1

2

Êëþ÷³ äëÿ ä³òåé÷àñòèíà ïåðøà

Íîâà Íàä³ÿНова Надія

3

Âèäàííÿ óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ: ÏÊÂ “Íîâà Íàä³ÿ” (ç äîçâîëó Children's Bible Hour) © Children's Bible Hour, 1997

© “Íîâà Íàä³ÿ”, Ëüâ³â, 2005ÏÊ “Íîâà Íàä³ÿ”, ³äåíòèô³êàö³éíèé íîìåð 96283òåë: (0322) 52-90-19www.newhopeukraine.orgnewhopeukraine@newhopeukraine.org

Ïåðåêëàä öèòàò ç Á³á볿 çä³éñíåíî çà âèäàííÿì: Á³áë³ÿ àáî êíèãè Ñâÿòîãî Ïèñüìà Ñòàðîãî é Íîâîãî Çàïîâ³òó/Ïåðåêëàä ²âàíà Î㳺íêà: United Bible Societes, 1993

˳òåðàòóðíèé ðåäàêòîð ²ðèíà ÊîêîòÊîìï’þòåðíà âåðñòêà ³êòîð Ñåí÷óê³äïîâ³äàëüíèé çà âèäàííÿ ³êòîð Ñåí÷óê

ISBN 966-96283-3-4

ISBN 966-96283-3-4

5

Зміст

Вступ 6

Один маленький крок 7

Особливе благословення 9

Голубе, зупинись на хвилинку! 11

Небезпечно - інфекція! 13

Про значення імен 15

Я – Боже ягнятко 17

Чи хтось дивиться? 19

Поки ще не пізно! 21

Ми всі обов’язково зустрінемося 22

Ми всі обов’язково зустрінемося (продовження) 24

Попереджувальні написи 26

Розповідай про істинний шлях 28

Книга бажань 30

Молитовна розмова з Господом 31

Складена парасолька 33

6

Чорна пляма 35

Тобі боляче? 37

Катрусине бажання 39

Софійчина ваза 41

Уміння бути терпеливим 42

Справжній чоловік 44

Надзвичайно важливий лист 46

Сестри і город 48

Завершена праця 50

Собака чи кіт? 52

Навіть один раз – це вже дуже багато 54

Небажаний гість 56

Це не зарано 58

Світ воєн 60

Хто твій господар? 61

Божа сила 63

Божа сила (продовження) 65

Зі мною це також трапилося 67

Бог має багато інших клопотів? 69

Захист від бурі 70

Дрібниці 72

Залатай цю дірку! 74

Медузи і люди 76

7

Добре ім’я 78

Сир і ролики 80

Скалки і шліфування 82

Велике прощення 84

Де Оксанка? 86

Ослячий хвіст 87

Найвищі дороги 89

Іринині черевички 91

Втома 93

Чи пасує це одне одному? 95

Світліша сторона життя 97

Екскурсія в зоопарк 99

Правильна наживка 101

Зріст – це ще не все 103

Слідкуй за словами 105

Пташка за вікном 106

Гра ”життя” 108

Гра “життя” (продовження) 109

Розуміти іншого 111

Щось особливе 113

Надто пізно 115

Чайник і рукавичка 117

Справжній власник 119

ВступУроки, на яких діти вивчають Біблію (їх ще називають

недільною школою) – чудова річ. Діти, що зустрічаються на них щотижня, стають подібними один на одного. Ні, не зовнішністю, а тим, що мають спільне зацікавлення – Біблію. Вони разом читають Біблійні історії, з Божою допомогою осягають їх та вивчають напам’ять “Золоті вірші”. Вони щиро вірять, що Спаситель любить усіх дітей, – значить, їх також, і що коли дитина відкриває Йому своє серце, то Господь опікується нею та допомагає їй у всьому.

Якщо ти ще жодного разу не був на такому уроці, обов’язково відвідай його. Ти переживеш хвилини, які неможливо замінити чимось іншим.

У цій книзі ти прочитаєш історії про дітей, які ходять у недільну школу і знають, що з кожної ситуації можна винести якусь науку. Адже саме у важку хвилину завжди зарадять мудрі вислови з Біблії, про які можна довідатись у недільній школі. Вони – немов диво-ключі, що відкривають найскладніші замки наших невдач, і відчиняють нам двері до світла. Це світло здатне наповнити радістю наше життя: від раннього дитинства – аж до глибокої старості.

Читай ці коротенькі історії, вивчай вірші з Біблії, щоб зрозуміти і засвоїти цю життєво важливу науку.

9

Один маленький крокПрочитати: Послання до римлян 8:1-6.

Степанко зі своїм другом Петриком повернулися додо-му з магазину. Хлопчик поклав сумку з хлібом і молоком на стіл.

– Мамо, ось здача! - гукнув весело.Мама подякувала за покупки, але, полічивши гроші,

насторожилась.– Тут бракує однієї гривні, - здивовано сказала вона і

подивилась уважно на сина.Степанко знітився.– Напевно, продавець помилився, - пробурмотів він.

І тут же поспіхом сказав:– Я піду на вулицю бавитися з Петриком.Через якийсь час на кухню прибіг Андрійко, молодший

братик Степанка.– Мамо, я теж хочу морозива, - став просити Андрійко.

- Степанко і Петрик з’їли по одному, і я хочу!– Звідки ти про це знаєш? - запитала мама.– Я бачив, як вони викинули обгортку з морозива. Я

також хочу! - пхинькав маленький Андрійко.Мама покликала Степанка додому і запитала його про

морозиво.– Його купив Петрик, - виправдовувався Степанко. - Він...

Раптом на порозі з’явився Петрик:– Я вже мушу йти додому. Дякую за морозиво,

Степанку!У кухні запанувала тиша. Нарешті, мама промовила

серйозно: – Мені шкода, але ти, Степанку, покараний, і будеш два

тижні сидіти вдома без прогулянок. Не лише тому, що

10

витратив гроші без дозволу, а й через те, що двічі обдурив мене.

– Одна маленька помилка, і всі ставляться до тебе, як до злочинця, - бурмотів собі під ніс Степанко, плентаючись до своєї кімнати.

Батько саме йшов коридором і почув, як Степанко сам собі скаржиться на долю.

– Підійди до мене, синку, - сказав батько, довідавшись, що трапилося.

– Ходімо, я хочу тобі щось показати. Батько й син мовчки йшли подвір’ям до незавершеної

будови.Вони зупинились перед величезною металевою

конструкцією, навколо якої кипіла робота.– Чи бачиш он того робітника нагорі? - запитав

батько. - Що трапилося б, якби він не був обережним, якби вважав, що немає значення, як він ходить? Що було б, якби він зробив лише один маленький, але необережний крок? Як ти думаєш?

– Ну, міг би впасти і вбитися, - похнюплено відповів Степанко.

– Так, цей чоловік мусить бути дуже обережним, - погодився батько. - Так само Біблія вчить християн бути обережними у цьому світі. Один неправильний крок може мати дуже серйозні наслідки. Адже один гріх, як правило, тягне за собою інший. Дивися, куди ступаєш, хлопче. Тобі не можна впасти.

ЩО ДУМАЄШ ТИ? Чи намагаєшся виправдати погані вчинки, говорячи: “Та це ж не великий гріх”, або “Це лише маленький обман”, або “Та це ж лише одна гривня”? У житті з Богом кожен крок є надзвичайно важливим. А тому, будь обережним, коли йдеш!

ЗАПАМ’ЯТАТИ: Послання до ефесян 5:15.“Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі”.

11

Кожний вчинок є надзвичайно важ-ливим.

Особливе благословенняПрочитати: Псалом 34:1-3;8.

Після смачного обіду Юрко і Христинка гуляли разом з батьками у парку.

– Будемо всі разом гратися літаючим диском! - вирі-шили діти.

Юрко став у парі з мамою проти Христинки і батька.– Лови, Юрчику! - гукнула мама, коли батько метнув

диск просто на дітей. - Не дай Христинці упіймати!Юрко і Христинка сміючись побігли навипередки за

диском, намагаючись перехопити його один в одного.– Ой-ой-ой! - Раптом застогнав Юрко. - Моя нога!Однією рукою він схопився за ногу, а другою міцно

тримав забавку.– Лови, мамо! - гукнув, кидаючи диск у маминому

напрямку.Однак мама з батьком вже поспішали до нього.– Думаю, краще буде, якщо ти сядеш. Подивлюся

на твою ногу, добре? - стурбовано сказав Юркові батько. - Може, ти її підвернув?

– Та ні, все гаразд, - заперечив Юрко. Але ступив крок і зойкнув від болю. Він сперся на лавку.

– Мені здається, що нога починає пухнути, - захвилю-валася мама.

– Треба щось робити, - погодився батько. - Зачекай, я під’їду машиною і допоможу тобі в неї сісти.

12

Юрко засмутився, що доведеться їхати додому, але нога таки боліла! Та ще й так, що вдома був змушений лягти на диван. Навколо нього стурбовано перемовлялися рідні.

– Тобі дуже боляче? - співчутливо заглядала в Юркові очі Христинка.

– Та вже не так, як було спочатку, - скривився хлопчина.

– Біль - це бла-гословення, - раптом промовила мама.

– Благословен-ня? Це що жарт?! - здивувався Юрко.

– Я не жартую, - відповіла мама. - Біль – це сигнал, який сповіщає нам про те, що щось негаразд. Коли б нога не боліла, ти і далі ходив би поранений, не знаючи цього. А потім стало б набагато гірше.

– Юрку, мама каже правду, - підтримав її батько. - Біль є благословенням, своєрідним, але все ж таки благословенням. Коли болить голова, живіт чи зуб, – це попередження про те, що в організмі щось негаразд і що потрібна наша увага. Біль дуже часто рятує людей від смерті.

– Дякую Тобі, Боже, за біль, - Юрко ледь посміхнувся. Потім додав замислено:

– Це справді так.

ЩО ДУМАЄШ ТИ?Чи ти колись дякував Богові за біль? Мабуть, ні. Важко бути вдячним за страждання, які терпиш. Але вони теж мають своє завдання. Коли більше будеш дякувати за біль і менш нарікатимеш, то, можливо, будеш почуватися краще.

13

ЗАПАМ’ЯТАТИ: Послання до ефесян 5:20.“…Дякуючи завжди за все Богові й Отцеві в Ім’я Господа нашого Ісуса Христа”.

Дякуй Богові за страждання.

Голубе, зупинись на хвилинку!Прочитати: Псалом 46: 7-11

Одного дня восьмирічний Петрик пішов зі своєю бабу-сею в парк. Бабуся купила в кіоску кукурудзяні палички, і вони сіли на лавку поласувати ними.

Через якийсь час до них злетілося багато голубів. Петрик кидав птахам більше паличок, ніж їв сам.

– Поглянь на мене, бабусю! Я – голуб! - гукав Петрик, удаючи з себе птаха.

Бабуся сміялася. Петрик справді дуже вдало повторю-вав рухи голуба: голова вперед, крок ... зупинився ... голова назад, крок ... зупинився.

Дорогою додому Петрик продовжував імітувати пове-дінку голубів.

– Петрику, я колись читала, що голуби ходять так дивно, бо не можуть зосередити, зупинити на чомусь погляд під час руху, - пригадала собі бабуся. - Якщо голуб хоче побачити, куди йти, він мусить зупинитись на хвильку, і тільки після цього рухатись далі.

– Мені це не подобається! - крикнув Петрик. - Я ж люблю швидко бігати!

Хлопчик миттю добіг до тротуару і, обернувшись, став чекати бабусю.

Бабуся посміхалася.– Я хочу тобі щось сказати, - звернулась вона до

14

внука. - Колись, Петри-ку, ти станеш дорослим, але і тепер, коли ти ще дитина, мусиш час від часу зупинитися і помо-вчати перед Богом.

– Перед Богом? - перепитав хлопчик. - Не розумію.

– Твоє християнсь-ке життя може зійти нані-

вець, якщо не будеш приходити до Бога і мовчки чекати, щоб Господь міг до тебе говорити, - сказала бабуся. - Ми так само, як і голуби, мусимо іноді зупинятися і зосереджуватися на найважливішому. Сподіваюся, що ти зможеш знайти хвильку часу, щоб порозмовляти з Богом, читаючи Його слова, в тиші промовляючи молитву, щоб почути, як Всевишній звертається до тебе.

– А чи почую Його голос, бабусю? Бабуся усміхнулася:– Не наяву, а у своєму серці і в думці будеш знати, що

то до тебе промовляє Бог. І ти мусиш зробити все так, як Він тобі скаже.

– Гаразд, - замислено кивнув головою Петрик.

ЩО ДУМАЄШ ТИ?Чи даєш змогу Богові промовляти до тебе? А, може, ти дуже заклопотаний і не маєш часу Його слухати? Якщо маєш багато роботи та обов’язків, і якщо тобі бракує часу на Бога, - зупинись на хвилинку. Прочитай цей вірш з Біблії, і дотримуйся його у своєму житті.

ЗАПАМ’ЯТАТИ: Псалом 4:11. “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я”.

Слухай, що говорить Бог.

15

Небезпечно – інфекція!Прочитати: Послання до галатів 5:13-16.

Оксана відсунула книги на край столу і, зітхнувши, сперлась на спинку дивана.

– Що з тобою? - запитала мама.– У мене був жахливий день, - поскаржилась Оксана. - Вчи-

телька мене не любить. Постійно робить мені зауваження. До того ж, Марічка отримала ту роль у шкільній виставі, про яку я давно мріяла. І ще...

– Почекай, почекай. З’ясуємо все поступово. Чим незадоволена вчителька?

– Та всім, - вирвалося в Оксани. - Але ти ж цього не зрозумієш! Мене взагалі ніхто не розуміє!

Дівчинка вибігла з кімнати. Незабаром з передпокою почувся її розгніваний голос: Оксана сварилася зі своєю молодшою сестрою Лесею.

Двері відчинилися, і до кімнати забігла Леся:– Мамо, скажи Оксані, щоб залишила мене у спокої,

- кричала вона. - Чому вона розкидає мої речі?У Лесиних очах блищали сльози. До неї приєднався

Сашко, наймолодший серед них, і теж почав жалітися.– Поглянь, що ти зробила, - звернулася Леся до Окса-

ни, коли та ввійшла у кімнату.– Ну звісно, завжди тільки я у всьому винна, - розгні-

валася Оксана.– Звичайно, а хто ж іще? - відрізала Леся. - Все було

добре, поки ти не прийшла додому.Маму дуже засмутила сварка дітей.– Дівчата, вгамуйтеся. Оксано, сподіваюся, тебе не

доведеться ізолювати від усіх в окремій кімнаті, як колись це зробили з твоєю двоюрідною сестрою Надею?

– Мене ізолювати? - обурено вигукнула Оксана. - І за що? Надя мала інфекційну хворобу, могла заразити інших. А я ж не хвора!

16

– Не тільки хвороба може бути заразною, - відповіла їй мама. - Настрій також передається, як інфекція.

– Настрій? - здивувалася дівчинка.Так, настрій, - повторила мама. - Оксано, сьогодні ти

прийшла додому у поганому настрої. Не минуло і п’яти хвилин, як ти ним за-разила всіх. Ми знер-вовані й розгнівані. Як ти думаєш, як Бог зрозуміє твою поведін-ку? - мама строго по-дивилася на Оксану. - Якщо твій настрій не покращиться, мені доведеться ізолювати тебе. Підеш до своєї кімнати, і я зачиню тебе там.

ЩО ДУМАЄШ ТИ?Чи знаєш, що і настрій може передаватися від одного до іншого? Проси Бога, щоб Він щодня благословляв тебе добрим настроєм. Якщо хтось у твоїй сім’ї у поганому гуморі, дивись, щоб він не передався іншим. Слід протистояти цьому. Борися з ним усмішкою або лагідним словом. Не поширюй темний і злий настрій. Поширюй світло.

ЗАПАМ’ЯТАТИ: Псалом 51:1. “Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови”.

Поганий настрій може бути заразним.

17

Про значення іменПрочитати: Послання до филип’ян 2:14-16.

– Моє ім’я походить від слова “світло”. Сонце випро-мінює світло, зорі також є джерелом світла, а ось місяць вже тільки відбиває, віддзеркалює сонячне світло, - так міркувала собі Світлана після того, як у недільній школі розповідали про значення імен. - Цікаво, чи можу я сама випромінювати світло? Мабуть, потрібно зробити щось добре, корисне.

Дівчина вирішила допомогти своїй мамі доглядати за молодшим братиком. Але добрі наміри Світлани роз-віялися, як тільки малий Назарчик почав гратися її улюб-леними прикрасами. Вона розгнівалася, розкричалася і, не втримавшись, вдарила маленького братика.

У понеділок Світлана запланувала помити посуд, тому що мама пішла в церкву на вечірнє богослужіння. Правду кажучи, Світлана не дуже любила мити посуд. “Зроблю це пізніше”, - вирішила дівчина. До того ж, по телевізору транслювали цікаву передачу про зірок естради! Коли ж нарешті згадала про свою обіцянку, вже був час іти спати. Повернувшись додому, мама змушена була сама помити посуд.

У вівторок Світлана проспала. До школи вже не йшла, а щодуху бігла, і тому навіть не згадала про мамине доручення – винести сміття.

У середу в церкві Світлана зустріла вчительку з недільної школи.

– Привіт, дівчинко, ім’я якої походить від слова “світло”, - привіталася та усміхаючись.

Світлана знітилася. – Насправді, я не випромінюю світла, - зізналася

вона вчительці. Напевно, мене слід було назвати якось інакше.

– Пригадуєш, Світланко, ми говорили про те, що місяць не є джерелом світла? - лагідно запитала вчителька. - Він

18

тільки віддзеркалює сонячне світло. Так само і ти не маєш свого джерела світла. Ти зможеш випромінювати тільки світло, відображене від Сина Божого. Перш за все, мусиш належати Ісусові. Чи ти вже прийняла Ісуса у своє серце?

Світлана ствердно кивнула головою.– Тепер можеш просити Його, щоб допоміг тобі стати

джерелом Його світла, Його ласки, - порадила дівчинці вчителька.

Наступного дня Світлана йшла повз сусідський квітник і якось непомітно для самої себе кинула на нього обгортку з цукерки. Тієї ж миті нагадала слова вчительки з недільної школи.

– Господи, допоможи мені випромінювати Твоє світло, - тихенько помолилась дівчинка. Вона підняла папірець і занесла його у смітник.

Увечері, коли мама зауважила, що уроки варто зро-бити перед тим, як іти до товаришок, Світлана вже мало не кинула у відповідь образливі слова. Але раптом знову згадала розмову з вчителькою. – Господи, допоможи мені, - молилася вона гаряче і ревно.

Домашнє завдання дівчинка виконала швидко і легко.– Дякую Тобі, Ісусе, - промовляла вона слова молитви.

- Дякую Тобі за те, що дав мені змогу випромінювати Твоє світло.

ЩО ДУМАЄШ ТИ?Чи знаєш, як знайти спосіб, щоб твоє життя могло відображати світло Творця, як не втратити у житті світло Господа нашого? Чи хочеш допомогти молодшому братикові або молодшій сестричці виконувати до-машнє завдання? Ти можеш бути звичайною людиною – такою, як усі, але коли випромінюватимеш любов Христову, інші люди будуть саме завдяки тобі відчу-вати цю любов.

ЗАПАМ’ЯТАТИ: Послання до филип’ян 2:15.“ …Ви сяєте, як світла в світі”.

19

Випромінюй любов Христову.

Я – Боже ягняткоПрочитати: Євангелія від Івана 10:1-11.

– Ми поїдемо дивитися на овечок? - це було перше запитання Тарасика, коли він влітку приїхав у село до свого

дядька Петра.– Ну звичайно ж,

хіба можна це оминути, - погодився той, і вже по обіді вони з Тарасиком обережно просувалися машиною крутими гір-ськими дорогами.

– Я навіть уявити собі не міг, що на світі є стільки овець! - хлопчик

був у захваті. - Які вони всі товсті і кудлаті!– Не всі такі, - заперечив йому дядько і пригальмував

біля одної огорожі. - Подивися уважно на овець, які пасуться ось на цій галявині.

– Ой, які вони худі! - вигукнув Тарасик. - Може, вони хворі?

Дядько Петро завів машину.– Господар, якому належать ці вівці, потрапив до

лікарні, - у його голосі були нотки смутку. - А той чоловік, якого попросили доглянути за отарою, робить це недбало. Він не виводить овець на пасовище зі свіжою соковитою травою, не напуває їх чистою водою. Одним словом, не турбується про них, як належить.