Незважаючи ні на зимову погоду, ні на зміни клімату, весна в Україну прийде обов‘язково. Більше того, весна принесе тепло, квіти і пташиний спів. І ця весна буде чи не єдиним, чого вистачить на всіх: малих і великих, добрих і сердитих, багатих і бідних. Зовсім, до речі, не тому, що в місті її буде багато, а якраз тому, що ми не будемо один в одного її відбирати чи видурювати, не будемо її ділити чи приховувати з корисливою метою. Якраз навпаки – ми всі будемо щедро ділитися усмішками, разом і

однаково будемо щуритись на сонечко, дружно радітимемо розквітлим деревам і клумбам. А від цього, як всім відомо, весни стає лиш більше. І коли ми всі так само дружно, як і смітили, вийдемо на прибирання свого району, своїх дворів, скверів, парків і територій підприємств, то весни буде не тільки багато – вона буде ще й кращою.Здається мені, що це непоганий шматочок поки що не виробленої національної ідеї: ми всі хочемо хорошої весни. Собі, дітям і онукам. Байдуже, в які храми

ходимо, на чому їздимо на роботу чи куди – у відпустку, клянемо чи хвалимо владу, але ж всі ми хочемо своїм рідним та друзям добра. Саме тому редакція вашої «Солом’янки» вітає вас усіх з приходом весни, з Масницею, а також всіх жінок – зі святом 8 Березня, і бажає єдності, взаєморозуміння, взаємоповаги і – шануймося, бо ми того варті!

Незважаючи ні на зимову погоду, ні на зміни клімату, весна в Україну прийде обов‘язково. Більше того, весна принесе

однаково будемо щуритись на сонечко, дружно радітимемо розквітлим деревам і клумбам. А від цього, як всім відомо, весни

ходимо, на чому їздимо на роботу чи куди – у відпустку, клянемо ходимо, на чому їздимо на роботу чи куди – у відпустку, клянемо чи хвалимо владу, але ж всі ми хочемо своїм рідним та друзям чи хвалимо владу, але ж всі ми хочемо своїм рідним та друзям

Новій весні – бути!Новій весні – бути!Новій весні – бути!

ДІЛО АНТОНОВА

стор. 6

ПРИЙОМНА СІМ’Я

стор. 3

ЗАХИСНИКИ

стор. 5

Дорогі жінки!Любі наші солом’янчанки!Від імені Солом’янської

районної в місті Києві дер-жавної адміністрації, а також від усіх чоловіків району сердечно вітаю вас із святом весни – днем 8 Березня!

У житті кожної людини найголовніші та найтепліші почуття пов’язані з жін-кою. Ви – берегині роду людського, домашнього во-гнища та сімейного затишку. І водночас – невичерпне джерело багатьох важливих суспільних звершень, а часто – і їх головна рушійна сила.

Від усієї душі бажаю вам величезного жіночого щастя. Нехай у ваших домівках панують любов, достаток і злагода.

Голова Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації

Іван Сидоров

Дорогі жінки!Від щирого серця вітаю вас зі святом весни, зі святом жіночої

краси, що квітне завдяки вам в Україні. Нехай щедрість жіночої душі і надалі зігріває, сила духу – захоплює, а краса – вселяє віру в те, що світ буде врятований.

Диво материнства, багат-ство жіночого єства – це ті скарби, які змушують нас, чоло-віків, вічно схилятися перед вами. Ми всі в неоплатному боргу за любов, розуміння і турботу, які дарують нам жінки. У найважчій ситуації ми знаємо, що невичерпне тепло ваших рук зігріє, а ваша підтримка дасть нові життєві сили.

Життєлюбність, світла надія і стійка віра, добро, чарівність усмішки і світло ваших очей роблять існування всього людства прекраснішим!

Щиро бажаю вам, щоб не тільки в дні свята, а й завжди вас оточували увагою, захопленням і вдячністю! Здоров’я, любові, материнського і жіночого щастя, благополуччя, успіхів у всьому!

Народний депутат України Максим Луцький

№ 2 (148) березень 2011“Золоте перо” 2006 рік

Дорогі киянки!Любі жінки!

Від щирого серця вітаю вас зі святом ніжності, любові та краси – з Міжнародним жіночим днем!

Недарма весна починається зі свята 8-го Березня, адже жінка є величним символом першооснови буття, символом зародження житя, уособленням щирості, душевного тепла й вірності. Ви надихаєте світ на великі звершення. Кожна з вас є витвором мистецтва. Ви самостійні, впевнені у собі й рішучі. Жодна сфера

суспільного життя не зазнала б прогресу, якби у ній не було невичерпної жіночої енергії.

Я бажаю вам міцного здоров’я, успіхів, добробуту і родинного затишку. Нехай доля незмінно усміхається вам, дарує надію, додає впевненості! Нехай весна завжди панує у ваших серцях!

Голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов

2ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ

ДІЯЛЬНОСТІПід час розширеного засідання Колегії КМДА,

Олександр Попов заявив, що цього року у столиці впроваджуватимуть системні економічні реформи, аби забезпечити подолання інфраструктурних обмежень розвитку міста.

Зокрема, команда столичного очільника працюватиме над удосконаленням системи управління містом та його ресурсами; реформуванням житлово-комунального господарства; реформуванням системи охорони здоров’я і забезпеченням доступності та підвищення якості соціальних послуг; модернізацією та розбудовою соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Розвиватимуть житлове будівництво, готуватимуться до проведення у місті фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. У планах столичної влади й активізація інвестиційної складової економіки Києва.

«У 2011 році перед нами стоїть завдання забезпечити передумови для переходу від відновлювального зростання до якісного випереджального розвитку», – заявив Олександр Попов.

ТРАНСПОРТНА ІНФРАСТРУКТУРА РОЗВИВАЄТЬСЯ

У минулому році столична влада доклала максимальних зусиль для поліпшення транспортної інфраструктури міста. Завдяки підтримці керівництва держави було відновлено фінансування та введено в експлуатацію ряд важливих об’єктів.

За словами Олександра Попова, у першому півріччі 2010 року в усіх сферах міського господарства було безліч проблем, які потребували негайного вирішення. Інженерно-транспортна інфраструктура перебувала у критичному стані. «Однак за 9 місяців активної роботи нам вдалося вирішити багато важливих питань, у першу чергу, пов’язаних із розвитком транспортної інфраструктури міста. І ми продовжуємо працювати у цьому напрямку», – сказав Олександр Попов. Скажімо, відкрили довгоочікуваний Гаванський міст та естакаду на Набережно-Хрещатицькій вулиці. Шлях від Оболоні до Подолу скоротився на 4 кілометри. Пропускна спроможність – 14 тисяч авто за годину. Запрацював і Дарницький автомобільно-залізничний міст.

У 7 разів швидше запланованого рушив транспорт і оновленим Жулянським шляхопроводом. Наразі ця ділянка Київського півкільця може прийняти 100 тисяч автомобілів за добу.

Зручно стало добиратися і на Борщагівку – після реконструкції запрацював швидкісний трамвай. Ця лінія з’єднала один з найбільших спальних районів із центром міста. Доїхати цим громадським транспортом до метро «Вокзальна» тепер можна за 26 хвилин. Трамвай перевозить 15-20 тисяч пасажирів за годину. На лінії працює 40 одиниць трамвайних потягів.

КИЇВ – МІСТО ЮНИХ МАЙСТРІВГолова Київської міської державної адміністрації

Олександр Попов відвідав виставку-звіт учнівської творчості «Київ – місто юних майстрів».

На виставці, що відбувалася у Київському Палаці дітей та юнацтва, були представлені досягнення науково-практичної та експериментальної діяльності столичних навчальних закладів та їх учнів.

«Мені дуже приємно відзначити, що до цього часу є педагоги, які можуть розгледіти в дитині талант і дати йому поштовх до розвитку. На цій виставці можна побачити дуже багато прикладних виробів, зроблених руками дітей, які можуть бути використані і в господарстві, і в українській економіці. Підтримка таких талановитих дітей – дуже перспективна справа. Ми, зі свого боку, маємо дати дітям можливість всебічно розвиватися», – сказав Олександр Попов.

БЕРЕЗЕНЬБЕРЕЗЕНЬБЕРЕЗЕНЬ

№ 2 (148) березень 2011

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві оголошує конкурс на посади головного спеціаліста та спеціаліста І категорії (постійно).

Адреса: м. Київ, бул. І. Лепсе, 1/28, тел. 497-32-27.Вимоги: освіта вища юридична, знання української мови, стаж роботи за спеціальністю 3

роки.Режим та умови роботи: з 9.00 год. – 18.00 год. (вівторок – субота ), у приміщенні. Оклад:

941 грн.Для участі у конкурсі подаються документи: заява про участь у конкурсі, особова картка

П-2 ДС з додатками, копія паспорта, копія диплома з додатками, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, декларація про доходи за минулий рік, фотокартка розміром 4х6.

Заявки приймаються протягом 30 календарних днів з дня виходу публікації про оголошення конкурсу.

Телефон для довідок: 242-59-71.574-212 ПР серія КУ від 01.02.2011

вул. Донецька 8/1003151, Київ,

245-14-50

360-47-74

solonews@ukr.net

ПРЯМІ ЛІНІЇ 207-09-98, 1500-1700

заступник голови райдержадміністрації

ЯКИМОВИЧ Микола

Григорович

3 березня

голова райдержадміністрації

СИДОРОВ Іван

Петрович

17 березня

перший заступник голови райдержадміністрації

ЛАПАНЬ Андрій

Григорович

24 березня

керівник апаратурайдержадміністрації

МАКАРЕНКО Петро

Васильович

31 березня

Газета Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації

Газета Солом’янської районноїв місті Києві державної адміністрації

Видавець ТОВ «Медіа-Промінь»Головний редакторНаталія КапустянськаАдреса редакції:03151, м. Київ, вул. Донецька, 8/10Телефон: 245-14-50; 245-24-13e-mail: solonews@ukr.netЗ питань розміщення реклами звертайтеся за тел.: 360-47-74Редакція може не поділяти позицію автора.При підготовці до друку редакція має право редагувати та скорочувати всі матеріали, які надходять до газети.Рукописи редакція не рецензує і не повертає.Редакція залишає за собою право листуватися з читачами лише на сторінках газети.За зміст рекламних публікацій відповідає рекламодавець.Надруковано у друкарні ТОВ «Камертон»,м. Гайсин, вул. Південна, 18.Наклад 121 900 примірників.Свідоцтво про реєстрацію 574-212 ПР серія КУ від 01.02.2011.Розповсюджується безкоштовно у кожну поштову скриньку в Солом’янському районі.

вакансії

Чи є в Україні люди, яких не стосуються проблеми житлово-комунального господарства? Ви можете стверджувати, що абсолютно захищені від клопоту із утриманням власного житла? Чи маєте можливість впливати на якість комунальних послуг, які отримуєте?

За статистикою, кожен другий українець потерпає від житлово-комунальних проблем і вкрай незадоволений роботою галузі ЖКГ. І, якщо мешканці приватного сектора мають хоча б невелику можливість впливати на кількість та якість послуг у сфері ЖКГ, то жителі багатоповерхівок цієї можливості фактично позбавлені.

Здавалося б, прийнято Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» – тож починаймо самостійно господарювати, але Закон набрав чинності майже 10 років тому, а дива не сталося, і повального створення ОСББ в Україні так і не відбулося. Причина в інертності самих громадян. Люди готові отримувати переваги від самостійного господарювання, але не готові до відповідальності за долю цілого будинку. І страх залишитись без бюджетної підтримки керує людською байдужістю. Як наслідок – у Києві на 11000 багатоповерхівок функціонують лише 500 ОСББ.

То ж наскільки складно створити ОСББ і наскільки складно ним управляти? Стартові можливості створення та ефективного функціонування ОСББ в житловому фонді

міста для будинків різних категорій неоднакові. Однак, майже для кожної категорії житла (новобудова, «хрущівка» тощо) можна підібрати оптимальний набір заходів по створенню ОСББ. Наприклад, якщо це новобудова, то достатньо здійснити організаційні заходи: реєстрація статуту і передача будинку з прибудинковою територією у власність мешканців. Те ж саме стосується будинків, що експлуатуються тривалий час, але знаходяться у задовільному технічному стані, або будинків, в яких проведено капітальний ремонт. Створення ОСББ у будинках застарілого (аварійного) житлового фонду має сенс лише після їх ремонту.

Такий диференційований підхід дозволяє вже на першому етапі роботи виявити будівлі, які оптимально підходять для створення ОСББ, а також «відсортувати» будинки, в яких створювати ОСББ зараз недоцільно.

Переваги ОСББ очевидні. По-перше, це повний контроль мешканців над витратами з утримання будинку. По-друге, члени ОСББ самостійно визначають цілі та напрямки фінансування (поточний ремонт того чи іншого приміщення чи устаткування у будинку, облаштування дитячого майданчика чи заощадження коштів для капітального ремонту, перекриття покрівель тощо). По-третє, господар дому, тобто член ОСББ, може самостійно визначити, які саме послуги з утримання будинку та прибудинкової території йому потрібні, та якою має бути їх ціна, якість і періодичність. За умови грамотної організації до переваг ОСББ додається ще одна: загальне майно (допоміжні приміщення житлового комплексу, такі як комори, гаражі, майстерні тощо) та прибудинкові території ОСББ, окрім витрат, можуть приносити ще й прибуток.

Для організації створення ОСББ в Солом’янському районі налагоджено співпрацю з Центром сприяння розвитку ОСББ, який є офіційною громадською організацією та має підтримку Київської міської державної адміністрації.

Центр сприяння розвитку ОСББ знаходиться за адресами: вул. Єреванська, 3А та вул. Виборзька, 42; тел. 332-30-74, 332-35-80.

«Наше головне завдання, – каже віце-президент Центру Олександр Скубченко, – підвищення добробуту своєї громади. На мій погляд, українцям давно пора взяти штурвал управління сферою побутових послуг у власні руки. Тим, хто готовий не лише отримувати, а й щось робити для того, аби змінити ситуацію у власному будинку на краще, ми разом з адміністрацією міста та району готові усіляко допомагати».

Також у Солом’янській районній в місті Києві державній адміністрації разом з працівниками КП, ВСП району щосереди о 15.00 проводяться семінари з мешканцями району щодо роз’яснень та переваг створення ОСББ за адресою: проспект Повітрофлотський, 41, кім. 463.

Управління житлово-комунального господарства

СТВОРЕННЯ ОСББ:переваги та перспективи

Працівники Спілки захисту прав споживачів Солом’янського району м. Києва, які є членами районної організації Партії регіонів, з’ясували, що на станції швидкої допомоги «Медгородок» Солом’янського району вийшов із ладу важливий для діагностики прилад. Не зволікаючи довго, придбали і шнур с кліпсами для переносного кардіографа, і універсальний принтер. Від імені голови Солом’янської організації Партії регіонів Максима Луцького важливі подарунки вручили Олена Папуша та Сергій Скоренко.

Інформація «Солом’янки»

ЗБЕРЕЖЕМО ПЕРВОЦВІТ!З 14 лютого до 31 травня 2011 року в Україні триває загальнодержавна операція «Первоцвіт-

2011». Мета цієї операції – збереження рідкісних, декоративних та лікарських рослин-первоцвітів, а також таких, що занесені до Червоної книги України.

ВЧАСНА ДОПОМОГА

ПРЯМІ ЛІНІЇ 207-09-98, 1500-1700

повертаючись до надрукованого

справи благодійні

3

Олена САВИЦЬКА, заступник голови Солом’янської районноїв місті Києві державної адміністрації:

«Головне — йти до людей з відкритим серцем, радістю і добром».

ВАЖЛИВА ТЕМАВАЖЛИВА ТЕМАВАЖЛИВА ТЕМА

№ 2 (148) березень 2011

турбота про людину

Рівень соціального захисту людини є невід’ємним показником життєвого рівня країни. Звичайно, хотілося б, щоб наша країна в цілому в недалекому майбутньому вийшла на більш якісний рівень життя, і в зв’язку з цим значно покращився і соціальний захист безпосередньо кожного з нас.

Але багато що сьогодні залежить і від нас з вами: як від адміністрації з одного боку, так і мешканців нашого столичного району – з другого боку. Якщо ми візьмемо собі за правило допомагати тим, хто опинився сьогодні в скрутній ситуації, то багато чого зміниться в нашому житі. Головне – йти до людей з відкритим серцем, радістю і добром.

В багатьох країнах відзначають День доброти. Він припадає на 13 листопада. Саме цей день у 1998 році в Токіо відкрилася перша конференція Всесвітнього руху за доброту. Його символ – відкрите серце.

Можливо і в нашому Солом’янському районі треба започаткувати відзначення такого дня. Вашу думку і пропозиції будь ласка направляйте на електронну пошту: SocPrim@solor.da-kyiv.gov.ua

ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ ЯРОВИХНещодавно заступник голови райдержадміністрації Олена Савицька, керівник

служби у справах дітей Тамара Олексієнко та начальник відділу служби Олена Сичинська відвідали дитячий будинок сімейного типу Олексія та Олени Ярових, що знаходиться на вул. Генерала Тупікова, 5/1.

У лютому 2007 року Солом’янська районна у місті Києві державна адміністрація надала сім’ї Ярових багатокімнатну квартиру, обладнану новими меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку.

Відтоді родина Ярових – Олена Миколаївна та Олексій Олексійович – виховують, окрім свого сина Дмитрика, ще сімох прийомних дітей. У лютому 2007 року батьки в свої теплі обійми прийняли рідних братів та сестричок: Марійку, Кирила, Катрусю та Іллю. У жовтні в сім’ї з’явився Сашко, а на початку 2008 року – Дмитрик та Олежик. Власне кажучи, ця велика сім’я не ділить дітей на своїх та чужих. Всі вони одна родина та й господиню сімейства звуть мамою (а їй, до речі, ледь за тридцять. В Олени Ярової часто запитують: «Де ваша дитина, а де державні?». Відповідь чують одну – «У мене немає державних дітей, у мене є мої діти!». І справді, вирізнити одну дитину так і не вдалося. В свої серця мама Олена та тато Олексій прийняли дітей як рідних, вони не роблять різниці між своїм сином та дітьми, яких прийняли у сім’ю. Всі малюки охайні, та й одягнені, власне, у модні речі. Тут і Олена Савицька зі своїм питанням не забарилася: «Як же ваша власна дитина ставиться до інших діток?». «Дуже добре», – почула у відповідь.

Діти навчаються в спеціалізованій школі (з поглибленим вивченням англійської мови) на «добре», а Маша та Дмитрик йдуть на «відмінно». До уроків готуються вдома, старші діти вчать іноземну з репетитором. Маша 4-й рік відвідує гурток «Юний залізничник» Київської дитячої залізниці. Хлопчики захоплюються футболом, скажімо, Сашка записали до клубу «Динамо». Причому й сама мама не тільки навчається на заочному відділенні юридичного факультету Київського національного університету внутрішніх справ, а й вечорами відвідує спортивну секцію.

Вихідні теж проводять усі гуртом, влітку виїздять на присадибну ділянку. От тільки бідкається молода господиня, що немає біля будинку ігрового майданчика.

Запитую Олену Миколаївну: «Хто ж Вам допомагає готувати та прибирати у кімнатах?». «Домогосподарки у нас немає. Мені допомагають старші. Та й загалом усіх дітей змалку привчаємо до порядку», – чуємо у відповідь.

Олена та Олексій чимало зусиль, коштів та часу доклали для подолання проблем зі здоров’ям дітей, які виникли через неналежний

догляд та харчування, педагогічну та соціальну занедбаність, наслідки психологічного та морального насилля, адаптацію дітей до нових умов проживання в родині. Результат цих зусиль виправдав всі сподівання. На сьогодні Марійка, Кирило, Катруся, Сашко, Дмитрик та Олег одні з найкращих учнів у класах, мають високі досягнення в навчанні, різнобічно розвинуті, мають широке коло захоплень та інтересів. Багато медичних діагнозів залишились у минулому. А головне, що діти знають – у них є рідний дім, де завжди затишно та привітно, і їх чекають люблячі мама та тато, які зрозуміють, підтримають та порадять, є братики та сестрички, які, як кажуть: «Один за всіх та всі за одного».

Наталя КИР’ЯНОВА

СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ НА НОВИЙ– ЯКІСНИЙ РІВЕНЬ

Понад 10 років у районі функціонує Територіальний центр соціального обслуговування населення Солом’янського району. Для багатьох самотніх непрацездатних людей він став єдиним ланцюжком, який з’єднує їх з оточуючим світом. На сьогодні на обліку у Центрі перебуває 4532 самотніх пенсіонерів та інвалідів і 1200 людей, які прикуті до ліжка.

Ці люди потребують особливої уваги і Центр постійно удосконалює та розширює перелік соціальних послуг. Так організовано майстерні з ремонту взуття та одягу, перукарні, медичні кабінети, аромафітолікування і трена-жерні зали.

Та найбільш необхідними в переліку послуг є їдальня та пральня. Скажімо, їдальня, що оснащена сучасним професійним обладнанням, працює з вересня 2004 року. І це не констатація факту – це щоденна доставка гарячих обідів додому найбільш вразливим верствам населення: хворим, інвалідам без кінцівок, інвалідам зору. Пральня функціонує з 2003 року. Підопічні, які за віком та станом свого здоров’я не можуть себе обслуговувати, потребують прання білизни 2–3 рази на місяць, а прикуті до ліжка таку послугу отримують 2–3 рази на тиждень.

Для районного бюджету фінансування центру – пріоритетний напрямок. Навіть в складний 2010 рік районна державна адміністрація за ініціативи голови райдержадміністрації Івана Сидорова знайшла можливість виділити з цільового фонду 94 тис. грн. на придбання сушильно-прасувального пресу, що не лише полегшило роботу працівників Центру, а й поліпшило якість пральних послуг.

На жаль, бюджетні кошти в останні роки значно обмежені, утім Центр не залишився без підтримки. Сьогодні посильну допомогу надає районна організація «Партія регіонів», яку очолює народний депутат Максим Луцький. Так напередодні Нового 2011 року були оновлені 5 пральних машин, а в лютому 2011 року народний депутат знайшов можливість профінансувати харчування 40 підопічних центру. Радіємо і дякуємо за плідне продовження тісної співпраці з партійним осередком.

Більшість підопічних центру — ветерани Великої Вітчизняної війни, і

тому вже третій рік поспіль Центр укладає угоду з Солом’янською районною організацією ветеранів. Скажімо, 8 лютого була підписана угода на 2011 рік між Центром та ветеранською організацією про розвиток волонтерського руху в районі. Під час обговорення виникло багато спільних задумів, ідей щодо плідної та регулярної співпраці, що звичайно позитивно вплине на рівень соціальних послуг.

Галина ВІТАВСЬКА

Світлана ( 9 місяців).Перебуває у будинку дитини.Має братів: Олександра (6 років) та Андрія (3 роки), які

перебувають у реабілітаційному центрі.

Андрій (3 роки).Перебуває у реабілітаційному центрі.Має брата та сестру: Олександра (6 років), який

перебуває у реабілітаційному центрі, та Світлану (9 місяців), яка перебуває у будинку дитини.

Хлопчик радісний, веселий та ласкавий. Дуже любить спілкуватися, допитливий та жвавий.

Олександр (6 років).Перебуває у реабілітаційному центрі.Має брата та сестру: Андрія (3 роки), який перебуває

у реабілітаційному центрі, та Світлану (9 місяців), яка перебуває у будинку дитини.

Хлопчик дружелюбний та балакучий. Із задоволенням грає та бешкетує з однолітками, активний.

Діти, які потребують влаштування в сім’ю: Шановні громадяни!З 1 по 31 березня 2011 року на

території України проводиться місячник добровільної здачі вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових матеріалів та їх реєстрація у встановленому законодавством порядку.

Добровільна здача зброї звільняє від кримінальної та адміністративної відповідальності.

З питань добровільної здачі зброї та її реєстрації необхідно звертатись в органи внутрішніх справ за місцем проживання

Відділення дозвільної системи Солом’янського району знаходиться за адресою: вул. Гарматна, № 16. Інформацію можна отримати за телефонами: 456-70-15; 456-78-52; 456-80-20.

ШАНОВНІ МЕШКАНЦІ СОЛОМ’ЯНСЬКОГО РАЙОНУ!У Солом’янському районі розпочали свою роботу громадські

приймальні Партії регіонів.Громадські приймальні працюють за адресами: — м. Київ, вул. Курська, 15Ау вівторок та четвер з 10.00 до 14.00— м. Київ, бульв. І. Лепсе, 8 (НВО «Меридіан»)у середу та п’ятницю з 10.00 до 14.00— м. Київ, вул. Клименка, 17у понеділок, середу, п’ятницю з 11.00 до 14.00тел. 494-09-88

5 березня 2011 року – вул. Героїв Севастополя12 березня 2011 року – вул. Козицького19 березня 2011 року – вул. Стадіонна

26 березня 2011 року – просп. Комарова

Ярмаркуємо

4

Зараз Раїсу Іванівну Сміхульську знають не лише в Солом’янському районі, де вона вже багато років успішно працює головним лікарем дитячої клінічної лікарні № 4, а й в усьому Києві, адже вона свого часу вибиралась до міськради. Це було ще тоді, коли в ради всіх рівнів більшість посланців народу обиралася таки народом, тому ті роки і своїх колег-депутатів Раїса Іванівна згадує із задоволенням. Саме тому, що в тій раді можна було працювати на користь «простих» людей. Думаю, саме праця задля інших і є основним мірилом життя для пані Сміхульської. І була завжди, ще з дитинства, коли вона мріяла лікувати людей. Ніхто з родичів сільської школярки не мав ніякого відношення до медицини чи знахарства, але й без цього мала Рая серцем зрозуміла — це добре, коли ти можеш позбавити страждань іншу людину. Оскільки ніяких «зв’язків» у неї не було, довелося дівчині зробити таким чином: після успішного закінчення дев’ятирічки вступити до медучилища, і навчаючись там, паралельно екстерном закінчити десятирічку, аби мати можливість штурмувати Київський медінститут вже після першого курсу училища. Престижний вуз підкорився лиш з третьої спроби, але це ніяк не зменшило бажання і тут вчитись добре: вже після третього курсу на канікулах майбутній дитячий хірург цілком добре накладала при потребі шви односельцям тощо. Крім власне навчання, дівчина встигала побувати на кількох всесоюзних конференціях з дитячої хірургії, відвідувала всі гуртки з улюбленого предмету, займалася науковою роботою. Але бажання і сил вистачало також на художню самодіяльність, на громадську діяльність, на комсомольські справи, навіть на автошколу. Сказати до слова, то й не лише на це: після п’ятого курсу наша героїня вийшла заміж і паралельно з субординатурою, без всяких допологових відпусток, а тим більше — академічних, народила першу дівчинку. Життя не дозволяло довше півроку «байдикувати» після пологів, тому довелося шукати роботу. Так молодим спеціалістом прийшла пані Сміхульська в той самий лікувальний заклад, котрим завідує зараз. Почала дитячим хірургом, як і мріяла, але паралельно працювала педіатром: і задля досвіду, і задля заробітку. Така вже була тоді традиція у лікарів. На жаль, зараз ще гірше…

Оскільки працювати погано Раїса Іванівна ніколи не вміла, то й кар’єра її складалася успішно, тим більше, що і громадянську позицію вона займала активну, як тоді писали в характеристиках. Та не це вона вважає своїм головним досягненням в житті: пані Раїса пишається колективом, тією професійною і людяною командою, котру їй вдалося створити і зберегти попри всі реорганізації і реформи. Тішиться вона тією роботою, котру цей колектив самовіддано і якісно виконує цілодобово, без вихідних і святкових днів — береже здоров’я українських діточок, чому свідоцтвами дипломи на стіні кабінету. З гордістю розповідає про тих своїх колег, котрі не погналися за більшими зарплатами десь при фармацевтичному бізнесі, а працюють справді задля блага людей. Говорить про те, як приємно чути привітання на вулиці, в крамниці чи деінде від вдячних пацієнтів. З гордістю розповідає про те, що вона не стала «чистим» адміністратором, а продовжує консультувати як хірург. Ділиться своїми думками щодо створення інституту сімейних лікарів, муніципальної лікарняної каси, благодійних фондів та інших проблем району чи міста, а сказати є що: медичний стаж Раїси Іванівни наближається до сорока років, вона бувала в багатьох країнах, в тому числі і з дітьми, котрих оздоровлював створений нею фонд. Думаю, аби наші керманичі прислухалися до думки таких багатих на досвід практиків, то «безкоштовне» медичне обслуговування в Україні було б куди кращим і дешевшим як для держави, так і для хворих. А ще думаю, як же приємно бачити людину, котра так успішно перетворила свої щирі дитячі мрії і благородні юнацькі плани в життя, хоча й насичене турботами, але цікаве, корисне людям і країні, гідне шани, поваги і наслідування. Як би було добре, щоб усі так віддані своїй справі люди, як наша Раїса Іванівна Сміхульська, при доброму здоров’ї працювали ще довгі роки, передаючи свій досвід, надихаючи своїм ентузіазмом і любов’ю до людей.

Валерій БУРЯК

— Людмило Євгенівно, Вашу гімназію визнано однією з найкращих. У чому секрет?

— Це результат роботи всього педагогічного колективу. Ми маємо високі показники протягом 20 років за результатами олімпіад, як районних, так і міських. У 2009-10 навчальному році вони були найвищі — маємо 218 переможців. Не менш вагомі результати в науково-дослідницькій роботі. 142 учні – призери конкурс-захисту науково дослідницької роботи Малої Академії наук з математики, фізики, хімії, української та російської мов, англійської, французької, німецької мов, мистецтвознавства, історії, біології, географії та правознавства. Це величезна робота наших педагогів — розкрити творчість дитини і направити її в потрібне русло.

У гімназії також проводиться виховна робота. Ми беремо участь в усіх заходах, які проводять районне та міське управління освіти. Як правило, ми є призерами багатьох конкурсів.

— Який напрям навчання є пріоритетним у гімназії?

— Сьогодні гімназія – це багатопрофільний заклад. З часу відкриття школа мала фізико-математичний напрям. Наразі вона передбачає і гуманітарний напрям. Скажімо, з 10 класу за бажанням батьків, ми передбачаємо і економічний, і гуманітарний напрями. Але математичний напрям залишається пріоритетним. У нашому закладі навчаються діти понад 40 національностей, і всім тут комфортно. Загалом наша гімназія дає можливість учням знати і російську, і українську мови. Крім того, гімназисти вивчають три іноземні мови: англійську, німецьку, французьку. І навчання дітей не закінчується лише часом уроків. У нас організована позаурочна робота.

— Розкажіть, будь ласка, як саме?

—У гімназії в рамках програми «Екологічна гімназія» проводиться комплекс заходів, що сприяють зміцненню здоров’я учнів. Тричі на рік проходить цикл сеансів аромафітотерапії, що підвищує імунітет. Щосуботи працює Клуб вихідного дня, який передбачає заняття з плавання, футболу, баскетболу, настільного тенісу, аеробіки тощо. Крім того, у гімназії працюють хор «Пташеня», хореографічна студія «Галатея», театральна студія «Фантазія». Тобто для розвитку дитини створені всі умови.

—Людмило Євгенівно, Ваші плани на майбутнє?

— Всі надбання школи, якій, до речі, в наступному році буде 50 років, ми зберегли.

Наразі колектив працює над створенням гімназичного середовища, адже в кожній школі воно створено своє: одна школа відрізняється від іншої. Це штучно створене середовище, у якому основне місце займає, окрім навчання, програма збереження здоров’я дитини та інтерактивні методи. Всі вони і формують творчу дитину.

Бесіду вела Наталія КАПУСТЯНСЬКА

ЯКІСТЬ ОСВІТИ ТА ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ — ПРІОРИТЕТИ ГІМНАЗІЇ

людина з солом’янки

Здійснити дитячу мрію

Зараз Раїсу Іванівну Сміхульську знають не лише в Солом’янському

визнано однією з найкращих. У чому секрет?

колективу. Ми маємо високі показники протягом 20 років за результатами олімпіад, як районних, так і міських. У 2009-10 навчальному році вони були найвищі — маємо 218 переможців. Не менш вагомі результати в науково-дослідницькій роботі. 142 учні – призери конкурс-захисту науково дослідницької роботи Малої Академії наук з математики, фізики, хімії, української та російської мов, англійської, французької, німецької мов, мистецтвознавства, історії, біології, географії та правознавства. Це величезна робота наших педагогів — розкрити творчість дитини і направити її в потрібне русло.

Ми беремо участь в усіх заходах, які проводять районне та міське управління освіти. Як правило, ми

Історія життя кожного з нас може бути справді цікавою лиш тоді, коли ми повсякчас докладаємо зусиль для її створення, а не пливемо за течією, жалібно стогнучи і шукаючи виправдань: мовляв, не в тому місці і не в той час народився, не слухав старших, не там учився, не вистачило сили поборотися з обставинами, не мав здібностей ні до чого і так далі. Слухаючи такі речі, завжди оглядаюсь, чи немає поблизу дітей, адже вони можуть повірити. Ми ж з Вами, шановний читачу, добре знаємо: якими б не були обставини, людина може з ними змагатися чи навіть обернути їх на користь. Та й здібності – хоча б до чогось! – є у всіх, їх треба лише розвивати.

№ 2 (148) березень 2011

ОБ’ЄКТИВОБ’ЄКТИВОБ’ЄКТИВ

Серед 124 навчальних закладів району, що брали участь в конкурсі «Найкращий учбовий заклад», в п’ятірку призерів увійшла і гімназія №178 (проспект Повітрофлотський, 22). Про здобутки та про пріоритетні напрями в навчальному закладі ми запросили розповісти директора гімназії Людмилу КРАСЮК.

найкращий учбовий заклад

Знайомтесь: Ольга КОВАЛЕНКО — вчитель початкових класів гімназії біотехнологій №177 Солом’янського району м. Києва.

З молодшими школярами Ольга Миколаївна працює майже 30 років. А обрала свою професію ще змалечку. У її мами зберігся твір з третього класу, у якому Ольга вже тоді свідомо описала своє вчительське майбутнє. І хотіла бути саме вчителем початкових класів, постійно уявляла юрбу маленьких діток, які мчать щодня до неї, обіймають, діляться сокровенними думками. У 10 класі навіть директору, який бачив у ній вчителя фізики, сміливо доводила свою відданість малечі.

Ольга Коваленко закінчила педагогічний інститут ім. О. С. Серафимовича у м. Волгограді, після закінчення його три роки працювала в Росії, а потім разом із сім’єю переїхала до Києва, куди призначили чоловіка.

Спостерігаючи збоку спілкування вчителя з дітьми, легко помітити, що Ольга Миколаївна переживає за кожного учня, як за рідну дитину. «Адже моя робота – не лише навчити писати, читати, рахувати, – зізнається вчитель, а й вміти вислухати, заспокоїти дітей та батьків, дати їм надію, вказати шлях до гідної мети, відкрити в учнях такі таланти, про які вони самі і не підозрюють». Тож, на її думку, вчитель завжди відповідальний за долю своїх підопічних: їхні досягнення — її перемога, а падіння — тяжка поразка.

«Найважче для мене, — розповідає Ольга Миколаївна, — пережити самій та допомогти дітям підготуватися до неминучої розлуки після 4 класу. А як хочеться їх втримати!». Утім, її малеча, ставши старшокласниками, приходять до першої вчительки розповісти про свою першу закоханість та про перші перемоги.

А ще розповідає Ольга Коваленко, що означає для неї бути справжнім вчителем: це вірити у можливість змінити світ за допомогою освіти; вірити в людину і у те, що інтелектуальне багатство над усе; мріяти та сподіватися, що у кінці творчого шляху буде кому передати професійний факел, такому ж мрійнику, як і вона.

Дуже любить свій затишний дім. І часто вносить у буденність хоча б маленькі приємні дрібнички. З великою радістю готує невеличкі приємні подарунки близьким та друзям.

У вільні хвилини слухає музику, багато читає, особливо Ліну Костенко.

А ще любить мріяти й навчає цьому дітей. А можливо, то і правда, як сказав класик: «мріяти – значить передбачати».

Наталя КИР’ЯНОВА

алея педагогічної слави

БУТИ ВЧИТЕЛЕМ — ЗНАЧИТЬ ЛЮБИТИНа Алеї педагогічної слави (сквер

ім. К. Д. Ушинського) розміщене фото вчительки, яка не лише вчить дітей читати і писати, а й мріяти. А ще вона любить викладати математику.

5Чи варто відроджувати в Україні рідні традиції замість привнесених звідусюди?

Марічка, студентка, просп. Повітрофлотський:

— Звісно, що варто, і це навіть не потребує обговорень. Рідні традиції кожного народу є незамінними і буквально обов’язковими для цього народу. Ніякий, навіть найкращий, зарубіжний досвід не може замінити собою рідний. Врахувати вплив часу і нові обставини – можливо, й варто, але ніяких підмін! І так в Україні, на жаль, вже багато чого є безповоротно втраченим через загарбницький вплив деяких інших культур, через прищеплену «немодність» серед частини українців своєї культури. Але боротися, рятувати від зникнення і відроджувати свої давні і рідні традиції, безсумнівно, варто, адже ми маємо цілісну, добру систему звичаїв та традицій, які виховують і повноцінну особистість, і члена суспільства. То навіщо нам «ліпити» несумісне?

Ольга Петрівна, працюючий пенсіонер, вул. Гарматна:

— Думаю, що відроджувати варто, але починати робити це треба прямо зараз, адже скоро вже й відроджувати буде нічого. Але цим повинна опікуватись сучасна держава, тому що якраз попередні держави ті звичаї понищили, попідміняли або перекрутили. Та поки що до цього руки і в теперішніх керманичів держави не дійшли і не

схоже, що дійдуть. Скоріше, все буде навпаки.Рустам, офіціант, вул.

Смілянська:— Народ існуватиме лиш доти,

доки буде існувати його мова, звичаї, пісні. Я маю українське громадянство, я вивчив мову, мої обидва сини державною розмовляють краще, ніж дідівською. І тут нічого не можна зробити – асиміляція. Я зроблю все, аби вони не забули азербайджанської, аби знали історію не лише України, але й Азербайджану, але їм жити тут, значить, бути православними українцями, як і їх матінка, заради котрої і я люблю Україну. То чому ж автохтонному населенню бути менш свідомим, ніж я, приїжджий, але щирий українець?

Зоя, домогосподарка, вул. Василя Липківського:

— Українські звичаї дуже гарні, але вже, мабуть, трохи вони застаріли, адже життя дуже змінилося. Мабуть, їх і треба відроджувати, хоча б для туристів, та на це треба великі гроші. Влада не дасть, а серед багатіїв дотепер справжніх українців не знаходилось, то, значить, і меценатських грошей не передбачається. Не знаю навіть,

чи сам народ щось зуміє відродити при такій бідності…Богдан, студент, вул.

Солом’янська:— Якби за це відродження

взялися справжні знавці, то це було б прекрасно. Та етнографи й історики культури зараз не в фаворі, значить, якщо й буде таке рішення (ким?) прийняте, то виділені гроші (які?) в найкращому випадку будуть витрачачені на розсуд місцевих органів влади. А там знавців довго не шукатимуть, такого «навідроджують», що увесь світ з нас смія-тиметься. Лиш ми плакатимемо.

Кирило Денисович, військовий пенсіонер, просп. Комарова:

— Я все життя прослужив поза межами Батьківщини, не чув рідної мови, одружився з татаркою, донька російською говорить краще, ніж українською й татарською разом взятими, але я цим не переймався до самої пенсії. А потім так мене потягло на Батьківщину, так захотілося вареників на Колодія, узвару та куті

на Різдво, кулешу і всякого такого, вже напівзабутого, що ось я тут. Хотів би жити не в самому Києві, а в передмісті, але послухав дружину й доньку. І ніхто з нас не шкодує! Тепер маю вже онуку, вчу її віршиків, купую вишиваночки, коротше кажучи, просто насолоджуюсь тим, що я знову українець. І дуже дивуюся тим, хто не цінує свого, рідного, дідівського, а тягне щось, що й на вуха не налазить.

Опитування провів Валерій БУРЯК

Громадська організація «Спілка захисту прав споживачів Солом’янського району міста Києва» 27 лютого відзначила своє 15-річчя. З якими здобутками зустріли це свято та як здійснюється робота з захисту мешканців району, розповідає Координатор роботи Спілки Олена ПАПУША.

— Олено Валентинівно, на ювілеї прийнято говорити про здобутки. Які вони у Вашій спілці?

— Засновники та члени нашої громадської організації, зокрема надали практичну допомогу більш ніж трьом тисячам споживачів. Брали участь в багатьох спільних комісіях, сформованих Солом’янською районною в місті Києві державною адміністрацією. За матеріалами, наданими активістами Спілки, висвітлено у загальнодержавних ЗМІ більше 200 проблем сучасного споживчого ринку та зазначені шляхи їх вирішення.

За нашу працю колектив неодноразово був відзначений Подяками голови Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації та Почесними грамотами Київського міського голови.

— З якими питаннями найчастіше до Вас звертаються мешканці району?

— До нас досить часто звертаються мешканці району з запитанням, що і як робити, коли їхні права на якісь та безпеку товарів, послуг порушуються? Загалом до нас надходить багато скарг. Крім того, надаємо консультації по телефону, зокрема, тим мешканцям, яким важко пересуватись самостійно.

— Яких більше скарг: на продукти харчування чи на предмети домашнього вжитку?

— Надходження скарг на ту чи іншу продукцію, можна визначити за сезонними чинниками, скажімо, влітку – більше скарг на продукти харчування, оскільки високі температурні показники впливають на якість продукції харчування. Восени

більше скарг на предмети домашнього вжитку – одяг, взуття неналежної якості. Загалом скарг, що надходять до нас, дедалі більше і мають вони різноманітний характер.

На жаль, останнім часом значно побільшало скарг на неякісні продукти харчування.

— Що необхідно мати з собою для звернення зі скаргою?

— Всім споживачам для звернення зі скаргою треба мати документ, який підтверджує факт покупки, замовлення послуги (чек, договір).

— Приміром, людина придбала неякісне взуття. Чи може вона його поміняти?

— Так звісно, вона може його поміняти. На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк, відповідно до законодавства, обчислюється з початку відповідного сезону.

Приміром, щодо взуття, то асортимент має свої сезони: зима – з 15 листопада до 15 березня; весна – з 15 березня до 15 травня; літо – з 15 травня до 15 вересня; осінь – з 15 вересня до 15 листопада. Тобто гарантійні строки діють в межах сезону.

— Куди мешканець району може звернутися за захистом прав споживача?

— До нашої Спілки прав споживачів, що знаходиться за адресою: Чоколівський бульвар, 30. Телефон: 242-33-42.

Розмову вела Наталія КИР’ЯНОВА

aктуальне інтерв’ю

ВОНИ ЗАХИЩАЮТЬ ВАШІ ПРАВА

НАШЕ ОПИТУВАННЯ

№ 2 (148) березень 2011

ГРОМАДАГРОМАДАГРОМАДАДень захисника ВітчизниПам’ять народна

відлуння свята

Кожен вкладає в нього свій зміст. Є навіть багато людей, котрі принципово не святкують 23 Лютого. І я розумію їх резони, більше того, я був би готовий цілком підтримати їх. Але є ще більше людей, котрі не просто можуть бути чи готуються стати захисниками Вітчизни, – вони вже довели право називатися саме так більше, ніж будь-хто інший! Про це свідчать їх ордени, їх рани, їх спогади, а також всенародна повага, котрою вони користуються цілком і безсумнівно заслужено. Мова йде про тепер вже не молодих жінок і чоловіків, колишніх кадрових військових і цивільних, добровольців і мобілізованих, котрі здобули перемогу над фашизмом у далекому сорок п’ятому. Якби не було їх самовідданості, патріотизму і самопожертви, то ми б зараз не вирішували проблеми щодо участі в святкових заходах чи ігнорування 23 Лютого. От саме з цієї причини, а не з-за ностальгії за СРСР чи його армією, в котрій мені теж довелось служити, я уважно слухаю промови ветеранів і вітання, звернені до них, щиро аплодую разом з усіма сучасним виконавцям невмирущих старих пісень, роздивляюся вицвілі фотографії і чую мелодійне подзенькування нагород на кітелях, піджаках і жакетах. Для мене – нехай вже пробачають – на другий план відходять післявоєнні прикордонники, ракетники, підводники, льотчики-перехоплювачі та інші колишні й нинішні воїни Збройних Сил СРСР чи України. Їх я привітаю також, але спочатку треба віддати шану полеглим і живим ветеранам Другої світової.

Яка б не була погода чи політична ситуація, що б там не відбувалося з економікою, керівництво району твердо тримається давно виробленого правила: День захисника Віт-чизни – чудова нагода ще раз подякувати ветеранам війни, а разом з ними – всім, хто

бере з них приклад любові до Батьківщини, вірності присязі, відданості своїм ідеалам, нескореного бойового духу. Тому і цього року в передсвяткові дні у великій залі адміністрації звучала музика і лунали слова вдячності за ратний труд і найкращі побажання всім захисникам рідної землі, теперішнім чи майбутнім, до яких приєднується і наша редакція. Також стало доброю традицією в Солом’янському районі на честь полеглих синів України урочисте покладання квітів до їх могил, військовий салют і марш частин, котрі в цьому брали участь, перед ветеранами Другої світової, котра назавжди залишиться для них Великою Вітчизняною.

Валерій БУРЯК

15 лютого — День пам’яті учасників бойових дій на території Афганістану, Алжиру, Анголи, Бангладеш, В’єтнаму, Ефіопії, Єгипту (ОАР), Ємену, Камбоджі, Куби, Лаосу, Мозамбіку, Сирії, Сомалі, Чехії, Югославії та інших в свій час прихованих «гарячих точок». Тепер можна говорити відкрито, як і показувати чудом збережені фотографії чи сувеніри. І це добре, тому що треба згадувати загиблих і тих, хто досі вважається полоненим чи зниклим безвісти (а таких українців тільки в Афганістані більше трьох тисяч і близько двох тисяч чоловік відповідно!). Треба розповідати і про тих, хто помер від ран, хвороб чи самогубств вже після війн і конфліктів (із понад 150 тисяч синів України, котрі були в тому ж Афгані, таких – більше чотирьох тисяч!). Треба говорити правду на мітингах, в школах і військових частинах. «Правду» тих, хто посилав солдат в чужі землі, і їх спадкоємців ми вже читали і чули. Тепер повинна звучати правда тих, хто там «віддавав борг», хто, навіть знаючи наперед про неможливість перемоги, все ж не програв, хто проявив свої найкращі людські і професійні якості заради досить сумнівних ідей, хто віддав своє здоров’я чи й молоде життя для здійснення інколи досить малошляхетних планів і операцій. Правда і пісня повинні звучати ще й заради того, щоб більше ніколи даремно не проливалася кров синів і сльози матерів, щоб не було сиріт та вдів по жодну сторону непотрібних барикад.

Афганський мартиролог Солом’янского району складається із 15 прізвищ. П’ятнадцять портретів і стільки ж свічок стоять – і стоятимуть завжди! – на всіх заходах, присвячених воїнам-інтернаціоналістам. Вони лишаться молодими назавжди не лише для нас, але й для наших нащадків. Вони лишаться символами вірності присязі, прикладами чесного служіння Батьківщині, зразками самовідданості і дисциплінованості не лише для солдат чи офіцерів, але для кожного вірного сина чи доньки Вітчизни.

За безліччю інших справ та турбот ми всі не так і часто згадуємо своїх героїв (та й влада не все робить із того, що заслужили воїни-інтернаціоналісти), але коли календар нагадує, то вже традиційно в районі заходи проходять урочисто і душевно водночас, промови і пісні звучать від усього серця, як це й повинно бути серед цивілізованих людей.

Валерій БУРЯК

6

АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ТУРИЗМУ. ЕКСКУРСОВОДСьогодні туризм є масовим явищем. Активний відпочинок і

подорожі займають одне з перших місць серед важливих потреб світової спільноти, сам стиль життя якої став більш динамічним. На початку XXI ст. туризм перетворився на великий міжгалузевий комплекс, розвиток якого суттєво впливає на поступ суспільства в цілому. Феноменальний успіх туризму зумовлений ще й тим, що в його основі лежить задоволення постійних прагнень людини пізнати навколишній світ.

Прогнози експертів Всесвітньої туристичної організації щодо розвитку туризму у світі повною мірою стосуються й України. Адже вона має надзвичайно вигідне географічне розташування,

розвинену транспортну мережу, володіє значними природно-рекреаційними та історико-культурними ресурсами, населена працьовитим і гостинним народом.

В Україні кадри для туризму готують близько 150 державних, комунальних і приватних навчальних закладів різних рівнів акредитації. Не виняток і Київське вище професійне училище будівництва та дизайну. Державний стандарт для підготовки

робітників з професії «Агент з організації туризму» розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1135 від 17 серпня 2002 р.

Відповідну професію було введено у КВПУ будівництва та дизайну з метою розвитку та вдосконалення знань, умінь та навичок агента з організації туризму та екскурсовода.

Учні не лише здобувають професійні навички, а й знайомляться з унікальністю культури та побуту різних країн та народів світу, що формує також і перспективи для розкриття їхньої індивідуальної особистості.

Подробиці на сайті нашого учбового закладу http://kvpubd.com.ua/Наталія КВАША,

викладач спецпредмету КВПУ будівництва та дизайну

Державне підприємство «Завод 410 ЦА» (проспект Повітрофлотський, 94) – єдине підприємство як на Україні, так і на пострадянському просторі, яке пропонує повний цикл капітального ремонту літаків типу «АНТОНОВ» та авіаційних двигунів Д-36, а також широкий спектр послуг, пов’язаних з сервісним обслуговуванням авіаційної техніки.

Історія ДП «Завод 410 ЦА» тісно пов’язана з розвитком цивільної авіації не лише в Україні, а й за її межами. 1948 року після запуску літака Ан-2 в серійне виробництво, конструкторське бюро, очолюване головним конструктором Олегом Антоновим, переводять з Новосибірська до Києва. У зв’язку з цим гостро постало питання про облаштування майданчика для ремонту двигуна, встановленого на Ан-2. Для цього було створено київську філію авіаційної ремонтної бази (нині – Державне підприємство «Завод 410 ЦА»).

Більш ніж піввікову діяльність заводу можна поділити на кілька етапів: від ремонту поршневих авіаційних двигунів до ремонту турбогвинтової і газотурбінної реактивної авіаційної техніки. Весь цей час літаки та двигуни, відремонтовані на заводі, успішно експлуатуються у понад сорока країнах світу. У 2010 році, напередодні

62-ї річниці, була підрахована кількість виконаних капітальних ремонтів. І як з’ясувалося це – 6 тис. літаків та 40 тис. авіаційних двигунів. Справді, вражаюча кількість. Усвідомлення масштабів виконаної роботи стало для робітників підприємства стимулом для подальших звершень та одним із подарунків до свята.

У числі перших в Україні підприємство сертифіковане за вимогами міжнародного стандарту ISO 9001-2000. На сьогодні суттєво розвинулася інфраструктура підприємства, це капітальні споруди, технології, кадри. Підприємство пропонує високоякісні послуги з ремонту і модернізації авіаційної техніки і має потенціал реалізовувати нові масштабні проекти.

Щоб детальніше дізнатися про підприємство запрошуємо до розмови генерального директора Сергія ПОДРЄЗУ.

– Сергію Михайловичу, розкажіть, будь ласка, як Вам вдається утримувати провідні позиції у сфері ремонту авіатехніки?

– По-перше, це все ж таки та база, яка дісталася мені у спадщину. Тобто я маю на увазі людський фактор. Це ті спеціалісти, які багато років, незважаючи на деякі негаразди, пов’язані з недавньою кризою в авіаційній галузі, працюють на підприємстві.

По-друге, я вважаю, що новим імпульсом для подальшого розвитку підприємства стало створення державного авіабудівного концерну «Антонов», куди разом з іншими провідними підприємствами галузі увійшло ДП «Завод 410 ЦА». Це збільшило перспективи заводу і розширило можливості його участі у забезпеченні експлуатації як вже освоєних, так і нових літаків «Ан». Підтвердженням цього є наша участь в масштабному контракті між Україною та Індією на проведення робіт з капітального ремонту і модернізації літаків Ан-32 для індійських ВПС.

По-третє, в умовах ринкової економіки, а також з урахуванням збільшених вимог замовників значно розширився перелік робіт, які вийшли далеко за межі самого капітального ремонту та представляють собою глибоку модернізацію літаків. На сьогодні ми виконуємо комплекс робіт, які дають змогу продовжити ресурс літаків «Ан», потенціал яких, незважаючи на значний вік, далеко не вичерпаний. А також забезпечити відповідність міжнародним вимогам, що відкриє для них небо Євросоюзу. Тобто надаємо літакам «друге життя».

— Чи є у Вас, окрім вітчизняних замовників, іноземні?— Так, звісно. Взагалі нашими замовниками є здебільшого

закордонні країни. Серед них Російська Федерація, Угорщина, Словаччина, Чехія, Польща, Хорватія, Шрі-Ланка, Мексика,

Бангладеш, Індія, Мексика, Перу, Куба та ін. На сьогодні – це Індія, з якою укладений на п’ять років контракт, який передбачає ремонт майже 105 літаків.

— Сергію Михайловичу, наше традиційне запитання — соціальний захист працівників?

— Загалом у розвитку підприємства значна увага приділена якраз соціальній сфері. Скажімо, нещодавно почала функціонувати заводська амбулаторія, яка є, до речі, самостійним медичним підрозділом. Амбулаторія вже прийняла перших відвідувачів. Окрім профілактичних заходів, надається перша та швидка допомога, а також послуги реабілітаційного центру та тренажерної зали.

Працює комплекс з надання послуг харчування для робітників заводу. Крім того, на заводі існує профспілка, відроджено молодіжну спілку, а також спілку жіночих організацій. Завод має на балансі базу відпочинку «Десна».

— Що для підприємства означає ім’я Олега Антонова, якому 11 лютого виповнилося 105 років з дня народження?

— Антонов створив 52 типи планерів та 22 літаки, у тому числі найбільш вантажопідйомні у світі. Вони виконували дуже різні завдання. Серед них — пасажирські, санітарні, метеорологічні, аерофотозйомочні літаки. Особливо багато транспортних машин (це основна спеціалізація Антоновського КБ). Такі як «АНТЕЙ», який може узяти 60 тонн великогабаритних вантажів, пролетіти з ними близько 5000 км і сісти на ґрунтовий аеродром. А також останній літак створений під керівництвом видатного конструктора, славнозвісний «Руслан», аналога якому немає в світі і на сьогодні.

Це був не просто конструктор, а людина особливого складу. У ньому поєднувались могутній розум, благородна душа і талант, який відобразився в дуже різних іпостасях. Але головним для нього були небо і літаки.

Ми захоплюємось його знаннями, досвідом, дивовижною інтуїцією – умінням притягувати до себе людей, захопити їх, згуртувати, вдихнути впевненість, що їм до снаги будь-які складні завдання. Цю його наснагу та впевненість, як найліпші послідовники О. К. Антонова, ми привносимо в колективі і сьогодні. І коли в небо піднімається черговий літак з літерами «Ан» на борту, ми розуміємо – Олег Костянтинович з нами.

Наталія КАПУСТЯНСЬКА

Державне підприємство «Завод 410 ЦА» (проспект Повітрофлотський, 94) – єдине підприємство як на Україні,

ДРУГЕ ЖИТТЯ «АНів» підприємство району

Сьогоднішній гість редакції – приватний підприємець Віктор Кутало, який якраз і тримає власні торгові точки, щоб забезпечити мешканців мікрорайону якісними продуктами харчування за помірними цінами. Девізом його сімейного бізнесу є: якість, реальна ціна та свіжість продуктів. Приміром, хлібобулочні вироби поставляються з трьох різних хлібозаводів й можуть задовольнити різні смаки: від запашної паляниці до рогалика. А ковбасні вироби, навіть незважаючи на віддаленість, завозяться з Рівненської та Житомирської областей. Молочні продукти поставляються з Обухівського молокозаводу. Для ласунів завозиться «Мілка». І все це робиться, власне, заради покупця.

Крім того, Віктор Кутало є головою Громадської організації «Солом’янський Комітет підприємців», яка діє з 2009 року. Метою створення цієї організації став захист малого і середнього бізнесу та налагодження дієвої співпраці місцевих органів влади з підприємцями. До цієї організації входить майже 200 підприємців району. Серед них: Ірина Парфьонова, Віктор Кіровський, Микола Ганул, Микола Ярославський, Сергій Почекайло, Володимир Василенко.

За словами Віктора Вікторовича, Громадська організація створена не лише з метою захисту прав підприємців, а й щоб допомагати розвивати інфраструктуру району. Скажімо, підприємці беруть участь в благоустрої району й надають посильну допомогу ветеранам Великої Вітчизняної війни та колишнім воїнам-афганцям. Допомагають проводити культурно-масові заходи в районі. Навіть за їхньою допомогою створюються міні-садочки. «Ми робимо свою справу, не афішуючи цього», — зізнається Віктор Кутало.

У районній Громадській організації є власна програма – програма, яка спрямована на захист підприємців та на наповнення бюджету району і звичайно, створення нових робочих місць. Віктор Вікторович намагається допомогти підприємцям не лише на районному рівні (до речі, з місцевою владою у них повне взаєморозуміння), а й на державному рівні. Скажімо, проблемами малого бізнесу району опікувався у самого Президента України.

В офісі Громадської організації «Солом’ян-ський Комітет підприємців» є свій стяг, де поруч на папері написано: «Віктор Кутало – голова». Хтось з підприємців дописав: «Всім Голова». Цим все і сказано…

Наталя КИР’ЯНОВА

колонка підприємця

ПО ЖИТТЮ З ДОБРИМИ СПРАВАМИ

№ 2 (148) березень 2011

НАШ ДІМНАШ ДІМНАШ ДІМ

Як би там не дискутували про малі архітектурні форми, тобто МАФи, більша їх частина виправдала себе. Скажімо, неподалік великих супермаркетів, у яких зазвичай ціни «кусаються», вони не замінні: чи хліба свіжого купити, чи ковбаски якісної. Та й загалом – зручно: без черг.

є така професія

7ДРУГЕ ЖИТТЯ «АНів»

Відповідно до законодавства, фізична особа має право на ім’я. Крім того, досягнувши 16-ти років, вона має право на власний розсуд змінити своє ім’я (прізвище, власне ім’я). Розповісти детальніше про процедуру зміни імені ми запросили заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві Наталію БОРОВИЦЬКУ.

– Наталіє Віталіївно, людина забажали змінити ім’я, куди їй треба звернутися?

– У відділ державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання. Державна реєстрація зміни імені проводиться за заявою (за умови пред’явлення паспорта громадянина України) про зміну імені фізичної особи, яка досягла віку, встановленого законом. Зауважу, це стосується лише громадян України.

– Який вік мається на увазі?В 16 років особа має право на власний розсуд змінити своє

прізвище або власне ім’я. В 14 років особа має право змінити своє прізвище або власне ім’я за згодою батьків або одного з них у разі, якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері. У разі якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища та власного імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника.

– Які подаються документи про зміну імені?– Окрім заяви, додаються такі документи: а) свідоцтво про

народження заявника; б) свідоцтво про шлюб (у разі, коли заявник перебуває у шлюбі); в) свідоцтво про розірвання шлюбу (у разі, коли шлюб розірвано); г) свідоцтва про народження дітей

(у разі, коли заявник малолітніх або неповнолітніх дітей); свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно раніше було змінено; д) фотокартка заявника; е) квитанція про сплату державного мита. Особа, яка досягла 14-річного віку, подає, окрім заяви, свідоцтво про народження та довідку з місця проживання. Особа, яка досягла 16-річного віку, але не отримала паспорт громадянина України, пред’являє свідоцтво про народження та довідку з місця проживання за умови, якщо від дня досягнення зазначеного віку минуло менше ніж один місяць.

– Чи відмовляєте у зміні імені?– Так, у деяких випадках відмовляємо у зміні імені. Скажімо,

коли заявник перебуває під слідством, судом, адміністративним наглядом; коли заявник має судимість, яку не погашено або не знято в установленому законом порядку; у разі подання заявником неправдивих відомостей про себе.

– Наталіє Віталіївно, щоб побажали тим, хто має намір змінити ім’я?

– При зміні імені необхідно подумати, наскільки комфортним буде для особи те чи інше ім’я. Адже, якщо не дотримуватись правил українського правопису, популярні нині імена з російським звучанням можуть принести лише прикрощі. Трапляються багато випадків, коли особа починає оформлювати пенсію чи одержувати спадщину, виявляється що в одній довідці вказано «Нікіта», а в іншій «Микита», «Дмітрій» та «Дмитро», чи «Єлена», «Елена» та «Олена» тощо. Також треба замислитись про своїх дітей, як вони будуть зватись по батькові «Нікітович», «Дмітровіч», «Кіріловіч».

Бесіду вела Наталя КАПУСТЯНСЬКА

Відповідно до законодавства, фізична особа має право Відповідно до законодавства, фізична особа має право на ім’я. Крім того, досягнувши 16-ти років, вона має право на ім’я. Крім того, досягнувши 16-ти років, вона має право

(у разі, коли заявник малолітніх або неповнолітніх дітей); свідоцтва про зміну імені заявника, батька чи матері, якщо воно раніше було змінено; д) фотокартка заявника;

Змінюючи ім’я, подумайте… Головне управління Пенсійного

фонду України роз’яснюєОсновні положення Закону України «Про збір

та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464

— Чи потрібно платникам пройти пере-реєстрацію в органах Пенсійного фонду України у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»?

— Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Враховуючи положення ст. 5 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», з 1 січня взяття на облік в органах Пенсійного фонду України платників, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб — підприємців», здійснюється на підставі відомостей реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а платників, на яких не поширюється дія зазначеного Закону, – згідно з їх заявою.

Порядок взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-6.

— Який розмір єдиного соціального внеску для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно?

— Єдиний внесок для фізичних осіб — підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування), а також для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, встановлено в розмірі 34,7% від суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Єдиний внесок для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлену в розмірі 34,7% від суми, яку платники визначають самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

— Як визначають мінімальний розмір єдиного соціального внеску?

— Мінімальний розмір єдиного внеску визначають розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений Законом на місяць, за який нараховану заробітну плату (дохід).

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановлений ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», та розмір єдиного внеску, встановлений для фізичних осіб-підприємців (34,7%), мінімальний страховий внесок для таких платників у 2011 році становитиме:

з 1 січня – 326,53 грн (941 грн Х 34,7%);з 1 квітня – 333,12 грн (960 грн Х 34,7%);з 1 жовтня – 341,80 грн (985 грн Х 34,7%);з 1 грудня – 348,39 грн (1004 грн Х 34,7%).— Якою є максимальна величина бази

нарахування внеску?— Максимальна величина бази нарахування

єдиного внеску дорівнює п’ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи встановлений ст. 21 Закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску в 2011 році становить:

з 1 січня 2011 року – 14 115 грн на місяць (941 грн Х 15);

з 1 квітня 2011 року – 14 400 грн на місяць (960 грн Х 15);

з 1 жовтня 2011 року – 14 775 грн на місяць (985 грн Х 15);

з 1 грудня 2011 року – 15 060 грн на місяць (1004 грн Х 15).

Професія таксиста у всьому світі вважається досить небез-печною, хоча багато водіїв саме приватним візництвом намагаються тимчасово поліпшити своє матеріальне становище.

Власник «Део-Ланос» погодився підвезти попутників зі столичного мікрорайону Кадетський Гай до Севастопольської площі. Змовилися за 15 гривень. Але при висадці у пасажирів раптом не виявилося грошей. «Іди, шукай», – порадив водій одному з клієнтів. Легка суперечка, гроші знайшлися, але пасажир дуже розлютився на «нахабного» водія. Останній, бачачи вираз обличчя свого опонента, не на жарт злякався і швидко поїхав.

За збігом обставин ввечері того ж дня вони зустрілися під будинком водія. Колишній пасажир згадав нанесену йому образу і, за підтримки друзів, зажадав моральну компенсацію. Зловмисники перекрили «Ланосу» виїзд своїм авто, дістали бити і оточили машину. Кілька ударів по капоту переконали чоловіка відкрити замки. Бандити сіли в салон і запропонували проїхати до місця проживання «ображеного». Там молодики, погрожуючи шаблею (пізніше з’ясувалося, що це був всього лише вдало виконаний макет, але потерпілий цього не знав і щиро боявся за своє життя), відібрали у чоловіка мобільний телефон, куртку, 45 гривень – більше не було в наявності, зняли з автомобіля сигналізацію, з багажника забрали інструменти. Але «шляхетні бандити» дозволили спробувати повернути стільниковий, натомість потерпілий повинен був підвезти 200 грн. і невеликий «презент». Домовилися зустрітися наступного

дня на території одного зі столичних супермаркетів.Водій «Део» не вірив у благородство грабіжників, а тому

повідомив про те, що трапилося, співробітникам карного розшуку Солом’янського району Києва. Зустріч повинна була відбутися в супроводі правоохоронців.

Для міліціонерів завдання не з простих. Треба було загубитися серед відвідувачів, але нічого не пропустити із зустрічі. До того ж не допустити, щоб постраждали люди, адже невідомо, як поведуть себе загнані в кут розбійники. Провести операцію по затриманню підозрюваних вдалося біля парковки, де кількість випадкових перехожих наближаеться до нуля. Бандити не хотіли потрапити до рук сищиків і намагалися втекти, але професіоналізм офіцерів дозволив їх піймати без зайвого шуму і вельми успішно. Крім телефону потерпілого у зловмисників вилучили спеціально підготовлені інструменти для крадіжок з автомобілів.

У районному управлінні один із затриманих – той самий ображений пасажир – зізнався у скоєнні 13 епізодів автомобільних крадіжок. Всі вони доведені передбаченими Законом слідчими діями.

Кримінальну справу, порушену за кількома статтями Кримінального кодексу України: («Розбійний напад, скоєний групою осіб» і «Крадіжка майна громадян»), направлено до суду. Згідно з існуючим законодавством, підсудним загрожує до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ірина БІБА

кримінал

ЗУСТРІЧ НЕ ВІДБУЛАСЯ

ШАХРАЇ РОЗКИДАЮТЬСЯ ГАМАНЦЯМИЄ категорія людей, які хочуть красиво жити, але при цьому нічого

не робити. Більшість з таких – ледарі, що за всепоглинаючою лінню геть втратили совість. Для них отримати гроші обманом – звичне діло. Особи, яких розшукують працівники Солом’янського райуправління столичної міліції, відбирають гроші у пенсіонерів.

Головною «здобиччю» зловмисників є старенькі, які щойно отримали пенсію. Неподалік ощадних кас району злодії створюють на них своєрідну засідку – залишають на дорозі гаманця з купюрами і чекають. Коли хто-небудь зацікавиться грошима, значить, «рибка ковтнула наживку». На жаль, пенсіонери розуміють про те, що їх ошукали, коли зловмисники давно зникли.

Прикмети підозрюваних:два молодих чоловіки, зріст першого – 140-150 см, другого – 180

см. Один із зловмисників був вдягнений у куртку жовтого кольору. Громадян, що можуть повідомити корисну інформацію, яка

зможете допомогти розшукати грабіжників, просимо звертатися до Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві за телефонами: 275-33-00, 275-34-00, 102.

На вас чекає щира вдячність та винагорода за допомогу!Шановні громадяни. Повний грошей гаманець на вашому шляху

не завжди означає, що вам пощастило. А якщо саме в цей час біля вас з’являється молодик і пропонує поділитися знахідкою, будьте певні – перед вами шахрай. Бережіть себе і своє майно і, не гаючи часу, телефонуйте до міліції.

Ірина БІБА

Розшук злочинцяБлизько 7 години ранку 8 листопада 2010 року

по вул. Урицького, біля Південного залізничного вокзалу, невідомий вбив чоловіка, який знаходився у своєму автомобілі на місці водія.

За скоєння цього злочину Солом’янським РУ ГУ МВС України в м. Києві розшукується:

високий чоловік (185-190 см) віком до 35 років; худощавої статури; був одягнутий в балонову куртку світло-коричневого кольору нижче пояса, чорну в’язану шапочку, світлі штани.

Громадян, що можуть повідомити корисну інформацію, яка зможете допомогти розкрити тяжкий злочин та затримати вбивцю, просимо звертатися до Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві за телефонами: 275-34-00, 275-33-00, 02, 093-490-27-98, 068-801-22-33; 067-657-29-55.

Розшук свідків ДТП16 лютого 2011 року близько 21.45 біля будинку № 12/6 на

проспекті Повітрофлотському невстановлена особа, керуючи автомобілем «Деу-Ланос» білого кольору, скоїла наїзд на пішохода, після чого з місця дорожньо-транспортної пригоди зникла.

В результаті ДТП травмованого чоловіка було госпіталізовано до лікарні з відкритою черепно-мозковою травмою та переломом руки.

Громадян, які можуть повідомити корисну інформацію, що зможете допомогти розшукати винного водія чи його автомобіль, просимо звертатися до Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві за телефонами: 275-33-00 або 102.

обережно, шахраї

№ 2 (148) березень 2011

ПРАВОВА СТОРІНКАПРАВОВА СТОРІНКАПРАВОВА СТОРІНКА

розшукується

811 лютого в актовій залі Солом’янської районної

в місті Києві державної адміністрації відбувся конкурс художньої самодіяльності серед колективів Об’єднаного комітету профспілки Київради та Київської міської державної адміністрації «Зорепад талантів-2011».

Конкурс відкрила заслужений працівник соціальної сфери, голова оргкомітету конкурсу Віра Белей, яка зазначила, що мистецтво не зникне ніколи, і на сцені завжди будуть і держслужбовці, і прості працівники, які підтримуватимуть традиції української націо-нальної культури. «Раз у два роки ми будемо проводити такий конкурс, щоб зібрати таланти та відкрити нові зірки», – відзначила Віра Олександрівна.

У конкурсі брали участь 66 учасників у 8 жанрах: вокальному, розмовному, хореографічному, інструмен-тальному тощо. Конкурсантів оцінювало «зіркове» журі: Микола Луків, головний редактор журналу «Дніпро», Віра Белей, голова Об’єднаного комітету профспілки Київради та Київської міської державної адміністрації, Петро Заєць, народний артист України, Сергій Топоренко, 1-ша скрипка

Державного камерного ансамблю «Київські солісти» та Ніна Шаварська, поетеса, ведуча мистецьких програм Національного радіо. А очолював поважне журі Герой України, головний режисер Національної опери України Дмитро Гнатюк (голова журі).

Талантів і справді виявилося багато. Приємно відзначити, що «зірковими» стали і працівники Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації. Скажімо, серед 18 претендентів у вокальному

жанрі «естрадний та академічний спів» 1-ше місце зайняли солом’янці: Ірина Краєвська, заступник начальника відділу з питань комунального майна та Ростислав Кравченко, заступник начальника управління з надзвичайних ситуацій. В інструментальному жанрі Алла Грищук (на фото) посіла 2-ге місце за попурі з українських та російських пісень.

У березні переможці братимуть участь у гала-концерті у Колонній залі Київської міської державної адміністрації.

Наталія КИР’ЯНОВАФото Валерія БУРЯКА

знай наших!

ЗОРЕПАД ТАЛАНТIВ

Так, на жаль, складається наше життя, що ми не завжди знаємо тих, хто живе поруч з нами, кого ми бачимо кожного дня та не маємо бажання або можливості познайомитися. І втрачаємо найдорожче – час. Та є в Солом’янському районі Києва місце, де можна повернути плин часу і стати свідком подій сивої давнини.

Це місце – Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК України), який є одним з найдавніших архівосховищ держави. Його попередниками були Київський центральний архів давніх актів (заснований 1852 р. при Університеті Св. Володимира), Центральний архів революції у м. Харкові і Київський обласний історичний архів. Остаточна організація архіву відбулася 1944 р. У 1971 р. до його складу ввійшли фонди ліквідованого у 1970 р. філіалу архіву у м. Харкові (заснований 1880 року як Історичний архів при Харківському університеті).

У ЦДІАК України сконцентровано документи, що висвітлюють історію України періоду її входження до складу Литви і Польщі (з XIV до кінця XVIII ст.) та Росії (з першої половини XVII ст. до початку ХХ ст.). Безперечно, кожен документ архіву заслуговує на повагу і шанобливе ставлення, а з огляду ще й на поважний вік – є унікальним. Серед «перлин» архіву особливе місце займає колекція документів Київської археографічної комісії, де зібрано привілеї литовських князів і польських королів, універсали українських гетьманів, грамоти російських царів, документи з власноручними підписами визначних діячів України, Росії, інших країн.

Актові книги судово-адміністративних і станових установ Правобережної України – градських, земських, підкоморських, конфедератських судів, магістратів і ратуш – близько одного мільйона документів до історії соціально-економічного та політичного розвитку Право-бережжя за період з початку XVI ст. до 60-х років XVIII ст. тощо.

Унікальним джерелом для вивчення історії України XVIII ст., що містить документи про життя запорозького козацтва останнього періоду його існування є Архів Коша Нової Запорозької Січі. Задовольнити значний інтерес науковців і пересічних громадян до цієї тематики може корпусне видання документів Коша, розпочате архівом у 1994 р. спільно з Інститутом української археографії та джерелознавства ім. Грушевського НАН України. Наразі, готується до друку сьомий том.

Незмінний інтерес і популярність у дослідників-краєзнавців, студентів, патріотів малої батьківщини викликають документи фондів релігійних установ: Київської духовної консисторії, Києво-Печерської лаври, Києво-Софійського кафедрального собору, київських монастирів та церков. Вони розповідають про церковно-монастирське землеволодіння, духовну освіту, будівництво церков і монастирів, міжнародні зв’язки церкви. Окремо слід виділити метричні книги культових

споруд (православних церков, римо-католицьких костьолів, синагог, євангелічно-лютеранських кірх, магометанської мечеті) тих населених пунктів, що на сьогодні входять до складу сучасної Київської області та м. Києва і датуються не пізніше 1920 р. Саме вони є основним джерелом для дослідження історії родин.

Фонди адміністративних установ – Канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губерна-тора, Центральної комісії по ревізії дій дворянських депутатських зібрань Київської, Подільської та Волинської губерній, люстраційних комісій – містять документи про розвиток промисловості і торгівлі, правове і майнове становище населення, статистичні відомості й звіти про становище губерній тощо.

Документи особових та родинних фондів, фондів політичних, наукових і громадських діячів – Галаганів, Грушевських, Скоропадських, Терещенків, Ханенків, О. Кістяківського, І. Каманіна, В. Антоновича та ін. дають можливість прослідкувати економічний, політичний, суспільний, культурно-освітній і релігійний розвиток відносин в Україні, Польщі, Білорусі, Литві та Латвії.

Загалом документальна спадщина архіву налічує близько 1,3 млн. одиниць зберігання, що містяться на семи поверхах спеціально побудованого комплексу. Детально ознайомитися з послугами архіву можна за тел. 273-30-65.

Є в приміщенні архіву місце, де кожна зацікавлена особа, маючи відповідну підготовку і бажання, може доторкнутися до живої історії – документу. На сьогодні читальний зал архіву найпопулярніше місце, адже саме там пересічний громадянин має можливість полюбити історію, про яку йому розкажуть документи більш ніж вікової давності, поспілкуватися з цікавими людьми, однодумцями. Ознайомитися з графіком та порядком роботи у читальному залі архіву можна за тел. 277-82-22.

Олена ПОЛОЗОВА, начальник відділу використання

інформації документів ЦДІАК України

№ 2 (148) березень 2011

ПРО ВСЕПРО ВСЕПРО ВСЕ

Наразі триває художня незвичайна виставка художників-аматорів Василя Тарасюка та Володимира Максимчука. На ній представлені роботи різних жанрів, які приваблюють і зачаровують. Кольори пробуджують радість життя, а пейзажі переносять у мальовничі куточки нашої країни. Кожна картина випромінює майстерність та вміння передати нам настрій та душу художника.

Запрошуємо відвідати виставку, яка буде тривати до 15 березня. Вхід безкоштовний.

Лариса КОНДРАТЮК,завідувачка бібліотекою ім. М. Бажана

Під такою назвою з нагоди відзначення Дня української мови у бібліотеці ім. М. К. Реріха (вул. Єреванська, 12) пройшла книжково-ілюстра-тивна виставка, яка розкрила шлях і становлення української мови. Саме чотири розділи, власне, і розповідають про актуальність і значимість української мови як державної мови України. А останній – четвертий розділ «Святкове коло мов» нагадав відвідувачам бібліотеки про те, що кожна національна мова є унікальною загальнолюдською цінністю. Загалом у бібліотеці проходить постійна виставка, присвячена нашій мові – калиновій, солов’їній.

У минулому році ми робили соціологічне опитування, з якого, зокрема, з’ясували, що українська мова була і є (про це повідомили 70 відсотків) опитуваних; 30 відсотків перевагу надають російській мові. З огляду на це дослідження, то переважно інтелігенція, студенти та учні вивчають, цінують і розуміють актуальність української мови. А, значить, слово українське живе та актуальне.

Софія ВІТЕР,завідувачка бібліотеки ім. М. К. Реріха

КОЛЬОРИ РАДОСТІБібліотека мистецтв ім. Миколи Бажана (проспект Червоно-

зоряний, 37) продовжує свої добрі традиції у проведенні культурно-масових заходів. У бібліотеці постійно, змінюючи одна одну, проходять художні виставки та музичні вечори. Виставки задовольняють смаки навіть найбільш вибагливих користувачів бібліотеки та жителів району. Зокрема, це виставки художні, графіки, декоративно-прикладного мистецтва, вишивки нитками та бісером, декоративного розпису, писанкарства, скульптури та фотовиставки.

Д о т о р к н у т и с ь д о і с т о р і ї

у бібліотеках району

МОВА МОЯ УКРАЇНСЬКА— БАТЬКІВСЬКА Й МАТЕРИНСЬКА

Нещодавно у гімназії біотехнологій №177 пройшло свято найкра-щих учнів. Юних науковців гімназії та відмінників, неодноразових переможців та призерів всеукраїнських предметних олімпіад вітав колектив навчального закладу.

У гімназії упродовж 7-ми років успішно діє наукове товариство учнів «Пошук», до складу якого входить здібна молодь 8–11 класів. Наукові роботи виконуються на базі вищих навчальних закладів міста. Інститути надають учням можливість використовувати свою матеріально-технічну базу для науково-дослідницьких робіт та призначають для них керівників із професорсько-викладацького складу.

Тут вірять, що саме ці гімназисти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта та гордість і

честь України. Інформація «Солом’янки»

Справи освітянські

Нещодавно у гімназії біотехнологій №177 пройшло свято найкра-

СВЯТО ВІДМІННИКІВ