Кроки до незалежності

“Ми є. Були. І будем ми!

Й Вітчизна наша з нами.” (І.Багряний)

Українська революція 1917- 1920 роки

Створення Центральної Ради

Михайло Грушевський (Перший президент УНР)

Пам'ятаймо, їх героїв Крут!На Аскольдовій могиліПоховали їх —Тридцять мучнів українців.Славних, молодих…

На Аскольдовій могиліУкраїнський цвіт! —По кривавій по дорозіНам іти у світ.

На кого посміла знятисьЗрадника рука? —Квітне сонце, грає вітерІ Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?Боже, покарай! —Понад все вони любилиСвій коханий край.

Вмерли в Новім ЗаповітіЗ славою святих. —На Аскольдовій могиліПоховали їх.

22 січня - державне свято - День Соборності України!

Захист проекту

Лекторій

Перегляд відеороликів

Читання віршів

Створення ланцюга єдності

Козацька добаO Політичний крок І. Мазепи

у 1708 р., повязаний з аудієнцією у шведського короля з метою спільної боротьби проти московської держави, відбивав потаємні настрої частини козацького суспільства, яке прагнуло бачити Україну незалежною державою.

O Пилип Орлик — один із найвизначніших в історії борців за волю України. Серед гетьманів України його постать виділяється тим, що свою гетьманську діяльність він мусив здійснювати за межами України, а також вдалося створити першу в Європі державну конституцію.

Українська Народна Республіка

O «Батько Грушевський» (так його називали за часів Центральної Ради) став одним з провідних діячів українського національного відродження в новітній історії України. найвидатніший український історик, державний діяч, вчений, письменник

O Відомий багатьом лише як літератор, Володимир Винниченко зробив дуже багато для того, щоб Україну помітили не лише як складову частину федеративної Росії. Майже всі документи того часу були складені Винниченком, його революційний настрій підняв багатьох на боротьбу за незалежну державу.

Воєнні рокиO Із молодих літ Олег Кандиба

став учасником українського націоналістичного руху. В 1929 — член Організації Українських Націоналістів. Виконував ряд відповідальних завдань. На початку радянсько-німецької війни 1941–1945 узяв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В 1941–1942рр. жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні.

ШістдесятникиO Українські митці-шістдесятники

своїми творами і активною громадською діяльністю намагалися відроджувати національну свідомість, боролися за збереження української мови та культури, сприяли демократизації суспільно-політичного життя в республіці. Стус закликав партійних керівників засудити арешти української інтелігенції, що стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час.

O Започаткував в Україні національно-визвольний рух шістдесятників та дисидентів. Засновник та головний редактор підпільного українського часопису «Український вісник». Член Української Гельсінської групи. Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаґанду»

Роки перебудовиO У 1961 році написав перші вірші, деякі

з них були критичними по відношенню до радянської влади. Тоді сталися перші контакти Івана Драча з українськими дисидентами. Однак після їх розгону та арештів радянським режимом Іван Драч написав відкритий лист, у якому каявся в своїх зв'язках з дисидентами (травень 1966), після чого стосунки Івана Драча і офіційної влади суттєво покращились. На І з'їзді Народного Руху України за перебудову 7-10 вересня 1989 р. був обраний його головою. Весною 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради України

O Березень 1958 р. створив підпільну партію Українська Робітничо-Селянська Спілка (УРСС) для боротьби за незалежну Україну. Автор Акта про незалежність України від 24 серпня 1991 року. 1 грудня 1991 року балотувався на посаду Президента України, але програв.

O Народився 12 серпня 1890 року.O В невеликому селі Заливна Олександрівського

повіту Катеринославської губернії (нині Запорізька область). Під час Першої світової війни потрапив у німецький полон. У лютому 1918 року очолив курінь 4-го Синьожупанного полку. Приймав участь у боях під Києвом, Камянець-Подільському, Нова Ушиця (нині Тернопільська область), під час Вапнярської та Піщанської операції на території Вінницької області було поранено. Після одужання повернувся до Наддніпрянської армії, з якою пройшов шляхами Зимового походу Армії УНР. У 1920 році під час оборонних боїв знову поранений і його права рука виявилась непрацездатною, через що він не міг повернутись до армії. За запрошенням земляка із Запоріжжя генерала Зелинського очолив канцелярію. Після війни жив в еміграції, писав дослідження та спогади з історії українських визвольних змагань, збирав документи та матеріали Армії УНР. Помер 12 жовтня 1975 року.

Вишнівський Й. О.

O Народився 5 жовтня 1883 р. у селі Гіджеу Хотинського повіту Бессарабської губернії у сім’ї священика. Напередодні Першої світової війни його було призначено полковим ад’ютантом 38 — го пішого Тобольського полку ім. генерала Милорадовича. Під час війни набув значного досвіду у військовій справі. Після революції активно розпочав організацію українських військових частин і допоміг у формуванні 1 — го Українського полку імені Богдана Хмельницького з частин російської армії. Взяв участь у придушенні січневого повстання більшовиків у столиці. Співпрацює з Українською партією соціалістів-самостійників. Відступаючи з Києва, Окремий Запорізький загін прикривав від’їзд уряду УНР.

O У листопаді 1918 полк під його командуванням одним з перших перейшов на бік Директорії УНР і був основною силою у повстанні проти гетьмана П. Скоропадського. 6 червня 1919 зробив спробу самовільно очолити корпус. Заарештований за вироком Військово-польового суду УНР. 10 червня 1919 року —заарештували без жодного опору. 28 червня 1919 року о 22-й годині Петра Балбачана розстріляли на станції Балин.

Болбочан П.Ф.

O Народився у містечку Великий Токмак у Таврії. У 1908 році у званні підпоручик направляється в Уфимський полк, дислокований у Вільні (Вільнюс). У 1914 році закінчує миколаївську піхотну академію. Приймає участь у війні, де був поранений та контужений, з 1915 року перейшов на штабну роботу. З 1917 року приймає присягу на вірність Центральній Раді. У 1920 році брав участь разом із О. Удовиченком у наступі на Київ під час польсько-радянської війни. Командує Середньою групою військ Армії УНР. Очолював героїчну оборону міста Замостя. 5 жовтня 1920 року М. Безручку присвоєно звання генерал-хорунжого.

O Був в еміграції, де був головою Українського воєнно-історичного товариства у Варшаві, був редактором та видавцем військово-історичного мемуарного збірника «За Державу», автор книги «Українські Січові Стрільці на службі Батьківщини».

Безручко М.Д.

Рекомендовані заходи:1. Перегляд відеороликів2. Створення історичних портретів політичних діячів3. Лекторій4. Створення проектів5. Ліричні відступи6. Фотоколаж подій7. Круглий стіл8. Конференції9. Вікторини 10.Години спілкування11.Диспути