2014

5

Дякую Дякую тобі, тобі, Нембо, Нембо, за те, що за те, що

ти вчора ти вчора

зробив зробив для мене!для мене!

дитячий християнський журналдитячий християнський журнал

ISSN 2194-3796

Так, ти правий. А от у мене

не виходить бути завжди задоволеною. Цікаво, чи можна

цього навчитися? Петрику, давай-но разом прочитаємо «Стежинку».

Сподіваюся, ми отримаємо відповідь на це запитання.

«Змотай» розплутаний клубок.

При цьому звертай увагу на

літери на одязі дітей, і ти

дізнаєшся про тему цього

номера журналу.

Я

З

Е

Д

О

О

А

Л

НН

В

А я вже склав із літер

слово і тепер знаю, що цей номер журналу про

задоволення.

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

2

Все, що зустрічається,Доброго чи злого,Все розпочинаєтьсяЗ крихітки, з малого.

З крапельки маленькоїЗлива починається,Iз струмка тоненькогоРічка розливається.

З іскри стане полум'яМетрів сто заввишки.З літер – слово, речення,З речень – цілі книжки.

Камінець до камінця –Виріс дім та вулиця.Iз легкого вітерця Буря розлютується.

А з образливого словаНенависть зрости готова.Треба дуже пильнувати,Місця зернам зла не дати.

Добрі зерна засівай,Буде добрим і врожай.Обіцяв Господь додатиТим, хто прагне правду мати.

Що посієш, те й пожнеш,Якщо зло – його й знайдеш.А добра твого зернятаЩастя принесуть багато.

Щоб не шкодити душі,Обережним будь завжди.Хай росте у серці віра, I любов, свята та щира,

Благочестя та надія, Хай душа твоя радіє,Хай добро росте, ростеЙ плід достойний принесе.

Страх Господній

веде до життя,

і хто його має,

той ситим ночує,

і зло не досягне

його. Пр. 19:23

Любов ЛАЗЬКО

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

3

– Марусю, я ніяк не можу впоратися з цим завданням, – підійшла Ганнуся до старшої сестри.

– Невже не можеш розв’язати таку легку задачку? – сердито буркнула Маруся, вириваючи з рук Ганнусі зо-шит. – Через твоє завдання в мене не залишиться часу пограти на піаніно!

– Не гнівайся, Марусенько, я спробую ще раз, може, мені вдасться розв’язати самій, – миролюбно погодила-ся Ганнуся.

Але Маруся швиденько розв’язала задачу й роздрато-вано пояснила сестрі, де була помилка.

– Марусю! – покликала мама з кухні. – Боюся, що То-лик по дорозі зі школи забуде принести хліб. Ти йому не нагадала про це?

– Ні! Він уже не маленький. Невже щоразу йому треба нагадувати про це?! Гаразд, я сама сходжу за хлібом, – невдоволено кинула Маруся, надягаючи пальто.

Був прекрасний осінній день. З дерева впав каштан і покотився до її ніг. Маруся штовхнула його й пішла далі.

ПроповідькаштанаАвтор невідомий

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

4

На зворотному шляху вона побачила на лаві дідуся. Він катав каштан по землі своєю палицею.

– Шкода, що в каштана така колюча шкаралупа! – звернувся він до Марусі. – Адже в нього таке ніжне ядро!

– І справді, дідусю! – підхопила вона. – Мені теж по-добається ядро каштана. Воно таке гладеньке, брунат-не! А руки колоти колючою шкаралупою не хочеться.

– Каштан нагадує мені декого, – продовжував дідусь.– Кого? – з цікавістю запитала Маруся.– Одну дівчинку, в якої добре й м’яке серце. Во-

на завжди готова допомогти ближнім, але робить це з великим невдоволенням і наріканням, тож часом і не радий її послугам. Краще б сам зробив, аніж слу-хати її докори. А мені хочеться, щоб ця дівчинка су-проводжувала свої добрі справи ласкавими словами й посмішкою. Тоді б її всі любили й ніхто б не за-смучувався.

– Дідусю, ти, напевно, про мене говориш? – зашарілася Маруся. – Але ж я гадала, що це нікому не шкодить... Адже я завжди роблю те, про що мене просять.

– Нехай колючий каштан буде для те-бе, Марусенько, настановою. Запа м’я тай слова, сказані апостолом Павлом: «Лю-біть один одного братньою любов’ю, в ша-нобливості один одного випереджайте».

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

5

Багато-багато років тому, так говорить Біблія, Бог звільнив цілий народ із раб-

ства. Він вивів ізраїльтян із Єгипту, дав їм закон, за яким вони мали жити, уклав із

ними угоду: Він буде берегти й боронити їх, приведе в обітовану землю, а вони по-

винні дотримуватися Його заповідей.

Сорок років ізраїльтяни провели в дорозі до Ханаану – землі, яку Бог обіцяв їм

у спадщину. Бог у стовпі хмарному вів їх удень, а в стовпі вогненному висвітлював

їм шлях уночі. Він давав їм упродовж сорока років манну з неба, свіжу воду (на-

віть із скелі) і захищав їх від ворогів. А вони... ремствували. Були всім незадоволе-

ні: «Набридла нам небесна їжа! Хочемо м’яса з часником і цибулею!»

Чому люди бувають незадоволені, чому нарікають на своє життя? Я маю на ува-

зі не лише тих людей, у давнину, але й нас. Біблія відповідає на це запитання. Люди

незадоволені тоді, коли забувають Господа, Бога свого. Так було з народом у пус-

телі: Бог був із ними, вони бачили Його присутність щодня, а думали про м’ясо та

часник! Він провів їх по сухому через море, а вони нарікали, коли в них не було сві-

жої води. Вони просто не звертали на Нього уваги. Так буває з людьми й сьогодні,

навіть із віруючими: Бог урятував нас від вічної загибелі. Він боронить та оберігає

нас, дає все необхідне, а ми іноді нарікаємо, якщо в нас немає чогось, що є в інших

хлопчиків і дівчаток.

Як навчитися бути задоволеним, не нарікати? Рецепт дуже простий: пам’я тай,

що все в твоєму житті дано тобі Господом Богом! Звертай увагу на те, що в тебе

є, і дякуй за це Богові.

Наприклад, ти надокучав мамі й татові тим, що в тебе кросівки потерті. А ти

звернув увагу на сусідського хлопчика, який ходити не може, його мама в інвалід-

ному візку в парк возить? Він був би радий хоч босоніж бігати. Або ти говориш: «Ой,

мамо, знову борщ! Набрид уже!» А ти звернув увагу на голодні очі бездомного, ко-

ли проходив підземним переходом? От він борщу був би радий! Якщо бачити навко-

ло людей в їхніх злигоднях, тоді ремствування кудись випаровується. Правда ж?

Знаєш, що ще говорить Біблія про те, як важливо бути задоволеним? Читай:

«Великий же зиск – то благочестя із задоволенням. Бо ми не принесли в світ нічо-

го, то нічого не можемо й винести. А як маємо їжу та одяг, то ми задоволені будьмо

з того» (1 Тим. 6:6–8). Хочеш бути багатим? Багатий не той, хто багато має, а той,

хто задоволений тим, що має.

Вальдемар ЦОРН

Над цим

варто замислитися

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

6

Олександр ОВЧИННИКОВ

Я знаю – все придумав Бог:Хмарки біленькі в небі синім,Яскраву райдугу красиву,I море, й золотий пісок.

Придумав листя і травуI захотів, щоб вітер дунув.I Він іще мене придумав –Я народився і живу!

Тетяна ЖЕМБРОВСЬКА

Той, хто Богу життя довіряє,Той нестачі ні в чому не має,Бо за крихту найменшу вдячний, Тож, не стогне в біді, не плаче.Бо упевнений він, що ТворецьЗа терпіння усім нужденним, Наче люблячий наш Отець,Нагороду дасть всім смиренним.

БББББББББББББББББББББББООООООООООООООООООООООГГГГГГГГГГГГГГГГГГГГУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУ ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДДООООООООООООООООООООООВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄ

ТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТОООООООООООООООООООООЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙ,,,,,,,,,,,,,,,, ХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХТТТТТТТТТТТТТТТТТТТТООООООООООООООООООООО

ППППППППППППППППРРРРРРРРРРРРРРРРИИИИИИИИИИИИИИИИИИИДДДДДДДДДДДДДДДДДДУУУУУУУУУУУУУУУУУУУМММММММММММММММММММАААААААААААААААААААВВВВВВВВВВВВВВВВВВББББББББББББББББООООООООООООООООГГГГГГГГГГГГГГГ!!!!!!!!!!!!!!!!!

ЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ ЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗЗНННННННННННННННННАААААААААААААААААААЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮЮ –––––– ВВВВВВВВВВВВВВВВВВССССССССССССССССЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ

Едуард СКАЧКОВ

Лише сонечко зійде – Бджілоньці не спиться.Мед у вулик день-у-деньНосить трудівниця.

Не жаліється вона,Що робити важко.Треба приклад брати намЗ бджілки, із комашки.

Труднощі лякають нас,Сили в нас замало.Допомогу хто нам дасть –Бджілка підказала.

Слово Боже – то нектар, Треба пам’ятати,Лише цей небесний дарСили може дати.

Слово Боже, наче мед,Живить нам серця.В ньому істина та шлях,I любов Отця.

Лише в Слові благодать,З неба вічний дар,В ньому Бог залишив намДля душі нектар!

БББББББББББББДДДДДДДДДДДДДЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖІІІІІІІІІІІІІЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛЛКККККККККККККАААААААААААААА

Малювала Олена МІКУЛА

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

7

Розгорнімо Біблію

Ісуса зазвичай оточувало дуже багато людей. А через те що Він любив і приймав усіх, до Нього тягнулися навіть такі люди, яких ніхто не любив. Жебраки, волоцюги, най-менш шановані в народі люди – всі почувались у спілку-ванні з Ісу сом Христом спокійно та радісно. Він нікого з них не зневажав, нікого не проганяв від Себе.

Сам же Ісус був дуже шанованою Людиною, раби-ном, тобто вчителем закону Божого. Люди знали, що Він міг зцілювати навіть сліпих... А тут із різними

негарними людьми спілкується. Так вважали свя-щеники, книжники та фарисеї. Вони були дуже незадоволені Ісусом і часто Йому це вислов-лювали. А Він розповідав їм притчі, щоб пояснити Свою поведінку й те, як на все це дивиться Бог.

Вальдемар ЦОРН

Одного разу Ісус розповів притчу про батька, в якого було двоє синів. Коли мо-лодший підріс і почувався цілком дорослим, він попросив батька віддати йому його час-тину спадщини. І батько поділив між сина-ми свій маєток. Він віддав молодшому синові його частку грошима, і той поїхав у далеку країну – влаштовувати своє життя. Старшо-му синові батько віддав решту.

Минуло багато часу. Старший син працював у полі, по господарству, опікувався худобою та наймитами. Одне слово, завжди був у клопо-тах і турботах. А про молодшого сина нічого не було чути. Батько дуже нудьгував за ним.

Але якось, одного дня, батько побачив удалині жебрака – обідраного та худого мо-лодого чоловіка. Батько з нетерпінням чекав сина, тож відразу впізнав його й кинувся йо-му назустріч. Так, це був його молодший син! Але в якому стані! Він марно витратив усі свої гроші, дійшов до того, що почав пасти свині

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

8

в чужих людей. І тоді він зрозумів: у домі батька йому було найкраще. «Піду в дім батька, попрошу в нього ви-бачення й ублагаю прийняти в число його наймитів», – вирішив молодший син.

Так він і зробив – і тепер ішов додому. А батько вибіг йому назустріч, обійняв сина, цілуючи та радіючи, немов дитина. Молодший син попросив вибачення, і батько на радощах подарував йому взуття, новий одяг, перстень на руку й наказав улаштувати бенкет. Сказано – зроблено! Слуги раді старатися: господар їхній такий щасливий і ще-дрий, адже син його пропав і знайшовся.

У цей час із поля повертався старший син. Він почув спі-ви, гру на музичних інструментах і веселий гомін бенкету.

– Що тут відбувається? – запитав він в одного зі слуг, який саме ніс до будинку свіжоспечені, духмяні коржі.

– Твій брат повернувся! Батько такий радий, що нака-зав улаштувати свято. Заходь, порадій із батьком! – відпо-вів слуга й заквапився далі.

Але старший син до будинку не пішов. Він дуже засму-тився. Навіть розсердився. Вийшов до нього батько, щас-ливий, із посмішкою на обличчі:

– Заходь, повеселися з нами! Твій брат повернувся жи-вим і неушкодженим!

– Я був із тобою всі ці роки і працював не покладаючи рук на полях твоїх, а ти мені такого бенкету жодного разу не влаштував. Та що там, ти мені й козеняти не дав, щоб ми з друзями могли повеселитися! – гнівно відповів батькові старший син. – А цей твій син прогуляв увесь свій спадок хтозна з ким, а ти його приймаєш із розкритими обійма-ми! Не зайду в дім!

– Любий мій! Як ти можеш таке говорити? Адже все моє – твоє! Ти міг робити що хотів і брати що

бажав. Але ти ніколи не вважав наш дім сво-їм домом... У цьому твоя проблема. А то-

бі слід було б радіти, що твій брат був мертвий, а тепер живий; пропа-

дав, а тепер знайшовся, – сказав батько й зайшов у будинок, де панували радість і веселощі.

А старший син залишився поза домом, незадоволений,

сердитий і нещасний.Мал

ювал

а Лю

дмил

а ЯН

БУЛА

ТОВА

Ось таку притчу Ісус розповів фарисеям, коли вони сварили Його за те, що Він дружить із грішниками. Прочитати цю притчу ти можеш в 15-му розділі

Євангелія від Луки.

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

9

«А Бог має силу всякою

благодаттю вас збагатити,

щоб ви, мавши завжди в

усьому всілякий __________ ,

збагачувалися всяким добрим

учинком» (2 Кор. 9:8).

Подумай

, запиш

и!

Яку біблійну історію тут зображено? Спробуй-но й ти, не відриваючи олівця від паперу, намалювати її.

Малювала Емма НІКЕЛЬ

Внеси відповіді в СТІЛЬНИКИ,

розташовані навколо

стільника з запитанням,

починаючи зі стільника

з покажчиком. Для того щоб

дізнатися відсутнє слово

в біблійному вірші, випиши

літери в пронумерованих

стільниках відповідно

нумерації.

Склала Ельвіра ЦОРН

Велика купа сіна

«Я – ______ для світу» (Ів. 8:12).

Дорогоцінний метал

Той, хто дає поради

Збирач мита

Сестра Авесалома (2 Сам. 13:1)

Воє-начальник, хворий на проказу

Бажати чогось

Слава Богу

Треба ______ ворогів

Хитра людина

У діда є онук та

______Син Нооми

Відходи від змеленого

зерна соняшника

5

8

2

3

6

7 4

1

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

10

Склала Олена МІКУЛА

Слідуючи за стрілками, ти прочитаєш

відомий вислів псалмоспівця, в якому

він віддає хвалу Творцеві.

Склала Ірина ВИСОЦЬКА

Будьте жит

тям

не грошолю

бні,

задовольняй

теся

тим, що маєте.

Євр. 13:5

ГОСПОДИ, –

ПОВНАЯКІ

ВЧИ

НИ

В

ДІЛА

ТВОГО

ТИ

ЗЕМЛЯ!

ЇХ

ТО

ТВОРИВАТВ

ОЇ,

МУДРО

ПС. 104:24

ЧИСЛЕННІ

УСІХ,

Довідайся!

По горизонталі: 1. Батько дванад-цяти колін ізраїле-вих (Бут. 49:1–28). 3. Невістка Нооми (Рут, 1:4).

По вертикалі: 1. Те, у що впряга-ють домашніх тварин. 2. Рідина, що утворює моря та річки.

1 2

3

3

По горизонталі: 1. Один із авторів євангелій, лікар за фахом. 3. «Тато» єврей-ською.

По вертикалі: 1. Повторення зву-ку в лісі чи горах. 2. Мати Самуїла (1 Сам. 1:2).

1 2

3

1 По горизонталі: 1. Розділ між су-сідськими ділянка-ми землі. 3. Дванадцятий місяць за єврей-

ським календарем (Ест. 3:7). По вертикалі: 1. Те, з чого печуть хліб. 2. Рабиня Сарри (Бут. 16:1).

1 2

32

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

11

У лузі зеленім, де чисту водицюНесе серед трав джерело,Дбайливий пастух випасав свої вівці,Аж сто їх у нього було.

У спеку шукав він для них прохолоду, У затишку спати вкладав,Щоб кожна вівця мала їжу та воду,Невтомний пастух завжди дбав.

Його хвилювало, щоб місця доволіОвечкам у лузі було,Щоб вівці здорові були, а не кволі,Щоб чисте було джерело.

Овечки паслися, щасливі та ситі,В безпеці спокійно жили.Любов пастуха відчували щомиті,Слухняно всі сто за ним йшли.

Аж ні! Не усі – бо одна розглядала Iз заздрістю берег чужий. Трава там смачнішою їй видавалась,I вигін просторий такий!

Iз ранку до вечора все роздивляласьПривабливий берег вона.Трава вже своя несмачною здавалась,Вода несмачною була.

I так її мрія ота полонила,Терпіти вівця не могла!Убік від отари нарешті ступилаI щастя шукати пішла.

В три кроки вона перейшла в хвилюванніМісток через річку хиткий.На берег, на свій, озирнулась востаннєЙ побігла у край своїх мрій.

«Я тут погуляю під сонцем, на волі,Траву найсмачнішу знайду,Побігаю вдосталь в широкому полі,А потім додому піду!»

Iз радістю біга, щипає травицю,Зриває листочки, квітки,I п’є з джерела прохолодну водицю,Й стрибає в траві залюбки.

Ірина ОРЛОВА

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

12

«Навіщо покинула рідну отару,Навіщо прийшла я сюди?Хіба мені сонця, трави бракувало?Хіба бракувало води?

Я мала опіку, я мала родинуI милих сестричок тепло.Пастух турбувався про мене невпинно,Мені з ним спокійно було.

Його не побачу ніколи, я знаю,Бо він вже про мене забув…»Покликала тихо: «Спаси, пропадаю!»I він її голос почув!

Вівцю заблукалу піднявши на плечі,Iз радістю він проказав:«Нарешті знайшлась моя люба овечка,Як довго тебе я шукав!»

«Чому через мене, вівцю заблукалу, Отару залишив свою?»Пастух відповів їй: «Я хочу, щоб знала, Що я тебе дуже люблю!»

Тепер у безпеці себе відчуваєВівця на плечах у нього,Iз радістю тихо вона промовляє:«Я з ним! Я навіки його!»

I меж її радості наче немає, I щастю немає кінця.«Ой, час вже додому, бо сонце сідає», –Нарешті згадала вівця.

Свої оченята овечка підводить:«Вже пізно, піду до своїх!»Повз річку біжить, та ніде не знаходитьМісточок у рідні краї.

Шукаючи стежку, побігла чимдужче,Злякалася, плаче вона… А берег крутіший, лиш скелі та кручі,I річка бурхлива й страшна.

I вже не травичка м’яка під ногами,А гостре каміння лежить,I берег колючими вкритий кущами,I річка реве та шумить.

«Де ж берег рідненький? – заплакала, бідна,Не маючи сили, вона. –Як темно і страшно! Нічого не видно,Я тут залишилась одна!»

Покинули бідну вівцю її мріїПро інші, чудові краї,Лежить в самоті і від страху німіє,Ковтаючи сльози свої:

Малювала Катерина ПРАВДОХІНА

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

13

Маленька кульбабка росла біля паркану. Ні хто не поливав її в належний час, тому що вона росла не в саду й не належала до красивих і шляхетних квітів. Але кульбабку це зовсім не засмучувало. Во-на раділа сонечку, бавилася з вітром, а коли серед густої трави помічала польову квіточку, таку ж, як вона сама, то привітно махала їй листочком.

«Краще подивіться на мене, – втрутилася пишна піво-нія. – Ніхто не підгорнув мене сьогодні... Тепер уся воло-га випарується, і я буду страждати від спраги». За такими розмовами минав у квітнику день. Квіти, звичайно, знали, що маленька квіточка за парканом чує їхні розмови, але їх це не обходило. А кульбабка раділа тому, що могла рости в густій зеленій траві й їй не потрібно турбуватися про те, що її не полили або забули підгорнути.

Кульбабка росла поблизу огорожі, за якою рос-ли красиві й шляхетні квіти, тому їй було добре чут-но їхні розмови. Квіти були дійсно дуже красиві (як-що кульбабка піднімала свою голівку, то бачила че-рез паркан яскраві пелюстки), а от їхні розмови були менш привабливі.

«Погляньте-но на ці два бур’яни! – голосно обу-рювалася жоржина. – Вони так близько виросли бі-ля моїх корінців, п’ють мою воду й мої добрива! Учо-ра ввечері садівник знову їх не помітив і не вирвав. Тепер мої квітки не будуть такими красивими, як ми-нулого року, і ніхто не буде мною захоплюватися. Як прикро!» Жоржина зітхнула так, нібито з нею стало-ся найбільше нещастя.

Іванка ХИЖНЯК

(Алегорія)

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

14

«Гей, мала! – одного разу почула кульбабка й під-вела голівку. З-за паркану визирав цікавий гладіо-лус. – А чому це в тебе такі вузькі пелюстки? Зараз так не модно! Може, ти хвора?» Кульбабка нічого не відповіла, лише привітно змахнула листком. З-за пар-кану долинуло приглушене хихотіння квітів. Їх роз-веселив дотепний жарт гладіолуса. Кульбабка була цілком задоволена своїми пелюстками. Вона аж ніяк не захворіла, просто в усіх кульбабок такі вузькі пе-люстки.

Минуло зовсім небагато часу, і жовта шапка куль-бабки стала білою та пухнастою. «Ви були в модного перукаря? Чи не розповісте нам, хто цей умілець?» Кульбабка підвела голівку вгору й побачила чайну троянду, що перехилилась через паркан. Сказавши це, троянда одразу ж сховалася назад.

Кульбабку зовсім не засмучувало те, що ша-почка в неї побіліла: «Як тільки дмухне віте-рець, білі парасольки – моє насіння – розле-тяться в різні боки. Вони потраплять у ґрунт, і з них виростуть нові кульбабки. Адже я теж виросла з маленького насіннячка». Вона тер-пляче чекала на цю подію. Адже коли з її насін-ня виростуть кульбабки, вони обов’язково наді-шлють їй привіт у вигляді насіння – парасоль-ки! Тоді на цій галявинці буде більше її друзів...

Сусідство з садовими квітами стало тепер іще більш неприємним. Вони дражнили кульбабку через її лисі голівки. Верхівка перського бузку стирчала над парканом і постійно корчила їй пики, а декоративний виноград і зовсім перекинув свої довгі батоги через паркан. Кульбабка не звертала уваги на своїх настир-ливих сусідів, лише привітно змахувала листочками й раділа, що могла прожити ще одне літо. Вона була задоволена життям.

Найбагатший той,

хто задовольняється

малим, бо таке

задоволення свідчит

ь

про багатство

натури.Сократ,

філософМалювала Аліна МАНЬКО

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

15

Склала Олена МІКУЛА

Кросворд

1

12

3

4 5 6

14

16

17 18

7 8

11

9 10

15

13

19

20

22

21

23 24

2

По горизонталі:

1. Обіцянка Господу.

4. Син Сима (Бут. 10:22).

7. Iм’я Даниїла у полоні (Дан. 1:3–7).

11. Брат Каїна.

12. Батько Самсона (Суд. 13).

16. Брат Марії та Марти.

17. Син Хама (Бут. 10:6).

19. «Ось вам ознака: ___________

сповиту ви знайдете, що в яслах

лежатиме» (Лк. 2:12).

20. Невістка Нооми (Рут, 1:1–4).

21. Брат Мойсея (Вих. 4:14).

22. Нічний гість Iсуса (Iв. 7:50).

23. Неслухняний пророк,

якого проковтнула риба.

24. Автор Євангелія.

По вертикалі:

2. Що вкрав Яків у свого брата Iсава (Бут. 27:35)?

3. Один із апостолів, чиє послання є в Біблії.

5. Жінка, яка допомогла єврейським розвідникам

(Нав. 6:16).

6. Корабель апостола Павла (Дії, 28:11).

8. Судилище, на якому сидів Пилат (Iв. 19:13).

9. Людина, яка не могла померти, доки не побачить Iсуса

(Лк. 2:25–26).

10. Старший син Якова (Бут. 35:23).

11. Один з «малих» пророків.

13. Печера, біля якої Давид вилив воду на славу Господу

(2 Сам. 23:13–17).

14. Місце, де померла Сарра (Бут. 23:2).

15. Син Iрода (Мт. 2:22).

18. Прабабуся Давида (Рут, 4:16–17).

19. Iдол, що сам упав та розбився (1 Сам. 5:3).

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

16

Насправді саме Своїм улюбленим дітям – віруючим в Iсуса Христа – Небесний Отець дарує не-ймовірне багатство Небес, яке набагато перевершує найсміливіші мрії: «Чого око не бачило

й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1 Кор. 2:9). Але й на землі ми не обділені Його щедрістю. Ми багаті миром, радістю, вірни-ми друзями, атмосферою любові, упевненістю в завтрашньому дні... I ще багато чим, за що

люди готові платити великі гроші.Розкішний будинок, шикарна машина та дорогий одяг – усе це дає лише короткочасне задово-

лення, за яке доводиться дорого платити: «А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибель. Бо корінь усього лихого – то грошолюбство...» (1 Тим. 6:9–10). Тому вірні та чесні християни бай-дуже проходять повз розкішні вітрини дорогих магазинів.

Чому Бог дарує багате життя злим і нечесним людям, 1.

Малювала Вікторія ДУНАЄВАВідповіді пастора Олексія ЄРОПКІНА

2.

а християнам – просте й скромне, хоча вони вірні,

була написана перша Біблія і як її перекладали різними

мовами світу? Адже в Біблії написано, що Бог змішав

чесні, добрі люди?

Національність перших людей можна визначити як «діти Адама», адже всі вони ви-йшли з його родини. Після потопу в живих знову залишилася тільки одна сім’я. Від неї утворилась уся сучасна цивілізація, яку можна було б назвати «діти Ноя». Ко-ли Бог розділив їх і дав різні мови, люди розійшлися світом. Відтоді з’явилися різні народи й племена зі своєю культурою та писемністю.

Потім Господь обрав одну сім’ю, щоб вона поширювала Його Царство по всій землі. Це була родина євреїв – Авраама, Iсака та Якова. Їхні численні нащадки стали називатися

народом Iзраїля. Серед них Господь обирав пророків, які передавали людям Слово Боже. Тому мовою Старого Заповіту була давньоєврейська мова.Новий Заповіт був написаний апостолами Iсуса Христа на простонародній мові давніх гре-

ків, тому що за тих часів вона була дуже поширеною, як сьогодні англійська. Адже апостоли намагалися виконати веління Христа: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в Iм’я От-

ця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Мт. 28:19–20).Переклад Біблії – справа довга й непроста. Iноді правителі народів, бажаючи мати Біб-

лію, наймали вчених людей, які перекладали для них Писання рідною мовою. Але в біль-шості випадків Біблію перекладали учні Iсуса Христа, які намагалися виконати Його по-

веління навчити всі народи.На сьогоднішній день повна Біблія існує на 518 мовах народів світу, і її мо-

жуть читати близько п’яти мільярдів людей. Новий Заповіт або його час-тини перекладено ще на 2280 мов. I ще існує понад 2000 проектів з пере-кладу Біблії різними мовами і наріччями.

Якої національності були перші люди? Якою мовою

мови і кожен знав тільки свою мову?

(Юлія Л., Україна)

(Таїса С., Україна)

Запитання

— відповіді

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

17

Пауль УАЙТ

Скільки я не намагалась, але не могла сама видертися з неї. Слон допоміг мені. Все, що мені потрібно було робити, – це триматися за його хобот. Ходімо погово-римо з ним». З боку водойми доносилося

хропіння. Вони побачили сплячого гіпо-потама Буху, тулуб якого був прихова-ний під водою. Лише голова його ле-жала на поверхні. Він розплющив одне око: «А-а, Фару, ходи-но сюди. Присядь.

Твоїм ногам буде легше». Носоріг вту-пився на нього, але потім іскри в його очах зникли. I замість звичного гарчання Фару привітно промовив: «Доброго ран-ку! Як справи?» Буху посміхнувся йому.

Із серії

«Фару сильніший

за всіх

»

Носоріг Фару замислився. Він відпочи-вав у прохолоді джунглів, ніжно обдму-хуючи свої передні ноги, – там, де ліани глибоко врізалися в шкіру. Якесь дивне, тепле почуття наповнювало його єство.

Підвівши голову, він побачив антилопу Дік-Дік, що стояла біля великого мураш-ника. «Слон був дуже турботливий, коли розв’язував тобі ноги». – «О, так», – від-повів носоріг, причому, без притаманного

йому гарчання. Фару підняв одну ногу: «Я не міг звільнитися сам». – «Ти правий, – погодилася Дік-Дік, – ти був занадто міц-но зв’язаний. Мене слон теж врятував, коли я потрапила в пастку мисливця.

«Погано бути зв’я за ним, чи не так?» – зауважив він. «Дуже погано, – підтвер-

див Фару. – Мені знадобилося бага-то часу, щоб зрозуміти підступність

змії Нцоки». – «Авжеж», – зітхнув

Буху. Довго вони лежали в тиші, насоло-джуючись прохолодною м’якою багню-кою. Потім Буху прошепотів на вухо Фа-ру: «Поглянь-но туди!» З кущів виповзала змія. «Доброго ранку», – вимовила вона

якомога привітніше. Носоріг вибрався з багнюки. Його приклад наслідував і гі-попотам. «Шкода, що ти вчора не доклав трішки більше зусиль», – лукаво посміхну-лася Нцока. Носоріг зробив крок до змії.

– Який шлях обрав носоріг Фару? – запитав Гулу в Дауді, помічника лікаря в джунглях.

– У нього було дві можливос-ті – або йти зі слоном, або без нього.

– I чим же все закінчилося? – хотіла знати Луту, дівчинка з за-бинтованими очима.

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

18

Думки проносились у голові набага-то швидше, ніж раніше. Носоріг від-крив пащу й голосно заявив: «Ні, ти не права!» Змія слизнула в тінь, си-чачи про себе: «Наступного разу буду

хитрішою...» Фару замислився про сло-на Нембо. Він потрусив головою, щоб переконатися, що це не сон. Ниючий ріг був цьому підтвердженням.

Носоріг згадав великий валун, мураш-ник, баобаб... Буху мовчки стояв окрай болота. Через деякий час він сказав: «Краще слухатися слона, ніж змію, правда ж?»

Крізь листя просунулася голова жи-рафа Твіги: «Змія знову взялася за своє?» Носоріг кивнув головою, а Бу-ху повільно відповів: «Так, звичайно».

Твіга посміхнувся: «Вона нашіптує сло-ва, від яких інші потрапляють у біду». – «Згоден, – сказав гіпопотам Буху, – а ось слон не такий.

Він зайнятий тим, що звільняє інших із біди». – «Ти правий, – підтвердив носо-ріг Фару. – Ходімо поговоримо з ним». – «Чудово!» – сказала антилопа Дік-Дік і пострибала вперед.

«Ти пам’ятаєш, Фару, той день, коли слон врятував мангуста Джо-Джо від гієни та її рідні, розкидавши їх своїми бивнями?» – озираючись назад, запи-тала вона носорога.

Фару зупинився: «Мабуть, і мій ріг міг би придатися». – «Безсумнівно, – по-годився Твіга, – і твоя сила теж». Но-соріг продовжив шлях, напружено роз-мірковуючи.

Незабаром вони опинилися під паль-ма ми-парасолями. Носоріг підійшов до слона Нембо й сказав: «Спасибі тобі за те, що ти вчора зробив для мене».

Потім зовсім тихим голосом, якого джунглі ніколи раніше від нього не чу-ли, додав: «Я чимало за цей час пере-думав». Фару розповів слону про свій ріг і про свою силу.

На закінчення він додав: «Можливо, я зможу стати тобі в нагоді, Нембо». I під час розмови з Нембо про те, чим він мо-же бути корисний слонові, Фару знову відчув приємне тепле почуття.

Потім носоріг та гіпопотам пішли разом до водойми з лататтям. «Краще ходи-ти зі слоном, – несподівано промовив носоріг Фару, – і з тими, хто слідує його шляхом».

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

19

«Чудово! – схвально засміявся Буху. – Тепер вона, сподіваюся, зрозуміла». Вони дивилися, як трава переставала ворушитися, після того як там проповз-ла змія.

Жираф Твіга, що виник поряд, заува-жив: «Ось це й є мудрість – не слуха-ти те, що говорить змія. А ще краще – не давати їй навіть можливості сказа-ти щось».

Носоріг Фару кивнув. Цього він не за-буде. Глибоко в душі він усвідомлю-вав, що змінився – він став іншим но-сорогом.

«Так, – кивнув Буху, – набагато кра-ще. Хоча змія, гієна та інші їхні приятелі з цим не згодні». Раптом він збуджено запитав: «Ти чув, як слон сказав: ◊Про-тистань змії – і вона втече“?»

«Так, чув», – відповів Фару. Тут щось зашурхотіло в траві. Очі носорога блис-нули. Він поглянув на Буху й, на влас-ний подив, відчув, що в них один і той самий намір.

«Доброго дня, Фару, – м’яко прошипіла змія, – я думала, що ти...» Носоріг звів-ся на задні ноги й з силою опустив пе-редні туди, де щойно перебувала змія.

Корисна порада

Довір своє життя

Ісусові, і Він

зробить із тебе нове

створіння.

– Це нечасто трапляється з носорогами, – сказав Калі.– Вірно, – погодився Дауді. – Однак пам’ятай: це не-

рідко трапляється з людьми.– Це коли вони просять Iсуса пробачити їм, довіривши

Йому своє життя? – запитав Талі.– Біблія каже: «Тому-то, коли хто в Христі, той нове

створіння», – сказав Гулу.Елізабет продовжила:– «Стародавнє минуло, ото сталось нове» (2 Кор. 5:17).Луту засміялася. Вона зняла з очей пов’язку, обе-

режно обійшла навколо тачки, не наступаю-чи при цьому на коріння баобаба, й зупи-нилася перед Дауді.

– Ти бачиш! – закричали Калі й Талі.– Бачу, – кивнула Луту. – Коли я

вперше почула історію про сліпу мавпочку, в мене відкрилися ду-ховні очі. А тепер я просто ба-чу очима.

– Стародавнє минуло, – про-шепотіла Елізабет.

Довір Ісус

зробитст

чити їм, довіривши

в Христі, той нове

нове» (2 Кор. 5:17).й пов’язку, обе-ступаю-упи-

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

20

Зі школи Люба повернулася додому в по-

ганому настрої. Вона мовчки пройшла повз

маму й сіла на диван. Мама відразу помітила

незвичайну поведінку доньки:

– Ти що така сердита? Двійку отримала?

– Ні, – буркнула Люба. – З оцінками все га-

разд.

– Тебе хтось образив?

– Ні!

– Тоді що з тобою відбувається?

– Нічого особливого... Наталя сьогодні при-

йшла в новій куртці.

– Дуже красива?

– Так, рожева така, кишені на замочках,

а на капюшоні біле хутро! Всі дивилися на неї

із захватом, а Наталя аж сяяла від щастя!

– Он як?! І це тебе засмутило? Ти б пора-

діла за подругу.

– З чого радіти? У Наталі чергова нова курт-

ка, а в мене – стара, я її вже три роки ношу.

І взагалі, у всіх дівчат у класі нові куртки! Їм

батьки весь час щось купують. Тільки в мене

немає ніяких обновок...

– Любонько, мені б не хотілося, щоб такі

думки з’являлися в твоїй голові. Ти ж знаєш,

що нам для тебе нічого не шкода, просто в нас

зараз тимчасові труднощі. Твій брат Віктор

служить в армії, а тато хворий, і йому необ-

хідні дорогі ліки. Грошей у нас вистачає тільки

на їжу... Тому ми не можемо дозволити собі

додаткові витрати. Бог дасть, і ми ці труднощі

переживемо. За першої ж можливості купимо

тобі гарну нову куртку. Поглянь на моє старе

пальто. Скажу тобі по секрету, – і мама пере-

йшла на шепіт, – я теж мрію про нове!

Остання фраза розсмішила Любу. Мама

посміхнулася й присіла поруч із донькою:

– Принеси, моя люба, Біблію.

Люба принесла Біблію, і мама швидко від-

крила потрібну сторінку – шосту главу з Пер-

шого послання апостола Павла до Тимо-

фія.

Ольга НОВИКОВА

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

21

– Прочитай-но вголос із шостого вірша по вось-

мий, – мама простягнула відкриту Біблію доньці й до-

дала: – Мені теж не завадить почути це ще раз.

Люба почала читати:

– «Велике надбання – бути благочестивим і за-

доволеним».

Мама тихенько призупинила доньку:

– Ти, напевно, думаєш, що рожева курточ-

ка стала б для тебе зараз великим надбанням,

правда ж?

Люба кивнула.

– А Бог вважає, що всі наші найдорожчі та

жадані покупки не є великим надбанням. Він

бажає відкрити тобі таємницю, яка для бага-

тьох людей закрита. І якщо ти хочеш її зна-

ти, читай далі.

Таємничість у словах мами зацікавила

дівчинку, і вона продовжила читати:

– «Бо ми не принесли в світ нічого, то

нічого не можемо й винести. А як ма-

єм поживу та одяг, то ми задоволе-

ні будьмо з того». Але, матусю,

це так важко – бути задо-

воленою! – вигукнула

Люба. – Так, важко. Та ко-

ли Ісус буде твоїм Учи-

телем, ти зрозумієш, що

бути задоволеною – це ВЕ-

ЛИКЕ надбання, і тобі стане

легко почуватися задоволеною.

Ти тільки подивись, що з тобою зро-

било невдоволення!

– А що воно зі мною зробило?

– По-перше, зіпсувало тобі настрій.

– Ну так...

– Невдоволення керує тобою і робить у тво-

єму серці що хоче.

– Це як?

– Доню, я навіть не відразу тебе впізнала.

Дивлюся, заходить незнайома дівчинка – з похму-

рим обличчям і образою на весь світ.

– Ой, справді, мамо! Я з Наталею навіть роз-

мовляти не хотіла...

– Так і зі мною ладна була посваритися.

Запам’ятай: невдоволення межі не знає. Воно

руйнує межі миру, дружби, довіри.

– Звідки ти все знаєш, мамо?

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

22

Заміни в назві мушлі літеру «м»

на літеру «л», і ти дізнаєшся,

як звали найпершу християнку.

+ –

+

З’єднай назву частини люд-

ського обличчя та відрізку

часу, і ти отримаєш назву

статі людини.

+

Надіслала Дарина ЯБЛОНСЬКА

Малювала Лариса ГОРОШКО

Заміни в імені героя Ста-

рого Заповіту всі літери

«а» на «е», і ти дізнаєш-

ся, що він втратив.

–

Назви імена двох персонажів Старого Запо-

віту. В їхніх іменах заховалося слово «лис».

+ + ,

+ +

– Я, звичайно, знаю більше, ніж ти, але не

все! Тільки Бог знає все. Тому ми й звертає-

мося до Нього. Ти пам’ятаєш бідну людину з

паличкою, яку ми зустріли в день Пасхи? Ти

ще помітила, що він такий худий і одяг у нього

зовсім зношений.

– Пам’ятаю... Я йому булочку дала й зі свя-

том привітала. А він довго дякував і здоров’я

нам побажав. І ще назвав мене милою панян-

кою... Очі в нього були дуже добрі.

– І ще, якщо ти пам’ятаєш, він посміхався

всім перехожим, вітав зі святом Воскресін-

ня Христового й кожному бажав Божих бла-

гословень. Злидні не завадили цій людині бу-

ти задоволеною та дарувати радість іншим.

Ти ж розумієш, що твоя булочка не могла за-

довольнити всі його потреби?

– Він теж знав про велике надбання?

– Звичайно! Тільки Господь знає, що нам

може послужити до блага, а чого треба уни-

кати.

Любі стало соромно за свою поведінку. Во-

на підійшла до мами й обійняла її.

– Ось тепер я впізнаю мою дівчинку, – ма-

ма міцно притиснула дочку до себе.

Любов і мир витіснили всі образи. Люба ви-

рішила для себе бути задоволеною, бо вели-

кий Бог піклується про неї.

ЗАГАДКИ

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

23

Розповіді з

історії

християнства

Сергій САННИКОВ

Поруч із нашим будинком розташова-ний гарний парк, а в ньому – невеличкий ставок. Нещодавно ми гуляли парком, і я помітив, що на березі ставка зібрала-ся групка хлопчаків, які пускали по воді

маленькі кораблики. Багато корабликів бу-ли під білими вітрилами, а один навіть радіо-керований.

«І куди ми пливемо?» – запитав я, підій шов-ши до хлопців. «Та нікуди, – знизав плечима один, доросліший, – просто цікаво дивитись, як вони плавають». – «Ось так і з дорослими буває, – подумав я, – пливуть, а не знають ку-ди. Мети немає».

А куди йде історія християнства? Чи є на цьому шляху мета? Для тих, хто не бачить керуючої руки Творця, всі події здаються ви-падковими, але для нас, що знають Господа, все складається в єдину гармонію.

Християнство з’явилося не випадково. Багато століть Господь готував людство до приходу Христа, Котрий почав творення Церкви, Своєї нареченої. З цього часу ті, хто приймає вірою жертву Ісуса, входять у ті-ло Христове, яке росте кількісно та якісно, отримуючи «зріст тіла на будування само-го себе любов’ю», як писав апостол Павло (Еф. 4:16). Іншими словами, християнство розвивається, маючи мету, – підготуватися до шлюбу Агнця й удосконалитися, щоб бути з Богом! І веде до цієї мети Свою Церкву її Глава – Ісус.

Зараз кожна третя людина на землі – хрис-тиянин. І хоча християнство дуже роз’єд на-не – є сотні християнських церков, груп і рухів, які сваряться між собою і не визнають один одного, – не будемо бентежитись. Господь

знає своїх, і не нам судити, хто справжній християнин, а хто прикидається.

Якщо Господь ще подовжить життя на Землі, то що буде з християнством? За про-гнозами вчених, до 2050 року на Землі бу-дуть жити більше дев’яти мільярдів людей, з них від трьох до п’яти мільярдів будуть християнами. Кількісно це гарний показник, але чи стане світ більш християнським? Навряд чи. Вже сьогодні ми живемо в суспільстві, яке часто назива-ють постхристиянським, тобто «післяхристиянським».

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

24

Це означає, що суспільство тільки з виду християнське. Насправді це язичницьке сус-пільство з християнським минулим, і жити в такому суспільстві важче, ніж у суто язич-ницькому.

Коли християнство жило у ворожому ото-ченні, було ясно, хто християнин, а хто ні. За-раз, коли християнські цінності визнаються загальнолюдськими, всі межі розмиті. Тепер у кожного своя правда, і на християн див-ляться з подивом, коли вони заявляють, що шлях до Бога лежить тільки через Ісуса Хрис-та. Але це єдино правильна відповідь. Це як у математиці: в задачці кожен може написа-ти свою відповідь, але правильною буде тіль-ки одна – яка наприкінці підручника. Тому проголошувати унікальність Христа й бути сьогодні справжнім християнином, коли на-вколо всі вважають себе християнами, дуже

важко. Але наприкінці книги Біблії показа-но фінал історії християнства – шлюб Агнця з Церквою, нареченою, яка приготувала се-бе для Господа.

Остання крапка в історії християнства бу-де поставлена невидимим перстом Того, Хто відправив корабель Церкви у безмежне море часу. Веслярі сваряться між собою, гребуть інколи в різні боки й до того ж забувають про мету, якої потрібно досягти. А тих диваків, які говорять їм про призначення корабля, вони безжалісно викидають за борт. Але, незважа-ючи на це і, більше того, використовуючи все це, Всевишній настільки мудрий і всемогутній, що доведе корабель, який пустив у плавання, до твердої пристані вічних обителей, на подив веслярів і безтурботних пасажирів.

Історія християнства добігає кінця. Мину-ло більше двадцяти століть відтоді, як ковчег порятунку (Церква Христова) відправився в плавання, і сьогодні багато проповідників – глашатаїв Божих, як той матрос на щоглі, що дивиться вперед, кричать: «Крізь ранковий

туман бачу обриси рідних берегів! Близький кінець шляху!»

– Керманичу! Чи близький кінець шляху? Чи довго ще плисти нам?

– Скоро, – чується у відповідь, – дуже скоро.

Малював Олександр ВОЛОСЕНКО

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

25

Для того щоб познайомитися з горилами – най-більшими мавпами в світі (зріст самиць яких дося-гає в середньому 1,5 м за маси тіла близько 90 кг, а самців – до 1,8 м і 140–180 кг), ми можемо піти до зоопарку. Але щоб скласти правильне уявлен-ня про них, цього буде замало. Тому вчені вируша-ли в африканські джунглі, жили серед горил і до-сліджували поведінку цих тварин. Завдяки цьому

ми зараз знаємо про горил набагато більше, ніж про інших мавп.

З усіх мавп у горил найбільш стабільні групові стосунки. Сімейна група найчастіше складається з одного самця, трьох самиць і чотирьох-п’яти ди-тинчат різного віку, але може включати до 30–40 особин. Живуть вони разом місяцями й навіть рока-ми, зберігаючи добрі стосунки, захища-ючи одне одного й дитинчат, вичісу-ючи одне одному шерсть. Цим тва-рини займаються під час полуден-ного відпочинку. Вся родина зби-рається навколо самця зі срібляс-тою спиною; молодь пустує, а до-рослі або сплять, або звільняють одне одного від бруду й паразитів.

Першу частину дня горили шукають собі прожи-ток. I потім, після відпочинку, група перебирається на нове місце для годівлі. Горил можна назвати ве-гетаріанцями, оскільки основу їхнього харчування складає рослинна їжа. I тільки невелику частку в їх-

ньому меню складають комахи.

Творець наділив горил міцними щелепами, то-му вони можуть поїдати кору, деревину, коріння і стебла рослин. А ось питва вони зовсім не потре-бують, оскільки в соковитій зелені достатньо воло-

ги. Горили недолюблюють дощ і по можливості уникають водойм і во-ди взагалі.

Горили – спокійні та миролюбні тварини. На інших тварин вони са-мі не нападають. А захищає сімей-ну групу самець: при нападі він ки-дається на ворога, різко зупиняєть-ся перед ним, при цьому звівшись на

весь зріст, і б’є себе в груди. Якщо ворог кидається навтьоки, самець наздоганяє його й кусає.

У деяких африканських племен укуси горил вва-жаються найбільш ганебними ранами, бо свідчать про те, що людина тікала, отже, ця людина – боя-гуз. Але в горил мало ворогів саме тому, що вони –

одні з найбільших тварин джунглів. Навіть зухвалі,

спритні та сильні леопарди уникають сутичок із ни-ми. Руки самця горили дуже потужні, і його ікла мо-жуть завдавати страшних ран.

Поведінка самця може бути загрозливою, щоб зняти напругу, яка виникає у відповідь на якісь три-вожні сигнали, або щоб показати свою владу над

НАЙБІЛЬШІ МАВПИ

Горили в основному наземні тварини й пересу-ваються на чотирьох кінцівках, ступаючи на під-

ошви задніх лап і спираючись на пальці перед-ніх. Але в Західній Африці, де більше плодових де-

рев, ніж у Східній Африці, не тільки молодняк, а й дорослі особини проводять доволі багато часу на деревах, харчуючись фруктами.

Рід горил включає один вид (Gorilla gorilla) з трьо-ма підвидами: західний рівнинний, або береговий (в Габоні, Конго та Камеруні), східний рівнинний

(на сході Заїру) та східний гірський (уздовж кордо-нів між Заїром, Руандою та Угандою).

Чи знаєш ти?

Чи знаєш ти?

Ельвіра ЦОРН

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

26

іншими членами родини. I виглядає це так: него-лосне «гухання» горили поступово переходить на крик, самець встає на задні лапи і, згор-бивши плечі, б’є себе в груди зігнути-ми в кулак долонями. Потім розбі-гається і, опустившись на всі чо-тири лапи, з тріском продирається через кущі, зносячи все на своєму шляху. А наприкінці ще й стукає по землі долонями. Але при цьому він не завдає нікому шкоди.

Горили активні в світлу пору до-би. Вночі вони сплять у великих гніздах на деревах чи на землі, спорудивши їх із гілок. Причому горили ніколи не використовують ці гнізда наступної ночі.

Раз на чотири роки в самиці народжується за-звичай одне дитинча (рідко два) вагою близько 2 кг.

До трьох, а то й чотирьох років дитинча повністю за-лежить від матері. Вона годує його молоком, вкри-ває руками від холоду та негоди, вночі вкладає спа-

ти в своє гніздо.

Ставши дорослим, самець залишає родину, щоб заснувати власну, а молоді самиці йдуть до інших групувань або до самотніх самців. Живуть горили 30–50 років. На жаль, вони перебувають під загро-зою зникнення.

Творець наділив горил високим рівнем інтелек-ту. У них виявлена здатність до знакового спіл-

кування. Коли малюки хочуть запросити одноліт-ків пограти, вони ляскають себе долонею по гру-

дях, животу або стовбуру дерева, на якому сидять.

Чи знаєш ти?

Малювала Наталя ЖУРАКОВСЬКА

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

27

. . . в . .

Малювала Олена ГРАНЖЕН

Якого слова бракує наприкінці заголовку? Ти знайдеш його, прочитавши із заду наперед наступні літери:м о д о р

1. 2.

3.

4.

5.

Чи знайомі тобі ці тварини? Тоді заміни крапки в назві кожної тварини на літери.

А хто тут заховався?

Намалюй у пустій рамочці портрет тварини, яка тобі подобається більше за інших.

Знайди помилку в зображенні голови однієї з тварин.

. . н .. . . о . . .

. л . .. . р .. . . а . .

. . е .. е .

. . с .

. . д . . . .(Бут. 1:25)

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

28

В схованки курчатка гралисьІ від мами заховались.

У траві, під листям – двоє,Коло діжки – два герої,Троє в кошику принишкли.А останній – коло кішки.

Квокче курка: «Де курчата?Де малих мені шукати?Люди добрі, поможіть!Де курчата, підкажіть!»

Під листком знайшлися дочки,Коло діжки – два синочки,Трьох, що в кошику, тихеньких,Квочка теж знайшла хутенько.

Восьмий де бешкетник, де?Хто із вас його знайде?

Загадка

Ванда САВОЛАЙНЕН

Малювала Олена МІКУЛА

Переклад Степана ЗАГОРУЛЬКО

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

29

З пошти

«Стежинки

»

Марійка УСТИМЕЦЬ, Україна

З п

Склала Марія КРАВЧУК, 12 років, Україна

Знайди в таблиці 10 назв тварин та птахів.

З

ГОЛОВОЛОМКА

Катруся КРАСНОУХОВА,

9 років, Росія

Лілія ЯСКОВЕЦЬ, Україна

Сайора ЄРАЛІЄВА, Казахстан

Роланд БЄГІЦОВ,

НімеччинаОлеся ЯРУТА, 14 років, Україна

***Який цей світ прекрасний і величний!Його створила Господа рука.В нім кожен образ цінний і класичний,І зайвого у нім таки нема.

По небу хмарки рухаються вдалеч,Пташки співають пісню чарівнуВ природі скрізь гармонія і велич, Хто міг створити нам таку красу?

Один Господь, бо Він всьому початок,І міць Його не зна границь і меж.За все Йому хвала, немов струмочок, Нехай летить у простори без меж.

***День такий, і сонячний, й красивий,Заглядає у моє вікно.Його промінь, теплий і щасливий,Поцілує лагідно в чоло.

Я всміхнуся ранку золотому.Він зайде до мене на поріг.Як це добре, щоб в житті земномуХтось тебе від горя оберіг.

Хай це буде дощова краплинаЧи маленький сонця промінець,Я ж зрадію щастю, мов дитина,І тоді ласкавий вітерець

Віднесе в захмарені просториДо Творця світів мою хвалу.З Ним ділю і радість, й горе,І лиш з Ним вперед життям іду.

Оксана ГУДЗЬ, с. Буглів, Тернопільська обл.

Г О Р О Б Е Ц ЬЖ Л И С И Ц Я ТУ Е С О Г Р А КР Н Х В Т И Г РА Ь З А Л Х Ч ЩВ Б А Б І Л К АЕ Л Є В В Е Я РЛ К Ц И С В Г ДЬ Ю Ь О Т Б В А

СТЕ

ЖИ

НКА

5/

14

30

Відповіді:

,89 30 37 38 18 45 1 18 86 88 33 15 81 15 95 37 86

!4 16 1 29 37 44 33 1 37 30 15 29 16 13 4 16 1 29 24

,4 24 18 45 33 1 37 11 24 4 44 51 45 50 37 86

!1 24 4 45 20 1 15 18 10 50 16 89 30 37 47 15

Склала Марія СЕМЕНЮК, 10 років, Україна

РОЗШИФРУЙ ВІРШ!

А – 45Б – 81В – 1

Д – 4Е – 15Є – 20

И – 16

Й – 13 I – 24

Ї – 11

Л – 18М – 50

Н – 29

О – 37П – 89

Р – 30С – 38Т – 33

У – 44Ш – 51Щ – 95

Ц – 47Ь – 10Ю – 88

Я – 86

Iсус у гостях у

Марти та Марії

Вікторія ШМАКОВА,

11 років, Росія

Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Виходить шість разів на рік.

Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.

Головний редактор Ельвіра Цорн

Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова

Художній редактор I. Козіна

Підписний індекс: 06597

Тираж 29 400 прим.

Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим.

Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73;e-mail: sns@sns.org.ua

Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002.

Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.

C. 3: Із книги «Хвалите Господа», © Вид-во «Книги о главном».С. 18–20: © Paul White Productions, переклад з англійської Олександра Сибільова.С. 28: © Das Haus der Bibel, CP 151, CH-1032, Romanel-sur- Lausanne, переклад з німецької Ельвіри ЦОРН.

Номер підписано до друку 14.07.2014.Надруковано ТОВ «Новий друк»,вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660.

Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.

Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01001.

© УМТ «Світло на Сході», 2014.

ISSN 2194-3796Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма

На першій сторінці обкладинки: фото © Sergiy Kobyakov/shutterstock.com

www.tropinka.eu

5/2014

До стор. 2: Задоволення. До стор. 10: ВУЛИК IЗ СТIЛЬНИКАМИ: 1. Скирда. 2. Митник. 3. Хотіти. 4. Золото. 5. Світло. 6. Тамара. 7. Алілуя. 8. Любити. 9. Хитрун. 10. Онучка. 11. Макуха. 12. Махлон. 13. Нааман. 14. Радник. ДОСТАТОК. ВIДГАДАЙ: Притча про блудного сина. До стор. 11: ПРОЧИТАЙ ВIРШ: «Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!» (Пс. 104:24). «КВАДРАТИ». № 1. По горизонталі: 1. Лука. 3. Авва. По вертикалі: 1 Луна. 2. Анна. № 2. По горизонталі: 1. Межа. 3. Адар. По вертикалі: 1. Мука. 2. Агар. № 3. По горизонталі: 1. Яків. 3. Орпа. По вертикалі: 1. Ярмо. 2. Вода. До стор. 16: КРОСВОРД. По горизонталі: 1. Обітниця. 4. Арпахшад. 7. Валтасар. 11. Авель. 12. Маноах. 16. Лазар. 17. Ханаан. 19. Дитину. 20. Орпа. 21. Аарон. 22. Никодим. 23. Йона. 24. Іван. По вертикалі: 2. Благословення. 3. Яків. 5. Рахав. 6. Діоскури. 8. Літостротон. 9. Семен. 10. Рувим.11. Амос. 13. Адуллам. 14. Хеврон. 15. Архелай. 18. Ноомі. 19. Дагон. До стор. 23: ЗАГАДКИ: 1. Адам – Едем. 2. Єлисавета, Єлисей. 3. Мідія – Лідія. 4. Чоловік. До стор. 28: 1. Родом. 2. Буйвіл, ведмідь, лось, лев, осел, жирафа, морж, слон, носоріг, кінь. 3. Тукан. Помилка: у жирафи бракує одного рожка. До стор. 30: ГОЛОВОЛОМКА: До стор. 31: «Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!» (Пс. 139:14).

Г О Р О Б Е Ц ЬЖ Л И С И Ц Я ТУ Е С О Г Р А КР Н Х В Т И Г РА Ь З А Л Х Ч ЩВ Б А Б І Л К АЕ Л Є В В Е Я РЛ К Ц И С В Г ДЬ Ю Ь О Т Б В А

Малювала Віктория ДУНАЄВА

Лола КАМАЛОВА Віталій КРИВЕНКОВ

Переклад Олени МІКУЛИ