НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА

ОПАНАСЮК ІРИНА ВАСИЛІВНА

УДК: 159.922.736.4 (053.3)

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ

СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗАСОБАМИ АРТ-ТЕРАПІЇ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2017

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Прикарпатському національному університеті імені Василя

Стефаника, кафедра загальної та клінічної психології (м. Івано-Франківськ)

Науковий керівник:

доктор психологічних наук, доцент Міщиха Лариса Петрівна, ДВНЗ «Прикарпатський

національний університет імені Василя Стефаника», кафедра загальної та клінічної

психології, професор (м. Івано-Франківськ)

Офіційні опоненти:

академік НАПН України, доктор психологічних наук, професор Яценко Тамара

Семенівна, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, кафедра

глибинної корекції і психолого-соціальної реабілітації, завідувач;

кандидат психологічних наук, доцент Карпенко Євген Володимирович, Львівський

державний університет внутрішніх справ, кафедра психології, доцент

Захист дисертації відбудеться «___» _________ 2017 р. об __ годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.453.02 в Інституті психології імені

Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН

України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2

Автореферат розісланий «___» _________ 2017 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. Л. Зливков

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Протягом останніх десятиліть концепція

емоційного інтелекту (далі – EQ) знайшла своє місце в дослідженнях психологічної

науки. Емоційні переживання у цій концепції розглядаються як особливий «тип

знань», якими оперує EQ. Згідно з результатами відповідних досліджень, значущість

регулятивно-адаптивних функцій цього виду інтелекту неухильно зростає разом з

інтенсифікацією емоційних навантажень на психіку особистості в сучасному

постіндустріальному світі. Відтак, розвиток EQ підростаючих поколінь є

актуальною психолого-педагогічною проблемою. Найбільшої актуальності ця

проблема набуває у старшому шкільному віці, коли формуються змістові основи

спрямованості особистості посередництвом її рефлексивного ціннісно-

орієнтаційного самовизначення, вирішально-визначальним фактором якого є

емоційні переживання. Вочевидь, що цей процес забезпечується EQ. Отже,

ефективний розвиток EQ старшокласників сприятиме оптимізації їхнього

світоглядно-диспозиційного самовизначення.

Ефективним засобом розвитку EQ можуть і мають бути методи арт-терапії,

тому що ключовий психологічний зміст її функціонування полягає у рефлексивному

осмисленні суб’єктом своїх проблемних емоційних переживань, втілених у

художньо-символічні форми (С. М. Аврамченко, К. А. Бабенко, О. Г. Біла,

Л. Л. Бондаревська, Т. В. Горобець, Н. В. Дметерко, І. В. Євтушенко, І. В. Калашник,

М. М. Кононова, О. І. Копитін, Е. А. Костандов, В. В. Ляшенко, Л. П. Міщиха,

П. В. Теслюк, Л. В. Підлипна, О. Ф. Потьомкіна, С. Г. Харенко, І. О. Чернуха,

Т. С. Яценко та ін.).

В основу концепції EQ покладено наукові доробки, в яких висвітлено: місце і

роль емоцій у когнітивних процесах (В. Вундт, П. Жане, Т. Рібо, Н. Грог та ін.);

каузальні взаємозв’язки емоційних та інтелектуальних процесів (Л. С. Виготський,

В. К. Вілюнас, С. Д. Максименко, С. Л. Рубінштейн, та ін.); системно-

функціональної синергії емоцій та інтелекту у регуляції діяльності та спілкування

особистості (Л. М. Аболін, О. А. Айгунова, І. М. Андрєєва, Л. І. Анциферова,

Т. П. Березовська, М. М. Васильєв, В. К. Вілюнас, О. І. Власов, Є. Ф. Власова,

Г. Г. Гарскова, Г. В. Гондарєва, Ю. В. Давидова, Б. І. Додонов, К. Ізард, Д. Карузо,

О. М. Леонтьєв, Д. В. Люсін, Дж. Майєр, М. О. Манойлова, Р. Роберт, П. Саловей,

О. К. Тихомиров, А. В. Чоботар та ін.); осмислення і розуміння суб’єктом власних

емоцій, когнітивну та предикативну емпатію (І. М. Андрєєва, П. К. Анохін,

Д. Гоулман, М. О. Дмитрієва, К. Ізард, Є. П. Ільїн, Є. В. Карпенко, Н. В. Коврига,

М. А. Кузнєцов, Д. В. Люсін, М. О. Манойлова, Л. М. Новікова, Е. Л. Носенко,

А. М. Прихожан, Є. Ф. Рибалко, О. П. Саннікова, С. М. Симоненко, К. Д. Ушинський,

О. Я. Чебикін та ін.); соціально-адаптаційний потенціал EQ (Р. Бар-Он, М. А. Бреккет,

С. П. Дерев’янко, Н. В. Коврига). Вивчено деякі емоційно-інтелектуальні аспекти

розвитку особистості старшокласника (Т. П. Березовська, І. Г. Кошлань,

Л. М. Новікова, Т. А. Пашко, А. О. Реан, О. П. Саннікова, М. Л. Смульсон,

Г. В. Юсупова та ін.). Але проблема розвитку емоційного інтелекту у старшому

шкільному віці за допомогою арт-терапії не досліджувалась в Україні.

Актуальність та відсутність наукових розробок проблеми зумовили наш вибір

2

теми дисертаційного дослідження: «Психологічні особливості розвитку емоційного

інтелекту старшокласників засобами арт-терапії».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне

дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри загальної

та клінічної психології Прикарпатського національного університету імені Василя

Стефаника «Інноваційні психотехнології сприяння особистісному благополуччю»

(номер державної реєстрації 0112U001020).

Тему дослідження затверджено Вченою радою ДВНЗ «Прикарпатський

національний університет імені Василя Стефаника» (протокол № 10 від 30 жовтня

2012 р.) та узгоджено Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень у

галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 3 від 26 березня 2013 р.).

Об’єкт дослідження: емоційний інтелект старшокласників.

Предмет дослідження: психологічні аспекти розвитку емоційного інтелекту у

старшому шкільному віці арт-терапевтичними засобами.

Гіпотеза дослідження: рефлексивне осмислення суб’єктом емоційного змісту

своїх проблемних дихотомій «хочу-маю», «прагну-можу», – виражених ним у

художньо-символічних формах засобів арт-терапії, що спрямовується на

конструктивну саморегуляцію цього змісту у бік сприяння бажаному, розвиває його

емоційний інтелект.

Мета дослідження полягає у науковому вивченні психологічних

особливостей ефективного розвитку емоційного інтелекту старшокласників

засобами арт-терапії.

Відповідно щодо мети було поставлено такі завдання:

1. Дослідити концепти емоційного інтелекту та його розвитку.

2. Теоретично обґрунтувати розвивальний потенціал арт-терапії щодо

емоційного інтелекту особистості, зокрема, у старшому шкільному віці.

3. Емпірично з’ясувати особливості EQ у старшому шкільному віці задля

створення емпіричної бази програми формувального експерименту.

4. Розробити теоретичну модель формувально-експериментальної програми

«Розвиток емоційного інтелекту старшокласників засобами арт-терапії».

5. Розробити програму розвитку емоційного інтелекту старшокласників арт-

терапевтичними та допоміжними засобами і апробувати її у формувальному

експерименті.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети та виконання

поставлених завдань було використано такі методи: теоретичні: аналіз і синтез,

порівняння, узагальнення результатів, теоретичне моделювання; емпіричні: бесіда,

спостереження, інтерв’ю, експеримент, контент-аналіз, комплекс

психодіагностичних методик: «Діагностика емоційних бар’єрів у міжособистісному

спілкуванні» (В. В. Бойко); «Опитувальник EQ» (Н. Холл); опитувальник «Емін»

(Д. В. Люсін); «Діагностика емоційної спрямованості особистості» (Б. І. Додонов);

дві авторські анкети для виявлення рівня обізнаності щодо зв’язків між емоційними

та інтелектуальними процесами; авторська модифікація методики незавершених

речень «Як ви поводитесь у конфліктній ситуації?»; математично-статистичної

обробки даних: пакет статистичної програми Statistica (версія 7,0), критерій кутового

перетворення Фішера, коефіцієнт Яніса, t-критерій Стьюдента, кореляційний аналіз,

3

факторний аналіз, якісний аналіз; формувально-експериментальні: авторська

тренінгова програма «Розвиток емоційного інтелекту старшокласників засобами

арт-терапії».

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось впродовж

2013–2015 рр. на базі ЗОШ: м. Брошнів-Осада, м. Рожнятів, с. Нижній Струтин

Рожнятівського р-ну і с. Тисів Долинського р-ну Івано-Франківської області. Обсяг

вибірки склав 420 учнів 9–11 класів віком 15–17 років.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження:

– вперше: науково обґрунтовано психологічні особливості розвитку

емоційного інтелекту старшокласників засобами арт-терапії та факторну структуру

EQ учнів старших класів; розроблено тренінгову програму «Розвиток емоційного

інтелекту старшокласників засобами арт-терапії» і авторські анкети для виявлення

обізнаності щодо емоцій, інтелекту та зв’язків між ними;

– уточнено, доповнено: дефінітивну характеристику EQ; змістові

характеристики типових емоційних та інтелектуальних утворень старшого

шкільного віку;

– удосконалено: комплекс методик для емпіричного дослідження емоційного

інтелекту особистості;

– набули подальшого розвитку: інтерактивні арт-терапевтичні розвивальні

методи.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що

програма «Розвиток емоційного інтелекту старшокласників засобами арт-терапії» і

авторські анкети для виявлення обізнаності щодо емоцій, інтелекту та зв’язків між

ними й створений на їх основі комплекс психодіагностичних методик можуть

використовуватись у навчально-виховному процесі ЗОШ, у розробці відповідних

навчально-методичних матеріалів викладачами психологічних дисциплін ВНЗ та

предметів художньо-естетичного циклу педагогічних закладів освіти, зокрема,

післядипломної, а саме: «Арт-терапія» («Мистецтвотерапія»), «Психологія

виховання», «Психологія художньо-естетичного сприймання», «Методика

викладання образотворчого мистецтва (музики, хореографії)» і т. ін.

Основні результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес

Рожнятівської, Брошнів-Осадської та Нижньострутинської ЗОШ I–III ст.

Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл. (довідки, відповідно: № 53 від

11.03.2014 р.; № 72/05-08 від 06.02.2014 р.; № 30 від 27.03.2014 р.); Тисівської ЗОШ

I–III ст. Долинського р-ну Івано-Франківської обл. (довідка № 40 від 19.03.2014 р.);

у навчальний процес підготовки студентів за спеціальністю «Психологія» ДВНЗ

«Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника» (навчальні

курси «Загальна психологія», «Педагогічна та вікова психологія»; довідка

№ 01-15/03/1968 від 02.12.2015 р.); Навчально-наукового інституту післядипломної

освіти та дистанційного навчання ДВНЗ «Прикарпатського національного

університету імені Василя Стефаника» за напрямом підготовки «Психологія»

(навчальні курси «Загальна психологія», «Педагогічна та вікова психологія»)

(довідка № 20-08/151 від 01.12.2015 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі результати, наведені в дисертації, отримані

4

самостійно. Всі публікації за темою дисертації видано без співавторів.

Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалась на: XIII і

ХІХ Міжнародній науково-психологічній конференції «Психологічні проблеми

творчості» (Київ, 2013, Київ, 2014); Міжнародній інтернет-конференції «Актуальні

проблеми сучасної соціальної психології» (2014); VIII Міжнародній науково-

практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку особистості» (Івано-

Франківськ, 2014); V Міжнародній науково-практичній конференції «Когнітивні

процеси та творчість» (Одеса, 2014); XV Міжнародній науково-психологічній

конференції «Психологічні проблеми творчості» (Київ, 2015); ΙV Міжнародних

психолого-педагогічних Челпанівських читаннях у рамках V Міжнародного

фестивалю «Світ психології» (Київ, 2015); І, ІІ і ІІІ Всеукраїнській науково-

практичній конференції «Психологічні проблеми сприймання» (Київ, 2013, Київ,

2014, Київ, 2015); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психологічний

супровід розвитку обдарованості особистості учня» (Івано-Франківськ, 2014);

III Всеукраїнському психологічному конгресі з міжнародною участю «Особистість у

сучасному світі» (Київ, 2014); VΙ Всеукраїнському науковому семінарі

«Методологічні проблеми психології особистості» (Івано-Франківськ,

2015); Регіональному науково-практичному семінарі «Обдарованість – дар чи

натхненна праця над собою?» (Івано-Франківськ, 2013), на засіданнях кафедри

загальної та клінічної психології Прикарпатського національного університету імені

Василя Стефаника (2011 – 2016).

Публікації. Основний зміст дисертації викладено у 11 наукових публікаціях,

з них – 8 статей у виданнях, що включені МОН до переліку фахових у галузі

психології, 1стаття – в іноземному періодичному науковому виданні, 1 стаття –

у виданні України, включеному до міжнародної наукометричної бази; 1 стаття –

у матеріалах міжнародної Інтернет-конференції.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох

розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 299 найменувань,

з них 16 – іноземними мовами. Загальний обсяг дисертації – 333 сторінки, з них

основної частини – 181 сторінка. Робота містить 18 таблиць (на 25 сторінках),

42 рисунки (на 34 сторінках) та 7 додатків на 109 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено його

об’єкт, предмет, гіпотезу, мету, завдання, методи, висвітлено наукову новизну,

теоретичну та практичну значущість роботи, наведено дані про апробацію та

впровадження отриманих результатів, публікації, структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади розвитку емоційного

інтелекту старшокласників арт-терапевтичними засобами» – розкрито

основний психологічний зміст емоційного інтелекту та його розвитку, особливостей

емоційної та когнітивної сфер психіки особистості старшокласника, розвивальний

потенціал арт-терапії щодо розвитку EQ особистості, зокрема, у старшому

шкільному віці, проведено теоретичний аналіз етапу дослідження проблеми.

Утворення наукового поняття «емоційний інтелект» зумовлене каузальними

5

взаємозв’язками когнітивних та емоційних процесів і станів. Аналітичне порівняння

й узагальнення існуючих трактувань емоційного інтелекту (Е. Айсен, І. М. Андрєєва,

Р. Бар-Он, Ч. Брандт, Д. Гоулмен, Д. Даубмен, І. Діарі, В. Іган, А. П. Кепалайте,

Дж. Майєр, В. В. Печенков, П. Саловей, Є. І. Янкіна та ін.) показало, що EQ – це

психологічний феномен, який має власну структуру й функції і загалом являє собою

комплекс розумових спроможностей, котрі забезпечують розуміння суб’єктом своїх

емоційних переживань та емоційних процесів і станів інших людей, а відтак,

керування цими процесами та поведінкою. Цей феномен виявляється у здатностях

розуміти: емоційні чинники своїх та інших людей вчинків, поведінки (Г. Гарднер);

ставлення, диспозиції, представлені в емоційній експресії, характер

міжособистісних взаємин, відображених у емоціях суб’єктів, і на цій основі

управляти своїми та чужими емоційними станами й реакціями у процесі спілкування

(Г. Г. Гарскова, Б. І. Додонов, Д. В. Люсін та ін.). До семантичного поля емоційного

інтелекту відносять також: емоційну поінформованість; аутогенне управління

своїми емоціями; самомотивацію; розпізнавання емоцій інших людей, тобто,

когнітивну емпатію (Н. Холл); ті прояви внутрішнього світу особистості, які

відображають міру розумності її ставлення до світу, до інших та до себе як до

суб’єкта життєдіяльності (Е. Л. Носенко); сукупність емоційно-когнітивних

здібностей особистості щодо соціально-психологічної адаптації (С. П. Дерев’янко);

зв’язки емоцій та інтелекту, зумовлені функціональною специфікою лівої та правої

півкуль головного мозку людини (Г. Сперрі, А. П. Кепалайте); зв’язки між

специфікою емоційності суб’єкта та рівнем його вербального, невербального і

загального інтелекту, успішністю навчання й академічної діяльності (Р. Метцгер,

В. Печенков, У. Семюел, Б. Сейп).

Дослідники розробили декілька структурно-функціональних моделей EQ,

серед яких потенційно плідними щодо розвитку його художньо-естетичними

засобами, на нашу думку, є: модель цілеспрямованої (свідомої) регуляції емоцій, їх

мисленнєвої асиміляції і розрізнення, представлена у теорії емоційно-

інтелектуальних здібностей П. Саловея і Дж. Майєра; змішана модель у

некогнітивній теорії EQ Р. Бар-Она, яка охоплює всі ті некогнітивні здатності,

знання й компетентності, що забезпечують суб’єкту успішність у вирішенні

життєвих проблем; змішана модель EQ у теорії емоційної компетентності

Д. Гоулмена, яка співвідносить когнітивні спроможності суб’єкта з особливостями

його емоційної та вольової сфер і тими соціальними вміннями й навичками, що

забезпечують успішність його взаємин, стосунків; модель множинного інтелекту

Г. Гарднера, у якій відображено сукупність внутрішньоособистісних та

міжособистісних складових EQ; у двокомпонентній теорії емоційного інтелекту

Д. В. Люсіна змодельовано здатність особистості, що розвивається, розуміти власні

емоції та емоції інших осіб і управляти ними. Важливі для нашого дослідження

узагальнення всіх цих моделей містять положення І. М. Андрєєвої щодо значущості

емоційного інтелекту в житті людини та його розвитку шляхом формування

компетентності у сфері емоцій як сукупності відповідних знань, умінь і навичок.

Проведений нами порівняльний аналіз запропонованих дослідниками

дефінітивних характеристик EQ дозволяє нам висунути своє бачення основного

психологічного змісту цього феномена, розроблене на основі визначення інтелекту,

6

яке вивів В. П. Москалець. Емоційний інтелект (EQ) – це пізнавальна спроможність

людини, котра являє собою здатність виявляти ті емоційні складові об’єктів,

способи їх використання і впливу на них, які забезпечують вирішення емоційно

забарвлених проблем, розв’язування задач на основі розуміння суб’єктом власних

емоційних переживань та емоційних процесів і станів інших людей (когнітивна та

предикативна емпатія) як факторів мотивації та безпосередніх спонук вчинків,

поведінки.

Феномен емоційного інтелекту знаходить свою інтерпретацію в рамках

старшого шкільного віку за віковою періодизацією Д. Б. Ельконіна (від 15 до 18 рр.).

Аналітичне вивчення наукових досліджень психологічних особливостей

старшого шкільного віку Л. І. Божович, Л. С. Виготського, Д. Б. Ельконіна,

І. С. Кона, А. О. Реана, П. М. Якобсона показало, що функціонування EQ в цьому

віці забезпечується інтенсивною активністю та щільними взаємозв’язками та

взаємовпливами когнітивної та афективної сфер психіки суб’єкта. Емоційна сфера

старшокласника перебуває у віковому критичному стані в тому розумінні, що

протягом цього вікового періоду формуються змістові основи спрямованості

особистості посередництвом її рефлексивного ціннісно-орієнтаційного

самовизначення, вирішально-визначальним фактором якого є інтенсивні емоційні

переживання (Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн, А. О. Реан, П. М. Якобсон).

Звернення в майбутнє, життєві плани й осмислення своїх перспектив створюють

«афективний центр» (Л. І. Божович) життя старшокласника, навколо якого

починають «обертатись» усі його інтереси, вся діяльність. За умови нормального

стану й розвитку емоційної сфери, емоційне життя старшокласника стає багатшим

за змістом, глибшим і яскравішим, а відтак, зростає аксіологічна вибірковість і

диференційованість його стосунків, взаємин. Зокрема, дружба сповнюється

емоційно забарвленим етичним змістом – щирою приязню, вірністю, емпатійністю,

стійкістю тощо. Розширюється коло емоційно забарвлених предметів і

поглиблюються вектори їх осмислення (інтелектуального опрацювання). Істотно

підвищити ефективність цих вельми значущих формувальних процесів може і має

науково обґрунтований розвиток EQ молоді у старшому шкільному віці.

Вибір методу арт-терапії для розвитку емоційного інтелекту старшокласників

зумовлюється певними властивостями його розвивального потенціалу, а саме:

1) особливостями впливів його художньо-символічних засобів на свідомість і

несвідоме у психіці особистості (М. В. Кисельова); 2) самопізнанням суб’єкта

посередництвом художньо-образної творчості (В. М. Віцукаєва); 3) вільним

експериментуванням зі своїми почуттями та їх художньо-образною експресією

(К. Рудестам); 4) детермінуючими взаємовпливами та кореляційними взаємозв’язками

між лівою та правою півкулями головного мозку людини (А. П. Кепалайте).

Це означає, що арт-терапевтичне самовираження посередництвом художньо-

символічних образів являє собою аксіологічне самопізнання від пре-

інтенціонального стану до цілковитої інтенціональності (М. Бетенскі, Є. А. Медведєва,

Л. П. Міщиха), тобто, від невиразних почувань до виразно рефлексованої

цілеспрямованості на автентично-суб’єктне екзистенційне (духовно-ціннісне)

самовизначення. Істотною складовою цього розвивального процесу може і має бути

рефлексоване осмислення суб’єктом емоційного змісту своїх проблемних дихотомій

7

«хочу-маю», «прагну-можу», інтенція якого – конструктивна, скерована у бік

сприяння бажаному, саморегуляція цього змісту. Таким чином розвивається

здатність мисленнєво регулювати емоційну складову проблем, тобто, власне

емоційний інтелект.

У другому розділі «Емпіричне дослідження емоційного інтелекту

старшокласників» – представлено інструментарій та процедуру емпіричного етапу

дисертаційної розробки (констатувального етапу дослідження) та його узагальнені

результати.

Констатувальна частина дослідження складалася з трьох етапів. На першому

(2012 р. – 1-а пол. 2013 р.) проводилась психодіагностика особливостей емоційного

інтелекту старшокласників. На другому (2-а пол. 2013 р. – 1-а пол. 2014 р.) –

математичні обчислення отриманих результатів. На третьому (2-а пол.

2014–2015 рр.) – інтерпретація результатів дослідження.

До діагностичного етапу констатувального експерименту були залучені учні

ЗОШ Івано-Франківської області, з яких дві школи міські – Рожнятівська і Брошнів-

Осадська – та дві сільські – Нижньострутинська Рожнятівського р-ну і Тисівська

Долинського р-ну. Загальна вибірка – 420 осіб – учнів 9 – 11-х класів. Вік

респондентів – 15–17 років. Діагностувались такі складові EQ: емоційна

спрямованість; міжособистісний та внутрішньоособистісний аспекти; управління

своїми і чужими емоціями; емоційна поінформованість; самомотивація; емпатія;

розпізнавання емоцій інших; емоційні бар’єри в міжособистісному спілкуванні.

Авторська анкета № 1 спрямована на виявлення: зв’язків між емоціями та

інтелектом; впливів позитивних та негативних емоцій на поведінку особистості; на

успішність у житті, навчанні; на спроможність виходу із конфліктних ситуацій; на

розпізнавання настрою в інших. Авторська анкета № 2 спрямована на виявлення:

впливів позитивно та негативно забарвлених емоційних переживань на пізнавальні

психічні процеси; на діяльність; на успішність в стосунках; на здатність до

управління своїми емоціями.

На питання «Як позитивні емоції впливають на вашу діяльність та поведінку?»

18 % хлопців і 20 % дівчат відповіли, що організують, 45 % і 33 %, відповідно – що

підтримують, 22 % і 31 % – що активізують, 14 % і 15 % – що розслабляють. На

питання «Як негативні емоції впливають на діяльність та поведінку людини?» 55 %

дівчат і 47 % хлопців вказали, що гальмують, 37 % і 35 %, відповідно – що

дезорганізують. На питання «Чи хотіли б ви навчитися керувати своїм емоційним

станом?» 80 % досліджуваних відповіли ствердно, 13 % – що їм це не потрібно,

7 % вважають це проблемою інших. Отже, переважна більшість досліджуваних

старшокласників прагнуть розвинути вміння ефективно управляти своїми емоціями,

що забезпечується EQ. Серед запропонованих відповідей на питання: «Які позитивні емоції сприяють

розвитку пізнавальних процесів?» 69 % опитаних обрали радість; 39 % – довіру;

37 % – цікавість. На питання: «Які емоції негативно впливають на пізнавальні

процеси особистості?» 36 % респондентів відповіли, що злість, 30 % – що сум,

28 % – що байдужість. Ці відповіді свідчать, що досліджувані мають загалом

адекватні знання щодо впливів різних емоцій на ефективність пізнавальної

8

діяльності суб’єкта.

За допомогою методики незавершених речень ми виявляли емоційні реакції

старшокласників на: ситуації неузгодженості між очікуваннями та результатами

міжособистісної взаємодії; деструктивні емоційні контакти; емоційні реакції інших,

а також ресурси контролю власних емоцій.

Виявлено такі реакції на неузгодженість між очікуваннями та результатами

міжособистісної взаємодії з однолітками: відкрита агресія – дієслова: «кричу»,

«б’ю», «не контролюю себе», «нервуюсь», «злюсь», «гніваюсь»; прихована агресія –

«приховую неприязнь», «уникаю будь-якого спілкування», «замикаюся в собі»,

«ображаюсь». Реакції на таку неузгодженість взаємодії з батьками та вчителями

здебільшого являють собою стихійний протест: «тікаю», «йду геть», «ігнорую», «не

слухаю», «зриваю урок», «не вчу предмет», «приховую свою злість».

Реакції на деструктивні емоційні контакти з боку інших здебільшого

агресивні: «б’ю», «нервуюсь», «плачу», «йду геть». Водночас, з’явились раціональні

привнесення в не дуже напружені емоційні контакти: «вислуховую», «переконую»,

«приймаю критику», – особливо тоді, коли це стосується друзів.

У реакціях на критику батьків та вчителів, з одного боку, спостерігається

прихована агресія: «посміхаюсь», «не реагую», «не чую», «приховую емоції», –

з іншого боку – аутоагресія у формі почувань сорому, суму, провини, ненависті до

себе; ще з іншого – з’являються когнітивні привнесення в емоційні реакції, як

прагнення адекватно збагнути проблему: «слухаю поради», «дякую», «стараюсь

зрозуміти», «стараюсь вислухати».

Щодо спроможності конструктивно реагувати на емоційні реакції інших було

виявлено, з одного боку, байдужість: «уникаю», «не втручаюсь», «не звертаю

уваги», «йду додому», – з іншого – прагнення допомогти однокласникам

посередництвом своїх когніцій: «намагаюсь вирішити», «допомагаю», «шукаю

компроміс», «намагаюсь примирити», «знаходжу рішення», «роблю висновки»,

«мирю їх», ще в іншому – безпорадність: «злюсь на всіх», «панікую», «засмучуюсь».

Джерелами ресурсів у контролі над власними емоціями виявились: внутрішні –

самоконтроль, позитивне мислення, гумор; звернення до мистецтва – слухання

музики, перегляд кінофільмів; фізична релаксація – сон, відпочинок, прогулянки на

природі; контакти – з близькими людьми (батьками, друзями), зокрема, через

Інтернет; вживання психотропних речовин – кави, алкоголю, тютюну;

самолікування фармакологічними препаратами.

Загалом наведені дані свідчать про недостатню розвиненість у переважної

більшості досліджуваних старшокласників вмінь розумово контролювати власні

емоції та управляти ними, а відтак, про актуальність розвитку їх емоційного

інтелекту. Про це свідчить і розподіл вказаних ними властивостей, яких їм не

вистачає у конфліктних ситуаціях: 30 % – «злості», «самовпевненості», «наглості»,

«фізичної сили»; водночас 70 % – «впевненості», «мудрості», «рішучості»,

«самоконтролю», «віри», «довіри». Отже, переважна більшість з них розуміють

значущість когнітивно-морально-вольових регуляторів поведінки, яких їм не

вистачає. Наявність цього розуміння засвідчили також результати, одержані за

допомогою методики незавершених речень: 84 % хлопців і 85 % дівчат вважають,

що конфліктну ситуацію можна і треба розв’язувати конструктивними способами,

9

6 % і 6 %, відповідно – деструктивними, 10 % і 9 % – амбівалентними.

Це сприятливий мотиваційний базис щодо їх участі в програмах розвитку EQ.

Результати досліджень за допомогою методики В. В. Бойка «Діагностика

емоційних бар’єрів у міжособистісному спілкуванні» показали, що емоції

ускладнюють міжособистісні стосунки у 48 % досліджуваних (47 % хлопців

і 57 % дівчат), у 25 % досліджуваних (22 % хлопців і 21 % дівчат) – заважають

спілкуванню, встановленню контактів з оточуючими, у 23 % досліджуваних

(25 % хлопців та 20 % дівчат) сформовані незначні емоційні бар’єри і тільки

3 % досліджуваних (6 % хлопців та 2 % дівчат) констатують відсутність у них

емоційних бар’єрів.

Результати досліджень емоційної спрямованості за допомогою методики

Б. І. Додонова показують, що за шкалою «альтруїстична спрямованість» 66 %

досліджуваних мають високий рівень, 31 % – середній і 3 % – низький. За шкалою

«комунікативна спрямованість» 79 % – високий рівень, 20 % – середній, що свідчить

про вагомість потреби старшокласника у розбудові свого комунікативного простору.

За шкалою «глорична спрямованість» у 47 % – високий рівень, 47 % – середній, що

засвідчує значущість для них самоактуалізації, самоствердження, визнання, слави.

За шкалою «праксична спрямованість» високий рівень – у 77 % опитаних, середній –

у 21 %, що показує прагнення бути успішним.

За шкалою «пугнічна спрямованість» 65 % респондентів мають високий

рівень, 32 % – середній. Отже, їх ваблять боротьба і перемоги в умовах ризику,

небезпеки. Високий рівень «романтичної спрямованості» – у 83 % досліджуваних;

середній – у 16 %. Цілком природно, що юнь прагне пристрастей кохання і дружби,

шляхетних взаємин і захоплюючих пригод тощо. Ці дані ще раз підтвердили, що у

старшокласників переважають стремління до об’єктів і активності з інтенсивним

емоційним забарвленням, що також актуалізує розвиток їхнього EQ.

За шкалою «гностична спрямованість» 67 % опитаних старшокласників мають

високий рівень, 30 % – середній. Отже, підтвердилось і те, що в цьому віці

пізнавальна активність людини досить висока. Досліджувані продемонстрували

здатність розв’язувати пізнавальні задачі, вміння отримувати нову інформацію з

різних джерел (літератури, Інтернету, мас-медіа та ін.) та опрацьовувати її з позицій

«пізнавальної гармонії»: сталого прагнення збагнути сутність об’єктів. Це –

сприятливий когнітивний базис щодо розвитку інтелекту, зокрема, емоційного.

За шкалою «естетична спрямованість» високий рівень мають 57 %

респондентів, середній – 40 %. Ці дані є вагомою підставою констатувати, що їм

притаманне почуття прекрасного і естетичне прагнення гармонії в собі і в світі

тощо. Це – сприятлива диспозиційно-естетична основа щодо застосування арт-

терапії.

За шкалою «гедоністична спрямованість» 75 % опитаних мають високий

рівень, 23 % – середній. Йдеться про комфортність і соціально-психологічного, і

матеріального середовища. Потужним чинником комфортного облаштування цих

середовищ є емоційний інтелект, що також актуалізує його розвиток.

За шкалою «емоційна поінформованість» методики «Діагностика емоційного

інтелекту» Н. Холла ми отримали такі дані: у 42 % досліджуваних – низький рівень,

у 47 % – середній. За шкалою «управління своїми емоціями» у 65 % – низький

10

рівень, у 30 % – середній, що підтвердило результати, одержані за допомогою

наших авторських анкет. Середній рівень емпатії, як істотної складової емоційного

інтелекту, – у 47 % респондентів, у 40 % – низький. Водночас, у 36 % опитаних –

низький рівень за шкалою «розпізнавання емоцій в інших», середній – у 45 %. Отже,

розвиток емпатійності, як істотної складової EQ, учнів старших класів потребує

окремої уваги.

Інтегровані показники емоційного інтелекту старшокласників: у 54 % хлопців

– низький рівень; у 44 % – середній; у 2 % – високий. У дівчат: 51 % – низький;

47 % – середній; 2 % – високий. На загал низький рівень – у 53 % респондентів, що

ще раз, узагальнено засвідчує актуальність проблеми його розвитку.

Мета другого блоку емпіричного фрагменту дослідження – виявлення зв’язків

між внутрішньоособистісною та міжособистісною складовими емоційного інтелекту –

досягнута за допомогою кореляційного і факторного аналізу. Для зіставлень

емпіричних розподілів заданих характеристик застосовувався коефіцієнт кореляції

Пірсона r. Математичній обробці підлягали результати застосування всіх

стандартизованих методик.

Для дослідження статистично пов’язаних ознак з метою виявлення n-кількості

прихованих від безпосереднього спостереження факторів було застосовано

факторний аналіз та метод головних компонентів із застосуванням Варімакс-

обертання. Число факторів визначалось за критерієм Кайзера.

За факторним розподілом було виокремлено два фактори відповідно до

відсотка їхньої інформативності. Факторний розподіл у загальній вибірці при N=420

показав, що фактор 1 – найбільш інформативний (25,859 %). Факторне

навантаження склали змінні: загальний EQ (ЗЕІ) – r = 0,940 при p≤0,01;

внутрішньоособистісний EQ (ВЕІ) – r = 0,912 при p≤0,01; управління емоціями (УЕ) –

r = 0,893 при p≤0,01; управління своїми емоціями (ВУ) – r = 0,806 при p≤0,01;

розуміння емоцій (РЕ) – r = 0,780 при p≤0,01; розуміння своїх емоцій (ВР) – r = 0,715

при p≤0,01). Інформативність фактора 2 – 14,447 %. Факторне навантаження склали

змінні: розпізнавання емоцій інших – r = 0,676 при p≤0,01; емоційний інтелект –

r = 0,675 при p≤0,01; емпатія – r = 0,653 при p≤0,01; естетична спрямованість –

r = 0,621 при p≤0,01).

Таким чином, результати емпіричного фрагменту нашого дослідження

показали, що значущими складовими EQ у старшому шкільному віці є: розуміння

своїх і чужих емоцій; управління своїми і чужими емоціями; міжособистісний і

внутрішньособистісний аспекти EQ; емоційна поінформованість; самомотивація;

емпатія; розпізнавання емоцій в інших, загальна емоційна спрямованість.

Отже, ефективні розвивальні впливи на ці складові сукупно можуть

забезпечити розвиток емоційного інтелекту старшокласників. На основі отриманих

результатів зроблено висновок, що відповідний розвивальний потенціал містять

засоби арт-терапії.

У третьому розділі Формувально-експериментальна програма «Розвиток

емоційного інтелекту старшокласників засобами арт-терапії» – репрезентована

програма, яка включає: арт-терапевтичні методики; комплекс тренінгових методик;

низку методів психологічного супроводу особистості, навчально-виховного

процесу, сім’ї, самоосвіти та саморозвитку досліджуваних. Мета програми –

11

розвиток емоційного інтелекту старшокласників шляхом рефлексивного осмислення

ними емоційного змісту своїх та інших учасників проблемних дихотомій «хочу-

маю», «прагну-можу», виражених у художньо-символічних формах арт-

терапевтичних та інших експресивно-інтерактивних засобів, спрямованого на

конструктивну регуляцію цього змісту у бік сприяння бажаному. Супутньо-

допоміжні цілі: набуття необхідних знань про емоційні феномени та про їх

регуляцію; формування вмінь і навичок комунікативно компетентної експресії

власних емоцій та керування ними; розвиток здатності розуміти і конструктивно

впливати на емоційні переживання комунікантів, налагоджувати та підтримувати

ефективну взаємодію і т. ін..

У художньо-символічних формах психомалюнків, колажів і казок, як засобів

арт-терапії, досліджувані виражали свої проблемні дихотомії «хочу-маю», «прагну-

можу», відтак, рефлексивно осмислювали їх, акцентуючи увагу на емоційному

змісті цих дихотомій. Це був основний вектор розвитку EQ у процесі нашого

формувального експерименту. Слухання музики і співи, ліпка з пластиліну,

психогімнастика і танці, медитації, як засоби арт-терапії, відповідні тренінгові

техніки слугували емоційній релаксації, зняттю емоційного і соматичного

напруження, створенню оптимального щодо участі в експериментах емоційного

стану учасників.

На основі моделі формувально-експериментальної програми «Розвиток

емоційного інтелекту старшокласників засобами арт-терапії» (рис. 1) розроблено

програму, яка тривала протягом жовтня 2014 р. – березня 2015р. на базі Брошнів-

Осадської ЗОШ Ι–ΙΙΙ ст. Івано-Франківської області. Програмою було охоплено

20 учнів старших класів (11 клас), які склали експериментальну групу, і 20 учнів

старших класів (11 клас), які склали контрольну групу. Контрольна група слугувала

як порівняльний зріз (як група, де не здійснювався формувальний вплив) із

експериментальною групою, у якій була застосована формувально-

експериментальна програма.

Тренінгова складова програми складається з 4 розвивальних блоків:

1) блок розуміння власних емоцій. Очікуваний результат: розвиток здатності

рефлексивно осмислювати власні емоційні переживання та їх причини. Техніки:

«Позитивні та негативні емоції в моєму житті», «Міміка і стан людини», «Дорога

мого життя: минуле, теперішнє, майбутнє», колажі: «Мій настрій», «Війна емоцій»,

ліпка «Створення скульптури свого тіла»;

2) блок управління та саморегуляції емоцій. Очікуваний результат: розвиток

вміння регулювати власні емоції та управляти ними. Техніки: «Як я бачу сам себе?

Як мене бачать люди?», «Зніми втому», «Я в стані спокою, страху і після страху»,

«Мобілізуюче дихання», «Заспокійливе дихання», ліпка «Мій талісман», гра

«Відтвори голос», мандала (за Ізабель Мюллер);

3) блок розуміння емоцій інших. Очікуваний результат: розвиток здатності

адекватно сприймати, ідентифікувати, розуміти емоційні стани інших і реагувати на

них. Техніки: «Приміряння ролей», «Зобрази прислів’я», «Рефлексивне слухання»,

«Емоції в спілкуванні», «Прийняття емоцій інших», мандала «Моя країна почуттів»,

колажі «Стосунки та емоції», «Вибух емоцій»;

4) блок конструктивного впливу на емоції інших. Очікуваний результат:

12

розвиток навичок конструктивного впливу на емоційні реакції, процеси і стани

інших. Техніки: «Комплімент», «Вислухай і поверни», груповий колаж «Я в групі»,

групова казка.

Рис. 1. Модель формувально-експериментальної програми

«Розвиток емоційного інтелекту старшокласників засобами арт-терапії»

Перед тренінгом було проведено констатувальний зріз, а після його

завершення – контрольний замір з метою вивчення міри впливу незалежної змінної

на залежну. Для визначення статистичної значущості динаміки експериментальної і

контрольної груп до і після формувального впливу був застосований t-критерій

Стьюдента.

Здійснивши обробку результатів застосування методики діагностики EQ

Н. Холла, ми змогли прослідкувати динаміку показників емоційного інтелекту, де

помітними є зміни в експериментальній групі до і після формувального впливу

Внутрішньоособистісний емоційний інтелект

Міжособистісний емоційний інтелект

I блок

Розуміння власних емоцій

II блок

Управління, саморегуляція

емоцій

Розуміння причин прояву власних емоцій;

розпізнавання власних емоційних станів

Керування власними емоціями;

конструктивне емоційне самовираження;

емоційна стійкість

III блок

Розуміння емоцій інших

IV блок

Конструктивний вплив на емоції

інших

Розуміння причин емоційних станів інших;

урахування емоційного стану інших у взаємодії

Емпатійне висловлювання;

мотиваційне висловлювання;

продуктивний зворотний емоційний зв’язок

Корекційно-розвивальний вплив

Тренінг розвитку EQ старшокласників

Психолого-педагогічний супровід розвитку EQ старшокласників

Самоосвіта, саморозвиток школяра

Психологічний супровід особистісного розвитку школяра

Психологічний супровід виховного впливу школяра

Психолого-педагогічний супровід сім’ї

13

(t= –7,11356 при р≤0,05) та через два місяці (t= – 6,62504 при р≤0,05) (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка індивідуальних показників емоційного інтелекту

експериментальної групи до і після формувального впливу

В експериментальній групі до і після формувального впливу виявлено такі зміни

за показниками шкал: «емоційна обізнаність» – t= – 4,58042, при р≤0,05, через 2

місяці – t= – 4,76249, при р≤0,05; «управління своїми емоціями» – t= – 5, 69057, при

р≤0,05, через 2 місяці – t= – 5,67688 при р≤0,05; «самомотивація» – t= – 3,92381 при

р≤0,05, через 2 місяці – t= –2,92014 при р≤0,05; «емпатія» – t= – 2,76466 при р<0,05,

через 2 місяці – t= –2,15321 при р≤0,05; «розпізнавання емоцій інших» – t= – 5,53017

при р≤0,05) та через два місяці (t= – 5,93020 при р≤0,05).

У контрольній групі до і після формувального впливу жодних статистично

значущих змін не виявлено (t= 0,297902 при р≤0,05) (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка індивідуальних показників емоційного інтелекту

контрольної групи

Психологічний супровід особистості школяра, батьків та педагогічного

колективу включав: 1) батьківський лекторій у форматі загальних батьківських

зборів на теми: «Емоційний інтелект та його значення для розбудови гармонійних

дитячо-батьківських взаємин», «Складові емоційного благополуччя в родині»;

2) лекції для педагогічного колективу школи-експериментального майданчика:

14

«Емоційний інтелект як особистісна складова», «Усвідомлені емоції як чинник

розбудови гармонійних стосунків педагога з школярами, зокрема,

старшокласниками», «Емоційна саморегуляція педагога»; 3) психологічні

консультації для батьків та педагогів. Задля підтримки та подальшої активізації

прагнення старшокласників розвивати свій EQ було організовано сприятливі умови

щодо їх самоосвіти в цій галузі: запропоновано відповідні книги й кінофільми;

показано, як вести щоденник інтелектуальної рефлексії своїх емоційних

переживань; вони мали можливість звертатись до психолога у форматі

індивідуальних консультацій.

Аналітичне узагальнення результатів формувального експерименту дозволяє

констатувати позитивну динаміку розвитку EQ досліджуваних у експериментальній

групі. Переконливим підтвердженням результатів кількісного аналізу стали якісні

зміни, виявлені в цій групі, що незаперечно засвідчило ефективність

експериментального впливу (табл. 1). Таблиця 1

Динаміка показників емоційного інтелекту до і після формувального впливу

(експериментальна та контрольна групи)

Показники емоційного

інтелекту

Експериментальна група Контрольна група

до експерименту

після експерименту

до експерименту

після експерименту

низький 90 % 20 % 80 % 80 %

середній 10 % 70 % 20 % 20 %

високий 0 % 10 % 0 % 0 %

статистика (T-test)

-7,11356 при p≤0,05

0,297902 при p≤0,05

Самооцінка та експертна оцінка ефективності формувального експерименту в

експериментальній групі за 5-бальною шкалою, зроблена учасниками тренінгу і

тренером-психологом до, одразу і через 2 місяці після нього: здатність до

саморегуляції – 3,35 / 4,2 / 4,05; розуміння власних емоцій – 3,53 / 4,3 / 4,25;

розуміння емоцій інших – 3,26 / 4,05 / 4,01; вміння управляти своїми емоціями –

3,16 / 4,15 / 4,05; вміння здійснювати конструктивний вплив на емоції інших –

3,1 / 4,08 / 3,92; емпатія – 3,6 / 4,3 / 4,3.

Результати формувального експерименту дають підстави констатувати

валідність, ефективність й перспективність щодо подальшого застосування,

модифікацій і вдосконалення розробленої та експериментально апробованої нами

розвивальної програми. Головний результат її апробації полягає в тому, що

досліджувані експериментальної групи спромоглись розвинути свій EQ у процесі

функціонального пов’язування арт-терапевтичного самовираження своїх

проблемних дихотомій «хочу-маю», «прагну-можу» завдяки використанню

художньо-символічних образів і форм та аксіологічного осмислення їх емоційного

змісту, скерованого на досягнення бажаного. Таким чином розвивається здатність

мисленнєво регулювати емоційну складову проблем, тобто, власне емоційний

інтелект.

Отже, аналіз отриманих результатів апробації створеної програми «Розвиток

15

емоційного інтелекту старшокласників засобами арт-терапії» дозволяє

стверджувати, що дану програму згідно поставлених завдань виконано та можна

покласти в основу інноваційної психотехнології розвитку EQ підростаючих

поколінь.

ВИСНОВКИ

Систематизація й узагальнення результатів теоретико-експериментального

дослідження психологічних особливостей розвитку емоційного інтелекту учнів

старших класів дають підстави зробити такі висновки:

1. На основі теоретично-порівняльного аналізу зарубіжних та вітчизняних

досліджень емоційного інтелекту та його розвитку констатовано, що емоційний

інтелект (EQ) – це пізнавальна спроможність людини, котра являє собою здатність

виявляти ті емоційні складові об’єктів, способи їх використання і впливу на них, які

забезпечують вирішення емоційно забарвлених проблем, розв’язування задач на

основі розуміння суб’єктом власних емоційних переживань та емоційних процесів і

станів інших людей (когнітивна та предикативна емпатія) як факторів мотивації та

безпосередніх спонук вчинків, поведінки.

2. Функціонування EQ у старшому шкільному віці забезпечується щільними

взаємозв’язками та взаємовпливами когнітивної та афективної сфер психіки

суб’єкта. Емоційна сфера старшокласника перебуває у віковому критичному стані в

тому розумінні, що протягом цього вікового періоду закладаються емоційно-

диспозиційні основи особистості, які утворять аксіологічний (ціннісно-

орієнтаційний) базис її подальшого життя. Роздуми й переживання, зумовлені

пріоритетною актуальністю вибору життєвого шляху, формують «афективний

центр» у психіці старшокласника, навколо якого «обертаються» всі його інтереси та

діяльність. Розширюється коло емоційно забарвлених предметів і поглиблюються

вектори їх інтелектуального опрацювання. Ці вікові психологічні особливості

старшокласників спонукали нас припустити, що, по-перше, науково обґрунтований

розвиток їх EQ є необхідною психолого-педагогічною умовою підвищення

ефективності навчання й виховання молоді відповідно до вимог постіндустріального

суспільства, по-друге, що ефективним методом розвитку EQ в цьому віці може і має

бути арт-терапія.

3. Вибір арт-терапії як методу розвитку емоційного інтелекту

старшокласників зумовлюється основними особливостями її розвивального

потенціалу, а саме: специфікою впливу художньо-символічних арт-терапевтичних

засобів на емоційну і пізнавальну сфери психіки особистості, суть якого полягає у

самопізнанні суб’єкта посередництвом творчої художньо-символічної експресії

своїх диспозиційних сумнівів, пошуків, налаштувань. Тобто, арт-терапевтичне

самовираження посередництвом художньо-символічних образів являє собою

аксіологічне самопізнання, що веде від сумнівів і невиразних почувань до виразно

рефлексивного, автентично-суб’єктного духовно-ціннісного (екзистенційного)

самовизначення. Істотною потугою (рушійною силою) цього розвивального процесу

може і має бути рефлексивне осмислення суб’єктом емоційного змісту своїх

проблемних дихотомій «хочу-маю», «прагну-можу», інтенція якого –

конструктивна, скерована у бік сприяння бажаному, саморегуляція цього змісту.

16

Таким чином розвивається здатність мисленнєво регулювати емоційну складову

проблем, тобто, власне емоційний інтелект.

4. На емпіричному етапі нашого дисертаційного дослідження

діагностувались особистісні властивості пов’язані з EQ: емоційна спрямованість;

міжособистісна та внутрішньоособистісна складові EQ; управління своїми і чужими

емоціями; емоційна поінформованість; самомотивація; емпатія; розпізнавання

емоцій інших; емоційні бар’єри в міжособистісному спілкуванні. Отримані

показники цих властивостей було поділено на три рівні сформованості

(розвиненості): високий, середній і низький. Узагальнені результати за цими

показниками засвідчили, що у досліджуваних старшокласників переважають

низький і середній рівні емоційного інтелекту. Водночас, переважна більшість з них

вказали, що усвідомлюють необхідність розвивати ці властивості і готові докласти

необхідні для цього зусилля. Відтак, за допомогою кореляційного і факторного

аналізу були виявлені зв’язки між отриманими показниками. Згідно із факторним

розподілом було виокремлено змінні, які ми вважаємо значущими складовими EQ

молоді старшого шкільного віку: внутрішньоособистісний EQ; управління

емоціями; управління своїми емоціями; розуміння емоцій; розуміння своїх емоцій;

розпізнавання емоцій інших; емпатія; естетична спрямованість. Розвивальні впливи

на ці складові арт-терапевтичними та іншими засобами сукупно забезпечили

розвиток EQ старшокласників у процесі формувального експерименту.

5. Програма формувального експерименту «Розвиток емоційного інтелекту

старшокласників засобами арт-терапії» включає: арт-терапевтичні методики;

комплекс тренінгових методик; психологічний супровід особистості, навчально-

виховного процесу, сім’ї, самоосвіти та саморозвитку досліджуваних. Мета

програми – розвиток EQ учнів старших класів шляхом рефлексивного осмислення

ними емоційного змісту своїх та інших учасників світоглядно-диспозиційних

пошуків, виражених у художньо-символічних формах арт-терапевтичних та інших

експресивно-інтерактивних засобів, спрямованого на конструктивну регуляцію

цього змісту. Супутньо-допоміжні цілі: набуття необхідних знань про емоційні

феномени та про їх регуляцію; формування вмінь і навичок комунікативно

компетентної експресії власних емоцій та керування ними; розвиток здатності

розуміти і конструктивно впливати на емоційні переживання комунікантів,

налагоджувати і підтримувати ефективну взаємодію і т. ін..

У художньо-символічних формах психомалюнків, колажів і казок

досліджувані виражали свої проблемні дихотомії «хочу-маю», «прагну-можу»,

відтак, рефлексивно осмислювали їх, акцентуючи увагу на емоційному змісті цих

дихотомій. Це був основний вектор розвитку EQ у процесі нашого формувального

експерименту. Слухання музики, співи, ліпка з пластиліну, психогімнастика, танці,

медитації відповідні тренінгові техніки слугували емоційній релаксації, зняттю

емоційного і соматичного напруження задля створення оптимального щодо участі в

експериментах емоційного стану і налаштування учасників.

6. Статистично значущі якісні зміни показників, що зазнавали

формувального впливу, засвідчили позитивну динаміку розвитку EQ досліджуваних.

Це – достатньо вагома підстава для висновку, що розроблена нами розвивальна

програма є валідною, ефективною й перспективною. Головний результат її апробації

17

полягає в тому, що досліджувані експериментальної групи спромоглись розвинути

свій EQ у процесі функціональних зв’язків власних емоційних реакцій та

інтелектуального рефлексування їх. Цей результат дозволяє окреслити основні

психологічні особливості розвитку EQ учнів старших класів засобами арт-терапії:

1) рефлексивне осмислення емоційного змісту світоглядно-диспозиційних пошуків,

виражених у художньо-символічних формах арт-терапевтичних засобів,

спрямованого на конструктивну регуляцію цього змісту; 2) емоційна і соматична

релаксація, сприятлива щодо розвитку EQ; 3) інтерактивна взаємодія учасників на

основі когнітивної емпатії.

Таким чином, гіпотезу, що було висунуто на початку роботи, в ході

емпіричного дослідження було повністю підтверджено.

Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів вирішення

піднятої проблеми. Перспективи подальших наукових пошуків вбачаємо у розробці

інноваційної психотехнології розвитку EQ молодших школярів, підлітків та

старшокласників на основі нашої програми: «Розвиток емоційного інтелекту

старшокласників засобами арт-терапії», у практиці роботи з сім’ями по розвитку EQ

підростаючого покоління.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті, надруковані у виданнях, що затверджені МОН України як фахові у

галузі психології:

1. Опанасюк І. В. Психологічна сутність феномену «емоційний інтелект»

/ І. В. Опанасюк // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. –

Івано-Франківськ : Вид-во ДВНЗ «Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника»,

2013. – Вип. 18, ч. 1. – С. 177–182.

2. Опанасюк І. В. Постановка проблеми інтелектуальних емоцій у

філософсько-психологічному дискурсі / І. В. Опанасюк // Збірник наукових праць:

філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ : Вид-во ДВНЗ «Прикарпат.

нац. ун-т ім. Василя Стефаника», 2013. – Вип. 18, ч. 2. – С. 193–200.

3. Опанасюк І. В. Співвідношення понять «емоційна спрямованість»,

«емоційна стійкість», «емоційна культура» у структурі емоційного інтелекту

/ І. В. Опанасюк // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. –

Івано-Франківськ : Вид-во ДВНЗ «Прикарпат. нац. ун-т ім. Василя Стефаника»,

2014. – Вип. 19, ч. 1. – С. 114–121.

4. Опанасюк І. В. Взаємозв’язок емоційного інтелекту та пізнавальних

процесів у старшому шкільному віці / І. В. Опанасюк // Збірник наукових праць:

філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ : Вид-во ДВНЗ «Прикарпат.

нац. ун-т ім. Василя Стефаника», 2014. – Вип. 19, ч. 2. – С. 125–132.

5. Опанасюк І. В. Теоретико-емпіричний аналіз взаємозв’язку складових ЕQ в

старшокласників / І. В. Опанасюк // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-

ту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. – К. : Фенікс, 2014. – Т. XΙΙ:

Психологія творчості, вип. 20. – С. 256–265.

6. Опанасюк І. В. Гендерна специфіка розвитку емоційного інтелекту в

старшокласників / І. В. Опанасюк // Духовність у становленні та розвитку

особистості : матеріали VΙΙΙ Міжнар. наук.-практ. конф., 9–11 жовтня 2014 р. : зб.

18

наук. пр. – Київ ; Івано-Франківськ, 2014. – С. 494–506.

7. Опанасюк І. В. Емоційна спрямованість як складова ЕQ в старшокласників /

І. В. Опанасюк // Наука і освіта. – Одеса, 2015. – № 1. – С. 125–130.

8. Опанасюк І. В. Вплив засобів арт-терапії на розвиток емоційного інтелекту

старшокласників / І. В. Опанасюк // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-

Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». –

Дод. 2 до вип. 35, т. Ι (13): Тематичний вип. «Міжнародні Челпанівські психолого-

педагогічні читання». – К. : Гнозис, 2015. – С. 269–275.

Публікація в наукометричному виданні:

9. Опанасюк І. В. Психодіагностика розвитку емоційного інтелекту

особистості в старшому шкільному віці / І. В. Опанасюк // Вісник

Дніпропетровського університету. Сер. «Психологія». – Вип. 21. – Дніпропетровськ,

2015. – С. 94–103.

Публікація у періодичних наукових закордонних виданнях:

10. Опанасюк И. В. Исследование развития эмоционального интеллекта

старшеклассников с учетом фактора их гендерной принадлежности / И. В. Опанасюк

// Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов. – Курск, 2014. – № 9. –

С. 73–84.

Публікація у матеріалах конференцій:

11. Опанасюк І. В. Емоційний інтелект як складова когнітивного розвитку в

старшому шкільному віці / І. В. Опанасюк // Актуальні проблеми сучасної

соціальної психології : міжнар. інтернет-конф., 20–25 березня 2014 р. – С. 36–40.

АНОТАЦІЇ

Опанасюк І. В. Психологічні особливості розвитку емоційного інтелекту

старшокласників засобами арт-терапії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за

спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології

імені Г. С. Костюка НАПН України. – Київ 2017.

Дисертація являє собою психолого-педагогічне обґрунтування розвитку

емоційного інтелекту (EQ) старшокласників засобами арт-терапії. Теоретично

досліджено концепти EQ та його розвитку, зокрема, у старшому шкільному віці,

обґрунтовано основний психологічний зміст поняття «емоційний інтелект»,

аналітично виведено розвивальний потенціал арт-терапії щодо EQ особистості.

Викладено методичне забезпечення, процедуру та результати емпіричної

складової дослідження, спрямованої на діагностування властивостей пов’язаних з EQ, з метою створення емпіричної бази формувального експерименту. За

допомогою факторного аналізу виокремлено комплекс факторів, які зазнавали

формувального впливу, спрямованого на розвиток EQ досліджуваних.

Представлено програму формувального експерименту «Розвиток емоційного

інтелекту старшокласників засобами арт-терапії», мета якої – розвиток ЕQ учнів

старших класів шляхом рефлексивного осмислення ними емоційного змісту своїх та

інших учасників світоглядно-диспозиційних пошуків, виражених у художньо-

символічних формах арт-терапевтичних та інших експресивно-інтерактивних

засобів, спрямованого на конструктивну мисленнєву регуляцію цього змісту, що

19

розвиває здатність розв’язувати емоційні складові проблем, тобто, ЕQ. Результати

формувального експерименту дозволяють констатувати ефективність цієї програми.

Гіпотезу, що було висунуто на початку роботи в ході емпіричного дослідження було

повністю підтверджено.

Ключові слова: старший шкільний вік, емоційний інтелект, емоційне

переживання, арт-терапія, художньо-символічне самовираження, рефлексивне

осмислення проблемних дихотомій «хочу-можу».

Опанасюк И. В. Психологические особенности развития эмоционального

интеллекта старшеклассников средствами арт-терапии. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук

по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Институт

психологии имени Г. С. Костюка НАПН Украины, Киев, 2017.

Диссертация представляет собой психолого-педагогическое обоснование

развития эмоционального интеллекта (ЭQ) учеников старших классов при помощи

средств арт-терапии. Теоретически исследованы концептуальные подходы

отечественных и зарубежных ученых к феноменологии эмоционального интеллекта

личности и его развития, обосновано основное психологическое содержание

понятия «эмоциональный интеллект», раскрыты особенности ЭQ в старшем

школьном возрасте. Доказано, что средства арт-терапии содержат значительный

развивающий потенциал эмоционального интеллекта личности.

Изложено методическое обеспечение, процедура и результаты эмпирической

составляющей исследования, направленной на диагностирование качеств, так или

иначе связанных с ЭQ, с целью создания эмпирической основы формирующего

эксперимента. Полученные показатели этих свойств были разделены на три уровня

сформированности: высокий, средний и низкий. У испытуемых старшеклассников

преобладает низкий и средний урони развития эмоционального интеллекта. При

помощи факторного распределения выделены те качества, которые мы считаем

значимыми факторами ЭQ в старшем школьном возрасте: внутриличностный ЭQ;

управление эмоциями; управление своими эмоциями; понимание эмоций;

понимание своих эмоций; распознавание эмоций в других; эмпатия; эстетическая

направленность. Эффективные развивающие средства влияния обеспечили развитие

эмоционального интеллекта испытуемых старшеклассников в процессе

формирующего эксперимента.

Представлено программу формирующего эксперимента «Развитие

эмоционального интеллекта старшеклассников средствами арт-терапии», цель

которой – развитие ЭQ учеников старших классов путём рефлексивного осмысления

ими эмоционального содержания как своих так и чужих мировоззренческо-

диспозиционных поисков, выраженных в художественно-символических формах

арт-терапевтических и других экспресивно-интерактивных средств.

Вспомогательные цели: приобретение необходимых знаний об эмоциональных

феноменах и об их регуляции; формирование умений и навыков коммуникативно

компетентной экспрессии своих эмоций и управления ими; развитие способности

понимать и конструктивно влиять на эмоциональные переживания коммуникантов,

налаживать и поддерживать эффективное взаимодействие и т. п., что в

20

совокупности обеспечивает развитие способности решать эмоциональные

составляющие проблем, то есть ЭQ. Результаты формирующего эксперимента

позволяют констатировать валидность и эффективность этой программы. Гипотеза,

выдвинутая в начале работы, в ходе эмпирического исследования нашла свое

полное подтверждение.

Ключевые слова: старший школьный возраст, эмоциональный интеллект,

эмоциональное переживание, арт-терапия, художественно-символическое

самовыражение, рефлексивное осмысление проблемных дихотомий «хочу-могу».

Opanasyuk I. V. Psychological features of high school students’ emotional

intelligence development by means of art therapy. – Manuscript.

Dissertation for the Candidate degree in psychological sciences for specialty

19.00.07 – Pedagogical and Age Psychology. – Institute of a Psychology G. S. Kostiuk

NAES of Ukraine. – Kyiv, 2017.

The thesis gives the psychological and pedagogical basis of the emotional

intelligence development of high school students by means of art therapy.

The concepts of the emotional intelligence and its development, particularly

concerning high school students are given a theoretical analysis; the main psychological

content of the notion «emotional intelligence» and the development potential of the art

therapy in the emotional intelligence of the personality have been analytically researched.

The methodological background, the procedure and the results of the empirical

component of the research aiming at diagnosing the characteristics of EQ and forming the

empirical basis of the forming experiment have been stated. The factor analysis facilitated

singling out a range of factors aiming at the development of the EQ of the students under

research.

The program of the forming experiment «The Development of the Emotional

Intelligence by Means of Art Therapy» has been represented. The aim of the program is

the development of the high school students’ EQ by means of the reflective analysis of the

emotional content of the worldview and disposition research, which are expressed by the

symbolic forms of the art therapy and other expressive and interactive means. They aim at

the development of the ability to solve the emotional component of the problem, i.e. EQ.

The results of the forming experiment certified its validity and effectiveness. The

hypothesis that was put forward during the empirical research was confirmed.

Key words: high school students, emotional intelligence, emotional experience, art

therapy, symbolic self-expression, reflection upon the problematic dichotomy «want-can».