Герої Герої нашого нашого

селасела

Ємцев Олександр Борисович

• Народився 31 серпня 1964 року в селі Ново-Українка, Апостоловського району, Дніпропетровської області.

• У1968 році переїхав з батьками в село Радіонівка, де і мешкає до цього часу.

• У1971 році пішов до 1 класу Радіонівської восьмирічної школи, яку закінчив у 1979 році.

• 1982 року закінчив курси водіїв. Працював водієм в радгоспі. Восени 1982 року пішов до армії. Службу проходив в прикордонних військах на території Демократичної Республіки Афганістан.

• Після звільнення з лав Радянської армії приїхав у рідне село і почав працювати водієм. Де і працює до цього часу. Був нагороджений медалями.

• Восени 1985 року одружився. Має доньку і сина.

Бесчасний Микола Анатолійович

• Народився 11 липня 1969 року в селі Інгулець, Криворізького району, Дніпропетровської області.

• У 1986 році закінчив середню школу.• 10 листопада 1987 року його призвали до лав

Радянської Армії. 6 місяців служив в Узбекистані в місті Термезі, потім 1 рік виконував свій інтернаціональний обов'язок в Демократичній Республіці Афганістан.

• У селищі Баграм стояла військова частина. Микола Анатолійович на машині КАМАЗ перевозив ліки, снаряди та інші боєприпаси, вивозів поранених з медсанбату в Кабул до літака. Потім поранених відправляли в Ташкент.

• Під час виходу військ з Афганістану, за 98 км від кордону, КАМАЗ підірвався на магнітній міні, на щастя Микола Анатолійович залишився живим.

• Виконуючи свій обов'язок, Був нагороджений медалями.

Присакарь Іван Герасимович

• Народився 1960 року в селі Петрень Бельцівської області. Республіки Молдови. Школу закінчив з відзнакою.

• У 18 років був призваний до лав Радянської армії. Три місяці відслужив у Кишинівській області, потім був переведений в Азербайджан, де відслужив останні 1,5 роки.

• У липні 1978 року його відправили в гарячу точку, в Афганістан. Через рік Іванові присвоїли звання майора. В перші місяці 1979 року їхній взвод направили в Придніпровську воєнну зону, де десанту вали на річку Дунай. Там 5 з половиною місяці відбувалися воєнні дії і майор втратив 75% свого взводу. Через 1,5 місяці їх відправили у столицю Афганістану Кабул, де вони повинні були знищити блокпост терористів. Там був поранений.

• Одного разу під час перестрілки в горах, на дорозі Життя, був поранений підполковник Петров, найкращій друг Івана, якого він виніс на руках до вертольоту. Але по дорозі товариш помер.

• У 1983 році отримав відставку і був нагороджений медаллю.• У 1992 році разом з сім'єю переїхав в село Радіонівка.

ФотоальФотоальбомбом