У п’ятницю, 14 жовтня 2016 року, усвято Покрови Пресвятої Богородицій до 74-ої річниці створення Укра -їнської По встанської Армії, Дня укра-їнського козацтва та Дня захисникаУкраїни, Конгрес Українських Націо -налістів взяв участь у Марші СлавиГероїв у Києві. Разом з ВО «Свобода»,ОУН і УНА-УНСО, а також бійцямибатальйону «Січ» та іншими націо-нально-патріотичними силами, кон-гресівці вшанували пам’ять героїв,що боролися за свободу України у всічаси.

Акція розпочалася о 15.00 год урочистимвіче у парку імені Тараса Шевченка, біляпам’ятника Кобзареві із хвилини мовчання впам’ять за загиблими українськими воїнами,які віддали своє життя у нинішній війні протикремлівських окупантів на Сході України,боронячи територіальну цілісність і суверені-тет нашої держави.

На віче прийшли герої УПА Теодор Дячуні Мирослав Симчич. До учасників мітингузвернувся Теодор Дячун, який підкреслив, щосам став націоналістом 20 травня 1945 року,після чого зачитав напам’ять Декалог Україн -ського Націоналіста.

Голова Конгресу Українських Націо на - лістів Степан Брацюнь привітав усіх присут-

ніх з одним із найвеличніших та найвагомі-ших свят української нації – християнськимсвятом Покрови Пресвятої Богородиці, атакож із 74-ою річницею створенняУкраїнської Повстанської Армії, Днем укра-їнського козацтва та Днем захисникаУкраїни. Також лідер Конгресу наголосив,що нині гинуть найкращі сини та донькиУкраїни, а «мінські» чи будь-які інші перемо-вини не можуть дати нашій країні миру тасуверенітету. Він зауважив, що нинішнявлада – це демагоги, які не ставлять пріори-тетом інтереси української нації. Тому, зайого словами, керувати державою маютьнаціоналісти: «Тільки так буде сильна, непо-борна українська нація!».

До учасників віче звернувся іГолова ОУН Богдан Червак. Націо -наліст зазначив, що боротьба заукраїнські цінності, за державнуукраїнську мову триває. А метанаціоналістів – Самостійна Со -борна Українська Держава.

«Нині маємо боротися, щобукраїнці просякли духом та ідеямиУПА. Ідеї великої України маютьдомінувати у суспільстві. Сві -тогляд борців за волю України маєстати сьогоденням у суспільстві.Нині ми покажемо, що готові вихо-дити на вулиці і боротися за своєправо бути українцями на своїйземлі. Формуємо колони і йдемостолицею – нехай увесь світ по -бачить, що Бандера наш герой,а Покрова – наше свято!» – за -кликав лідер ВО «Свобода» ОлегТягнибок.

Усі промовці вказували навизначний внесок УПА в боротьбу

за незалежність України.Після завершення віче, сформована бага-

тотисячна колона, до якої активно приєднува-лись перехожі кияни та гості міста, пройшлабульваром Шевченка та Хрещатиком доМихайлівської площі, де відбувся святковийконцерт за участі відомого українського гурту«Кому Вниз».

Прес-служба КУН

e�mail: nacija@ukr.net www.cun.org.ua Жовтень 2016 року № 10 (641)

КонгресУкраїнськихНаціоналістів

Поспішіть передплатити газету «Нація і держава»!Вартість видання з доставкою для розповсюдження на території України в 2016 році становить:

на 1 міс. – 10,80 грн.

Наш передплатний індекс – 09715.

Змагатимеш до поширення сили, слави,багатства і величі Української Держави

МАРШ СЛАВИ ГЕРОЇВ У КИЄВІВОЇНИ УКРАЇНСЬКОЇ

ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ,УЧАСНИКИ

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ

БОРОТЬБИ ОУН-УПА, МАЙДАНУ

І ЗАХИСНИКИ УКРАЇНИ!

ДОРОГИЙ УКРАЇНСЬКИЙНАРОДЕ!

14 жовтня, на ПокровуПресвятої Богородиці, покро-вительку війська українського,відзначаємо 74-у річницюстворення УПА та Деньзахисника України. ГоловнаБулава Все україн ського Брат -ства ОУН-УПА вітає Вас ізцим величним святом.

УПА завжди керуваласьпринципами християнськоїморалі, плекаючи в серці любовдо Бога й України. Торжествонаціональної справедливостівідновлено і ОУН-УПА визнановоюючою стороною на держав-ному рівні. Нині завдання кож-ного українця продовжити їхнюсправу за повне визволення, від-стоювати честь і гідність.Вболіваючи за долю України,нова генерація борців переймаєдосвід Укра їнської ПовстанськоїАрмії. Ті шимося здобутками ідякуємо патріотам, бійцям АТО,які зупиняють ворожий наступ.

Ми віримо, що слава звитягиі світло правди Божої приведутьдо розвою Української держав-ності, захистивши її від імпер-ської загарбницької Московії насході і по всій Україні. Будьмомужніми, хоробрими, чесними,дисциплінованими і пильними.Єднаймось у зміцненні патріо-тичного духу та утвердженнігромадянського суспільства.

Помолімось за всіх і всюди,хто поклав своє життя на вівтарвизволення України, і за тих, щов строю. Просімо в молитвахпрозріння, миру і злагоди длявсього українського народу.

Хай постане держава націо-нальної перемоги і справедли-вості! Цій меті присвятімо своєжиття під Покровом БожоїМатері.

Вічна слава борцям нескореної України!

Слава українській нації!Слава Україні!

За Головну Булаву Всеукраїнського Братства ОУН-УПА

Богдан БОРОВИЧ, головаМарія СОЛОДЧУК, секретар

ДОРОГІПОБРАТИМИ –

ШАНОВНІ ДРУЗІ!

Редакція часопису Конгресу Ук ра їнсь -ких Націо налістів «Нація і держава» звер-тається до читачів, українських патріотівіз закликом передплатити наше виданняна 2017 рік, активно підтримати його без-перебійний вихід.

Інформуємо, що в 2017 році газета ідалі виходитиме один раз на місяць уформаті А3 на 16-ти шпальтах. Це даєможливість редакції готувати якісні ана-літичні статті, матеріали з історії націо-нально-визвольної боротьби, ідеологічні

тексти, інтерв’ю, актуальні репортажі іззони АТО, життя партії, які і дотепербули на шпальтах нашої газети. Доситьсказати, що часопис читають не тільки вУкраїні, а і за її межами. В числі нашихпостійних авторів відомий письменник,експерт Центру дослідження Росії СергійБор щевський, мовознавець Тарас Ма -русик, професор Воло димир Сергійчук,провідний журналіст, спеціаліст зпитань енергетичної безпеки УкраїниНаталка Прудка, Голова Всесвітньої лігиукраїнських політв’язнів Богдан Качорта інші.

Повідомляємо, що наступного року вар-тість видання з доставкою для розповсюд-ження на території України не змінюєтьсяі далі становитиме:

на 1 міс. – 10,80 грн; на 3 міс. – 32,40 грн; на 6 міс. – 64,80 грн; на рік – 129,60 грн.

Запевняємо Вас, що в цей непростийдля України час, редакція докладе усіхзусиль щоб нести до читача слово правдипро наше минуле і сьогодення, формуватинаціоналістичний світогляд і са мо -свідомість українців, давати достойну від-повідь недругам України і українців.

НАШ ПЕРЕДПЛАТНИЙІНДЕКС – 09715.

Редакція газети «Нація і держава»

ПЕРЕДПЛАТІТЬ НА 2017 РІК ГАЗЕТУ «НАЦІЯ І ДЕРЖАВА»!

ВІТАЄМО!

«Героїчна історія ОУН УПА є величним прикладомжертовного служіння українському народу. З гаслом«Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі занеї», – вони впевнено йшли у бій, віддавали своє життя вім’я Батьківщини, їхню боротьбу нарешті, визналаУкраїнська держава. Кожен із нас відчуває гордість за при-належність до такого народу, який зродив УкраїнськуПовстанську Армію.

Наше священне завдання – продовжити справу зви-тяжців і захистити Україну від російських окупантів.І нехай у цій святій справі заступиться за нас ПресвятаБогородиця і нехай допоможе нам непереможний дух інетлінні дороговкази Героїв ОУН-УПА.

Молоді, натхненні і жертовні звитяжці нової україн-ської армії, наснажені безсмертними подвигами волелюб-них предків, упевнено йдуть на захист рідної землі. Бонемає нічого величнішого і шляхетнішого, ніж стати вобороні рідної матері – України!

Слава Україні! Героям слава!»Степан БРАЦЮНЬ

(Із привітання з нагоди Дня захисника України)

Видатна мистецько-культурна таісторично-пам’ятна подія не тількиобласного, але й всеукраїнського значен-ня відбулася 14 жовтня в смт Баришівка,що на Київщині. Саме цього, єдиного вроці дня, коли наш народ відзначає ажтри великі свята: християнське –Покрови Пресвятої Богородиці, націо-нальне – День Українського козацтва ідержавне – День Захисника Вітчизни, напривокзальному майдані станції Бари -шівка було відкрито пам’ятник героям –козакам, які на початку лютого 1919року полягли в нерівному бою, захищаю-чи Україну від московсько-більшовиць-кого загарбника. Кривавий бій, в якомузагинуло понад півтори сотні оборонціврідної землі, відбувся на березі річкиТрубіж, яка протікає на східних околи-цях цього невеликого селища – нині рай-центру Київської області.

В урочистих заходах взяли участь нелише місцеві мешканці, але й гості з Києва,Борисполя, Переяслава, Яготина й Береза -ні, члени декількох патріотичних організа-цій. Зокрема, делегатів від Конгресу Укра -їнських Націоналістів очолював заступникголови партії, капітан першого рангу ЄвгенЛупаков, від Спілки офіцерів України –заступник голови Київської організаціїСОУ, член Товариства воєнних істориківполковник Володимир Кривобок, відНародного Руху України – голова Київськоїміської організації Петро Гудим, відУкраїнського козацтва – ОлександрБорозенець і Микола Оцун – члени СОУ, від«Правого сектору» – його голова АндрійТарасенко, від Київського відділенняВсеукраїнського об’єднання ветеранів –його Голова Микола Зозуля, від ВУТ«Просвіта» ім. Тараса Шевченка – авторцього тексту. Вшанували пам’ять героївбійці окремої тактичної групи ДУК«Правий сектор», які кілька днів тому при-були із зони АТО.

До пам’ятника був прикріплений порт -рет отамана Івана Черпака, який команду-вав козацьким загоном у бою на Трубежі.Над цим портретом працювала талановитахудожниця, членкиня Конгресу Україн -ських Націоналістів та активна учасниця

Революції Гідності Марина Соченко. Аосвятив пам’ятник священик УПЦ КПотець Арсеній.

Що ж передувало цій події? Хоча відісторичного бою проминуло понад 97 років,25 з котрих проживаємо в самостійнійУкраїнській державі, упродовж цього часужодного пам’ятника чи пам’ятного знакакозакам, які повторили подвиг героїв Крут,не було споруджено. Ні на правому березіТрубежа, біля залізничного мосту, де моло-ді чоловіки і навіть юнаки – мешканці міс-течок і сіл нинішньої лівобережноїКиївщини (тоді цей край належав доПолтавської губернії) – добровільно висту-пили на захист Батьківщини від скаженогомосковського ворога, ні в Баришівці (ко -лишньому сотенному центрі Переяс лав -ського полку), шлях до якої перекрили мос-калеві наші козаки, зруйнувавши залізнич-ну колію перед мостом через річку.

Патріотична громадськість тільки заостанні десять років зробила понад два де -сятки спроб спорудити пам’ятні знаки намісці бою й загибелі вірних синів України,чи на привокзальному майданчику в Бари -шівці (або в обох цих місцях), щоб увічнитипам’ять козаків. Аби про їхній безсмертнийподвиг знали нинішнє і прийдешні поколін-ня українців. Щоб пишалися ними і брали зних приклад, як треба любити Вітчизну.

На жаль, через байдужість або відвер-тий спротив влади – Київської обласної,Баришівської районної і міської – всі нашінаміри закінчувалися невдачею. І це притому, що ми не просили ні коштів, ні буді-вельних матеріалів. Хотіли лише одного –надання земельної ділянки і погодженняпроектів пам’ятних знаків.

Доходило до того, що після ознайомлен-ня з текстом присвяти героям, який буловикарбувано на гранітній плиті, обличчядекотрих високопосадовців районного івищого рівнів зеленіли від люті. На прик -лад, один з колишніх очільників Бари -шівської РДА, коли ми прийшли до нього вкабінет, так знавіснів, що, бризкаючи сли-ною, з піною на губах, бив кулаком по столі(аж олівці підстрибували) і кричав: «Дідмій і батько були комуністами і я комуніст.Тому не дозволю встановлювати пам’ятникз написом, що прославляє петлюрівців іпаплюжить визволителів України від бур-жуазної влади, бо називає їх «московсько-більшовицькими загарбниками». І недозволив. Невдовзі тодішній президентзвільнив огидного типа з посади. Але не заприлюдну зневагу борців за СамостійнуУкраїну і любов до жорстокого агресора йокупанта. А за те, що сам вимагав і бравхабарі за вирішення земельних питань йобклав даниною сільських голів.

Очільники Баришівської міської радитакож відмовили нам під тим приводом, щопроти встановлення пам’ятного знака пет-люрівцям виступає селищна рада ветера-нів-комуністів. Ідеться про те очолюванекомуністами об’єднання, яке нахабно заяв-ляє, що саме воно монопольно представляєінтереси всіх ветеранів України. У наданихвладою кабінетах керівники цієї організаціїзберігають комуністичну символіку, пресу,листівки, портрети сталіних, жукових, путі-них та інших ворогів нашого народу.Роздаючи нужденним пенсіонерам матері-альну допомогу (вона виділяється владоюна виконання відповідних державних про-грам), вони часто брешуть людям, кажучи,що це придбано за кошти компартії, бо проних турбується особисто Петро Симоненко.

Отож з вини «любих друзів» і «членівкоманди» тих перших осіб держави, якікажуть, що лава запасних у них дуже корот-ка (нібито в Україні не стало чесних іпатріотичних управлінців), в державі «про-цвітає» корупція, зневажаються політичні,економічні, соціальні й духовно-ідеологічніінтереси основної маси народу. Ширшає іглибшає прірва між владною верхівкою тамільйонами патріотів, які не бажаютьмиритися з численними неподобствами, щокояться в державі, і хочуть якнайскорішепокласти край злочинним, антиукраїнськимдіям продажного, зрадливого, загребущого,бездушного, брехливого чиновництва.

Безперечно, пам’ятника козакам не булоб ще й досі, якби не наполегливість і завзят-тя групи патріотів з Борисполя, Баришівки іКиєва. Нинішня влада не хоче широко ймасштабно співпрацювати з громадськістюна паритетних засадах, зокрема в гумані-тарній сфері. Вона тупо відмітає всі нашіпропозиції щодо виконання нормативнихактів органів найвищої влади, в тому числій указів Президента з питань увічненняпамяті борців за незалежність України.Більшість її представників – люди вчораш-нього дня, тому і працюють так, як навчи-лися в часи компартії і комсомолу. Вони такі не стали українцями за духом, переконан-нями і світоглядом. На багато речей див-ляться крізь ворожі московські окуляри. Небажають проводити декомунізації, десовє-тизації і дерусифікації, вшановувати героївнаціонально-визвольних змагань.

Найбільша заслуга в тому, що пам’ят-ний знак захисникам України відкрито ізроблено саме в день потрійного свята,належить бориспільському підприємцюВіктору Швагруну. За його кошти буловиготовлено мармурову дошку з написом,що прославляє героїв. Він разом з помічни-ками виконав усі будівельно-монтажніроботи з її встановлення на привокзаль -ному майданчику Баришівки. Нинішняселищна влада нічим не допомогла. Єдинапозитивна дія, на яку спромоглися тамтеш-ні чиновники, – дати усний дозвіл на вста-новлення монументу. Але вони це зробилиаж після того, як пан Швагрун, маючи на цеписьмовий дозвіл «Укрзалізниці», якійналежить земля обабіч колії, прийшов доних у супроводі декількох представниківВО «Свобода» і «Правого сектору». Якбачимо, тільки тактика прямої дії у спілку-ванні із заскорузлим і ледачим чиновниц-твом дає позитивний результат.

Про освітній і культурно-духовнийрівень тамтешньої влади свідчить те, щоніхто з її представників не прийшов на уро-чисте відкриття пам’ятного знака. Ці «слав-них прадідів великих правнуки погані»навіть не повідомили населення про нашпатріотичний захід. Очевидно, вони ще йдосі не усвідомлюють декількох важливихречей. Зокрема, того, що СамостійнаУкраїна – всерйоз і назавжди, що жодний

ворог не здолає волелюбного українськогонароду і наших Збройних сил, могутність,патріотичний і бойовий дух яких стрімкозростає. А також того, що знати правдивуісторію рідного народу, вшановувати геро-їв, які боролися за його волю, за держав-ність Батьківщини – моральний обов’язокусіх українців. Представники влади повин-ні в цьому плані служити прикладом длягромади. Крім того, треба пам’ятати: такіакції є важливим чинником національно-патріотичного виховання населення, особ-ливо молоді.

Відповідно до Указу Президента Украї -ни від 22 01 2016 р. № 17 «Про заходи з від-значення 100-річчя подій Української рево-люції 1917–1921 років» органи виконавчоївлади зобов’язані вжити в установленомупорядку заходів щодо увічнення пам’ятіпро звитяги українських військових добиУкраїнської революції 1917–1921 років,зокрема, шляхом спорудження меморіалів,пам’ятників, встановлення пам’ятних зна-ків, меморіальних дощок, упорядкуванняпоховань загиблих воїнів українськихзбройних формувань, учасників Україн сь -кої революції 1917–1921 років, відповідно-го найменування/перейменування вулиць,навчальних закладів, проведення заходіввійськово-патріотичного характеру із залу-ченням учасників антитерористичної опе-рації у Донецькій та Луганській областях,громадських об’єднань, що займаються вій-ськово-історичною реконструкцією.

На жаль, цілковита більшість керівнихпосадовців про цей Указ нічого не чула,тому ще й досі і палець об палець не стук-нула, щоб уже почати якісь дії з його вико-нання. Нічого не роблять навіть ті з них,хто про Указ знає. Бо всі переконані: заневиконання цього Указу, як і більшостіпопередніх, їх ніхто до відповідальностіне притягне. Бо ніхто не проконтролює і недасть належної оцінки зробленому. А якісьвідписки нагору вони при потребі наді -шлють.

Саме тому, навчена гірким досвідомпатріотична громадськість, якщо вона праг-не увічнення пам’яті про звитяги нашихдідів і прадідів в роки Української револю-ції, мусить об’єднатися довкола великоїмети і запропонувати владі співпрацюзадля її досягнення. У разі спротиву чинов-ників або ігнорування наших ініціативмаємо оскаржувати їхню бездіяльність усудах. Тиск організованої громадськості нанекомпетентних, млявих, ледачих і злодій-куватих «слуг народу» є нашим прямимконституційним обов’язком. Настав часпоказати, хто є джерелом влади в Україні ісправжнім господарем нашої суверенноїсоборної Держави.

Анатолій КОВАЛЬЧУК,голова Бориспільського об’єднання

Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка

Нація і держава2 Жовтень 2016 р.

Гусар ВіталійФурман АнатолійОлій ник Ма ріяТимчина ВасильСа ли га Ро манЧередниченко ОлександрТріщенко ВікторСа ха ць кий Оле к сандр

Шепетюк ЮрійМельник ОлександрМаксимович Олег Динилиха ІгорСалтиченко МихайлоРоговський Дмитро Небилович Микола Бідюк ЮрійПроценко Володимир

Він ни ця ДніпроДо не ць к Запоріжжя Іва но� Фра н ків сь кКам’янськеКропивницькийКи їв ська обл.

(097) 371-12�71(050) 695�83�48, (097) 243�71�72

(062) 337�23�48(0612) 67�31�82

(0342) 3�11�35(098) 242�54�87(0522) 36�95�25(04597) 4�92�93

Ки їв Кривий РігЛуцьк Львів Ми ко ла їв Оде са Пол та ва Рі в не Се ва с то поль

(044) 278�63�89, 279�68�34(096) 298�19�56(050)�132�00�42

(0322) 38�67�63(067) 942�64�71(063) 790-15-37(096) 924�79�83(050) 435�34�34(0692) 48�79�46

Друзь ВікторТкач ВолодимирДя ків Бог данРеуцький ІванБенюк НінаСавченко МаксимЛютик ВікторРябченко Валерій

СумиТер но піль Ха р ків Херсон Хме ль ни ць кий Чер ка си Че р ні вці Че р ні гів

(096) 485�67�37(098) 711�05�50(057) 716�02�18(097) 285�32�96

(8096) 362�72�23(067) 647�35�24

(050) 540�16�81, (097) 235-60-20(04622) 4�38�81

На ш і ко рп ун кт и

НАША СЛАВА НЕ ВМРЕ, НЕ ПОЛЯЖЕ!

ПОСТАВ ПАМ’ЯТНИК КОЗАКАМ У БАРИШІВЦІ

Євген ЛУПАКОВ

3Нація і державаЖовтень 2016 р.

ГЕРОЯМ СЛАВА!!

За наполегливою рекомендацією МЗСУкраїни Польський інститут в Києві скасу-вав заявлений на 18 жовтня показ фільму«Волинь» Войцеха Смаржовскі, в якомуукраїнці показані вбивцями поляків. Проце повідомляє польське інформагентствоPAP з посиланням на директора ІнститутуПольщі Еву Фігель.

«На це рішення вплинули рекомен -дації Міністерства закордонних справУкраїни», – пояснила вона.

Лист МЗС України було направленопосольству Польщі в Україні, і в ньомуукраїнські дипломати «наполегливо реко-мендують» польській стороні скасуватизахід.

«Щось подібне трапилося вперше.Я здивована, що художній фільм викликаєтакі емоції, тим більше, що українськасторона позбавляється можливості озна-йомитися з цим фільмом», – дивуєтьсяФігель.

Демонстрація фільму повинна булапройти в столичному кінотеатрі «Київ», наякій повинен був бути присутнім режисері запрошені Польським інститутом укра-їнські гості. Після показу планувалосяобговорення фільму.

Фільм «Волинь» викликав антиукра-їнські настрої в Польщі. Так, 9 жовтня вселі Верхрата на сході Польщі радикализруйнували пам'ятник воїнам УкраїнськоїПовстанської Армії. За останні два рокице вже 14-е руйнування українського по -ховання в Польщі. За два дні до того вий-шов у польський прокат фільм «Волинь».

Зазначимо, що скандальний фільм«Волинь» розповідає про Волинську тра-гедію – етнічні чистки у 1943 році, внаслі-док яких загинули десятки тисяч людей.Українські критики засвідчують, що фільмспотворює історичні реалії та роздмухуєненависть поляків до українців.

Нагадаємо, 22 липня Нижня палатапольського парламенту ухвалила резолю-цію щодо Волинської трагедії, назвавши їїгеноцидом польського народу. За рішен-ням Сейму, 11 липня оголосили Націо -нальним днем пам’яті. Перед цим ПетроПорошенко у Варшаві поклав квіти допам'ятника жертвам Волинської трагедії,ставши на коліно перед ним. ПрезидентПольщі Анджей Дуда високо оцінив такийкрок української делегації.

Проте це не завадило Сейму вчинитибезпрецендентний випад проти України,знесиленої російською агресією. У Вар -шаві «забули», що Волинську трагедіюзначною мірою спричинила шовіністична,антиукраїнська політика Речі Посполитої,яка заселяла волинські землі «осадніка-ми», відверто зневажала українську мову,традицію, Церкву, ігнорувала історіюУкраїни. Тож Армія Крайова прийшла навже готовий грунт для знущань над укра-їнцями. Та одержала гідну відсіч від заго-нів самооборони, а згодом від УПА.

Схоже, поляки вважають, що гинутивід їхніх рук українці мали смиренно імовчки. А чого б і ні, якщо 148 виродків ізВер хов ної Ради 2013 року звернулися доСейму з проханням визнати Волинськутра гедію геноцидом поляків? Ці відще-пенці досі топчуть українську землю, а несидять у кацетах… Тому навіть начебтодоброзичливі сусіди, яких донедавна мивважали своїми адвокатами в Європі,демонстративно зневажають українців,провокують українофобські настрої вПольщі та ще й нахабно «крадуть» нашуісторичну територію, трактуючи Волинь,як «землі давніх східних воєводствПольщі». Так, ми обурені антиукраїнськоюпозицією офіційної Варшави. Та поважа-тимуть Україну тоді, коли вона позбудеть-ся 5-ї колони на кшталт тих самих відще-пенців, тобто навчиться себе шанувати ізахищати свою національну гідність.

Ольга ДМИТРЕНКО

ПИЛЬНУЙ!!ВІДЩЕПЕНЦІ ДОСІ

НЕ ЗА ҐРАТАМИУ Києві скасували показскандального польськогофільму «Волинь»

Він рятував земляків від вивозу вНімеччину, забезпечував харчами і одя-гом сотню УПА, був сапером уЧервоній армії, святкував перемогунад нацистами під Берліном, повстававіз політичними в’язнями в ГУЛАГу...А сьогодні оплакує героїв Небесноїсотні та війни на Сході України, мо -литься за перемогу. 94-річний АнатолійДроздович із районного центруЛюбомль на Волині пам’ятає усе пере-жите до найменших деталей. І мрієдочекатися миру.

ПОВСТАНСЬКИЙ ЗАВГОСП

Анатолій Дроздович народився 30грудня 1922 року в сім’ї коваля, де, окрімнього, було ще двоє сестер. У 1935 роцібатьки переїхали із села Гуща в районнийцентр – Любомль. Ще зі школи юнак бувзнайомий з діяльністю товариства «Про -світа», батьки для патріотичного вихован-ня виписували зі Львова дитячий журнал«Дзвіночок».

Із початком війни нацистські окупантидвічі хотіли вивезти хлопця на роботу вНімеччину, але родич, що працював уміській управі, його рятував. Не чекаючинової небезпеки, Анатолій влаштувався уселі Запілля рахівником у німецькомумаєтку, що раніше належав польськимосадникам. Разом із двома писарямиАнатолій, ризикуючи життям, для бага-тьох дівчат і хлопців підробляли докумен-ти, ніби ті працюють у цій установі. Такрятували їх від вивезення з України нароботу в Німеччину. А коли настала небез-пека викриття, юнак пішов в УкраїнськуПовстанську Армію. Маєток повстанцімусили спалити.

У сотні Миколи Яценюка – ЧумакаАнатолій Дроздович на псевдо Гринькостав господарчим референтом. В йогообов’язки входило забезпечувати продук-тами і всім необхідним 140 осіб. Районовігосподарчі спільно з селянами заготовлялизапаси на спеціально обладнаних складаху сусідніх селах, а вже Анатолій доставлявїх до сотні.

– Якось їздив у село Коцюри, бо тамбули великі бої, а люди назбирали і прихо-вали чимало зброї, – розповідає колишнійповстанець. – Наклали її цілий віз. А щобвона не стукала, мій батько-коваль вирізавіз ременя спеціальні прокладки. Їдемо чет-веро собі тихенько, але на переїзді такитрохи застукало. Раптом піднімаються дванімці. Побачили, що у нас зброя, стали«під козирок» – і ми їх не зачіпали, а вонинас. Так і поїхали далі. Ото сміху потімбуло!

Часом я використовував і друге псевдо– Недобитий. Назвався так після того, яквосени 1943 року наша сотня виганялачервоних партизан із Любешівського іКамінь-Каширського районів. Вороги злісу стріляли у нас із міномета, один оско-лок черкнув мене по голові, другий неве-личкий досі в ліктеві ношу, а решту лікардістав. Наш бій закінчився біля Лю -бешова. За Прип’ять не переходили, ботам вже його продовжили наші хлопці зКовельського району.

РАДЯНСЬКИЙ САПЕР

У 1944 році на Волині нацистів витіс-няла Червона армія. Одного дня Анатолійз побратимами поїхав на склади готуватизапаси для переходу фронту в селіЗгорани. Затрималися з вантаженням іпісля повернення сотню в розташуваннівже не застали. Невеличким загоном ізшести осіб рушили навздогін, перейшлифронт, проте натрапили на велику засідкунімців та мусили відступити. А вженаступного дня повстанців оточили черво-ноармійці. Після трьох днів переслідуван-ня Анатолій єдиний, хто зумів лишитисяживим.

– Часто приходилося у болоті ховатися– тільки очеретину виставляв, через якупід водою дихав. Це було біля сіл Полапи,Гороховище. Радянська влада закликалачленів УПА добровільно здатися і обіцялапомилування. Тих, хто виходив із повин-ною, чекісти водили по Любомлю, по всіхорганізаціях показували як бандита-убив-цю, щоб люди боялися і не допомагалиповстанцям. А потім цих вояків кидали напередову фронту, – згадує Анатолій Дроз -дович.

Він повернувся до батьків. Але боявся,що хтось видасть його й заарештують. Тожза допомогою друзів правдами-неправда-ми мобілізувався у Червону армію.

– Таких, як я, десятки хлопців було.У полку зібралося багато хлопців з УПА.Нас чимало таких було. Ми відчувалиодин одного, що звідти, часом впізнавали,але мовчали. А всього було десь 300 чоло-вік. Після запасного полку я потрапив усапери, яких відправили на фронт, що про-ходив територією Польщі.

У грудні 1944 року під час операції вій-ськових розвідників і саперів АнатолійДроздович і Віктор Смирнов розміновува-ли територію біля річки Вісла. Біля дамбизав’язалася стрілянина з нацистами.Розвідники втекли, й Анатолій сам виніспо льоду від місця бою смертельно пора-неного товариша та зброю.

– Написали мені подвиг, що я забраввбитого на свою сторону, подали до наго-роди. Не дали. Якби я був руский, або хочби зі Східної України, то дали б. А я жзападнік. Так багатьом нашим робили, –згадує ветеран. – Далі з фронтом мипішли через Сандомир, Сулійов (місто вСілезії), Конске, через Познань. УГрюнвальді німці закопали три танки, якіпотім підпалили аж 107 наших, бо їх булоне видно і вони прямою наводкою стріля-ли. В Сулійові через річку був міст. Колипереправлялися німці, то увірвалися нашітанки. Після битви було з пів метра люд-ського м’яса в річці – гойдалося все. Томи так німцям дали. А коло Конскогонімці наших наклали – як снопів. Такбагато загинуло наших піхотинців, щострашно було дивитися. Сапери у наступне йшли, ми були потрібні там, де требабуло зняти міни, побудувати якусь пе -реправу.

У день перемоги полк, де воювавАнатолій Дроздович, був за 30 кіломет-рів до Берліну, потім його відправили вПрагу. Наш волинянин був двічі поране-ний. Лікар у санітарному батальйоніякось зауважив: «За тебя, парень, кто-тохорошо молится, потому что пули оттебя соскальзуют». І, справді, як сапер,він міг щодня бути пораненим або заги-нути.

ГУЛАГІВСЬКИЙ ПОВСТАНЕЦЬ

Демобілізувавшись у 1945 році, Анато -лій приїхав додому. Місяць кадебісти недавали йому спокою. Все довідувалися:яким чином потрапив на фронт? А потімза наклепом провокаторів, ніби вінвисловлювався проти радянської влади,юнака заарештували і засудили на 25 роківув’язнення в ГУЛАГ.

Дівчині, яку кохав, написав із концта-бору, щоб не чекала, а влаштовувала своюдолю. Якось Анатолія викликали у конто-ру цензори, які першими читали листи дов’язнів. Їм цікаво було побачити парубка,якому кохана відписала, що готова йогочекати усі 25 років. Проте він не погодив-ся на це, і згодом вона вийшла заміж.

Ув’язнення Анатолій Дроздович відбу-вав у Норильську. Саме у його четвертійзоні розпочалося улітку 1953 року великеповстання. Кілька місяців боролисяполітв’язні під гаслом «Свобода абосмерть». Повстання було придушене, алеголовні вимоги влада таки змушена булазгодом виконати – перегляд справ і амніс-тія політичних в’язнів, засуджених у часисталінщини.

Улітку 1956 року звільнився йАнатолій, відбувши в концтаборі вісім зполовиною років. Вдома його дочекаласяодна сестра, яка на момент арешту батьківбула заміжньою і жила окремо. А тата,маму і меншу сестру вивезли у Тюмень.Невдовзі Анатолій поїхав до батьків,попрацював там деякий час на будівництвімаляром, і повернувся на Волинь. Одру -жився, виховав двоє синів, нині тішитьсяонуками та правнуками.

У 94 роки Анатолій Дроздович маєчудову пам’ять, хоч серце часом уже підво-дить. Але в суботу ще іноді й на базар вихо-дить – не так за покупками, як людей поба-чити, поспілкуватися. 8 травня 2015 рокуветеран взяв участь у зустрічі з Прези ден -том України Петром Порошен ком. «КолиПрезидент тиснув мені руку, я попросивйого не зволікати з підписанням декомуні-заційних законів, бо це дуже важливо длянашої держави», – згадує сьогодні Анато -лій Дроздович. Він постійно вболіває заподії, що нині відбуваються у державі.

– Що відчували, коли бачили як уКиєві «Беркут» бив людей під часРеволюції Гідності?

– (Витирає сльози, які миттєво з’яви-лися). Я не плакав багато років, але тоді, іколи ховали героїв з Небесної сотні, тобагато плакав. (Витирає очі, звідки ряснопокотилися з очей). І зараз переживаю занаших хлопців на сході. Вони, так як і миколись, борються за Україну.

Леся БОНДАРУК

ВЕТЕРАН УПА І ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ: «НАС ЧИМАЛО ТАКИХ БУЛО»

Анатолій ДРОЗДОВИЧ біля пам’ятника борцям за волю України в Любомлі

Так раптом чи не раптом погіршилисьнині наші стосунки з поляками?! На Сходібільшість людей досі не втямлять, чому уПольщі раптом піднялась антиукраїнськахвиля. Міжнаціональних проблем з поля-ками в нашому регіоні не було і відповіднонемає масового носія історичної пам’яті нацю тему. Українські ж медіа не дають пере-січному глядачеві зрозумілих поясненьщодо розбурханого з часів Другої Світовоїконфлікту на Волині. Тому раптове погір-шення відносин з поляками на тлі їхньоїпідтримки обох наших Майданів, євроін-теграційних прагнень, війни з Росією тощозалишає багатьох харків’ян заскоченими.

Про це, власне, йшлося у вступному словіархієпископа Ігоря під час Круглого столу. Цяподія, присвячена нинішньому стану україн-сько-польських стосунків, відбулася 11 жов-тня у Свято-Дмитрівській церкві. Як авторпідручника для студентів-філологів з історіїукраїнського літературного Бароко, а також«Загальної історії Церкви», «Історії Церкви вУкраїні», владика Ігор, можливо, як ніхтоінший, знає про драматичні колізії в україно-польській історії. Втім у Харкові з моментувідродження УАПЦ на початку 90-х міжнашою і католицькою громадами завждиіснувало порозуміння. Щорічно на Меморіалірозстріляних сталінським режимом поль -ських офіцерів і українських культурних дія-чів, за участі й представників Консуляту, про-водилися спільні панахиди. Спільна молитва,різного формату зустрічі, презентації, круглістоли за участі католицьких священиків, релі-гійних, культурних діячів із Польщі завждищиро і з відкритим серцем сприймалисянашою церковною громадою. Тому нинішніакти вандалізму, осквернення українськихмогил на території Польщі, приниженняукраїнців на побутовому рівні в цій країнісприймається як щось на кшталт духовногозапаморочення. Проте саме оцю «раптовість»ускладнення стосунків з Польщею спросту-вали у своїх виступах гості з Києва –Володимир В’ятрович, директор Інститутунаціональної пам’яті, і Богдан Червак, головаПУН, перший заступник Голови Державногокомітету телебачення та радіомовленняУкраїни.

Нинішні погроми українських надгроб-них знаків на цвинтарях, антиукраїнськийфільм «Волинь», офіційні рішення Сейму –це, на думку В’ятровича, наслідки трансфор-мації в політичному форматі польської істо-ричної науки, в якій залишається концепція,згідно з якою всю вину за волинські подіїнесуть ОУН і УПА. У книжках та інформа-ційних джерелах у Польщі ці події незмінновисвітлюються тенденційно, і суспільствопідводилося до висновку про виняткову кро-вожерність українців, аж до того, що ми,українці, гірші за гітлерівців. За словамиМаріанни Кіяновської, знаної поетки, пере-кладачки, зокрема, з польської, декілька

впливових інформаційних джерел у Польщіроків з п’ять тому почали слово «українець»в текстах про Україну замінювати на «банде-рівець», вкладаючи в нього ворожі для себесмисли і розкручуючи мовленнєвий форматненависті. У цих, вірогідно, фінансованих РФвиданнях, «Волинська різня» подається усимволічному колі польської жертви від рукукраїнців-убивць. І через фокус цієї одноїподії, ізольовано від контексту збройногопротистояння між поляками і українцями,розпочатого з літа 1942 року на Холмщині по1947 р.на землях Закерзоння, формується вочах нинішніх поколінь поляків, котрі про цютрагедію ще п’ять років тому ні сном нідухом, образ українця-полонофоба, народже-ного з одною метою – убивати поляків. Проте, що передумовою подій на Волині буласпровокована гітлерівцями за рік до того,польська різанина українців на Холмщині, незгадується. Як і про червоних партизанів,їхнє спецзавдання розпалювати міжетнічнийконфлікт між селянами на Волині.

Про головних режисерів конфлікту –фашистський і радянський окупаційні режи-ми, говорити не прийнято. Проте, на думкупольських істориків і політиків, відповідаль-ність за вбивства несе УПА. А те, що вонадолучилася до протистояння між поляками іукраїнцями, коли навесні 1943 року вже пала-ла стихійна селянська війна, – це не врахову-ється. Звісно, що бійці УПА, яку складалихлопці, вчорашні волинські селяни, не моглистояти осторонь, і не захищати в цьому кон-флікті українське населення. Проте ставитиперед нею завдання системної підготовки іпроведення антипольської акції, як про цетвердять польські історики, було для УПА натой момент просто нереально. Бо на тоймомент УПА була на стадії формування. Цещось на кшталт Правого Сектора і «візиткиЯроша» в аналогії до початку нинішньоїросійсько-української війни. Загалом,нав’язані у форматі більшовицьких і нацист-ських провокацій, стереотипи, грали у часиДругої Світової не меншу роль, ніж зараз. Доречі, сьогодні також першими, хто повідом-ляє про інциденти між поляками і українця-

ми, – це російські інформресур-си, ДНР-ЛНР тощо. Та єдине,що може перемогти подолатиусталені стереотипи і протистоя-ти інформаційним диверсіямРФ, – це показ всієї правди про

події на Волині і в Східній Галичині. І най-важливіше, щоб нез’ясовані факти не ставалиджерелом недовіри і упередження між укра-їнцями і поляками, не тяжіли над нашимистосунками. Про це, власне, йшлося у промо-ві Володимира В’ятровича.

Інший доповідач, Богдан Червак, зробивекскурс щодо перемовин про трагічні сторін-ки між керівниками України і Польщі, почи-наючи з 90-их. Він також зазначив, що ниніш-нє загострення стосунків не є раптовим.Думка про те, що винні українці, а поляки –жертви, і тому вибачатися мають українці, ум’якшій чи гострішій формі озвучуваласяпри всіх президентах. Богдан Червак зазна-чив, що треба насамперед українській владізнайти волю відмовитися від «страусовоїполітики», не робити вигляд, що нічого сут-тєвого в Польщі не відбувається. Врешті –стати на захист своїх національних інтересів,не зраджувати пам’ять про героїчну боротьбуукраїнців за УССД в часи Другої Світової, безогляду на те, що це може не сподобаєтьсяполякам. Кожен народ повинен мати можли-вість визначати своїх героїв самостійно.І інший народ не має права втручатися, хто ікому ставить пам’ятники. Отож треба було бз поляками домовитися про певні теми, щодояких не треба дискутувати. Варто, щоб фун-кціонували самостійні візії і поступово задопомогою інтелектуалів і фахівців ці візіїнаближати. Також цікаві ідеї стосовно страте-гії і програм дисертаційних досліджень укра-їнсько-польських стосунків висловила полі-толог Галина Куц. Взагалі користь зустрічейфахівців-істориків із зацікавленими у ґрун-товних знаннях колами на Сході країни, вва-жаю, дуже велика. Бо час такий, що у само-визначенні української людини її регіональнаналежність відходить на задній план перед їїзагальноукраїнським характером. Кожен знас, потрапляючи в інші країни, ототожню-ється сьогодні насамперед з Україною, а не з«російськомовним» Сходом чи україномов-ним Заходом.

Ольга РІЗНИЧЕНКО,м.Харків

Жовтень 2016 р.4 Нація і держава

16 вересня 2016 року у рамкахXXIII Між народного книжкового«Форуму видавців у Львові» від-булася презентація книги ВасиляШпіцера «Україна і «московскоєврємя». Подаємо відгук ІгоряКалинця про автора цієї книжки.

У відомому альбомі світлинЛюбомира Криси «Так було»(Львів, 2004), що був вінцем фіксу-вання найбурхливіших подій уЛьвові від кінця 80-років і усіх 90-х – своєрідним фотолітописом, тризнакові постаті дивляться на нас зобкладинки книжки: разом із радіс-ним В’ячеславом Чорново лом, щотріумфально підніс руки, стоятьобабіч такі ж усміхнені ВасильШпіцер і Богдан Котик. Вра -жаючий символізм: ще радянськийголова міста Котик, що зв’язує, нащастя, безконфліктно теперішнє зминулим, і Шпіцер – майбутнє, яквиходець із надр свідомої пробуд-женої інтелігенції. Він людина вжеупізнавана, людина опору. Вінактивіст у створенні Товаристваукраїнської мови ім. Т. Шевченка,делегат з’їзду ТУМу у Києві, береучасть у роботі установчої конфе-ренції Руху у Львові… Отож,людина новітня, революційногопоступу. Невдовзі достойнийпосадник міста. Про своє голову-вання він написав у поважномутомі спогадів «Рікою пам’яті»(Львів, Тиса, 2014, – 352 с.). Є укнизі яскраві спомини з дитячихліт, з яких користаюся при напи-санні цієї біографічної довідки.Народився 23 червня 1947 р. у селіНижня Лукавиця на Стрийщині уселянській родині. Батько не хотівбути колгоспником, працював «наставах» (стрийське рибне госпо-дарство), але мама мусила працю-вати у колгоспі, щоб зберегти окра-єць необхідного для життя городу.Трудову діяльність розпочинаєВасилько пастушком, вчиться усільській школі, а в 1965 р. отримаватестат зрілості у Стрийськійсередній школі № 10. Але й закін-чив школу національного вихован-ня у складних повоєнних часах:став свідомим і релігійним україн-цем усупереч совєтській освіті.

На формування світогляду сіль-ського хлопчини мала присутністьу його роді о. Семена Шпіцера,патріотичного діяльного священи-ка, польового майора. Згодом віннапише про нього статтю для жур-налу «Дзвін» (№ 1, 2006 р.).Прикладом для романтичногохлопця був і Юрій Шпіцер, парти-зан, член ОУН, що пропав безвістипісля бою у 1953 р. Згадує панВасиль і про те, як о. СеменШпіцер шукав етимологію свогопрізвища, виводячи його з німець-кого слова, що означає «стругач»,ніж для загострення олівців, усегостре тощо. Однак пан Васильподає своє, досить переконливе,пояснення: від назви добровольців,яких набирав король СтефанБаторій з королівських сіл до своєї«німецької піхоти», озброєних усписи – списники, «шпісери». Яксвідчить історія, таких було декіль-ка в його селі. Чи не успадкувавВасиль Шпіцер риси воїна-списни-ка: рішучого у боротьбі, меткого услові, прицільного до несправедли-вості?

____________________________Закінчення на 11�й стор.

ПОДВИЖНИКИ НАЦІЇ!ПРАВДА КЛИЧЕ!ПОСЛАНЕЦЬ З ПАСІОНАРНИХ 90-ИХ РОКІВ

У підрозділі Нацгвардії в Слов’янську молодіжний театрУКУ вдруге. У квітні показували хлопцям «Шапіто вУкраїні», а зараз у «Зоряних війнах» теж інтерпретаціявійни з Росією, але з більшим акцентом на міжнароднийконтекст. Нацгвардійці переривали виставу оплесками.Особливо сподобалися їм космічні сліпці-ОБСЄшники.Навіть дуже непривітний офіцер (як з’ясувалося потім,донеччанин, який був під час Майдану з протилежногобоку) підійшов вже по закінченні вистави усміхнений і ска-зав: «Добре все-таки, що ми з вами в одному човні!» І миобнялися.

А ще я від «Доброчинця» передала бібліотеці Нацгвардіїкнижки, подаровані військовим найавторитетнішим длямене українським істориком п. Наталею Яковенко.

Ольга РІЗНИЧЕНКО

ВИПАД СЕЙМУ ПРОТИ УКРАЇНИ В ЧАС ЇЇ ЗНЕСИЛЕННЯ НЕВИПАДКОВИЙ

ВОЛОНТЕРСЬКІ ХРОНІКИ!

Архієпископ Ігор, Богдан ЧЕРВАК

Володимир В’ЯТРОВИЧ

«ДОБРЕ, ЩО МИ З ВАМИ В ОДНОМУ ЧОВНІ…»

У період Другої світової війни наукраїнських землях окрім українськогонаціонально-визвольного руху, активнудіяльність розгорнув і польський під-пільний рух. Концентрація якого булапов’язана з місцями компактного прожи-вання польського населення. Однак вбільшості випадків цей рух був спрямо-ваний не проти нацистського, а пізнішерадянського режимів, а супроти україн-ського населення та його визвольноїборотьби. Вбачаючи, що після завершен-ня Другої світової війни Польська дер-жава постане в межах кордонів зразка1939 р. намагався вирішити «українськепитання» на «всходніх кресах» шляхомвигнання та фізичного знищення україн-ського населення. Етноцидні акції протиукраїнців стали справжньою вакханалі-єю терору.

Епіцентром польської партизанки натеренах Рогатинщини стала польська коло-нія Лукавець (сьогодні – с.Лукавець-Виш -нівський). Сюди наприкінці німецької оку-пації масово стікалося польське населення зоколиць. Згідно зі свідчень Сталь нік Апо -лонії (полька), яка кілька місяців прожила уЛукавці, діяла польська організація «БялиОжел» («Білий Орел»). Парти занський штаб

розміщувався на Новому Лукавці в будинкуЦубра Івана, де працювало 20 старшинпольської армії. Серед них підпоручикВладислав Федорович та Станіслав Гор чин -ські. Друга канцелярія знаходилася уКосьцельніка Стефана у криївці під будин-ком вхід до якої був через підлогу у сінях. Упідпорядкуванні штабу перебувало 150озброєних чоловіків. На озброєнні в нихбули кулемети, автомати, гвинтівки та гра-нати. Частину зброї у селі залишили відсту-паючі німецькі частини та поляки які пере-бували у німецьких військових частинах.Щодня охорону села здійснювали 20–30чоловік, які розташовувалися на околицяхта дорогах, а також вели розвідку у лісахнавколо Лукавця. В цілому Лукавці військо-во придатних було 500 чоловік. Склади зізброєю знаходилися на Новім Лукавці привул. Жидівській, переважно у старих єврей-ських хатах та у стодолі Цубра Яна.

З приходом радянської влади близько150 чоловіків пішло до Червоної Армії, ще80 вступило в «істребітєльний батальон».На зборах поляки виступали, що найгрізні-шим ворогом поляків є українці і проти нихтреба організовувати всі сили. Старатисятакож знищувати українців руками радян-ської влади, доносити в НКВД. «Істре бі -

тєльний батальон» вбивати та палити укра-їнців. Такі збори доволі часто організовувавксьондз Роман Даца з с. Новосельці.

Спрямувавши всю агресію проти укра-їнців, польські партизани стали масовонападати на довколишні села. Найбільшенападів потерпіли села Вишнів, ЧернівРогатинського району та села Новошин,Молодинче Жидачівського району. Під часнападів господарства свідомих українцівпіддавалися грабунку, хто чинив спротивзнищувався.

Так, 13 вересня 1944 р. в с. ЧеремховіЖидачівського району стрільцями Само -оборонного кущового відділу був затрима-ний чоловік, який вдаючи німого ходив відхати до хати. Під час слідства виявилося,що цей чоловік був розвідником, відправле-ний польською партизанкою з с. Лукавця,яка чисельністю у 80 чоловік квартирувалав лісі між селами Григорів та Молодинче.Цілю розвідки було вивчити, чи у навко-лишніх селах не перебуває українських бої-вок, для того щоб провести відплатні акції.

У вересні того ж року польська боївка влісі, в урочищі «Гузів» між селами Чернівта Луковець вбили шістьох працівниківзалізниці, які на той час працювали назалізничній трасі. Тіла вбитих знайшли

через кілька місяців у ямі прикиданої гіл-лям. Вбитими були: Василь Вітер, СеменГалабудник, Василь Іванців, Іван Мареній,Микола Паньків та Іван Саміла. Вже у жов-тні в с. Каролівка був вбитий 13-річнийВолодимир Свачій. 21 листопада 1944 р.польська боївка вирізала майже усіх меш-канців хутора Мандолина біля с. Чернева.Протягом кількох хвилин загинуло 16 мир-них жителів. Серед них були: КостянтинВітер, його дружина Євдокія, дочки Галината Антоніна, син Євген, Петро Кульчицькийз дочкою Ольгою, Ганна Буняк з синомВасилем, Семен Попович з дружиноюМарією та 5-річний син Любомир, ОниськоПаньків з дружиною Серафимою, 11-річ-ною дочкою Ганною та 9-річним синомЄвгеном. Врятуватися пощастило ЯрославуПаньківу (15 р.), його брату Михайлу (21 р.)та Марії Вітер.

Восени 1944 р. нападу зазнало і селоВишнів Рогатинського району. Під час напа-ду було вбито: Ганну Буняк з дитиною,Ганну Гриців, Василя Гука. А МихайлоКурілець та Іван Фенин були взяті живимита пізніше вбиті у Лукавці. Уже 11 січня1945 р. польська боївка у лісі біля с. Мо ло -диче напала на 8 членів ОУН. Тоді булозамордовано Андрія Олійника, РоманаБенеця, Василя Барана, Івана Труша, Ми -хай ла Сохана, Гриця Ворону та Миколу Ка -дю ка. З помордованих зняли одяг та взуття.

Із закінченням Другої світової війнирадянсько-польський конфлікт продовжу-вав загострюватися. Масові арешти поляківта переселення з українських земель, зму-сило поляків змінити своє ставлення доукраїнського визвольного руху та шукатишляхи порозуміння. Однак було пізно.Польське населення було переселено доПольщі, а в село прибули переселенці зЛемківщини.

Ярослав КОРЕТЧУК

Нація і державаЖовтень 2016 р. 5

ВАКХАНАЛІЯ ТЕРОРУ!

Волинські чоловіки дали собі раду.Створили народну самооборону, добро-вольці якої стали справжніми захисникамиукраїнців на їхніх етнічних землях. Такнароджувалася УПА, яка з перших днів недавала спуску німцям. Про запеклий бійвлітку 1943 року повстанців із нацистами вНовому Загорові, що в Локачинськомурайоні, як і про Колківську республіку,відо мо широкому загалу, менше – прочисельні сутички з окупантами на Горо -хівщині, Дубенщині, під Маневичами,Здовбуновом чи Ківерцями.

За завданням Москви специфічну місію– всіляко шкодити українському визвольно-му руху – виконували червоні партизани.Так, у Малині тоді Острожецького районувони спалили млин, навмисно підставившимісцевих – чехів і українців, з якими нацис-ти жорстоко поквиталися. Вони зігналижителів Малина до церкви й підпалили її.Повстанська чота, що стояла на віддаліщонайменше десяти кілометрів у Коритен -ських і П’яннівських лісах, кинулася надопомогу малинцям. Врятувати вдалосядекількох ціною життя повстанців – усівони загинули. Та впродовж півстоліттярадянська пропаганда втовкмачувалалюдям підлу брехню, мовляв, Малин спа-лили… бандерівці. Дехто із чехів досі пе -ребуває в полоні цього зловісного обману.

Армія без держави – феномен україн-ської нації, яка об’єдналася перед загрозоюзнищення і впродовж більше десяти роківвоювала проти окупантів – нацистів, совє-тів і поляків. До цієї священної боротьбибула причетна на західно-українських зем-лях чи не кожна родина. Цей звитяжний

змаг підтримували патріоти з ВеликоїУкраїни. В тривожний час українців об’єд-нали не лише велика ідея та чин в ім’я мате-рі-Вітчизни, а й безмежна довіра до своїхпровідників, лідерів ОУН і УПА. Післяухвалення Акту 30 червня 1941 року «Провідновлення Української держави» провіднідіячі ОУН Степан Бандера, Ярослав Стець -ко, Микола Климишин і сотні інших опини-лися в нацистських концтаборах. Та в Укра -їні тривала визвольна боротьба під прово-дом Головнокомандувача УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича та його сорат-ників Миколи Лебедя, Василя Кука, ІванаКлиміва – «Легенди» й багатьох інших.

Похідні групи, що вирушили на ВеликуУкраїну, мали завдання проголосити від-новлення Української держави на всіхнаших землях.

Київська група, яку очолював ВасильКук, а в її складі були такі видатні особис-тості, як Ярослав Старух, Дмитро Мирон,Дмитро Маївський, Йосип Позичанюк, атакож група інтелектуалістів Івана Мітрін -ги, прямувала до столиці, де мала організу-вати повторне урочисте проголошення від-новлення Української держави. Та в гестапоне дрімали, і 31 серпня, у Василькові,нацисти арештували частину керівногоскладу групи. У вересні відбулися масовіарешти націоналістів на всіх захопленихнімцями територіях України. Та прагненняукраїнців до волі й державної незалежностігоді було спинити. Тому похідні групи ОУНзуміли дійти і на Дніпропетровщину, і вДонбас, де до визвольного руху долучилисямісцеві українські патріоти. Їх відданістьнаціональній справі високо цінував Василь

Кук, який, зокрема, тривалий час перебувавна Дніпропетровщині, де, до речі, й зустрівсвою майбутню дружину – Уляну. Жоден зтих, хто долучився до визвольної боротьбипід час «рейдів» похідних груп на ВеликуУкраїну, розповідав В.Кук, не зрадив, навітьпотрапивши згодом на тортури НКВС. Цебули надійні українці, яким більшовицькапропаганда нав’язувала радянський «пат рі -отизм», а ми, напівжартома казав Провід -ник, лише здійснили просвітницьку місіющодо суті патріотизму на національномугрунті, і вони стали українськими націона-лістами – людьми ідеї та чину, в якихкозацька відвага поєдналася з безмежноювірністю обов’язку та жертовною любов’юдо Вкраїни.

Сьогодні саме таких лицарів честі тагідності ми зустрічаємо на лінії вогню, девони захищають Україну від дикої ордин-ської навали. А в той час їхні сестри, бать-ки та друзі, які стали волонтерами, забезпе-чують нашим воїнам надійний тил і під-тримку – добувають і доставляють нафронт найнеобхідніше, здають кров дляпоранених, шукають кошти для тривалоїреабілітації. Так відродилася українськаармія. Але – будемо чесні – значною міроювона постала без участі держави. Ну що жми за народ такий – самоорганізовуємосялише за власним почином і то, щоб притому не було жодної вказівки зверху? Читому, що традиційно не довіряємо владі, читому, що наші можновладці – люди сповіль-неної дії, а у випадку з війною – зволіканнязагрожує смертю?

Коли ми без жодного пострілу здалиКрим, назавжди вкривши себе кінецьсвіт-ньою ганьбою, я запитала спочатку одного, апотім й інших ветеранів національно-ви -звольних змагань, як би діяв Провід УПА уподібній ситуації – перед загрозою анексіїКриму? Відповіді були однакові за змістом.За пару годин, казали упівці, Роман Шу хе вичсформував би чоти на виїзд, а до кінця добивони би вже в Криму були, де, як відомо, їхчекала, і то сильна, підмога. Мої співбесідни-ки мали на увазі наших кримсько-татарськихпобратимів. Вони твердо переконані, щоКрим нізащо не віддали б, і я їм вірю. Адженайперший обов’язок чоловіка, мужа – захи-щати Батьківщину, а наші по встанці були-таки справжніми чоловіками. Так що ниніживущим є з кого брати приклад…

День захисника України, призначенийУказом Президента на Покрову, об’єднавусі покоління українських воїнів – від кня-жих дружинників до запорозьких козаків,від бійців Армії УНР до звитяжців Кар пат -ської України, від вояків УПА до доброба-тів і воїнів ЗСУ на фронтах російсько-укра-їнської війни на Донбасі. Вони – різні. Та їхоб’єднує той дух одвічної стихії, який рятуєнацію від найстрашнішого – від ганьби, бокраще вмерти стоячи, ніж жити на колінах,бо є присяга – убий не здамся, бо, врешті, єнепрощенний гріх – приниження. І саметому нинішні захисники України перекона-ні у власній перемозі – нехай дорогоюціною, але хіба вона може бути вищою, ніжСвобода Нації та її Держави?

Марія БАЗЕЛЮК

ПОЛЬСЬКИЙ «БІЛИЙ ОРЕЛ» НА ТЕРЕНАХ РОГАТИНЩИНИ ТА ЖИДАЧІВЩИНИ (1944–1945 рр.)

МИ СТАЛИ ВОЛІ НА СТОРОЖІ!

АРМІЯ БЕЗСМЕРТНИХ14 жовтня 1942 рік – дата народження Української Повстанської Армії. Офі ційна.

Перші ж її формування постали вже в серпні 1941 року на Волині («Там на Півночі,на Волині зродилась Армія – УПА»). Вони захищали українські села від кривавоївакханалії польських бойовиків із АК, які, маючи досвід етноцидних акцій в Під -ляшші та на Холмщині, на цьому грунті дуже скоро порозумілися з нацистами. Підїхнім «протекторатом» поляки чинили погроми та спалювали тепер уже волинськісела («За пеньць мінут вьоска сі спалі», – переможно погрожував моїй бабусі поляк усупроводі озброєного німця, двічі підпалював її удовину хату в селі Кийовець наПідляшші, і з другого разу все згоріло-таки дотла – хата, стайня, стодола), проте дужескоро відчули, що на цій землі їм не вдасться безкарно чинити мародерство й розбій.

– Книгу, як бачу, не лише видано україн-ською мовою, а й українізовано – дизайном ійого змістом.

– Джохар любив Україну. Добре знав їїісторію, особливо історію національно-визвольного руху – від Запорозької Січі доУкраїнської Повстанської Армії. Вважав, щоїй належить вирішальна роль в ліквідації«імперії зла». «Росія згине, коли зійде україн-ське сонце», – ці слова Джохара вміщено наобкладинці. Думаю, що останні його слова-заповіт «Доведіть справу до кінця…» булизвернені до братів по крові й зброї, до всіхчеченців, і водночас вони адресовані Україні,на яку він з надією дивився і в яку вірив.А ворог в України й Ічкерії був і є один.

– Отак, потроху цитуючи, ми презен-туємо книгу для тих, хто її ще не тримаву руках. Але й читачів у неї вже багато.Скільки разів її перевидавали?

– Після 2002 року книжку надрукували вАзербайджані, Франції, Туреччині, Естонії,Литві, Грузії – у перекладі мовами цих країн.Її україномовне видання презентуємо, якбачиш, у Львові.

– Сподіваюся, що й у нашій столиці від-будеться її представлення.

– Теж добра ідея. Презентацією україн-ського перекладу книги «Мільйон перший.Джохар Дудаєв» вшановуємо пам'ять у двад-цяту річницю його загибелі. Так щороку від-криттям виставки чи презентацією книги водній із європейських країн віддаємо данинугероїчному життю Джохара та його побра -тимів.

– Двадцять років без Джохара – ти ічеченський народ. Багато чого змінилося уваших долях, оскільки життя чеченськоїнації невіддільне від твого. Отже, як про-жили ви тих двадцять літ?

– Після загибелі Джохара я повернулася вІчкерію шостого серпня 1996 року. Багатозустрічей… Я спілкувалася з багатьма спод-вижниками Джохара, зокрема, з АсланомМасхадовим, якого в лютому 1997-го обралиПрезидентом Ічкерії. Сусідом моїм бувШаміль Басаєв. Після підписання Ха сав’юр -тівських угод начебто мав настати мир, требабуло піднімати з руїн чеченські міста і села, аце дуже складна справа. Думаю, з часомчеченці відбудували б країну… Якби не Росіяіз своїми підступами. В Чечні відбувся розколна грунті ісламу…

– Але такі спроби, наскільки япам’ятаю, були ще за Джохара. В Ічкеріюприбилася група людей, які називали себеваххабітами, за їхніми словами виходило,що це така собі невинна секта. АлеДжохар її «місію» висміяв, ваххабіти пода-лися десь чи не в Росію, тим часом росій-ська реакційна преса його критикувала,

називала диктатором, який, мовляв, неприхистив «відлам ісламу». А коли напере-додні Другої чеченської ваххабіти появили-ся у відповідних телевізійних сюжетах, як«нове» обличчя Ічкерії, та ще й післятеракту 11 вересня у США, то їх тіснопов’язали із світовим тероризмом, якийтреба знищити.

– І Росія одержала від світу «зелену вули-цю» на окупацію Чеченії. Та це сталося зго-дом. А на початку ми мали достовірну інфор-мацію про черговий московський «розколь-ний» сценарій для Ічкерії. До нас приїхавчоловік із школи Джамаат і розповів, щошкола ця приймає поранених, навчає їх по-іншому молитися, та після цього вони вже неповертаються на війну. Він пробув у ційшколі місяць і довідався, що фінансує їїМосква, а «випускники» її орієнтовані на збу-рення ситуації в Чечні. Незабаром у наспоявилися ті самі ваххабіти. Вони не визна-вали чеченської влади, відмовляли чечен-ським старикам у тезеті (похоронах) за дав-ньою традицією. Їх відкрито підтримувавМовладі Удугов…

– Дивина… Він начебто закордоннимисправами займався, був міністром..

– Удугов займався всім, тільки не закор-донними справами. Навпаки, він зруйнував зтаким трудом налагоджені відносини з рядомкраїн. Заявляв, що Ічкерії треба мати відно-сини лише з мусульманськими країнами…Було багато чого такого, що ніяк не вписуєть-ся в політику країни, яка не хоче сама накли-кати на себе біду.

Першими проти ваххабітів повстали ста-рики Гудермесу. В країні назрівало невдово-лення, яке могло перерости навіть у збройнепротистояння. Слава Всевишньому, АсланМасхадов зупинив громадянську війну, якавже починалася, і відновив хоча б відносниймир і спокій. Та не надовго. Розпочалисявикрадення людей. Мабуть, пам’ятаєтевикрадення журналістки Олени Масюк. Щобїї викупити, Березовський виклав два мільйо-ни доларів…

– Алло, а ті, хто боровся за незалеж-ність Ічкерії разом із Джохаром, розуміли,до чого призведуть країну їхні чвари і дес-табілізація? І хто за цим стоїть? Я екс-траполюю чеченське «міжвоєння» нанинішню ситуацію в Україні, коли всі усіх –мало сказати критикують – паплюжать.Амбіції і самодурство – погані помічники,коли Батьківщина в небезпеці. Бодай про-зріння адекватності в них проявлялися?

– Посуди сама. Шаміль Басаєв відмовив-ся підпорядковуватися Президентові ЧРІАсла ну Масхадову. Мало того, відбувалисямітинги протесту, поширювалися неймовірнічут ки, що Масхадов – нелегітимний

Президент. А тим часом йому було дужеважко, важче, ніж Джохарові. Адже йому діс-талася розгромлена і пограбована країна, аколишні соратники стали суперниками. Яспростовувала провокаційні чутки проМасхадова, ми зустрічалися і радилися, якдіяти. Масхадов намагався всіх примирити.А ввечері по телебаченню показували роз-стріляні машини з нафтою. Або захопленнямерії Салманом Радуєвим. За ініціативоюУдугова Конгрес дагестанського і чеченсько-го народів обрав імамом Шаміля Басаєва. Та«сірим кардиналом» залишався Удугов. Росіярозколювала Чеченію на грунті ісламу і готу-валася до війни – реваншистської. Для цьогопровела «артпідготовку» для залучення гро-мадської думки щодо схвалення війни.Російські спецслужби підірвали житловібудинки у Волгодонську та по вулиціГур’янова у Москві, поклавши провину наскоєний ними злочин на чеченців. Після того,як ваххабіти захопили більшість чеченськихсіл, Росія розпочала проти нас агресію.

– Ваша родина до початку війни зали-шалася в Чеченії?

– Друга Чеченська розпочалася у вересні1999 року. До мене прийшли друзі й поради-ли змінити місце проживання. Так ми опини-лися в Інгушетії, згодом – у Грузії. Два рокипрожили в Азербайджані. Далі була Ту -реччина, де я займалася культурно-інформа-ційною роботою, Литва. У Франції таНімеччині відбулися виставки моїх художніхробіт. З 2009 по 2012 рік я жила і працювалав Грузії. Вела на каналі «Пік» телепрограму«Кавказький портрет з Аллою Дудаєвою».Після виборів 2012 року довелося залишитиГрузію. Тепер я живу у Швеції.

– Коли думками я повертаюся в тойчас, який називають добою правлінняДудаєва, то з подивом констатую, що задуже короткий час, практично за непов-них три менш-більш мирних роки в Ічкеріїбуло багато зроблено, зокрема, для вста-новлення історичної правди. Ще до Першоїчеченської мені подарували в Грозномукнигу «Хайбах. Слідство триває». Читалаі перечитувала не один раз. І не тільки я, ай мої друзі. Тоді на державному рівні булопроведено розслідування злочинів, пов’яза-них із депортацією чеченців і інгушів доСибіру і Казахстану. Встановлено причет-них до спалення живими людей в селищіХайбах. Багатьох допитано… Та це лишеодна справа. Пригадую, як Президент мріявпро екологічно чисту столицю…

– Він хотів побудувати її подалі від нафто-переробних заводів. Навіть місце обрали –рівнину неподалік від гір. Її перевірили сейс-мологи. Архітектори підготували проектмайбутнього адміністративно-політичного

Нація і держава Жовтень 2016 р.6

ІНТЕРВ’Ю!

«КОЖЕН ЧЕЧЕНЕЦЬ – ГЕНЕРАЛ, А ВІН – МІЛЬЙОН ПЕРШИЙ»

Cкільки пам’ятаю, Алла Дудаєва завжди мене вра-жала. На початку 90-их ми ще не були знайомі, але,перебуваючи в Ічкерії, яка кілька міся ців тому прого-лосила державну неза леж ність і обрала першогоПрезидента Джохара Дудаєва, я чула про неї лишедобрі, теплі слова – і то від людей поважного віку, мов-ляв, і традиції вайнахські шанує, і до людей привітна,одне слово, справжня чеченка. Такі сло ва про росіянкумене приємно здивували, адже це не просто комплі-мент чи похвала, це – визнання того, що вона – задухом чеченка, отже, на цій землі – своя.

Згодом, під час одного із відряджень, я побувала нахудожній виставці, де були картини Алли. Портрети,натюрморти, пейзажі написані у неповторному стилі.Такий собі модерний імпре сіонізм. І вони мене вразилипо-справжньому. Як з’ясувалося, Алла навчалася вСмо ленському художньому інституті, на графіці, шлі-фувала свій Всевишнім дарований талант… Згодом,через три роки, російські варвари, ввірвавшись у Гроз -ний, насамперед шукатимуть дім Дудаєвих, сподіваю-чись там знайти золоті унітази (у Межигір’ї їхні надіїсправдили ся б з верхом). Будинок знайшли. Але не роз-

кішні апар та -мен ти – Джо харбув аске том, аскромне жит ло.

На стінах висіли картини Аллиного пензля. Окупан тилютували, бо нічим не поживилися, і щоб вгамуватизлобу, зірвали художні роботи, винесли на подвір’я ірозпалили багаття. Тривалий час близькі люди не від-важувалися розповісти Аллі про спалені картини, якібули дорогі для неї, мов діти. Вона з невимовним болемпереживала цю втрату. Адже згоріла, за її словами, чине половина створеного нею живопису.

Алла не раз приїжджала до Києва – під час війни з13-літнім Дегі, який переймався тим, що ще досі невоює. Аякже! Адже від батька чув слова: «Кожен чече-нець – воїн. Виповнилося шість років – шикуйся долав захисників Батьківщини!» Після загибелі Джо ха -ра проживала певний час в Україні, зокрема, вШешорах. Про це вона пише в книзі. 2002 рік. Алла вКиєві. Вона щойно видала книжку «Мільйон перший»російською мовою, а я відкрила для себе ще однугрань її таланту – непересічного, письменницького.Вража ла прониклива щирість її прози, глибинна інтуї-ція. Відчувалося, що коли писала, її стривожена душабриніла болем і любов’ю. Писала ж бо про Джохара.І про його – тепер уже і її – народ.

«Скільки у чеченців генералів? – спитали в нього.Джохар посміхається: – Кожен чеченець – генерал! Невірите? Підійдіть до будь-кого й скажіть: «Ти не гене-рал!..» Побачите, що буде. Я – лише мільйон перший!»

В Україні про книгу Алли Дудаєвої знала невеликакількість людей, а мені хотілося, щоб її прочиталивсі… І ось нарешті! Алла – почесний гістьХХIII Форуму видавців у Львові. Вона презентуєкнижку «Мільйон перший. Джохар Дудаєв» у перекла-ді українською мовою. І я мчуся до Львова. На Форум.На зустріч з Аллою.

Тримаю в руках книжку. Вже й – з Аллиним авто-графом.

Алла Дудаєва, автопортрет

ДЖОХАРУ ДУДАЄВУ першому Президенту нескореноїЧеченської Республіки Ічкерія присвячується...

О мій прекрасний бедуїн! Яких пісків, яких рівнин Летить гарячий суховій I замітає Лету днів. Знемога уст, ночей покровI пристрасність твоїх промов,I шкіри бронзовий загар,I запах руж — Кавказу дар. У розрізах очей — печаль.Пісками вистелена даль. Життя на кінчику клинкаВідносить вічності ріка...Свободи заклик, як набат, Bогонь і пристрасть стали вряд,I хвиля вибуху, як ніч.Твою останню чує річВітрець, що відає про все, Свободі, сонцю гімн несе. Гірський ручай про них трубитьI схід молитвами дзвенить. Народний клич «Аллах Акбар!» Зове тебе: «Вернись, Джохар!» I відійшовши взасвіти, Росії ще страшніший ти. Перед тобою в котрий раз Схиляє голову Кавказ. Встають із полум'я війни,Ічкеріє, твої сини.I йдуть у бій усі як стій, За Грозний — найгрізніший бій.«Є перемога!» — згуклетить,I затремтіли гори вмить...А в ручаях — кришталь води, Злітають ввись, парять орли. Долина Ялхорой уже Твій вічний спокій стереже. Вершини, хмарки, плин ріки,Перемовляються віки. А біля рідного гнізда Цвіте шипшина молода.

Нація і державаЖовтень 2016 р. 7

МИСТЕЦТВО!

19 жовтня в Музеїетнографії та художньогопромислу ІН НАН Украї -ни (проспект Свободи,15) відкрилася виставкаЯрослава Ульгурського«Живопис. Акваре лі мо -го життя».

Свіжі барви, мов свіжіспогади про узбережжяКриму, Дністров ськийлиман, озеро в Гагрі, храму Тбілісі. Важко повірити,що акварелям, представле-ним зараз на другомуповерсі музею, вже 40, а той 50 років. Але живопи-сець, пензлю якого вониналежать, запевняє: цесаме так.

Ярослав Ульгурськийнародився 24 серпня 1936року в селі Щеп’ятинТомашівського району вПольщі. Нещодавно від-святкував своє 80-ліття.Ювілейна дата послугува-ла приводом для персо-нальної виставки. Із 1955по 1961 він навчався уЛьвівському інститутіприкладного та декоратив-ного мистецтва на кафедрі худож-ньої обробки дерева (сучаснакафедра проектування інтер’єрів).Від 1961 викладає у Львівськійнаціональній академії мистецтв. У1989-2001 роках Я.Ульгурськийзавідував кафедрою проектуванняінтер’єрів ЛНАМ. В 1993 роціотримав звання доцента кафедриПІ ЛНАМ, приват-професор.

Прізвище Ярослава Олексі -йовича найперше асоціюється зархітектурою, оздобленням примі-щень відомих споруд. Це йомуналежить проект будинку та офор-млення експозиції музею М.Ле -онтовича на малій батьківщинікомпозитора у селі МарківкаВінницької області; проектінтер’єрів будинку культури заво-ду ЛОРТА у Львові, будинку куль-тури та спорту в селищіСахновщина Харківської області;монументальні панно в техніціграфіто на фасаді Палацу спорту вмісті Буськ Львівської області;проекти експозицій музею ІванаФранка у Львові, Історичногомузею, Музею історії релігії таатеїзму. З нагоди приїзду ПапиІвана Павла ІІ до Львова у 2001році майстер розробив проектчотирьох тронних крісел та два-надцяти бенкеток для кардиналів.

Щодо живопису, митець пра-цює в найрізноманітніших техні-ках, жанрах. У його творчомудоробку, окрім акварелей, олійні,темперні твори, пейзажі та натюр-морти, портрети та ікони. Багатотворчих робіт Я.Ульгурського зна-ходяться у приватних колекціях ігромадських спорудах в Україні,Росії, Польщі, Німеччині, Італії,Австралії, США.

Акварелі представлені на ційвиставці широкому колу демон-струють уперше. З легкою усміш-кою на вустах автор говорить:

– Ви їх тільки сьогодні бачите,а я на них вже багато років див-люсь. Вони мені як рідні, бо нага-дують про місця, де я колисьбував.

У день відкриття експозиціїЯ.Ульгурського вітали колеги-

художники та професори, зокремапроректор з наукової роботиАкадемії мистецтв Роман Яців,заслужений діяч мистецтв УкраїниВіктор Москалюк, народний ху -дож ник України Любомир Мед -відь. Своє захоплення творчістюмайстра висловив директор Інс -титуту народознавства НАНУкраїни Степан Павлюк. Поруч ізхудожником була його родина:маленькі онуки, син і донька.Цікаво, що і Назар Ульгурський(дизайнер інтер’єрів), і ЄвгеніяДмитрів (викладач ЛНАМ) пішлистопами батька й пов’язали своєжиття з мистецтвом.

Співорганізаторка виставки,старший викладач кафедри дизай-ну ЛНАМ Євгенія Дмитрів розпо-віла:

– Оскільки батькові виповни-лось 80 років ми вирішили органі-зувати цю виставку. Власне, татодуже мало творів лишив для себе.Багато робіт помандрували світом,але кожна з них є спогадом, якимми дорожимо.

На погляд історика мистецтваРомана Яціва, виставка акварелейрозкриває лише один фрагментбагатоманітної індивідуальностіЯрослава Ульгурського:

– Він подолав тривалий шлях,довго розробляв власну концепціюсучасного інтер’єру. Безперечно,орієнтувався на європейські тен-денції, але весь час старався засто-совувати національний елемент.Ця виставка демонструє Ульгур сь -кого як лірика, показує його реф-лексії на навколишній світ.

Картини Я.Ульгурського несхожі на більшість сучасних творів– на мистецтво доби постмодерну,але вправний пензель реаліста всеж вміє дивувати.

Ці акварелі заворожують, зодного боку, майстерністю, з іншо-го, щирістю. Вихопивши із життяхудожника колись давно чарівливумить, аркуші майже півстоліттябережуть спогад яскравим.

Ксенія ЯНКОhttp://photo-lviv.in.ua/

АКВАРЕЛІ ЖИТТЯЯРОСЛАВАУЛЬГУРСЬКОГО

Ярослав Ульгурський. «Міст в Дніпропетровську»

Ярослав УЛЬГУРСЬКИЙ

цент ру. В підготовці проекту брав участь Джохар. Зазадумом місто мало ділитися на дев’ять секторів, абудувати їх мали дев’ять країн. Угоди про будівниц-тво вже було укладено з трьома провідними світови-ми компаніями.

У Німеччині закупили дорогий агрегат, який роз-бивав старий асфальт і тут же укладав новий.Частина Грозного вже виблискувала синьо-чорним,щойно укладеним асфальтом. Машини летіли тимидорогами – як у Європі. Відкрили військовий ліцей,для особливо обдарованих дітей – президентськийвійськовий ліцей. Розроблялася нова методикавикладання в середніх школах. Історію чеченськогонароду треба було переписати відповідно до істо-ричної правди. Було створено меморіальний ком-плекс жертвам геноциду 1944 року. І плани, плани...

– Але перешкодила війна… Пам’ятаю штурмГрозного, вірніше – його наслідки, оскільки миприїхали по його закінченні – в новорічну ніч 1995року танковою колоною, здається, Майкопськоїдивізії, яку Грачов послав на вірну погибель. У під-валах так званого президентського палацу лежа-ли поранені – в одних кімнатах – чеченці, в інших– росіяни. Чеченська шляхетність вразила всіхжурналістів…

– Благородство, скромність, аскетизм чеченців –складова національного виховання. Чеченець небуде бити лежачого чи пораненого, не стрілятименавіть ворогу в спину – така давня, ще від абреків,традиція. На штурм Грозного Грачов кинув новоб-ранців, яких два-три місяці до того призвали вармію. Їм сказали: Чечня напала на Росію, ідемобрати Грозний, стріляти до останнього набою, вполон не здаватися. Більшість солдатів згоріли втанках. Їхні тіла лежали на вулицях міста, задва–три дні почали розкладатися. Грозний обстрі-лював російський спецназ, і чеченська стороназапропонувала припинити стрілянину, щоб зібратитрупи. «Вам вони заважають, ви й забирайте», – від-повіли російські генерали. «Були знищені цілі тан-кові колони… – писав у спогадах генерал Трошев. –Майкопська дивізія загинула майже в повному скла-ді, а Павло Грачов заявив, що російські солдати вми-рають із посмішкою на вустах». На снігу так і зали-шилися лежати останки російських солдат, їхні тілаоб’їдали здичавілі коти і собаки.

– Нам розповідали жителі Наурського районупро розстріли російських солдат їхніми ж коман-дирами.

– Це справді сталося вночі на березі річки.Селяни почули постріли і подумали, що розстрілю-ють полонених чеченців. Тож коли військові пішли,вони розкопали яму і знайшли там двадцять росій-ських солдат, які відмовилися, як згодом з’ясувало-ся, воювати. Їхні посвідчення зберегли місцеві жите-лі. Перед приїздом комісії їхні трупи запакували вполіетиленові мішки і з вертольота розкидали погірських ущелинах і лісах. Ще добре відомий фактпро злочини російських збоченців в станиціАссиновській. Там окупанти зґвалтували сімох під-літків і старого чоловіка. Хлопців убили, а старого,голого, відпустили на ганьбу, яка гірша смерті.Жахливі тортури довелося пережити тим, хто потра-пив до так званих фільтраційних таборів, яких уЧеченії було понад 50. В цілому від звірств росіянзагинуло понад 300 тисяч чеченців, серед яких до43 тисяч – діти.

– Сьогодні появився тип звіроподібних катів,які піддають жорстоким тортурам захопленихпід час боїв на Донбасі українців. Це – кадировці,які, схоже, змагаються з росіянами у «винахідли-вості». Що з ними сталося?

– Кадиров віддав їх на поталу звироднілим заба-ганкам Путіна. І це горе чеченських родин, яківибрали меншу біду і підкоряються «своєму»Кадирову, який «захистив» їх від федералів.

– Поруч з нашими добровольцями проти росій-ських окупантів воюють доблесні чеченські воїнив батальйонах імені Джохара Дудаєва, іменіШейха Мансура. За Незалежність України заги-нув Іса Мунаєв. Українці завжди пам’ятатимутьїхні подвиги, як і благородство та людяністьчеченців, які врятували від голодомору 1932–1933років сотні українців, прихистивши їх у своїхселищах.

– Ми пам’ятаємо, що українці в нас воювали підчас Першої чеченської. Тож коли В.Путін анексувавКрим, а згодом його війська вторглися на Донбас,чеченці вважали своїм обов’язком воювати за укра-їнську свободу. Впевнена, що сотні чеченськихдобровольців сьогодні воювали б у складі вашихдобровольчих батальйонів, якби не створювалисядля цього перешкоди. Іса Мунаєв – яскрава особис-тість. Це – лицар честі. Я запам’ятала його слова:«Я син розстріляного батька і батько вбитоїдочки…» Тепер від народний Герой Чеченії таУкраїни. Думаю, що в наших народів буде гарне, кві-туче майбутнє.

– Ми також у це віримо…– Мені іноді здається, що українці самі не усві-

домлюють своєї могутності, своїх сил. Скільки горя,випробовувань випало на долю народу, особливо збоку Росії, яка намагалася використати його люд-ський, інтелектуальний потенціал. Тих, хто не під-давався Москві, вбивали, знищували. Але навітьтака політика народовбивства українську націю нестерл а з лиця землі. Вона красива, талановита, робо-тяща і дуже любить свою землю та шанує своїхгероїв. Коли українці, стоячи на колінах, проводжа-ють в останню дорогу загиблих воїнів, ми плачеморазом із вами.

– Алло, як тобі у Львові, чи була на вулиці іменіДжохара Дудаєва? Чи задоволена презентованимвиданням?

– Не лише задоволена, але щиро вдячна усім тимлюдям, завдяки яким українці тепер читатимутькнигу про «мільйон першого» та його Батьківщину.Моя сердечна подяка Оксані Козак, яка здійснилапереклад на українську, а також усім причетним доцієї дуже важливої для мене і надзвичайно дорогоїмоєму серцю справи, – Василеві Юрковському,Уляні Готуляк, Романові Ясинському. Вони працю-вали, як справжні подвижники, спасибі їм. Ну, аЛьвів – прекрасне, овіяне легендами місто. Звичай -но ж, я була на вулиці Джохара. Всюди відчуваладоброзичливу увагу до себе й пошану до могочеченського народу.

– Читаю «Мільйон перший» і не перестаюзахоплюватися. Дуже хотіла б, аби така, зачаро-вана на Україну книга, була написана про мійнарод…

Марія БАЗЕЛЮК,Київ – Львів – Київ

Алла ДУДАЄВА

СПОВІДЬ

Коли спіткнуся, це ж таке земне…Підйом важким був – не суди мене.Як в сутичці смертельній кров проллю,Не осуди – честь захищав свою.Коли мій друг і зрадив, Знов не суди – я вірив і любив. Як не впізнав я підступу і зла,Не осуди – Був чистий я до дна.Коли очиці замете земля,Тоді суди… Та Бог – тобі суддя(Червень, 1994 рік)

* * *В долинах сліз, в горах печаліНечутно воїни вставали, І люди очі піднімали,Почувши крик «Аллах Акбар!»I підривались бетeери, В Європі дивувались пери,Джадд лордом вже «приймались міри», Та клич лунав «Аллах Акбар!» В ущелинах, на круч примарахВже ворогів зібрались хмари,Ta з гір зривається могутнєЛавиною «Аллах Акбар!»Змітає горе і печалі,Жене, як листя, вражі зграї,Шахіди із могил вставали Під грізний клич «Аллах Акбар!»«Сестри», 1989 р.

Нація і держава Жовтень 2016 р.8

Це інтерв'ю записане ще дозагибелі Павла Шеремета дляпроекту "Ядро нації", яке наразі впроцесі запуску.

Цей текст мав його відкривати.Ми довго не публікували розмову,але вирішили більше не чекати.

* * *"Пригадуєте, що Василь Стус писав

своєму синові? "Бажаю, аби голуби сідалитобі на плечі". От Гузару вони точно сіда-ють…", розповідає Мирослав Маринович.

Правозахисник і проректор Українсь -кого католицького університету, добре знаєБлаженійшого Любомира, ще з непростих90-х років. Він з тих товаришів, які, зга-дуючи про Гузара, можуть сказати: "Я з нимпив пиво".

Справді пив. Прямо на заправці подорозі з Відня до Львова. І при цьому Гузарне створював відчуття незручності дляінших, каже Маринович.

Поводився абсолютно природньо.Зрештою, як завжди.

І в цій простій, цілком буденній длябільшості людей ситуації увесь Гузар –справжній, щирий і відвертий.

Великий, який вміє бути малим."Я пам'ятаю перший Собор УГКЦ ще у

1996 році, – веде далі Мирослав Ма ри -нович. – Тоді виникла суперечка на доситьпідвищених тонах. Гузар розвернув іконудо залу і попросив пару хвилин спокійнопосидіти, помолитись. Більше такого граду-су дискусії на Соборі не було".

При Гузару замовкають навіть політикиі олігархи. Перший президент Києво-Могилянської академії В'ячеслав Брю -ховецький відмічає, що бачив таке неодин раз.

"Його розважливість, впевненість утому, що він говорить, і власних сумнівах –а він таки сумнівається і переконаний унеобхідності цього – діє магічно на людей.Замовкають навіть дуже відомі люди – і неговорять дурниць", – розповідає Брю -ховецький.

Він теж знає Любомира Гузара багатороків, хоч і не є прихожанином УГКЦ.Каже, що якби не Блаженіший, то не всту-пив би до ініціативи Першого грудня.

"Я не дуже хотів бути в якихось такихгрупах і ніколи б не погодився, якби Гузарне сказав, наскільки це важливо. Я не мігвідмовити, бо глибоко поважаю цю люди-ну", – каже він.

Хоч формального лідера у групі й нема,є неформальний – Гузар.

"Нас всіх називають моральними авто-ритетами, а я кажу, краще б я був кримі-нальним авторитетом – гроші б тоді булидля академії", – сміється Брюховецький, апотім вже серйозно додає: "Але найбіль-шим авторитетом є Гузар".

Він майже нічого не бачить ціле десяти-ліття, а останні кілька років просить голос-но говорити біля нього. Але при цьомурозуміє все, що відбувається – краще, аніжволодарі стовідсоткового зору і слуху.

Він не кричить і не наказує. Але веде засобою тисячі людей дорогою любові йповаги до іншого. Проповідує любов навітьтоді, коли здається, що єдина зброя – злістьі агресія.

"Не можна будувати країну на ненавис-ті", – не втомлюється повторювати він.

Навіть коли інші нас ненавидять? Так.Навіть коли відкидають нашу допомогу

і вважають дурниками? Так.Отець Ігор Яців пригадує, що коли ще у

90-х роках вступив до семінарії, його таінших не вчили генерувати агресивнімеседжі у відповідь на усілякі закиди на

зразок "та ви – перешкода діалогуЗахідного і Східного престолів"чи "ти не святійший".

"Ми у відповідь не кидали"погляньте на себе, ви самі є перешкодою",хоча іноді агресивна відповідь ніби ажнапрошувалась. Блаженійший Любомирвсе це злагіднював", – каже отець Ігор інаводить, як доказ, офіційні листи кардина-ла до Львівської міськради з проханнямпосприяти з виділенням землі православ-ним, аби ті могли збудувати більший храм.

У Любомира Гузара не було цієї нена-висті до противника: він завжди казав, щохай людина буде не греко-католиком, адобрим православним – і цього достатньо,аби вона прямувала до спасіння.

З ЛЮБОВ'Ю

Любомир Гузар народився 26 лютого1933 року у Львові. Його батьки – Ярославта Ростислава з роду Демчуків були дуженабожними, любов до Бога маленькомуЛюбомиру прищепили саме вони. Сім'яраділа, коли Любомир, ще у шкільні часи,сказав, що хоче стати священиком.

Освіту Любомир почав здобувати уЛьвові – тут він закінчив народну школу таперший клас гімназії.

Безхмарне дитинство перестало такимбути у вересня 1939 року. Тоді німці почалибомбити Львів. Мати звеліла дітям швидкоспускатися до підвалу. Як пригадував потімГузар, "я – дитина війни. Я бачив, як багатілюди в одну мить втрачали все".

Далі були нічні дослухання до звуківпроїжджаючих вантажівок і ранкові розмо-ви батьків про те, кого цієї ночі розстріляли.НКВС змінило Гестапо. Далі знову повер-тались радянські спецслужби.

У 1944 році сім'я була вимушена емігру-вати до Австрії – Ярослав Гузар потрапив усписки НКВС на заслання до Сибіру.Похапцем зібравши речі, сім'я виїхала вночідо Зальцбурга.

"То була добра нагода побачити світ", –так коментуватиме згодом Любомир тунічну втечу. Він взагалі не акцентує насвоїх поневіряннях, просто кажучи: "Я живспокійним життям".

Він саме так і сприймав свій шлях – якслужіння, в якому модератором є Бог. А від-так все, що відбувається, – у Його руках істається з Його волі.

У Зальцбурзі Любомир продовживнавчання – у гімназії, яку заснували еміг-ранти-професори. Як пригадував Гузар, цебула дуже проста школа, зі звичайними лав-ками, навіть зошит чи хороший олівецьбуло складно знайти.

Ще в Зальцбурзі Любомир написавлиста до малої духовної семінарії у Стем -форді. Її керівник відповів хлопцеві, аби тойзвернувся до нього по прибуттю до США.

Переїзд до США припав на 1949 рік –тоді Америка на Канада дозволили емігран-там приїжджати в їхню країну, навіть немаючи роботи. Єдиною вимогою булозапрошення від когось, хто живе у США.Такого листа родині Гузарів надав колиш-ній однокласник Ярослава – і сім'я вируши-ла за океан.

Любомир вступив до малої духовноїсемінарії (St. Basil College Seminary) уСтемфорді, де здобував середню освіту.

З 1958-го впродовж 11 років він – вчи-тель і префект у Стемфордській ДуховнійСемінарії Святого Василія. За рік до цьоговін отримав ліценціат богослов'я та буввисвячений на священика у Стемфордськійєпархії.

Якось батьки взяли його з собою дооселі "Союзівка" Українського НародногоСоюзу у Еленвілі. Там було багато україн-ців, які потребували недільної СлужбиБожої. Співдиректором "Союзівки" бувзнайомий батька Гузара. Він запропонував:"Може би, твій син тут попрацював?"

Любомир погодився.З того часу впродовж трьох років у п'ят-

ницю він виїжджав із семінарії до "Сою зів -ки" і в понеділок повертався до семінарії.

У 1966 році там, у "Союзівці", посталапарафія, якою теж опікувався молодийГузар.

У жовтні 1969-го Любомир поїхав доРиму. Після закінчення богословських сту-дій і здобуття ступеню "доктор богослов'я",вступив до місцевого монастиря. Першийрік провів як гість, а наступного став "нови-ком" – молодим монахом монастиряСв.Теодора Студита у муніципалітетіҐроттаферрата.

У цей час патріархом УГКЦ був ЙосипСліпий, який відбув 18 років у засланні врадянських таборах, а з 1963 року оселивсяу Римі.

Патріарх Йосип пильно стежив за тим,що діється в Україні. Він боявся, що в яки-йсь момент КДБ може знищити всіх україн-ських єпископів. Тому навіть у підпіллі їхнєіснування було дуже важливим.

2 квітня 1977 року він закликав до себекількох священнослужителів і запропону-вав їм стати "запасними" єпископами.Верховний Архієпископ Йосип Сліпий зро-бив це потайки, без згоди Папи Римського –за правилами, кандидати на висвячення вєпископи мусять мати згоду на це від Папи.

Але Йосип Сліпий не намагався йогоотримати, кажучи, що "Ватикан – цебюрократія. Там мало що можна втримати втаємниці". Йому було важливо, абинаявніст ь "запасних єпископів" була саметаємною.

Однак один з нововисвячених єписко-пів, Степан Чміль захворів і помер. Під часпохоронів Йосип Сліпий почав вживати"архиєрей". Відтак таємниця розкрилась ізчинився великий скандал.

Обов'язкового підтвердження єпископ-ства Гузару довелось чекати 19 років. Увесьцей час Блаженійший не діяв як єпископ іне побивався через це.

Згодом новий Папа Римський ІванПавло ІІ зрозумів мотив Йосипа Сліпого йпідтвердив висвячення Любомира Гузарана єпископа.

"Я абсолютно не мав ніякої охоти бутиєпископом. Але я тоді собі сказав, що я ставмонахом. А в чернецтві послух є дуже важ-ливою частиною життя. Блаженійший щосьтаке пропонує – як можна не прийняти?!.."– розповідав потім Гузар.

У 1978 Патріарх Йосип призначає єпис-копа Гузара архімандритом монастиряСтудійського Уставу в Кастель-Гандольфопоблизу Рима, а також відповідальним заСтудитські монастирі за межами України.

До України Любомир Гузар повернувсяразом з усією монастирською спільнотою у1993 році.

– Ви пригадуєте перші враження, колипотрапили до України? – голосно запитує-мо Любомира, сидячи зовсім поряд.

Владика з таким звичним усім привіт-ним поглядом очей розповідає про 90-й рік.Тоді він їхав як турист з Італії і перетинавтериторію України.

– Потяг зупинився на границі, і я поба-чив, як дев'ять жінок несуть залізну шину,на якій їдуть поїзди. Це тяжка річ, а її несутьдев'ять жінок. Натомість один чоловік сто-їть з папіроскою в устах і щось їм наказує. Аті бідні жінки несуть ту залізяку. Я собіподумав: "От, маєте рівноправство жінок".

Любомир Гузар не дуже охоче пригадуєчаси життя поза межами України. Каже, щоце була не економічна еміграція, як-отзараз, а вимушена – люди були змушенівивозити свої сім'ї закордон, аби не опини-тись у стінах НКВС-КДБ.

Після перемоги над гітлерівським на -цизмом емігранти сподівались, що Америкаі альянти виступлять проти РадянськогоСоюзу, веде далі Гузар. У перші роки наВеликдень чи Різдво всі вітали одне одного

словами: "Дай Боже, на другий рік зустрі-тися у Львові, в Києві чи ще де".

Але з кожним роком надії, що таке ста-неться, танули. Аби зберегтись, сім'ї гово-рили вдома виключно українською мовою.Нині ж поліглот Гузар, який вільно володієанглійською, італійською та німецькою,польською, чемно просить повторити запи-тання українською, а не російською.

"Я 46 років жив поза Україною. Тамбуло добре, спокійно. Але на чужині визавжди в якийсь спосіб залишаєтеся грома-дянином другого класу. Цілком інакшепройтися вулицею чи вулицями міст, сіл вУкраїні, чим десь там жити в Нью-Йорку чиРимі", – каже він про причини поверненнядо України.

Хоча насправді тут йдеться радше пропризначення – саме Гузар був покликанийочолити церкву, коли йшлося про її розбу-дову у вільній Україні, стверджує йогопрес-секретар Ігор Яців.

Увесь життєвий шлях ніби готувавГузара для цього – знання мов, широкийсвітогляд і досвід того, як живе світ позамежами радянських рамок.

"Коли потрібно було відстоювати пози-ції церкви, її провідником був АндрійШептицький, коли треба було за церквутерпіти – був патріарх Йосип Сліпий, якийпровів у таборах 18 років. Коли потрібнобуло відроджувати цю церкву в діаспорі –був покликаний Мирослав Любачівський.Коли треба було розбудовувати церкву увільній Україні, був покликаний ЛюбомирГузар. Кожного разу очільник церкви мавсаме такі риси, навички, які найкраще від-повідали потребам часу", – пояснює Яців.

У 1996 році Гузара обрали помічникомглави УГКЦ Мирослава Івана Любачів -ського, бо стан здоров'я останнього бувпоганим.

Коли 14 грудня 2001 року кардинал Лю -бачівський помер, Синод обрав ЛюбомираГузара Верховним Архиєпископом Львів -ським та Главою Української греко-като-лицької церкви.

Спершу осідком УГКЦ був Львів, алеГузар прийняв рішення, що загальноукраїн-ська церква має мати свій центр у Києві.Відтак 21 серпня 2005 року переніс свійосідок до столиці. До цього він часто їздивпотягом між столицею та Львовом, зали-шався ночувати у знайомих.

Раніше соціологічні дослідження пока-зували, що рейтинг довіри до Блаженні -шого значно вищий за кількість тих, хтоназиває себе вірянином УГКЦ.

Така динаміка зберігається й зараз:Любомир Гузар очолює рейтинги тих, чиїслова впливають на життя інших, прицьому, не обов'язково вірян греко-католиць-кої церкви..

Він ніколи не йшов на поступки власнійсовісті.

Приміром, Гузар переконаний, що най-важливіше для церкви – бути церквоюякраз у тому первісному значенні – пропо-відуванні Євангелія та служачи потребую-чим. Нагромаджуючи багатства, вона пере-стає бути церквою, а перетворюється наміністерство.

У перші роки Незалежності траплялосьтак, що церкву спробували "приборкати".Під час акції "Україна без Кучми" відДержкомрелігії прийшов лист на ім'я черго-вого головуючого у Всеукраїнській Радіцерков. У листі йшлося про те, що "всявлада від Бога, протестувати проти неї неможна, не виходьте на вулиці".

Річ у тому, що вже тоді ВРЦ була потуж-ною організацією, яка об'єднувала найбіль-ші релігійні організації країни – від правос-лавних і католиків до мусульман і юдеїв.Відтак її вплив був чималий.

"Усі кинулись підписувати того листа, ілише Гузар відмовився це робити. Це бувпереломний момент. Відтоді ВРЦ сталасамодостатньою і самостійною, а церква

ЯДРО НАЦІЇ!

ЛЮБОМИР ГУЗАР. Людина з янголом на плечі

Нація і державаЖовтень 2016 р. 9

почала сприйматись не як щось, кудиможна скинути документ, а як партнер", –пригадує Ігор Яців.

Любомир Гузар керував УГКЦ більшедев'яти років. У 2011-му Папа БенедиктXVI прийняв його відставку з поста керів-ника Греко-католицької церкви в Україні.

На прес-конференції Гузар пояснив своєрішення тим, що його здоров'я не дозволяєвиконувати ті завдання, які зараз стоятьперед церквою. Однак він не сидітиме,склавши руки. "Я ще не вимурував піч, деміг би посидіти як старий чоловік", –пожартував він перед журналістами.

Справді, 1 грудня 2011 року Гузарактивно взявся за створення "Ініціативипершого грудня", яка об'єднала відомих ін -телектуалів та моральних авторитетів нації.

Досі Гузар бере у ній активну участь,майже не пропускаючи засідань групи.Живе доволі тихим життям у селі Княжичіпід Києвом.

Не любить публічні прийняття, не при-значає багато зустрічей, лише для молодіробить винятки. Надихає вона його і вселяєоптимізм, так би мовити, вищого рівня – щоУкраїна нарешті відбудеться.

Нині ж розмови з Блаженійшим прожитейський досвід погано клеяться –Любомир мислить категоріями вічності,його тексти можна сміливо розбирати нацитати і навіть вибивати на камені.

ПРО СТРАХ І ЛЮБОВ

– Ми розуміємо, як зупинити зовніш-нього ворога, Росію, але нам треба бутиагресивними. Де та межа, коли агресіябуде небезпечна всередині України? Яквчитися жити в мирі й захищатиУкраїну?

– Поняття агресії – це є реакція на щось.Не ми є агресорами, ми боронимося. І це єнаша сила в даний момент

Бо люди кажуть: "Чекайте, якщо ми небудемо боронитися, то ми загинемо". Мисьогодні в дуже делікатній ситуації. Ми щене є внутрішньо згуртовані, щоб могли ска-зати: "Ага, нам нічого не станеться". Тимбільше, довгі роки нас роз'єднували.

І сьогодні ще ми свідомі того, що Росіяробить дуже ефективні заходи, щоб нас роз-колювати, розсварювати, щоб ми не довіря-ли один одному. Щоб ті, хто є у Львові,казали: "Що нам Донбас?" І навпаки, щоб уДонбасі казали: "Нащо нам Львів?"

Цей процес делікатний, він візьмеякийс ь час.

Але мені здається, що ми крок за кро-ком, поволі починаємо розуміти, що ми збе-режемо себе тільки спільними силами.

Друга річ: ми тепер почали – я говорюпро церкви, – наполягати на тому, що неможна будувати свою ідентичність, ненави-дячи когось, агресора, ворога.

Ми не є собою тому, що ми когось нена-видимо. Ми мусимо бути собою, перш завсе, люблячи один одного, створюючи все-редині нашої спільноти, нашого народу цемирне наставлення.

Мир означає любити один одного. Мир– то не є відсутність боротьби.

– Як любити тих зрадників на Сходіта в Криму, які нас ненавидять?

– То не є легка справа. Але ненавистьтреба заступати любов'ю. Це є наше великезавдання і його можливо здійснити. Визнаєте, приїжджають люди з Донбасу в цен-тральні та західні області і кажуть: "О, та тілюди нас не з'їдають, вони нас не ріжуть, тато нормальні люди, такі, як ми".

Мусимо шукати те, що нас буде об'єд -нувати.

– Часто кажуть, що коли ми до меш-канців Сходу йдемо шляхом, віддаючи іроблячи щось добре, вони думають, щоми – дурні, які не можуть себе захис -тити.

– Будувати треба на позитивних ціннос-тях. Нехай собі думають, що ми дурачки,що ми помагаємо, бо нічого іншого робитине вміємо. З часом це минеться.

– Ви сказали, що нам зі Сходом требаговорити через любов. Можете пригада-ти якісь історії з вашого життя, або яківи спостерігали, коли любов вирішуваласкладні ситуації і проблеми?

– Я відразу не можу собі щось пригада-ти, якоїсь такої конкретної ситуації.

Наприклад, в житті родинному – так, делюди, скажімо, загналися, а пізніше переду-мали, подали один одному руку, перепроси-

ли один одного і почали йти спільнимисилами далі.

Любов – це є бажання робити доброближньому. То не є тільки почуття. Це єбажання робити другому добро.

І на тому також базується мир. Неможна будувати мир без любові. Як я небажаю другій людині добра, не люблю її, тояк я можу робити з нею мир? Миру не буде.

– Зараз ми, наприклад, подаємо Сходуруку, але вони нас не чують.

– То трагедія. Тому немає миру. Мирмусить бути двостороннім. Як і любов єзавжди двостороння справа.

Треба терпеливо старатися людей пере-конувати, що ми їх любимо, що ми бажаємоїм добра не тому, щоб мені було добре –а щоб їм було добре.

– Людей сковує страх щось зробити,щоб потім не отримати за це покарання,або це буде провал. Ви кажете, що требаробити, робити й робити. Як боротися зцим страхом?

– В 1941 році Японія напала наАмерику. Тоді президентом Америки бувРузвельт. Він не мав права декларувативійну, мусив мати підтримку Конгресу. І вінзвернувся до нього з промовою.

У тій своїй промові він сказав дужецікаве речення: "Того, чого ми мусимонайбільше боятися, – то є страх".

Те ж, що і в нас. Ми мусимо перестатибоятися, жити в страху. Це залишок радян-ської ментальності. Чим контролювалинарід? Страхом. Мовляв, "поїдеш на Сибір,підеш до в'язниці". Усе те було побудованона страху.

А тепер ми мусимо не дати себе опану-вати страхом. Це є великим завданням.

– Як Ви особисто боролися зі стра-хом, і коли Вам було справді страшно?

– Богу дякувати, не можу сказати, щоб ябув колись у такій трагічній ситуації. Нинія вже старий чоловік, то вже маю малострахів.

Я тут не можу багато говорити з власно-го досвіду, бо не мав таких критичнихмоментів. Але я собі так уявляю те, що ячув від других, мав нагоду побачити.

Знаєте, що треба усвідомити? Як каженаша приповідка: "У страху великі очі".

То значить, що ми маємо тенденціюприбільшувати небезпеку і більше страши-тися, ніж треба. Одне слово, мені здається,треба застановлятися – чи направду є при-чина боятися, чи є підстава для страху.

– Вам у житті натхнення щось роби-ти давала віра в Бога. Що іншим людямможе давати натхнення?

– Віра в Бога – це не є щось виключне,тільки бажати, як бачити людину, якійпотрібно щось, то ви любите людину, хоче-те зробити їй добро.

Пам'ятаєте, яка Божа найважливішазаповідь? Любити Бога і любити ближньо-го, як самого себе. Чому ми не любимоближніх? Бо ми не любимо себе.

Що значить любити себе? То значить –розуміти свою власну гідність.

Хто я є? Божа дитина. Як я, так і кожнийінший, дістав дар життя, покликання,таланти. Отже, коли я усвідомлюю, хто я є,то я собі кажу: "Якщо я є такий, то і він єтакож такий. Чим він є інакший від мене?"

Так само, як я є Божа дитина, так само івін чи вона є Божі діти. І я хочу, що як Богмене сотворив і мені дав всі ті речі – то таксамо дав іншому. Кожному, хто живе, давдар життя. Немає іншого джерела, як відБога. І як я дістав, то так само хтось дістав.

А якщо я дістав, то чому? Бо Бог менелюбить. А як він дістав, то значить, що Богі його любить. Бо інакше би він не існував.

І в тому полягає любов до ближнього.Щоб любити ближніх, треба любити себе.

ПРО ІСТОРИЧНИЙ ШАНС

– Що змінилося в країні, в людях за ці25 років?

– Мабуть, краще замість "що змінилося"сказати "що змінялося". На мою думку,замало змінялося.

Основні прикмети суспільного життя,на жаль, залишалися такими ж – практич-ний матеріалізм. Люди хотіли ставати бага-тими, а хто вже був дуже багатим, хотівкерувати всім.

Люди не мали ініціативи щось робитисамі, а радше чекали, що хтось щось дляних зробить і дасть. Мене дуже вражавтакий підхід до справи.

Під час другого Майдану народ раптомпочав думати для себе, діяти для себе, нечекаючи, що влада щось зробить. Відчули,що влада їх зрадила.

Але сьогодні ми ще не повністю позбу-лися тієї ментальності, що "влада має намвсе подбати". То комуністичне, що партія,влада і держава вам все дадуть, а ви тількибудьте покірними громадянами.

Я досить часто спілкуюся з молодимилюдьми, і моє враження таке: молоді людипочинають прозрівати, розуміти, що вонимусять працювати, що нічого не прийдесамо по собі

– Чи вважаєте Ви, що зараз в Українітакий момент істини, така історичнавилка в тому, чи буде країна далі, чи небуде?

– Я бачу сьогоднішню ситуацію дужеоптимістично. Чому? Ми прожили сотні ро -ків різної окупації. Але найгіршою булаоку пація Радянського Союзу: тоді дуже по -слідовно старалися створити на місці хрис-тиянської людини – радянську. Їм не вдало-ся знищити нас, але завдали глибоких ран.

В 90-х роках ми стали незалежною дер-жавою, але все ще були дуже-дуже підвпливом радянського режиму.

Я б сказав, лише другий Майдан ставдля нас зворотним пунктом – ми ступили нашлях незалежності.

Я не кажу, що ми вже осягнули все, арадше, що ми на порозі великих змін накраще.

– За 200 років окупації було багатомоментів, коли українці мали історичнийшанс, але вони його втрачали. Чому заразВи оптиміст? І як не втратити цейшанс?

– Можливість стратити є завжди.Згадайте визвольні змагання – держава про-існувала кілька років, але не втрималась.

Як мені бачиться, сталося поважнепотрясіння, якого не бувало перед тим. Цимразом мені здається, що у нас шанс дужевеликий.

Гузар. Вибрані цитати

Моє велике бажання – бути людиною.Багато зустрічаю осіб, але мало серед нихлюдей у повному значенні того слова.Зустрівшись з такою людиною, ви відходи-те від неї кращим.

Ніхто не змушений робити зла. Мизавжди можемо навіть у найгірших обста-винах робити добро.

Справжня, остаточна перемога станеможливою, якщо ми всі в повному значенніцього слова будемо поводитись як нале-жить людям. Всі інші перемоги є лише час-тковими або уявними і ніколи не приносятьсправжнього миру.

Любов – це бажати ближньому добра ібути готовим цю свою зичливість, свійпозитивний намір окупити навіть якоюсьжертвою, так би мовити, якоюсь незручніс-тю чи трудністю для себе.

Християнин – це не ангел, а людина,яка вірить і змагається.

Бути настоятелем – це не тількипочесть. Це колосальна відповідальність.Чому? Бо людина – навіть дуже освічена –потребує певного проводу.

Використання Церкви у виборчих пере-гонах – це двосічний меч. Коли Церква під-дається спокусі пристати до якогось канди-дата, то завжди програє. Йдеться не тількипро нашу країну, а про весь світ. І добре,що програє, – бо це вчить.

Не можна забувати, що ми всі колисьбули молодими і про нас також старшіказали, що ми нічого не варті, бо не такі, яквони. Якраз навпаки – молоді люди наза-гал є ідеалістами, бажають кращого. Тількичасто ми залишаємо їм такий світ, в якомунелегко жити.

Демократія – це пошана до гідностілюдей.

Еліта – це люди, які відзначаються жит-тєвою мудрістю. Мудрість полягає не тіль-ки в знаннях, бо хтось може мати великізнання, а не бути мудрим. Мудрість – цездатність побачити дійсність в її контексті,цілісно.

Любов до України – це прекрасний сло-ган. Можна говорити палкі слова пролюбов до України: це ні до чого незобов'язує. А любити треба українців,жителів цієї країни – це є любов до України.

Патріотизм, який вчить ненавидітибудь-кого, не є християнською чеснотою.Треба любити своє, бути готовим навітьвіддати за це своє життя, але не робитицього коштом іншої людини.

Те, що я люблю своїх батька і матів,бабусю і дідуся, сина і дочку, братів і сес-тер, не означає, що я можу ненавидіти сусі-да. Любов до родини не звільняє мене відпошани до мого ближнього, а радшенавпаки, змушує мене замислитись, що він

має свою родину, такий, як і я, і йому требавіддати належне. Не можна любити своїх,кривдячи чужих. У цьому полягає справжняхристиянська любов.

Людям, які не виховані в демократії,дуже подобаються короткі, швидкі і навітьнасильні розв'язки.

У світі було б набагато менше зла, якбивсі, хто має владу, розуміли, що в їхніхруках прекрасний спосіб служити іншимлюдям.

Не гроші є злом, а їх ужиток. Мало хтовміє бути багатим. Часто багатство людинуне тільки спокушує, а й значною мірою руй-нує.

Багатство не є лихом, а небезпекою.Той, хто вміє дати собі раду з тою небезпе-кою, може робити великі і добрі діла.

Я, дитина війни, бачив на власні очі, якдуже багаті люди за одну мить ставали зли-дарями. Це дуже сильна наука.

Щоб бути підприємцем, треба мати від-вагу. Адже це ризикована справа. Та йзагалом, аби робити щось добре, требамати внутрішню духовну силу, щоб у випад-ку непевності – витримати, не дати себепідкорити.

На мою думку, не треба бути генієм,аби довести, що українці і росіяни – різнінароди.

Справжній відпочинок дає людині мож-ливість відновити сили, щоб вона могладобре працювати. Бо безперестанку пра-цювати – означає нищити здоров'я, анищити здоров'я – гріх.

Людина дістає певні дари, і вона повин-на мати сміливість бути собою.

Свобода – це можливість робитидобро.

Люди відвикають мислити – це фунда-ментальна проблемою. Проблема завждив людині, а не в Інтернеті.

Якщо між людьми існує суперництво –це не означає, що між ними не може бутилюбові та пошани.

Галина ТИТИШ, Павло ШЕРЕМЕТ, УП

Фото Дмитра Ларіна

Нація і держава Жовтень 2016 р.10

Життя і творча доля Івана Багряного,талановитого прозаїка, поета, драматур-га, публіциста, портретиста і політично-го діяча незвичайна. Йому довелосяпройти через катівні НКВС і не втратитилюдської гідності, а залишитись впам’яті народу одним із провіднихпатріотів України. Своєю творчістю ідіяльністю він став чи не найвидат -нішою особистістю в Україні та на еміг-рації.

Іван Багряний (справжнє ім'я: Ло -зов'ягін Іва́н Па́влович (також: Ло зов'яга);народився 19 вересня 1906, м. Охтирка,Харківської губернії в сім’ї маляра. МатиІвана Євдокія (Кривуша), походила іззаможного селянського роду з селаКуземин біля Охтирки. У сім'ї, крім Івана,виховувалися також син Федір і дві дочки– Неоніла та Єлизавета. В м. Охтирці1923 р. Іван успішно закінчив церковно-парофіяльну школу. Далі вчився в техніч-ній школі слюсарства, продовжувавнавчання в технічній школі, де вивчав слю-сарське ремесло, потім студіював уКрасно пільській школі художню кераміку.З молодих років любив подорожувати поУкраїні, побував на Донбасі, в Криму і наКубані. З 1925 р. Іван працював уКам'янці-Подільському ілюстратором угазеті «Червоний кордон», де друкувавсвої перші вірші. Невзабарі під псевдоні-мом І.Полярний видав в Охтирці невелич-ку збірку «Чорні силуети: П'ять опо -відань». В оповіданнях описав свої вра-ження від побаченого й пережитого під часподорожей по Україні. У 1926 р. студіювавв Київському художньому інституті (КХІ),але через переслідування йому не вдалосязакінчити студії. Під час студій вступив долітературної спілки «Плуг» та належав доопозиційного літературного об'єднанняМАРС («Майстерня революційного сло -ва»). Тут Багряний мав змогу познайоми-тися з такими видатними митцями слова,як з Євгеном Плужником, БорисомАнтонен ком-Давидовичем, ГригоріємКосинкою, Тодосем Осьмачкою та інши-ми, які згодом були репресовані комуніс-тичним режимом. Саме в цей період ІванБагряний став активно працювати і друку-вати свої твори в журналах «Глобус»,«Всесвіт», «Життя й рево люція», «Чер -воний шлях» та в інших. В цьому періодівін видав такі збірки віршів, як «До межзаказаних», поеми «Мон голія», «Вандея»,«Газават», п'єсу «Бузок» про графоманівтощо. З юних років він надзвичайно любивчитати. Улюбленою його літературою булитвори Тараса Шевченка, ВолодимираВинни ченка, захоплювався памфлетамиМиколи Хвильового і з приємністю читавБайрона.

У 1929 році за власні кошти Багрянийвидав віршовану поему «Ave Maria», якабула цензурою заборонена й вилучена зкниготоргівлі. А відтак 1930 р. Багрянийвидав історичний роман у віршах«Скелька», в якому розказав про повстанняу ХVIII ст. проти свавілля московськихченців монастиря, де активно настроєніселяни спалили монастир, тим протестува-ли проти національного гноблення. За йогореволюційні погляди 16 квітня 1932 року уХаркові енкаведисти Багряного заарешту-вали. Звинувачували письменника в контр-революційній агітації проти радянськоївлади, що висловлена в таких його творах,як поема «Ave Maria», історичний роман«Скелька», поеми «Тінь», «Вандея», «Гу -тенберг», соціальна сатира «Батіг».В цьому антиукраїнському репресивномуперіоді чудом він не був розстріляний.25 жовтня 1932 року був засуджений на трироки до таборових поселень ДалекогоСходу, де відбував покарання 1932–1937рр. Звідси Багряний рішив втекти вУкраїну, але під час втечі його зловиличекісти і засудили додатково на 3 рокипозбавлення волі. Заслано його тим разом

до табору БАМТАБу. Пережив він там ней-мовірні принизливі тортури і додатковіоскарження. Його навіть звинувачено вкерівництві націоналістичним контррево-люційним рухом в Україні проти радян-ського режиму. Тих надуманих оскарженьІ.Багряний навіть під терором відмовивсяпідписувати. В кінці квітня 1940 року при-йнято постанову, в якій зазначалося, що всіоскарження проти Багряного він вже від-був, а інші оскарження не є доказово під-твердженими. Хворого Багряного булозвільнено з ув’язнення, і він повернувся вОхтирку. Тут Іван Багряний написав роман«Сад Гетси ман ський», в якому відобразивавтобіографічні подробиці – арешт, торту-ри, втечу із за слання тощо. До речі, вОхтирці він створив олійну прекрасну кар-тину «Охтирський Покровський собор», дебув він охрещений. Картина була виконанадля заробітку, сім’я перебувала в складнихматеріальних умовах, нині ця картина збе-рігається в музеї. Тут Баг ря ного засталарадянсько-німецька війна, він зразу рішиввступити в українське підпілля і передис-локувався до Галичини. Іван Багряний впідпіллю працював у референтурі пропа-ганди, писав пісні на патріотичні теми,статті різноманітного характеру, малювавкарикатури й плакати агітаційного призна-чення і по своїх змогах займався літерату-рою творчістю.

Як відомо, Багряний також разом з над-дніпрянцем Кирилом Осьмаком, галичани-ном Романом Шухевичем та іншими бравучасть у створенні 11–15 липня 1944 р.Української Головної Визвольної Ради(УГВР) як тимчасового парламентуУкраїни, був співредактором в опрацюванніїї документів. А крім того, ще під час війни,1944 року, написав поему «Гуляй-Поле» таодин із найталановитіших творів – роман«Звіролови» (згодом відомий як «Тигро -лови»). За згодою проводу УГВР в 1945 р.Багряний пішов на Захід в еміграцію через«оунівське підпілля», де виконував важливідипломатичні і літературно-політичні зав-дання.

Тут варто пригадати, що Іван Багрянийбув два рази одружений. Його перша дру-жина – Антоніна Зосімова, з якою мав двоєдітей: Бориса і Наталю. А на еміграціїодружився вдруге з Галиною Тригуб(родом із Тернопільщини) і в них такожбуло двоє діте: Нестор і Роксолана. ГалинаТругуб створювала догідні умови мужеві ідля творчої, і для громадської праці в діас-порі. Вистарчить пригадати, що в 50-хроках Іван Багряний був запрошенийоб’єднанням «Слова» на з’їзд українськихписьменників в екзилі Американськогоконтиненту. Після з’їзду, на якому пись-менник виступив з палкою промовою,виконуючи насамперед обов’язки очільни-ка Української Націо нальної Ради, прина-гідно об’їхав низку міст США й Канади, девиступав із доповідями на теми:«Батьківщина і ми», «Українська молодь таУкраїнська держава», «Літе ратура в кайда-нах (під совєтами)». На його доповіді при-ходило від 300 до 1000 слухачів. У всіх міс-тах Багряний мав також інші, окремі зус-трічі – з громадськими й політичнимиорганізаціями та їхніми очільниками.Варто відмітити й те, що скрізь Багряногоприймали голови міст – на його честьнавіть вивішували синьо-жовті прапори.У деяких містах на знак особливої пошанивисокому гостеві вручали символічнийключ або пам’ятну грамоту. Він мав зустрі-чі з журналістами, дав близько двох тисячавтографів на власних книжках – україн-ською та англійською мовами, що їх при-носили читачі на віча й зустрічі, виступавпо радіо і на американському телебаченні.Письменник здійснював феноменальнуінформаційну місію щодо України і теро-ризму в СРСР. На початку шістдесятихроків минулого століття під знаком зоріБагряного розвивалися антикомуністичні

рухи в Україні і діаспорі. Можемо смілосказати, що Багряний був предтечею шіс-тдесятників. Говорять, що Багряний бувпосланий Україні від самого Всевишнього.Його твори мало сказати захоплюють, вонипросякнуті мистецтвом вислову, щирістю іпереконливістю в правдомовності.Головне, що твори письменника були пере-кладені на англійську мову. Наклад роману«Тиг ролови» англійською (понад мільйонпримірників!), а також видавано німець-кою, голландською мовами. 1961-го рокуви йшов у Парижі роман «Сад Гетси -манський» французькою – «Le jardin deGethsemani». Тоді О.Сол женіцин тількипочав писати «Архипелаг ГУЛАГ».Громадськість української діаспори США іКанади цілком заслужено висунула твор-чість І.Багряного на здобуття Нобелівськоїпремії. Але з підірваним у сталінськихкатівнях здоров’ям письменник передчас-но, на 57-ому році життя, помер.

Якщо загально осмислити, яку коло-сальну роботу було зроблено багрянівцямиу вільному світі, зокрема на американсько-му континенті у половині 1950-х років, то,мабуть, ніхто до нього і після нього такоїусвідомлюючої роботи не перепровадив.Вистарчить прослідкувати журнал «Бори -стен», який видається в Дніпропетровську(тепер Дніпро) Фіделем Сухоносом, вякому вміщено ряд цінних статтей проколосальну працю Багряного і про її непро-минаючу цінність і в наш час. Пригадаймоза обсягом понад тисячу сторінок, з числен-ними ілюстраціями двотомна праця англій-ською мовою «The black deeds of theKremlin» – «Біла книга про чорні ділаКремля». Тут чи не вперше було зібранодокументальні розповіді, свідчення проГолодомор 1933 року та репресії москов-ських більшовиків в Україні. (Підготовкоювидання керував колишній соловецькийв’язень, сподвижник Івана БагряногоСемен Підгайний.) Цей двотомник буловислано всім представникам ОрганізаціїОб’єднаних Націй, президентам і главамурядів, різним міністерствам, посольствам,сенаторам та парламентарям, університе-там, бібліотекам країн Заходу. Те виданнябез перебільшення можна назвати епохаль-ним, бо саме відтоді західні політики йдослідники (Роберт Конквест, ДжеймсМейс та ін.) по-справжньому заговорилипро смертельну небезпеку багатомільйон-ній українській нації з боку окупаційногомосковського режиму. Ця праця перекона-ла, що большевицька Росія своїми метода-ми на штиках несе світові. Багряногоскромна брошура це програмний памфлет«Чому я не хочу вертатись до СРСР?», вякій описано комуністичне насильство, тор-тури, приниження людини.В 1948 р. вже наеміграції Багряний заснував Українськуреволюційно-демократичну партію (УРДП)і відтоді цілих 17 років – до самої смертіредагував газету «Українські вісті».Письменник був головою Виконавчогооргану Української Національної Ради ізаступником президента УНР. Його творчаспадщина багатогранна за формою і за кіль-кістю. За оцінками західних дослідників-кількість творів Івана Багряного перевищує50 поважних видань, в яких письменникгеніально і майстерно відзеркалив тортури

в комуністичній займанщині і страхіттявоєнних подій. Юзеф Лободовський твер-дить, що «Сад Гетсиманський» перевершуєсилою вислову все, що дотепер на цю темубуло написано, з другого ж боку є виразнимсвідченням глибокого гуманізму автора, щона самому дні пекла зумів побачити люд-ські прикмети навіть у найозвіріліших осіб-няків». З черги Юрій Шерех вважає, щороман «Тигролови» є утвердженням жанруукраїнського пригодницького роману, –черги «Маруся Богуславка» – перша книгароману «Буйний вітер» (Мюнхен, 1957),«Людина біжить над прірвою» (посмертно,Новий Ульм – Нью-Йорк, 1965) та рядінших творів письменника засвідчуютьйого високий творчий талан.

Безперечно Багряний є лідером цієїепохи, його дружні взаємини з УласомСамчуком, Василем Баркою та іншимизасвідчують, що був він споріднений з«Розстріляним Відродженням», до якого, знезрозумілих мені причин, Юрій Лаврі нен -ко не включив його творів. ТворчістьБагряного – це боротьба з московськимбільшовизмом, російським фашизмом, тимпаче був він змушений опинитися в емігра-ції. Довелося йому жити в Баварськомумісті Новий Ульм (Західна Німеччина), дестворив сильний осередок українськогокультурного відродження. Тут успішнодіяла заснована ним масова УРДП з видав-ництвом «Українські вісті» та одноймен-ною газетою. За його ініціативою вже напочатку 1950 року колишні наддніпрянці (асаме вони здебільшого й становили багря-нівську УРДП), які масово рушили зНімеччини до США, головним чином доНью-Йорка, Філадельфії, Чикаго, Детрой -та, в коротці створили ДОБРУС (Де -мократичне об’єднання бувших репресова-них українців з-під совєтів), ОУРДП(Об’єднання українців революційно-демо-кратичних переконань), ОДУМ (Об’єд -нання демократичної української молоді),товариство сприяння Українській Націо -нальній Раді, православну парафіюСв. Покрови у Філадельфії... І все це відбу-валося надзвичайно швидко, з ентузіазмом,з величезною самовідданістю й жертовніс-тю. Незадовго до смерті письменника, асаме до 1963 року, з'явилася політичнозаанґажована публіцистична книжка-паск -віль «На літературному базарі». Поезія,проза і публіцистика Івана Багряного», всіці твори і їхні рецензенти позитивно оці-нює творчість письменника. У тому ж1963 р. філія Об'єднання демократичноїукраїнської молоді (ОДУМ) в Чикаго роз-почала акцію за надання Нобелівської пре-мії Іванові Багряному, але його несподіванасмерть перешкодила в їхніх намірах, доофіційного висуненню Багряного на цюнагороду.

Помер Іван Багряний 25 серпня 1963року і похований з почестями у місті НовийУльм (Німеччина) на цвинтарі, при вулиціРойттір (Neu-Ulmer Friedhof, an der ReuttierStr.). Могила Івана Багряного – перша моги-ла ліворуч від входу на цвинтар, що навпро-ти вул. Фіннінгер (Finninger Str.). Авторнадгробного пам'ятника відомий скульпторЛео Молодожанин. Щойно після відновлен-ня Української держави 1992 року ІвановіБагряному посмертно присудили Шевчен -ківську премію за романи «Сад Гетси -манський» і «Тигролови». В 1996 рокузасновано Фундацію імені Івана Багряного ів тому ж році, з нагоди 90-річчя від днянародження письменника, засновано літе-ратурну премію імені Івана Багряного.Серед її перших лауреатів був Іван Дзюба.Вшано ву ючи заслуги письменника, виданов 2007 р. ювілейну монету з візерункомБагряного. На будинку культури в Охтирцівстановлено Меморіальну дошку ІвановіБагряному. На його честь також названо87-й курінь УПЮ імені Івана Багряного.Понад то вищезгаданий щомісячник«Бористен» (представництво ФундаціїБагряного на Січеславщині) заснувавВідзнаку імені Івана Багряного. В 2016 роцінагороду присуджено: Івану та МарусіГнип (Каліфорнія, США) – українськиммеценатам за багаторічну доброчиннудіяльність в Україні та діаспорі. Зокрема,відзнаку Фундація надає на підтримкутворчо обдарованої молоді.

Ярослав СТЕХ

ДО 110-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПИСЬМЕННИКА І ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА ІВАНА БАГРЯНОГО!

ЛЮДИНА, ЯКА БУЛАНАД ПРІРВОЮ

Нація і державаЖовтень 2016 р. 11

В час збройної агресії РосійськоїФедерації проти України, РеспублікаПольща стала одним з тих сусідів, якийчітко засвідчив свою повагу до сувереніте-ту України та недоторканості українськихкордонів. Протягом цих складних років, мизавжди відчували дружнє плече сусіда таміжнародного партнера. Не лише польськадержава, але й ціле польське суспільствопродемонструвало бажання розбудовуватиміж двома народами взаємини на засадахвзаємоповаги і добросусідства.

Однак поряд з офіційною позицією дер-жавної влади Республіки Польща ми спос-терігаємо розгортання небезпечної тенден-ції, що загрожує реалізації політики добро-сусідства, руйнує позитивні напрацюванняміж двома урядами та інститутами грома-дянського суспільства.

З моменту вторгнення Збройних силРосійської Федерації на територію України,в Польщі була розгорнута кампанія нищен-ня українських військових пам’ятників імогил. Спершу ми спостерігали окреміакти вандалізму: нанесення ксенофобськихнаписів, обливання монументів фарбоютощо. Зазвичай такі дії вчинялись невідо-мими вночі і в подальшому не розслідува-лись польськими правоохоронними органа-ми. Однак згодом подібного роду дії набулимасового та зухвалого характеру. Лише в

період 2014 по 2016 рр. на територіїРеспубліки Польща було скоєно щонаймен-ше 14 актів вандалізму щодо українськихпам’ятників та місць поховань:

2014 рік1. на греко-католицькому цвинтарі в

с. Молодичі Ярославського повіту Підкар -патського воєводства сплюндровано па -м’ят ник українській громаді села.

2. осквернено символічну могилу вояківУПА у Грушовичах Ярославського повітуПідкарпатського воєводства.

3. повторний акт вандалізму у Гру -шовичах.

4. втретє осквернено символічну моги-лу вояків УПА у Грушовичах.

5. у селі Вербиця Томашівського повітуЛюблінського воєводства пошкодженопам’ятний знак на увічнення українськихжертв комуністичних репресій, нанесенінаписи ксенофобського змісту.

2015 рік1. осквернено пам’ятний знак воякам

УПА на горі Монастир біля с. ВерхратиЛюбачівського повіту Підкарпатського воє-водства.

2. осквернено пам’ятний знак воякамУПА у с. Молодичі Ярославського повітуПідкарпатського воєводства.

3. пошкоджено пам’ятний знак загиб-лим українцям у с. Радружі Любачівськогоповіту Підкарпатського воєводства.

4. осквернено пам’ятний знак воякамУПА у с. Білосток Грубешівського повітуЛюблінського воєводства.

5. пошкоджено пам’ятник на символіч-ній могилі вояків УПА у ГрушовичахПідкарпатського воєводства.

6. частково знищено українськийпам’ятник жертвам комуністичних репре-сій на горі Монастир біля с. РадружЛюбачівського повіту Підкарпатського воє-водства.

2016 рік1. 5 березня 2016 р. знищено частину

пам’ятника, що присвячений українськійгромаді села у Молодичах Ярославськогоповіту Підкарпатського воєводства.

2. 15 травня 2016 р. здійснено наругунад могилами українського військовогокладовища в Пикуличах біля Перемишля.На один з надгробків прикріплено таблицюз текстом образливого змісту.

Однак останній акт ненависті щодоукраїнських місць пам’яті привертає досебе особливу увагу. У неділю вранці,9 жовтня 2016 р., українська меншинас. Верхрата Любачівського повіту Під -карпатського воєводства виявила акт ванда-лізму, скоєний на сільському кладовищі.Того ж дня голова Об’єднання українцівПольщі Петро Тима повідомив, що невідо-мі повністю знищили пам’ятник на брат-ській могилі 13-х вояків УПА, що розташо-ваний на кладовищі с. Верхрата.

Того ж дня польська ультраправа органі-зація Oboz Wielkiej Polski (OWS), відомасвоєю співпрацею із терористичними угру-пуваннями ДНР і ЛНР, взяла на себе відпо-відальність за вчинений акт вандалізму.

Один з очільників OWS Давід Гудзєц відсвого імені опублікував на відеосервісіYoutube ролик, на якому двоє чоловіківвдень знищують українське поховання,використовуючи ломи, молоти та відбійниймолоток. Поширений відеосюжет супро-воджується піснею ксенофобського змісту,що ображає національні почуття україн-ської етнічної меншини в РеспубліціПольща. Поява відеоролика, як і той факт,що зловмисники не ховаються, а вчиняютьсвої дії відкрито, викликала широкий сус-пільний резонанс в Україні.

Змушені констатувати, що акції зі зни-щення українських місць пам'яті в Польщінабули характеру спланованої ліквідаціїукраїнського історико-культурного спадку.Відбувається свідоме затирання слідівперебування українського народу на укра-їнсько-польському прикордонні. Дотепержоден із наведених злочинів не розкритий.Безкарність заохочує злочинців до нових,ще більш зухвалих проявів українофобії.

З огляду на зазначене звертаємось до ор -ганів державної влади Республіки Польща:

• Забезпечити прозоре розслідуваннявсіх фактів наруги та нищення українськихмісць пам’яті: пам’ятників, пам’ятних зна-ків, місць поховань.

• У відповідності ст. 3, 4 Угоди міжУрядом України і Урядом РеспублікиПольща про збереження місць пам’яті іпоховання жертв війни та політичних реп-ресій, негайно відновити знищені україн-ські пам’ятники та пам’ятні знаки коштомпольської сторони.

Переконані, що пошук та покараннязлочинців, як і відновлення знищених укра-їнських пам’ятників, є не лише справоюналагодження українсько-польського діало-гу про трагічні сторінки минулого, але йсправою збереження добросусідських взає-мин між Польщею та Україною.

ПОЗИЦІЯ!

ЗАЯВА Українського інституту національної пам’яті з приводунищення українських могил на території республіки Польща

Закінчив юнак Львівський політехніч-ний інститут, електрофізичний факультет.«Найпрекрасніша пора в моєму житті –студентські роки», як згадує сам панВасиль. Далі скерування до Тамбовськоїобласті, на щастя недовге, згодом можли-вість бувати у відрядженнях у багатьох міс-тах колишнього Союзу. Після одруженняосів у Львів ському дослідному радіотех-нічному інституті (ЛНДРТІ). Написавдесятки наукових праць, отримав 25 авто-рських свідоцтв за винаходи. Захистивдисертацію у Мос ковському авіаційномуінституті (1986 р.).

Одружився з однокласницею НаталієюТимчій, що закінчила хімічний факультетЛьвівської політехніки, згодом була актив-ною у боротьбі за незалежність України у1988-90-х роках. «В жилах моєї дружинитече кров трьох знаних українських родів»,– пише автор спогадів. За України він мати-ме змогу глибше поцікавитися тими родин-ними зв’язками – і, можливо, звідси почи-нається Василь Шпіцер як дослідник й істо-рик. У співавторстві з істориком Володи ми -ром Морозом видав книжку «КрайовийПровідник Володимир Тимчій-«Лопа тин -ський» (Львів, Афіша, 2004, – 256 с.), роз-відку «Триразовий правитель ЛьвівськиоїАрхідієцезії» про отця мітрата АндріяБілецького (Дзвін, №11, 12, 2008) та ін.

У 1990-1994 рр. він міський головаЛьвова, депутат та член президії Львівськоїобласної ради. Згадана книга «Рікоюпам’яті» власне про ці перші роки нашоїнезалежності. Жоден дослідник історіїцього часу не має права оминути тих спога-дів, бо вони не тільки всеохопні, об’єктив-ні, ретельно задокументовані, але й вра-жаюче чесні.

Не має часу пан Василь на відпочинок.Зараз він працює заступником голови

Конгресу Українських Націоналістів уЛьвові, усвідомлюючи, що традиція нашоїнаціональної революції, зокрема представ-ників його родини, не сміє перерватися. Дотого ж він активно і мудро, як публіцист,відгукується на злобу дня у періодиці.

Син Юрій успадкував його громадян-ські чесноти.

Його характер як громадського діяча,його життєпис чудово передано у вступнійстатті до книги спогадів. Зокрема, хочетьсянавести такий уступ із неї: «Не сховався узатишній віллі на Лазурованому побережжі(не нажив жодних кам’яниць), не збудувавресторанів і готелів на розорених цвинта-рях, не приватизував поруйновані заводи чиаварійні будинки в центрі міста й іншим недавав це робити. Постає як посланець здалеких пасіонарних 90-х років, про якінині, у часи тотальної комерціалізації,масового фарисейства й лукавства, згадує-мо з ностальгією.

Щодня сідає за робочий стіл і творитьсловосмисли, не чекаючи на натхнення,власним досвідом твердо переконаний, щовоно приходить винятково до тих, хтотяжко працює… Наче прикутий до галериневільник. Віддає себе творчості сповна, бознає достеменно: якщо не він, то хто?

Наповнив сірі будні радістю творен-ня…» (Олександр Масляник).

Справді, такого, сповненого шляхетніс-тю духу, вірою у нашу перемогу, спокійно-го і товариського зустрічаємо пана Василяна вулицях міста, на громадських зібран-нях, у церкві чи навіть на каві.

Подаючи цю лаконічну біографіюАвтора книжки «Україна і «московскоєврємя», я б радо долучив складену у родині«Коротку довідку про предків» – це доволіповчальна сторінка в нашій історії родів:якщо є на що опертися, то не уникаймоцього.

Ігор КАЛИНЕЦЬ

Коротка довідка про предків:Василь ШПІЦЕР – предок у 8-му коліні.

Оселився у селі Нижня Лукавиця Стрий -ського району Львівської області наприкін-ці ХVIII-го століття.

Отець Семен ШПІЦЕР (брат Прокопа,діда Василя) – отець-крилошанин, парохсела Солукова, Долинський декан, заслу-жений військовий священик у чині майора.Служив у 55-му полку австрійської армії, вякому воювали Українські Січові Стрільці.Нагороджений державними відзнаками:1) Лицарським хрестом ордена Франца-Йосифа з воєнною декорою і мечами – задоблесні вчинки, 2) Срібним духовнимхрестом заслуги ІІ кл., 3) Karl-TruppenKreuz-ом – за перебування в окопах біль-ше трьох місяців, 4) Почесним хрестомІІ кл. Червоного Хреста, 5) Медаллюранених, 6) Ювілейним хрестом з 1908року, я. в. (Лицарський хрест орденаФранца-Йосифа з воєнною декорою імечами належав до високих нагородАвстро-Угорської імперії. Першим україн-цем – кавалером лицарського хрестаФранца-Йосифа став Ярослав Оку -невський – адмірал, головний лікар,начальник Головної медичної служби імпе-раторського й королівського військово-морського флоту Австро-Угорської імпе-рії. Удостоївся цієї високої нагороди й ІванПавлович Пулюй – український фізик іелектротехнік, винахідник, організаторнауки, громадський діяч, перекладач.Кавалером лицарського хреста Франца-

Йосифа став і Володимир Залозецький –перший головний хірург Буковини, учас-ник російсько-турецької війни 1776–1778 рр.).

Орест ШПІЦЕР (син отця Семена) –один із засновників Стрийського «Пласту».

Юрій ШПІЦЕР– «РОМКО» (син отцяСемена) – вояк УПА з 1943 по 1953 рік.Пропав безвісти.

По лінії дружини Наталії предкамибули Тимчії, Садовські, Білецькі, середних:

Володимир ТИМЧІЙ-«ЛОПАТИНСЬ -КИЙ» (1911-1940) – Крайовий Про відникОрганізації Українських Націона лістів наЗахідноукраїнських землях в 1939-1940 рр. Героїчно загинув у бою з енкаве-дистами в селі Устиянів, що біля УстриківДолішніх.

Михайло ТИМЧІЙ – рідний брат "ЛОПА-ТИНСЬКОГО", батько Наталії, закінчивКраківський університет, працював учите-лем у Стрийській СШ № 5.

Степан ТИМЧІЙ (1914–1939) – членОУН, учасник війни за Карпатську Україну.Замордований у польській військовій час-тині під Стриєм.

Теодор ТИМЧІЙ – «АРКАС» (1916–1946)– член ОУН, вояк УПА, загинув смертюгероя у бою з енкаведистами.

Степан САДОВСЬКИЙ – дідусь НаталіїТимчій по материнській лінії – належав додревнього українського шляхетськогороду гербу "Драгомир" (герб заснований1109 року).

о. Лев БІЛЕЦЬКИЙ (предок Наталії у8-му коліні) – парох села ШманьківціЧортківського деканату.

о. Василь БІЛЕЦЬКИЙ (син о. Лева ) –парох села Гірне, а потім – с. ГузіїваБолехівського деканату.

о. Андрій БІЛЕЦЬКИЙ (внук отцяВасиля, брат Степана – прадіда Наталії) –митрат, папський прелат, генеральнийвікарій (протягом 25-ти років – першийзаступник митрополита Андрея Шеп -тицького) і офіціял української католицькоїмитрополичої капітули у Львові, тричі пра-вив Львівською Архідієцезією.

о. Микола БІЛЕЦЬКИЙ (брат митратаАндрія Білецького) – Долинський декан,парох с. Пациків.

Розалія БІЛЕЦЬКА (сестра прадідаНаталії Тимчій Степана Білецького) – бабу-ся Степана БАНДЕРИ.

ПОДВИЖНИКИ НАЦІЇ!

ПОСЛАНЕЦЬ З ПАСІОНАРНИХ 90-ИХ РОКІВ

_____________________________________Закінчення. Початок на 4-й стор.

Василь ШПІЦЕР

Нестор Степанович Мизак у виданніз такою назвою продовжує розповідатипро національно-визвольну боротьбуукраїнського народу на Тернопільщиніпротягом майже всього ХХ століття.Отож, книга четверта.

Головний Командир УПА (1950–1954 рр.), генерал-хорунжий ВасильКук писав, що ця книга є вагомим внес-ком у вивчення правдивої історіїборотьби українського народу за дер-жавну незалежність України, в якійполягли сотні тисяч найкращих її синівта дочок. Це настільна книга для моло-ді та для всіх, хто бажає Україні добра інезалежності.

Нестор Мизак присвятив цю книгу75-им роковинам ОУН та 60-річчюУкраїн ської Головної Визвольної Ради.

Автор книги «За тебе, свята Україно»висловлює надію і сподівання на те, що щезажевріють сліди патріотів на великомушляху визвольної боротьби, що присипали-ся пилюкою чужої історії та ідеології. Але,на превеликий жаль, відходять у вічністьостанні свідки Великої Доби, а документівзбереглося обмаль. З цього приводу дужеточно написав у спогадах «Зимою у бунке-рі» Степан Стебельський, псевдо «Хрін», –командир Тактичного Відтинку УПА-24«Маківка»: «Ми живемо і боремося, і пово-лі відходимо… Залишається у народі нашепсевдо. Хто крився під тим псевдо, мільйо-ни не будуть знати. Наші записки пропада-ють у підземеллях, криївках. Ті, хто про нихзнає, відходять, і все залишається таємни-цею нашої рідної землі. Може, колись істо-рики схочуть за тими записками шукати,але чи по стількох роках зуміють вони що-небудь прочитати?».

Степан Мизак «За тебе, свята Україно»описує незламний дух борців, кращих синіві дочок Бучаччини, які до останньої краплікрові, до останнього подиху боролись вім’я Незалежної України. Документи буливіднайдені тут, на місці. Це були найціннішіматеріали ОУН 1941-1943 рр.

Автор книги складає велику подяку всімпатріотам-активістам, які допомагали узборі матеріалів. Дякує щиро всім очевид-цям висвітлених подій.

Книга охоплює багато матеріалу протих людей, які були в лавах УкраїнськихСічових Стрільців. В ній перелічуютьсяїхні прізвища. Є дані про кількість полег-лих на полі слави вояків УПА Бучацькогоповіту Тернопілля.

У книзі описано нестерпні подіїпольської окупаційної влади. В 1938–1939 рр. тут не було жодної школи зукраїнською мовою навчання. А тому передлюдьми Бучача стало не відкладне завдання– відродити духовні цінності галичан.Будували будинки «Просвіти», біля кермаяких стояли свя щеники українських греко-католицьких церков.

Польська держава в тому часі перетво-рила Гали чину у свій сировинний прида-ток. Тому і руйнувалось усе українське: іпромисловість, і освіта. Школи переводилина польський лад. Будувались польські кос-тели. І вже через якийсь десяток років вБучацькому повіті відбулась певна зміна і вкількісному складі населення з різнихнаціональностей. Так, у повіті всього насе-лення було 150370 осіб. З них українців89265, поляків 50390, євреїв 10695, інших20. Всього чужинців було 61105. У процен-тному відношенні українців було лише59,4 відсотка.

Українців дуже переслідували за най-менші спроби проявити хоч десь свійпатріотизм. Великим центром, який сприявдуховному піднесенню у міжвоєннийперіод була Зарваниця, до відбудови та ста-новлення якої долучався будівничийУкраїнської Церкви Митрополит АндрійШептицький. Потроху зміцнювався духпатріотизму в підростаючого покоління.Велику школу життя вони отримували відбатьків-патріотів вдома. Почали організо-вуватись просвітні товариства. Урочистостали вшановувати дати ВизвольнихЗмагань, висипали могили борцям за волюУкраїни, освячували їх.

З першою краплею української крові,пролитої за рідну землю, зродився великийнаціоналізм. Поляки в тому часі сильнокатували тих людей, хто їм не підкорявся,чинили фізичні розправи над українцями.Так, у місті Тростянець поляки в 1934 роціпри допомозі 130 поліцаїв зруйнувалимогилу борцям за волю України, заарешту-вали понад шістдесят осіб, п’ятнадцятьохзасудили, зокрема, селянина Дворського –до восьми років ув’язнення. Але загальму-вати процес боротьби за волю рідної Землі,де окупацію західно-українських земельРіч Посполита була безсила. Надто великийпатріотизм був в українців.

У другому розділі книги мова ідепро московське народовбивство (1939–1941 рр.). Червона тиранія творить не менштрагічні події. Це тривало один рік і десятьмісяців. Але всі усвідомлювали, що розгор-тання національно-визвольних змагань будедуже сильним. В краю працювала репресив-на банда карателів. Енкаведисти (перевдяг-нені), звичайно, прислуховувалися до всьо-го, а далі робили свої чорні справи. Цетюрми, шибениці, каторжні роботи в Сибіру.Уночі, під гуркіт моторів, після нещаднихкатувань, обезсилених, немічних українціввели на розстріл. Ті, хто був сильний духом,уголос прощалися з Україною, кидали у вічікатам прокляття. А хтось ішов на смерть зневимовною тугою за свою родину, своюУкраїну, яку любив понад усе. Не припиня-лась атака «чорних воронів» – автомобілів-фургонів для перевезення в’язні в.

В книзі наводяться прізвища, ім’я та побатькові людей з усіх сіл, які постраждали.

Наводяться дані про всіх невинно-убієн-них, які поклали свої життя на вівтарНезалежності України. Нестор СтепановичМизак знаходив ці факти і в архівах, брав їхіз розповідей, світлин і листівок очевидців.Він особисто побував у всіх цих містах іселах. Де в чому посилався і на музейніматеріали, які мали точне підґрунтя об’єк-тивних даних.

Хай це дослідження допоможе намглибше, ніж будь-коли, збагнути безмірновелику ціну крові, пролитої українськимнародом за Українську Соборну Державу.

Важливу роль автор відводить розділовіпро Умань, куди енкаведисти перегналив’язнів із Тернопільщини. Так, 23-24 червня1941 року у в’язницях Чорткова і Тер но полябуло розстріляно 1500 людей, 187 в’яз нівбуло знищено при спробі вчинення бунту удорозі. Але ці дані є дуже сумнівними.Трагічною виявилася доля ще однієї групив’язнів Чорткова 2 липня 1941 р. З подвір’яв’язниці більшовики повели на схід 954в’язні. Колона знесилених голодом та допи-тами ледь просувалася. Але конвоїри їх щей били, підганяючи. Вбивства проводилимасово. В підвалах Уманського НКВС заги-нуло 767 осіб, серед них 89 мешканцівБучацького повіту, в основному селяни.У книзі подається поіменний список україн-ців Бучацького повіту, розстріляних в Умані20–21 липня 1941 року. Наво дяться всі села,є і загальний список в’язнів Чортківськоїтюрми, розстріляних 20–21 липня 1941 ро -ку. Зібрано світлини розстріляних.

Відновлення Української ДержавиАктом 30 червня 1941 року у Львові спону-кало всенародне зрушення до волі: на бага-толюдних вічах у містах і селах ЗахідноїУкраїни українці голосували за свою неза-лежну державу. Повсюдно панувало небу-вале патріотичне піднесення. Люди ставалиу лави Української Національної Революції,боролися за свою, національну владу, своюземлю, за людське життя. До цього україн-ців закликала Організація УкраїнськихНаціоналістів, і вони всім серцем відгук -нулися на цей клич... Але нацисти вбачалив українцях рабів Третього рейху, а невільни й народ. Вони запроторили в концта-бори провідників ОУН Степана Бандеру,Ярослава Стецька і сотні, тисячі їхніх спод-вижників.

А в Україні тривала боротьба, тепер щей з німецьким окупаційним режимом. Доборотьби долучалась молодь, нескоренаеліта. В них проявлялась велика ненавистьдо німецьких та більшовицьких загарбни-ків. Про героїв, які віддавали своє життяборотьбі з ворогом, складають вірші. Одинз них – сл. п. другові Токарю:

У нерівнім боюВін геройськи загинув,За віру, за правдуВін голову склав,За небо блакитне,

За поле пшеничне,За честь, за свободу життя він віддав.Складались пісні, які згодом ставали

народними. Наведено фрагмент однієї зтаких народних пісень, записаної авторомвід діда Кузьми Остап’юка, вивезеного вСибір:

Хай нас у тюрми саджають,Хай нас рубають у пень,Хай нас в Сибір засилають,Ми всії кайдани порвем…Ми усвідомлюємо той величезний

патріотизм, дух незламності нашого наро-ду. І Леонід Полтава в 1950 році пише:«Ваш дух перед нами, як сяючий хрест, яксимвол нової державної ери».

Скільки їх загинуло у невільницькихтаборах… Наших дідів-прадідів, братів,сестер, наших друзів… Незліченно! Такийважкий біль утрат! Неможливо спокійноспостерігати, коли зі світлин, уміщених укнизі «За тебе, свята Україно», на тебе див-ляться такі милі люди, їхні очі випроміню-ють незгасиму іскорку життя та енергіючину. Та не судилось…, на превеликийжаль, їхні життя забрали наші вороги –через повішання, катування, вбивства – роз-стріли та всілякі тортури мученицькі –холодом, важкою працею на лісоповалах, ушахтах-рудниках, фізичних розправах.

Ми схиляємо в смутку перед ними своїголови. Наші герої віддали свої життя заВільну Україну. Вони не пішли під окупа-цію – будь-чию. Вони відстоювали неза-лежну Україну ціною свого життя. Так,українці – народжені вільними. Ми завждибудемо схиляти національні прапори передсвітлою пам’яттю наших дорогих героїв.

Дякуємо Нестору Степановичу Мизакуза повернення в історію України 20 тисячгероїв-вояків ОУН-УПА. Цифра – велико-масштабна.

Ми маємо вже правдиву історію нашогонароду. Це є наше надбання. Ми знаємоціну Незалежності своєї держави.

А оцінюючи жахливі події московсько-більшовицьких народовбивств, здійснениху 1939–1941 рр. на території наших земель,вважаємо їх злочином проти людства.

Пам’ятаймо про жертви, про примусововиселених з рідних хат та прадідівськоїземлі. «А кого ми не пом’янули через неві-дання або забуття, або через множествоімен, Ти сам пом’яни, Боже, що знаєш вік іім’я кожного, кожного знаєш від лона мате-рі його». (З Божественної літургії СвятогоВасилія Великого).

Шануймо пам'ять про тих людей, які втой час зазнали великих страждань і помер-ли в муках. Царство їм небесне!

З важким болем і тривогою ми сприй-маємо загибель наших сьогоднішніх героївна сході України. Але ми свято віримо в те,що скоро виженемо того ж (!) російськогоокупанта-загарбника зі своєї Землі. Миніколи не зазіхали на чуже, але і свого невіддамо тим, хто споконвіку любить воюва-ти. Дали б вони собі лад в своєму домі!

Хай живе невмирущий дух ОУН – УПАта всіх героїв України!

Низький уклін усім борцям за волюУкраїни!

М. КИСИЛЬОВА

Нація і держава Жовтень 2016 р.12

ПРАВДА КЛИЧЕ !

ЗА ТЕБЕ, СВЯТА УКРАЇНО

Про активну «радянізацію» населен-ня, яка почалася на західноукраїнськихземлях в 1944 році, і супроводжуваласямасовими репресіями проти «ворогівнароду», йдеться в сюжеті 5.ua.

Проводячи депортації, радянська владахотіла ослабити визвольний рух в ЗахіднійУкраїні, залишити ОУН і УПА без підтрим-ки, в тому числі свіжої сили. У той же час,на офіційному рівні запевняли, що ведетьсяборотьба проти родичів бандитів, куркулів,а також виселяють ворогів робітничогокласу.

Українців депортували у від-далені регіони СРСР, зокрема вСибір. Тільки у Львівській облас-ті в жовтні 1944 року підготувалисписки на виселення 10 517 осіб.Вже в 1945 році в віддаленихрегіонах СРСР було більше 2 млнспецпоселенців.

Тільки за три дні, з 19 по 21жовтня 1947 в Сибір вивезли150 000 українців. А 21 жовтня 1947 рокув добу виселили майже 80000 українців. Ошостій ранку людей розбудили військові,

увірвавшись в будинок. Кілька хвилин назбори, потім воза, залізнична станція іпоїзд до Сибіру.

При цьому, майно виселен-ців конфіскували і передали вдержавну власність – тобто вколгоспи.

Людей розкидали по різнихмісцях. Кого відправили пра-цювати на вугільні шахти,когось – у сільське господар-ство. Хто жив в бараках, а длякого-то новим будинком сталав'язниця. Траплялося так, щодеякі сім'ї були розділені порізних та борах.

Радянській владі вдалосядосягти мети. Операція «За хід»таки послабила ук ра їнськ ийвизвольний рух. Після десятківроків заслання деякі повернув-ся на рідну землю, а деякіприжилися на чужій. Аж до

«перебудови» мало хто знав про цю трагіч-ну сторінку в історії України.

За матеріалами ЗМІ

19 жовтня 2016 виповнилося 69 років з часу масового виселення населення Західної України до Сибіру

ГЕНОЦИД!

Наталка ПРУДКА

З настанням опалювального сезону теп-лові електростанції різко збільшать спалю-вання вугілля, а тому до 1 листопадапотрібно було запасти на зиму щонаймен-ше 2,2 мільйона тонн «чорного золота».І хоча затверджений профільним міністер-ством план майже вдвічі менший порівняноз попередніми роками, генеруючі компаніїне дотягли й до цієї планки: на початок жов-тня запасли менше 1,3 мільйона тонн.

«По факту маємо відставання графікунакопичення на 340 тис. тонн, з них 160тис. тонн – антрациту, і 180 тис. тонн –вугілля газової групи. Але є і плюси: урядпостійно збирає штаби за участі представ-ників Укрзалізниці. Для забезпечення ста-більної роботи енергосистеми потрібнощодоби постачати на станції близько90 тис. тонн», – так окреслив найбільшупроблему галузі головний диспетчер ДП«НЕК Укренерго» Віталій Зайченко накруглому столі з підготовки до зими.

Чому ж третій рік поспіль енергетики впожежному режимі готуються до похоло-дань? Здавалося б, вже й тарифи на елек-троенергію для всіх без виключення спожи-вачів зросли до того рівня, коли через нихстають збитковими виробники, а простийукраїнець змушений різко скорочувати спо-живання, часто відмовляючись від життєвонеобхідних послуг. А грошей на закупівлювугілля все одно не вистачає, а тому зновувсі сподівання – на атомну енергетику?

«Нині досить значну частку електро -енергії виробляють ТЕС, але вона буде зни-жуватися, тому що днями виходять з плано-вих ремонтів 2 атомних енергоблоки (4-йРівненської АЕС та 2-й Запорізької АЕС –Главком). Вже з середини лютого буде про-фіцит на атомну енергію – енергосистемаУкраїни не зможе прийняти близько 1,2 млнкВт, цей період буде надважким для енерго-системи. Теплові енергоблоки будуть пра-цювати вночі, можливо, навіть нижче міні-мально допустимого складу енергоблоків»,– прогнозує Віталій Зайченко. Переви роб -ництво енергії станеться взимку, а заразосінь і на складах порожньо.

ВУГІЛЛЯ КОШТУЄ ЯК У РОТТЕРДАМІ, А ВЕЗУТЬ З РОСІЇ?

Щоб покінчити з ризикованими закупів-лями антрациту з окупованої територіїДонбасу та розгорнути імпорт з-за межнашої держави, наприкінці квітня Націо -нальна комісія, що здійснює державне регу-лювання у сферах енергетики та кому -нальних послуг (НКРЕКП) ухвалила(http://nerc.gov.ua/?id=19817) постанову№721 про поетапне зростання оптової цінина електроенергію через різке підняття цінина вугілля. Регулятор запровадив формулуціни «чорного золота», що передбачаєприв’язку до ціни вугілля в порту Роттер -дама плюс вартість доставки в Україну.

Експерти порахували, що за формулою«Роттердам плюс», ціна вугілля для тепло-вої генерації підскочила з $44 до $63, що йзумовило зростання ціни продажу елек-троенергії ТЕС в оптовий енергоринок.В вищезгаданій постанові № 721 визначенопоквартальне зростання оптової ціни наелектроенергію – на 2-й, 3-й та 4-й кварта-ли: з травня по червень – до майже 1237 грнза 1 МВтгод (без ПДВ), на 3-й – до 1 280,28грн, на 4-й квартал – до 1 318,69 грн за1 МВтгод (без ПДВ).

Звісно, що зростання оптової ціни пере-кладається на споживачів – через застосу-вання формули ціни вугілля «Роттердамплюс» для теплової генерації (для компаній«Центренерго та ДТЕК Ріната Ахметова)

ціни на електроенергію для споживачівзросли майже на 20 відсотків.

Експертне середовище різко негативнореагує на таке рішення регулятора: чомуціну вугілля прив’язали до Роттердаму, аінші види палива не прив’язані цією жметодологією ні до яких європейськихбірж. Колишній член НКРЕКП АндрійГерус зробив висновок: «Формула «Рот тер -дам плюс» введена виключно для отриман-ня додаткової вигоди деяким виробникамелектроенергії». Кого він мав на увазі, здо-гадатися не складно, адже 70 відсотків теп-лової генерації належить ДТЕК РінатаАхметова.

Водночас преса почала активно тиражу-вати сюжети про те, як співмешканка голо-ви НКРЕКП Дмитра Вовка купила будинокпід Києвом вартістю майже в $2 млн,пов’язуючи цю подію саме з введеннямформули «Роттердам плюс».

Проте теплові електростанції не дужепоспішають купувати вугілля в Роттердамі,адже зовсім поруч – в окупованій зоні –воно набагато дешевше, а відтак, маржавища. Але там стріляють, руйнують транс-портні шляхи, що й спричинило відсутністьвугілля на складах ТЕС в запланованихобсягах.

Довідка: За даними Державної фіскальної

служби, за 9 місяців 2016 року Українаімпортувала 11,7 млн тонн вугілля(включаючи антрацит) на суму $1,038млрд. З Росії надійшло вугілля на суму $674млн, США – на $147 млн, Австралії – на $69млн, інших країн – на $148 млн.

Україна також експортувала майже417 тис. тонн вугілля в інші країни на сумумайже $35 млн (в Словаччину, Росію,Туреччину та інші країни).

З ОКУПОВАНОЇ ТЕРИТОРІЇВУГІЛЛЯ ДЕШЕВШЕ

Офіційна статистика не публікує дані,скільки ж вугілля ввозиться на тепловіелектростанції з окупованого Донбасу. Алецілком очевидно, що саме дилема – купува-ти дешевше вугілля в окупованій зоні чизавозити більш дороге паливо з іншихкраїн, спричинила невиконання і без тогозаниженого плану зимових запасів.

«Диверсифікація поставок вугілляцього року, як і минулого, почалася фактич-но з осені – перші поставки антрацитовоговугілля з Південно-Африканської Респуб -ліки (ПАР) сталися лише в кінці вересня.Першою була генеруюча компанія «Центр -енерго». Компанія ДТЕК замовила вугілля зПАР пізніше. Хоча диверсифікацію потріб-но було починати відразу після закінченняминулого опалювального сезону – тодінеобхідно було заключати контракти з ПАРчи з іншими регіонами, де є такевугілля», –вважає Віталій Зайченко.

Створені для диверсифікації поставоквугілля умови не спрацювали, тому уряд тапрофільне міністерство в режимі пожежо-гасіння рятують процес підготовки до опа-лювального сезону. Водночас споживачіплатять завищені ціни на електроенергію іживуть в очікуванні 5-го етапу, вірогідноостаннього, підвищення тарифів у 2017році.

«Коли для теплової генерації змінилипринцип тарифоутворення, то головаНКРЕКП Дмитро Вовк сказав, що цепотрібно для забезпечення автономностіпоставок вугілля від зони АТО – це прозву-чало як аргументація, чому вводиться цей«Роттердам плюс доставка», – заявивАндрій Герус на вищезгаданому кругломустолі, наголосивши на тому, що генераль-ний директор ДТЕК (Максим Тимченко –

Главком) також вітав перехід до формуль-ного ціноутворення і обіцяв, що «ми з цимбудемо працювати».

Дійсно, якщо споживачі платять запослуги, то виробники повинні виконуватисвої зобов’язання, серед яких – забезпечен-ня зимових запасів вугілля на ТЕС. «Щовідбувалося, якщо проаналізувати ситуаціюз весни. Перший досить високий тариф длятеплової генерації був встановлений у квіт-ні: тоді зробили деякі фокуси з дотаційни-ми сертифікатами і тариф став 1,2 грн закВт-год. Водночас всі розуміли, що постав-ки вугілля із зони АТО не відповідають еле-ментарним вимогам безпеки. Тому встанов-лений у квітні тариф вже забезпечував теп-ловій генерації технічну можливість імпор-тувати вугілля – тоді воно було дешевшим –$50 доларів за тонну антрациту. Тоді компа-нії могли імпортувати, якщо вони дійснохотіли диверсифікувати свої поставки.Алецього не зробили», – зауважив АндрійГерус.

Згодом вугілля подорожчало і тепловагенерація заявила про необхідність підви-щення тарифу на електроенергію. «Алеякщо менеджмент не зробив вчасно рента-бельні закупівлі, то це не проблема спожи-вачів. Це проблема менеджменту компа-ній», – стверджує Андрій Герус. Але регу-лятор почав нарощувати тариф: якщо в чер-вні тариф для ТЕСбув 99 коп за кВт-год, тов липні він подорожчав до 1,07 грн, в серпні– до 1,16 грн, а на кінець вересня вже пере-вищив 1,3 грн.

Експерти прогнозують, що під кінецьроку оптовий тариф для теплової генераціїзросте до 1,4 грн. Андрій Герус стверджує,що зі споживачів додатково зібрано при-близно 40 млрд грн! З огляду на те, щомаючи такий потужний додатковий фінан-совий ресурс не було вирішено проблему зпроходженням осінньо-зимового максиму-му навантажень енергосистеми, то вихо-дить, що відбувся «банальний обман спо-живачів, суспільства, інших державнихорганів».

Навіть прем’єр Гройсман засумнівався вдоцільності застосування формули «Ро т -тердам плюс» і в червні пообіцяв розібра-тися. Схоже, що вже розібрався: «Є дужевелике питання, яку формулу застосовуватидля визначення ціни вугілля. Мін енер -говугілля переконане, що треба застосову-вати формулу Варшавської біржі, бо вонаближча до нас», – сказав ВолодимирГройсман. Хоча не виключено, що орієнта-ція на закордонні біржі помилкова.

ГАЗОМАЗУТНІ БЛОКИ НА ВИПАДОК КРИЗИ?

В разі сильних морозів, коли обсягиспалювання вугілля на ТЕС щодня зроста-ють на десятки тисяч тонн, постачанняпалива «з коліс» не врятує від енергетично-го колапсу. З огляду на відсутність достат-ніх запасів вугілля та щоб підстрахуватися,Міненерговугілля готує до запуску газо-мазутні блоки теплових електростанцій.Але ж вироблена з газу електроенергіяобійдеться в рази дорожче порівняно звугільними блоками!

«В разі тривалого зниження температу-ри до мінус 20 градусів, для запуску газо-мазутних блоків вирішили збільшити обся-ги стратегічного запасу газу з запланованих14,5 млрд кубометрів до 17 млрд. Цепотрібно для того, щоб створити «подуш-ку» безпеки в разі критичної ситуації», –вважає радник міністра, екс-керівник НЕК«Укренерго» Костянтин Ущаповський.

Він також переконаний, що «накопичен-ня вугілля потрібно було робити відразупісля завершення попереднього опалюваль-ного сезону, але відсутність вагонів, локо-

мотивів та палива» загальмували процеспідготовки до зими. «За наявності підписа-них контрактів, ми не можемо гарантуватидії тих псевдокерівників на неконтрольова-ній території, тому дані про поставки вугіл-ля звідти ми не можемо включати в нашбаланс. Потрібна диверсифікація. І небажа-но робити це восени, коли на вугілля євеликий попит, тому ціна зростає», – натяк-нув Ущаповський на підписані, але, схоже,не виконані з бойовиками контракти.

Водночас стрімке нарощування запасівгазу для забезпечення роботи газомазутнихблоків породить додаткові проблеми навалютному ринку України. «Якщо мова йдепро закупівлю додаткових 2,5 млрд кубо-метрів газу, то знадобиться $500 млн. Якщо«Нафтогаз України» купить ці $500 млн наміжбанківському ринку за тиждень чи задва тижні, то ми побачимо абсолютно інак-ший курс гривні порівняно з тим, що маємосьогодні», – застерігає Андрій Герус, акцен-туючи увагу на плановій роботі «Наф то -газу» щодо виконання графіку накопиченнягазу в підземних сховищах, який не коригу-ється щотижня чи щомісяця.

МІНІСТР ЗОБОВ’ЯЗАВ РОЗРОБИТИ

ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙБАЛАНС НА 2017 РІК

Щоб в майбутньому покінчити з про-блемами забезпечення теплових електрос-танцій паливом, потрібно нарешті розроби-ти деталізований баланс галузі. За данимиКостянтина Ущаповського, міністр Мін -енерговугілля зобов’язав до 15 жовтня роз-робити паливно-енергетичний баланс єди-ної енергосистеми України на 2017 рік.

Проблема в тому, що вже декілька роківпоспіль не лише енергетика, але й всядержав а живе без енергетичного балансу,хоча давно (http://glavcom.ua/publications/ -131565-defolt-energetiki-vikonavtsi-ta-smotrjashchi.html) на необхідності такогобалансу наполягають експерти галузі. Алепротягом минулого року енергобаланс на2016 рік так і не з`явився. Не володіючидеталізованим балансом, складно зрозумі-ти, скільки коштів буде зібрано зі спожива-чів за діючих тарифів, яка ціна буде закла-дена в баланс, скільки вугілля потрібно теп-ловій генерації, де його можна купититощо.

В коментарях Главкому КостянтинУщаповський повідомив, що методологіястворення паливно-енергетичного балансудержави буде розроблена в межах оновле-ної Енергетичної стратегії України до 2035року. «Документ буде розроблено до кінця2016 року, а от як він пройде процедуруповного затвердження, це достатньо склад-на і тривала процедура, адже пов’язана здуже великим колом зацікавлених мініс-терств та відомств», – повідомив Уща -повський.

З ОПТИМІЗМОМ – В ЗИМУ

Розуміючи провальну підготовку допроходження осінньо-зимового максимумунавантажень, енергетики готові до запро-вадження надзвичайних заходів. Алевірять, що цього не станеться. В цьому жпереконує і представник ДТЕК.

«Ми провели програму диверсифікаціїпоставок вугілля – підписані достроковіконтракти, що дає нам змогу підготуватисядо різних ситуацій. В жовтні ми очікуємоприбуття антрацитового вугілля з ПАР –75 тис. т, а також з Польщі – 100 тис. т.В цілому постачання антрациту відбуваєть-ся досить ритмічно – 550 тис. т щомісяцянаша компанія постачає на власні ТЕС.Протягом 3-го кварталу ДТЕК привіз насвої станції 5,2 млн т. Ми з оптимізмомдивимося в майбутнє і виконуємо планиміністерства», – повідомив на кругломустолі керівник департаменту ТОВ «ДТЕКЕнерго» Дмитро Маляр.

За його даними, цього року компаніярізко наростила інвестиції у вуглевидобу-ток, завдяки чому в 2-му півріччі ДТЕКзбільшить видобуток вугілля на 3,5 млн тпорівняно з першим півріччям. ДмитроМаляр не уточнив, з яких джерел компаніяфінансувала розвиток власних шахт.Цілком допустимо, що за рахунок отрима-ної маржі від закупівлі вугілля в україн-ських шахтах. Але може і в окупантів – заціною Роттердаму?

Нація і державаЖовтень 2016 р. 13

УКРАЇНСЬКІ ПРОБЛЕМИ!

ЧОРНЕ ЗОЛОТО: ЦІНА З РОТТЕРДАМУ, А ПОСТАВКИ ВІД ОКУПАНТА?

Нація і держава Жовтень 2016 р.14

5 жовтня громадськість Львова про-вела в останню путь свою достойну кра-янку – скромну, але вельми енергійну йактивну нашу сучасницю, щиру україн-ську патріотку Теклю Тихан.

Прожила Текля Тихан (яку близькізнайомі звали ще й пані Наталею, бомала колись псевдо «Наталка») 90 літ.

Коли знайомишся з її нелегкоюдолею, видається, що Бог навмисно дару-вав їй життєві хрести, щоб загартувати їїдух та показати незнищенність укра -їнців.

Народилася Текля 28 липня 1926 року вКарпатах, в мальовничому містечку Кути.Батьки – Дмитро і Марія Костенюки –померли в молодому віці. Батько помер,коли доня ще була в колисці, а мама помер-ла, коли Теклі було 10 років. Проте паніТекля вважала, що свою побожність і укра-їнський патріотизм вона винесла саме відбатьків. З вдячністю згадувала і вплившкільного катехита о. Петра Середи.

Проте труднощі дитинства не обмежи-лися лише сирітством. У 1939 році буварештований більшовиками вуйко МиколаГалицький, під опіку якого пішла осиротілаТекля, а його дружину, малого синочка іТеклю новоприбулі «визволителі» вивезлив Казахстан. Цікаво, що вуйко не відзначав-ся націоналістичними переконаннями,належав до товариства «Каменярі», якемало соціалістичний напрямок. Але «виз -волителі» арештовували всіх активнихукраїнців і вивозили у віддалені краї їхніродини.

Отож, у першому масовому вивозіжителів Галичини 13 квітня 1940 року три-надцятилітня Текля була вивезена вКазахстан, в Семипалатинську область. Тамвиселенців чекала тяжка праця і голоднеіснування. На щастя, це тривало недовго. У1941 році вуйка випустили з тюрми і післяпевних клопотань вдалося добитися дозво-лу повернутися додому.

Склалося так, що 22 червня 1941 року,дня, коли німці напали на РадянськийСоюз, Текля Костенюк повернулася в рідніКути. Вже при німцях за один рік закінчилашостий і сьомий клас. Мусила остерігати-ся, щоби німці не забрали її на роботу доНімеччини, але добрі люди її попереджали,допомагали.

У таких обставинах Текля швидко подо-рослішала, сформувався, зміцнів її чіткийсвітогляд – глибоко побожної українськоїпатріотки. Навчилася пізнавати й цінуватиласки Божі, яких зазнавала на своєму тер-нистому шляху.

Великий і благодатний вплив на форму-вання її особистісної постави мав парохмістечка Кути о. Роман Закревський. Цейотець, будучи ревним священиком і палкимукраїнським патріотом, дуже дбав про релі-гійне й національне виховання своїх пара-фіян, проповіді його завжди вміщали конк-ретні й будуючі повчання. Пані Наталя і насхилі літ згадувала багато його настанов тапідкреслювала, що о. Закревський користу-вався великим авторитетом і виховувавпарафіян, особливо молодь, за її висловом,«строго і гарно».

Душа юної дівчини бунтувалася протинесправедливості й утисків, яких зазнававрідний народ і визрівало прагнення служи-ти загальнолюдському благу. Це стремлінняпривело Теклю в Юнацьку сітку ОУН, іколи повернулися на Гуцульщину більшо-вики, вона вже активно працювала вОрганізації. Хоч довелося бути свідкомстрашної розправи більшовиків над її това-ришами по Організації, яку здійснювалижорстоко й привселюдно, це ще більшезапалювало її бажання боротися з ворогамиукраїнського народу.

У 1943–1944 рр. Текля Костенюк навча-лася в Коломиї в Промисловій школі, а з

1944 р. працювала в м. Косові на пошті. Їїпраця на поштовому комутаторі добре при-слуговувалася Організації, бо не раз їй вда-валося довідатися, куди й чого переміща-ються совєтські військові частини. Але тра-пилося їй необережно розконспіруватися, іПровідник, якому вона підпорядковувалася,наказав їй перейти в підпілля.

Однак 19 серпня 1945 року Текля разоміз трьома підпільниками була заарештованапід час облави в Кутських лісах Вер хо -винського району. Після слідства в Кутах іКоломиї її судив Воєнний трибунал і прису-див 10 років за статтями 54-1а і 54-11.

І ось Текля Костенюк у Красноярськомукраю, в лагерному пункті Мар'ян-Клин, налісоповалі. Важка праця, постійний голод,фізичне виснаження, засилля злочинців-головорізів… Та все це не здатне було зни-щити національної гідності українок-патріоток. Спільно прибігали під опікуГоспода Бога.

Пані Наталя багато розповідала, як всіразом щиро молилися, яке щастя мали, колиодній дівчині вдалося, попри всі обшуки,перевезти молитовник, тоді спільно відмов-ляли всю Службу Божу. При цьому не лишезберігали власну духовність, а й спонукалисвоєю ревністю й інших, побутових ув'яз-нених, задуматися, а то й приєднатися дозвернення до Бога, про якого багато хто зних забув, чи й не знав. Цікаво, що ті побу-тові в'язні («битовички» – як їх називали),хоч здебільшого були дуже здеґрадовані інемало прикростей робили політичнимв'язням, їхнім спільним молитвам не пере-шкоджали, лише дуже дивувалися.

Також поблизу «лагера» ув'язнених булосело, де мешкали сім'ї лагерної обслуги.Вони теж з цікавістю й здивуванням диви-лися на поведінку українок, які в дні свят улісі не працювали, а співали пісень, водилигаївки. «Что еті хахлушки дєлают?» – запи-тували. Їм пояснювали. А коли одна дівчи-на дістала з волі посвячені писанки, то і їхдрібненькою частинкою почастували. Таксвяткували Великдень у 1947 і в 1948роках. А на третій рік ті місцеві жителіпохвалилися, що теж вже святкують Пасху:«як ви, так і ми»...

Отак і в неволі, в жахливих обставинахжиття українки-патріотки зберігали духов-ність як свою, так і ближніх.

У 1950 році Теклю разом з іншимиполітв'язнями перевезли в Казахстан, вспецтабори в Балхаші, де вже були саміполітичні. Побутових в'язнів залишили наМар'ян-Клині. В Балхаші працювали наважких земельних роботах, але вже маливихідні, і умови були більш стерпні.Можливо, на це вплинули страйки йповстання в інших таборах. Згодом, післясмерті Сталіна, почали переглядати кримі-нальні справи ув'язнених і тих, хто відбувуже дві третини свого терміну, звільняли.

У жовтні 1954 року Теклю Костенюкзвільнили, але дозволили їхати лише вКараганду, де була на виселенні її тітка.

Тут Господь посилав їй і радості, й гіркіхрести…

У 1955 році Текля вийшла заміж заОлексія Тихана, родом із села Болохова біляКалуша, який відбув 11 років ув'язнення. Тащастя родинного життя затьмарилося смер-

тю їхніх двох донечок. Видно, далося взна-ки виснаження матері та важкі побутовіобставини життя молодої родини. Протезгодом милосердний Господь дарував їмдвох синів – Михайла, 1959 і Мирослава,1960 років народження.

Великою благодаттю для Теклі Тихан,як і для багатьох виселенців, була присут-ність серед них священиків – о. ОлексіяХири та о. Степана Пришляка. Ці отці жер-товно душпастирювали, підтримували релі-гійний дух українців, а також і численнихнімців, виселених із Поволжя, уділяли їмусі Святі Тайни. Не раз відправляли богос-лужіння і в землянці Тиханів.

Цікавим був один епізод: одного разуотець Хира відправив у них Службу Божу,пані Текля приготовила скромну перекускуі, чим могла, пригостила отця та ще однуродину. Отець виглядав дуже задоволеним ізворушеним. Прощаючись і дякуючи, ска-зав: «Ви мені відзначили важливу річницю.Сьогодні виповнилося 50 літ мого священ-ства». Отак покерував Господь Бог…

У 1966 році вдалося повернутися наУкраїну. Спочатку приїхали в Кути, алематеріальна скрута не дала там затримати-ся. Тому переїхали в місто Калуш, де розви-валася промисловість і де чоловік став пра-цювати електриком. Пані Текля трохи пра-цювала в магазині, а потім архіваріусом ібібліотекарем у Калушському філіаліКиївського інституту «Важпром електро -проект».

У Калуші прожили 19 років. У тойрадянський час важко було релігійнимлюдям, особливо греко-католикам, зберіга-ти свою віру. Та Текля Тихан ревно береглавірність своєму обряду. Регулярно слухаларадіопередачі з Ватикану та прибігала піддушпастирство підпільних священиків оо.Михайла Матійціва та Петра Купчинського,які активно діяли в Калуші.

Про цей період свого життя та діяль-ність підпільних священиків у Калуші п.Текля Тихан багато цікавого й конкретногорозповіла у своєму інтерв'ю, даному 2000року для Інституту Історії Церкви.Особливо тепло згадувала пані Наталя о.Михайла Матійціва, котрий відбувши ув'яз-нення, мешкав у Калуші і часто відправляву домі Тиханів. І хоч намагався діяти обе-режно, влада всіляко переслідувала його.Дійшло до того, що його арештували тазмушували підписатися під укладеноюкагебістськими чиновниками статтею-роз-каянням. Відмовився, але став при цьомуінвалідом, бо, «намовляючи», відламалийому дверима пальці руки.

У таких обставинах доводилося свяще-никам та вірним греко-католикам зберігатисвою духовність. Зате вона ставала міцноюй незнищенною.

Свій духовний гарт і віру Текля Тиханнайбільше проявила згодом у м. Кам'янка-Бузька, куди переїхали у 1986 році, щоббути ближче до синів, які закінчили львів-ські вузи й осіли у Львові.

Це вже був час горбачовської перебудо-ви, це вже перестали переслідувати за релі-гійні переконання, і Греко-КатолицькаЦерква робила свої перші кроки виходу зпідпілля, зустрівши при цьому гострийспротив не лише влади, а й існуючої легаль-но Православної Церкви. Текля Тихан, хочі була в Кам'янці-Бузькій порівняно новоюлюдиною, включилася в гущу громадськихподій. Стала активним членом Спілкиполітв'язнів, Товариства рідної мови таМарійської дружини, яку й очолювала.

Ініціювала створення «двадцятки» та реєс-трацію в Кам'янці-Бузькій греко-католиць-кої громади. Часто їздила у справах грома-ди до Львова, радилася з громадськимидіячками Іриною Калинець, СтефанієюШабатурою, Лесею Крип'якевич, вони тежприїжджали до Кам'янки-Бузької. Від іменігреко-католицької громади пані Текля їзди-ла до владик Филимона Курчаби іВолодимира Стернюка, уважно прислуха-лася до їхніх настанов. Самовіддано допо-магала назначеним у Кам'янку-Бузькуотцям Степану та Володимиру. І все це – вумовах гострої протидії греко-католикам збоку вороже настроєного православногосвященика та очолюваних ним людей.

Важкою була в ті роки міжконфесійнаборня, та пані Текля вважала своїм обов'яз-ком брати в ній участь, бо всім серцем вбо-лівала за історичну справедливість, за від-родження злочинно зліквідованої совєт-ською системою Церкви батьків і дідів.Нічого не прагнула для себе, лише прагну-ла справедливості й перемоги українськоїідеї. Дуже боліло, що люди, отримавшиБожу ласку свободи своїх релігійних пере-конань, не керувалися Божими заповідями,зокрема, нехтували заповідь «Люби ближ-нього свого, як себе самого», обстоюючисвої переконання, сповнювалися ненавистідо інакодумаючих, прикриваючись іменемБога, тяжко грішили…

Та з Божою поміччю минулися ті про-тистояння, греко-католикам вдалося збуду-вати собі новий храм, потрохи Божа благо-дать наповнювала людські душі.

Ласка Божа спочила і на Теклі Тихан –нашій пані Наталі.

Замешкала вона у Львові, втішаласяродинами своїх синів та поринула в актив-не громадське життя. Стала членом різнихгромадських товариств (Спілки політв'яз-нів, осередку «Рідної школи» ім. Кос тян -тини Малицької, Ліги Українських Жіноктощо). Ніяка патріотична акція в місті необходилася без її присутності. Багато зус-трічей з молоддю відбула, розповідаючипро минулі буремні часи.

А ще пані Наталя (як звичніше близь-ким її називати) натхненно співала. Богдарував їй пісенний талант, який поприповажний вік не згасав. Вона була незмін-ною хористкою відомого вокального колек-тиву «Відгомін», який діяв під орудоюБогдани Сімович, котру можна називатиревною берегинею українства.

Отож, Текля Тихан, як і всі учасникихору «Відгомін», майже до останніх літнатхненними піснями підносили україн-ський дух, славили Бога й Україну, надиха-ли своїми піснями сучасників, плекали влюдських душах високе і чисте. Це неможна забути!...

Тож не дивно, що проводжаючи в остан-ню путь Теклю Тихан, її подруги заспівалиїї улюблених пісень.

Важливо додати, що до останніх днівпані Наталя зберегла силу духу. Навітьбудучи вже кволою тілом, вона свідчиласвітові про трагічні, але й величні сторінкиукраїнської історії, дала немало інтерв'ю,які можна почути і в Інтернеті.

Покинула земний світ ще одна щира йдіяльна Українка, залишивши по собі добрупам'ять і гарний зразок справжньої духов-ності і справжнього дієвого патріотизму.

Лідія КУПЧИК,голова Львівського міського осередку Всеукраїнської Ліги Українських Жінок

ТЕКЛЯ ТИХАН. НЕЗНИЩЕННІСТЬ

УКРАЇНКОЮ Я НАРОДИЛАСЯ…!

(28.07.1926–04.10.2016)

Щороку 5 серпня і 27 жовтня неформальне товариство «Українські Соловки» та іншігромадські організації, а тепер Міжнародна громадська організація «Соловецьке брат-ство», нагадують суспільству, що 5 серпня 1937 року за наказом НКВД СССР № 00447вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 “Проантирадянські елементи». Почався Великий Терор, під час якого було заарештованоблизько 2 млн. осіб, розстріляно 681.692 особи.

У ході цієї кривавої кампанії 27 жовтня, 1, 2, 3, 4 листопада 1937 року в урочищіСандармох на півдні Карелії було розстріляно 1111 в’язнів Соловецької тюрми особли-вого призначення, з них 290 українців, у т. ч. режисер театру «Березіль» Лесь Курбас.

Біля пам’ятника Лесеві Курбасу, що на перетині вулиць Прорізна і Пушкінська вКиєві, 27 жовтня 2016 року, в четвер, справимо панахиду, пом’янемо всі відомінам імена убієнних. Приходьмо на 18 годину зі свічками, з портретами, з квітами.

Василь ОВСІЄНКО, учасник паломництва у Сандармох і на Соловки 1999–2005 рр.Георгій ЛУК’ЯНЧУК, голова Міжнародної громадської організації «Соловецьке братство»

АНОНС!Сандармох (27.10.2016)

Нація і державаЖовтень 2016 р. 15

«Оркестр життя! В гармонії будь з ним.Звучать у нім і соло, і хорали,І радості, і туги голоси...Єднаються мов перли і коралиВ намисто неймовірної краси…»

(Микола Терен)

Ось і відзвучали останні акорди музики,що звучала цілий тиждень в ошатних залахта духовних храмах столиці. Цьогорічнесвято для всіх поціновувачів не швидкоп-линної, а вічної музики розпочалося офі-ційним відкриттям в Міжнародний деньмузики (1 жовтня) в Колонному залі іменіМиколи Лисенка Національної філармоніїУкраїни та завершилось офіційним закрит-тям 8 жовтня у Великому залі Національноїмузичної академії України імені ПетраЧайковського концертами, де прозвучалитвори визнаних майстрів вітчизняної сим-фонічної музики: Мирослава Скорика,Євгена Станковича, Валентина Сильвест -рова, Івана Карабиця, Лесі Дичко, ІгоряЩербакова, Сергія Пілютикова. Їх творипрозвучали у блискучому виконанніНаціонального заслуженого академічногосимфонічного оркестру України під орудоюВолодимира Сіренка (солісти Андрій Вій -тович з Великої Британії, Діна Писаренко іОлег Копелюх) та Академічного хору іменіПлатона Майбороди українського радіо(художній керівник – Юлія Ткач). В цей жедень Свято-Михайлівський Золотоверхийсобор наповнився духовною хоровою музи-кою, де в програмі «Молитва душі»Академічний камерний хор «Хрещатик»під орудою Павла Струця презентував твор-чий доробок цілого сузір’я українськихкомпозиторів. А в малому залі Націо -нальної музичної академії Національнийансамбль солістів України «Київська каме-рата» під орудою Валерія Матюхіна тачудових солістів: Олени Арбузової,Богдани Півненко, Маріани Скрипи таКатерини Супрун презентували твориГанни Гаврилець, Валентина Сильвестрова,Юрія Шевченка, Кармели Цепколенко,Арвідаса Малциса та Золтана Алмаші. У їхвиконанні навіть відносно давно написанийтвір Ганни Гаврилець «In memoriam» зву-чав свіжо і захоплююче!

Наступного дня в рамках програми«Музичні діалоги: Україна-Польща» яскра-во проявив себе в якості талановитогодиригента знаний композитор сучасностіВолодимир Рунчак. Під його орудоюКиївський камерний оркестр Національноїфілармонії України виконав вже класичнітвори польських композиторів КшиштофаПендерецького та Вітольда Лютослав сь -кого, а також твори Сергія Турнєєва та влас-ний твір Рунчака «Духовні піснеспіви».Третього жовтня у Великому залі Націо -нальної музичної академії на вечорі симфо-нічних прем’єр у виконанні Заслуженогоакадемічного симфонічного оркестру укра-їнського радіо під орудою ВолодимираШейка прозвучали нові твори зокрема ймолодих композиторів: Сергія Вілки«Листи», Ганни Кузіної «Симфонія-кон-церт для скрипки з оркестром» та ІванаНебесного «Вже котрий це до тебе лист…»на вірші Василя Стуса.

В Будинку звукозапису Українськогорадіо відбувся чудовий симфонічний кон-церт, де у виконанні Державного академіч-ного естрадно-симфонічного оркеструУкраїни(художній керівник і диригентМикола Лисенко) прозвучали твори Ігоря

Гайденко, Юлії Гомельської та ОлександраНежигая. Але особливий успіх і бурхливіовації слухачів випали на глибокоемоцій-ний твір молодого композитора ВалеріяАнтонюка «Маскарад небачених снів»Симфонія №7, присвячена невинним жер-твам воєн і терору (2015–2016). З ним пере-гукується хорова програма «ГероямНебесної сотні» Вікторії Польової, що про-звучала в Лютеранській церкві СвятоїКатерини у чудовому виконанні Камерногохору «Київ» під орудою Миколи Гобдича.

Духовна хорова музика звучала у майс-терному виконанні багатьох колективів і уПатріаршому соборі Воскресіння Христо -вого, а програму «Хорові дзвони» у концер-тному залі Національної академії мистецтвпрезентували Академічний камерний хор«Хрещатик» Павла Струця та Хор студентівКиївського національного університетукультури і мистецтв «Аніме» НаталіїКречко.

Як завжди, порадували своїм виконан-ням хор хлопчиків і юнаків Мукачівськоїхорової школи (солістка Леся Гоца-сопра-но) під орудою Володимира Волонтира таПолтавський симфонічний оркестр (солістиТетяна Франчук і Антон Скакун) під ору-дою Віталія Скакуна із світовою прем’єрою«Імпреза №2 біс», в якій прозвучали творикримськотатарських композиторів Алем да -ра Караманова і Мерзіє Халітової, а такожсимфонія №4 «Українська-трагічно-тріум-фальна (Біль, Надія, і Віра)» ТамариОскоменко-Парулави.

Вже в програмі POST SCRIPTUM, щойшла безперервно в неділю 9-го жовтняпрозвучали цікаві твори на поезію ЛіниКостенко Богдани Фільц, Миколи Стецюка,Юрія Гусєва та Надії Курінної, три п’єсидля гітари соло Володимира Карлаша,

«Американський альбом» для двох форте-піано Володимира Золотухіна у виконаннізіркового дуету Олександри Зайцевої таДмитра Таванця. Але особливо порадувалапрограма «Опера в тренді», в якій прозву-чала у блискучому виконанні ОлениАрбузової (сопрано) та Віталія Кияниці(фортепіано) моноопера на слова англій-ських авторів «Леді Лазарус» композитораЛюдмили Юріної, дуже тепло зустрінутаслухачами.

XXVII Київський музик фест відзначив-ся і досить оригінальними прем’єрами. Тактворчий дует Сергія Зажитька (в якому, доречі. непогано проявляється нереалізованаакторська душа) і Сергія Пілютікова пре-зентував рок-альбом «Двічі народжений»,навіяний ностальгією за «золотим віком»хард-року та учасників рок-гурту «Кар -навальна спека» на чолі із баритоннимсолістом Євгеном Шершовим, які й запису-вали цей рок-альбом. А згодом згаданийвже Сергій Пілютіков презентував свійтворчий проект «Танці народів світу» зансамблем «Рикошет» (диригент ВікторіяРацюк) та артистами Нового театру наПечерську.

І нарешті, на закінчення фестивальнихпрем’єр знаний український композиторІван Тараненко у Великій концертній студіїБудинку звукозапису Українського радіопрезентував свій авторський аудіоальбом«Музика Української Землі», який створю-вався з 1996 по 2016 рік!!! До його створен-ня долучилися такі виконавські зірки, якскрипальки Богдана Півненко та Миро -слава Которович, «МузКлуб Івана Тара -ненка», Фолькльорний гурт «Многая лєта»,«Брасофон Квінтет» та Національний ака-демічний оркестр народних інструментівУкраїни під орудою Віктора Гуцула!

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА!

НА XXVII КИЇВСЬКОМУМУЗИКФЕСТІ

Внаслідок багатосотлітньої експансіїворогів українського народу та колоні-ального стану України в останні 350-500років у вітчизняній історії з вини колоні-заторів з’явилось чимало «білих плям».Воно й не дивно, адже будь-який колоні-затор навряд чи захоче побачити на сто-рінках історичних підручників правдупро свої «благодіяння» на загарбанійним території… Цю правду історії, такнеобхідну українському суспільству, щолише 25 літ тому звільнилось від віковіч-них пут «страшного брата» і відновило усерпні-грудні 1991 року незалежністьсвоєї держави, втрачену внаслідок оку-пації військами Радянської Росії у1917–1921 роках, належить донести віт-чизняним дослідникам історії України.

Одним з подвижників цієї святої справиє науковець-краєзнавець (випускникКиївського національного університетуім. Тараса Шевченка), журналіст ЄвгенБукет. У 2014 році побачила світ йогомонографія, яка по-новому (на відміну відросійсько-радянської історіографії) відкри-ває по в стан ня українського народу 1768 ро -ку, – «Іван Бондаренко – останній полков-ник Коліївщини». І ось цими днями в

Л а в р с ь к о м уМузеї книги ідрукарства відбу-лась презентаціянового історич-ного дослідженняархівних доку-ментів – книги«Швачка – феніксу к р а ї н с ь к о г одуху», яка поба-чила світ у столичному видавництві «Ук ра -їн ський пріоритет». Книга є продовженнямдослідження автором гайдамацького рухуХVIII століття – однієї з ключових проблемполітичної історії України.

Військо Запорозьке впродовж XVI–XVIIІ століть уособлювало українську дер-жавність. Звитяги запорожців жили у поко-ліннях українського люду іменами лицарів-полководців. Одним із таких яскравихфеніксів духу і був багатоликий отаманШвачка, оспіваний в поезії геніальногоШевченка. Автор переконливо доводитьсвоєю новою книгою, що герої Коліївщинидіють за тими ж канонами козацьких воєнкінця XVI – середини XVII століть. І пере-слідують вони ті ж визвольно-державниць-

кі цілі, що і їхні славні попередни-ки – полковники гетьмана БогданаХмель ницького!

Гайдамаччина – пряме продов-ження боротьби українців у часиКозаччини за свою територію наПравобережжі. Це було намаганнявідродити козацький полково-сотенний лад від Дніпра доЗахідного Бугу, намаганням відро-дити зруйновану Мос ковщиноюГетьманщину на Правобережжі.20-річний період Коліївщини бувне менш яскравим прикладом віль-ної козацької республіки, ніж загетьманування Богдана Хмель -ницького. Саме Семен Палій закрі-пив в уяві правобережного людутрадицію боротьби за українську держав-ність, відродивши мирну країну козаків безляха і москаля, де воля і справедливийщодо українства соціальний лад стаютьреальністю. Ця традиція живила народноюприхильністю всі визвольні змагання за від-новлення української державності, що від-бувалися на цих землях у подальшому.

Дослідник переконливими фактами роз-вінчує низку створених колонізаторамиміфів про перебільшені цифри втрат поль -ського та жидівського населення Умані.Наводить цифри, які дозволяють засумніва-тися в твердженні польських та москов-ських історіографів про крайню кровожер-ливість гайдамацьких ватажків. ЄвгенБукет переконливо показує Коліїв щинупередусім ідейно-духовним рухом, відда-

ність її керманичів традиційній козацькійполітиці від часів перших гетьманів і аж додоби Івана Мазепи, Пилипа Орлика та їхнаступників.

Участь у презентації нового захоплюю-чого увагу читача видання взяли: історик-знавець козаччини Сергій Коваленко, кан-дидат історичних наук, дослідник гайда-мацьких рухів Володимир Омельчук, вида-вець, головний редактор видавництва«Укра їнський пріоритет» Лілія Макси мен -ко, журналіст Леся Самійленко та інші.Істо ричними піснями про Микиту Швачкуподілився з учасниками презентації заслу-жений артист України Тарас Силенко.

Сторінку підготував Георгій ЛУК’ЯНЧУКФото автора

ГОМІН СТОЛІТЬ

Надзвичайний успіх моноопери «Леді Лазарус» композитора Людмили Юріної у блискучомувиконанні Олени АРБУЗОВОЇ (сопрано) та Віталія КИЯНИЦІ (фортепіано) – обоє на світлинах

Успішний виступ композитора-диригентаВолодимира РУНЧАКА

Євген БУКЕТ та бандурист Тарас СИЛЕНКО

ПРЕЗЕНТАЦІЯ!

Вона – математик, педагог запокликанням. І творча особистість.Чи не головним методом викладанняматематики вона вважала… твор-чість. Про це писали і ще напишутьфахівці. «Диво сплетіння ліній»,«Двокрилля: математика й мистец-тво», «Астроїда – це цікаво!» – посіб-ники для вчителів математики і тих,хто її вивчає, підготувала вона,

Світлана Параскевич, особистістьнепересічна і талановита.

Світлана, крім того, писала вірші,вербальні портрети, акровірші, казки.І вербальною графікою захоплювалася.Поезія для неї, за її ж словами, – це«стан душі, її найвища нота. А іноді щей мужність і відвага».

До 60-ліття від дня її народженнявийшла книжка Лани Світ (таке ймення

Світлани Параскевич у поетичномусвіті) «З любов’ю до життя і людей»,частина 2, до якої ввійшли її поезії,малюнки, світлини. Є в них глибокащирість і неповторність світобачення,є в них глибинність думки та її світлийлет. Сумно, що так рано він несподіванообірвався, її творчий і такий незвичай-ний лет. Світлана Параскевич відійшла узасвіти 2011 року…

Але пам'ять жива. І вірші її чита-ють, і вдивляються-розгадують їїмалюнки-графіку. Тож «зорювалазіронька, зорювала» і залишила по собізорепад поезій, нетлінний слід духовнос-ті і мрій.

Читай, мій друже. До тебе промов-ляє Лана Світ. Поетичним словом таіскрою таланту промовляє…

Ольга ДМИТРЕНКО

Жовтень 2016 р.16 Нація і держава

Видавець Конгрес Українських Націоналістів

Засновник та шеф�редактор Степан Брацюнь,

головний редактор – Марія Базелюк.

Редакційна колегія Ярослав Радевич�Винницький.

Адреса редакції: 01001, вул. Хрещатик, 21, пом. 111, м.Київ;тел./факс (044) 279�78�08 e�mail: nacija@ukr.net

Адреса видавця: 01004, вул. Антоновича, 3б, м. Київ, тел./факс 235�37�61

Реєстраційне свідоцтво: Серія КВ № 7970, видане Державним

комітетом інформаційної політики,телебачення та радіомовлення України

08.10.2003 р.Передплатний індекс: 09715

Банківські реквізити: ФОП Брацюнь С.І.Філія ГУ по м.Києву та Київській обл.

№ 10026/0195. АТ «ОЩАДБАНК». МФО 322669

ЕДРПОУ 2305606776№26003500849590(UAH)

Газету набрано і зверстано у ком п’ю тер но�ви дав ни чо му цен трі Конгресу Українських Націоналістів.

Газету видрукувано у ТОВ“Інтерекспресдрук”

Замовлення № Наклад 10 000 прим.

Ціна договірна

Реклама прий ма єть ся тіль ки від на ці о наль -но го то ва ро ви роб ни ка. За дос то вір ність рек -ла ми ре дак ція від по ві даль нос ті не не се.

Від по відаль ність за дос то вір ність фак тівне се ав тор. Ре дак ція не зав жди по ді ляє точ -ку зо ру ав то ра. Ре дак ція за ли шає за со боюпра во ре да гу ва ти і ско ро чу ва ти ма те рі а ли.

Ру ко пи си не ре цен зу ють ся і не по вер та -ють ся. Лис ту ван ня ли ше на сто рін ках га зе ти.

0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Днями в столи-ці презентованоцікаве видання:«Києво-Печерськалавра в політико-правовій моделіГетьманату заправління Ки ри лаРозумов сько го».Монографія при-свячена взаєминамкозацької влади тамонастиря у 1750–1764 рр. Насампе -ред, це стосується участі Гетьмана в обран-ні архімандрита, судових процесів Лаври зкозацькою старшиною та іншими монасти-рями. Автор Володимир Омельчук дослі-див особливості розгляду справ, пов’язанихз Києво-Печерською лаврою, в адміністра-тивно-судових органах гетьманату на цен-тральному та місцевому рівнях на широ -кому тлі політико-правової модернізаціїУкраїнської держави часів гетьманаКирила Розу мовського.

Взаємини українського козацтва таЦеркви практично невіддільні в історіївивчення української державності епохипізньог о Середньовіччя та Нового Часу.З того часу, як козацтво проголосило себезахисником православної віри, обидва су -спільні інститути існували практично не -віддільно, потребуючи підтримки одинодного для конституювання власної легі-тимності. Молода Українська держава, щопостала в середині XVII ст., а це був періодобов’язкової легалізації влади глави держа-ви з боку Церкви, потребувала такої під-тримки чи не більше, ніж військової та дип-ломатичної.

Після ліквідації Гетьманату Києво-Пе -черська лавра та Московське православ’я вцілому стало підпорою московського колоніа-лізму і, на превеликий жаль, залишається внезалежній вже Україні послідовним у своємумосквофільстві і не сприйманні українськоїдержавності. Сьогодні Україна вступила унову історичну епоху, за якої на світовому тур-нірі націй українці дружно постали в боротьбіза гідне місце під сонцем. І одним із складни-ків процесу утвердження української держав-ної ідеї є повернення до споконвічноїТрадиції.

Пізнаючи славетні сторінки нашої історії,ми повертаємося до доби української героїки,починаючи з часів Святослава Хороброго ізакінчуючи найновішими визвольними зма-ганнями та їх героями – учасниками добро-вольчого руху. Сьогодні українські вояки,йдучи у бій з ворогом на Сході, називаютьсебе козаками. Вони виступають нащадками іносіями державницької традиції, закладеноїславними предками. І книга ВолодимираОмельчука в процесі повернення всього укра-їнського суспільства до традицій українсько-го за суттю державотворення та інституційдержави є вкрай необхідною для всіх, хтопричетний до творення сучасної Українськоїдержави.

Георгій ЛУК’ЯНЧУК

ПРЕЗЕНТАЦІЯ!Києво-Печерська лавра в політико-правовій моделі Гетьманату

ПОЕЗІЄ, ТИ СИЛА ЧАРІВНА !

Втрачений "Статут Спілки офіцерівУкраїни, нова редакція зі змінами тадоповненнями, внесеними 19-м з’їздомСпілки офіцерів України 10 травня 2008року", вважати недійсним.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Нею марили, про неї мріяли сотні Поколінь, але так і не побачили. Її здобували тисячоліттями,Але втрачали за одну мить. Її зраджували, намагались знищити, Одягнути кайдани, зацькувати, Приборкати, підкупити... Але Вона не скорилася. Не скорилася, бо знала – без неї Життя порожнє, нікчемне, мiзерне,

гидотне. Не зреклася, бо бачила – горить, Пломеніє вогонь свободи в серцях людей.Не зневірилась, бо за неї склали голови кращі з кращих роду людського.He схибила, бо пам’ятала – Зрадить вона і зманкрутіє людство, Покотиться перекотиполем по світу.Вистояла, бо вона – це Вічне Життя, це Вічне Світло, це Вічний Закон Всесвіту. 28.08.04

* * *Ми всі лиш пагінці на дереві життя. Маленькі пагiнцi. Минуть століття I через нас, I вже без нас піде гілля,Що доторкнеться неба верховіттям. Ми всі лиш гості на вселенському балу, Запрошені на цій святій вечері. Коли я вся у тихий спокій перейду, Залишаться рядки ці на папері.Вони мої, мої... Але я їх віддам. Віддам усе вам без жалю. До крапки... Шоб дерево життя своїм-моїм гіллям Допомогло і вам колись, нащадки.

НЕПОВТОРНІСТЬ

Людське буття коротке і складне. Борня, проблеми, протиріччя... Наче й не жив, а вичерпав своє. Феніта. Все. Останнєріччя. Час влучно цілиться тобі у спину,А ти – мішень, мішень у полі. Ще повно мрій, та за хвилину...Вони лежать безкрило долі.Усе. Панує владно ВічністьБезкомпромісна,мудра. Як життя. Та тихих слів твоя ліричність Все ж незабутня, як і ти сама. 09.09.04.

PER ASPERA АD АSTRA

В моїй родині українську мову знали всі. Дитиною скрізь чула тільки українську.

A потім непомітно почала тіснить її Така ж чудова, та чужа російська. Я увійшла так швидко в образ той, Шо вже не тільки говорила,Але як часу «істинний» герой, Російською писала, думала, творила.Як обкрадала я себе,Це зрозуміла тільки згодом,Коли душею знову злилась З непересічним моїм родом. Яка то радість повернутись до джерел, Відчуть їх неповторність і красу. Коли душа, як степовий орел,Ширяє в небесах і падає в росу,Коли слова, як найточніші камертони, Перевіряють щирість вчинків і думок. Зболіле серце ловить чисті обертониI ти ідеш через колючі терни до зірок. Колись дідусь мені казав,Що рідна мова та, якою думає людина. Я віднайшла себе, і маю тисячі підстав Радіти, як єднається моя родина.

* * *Вже тільки спомином Торкнусь твого чола. Вже тільки поглядом Тихенько поцілую.Між нами прірва. Прipва самоти, зима I щем. Болючий щемДалекого відлуння. Вже тільки мрією Прийду у твої сни. Вже тільки зіркою Загляну в твої очі.Між нами безмір. Безмір тиші й самотиI ніч, коли усе єство Кохати хоче.

* * *Осіння тиша невидимкою стоїть Кладе на плечі свою теплу руку. Здається, я ровесниця ycix cтоліть, Крізь них іду із майбуттям на злуку.

* * *Якою красномовною буває тиша... Вона говорить більше ніж слова. Але твоє мовчання і спекотне літо…Яка то мука! Гіршої нема.27.06.04.

ОСІННЯ КАЛИНА

(Світлій пам'яті Р.Кириченко)

Я козачка твоя, Україно... Неповторна твоя краса, Що кетяги осінньої калини На щастя у вінок вплела.

Я вічна Чураївна, Україно, – Невмирyща твоя душа, Що в кетяги осінньої калини Із пісні тихо перейшла.

Я кровинка твоя, Україно... Всі печалі твої в мені, А кетяги осінньої калини – То недоспівані мої пісні...

***Відлітало літечко з журавлями, Вистеляло стежечки рушниками,Вистеляло стежечки рушниками, I котилось сонечко над полями. А красуня осінь літечко проводжала, Рушнички з стежок позгортала Позбирала, поскладала, заховала. Осінь літечко краснеє проводжала. 04.07.04

***Зорювала зіронька, зорювала, Все когось з-за хмар виглядала.На Чумацький шлях, на долину, На кущі пасльону та кміну, На стару хатину і мальву Посилала зоряне сяйво. Сумувала дівчина, сумувала. Все у літній сад поглядала. На Чумацький шлях, на долину, На всіма забуту калину, На порожній степ з ковилою Поглядала з сумом – журбою. Зорювала зіронька, зорювала... Вже трава в степу вся зів'яла. Сумувала дівчина, сумувала... А вже літо осінь приспала. Зорювала зіронька, зорювала... Сумувала дівчина, сумувала... 18.07.04.

СвітланаПАРАСКЕВИЧ

«ЗОРЮВАЛА ЗІРОНЬКА,ЗОРЮВАЛА…»

Кульбаба

Миколайчик