ББК 63.3(4УКР)6-8 Є 92

У книзі опубліковано спогади головнокоман-

дуючого Національною обороною Карпатської Ук-раїни «Карпатська Січ» Сергія Федоровича Єф-ремова (1893-1956) на дводенний період існуван-ня незалежної й суверенної держави Карпатська Україна – 15-16 березня 1939 року. Автор у хроно-логічному порядку подає майже погодинний опис боїв карпатських січовиків проти угорських оку-паційних військ, але пише і про свої зустрічі та телефонні розмови з найвищими представниками Карпатської України, головним чином, з її Прези-дентом Августином Волошином. Спогади інфор-мують читача про маловідомі або й зовсім невідо-мі факти з історії Карпатської України. В другій частині С. Єфремов навів численні витяги з євро-пейської преси про бої в Карпатській Україні. У вступній статті академік НАН України проф. Ми-кола Мушинка, доктор філол. наук, подав життє-пис С. Єфремова.

ISBN 978-966-8924-48-4

© Микола Мушинка, редакція, вступна стаття та примітки, 2009 © Світлана Куртан, дизайн, 2009

© Олександр Пагіря, примітки, 2009 © Видавництво «Ґражда», 2009

2

4

СПОГАДИ С. Ф. ЄФРЕМОВА ПРО БЕРЕЗЕНЬ 1939 р. В КАРПАТСЬКІЙ УКРАЇНІ Про Карпатську Україну 1938-39 років опублі-

ковано десятки книжок та сотні статей1. Важливе місце в цій численній літературі займають спогади безпосередніх учасників подій. На жаль, їх не так вже й багато, бо одні з найвизначніших діячів на-ціонально-визвольної боротьби Карпатської України загинули на полі бою або стали жертвами угорсь-ких та польських терористів (Михайло Колодзінсь-кий-Гузар, Зенон Коссак, Олександр Блистів, Федір Тацинець, Ярослав Давальницький, Дмитро Остап-чук тощо), інші – в німецьких та радянських тюр-мах та таборах (О. Ольжич, Августин Волошин, Во-лодимир Бірчак), а ті, яким пощастило повернутися зі сталінських таборів Гулаґу в Закарпатську Украї-ну та Чехословаччину (Юлій та Михайло Бращайки, Дмитро Климпуш, Степан Клочурак, Микола Доли-най, Юрій Перевузник), змушені були мовчати.

Лише незначна частина спогадів про Карпатсь-ку Україну її безпосередніх учасників з’явилася дру-ком за її межами. До найвизначніших належать спогади Володимира Бірчака2, Василя Ґренджі-

1 Дослідник історії Карпатської України Микола Веґеш у своїй монографії наводить 720 використаних джерел та літератури (Вегеш М.: Історія Карпатської України. В кн.: Історія і політика. – Т. 2. – Ужгород, 2005. – С. 3-291; бібліографія – С. 262-291.

2 Бірчак В.: Карпатська Україна. Спомини і пере-живання. – Прага, 1940.

Сергій ЄФРЕМІВ Полковник Армії УНР

БОЇ 14-15 БЕРЕЗНЯ 1939 РОКУ

НА КАРПАТСЬКІЙ УКРАЇНІ Паризьке «Українське Слово» у своєму числі

з дня 17 березня 1939 року подало до відома українцям цілого світу, що:

«14 березня в 15 год. мадярський уряд вру-чив чеському послові в Будапешті ультима-тум. Чеський уряд відповів, що єдиним госпо-дарем Карпатської України є уряд її. А уряд Карпатської України, який на першу вістку про переступлення кордону мадярськими війсь-ками звернувся телеграфічно до німецького уряду з протестом, а з черги про поміч, відки-дає ультиматум Мадярщини, який фактично зводився до того, щоб Карпатська Україна під-далася Мадярщині. Так починається нова ук-раїнська війна після майже двох десятиріч – тим разом війна проти монгольської Мадяр-щини, озвірілого ворога українства.

На чолі збройних сил Карпатської України з наказу міністра збройних сил Карпатської України С. Клочурака став дотеперішній пол-ковник «Карпатської Січі» Сергій Єфремов. Го-ловним ядром української армії стає Карпат-ська Січ і українські вояки дотеперішньої ч[е-хо]сл[овацької] армії в Карпатській Україні. Че-

17

хи тільки частково здають зброю, решта вті-кає зі зброєю до Польщі, ще інші ж відділи заєд-но нападають на українські частини й нама-гаються їх роззброювати. Відступаючи перед мадярами, чехи радше висаджують у повітря муніцію, ніж віддають її українцям. Наше військо мусить нападати на чехів і здобувати для себе зброю. В таких важких умовинах треба негайно ставити чоло ворогові. Коман-да збройних сил взиває ввесь нарід під зброю»...

Коли я нотував дослівно це повідомлення до свого щоденника, і то багато пізніше, а са-ме 17 березня 1939 р., то дивувався з надзви-чайної поінформованості кореспондента «Ук-раїнського Слова», який так швидко, коротко й правдиво встиг із Хуста подати до редакції часопису в Парижі відомості про початок вій-ни Карпатської України з Мадярщиною... Ди-вуюся я й тепер, коли пишу ці рядки, що ні од-ного зайвого слова та жодного неправдивого факту в його кореспонденції не було.

Увечері 14 березня о. Прем’єр, монсеньйор А. Волошин, скликав до свого приватного поме-шкання на нараду всіх, із ким уважав за по-трібне порадитися в цю критичну для Карпат-ської України годину. Серед закликаних був і я.

Почавши нараду, о. Прем’єр повідомив, що 14 березня чеське військо напало на січовиків, а мадяри використали це, перейшли кордон та зайняли вже три села на мукачівському від-

18

Ясіня, отже за плечима української армії, міс-цеві мадяри зорганізували бойову акцію; їм помагають добровольці поляки з цієї околиці. Так повстав ще один фронт. Того ж дня впали дві історичні заяви. Президент о. д-р Волошин, що переїхав через Сигот до Румунії, заявив представникові агенції Ройтера: «Німеччина нас ганебно обманула». Водночас марш. Ґерінґ заявив представникам преси, що уряд Карпат-ської України звернувся з проханням помочі за-пізно. (?) Марш. Ґерінґ заявив зрештою своє вдоволення з окупації Карпатської України ма-дярами, мовляв, там могли вибухнути завору-шення й світ сказав би, що то Німеччина вин-на. Карпатоукраїнський уряд, що переїхав до Вел. Бичкова, ще раз віднісся з протестом про-ти проливу крови й мадярської окупації до сигнатарів мюнхенського договору. У Буда-пешті й Варшаві, а теж на кордоні, відбували-ся паради з приводу спільного польсько-ма-дярського кордону. У варшавському Соймі ви-голосив сен. Творидло заяву у справі боїв у Карпатській Україні. На през. о. Волошина зро-бив якийсь тип у чеськім однострою в Сиготі замах з револьверу, але ні одна з куль, на щас-тя, не зачепила президента. Атентатчика схо-пили. Зацікавлення геройською обороною січо-виків в Європі постійно росте, вся преса, за винятком німецької, повна описів їх завзятих боїв і геройських подвигів.

96

ЗМІСТ Спогади С. Ф. Єфремова про березень 1939 р. в Карпатській Україні. Микола Мушинка 4 БОЇ 14-15 БЕРЕЗНЯ 1939 РОКУ НА КАРПАТСЬКІЙ УКРАЇНІ 17

ЩО ПИСАЛА ЄВРОПЕЙСЬКА ПРЕСА ПРО БОЇ НА КАРПАТСЬКІЙ УКРАЇНІ 73

99

Наукове видання Мемуарне видання

Сергій Єфремов

БОЇ 14-15 БЕРЕЗНЯ 1939 РОКУ НА КАРПАТСЬКІЙ УКРАЇНІ

Редакція та вступна стаття

Миколи Мушинки Редактор Олександр Пагіря

Художньо-технічна редакція Світлани Куртан Підписано до друку 07.12. 2009.

Формат 70х100/32. Bookman Old Style. Друк офсетний. Облік.-вид. арк. 2,2. Замовлення № 56. клад 300 прим. На

МПП «Ґражда» Свідоцтво про державну реєстрацію видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої

продукції. Серія Зт № 22 від 1 вересня 2005 року 88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 18,

т./факс (0321) 61-52-76 Єфремов Сергій Федорович

Є 92 Бої 14-15 березня 1939 року на Карпатській Україні / Ред. та вступ. стаття проф. Миколи Мушинки. – Ужгород: Ґражда, 2009. – 100 с. ISBN 978-966-8924-48-4 У книзі автор у хронологічному порядку подає

майже погодинний опис боїв карпатських січови-ків проти угорських окупаційних військ, але пише і про свої зустрічі та телефонні розмови з найви-щими представниками Карпатської України, го-ловним чином, з її Президентом Августином Воло-шином. Спогади інформують читача про малові-домі або й зовсім невідомі факти з історії Карпат-ської України.

ББК 63.3(4УКР)6-8 100