ПАРТІЙНА ГАЗЕТА

СОЛІДАРНІСТЬСЕРПЕНЬ • 2017

стор. 6

< Олександре Йосиповичу, як ви вважаєте, чи пройшла Укра-їна точку неповернення до часів Януковича? Чи не може маятник хитнутися назад, як це вже було після Помаранче-вої революції?

Точку неповернення Україна ще не пройшла. Тому що точка неповернення – це зміна ціннос-тей народу. А таке відбувається дуже повільно, протягом одного-двох поколінь.

Неповернення – це коли ми станемо просто європейським народом. Це тривалий процес. Можна сказати, що ми на самому початку цього шляху. Хоча змін уже досить багато – наприклад, ми перестаємо бути частиною «російського світу».

Класичний приклад – французька революція.

ДОРОГОЮ НАТО

Важлива дата в умовах російської агресії

Сам факт прибуття до України цього найвищого керівного органу Альянсу в складі 29 послів країн-чле-нів на чолі з Генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом є підтвер-дженням особливого рівня партнерства між сторонами. Символічним приводом для

відвідання Києва стало від-значення 20-ї річниці під-писання Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО (Мадрид, 9 липня 1997 року).

Але нині рівень такого по-літичного діалогу й практич-ного співробітництва став аж ніяк не символічним. Росій-ська агресія лише поглиби-ла масштаби співпраці між партнерами та посприяла

відновленню курсу зовніш-ньої та внутрішньої політи-ки України, кінцевою метою якого є набуття повноцінно-го членства в НАТО.

Історія відносин України з НАТО розпочалася у 1992 році, коли молода держава приєдналася до Ради євроат-лантичного співробітництва.

З 1994 року Україна ак-тивний учасник програми Альянсу «Партнерство зара-ди миру».

У 1995-му на Яворівському полігоні (Львівська область) пройшли перші в історії України багатонаціональні навчання НАТО «Щит миру».

Відтоді країна стала актив-ним учасником різноманіт-них програм та навчань під

егідою Альянсу і єдиною з партнерів, який брав і бере участь у всіх операціях та мі-сіях НАТО.

Не повторити помилки 2008-го

Для нас повчальними є уроки новітньої історії, коли Україна вже робила спробу отримати ПДЧ. Очікуван-ня цього на Бухарестському саміті НАТО 2008 року були високими. Україну підтри-мували ключові союзники з Альянсу, зокрема США. Але тодішня позиція Франції і Ні-меччини – на догоду Росії – та внутрішні чвари в самій Укра-їні (протистояння

ОЛЕКСАНДР ПАСХАВЕРГОЛОВНЕ НЕ ШВИДКІСТЬ, А БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ

ЩО ТАКЕ ПРИВАТИЗАЦІЯ, яку нам треба провести? Це продаж державних підприємств на прозо-рих чесних конкурсах, коли умови прописані не під конкретних учас-ників, а самі учасники – іноземні компанії, котрі разом з платою за підприємство приносять у країну капітал, технології і якісний менеджмент.

ПРИВАТИЗАЦІЯ – УДАР ПО ТІНЬОВИХ СХЕМАХ

СЕРГІЙ ФУРСА ЕКОНОМІСТ

стор. 7

ІНТЕРВ’Ю

стор. 4

Україна і НАТО розпочинають дискусії про перспективи членства держави в Північноатлантичному альянсі. Ідеться про надання Києву так званого ПДЧ – Плану дій щодо членства. Про це ска-зав Президент Петро Порошенко, підбиваючи підсумки засідан-ня Комісії Україна – НАТО в рамках виїзного засідання Північно-атлантичної ради до Києва 10 липня

ПРЕЗИДЕНТ ПЕТРО ПОРОШЕНКО ПРИВІТАВ УЧАСНИКІВ МІЖНАРОДНИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАНЬ «СІ БРИЗ-2017». ОДЕСА, ЛИПЕНЬ 2017 РОКУ

УКРАЇНА, 1991 РІК. 24 СЕРПНЯ – ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

МОЛОДІЖКА ДОЛУЧИЛАСЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СТУДЕНТСТВА

2 СОЛІДАРНІСТЬ

СВОГО часу категоричними су-противниками земельної рефор-ми були комуністи, які апріорі не сприймали приватної влас-ності. Сьогодні ж представники окремих політсил намагаються маніпулювати думкою українців і, використовуючи популістські гасла, залякують їх міфічними іноземцями, які за безцінь ску-плять українські чорноземи.

Насправді ж усе не так просто, а питання земельної реформи потребує ґрунтовного аналізу й широкого обговорення. Пере-дусім потрібно чітко розуміти особливості нинішніх земельних відносин.

З усієї території України 41,5 млн гектарів – це сільсько-господарські угіддя. З них близь-ко 30,5 млн га – рілля. У процесі роздержавлення 6,9 млн грома-дян України, котрі мали право на земельні ділянки, отримали відповідні сертифікати. Окрім

ЩОДНЯ

ЗЕМЛЯ. МОРАТОРІЙ І НЕ ТІЛЬКИ…

того, було прийнято земельний кодекс, відповідно до якого всім бажаючим у рамках безоплат-ної приватизації передавалися земельні ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства, під садівництво тощо.

У результаті цього 30 млн гектарів виділено на паювання разом із 4 млн га, які пішли на присадибні ділянки. Близько 10 млн – залишилось у дер-жавній власності. На сьогодні близько 85 % земель сільсько-господарського призначення – у приватній власності, близько 15 % – у державній і 0,1 % – у комунальній. При цьому сіль-ськогосподарське виробництво ведеться як агрохолдингами, які обробляють близько 5,6 млн гектарів землі, так і фермерськи-ми господарствами, кількість яких сягає близько 40 тис. і які використовують до 5 млн га.

Агрохолдинги не потребу-ють підтримки. Для них було б достатньо чітко прописати незмінні й прозорі правила гри. Водночас фермерські господар-ства, з огляду на особливості їх функціонування, мають отриму-вати допомогу від держави. Для прикладу, агрохолдингам не ви-

гідно займатися тваринництвом, яке значною мірою залежить від ручної праці. Натомість розви-ток тваринництва фермерськими господарствами має великий потенціал. Допомога держави тут може бути різна – матеріальна, організаційна тощо.

Інше важливе питання, яке стосується земельної реформи і на якому найчастіше спекулю-ють, – це мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Передусім маємо розуміти причини його запро-вадження. У земельному кодексі, який набув чинності в жовтні 2001 року, було чітко розписано категорії земель, для яких видів господарювання вони призначені тощо. Паралельно з цим тривав процес паювання. На руках у лю-дей були відповідні сертифікати, і протягом певного часу вони мали бути замінені на державні акти щодо володіння земель-ними ділянками. Цей процес затягувався, і тодішня Верховна

Рада побоювалася, що в умовах недостатнього контролю за ним, усієї тієї плутанини хтось за без-цінь скуповуватиме паї.

Тому в січні 2002 року й на-клали мораторій. Сьогодні ж можемо констатувати: морато-рій на продаж землі призводить до негативних наслідків, оскіль-ки, по-перше, обмежує права власності й, по-друге, є неефек-тивним. Адже існує щонайменше сім (!) способів цілком легально його обійти.

Ситуація абсурдна: з одного боку, згідно з чинним законо-давством, продаж сільськогоспо-дарських земель заборонено, а з другого – існує цілком реальний тіньовий ринок землі. При цьому він ніким не регулюється, немає ринкової ціни землі, і, як наслі-док, землі справді скуповуються за безцінь.

Земельна реформа має стосуватися не лише зняття мораторію, а й інших аспектів земельних відносин. Показовим

є питання оренди. На сьогодні вартість оренди землі прив’язана до її середньої нормативної гро-шової оцінки.

Середня нормативна оцінка од-ного гектара становить близько 31 тис. гривень. При цьому, згідно з указом Президента, вар-тість оренди становить до 4 % від нормативної оцінки. Тобто середня ціна оренди в Україні – 1100 гривень за гектар, або ж 35–37 доларів. Це найнижча ціна в Європі. Інакше кажучи, оскіль-ки немає ринку землі, оскільки вартість землі визначається не на ринкових умовах, а тільки нор-мативною грошовою оцінкою, то кожен, хто має у власності зе-мельну ділянку і здає її в оренду, несе збитки.

Ще в Україні існує проблема так званої відмерлої спадщини. Адже за різними підрахунками від 300 тис. до 1 млн громадян померли, не передавши свій пай у спадщину. Якщо врахувати, що середній розмір паїв по Україні сягає близько 5 гектарів землі, то йдеться про територію завбіль-шки до 5 млн га, яка невідомо ким, як і на яких підставах ви-користовується.

Земельна реформа назріла і перезріла. Для її впроваджен-ня необхідно ухвалити низку законів та інших нормативних документів. Зокрема, потрібно врегулювати ситуацію з тими землями сільськогосподарського призначення, які розташовані за ме жами населених пунктів, остаточно розмежувати землі

Земельна реформа одна з найскладніших, найболючіших і найтри-валіших в Україні. По суті, вона розпочалася одночасно з розпадом СРСР і, відповідно, зі здобуттям української незалежності. Очевид-но, що за 26 років нагромадилася величезна кількість проблем, пов’язаних із затягуванням реформи. Це питання завжди було вкрай заполітизоване

РОМАН ТКАЧ ДЕПУТАТ ІВАНО-ФРАН-

КІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ

РАДИ, БПП, НАРОДНИЙ

ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

IV–VI СКЛИКАНЬ

708ДАНІЯ

256ЛЮКСЕМБУРГ

227ІСПАНІЯ

219НІМЕЧЧИНА

123БЕЛЬГІЯ

37УКРАЇНА

53ЛИТВА

116МАЛЬТА

672НІДЕРЛАНДИ

592ІРЛАНДІЯ

279БОЛГАРІЯ

Цiна річної оренди землi за гектар у доларах США. За даними Vox Ukraine

ГОЛОВА Рівненської обл-держадміністрації Олексій Муляренко та секретар Рів-неради, депутат від БПП Сергій Паладійчук у рамках реформи децентралізації ініціювали об’єднання міс-та Рівного з навколишніми сільськими радами в потуж-ну об’єднану міську терито-ріальну громаду.

Формат «Великого Рівно-го» – перспективний шлях, переконані партійці. Від цьо-го виграють усі – передусім

громада, яка проживає на цій території, а в майбутньому – уся область.

Рівне може стати одним із перших в Україні обласних центрів, кажуть у територі-альній парт організації, на-вколо якого об’єднаються навколишні населені пунк-ти. Це важливо для розвитку й розширення міста, адже навколишні села, утворив-ши об’єднані громади, мо-жуть «затиснути» обласний центр у кільце.

У РАМКАХ проекту «Ан-тикорупція» активісти Пол-тавської міської організації БПП створили в соціальних мережах анонімну скринь-ку довіри. Її мета – по-ліпшення комунікації між партією та громадя-нами. Полтавці мо-жуть звернутися по допомогу або по-інформувати про факти корупції чи конфлікт ін-тересів анонім-

но, без зазначення особистої інформації. Отримана ін-формація перевірятиметься згідно із законодавством.

«Кожен може долучити-ся до боротьби з коруп-цією, – сказала голова Полтавської міськорга-

нізації партії Оксана Дрюк. – Закликаємо громадян ко-ристуватися нашим ново-

введенням».

РІВНЕ ОБ’ЄДНУЄТЬСЯ З НАВКОЛИШНІМИ СЕЛАМИ

У ПОЛТАВІ НА ЧИНОВНИКІВ МОЖНА ПОСКАРЖИТИСЯ ЧЕРЕЗ СОЦМЕРЕЖІ

27 ЛИПНЯ у болгарському місті Варні молодіжна орга-нізація БПП «Солідарність»

отримала повноправне член-ство в одній з найбільших єв-ропейських організацій – Єв-

ропейському демократичному студентстві (EDS), що є струк-турним підрозділом Європей-ської народної партії.

До складу делегації увійшли представники молодіжної ор-ганізації партії з різних облас-тей: Олександр Новак, Дар’я Лучко, Діана Сарган та Дінара Габібуллаєва.

«Повноправне членство в EDS відкриває широкі мож-ливості для обміну досвідом з європейськими колегами у ключових сферах молодіжної політики, а також впливатиме на формування відповідних пропозицій для Європейської комісії та їх імплементацію в майбутньому», – зазначив Олександр Новак.

Він сказав, що молодіжка «Солідарності» – перша орга-нізація партійного спрямуван-ня від України, що долучилася до Європейського демстудент-ства.

Молоді активісти сподіва-ються на ефективну співпра-цю та позитивні результати роботи в Європейському де-мократичному студентстві.

УКРАЇНСЬКА ДЕЛЕГАЦІЯ МОЛОДІЖНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ БПП У ВАРНІ

комунальної і державної влас-ності, залишити лише справді об-ґрунтовані обмеження, зокрема, щодо заборони продажу землі іноземцям та юридичним осо-бам, обсягів концентрації землі в одних руках тощо.

І вже зараз ми можемо спо-стерігати позитивні зрушення в цьому напрямку.

Одним з прикладів цього є

ухвалення урядової «Стратегії удосконалення механізму управ-ління у сфері використання та охорони земель сільськогоспо-дарського призначення дер-жавної власності», яка, по суті, є саме таким документом, який чітко регламентує, як держава управлятиме 10 млн гектарів земель, що перебувають у дер-жавній власності.

$37

$800 / га

$55 млн

$150 млн

$300 млн

42млн

7млн

ПРЯМІ ЩОРІЧНІ ВТРАТИ КОЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ СІМ’Ї ВНАСЛІДОК МОРАТОРІЮ

НАСЛІДКИ МОРАТОРІЮ НА ПРОДАЖ ЗЕМЛІ

4458 грн

2 млн

Середня орендна плата найменша в Європі

Ціна купівлі 1 га сільськогосподар-ської землі через тіньові схеми

Щорічні втрати бюджету внаслідок оренди державних земель за договорами із заниженою орендною платою

Щорічні втрати бюджету внаслідок тіньової оренди земель держави і підприємств

Щорічні втрати бюджету через ви-мивання 150 тис. га державної землі шляхом корупційної приватизації

громадян позбавлено права вільно розпоряджатися своєю землею

українців позбавлено права вільно купувати українську землю

землевласників мають

старший вік, ніж середня

тривалістьжиття

81+71–8061–7051–60менше 50

Демографічна структура власників мораторних земель (вік у роках)

agropolit.com

ЗАПОРІЗЬКА територі-альна організація партії пре-зентувала відкритий офіс, де активні городяни можуть без-коштовно організувати прес-конференції, тренінги, семі-нари, лекції та кінопокази. Самі партійці називають його «БПП-коворкінг» – від ан-глійського «спільна робота».

Проект представили народ-ний депутат, голова Запорізь-кої територіальної організації партії Ігор Артюшенко, голо-ва Запорізької обласної ради Григорій Самардак, голова де-путатської фракції «Солідар-ності» в Запорізькій облраді Едуард Гугнін та голова фрак-ції в Запорізькій міськраді Олександр Константинов.

За словами Артюшенка, аналогів такого майданчика в Україні немає. «Відкриття ко-воркінгу – це ініціатива нашої партії, спрямована на підтрим-ку активних городян. Запоріж-жя стало першим містом, де з’явився такий майданчик. Ми створили місце, відкрите для всіх, тепер хочемо, щоб воно якомога швидше наповнилося життям», – сказав депутат.

У ПРИМІЩЕННІ громад-ської приймальні Ватутінської міської організації БПП, що на Черкащині, триває збиран-ня допомоги захисникам.

«Раніше потреб у бійців було набагато більше, доводилося і продукти, і засоби гігієни зби-рати. А тепер армія практично всім забезпечена. Час від часу звертаються із конкретними проханнями. Нещодавно пе-редали набір ключів для ре-монту, спеціальну екіпіровку,

сухарку, медсумку, підсумки для гранат», – розповідає ке-рівник міської парторганізації Євген Підцерковний.

За його словами, не забу-вають партійці й про тих за-хисників, котрі повертаються додому. Одному бійцю вста-новили нові вікна в будинку, зараз допомагають із облашту-ванням дому. Спільно з бла-годійною організацією мають намір долучитися до ремонту будинків для чотирьох родин.

3

АКТУАЛЬНОСОЛІДАРНІСТЬ

У ЗАПОРІЖЖІ ПРЕЗЕНТУВАЛИ МАЙДАНЧИК ДЛЯ ГРОМАДСЬКИХ ІНІЦІАТИВ

У ЛИПНІ в центральному офісі партії відбувся уро-чистий випуск слухачів програми столичної партор-ганізації «Школа політичного стафера».

Керівник секретаріату БПП «Солідарність», на-родний депутат Максим Саврасов наголосив на важ-ливості підготовки партійних кадрів та розповів про нові амбітні проекти партії.

«Партійний офіс – це не лише стіни, це перш за все люди, які продукуватимуть ідеї розвитку як пар-тії, так і країни», – сказав Максим Саврасов. Керів-ник представництва Міжнародного демократичного фонду (IDF) Роман Яковлєв відзначив, що «Школа стафера» – це результат співпраці фонду з партією, побажав «стаферам» бути активними громадянами. У свою чергу, керівник школи Роман Шлапак вручив випускникам 47 дипломів, 11 з яких – із відзнакою.

«Школа політичного стафера» – програма з підго-товки партійних кадрів, у рамках якої поєднуються теоретична підготовка, практична робота в місце-вих парторганізаціях та майстер-класи від провідних фахівців різних галузей. Слухачі були розподілені за напрямками: політичні технологи, медійники, ан-тикризові менеджери та юристи. У 2017 році школа поєднала досвід проведення першої програми стажу-вання (червень – липень 2016 року) та проект, роз-роблений спільно партійцями та IDF.

Участь у програмі – безкоштовна, цього року слу-хачів відбирали на конкурсній основі – у середньому на одне місце претендувало троє бажаючих.

ВИПУСКНИКИ «ШКОЛИ ПОЛІТИЧНОГО СТАФЕРА» ОТРИМАЛИ ДИПЛОМИ

27–28 ЛИПНЯ у Харкові відбувся Регіональний фо-рум розвитку місцевих осе-редків для депутатів та членів партії «БПП «Солідарність». Ініціаторами заходу стала Харківська територіальна ор-ганізація партії за підтримки Національного демократич-ного інституту (НДІ). У за-ході взяли участь понад 100 партійців із різних міст Хар-ківської, Сумської, Полтав-ської, Донецької, Одеської та Київської областей.

Серед спікерів форуму – народний депутат України Максим Саврасов, голова фракції БПП в Харківській обласній раді Віктор Кова-ленко, депутат Київської міськради, голова Жіночого крила партії в Києві Наталія Маслова, голова київського Молодіжного крила Євген Кузик, тренери НДІ та керів-

ники територіальних органі-зацій партії.

За словами керівника се-кретаріату Харківської тери-торіальної організації Віта-лія Маляренка, головна мета форуму – упровадження но-вих засобів внутрішньої пар-тійної комунікації, оцінка політичної ситуації, страте-гія розвитку осередків та за-

безпечення відповідальності партій перед виборцями.

«Це ефективна платфор-ма обміну ідеями, це цікаві гості з інших областей. Ми мали можливість обміня-тися досвідом партійно-по-літичної роботи з нашими колегами. На форумі йшло-ся про роботу з медіа та пу-блічну комунікацію, розроб-ку партійних повідомлень та бренду, зв’язки з виборцями та партійне будівництво, проведення опитувань гро-мадської думки, – розповів Маляренко. – Така форма спілкування допомагає про-фесійному зростанню як окремого учасника, так і ко-манди загалом».

Програма охоплювала ін-терактивні завдання, групо-ві вправи, дискусії, ігри для розвитку довіри та обміну інформації.

ФОРУМ У ХАРКОВІ: КОМУНІКАЦІЯ, ОБМІН ДОСВІДОМ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ МАКСИМ САВРАСОВ НА ФОРУМІ В ХАРКОВІ

ВАТУТІНСЬКІ ПАРТІЙЦІ НА ЧЕРКАЩИНІ ЗБИРАЮТЬ ДОПОМОГУ ЗАХИСНИКАМ

4

ІНТЕРВ’Ю

СОЛІДАРНІСТЬ

ОЛЕКСАНДР ПАСХАВЕР:ГОЛОВНЕ ДЛЯ РЕФОРМ НЕ ШВИДКІСТЬ, А БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ

Вона почалася наприкінці ХVІІІ століття, а Франція стала бур-жуазною нацією і буржуазною державою в 1870 році. Тобто минуло близько 100 років, поки було досягнуто цілей революції.< Однак візьмімо Грузію. Найбільш корумпована країна в СРСР стала найбільш пере-довою на пострадянському просторі, не рахуючи Балтію. Що там сталося?

А хто вам сказав, що там неможливе повернення? Чи можливе в Грузії авторитарне правління? Можливе. Чи мож-ливе завоювання Росією Грузії? Можливе. Коли міжнародний контроль буде ослаблений, то Росія миттєво продовжить процес відновлення колоніальної імперії.< А чи можливий тоталітарний режим в Україні?

Можливий. Революція в Укра-їні ж не закінчилася, ризики не зменшилися. І досить імовірним є перехід у більш гостру фазу. Я б не сказав, що пройдено бодай якийсь етап, який зафіксується на сотні років. Ні в головах більшос-ті, ні тим більше тих, хто протидіє революції.< А хто протидіє революції?

Консерватори, які продовжу-ють жити в СРСР. А також люди, які за ці двадцять п’ять років створили свій олігархічний клуб.< Але це ж різні протидії?

Цілковито. Більш того, вони можуть воювати одне з одним, але всі вони не хочуть європей-ського майбутнього. Європейська країна для них – це труна, це все одно що смерть.

Українців завжди рятувала стратегія виживання< Україна – найбільша країна Європи, має величезні ресур-си – як природні, так і люд-ські. Чому ж ми чверть століт-тя після падіння СРСР ніяк не можемо вилізти з цієї прірви? Що врешті треба зробити для цього і чи можливо це вза-галі?

По-перше, цінності, які у нас в головах, далекі від європейських, на відміну від наших західних сусідів. По-друге, ми не маємо досвіду державності. По-третє, і це, можливо, найважливіше, ми не віримо державі.

По суті, Україна як народ вини-кла в чужій державі. І всю свою історію українці жили в чужих державах.

Є ще недовіра до держави як інституту, яка пройшла через покоління. А спробуйте створити ефективну державу, якщо ви не вірите їй.

Брак навичок державності плюс домінуюча стратегія виживання не дає нам змоги досягти тих успіхів, яких домоглася, напри-клад, Польща. < А може, ми неправильно

рахуємо дохід на душу насе-лення? У Варшаві, Бухаресті, навіть у Відні немає стільки дорогих автомобілів, скільки в Києві...

Так, ми не враховуємо тіньо-вої економіки, яка базується на стратегії виживання.

Саме ця стратегія рятує наш

закінчення. початок на стор. 1 народ протягом уже чотирьох сотень років, включаючи криваве ХХ століття. А що таке стратегія виживання? Я вам її сформулюю чотирма сентенціями: не вір нікому, крім своїх; приховай усе, що можеш приховати; не можеш – обдури; не можеш – підкупи сильного.

Вона дуже добре працює, вона рятує український соціум...< І корупція – її невіддільна частина?

Так, у всіх цих сентенціях вона присутня. І коли домінує ця система, ну дуже важко стати європейською країною. Європа керувалася цією самою стратегією в середньо-віччі. Але через сотні років вона замінила її стратегією розвитку.

А стратегія роз-витку – це дові-ра, підтверджена практикою. Це відповідальність, свобода – не як бантик на сорочечці, який нас тішить, а необхідність для самореалізації осо-бистості. Активність, схильність до співпраці з ефективними людьми. Таким чином, європейські

цінності протилежні тим, до яких ми звикли.

Наші цінності переходять з покоління в покоління, тому що навколишній світ підтверджує їх ефективність.

Тим часом за чверть століт-тя державності сформувалося покоління, для якого стратегія виживання не така природна. Це люди, для яких свобода необ-хідна для самореалізації, вони сприймають європейські цінності як природні для них. Це поколін-ня було непомітне до Майдану 2013–2014 років. Майдан і по-дальший безпрецедентний порив волонтерства, коли волонтери не бідним допомагали, не благо-дійністю займалися, а замінили собою державу – там, де вона була слабкою, і почали будувати іншу державу, – все це вивело нову генерацію на сцену нашої української історії.

Водночас нове покоління не створило політичної партії і навіть не висунуло відповідних лідерів. Усвідомлюючи свою слабкість, вони передали владу

практично найбільш далекогляд-ним і ліберально налаштованим представникам старого політику-му – Порошенку і тим людям, які зараз здійснюють управління.

Революція і не може відбути-ся, якщо частина старої еліти не стає на її бік. Без цього не буває успішних революцій.

Такі лідери не схильні до радикальних дій, а швидше – до переговорно-компромісних дій щодо змін, тому процес іде по-вільніше, ніж міг би йти. Але тут і свої переваги: це відбувається

менш криваво, через реформи і перетворення.

Якщо говорити про те, що по-винно було статися швидше, то це зміна судової системи.

Я вважаю, що зміна судової системи має бути революційною, це означає, необхідно було ви-гнати всіх суддів одномоментно. Залучити іноземних фахівців, які відомі своєю справедливістю. Це могли б бути етнічні українці зі США й Канади, а Британський суд, скажімо, можна було зроби-ти вищим судом України...

Адже наша судова система аб-солютно дискредитована, тому, на мій погляд, з цього треба було починати.

Ми пішли шляхом оновлен-ня – адже нинішня реформа спрямована на повне оновлення суддівського корпусу. Але оскіль-ки це доручено самим суддям, а контроль цих структур з боку громадськості досить слабкий, то це поки що не сприяє створенню справедливого суду.

А саме справедливий суд – це перша умова всіх інших змін.

< Є три погляди на хід ре-форм: вони рухаються ша-леними темпами; ідуть, але повільно; ніяких реформ немає взагалі. Яка позиція вам ближча?

Є факти, які свідчать, що ми змінилися дуже сильно. Чи можна уявити, що за Янукови-ча генпрокурор приходить до парламенту просити про зняття недоторканності з шести депута-тів? А створення НАБУ, електрон-ні декларації... Ми змінюємося. Інша справа, що судова система не працює...

Я прочитав, що значна части-на суддів – приблизно третина – пішла у відставку. Це дуже показово для змін.

Безвіз – це 140 законів, які лібералізували нашу країну.

Усе зразу і в першу чергу

< А що треба зробити до кінця року? Назвіть

пріоритети…Реформи, за які зараз

взялися, – це довго-тривалі реформи. Я б назвав два пріоритет-них напрямки: соціальні

перетворення (пенсійна, освітня, охорони здоров’я

та ін.) і реформа правоохо-ронних органів. Ще один

напрямок – поліпшення

підприємницького клімату. І ці всі речі абсолютно необхідні, причому вони взаємопов’язані. Пенсійна реформа не може бути успішною, якщо в нас не забез-печено стабільного зростання економіки. Система охорони здоров’я характерна тим, що процес лікування передбачає по-стійне подорожчання. І якщо у вас немає економічного зростання, ви не можете встигнути за меди-циною. І всі без винятку методи корисної діяльності пов’язані з судом. Усе це один комплекс. І якщо ми, наприклад, не поліп-шимо інвестиційний, підприєм-ницький клімат, то всі ці реформи будуть невдалими.

Що в першу чергу? Я б сказав – усе в першу чергу. І питання не так у швидкості, як у безперерв-ності. Безперервність необхідна у всіх цих реформах.

Чого в нас немає, то це розу-міння того, що ми повинні ви-ховувати, прищеплювати людям нову систему цінностей.< Ви маєте на увазі сферу освіти?

І не тільки. Це має бути орієн-товано не лише на дітей, а й на дорослих.

Нові цінності мають бути мод-ними, а старі цінності – ганеб-ними. Я не можу змінити у своїй голові цінності. Але можу відчу-вати, що нові цінності модні, і їх пристойно виявляти, а старі – ні.< Наприклад?

Відповідальність. Ми фантас-тично безвідповідальна країна. Я пропонував запровадити відпо-відальність держслужбовця за бездіяльність. Не зробив – пока-раний. Погано зробив – покара-ний. У рамках своєї компетенції він повинен доповідати своєму керівництву про те, що назрі-ває якийсь збиток для держави. Далі вже його вина вичерпалася, керівництво відповідає.

Повага до особистості... На-веду приклад, який мене все життя дивував. У радянській країні не було пандусів – не тільки для інвалідів, а й просто для людей похилого віку. Ми почали наслідувати Європу і будувати пандуси. Але на один нормальний пандус – дев’ять, які неможливо використовувати. Це яскраве свідчення того, що люди не поважають інших. А отже, що й до себе не ставляться серйозно. Тобто повага до особистості має виховуватися. І таких прикладів багато.

Нам потрібна свобода. Мій батько був професором, і ми жили досить непогано за ра-дянських часів. Але почуття приниження мене завжди пере-слідувало. Якийсь чиновник міг відібрати в мене квартиру – на-приклад, оголосити капремонт у будинку.

Якийсь чиновник вирішував, що ось ці книжки не можна пу-блікувати. І я не міг їх купити або повинен був купувати на чорно-му ринку з небезпекою, що мілі-ція заарештує мене за нелегальну діяльність.

Повага до особистості в сус-пільстві виховується повільно. Але до цього потрібно прагнути.< Наскільки ваші очікування збігаються з реальними діями нинішньої влади?

Оцінка подій у країні має передбачати насамперед вияв-лення об’єктивних умов, у яких ми живемо.

До цих умов належить відсут-ність революційних радикальних партій (не плутайте з професій-ними радикалами, які є злом). Сюди ж належить домінування стратегії виживання у населення, а також незвичайна міцність олі-гархічної соціальної тканини. У ній задіяно не двадцять-тридцять олігархів, а сотні тисяч, мільйони людей, які збирають ренти кожен на своєму місці. Це може бути го-ловлікар, директор кладовища... Кожна людина, яка розпоряджа-ється, є маленьким олігархом, який у змові з владою, з пресою, з правоохоронними органами. У цих людей дуже сильна нефор-мальна влада.

І перемога над такою владою – це насамперед перемога євро-пейських цінностей.

Тому з урахуванням цих об’єктивних обставин я оцінюю неспішний хід реформ як явище не позитивне, але об’єктивне.

Я оцінюю успішність реформ не за темпами, а за безперерв-

РАДНИК ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, ЕКОНОМІСТ

5

Корупціонери не мають партійності

Блок Петра Порошенка в парламенті продемонстрував суспільству, що очищення влади для нього – одне з пер-шочергових завдань.

Тому, не вагаючись, чле-ни президентської фракції дали згоду на зняття недо-торканності з Борислава Розенблата.

Ще до цього голосування фракція БПП виключила його зі своїх лав. До речі, так вчинила лише вона, інші фракції, чиї депутати опи-нилися під пі дозрою, усіля-ко відстоювали своїх.

Проте кругову поруку в профільному регламентному комітеті ВР і в сесійній залі

вдалося зламати – чотири із шести подань Генпрокурату-ри депутати підтримали.

Депутатського імуніте-ту позбавили вже згаданого Розенблата, «фронтовика» Максима Полякова, колиш-нього «регіонала» Михайла Добкіна та Олеся Довгого – екс-секретаря Київради часів Черновецького. Проте депутати все ж зберегли мож-ливість ухилятися від повно-цінного слідства Євгенові

Дейдею з «Народного фрон-ту» й «радикалу» Андрію Ло-зовому.

Водночас у Генпрокуратурі пообіцяли внести нові по-дання, де врахують, що для свого порятунку недотор-канні чіпляються за будь-які процесуальні «гачки».

Коротко нагадаємо, через що саме названі нардепи по-трапили в поле зору Генпро-куратури. Розенблат і Поля-ков фігурують у так званій «бурштиновій справі», роз-слідуванням якої займається НАБУ. Агент Бюро на ім’я «Катерина» під виглядом підприємниці з арабської країни попросила депутатів пролобіювати зміни до зако-нодавства, яке регулює видо-буток бурштину.

На відео зафіксовано зустрічі Розен-блата з Катериною, уся кра-їна могла почути, про що вони розмовляють. Від імені «фронтовика» Полякова в цій справі була задіяна його помічниця, яка нині пере-буває під вартою. Детекти-ви НАБУ підозрюють обох депутатів у корупції, хоча й різних масштабів.

Соратникові Януковича Михайлу Добкіну закидають дерибан землі в часи його

мерства в Харкові. Олесю Довгому згадали відведення земель у часи мерства Черно-вецького.

Далі буде

У Генпрокуратурі анонсу-вали нові подання. Уже де-які імена відомі – це колишні «регіонали» Євген Бакулін, фігурант скандальної афери, відомої як «вишки Бойка» – придбання «Чорноморнаф-тогазом» у 2011 році бурових установок за завищеною ці-ною, та Олександр Вілкул, віце-прем’єр в уряді Азарова. Вілкулу закидають ухилення від сплати податків.

У декларуванні недостовір-ної інформації ГПУ підозрює Дениса Дзензерського – з «Народного фронту». Будуть й інші імена, обіцяє керівник Антикорупційної прокурату-ри Назар Холодницький.

За його словами, є 60 про-ваджень з приводу неза-конного збагачення різних посадовців. Це і міністри, і народні депутати, і керівни-ки центральних органів ви-конавчої влади. Тобто про-цес викриття нечистих на руку чиновників триває по-при шалений опір системи та кругову поруку депутатів.

Гроші Януковича і Ко

Вагомим досягненням Генпрокуратури у боротьбі з корупцією старої влади ста-ло повернення через суд до держбюджету 1,3 млрд дола-рів «сім’ї Януковича». Ці ко-

шти підуть тепер на соціальні потреби українців та зміцнен-ня обороноздатності України.

Є про що звітувати й вій-ськовій прокуратурі. Від травня відомство Анатолія Матіоса успішно розслідує справу проти колишніх по-датківців, які працювали під орудою Олександра Кли-менка. Силовики затримали більш як два десятки учас-ників створеної Клименком кримінальної схеми одіозно-го «Мінздоху» – колишнього Міністерства доходів і зборів. Серед них екс-губернатор Луганщини та податківець зі стажем Олександр Антипов, у якого вилучили $ 3,8 млн.

Матіос заявив, що про-куратура може клопотати про зняття недоторканності з чотирьох чинних депута-тів, які сприяли розкрадан-ню 97 млрд грн злочинним угрупованням Януковича. У справі екс-податківців про-ходять колишні керівники обласних управлінь Мініс-терства доходів і зборів.

Спільна робота різних правоохоронних відомств із протидії корупції і хабарни-цтву дає результати. Позиція БПП тут однозначна: повна підтримка Генпрокуратури, НАБУ, САП, НАЗК, інших відомств. І коли до сесійної зали внесуть аргументоване подання на когось із депута-тів, вона діятиме безкомпро-місно – «священних корів» у нас немає. Винен – відпові-дай. Маєш докази невинува-тості – доводь свою правоту, не прикриваючись мандатом.

ністю. Ось там, де реформи зупиняються, там, де перемага-ють супротивники реформ, там я оцінюю це як невдачу.< Можете навести приклад?

Найяскравіший приклад – зе-мельна реформа. Її гальмування – один із чинників нашої бідності. Національне багатство генерує дохід, якщо воно бере участь у обороті як капітал. Якщо цього немає, воно робить усю країну бідною. І найбільше – власників паїв, яких мільйони.

Це приклад того, коли кон-сервативні сили перемагають, користуючись забобонами до-індустріальної епохи.

Після реформи земля подо-рожчає на порядок.

Перемога України і програш Росії – неминучі < Якою ви бачите Україну через 5, 10, 25 років?

Для того щоб відповісти на це запитання, потрібно розуміти історичні закономірності. Усі європейські імперії розвалили-ся – британська, французька, німецька, австро-угорська, росій-ська, османська. Росія – це єдина країна, яка зробила історичну по-милку й прагне відновити свою імперію.

А історія мстить тим, хто йде проти неї. Нині немає сенсу ство-рювати імперії шляхом захоплен-ня землі з народами. Це мало сенс тоді, коли мораль дозволяла відкрито експлуатувати ресурси та населення захоплених земель. Зараз це практично неможливо. Тому експлуатація здійснюється через володіння власністю, тобто через придбання активів. На мій погляд, у тих, хто купує активи, є майбутнє.

До Майдану Путін так і діяв, але через російську агресію цей процес припинено. Хоч як це не парадоксально, Путін мимоволі значною мірою причетний до створення європейського майбут-нього для України.

Програш Росії неминучий, хоча це може коштувати нам дуже дорого. І перемога України не-минуча, хоча це може коштувати дуже дорого.

РОЗМОВЛЯЛИ ВАСИЛЬ БІЛЕНКО, ВОЛОДИМИР ІЛЬЧЕНКО

АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ФРОНТ: ОЗНАКИ ПЕРЕЛОМУ

Безпрецедентна подія в новітній історії України: протягом одного дня з подачі Генпрокуратури та НАБУ Верховна Рада зняла імунітет одразу з 4 нардепів, запідозрених у корупції

УПЕРШЕ в історії України Верхо-вний Суд не призначається, а обира-ється за конкурсом під контролем гро-мадськості.

Конкурс на перші 120 із 200 по-сад розпочався 7 листопада 2016 року. Зареєструвалися для участі в ньому 1436 осіб, 846 – подали документи на участь, з яких до конкурсу було допу-щено 653, з них 625 – до проходження кваліфікаційного оцінювання.

Кандидати пройшли спеціальну пе-ревірку, анонімне письмове тестування та виконали практичне завдання з під-готовки модельного судового рішення, склали чотири групи тестів на предмет особистих морально-психологічних якостей та пройшли співбесіду з пси-хологами. Усі співбесіди транслювали-ся в режимі реального часу в YouTube.

У відборі кандидатів враховували-ся висновки громадських експертів. У результаті майже 80 % кандидатів, до яких мали претензії у Громадській раді доброчесності, не потрапили до оста-точного рейтингового списку.

Після завершення конкурсу Вища рада правосуддя проведе свою перевір-ку і зможе відкликати будь-кого з цих суддів, якщо для цього будуть підстави.

Уперше Президент України не мав ні формального, ні будь-якого іншого впливу на цей відбір.

В Україні триває судова реформа, що випливає із змін до Конституції, ухва-лених рік тому, які запропонував Пре-зидент для забезпечення правосуддя.

Спочатку буде обрано Верховний Суд, потім – апеляційні суди та місцеві суди.

«Уперше в історії нашої країни фор-мування Верховного Суду відбувається шляхом відкритого, прозорого і над-звичайно змагального конкурсу, – ска-зав Президент України Петро Поро-

шенко з нагоди завершення конкурсу. – І вперше кожного з них перевірили на відповідність критеріям компетент-ності, професійної етики, психологіч-ної стійкості та доброчесності. Уперше право стати суддями Верховного Суду отримали не лише судді, а й адвокати та вчені-правники – тобто фахові юристи з-поза судової системи… Конкурс до ВС – лише початок оновлення судо-вої системи. До речі, суспільство має знати, що перед тим, як ми запустили електронне декларування доходів та статків, майже дві тисячі суддів обра-ли відставку або звільнення. Причини різні, але це – приклад самоочищення. І ми зараз маємо заповнити ці вакансії новими кадрами з бездоганною репу-тацією, які не бояться жодних публіч-них декларацій».

27 липня Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила результати конкурсу на 120 посад суддів нового ВСОНОВЛЕННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ. СПОЧАТКУ ВЕРХОВНИЙ СУД

ВЕРХОВНИЙ СУДРозподіл посад та кількість кандидатів

ГРОШІ «СІМ’Ї ЯНУКОВИЧА» ПІДУТЬ НА ОБОРОНУ

ТА СОЦІАЛЬНІ ПОТРЕБИ УКРАЇНЦІВ

slovoidilo.ua

6 СОЛІДАРНІСТЬ

СВІТ

ПІДСУМКИ. НАСИЧЕНИЙ ЛИПЕНЬ

ДОРОГОЮ НАТО

Ющенко – Тимошенко) зруй-нували можливість такого істо-ричного рішення.

Після декількох років бло-кування під кремлівським кураторством євроатлантич-ного курсу та проголошення так званої «позаблоковості» за режиму Януковича сьогодні Україна знову отримала шанс долучитися до євроатлантич-ної спільноти.

Нас почули, або Ключове завдання для нового посла

Питання про перспективи членства України у військо-во-політичному блоці доне-давна було дуже чутливим для українських політиків (навіть євроатлантичних оптимістів) і залишається таким для за-хідних політиків та офіційних осіб зі штаб-квартири НАТО.

Таку ситуацію добре усвідом-лює новопризначений глава Місії України при НАТО Вадим Пристайко. Як він відзначає, наші партнери з Альянсу «по-чули» пропозицію України про намір отримати ПДЧ, але згоди ще не давали. І, як видається, подальші активні консультації, переконання союзників ста-нуть для посла одним із клю-чових завдань на новій дипло-матичній посаді в Брюсселі. Важливо, що євроатлантичним амбіціям України сприяє гро-мадська думка, яка за останні роки чітко показала бажан-ня українців приєднатися до Альянсу й остаточно позбутися впливу агресивного сусіда.

На сьогодні Україна (на від-міну від Грузії) не подавала заявки про намір отримати ПДЧ. Сторони лише почнуть «дискусії». Але коли буде така заявка, у НАТО візьмуть її до уваги й розглянуть. У будь-якому разі двері до Альянсу, як по-дипломатичному визначе-но в декларації Бухарестського саміту, залишаються для Укра-їни відкритими.

Реформи та боротьба з корупцією

І НАТО, і Україна визнають, що нинішній рівень співпраці між партнерами є масштабним та амбітним.

Програма комплексної до-

помоги НАТО Україні, яка затверджена на Варшавсько-му саміті в липні 2015 року, охоплює понад чотири десят-ки пунктів, що спрямовані на сприяння Києву в реформу-ванні сектору безпеки та обо-рони.

Багато спекуляцій точиться навколо надання Україні ле-тальної зброї, яка б допомогла відбивати російську агресію. Але військово-політичний блок як організація не воло-діє зброєю – вона перебуває в розпорядженні збройних сил членів Альянсу. Тож у НАТО вітається військово-технічна співпраця окремих країн-чле-нів з Україною, у тому числі й щодо надання летальної зброї.

Основні зусилля зосеред-жено на проведенні реформ з метою зміцнення безпеки та обороноздатності, модерніза-ції Збройних Сил, а також на боротьбі з корупцією.

Практичними інструмента-ми співробітництва України з НАТО є 10 трастових фондів, на діяльність яких союзники вже виділили 40 млн євро.

Україна – на передовій оборони євроатлантичних цінностей

Україна, розвиваючи осо-бливе партнерство з Альян-сом, перебуває в стані «осо-бливого періоду». ЗСУ мобілізовані на відбиття ро-сійської агресії. Паралельно

ВЕРХОВНА Рада в липні пішла на канікули, попередньо розглянувши шість подань на позбавлення депутатської недо-торканності. Ще ніколи шість подань на позбавлення імуні-тету слуг народу не розгляда-лися в сесійній залі Верховної Ради. Уперше парламентарії дали дозвіл не лише на затри-мання й арешт представника формальної опозиції Михайла Добкіна, а й дозволили слідчі дії щодо депутатів, які входять до парламентської коаліції – Борислава Розенблата (якого виключили з фракції БПП) та Максима Полякова з «Народ-ного фронту». Нагадаю, що генеральний прокурор Юрій Луценко анонсував восени

з класичними бойовими ді-ями триває протистояння у гібридній війні.

Стратегічним завданням України визначено досягнен-ня стандартів НАТО до 2020 року. Тобто планується, що вже за три роки ЗСУ й НАТО мають досягти повної бойової сумісності.

Але Україна вже сьогодні на-була значного досвіду у сфері безпеки та оборони. Ним вона готова поділитися і ділиться з партнерами. А отже, роз-раховує на допомогу, щоб за-хистити себе і утримати фронт оборони європейських і євро-атлантичних цінностей.

АНДРІЙ ЛАВРЕНЮК, БРЮССЕЛЬ

ЄВГЕН МАГДА ПОЛІТОЛОГ

нові подання на позбавлення депутатської недоторканності.

Значний резонанс мав про-ект закону «Про особливості відновлення суверенітету над тимчасово окупованими тери-торіями Донецької та Луган-ської областей», який з’явився у низці українських медіа. У ньому тимчасово неконт-рольовані території Донбасу називаються окупованими, а жодні документи, видані там-тешньою самопроголошеною владою, не визнаються. Про-те до обговорення документа в сесійній залі парламенту спра-ва поки що не дійшла. Утім,

на нього вже відреагували в Кремлі: маріонетковий лідер самопроголошеної ДНР Олек-сандр Захарченко гучно заявив про перезаснування «Мало-росії». Цей інформаційний месидж свідчить не лише про кризу жанру в Кремлі, а й не-змінне прагнення тамтешніх ідеологів зневажливо ставити-ся до України.

Слідом за цієї заявою в зоні АТО розпочалося посилення ак-тивності бойовиків, яке спри-чинило загибель більш як де-сяти українських воїнів.

Схоже, такою виявилась ре-акція на консолідацію позицій

Заходу щодо Росії. Зустріч До-нальда Трампа та Володимира Путіна не принесла бажаного для Кремля потепління від-носин, навпаки – спричини-ла зворотний ефект: Палата представників та Сенат прак-тично одноголосно розширили санкційний пакет проти Росії та включили її до «осі зла» разом з Північною Кореєю та Іраном. У Києві на початку липня по-бував держсекретар США Рекс Тіллерсон, а новопризначений спецпредставник Держдепар-таменту по Україні Курт Вол-кер активно вивчає ситуацію на Донбасі. Телефонні пере-говори лідерів Нормандської четвірки виявилися практич-но безрезультатними через по-слідовно неконструктивну по-зицію Росії.

Варто пригадати, що в липні в Києві пройшло засідання ко-місії Україна – НАТО, присвя-чене 20-й річниці підписання Декларації про стратегічне партнерство між нашою кра-їною та Альянсом, Генераль-ний секретар якого Єнс Стол-тенберг запевнив, що двері

НАТО відкриті для України. Хоча саміт Україна – НАТО відбувся без підсумкової зая-ви, запровадження безвізового режиму для України та рати-фікація Угоди про Асоціацію промовляють самі за себе. І офіційний Київ має намір ак-тивно й далі рухатися шляхом європейської та євроатлантич-ної інтеграції.

Значну увагу керівництво країни приділило відносинам з пострадянськими країна-ми. Петро Порошенко запев-нив прем’єра Молдови Павла Філіпа, що готовий сприяти відновленню суверенітету та територіальної цілісності цієї країни. У діалозі з білоруським колегою Лукашенком Поро-шенко наголосив, що Україна зацікавлена в незалежному курсі цієї держави, яка не раз простягала Україні руку допо-моги. Петро Порошенко також побував з державним візитом у Грузії. Україна прагне більш активної позиції у відносинах з сусідніми країнами, і це є ло-гічним і правильним вектором розвитку дипломатії.

Розгляд рекордної кількості подань на позбавлення парламентаріїв недоторканності дає можливість припустити, що крига в боротьбі з корупцією скресла. Чернетка законопроекту про відновлення українського суверенітету над ОРДЛО спричинила пожвавлення обговорення долі Донбасу. Петро Порошенко не лише активно спілкувався із західними партнерами, а й приділив чимало уваги побудові взаємин з пострадянськими лідерами

закінчення. початок на стор. 1

ПЕТРО ПОРОШЕНКО ПОКАЗУЄ ГЕНЕРАЛЬНОМУ СЕКРЕТАРЕВІ НАТО ЄНСУ СТОЛТЕНБЕРГУ ФОТО-ЕКСПОЗИЦІЮ В ПРИМІЩЕННІ АДМІНІСТРАЦІЇ ПРЕЗИДЕНТА. КИЇВ, ЛИПЕНЬ 2017 РОКУ

Усе впирається в зарплати

Щоб забезпечити сприят-ливі умови для розвитку ма-лого бізнесу, потрібно зро-зуміти, що ж йому насправді потрібно

Після кризи 2008 року продажі товарів і послуг в Україні істотно впали. Через падіння доходів люди стали менше купувати, що негайно позначилося на малому біз-несі, який працює переваж-но на внутрішньому ринку. Нова хвиля падіння попиту пов’язана зі зниженням до-ходів населення у 2013–2015 роках.

Отже, для розвитку малого бізнесу потрібен передусім попит на його товари і по-слуги. Цей попит забезпечує переважно населення. Тому ключовим завданням для уряду, з точки зору створення сприятливих умов для мало-го бізнесу, є підвищення до-ходів населення. Якщо в кра-їні зростатимуть зарплати, пенсії, то поліпшуватиметь-ся й середовище для роботи дрібних підприємців у різних сферах.

«Бюджетний» попит

Якось ми з одним офіцером зайшли у крамничку, де про-дають одяг для військових. Він із захопленням показу-вав, як гарно зроблено курт-ки та черевики. Їх виготовляє одна харківська компанія. У ній, розповів він, працюють ветерани АТО, і вони чудово розуміють, який саме одяг потрібен. Зрозуміло, забез-печити великі обсяги вироб-ництва дрібні підприємці не зможуть. Але щодо невели-ких партій, то їхня продукція – цілком конкурентна, бага-то військових із задоволен-ням її придбали б.

Отже, другий важливий

крок уряду, який би сприяв розвиткові малого бізнесу, – це максимальне дроблен-ня лотів при проведенні бю-джетних закупівель. У такому разі значно більша кількість підприємств могла б пропо-нувати свої товари і послуги розпорядникам бюджетних коштів.

А ще варто внести зміни до Бюджетного кодексу, якими передбачити для всіх розпо-рядників бюджетних коштів щорічну мінімальну квоту закупівель товарів, виробле-них малим бізнесом.

У країнах ЄС такі квоти практикуються. Їхній розмір варіює від 5 до 15 % бюджет-них закупівель. Такі зміни у бюджетній політиці зможуть забезпечити сталий попит на товари і послуги малого біз-несу.

Знову про податки…

Третій напрямок сприян-ня розвиткові малого бізнесу стосується оподаткування, точніше – сплати так званого єдиного соціального внеску – ЄСВ.

На відміну від великих компаній у малого бізнесу в структурі собівартості витра-ти на зарплату значно вищі. Вони можуть досягати від 50 до 90 відсотків. Тож ставка ЄСВ навіть на рівні 22 відсо-тки плюс податок на доходи фізичних осіб – просто не-підйомна. І саме представ-ників малого бізнесу таким податковим навантаженням заганяють у тінь.

Очевидно, що вже зараз, у рамках реформи пенсійної системи, для них необхідно створювати фінансову мо-дель, за якої вони сплачували б мінімальні розміри ЄСВ. На рівні, наприклад, 10 % від заробітної плати, але не більше, ніж від трьох серед-

ніх зарплат по країні. У цьо-му разі не треба робити руй-нівних платежів при виплаті зарплати. Цей крок активно сприятиме детінізації виплат працівникам.

Важливо також зберегти спрощену модель оподатку-вання для малого бізнесу. І спрямувати зусилля не на її ліквідацію чи обмеження, а на спрощення загальної сис-теми оподаткування.

Розмови про спрощену модель для малого бізнесу часто зводяться до того, що там має бути єдиний внесок. Але якщо замість податку на прибуток буде запроваджено так званий податок на роз-поділений прибуток, а ще зберігатиметься податок на доходи фізичних осіб, ЄСВ і ПДВ, то, по суті, це й буде спрощена модель оподатку-вання – тільки вже для всьо-го українського бізнесу.

Головне, щоб податкові новації, по-перше, спрощу-вали систему оподаткування та скорочували частку по-датків з бізнесу та громадян, по-друге, взагалі зменшува-ли податкове навантаження з відповідним скороченням бюджетних видатків.

«Дорогі» кредити дорого обходяться

Четвертий напрямок спри-яння розвиткові малого біз-несу стосується грошово-кредитної політики.

Якщо Національний банк України своєю процентною та резервною політикою стимулює завищення від-соткових ставок за депози-тами громадян, то це при-зводить до неприпустимо високих кредитних ставок для бізнесу.

Зрозуміло, що від цьо-го найбільше потерпають саме представники малого бізнесу. У них, за рідкісни-ми винятками, практично немає можливостей для зо-внішнього фінансування. До цього ще слід додати від-сутність ліквідного забезпе-чення.

Якщо малий бізнес не має доступу до кредитів, то не може закуповувати облад-нання, розширювати вироб-ництво й підвищувати ефек-тивність.

Тому політика «дорогих» коштів справляє вельми не-гативний вплив на малий бізнес.

Окремо нагадаю про необ-хідність запровадження дер-жавних гарантій за креди-тами для малого бізнесу. На цьому урядовці наголошують років п’ятнадцять. Але поки що нічого не роблять. Хоча ще у 2003–2004 роках екс-перти Світового банку нада-ли українському уряду аналіз міжнародного досвіду та свої рекомендації щодо практики таких гарантій.

БОРИС КУШНІРУК

ПРИВАТИЗАЦІЯ – УДАР ПО ТІНЬОВИХ СХЕМАХ

ЧОГО ПОТРЕБУЄ МАЛИЙ БІЗНЕС

Ракета проти цивільного літака

17 липня 2014 року катастрофа малайзій-ського літака над До-неччиною забрала життя майже 300 чоловік, більшість із яких були громадянами Нідерлан-дів. Літак збили ракетою із зенітної установки «Бук», увезеної з Росії. «Бук» установили на височині біля селища Первомайського.

І ні в кого немає сум-нівів, що за жахливий воєнний злочин має від-повідати особисто Путін.

Без його «височайшого» благословення таке рішення не було б при-

йняте. Усі справи щодо катастрофи розгляда-тимуть у Нідерландах за законами тієї країни. Таке рішення на початку липня ухвалили країни міжнародної групи, яка веде офіційне розслі-дування катастрофи: Нідерланди, Україна, Бельгія, Малайзія та Ав-стралія. Воєнним злочин-цям з Росії не вдасться уникнути покарання.

Пряма агресія

А за місяць після збиття літака і вбивства сотень мирних пасажи-

рів російська вояччина скоїла ще один підступ-ний злочин. У ніч на 19 серпня 2014 року поча-лися бойові дії, пізніше названі «Іловайським котлом». Закінчилися вони 3 вересня 2014 року. Успіхи сил АТО, зокрема, визволення українськими військо-вими Слов’янська, стали поштовхом до прямого вторгнення російських військ на українську територію.

Після Іловайська Путіна було зупинено. «Москва не врахувала хвилю патріотичного

духу українців, який по-ширився по всій Україні через російську гібридну війну. Тисячі доброволь-ців узяли зброю в руки й допомогли зупинити наступ російських сил. За ними стояла армія волонтерів, яка забез-печувала імпровізовану логістичну підтримку, передаючи на передову все: від їжі до одностроїв та амуніції. Це військове диво врятувало Україну й поставило Кремль у нинішнє скрутне ста-новище», – зазначив американський аналітик Пітер Дікінсон.

ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ ПУТІНА. ТРЕТІ РОКОВИНИ

І не треба бояться олігархів. На відкритих чесних конкурсах, де є конкуренція покупців, вони ніколи нічого не купують. Інакше б вони не були олігархами. Вони звикли працювати за схемами й купувати дешево. Така в них природа. До парламенту вне-сено законопроект, покликаний зробити приватизацію ще більш прозорою. Прописати твердо всі ті правила, про які йдеться вище.

Чому приватизація важлива? І чому це справжня реформа? Відомо, що держава неефектив-ний власник. Це правда, тому що державні підприємства – це зосередження корупції. В україн-ців є ілюзія, що їм щось належить. Але це неправда. Підприємства належать чиновникам, які садять своїх людей на фінансові потоки. У підсумку відбувається націона-лізація збитків і приватизація при-бутку. І це не тільки сприяє ерозії державного управління, а й не дає можливості для економічного зростання. Україні для зростання більш як 2–3 % на рік потрібні іноземні інвестиції. Інакше ми, як Барон Мюнхгаузен, намагатиме-мося витягти самі себе з болота.

Для інвестицій потрібні інвес-тори. Приватизація – це знак. Що тут їх люблять і чекають. До того ж треба розуміти природу інвес-тиційного співтовариства. Люди, у яких є гроші, не аналітики й макроекономісти. Вони шукають можливості й готові діяти. І вони ходять косяками.

Урешті, як тільки якась велика риба заходить у нові води, для них це є сигналом. І вони теж приходять. Тож варто Україні продати великим гравцям 2–3 значних об’єкти, як це при-веде до країни сотні дрібніших інвесторів. А у світі нині дуже багато грошей. Та ми поки що залишаємося чужими на цьому святі життя.

Зате в нас понад 3 тисячі дер-жавних підприємств. Це вели-чезне число, воно в сотні разів перевищує розумні стандарти. Це 3 тисячі корупційних дір. І маленьких дірочок.

А ще в питанні приватизації в українців залишилися фан-томні болі. Люди пов’язують події початку 90-х, коли через ваучерні схеми відбувалося первісне накопичення капіталів, з приватизацією. Але це не була приватизація. Це була схема. В Україні за всі роки маємо лише один приклад справжньої при-ватизації – це повторний продаж Криворіжсталі. Коли ми бачили і конкуренцію, і публічний від-критий аукціон.

І не було прописано умов «під своїх». Це і є справжня привати-зація. Усе решта було імітацією. І коли в меморандум з МВФ запи-сують приватизацію, то мають на увазі саме такі конкурси. Особи ж, котрі паразитують на державних підприємствах, завжди апелю-ватимуть до досвіду 90-х. Пере-конуючи людей, що приватизація – це зло. І справді зло. Для цих чиновників. З чого ж вони потім живитимуться?..

СЕРГІЙ ФУРСА

У липні 2014-го Росія ввела війська в Східну Україну та збила пасажирський «Боїнг»

закінчення. початок на стор. 1

«ЖЕРТВИ ПУТІНА». ОБКЛА-ДИНКА БРИТАНСЬКОЇ ГА-ЗЕТИ, ВИПУЩЕНОЇ ОДРАЗУ ПІСЛЯ ЗБИТТЯ ЛІТАКА

7

Мінська декларація – продовження курсу на засудження Росії< Пане Володимире, на по-чатку липня Парламентська асамблея ОБСЄ, що про-ходила в Білорусі, ухвалила резолюцію, де назвала речі своїми іменами – без усіляких дипломатичних викрутасів, зокрема, визначила, що Крим окуповано Росією. Що це дає Україні?

Це означає, що Росія про-грає у своїх спробах розхита-ти й розколоти міжнародні організації. Зараз це її про-граш у ОБСЄ, до цього був програш у Парламентській асамблеї Ради Європи… Проте, гадаю, РФ і надалі намагатиметься розхитати всю Раду Європи. Тому нам треба готуватися до ново-го витка таких спроб Росії впливати на міжнародні ор-ганізації.

Мінська декларація щодо Криму ще раз засвідчує, що Україні вдається втримати курс на засудження Росії. І подальші дії міжнародної спільноти, у тому числі й у міжнародних судах, спира-тимуться на ось такі резолю-ції міжнародних організацій.

Атмосфера, яка створю-ється такими документами, впливає і на рішення урядів щодо ухваленні рішень про санкції. Нинішнє посилення санкцій пов’язане, зокрема, і з ухваленням таких резолю-цій та декларацій на міжна-родному рівні.

Неадекватні дії Кремля показують: санкції будуть для РФ дуже болісні< Ви маєте на увазі закон про посилення санкцій проти Росії, ухвалений Конгресом США і підписаний Дональдом Трампом? Що після цього чекає Росію?

Це вже будуть не ті косме-тичні санкції, які діяли досі, – хоча й вони були доволі ді-євими і болючими для РФ.

Нові санкції багато в чому повторюють заходи, вико-ристовувані проти Радян-ського Союзу в часи холод-ної війни. І реакція Росії, де вже почали робити неадек-ватні заяви та вдаватися до неадекватних дій, показує,

що ці санкції будуть болю-чими.

Це вже реальний перехід від декоративної дипломатії часів Обами, яку я завжди критикував саме за цю деко-ративність, до болісних ме-тодів від Трампа.

Не знаю, хотів сам він цього чи обставини так складаються, але він має доводити, що не є прибіч-ником Кремля.< Чи можете спрогнозува-ти, як далі розвиватимуться події? Ось Москва заявила, що висилає американських дипломатів, і в самій же Росії почали бити на сполох, що росіянам доведеться місяцями чекати на американську візу… А далі що?

Росія, напевне, і далі йтиме на ескалацію, у тому числі й воєнну – і не тільки в Украї-ні. Усе залежить від того, на-скільки міцні нерви й наміри в Путіна та його оточення. Усе це може спровокувати складні відносини в його команді, адже не всі в ній хочуть проблем із Заходом. Раніше це були так – про-блемки, а тепер настають справжні проблеми.< Які, на вашу думку, пер-спективи в Нормандського формату для розв’язання проблеми російської агресії на сході України, враховуючи, що склад перших осіб – після перемоги Макрона у Фран-ції – змінився? (Зустрічі в Нормандському форматі від-буваються за участю чотирьох країн: України, Німеччини, Франції, Росії).

Розумієте, усі ці формати для нас потрібні лише для того, аби не давати ситу-ації розвиватися в гірший бік. Ніхто не сподівався розв’язати проблему за до-помогою Мін-ського чи Н о р м а н д -ського фор-мату. Але для

України вони слугують, щоб узяти паузу й за цей час укрі-питися. Усе решта – така собі звірка годинників і хоч якась спроба навести мости з лю-диною в Кремлі, яка втрати-ла вже всі гальма.

Діяльність Саакашвілі спрямована на розвал України< Щодо Саакашвілі та його громадянства… Чи не за-багато галасу навколо однієї особи?

Причини припинення його громадянства відомі – у його анкеті внесено неправдиві відомості…

Але сама його діяльність руйнівна для України. Коли Саакашвілі критикував і по-ливав усе навколо брудом, то це була одна справа. Але коли він на гроші проросій-ських олігархів почав орга-нізовувати структури для силового варіанта повален-ня влади, то це вже питання безпеки…

Напевне, було помилкою запрошувати в Україну Са-акашвілі. Але згадайте, яка була ситуація у 2015 році. Повномасштабна війна на сході України, внутрішня іс-терика, повна нестабільність в умовах активності «п’ятої колони», розвалений дер-жавний апарат після втечі Януковича. Треба було зна-ходити людей, які мали імідж реформаторів. Так, Саакаш-вілі виявився не на тому міс-ці, а ось Бальцерович прий-шов, допоміг – тихенько, без самопіару й галасу. А Саа-кашвілі взагалі нічого не зро-бив, лише з камерами бігав.

Москва намагатиметься знищити вплив ПАРЄ< Євген Марчук сказав, що серед українських та інозем-них експертів є ідея створити неурядову міжнародну гро-мадську організацію, яка б порушувала питання про від-повідальність за невиконання Будапештського меморан-думу (документ, підписаний 1994 року Україною, Росією,

США та Великобританією, про надання Україні гарантій безпеки через її відмову від ядерної зброї)…

Про саме це нічого не чув, але я особисто, і за це мене не дуже люблять в американ-ському посольстві, постійно нагадую про зобов’язання США, передбачені Буда-пештським меморандумом. Як народний депутат вважаю своїм обов’язком нагадувати про них, адже США самі взя-ли їх на себе. < Зараз у політичному житті України та й на міжнародній арені деяке затишшя. Літо, відпустки… А чого нам чекати в новому політичному сезоні?

У ПАРЄ нам передусім треба буде закінчити істо-рію з Аграмунтом (Педро Аграмунт – голова ПАРЄ з 2016 року, який відзначаєть-ся проросійською позицією; більшість у ПАРЄ виступа-ють за його усунення з поса-ди. – Авт.). Сподіваюся, усе це успішно завершиться, він піде з посади.

Але Росія намагається ство-рити в Раді Європи постійне джерело конфліктності.

Наприклад, заявила, що не визнаватиме верховного ко-місара з прав людини та суд-дів, якщо російська делега-ція не буде відновлена у своїх правах і не братиме участі в голосуванні в ПАРЄ (Росію позбавлено такого права за агресію проти України. – Авт.).

І деякі країни вже замис-люються: мовляв, треба буде якось захищати людей на території РФ… А умовою відновлення права голосува-ти для своєї делегації вони ставлять зміну принципів існування самої ПАРЄ. На-приклад, щодо моніторин-гової процедури Парламент-ської асамблеї Ради Європи, що практично уб’є весь її вплив… Також хочуть зміни-ти систему голосування.

Тобто нам доведеться побо-ротися за Раду Європи та за її імідж.

РОЗМОВЛЯЛА ОКСАНА КЛИМОНЧУК

СЕНАТ і Палата представників Конгресу США ухвалили зако-нопроект «Про протидію проти-вникам Америки за допомогою санкцій». Президент Дональд Трамп його підписав.

Для російських можновладців, окрім самого факту санкцій, особливо образливим є те, що законопроект об’єднав у одному документі санкційні заходи проти Росії, Ірану та Північної Кореї.

Російський розділ передба-чає надання законодавчої сили указам президента Обами, ви-даним у 2014–2016 роках. Цими указами запроваджено санкції проти так званих сепаратистів в Україні та тих, хто підтримує їхню діяльність, осіб із найближ-чого оточення Путіна, а також проти посадовців Януковича. Ці укази також обмежують можли-вості залучення американських інвестицій у фінансовий сектор Росії, оборонні технології та сферу енергетики. Крім того, укази Обами стосувалися блоку-вання активів через кібернапади, включно із блокуванням доступу Росії до її власності – маєтків у Нью-Йорку та Мериленді.

Ще одна частина законо-проекту передбачає обов’язок Президента США розширити та посилити санкції, що стосують-ся обмеження залучення боргу для енергетичного, фінансово-го секторів, а також видобутку нафти, можливості державних російських підприємств залучати фінансування через привати-зацію або інвестування на суму від 10 мільйонів доларів. Перед-бачається також заборона на підтримку російських проектів з видобутку нафти з нетрадицій-них джерел.

Окремо передбачено дії американської адміністрації з не-допущення реалізації так званого «Північного потоку-2» з будівни-цтва газопроводу.

Також конгресмени доруча-ють Міністерству фінансів США протягом 180 днів розробити та впровадити заходи, які суттєво обмежать придбання російських державних боргових паперів у доларах США.

Важливо, що всі чинні та по-дальші санкції можна буде посла-бити чи скасувати виключно за погодженням із Конгресом США. Враховуючи історичний досвід, можна передбачити: скасування їх може розтягнутися на десяти-ліття.

Та найбільший жах у Путіна та його оточення викликало те, що конгресмени зобов’язали адмі-ністрацію Президента США за півроку подати звіт, у якому має бути відображено інформацію про рахунки й активи путінського оточення, включно з усіма члена-ми родин та іншими пов’язаними з ними особами, з метою їх подальшої конфіскації та притяг-нення винних до відповідальності за відмивання коштів, нажитих злочинним шляхом.

ПОТУЖНІШЕ ЗА БУДЬ-ЯКУ ЗБРОЮ

БОРИС КУШНІРУК ЕКОНОМІСТ

Газета «Солідарність» поставила кілька запитань народному депутатові від БПП, президенту Комітету Парламентської асамблеї Ради Європи Володимиру Ар’єву

ВОЛОДИМИР АР’ЄВ: НЕАДЕКВАТНІ ДІЇ КРЕМЛЯ ПОКАЗУЮТЬ, ЩО АМЕРИКАНСЬКІ САНКЦІЇ БУДУТЬ ДЛЯ РФ ДУЖЕ БОЛІСНІ

СОЛІДАРНІСТЬПАРТІЙНА ГАЗЕТА

Партійна газета «Солідарність», №8 (17), 3.08.2017 р. Головний редактор Володимир Ільченко. Відповідальний за випуск Ільченко В.І. Адреса редакції: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А. Тел.: (044) 351-75-33. www.solidarnist.ua. Засновник: ПАРТІЯ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА «СОЛІДАРНІСТЬ». Свідоцтво про реєстрацію:

КВ №21367-11167Р від 25.06.2015 р. Тираж 500 000 прим. Безкоштовно. Видавець: ТОВ «ДРУКАРНЯ ПРЕС АРТ» 03680, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, буд. 3, прим. 1. Адреса друкарні: 03680, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, буд. 3.

ПОЗИЦІЯ