Заклади культури клубного типу Закарпатської області. Народні та зразкові аматорські колективи

Cвого часу виникла ідея всесторонньо висвітлити діяльність закладів культури клубного типу Закарпатської області. Результатом роботи наприкінці 2012 року став вихід у світ першої книги – «Заклади культури клубного типу

Закарпатської області у цифрах і фактах», у вересні 2013 року – другої – «Заклади культури клубного типу Закарпатської області. Посада – методист», а у березні 2014 року – третьої – «Заклади культури клубного типу Закарпатської області. Керівники».

Після того, як ми розповіли про працівників, які трудяться у галузі культури, і без яких неможливо уявити собі мистецьке життя краю, здавалося б можна було завершити серію видань, започаткованих у 2012 році. Однак перші три книги стали поштовхом для наступних проектів.

Оскільки основним показником роботи будинків культури та клубів є діяльність клубних формувань, то назріла потреба розповісти і про народні та зразкові аматорські колективи, які плануємо подати у двох книгах.

Уперше книжка, яку підготував Закарпатський обласний центр народної творчості, і у якій було подано 30 розповідей про колективи, побачила світ у 2000 році і мала назву «Овиди дивосвітів».

Згідно з Положенням про народний (зразковий) аматорський колектив (студію) закладів культури системи Міністерства культури України та закордонного українства, звання «народний» («зразковий») аматорський колектив (студія) присвоюється постійно діючому аматорському колективу, який творчо працює понад три роки, за активну творчу діяльність зі збереження, розвитку і пропаганди української культури як в Україні, так і за її межами шляхом підготовки та демонстрації творів відповідного виду мистецтва, за високий художній рівень та виконавську майстерність, активну навчально-виховну роботу серед учасників колективу, участь в організації дозвілля населення.

Станом на перше вересня 2015 року в області нараховується 197 колективів, які мають звання «народний» («зразковий»). У книзі запропоновано 68 творчих довідок про колективи, які працюють при будинках культури і клубах. Кожен матеріал має свого автора, про якого можна довідатися з рубрики «Про авторів». Також подано список народних (зразкових) аматорських колективів, які існують при інших відомствах.

Матеріали подаються у чіткій послідовності. Відкривають книгу розповіді про колективи Обласного організаційно-методичного центру культури. Потім усе розташовано за адміністративним поділом – міста обласного підпорядкування та райони. Послідовність витримана за алфавітним порядком. Якщо є два і більше колективів, то вони розміщені за жанрами (у межах одного жанру – від великої форми до малої). Оскільки у місті Хуст немає будинку культури, а народні (зразкові) аматорські колективи належать до управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради, ми вважали за потрібне також включити їх до книжки.

Висловлюємо подяку усім, хто взяв участь у підготовці видання – начальникам міськрайвідділів культури, директорам районних (міських) будинків культури, завідувачам клубів та методистам.

zzz ВІД УПОРЯДНИКІВ

ОБЛАСНИЙ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР КУЛЬТУРИ

НАРОДНІ ТА ЗРАЗКОВІ АМАТОРСЬКІ КОЛЕКТИВИ

6

z Народний аматорський ансамбль народної пісні «Розмарія» Обласного організаційно-методичного центру культури (керівник – заслужений працівник культури України Наталія Петій-Потапчук).

z Народна аматорська кіностудія «Едельвейс» Обласного організаційно-методичного центру культури (керівник Галина Чельоскі).

7

Народний аматорський ансамбль народної пісні «Розмарія»

Обласного організаційно-методичного центру культуриКерівник – заслужений працівник культури України

Наталія Йосипівна Петій-Потапчук

Ансамбль був заснований у 1986 році про-фесійним диригентом і композитором, фольклористом, заслуженим працівни-

ком культури України Михайлом Керецманом при Закарпатському обласному науково-мето-дичному центрі народної творчості і культур-но-освітньої роботи.

«Розмарія» звабила таких прекрасних ви-конавців пісні, як заслужена артистка України Олена Поляк, Єва Крон, Михайло Кадар (нині покійний), Петро Кабака, Ігор Кравчук, Анжела Влад, Петро Горганюк, Віталій Чубаня, Тарас Сегляник, Олександр Безик, Олена і Володимир Короленки та інших. Яскравою особистістю з першого дня заснування колективу був народ-ний музика-скрипаль Антон Кобаль (нині покій-ний). Чудова людина і прекрасний товариш, він полонив колектив своїм ставленням до народ-ної пісні. В основу творчих досягнень колективу ліг цікавий репертуар «Розмарії», підібраний у

професійному ключі Михайлом Керецманом та братами Антоном та Василем Кобалями. Такі твори, як «Коломийки Ужанської долини», «Ім-провізація на теми угорських народних пісень», «Три трембіти» та «Ой на горі криниченька» В.Кобаля, «Червена ружа» В.Калинича та «За рікою хлопці косять», «Ой ти, мій миленький» в інтерпретації В.Калинюка, «Прала мила, прала» Т.Миговича, «Мала баба мужа» М.Керецмана, «Весільні мелодії Міжгірщини», «Весільні ме-лодії Приборжавщини», запропоновані Антоном та Василем Кобалями, «Розмарія» в аранжуванні і записові М.Керецмана, стали золотим фондом колективу.

Пізніше прийшли молоді виконавиці, які зба-гатили і розширили його репертуарну палітру. Це сестри Марія та Катерина Перечинські, Світ-лана Одокста, Еріка Дзямко, Оксана Штефан, Лі-дія Голінка. Колектив був учасником обласних, всеукраїнських, міжнародних оглядів-конкурсів


8

народної творчості, де неодноразово ставав лау-реатом. Виступав із концертними програмами на фестивалях «Маковицька струна» (м.Бардейов), а також у містах Свидник, Камйонка, Сніна, селі Порачі (Словацька Республіка).

З 2001 по 2004 рік колективом керував за-служений артист України Сергій Барвік-Карпат-ський. Основою нової програми стали пісні та обробки закарпатських композиторів Миколи Попенка, Василя Кобаля, Петра Рака, Сергія Барвіка-Карпатського.

До складу «Розмарії» входили музиканти-про-фесіонали з вищою освітою, котрі володіли грою на багатьох музичних інструментах та народ-ною закарпатською манерою співу. Яскравими представниками вокальної групи були народна артистка України Клара Лабик та Тиберій Миго-вич, інструментальної – Володимир Короленко (цимбали), Сергій Донець та Володимир Палій (скрипка). Останній раз у такому складі «Розма-рія» виступила в Ужгороді у грудні 2004 року на творчому звіті майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Самоцвіти Срібної Землі».

Наступним керівником ансамблю була Тетяна Раховська.

З 2007 року колективом керує талановитий диригент, заслужений працівник культури Укра-їни Наталія Петій-Потапчук. У 2007 році народ-ний ансамбль народної пісні «Розмарія» став володарем золотої медалі у номінації «вокал» конкурсу-фестивалю виконавських мистецтв «Кубок Євразії», що проходив у м.Одеса. До речі, це був відбірковий тур на Всесвітньому кон-курсі «Кубок Світу», що відбувається у м.Лос- Анджелес (США). У грудні 2009 року «Розмарія» успішно виступила на творчому звіті майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Землі», що проходив на сцені Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру.

25 травня 2012 року народний ансамбль на-родної пісні «Розмарія» дав свій черговий кон-церт «В загороді розмарія», що відбувся в За-карпатському обласному академічному театрі ляльок «Бавка». У виконанні Степанюк Дарини,

Квітослави Демидчук, Катерини Малош, Васи-лини Голянич, Іванни Архій, Жанети Дьордяй прозвучали закарпатські народні пісні «Як я була мала», «Сіяла м маїран», «Гоя дьондя», «Благослов нам зілля», «Казала м ти, милий», «Червена хусточка над горов летіла», «Василю, Василю» й інші в обробці Павла Пинзеника, Федора Турянина та в аранжуванні Наталії Пе-тій-Потапчук та декілька словацьких і чеських народних пісень.

Особливо тепло і з захопленням зал сприй-няв пісні «Ой, на горі, горі Хмельовані» (слова та музика Василя Кобаля»), «Світку мій карпат-ський» (слова Петра Скунця, музика Петра Рака) та народну пісню «В понеділок рано косились ме сіно» в обробці Василя Тацака, яку виконала чоловіча група ансамблю.

17 січня 2015 року «Розмарія» з театралізо-ваним дійством та колядками успішно виступи-ла на П’ятому обласному фестивалі «Коляди в Старому селі», який традиційно відбувається в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту.

Одними з найкращих ліків споконвіку вважа-лися добрі, щирі слова. А у поєднанні з чарівною мелодією вони творять дива, адже здатні зціли-ти зранені душі людей. 27 лютого «Розмарія» відвідала з благодійним концертом військово-службовців, які перебували у зоні АТО, а нині лікуються та проходять реабілітацію у Мукачів-ському військовому госпіталі. Мета акції – до-помогти бійцям подолати психологічний стрес, хоч на деякий час забути про важкі воєнні буд-ні, жахи війни, сприяти відновленню фізичних і духовних сил та адаптації до мирного життя. Учасниці «Розмарії» виконали низку закарпат-ських народних пісень. Зачарували своїми не-звичайними голосами Мирослава Копинець та Василина Голянич.

У вересні 2015 року у складі офіційної деле-гації Закарпаття «Розмарія» побувала на святку-ванні 15-річчя створення краю Височіна (Чеська Республіка) і виступила з концертною програ-мою у літньому амфітеатрі парку Геулос міста Їглава.

zzz Ганна ДРОГАЛЬЧУК

9

Народна аматорська кіностудія «Едельвейс» Обласного організаційно-методичного центру культури

Керівник Галина Федорівна Чельоскі

Народна кіностудія «Едельвейс» була створена у 1967 році. Починала свою діяльність за активної підтримки по-

дружжя Малошів, тодішніх працівників корес-пондентського пункту Львівського телебачення в Ужгороді. Золтан Янович і Євгенія Юхимівна щиро ділилися зі студійцями своїм досвідом, навчали їх сценарній справі, операторській ро-боті, показували, як обробляється кіноплівка, монтується і озвучується фільм. У перші роки існування студії її активними учасниками були методист М.Маркович, викладач Ужгородської дитячої музичної школи Т.Боніславський, дикто-ри – працівники обласного комітету телебачення і радіомовлення Б.Дерда та Т.Максимова, сцена-рист А.Копинець, артист обласної філармонії В.Балог. Очолив студію З.Малош, який обіймав посаду понад три десятиліття.

Протягом років студійці фіксували на плівці унікальні обряди, пам’ятки архітектури, народ-ні ремесла, обрядову звичаєвість, щоб якнай-повніше зберегти їх для нащадків. Свої роботи студія демонструвала по телебаченню, знайом-лячи сучасників із минулим нашого народу, його кращими зразками духовної та матеріаль-ної спадщини. А ті фільми, які брали участь у міжнародних конкурсах, викликають інтерес до

краю, його людей, духовних надбань та сучас-ного життя верховинців.

У зв’язку з тим, що студія працює при Закар-патському обласному центрі народної творчості, вона охоплює як різні регіони Закарпаття, так і культуру тих національностей, що проживають на його теренах.

У 1999 році на Всеукраїнському огляді на-родної творчості студія представила два відео-фільми: «Світку мій карпатський» (сценарій Д.Леспуха) та «І взяв він книгу заповіту» (сце-нарій П.Угляренка). У першому фільмі йдеться про історію, культурно-мистецькі традиції, зви-чаї, природу бойківської Міжгірщини. Другий фільм, у якому розповідається про історію, на-ціональну культуру і традиції євреїв Закарпаття, був відзначений дипломом першого ступеня.

Особливий успіх мали фільми «Гамора» (ав-тори М.Матола, М.Маркович, 1985) та «Валило» (автор М.Маркович, 1989). Обидва фільми були удостоєні дипломів першого та другого ступеня на республіканському кінофестивалі і диплома третього ступеня на Міжнародному фестивалі у Києві (1989). Фільми зачаровують поєднанням суто народної кмітливості, простоти, мудрості, господарської доцільності з сучасним науко-во-технічним прогресом.


10

За змістом і тематичним спрямуванням кіно-фільми студії «Едельвейс» можна згрупувати в такій послідовності.

Кінонариси про ужгородського скульптора, народного художника України, лауреата Дер-жавної премії України ім. Т.Г.Шевченка В.Сви-ду – «Портрет художника» (автори В.Одарченко, Б.Дерда). Фільм відзначено дипломом на респу-бліканському та всесоюзному оглядах творчості кіноаматорів; скульптора, члена Спілки худож-ників України Г.Горват – «Гончарі» (автори В.Ба-лог, М.Маркович); гончарів із села Вільхівка Ір-шавського району – «Лада» (автори П.Ігнатенко, М.Маркович); хірурга О.Фединця – «Професор з Верховини» (автори М.Маркович, Т.Макси-мова, А.Копинець, В.Балог, 1978); знатного ку-курудзовода Ю.Пітру з села Білки Іршавського району – «Щедрий засів» (автори М.Маркович, В.Балог, Т.Максимова), відзначений на республі-канському кінофестивалі дипломом ІІ ступеня; ветерана Другої світової війни М.Арсентьєва – «Ветеран» (автори В.Ладижець, В.Цаповський, 1984). У фільмах розкриваються не тільки творчі й художні досягнення відомих нині трударів на-шого краю, а й їх людські якості. Це особистості, гідні наслідування.

Збереження народних пам’яток архітектури і культурно-мистецьких традицій – «Біль» (ав-тор В.Цаповський, 1988), відзначений дипломом на республіканському конкурсі «Етнофільм»; «Пам’ятки Ужгорода» (автори І.Латко, Є.Малош, С.Кучмаш, 1991); «І взяв він книгу заповіту» (ав-тори П.Угляренко, О.Токач, 1995) тощо.

Народні традиції та обряди. Це фільми про музей народного мистецтва «Лемківська садиба» (село Зарічово Перечинського району та фоль-клорний ансамбль «Лемківчанка» цього ж села, учасники якого збирають і відновлюють обрядо-ві дійства наших предків); про хату-музей села Пацканьово Ужгородського району та ансамбль «Ґаздині», що діє при музеї.

Автори фільмів яскраво й образно популяри-зують досягнення науково-технічного прогресу, що несе глядачам переконливий матеріал про могутність людського генія. Для кіноаматорів характерним є фіксування та дослідження су-часного побуту в місті й на селі, відображення на кіноплівці різноманітних видів народної твор-чості – уснопоетичної та музичної (а також її творців та виконавців), образотворчого та ужит-кового мистецтва, художньої самодіяльності.

За успішну роботу у 1973 році студії при-своєно почесне звання «Народна самодіяльна».

Її фільми, виконані як на чорно-білій, так і на ко-льоровій плівках, сприяють морально-етичному та естетичному вихованню глядачів.

За вагомий внесок у розвиток української культури та високі творчі досягнення оргкоміте-том Всеукраїнського огляду народної творчості народна самодіяльна кіностудія «Едельвейс» у 1999 році нагороджена дипломом лауреата.

У 2009 році керівник кіностудії Омелян Ко-ляджин брав участь як режисер відеоряду у підготовці сценарію творчого звіту майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Землі».

Кіностудія «Едельвейс», продовжуючи тради-ції своїх попередників, працює у трьох напрям-ках: готує відеофільми, зафільмовує робочий відеоматеріал для фільмів та знімає мистецькі заходи, які збагачують багатий архів минулих років. Уже готові відеофільми: про життя і твор-чість Івана Васильовича Мирона із села Росішка Рахівського району, «Сьоме чудо» (про Долину нарцисів), «Світлій пам’яті Всеволода Майданно-го» (спогади про режисера), «Злочин» (презента-ція книги про голодомор в Україні), «З любов’ю у серці» (присвячений 60-річчю обласного цен-тру народної творчості).

З 2014 року кіностудією керує Галина Че-льоскі. Відеотека поповнилася фільмами про ужгородських майстринь Ольгу Фарбер, яка ви-готовляє ляльки, та Людмилу Тимошенко, яка вишиває стрічками. Заслуговують на увагу ма-теріали, присвячені Великоднім святам. Це, зо-крема, майстер-класи з виготовлення писанок, проведені для дітей, які приїхали на Закарпаття разом із батьками зі Сходу України через воєнні дії, учнів Ужгородської спеціальної загальноос-вітньої школи-інтернату І–ІІІ ступенів Закарпат-ської обласної ради та учнів Об’єднаної школи й гімназії імені Тараса Шевченка з українською мовою навчання міста Пряшів (Словацька Рес-публіка).

Відзнято матеріал про вихід у світ другого номеру журналу «Культурологічні джерела» за 2015 рік та фільм, присвячений 70-річчю від дня створення Обласного організаційно-методично-го центру культури.

У вересні 2015 року кіностудія зняла коротко-метражний фільм «Карпатське intermezzo» за ав-торським сценарієм студійця Василя Малишки. Це – сучасна алюзія на видатну новелу Михайла Коцюбинського «Intermezzo», біографію митця та навіть життя учасників проекту.

zzz Іван ХЛАНТА

МІСТО БЕРЕГОВО


12

z Народний аматорський український театр імені Ярослави Бандурович Берегівського міського будинку культури (режисери Ольга Матей та Олександр Матей).

z Народний аматорський угорський театр Берегівського міського будинку культури (режисер Магдалина Матей).

13

Народний аматорський український театр імені Ярослави Бандурович

Берегівського міського будинку культуриРежисери Ольга Михайлівна Матей та Олександр Олександрович Матей

У багатогранній діяльності народного теа-тру режисер, художній керівник є цен-тральною фігурою. Зазвичай, йому дово-

диться мати справу з людьми, які не володіють основами акторського уміння. Для того, щоб прищепити початкуючим аматорам розуміння законів сцени і любов до мистецтва, керівник повинен щиро любити свою справу, володіти високою культурою, постійно працювати над собою, бути вихователем у найвищому розумін-ні цього слова. Саме такими якостями володіла Ярослава Бандурович (1913–1998) славнозвісна артистка, театральний режисер народного укра-їнського театру Берегівського міського будинку культури, який було створено у 1956 році.

За чотири з половиною десятиліття Яросла-ва Бандурович здійснила постановки 70 творів українських та зарубіжних класиків. Близько 120 000 глядачів переглянули понад 700 ви-став. Серед них «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Із-за гори кам’яної» М.Талалаєвського, «Ніч під Івана Купала» М.Старицького, «Не бійся, мамо» Н.Думбадзе, «Чужий дім» М.Зарудного,

«Украдене щастя» І.Франка, «Останній вальс» Д.Бедзика, «Поїзд прийде вчасно» В.Суходоль-ського, «Скрипка гуцула» Ю.Мокрієва, «Земля» О.Кобилянської, «Моральність пані Дульської» Г.Запольської, «Поєдинок» Л.Синельникова та багато інших. У 1959 році колективу було при-своєно почесне звання «народний».

Нелегкою була праця української театральної трупи. Місто Берегово географічно розташоване на кордоні з Угорщиною, й зрозуміло, що пе-реважна більшість населення Берегівського ра-йону – угорці. Тому, щоб зацікавити місцевого глядача творами українських та зарубіжних кла-сиків, треба було прикладати не мало зусиль і таланту.

У 1976 році за виставу О.Іоселіані «Поки гер-ба не перекинулась» колектив був удостоєний звання лауреата республіканського фестивалю драматичного мистецтва і нагороджений дипло-мом першого ступеня.

Двічі колектив побував у Чехословаччині. У 1978 році з виставою «Павло Корчагін» за п’єсою Ф.Бондаренка театр брав участь у ХVІІ


14

Міжнародному фестивалі драми і художнього слова, а в 1986 році – у ХХV Міжнародному фестивалі української драми. За виставу «Зу-стріч опівночі» за п’єсою В.Шевченка був наго-роджений Почесною грамотою та цінними по-дарунками.

Трупа була постійним учасником обласних та республіканських фестивалів. Наприкінці 80-х років минулого століття Ярослава Бандурович змушена була залишити театральне життя через хворобу, і робота трупи на певний час припи-нилася.

У 1992 році естафету від Ярослави Бандуро-вич перейняли її учні та послідовники – подруж-жя Ольги та Олександра Матеїв, які закінчили Рівненський державний інститут культури.

Було нелегко. Попередній колектив трупи на той час розпався. Треба було виявити нових об-дарованих акторів серед педагогів, лікарів, сту-дентів, робітників, учнів шкіл.

У 1993 році важкими зусиллями їм вдалося створити нову театральну трупу Берегівського народного українського театру, а це понад 20 чоловік (із попередніх її учасників залишили-ся тільки Надія Матей та Василь Шекета). 24 серпня цього ж року з нагоди другої річниці Дня Незалежності України колектив дебютував однойменною виставою за п’єсою І.Карпенка-Ка-рого «Безталанна» на п’ять дій, яка отримала схвальні відгуки у районній та обласній пресі. Міський будинок культури зібрав повну залу, глядачі були в захопленні не тільки від невми-рущого твору українського драматурга, але й від професійної гри берегівських самодіяльних артистів.

Одну з головних ролей, роль Гната, зіграв чоловік Ольги, а згодом і співрежисер театру – Олександр Матей. Серед дійових осіб були ще двоє із прізвищем Матей – Надія та Віктор. На-дія Петрівна блискуче зіграла роль Ганни – ма-тері Гната. У реальному житті вона є матір’ю Олександра та Віктора і свекрухою Ольги. Тож і не дивно, що вистава викликала великий інтерес у берегівчан.

За двадцять два роки творчої діяльності по-дружжям Ольгою та Олександром Матей здійс-нено понад 50 різних постановок.

У репертуарі колективу твори українських, зарубіжних класиків, а також власні п’єси та вистави закарпатських авторів. Найкращі серед них: В.Канівець «Віддавали батька в прийми», І.Франко «Украдене щастя», Ю.Чорі «Ми теж люди», М.Старицький «Різдвяна ніч», С.Василь-

ченко «На перші гулі», А.Велісовський «Буваль-щина, або На чужий коровай очей не побивай», авторські п’єси: «Синя пташка», «Дівчина-вес-на», «Кара небесна», «Ласий шматочок», «Кри-ло Янгола», «Світло зачарованих Карпат», «Лев у пастці», «Нереальна історія реального», «Гра твоїх мрій» та інші.

У 1996 році було створено новий колектив, до якого увійшли учасники віком від 14 до 18 років. За короткий час трупа зуміла завоювати прихильність глядачів. Першу виставу юний ко-лектив показав за п’єсою В.Шибаєва «День на-родження, або Між нами дівчатами».

З виставою «Різдвяні втіхи» колектив брав участь в обласному огляді «Вертеп–99» у місті Мукачево.

Паралельно з молодіжним колективом актив-но працює і трупа дорослих. Так, у грудні 1999 року народний театр був учасником Першого обласного фестивалю драми імені Всеволода Майданного в місті Хуст, де на суд глядачів був представлений уривок із п’єси В.Канівця «Віддавали батька в прийми», за яку колективу було присвоєно звання лауреата та нагороджено дипломом другого ступеня. У 2000 році на тому ж фестивалі колектив з виставою «Ласий шмато-чок» за п’єсою Олександра Матея також отримав диплом другого ступеня.

У 2003 році Берегівський народний україн-ський театр на Третьому обласному фестива-лі драми імені Всеволода Майданного в місті Хуст із уривком п’єси, спеціально написаної на замовлення режисерів театру закарпатським драматургом Юрієм Чорі «Ми теж люди», серед народних театральних колективів області посів у фестивалі почесне перше місце, підтвердивши при цьому звання «народний». Також на цьому фестивалі актори народного театру стали пе-реможцями: Іван Чегіль у номінації «За кращу зіграну чоловічу роль», а берегівський поет та актор театру Михайло Бабидорич – у номінації «За краще виконання власних віршів».

У 2005 році ця вистава з великим успіхом була показана на сценах Берегівського, Хуст-ського та Свалявського театрів.

З виставою Ю.Чорі «Ми теж люди» театр брав участь як почесний гість у театральному фести-валі в місті Левоча (Словаччина, 2008).

У 2005 році режисери театру Ольга та Олек-сандр Матей стали ініціаторами ідеї та органі-заторами проведення обласного фестивалю-кон-курсу дитячого та юнацького театрального мистецтва «Юні зірки Мельпомени» разом із

МІСТО БЕРЕГОВО

15

управлінням культури Закарпатської облдержад-міністрації, Закарпатським обласним центром народної творчості та управлінням культури Берегівської міської ради. Фестиваль-конкурс успішно розпочався шостого грудня і з того часу традиційно щороку проводиться в місті Берегово на початку зими. У ньому активно беруть участь найкращі «зразкові» театральні колективи області. Спеціально для цього фести-валю Олександр Матей написав «Оду» та пісню «Мельпомена», яка з успіхом виконується на від-критті та закритті мистецької акції.

Підготовча група народного українського те-атру в 2005 році отримала перше місце на облас-ному фестивалі-конкурсі дитячого та юнацького театрального мистецтва «Юні зірки Мельпоме-ни» з виставою «Дівчина-весна» (п’єсу напи-сала Ольга Матей за мотивами твору Степана Васильченка «На перші гулі») та переможцем у номінації «За кращий режисерський задум ви-стави». У 2006 році за виставу «Синя пташка» за однойменною п’єсою Олександра Матея театр отримує перше місце та перемагає у номінації «За краще художнє оформлення вистави».

У 2007 році театр виступає поза конкурсом. Однак журі присуджує йому номінацію «За кра-ще виконання власного твору».

У 2009 році за виставу «Крило Янгола» Ольги Матей театр отримав друге місце і номінацію «Краще виконання сучасного твору». У 2010 році за оригінальне авторське відкриття фести-валю режисерів театру відзначають номінацією

«За яскраву режисуру». У 2012 році з авторською виставою «Нереальна історія реального» підго-товча група театру стає лауреатом фестивалю та отримує номінації: «Кращий сучасний твір», «Краще виконання власного твору» та «Краща зіграна чоловіча роль».

16 листопада 2012 року з нагоди святкування 20-річчя творчої діяльності режисерів відновле-ного народного українського театру акторів те-атру (дорослої та підготовчої групи) було наго-роджено грамотами Закарпатської обласної ради та обласної державної адміністрації, управління культури Закарпатської облдержадміністрації, Обласного організаційного методичного центру культури. А також рішенням сесії Берегівської міської ради від 26 жовтня 2012 року народному українському театру було присвоєно ім’я його засновниці – Ярослави Бандурович.

З нагоди відзначення 10-ї річниці з Дня от-римання міста Берегово статусу обласного зна-чення глядач мав змогу переглянути прем’єру вистави народного українського театру іме-ні Ярослави Бандурович, комедію на дві дії з елементами фантастики «Кара небесна» (автор Олександр Матей).

Окрему сторінку у творчій біографії театру займає участь у Всеукраїнському театрально-му фестивалі «Від Гіпаніса до Борисфена», що проходить у місті Очаків Миколаївської області. Вперше колектив взяв у ньому участь у черв-ні 2010 року. Це був уже ХV театральний фес-тиваль. Тоді берегівчани стали дипломантами


16

фестивалю. Наступного, 2011 року, виступили з виставою-комедією на дві дії «Кара небесна» (ав-тор Олександр Матей) і стали лауреатами другої премії. У 2012 році з виставою «Світло зачарова-них Карпат» (автори Олександр та Ольга Матей) театр серед тридцяти кращих народних колекти-вів України посів третє місце.

У 2014 році спеціально для згаданого вище фестивалю, де провідною темою були батьки і діти, режисерами театру Ольгою та Олексан-дром Матей була написана драма на дві дії «Лев у пастці». У виставі взяли участь представни-ки творчої інтелігенції міст Берегово, Іршава та Свалява. З цією виставою колектив отримав дру-ге місце на ХІХ Всеукраїнському театральному фестивалі «Від Гіпаніса до Борисфена» (2014).

Режисери театру щороку до Міжнародного дня захисту дітей готують цікаві постановки. Так, 27 травня 2014 року у приміщенні Бере-гівського міського будинку культури відбуло-ся театралізоване видовище. Підготовча група народного українського театру імені Ярослави Бандурович представила для глядачів виставу «Дівчина-весна» (за мотивами п’єси Степана Васильченка «На перші гулі»). Автори і режи-сери-постановники Ольга та Олександр Матей. Для Брускі Олександра, який виконував одну з головних ролей, це вже не перший вихід на сцену. У 2012 році він блискуче зіграв у виставі «Нереальна історія реального» (автори Ольга та Олександр Матей), з якою театр на Восьмому обласному фестивалі дитячого та юнацького те-атрального мистецтва «Юні зірки Мельпомени»

отримав нагороду у номінації «Кращий сучас-ний твір», а Брускі Олександр – «За кращу зі-грану чоловічу роль».

23 травня 2015 року відбулася прем’єра виста-ви для дітей О.Матей «Гра твоїх мрій».

У вересні 2015 року в місті Берегово запо-чатковано святкування Дня Європейської куль-тури. З цієї нагоди режисерами театру Ольгою та Олександром Матей спеціально була напи-сана сучасна комедія на дві дії «Одного разу в «Берегсасі», у якій взяло участь понад 20 само-діяльних акторів з угорського та українського народних театрів, в тому числі й запрошені акто-ри з Іршавщини, Мукачівщини та Берегівщини. Прем’єра відбулася на чотирьох мовах. Ідея сце-наристів – показати мирне співіснування різних культур національних меншин в нашій області.

Нині у театрі грають Надія Матей, Ольга Ра-дик, Іван Чегіль, Інна Буяновська, Юрій Мель-ник, Маріанна Попович, Лілія Немеш, Ольга Матей, Олександр Матей, Ласло Галас, Лари-са Савко, Микола Алечко, В’ячеслав Шалигін, Людмила Паламарчук, Павло Комар, Михайло Бабидорич, Олександр Брускі та інші.

Олександр та Ольга Матей – автори збірни-ка «Скільки того життя, або Дорога у вічність» (2012), до якого увійшли шість цікавих сучасних п’єс як для дітей, так і для дорослих, серед них «Синя пташка», «Крило Янгола», «Кара небес-на», «Скільки того життя, або дорога у вічність», а також дві комедії «Ласий шматочок» та «Ді-вчина-весна».

zzz Ольга МАТЕЙ

МІСТО МУКАЧЕВО


18

z Народний аматорський жіночий хор «Ліра» Мукачівського міського будинку культури (керівник Степан Удварі, диригент Віра Удварі).

z Народний аматорський фольклорний колектив «Руснаки» Мукачівського міського будинку культури (керівник Михайло Піров).

z Народний аматорський естрадний колектив «Диксиленд» Мукачівського міського будинку культури (керівник Роман Коворданій).

z Зразкова аматорська естрадна студія Мукачівського міського будинку культури (керівник Олег Сватанов).

z Народний аматорський хореографічний колектив «Валері» Мукачівського міського будинку культури (керівник Тетяна Черненко).

z Народний аматорський хореографічний колектив, шоу-балет «Сучасник» Мукачівського міського будинку культури (керівник – заслужений працівник культури України Олена Яцканич).

z Зразковий аматорський хореографічний колектив Мукачівського міського будинку культури (керівник Вікторія Пархуць).

z Народний аматорський цирк «Дружба» Мукачівського міського будинку культури (керівник – заслужений працівник культури України Рудольф Лаутнер).

z Зразкова аматорська циркова студія Мукачівського міського будинку культури (керівник Степан Гелле).

19

Народний аматорський жіночий хор «Ліра» Мукачівського міського будинку культури

Керівник Степан Карлович Удварі Диригент Віра Робертівна Удварі

Другого квітня 1991 року за ініціативи ви-кладача педагогічного училища Магдали-ни Мункачі був створений жіночий хор

ветеранів освіти, культури та медицини «Ліра». У складі хорового колективу тоді об’єдналося понад тридцять щирих, мудрих закоханих у пісню жінок, які знаходяться на заслуженому відпочинку. Згодом хор очолив ветеран освіти, полум’яний пропагандист народної пісні, дири-гент і самодіяльний композитор – Василь Горват.

Одразу після створення колектив привернув увагу своєю творчою самобутністю та високою сценічною культурою, завоював прихильність любителів хорового співу.

З квітня 1996 року керівником колективу стає акомпаніатор, музикант Степан Удварі. З приходом нового керівника репертуар хору розширюється, поповнюється новими обробка-ми українських пісень, набирає національного колориту. Адже Степан Карлович, тонко відчу-ваючи свій колектив, робить прекрасні обробки та гармонізацію творів. Тоді ж душею колективу стає талановитий диригент, жінка з прекрасним музичним чуттям – Віра Удварі. Починається активна творча діяльність, колектив демонструє

свою виконавську майстерність у різних куточ-ках Закарпаття та за кордоном.

27 червня 1996 року колективу було присвоє-но почесне звання «народний». У складі народ-ного жіночого хору «Ліра» створені малі фор-ми вокального жанру: тріо «Волошки» у складі Марії Кобаль, Віри Удварі та Галини Логойди і вокальний ансамбль «Едельвейс». Тріо «Воло-шки» неодноразово ставало лауреатом Всеукра-їнського пісенного фестивалю імені Михайла Машкіна, було учасником фестивалів німецької пісні, русинської культури «Червена Ружа» та угорської пісні. Своїм співом вони радують і дивують не лише жителів міста над Латорицею, а і його гостей.

Варто згадати і солістів колективу, які були окрасою концертів, урочистих заходів міста та літературних вечорів. А це: Василь Тельєчко, Єлизавета Кіш, Євгенія Деркач, Рошко Марія, Матінко Володимир та заслужений працівник культури України Петро Куцкір. Він багаторазо-вий учасник фестивалів в Угорщині, Словаччи-ні, Румунії та Польщі, де з гідністю представляв народне мистецтво Закарпаття. Народні пісні у його виконанні звучать яскраво, неповторно.


20

Його голос є воістину народним, бо не базуєть-ся на вокальній школі, а є насправді природнім Божим даром.

Народний жіночий хор «Ліра» – частий гість у санаторіях краю, будинках-інтернатах, є по-стійним учасником святкових концертів, учас-ником та лауреатом Всеукраїнського пісенного фестивалю імені Михайла Машкіна, Першого Всеукраїнського фестивалю русинської пісні (м.Свалява), обласного фестивалю «На Синевир трембіти кличуть», дійства «Проводи вівчарів на полонину», районного фестивалю ковальсько-го мистецтва та народних промислів «Гамора» (с.Лисичово Іршавського району), фестивалю угорської пісні.

У травні 2011 року народний жіночий хор «Ліра», керівником якого протягом п’ятнадцяти років є подружжя Віра та Степан Удварі, від-святкував свій гарний ювілей – 20-річчя від дня створення хору та 15-річчя вокального тріо «Во-лошки».

У репертуарі хору, тріо, ансамблю та солістів різножанрові й цікаві авторські твори, україн-ські, угорські, словацькі народні пісні.

Колектив і надалі поповнюється новими учас-никами, які знаходять тут справжнє задоволення від спілкування з піснею. Глядач бачить перед собою справді щирих людей, згуртованих в одну сім’ю подружжям Удварі, які демонструють силу та молодість духу, високу мудрість зрілого віку та любов до рідної землі.

За свою творчу діяльність хоровий колектив неодноразово нагороджений Почесними Грамо-тами та подяками управління культури Закар-патської облдержадміністрації та відділу куль-тури виконавчого комітету Мукачівської міської ради.

Шостого травня 2015 року успішно прой шов звітний концерт народного жіночого хору «Ліра» на підтвердження звання «народний».

zzz Вікторія ЛАУТНЕР

21

Народний аматорський фольклорний ансамбль «Руснаки» Мукачівського міського будинку культури

Керівник Михайло Васильович Піров

З 1973 року по 1990 рік у місті Мукачево при заводі «Мукачівприлад» працював дуже ві-домий не лише в області, але й навіть за

кордоном ансамбль танцю «Латорчанка», при якому працював оркестр. Саме з цього оркестру і бере початок ансамбль «Руснаки», який з 1988 року виступає як самостійна група. Ініціато-ром створення гурту був заслужений працівник культури України Нестор Мальчицький. Метою колективу було популяризувати музичну куль-туру Закарпаття, виконуючи самобутні народні мелодії. Спочатку він виконував окремі інстру-ментальні твори, часто виступав у Мукачівсько-му міському будинку культури.

Згодом гурт завоював славу самобутнього і неповторного, став своєрідною пісенно-музич-ною візитівкою міста Мукачево. Гурт змушує закарпатців зі всього світу пам’ятати і не забува-ти материнську пісню та народну мелодію краю.

Назва колективу яскраво символічна. Оскіль-ки корінне населення називає себе «русини» чи «руснаки», то рішення було одностайним – «Ру-снаки», тобто закарпатці.

Гастролюючи, ансамбль «Руснаки» зберігає та примножує яскравість, самобутність народної закарпатської пісні та музики. Все, чим вони за-ймаються, присвячується нашому рідному краю, його популяризації.

Хоча нині неабиякої популярності набули т.з. змішані «етно» стилі: етно-джаз, психо-фолк, фолк-метал, етнік-електроніка, фолк-панк та ін., «Руснаки» твердо і впевнено йдуть своєю до-рогою. Їхній напрямок – фольклорна музика у чистому вигляді, без усіляких «домішків». За-карпатські народні співанки – основа репертуару колективу.

Вони з великим успіхом виконують також і хіти світові музичні та української естради. На-приклад, уже улюбленою піснею публіки став хіт «O sole mio», привезений нами з сонячної Італії.

Репертуар гурту «Руснаки» виокремлюється серед інших колективів також за жанровими ознаками: це і календарні, родинно-побутові, ліричні, обрядові пісні. Ансамбль виконує тво-ри й сучасних композиторів (О.Білаш, М.Піров)


22

та інших. У репертуарі гурту відомі словацькі, угорські та німецькі народні пісні. Колоритне виконання цих народних пісень, яскраво де-монструє і передає багатонаціональну культуру Срібної Землі.

Художнім керівником та незмінним лідером колективу є заслужений працівник культури України, професійний скрипаль – Нестор Маль-чицький. На скрипках грають Нестор Маль-чицький, Едуард Погарецькі та заслужений ар-хітектор України Олександр Андялоші (альт). На баяні – Михайло Купар. Автор пісень та контра-басист – Михайло Піров.

Багато часу в ансамблі працювали: Юлій Лев-рінц (баян), Іван Онуфер (альт), Степан Сабов (контрабас), Степан Малета (скрипка), Петро Куцкір (соліст).

У 2003 році йому було присвоєно звання «на-родний».

До 2012 року солістом колективу був заслу-жений працівник культури України – Петро Куцкір. Нині соліст Олексій Тулюк.

Маршрути гастрольних концертів відпові-дають репертуару колективу. Це фестивалі в Угорщині, Румунії, Словаччині, Польщі, Італії, Швейцарії.

Ансамбль «Руснаки» – володар гран-прі Між-народного фестивалю «Червена ружа» (Югосла-вія, 1991).

Уперше Україну на 46-му фестивалі народ-них колективів «Мітл Європа», який зібрав 26 ансамблів зі Старого Світу, представляв і презен-тував її народну творчість народний фольклор-ний ансамбль «Руснаки». Про існування такого колективу організатори фестивалю ді зналися з Інтернету і запросили на фест.

У 2009 році ансамбль «Руснаки» переміг у конкурсі «Слава за одну гривню», що проходив у Мукачеві. У цьому ж році був учасником твор-чого звіту майстрів мистецтв та художніх колек-тивів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Землі», що відбувся у місті Ужгород.

Брав участь у програмі «Фольк-музік 2010», яка виходила на Національному телеканалі «УТ-1». Спільно з гуртом «Рокаш» вони викона-ли пісні в естрадному та народному стилях. Їх-ній об’єднаний колектив було визнано перемож-цем за рейтингом глядацьких симпатій. Учасни-ки Турніру небитих музикантів «Лабух-шоу» на телеканалі ZIK (2014).

Учасники Міжнародного фестивалю «Лем-ківська ватра», обласного фестивалю коломий-ки «Дзвінкі перлини Верховини» (смт Воловець, Закарпатська область) та інших різноманітних культурно-мистецьких заходів у районі та об-ласті.

Лауреат Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (2014). Вона присуджується за висо-кі досягнення, пропаганду народної творчості, розвиток духовної культури та активну участь у творчому житті, високу професійну майстер-ність та творчі здобутки в розвитку фольклор-ного мистецтва краю.

Колектив гідно представляє багатогранну культуру Закарпаття, має тисячі щирих шану-вальників у багатьох куточках не тільки Украї-ни, але й близького зарубіжжя.

З 2013 року колективом керує Михайло Піров. Він автор музики до творів «Чорна гора, білий камінь» та «Циганин» Василя Густі, які корис-туються успіхом у слухачів.

Нині колектив готує матеріал до запису дру-гого диску.


23

Народний аматорський естрадний колектив «Диксиленд» Мукачівського міського будинку культури

Керівник Роман Йосипович Коворданій

За ініціативи професійного музиканта, аран-жувальника Акоша Ілканича у 1952 році у місті Мукачево був створений великий

естрадний оркестр, який нараховував 23 особи. Одразу після створення завоював симпатії ша-нувальників музики. Колектив гастролював мі-стами Радянського Союзу, а також за кордоном. У 1957 році оркестру було присвоєно звання «народний».

У його першому складі були зібрані кращі музиканти міста. Це: Іван Протасов, Юхим Ро-соховатський, Андрій Качур, Віктор Рись, Сте-пан Маляр, Іван Гегедюш, Сергій Койнов, Ге-оргій Глущенко, Гейза Вірзбіцкі, Йосип Бартош та ін.

На початку свого існування оркестр грав у стилі сімфо-джазу, але згодом перетворився у класичний «Біг-Бенд».

У шістдесяті-сімдесяті роки оркестр творчо розвивався завдяки чудовим музикантам: Ігор Осьмак, Степан Хома, Дмитро Богач, Юрій Шутюк, Микола Докійчук, Станіслав Перков-

ський (труба), Рудольф Герц, Валерій Грінштайн, Олександр Вірзбіцкі (саксофон), Андрій Гор-дубей (тромбон), Ілля Греба (ударні інструмен-ти), Олександр Штець (фортепіано). Так на базі цього оркестру і виник «Диксиленд».

Колектив веде активну творчу діяльність, де-монструє свою майстерність у різних містах і районах Закарпатської області та України. Ви-ступав також в Угорщині і Словаччині, є учас-ником та лауреатом багатьох конкурсів-фестива-лів. Неодноразово був нагороджений почесними грамотами та дипломами управління культури Закарпатської облдержадміністрації та Міністер-ства культури України, володар срібних та бро-нзових медалей, Великої медалі (1985).

За останні роки змінювався не тільки кіль-кісний склад колективу, а також його керівники, які були і залишаються провідними музиканта-ми нашого міста, а це: Михайло Немеш, Рудольф Герц, Андрій Гордубей, Станіслав Перковський, Василь Довгомеля. Нині керує колективом Ро-


24

ман Коворданій. У минулому – учасник колекти-ву, тому досвід роботи у колективі має великий.

Колектив працює у стилі джазу-імпровізації, де кожен інструменталіст має свою сольну пар-тію. Нині «Диксиленд» працює у складі: Сергій Тишков (труба), Олександр Вірзбіцькі (саксофон, кларнет), Богдан Качковський (тромбон), Олек-сандр Штец (фортепіано), Роман Коворданій (банджо), Микола Потапов (ударні інструменти), Роман Купар (туба).

Колектив – активний учасник майже всіх культурно-мистецьких заходів, які проводяться міським будинком культури та відділом куль-тури виконавчого комітету Мукачівської міської ради. У 2010 році двохгодинною концертною програмою його учасники відзначили 20-річчя від дня створення колективу. Репертуар побу-

дований на відомих естрадно-джазових творах вітчизняних та зарубіжних авторів, які цікаві та легко сприймаються. На сцені колектив виглядає завжди професійно.


25

Народний аматорський шоу-балет «Сучасник» Мукачівського міського будинку культури

Керівник – заслужений працівник культури України Олена Юсупівна Яцканич

Колектив створений у 1982 році при Бу-динку офіцерів міста Мукачево. У 1985 він перейшов у підпорядкування Мука-

чівського міського горторгу. З березня 1994 року «Сучасник» продовжує свою роботу при місько-му будинку культури. Звання «народний» колек-тиву присвоєно у червні 1989 року.

Творчий колектив «Сучасник» є часткою Му-качівської хореографічної школи, на базі якої працюють також хореографічна студія «АРТ» та зразковий дитячий танцювальний колектив, роботу з якими проводять педагоги: Н.Середа, В.Черкас, О.Седих, А.Коропись, І.Пархуць, Л.Єр-моленко.

Головним завданням колективу є популяри-зація сучасних танців, активна концертна діяль-ність та безперервний пошук свого художнього стилю. Колектив – один із кращих народних колективів як у місті, так і в області. І значна заслуга в цьому керівника, який уміло працює з дітьми та молоддю, постійно у пошуку нових творчих ідей.

Він – справжня школа хореографії, де про-фесійно навчають сучасним і народно-стилізо-ваним танцям. Бере участь у концертах, а та-кож готує власні, цікаві програми. У багатьох

всеукраїнських та міжнародних конкурсах гідно представляє рідне місто і з нагородами поверта-ється додому.

«Сучасник» іде в ногу з часом, але залиша-ється собі вірним – досконала техніка, грамотні постановки, цікаві теми, розкішні костюми і сце-нічна культура – на рівні професійного балету. Колектив працює у різних жанрах: народний стилізований танець, джаз-модерн, шоу-данс, хіп-хоп, диско-танець, брейк-данс, демі-класика.

Постановка на сучасну музику у поєднанні із такою ж сучасною пластикою, в якій з’єдна-ні елементи класичного танцю, танцю-модерн, акробатики. Ритми джазу та поп музики допо-магають керівнику знайти спільну мову з молод-дю. Другий напрямок – музика народних танців. Звертаючись до народного фольклору, керівник і виконавці намагаються передати їх очима сучас-ників.

Олена Яцканич має своїх послідовників. П’я-теро її учнів стали професійними хореографами і працюють за кордоном в Угорщині, Німеччині та Росії. а Наталія Середа – ще й незмінною по-мічницею. Учням викладається гімнастика (Ва-лентина Черкас), із модерн-балетом їх знайомить Володимир Кречковський. Понад 20 учнів цього


26

колективу пов’язали своє майбутнє із хореогра-фією.

Учасник «Сучасника» Василь Козар став фі-налістом Всеукраїнської телевізійної шоу-про-грами «Танцюють всі».

За останні декілька років колектив понад 20 разів ставав переможцем у різноманітних кон-курсах та фестивалях, а також чемпіон України у напрямку диско-шоу. Він працював на одній сцені з Іваном Поповичем, Ані Лорак, Вікто-ром Павликом, гуртами «Іграшки» та «Гості з майбутнього». Його запрошували до співпраці українські зірки естради. Хореографічна трупа Ірини Білик схвально відгукнулася про його майстерність.

Восьмого червня 2005 року в Мукачеві у кі-ноконцертному залі «Перемога» відбулося шоу «Енергія, з якою неможливо розлучитися ніко-ли» з нагоди 20-річчя колективу.

У червні 2015 року феєричним шоу колектив відсвяткував своє 30-річчя.

Учасники народного хореографічного колек-тиву шоу-балету «Сучасник» взяли участь у

різноманітних конкурсах та фестивалях, а саме: «Вікторія-Данс-Куб» (м.Братислава), «Фламін-го-Стар» (м.Хмельницький), «Одеса-УРТ-Данс» (м.Одеса), «Львів-Лідер-УРТ» (м.Львів), «Бегу-щий по волнам» (м.Євпаторія), де показали свою творчість і представили наше місто на високому професійному рівні.

Найдорожчими нагородами колективу є: звання чемпіона України в роках у номінації «Данс-шоу» (2002 та 2007 роки), Всеукраїнська танцювальна премія «Ukraine Dance Awards», звання «Найкращої танцювальної школи року», яке колектив отримав у 2015.

Та найголовнішим досягненням колективу є притаманний тільки йому стиль виконання тан-ців, які і є їхньою візитівкою: це висока хорео-графічна виконавська майстерність, позитивна енергетика, вірність і любов хореографічному мистецтву, бажання дарувати людям прекрасне.

Саме це зробило їх улюбленцями мукачів-ської публіки і всього Закарпаття.


27

Народний аматорський цирк «Дружба» Мукачівського міського будинку культури

Керівник – заслужений працівник культури України Рудольф Іржієвич Лаутнер

На базі міського будинку культури актив-но працює відомий в області народний цирк «Дружба», який був створений у

1957 році. Очолює його заслужений працівник культури України, талановитий артист, поважна і шанована людина в місті Мукачево – Рудольф Лаутнер. Донині він – незмінний керівник ко-лективу.

1960 рік є визначним і особливим для цирко-вого колективу. Адже саме в цей рік за активну роботу, високу творчу майстерність та професі-оналізм, значний вклад у розвиток українського національного мистецтва на урядовому концерті у місті Києві колективу «Дружба» міського бу-динку культури було присвоєно почесне звання «народний».

Завжди цікаві, нові, хвилюючі номери мож-на побачити в концертних програмах. У його репертуарі циркові номери: «Велофігуристи», «Акробати на ременях», «Парад учасників ци-рку», «Повітряна гімнастика у крузі», «Еквілібр на котушках», «Силові жонглери», «Клоунада», «Пластичні етюди», «Вправи на вільно стоячих драбинах», «Оригінальний жанр», «Повітряні гімнасти», «Стрибок в обруч з ножами», «Індій-ський йог», ілюзіоністи тощо.

Неодноразовий лауреат та володар Великих Золотих Медалей Всесоюзних фестивалів само-діяльної художньої творчості у 1967, 1975, 1985 рр.; лауреат першої премії обласного фестива-лю народної творчості (1986), лауреат другого регіонального циркового мистецтва «Молодий цирк України» (Львів, 2004); володар гран-прі Всеукраїнського фестивалю-конкурсу дитячого, юнацького і молодіжного мистецтва «Закарпат-ський Едельвейс» (2006, 2007).

Колектив – лауреат республіканських фести-валів, учасник урядових святкових концертів, нагороджений за творчі здобутки Почесними грамотами та подяками Закарпатської обласної ради, управління культури Закарпатської обл-держадміністрації, відділу культури виконко-му Мукачівської міської ради та Мукачівського міського будинку культури.

За період творчої роботи колектив успішно виступав у містах Прибалтики, Угорщини, Укра-їни.

Артисти цирку є постійними учасниками концертних програм та урочистостей, які від-буваються у місті Мукачево. Протягом останніх років уже традиційним є організація та прове-дення в літній період естрадно-циркових вистав для малечі, учнів загальноосвітніх шкіл, які


28

відпочивають у літніх таборах. Особливо на-сичено проходять Свята Миколая, Нового року та участь в обласному фестивалі колядницьких колективів під час проведення фестивалю-кон-курсу «Червене вино».

У 2007 році відбулося святкове дійство з на-годи 50-річчя від дня створення колективу, у якому зустрілися талановиті артисти, друзі, які роками творили історію цирку.

Серед тих, хто довгі роки був поряд із Ру-дольфом Іржієвичем, доклав чимало праці та та-ланту, вніс вагомий вклад у розвиток циркового мистецтва краю, – ілюзіоніст Микола Пал. Він був учасником цирку з перших днів його ство-рення. Згодом став не лише керівником дитячої циркової студії, але й вірним радником Рудоль-фа Лаутнера.

Після Миколи Пала дитячу циркову студію очолив талановитий вихованець народного цир-ку «Дружба» Степан Гелле, який майстерно во-лодіє такими видами циркового мистецтва, як балансир та ілюзіоніст, і до сьогодні грає роль веселого клоуна.

Гордістю цирку є і Степан Гуранич, який за роки занять у колективі оволодів багатьма дово-лі складними прийомами циркового мистецтва.

Його коронними номерами є «Жонглер-еквілі-брист» та «Жонглер на котушках». Слід згада-ти і талановитих акробатів – сестер Ірину та Олександру Ньорби, велофігуриста та силового жонглера Рудольфа Лаутнера (молодшого), які своїми яскравими виступами викликають шквал емоцій, бурхливі овацій, даруючи глядачам ра-дість і гарний настрій.

Цирк «Дружба» – один із провідних цирко-вих колективів Закарпаття. Нині у колективі на-раховується 25 учасників.

Творчий шлях колективу – це одночасно і творчий шлях його керівника Рудольфа Лаутне-ра. Він не лише свого часу заснував цей цирк, він був і є у ньому провідним артистом, настав-ником, який виховав цілу плеяду здібних моло-дих артистів цирку. Багато хто з його учасників зараз проживає за кордоном і там, продовжуючи справу своєї юності, дарує мистецтво цирку лю-дям, а свій талант і вміння – дітям. І навіть ті, хто вибрав у житті інший шлях, у душі назавж-ди залишилися артистами цирку. Цим усім вони завдячують пану Рудольфу, який зумів втілити в життя свої яскраві фантазії, що неодмінно вра-жають уяву тисячі людей не лише в Україні, але й за її межами.


МІСТО УЖГОРОД


30

z Народний аматорський хор «Астра» викладачів Ужгородської дитячої школи мистецтв Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник Неля Швайгер).

z Народний аматорський хор мікрорайону Доманинці Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник Іван Сопко).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Писанка» Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник Валентина Зелінка).

z Зразковий аматорський вокальний ансамбль «Перлинка» Ужгородської дитячої музичної школи №1 ім. П.І.Чайковського Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник Марія Мудранинець).

z Народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Ужгород» Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівники – Віктор та Олександр Шостаки, балетмейстер Роза Мацак).

z Народний аматорський оркестр народних інструментів викладачів Ужгородської дитячої музичної школи №1 ім. П.І.Чайковського Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник Йосип Загенський).

z Народне аматорське тріо бандуристів «Чарівні струни Карпат» Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник Марія Шиян).

z Народний аматорський камерний оркестр викладачів Ужгородської дитячої музичної школи №1 ім. П.І.Чайковського Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник Габріелла Потушняк).

z Народний аматорський оркестр народних інструментів Ужгородської дитячої школи мистецтв Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник – заслужений артист України Михайло Вігула).

z Народний аматорський камерний оркестр викладачів Ужгородської дитячої школи мистецтв Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник Тетяна Ясінська).

z Зразковий аматорський духовий оркестр Ужгородської дитячої музичної школи №1 ім. П.І.Чайковського Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник Михайло Павлович).

z Народний аматорський ансамбль танцю «Ритми молодості» Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівники – заслужений працівник культури України Іван Пастеляк та Світлана Воронич).

z Зразковий аматорський ансамбль танцю «Романо кгелібе» Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник Віктор Бабука).

z Зразковий аматорський театр танцю «Диво» Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник Вікторія Данчин-Брежинська).

z Народна аматорська студія поезії «Чарівне слово» Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури (керівник Наталія Дубініна).

31

Народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Ужгород»

Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культуриКерівники – Віктор Андрійович та Олександр Вікторович Шостаки

Балетмейстер Роза Дезидерівна Мацак

Відзначаючи у 1985 році 40-річчя Закар-патського краєзнавчого музею, його пра-цівники Ілля Грибанич, Томаш Сопко,

Людвиг Філіп, Павло Чучка, Віктор Шостак за-думали розважити учасників свята виконанням співанок на імпровізованій сцені у дворі замку на тих інструментах, на яких уміють грати. Це вийшло досить вдало. Після цього незвичайного експерименту Людвиг Філіп та Віктор Шостак (керівник колективу, завідувач відділу народ-ного мистецтва Закарпатського обласного крає-знавчого музею) запропонували об’єднатися у фольклорно-етнографічний ансамбль «Троїсті музики», який пізніше отримав назву «Ужго-род». До нього приєдналися співачки Вікторія Манайло, Валерія Русин і Вікторія Фолтин. Учасниками ансамблю стали історики, етногра-фи, фольклористи, викладачі дитячих музичних шкіл міста, Закарпатського обласного україн-ського музично-драматичного театру і любителі співу й танцю.

Щоб отримати потрібний результат, довелося розпалювати вогнище з маленької жаринки – по-чинати підбирати репертуар, народні музичні ін-струменти, традиційний народний одяг із різних

районів Закарпаття, проводити репетиції, підви-щувати компетентність у питаннях національної культури, зокрема мистецтва. Стало зрозумілим, що тільки використання неоціненної спадщини, духовної і мистецької практики наших далеких і близьких предків може забезпечити перспективи розвитку і майбутнє. Коли все це нагромадилося у достатній кількості, почали показувати широ-кому глядачеві звичаї та обряди закарпатців, без-посередньо відтворювати й пропагувати кращі з них.

З кожним виступом ансамбль ставав популяр-ним, улюбленим. Робота здійснювалася ще ак-тивніше, коли на допомогу прийшла хорео граф Роза Мацак.

Мета виступів – ознайомлення глядачів із особливостями, етнографією, фольклором, куль-турою Закарпаття та популяризація народно-го музичного мистецтва. З перших днів увагу приділяють специфічності різних регіональних локально-етнографічних культур – гуцулів, бойків, лемків та національних меншин. Їхнє завдання – зберегти й популяризувати духовні надбання народу, що віками служили не одному поколінню краян та різним країнам, в які входив наш регіон.


32

Саме виступи перед ужгородцями увиразнено представили широкому загалу перші досягнен-ня новоствореного ансамблю і, без перебільшен-ня, стали святом та ствердженням українського Духу. Отак ідучи від мистецьких традицій етно-культурної пам’яті закарпатців, певного досвіду небайдужих учасників ансамблю і теоретичних узагальнень його керівника Віктора Шостака, потроху почали здійматися пагінням духовних національних вершин, які поступово якнайпов-ніше проявлялися у їх творчій діяльності. Учас-ники ансамблю усвідомлюють, що обмеженість життя людини спонукає нас бути відповідальни-ми перед майбутніми поколіннями і передавати їм досвід та знання за допомогою предметів як носіїв значень, за допомогою духовних ціннос-тей. Саме з почуття відповідальності народжу-ється потреба зберігати від пожирання часом значимі предмети, що проявляється, наприклад, у костюмах та музичних інструментах, піснях, танцях.

Заслужене визнання ансамблю принесли са-мобутність, естетична цінність і духовна значи-мість фольклорних творів, близькість до етно-графічних першоджерел, народна імпровізаційна манера виконання.

У репертуарі – закарпатоукраїнські, угорські, словацькі, румунські пісні, народні танці, весіль-ні інструментальні мелодії, вокально-хореогра-фічні та інструментальні композиції. Зі знанням справи вводять до репертуару сольний спів, еле-менти хореографії, архаїчний інструментарій, традиційну ношу.

Вони створюють і демонструють оригінальні хореографічні картинки, окремі танці на основі місцевого танцювального фольклору. Кожен їх рух філігранно відшліфований, чіткий, вираз-ний. Їх сценічні варіанти танців сповнені неви-черпного оптимізму, яскраві, динамічні. Своє-рідний колорит кожного танцю вдало підкрес-люють яскраві, барвисті костюми.

В ансамблі зібралися справжні ентузіасти народного мистецтва, які працюють з повною віддачею сил.

Розглядаючи роботу народного ансамблю, не можна не згадати про такий важливий компо-нент, як музичний супровід. Музика – основа цього колективу. Хореографічний текст, плас-тичний малюнок танцю не може знайти пов-ного розкриття без музичного супроводу, який покликаний допомогти виконавцеві створювати художні образи, розкривати їх характер. Керів-ник вдумливо добирає музичний матеріал, тому й хореографічні постановки цікаві й зворушливі.

Вони дотримуються тенденції гармонійного по-єднання музичного супроводу з хореографічним текстом.

Самодіяльний ансамбль демонструє високу виконавську майстерність, своїм життєрадісним мистецтвом робить вагомий внесок у піднесення музичної культури нашого народу. Це постійно діючий, творчо зрілий колектив, який одержав визнання громадськості, має різноманітний ре-пертуар, що періодично оновлюється. Колектив має стабільний склад учасників: Віктор Шостак (скрипка), Олександр Шостак (сопілка), Надія Архій (скрипка), Іван Балаж (бубен), Людмила Шестакова (цимбали), Георгій Філіп (контрабас і басоля).

Балетна група. Роза Мацак (балетмейстер, ет-нохореограф-постановник), Наталка Ковач, Ма-рина Попович-Павлик, Наталія Фечо, Корнелія Калинич, Тетяна Дудинська, Тетяна Шнайдер, Олена Моргаєва-Бабука, Олександра Підгород-ська, Мар’яна Чегіль.

Плідних наслідків колектив досягає насампе-ред ще й тому, що його очолюють висококва-ліфіковані спеціалісти, талановиті організатори, ентузіасти своєї справи Віктор Шостак та Роза Мацак, які надають також теоретичну і практич-ну допомогу сільським фольклорним гурткам, колективам України та з-за кордону. Для них ро-бота в колективі – справжнє друге покликання. Працюючи з ансамблем, керівники не забувають про багатогранність народнопоетичної творчості і мають у репертуарі пісні і танці нашого краю з притаманною їм манерою виконання. Відомо, що справжній керівник – і новатор, і традиціоніст, і вмілий майстер черпати з криниці багатющого і ніколи не в’янучого букета народної мудрості.

Спів ансамблю відзначається злагодженістю звучання, красою тембрів, гнучкістю динаміки, виразністю, що допомагає виконувати різні твори.

Заслугою колективу є те, що він намагаєть-ся творчо осмислити та опанувати народні тра-диції. Відшукують не популярні пісні, а менш поширені, прагнуть зробити хоча б одне творче відкриття, подарувавши слухачам маловідому або й зовсім невідому народну мелодію. Тому вони й виробили власне яскраве творче облич-чя. Показовим щодо цього є те, що вони актив-но збирають і обробляють місцевий фольклор. Знайдені ними пісні «Долина, долина», «Заграй, ціган, тоту товту», «Ой летіли гусоньки» корис-туються великим успіхом у слухачів.

Про учасників ансамблю довідуємося з букле-тів, які були випущені до 5-річчя ансамблю («Ой заграйте, гудаченьки…», 1990), до 15-річчя

МІСТО УЖГОРОД

33

(«З народного джерела», 2000) і до 25-річчя («Ужгород», 2010).

Саме завдяки наполегливій, невтомній пра-ці досконалим рівнем виконання відзначають-ся весільні інструментальні мелодії, що й нині перебувають в активному репертуарі народних носіїв традиційного фольклору. Особливо попу-лярні в програмі ансамблю такі обрядові зразки, як «Коли ріжуть барвінок», «Танець молодої», «Коли розплітають курагов», «Співана», інстру-ментальні мелодії-наспіви «Гуцульські візерун-ки», «Мелодії Турянської долини», «Румунські весільні мелодії», «Віночок угорських весільних мелодій» та ін.

У програмі виступів ансамблю – латканки, коломийки Воловецького, Великоберезнянсько-го та інших районів, парубоцькі весільні пісні з Мукачівщини та інші. Талант виконавців вияв-ляється у гарному музикальному слухові, голосі, пам’яті, у володінні фольклорною традицією, у прагненні до першоджерельної чистоти.

Учасники ансамблю гідно, на належному рів-ні представляють народну культуру Закарпаття, яка є складовою української духовності. І впев-нено, натхненно доводять, що Україна сильна духом і багата неповторними талантами, неза-муленими джерелами вічно живого народного мистецтва.

У 1987 році фольклорно-етнографічний ан-самбль – лауреат Другого Всесоюзного фести-валю народної творчості, у 1988 році – учасник уже Третього Всесоюзного фестивалю, у 1991 році – лауреат Першого Міжнародного фестива-лю українського фольклору «Берегиня», у 1997 році – почесний гість 32-го Міжнародного фоль-клорного фестивалю русинів-українців Словач-чини у селі Камйонка, Міжнародних фольклор-них свят у Румунії, Югославії, Польщі, Австрії, Італії.

Колектив бере участь в оглядах та конкурсах художньої самодіяльності, у теле- і радіопереда-чах, у відкритті виставок творів образотворчого мистецтва, виступав перед іноземними гостями з Канади, США, Австрії, Франції, Югославії. Вони – учасники фестивалів «Народні джерела», «Золоті ключі», обласних свят «Весняні самоцві-ти», «Золота осінь», «Свято зими», телемосту «Ужгород – Москва – Владивосток». Ансамбль проводить благодійні концерти для людей з об-меженими фізичними можливостями з соціаль-ного закладу «Дорога життя».

На запрошення русинського товариства Дюли Кіша з м. Шид (Сербія) на початку грудня 1997 року ансамбль «Ужгород» взяв участь у п’я-

тому фестивалі мистецьких товариств Сербії. А наступного дня їм запропонували виступити в одному з районів Белграда у концерті, при-свяченому річниці визволення Югославії від на-цистських загарбників.

У травні 2000 року у курортному містечку Криниця (Польща) відбувся міжнародний фес-тиваль лемківської культури, на який з’їхали-ся самодіяльні мистецькі колективи Словаччи-ни, Польщі. Україну репрезентував ансамбль «Ужгород».

У 2000 році ансамбль взяв участь у фестива-лі національних меншин, що проходив у місті Будапешт – столиці Угорщини. Особливо спо-добалися глядачам закарпатські коломийки та народні танці.

Незабутнім був виступ ансамблю «Ужгород» у липні 2010 року на Токайському фестивалі, який проходив у селі Борша Кошицького повіту (Словаччина), зокрема у дворику палацу Тран-сільванського князя Ференца ІІ Ракоці (ХVІІІ ст.).

Відомо, що мистецький колектив «Ужгород» всебічно розвинений: дівчата не тільки співа-ють і танцюють, але й грають на музичних інструментах, зокрема дримбі, сопілці, дзвони-ках, троскотальцях та інших. Саме це спонукало організаторів поїздки відправити їх наприкінці 2012 року до Німеччини у місто Ганновер, де постійно проводяться міжнародні різнопланові виставки-ярмарки. Колектив виступав на сіль-ськогосподарській виставці, де на тлі сільсько-господарської техніки відтворювали народний спів та хореографію. Звідти вони принесли з собою не тільки приємні і незабутні враження від виставки, але й міста Ганновер.

Ансамбль став популярним не тільки серед ужгородців і гостей краю, але і в сусідніх кра-їнах, де на фольклорних фестивалях неоднора-зово представляв народну культуру Закарпаття. Так, у 2013 році ансамбль брав участь в одному з найпрестижніших фольклорних фестивалів Карпатського єврорегіону «Карпатські кліма-ти» у польському місті Кросно. На цьому фесті запропонував слухачам три свої програми, які дали змогу якнайширше ознайомити глядачів із традиційною культурою етнографічних груп та національних меншин Закарпаття. Кожен мис-тецький колектив, у тому числі й «Ужгород», намагалися якомога оригінальніше продемон-струвати мовні, історичні, культурні, літератур-ні, етнографічні та географічні особливості сво-го краю, зокрема вимови, манери співу, одягу, локальність місцевих танців та інструментальної музики.


34

У серпні 2013 року у німецькому містечку Шенайхе (передмістя Берліна) відбувся фоль-клорний фестиваль «Маленьке містечко на схід-ному напрямку». На святі побувала й делегація Закарпаття, зокрема народний фольклорно-етно-графічний ансамбль «Ужгород». Їм випала честь відкрити фестиваль, який проходив у місцевому парку відпочинку. Вибаглива публіка була зача-рована передусім барвистою палітрою костюмів, великою кількістю традиційних інструментів та високопрофесійним рівнем виконання. Цікавим був наступний день фестивалю, де фотовистав-ка, презентація культури Закарпаття, її турис-тичні особливості, кухня, садівництво й міне-ральні води супроводжувалися виступом ан-самблю «Ужгород», який сприймався глядачами з великим захопленням.

Ансамбль взяв участь і виступив на Все-українському фестивалі сучасної пісні та попу-лярної музики «Червона рута», який відбувся у Києві 26–29 вересня 2013 року. Журі конкурсу відзначило, що ансамбль «Ужгород» добре воло-діє традиційною манерою співу, інструменталь-ним супроводом весільного обряду. А виконан-ня танцювальних мелодій, які й нині звучать у сільській місцевості Закарпаття, разом з автен-тичністю костюмів дали змогу здобути звання лауреата в номінації «Гуртове інструментальне виконання» і звання дипломанта в номінації «Гуртовий спів».

30 травня 2014 року в Румунії в рамках Дня міста Сату-Маре відбулася урочиста презентація унікальної книги «Тарас Шевченко – апостол українського народу». Окрасою цієї презентації були виступи ансамблю «Ужгород», де прозву-чали й пісні на слова Т.Шевченка. Там зустрілися також із правнучкою Кобзаря. Приємно відзна-чити, що учасники ансамблю іноді виступають у національних костюмах, яким уже понад 90 років.

Колектив бере участь в обмінних концертах, творчих звітах, організаціях свят пісні, що сти-мулює їх творче зростання. Виступають також в Ужгородському замку з нагоди Міжнародно-го дня музеїв, а також любовно вплітають свої дзвінкі голоси і у пісенний вінок Кобзареві.

У квітні 2015 року народний фольклорно-ет-нографічний ансамбль «Ужгород» був учасни-ком телевізійного проекту «Загудеме в’єдно в Рокаш-оркестра» (телеканал «М-студіо»), ініціа-тором і натхненником якого є музикант Віктор Янцо з командою. Після вдалого виступу колек-

тиву журі відібрало до наступного туру цимба-лістку Людмилу Шестакову.

Ім’я Віктора Шостака серед музикантів-вико-навців на скрипці відоме не лише на Закарпатті, але й в Україні. Це людина великої цілеспрямо-ваності, волі та працездатності. Дві стихії – ху-дожній керівник ансамблю та науковець – по-стійно взаємодіють, доповнюють та збагачують одна одну. Він через усе життя проносить іскру творчого горіння, благородства й віри в силу мистецтва, тому він потрібен людям і є щасли-вою людиною.

Ансамбль виріс у цікавий мистецький ко-лектив з високохудожнім репертуаром. Звучан-ня ансамблю відзначається чистотою інтонації, динамічним діапазоном, культурою звука, ан-самблевою злагодженістю. Тому де б він не ви-ступав, має успіх у слухачів.

У 1996 році ансамблю було присвоєне звання «народний».

Нині ансамбль «Ужгород» – це дружній ці-леспрямований колектив, синтез майстерності досвідченого керівника В.Шостака й енергійної молодості його учасників, традицій і постійних творчих пошуків. Працює колектив при Ужго-родському міському центрі дозвілля – будинку культури.

Учасники мистецького колективу «Ужгород» з любов’ю ввійшли у пісенний сад із невгамов-ною спрагою пізнання, щоб залишитися в ньо-му назавжди. У тому саду для всіх вистачить роботи, аби тільки було бажання самовіддано трудитися. Вони усвідомлюють виняткову роль музики, співу, хореографії в духовному збага-ченні сучасної людини.

Усі вони небайдужі особистості, подвижники мистецької справи, патріоти соборної України. Бо ж щоб відвідувати репетиції, удосконалювати майстерність виконання народних творів потріб-ні не тільки бажання, але й час, і певні зусилля.

Орієнтація ансамблю на відвідувача тягне за собою зміни в підходах до збирання, збережен-ня, дослідження і популяризації поміж людей отих невидимих у щоденному побуті зблисків народних перлин. Разом із тим ансамбль мусить дбати і про те, що зберігає його неповторність і вирізняє серед інших мистецьких колективів. Учасники ансамблю «Ужгород» своєю незвичай-ною працею дивують людей, несуть до них чи-сту душу, збирають, як дозрілу садовину, їхній досвід, вміння і знання, примножують той скарб через побачене та почуте, за що мають безцінну людську вдячність.


35

Народна аматорська студія поезії «Чарівне слово» Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури

Керівник Наталія Павлівна Дубініна

Студія художнього слова «Чарівне слово» створена в 1984 році. Першим її керівни-ком був відомий в Ужгороді Ігор Кулю-

бакін.З 1999 року студією керує Наталія Дубіні-

на. Студія нараховує 20 ентузіастів, любителів української поезії. Серед них і школярі, і студен-ти, і викладачі, домогосподарки – люди різного віку та професій.

Учасники студії виступають з концертами на міських заходах, у військових частинах, жіночих клубах, на шкільних вечорах, презентаціях кни-жок сучасних закарпатських поетів, беруть ак-тивну участь у теле- і радіопередачах, конкурсах і фестивалях художнього слова. Зокрема, були підготовлені телепрограми, де учасники студії читали вірші багатьох поетів.

Чимало учасників студії пишуть вірші самі і з успіхом виступають на сцені.

Основне завдання народної студії художньо-го слова вбачає у пошуках талановитої молоді, наданні можливості виявити творчі здібності людей різного віку і популяризації українського художнього слова, підняття престижу україн-ської мови.

У планах студії робота над гуморесками українських авторів, розширення репертуару виконавців творами сучасних поетів, підготов-ка до чергового огляду художнього читання, що включає роботу над технікою мовлення, засоба-ми мовної виразності, засобами емоційно-мовної виразності, особливостями виконання творів, різних за жанрами.

Учасники студії щороку беруть участь у кон-курсах та фестивалях.

Олександр Пагиря – дипломант конкурсу іме-ні Олени Теліги.


36

Марина Прісняк – лауреат першої премії у но-мінації «власна творчість», а Якобчук Даніела – другої премії у номінації «проза» ХІІ обласного конкурсу українського художнього слова імені

Івана Ірлявського «Моя весна» (смт Середнє Ужгородського району, 2014). У 2015 році дівчата виступили на згаданому конкурсі уже як гос-ті. У попередні роки лауреатами конкурсу були учасниці студії Трушевська Ангеліна та Томчич Іванка.

У 2013 році Якобчук Даніела виборола чет-верте місце у номінації «професіонали» на ХХІІ Всеукраїнському відкритому конкурсі читців художнього слова імені Тараса Шевченка, який проводився у місті Києві, а у 2014 році взяла участь як гість у конкурсі-огляді художнього читання поезії та прози імені Ірини Невицької «Струни серця» у місті Свидник (Словацька Ре-спубліка).

У 2014 році учасниці студії взяли участь у презентації книги «Відродження» ужгородської майстрині Марії Купарь та продекламували по-езії авторки. Акція відбулася у рамках відкритті виставки її творчих робіт, які пані Марія пре-зентувала у виставковому залі Закарпатського музею народної архітектури та побуту.

zzz Інна ГАЛІНА

МІСТО ХУСТ


38

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Синьогори» управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради (керівник Світлана Голбан).

z Зразковий аматорський фольклорний гурт «Цімборики» управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради (керівник Наталія Шимша).

z Народний аматорський фольклорний ансамбль «Троїсті музики» управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради (керівник Олександр Анишинець).

z Народний аматорський ансамбль скрипалів управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради (керівник Агнета Січ).

z Народний аматорський інструментальний ансамбль управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради (керівник Оксана Нодь).

z Народний аматорський духовий оркестр управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради (керівник Іван Петенко).

z Зразковий аматорський хореографічний ансамбль «Хустяночка» управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради (керівник – заслужений працівник культури України Ірина Гнепа).

z Зразковий аматорський ляльковий театр управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради (керівник Людмила Сміх).

39

Зразковий аматорський фольклорний гурт «Цімборики» управління культури, молоді і спорту

Хустської міської радиКерівник – учитель-методист, викладач вищої категорії

Наталія Гаврилівна Шимша

Фольклорний гурт «Цімборики» (цімбо-рики на закарпатському діалекті озна-чає маленькі товариші) заснований у

2005 році. Це ансамбль автентичної музики, що вивчає й активно популяризує народне музичне мистецтво історичної Мараморощини – перлини Закарпаття. У репертуарі колективу співані ко-ломийки, обрядові, ліричні, побутові (колискові, жартівливі), награні на сопілці, дитячі ігри та пісні до них. До Різдвяних свят діти виконують театралізоване вертепне дійство, записане вiд старожилів Хустщини.

Колектив, у якому нині нараховується 12 учас-ників, складається з трьох груп: інструменталіс-ти (дві скрипки, дві сопілки, чотири дримби), ударні інструменти (реброваня, роги, дзвіночок,

бубен), три вокалісти (дві дівчинки та хлопчик). Гурту властива універсальність: діти грають на музичних інструментах, співають, підтанцьову-ють з характерними вигуками.

Ансамбль має два комплекти сценічних ко-стюмів: стилізовані та автентичні, придбані за власний кошт у фольклорних експедиціях.

Колектив є неодноразовим лауреатом та ди-пломантом обласних, всеукраїнських та міжна-родних фестивалів і конкурсів. Зокрема, дипло-мант Всеукраїнського фестивалю автентичного мистецтва «Веретено» (Музей народної архітек-тури та побуту «Шевченківський гай», м.Львів, 2010); лауреат другої премії ХІІ Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музи-ки «Червона рута» у номінації «автентичний


40

фольклор» (м.Київ, 2011); другої премії Третього відкритого обласного конкурсу стрілецької пісні «Красне поле» (м.Хуст, 2011 рік); першої премії Другого Міжнародного фестивалю-конкурсу дитячої та юнацької творчості «Яскрава країна» та володар спеціального призу «За збереження автентичного фольклору краю» (Ужгород, 2014); переможець у номінації «найкращий дитячий автентичний костюм» Першого Все українського дитячого фольклорного фестивалю «Орелі» (Му-зей Івана Гончара, Центр національної культури, м. Київ, 2008), учасник Четвертого Всеукраїн-ського дитячого фольклорного фестивалю «Оре-лі» (Музей Івана Гончара, Центр національної культури, м.Київ, 2014).

Колектив – учасник телевізійного проекту «Загудеме в’єдно в Рокаш-оркестра» (телеканал «М-студіо») та гала-концерту, ініціатором і на-тхненником якого є музикант Віктор Янцо з ко-мандою (2015).

Представляв мистецтво краю і на мистецьких заходах за кордоном. Учасник Міжнародного По-двігорлатського фольклорного фестивалю «Під Бескидом зелененьким» (м.Сніна, Словацька Республіка, 2009); Міжнародного фольклорного фестивалю Культур Карпатських (м.Лєско, Поль-ська Республіка, 2009).

Визначним досягненням гурту є участь у творчому звіті майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Землі» (м.Ужгород, 2009 рік), який про-водився в рамках Фестивалю мистецтв України; обласному відбірковому турі й гала-концерті пе-реможців міжнародних та всеукраїнських кон-курсів, присвяченому Року дитячої творчості (м.Ужгород, 2013).

Колектив є постійним учасником міських концертів, урочистостей, художніх виставок та пленерів, які організовуються Хустською місь-кою радою. Це, зокрема, міжнародні пленери «Хуст-Арт», у яких беруть участь художники з Австрії, Польщі, Словаччини, Хорватії, Швеції, Південної Кореї, Кувейту, Білорусії, Литви, Мол-дови та України.

Учасник обласного фестивалю-ярмарку «Гуцульська бриндзя», що проходив у місті Ра-хів (2009) за участі Президента України Віктора Ющенка; обласного гала-концерту з нагоди відзначення 18-ї річниці проголошення Незалеж-ності України (м.Ужгород, 2009); обласного фес-тивалю «Червоне вино» (м.Мукачево, щороку).

Соліст-вокаліст Ботар Богдан – дипломант Відкритого обласного конкурсу стрілецької пісні «Красне поле» (м.Хуст, 2009 і 2010 рр.).

У 2012 році взяв участь в обласному відбір-ковому турі ХІІІ Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона Рута» (м.Ужгород), а в 2013 році представляв Закарпаття на фінальному конкурсі у м.Києві.

За високу професійність і стабільну кон-цертну діяльність, участь та результативність в обласних, всеукраїнських та міжнародних фес-тивалях і конкурсах колектив нагороджував-ся Почесними грамотами управління культури Закарпатської облдержадміністрації, Хустського міського голови, управління культури Львів-ської міської ради, управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради та відділу куль-тури і туризму Хустської райдержадміністрації.

У 2009 році дитячий фольклорний гурт «Цім-борики» та його керівника – викладача вищої категорії, методиста Наталію Шимшу – нагород-жено Дипломом Міністерства культури і туриз-му України та Почесною відзнакою управління культури Закарпатської облдержадміністрації та Закарпатського обкому профспілки працівників культури.

Постановою колегії управління культури об-лдержадміністрації від 15 жовтня 2010 року ди-тячому фольклорному гурту «Цімборики» при-своєно почесне звання «зразковий».

А попереду в колективу ще багато чудових пісень, великих і малих сцен, нових вражень та зустрічей, бо діти закохані у свій край і його прекрасне музично-пісенне мистецтво.

zzz Володимир ВЛАСЮК

41

Народний аматорський фольклорний ансамбль «Троїсті музики»

управління культури, молоді і спорту Хустської міської радиКерівник – викладач вищої категорії Олександр Олександрович Анишинець

Самодіяльний фольклорний ансамбль «Троїсті музики» утворений у 2003 році на базі Хустської дитячої школи мис-

тецтв. До його складу входять як аматори, так і професійні виконавці. Керівник колективу Олек-сандр Анишинець, викладач школи мистецтв.

До складу ансамблю входять: Олександр Анишинець (баян), Юрій Брень і Оксана Нодь (скрипка), Юрій Куліш (козобас, бубен), Ярослав Стойка (бубен, сопілка), Василь Довганич (цим-бали), Анатолій Барна (акордеон). Окрасою ко-лективу є солісти Олена Товт та Анатолій Барна.

У репертуарі «Троїстих музик» понад трид-цять закарпатських та українських народних пі-сень, танцювальні мелодії Закарпаття, в’язанки народних пісень «Мелодії затисянської долини», в’язанки весільних пісень Хустщини, попурі на теми закарпатських пісень тощо.

Колектив співпрацює зі зразковим дитячим хореографічним ансамблем «Хустяночка», з яким підготували три фольклорні композиції.

Сценічний одяг придбаний за власний рахунок учасників.

Ансамбль «Троїсті музики» є учасником не тільки святкових масових заходів, які органі-зовує Хустська міська рада, але і регіональних фестивалів та концертів, зокрема: учасник об-ласного фестивалю-ярмарку «Гуцульська брин-дзя», що проходив у місті Рахів (2009) за участі Президента України Віктора Ющенка; облас-ного гала-концерту з нагоди відзначення 18-ї річниці проголошення Незалежності України (м.Ужгород, 2009); обласного фестивалю хорео-графічного мистецтва імені Йосипа Волощука (смт Великий Бичків, 2010), «Іван Попович зби-рає таланти» (с.Осій Іршавського району, 2013), фестивалів «Мукачево скликає друзів» (2014), «Велятинські косарі» (с.Велятино Хустського ра-йону, 2014), «Салдобошський таниць» (с.Стеблів-ка Хустського району, 2014), П’ятого обласного фестивалю лемківського народного мистецтва «Лемківська ватра» (2015).


42

Представляв мистецтво краю і на мистецьких заходах за кордоном. Учасник Міжнародного По-двігорлатського фольклорного фестивалю «Під Бескидом зелененьким» (м.Сніна, Словацька Ре-спубліка, 2009, 2010); Міжнародного фольклор-ного фестивалю Культур Карпатських (м.Лєско, Польська Республіка, 2009, 2010), учасник свят-кування Дня міста Сніна (Словацька Республі-ка), що є містом-побратимом міста Хуст, у складі офіційної делегації (2015).

Визначним досягненням гурту є участь у творчому звіті майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Землі» (м.Ужгород, 2009 рік), який про-водився в рамках Фестивалю мистецтв України.

Колектив є постійним учасником міських концертів, урочистостей, художніх виставок та пленерів, зокрема міжнародні пленери «Хуст-Арт» (2007–2011), у яких беруть участь худож-ники з Австрії, Польщі, Словаччини, Хорватії, Швеції, Південної Кореї, Кувейту, Білорусі, Лит-ви, Молдови та України.

Колектив – лауреат другого степеня Все-українського вокально-хореографічного конкур-су «Твій шанс» (м.Луцьк, 2012, голова журі Влад Яма).

Hинi ансамбль – це успішний колектив, який активно пропагує народне музичне мистецтво іс-торичної Мараморощини серед відпочиваючих у санаторіях Закарпаття та за кордоном. Останнім часом вони себе називають фольклорним гур-том «Хустяни», щоб підкреслити з якого міста ці троїсті музики.

Колектив нагороджений грамотами управ-ління культури Закарпатської облдержадміні-страції, Хустського міського голови, Луцької та Мукачівської міських рад, Хустської райдерж-адміністрації. Керівник колективу нагородже-ний Почесною відзнакою управління культури Закарпатської облдержадміністрації та Закарпат-ського обкому профспілки працівників культури (2010), Почесною грамотою Закарпатської облас-ної ради (2014).


43

Зразковий аматорський хореографічний ансамбль «Хустяночка»

управління культури, молоді і спорту Хустської міської ради Керівник – заслужений працівник культури України,

учитель-методист Ірина Еристатівна Гнепа

Дитячий хореографічний ансамбль «Ху-стяночка» створено викладачем хорео-графічних дисциплін Хустської дитячої

школи мистецтв Іриною Гнепою на базі школи мистецтв у 1985 році.

27 квітня 2006 року постановою колегії управ-ління культури Закарпатської облдержадміні-страції колективу присвоєно звання «зразковий хореографічний колектив» та взято на фінансу-вання за рахунок коштів міського бюджету міста Хуст. У цьому ж році для учасників ансамблю пошито сценічні костюми, придбано взуття. У 2008 році знову пошито сценічні костюми для нових постановок. У колективі займаються діти різних вікових груп. Багато учнів – випускників І.Гнепи – продовжили навчання в середніх та ви-щих спеціальних навчальних закладах України.

У репертуарі ансамблю чудові різнобарвні тан-ці і постановки, які милують око глядача: фоль-клорні хореографічні композиції «Мелодії і танці Затисянської долини», «Гей, Маріко, подь іграти!», хореографічні композиції «Відлуння майдану», «Карпатські візерунки», танці «Коломийка від Руслани», «Український вихиляс» та інші.

Колектив лауреат Першого Всеукраїнського огляду-конкурсу хореографічного мистецтва хо-реографічних шкіл та шкіл мистецтв «Свято ди-тячого танцю» (м. Одеса, 1989); лауреат третього ступеня обласного відбіркового туру Всеукраїн-ського фестивалю-конкурсу народної хореогра-фії імені Павла Вірського (2002), учасник регіо-нального туру Другого Всеукраїнського фести-валю-конкурсу народної хореографії імені Павла Вірського (м.Львів, 2006); лауреат першої премії регіонального туру Четвертого Всеукраїнського фестивалю-конкурсу народної хорео графії імені Павла Вірського (м.Львів, 2014); лауреат облас-ного фестивалю хореографічного мистецтва іме-ні Йосипа Волощука (смт Великий Бичків, 2000, 2008, 2010, 2012, 2013 – перша премія); дипло-мант Міжнародного дитячо-юнаць кого фестива-лю-конкурсу «Misteriya Dance» (м.Львів, 2008); лауреат другої премії обласного фестивалю ди-тячого та юнацького театрального мистецтва «Юні зірки Мельпомени» (м.Берегово, 2011), ла-уреат першої премії Всеукраїнського хореогра-фічного фестивалю «Яблуневий цвіт» (м.Львів, 2012), переможець Всеукраїнського конкурсу на-


44

родної хореографії ім. М.Вантуха (м.Львів, 2013, премія 5 тис. грн. на пошиття костюмів); лауреат першої премії Першого Всеукраїнського фести-валю хореографії «Осінній листопад» (м.Львів, 2014).

Дитячий хореографічний колектив під керів-ництвом І.Гнепи з 1991 по 2004 рік був лауреа-том обласних оглядів-конкурсів учнівської вико-навської майстерності, лауреат третього ступеня (молодша категорія) Першого обласного кон-курсу хореографічного мистецтва з народного танцю (2007), лауреат третього ступеня (старша категорія) та першого ступеня (молодша катего-рія) Другого обласного конкурсу хореографічно-го мистецтва з народного танцю (2009), лауреат другого ступеня обласного конкурсу хореогра-фічної майстерності (категорія «молодші класи», 2013); учасники обласного конкурсу хореогра-фічної майстерності (2014).

Ансамбль також отримав відзнаки на міжна-родних фестивалях, зокрема, представляв мис-тецтво краю на мистецьких заходах за кордо-ном. Учасник Міжнародного Подвігорлатського фольклорного фестивалю «Під Бескидом зеле-неньким» (м.Сніна, Словацька Республіка, 2009); Третього Міжнародного фольклорного фести-валю Культур Карпатських (м.Лєско, Польська Республіка, 2010); лауреат другої премії Міжна-родного фестивалю-конкурсу «Слнечна Блгарія» (м.Балчік, 2013; першої премії – 2014).

«Хустяночка» є учасником не лише святкових масових заходів, які організовує Хустська міська рада, але і регіональних фестивалів та святкових концертів, зокрема: учасник обласного фестива-лю-ярмарку «Гуцульська бриндзя», що проходив у місті Рахів (2009) за участі Президента України Віктора Ющенка; обласного гала-концерту з на-годи відзначення 18-ї річниці проголошення Не-залежності України (м.Ужгород, 2009).

Цікава і наповнена позитивними враженнями поїздка до Балчіка залишила багато незабутніх споминів у дитячих серцях. Крім виступів, юні хустяни побували у багатьох визначних куточках однієї з найпрекрасніших європейських столиць, оглянули архітектурну спадщину приморських містечок і оздоровилися серед мальовничої при-роди Балчика. Показали на фестивалі два танці «Бойківський народний» та «Дюймовочку».

Улітку 2015 року «Хустяночка» своїм коло-ритним виступом підкорила Іспанію. 29 вихо-ванців молодшої та старшої груп повернулися з перемогою з Міжнародного фольклорного фес-тивалю «Espana Soleada–2015». Фестиваль від-бувся в іспанському місті Ель-Масноу. Концерт-ну програму юні танцюристи віком від 10 до 15

років протягом 12 днів представляли багатьом європейцям у Польщі, Угорщині, Франції, Ав-стрії, Італії та Монако.

За словами керівника ансамблю Ірини Гнепи та самих учасників, фестиваль пройшов на над-звичайно високому професійному рівні. На роз-суд глядачів хустяни представили шість хорео-графічних композицій та дві пісні. Особливе за-хоплення та емоції викликав номер «А Сотню вже зустріли небеса» та сольне виконання двох пісен-них композицій «Дударик» та «Пливуть кораблі» у виконанні наймолодшого учасника Шутка Оле-га. Саме у ті моменти вдалося відчути колосальну підтримку і співчуття нашій країні з боку світової спільноти з приводу подій на українській землі.

Хустські артисти не тільки презентували Україну у світі своїми професійними виступа-ми, але і радо знайомилися з історією та куль-турою інших держав, черпали досвід від своїх колег-однолітків із закордону, відвідуючи цікаві екскурсії та заводячи нових іноземних друзів.

Діти побували у Будапешті, Відні, на Лазур-ному березі в Ніцці, Монако, Іспанії та Італії, бачили легендарні співучі фонтани. Старовинна архітектура, вузенькі вулички, компактні буди-ночки – це не просто вражає своїм колоритом, а і надихає на нові подорожі з новими творчими доробками.

«Хустяночка» також є постійним учасником міських художніх виставок та міжнародних пленерів, які організовуються Хустською місь-кою радою «Хуст–АРТ» (2007, 2008, 2009, 2010, 2011), в яких беруть участь художники з Австрії, Польщі, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Шве-ції, Південної Кореї, Кувейту, Білорусії, Литви, Молдови та України.

Колектив неодноразово нагороджувався По-чесними грамотами Закарпатської обласної ради, управління культури Закарпатської облдержад-міністрації, Хустського міського голови. У 2011 році керівник зразкового хореографічного ан-самблю «Хустяночка» Ірина Гнепа отримала Почесну відзнаку управління культури Закар-патської облдержадміністрації та Закарпатсько-го обкому профспілки працівників культури, а Указом Президента України від 27 червня 2015 року їй присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».

Упродовж останніх восьми років за високі до-сягнення у творчості учасники колективу щоро-ку влітку, за кошти міської ради, нагороджуються путівками на оздоровлення у дитячих таборах на узбережжі Чорного моря і в Карпатах. Зокрема, в серпні 2015 року юні танцюристи «Хустяноч-ки» відпочивали у дитячому таборі «Едельвейс» в с. Микуличин Івано-Франківської області.


МІСТО ЧОП


46

z Народний аматорський клуб східного танцю «Наргіс» Чопського міського будинку культури (керівник Тетяна Загорна).

z Народний аматорський ансамбль сучасного танцю «Арабеск» Чопського міського будинку культури (керівник Тетяна Ковач).

47

Народний аматорський клуб східного танцю «Наргіс» Чопського міського будинку культури

Керівник Тетяна Іванівна Загорна

Клуб східного танцю було створено у 2001 році Тетяною Загорною. Називався він тоді «Ритми радості» і складався з трьох

осіб, до якого входили керівник і його доньки – Олена та Анастасія. Цей маленький колектив працював у клубі прикордонної частини ОКПП «Закарпаття» міста Чоп. У 2001 році зайняв пер-ше місце у другому турі на Другому Всеукраїн-ському фестивалі художньої творчості «Барви» дітей військовослужбовців та працівників При-кордонних військ України (м.Львів). Через два місяці цей колектив взяв участь у третьому турі Всеукраїнського фестивалю художньої творчос-ті «Барви», що проводився у місті Києві та посів друге призове місце й отримав запрошення на Сьомий міжнародний фестиваль національних меншин у місто Венгожево (Польща).

З приходом нових учасників у 2002 році на раді клубу було прийнято рішення про зміну назви «Ритми радості» на клуб східного танцю «Нарґіс» (у перекладі – лотос), незамінним ке-рівником якого є Тетяна Загорна, яка згуртувала навколо себе здібних учасників, яким подоба-ються східні танці. Керівник колективу займа-ється не тільки хореографією, а й виготовленням

та прикрашанням костюмів, у яких учасниці гурту виступають на концертах, конкурсах та фестивалях.

Клуб Східного танцю «Наргіс» постійно бере участь в концертах, конкурсах та фестивалях: учасник Міжнародного фестивалю КУБОК Єв-разії виконавчих мистецтв «Імена майбутнього» (м.Одеса, 2006), Сьомого Міжнародного фес-тивалю-конкурсу хореографічного мистецтва «Танцюючий бриз» (м.Керч, 2007), Міжнародно-го фестивалю КУБОК Євразії виконавчих мис-тецтв (м.Берегово, 2007), Другого Міжнародно-го дитячо-юнацького хореографічного фестива-лю-конкурсу «Містерія DANCE» (м.Львів, 2008), Всеукраїнського відкритого фестивалю «Коро-лівство мистецтв» (м.Львів, 2008), Четвертого міського фестивалю національних культур «В родині єдиній», (м.Мукачево, 2008), Показового виступу у фестивалі бойових мистецтв (м.Ужго-род, 2010), фестивалю східного танцю «Парад шкіл України. Візитна картка» (м.Київ, 2010), фестивалю східного танцю «Парад шкіл Укра-їни. Мед Сходу» (м.Київ, 2010), фольклорного фестивалю-конкурсу танців Перської затоки «В ритмах Затоки» (м.Одеса, 2010).

zzz Мар’яна ЧЕГІЛЬ

48

Народний аматорський ансамбль сучасного танцю «Арабеск» Чопського міського будинку культури

Керівник Тетяна Іванівна Ковач

Колектив створений у 1994 році. За ак-тивну творчу діяльність, популяризацію хореографічного мистецтва, високий ви-

конавський рівень, плідну роботу з естетичного виховання молоді та в зв’язку з клопотанням Ужгородської райдержадміністрації і Чопської міської ради самодіяльному ансамблю сучасного танцю «Арабеск» Чопського міського будинку культури Ужгородського району 29 травня 2002 року присвоєно звання «народний».

Четвертого серпня 2006 року народний ан-самбль сучасного танцю «Арабеск» успішно підтвердив звання «народний самодіяльний ко-лектив».

Нині у колективі налічується 27 чоловік. Не-змінним керівником народного самодіяльного ансамблю «Арабеск» є Тетяна Ковач, яка згур-тувала навколо себе здібних учасників хореогра-фічного мистецтва.

У репертуарі колективу такі хореографічні композиції, як «Симфонія ранку», «Циганський», «Ірландські мотиви», «Джаз тайм», «Лісова феє-рія», «Танго» та інші.

За високі творчі досягнення та активну участь у мистецьких заходах колектив неодно-

разово нагороджувався грамотами та дипломами за призові місця в обласних конкурсах, що про-водились управлінням культури Закарпатської обласної державної адміністрації.

Ансамбль «Арабеск» лауреат другої премії Міжнародного конкурсу-фестивалю дитячого, юнацького та молодіжного мистецтва «Закарпат-ський едельвейс», учасник Міжнародного фес-тивалю «Ужанська ватра», районного фестивалю угорського фольклору.

Танцювально-спортивний центр корпорації Яцканич «Сучасник» (друге місце у категорії Дорослі міні-Формейшин Hip-Hop show), танцю-вально-спортивний центр корпорації Яцканич «Сучасник» (перше місце у категорії Ювенали Малі Групи Dance show).

У грудні 2004 року народний ансамбль сучас-ного танцю «Арабеск» відзначив своє 10-річчя, виступив з програмою «10 років потому» перед жителями міста Чоп.

Колектив постійно виступає перед жителями міста Чоп, залізничниками, ветеранами війни та праці, працює над новою програмою.

zzz Мар’яна ЧЕГІЛЬ

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОН


50

z Народний аматорський хор працівників культури району відділу культури і туризму Берегівської райдержадміністрації (керівник Йосип Барань).

z Народний аматорський фольклорний колектив «Розмарінг» працівників культури району відділу культури і туризму Берегівської райдержадміністрації (керівник Ласло Галас).

z Зразковий аматорський драматичний колектив «Кекерчин» клубу с.Оросі (керівник Еріка Міговк).

51

Народний аматорський фольклорний колектив «Розмарінг» працівників культури району відділу культури і туризму

Берегівської райдержадміністрації Керівник Ласло Степанович Галас

При відділі культури і туризму Берегів-ської райдержадміністрації за ініціативи та під керівництвом начальника Ласла

Галаса у 2008 році був створений фольклорний колектив «Розмарінг», до якого увійшли праців-ники культури району. Зважаючи на те, що на території Берегівщини чимала частка населення є угорськомовною, угорські народні звичаї, фоль-клор, збереглися у повному обсязі. Тож хороша ідея Ласла Степановича легко і швидко матеріа-лізувалася у колектив, який став творчою лабо-раторією, де відшліфовуються та розвиваються різні напрямки сценічного мистецтва (народний танець, народні пісні, театралізовані дійства, на-родна музика). Цьому сприяли і працівники за-кладів культури району, зокрема методисти ме-

тодичного центру. Учасники колективу постійно обмінюються досвідом своєї роботи, професійно зростають і розвиваються.

Уперше результат творчого доробку колекти-ву був представлений на звітному концерті під час другого етапу Всеукраїнського фестивалю народної творчості України, де одразу був помі-чений керівництвом області, і швидко розпочав свою сценічну діяльність на святах та фестива-лях району та за його межами.

Масове дійство на сцені, а це разом з музи-кантами 55 чоловік, які одягнені у різнобарвний національний одяг, відтворюють один із варіан-тів традиційних для нашого району угорських вечорниць, смачно приправлених народним гу-мором, співами і танцями під супровід музики (акордеон, скрипка, контрабас). І все це зроблено


52

на високому професійному рівні та зіграно на одному подиху. Цікаво ще і те, що розробляли сценарій, підбирали музичний супровід, пісні й ставили танці усі учасники колективу. Так би мовити, разом обговорювали кожне дійство, кожну дрібницю.

У 2010 році фольклорному колективу праців-ників культури району «Розмарінг» було присво-єно звання «народний».

Крім «Сільських вечорниць» у репертуарі ко-лективу інсценізація звичаїв збирання винограду та варіння леквару.

zzz Тетяна БОГДАН

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОН


54

z Народний аматорський фольклорний ансамбль «Ліптаки» Великоберезнянського районного будинку культури (керівник Марія Микита).

z Народний аматорський фольклорний колектив «Музики» Великоберезнянського районного будинку культури (керівник Іван Козак).

55

Народний аматорський вокальний ансамбль «Ліптаки» Великоберезнянського районного будинку культури

Керівник Марія Василівна Микита

Селище Великий Березний має свої осо-бливості, свій фольклор, людей, які дба-ють про збереження славних традицій

свого народу. До таких ентузіастів, які оберіга-ють свої традиції, пишаються ними, люблять на-родні пісні, обряди, належать учасники народно-го вокального ансамблю «Ліптаки», що діє при районному будинку культури.

Ансамбль був створений у 1990 році при Ве-ликоберезнянському районному будинку куль-тури з ініціативи викладача Великоберезнян-ської дитячої музичної школи Марти Валкай, яка і стала художнім керівником новоствореного колективу. Перший виступ колективу відбувся у 1992 році – участь у святковому концерті до пер-шої річниці Незалежності України.

До складу колективу входять жінки різного віку. З моменту створення колективу склад учас-ників та його керівники змінювалися. У певні періоди часу колектив очолювали Марта Валкай, Степан Івановчик, Наталія Лешко та Іван Козак. З 2002 до липня 2014 року колективом керувала талановита жінка, вчитель Великоберезнянської

гімназії Руслана Куртанич. З квітня 2015 року – Марія Микита.

За плідну роботу та багаторічну концертну діяльність, за досягнуті творчі успіхи постано-вою колегії управління культури Закарпатської облдержадміністрації від 25 червня 1998 року вокальному ансамблю «Літаки» присвоєно зван-ня «народний самодіяльний колектив».

Вокальний ансамбль виступає на районних та обласних фестивалях художньої самодіяльності, є активним учасником культурно-масових захо-дів, що проводяться в районі та області.

Колектив є постійним учасником обласного свята словацького народного мистецтва «Сло-венска веселіца», учасник районного свята «Ві-зерунки Ужанської долини» (2003).

У 2011 році ансамбль взяв участь у районному звіті колективів художньої самодіяльності, свят-куванні Дня селища Великий Березний, фести-валі сиру «Молочна ріка» (с.Стужиця), Другому обласному фестивалі лемківського народного мистецтва «Лемківська ватра» (с.Кострино Ве-ликоберезнянського району).


56

Народний вокальний ансамбль «Ліптаки» є частим гостем у Словацькій Республіці. На за-прошення Требішовського освітнього осередку у 2011 році колектив взяв участь у Міжнародному фестивалі «Токай у Європі та Вітчизні», який проходив з 30 квітня по 2 травня у місті Нове Место, а також у серпні виступив з концертною програмою на святкуванні Дня села Убля. Ко-лектив – учасник ХІІ фестивалю «Світова зу-стріч словаків у світі», присвяченого 1150-літтю приходу на територію Словаччини святих Ки-рила і Мефодія, 20-літтю заснування Словацької Республіки та 15-літтю – «Матіци словенскої» (Кошице, 2013). Кожен виступ колективу викли-кає щире захоплення у глядачів своїм майстер-ним виконанням та національними костюмами, доводить, що словаки не втрачають своєї наці-ональної ідентичності, проживаючи за межами батьківщини.

Колектив неодноразово був учасником про-грам на обласному та словацькому телебаченні.

Ансамбль постійно розширює свою програ-му, збагачує репертуар, удосконалює виконав-

ську майстерність. Його репертуар складають словацькі, українські, закарпатські та моравські народні пісні.

У колективі брали участь Мар’яна Риган, Маріанна Цьома, Олена Макара, Габріела Ки-сель, Олеся Форкош, Лариса Ценкнер, Марія Петрик, Віра Примак, Василь Опаленик (баян), Олександра Шелепець (скрипка), Наталія Вогар (скрипка), Віталій Гелетич (контрабас), Михайло Цифра (сопілка), Олександра Шелепець (молод-ша) – скрипка, Ганич Катерина (скрипка).

Нині до складу ансамблю входить десять учасниць: Ганна Химич, Мар’яна Риган, Ганна Куртанич, Олена Макара, Габріела Кисіль, На-талія Турак, Марина Палагонич, Віра Примак, Марія Ценкнер, Марина Домище.

При колективі у 2009 році створено танцю-вальну групу, якою керує Мар’яна Парасич.

За свою майстерність ансамбль нагороджу-вався не тільки щирими оплесками глядачів, а й Почесними грамотами та подяками управління культури Закарпатської облдержадміністрації та Міністерства культури Словацької Республіки.

zzz Оксана РУДЕЙЧУК

57

Народний аматорський фольклорний колектив «Музики» Великоберезнянського районного будинку культури

Керівник Іван Юрійович Козак

У 1985 році з ініціативи великого ша-нувальника народної музики, учителя Великоберезнянської загальноосвітньої

школи І–ІІІ ступенів Івана Козака при Вели-коберезнянському районному будинку культури був створений фольклорний колектив «Музики», керівником якого він і став. Новостворений ко-лектив налічував тоді 10 учасників. Серед них музиканти: Юрій Климик (контрабас), Юрій Ба-бич (сопілка), Ярослав Теслюк (скрипка), Ана-толій Караман (скрипка, сопілка), Юрій Тимар (ударник), Іван Козак (баян), солісти: Юрій Кру-пінець, Іван Бодак, Ганна Капустіна, Ольга Іван-цузька. Репертуар колективу складається з укра-їнських, словацьких та закарпатських народних пісень. Фольклорний колектив став постійним учасником районних та обласних концертів, фестивалів, оглядів та інших масових заходів, за що неодноразово був нагороджений почесними грамотами та дипломами.

У 1987 році фольклорному ансамблю «Музи-ки» було присвоєно звання «народний самоді-яльний колектив».

У певні періоди колектив очолювали: Іван Козак (1985–1991), Михайло Семедій (1991–1999), Василь Балушак (1999–2002), Віталій Гелетич (2002–2005), Наталія Лешко (2005), Іван Козак (2006–2010), Віталій Гелетич з 2012 року. З 2014 року по жовтень 2014 року Михайло Семедій.

Протягом років свого існування склад колек-тиву змінювався. Адже на зміну старшому поко-лінню приходила молодь. Тому слід відзначити солістів-вокалістів, які своїми чарівними голоса-ми доповнювали цей колектив у певні періоди: Олена Караман, (1987), Надія Керецман (1989–1991), Світлана Гуменюк (1992–1993), Руслана Куртанич (1992–2002), талановитих музикантів: Михайло Семедій (кларнет), Віталій Гелетич (контрабас), Юрій Рейпаші (контрабас), Ігор Чо-ланюк (скрипка), Василь Балушак (баян) та ін.


58

У 2001 році народний фольклорний колектив «Музики» брав участь у творчому звіті колек-тивів художньої самодіяльності Закарпатської області в місті Київ.

У 2005 році керівником народного фольклор-ного колективу «Музики» Великоберезнянсько-го районного будинку культури стає Наталія Лешко. У жовтні 2005 року склад колективу пов-ністю змінився. Усього 19 учасників. Інструмен-тальний склад: Ігор Чоланюк (скрипка), Василь Ходанич (контрабас), Віталій Гелетич (бубон), Михайло Цифра (сопілка), Євген Цифра (клар-нет), Василь Опаленик (баян). Вокальна група: Наталія Лешко (баян), Олена Костенко, Окса-на Рудейчук (бубенчик), Валентина Цимбалюк (трикутник), Ольга Грицюк (маракаси), Марина Жганич.

Учасники колективу – це люди різних віко-вих категорій (19–62 роки) та різних професій. Ними зібрано чимало автентичних народних пі-сень Великоберезнянщини. Деякі з них увійшли до його репертуару.

З 2006 по 2010 рік колектив знову очолював Іван Козак. У 2006 році колектив було запро-шено в Київ на презентацію Всеукраїнського товариства «Бойківщина ХХІ століття», де був нагороджений Почесною грамотою товариства. Також колектив тійсно співпрацює з Львівським обласним Товариством «Бойківщина – ХХІ сто-ліття» м.Турка Львівської області. Є постійним учасником масових заходів, що організовує і проводить товариство.

Відтоді колектив плідно співпрацює зі згада-ним товариством (виступи на обласних святах

товариства, презентація Львівської області в теа-трі імені М.Заньковецької у Львові, на Четвертих всесвітніх бойківських фестинах на Співочому полі у селі Яворів Турківського району Львів-ської області, участь у концерті з нагоди 80-річ-чя від дня заснування Бойківського товариства, що проходив у місті Турка на Львівщині. Сер-дечні вітання, квіти, гарячі оплески, атмосфера доброзичливості і щирості, що панували в залі, надовго залишаться в пам’яті мистецького ко-лективу з Великого Березного.

До репертуару колективу входять українські, словацькі та закарпатські народні пісні.

Учасники колективу – не тільки виконавці, але й активні збирачі фольклору Верховинського краю. Ними зібрано низку автентичних забутих народних пісень Березнянщини, деякі з них і увійшли до його репертуару. Усе більше визнан-ня та поваги у своїх шанувальників здобувають учасники колективу, поєднуючи на сцені сценіч-не дійство з піснею та танцем.

Творчість колективу знають не лише в Укра-їні, але і в сусідній Словаччині. За час свого існування неодноразово колектив виступав у Німеччині, Словаччині, Польщі, Росії, Угорщи-ні тощо. На запрошення українців Словаччини неодноразово брав участь у культурно-масових заходах, що проходили в селах Улич, Стакчин та містах Свидник, Міхайловці, Гуменне, Сніна.

Фольклорний колектив «Музики» – постій-ний учасник районних та обласних концертів, фестивалів, оглядів та інших масових заходів, за що неодноразово був нагороджений почесними грамотами та дипломами.

zzz Оксана РУДЕЙЧУК

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОН


60

z Народний аматорський хор працівників культури та любителів хорового співу Виноградівського міського будинку культури (керівник Тетяна Гудачок).

z Народний аматорський хор ветеранів війни і праці Виноградівського міського будинку культури (керівник – заслужений працівник культури України Віктор Марушка).

z Народний аматорський фольклорний колектив «Чорняночка» будинку культури с.Черна (керівник Марта Пантьо).

z Народний аматорський фольклорний колектив «Хижанські візерунки» будинку культури с.Хижа (керівник Ірина Турцанаш).

z Народний аматорський оркестр народних інструментів Виноградівського міського будинку культури (керівник – заслужений працівник культури України Віктор Марушка).

z Народний аматорський джазово-естрадний ансамбль «Севлюш діксі бенд» Виноградівського міського будинку культури (керівник Павло Бучелла).

z Народний аматорський духовий оркестр Виноградівського міського будинку культури (керівник Павло Бучелла).

z Народний аматорський ансамбль танцю «Золотий колос» будинку культури с.Неветленфолу (керівник Іветта Фуделла).

z Зразковий аматорський музично-драматичний театр «Відродження» Виноградівського міського будинку культури (керівник Василь Горзов).

z Зразковий аматорський ляльковий театр Виноградівського міського будинку культури (художній керівник Наталія Югас, режисер – заслужений працівник культури України Василь Югас).

61

Народний аматорський хор працівників культури та любителів хорового співу

Виноградівського міського будинку культуриКерівник Тетяна Степанівна Гудачок

Хорова культура Виноградівщини має дав-ні і гарні традиції. У попередні десяти-ліття хоровий, ансамблевий та сольний

спів, колективне музикування було важливою частинкою життя багатьох жителів міста і ра-йону, бо відчуття радості від спільної творчості додавало їм життєвих сил для щоденної праці.

Одним із таких колективів є самодіяльний народний хор працівників культури та люби-телів хорового співу Виноградівського міського будинку культури.

Народився цей колектив 1984 року за ініці-ативи Івана Бачкая, викладача Виноградівської дитячої музичної школи, який керував хором до 1987 року. Наступні 10 років (з 1987 по 1997 рік) диригентом хору був Степан Магарита – талано-витий керівник, добрий організатор і чуйна лю-дина, викладач, а потім – директор Королівської дитячої музичної школи. Під його керівництвом колектив набув великого творчого досвіду: ре-пертуар поповнився не тільки новими україн-ськими та закарпатськими народними піснями, але і піснями українських та зарубіжних ком-позиторів, було започатковано творчі зв’язки з хорами багатьох країн та міст України, успіш-ною була концертна діяльність. Із творчими здо-

бутками любителів-хористів із Виноградівщини мали змогу познайомитися і далеко за межами Закарпаття. Він багато разів виступав із концер-тами в Румунії, Словаччині, Латвії, Угорщині, у Криму та у таких містах України, як Івано-Фран-ківськ, Чернівці та, звичайно, Ужгород.

Дружня, тепла творча атмосфера відзначи-ла концертну поїздку хорового колективу 1990 року у Латвію, куди хористів запросив творчий молодіжний колектив із смт Айзкрауклес. Неза-бутньою залишилася в пам’яті учасників хору і прогулянка старовинною Ригою, а ввечері – успішний концертний виступ.

Серйозна, наполеглива і багаторічна робота аматорів хорового співу та керівників хору дала свої плоди. За високий художній рівень репер-туару, виконавську майстерність і концертну ді-яльність у 1991 році колективу було присвоєно звання «самодіяльний народний», що для амато-рів стало вагомим стимулом у досягненні нових вершин.

У серпні 1991 року хор уперше побував з обмінними концертами в Криму, у Краснопе-рекопському районі, де брав участь у Першому республіканському фестивалі народів Криму і був нагороджений дипломом за участь у фес-


62

тивалі. А наступного, 1992 року, хоровий ко-лектив удостоївся честі відкрити фольклорний фестиваль пісні і танцю «Песни Пятиозерья» у Криму. Як лауреат фестивалю хор виступав із виїзними концертами у населених пунктах Красноперекопського та Роздольського районів, і скрізь їх зустрічали привітно, тепло, щедрими оплесками, – місцевих глядачів заворожили ча-рівні мелодії Закарпаття. Успішною була у 1993 році і третя концертна поїдка у Крим. За участь у республіканському огляді «Чумацький шлях» колектив одержав подяку Красноперекопського райвідділу культури.

Саме 1993 року самодіяльний народний хо-ровий колектив здійснив першу успішну закор-донну подорож на фольклорне свято «Шарись-кі пісні і танці» в Рословицю, район Бардейов (Словаччина).

У жовтні 1992 року колектив став дипломан-том обласного туру Другого Всеукраїнського конкурсу хорових колективів імені Миколи Ле-онтовича у м.Ужгород.

1994 року самодіяльний народний хор був на-городжений дипломом за третє місце на облас-ному фестивалі народної творчості «Карпатські візерунки».

Хоровий колектив постійно веде концертну діяльність, був і є учасником усіх масових за-ходів у місті та районі. Серед членів самодіяль-ного народного хору, крім працівників культури (об’єднує хор, в основному, працівників будинків культури та клубів району), є багато любителів, яких зближує любов до пісні, народної музики, бажання краще знати фольклор рідного краю. Упродовж багатьох років незмінними учасника-ми хору є Микола Вілюс, Василь Тарнай, Ніна Тегза, Павліна Балаж, Марта Горнецькі, Ірина Турцанаш, Марія Тифанюк, – усі вони є добрим прикладом для тих, які кілька років тому вли-лися у хоровий колектив: Вікторії Григорович, Лівії Баторі, Івана Рабовського, Шандора Нодя, Марії Товт, Олени Шандор.

Згадаймо добрим словом і спогадом тих, хто співав у хорі з перших днів його заснування і кого вже нема серед нас: Івана Русінка (Сасів-ський будинок культури), Павла Магариту (цен-тральна районна аптека), Михайла Боршоша та Івана Войтовича (Виноградівська взуттєва фа-брика), Юрія Чіка (швейне об’єднання «Гроно»), городянина Йосипа Пенцкофера.

Самодіяльний народний хор працівників культури та любителів хорового співу працює на базі міського будинку культури. До кожного

виступу співаки дуже ретельно готуються на ре-петиціях, шліфують виконавську майстерність, приділяють належну увагу чистоті звучання і мелодійному поєднанню голосів. Його неодно-разово запрошували на телебачення для запису творчих програм.

Хористи з’їжджаються на репетиції та висту-пи з усіх кінців нашого району. Багато зробила для згуртування колективу Ніна Тегза, одна із засновниць і незмінна учасниця хору, солістка і ведуча концертних програм протягом багатьох років, а з 2005 року – директор міського будин-ку культури. Робота директора включає значний спектр завдань і обов’язків, вимагає повної само-віддачі, а тут налагоджена результативна робо-та гуртків та колективів художньої самодіяль-ності, з яких сім мають звання «народний» та «зразковий». Вона багато зробила і робить до нинішнього дня для залучення молоді до хору, придбання сценічних костюмів та організації концертних поїздок (протягом років працюва-ла головою профкому клубних працівників), для налагодження співпраці з підприємствами і громадськими організаціями. У неї за плечима понад сорок років трудового стажу, вона енер-гійна, сповнена творчих задумів, радіє успіхам, бо робота для неї – це життя.

З вересня 1997 по 2005 рік колективом керу-вала Наталія Муравець (Магарита), викладач Ко-ролівської дитячої музичної школи, яка успад-кувала від батька любов до народної пісні, хист умілого організатора і впевненість диригента. Вона керувала і жіночим вокальним ансамблем, створеним на основі учасниць-хористок. Вона ж і є упродовж років незмінною солісткою хору та ансамблю. У червні 2000 та вересні 2003 років хоровий колектив брав участь в обласних огля-дах-конкурсах і творчому звіті Виноградівщини у місті Ужгород.

З липня 2005 по грудень 2014 року дириген-том хору був Віктор Марушка, директор Вино-градівської дитячої школи мистецтв імені Б.Бар-тока. Репертуар колективу постійно оновлював-ся музичними творами, які доносили до слухачів багатство колориту, багатожанровість пісенних пластів народного співу, що скрашував життя наших предків, їхні будні і свята, став відгомо-ном музичної культури, залишеної нам у спадок. Щороку самодіяльний колектив був учасником Виноградівського відкритого фестивалю вино-градарів-виноробів «Угочанська лоза», виступав із різдвяною програмою «Коляда іде».

ВиНОГРАДІВСьКиЙ РАЙОН

63

У 2010 році на запрошення народного ама-торського хору «Первоцвіт» с.Микитинці Іва-но-Франківської області колектив був учас-ником святкувань 250-річчя села. А 2014 року хор разом із самодіяльним народним оркестром народних інструментів будинку культури про-вів концерти з нагоди відзначення 200-літнього ювілею від дня народження Тараса Шевченка, успішно виступив на майстер-класі, проведеного для учасників міжобласного семінару-практику-му працівників культури Народних домів Львів-ської області та будинків культури і клубів За-карпаття, презентації збірки русинських колядок «Божий син днесь народився».

На початку 2015 року колектив очолила Те-тяна Гудачок. Новим творчим здобутком для хорового колективу була участь у ювілейній зу-

стрічі з поетесою Юлією Драгун, яка відбулася у міському будинку культури для шкільної мо-лоді та інтелігенції міста навесні 2015 року. Тут вперше були виконані пісні на слова ювілярки «Заспіваймо коломийки давнього звичаю» (му-зика М.Жабляк) та «На високій полонині» (музи-ка Г.Гордійчук). Керувала хором Тетяна Гудачок.

Із шефськими концертами хористи часто при-їжджають до військової частини, де їм аплоду-ють стоячи, щиро дякуючи за гарні пісні.

Протягом усіх років діяльності хоровий ко-лектив був нагороджений багатьма грамотами та дипломами, що засвідчує його постійний творчий зріст. Ці відзнаки гідно доповнюють сторінки історії самодіяльного народного хору. Своїм мистецтвом співу хористи дарують людям радість.

zzz Тетяна ГУДАЧОК

64

Народний аматорський ансамбль танцю «Золотий колос» будинку культури села Неветленфолу

Керівник Іветта Йосипівна Фуделла

Колектив був створений у 1987 році і до 1997 року входив до складу народного ансамблю пісні і танцю «Золотий колос»

колгоспу «Комсомолець» села Неветленфолу. З оркестром угорських народних інструментів, який акомпанував танцювальному ансамблю, виступав до 2000 року.

Як самостійний колектив будинку культури с.Неветленфолу, ансамбль танцю виступає на районних, обласних і міжнародних концертах і фестивалях: м.Київ (Україна), м.Печ, м.Ніредьга-за, м.Мезевкевешд, м.Шопрон, м.Чорна (Угорщи-на); м.Кекенєшд, м.Сентедьгаза, м.Сейкельудвор-гель, м.Чіксереда (Румунія); м.Іпольсакалош (Словаччина); м.Таллін, м.Тарту (Естонія).

Хореографами ансамблю працювали Марія Ткач, Василь Сабов, Михайло Шютів, Анна-Ма-рія Чірі (художній керівник будинку культури с.Неветленфолу). З 1987 року керівником колекти-ву була Маргарита Костя, завідувач клубу села Ботар. З 2009 року колективом керувала Ізабелла Мойсін. З 2010 по 2015 рік – Олександр Терек,

художній керівник будинку культури села Не-ветленфолу. Нині колективом керує Іветта Фу-делла.

У травні 2003 року ансамблю танцю «Золо-тий колос» присвоєно звання «народний». За ва-гомий внесок у збереження і розвиток кращих традицій народної танцювальної культури За-карпаття колектив нагороджений багатьма гра-мотами, дипломами, цінними подарунками та різними відзнаками як в Україні, так і за кор-доном.

У репертуарі ансамблю угорські народні, за-карпатські угорські танці, трансільванські угор-ські танці, українські народні танці. До кожного є комплекти сценічних костюмів.

У колективі бере участь 16 учасників (вісім дівчат і вісім хлопців).

У 2007 році ансамбль танцю «Золотий колос» відсвяткував 20-річчя творчої діяльності. Він – активний учасник культурно-мистецького життя району та області.

zzz Наталія ЮГАС

65

Зразковий аматорський ляльковий театр Виноградівського міського будинку культури

Художній керівник Наталія Петрівна Югас Режисер – заслужений працівник культури України

Василь Степанович Югас

Свою творчу біографію ляльковий те-атр Виноградівського міського будинку культури розпочав у 1982 році Засновни-

ками-організаторами стали – режисер Василь Югас і художній керівник Наталія Югас. Після двох років напруженої роботи, у 1983 році, театр завоював симпатії маленьких глядачів не лише міста, але й району. За короткий термін ляль-ковий театр створив такі вистави, як «Веселі пригоди Кицика і Мицика» Ю.Чеповецького та інсценізації «Новорічні пригоди Діда Мороза і Снігуроньки» та «Червона шапочка» за казкою Шарля Перро (режисер-постановник В.Югас). Весь склад лялькового театру налічував 12 дітей та троє дорослих. З перших днів існування теа-тру і донині художником та декоратором театру є Федір Сільваші.

У 1984 році власними силами пристосували приміщення під покрівлею міського будинку культури для розміщення реквізиту, декорацій, костюмів та інвентарю театру.

Творчий колектив працює багато і плідно. Найбільшою популярністю користуються у ді-

тей інсценізації за українськими народними каз-ками «Як Дід щастя здобував», «Колобок», «За-єць, Лисиця і Півень», а також «Заєць у Тигро-вій шкурі», «Як Юрко-легінь з нечистою силою змагався» за п’єсами закарпатського драматур-га Сергія Гержика, «Зайка-Зазнайка» за п’єсою С.Михалкова, «Дюймовочка» за казкою Ж.К.Ан-дерсена, «Чортів скарб» за твором Володимира Короткевича та інші.

У 2006 році колективу присвоєно звання «са-модіяльний зразковий».

Нині у колективі займаються 14 чоловік. Активними учасниками театру є Іванишинець Неля, Колька Роман, Осташ Яна, Клевець Анге-ліна, Якоб Іванна.

Робота театру будується за авторською про-грамою, складеною керівником самостійно та на основі запозиченого досвіду інноваційної педа-гогічної діяльності режисера, педагога та дра-матурга Сергія Гержика (м.Хуст).

Головний напрямок роботи театру – театраль-на діяльність пов’язана зі сприйняттям творів театрального мистецтва і відтворенням в ігро-


66

вій формі набутих уявлень, вражень, почуттів. Мета театру – зацікавити дитину, залучити її до певного виду діяльності, розвивати її природні здібності, активізувати дитячу творчість, своє-часно виявляти обдарованість.

При постановці вистав використовуються ляльки тростинкові, петрушка, у перспективі – це лялька-маріонетка. Театральні ляльки виго-товляються учасниками театру власноручно та за участі художника міського будинку культури Федора Сільваші. Музичне оформлення та його монтаж здійснюється звукооператором Миколою Мадяром – досвідченим спеціалістом районного методичного центру.

При ляльковому театрі створено дитячу під-готовчу театральну групу, у якій займаються діти віком від 8 до 10 років. Вони знайомляться з елементами акторської майстерності, основами сценічної мови, сценічного руху.

Починаючи з 2006 і аж до 2012 року ляль-ковий театр щороку брав участь в обласному фестивалі дитячого та юнацького театрального мистецтва «Юні зірки Мельпомени». Нагородже-ний грамотами та подякою управління культури Закарпатської облдержадміністрації, виконкому Берегівської міської ради за активну участь у згаданому фестивалі.

У січні 2009 року актори лялькового театру брали активну участь у проведенні майстер-кла-су з виготовлення сценічних театральних ля-льок під час проведення семінару «Театральна педагогіка», у якому взяли участь представни-ки національного лялькового театру м.Будапешт (Угорщина). Захід проходив у місті Виноградів.

Святкові та повсякденні традиції нашого на-роду, наших предків знайшли своє відображен-ня у виготовленні дитячих іграшок. Близькими до керамічних іграшок були пластичні вироби з сиру, тіста у вигляді людських фігурок, кошиків, оленів, кіз, пташок тощо. Найбільш поширеною іграшкою для сільських дітей були чудернацькі солом’яні ляльки з перев’язаною головою і талією та довгими руками.

Напередодні відзначення Міжнародного Дня захисту дітей, 30 травня 2015 року, в залі Вино-градівського міського будинку культури відбу-лася прем’єра вистави-казки за п’єсою «Як Юр-ко-легінь з нечистою силою змагався» закарпат-ського драматурга Сергія Гержика.

Учасники лялькового театру були ініціато-рами проведення виставки традиційної ляльки. У 2014 році звернулися до умільців, любителів мистецтва нашого міста з пропозицією виго-товити традиційні ляльки, іграшки. Першою відгукнулася Ніна Корнієнко, яка виготовила і представила 20 чудових ляльок з тканини. Се-ред них учасники вертепного дійства: «циган», «княгиня», «панночка», «панночка-селянка».

Театр пишається своєю співпрацею з майс-тринею Ніною Корнієнко. Учасники лялькового театру разом із нею виготовили 15 театральних ляльок до вистави «Як Дід щастя здобував». З цією виставою учасники виступили перед дітьми, які перебували в оздоровчих таборах Виноградівського району під час літніх канікул. Таких виїзних виступів у 2014 році здійснено 27, на яких були присутні понад 3,5 тисячі дітей та молоді.

zzz Наталія ЮГАС

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОН


68

z Народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Плай» Воловецького районного будинку культури (художній керівник Іван Щербей, балетмейстер Василь Могорита).

z Народний аматорський камерний хор Воловецького районного будинку культури (керівник Іван Керецман).

z Народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль «Голоси Карпат» Воловецького районного будинку культури (керівник – заслужений працівник культури України Василь Шако).

z Народне аматорське жіноче вокальне тріо «Едельвейс» Воловецького районного будинку культури (керівник Марія Більська).

z Народний аматорський вокальний ансамбль Воловецького районного будинку культури (керівник Валентина Хміль).

z Народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив «Верховинка» Воловецького районного будинку культури (керівник Софія Губаш).

69

Народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль «Голоси Карпат»

Воловецького районного будинку культуриКерівник – заслужений працівник культури України Василь Федорович Шако

Творчу діяльність вокальний ансамбль «Голоси Карпат» розпочав у 1973 році при Воловецькому районному будинку народ-

ної творчості і дозвілля. Теперішній ансамбль виріс із вокального квінтету, який було ство-рено у 1973 році під керуванням Й.Мартинича. Через два роки розширили склад до масштабів вокального ансамблю. У 1978 році вокальному ансамблю було присвоєно звання «народний».

Ансамбль – лауреат першого Всесоюзного фестивалю самодіяльної творчості, нагородже-ний великою «Золотою медаллю Першого Все-союзного фестивалю самодіяльної творчості (1975–1977)».

Ансамбль «Голоси Карпат» неодноразовий лауреат всесоюзних, республіканських та об-ласних фестивалів народної творчості, лауреат другого обласного пісенного фестивалю імені Михайла Машкіна.

Аматори продовжують освоювати нові тво-ри, працюють над удосконаленням виконавської майстерності, концертної діяльності. Пам’ятни-ми для співаків стали 1977 та 2002 роки. Їм було доручено представляти свою творчість на основній сцені держави – Національному палаці «Україна». У 2004 році з успіхом виступили в містах Мюнхен, Бадендорф у Німеччині.

З 1987 року колективом керує Василь Шако (з 2009 року – заслужений працівник культури

України). Ансамбль одразу привернув увагу гля-дача цікавим репертуаром та майстерністю вико-нання. Творча діяльність вокального ансамблю характеризується наполегливою систематичною працею над постановкою голосу учасників, чи-стотою звучання, дикцією, ансамблевістю, куль-турою звучання. Репертуар формується в ос-новному з українських народних пісень, пісень краю в обробці М.Леонтовича, П.Рака, В.Гайду-ка, В.Шако та творів П.Дворського, О.Білаша, М.Попенка, І.Шевчука, М.Колесси, Є.Козака, Р.Савицького та інших.

Немає такого села на Воловеччині, де б не виступав В.Шако як соліст, ентузіаст своєї спра-ви. «Голоси Карпат» – постійно діючий і творчо зрілий колектив, отримав визнання громадськос-ті, має різноманітний репертуар, що періодично оновлюється. Він демонструє високу виконавську майстерність, злагодженість співу, емоційність, глибоке прочитання виконуваних творів. Сво-їм життєрадісним мистецтвом робить вагомий внесок у піднесення музичної культури народу. У цьому, насамперед, заслуга його керівника-па-тріота Василя Федоровича, який з року в рік лю-бовно плекає свій колектив і виводить його до рівня найкращих. Він переконаний, що вдало й щиро виконана пісня проникає в душу, змушує на хвилину забути про все довкола і поринути


70

в опоетизований світ краси, витонченості, тен-дітності, прокладає стежину до кожного серця.

Саме народному чоловічому вокальному ан-самблю «Голоси Карпат» належить важлива роль у справі формування естетичних смаків верхо-винців. Жодне велике свято, жоден урочистий концерт не проходять без участі цього чудового колективу. Він виступає не лише в районі чи об-ласті, а як один із кращих, тричі мав можливість показати своє мистецтво на сцені Національного палацу «Україна» в Києві. Він є справжнім попу-ляризатором української народної пісні.

Особливо вдячний долі за те, що поряд з ним завжди Дмитро Бабушка – чудовий баяніст, акомпаніатор, людина великої відповідальності з безмежною закоханістю у музику. Треба бути по-справжньому відданим своїй справі, щоб уже понад 40 років виходити на сцену, пропагуючи мистецтво хорового співу. У будь-якій тональ-ності він почуває себе, як риба у воді. І все це завдяки великій і копіткій роботі над собою. Дмитро Іванович ніколи не дозволить собі вийти на сцену непідготовленим. Люблять його діти, молодь, з ним поводяться вільно і впевнено.

До старшого покоління із ансамблю «Голоси Карпат» належить Іван Софілканич. Чудовий му-зикант, педагог, викладач народних інструмен-тів Воловецької дитячої музичної школи. Свого часу працював у школі завучем, директором. Учні згадують його теплими словами. Вдячні йому за те, що мали можливість виступати на районних, обласних сценах. Не раз дзвінкий го-лос сопілок радував односельчан, а комісія на оглядах-конкурсах виставляла високі бали.

Одним із найбільших ентузіастів своєї справи в ансамблі є Василь Синчук. Колишній дирек-тор районного будинку культури, хоч і поміняв професію, та ось уже впродовж 40 років регу-лярно приходить на репетиції. Коли він на сцені, Василь Федорович спокійний за басову партію. А ще на Василя Миколайовича покладені всі ор-ганізаторські функції – він незмінний староста ансамблю.

Хочеться згадати і про Василя Гафинця. Хоч і був він зайнятою людиною (багато років пропра-цював директором Воловецької дитячої школи мистецтв), все ж таки, знаходив час для улюбле-ної справи душі. Будучи музикантом, розумів, яку велику справу вони творять для розвитку духовності краю, популяризуючи народну му-зику Воловеччини. Хтось повинен, забувши про вихідні, інколи і про сім’ю, стати тим мостом,

тим переходом, що зв’язує одне покоління з ін-шим.

Воловеччина багата на таланти. Молодим му-зикантам є чому повчитись у старшого поколін-ня. Вони не тільки досягають успіху, але й ідуть далі за своїх учителів. Так, Ігор Середа захо-плюється більше естрадною музикою. Він член Ліги українських композиторів, грає на багатьох духових інструментах. В ансамблі його голос є великою підмогою тенорової партії.

Ярослав Борбіль – улюбленець ансамблю. Природа наділила його приємним тембром го-лосу. Для нього є великою честю співати у про-славленому колективі. Чудовий музикант-вико-навець з повагою ставиться до старших колег.

Час не стоїть на місці. Ось уже і зовсім мо-лоде покоління вливається в ансамбль. О.Кочан, М.Лозан у майбутньому будуть прекрасною змі-ною старшому поколінню.

До репертуару ансамблю «Голоси Карпат» входять народні пісні в обробці композито-рів-класиків та сучасних митців – «Пішов Іван в полонину косити», «День, день, білий день», «Болить мене в попереці», «Чия то долина», «Червона калина» та інші, а також оригінальні твори закарпатських композиторів, насамперед І.Керецмана («Верховинська поема», «У Карпа-тах я родився», «Виноградарка» на слова В.Вовч-ка), В.Кобаля («В солов’їну ніч»), та обробки народних пісень В.Гайдука («Пойме, хлопці»), Ф.Турянина («За Бескидом овес сію», «Не буду ся женити»); «Явір і яворина» (музика О.Білаша, слова Д.Павличка), «Смерекова хата» (музика П.Дворського, слова О.Бокая), «Летять лелеки в зорецвіт» (музика О.Білаша, слова М.Ткача), «Долиною туман тече» (музика О.Білаша, слова Д.Павличка) тощо.

Варто нагадати, що такі співаки, як І.Софілка-нич, В.Гафинець, В.Синчук, М.Шевченко, С.Пе-тій, І.Щербей, І.Середа, І.Чекан, Я.Борбіль – це ціла епоха гірського краю, його перли, яким ве-лика вдячність від людей, шанобливий і низький уклін. Це колектив з високою естетичною куль-турою. Їхній спів відзначається злагодженістю звучання, красою тембрів, гнучкістю динамі-ки, виразністю, сценічною культурою. У пісен-ний вінок України вони з любов’ю і натхнен-ням вплітають і свої дзвінкі голоси. Учасники ансамблю з задоволенням виконують пісні, бо вони підносять слухачів над буденністю, несуть у світ із дитинства знайомих і дорогих образів, породжують чисті думки, бажання добра людям, збагачують духовну культуру рідного народу.


ІРШАВСЬКИЙ РАЙОН


72

z Народний аматорський жіночий хор «Боржава» будинку культури с.Довге (керівник Іван Кертис).

z Народний аматорський хор лікарів Іршавського районного будинку культури (керівник – заслужений працівник культури України Надія Гудь).

z Зразковий аматорський духовний хор будинку культури с.Білки (керівник Віра Ерделі).

z Народний аматорський хор ветеранів Іршавського районного будинку культури (керівник Оксана Сідор, концертмейстер Ігор Староста).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Освітянка» будинку культури с.Білки (керівник Ірина Паньканинець).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Ільничанка» будинку культури «Шахтар» с.Ільниця (керівник Богдана Ляшко).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Конвалії» Іршавського районного будинку культури (керівник Аліна Попович, концертмейстер – заслужений працівник культури України Надія Гудь).

z Зразковий аматорський вокальний ансамбль «Дзвіночок» будинку культури с.Білки (керівник Ірина Панканинець).

z Народний аматорський фольклорний колектив будинку культури с.Лисичово (керівник Світлана Гойс).

z Народний аматорський фольклорний ансамбль «Приборжавська долина» будинку культури с.Приборжавське (керівник Марія Капцош).

z Зразковий аматорський фольклорний ансамбль «Сколомийка» будинку культури с.Приборжавське (керівник Ольга Кукла).

z Зразковий аматорський фольклорний ансамбль «Кирниченька» Іршавського районного будинку культури (керівник Едіта Канчій).

z Народний аматорський фольклорний ансамбль «Іршава» Іршавського районного будинку культури (керівник – заслужений працівник культури України Надія Гудь, хореограф-постановник – заслужений працівник культури України Михайло Шютів).

z Народний аматорський обрядово-фольклорний ансамбль «Іршавська родина» Іршавського районного будинку культури (керівник Олена Йонаш).

z Народний аматорський духовий оркестр Іршавського районного будинку культури (керівник Михайло Мейсарош).

z Народний аматорський духовий оркестр клубу с.Доробратово (керівник Іван Югас).

z Зразковий аматорський театр естрадної пісні «Ліра» будинку культури «Шахтар» с.Ільниця (керівник Ельвіра Гавацко).

z Народний аматорський гурт «Коло друзів» Іршавського районного будинку культури (керівник Михайло Січ).

z Народний аматорський танцювальний колектив «Юність» будинку культури «Шахтар» с.Ільниця (керівник Тетяна Черничко).

z Зразковий аматорський цирк «Весела арена» Іршавського районного будинку культури (керівник Ніна Попович).

z Зразковий аматорський музично-драматичний театр «Пролісок» Іршавського районного будинку культури (режисер-постановник Василь Філеш, завідувач художньої частини Любов Філеш).

z Народна аматорська кіно-фотостудія Іршавського районного будинку культури (керівник Василь Ловска).

z Народне аматорське об’єднання художників та народних майстрів «Колорит Боржави» Іршавського районного будинку культури (керівник Василь Філеш).

73

Народний аматорський хор ветеранів Іршавського районного будинку культури

Керівник Оксана Іванівна Сідор

У січні 1986 року Іван Цільо та Іван Кампо (нині покійні) розіслали запрошення взя-ти участь у хорі майже 90 ветеранам мі-

ста Іршава. І вже у лютому 60 ветеранів розпоча-ли репетиції під керівництвом Карла Голіби. На його долю випало згуртувати колектив, вибрати з розмаїття пісень ті, які найбільше імпонують учасникам і з якими можна було розпочати твор-чу біографію своєрідного колективу. Однак він керував недовго.

Уже через місяць колектив очолила колишня вчителька Софія Стегура, досвідчений ветеран художньої самодіяльності, великий шануваль-ник і знавець народної пісні. У свій час вона прищеплювала любов до хорового співу вихо-ванцям Ільницької школи-інтернату. Всі виступи відбувалися під акомпанування Віктора Світли-ка.

Цього ж року вперше виступили 8 березня на святковому концерті, присвяченому Міжна-родному жіночому дню.

Першою піснею, яку вивчили, була «Пісня про ветеранів». І не випадково, адже хто краще заспіває, передасть зміст, донесе задум автора, як не самі ветерани. А пісні Михайла Машкіна! Багато з них ще в молодості хористи співали, бу-дучи учасниками самодіяльного ансамблю пісні і танцю «Верховина». Не одна пісня композитора увійшла до золотого фонду багатьох колективів.

Основою хору були колишні робітниці, служ-бовці, трудова інтелігенція – усього 40 чоловік, у тому числі п’ять сімейних пар – Денис і Габріела Білинці, Павло і Емма Варги, Іван і Єлизавета Лендєли, Михайло і Ганна Мойсеї, Іван та Олена Чедрики.

Немало зусиль докладали для організації ре-петицій та виступів Михайло Митровцій (ко-лишній староста хору, нині покійний) та Ми-хайло Цільо.

За перші три роки праці хор виступав не тільки на сценах будинків культури Іршавського району, але й у санаторіях «Синяк», «Сонячне Закарпаття» Свалявського району, «Кооператор» Виноградівського району та на деревообробному комбінаті села Тересва Тячівського району. Усі виступи проходили з успіхом, у переповнених залах. Їх вітали, дарували квіти, вони побачили, що потрібні людям, одержали другу молодість, відчули, що їм під силу будь-яка пісня. Про це говорить і той факт, що свого часу виконували деякі пісні на чотири голоси.

У січні 1995 року хор ветеранів успішно ви-ступив з новорічними колядками перед христи-янами Іршави. Тоді й вирішив, що поповнить свій репертуар духовними творами українських композиторів.

Безмірно радує учасників хору те, що вони мають можливість щотижня збиратися на черго-ву репетицію, щоб вкотре поринути у чарівний і


74

неповторний світ народних мелодій. Свого часу відчували вагому допомогу з боку райради (го-лова Василь Коцан), міської ради (голова Степан Бобик), районного відділу культури (завідуючий Юрій Глеба).

Коли настав час подумати про назву хору ветеранів війни і праці, вирішували колектив-но. Одні пропонували назвати «Надією», інші – «Мрією», «Спогадом». А думки зійшлися, що краще колектив іменуватиметься «Мрією», бо ж вони усі ветерани, живуть доброю надією, щи-рою мрією бачити голубе мирне небо над голо-вами онуків. І поки вистачає сил, все роблять для того, щоб мрія стала дійсністю. На святково-му концерті в День Перемоги знов виступав хор ветеранів війни і праці. Тільки ведуча вперше додала: «Мрія». У їхньому виконанні прозвучала пісня О.Тулікова «Не старіють душею ветерани».

Згодом хор районного центру культури і до-звілля знову змінив свою назву. Певний час іме-нувався «Ветеран». Сценічне життя цього своє-рідного хору, без якого вже тепер не обходить-ся жодне свято, під пильною увагою багатьох шанувальників пісень воєнних років. А самим учасникам хочеться кожного разу виступати кра-ще, дарувати задушевні пісні, залишати незабут-ні враження. Саме так було в День Першотравня коли виступили на святковому концерті на ім-провізованій сцені у новому сценічному вбранні: жінки – в голубих платтях, а чоловіки – в сірих піджаках.

У 2011 році хор брав участь у конкурсі на краще виконання колядки й одержав грошову премію, частину якої віддав на будівництво Пе-тро-Павлівського греко-католицького храму у місті Іршава.

У 2012 році у приміщенні Іршавської цен-тральної районної бібліотеки у відділі бібліотеч-но-інформаційних технологій відбулися виборчі вечорниці «Голосуємо серцем», до яких первин-на організація ветеранів приурочила відзначення ветеранами м. Іршави Міжнародного дня людей похилого віку та Дня ветерана. На цих заходах з успіхом виступив і народний хор ветеранів.

У 2012 році народний хор ветеранів війни і праці взяв участь в обласному фестивалі лемків-ського народного мистецтва «Лемківська ватра» у селі Кострино на турбазі «Красія» Великобе-резнянського району. Хору поталанило взяти участь у концертній програмі фестивалю поряд

із художніми колективами Івано-Франківщини, Львівщини, Тернопільщини. Колектив проде-монстрував колоритну програму закарпатських народних пісень в обробці відомих авторів Пе-тра Світлика, Петра Милославського, за що от-римав подяку від господарів та бурхливі оплески від глядачів.

У 2013 році на запрошення голови сільської ради села Чорний Потік Євгена Манайла на-родний хор ветеранів (керівник Оксана Сідор, концертмейстер Ігор Староста) з найстарішим 92-річним Михайлом Цільо взяли участь у ра-йонному святі «Партизанської слави». До слова, він ще до січня 2015 року відвідував репетиції хору. Тепер не ходить, бо стан здоров’я не доз-воляє.

Хор – учасник обласного фестивалю русин-ської культури «Червена ружа» (м.Мукачево, 2012), районного фестивалю духовної пісні «Да святиться ім’я Твоє» (м.Іршава, 2014), районно-го фестивалю «Бетлегем–2015, обласного свята словацького народного мистецтва «Словенска веселіца» (м.Перечин, 2015).

У серпні 2014 року хору випала велика честь відкрити ХVІІІ обласний фестиваль духовної пісні «Блаженнії нищії духом, бо їх є царство небесне» серед молодіжних центрів греко-като-лицьких храмів Закарпаття, який відбувся в Ір-шавському районному будинку культури.

Хористи – активні учасники клубу за інтере-сами «Золотий вік», який працює при Іршавській центральній районній бібліотеці.

Учасники хору завзяті ентузіасти, любителі сцени, тому свій вільний час присвячують ама-торському мистецтву. Репетиції завжди прохо-дять із повним складом хористів, і кожна з них приносить усім насолоду.

У 2003 році колективу присвоєно звання «на-родний».

Звучить мелодійна народна пісня з вікон другого поверху будинку культури. Лине вона з вуст тих людей-ентузіастів, які добре знають, що якщо жива пісня, то живий і безсмертний народ.

У репертуарі колективу до 100 творів, серед яких закарпатські народні пісні в обробці Петра Світлика, Надії Мельник та інших самодіяль-них композиторів, понад 25 творів на релігійну тематику, пісні воєнних років та інші авторські твори.

zzz Ігор БЕРЕГІЙ,zzz Марина ОФІЦИНСЬКА

75

Народний аматорський фольклорний ансамбль «Іршава» Іршавського районного будинку культури

Керівник – заслужений працівник культури України Надія Іванівна Гудь

Хореограф-постановник – заслужений працівник культури України Михайло Андрійович Шютів

Народний фольклорний ансамбль «Ірша-ва» створений у 1990 році при Іршав-ському районному центрі культури і

дозвілля (нині Іршавський районний будинок культури) Закарпатської області.

Першими учасниками колективу були вчите-лі та працівники культури району. Нині – це в основному молодь, яка закохана у народну твор-чість. Організатор і керівник колективу – заслу-жений працівник культури України Надія Гудь.

Колектив увібрав усе краще, що було в мину-лі десятиліття в таких відомих ансамблях пісні і танцю Іршавщини, як «Боржава», «Виногра-дар», «Кукурудзовод», «Приборжавська долина», «Верховина».

З початку створення і донині колектив налі-чує стабільне число учасників – до 25. Склада-ється він з оркестрової групи, мішаної вокальної.

У кожному номері вдало поєднано спів, розмов-ний жанр та хореографію.

Свого часу Надія Іванівна реалізувала новий проект – підготувала програму у режимі Non-Stop, що схвально було сприйнято публікою. Не зраджує цьому нововведенню керівник і нині.

Учасники ансамблю – не тільки виконавці, а й активні збирачі та популяризатори фолькло-ру Іршавщини. На початку 90-х років минулого століття в ансамблі брали участь учителька На-талія Трикур і її чоловік хореограф Федір, співа-ки Юстина Семак та її син Борис, чудові музи-канти й співаки Олександр і Володимир Голіби, завідувач відділу культури Іршавської райдерж-адміністрації Юрій Глеба, директори дитячих музичних навчальних закладів Євген Петровій і Олександр Рацин, директор районного центру культури і дозвілля Юрій Микита, співачка й оповідачка Едіта Токар (Канчій).


76

На початку 2000 року у колективі почалося творче тертя і він реорганізувався. Результатом розколу було створення ще одного колективу. Назва «Іршава» залишилася за першим колекти-вом. Але оскільки більшість учасників покинула ансамбль, то Надії Іванівні довелося починати все спочатку. З 2004 року «Іршава» виступає оновленим складом. Нині у колективі моло-ді, енергійні творчі особистості, які закохані у народне мистецтво. У цьому ж році хореогра-фом-постановником ансамблю було запрошено Михайла Шютіва.

У колективі беруть участь Наталія Менчук, Євгенія Мельник, Ольга Сукович, Аліна Поляк, Анжеліка Поляк, Тетяна Химинець, Ольга Кузь-ма, Євгенія Чепа, Ігор Чепа, Юрій Буряс, Михай-ло Калинюк, Дмитро Сньозик, Юрій Танько (со-ліст), Марта Піров (солістка), Василина Онисько (солістка), Іван Мелеш, Елеонора Ліпунова, Ві-талія Кравчук. Оркестрова група: Наталія Ка-линич (кларнет), Віта Горзов (скрипка), Артур Багнюк (бубон), Ігор Дурневич (кларнет), Інна Капустей (сопілка), Микола Ліпунов (ударник, гітара), Надія Гудь (баян).

В оновленому колективі виступали Михай-ло Боїшко, Анастасія Фанта, Олеся Штефаньо, Олексій Костяк, Михайло Русин, Ярослав Па-льок та інші, які творили на сцені чудове на-родне дійство.

Ансамбль «Іршава» – візитна картка Іршав-щини. Його виступи можна побачити на різних телевізійних каналах України та за кордоном. Останнім часом ансамбль значно омолодився, поповнився талановитою молоддю, професій-ними музикантами, хореографами. Регулярні фольклорні пошукові експедиції колективу від-находять все нові і нові народні пісні, обрядові композиції, звичаї.

Основу репертуару колективу складають пі-сенні й обрядові традиції Іршавщини, Закар-паття. У його концертних програмах органічно переплітаються народний гумор, танок, фоль-клорно-етнографічні картинки, мелодії багато-національного краю.

Концертна програма колективу багата і різ-номанітна. Це і народні пісні, вокально-хоре-ографічні композиції, обряди тощо. Особливо піднесений настрій колективу і глядачам ство-рює неперевершена фіглярка Наталія Менчук та хореографічні постановки Михайла Шютіва.


Аматори Іршавщини захищали честь області на святкуванні днів культури Закарпаття у місті Київ (2005).

Ним записано низку телевізійних музичних програм, зокрема багатосерійний проект «На фіглі з Марькою Голубинською», до якого вхо-дять самостійні завершені театралізовані дій-ства: «Біля млина» (1994), «Заспіваймо собі фай-но» (1998), «Підготовка до коляд» (2002), «Сіно-коси» (2003), «Ворожіння на Бабин вечір» (2004), «Ріжемо свиню» (2005), «Рибалка» (2007).

У 2000 році вийшла в телеефір ювілейна телепередача «Нам 10 років», до якої увійшли інтерв’ю учасників, керівника колективу та за-відувача відділу культури Іршавської районної державної адміністрації. Збагатили програму й обрядові весільні композиції.

Нині колектив тісно співпрацює із Закарпат-ською обласною державною телерадіокомпанією (канал «Тиса–1»). Він частий гість програми «Ру-синська родина» (ведуча Віра Кобулей), у якій було продемонстровано матеріали «У гостях у Івана Поповича – народного артиста України» та «Ідемо на охоту (полювання)» (2008), «Садимо капусту в Заріччі» (2009), «Весна на Іршавщи-ні» (2010), «Збираємо гриби» (2011), «Син Божий десь народився» (2012).

Колектив – лауреат першої премії фести-валю-конкурсу «Карпатські візерунки» (1994), регіонального дитячо-юнацького фестивалю на-родного мистецтва «Смарагдові витоки» (м.Му-качево, 2006) у номінації «фольклор», фестива-лю народної творчості у рамках Національного Сорочинського ярмарку» (с.Великі Сорочин-ці, Полтавська область, 2006), Міжнародного фестивалю музичного мистецтва «Дні свято-го Флоріана» (с.Чаквар Угорської Республіки, 2007); другої премії Міжнародного фестивалю музичного мистецтва «Дні святого Флоріана» (Угорщина, 2008), фестивалю-конкурсу «Іршава збирає таланти» (у рамках шоу «Країна має та-лант» Іршава, 2010); Сьомого обласного фести-валю коломийки «Дзвінкі перлини Верховини» (смт Воловець Закарпатської області, 2013); тре-тьої премії у номінації «фольклорні колективи» Третього відкритого обласного фестивалю-кон-курсу традиційного мистецтва «Яворові гуслі» (с.Драгово Хустського району, 2011).

ІРШАВСьКиЙ РАЙОН

77

Учасник обласного фестивалю «Народні дже-рела–2000» (м.Ужгород), обласного свята сло-вацького народного мистецтва (2000), Другого Всеукраїнського фестивалю мистецтв національ-них культур «Ми – українські» (м.Приморськ, Запорізька область, 2001), ХІХ Міжнародного фестивалю (м.Люблін, Польща, 2004), Днів села Тісо-Додо (Угорщина, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008), творчого звіту майстрів мистецтв і худож-ніх колективів Закарпатської області «Самоцві-ти Срібної Землі» (м.Київ, 2004), Європейського проекту «Фольклорний караван» (Україна–Ру-мунія, 2008), фольклорного фестивалю (м.Боті-кас, Португалія, 2008), Днів села Тісо уй варош (Угорщина, 2009), ХVІ фестивалю «Цибульові славності» (с.Мадуніце, Словаччина, 2011; та ХХ – у 2015), Обласного фестивалю колядниць-ких колективів «Коляди у Старому селі» (м.У-жгород, 2013), районного фестивалю ковальсько-го мистецтва та народних промислів «Гамора» (с.Лисичово Іршавського району, щороку з 2008 року), Міжнародного фестивалю колядницьких гуртів (м.Сніна Словацької Республіки, 2014).

А також свята культури русинів-українців Словацької Республіки (м.Свидник, Словаччина), Міжнародного фестивалю фольклору русинів-ук раїнців Словацької Республіки (с.Камйонка, Словаччина), фестивалю національних меншин (м.Прага, Чехія).

У 2000 році в Ужгороді побачив світ збір-ник «Плавле кача… Народні пісні Закарпаття з репертуару народного фольклорного ансамблю «Іршава» Іршавського районного центру культу-ри і дозвілля», у який увійшло 25 оригінальних народних пісень Закарпаття в обробці керівника колективу.

У своєму доробку колектив має чотири аудіо-диски «Плавле кача» (1995, 17 пісень), «Кучерява верба» (2006), «На зеленій убочі» (2009), «Гуслі мої, гуслі» (2012, 10 пісень).

Колектив створив свій сайт http://folkirshava.narod.ru, на якому можна знайти багато цікавої інформації. Нагороджений Подякою міністерства культури і мистецтв України з нагоди 10-річчя творчої діяльності ансамблю (2001).

Народний фольклорний ансамбль «Іршава» побував із творчими поїздками у Франції (1991), Німеччині (м.Берлін, 2002), Швейцарії, Австрії, Італії (Венеції, 2008), де концертні програми ко-ристувалися великим успіхом.

У репертуарі колективу коломийки, закарпат-ські народні пісні «Ой, Марічко, добра будь», «Серед села дичка», «Ой, ішов я до Марійки сватати» та «Ой, Марійко, нич із того!», «Ой, не маю я голосу» (побутова пісня), «Заграйте гуслі з явора», «Над водою стоїть зеленая вер-ба» (рекрутські), «Червенеє вино» (рекрутська коломийка), «Волошин» (леґінська жартівлива


78

пісня), «Ой попід гай зелененький» (історична балада про Довбуша).

Серед обрядових пісень найбільшою популяр-ністю користуються весільні пісні та коломийки, записані в селі Приборжавське Іршавського ра-йону, а також веснянки «Цинторія», «На зеленій убочі».

Вокально-хореографічні композиції «Не плач мила, не журися», «Танець пастухів», «Міла моя», «Любила м, любила». Усі обробки здійс-нені Надією Гудь (Мельник).

Збагачують програму й інструментальні тво-ри «Угорський танець» (інструментовка Павла Пинзеника) та «Словацькі мелодії» (обробка для оркестру Володимира Короленка).

Особливою популярністю у глядачів кори-стується і танцювальний матеріал колективу – «Угорський танець», «Балканські мотиви», «Ру-мунський танець» у постановці Михайла Шюті-ва, закарпатський народний танець «Довжанка» (постановка М.Панька), закарпатський народний танець «Раківчанка» (постановка Семена Мель-ника), а також закарпатський народний танець «Бубнарський» (Ардярський), записаний у селі Великий Раковець Іршавського району від Се-мена Мельника.

Хочеться відзначити концерти «Іршави», що проходять у санаторіях району, де відпочивають люди не лише з України, але й інших країн Єв-ропи. Це своєрідні концерти-лекції, на яких іде розповідь про Закарпатський край, фольклор, що істотно відрізняється від інших регіонів Украї-ни. Мелодії і ритми словаків, угорців, румунів, поляків тісно переплітаються з коломийками та піснями Закарпаття.

Для керівників «Іршави» важливим є те, що молодь, пропагуючи народну творчість, займа-ється улюбленою справою, створює сучасні но-мери з використанням фольклорного матеріалу.

Талановитий керівник Н.Гудь – постійно в пошуках нових мелодій, танців, обрядів, якими переповнена криниця народної мудрості.

Іршавщина – пісенний край, бо пісня злітає в піднебесся, зачаровує людей, бо лине вона від душі, від серця. Любов до рідної пісні веде ко-лектив у широкий незбагненний світ мистецтва, до невмирущої краси споконвічної народної му-дрості, яку залишили нам у спадок наші предки.

Нині народний фольклорний ансамбль «Ір-шава» Іршавського районного будинку культу-ри – своєрідна творча лабораторія, яка вивчає, зберігає та популяризує фольклор одного з най-цікавіших куточків Закарпаття.

zzz Василь КОБАЛЬ,

zzz Марина ОФІЦИНСЬКА

79

Народний аматорський обрядово-фольклорний ансамбль «Іршавська родина»

Іршавського районного будинку культуриКерівник Олена Степанівна Йонаш

З метою творчих пошуків та збереження народного мистецтва краю на Іршавщині плідно працює народний обрядово-фоль-

клорний ансамбль «Іршавська родина». Колек-тив сформувався у 2004 році внаслідок розколу народного фольклорного ансамблю «Іршава» на два колективи. Одна частина пішла з керівни-ком – заслуженим працівником культури Украї-ни Надією Гудь і залишила за собою назву «Ір-шава», а друга обрала для себе назву «Іршавська родина» і згуртувалася довкола нового керівни-ка Олени Йонаш.

Учасники ансамблю – працівники культури, освіти, викладачі дитячих шкіл мистецтв ра-йону. За значні професійні здобутки та актив-ну концертну діяльність у 2007 році колективу присвоєно почесне звання «народний».

З часу створення колектив зумів сформувати програму, що базується на традиціях і обрядах нашого регіону. У його репертуарі колядки, за-

карпатські народні пісні та вокально-хореогра-фічні композиції в обробці керівника. Під час фольклорних експедицій учасники записують від видатних творчих особистостей та старожи-лів району пісні та обряди, що здавна побуту-вали у їхньому селі. Керівник робить обробки цього матеріалу і дає йому нове життя на сцені.

Назавжди ввійдуть в історію фольклорно-об-рядові композиції «Веснянка», «Ворожіння на Андраша», «Ой чиї то вівці», «У суботу звечора», закарпатські народні танці «Раковецький круче-ний», «Увиванець», «Лисичанка», леґінський та-нець «Сколомийка», народні пісні «Куди-м давно хожовала», «Горі, хлопці», «Ой на горі», «Пойте, хлопці», «Іду селом» тощо.

Творча біографія колективу рясніє низкою незабутніх поїздок. Надзвичайно тепло і зво-рушливо сприймали мистецтво рідного краю представники української діаспори Сербії, Сло-ваччини, Білорусі.


80

У 2008 році «Іршавська родина» побувала на Міжнародному фестивалі у м. Дубніца-над-Ва-гом у Словаччині. Іршавчани буквально зачару-вали жителів цього маленького містечка своїми коломийками, іскрометними танцювальними композиціями, які викликали шквал оплесків. Що фестиваль став неабиякою подією для Сло-ваччини, свідчить той факт, що акцію відвідав Президент країни. Іршавчани потоваришували з колективами Індонезії, Чехії, Угорщини, Греції, Зімбабве. З останніми обмінялися дисками.

У 2009 році колектив активно продовжив свою концертну діяльність. На початку липня взяли участь у фестивалі русинської культури «Заспівайме собі…» у селі Стакчін окрес Снина Пряшівського краю (Словаччина). Серед гляда-чів – Генеральний консул України в м.Пряшів Ольга Бенч, член Президії союзу русинів-укра-їнців у Словаччині Іван Лаба. А фестиваль про-водився на честь народної співачки 30-х років минулого століття Анці Ябур, яка прославила свій край рідною русинською піснею.

Наприкінці цього ж року «Іршавська родина» святкувала Різдво у містечку Петрово Сербської Республіки, де на запрошення господарів взяла участь у Міжнародному фестивалі гентешів.

Тепло приймали іршавчан і в Білорусі у січні 2009 року. На запрошення Генерального консу-ла України у місті Брест І.Баранчика «Іршав-ська родина» взяла участь у святі українських вечорниць «Ой радуйся, земле». Відвідали також Брестську фортецю та Біловезьку Пущу і з най-кращими спогадами повернулися додому.

У травні 2011 року колективом здійснено творчий виїзд у село Колочаву, що на Міжгір-щині. Це особливе верховинське село славить-ся численними музеями та пам’ятниками. Тому зйомки чергової серії телепрограми «На фіглі з Марьков Голубинськов» пройшли в музеї архі-тектури і побуту «Старе село», де було записано нову програму вокально-хореографічних компо-зицій.

У 2012 році з 28 червня по 1 липня «Іршав-ська родина» побувала на Х ювілейному Між-народному фестивалі народної творчості «Вінок дружби» в місті Бобруйськ (Білорусь), де у фес-тивальний вінок вплелося народне мистецтво 15 країн світу. Україну вітали Міністр культу-ри Білорусі Павло Латушка, інші представники влади, а бобруйчани звертались до нас: «Родная Украина!»

Свою чергову творчу поїздку колектив здійс-нив до Словаччини у 2014 році. Музей україн-

ської культури у Свиднику традиційно готує День народних традицій, які відбуваються у рамках Днів європейської спадщини. Невід’єм-ною та найпривабливішою частиною різноманіт-ної програми свята було міжнародне змагання у приготуванні пирогів. «Іршавська родина» показала свої здібності і в результаті стала пе-реможцем цього конкурсу, а також подарувала словацьким друзям програму фольклорних ком-позицій у мальовничій місцевості етнографічної експозиції під відкритим небом і своєю участю підтримала словацьких українців.

Великої шани і поваги заслуговують ті учас-ники, які віддали ансамблю майже всі роки від часу його заснування. Це Юрій Глеба, Олександр Рацин, Юстина Семак, Оксана Сідор, Віктор Ісак, Едіта Канчій, сімейні династії Олександр та Наталія Голіби, Федір та Наталія Трикури, Олеся та Михайло Мейсароші. Пізніше члена-ми колективу стали Іван Кула, Олеся Романчук, Олександр Метенько, Василь Савко, Лариса Ола-шин, Олександр Семак, Ігор Староста, Антоніна Бобик. Олеся Боднар, Світлана Огар, Христина Вербищук.

На базі ансамблю проводяться показові на-вчальні семінари-практикуми, узагальнюється досвід роботи колективів художньої самодіяль-ності відповідного жанру. Наприклад, у 2007 році відбувся районний семінар із фольклору на тему «Фольклор та етнографія». Особливості традиційного народного мистецтва Іршавщини. Мета колективу – популяризуючи народне мис-тецтво, зберігати і примножувати духовну спад-щину народу.

Запам’яталися виступи на традиційних облас-них фестивалях: русинської культури «Червена ружа» (2008), обласному фестивалі «Коляди у Старому селі» (2012), «На Синевир трембіти кличуть» (2015).

Колектив – учасник творчого звіту майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Землі» (м.Ужгород, 2009), програми Оксани Пекун «Фольк-мюзік», яка готувалася спеціально для каналу «Пер-ший Національний» (2010), програми «На фіґлі з Марьков Голубинськов» Закарпатська обласна державна телерадіокомпанія (канал Тиса-1».

Ансамбль нагороджений грамотами та подя-ками Закарпатської обласної ради, Закарпатської облдержадміністрації та управління культури Закарпатської облдержадміністрації.

zzz Оксана СІДОР

81

Зразковий аматорський музично-драматичний театр «Пролісок»

Іршавського районного будинку культури Режисер-постановник Василь Васильович Філеш

Завідувач художньої частини Любов Михайлівна Філеш

Дитячий музично-драматичний театр «Пролісок» створений у 1991 році на базі Іршавського районного будинку культу-

ри Закарпатської області. З перших днів існу-вання заві ду вачем художньої частини театру є Любов Філеш – провідний методист Іршавського районного будинку культури. Режисером-поста-новником був Василь Філеш (старший), член Національної спілки художників України. З 1998 року режисером-постановником театру є Василь Філеш (молодший).

Мета діяльності театру – збереження та при-множення театрального мистецтва, яке успішно розвивалося на Закарпатті з початку 20 років ми-нулого століття. Репертуар колективу складають твори відомих українських письменників Тараса Шевченка, Наталі Забіли, Олександра Олеся та письменників краю Степана Жупанина, Юрія Чорі, Івана Петровція, Василя Шкірі.

За активну творчу діяльність, виховання під-ростаючого покоління, внесок у розвиток само-діяльного мистецтва області, високий художній і виконавський рівень дитячому музично-дра-матичному театру «Пролісок» рішенням коле-

гії управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації від 31 серпня 1995 року присвоєно звання «зразковий».

У 2001 році колектив побував на екскурсії в місті Києві, яку для них організував відділ куль-тури і туризму Іршавської районної державної адміністрації (начальник Юрій Глеба).

Мовою казки юні актори спілкуються та ве-дуть виховну роботу зі своїми однолітками-шко-лярами. Висока сценічна культура, дикція, піс-ня, танок, пластика – все це притаманне цьому колективу. Гармонійно підібраний склад учасни-ків, цікаві постановки принесли йому заслужене визнання. Протягом багатьох років він є пере-можцем різних оглядів-конкурсів та фестивалів.

Лауреат першої премії обласного огляду-кон-курсу драматичних колективів імені братів Ше-регіїв, що проводився у грудні 1993 року на базі Ужгородського районного будинку культури. Те-атр представив виставу «Лисичка, Котик і Пів-ник» Олександра Олеся.

Театр двічі лауреат першої премії обласного фестивалю драми імені Всеволода Майданного, що проводиться у місті Хуст. У 1999 році за


82

постановку вистави «Коза-дереза» Михайла Ка-расьова, а 2002 – вистави за п’єсою Олександра Олеся «Солом’яний бичок». Приємно, що 2002 року у згаданому фестивалі учасник театру Ва-силь Філеш став переможцем у номінації «Кра-ща чоловіча роль» за втілення образу сліпого лірника.

З 2005 по 2014 рік театр – учасник обласного фестивалю дитячого та юнацького театрального мистецтва «Юні зірки Мельпомени» (м.Берего-во).

У 2005 році театр на згаданому фестивалі ви-ступив із виставою Наталі Забіли «Коли зійде місяць», де отримав нагороду в номінації «За краще музичне оформлення».

Наступного, 2006 року, на цьому ж фести-валі став лауреатом другого ступеня за виставу «Пригоди півника» Олександра Олеся. У 2007 – другого за виставу «Ніч на полонині» Олексан-дра Олеся; 2009 – другого за виставу «Солом’я-ний бичок» Олександра Олеся; 2010 – другого за інсценізацію казки «Сила і закон» Василя Шкірі; 2011 – третього за виставу «Уроки ввічливості» Оксани Фулитки; 2013 – третього за літера-турно-музичну композицію «Тарасова доля» за творами Тараса Шевченка (сценарій і постановка Василя Філеша); у 2014 – третього за виставу «Святий Миколай» (сценарій і постановка Васи-ля Філеша).

Окрема сторінка у біографії колективу – це участь у районних та обласних семінарах. У 1999 році театр «Пролісок» брав участь в обласному семінарі-лабораторії керівників самодіяльних драматичних колективів та методистів театраль-ного жанру на базі Свалявського районного цен-тру культури і дозвілля. На практичному занятті театр показав уривок із вистави за п’єсою «Ли-сичка, Котик і Півник» Олександра Олеся.

На базі зразкового дитячого музично-дра-матичного театру «Пролісок» у 2000 році був проведений районний семінар-практикум клуб-них працівників та керівників самодіяльних драматичних колективів, у якому взяв участь начальник відділу культури Іршавської район-ної державної адміністрації Юрій Глеба. З до-повіддю «Робота в дитячому музично-драма-тичному театрі «Пролісок»» виступив режисер театру В.Філеш. Учасники семінару мали змогу подивитися у виконанні учасників театру дві вистави: М.Карасьова «Коза-дереза» та Н.Забіли «Коли зійде місяць». Завідувач художньої части-ни театру Л.Філеш поділилася досвідом роботи з інсценізації казок, віршів, побутових історій з

елементами театралізації в дитячому драматич-ному колективі.

Зразковий дитячий музично-драматичний театр «Пролісок» брав активну участь в облас-ному семінарі «Українська класична драматур-гія – основа репертуару самодіяльних драма-тичних колективів (2003) та районному семінарі «Підвищення рівня правосвідомості та правової культури серед різних категорій населення – ак-туальні завдання закладів культури сьогодення» (2012). Театр представив показовий масовий за-хід «Подорож у Країну Права» (постановка Ва-силя Філеша (молодшого)).

На обласній творчій лабораторії з театраль-ного жанру на тему «Драматургія побудови лі-тературно-музичної композиції» театр предста-вив літературно-музичну композицію «Тарасова доля» за творами Тараса Шевченка (м.Іршава, 2015).

З 2007 року театр щороку бере участь у ра-йонних фестивалях «Вертеп» та «Таланти ба-гатодітної родини». До речі, четверо вихован-ців – Жупанин Олександр та Наталія, Свида Олександра і Бажів Сергій – були учасниками Всеукраїнського фестивалю «Міжнародний та-бір «Артек» (2012).

Нині у репертуарі колективу такі п’єси: М.Ка-расьов «Коза-дереза» (казка в двох картинах), Олександр Олесь «Лисичка, Котик і Півник» (казка в двох картинах), «Бабусині пригоди» (казка в двох картинах), «Солом’яний бичок» (казка в трьох картинах), «Ніч на полонині» (казка в двох картинах); Н.Забіла «Коли зійде місяць» (казка в трьох картинах); «Лисиця, що впала з неба» (казка в двох картинах), «Весняні квітоньки» (казка в двох картинках); Т.Шевченко «В сім’ї вольній, новій» (фрагмент із вистави); В.Шкіря «Сила і закон» (сучасна казка в двох картинах), «Супер-віник» (сучасна казка в двох картинах); І.Петровцій «Діалектарій або мила книжечка», а також інсценізації на вірші та по-еми Т.Шевченка, на вірші С.Жупанина; «Урок ввічливості», «Знайомство з родиною Вітамінів» Оксани Фулитки. Вистави виконуються в пое-тичній формі.

Глибоке вивчення українського фольклору, народного побуту, традицій та звичаїв є чудо-вим матеріалом для виховання дитини. Юні гля-дачі разом із акторами переживають, сміються, вчаться чемності, вихованості та взаємоповаги, бо у постановках театру добро завжди перема-гає зло.

ІРШАВСьКиЙ РАЙОН

83

У 2011 році театр започаткував цікавий про-ект «Дитячий театр «Пролісок» – дітям дошкіль-них закладів». Під такою назвою пройшла низка зустрічей у дошкільних закладах району, на яких панував надзвичайно ліричний і теплий настрій. Маленький глядач мав захоплюючу подорож сві-том пригод та неймовірні зустрічі з казковими героями вистав.

Крім згаданого вище проекту, у 2011 році театр став учасником районної акції в рамках Тижня правових знань. Її мета – підвищення рівня правосвідомості дітей, підлітків та моло-ді. З цієї нагоди театр підготував виставу «По-дорож у Країну Прав» (сценарій та постановка В.Філеша), з якою виступав перед учнями за-гальноосвітніх шкіл району. Завдяки казковим героям діти легко сприймали різні життєві си-туації, запам’ятовували свої права та обов’язки, вчилися приймати рішення та знаходити вихід із будь-яких непередбачуваних обставин. В акції також брали участь члени районної міжвідом-чої координаційно-методичної ради з правової освіти населення: завідувач сектору взаємодії з правоохоронними органами та оборонної ро-

боти апарату райдержадміністрації Сергій Жи-дик, начальник районного управління юстиції Юрій Марущинець, головний спеціаліст служби у справах дітей Мирослава Манайло.

Колектив театру частий гість у школах-інтер-натах сіл Ільниця, Імстичово, загальноосвітніх школах, дошкільних закладах району. Особливо пожвавлюються такі зустрічі у новорічно-різд-вяний період. З програмами «Миколай – наш чудотворець», «До нашої родини прийшов Свя-тий Миколай на гостини» та «Ой хто, хто, Ми-колая любить» театр виступав перед дітьми з обмеженими фізичними можливостями, дітьми з малозабезпечених сімей та сиротами району. Програму «Новорічні пригоди казкових героїв» представлено на дитячих ранках в Укртелекомі, районному газовому господарстві, у відділенні «Приватбанку», на підприємстві «Гроно» та ін-ших.

Щороку щедрувальна група театру висту-пає перед депутатами району, активом районної ради, районної державної адміністрації, голо-вами сільських рад, на підприємствах та в ор-


84

ганізаціях міста Іршава з програмою «З Новим роком, з новим щастям».

У 1998 році у рамках відзначення 120-річ-чя від дня народження видатного українського поета і драматурга Олександра Олеся учасники театру виступили з виставою «Солом’яний би-чок» у постановці В.Філеша перед учнями за-гальноосвітніх шкіл району. Вдало зіграли свої ролі учасники: Василь Філеш (старший) – слі-пий Лірник, Василь Філеш (молодший) – Дід, Горянська Злата – Баба, Савченко Ріта – Зайчик, Галина Глеба – Лисичка, Ернандес Роман – Вовк, Дешко Ігор – Ведмідь та інші. Виставу завершує масова оригінальна сцена з акапельним співом. Ця вистава і донині користується великим успі-хом у юних глядачів.

Учасники телепрограми «У гостях у казки» (1998), яку підготувала Закарпатська держав-на обласна телерадіокомпанія. Глядачам було запропоновано виставу «Сила і закон» Васи-ля Шкірі. А у 2012 році взяли участь у Все-українському творчому конкурсі «Урок казки» (м.Київ), де для номінації «Парад казок» пред-ставили відеозапис вистави «Урок ввічливості» за однойменною п’єсою Оксана Фулитки (режи-сер-поставновник В.Філеш). За постановку ви-стави «Уроки ввічливості» О.Фулитки колектив нагороджений дипломом Всеукраїнського дер-жавного ордена «Дружба народів» видавництва «Карпати» за майстерне втілення п’єси-казки. У 2008–2009 роках театр брав участь у гала-ви-ставі «ВІЖи–3000» (м.Берегово).

Театр брав участь у презентації книги О.Фу-литки «Герої казкового замку», на якій виступив із виставою «Урок ввічливості» (м.Уж город, За-карпатська обласна універсальна наукова біблі-отека імені Федора Потушняка, 2011). Через два роки був запрошений на презентацію чергової книги авторки «Казки однієї ночі», де запропо-нував глядачам виставу «Знайомство з вітаміна-ми» (м.Ужгород, Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва, 2013).

Виступив театр і на презентації книжок «25 казочок для маленьких діточок» та «Чупакабра» члена Національної спілки письменників Укра-їни Василя Шкірі (м.Ужгород, Закарпатська об-ласна бібліотека для дітей та юнацтва, 2013), де глядачам було представлено інсценізацію казки автора «Сила і закон» та «Супер-віник».

Учасники театру також брали участь у тема-тичних масових заходах «Всесвітня слава Коб-заря», «Андріївські вечорниці у Меланки» (у рамках проекту «Майбутнє варто планувати», Іршавська центральна районна бібліотека, 2013).

Зразковий дитячий музично-драматичний театр «Пролісок» активно співпрацює з поета-ми і письменниками нашого краю, брав участь у творчих вечорах Степана Жупанина, Петра Світлика, Івана Мельника, Василя Шкірі, Івана Петровція, Василя Кузана, Василя Філеша, Ган-ни Бровді, Оксани Фулитки та інших. Особливо запам’ятався виступ учасників театру на занят-тях літературної світлиці, яка працює на базі Іршавської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступе-нів № 1. Одне з занять під назвою «Співець ща-сливого дитинства» було присвячене Степанові Жупанину, а друге – «Подвижник Боржавської долини» – Петрові Світлику.

Вихованці зразкового дитячого музично-дра-матичного театру «Пролісок» продовжують навчання за фахом в Ужгородському коледжі культури і мистецтв, Київському національно-му університеті культури і мистецтв. Колектив пишається, що колишні учасниці Ярослава Яник (Воробканич) є артисткою Закарпатського ака-демічного обласного театру ляльок «Бавка», а Ірина Глеба – професійним режисером.

Гордиться театр і своїми вихованцями, які неодноразово виборювали призові місця на кон-курсах. Наприклад, Свида Олександра – лауреат третьої премії ХІІ Обласного конкурсу україн-ського художнього слова імені Івана Ірлявського «Моя весна» у номінації «поезія» (смт Середнє Ужгородського району, 2014), третьої премії у номінації «власна творчість» (2015). А Воробка-нич Іванна – лауреат першої премії ХІІ Облас-ного конкурсу українського художнього слова імені Івана Ірлявського «Моя весна» у номіна-ції «поезія» та першої премії Міжнародного кон-курсу-фестивалю дитячого, юнацького та моло-діжного мистецтва «Закарпатський едельвейс» у номінації «розмовний жанр» (м.Ужгород, 2015). Дівчина виконала твори «Лебеді» Олександра Олеся та «Кольорові миші» Ліни Костенко.

Нині зразковий дитячий музично-драматич-ний театр «Пролісок» у пошуках цікавих форм самовираження, працює над новими постановка-ми, збагачуючи свій репертуар.

zzz Марина ОФІЦИНСЬКА,

zzz Василь ФІЛЕШ

85

Народне аматорське об’єднання художників та народних майстрів «Колорит Боржави» Іршавського районного будинку культури

Керівник Василь Васильович Філеш

На Закарпатті зареєстровано десятки різ-номанітних мистецьких творчих об’єд-нань, спілок, громадських організацій

тощо. Але найплідніше серед них працює на-родне об’єднання художників та народних май-стрів «Колорит Боржави» Іршавського районно-го будинку культури. Воно засноване у 1986 році Василем Філешом, членом Закарпатської органі-зації Національної спілки художників України, який очолює його донині. У 1997 році колективу присвоєно почесне звання «народний». «Колорит Боржави» об’єднує понад 50 митців. Серед них Євген Максим, Василь Пинзеник, Ганна Штумф, Любов Матіко, родинна династія Ісаків, Любов Поштак, Лариса Щока, Надія Вербищук, Анто-ніна Дурда, Олександр Дворак, Іван Головко, Мар’яна Петенько та інші.

Члени об’єднання систематично беруть ак-тивну участь у культурно-мистецькому житті нашого краю та України загалом. Дуже важли-во, що вони об’єднуються в осередки, щороку залучаються до участі у виставках, фестивалях, творчих звітах як у районі, так і області, від-роджуючи та популяризуючи мистецтво краю. У селі Приборжавське досить успішно працює

осередок народних майстрів «Декор», що займа-ється деревообробкою. Його очолює Ярослав Ісак.

Розвиткові народних художніх промислів, де-коративно-ужиткового та образотворчого мисте-цтва також сприяє діяльність художніх салонів, де майстри мають можливість не тільки показа-ти, але й реалізувати свою продукцію. Такі сало-ни працюють у приміщенні універмагу в Іршаві, санаторії «Боржава» та інших містах.

Відзначу, що в районі систематично прово-дяться презентації книжок про народну твор-чість, мистецтво у всіх його проявах. У 2014 році відбулася презентація монографії Романа Пи-липа «Художня вишивка українців Закарпаття ХІХ–ХХ століть», книги про життя і творчість відомого скульптора, лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка Василя Свиди. Дослі-дженням народної вишивки та інших традицій-них народних художніх промислів займаються також багато викладачів дитячих шкіл мистецтв, керівників гуртків, а також майстри, які працю-ють у різних видах та жанрах мистецтва. Серед них Ольга Ловга, Марія Ляшко та інші відомі на теренах Закарпаття та України майстри.


86

Важливим фактором, що слугує збереженню, відродженню та популяризації мистецтва краю, є створення музейних кімнат при навчальних закладах, будинках культури тощо. Це дозво-ляє шанувальникам мистецтва ознайомитися з артефактами, дає можливість глибше зрозуміти сутність народної культури, вивчити її.

Також самодіяльні художники та майстри декоративно-прикладного мистецтва, члени об’єднання «Колорит Боржави» брали участь у міжнародних, всеукраїнських та обласних фес-тивалях, де представляли широкий асортимент народної вишивки, бісероплетіння, художньої кераміки, художньої обробки дерева і корене-пластики. Об’єднання активно співпрацює із відділом народної творчості та аматорського мистецтва Обласного організаційно-методично-го центру культури, який залучає майстрів до проведення та участі у виставках і пленерах.

Майстри народних художніх промислів бра-ли участь у Всеукраїнській виставці під назвою «Український сувенір», яка відбулася в Укра-їнському домі (м.Київ, 2010), і були відзначені дипломами, а також у міжнародних фестивалях із декоративно-прикладного мистецтва, де ре-презентували мистецтво нашого краю. Йдеться про фестиваль «Гончарі на Хортиці» (м.Запо-ріжжя), Міжнародний фестиваль з художнього гончарства (смт Опішне), Міжнародний фести-валь кераміки (м.Городна, Білорусь). Вони також брали участь у фестивалях «Котилася торба»

(м.Рівне), «Родослав» (м.Івано-Франківськ), «Бе-региня» (м.Луцьк); в обласному святі «Народні джерела», фестивалях «На Синевир трембіти кличуть», «Мелодії солених озер», «Коляди в Старому селі»; культурно-мистецьких акціях «Від Ясіня до Ужка», у творчому звіті майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Самоцвіти Срібної Землі» (м.Київ, 2004), «Дивосвіти Срібної Землі» (м.Ужгород, 2009), у туристичних фестивалях «Євро-Карпа-ти», «ТурЄвроЦентр Закарпаття» тощо.

Вагомим досягненням роботи об’єднання є те, що протягом 2012–2015 років Олександр Дво-рак, Ольга Дурда та Любов Матіко отримували президентські стипендії.

Важливою формою діяльності, що спрямова-на на популяризацію мистецтва, є проведення майстер-класів із різних видів народних худож-ніх промислів та декоративно-прикладного мис-тецтва. Зокрема, майстер-класи з лозоплетіння проводив Іван Головко, кераміки – Олександр Дворак, писанкарства – Антоніна Дурда, Любов Матіко, вишивку й бісероплетіння демонструва-ла Марія Ляшко, мистецтво гобелену – Любов Поштак.

Учасники об’єднання «Колорит Боржави» беруть активну участь у культурно-мистецько-му житті Закарпаття, вносять вагомий вклад у відродження, збереження та розвиток народних художніх промислів, декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва.

zzz Володимир МИШАНИЧ

МУКАЧІВСЬКИЙ РАЙОН


88

z Народний аматорський хоровий колектив працівників культури району Мукачівського районного будинку культури (керівник Михайло Піров).

z Народний аматорський вокальний ансамбль народної пісні клубу-бібліотеки с.Чопівці (керівник Юган Алла).

z Народний аматорський угорський вокально-хореографічний ансамбль будинку культури с.Дерцен (керівник Жолт Королович).

z Народний аматорський театральний колектив будинку культури с.Бобовище (керівники – Мирослава Мишкулинець та Ганна Горват).

z Народний аматорський театральний колектив будинку культури с.Пузняківці (керівник Марія Полянич).

z Народна аматорська художня бригада «Чинадійка» будинку культури с.Чинадійово (керівник Ольга Прокоп).

89

Народний аматорський хоровий колектив працівників культури району

Мукачівського районного будинку культуриКерівник Михайло Васильович Піров

Хоровий колектив працівників культури був створений у 1967 році. Першим ке-рівником був викладач Мукачівського

педучилища Михайло Капітан. До складу ко-лективу входили як працівники культури, так і робітники Мукачівського лісокомбінату. Та, безумовно, основна частина хору складалася із працівників культури.

У 1973–1974 роках колектив переростає в ан-самбль пісні і танцю. Керівником хорової групи стає Федір Турянин, а танцювальної групи – за-служений діяч мистецтв Білорусії, заслужений артист України Олександр Опанасенко. Плідна праця ансамблю пісні і танцю увінчується успі-хами. У той час колектив нараховував 80 учас-ників: 60 чоловік – хорова група, 20 – танцю-вальна.

Колектив був бажаним гістем на всіх район-них концертах. Неодноразово виступав на об-ласній, столичній сценах, їздив із концертною програмою до прибалтійських республік та Сло-ваччини.

Пишався колектив своїми здібними соліста-ми-вокалістами, серед яких Ольга Прокоп, Ми-хайло Штраус, Ганна Халявка, Василь Гутій та інші.

Значного подальшого успіху набуває колек-тив із приходом Івана Вігули, який понад сім

років очолював колектив. Це був музично об-дарований фахівець і людина з багатим твор-чим досвідом. За період роботи він з великим ентузіазмом вів творчу і концертну діяльність. На базі колективу, який був одним із кращих на Мукачівщині, проводилися семінари та твор-чі лабораторії з хорового жанру. Колектив мав і свою оркестрову групу, якою спочатку керував Євген Никитюк, а згодом – Віллі Грінштейн.

Ансамбль пісні і танцю часто виступає за кордоном та в братніх республіках колишнього Радянського Союзу. У молодому віці обірвалося життя Івана Вігули, і колектив очолив здібний фахівець Зіновій Корінець. Він уміло продовжу-вав набутий досвід роботи, а ще домагався співу від учасників не лише на слух, але і практику-вав читку із нот, що дало змогу вивчати складні класичні твори.

За багаторічну плідну роботу, культуру висо-кого виконавського рівня у 1995 році йому при-своюється почесне звання «народний самодіяль-ний». З 2000 року колектив очолює обдарований музикант, самодіяльний композитор Михайло Піров. Хор часто виступає у районних концер-тах, святах, фестивалях, щороку бере участь у районному творчому звіті.

Колектив зберігає народні традиції та попу-ляризує пісенну спадщину нашого краю.

zzz Ганна ГОРВАТ

90

Народний аматорський угорський вокально-хореографічний ансамбль

будинку культури села Дерцен Керівник Жолт Густавович Королович

У наш час у Мукачівському районі працює небагато народних колективів, які послі-довно і плідно працюють понад 40 років.

Саме до таких належить народний фольклор-ний вокально-хореографічний колектив будинку культури села Дерцен Мукачівського району.

У 1975 році ансамбль створила директор бу-динку культури Олена Балла (Савіна), яка про-пагувала угорську культуру, фольклорну спад-щину, вивчала та записувала багатий фольклор угорської національної меншини нашого краю. Безмежно закохана у вокально-хореографічне мистецтво, керівник колективу ще в стінах старо-го закладу культури здійснила постановки угор-ських народних танців «Чардаш», «Сотмарі-чар-даш», «Ропогош», «Сюрете». Пізніше колектив збагачується постановками народно-побутових звичаїв та обрядів, успішно здійснюються обря-дові картинки «Дерценське весілля», «Світанки», «Угорські вечорниці», «Сто блакитних троянд» та інші.

Вокально-хореографічний колектив набирає популярності, виступає на районній, обласній сценах, а також за кордоном. Його часто запро-шують на Міжнародні фестивалі національних меншин, у міста-побратими Угорщини, Румунії, Естонії тощо.

При колективі створено й оркестр народних інструментів, де особливо виділяються такі ін-

струменти, як цитри. Керівником оркестру був здібний музикант Василь Горкаї, який пропра-цював у колективі п’ять років. Після нього очо-лив роботу оркестру випускник Ужгородського державного музичного училища Юлій Сабов. Керівники народного самодіяльного колективу збирали багатий фольклорний матеріал з угор-ських сіл як Мукачівського, так і сусіднього ра-йонів, часто спілкувалися з колективами худож-ньої самодіяльності та їх керівниками з Угорщи-ни. Шефську допомогу колективу на прохання Олени Савіної надавав Заслужений державний Закарпатський народний хор, а постановки тан-цювальних композицій здійснювали народна ар-тистка України Клара Балог та викладач Ужго-родського училища культури Михайло Шютів.

У репертуарі колективу з’явилися не тільки угорські народні танці, але й словацькі, закар-патські, українські, молдавські, ромські. Особли-вим успіхом користувалися такі танці, як «Сот-марі-чардаш», танець легінів, «Коріказо», укра-їнські «Сімйорка», «Чинадійка», «Увиванець», «Волинські підскоки», «Тропотянка», «Бубнар-ський», «Жок», «Сіртаки» та інші.

У 1980 році колективу присвоєно звання «народний», після чого збагатилася географія виступів ансамблю в різних містах нашої кра-їни, а також за кордоном. Зокрема, брав участь у концертній програмі на виставці досягнень

МУКАЧІВСьКиЙ РАЙОН

91

народного господарства (ВДНГ) в місті Києві, в Республіканському турнірі «Сонячні кларнети», у фольклорних фестивалях Чехословаччини, Угорщини, у святі хорового мистецтва в Есто-нії, Латвії тощо.

За плідну творчу роботу та активну участь у культурному обслуговуванні населення, чисель-ність виступів та високий виконавський рівень колектив був нагороджений Почесною Грамо-тою Міністерства культури, а О.Савіній при-своєно почесне звання – заслужений працівник культури України.

Слід відзначити, що вихованці хореографіч-ного колективу вступали на навчання до Ужго-родського училища культури, після закінчення якого продовжували танцювати в рідному колек-тиві. Один із здібних вихованців, Жолт Короло-вич, у 2005 році очолив роботу колективу після виходу О.Савіної на пенсію.

Колектив – учасник фестивалів культур на-ціональних меншин Закарпаття та Карпатського регіону в Угорщині, Всеукраїнського фестива-лю-конкурсу народної хореографії імені Пав-ла Вірського (м.Київ), Міжнародного фестива-лю-конкурсу народної хореографії «Веселкова Терпсіхора», а також творчого звіту майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області (м.Київ).

Без сумніву, з приходом Жолта Густавовича оновився як склад колективу, так і репертуар.

Концерти, конкурси, фестивалі, творчі змаган-ня в рідному краї та за його межами щороку збагачують творчу біографію.

У 1980 році за високу професійну діяльність, творчі досягнення ансамбль пісні і танцю удо-стоєний високого звання «народний». Колектив дає концерти на два відділення, виступає у різ-них містах і селах країни. Хоровий колектив виконує твори А.Бардоша, М.Кречка, З.Кодаля, І.Мартона, Ф.Ліста; вокально-хореографічні ком-позиції: «Наш край», «Рекрутська прощальна», «Сто блакитних троянд», «Дерценські вечорни-ці», «Весілля», «Світанки», народні мелодії «Зву-чать цитри», «Букет фольклорний пісень нашого краю»; угорські танці: «Ропогош», «Рабокозі», «Сотмарський», «Колотосегі», «Сюреті», «Чар-даш», танець леґінів, молдавські та словацькі народні танці, грецький танець «Ліріка», циган-ський «Табірний».

Усі колективи художньої самодіяльності ма-ють гарні сценічні костюми. Будинок культури неодноразово ставав переможцем Всеукраїн-ських оглядів-конкурсів, посідав призові місця у номінації «Краща установа року» серед націо-нальних меншин України.

Колектив нагороджений грамотами, диплома-ми та подяками за участь у різноманітних видо-вищних заходах, театралізованих концертах.


92

Народний аматорський театральний колектив будинку культури села Бобовище

Керівники – Мирослава Ярославівна Мишкулинець та Ганна Іванівна Горват

Постановки театрального гуртка у селі Бобовище пам’ятають ще з 1937 року. Керувала колективом Марія Болдижар.

Учасниками та виконавцями головних ролей були вчителі місцевої школи М.Мулеса, Г.Поп, сільські хлопці Михайло Мулеса, Василь Ша-леник. Репетиції проводились у приміщенні школи. Першими постановками були: «Наталка Полтавка» І.Котляревського, «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого, «Ой не ходи, Грицю» М.Ста-рицького та інші. Незважаючи на важкі умови того часу, селяни тягнулися до мистецтва, і при виступах колективу зал був переповнений гля-дачами.

У 1953 році до трудового колективу школи села приїхала вчителювати Марія Лешко, яка стала активною учасницею драматичного ко-лективу, залучила нових учасників до основного складу колективу. З 1955 і аж до 2007 року вона була незмінним керівником театру.

Особливо вимогливо ставилася вона до ре-пертуару. Були здійснені постановки п’єс «Не судилось» М.Старицького, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Сватання на Гончарівці» Г.Квіт-ки-Основ’яненка. А згодом – «Платон Кречет» О.Корнійчука та «Безталанна» І.Карпенка-Каро-

го, з яким часто виступали як на місцевій сце-ні, так і в сусідніх селах Копинівці, Микулівці, Лохово, Жуково.

Особливо збагатився репертуар на початку 80-х років минулого століття. З успіхом здійс-нилися постановки таких творів, як «Веселі за-ручини» Ю.Мокрієва, «Право на щастя» Є.Сав-ченко, «На перші гулі» С.Васильченка, «Віддали батька в прийми» В.Канівця, «По ревізії» М.Кро-пивницького, «Наймичка» Т.Шевченка, «Земля» О.Кобилянської, «Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Ле-вицького, «Фараони» О.Коломійця, «За двома зайцями» М.Старицького, «Лісова пісня» Лесі Українки. Головні ролі у виставах виконували голова сільської ради М.Глагола, вчителі С.Вов-ків, С.Немеш, працівники культури В.Траль, Л.Немеш та інші.


У 1997 році колектив відзначив своє 60-річ-чя. Керівник колективу Марія Лешко передала своє вміння талановитій молодій аматорці сце-ни, випускниці училища культури Лілії Немеш, яка очолила роботу народного театру. Деякий час керівником колективу була Людмила Бабі-ля. Нині колективом керують Ганна Горват та Мирослава Мишкулинець.


93

Народний аматорський театральний колектив будинку культури села Пузняківці

Керівник Марія Іллівна Полянич

Мистецтво і людина. Між ними нероз-ривний зв’язок. Мистецтву належить особливе місце у житті людини. Воно

надихає, зворушує, спонукає замислитися над вічним, святим і прекрасним.

Мистецьке середовище у гірському, мальов-ничому селі Пузняківці завжди творило певну інтригу і помітно вирізнялося з-поміж інших сіл багатонаціональної Мукачівщини. Тут спо-конвіків про сільських трударів говорили як про таланти, обдаровані Господом, які володіють поетичним словом, створюють музику, пишуть картини.

Театральний колектив будинку культури села Пузняківці створено в 1953 році. Саме в цьому році було відкрито на території села заклад куль-тури в пристосованому приміщенні. Першим ке-рівником колективу був учасник Другої світової війни Юрій Зарева, любитель музики і співу та гри на народних інструментах. Він також орга-нізував і троїсті музики, які були невід’ємною частиною роботи драматичного гуртка.

У 1968 році в селі побудували гарну спору-ду – сільський будинок культури. При ньому за-працювало сім колективів художньої самодіяль-ності, та лідером серед них залишився досвідче-ний аматорський драматичний гурток, який на

той час мав значний успіх не тільки у своєму селі, а й у навколишніх селах. У той час кори-стувалися успіхом п’єси Г.Квітки-Основ’яненка, Т.Шевченка, Панаса Мирного.

З 1979 року театральний колектив очолює здібний фахівець і організатор Марія Полянич. З її приходом здійснювалися нові постановки, такі як «Фараони» О.Коломійця, «По ревізії» М.Кропивницького, «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’ненка та інші.

У колективі 21 чоловік. Це люди різних про-фесій, студенти, домогосподарки, робітники. Найактивніші, які упродовж багатьох років не покидають аматорську діяльність, – Валентина Іванник, Ольга Хохол, Матвій Пензештадлер, Василь Копач, Матвій Петерлик, ціла родинна династія Марії Полянич – чоловік Юрій, син Ві-талій, дочка Мар’яна, рідна сестра Тетяна Зарева та її діти Юрко, Валентина, племінниці Людми-ла і Наталія Стегури, двоюрідна сестра Надія Гузинець зі своїми синами Євгеном та Миколою, інші.

Протягом багатьох років драматичний ко-лектив бере участь у різних заходах району, об-ласті. Нагороджений грамотами та дипломами, стає неодноразовим лауреатом Всеукраїнського огляду народної творчості, щороку бере участь


94

у районному звітному концерті колективів ху-дожньої самодіяльності, фольклорних святах, обласному фестивалі дитячого та юнацького театрального мистецтва «Юні зірки Мельпоме-ни», а також в обласному фестивалі драми імені Всеволода Майданного в місті Хуст. Паралельно бере участь у районних фестивалях «Самоцвіти Мукачівщини», «Дерцен-фест», обмінних кон-цертах.

Крім драматичних творів, керівник колекти-ву здійснює постановки фольклорно-побутових

та обрядових дійств: «Пузняківське весілля», «Сватанки», «Гуски» тощо. Ці постановки ко-ристуються успіхом як на місцевій, так і район-ній сценах.


На базі колективу у 2014 році проведено се-мінар-практикум з підвищення кваліфікації ке-рівників самодіяльних театральних колективів. Колектив продовжує зачаровувати глядачів своєю творчістю.


ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОН


96

z Народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Зорянка» Перечинського районного будинку культури (керівник Леся Керецман).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Вербиченька» будинку культури с.Зарічово (керівник Марія Магада).

z Народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Лемківчанка» будинку культури с.Зарічово (керівник Марія Низовець).

z Народний аматорський оркестр народних інструментів Перечинського районного будинку культури (керівник Олена Короленко).

z Зразковий аматорський ансамбль танцю «Турянська долина» відділу культури Перечинської райдержадміністрації (керівник – заслужений працівник культури України Іван Пастеляк).

97

Народний аматорський вокальний ансамбль «Вербиченька» будинку культури села Зарічово

Керівник Марія Василівна Магада

Народний самодіяльний жіночий вокаль-ний ансамбль «Вербиченька» – гордість і окраса Зарічова, один із кращих народ-

них колективів Перечинського району, відомий своєю пісенною творчістю не лише в області, а й за кордоном. Йому аплодували шанувальники української пісні у Словаччині, Польщі, Німеч-чині. Село Зарічово розкинулось на обох берегах річки Уж, вкритих густим верболозом. Звідси і така лірична, така романтична назва ансамблю.

У далекому 1983 році зібралися на Стрітен-ня у сільському будинку культури молоді жін-ки віком від 20 до 25 років. Вони мали різні професії. Та єднали їх сильні красиві голоси і щира материнська пісня, що буває жалісливою і запальною, наводить на роздуми про кохання та розлуку, про нелегке минуле рідного народу, про родину і рідну землю, а то й нестримно кличе у танок, заряджаючи енергетикою слухачів.

Серед перших учасниць новоствореного ан-самблю були: Марія Магада, Любов Пекар, Ма-рія Троніщак, Наталія Бодак, пізніше – Мар’яна

Герич, Світлана Герич, Ксенія Штефанець, Маг-далина Кутчак, Марія Чернега, Ольга Мулеса, Ірина Щерба, Тамара Константінова, Тетяна Станко, Марія Низовець, Віра Лакатош, Люд-мила Шаповалова.

Обравши для свого колективу назву «Вер-биченька», учасниці включили до репертуару й пісні, пов’язані із цим українським народним символом: «В кінці греблі шумлять верби», «Верби над Прутом», «Стоїть верба над водою». Надзвичайно старанно, вдумливо підбирала для репертуару колективу пісенні твори (народні й авторські) тодішній художній керівник будинку культури Людмила Шаповалова – чудовий му-зикант, талановитий педагог і просто щиро зако-хана у свою професію людина. Над динамікою і виразністю звучання пісень натхненно працю-вала не менш талановита Віра Лакатош – ди-ректор сільського будинку культури. Саме вони, нині ветерани культосвітньої ниви, започаткува-ли творче життя колективу, протягом багатьох років працювали з ансамблем, віддаючи йому


98

свої знання, майстерність, досвід, перетворивши «Вербиченьку» на цілісний живий організм, що надихає слухачів на любов і добро.

І нагороди ансамблю не забарилися. Чимало фотографій, зібраних за тематикою в альбомах, дипломів, грамот і цінних подарунків вокаль-ного колективу прикрашають кімнату для репе-тицій у сільському будинку культури та стенди у Перечинському районному будинку культури. Концертними майданчиками колективу у різні часи були і сцени села, району, області, і літні агітмайданчики, і санаторії, і гірські полонини, і пшеничні поля під час жнив.

У репертуарі «Вербиченьки» безліч пісенних творів. Це пісні про кохання, про нелегку жіно-чу долю, родинно-побутові, соціально-побутові, історичні козацькі, жартівливі, пісні-балади, ко-лядки, щедрівки, танцювальні. Наприклад: «Ой чиє то жито», «Червона калина», «Ой гарна я, гарна», «Коли йшов я до милої», «Така її доля», «Мамина коса», «Тануть сніги», «Моє село», «Їхав, їхав козак містом» та багато інших.

Цікаву історію має пісня «Зарічанка». Після творчої зустрічі із учасницями ансамблю поет Анатолій Драгомирецький написав вірш. А ком-позитор Іван Керецман – музику до нього. Пісня вдалася напрочуд гарною і стала однією з най-улюбленіших.

Щира любов до материнської пісні допомогла учасницям «Вербиченьки» домогтися зростання творчих можливостей та високого виконавського рівня, за що ансамбль у 1993 році отримав по-чесне звання – «народний».

У лютому 2003 року учасниці ансамблю «Вербиченька» відзначили 10-річний ювілей від дня присвоєння колективу почесного зван-ня «народний». Колектив зустрів ювілейну дату новими успіхами, досягненнями, оновленим ре-пертуаром та активною концертною діяльністю.

У колективі десять учасниць, а саме: директор сільського будинку культури Марія Низовець, художній керівник сільського будинку культури Марія Магада, завідувач клубу села Дубриничі Лариса Магада, завідувач музею «Лемківська садиба» Любов Пекар, завідувач бібліотеки-фі-лії села Зарічово Надія Пиган, бібліотекар ра-йонної бібліотеки Тамара Константинова, завуч Зарічівської загальноосвітньої школи І–ІІІ сту-пенів Магдалина Кутчак, учитель початкових класів Марія Чернега, учитель української мови і літератури Марія Троніщак і представниця ро-бітничої професії Ксенія Штефанець.

Душа ансамблю – учитель музики Іван Стан-ко, справжній віртуоз-баяніст, який акомпанує співочому колективу від часу його створення.

Учасники ансамблю багато років обслугову-ють урочистий обряд весілля, який проводить-ся в сільському будинку культури села Зарічово. Під час реєстрації шлюбу ансамбль виконує ве-сільні обрядові пісні.

Ансамбль «Вербиченька» – активний учасник сільських, районних та обласних свят, неоднора-зовий переможець районних оглядів художньої самодіяльності.

У 2006 році колектив побував на фольклор-ному фестивалі у Німеччині, де своїм високим рівнем виконавської майстерності вразив німець-кого глядача.

Нині «Вербиченька» як самобутній мобіль-ний і стабільний колектив популяризує закар-патську й українську народну пісню, пісенні шедеври відомих українських композиторів, календарно-обрядову пісенну творчість, сприяє відродженню пісенної культури. Та найвищою нагородою для колективу є визнання і любов глядачів.

zzz Марія ТРОНІЩАК

99

Народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Лемківчанка» будинку культури села Зарічово

Керівник Марія Василівна Низовець

Село Зарічово Перечинського району За-карпатської області розкинулося серед розкішних садів та гір. Здавна живуть у

ньому люди, закохані в народну пісню, яка, ніби омиваючи джерельною водою серця і душі люд-ські, знімає втому і додає сили.

Самодіяльний фольклорно-етнографічний ан-самбль «Лемківчанка» створений у 1985 році за ініціативи вчительки Зарічівської восьмирічної школи Жанни Сухоліт при музеї архітектури і побуту (зараз народному етнографічному музеї) «Лемківська садиба». До його складу входять, в основному, жінки, які люблять народну старо-винну пісню.

Від початку створення і дотепер, колектив не лише плідно працює над збором старовинних народних пісень та обрядів Лемківщини, а і дає їм нове життя, виступаючи в різноманітних кон-цертних програмах району, області та за її ме-жами. Творча діяльність колективу неодноразо-во висвітлювалася у засобах масової інформації.

У 1988 році за активну популяризацію на-родної пісні колективу було присвоєно звання «народний».

З перших кроків своєї діяльності ансамбль «Лемківчанка» привернув увагу не тільки до себе, але і до лемківської культури загалом. У 1985–1987 роках колектив брав участь у свя-тах на території музеїв архітектури і побуту міст Києва та Львова, після чого матеріали про музей «Лемківська садиба» та його ансамбль неодно-разово почали друкуватися в районній, облас-ній та республіканській пресі, а для українців за кордоном – у газеті «Вісті з України». Колектив був запрошений «Мосфільмом» на зйомки філь-му для української діаспори Канади, «Укртеле-фільмом» на зйомки фільму «Жменяки», Респу-бліканським телебаченням на зйомки програм «Актуальна камера» та «Відвертість».

Нині особливою увагою та популярністю колектив користується не тільки у глядачів ра-йонних та обласних концертних програм, а й у закордонних гостей, які відвідують музей «Лем-ківська садиба», куди «Лемківчанку» запрошу-ють для створення старовинної, самобутньої «лемківської» атмосфери.

Уже декілька років ансамбль «Лемківчанка» є постійним учасником фестивалю лемківської


100

культури в м. Монастириськ Тернопільської об-ласті.

У 2006 році ансамбль виступив на відкрит-ті фестивалю телерадіопрограм «Мій рідний край», де ознайомив із культурою лемків не

тільки Україну, але і представників зарубіжжя. Учасник Першого обласного фестивалю «Пере-чинщина скликає таланти» (2013).

За час існування колектив був неодноразово нагороджений за творчу та сумлінну працю гра-мотами, подяками та цінними подарунками. Він відомий в Україні як представник справжньої старовинної лемківської культури.

Понад десять років колективом керувала Ган-на Пекар.

У репертуарі колективу закарпатські народні пісні «Ой на горі два дубки», «Сидить голуб на високій дубині», «Гайчі, мені гайчі», «Любить Марька співати», «Хижко моя, хижко», «На Го-лиці стара хата» та інші.

Нині фольклорно-етнографічний ансамбль «Лемківчанка» сповнений сил та енергії, про-довжує працювати над удосконаленням своєї художньої майстерності. Змінюється склад ко-лективу та його керівник, але незмінною зали-шається бажання ансамблю «Лемківчанка» зна-ходити та відновлювати забуті перлини народної творчості і давати їм нове життя.

zzz Ганна МУЧИЧКА

101

Зразковий аматорський ансамбль танцю «Турянська долина» відділу культури Перечинської райдержадміністрації

Керівник – заслужений працівник культури України Іван Іванович Пастеляк

У 2000 році за сприяння Обласної культур-но-освітньої організації «Матіца словен-ска» на Закарпатті та відділу культури

Перечинської районної державної адміністрації у селі Тур’ї-Ремети, що на Перечинщині, під ке-рівництвом Івана Пастеляка було засновано ди-вовижний і самобутній дитячий ансамбль танцю «Турянська долина». За творчу діяльність із збе-реження, розвитку і популяризації української і словацької культури як в Україні, так і за її межами, високий художній рівень та виконав-ську майстерність, активну навчально-виховну роботу, участь в організації дозвілля населення дитячому ансамблю танцю «Турянська долина» 2003 року постановою колегії управління куль-тури Закарпатської обласної державної адміні-страції присвоєно почесне звання «зразковий».

Учасник творчих звітів майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області (м.Київ, 2001), «Самоцвіти Срібної Землі» (м.Ки-їв, 2004), «Дивосвіти Срібної Землі» (м.Ужгород,

2009), які відбувалися у рамках Фестивалю мис-тецтв України.

Відрадно й те, що колектив у 2011 році у Львові був лауреатом третього ступеня Все-українського фестивалю-конкурсу народної хо-реографії імені Павла Вірського.

Упродовж своєї діяльності колектив здобув успіх і визнання на рідній землі та за кордо-ном – Словаччині, Хорватії, Угорщині, Австрії, Польщі.

Досвідчений колектив часто виступає із кон-цертами у районах області. Колектив – почесний гість та учасник міжнародних, всеукраїнських, регіональних та обласних фестивалів, творчих звітів. Традиційно колектив бере участь у но-ворічно-різдвяних святкуваннях, фольклорних фестивалях, урочистостях з нагоди Дня Пере-моги, Дня Незалежності України.

Щорічно бере участь в Обласному святі словацького народного мистецтва «Словен-ска веселіца», учасник Сьомого Міжнародного фольклорного фестивалю «Словаки словакам»


102

(м.Спішска Нова Вес, Словаччина, 2013), ХVІІ фестивалю русинів-українців (с.Пихня, Словач-чина, 2013), українського свята «Ніч на Івана Купала» (м.Пшемишль, Польща, 2013), Першого обласного фестивалю «Перечинщина скликає таланти» (2013).

За роки діяльності танцювальний гурток виріс до ансамблю танцю з повноцінною про-грамою на два відділення, в якому зайнято 54 аматори трьох вікових груп: молодша, середня і старша. Це провідний постійно діючий аматор-ський хореографічний колектив, який згуртовує молодь із навколишніх сіл Перечинщини.

Обличчя ансамблю «Турянська долина» – це його репертуар. Він складається із народних тан-ців, які характерні як для місцевості з урахуван-ням особливостей регіону, так і загальнонаціо-нального характеру.

На рахунку дитячого ансамблю танцю чис-ленні концерти, на яких здійснюється творчий

показ народних танців: «Чардаш з Парховане», «Карічка», «Увиванець», «Гуцулка», «Гречани-ки», «Чардаш з Поздішова», «Чопаш чардаш» та інші.

Танці «Турянський», «Сувенір Закарпаття», хореографічна композиція «Карпати», які ство-рив і поставив Іван Пастеляк, увійшли до ре-пертуару багатьох танцювальних колективів не лише України, але й закордону. У Перечинсько-му районі колектив є найактивнішим учасником усіх фольклорних свят району, області.

Танцюристи стараються зберегти і примно-жити багатство скарбниці народної творчості, звеличуючи і пропагуючи музичний, вокальний, танцювальний матеріали. У роботі вони напо-легливі, старанні. Тож надіємося, що юні артис-ти будуть продовжувати давні традиції рідного краю.

zzz Ганна МУЧИЧКА

РАХІВСЬКИЙ РАЙОН


104

z Народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» будинку культури смт Великий Бичків (керівник Володимир Шепета, балетмейстер – заслужений працівник культури України Мирон Герман, керівник оркестру Микола Кузьмик).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Горяни» Рахівського районного будинку культури (керівник Іван Мисинчук).

z Народний аматорський румунський фольклорний колектив «Муґурел» будинку культури с.Біла Церква (керівник Іван Алб).

z Народний аматорський оркестр гуцульських інструментів будинку культури с.Кваси (керівник Микола Мищик).

z Народний аматорський духовий оркестр «Фермата» Рахівського районного будинку культури (керівник Ярослав Думин).

z Народний аматорський гурт «Край» Рахівського районного будинку культури (керівник Іван Мисинчук).

z Народний аматорський вокально-інструментальний гурт «Синьогори» будинку культури смт Великий Бичків (керівник Михайло Кузьмик).

z Народний аматорський театр будинку культури с.Костилівка (керівник Ярослав Ковач).

z Народний аматорський фольклорний театр будинку культури с.Богдан (керівник Марія Ретізник).

z Народний аматорський оркестр гуцульських народних інструментів Рахівського районного будинку культури (керівник Петро Ерстенюк).

105

Народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» будинку культури смт Великий Бичків

Керівник Володимир Леонідович Шепета Балетмейстер – заслужений працівник культури України

Мирон Іванович Герман Керівник оркестру Микола Юрійович Кузьмик

Ішов 1946 рік. Вечорами у хаті-читальні села Великий Бичків збиралася молодь, щоб по-читати, поспівати, повеселитися. З ініціати-

ви Йосипа Коперльоса, Марії Йосипчук, Миколи Куцина в селі було створено агіткультбригаду, з якої невдовзі було організовано драматичний, танцювальний та хоровий гуртки. За підтримки робітниць ліспромгоспу Ганни Цубери, Марії Морошан, Марії Лепай, одним із перших при хаті-читальні почав діяти хоровий гурток, за ке-рування якого взявся молодий інженер ліспром-госпу Микола Куцин. Це був один із вечорів далекого 1947 року, коли після робочої зміни на репетицію хору поспішала робітнича молодь, учителі села, які об’єдналися навколо пісні. Зго-дом захоплення переросло у звичку. А потім ве-лика копітка праця колективу та його керівника Миколи Куцина увінчалася успіхами.

Спочатку було 18 співаків. Завдяки творчій невсипущій енергії керівника, невдовзі колек-

тив почав зростати. Хорову групу поповнювали переважно робітники місцевих підприємств, ін-телігенція та частково випускники місцевої се-редньої школи, учасники хору старшокласників під керівництвом Юрія Кузьмика. Згодом хоро-вий колектив із хати-читальні було переведено в ліс промгосп.

Аматори виступали з концертами не тільки перед односельцями, але виїжджали до сусідніх сіл. Оскільки свого концертного одягу хорис-ти не мали, доводилося за символічну плату – 3–5 крб позичати гуцульський колоритний одяг від горян сіл Ясіня, Лазещина, Чорна Тиса.

Репертуар хору складався як із патріотичних творів – «Пісня про Дніпро», «За край Родной», «Гірська легенда» Г.Коваля, «Рідна мова» А.Па-труса-Карпатського, так і народних пісень. За-співувачами були солісти Марія Кравз та Марія Йосипчук. Пізніше, коли подружжя талановитих ентузіастів Мотрюків переїхало з Рахова на ро-


106

боту у Великий Бичків, солісткою та ведучою колективу стала Тетяна Мотрюк.

Танцюристи збиралися окремо, спочатку в ха-ті-читальні, а пізніше – при клубі лісохімзаводу. Аматори-ентузіасти хореографічного мистецтва розучували улюблені танці під губну гармошку самотужки. Першими учасниками танцювально-го гуртка були Іван Шишвак, Іван Жолобчук, Микола Коперльос, Йосип Волощук та інші. Згодом самодіяльну танцювальну групу очолив Михайло Мотрюк, який став першим керівни-ком танцювального колективу ансамблю.

У 1948 році, на першому районному огляді колективів художньої самодіяльності, аматори хорового гуртка з Великого Бичкова (керівник Микола Куцин) посіли перше місце. Супрово-джували спів хору – баяніст Іван Шустер та цимбаліст Юрій Луцак. Успішно виступив і танцювальний гурток великобичківців (керівник Михайло Мотрюк).

Переможцем (перше місце) на районному огляді художньої самодіяльності став ще один колектив – гуцульський ансамбль пісні і танцю «Тиса», що діяв при Рахівському будинку куль-тури, який разом із хоровим і танцювальним колективами з Великого Бичкова одержав пра-во представляти Рахівщину на обласному огляді художньої самодіяльності в Ужгороді.

Для підсилення хорової і танцювальної групи було прийнято рішення об’єднати тимчасово ра-хівські та великобичківські аматорські колекти-ви, а також солістів хору села Богдан та кращих співаків із хорових гуртків навколишніх сіл для участі в обласному огляді художньої самодіяль-ності, щоб успішно там представити Рахівщину. До колективів влилася і оркестрова група ви-кладачів новоствореної Солотвинської музичної школи (Солотвино тоді належало до Рахівського округу (району), нині – до Тячівського району). Очолив зведений ансамбль пісні і танцю М.Ку-цин.

У листопаді 1949 року на обласному огляді художньої самодіяльності в місті Ужгород зве-дений колектив Рахівського району завоював симпатії не лише рядових глядачів, а й таких митців, як Петро Милославський та Михайло Кречко.

Злиття в єдиний колектив хорового та тан-цювального гуртків Великого Бичкова відбулося відразу після успішного виступу на обласному огляді. Цього ж року об’єднаному колективу вирішили дати назву ансамбль пісні і танцю

«Лісоруб» – найпоширенішої професії в місце-вому ліспромгоспі.

Завдяки високій майстерності виконання, самобутності програми ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» виборов право на участь у Всесоюзно-му огляді художньої самодіяльності працівників лісу і сплаву, робітників і службовців підпри-ємств, установ і організацій у Москві, який мав відбутися в жовтні 1951 року. На огляді велико-бичківські аматори зайняли почесне третє місце.

У цьому ж році танцювальну групу ансамблю очолив Йосип Волощук, який два роки проходив стажування з хореографії у професійному тан-цювальному колективі Заслуженого державного Закарпатського народного хору в місті Ужгород.

У січні 1954 року у столиці Української РСР місті Києві проходив республіканський огляд художньої самодіяльності, присвячений Третій Декаді української літератури і мистецтва у Мо-скві. Колектив виборов друге місце.

У серпні 1956 року ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» виїжджав у Румунську Народну Рес-публіку для участі в декаді української літерату-ри і мистецтва та святкуванні 100-річчя від дня народження Івана Франка, де дав кілька концер-тів у місті Сигот та декількох румунських селах. Це була перша поїздка аматорського колективу за кордон.

Навесні 1957 року «Лісоруб» переходить у відомчу підпорядкованість Великобичківського лісохімзаводу, оскільки в ліспромгоспі не було приміщення для занять і виступів. Колектив отримує постійну прописку при Великобичків-ському сільському клубі, а пізніше – у новозбу-дованому заводському будинку культури.

Восени 1959 року художнім керівником ама-торського колективу став талановитий музикант, румун за національністю, але всією душею за-карпатець Михайло Мокану, пізніше – заслуже-ний працівник культури України.

За роки керівництва «Лісорубом» М.Мокану переконує учасників хору, що знання кожним із них музичної грамоти – злободенна необхідність і запорука успіху. І після трудового дня учасники художньої самодіяльності вечорами студіюють нотну грамоту, яка згодом підніме їхню куль-туру співу на вищий щабель. Виконуючи окремі пісні, танці, художній керівник Михайло Мока-ну та балетмейстер Йосип Волощук, учасники колективу задумуються над композицією, яка б відтворювала історичні, трудові процеси кар-патських майстрів лісосплаву по Тисі – процес

РАХІВСьКиЙ РАЙОН

107

надзвичайно мальовничий і захоплюючий за сво-єю складністю, а також мужністю і спритністю бокорашів. Йосип Волощук разом із активними учасниками танцювальної групи обійшов надти-сянські села і селища в пошуках оригінальних, цікавих народних танців, у яких були б саме такі елементи, що відтворювали б трудові процеси гуцулів. Радився зі старожилами краю. Потім довго працював над рисунком танцю, вирішен-ням теми, щоб засобами хореографії відобразити роботу плотогонів. Так народилася перша хорео-графічна композиція «Лісоруби і бокораші».

У серпні 1960 року ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» стає гостем латвійського міста Сал-дус та столиці Латвійської республіки – Риги, де завойовує такі ж глядацькі симпатії, як і на Батьківщині.

У грудні 1961 року танцювальна група ан-самблю «Лісоруб» перебувала у Москві, де бра-ла участь у концерті перед делегатами П’ятого Всесвітнього конгресу профспілок.

Навесні 1964 року ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» очолив Омелян Кобулей – викладач музично-теоретичного та фортепіанного відді-лів Ужгородського державного музичного учи-лища, який щотижня доїжджав на репетиції до Великого Бичкова.

З лісорубівцями він знався давно, адже протя-гом кількох років був незмінним учасником журі обласних конкурсів і оглядів художньої самоді-яльності, як консультант допомагав у підготовці концертних програм самодіяльним колективам, зокрема й ансамблю пісні і танцю «Лісоруб». Він був добре обізнаний із репертуаром великобич-ківських аматорів, традиціями керівників-попе-редників, головним завданням яких було збері-гати та поповнювати репертуар, оснований на автентичному народному фольклорі.

Новопризначений художній керівник ансамб-лю «Лісоруб» Омелян Кобулей за короткий час підніс на високий щабель музичну культуру ви-конавців аматорського колективу.

30 квітня 1965 року відбулася визначна по-дія для великобичківських аматорів художньої самодіяльності. «Лісоруб» отримує гідну його творчій праці оцінку – йому присвоєно почесне звання «народного самодіяльного колективу».

Улітку 1965 року у Київському Жовтневому палаці культури відбувся звітний концерт колек-тивів художньої самодіяльності Закарпатської області, присвячений 20-річчю возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною.

Серед 400 закарпатських учасників і великобич-ківський самодіяльний народний ансамбль пісні і танцю «Лісоруб», який виконав декілька кон-цертних номерів.

А восени цього ж року танцювальна група ансамблю «Лісоруб» демонструвала своє мисте-цтво перед делегатами Сьомого з’їзду профспіл-ки працівників лісової, деревообробної та целю-лозно-паперової промисловості СРСР у Москві.

На початку 1966 року, ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» очолив Володимир Ліхачевський – випускник диригентсько-хорового факультету Львівської консерваторії, викладач Хустського культосвітнього училища, який доїжджав на ре-петиції з Хуста. Через декілька місяців, у зв’язку з об’єктивними причинами і завантаженістю у роботі, він змушений був залишити колектив.

Улітку цього ж 1966 року поки шукали но-вого постійного керівника для самодіяльного колективу, очолити ансамбль «Лісоруб» знову запросили Михайла Мокану, який втримав ама-торський колектив «на плаву».

Восени 1967 року ансамбль «Лісоруб» очолив Василь Пекарюк – уродженець села Ділове, ви-пускник Одеського училища культури, викладач Великобичківської дитячої музичної школи.

Натхненний любов’ю до рідної пісні, музики, сповнений творчої енергії і завзяття, молодий ке-рівник повністю віддався творчим пошукам но-вих форм, які невдовзі проявили себе у створен-ні вокально-хорових та музично-хореографічних композиціях, у яких на високому професійному рівні відтворювалися картини буднів і свят тру-дівників Рахівської Гуцульщини.

Цей ентузіаст хорового мистецтва, таланови-тий і вимогливий керівник, справжній професі-онал хорової справи віддав колективу майже 40 років. Під його керівництвом «Лісоруб» досяг виконавських вершин, став улюбленим і відо-мим не тільки на Україні, а й за її межами.

18 років беззмінним керівником оркестрової групи самодіяльного народного ансамблю пісні і танцю «Лісоруб» був Василь Донець, який як та-лановитий баяніст і концертмейстер також вніс свою лепту у творчу біографію колективу.

У 1968 році «Лісоруб» запрошують до Угор-ської Народної Республіки (м.Фегердьярмата Са-болч-Сатмарської області). Потім були поїздки в Молдавію, Латвію, на Одещину.

У 1974 році учасники танцювальної групи представляли художню самодіяльність галузе-


108

вої профспілки у Фінляндії, а в 1975, 1977, 1978 роках – творчі поїздки до Чехословаччини.

Географія виступів ансамблю пісні і танцю «Лісоруб» наступних двох десятиліть була ще більш насиченою. Колектив брав участь у де-сятках фольклорних, пісенних і танцювальних всесоюзних, всеукраїнських та міжнародних фестивалях. Серед них – Свято культури угор-ців, працюючих в ЧССР (м.Ґомбасек, Угорщина, 1986), фестиваль «Золота осінь» (м.Ніредьгаза, Угорщина, 1988), фестиваль української пісні (м.Сіґет, Румунія), Дев’ятий Міжнародний фести-валь народної творчості «Лемківська ватра–91» (с.Ждиня, Польша, 1991); фестиваль зимового фольклору (м.Бая-Маре, Румунія, 1996) та інші.

Окрему сторінку в історію колективу ансамб-лю «Лісоруб» вписали солісти-вокалісти Тетяна Мотрюк, Орися Якименко, Ганна Співак, Ма-рія Тимофій, Марія Гощук, Ганна Гаджа, Ольга Огродник, Валентина Педе, Олена Комарков-ська, Одарка Йосипчук, Павло Яцюк, Володи-мир Данило, Віктор Бадінко, Микола Лукачук, Надія Шепета, які співали у вокальних дуетах,

тріо, квартетах, а деякі з них виконували і ряд сольних номерів.

Більшість із них гідно представляли пісенне мистецтво краю як в Україні, так і за кордоном. Деякі з них стали лауреатами XІV та XVІІ Між-народних оглядів інтерпретаторів української народної пісні «Маковицька струна» (м.Бардіїв, Словаччина, 1986 та 1989 рр.); дипломантами XXXІV свята культури українських трудящих ЧССР (м.Свидник, Чехословаччина, 1988).

Виступи великобичківського ансамблю «Лі-соруб» та його золотого фонду – солістів-во-калістів, неодноразово транслювалися по об-ласному (музична передача «Народні таланти» м.Ужгород, 1986) та всеукраїнському телебаченні (виступ у концерті переможців Все українських конкурсів «Мистецькі жнива – 92», та запис Новорічної програми «Щедрий вечір», яку під-готувала Національна телерадіокомпанія Укра-їни (м.Київ, 1993), двічі успішно представляли мистецтво Закарпаття на телетурнірі «Сонячні кларнети» у м.Києві (1986, 1990). Колектив був постійним учасником районних та обласних свят і фестивалів: «Народні джерела» (м.Ужго-


109

род), «День працівника лісу» (м.Свалява, смт Бу-штино, с.Усть-Чорна), «Проводи на полонини», «Гуцульська бриндзя» (м.Рахів), який і зараз плідно працює на мистецькій ниві, активний учасник художньої самодіяльності краю.

Ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» протягом 80-х років минулого століття як переможець оглядів одержав декілька найвищих нагород: у 1985 році – медаль лауреата Першого Всесоюз-ного огляду самодіяльної художньої творчості (м.Москва), а в 1987 році – медаль лауреата Дру-гого Всесоюзного фестивалю народної творчості (м.Москва).

За великий внесок у скарбницю музичної культури та розвиток мистецтва художньому керівнику ансамблю В.Пекарюку та керівнику танцювальної групи, балетмейстеру Й.Волощу-ку присвоєні почесні звання «Заслужений пра-цівник культури України».

У колективі зросли і вийшли на професійну сцену танцюристи Василь Піпаш, Микола Мов-нар, співаки Василь Мигович, Гізела Попович, музиканти Терезія Гурко та Василь Донець. Де-які з них стали артистами заслуженого Закар-патського народного хору, а дехто – керівника-ми та учасниками інших колективів. Колишні вихованці ансамблю Іван Бисага, Василь Дряш-каба, Михайло Мельничук, Іван Телегазі, Бог-дан Рябець, Іван Рендер, Юлій Шмідт, Мирон Герман – балетмейстери колективів художньої самодіяльності області.

У 1980–1990 роках зав’язалася творча співдружність колективу з відомими митцями України – народною артисткою України, хорео-графом Кларою Балог, заслуженим артистом України Миколою Попенком, заслуженими ді-ячами мистецтв України Петром Раком та Сте-паном Мартоном, заслуженими працівниками культури України Петром Сокачем, Василем Калинюком та іншими.

Найбільше багатство ансамблю пісні і танцю «Лісоруб» – люди, його учасники. Коли дирек-тором лісохімічного заводу став Олексій Ро-щупкін, ансамбль «Лісоруб» отримав постійну прописку у Великобичківському лісохімзаводі, стало легше поєднувати працю з творчою ді-яльністю. Директор любив виступи ансамблю, розчулювався до сліз, тому дбав, аби був побу-дований просторий будинок культури, в якому займалися всі групи колективу, проходили кон-церти.

Традиції, заведені попередником, підтримав Іван Букрич, який вболівав за успіхи худож-нього колективу не менше, ніж за виконання виробничих планів, слухав детальний звіт ху-дожніх керівників, разом із ними радів творчим досягненням колективу. На роботу брав здібну молодь, яка поповнювала ансамбль. Він вважав колектив окремим підрозділом підприємства, діяльність якого не вимірюється ніякими показ-никами.

Матеріально і морально підтримував життє-діяльність ансамблю наступний директор лісо-хімкомбінату – Василь Кузьмик.

Згодом у колектив влилися нові творчі сили, у 1990 році Мирон Герман, який очолив танцю-вальну групу, у скрутний економічний час зумів не тільки утримати її, а й поповнив молоддю, переважно учнями загальноосвітніх шкіл Вели-кого Бичкова.

Саме 90-ті роки були найважчими для колек-тиву, коли Незалежна Україна тільки ставала на ноги, тільки формувалася її фінансова система, стали випробуванням молодого поповнення на дорослу професійність. Не було навіть регуляр-ної зарплати на основному місці роботи. Доводи-лося вечорами, на голому ентузіазмі, проводити репетиції танцювальної групи, а у вихідні го-тувати їм поповнення і заміну з місцевих шко-лярів. Фінансова криза змусила балетмейстера залишити колектив. Мирону Івановичу довелося у цей скрутний час залишити колектив і самому підробляти на місцевому ринку, щоб забезпечи-ти родину необхідним для прожиття.

З осені 1998 року по грудень 1999 року тан-цювальну групу очолював Юлій Шмідт.

Нелегко було у ті роки втримати і хорову гру-пу ансамблю «Лісоруб». Тоді багато колективів розпалися, а «Лісоруб» з усіх сил боровся за своє творче виживання. Причина краху творчих ко-лективів – закриття державних підприємств, а ті, що залишилися, переходили на інші умови господарювання, де місця художній самодіяль-ності майже не було. Розпочалося і відкриття приватних підприємств, яких не цікавило само-діяльне мистецтво, а тільки дисципліна праці та власні прибутки.

Не могли не торкнутися такі кардинальні еко-номічні зміни і Великого Бичкова. Багато пра-цівників та інтелігенції подалося на заробітки за кордон, серед яких – і викладачі музичної школи. Деякі з них влаштувалися на роботу у новостворені приватні підприємства «Проза


110

ЛТД», «Стен ЛТД», «Бруно ЛТД», «ЦБМ Кар-пати», «Індустрія Нова» та інші. На репетиції і концертні поїздки керівники більшості з цих підприємств неохоче відпускали працівників, інколи навіть забороняли. Існування «Лісоруба» опинилося під загрозою. Керівникові ансамб-лю щоразу доводилося просити адміністрацію, майстрів підприємств перекласти денні зміни на нічні, аби провести хоч один раз на тиждень якісну репетицію з учасниками аматорського ко-лективу, вмовляти відпустити того чи іншого хо-риста чи танцюриста на концерт, переконувати, що без мистецтва Україна також не виживе. Ва-силь Пекарюк доклав усіх зусиль, інколи ціною власного здоров’я та авторитету, щоб ансамбль безперервно і стабільно працював. Не один рік займалися і концертували без жодних матері-альних заохочень. Колектив діяв на ентузіазмі учасників, а також завдяки любові до мистецтва, щоб не потонути в сірих буднях нестатків і про-блем тогочасної дійсності.

Після банкрутства лісохімічного підприєм-ства на початку 2000-х років, «Лісоруб» про-довжував діяти у Великобичківському будинку культури. Коли в країні почало поступово нала-

годжуватися виробництво та покращилася еко-номіка, ансамблю також стало легше працювати.

Керівництву Великобичківської селищної ради вдалося повернути на баланс селища ко-лишній заводський будинок культури. Після капітального ремонту відновилися репетиції на-родного ансамблю пісні і танцю, який почав ак-тивно відроджуватися, поповнюватися молоддю. Сприяло цьому і господарське ставлення до ко-лективу голови ради Одарки Зеленко та селищ-ного активу. Повернулося обличчям до ансамб-лю і приватне підприємство селища «Сведвуд Україна» та інші, які з розумінням ставилися до діяльності колективу, відпускаючи працівни-ків на репетиції, в концертні поїздки. Деякі з підприємств, за сприяння селищної ради, дали дозвіл на виписку за символічну плату відходів деревини для учасників ансамблю.

У свою чергу великобичківські аматори від-дячувалися своїм мистецтвом, майже щороку виступаючи перед робітниками цехів з новоріч-ними щедруваннями і колядуваннями. Запро-шували лісорубівці всіх бажаючих працівників підприємств і їхніх керівників на творчі звіти і концерти перед мешканцями селища, а також на ювілейні святкування колективу.


111

У січні 2000 року Мирон Герман повертаєть-ся в колектив і знову очолює танцювальну групу ансамблю «Лісоруб». Прийшлося починати май-же все спочатку. Щоб втримати танцювальний колектив ансамблю, довелося залучити до «Лісо-рубу» колишніх учасників танцювальної групи «Ялинка», яка через банкрутство місцевого лісо-комбінату перестала існувати. А пізніше Мирон Герман почав поступово залучати в колектив молодих учасників, здібних школярів селища.

Цими ж роками частково оновилася і хорова та оркестрова група аматорського народного ко-лективу. Згодом відновилися концертні поїдки.

У жовтні 2001 року ансамбль «Лісоруб» спіль-но з іншими творчими колективами області взяв участь у концерті майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпаття на урочистому відкритті Днів культури Закарпаття в Дніпропетровській області.

Великобичківські артисти успішно виступи-ли з концертною програмою на два відділи у місті Кривий Ріг, а наступного дня – у Крини-чанському районі.

У червні 2002 року на запрошення побрати-ма Рахова та Будапешта (Угорщина) – п’ятий район Белварош Ліпотварош танцювальна (ке-рівник Мирон Герман) та оркестрова (керівник Василь Пекарюк) групи ансамблю «Лісоруб», а також солісти Надія Шепета, Ганна Гаджа, Оль-га Огродник та концертмейстер Володимир Ше-пета декілька днів перебували в Угорщині, де взяли участь у міжнародному фестивалі міста. Сприяв поїздці учасників за кордон голова рай-держадміністрації Михайло Даскалюк.

У серпні цього ж року солісти та оркестрова група ансамблю «Лісоруб» взяли участь у святі культури в Румунії.

Улітку 2003 року були учасниками заключ-ного туру Першого Всеукраїнського фестива-лю-конкурсу народної хореографії імені Павла Вірського (м.Київ), який пройшов на столичній сцені, та нагороджені заохочувальним дипло-мом.

Наприкінці червня 2003 року народний ан-самбль пісні і танцю «Лісоруб» з Великого Бичкова взяв участь у 49-му фестивалі русинів- українців Словаччини у місті Свидник (Словач-чина), який проходив під патронатом президен-та Словацької Республіки Рудольфа Шустера та президента України Леоніда Кучми.

Влітку 2006 році у словацькому місті Пря-шів проходив 52-й фестиваль русинів-українців Словаччини, на який був запрошений народний

ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» (художній керівник В.Пекарюк, балетмейстер М.Герман). Аматорський колектив із Великого Бичкова про-демонстрував високий професійний рівень та бездоганну виконавську майстерність. Виступи-ли великобичківські аматори і в селі Камйонка.

За ініціативою голови районної державної ад-міністрації Михайла Даскалюка, обласних керів-ників, родини Волощуків та інших шануваль-ників хореографічного мистецтва, у Великому Бичкові – на батьківщині митця, 22 жовтня 2000 року було проведено Перший обласний фести-валь хореографічного мистецтва імені Йосипа Волощука, як згадка про світлу пам’ять кори-фея народного танцю. Цього ж дня, на фасаді селищного Будинку культури було встановлено меморіальну дошку відомому хореографу Й.Во-лощуку.

Протягом останніх років у Великому Бичко-ві було проведено ще декілька хореографічних фестивалів імені Йосипа Волощука: 26 жовтня 2008 та 5 грудня 2010 років. На «Святі танцю» відбулися виступи кращих колективів народної хореографії Закарпаття.

Коли 4 жовтня 2006 року не стало худож-нього керівника ансамблю «Лісоруб» Василя Пекарюка, аматорський колектив деякий час не зміг знайти йому достойну заміну. Адже потрі-бен був не лише дипломований фахівець, який би втримав високо підняту планку колективу та зберіг багаторічне надбання попередника, але і вніс особисту свіжу творчу струю... І лише на-ступного року великобичківський самодіяльний ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» довірено очо-лити одному з учасників оркестрової групи ко-лективу, талановитому музиканту, баяністу-вір-туозу Володимирові Шепеті.

У лютому 2007 року хорова група ансамблю пісні і танцю «Лісоруб» вперше після чотири-місячної перерви знову зібралася на репетицію на чолі з новим керівником Володимиром Шепе-тою – випускником Прикарпатського Інституту мистецтв, діючим начальником відділу культури Рахівської райдержадміністрації.

Займалися щотижня, вечорами по середах, інколи неділях. Розпочали з відродження ре-пертуару: вокально-хореографічних композицій, хорових та сольних творів у музичній обробці Василя Пекарюка. Але виникли деякі труднощі з їхнім вивченням, бо майже всі ноти оркестрової групи та партитур хорових творів залишилися у родині попереднього керівника… Довелося згадувати партії пісень завдяки пам’яті учасни-


112

ків-ветеранів, а потім – на слух вчити інших співаків-новобранців. Це було нелегко, бо такий метод вивчення займав багато часу. Але керів-нику вдалося відродити одні з найкращих ком-позицій колективу: «Водичанський скаканий», «Гуцулку», «Словацький», «Мараморош», фраг-мент «Бичківського весілля» та інші. Згадали і кілька ансамблевих та сольних пісень: «Ой ви, дівчата», «Гуцульські співанки» та хорові твори: в’язанку народних пісень Закарпаття «Не спала я сеї ночі» та «На зеленій полонині» в музич-ній обробці Миколи Попенка, «Як єм ішов до млина» в музичній обробці Миколи Попенка, «Розмарія» (слова за народними мотивами Петра Скунця, гармонізація Миколи Попенка).

Володимир Шепета щоразу поповнює ре-пертуар ансамблю новими творами, переважно написаними композиторами уродженцями Ра-хівщини: «Довбушеві гори», слова Василя з Ра-хова, музика Василя Калинюка з Квасів, «Краю мій, розмаю», музика Василя Калинюка з Квасів, «Ой летіла зозуленька» та «Славиця України», слова і музика Федора Гощука з Ділового, «Ой, скрипалю», слова Олени Чупак, «Красне поле», слова Юрія Шипа, обидва твори на музику Ва-силя Поповича з Великого Бичкова та інші.

«Лісоруб» – активний учасник районних та обласних мистецьких заходів: фестивалю-ярмар-ку «Гуцульська бриндзя» в Рахові, обласного фестивалю-конкурсу «Червене вино» в Мукаче-ві, фестивалю «Бичківські голубці» у Великому Бичкові, обласного фестивалю «Коляди в Старо-му селі» та інших.

24 серпня 2010 року народний ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» Великобичківського будинку культури успішно виступив на святковому кон-церті з нагоди 19-ї річниці Незалежності Украї-ни в місті Києві.

28 січня 2012 року хорова група самодіяльно-го народного ансамблю пісні і танцю «Лісоруб» під керівництвом Володимира Шепети взяла участь у ХІІІ Всеукраїнському різдвяному фес-тивалі «Велика гуцульська коляда» у Львові.

Під час підготовки до святкування 65-річчя від дня заснування Великобичківського народно-го ансамблю пісні і танцю, як дарунок колективу присвятив свою пісню «Лісоруб» великий шану-вальник ансамблю, заслужений артист України Микола Попенко, яку великобичківські амато-ри вивчили і з великим піднесенням заспівали під час проведення творчого ювілею. Сприяли

в підготовці до ювілею і владні структури Ра-хівщини, які профінансували придбання нового сценічного одягу для всіх учасників.

Роки спливли непомітно. За цей час Украї-на пережила одне з найважчих випробувань у своїй новітній історії – тест на міцність неза-лежності. Спочатку були протести на Майдані Незалежності у Києві (народ відстоював свої права), потім – воєнні дії на сході нашої країни (оборона держави від російського агресора). Ан-самбль «Лісоруб» не стояв осторонь цих подій. Хоч репетицій цими роками значно поменшало, але весь колектив дружньо підтримував волю і прагнення українського народу, оспівуючи у своїх патріотичних піснях перемогу над тими, хто хотів знищити наш суверенітет, захопити українські землі.

Поряд уже з виконуваними патріотичними творами, такими як пісня для мішаного хору «Красне Поле» (слова Юрія Шипа, музика Ва-силя Поповича), на початку 2015 року хорова група ансамблю взялася за вивчення нових тво-рів: «Гімн України» (слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького) у цікавій гармо-нізації Леопольда Ященка та твір для солістки і мішаного хору (а сappella) «Не дамо ми Україну в руки ворогів» слова Василя Ґренджі-Донського та Гафії Данишек, музика Василя Поповича.

22 лютого 2015 року на сцені районного бу-динку культури відбувся благодійний концерт «Серцям хоробрих» у підтримку бійців 128-ї гірсько-піхотної бригади Закарпаття. Учасником його був і ансамбль «Лісоруб».

І ось на порозі – вже наступний ювілей. За 70 років від дня створення «Лісоруба» через твор-чу лабораторію колективу пройшло понад 1000 учасників хорової, танцювальної та оркестрової груп.

За цими роками – кілька сотень доль само-діяльних митців і артистів, тисячі репетицій і сотні тріумфальних виступів. Саме вони, тисячі прихильників, і не лише на рідній Рахівщині, не дають нинішнім артистам заспокоїтися, від-мовитися від труднощів, які обов’язково супро-воджують участь у аматорському колективі. А ще – велика, невтишима до болю, любов до рідного краю, його народної творчості, людей, матері-України. Тому «Лісорубові» ще жити й жити, радувати прихильників народного мисте-цтва у нашій державі й за кордоном сотні років, творити нові й нові композиції.

zzz Василь ПОПОВИЧ

113

Народний аматорський оркестр гуцульських народних інструментів

будинку культури села Кваси Керівник Микола Юрійович Мищик

Село Кваси багате талановитими музи-кантами. Спочатку в сільському будин-ку культури працював колектив троїстих

музик. Вони акомпанували фольклорному колек-тиву будинку культури села Кваси, супроводжу-вали його в усіх поїздках і виступах. А в 2001 році, коли вдруге в селі проводився фестиваль «Гуцульська бриндзя», з ініціативи сільського голови В.Діміча та народного музики Миколи Мищика було створено оркестр гуцульських народних інструментів.

Під час підготовки до свята у сільській раді зібрали музикантів: сопілкарів, цимбаліста, трембітаря, скрипалів, гравців на «галігонках», які і сьогодні вміло виготовляє майстер Дмитро Тафічук, де було прийнято рішення започатку-вати при Квасівському будинку культури само-бутній гуцульський колектив. Завдяки «галігон-кам», екзотичним для нашого краю інструмен-там (гармоніка, хоч і не гуцульський інструмент, але тут прижився ще з чехословацьких часів пе-ріоду (1919–1939) і став дуже популярним серед місцевих жителів.

Гуцульський оркестр народних гуцульських інструментів неповторний, адже колективу з та-ким набором інструментів: галігонки, фрілки, бербениці, трембіти, цимбали, в Україні немає. Очолив гуцульський оркестр Микола Мищик. І це не випадково, адже Микола Юрійович – відомий знавець гуцульської музики на Рахів-щині. Любов до народного мистецтва в Миколи

пробудилася ще з раннього дитинства. Ходив із вівчарями випасати овець, слухав гуцульські коломийки, вчився грати на сопілці, а потім – і на цимбалах.

А розпочав Микола Юрійович свою творчу діяльність ще у 1976 році, коли став учасником самодіяльного народного оркестру гуцульських народних інструментів, який діяв при Рахів-ському лісокомбінаті під керівництвом відомого музиканта, скрипаля, заслуженого працівника культури України Михайла Мокану. Грав Мико-ла Мищик в оркестрі на гуцульських цимбалах, на яких і зараз показує високий професійний рівень.

Одними з найактивніших і перших учасників колективу були Василь Юращук, Дмитро Тафі-чук, Дмитро Черемійський, Василь Колясюк, Андрій Молдавчук, Іван Савчук, Юрій Кокіщук, Юрій Ткачук, Юрій Савчук, Олексій Бойчук, які також розпочинали свій творчий шлях у народ-ному оркестрі гуцульських народних інструмен-тів Рахівського районного будинку культури.

3 перших кроків освоєння колективної гри на музичних інструментах учасники самодіяльного оркестру визнали професійні навички Миколи Юрійовича та відчули довіру до нього, що по-значилось і на виступах перед чисельною ауди-торією як у населеному пункті, де був створений колектив, так і під час масових заходів в області, державі та за ії межами.


114

У 2004 році колектив був учасником відзна-чення 640-річчя с.Ремети Мараморошського по-віту (Румунія), учасником ХІІІ Міжнародного гуцульського фестивалю, що проходив у 2003 році в Косові, а також переможцем п’яти на-ступних Міжнародних гуцульських фестивалів: ХІV, який відбувся в смт Путила Чернівецької області (лауреати другої премії, в жанрі музичне мистецтво); ХV у м.Рахів; ХVІ у м.Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської об-ласті (лауреат третьої премії); ХVІІ у м.Яремче Івано-Франківської області у складі троїстих му-зик та солістки Ірини Юращук (лауреат першої премії в номінації «музичний фольклор»).

У 2004 році самодіяльниий оркестр гуцуль-ських народних інструментів брав участь у твор-чому звіті майстрів мистецтв Закарпатської об-ласті, що проходив у Палаці «Україна» (м.Київ); у 2006 та 2007 роках брав участь у Міжнародних гуцульських фестивалях «Бербениця фіглів», який проходив у смт Ясіня, та фольклорних фес-тивалях «Свято Купала на Драгобраті» (гірсько-лижний курорт, урочище Драгобрат, смт Ясіня, Рахівський район).

Щорічно бере активну участь у проведенні обласних фестивалів «Гуцульська бриндзя», які проводяться в м.Рахів (на жаль, 2013 та 2014 року фестиваль не відбувся у зв’язку з важким становищем у нашій державі – анексією Криму Росією та проведенням антитерористичної опе-рації на сході країни).

У листопаді 2008 року стали переможцями Другого Регіонального фестивалю гуцульських троїстих музик ім. В.Леогура у селищі Верхови-

на, де посіли перше місце. На ХVІІІ Міжнарод-ному Гуцульському фестивалі, який наприкінці серпня 2009 року проходив у смт Вижниця, що на Буковині, отримав диплом другою ступеня, а керівник колективу – подяку від Президента України за вагомий внесок у збереження куль-турної спадщини українського народу. 16 груд-ня 2009 року колектив успішно представляв гуцульське мистецтво Рахівщини на творчому звіті майстрів мистецтв та художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Зем-лі», що проходив у м.Ужгород.

З часом у колектив влилися молоді музикан-ти: скрипалька Ірина Юращук, сопілкар Василь Шушман, бербеничар Юрій Волощук, бубнар Микола Савчук та інші. Вміють учасники орке-стру не тільки грати, а й добре співати.

У жовтні 2009 року самодіяльному оркестру гуцульських народних інструментів присвоєно почесне звання «народний». Посвідчення ке-рівнику оркестру М.Мищику вручав начальник управління культури Закарпатської облдерж-адміністрації Ю.Глеба 8 квітня 2010 року під час святкування Всеукраїнського дня працівни-ків культури та аматорів народного мистецтва у місті Рахів.

У репертуарі колективу народна музика, тво-ри закарпатських композиторів, зокрема Василя Кобаля, Василя Калинюка та інших.

Нині народний оркестр гуцульських народ-них інструментів, у якому злагоджено грають 20 самодіяльних музикантів, – користується попу-лярністю у шанувальників народного мистецтва не лише нашого краю, але й за кордоном.

zzz Ярослав РЕТІЗНИК

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОН


116

z Народний аматорський хор ветеранів війни та праці Свалявського районного будинку культури (керівник Каміла Макара).

z Народний аматорський хор імені Мирослава Чайковського Свалявського районного будинку культури (керівник Наталія Ладані).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Чарівниця» Свалявського районного будинку культури (керівник Сніжана Гнаткович).

z Народний аматорський фольклорний колектив «Свалявські музики» Свалявського районного будинку культури (керівник Павло Личко).

z Народний аматорський фольклорний колектив «Гутніцкі вечірки» будинку культури с.Родникова Гута (керівник Сергій Лізанець).

z Народний аматорський духовий оркестр «Гелікон» Свалявського районного будинку культури (керівник – заслужений працівник культури України Михайло Коцан).

z Народний аматорський естрадно-фольклорний колектив «Швалбах» Свалявського районного будинку культури (керівник Володимир Цанько).

z Народний аматорський естрадний колектив «Біг-Бенд» Свалявського районного будинку культури (керівник Степан Поцко).

z Народний аматорський театр Свалявського районного будинку культури (режисер Маріанна Попович).

z Народна аматорська художня бригада «Голубинська борона» будинку культури с.Голубине (керівник Василь Циганин).

z Народний аматорський цирковий колектив «Едельвейс» Свалявського районного будинку культури (керівник Віктор Ясович).

117

Народний аматорський хор імені Мирослава Чайковського Свалявського районного будинку культури

Керівник Наталя Іванівна Ладані

Хор був створений у 1953 році. Художнім керівником його був Мирослав Степано-вич Чайковський.

Наполеглива, систематична робота над удо-сконаленням майстерності, підбір та збагачення репертуару принесли колективу популярність, перетворили його в зрілий, чотириголосний мі-шаний хор, що досяг неабияких успіхів.

У вільний від основної роботи час упродовж 42 років Мирослав Степанович Чайковський ке-рував хоровим колективом, який успішно висту-пав на відповідальних концертах, присвячених державним святам, на оглядах художньої само-діяльності.

Під час роботи з хором під керівництвом Ми-рослава Степановича колектив здійснював поїзд-ки містами України. Побував у Львові та Києві, а також у Москві та у містах Північної Осетії, Чехословаччини та Угорщини.

М.Чайковський – незабутній діяч нашого краю на ниві охорони здоров’я і хорового мистецтва. Понад 1300 концертів і літургійних піснеспівів він подарував із хоровими колективами людям.

З 1955 року хор є учасником і призером об-ласних оглядів-конкурсів, чотирьох республі-канських конкурсів. За значні досягнення у 1960 році хор було нагороджено Золотою медаллю.

У 1964 році колективу присвоєно звання – на-родний. Багаторічні дружні творчі зв’язки існу-вали між колективом та низкою професійних і самодіяльних композиторів, які писали для хору твори. Неодноразово хор був учасником фес-тивалів у Свиднику, Пряшеві, Камйонці, Ста-рій Любовні (Словаччина), брав участь в огля-дах-конкурсах імені М.Леонтовича. Представляв мистецтво у багатьох містах України, Північній Осетії, Росії (м.Москва), а також за кордоном у Угорщині.


118

Хор – лауреат третьої премії Четвертого від-критого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні «Красне поле» (м.Хуст, 2012).

З 1995 року колективом керував заслужений працівник культури України Петро Сокач (1937–2012). У ряди учасників хору повернулися старі співаки, прийшло багато молоді. З числа викла-дачів Свалявської дитячої школи мистецтв під керівництвом директора школи Юрія Грабара створено оркестр-супровід, оновлено репертуар.

У 2003 році колектив відзначив своє 50-річчя.Потім колективом до лютого 2013 року ке-

рував відомий далеко за межами області дири-гент, заслужений діяч мистецтв України Федір Турянин (1938–2013). Трохи колективом керував талановитий музикант, диригент Георгій Сокач. Нині колектив очолює молода, талановита, енер-гійна, сповнена сил Наталя Ладані.

Більшість репертуару, як і раніше, складали твори класиків українського хорового мисте-цтва, українські та закарпатські народні пісні «Летів пташок понад воду» в обробці Михай-

ла Кречка, «Місяцю-королю» в обробці Василя Тацака, «У неділю паленочку пію», «Вчора рік, як мамка била» в обробці Федора Турянина; українські народні пісні «На Івана на Купала» в обробці І.Бідака, «Взяв би я бандуру» в обробці Миколи Попенка, «Чуєш, брате мій» в оброб-ці Кирила Стеценка; авторські пісні «Співай, Україно», «Я не залишу рідний…» (слова І.Чо-пея, музика Ф.Турянина), «Карпатська молитва» (слова П.Скунця, музична обробка Ф.Турянина), «Пісня про Сваляву» (слова Михайла Турка, му-зика Миколи Попенка), духовні пісні «Достой-но єсть» (музика М.Вербицького), «Хваліте ім’я Господнє» (музика М.Вербицького), «Тебе поем» (музика К.Стеценка), «Під твою милість» (музи-ка Д.Бортнянського) та інші.

Колектив – дипломант Всеукраїнського огля-ду-конкурсу імені М.Леонтовича, нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України (1974), Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Північної Осетії (1979), лауреат всеукраїнських, обласних фестивалів.

zzz Тетяна ЗІЗДА

119

Народний аматорський хор ветеранів війни та праці Свалявського районного будинку культури

Керівник Каміла Василівна Макара

Ініціатором створення хору ветеранів у 1985 році був голова профкому лісокомбінату Павло Ребрантов. Його ініціативу з радістю

підтримали начальник відділу кадрів Валентин Кривов та Іван Магарита. Саме вони стояли у витоків хору, займалися його організацією, до-бором учасників та вибором сценічного вбрання. На імпровізовану репетицію зібралося 25 чоловік. Першим керівником самодіяльного хору ветера-нів з 1986 року був викладач дитячої музичної школи Володимир Сможаник. До складу колек-тиву входили такі закохані у пісню ентузіасти, як В.Лапшов, К.Сутулов, І.Мякішев, П.Ребран-тов, В.Кравчук, А.Ідярто, М.Князь, В.Коропанов, М.Низький, В.Мостолярчук та багато інших

З 1987 по 1998 рік хор працював під егідою самодіяльного композитора Георгія Дулішко-вича, акомпаніатором був О.Колесніков. Як і всі учасники, керівник вкладав у цю справу не тільки любов, а й тепло своєї душі, як міг уріз-номанітнював репертуар. І все це для того, аби домогтися унікального звучання як сольних, так і хорових номерів. Саме в цей період хор досяг значних успіхів та високого виконавського рівня.

Основу репертуару склали пісні воєнних літ, закарпатські співанки і коломийки, твори композиторів України, Росії, Грузії, Угорщини. А також авторські пісні Г.Дулішковича «Цілю-щі джерела», «Пісня про Сваляву», «Радість у

горах», «Колискова», «Спасибі», «Марш юних музикантів», «На пам’ять другові».

Результатом натхненної праці у 1998 році ко-лективу було присвоєно звання «народний».

Після смерті Г.Дулішковича керування колек-тивом взяв у свої руки не менш талановитий, самодіяльний композитор Семен Фізер. У ре-пертуарі колективу з’явилися твори воєнних та повоєнних років: «Дороги», «В путь», «Пісня про Дніпро», «Солов’ї», «Время выбрало нас», а також народні, закарпатські та українські піс-ні. Багато творів звучали у виконанні солістів: В.Івашкович, В.Потапчук, В.Фізер, В.Марти- ненко.

Збагатився репертуар колективу новими піс-нями. Відомі всім «Журавлі», «Смуглянка», «В лесу прифронтовом», «Бандуристе, орле сизий», «Ранок Верховини», «Люблю я тебе, Україно» тощо… Хор бере активну участь у всіх районних і багатьох обласних культурних заходах, висту-пає перед жителями міста, а також перед учнями шкіл району.

Керівник старається добирати і збагачува-ти репертуар новими творами, удосконалювати виконавську майстерність і, що дуже важливо, турботливо ставиться до кожного учасника – цікавиться їх справами, станом здоров’я. А щоб урізноманітнити сірі будні ветеранів, організовує виїзні концерти в санаторії району та області, де відпочиваючі зустрічають їх теплим та щирим


120

словом. На жаль, його праця не була тривалою. Але Семен Васильович залишив по собі добру пам’ять і хороші успіхи колективу у концерт-ній діяльності. Як самодіяльний композитор, у творчому доробку якого чимало оригінальних пісень на слова українських, російських поетів, широковідомих не тільки в Україні, а й в ін-ших республіках. Він один з небагатьох аматорів краю, що вдало поклав на музику вірші класиків С.Єсеніна, О.Блока, О.Прокоф’єва. Діапазон ком-позиторської діяльності Семена Фізера широкий і багатий на творчі знахідки.

Відрадно те, що хор за час його керівницт-ва виступав на районних та обласних оглядах – конкурсах, перед жителями Свалявщини, інших районів, відпочиваючими санаторіїв, неоднора-зово – в обласному театрі, філармонії, Чехосло-ваччині, його знімали і показували по обласному телебаченню. Жодні урочистості не відбувають-ся без його участі. Щомісяця дають три–чотири концерти. Їх радо приймають в оздоровницях «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка По-лонини», «Карпати». Основу репертуару самоді-яльного народного ансамблю складають патріо-тичні пісні, пісні воєнних років, є й українські народні.

Доповнює цей колектив талановитий музи-кант – акомпаніатор Габріель Кметі.

Змінюються керівники хору, вже, на жаль, не-має серед живих Г.Дулішковича, С.Фізера, аком-паніатора О.Колеснікова.

З 2002 року хором керує молода й талановита Каміла Макара (Говер). З любов’ю та турботою ставиться до учасників колективу, адже вони – люди вже похилого віку. А шановані аматори, в свою чергу, теж дуже її люблять і поважають. Каміла Василівна пише свої авторські пісні, має обробки хорових творів.

У репертуарі колективу переважають пісні воєнної тематики, українські та закарпатські народні пісні. Колектив постійно виступає з концертами в санаторіях району, бере участь в районних та обласних фестивалях, в святкових концертах міста та району.

У 1998 році колективу присвоєно звання «на-родний». Завдяки виконавській майстерності та творчим здобуткам, багатогранній концертній діяльності колектив неодноразово нагороджу-вався грамотами, дипломами лауреата, медаля-ми, цінними подарунками.

Важко повірити, але у колективі, у якому колись було 42 учасники, зараз залишилося лише 18.

Щорічно колектив бере участь в урочисто-стях, присвячених Дню міста, Дню захисника Вітчизни в центрі міста Свалява біля могил за-гиблих воїнів, долучається до концертної про-грами, присвяченій Дню пам’яті і примирення, виступає з концертами в санаторіях Сваляв- щини.

Хор працює на повну силу. Віриться, що й надалі він даруватиме нам ще багато чудових пісень та змістовних концертів.


121

Народний аматорський вокальний ансамбль «Чарівниця» Свалявського районного будинку культури

Керівник Сніжана Павлівна Гнаткович

Вокальний ансамбль «Чарівниця» було створено у квітні 1991 року при Сва-лявському районному центрі культури і

дозвілля. Керувати ансамблем запросили викла-дача музики і співів Циганина Василя Васильо-вича. Учасниками колективу стали 12 сільських завідувачів клубами.

Вокальний ансамбль щороку брав участь у районних та обласних оглядах-конкурсах, ра-йонних святах. У 1998 році колективом почав керувати талановитий музикант і майстер своєї справи, викладач Свалявської дитячої школи мистецтв О.Колесніков. Працюючи з ансамблем, він вдихнув нову енергію, дав натхнення його учасникам. Керівник не відкидав старий репер-туар, але і працював над новими піснями. Таким чином створився музично грамотний колектив, який виступав на всіх районних та обласних концертах.

А в 2002 році колектив брав участь в облас-ному святі «Народні джерела» (смт Воловець), учасником обласного свята «На Синевир трем-біти кличуть» на Гукливському перевалі.

За високу майстерність, належний професій-ний рівень виконання творів у 2003 році вокаль-ному ансамблю «Чарівниця» було присвоєно звання – «народний». На жаль, керівник колек-тиву О.Колесніков передчасно пішов із життя,

але колектив не припинив свого існування, його замінив талановитий музикант Ігор Ропонич. За час його керування вокальний ансамбль досяг високої виконавської майстерності, брав участь у багатьох святах, які проводились в області та ра-йоні. Це такі, як «Свято Матері», «День молоді», «День Незалежності» (м.Ужгород), «Свято міста Сваляви», «Вертеп–2007» (м.Мукачево). Завдя-ки натхненній праці колектив нагороджувався дипломами, грамотами, подяками за участь у різноманітних святах. Прикро, але Ігор Ропонич також передчасно пішов із життя.

З 2008 року колективом почав керувати моло-дий талановитий музикант, учитель музики Сва-лявської дитячої школи мистецтв Євген Цань-ко. Нині колективом керує Сніжана Гнаткович, акомпанує – молодий, енергійний спеціаліст- акордеоніст Юлія Мартін. У колективі 12 учас-ниць, серед яких працівниці районного будинку культури, завідувачі клубами, працівники осві-тянської ниви, які люблять співати та дарувати глядачам позитивні емоції.

Колектив бере участь в усіх святах, які про-водяться в районі, виступає з концертами перед відпочиваючими санаторіїв «Квітка Полонини», «Кришталеве джерело», «Сонячне Закарпаття», які розташовані на Свалящині, а також «Карпа-ти» Мукачівського району.


122

Народний аматорський фольклорний колектив «Свалявські музики» Свалявського районного будинку культури

Керівник Павло Андрійович Личко

Фольклорний колектив «Свалявські му-зики» створений при Свалявському ра-йонному центрі культури і дозвілля у

1984 році. З того часу і донині його незмінним керівником є Павло Личко.

Завдяки плідній праці, високій виконавській майстерності в 1997 році колективу присвоєно звання «народний».

Колектив – учасник Всеукраїнського пісен-ного фестивалю імені Михайла Машкіна (м.Ір-шава, 2000), обласного фестивалю словацького народного мистецтва «Словенська веселіца» (с.Родникова Гута Свалявського району, 2007), обласних фестивалів «На Синевир трембіти кли-чуть» (смт Міжгір’я, 2008) та «Дзвінки перли-ни Верховини» (смт Воловець, 2009), районного фестивалю ковальського мистецтва і фолькло-ру «Гамора» (с.Лисичово Іршавського району), фестивалю мінеральної води «Сила життя – у джерелах Карпат» (с.Поляна Свалявського райо-ну), «О, ружо барвистая, – рідна Свалявщино» (с.Тибава Свалявського району).

У колективі творчо працюють талановиті музиканти: Ольга Кметі – баян, Павло Личко – бубон, Мар’яна Медзіновська – скрипка, Василь Циганин – сопілка, Михайло Попович – контра-бас; співають чудові солістки: Мирослава Бігар,

Надія Нодь, Вероніка Мартиненко, Маріанна Попович. Нещодавно колектив поповнили ще два молоді солісти – Сергій Шпортень та Ірина Гавран.

Учасники виконують пісні сольно, дуетом і квартетом. Колектив часто виїжджає з концерта-ми в санаторії «Кришталеве джерело», «Соняч-не Закарпаття», «Квітка полонини» Свалявсько-го району та «Карпати» Мукачівського району. У репертуарі ансамблю закарпатські, українські та словацькі народні пісні: «Підемо ми в поло-нину», «Ой, зелена полонина», «Плавле кача, плавле», «Паде дощ», «Тиха вода», «Ой Василю молоденький», «А я собі веселенька», «Ой у саду ружа посаджена», «Ой чорна, я чорна», «Ой ле-тіли гусоньки», «Ой я знаю, що гріх маю», «На поточку’ м прала», «Іванкова мати», «Не рубай ліщину», «Била мене мати», «Загнала баба діда», «Ой піду межи гори», «Наливаймо, браття», «Ой засвіти, місяченьку» «Козаче, козаче», в’язанка закарпатських весільних мелодій у виконанні оркестру та інші.

У 2015 році було відновлено проведення фестивалю біля озера Синевир Міжгірського району. Нині він має назву Обласний фольклор-но-туристичний фестиваль «На Синевир трем-біти кличуть». Колектив «Свалявські музики» успішно на ньому виступив.

zzz Маріанна ПОПОВИЧ

123

Народний аматорський фольклорний колектив «Гутніцкі вечірки»

будинку культури села Родникова Гута Керівник Сергій Георгійович Лізанець

У найвіддаленішому куточку Свалявщи-ни серед розкішної карпатської природи розташовано село Родникова Гута.

Колись воно мало назву Ізвур Гута. Назва по-ходить від багатьох зварин та заводу, на якому дули скло. На заводі працювали словаки, які пі-зніше в селі й оселилися. За багато років люди не забули свого коріння і до цього часу розмов-ляють словацькою мовою. Завдяки їхньому ен-тузіазму був побудований Будинок фольклору. У 1989 році заслужений учитель України Пела-гія Пічкар-Арендаш та культпрацівник Оксана Матушак створили самодіяльний колектив «Гут-ніцкі вечірки».

До його складу увійшли П.Арендаш, І.Пань-кулич, Ю.Полончак, Г.Гутник, О.Когут та інші. Усі разом на репетиціях складали сценарії, а по-тім втілювали їх у життя.

Репертуар колективу склали пісні, приказки та розповіді, записані від старожилів. Залюбки учасники ансамблю виконують новорічні ще-дрування та різдвяні колядки, відтворюють на сцені різні обряди. Своїми дзвінкими голосами учасники дивували жителів навколишніх сіл, виступали на районних та обласних оглядах художньої самодіяльності.

У фольклорному колективі співають цілими сім’ями: сім’я Арендашів, Юрій Полончик з дру-жиною, Ганна Гутник з дочкою і зятем, Ганна Гартавел та інші, які й принесли колективу ви-знання.

У 1992 році колектив виступав у селі Камйон-ка у Словаччині на фестивалі русинів-українців краю.

У 1997 році йому було присвоєно звання «на-родний самодіяльний колектив».


124

З 2000 року колективом керує випускник Ужгородського училища культури Сергій Ліза-нець.

Нині у колективі понад 20 учасників. Також він має свою молодшу групу «Веселі звончаки», якою керує П.Пічкар.

Колектив – учасник усіх культурно-мистець-ких заходів, що проводяться у селі, районі та області. Зокрема, обласного фестивалю ігрових програм «Грайлик» (м.Ужгород), фестивалю «О, ружо барвистая – рідна Свалявщино» (с.Ти-бава), обласного свята словацького народного мистецтва «Словенська веселіца», який щоро-ку проводиться в іншому населеному пункті області.

Художній керівник Сергій Лизанець плідно співпрацює з головою сільського товариства сло-ваків «Матіца словенска» П.Пічкар та головою обласної організації «Матіца словенска» на За-карпатті Йосипом Гайнішом.

У 2004 році колектив брав участь в обласно-му семінарі з драматичному жанру, який прохо-

див у місті Свалява, та показав уривок із вистави «За двома зайцями» за п’єсою М.Старицького.

У репертуарі колективу фрагменти обряду жнив «На жнива – золота нива», обряду весілля «Ой, женуть ня, віддають ня», обряду сінокосів «Сіно косити, жонам догодити», обряду іменин «День народження Янча», театралізоване дійство «Кромплі посадити – Янча оженити». Заслуго-вують на увагу вертепне дійство «Сяє звіздар ясна» та ворожіння «Чар-зілля – Русаля». Ціка-вою видалася програма на свято Івана Купала, яке проводиться в ніч із шостого на сьоме липня біля річки Пиня.

Колектив є постійним учасником обласного свята словацького народного мистецтва «Сло-венска веселіца». У 2015 році представив на святі програму «Кромплі посадити – Янча оженити», за що був нагороджений подякою за участь.

Колектив виступає з притаманною оригіналь-ністю, високою майстерністю, з цікавим репер-туаром, що відтворює культуру словаків та тра-диції села.


125

Народний аматорський духовий оркестр «Гелікон» Свалявського районного будинку культури

Керівник – заслужений працівник культури України Михайло Михайлович Коцан

У Свалявському районі духова музика має давні традиції. У 1950 році при Сва-лявському лісокомбінаті було створено

духовий оркестр. У 1966 році художнім керів-ником і диригентом колективу став випускник Ужгородського державного музичного училища Михайло Коцан. Уже через два роки, у 1968-му, духовий оркестр виступив із концертною про-грамою у Москві на Виставці досягнень народ-ного господарства. У 1970 році став переможцем республіканського конкурсу і був нагороджений срібною медаллю. У 1972 році успішно висту-пив на республіканському фестивалі й отримав золоту медаль. Лауреат першого Всеукраїнсько-го фестивалю народної творчості (1977), Друго-го Всесоюзного фестивалю народної творчості (1987), обласного фестивалю народної творчості «Карпатські візерунки» (1994).

Упродовж майже 20 років поспіль творчий колектив досягав нових і нових успіхів. Срібні та золоті медалі на республіканських конкурсах, дипломи Всесоюзної ради профспілок, Спілки

композиторів СРСР, лауреат першого і другого Всеукраїнських фестивалів народної творчості.

Учасник республіканського конкурсу духо-вих оркестрів профспілок у місті Київ (1971), фестивалю українського фольклору в селі Кам-йонка (Чехословаччина, 1978), республікан-ського конкурсу духових оркестрів профспілок (м.Дніпропетровськ, 1979), Днів духової музики (м.Москва, 1986).

Нагороджений дипломом ВЦРПС та Спілки композиторів СРСР (1971).


Після реорганізації, а згодом і банкрутства Свалявського лісокомбінату половина учасників залишила колектив.

У 1999 році відділ культури запропонував відродити при районному центрі культури і до-звілля духовий оркестр «Гелікон». Михайло Ко-цан із ентузіазмом узявся до улюбленої справи. І знову колектив зазвучав на районних і облас-них святах. У ньому злагоджено грали на різних


126

духових інструментах 22 виконавці. У репертуа-рі колективу відомі марші, вальси, танго, польки, сюїти, колядницькі мелодії.

Духовий оркестр «Гелікон» – активний учас-ник районних та обласних оглядів-конкурсів, концертів, різдвяних свят з цікавими програ-мами виступає в оздоровницях Свалявщини. Щороку бере участь у марш-парадах, які прово-дяться в районі та області. Учасник Обласного

фестивалю-конкурсу стрілецької пісні «Красне поле» (м.Хуст, 2009), святкового концерту з на-годи святкування Дня Незалежності України (м.Ужгород, 2011).

Протягом 2014 року колективом керував мо-лодий талановитий музикант Ігор Коваль. З 2015 року колектив знову очолив Михайло Коцан. Нині в оркестрі 32 виконавці.


127

Народний аматорський театр Свалявського районного будинку культури

Режисер Маріанна Володимирівна Попович

Драматичний колектив Палацу культури (нині – районний будинок культури) було створено у 1963 році.

Розпочав свою дiяльнiсть із вистав «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Мартин Боруля» I.Кар-пенка-Карого, «Якщо ти любиш», «Веселка» М.Зарудного, «Павлiнка» А.Софронова, «Три долi» Л.Барабаша.

Готуючись до присвоєння звання «народний», театр підготував до показу виставу за п’єсою «Горлиця» О.Коломійця. Після успішного ви-ступу театр отримав звання «народний» у 1970 роцi. Першим режисером уже театру зі званням «народний» був О.Федосов. Колективом також керували П.Черкасова, О.Іванишин, В.Дворцин, В.Канаєв, Л.Рогачевська, М.Калитич, Н.Безпала, І Ляхович.

У репертуарі театру були такі вистави: «Мати» О.Довженка, «На першi гулi» С.Василь-ченка, «Пiзня любов» О.Островського, «Кум ко-ролю», «Привiт, Синичко!» Я.Стельмаха, «Фа-раони», «Горлиця» О.Коломiйця, «Вiчно живi» В.Розова, «Таня» О.Арбузова, «Довгожданий» А.Салинського, «Золотий ключик» О.Толстого, «А свiтанки тут тихi» Б.Васильєва, «Ханума» А.Цагарелi.

Найактивнішими учасниками протягом три-валого часу були: Г.Медвідь, А.Боднар, М.Ро-понич, В.Іваночко, К.Лисова, В.Федосова, Л.Столярова, В.Фостун, Л.Носальська, В.Рудик, П.Личко, Ю.Сегеді, М.Петерлик, А.Сможаник, Г.Фізер, Т.Кузьма, О.Попович, І.Фенинець, Е.За-дорожна, А.Лефтер, В.Чопей.

Згодом його ряди поповнилися такими моло-дими акторами, як В.Турянчик, М.Годя, М.Ка-лита, Т.Цвар, М.Бровко, В.Фізер, П.Головнич, С.Якима, Н.Гудкова, А.Савко та інші.

Народний театр неодноразово був перемож-цем обласних, всесоюзних оглядiв, конкурсiв та фестивалів. Нагороджений дипломом лауреата третього ступеня (великою медаллю колектив i бронзовою медаллю керiвник колективу) Рес-публiканського конкурсу самодiяльного мис-тецтва Української РСР за виставу «Горлиця» О.Коломiйця (режисер-постановник П.Черкасо-ва, 1970).

2002 року колектив очолює Маріанна По-пович. Під її керівництвом він зосередив свою увагу на виконанні гумористичних творів. Адже саме гумористична п’єса може підняти настрій глядачеві, бо образи, які в ній відтворені, ніби взяті з життя. Гумористичні твори не лише легко сприймаються, але й мають повчальний харак-


128

тер. Глядач полюбляє просту і в той же час до-сконалу народну вимову, сміється і плаче разом із улюбленими персонажами. За допомогою ак-торської гри, художнього оформлення, звукових та світлових ефектів вони намагаються вплива-ти на кожного присутнього в залі і доносити до нього основну думку твору.

У складі народного театру успішно працює гумористичний дует під назвою «Свалявські кумоньки» у складі Маріанни Попович та Світ-лани Дербаль. Він популярний на Свалявщині і за межами району, кумедні ситуації, в які попа-дають дві кумоньки викликають у глядачів щирі посмішки. Оригінальні тексти для дуету пише режисер народного театру М.Попович. За успіхи у номінації «гумор» правління творчо-експери-ментальної ради «ВІЖІ-3000» у місті Берегово нагородило керівника сертифікатом першого ступеня.

Учасники народного театру беруть участь майже в усіх святах, які проводяться у районі. Особливо запам’ятався фестиваль мінеральної води «Сила життя – в джерелах Карпат» (2009), День міста Сваляви (2009), День матері та ог-ляд колядницьких колективів «Вертеп–2015)» та інші. Часто виступають у санаторіях Сваляв-щини.

Протягом 2014 року режисером театру було розроблено такі тематичні сценарії: «Її велич-ність – жінка» (з нагоди святкування Міжнарод-ного жіночого дня) та «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття» (до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка).

У колективі працюють Світлана Дербаль, Василь Плоскіна, Маріанна Попович, Тетяна Зі-зда, Евеліна Хижняк, В’ячеслав Хижняк, Сер-гій Шпортень, Карина Галега, Сергій Лізанець, Неля Головнич.

Свого часу у театрі грали Петро Левович, Володимир Попович, Анна Тарасова, Катерина Туряниця, Магдалина Зубченко, Марта Попович.

При народному театрі організований драма-тичний гурток, у якому займаються талановиті діти. Разом із акторами народного самодіяльно-го театру діти виготовляють необхідні атрибу-ти для казок, тобто малюють хатинки, дерева, квіти, шиють одяг для ляльок, підфарбовують, роблять їх яскравими персонажами. Працюють і над словесною дією, адже керувати лялькою важ-ко, а ще для цього потрібен неабиякий талант. В умілих руках актора лялька «оживає», набу-ває характер, мовну відмінність. Перевтілення в персонаж відбувається на репетиціях, які про-водимо регулярно. Працюють актори поки що з рукавичними ляльками, бо це трішки легше, але згодом буде й складніше за іншими технічни-

ми параметрами – однією лялькою рухатимуть два актори, щоб вона здавалась динамічнішою і могла краще передавати свої характерні риси. Це допоможе кращому виконанню завдань, по-ставлених перед аматорами.

Приємно, коли дітки вірять у те, що побачать і навчаться в театрі, коли щиро сміються, спів-чувають героям лялькової вистави. Тоді й можна сказати, що досягнуто успіху.

Актори театру беруть участь у дитячих ран-ках, присвячених Святу Миколая, Новому року, вдало перевтілюючись в образи Карлсона, Феї, Снігуроньки, Діда Мороза, Чаклунки, веселих Кумів.

У лютому 2014 року силами дитячого дра-матичного колективу було проведено в район-ному будинку культури для малюків дитячих дошкільних закладів міста свято «Подорож у казку», яке сподобалось усім – і акторам, і юним глядачам.

Відрадно також, що всі аматори сцени (дорос-лі і юні) не лише артистичні, а й уміють співати і танцювати. А це запорука успіху під час спіл-кування з глядачем.

30 листопада 2012 року народний театр взяв участь у Сьомому обласному фестивалі драми імені Всеволода Майданного, який проходив у місті Хуст, і представив уривок із народної п’є-си «Маруся» Сіона Сільвая. На цьому фестивалі колектив черговий раз підтвердив звання «на-родний».

Двічі народний театр – лауреат другого сту-пеня Обласного фестивалю драми імені Всево-лода Майданного (2010 – вистава за п’єсою «До-бродітель превишаєт багатство» О.Духновича; 2014 – уривок із твору «Наймичка» Т.Шевченка).

Зважаючи на те, що у 2014 році Україна та світова спільнота широко відзначали 200-річчя від дня народження видатного українського по-ета і художника Тараса Григоровича Шевченка, цей рік постановою ЮНЕСКО проголошено ро-ком Тараса Шевченка. Закарпаття не стало ви-нятком та присвятило Восьмий обласний фести-валь самодіяльних театральних колективів імені Всеволода Майданного цій даті. Цього року у фестивалі взяли участь сім аматорських теа-тральних колективів Закарпатської області і два із них обрали твори Тараса Шевченка. Народний театр Свалявського районного будинку культу-ри представив уривок із твору Т.Шевченка «Най-мичка». У номінації «краще виконання жіночої ролі» була відзначена режисер народного театру Маріанна Попович за роль Ганни. До слова, у 2010 році Маріанна Попович стала переможцем у номінації «краща режисерська робота».

zzz Маріанна ПОПОВИЧ

129

Народна аматорська художня бригада «Голубинська борона» будинку культури села Голубине

Керівник Василь Васильович Циганин

У 1945 році при Будинку фольклору і на-родної творчості села Голубине директо-ром сільської школи Іваном Михайлови-

чем Молнаром створено хор-ланку. Невтомний фольклорист, пісняр, займався збором фолькло-ру, сам писав сценарії для колективу, толерантно висміюючи недоліки тогочасного життя. Учас-ники хор-ланки з великим ентузіазмом розпоча-ли свою роботу. У 1954 році виступили у Києві у палаці культури «Україна», де проходили зйомки фільму «Співає Україна». У 1969 році хор-ланка перетворилася в художню бригаду «Голубинська борона».

За високу художню майстерність виконання у 1974 році колектив отримує звання «народний».

З 2002 року колективом керує Василь Васи-льович Циганин – член Спілки Національної ліги українських композиторів України. Ретель-но підбирає матеріал, разом із учасниками пи-шуть сценарії, органічно використовуючи міс-цевий діалект, намагаються відтворити звичаї,

традиції села, побут його жителів, записують від старожилів села фольклор. Концертні номери колективу різноманітні і різнопланові – від побу-тових зарисовок до гострополітичних і глибоко патріотичних: «Від розмов – до діла», «Слідами наших виступів», «Поле орати – не язиком бов-тати», «Ода мінеральним водам», «Євроінтегра-ція по-голубинськи», «Сільські будні», театралі-зоване дійство «Новорічно-різдвяні передзвони», «У Вертепі на сіні», літературно-музична компо-зиція «Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття»; старовинні співанки, привітання, фіглі, музичні номери,

Колектив – учасник різних масових заходів села, міста Свалява, області, виступав на радіо, по телебаченню, дипломант та лауреат облас-них і республіканських конкурсів та щорічних фестивалів русинського мистецтва «Червена ружа» (м.Мукачево), виступає перед відпочи-ваючими у санаторіях Свалявщини та приват-них оздоровчих комплексів, а саме: «Сузір’я»,


130

«Кришталеве джерело», «Вілла Квітка», «Кон-тинент», «Сонячне Закарпаття», а також су-проводжує урочисту реєстрацію шлюбу у залі урочистих подій села Голубине. Колектив брав участь у районному етно-фестивалі «О, ружо барвистая, – рідна Свалявщино!» та в обласно-му фестивалі мінеральної води «Сила життя – у джерелах Карпат».

У 2014 році керівник колективу відсвяткував славних 50 років, а народна художня бригада «Голубинська борона» – 45-річчя від дня ство-рення. 30 квітня 2015 року колектив брав участь у відкритті меморіальної дошки першому дирек-тору Голубинської школи А.Бучині. Колектив зберігає і популяризує народні традиції, свята та обряди нашого краю та рідного села.


ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОН


132

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Вишиванка» клубу с.Вільхівські Лази (керівник Марія Божа).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Тисяночка» районного методичного центру відділу культури Тячівської райдержадміністрації (керівник Олена Вейгеш).

z Зразковий аматорський вокальний ансамбль «Калинонька» будинку культури с.Нересниця (керівник Марія Гасинець).

z Народне аматорське вокальне тріо Тячівського районного будинку культури (керівник Тамара Гейці).

z Народні аматорські троїсті музики родини Гудаків районного методичного центру відділу культури Тячівської райдержадміністрації (керівник Антон Гудак).

z Народні аматорські троїсті музики родини Маньо Тячівського районного будинку культури (керівник Йосип Чернявець).

z Народні аматорські троїсті музики родини Шіманів будинку культури смт Солотвино (керівник Іван Шіман).

z Народний аматорський духовий оркестр будинку культури смт Солотвино (керівник Тібор Фегір).

133

Народний аматорський вокальний ансамбль «Тисяночка» районного методичного центру відділу культури

Тячівської районної державної адміністраціїКерівник Олена Павлівна Вейгеш

Незбагненна влада пісенного мистецтва над людиною. Вона примушує радіти і плакати, може допомогти пережити

горе, зняти душевний стрес, вилікувати сердеч-ні рани.

Від пісні світлішає похмурий день, зникає втома, з’являється бажання творити добро, про-щати зло, любити людей і весь цей незбагненно прекрасний у своїй гармонії світ…

Історія народного вокального ансамблю «Ти-сяночка» розпочалася ще в 70-х роках минуло-го століття. На заводі «Електроавтоматика» був створений хор. З часом із великого хору залиши-лося декілька учасників, які у 1989 році згурту-вала в ансамбль Тетяна Комендар-Шиндра.

З легкої руки Віри Лукач ансамбль отримав назву «Тисяночка». У 1993 році колективу при-своїли звання «народний». Після передчасної смерті керівника у 1998 році ансамбль очоли-ла Олена Вейгеш. Залишився вірним ансамблю концертмейстер-баяніст Михайло Петрович Ла-зорко.

Вокальний ансамбль почав активно про себе заявляти, жодне районне свято не обходилося без його виступу.

Поступово до складу ансамблю підключився майже весь колектив Буштинської дитячої шко-ли мистецтв. Це поповнення значно розширило

та збагатило творчі можливості колективу, дода-ло неповторного колориту звучанню ансамблю.

У 2000 році «Тисяночка» взяла участь у свят-куванні 900-річчя міста Острог і мала нагоду поспілкуватися із Президентом України Леоні-дом Кучмою. У січні 2003 року колектив було запрошено у місто Сігет (Румунія) на фестиваль «Український вертеп», організований Союзом українців у Румунії. Звідти співачки привезли багато фотографій, нагород та призів.

Хто не мріє побувати на щорічному Все-українському фестивалі «Національний Соро-чинський Ярмарок»? Мрія «Тисяночки» здій-снилася. Свого часу цей колектив представляв народне мистецтво Закарпаття на цьому фесті. Колектив – учасник відкритого регіонального фестивалю національних меншин Закарпаття «Мелодії солених озер» тощо.

За традицією кожен новий рік колектив по-чинає із щедрувань для працівників районних установ і організацій, дарує людям мистецтво пісні, підтримує традиції наших предків. Далі районний та обласний огляди-конкурси вертепів та колядницьких груп, на яких уже багато років поспіль займає призові місця.

З початком весни знов фестивалі: обласний фестиваль румунського народного мистецтва, районне свято проводів на полонину «Весняний


134

полонинський хід», обласний фестиваль «Черве-на ружа». У 2013 році «Тисяночка» взяла участь у фольклорному фестивалі в с. Ясенов (Словач-чина), а у 2014 році побувала з дружнім візитом у місті Старий Джікув (Польща), з яким Буштин-ська селищна рада у серпні 2013 року підписала угоду про транскордонне співробітництво.

У репертуарі ансамблю багато творів як ав-торських, так і обробок пісень закарпатських ав-торів Федора Турянина, Миколи Попенка, Петра Рака, Василя Кобаля.

Наразі колектив сповнений творчих планів на майбутнє, постійно знаходиться у творчому по-шуку, працює над збагаченням репертуару.

zzz Інна ЗИЗЕНЬ

135

Народні аматорські троїсті музики родини Гудаків районного методичного центру відділу культури

Тячівської районної державної адміністраціїКерівник Антон Іванович Гудак

Музика у нашому житті завжди займала особливе місце, адже щодня і щохви-лини нас супроводжують різні звуки,

які зливаючись, створюють неповторні мелодії.У мальовничому селищі Тересва, де під си-

німи горами зливаються воєдино дві бурхливі річки Тиса і Тересва, де в поті лиця люди тру-дяться з самого ранку і до вечора – цвітуть ме-лодії народу. Виточені радістю і болем. А вони не можуть не викликати емоції у слухача. Саме в цьому творчому краї вже багато років живе і творить родина Гудаків.

В рідних околицях, як відомо з історії, члени цієї родини славилися не тільки вмілою грою на

різних народних інструментах, але і виготовлен-ням їх.

Без музичного супроводу цієї компанії не обходилось жодне свято. Так народні троїсті музики родини Гудаків набували все більшої популярності.

Почався творчий розвиток музикантів у 1981 році. Саме тоді Антон Іванович Гудак створив колектив, а сам став його керівником.

Спеціальної музичної освіти Антон Іванович не мав, але від природи був творчо обдарованим, тому легко міг зіграти на скрипці, сопілці, ци-мбалах, дримбі та трембіті. Пристрасна любов


136

до музики завжди допомагає йому у підборі ре-пертуару та вивченні народних мелодій на слух.

За період діяльності ансамблю Антон Івано-вич підключив до роботи синів Василя і Воло-димира, які стали кваліфікованими помічниками і порадниками для батька.

Склад ансамблю виглядав наступним чином: Антон Гудак – керівник ансамблю, сини Василь Антонович (цимбаліст) та Володимир Антоно-вич (баяніст).

Під батьківським творчим наглядом сини не зупинились у своєму розвитку. У дев’ятирічно-му віці Антон Іванович навчив молодшого сина грі на цимбалах, ніби відчував, що це принесе йому успіх у майбутньому.

Син Василь після закінчення навчання в Те-ресвянській дитячій музичній школі, а далі в Ужгородському державному музичному учили-щі імені Д.Є.Задора вступає до Київського ін-ституту культури.

Навчаючись на факультеті народної творчос-ті, Василь Гудак був цимбалістом столичного театру української пісні «Берегиня». За цей пе-ріод, разом із театром, гастролював у Єгипті, Нідерландах, Македонії, Італії, Польщі, Іспанії, Угорщині, Німеччині та Румунії.

Повернувшись додому, з 1993 року почав ви-кладати в Тересвянській дитячій школі мистецтв у відділенні з класу цимбалів, а через чотири роки очолив школу мистецтв у селі Діброва. Після року роботи в Дібровській дитячій школі мистецтв стає директором Тересвянської дитячої школи мистецтв, яку очолював десять років.

У 2008 році Василь Гудак стає начальником відділу культури Тячівської райдержадміністра-ції.

На цій ноті саморозвиток музиканта не завер-шився. Василь Антонович почав писати музику. Мелодії, написані ним, увійшли до книги Юлії Драгун «Веселіться, верховинці!».

Життя старшого сина – Володимира, розви-валося не менш цікаво.

Після навчання в Київському інституті куль-тури і мистецтв працював у Тересвянській, Уг-лянській та Ганичівській школах мистецтв.

А в 2007 році став директором Нересницької дитячої школи мистецтв. У школі організував ін-струментальний ансамбль із викладачів та учнів.

Популярним є репертуар колективу серед людей різного віку, бо до нього увійшли укра-їнські, закарпатські народні пісні, гуцульські ме-лодії, в’язанки коломийок Тересвянської долини та багато інших.

Задушевні мелодії в поєднанні з верховин-ським темпераментом гри музикантів викликає шквал емоцій не лише в українських слухачів, а й закордонних. Ансамбль успішно виступав на районних і обласних оглядах, на республі-канському конкурсі «Сонячні кларнети» (1984), на фестивалях «Московська осінь» (1987) та «Ленінградські зорі» (1986), на Міжнародному конкурсі народної інструментальної музики в Братиславі, Бардієві, Сату-Маре.

У 2001 році родинному ансамблю Гудаків присвоєно звання «народний».

У 2015 році народні ансамблі троїстих музик родин Маньо та Гудаків представили Тячівщину на Днях української культури у Словаччині.

Щороку народні троїсті музики родини Гу-даків беруть участь у Днях добросусідства між Україною, Угорщиною та Словаччиною. Учасник обласного фестивалю «На Синевир трембіти кличуть» (2006), Відкритого регіонального фес-тивалю культури національних меншин «Мело-дії солених озер» (смт Солотвино, 2010).

Колектив записав диски: «Мелодії Марамо-роша» (2007), «Веселі мелодії та коломийки» (2004), «Веселі співанки Тересвянської долини» (2000), «Гей, заграйте, Гудаченьки!» (2005) та «Закарпатські коломийки» (2006). Готуються до випуску ще два диски: «Мелодії Срібної Землі» та «Віночки закарпатських коломийок».

Усі учасники колективу працюють над від-родженням народних традицій краю: збирають старовинні інструменти та фольклор прилеглих сіл.

Через таку активну участь у культурному житті Тячівщини, ансамбль неодноразово на-городжували грамотами, дипломами, подяками управління культури Закарпатської облдержад-міністрації та відділу культури Тячівської рай-держадміністрації.

Поринути у вир народних мотивів, слухаючи гру троїстих музик може кожен, адже хто ж не знає Гудаків із Тересви.

zzz Тетяна ГУЙВАН

137

Народні аматорські троїсті музики родини Маньо Тячівського районного будинку культури

Керівник Йосип Георгійович Чернявець

У кожного музиканта особлива доля. У його житті нерозривно переплітають-ся і праця, й натхнення і незрадлива

любов до музики. А ще йому даровано велике щастя – бачити, яку дивовижну, магічну силу мають мелодії, що їх дарує людям, пробуджу-ючи в серцях прекрасні почуття зворушеності, гармонії, душевного піднесення.

Музика в житті Йосипа Георгійовича – з на-родження, бо й батько, і дід були вправними вишківськими скрипалями, яких наперебій за-прошували «гусляти» на весілля. Тож, власне, й підростали діти в сім’ї Чернявців під музич-ний акомпанемент, серцем вбираючи неповторну мову музики. І не дивина, що спокуса творити мелодії самому і заполоняти нею інших у Йоси-па з’явилася на зорі життя, коли так легко вчи-тися новому. Завдяки цій щасливій обставині, напевно, й став відмінним музикантом.

Усвідомлення винятковості власного дару до Йосипа Чернявця приходило поступово. Запамо-рочливо – п’янкий присмак слави відчув уперше у свої 17, коли разом із батьком стали перемож-цями фольклорного огляду на Харківщині. Ова-ції «на біс», квіти, нагороди, увага преси і, на-віть, гонорар – усе це неочікувано звалилося на

скромних виконавців, для яких участь у цьому заході була лишень пробою сил у мистецькому змаганні. Ще більше зросла самооцінка Йосипа в армії, де у складі аматорського військового ан-самблю вплітав святкову ноту у плин монотон-них солдатських буднів, озвучуючи різні урочи-стості та святкові події.

Цьому колективу відведено особливе місце серед інших – він перебуває поза поняттям «мод-но», «сучасний» і «несучасний». На справжнє мистецтво існує попит завжди. Особливо, коли живить його фольклорна спадщина, над якою не владний час.

У цього незвичайного ансамблю своя історія. Спочатку це був суто родинний квартет – батько Георгій (Юрій) Чернявець – скрипаль, вигравав у ньому разом із сином – Йосипом (баян) та ін-шими членами родини.

Проте невблаганний час та обставини вне-сли свої корективи. Не стало батька, і вмовкла скрипка – душа троїстих. На щастя, знайшлася людина, яка змогла органічно вписатися в їх са-модіяльний колектив – Іван Попович. Тож нині в його руках плаче, сміється, тужить і веселиться тонкоголоса чарівниця – скрипка.


138

Відійшов у вічність і цимбаліст – Михай-ло Чернявець. Заміни йому так і не знайшло-ся. І нині малу й велику сцени вони скоряють утрьох, беручи за серце незрівнянним вико-нанням і багатющим репертуаром, практично на будь-який смак, починаючи від в’язанок за-пальних карпатських коломийок, мелодій ма-рамороської долини, циганських, єврейських, гуцульських, українських, російських народних мелодій і завершуючи мелодіями фронтових пі-сень, колядками і щедрівками, піснями сучасних відомих та самодіяльних композиторів.

До талановитих і працелюбних, як відомо, фортуна прихильна. Тож слава незмінно су-проводжує колектив на всіх етапах творчого самоствердження. Ансамбль «Маньовчики», як їх любовно називають у народі – незмінний фа-ворит районних та обласних фестивалів, не ос-танню скрипку грають і на республіканських. А після того, як у 2000 році він отримав звання «народного», з’явилася можливість представля-ти мистецтво краю й за рубежем. Скажімо, на Національний фестиваль, який відбувся у Буда-пешті, привезли справжню закарпатську коло-мийку, яка відтворює порухи людської душі у радості й горі, коханні й розлуці, сподіваннях та самотності.

У 2000–2011 роках троїсті музики родини Маньо були учасниками фестивалю етнічних груп у Будапешті. До речі, саме в Угорщині за-писано диск «Тячівська банда», до якого ввійш-

ли 20 українських закарпатських, єврейських, румунських, угорських та циганських мелодій. А у 2010 році колектив побував у Сполучених Штатах Америки, де йому щиро аплодувала за фольклорний музичний репертуар вибаглива нью-йоркська публіка.

Дипломи і подяки відділу культури Тячів-ської райдержадміністрації, управління культу-ри облдержадміністрації, відзнаки, вручені на міжнародних фестах, публікації про виступи тячівського гурту, що вміщені в багатьох зару-біжних виданнях, становлять нині солідну ар-хівну теку.

У квітні 2015 року народні троїсті музики родини Маньо були учасниками телевізійного проекту «Загудеме в’єдно в Рокаш-оркестра» (телеканал «М-студіо»), ініціатором і натхнен-ником якого є музикант Віктор Янцо з коман-дою. Проект покликаний показати якнайбільше народних музикантів Закарпаття. Обрані 15 му-зикантів після телевізійного змагання зіграють в Рокаш-оркестрі. Приємно, що до наступного туру пройшов ударник Юрій Чернявець, який оригінально створює звуки за допомогою ма-ленького кусочка фотоплівки. Він і взяв участь у фінальному концерті.

Та, напевно, найголовніше в житті троїстих музик те, що мистецтво, якому незмінно слу-жать з юних літ і яке творять душею, дарує ві-драду людським серцям, щоразу переконуючи: життя прекрасне, бо в ньому є Музика.

zzz Наталія САСИН

139

Народні аматорські троїсті музики родини Шіманів будинку культури смт Солотвино

Керівник Іван Янович Шіман

Тячівщина – це край, де дружньо прожива-ють люди різних національностей, зокре-ма і румуни. Саме в румунському селищі

Солотвино у 1991 році сформувався колектив, який уже за кілька років став відомим не лише в Україні, а й за кордоном.

Іван Шіман (скрипка) разом із Михайлом Бура (бубен) та Василем Берталаном (гітара) об’єдналися у колектив троїстих музик. Соліс-тами стали Юрій Ціпле та Олександра Поп. Очо-лив колектив Іван Шіман.

Народився Іван Шіман 7 серпня 1966 року у с.Солотвино. У 1983 році закінчив Солотвинську середню школу. У 1988 році здобув спеціаль-ність токаря у Тячівському СПТУ. У 2002 році призначений директором будинку культури села Солотвино.

Сам оволодів грою на звичайній скрипці, а згодом замовив для себе в Румунії скрипку для гри лівою рукою, на якій грає вже дванадцять років.

З самого початку існування колективу І.Шіман уміло працює над підбором фольклор-ного матеріалу різних регіонів Тячівщини.

У 1995 році після виступу на обласному святі румунського народного мистецтва «Мерцишор» троїсті музики розпочали активну діяльність, стали незмінними учасниками районних кон-цертів, оглядів-конкурсів аматорів народного мистецтва, свят.

У 2000 році склад колективу змінився. На гітарі і бубні почали грати сини Івана Янови-ча – Юрій та Іван, а солісткою запросили Ольгу Лумей.


Також троїсті музики родини Шіманів не-одноразово представляли район у Румунії, зо-крема у 2008 році спільно з колективом «Серан-ца».

Репертуар троїстих музик складають румун-ські, закарпатські, угорські, єврейські народні мелодії, в’язанки марамурешанських коломийок, задушевні мелодії західної України. Віртуозна гра на скрипці керівника троїстих музик Івана Шімана зачаровує слухачів, особливо виконання румунських мелодій.


140

Нині колектив працює на базі будинку куль-тури селища Солотвино, має відповідну матері-альну базу: національні костюми, власні музичні інструменти.

Учасник Відкритого регіонального фестива-лю культури національних меншин «Мелодії солених озер» (Солотвино, 2010), ХIV обласно-го фестивалю вертепів та колядницьких груп «Закарпатський вертеп» (м.Мукачево, 2010), об-ласного фестивалю «Коляди у Старому селі» (м.Ужгород, 2012), фестивалю-ярмарку «Гуцуль-ська бриндзя» (м.Рахів, 2013).

Щороку бере участь у конкурсі телерадіопро-грам для національних меншин «Мій рідний край», що проходить у селі Барвінок на Ужго-родщині.

Мелодії у виконанні народних троїстих музик родини Шіманів стали важливим елементом на святах і весіллях як у Солотвині, так і районі.

zzz Тетяна ГУЙВАН

УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОН


142

z Народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Дружба» Ужгородського районного будинку культури (керівник Іллар Арпад, балетмейстер-постановник Микола Мовнар, керівник оркестру – заслужений працівник культури України Михайло Петрушевський).

z Народний аматорський хор «Виноградар» будинку культури смт Середнє (керівник – заслужений працівник культури України Леонтій Ленарт).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Ужанка» Ужгородського районного будинку культури (керівник Василина Голянич).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Джерело» будинку культури с.Худльово (керівники – Віра Сентипал та Лілія Грушовська-Ніколенко).

z Народний аматорський ансамбль угорської народної пісні «Ружа» будинку культури с.Тийглаш (керівник Чілла Сикора).

z Народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль «Бетяри» будинку культури с.Сторожниця (керівники – Софія Рябець та Вікторія Куцик).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Цинторія» Ужгородського районного будинку культури (керівник – заслужений працівник культури України Єлизавета Сівак).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Рідна пісня» Ужгородського районного будинку культури (керівник Сергій Раховський).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Материнка» будинку культури с.Кам’яниця (керівник Тетяна Раховська).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Оріховчанка» будинку культури с.Оріховиця (керівник Тетяна Раховська).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Карпатські голоси» клубу с.Оноківці (керівник Йосип Черевко).

z Народний аматорський фольклорний колектив «Ґаздині» будинку культури с.Пацканьово (керівник Марія Панько).

z Зразкова аматорська вокальна студія «Намисто» Ужгородського районного будинку культури (керівники – Тетяна та Сергій Раховські).

z Народний аматорський інструментальний ансамбль «Рапсодія» Ужгородського районного будинку культури (керівник Леся Дубенко).

z Народний аматорський хореографічний ансамбль народного танцю «Ритм» будинку культури с.Есень (керівник Тиберій Сабов).

z Зразковий аматорський хореографічний колектив «Потічок» будинку культури с.Кам’яниця (керівник – заслужений працівник культури України Людмила Петрецька).

z Народний аматорський театр будинку культури с.Руські Комарівці (керівник Марта Гурніш).

143

Народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Дружба» Ужгородського районного будинку культури

Керівник Арпад Федорович Іллар Балетмейстер-постановник Микола Васильович Мовнар

Керівник оркестру – заслужений працівник культури України Михайло Сергійович Петрушевський

Колектив створений у 1986 році. 12 років колективом керував заслужений артист України Микола Попенко. З 1998 по 2012

рік хоровою групою керував заслужений праців-ник культури України Петро Сокач, який зумів передати учасникам ансамблю розуміння пісень, манеру її виконання, любов до народного мисте-цтва. З 2012 колективом керує Арпад Іллар.

За плечима колективу не один рік роботи, не один виступ. Петро Сокач добре розумівся на фольклорі, який глибоко сягає в коріння нашої культури, черпав пригорщі добра, радості, світ-ла, щастя, яке виражалося у прекрасній, непов-торній пісні, мелодії.

Танцювальну групу з початку заснування ко-лективу очолив Михайло Шютів, згодом – Олек-сандр та Оксана Хижуни. Нині хореографічною групою керує Микола Мовнар.

Репертуар народного ансамблю пісні і танцю «Дружба» різноманітний. Це вокально-хорео-графічні композиції «Вітерець», «На яроцькім мості», закарпатські народні пісні в обробці М.Кречка «Ой, на плаю», «Шуміла діброва»

та «Ой, стояла-м на броді», «Паде дощ», «Ле-тів пташок», українські народні пісні в обробці Г.Давидовського «Стелися барвінку», в обробці П.Рака «Ой, за горою», дві закарпатські народні пісні в обробці Миколи Попенка «Коли любиш» та «В Боржаві», закарпатський народний танець «Карічка».

Керівник оркестру Михайло Петрушевський постійно працює над гармонізацією творів. У його обробці оркестр виконує в’язанку за-карпатських народних мелодій. В оркестрі гра-ють творчі люди – начальник відділу культури Ужгородської райдержадміністрації, заслужений працівник культури України Леонтій Ленарт, директор Ужгородського районного будинку культури Леся Дубенко, методист районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи відділу культури Ужгородської райдержадміністрації Іванна Яворська, викладачі Ужгородського коле-джу культури і мистецтв, заслужені працівники культури України Павло Пинзеник та Михайло Петрушевський, викладач Середнянської дитя-


144

чої школи мистецтв Катерина Федиш. Також грали в оркестрі й викладач Тарнівецької дитя-чої школи мистецтв Оксана Ігнатич та студент Ужгородського коледжу культури і мистецтв Михайло Підмалівський.

Збагачують творчу біографію дружні зв’язки з колективами Словаччини та Угорщини, де ан-самбль неодноразово побував із концертами та на фестивалях.

Колектив постійний учасник районних та обласних фестивалів, творчих звітів, конкурсів. У 2003 році колектив був лауреатом Всеукра-їнського фестивалю-конкурсу народної хорео-графії імені Павла Вірського (м.Львів). Учасник творчого звіту майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Самоцвіти Срібної Землі» (м.Київ, 2004) та творчого звіту майстрів мистецтв та художніх колективів За-карпатської області «Дивосвіти Срібної Землі» (м.Ужгород, 2009).

У 1990 році колективу присвоєно звання «на-родний», яке він гідно несе, радуючи глядача прекрасними виступами.

Учасники колективу – це працівники установ культури та мистецтв району. Щотижня вони з задоволенням відвідують репетиції ансамблю. У колективі співають Арпад Іллар, Марія Ігнац, Жужанна Сабов, Тиберій Шольмош, Василь Гіді, Софія та Володимир Вербовські, Вікторія Балог, Надія Шляхта, Ельвіра Золотіліна, Софія Рябець, Зінаїда Бонь, Мірей Данканич, Оксана Шелак, Оксана Ільченко, Любов Фешко, Сергій Цеганюк, Юрій Савко, Юрій Можар, Ольга та Володимир Ніколенко, Тетяна Іллар, Гелена Ма-тейко, Марта Коштура та інші.

Улюбленцями публіки були Іван Скубенич «Взяв би я бандуру», «Бандуристе, орле сизий», «Ой, на горі крута верба», Віра Сентипал «Ой, на горі черешенька», «На плаю», «Ой, на горі лен зелений», дует Тетяни та Сергія Раховських виконував українську народну пісню «Чом, чом, земле моя», Тетяна Раховська уривок із опери «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського.

zzz Оксана ІЛЬЧЕНКО

145

Народний аматорський вокальний ансамбль «Ужанка» Ужгородського районного будинку культури

Керівник Василина Володимирівна Голянич

Вокальний ансамбль «Ужанка» створений у 1968 році. Його творчий шлях починав-ся з агітбригади, яка обслуговувала тру-

дівників колгоспів, радгоспів, виступала перед жителями сіл району.

Першим керівником ансамблю був Валерій Боженко, випускник Хустського культосвітньо-го училища. Він і прищепив дівчатам любов до пісні. Довгі роки колективу акомпанував Олек-сандр Якубович.

У 1971 році колектив очолив талановитий му-зикант і педагог, заслужений учитель України Золтан Жоффчак, який керував аж до 1996 року.

У 1978 році «Ужанка» отримала звання «на-родний самодіяльний ансамбль». У цей час від-ділом культури завідував Євгеній Редько, за правління якого колектив досягнув найбільших успіхів.

У 1978 році колектив виїжджав з обмінним концертом у станицю Донську Краснодарського краю (Росія). З нею ансамбль довгий час підтри-мував дружні зв’язки.

У 1985 році заввідділом культури Ужгород-ської райдержадміністрації стала Єлизавета Сі-вак. Під час її керівництва колектив «Ужанка» активізував свою роботу.

У 1987 році колектив побував у місті Ніредь-газа в Угорщині на Міжнародному фольклорно-му фестивалі.

Керувала колективом молодий спеціаліст, ви-пускниця Рівненського інституту культури На-талія Поп (Мацко), яка за короткий час вивчила із колективом багато творів.

З 1996 по 2013 рік «Ужанкою» керував Пав-ло Пинзеник – викладач Ужгородського коле-джу культури і мистецтв, заслужений працівник культури України. У своїй роботі він постійно турбувався за якість концертних програм, до-бивався підвищення художнього рівня, високої майстерності виконання, усвідомлюючи роль мистецтва у справі виховання людини.

У 2013 році ансамблем керувала Ольга Но-вак, викладач Ужгородського коледжу культури і мистецтв.

Співачки вкладають у виконання кожного твору всю душу, все своє вміння і майстерність. І результати чудові: це переконливо засвідчують численні грамоти, подяки, дипломи, відзнаки.

Ансамбль постійно займав призові місця на фестивалях, оглядах, конкурсах. Лауреат ог-ляду-конкурсу 1970 року (мала золота медаль), 1972 – до 50-річчя утворення СРСР (срібна ме-даль), 1977 – переможець Першого Всесоюзного


146

фестивалю самодіяльної художньої творчості трудящих (велика золота медаль), 1987 – Дру-гого Всесоюзного фестивалю народної творчості трудящих (золота медаль).

Лауреат третього ступеня Шостого відкрито-го фестивалю-конкурсу стрілецької пісні «Крас-не поле» (м.Хуст, 2015).

У 2008 році відбувся творчий концерт ан-самблю, присвячений сорокаріччю від дня ство-рення колективу.

Збагачують творчу біографію колекти-ву дружні зв’язки з колективами Словаччини та Угорщини, де колектив неодноразово брав участь у концертах, конкурсах та фестивалях. Учасник 47 Міжнародного фестивалю фолькло-ру русинів-українців Словаччини (с.Камйонка Словаччина, 2012), Третього фольклорного фес-тивалю Раєцької долини «Кубанков сен–2012», широко висвітлювався в передачах Словацького та Закарпатського радіо та телебачення.

Учасник концертних програм обласних свят, фестивалів, культурно-мистецьких акцій, твор-чих звітів, районного свята з нагоди 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка, обласного свята словацького народного мистецтва «Сло-венска веселіца», Міжнародної виставки-ярмар-ку «ТурЄвроЦентр Закарпаття–2014».

Колектив об’єднує фанатична безкорисли-ва любов до народної пісні, до народного сло-ва. Вірність ансамблю роками бережуть Марія Гричушенко – завідувач клубу с.Оріховиця, Віра Луцьо – директор будинку культури села Руські Комарівці, Оксана Ільченко – керівник районно-го організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи відділу

культури Ужгородської райдержадміністрації. В ансамблі також співали Тетяна Іллар, Олеся Бенжак, Андріана Філіп, Ірина Когут.

Свого часу колектив творчо співпрацював з композитором, заслуженим артистом України Миколою Попенком, який написав для ансамб-лю в’язанку закарпатських народних пісень «Та все про Іванка», «Чотири воли пасу я».

Репертуар колективу різноманітний: «Та все про Іванка», «Ой, на горі вітер віє», «Загнала я маргу», «Ой, Василю, молоденький», «Снилась ми ся, моя мамко» (закарпатські народні пісні в обробці Миколи Попенка); «Казала’м ти, ми-лий», «Місяцю-королю» (закарпатські народні пісні в обробці Павла Пинзеника); «Пісня про Ужгород» (музика С.Мартона, слова В.Густі), «В полонині скрипка грає» (музика В.Костенка-Ки-ївського, слова В.Григорака), «Гори мої» (музика О.Хромушина, слова В.Панченка), «Калинонь-ка» (музика М.Стефанишина, слова О.Лісової), «Розмарія» (пісня-балада в обробці М.Керецма-на), «По діброві вітер виє» (на слова Т.Шевченка) та інші.

Нині в ансамблі співають Оксана Ільчен-ко, Марія Гричушенко, Світлана Когут, Зоряна Глюдзо, Лариса Глюдзо, Діана Павловська, Ері-ка Чепура, Віра Луцьо, Іванна Яворська, Надія Балога-Токін.

З 2014 року ансамблем керує Василина Го-лянич. Учасниця районних, обласних та всеу-країнських концертів, фестивалів та конкурсів. Переможець Дев’ятого обласного конкурсу сло-вацької народної пісні «Золотий соловей» (2007). Лауреат обласного відбіркового туру Всеукраїн-ського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» (2007), першої премії регіонального фестивалю-конкурсу естрадного мистецтва «Вечори над Латорицею» (2010).

Під її керівництвом ансамбль переживає своє друге відродження. Учасники з задоволенням приходять на репетиції, повністю віддаються роботі, старанно виконують усі настанови керів-ника, удосконалюють майстерність. «Ужанка» значно збагатила репертуар. Нині – це закарпат-ські народні пісні в аранжуванні керівника, тво-ри на і чотириголосся, а також твори а сарреllа.

У 2015 році колектив записав СD-альбом кра-щих пісень свого репертуару на Закарпатській обласній державній телерадіокомпанії.

zzz Іванна ЯВОРСЬКА

147

Народний аматорський вокальний ансамбль «Джерело» будинку культури села Худльово

Керівники Віра Іванівна Сентипал та Лілія Володимирівна Грушовська-Ніколенко

Історія народного вокального ансамблю «Джерело» сягає своєю історією у далекий 1985 рік. Саме у цьому році на посаду худож-

нього керівника будинку культури села Худльо-во було призначено Ольгу Ніколенко. Залюблена у народну пісню, вона згуртувала однодумців. До ансамблю долучилися жінки і дівчата різних професій, що проживали та працювали на тери-торії Худлівської сільської ради. У вільний від роботи час вони збиралися на репетиції і співа-ли, як підказувало їм серце. Спочатку виступи проходили лише у Худлівському будинку куль-тури та клубах Худлівської сільської ради.

Першим керівником колективу з професій-ною освітою у 1992 році став уродженець села Худльово, випускник Київського національного університету культури Богдан Коштура. Саме тоді й отримав ансамбль назву «Джерело», а зго-дом відбувся і перший професійний виступ, при-свячений першій річниці Незалежності України.

Спочатку в репертуарі ансамблю були дво-голосні закарпатські народні пісні «На худлюв-ськум мості», «Як ми прийшла картка руковати» та інші, які учасники виконували на два голо-си. Згодом з’явилася українська народна пісня «Ой на горі цигани стояли», яка звучала уже у трьохголоссі. Солістки Гелена Матейко та Мар-та Коштура гарно виконували пісню «Піду собі піду». Ансамбль «Джерело» поступово завойо-

вував симпатії слухачів не лише на території Худлівського куща, а й по всьому Ужгородсько-му району. З кожною репетицією зростала ви-конавська майстерність учасниць ансамблю, а також збільшувався його склад.

У 1997 році керівником вокального ансамблю «Джерело» стає Віра Сентипал. Поява жінки-ке-рівника – нова сторінка у творчому житті колек-тиву. У репертуарі ансамблю з’явилися ліричні та жартівливі пісні в обробці українських та закарпатських композиторів: М.Гайворовського «Тихо, тихо Дунай воду несе», Д.Задора «Стоя-ла м під грушков», Ф.Турянина «Тече вода кала-мутна» та «Попід гору вітер віє». Також духовні твори в обробці Т.Штимака «Отче наш», «Бла-гослови всіх, Ісусе», «Страждальна мати», які учасники ансамблю виконують a cappella.

У кінці 90-х років минулого століття до ко-лективу долучилися Світлана Макухан та Ми-рослава Король, які були солістками ансамблю.

Вокальний ансамбль «Джерело» – активний учасник культурно-мистецьких заходів, які про-водяться в Ужгородському районі та Закарпат-ській області. Колектив запрошують на всі свята, які проводяться на території району. Найчастіше це дні сіл та різноманітні фестивалі. З 1985 року і донині колектив постійний учасник звітних концертів колективів художньої самодіяльності Ужгородського району.


148

У квітні 1999 року колектив брав участь в об-ласному святі духовної музики, який проходив у місті Ужгород, де був відзначений дипломом. У 2000 році – взяв участь у відкритті Хресної дороги в селі Худльово, де виконав духовні піс-ні «Страдальна мати», «Под хрест твой стаю», «Благослови, Ісусе», «Отче наш».

У 1999 році учасницям ансамблю були по-шиті перші костюми. Сталося це завдяки спри-яння завідувачу відділу культури Ужгородської районної державної адміністрації Єлизаветі Сі-вак. З 1997 по 2000 рік колективу допомагали як акомпаніатори директор Середнянської дитя-чої школи мистецтв Леонтій Ленарт та викладач школи Людмила Андрейчик.

З 2000 року народний вокальний ансамбль «Джерело» супроводжує піснями проведення офіційної весільної церемонії – реєстрації шлю-бу в РАЦСі (Реєстрація актів цивільного стану) на території Худлівської сільської ради.

У цей період у репертуарі колективу з’явили-ся театралізовані дійства «Бог ся рождає», «На Святий вечір» до різдвяних свят; «Великодні дзвони» – до великодніх свят; весільні обряди «В’язання барвінку», «Зав’язування молодої» та циганська інсценівка «Нане Цоха», що викону-ється як розважальний момент на весіллях.

Дует у складі Світлани Макухан та Віри Сен-типал народного вокального ансамблю «Джере-ло» брав участь у Всеукраїнському пісенному фестивалі імені Михайла Машкіна (2000, 2001) у місті Іршава. У 2000 році вокальному ансамблю «Джерело» було присвоєно звання «народний».

З 2010 року щорічно виступає з колядками у фестивалі колядницьких колективів «Вертеп», який проводиться у рамках фестивалю «Червоне вино» у місті Мукачево.

У колективі співали Світлана Макухан, Ма-рина Личко, Аліна Яцкулич, Одарка Попади-нець, Аліна Яцкулич, Світлана Озимок, Тетяна Кривенько, Олександра Енінге, Іра Фатула, Ма-рія Газуда, Наталія Волошин, Марта Коштура, Людмила Малинич, Реґіна Химинець, Реґіна Буглина, Марта Решетар.

Нині у колективі співають Ольга Ніколенко, Мар’яна Личко, Лілія Грушовська-Ніколенко, Каміла Макухан, Гелена Матейко, Марина Яцку-лич, Олена Русин, Людмила Озимок, Емілія та Олеся Глюдзик, Віра Сентипал. Варто відзначи-ти, що Ольга Ніколено, Гелена Матейко та Олена Русин співають у колективі з перших днів його створення.

У серпні 2009 року відбувся творчий звіт ан-самблю з нагоди 10-річчя у будинку культури села Худльово. Також було записано і видано

30 подарункових CD-дисків під назвою «Співає Джерело», куди ввійшло 18 пісень у виконанні ансамблю та окремих виконавців.

У 2009 році на запрошення журналістів програми «Доброго ранку, Закарпаття» Закар-патської обласної державної телерадіокомпанії (канал «Тиса–1») солісти ансамблю під час різд-вяних свят виконували для глядачів колядки у прямому ефірі. Оскільки програма була про роз-виток зеленого туризму на Закарпатті, то виступ ансамблю «Джерело» дуже гарно вписався у програму, демонструючи своєрідність пісенного багатства краю та популяризуючи народні зви-чаї та обряди новорічно-різдвяного циклу. А вже наступного 2010 року колектив був гостем і го-ловним героєм ранкового ефіру, де виконав цілу низку колядок, які побутують у селі Худльово.

Учасник обласного свята словацького на-родного мистецтва «Словенска веселіца» (2001, 2004), обласних фольклорно-етнографічного фестивалю «На Синевир трембіти кличуть» (с.Синевир Міжгірського району, 2006), фести-валю культур національних меншин Закарпаття «Мелодії солених озер» (смт Солотвино Тячів-ського району, 2004), Першого обласного фес-тивалю коломийки «Дзвінкі перлини Верхови-ни» (смт Воловець, 2008), Четвертого етнофес-тивалю сільського туризму «Гуцульська ріпа» (Рахівський район, 2009), Дев’ятої Міжнародної виставки-ярмарку «ТурЄвроЦентр Закарпаття» (2010), обласного фестивалю русинської пісні «Червена ружа» (м.Мукачево, 2007, 2009, 2010, 2012, 2013), концертної програми Міжнародного конгресу русинів у м.Ужгород (2013), Четверто-го обласного фестивалю лемківського народно-го мистецтва «Лемківська ватра» (с.Кострино Великоберезнянського району, 2013), обласного фестивалю «Коляди в Старому селі» (м.Уж город, 2015), Шостого обласного фестивалю стрілець-кої пісні «Красне поле» (м.Хуст, 2015), Дев’ятого відкритого районного фестивалю закарпатської народної пісні «Коли собі заспіваю» (с.Худльово Ужгородського району, 2015) та багатьох інших. З нагоди 30-річчя колективу керівники ансамб-лю були запрошені на ранковий ефір Закарпат-ської обласної державної телерадіо компанії (ка-нал «Тиса–1»). Глядачі мали змогу насолодитися співом «Джерела» та збагатитися цікавими фак-тами з їхньої творчої діяльності.

Народний вокальний ансамбль «Джерело» має постійного спонсора – клуб-кафе «Відпочи-нок» села Худльово (власник Володимир Ніко-ленко), який є ще й художнім керівником будин-ку культури села Худльово.


149

Народний аматорський ансамбль угорської народної пісні «Ружа»

будинку культури села Тийглаш Керівник Чілла Федорівна Сикора

Якщо зануритись у творчість народу, де закодовані його доля, минуле й сучасне, то можна осягнути його душу. Багато

наших сучасників долучаються до цілющого життєдайного духовного джерела – народної творчості.

Села Сюрте і Тийглаш Ужгородського району мають свої особливості, свій фольклор, людей, які дбають про збереження славних традицій народу, його надбань. До таких ентузіастів, які оберігають традиції, пишаються ними, люблять народні пісні, обряди належать і учасники народ-ного ансамблю угорської народної пісні «Ружа» будинку культури села Тийглаш.

У 80-х роках минулого століття, коли на те-риторії Сюртівської сільської ради діяв ще кол-госп «Дружба народів», тодішній голова колгос-пу Шандор Яночко зауважив, що його праців-ниці люблять співати чи за роботою в полі, чи

під час обідньої перерви, чи іншого відпочинку і так талановито це в них виходить, що виникла ідея створити ансамбль. Починання підтримали голова села Марія Сідор та директор сільського будинку культури Марія Ігнац. Так у 1986 році був створений ансамбль «Ружа».

В ансамбль об’єдналися 26 жінок різного віку, які мали бажання співати. Очолив ново-створений колектив Василь Кобаль.

Початок роботи завжди складний період. Незважаючи на це, колектив успішно впорався із труднощами і зазвучав на сценах району. За рік ансамбль став маленькою часткою культу-ри Ужгородського району і був уже відомим не лише в області, але й за її межами. Щирі опле-ски слухачів приносили радість і задоволення, спонукали повірити в себе, стимулювали до по-дальшої творчої праці.


150

Ще через рік, у 1988 році, колектив з успіхом звітував перед київською комісією і Постановою колегії Міністерства культури Української РСР від 23 грудня 1988 року йому присвоєно зван-ня – народний самодіяльний колектив. З того часу ансамбль блискуче виступає на районних та обласних фестивалях художньої самодіяль-ності, є активним учасником багатьох мистець-ких заходів.

З 1988 року справу першого керівника про-довжує Золтан Коложварі, який багато зробив для розвитку ансамблю. Крім угорських народ-них пісень, у репертуарі колективу з’явилися і українські, і словацькі. У ці роки ансамбль ба-гато гастролює містами Угорщини. Під час од-нієї з таких поїздок, у серпні 1988 року, в місті Ніртелек, місцевий хор, який приймав з концер-том ансамбль «Ружа», подарував гостям збірник угорських народних пісень, характерних для ра-йону Ніршейг. Багато з них ансамбль використо-вує й сьогодні.

У 1993 році, у зв’язку з переїздом керівника до Угорщини, колектив очолила учасниця ан-самблю, на той час випускниця Ужгородського училища культури (спеціальність «керівник хо-рового самодіяльного колективу») Чілла Сикора.

Вона змалечку співала і виростала в любо-ві до народної музики, яку прищепив їй бать-ко-музикант, який грає на багатьох інструмен-тах. По-справжньому «Ружа» розцвіла саме при ній. Крок за кроком ансамбль розширює свою програму, збагачує репертуар, удосконалює май-стерність. Керівник добре розуміє, що найцінні-ший скарб зберігають у пам’яті старожили, тому й поспішає записати від них унікальні обряди і звичаї, відтворити їх на сцені, щоб дарувати людям добрий настрій, змістовний відпочинок, любов до життя, здатну перебороти будь-які труднощі. І хоч для багатьох жителів села зна-йомі ці пісні, проте коли їх виконує ансамбль, присутні на концертах із задоволенням слуха-ють і щедро нагороджують оплесками. І так ро-ками самодіяльний ансамбль своїми виступами надихає односельців і жителів багатьох сіл не тільки Ужгородщини.

Учасниці ансамблю – люди різноманітних професій, зачаровані місцевим фольклором. Се-ред них і вчителі, і студенти, і медпрацівники, і вихователі дитячого садка, й учні школи. Нині у складі ансамблю 17 чоловік віком від 15 до 52 років.

Директор будинку культури села Тийглаш Марія Ігнац ось уже 25 літ є активною учас-

ницею ансамблю, вірною помічницею та порад-ницею керівника. Основу колективу складають Аніта і Тімея Іллар, Реґіна і Дьорді Горват, Біан-ка Гайду, Мелінда Товт, Катерина Лізак, Христи-на Молнар, Єва Ковач, Еріка Палфі, Ніколетта Фелгазі, Юлія Сабов, Адріен Мітро, Катерина Андрійчик. Солістка ансамблю Реґіна Горват.

Майже 30 концертів щороку дарують одер-жимі пісенним мистецтвом співаки. У їхньому репертуарі майже 200 різноманітних пісень – це старовинні угорські народні пісні, пісні на слова закарпатських поетів, уривки з оперет, пісні ре-лігійного змісту, сучасні угорські та українські народні пісні.

Керівник прагне довести спів своїх вихован-ців до рівня професіональних колективів. У їх-ньому репертуарі хорові твори дво- і триголосся, а також твори а сарpеllа. Чарують слухачів спі-ваки і перлинами угорського фольклору: «Чіл-логош иг, го беборул», «Фекете феллегбол ешік оз ешо», «Кутагош гимештул», «Шарго рожобім-бо», «Менєчке, менєчке», «Зорог оз окацфоле-вил», «Нечічерис, нефутьорис», «А фолу лоцан», «Тік лудом майо», «А чарнокбо оз Іро», «Тік от фогтом меголоре», «Есте кишон родьогнок о чіл-логок» та ін.

Із цих творів компонують програму з огляду на інтереси і смаки відповідної аудиторії. Гордо несучи звання – народний, колектив періодично підтверджує свою високу професійну майстер-ність перед вимогливою атестаційною комісією.

Особливо плідним і яскравим у житті ко-лективу був 2003 рік, коли на ХІV фестивалі угорського народного мистецтва зайняли перше місце у двох номінаціях: хоровий жанр та соль-ний спів (солістка Вікторія Вайда). У цьому ж році вони двічі побували в Угорщині. Артисти полонили серця глядачів міста Егер на «Кайзер фестивалі», потім міста Будапешт на фестива-лі «В гостях у Будапешті». Поїздка тривала 10 днів і залишила незабутні враження та спогади в учасників колективу. Цього ж року стали учас-никами свята «Святий Іштван», що проходило в місті Інарч. Разом з кращими аматорськими колективами Закарпаття ансамбль «Ружа» за-прошували на телебачення. Він користувався заслуженим успіхом у глядачів.

У 2008 році на фестивалі «Гуцульська ріпа», що проходив у селі Ділове Рахівського району, ансамблю поталанило заприятелювати з колега-ми з русинського народного колективу «Петро Кузмяк» із Сербії. Між колективами зав’язалися дружні творчі стосунки. У серпні 2009 року ан-

Ужгородський район

151

самбль запросили на фестиваль «новий хліб» у місто ново орахово (сербія). а вже наступного року в травні «ружа» приймала у будинку куль-тури села Тийглаш сербський колектив «Петро кузмяк» з концертом.

2009 рік виявився багатим і динамічним на концерти та закордонні поїздки. У цьому ж році керівника ансамблю Чіллу сикору запросили на конференцію в місто Будоколас (Угорщина), де зустрічалися керівники колективів угорської на-родної музики з багатьох країн Європи. Там від-булося знайомство з представниками культурної організації «Лудош Моті», від яких надійшла пропозиція митцям «ружі» виступити в селі Лудош (сербія), де відбувся спільний концерт із місцевим жіночим народним ансамблем «Менєч-ке». Тоді ж було підписано угоду між сільрадами двох сіл та договір про співпрацю двох колек-тивів. свято тривало три дні. Учасники ансамб-лю співали разом з місцевими мешканцями, які радо їх приймали у своїх сім’ях, що свідчило про духовне єднання. Місцева газета писала: «ніби ангели приїхали в наше село і допомогли забути про щоденні турботи». З ансамблем «Менєчке»

дали ще один спільний концерт в місті Зенто-гунараш. Ці дружні творчі акції залишаться в пам’яті усіх надовго. У відповідь, у жовтні, серб-ський народний ансамбль «Менєчке» виступив на сцені будинку культури села Тийглаш, де було підписано аналогічний договір між двома дружніми колективами, які поєднала творчість.

За час свого існування колективом здійснено багато поїздок та концертів. ансамбль «ружа» добре відомий як удома, так і за кордоном. Виїж-джав з виступами в Угорщину, сербію, словач-чину, неодноразовий учасник міжнародних, все-українських, обласних, регіональних конкурсів, фестивалів та свят національних культур. Любов публіки, визнання своєї праці та численні пере-моги тішать співаків. грамот та подяк, отрима-них за високомистецьку концертну програму, не злічити. кожний рік вони беруть участь в облас-ному фестивалі угорського фольклору, районних фестивалях «добронська паприка» (с.Мала до-бронь Ужгородського району), «Золота осінь» (м.Тячів), «Черешні» (с.окля Виноградівського району), звідки без грамот, подяк та цінних по-дарунків не повертаються.


152

Колектив отримав безліч грамот і подяк від Закарпатської обласної та Ужгородської район-ної державних адміністрацій, управління куль-тури облдержадміністрації, відділу культури рай держадміністрації, Обласного організаційно- методичного центру культури за вагомий внесок у розвиток духовної культури, популяризацію народного мистецтва краю, збереження та зба-гачення культурної спадщини.

У грудні 2010 року ансамблю було доруче-но представляти угорське мистецтво краю на Всеукраїнському форумі національних культур «Україна: мистецьке розмаїття та діалог куль-тур». Концерт майстрів мистецтв та художніх колективів етносів України «Всі ми діти твої, Україно» проходив у концертному залі Націо-нальної опери України, що додавало хвилювань та великої відповідальності, адже не кожному митцеві надається можливість виступати на такій сцені! В’язанку угорських народних пі-сень представив народний вокальний ансамбль «Ружа», який вразив столичну публіку своєю різноплановістю та прекрасними мелодіями, за що був нагороджений Дипломом Міністерства культури і туризму України та ради національ-них товариств України.

Де б не виступали вокалісти – перед столич-ною публікою, іноземцями, на обласних, район-них урочистостях, перед жителями села – завж-ди вкладають у спів щедру душу, весь талант і артистизм. Колектив свято береже і примножує багатонаціональну культуру нашого краю. Ре-пертуар ансамблю подобається і слухачам стар-

шого покоління, і зовсім молодим. Помітивши, що дівчатка молодшого шкільного віку, поверта-ючись зі школи додому, наспівують пісні з ре-пертуару «Ружі», Чілла Сикора вирішила ство-рити молодшу групу ансамблю. Нині у складі підготовчої групи 10 дівчаток віком від 11 до 13 років, це: Січі Каріна, Кіш Естер і Мелінда, Харитонова Барбара, Вараді Емеше, Сикора Ні-колетта, Колесар Олександра, Токач Марія, Вар-га Біанка, Палфі Бернадет. Згодом вони ввійдуть до основного складу ансамблю і будуть гідними продовжувачами традицій старшого покоління. Це дасть змогу зберегти репертуар ансамблю і передати його прийдешнім поколінням, щоб на-родна пісня не загубилася в морі сучасних пі-сень, адже це скарб, якому нема ціни.

29 листопада 2011 року ансамбль відсвяткував свій 25-річний ювілей великим концертом. При-вітати ювілярів приїхали давні друзі з Сербії, народний ансамбль русинської пісні «Петро Куз-мяк», які подарували слухачам свою концертну програму. Надзвичайно цікавим був їхній спіль-ний виступ із ювілярами. Сердечні вітання, кві-ти, гарячі оплески, атмосфера доброзичливості і щирості панували на святі. А інакше і бути не могло, бо ж готували це свято, як і всі інші захо-ди, цілими сім’ями. Батько керівника ансамблю Чілли Сикори – керівник інструментального ан-самблю «Цімбори», який супроводжує ансамбль «Ружа», донька Ніколетта – учасниця молодшої групи ансамблю. Син директора будинку куль-тури Марії Ігнац – Крістіан Ігнац – учасник ін-струментального ансамблю (контрабас, гітара), а чоловіки цих прекрасних двох жінок, ентузіас-ток і фанаток своєї справи, багато допомагають у підготовці концерту, оформляють сцену, озву-чують концерт, вирішують інші організаційні питання. До складу інструментального ансамб-лю «Цімбори» входять ще два молоді таланови-ті музиканти – це Андрея Лапчук (акордеон) і Тиберій Палко (скрипка).

Нині колектив у творчому зеніті, у щоденних пошуках нових пісень, мелодій, забутих народ-них традицій і обрядів, які потім втілює у піснях і танцях на сцені. Проводяться чергові репетиції, щоб завтра йти до глядачів з новими піснями і мелодіями. Ансамбль вже вписав свою золоту сторінку в історію аматорського мистецтва За-карпаття і сьогодні народний ансамбль «Ружа» – найкращий ансамбль угорської народної пісні в Ужгородському районі.

zzz Іванна ЯВОРСЬКА

153

Народний аматорський чоловічий ансамбль «Бетяри» будинку культури села Сторожниця

Керівники – Софія Михайлівна Рябець та Вікторія Емерихівна Куцик

Чоловічий ансамбль «Бетяри» працює з 1986 року при Сторожницькому будин-ку культури. Тоді він нараховував десять

чоловік. Першим керівником був Йосип Горват, який зумів згуртувати справжніх аматорів, ви-конавців народної пісні, які не тільки люблять співати, але й популяризують старовинні пісні, які виконувалися їхніми батьками та дідами. По-чинали з двоголосся. З часом колектив попов-нився новими здібними співаками. У 1990 році ансамблю присвоєно звання – «народний».

Учасники ансамблю – в минулому люди різ-них професій. Це Іван Баранчик, Петро Міцов-да, Володимир Михайлюк, Павло Огразанський, Янош Мацко, Василь Ігнатишин, Степан Мацко, Василь Перебзяк, Вікентій Огразанський, Юрій Віраг.

У 1995 році ансамбль брав участь у Всеукраїнському конкурсі «Вертеп», який прохо-див у місті Чернівці. Учасник Всеукраїнського огляду «Ми діти твої, Україно» (м.Київ, 1996).

З 2004 року колективом керує Софія Рябець. У 2007 році колектив «Бетяри» підтвердив зван-ня «народний».

Під керівництвом С.Рябець колектив здобув значних успіхів, поповнився репертуар словаць-

кими та українськими народними піснями, зрос-ла його виконавська майстерність. Помітним є творчий зріст колективу, про що свідчать від-гуки у пресі та симпатії глядачів. Успішними є виступи його на творчих звітахконцертах Ужгородщини, обласних та районних святах, традиційних святах сіл Сторожниця, Тарнівці, ПаладьКомарівці.

«Бетяри» – постійний учасник обласного свя-та словацького народного мистецтва «Словенска веселіца», обласного свята угорського народно-го мистецтва «Угорські візерунки», фольклорно-го фестивалю «Народні джерела», Всесвітнього дня туризму, Дня музею, а також Першого між-народного фестивалю словацької пісні і танцю в селі Лекаровце (Словаччина).

Багато уваги колектив приділяє підбору ре-пертуару, збирає словацький фольклор у ста-рожилів села, навколишніх сіл та за кордоном.

У 2009 році за сприянням голови Сторож-ницької сільради Петра Міцовди пошито сце-нічні костюми учасникам ансамблю «Бетяри».

Колектив разом із керівником прагне відно-вити старі пісні, свята, обряди. Гідно несе своє мистецтво людям.


154

Народний аматорський ансамбль народної пісні «Цинторія» Ужгородського районного будинку культури

Керівник – заслужений працівник культури України Єлизавета Михайлівна Сівак

Ідею відновити старі народні традиції й об-ряди Карпатського регіону Єлизавета Сівак виношувала давно. Саме тому у березні

1990 року при Ужгородському районному цен-трі дозвілля (нині районний будинок культури) організувала ансамбль народної пісні «Цин-торія», згуртувавши навколо себе справжніх аматорів-співаків. Основу колективу складають працівники відділу культури Ужгородської рай-держадміністрації, методичного центру, клубні працівники, учасники самодіяльних колективів.

На початку своєї діяльності колектив викону-вав твори в супроводі народного оркестру. Нині колективу акомпанує досвідчений музикант – за-служений працівник культури України Михайло Петрушевський.

У репертуарі ансамблю закарпатські, словаць-кі, угорські, румунські народні пісні в оброб-ці Єлизавети Сівак, Миколи Попенка, Федора Турянина, колядки та авторські пісні «Гуцулка Ксеня» музика і слова Р.Савицького, «Цинторія» музика і слова Миколи Попенка, «Зоря погасла» музика Б.Юрківа, слова Б.Костенка тощо.

Жодне свято в районі не обходиться без «Цинторії». Колектив – неодноразовий учас-ник міжнародних, республіканських, обласних, регіональних оглядів, конкурсів, фестивалів і свят національних культур. Учасники колекти-ву побували з концертами майже в усіх селах Ужгородського району, їх радо вітають у клуб-них установах Мукачівського району, а також у прикордонних заставах та військових частинах.

За високий художній рівень і майстерність виконання у 1995 році ансамблю «Цинторія» присвоєно звання «народний». Так, у 1998 році побували в місті Луцьк на фестивалі «Береги-ня», а в 1999 році – на фестивалі в Києві. Учас-ники обласних фестивалів «На Синевир трембі-ти кличуть», «Мелодії солених озер», «Червона ружа», «Гуцульська бринза», «Словенска веселі-ца», «Угорські візерунки», «Народні джерела» та інших.

Добра слава про «Цинторію» лине не лише на Ужгородщині, а й далеко за її межами – у Румунії, Словаччині, Угорщині, Польщі, Сербії, Словенії.

УЖГОРОДСьКий РайОН

155

Керівник Єлизавета Сівак відома в області як невтомний популяризатор музичного мистецтва та збирач фольклорних скарбів.

У грудні 2009 року колектив відзначив свій 20-річний ювілей, який зібрав численних шану-вальників пісні в районному будинку культури. Прекрасний репертуар, чудові голоси зробили свою справу. На вечорі звучали кращі з кращих

пісень. Солістку пісні «Зоря погасла» Єлизавету Сівак супроводжували бурхливими оплесками, а улюблену «Гуцулку Ксеню» підспівував увесь зал.

автор книги «Із людського джерела – чистої криниці» (2013), до якої увійшли весільні звичаї, обряди та пісні, записані протягом понад двад-цяти років у кількох районах Закарпаття.


156

Народний аматорський вокальний ансамбль «Материнка» будинку культури села Кам’яниця Керівник Тетяна Володимирівна Раховська

Ансамбль розпочав свою творчу діяльність у 1996 році при загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів села Кам’яниця Ужгород-

ського району. Керівником колективу була біблі-отекар школи Зося Іллінічна Качмар.

У 2007 році оновлений ансамбль продо-вжив свою діяльність при будинку культури села Кам’яниця. З 2011 року керівник ансамб-лю Тетяна Раховська, хореограф – заслужений працівник культури України Михайло Шютів. Репертуар ансамблю різножанровий. Родзин-ками є вокально-хореографічна композиція «Гуцульська рапсодія», «В’язанка закарпатських народних пісень», «Моя Україна» слова Ю.Ри-бчинського, музика Ніколо), весільно-обрядова картинка «Сокачки», «Попурі 90-х років», пісні «Несе Галя воду» в сучасній обробці, «Місяць на небі», «За лісом, за лісом», «Бодай ся когут знудив», «Ой на плаю», «Вчора рік», «Не спить кохання» слова а.Демиденка; «Моє село» слова а.Драгомирецького, музика В.Калинюка та ба-гато інших.

ансамбль – активний учасник культурно-мис-тецького життя району та області. Учасник об-ласного фестивалю хореографічного мистецтва імені йосипа Волощука (2010), ювілейного кон-церту видатного балетмейстера Закарпаття, на-родного артиста України Михайла Суслікова (2012), ювілейного творчого вечора народного вокального дуету «Рідна пісня» у складі Тетяни

та Сергія Раховських (2012), хореографа, заслу-женого працівника культури України Михайла Шютіва (2015).

Знають ансамбль і за межами області. У груд-ні 2010 року ансамбль відвідав місто Слов’янськ Донецької області зі святковою програмою до свята «Миколай, Миколай, ти до нас завітай», де показав традиції цього свята на Закарпатті. У червні 2011 року колектив з концертною про-грамою виїхав на 10-річчя благодійного товари-ства «Допомога народу України» в місто Мю-лінген (Німеччина). У липні 2012 року ансамбль побував у гостях у Словаччині в селі Пихня, де брав участь у фестивалі русинської пісні та з нагоди 700-річчя села Пихня.

У вересні 2012 року ансамблю «Материнка» присвоєно звання «народний».

У травні 2013 року побував ансамбль у місті Люблячи (Словенія) з концертною програмою.

У кінці червня 2013 року брав участь у Між-народному фестивалі «Вінок Дружби» у місті Бобруйськ (Білорусь). Також брав участь у святі Обжинки в селі Обша (Польща).

У лютому 2014 року народний вокальний ансамбль «Материнка» відвідав Німеччину, а у червні цього ж року побував на фестивалі народ-ного мистецтва у місті Ізола (Словенія).

У червні 2015 року був учасником 50-го юві-лейного Міжнародного фестивалю русинів-укра-їнців у селі Камйонка Словацької Республіки.

zzz Віра СТЕГУРА

157

Народний аматорський вокальний ансамбль «Оріховчанка» клубу села Оріховиця

Керівник Тетяна Володимирівна Раховська

Учасниці народного вокального ансамблю «Оріховчанка» – справжні любителі піс-ні. У вільний від роботи час вони збира-

ються на репетиції, з задоволенням вивчають і співають закарпатські, українські, російські на-родні пісні, серед яких є твори, які добре відомі широкому загалу та зовсім нові.

Вокальний ансамбль «Оріховчанка» був ство-рений у 2003 році хоча пісенні традиції у селі сягають у глибоку давнину. Першим керівником колективу був Віктор Колодій. У 2006 році ко-лектив очолила Тетяна Раховська. Нині «Орі-ховчанку» добре знають шанувальники народної пісні в Ужгородському районі та за його межами.

У червні 2007 року колективу присвоєно звання «народний». Репертуар ансамблю різно-плановий. Від духовних пісень («Прославимо Маму», «Дума про Почаївську Божу Матір», «Християни прославляймо», колядки), до су-часних естрадних і ретро-пісень («Любисток» сл. Д.Луценка, муз. В.Калинюка; «Мамина со-рочка» муз. і сл. Н.Май; «Троянди на пероні» муз. а.Горчинського; «Зелений гай» сл. Ю.Ри-бчинського, муз. О.Злотника). Велика частина репертуару – народні закарпатські пісні («Ой Дунаю, Дунаєчку», «Ой чорна, я чорна», «Ой на горі солома горіла» та інші). Багато пісень ви-

конується в супроводі музичних фонограм – що додає виступам емоційності, а виконання творів a’ cappella дарує людям добру енергетику. У ви-конанні «Оріховчанки» звучать авторські пісні, які написані спеціально для колективу («Укра-їна», «Привітальна» муз. і сл. Тетяни і Сергія Раховських). а візитівкою ансамблю є пісня ві-домого закарпатського композитора Василя По-повича на слова О.Чупак – «Верховинець». Ре-тельно підібрані пісні для святкування ювілею Т.Шевченко («Думи мої» сл. Т.Шевченка, муз. К.Борисюка; «Не завидуй багатому» сл. Т.Шев-ченка, муз. Тетяни і Сергія Раховських).

Учасниці «Оріховчанки» – люди різних верств: інтелігенція, службовці, робітниці і пен-сіонери. На сьогоднішній день у складі ансамб-лю 12 жінок: Світлана та Ірина Когут, Любов Міцулич, Марія Ігнат, Ганна Ставинська, Ганна Шмигельська, Надія Богач, Ірина Чоботар, Ірина Джанда, Ігнат Мирослава, Ковач Вікторія, Тетя-на Раховська.

ансамбль бере активну участь у концертній діяльності села та району. Колектив – учасник обласних концертів-звітів до Дня незалежності України. У 2009 році колектив брав участь у презентації нотної збірки «Сто перлин» – упо-рядники Тетяна і Сергій Раховські, яка відбулася


158

в Ужгородському районному будинку культури. У 2012 році – у творчому вечорі дуету «Рідна пісня». «Оріховчанка» отримала гран-прі Чет-вертого Міжнародного фестивалю-конкурсу «Закарпатський едельвейс – 2009»; взяла участь у обласному фестивалі словацького фольклору «Словенська веселіца» (2012). Колектив предста-вив свої творчі доробки на ХХІІ міжнародному фестивалі духовної пісні в м.Сніна (Словаччи-

на); Сьомому Міжнародному фестивалі коля-док і щедрівок «Добрий вечір, щедрий вечір...» (м.Сніна Словацької Республіки, 2013), фестивалі колядницьких колективів (м.Мукачево, 2015).

Восени 2013 року відзначали 10-річчя народ-ного вокального ансамблю «Оріховчанка». На Закарпатській обласній державній телерадіо-компанії (канал «Тиса–1») вийшла програма, присвячена ювілею ансамблю.

zzz Марія ГРИЧУШЕНКО

159

Народний вокальний ансамбль «Карпатські голоси» клубу села Оноківці

Керівник Йосип Васильович Черевко

Чоловічий вокальний ансамбль «Карпат-ські голоси» був створений на базі Оно-ківської сільської ради у січні 2007 року.

Першим організатором та керівником колективу став провідний фахівець хорової справи йосип Черевко, який добре розуміється на фольклорі, займається обробками та аранжуванням творів, які виконує колектив. Обробки пісень, які вихо-дять з-під його пера, легко сприймаються, ме-лодійні й глибоко сягають у коріння української хорової та вокальної музики.

Репертуар колективу дуже різноманітний, він включає в себе як народні пісні, так і піс-ні військово-патріотичного характеру, авторські твори, закарпатські народні пісні, українські на-родні пісні, пісні національних меншин, духовні пісні, колядки.

Особливої уваги керівник приділяє закарпат-ським народним пісням, які складають основу репертуару.

У колективі нараховується вісімнадцять спі-ваків, які виконують дво- та триголосні твори. Різноманітність репертуару дозволяє проводити концерт у двох відділах. Учасники колективу – відставні офіцери, генерали, службовці різних рівнів, науковці, працівники освіти та культури.

Репетиції колективу проходять на базі клубу села Оноківці Ужгородського району Закарпат-ської області. Супроводжує колектив досвідче-ний музикант із багаторічним стажем роботи – баяніст Михайло Рибалко.

Колектив веде різноманітну концертну діяль-ність. Також активний учасник культурно-мис-тецького життя району та області.

Учасник Відкритого обласного фестива-лю-конкурсу стрілецької пісні «Красне поле» (м.Хуст, 2011, 2014), фестивалю «Ужгородська палачінта» (м.Ужгород, 2015), обласного свята словацького народного мистецтва «Словенска веселіца» (м.Перечин, 2015).


160

Традиційно бере участь у концертах до Дня Перемоги з тематичною програмою.

21 квітня 2010 року постановою колегії управ-ління культури Закарпатської ОДа за активну плідну діяльність з розвитку та популяризації

пісенного мистецтва, за розвиток культури укра-їнського народу, високий художній рівень та ви-конавську майстерність вокальному чоловічому ансамблю «Карпатські голоси» присвоєно зван-ня «Народний вокальний ансамбль».

zzz Марія ГРИЧУШЕНКО

161

Народний аматорський вокальний ансамбль «Рідна пісня» Ужгородського районного будинку культури

Керівник Сергій Васильович Раховський

Ініціаторами створення ансамблю «Рідна піс-ня» є Тетяна і Сергій Раховські. Сталося це у 1995 році у місті Рахів Закарпатської області,

куди молоде подружжя приїхало після закінчен-ня Рівненського державного інституту культури.


У репертуарі дуету понад 60 пісень – закар-патські народні пісні в естрадному та фольклор-ному виконанні, пісні композиторів Закарпаття та авторські.

Народний вокально-інструментальний ан-самбль «Рідна пісня» лауреат другої премії Дру-гого Міжнародного фестивалю імені Михайла Машкіна (м.Іршава, 1995), першої премії Сьо-мого Міжнародного гуцульського фестивалю (м.Рахів, 1997), третьої премії Всеукраїнсько-го конкурсу композиторів «Спалахи багаття» (м.Київ, 2008).

Учасник Міжнародного пісенного конкурсу «Мелодія двох сердець» (м.Київ, 1999, 2001), Всеукраїнського фестивалю культур національ-них меншин «Таврійська родина» (м.Геніческ Херсонської області, 2008); Всеукраїнського фестивалю творчих родин національних мен-шин України, присвяченого дню Незалежності України (м.Київ, 2008); Всеукраїнського фести-валю «Разом у розмаїтті» (м.Київ, 2008), фес-тивалю-конкурсу народного мистецтва «Душа землі моєї» (смт Сатанів Хмельницької облас-ті, 2010), Всеукраїнського форуму національних культур «Україна: мистецьке розмаїття та діалог культур» (м.Київ, 2010), Всеукраїнського фести-валю творчості національних культур «Всі ми діти твої, Україно!» (м.Київ, 2010, 2012), Все-української літературно-мистецької акції «Тарас Шевченко мовами національних меншин» (м.Ки-їв, 2013), Всеукраїнської літературно-мистецької


162

акції «На вічнім шляху до Шевченка» (м.Київ, 2014).

У 2009 році ансамбль «Рідна пісня» представ-ляв культуру Закарпаття в музеї під відкритим небом с.Пирогово (Київська область).

У березні 2006 року у приміщенні Закарпат-ського обласного театру ляльок у місті над Ужем відбувся святковий концерт «Весна, навіяна ко-ханням», присвячений 10-річчю творчої діяльно-сті родинного дуету. На концерті відбулася пре-зентація СD-альбому «Ангел мій», куди ввійшла 21 пісня у виконанні дуету «Рідна пісня».

У 2007 році всеукраїнським державним ви-давництвом «Карпати» (м.Ужгород) була ви-дана збірка авторських пісень Тетяни і Сергія Раховських «Два серця». У книзі представлені 30 поетичних текстів з нотами та CD-диск з 18 піснями у виконанні авторів. Восени 2007 року в Закарпатському обласному театрі ляльок від-булася презентація збірки пісень «Два серця» та однойменного СD-диска.

У 2009 році побачила світ пісенна збірка «Сто перлин» – закарпатські народні пісні (упоряд-ники Тетяна і Сергій Раховські), куди увійшли кращі зразки народних пісень Закарпаття (100

пісень з нотами і текстами) та СD-диск «Заспі-ваймо собі…» з записами народних пісень та пі-сень про рідний край композиторів Закарпаття, у виконанні дуету «Рідна пісня». Презентація кни-ги відбулася у місті Львів на ХVІ Міжнародному форумі книговидавців та рідному Ужгороді.

Пісні подружжя Раховських приваблюють своєю задушевністю, схвильованістю, любов’ю до рідної землі, вдумливим словом, емоційною напруженістю, мелодійністю, бо творилися у гарному, піднесеному настрої, щасливими людь-ми, з благородною метою.

Народний вокальний ансамбль «Рідна піс-ня» – постійний учасник концертів в області та за її межами, неодноразово представляв культу-ру Закарпаття у Словаччині, Румунії, Угорщині, Німеччині, Словенії.

У березні 2015 року виступили на відкритті виставки творчих робіт «Відродження. Традиції та сучасність» ужгородок Марії Купарь та Світ-лани Кремінь, у вересні 2015 – ужгородського художника Наума Рєпкіна (1941–2013). Обидва заходи відбулися у виставковому залі Центру української культури у місті Пряшів (Словацька Республіка).


163

Народний аматорський фольклорний колектив «Ґаздині» будинку культури села Пацканьово

Керівник Марія Іванівна Панько

Своїм народженням і впевненим поступам до заслуженого визнання народний фоль-клорний колектив «Ґаздині» з мальовни-

чого села Пацканьово на Ужгородщині завдячує сільському музею архітектури та побуту, який був відкритий 24 жовтня 1984 року. Хотілося, щоб музей був постійно діючим, а для цього конче треба було вдихнути в нього живий дух та струмінь народних звичаїв і обрядів. Саме тоді почали проводити у ньому традиційні за-карпатські вечурки (вечорниці), на які збиралися найстаріші жителі села.

Колектив було засновано восени 1985 року. У цей час зроблено перші записи на радіо коля-док, які були записані кореспондентом Любов’ю Чубатою. Від дійства вечорниць у сільському музеї архітектури та побуту й беруть початок нинішні «Ґаздині». Жаль, що сільський музей, де власне і зародився гурт, зараз перебуває у такому жалюгідному стані, що потребує рекон-струкції або негайного капітального ремонту, аби зберегти зібрані там експонати.

Учасниці гурту довго вагалися, чи варто ви-ступати перед глядачами. Перший виступ перед односельчанами відбувся 14 січня 1987 року. Тоді відзначали свято зими в селі Пацканьово. На майдані в центрі села гурт показав фраг-мент вечорниць. Після цього вдалого виступу «Ґаздині» стали запрошувати на всі фольклорні

районні та обласні огляди, щорічно нагороджу-ючи грамотами, призами, подарунками.

У 2008 році колективу присвоєно почес-не звання «народний». За час свого існування «Ґаздині» виступали в Перечині, Хусті, Іршаві, Ужгороді. У селах Кальник, Шкуратівці (Му-качівщина), Сторожниця, Кибляри, Лінці, Ярок (Ужгородщина). На запрошення дирекції висту-пали на святі рідної мови в Ужгородській загаль-ноосвітній школі № 19, в Ужгородському учи-лищі прикладного мистецтва. Щорічно беруть участь у проведенні фестивалю «Червона че-решня» у рідному селі, фестивалі народної пісні «Яроцькі Ярилки», обласному святі словацького народного мистецтва «Словенска веселіца».

22 жовтня 2003 та 2013 років виступали у Закарпатському обласному художньому музеї з нагоди 90 та 100-річчя від дня народження слав-ного земляка, народного художника України Ва-силя Свиди.

У липні 2010 року «Ґаздині» взяли участь у Міжнародному фольклорно-етнографічному фестивалі «Руками і серцем» у селі Водораду (Словаччина). Тут гурт прекрасно співав, вільно себе почував і потрапив у число призерів цього заходу.

У вересні 2010 ж року «Ґаздині» успішно виступили і на фестивалі «Гуцульська ріпа» у селі Лазещина на Рахівщині, фестивалі «Село


164

під Маковицьов» у селі Лінці Ужгородського району. Також учасниці обласного відбіркового туру Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» (2012).

У лютому 2013 року гурт був запрошений у село Копашново Хустського району, де виступив перед учнями та вчителями загальноосвітньої школи та відвідав крайовий музей фольклору та мистецтва. У серпні 2015 року гурт «Ґаздині» взяв участь в обласному фестивалі «Лемківська ватра» у селі Кострино Великоберезнянського району.

На радіостудії в Ужгороді у 2000 році записа-но 25 колядок, обжинкові, рекрутські пісні, пісні про жіночу долю. Планується записати пісні про кохання, народні балади, жартівливі пісні, а та-кож словацькі пісні. Усього у репертуарі народ-ного колективу понад 200 неповторних творів, які виконуються на Ужгородщині.

Пісні звучать у автентичному звучанні, взяті безпосередньо з живого побуту, у процесі спіл-кування з носіями і виконавцями народної піс-ні, якими є самі учасниці гурту. Хотілося б до 30-річчя видати книгу-альбом «Співають «Ґаз-дині», записати на телебаченні обряд весілля у давньому варіанті.

Де б не виступали «Ґаздині», їх усюди дуже щиро і тепло вітають. Про них знають усі лю-бителі народної пісні Закарпаття, та й не тільки. Говорити про участь гурту можна і треба без перебільшення і без кінця. Сьогодні більшість із первинного складу його відійшла у вічність. Адже пройшло так багато часу, а він невмолимо робить своє.

Ми були б не щирі, якби не згадали перших співаків. Це Анна Свида, Марія Бушко, Анна Га-ласник, Марія Булеца, дід Юрій Арендацький, Марія Булеца, Марія Стегней, Марія Малишка, Анна Лендєл, Ірина Лукачина, Гафія Стасьо, Ма-рія Марадик.

Окремо хочеться підкреслити роль співачок Ірини Марадик (нині покійна) та Анни Логойди. Саме від них записано більшість пісень, що ввійшли до репертуару колективу. Вони наспі-вали старовинні пісні різної тематики. Окремий розділ у ньому складають пісні зі Східної Украї-ни, куди у середині минулого століття виїжджа-ла велика кількість молоді (деколи примусово) на шахти Донбасу.

Нині гурт нараховує 12 учасниць. Найпочес-ніші з них, які з перших виступів і до сьогодні його заспівувачі це – Марія Сливканич та автор цих рядків – Марія Панько.

Найстаріша учасниця колективу – Ганна Годовікова; середнє покоління представляють Марія Галасник, Марія Січка, Магдалина Ге-бур, Галина Псяйка; молодше – Тетяна Мерв’як, наймолодше – Мар’яна Боді (внучка вже згада-ної Марії Сливканич), Анастасія та Анна Січки, Єкатерина Мерв’як (внучки Марії Січки).

В учасниць гурту та його керівника сьогодні одна мета – якнайповніше акумулювати у своє-му репертуарі народні перлини всього села, щоб передати цей безцінний скарб наступним поко-лінням. Вони живуть надією, що Господь зми-лується над нашим народом, дасть йому сили й наснаги пережити ці нелегкі часи і нічого не розгубити з духовних цінностей дорогою у кра-щі часи, коли наші нащадки житимуть краще.

zzz Марія ПАНЬКО,zzz Тетяна МЕРВ’ЯК

165

Народний аматорський інструментальний ансамбль «Рапсодія»

Ужгородського районного будинку культуриКерівник Леся Борисівна Дубенко

Колектив засновано у 2006 році за ініці-ативи Лесі Дубенко, яка тоді займала посаду художнього керівника Ужгород-

ського районного будинку культури. Мета ді-яльності колективу – популяризація класичної та народної музики як українських, так і зару-біжних композиторів.

З перших місяців діяльності колектив стали запрошувати на різні культурно-масові заходи міста Ужгород та району, області, на яких він шліфував свою виконавську майстерність.

У 2010 році ансамбль був запрошений мером міста Айака (Угорщина) з концертом на свят-кування Нового 2010 року. Наступна поїздка не забарилася. Уже у серпні колектив знову побував у згаданому місті, де взяв участь у Четвертому Міжнародному фестивалі весільних обрядів.

Колектив – учасник 46 та 48-го Міжнарод-них фестивалів фольклору русинів-українців у місті Камйонка (Словаччина, 2011, 2013), ХV Міжнародного фольклорного фестивалю руси-нів-українців у селі Пихня (Словаччина, 2011),

фестивалю «На крилах пісні» у місті Гуменне (Словаччина, 2011), 39-го Міжнародного фести-валю виготовлення вареників у селі Підгородь (Словаччина, 2011), щорічного балу на Малан-чин вечір у місті Кошице (2012), «Новорічного плесу» (м.Михайлівці, Словацька Республіка, 2013), ХІІІ Європейського фестивалю культури народів та народностей у місті Кошице (2013), відкриття центру української культури в місті Пряшів (Словаччина, 2013), Першого фестивалю української культури (м.Велке Карловіце, Чесь-ка Республіка, 2013) та П’ятого Карловіцкого гастрономічного фестивалю (Чеська Республіка, 2013) та інших.

У творчому доробку колективу три сольні концерти: «Феєрверк бажань» (2010), що про-йшов у Закарпатському обласному театрі ляльок «Бавка», у 2012 році – в Закарпатському обласно-му українському музично-драматичному театрі. Третій сольний концерт народного інструмен-тального ансамблю «Рапсодія» відбувся у 2013 році у місті Злін (Чехія). Саме третій концерт


166

учасниці нині вважають своїм найбільшим твор-чим досягненням.

Ансамбль «Рапсодія» бере активну участь у районних, обласних, всеукраїнських концертах та фестивалях, різноманітних культурно-мис-тецьких акціях. Знаковим є виступ у місті Київ на Майдані Незалежності 22 січня 2011 року з нагоди Дня Соборності України.

Народний інструментальний ансамбль «Рапсо-дія» – володар гран-прі Всеукраїнського фести-валю-конкурсу «Закарпатський едельвейс–2007»,

відкритого кубку сценічно-виконавських мис-тецтв «GRANDE PRIZE EURASIA» (2007), ла-уреат Всеукраїнського фестивалю-конкурсу ес-традного мистецтва «Вечори над Латорицею» (2008), регіонального конкурсу «Сезони мисте-цтва» (2010).

Колектив активно популяризує закарпат-ський фольклор, співпрацює з місцевими ком-позиторами та аранжувальниками. У реперту-арі колективу твори Володимира Короленка та Віталія Повханича – «Закарпаття», «Раковець-кий кручений», рок-н-ролл на тему української народної пісні «Ой ти, дівчино», «Циганське попурі», а також Сергія Андріюка «Галакти-ка». «Рапсодія» – частий гість програм Закар-патської обласної державної телерадіокомпанії (канал «Тиса–1») та телерадіокомпанії «Мука-чево» («М-студіо»).

Рішенням колегії управління культури Закар-патської обласної державної адміністрації 13 січ-ня 2007 року ансамблю було присвоєно звання «народний самодіяльний колектив».

Творче життя ансамблю широко висвітлюєть-ся у засобах масової інформації як вітчизняних, так і зарубіжних, а виступи можна побачити на електронному сервісі You Tube.


167

Народний аматорський хореографічний ансамбль народного танцю «Ритм»

будинку культури села Есень Керівник Тиберій Тиберійович Сабов

Народний хореографічний ансамбль на-родного танцю «Ритм» будинку культу-ри села Есень створений у жовтні 1989

року. Головною метою колективу є збереження і популяризація культури та народних традицій закарпатських угорців не лише у різних регіонах України, але й за кордоном. Практично з пер-ших днів очолює його ентузіаст хореографічного мистецтва, талановитий і вимогливий керівник, справжній професіонал – Тиберій Сабов. Під його керівництвом колектив досяг вершин ви-конавства, став улюбленим і відомим не тільки в області, а й в Україні та за кордоном. Це ре-зультат плідної та наполегливої праці, сміливих пошуків. Учасники ансамблю чарують найви-багливішу публіку розмаїттям танців, в їхньому репертуарі танці різних народів, а також танці,

постановку яких здійснив керівник Тиберій Са-бов – «Берегівський», «Сотмарі», хореографічна композиція «Всі ми – діти твої, Україно!».

У складі ансамблю понад 40 учасників. Чле-нами його є молодь навколишніх сіл, закохана у музику й танець. Ансамбль не має професіональ-них танцюристів, тут танцюють тільки аматори, тобто студенти, робітники, які свій вільний час залюбки віддають танцю. Хлопці і дівчата, зако-хані у романтично-чарівний світ танцю, мисте-цтво якого пізнають на репетиціях. У колективі поруч з мамами, які закладали цеглини гурту, зараз танцюють їх доньки та сини. Причому не з примусу, а з любові до народної творчості, до народного танцю.

Ансамбль гордиться династіями Падинець, Лелкеш, Бонго, Кішорі, Колмоні. Тиберій Сабов


168

виховав цілу плеяду талановитих учнів, зокрема Сабова Віктора, який працює в балетній групі драмтеатру «Чоконаі» в м.Дебрецен (Угорщи-на), Іван Клара та Фенцик Вікторія працюють артистами балету Державного заслуженого ака-демічного Закарпатського народного хору, а Са-бов Клара і Сабов Йосиф професійно пов’язали своє життя з хореографією, закінчивши відділ хореографії Ужгородського коледжу культури і мистецтв.

За 25 років від дня створення ансамблю через творчу лабораторію колективу пройшло більше 180 учасників.

Колектив систематично бере участь у зустрі-чах ансамблів народного танцю та фольклорних фестивалях, організованих як в Україні, так і за кордоном. Побував на міжнародних фестивалях в Угорщині (2007, 2008), Словаччині (2007), Сло-венії, Сербії, Румунії (2007), Хорватії (2009) та Австрії. Також брав участь у святкуванні 50-річ-чя колективу «Зилдаг» в м.Весприм (Угорщина).

У 1997 році «Ритм» отримав гідну оцінку своєї творчої праці – йому присвоєно звання – «народний». У 2004 році в Закарпатті першим

отримав Закарпатську Угорську Премію за ви-сокий рівень майстерності.

Народний ансамбль «Ритм» неодноразово займав призові місця на регіональних і міжна-родних фестивалях, представляв Закарпаття на звітних концертах мистецьких колективів у мі-сті Києві (2001, 2004), брав участь у регіональ-ному турі Всеукраїнського фестивалю-конкур-су народної хореографії імені Павла Вірського (м.Львів). На запрошення Катерини Ющенко ко-лектив танцював у Київському оперному театрі. Учасник Третього Всеукраїнського фестивалю культури «Всі ми діти твої, Україно!» (м.Київ 1998), Всеукраїнського фестивалю національних культур «В єдиному колі» під патронатом Пре-зидента України (м.Ізмаїл, 2004), переможець Всеукраїнського конкурсу-огляду сільських клубних закладів (перше місце, 2003).

За вагомий внесок у скарбницю хореографіч-ної культури та розвиток народного мистецтва колектив нагороджений багатьма відзнаками, почесними грамотами, подяками Закарпатської облдержадміністрації, Ужгородської райдержад-міністрації, демократичної спілки угорців Укра-їни.


ХУСТСЬКИЙ РАЙОН


170

z Народний аматорський хор працівників культури району Хустського районного будинку культури (керівник Іван Мішко).

z Народний аматорський вокальний ансамбль працівників культури району Хустського районного будинку культури (керівник Олександр Анишинець).

z Народний аматорський вокальний ансамбль «Камертон» Хустського районного будинку культури (керівник Людмила Мішко).

z Народний аматорський фольклорний колектив «Селиська співанка» будинку культури с.Нижнє Селище (керівник Тетяна Федурця).

z Народний аматорський фольклорний колектив будинку культури с.Золотарево (керівник Марія Бабич).

z Народна аматорська студія естрадного співу «Фортуна» Хустського районного будинку культури (керівник Євген Щербан).

z Народний аматорський естрадний гурт «Марина і компанія» Хустського районного будинку культури (керівник Марина Полончак).

z Народний аматорський танцювальний колектив «Тиса» будинку культури смт Вишково (керівник Степан Барна).

z Народний аматорський театр імені Всеволода Майданного Хустського районного будинку культури (керівник – заслужений працівник культури України Василь Чорей).

z Народне аматорське творче об’єднання «Митець Верховини» Хустського районного будинку культури (керівник Валерій Дьордяк).

171

Народний аматорський хор працівників культури району Хустського районного будинку культури

Керівник Іван Іванович Мішко

Створений у жовтні 1988 року, хор праців-ників культури району пройшов яскра-вий творчий шлях. З перших років свого

існування він заявив про себе як самобутній, неповторний своїм звучанням на живій і міцній народній основі, що черпає своє натхнення з на-родних джерел.

Засновником колективу і його першим ху-дожнім керівником був Роман Іванович Войт-чук, який працював у колективі з 1988 по 2000 рік. Колектив складається з клубно-бібліотечних працівників району, однорідний жіночий хор.

У різні роки творчої діяльності його керівни-ками були Іван Євчак та Іван Мішко. За час ро-боти керівники хору добилися високого творчого росту, професійного виконання творів. З їх ді-яльністю пов’язане подальше становлення колек-тиву, формування художніх і творчих традицій, самобутність та висока художність виконання. Велика увага приділяється якісному оновленню репертуару з головним спрямуванням у русло духовно-культурного відродження краю.

У 1990 році колективу присвоєно звання «на-родний». Склад учасників змінювався, але кіль-

кість його завжди була достатньою (в середньо-му 20–25 чоловік).

За весь період своєї діяльності колектив, зба-гачуючи свій репертуар, наполегливо працював над вдосконаленням вокально-хорової майстер-ності. Незважаючи на те, що в процесі роботи було багато труднощів організаційного плану, учасники хору завжди добросовісно ставилися до своїх обов’язків.

Структурна політика побудована таким чи-ном, щоб якомога більше було задіяно творів самодіяльних композиторів Закарпаття. Зокре-ма, твори М.Попенка, В.Кобаля, В.Циганина, Ф.Турянина. Разом із тим у репертуарі хору звучать твори професійних композиторів та об-робки українських народних пісень.

На базі народного хору працівників культури постійно проводяться семінарські та практичні заняття для керівників клубних установ району. Суттєве значення має той факт, що працівники сільських установ культури підвищують свій фаховий рівень, вдосконалюють свою виконав-ську майстерність.

Хор бере участь в усіх заходах, що прово-дяться у районі.

zzz Марія ФУЛА

172

Народний аматорський вокальний ансамбль працівників культури району

Хустського районного будинку культуриКерівник Олександр Олександрович Анишинець

На базі хору працівників культури райо-ну у 1988 році було створено вокальний ансамбль. У 1994 році колективу присво-

єно звання «народний». З 1998 року вокальний ансамбль працює під керівництвом Олександра Анишинця.

Створення вокального ансамблю дало мож-ливість поповнити репертуар більш складними за виконанням творами. Працівники сільських будинків культури та клубів мають можливість на практиці порівняти хоровий та вокальний спів. Неодноразово на репетиціях проводилися семінари-практикуми.

У репертуарі вокального ансамблю твори українських та зарубіжних композиторів, укра-

їнські народні пісні та українські народні пісні Закарпаття.

Колектив є постійним учасником масових за-ходів, які проводяться у межах району, області. Бере активну участь у фестивалях, конкурсах, зокрема «Селиська співанка», обласному фести-валі-конкурсі традиційного мистецтва «Яворові гуслі». Постійно працює над поповненням ре-пертуару творами місцевих авторів та народних пісень.

Колектив нагороджений грамотами відділу культури і туризму Хустьської райдержадміні-страції, Почесними грамотами управління куль-тури Закарпатської облдержадміністрації.


173

Народний вокальний ансамбль «Камертон» Хустського районного будинку культури

Керівник Людмила Іванівна Мішко

Жіночий вокальний ансамбль «Камер-тон» Хустського районного будинку культури – яскраве, самобутнє явище

в історії вокальної культури району, виконавець і пропагандист кращих зразків сучасної та на-родної української пісні.

Історія цього колективу розпочинається з 80-х років минулого століття. У той час на базі Хуст-ської середньої школи було засновано дитячий вокально-інструментальний ансамбль. За корот-кий період колектив здобув неабияку популяр-ність серед шанувальників пісенного мистецтва.

Виступаючи на різноманітних культурно-мис-тецьких заходах в області та Україні, ансамбль був удостоєний високого звання «зразковий ди-тячий колектив».

У 2000 році виник задум відновити діяль-ність колективу. Колишні його учасники на той час уже були викладачами музики. Перший ви-ступ відродженого колективу приніс йому успіх.

Любов до пісні об’єднала п’ять чарівних жі-нок, які пов’язали своє життя з музичним мис-тецтвом, зокрема Оксана Поп, Ольга Бідюк та

Андріана Ягер працювали на той час музични-ми вихователями дитячих дошкільних закладів, а Надія Зінич та Тетяна Чуп – в інших сферах.

Щось потаємне живе у їх душах, що прояс-нює і поглиблює його силу в невмирущих акор-дах радощів і смутку. Ініціатором створення ансамблю є Іван Мішко, людина з великим до-свідом. До своєї роботи він ставиться сумлінно і відповідально. Як справжній керівник прагнув удосконалювати виконавську майстерність, на-ближаючи її до професіоналізму.

З 2001 року колективом керує Людмила Мішко.

У 2002 році вокальний квінтет «Камертон» отримав звання «народний».

Цінним у творчій практиці колективу є спів acappella, у якому зберігаються в первозданній красі і багатстві славні традиції багатоголосся. Велика увага приділяється розвитку техніки ансамблевого співу, глибокому проникненню у зміст виконуваних творів, цікавій інтерпретації.

Коли співає «Камертон», то здається, що бри-нить усе найкраще в природі: шепочуть трави,


174

дзвенять гірські потоки, шумлять прибережні хвилі, лунає солов’їний щебет. Їх прикрашає професійний рівень виконання, самобутній ре-пертуар та невичерпна любов до пісні.

Мабуть, саме звідси йдуть оті неповтор-ні, тільки цьому колективу властиві манера та стиль виконання, різноманітність ансамблевих прийомів співу й особливий колорит, характер звучання. Колектив звучить емоційно, виразно і водночас м’яко, задушевно, оригінально.

Деякий період колектив переживав нелегкі часи. Навіть змінив свій склад виконавців, але зумів відновити роботу. До репертуару ставить-ся дуже вимогливо. Ретельно відбирає українські народні пісні та пісні українських композиторів. Постійно працює над поповненням репертуару творами місцевих авторів та фольклору в сучас-ній інтерпретації.

У біографії ансамблю чимало цікавих сто-рінок.

Він учасник творчого звіту майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Са-моцвіти Срібної Землі» (м.Ужгород, 2004), Пер-шого Всеукраїнського фестивалю аматорських колективів медичних працівників (м.Київ, 2005), фестивалю «На Синевир трембіти кличуть» (с.Синевир, 2006), вокально-хорового свята (м.Коломия Івано-Франківської області, 2012).

Неодноразово представляв наш край за кор-доном.

23 листопада 2003 року на регіональній анте-ні «Радіо-Люблін» (Польща) відбулася акція під назвою «Про рідний край, мою Вітчизну слово». На радіо звучали найрізноманітніша інформація про Україну, концертні записи окремих виконав-ців і музичних колективів тощо. У студійному залі радіо музичну програму краю презентував народний вокальний квінтет «Камертон».

Також учасник Міжнародного фестивалю «Вертеп» (м.Сніна, Словацька Республіка, 2010); фольклорного фестивалю «Маковецька струна» (м.Бордієво, Словацька Республіка, 2010), фести-валю духовної музики (м.Сніна, Словацька Рес-публіка, 2010, 2013), святкових заходах з нагоди 100-річчя переселення українців у м.Тімішдаре (Румунія, 2010), пісенного свята (м.Гуменне, Словацька Республіка, 2011), фестивалю колядок і вертепів (м.Сігет, Румунія, 2012).

Колектив – постійний учасник масових захо-дів, які проводяться у районі та області. Їхній спів вирізняється динамічною гнучкістю, без-доганним ансамблем та стабільним відчуттям темпоритму.

Народний вокальний ансамбль «Камертон» користується популярністю серед глядачів, про-водить велику роботу з відродження української пісні, збереження культурних традицій краю.

zzz Анна КУЗАН

175

Народний аматорський фольклорний колектив «Селиська співанка»

будинку культури села Нижнє Селище Керівник Тетяна Василівна Федурця

Значний внесок у збереження духовної спад-щини нашої держави вносять фольклорні аматорські колективи. Серед них і «Се-

лиська співанка».Колектив був створений у 1990 році при

будинку культури села Нижнє Селище на базі художньої бригади. Очолила колектив Ірина Пригара. У 1991 році йому присвоєно звання «народний».

Людей різного віку і вподобань об’єднала лю-бов до народної пісні. Грають вони на старовин-них інструментах: скрипка, бубен, баян, дрим-ба, сопілка. Багато різноманітного фольклорного матеріалу зібрала Ірина Іллівна і, щоб вони не зникли, були поставлені «Нижньоселищанське весілля», «Піроскуби», «Вечорниці», «Святий вечір», «Співанки Тисянської долини», «Та най собі заспіваю файну співаночку», «Ой коби ми цімборочко голосочки склали» та інші.

І всі ці сценічні варіанти весілля, вечорниць, піроскубів поєднані з виставками вишивок, на-родних костюмів, старих побутових предметів, писанок.

Народний колектив є постійним учасником районних та обласних фестивалів: «На Синевир трембіти кличуть», «Селиська співанка», «Яво-рові гуслі», «Гуцульська бриндзя», бажаним гостем на турбазах: «Нарцис», санаторно-ку-ротних закладах району «Перлина Закарпаття», «Карпатія», куди приїжджають люди з різних куточків нашої країни та мають змогу ознайо-митися з фольклором та різними старовинними звичаями Хустщини.

Учасник творчого звіту майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Са-моцвіти Срібної Землі» (м.Київ, 2004) та «Диво-світи Срібної Землі» (м.Ужгород, 2009).

Окраса колективу скрипаль О.Томишин, яко-го називають «Золотою скрипкою Закарпаття», солістка Василина Юришинець, сопілкар В.Ру-санюк, який власноруч виготовив для колективу такий інструмент, як дримба.

Постійними учасниками колективу є О.Ма-рушкей, О.Бринзей, В.Андрійцьо, керівник на-родного колективу І.Пригара, які творили для людей свято радості і хорошого настрою, щоб добрі нижньоселищанські традиції та обряди не


176

втратили свого значення, щоб відродилися не лише на слові, а й на ділі та в душах справжніх любителів народного мистецтва.

З 2011 року колектив очолила Тетяна Федур-ця, яка значну увагу приділяє народним звичаям та обрядам, збиранню старовинного сільського фольклору, що має велике значення у вихованні підростаючого покоління. З дитячих років лю-бить співати і танцювати. Завжди мріяла, щоб музика стала справою її життя. Тому була дуже рада, коли очолила колектив «Селиська співан-ка» і внесла нові перлини коломийок, пісень, мелодій до скарбниці народної творчості фоль-клорного колективу

Сценарні розробки «Нижньоселищанські ве-чорниці», «Піроскуби» та уривок з «Нижньо-селищанського старовинного весілля» постійно поповнює новими, досконалішими матеріалами, зібраними від старожилів села. Варті особливої уваги новорічні щедрування та різдвяні коляду-вання. А ще керівник колективу гордиться тим, що вдалося віднайти і записати у старожилів «Танець під дичкув», що дуже довгий час про-

водився в селі Нижнє Селище. Мета учасників колективу не тільки зберігати народні перлини, але і дати їм друге життя, демонструючи на сцені.

У колективі нараховується 22 учасників. Це жителі села віком від 14 до 82 років. Старше по-коління передає свої знання і вміння молодшому. Родзинкою колективу є старожил нашого села та неперевершений скрипаль Олекса Томишин.

У 2012 році на фестивалі-конкурсі традицій-ного мистецтва «Яворові гуслі», що проходив у селі Драгово, колектив виборов гран-прі, а також був нагороджений за автентичність та сценічну майстерність.

Колектив нагороджений грамотами відді-лу культури та туризму, обласного управління культури за творчі досягнення, збереження і примноження духовних надбань, популяризацію народних звичаїв та традицій.

Часто демонструє своє мистецтво перед тури-стами в готельному комплексі «Колиба оприш-ків». Виступ колективу неодноразово транслю-вався телеканалом Перший національний.


177

Народний аматорський фольклорний колектив будинку культури села Золотарево

Керівник Марія Михайлівна Бабич

Золотарево, старовинне село на благосло-венній Хустщині, що потопає в садах, розкинуте на бережках, обійняте лісами,

що здається своїми вершками торкаються неба. Тут живуть добрі, щедрі й працьовиті люди, які створили народний фольклорний колектив, бо в їхніх серцях і душах живуть народні звичаї.

У 1969 році після закінчення бібліотечного відділення Хустського культосвітнього училища Олена Бабич почала працювати завідуючою ха-ти-читальні на присілку Черетово в рідному селі Золотареві. А сільським клубом завідувала тоді Юлія Молнар. На одній зустрічі культосвітніх працівників села в клубі Юлія Молнар запропо-нувала колегам створити фольклорний колектив, залучити молодь і старших людей, щоб відтво-рювати на сцені сільські звичаї, з якими люди не поривають з давніх-давен.

Їхню пропозицію колеги схвалили. Не від-кладаючи на завтра, тут же склали списки тих односельчан, кого будуть запрошувати до фоль-клорного колективу. А для себе з Юлією Корне-лівною поставили завдання – написати сценарій весілля. Залучили до роботи старших чоловіків і жінок, які були причетними до проведення весіль: старостували, кумували, дружбовали, куховарили тощо. Працювати над складанням

сценарію допомагали односельчани Христина Бабич, Гафія Гангур, Поланя Гайдур, Марія Го-ляк, Олексій Вовканець, Олена Довганич. Потім уважно всі сценарій прочитали, обговорили, затвердили. Підібрали дійових осіб, почали ре-петиції. Учасникам сподобався сценарій і вони охоче взялися за його підготовку.

Весною 1970 року «Золотарівське весілля» дебютувало на сцені сільського клубу. Цей рік і вважається роком народження колективу. По-становка вдалася. Глядачам дуже сподобалося. Тодішній завідуючий відділом культури райви-конкому Василь Андрійцьо, що був присутній на виставі, похвалив колектив, подякував за зроблену роботу. Запропонував взяти участь в обласному телеконкурсі «З криниці народної», який мав відбутися весною. Колектив з радістю прийняв запрошення і почав готуватися до теле-конкурсу. Не був осторонь і Василь Андрійцьо, допомагав, бував на репетиціях, вносив цінні корективи в постановку, по-справжньому шлі-фував весільне дійство.

На телеконкурсі в Ужгороді виступили успішно, колективу було вручено диплом лау-реата. Виступ і його висока оцінка окрилили аматорів, додали учасникам бажання, енергії, упевненості в свої сили. Продовжували удо-


178

сконалювати сценарій «Золотарівське весілля» й планували роботу над написанням сценарію золотарівських вечорниць та піроскубів. І хоч два роки (1973–1975) О.Бабич працювала ди-ректором будинку культури у сусідньому селі Драгово, з фольклорним колективом Золотарева не поривала, а підтримувала зв’язки не тільки з керівником Юлією Молнар, але й з колективом. Тому учасники раділи, коли в 1975 році замість вибулої з села Юлії Молнар Олену Бабич пере-вели на посаду директора будинку культури і довірили очолити фольклорний колектив. І ось уже впродовж 35 років у репертуарі колективу живе постановка «Золотарівське весілля». Його показували на сільських, районних, обласних сценах понад 40 разів, весь час доопрацьовували сценарій, вносили нові елементи.

У середині 80-х років брали участь у першо-му районному святі фольклору в селі Велятино. Колектив виступив добре. Про це сказав завіду-ючий відділом культури Іван Юрчак, вручаючи грамоту.

Колектив поповнювався новими людьми, справжніми аматорами фольклорного мистецтва, які з великим бажанням ставились до відтворен-ня на сцені народних звичаїв. Репетиції, виступи на сценах різних рівнів згуртовували учасників. Було зіграно й справжнє весілля, як це сталося з аматорами Марією Турок та Миколою Кова-чем, які поєднали свої долі, свої серця назавжди. Були і сімейні династії. Так, Микола Молнар, що грав у троїстих музиках на баяні, залучив до участі у фольклорному колективі сина Івана, ви-пускника Ужгородського училища культури, та двох доньок – Марину та Аню. Вони були його гордістю. Без участі у фольклорному колективі не уявляли свого життя золотарівчани Василь Довганич, Іван Довганич, Ганна Вучкан, Ольга Бабич, Марія Бабич, керівник троїстих музик Василь Ковач та багато інших. Усього в колекти-ві нараховувалося 30 учасників, справжніх лю-бителів фольклорного мистецтва. Вони живуть однією родиною, вболівають за кожний виступ, на якому б рівні не відбувався.

На початку 80-х років написали сценарії «Вечорниці» та «Піроскуби». Свої нові роботи

показували на оглядах народної творчості, які проходили в області, а також у звітних концер-тах Хустщини.

У 1988 році брали участь у республікансько-му огляді народної творчості, де гідно пред-ставили Закарпаття, побували у Словаччині в окрузі Спішська Нова Вес (1991), виступили на ювілейних урочистостях, присвячених 900-річ-чю старовинного міста Хуст (1992).

А в 1999 році за досягнуті успіхи колективу присвоєне почесне звання «народний». У цьому ж році троїсті музики з солісткою Оленою Ба-бич (керівник колективу) взяли участь у звітно-му концерті Закарпаття в Києві. Вона заспівала золотарівську коломийку:

Та я собі заспіваю, голосом повожу,Аби люди не казали, що я сумна хожу.Після закінчення концерту до закарпатців

підійшов наш земляк, композитор Євген Стан-кович, привітав із успішним виступом та подя-кував за хвилини радості, які подарувала наша пісня.

З 2003 року колектив працює під керівниц-твом Марії Бабич, яка сумлінно продовжує спра-ву свого попередника – Олени Іванівни і в цьому ж році написано сценарії «Золотаревські гуски» та «Різдвяні коляди».

Організовано колядницьку групу, яка щороку колядує з бетлегемом у церкві на Різдво.

Учасник обласного колядницького свята «Вертеп» (2003, 2008), обласного фестивалю «Народні джерела» (2004), фестивалю сучасної та народної пісні «Веселка над Тисою», облас-ного фольклорного фестивалю «На Синевир трембіти кличуть» (2004), фестивалю «Відлун-ня Менчула» (с.Драгово, 2008), Відкритого фоль-клорного фестивалю «Яворові гуслі» (с.Драгово, 2009, 2010).

Лауреат другої премії ХІІІ Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» (м.Київ, 2013) у жанрі україн-ського автентичного фольклору за напрямком «Обрядові дійства» за показ «Вечорниць».

При сільському будинку культури організова-но молодшу групу фольклорного колективу.


179

Народний аматорський танцювальний колектив «Тиса» будинку культури смт Вишково

Керівник Степан Павлович Барна

Чому люди танцюють? Мистецтво танцю запрограмоване в людині самою приро-дою. Всі істоти живуть за рахунок рит-

мічного биття сердець, ритмічного дихання. Та-нець має такий самий вік, як і перша людина, що виражала свої почуття радості або суму ритміч-ними рухами. Танець надихається ритмом жит-тя, що пульсує в людині та у всесвіті. У давні часи танець був абсолютним вираженням усього життя людей. Перші танці були простими, але навчаючись контролювати навколишнє середо-вище, люди змінювали умови свого життя, і танці ставали складнішими.

Сьогодні українські фольклористи занепоко-єні тим, що народні танці під впливом профе-сійних танцюристів перестали бути народними, втратили місцеві характеристики і доступність до масового виконання. Молодь виконує народ-ні танці тільки на сцені. Усі ці танці створені професійними балетмейстерами або просто ама-торами.

Так, займаючи посаду художнього керівника у Вишківському будинку культури, Йосип Барна у 1971 році організовує танцювальний колектив. Діти, відчуваючи його любов, відданість справі і відповідальність за кожного з них, тягнуться

до свого керівника та з нетерпіння чекають ре-петиції.

Йосип Павлович талановитий педагог, висо-кокласний фахівець, неповторна творча особи-стість. Велику увагу приділяє розкриттю інди-відуальності кожного з вихованців, адже вони всі різні, самобутні, неповторні. Починався ко-лектив із однієї групи, в якій було 20 учасників. Деякі з них, продовжуючи традиції свого педа-гога, працюють уже зі своїми хореографічними колективами, а дехто з перших – приводить на заняття своїх онуків.

Протягом останніх років колектив носить почесне звання найкращого танцювального ко-лективу району. Таку високу відзнаку колектив отримав від пересічних глядачів не тільки нашо-го краю, а але і за його межами. Результати ро-боти, неперевершені, унікальні здобутки, висока виконавська майстерність, яскравий акторський талант юних танцюристів, художня доверше-ність кожного танцю, барвиста палітра костюмів та музичного супроводу – ось складові частини успіху танцювального колективу, за що йому у 1999 році було присвоєно звання «народний».

Народний танцювальний колектив смт Виш-ко во – це колектив з чималим досвідом, по-


180

важним віком та вагомими професійними здо-бутками. Вишківчани мають у своєму доробку цікаві, якісно оброблені та професійно постав-лені хореографічні композиції, серед них «Ре-тро», угорські народні танці «Чардаш», «Віго-дов», «Тоборзов», молдавський народний танець «Молдавеняска», «Циганська сюїта». Репертуар колективу складається більш як із 40 танцюваль-них номерів, але перевага віддається українсько-му народному танцю. Велика увага приділяється підбору концертних костюмів. Колектив працює в народному та сучасному напрямках.

З 2011 року колектив очолює хореограф за покликанням Степан Барна, колишній учасник танцювального колективу.

Танцювальний колектив проводить велику концертну діяльність. За час існування колекти-ву проведено понад 1000 концертів та виступів на різних концертних майданчиках. Ансамбль є постійним учасником міжнародних, всеукра-їнських, міських та районних конкурсів, фести-валів, концертів та благодійних акцій. Завжди бажаний гість під час відкриття та закриття змін у дитячому оздоровчому таборі «Колосок» села Ракош та перед відпочиваючими у санаторії «Шаян».

Незалежно від того, де виступає танцюваль-ний колектив «Тиса», його аматори завжди вкла-дають у танець усю свою майстерність, свою душу та серце.

Учасник культурно-мистецької акції творчих родин національних меншин України (м.Київ, 2004); культурно-мистецької акції «Звичаї та традиції національних меншин України» (2006); Третього Всеукраїнського фестивалю творчих родин національних меншин України (м.Київ, 2006); обласного фестивалю народної хореогра-фії імені Йосипа Волощука (смт Великий Бичків Рахівського району, 2008); ХХ обласного фести-валю угорського народного мистецтва (м.Уж-

город, 2009; с.Велика Добронь Ужгородського району, 2010; с.Пийтерфолво Виноградівського району, 2011); лауреат Міжнародного фестивалю «Великдень у Космачі» (м.Космач Івано-Фран-ківської області, 2009); Третього фестивалю «Добронська паприка» (с.Мала Добронь Ужго-родського району, 2010).

Давні дружні зв’язки підтримують між со-бою жителі смт Вишково і угорського міста Покш. 18–20 листопада 2010 року вишківчани взяли участь у конкурсі «Шукаємо таланти», який організували Покшське мистецьке товари-ство аматорських колективів. У конкурсі брало участь понад 500 учасників, було представлено 167 номерів художньої самодіяльності у різних номінаціях. Юні танцівники із Вишкова зача-рували всіх присутніх гуцульським танцем та колоритністю народних костюмів. Журі високо оцінило майстерність танцювального колективу, присвоївши йому у номінації «Народні танці» найвище звання із врученням грамоти «Золоті призери». Наступного дня юні таланти з Виш-кова дали сольний концерт у м. Нодь Догрок.

Велике задоволення отримали учасники Виш-ківської делегації від культурної програми. Вони відвідали аквапарк у Будапештському зоопарку, атракціон «палата чудес».

20 травня 2013 року брав участь у фестивалі «Міжнародних танців» у м. Дьор (Угорщина).

Колектив має три підготовчі групи: перша – 6–8 років, друга 9–12 років, третя 13–16 років.

Своїм мистецтвом народний колектив оспівує красу рідного краю, дарує людям естетичну на-солоду, робить свій певний внесок у національ-не відродження і розвиток української культу-ри, є окрасою будь-якого свята, яке проходить в нашому краї. Мистецтво танцю – це те, що об’єднує усіх його учасників і дарує незабутні враження глядачам!


181

Народний аматорський театр імені Всеволода Майданного Хустського районного будинку культури

Керівник – заслужений працівник культури України Василь Васильович Чорей

Ще в двадцятих роках минулого століт-тя за часів Чехословацької Республіки у місті Хуст нараховувалося чимало

освітянських драматичних колективів. Весною 1938 року в Хусті з’явився театр «Нова сцена», який очолили брати Юрій-Августин та Євген Шерегії. Цьому колективові судилося бути пер-шим і останнім державним театром Карпатської України. Але він став добрим поштовхом для за-початкування на Хустщині нових драматичних колективів. Тому театр при Хустському район-ному будинку культури, який було створено у 1959 році Всеволодом Майданним (1926–1999), виник не на порожньому місці. Майже чотири десятиліття він керував колективом, поставив понад п’ятдесят вистав, численних літератур-но-музичних композицій, масових театральних дійств, концертних програм. В.Майданний зали-шив після себе не тільки духовну спадщину, а й багатство театрального реквізиту, конструкцій декорацій, набору костюмів та іншої театральної атрибутики. Нині він продовжує себе у справах своїх учнів.

У Хусті Всеволод Майданний застав дві дра-матичні групи. Одна, що складалася зі студентів, готувала прем’єру «Веселки» (комедія М.Заруд-ного), інша – аматори старшого покоління, вчи-телі та робітники показували хустянам комедію І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля». Репетиції та вистави цих груп В.Майданний відвідував разом із методистом Закарпатського обласного будинку народної творчості (ЗОБНТ) Степаном Мишаничем (1936–2014), філологом за освітою, а ще баяністом і хормейстером (згодом відомим фольклористом, доктором філологічних наук, який записував народні пісні, а в 1960 році ви-пустив репертуарну листівку закарпатських на-родних пісень для хорових колективів). Степан Іванович порекомендував режисеру об’єднати групи в єдиний колектив, де серед учасників були і музично-обдаровані аматори з неабияки-ми вокальними даними, що зумовлювало ство-рити музично-драматичний театр. Директор бу-динку культури Іван Губаль і Всеволод Майдан-ний таку рекомендацію сприйняли, включивши до колективу ще молодіжний хор і танцювальну групу, що працювали поруч. Для участі у ма-


182

сових сценах постановки драми М.Кропивниць-кого «Дай серцю волю, заведе в неволю», яку новостворений колектив взяв до репертуару. За таких умов потрібен був оркестровий супровід. На допомогу прийшов методист ЗОБНТ Євген Шерегій, який зробив оркестровку музики для вистави, а диригентську паличку вручив викла-дачці музичної школи Ользі Морозовій (1894–1970), яка у свій час була концертмейстером Руського театру Товариства «Просвіта» в Ужго-роді (1921–1929).

Прем’єра вистави «Дай серцю волю, заведе в неволю» відбулася 27 листопада 1959 року і була успішною. Євген Шерегій і надалі допомагав ко-лективу у музичному оформленні таких вистав, як «Весілля в Малинівці» (1960), «Чорноморці» (1964).

На початку 1962 року драматичний гурток Хустського районного будинку культури розпо-чав підготовку до серйозного іспиту, – присвоєн-ня звання «Самодіяльний народний театр». Для цього було необхідно підготувати три багато-актні вистави, найти міцну матеріальну базу та проводити студійну роботу з учасниками гурт-ка. Для показу було обрано вистави «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Веселка» та «На хуто-рі поблизу Диканьки» за п’єсою Василя Минка. До підготовки вистав ЗОБНТ залучив професіо-нального режисера Івана Марушка, який провів із хустянами декілька репетицій. Завдяки ЗОБНТ колективу було передано з обласного театру ван-тажівку для перевезення декорацій, бо хустяни часто виступали на виїздах.

29 червня 1962 року колегією Міністерства культури УРСР драматичному колективу Хуст-ського районного будинку культури присвоєно почесне звання «Самодіяльний народний театр».

Хустський народний театр своїми виставами обслуговував найвіддаленіші села Рахівського, Тячівського, Міжгірського районів, де рідко бу-вав професіональний театр. Після кожної виста-ви відбуваються зустрічі з учасниками місцевих драматичних колективів з обговоренням побаче-них вистав. Усе це, в першу чергу, сприяло роз-витку драматичного жанру в області, бо молодь після таких зустрічей вступала на режисерський відділ Хустського культурно-освітнього учили-ща.

У середині минулого століття Хустський на-родний театр стає активним учасником і пере-можцем обласних оглядів-конкурсів, а відтак представником Закарпаття на республіканських та всесоюзних змаганнях. У 1967 році виставою

«Олекса Довбуш» за п’єсою Л.Первомайського, хустяни представляли Закарпаття на Республі-канському огляді-конкурсі у столиці – місті Киє-ві. Журі дало високу оцінку колективу, виконавці головних ролей Ксенії – Елла Романенко, теле-фоністка Хустського відділення зв’язку та Олек-си – Павло Єфременко, робітник фетрофільцевої фабрики, визнані лауреатами фестивалю. Журі також відмітило своєрідну музику до вистави місцевого композитора Володимира Асоновсько-го, декорації Юрія Герца (згодом лауреата Наці-ональної премії імені Т.Г.Шевченка).

1970 року хустяни беруть участь у регіональ-ному турі (м.Львів) Всесоюзного фестивалю з показом вистави «Потомки запорожців» за п’є-сою О.Довженка, демонструючи високий мис-тецький рівень. Республіканське журі відзначило Зою Асаковську в ролі Уляни, Павла Швачка – Нечипайло, молодих виконавців Світлану Жуми-ло в ролі Мар’яни, Івана Юрчака та Володимира Канаєва в ролях Пасічного та Гусака.

Театр – переможець обласних, республiкан-ських, всесоюзних оглядiв, конкурсiв, фести-валів. Його нагороджено дипломом лауреата другого ступеня та срiбною медаллю фестива-лю самодiяльного мистецтва Української РСР за виставу «Олекса Довбуш» Л.Первомайського (1967); дипломом лауреата третього ступеня (з врученням великої медалi колективу та бронзо-вої медалi керiвникові колективу) Республiкан-ського фестивалю самодiяльного мистецтва Української РСР за виставу «Суд серця» Л.Дми-терка (режисер-постановник В.Майданний, 1973); дипломом лауреата Першого Всесоюзно-го фестивалю самодiяльної художньої творчостi трудящих в Українськiй РСР за виставу «Пора жовтого листя» М.Зарудного (режисер-поста-новник В.Майданний, 1977); дипломом третього ступеня Республiканського огляду вистав народ-них самодiяльних театрiв i драматичних колек-тивів «В сiм’ї єдинiй» за виставу «Карпатський чардаш» (режисер-постановник В.Майданний, 1983); дипломом лауреата третього ступеня та призом «За збереження нацiональних традицій» Республiканського конкурсу любительських теа-трiв Третього Всесоюзного фестивалю народної творчостi за виставу «Земля» О.Кобилянської (режисер-постановник М.Урдинець, 1990, м.Сiм-ферополь).

Учасник свята козацької слави (м.Компаніїв-ка, Кіровоградська область, 2001) та Міжнарод-ного фестивалю драми імені Олександра Дух-новича (м.Меджилаборці, Словаччина, 2003),

ХУСТСьКиЙ РАЙОН

183

а також неодноразовий лауреат театральних фес-тивалів у містах Меджилаборці, Пряшів, Левоча Словацької Республіки.

З 1999 по 2004 рік театр очолював педагог, режисер, автор багатьох п’єс Сергій Гержик, який гідно продовжував почату справу свого попередника.

З 2005 і донині театром керує Василь Чорей – директор Хустського районного будинку культу-ри, заслужений працівник культури України. Це надзвичайно цікава людина, творча особистість, справжній артист. З 1977 по 1985 рік – викла-дач режисури, майстерності актора, сценічної мови, гриму Хустського культурно-освіт нього училища.

Творче обличчя кожного театрального ко-лективу – це розмаїття жанрової палітри, во-лодіння широким діапазоном мистецьких барв минулого і сучасного. Кращi вистави театру: «Сорочинський ярмарок», «За двома зайцями» М.Старицького; «Любов на свiтаннi» Я.Галана; «Тил», «Веселка» М.Зарудного; «В степах Укра-їни», «Пам’ять серця» О.Корнiйчука; «Потомки запорожців» О.Довженка; «Весiлля в Малинiв-цi» Л.Юхвiда; «Таблетку пiд язик», «Трибунал» А.Макайонка; «Отак загинув Гуска» М.Кулiша;

«В списках не значився» Б.Васильєва, одноактні комедії «По ревізії» М.Кропивницького та літе-ратурно-драматичний монтаж «Історія, епоха ре-жисера, сьогодення» (режисер В.Чорей).

Гідною і справжньою ознакою творчих шу-кань театру є так званий «Літопис рідного краю» – постановки творів карпатської темати-ки: «Олекса Довбуш» Леоніда Первомайського, «Земля» за повістю Ольги Кобилянської, «Князь Богдан» за історичною поемою В.Ґренджі-Дон-ського «Червона скала», «Бородате непорозумін-ня», «Джерґа» О.Сливки, вистава «Чарівна лип-ка» за мотивами закарпатських народних казок та п’єса Ю.Чорі «А в Карпатах фіґлюють» (по-становка С.Гержика), «Пригоди Циля Ковбаски» Антона Копинця, «Карпатський чардаш» Василя Андрійця та інші.

У 2010–2012 роках театр провів гастрольний тур загальноосвітніми школами та клубними установами району з виставами А.Волошина «Маруся Верховинка», Ю.Чорі «Ми теж люди» (режисер-постановник В.Чорей). У 2012 році здійснена постановка п’єси Ю.Чорі «Два чоботи пара» (режисер-постановник В.Чорей), головні ролі виконували М.Урдинець, Т.Баняс, Ю.Густей, М.Фула.


184

До 50-річного ювілею народного театру імені Всеволода Майданного побачило світ видання, присвячене театрові. Йдеться про книгу нарисів Василя Андрійця з історії народного театру під назвою «Доля світла, тополина…» (2009).

26 листопада 2009 року в приміщенні Хуст-ського районного будинку культури відбулося святкування 50-річчя від дня створення народно-го театру імені Всеволода Майданного. У фойє будинку культури було розгорнуто експозицію, до якої увійшли декорації, театральні костюми та газетні публікації. Усе це – яскрава історія театру. Доповнила її і презентація книги «Доля світла, тополина…» (2009), яку автор – мисте-цтвознавець Василь Андрійцьо – присвятив на-родному театру імені Всеволода Майданного. Ювіляри представили глядачеві виставу за п’є-сою «Маруся Верховинка» Августина Волошина (режисер В.Чорей).

Театр став творчою лабораторією театрально-го мистецтва. У грудні 1999 року у Хусті на базі театру було проведено Перший обласний фести-валь драми імені Всеволода Майданного. Його було започатковано з метою вшанування пам’яті відомого режисера Всеволода Майданного. Фес-тиваль співпав із відзначенням 40-річчя Хуст-ського народного театру. Учасниками фестива-лю є самодіяльні театральні колективи області.

На Третьому обласному фестивалі драми імені Всеволода Майданного (2003) у номінації «Краща чоловіча роль» переможцем став Василь Чорей, а в номінації «Краща жіноча роль» – Юлія Рєпіна.

Театр – володар гран-прі Четвертого облас-ного фестивалю драми імені Всеволода Майдан-ного (2005) за літературно-драматичний монтаж «Історія, епоха режисера, сьогодення» (режисер В.Чорей).

На П’ятому обласному фестивалі драми імені Всеволода Майданного (2007) у номінації «Краща чоловіча роль» переможцем став Юрій Густей.

Уже три сезони поспіль театр виборює звання лауреата першого ступеня згаданого фестивалю.

У 2010 році за виставу «Ми теж люди» за п’єсою Юрія Чорі; переможці у номінації «Краща чоло-віча роль» – Михайло Урдинець, «Краща жіноча роль» – Вікторія Фенинець та Тетяна Дуда, «Кра-ща режисерська постановка» – Василь Чорей; у 2012 – за виставу «Два чоботи – пара» за твором Юрія Чорі; у 2014 – за виставу «Як наші діди парубкували» за п’єсою В.Канівця. Крім цього, у номінації «Краще виконання чоловічої ролі» був відзначений учасник народного театру іме-ні Всеволода Майданного Хустського районного будинку культури Юрій Густей за роль Савка (В.Канівець. «Як наші діди парубкували», режи-сер-постановник В.Чорей).

Театр нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, Гра-мотами Міністерства культури і мистецтв Укра-їни, Почесними грамотами управління культури Закарпатської облдержадміністрації, грамотами Хустської райдержадміністрації та Хустської ра-йонної ради.

Уже почесними акторами художнього колек-тиву стали Марія Петрашко, Христина Май-данна, Михайло Урдинець, Василь Чорей, Іван Євчак, Юлія Рєпіна, Іван Юрчак та інші. Трупа нараховує 15 учасників, поповнюється здібною молоддю, яка активно долучається до сценічної роботи.

Театр – гордість та візитівка хустян, має чи-мало відзнак та заслужених нагород, серйозно проймається проблемами відродження україн-ської культури, підносить значення рідної мови, намагається донести до глядачів найцінніші скарби національної спадщини, ознайомлює громадськість регіону з найкращими надбання-ми закарпатських драматургів. І кожна вистава для шанувальників театрального мистецтва стає справжнім феєрверком незабутніх вражень, свя-том барвистих декорацій та фестивалем непере-вершених талантів.

Нині театр працює над виставою «Вуйцьо з крилами» (за мотивами оповідання Гарсія Мар-кеса «Старигань з крилами»).

zzz Василь АНДРІЙЦЬО,

zzz Марина ОФІЦИНСЬКА,

zzz Тетяна БАНЯС

НАРОДНІ ТА ЗРАЗКОВІ АМАТОРСЬКІ КОЛЕКТИВИ ІНШИХ ВІДОМСТВ


186

z Навчальні заклади

Ужгородський коледж культури і мистецтв

zz Народний аматорський студентський хор Ужгородського коледжу культури і мистецтв (керівник Андрій Тазінгер).zz Народний аматорський вокальний ансамбль Ужгородського коледжу культури і мистецтв (керівник Неля Швайгер).zz Народний аматорський фольклорний ансамбль Ужгородського коледжу культури і мистецтв (керівник – заслужений артист України Михайло Вігула).zz Народний аматорський ансамбль угорських народних інструментів Ужгородського коледжу культури і мистецтв (керівник – заслужений працівник культури України Михайло Петрушевський). zz Народний аматорський ансамбль танцю «Кольори Карпат» Ужгородського коледжу культури і мистецтв (керівник – заслужений працівник культури України Іван Пастеляк).

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

zz Народна аматорська чоловіча хорова капела «Боян» ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (керівник – заслужений діяч мистецтв України Василь Гайдук).

Мукачівський державний університет

zz Народний аматорський хоровий колектив «Цімборки» Мукачівського державного університету (керівник Тетяна Зінкевич).zz Народний аматорський камерний хор Мукачівського державного університету (керівник Валерій Карманов).

Гуманітарно-педагогічний коледж Мукачівського державного університету

zz Народний аматорський дівочий духовий оркестр гуманітарно-педагогічного коледжу Мукачівського державного університету (керівник Андрій Янчишин).zz Народний аматорський хореографічний колектив «Латірчанка» гуманітарно-педагогічного коледжу Мукачівського державного університету (Надія Шляхта).zz Народний аматорський вокальний ансамбль «Любисток» гуманітарно-педагогічного коледжу Мукачівського державного університету (керівник Леся Мусієць).

Свалявський будівельний ліцей

zz Народний аматорський духовий оркестр Свалявського будівельного ліцею (керівник Павло Личко).

z Закарпатський обласний будинок культури профспілок

zz Зразковий аматорський ансамбль народного танцю «Джерельця Карпат» Закарпатського обласного будинку культури профспілок (керівник – заслужений працівник культури України Михайло Сачко).

187

zz Зразковий аматорський ансамбль народного танцю «Веселка» Закарпатського обласного будинку культури профспілок (художній керівник – заслужений працівник культури України Людмила Петрецька).zz Заслужений ансамбль танцю України «Юність Закарпаття» Закарпатського обласного будинку культури профспілок (художній керівник – заслужений працівник культури України Людмила Петрецька).

z Громадські організації

Місто Берегово

zz Зразковий аматорський шоу-гурт «Атас» громадської організації м.Берегово (керівник Світлана Кононенко).

Берегівський район

zz Народний аматорський хор Берегівського районного освітньо-культурного центру національних меншин (керівник Ігор Полянський).zz Зразкова аматорська хореографічна студія Берегівського освітньо-культурного центру національних меншин (керівник Вікторія Бундаш).

z Бібліотеки

Свалявський район

zz Народний аматорський літературно-пісенний ансамбль «Берегиня» Свалявської центральної районної бібліотеки (керівник Василь Циганин).

z Дитячі школи мистецтв

Місто Виноградів

zz Народний аматорський жіночий вокальний ансамбль Виноградівської дитячої школи мистецтв ім. Б.Бартока (керівник Світлана Гнетило).zz Народний аматорський квінтет народних інструментів Виноградівської дитячої школи мистецтв ім. Б.Бартока (керівник Оксана Юртин).

Місто Мукачево

zz Зразковий аматорський хор хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової школи (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Володимир Волонтир).zz Зразковий аматорський хор «Співаночка» учнів старших класів Мукачівської дитячої школи мистецтв № 1 ім. Степана Мартона (керівник Світлана Фенцик).zz Зразковий аматорський хор учнів молодших класів Мукачівської дитячої школи мистецтв № 2 (керівник Віталія Гуті).zz Зразковий аматорський духовий оркестр учнів Мукачівської дитячої школи мистецтв № 1 ім. Степана Мартона (керівник Станіслав Перковський).zz Зразковий аматорський ансамбль скрипалів учнів старших класів Мукачівської дитячої школи мистецтв № 1 ім. Степана Мартона (керівник Терезія Риба).zz Зразковий аматорський хореографічний колектив «Мукачівські візерунки» Мукачівської дитячої школи мистецтв № 1 ім. Степана Мартона (керівник Надія Шляхта).zz Зразковий аматорський дитячий театр «Росинка» Мукачівської дитячої школи мистецтв № 2 (керівник Вероніка Тищук).

НАРОДНІ ТА ЗРАЗКОВІ АМАТОРСьКІ КОЛЕКТиВи ІНШиХ ВІДОМСТВ


188

Виноградівський район

zz Зразковий аматорський фольклорний колектив «Сонечко» Пийтерфолвівської дитячої школи мистецтв (керівник Кароль Кокош).

Мукачівський район

zz Народний аматорський вокальний ансамбль «Веснянка» викладачів Великолучківської дитячої школи мистецтв (художній керівник Олена Никитюк).zz Зразковий аматорський хореографічний колектив Чинадіївської дитячої школи мистецтв (керівник Алла Гецко).

Перечинський район

zz Народний аматорський вокальний квартет «Мелодія» Тур’ї-Реметівської дитячої музичної школи (керівник Надія Сигидін).

Рахівський район

zz Зразковий аматорський оркестр народних інструментів Великобичківської дитячої музичної школи (керівник – заслужений працівник культури України Василь Попович).zz Народний аматорський чоловічий вокальний квартет «Кучеряві хлопці» викладачів Рахівської дитячої школи мистецтв (керівник Володимир Шепета).

Свалявський район

zz Народний аматорський оркестр народних інструментів викладачів Свалявської дитячої школи мистецтв (керівник Світлана Фізер).

Тячівський район

zz Народний аматорський камерний хор «Бельканто» Солотвинської дитячої школи мистецтв (керівник Моніка Сеньків).zz Народний аматорський інструментальний ансамбль Тячівської дитячої школи мистецтв (керівник Едіта Петер).

Ужгородський район

zz Народний аматорський вокально-хореографічний ансамбль «Словенка» Середнянської дитячої школи мистецтв (керівник Софія Симочко, балетмейстер-постановник Оксана Хижун).

189

ПРО АВТОРІВ

z ПРО АВТОРІВАНДРІЙЦЬО Василь – кандидат мисте-

цтвознавстваБАНЯС Тетяна – провідний методист Хуст-

ського районного будинку культуриБЕРЕГІЙ Ігор – учасник народного аматор-

ського хору ветеранів Іршавського районного будинку культури

БОГДАН Тетяна – завідувач районного ме-тодичного центру відділу культури і туризму Берегівської районної державної адміністрації

ВЛАСЮК Володимир – начальник управ-ління культури, молоді і спорту Хустської місь-кої ради, магістр державного управління

ГАЛІНА Інна – директор Ужгородського міського центру дозвілля – будинку культури

ГОРВАТ Ганна – директор Мукачівського районного будинку культури

ГРИЧУШЕНКО Марія – завідувач клубу села Оріховиця Ужгородського району

ГУДАЧОК Тетяна – керівник народного ама-торського хору працівників культури та люби-телів хорового співу Виноградівського міського будинку культури

ГУЙВАН Тетяна – провідний методист рай-онного методичного центру відділу культури Тячівської районної державної адміністрації

ДРОГАЛЬЧУК Ганна – директор Обласного організаційно-методичного центру культури

ЗИЗЕНЬ Інна – провідний методист район-ного методичного центру відділу культури Тя-чівської районної державної адміністрації

ЗІЗДА Тетяна – методист Свалявського ра-йонного будинку культури

ІЛЬЧЕНКО Оксана – керівник районно-го організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи відділу культури Ужгородської районної державної ад-міністрації

КОБАЛЬ Василь – заслужений працівник культури України

КУЗАН Анна – методист Хустського район-ного будинку культури

ЛАУТНЕР Вікторія – методист-організатор Мукачівського міського будинку культури

МАТЕЙ Ольга – в.о. начальника управління культури Берегівської міської ради

МЕРВ’ЯК Тетяна – методист першої катего-рії районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи відділу культури Ужгородської районної держав-ної адміністрації

МИШАНИЧ Володимир – провідний мето-дист Обласного організаційно-методичного цен-тру культури

МУЧИЧКА Ганна – провідний методист Перечинського районного будинку культури

ОФІЦИНСЬКА Марина – завідувач редак-ційного сектору Обласного організаційно-мето-дичного центру культури

ПАНЬКО Марія – керівник народного ама-торського фольклорного колективу «Ґаздині» бу-динку культури села Пацканьово Ужгородського району

ПОПОВИЧ Василь – заслужений працівник культури України, заслужений діяч естрадного мистецтва України, учасник народного ансам-блю пісні і танцю «Лісоруб» будинку культури смт Великий Бичків (з 1982 року і донині)

ПОПОВИЧ Маріанна – режисер народного аматорського театру Свалявського районного бу-динку культури

РЕТІЗНИК Ярослав – методист першої ка-тегорії Рахівського районного будинку культури

РУДЕЙЧУК Оксана – директор Великобе-резнянського районного будинку культури

САСИН Наталія – директор районного ме-тодичного центру відділу культури Тячівської районної державної адміністрації

СІДОР Оксана – провідний методист Іршав-ського районного будинку культури

СТЕГУРА Віра – директор будинку культу-ри села Кам’яниця Ужгородського району

ТРОНІЩАК Марія – староста народного аматорського ансамблю «Вербиченька» будинку культури села Зарічово Перечинського району

ФІЛЕШ Василь – режисер-постановник зразкового аматорського музично-драматичного театру «Пролісок» Іршавського районного бу-динку культури

ФУЛА Марія – провідний методист Хуст-ського районного будинку культури

ХЛАНТА Іван – провідний методист Облас-ного організаційно-методичного центру культу-ри, заслужений діяч мистецтв України

ЧЕГІЛЬ Мар’яна – провідний методист Об-ласного організаційно-методичного центру куль-тури

ЮГАС Наталія – провідний методист район-ного методичного центру відділу культури Вино-градівської районної державної адміністрації

ЯВОРСЬКА Іванна – методист першої ка-тегорії районного організаційно-методичного центру народної творчості і культурно-освітньої роботи відділу культури Ужгородської районної державної адміністрації

190

z ЗМІСТОБЛАСНИЙ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР КУЛЬТУРИ

ДРОГАЛьЧУК Г. Народний аматорський ансамбль народної пісні «Розмарія» z 7ХЛАНТА І. Народна аматорська кіностудія «Едельвейс» z 9

МІСТО БЕРЕГОВОМАТЕЙ О. Народний аматорський український театр імені Ярослави Бандурович z 13

МІСТО МУКАЧЕВОЛАУТНЕР В. Народний аматорський жіночий хор «Ліра» z 19ЛАУТНЕР В. Народний аматорський фольклорний ансамбль «Руснаки» z 21ЛАУТНЕР В. Народний аматорський естрадний колектив «Диксиленд» z 23ЛАУТНЕР В. Народний аматорський шоу-балет «Сучасник» z 25ЛАУТНЕР В. Народний аматорський цирк «Дружба» z 27

МІСТО УЖГОРОДХЛАНТА І. Народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль «Ужгород» z 31ГАЛІНА І. Народна аматорська студія поезії «Чарівне слово» z 35

МІСТО ХУСТВЛАСЮК В. Зразковий аматорський фольклорний гурт «Цімборики» z 39ВЛАСЮК В. Народний аматорський фольклорний ансамбль «Троїсті музики» z 41ВЛАСЮК В. Зразковий аматорський хореографічний ансамбль «Хустяночка» z 43

МІСТО ЧОПЧЕГІЛь М. Народний аматорський клуб східного танцю «Наргіс» z 47ЧЕГІЛь М. Народний аматорський ансамбль сучасного танцю «Арабеск» z 48

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОНБОГДАН Т. Народний аматорський фольклорний колектив «Розмарінг» працівників культури району z 51

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОНРУДЕЙЧУК О. Народний аматорський вокальний ансамбль «Ліптаки» z 55РУДЕЙЧУК О. Народний аматорський фольклорний колектив «Музики» z 57

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОНГУДАЧОК Т. Народний аматорський хор працівників культури та любителів хорового співу z 61ЮГАС Н. Народний аматорський ансамбль танцю «Золотий колос» z 64ЮГАС Н. Зразковий аматорський ляльковий театр z 65

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОНХЛАНТА І. Народний аматорський чоловічий вокальний ансамбль «Голоси Карпат» z 69

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОНБЕРЕГІЙ І., ОФІЦиНСьКА М. Народний аматорський хор ветеранів z 73КОБАЛь В., ОФІЦиНСьКА М. Народний аматорський фольклорний ансамбль «Іршава» z 75СІДОР О. Народний аматорський обрядово-фольклорний ансамбль «Іршавська родина» z 79ОФІЦиНСьКА М., ФІЛЕШ В. Зразковий аматорський музично-драматичний театр «Пролісок» z 81МиШАНиЧ В. Народне аматорське об’єднання художників та народних майстрів «Колорит Боржави» z 85

МУКАЧІВСЬКИЙ РАЙОНГОРВАТ Г. Народний аматорський хоровий колектив працівників культури району z 89ГОРВАТ Г. Народний аматорський угорський вокально-хореографічний ансамбль z 90

191

ГОРВАТ Г. Народний аматорський театральний колектив z 92ГОРВАТ Г. Народний аматорський театральний колектив z 93

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОНТРОНІЩАК М. Народний аматорський вокальний ансамбль «Вербиченька» z 97МУЧиЧКА Г. Народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль Лемківчанка» z 99МУЧиЧКА Г. Зразковий аматорський ансамбль танцю «Турянська долина» z 101

РАХІВСЬКИЙ РАЙОНПОПОВиЧ В. Народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» z 105РЕТІЗНиК Я. Народний аматорський оркестр гуцульських народних інструментів z 113

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОНЗІЗДА Т. Народний аматорський хор імені Мирослава Чайковського z 117ЗІЗДА Т. Народний аматорський хор ветеранів війни та праці z 119ЗІЗДА Т. Народний аматорський вокальний ансамбль «Чарівниця» z 121ПОПОВиЧ М. Народний аматорський фольклорний колектив «Свалявські музики» z 122ЗІЗДА Т. Народний аматорський фольклорний колектив «Гутніцкі вечірки» z 123ЗІЗДА Т. Народний аматорський духовий оркестр «Гелікон» z 125ПОПОВиЧ М. Народний аматорський театр z 127ЗІЗДА Т. Народна аматорська художня бригада «Голубинська борона» z 129

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОНЗиЗЕНь І. Народний аматорський вокальний ансамбль «Тисяночка» z 133ГУЙВАН Т. Народні аматорські троїсті музики родини Гудаків z 135САСиН Н. Народні аматорські троїсті музики родини Маньо z 137ГУЙВАН Т. Народні аматорські троїсті музики родини Шіманів z 139

УЖГОРОДСЬКИЙ РАЙОНІЛьЧЕНКО О. Народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Дружба» z 143ЯВОРСьКА І. Народний аматорський вокальний ансамбль «Ужанка» z 145ОФІЦиНСьКА М. Народний аматорський вокальний ансамбль «Джерело» z 147ЯВОРСьКА І. Народний аматорський ансамбль угорської народної пісні «Ружа» z 149ІЛьЧЕНКО О. Народний аматорський чоловічий ансамбль «Бетяри» z 153ІЛьЧЕНКО О. Народний аматорський ансамбль народної пісні «Цинторія» z 154СТЕГУРА В. Народний аматорський вокальний ансамбль «Материнка» z 156ГРиЧУШЕНКО М. Народний аматорський вокальний ансамбль «Оріховчанка» z 157ГРиЧУШЕНКО М. Народний вокальний ансамбль «Карпатські голоси» z 159ОФІЦиНСьКА М. Народний аматорський вокальний ансамбль «Рідна пісня» z 161ПАНьКО М., МЕРВ’ЯК Т. Народний аматорський фольклорний колектив «Ґаздині» z 163ОФІЦиНСьКА М. Народний аматорський інструментальний ансамбль «Рапсодія» z 165ІЛьЧЕНКО О. Народний аматорський хореографічний ансамбль народного танцю «Ритм» z 167

ХУСТСЬКИЙ РАЙОНФУЛА М. Народний аматорський хор працівників культури району z 171ФУЛА М. Народний аматорський вокальний ансамбль працівників культури району z 172КУЗАН А. Народний вокальний ансамбль «Камертон» z 173ФУЛА М. Народний аматорський фольклорний колектив «Селиська співанка» z 175ФУЛА М. Народний аматорський фольклорний колектив z 177ФУЛА М. Народний аматорський танцювальний колектив «Тиса» z 179АНДРІЙЦьО В., ОФІЦиНСьКА М., БАНЯС Т. Народний аматорський театр імені Всеволода Майданного z 181

НАРОДНІ ТА ЗРАЗКОВІ АМАТОРСЬКІ КОЛЕКТИВИ ІНШИХ ВІДОМСТВ

ПРО АВТОРІВ z 189

ЗМІСТ

ББК Н-30 71.4(4УКР-434 ЗАК)+85.7(4УКР 4ЗАК)УДК 7.077(477.87):061.237(477.87)

У книзі подано творчі довідки народних та зразкових аматорських колективів Закарпаття, які працюють при клубах та сільських і районних будинках культури. Це четверте видання із серії, започаткованої у 2012 році.

Для всіх, хто цікавиться культурно-мистецьким життям краю.

Довидкове видання

Заклади культури клубного типу Закарпатської областіНародні та зразкові аматорські колективи

Упорядкування Юрій Глеба, Ганна Дрогальчук, Марина ОфіцинськаФотографії Олексій Попов, з архіву Обласного організаційно-методичного центру культури

Художнє оформлення і дизайн Микола Дем’янКомп’ютерна верстка Маріанна Лазорець-Стан

Формат 60х84/16. Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman.Умов. друк. арк. 7,67. Замовлення № 27. Тираж 500 пр.

Видавництво TIMPANIСвідоцтво про державну реєстрацію видавців від 15.04.2003 р.

Серія ДК, № 1327

Друк ТОВ «Папірус-ф»88000, м. Ужгород,вул. Лермонтова, 25

ISBN 979-966-8904-43-1

© Глеба Юрій, Дрогальчук Ганна, Офіцинська Марина, упорядкування, 2015

© Дем’ян Микола, художнє оформлення, 2015

Art & Photos

Заклади культури клубного типу Закарпатської області. Народні та зразкові аматорські колективи