглашениюсВУЧК, кредиты на отряды местным чрезвычайным комиссиямотпускаютсявобщемпорядкечерезместныеисполкомы.


8) Всемиделамипонепосредственнойборьбесконтрреволюцией,спекуляцией и преступлениями по должности на местах ведаюторганизованныеместнымиСоветамиилиисполкомами,наодинаковыхправах с остальными своими отделами, местные губернскиечрезвычайныекомиссии.

Примечание:Чрезвычайныекомиссиимогут,сутвержденияВУЧК,организовываться и в уездных городах, если местный губисполкомпризнаетэтонеобходимым.

9) ЧленыместнойЧрезвычайнойкомиссииизбираютсяиотзыва‐ютсяместнымиисполкомами.

10) ПредседателиместныхЧКизбираютсяместнымиисполкомамииутверждаютсяВУЧК.

11) Высшие органы чрезвычайных комиссий имеют правопосылатьвнизшиеорганысвоихпредставителейсрешающимголосомвколичественесвышедвухчеловек.

12) Постановления местных ЧК могут быть приостановленыиотменяемы соответствующими высшими органами чрезвычайныхкомиссий.

13) Местныйисполкомимеетправо:а) приостанавливать исполнение приговоров, выносимых мест‐

ными ЧК до санкции соответствующими высшими органамичрезвычайныхкомиссий.

Примечание: Во всех случаях, когда местный исполкомприостанавливает исполнение приговора без передачи дела судебнымиследственнымвластям, требуется санкция [наисполнение] вынесен‐ногоприговораВУЧК.

б) направлять дела, находящиеся в производстве ЧК, судебнымиследственнымвластямвовсехслучаяхпосвоемуусмотрению.

14) ВсесметыместныхЧКпредварительноутверждаютсяместнымисполкомом и проходят в общем порядке по смете ВУЧК. Всеассигнования на местные ЧК переводятся Чрезвычайной комиссией,ВсеукраинскойЧКчерезместныйисполком.

15) В задачи Чрезвычайной комиссии входят: борьба со всемиконтрреволюционнымипроявлениями,шпионажемибандитизмомкакнавнутреннемфронте,такивармииивофлотеУССР.

16) Для выполнения этих задач чрезвычайным комиссиямпредоставляютсяследующиеправа:

а) принимать меры пресечения и предупреждения в случаяхвсякого рода контрреволюционных выступлений, погромов и чер‐носотенныхбеспорядков,вплотьдоприменениявооруженнойсилы;

б) испрашивать от исполкома, в случаях нарушения револю‐ционногопорядка,усилениявооруженныхсил;


в) входить с представлением в исполком о необходимостивведениявгуберниииуездечрезвычайногоиливоенногоположения;

г) производить обыски, аресты, выемки, облавы, налагатьзапрещение на имущество, вести следствие в отношении частных,должностных лиц и организаций, заподозренных в контрреволюции,шпионажеибандитизме;

д) выносить приговоры по делам лиц, уличенных в деяниях,указанных в ст. 15, при условии, когда эти дела по своему характерупредставляются особо важными и требующими безотлагательногорешения;

е) с особого разрешения местного исполкома производитьследствиеивыноситьприговорыипоинымделам,кромеозначенныхвст.15;

ж) иметь войсковые части, объединенные в Особом корпусе приВУЧК;

з) подвергать аресту ответственных сотрудников советскихучреждений каждый раз с ведома исполкома, а в экстренных случаяхтолько председателя исполкома. Аресты ответственных сотрудниковнародных комиссариатов производятся с ведома наркома или егозаместителей.

17) В целях установления контакта в деятельности ЧК и органовНародного комиссариата юстиции устанавливаются следующиеправила:

а) по всем делам, находящимся в производстве ЧрезвычайнойКомиссии по борьбе с контрреволюцией, саботажем и спекуляцией,допускается участие с правом совещательного голоса представителей:Наркомюстиции в отношении дел, производящихся во всех безисключениячрезвычайныхкомиссияхУССР,втомчислеВсеукраинскойЧКиместных(губернских,уездныхигородских),юридическихотделовв отношении дел, производящихся в соответствующих местныхчрезвычайныхкомиссиях;

б) указанным в пункте «а» сей статьи представителям НКЮиюридических отделов местных исполкомов предоставляется правоучастиявовсехследственныхдействиях,совершаемыхчрезвычайнымикомиссиями, а также право обозрения всего делопроизводстваЧрезвычайнойкомиссии;

в) означенным в пункте «а» сей статьи представителям НКЮиюридических отделов местных исполкомов предоставляется правотребовать от ЧК передачи дел судебным следственным властям;вслучае несогласия Чрезвычайной комиссии с этими требованиями,вопрос о дальнейшем направлении дела передается на разрешение:1)СНК, если упомянутое требование исходит от представителя НКЮ;

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 235 2)соответствующего местного исполкома, если требование этопредъявленопредставителямиюридическогоотдела.

18) В развитиенастоящего постановленияВУЧКиздает инструк‐циииположения,сутверждениемНародногокомиссариатавнутреннихдел,поместнымЧК.



ДекретВсеросійськогоЦВКпровійськовийсоюзрадянськихреспублікРосії,України,Латвії,Литви,Білорусії

дляборотьбипротиімперіалістів(1червня1919року)

Советскиесоциалистическиереспублики,созданныетрудящимися

массаминатерриторииРоссии,Украины,Латвии,ЛитвыиБелоруссии,неоднократно и во всеуслышание заявляли о своей готовностивступить вмирные переговоры с целью прекратить навязанную имвойну. Охваченные безумной надеждой – покорить себе весь мир,стремящиеся к ничем не ограниченной эксплуатации богатств этихстран, сплотившиеся против мирового движения трудящихся, силымеждународного империализма прошли мимо мирных предложенийтрудящихся масс России, Украины, Латвии, Литвы и Белоруссииинапрягают ныне все свои усилия к подавлению Советской властивсюду, гдеона созданамассовымреволюционнымдвижениемрабочихикрестьян. Мобилизовав против Советской власти все силымонархической и капиталистической контрреволюции, мировойкапитал стремится общим наступлением на всех фронтах задушитьвласть рабочих и крестьян. Отпор этой попытке вновь ввергнутьврабство десятки миллионов русских и украинских, латышских,литовских,белорусскихикрымскихрабочихикрестьянтребуетотнихтеснейшего объединения боевых сил, централизации и руководствавтяжелойборьбенажизньинасмерть.Военныйсоюзвсехупомянутыхсоветских социалистических республик должен быть первым ответомнанаступлениеобщихврагов.Поэтому,стоявполненапочвепризнаниянезависимости,свободыисамоопределениятрудящихсямассУкраины,Латвии, Литвы, Белоруссии и Крыма, исходя как из резолюцииУкраинского Центрального Исполнительного Комитета, принятой назаседании 18 мая 1919г., так и предложения советских правительствЛатвии, Литвы и Белоруссии, Всероссийский ЦентральныйИсполнительный Комитет Советов признает необходимым провести

236 Семінарське заняття № 6 тесное объединение: 1) военной организации и военного командо‐вания; 2) Советов народного хозяйства; 3) железнодорожного управ‐ленияихозяйства;4)финансовойи5)комиссариатовтрудасоветскихсоциалистических республик России, Украины, Латвии, Литвы,БелоруссиииКрымастем,чтобыруководствоуказаннымиотрасляминароднойжизнибылососредоточеноврукахединыхколлегий.

Объединение должно быть проведено путем соглашениясЦентральным Исполнительным Комитетом и Советами НародныхКомиссаровуказанныхсоветскихреспублик.

ДляосуществленияуказанныхшаговВсероссийскийЦентральныйИсполнительный Комитет избирает комиссию, которой поручаетнемедленно вступить в переговоры с представителями соответ‐ствующих Центральных Исполнительных Комитетов и совместносними выработать конкретные нормы объединения, а впредь домоментавыработкиокончательногообъединения,немедленносоздатьформыдеятельности.



ТимчасовеположенняВсеукраїнськогореволюційногокомітетупроорганізаціюРадянськоївладинаУкраїні

(22грудня1919року)ДоосвобожденияУкраиныотразбойничьейконтрреволюцииидо

созываВсеукраинскогосъездаСоветовкрестьянских,рабочихикрасно‐армейских депутатов, приноравливаясь к условиям войны с контр‐революцией,издаетсяследующеевременное«Положениеоборганиза‐цииСоветскойвластинаУкраине».

1. Воглавеполитико‐административнойвластинаУкраинестоитвременныйВсеукраинскийревком,которыйсоставленизпятичеловек(три коммуниста‐большевика, один коммунист‐боротьбист и одинукраинскийлевыйэсер‐борьбист).

2. При Всеукраинском ревкоме имеется аппарат по управлениюиурегулированиюсоветскогостроительстванаУкраине:

а)во главе каждой отрасли советского строительства стоитколлегия(издвух‐трехчеловек),назначеннаяУкраинскимревкомом;

б)хозяйственные коллегии (народного хозяйства, путей сообще‐ния,почтителеграфа,социальногообеспечения,трудаидр.)работаютв полном контакте с соответствующими центрами РСФСР подконтролемУкраинскогоревкома;


в)практические отношения отдельных коллегий между собойрегулируютсяУкраинскимревкомом;

г)все денежные выдачи на советское строительство НаркомфинРСФСР по соглашению с Украинским ревкомом разассигновывает поутвержденнымУкраинскимревкомомсметамгубревкомам;

д)Украинскийревкомпомеренадобностиимеетправопереводитькредиты на др. нужды, передавать за счет одного ревкома другому,закрыватьихит.д.;

е)Украинский ревком имеет в своем распоряжении денежныесуммы для удовлетворения непредвиденных расходов советскихучрежденийкаквцентре,такинаместах,атакжедлясвоихрасходовпоруководству советским строительством на Украине и на устройствогородскогоисельскогохозяйства.

3. Всеукраинский ревком в прифронтовой полосе (сто верст), посоглашениюсвысшимвоеннымкомандованием,авнекоторыхместахсгубернскими комитетами партии, назначает губернские ревкомы.Губернские ревкомы составляются из представителей КПУ(большевиков), УКП [боротьбистов] и украинских левых эсеров(борьбистов).

4. Уездные ревкомы назначаются губернскими по соглашениюсвоенными властями на таких же основаниях, как и губернские(повозможностиизместныхработников).

5. Волостные и сельские ревкомы – соответствующими высшимиинстанциями.

Примечание. Отношения между ревкомами остаются такие же,какие существовали между исполкомами. Каждый низший ревкомподчиненвысшемупоинстанции.



ПостановаВсеукраїнськогореволюційногокомітетупропоширеннянаУкраїнудекретівРРФСР(27січня1920року)В развитие соглашения Всеукраинского ЦИК и Всероссийского

ЦИКот1июня1919г.обобъединениидеятельностиобеихреспублик,впредь до окончательного оформления взаимоотношений последних,объявляется:

1.ВседекретыипостановленияУССР,касающиесяоргановвластииподведомственных учреждений, связанных с вышеуказанным согла‐шением (как‐то: военные, ВСНХ, продовольствия, трудособеза, путей

238 Семінарське заняття № 6 сообщения, почты и телеграфа и финансов), аннулируются и каменя‐ются декретами РСФСР, вступающими в силу на всей территорииУкраинысмоментаопубликованиясегоиподлежащиминемедленномуисполнению.



ПостановаВсеукраїнськогореволюційногокомітетупрозастосуваннявинятковоїмірипокарання–розстрілу

доактивнихконтрреволюціонеріввУкраїні(2лютого1920року)

Вдействиевводитсяпотелеграфу.Всеукраинский революционный комитет, обсудив вопрос о при‐

менении высшей меры наказания, т. е. расстрела, по приговорамчрезвычайных комиссий и ревтрибунала в пределах территорииУкраины,всвязиспостановлениемоботменесмертнойказнивРСФСР,находит: отмена смертной казни в РСФСР, явившаяся результатом:1)полного подавления шпионской, дезорганизаторско‐мятежническойдеятельности агентов Антанты и служащих ей царских генераловвтылу Красной Армии; 2) разгрома контрреволюции на фронтах;3)уничтожения крупнейших тайных организаций контрреволюцио‐неров и бандитов и 4) достигнутым вследствие этого укреплениемСоветской власти, – не может быть ныне осуществлена в пределахтерритории Украины, где все вышеуказанные условия, угрожающиесуществованию Советской власти на Украине, еще не ликвидированы,где враг оказывает нашей Красной Армии еще достаточноесопротивление, где с каждым днем обнаруживаются все новыезаговоры против Советской власти на Украине, а посему впредь дополного уничтожения препятствий, нарушающих устойчивостьСоветскойвластинаУкраине,Всеукраинскийреволюционныйкомитет,ответственный перед рабоче‐крестьянской массой Украины завсемерноеукреплениеее,всвоейнеуклоннойирешительнойборьбесовсякими попытками контрреволюционного характера, не можетостановитьсянипередкакимимерами,вплотьдоприменениясистемыкрасноготеррора.

Но пусть украинский народ, убедившись на примере СоветскойРоссии,знает,чтотерроривсетяжелыерепрессиивотношениивраговрабочих и крестьян навязываются нам исключительно свергаемой

ПРАВО УКРАЇНИ У ПЕРІОД НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ… 239 буржуазиейиеенаемниками,ичтоэтитяжелыемерыотменяются,кактолькоукреплениевластирабочихикрестьянсчитаетсязавершенным.



ЗаконРадиНароднихКомісарівУСРРпрохлібнурозкладку

(26лютого1920року)(Витяги)

Окончательное освобождение Украины от власти помещиков

игенералов, изгнание из ее пределов банд Деникина, насиловавших,разорявших и грабивших трудовое население, ставит ныне передСоветской властью задачу окончательного закрепления этих побед –передачуземелькрестьянству,восстановлениеразрушенногонародногохозяйства,вособенностижеДонецкогобассейнаижелезныхдорог.

Эти великие задачи могут быть осуществлены только в томслучае,еслибудетустраненпродовольственныйкризис.

Должна бытьнакормлена доблестнаяКраснаяАрмия, освободив‐шая Украину, защищающая ее ныне от нападения контрреволюцииимеждународных капиталистов, все еще не потерявших надеждыустановитьсвоюкровавуювластьизабратьземлюукрестьянства.

Должныбытьнакормленыжелезнодорожныерабочие,накоторыхвозлагаетсятяжелаязадачавосстановленияпутейсообщения.

Должно быть обеспечено хлебом наиболее нуждающееся кресть‐янство,вовсееголишенное.

Необходимонакормитьрабочих,добывающихуголь,безкоторогостановятся фабрики, заводы, железные дороги, благодаря чему докрайности сокращаются запасы товаров, необходимых для населенияивпервуюголовудлякрестьянства.

Должныбытьобеспеченыдети,приюты,больницы,лазаретыит.д.Наконец, должен быть образован особый фонд (запас) для нужд

обсемененияполей.В целях удовлетворения всех перечисленных выше неотложных

потребностей Совет Народных Комиссаров Украины постановляетпроизвестинавсемпротяжениистраныгосударственнуюразверсткунахлебныепродуктысогласноследующихправил:

1. Сельское население, производящее зерновые продукты,обязуется под страхом строгой ответственности сдать государству поуказанным ниже твердым ценам положенное количество зерновыхпродуктов,согласногосударственнойразверстки.


2. Учитывая тяжкие последствия гражданской войны, особеннодлямелкихкрестьянскиххозяйств,волостнуюразверсткуназерновыепродукты начать производить с хозяйств, площадь пахотной земликоторыхпревышаеттридесятины.

Однако,еслиустановленнаязакономразверсткавразмере30%небудет выполнена полностью к первому положенному сроку(см. ст. 5. наст. зак.) потому ли, что более зажиточные крестьяне невыполнят своего долга перед социалистическим государством, илипотому, что менее зажиточные крестьяне возьмут на себя позорнуюроль укрывателей хлеба у зажиточных крестьян, – обязанностьвыполнения разверстки должна быть распространена также нахозяйства, площадь пахотной земли которых менее трех десятин,авиновные в укрывательстве должны быть подвергнуты строжайшейкаревплотьдоконфискацииихимуществ.

Принимая во внимание состояние крестьянских хозяйств,потерпевшихотбелогвардейскихбанд, атакжеито,чтокрестьянствоохотно помогало продуктами Красной Армии, Совнарком Украиныисчисляет количество хлебных продуктов, подлежащих сдаче государ‐ству, лишь в пределах, безусловно необходимых для удовлетворенияперечисленныхнуждизначительнонижеобщегоколичестваизлишков,производимыхсельскимнаселением.Этипоследниеопределяютсядля1920 г., благодаря очень высокому урожаю 1919 г., цифрою до600миллионов пудов, между тем разверстка исчисляется лишьвразмереоколооднойчетвертойэтогоколичества…

Текстподанозавиданням:ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:у2т./В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький ; за ред. В.Д.Гончаренка. – К. : Ін Юре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.168170.

Ухвала«трійки»Кримськоїударноїгрупипророзстрілврангелівськихофіцерів

1920годаНоября28‐годня,ст.Джанкой.Я Начальник Крымской Ударной Группы 2‐го пункта ПЕТРОВ

ипомощник Начальника Крымской Ударной Группы 2‐го пунктат.КАЛЯЕВ и уполномоченный Начособотдарма 13 т. ДАЛЬСКИЙ,разсмотревсписокианкетывсехВрангельскихофицеровипринимаявовнимание, чтовсе этилица, будучиврядахбелойармииКорниловцы,Дроздовцы и Марковцы, принимавших деятельное участие в укреп‐лении Сивашских и Перекопских районов, наносившие вред Рабоче‐КрестьянскойВласти,постановили:


Всех Врангельских офицеров, как вредный элемент, мешающихстроительствуРабоче‐КрестьянскойРеспублики, вколичествеТРИСТАДВАДЦАТЬчеловек«РАССТРЕЛЯТЬ»

Приговорпривестивисполнениевтечение24часов.Текст подано за виданням: Реабілітовані історією. Харківська область. Кн. 1.


Наказ№8поКримськійударнійгрупіуправлінняособливихвідділівПівденноготаПівденно‐Західногофронтів

(7грудня1920року)(Витяги)

§1.Длярасправыиликвидациисоставшимисябелогвардейским

иконтрреволюционным элементом в районе г. Севастополя составитьтройкуподпредседательствомЗам.начособоотделаЧерноазморейтов.Михайлова в составе членов Начособоотделения 46‐й дивизии тов.Кудряшева и нач. агентуры Особоотдела Черноазморей тов. Петрова,запасным членом назначается старший следователь Особого Отделатов.Крастынь,коимпредоставитьправовынесенияприговоравысшеймерынаказания.

§ 2. Для расправы с оставшимися белогвардейскими и контр‐революционными элементами в районе от г. Ялты до Феодосии(включая) составить тройку под председательством НачособоотделаЧеразморейт.Чернобровымвсоставечленовтов.Петроваит.КАЛЯЕВАкоим предоставить право вынесения приговоров высшей мерынаказания.

§3.Заэнергичнуюработупоборьбесконтрреволюциейвыразитьреволюционную благодарность и выдать золотые часы следующимтоварищам...

Всемостальнымреволюционнуюблагодарностьиприготовитьнанихподарки,атакжетоварищамкрасноармейцам.

§ 4. Нижеследующим т.т. сотрудникам Особоотделения 46‐йдивизии выразить сердечную благодарность и выдать серебрянныечасы с надписью «За энергичную работу от Особого Отдела Южногофронта»...





ОСНОВНІРИСИПРАВАУСРР‐УРСРУ1920–1930‐хрр.

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення щодо

особливостей розвитку права України під час реалізації нової економічноїполітики та упродовж 30‐х рр. ХХ ст., коли відбувалося становленнясоціалістичноїправовоїсистеми,характернимирисамиякоїбулозакріпленняпримату державних інтересів і забезпечення репресивної спрямованостідержавногомеханізму.


1. ДжерелаправаУСРР.2. Конституційне(державне)правоУСРРу2030рр.ХХст.3. Основнірисиадміністративного,фінансового,кримінальногоправаУСРРв2030рр.ХХст.4. Основні риси цивільного, земельного, кооперативного, трудового праваУСРРв2030рр.ХХст.5. ОсновнірисипроцесуальногоправаУСРРв2030рр.ХХст.

Ключові поняття: «нова економічна політика», «кодекс», «Українська

Соціалістична Радянська Республіка», «Всеукраїнський Центральнийвиконавчий комітет», «Президія ВУЦВК», «Рада Народних Комісарів УСРР»,«Цивільний кодекс УСРР», «Земельний кодекс УСРР», «Кодекс законів пропрацю УСРР», «Кримінальний кодекс УСРР», «Кримінально‐процесуальнийкодексУСРР»,«ЗаконпролісиУСРР»,«Цивільно‐процесуальнийкодексУСРР»,«Тимчасові будівельні правила УСРР», «Ветеринарний кодекс УСРР»,«Виправно‐трудовийкодексУСРР»,«Кодексзаконівпросім’ю,опіку,шлюбтаактигромадянськогостануУСРР»,«АдміністративнийкодексУСРР».


1. Нормативно‐правове закріплення входження Радянської України доскладуРадянськогоСоюзу.

2. ПравовестановищеУкраїниускладіСРСР.3. ДжерелаправаУРСРперіодуновоїекономічноїполітики.4. УстрійтадіяльністькаральнихорганівУРСРу19211939рр.5. Конституційно‐правоверегулюванняправовідносинУСРРтаСРСР.6. Правовізасадиукраїнізації.7. ПравовийстатусКримуу20‐хрр.ХХст.8. ПринципматеріальноїзацікавленостівцивільномуправіУСРР.

ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА УСРР-УРСР У 1920–1930-х рр. 243 9. Злочини та покарання за Кримінальними кодексами УСРР 1922 р.

та1927р.10. Характернірисивиправно‐трудовогоправаУСРР.11. ОрганивладиіуправліннязаКонституцієюУРСР1937р.12. ДеформаціївцивільномуправіУСРРу30‐хрр.ХХст.13. Становленняколгоспно‐кооперативногоправаУСРРу30‐хрр.ХХст.

МетодичнівказівкиЗнання джерел права є необхідною передумовою для з’ясування

належності національної правової системи до певної світової правовоїсім’ї, а також визначення рівня її розвиненості та виокремленнязасадничихпринципіврозвитку.ПравоУРСРперіодуновоїекономічноїполітикитаупродовж30‐хрр.ХХст.еволюціонувалоуруслірадянськоїкласовоїправовоїдоктрини,щоґрунтуваласянапринципіреволюційноїзаконності. Такий підхід об’єктивно зумовив необхідність першоїкодифікаціїправаУСРР.ПідчасаналізуспецифікиновогозаконодавстваУкраїни, слід співвіднестийого з аналогічнимзаконодавствомСРСРтаРСФРР, що дає можливість з’ясувати рівень автентичності тогочасноїукраїнськоїправовоїсистеми.

Під час визначення особливостей конституційного (державного)права УСРР, слід послідовно проаналізувати тексти конституційнихактів УСРР від 1925 р, 1929 р. та 1937 р. з метою визначенняосновоположних тенденцій у конституційно‐правовому регулюванні.Уцьомуконтекстістудентмаєакцентуватиувагунаспробіполітичногокерівництва Радянського Союзу завуалювати тенденцію уніфікаціїзаконодавстватацентралізаціїдержавногоуправління,передбачивши,з одного боку, безумовне дотримання принципу відповідностіконституційних актів УСРР положенням Конституції СРСР, а з іншогобоку, можливість опротестування неконституційних актів союзнихнаркоматів(наприклад,зпосиланнямнаст.42,59КонституціїСРСРвід1924 р.). Під час аналізу конституційного (державного) права УСРРвозначений період необхідно, у першу чергу, зосередитися навизначенні правового статусу громадян (з акцентуацією надиференціації правового стану робітників, селянства та інтелігенції),з’ясуванніформдержавногоправліннятадержавногоустрою(зокрема,доцільно визначити особливості адміністративно‐територіальногоподілу УСРР та правового статусу національних районів у її складі),правовому закріпленні командно‐адміністративної системи таноменклатуриякновогояксвоєрідногодержавногофеномена,атакожпосиленніролітаодержавленніпартійнихорганів.

Під час виокремлення характерних рис адміністративного,фінансового,кримінальногоправаУСРРу2030‐тірр.ХХст.необхідно

244 Семінарське заняття № 7 звернутиувагуна специфіціправовогорегулюванняадміністративнихвідносин,становленнітарозвиткуфінансовогоправа,атакожзлочинахі покараннях за Кримінальними кодексами УСРР (з акцентуацією наперманентному посиленні обвинувачувально‐каральної спрямованостікримінальногозаконодавствау30‐хрр.ХХст.).

Під час визначення основних рис цивільного, земельного,кооперативного та трудового права УСРР слід зосередитися навизначенні форм власності, майнових прав та принципу матеріальноїзацікавленості,атакожхарактеристицідоговірнихвідносин,спадковогоправа,правовогозабезпеченнятрудовогоземлекористування,суб’єктівтрудового права, тривалості робочого часу тощо. Окремо слідзосередити увагу на правовому підґрунті відновлення позаринковоїекономіки, деформаціях у цивільному праві (праві власності, зобо‐в’язальному, спадковомуправі,шлюбно‐сімейномуправі) ібурхливомурозвитковіколгоспно‐кооперативногоправа.

Під час розгляду п’ятого питання слід виокремити основні рисипроцесуальногоправаУСРР,щоохоплювалокримінально‐процесуальнеправо,цивільно‐процесуальнеправоівиправно‐трудовеправо(закцен‐туацією на специфіці виправно‐трудового законодавства). У контекстірозгляду цього питання необхідно торкнутися проблеми незаконнихіпозасудових репресій, проілюструвавши поширення цієї тенденціївУкраїні на прикладі найгучніших політичних процесів (Шахтинськасправа, справа Промпартії, справи СВУ, Українського національногоцентрутощо).


1. Історія держави і права України : підручник / В. Д. Гончаренко,В.М.Єрмолаєв,В.О.Румянцевтаін.;заред.В.Д.Гончаренка.–Х.:Право,2013.–704с.

2. Хрестоматія з історії держави і права України : у 2 т. / В.Д.Гончаренко,А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький ; за ред. В.Д.Гончаренка. – К. : Ін Юре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.–799с.Допоміжна

1. Бойко І.Й. Історія правового регулювання цивільних, кримінальних тапроцесуальних відносин вУкраїні (ІХ–ХХ ст.) : навч. посіб. для студентіввищ. навч. закладів / І.Й.Бойко. – Львів : Видав. центр ЛНУ імені ІванаФранка,2014.–904с.

2. БойкоІ.Й.КримінальніпокараннявУкраїні(ІХ–ХХст.) : [навч.посіб.длястуд. вищ. навч. закладів] / І.Й. Бойко. – Львів : Видавничий центрЛьвівськогонац.університету,2013.–408с.

ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА УСРР-УРСР У 1920–1930-х рр. 245 3. Гавриленко О. А. Правова політика радянської владищодо українського

селянства у перші роки непу / О.А.Гавриленко // ВестникМеждународного славянского университета (Харьков). – 1999. – Т.2,№1.–С.4450.

4. ЗарубаВ.М. Історія держави і права України : навчальний посібник /В.М.Заруба.–К.:Істина,2006.–416с.

5. Кульчицький В. С. Історія держави і права України / В.С.Кульчицький,М.І.Настюк,Б.Й.Тищик.Львів,1996.

6. Кульчицький В.С. Історія держави і права України : підручник /В.С.Кульчицький,Б.Й.Тищик.–К.:ІнЮре,2007.–624с.

7. Нагорна Л. П. Позиція України у новоствореній союзній державі: 20‐тірокикрізьпризму90‐х/Л.П.Нагорна//Укр.істор.журн.–1993.–№1.

8. Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. /В.Д.Гончаренко,В.М.Єрмолаєв,В.О.Рум’янцевта ін.–Х. :Право,2008.–Т.1: Методологічні та історико‐теоретичні проблеми формування і роз‐виткуправовоїсистемиУкраїни.728с.

9. Українське державотворення: невитребуваний потенціал : словник‐довідник.–К.,1997.

10. УсенкоІ.Б.Українаврокинепу:долякурсунареволюційнузаконність/І.Б.Усенко.–Х.,1995.

11. ЧеховичВ.А. Проблеми національно‐державного будівництва Україниврокинепу/В.А.Чехович.–Х.,1995.Пам’яткиправа

ПостановаВУЦВК«Прозамінупродрозкладкинатуральнимподатком»(27березня1921року)

Для забезпечення правильного і спокійного провадження

господарства на основі більш вільного користування хліборобамипродуктамисвоєїпраціісвоїмигосподарчимизасобами,длязміцненняселянського господарства і піднесення їх продукційності, а такожзметою точного встановлення припадаючих на хліборобів державнихзобов’язань, роскладка, як засіб державного заготовлення продоволь‐ства,сировиниіфуражузаміняєтьсянатуральнимподатком.

Цей податок мусить бути меншим припадавшого до цього часушляхом роскладки оподаткування. Сума податку повинна бутивирахована так, щоб забезпечити самі необхідні потреби армії,робітничого,міськогоінехліборобськогонаселення.

Загальнасумаподаткуповиннапостійнозменшатисьвмірутого,яквідбудоватранспортуіпромисловостидастьможливістьРадянській

246 Семінарське заняття № 7 Владі одержувати продукти сільського господарства в обмін нафабрично‐заводськітакустарніпродукти.

Податок береться, яко відсоток, або доля вироблених господар‐ством продуктів. При визначенні податку на кожне господарствобереться на увагу загальна кількість десятин заможности, кількістьїдців,кількістьтоварувкожнімгосподарстві.

Податок мусить бути поступовим. З податку який поступає,утворюються способом відрахування від 10 до 20 % губернськийпродовольчий фонд, який має своїм призначенням задоволеннянегайних потреб незаможнього селянства і придбання краму з‐закордону для постачання селянству. Господарі‐селяне, що збільшуютьплощу засіву свого господарства, а рівно ж ті, що збільшуютьпродукційністьгосподарствавцілому,одержуютьтількиповиконаннюнатуральногоподатку.

Здача державі продуктів, що належить як податок, кінчаєтьсявпевніточнозазначенізакономтерміни.

Одповідальністьзавиконанняподаткупокладаєтьсянакожногоокремогогосподаря,підконтролемкомнезамівіВолвиконкомів.

Органам Радянської влади доручається накладати кару накожного,хтоневиконаєподатку.

Усі запаси харчові, сировини і фуражу, що залишаютьсяухліборобів після виконання ними податку, є в повному їх роспоря‐дженні, можуть бути використуваиі нимидля поліпшення стану свогогосподарства, для підвищення особистого споживання і для обміну напродукти фабрично‐заводської і кустарної промисловосте. Обміндозволяється у межах місцевого господарчого обороту, як черезкооперативніорганізації,такінаринкахібазарах.

Тим хліборобам, котрі побажають здати лишки, що залишатьсяуних після виконання податку, державі, або кооперативам подорученню держави, в обмін на лишки, котрі здаються добровільно,повинні бути дані речі широкого споживання, що має складатися, якзпродуктів,внутрішньоговиробництва,такізпродуктів,закупленихзакордоном.Дляцьоговідмічуєтьсячастинадержавногозолотогофондуічастиназаготовленоїсировини.

Постачання біднішому сельському населенню проводитьсяудержавномупорядкунаокремихправилах.

Для розвитку цього закону Всеукраїнський ЦентральнийВиконавчий Комітет пропонує Раді Народніх Комісарів не пізніше15‐гоквітнявидативідповіднеподрібнеположення.

Текстподанозавиданням:ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:у2т./В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький ; за ред. В.Д.Гончаренка.– К. : ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.186187.

ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА УСРР-УРСР У 1920–1930-х рр. 247

ПостановаРадипрацітаоборониРРФСР(12серпня1921року)

(Витяги)

1. Признать необходимым при первых же признаках противно‐действию сбора продналога или замедления в его взносе немедленноприменять самые решительные меры принудительного характера,вводявупорствующиеволостииселениявоинскиечасти,немедленнонаправляя туда выездные сессии Ревтрибуналов и строжайше караяупорствующих…

2. При вводе воинских частей в селения их продовольственноеснабжение возлагать на сельские общества в полном объеме боевогопайка … крестьянство предупреждается, что войсковые части немед‐ленно будут выведены по выполнении установленной для данногосрокадолиналогаичтоот самогокрестьянства зависит срок стоянкивоинскихчастейиихдовольствиезасчетселения.

3. Предложить ВЦСПС в боевом порядке разрешить все вопросы,связанные с мобилизацией для продинспектуры и воендружинипровестиэтимобилизации…

Текстподано за виданням: ГавриленкоО. А. Правоваполітикарадянської владищодо українського селянства у перші роки непу / О. А. Гавриленко // ВестникМеждународногославянскогоуниверситета.–1999.–Т.2,№1.–С.46.

ПостановаВУЦВКпроскасуванняВсеукраїнськоїнадзвичайноїкомісіїтапроутворенняДержполітуправління

(22березня1922року)1. ВсеукраинскуюЧрезвычайнуюкомиссиюпоборьбе сконтр‐

революцией, спекуляцией и преступлениями по должности и ееместныеорганыупразднить.

2. При Народном комиссариате внутренних дел, под личнымпредседательствомнародногокомиссараилиназначаемогоСовнаркомомего заместителя, образовать Государственное политическое управлениедлявыполненияповсейтерриторииУССРнижеследующихзадач:

а) подавления открытых контрреволюционных выступлений,втом числе бандитизма, и принятия необходимых мер для своевре‐менногопредупреждениятаковых;

б) принятиямерохраныиборьбысошпионажем;в) охранажелезнодорожныхиводныхпутейсообщения;г) политическойохраныграницреспублики;д) борьбысконтрабандойипереходомграницреспубликибез

соответствующихразрешений;


е) выполнения специальных поручений ПрезидиумаВсеукраинского Центрального Исполнительного Комитета или СоветаНародныхКомиссаровпоохранереволюционногопорядка.

3. Местными органами Госполитуправления являются егогубернские отделы, образуемые при губернских исполнительныхкомитетах и действующие на основании особого положения,утверждаемогоПрезидиумомВУЦИК.

4. Председатель Госполитуправления УССР по соглашениюсГПУ РСФСР является полномочным представителем последнего наУкраине и, в целях объединения руководства деятельностью всехорганов ГПУ на Украине, ему подчиняются и ведущие борьбуспреступлениямивармииинатранспортенатерриторииУССРособыеитранспортныеотделы,атакжеивойскаГПУнаУкраине.

5. При необходимости принятия мер пресечения в отношениилиц, причастных к контрреволюционным выступлениям, бандитизму,шпионажу,хищениямнажелезнодорожныхиводныхпутяхсообщения,контрабандеипереходуграницбезразрешения,Госполитуправлению,его губернским отделам, а также и уполномоченным их в уездахпредоставляется право производства обысков, выемок вещественныхдоказательств и необходимых документов и ареста на следующихоснованиях:

а) В отношении лиц, застигнутых на месте преступления,аресты, обыски или выемки агентами Госполитуправления или егоотделов могут быть произведены без специального постановленияиособогоордераГосполитуправленияилиегоотделов,споследующейсанкцией председателя ГПУ или председателя губотдела в течение48часов после принятия мер пресечения; во всех остальных случаяхарест, а также обыски и выемки допускаются не иначе, как поспециальному постановлению ГПУ или губотдела ГПУ за подписьюпредседателей их по особым ордерам, порядок выдачи таковыхопределяется вырабатываемой Госполитуправлением и утверждаемойНароднымкомиссариатомюстицииинструкцией.

б) Не позднее 2‐х недель со дня ареста должно бытьпредъявленообвинениеарестованному.

в) Не позднее 2‐х месяцев со дня ареста ГПУ или освобождаетарестованного, или испрашивает у Президиума ВУЦИК разрешение надальнейшуюизоляцию,еслитоготребуютособыеобстоятельствадела,на срок, определяемый Президиумом ВУЦИК, или направляет деловсуд,зачисляязанимарестованного.

6. Все уголовные дела по спекуляции, должностным и прочимпреступлениям, находящиеся до опубликования настоящего поста‐новлениявпроизводствеВУЦИКи ее органов, подлежатв2‐хнедель‐

ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА УСРР-УРСР У 1920–1930-х рр. 249 ный срок передаче в ревтрибуналы и народные суды попринадлежности, и впредь все дела о преступлениях, направленныхпротив Советского строя или представляющих нарушение законовУССР, подлежат разрешению исключительно в судебном порядкеревтрибуналамиилинароднымисудамипопринадлежности.

Общий надзор за выполнением статей 5‐й и 6‐й настоящегопостановлениявозлагаетсянаНародныйкомиссариатюстиции.


ДекретВЦВКПроадміністративневислання(10серпня1922року)

1. В целях изоляции лиц, причастных к контрреволюционным

выступлениям, в отношении которых испрашивается у ПрезидиумаВЦИК разрешение на изоляцию свыше двух месяцев, в тех случаях,когдаимеетсявозможностьнеприбегатькаресту,установитьвысылкузаграницуиливопределенныеместностиРСФСРвадминистративномпорядке.

2. Рассмотрениевопросововысылкеотдельныхлицвозложитьнаособую комиссию при Народном Комиссариате внутренних дел, дей‐ствующую под председательством Народного Комиссара внутреннихдел, и представителей от Народного Комиссариата внутренних дел иНародногоКомиссариатаюстиции,утверждаемыхПрезидиумомВЦИК.

3. Постановления о высылке каждого отдельного лица должнысопровождатьсяподробнымиуказаниямипричинвысылки.

4. В постановлении о высылке должен указываться районвысылкиивремяее.

5. Список районов высылки утверждается Президиумом попредставлениюкомиссии.

6. Срокадминистративнойвысылкинеможетпревышатьтрехлет.7. Лица, в отношении которых применена административная

высылка, лишаются на время высылки активного и пассивногоизбирательногоправа.

8. Высланныевизвестныйрайонпоступаютподнадзорместногооргана Государственного политического управления, определяющегоместожительствовысылаемоговрайоневысылки.




КримінальнийКодексУСРР(1922р.)(Витяги)

ОБЩАЯЧАСТЬI.ПределыдействияУголовногоКодекса1. Действие Уголовного Кодекса распространяется на все

преступления,совершенныевпределахУ.С.С.Р.,какеегражданами,таки иностранцами, если последние по своему дипломатическомуположениюнепользуютсяправомэкстерриториальности.

2. Действие сего Кодекса распространяется на граждан У.С.С.Р.ивтомслучае,когдапреступныедеяниясовершеныимизапределамиРеспублики.

3. Действие сего Кодекса распространяется также на пребыва‐ющих в У.С.С.Р. иностранцев, совершивших вне пределов Республикипреступления против основ государственного строя и военной МощиУ.С.С.Р.

4. Изъятия из действия ст.ст. 2 и 3 Уголовного Кодекса могутиметь место лишь в порядке особых договоров, заключенных У.С.С.Р.сотдельнымигосударствами.

II.Общиеначалаприменениянаказания5. Уголовный Кодекс У.С.С.Р. имеет своей задачей правовую

защиту государства трудящихся от преступлений и от общественно‐опасных элементов и осуществляет эту защиту путем применениякнарушителям революционного правопорядка наказания или другихмерсоциальнойзащиты.

6. Преступлением признается всякое общественно‐опасноедействие или бездействие, угрожающее основам советского строяиправопорядку, установленному рабоче‐крестьянской властью напереходныйккоммунистическомустроюпериодвремени.

7. Опасностьлицаобнаруживается совершениемдействий, вред‐ныхдляобщества,илидеятельностью,свидетельствующейосерьезнойугрозеобщественномуправопорядку.

8. Наказание и другие меры социальной защиты применяютсясцелью:

а) общего предупреждения новых нарушений как со сторонынарушителя, так и со стороны других неустойчивых элементовобщества;б)приспособлениянарушителякусловиямобщежитияпутемисправительно‐трудового воздействия; в) лишения преступника во‐зможностисовершениядальнейшихпреступлений.

9. Назначение наказания производится судебными органами поих социалистическому правосознанию с соблюдением руководящихначалистатейнастоящегоКодекса.


10. ВслучаеотсутствиявУголовномКодексепрямыхуказанийнаотдельные виды преступлений, наказания или меры социальнойзащитыприменяютсясогласностатейУголовногоКодекса,предусмат‐ривающих наиболее сходные по важности и роду преступления,ссоблюдениемправилобщейчастисегоКодекса.

III.Определениемерынаказания24. При определении меры наказания учитывается степень

ихарактеропасности, как самогопреступника, таки совершенногоимпреступления.

Для установления этого изучается обстановка совершенногопреступления,выясняетсяличностьпреступника,посколькувозможноуяснить ее на основании его образа жизни и прошлого, а такжеустанавливается, насколько само преступление в данных условияхвременииместанарушаетосновыобщественнойбезопасности.

25. Поэтому для определения меры наказания различается:а)совершено ли преступление в интересах восстановления властибуржуазии,иливинтересахчистоличныхсовершившегопреступление;б) направлено ли преступление против государства или отдельнойличности; в) совершенолипреступлениев состоянии голодаинуждыили нет; г) совершено ли преступление из низменных, корыстныхпобужденийилибезтаковых;д)совершенолипреступлениесполнымсознаниемпричиняемоговредаилипоневежествуинесознательности;е) совершено ли преступление профессиональным преступником илирецидивистом, или оно совершено в первый раз; ж) совершено липреступление группой (шайкой, бандой), или одним Лицом; з) совер‐шено ли преступление посредством насилия или без такового;и)обнаружено ли совершающим преступление заранее обдуманноенамерение, жестокость, хитрость, или преступление совершеновсостояниизапальчивости,понеосторожности,легкомыслию,илиподвлияниемугрозипринуждениядругоголица.

IV.Родыивидынаказанийидругихмерсоциальнойзащиты32. Наказания,налагаемыепоУголовномуКодексу,суть:а) изгнаниеизпределовУ.С.С.Р.насрокилибессрочно;б) лишениесвободысострогойизоляциейилибезтаковой;в) принудительныеработыбезсодержанияподстражей;г) условноеосуждение;д) конфискацияимущества–полнаяиличастичная;е) штраф;ж) поражениеправ;з) увольнениеотдолжности;и) общественноепорицание;к)возложениеобязанностизагладитьвред.


33. Поделам,находящимсявпроизводствереволюционныхтрибу‐налов, впредь до отмены Всеукраинским Центральным Исполнитель‐ным Комитетом, в случаях, когда статьями настоящего Кодексаопределена высшая мера наказания, в качестве таковой применяетсярасстрел.

Примечание. Высшая мера репрессии не может быть примененаклицам,недостигшимвмоментсовершенияпреступления18‐летнеговозраста.

ОСОБЕННАЯЧАСТЬГЛАВА1.Государственныепреступления1.Оконтрреволюционныхпреступлениях57. Контрреволюционным признается всякое действие, направ‐

ленное на свержение завоеванной пролетарской революцией властирабоче‐крестьянских Советов и существующего на основанииКонституции У.С.С.Р. Рабоче‐Крестьянского Правительства, а такжедействиявнаправлениипомощитойчастимеждународнойбуржуазии,которая не признает равноправия приходящей на смену капитализмакоммунистическойсистемысобственностиистремится,кеесвержениюпутем интервенции или блокады, шпионажа, финансирования прессыит.п.средствами.

58. Организация в контрреволюционных целях вооруженныхвосстаний или вторжения на советскую территорию вооруженныхотрядов или банд, а равно участие во всякой попытке в тех же целяхзахватитьвластьвцентреинаместахилинасильственноотторгнутьотУ.С.С.Р.какую‐либочастьеетерритории,илирасторгнутьзаключенныееюдоговоры,караетсявысшеймеройнаказанияиконфискациейвсегоимущества,сдопущениемприсмягчающихобстоятельствахпонижениянаказания до лишения свободы на срок не ниже пяти лет со строгойизоляциейиконфискациейвсегоимущества.

При установлении судом неосведомленности участника о конеч‐ных целях означенного в сей статье преступления, участие в немкараетсялишениемсвободынасрокненижетрехлет.

58. Сношениесиностраннымигосударствамиилиихотдельнымипредставителямисцельюсклоненияихквооруженномувмешательствув дела Республики, объявлению ей войны или организации военнойэкспедиции,равнокакспособствованиеиностраннымгосударствамужепосле объявления им войны или посылки экспедиции, в чем бы этоспособствованиеневыразилось, караетсянаказаниями,предусмотрен‐ными1‐йч.58‐йст.УголовногоКодекса.


59. Участие в организации, действующей в целях совершенияпреступлений, означенных в ст. 58‐59 Уголовного Кодекса, караетсянаказаниями,предусмотренными1и2ч.ч.58‐йстатьи.

60. Участие в организации или содействие организации, действу‐ющей в направлении помощи международной буржуазии, указаннойвст.57УголовногоКодекса,караетсятемиженаказаниями.

61. Участие в организации, действующей в целях, означенныхв57статье Угол. Код., путем возбуждения населения к массовымволнениям, неплатежу налогов и невыполнению повинностей иливсяким иным путем в явный ущерб диктатуре рабочего классаипролетарской революции, хотя бы вооруженное восстание или во‐оруженноевторжениеинеявлялосьближайшейзадачейдеятельностиэтойорганизации,караетсятемиженаказаниями.

62. Участие в организации, противодействующей в контрреволю‐ционных целях нормальной деятельности советских учреждений илипредприятий,илииспользующейтаковыевтехжецелях,караетсятемиженаказаниями.

63. Участиеввыполнениивконтрреволюционныхцеляхтеррорис‐тических актов, направленных против представителей Советскойвласти или деятелей революционных рабоче‐крестьянских органи за‐ций, хотя бы отдельный участник такого акта и не принадлежалкконтрреволюционной организации, карается наказаниями,предусмотренными1‐йч58‐йстатьи.

64. Организация в контрреволюционных целях разрушения илиповреждения взрывом, поджогом или другим способом железно‐дорожных или иных путей и средств сообщения, средств народнойсвязи, водопроводов, общественных складов и иных сооружений илистроений, а равно участие в выполнении указанных преступлений,караетсянаказаниями,предусмотренными1и2‐йч.58‐йстатьи.

65. Участие вшпионаже всякого рода, выражающееся в передаче,сообщении или похищении, или собирании сведений, имеющиххарактергосударственнойтайны,вособенностивоенных,иностраннымдержавам или контрреволюционным организациям в контрреволю‐ционных целях или за вознаграждение, карается наказаниями,предусмотренными1частью58‐йстатьи.

Оглашениетехжесведений,приотсутствииконтрреволюционныхиликорыстныхцелейинеосведомленностиовозможныхпоследствияхтаковой деятельности, карается наказаниями, предусмотренными2частью58‐йстатьи.

66. Активныедействияиактивнаяборьбапротиврабочегоклассаи революционного движения, проявленные на ответственных

254 Семінарське заняття № 7 должностях при царском строе, караются наказаниями, предусмот‐ренными1частью58‐йстатьи.

67. Укрывательствоипособничествовсякогородапреступлениям,предусмотренным ст.ст. 58–67, не связанные с непосредственнымсовершением означенных преступлений, или при неосведомленностиоб их конечных целях, карается лишением свободы на срок не нижеодногогода.

68. Пропагандаиагитация,выражающаясявпризывексвержениювласти Советов путем насильственных или изменнических действийили путем активного или пассивного противодействия Рабоче‐кресть‐янскомуПравительству, илимассового невыполнения возлагаемыхнаграждан воинской или налоговых повинностей, карается лишениемсвободынасрокненижетрехлетсострогойизоляцией.

За те же преступления, совершенные в военной обстановке илипри народных волнениях, наказание повышается до высшей мерынаказания.

Призыв к невыполнению или противодействию распоряжениямцентральной или местной власти, при неустановленности контр‐революционных целей, карается наказаниями, предусмотренными83‐йст.Угол.Кодекса.

69. Пропагандаиагитациявнаправлениипомощимеждународнойбуржуазии,указаннойвст.57‐й,караетсяизгнаниемизпределовУССРилилишениемсвободынасрокненижетрехлет.

70‐1. Скупканедвижимогоимущества, а равноценныхбумагилииных имуществ, изъятых из собственности иностранных гражданнационализацией, а равно продажа иностранцам недвижимых иму‐ществ, ценных бумаг и иных ценностей, национализированныхуграждан Советских Республик, с целью увеличить претензиииностранных государств или их граждан к Советским Республикам,карается наказаниями, предусмотренными первой и второй частью58‐йстатьи.

70. Самовольное возвращение в пределы УССР в случаеприменения наказания по пункту а ст. 32‐й, карается высшей меройнаказания.

71. Изготовление, хранение с целью распространения и рас‐пространение агитационной литературы контрреволюционногохарактеракараетсялишениемсвободынасрокненижеодногогода.

72. Измышлениеираспространениевконтрреволюционныхцеляхложныхслуховилинепроверенныхсведений,могущихвызватьобщес‐твеннуюпанику,возбудитьнедовериеквластиилидискредитироватьее,караетсялишениемсвободынасрокненижешестимесяцев.


Принедоказанностиконтрреволюционностиозначенныхдействий,наказаниеможетбытьпониженодотрехмесяцевпринудительныхработ.


Циркулярадміністративно‐організаційногоуправлінняОДПУщодопозбавленнявиборчихправадміністративновисланих

(18травня1928року)

ВСЕМОРГАНАМОГПУВ соответствии с циркулярным разъяснением Секретариата

Президиума ВЦИКа от 7/ІІІ‐28 г. Административно‐ОрганизационноеУправлениеОГПУпредлагаетпринятькруководствунижеследующее:

все административно‐высланныенезависимооттого: воспрещенолиимпроживаниевопределенныхместностяхСССРбезприкрепленияилисприкреплениемкопределенномуместу–лишаютсянавсевремявысылкиактивныхипассивныхизбирательныхправ.



ПостановаВЦВКтаРНКСРСР«Провисланнятазаслання,

щозастосовуютьсязасудовимивироками»(10січня1930року)

(Витяги)3. Приведение в исполнение приговора о высылке производится

черезместныйадминистративныйорган,которомусудпосылаеткопиюприговора. От осужденного при объявлении приговора отбираетсяподписка о том, что он обязуется покинуть местность, проживаниевкоторой ему запрещено, в недельный срок по вступленииприговоравзаконную силу и не возвращаться в нее в течение определенногоприговором срока. Высылаемый имеет право проживать по своимличнымдокументамвовсехдругихместностяхпо своемуусмотрениюитамнеподлежиткаким‐либовидамрегистрацииинадзора...

5.Наместоссылкиосужденныйнаправляетсяподконвоем.7. Осужденный, отбывающий ссылку, не соединенную

спринудительными работами, может избирать себе любые занятияиограничивается в правах лишь постольку, поскольку это указано

256 Семінарське заняття № 7 вприговоре (поражение прав, запрещение заниматься определеннойдеятельностьюи пр.). В течение всего времени отбывания этого видассылкиосужденныйнаходитсяподпостояннымнаблюдениемместногоадминистративного органа, который устанавливает порядок и срокиявки и регистрации отбывающих ссылку осужденных как для целыхгрупп,такидляотдельныхотбывающихссылкулиц.

8. Ссылка в определенную местность в соединении с при‐нудительными работами применяется к тем же лицам и по тем жеоснованиям, что и простая ссылка, в случаях, когда суд признаетцелесообразным оказать на осужденного исправительно‐трудовоевоздействие; этот вид ссылки может применяться лишь в качествеосновноймерысоциальнойзащиты.

Принудительныеработывместахссылкиорганизуютсяместнымиадминистративными отделами и проводятся в различных областяхобщественно полезной деятельности (разработка земли, расчисткалеса,обслуживаниеучрежденийипредприятийипр.).

Суд может оговорить в приговоре способ использованияосужденного (физическая работа или служба в учреждении).Принудительные работы проводятся по правилам Исправительно‐трудовогокодексаимогутназначатьсясудомкакнавесьсрокссылки(додесятилет),такиначастьего.

11.Осужденныек ссылке,неимеющие средствк существованию,до подыскания себе работы получают государственное пособие посметеНКВДвразмере,устанавливаемомпоследним.



ОперативнийнаказНародногокомісаравнутрішніхсправСРСРМ.І.Єжова№00486

(15серпня1937року)Сполучениемнастоящегоприказаприступитекрепрессированию

жен изменников родины, членов право‐троцкистских шпионско‐диверсионных организаций, осужденных военной коллегиейивоенными трибуналами по первой и второй категории, начинаяс1‐гоавгуста1936года.

Припроведенииэтойоперации,руководствуйтесьследующим:

ПОДГОТОВКАОПЕРАЦИИ1) В отношении каждой, намеченной к репрессированию семьи

производится тщательная ее проверка, собираются дополнительныеустановочныеданныеикомпрометирующиематериалы.


Наоснованиисобранныхматериаловсоставляются:а) подробная общая справка на семью с указанием: фамилии,

имени и отчества осужденного главы семьи, за какие преступления,когда, кем и какому наказанию подвергнут; именной список составасемьи (включая и всех лиц, состоявших на иждивении осужденногоивместе с ним проживавших), подробных установочных данных накаждого члена семьи; компрометирующих материалов на женуосужденного; характеристики, в отношении степени социальнойопасности детей старше 15‐ти летнего возраста; данных о наличиивсемье престарелых и нуждающихся в уходе родителей, наличиитяжело или заразно больных, наличии детей, по своему физическомусостоянию,требующихухода.

б)отдельнаякраткаясправканасоциально‐опасныхиспособныхкантисоветскимдействиямдетейстарше15‐тилетнеговозраста.

в) именные списки детей до 15 лет отдельно дошкольногоишкольноговозраста.

2) Справки рассматриваются соответственно наркомамивнутренних дел республик и начальниками управлений НКВД краевиобластей.

Последние:а)даютсанкциюнаарестиобыскженизменниковродины;б)определяютмероприятиявотношениидетейарестуемой;в) указывают мероприятия в отношении родителей и других

родственников, состоявших на иждивении осужденного и совместноснимпроживающих.

ПРОИЗВОДСТВОАРЕСТОВИОБЫСКОВ3) Намеченные к репрессированию арестовываются. Арест

оформляетсяордером.4) Аресту подлежат жены, состоявшие в юридическом или

фактическомбракесосужденнымвмоментегоареста.Ареступодлежаттакжеижены,хотяисостоявшиесосужденным,

кмоментуегоареста,вразводе,но:а)причастныекконтрреволюционнойдеятельностиосужденного;б)укрывавшиеосужденного;в)знавшиеоконтр‐революционнойдеятельностиосужденного,но

несообщившиеобэтомсоответствующиморганамвласти.5)Арестунеподлежат:а) беременные; жены осужденных, имеющие грудных детей,

тяжело или заразно больные; имеющие больных детей, нуждающихсявуходе;имеющиепреклонныйвозраст.


В отношении таких лиц временно ограничиваться отобраниемподписки о невыезде с установлением тщательного наблюдения засемьей.

б)женыосужденных,разоблачившиесвоихмужейисообщившиеонихорганамвластисведения,послужившиеоснованиемкразработкеиарестумужей.

6)Одновременносарестомпроизводитсятщательныйобыск.Приобыске изымаются: оружие, патроны, взрывчатые и химическиевещества,военноеснаряжение,множительныеприборы(шапирографы,стеклографы,пишущиемашинкиит.п.),контрреволюционнаялитера‐тура,переписка,иностраннаявалюта,драгоценныеметаллывслитках,монетахиизделиях,личныедокументыиденежныедокументы.

7) Все имущество, лично принадлежащее арестованным(заисключениемнеобходимыхбелья,верхнегоинижнегоплатья,обувиипостельныхпринадлежностей,которыеарестованныеберутссобой)–конфискуется.Квартирыарестованныхопечатываются.

В случаях, когда совместно с арестуемыми проживают ихсовершеннолетние дети, родители и другие родственники, то им,помимо их личных вещей, оставляется в пользование необходимые:жилаяплощадь,мебельидомашняяутварьарестуемых.

8) После производства ареста и обыска арестованные женыосужденных конвоируются в тюрьму. Одновременно, порядкомуказаннымниже,вывозятсяидети.

ПОРЯДОКОФОРМЛЕНИЯДЕЛ9) На каждую арестованную и на каждого социально опасного

ребенка старше 15‐ти летнего возраста, заводится следственное дело,вкоторое помимо установленных документов, помещаются справки(см.п.п.«а»и«б»ст.1)икраткоеобвинительноезаключение.

10) Следственное дело направляется на рассмотрение ОсобогоСовещанияНКВДСССР.

Начальникам управленийНКВДпоДальне‐Восточному иКрасно‐ярскому краям и Восточно‐Сибирской области, следственных дел наарестованных Особому Совещанию – не высылать. Вместо этого,сообщатьпотелеграфуобщиесправкинасемьиосужденных(пункт«а»,ст.1),которыеибудутрассматриватьсяОсобымСовещанием.Последнеесвои решения по каждой семье с одновременным указанием местазаключения (лагеря) сообщает начальникам перечисленных УНКВД,такжепотелеграфу.

РАССМОТРЕНИЕДЕЛИМЕРЫНАКАЗАНИЯ11) Особое совещание рассматривает дела на жен осужденных

изменников родины и тех их детей старше 15‐ти летнего возраста,

ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА УСРР-УРСР У 1920–1930-х рр. 259 которые являются социально‐опасными и способными к совершениюантисоветскихдействий.

12)Женыосужденныхизменниковродиныподлежатзаключениювлагерянасроки,взависимостиотстепенисоциальнойопасности,неменеекак5‐8лет.

13) Социально опасные дети осужденных, в зависимости от ихвозраста, степени опасности и возможностей исправления, подлежатзаключениювлагеряилиисправительно‐трудовыеколонииНКВД,иливодворениювдетскиедомаособогорежимаНаркомпросовреспублик.

14)ПриговораОсобогоСовещаниясообщаютсядляприведенияихв исполнение Наркомам республиканских НКВД и начальникамУправленийНКВДкраевиобластейпотелеграфу.

15)СледственныеделасдаютсявархивНКВДСССР.

ПОРЯДОКПРИВЕДЕНИЯПРИГОВОРОВВИСПОЛНЕНИЕ16) Осужденных Особым Совещанием жен изменников родины

направлять для отбытия наказания в специальное отделениеТемниковского исправительно‐трудового лагеря, по персональнымнарядамГУЛАГаНКВДСССР.

Направлениевлагеряпроизводитьсуществующимпорядком.17) Осужденные жены изменников родины, не подвергнутые

аресту, в силу болезни и наличия на руках больных детей, повыздоровленииарестовываютсяинаправляютсявлагерь.

Жены изменников родины, имеющие грудных детей, послевынесения приговора, немедленно подвергаются аресту и без завозавтюрьмунаправляютсянепосредственновлагерь.

Также поступать и с осужденными женами, имеющимипреклонныйвозраст.

18) Осужденные социальноопасные дети направляются в лагеря,исправительно‐трудовые колонии НКВД или в дома особого режимаНаркомпросовреспубликпоперсональнымнарядамГУЛАГаНКВДдляпервойивторойгруппыиАХУНКВДСССР–длятретьейгруппы.

РАЗМЕЩЕНИЕДЕТЕЙОСУЖДЕННЫХ19)Всехоставшихсяпослеосуждениядетей‐сиротразмещать:а)детейввозрастеот1–11/2летидо3‐хполныхлет–вдетских

домах и яслях Наркомздравов республик в пунктах жительстваосужденных;

б)детейввозрастеот3‐хполныхлетидо15лет–вдетскихдомахНаркомпросов других республик, краев и областей (согласноустановленнойдислокации)ивнеМосквы,Ленинграда,Киева,Тбилиси,Минска,приморскихипограничныхгородов.


20) В отношении детей старше 15 лет, вопрос решать инди‐видуально.Взависимостиотвозраста,возможностейсамостоятельногосуществованиясобственнымтрудом,иливозможностейпроживаниянаиждивенииродственников,такиедетимогутбыть:

а) направлены в детские дома Наркомпросов республик в со‐ответствиисп.«б»ст.19.

б)направленывдругиереспублики,краяиобласти(впункты,заисключениемперечисленныхвышегородов)длятрудовогоустройстваилиопределениянаучебу.

21) Грудные дети направляются вместе с их осужденнымиматерями в лагеря, откуда по достижению возраста 1–1 1/2 летпередаютсявдетскиедомаияслиНаркомздравовреспублик.

22) Дети в возрасте от 3 до 15 лет принимаются нагосударственноеобеспечение.

23) В том случае, если оставшихся сирот пожелают взять другиеродственники(нерепрессируемые)насвоеполноеиждивение–этомунепрепятствовать.

ПОДГОТОВКАКПРИЕМУИРАСПРЕДЕЛЕНИЮДЕТЕЙ24) В каждом городе, в котором будет производиться операция

специальнооборудуются:а) приемно‐распределительные пункты, в которые будут

доставляться дети тотчас же после ареста их матерей и откуда детибудутнаправляться,затемподетскимдомам.

б)специальноорганизуютсяиоборудуютсяпомещения,вкоторыхбудут содержаться до решения Особого Совещания НКВД социально‐опасныедети.

Для указанных выше детей, используются, там где они имеются,детскиеприемникиотделовтрудовыхколонийНКВД.

25)НачальникиоргановНКВДпунктов,гдерасположеныдетскиедома Наркомпросов, предназначенные для приема детей осужденных,совместно с заведывающими или представителями ОБЛОНО произ‐водят проверку персонала домов и лиц, политически неустойчивых,антисоветски настроенных и разложившихся – увольняют. Взаменуволенных персонал домов доукомплектовывается проверенным,политически надежным составом, могущим вести учебно‐воспитательнуюработусприбывающимикнимдетьми.

26)НачальникиоргановНКВДопределяютвкакихдетскихдомахиясляхНаркомздравовможноразместитьдетейдо3‐хлетнеговозрастаиобеспечиваютнемедленныйибезотказныйприемэтихдетей.

27)НаркомывнутреннихделреспубликиначальникиуправленийНКВД краев и областей, сообщают по телеграфу лично заместителю

ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА УСРР-УРСР У 1920–1930-х рр. 261 начальника АХУ НКВД СССР тов. Шнеерсону именные списки детей,материкоторыхподвергаютсяаресту.Вспискахдолжныбытьуказаны:фамилия,имя,отчество, годрожденияребенка, вкакомклассеучится.Всписках дети перечисляются по группам, комплектуемым с такимрасчетом,чтобыводинитотжедомнепопалидети,связанныемеждусобойродствомилизнакомством.

28) Распределение детей по детским домам производитзаместитель начальника АХУ НКВД СССР. Он телеграфом сообщаетнаркомам республиканских НКВД и начальникам управлений НКВДкраев и областей, каких детей и в какой дом направить. Копиютелеграммыпосылаетначальникусоответствующегодетскогодома.Дляпоследнегоэтателеграммадолжнаявитьсяоснованиемкприемудетей.

29) При производстве ареста жен осужденных, дети у нихизымаются и вместе с их личными документами (свидетельстваорождении, ученические документы), в сопровождении, специальнонаряженных в состав группы производящей арест, сотрудника илисотрудницыНКВД,отвозятся:

а) дети до 3‐х летнего возраста – в детские дома и яслиНаркомздравов;

б) дети от 3 и до 15‐ти летнего возраста – в приемно‐распределительныепункты;

в) социально‐опасные дети старше 15‐ти летнего возраста в спе‐циальнопредназначенныедлянихпомещения.

ПОРЯДОКОТПРАВКИДЕТЕЙВДЕТСКИЕДОМА30) Детей на приемно‐распределительном пункте принимает

заведывающийпунктомилиначальникдетскогоприемникаОТКНКВДиспециальновыделенныйоперработник(работница)УГБ.

Каждый принятый ребенок записывается в специальную книгу,адокументыегозапечатываютсявотдельныйконверт.

Затем дети группируются по местам назначения и в сопровож‐денииспециальноподобранныхработниковотправляютсягруппамиподетскимдомамНаркомпросов, гдеи сдаютсявместе сихдокументамизаведывающемудомомподличнуюегорасписку.

31) Дети до 3‐х летнего возраста сдаются лично заведывающимдетскимидомамиилияслямиНаркомздравовподихличнуюрасписку.Вместесребенкомсдаетсяиегосвидетельствоорождении.

УЧЕТДЕТЕЙОСУЖДЕННЫХ32) Дети осужденных, размещенные в детских домах и яслях

Наркомпросов и Наркомздравов республик, учитываются АХУНКВДСССР.


Дети старше 15‐ти летнего возраста и осужденные социально‐опасныедетиучитываются8отделомГУГБНКВДСССР.

НАБЛЮДЕНИЕЗАДЕТЬМИОСУЖДЕННЫХ33) Наблюдение за политическими настроениями детей

осужденных, за их учебой и воспитательной жизнью возлагаю наНаркомов Внутренних Дел республик, начальников Управлений НКВДкраевиобластей.

ОТЧЕТНОСТЬ34) О ходе операции доносить мне трехдневными сводками по

телеграфу. О всех эксцессах и чрезвычайных происшествияхнемедленно.

35) Операцию по репрессированию жен уже осужденныхизменниковродинызакончитьк25/Хс/г.

36) Впредь всех жен изобличенных изменников родины,правотроцкистских шпионов, арестовывать одновременно с мужьями,руководствуясьпорядком,устанавливаемымнастоящимприказом.

НародныйкомиссарвнутреннихделСоюзаСССРГенеральныйкомиссаргосударственнойбезопасности(Ежов).Текст подано за виданням: Оперативный наказ наркома внутрішніх справ СРСР

М.Єжова№00486//ШаповалЮ.,ПристайкоВ.,ЗолотарьовВ.ЧК‐ГПУ‐НКВДвУкраїні:особи,факти,документи.–К.:Абрис,1997.–С.377–384.



ОСНОВНІРИСИПРАВАУКРАЇНИПЕРІОДУДРУГОЇСВІТОВОЇВІЙНИ

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення щодо

особливостей розвитку держави та права України під час другої світовоївійни (1939–1945 рр.). Своєрідність означеного етапу державно‐правовогорозвитку України була зумовлена міжнародно‐правовими стосунками СРСРта умовами воєнного стану і встановленням окупаційного режиму, щоспричинило суттєву реорганізацію державного механізму та, як наслідок,коригуванняправовоїдоктрини.


1. ПриєднаннядоскладуУРСРзахідноукраїнськихземель:правовіаспекти.2. ПеребудовадержавногомеханізмунапочаткуВеликоїВітчизняноївійни.3. Спробивідновленняукраїнськоїнаціональноїдержавності.4. Окупаційний режим та органи управління на окупованій територіїУкраїни.5. ВідновленнярадянськоївладинатериторіїУкраїни.6. ЗмінивправіУРСРвумовахвоєнногостану.

Ключовіпоняття:«надзвичайніобставинивійськовогочасу»,«воєнний

стан», «стан облоги», «прифронтова смуга», «Державний комітет оборони»,«Ставка Головного командування Збройних Сил СРСР», «військовийтрибунал», «окупаційний режим», «рейхскомісаріат “Україна”»,«партизанський рух», «підпільний рух», «депортація окремих народів»,«принцип єдності державної власності», «трудова мобілізація», «трудоваповинність».


1. Правовий статус західноукраїнських земель між двома світовимивійнами.

2. Карпатоукраїнська держава: обставини утворення, органи влади, лік‐відація.

3. Правові засади запровадження воєнного стану та стану облоги натериторіїУРСР.

4. УстрійтадіяльністьрадянськихкаральнихорганівнатериторіїУкраїнипідчасВеликоїВітчизняноївійни.

5. ПравовіпідставиприєднаннязахідноукраїнськихземельдоУРСР.6. Політика«радянізації»назахідноукраїнськихземлях.

264 Семінарське заняття № 8 7. Організаційні та політико‐правові засади рухів опору в Україні під час

Другоїсвітовоївійни:міжнароднінорми,окупаційнірежими,радянськийрухопору,національнийрухопору.

8. ПеребудоваправовоїсистемиУкраїнськоїРСРвумовахвоєнногостану.

МетодичнівказівкиПід час розгляду першого питання необхідно звернути увагу на

обставини підписання радянсько‐німецького пакту про ненапад тасекретного додаткового протоколу до нього. Окрім того, вартоопрацювати текст договору між СРСР та нацистською Німеччиною«Продружбутакордони»івиявитийогонаслідки.

Готуючись до відповіді на друге питання студентам вартоусвідомлювати,щовійнаспричиниладокоріннуперебудовудержавногомеханізму. Це було зумовлено прагненням мобілізувати зусилля навиконання низки невідкладних завдань, а саме: перелаштуваннягосподарствана воєннийлад; зміцнення обороноздатності; організаціїевакуації населення та стратегічних підприємств; розгортанняпартизанського та підпільного руху на тимчасово окупованихтериторіях тощо. Як наслідок, уповноваженими органами державноївлади було прийнято низку нормативно‐правових актів (постанов,директив, наказів тощо), без глибокого сутнісного аналізу якихнеможливо усвідомити масштаб і глибину змін у державномууправлінні. Тому під час підготовки відповіді з першого питаннянеобхідно дати формально‐правову характеристику запроваджуванихрежимів воєнного стану та стану облоги, визначити правовий статусстворенихна загальнонаціональному та регіональному рівнях воєнно‐політичнихорганівзнадзвичайнимиповноваженнями,проілюструватипояву та ствердження тенденцій зростання ролі виконавчо‐розпорядчих органів, домінування військово‐організаційної(мобілізаційної)роботивдіяльностідержавногоапарату,централізаціїкерівництвасуб’єктамиправоохоронноїдіяльності,появирепресивнихсудовихінститутівнакшталтвійськовихтрибуналівтощо.

Під час розгляду третього питання варто порівняти основніположення політичних програм двох відгалужень організованоїукраїнської еміграції. Особливу увагу варто приділити визначеннюпропонованих лідерами ОУН шляхів відновлення незалежної тасуверенної Української держави, а також проаналізувати вжитіпрактичні заходи, зокрема, проголошення у Львові Акту провідновлення Української держави від 30 червня 1941 р. та створенняУкраїнської національної ради. Зважаючи на безрезультатністьдокладених лідерами ОУН зусиль, треба визначити причини крахупланівзвідновленняукраїнськоїнаціональноїдержавності.

ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА УКРАЇНИ ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 265

Під час опрацювання четвертого питання плану необхідно датихарактеристику нацистського окупаційного режиму, встановленогоуконтексті реалізації доктрини «тотальної війни». Студентам про‐понуєтьсяпроаналізуватиспецифікувстановленогоокупантаминовоготериторіального та адміністративного поділу українських земель,атакож повноваження військово‐поліцейських органів, визначитиспецифікупобудовитафункціонуваннясистемисудочинства.

Визволення території України від окупантів зумовило удоскона‐лення державного апарату УРСР. Ілюструючи цю тенденцію, студентповинен приділити увагу підвищенню ролі уряду УРСР у відбудовінародного господарства, утворенню Народного Комісаріатузакордонних справ УРСР та Наркомату оборони УРСР, відновленнюмережімісцевихраддепутатівтрудящихтощо.

Підчасопрацюванняшостогопитанняватозважатинате,щобулозабезпечено адаптацію цивільного, сімейного, трудового, адміні‐стративного, кримінального та кримінально‐процесуального праваУРСР до умов воєнного стану, а саме: створено низку надзвичайнихорганів влади та управління; перерозподілено фонди у зв’язкузевакуацією та реевакуацією, розширено права господарчих нарко‐матів;запровадженоплануваннянаквартал;ініційованопереукладанняраніше укладених договорів; спрощено порядок підтвердженнязаповітів та збільшено терміни прийняття спадщини, скасованоподатокнаспадщину,розширеноколоспадкоємців,встановленочергуспадкоємців; оновлено законодавство про патронат, опіку тавсиновлення; передбачено визнання юридичних наслідків лише у ви‐падку зареєстрованогошлюбу та допуск розлучення лише на підставірішеннясуду;запровадженотрудовумобілізаціюітрудовуповинність;переглянуто законодавство про умови та охорону праці; посиленовідповідальність за окремими складами злочинів тощо. Вартопам’ятати,щонаокупованихтериторіяхпостійнозберігаласячинністьнормрадянськогоправа.


1. ІсторіядержавиіправаУкраїни:підручник/В.Д.Гончаренко,В.М.Єрмолаєв,В.О.Румянцевтаін.;заред.В.Д.Гончаренка.–Х.:Право,2013.–704с.

2. Хрестоматія з історії держави і права України : навч. посіб. для студ. юрид.спец.вищ.закл.освіти.У2т./заред.В.Д.Гончаренка.–Вид.2‐ге,перероб.ідоп.К.:ІнЮре,2000.–Т.2:Лютий1917–1996р.

Допоміжна

1. Бойко І. Й. Історія правового регулювання цивільних, кримінальних тапроцесуальнихвідносинвУкраїні(ІХ–ХХст.):навч.посіб.длястудентіввищ.


навч. закладів / І.Й.Бойко. – Львів : Видав. центрЛНУ імені ІванаФранка,2014.–904с.

2. ЗарубаВ.М.ІсторіядержавиіправаУкраїни:навч.посіб./В.М.Заруба.–К.:Істина,2006.–416с.

3. КовальВ.Радянсько‐німецькийпакт1939р./В.Коваль//МинулеУкраїни:відновленісторінки.–К.:Наук.думка,1991.–С.221–264.

4. Кульчицький В. С. Історія держави і права України / В.С.Кульчицький,М.І.Настюк,Б.Й.Тищик.Львів:Світ,1996.–289с.

5. Кульчицький В.С. Історія держави і права України : підручник /В.С.Кульчицький,Б.Й.Тищик.К.:ІнЮре,2007.–624с.

6. КульчицькийС.В. Возз’єднання Західної України з УРСР: проблемалегітимності/С.В.Кульчицький//Київськастаровина.–1999.–№6.–С.80.

7. МакарчукВ.С.ВходженняукраїнськогоПодунав’ядоскладуУРСР:радянізаціябез українізації / В.С.Макарчук, Є.Д.Шибко // Правове регулюванняміжнаціональних відносин в Україні: Історія і сучасність: матеріалиВсеукраїнської наукової інтернет‐конференції. – Львів: ІНППНУ «Львівськаполітехніка»,2012.–Вип.1–С.43–50.

8. МакарчукВ.С.Радянськарепресивнаполітикаприздійсненніколективізаціїв Українському Подунав’ї (1940‐ві рр.) / В.С.Макарчук, Є.Д. Шибко //Матеріали I всеукраїнської науково‐практичної конференції «Захист прав ісвобод людини та громадянина в умовах формування правової держави»(25квітня2012р.,м.Львів).–Львів,2012.–С.43–50.

9. ОрганізаціяукраїнськихнаціоналістівіУкраїнськаповстанськаармія:фаховівисновкиробочоїгрупиісториківприурядовійкомісіїзвивченнядіяльностіОУН–УПА.–К.,2005.


11. Україна в Другій Світовій війні у документах. Збірник німецьких архівнихматеріалів (19441945) : в 4 т. / упоряд. В.М.Косика. – Львів: Львівськийнаціональний університет імені Івана Франка ; Інститут українськоїархеографіїтаджерелознавстваім.М.ГрушевськогоНАНУ,2000.


ТаємнийдодатковийпротоколдопактупроненападміжСРСРтаНімеччиною(23серпня1939pоку)

При подписании договора о ненападении между Германией

иСоюзомСоветскихСоциалистическихРеспубликнижеподписавшиесяуполномоченные обеих сторон обсудили в строго конфиденциальномпорядкевопросоразграничениисферобоюдныхинтересоввВосточнойЕвропе.Этообсуждениепривелокнижеследующемурезультату:


1. В случае территориально‐политического переустройстваобластей, входящих в состав Прибалтийских государств (Финляндия,Эстония, Латвия, Литва), северная граница Литвы одновременноявляется границей сфер интересов Германии и СССР. При этоминтересыЛитвыпоотношениюВиленскойобластипризнаютсяобеимисторонами.

2. В случае территориально‐политического переустройстваобластей, входящих в состав Польского Государства, граница сферинтересовГерманиииСССРбудетприблизительнопроходитьполиниирекНарева,ВислыиСана.

Вопрос, является ли в обоюдных интересах желательнымсохранение независимого Польского Государства и каковы будутграницыэтогогосударства,можетбытьокончательновыяснентольковтечениедальнейшегополитическогоразвития.

Во всяком случае, оба Правительства будут решать этот вопросвпорядкедружественногообоюдногосогласия.

3. Касательно юго‐востока Европы с советской стороны подер‐киваетсяинтересСССРкБессарабии.Сгерманскойсторонызаявляетсяоееполнойполитическойнезаинтересованностивэтихобластях.

4. Этотпротоколбудет сохранятьсяобеими сторонамив строгомсекрете.


В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький ; заред. В.Д.Гончаренка.–К. : ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.428.

НотаурядуСРСРпольськомупосольствувМосквіпровступрадянськихвійськнатериторію

ЗахідноїУкраїнитаЗахідноїБілорусії(18вересня1939року)

Панепосол!Польсько‐німецька війна виявила внутрішню неспроможність

польської держави. Протягом десяти днів воєнних операцій Польщастратила всі свої промислові райони і культурні центри. Варшава якстолицяПольщінеіснуєбільше.Польськийурядрозпавсяінепроявляєознак життя. Це значить, що польська держава й її уряд фактичнопересталиіснувати.Тимсамимприпинилисвоюдіюдоговори,укладеніміжСРСРтаПольщею.Відданасаманасебеізалишенабезкерівництва,Польща перетворилася в зручне поле для всяких випадковостейінесподіванок,якіможутьстворитизагрозудляСРСР.Тому,будучидосі

268 Семінарське заняття № 8 нейтральним, Радянський уряд не може більше нейтрально ставитисьдоцихфактів.

Радянський уряднеможе такожбайдуже ставитись до того,щобєдинокровні українці і білоруси, які проживають на території Польщі,кинутінапризволяще,залишилисьбеззахисними.

Зважаючи на таку обстановку, Радянський уряд дав такерозпорядженняГоловномукомандуваннюЧервоноїАрмії – датинаказвійськам перейти кордон і взяти під свій захист життя і майнонаселенняЗахідноїУкраїниіЗахідноїБілорусії.

ОдночасноРадянськийурядмаєнамірвжитивсіхзаходівдотого,щоб визволити польський народ із злополучної війни, куди він бувзвергнутий його нерозумними керівниками, і дати йому можливістьзажитимирнимжиттям.

Прийміть,панепосол,запевненнявцілковитійдоваспошані.


Німецько‐радянськийдоговірпродружбуікордониміжСРСРіНімеччиною(28вересня1939року)

Правительство СССР и Германское Правительство после распада

бывшего Польского государства рассматривают исключительно каксвою задачу восстановить мир и порядок на этой территориииобеспечить народам, живущим там, мирное существование,соответствующее их национальным особенностям. С этой целью онипришликсоглашениювследующем:

СтатьяIПравительство СССРи ГерманскоеПравительство устанавливают

в качестве границымежду обоюдными государственнымиинтересамина территории бывшего Польского государства линию, котораянанесена на прилагаемую при сем карту и более подробно будетописанавдополнительномпротоколе.

СтатьяIIОбе Стороны признают установленную в статье I границу

обоюдных государственных интересов окончательной и устранятвсякоевмешательствотретьихдержаввэторешение.

СтатьяIIIНеобходимое государственное переустройство на территории за‐

паднееуказаннойвстатьеIлиниипроизводитГерманскоеПравитель‐ство,натерриториивосточнееэтойлинии–ПравительствоСССР.


СтатьяIVПравительствоСССРиГерманскоеПравительстворассматривают

вышеприведенное переустройство как надежный фундамент длядальнейшего развития дружественных отношений между своиминародами.

СтатьяVЭтот договорподлежитратификации.Обменратификационными

грамотами должен произойти возможно скорее в Берлине. Договорвступаетвсилусмоментаегоподписания.

Текстподанозавиданням:ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:у2т./В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький ; за ред. В.Д.Гончаренка. – К. : Ін Юре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.431–432.

ЗаконпровключенняЗахідноїУкраїнидоскладуСоюзуРадянськихСоціалістичнихРеспублікіз’єднанняїїзУкраїнськоюРадянськоюСоціалістичноюРеспублікою

(1листопада1939року)Верховна Рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік, за‐

слухавшизаявуПовноважноїКомісіїНароднихЗборівЗахідноїУкраїни,постановляє:

1. ЗадовольнитипросьбуНароднихЗборівЗахідноїУкраїниівклю‐чити Західну Україну до складу Союзу Радянських СоціалістичнихРеспублік із з’єднанням її з Українською Радянською СоціалістичноюРеспублікою.

2. Доручити Президії Верховної Ради призначити день виборівдепутатівуВерховнуРадуСРСРвідЗахідноїУкраїни.

3. Запропонувати Верховній Раді Української Радянської Соціа‐лістичної Республіки прийняти Західну Україну до складу УкраїнськоїРадянськоїСоціалістичноїРеспубліки.

4. Просити Верховну Раду Української Радянської СоціалістичноїРеспубліки подати на розгляд Верховної Ради СРСР проект розмежу‐ваннярайонів іобластейміжУкраїнськоюРадянськоюСоціалістичноюРеспублікоюіБілоруськоюРадянськоюСоціалістичноюРеспублікою.




УказПрезидіїВерховноїРадиСРСР«Провоєннийстан»(22червня1941року)

1. Военное положение, в соответствии со ст. 49 п. «п»

КонституцииСССР,объявляетсявотдельныхместностяхилиповсемуСССР в интересах обороны СССР и для обеспечения общественногопорядкаигосударственнойбезопасности.

2. В местностях, объявленных на военном положении, всефункции органов государственной власти в области обороны, обеспе‐чения общественного порядка и государственной безопасности при‐надлежатвоеннымсоветамфронтов,армий,военныхокругов,атам,гденетвоенныхсоветов,–высшемукомандованиювойсковыхсоединений.

3. Вместностях,объявленныхнавоенномположении,военнымвластям(п.2)предоставляетсяправо:

а) в соответствии с действующими законами и постанов‐лениями Правительства привлекать граждан к трудовой повинностидля выполнения оборонных работ, охраны путей сообщения,сооружений, средств связи, электростанций, электросетей и другихважнейших объектов, для участия в борьбе с пожарами, эпидемиямиистихийнымибедствиями;

б) устанавливать военно‐квартирную обязанность для расква‐ртированиявоинскихчастейиучреждений;

в) объявлять трудовую и авто‐гужевую повинность длявоенныхнадобностей;

г) производить изъятие транспортных средств и иногонеобходимого для нужд обороны имущества как у государственных,общественных и кооперативных предприятий и организаций, такиуотдельныхграждан;

д) регулировать время работы учреждений и предприятий,втомчислетеатров,киноит. д.; организациювсякогорода собраний,шествий ит . п.; запрещать появление на улице после определенноговремени, ограничивать уличное движение, а также производитьвнеобходимыхслучаяхобыскиизадержаниеподозрительныхлиц;

е) регулировать торговлю и работу торгующих организаций(рынки, магазины, склады, предприятия общественного питания),коммунальныхпредприятий(бани,прачечные,парикмахерскиеит.д.),атакже устанавливать нормы отпуска населению продовольственныхипромышленныхтоваров;

ж) воспрещать въезд и выезд в местности, объявленные навоенномположении;

з) выселять в административном порядке из пределовместности, объявленной на военном положении, или из отдельных ее

ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА УКРАЇНИ ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 271 пунктовлиц,признанныхсоциальноопаснымикакпосвоейпреступнойдеятельности,такипосвязямспреступнойсредой.

4. По всем вопросам, предусмотренным пунктом 3‐м нас‐тоящегоУказа,военныевластиимеютправо:

а) издавать обязательныедля всегонаселенияпостановления,устанавливая за неисполнение этих постановлений наказаниявадминистративном порядке в виде лишения свободы сроком до6месяцевилиштрафадо3000рублей;

б) отдавать распоряжения местным органам власти, государ‐ственными общественным учреждениями организациями требоватьотнихбезусловногоинемедленногоисполнения.

5. Все местные органы государственной власти, государ‐ственные, общественные учреждения, организации и предприятияобязаны оказывать полное содействие военному командованиювиспользовании сил и средств данной местности для нужд обороныстраныиобеспеченияобщественногопорядкаибезопасности.

6. За неподчинение распоряжениям и приказам военныхвластей, а также за преступления, совершенные в местностях,объявленных на военном положении, виновные подлежат уголовнойответственностипозаконамвоенноговремени.

7. В изъятие из действующих правил о рассмотрении судамиуголовныхдел,вместностях,объявленныхнавоенномположении,вседела о преступлениях, направленных против обороны, общественногопорядкаигосударственнойбезопасности,передаютсянарассмотрениевоенныхтрибуналов,аименно:

а)делаогосударственныхпреступлениях;б) делаопреступлениях,предусмотренныхзакономот7августа

1932годаобохранеобщественной(социалистической)собственности;в) вседелаопреступлениях,совершенныхвоеннослужащими;г) делаоразбое(ст.167УКРСФСРисоответствующиест.ст.УК

другихсоюзныхреспублик);д) дела об умышленных убийствах (ст. ст. 136–138 УК РСФСР

исоответствующиест.ст.УКдругихсоюзныхреспублик);е) дела о насильственномосвобождениииз домов заключения

ииз‐ под стражи (ст. 81 УК РСФСР и соответствующие ей статьи УКдругихсоюзныхреспублик);

ж) дела об уклонении от исполнения всеобщей воинскойобязанности(ст.68УКРСФСРисоответствующиеейстатьиУКдругихсоюзных республик) и о сопротивлении представителям власти(ст. ст. 73, 731 и 732 УК РСФСР и соответствующие статьи УК другихсоюзныхреспублик);


з) дела о незаконной покупке, продаже и хранении оружия,атакже о хищении оружия (ст. ст. 164а, 166а и 182 УК РСФСРисоответствующиестатьиУКдругихсоюзныхреспублик).

Крометого, военнымвластямпредоставляетсяправопередаритьна рассмотрение военных трибуналов дела о спекуляции, злостномхулиганстве и иных преступлениях, предусмотренных УголовнымиКодексами союзных республик, если командование признает этонеобходимымпообстоятельствамвоенногоположения.

8. Рассмотрение дел в военных трибуналах производится поправилам, установленным «Положением о военных трибуналахврайонахвоенныхдействий».

9. Приговоры военных трибуналов касационному обжалова‐нию не подлежат и могут быть отменены или изменены лишь в по‐рядкенадзора.

НастоящийУказраспространяетсятакженаместности,гдевсилучрезвычайных обстоятельств отсутствуют местные органы государ‐ственнойвластиигосударственногоуправленияСССР.



ПостановаПрезидіїВерховноїРадиСРСР,РадиНароднихКомісарівСРСР

іЦентральногоКомітетуВКП(б)«ПростворенняДержавногоКомітетуОборони»

(30червня1941pоку)Ввидусоздавшегосячрезвычайногоположенияивцеляхбыстрой

мобилизации всех сил народов СССР для проведения отпора врагу,вероломно напавшему на нашу родину, Президиум Верховного СоветаСССР, Центральный Комитет ВКП(б) и Совет Народных КомиссаровСССРпризналинеобходимым:

1. СоздатьГосударственныйКомитетОборонывсоставе:т.СталинИ.В.(председатель)т.МолотовВ.М.(заместительпредседателя)т.ВорошиловК.Е.т.МаленковГ.М.т.БерияJI.П.2. Сосредоточить всю полноту власти в государстве в руках

ГосударственногоКомитетаОбороны.


3. Обязать всех граждан и все партийные, советские,комсомольскиеивоенныеорганыбеспрекословновыполнятьрешенияираспоряженияГосударственногоКомитетаОбороны.

Текстподанозавиданням:СборникзаконовСССРиуказовПрезидиумаВерховного

СоветаСССР1938г.–июнь1944г.–М.,1944.–С.411.

АктпровідновленняУкраїнськоїДержави

(30червня1941року)(Витяги)

1. Волею українського народу, Організація Українських Націо‐

налістів під проводом Степана Бандери проголошує відновленняУкраїнської Держави, за яку поклали свої голови цілі поколіннянайкращихсинівУкраїни.

ОрганізаціяУкраїнськихНаціоналістів,якапідпроводомїїТворцяйВождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кровавогомосковсько‐большевицькогопоневоленнязавзятуборотьбузасвободу,взиваєвесьукраїнськийнаріднескластизброїтакдовго,докинавсіхукраїнськихземляхнебудестворенаУкраїнськаСувереннаДержава.

Суверенна Українська Влада запевнить українському народовіладіпорядок,всестороннійрозвитокусіхйогосилтазаспокоєннявсіхйогопотреб.

2. На західних землях України твориться Українська Влада, якапідпорядкується Українському Національному Урядові, що створитьсяустолиціУкраїни–Києвізволіукраїнськогонароду.

3. ВідновленаУкраїнськаДержавабудетісноспівдіятизНаціонал‐СоціалістичноюВелико‐Німеччиною,щопідпроводомАдольфаГітлератворитьновийладвЕвропійсвітітадопомагаєукраїнськомународовівизволитисяз‐підмосковськоїокупації.

Українська Національна Революційна Армія, що творитисьме наукраїнській землі, боротисьме дальше спільно з Союзною німецькоюармією проти московської окупації за Суверенну Соборну УкраїнськуДержавуіновийладуціломусвіті…


В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький ; за ред. В.Д.Гончаренка. – К. :ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.459.


Розпорядженнярайхсміністразайнятихсхіднихтериторій«Протрудовуповинністьтапримусовупрацю»

(5серпня1941року)Наоснові§8указуфюрерапроуправлінняновозайнятихсхідних

територійвід17липня1941рокунаказую:§1(1) Всі мешканці новозайнятих східних територій у віці

18‐45роківвідповіднодоступеняпрацездатностіпідлягаютьзагальнійтрудовійповинності.

(2) Райхскомісариможутьрозширюватичискорочуватитрудовуповинністьдляпевнихгрупнаселення.

(3) Дляєвреївдієспеціальнеположення.§2Особи,якіможутьпідтвердитисвоюпостійнугромадськокорисну

діяльність,довиконаннятрудовоїповинностінепритягаються.§3(1) Оплатаздійснюєтьсязасправедливимиставками.(2) В межах можливого забезпечити турботу про осіб, які

виконуютьтрудовуповинністьтачленівїхсімей.§4(1) Приписи, необхідні для виконання даного розпорядження,

видаютьрайхскомісари.(2) Порушення даного розпорядження та інструкцій, виданих

дляйоговиконання,ведутьзасобоютюремнеув’язнення.Завинесеннявироківвідповідаютьспеціальнісуди.

Берлін,5серпня1941року.РайхсміністрзайнятихсхіднихтериторійРозенберг.Текстподанозавиданням:УкраїнавДругійсвітовійвійніудокументах.Збірник

німецьких архівних матеріалів. Т. 1 / упоряд. і передмова В. Косика. – Львів : Ін‐тукраїнознавстваім.І.Крип’якевичаНАНУ,1997.–С.245.

ПостановаДКО«Прозагальнеобов’язковевійськовенавчаннягромадянСРСР»

(17вересня1941року)Считая, что каждый гражданин Союза ССР, способный носить

оружие, должен быть обучен военному делу, чтобы бытьподготовленным с оружиемв руках защищать своюРодину, и в целях

ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА УКРАЇНИ ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 275 подготовкидляКраснойАрмииобученныхрезервов ГосударственныйКомитетОбороныпостановил:

1. Ввести с 1 октября 1941 года обязательное военное обучениегражданСССРмужскогополаввозрастеот16до50лет.

2. Установить, что обязательное военное обучение должноосуществляться вневойсковым порядком без отрыва лиц,привлеченных к прохождению военного обучения, от работы нафабриках,заводах,всовхозах,колхозах,учреждениях.

3. Дни и часы занятий по военной подготовке устанавливатьвоенкоматам с таким расчетом, чтобы не нарушать нормальный ходработы предприятий и учреждений и не наносить ущербапроизводству.

4. Военноеобучениепроводитьпо110‐часовойпрограмме.5. При прохождении военного обучения особое внимание

обратить на строевую подготовку, овладение винтовкой, пулеметом,минометом и ручной гранатой, на противохимическую защиту, рытьеокопов имаскировку, а такжена тактическуюподготовку одиночногобойцаиотделения.

6. Окончившим курс обязательного военного обучения военно‐обязаннымзапасаделатьотметкуввоенномбилете,адопризывникамвыдавать соответствующееудостоверениеибратьихввоенкоматенаучет,какпрошедшихобязательноевоенноеобучение.

7. Вкачествеинструктороввоенногообученияпривлечьсреднийкомандный и политический состав и младший начсостав запаса,пользующийся отсрочками от призыва по мобилизации, а такженаиболее подготовленный рядовой состав старших возрастов, непризванныйвармию.

8. В первую очередь к военной подготовке привлечь до‐призывников 1923 и 1924 гг. рождения и военнообязанных запаса изчисланеобученныхввозрастедо45лет.

9. Организациюобязательного военного обучения гражданСССРвозложитьнаНаркоматобороныиегоорганынаместах.

10. Образоватьв составеНаркоматаобороныГлавноеуправлениевсеобщего военного обучения (Всевобуч), в военных округах, в об‐ластных (краевых и республиканских) военкоматах иметь отделыВсевобуча,аврайвоенкоматахиметь2–3инструкторовВсевобуча.




УказПрезидійВерховноїРадиСРСР«Промобілізаціюнаперіодвоєнногочасупрацездатногоміськогонаселення

дляроботинавиробництвіібудівництві»(13лютого1942року)

В целях обеспечения рабочей силой важнейших предприятий

истроек военной промышленности и других отраслей народногохозяйства, работающих на нужды обороны, Президиум ВерховногоСоветаСССРпостановляет:

1. Признать необходимым на период военного временимобилизацию трудоспособного городского населения для работы поместужительствана производствеи строительстве, в первуюочередьвавиационной и танковой промышленности, промышленностивооружения и боеприпасов, в металлургической, химической и топ‐ливнойпромышленности.

2. Установить, что мобилизации для работы на производствеистроительстве подлежит трудоспособное городское населениеввозрасте:мужчиныот16до55летиженщиныот16до45летизчисланеработающихвгосударственныхучрежденияхипредприятиях.

3. Отмобилизацииосвобождаются:а) лицамужского иженского пола в возрасте от 16 до 18 лет,

подлежащие призыву в школы фабрично‐заводского обучения,ремесленные и железнодорожные училища, согласно контингентов,устанавливаемыхСовнаркомомСССР;

б) женщины, имеющие грудных детей, а также женщины,имеющиедетейввозрастедо8лет,вслучаеотсутствиядругихчленовсемьи,обеспечивающихуходзаними;

в) учащиесяввысшихисреднихучебныхзаведениях.4. Порядок, сроки и размеры мобилизации трудоспособных

граждандляработынапроизводствеистроительствеопределяетСоветНародныхКомиссаровСССР.

5. Установить, что лица, уклоняющиеся от мобилизации дляработы на производстве и строительстве, привлекаются к уголовнойответственности и подвергаются по приговору народного судапринудительнымработампоместужительстванасрокдо1года.


В.Д.Гончаренко,А.Й.Рогожин,О.Д.Святоцький;заред.В.Д.Гончаренка.–К.:ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.478479.


ПостановаРНКСРСРіЦКВКП(б)«Пропідвищеннядляколгоспниківобов’язковогомінімумутрудоднів»

(13квітня1942pоку)Совет Народных Комиссаров Союза ССР и Центральный Комитет

ВКП(б) отмечают, что обязательный минимум трудодней длятрудоспособных колхозников, установленный в 1939 г., подавляющимбольшинством колхозников и колхозниц уже выполняется и пере‐выполняется.

Ввидуэтогоивцеляхсвоевременногопроведениявколхозахвсехсельскохозяйственных работ, чтобы тем самым обеспечить колхозамполучениевысокого урожаяидальнейшегоразвитияживотноводства,аколхозникам – более высоких натуральных и денежных доходов потрудодням, а также в целях обеспечения страны и Красной Армиидостаточным количеством продовольствия, что особенно важновобстановке войны с немецкими захватчиками, Совет НародныхКомиссаровСоюзаССРиЦентральныйКомитетВКП(б)постановляют:

1. Повысить на время войны для каждого трудоспособногоколхозникаиколхозницыобязательныйминимумтрудоднейвгоду:

а) до150трудоднейвхлопковыхрайонах;б) до100трудоднейвМосковской,Ленинградской,Ивановской,

Ярославской, Горьковской, Калининской, Вологодской, Тульской,Рязанской, Смоленской, Архангельской, Мурманской, Кировской,Молотовской, Свердловской, Читинской областях, Хабаровском и При‐морском краях, в Карело‐Финской ССР, Коми, Марийской и ЯкутскойАССР,ввысокогорныхзерновыхиживотноводческихрайонахпоспискуНаркомземаСССР;

в) до120трудодней–длявсехостальныхрайоновСССР.Вцеляхобеспечениявыполнениясельскохозяйственныхработпо

всем периодам – обработка почвы, посев, уход за посевами,сенокошение,уборкаурожая,атакжеуходзаживотными–установить,что из обязательного минимума трудодней каждым колхозникомиколхозницейдолжнобытьвыработано:

а) в колхозах хлопковых районов – до 15 мая не менее30трудодней, с 15мая по 1 сентября – 45 трудодней, с 1 сентября по1ноября–45трудодней,остальныетрудоднимогутбытьвыработаныпосле1ноября;

б) в колхозах второй группы областей, краев и республик: до1июня–неменее25трудодней,ас1июняпо1августа–25трудодней,с1августа по 1 октября – 35 трудодней, остальные трудодни могутбытьвыработаныпосле1октября;

в) в колхозах третьей группы областей, краев и республик: до15июня – не менее 30 трудодней, с 15 июня по 15 августа –

278 Семінарське заняття № 8 30 трудодней, с15 августа по 15 октября – 40 трудодней, остальныетрудоднимогутбытьвыработаныпосле15октября.

2. Предоставить совнаркомам союзных и автономныхреспублик, крайисполкомам и облисполкомам право в пределах 20 %повышать или понижать для отдельных районов (в зависимости отместных условий) количество трудодней, подлежащих выработке попериодамсельскохозяйственныхработ.

3. Установить обязательный минимум трудодней в году дляподростков – членов семей колхозников в возрасте от 12 до 16 летвразмеренеменее50трудоднейвгоду.Предложитьколхозамвыдатьподросткам трудовые книжки и учитывать отдельно выработанныеподросткамитрудодни.

4. В соответствии с Указом Президиума Верховного СоветаСоюза ССР от 15 февраля 1942 года установить, что трудоспособныеколхозникиневыработавшиебезуважительныхпричинобязательногоминимума трудодней по периодам сельскохозяйственных работ,предаются суду и по приговору народного суда караютсяисправительно‐трудовыми работами в колхозах на срок до 6 месяцевсудержаниемизоплатытрудоднейдо25%впользуколхоза.

Предложить колхозам установить, что трудоспособные колхоз‐ники и колхозницы, не выработавшие в течение года обязательногоминимума трудодней, должны считаться выбывшими из колхоза,потерявшимиправаколхозникаилишатьсяприусадебногоучастка.

5. Предложитьнароднымсудамвседела,указанныевпункте5,рассматривать не более чем в 10‐дневный срок и приговоры по этимделамприводитьвисполнениенемедленно.

6. Председателиправленийколхозовибригадирызауклонениеот предания суду трудоспособных колхозников, не вырабатывающихминимуматрудодней,привлекаютсяксудебнойответственности.



НаказПрокурораСРСР№46сс«Прокваліфікаціюзлочинівосіб,щоперейшлинаслужбудонімецько‐фашистських

окупантівурайонах,тимчасовозахопленихворогом»(15травня1942року)

(Витяги)В ряде случаев лица, перешедшие на службу к немецко‐фашист‐

ским захватчикам, выдававшие партизан, коммунистов и советскийактив, проявившие жестокое обращение с населением временно

ОСНОВНІ РИСИ ПРАВА УКРАЇНИ ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 279 захваченных районов, привлекались к ответственности не какизменникиРодине,апост.583УКРСФСР.

Нарядусэтимимелиместофакты,когдапривлекалиськответствен‐ности по ст. 511 «а» УКРСФСРлица хотяи занимавшиепри оккупантахадминистративные должности, но оказавшие помощь партизанам,подпольщикам,саботировавшиетребованиянемецкихвластей.

Вцеляхустранениянедочетовприказываю:1. Советских граждан, перешедших на службу к немецко‐

фашистским оккупантам, а также выполнявших указания немецкойадминистрации по сбору продовольствия, фуража и вещей для нужднемецкой армии, по восстановлениюпромышленныхи коммунальныхпредприятий, равно другими действиями помогавших немецко‐фашистскимоккупантам;шпионов;провокаторов;доносчиков,уличем‐ных в выдаче партизан, коммунистов, комсомольцев, советскихработниковиих семей;участвовавшихвразведкеибоевыхдействияхпротив партизанских отрядов и частей Красной Армии; принимавшихучастиевработекарательныхнемецкихорганов–привлекатькответ‐ственности по ст. 58’ «а» УК РСФСР и соответствующим статьям УКдругихсоюзныхреспублик.

2. Непривлекатькуголовнойответственности:а) советских граждан, занимавших административные

должности при немцах, если в процессе расследования будетустановлено, что они оказывали помощь партизанам, подпольщикамичастям Красной Армии, или саботировали требования немецкихвластей, помогали населению в сокрытии запасов продовольствияиимущества, или другими способами активно содействовали борьбеснемецко‐фашистскимиоккупантами;

б) рабочихимелкихслужащихадминистративныхучрежденийи лиц, занимавшихся своей профессией (врачи, агрономы, ветеринарыит.д.), если в результате тщательного расследования будет установ‐лено, что в их действиях отсутствовали признаки, перечисленныевпункте1настоящегоприказа.

3. ...Не допускать огульного привлечения советских граждан поподозрениювспособствованииврагу.

Добровольная явка с повинной при отсутствии тяжких послід‐ствийпреступнойдеятельностиобвиняемогодолжнарассматриватьсякаксмягчающеевинуобстоятельство.

4. Дела об изменниках Родины направлять на рассмотрениевоенныхтрибуналовилиОсобогосовещанияприНКВДСССР.




ПостановаДКО№ГОКО‐192сс«ПрочленівсімейзрадниківБатьківщини»

(24червня1942pоку)1. Установить, что совершеннолетние члены семей лиц (военно‐

служащих и граждан), осужденных судебными органами или ОсобымсовещаниемприНКВДСССРквысшеймеренаказанияпост.581«а»УКРСФСР и соответствующим статьям УК других союзных республик зашпионаж в пользу Германии и других воюющих с нами стран, запереход на сторону врага, предательство, за содействие немецкимоккупантам, службу в карательных или административных органахнемецких оккупантов на захваченной ими территории и за попыткуизменыРодинеиизменническиенамерения,подлежатарестуиссылкевотдаленныеместностиСССРнасроквпятьлет.

2. Установить, что аресту и ссылке в отдаленные местностиСССРнасроквпятьлетподлежаттакжесемьилиц,заочноосужденныхк высшей мере наказания судебными органами или ОсобымсовещаниемприНКВДСССРзадобровольныйуход с оккупационнымивойскамиприосвобождениизахваченнойпротивникомтерритории.

3. Применение репрессий в отношении членов семей,перечисленных в пунктах 1 и 2, производится органами НКВД наосновании приговоров судебных органов или решений ОсобогосовещанияприНКВДСССР.

Членами семьи изменника Родине считаются: отец, мать, муж,жена, сыновья, дочери, братья и сестры, если они жили совместносизменником Родине или находились на его иждивении к моментусовершенияпреступленияиликмоментумобилизациивармиювсвязисначаломвойны.

4. Не подлежат аресту и ссылке семьи тех изменников Родине,всоставекоторыхпоследолжнойпроверкибудетустановленоналичиевоеннослужащих Красной Армии, партизан, лиц, оказавших в периодоккупации содействие Красной Армии и партизанам, а такженагражденныхорденамиимедалямиСоветскогоСоюза.





ДЕРЖАВНО‐ПРАВОВИЙРОЗВИТОКУРСРУПОВОЄННИЙЧАС

(19451991рр.)

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення щодоособливостей розвитку держави та права України у повоєнний час(19451991рр.).


1. Зміни у правовому статусі населення УРСР у періоди «відлиги» та«застою».

2. ПричинитаправовізасадиприєднанняКримудоскладуУРСР.3. Правові основи організації та діяльності органів державної влади УРСР

удругійполовині40‐х–наприкінці80‐хрр.ХХст.4. ДжерелатаосновнірисиправаУРСРудругійполовині40‐х–наприкінці

80‐хрр.ХХст.ДругакодифікаціяправарадянськоїУкраїни.5. РозпадСРСРтапроголошеннянезалежностіУкраїни.

Ключові поняття: «десталінізація», «кодифікація», «Верховна Рада»,«Рада Міністрів», «ради депутатів трудящих», «культ особистості», «режимособистої влади», «командно‐адміністративна система», «тоталітаризм»,«десталінізація», «хрущовська відлига», «конституція», «ради народнихдепутатів», «виконком», «перебудова», «демократизація», «суверенітет»,«парадсуверенітетів».


1. Зміни в органах державної влади і управління у повоєнні роки(1945першаполовина1960‐хрр.).

2. Діяльність органів радянської влади в західних областях України,боротьбазнаціональнимпідпіллям.

3. ДжерелаправаУРСРсередини50‐х–середини80‐хрр.ХХст.4. ДругакодифікаціяправавУРСР.5. Основні риси конституційного права УРСР середини 50‐х – середини

80‐хрр.6. ПравоохороннітаправозахисніорганиУРСРусередині50‐х–напочатку

90‐хрр.ХХст.7. Нормативно‐правовезакріпленнякурсуна«перебудову»вСРСРтаУРСР

(середина80‐х–1991рр.).


МетодичнівказівкиПриступаючи до вивчення першого питання, студент має

усвідомлювати,щоразомздесталінізацієюудругійполовині50‐х–напочатку60‐хрр.розпочавсяпроцесдемократизаціїдержавно‐правовогожиття.Алепроцесцейнебувпослідовним.Зодногобоку,відбувалисянамагання поліпшити життя людей, розширити їх права, а з іншого –відбувалосяпосиленняроліпартії.ВключенняКримудоскладуУкраїнипородило згодом низку проблем. Незважаючи на територіальнуіетнічнуспорідненістьУкраїниіКриму,півострівбувщейісторичноюбатьківщиною кримських татар, яких Сталін депортував звідтив1944році.Крімтого,заданимиперепису1959р.,вКримупроживалоблизько860тис.росіянілише250тис.українців.Цяобставиназчасомнадзвичайно ускладнила політичну ситуацію в Криму, яку на своюкористь використовували і використовують різні політичні сили.Наприкінці 1962 р. почався наступ на «шістдесятників». Багато з нихзазналирепресій.

У другому питанні варто звернути увагу на такий аспект:незважаючи на те, що видання указу дехто називає особистоюініціативою тісно пов’язаного зУкраїноюПершого секретаряЦККПРСМ. С. Хрущова, сучасні історики стверджують, що таке твердження невідповідаєістині.Яквважаютьдеякіукраїнськідослідники,цяпередачавиявилася вимушеною мірою через важку економічну ситуацію напівострові,викликаноюпіслявоєнноюрозрухоютабракомробочоїсилипіслядепортаціїкримськихтатар,апереселенцізросійськихрегіонівнемалинавичок господарюванняв степових зонахКриму.Томуу1954р.КримськаобластьбулапереданаУкраїнізнаступнимформулюванням:«Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість та тіснігосподарські та культурні зв’язки між Кримською областю таУкраїнською РСР». 25 січня 1954 року на засіданні Президії ЦК КПРСбуло затверджено проект Указу Президії Верховної Ради СРСР пропередачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР. ПершийсекретарКримського обкомуКПРСПавлоТитов, який виступив протипередачі області до складу Української РСР, був знятий з посади тавідправленийдоМоскви.5лютого1954рокуПрезидієюВерховноїРадиРРФСРбулоухваленопередатиКримськуобластьдоскладуУкраїнськоїРСР. 19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР видала Указ«Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР».26квітня того ж року Верховна Рада СРСР законом «Про передачуКримської області зі складу РРФСР до складу УРСР» затвердила указПрезидії і внесла відповідні зміни до статті 22 і 23 Конституції СРСР(головувавназасіданніпропередачуКримськоїобластіГ.М.Маленков;

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 283 указ від 19 лютого та закон від 26 квітня підписав голова ПрезидіїВерховноїРадиСРСРК.Є.Ворошилов).

Під час розгляду третього питання необхідно звернути увагу, щонезважаючи на всі позитивні зрушення в суспільстві, в своїй основітоталітарний режим правління не був ліквідований. Як складовачастина ідеологічної обробки суспільства посилювалася антицерковнапропаганда. Проводилася русифікація української освіти. Регулярновідбувалися різноманітні трансформації в управлінні державою таекономікою. У роки десталінізації зросла роль РадиМіністрів УРСР якоргануцентральногоуправління,аміністерствякорганівгалузевогоуправління.Вонибулипіддані значнійреорганізації. Ради, як іраніше,залишалися сліпими виконавцями волі партійних органів. Головноюформою діяльності Рад була сесія. Сесії сільських, селищних, міськихірайоннихРадскликалисянеменшешестиразівнарік,асесіїобласнихі міських Рад не менше чотирьох. Курсанти мають простежити, якізміни відбулися в праві радянської України в означений період.У 7080‐х рр. у державному будівництві суттєвих змін не відбувалося.Найвищим конституційним органом УРСР вважалася Верховна РадаУкраїни. Це був найвищий законодавчий орган. Важливим органомвладиреспублікибулаПрезидіяВерховноїРадиУРСР.Нормативніакти,які вона видавала, за своєю юридичною силою йшли за законами.Президія була підзвітна Верховній Раді УРСР. Найвищим органомдержавного управління залишалася Рада Міністрів УРСР. ЗаКонституцією це був вищий законодавчий і найвищий розпорядчийорган республіки. Свої нормативні повноваження Рада Міністрівздійснювала шляхом видання постанов і розпоряджень, які булиобов’язковими на всій території України. Центральними органамидержавного управління були союзні та республіканські міністерствайвідомства. Значний вплив на розвиток правової системи УРСР малаприйнята 20 квітня 1978 року Конституція УРСР, яка з певнимидоповненнямитапоправкамидіяладо28червня1996року.

Вчетвертомупитанністудентимусятьзвернутиувагу,щопротягом4050‐хрр.натериторіїУкраїнивсещезалишалисячиннимиприйнятіраніше республіканські кодекси із застарілими нормами, що вже невідповідалиполітичнимісоціально‐економічнимумовам.Зоглядунаце14травня1956рокуПрезидіяВерховноїРадиУкраїнськоїРСРприйнялапостанову «Про перегляд кодексів законів Української РСР». XX з’їздКПРС (1956 р.) проголосив курс на демократизацію суспільствайрозширення прав союзних республік. Незадовго перед цимВерховнаРада Союзу РСР прийняла Закон «Про віднесення до відання союзнихреспублікзаконодавствапроустрійсудівсоюзнихреспублік,прийняттяцивільного, кримінальноготапроцесуальногокодексів». Такимчином,

284 Семінарське заняття № 9 до компетенції Союзу РСР тепер входило лише видання основзаконодавства з перелічених галузей. З 1957 р. почалася друга за всюісторіюрадянської влади кодифікація права. Вводився новийпринципкодифікації: спочатку приймалися загальносоюзні Основи законодав‐ства СРСР і союзних республік, а вже потім, на розвиток цих Основ,усоюзних республіках розроблялися та приймалися кодекси. ЗавдякикодифікаціївУРСРбулиприйнятіЗаконпросудоустрійУРСР(1959р.),Кримінальний кодекс УРСР (1960 p.), Кримінально‐процесуальнийкодекс УРСР (1969 р.), Цивільний кодекс УРСР (1963 p.), Цивільно‐процесуальний кодекс УРСР (1963 p.), а також багато інших важливихнормативнихактів,якісприялиудосконаленнюправовоїсистеми.

Під час підготовки до відповіді на останнє питання студентамнеобхіднопроаналізуватисоціально‐політичнітаекономічнівідносинив СРСР, які загострилися наприкінці 80‐х – на початку 90‐х роківминулогостоліття.Вартовизначитичинники,щопризвелидо«парадусуверенітетів» та розпаду Союзу, надати докладну характеристикуДекларації про державний суверенітет України та Акту проголошеннянехалежностіУкраїни.


1. Історія держави і права України : підручник / В.Д.Гончаренко,В.М.Єрмолаєв, В.О.Румянцев та ін. ; за ред. В.Д.Гончаренка. – Х. : Право,2013.–704с.

2. Хрестоматіяз історіїдержави іправаУкраїни :навч.посіб.длястуд.юрид.спец. вищ. закл. освіти : у 2 т. Т. 2. / за ред. В.Д. Гончаренка. – Вид. 2‐е,перероб.ідоп.–К.:ІнЮре,2000.Допоміжна

1. АлексєєвЮ. Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес1985–1991рр.)/Ю.Алєксєєв,С.Кульчицький,А.Слюсаренко.–К.:«ЕксОб»,2000.–136с.

2. БаранВ.К.Українавумовахсистемноїкризи(1946–1980рр.)/В.К.Баран,В.О.Даниленко.–К.:Альтернативи,1999.–Т.13.–303с.–(Українакрізьвіки).

3. БаранВ.К.УкраїнапісляСталіна:нарисісторії.1953–1985рр./В.К.Баран.–Л.:МП«Свобода»,1992.–134с.

4. Бойко І.Й. Історія правового регулювання цивільних, кримінальних тапроцесуальнихвідносинвУкраїні(ІХ–ХХст.):навч.посіб.длястудентіввищ.навч. закладів / І.Й.Бойко. –Львів : Видав. центрЛНУ імені ІванаФранка,2014.–904с.

5. Гончаренко В.Д. Тернистий шлях до незалежності / В.Д.Гончаренко //ВісникАкадеміїправовихнаукУкраїни.–1999.–№2(17).

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 285 6. ГрищукВ.Другакодифікація/В.Грищук//Радянськеправо.1988.№1.–

С.8487.7. Грищук В. Кодифікація 19581985 рр. : Текст лекції / В.Грищук. Львів.,

1991.8. ЗарубаВ.М.ІсторіядержавиіправаУкраїни:навч.посіб./В.М.Заруба.–К.:

Істина,2006.–416с.9. КульчицькийВ.С. ІсторіядержавиіправаУкраїни/В.С.Кульчицький,М.І.

Настюк,Б.Й.Тищик.Львів,1996.10. КульчицькийВ.С. Історія держави і права України : підручник /

В.С.Кульчицький,Б.Й.Тищик.–К.:ІнЮре,2007.–624с.11. Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. /

В.Д.Гончаренко,В.М.Єрмолаєв,В.О.Рум’янцевтаін.–Х.:Право,2008.–Т.1:Методологічні та історико‐теоретичні проблеми формування і розвиткуправовоїсистемиУкраїни728с.Пам’яткиправа

УказПрезидіїВерховноїРадиСРСР«Прокримінальнувідповідальністьзакрадіжкудержавного

тагромадськогомайна»(4червня1947року)В целях установления единства законодательства об уголовной

ответственности за хищения государственного и общественногоимущества и усиления борьбы с этими преступлениями, – ПрезидиумВерховногоСоветаССРпостановляет:

1. Кража,присвоение,растратаилииноехищениегосударственногоимущества – карается заключением в исправительно‐трудовом лагерена срок от семи до десяти лет с конфискацией имущества или безконфискации.

2. Хищение государственного имущества, совершаемое повторно,аравносовершенноеорганизованнойгруппой(шайкой)иливкрупныхразмерах–караетсязаключениемвисправительно‐трудовомлагеренасрокотдесятидодвадцатипятилетсконфискациейимущества.

3. Кража, присвоение, растрата или иное хищение колхозного,кооперативного или иного общественного имущества – караетсязаключением в исправительно‐трудовом лагере на срок от пяти довосьмилетсконфискациейимуществаилибезконфискации.

4. Хищение колхозного, кооперативного или иного общественногоимущества, совершаемое повторно, а равно совершенное группой(шайкой) или в крупных размерах – карается заключением в испра‐вительно‐трудовом лагере на срок от восьми до двадцати летсконфискациейимущества.


5. Недонесение органам власти о достоверно известном готовя‐щемся или совершенном хищении государственного или обществен‐ного имущества, предусмотренном статьями2 и 4 настоящегоУказа –караетсялишениемсвободынасрокотдвухдотрехлетилиссылкойнасрокотпятидосемилет.

Текстподанозавиданням:ВедомостиВерховногоСоветаСССР.–1947.–№19.ПостановаЦККП(б)УіРадиМіністрівУРСРпрозаходи

повиконаннюдирективиЙ.В.Сталінащодопосиленняхлібозаготівель

(15вересня1947року)

Совершенносекретно.В своей директиве от 15 сентября т. Сталин осудил происшедшее

ослабление руководства заготовками со стороны партийных и сонет‐скихоргановвпоследниепятидневки.

Т. Сталин указал, что успешное завершение хлебозаготовительнойкампании сейчас целиком зависит от того, насколько правильноихорошо будет использован ближайший месяц для усиленной сдачихлеба государству во всех областях, краях и республиках. Для этогоруководителиместныхпартийныхи советских организаций, в первуюочередь районов, отстающих по уборке и хлебозаготовкам, обязанысерьезноусилитьповседневноеруководствоэтимважнейшимделом.

Т.СталинвсвоейдирективеназвалпоУкраиненаихудшиеобластипо выполнению плана хлебозаготовок – Днепропетровскую, Запорож‐скую, Кировоградскую, Станиславскую, Черниговскую и Херсонскую,которые неудовлетворительно вели хлебозаготовки и особенно резкоснизилитемпыхлебозаготовоквпоследнийпериод.

Кроме этих областей, плохо ведут хлебозаготовки Винницкая,Каменец‐Подольская, Николаевская, Измаильская и Черновицкая. Не‐обходимотакжеподчеркнуть,чтотемпыхлебозаготовоквПолтавской,Сумской, Киевской, Сталинской, Одесской и Житомирской областяхставят под угрозу выполнение плана в сроки, установленные самимиобластямивобязательствах,взятыхпередт.Сталиным.

Украинскимработникамнеобходимострогоучесть,чтонаУкраине,вособенностивюжныхобластях,уборканачаласьгораздораньше,чемв северных и центральных областях СССР, и поэтому Украина должназакончитьпланхлебозаготовокдо1октября.

ЦККП(б)УиСоветМинистровУССРнеразуказывалимероприятияв целом и по каждой области в отдельности по усилению темповхлебозаготовок. В настоящий момент мы вступили в последнюю,

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 287 решающую фазу хлебозаготовок, когда остающиеся три пятидневкидолжныдатьполноевыполнениегодовогоплана.

Наоснованиидирективыт.СталинаЦККП(б)УиСоветМинистровособо подчеркивают, что у нас имеются все возможности длявыполненияпланак1октября,аименно:началасьуборкакукурузы,покоторойнаУкраинеимеютсябольшиепосевныеплощади.Немедленнаяиправильнаяорганизацияохраныкукурузыотхищения,ускореннаяиэнергичнаяуборкакукурузыисдачаеенассыпныепунктыдаетполнуювозможность немедленно, уже в четвертой пятидневке резко поднятьсдачухлебагосударству.

Сосредоточение лучших сложныхмолотилок в колхозах, не закон‐чивших молотьбу, прикрепление к каждой молотилке действительносерьезных работников, поднятие производительности молотилокиусиление молотьбы дают полную возможность немедленногоподнятия темпов сдачи зерновыми культурами – пшеницей, рожью,просом,гречихой,ячменемидр.

Выполнение (хотя и неполное) директивы ЦК КП(б)У и СоветаМинистровУССРобустановкемолотилокподнавесы,опостройкетокови зерносушилок гарантирует бесперебойный обмолот и сушку зернадажеприплохойпогоде, темболее, что все данные говорят за то, чтовближайшийпериодвременипогодадолжнабытьблагоприятной.

Такимобразом,имеютсявсеусловияивозможностидлятого,чтобыУкраина дала в течение ближайших трех пятидневок такой ростхлебозаготовок,которыйбыобеспечилк1октябряполноевыполнениегодовогопланахлебозаготовок…



УказПрезидіїВерховноїРадиСРСР«ПронаправленняособливонебезпечнихдержавнихзлочинцівповідбуттіпокаранняузасланнянапоселеннядовіддаленихмісцевостейСРСР»

(21лютого1948року)

1. Обязать Министерство внутренних дел СССР всех отбывающихнаказание в особых лагерях и тюрьмах шпионов, диверсантов,террористов, троцкистов, правых, меньшевиков, эсеров, анархистов,националистов, белоэмигрантов и участников других антисоветскихорганизаций и групп и лиц, представляющих опасность по своимантисоветским связям и враждебной деятельности, – по истечениисроков наказания направлять по назначению Министерства

288 Семінарське заняття № 9 государственнойбезопасностиСССРвссылкунапоселениеподнадзороргановМинистерствагосударственнойбезопасности:

врайоныКолымынаДальнемВостоке,в районыКрасноярскогокраяиНовосибирскойобласти, располо‐

женные в 50 километрах севернее Транссибирской железнодорожноймагистрали,

в Казахскую ССР, за исключением Алма‐Атинской, Гурьевской,Южно‐Казахстанской, Актюбинской, Восточно‐Казахстанской и Семи‐палатинскойобластей.

2. ОбязатьМинистерство государственнойбезопасностинаправитьвссылкуна поселение государственныхпреступников, перечисленныхвстатье 1, освобожденных по отбытии наказания из исправительно‐трудовых лагерей и тюрем со времени окончания ВеликойОтечественнойвойны.

Направление в ссылку на поселение этих лиц производить порешению Особого совещания при Министерстве государственнойбезопасностиСССР.

Текст подано за виданням: Реабілітація репресованих: законодавство та судовапрактика/ред.В.Т.Маляренко.–К.:Юрінком,1997.–С.51.

УказПрезидіїВерховноїРадиСРСР«Провиселенняувіддаленірайониосіб,якізлісноухиляютьсявідтрудовоїдіяльності

усільськомугосподарствііведутьантигромадськийпаразитичнийспосібжиття»


1. Предоставить общим собраниям колхозников или общим

собраниямселидеревеньнатерриторииРСФСР,УССР(заисключениемзападных областей), БССР (за исключением западных областей),Карело‐Финской ССР, Грузинской, Армянской, Азербайджанской,Узбекской, Таджикской, Туркменской, Казахской и Киргизской ССРправо выносить общественные приговоры о выселении из села(деревни) лиц, которые упорно не желают честно трудиться, ведутантиобщественный образ жизни, подрывают трудовую дисциплинувсельском хозяйстве и своим пребыванием в селе угрожаютблагосостояниюколхоза,колхозниковиихбезопасности.

2. Для вынесения общественного приговора о выселении лиц,упомянутых в ст. 1 настоящего Указа, необходимо присутствие наобщем собрании большинства членов колхоза или совершеннолетнихкрестьянсела(деревни).

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 289

Общественный приговор принимается открытым голосованиемпростымбольшинствомучастниковсобрания.

3. Общественный приговор представляется сельским Советом наутверждение исполнительного комитета райсовета. Если райсоветнайдетприговорправильнымиобоснованным,топриговорпринимаетзаконнуюсилу.

4. Лица,вотношениикоторыхвынесеныобщественныеприговорыо выселении, подлежат удалению из пределов края, области,республикисрокомна8летвотдаленныеместности,переченькоторыхустанавливаетсяСоветомМинистровСССР.

5. Лицо, выселенное по общественному приговору, по истечении5лет может возбуждать ходатайство перед исполкомом райсовета,которым утверждался обвинительный приговор, о возвращении напрежнееместожительства.

6. Поручить Совету Министров СССР издать постановлениеопорядкеприменениянастоящегоУказа.

Текст подано за виданням: Реабілітація репресованих: законодавство та судовапрактика/ред.В.Т.Маляренко.–К.:Юрінком,1997.–С.82–83.

ЗаконСРСР«Прозахистмиру»(12березня1951року)Верховный Совет Союза Советских Социалистических Республик,

руководствуясь высокими принципами советской миролюбивойполитики, преследующей цели укрепления мира и дружественныхотношениймеждународами,–признает,чтосовестьиправосознаниенародов, перенесших на протяжении жизни одного поколениябедствиядвухмировыхвойн,немогутмиритьсясбезнаказанностьюведущейсяагрессивнымикругаминекоторыхгосударствпропагандывойны,исолидаризируетсяспризывомВторогоВсемирногоконгрессасторонников мира, выразившего волю всего передового челове‐чества вотношении запрещения иосуждения преступной военнойпропаганды.

Верховный Совет Союза Советских Социалистических Республикпостановляет:

1. Считать,чтопропагандавойны,вкакойбыформеонанивелась,подрывает дело мира, создает угрозу войны и является ввиду этоготягчайшимпреступлениемпротивчеловечества.

2. Лиц,виновныхвпропагандевойны,предаватьсудуисудитькактяжкихуголовныхпреступников.

Текстподанозавиданням:ВедомостиВерховногоСоветаСССР.–1951.–№5.


ВиписказнаказуміністрадержбезпекиСРСР(24жовтня1951pоку)

(Витяги)Приказываю:1. Объявить под расписку спецпоселенцам перечисленных

категорий: немецкой, чеченской, калмыцкой, ингушской, балкарской,карачаевской, греческой и крымских татар, что они в соответствиисУказом Президиума Верховного Совета СССР от 9 октября 1951 годаоставленынаспецпоселениинавечно.

2. Спецпоселенцам, работающим на (название комбината), объ‐явитьподраспискуотом,чтоонивсоответствиисУказомПрезидиумаВерховного Совета СССР от 9 октября 1951 года оставлены наспецпоселении до окончания промышленного и капитальногостроительствауказанногокомбината.

3. Остальных лиц, направленных на спецпоселение на основанииПостановления ГОКО от 18 августа 1945 года сроком на 6 лет, поистечении 6‐летнего срока от спецпоселения освобождать, кромебандпособниковиосужденныхпорешениюОсобогосовещания...

7. Вновь выявленных лиц, служивших в немецкой армии,вспециальных немецких формированиях, «власовцев» и полицейских,не находящихся на спецпоселении, подвергать тщательной ... пере‐проверкеивслучаеихактивнойпреступнойдеятельностиподвергатьарестуипредаватьсуду.


УказПрезидіїВерховноїРадиСРСР«ПроліквідаціюОсобливоїнарадиприміністрівнутрішніхсправСРСР»

(1вересня1953року)В целях дальнейшего укрепления социалистической законности

иповышения роли советского правосудия Президиум ВерховногоСоветаСССРпостановил:

1. Упразднить Особое совещание при министре внутренних делСССР.

2. Установить, что жалобы и заявления осужденных коллегиейОГПУ, «тройками» НКВД–УНКВД и Особым совещанием об отменерешений, сокращении срока наказания, досрочном освобождениииоснятии судимости рассматриваются в Прокуратуре СССР с пред‐варительнымзаключениемпоэтимделамМВДСССР.


3. Предоставить Верховному суду СССР право пересматривать попротесту Генерального прокурора СССР решения бывших кол‐легий ОГПУ, «троек» НКВД–УНКВД, Особого совещания при НКВД–МГБ–МВДСССР.

4.Считатьутратившимисилу:а)статью 8 Постановления ЦИК СССР от 10 июля 1934 года

«Обобразовании общесоюзного Народного комиссариата внутреннихдел»;

б)ПостановлениеЦИКиСНКСССРот5ноября1934года«ОбОсобомсовещаниипринародномкомиссаревнутреннихделСССР».

Текст подано за виданням: Сборник законодательных и нормативных актов

орепрессияхиреабилитациижертвполитическихрепрессий.–М.,1993.–С.71.

УказПрезидіїВерховноїРадиСРСРпропередачуКримськоїобластіізскладуРРФСРдоскладуУРСР

(19лютого1954року)

Учитывая общность экономики, территориальную близость и тес‐ные хозяйственные и культурные связи между Крымской обл.иУкраинской ССР, Президиум Верховного Совета Союза СоветскихСоциалистическихРеспубликпостановляет:

Утвердить совместное представление Президиума ВерховногоСоветаРСФСРиПрезидиумаВерховногоСоветаУССРопередачеКрым‐скойобл.из составаРоссийскойСоветскойФедеративнойСоциалисти‐ческой Республики в состав Украинской Советской СоциалистическойРеспублики.

Текст подано за виданням: Ведомости Верховного Совета Союза Советских

СоциалистическихРеспублик.–1954.№4.–С.147.

ЗаконСоюзуРСР«ПропередачуКримськоїобластізіскладуРРФСРдоскладуУкраїнськоїРСР»

(26квітня1954року)Верховный Совет Союза Советских Социалистических Республик

постановляет:1. Утвердить Указ Президиума Верховного Совета СССР от

19февраля1954годаопередачеКрымскойобл.изсоставаРоссийскойСоветской Федеративной Социалистической Республики в составУкраинскойСоветскойСоциалистическойРеспублики.


2. Внестисоответствующиеизменениявст.ст.22и23КонституцииСССР.

Текст подано за виданням: Ведомости Верховного Совета Союза Советских

СоциалистическихРеспублик.–1954.–№10.–С.343.ПостановаЦККПРСіРадиМіністрівСРСР«Проусуненнянаслідківгрубихпорушеньзаконностіувідношенніколишніхвійськовополоненихтачленівїхсімей»


ЦентральныйКомитетКПССиСоветМинистровСССРотмечают,что

вовремяВеликойОтечественнойвойныивпослевоенныйпериодбылидопущены грубые нарушения советской законности в отношениивоеннослужащих Советской Армии и Флота, оказавшихся в плену иливокружениипротивника.

Наряду с разоблачением некоторого числа лиц, действительносовершившихпреступления,врезультатепримененияприпроверкевомногихслучаяхнезаконных,провокационныхметодовследствия,былонеобоснованно репрессировано большое количество военнослужащих,честновыполнившихсвойвоинскийдолгиничемнезапятнавшихсебявплену.

Семьи военнослужащих, попавших в плен, неправильно лишалисьвесь период войны денежных пособий и других льгот, независимо отпричиниобстоятельствплененияэтихвоеннослужащих.

Серьезным нарушением законности являлась практика разжало‐вания без суда в рядовые офицеров, бывших в плену или окружениипротивника,инаправленияихвштурмовыебатальоны.

Военнослужащие, совершившие геройский побег из плена илипоказавшие образцы мужества и стойкости в период пребываниявплену,никакнепоощрялись.

С 1945 года все освобожденные и репатриированные военно‐пленные, даже если на них не было никаких компрометирующихданных, сводились в батальоны и в порядке наказания направлялисьдля постоянной работы на предприятия угольной и леснойпромышленности,находящиесявотдаленныхрайонах.

Органы госбезопасности в послевоенный период продолжали не‐обоснованно привлекать к уголовной ответственности бывшихвоеннопленных, причем многие из них были незаконно репрессиро‐ваны. Широкое распространение получили различные незаконныеограничениявотношениибывшихвоеннопленныхиихродственников

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 293 в области трудового устройства, общественной деятельности, припоступлениинаучебу,припеременеместожительстваит.п.

В целях устранения грубых нарушений советской законности,допущенных в отношении бывших военнопленныхи членових семей,Центральный Комитет КПСС и Совет Министров Союза ССРпостановляют:

1.Осудитьпрактикуогульногополитическогонедовериякбывшимсоветским военнослужащим, находившимся в плену или окружениипротивника,какпротиворечащуюинтересамСоветскогогосударства.

Обязать партийные, советские, профсоюзные, комсомольскиеихозяйственные органы полностью устранить имеющие местовпрактикеихработыразногородаограничениявотношениибывшихвоеннопленныхичленовихсемей,вчастности:

а)рассмотретьвопросотрудоустройствеуказанныхлиципринятьмерыкпредоставлениюимработыпоспециальности;

б)нечинитьимпрепятствийприпоступленииввысшиеисредниеучебныезаведенияинакурсы.

3. Внести на рассмотрение Президиума Верховного Совета СССРвопрос о распространении действия Указа Президиума ВерховногоСоветаСССРот17сентября1955года«Обамнистиисоветскихграждан,сотрудничавших с оккупантами в период Великой Отечественнойвойны 1941–1945 гг.» на бывших военнослужащих Советской АрмиииФлота, осужденных за сдачу в плен противнику, отбывших илиотбывающихнаказание.

4. МинистерствамюстициисоюзныхреспубликиПрокуратуреСССРпри пересмотре судебных дел на бывших военнослужащих СоветскойАрмии и Флота, находившихся в плену, выявить и обеспечитьвустановленном законом порядке реабилитацию тех из них, которыепопали в плен в условиях, вызванных боевой обстановкой и не‐обоснованноосужденыкакизменникиРодины.

6. Установить, что время пребывания в плену, в окружении и наспецпроверке, если пленение не было добровольным и есливоеннослужащий,находясьвплену,несовершилпреступленийпротивРодины, засчитывается в срок службы в армии, а также в общийтрудовойинепрерывныйстажработы.

7. Обязать Министерство внутренних дел СССР (т. Дудорова)иКомитет государственной безопасности при СоветеМинистров СССР(т.Серова)пересмотретьиотменитьвсеранееизданныеНКГБиНКВДприказы и инструкции в отношении бывших военнопленных,противоречащиенастоящемупостановлению.

8.МинистерствуобороныСССР(т.Жукову):а)пересмотретьвперсональномпорядкевседелабывшихвоенно‐

пленных из числа офицеров, лишенных воинских званий без решения

294 Семінарське заняття № 9 судебных органов, и во всех необходимых случаях восстановить ихвофицерских званиях, а имеющим право на пенсионное обеспечениеназначитьпенсии;

б)представить к награждению бывших военнопленных, имеющихранения или совершивших побег из плена, но не отмеченныхправительственныминаградами;

в)внести на рассмотрение Совета Министров СССР предложенияонеобходимых изменениях и дополнениях в Положении о денежномдовольствии военнослужащих за время нахождения в плену, а такжеопенсионномобеспеченииэтихвоеннослужащихиихсемей;

г)рассмотретьвопросовнесениивдействующиеуставыСоветскойАрмии и Военно‐Морского Флота соответствующих дополнений,определяющихотношениесоветскоговоинакплену.


ЗаконСРСР«Провіднесеннядовіданнясоюзнихреспублікзаконодавствапроустрійсудівсоюзнихреспублік,прийняття

цивільного,кримінальноготапроцесуальнихкодексів»(11лютого1957року)

(Витяги)Статья1.Отнестикведениюсоюзныхреспубликзаконодательство

об устройстве судов союзных республик и судопроизводстве, а такжепринятие гражданских и уголовных кодексов, сохранив в веденииСоюза ССР установление основ законодательства о судоустройстве,основгражданскогоиуголовногозаконодательства.

Текст подано за виданням: Ведомости Верховного Совета СССР. – 1957. –

№4.–Ст.63.

ОсновикримінальногозаконодавстваСоюзуРСРісоюзнихреспублік

(25грудня1958pоку)(Витяги)

РазделI.ОБЩИЕПОЛОЖЕНИЯСтатья1.ЗадачисоветскогоуголовногозаконодательстваУголовное законодательство Союза ССР и союзных республик

имеет задачей охрану советского общественного и государственного

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 295 строя, социалистической собственности, личности и прав гражданивсегосоциалистическогоправопорядкаотпреступныхпосягательств.

Для осуществления этой задачи уголовное законодательствоСоюза ССР и союзных республик определяет, какие общественноопасные деяния являются преступными, и устанавливает наказания,подлежащиеприменениюклицам,совершившимпреступления.

Статья 2. Уголовное законодательство Союза ССР и союзныхреспублик

Уголовное законодательство Союза ССР и союзных республиксостоит из настоящих Основ, определяющих принципы и устанавли‐вающих общие положения уголовного законодательства Союза ССРисоюзных республик, общесоюзных законов, предусматривающихответственность за отдельные преступления, и уголовных кодексовсоюзныхреспублик.

Общесоюзные уголовные законы определяют ответственностьза государственные и воинские преступления, а в необходимыхслучаях также и за иные преступления, направленные противинтересовСоюзаССР.

Статья3.ОснованияуголовнойответственностиУголовной ответственности и наказанию подлежит только лицо,

виновное в совершении преступления, то есть умышленно или понеосторожности совершившее предусмотренное уголовным закономобщественноопасноедеяние.

Уголовноенаказаниеприменяетсятолькопоприговорусуда.Статья 4. Действие уголовных законов Союза ССР и союзных

республиквотношениидеяний,совершенныхнатерриторииСССРВселица,совершившиепреступлениянатерриторииСССРподле‐

жат ответственности по уголовным законам, действующим вместесовершенияпреступления.

Вопрос об уголовной ответственности дипломатических пред‐ставителейиностранныхгосударствииныхграждан,которыесогласнодействующимзаконамимеждународнымсоглашениямнеподсудныпоуголовнымделамсоветскимсудебнымучреждениям,вслучаесоверше‐ния этими лицами преступления на территории СССР, разрешаетсядипломатическимпутем...

РазделII.ОПРЕСТУПЛЕНИИСтатья7.ПонятиепреступленияПреступлениемпризнается предусмотренное уголовным законом

общественно опасное деяние (действиеили бездействие), посягающеена советский общественный или государственный строй, социалисти‐ческуюсистемухозяйства,социалистическуюсобственность,личность,политические, трудовые, имущественные и другие права граждан,

296 Семінарське заняття № 9 аравно иное, посягающее на социалистический правопорядок, обще‐ственноопасноедеяние,предусмотренноеуголовнымзаконом.

Не является преступлениемдействиеилибездействие, хотяфор‐мальноисодержащеепризнакикакого‐либодеяния,предусмотренногоуголовнымзаконом,новсилумалозначительностинепредставляющееобщественнойопасности.

Статья10.ОтветственностьнесовершеннолетнихУголовной ответственности подлежат лица, которым до сове‐

ршенияпреступленияисполнилосьшестнадцатьлет.Лица,совершившиепреступленияввозрастеотчетырнадцатидо

шестнадцати лет, подлежат уголовной ответственности лишь заубийство, умышленное нанесение телесных повреждений, причинив‐ших расстройство здоровья, изнасилование, разбойное нападение,кражу,злостноехулиганство,умышленноеуничтожениеилиповрежде‐ние государственного, общественного имущества или личногоимущества граждан, повлекшее тяжелые последствия, а также заумышленноесовершениедействий,могущихвызватькрушениепоезда.

Еслисуднайдет,чтоисправлениелица,совершившеговвозрастедо восемнадцати лет преступление, не представляющее большойопасности, возможнобезпримененияуголовногонаказания, онможетприменить к такому лицу принудительные меры воспитательногохарактера,неявляющиесяуголовнымнаказанием.

Видыпринудительныхмервоспитательногохарактераипорядокихпримененияустанавливаютсязаконодательствомсоюзныхреспублик.

Статья 12. Ответственность за преступление, совершенное в сос‐тоянииопьянения

Лицо, совершившее преступление в состоянии опьянения, неосвобождаетсяотуголовнойответственности.

Статья13.НеобходимаяоборонаНе является преступлением действие, хотя и подпадающее под

признакидеяния,предусмотренногоуголовнымзаконом,носоверенноев состоянии необходимой обороны, то есть при защите интересовСоветского государства, общественных интересов, личности или правобороняющегося или другого лица от общественно опасного посяга‐тельствапутемпричиненияпосягающемувреда,еслиприэтомнебылодопущенопревышенияпределовнеобходимойобороны.

Превышением пределов необходимой обороны признается явноенесоответствиезащитыхарактеруиопасностипосягательства...

РазделIII.ОНАКАЗАНИИСтатья20.ЦелинаказанияНаказание не только является карой за совершенное преступ‐

ление, но и имеет целью исправление и перевоспитание осужденных

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 297 вдухе честного отношения к труду, точного исполнения законов,уважения к правилам социалистического общежития, а также преду‐преждение совершения новых преступлений как осужденными, такиинымилицами.

Наказаниенеимеетцельюпричинениефизическихстраданийилиунижениечеловеческогодостоинства.

Статья21.ВидынаказанийК лицам, совершившим преступления, могут применяться

следующиеосновныенаказания:1) лишениесвободы;2) ссылка;3) высылка;4) исправительныеработыбезлишениясвободы;5) лишение права занимать определенные должности или

заниматьсяопределеннойдеятельностью;6) штраф;7) общественноепорицание.К военнослужащим срочной службы может также применяться

наказаниеввиденаправлениявдисциплинарныйбатальон.Кроме основных наказаний, к осужденным могут применяться

следующиедополнительныенаказания:конфискацияимущества;лишениевоинскогоилиспециальногозвания.Высылка, ссылка, лишение права занимать определенные

должности или заниматься определенной деятельностью и штрафмогут применяться не только в качестве основных, но и в качестведополнительныхнаказаний.

Законодательством союзных республик могут быть установленыииные, кроме указанных в настоящей статье, виды наказанийвсоответствииспринципамииобщимиположенияминастоящихОснов.

Статья22.Исключительнаямеранаказания–смертнаяказньВ виде исключительной меры наказания, впредь до ее полной

отмены, допускается применение смертной казни – расстрела – заизменуродине,шпионаж,диверсию,террористическийакт,бандитизм,умышленное убийство при отягчающих обстоятельствах, указанныхвстатьях уголовных законов Союза ССР и союзных республик,устанавливающих ответственность за умышленное убийство,аввоенноевремяиливбоевойобстановке–изадругиеособотяжкиепреступления, в случаях, специально предусмотренных законодатель‐ствомСоюзаССР.

Немогутбытьприговореныксмертнойказнилица,недостигшиедо совершения преступления восемнадцатилетнего возраста и жен‐

298 Семінарське заняття № 9 щины, находившиеся в состоянии беременности во время совершенияпреступленияиликмоментувынесенияприговора.Смертнаяказньнеможет быть применена к женщине, находящейся в состояниибеременностикмоментуисполненияприговора...

РазделIV.ОНАЗНАЧЕНИИНАКАЗАНИЯИОБОСВОБОЖДЕНИИОТНАКАЗАНИЯ

Статья32.ОбщиеначаланазначениянаказанияСудназначаетнаказаниевпределах,установленныхстатьейзако‐

на,предусматривающейответственностьзасовершенноепреступление,в точном соответствии с положенияминастоящихОснови уголовногокодексасоюзнойреспублики.Приназначениинаказаниясуд,руковод‐ствуясь социалистическимправосознанием, учитывает характери сте‐пень общественной опасности совершенного преступления, личностьвиновного и обстоятельства дела, смягчающие и отягчающиеответственность.

Статья44.Условно‐досрочноеосвобождениеотнаказанияизаме‐нанаказанияболеемягким

Еслиосужденныйклишениюсвободы,исправительнымработам,ссылке, высылке или направлению в дисциплинарный батальонпримерным поведением и честным отношением к труду доказал своеисправление,кнемуможетбытьпримененосудомпослефактическогоотбытия не менее половины назначенного срока наказания, условно‐досрочное освобождение от наказания или замена неотбытой частинаказанияболеемягкимнаказанием.Приэтомосужденныйможетбытьосвобожден также от дополнительных наказаний в виде ссылки,высылки или лишения права занимать определенные должности илизаниматьсяопределеннойдеятельностью.

Клицам,осужденнымзаособоопасныегосударственныепреступ‐ления, а также другие тяжкие преступления, в случаях, предусмот‐ренных законодательством союзных республик, условно‐досрочноеосвобождение и замена неотбытой части наказания более мягкимнаказанием могут быть применены после фактического отбытия неменеедвухтретейназначенногосроканаказания.

Вслучаесовершениялицом,ккоторомубылопримененоусловно‐досрочноеосвобождение,втечениенеотбытойчастинаказанияновогооднородного или не менее тяжкого преступления, суд назначает емунаказаниепоправилам,предусмотреннымстатьей36настоящихОснов.

Условно‐досрочное освобождение и замена неотбытой частинаказанияболеемягкимнаказаниемкособоопаснымрецидивистамнеприменяется.


Статья45.Освобождениеотнаказанияи заменанаказанияболеемягким в отношении лиц, совершивших преступление в возрасте довосемнадцатилет

Если осужденный к лишению свободы или к исправительнымработамзапреступление,совершенноеввозрастедовосемнадцатилет,примерным поведением и честным отношением к труду и обучениюдоказал своеисправление, кнемумогутбытьпримененысудомпослефактическогоотбытиянеменееоднойтретисроканаказания:

1) условно‐досрочное освобождение от наказания, когдаосвобождение от наказания применяется по достижении осужденнымвосемнадцатилетнеговозраста,или

2) досрочное освобождение от наказания, когда освобождениеот наказания применяется до достижения осужденным восемнад‐цатилетнеговозраста,или

3) заменаназначенногонаказанияболеемягким.Текстподанозавиданням:ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:у2т./


УказПрезидіїВерховноїРадиСРСРпрогромадянтатарськоїнаціональності,якіпроживаливКриму

(5вересня1967року)Післязвільненняв1944р.Кримувідфашистськоїокупаціїфакти

активногоспівробітництвазнімецькимизагарбникамипевноїчастинитатар,якіпроживаливКриму,булинеобгрунтовановіднесенідовсьоготатарського населенняКриму.Ці огульні обвинувачення відносно всіхгромадян татарської національності, які проживали вКриму,маєбутизнято,тимбільше,щовтрудовеіполітичнежиттясуспільствавступилоновепоколіннялюдей.

ПрезидіяВерховноїРадиСРСРпостановляє:1. Скасувативідповіднірішеннядержавнихорганівучастині,що

містила огульні обвинувачення відносно громадян татарськоїнаціональності,якіпроживаливКриму.

2. Відзначити, що татари, які раніше проживали в Криму,вкоренилисяна території Узбецької та інших союзнихреспублік, воникористуються всіма правами радянських громадян, беруть участьугромадсько‐політичному житті, обираються депутатами ВерховнихРад і місцевих Рад депутатів трудящих, працюють на відповідальнихпостах у радянських, господарських і партійних органах, для них

300 Семінарське заняття № 9 ведутьсярадіопередачі, видається газетарідноюмовою, здійснюютьсяіншікультурнізаходи.

З метою дальшого розвитку районів з татарським населеннямдоручитиРадамМіністрів союзних республік і далі сприятий допома‐гати громадянам татарської національності в господарському такультурному будівництві з урахуванням їх національних інтересівіособливостей.

Текст подано за виданням: Відомості Верховної Ради Союзу Радянських

СоціалістичнихРеспублік.–1967.–№38.–С.531532.

Конституція(ОсновнийЗакон)СоюзуРадянськихСоціалістичнихРеспублік

(1977року)(Витяги)

...ВСРСРпобудованорозвиненесоціалістичнесуспільство...Це – суспільство, в якому створені могутні продуктивні сили,

передованаука і культура, в якомупостійно зростає добробутнароду,складаютьсядедалісприятливішіумовидлявсебічногорозвиткуособи.

Це – суспільство зрілих соціалістичних суспільних відносин,вякомунаосновізближеннявсіхкласівісоціальнихверств,юридичноїіфактичної рівності всіх націй і народностей, їх братерськогоспівробітництва склалася нова історична спільність людей –радянськийнарод.

Це – суспільство високої організованості, ідейності і свідомостітрудящих–патріотівіінтернаціоналістів.

Це – суспільство, законом життя якого є турбота всіх про благокожногоітурботакожногопроблаговсіх.

Це–суспільствосправжньоїдемократії...Розвинуте соціалістичне суспільство – закономірний етап на

шляхудокомунізму...

І.ОСНОВИСУСПІЛЬНОГОЛАДУІПОЛІТИКИСРСРГлава1.ПолітичнасистемаСтаття1.СоюзРадянськихСоціалістичнихРеспублікєсоціалістич‐

на загальнонароднадержава, яка виражаєволюй інтересиробітників,селянтаінтелігенції,трудящихусіхнаційінародностейкраїни.

Стаття2.ВсявладавСРСРналежитьнародові.Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів,

якістановлятьполітичнуосновуСРСР.ВсііншідержавніорганипідконтрольнііпідзвітніРадамнародних

депутатів.


Стаття 6. Керівною і спрямовуючою силою радянського суспіль‐ства, ядром його політичної системи, державних і громадськихорганізацій є Комуністична партія Радянського Союзу. КПРС існує длянародуіслужитьнародові.

Озброєнамарксистсько‐ленінськимученням,Комуністичнапартіявизначає генеральну перспективу розвитку суспільства, лініювнутрішньої і зовнішньої політики СРСР, керує великою творчоюдіяльністюрадянськогонароду,надаєпланомірного,науковообгрунто‐ваногохарактеруйогоборотьбізаперемогукомунізму.

ВсіпартійніорганізаціїдіютьурамкахКонституціїСРСР.Глава2.ЕкономічнасистемаСтаття 10. Основу економічної системи СРСР становить

соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної(загальнонародної)іколгоспно‐кооперативноївласності.

Соціалістичноювласністюєтакожмайнопрофспілковихта іншихгромадських організацій, необхідне їм для здійснення статутнихзавдань.

Держава охороняє соціалістичну власність і створює умовидля їїпримноження.

Ніхто не має права використовувати соціалістичну власністьзметоюособистоїнаживитавіншихкорисливихцілях.

Стаття 11. Державна власність – спільне надбання всьогорадянськогонароду,основнаформасоціалістичноївласності.

У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси.Державі належать основні засоби виробництва в промисловості,будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв’язку,банки, майно організованих державою торговельних, комунальних таінших підприємств, основний міський житловий фонд, а також іншемайно,необхіднедляздійсненнязавданьдержави.

Стаття 13.Основу особистої власності громадянСРСР становлятьтрудові доходи. В особистій власності можуть бути предмети вжитку,особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господар‐ства, жилий будинок і трудові заощадження. Особиста власністьгромадяніправоїїспадкоємстваохороняютьсядержавою.

У користуванні громадян можуть бути ділянки землі, якінадаються в установленому законом порядку для ведення підсобногогосподарства (включаючи тримання худоби і птиці), садівництва тагородництва, а також для індивідуального житлового будівництва.Громадянизобов’язаніраціональновикористовуватинаданіїмземельніділянки.Державаіколгосписприяютьгромадянамуведенніпідсобногогосподарства.


Майно,щоєвособистійвласностіабовкористуваннігромадян,неповинно служити для одержання нетрудових доходів, використову‐ватисьнашкодуінтересамсуспільства.

Текст подано за виданням: Відомості Верховної Ради Союзу Радянських

СоціалістичнихРеспублік.–1977.–№41.–Cт.617.

Конституція(ОсновнийЗакон)УкраїнськоїРадянськоїСоціалістичноїРеспубліки

(1978р.)ПрийнятапозачерговоюсьомоюсесієюВерховноїРадиУкраїнської

РСРдев’ятогоскликання20квітня1978року.ВеликаЖовтневасоціалістичнареволюція,здійсненаробітниками

і селянами Росії під керівництвом Комуністичної партії на чолізВ.І.Леніним, повалила владу капіталістів і поміщиків, встановиладиктатуру пролетаріату і створила Радянську державу – основнезнаряддя захисту революційних завоювань, будівництва соціалізмуікомунізму. Радянська влада звільнила народи Росії від соціальногоінаціонального гноблення, гарантувала їм рівність і право на вільнесамовизначення.

Врезультатітворчоїдіяльностітрудящих,керованихКомуністич‐ною партією, у нашій країні побудоване розвинуте соціалістичнесуспільство – суспільство справжньої свободи людей праці, в якомустворені могутні продуктивні сили, утвердились зрілі соціалістичнісуспільні відносини, неухильно підвищуються добробут і культуранароду,зміцнюєтьсянепорушнийсоюзробітничогокласу,колгоспногоселянства і народної інтелігенції, склалася нова історична спільністьлюдей – радянський народ. Завдяки послідовному проведеннюленінської національної політики і побудові соціалізму в СРСР впершевісторіїуспішнорозв’язаненаціональнепитання.

Великий Жовтень ознаменував керівний поворот і в долі укра‐їнського народу. Ставши на шлях соціалістичної революції, робітникиіселяни України при братерській допомозі російського пролетаріатуповалили експлуататорський лад, розгромили буржуазно‐націона‐лістичну контрреволюцію, вперше в історії створили свою державу –УкраїнськуРадянськуСоціалістичнуРеспубліку.

Об’єднання братніх радянських республік в єдину союзнудержаву–СоюзРадянськихСоціалістичнихРеспублікпримножилосилиі можливості народів нашої країни у здійсненні корінних соціально‐економічних перетворень, в захисті великих завоювань соціалізму.Перед трудящимиУкраїни відкривсяпростір для бурхливогопрогресу

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 303 вусіхгалузяхсуспільногожиття,длянебувалогопіднесенняекономікиірозквіту культури. Український народ возз’єднався в єдинійРадянськійсоціалістичнійдержаві.

Українська Радянська Соціалістична Республіка – рівноправнареспубліка у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік, якийуособлює державну єдність радянського народу, згуртовує всі націїінародностізметоюспільногобудівництвакомунізму.

НародУкраїнськоїРадянськоїСоціалістичноїРеспубліки:керуючисьідеяминауковогокомунізму, усвідомлюючи себе невід’ємною частиною всього радянського

народу,зберігаючинаступністьконституційногорозвиткунашоїкраїни,

ідей іпринципів Конституції Української РСР 1919 року, КонституціїУкраїнської РСР 1929 року і Конституції Української РСР 1937 рокуівідповідно до Конституції (Основного Закону) Союзу РадянськихСоціалістичних Республік 1977 року, яка закріпила права, свободиіобов’язки громадян, принципи організації і цілі соціалістичноїзагальнонародноїдержави,приймаєіпроголошуєцюКонституцію.

І. ОСНОВИ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ І ПОЛІТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ РСРГлава1ПолітичнасистемаСтаття 1. Українська Радянська Соціалістична Республіка є соціа‐

лістичназагальнонароднадержава,якавиражаєволюйінтересиробітни‐ків,селянтаінтелігенції,трудящихреспублікивсіхнаціональностей.

Стаття2.ВсявладавУкраїнськийРСРналежитьнародові.Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів,

якістановлятьполітичнуосновуУкраїнськоїРСР.ВсііншідержавніорганипідконтрольнііпідзвітніРадамнародних

депутатів.Стаття 3. Організація і діяльність Радянської держави будуються

відповідно до принципу демократичного централізму: виборності всіхорганів державної влади знизу доверху, підзвітності їх народові,обов’язковості рішень вищестоящих органів для нижчестоящих.Демократичний централізм поєднує єдине керівництво з ініціативоюітворчоюактивністюнамісцях,звідповідальністюкожногодержавногооргануіслужбовоїособизадорученусправу.

Стаття 4. Радянська держава, всі її органи діють на основісоціалістичноїзаконності,забезпечуютьохоронуправопорядку,інтере‐сівсуспільства,правісвободгромадян.

Державні і громадські організації, службові особи зобов’язанідодержувати Конституції СРСР, Конституції Української РСР і радян‐ськихзаконів.


Стаття5.Найважливішіпитаннядержавногожиттявиносятьсянавсенародне обговорення, а також ставляться на всенародне голосу‐вання(референдум).

Стаття 6. Керівною і спрямовуючою силою радянського суспіль‐ства, ядром його політичної системи, державних і громадськихорганізацій є Комуністична партія Радянського Союзу. КПРС існує длянародуіслужитьнародові.

Озброєнамарксистсько‐ленінськимученням,Комуністичнапартіявизначаєгенеральнуперспективурозвиткусуспільства,лініювнутріш‐ньої і зовнішньої політики СРСР, керує великою творчою діяльністюрадянського народу, надає планомірного, науково обгрунтованогохарактеруйогоборотьбізаперемогукомунізму.

ВсіпартійніорганізаціїдіютьурамкахКонституціїСРСР.Стаття 7. Професійні спілки, Всесоюзна Ленінська Комуністична

СпілкаМолоді, кооперативні та інші громадські організації відповіднодо своїх статутних завдань беруть участь в управлінні державнимиігромадськими справами, у вирішенні політичних, господарськихісоціально‐культурнихпитань.

Стаття 8. Трудові колективи беруть участь в обговоренніівирішеннідержавних і громадських справ, у плануванні виробництваісоціальногорозвитку,впідготовці ірозстановцікадрів,вобговоренніівирішенні питань управління підприємствами й установами,поліпшенняумовпрацііпобуту,використаннякоштів,призначенихдлярозвитку виробництва, а також на соціально‐культурні заходиіматеріальнезаохочення.

Трудовіколективирозвиваютьсоціалістичнезмагання, сприяютьпоширеннюпередовихметодівроботи,зміцненнютрудовоїдисципліни,виховують своїх членів у дусі комуністичної моралі, дбають пропідвищення їх політичної свідомості, культури і професійноїкваліфікації.

Стаття 9. Основним напрямом розвитку політичної системирадянського суспільства є дальше розгортання соціалістичної демо‐кратії: дедаліширша участь громадян в управлінні справами державиісуспільства, вдосконалення державного апарату, підвищення актив‐ності громадських організацій, посилення народного контролю, зміц‐нення правової основи державного і суспільного життя, розширеннягласності,постійневрахуваннягромадськоїдумки.

Глава2ЕкономічнасистемаСтаття10.ОсновуекономічноїсистемиУкраїнськоїРСРстановить

соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної(загальнонародної)іколгоспно‐кооперативноївласності.


Соціалістичноювласністюєтакожмайнопрофспілковихта іншихгромадських організацій, необхідне їм для здійснення статутнихзавдань.

Держава охороняє соціалістичну власність і створює умовидля їїпримноження.

Ніхто не має права використовувати соціалістичну власністьзметоюособистоїнаживитавіншихкорисливихцілях.

Стаття 11. Державна власність – спільне надбання всьогорадянськогонароду,основнаформасоціалістичноївласності.

У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси.Державі належать основні засоби виробництва в промисловості,будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв’язку,банки, майно організованих державою торговельних, комунальних таінших підприємств, основний міський житловий фонд, а також іншемайно,необхіднедляздійсненнязавданьдержави.

Стаття 12. Власністю колгоспів та інших кооперативнихорганізацій,їхоб’єднаньєзасобивиробництватаіншемайно,необхіднеїмдляздійсненнястатутнихзавдань.

Земля,якузаймаютьколгоспи,закріплюєтьсязанимивбезплатнеібезстроковекористування.

Державасприяєрозвитковіколгоспно‐кооперативноївласностітаїїзближеннюздержавною.

Колгоспи,як і іншіземлекористувачі,повинніефективновикори‐стовуватиземлю,бережноставитисядонеї,підвищуватиїїродючість.

Стаття 13. Основу особистої власності громадян Української РСРстановлять трудові доходи. В особистій власності можуть бутипредмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобногодомашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.Особиста власність громадян і право її спадкоємства охороняютьсядержавою.

У користуванні громадян можуть бути ділянки землі, якінадаються в установленому законом порядку для ведення підсобногогосподарства (включаючи тримання худоби і птиці), садівництва тагородництва, а також для індивідуального житлового будівництва.Громадянизобов’язаніраціональновикористовуватинаданіїмземельніділянки.Державаіколгосписприяютьгромадянамуведенніпідсобногогосподарства.

Майно,щоєвособистійвласностіабовкористуваннігромадян,неповинно служити для одержання нетрудових доходів, використову‐ватисьнашкодуінтересамсуспільства.


Стаття 14. Джерелом зростання суспільного багатства, добробутународу і кожної радянської людини є вільна від експлуатації працярадянськихлюдей.

Відповіднодопринципусоціалізму«Відкожного–заздібностями,кожному – за працею» держава здійснює контроль за мірою працііспоживання.Вонавизначаєрозмірподаткунадоходи,якіпідлягаютьоподаткуванню.

Суспільно корисна праця та її результати визначають становищелюдини в суспільстві. Держава, поєднуючи матеріальні і моральністимули,заохочуючиноваторство,творчеставленнядороботи,сприяєперетворенню праці в першу життєву потребу кожної радянськоїлюдини.

Стаття 15. Найвища мета суспільного виробництва присоціалізмі – найповніше задоволення зростаючих матеріальнихідуховнихпотреблюдей.

Спираючись на творчу активність трудящих, соціалістичнезмагання, досягнення науково‐технічного прогресу, вдосконалюючиформиіметодикерівництваекономікою,державазабезпечуєзростанняпродуктивності праці, підвищення ефективності виробництва і якостіроботи, динамічний, планомірний і пропорційний розвиток народногогосподарства.

Стаття 16. Економіка Української РСР є складовою частиноюєдиного народногосподарського комплексу, що охоплює всі ланкисуспільноговиробництва,розподілуіобмінунатериторіїСРСР.

Керівництвоекономікоюздійснюєтьсянаосновідержавнихпланівекономічного і соціального розвитку, з урахуванням галузевогоітериторіального принципів, при поєднанні централізованого управ‐ління з господарською самостійністю й ініціативою підприємств,об’єднань та інших організацій.Прицьому активно використовуютьсягосподарський розрахунок, прибуток, собівартість, інші економічніпідоймиістимули.

Стаття 17. В Українській РСР відповідно до закону допускаютьсяіндивідуальна трудова діяльність у сфері кустарно‐ремісничихпромислів, сільського господарства, побутового обслуговування на‐селення, а також інші види діяльності, що грунтуються виключно наособистій праці громадян і членів їх сімей. Держава регулюєіндивідуальну трудову діяльність, забезпечуючи її використаннявінтересахсуспільства.

Стаття 18. В інтересах нинішнього і майбутніх поколіньвУкраїнськійРСРздійснюютьсянеобхіднізаходидляохорониінауковообгрунтованого, раціонального використання землі та її надр, воднихресурсів, рослинного і тваринного світу, для збереження в чистоті

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 307 повітря і води, забезпечення відтворення природних багатствіполіпшеннясередовища,якеоточуєлюдину.

Глава3СоціальнийрозвитокікультураСтаття 19. Соціальну основу Української РСР становить

непорушнийсоюзробітників,селянтаінтелігенції.Держава сприяєпосиленнюсоціальної однорідності суспільства –

стиранню класових відмінностей, істотних відмінностей між містоміселом, розумовою і фізичною працею, всебічному розвиткові тазближеннювсіхнаційінародностейСРСР.

Стаття 20. Відповідно до комуністичного ідеалу «Вільнийрозвиток кожного є умова вільного розвитку всіх» держава ставитьсобі за мету розширення реальних можливостей для застосуваннягромадянами своїх творчих сил, здібностей і обдаровань, для всебіч‐ногорозвиткуособи.

Стаття 21. Держава дбає про поліпшення умов і охорону праці, їїнауковуорганізацію,проскорочення,анадалііповневитісненняважкоїфізичної праці на основі комплексної механізації і автоматизаціївиробничихпроцесівувсіхгалузяхнародногогосподарства.

Стаття 22. В Українській РСР послідовно втілюється в життяпрограма перетворення сільськогосподарської праці в різновидіндустріальної; розширення в сільській місцевості мережі закладівнародної освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі і громадськогохарчування, побутового обслуговування і комунального господарства;перетвореннясілублагоустроєніселища.

Стаття 23. На основі зростання продуктивності праці державанеухильно здійснює курс на підвищення рівня оплати праці, реальнихдоходівтрудящих.

З метою повнішого задоволення потреб радянських людействорюютьсясуспільніфондиспоживання.Державазаширокоюучастюгромадських організацій і трудових колективів забезпечує зростанняісправедливийрозподілцихфондів.

Стаття 24. В Українській РСР діють і розвиваються державнісистемиохорониздоров’я,соціальногозабезпечення,торгівліігромад‐ського харчування, побутового обслуговування і комунальногогосподарства.

Державазаохочуєдіяльністькооперативнихтаіншихгромадськихорганізацій у всіх галузях обслуговування населення. Вона сприяєрозвитковімасовоїфізичноїкультуриіспорту.

Стаття 25. В Українській РСР існує і вдосконалюється єдинасистема народної освіти, яка забезпечує загальноосвітню і професійну

308 Семінарське заняття № 9 підготовку громадян, служить комуністичному вихованню, духовномуіфізичномурозвитковімолоді,готуєїїдопраціігромадськоїдіяльності.

Стаття 26. Відповідно до потреб суспільства держава забезпечуєпланомірнийрозвитокнаукиіпідготовкунауковихкадрів,організовуєвпровадження результатів наукових досліджень у народне господар‐ствотаіншісферижиття.

Стаття 27. Держава дбає про охорону, примноження і широкевикористання духовних цінностей для морального й естетичноговихованнярадянськихлюдей,підвищенняїхкультурногорівня.

В Українській РСР всемірно заохочується розвиток професіональ‐ногомистецтваінародноїхудожньоїтворчості.

Глава4ЗовнішньополітичнадіяльністьізахистсоціалістичноїВітчизниСтаття 28. Українська РСР у зовнішньополітичній діяльності

керується цілями, завданнями та принципами зовнішньої політики,визначенимиКонституцієюРСР.

ВУкраїнськійРСРпропагандавійнизабороняється.Стаття 29. Відповідно до Конституції РСР захист соціалістичної

Вітчизни належить до найважливіших функцій держави і є справоювсьогонароду.

З метою захисту соціалістичних завоювань, мирної працірадянського народу, суверенітету і територіальної цілісності державистворено Збройні Сили СРСР і встановлено загальний військовийобов’язок.

Обов’язокЗбройнихСилСРСРпереднародом–надійнозахищатисоціалістичну Вітчизну, бути в постійній бойовій готовності, якагарантуєнегайнувідсічбудь‐якомуагресорові.

Стаття30.Українська РСР бере участь у забезпеченні безпеки та обороно‐

здатностікраїни,оснащенніЗбройнихСилСРСРусімнеобхідним.Обов’язкидержавнихорганів,громадськихорганізацій,службових

осіб і громадян щодо забезпечення безпеки країни та зміцнення їїобороноздатностівизначаютьсязаконодавствомСоюзуРСР.

II.ДЕРЖАВАІОСОБАГлава5ГромадянствоУкраїнськоїРСР.РівноправністьгромадянСтаття31.ВідповіднодовстановленоговСРСРєдиногосоюзного

громадянства кожний громадянин Української РСР є громадяниномСРСР.

Підстави і порядок набуття і втрати радянського громадянствавизначаютьсяЗакономпрогромадянствоСРСР.


Громадяни інших союзних республік користуються на територіїУкраїнськоїРСРоднаковимиправамизгромадянамиУкраїнськоїРСР.

Громадяни Української РСР за кордоном користуються захистоміпокровительствомРадянськоїдержави.

Стаття 32. Громадяни Української РСР є рівними перед закономнезалежно від походження, соціального і майнового стану, расовоїінаціональноїналежності,статі,освіти,мови,ставленнядорелігії,родуіхарактерузанять,місцяпроживаннятаіншихобставин.

Рівноправність громадян Української РСР забезпечується в усіхгалузяхекономічного,політичного,соціальногоікультурногожиття.

Стаття33.ЖінкаічоловікмаютьвУкраїнськійРСРрівніправа.Здійснення цих прав забезпечується наданням жінкам рівних

зчоловіками можливостей у здобутті освіти і професійної підготовки,упраці, винагороді за неї і просуванні по роботі, у громадсько‐політичній і культурній діяльності, а також спеціальними заходамищодоохоронипрацііздоров’яжінок:створенняумов,якідаютьжінкамможливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом,матеріальною і моральною підтримкою материнства та дитинства,включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітнимжінкаміматерям,поступовескороченняробочогочасужінок,якімаютьмалолітніхдітей.

Стаття34.ГромадяниУкраїнськоїРСРрізнихрасінаціональностеймаютьрівніправа.

Здійсненняцихправзабезпечуєтьсяполітикоювсебічногорозвит‐ку і зближення всіх націй і народностей СРСР, вихованням громадянудусі радянського патріотизму і соціалістичного інтернаціоналізму,можливістю користуватися рідною мовою та мовами інших народівСРСР.

Будь‐якепрямечинепрямеобмеженняправ,встановленняпрямихчинепрямихпереваггромадянзарасовимиінаціональнимиознаками,так само як і всяка проповідь расової або національної винятковості,ворожнечіабозневаги–караютьсязазаконом.

Стаття 35. Іноземним громадянам і особам без громадянствавУкраїнській РСР гарантуються передбачені законом права і свободи,втомучисліправоназверненнядосудутаіншихдержавнихорганівдлязахистуналежнихїмособистих,майнових,сімейнихтаіншихправ.

Іноземнігромадянитаособибезгромадянства,якіперебуваютьнатериторії Української РСР, зобов’язані поважати Конституцію СРСР,КонституціюУкраїнськоїРСРідодержуватирадянськихзаконів.

Стаття 36. Українська РСРнадає право притулку іноземцям, якихпереслідують за захист інтересів трудящих і справи миру, за участь

310 Семінарське заняття № 9 уреволюційному і національно‐визвольному русі, за прогресивнугромадсько‐політичну,науковуабоіншутворчудіяльність.

Глава6Основніправа,свободиіобов’язкигромадянУкраїнськоїРСРСтаття 37. Громадяни Української РСР мають усю повноту

соціально‐економічних, політичних та особистих прав і свобод,проголошених і гарантованих Конституцією СРСР, КонституцієюУкраїнської РСР та радянськими законами. Соціалістичний ладзабезпечує розширення прав і свобод, безперервне поліпшення умовжиття громадян у міру виконання програм соціально‐економічногоікультурногорозвитку.

Використання громадянами прав і свобод не повинно завдаватишкодиінтересамсуспільстваідержави,праваміншихгромадян.

Стаття 38. Громадяни Української РСР мають право на працю, –тобтонаодержаннягарантованоїроботизоплатоюпрацівідповіднодоїїкількостітаякості іненижчевстановленогодержавоюмінімальногорозміру, – включаючи право на вибір професії, роду занять і роботивідповіднодопокликання,здібностей,професійноїпідготовки,освітитазурахуваннямсуспільнихпотреб.

Це право забезпечується соціалістичною системою господарства,неухильним зростанням продуктивних сил, безплатним професійнимнавчанням, підвищенням трудової кваліфікації і навчанням новихспеціальностей, розвитком систем професійної орієнтації і праце‐влаштування.

Стаття39.ГромадяниУкраїнськоїРСРмаютьправонавідпочинок.Цеправозабезпечуєтьсявстановленнямдляробітниківіслужбов‐

цівробочоготижня,щонеперевищує41години, скороченимробочимднем для ряду професій і виробництв, скороченою тривалістю роботивнічний час; наданням щорічних оплачуваних відпусток, днівщотижневого відпочинку, а також розширенням мережі культурно‐освітніх і оздоровчих закладів, розвитком масового спорту, фізичноїкультури і туризму; створенням сприятливих можливостей длявідпочинку за місцем проживання та інших умов раціональноговикористаннявільногочасу.

Тривалість робочого часу і відпочинкуколгоспників регулюєтьсяколгоспами.

Стаття 40. Громадяни Української РСР мають право на охоронуздоров’я.

Це право забезпечується безплатною кваліфікованою медичноюдопомогою, що подається державними закладами охорони здоров’я;розширенням мережі закладів для лікування і зміцнення здоров’ягромадян; розвитком, вдосконаленням техніки безпеки і виробничої

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 311 санітарії; проведенням широких профілактичних заходів; заходамищодо оздоровлення навколишнього середовища; особливим піклуван‐ням про здоров’я підростаючого покоління, включаючи заборонудитячої праці, не зв’язаної з навчанням і трудовим вихованням;розгортанням наукових досліджень, спрямованих на запобігання тазниження захворюваності, на забезпечення довголітнього активногожиттягромадян.

Стаття41.ГромадяниУкраїнськоїРСРмаютьправонаматеріальнезабезпечення в старості, в разі хвороби, повної або часткової втратипрацездатності,атакожвтратигодувальника.

Це право гарантується соціальним страхуванням робітників,службовцівіколгоспників,допомогоюпотимчасовійнепрацездатності;виплатоюзарахунокдержави іколгоспівпенсійзавіком, інвалідністюів зв’язку з втратою годувальника; працевлаштуванням громадян, якічасткововтратилипрацездатність;піклуваннямпрогромадянпохилоговікуіпроінвалідів;іншимиформамисоціальногозабезпечення.

Стаття42.ГромадяниУкраїнськоїРСРмаютьправонажитло.Це право забезпечується розвитком і охороною державного

ігромадського житлового фонду, сприянням кооперативному таіндивідуальномужитловомубудівництву,справедливимрозподіломпідгромадськимконтролемжилої площі, яканадається вміру здійсненняпрограми будівництва благоустроєних жител, а також невисокоюплатою за квартиру і комунальні послуги. Громадяни Української РСРповиннідбайливоставитисьдонаданогоїмжитла.

Стаття43.ГромадяниУкраїнськоїРСРмаютьправонаосвіту.Це право забезпечується безплатністю всіх видів освіти, здій‐

сненням загальної обов’язкової середньої освіти молоді, широкимрозвиткомпрофесійно‐технічної,середньоїспеціальноїтавищоїосвітина основі зв’язку навчання з життям, з виробництвом; розвиткомзаочної і вечірньої освіти; наданням державних стипендій та пільгучням і студентам; безплатною видачею шкільних підручників;можливістю навчання в школі рідною мовою; створенням умов длясамоосвіти.

Стаття 44. Громадяни Української РСР мають право накористуваннядосягненнямикультури.

Цеправозабезпечуєтьсязагальнодоступністюцінностейвітчизня‐ної та світової культури, які є в державних і громадських фондах;розвитком і рівномірним розміщенням культурно‐освітніх закладів;розвитком телебачення і радіо, книговидавничої справи і періодичноїпреси,мережі безплатнихбібліотек; розширеннямкультурногообмінуззарубіжнимидержавами.


Стаття 45. Громадянам Української РСР відповідно до цілейкомуністичного будівництва гарантується свобода наукової, технічноїіхудожньої творчості. Вона забезпечується широким розгортаннямнауковихдосліджень,винахідницькоїтараціоналізаторськоїдіяльності,розвитком літератури і мистецтва. Держава створює необхідні дляцього матеріальні умови, подає підтримку добровільним товариствамітворчимспілкам,організуєвпровадженнявинаходів іраціоналізатор‐ськихпропозиційународнегосподарствотаіншісферижиття.

Права авторів, винахідників і раціоналізаторів охороняютьсядержавою.

Стаття 46. ГромадяниУкраїнської РСРмають право брати участьвуправлінні державними і громадськими справами, в обговореннііприйнятті законів та рішень загальнодержавного й місцевогозначення.

ЦеправозабезпечуєтьсяможливістюобиратиібутиобранимидоРад народних депутатів та інших виборних державних органів, братиучасть у всенародних обговореннях і голосуваннях, у народномуконтролі, у роботі державних органів, громадських організацій таорганів громадської самодіяльності, у зборах трудових колективів і замісцемпроживання.

Стаття47.КожнийгромадянинУкраїнськоїРСРмаєправовноситивдержавніорганиіорганізаціїпропозиціїпрополіпшенняїхдіяльності,критикуватинедолікивроботі.

Службові особи зобов’язані у встановлені строки розглядатипропозиції та заяви громадян, давати на них відповіді і вживатинеобхіднихзаходів.

Переслідування за критику забороняється. Особи, які пере‐слідуютьзакритику,притягаютьсядовідповідальності.

Стаття48.Відповіднодо інтересівнароду і зметоюзміцненнятарозвитку соціалістичного ладу громадянам Української РСР гаранту‐ються свободи: слова, друку, зборів, мітингів, вуличних походівідемонстрацій.

Здійснення цих політичних свобод забезпечується наданнямтрудящим та їх організаціям громадських будинків, вулиць і площ,широким розповсюдженням інформації, можливістю використанняпреси,телебаченняірадіо.

Стаття 49. Відповідно до цілей комуністичного будівництвагромадяни Української РСР мають право об’єднуватися в громадськіорганізації,якісприяютьрозвитковіполітичноїактивностіісамодіяль‐ності,задоволеннюїхрізноманітнихінтересів.

Громадським організаціям гарантуються умови для успішноговиконаннянимисвоїхстатутнихзавдань.


Стаття 50. Громадянам Української РСР гарантується свободасовісті, тобто право сповідувати будь‐яку релігію або не сповідуватиніякої, відправляти релігійні культи або вести атеїстичну пропаганду.Розпалювання ворожнечі і ненависті у зв’язку з релігійнимивіруваннямизабороняється.

ЦерквавУкраїнськійРСРвідокремленавіддержави ішкола–відцеркви.

Стаття51.Сім’яперебуваєпідзахистомдержави.Шлюб грунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка;

подружжяєповністюрівноправнимусімейнихвідносинах.Держава виявляє піклування про сім’ю шляхом створення

ірозвитку широкої мережі дитячих закладів, організації і вдоскона‐лення служби побуту та громадського харчування, виплати допомогивразі народження дитини, надання допомоги і пільг багатодітнимсім’ям,атакожіншихвидівдопомогисім’ї.

Стаття52.ГромадянамУкраїнськоїРСРгарантуєтьсянедоторкан‐ність особи. Ніхто не може бути арештований інакше як на підставісудовогорішенняабозсанкціїпрокурора.

Стаття53.ГромадянамУкраїнськоїРСРгарантуєтьсянедоторкан‐ністьжитла. Ніхто не має права без законної підстави увійти в житлопротиволіосіб,якіпроживаютьуньому.

Стаття 54. Особисте життя громадян, таємниця листування,телефоннихрозмовітелеграфнихповідомленьохороняютьсязаконом.

Стаття 55. Поважання особи, охорона прав і свобод громадян обов’язок усіх державних органів, громадських організаційіслужбовихосіб.

Громадяни Української РСР мають право на судовий захист відпосягань на честь і гідність, життя і здоров’я, на особисту свободу тамайно.

Стаття56.ГромадяниУкраїнськоїРСРмаютьправооскаржитидіїслужбовихосіб,державних і громадськихорганів.Скаргиповиннібутирозглянутівпорядкуівстроки,встановленізаконом.

Дії службових осіб, які вчинені з порушенням закону, з пере‐вищеннямповноважень іякіущемляютьправагромадян,можутьбутиувстановленомузакономпорядкуоскарженідосуду.

ГромадяниУкраїнськоїРСРмаютьправонавідшкодуваннявтрати,заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій,атакожслужбовихосібпривиконаннінимислужбовихобов’язків.

Стаття57.Здійсненняправісвободєневіддільнимвідвиконаннягромадяниномсвоїхобов’язків.

Громадянин Української РСР зобов’язаний додержуватиКонституції СРСР, Конституції Української РСР і радянських законів,

314 Семінарське заняття № 9 поважати правила соціалістичного співжиття, з гідністю нести високезваннярадянськогогромадянина.

Стаття 58. Обов’язок і справа честі кожного здатного до працігромадянина Української РСР – сумлінна праця в обраній ним галузісуспільно корисної діяльності, додержання трудової дисципліни.Ухилення від суспільно корисної праці є несумісним з принципамисоціалістичногосуспільства.

Стаття 59. Громадянин Української РСР зобов’язаний берегтиізміцнювати соціалістичну власність. Обов’язок громадянина Україн‐ської РСР – боротися з розкраданням імарнотратствомдержавного тагромадськогомайна,дбайливоставитисьдонародногодобра.

Особи, які посягають на соціалістичну власність, караються зазаконом.

Стаття 60. Громадянин Української РСР зобов’язаний оберігатиінтереси Радянської держави, сприяти зміцненню її могутностійавторитету.

Захист соціалістичної Вітчизни є священний обов’язок кожногогромадянинаУкраїнськоїРСР.

ЗрадаБатьківщини–найтяжчийзлочинпереднародом.Стаття61.ВійськоваслужбаврядахЗбройнихСилСРСР–почесний

обов’язокгромадянУкраїнськоїРСР.Стаття 62. Обов’язок кожного громадянина Української РСР –

поважати національну гідність інших громадян, зміцнювати дружбунаційінародностейРадянськоїбагатонаціональноїдержави.

Стаття 63. Громадянин Української РСР зобов’язаний поважатиправа і законні інтереси інших осіб, бути непримиренним до анти‐громадськихвчинків,всемірносприятиохоронігромадськогопорядку.

Стаття64.ГромадяниУкраїнськоїРСРзобов’язаніпіклуватисяпровиховання дітей, готувати їх до суспільно корисної праці, роститигідними членами соціалістичного суспільства. Діти зобов’язаніпіклуватисяпробатьківінадаватиїмдопомогу.

Стаття 65. Громадяни Української РСР зобов’язані берегтиприроду,охоронятиїїбагатства.

Стаття66.Турботапрозбереження історичнихпам’ятокта іншихкультурнихцінностей–обов’язокгромадянУкраїнськоїРСР.

Стаття67. Інтернаціональнийобов’язок громадянинаУкраїнськоїРСР – сприяти розвиткові дружби і співробітництва з народами іншихкраїн,підтриманнюізміцненнюзагальногомиру.

III. НАЦІОНАЛЬНО‐ДЕРЖАВНИЙ І АДМІНІСТРАТИВНО‐ТЕРИТОРІАЛЬНИЙУСТРІЙУКРАЇНСЬКОЇРСР

Глава7УкраїнськаРСР–союзнареспублікавскладіСРСР


Стаття 68. Українська Радянська Соціалістична Республіка –суверенна радянська соціалістична держава. З метою успішногобудівництва комуністичного суспільства, зміцнення економічноїіполітичноїєдності,забезпеченнябезпекиіобороникраїниУкраїнськаРадянська Соціалістична Республіка в результаті вільного самовизна‐чення її народу, на основі добровільності і рівноправності разомзРадянськимиСоціалістичнимиРеспубліками:

Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Респуб‐лікою, Білоруською Радянською Соціалістичною Республікою, Узбець‐коюРадянськоюСоціалістичноюРеспублікою,КазахськоюРадянськоюСоціалістичноюРеспублікою,ГрузинськоюРадянськоюСоціалістичноюРеспублікою, Азербайджанською Радянською Соціалістичною Респуб‐лікою, Литовською Радянською Соціалістичною Республікою, Модав‐ською Радянською Соціалістичною Республікою, Латвійською Радян‐ською Соціалістичною Республікою, Киргизькою РадянськоюСоціалістичноюРеспублікою,ТаджицькоюРадянськоюСоціалістичноюРеспублікою, Вірменською Радянською Соціалістичною Республікою,Туркменською Радянською Соціалістичною Республікою, ЕстонськоюРадянською Соціалістичною Республікою – об’єдналась у СоюзРадянських Соціалістичних Республік – єдину союзну багато‐національнудержаву.

Виходячизцього,УкраїнськаРСРзабезпечуєзаСоюзомРСРвособійогонайвищихорганівдержавної влади і управлінняправа, визначеністаттею73КонституціїСРСР.

Поза межами, зазначеними в статті 73 Конституції СРСР,УкраїнськаРСРсамостійноздійснюєдержавнувладунасвоїйтериторії.

Стаття69.УкраїнськаРСРзберігаєзасобоюправовільноговиходузСРСР.

Стаття70.ТериторіяУкраїнськоїРСРнеможебутизміненабез їїзгоди.КордониміжУкраїнськоюРСРтаіншимисоюзнимиреспублікамиможуть змінюватися за взаємною угодою відповідних республік, якапідлягаєзатвердженнюСоюзомРСР.

Стаття71. ЗакониСРСР є обов’язковимина території УкраїнськоїРСР.

Стаття 72. Віданню Української Радянської СоціалістичноїРеспубліки в особі її найвищих органів державної влади і управлінняпідлягають:

1) прийняттяКонституціїУкраїнськоїРСР,внесеннядонеїзмін;2) контрользадодержаннямКонституціїУкраїнськоїРСР;3) законодавствоУкраїнськоїРСР;4) охоронадержавногопорядку,правісвободгромадян;


5) встановлення порядку організації і діяльності республікан‐ськихімісцевихорганівдержавноївладиіуправління;

6) проведенняєдиноїсоціально‐економічноїполітики,керівни‐цтво економікою Української РСР; забезпечення науково‐технічногопрогресу і здійснення заходів щодо раціонального використанняіохорониприроднихресурсів;

7) розробленняізатвердженнядержавнихпланівекономічногоі соціального розвитку Української РСР, затвердження звітів про їхвиконання;

8) розроблення і затвердження державного бюджету Україн‐ської РСР, затвердження звіту про його виконання; керівництвоздійсненням бюджетів областей і міст республіканського підпорядку‐вання;

9) встановленнявідповіднодозаконодавстваСРСРдоходів,щонадходятьнаутвореннядержавногобюджетуУкраїнськоїРСР;

10) керівництво галузями народного господарства союзно‐республіканського підпорядкування, об’єднаннями і підприємствамиреспубліканськогопідпорядкування;

11) керівництво житловим і комунальним господарством, тор‐гівлею і громадським харчуванням, побутовим обслуговуваннямнаселення, житловим будівництвом і благоустроєм міст та іншихнаселенихпунктів,шляховимбудівництвомітранспортом;

12) встановлення порядку користування землею, надрами,водами,лісами;охоронанавколишньогосередовища;

13) керівництво народною освітою, культурними і науковимиорганізаціями і установами в Українській РСР, охороною здоров’я,фізичною культурою і спортом, соціальним забезпеченням; охоронапам’ятокісторіїікультури;

14) амністія і помилування громадян, засуджених судамиУкраїнськоїРСР;

15) представництвоУкраїнськоїРСРуміжнароднихвідносинах;16) вирішенняіншихпитаньреспубліканськогозначення.Стаття 73. Українська РСР бере участь у вирішенні питань,

віднесених до відання Союзу РСР, у Верховній Раді СРСР, ПрезидіїВерховноїРадиСРСР,УрядіСРСРтаіншихорганахСоюзуРСР.

УкраїнськаРСРзабезпечуєкомплекснийекономічнийісоціальнийрозвиток на своїй території, сприяє здійсненню на цій територіїповноваженьСоюзуРСР,проводитьужиттярішеннянайвищихорганівдержавноївладиіуправлінняСРСР.

Упитаннях,щоналежатьдо їївідання,УкраїнськаРСРкоординуєіконтролює діяльність підприємств, установ і організацій союзногопідпорядкування.


Стаття 74. Українська РСР має право вступати у відносинизіноземними державами, укладати з ними договори і обмінюватисядипломатичними і консульськими представниками, брати участьудіяльностіміжнароднихорганізацій.

Стаття 75. Суверенні права Української РСР відповідно доКонституціїСРСРохороняютьсяСоюзомРСР.

Глава8Адміністративно‐територіальнийустрійУкраїнськоїРСРСтаття76.ВіданнюУкраїнськоїРадянськоїСоціалістичноїРеспуб‐

ліки підлягає визначення обласного, районного поділу і вирішенняіншихпитаньадміністративно‐територіальногоустроюреспубліки.

Стаття 77. В Українській Радянській Соціалістичній Республіцієобласті: Вінницька, Волинська, Ворошиловградська, Дніпропет‐ровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано‐Франківська, Київська, Кіровоградська, Кримська, Львівська, Мико‐лаївська, Одеська, Полтавська, Ровенська, Сумська, Тернопільська,Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька і Чер‐нігівська.

Містами республіканського підпорядкування в Українській РСРєКиївіСевастополь.

IV. РАДИНАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР І ПОРЯДОК ЇХОБРАННЯ

Глава9СистемаіпринципдіяльностіРаднароднихдепутатівСтаття 78. Ради народних депутатів – Верховна Рада Української

РСР,обласні,районні,міські,районнівмістах,селищнітасільськіРадинародних депутатів – становлять єдину систему органів державноївлади.

Стаття 79. Строк повноважень Верховної Ради Української РСР –п’ятьроків.

Строк повноважень місцевих Рад народних депутатів – двазполовиноюроки.

ВиборидоРаднароднихдепутатівпризначаютьсянепізнішякзадвамісяцідозакінченнястрокуповноваженьвідповіднихРад.

Стаття 80. Найважливіші питання, віднесені до віданнявідповіднихРаднароднихдепутатів,розглядаютьсяівирішуютьсянаїхсесіях.

Ради народних депутатів обирають постійні комісії, створюютьвиконавчіірозпорядчі,атакожіншіпідзвітніїморгани.

Стаття81.Радинароднихдепутатівутворюютьорганинародногоконтролю,якийпоєднуєдержавнийконтрользгромадськимконтролемтрудящихнапідприємствах,уколгоспах,установахіорганізаціях.


Органинародногоконтролюконтролюютьвиконаннядержавнихпланів і завдань; ведуть боротьбу з порушеннями державноїдисципліни, проявами місництва, відомчого підходу до справи,збезгосподарністю й марнотратством, тяганиною і бюрократизмом;сприяютьудосконаленнюроботидержавногоапарату.

Стаття 82. Ради народних депутатів безпосередньо і черезстворювані ними органи керують усіма галузями державного,господарського і соціально‐культурного будівництва, приймаютьрішення, забезпечують їх виконання, здійснюють контроль за прове‐деннямрішеньужиття.

Стаття83.ДіяльністьРаднароднихдепутатівбудуєтьсянаосновіколективного, вільного, ділового обговорення і вирішення питань,гласності,регулярноїзвітностівиконавчихірозпорядчихорганів,іншихстворюваних Радами органів перед Радами та населенням, широкогозалученнягромадяндоучастівїхроботі.

Радинароднихдепутатів істворюванінимиорганисистематичноінформуютьнаселенняпросвоюроботуіприйнятірішення.

Глава10ВиборчасистемаСтаття 84. Вибори депутатів до всіх Рад народних депутатів

проводяться на основі загального, рівного і прямого виборчого правапритаємномуголосуванні.

Стаття 85. Вибори депутатів є загальними: всі громадяниУкраїнської РСР, які досягли 18 років, мають право обирати та бутиобраними, за винятком осіб, визнаних у встановленому закономпорядкубожевільними.

Стаття86.Виборидепутатівєрівними:кожнийвиборецьмаєодинголос;усівиборціберутьучастьувиборахнарівнихзасадах.

Стаття 87. Вибори депутатів є прямими: депутати всіх Раднароднихдепутатівобираютьсягромадянамибезпосередньо.

Стаття 88. Голосування під час виборів депутатів є таємним:контрользаволевиявленнямвиборцівнедопускається.

Стаття 89. Право висування кандидатів у депутати належитьорганізаціям Комуністичної партії Радянського Союзу, професійнихспілок, Всесоюзної Ленінської Комуністичної Спілки Молоді, коопера‐тивним та іншим громадським організаціям, трудовим колективам,атакожзборамвійськовослужбовцівповійськовихчастинах.

Громадянам Української РСР і громадським організаціямгарантується вільне і всебічне обговорення політичних, діловихіособистих якостей кандидатів у депутати, а також право агітації назборах,упресі,потелебаченню,радіо.


Витрати, пов’язані з проведенням виборів до Рад народнихдепутатів,провадятьсязарахунокдержави.

Стаття 90. Вибори депутатів до Рад народних депутатів прово‐дятьсяповиборчихокругах.

Громадянин Української РСР не може, як правило, бути обранийбільш як до двох Рад народних депутатів. Проведення виборів до Радзабезпечують виборчі комісії, які утворюються з представників відгромадських організацій, трудових колективів і зборів війсь‐ковослужбовцівповійськовихчастинах.

Порядок проведення виборів до Рад народних депутатіввизначаєтьсязаконамиСоюзуРСРіУкраїнськоїРСР.

Стаття91.Виборцідаютьнаказисвоїмдепутатам.ВідповідніРадинароднихдепутатіврозглядаютьнаказивиборців,

враховують їх при розробленні планів економічного і соціальногорозвитку і складанні бюджету, організують виконання наказів таінформуютьгромадянпроїхреалізацію.

Глава11НароднийдепутатСтаття 92. Депутати є повноважними представниками народу

вРадахнароднихдепутатів.Беручи участь у роботі Рад, депутати вирішують питання

державного, господарського і соціально‐культурного будівництва,організують проведення рішень Рад ужиття, здійснюють контроль зароботоюдержавнихорганів,підприємств,установіорганізацій.

У своїй діяльності депутат керується загальнодержавнимиінтересами, враховує запитинаселеннявиборчогоокругу, добиваєтьсявтіленнявжиттянаказіввиборців.

Стаття 93. Депутат здійснює свої повноваження, не пориваючизвиробничоюабослужбовоюдіяльністю.

На час сесій Ради, а також для здійснення депутатськихповноважень в інших випадках, передбачених законом, депутатзвільняється від виконання виробничих або службових обов’язків іззбереженнямсередньогозаробіткузамісцемпостійноїроботи.

Стаття 94. Депутат має право запиту до відповідних державнихорганівіслужбовихосіб,якізобов’язанідативідповідьназапитнасесіїРади.

Депутат має право звертатися до всіх державних і громадськихорганів, підприємств, установ, організацій у питаннях депутатськоїдіяльностіібратиучастьурозглядіпоставленихнимпитань.Керівникивідповідних державних і громадських органів, підприємств, установіорганізацій зобов’язані невідкладно приймати депутата і розглядатийогопропозиціїувстановленістроки.


Стаття95.Депутатовізабезпечуютьсяумовидлябезперешкодногойефективногоздійсненняйогоправіобов’язків.

Недоторканність депутатів, а також інші гарантії депутатськоїдіяльності встановлюються Законом про статус депутатів та іншимизакодавчими актами Союзу РСР і законодавчими актами УкраїнськоїРСР.

Стаття 96. Депутат зобов’язаний звітувати про свою роботуіроботу Ради перед виборцями, а також перед колективами тагромадськимиорганізаціями,яківисунулийогокандидатомудепутати.

Депутат, який не виправдав довір’я виборців, може бути в будь‐якийчасвідкликанийзарішеннямбільшостівиборцівувстановленомузакономпорядку.

V. НАЙВИЩІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯУКРАЇНСЬКОЇРСР

Глава12ВерховнаРадаУкраїнськоїРСРСтаття 97. Найвищим органом державної влади Української РСР

єВерховнаРадаУкраїнськоїРСР.Верховна Рада Української РСР правомочна вирішувати всі

питання, віднесеніКонституцієюСРСР і цієюКонституцієюдо віданняУкраїнськоїРСР.

Прийняття Конституції Української РСР, внесення до неї змін;затвердження державних планів економічного і соціального розвиткуУкраїнської РСР, державного бюджету Української РСР і звітів про їхвиконання; утворення підзвітних їй органів здійснюються виключноВерховноюРадоюУкраїнськоїРСР.

Закони Української РСР приймаються Верховною РадоюУкраїнської РСР або народним голосуванням (референдумом), щопроводитьсязарішеннямВерховноїРадиУкраїнськоїРСР.

Стаття98.ВерховнаРадаУкраїнськоїРСРобираєтьсягромадянамиУкраїнської РСР у складі 650 депутатів по виборчих округах з рівноюкількістюнаселення.

Верховна Рада Української РСР за поданням обираної неюмандатної комісії приймає рішення про визнання повноваженьдепутатів,авразіпорушеннязаконодавствапровибори–провизнаннявиборівокремихдепутатівнедійсними.

Стаття99.ВерховнаРадаУкраїнськоїРСРобираєГоловуВерховноїРадиічотирьохйогозаступників.

Голова Верховної Ради Української РСР керує засіданнямиВерховноїРадиУкраїнськоїРСРівідаєїївнутрішнімрозпорядком.

Стаття100.СесіїВерховноїРадиУкраїнськоїРСРскликаютьсядвічіна рік. Позачергові сесії скликаються Президією Верховної Ради

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 321 Української РСР з її ініціативи, а також за пропозицією не менш яктретинидепутатівВерховноїРадиУкраїнськоїРСР.

Сесія Верховної Ради Української РСР складається з засіданьВерховної Ради Української РСР, а також засідань постійних та іншихкомісій Верховної Ради Української РСР, що проводяться в період міжними.

Стаття 101. Право законодавчої ініціативи у Верховній РадіУкраїнськоїРСРналежитьПрезидіїВерховноїРадиУкраїнськоїРСР,РадіМіністрівУкраїнськоїРСР,постійнимтаіншимкомісіямВерховноїРадиУкраїнськоїРСР,депутатамВерховноїРадиУкраїнськоїРСР,ВерховномуСудуУкраїнськоїРСР,ПрокуроровіУкраїнськоїРСР.

Правозаконодавчоїініціативимаютьтакожгромадськіорганізаціївособіїхреспубліканськихорганів.

Стаття 102. Проекти законів та інші питання, внесені на розглядВерховноїРадиУкраїнськоїРСР,обговорюютьсяна їїзасіданнях.Вразінеобхідності проект закону або відповідне питання можуть бутипереданідляпопередньогоабододатковогорозглядуводнуабокількакомісій.

ЗакониУкраїнської РСР, постанови та інші актиВерховної РадиУкраїнськоїРСРвважаютьсяприйнятими,якщозанихпроголосувалабільшість від загальної кількості депутатів Верховної РадиУкраїнськоїРСР.

Проекти законів Української РСР та інші важливі питаннядержавного життя республіки рішенням Верховної Ради УкраїнськоїРСРабоПрезидіїВерховноїРадиУкраїнськоїРСРможутьбутивинесенінанароднеобговорення.

Стаття 103. Закони Української РСР, постанови та інші актиВерховноїРадиУкраїнськоїРСРпублікуютьсяукраїнськоюіросійськоюмовами за підписами Голови і Секретаря Президії Верховної РадиУкраїнськоїРСР.

Стаття 104. Депутат Верховної Ради Української РСР має правозвернутисяіззапитомдоРадиМіністрівУкраїнськоїРСР,доміністрівтакерівників інших органів, утворюваних Верховною Радою УкраїнськоїРСР, а такождокерівниківрозташованихнатериторіїУкраїнськоїРСРпідприємств,установіорганізаційсоюзногопідпорядкуваннязпитань,віднесенихдо віданняУкраїнської РСР. РадаМіністрівУкраїнської РСРабо службова особа, до якої звернуто запит, зобов’язані дати усну чиписьмовувідповідьнаданійсесіїВерховноїРадиУкраїнськоїРСР.

Стаття105.ДепутатВерховноїРадиУкраїнськоїРСРнеможебутипритягнутий до кримінальної відповідальності, арештований абопідданий заходам адміністративного стягнення, які накладаються

322 Семінарське заняття № 9 всудовому порядку, без згоди Верховної Ради Української РСР,авперіод між її сесіями – без згоди Президії Верховної РадиУкраїнськоїРСР.

Стаття 106. Верховна Рада Української РСР обирає ПрезидіюВерховноїРадиУкраїнськоїРСР–постійнодіючийорганВерховноїРадиУкраїнської РСР, що є підзвітним їй в усій своїй діяльності і здійснюєвмежах, передбачених цією Конституцією, функції найвищого органудержавноївладиУкраїнськоїРСРуперіодміжїїсесіями.

Стаття 107. Президія Верховної Ради Української РСР обираєтьсязчисла депутатів у складі Голови Президії Верховної Ради, трьохзаступників Голови, Секретаря Президії і двадцяти членів ПрезидіїВерховноїРадиУкраїнськоїРСР.

Стаття108.ПрезидіяВерховноїРадиУкраїнськоїРСР:1) призначає вибори до Верховної Ради Української РСР

імісцевихРаднароднихдепутатів;2) скликаєсесіїВерховноїРадиУкраїнськоїРСР;3) координує діяльність постійних комісій Верховної Ради

УкраїнськоїРСР;4) здійснюєконтрользадодержаннямКонституціїУкраїнськоїРСР;5) даєтлумаченнязаконівУкраїнськоїРСР;6) визначає порядок вирішення питань адміністративно‐

територіального устрою Української РСР; встановлює і змінює межіірайонний поділ областей; утворює райони і райони в містах;перетворюєселищавміста;встановлюєпідпорядкованістьміст;прова‐дить перейменування районів, міст, районів у містах, селищ та іншихнаселенихпунктів;

7) здійснює керівництво діяльністю місцевих Рад народнихдепутатів;

8) скасовує постанови і розпорядження Ради МіністрівУкраїнської РСР, рішення обласних, міських (міст республіканськогопідпорядкування) Рад народних депутатів у разі невідповідності їхзаконові;

9) призначаєвиробидорайонних(міських)народнихсудів;10) встановлює і присвоює почесні звання Української РСР;

нагороджує Почесною Грамотою і Грамотою Президії Верховної РадиУкраїнськоїРСР;

11) приймаєдо громадянстваУкраїнськоїРСР; вирішуєпитанняпронаданняпритулку;

12) видає акти про амністію і здійснює помилування громадян,засудженихсудамиУкраїнськоїРСР;

13) ратифікуєіденонсуєміжнароднідоговориУкраїнськоїРСР;


14) призначає і відкликає дипломатичних представниківУкраїнськоїРСРвіноземнихдержавахіприміжнароднихорганізаціях;

15) приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при нійдипломатичнихпредставниківіноземнихдержав;

16) здійснює інші повноваження, встановлені КонституцієюізаконамиУкраїнськоїРСР.

Стаття109.ПрезидіяВерховноїРадиУкраїнськоїРСРуперіодміжсесіями Верховної Ради з наступним поданням на її затвердження начерговійсесії:

1) вносить у разі необхідності зміни до чинних законодавчихактівУкраїнськоїРСР;

2) утворюєобласті;3) за пропозицією Ради Міністрів Української РСР утворює

іліквідуєміністерстваідержавнікомітетиУкраїнськоїРСР;4) заподаннямГоловиРадиМіністрівУкраїнськоїРСРзвільняє

зпосадиіпризначаєокремихосіб,яківходятьдоскладуРадиМіністрівУкраїнськоїРСР.

Стаття110.ПрезидіяВерховноїРадиУкраїнськоїРСРвидаєуказиіприймаєпостанови.

Стаття 111. Після закінчення повноважень Верховної РадиУкраїнськоїРСРПрезидіяВерховноїРадиУкраїнськоїРСРзберігає своїповноваження аж до утворення новообраною Верховною РадоюУкраїнськоїРСРновоїПрезидії.

НовообранаВерховнаРадаУкраїнськоїРСРскликаєтьсяПрезидієюВерховноїРадиУкраїнськоїРСРпопередньогоскладунепізнішякчерездвамісяціпіслявиборів.

Стаття 112. Верховна Рада Української РСР обирає з числадепутатів постійні комісії для попереднього розгляду і підготовкипитань, що належать до відання Верховної Ради Української РСР,атакождля сприянняпроведеннювжиття законівУкраїнської РСР таіншихрішеньВерховноїРадиУкраїнськоїРСРіїїПрезидії,контролюзадіяльністюдержавнихорганівіорганізацій.

ВерховнаРадаУкраїнськоїРСРстворює,коливизнаєзанеобхідне,слідчі, ревізійні та інші комісії в будь‐якому питанні, віднесеному довіданняУкраїнськоїРСР.

Всі державні і громадські органи, організації і службові особизобов’язанівиконувативимогикомісійВерховноїРадиУкраїнськоїРСР,подаватиїмнеобхідніматеріалитадокументи.

Рекомендації комісій підлягають обов’язковому розглядовідержавними і громадськими органами, установами та організаціями.Про результати розгляду або про вжиті заходи повинні бутиповідомленікомісіїувстановленийстрок.


Стаття 113. Верховна Рада Української РСР здійснює контроль задіяльністювсіхпідзвітнихїйдержавнихорганів.

Верховна Рада Української РСР утворює Комітет народногоконтролю Української РСР, який очолює систему органів народногоконтролювреспубліці.

Стаття114.ПорядокдіяльностіВерховноїРадиУкраїнськоїРСРіїїорганів визначається Регламентом Верховної Ради Української РСР таіншими законами Української РСР, які видаються на основі цієїКонституції.

Глава13РадаМіністрівУкраїнськоїРСРСтаття 115. Рада Міністрів Української РСР – Уряд Української

РСР–єнайвищимвиконавчимірозпорядчиморганомдержавноївладиУкраїнськоїРСР.

Стаття 116. Рада Міністрів Української РСР утворюєтьсяВерховною Радою Української РСР у складі Голови Ради Міністрів,перших заступників і заступників Голови, міністрів Української РСР,голівдержавнихкомітетівУкраїнськоїРСР.

ЗаподаннямГоловиРадиМіністрівУкраїнськоїРСРВерховнаРадаУкраїнської РСР може включити до складу Уряду Української РСРкерівниківіншихорганівіорганізаційУкраїнськоїРСР.

РадаМіністрів Української РСР складає свої повноваження передновообраноюВерховноюРадоюУкраїнськоїРСРнаїїпершійсесії.

Стаття117.РадаМіністрівУкраїнськоїРСРєвідповідаіиноюпередВерховноюРадоюУкраїнськоїРСРіїйпідзвітною,авперіодміжсесіямиВерховної Ради Української РСР – перед Президією Верховної РадиУкраїнськоїРСР,якійєпідзвітною.

РадаМіністрівУкраїнськоїРСРрегулярнозвітуєпро своюроботупередВерховноюРадоюУкраїнськоїРСР.

Стаття 118. Рада Міністрів Української РСР правомочнавирішувати всі питання державного управління, віднесені до віданняУкраїнської РСР, оскільки вони не входять, згідно з Конституцією, докомпетенції Верховної РадиУкраїнської РСР і Президії Верховної РадиУкраїнськоїРСР.

УмежахсвоїхповноваженьРадаМіністрівУкраїнськоїРСР:1) забезпечуєкерівництвонароднимгосподарствомісоціально‐

культурним будівництвом; розробляє і здійснює заходи щодозабезпечення зростання добробуту і культури народу, щодо розвиткунауки і техніки, раціонального використання й охорони природнихресурсів; сприяє здійсненню заходів щодо зміцнення грошовоїікредитноїсистеми,щодоорганізаціїдержавногострахуваннятаєдиноїсистемиобліку істатистики;береучастьупроведеннієдиноїполітики

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 325 цін, оплати праці, соціального забезпечення; організує управлінняпромисловими,будівельними,сільськогосподарськимипідприємствамиі об’єднаннями, підприємствами транспорту і зв’язку, а також іншимиорганізаціями й установами республіканського і місцевогопідпорядкування;

2) розробляєівноситьуВерховнуРадуУкраїнськоїРСРпоточніі перспективні державні плани економічного і соціального розвиткуУкраїнської РСР, державний бюджет Української РСР; вживає заходівщодо здійснення державних планів і бюджету республіки; подаєВерховнійРадіУкраїнськоїРСРзвітипровиконанняпланівівиконаннябюджетуУкраїнськоїРСР;

3) забезпечуєкомплекснийекономічний ісоціальнийрозвитокУкраїнської РСР, економічних районів, областей і міст республікан‐ського підпорядкування; координує і контролює діяльність підпри‐ємств, установ і організацій союзного підпорядкування з питань,віднесенихдовіданняУкраїнськоїРСР;

4) здійснює заходи щодо захисту інтересів держави, охоронисоціалістичноївласностіігромадськогопорядку,щодозабезпеченнятазахиступравісвободгромадян;

5) вживає заходів у межах, встановлених Конституцією СРСР,щодозабезпеченнядержавноїбезпекиіобороноздатностікраїни;

6) здійснює керівництво діяльністю виконавчих комітетівмісцевихРаднароднихдепутатів;

7) утворюєвразінеобхідностікомітети, головніуправліннятаінші відомства при Раді Міністрів Української РСР у справахгосподарськогоісоціально‐культурногобудівництва;

8) здійснює, виходячи з установленого Союзом РСР порядку,керівництвовгалузівідносинУкраїнськоїРСРзіноземнимидержавамитаїїучастівдіяльностіміжнароднихорганізацій.

Стаття 119. Для вирішення питань, зв’язаних із забезпеченнямкерівництва народним господарством, та інших питань державногоуправління як постійний орган Ради Міністрів Української РСР дієПрезидіяРадиМіністрівУкраїнськоїРСРускладіГоловиРадиМіністрів,перших заступників і заступників Голови, а також інших членів УрядувідповіднодоЗаконупроРадуМіністрівУкраїнськоїРСР.

Стаття 120. Рада Міністрів Української РСР на основі і навиконання законів СРСР та інших рішень Верховної Ради СРСР і їїПрезидії, законів Української РСР та інших рішень Верховної РадиУкраїнської РСР і її Президії, постанов і розпоряджень Ради МіністрівСРСР видає постанови і розпорядження, організує та перевіряє їхвиконання.ПостановиірозпорядженняРадиМіністрівУкраїнськоїРСРєобов’язковимидовиконаннянавсійтериторіїУкраїнськоїРСР.


Стаття 121. Рада Міністрів Української РСР в межах своєїкомпетенції має право скасовувати рішення і розпорядженнявиконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканськогопідпорядкування)Раднароднихдепутатів,актиміністерствУкраїнськоїРСР,державнихкомітетівУкраїнськоїРСР,іншихпідвідомчихїйорганів.

Стаття 122. Рада Міністрів Української РСР об’єднує і спрямовуєроботу союзно‐республіканських і республіканських міністерствідержавнихкомітетівУкраїнськоїРСР,іншихпідвідомчихїйорганів.

Союзно‐республіканські міністерства і державні комітети Україн‐ськоїРСРкеруютьдорученимиїмгалузямиуправлінняабоздійснюютьміжгалузевеуправління,підлягаючиякРадіМіністрівУкраїнськоїРСР,так і відповідному союзно‐республіканському міністерству абодержавномукомітетуСРСР.

Республіканськіміністерства ідержавнікомітетиУкраїнськоїРСРкерують дорученими їм галузями управління або здійснюютьміжгалузевеуправління,підлягаючиРадіМіністрівУкраїнськоїРСР.

Міністерства і державні комітети Української РСР несуть від‐повідальністьзастанірозвитокдорученихїмсферуправління;вмежахсвоєїкомпетенціївидаютьактинаоснові інавиконаннязаконівСРСР,іншихрішеньВерховноїРадиСРСРіїїПрезидії,законівУкраїнськоїРСР,інших рішень Верховної Ради Української РСР і її Президії, постановірозпоряджень Ради Міністрів СРСР, постанов і розпоряджень РадиМіністрів Української РСР, актів відповідних міністерств і державнихкомітетівСРСР;організуютьіперевіряютьїхвиконання.

Стаття 123. Компетенція Ради Міністрів Української РСР і їїПрезидії, порядок їх діяльності, відносини Ради Міністрів з іншимидержавними органами, а також перелік союзно‐республіканськихміністерств і державних комітетів Української РСР визначається наосновіцієїКонституціїЗакономпроРадуМіністрівУкраїнськоїРСР.

VI. МІСЦЕВІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯВУКРАЇНСЬКІЙРСР

Глава14МісцевіРадинароднихдепутатівСтаття124.Органамидержавноївладивобластях,районах,містах,

районах у містах, селищах і селах Української РСР є обласні, районнівмістах,селищні,сільськіРадинароднихдепутатів.

Стаття 125. Місцеві Ради народних депутатів вирішують усіпитаннямісцевого значення, виходячи із загальнодержавних інтересівта інтересів громадян, які проживають на території Ради, проводятьужиттярішеннявищестоящихдержавнихорганів,керуютьдіяльністюнижчестоящих Рад народних депутатів, беруть участь в обговоренні

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИЙ РОЗВИТОК УРСР У ПОВОЄННИЙ ЧАС (1945–1991 рр.) 327 питаньреспубліканськогойзагальносоюзногозначення,вносятьзцихпитаньсвоїпропозиції.

Місцеві Ради народних депутатів керують на своїй територіїдержавним, господарським і соціально‐культурним будівництвом;затверджують плани економічного і соціального розвитку, місцевийбюджет і звіти про їх виконання; здійснюють керівництвопідпорядкованими їм державними органами, підприємствами, устано‐вами й організаціями; забезпечують додержання законів, охоронудержавного і громадського порядку, прав громадян; сприяютьзміцненнюобороноздатностікраїни.

Стаття 126. У межах своїх повноважень місцеві Ради народнихдепутатів забезпечують комплексний економічний і соціальний ро‐звиток на їх території; здійснюють контроль за додержаннямзаконодавства розташованими на цій території підприємствами,установамийорганізаціямивищестоящогопідпорядкування;координу‐ють і контролюють їх діяльність у галузі землекористування, охорониприроди, будівництва, благоустрою, використання трудових ресурсів,виробництва товарів народного споживання, соціально‐культурного,побутовоготаіншогообслуговуваннянаселення.

Стаття127.МісцевіРадинароднихдепутатівприймаютьрішенняв межах повноважень, наданих їм законодавством Союзу РСРіУкраїнськоїРСР.

Рішення місцевих Рад є обов’язковими для виконання всімарозташованими на території Ради підприємствами, установамийорганізаціями,атакожслужбовимиособамиігромадянами.

Стаття128.СесіїмісцевихРаднароднихдепутатівскликаються їхвиконавчимикомітетаминеменшякчотириразинарік.

Колопитань,яківирішуютьсявиключнонасесіях,встановлюєтьсязаконамипромісцевіРадинароднихдепутатів.

Стаття 129. Місцеві Ради народних депутатів мають правоскасовувати акти нижчестоящих Рад народних депутатів у разіневідповідностіцихактівзаконодавству.

Стаття 130. Місцеві Ради народних депутатів обирають з числадепутатів постійні комісії для попереднього розгляду та підготовкипитань, що належать до відання місцевих Рад, а також для сприянняпроведеннювжиттярішеньРад,їхвиконавчихкомітетівівищестоящихорганів державної влади і управління, контролю за діяльністюдержавнихорганів,підприємств,установіорганізацій.

Рекомендації постійних комісій місцевих Рад підлягаютьобов’язковому розглядові відповідними державними і громадськимиорганами, підприємствами, установами та організаціями. Про резуль‐

328 Семінарське заняття № 9 тати розгляду або про вжиті заходи повинні бути повідомлені комісіїувстановленийстрок.

Стаття 131. Місцеві Ради народних депутатів здійснюють своюдіяльністьутісномузв’язкузгромадськимиорганізаціямиітрудовимиколективами, виносять найважливіші питання на обговореннягромадян, залучають їх до роботи постійних комісій, виконавчихкомітетівтаіншихпідзвітнихРадаморганів,сприяютьроботімісцевихдобровільних товариств, розвивають громадську самодіяльністьнаселення.

Глава15ВиконавчікомітетимісцевихРаднароднихдепутатівСтаття 132. Виконавчими і розпорядчими органамимісцевих Рад

народнихдепутатівєвиконавчікомітети,щообираютьсянимизчисладепутатів, у складі голови, заступників голови, секретаря і членіввиконавчогокомітету.

Виконавчі комітети не менш як один раз на рік звітують передРадами,щоїхобрали,атакожназборахтрудовихколективівізамісцемпроживаннягромадян.

Стаття 133. Виконавчі комітетимісцевихРаднароднихдепутатівєбезпосередньопідзвітнимиякРаді,щоїхобрала,таківищестоящомувиконавчомуірозпорядчомуорганові.

Стаття 134. Виконавчі комітетимісцевихРаднароднихдепутатівкерують державним, господарським і соціально‐культурним будівниц‐твомна території відповіднихРадна основі рішеньРад,що їх обрали,івищестоящих органів державної влади і управління, забезпечуютьвиконанняцихрішень,здійснюютьконтрользапроведеннямїхужиття.

Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів скликаютьсесії Рад; координують роботу постійних комісій Рад; сприяютьдепутатамуздійсненніїхповноважень;організуютьвиконаннярішеньРад і вищестоящих органів державної влади та управління, такожнаказіввиборів;керуютьпідпорядкованимиїморганамиуправління.

Стаття 135. Виконавчі комітетимісцевихРаднароднихдепутатівприймають рішення і видають розпорядження в межах повноважень,наданихїмзаконодавствомСоюзуРСРіУкраїнськоїРСР.

Стаття 136. Виконавчі комітетимісцевихРаднароднихдепутатівмають право скасовувати рішення і розпорядження виконавчихкомітетівнижчестоящихРаднароднихдепутатів.

Стаття137.ПіслязакінченняповноваженьмісцевихРаднароднихдепутатів їх виконавчі комітети зберігають свої повноваження аж дообрання Радами народних депутатів нового скликання виконавчихкомітетів.


Стаття 138. Відділи і управління виконавчих комітетів утворю‐ються обласними, районними, міськими, районними в містах Радаминароднихдепутатів.

ВідділиіуправліннявиконавчихкомітетівРаднароднихдепутатівкерують дорученими їм галузями управління і підпорядковуютьсяусвоїйдіяльностіяквідповіднійРадіта їївиконавчомукомітетові,таківищестоящомугалузевомуоргановідержавногоуправління.

Перелік відділів і управлінь виконавчих комітетів місцевих Раднародних депутатів і порядок їх утворення встановлюютьсязаконодавствомСоюзуРСРіУкраїнськоїРСР.

VII. ДЕРЖАВНИЙ ПЛАН ЕКОНОМІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГОРОЗВИТКУУКРАЇНСЬКОЇРСРІДЕРЖАВНИЙБЮДЖЕТУКРАЇНСЬКОЇРСР

Глава16Державний план економічного і соціального розвитку Україн‐

ськоїРСРСтаття139.Державнийпланекономічногоісоціальногорозвитку

УкраїнськоїРСРєскладовоючастиноюдержавногоплануекономічногоісоціальногорозвиткуСРСР.

Поточні і перспективні державні плани економічного і соціа‐льного розвитку Української РСР мають на меті забезпеченнякомплексного економічного і соціального розвитку на територіїреспубліки відповідно до основних завдань і напрямів економічногоісоціальногорозвиткуСРСР.

Стаття140.Державні плани економічного і соціальногорозвиткуУкраїнської РСР визначають завдання в галузі економіки і соціально‐культурного будівництва, містять цільові комплексні програми, планирозвитку галузей народного господарства і економічних районів натериторії Української РСР, включають в себе плани економічногоісоціального розвитку областей та міст республіканського під поряд‐кування.

Стаття141.ДержавнийпланекономічногоісоціальногорозвиткуУкраїнської РСР розробляється Радою Міністрів Української РСР,виходячи із державного плану економічного і соціального розвиткуСРСР, на основі проектів планів міністерств, державних комітетів таінших органів державного управління Української РСР, місцевих Раднароднихдепутатів.

До державного плану економічного і соціального розвиткуУкраїнської РСР включаються основні показники планів підприємств,установ і організацій союзного підпорядкування, які знаходяться натериторіїУкраїнськоїРСР.


Розробка планів економічного і соціального розвитку здійсню‐ється з урахуванням пропозицій колективів підприємств, установіорганізацій,атакожгромадськихорганізацій.

Стаття 142. Рада Міністрів Української РСР вносить державнийплан економічного і соціального розвитку Української РСР на розглядВерховноїРадиУкраїнськоїРСР.

Верховна Рада Української РСР по доповіді Ради МіністрівУкраїнської РСР і висновку Планово‐бюджетної та інших постійнихкомісій Верховної Ради Української РСР обговорює і затверджуєдержавнийпланекономічногоісоціальногорозвиткуУкраїнськоїРСР.

Стаття 143. Рада Міністрів Української РСР організує виконаннядержавногоплануекономічногоісоціальногорозвиткуУкраїнськоїРСРтавживаєзаходівщодозміцненняплановоїдисципліни.

Стаття144. Звітипро виконаннядержавнихпланів економічногоісоціального розвитку Української РСР розглядаються і зат‐верджуються Верховною Радою Української РСР. Загальні показникивиконанняпланівпублікуютьсядлязагальноговідома.

Глава17ДержавнийбюджетУкраїнськоїРСРСтаття 145. Державний бюджет Української РСР є складовою

частиноюєдиногодержавногобюджетуСРСР.Стаття 146. Державний бюджет Української РСР об’єднує респуб‐

лікканський бюджет Української РСР і місцеві бюджети.Стаття 163. Прокурор Української РСР і прокурори областей

призначаються Генеральним прокурором СРСР. Районні та міськіпрокурори призначаються Прокурором Української РСР і затверджу‐ютьсяГенеральнимпрокуроромСРСР.

Стаття 164. Строк повноважень Прокурора Української РСР і всіхнижчестоящихпрокурорів–п’ятьроків.

Стаття 165. Органи прокуратури здійснюють свої повноваженнянезалежно від будь‐яких місцевих органів, підлягаючи тількиГенеральномупрокуроровіСРСР.

IX.ГЕРБ.ПРАПОР,ГІМНІСТОЛИЦЯУКРАЇНСЬКОЇРСРСтаття166.ДержавнийгербУкраїнськоїРадянськоїСоціалістичної

Республікиявляєсобоюзображеннясерпаімолота,розміщенихнащитіу променях сонця і в обрамленні колосся, з написом на стрічці: внизувінка – «Українська РСР», на правому витку – «Пролетарі всіх країн,єднайтеся!».Надщитомміжколоссям–п’ятикутназірка.

Стаття 167. Державний прапор Української Радянської Соціа‐лістичної Республіки являє собою прямокутне полотнище, якескладається з двох горизонтально розташованих кольорових смуг:верхньої – червоного кольору, яка становить дві третини ширини


прапора, і нижньої – лазурного кольору, яка становить одну третинуширини прапора, з зображенням у його верхній частині, на відстаніоднієїтретинидовжинивіддревка,золотихсерпаймолотаінаднимичервоної п’ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою. Відношенняширинипрапорадойогодовжини–1:2.

Стаття168.ДержавнийгімнУкраїнськоїРадянськоїСоціалістичноїРеспублікизатверджуєтьсяПрезидієюВерховноїРадиУкраїнськоїРСР.

Стаття 169. Столицею Української Радянської СоціалістичноїРеспублікиємістоКиїв.

X.ДІЯКОНСТИТУЦІЇУКРАЇНСЬКОЇРСРІПОРЯДОКЇЇЗМІНИСтаття170.ВсізаконитаіншіактидержавнихорганівУкраїнської

РСРвидаютьсянаосновіівідповіднодоцієїКонституції.Стаття 171. Зміна Конституції Української РСР провадиться

рішенням Верховної Ради Української РСР, прийнятим більшістю неменшякдвітретинивідзагальноїкількостідепутатів.

Текстподанозавиданням:Конституція(ОсновнийЗакон)УкраїнськоїРадянської

СоціалістичноїРеспубліки.–К.:Знання,1978.

ДеклараціяВерховноїРадиСоюзуРадянськихСоціалістичнихРеспублік«Провизнаннянезаконнимиізлочиннимирепресивних

актівпротинародів,якихбулопідданонасильственомупереселенню,ізабезпеченняїхніхправ»

(14листопада1989року)

Сьогодні, у період революційного оновлення радянського суспіль‐ства, коли розпочато процес демократизації, очищення всіх сторіннашого життя від деформацій і перекручень загальнолюдських прин‐ципівгуманізму,вкраїніпосилюєтьсяпрагненнязнативсюправдупроминуле,щобзасвоїтийогоурокивім’ямайбутнього.

Пам’ять з особливою гіркотою повертає нас у трагічні рокисталінських репресій. Беззаконня і сваволя не обминули жоднуреспубліку,жоденнарод.Допущенівминуломумасовіарешти,табірнемучеництво, знедолені жінки, старики й діти в переселенських зонахйдосіволаютьдонашоїсовісті,уражаютьнашеморальнепочуття.Процезабутинеможна.

Варварськими акціями сталінського режиму було виселено в рокиДругої світової війни з рідних місць балкарців, інгушів, калмиків,карачаївців, кримських татар, німців, турків‐месхетинців, чеченців.Політика насильственого переселення відбилась на долі корейців,греків,курдівтаіншихнародів.


Верховна Рада СРСР беззастережно засуджує практику насиль‐ственого переселення цілих народів як найтяжчий злочин, щосуперечить основам міжнародного права, гуманістичній природісоціалістичноголаду.

Верховна Рада Союзу Радянських Соціалістичних Республікгарантує,щозневаженняправлюдиниінормгуманностінадержавномурівнібільшніколинеповторитьсявнашійкраїні.

Верховна Рада СРСР вважає за потрібне вжити необхідних законо‐давчих заходів для безумовного поновлення прав усіх радянськихнародів,якихбулопідданорепресіям.

Текстподано за виданням: Відомості З’їздународнихдепутатівСРСР іВерховної

РадиСРСР.–1989.–№13.Cт.449.

ЗаконСРСР«ПророзмежуванняповноваженьміжСоюзомРСРісуб’єктамифедерації»

(26квітня1990року)(Витяги)

Стаття1. СоюзРадянськихСоціалістичнихРеспублік є суверенною

соціалістичноюфедеративноюдержавою.СоюзРСРмаєповноваження,якісуб’єктамифедераціїспільновіднесенодовіданняСоюзуРСР.

Союзні республіки – суверенні радянські соціалістичні держави, якідобровільно,наосновівільногосамовизначеннянародівірівноправностіоб’єдналися в Союз Радянських Соціалістичних Республік. Союзніреспублікимаютьусюповнотудержавноївладинасвоїйтериторіїпозамежамиповноважень,переданихнимиувіданняСоюзуРСР.

Автономні республіки – радянські соціалістичні держави, якієсуб’єктами федерації – Союзу РСР. Автономні республіки, автономніутворення входять до складу союзних республік на основі вільногосамовизначеннянародів,маютьусюповнотудержавноївладинасвоїйтериторії позамежамиповноважень, переданихними у віданняСоюзуРСРісоюзнихреспублік.

Відносиниавтономнихреспублік,автономнихутвореньізсоюзнимиреспубліками, до складу яких вони входять, визначаються угодамиідоговорами,що укладаються в рамкахКонституції СРСР, конституційсоюзнихтаавтономнихреспублікіцьогоЗакону.

Стаття 2. За кожною союзною республікою зберігається правовільного виходу з СРСР. Рішення про вихід союзної республіки з СРСРприймається вільним волевиявленням народів союзної республікишляхомреферендуму(народногоголосування).


Порядок вирішення питань, пов’язаних з виходом союзноїреспублікизСРСР,визначаєтьсяЗакономСРСР.

Стаття 3. Територію союзної, автономної республіки, автономногоутвореннянеможебутизміненобезїхньоїзгоди.

Кордони між союзними республіками можуть змінюватися за їхвзаємноюугодою,якапідлягаєзатвердженнюСоюзомРСР.

Територіальні спори між союзними республіками, між союзнимиіавтономними республіками, автономними утвореннями, щодо якихугодиміж нимине було досягнуто, можуть передаватися за взаємноюзгодоюдлявирішенняРадіНаціональностейВерховноїРадиСРСР.

Стаття 4. Союзна, автономна республіка, автономна область,автономний округ самостійно вирішують питання розміщення вироб‐ничих і господарських об’єктів, забезпечують комплексний еко‐номічний і соціально‐культурний розвиток на своїй території з ураху‐ванням інтересів усіх народів, що в них проживають. З питаньвикористання трудових ресурсів та охорони життєвого середовищареспубліки визначають умови діяльності підприємств, установ і ор‐ганізацій, які належать Союзові РСР та іншим союзним, автономнимреспублікам, відповідно, до законодавчих актів Союзу РСР, союзноїіавтономноїреспубліки.

Угалузіекономічногоісоціально‐культурногобудівництванасвоїйтериторіїавтономнареспублікамаєтіжправа,щойсоюзнареспубліка,завиняткомтих,якізаугодоюміжниминалежатьдовіданнясоюзноїреспубліки.

Союзні, автономні республіки, автономні утворення можуть всту‐патиміжсобоювекономічнеісоціально‐культурнеспівробітництвотаукладатинеобхіднідляцьогодвосторонніібагатосторонніугоди,якінеповинні суперечити інтересам Союзу РСР, інших союзних, автономнихреспублік,автономнихутворень.

Стаття 5. Союзна республіка має право вступати у відносинизіноземними державами, укладати з ними договори, обмінюватисядипломатичними і консульськими представництвами, здійснюватизовнішньоекономічні зв’язки і брати участь у діяльності міжнароднихорганізацій.

Здійснення цього права союзної республіки не може суперечитизаконамСРСРіміжнароднимзобов’язаннямСРСР.

Стаття6.ДовиключноговіданняСоюзуРадянськихСоціалістичнихРеспубліквособійогонайвищихорганівдержавноївладийуправлінняналежить:

1) прийняття Конституції СРСР, внесення до неї змін і доповнень,прийняття рішень про проведення референдумів у питаннях,віднесенихдоповноваженьСоюзуРСР(…)


Стаття 11. Конституція СРСР, закони СРСР, інші акти найвищихорганів державної влади й управління СРСР є обов’язковими довиконання на всій території СРСР. У разі суперечності конституціїсоюзної,автономноїреспублікиКонституціїСРСРдієКонституціяСРСР.Уразісуперечностізаконівтаіншихактівнайвищихорганівдержавноївлади союзних, автономнихреспублікКонституції СРСР, законамСРСРта іншим актам найвищих органів державної влади СРСР діють акти,виданівідповіднимиорганамиСоюзуРСР.

Закони СРСР та інші акти органів СРСР видаються лише у межахповноважень Союзу РСР і не повинні порушувати права союзних,автономнихреспублік.

Стаття 12. Розбіжності між найвищими органами державної владийуправління СРСР і союзних, автономних республік з приводузаконності їхніх актів розглядаються у порядку, встановленомуКонституцієюСРСРіЗакономпроконституційнийнаглядвСРСР.

Стаття 13. Найвищі органи державної влади союзних, автономнихреспублік мають право опротестовувати постанови й розпорядженняРадиМіністрівСРСР,якщовонипорушуютьправа союзної, автономноїреспубліки.СпірнепитаннявирішуєтьсяВерховноюРадоюСРСР.

Найвищі органи державної влади й управління союзних,автономних республік мають право припиняти чинність на своїйтериторіїактівміністерств,державнихкомітетів івідомствСРСРуразіпорушення ними законодавства СРСР або відповідної союзної,автономної республіки з повідомленням про це Ради Міністрів СРСР.СпірнепитаннявирішуєВерховнаРадаСРСРуразі,количинністьактавідповідного органу СРСР припинено Верховною Радою союзної,автономноїреспубліки,абоРадаМіністрівСРСР–уразі,количинністьакта відповідного органу СРСР припинено Радою Міністрів союзної,автономноїреспубліки.ПрезидентСоюзуРадянськихСоціалістичнихРеспублікМ.ГОРБАЧОВ.

Текстподанозавиданням:ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:у2т./В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький ; за ред. В.Д.Гончаренка. – К. :ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.680684.

ДеклараціяпродержавнийсуверенітетУкраїни(16липня1990року)

ВерховнаРадаУкраїнськоїРСР,ВИРАЖАЮЧИволюнародуУкраїни,ПРАГНУЧИстворитидемократичнесуспільство,


ВИХОДЯЧИзпотребвсебічногозабезпеченняправісвободлюдини,ШАНУЮЧИнаціональніправавсіхнародів,ДБАЮЧИ про повноцінний політичний, економічний, соціальний

ідуховнийрозвитокнародуУкраїни,ВИЗНАЮЧИнеобхідністьпобудовиправовоїдержави,МАЮЧИ на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу

України,ПРОГОЛОШУЄдержавний суверенітет України як верховенство, самостійність,

повноту і неподільність влади Республіки в межах її території танезалежністьірівноправністьузовнішніхзносинах.

І.САМОВИЗНАЧЕННЯУКРАЇНСЬКОЇНАЦІЇУкраїнська РСР як суверенна національна держава розвивається

віснуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свогоневід’ємногоправанасамовизначення.

УкраїнськаРСРздійснюєзахистіохоронунаціональноїдержавностіукраїнськогонароду.

Будь‐якінасильницькідіїпротинаціональноїдержавностіУкраїнизбокуполітичнихпартій,громадськихорганізацій,іншихугрупованьчиокремихосібпереслідуютьсязазаконом.

II.НАРОДОВЛАДДЯГромадяни Республіки всіх національностей становлять народ

України.НародУкраїниєєдинимджереломдержавноївладивРеспубліці.Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції

Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обранихдоВерховноїімісцевихРадУкраїнськоїРСР.

Від імені всього народу може виступати виключно Верховна РадаУкраїнськоїРСР.Жоднаполітичнапартія,громадськаорганізація, іншеугруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всьогонародуУкраїни.

III.ДЕРЖАВНАВЛАДАУкраїнськаРСРє самостійноюувирішеннібудь‐якихпитаньсвого

державногожиття.Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів

Республікинасвоїйтериторії.Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її

розподілуназаконодавчу,виконавчутасудову.Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів

здійснюється Генеральним прокурором Української РСР, який


призначаєтьсяВерховноюРадоюУкраїнськоїРСР,відповідальнийпереднеюітількиїйпідзвітний.

IV.ГРОМАДЯНСТВОУКРАЇНСЬКОЇРСРУкраїнська РСР має своє громадянство і гарантує кожному

громадянинуправоназбереженнягромадянстваСРСР.Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР

визначаютьсяЗакономУкраїнськоїРСРпрогромадянство.ВсімгромадянамУкраїнськоїРСРгарантуютьсяправаісвободи,які

передбачені Конституцією Української РСР і нормами міжнародногоправа,визнанимиУкраїнськоюРСР.

Українська РСР забезпечує рівність перед законом усіх громадянРеспубліки незалежно від походження, соціального і майнового стану,расової та національної приналежності, статі, освіти,мови, політичнихпоглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місцяпроживаннятаіншихобставин.

УкраїнськаРСРрегулюєімміграційніпроцеси.Українська РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо охорони

ізахисту інтересів громадян Української РСР, які перебувають замежамиРеспубліки.

V.ТЕРИТОРІАЛЬНЕВЕРХОВЕНСТВОУкраїнськаРСРздійснюєверховенствонавсійсвоїйтериторії.Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканною

інеможебутизміненатавикористанабезїїзгоди.Українська РСР самостійно визначає адміністративно‐

територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно‐адміністративниходиниць.

VІ.ЕКОНОМІЧНАСАМОСТІЙНІСТЬУкраїнськаРСРсамостійновизначаєсвійекономічнийстатусізакріплюєйоговзаконах.Народ України має виключне право на володіння, користування

ірозпорядженнянаціональнимбагатствомУкраїни.Земля,їїнадра,повітрянийпростір,воднітаіншіприродніресурси,

якізнаходятьсявмежахтериторіїУкраїнськоїРСР,природніресурси їїконтинентального шельфу та виключної (морської) економічної зони,весь економічний і науково‐технічний потенціал, що створений натериторії України, є власністю її народу, матеріальною основоюсуверенітету Республіки і використовуються з метою забезпеченняматеріальнихідуховнихпотребїїгромадян.

Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзномубагатстві,зокремавзагальносоюзнихалмазномутавалютномуфондахізолотомузапасі,якаствореназавдякизусиллямнародуРеспубліки.


Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власностівсіх республік) здійснюється на договірній основі між республіками –суб’єктамицієївласності.

Підприємства,установи,організаціїтаоб’єктиіншихдержаві їхніхгромадян,міжнароднихорганізаційможутьрозміщуватисьнатериторіїУкраїнської РСР та використовувати природні ресурси України згідноззаконамиУкраїнськоїРСР.

Українська РСР самостійно створює банкову (включаючизовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податковусистеми, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджуєсвоюгрошовуодиницю.

ВищоюкредитноюустановоюУкраїнськоїРСРєНаціональнийбанкУкраїни,підзвітнийВерховнійРадіУкраїнськоїРСР.

Підприємства,установи,організаціїтавиробничіодиниці,розташо‐ванінатериторіїУкраїнськоїРСР,вносятьплатузавикористанняземлі,інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютнихнадходжень,атакожсплачуютьподаткидомісцевихбюджетів.

УкраїнськаРСРзабезпечуєзахиствсіхформвласності.

VII.ЕКОЛОГІЧНАБЕЗПЕКАУкраїнськаРСРсамостійновстановлюєпорядокорганізаціїохорони

природина території Республіки та порядок використанняприроднихресурсів.

УкраїнськаРСРмаєсвоюнаціональнукомісіюрадіаційногозахистунаселення.

Українська РСР має право заборонити будівництво та припинитифункціонування будь‐яких підприємств, установ, організацій та іншихоб’єктів,якіспричиняютьзагрозуекологічнійбезпеці.

Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, прогенофонднароду,йогомолодогопокоління.

Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіянихекологіїУкраїнидіямисоюзнихорганів.

VIII.КУЛЬТУРНИЙРОЗВИТОКУкраїнська РСР є самостійною у вирішенні питань науки, освіти,

культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всімнаціональностям, що проживають на території Республіки, право їхвільногонаціонально‐культурногорозвитку.

Українська РСР забезпечує національно‐культурне відродженняукраїнського народу, його історичної свідомості і традицій, національ‐но‐ етнографічних особливостей, функціонування української мовиувсіхсферахсуспільногожиття.


УкраїнськаРСРвиявляєпіклуванняпро задоволеннянаціонально‐культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають замежамиРеспубліки.

IX.ЗОВНІШНЯІВНУТРІШНЯБЕЗПЕКАНаціональні, культурні та історичні цінності на території

УкраїнськоїРСРєвиключновласністюнародуРеспубліки.УкраїнськаРСРмаєправонаповерненняувласністьнародуУкраїни

національних, культурних та історичних цінностей,що знаходяться замежамиУкраїнськоїРСР.

УкраїнськаРСРмаєправонавласніЗбройніСили.Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної

безпеки,підпорядкованіВерховнійРадіУкраїнськоїРСР.Українська РСР визначає порядок проходження військової служби

громадянамиРеспубліки.ГромадяниУкраїнськоїРСРпроходятьдійснувійськову службу, як

правило,натериторіїРеспублікиінеможутьвикористовуватисьувій‐ськовихціляхзаїїмежамибеззгодиВерховноїРадиУкраїнськоїРСР.

Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стативмайбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участіувійськових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: неприймати,невироблятиіненабуватиядерноїзброї.

X.МІЖНАРОДНІВІДНОСИНИУкраїнська РСР як суб’єкт міжнародного права здійснює без‐

посереднізносинизіншимидержавами,укладаєзнимидоговори,обмі‐нюється дипломатичними, консульськими, торговельними представ‐ництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі,необхідному для ефективного забезпечення національних інтересівРеспубліки у політичній, економічній, екологічній, інформаційній,науковій,технічній,культурнійіспортивнійсферах.

Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародногоспілкування,активносприяєзміцненнюзагальногомируіміжнародноїбезпеки,безпосередньобереучастьузагальноєвропейськомупроцесітаєвропейськихструктурах.

Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей надкласовими,пріоритетзагальновизнанихнормміжнародногоправапереднормамивнутрішньодержавногоправа.

Відносини Української РСР з іншими радянськими республікамибудуютьсянаосновідоговорів,укладенихнапринципахрівноправності,взаємоповагиіневтручанняувнутрішнісправи.

Ця Декларація є основою для нової Конституції, законів Україниівизначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод.


Принципи Декларації про суверенітет України використовуються дляукладаннясоюзногодоговору.

Текстподанозавиданням:ХрестоматіязісторіїдержавиіправаУкраїни:у2т./В.Д.Гончаренко, А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький ; за ред. В.Д.Гончаренка.– К. : ІнЮре,1997.–Т.2:Лютий1917–1996р.С.685689.

ЗаконУкраїнськоїРСР«ПроекономічнусамостійністьУкраїнськоїРСР»

(3серпня1990року)(Витяги)

ЦейЗаконнаосновіДеклараціїпродержавнийсуверенітетУкраїни

визначає зміст, мету і основні принципи економічної самостійностіУкраїнияксуверенноїдержави,механізмгосподарювання,регулюванняекономіки і соціальної сфери, організації фінансово‐бюджетної,кредитноїтагрошовоїсистемиУкраїнськоїРСР.

Р о з д і л І . ЗАГАЛЬНІПОЛОЖЕННЯСтаття 1. Зміст економічної самостійності Української РСР

Забезпечення економічної самостійності Української РСР є необхідноюумовоюдержавногосуверенітетуУкраїни.УкраїнськаРСРсамостійно:

визначає економічний статус і стратегію соціально‐економічногорозвиткувінтересахнародуУкраїни;

здійснює управління економічними процесами з метою відрод‐ження івсебічного розвитку соціальної та культурної сфери, задово‐лення потреб громадян Української РСР у матеріальних, соціальнихідуховнихблагах,охоронинавколишньогосередовища;

визначає структуру народного господарства, пріоритетні напрямигосподарської діяльності, форми і методи господарювання тауправліннясуспільнимвиробництвом;

здійснює фінансово‐бюджетну, грошово‐кредитну, цінову, інвести‐ційну,науково‐технічнуізовнішньоекономічнуполітику.

– визнати, що особу необгрунтовано засуджено або підданопокаранню позасудовим органом і вона підлягає реабілітації згіднозстаттею1цьогоЗакону.

При розгляді справи суд може також внести зміни до ранішевинесенихвироку,ухвалиіпостановисудівчидорішенняпозасудовихорганів.

Надати Верховному Суду України повноваження щодо переглядувпорядку нагляду і за нововиявленими обставинами кримінальнихсправ, розглянутих Верховними судами Української РСР, Союзу РСР,військовими трибуналами та позасудовими органами, в тому числі за


межами територій колишнього Радянського Союзу, щодо осіб, які намоментзастосуваннярепресійбулигромадянамиУкраїни.

Надати право судам поширювати дію статей 4–6 цього Закону наосіб,реабілітованихвзагальномупорядку,колиєпідставирозглядатифакт притягнення їх до кримінальної відповідальності за статтями 58та 80 Кримінального кодексу Української РСР 1927 року як політичнурепресію.

Стаття 8. Особі, яку визнано судом чи військовим трибуналомтакою,щонепідлягаєреабілітації,вручаєтьсякопіяухвали(постанови),авразівизнаннянеобгрунтованозасудженоюабопідданогопокараннюзарішеннямпозасудовогооргану–довідкапрореабілітацію.

Ухвалу (постанову) суду чи військового трибуналу може бутиопротестовано прокурором або головою відповідного суду чи оскар‐женоособою,якійвідмовленовреабілітації.

Протести в порядку нагляду і за нововиявленими обставинамирозглядаються у звичайному порядку, передбаченому нормамиКримінально‐процесуальногокодексуУкраїни.

Стаття 9. Вирішення питань, пов’язаних з встановленням фактурозкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуваннямматеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних таінших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону,покласти на обласні, міські і районні Ради народних депутатів. З цієюметою Радам народних депутатів утворити штатні комісії, положенняпроякізатверджуєтьсяКабінетомМіністрівУкраїни.

Задорученнямцихкомісійорганивнутрішніхсправвстановлюютьфакти безпідставності заслання і вислання, направлення наспецпоселення, з також конфіскації і вилучення майна у зв’язкузнеобгрунтованими репресіями і матеріали перевірки надсилаютькомісіям.

Текст подано за виданням: Відомості Верховної Ради України. – 1991 № 22. Cm.262;1992№32.Ст.456;№49.–Ст.9.

ПостановаВерховноїРадиУкраїнськоїРСР«ПропроголошеннянезалежностіУкраїни»

(24серпня1991року)Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

постановляє:Проголосити24серпня1991рокуУкраїнунезалежноюдемократич‐

ноюдержавою.


З моменту проголошення незалежності чинними на територіїУкраїни є тільки її Конституція, закони, постановиУряду та інші актизаконодавствареспубліки.

1 грудня 1991 року провести республіканський референдум напідтвердженняАктупроголошеннянезалежності.

Текст подано за виданням: Відомості Верховної Ради України. – 1991. –№38.–Cт.502.

АктпроголошеннянезалежностіУкраїни(24серпня1991року)

Виходячиізсмертельноїнебезпеки,яканавислабуланадУкраїною

в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,виходячи з права на самовизначення, передбаченого СтатутомООН таіншимиміжнародно‐правовими документами, здійснюючиДеклараціюпродержавний суверенітетУкраїни,ВерховнаРадаУкраїнськоїРадян‐ської Соціалістичної Республіки урочисто ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖ‐НІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної української держави–УКРАЇНИ.

ТериторіяУкраїниєнеподільноюінедоторканною.ВіднинінатериторіїУкраїнимаютьчинністьвиключноКонституція

ізакониУкраїни.Цейактнабираєчинностізмоментуйогосхвалення.

Текст, подано за виданням: Відомості Верховної Ради України. – 1991. –

№38.–Cт.502.

342 ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІПИТАННЯ

1. Предмет,методізавданнякурсуісторіїдержавиіправаУкраїни.2. ПеріодизаціяісторіїдержавиіправаУкраїни.3. Правовий статус населення в античних державах Північного

Причорномор’я.4. Форми державного правління та органи влади й управління

античнихдержавПівнічногоПричорномор’я.5. ДжерелаправаантичнихдержавПівнічногоПричорномор’я.6. Нормативне регулювання цивільно‐правових відносин в антич‐

нихдержавахПівнічногоПричорномор’я.7. Становлення кримінального права античних держав Північного

Причорномор’я.8. Основні риси процесуального права в античних державах

ПівнічногоПричорномор’я.9. ПравовізасадирегулюванняміжнароднихвідносинуПівнічному

Причорномор’ївантичнудобу.10. Скіфські ранньодержавні утворення (виникнення, органи влади

тауправління,правовізвичаї).11. Виникненнядержавностіусхіднихслов’ян.Союзиплемен.Теорії

пропоходженнядержавностіусхіднихслов’ян.12. Суспільно‐державнийладКиївськоїРусі.13. ДжерелаправаКиївськоїРусі(загальнахарактеристика).14. Договори Русі з Візантією як джерела середньовічного

міжнародногоправаХст.15. Руськаправда:походження,списки,редакції.16. Основні риси права власності та зобов’язального права за

РуськоюПравдою.17. Шлюбно‐сімейнеправоКиївськоїРусі.18. ОсновнірисикримінальногоправазаРуськоюПравдою.19. СудтапроцесуКиївськійРусі.20. Суспільно‐державний лад князівств Русі у період феодальної

роздробленості.21. Особливості суспільно‐державного ладу Галицько‐Волинського

князівства.22. Джерела, пам’ятки права, основні риси права Галицько‐

Волинськогокнязівства.23. Суспільно‐державний лад, право українських земель у складі

ВеликогокнязівстваЛитовського.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ 343

24. Суспільно‐державний лад, право українських земель у складіПольськогокоролівства,РечіПосполитої.

25. СудебниккнязяКазимира.26. СтатутиВеликогокнязівстваЛитовського.27. УставанаВолоки1557р.28. Джерела, основні риси та особливості магдебурзького права

вУкраїні.29. ДержавніуніїПольщітаЛитви.ЇхнаслідкидляУкраїни.30. Військово‐адміністративнаорганізаціяЗапорізькоїСічі.31. Матеріальне право та основні риси юрисдикційного процесу

вЗапорізькійСічі.32. Феодальні державні утворення у Північному Причорномор’ї

(генуезькіколонії,князівствоФеодоро,Кримськийулус):органивлади,джерелатаосновнірисиправа.

33. Формування першої національної незалежної держави УкраїнивсерединіXVІІст.Державно‐правовіпоглядиБ.Хмельницького.

34. Формування української національної правової системи, їїосновніриси(другаполовинаXVІІст.).

35. Юридичне оформлення союзу України і Московії в форміпротекторату (Переяславська Рада та Березневі статті 1654 р.)Історико‐правовіпоглядиназмістізначенняцьогодоговору.

36. Державно‐правовий стан українських земель у складі іноземнихдержавудругійполовиніXVІІст.

37. Гетьманські статті юридичне оформлення правовідносинУкраїнизМосковієюудругійполовиніXVІІст.

38. Конституція Пилипа Орлика 1710 р. (створення, загальнахарактеристика,значення).

39. Наступ російського абсолютизму на українську державність,ліквідаціяавтономіїуXVІІІст.

40. Малоросійськіколегії:створення,склад,діяльність.41. Джерела і пам’ятки права в Україні у XVІІІ на початку ХІХ ст.

Спробикодифікації.42. «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р.

(створення,загальнахарактеристика,значення).43. ОсновнірисиправавУкраїніуXVІІІнапочаткуХІХст.44. Джерела та основні риси права Кримського Ханства (сер. ХV

сер.ХVІІІст.).45. Суспільно‐політичний лад і право на Правобережжі та

західноукраїнськихземляхуXVІІІ ст.ВключенняправобережнихтапівденнихукраїнськихземельдоскладуРосії.


46. Суспільно‐політичний лад та право західноукраїнських земельускладі Австрійської імперії (друга половина XVІІІ – першаполовинаХІХст.).

47. Загальна характеристика буржуазно‐демократичних реформ6070‐х рр. ХІХ ст. на українських землях у складі Російськоїімперії.

48. Правові основи селянської реформи 1861 р. в українськихгуберніяхРосійськоїімперії.

49. ФабричнезаконодавствовУкраїніудругійполовиніХІХст.50. Земська1864р.іміська1870р.реформивУкраїні.51. Військовареформа1874р.52. Поліцейська реформа другої половини ХІХ ст. в українських

губерніяхРосійськоїімперії.53. Судовареформа1864р.вУкраїні.54. Загальна характеристика контрреформ 8090 рр. ХІХ ст. на

українськихземляхускладіРосійськоїімперії.55. Виключніположення1881р.та1892р.вУкраїні.56. Положенняпроземськихдільничнихначальників1889р.57. Джерелаправа,щодіяливукраїнськихземляхускладіРосійської

імперіїудругійполовиніХІХст.58. Основні риси права в українських землях у складі Російської

імперіїудругійполовиніХІХст.59. Революційніподії 18481849рр. вАвстрійській імперії, їх вплив

надержавно‐правовежиттявЗахіднійУкраїні.60. Суспільно‐політичний лад і право на західноукраїнських землях

ускладі Австро‐Угорської імперії в другій половині ХІХ –напочаткуХХст.

61. Зміни в суспільно‐політичному ладі України під час революції19051907рр.

62. Юридичнийзмістстолипінськоїаграрноїреформи.ЇїособливостівУкраїні.

63. Зміни в державно‐політичному ладі Російської імперії під часреволюції19051907рр.ЇхзначеннядляУкраїни.

64. Державна Дума Російської імперії. Виборча система. ДіяльністьдепутатіввідукраїнськихземельуДержавнійДумі.

65. Пам’ятки права та основні риси права, яке діяло на українськихземляхнапочаткуХХст.вскладіРосійськоїімперії.

66. ЗаконодавчірепресіївУкраїніпідчасреволюції19051907рр.тапісляреволюційнийперіод.

67. Основні риси права України в умовах надзвичайного стануперіодуПершоїсвітовоївійни.


68. Лютнева революція 1917 р., її особливості в Україні. ДвовладдявРосії.ОрганиТимчасовогоурядутаРадивУкраїні.

69. Організація та діяльність Центральної Ради (березень‐жовтень1917р.).

70. СтворенняУкраїнськоїНародноїРеспубліки(УНР).71. СтворенняУкраїнськоїСоціалістичноїРадянськоїреспубліки.72. Донецько‐Криворізька Радянська Республіка та інші

квазідержавніутвореннянатериторіїУкраїни(19171920рр.).73. ПроголошеннянезалежностіУНР.Брестськаугода.74. ДжерелатаосновнірисиправаУНРперіодуЦентральноїРади.75. ДержаваіправоУкраїниперіодугетьманатуП.Скоропадського.76. УНРзачасівДиректорії:утворення,державнийапарат,право.77. Західноукраїнська Народна республіка: утворення, державний

апарат,джерелатаосновнірисиправа.78. Відновлення та остаточне утвердження УСРР. Конституція

УСРР1919р.79. Правове оформлення режиму «воєнного комунізму». Його

сутність.80. Військово‐політичний союз УСРР, РРФСР та інших радянських

республік. Міжнародне визнання УСРР (Ризька угода. Березень1921р.).

81. ДжерелатаосновнірисиправаУкраїни(19171921рр.).82. Законодавче забезпечення здійснення нової економічної

політики.83. Україна–суб’єктСоюзуРадянськихреспублік.КонституціяСРСР

1924р.84. Правоверегулюванняполітикиукраїнізації.85. Перша кодифікація права в УСРР. Конституція УСРР 1929 р.

ОсновнірисиправаУкраїни20‐хроків.86. Західноукраїнські землі в складі іноземнихдержав у 2030‐х рр.

ХХст.Їхдержавно‐правовежиття.87. Державно‐правові питання суцільної колективізації сільського

господарствавУСРР.Масовірепресії.88. Утвердження адміністративно‐командної системи управління,

тоталітарно‐репресивного державного режиму. КонституціяСРСР1936р.

89. Джерела та пам’ятки права УРСР 30‐х років, Конституція УРСР1937р.Репресивнезаконодавство.

90. Українське питання напередодні та на початку Другої світовоївійни.ПриєднаннязахідноукраїнськихземельдоУРСР.

91. ПроголошенняКарпатськоїУкраїни(1939р.).


92. Зміни в органах влади і управління УРСР в період ВеликоїВітчизняноївійни.

93. Спроби відродження української державності та рухи опорувУкраїніу19411945рр.

94. Основні риси права України в роки Великої Вітчизняної війни.УРСРчленОрганізаціїОб’єднанихнацій.

95. Державно‐правовий лад УРСР в повоєнні роки. СпробидесталінізаціїтадемократизаціїРадянськоївлади.

96. Державно‐правовий лад УРСР з середини 50‐х до середини80‐х років. Друга кодифікація радянського законодавства.КонституціяУРСР1978р.

97. ПравовезакріпленняпередачіКримськоїобласті таСевастополядоскладуУРСР.

98. Зміни у державно‐правовій системі УРСР у період «перебудови»(19851991рр.).

99. Становлення та розбудова незалежної України: конституційно‐правоветаміжнародно‐правовезабезпечення(19911996рр.).


ЗМІСТ

Передмова…………………………………………………………………………………………….

3

Загальніметодичнівказівки……………………………….…………………………….

4

Семінарськезаняття№1.СТАНОВЛЕННЯТАРОЗВИТОКПРАВАІДЕРЖАВНОСТІНАТЕРИТОРІЇУКРАЇНИУСТАРОДАВНЮДОБУ…………………………………………………………………..……

7

Семінарськезаняття№2.ПРАВОКИЇВСЬКОЇРУСІ………………………….

21

Семінарськезаняття№3.ПРАВОНАЗЕМЛЯХУКРАЇНИнаприкінціХІV–усерединіXVIIст.…………………………………………….....…

43

Семінарськезаняття№4.ДЕРЖАВАІПРАВОУКРАЇНИВРОКИВИЗВОЛЬНОЇВІЙНИТАЗАЧАСІВГЕТЬМАНЩИНИ(серединаХVІІ–кінецьХVІІІст.)………………………………………….…………..

108

Семінарськезаняття№5.ПРАВОВУКРАЇНСЬКИХЗЕМЛЯХУСКЛАДІРОСІЙСЬКОЇІМПЕРІЇдругоїпол.ХІХпоч.ХХст.……………

151

Семінарськезаняття№6.ПРАВОУКРАЇНИУПЕРІОДНАЦІОНАЛЬНО‐ДЕМОКРАТИЧНОЇРЕВОЛЮЦІЇТАСТАНОВЛЕННЯРАДЯНСЬКОЇДЕРЖАВИ(19171921рр.)……..……

178

Семінарськезаняття№7.ОСНОВНІРИСИПРАВАУСРР‐УРСРУ1920–1930‐хрр.………………………………………………….…………

242

Семінарськезаняття№8.ОСНОВНІРИСИПРАВАУКРАЇНИПЕРІОДУДРУГОЇСВІТОВОЇВІЙНИ…..………………………………...

263

Семінарськезаняття№9.ДЕРЖАВНО‐ПРАВОВИЙРОЗВИТОКУРСРУПОВОЄННИЙЧАС(19451991рр.)…………..…………….......................

281

Екзаменацйніпитання…………………………………..…………………………...……... 342

Documents

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ …posek.km.ua/biblioteka/І/Історія держави і права України...2 ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ