«Розстріляне Відродження»День української писемності та

мови в ДНЗ № 13 «Світлячок» м.Білицьке

“Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум,

досвід, почування.”Панас Мирний

День української писемності та мови відзначають 9 листопада. Це свято було встановлено Указом Президента України в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія.

Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації.

Так склалося, що історія нашої мови є непростою і буремною. Багато для нас невідомого в національній культурі, літературі , історії .

Сьогодні в День Української мови і писемності в дошкільному закладі №13 «Світлячок» м.Білицьке Білицької міської ради Донецької області святкували особливо. Дітям показували слайди, розповідали про історію виникнення письменності, про перші книги, друкарні.Вихователі Бойченко О.В. та Дугельна Л.А. ознайомили дітей з біографією Остапа Вишні та Кропивницького Марка Лукича.Діти Павленко Даша та Рєзнікова Єліна розповіли цікаві гуморески Остапа Вишні.

Читали українськи казки, червоною ниткою всього заходу було : як же то добре вміти грамотно писати,багато читати, що освідчена людина має вільно володіти не тільки рідною мовою а декількома іноземними.

Для дорослих у садочку пройшов воркшоп (workshop) «Розстріляне Відродження» .Батьки, вихователі, всі працівники закладу захоплено слухали про літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Потім переглядали слайди, читали вірші. Більш детально познайомилися з біографією та творчістю з Івана Багряного.

Дугельна Л.А. презентувала свій реферат по творчості Юліана Шпола (Михайла Ялового , обговорювали його твір «Золоті лисенята» ,який у романтично-оптимістичному ключі описував „боротьбистів” та події української революції. „Лисенята” мають кілька гостро цікавих сюжетних ліній. Головний герой роману має знайти повстанський загін і провести агітаційну роботу, поки повстанці не розійшлися по домівках. За короткий час своєї подорожі юний революціонер встигає закохатися, потрапити в полон і дивом врятуватися від смерті. З іншої сюжетної лінії читач дізнається про обставини підпільного життя, про секрети конспірації, про підготовку терористичного замаху та його провал. Усіх героїв роману єднають революція, любов, роздуми про сенс життя і, звісно, «золоті лисенята» – пустотливі промінчики сонця, що з’являються на початку нового дня.

Наша творча майстерня працювала на одному подисі : єкспресивно, захоплено, компетентно. І що дуже порадувало, що для більшості батьків такі невідомуі сторінки нашої літератури були не такі вже й невідомі. Андрейко Ю.І. згадала та прочитала Гумореску Остапа Вишні "Фазани"Підсумком нашого воркшопу стали наробки, ідеї по організації нового циклу «Батьківської школи» де всі разом будемо пізнавати незаслужено забуті, репресовані твори мистецтва, літератури, театру, музики українських митців.

Коротка історія книгиКнига – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.Перші паперові книги з'явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялася 5-7 років і коштувала дуже дорого.У ХV ст. був винайдений спосіб друкувати книги. Перша друкована в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові. Називалась вона “Апостол”. Одночасно з "Апостолом" І. Федоров видає навчальні книги — граматки. Зразком такої книги є "Буквар", надрукований у 1574 р. "Буквар" складався з двох частин: азбуки та матеріалів для читання. Крім того, що ця книга є одним з українських першодруків, вона Ще й цінна пам'ятка шкільної освіти.Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх. Скарбницями книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови слово “бібліотека” означає приміщення, де зберігаються книги (“бібліо” – книга, “тека” – сховище). Бібліотеки з'явилися з незапам’ятних часів. Давні єгиптяни називали їх “аптеками для

душі”, тому, що книги робили людську душу благородною, а розум сильним. В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р.Поява книгодрукування — значна віха в розвитку культури українського народу, серйозний чинник у формуванні національної свідомості..

Розстріляне Відродження

Розстріляне Відродження - літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом.

Термін "Розстріляне Відродження" вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, вживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-30-х рр. За це десятиліття (1921—1931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в Україні нараховувалося 5000 письменників).

Головними літературними об'єднаннями 20-30-хх рр. були "Ланка" (пізніше "МАРС"), "Плуг", неокласики "Молодняк", "Спілка письменників західної України", ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був "Гарт", який пізніше був перейменований на "ВАПЛІТЕ" ("Вільну Академію Пролетарської Літератури"). Саме ВАПЛІТЕ в особі Миколи Хвильового розпочало славетну літературну дискусію 1925—1928 рр. і перемогло в ній, довівши наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.

Головними складниками новітньої еліти, її світогляду був бунт, самостійність мислення та щира віра у власні ідеали. В більшості своїй це були інтелектуали, які робили ставку на особистість, а не на масу.