Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 1

Тема 2. - Грошовий оборот і грошова маса.

1. Грошовий обіг та грошовий оборот. Визначення, значення, структура. ............................. 1

1.1. Суть і структура грошового обороту. ............................................................................... 1

1.2. Модель грошового обороту. Грошові потоки та механізм їх балансування. ............... 3

2. Економічні основи грошового обороту. .................................................................................. 8

2.1. Структура грошового обороту. ......................................................................................... 8

2.2. Закон грошового обігу. .................................................................................................... 10

2.3. Регулювання грошового обігу ......................................................................................... 11

3. Грошова маса. .......................................................................................................................... 13

3.1. Грошові агрегати як спосіб виміру грошової маси ....................................................... 13

3.2. Особливості побудови показників грошової маси в Україні ....................................... 17

3.3. Фактори, що впливають на обсяг грошової маси .......................................................... 18

Рекомендована література ................................................ Ошибка! Закладка не определена.

1. Грошовий обіг та грошовий оборот. Визначення, значення, структура.

1.1. Суть і структура грошового обороту.

Економічне середовище, де функціонують суб’єкти ринку пов’язане з грошовою

сферою.

Організація і управління потоками грошей, що складає грошовий оборот, змінює

кон’юнктуру грошового ринку , і т. ч. реалізує свою роль в економіці. Тому суть і основи

грошового обороту важливі для пояснення механізму функціонування грошово-кредитної

системи.

Вся сукупність грошових платежів, здійснюваних суб’єктами ринку, складає грошо-

вий оборот.

В ринковій економіці суспільне виробництво має товарну форму, що зумовлює дво-

який вираз руху валового сукупного продукту - натурально-речовий та грошовий. В про-

цесі відтворення рух вартості в цих двох виразах проявляється як два самостійних процеси

- як рух продуктів і як рух грошей чи грошових доходів. Проте вони нерозривно пов’язані,

у них спільна субстанція - вартість сукупного продукту. Гроші базуються на цій вартості,

вона визначає реальну цінність маси грошей, що знаходиться в обороті, незалежно від її

номінальної величини. Разом з тим рух грошей обслуговує переміщення цієї вартості в

процесі відтворення, окремі грошові операції суб’єктів економічних відносин спричиню-

ють відповідне переміщення між ними реальної вартості, тобто мають реальний економіч-

ний зміст.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і

рух грошей, що його обслуговує. Взятий сам по собі цей процес безперервного руху гро-

шей між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошо-

вий оборот.

Грошовий оборот - явище макроекономічного порядку. Він обслуговує кругообіг

усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у вироб-

ництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним грошовим

оборотом.

Через авансування грошей на придбання засобів виробництва і оплату робочої сили

капітал спрямовується в сферу виробництва і забезпечує виготовлення валового націона-

льного продукту. Через оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують реа-

лізацію національного продукту і вивільнення суспільного капіталу в грошовій формі. У

процесі використання грошової виручки від реалізації продукції та послуг здійснюється

розподіл вартості національного продукту між власниками факторів виробництва

/кредиторами, акціонерами, найманими працівниками/ та державою, якій належать вста-

новлені податки. В усіх економічних суб’єктів формуються грошові доходи, за рахунок

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 2

яких вони спрямовують капітал в сферу споживання - виробничого та особистого. Тим

самим забезпечується новий цикл суспільного відтворення.

Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти від обороту грошей в

межах кругообігу окремого індивідуального капіталу, тобто на мікрорівні. В останньому

випадку гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, є його складовою ча-

стиною і елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. В

цьому випадку гроші слугують як капітал, вони вимагають для себе відповідної норми

прибутку /доходу/ як і будь-яка інша форма капіталу. Чим більшою масою грошей володіє

даний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його можливості “заробити”

прибуток чи доход.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому обороті. Тут вони функ-

ціонують виключно як гроші і не є функціональною формою капіталу. Тому їх масу в

обороті не можна вважати частиною багатства країни, тобто вона не збільшує сукупного

капіталу суспільства подібно до капіталу окремого індивіду. Якби грошова маса, що зна-

ходиться в обороті, раптово збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не

тільки не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв’язку із зростанням витрат на виго-

товлення додаткових грошей чи провокуванням інфляції їх випуском в оборот.

Цього положення не змінює той факт, що значна частина маси грошей, яка обслуго-

вує сукупний оборот, капіталізується і перетворюється в позичковий капітал. Капіталіза-

ція частини грошової маси сприяє прискоренню реалізації сукупного валового продукту, а

отже - збільшенню його обсягу, тобто зростанню суспільного багатства, але самі гроші на

макрорівні в таке багатство не перетворюються. Завдяки капіталізації гроші в межах наяв-

ної маси швидше передаються від одного економічного суб’єкта до другого, ніби швидше

тасуються, але якісно вони не змінюються, залишаючись всього між віддзеркаленням реа-

льного багатства.

Сукупний грошовий оборот і оборот грошей в межах індивідуального капіталу істо-

тно відрізняються також механізмами формування грошової маси, необхідної для їх об-

слуговування.

Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообігу індивідуального капіталу,

в значній мірі вже є в розпорядженні відповідного власника, тобто це його власні кошти.

Якщо ж їх недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому ринку. Грошо-

вий ринок займає місце в кругообігу індивідуального капіталу, з нього починається обо-

рот грошей, що обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується кожний

окремий цикл його кругообігу. Частина грошового доходу кожного економічного суб’єкту

спрямовується на погашення боргів і повертається на грошовий ринок. Інша частина, що

становить тимчасово вільні кошти, спрямовується на грошовий ринок як ресурс для кре-

дитування інших суб’єктів.

Сукупний грошовий оборот обслуговується в переважній більшості теж за рахунок

наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є в розпорядженні окремих еконо-

мічних суб’єктів. Грошовий ринок перетворюється у внутрішній елемент цього обороту і

забезпечує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення її обігу і найбільш

повного забезпечення потреб обороту в грошах в межах наявної їх маси. Завдяки грошо-

вому ринку значно посилюється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної

маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту.

Проте вказані можливості грошового ринку не безмежні і неминуче виникають пот-

реби в поповненні обороту додатковою масою грошей. На відміну від кругообігу індиві-

дуального капіталу, ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок додаткової емісії

грошей.

Потреби в додатковій емісії можуть бути спричинені декількома факторами:

зростанням обсягів валового національного продукту, для реалізації яких банківська

система повинна розширювати кредитування суб’єктів обороту;

зростанням чистого імпорту /перевищенням імпорту над експортом/;

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 3

зниженням перерозподільної функції грошового ринку, внаслідок чого наявна грошова

маса буде повільніше обертатися і не може забезпечити всі потреби обороту;

іншими факторами, що можуть уповільнити швидкість руху грошей по каналах оборо-

ту.

В усіх цих випадках додатково випущені гроші надходять в сукупний оборот через

грошовий ринок, що відповідає їх кредитній природі та забезпечує відповідність емісії по-

требам обороту.

З всього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий оборот не є механіч-

ною сумою оборотів грошей в межах індивідуальних капіталів, а представляє собою само-

стійне економічне явище, безпосередньо пов’язане з процесом суспільного відтворення в

цілому. Це одне з найбільш широких, абстрактних і узагальнених явищ економічного

життя суспільства. Тому суб’єктами грошового обороту як його суб’єкти фактично є всі

юридичні і фізичні особи, які приймають участь у створенні, розподілі, обміні та спожи-

ванні валового національного продукту.

1.2. Модель грошового обороту. Грошові потоки та механізм їх балансування.

Більш детально визначити особливості і закономірності грошового обороту можливо

на його моделі, побудованій за схемою широко відомої в західній літературі моделі круго-

обігу доходів та продуктів. Модель відображає рух доходів і витрат чотирьох груп

суб’єктів грошового обороту: фірм, сімейних господарств, державних структур /уряду/,

фінансових посередників. Все розмаїття доходів і витрат кожної групи суб’єктів обороту

згруповане в декілька економічно відокремлених основних грошових потоків, які опосе-

редковують відносини між цими групами суб’єктів. Грошові платежі здійснюють також

між окремими суб’єктами кожної групи, зокрема між фірмами, між сімейними господарс-

твами тощо. Вони становлять значну частину сукупного грошового обороту, проте в даній

моделі ми змушені від них абстрагуватися. Між ринками продуктів і ресурсів є відтворю-

вальна відмінність. Об’єктами ринку продуктів є вироби, роботи, послуги, що виготовлені

і підлягають реалізації в даному відтворювальному циклі. Об’єктами ринку ресурсів є ре-

чі, які взагалі не були продуктами виробництва, як наприклад земля, або були вироблені і

реалізовані в попередніх циклах відтворення і тому не включаються в обсяг виробленого

національного продукту.

Оскільки більшість відносин між економічними суб’єктами здійснюється через рин-

ки, в моделі виділено 4 види ринків: ринок продуктів, на якому реалізується створений

фірмами національний продукт; ринок ресурсів, на якому фірми купляють необхідні для

забезпечення виробництва ресурси (робочу силу, земельні ділянки, будівлі, тощо); грошо-

вий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти; світовий ринок. Грошові потоки

пов’язують між собою не тільки всі групи економічних суб’єктів, а й усі види ринків, за-

безпечуючи тим самим функціонування єдиного ринкового простору країни.

З метою спрощення схеми грошових потоків при побудові моделі грошового оборо-

ту зроблено декілька умовних допущень, які не відповідають реальним умовам перехідної

економіки України. Подібні припущення мають місце і в західних моделях кругообігу

продуктів та доходів, проте ступінь неадекватності їх реальній дійсності в розвинутих ри-

нкових системах значно менша, ніж в сучасних умовах. Найбільш істотними допущення-

ми є:

1. в економічній системі панує приватна власність, тому всі виробничі ресурси є власніс-

тю сімейних господарств, які продають їх через ринок ресурсів фірмам;

2. з тієї ж причини самі фірми знаходяться у власності сімейних господарств і тому весь

прибуток фірм надходить останнім у вигляді дивідендів як плата за ресурси;

3. у зв’язку з допущенням 2/ уряд одержує всі податкові надходження тільки від сімейних

господарств і в моделі врахована тільки їх чиста сума /чисті податки/, тобто за винят-

ком трансфертних виплат їм з державного бюджету;

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 4

4. уряд має можливість всі свої витрати, які не покриваються надходженнями чистих по-

датків, забезпечити за рахунок коштів, які позичає на внутрішньому грошовому ринку,

тобто не вдається до емісійних кредитів центрального банку чи запозичень на світово-

му ринку;

5. у зв’язку з допущенням 2/ фірми всі свої інвестиційні потреби, пов’язані з розширенням

виробництва, задовольняють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошово-

му ринку;

6. у потоках, що відображають рух заощаджень сімейних господарств, враховані чисті за-

ощадження та кредити, тобто за винятком зустрічних потоків, пов’язаних з повернен-

ням позичок та вкладів, а також зі сплатою процентів;

7. у потоках, що пов’язують внутрішній ринок з світовим, відображені тільки платежі, що

опосередковують чистий експорт чи чистий імпорт.

З урахуванням названих семи допущень модель сукупного грошового обороту мож-

на побудувати у вигляді кругообігу доходів і витрат /див. схему 1/.

В наведеній моделі сукупного грошового обороту виділено 16 окремих грошових

потоків. Першим /під номером 1/ визначено сукупність платежів /витрат/ фірм, пов’язаних

з купівлею виробничих ресурсів, перш за все робочої сили, земельних ділянок, споруд,

інших засобів виробництва. Назустріч цьому потоку грошей рухаються в напрямку фірм

куплені ресурси, що позначено переривистою лінією. Звичайно, щоб цей потік відбувався,

фірми повинні мати необхідну кількість грошей. Звідки вони їх беруть? В попередньому

параграфі ми вже розглядали це питання стосовно до кругообігу індивідуального капіталу.

Тому припустимо на цьому етапі аналізу, що фірми мають гроші і успішно оплатили всі

покупки виробничих ресурсів. Прослідкуємо подальший рух грошей в моделі.

Результатом грошового потоку №1 відбудеться реалізація ресурсів, запропонованих

на ринок сімейними господарствами, та сформуються грошові доходи останніх, які відо-

бражені в моделі як потік №2. В цьому потоці враховані такі види доходів сімейних гос-

подарств: заробітна плата, гонорари, виручка від продажу матеріальних цінностей

/сільськогосподарської продукції, земельних ділянок, будівель тощо/, рента, доходи по

акціях, паях та ін. В сукупності вони складають національний доход країни.

В подальшому національний доход розподіляється на три частини, кожна з яких по-

роджує окремий грошовий потік. Переважна його частина витрачається сімейними госпо-

дарствами на споживання, в зв’язку з чим оплачуються покупки продуктів на внутріш-

ньому ринку продуктів і на світовому ринку. Ці платежі створюють потоки №3 та №10.

Певна частина національного доходу сплачується сімейними господарствами уряду у ви-

гляді податків, що створює потік №4. Цей потік істотно відрізняється від попередніх по-

токів - він не супроводжується зустрічним переміщенням реальних цінностей, про що сві-

дчить відсутність в моделі зустрічної паралельної переривистої лінії, тобто він відносить-

ся до групи фінансово-кредитних потоків. Не витрачена на споживання та сплату податків

частина національного доходу становить заощадження сімейних господарств, які надхо-

дять на грошовий ринок і створюють потік №5.

Заощадження населення в даній моделі виступають єдиним джерелом надходження

коштів на грошовий ринок, а отже - єдиним джерелом інвестування розширення виробни-

цтва в секторі “фірми”. Це зумовлено тим, що, згідно прийнятого нами допущення, весь

прибуток фірм надходить сімейним господарствам як їх власникам у вигляді дивідендів і

процентів, тобто включається до складу національного доходу. Тому у фірм не залишаєть-

ся коштів для розширення свого капіталу і вони мобілізують їх на грошовому ринку.

В зв’язку з цим формується грошовий потік №7, в якому враховані кредити, одержа-

ні фірмами у фінансових посередників, доходи від емісії цінних паперів /акцій та обліга-

цій/.

Мобілізовані на грошовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробни-

цтва, для чого витрачають їх на покупку необхідних матеріальних цінностей /будівельних

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 5

матеріалів, обладнання, пристроїв тощо/. У зв’язку з їх оплатою формується новий грошо-

вий потік №7.

До послуг грошового ринку, крім фірм, звертається також уряд, коли йому недостат-

ньо податкових надходжень для покриття своїх витрат. Розміщуючи на грошовому ринку

свої зобов’язання /облігації, бонди, казначейські векселі тощо/, уряд позичає стільки гро-

шей, скільки потрібно для оплати покупок на ринку продуктів в порядку державного за-

мовлення. Мобілізація урядом коштів на грошовому ринку спричинює появу грошового

потоку №8, а витрачання цих коштів для держзамовлення зумовлює формування грошово-

го потоку №9.

Таким чином, грошові кошти, які одержали сімейні господарства за потоком націо-

нального доходу, після розподілу і певних трансформацій, надійшли на ринок продуктів

за потоками 3, 7, 9, сформувавши там відповідний обсяг попиту. Якби сімейні господарст-

ва всі покупки, пов’язані з їх споживанням, здійснили на внутрішньому ринку продуктів,

то грошових коштів, що надійдуть на цей ринок за вказаними трьома потоками, було б до-

статньо, щоб реалізувати весь обсяг національного продукту, запропонованого фірмами на

цьому ринку. Одержана фірмами виручка сформувала б останній грошовий потік /на схемі

він позначений номером 12/, який “замкнув” би кругообіг грошових коштів. Обсяг цього

потоку визначається обсягом реалізованого валового національного продукту і дорівнює

обсягу національного доходу, відображеного в потоці №2. Балансування вказаних потоків

- доходів фірм від реалізації національного продукту /№12/ та національного доходу, оде-

ржаного сімейними господарствами /№2/ - має вирішальне значення для нормального фу-

нкціонування грошового обороту і всієї економічної системи, для забезпечення сталості

грошей і кон’юнктури ринку.

Проте вказане допущення можливе лише для закритої економіки. Оскільки економі-

ка України відкрита і її зв’язки зі світовим ринком інтенсивно розвиваються, в модель

введені грошові потоки, які зв’язують внутрішній оборот зі світовим ринком. Вище вже

був названий один з таких потоків /№10/, який обслуговує споживання сімейних госпо-

дарств за рахунок імпорту. В обсязі цього потоку сімейні господарства зменшують попит

на внутрішньому ринку продуктів і переключають його на зовнішній ринок.

Частина грошей залишає сферу внутрішнього обороту і не поступить на внутрішній

ринок продуктів. Якщо національна валюта вільно конвертована, то в обсязі оплати імпо-

рту вона може в натурі виходити за межі внутрішнього обороту і надходити в оборот сві-

тового ринку. Якщо ж вона не конвертована чи обмежено конвертована, то імпорт опла-

чується іноземною валютою, яку імпортери купляють на валютному ринку, внаслідок чого

відповідна її маса також залишить внутрішній оборот в потоці 3.

Зв’язок національної економіки з світовим ринком не обмежується імпортом, а не-

минуче включає й експорт, завдяки якому частина виробленого національного продукту

надходить на світовий ринок, минаючи внутрішній. Оплата іноземними покупцями експо-

ртних поставок фірм створює новий грошовий потік №11, за яким у внутрішній оборот

надходить додаткова маса грошей. Ці гроші можуть бути у формі національної валюти,

якщо вона вільно конвертована і широко застосовується у міжнародних розрахунках, або

ж у формі іноземної валюти. В останньому випадку фірми продадуть цю валюту на валю-

тному ринку за національні гроші, внаслідок чого й збільшиться їх маса в обороті завдяки

потоку 11.

Якби обсяги імпорту і експорту в країні балансування, то балансування б грошові

потоки №10 і №11, тобто у внутрішній оборот по каналах експорту повернулося б грошей

стільки, скільки їх вибуло по каналах імпорту. Проте така рівність можлива тільки випад-

ково. Як правило, обсяги їх не балансуються, що створює певні труднощі в грошовому

обороті та в реалізації національного продукту.

Якщо обсяг імпорту перевищує обсяг експорту, то в сумі чистого імпорту відтік

грошей з внутрішнього ринку за потоком 10 перевищить їх надходження з світового ринку

за потоком 11. В цьому обсязі буде бракувати грошового попиту на ринку продуктів, ви-

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 6

никнуть ускладнення з реалізацією відповідної маси національного продукту, виготовле-

ного в країні.

Ліквідувати вказаний дефіцит платоспроможного попиту на ринку продуктів можна

двома способами:

1. додатковою кредитною емісією, завдяки якій фірми та уряд зможуть мобілізувати на

грошовому ринку /потоки 6 та 8/ більше грошей, ніж туди надійде за потоком заоща-

джень сімейних господарств /потік 5/;

2. залученням грошових коштів у внутрішній оборот з світового ринку.

Перший з цих способів має ті переваги, що додатковий попит можна сформувати

швидко, без втрати національного продукту на виплату процентів нерезидентам. Але цей

спосіб несе в собі загрозу інфляційного зростання цін. Адже в обсязі чистого імпорту зме-

ншаться валютні запаси країни чи її національна валюта опиниться за кордоном і в будь-

який час може бути використана для закупівлі національного продукту, що призведе до

розбалансування попиту і пропозиції на ринку продуктів.

Тому більш надійним і доцільним, хоч і не таким оперативним і дешевим як перший,

є другий спосіб - залучення грошових коштів на світовому фінансовому ринку. Воно може

бути здійснене у вигляді одержання позичок в іноземних банках для оплати закупок по

імпорту, або шляхом продажу на закордонних ринках національних фінансових активів

/акцій, облігацій тощо/, або обома способами одночасно. В усіх випадках формується но-

вий грошовий потік №13, за яким з світового ринку на внутрішній грошовий ринок надхо-

дить додатковий капітал. На суму цих надходжень фірми та уряд зможуть мобілізувати на

грошовому ринку коштів більше, ніж туди надійшло заощаджень сімейних господарств, і

збільшити свої закупки на ринку продуктів до рівня пропозиції, що забезпечить реаліза-

цію всього національного продукту.

Якщо обсяг експорту перевищує обсяг імпорту, тобто виникає чистий експорт, то в

розмірі останнього на внутрішній грошовий ринок за потоком 11 надійде грошових кош-

тів з світового ринку більше ніж було спрямовано туди у зв’язку з оплатою імпорту /потік

10/. У зв’язку з цим у внутрішньому обороті виявиться грошей більше, ніж потрібно щоб

сформувати платоспроможний попит на ринку продуктів, достатній для реалізації тої час-

тини національного продукту, яка надійде на внутрішній ринок. Виникне загроза розбала-

нсування попиту і пропозиції на ринку продуктів і зростання цін. Уникнути цієї загрози

можливо двома способами:

1. уповільненням руху грошей по каналах обороту, внаслідок чого додаткове надходжен-

ня грошей за потоком 11 осяде в поточній касі (сума залишків грошей в касах та на по-

точних рахунках фірм та сімейних господарств) фірм та сімейних господарств і не буде

пред’явлена на грошовий ринок і не надійде на ринок продуктів. В цьому випадку нові

потоки грошей не виникнуть;

2. спрямуванням частини грошових коштів з внутрішнього грошового ринку на світовий.

Воно може бути здійснене тими ж способами, якими імпортери даної країни запозичу-

вали кошти на іноземних ринках: наданням банківських позичок іноземним імпортерам

та купівлею іноземних фінансових активів.

Постільки перший з цих способів можливий за умови збільшення попиту на гроші на

внутрішньому ринку, його застосування вимагає істотного покращення економічної, соці-

альної та політичної обстановки в країні, що мало ймовірно протягом короткого періоду

часу. Тому більш реальним є другий спосіб, коли вільні кошти, перш за все валютні, роз-

міщуються на світових ринках. Тим самим формується потік відпливу грошового капіталу

за кордон, який позначений в моделі грошового обороту під номером 14.

Отже, через механізм урівноваження чистого імпорту припливом грошових коштів

ззовні і чистого експорту відпливом грошових коштів за межі внутрішнього ринку досяга-

ється збалансування грошових потоків, які зв’язують національну економіку з світовим

ринком і, кінець - кінцем, збалансування всього грошового обороту країни.

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 7

Збалансування грошового обороту, а отже - його нормальне функціонування - забез-

печується вирівнюванням двох ключових потоків - національного доходу та реалізації на-

ціонального продукту. Між цими потоками існує внутрішній зв’язок, зумовлений єдністю

процесу суспільного відтворення, що створює об’єктивну основу для їх вирівнювання. Ця

обставина зумовлює формування в процесі розподілу і використання національного дохо-

ду двох видів грошових потоків, які відносно національного доходу можна назвати пото-

ками відтоку і потоками притоку грошей.

До потоків відтоку відносяться: чисті податки /потік 4/, заощадження сімейних гос-

подарств /потік 5/ та оплата імпорту /потік 10/. До потоків притоку відносяться: інвести-

ційні витрати фірм /потік 7/, державні закупки урядових структур /потік 9/, надходження

по експорту /потік 11/. В обсязі потоків відтоку зменшується використання сімейними го-

сподарствами національного доходу на внутрішньому ринку продуктів, що звужує мож-

ливості реалізації виробленого національного продукту. В обсязі потоків притоку збіль-

шується надходження грошей на внутрішній ринок, вони нібито повертаються в основне

русло свого руху, що розширює можливості реалізації національного продукту. Якщо об-

сяги потоків відтоку і притоку грошей будуть урівноважуватися, то потоки національного

доходу і реалізації національного продукту збалансуються.

Проте урівноваженість потоків відтоку і притоку грошей автоматично не забезпечу-

ється. Вона може бути досягнута тільки через механізм грошового ринку. Цей механізм

виконує дві важливі для урівноваження вказаних потоків функції:

1/ трансформує заощадження сімейних господарств у нові види платоспроможного

попиту /фірм та урядових структур/;

2/ завдяки коливанню кон’юнктури /попиту і пропозиції грошей/ зумовлює відтік

зайвих грошей на світовий ринок або притік їх з світового ринку у випадку дефіциту про-

позиції грошей.

Завдяки цим двом функціям грошовий ринок забезпечує збалансування національно-

го доходу і національного продукту як необхідну передумову його успішної реалізації.

Більш детально механізм функціонування грошового ринку було розглянуто в главі 6.

Якщо грошовий ринок не розвинутий і не виконує вказаних функцій, або виконує не

повністю, то в процес балансування грошового обороту змушений втручатися централь-

ний банк. Йому приходиться забезпечувати регулювання обороту “вручну” - шляхом до-

даткової емісії грошей чи вилучення зайвої маси грошей з обороту надзвичайними захо-

дами, зокрема валютною інтервенцією. В такій ситуації в моделі грошового обороту

з’являється ще один суб’єкт - центральний банк, та ще один грошовий потік - або понов-

лення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним

банком комерційних банків /потік №15/, або вилучення надлишку грошових коштів шля-

хом валютної інтервенції /потік №16/. Обидва ці потоки, балансуючи оборот грошей в по-

точному відтворювальному циклі, несуть в собі загрозу порушення балансу в наступному

циклі. Ці порушення можуть виникнути як внаслідок зміни обсягів виробленого ВНП, так

і зміни співвідношення між обсягами експорту та імпорту. Якщо, наприклад, замість чис-

того імпорту в наступному циклі складеться чистий експорт, то з обороту прийдеться ви-

лучати не тільки відповідну його обсягу масу грошей, а й масу грошей, яка була додатко-

во випущена в оборот для компенсації платежів по чистому імпорту за потоком 15 в попе-

редньому циклі.

Слід відмітити, що між потоками 13, 14, 15 та 16 існує зв’язок як між такими, що

взаємно виключають один одного. Наприклад, якщо при чистому імпорті сформувався по-

тік 13, то потоків 14 та 1 взагалі не може бути. Потік 15 може виникнути лише за умови,

що обсяг потоку 13 недостатній, щоб збалансувати потоки відтоку та притоку грошей в

обороті національного доходу.

Якщо ж сформувався чистий експорт, то відпадає потреба в потоках 13 та 15, а бала-

нсування буде здійснюватися потоком №14. Потреба в потоці №16 виникне лише за умо-

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 8

ви, що потік №14 взагалі не був сформований, чи обсяг його виявився недостатнім для

збалансування національного доходу та валового національного продукту.

В наведеній моделі грошового обороту легко розпізнати відмінності між грошовими

потоками за їх економічним змістом. Потоки, що опосередковують рух реальних благ і ві-

дносяться до сектору грошового обігу, позначені двома стрілками зворотного напрямку,

одна з яких - грошова - суцільна, а друга - реальних благ - переривиста. Це потоки 1, 2, 3,

7, 9, 10, 11, 12. Решта потоків - 4, 5, 6, 8, 13, 14, 15, 16 - становлять фінансово-кредитний

сектор, в якому можна виділити фіскально-бюджетний потік /№4/ та кредитні потоки /№5,

6, 8, 13, 14, 15, 16/. В складі цих останніх є чисто фінансові платежі, що пов’язані з прид-

банням права власності /у формі акцій чи іноземних валютних цінностей/.

Хоча при побудові наведеної моделі допущено цілий ряд умовних допущень в ціло-

му вона досить ґрунтовно розкриває рух грошей в процесі суспільного відтворення, його

послідовність, причинну зумовленість, механізм збалансування та інші характерні риси,

що дає можливість глибше зрозуміти це надзвичайно складне економічне явище.

2. Економічні основи грошового обороту.

2.1. Структура грошового обороту.

Грошова маса, що обслуговує ринок товарів постійно рухається бо суспільне відтво-

рення є неперервним процесом.

Постійне переміщення грошей між суб’єктами ринку - грошовий оборот.

На мікрорівні гроші обслуговують оборот індивідуального капіталу.

Г-Т...В...Т’-Г’

Г-Г’- грошовий оборот на мікро рівні., рух грошей як капітал.

СВІТОВИЙ РИНОК

РИНОК ПРОДУКТІВ

ГРОШОВИЙ РИНОК

(фінансові

посередники)

ЦЕНТРОБАНК

УРЯ Д

РИНОК РЕСУРСІВ

1516

ВНУТРІШНІЙ РИНОК

1

2

5

4

8

СІМЕЙНІ

ГОСПОДАРСТВАФІРМИ

10

3

11

12

7

9

13

6

14

Схема 1. Модель сукупного грошового обороту.

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 9

Ці гроші авансуються на виробництво. але повертаються з приростом. Завдяки цьо-

му можливе розширення індивідуального виробництва.

Гроші на мікрорівні - абстрактна самозростаюча вартість.

Грошовий оборот на мікрорівні має характеристики:

замкнутість лінії руху грошей;

зростання грошової суми при поверненні її на вихідні позиції.

Перетворюючись на капітал. гроші і далі виконують свої функції.

На макрорівні грошовий оборот обслуговує рух суспільного капіталу. Обіг суспіль-

ного капіталу - не просто сума обігів індивідуального капіталу, він включає нові елементи

і має свою специфіку.

В умовах ринку підприємці мають позичати гроші.

Гроші купуються як капітал, з виплатою відсотка за користування. Вільні кошти в

конкретний час є у багатьох, і ця сукупність створює пропозицію грошей. Ця сфера ство-

рює внутрішній грошовий ринок. Гроші на ньому - позичковий капітал.

Частина грошей, отриманих після закінчення виробництва, використовується на по-

гашення позичок. Інша частина - затрати на виробництво. Оплата продуктів виробництва

надходить до інших суб’єктів, які повертають її на грошовий ринок.

Третя частина Г’ - новостворена вартість у формі заробітної плати і прибутку . Заро-

бітна плата залишає обіг капітулу, але прибуток надходить в банки, збільшуючи пропози-

цію на грошовому ринку. На мікрорівні рух грошей замкнутий, бо він починається і закін-

чується на грошовому ринку.

Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обороту

дають підстави структурувати його на окремі сектори. Першим, за логікою відтворюваль-

ного процесу, видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обороті, є від-

носини обміну. Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:

еквівалентність, оскільки замість грошей, які передає покупець продавцеві, придбава-

ються продукти рівновеликої номінальної вартості;

однобічність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого по-

переднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта оборо-

ту;

прямолінійність, що виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обо-

роту, котрий використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт також ви-

трачає їх для нових покупок.

Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити йо-

го в окремий сектор, що називається грошовим обігом.

Значна частина грошового обороту пов'язана з процесами розподілу .вартості вало-

вого, національного продукту. Рух грошей тут має одну суттєву відмінність від грошового

обігу — він здійснюється нееквівалентно, тобто замість грошового платежу платник не

одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обороту

називається фінансово-кредитним.

Крім спільної риси — нееквівалентності, відносини між суб'єктами цього сектора

грошового обороту мають також істотні відмінності. Частина цих відносин має характер

відчуження, коли визначена законами частина доходів економічних суб'єктів вилучається

у вигляді податків та інших обов'язкових платежів і надходить у розпорядження держави,

яка витрачає їх під час виконання своїх функцій. Як наслідок виникає не тільки безеквіва-

лентний, а й безповоротний і безплатний рух грошей, тобто одні суб'єкти ці гроші втра-

чають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповорот-

но і без виплати будь-якої ціни за них. Ця частина фінансово-кредитного обороту назива-

ється фіскально-бюджетною.

Друга частина фінансово-кредитного обороту обслуговує сферу перерозподільних

відносин, в яких власність суб'єктів не відчужується, а лише передається в тимчасове ко-

ристування (наприклад, коли гроші вносяться на банківський депозит), чи змінюється їхня

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 10

форма (наприклад під час купівлі цінних паперів). Тому для цих відносин характерне ще

одержання доходу тим суб'єктом, який передає свою власність у тимчасове користування.

Тобто рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли

власник повертає свої гроші в обумовлені строки чи може їх повернути (наприклад, купу-

ючи акції) і, крім того, одержує дохід у вигляді процента чи дивіденду. Отже, цей сектор

грошового обороту істотно відрізняється не тільки від власне грошового обороту, а й від

фіскально-бюджетного сектора і називається кредитним обігом. Дещо вирізняється з цьо-

го сектора оборот, пов'язаний із купівлею-продажем акцій, оскільки суб'єкт, котрий одер-

жав гроші через продаж акцій, не зобов'язаний повертати їх попередньому власникові, що

характерно для кредитних відносин. Тому цей сегмент грошового обороту можна назвати

чисто фінансовим обігом.

Грошовий обіг, фіскально-бюджетний, кредитний та фінансовий обороти як складові

сукупного грошового обороту тісно взаємозв'язані, внутрішньо переплітаються і допов-

нюють один одного в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Водночас вони — са-

мостійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливос-

тями впливу на процес відтворення.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на

безготівковий і готівковий. Хоч критерій такої структуризації грошового обігу суто фор-

мальний, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі еконо-

мічні наслідки. Зокрема, у сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, безпо-

середньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. Тому на оборот цих грошей мо-

жуть впливати лише прямі його суб'єкти, що дає можливість їм найповніше реалізувати

свої відносини в тому вигляді, як вони самі їх визначили.

Це досить відчутна перевага готівкового обігу за умов перехідної економіки, коли, з

одного боку, з великими труднощами формується приватна власність і новий прошарок її

носіїв, які стають активними суб'єктами грошового обороту, а з іншого боку, наявні могу-

тні сили, які захищають державну власність і найчастіше через державні структури всіля-

ко гальмують становлення приватних власників, використовуючи для цього і контроль за

їхнім грошовим оборотом. Як відповідь на це останні широко практикують між собою

платежі готівкою.

У сфері безготівкового обігу гроші переміщуються за рахунками в банках, не вихо-

дячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже,

впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів, не тільки їм самим, а й третім

особам — банкам. Визначаючи законодавче права та обов'язки банків щодоздійснення та-

кого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а отже, й

на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового

обороту над готівковим, тому в міру закінчення перехідного до ринкової економіки періо-

ду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектора розширюватиметься сфера

безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова.

2.2. Закон грошового обігу.

Суть протягом певного часу для обігу необхідна конкретна об‘єктивно- обґрунтова-

на маса купівельних і платіжних засобів.

Між потребами господарського обороту в грошах і їхній кількості в обігу існує

стійкий зв'язок, порушення якого приводить до знецінення національної грошової одини-

ці, диспропорційному розвиткові господарства і розладові всієї системи сформованих від-

носин.

Розмір грошової маси, необхідної для обслуговування господарського обороту, за-

лежить від цілого ряду факторів, причинно-наслідковий зв'язок між якими була встанов-

лена К. Марксом, що сформулював закон грошового обігу: кількість грошей, необхідних

для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів, у тому числі проданих у кре-

дит, а також наступили платежам за винятком взаємних зобов'язань, і назад пропорційно

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 11

швидкості обігу грошей. Цей закон грошового обігу може бути представлений наступною

формулою:

M=(PQ-a+b-c)/V

де М — кількість грошей, необхідних для обігу;

PQ — сума цін реалізованих товарів і послуг;

a — сума цін товарів, проданих у кредит;

b— платежі, що наступили;

c —зобов'язання, що взаємно погашаються;

V— швидкість обороту однойменної грошової одиниці. Закон був сформульований

стосовно до умов металевого стандарту. Його дія поширювалася і на обіг паперових гро-

шей, але тільки розмінних на метал. В умовах металевого стандарту грошова маса стихій-

но пристосовувалася до обсягу товарообігу. З відходом від золотого стандарту автоматич-

ний механізм пристосування перестав діяти. Це викликало необхідність виявлення нових

факторів, що враховуються при визначенні кількості грошей, необхідних для обслугову-

вання господарського обороту.

Оптимальний розмір грошової маси в обігу багато в чому залежить від інтенсивно-

сті використання грошей у платіжному обороті, або швидкості обігу грошей. Між величи-

ною грошової маси і швидкістю обігу грошей існує назад пропорційна залежність. У зв'яз-

ку з цим за інших рівних умов зміна швидкості обігу грошей рівнозначно збільшенню або

зменшенню кількості грошей, що знаходяться в обігу.

При оцінці швидкості обігу грошей враховується не тільки динаміка сукупного

грошового обігу, але і рух наявного і безготівкового компонентів, узятих окремо. Це обу-

мовлює необхідність розрахунку різних показників для визначення швидкості обігу наяв-

них і безготівкових грошей. Швидкість обігу готівки відбиває наступним показником:

V=(T+S)*Q/M0

де V— швидкість обігу готівки;

Т — товарообіг;

S— послуги, надані на платній основі;

Q— кількість товарів і послуг;

М0— сума готівки в господарському обороті. Цей показник дозволяє простежити

залежність між масою грошей у обігу й інтенсивністю їхньої витрати. Збільшення даного

показника свідчить про обслуговування товарного обігу щодо меншою масою готівки.

Для виявлення ролі цінового фактора в зміні швидкості обігу готівки даний показ-

ник розраховується роздільно в поточних і в порівнянних цінах. Найбільше часто викори-

стовуваним показником, що визначає швидкість обігу грошей (V), є відношення ВВП до

грошової маси, що виражається наступною формулою:

У=ВВП/М1

Даний агрегований показник також розраховується в поточних і постійних цінах і

дозволяє оцінити взаємозв'язок грошових і матеріальних потоків у господарському оборо-

ті.

2.3. Регулювання грошового обігу

Виходячи з задачі регулювання платоспроможного попиту в економіці центральні

банки визначають цільові орієнтири (таргети) росту грошової маси в обігу, у зв'язку з чим

подібного роду практика одержала назву «грошове таргетування».

Цільові орієнтири на приріст грошової маси стали застосовуватися в 70-і рр. у зв'я-

зку з посиленням інфляційних процесів, а також уведенням режиму валютних курсів, що

плавають, що послабив вплив зовнішніх факторів на динаміку грошової маси. Цільові орі-

єнтири являють собою установлення верхніх і нижніх меж зміни обсягу грошової маси,

тобто введення прямих обмежень.

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 12

Важливе значення для ефективного регулювання динаміки грошової маси за допо-

могою цільових орієнтирів має порядок їхнього встановлення — або у виді контрольних

цифр (Франція), або «качани» (США), або прогнозу (Японія).

У різних країнах цільові орієнтири встановлюються на неоднакові терміни: у Вели-

кобританії найбільш доцільним був визнаний однорічний термін грошового таргетування,

розглянутий як оптимальний для можливого взаємного погашення виникаючих тимчасо-

вих коливань процентних ставок; у Японії прогнози очікуваного росту цільового грошо-

вого агрегату публікуються на початку кожного кварталу; в Італії цільові орієнтири вста-

новлюються терміном на 1 місяць з обліком сезонних і деяких інших тимчасово діючих

факторів.

Основний метод регулювання грошового обігу, використовуваний центральним

банком, — проведення їм кредитних, інвестиційних і валютних операцій. Центральний

банк цілком визначає величину грошової маси М0, створюючи гроші і вилучаючи них зі

обігу безпосередньо в ході своїх операцій. В умовах щодо стабільного набору кредитних

інструментів, технічного оснащення розрахунків, дієвості встановлених для комерційних

банків нормативних показників між величинами М0, М1 і М2 простежується досить висо-

кий кореляційний зв'язок. Це дозволяє центральним банкам контролювати кожної з показ-

ників грошової маси за допомогою зміни грошового агрегату М0. Тим самим центральні

банки цілком контролюють обсяг грошової маси в обігу, оперативно регулюючи її вели-

чину в залежності від цільової настанови.

У різних країнах і в різні періоди як цільові орієнтири вибиралися різні показники

грошової маси. Вибір того або іншого грошового агрегату як регулювання звичайно ви-

значається кінцевою метою грошово-кредитної політики. Так, агрегат M1 асоціюється з

масштабами купівельної спроможності фізичних осіб. Більш широкі грошові агрегати М2

і МЗ містять у собі значну частину фінансових активів, що не можуть використовуватися

негайно. У залежності від того, які мети переслідує центральний банк, — тільки лише

зниження темпів інфляції або досягнення економічного росту, для орієнтира вибирається

той або інший грошовий агрегат. Наприклад, у Великобританії центральний банк установ-

лює грошові орієнтири «на широку грошову масу» по великому колу показників. Уже на

початку 70-х рр. Банк Англії підсилив увагу до контролю за грошовим обігом як до засобу

макроекономічного регулювання. Б 80-і рр. у зв'язку з прийняттям антиінфляційноспря-

мованої Середньострокової фінансової стратегії Банк Англії поставив перед собою задачі

зменшення обсягу грошової маси, а також послідовного скорочення державних витрат,

запозичень для покриття дефіциту держбюджету і зменшення самого дефіциту. Рішення

настільки неоднозначних задач зажадало і вибору адекватного грошового агрегату для та-

ргетування. Таким був визнаний агрегат МЗ, що містить всі елементи, що впливають на

розвиток інфляційного процесу, і в той же час зв'язаний з фіскальною політикою за допо-

могою включення в нього вимог державного сектора.

У Німеччині цільовий орієнтир установлюється на більш «вузьку» грошову масу.

Як грошовий орієнтир Бундесбанк обрав агрегат, що він назвав «Центральні банківські

гроші (ЦБД)». Даний агрегат, що наближається по своєму якісному складі до М3 , має де-

які особливості. ЦДБ містить у собі готівка в обігу і мінімальні резерви комерційних бан-

ків, депоновані в центральному банку. Ці резерви калькулюються на базі розробленого

коефіцієнта і відбивають різні види банківських зобов'язань стосовно резидентів з ураху-

ванням неоднакового ступеня ліквідності різних видів депозитів. Головною перевагою ви-

користання ЦБД у порівнянні з МЗ є те, що центральний банк несе відповідальність за

збільшення грошової маси, а також має можливість простежити внесок самого Бундесбан-

ка в створення грошової маси. Іншим достоїнством цього показника є наявність необхід-

них статистичних даних для розрахунку на щоденній основі обсягу готівки й обов'язкових

резервних вимог комерційних банків.

Найбільше «вузька» грошова маса визначається у Швейцарії. Спочатку Швейцар-

ський національний банк вибрав у якості офіційного цільового орієнтира грошовий агре-

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 13

гат Ml, але з 1981 р. перейшов на використання нового цільового грошового агрегату —

«Коригувальні гроші центрального банку (КДЦБ)», що представляє собою середньомісяч-

ну величину, розраховану на основі щоденних показників грошової бази, з виправленням

на «транзитні коливання в банківських залишках». Агрегат знаходиться під строгим конт-

ролем Швейцарського національного банку і «очищається? від випадкових змін, що вини-

кають у результаті внесення виправлень банками у свої баланси.

У США довгий час як цільовий орієнтир використовувався грошовий агрегат Ml,

що, на думку Ради керуючих ФРС, найбільше точно характеризував розміри грошової ма-

си. У 1979 р. ФРС перейшла до встановлення цільового орієнтира також для М2 і МЗ, а в

90-і рр. цілком відмовилася від таргетування Ml.

Необхідність використання того або іншого методу регулювання кількості грошей

у обігу не піддається сумнівові в жодній країні й у ведучих міжнародних кредитно-

фінансових організацій. Разом з тим результати встановлення цільових орієнтирів на при-

ріст грошової маси оцінюються неоднозначно, оскільки бажаної чіткої кореляції між гро-

шовим регулюванням і загальними результатами розвитку економіки не простежується.

Проте ведучі розвиті країни мають намір і надалі прибігати до грошового таргетуванню.

3. Грошова маса.

3.1. Грошові агрегати як спосіб виміру грошової маси

Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія грошей, ве-

лика різноманітність їх форм та функцій. Не випадково в трактуванні змісту та показників

вимірювання грошової маси є помітні розбіжності.

У зарубіжній літературі до 30-х років XX ст. панувало уявлення про грошову масу як

сукупність залишків металевих грошей і розмінних банкнот у розпорядженні суб'єктів

обороту. Усі інші грошові інструменти — нерозмінні банкноти, розмінна монета, депози-

тні вклади тощо — виділялися у поняття «засобів обігу» і не включалися в загальну масу

грошей.

У радянській літературі аж до останніх років панувало уявлення про масу грошей як

сукупний залишок знаків грошей (банкнот, казначейських білетів і розмінної монети) у

розпорядженні суб'єктів обороту. Такі підходи суперечили принципам єдності та безпере-

рвності грошового обороту і піддавалися гострій критиці.

Сукупність грошей у всіх формах, що знаходяться в економічному обороті на

визначений момент часу (кінець місяця чи року) визначає величину грошової маси.

Це один з кількісних показників, що характеризують стан грошового обігу.

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошо-

вих одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної ха-

рактеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її

регулювання — динаміка руху обсягу та структури.

Підмурівком розгляду грошової маси є так званий портфельний метод аналізу вико-

ристання грошей, що розглядається в західній літературі як фундамент сучасних теорій

грошових відносин.

В умовах ринкової економіки людина має можливість зберігати своє багатство у різ-

них формах, серед яких гроші — одна з можливих форм. Портфельний підхід розглядає

індивіда в момент, коли він володіє певним фондом багатства і приймає рішення з приво-

ду активів, у яких він збирається зберігати це багатство (майно) впродовж певного термі-

ну.

Вважається, що ліквідність будь-якого виду майна (активу), в т.ч. певної грошової

форми, безпосередньо пов'язана з витратами його обміну на інші види майна. Майно, ви-

трати обміну якого дорівнюють нулю, є абсолютно ліквідним. Це, наприклад, купюра гри-

вні. Акція й довгострокова облігація, випущені в обіг, мають менший ступінь ліквідності.

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 14

Але на них можна отримати проценти. Віддаючи перевагу грошам як більш ліквідній фо-

рмі розміщення багатства, індивід жертвує часткою вказаного виду доходу, що його міг би

отримати при альтернативному підході.

Сенс портфельного підходу при визначенні структури особистого багатства полягає

в оцінці його окремих елементів з позицій ступеня їхньої ліквідності. Цей жепринцип ви-

користовується і при визначенні структури грошової маси, в т.ч. при класифікації різних

функціональних форм грошей.

У структурі грошової маси виділяєтьсяактивна частина, до якої ставляться кошти,

що реально обслуговують господарський обіг, іпасивна частина, що включає грошові

накопичення, залишки на рахунках, що потенційно можуть служити розрахунковими

засобами. Особливе місце в структурі грошової маси займають так називані «квазігроші»

(від латинського «quasi» - начебто, майже), тобто кошти на термінових рахунках, ощадних

вкладах, у депозитних сертифікатах, акціях інвестиційних фондів, що вкладають кошти

тільки в короткострокові грошові зобов'язання.

Грошова маса залежить від пропозиції грошей банківським сектором і від попиту на

гроші, тобто прагнення заснувань небанківського сектора мати в себе визначену грошову

суму у виді готівки або вкладів до запитання.

Грошова маса знаходиться в розпорядженні всіх суб’єктів економічного обороту - у

населення, підприємств, їх обєднань, громадських організацій, банків, держави та інших

суб’єктів. Вона має складну структуру і динаміку руху. В структурному напряму грошову

масу поділяють на 4 напрями:

1. за ступенем ліквідності;

2. за формою грошей;

3. за розміщенням у конкретних суб'єктів ринку;

4. за територіальним розміщенням.

За формою грошова маса в сучасний період виступає як готівкові знаки (банкноти та

розмінні монети); грошові кошти на банківських рахунках різних видів (депозитні гроші);

деякі види цінних паперів (вексель, чек) та інші. Більше того, окремі країни до грошової

маси відносять облігації державних позик, скарбницькі векселі, комерційні цінні папери

тощо. Ці складові грошової маси істотно відрізняються за своєю ліквідністю та активніс-

тю в обігу. Поряд з цим, всі перераховані форми ліквідних коштів у тій чи іншій мірі фун-

кціонують як засіб збереження вартості, а тому практично не можливо провести межу між

власно грошима та іншими ліквідними активами. Тому в міжнародній банківській статис-

тиці широко використовується агрегатний метод класифікації функціональних форм гро-

шей. Він ґрунтується на ступені їхньої ліквідності. Взагалі поняття ліквідності передбачає

наявність двох властивостей: можливість використовувати активи в якості платежу та зда-

тності зберігати вартість.

Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосо-

вується відповідний набір грошових агрегатів - М1, М2, М3 та інші.

Грошовий агрегат - це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквід-

ності специфічне угрупування ліквідних активів, які можуть служити альтернатив-

ними вимірниками грошової маси.

Грошові агрегати формуються на основі таких концепцій:

1) грошова маса у вузькому розумінні включає не тільки гроші готівкою, а й депозитні

гроші;

2) сукупна грошова маса включає також банківські вклади, депозити та цінні папери з фі-

ксованим доходом;

3) сукупна грошова маса поділяється на ту, що знаходиться в обігу, і ту, яка нагромаджу-

ється, виконує функцію збереження вартості.

Грошові агрегати побудовані шляхом приєднання до попередніх величин нових

грошових компонентів (кредитних інструментів) в послідовності, що характеризує змен-

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 15

шення їх ліквідності. Тобто кожний наступний грошовий агрегат включає в себе поперед-

ній плюс новий блок фінансових активів.

Агрегат М1 - це грошова маса у вузькому розумінні. До нього відносяться найбільш

ліквідні форми грошей - готівкові гроші (банкноти і монети) та банківські вклади до запи-

тання (трансакційні депозити). Під терміном “готівка” розуміють сукупність засобів пла-

тежу, якими розпоряджаються економічні агенти, щоб у потрібний момент здійснити ви-

датки та розрахуватись з боргами, або “готівка” - це сукупність платіжних засобів випу-

щених банківською системою, які дають можливість економічному агенту продовжувати

свою діяльність незалежно від перебоїв між доходами і видатками, приливами і відливами

капіталу. Можна вважати, що центральні банки займаються випуском готівки для своїх

клієнтів, а матеріалом для цього слугують засоби платежу.

Вклади до запитання (депозитні гроші) - це безстрокові вклади фізичних і юри-

дичних осіб на депозитних рахунках у комерційних банках, кошти з яких можуть бути

передані іншим особам у вигляді відповідних платежів, що здійснюються за допомогою

чеків або електронних грошових переказів; плата за них мінімальна або зовсім відсутня, в

будь-який час вони можуть бути використані як купівельний чи платіжний засіб. За своїм

обсягом депозитні гроші, що забезпечують безготівковий обіг, є найпоширенішими. З до-

помогою депозитних грошей у країнах Заходу здійснюється понад 90 відсотків усіх видів

оплат. Це ще раз свідчить про високу ліквідність депозитних грошей.

Крім вкладів до запитання у різних країнах структура грошового агрегату М1 допов-

нюється іншими грошовими компонентами. Деякі країни включають сюди всі поточні

вклади, інші, наприклад. Великобританія - тільки ті депозити за якими не платяться про-

центи. Американці йдуть ще дальше, вони відносять сюди і акредитиви, випущені небан-

ківськими установами, та окремі чекові депозити, що відрізняються від вкладів до запи-

тання тим, що на них можна отримати процент.

Як бачимо, грошовий агрегат М1 включає досить вузький діапазон ліквідних акти-

вів, які будь-коли і без всяких обмежень можуть використовуватись для здійснення пла-

тежів та розрахунків. Існує багато інших активів, які представляють собою “майже гроші”

- це активи, які не виконують повністю усі функції, що властиві грошам.

Грошовий агрегат М2. Грошова маса агрегату М2 має більш розгалужену структуру.

До її складу входять грошові форми агрегату М1, а також строкові та заощаджувальні

вклади в комерційних банках тощо.

Ці грошові активи можна легко, без фінансового ризику, перевести в готівкові або

депозитні гроші. Таким чином вони слугують своєрідним резервом для високоліквідних

активів агрегату М1.

Грошовий агрегат М3. Він включає грошові форми агрегату М2, депозитні сертифі-

кати, ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових

активів. За характером це довгострокові активи, зокрема в цінних паперах та довгостроко-

вих позичках.

Агрегати М2 і М3 поєднують в собі грошові форми у широкому розумінні цього по-

няття. Активи, що входять до М3 за мінусом М1 отримали назву “майже грошей”. На ві-

дміну від грошей, що входять до агрегату М1, вони безпосередньо не функціонують як за-

сіб обігу, а застосовуються як засіб нагромадження вартості. Але вони теж можуть без

особливих ускладнень переходити із однієї функціональної форми в іншу; із пасивної фо-

рми в активну форму. Отже, грошова маса (М3-М1) - це ліквідні фінансові активи, що за-

стосовуються здебільшого у функції засобу нагромадження і приносять їх власнику про-

центи.

В окремих країнах, наприклад в США, банківська статистика виділяє ще один агре-

гат L, який включає М3, а також банківські акцепти, комерційні папери, державні цінні

папери (скарбницькі векселі, облігації) та деякі інші форми фінансових активів. Вважаєть-

ся, що цей агрегат повністю охоплює і характеризує грошову масу в країні. Чим менша

грошова маса тим легше державі керувати грошовими потоками.

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 16

Як бачимо, грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількістю, а й якіс-

но. Так, грошовий агрегат М1 виражає масу, яка знаходиться безпосередньо в обігу, реа-

льно виконуючи функції засобів обігу та платежу. Вона найчастіше пов’язана з товарною

масою, що проходить процес обміну і безпосередньо впливає на ринкову кон’юнктуру.

Обсяг грошової маси в агрегаті М1 передусім залежить від обсягу товарообігу та швидко-

сті обігу грошей. Тому цей агрегат повинен бути особливим об’єктом аналізу структури і

динаміки маси грошей в обігу та об’єктом регулювання грошового обігу.

В інших грошових агрегатах (М2, М3, L) враховані крім того нагромадження грошей

у різноманітних формах. Ці гроші тимчасово вийшли з каналів обігу, виконуючи функцію

нагромадження вартості. Залежно від характеру та строків цих нагромаджень вони відно-

сяться до різних грошових агрегатів.

Сукупність готівки (металеві гроші і банкноти) і грошей для безготівкових розраху-

нків у центральному банку (безтермінові вклади) складають гроші центрального банку. Їх

називають монетарною або грошовою базою, тому що вони визначають сумарну грошову

масу в народному господарстві.

Грошова база — це гроші, які не беруть участі в кредитному обороті та грошо-

вому обігу, але створюють базу для їх розширення. Вона включає агрегат М0, готівку в

касах банків та резерви комерційних банків на їх рахунках у НБУ.

На величину грошової маси, крім загальноекономічних, впливають такі фактори

зобов'язання комерційних банків по кредитах, отриманих від центрального банку;

сальдо іноземних активів;

купівля-продаж на ринку цінних паперів, облігаційдержавної позики;

нерезервні зобов'язання банківських установ (капітал і прибуток відемісійної діяльнос-

ті тощо).

Градація грошової маси за ступенем ліквідності пояснює на скільки гроші готові до

обороту. Швидкість обігу також характеризує грошову масу і має обернено пропорційний

зв‘язок з нею.

Швидкість грошового обороту - це частота переходу грошей від одного суб‘єкта

до іншого. Швидкість обігу може вимірюватись числом оборотів за конкретний період (як пра-

вило 1 рік), або тривалістю одного обороту. Швидкість обігу грошей характеризує загаль-

ну інтенсивність економічних процесів.

Основними показниками, що характеризують швидкість обороту грошей, є:

показник швидкості обігу грошей в кругообігу доходів — відношення валового націо-

нального продукту (ВНП) або національного доходу до грошової маси;

показник оборотності грошей в платіжному обороті, тобто відношення суми переказа-

них коштів по банківських поточних рахунках до середньої величини грошової маси.

Як випливає із закону грошового обігу, збільшення швидкості обігу грошей рівноз-

начне збільшенню грошової маси.

Для аналізу ступеня забезпеченості економіки грошовими коштами використовуєть-

ся також показник, який носить назву коефіцієнта монетизації. Він розраховується як ві-

дношення середньорічної величини грошової маси до номінальної величини ВВП. Таким

чином, коефіцієнт монетизації є величиною, зворотною швидкості обігу грошей. Викорис-

товується й коефіцієнт доларизації, що враховується як питома вага валютних коштів у

грошовій масі.

Статистично показник швидкості обігу грошей виражається або числом оборотів од-

нойменної грошової одиниці за певний час, або тривалістю одного обороту. На швидкість

обігу грошей впливають такі фактори:

обсяг, структура та ефективність суспільного виробництва;

величина і швидкість товарних потоків на стадії обміну;

рівень розвитку ринкових зв'язків між суб'єктами процесу відтворення;

збалансованість попиту і пропозиції на ринку;

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 17

рівень розвитку маркетингу;

рівень інфляції;

рівень розвитку економічної інфраструктури; транспорту, торгівлі,

банківської справи, ринку цінних паперів.

Швидкість обігу грошей обернено пропорційна пропозиції грошової маси. Це озна-

чає, що в разі зменшення кількості грошей, яка обслуговує певну величину ВНП, швид-

кість обігу кожної грошової одиниці зростатиме. Недостатність грошової маси, необхідної

для обслуговування обігу товарів і послуг, компенсується прискоренням швидкості обігу

грошей.

3.2. Особливості побудови показників грошової маси в Україні

Починаючи з 1993 року НБУ визначає структуру грошової маси відповідно до агре-

гатного методу. Для розрахунку сукупної грошової маси в Україні передбачені наступні

грошові агрегати:

М0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями (банками).

М1 = М0 та переказні депозити в національній валюті (M1–M0).

М2 = М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити (M2–M1).

М3 = М2 та цінні папери, крім акцій (M3–M2).

На початку 20-го століття при золотому обігу структура грошової маси в розвинених

країнах в процентному відношенні характеризувалася такими цифрами: 40%, 50%, 10%,

де 40% - золоті монети, 50% - банкноти і інші кредитні гроші, 10% - залишки на рахунках

в кредитних установах. Напередодні 1-й Світової війни ці цифри відповідно складали:

11%, 22%, 67%, тобто відхід золотих грошей спочатку з внутрішнього обороту, а потім і із

зовнішнього, вніс якісні зміни в структурі грошової маси. При цьому золоті гроші повніс-

тю зникли з обігу і пануюче положення зайняли нерозмінні кредитні гроші.

Статистичні дані, що характеризують структуру грошової маси в Україні, показано у

додатках.

Дані показують, що в Україні структура грошової маси особливо грошові агрегати

М2 і М3 ще не досягли розгалуженої та розвинутої форми. Відносно незначний відсоток,

який припадає на (М3-М1) грошової маси можна пояснити тим, що в Україні тільки роз-

почався процес формування фінансового ринку, грошово-кредитної системи, які б за своїм

змістом і параметрами були адекватними вимогам ринкової економіки.

Україна має чи не найбільшу пропорцію готівки щодо загальної грошової маси. На

початок 2004 року 35% грошової маси має готівкову форму і обертається поза банками,

тоді як в США частка готівки становить менше 20 відсотків від грошової маси.

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 18

Частка грошової маси (агрегат у ВВП низки країн, 1991—2000 рр.)

Країни 1991 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Росія 0,94 0,14 0,13 0,15 0,16 0,15 0,16

Польща 0,32 0,34 0,35 0,37 0,40 0,43 0,43

США 0,57 0,50 0,50 0,50 0,50 0,50 0,50

Японія 1,12 1,14 1,10 1,11 1,17 1,22 1,23

Причинами високого рівня готівки в обігу є:

зростання номінальних грошових доходів населення;

зниження рівня безготівкових розрахунків населення за придбані товари та надані пос-

луги;

зростання банківських ризиків, пов’язано із збереженням вартості грошей;

зволікання населення розміщувати вільні кошти на вклади, у зв’язку з втратою довіри

до банківських та парабанківських структур через їх банкрутство, процентну політику і

відсутність відповідальності перед вкладниками та механізму страхування депозитів;

наявність значних обсягів неофіційної (тіньової) економіки.

Тенденції, що склалися у структурі грошової маси України, мають негативні наслід-

ки як для ефективного функціонування грошової системи, так і для економіки в цілому

3.3. Фактори, що впливають на обсяг грошової маси

На обсяг грошової маси впливає 2 фактори:

1. Кількість грошей.

2. Швидкість обігу грошей.

Кількість грошової маси визначається державою - емітентом, його законодавчою

владою. При цьому зростання емісії грошей обумовлене потребами товарообігу і потреба-

ми держави (інтенсивність їх руху при виконанні функцій обігу і платежу).

Для розрахунку цього показника використовують непрямі методи, так, швидкість

руху грошей в кругообігу вартості суспільного продукту або кругообігу доходів визнача-

ється відношенням ВНП або національного доходу до грошової маси агрегатів М1 або М2.

Таким чином, цей показник свідчить про зв'язок між грошовим обігом і процесами еконо-

мічного розвитку.

Оборотність грошей в платіжному обороті визначається відношенням суми грошей

на банківських рахунках до середньорічної величини грошової маси в обігу. Цей показник

свідчить про швидкість безготівкових розрахунків. На швидкість обігу грошей впливають

загальноекономічні фактори (циклічний розвиток виробництва, темпи зростання виробни-

цтва, рух цін).

Грошові монетарні фактори:

структура платіжного обороту або співвідношення наявних і безготівкових грошей,

розвиток кредитних операцій і взаємних розрахунків,

рівень процентних ставок за кредит на грошовому ринку,

впровадження комп'ютерів для проведення операцій в кредитних установах

використовування електронних грошей в розрахунках.

Окрім цього, швидкість обігу грошей залежить також від періодичності виплати до-

ходів, рівномірності витрати населенням своїх коштів, рівня заощадження і накопичення.

Швидкість обігу грошей приблизно рівна 1/М, тобто прискорення їх оборотності

означає зростання грошової маси, і збільшення грошової маси при тому ж обсязі товарів і

послуг на ринку веде до знецінення грошей і, кінець кінцем, призводить до інфляції.

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 19

Таблиця 1 – Динаміка грошової маси в Україні за період 2002-2013 рр.,

млрд. грн. Рік М0 М1 М2 М3

2002 26,43 40,28 64,32 64,87

2003 33,12 51,54 94,85 95,04

2004 42,35 67,09 125,48 125,80

2005 60,23 98,57 193,14 194,07

2006 74,98 123,27 259,41 261,06

2007 111,12 181,66 391,27 396,15

2008 154,75 225,12 512,53 515,72

2009 157,02 256,77 541,76 487,30

2010 182,99 272,32 570,87 597,9

2011 192,66 304,98 673,23 685,51

2012 200,68 322,18 762,30 773,20

2013 224,33 372,18 868,76 871,55

Таблиця 2 – Питома вага агрегатів М0, М1, М2 в агрегаті М3 в Україні за

період 2002-2013 рр., % Рік М0 М1 М2 М3

2002 40,74 62,09 99,15 100,00

2003 34,85 54,23 99,80 100,00

2004 33,66 53,33 99,75 100,00

2005 31,04 50,79 99,52 100,00

2006 28,72 47,22 99,37 100,00

2007 28,05 45,86 98,77 100,00

2008 30,01 43,65 99,38 100,00

2009 32,22 52,69 111,18 100,00

2010 30,61 45,55 95,48 100,00

2011 28,10 44,49 98,21 100,00

2012 25,95 41,67 98,59 100,00

2013 25,74 42,70 99,68 100,00

Таблиця 3 – Швидкість обігу грошей в Україні за період 2002-2013 рр.

Рік М3, млрд. грн. ВВП, млрд. грн. Швидкість обігу грошей

2002 64,87 225,81 3,48

2003 95,04 267,34 2,81

2004 125,80 345,11 2,74

2005 194,07 441,45 2,27

2006 261,06 544,15 2,08

2007 396,15 720,73 1,82

2008 515,72 948,04 1,84

2009 487,30 914,06 1,88

2010 597,90 1082,55 1,81

2011 685,51 1302,10 1,90

2012 773,20 1411,20 1,83

2013 871,55 1454,90 1,67

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 20

Питання для самоперевірки

1. Дайте визначення грошового обороту.

2. Назвіть суб'єктів грошового обігу.

3. Які основні ринки взаємопов'язуються грошовим обігом?

4. Поясніть роль кожного із суб'єктів моделі грошового обороту.

5. Які два потоки в грошовому обігу рівновеликі і повинні балансуватися?

6. Що таке грошовий потік? Чим відрізняються поняття грошового потоку і

грошового обігу?

7. Охарактеризуйте поняття грошового обігу, його економічну основу, осно-

вних суб'єктів та ринки, які він обслуговує.

8. Розкрийте зміст поняття грошової маси, як вона визначається та яку має

структуру?

9. Що таке грошові агрегати? На яких принципах вони формуються?

10. Які грошові агрегати визначає Національний банк України?

11. Що таке "грошова база"? З яких компонентів вона складається?

Питання для самостійної підготовки

1. Поясніть, що таке грошовий оборот і особливості його прояву на мікро- і

макроекономічному рівнях?

2. Охарактеризуйте склад грошового обороту з економічним змістом його

складових частин та за формою грошей, що його обслуговують.

3. Назвіть вхідні та вихідні потоки секторів "фірми" і "домашні господарст-

ва", як вони балансуються?

4. Назвіть потоки втрат та потоки ін'єкцій. Поясніть, чому сума "ін'єкцій"

повинна дорівнювати сумі "витрат".

5. Яким чином може поповнюватися маса грошей, необхідна для обслугову-

вання сукупного грошового обороту?

6. Охарактеризуйте секторну структуру грошового обороту.

7. Охарактеризуйте готівковий і безготівковий обіг грошей і їх взаємозв'я-

зок.

8. Поясніть методику агрегування грошової маси.

9. Як визначається швидкість обігу грошей? Які фактори впливають на шви-

дкість обігу грошей?

10. Поясніть, як визначається вплив швидкості обігу грошей на грошову ма-

су?

11. У чому суть закону кількості грошей, необхідних для обігу? Які форми

його прояву? Які наслідки його порушення?

Питання для роздуму

1. Охарактеризуйте модель грошового обороту.

2. Обгрунтуйте необхідність балансування вхідних і вихідних потоків на

схемі.

3. Які чинники впливають на зростання в обігу грошової маси?

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 21

4. Як забезпечується збалансування грошових потоків за умов чистого імпо-

рту? А за умов чистого експорту?

5. Поясніть, чому у відкритій економічній системі наявність чистого імпорту

спричиняє необхідність припливу капіталу? Що відбудеться з грошовим

оборотом, якщо не буде припливу капіталу при чистому імпорті і як це

впливає на рівень банківського процента?

6. Охарактеризуйте вплив швидкості обігу на масу та стабільність грошей,

механізм забезпечення стабільності грошей.

Теми есе

1. Аналіз впливу економічних факторів на швидкість обігу грошей.

2. Аналіз схеми та економічної основи грошового обігу.

3. Грошовий обіг та грошові потоки в Україні.

4. Характеристика якісних та кількісних відмінностей грошових агрегатів.

5. Закон кількості грошей, необхідної для обігу, та використання його вимог

в Україні.

6. Основні ринки, що пов'язані з грошовим обігом.

7. Оцінка впливу швидкості обігу грошей на масу грошей в обігу в умовах

перехідного етапу ринкової економіки України.

8. Показники визначення грошової маси. Особливості їх побудови.

9. Поняття грошової маси та аналіз її структури.

10. Проблеми укріплення грошового обігу.

11. Структура грошового обігу на мікро- та макроекономічному рівні в Укра-

їні.

12. Суть закону грошового обігу. Поняття та визначення швидкості обігу

грошей та маси грошей в обігу.

Тестові завдання

1. Як пропозиція грошей впливає на швидкість їх обігу?

а) із збільшенням пропозиції грошей зростає швидкість їх обігу;

б) із збільшенням пропозиції грошей зростає їх купівельна спромо-

жність;

в) із збільшенням пропозиції грошей зменшується швидкість їх обі-

гу;

г) із збільшенням пропозиції грошей не зростає їх купівельна спро-

можність.

2. Чим є гроші, обслуговуючи грошовий оборот на мікрорівні?

а) однією з функціональних форм капіталу;

б) формою узагальненого суспільного багатства;

в) загальним мірилом вартості всіх благ.

3. Швидкість обігу грошей - це:

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 22

а) частота переходу грошової одиниці від одного економічного суб

'єкту до іншого в процесі розширеного відтворення;

б) кількість обмінних операцій, що здійснюються у касах банків за

одиницю часу;

в) тривалість обороту грошової одиниці за звітний рік.

4. Яке із тверджень відповідає дійсності?

а) дохідність грошових форм в агрегаті М0 найвища;

б) ризики втрати прибутку зменшуються від М0 до М3;

в) грошові агрегати формуються залежно від ліквідності різних

форм грошей.

5. Яким чином може бути задоволена потреба у додатковій масі грошей

для обслуговування сукупного грошового обороту?

а) розширення кредитних ліній юридичних осіб;

б) додаткова емісія грошей;

в) запозичення на грошовому ринку.

6. Якому із секторів грошового обороту притаманні такі риси -

нееквівалентність та зворотність?

а) грошовий обіг;

б) фінансовий;

в) кредитний.

7. Який сектор грошового обороту опосередковує формування доходів

держави?

а) грошовий обіг;

б) фінансовий;

в) кредитний.

8. Грошовий агрегат М0 не включає:

а) готівку на руках населення;

б) готівку у касах комерційних банків;

в) готівку у касах юридичних осіб.

9. Грошовий потік - це:

а) безперервний окремо взятий рух грошей;

б) сукупність платежів, які обслуговують окремий етап процесу ро-

зширеного відтворення;

в) процес переходу грошової одиниці від одного суб'єкта до іншого

на певному етапі розширеного відтворення.

10. З яких секторів складається грошовий обіг:

а) грошового обігу та фінансів;

б) грошового обігу, фінансів та кредитного сектора;

Тема 2. Грошовий обіг і грошові потоки 23

в) грошового обігу, кредитного сектора?

11. Грошовий агрегат М2 включає:

а) гроші поза банком та на поточних рахунках;

б) тільки гроші поза банком;

в) гроші тільки на рахунках до запитання;

г) гроші на рахунках до запитання, строкові вклади та депозити.

12. Вкажіть форму товарного обігу.

а) Г-Т-Г;

б) Т-Г-Т;

в) Г-Т... В... Т'-Г'/

г) Г-Г'.

13. Хто може виступати у ролі емітента паперових грошей:

а) казначейство;

б) міністерство фінансів;

в) центральний банк;

г) банківські установи?

14. Призначенням випуску паперових грошей є:

а) фінансування бюджетного дефіциту;

б) кредитування бюджетного дефіциту;

в) кредитування товарообігу.

15. Грошова база включає:

а) запаси готівки, яка перебуває в обігу поза банківською системою;

б) кошти на всіх видах страхових рахунків;

в) кошти на вкладах за трастовими операціями банків;

г) масу готівки, яка перебуває поза банками та в касах банків,а та-

кож суму резервів КБ на їх кореспондентських рахунках у ЦБ.

16. Швидкість обігу грошей прямо пропорційна:

а) обсягу маси грошей;

б) грошовій базі;

в) грошовому агрегату М3;

г) обсягу виготовленого національного продукту.

17. Кількість грошей, необхідна для обігу протягом певного часу,

прямо пропорційна:

а) масі товарів;

б) середній швидкості обігу грошової маси;

в) рівню цін товарів;

г) усі відповіді вірні;