Газета «Солом'янка» №10 (жовтень 2011 року)

СТОР. 6СТОР. 2 СТОР. 2

«Золоте перо» 2006 рік № 10 (156) • жовтень 2011

ПРЯМАПРЯМАЛІНІЯЛІНІЯ

ХРАНИТЕЛІ ХРАНИТЕЛІ МУДРОСТІМУДРОСТІ

ДОРОГІ ДРУЗІ!Шановні жителі Солом’янського району міста Києва!

Щиро вітаю вас із 10-ю річницею створен-ня Солом’янського району міста Києва.

Адміністративно-територіальна реформа 2001 року утворила на карті столиці 10 районів, одним з яких є Солом’янський.

Через багато років до району повернулася і одна з найперших його історичних назв.

Перше десятиліття було непростим.Але життя району не розпочиналось за-

ново, адже створений він був шляхом об’єднання двох потужних райо-нів — Залізничного і Жовтневого, кожен з яких мав славне минуле і міцні традиції.

Солом’янський район, як невід’ємна складова столиці України, по-своєму унікальний. Адже він є транспортними воротами Києва, потуж-ним центром науки й освіти, промисловості і новітніх технологій, має свою особливу неповторність, що додає Києву в цілому динамічності, цікавості, затишку і комфорту.

Але славу району створюють, насамперед, люди, які тут живуть і пра-цюють: залізничники, працівники промислових підприємств багатьох поко-лінь, освітяни, науковці, військові та правоохоронці, учнівська та студентська молодь — усі кияни та гості столиці, які дбайливо ставляться до кожного без винятку її куточка. Вам є сьогодні чим пишатися, що берегти і примножувати.

Дорогі солом’янці! Щиро бажаю усім вам здоров’я, добробуту та родинного затишку, взаєморозуміння і взаємопідтримки.

З повагою,голова Київської міської державної адміністрації

Олександр ПОПОВ

ШАНОВНІ СОЛОМ’ЯНЦІ!Дорогі мої земляки!

Радий вітати вас усіх і кожного зо-крема з десятиліттям нашого славно-го району.

Розділяю вашу впевненість у тому, що наш район — один із найкращих в столиці України. Цьому підтвердженням те, що зберігаємо в своїх серцях лише ми, мешканці Солом’янського району: любов до нього, гордість за нього, повагу

до нього. І ті, хто живе тут з діда-прадіда, і ті, хто тільки виріс тут, навіть ті, хто мешкає тут порівняно недавно, не можуть не відчувати особливу, доброзичливу атмосферу району, в якому історія поєднується з сучасністю, старі добрі традиції — з про-гресом, а ділове пожвавлення — з тишею та спокоєм. Вважаю, що якраз наші суб’єктивні почуття до свого району і є найпер-шим чинником тих звернень, що ми традиційно мали завжди і, переконаний, матимемо надалі.

Від усього серця бажаю всім вам наснаги в роботі, твор-чості і науці, якнайміцнішого здоров’я, миру та добробуту в сім’ях. Щиро зичу великих успіхів всім, хто чесно працює задля процвітання Солом’янського району, Києва і всієї України!

З повагою,голова Солом’янської районної

в місті Києві державної адміністраціїІван СИДОРОВ

ДОРОГІ СОЛОМ’ЯНЦІ!Сердечно вітаю вас із днем наро-дження нашого рідного району, його першим дорослим ювілеєм.

Життєвий шлях кожної людини бере свій початок з певної географічної точки і наша доля склалася так, що таким місцем на земній кулі стала Солом’янка — наша мала батьківщина.

Звідси ми почали свої перші кроки у дорослому житті, вивчилися, створили сім’ї, стали фахівцями. Тут народилися наші діти та внуки.

За часи свого існування, завдяки підтримці керівництва держа-ви, Солом’янський район перетворився на один із найпотужніших в Україні центрів науково-технічного розвитку. Ми маємо на своїй території і найпрестижніші національні університети, і десятки за-гальноосвітніх навчальних закладів, десятки підприємств, які мають стратегічне значення для держави, тисячі підприємств, на яких тру-димося всі ми, а також єдиний в Україні Державний музей авіації, ко-лекцію якого бажає мати у себе чи не кожен виставковий центр світу.

Я, як народний депутат України, прагну бачити свій район таким, де б кожен солом’янець відчував захищеність, комфорт і турботу влади. Для реалізації цього головного завдання до-кладу максимум зусиль!

Шановні земляки! Бажаю вам і вашим родинам миру й зла-годи, здоров’я та довголіття!

Зі святом вас!З глибокою шаною,

народний депутат УкраїниМаксим Луцький

Привітання

НАЙСВЯТІША ПРОФЕСІЯ НА ЗЕМЛІНАЙСВЯТІША ПРОФЕСІЯ НА ЗЕМЛІ

Учитель — святе слово. Цим добрим словом завжди згадуємо педагогів, які допомагали нам стати Людиною. Ця професія

захоплююча, творча, є джерелом постійного зростання, це ве-лика праця душі. У житті кожної людини є свій Учитель, який за-палив іскорку знань, був старшим другом і порадником, кому ми зобов’язані життєвими і професійними перемогами.

Щирі й добрі слова лунали на адресу педагогів напередодні про-фесійного свята — Дня вчителя — у Центрі дитячої та юнацької твор-чості (вул. Героїв Севастополя, 35).

Привітати та нагородити освітян завітали Голова Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації Іван Сидоров, народний депутат Максим Луцький, депутат Київради Дмитро Андрієвський.

Як відзначив районний очільник, у яку школу не зайдеш, відчуваєш у ній особливий колорит. І нам є чим пишатися. А ще у нашому районі є багато вчителів, які, прийшовши в молоді роки працювати до школи, більше не змінювали свого місця роботи. Вони майже все своє трудове життя віддали одній школі. «І в образі своєї першої вчительки вкло-няюся перед Вами — педагогами», — сказав Іван Сидоров.

Як зазначив у ході святкування Максим Луцький, жодне суспільство чи інша формація не можуть мати до-стойного майбутнього, якщо в них немає достойних вчите-лів. А тому передачу знань від вчителя до учня можна вважати сво-го роду інвестицією, яка дає поштовх для досягнення великої мети. І ця мета — створення нової генерації українців, які зроблять Україну такою, про яку ми, сучасники, поки що можемо тільки мріяти. Державу творить людина, переконаний депутат. А людину, у свою чергу, творить знання.

Почесними гостями були колишні директори шкіл Лідія Полікша (гімназія №178), Валентина Вознюк (СЗШ №221), Світлана Динько (СЗШ №22), Ліана Климентєва (СШ №71). Здобутки цих керівників, які працювали у 80-90-х роках, увійшли в історію розвитку двох столичних районів — Жовтневого та Залізничного.

Доброю традицією напередодні Дня вчителя стало нагороджен-ня кращих педагогів районною освітянською нагородою «Педагогіч-не сяйво». Цьогоріч у номінації «Педагогічна цілеспрямованість» переможцем стала Галина Дмитрієва, у номінації «Золотий фонд педагогіки» — Світлана Вержиківська, у номінації «Мистецтво бути

вчителем» — Людмила Фролова, у номінації «Ла-

гідність і доброта» — Олена Асонкова, у номінації «Педагогічна

майстерність» — Лариса Німак, у номінації«Педагогіка успіху» — Наталія Утвенко, у номінації «Добра справа» — Наталія Панфілова, у номінації «Педа-гогічна надія» — Тетяна Стрелковська.

Іменників свята вітали і майстри мистецтва: Дар’я Миколенко, квартет «Гетьман», народний артист України, Герой України Анатолій Паламаренко. Та найбільше зібрав оплесків акробатичний етюд Ва-лерії Давиденко, яка отримала на Міжнародному фестивалі у Монте Карло велику срібну медаль «Золотий трюк».

Напередодні Дня вчителя відбулась іще одна знакова подія — від-криття Алеї педагогічної слави. Цьогоріч вона видалась дещо незвич-ною, окрім портретів педагогів, вона оновилась творчими колектива-ми позашкільних навчальних закладів. Загалом за вісім років на Алеї вже було розміщено 147 портретів кращих педагогів, які створювали і продовжують створювати славу районній освіті.

БРЕНДБРЕНД«ШЕРЕМЕТЬ-«ШЕРЕМЕТЬ-

ЄВСЬКИЙ»ЄВСЬКИЙ»

День учителя

№ 10 (156) • жовтень 2011

2

«МИ МРІЄМО ПРО СІМ’Ю!»Георгій, вік 11 років.Виховується у дитячому будинку.

Юлія, вік 14 років.Виховується у дитячому будинку.

Ігор, вік 14 років.Перебуває у ре-абілітаційному центрі.

Ці діти потребують уваги, лю-бові та батьківської ласки, мріють про батьків та щасливу родину.

Якщо Ви маєте бажання та можливість взяти на виховання в ро-дину дитину, звертайтеся до служ-би у справах дітей Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 41, каб. 406, 454, тел. 248-97-55, 207-39-37.

��

� ��

ІВАЩЕНКОАНАТОЛІЙ

ВАСИЛЬОВИЧ

3 ЛИСТОПАДА

СОЛОМ’ЯНКАЗАСНОВНИК: СОЛОМ’ЯНСЬКА РАЙОННА В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ВИДАВЕЦЬ ТОВ «МЕДІА-ПРОМІНЬ»

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР

НАТАЛІЯ КАПУСТЯНСЬКА

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ:

03151, М. КИЇВ, ВУЛ. ДОНЕЦЬКА, 8/10

ТЕЛЕФОН: 245-14-50; 245-24-13

E-MAIL: [email protected]

З ПИТАНЬ РОЗМІЩЕННЯ РЕКЛАМИ ЗВЕРТАЙТЕСЯ ЗА ТЕЛ.: 360-47-74

РЕДАКЦІЯ МОЖЕ НЕ ПОДІЛЯТИ ПОЗИЦІЮ АВТОРА.

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ДРУКУ РЕДАКЦІЯ МАЄ ПРАВО РЕДАГУВАТИ ТА СКОРОЧУВАТИ ВСІ МАТЕРІАЛИ, ЯКІ НАДХОДЯТЬ ДО ГАЗЕТИ.

РУКОПИСИ РЕДАКЦІЯ НЕ РЕЦЕНЗУЄ І НЕ ПОВЕРТАЄ.

РЕДАКЦІЯ ЗАЛИШАЄ ЗА СОБОЮ ПРАВО ЛИСТУВАТИСЯ З ЧИТАЧАМИ ЛИШЕ НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ.

ЗА ЗМІСТ РЕКЛАМНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ВІДПОВІДАЄ РЕКЛАМОДАВЕЦЬ.

МАТЕРІАЛИ ПОЗНАЧЕНІ Р ДРУКУЮТЬСЯ НА ПРАВАХ РЕКЛАМИ

НАДРУКОВАНО У ДРУКАРНІ ТОВ «КАМЕРТОН»,

М. ГАЙСИН, ВУЛ. ПІВДЕННА, 18.

НАКЛАД 121 900 ПРИМІРНИКІВ.

СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ

574-212 ПР СЕРІЯ КУ ВІД 01.02.2011.

РОЗПОВСЮДЖУЄТЬСЯ БЕЗКОШТОВНО

У КОЖНУ ПОШТОВУ СКРИНЬКУ В СОЛОМ’ЯНСЬКОМУ РАЙОНІ.

op“lP kPmP�207-09-98, 1500-1700

op“lP kPmP�207-09-98, 1500-1700

��

� �� -��

ЯРЦЕВВЛАДИСЛАВ

МИКОЛАЙОВИЧ


ПІДПРИЄМСТВА-БОРЖНИКИ

ПЕРЕД ПЕНСІЙНИМ ФОНДОМ УКРАЇНИ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ОБЛІКУ

В СОЛОМ’ЯНСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА

(СТАНОМ НА 01.10.2011 Р.)

По страхових внесках:• Корпорація «Укртран-

сбуд» (код 00034861) — 1217859,57 грн. (у т. ч. по ЄСВ — 317473,09 грн.).

• ВАТ «КЗРА» (код 00214853) — 1544067,84 грн. (у т. ч. по ЄСВ — 1094652,09 грн.).

• ДП «КНДІ ГП» (код 14310098) — 931045,98 грн.

• ТОВ «Мультисервіс» (код 25635917) — 563692,41 грн.

• ТОВ «Львівські автобусні заводи» (код 33894928) — 4732500,71 грн.

• ВАТ КБ «Іпобанк» (код 34540768) — 1212663,57 грн.По ЄСВ:

• КВП ПАТ «Київметробуд» (код 01374240) — 624623,73 грн.

БЕЗКОШТОВНА ЮРИДИЧНА

КОНСУЛЬТАЦІЯ

Центр правової допомоги «Юридична клініка»

у ВНЗ «Національна акаде-мія управління»

надає безкоштовну допо-могу з правових питаньсоціально незахищеним

верствам населення.Юридична клініка працює

щодня з 15.00 до 18.00(вихідний — неділя)

за адресою:м. Київ, вул. Вінницька, 10,

каб. 101; тел.: 246-24-45

ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ18 жовтня о 9.30 відбу-

дуться громадські слухання на тему: «Механізм заохо-чення громадян до еконо-мії споживання газу, води, електроенергії, який задіяно в програмі «Житлові субси-дії». Територіальний центр соціального обслуговування населення Солом’янського району м. Києва, вул. Волин-ська, 2.

Відповідальні: Савицька О. В. — заступник голови, Хоменко Л. В. — начальник

управління праці та соціаль-ного захисту населення.

17 листопада о 18.00 від-будуться громадські слухан-ня на тему: «Впровадження нових форм роботи у підліт-кових клубах за місцем про-живання». Підлітковий клуб «Лідер», вул. Галана, 2.

Відповідальні: Савицька О. В. — заступник голови, Кустова І. В. — начальник відділу у справах сім’ї, мо-лоді та спорту.

17 листопада о 9.30 відбудуться громадські слухання на тему: «Зміни у законодавстві щодо пи-тань соціального захисту громадян». Солом’янська районна організація вете-ранів міста Києва, Черво-нозоряний пр-т 18.

Відповідальні: Савиць-ка О. В. — заступник го-лови, Хоменко Л. В. — на-чальник управління праці та соціального захистунаселення.

НА ОБГОВОРЕННІНА ОБГОВОРЕННІГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН

КИЄВАКИЄВА

У столиці розпочалась процедура громадських слухань проекту Генераль-ного плану Києва та його приміської зони на період до 2025 року.

Наразі експозиція назва-ного проекту розміщена в Колонній залі Київської місь-кої державної адміністрації (вул. Хрещатик, 36, 2-й по-верх) та у приміщенні Голов-ного управління містобуду-вання та архітектури (вул. Хрещатик, 31, 2-й поверх). Крім того, ознайомитись з матеріалами Генплану мож-на на сайті www.kga.gov.ua.

Пропозиції і зауваження можна надіслати у письмо-вому вигляді до Головного управління містобудування та архітектури за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хреща-тик, 32 (розглядаються ро-бочою групою у місячний термін) або надати за теле-фоном 235-10-25.

Проект Генерального плану Києва містить аналіз сучасного стану та проблем забудови міста, основні на-прямки соціально-економіч-ного розвитку, комплексний демографічний прогноз,

оцінку територіальних ре-сурсів міста та потреб у те-риторіях, пропозиції щодо збалансування системи розселення і зайнятості на-селення.

Уточнено плануваль-ну структуру та функціо-нальне зонування тери-торії, визначено території для розміщення житлово-го будівництва, розвиток громадських центрів і систем громадського об-слуговування, промисло-вості. Розроблено заходи

щодо розвитку озеленених і ландшафтно-рекреаційних територій, збереження та охорони історико-культур-ної спадщини.

Підготовлено рішення з модернізації транспортної та інженерної інфраструк-тури, оптимізації вуличної мережі, будівництва вулиць, мостів і тунелів, багаторівне-вих транспортних розв’язок, поліпшення екологічного стану середовища тощо.

Інформація «СОЛОМ’ЯНКИ»

ЩОБ БУЛО ЧИСТО І КОМФОРТНО6 жовтня ц. р.

відбулась пряма лінія у телефонному режимі

мешканців району з головою Солом’янської

районної в місті Києві державної адміністрації

Іваном Сидоровим.

На адресу працівників житлово-комунальної сфе-ри звучали як слова критики за не прибране опале листя, так і слова подяки. Скажімо, у значній кількості дзвінків мешканці з вул. Солом’янської висловлювали слова подяки керівникові КП «Батиївське» Артуру Шафаренку. Примі-ром, Тетяна Петрівна з вул. Волгоградської задоволена асфальтованими доріжками, а Людмила Мельниченко з цієї вулиці подякувала за відре-монтований під’їзд.

Денис Анатолійович з вул. Урицького, 3 звернувся до ра-йонного очільника з нагальною проблемою — у його квартирі йде вібрація від шуму ліфта. Іван Сидоров пообіцяв вирі-шити це питання і відразу дав

доручення представникові з ліфтового господарства.

Клавдія Микитівна з бульв. Лепсе, 34 вже три роки під-ряд звертається до комуналь-ників з проханням повалити сухостійне дерево. Тож тепер звернулася за допомогою до самого керівника району. Іван Петрович відразу дав доручен-ня Олексію Лукашу і попросив Клавдію Микитівну особисто зателефонувати та повідоми-ти про виконане завдання.

Оксана Іванівна з вул. Гар-матної, 29 просила вирішити проблему з гарячою водою, адже це створює суттєві не-зручності, тим паче, що у квар-тирі проживають малі діти. Ра-йонний очільник дав відповідне доручення керівнику КП «Інду-стріальне» Івану Красному, на адресу якого, до речі, теж надій-шла низка подяк від мешканців.

Загалом, якщо аналізу-вати звернення солом’янців, можна сказати, що всі вони майже типові — щоб був чис-тий під’їзд, охайна доріжка до будинку і не протікав дах.

Наталія КИР’ЯНОВА

ЗБИРАЧІ ЗБИРАЧІ ДУХОВНИХ ДУХОВНИХ

СКАРБІВСКАРБІВ

Напередодні Всесвітнього дня бібліотек була від-

крита після реконструкції оновлена бібліотека для до-рослих №11 (вул. Тупікова, 21). Щорічно ця бібліотека обслуговує 2,6 тисяч корис-тувачів, а книжковий фонд налічує 20 тисяч примірників. Загалом бібліотечна система району налічує 17 бібліотек: 10 для дорослих, 2 бібліоте-ки для сімейного читання та 7 бібліотек для дітей. Кожна бібліотека шукає нові форми роботи, адаптує різні жанри мистецтва до бібліотечних. До послуг читачів: літератур-но-музичні вітальні, клуби за інтересами тощо. Сьогодні бібліотеки доносять до чита-ча увесь спектр різноманіт-них інформаційних потоків і державотворчих ідей. І як би не намагались переконати людство, що Інтернет — це новітні технології, книгу не можна замінити нічим. Спіл-кування з книгою — це як та-їнство, воно у кожного своє, неповторне, індивідуальне. Бібліотекарі своїм ентузіаз-мом, любов’ю до друковано-

го слова виховали не одне покоління освічених людей. Бібліотекар — і розпорядник долі книг, і добрий порадник. Понад 50 років працюють у бібліотечній системі Ніна Кінькова, Лариса Шевченко, Ніна Іванюта та ін. І звичай-но, душа та серце наших бі-бліотек — Орися Чухрій. Про це, власне, говорилось і на урочистостях з нагоди Всес-вітнього дня бібліотек, які від-булись у музичній школі ім. Д. Кабалевського. На святі було відзначено мудрість, без-корисливість, жертовність бібліотекаря — людини, що сумлінно виконує свій профе-сійний обов’язок для людей і задля людей. Влада подя-кувала бібліотекарям за не дуже рекламовану, але вкрай потрібну людям працю.

Глибоко символічно те, що державне бібліотечне свя-то збігається з улюбленим на-родним святом — Днем Віри, Надії, Любові та Софії. Адже книга — невичерпне джерело знань, яке дає людям і надію, і віру, і любов.

Наталка СРІБНЯНСЬКА

КОНСУЛЬТУЄ ДПІ У СОЛОМ’ЯНСЬКОМУ РАЙОНІЧи відображаються у

звіті про суми податкових пільг суми ПДВ, які сплачені постачальникам за товари/

послуги та чи підлягають відшкодуванню з бюджету?

Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1233 (далі — Порядок №1233).

Відповідно до п.2 Порядку №1233, суб’єкт господарюван-ня, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та складає звіт про суми податкових пільг.

Згідно з п.8 Порядку №1233, податкові пільги визначаються за операціями з постачання товарів та/або послуг, що є об’єктами обкладення податком на додану вартість і відповідно до Подат-кового кодексу України та між-народних договорів України, ра-тифікованих Верховною Радою України, звільнені від оподатку-вання або оподатковуються за нульовою ставкою, а також тих, до яких застосовані спеціальні режими оподаткування в галузі сільського господарства.

Враховуючи викладене, суми ПДВ, які сплачені поста-чальникам за товари/послуги та підлягають відшкодуванню з бюджету, не підлягають відобра-женню в звіті про суми податко-вих пільг.

��

САВИЦЬКАОЛЕНА

ВОЛОДИМИРІВНА


��

ЯКИМОВИЧМИКОЛА

ГРИГОРОВИЧ


Пряма лінія

№ 10 (156) • жовтень 2011

3МІСЯЧНИК МІСЯЧНИК

З БЛАГОУСТРОЮЗ БЛАГОУСТРОЮ26 вересня стартував осінній місячник з благоустрою. У ході його проведення

планується не лише висадити кущі та дерева, а й заасфальтувати прибудинкові території

і міжквартальні проїзди. Розповісти про особливості осіннього місячника газета

«Солом’янка» запросила голову Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації

Івана СИДОРОВА.

Іване Петровичу, чи буде цей місячник відрізнятись від попередніх?

Він буде різнитись тим, що міська влада вперше за останні роки виділила кошти на ремонт під’їздів житлових будинків та на асфальтування прибудинко-вих територій і міжквартальних проїздів. Відповідним розпо-рядженням КМДА нашому ра-йону виділено 17 млн. грн. на асфальтування доріг і 13 млн. грн. на ремонт сходових кліток. Вже сьогодні відремонтовано під’їзди у житлових будинках за адресами: Волинська, 81, Вінницька, 19, 27. Завершують-ся роботи на вул. Ніжинській, 11, Народного ополчення, 2, Західна, 12. Також заверше-ні роботи з асфальтування за

адресами: вул. Єреванська, 9, 13, вул. Іскрівська, 2, 4, вул. Кривоноса, 11 тощо. На інших об’єктах роботи будуть вико-нуватись за графіком до кінця року.

Які будуть виконані ще роботи?

У ході місячника маємо прибрати опале листя, по-фарбувати паркани, засклити вікна, встановити пружини на вхідні двері у під’їздах, тим самим забезпечити теплоене-грозбереження всіх будівель і споруд.

Будуть ліквідовані несанк-ціоновані звалища, яких на-копичилось понад сто, зокре-ма це стосується приватного сектору, де, на жаль, мешканці

негабаритне сміття вивозять у парки і на зелені зони.

Велика увага буде приділе-на зняттю сухостійних дерев як у житловій сфері, так і в закла-дах освіти, охорони здоров’я.

Планується також закінчи-ти роботи з благоустрою скве-ру на розі вулиць Клименка і Головка.

Робимо все, аби нашим мешканцям було комфорт-но проживати у нашому — Солом’янському районі.

Розмову вела Наталя КИР’ЯНОВА

З перших вуст

НА ВАРТІ ЗДОРОВ’ЯНА ВАРТІ ЗДОРОВ’Я

За свою майже 90-літ-ню службу санітарно-епідеміологічна служба Солом’янського району (вул. Саксаганського, 107) попередила і ліквідувала не одне інфекційне вогнище. Особливо в роки Великої Ві-тчизняної війни, коли перед фахівцями постало нелегке завдання — у зруйнованому місті разом із дільничними лікарями виявляти інфек-ційних хворих і відправляти їх на попутних машинах до лікувального закладу, за що колектив СЕС, тоді ще Заліз-ничного району, і був наго-роджений Перехідним Чер-воним прапором.

І сьогодні санепідслужба на варті охорони здоров’я. Зокрема, під її наглядом за-раз більше 3,5 тисяч об’єктів, у т. ч. 847 комунальних, 647 харчових об’єктів, 357 об’єктів для дітей та підліт-ків і 325 об’єктів лікувально-

профілактичних закладів.32 лікарі, які мають

вищу та першу кваліфіка-ційні категорії, і 58 середніх працівників на сьогодні за-безпечують санепідблаго-получчя населення району, здійснюють заходи щодо за-побігання інфекційних та па-разитарних захворювань. А очолює цей колектив понад 10 років Михайло Лозовий, який у цій галузі працює по-над 30 років.

Напередодні професій-ного свята до колективу СЕС з подарунками і Подяками від районного очільника за-вітали народний депутат

України Максим Луцький та заступник голови райдер-жадміністрації Олена Са-вицька. У цей день говорили як про здобутки, так і про на-сущні проблеми. Адже сані-тарно-епідеміологічна служ-ба розміщена у двох місцях, що, звісно, створює певні незручності у роботі.

Кімнати працівників, сте-рильні блоки, де проходять лабораторні спостережен-ня, вражають своєю чисто-тою та охайністю і дають впевненість у тому, що наше здоров’я у надійних руках. От тільки якби фінансування було кращим…

Наталія СРІБНЯНСЬКА

VEOLIA — ЧИСТОТАІ ПОРЯДОК

У рамках проведення місячника благоустрою, ре-дакція газети «Солом’янка» навідалася до приватного сектору Солом’янського ра-йону, а саме до мікрорайонів Жуляни, Совки, Монтажник, Олександрівська слобода та Батиєва гора. Саме в цих мікрорайонах чотири роки тому була запроваджена безконтейнерна пакетна система вивезення сміття, коли підприємство-переві-зник ДП «Фірма Альтфатер Київ» почала укладати прямі договори на вивезення від-ходів безпосередньо з влас-никами приватних будинків. За цією системою мешканці малоповерхових будинків купують спеціальні пакети з логотипом Veolia, та вистав-ляють їх вже заповнені за подвір’я у день забору, згід-но графіку.

Варто зазначити, що у вартість спеціальних пакетів вже входить вивезення та утилізація сміття.

Отже, ми вирішили запи-тати безпосередньо у меш-канців, як на практиці пра-цює ця система:

Іван Дейнеко, підприє-мець, мікрорайон Жуляни:

«Під час подорожі Євро-пою я вже бачив таку систе-му вивезення на території малоповерхової забудови. Дуже приємно, що хоча б у сфері поводження з відхо-дами ми прямуємо до євро-пейських стандартів. Тому одразу після запровадження такої системи у нашому ра-йоні я уклав договір на ви-везення, та справно сплачую за послуги».

Пані Катерина, домо-господарка, мікрорайон Совки:

«До цього був один кон-тейнер на вулицю, який сто-яв біля мого подвір’я. Що то було — страшно і згадати! Контейнер завжди був пере-повнений, на смітнику біга-ли собаки, та загалом була страшенна антисанітарія. Із запровадженням пакет-ної системи в районі стало чистіше, зникли стихійні звалища. Коли прибрали контейнери та запровади-ли пакетну систему — тоді кожен власник будинку став дбати про своє сміття сам. А біля власного дому хочеть-ся, щоб завжди було чисто! Тож і не смітять більше депопало».

Костянтин, студент, мікрорайон Олександрів-ська слобода:

«Я дуже здивувався, коли побачив сміттєвоз компанії Veolia на своїй вулиці. Євро-пейська сучасна машина, за-вдяки своїм невеличким га-баритам заїжджає навіть на таку вузьку вулицю, як наша. Коли бачиш таку техніку, ми-моволі замислюєшся про чистоту та екологію рідного району, яку забезпечує ця європейська фірма».

Микола Васильович, пенсіонер, мікрорайон Ба-тиєва гора:

«Щоб викинути сміття не треба нікуди ходити, та шука-ти смітники — просто виста-вити пакет Veolia за ворота, а вантажники самі заванта-жать його у сміттєвоз, коли той буде їхати повз. До того ж ця фірма завжди дотриму-ється графіку, на відміну від попередників. Нав іть узимку, коли наша вулиця була нечи-щена від снігу, то проїжджала спеціальна машина, яка ви-возила сміття з ділянок, де не міг проїхати сміттєвоз. Тому я поважаю цю компанію за стабільність та підхід до вирі-шення проблемних питань».

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЛІЖКА ДЛЯ ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЛІЖКА ДЛЯ ЛІКАРНІЛІКАРНІ

Під час планового ме-дичного обстеження в Київ-ській міській клінічній лікарні №6 Голова Солом’янської районної організації Партії регіонів, народний депутат України Максим Луцький відвідав відділення травма-тології. Побачивши, в якому воно стані, пан Луцький чер-говий раз поставив собі на меті допомогти лікарні. Він запропонував благодійну до-помогу у вигляді спеціальних функціональних ліжок, яких, за словами працівників від-ділення, так не вистачало в травматології. Звісно ж, н а його пропозицію із радістю погодились.

Як зазначив завідувач хі-рургічного відділення лікарні №6 Микола Знаєвський, ці ліжка були просто необхідні лікарняному закладу. Адже вони пришвидшують процес одужання хворих з обме-женою руховою активністю, так званих лежачих хворих, пацієнтів з обмеженими фі-зичними можливостями, літ-ніх людей, а також тих, хто

проходить процес реабілі-тації після операцій. Функ-ціональні ліжка дозволяють прийняти максимально зруч-не положення, зважаючи на хворобу чи характер ушко-дження, що, у свою чергу, допомагає уникнути дис-комфорту від отерплості і сприяє кращому кровообігу організму.

Не дивно, що оновленню у відділенні дуже зраділи і самі хворі. Особливо задо-волені ті, хто до цього мав нещастя реабілітуватись на старому, а то й взагалі зви-чайному, а не функціональ-ному ліжку.

«Дуже приємно, що лю-дина, яка має реальну мож-

ливість допомогти іншим, не залишається осторонь, а дійсно допомагає тим, хто цього потребує. Як-от цими ліжками. Справді, стало зна-чно зручніше!» — поділився враженнями пацієнт Григорій Тищенко.

Загалом, за словами го-ловного лікаря доктора ме-дичних наук, заслуженого лікаря України Вадима Кри-жевського, це — далеко не перша допомога Максима Луцького їхній установі, — народний депутат співпра-цює з лікарнею вже впродовж 2-х років.

Інформація надана інформаційним порталом

www.lutskyi.kiev.ua

ПЕРШІ ПОРАДНИКИ6 жовтня у приміщенні

райдержадміністрації когор-та юристів відзначила своє професійне свято — День юриста. Присутні у невиму-шеній обстановці поділилися своїми успіхами і здобутка-ми. Скажімо, районне управ-ління юстиції зареєструвало 62 нормативно-правових акти та здійснило 23 пере-вірки стану правової роботи на державних підприєм-ствах. У відділі державної реєстрації актів цивільного стану цьогоріч зареєстрова-но майже три тисячі немов-лят та півтори тисячі шлюбів.

Загалом у районі 102 працівники у сфері юри-

спруденції надають юри-дичні послуги: від укла-дення договорів до участі у судових засіданнях. Іно-ді розв’язують такі пи-тання, у яких, здавалось би, не можна вже знайтивихід.

Про важливість і значу-щість цієї професії говорили і самі правники, і керівник апа-рату райдержадміністрації Петро Макаренко, який, влас-не, і вручив низці юристів По-дяки від районного очільника.

Інформація «Солом’янки»

НЕМЕРКНУЧА СЛАВАЦього року

святкова лінійка біля меморіальної дошки на будівлі школи №43 (вул. Клименка, 17) про-водилась на честь 70-ї річниці пар-тизанського руху України. Неспинно пливе час, зміню-ються прапори і гасла, але непо-рушною лишається пам’ять про тих, хто в грізні часи небез-пеки для Вітчизни, не чекаючи призову чи по-вноліття, нагород чи оплати,

став грудьми на її захист — не в лавах добре озброєних і навчених бійців, а пліч-о-пліч з таки-ми ж «цивільними» товаришами по навчанню чи одно-сельцями, не про-сто без авіаційного чи артилерійського прикриття, але час-то й без стрілець-кої зброї. Ці люди важили не тільки своїм життям, але й підставляли під

шибеницю (а саме таке пока-рання призначали фашисти

підпільникам) своїх рідних. Та ніщо не спиняло їх, адже йшлося про долю країни, про її майбутнє.

Тому й звучать тепер сло-ва щирої поваги і безмірної вдячності з уст школярів, представників влади і гро-мадських організацій, тому й покладаються квіти в пам’ять про полеглих. Так нехай же ніколи не перерветься еста-фета мужності та любові до Батьківщини, не згине слава хоробрих дідів та прадідів, що Україну відстояли. Нам тепер її берегти і возвеличу-вати.

Улас САМОВИД

9 жовтня — День санітарно-епідеміологічної служби

Благодійність

№ 10 (156) • жовтень 2011

4МУЗИЧНА ШКОЛА №33 — МІСЦЕ,

ДЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ ТАЛАНТИКиївська дитяча

музична школа №33 (вул. Мішина, 25)

є осередком дитячої та юнацької музичної

творчості. Школа надає всі ті основні базиси освіти, що необхідні для вступу до вищих

навчальних закладів та консерваторій. Саме тут

професійні викладачі знаходять, розкривають

та виховують справжні музичні таланти.

За 35 років існування школи, 28 з яких її очолює Любов Дан-ченко (на знімку), зі стін закладу вийшло більше тисячі випускни-ків. Багато з них продовжують свою музичну кар’єру не лише на теренах України, а й за її межами. А сприяє цьому тісна співпра-ця із закордонними музичними закладами, зокрема, з Естонії, Росії, Грузії, Вірменії та Дагес-тану. Завдяки обміну досвідом та проведенню спільних конфе-ренцій, відбувається професійне зростання не лише учнів, а й ви-кладачів.

У школі працює професійний викладацький колектив, який докладає максимум зусиль для того, щоб поліпшити рівень на-вчання. До речі, деякі з них мають власні книги, статті та наукові здобутки. А для кращого засво-єння навчального матеріалу дві аудиторії школи обладнані сис-темою новітніх технічних засобів.

Та й пишатися школі є чим: викладачі та учні гідно представ-ляють її на різноманітних конкур-сах і фестивалях, підтверджен-ням чого є численні дипломи та нагороди.

Родзинка школи — викла-дання напряму естрадного співу, що є надзвичайно популярним серед учнів. Окрім цього, у школі навчають на шести виконавських відділеннях та грі на 13 музичних інструментах.

Двері школи завжди відчине-ні: щоб стати її слухачем, потрібно мати лише бажання, любов до музики та пройти вступні іспити для виявлення музичних навичок. Кожного року у школі відбуваються тематичні вечори і звітні концерти, у яких беруть участь найкращі учні.

Колектив школи має намір працювати і розвиватися й надалі, а також висловлює подяку Івану Сидорову за надану допомогу, підтримку і сприяння культурно-мистецькому вихованню дітей за-галом.

Аліна КОСТРУБІЦЬКА

ЖИТИ ЗАРАДИ ДОБРАЖИТИ ЗАРАДИ ДОБРАВсі ми не раз чули і самі говорили, мовляв,

малі діти — то великий клопіт і ще більша відповідальність. Перед ними, перед собою

і перед суспільством, адже з тим, що ми закладемо в них змалечку, вони будуватимуть

майбутнє. Думається, треба мати справжню мужність, аби взятися за таку дійсно велику

справу — виховання нового покоління.

Але цю мужність не тре-ба демонструвати, про неї не прийнято навіть говорити в ко-лективі однодумців. На перше місце вчителі молодших класів зазвичай ставлять зовсім інше: любов до діток, справедли-вість, доброту, терплячість, щирість, фаховість, делікат-ність, лагідність, самовідда-ність та ще багато подібних ре-чей, що у справжнього Вчителя зв’язані між собою, доповню-ють і врівноважують одна одну, дозволяючи йому з повним правом займати таке насправ-ді важливе місце в житті кож-ного з нас. Правда, не завжди оцінене належним чином.

Абсолютна більшість з нас ніколи, скільки б не пройшло літ і нових облич після почат-кової школи, не забуває свою першу вчительку (а переважна більшість з них — саме жінки). Тим більше приємно познайо-мити Вас, читачу, з чоловіком на цій високій посаді: Василь Григорович Лук’яненко.

У свій час наш герой мав дві перших вчительки: так склалося, що переїзди з Сум-щини і назад змусили його вчитися у двох школах. Ці на-вчальні заклади дуже відріз-нялися, як і Марія Михайлівна та Надія Григорівна, але про обох лишилися якнайтепліші спогади.

Рішення стати педаго-гом прийшло «саме собою». Тому після восьми класів всту-пив до Харківського педучи-лища. Там зустрів незвичайну людину — викладача малю-вання і каліграфії пана Мальо-ваного. Предмет він викладав ніби й не основний, але саме у нього навчився молодий Василь непоказній доброті і справжній доброзичливості як практичному педагогічному принципу. Та й не лише цьому і не тільки в училищі: все жит-тя вони листувалися, ділилися ідеями і досвідом.

Вчитися було легко, тому що — цікаво: чотири роки пролетіли швидко. Учи-лище дало дуже багато, тому згодом заочне навчання в Ки-ївському педінституті не зда-лося важким.

Школа все життя була головним у житті. І вже 35 років із сорокаоднорічного педагогічного стажу такою є наша спеціалізована школа №115. Тут, як то кажуть, є де розвернутися. А педагогам чи не найбільше потрібне саме моральне задоволення від ро-боти. Та й зручні світлі класи надихають, хоча, за словами пана Лук’яненка, непогано працювалося і в старій будівлі.

Про кар’єрний ріст сер-йозно не думав ніколи.

Хотілося бути лише справді хорошим вчителем, не від-волікаючись більше ні на що. Ясно, що хотілося б викладати в хорошій школі з гарними тра-диціями, аби можна було по-вністю проявити свої здібності і фахові навички. Молодому педагогу надто важлива була любов дітей і повага батьків, щоб примірятися до поса-дових крісел чи чогось поді-бного. Про Грамоту Верховної Ради, звання Заслуженого і вчителя-методиста сказав «під тиском», а от про те, що йде по нелегкому шляху з чистою совістю, що продовжує само-вдосконалюватись, що на-вчився критично ставитись до себе, що діти стали розкутіші, говорить із задоволенням.

З часом все міняється. Змінився, за його словами, і Василь Григорович: дещо пом’якшав, став не такий прискіпливий до дрібниць. Але основні життєві цінності і

принципи лишилися тими ж. В тому числі — любов до рідної мови, котру передає і малюкам. Українські ж пісні вважає непе-ревершеними «не з 1991 року».

Головне — вчити дитину своїм добрим прикладом. Патріотизм, справедли-вість, чесність, як і багато іншого, треба навіть не демон-струвати. Таким треба бути, адже діти особливо чутливі і безжальні до фальшу.

Не «задушити» в дитині індивідуальність — ще один з принципів, котрих дотримуєть-ся пан Василь. Згоджується, що зробити це не легко, адже одночасно треба привити ма-люку поняття про дисципліну, навчити поважати свободу та індивідуальність оточуючих, не кажучи вже про вивчення шкільних предметів. Але ж як приємно бачити, що вчорашні невмійки й незграби, забіяки чи плакси переходять у старші класи зібраними, організова-ними, готовими до вивчення складних дисциплін!

День був теплий і лагідний, мені приємно було послуха-ти думки розумного і досвід-ченого чоловіка про те і про інше, тому я й дозволив собі ще трішки пройтись з паном Лук’яненком по вулиці. Чесно, я позаздрив тій щирості (не просто чемності!), котру було видно неозброєним оком, коли перехожі різного віку віталися з Учителем. У мене склалося враження, що коли б він ішов один, то не раз був би зупине-ний для розмови. І для всіх, я певен, знайшов би добре сло-во чи мудру пораду.

Валерій БУРЯК

БІБЛІОТЕКА — ЦЕ БІБЛІОТЕКА — ЦЕ «АПТЕКА» ДЛЯ ДУШІ«АПТЕКА» ДЛЯ ДУШІТак вважає Наталія Алексєєнко — провідний

бібліотекар ліцею №142 Солом’янського району м. Києва (Політехнічний провулок, 2-А), і допомагає

дитині поринути в глибину знань та навчає любити Її величність — книгу.

Понад двадцять років працює Наталія Алексєєнко на бібліотечній ниві. Спершу за-відувала бібліотекою в школі №54, а нині працює в одному з найкращих загальноосвітніх закладів Солом’янського ра-йону — ліцеї №142.

Свою роботу Наталія Сте-панівна любить понад усе. На-стільки зріднилася з книгами, що цю любов прищеплює й лі-цеїстам. Постійно організовує дітлахам екскурсії: «Тут жи-вуть книги», а п’ятикласникам справжнє свято — «Посвя-чення в читачі». І це далеко не повний перелік… «Діти — це щось дуже цікаве і непізнанне, їх треба постійно відкрива-

ти», — зізнається бібліотекар.І хоча, на жаль, сьогодні

не вельми престижна ця про-фесія, вона дуже потрібна і цікава. Робота бібліотекаря допомагає Наталії Степанів-ні самовдосконалюватися, розвиватися, пізнавати щось нове, зобов’язує до постій-ного спілкування з дітьми та колегами, допомагати їм у виборі книг, зорієнтувати в інформаційному просторі або просто щось порадити.

Посильну допомогу пе-дагогічному колективу надає Наталія Степанівна у підго-товці різних заходів як з учня-ми, так і з педагогами, орга-нізовуючи огляди літератури,

книжкові виставки різнома-нітної тематики. Вдумливо, підбираючи потрібну літе-ратуру, бібліотекар намага-ється якнайширше розкрити тему, знайти нову літературу, використовуючи при цьому картотеки, книги, газети, журнали. Та й сама публікує у фахових виданнях власні на-працювання.

Наталія Алексєєнко по-стійно бере участь у районних, міських семінарах, конферен-ціях та конкурсах, за що нео-дноразово була відзначена подяками та грамотами ра-йонного і міського управління освіти.

«Чиї твори любите чи-тати?», — запитую Наталію Степанівну. «Ліну Костенко та Нечуя-Левицького», — чую у відповідь. І слухаю далі роз-повідь: і про огляди книжкових виставок, і про бібліотечні за-няття. Так натхненно розпо-відати про свою роботу може лише людина, яка по-справ-жньому закохана у власнупрофесію.

Свою любов до прекрас-ного Наталія Алексєєнко вті-лює і на полотнах картин, які власноруч вишиває «хрести-ком». На двох десятках поло-тен відображено стан душі — любов до прекрасного. І тому не дивно, що її життєве кре-до — «Робити людям добро».

Наталія КИРИЧЕНКО

1 жовтня — Всесвітній день музикиЛюдина з Солом’янки

30 вересня — Всесвітній день бібліотек

4 ЛИСТОПАДА 2011 РОКУ — НА РОЗІ ПРОСП. ПОВІТРОФЛОТСЬКОГО ТА ВУЛ. ОСВІТИ5 ЛИСТОПАДА 2011 РОКУ — ВУЛ. І. ПУЛЮЯ

11 ЛИСТОПАДА 2011 РОКУ — ВУЛ. П. КОЗИЦЬКОГО12 ЛИСТОПАДА 2011 РОКУ — ВУЛ. СТАДІОННА

18 ЛИСТОПАДА 2011 РОКУ — НА РОЗІ ПРОСП. ПОВІТРОФЛОТСЬКОГО ТА ВУЛ. ОСВІТИ19 ЛИСТОПАДА 2011 РОКУ — ПРОСП. КОМАРОВА (ДО ВУЛ. ЧУМАКА)

25 ЛИСТОПАДА 2011 РОКУ — ВУЛ. П. КОЗИЦЬКОГО26 ЛИСТОПАДА 2011 РОКУ — ВУЛ. ГЕРОЇВ СЕВАСТОПОЛЯ

(ВІД ВУЛ. ДОНЦЯ ДО ВУЛ. СТРАЖЕСКА)

Ярмаркуємо

№ 10 (156) • жовтень 2011

5НАБЛИЖАЄТЬСЯ СВЯТО ПОКРОВИ. ЩО ВИ ОСОБИСТО ДУМАЄТЕ ПРО

УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ?Микола, будівельник, вул. Ніжинська:

Без традицій, зокрема, нема нації. Нема нації — то нема й справжньої держави. А без своєї держави хто ми є? Кому ми такі потрібні, сироти без матері? Хіба що — як раби безмовні…

Зараз українці не мають ні ідеології ніякої, ні ідей хоча б на найближчі роки, ні героїв. Всіма способами молодим пропагується швидка нажива — і більше нічого. Але ж це глухий кут!

Влада цим не переймається, у Раді сидять бізнесмени, ко-трі думають лише про свої надприбутки, система вибудувалась така, що справжнє народовладдя вже неможливе фізично, адже всі люди скоро будуть втягнуті в якісь корупційні схеми і їм буде невигідно щось змінювати. Чекатимуть своєї гречки, які вже там традиції в голові чи серці.

Василь Каленикович, пенсіонер, вул. Донця:Я киянин, значить — українець. Тобто, я вірю в Бога, хоча й не ходжу до церкви. В дитин-стві водила матінка, та й дорослим у всіля-ких подорожах заходжу в храми, але мене ніяк не можна назвати «уцерковленим».

З дитинства пам’ятаю родинне Різд-во, кусання калача тощо. Це було дуже гарно, хоча й тісно. Зараз ми всі живемо окремо, збираємось лише на свята, але не думаю, що звичаї помирають: поки

буде народ, доти й будуть народні звичаї.

Оксана, приймальниця хімчистки, проспект Відрадний:У нашій родині завжди дотримувались старих звичаїв. Дотримуємось і зараз, будемо й далі жити так само. Це ж і гар-но, і корисно для розвитку нації. Інакше ніяк, тому і держава, і кожен з нас пови-нен робити для цього якомога більше. Це буквально питання виживання.

Дуже добре, що нема зараз ніяких заборон релігійних чи національних, бачите, люди і в храми Божі частіше хо-

дять, і вінчаються, і діток хрестять. Не вивішують ікон на покутті, але в кожному домі вони є.

Ірина Андріївна, пенсіонер за вислугою років, вул. В. Чумака:Народилася я в Києві, але батьки мої — з Росії. Тут вчилися, тут познайомилися, тут і лишилися. Дома говоримо росій-ською, але українську знаємо теж.

Щодо традицій, то скажу таке: якоїсь генеральної лінії в державі нема. Щось десь відроджується чи в іншому місці занепадає спонтанно, в залежності від керівника закладу чи території. Висно-вки — очевидні. Хоча, здається, цілком

зрозуміло, що в нормальній державі має бути своя мова, своя церква, свої кордони, армія тощо. Наприклад, хороший храм по-винен ставитись підхожими людьми на намоленому місці, там, де вже була церква. Так само й традиції: вони мають зберігатись, а нові виникатимуть замість віджилих. Але не на порожньому місці! Щоб народ лишався собою, кожен індивід повинен вихо-вуватись соціумом та сім’єю і як громадянин держави, і як пред-ставник нації. Це має здійснюватись не в останню чергу і за допо-могою народних (чи національних, якщо хочете) традицій. Грубо кажучи, на це повинні у державі і в сім’ї знайтись час і кошти. Од-ного бажання окремих людей мало. Чи ми бачимо щось подібне?

Зарина, студентка, вул. Виборзька:Не бачу я ніде ніякого помітного відро-дження традицій. Здається, навпаки. Наприклад, у нашому університеті всі говорять так званою російською, київ-ським її варіантом. А коли мова не вжи-вається, то й звичаї забуваються. Навіть такі життєво необхідні, як повага до старших чи чемність. Та про це навіть не говоримо, завжди є якісь інші теми. Про забобони, наприклад, говоримо, а от

про традиції — ні. Шкода, що влада нічого не робить у цьому напрямку, але двічі шкода, що кожен з нас про це забув. Народ-ні звичаї, своя церква є дуже потужними об’єднавчими чинни-ками. Можливо, тому в Україні їх і не допускають.

Андрій, правник, вул. Єреванська:Думаю, кожен повинен поважати давні традиції України, тієї держави, в якій він живе. Ці традиції існували сотні й тисячі років і допомогли українцям лишатись українцями, лишатись народом навіть у складі чужих держав. То чому ж ми пови-нні їх зневажати чи забувати? Тим біль-ше, що більшість із них — дуже гарні. На-приклад, уявімо собі Великдень без крашанок з тими старовинними симво-

лами чи Івана Купала без вогнища, хороводів і гулянь. Ніхто ж нікого не зобов’язує ні до чого, але виявляти розуміння і повагу повинен кожен.

Опитування провів Валерій БУРЯК

Наше опитування

«МЕДМІСТЕЧКО»: І ПРОФІЛАКТИКА, І СУЧАСНЕ ЛІКУВАННЯНезважаючи на те, що сьогодні медична

галузь переживає не кращі часи, упроваджуються новітні досягнення науки, зокрема у роботі

кардіологічної служби. Й тепер поряд із основним захворюванням лікуються ще і супутні. Однією із таких лікарень, де надають повний комплекс

медичних послуг і здійснюють профілактичні заходи, є Київська клінічна лікарня №6 (проспект Комарова, 3), яку називають ще «Медмістечком».

Про це наша розмова із завідувачем ревмо-кардіологічним відділенням, кардіологом вищої

категорії Галиною ІВАНОВОЮ (на знімку).

Галино Петрівно, не-щодавно у Києві проходив Національний конгрес кар-діологів, у якому Ви брали участь. Які питання розгля-дались як першочергові?

У першу чергу, це профі-лактика та лікування захворю-вань. Адже, за статистични-ми даними, щороку в Україні реєструється близько 50 тис. випадків інфаркту міокарда, 100–120 тис. інсультів, 20 тис. миготливих аритмій. Тому, звіс-но, кардіологи б’ють на сполох!

Велика увага приділялась зокрема безсимптомним аритміям. Адже у 20 відсотків хворих вони призводять до ін-сультів. Тому наразі ставилось питання плідної співпраці кар-діологів і невропатологів.

Тож на медичному фору-мі профілактиці захворювань приділялось найбільше уваги.

А як здійснюється про-філактика та лікування сер-цево-судинних та інших за-хворювань у Вашій лікарні?

У лікарні проводиться на сучасному рівні діагностика електрокардіографії, холтер-моніторування, ехокардіо-грама, а також лабораторна діагностика, щоб виключити гострий інфаркт міокарда. Маємо ще кардіомонітори, апарат штучної вентиляції ле-гень тощо.

Наше відділення прово-дить точну діагностику і рев-матичних захворювань, які нині посідають друге місце за поширеністю після кар-діолоскулярних хвороб та з

тимчасової і постійної непра-цездатності. Скажімо, сьо-годні найбільш поширений ревматроїдний артрит, який, до речі, «помолодшав». І, на жаль, пацієнти здебільшого звертаються тоді, коли хво-роба стала прогресувати.

Кожного хворого треба навчати, і навчаємо. Буває так: зник біль і людина пере-стає продовжувати курс лі-кування. А таку хворобу, як ревматроїдний артрит тре-ба лікувати довго, ще й під контролем лікаря. Іноді та-ких хворих привозять потім у важкому стані.

І до кожної хвороби паці-єнта чи то кардіологічної, чи то ревматологічної підходи-мо індивідуально. Тому що багато кардіологічних захво-рювань спричиняють супут-ні захворювання. І причина одна: невчасне звернення до лікаря.

Як лікар скажу: кожна лю-дина після 40–45 років має проходити медичне обсте-ження. А людина, яка хвора ще й на гіпертонічну хворо-бу, повинна обстежуватися і лікуватися постійно, тому що ця хвороба може усклад-нюватися, і тоді відбувається ураження інших органів: моз-ку, серця, нирок, а також су-дин, очного дна тощо.

Адже сьогодні для меш-канців створюються всі можливості для того, щоб обстежитись. Крім того, що-квартально проходить День відкритих дверей, де можна безкоштовно перевірити стан

свого здоров’я (вимірюван-ня артеріального тиску, УЗД, ЕКГ, лабораторні досліджен-ня крові), отримати консуль-тації всіх спеціалістів.

Щоб здійснювати про-філактичні заходи і ліку-вання має бути належна матеріальна база. Яка вона наразі?

Останнім часом мате-ріальна база лікарні покра-щилась. Закуплено нове об-ладнання для діагностики та для проведення операцій і не лише для відділення зага-лом, а й для лікарні зокрема. А з серпня ми забезпечені ліками першої необхідності, які надаються пацієнтам при нестабільних станах.

Загалом наше ревмо-кардіологічне відділення налічує 60 ліжок і надає ур-гентну допомогу жителям

Солом’янського району, а щодо ревматологічної служби, то це ще, окрім Солом’янського району, планова госпіталізація меш-канців Святошинського і Го-лосіївського районів. Тобто сьогодні кардіологічна служ-ба забезпечує госпіталізацію ургентну, люди потрапляють до лікарні з нестабільною стенокардією, гіпертонічни-ми кризами, гострим пору-шенням ритму серця.

Що, на Вашу думку і на думку вчених, може стати майбутнім у ревматології?

Імунобіологічна терапія, яка сьогодні набирає оберти у провідних країнах світу. У нас державна програма вже розроблена, залишилось тільки її втілити.

Розмову вела Наталя КИР’ЯНОВА

МЕДИЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ: АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯНещодавно всесвітньовідомий Національний

науковий центр «Інститут кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска» НАМНУ відзначив своє 75-річчя. Співробітники цього Центру успішно працюють

над вирішенням сучасних проблем діагностики, лікування і профілактики серцево-судинних

захворювань, зокрема артеріальної гіпертензії (підвищеного тиску). Цією хворобою, за даними офіційної статистики, страждає понад 12 млн.

населення України. Про причини виникнення гіпертонічної хвороби та ї ї наслідки розповідає

доктор медичних наук, професор, завідувач відділом популяційних досліджень Ірина

ГОРБАСЬ (на знімку).

Ірино Михайлівно, насам-перед визначимось з термі-ном «артеріальна гіпертензія».

Це підвищений артеріаль-ний тиск. Точка відліку артері-альної гіпертензії — 140 та 90 мм рт. ст. Її поширеність серед населення збільшується з ві-ком, переважно внаслідок не-здорового способу життя та харчування, однак, гіпертензія може передаватися і спадково. На жаль, сьогодні третина до-рослого населення страждає цією недугою, що обумовило прийняття Національної про-грами її профілактики й ліку-вання. Зараз багато зроблено, щоб запобігти розвитку арте-ріальної гіпертензії та її важких

ускладнень, зокрема інфаркту міокарда та інсульту. Але й лю-дина, яка страждає цією не-дугою, має усвідомлювати, що багато чого залежить від неї самої, від її способу життя.

Які причини виникнення гіпертонічної хвороби?

Світова наука єдиної при-чини виникнення цієї хвороби вказати не може. Існує ціла низка причинних факторів, та-ких як: спадкова залежність, наявність цукрового діабету у хворого, нераціональне хар-чування, стреси, малорухли-вий спосіб життя, надлишкова вага і, звісно, тютюнопаління та надмірне вживання алкоголю.

Які симптоми захворю-вання?

На ранніх стадіях захворю-вання може проявлятись голо-вним болем, запамороченням, болем у ділянці серця, відчут-тям оніміння лівої руки. Існує пряма залежність між рівнем тиску і можливими ускладнен-нями. Так, гіпертонічна хво-роба пришвидшує розвиток атеросклерозу, виникнення мозкового інсульту, ішемічної хвороби серця, аритмій, сер-цевої та ниркової недостат-ності.

Ірино Михайлівно, роз-кажіть, будь ласка, як лікува-ти артеріальну гіпертензію?

Артеріальну гіпертензію можна лікувати як медикамен-тозними, так і немедикамен-тозними методами. Медика-ментозну терапію призначає лікар в залежності від рівня артеріального тиску і наяв-ності супутніх захворювань та факторів ризику серцево-су-динних ускладнень.

Людям з артеріальною гі-пертензією слід обмежити вжи-вання солі до 5-6 г (половина чайної ложки) на добу, більше вживати продуктів, багатих на калій, кальцій та магній (курага, ізюм, чорнослив, картопля, гар-буз, буряк, гречка, пшоно, горох, молоко та інші нежирні молочні продукти, сир, риба ). Варто ро-бити регулярні фізичні вправи, які допомагають нормалізувати масу тіла та боротися зі стре-сами, стежити за своєю вагою, оскільки при збільшенні маси тіла підвищується артеріальний тиск, відмовитись від паління та надмірного вживання алкоголь-них напоїв. Виконання реко-мендацій лікаря та дотримання цих порад збереже пацієнтові працездатність та активне по-вноцінне життя.

Розмову вела Наталія КАПУСТЯНСЬКА

Наше здоров’я

Актуальне інтерв’ю

№ 10 (156) • жовтень 2011

6БРЕНД «ШЕРЕМЕТЬЄВСЬКИЙ»:

ДОБРО, БЛАГОДІЙНІСТЬ, МЕЦЕНАТСТВОСьогодні представляти Олексія Шереметьєва не треба, його знають

в Україні не лише як успішного підприємця, а й мецената і громадського діяча. Розпочавши у 1995 році підприємницьку діяльність у галузі роздрібної

торгівлі, він заснував та розвиває мережу магазинів, у якій на сьогодні працює більше тисячі осіб. Одночасно з професійною діяльністю вже 10

років займається меценатством, благодійною та громадською діяльністю, спрямованою на збереження історичної та культурної спадщини українського

суспільства, проведення масштабних соціальних та освітніх проектів, підтримку соціально-незахищених верств населення — ветеранів Великої

Вітчизняної війни.Не тільки Клуб «Червона Зірка» та музей асоціюється сьогодні з цим

іменем. Бренд Шереметьєва — це добро, благодійність, історична спадщина.

КЛУБ «ЧЕРВОНА ЗІРКА»

Окремим напрямком гро-мадської діяльності Олексія Шереметьєва є керівна по-сада Президента молодіжної громадської організації «Ки-ївський Клуб «Червона Зірка», що проводить патріотичні за-ходи та військово-історичні реконструкції Другої світової війни. Клуб активно співп-рацює з ветеранськими ор-ганізаціями та військовими училищами, проводить пошу-кові роботи та перепоховання останків солдатів, бере участь у державних військових пара-дах та акціях пам’яті. Основна мета діяльності Клубу — це створення патріотичних освіт-ніх програм, проведення все-українських заходів та акцій для збереження національної самосвідомості та виховання патріотизму в українському суспільстві.

На думку Олексія Шере-метьєва, історія військових конфліктів — це не лише хро-нологія перемог чи поразок, які на довгі роки визначають геополітичну ситуацію в світі, це історія звичайних людей, від яких надзвичайно склад-ні умови фронтового життя потребували максимальної концентрації, сили духу, фі-зичного та психологічного на-вантаження. Важливо розумі-ти, що солдат, які воювали в радянській армії, об’єднувала спільна ідеологія. Почуття па-тріотизму та любові до своєї країни було в той час настіль-ки справжнім і глибоким, що здатне було подолати в де-кілька разів сильніші — з точ-ки зору технічного оснащен-ня — війська противника. Така основа справжньої людської гідності виховувалась у Ра-дянському Союзі вже в лавах армії, коли призовники розу-міли, що військова служба — справа чоловічої честі. Сьо-годні, коли наше суспільство існує з одного боку в мирному середовищі, а з іншого — в умовах тотальної байдужості, є велика потреба у збереженні зв’язку поколінь, відновленні засад патріотичного вихован-ня. Клуб «Червона Зірка» існує вже дев’ять років як осередок вивчення військової історії, що працює у цікавому для поко-ління сучасної молоді форма-ті — це військові реконструк-ції, масштабні фестивалі, живе спілкування з ветеранами ві-йни, знайомство з особливос-тями фронтового побуту та можливість не тільки почути, а й відчути себе справжнім сол-датом — все це об’єднує тих, хто вступає до клубу. Критерій вступу один для всіх — готов-ність виховувати в собі фізичні та моральні якості.

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИМАЄ БУТИ ОСОБЛИВИМ

День Великої Перемоги, як вважає Олексій Євгенович, має бути особливим для кожного, тому що немає родини, якої б не торкнулися події Другої світової війни. Це день не лише вшануван-ня пам’яті загиблих, а й день, при-свячений тим, хто зустрів свою Перемогу. Члени клубу «Червона Зірка» беруть участь у святково-му Параді, після якого влаштову-ються урочистості для ветеранів війни на Народному Меморіалі (п. Конча-Заспа) — єдиній в Укра-їні діючій братській могилі, куди і сьогодні ховають останки за-гиблих бійців. Народний меморі-ал загиблих воїнів при обороні і звільненні Києва в 1941-43 рр. — братська могила, де сьогодні поховані 624 солдати та офіцери Радянської армії. Щорічно на ме-моріалі відбуваються перепохо-вання воїнів, які протягом десяти-літь вважались безвісті зниклими, а 9 Травня відбуваються урочисті заходи для ветеранів Великої Ві-тчизняної війни. Тут проходять мітинги, на яких звучать слова вдячності ветеранам та хвилина мовчання за загиблими, готуєть-ся фронтова каша і співаються патріотичні пісні. Це свято поко-лінь вільних людей, свято героїв Великої Перемоги. Наступного дня відбувається військова ре-конструкція переможного бою Радянської армії, подивитись на яку щороку збирається кілька де-сятків тисяч глядачів.

Почуття Перемоги! Пере-моги над байдужістю сучасно-го суспільства до своєї історії, свого коріння. «Коли наприкінці кожної реконструкції аудиторія глядачів вибухає одноголосим «УРА!», я розумію, — зізнається пан Олексій, — що ми робимо правильні речі». Серед глядачів заходів багато дітей, реалістич-ність боїв їх не лякає, а навпаки викликає зацікавленість та бага-то запитань — як курс «живої» іс-торії. «Я служив у радянській ар-мії, — продовжує розмову наш

герой, — обидва моїх діди бра-ли участь у Другій світовій війні, тому сьогодні для мене особли-во важливо, що діяльність клубу «Червона Зірка» може передати поколінню сучасної молоді ро-зуміння з одного боку — трагіз-му та руйнівної сили будь-якого військового конфлікту, а з іншо-го — мужності та надзвичайної сили людей, що отримали Вели-ку Перемогу!»

ВИСТАВКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Олексій Шереметьєв є за-сновником Музею Шереметьє-вих — відомого в різних країнах світу зібрання військових рари-тетів різних історичних періо-дів. На основі експозиції Музею Шереметьєвих щороку в різних регіонах України відкриваються тематичні виставки, що повною мірою розкривають глядачам сторінки світової історії військо-вих конфліктів. Сьогодні працює сім постійно діючих виставок Музею Шереметьєвих за тема-ми Кримської війни, Першої та Другої світових війн, Військової слави України та ін. Одночасно з виставковою діяльністю Олек-сій Шереметьєв бере активну участь у відновленні пам’яток історії та архітектури. Яскравий приклад цієї його діяльності — реставрація Михайлівської ка-зиматованої берегової Батареї в місті Севастополі та відкриття в її стінах виставки Музею Ше-реметьєвих «Героїчний Севас-тополь». Цей проект, реалізо-ваний Олексієм Шереметьєвим спільно з Міністерством Обо-рони України, Національним військово-історичним музеєм та міської владою Севастополя, увійшов до списку головних му-зейних подій України 2010 року.

Сьогодні ініціативна група Музею Шереметьєвих у Се-вастополі опікується не лише Михайлівською Батареєю, а й ін-шими пам’ятками історії, на яких відбуваються сезонні суботники та вирішуються питання благоу-строю. Завдяки плідній співпраці

Музею Ше-реметьєвих з державними установами — Націона льним військово-історич-ним музеєм України, меморіальним комплексом «На-ціональний музей історії Великої Вітчизняної війни», Керченським історико-культурним заповід-ником та багатьма іншими, на базі кожної виставки Музею Шереметьєвих працюють екс-курсійні та освітні програми для школярів. Щорічно Олексій Шереметьєв здійснює низку соціально-культурних про-ектів — очолюючи масштабні культурні фестивалі, серед яких міжнародний фестиваль «Війна і мир» (м. Севастополь) та вій-ськово-історичний фестиваль «Альмінська битва» (АРК).

МУЗЕЙ ШЕРЕМЕТЬЄВИХ

«Покажіть мені ґудзик, і я ска-жу, від якого він мундира», — каже Олексій Шереметьєв. До речі, його колекція почалась саме з ґудзика від військової форми, яку батько подарував шестирічному Олексію та його брату Ігорю під час поїдки до Севастополя. Відо-мий київський художник Євген Шереметьєв разом з дружиною Тамарою створили велику кіль-кість музейних експозицій, а їх діти виросли в музейних залах та з найменшого віку вивчали «живу» історію не зі сторінок під-ручників, в по експозиціях речей, що «дихали» своїм минулим. І сьогодні, на відкритті кожної ви-ставки Музею Шереметьєвих, поруч з братами Олексієм та Іго-рем присутня їх мама, яка бере активну участь у створенні екс-позицій сімейного Музею.

Перша виставка колекції братів Шереметьєвих відбулась іще в 1980 році — в школі, де вони вчились. Там, у шкільному музеї Великої Вітчизняної війни була створена виставка з речей-свідків військової трагедії 20-го сторіччя — кулі, форма, фрон-

тові відзна-ки — все це

дозволяло не вчити, а пізнава-

ти історію конфлік-ту та зміст трагедії під

назвою «війна». А в 2004 році відбулась перша виставка вже Музею Шереметьєвих — на те-риторії університету Шевченка була розгорнута експозиція, при-свячена історії Кримської війни. Колекція пана Олексія постійно поповнюється, а за період існу-вання Музею відбулось більше 20 виставок у різних містах України.

Цікаво, що колекція раритетів Олексія Шереметьєва охоплює майже тисячолітній період — від давньоруських печаток, які мож-на вважати єдиними збережени-ми до наших днів ілюстраціями того часу, — до колекцій унікаль-ного гербового фарфору, різно-маніття мундирів та амуніції, пе-чаток, фотографій та документів епохи кінця 19-го сторіччя. Олек-сій Євгенович впевнений у тому, що її експонати мають надихати насамперед відвідувачів виста-вок Музею, пробуджуючи в них цікавість як до світової історії, так і до минулого власного народу, розуміння причинно-наслідкових зв’язків, відчуття патріотизму та любові до Батьківщини.

Сьогодні на території Украї-ни працює вісім постійно діючих виставок Музею Шереметьєвих. Дві з них — у Миколаєві та Бала-клаві — присвячені темі Крим-ської війни. До речі, на думку екс-пертів Британського товариства дослідників Кримської війни, се-ред яких, до речі, Олексій та Ігор Шереметьєви, саме колекція братів Шереметьєвих є одним з найбільших у світі зібрань арте-фактів Кримської війни. На ви-ставках представлені військова форма та амуніція російської ар-мії та союзницьких військ, рідкіс-ні нагороди та відзнаки, зброя, особисті речі та листування представників різних армій, на-бори посуду та фарфору того часу, фотографії та документи.

БЛАГОДІЙНІСТЬ

Протягом 10 років щоріч-но Олексій Шереметьєв надає щомісячну фінансову підтримку 7 сім’ям воїнів, що загинули в Афганістані, а також матеріаль-ну допомогу Спілці ветеранів та Спілці інвалідів Великої Вітчиз-няної та Афганістану.

За кошти мецената було озеленено Олексіївський парк, встановлено дитячі майдан-чики, проведено капітальний та поточний ремонт районних бібліотек (вул. Донецька, вул. Клименка), надано благодійну допомогу дитячій художній шко-лі (вул. Краснопартизанська), територіальному центру соці-ального обслуговування, район-ній організації Червоного Хрес-та, санітарно-епідеміологічній станції Солом’янського району.

В усіх житлових будинках, у яких знаходяться гастрономи «Шереметьєвський», та інших будинках району, проводився поточний, у деяких випадках — капітальний ремонт під’їздів, при необхідності — заміна вікон та дверей, озеленення тери-торії, створення скверів з ла-вочками та дитячими майдан-чиками, встановлення огорож, облаштування дворів (серед них будинки на вул. Білецького, Клименка, Олексіївській, про-спектах Червонозоряному та Повітрофлотському, Чоколів-ському бульварі та ін.).

І, повірте, це далеко не по-вний перелік добрих справ Олексія Шереметьєва.

ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

Що стосується творчих планів пана Олексія, то іноді вони виникають раптово, іно-ді потребують тривалої під-готовки, однак кожен проект зберігає єдиний лейтмотив, а саме — об’єднання сучасного суспільства на міцному фунда-менті історичної пам’яті.


№ 10 (156) • жовтень 2011

7

ДУША НЕ СТАРІЄ!Поважаючи життєвий досвід

і мудрість старших, їх чесно про-йдений життєвий шлях і недарма посивіле волосся, увесь світ 1-го жовтня відзначає Міжнародний день людей похилого віку, а в Укра-їні з 2004 року ще й День ветерана. За міжнародною класифікацією особою похилого віку є кожен, хто досяг 65-річного віку, а в нас це якраз покоління тих, хто воював з фашизмом чи працював на обо-рону Батьківщини. Це ті люди, з яких нам би брати приклад, пере-ймати не лише професійні вміння та навички, але й стійкість, реалізм та розважливість, наполегливість і оптимізм.

Я думав про це у затишній ак-товій залі Територіального центру соціального обслуговування на-селення, що на бульварі І. Лепсе,

83А. Думав тому, що в гості до ви-нуватців свята — солом’янських ветеранів — приїхав ансамбль хору «Солдатська слава» сусідньо-го, Святошинського району. Все це були ровесники підопічних нашого Терцентру, народ поважного віку, але вони співали, декламували і навіть танцювали з таким молоде-чим запалом, з таким ентузіазмом і вмінням, що вразили всіх. І, скажу я Вам, читачу, це була «повноме-тражна» концертна програма, з ре-тельно підібраним репертуаром, з чудовим музичним супроводом і конферансом, вміло збалансова-на і відпрацьована чесно, в повну силу та з гідністю. Так, не всі артис-ти легко вибігали на сцену, не всім вдавалися глибокі поклони, але щирості, непідробному натхнен-ню, гумору, сумлінності і повазі до глядача у цих немолодих аматорів варто було б повчитися багатьом і багатьом сучасним «зірочкам».


Продається гараж з погребом. Коператив «Жуляни», просп.

Повітрофлотський, 59.Тел. 245-06-62

СМЕРТНИЙ ШЛЯХ СМЕРТНИЙ ШЛЯХ ВІД СОЛОМ’ЯНКИ ДО ВІД СОЛОМ’ЯНКИ ДО

БАБИНОГО ЯРУБАБИНОГО ЯРУ

«Бабин Яр. Урочище в Шев-ченківському районі, між вули-цями Д. Коротченка і Дем’яна Бєдного. Впродовж тимчасової німецько-фашистської окупації Києва — місце масової страти гітлерівцями мирного населен-ня міста і військовополонених. Усього в Бабиному Яру заги-нуло понад 100000 радянських громадян», — такі відомості наведено в енциклопедичному довіднику «Київ», виданому Го-ловною редакцією Української Радянської Енциклопедії.

Упродовж двох років, з 1941 р. по 1943 р., у Бабиному Яру було закатовано і розстрі-ляно десятки тисяч людей, переважно стариків, жінок і дітей. Це були люди різних на-ціональностей, віросповідань і політичних переконань, але тільки євреїв та циган було під-дано мученицькій смерті за на-ціональною ознакою.

Трагедія Бабиного Яру піс-ля закінчення Великої Вітчиз-няної війни довгі десятиріччя замовчувалася, настали часи «морально-етичного» Бабино-го Яру — це побутовий анти-семітизм.

І тільки у вересні 1961 року, у 20-ту річницю трагедії, видат-ний російський поет з україн-ським прізвищем Євтушенко виступив на творчому вечорі з поезією, яка розпочиналась словами «Над Бабьим яром па-мятников нет».

Йшли роки, минали деся-тиріччя, трагічна тема то ви-пливала на поверхню, то знову замовчувалася.

Наприкінці 80-х років ХХ ст. трагедія Бабиного Яру стала темою наукових досліджень. Першим науковцем-дослід-ником болючої теми був наш земляк, киянин, корінний солом’янчанин Фелікс Левітас, давній користувач фондів бі-бліотеки ім. В. Чкалова.

Фелікс Левітас народився на Солом’янці, в будинку купця М. Сахновського за адресою вул. Островського, 45. Обрав-ши справою свого життя ви-вчення історії, Фелікс Левітас

нині — Заслужений працівник культури України, доктор іс-торичних наук, професор Ки-ївського університету ім. Б. Грінченка.

Ще за часів Перебудови, наприкінці 80-х років ХХ ст., Фелікс Левітас разом з істори-ком Марком Шимановським, нині кандидатом педагогічних наук, а на той час вчителем іс-торії однієї з київських шкіл, підготували перше досліджен-ня про трагедії Бабиного Яру, яке так і називалось «Бабий Яр. Страницы трагедии».

Та книга побачила світ восени 1991 року, до 50-річчя трагедії. Невелике за обсягом дослідження включає краєз-навчі відомості, архівні текстові і фотоматеріали, спогади оче-видців.

…Пройшли роки. Україна стала незалежною. Створе-ний ще в 1988 році Фонд «Па-мять Бабьего Яра» видав цілу низку досліджень, розвідок, ґрунтовних видань об’ємом у тисячі сторінок, при перегляді яких кров холоне в жилах — на-стільки бузувірства фашистів у Києві часів окупації були у протиріччі до всіх законів, що мусять правити світом — це за-кони Божі, юридичні, моральні та низка інших.

Не оминула смертна чаша фашистських зло-діянь і Солом’янку. Багато солом’янчан полягли в землі Бабиного Яру…

Ганна БАБІЙ,завідувач бібліотеки

ім. В. Чкалова

ЕКСКУРС ДО ПІЗНАННЯ ЗАКОНІВНещодавно у спеціалізова-

ній школі №7 ім. М. Рильського (пров. Платонівський, 3) відбу-лась презентація ілюстрованого Кримінального кодексу для дітей, підготовленого Галиною Палій-чук. Утім, ідея створити таку книгу належить Вікторії Делес, яка на-малювала ілюстрації до видання. Видавці книги вважають, що бо-ротися зі злочинністю потрібно з раннього віку, а не тоді, коли вже скоєні злочини. Тому профілакти-ці злочинності серед дітей треба приділяти якнайбільше уваги. Презентоване видання, яке, до речі, отримало гриф Міністер-ства освіти і науки, у доступній формі висвітлює види злочинів та які можуть бути покарання.

Галина Палійчук навела приклади з життя підлітків, які іноді, хизуючись перед однолітками, переступають межу дозволеного і потрапля-ють до колонії, і щоб цього не сталося, потрібно думати про наслідки. Тим паче, що вже крадіжка на 90 гривень вва-жається кримінальним зло-чином.

Учн і- с т ар ш о к л ас н и к и мали змогу не тільки послуха-ти Галину Палійчук, а й отри-мати відповіді на питання.

В обговоренні нагальної теми взяв участь і начальник кримінальної міліції у справах дітей Солом’янського району Олег Чередниченко, власне,

за ініціативи якого і відбулась ця зустріч. За його словами, цього року у районі 25 дітей скоїли злочини, насамперед це діти з малозабезпечених та неблагополучних сімей.

Олег Петрович також ска-зав, що такі зустрічі з профі-лактичною метою відбудуться і в інших школах району.

Наталія КАПУСТЯНСЬКА

НАСТУПНА ЗУПИНКА: ПЛОЩА

КОСМОНАВТІВУ зв’язку з характером

своєї журналістської діяль-ності я щодня мандрую на-шим рідним районом. І моя подорож зазвичай почина-ється на одній із зупинок на Солом’янській площі. Тож, чекаючи громадський тран-спорт, я маю можливість почути багато чого, але най-більше — побачити, як наші мешканці «піклуються» про красу рідного міста. Якось почула розмову двох літніх жіночок, які так бідкалися, що влада у цьому році багато грошей витратила на квіти, ніби більш немає куди їх по-діти. «І коли воно у нас буде, як у Європі?» — чую далі. «Є квіти — не так, немає квітів — теж не так!», — думаю я собі, але в розмову не втручаюсь, а так хочеться сказати, що ми, українці, живемо у само-му центрі Європи! От тільки чистоту міста не підтриму-ємо так, як там — у Європі. А робимо чомусь так, як той молодий чоловік, який недо-палок кинув, і побачивши мій погляд, — знітився... і шви-денько його під опале листя ногою сховав. Раптом підбі-гло двоє школярів — і давай горіхи ногою «молотити», але так і побігли за тролейбусом, залишивши і сміття, і горіхи.

Після цих спостере-жень — за рухом і транспор-ту, і людей — мені так захо-тілось «дати на горіхи», чи по вінику кожному, хто смітить. От тільки, мабуть, їх на всіх не вистачить!

Щиро,«солом’янський» редактор

ВІДЧИНІТЬ ДВЕРІ ВІДЧИНІТЬ ДВЕРІ НАЙПРЕКРАСНІШОМУ НАЙПРЕКРАСНІШОМУ СТВОРІННЮ — ДИТИНІСТВОРІННЮ — ДИТИНІ

Вже третій рік поспіль відповідно до Указу Президента України в державі відзначається

День Усиновлення. У Солом’янській районній в місті Києві державній адміністрації питаннями

усиновлення опікується служба у справах дітей (просп. Повітрофлотський, 41). До розмови

запрошую керівника цієї служби Тамару ОЛЕКСІЄНКО (на знімку).

Тамаро Василівно, наці-ональне усиновлення визна-не пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків-ського піклування. Яка на сьогодні є підтримка для сі-мей, які усиновили дитину?

Справді, влаштування ді-тей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до сі-мейних форм виховання на сьо-годні є одним з пріоритетних завдань держави, оскільки ба-гаторічний досвід свідчить, що виховання дитини в інтернатно-му закладі не забезпечує гар-монійний розвиток особистості та психіки дитини. У таких за-кладах діти перебувають немов би в замкненому просторі. Для них невідомі проблеми з якими зустрічаються діти, які вихо-вуються в сім’ях. Таким дітям важко адаптуватися до нового

життя, яке чекає на них після ви-ходу із закладу. Але найголовні-шим є те, що жоден інтернат не дасть дитині сімейного затишку і батьківської любові. Тільки в сім’ї дитина може розвиватися всебічно, тільки сім’я здатна за-безпечити задоволення осно-вних потреб дитини, надавати стимули для її подальшого роз-витку, створювати для неї ста-більну атмосферу.

Держава всебічно підтри-мує сім’ї, які усиновили дити-ну, й забезпечує такі державні гарантії: грошову допомогу у розмірі як при народженні пер-шої дитини, додаткову оплачу-вану відпустку, у разі потреби кваліфіковану психологічну до-помогу тощо.

Де можна ще отримати консультацію щодо усинов-лення дитини, окрім Вашої служби?

Вже декілька років у Києві успішно функціонує створений службою у справах дітей Київ-ської міської державної адміні-страції Міський центр дитини (м. Київ, вул. Дегтярівська, 3-А, тел. 482-24-14, 482-23-13), де всі ба-жаючі прийняти в свою родину дитину можуть отримати квалі-фіковані консультації та допомо-гу, пройти тренінг щодо особли-востей виховання дітей, оцінити власну готовність до прийняття дитини в сім’ю, а у майбутньому отримувати психологічну допо-могу та підтримку у вихованні усиновленої дитини.

Інформацію з питань уси-новлення можна отримати також на Всеукраїнському порталі національного уси-новлення www.sirotstvy.net

У Солом’янській райдер-жадміністрації напрямок по роботі з дітьми-сиротами веде головний спеціаліст Марія Сокіл (тел. 207-39-37)

ПОДМИ, ВІТРЕ!

Вже два роки(!) по вул. Сурікова, 4 «підвис» цей ме-талевий зливник, мабуть, чекає 7-бального вітру.

ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!Протягом цього року

власник нічного клубу «Бар-караоке», що знаходиться біля будинку вул. Єреван-ська, 13 встановив на даху вентиляційні установки, які

створюють значний шум на-вколо прилеглих будинків. І це не все. З вечора до ранку у цьому кафе лунає музика на всю потужність. Наше жит-тя перетворилось на якесь

жахіття: музика і гудін-ня не дають нам спокоюцілодобово.

Хотілось би дізнатись у влади, як власник кафе отримав дозвіл на відкриття

ресторану поблизу житло-вих будинків. Це питання, звісно, і до прокуратурирайону.

Мешканці будинку вул. Єреванської, 13.

Колонка редактора30 вересня — День Усиновлення До 70-річчя трагедії Бабиного Яру

Послухайте й мене

• СПЕЦІАЛІСТЗІ ВСТАНОВЛЕННЯ ТА РЕМОНТУ ГБО!!!

• СЛЮСАР-ХОДОВИК

Досвід роботи,з/п щотижнево

вул. Радищева, 5(067) 236-14-52,

044-454-13-32 Юрій

№ 10 (156) • жовтень 2011

8

jnmqrk|Š`0P“ njrkPqŠ`

l`c̀ ghm &noŠhj`[oS�K,!=……�

%*3��!S""3�. b,K%!ƒ�*=� 69�

2��. 458-17-95C!=��G�% K�ƒ "�.S�…�.

ƒ…,›*= …= �/ƒ %*3��!,

��, ��, � �, ��

��.: 360-26-50,068-201-66-31

�� «�� »

�� 42%

ВесiлляДнi народження

Поминальнi обiдиm��%!%�%

q�=�…= �%�=�…� *3.…�

b3�. j3!��*=� 1-`�71-1-9� �67 74�-7-64

�98 456-7-ÊÀ

ÔÅ

«Ê

ÎÌ

ÁÀ

Ò»��,

��, ��

�� , �� , ��, ��

2 7 5 - 16 - 6 32 7 5 - 16 - 6 32 3 2 -7 1 - 6 32 3 2 -7 1 - 6 3

ДОПОМОЖЕМО ДОПОМОЖЕМО ШВИДКОШВИДКО

продати, купити, здати, зняти будь-яку нерухомість.

СУПРОВІД В БТІВул. Донецька 8/10, тел.: 229-23-11, (097) 954-36-34U

VR

-R

EA

LT

YU

VR

-R

EA

LT

Y

ювр-реалті

КИЇВСЬКИЙ ЗАВОДМЕТАЛОПЛАСТИКОВИХ ВІКОН

leŠ̀ knok`qŠhjnbPbPjm` dbepP

a`kjnmhCS� *�

a3��-�*%_ �*�=�…%�2S ƒ ",…%�%�nK ,"*= "=�%…*%�� "S�*%�,

1-6-� -6- b3�. r ,…��*%�%� 8� %�. 15E-��i : �r�-��@�ig�ir��t, www��r�-��i�v�u�

Â Êàôå ãîòåëþ«ÎÁÅÐIÃ»

кухарі, — з/п від 1200 грн/тиждень

офіціант-бармен, з/п +%;помічник кухаря

Тел.: 275-44-70,067 318-88-68

НА ПОСТІЙНУ РОБОТУ ПОТРІБНІ:

КУПИМОКАРТИНИ

будь-який живопис, старовинні речі, посуд

та фарфор

229-72-63(098) 928-98-95

kS*3"=……�o!%�S�=*2,*=

b�S ",�, C!%2�ƒ3"=……�j"=�S�S*%"=…,L C�!�%…=�

q3�=�…� %K�=�…=……� 2= �=2�!S=�,

o!��’�"…,*3 ƒ…,›*= #5�)%*%�S"��*,L K3��"=!�

Š��. (�44� 7-55-57

Ліц. МОЗУ АВ №565761 від 19.08.10

j�ohln

599-4-8�� (�5�� 11-11-11K�ƒ ",�i�…,�

q2=!i ��K,2��*i �%2%q%�%�’�…*, 2= i… ,�

!=L%…i" j,G"= (�% 8�-� !!.�

��!"#$%�� &�� &� � ��

�S*3"=……� "S!3�…,� ��C=2,2S"� ��!C��=� �,…�!%�3 �!%…S�…%_ "2%�,�

CS�",?�……� S�3…S2�23� KS%!�"S2=�Sƒ=�S�� *%…23!…= C�=�2,*=� ��ƒ%2�!=CS�

g=C,� ƒ= 2��.: (�67� 44-81-8�kS*=!…� �4� I C%"�!�.

www.�z��-d��t��.�iev.u�kS��…ƒS� ln� `b 049368 "S� 24�12�05 !�

��. �� . �� 583836 �� 06.09.2011

ПЛАВАЛЬНИЙ БАСЕЙН• Разові відвідування: для дорослих — 50 грн.

дитячі — 45 грн.• Час у воді — 45 хвилин.• Вартість місячного абонементу на одну людину:

• для дітей, що вміють плавати — 300 грн.• для дітей, що не вміють плавати — 350 грн.• для дорослих — 350 грн.

Особливості:6 доріжок по 25 м, глибина — 0,7 — 4,7 м

• Очищення води рідким хлором з додаванням срібла.• Температура води 27 °C• Заняття для дітей віком від 7 до 14 років• Аквааеробіка: разові відвідування — 60 грн.• Місячний абонемент на одну людину — 450 грн.• Тренажерний зал• Вартість місячного абонементу на 1 людину — 200 грн.• Лазня на 10 чоловік (2 години) — 300 грн.

Адреса: вул. Освіти, 3,тел. 241-55-15, 241-55-06

Режим роботи: 8.00 — 9.00; 17.00 — 20.00

ГІДНА ЗМІНА

24 вересня у Ландшафтному парку відбули-ся змагання школярів, присвячені Міжна-

родному дню туризму та Дню туризму в Украї-ні. Навчальні заклади району виставили 30 команд у молодшій віковій групі та 25 — у стар-шій, тобто на лінійці стояли представники 52-х гуртків спортивно-туристичного напрямку і 3-х клубів туристично-краєзнавчого спрямування. І вражаючою була не лише кількість учасників, приємно було бачити прекрасну організацію цього заходу, котра дозволила юним туристам

позмагатись у чесній боротьбі, проявити вмін-ня і винахідливість, відпрацювати взаємодію в командах і просто отримати заряд гарного настрою безпечно, динамічно і цікаво. Таким чином проведені заходи на хорошому прикладі вчать молоде покоління організованості, від-повідальності, взаємоповазі. Отже, недарем-но на святковій лінійці було вручено нагороди працівникам галузі туризму району за високу майстерність у професійній діяльності!

Оскільки вікторин, естафет, конкурсів було багато, а грамоти і подарунки вручали як за пер-ше, так і за друге та третє місця, то приємність вийти перед стрій мали чи не всі капітани команд. Посмішки були і на обличчях організаторів захо-ду та почесних гостей: голови Громадської ради при Солом’янській райдержадміністрації Дмитра Оніщенка, директора Палацу дитячої та юнацької творчості Ірини Тихонової, головного спеціаліста управління освіти району Валентини Гордієнко та інших. Крім добрих напутніх побажань у своїх ви-ступах вони запропонували зробити такі — вже традиційні — змагання офіційними.


ПРО БОГА ПОШЕПКИПРО БОГА ПОШЕПКИДуже незвичною для су-

часного письменництва є християнська тематика. Тим приємніше було бачити повний зал гостей-слухачів, що зібра-лися 4 жовтня на літературні читання «Про Бога пошепки», у щойно відкритій художній га-лереї на Пітерській, 14.

На тлі виставки іконо-пису та храмового розпису уродженця Солом’янки Леся Клименка натхненно лунали філософські вірші провідно-го українського письменни-ка Івана Андрусяка, алегорії Олафа Клеменсена та блис-кучі поезії відомих «двохти-сячників» — Світлани Богдан,

Олесі Мамчич і Галини Ткачук, до яких наприкінці читань до-лучився своєю прозою Артем Захарченко.

Протягом вечора слуха-чам були представлені остан-ні дитячі збірки видавництва

«Грані-Т» та книга Народного ху-дожника України Є. Волобуєва.

Сподіваємось, що такі мистецькі вечори стануть у «Галереї на Пітерській» доброю традицією.


«Галерея на Пітерській»До Міжнародного дня туризму

ЖУРАВЛИКИ ЩАСТЯБібліотечна територія до-

бра і творчості, що в бібліотеці ім. М. К. Реріха гостинно відкриває свої две-рі всім бажаючим. Тут на-роджуються творчі роботи наших читачів як дорослих, так і дітей. Скажімо, зацікав-леність дванадцятирічного Сашка Сорокіна модульним оригамі — старовинним японським декоративним мистецтвом привела його до бібліотеки, щоб більше ді-знатися про своє захоплен-ня. П’ять років тому у Саш-ка померла мама, у хлопця

почались проблеми з сер-цем, а улюблене заняття його заспокоює та врівноважує.

Нещодавно в бібліотеці відкрилась виставка творчих робіт з оригамі, на якій пред-ставлено вісім робіт Сашка. Рада бібліотеки посприяла

Сашку Сорокіну вступити в київський клуб ори гамі (Му-зейний перевалок, 4) за під-тримки посольства Японії в Україні та Українського дер-жавного центру позашкіль-ної освіти.

І тоді, коли бібліотека брала участь у флешмобі «Японія, тримайся!» в під-тримку постраждалих япон-ців, вісім журавликів надії були передані для японських друзів.

Софія ВІТЕР,завідувачка бібліотеки

ім. М. К. Реріха

�� j�_"� �*!=_…=

229-94-72

Ліц

. М

ТЗ

У А

В №

38

14

29

від

28

.1

1.2

01

1

www.abakontrans.at.ua

bPd

bhpnamhj`�� -�� I ��

МеталопластиковіВІКНА, ДВЕРІ,

БАЛКОНИ(утеплення, винос) Зимові сади, тераси

Вул. Ернста, 4�. 227-44-40, 220-35-35

Documents

Газета «Солом'янка» №10 (жовтень 2011 року)