стор. 8стор. 3 стор. 6

На «золотому»

човНіЮвіляри

Круглий стіл

«золоте перо» 2006 рік №2 (172) · лютий 2013

Вони всюди намагаються бути першими. І в навчанні, і в конкурсах, і в спорті. Перше місце у конкурсі за найкращу класну кімнату,

1-ше місце за найкращий шкільний дворик, 1-ше місце… отримує гімназія біотехнологій №177. Ці слова вже стали звичними для

цього навчального закладу, який відзначив свій півстолітній ювілей.

Ще задовго до урочистостей від-чувався піднесений настрій гімназис-тів і педагогів. Радо зустрічала гостей директор гімназії заслужений вчитель України, відмінник освіти України Ірина Сташевська. До актової зали прибули й поважні гості: міністр культури і туриз-му України Леонід Новохатько, радник прем’єр-міністра, перший проректор Національного авіаційного університе-ту Максим Луцький.

Районну владу на святі представ-ляли голова Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації Іван Сидоров, начальник районного управ-ління освіти Галина Лазарєва, заступ-ник голови Олена Савицька. Участь у ювілейному заході взяли представники освітянської та медичної громади міста Києва.

На святі також були присутні пер-ший віце-прем’єр-міністр України 2005-2006 років, народний депутат України IV-V скликань Станіслав Ста-шевський, радник керівника апара-ту Верховної Ради України Валерій Кир’ян, Герой України Петро Шилюк, перший віце-президент холдингової компанії «Київміськбуд» Дмитро Гулен-ко, директор Центрального проектно-го інституту Олег Приймачук та профе-сор-архітектор Олег Слєпцов.

На святі пролунали теплі слова про роки заснування гімназії, становлення

й досягнення педагогічного колективу, нинішні успіхи його учнів та випускни-ків, які передав заступник директора департаменту, начальник відділу за-безпечення діяльності міністра Ан-дрій Марченко від заступника міністра освіти і науки, молоді та спорту України Бориса Жебровського. Присутній на святі Герой України Петро Шилюк за-значив, що у гімназії дуже високий рі-вень знань.

З вітальним словом на урочистому вечорі виступив директор Централь-

ного проектного інституту Олег При-ймачук. Від імені холдингової компанії «Київміськбуд» перший віце-президент Дмитро Гуленко вручив плазмовий телевізор та подарунковий набір «Сім чудес світу». Радник керівника апарату Верховної Ради України Валерій Андрі-

йович Кир’ян передав поздоровлення від керівника апарату Верховної Ради України Валентина Зайчука.

Розділити радість з ювілярами за-вітав представник підшефної військо-вої частини №3030 полковник Роман Леонович. Приємно було бачити на святі і меценатів гімназії – родину Со-коловських.

На ювілейних урочистостях у вико-нанні учнів та вчителів гімназії прозву-чало чимало пісень.

Наталка сріБНяНсЬКа

МоВА ПоЧУттІВПисати про Мову – що писати, як писати… — нелегке завдання. Мовою треба розмовляти,

мову треба відчувати, зрештою, мовою треба думати, коли немає мови, слів, то й немає в

людини думок.

Любити мову… Що це? Можна любити батьків, природу, кохану людину, а мову? Запитань безліч. Рідко ми над ними задуму-ємось і розмовляємо теж не задумуючись, так, аби зручно, аби не виділятись із натовпу, а мова?.. Мова стерпить, їй не боляче, вона, як і повітря, невидима, але і така ж необхідна.

Рішенням ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, починаючи з 2000 року 21 лютого, у всьому сві-ті відзначається День рідної мови. А в кожного вона рідна – своя. Та найближча, най-

потаємніша, мова серця. 20 лютого, напередод-

ні Міжнародного дня рідної мови у бібліотеці ім. М. Рері-ха (вул. Єреванська, 12) від-булось свято лірики, поезії, романсу «Рідна мова – мова почуттів». На свято зібрали-ся люди, душа яких прагне чути живе слово через по-езію, пісню від людей, які в цьому кохаються, які цим живуть, – до нас гостинно завітали заслужені артисти України Лариса Недін та Ігор Якубовський. Ларису Не-дін широка аудиторія знає як надзвичайно обдаровану людину: актриса, артистка, неперевершена радіоведу-ча та одна грань її таланту часто залишається в тіні – пані Лариса пише поезію, і саме в якості поетеси ми і мали ексклюзивну нагоду чути цю чарівну жінку. Чита-ла небагато, але так влучно,

так щемливо, слова лилися, поезія різножанрова та на-повнена щирістю і світлом, – це дуже яскравий при-клад того, що можна ство-рити, коли пишеться рідною мовою – мовою почуттів. А пан Ігор, котрого із великою вдячністю та повагою мо-жемо назвати другом на-шої бібліотеки, виконуючи в супроводі гітари справ-жні перлини співаної поезії, підняв рідну мову до таких вершин, що в залі не зали-шилось жодного байдужого серця. І це знову довело: рідна мова – це мова почут-тів.

А завершити хочу тим, із чого вечір почався – де-кілька хвилин, в які вмістила свій виступ громадська ді-ячка Валентина Литвинова, були ніби мандрівкою в часі, починаючи з періоду, коли зароджувалась наша мова, зупиняючись на найболючі-ших місцях, коли вона забо-ронялась, і закінчуючи сьо-годенням, коли в кожного із нас є право і можливість думати і розмовляти тією мовою, яка кожному із нас рідна – а саме мовою сер-ця, мовою почуттів. Якось по-особливому її берегти не треба, просто спілкуймось нею, це і буде найбільшим проявом нашої любові до рідної мови.

«Мова зникає не тому, що її не вивчають чужинці, а тому що нею не розмовля-ють ті, хто її знає»…

іванна ЩЕрБиНа

БУтИ ПЕрШИМИГімназії біотехнологій – 50!Міжнародний день рідної мови

23 лютого в Україні відзначається День захисника Вітчизни. Країна вшановує тих, хто їй служив і служить. тих, хто

за неї загинув. солом’янський район пишається тим, що на його території сконцентрований потужний потенціал

«захисників» Вітчизни. тому це свято тут особливе: вранці в армійських частинах – святкові військові лави, біля

пам’ятників полеглим – церемонії покладання вінків. У нашому районі такі урочистості традиційно відбулися

на солом’янському меморіалі за участю керівництва райдержадміністрації, районної спілки ветеранів, районної

громадської організації інвалідів війни та збройних сил, Національної академії внутрішніх справ, Національної

академії оборони, ветеранів військової служби та громадськості району.

Особливий дарунок для ветеранів Великої Вітчизняної війни, Збройних Сил України, військовослужбовців та інших поважних захисників Вітчизни підготувала Солом’янська райдержад-міністрація. Відчути щиру вдячність, визнання та повагу за їхні подвиги ве-терани змогли на святковій концертній програмі.

Редакція «Солом’янки» ві-тає з Днем захисника Вітчизни усіх, хто з честю носить погони, або носив їх, можливо, вже дав-но, усіх, у кого в родині є воїни, ветерани війни і бойових дій, хто дружить з ними і поважає героїв. Бажаємо всім щастя, здоров’я, успіхів і самоповаги!

ЧЕсть І слАВА ВАМ, НАШІ зАхИсНИКИ!

№ 2 (172) • лютий 2013

2

со ло м’яН КазАсНоВНИК: СО ЛО М’ЯН СьКА РАйОННА В МІСТІ КиєВІ ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

www.solor.gov.ua

ВИДАВЕЦь ТОВ «МЕДІА-ПРОМІНь»

ГолоВНИй рЕДАКтор

НАТАЛІЯ КАПУСТЯНСьКА

АДрЕсА рЕДАКЦІї:

03151, М. КиїВ, ВУЛ. ДОНЕЦьКА, 8/10

тЕлЕфоН: 245-14-50; 245-24-13

e-mail: solonews@ukr.net

З ПиТАНь РОЗМІЩЕННЯ РЕКЛАМи ЗВЕРТАйТЕСЯ ЗА ТЕЛ.: 360-47-74

РЕДАКЦІЯ МОЖЕ НЕ ПОДІЛЯТи ПОЗиЦІЮ АВТОРА.

ПРи ПІДГОТОВЦІ ДО ДРУКУ РЕДАКЦІЯ МАє ПРАВО РЕДАГУВАТи ТА СКОРОЧУВАТи ВСІ МАТЕРІАЛи, ЯКІ НАДХОДЯТь ДО ГАЗЕТи.

РУКОПиСи РЕДАКЦІЯ НЕ РЕЦЕНЗУє І НЕ ПОВЕРТАє.

РЕДАКЦІЯ ЗАЛиШАє ЗА СОБОЮ ПРАВО ЛиСТУВАТиСЯ З ЧиТАЧАМи ЛиШЕ НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТи.

ЗА ЗМІСТ РЕКЛАМНиХ ПУБЛІКАЦІй ВІДПОВІДАє РЕКЛАМОДАВЕЦь.

МАТЕРІАЛи ПОЗНАЧЕНІ р ДРУКУЮТьСЯ НА ПРАВАХ РЕКЛАМи

НАДРУКОВАНО У ДРУКАРНІ ТОВ «КАМЕРТОН»,

М. ГАйСиН, ВУЛ. ПІВДЕННА, 18.

НАКЛАД 121 900 ПРиМІРНиКІВ.

СВІДОЦТВО ПРО РЕєСТРАЦІЮ

574-212 ПР СЕРІЯ КУ ВІД 01.02.2011.

РОЗПОВСЮДЖУєТьСЯ БЕЗКОШТОВНО

У КОЖНУ ПОШТОВУ СКРиНьКУ В СО ЛО М’ЯН СьКОМУ РАйОНІ.

ПРЯМІ ЛІНІЇ207-09-98, 1500-1700

перший заступник голови райдержадміністрації

лАПАНьАНДрІй

ГрИГороВИЧ

28 БЕрЕзНя

лютий

заступник голови райдержадміністрації з житлово-комунального

господарства

ГлотоВВІтАлІй

МИКолАйоВИЧ

21 БЕрЕзНя

заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань

сАВИЦьКАолЕНА

ВолоДИМИрІВНА

14 БЕрЕзНяох, як же людям з верхніх поверхів деяких

будинків часом не хочеться повертатися «под крышу дома своего»!

Причина тому одна: дах,

що протікає, позбавляє еле-ментарного почуття психіч-ної рівноваги. Справді, як можна почуватися, коли після ремонту, в який було вкладе-но стільки сил і засобів, твоя квартира з «лялечки» пере-творюється на жахливу по-твору? Така невесела історія трапилася з Галиною Михлик – власницею квартири №11 по вул. Глінки, 3. Не встигла жінка надивитися на сяючу, рівнесенько відшліфовану стелю, як на ній після дощу з’явилися потворні коричне-ві плями діаметром більше метра… Косметичний ре-монт нічого не дав, бо після чергового дощу все повто-рилося… В її квартирі сиро, відчувається запах плісняви. Галина Романівна – астма-тик, а, отже, такі умови є не-безпечними для її здоров’я. Скільки разів жінка-пенсіо-нерка не зверталася до міс-цевого комунального під-приємства «Чоколівське», та мало чого добилася, хіба що кличку «скаржниці» отрима-ла. Щоправда, декілька разів робітники ЖЕКу намагалися провести частковий ремонт

даху, але та «частковість» проблеми не розв’язала: дах продовжує протікати.

Кепські справи і у її сусі-дів з квартири № 9.

— В минулому році це лихо обходило нас, – роз-повідає Аліна Лабзюк. – А цього року, як тільки наста-ла відлига, з люстри почала капати вода, ми підставили посуд. Та найстрашніше че-кало попереду: від корот-кого замикання заіскрило. Звернулися до комунального підприємства, а там нам від-повіли: «Нічим не можемо до-помогти. Скрізь заливає…». Ці муки тривали два тижні, поки не змінилися погодні умови. Мені дуже боляче за нашого дев’ятирічного сина, на ліжко якого капає вода, а в кімнаті, де він спить, стоїть запах плісняви.

А яких мук на початку зими зазнала літня жінка Ніна Андріївна Миловидова з квартири № 12! Вода текла по стінах її оселі, по балкон-них дверях, в результаті чого вони набрякли й не зачиня-лися. Не один день 86-річна жінка просиділа в холоді, поки нарешті від тих мук її не

порятував столяр, який піді-гнав двері, аби вони змогли зачинитися..

Невесело живеться впро-довж цих декількох років і молодій господині з кварти-ри № 10 Ганні Геращенко. Ді-вчина зі смутком говорить, що соромиться запросити до себе в гості друзів.

Отакі страждання випали на долю жителів цього бу-динку. Місцеве комунальне підприємство «Чоколівське» на їхні звертання відпові-дає стандартними фразами: мовляв, ремонт даху не вхо-дить в квартплату, для цього мають виділятися кошти ці-льовим призначенням.

На щастя, світ не без до-брих людей. І в тому ж кому-нальному підприємстві вони є. Так, Галина Михлик з при-ємністю розповідає, що не так давно вона звернулася до головного інженера КП

«Чоколівське» Анатолія євчу-ка і цей посадовець уважно і співчутливо поставився до проблеми їхнього будинку й пообіцяв зарадити. Букваль-но на наступний день маши-на зі спеціальною «люлькою» стояла під їхніми вікнами, а робітники КП ретельно роз-чищали металеві жолоби від льоду.

— Ті оперативні дії кому-нальників врятували нас від можливих великих непри-ємностей у першій декаді лютого, – розповідає Галина Романівна. – Вода поступово стікала в жолоби і стеля ли-шилася сухою.

Так у мешканців будинку з’явилася надія, що нарешті їх почнуть розуміти і докла-дуть зусиль, аби відремонту-вати старий дах не частково, як досі робилося, а капіталь-но. Справді, скільки ще мо-жуть терпіти бідні люди? До речі, в середні віки застосо-вувався схожий вид тортур: на людину впродовж трива-лого часу капала вода. Нерви не витримували, зупинялося серце... Зрозуміло, що такий будинок у районі не один. Тож чи не час організувати акцію з порятунку людей верхніх по-верхів, які потерпають від цих пекельних мук?

тетяна олійНиК

Під дахом

зА яКІ ГрІхИ ЦЕ ПоКАрАННя?1 березня — вул. П. Козицького

2 березня – вул. Комарова

7 березня — вул. освіти15 березня —

вул. П. Козицького16 березня —

вул. Героїв севастополя22 березня — вул. освіти

23 березня —вул. стадіонна

29 березня — вул. Козицького

30 березня — вул. Комарова

ДП «фірма Альтфатер Київ», яка є частиною міжнародного концерну Veolia, здійснює вивіз

твердих побутових відходів у м. Києві з 1997 року та є основним перевізником відходів

солом’янського району.

Протягом декількох років компанія ДП «Фірма Альтфа-тер Київ» активно розробляла план реалізації соціального проекту для освітніх закладів м. Києва. І наразі, зважаю-чи на актуальність тематики екологічної освіти серед мо-лодого покоління, успішно реалізувала дану програму у школах Солом’янського ра-йону у 2012 році.

Освітня програма дозво-лила поглибити знання учнів загальноосвітніх шкіл у сфері поводження з відходами та екології в цілому. Також про-тягом курсу школярі здобува-ли практичні знання про пра-вильне використання цінних ресурсів. Проект включив в себе впровадження європей-ської системи поводження з відходами (роздільний збір відходів) на території шкіл Солом’янського району.

Робота, яка була прове-дена за час проекту:

— проведені 287 освітніх уроків для цільової аудиторії (школярі 3-6 класів, всього 7400 учнів);

— впроваджена система роздільного збору на терито-рії освітніх закладів, що були учасниками проекту;

— встановлені контейне-ри для роздільного збору на кожний об’єкт (всього 86 кон-тейнерів різного об’єму);

— забезпечений систем-ний вивіз роздільно зібраних відходів після проведення програми.

Враховуючи успішність реалізованого проекту та за-цікавленість учнів, ДП «Фірма Альтфатер Київ» продовжує свою ініціативу у співпраці з молодим поколінням нашого району. А саме в школі №31 Солом’янського району.

Метою акції є: Підвищити рівень обізна-

ності молодого підростаю-чого покоління у сфері збе-реження ресурсів планети, шляхом правильного пово-дження з відходами та прак-тично допомогти у збере-женні довкілля, шляхом збору макулатури силами кожного учня.

Цілі цієї акції: — зменшити об’єми від-

ходів, що підлягають утиліза-ції;

— зберегти природні ре-сурси;

– підвищити рівень еколо-гічної культури НАШиХ ДІТЕй;

— дати ДРУГЕ ЖиТТЯ ВІДХОДАМ!

Економія природних ре-сурсів (1 тонна паперу з ма-кулатури зберігає: 17 дерев, 30000 літрів води, 2000Квт/г електроенергії) за рахунок здачі у вторинну переробку макулатури.

Дана акція буде про-водитись на конкурсній основі за підтримки РУО Солом’янського району та

дирекцій шкіл-учасниць. По кількості зібраної макулату-ри будуть визначатись пере-можці та буде проведене їхнє нагородження цінними при-зами від Veolia environmental services ДП «Фірма Альтфа-тер Київ»

Те, що ми робимо – це лише крапля в океані, але без цієї краплі океан буде ставати меншим (сл. Матері Терези).

Збережемо природні ре-сурси РАЗОМ!!!

Детальнішу інформацію можна отримати у ДП «Фірма Альтфатер Київ» за тел.: 501-59-13, 501-59-14.

інформація «солом’яНКи»

оДНА тоННА МАКУлАтУрИзБЕрІГАЄ 17 ДЕрЕВ

з ЮВІлЕЄМ!5 лютого виповнилось

100 років Марії Гуценко. На-родилась Марія Олексіївна на Смоленщині. Пережила дві революції і три війни – громадянську, Першу світо-ву і Велику Вітчизняну.

З дитячих років зна-ла, що таке праця. Свого часу працювала на ткаць-кій фабриці, але, на жаль, в буремні роки необхідні до-кументи загубились і Марія Олексіївна не може довести свою трудову діяльність. Утім, вона має найкращий здобуток свого життя: ви-ростила трьох дітей, має трьох онуків і четверо прав-нуків.

З нагоди ювілею район-на влада привітала іменин-ницю й побажали «Многая лєта!».

До уваги громадян! особливості

декларування 2013 року

Якщо Вам нараховува-лись (виплачувались, нада-вались) доходи двома або більше податковими агента-ми, і при цьому загальна річ-на сума такого доходу пере-вищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної пла-ти, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2012 р. – 128 760 грн. (1073 грн. х 120)), необхідно завітати до податкової ін-спекції за місцем реєстрації та подати декларацію про майновий стан та доходи до 1 травня 2013 року!

УПрАВлІННя ПрАЦІ тА соЦІАльНоГо зАхИстУ НАсЕлЕННя

Солом’янської районної в місті Києві державної ад-міністрації

Оголошує конкурс на заміщення вакантних по-сад :

— провідний спеціаліст відділу прийому громадян за єдиною технологією;

— державний соціаль-ний інспектор відділу контр-олю;

— головний спеціаліст відділу обробки докумен-тів за єдиною технологією (на час відпустки для догляду за дитиною до шести років).

Вимоги до конкурсан-тів: громадянство України, повна вища освіта відповід-ного спрямування за освіт-ньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра (юрист, економіст), досвід роботи за фахом не менш як три роки, досконале во-лодіння державною мовою, основами діловодства, зна-ння законів України та нор-мативних документів щодо встановлення статусу піль-гових категорій громадян та надання пільг на житло-во-комунальні послуги та зв’язок, знання ПК.

Документи приймають-ся протягом 30 календар-них днів з дня опублікуван-ня оголошення конкурсу за адресою: Повітрофлотський проспект, 40, кім. 215; тел.: 207-39-00.

ярмаркуємо

Вакансія

Почуй голос природи

Цілий тиждень у засобах масової інформації, особливо в Інтернеті, рясніють заголовки: «У Києві

закрито реабілітаційний центр для дітей», «Дітей виганяють на вулицю» і таке ін. Наш кореспондент

побував на прес-конференції, організованій солом’янською райдержадміністрацією з метою

з’ясувати, що відбувається насправді.

Нагадаємо суть скан-далу, що розгорівся. Річ у тім, що Рішенням Київської міської ради від 1 листопада 2012 р. № 235/8519 створено Центр соціально-психологіч-ної реабілітації дітей та мо-лоді з функціональними об-

меженнями Солом’янського району міста Києва зі ста-тусом юридичної особи, об’єднавши дві бюджетні програми Солом’янського районного у м. Києві Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що дозволи-

ло збільшити фінансування закладу майже в 10 разів. У новоствореному центрі бу-дуть продовжувати надавати послуги психолога, вчите-ля-реабілітолога, логопеда, масажиста, соціального пе-дагога та чергового адміні-стратора. Утім, статус ново-створеної юридичної особи вимагає здійснення певних юридичних процедур і відпо-відних договірних відносин з громадською організацією «Родина», яка фактично веде свою благодійницьку діяль-

ність за тією ж самою адре-сою (бульв. І. Лепсе, 15-А). До речі, Громадська організація «Родина», зареєстрована за однією адресою, а фактич-но діяла протягом 11 років у приміщенні, орендованому Центром соціальних служб Солом’янського району.

І як повідомив на прес-конференції голова Солом’янської районної в місті Києві державної адміні-страції Іван Сидоров, інфор-мація, яка «висить» на поваж-них сайтах щодо закриття

районного Центру соціаль-но-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціо-нальними обмеженнями за адресою: вул. І. Лепсе 15-а, не відповідає дійсності. «За останні роки як місцевою, так і районою владою зроблено чимало для дітей з функціо-нальними обмеженнями, за-лучались і народні депутати. Ніколи ці діти не залишались поза увагою», – резюмував очільник району.

Наразі у райдержадміні-страції створено робочу ко-місію з метою урегулювання спірних питань.

Наталя Кир’яНова

Питання дня

рЕйДЕрстВо ЧИ ПІКлУВАННя?

№ 2 (172) • лютий 2013

3важлива тема

темою Круглого столу, що відбувся у приміщенні райдержадміністрації, стало обговорення

підсумків програми «серце району». Нагадаємо читачам, що 13 грудня 2011 року була підписана

Угода про співпрацю між солом’янською районною в місті Києві державною адміністрацією

та Національним інститутом серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова, метою якої є поліпшення надання якісної медичної допомоги, в першу чергу

кардіохірургічної, мешканцям району.

За словами головного лі-каря Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. М. М. Амосова Олега Сіро-махи, цей Проект є і унікаль-ним, і соціальним. Унікальний тим, що таких ініціатив зовсім мало. Соціальний – незважа-ючи на те, що є бюджетною організацією, ми надаємо па-цієнтам екстренну допомогу. Скажімо, у рамках цього про-екту мешканцям району за час дії Угоди було виконано 31 операцію з шунтування за бюджетні кошти. Але вражає інше, те, що люди із серцево-судинними захворювання-ми, маючи таку можливість, як безкоштовне обстеження неохоче йдуть до нашої кліні-ки. Мовляв, чого йти, коли до-

роге обстеження. Хочу ще раз зазначити, що кожна людина за направленням кардіолога може пройти в нашій клініці безкоштовне обстеження. Від часу впровадження Про-грами рівень захворюванос-ті в районі, наприклад, на гострий інфаркт міокарда є найнижчим по місту Києву.

В обговоренні взяв участь директор Інституту академік Геннадій Книшов, який за-значив, що сьогодні потрібні радикальніші підходи в ліку-ванні людей із серцево-су-динними захворюваннями, оскільки за останні 5 років питома вага смертності від серцево-судинних захворю-вань залишається незмінною і складає 63% від загальної

смертності. «У кожної людини має бути медична культура», — резюмував академік.

Перші підсумки з реаліза-ції програми підбила заступ-ник начальника з охорони здоров’я райдержадміністра-ції Олена Мельниченко. Вона, зокрема, зазначила, що лі-карями поліклінік було на-правлено на консультації до спеціалістів Інституту 1153 дорослих та 493 дітей; про-консультовано майже 2 тисячі мешканців району: 1012 до-рослих та 917 дітей; направ-лено на амбулаторне лікуван-

ня 780 дорослих та 137 дітей.Під час обговорення були

надані пропозиції щодо по-дальших шляхів реалізації програми. Загалом, як від-значили учасники Кругло-го столу, ця програма дає можливість мешканцям Солом’янського району про-йти високоспеціалізоване та дороге обстеження і ліку-вання хворих, а при потребі оперативне лікування, яке неможливо отримати у по-ліклініках району та міських лікарнях.

Наталія КиричЕНКо

Повені, надзвичайні ситуації, засніжені й люті зими – і поруч вони, сестри милосердя. така у них благородна місія – прийти на допомогу. У солом’янському районі є районна організація

товариства Червоного хреста (вул. Волинська, 2), яку очолює лариса ГЕрНЕГА (на знімку). їй слово.

— ларисо михайлівно,

то якими принципами ке-рується товариство?

— Тими, які давно відомі: добро, милосердя, гуман-ність. Основним напрямком нашої роботи є патронатна служба – допомога самотнім людям, інвалідам, малоза-хищеним. Другим напрям-ком є донорство – залучення людей до гуманної справи: «Здав кров – врятував жит-тя!», допомога людям, які постраждали від стихійного лиха, і просвітницька робота серед молоді.

Допомагаємо самотнім людям й інвалідам одягом, медикаментами, адже вони найбільше її потребують на-шої допомоги. Турбуємось і про безхатченків. Щороку з приходом холодів відкри-вається пункт обігріву. Цьо-горіч він був розгорнутий на вул. Уманській, 10. Намет був забезпечений медика-ментами, теплим одягом і взуттям та предметами першої необхідності. Щодня чергувала патронажна ме-дична сестра. А молодь на-вчаємо вести здоровий спо-сіб життя.

— сьогодні, мабуть, нелегко виконувати свою гуманну місію?

— У кожного періоду своя історія, яка пишеться впро-довж 95 років. Зараз зверта-юсь до різних інстанцій – так залучаю небайдужих до при-дбання марки Товариства Червоного Хреста. Адже нам потрібні кошти для виконан-ня нагальних програм, за якими працює районне Това-риство.

— і як відгукуються?— Відгукуються і студен-

ти, і волонтери. А ще багато років поспіль нам допомага-ють меценат Олексій Шере-метьєв, директор компанії ДП «Фірма Альтфатер Київ» Ростислав Мартиняк, пре-зидент клініки «Евролаб» Олександр Бобровніков та бізнесмен Андрій Пальчев-ський.

— ларисо михайлівно, ви маєте найвищу відзна-ку товариства червоного Хреста – «Почесну відзна-ку». Напевно, зобов’язує?

— Ще й як! За моєю спи-ною колеги, яким я потрібна: вони виконують місію добра. У цьому і сила гуманності.

Наталія КиричЕНКоP.S.Після зустрічі наш кореспондент отримала з рук голови районного Товариства Червоного Хреста членський квиток за номером … із наклеєною маркою у п’ять гривень. Вже чотири тисячі небайдужих…

Нещодавно у Київському Будинку вчителя відбулася церемонія нагородження представників професійно-технічної освіти. У номінації «Найкращий навчальний

заклад» нагороду здобуло Київське вище професійне училище швейного та перукарського

мистецтва (вул. Єреванська, 12-А). У цьому училищі твориться справжнє педагогічне диво: і ремеслу

навчать, і пораду дадуть, і до мистецтва залучать. Наш кореспондент зустрівся з директором навчального закладу Наталією ГорБАтЮК.

— Наталіє аркадіївно, ваше училище отримало диплом II ступеня як най-кращий заклад профтехос-віти міста. у чому ж секрет успіху?

— Напевне, в тому, що ми йдемо у ногу з часом. Збері-гаючи сталі професії, ми ви-вчаємо ринок праці й запити молоді. А головне – розвива-ємо мережу освітніх послуг. І це важливо сьогодні. Перший етап навчання учні проходять у виробничих майстернях на-вчального закладу, а другий – на виробництві чи у сфері послуг. Тобто усі форми на-вчально-практичної підготов-ки учнів здійснюємо у тісному поєднанні з виготовленням корисної продукції та надан-ням послуг. Ми приділяємо увагу не лише професійно-му розвитку, а й розкриттю творчих здібностей нашої талановитої молоді. І таке по-єднання дає свої результати. Так збіглося, що у минулому році нами була ініційована низка заходів, направлених на підвищення іміджу учили-ща. Зокрема, на запрошення Міжнародної школи стилістів в м. Рига ми брали участь у конкурсі фантазійних образів «Гравітація інших світів», який передбачав створення зачіс-ки, виконання візажу та дра-піювання моделі одягу (три в одному). На цьому конкурсі ми зайняли третє місце.

Потім була участь у фес-тивалі краси «Невські береги» (Санк-Петербург). Представ-лений образ сучасної нарече-ної, створений на народними мотивами, відзнчений дипло-мом журі.

— Хто є вашими патрне-рами по «цеху»?

— Незважаючи на труд-нощі, керівники підприємств,

з якими ми підтримуємо тісні контакти, цікавляться органі-зацією нашого навчального процесу, надають допомогу, зокрема у проведенні кон-курсів, у створенні учнівських колекцій одягу. Більше того, залучають практикантів до виготовлення авторських мо-делей та показів у програмах Українських тижнів моди. Ска-жімо, за підтримки ВАТ «ШФ Воронін» десять років поспіль проходить конкурс юних ди-зайнерів одягу серед школя-рів міста Києва «Ситцева рап-содія». За сприяння компанії «Котті – льон України» була створена колекція вишитого одягу з льону та представлена на конкурсі «Льон-фест», що проходив у рамках Всеукраїн-ського фестивалю відроджен-ня льонарства та народних художніх промислів в Україні. У сфері перукарської справи партнером училища є Спілка перукарів України.

— чи правда, що ваше училище закінчував відо-мий дизайнер одягу михай-ло воронін?

— Так. Свою першу швей-ну кваліфікацію нині всесвіт-ньо відомий Михайло Воронін набував саме у нашому учили-щі. Тоді воно називалось учи-лищем міськпобутуправління. Михайло Львович неоднора-зово відвідував урочистості училище, навіть головував у журі у конкурсі «Ситцева рап-содія».

Наталіє Аркадіївно, коли отримували диплом, яким було перше відчуття?

— відчуття великої від-повідальності і перемоги й радості за своїх учнів і ко-лег.

розмову велаНаталія КаПустяНсЬКа

серед нас були і є люди, які виконували свій обов’язок – інтернаціональний. Це люди героїчні,

відважні, сміливі. Можна підібрати багато епітетів до слова «героїзм», але головним означенням є

ось це: вони – люди обов’язку. за статистичними даними, в Афганістані загинуло 3280 українців,

повернулись інвалідами 3660, пропали без вісти 80 людей. Всього з України брали участь 150

тисяч людей.

Моїм одноліткам випа-ло нести цю ношу: ми їхали вступати в інститути, а їх за-бирали служити в армію – ба-гатьох до «Афгану». Цій війні і політиками, й істориками да-валася різна оцінка. Це – їхня оцінка. А для пересічних лю-дей «афганці» – це люди, які захищали честь воїна. Наш обов’язок – пам’ятати про по-двиги цих людей.

У спеціалізованій школі №318 (вул. Івана Пулюя, 3-Б) є шкільний музей, де серед експонатів історії школи зна-

йшлось місце й експонатам про ту війну. Зібраний мате-ріал про воїнів-афганців, а це особисті речі, фотографії та книги, нагадують ще про одну сторінку історії – (афганську). Серед експонатів і перший випуск газети «Третій тост», газети про мужніх військо-вих, які несли свою службу за межами країни. Засновником і редактором цієї газети був Василь Парфьонов. За сло-вами завідувача музею Олек-сандри Кириченко, у музеї проходять уроки мужності, зустрічі з воїнами-інтернаціо-налістами. Саме такі зустрічі виховують пошану до людей у військовій формі, врахову-ючи, що більшість дітей, які навчаються в школі – це діти і вже навіть онуки військовос-лужбовців.

У цьому мікрорайоні «Ту-рецького містечка» діє і Пер-винна організація Київської міської Спілки ветеранів Аф-ганістану «Кадетський Гай», яка налічує 130 учасників бо-йових дій. Всього в мікрора-йоні проживає 385 учасників бойових дій. Це воїни-мирот-ворці, які брали участь у ло-

кальних війнах та конфліктах більш ніж в 10-ти країнах світу – Югославії (Косово), Анголі, Ефіопії, Кубі та ін. А очолює організацію полковник за-пасу Віктор Кашин. На долю Віктора Івановича випала служба і в Київському окрузі, і в Афганістані. Після ліквіда-ції аварії на Чорнобильській АЕС його направляють нести службу в Афганістан, в про-вінцію, де йшла війна, – Кан-дагар.

— Це був червень 87-го. У тіні термометр показував

60 градусів, – згадує Віктор Кашин. І хоча тоді бойових дій поменшало, саме керів-ництво вирішувало продо-вжувати військові дії чи ні. Утім, ризик життя залишав-ся. Я був на посаді радника бригадира танкової бригади, і моя «голова» оцінювалась душманами у 1400 мільйонів афганів. Звісно, вони за мною полювали, як і за багатьма офіцерами. Я знаходився в Кандагарі до травня 1988 року. Потім війська вивели на північ – умови стали ще важ-чими. Постійні обстріли…

Офіцер Кашин залишав афганську землю майже останнім. За бойові заслуги має нагороди як з афганської сторони, так і з радянської. Та найдорожча «Червона Зірка», яку отримав за операцію в Кандагарі, де живими повер-нулись не всі.

Щороку 15 лютого зби-раються воїни-побратими згадати недалекі події, які вже стали сторінкою нашої іс-торії. Шкода, що немає влас-ного приміщення, де могли б зустрічатися частіше…

Наталя Кир’яНова

«сЕрЦЕ рАйоНУ»

сИлА ГУМАННостІ ЕстЕтИ сВоЄї сПрАВИ

лЮДИ оБоВ’язКУ

Круглий стіл

Благодійність Кращий навчальний заклад профтехосвіти

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій

До УВАГИ ВоДІїВ! Державтоінспекція інформує водіїв, що

при сплаті штрафів за порушення правил дорожнього руху у квитанціях необхідно

обов’язково вказувати не лише код платежу, прізвище, ім’я, по батькові платника, а й серію

та номер протоколу про адміністративне правопорушення.

Такі зміни пов’язані з

поліпшенням контролю за надходженням коштів і до-поможуть уникнути непо-розумінь. Штраф можна сплатити у будь-якій устано-ві банку України. При цьому необхідно мати при собі до-

кумент, який засвідчує осо-бу, індивідуальний іденти-фікаційний номер платника податку, екземпляр прото-колу про адміністративне правопорушення.

вДаі солом’янського ру гумвс україни в м. Києві

№ 2 (172) • лютий 2013

4 об’єктив

Під такою назвою у бібліотеці з питань мистецтва ім. Миколи Бажана (Червонозоряний проспект,

37) експонується ювілейна виставка Київського міського об’єднання художників-аматорів

«творчість», приурочена до 20-річчя його заснування. Членами «творчості» є люди різних

професій, яких об’єднує одне – любов до пензля.

За всю історію існування об’єднання було проведено безліч виставок у кращих за-лах Києва та зарубіжжя. Не винятком стала і наша біблі-отека, яка завжди гостин-но відкриває двері для всіх талановитих людей. Так, 20 років поспіль бібліотека про-водить як спільні виставки членів об’єднання, так і пер-сональні. На нинішній вистав-ці представлені роботи одних з кращих представників ху-дожників-аматорів, це – голо-ви клубу Василя Тарасюка та його членів Віри Зубрицької, Валерія Кисильова, Леоніда Кузьменка, Марії Лисенко, Наталії Бучі, Миколи Карпюка. Всього у клубі 36 чоловік, яких консультує художник- шіст-десятник Олександр Туран-ський. В експозиції виставки представлено близько 35 робіт, різноманітність жанрів яких не залишать нікого бай-дужими. Картини знайомлять нас з різними містами, пре-красними пейзажами нашої України, а натюрморти ра-дують око своїми яскравими фарбами та сюжетом, а квіти, немов живі, дивляться на нас.

Звичайно, талановиті люди – талановиті у всьому. На урочистому відкритті ви-ставки була чудова можли-вість побачити й інші таланти художників. Зокрема, пані Ві-кторія Тітова виконала чудові українські та російські роман-си під прекрасні звуки гіта-ри, які заворожували слух. Родзинкою вечора стало артистичне виконання гумо-ресок Павла Глазового, про-читаних Миколою Карпюком, що сприймалися під бурхливі оплески залу.

Не дивлячись на те, що Київське міське об’єднання художників-аматорів «Твор-чість», на жаль, не має свого приміщення для творчості, мистецтво не чекає. І слова «Ми закохані у мистецтво» яскраво свідчать про те, що бажання творити, навчати та просувати таланти подолає всі перешкоди та негараз-ди. Як зазначив голова клубу образотворчого мистецтва Василь Тарасюк, люди, які ба-гаті духовно, багаті у всьому, і тому запрошує приєднати-ся всіх, хто хоче навчитися малювати, до свого клубу на

безкоштовне навчання, яке буде проводитись у бібліоте-ці ім. М. Бажана. Можна ще багато говорити про цих ціка-вих, талановитих людей, про їхні роботи, але, як-то кажуть, краще один раз побачити. Тому запрошуємо всіх бажа-ючих до бібліотеки відвідати виставку та навчитися само-му. Ласкаво просимо…

лариса КоНДратЮК,завідувач бібліотеки

ім. м. Бажана

солом’янка мистецька

«зАКохАНІ У МИстЕЦтВо»Чотирирічний син командира військової частини

щодня передає вітання його підопічним, а під час новорічних свят зібрав для них гостинець...

Мабуть, ще довго три-

ватимуть дискусії про до-цільність чи недоцільність роззброєння, яке трапилось в період розпаду могутньої радянської імперії. Невдовзі після того психологи відмі-тили: навіть хлопчики почали менше гратися у війну. А зга-дайте, якими популярними в радянський час були військо-ві іграшки: револьвери, руш-ниці, військові машини, танки, літаки...

Розмовляючи з коман-диром військової частини №3030 внутрішніх військ Мі-ністерства внутрішніх справ України Володимиром Ше-лефостом, я запитала: «Якою улюбленою була ваша дитяча гра?» Чомусь була впевнена, що цей солідний військовий обов’язково відповість: «Лю-бив гратися у війну». Нато-мість він із захватом розповів про іншу гру – футбол.

– У селі Жуляни, де про-ходило моє дитинство, най-популярнішою була саме гра у футбол. Я мав немало обов’язків – і лад у домі на-вести, і молодшу сестричку із садочка забрати – і старався якомога швидше з ними впо-ратися, аби якомога швидше податися на місцевий стаді-он...

Тож хлопчаки його по-коління, ще задовго до роз-зброєння, почали забувати про війну. І це, звісно, є до-брою прикметою. Футбол – колективна гра, для якої ха-рактерне здорове змагання і конкурентність, у якій надто багато важить почуття ліктя, взаємопідтримки. На війні – смерть, горе...

Нині Володимир Шеле-фост – командир найбільшої в Україні військової части-ни Міністерства внутрішніх справ України, що нараховує 1300 військовослужбовців. Головне завдання цього вій-ськового підрозділу полягає в забезпеченні громадського порядку під час масових за-ходів: політичних, спортивно-видовищних, культурно-ви-довищних.

Молодий лейтенант Во-

лодимир Шелефост був роз-поділений у цю військову частину для проходження подальшої військової служби одразу по закінченню факуль-тету внутрішніх військ Націо-нальної Академії Внутрішніх справ України. З тих пір ці стіни стали для Володимира Павловича рідними. Свідчен-ням цього є лірична деталь: привезені з батьківської хати квіти, які росли у різних кабі-нетах, де він служив на різ-них посадах, тепер виросли і стоять у просторому кабінеті начальника частини. Якщо людина, командуючи най-чисельнішою у Внутрішніх Військах Міністерства Вну-трішніх Справ України части-ною, встигає ще й доглядати за квітами, це про щось-таки говорить...

Він з гордістю розпові-дає про те, про те, що за під-сумками служби у внутрішніх військах у 2012 році його час-тина зайняла перше місце в державі.

— Такого високого ре-зультату вдалося досягти завдяки поєднанню вимогли-вості й людяного ставлення до своїх підопічних, – заува-жує Володимир Шелефост. – Ці два фактори допомогли згуртувати найбільший в Україні колектив такого під-розділу.

Цей успіх дає коман-дирові впевненість, що на-ступного 2014 року вдасться розв’язати подальші завдан-ня, які уже поставлені перед колективом. Найперше мова йде про реформування вну-трішніх військ МВС України і Збройних Сил нашої держави загалом, а конкретно – про перехід на військову службу за контрактом.

— Минулого року нам вдалося досягти найбільшої комплектації військовос-лужбовців за контрактом, створити для них належні побутові умови, – розпові-дає Володимир Шелифост. – Поки що у нас є труднощі і в розміщенні, і в забезпеченні житлом, і в фінансуванні. Але ми маємо надію, що подола-ємо їх. Якщо командири всіх рівнів ставитимуться до своїх підлеглих по-батьківськи, по-єднуючи процес виховання з процесом навчання, то все у нас складеться якнайкраще.

...Мабуть, найбільше він не любить ось цього слова – «криза». І як тільки мова за-ходить про неї, одразу згадує професора Преображенсько-го з відомої повісті Булгакова. Той казав, що криза буває лише в ...голові. Отже, успіх людського життя залежить від того, чи вміє людина справлятися з отією «кризою» у власній голові. «Ми станемо краще жити лише тоді, коли відповідально працюватиме-мо над собою», – зауважує командир найбільшої в Укра-їні частини внутрішніх військ, щомайже 47 років поспіль дислокується на території на-шого району.

...А вечорами на нього чекає дружна родина. Воло-димир Павлович так і лишив-ся жити в рідних Жулянах. У тому дворі, де ранньої весни оживає родюча земля, біля якої трудяться невтомні руки і мами, і дружини. А по стеж-ках його дитинства сьогодні бігає таткове сонечко – чоти-рирічний син Володя. Добрий душею хлопчик щоразу пере-дає вітання його солдатам. А в новорічні свята маленький Володя навіть пакунок цуке-рок зібрав і попросив: «Тату, передай солдатам!».

тетяна НЕтуДиХата

людина з со ло м’ян ки

ГостИНЕЦь солДАтАМ

Протягом січня в Україні на різних рівнях проходили заходи із відзначення 75-ти років

від дня народження Василя стуса. Було сказано багато високих слів про цю велику людину.

Дійсно, для переважної більшості з нас Василь стус був і залишається таким великим, далеким,

– і, на жаль, не дуже зрозумілим.

Отож, щоб ще хоч на крок приблизити ім’я Васи-ля Стуса до нас сьогодніш-ніх, бібліотекою ім. М. Реріха (вул. Єреванська, 12) було проведено вечір спогадів, поезії, музики «Поет. Грома-дянин. Людина. СТУС – ін-ший». Жодною мірою не при-меншуючи того, що Стус був державником, він насампе-ред був Людиною. Вся його життєтворчість пронизана тим, що близьке кожному з нас, – хто б що не говорив, та світ тримається на та-ких поняттях, як порядність, справедливість, дружба, мужність, – і Стус писав саме про це. А для того, щоб пока-зати Стуса такого, якого ми практично не знаємо, вечір

проводили люди, для котрих ім’я Василя Стуса має осо-бливе значення: це дисидент, правозахисник Василь Овсі-єнко, котрий, перебуваючи у тюрмі, знаходився у одній камері із Стусом, там спіз-нав ціну справжньої дружби, справедливості, з цими заго-стреними відчуттями він йде по життю, щедро ділиться з нами живими спогадами про Василя Стуса, що й знахо-дить відгук в серцях людей, особливо молодих.

Родзинкою вечора став бардівський дует «Простір музики», який, пропустивши через власні серця Стусові поезії, створив на них таку музику, таку пісню, що змо-гла зачепити найтонші стру-

ни людської душі і показати нам Стуса – лірика, Стуса – чоловіка, Стуса – батька.

Цікавим і змістовним був виступ Надзвичайного та По-вноважного Посла України у Вірменії Олександра Божка (на знімку). Пан Посол при-кладами розповідей про взаємодопомогу політично засуджених різних націо-нальностей, про дружбу між в’язнями Василем Стусом і Паруйром Айрікяном, про пошанування Василя Сту-са сучасними вірменськими видавцями показав, що не-зважаючи на те, до якої нації кожен з нас належить, найго-ловніше – бути чесним з са-мим собою, бути Людиною. Ці слова стали камертоном вечора, вони кому вкотре під-твердили, а кому відкрили: – Василь Стус не заполітизо-ваний борець, а Поет, Грома-дянин, Людина.

іванна ЩЕрБиНа,завідувач бібліотеки

ім. м. реріха

літературна читальня

БУтИ лЮДИНоЮ

ТЕХНІЧНИЙ ЛІЦЕЙ НТУУ «КПІ»ОГОЛОШУЄ

набір учнів до 5, 6, 7, 8, 9, 10 класівЦе заклад для тих, хто має сміливі плани та надії, сповнений на-

строю пізнавального романтизму, прагне оволодіти системою знань та навичками наукової, дослідницько-експериментальної роботи.

Ліцей виділяється високим фаховим рівнем викладачів, фундамен-тальною фізико-математичною підготовкою, гармонійним циклом гуманітарних предметів, єдністю навчання та виховання, сучасною комп’ютерною технікою.

Ліцей увійшов до 50 кращих шкіл України (журнал «Фокус» №17 від 27 квітня 2012 р.).

¯õàòè: àâòîáóñîì ¹69, òðîëåéáóñàìè ¹¹21, 22, 42 äî çóïèíêè «Êàðàâàºâ³ Äà÷³»; òðîëåéáóñàìè ¹¹17, 19äî çóïèíêè «ªðåâàíñüêà».

Àäðåñà: âóë. Óìàíñüêà, 39Òåë.: 242-77-78, 243-08-73

www.tl-kpi.kiev.ua

ГЕрої ПоряД з НАМИЄвген КУЧЕрЕНКо —

учасник бойових дій.Народився в м. Бахмач на

Чернігівщині.У 1940 році вступає до

Київського авіаційного ін-ституту. На той час інститут мав статус воєнізованого, і студентів молодших курсів з перших днів війни мобілізують до винищувального батальйо-ну, де євген Трохимович бере участь в роботі військових формувань: охорона важли-вих громадських об’єднань, будівництво мосту через Дні-про.

У 1942 році був направ-лений до Харківського вій-

ськового авіаційного учили-ща, після закінчення якого служить в авіаційному полку. Бере участь у звільненні м. Києва, проходить шляхами війни всю Україну, Кавказ, Ро-сію, дійшов до Східної Пруссії.

Має низку нагород: орде-ни «Червоної Зірки», «Вітчиз-няної війни» I і II ступеня, «За мужність», «За оборону Киє-ва», «За оборону Сталінграда» та понад 20 медалей.

У повоєнні роки євген Трохимович закінчує з від-знакою Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, захищає дисертацію на кафе-дрі фізичної електроніки та

квантової радіофізики. Має низку державних нагород: відмінник народної освіти, винахідник СРСР, одержав 16 авторських свідоцтв, 8 патен-тів України.

слава визволителям України!

№ 2 (172) • лютий 2013

5сКоро ВЕсНА.

ЧоГо оЧІКУЄтЕ?Наталя, безробітна, бульвар Івана лепсе:

— Сподіваюсь на радість і щастя. А ще мрію нарешті отримати орден матері-героїні. Я ж виховала п’ятеро дітей: трьох дочок і двох синів. Щоро-ку на свято 8-Березня чи в день Мате-рі чекаю: а, може, цього разу дадуть

мені медаль? Минають роки, а мене ніхто не помічає...Я сама виросла у багатодітній сім’ї. Добре пам’ятаю той день, коли наша мама повернулась додому з медаллю. Як ми були раді, що нарешті в державі її помітили! І це ще не всі мої мрії – сподіваюсь нарешті влаштуватись на роботу.

Євгенія, пенсіонерка, Чоколівський бульвар:

— Очікування мої найзвичайні-сінькі: дуже хочеться, щоб вчасно на-стало тепло, розтанули сніги... А якби до весни ще й серйозно підвищили пенсію й не підвищували ціни на това-ри найпершої необхідності. Гарно тоді було б жити на рідній землі. На жаль,

я – реалістка, і добре розумію, що цього не трапиться на-весні і влітку і ми знову будемо чекати кращих часів, нової весни. Тільки не потрібно думати, що я песимістка, ні, я – реалістка!

Володимир федотович, пенсіонер, вул. Пироговського:

— Сподіваюсь на тепло. І не лише на фізичне, а й на душевне. Весну че-каю як пору, коли знову відродиться життя: прилетять птахи, розпустяться дерева, люди збадьоряться, повесе-лішають. А ще я сподіваюся на нові

маршрути. От минулого року ми, студенти університету третього віку, стільки міст об’їздили! Нарешті познайоми-лися й з київськими музеями. Я такий радий, що у цьому віці мені відкрилось так багато нового й цікавого...

Ганна, студентка-практикантка училища перукарського мистецтва, вул. Героїв севастополя:

— Понад усе для мене важливо досягнути успіхів у своїй професії. Я так хочу стати майстром, до якого хочуть потрапити багато людей. У цій ролі почувалася б справді щасливою,

адже мені так приємно, коли люди щоразу спостерігають диво перетворення: був один образ перед тим, як сідав у крісло перукаря, і раптом у дзеркалі з’явився більш прива-бливий власний «портрет».

Дмитро, менеджер з продаж, вул. Ушинського:

— Люблю весну, бо це «найрідні-ша» для мене пора: народився ж бо я у квітні... Сподіваюсь, що цієї весни таланитиме, і я без ускладнень зможу вступити на факультет маркетингу, де серйозно займуся вивченням рекла-

ми. Звісно, навесні всі люди оживають, стають привабливі-шими, цікавішими. А як розквітають дівчата! Я був би радий, аби моє особисте життя складалося щасливо...

Микола, електромеханік, вул. Антонова:

— Я так хотів би, щоб міські служ-би встигали за поступом весни! Все буде оживати, розквітати, набувати особливих фарб. Так хочеться, щоб цей благодатний процес супрово-джувала чистота наших вулиць! А ще

хотілося б, щоб у весняному оновленому місті зникли проб-ки, щоб люди були спокійними і впевненими. Нехай влада отямиться і всерйоз подбає про інтереси громадян: це ж її обов’язок! А у нас поки що все навпаки: владники поводять себе зверхньо, підвищують ціни, позбавляють людей ра-дості жити!

опитування провела тетяна НЕтуДиХата

На Алеї педагогічної слави (сквер ім. Д. Ушинського) розміщене фото людини, яка пройшла всі

педагогічні сходинки: від вихователя до директора. А ще порівнює свою роботу з роботою

актора…

Народилася Галина Са-рапулова в невеличкому селі на Луганщині. З дитинства за-вжди була лідером, і всі сусід-ські діти збиралися навколо неї. Утім, про кар’єру педаго-га навіть не думала, тому що мріяла стати акторкою. Під час шкільного навчання від-відувала театральний і танцю-вальний гуртки, співала в хорі. Проте цього було недостат-ньо, бо під час вступу до теа-трального вузу з’ясувалось, що сільська дівчинка не во-лодіє сценічною мовою, голос не поставлений, зобразити перед журі певний образ не вміє. І коли на телевізійному екрані вийшов в ефір фільм «Карнавал», де головну геро-їню зіграла Ірина Муравйова, вона бачила себе, адже її сце-нічна доля була дуже схожа з нашою сьогоднішньою геро-їнею.

Отримавши фіаско, зро-зуміла, що треба шукати себе в чомусь іншому. І знайшла! В освіті… Педагога можна порівняти з актором, який

щодня виходить на «сцену» і дітей-«глядачів» навчає, вихо-вує, розважає, застосовуючи свої акторські здібності.

Своє кар’єрне зростання розпочала з посади помічни-ка вихователя дошкільного навчального закладу. Крок за кроком пройшла всі сходин-ки: від вихователя, виховате-ля-методиста до директора.

Зараз Галина Анатоліїв-на очолює відділ дошкільної освіти районного управління освіти і несе відповідальність за ввірену їй справу – розви-ток дошкілля району. «Без-посередня робота з дошкіль-нятами, – поділилась зі мною педагог, – приносила мені більше задоволення, ніж ро-бота з паперами. Але, незва-жаючи на це, принцип мого життя полягає в тому, що будь-яку справу треба вико-нувати якісно, з повною від-дачею, професійно зростати, не зупинятись на досягнутому і постійно займатись самоос-вітою».

У своїй роботі вона надто

вимоглива до себе і до своїх підлеглих, адже намагається досягати високих результатів і будь-яку розпочату справу доводити до кінця. Інколи на-падає втома, в цей період ви-никає бажання усамітнитися і нічого не робити, лише зану-ритися в звуки природи.

За душевним покликом належить до тієї категорії лю-дей, які віддають іншим част-ку свого життя і ні крапельки не жалкують за цим. Можли-во, трохи банально, але Гали-на Анатоліївна завжди готова

допомагати іншим і з великим бажанням робить це. Були часи, коли на волонтерських засадах вишукувала та на-давала благодійну допомогу, вивозила на оздоровлення по Україні та за кордон дітей со-ціально незахищених верств населення.

У неї чудова родина: чо-ловік і два сини, якими вона пишається. Щоправда, в сім’ї інколи буває жорсткою, ка-призною... «Так, я не ангел, – говорить пані Галина, – але наразі я їх щиро кохаю, хіба цього мало…» .

Галина Сарапулова лю-бить активний відпочинок, рафтинг, особливо по гірських річках. їй цікаво пізнавати світ, звичаї та культуру інших народів. Особливо вабить Іта-лія – країна зі своїми традиці-ями, архітектурою.

Перечитує Пауло Коельо, Шарлотту Бронте, Сандру Браун, Жорж Санд, Сергія єсеніна.

її захоплення поповню-ються відвідуванням кон-цертних залів, де можна на-солодитися звуками органа чи «розчинитися» в опереті. І приємно, що чоловік розділяє її захоплення. І це – головне…

Наталія КаПустяНсЬКа

громадаНаше опитуванняАлея педагогічної слави

соняшниковий мед відрізняється терпким присмаком і має слабкий аромат квіток

соняшника. заряджений теплом літнього сонця цей мед – чи не найсолодший серед інших

медів і має прекрасні лікувальні й властивості. А ще його використовують як ефективний

загальнозміцнюючий засіб.

На жаль, в Україні недоо-цінюють соняшниковий мед, тому пропоную прислухатись до порад науковця Яна Гаєка зі Словаччини.

Соняшник – відома лі-кувальна рослина, але досі належно не оцінена людьми. Більшість із нас не знають про цілющі властивості соняшни-ка, і тому на ринку такий мед оминають. І шкода… Тому його здебільшого експор-тують у зарубіжні країни, де

соняшниковий мед користу-ється заслуженим попитом. Гадаю, Україна втрачає дуже цінний натуральний продукт. його особливістю є те, що він містить велику кількість про-стих цукрів – глюкози 52,0-57,0% і фруктози 37,6-44,1%, і посідає перші місця за кіль-кістю глюкози. А ще бджоли додають до нектару речови-ни, які мають бактерицидну дію, тому соняшниковий мед є ще й добрим антисептиком.

А зернята пилку в меді, неви-димі неозброєним оком, міс-тять ще й цінні вітаміни.

В організмі людини глю-коза необхідна для безпе-ребійної роботи серцевого м’яза. Тому саме соняшни-ковий мед корисний для лю-дей, які мають проблеми з серцем. Серцеві м’язи пра-цюють вдень і вночі, без пе-рерви на обід і без вихідних, спалюють величезну кіль-кість калорій і перекачують тисячі літрів крові за добу. Така робота вимагає постій-ного живлення, безперебій-ного і якісного. Найкращим джерелом енергії для сер-цевих м’язів є цукор. Але не той цукор, який ми звикли купувати в магазині – цей

цукор називається сахаро-зою, і його наш організм ви-мушений розщеплювати до простішого цукру – глюкози, яка і використовується для роботи серця.

Але в природі є доступ-ніше джерело глюкози, саме соняшниковий мед. Пере-вага глюкози меду в тому, що після його споживання вона швидко переходить в кров без енергетичних втрат організму людини, адже мед не потрібно розщеплювати. Особливо корисний він для дітей і людей похилого віку.

олексій БуБЕла, член громадської

організації «товариство бджолярів

«БалЬзам»

На сьогодні існує два види хвороб суглобів: артрози і артрити. Причому кількість хворих на ці недуги

щороку зростає. за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в Україні тільки на артрит

налічується 350 тисяч хворих. сьогоднішня наша розмова – про артрити. Про це розповість завідувач

ревмо-кардіологічним відділенням Київської клінічної лікарні №6 Галина ІВАНоВА (на знімку).

— Передусім, галино Петрівно, з’ясуємо, що за хвороба артрит?

— Неспецифічний біль при захворюваннях опо-рно-рухового апарату (ОРА) – одна з частих причин звер-нення за медичною допомо-гою. Біль, котрий пов’язаний з ОРА турбує 20–45 відсотків населення земної кулі, часті-ше жінок та людей похилого віку. В структурі патології ви-діляють механізми виникнен-ня, можливо, це – запальні ураження суглобів та пери-артикулярних тканин (артрит, тендосиновіт), дегенеративні ураження суглобів (остео-

артроз), травматичні – пост-травматичний.

— чи виліковний ар-трит?

— Сьогодні сучасна ме-дицина пропонує різні фор-ми лікування артриту. Однак хронічний характер болю в більшості дегенератив-но-запальних захворювань ОРА потребують постійного зняття больового синдрому. Тому потрібно об’єднувати і медикаментозне, і фізіоте-рапевтичне лікування. Засто-совувати нестероїдні проти-запальні препарати, мазі або гелі, проте слід пам’ятати про побічну дію ліків, а також фі-

зіотерапевтичні процедури (ультразвук, магнітотерапію, масаж), санаторно-курортне лікування в стадії ремісії. На жаль, артрит вилікувати не можна.

— якою має бути дієта при артриті?

— Жодна дієта не може вилікувати цю хворобу, але потрібно її дотримуватись для кращого самопочуття.

Варто знати, що зайві кіло-грами збільшують наванта-ження на суглоби. У добовому раціоні повинно бути більше овочів, фруктів, ягід, оскільки вони містять харчові волок-на, вітаміни та оксиданти. Більше споживати молочних продуктів, багатих на каль-цій. Не зловживати гострими, солодкими, солоними стра-вами, обмежити алкоголь та паління, оскільки хронічне аутоімунне захворювання су-глобів потребує систематич-ної базової терапії.

— галино Петрівно, що б ви порадили людям, які потерпають від цієї хворо-би?

— Діагностика артриту є сигналом про необхідність поміняти життєві стереоти-пи, що склалися, і правильно використовувати рекоменда-ції лікаря.

розмову велаНаталка сріБНяНсЬКа

МЕДИЧНИй БЮлЕтЕНь: АртрИт

соНяШНИКоВИй МЕД – зАсІБ ВІД БАГАтьох НЕДУГ

ПЕДАГоГ – яК АКтор НА сЦЕНІ

Наше здоров’я

знайомтесь: галина сараПулова – керівник

відділу дошкільної освіти солом’янського

управління освіти.

здоровий спосіб життя

№ 2 (172) • лютий 2013

6

У лютому спілка жінок району відзначає свій ювілей – 20 років з дня заснування. Це чи не єдина

в районі організація, яка опікується проблемами жінок. якими саме? Про це розкаже голова спілки

жінок солом’янського району кавалер «ордена Княгині ольги» ІІІ ступеня, «Киянка року-2006» Ніна

НоВІКоВА (на знімку).

— Передусім, Ніно григо-рівно, скільки у вашій спілці первинних організацій?

– Сьогодні Спілка жіночих організацій Солом’янського району об’єднує 52 первинних осередки. Сучасні жінки стали рівноправними партнерами сильної половини людства – у професії, бізнесі, а іноді до-сягають і значно вагоміших здобутків. Жінки Солом’янки не виняток. Вони – педагоги і лікарі, підприємці й водії, вій-ськовослужбовці та економіс-ти, шановані ветерани і соці-альні працівники.

Щодня їм доводиться розв’язувати безліч проблем. А допомагають їм у цьому жіночі організації, об’єднані у первин-ні осередки на підприємствах, в установах, навчальних закла-дах та за місцем проживання.

— які питання найбільше турбують спілчан?

— Напрямки роботи Спілки різнопланові та багатогранні.

Насамперед Спілка піклуєть-ся про професійну підготовку активу. Цьому сприяють що-квартальні семінари голів жі-ночих рад, де розглядаються актуальні теми життєдіяльнос-ті району. Нещодавно виїзні семінари з вивчення досвіду роботи та проблем гендерних відносин були проведені на за-воді №410 цивільної авіації, в Національній академії МВС, в мікрорайоні «Грушківський».

А в 2011 році ми перейняли цікавий досвід роботи жіночо-го об’єднання Національного університету біоресурсів і при-родокористування України, в 2012 році відбулася змістовна поїздка до Житомирського вій-ськового інституту Національ-ного авіаційного університету, історія якого сягає початку ХІХ ст.

І ви знаєте, набутий зміс-товний багаж нас не обтяжує, навпаки – допомагає кожній організації знайти особливу

родзинку в своїй роботі.У районній жіночій Спіл-

ці ніколи не буває затишшя, адже головні її завдання – со-ціальний захист солом’янчанок і залучення їх до культурно-мистецьких проектів. У Спілці створено банк одягу і взуття та

постільної білизни, на громад-ських засадах консультують юристи.

— у вас насичене куль-турне життя. Кого запрошу-єте щосереди на свої «поси-деньки»?

— За 10 років існування

літературно-музичну вітальню відвідали відомі народні артис-ти України, письменники, ком-позитори, героїчні особистос-ті, зокрема Наталія Сумська і Анатолій Хостікоєв, Олександр Василенко і Тамара Луценко, Ганна Антонова і Герой Радян-ського Союзу Юрій Курлін, Та-мара Стратієнко.

Асоціація вчителів-ветера-нів впроваджує проект «Не дай зачерствіти душі», підписавши угоду з колективом вчителів та учнів гімназії «Ерудит».

Реалізуючи проект «Наш рідний край», спілчанки за-лишили свої записи в музеях Трипілля, Полтавської битви, відомого садового парку Кача-нівка, замку Радомишля, сади-би Андрія Малишка, Івана Коз-ловського в селі Мар’янівка, в Київському музеї ім. Лесі Укра-їнки, де їхні твори натхненно читала Лариса Кадирова.

Спілкуючись зі своїми ко-лежанками по Спілці жінок у регіонах, ми звернули увагу на збіднілий бібліотечний фонд. Проявивши ініціативу, голови первинних організацій району зібрали більше тисячі книжок художньої літератури та від-правили в сільські бібліотеки Чернігівської та Житомирської областей.

В контексті проекту «Сол-дату материнська турбота» ак-тивістки Спілки брали участь у

проведенні військової присяги у військових частинах району, в Національному університе-ті оборони України, в межах можливого ознайомилися з особливостями сучасної вій-ськової доктрини.

— Що входить у ваші плани на майбутнє?

— Мріємо і намагаємося відновити роботу кінолекторію в одному з кінотеатрів району, повернутися до проведення «Дня сім’ї» в трудових колекти-вах, «Дня солдата» у військових частинах.

Плануємо залучати до Спілки нові колективи жінок.

— Ніно григорівно, який зміст ви вкладаєте в понят-тя «щастя»?

— Я пишаюсь і щасли-ва тим, що є послідовницею яскравих жінок, які стояли біля витоків Спілки жінок району у 80-ті роки ХХ ст.: в Залізнич-ному районі – Ірини Мариніної та євдокії Летунової, а в Жов-тневому – Людмили Клімової. Я щаслива, що поруч зі мною Марія Волошина, яку ми на-зиваємо районною мамою, і її невичерпна енергія є запо-рукою успішності Спілки жінок Солом’янського району. Пе-реконана, що щастя – це коли тебе розуміють…

розмову велаНаталія КиричЕНКо

сьогодні спілка жіночих організацій солом’янського району об’єднує 52 первинних осередки. Всі ці роки біля ї ї «керма» стоять дві

жінки: голова спілки Ніна Новікова та ї ї заступник – Марія Волошина. саме від їхньої наполегливої праці та координації роботи залежать здобутки

первинних осередків. А їхня робота спрямована на поліпшення добробуту та допомоги в

організації дозвілля працівників прекрасної статті і членів їхніх сімей. які питання розв’язуються

зараз, ми почуємо від голів жіночих рад первинних осередків.

Галина суслова, про-фесор НАУ, член Президії спілки жінок району:

– У цьому складному вирі подій цього світу залишати-ся жінкою, цікавою людиною нам допомагають різнома-нітні соціальні заходи. Се-ред них – Жіночі ради, які з великою користю працю-ють у районі. Я завжди беру участь у багатьох заходах, ініційованих Радою, та за-вжди по-доброму дивуюсь невичерпному ентузіазму Ніни Новікової та багатому досвіду Марії Волошиної. Го-товності прийняти на себе організаційні питання Га-лини Менжерес та завжди активному відгуку жінок будь-якого віку і статусу від-відати ці події. Цих різних жі-нок об’єднує бажання жити активним соціальним жит-тям, навіть у похилому віці перейняти на себе турботи

дітей і самотніх людей. Моло-дих сюди приводить бажання отримати безцінний досвід, а всіх разом об’єднує одна ак-тивна життєва позиція – тво-рити добро.

Складно перелічити всі цікаві події, організовані жі-ночою Радою, серед яких подорожі цікавими місцями Київщини, театральні зустрі-чі, конкурси, допомога само-тнім. І найголовніше, напев-не, полягає в тому, що після цих зустрічей жінки йдуть з радісними обличчями від спілкування, від того, що ти не одна, що тебе розуміють.

Посміхніться і ви. Своєму сусідові, перехожому, дитині, колезі. І зникне важка буден-ність, напруженість нашого життя, і це буде найбільшим досягненням Жіночої Ради Солом’янки.

Маргарита Козицька, голова жіночої ради ВАт «Меридіан» ім. с. П. Коро-льова:

– Тільки-но у 1957 році я переступила поріг за-воду, як почала займатися громадськими справами. А коли мене обрали головою профспілки, очолила і жіночу раду, у якій на той час налічу-валось понад чотири тисячі жінок. Питання, які доводи-лось розв’язувати, різнопла-нові: від умов праці і побуту до оздоровлення дітей. І

сьогодні приділяємо багато уваги жінкам, які працюють у важких і шкідливих умовах праці.

Намагаємось частіше збиратися, де ділимося кулі-нарними рецептами, виши-ваємо, садимо квіти. Саме за найкраще оформлення території підприємства наша жіноча рада була визнана міською спілкою жінок пере-можцем конкурсу «Мій квіту-чий район».

світлана остапець, голова жіночої ради На-ціонального університету оборони:

– Робота нашої жіночої ради різнопланова. Адже, окрім співробітників, ми дба-ємо про сім’ї військовослуж-бовців і рядових солдатів. Головною нашою турботою є діти, для яких і організовуємо різні свята і конкурси, огляди художньої самодіяльності.

До Дня захисту дітей з офіцерами університету про-вели акцію «Творімо мило-сердя разом», і у клініці імені М. Амосова (дитячому відді-ленні) брали участь у заборі крові. Для Червоного Хреста району було зібрано іграшки, дитячий одяг.

До Дня Перемоги та за-хисника Вітчизни члени жіно-чої ради відвідали казарми

солдатів строкової служби, пригощали воїнів солодоща-ми і чаєм.

На базі університету від-бувся одноденний семінар, на якому всі голови жіночих рад району ознайомились з досвідом роботи жіночої ради університету.

Наталія Шевчук, голо-ва жіночої ради бібліотек району:

– Пріоритетним напря-мом нашої діяльності є со-ціальний захист працівників і членів їхніх сімей, допомо-га у підвищенні кваліфікації та організація дозвілля. Так, працівники бібліотек мо-жуть отримати консультації юриста, вивчити англійську чи польську мови, оволоді-ти комп’ютерною грамотою. Дозвілля в бібліотеці стало вже доброю традицією: свя-точні посиденьки, свята з нагоди Нового року, Різдва, Великодня, Дня Матері зби-рають багато працівників з їх родинами. Присутні охоче демонструють свої мистець-кі і кулінарні таланти. й без подарунків не залишається ніхто. А на Масляну вже кіль-ка років поспіль відбувається конкурс на кращу господиню.

Загалом сьогодні бібліо-теки пропонують свої послу-ги мешканцям району понад

з 25 послуг з реалізації їхніх творчих бажань, талантів, ці-кавого і змістовного дозвіл-ля. Зокрема майстер-класи з вишивки, рукоділля, петри-ківського розпису, плетіння, в’язання тощо.

Члени жіночої ради біблі-отек району беруть активну участь у заходах Спілки жіно-чих організацій району, при-міром, у літературно-музич-ній вітальні:

«В середу о 15-й».

Наталія Доротько, го-лова жіночої ради «заводу 410 цивільної авіації»:

– На сьогодні на заводі працює близько 600 жінок, у тому числі й багатодітні ма-тері. Керівництво заводу всі-ляко підтримує жіночу раду заводу. Так, до щомісячної відпустки наші жінки мають ще один додатковий вихід-ний, відкрилась перукарня, на черзі – пункт хімчистки та ремонту взуття.

Велика увага приділяєть-ся роботі з дітьми і внуками наших працівників, зокрема, щодо літнього відпочинку та оздоровлення.

На підприємстві діє по-стійна виставка творчих ро-біт не тільки дорослих, а й дітей. Приміром, влітку від-булась виставка вишитих рушників.

Не забуваємо й про на-ших ветеранів, запрошуємо їх на свята та вітаємо з юві-леями.

світлана Шевченко, голова жіночої ради ДВНз «Київського коледжу бу-дівництва, архітектури та дизайну»:

– Основне наше завдан-ня ми вбачаємо у тому, щоб наші студенти вели здоровий спосіб життя. Для цього орга-нізували Школу здоров’я. По можливості надаємо допо-могу співробітникам та сту-дентам із малозабезпечених сімей. Проводимо екскурсії до театрів та музеїв міста. Продовжуємо традиції нашо-го навчального закладу: про-водимо літературно-музичні композиції до знаменних дат, запрошуємо до коледжу ви-пускників минулих років та викладачів-ветеранів. А ще облаштовуємо та оздоблю-ємо не тільки аудиторії, а й прилеглу територію.

ювілеї

МІЖ НАМИ, ЖІНКАМИЩАстя – ЦЕ КолИ тЕБЕ розУМІЮть…

тАКЕ ВАГоМЕ, ЖІНоЧЕ слоВо…

№ 2 (172) • лютий 2013

7правова сторінка

саме так можна розв’язати питання, що стосуються реєстрації за місцем проживання

та отримати інші послуги міграції чи імміграції. Наразі повноваження Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації

фізичних осіб по видачі закордонних паспортів громадянам, які постійно проживають в Україні в перейшли до компетенції Державної міграційної служби. редакція газети запросила до розмови

начальника солом’янського районного відділу ГУДМс України в м. Києві Василя осЄЧКІНА (на

знімку).

— василю миколайови-чу, декілька слів про вашу нову службу?

— Сьогодні, відповідно до Указу Президенту України від 06.04.2011 року №405/2011, створено Державну міграцій-ну службу України. В столиці функціонує Головне управ-ління ДМС України в місті Ки-єві, якому підпорядковується і Солом’янський районний відділ. Тож нам перейшли повноваження попереднього департаменту та внесені змі-ни до законодавства.

— то ви тепер будете виконувати «паспортні» по-вноваження?

— Відтепер документи на отримання паспорта чи ре-

єстрації потрібно подавати в територіальний відділ мі-граційної служби. Нагадаю, що Солом’янський районний відділ знаходиться по вул. єреванській, 25.

— тобто, оминаючи ЖЕКи відразу із «паспорт-ними» питаннями до вас?

— Так. До нас перейшли повноваження від Держав-ного департаменту у спра-вах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб щодо видачі паспорта грома-дянина України; тимчасового посвідчення громадянина України; свідоцтва про на-лежність до громадянства України; реєстрація місця проживання фізичних осіб;

надання дозволу на іммігра-цію в Україну; видача посвід-ки та постійне проживання та на тимчасове проживан-ня; видача запрошення для отримання української візи; продовження терміну пере-бування іноземцям та ОБГ; скорочення терміну тимчасо-вого перебування; прийняття рішення про добровільне та примусове повернення, при-мусове видворення та за-борону подальшого в’їзду, оформлення паспорта гро-мадянина України для виїзду за кордон.

— читачам газети буде цікаво дізнатися про ново-

введення у вашій роботі. зокрема щодо зміни місця реєстрації?

— Справді, відбулися змі-ни в законодавстві, які спря-мовані на суттєве покращен-ня процедур реєстрації місця проживання фізичних осіб та оформлення паспортів гро-мадян України. Раніше меш-канцю потрібно було їхати у своє місто чи район, де він був зареєстрована, писати заяву, приїздити назад, де він мав зареєструватись. На це тратились і кошти і час людини. Зараз все інакше – простіше і доступніше. Ре-єстрація місця проживання, відповідно до ст.6 Закону України «Про свободу пе-ресування та вільний вибір місця проживання», може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попере-днього проживання.

— василю миколайо-вичу, і насамкінець, в які години і дні працює ваша служба?

— . Приймальні дні: вівто-рок, четвер, з 10.00 до 16.00, субота з 10.00 до 13.00.

ЦІлЕ озЕро ВоДИ домобудівний комбінат викачав з-під Києва.Прокуратура Солом’ян-

ського району Києва відкри-ла кримінальне проваджен-ня стосовно посадовців ПАТ «Домобудівний комбінат №3», котрі самовільно видобули з артезіанських свердловин ціле озеро прісної підземної води вартістю майже мільйон гривень (ч. 2 ст. 240 КК України «Порушення правил охорони або використання надр», ч. 2 ст. 367 КК України «Службова недбалість»).

На території ПАТ «Домо-будівний комбінат № 3», який спеціалізується на виготов-ленні залізобетонних і бетон-

них конструкцій, знаходяться 2 артезіанські свердловини глибиною понад 300 м, що екс-плуатують юрський найглиб-ший водоносний горизонт.

Прокурорською перевір-кою встановлено, термін дії дозволу на спеціальне водо-користування ПАТ «Домобудів-ний комбінат №3» закінчився 30.11.2011. Натомість, товари-ством упродовж 6 місяців са-мовільно видобуто для техно-логічних потреб майже 22 тис. м3 прісної води.

Прес-служба прокуратурисолом’янського району

міста Києва

Прокуратура інформуєВарто знати

зрУЧНІШЕ І ПростІШЕ

знайомтесь: ваш дільничний сергій Кривошея, міліцейська дільниця знаходиться за адресою:

вул. Урицького 27/5; телефон 248-63-38.

Будинки, що обслуго-вуються цією дільницею, розташовані в середині прямокутника, обмеженого вулицями Митрополита Лип-ківського (непарна сторона), Кудряшова, Механізаторів та Солом’янською. На дільниці проживає близько 12 тисяч громадян.

Всі житлові будинки бага-топоверхові. Багато офісних центрів.

Виконує обов’язки стар-шого дільничного інспектора міліції (ДІМ) капітан міліції Сергій Кривошея, інспектори – Наталія Вершигора і нещо-давно призначений Вадим Іванов.

Сергій Кривошея роз-почав службу в органах вну-трішніх справ у 2004 році. Спочатку служив у внутрішніх військах. Шість років Сергій Васильович охороняв спокій громадян на вулицях району, заступаючи на патрулювання і вдень, і вночі. За відмінну працю, добрі показники, іні-ціативність наприкінці 2011 року його запросили на по-саду дільничного інспектора міліції.

Наталію Вершигору при-значили дільничним інспек-тором майже в той час – на початку 2012 року. І хоча На-талія Анатоліївна – представ-ниця прекрасної статі, вона виконує рівнозначні зі своїм напарником обов’язки, лише дільниця у неї трохи спо-кійніша: біля Солом’янської площі, на якій розташовані офісні центри.

За рік служби на дільниці частина мешканців мікрора-йону встигла познайомитися з Сергієм Васильовичем та Наталією Анатоліївною. І на-

разі не лише вітаються, а й телефонують, аби отримати відповіді на різноманітні пи-тання. Адже хто ще зможе надати безкоштовну юри-дичну консультацію та допо-могу, як не дільничний мілі-ціонер.

Ця адміністративна зона загалом спокійна. Заяви про бійки, конфлікти, хуліганства надходять не часто. єдине, що додає клопоту, це зло-вмисники, які чатують пізніх покупців біля супермаркету, що працює цілодобово. Зго-дом, на спокійних нічних ву-лицях, вони грабують жертву, на яку «впало око» у магазині. Інші, не маючи спершу намі-ру скоїти злочин, приходять докупити ще пляшку, яку розпивають неподалік, а зго-дом їх «тягне на подвиги». Як результат – скоєння право-порушення.

Тому, помітивши невідо-му компанію, ліпше змініть свій маршрут чи затримайте-ся на кілька хвилин, ніж «по-спілкуватися» з хуліганами та грабіжниками. У разі, коли ви змушені повертатися до-дому пізньої пори, попросіть близьких вас зустріти чи ско-ристайтеся послугами таксі.

Безкоштовний номер 102 працює цілодобово.

ірина БіБа

останнім часом почастішали випадки, коли до мешканців вночі телефонують невідомі,

називаються міліціонерами та вимагають гроші за звільнення сина чи чоловіка.

Затриманий у Соло–м’янському районі Києва підозрюваний отримав від старенької жінки гроші за «звільнення» її чоловіка, який нібито потрапив до відділен-ня міліції за бійку. Наступ-ного дня цей зловмисник пограбував бабусю, проник-нувши у квартиру під вигля-дом ЖЕКівця.

її чоловіка саме не було вдома, коли задзвонив телефон. Невідомий при-голомшив 73-річну жінку звісткою, що її чоловік за-триманий міліціонерами за бійку, нібито він до півсмерті побив якогось хлопця. Але той, хто телефонував (нібито слідчий райуправління), за-значив, що може допомогти «вирішити питання» за три тисячі гривень.

Подружжя відкладало гроші «на смерть» в амери-канських банкнотах й тому старенька повідомила, що таку суму має лише в дола-рах. Домовилися. За десять хвилин «правоохоронець» отримав 400$ й пообіцяв, що дід скоро повернеться.

Чоловік старенької і справді повернувся через 20 хвилин, але виявилося, що він в бійку не потрапляв і мі-ліціонерів не бачив. Одурили!

Наступного дня невідо-мий повідомив телефоном, а слухавку якраз взяв чоло-вік, що районний депутат у будівлі сусідньої школи без-коштовно роздає продуктові пайки. Дід поспішив за по-дарунком. І відразу до них у гості завітав працівник жит-лово-експлуатаційної служ-би.

Службовець не показу-вав ніяких посвідчень, лише розпитував про проблеми. Старенька впустила його до

квартири. На кухні, розпо-відаючи про труби та крани, при яскравому денному світ-лі жінка впізнала у гостеві вчорашнього «міліціонера» й підняла крик. Зловмисник штовхнув жінку, забіг на се-кунду у кімнату, забрав гро-ші, які зберігалися просто у серванті, й зник.

Працівники 4-го терито-ріального відділу міліції до-клали всіх зусиль, аби роз-крити цей зухвалий злочин. І хоча таких злодіїв дуже важ-ко встановити, оперативни-ки зуміли затримати нахабу. Потрапивши у руки міліціо-нерів, підозрюваний відразу почав каятися. Згодом по-страждала визнала у затри-маному свого кривдника.

За кілька днів, коли ста-ренька випила не одну пі-гулку заспокійливого й оста-точно прийшла до тями, при спілкуванні зі слідчими вона пояснила: «Я знала, що мій дід не може побити людину», – «А чому ж віддали гроші?», – «Всяке у житті буває!».

На цей час затриманому висунута підозра у скоєнні злочинів, передбачених дво-ма статтями КК України: шах-райство – ст. 190, та грабіж, пов’язаний з проникненням у житло – ст. 186 частина 3. Тривають слідчі дії.

Таких випадків чимало. Утім, більшість громадян, по-чувши чи прочитавши у ЗМІ попередження, не потрапля-ють на гачок шахраїв.

У подібних випадках те-лефонуйте до чергової час-тини районного управління за номером 275-33-00.

ірина БіБа,помічник начальника

солом’янськогорайуправління міліції

служба 102 Кримінал

«зДрАстУйтЕ, НАШ

ДІльНИЧНИй!»

«ВІДЧИНЯЙТЕ ДВЕРІ! Я — ПРАЦІВНИК ЖЕКу!»

Втрачений диплом Київського електромеханічного технікуму серія АТ №593814 від 28.06.1977 р., виданий на ім’я Розенблата Якова Хаімовича вважати недійсним.

ПроВоДИться НАБІр

в ініціативну групу по будівництву

гаражів на Караваєвих Дачахтел. (050) 28-48-001

оголошенняПожеж но-рят у в а льна

служба Солом’янського ра-йону запрошує молодь віком від 17 до 25 років (які мають повну загальну середню освіту) на державну денну форму навчання до вищих навчальних закладів МНС України (м. Черкаси, м. Харь-ків, м. Львів).

З питань оформлення документів звертатись до Управління цивільного за-хисту у Солом’янському ра-йоні ГТУ МНС України у місті Києві, вул. В. Липківського, 33 (2-й поверх, кабінет №14).

Телефон для довідок: тел.: 248-23-71.

ЮрИДИЧНА КлІНІКА «ЮстИНІАН»

На базі навчально-на-укового інституту права та психології при Національній академії внутрішніх справ працює юридична клініка «Юстиніан». Клініка, пропо-нує надання безкоштовної юридичної допомоги для малозабезпечених, багато-дітних осіб та пенсіонерів, а також для осіб які не мають матеріальної можливості звернутись за платною юри-дичною допомогою.

Попередній запис за тел.: 0936162471; Понеділок–п’ятниця (10.00–17.00) субо-та-неділя – вихідний.

Адреса: м. Київ вул. Ку-дряшова, 8.

зАхИстИМо ПрАВАКоЖНоГо ПІДПрИЄМЦя

Останнім часом проку-ратура приділяє особливу увагу дотриманню прав під-приємців, зокрема неза-конному втручанню контр-олюючих та правоохоронних органів у їхню діяльність. Тому для всіх підприємців, які вважають, що їхні права порушили, нагадаємо, що у прокуратурі Солом’янського району Києва працює теле-фон «гарячої лінії». Кожен підприємець, який зазнав утисків, може звертатися у робочі дні за номером теле-фону: 408-00-28, а у вихідні та святкові дні – за номером: 404-23-04. За повідомлен-нями постраждалих орга-нізовуватимуть відповідні перевірки та вживатимуть заходів щодо поновлення порушених прав.Прес-служба прокуратури

солом’янського району міста Києва

Податкова консультуєякі об’єкти нерухомого

майна оподатковуються? які не оподатковуються?

Об’єктами оподаткуван-ня на нерухоме майно, від-мінне від земельної ділянки, є житлова нерухомість, а саме: будівлі, віднесені, згід-но нормативно-правового поля, до житлового фонду, дачні та садові будинки. Зо-крема, вони поділяються на такі типи: житловий будинок, житловий будинок садибно-го типу, прибудова до жит-лового будинку, квартира, котедж, кімнати у багатосі-мейних (комунальних) квар-тирах.

Не є об’єктами оподат-кування на нерухомість, від-мінну від земельної ділянки – нерухомість, яка перебу-ває у власності держави та територіальних громад, об’єкти, які розташовані в зонах відчуження, будівлі дитячих будинків сімейного типу та об’єкти, які належать багатодітним та прийомним сім’ям, а також гуртожитки. Також не є об’єктом опо-даткування один (не більше) садовий або дачний будинок платника податку.

№ 2 (172) • лютий 2013

8 про все

КУПИМоКАртИНИ

будь-який живопис, старовинні речі, посуд,

фарфор та меблі

229-72-63(098) 928-98-95

РЕМОНТ,ПЕРЕТЯЖКА,

ВИГОТОВЛЕННЯ МЕБЛІВ, ШАФИ КУПЕ,

КУХНІ, ВІТАЛЬНІ

2 7 5 - 16 - 6 32 3 2 -7 1 - 6 3

ДоПоМоЖЕМо ШВИДКо

продати, купити, здати, зняти будь-яку нерухомість.Вул. Донецька 8/10, тел.: 229-23-11, 221-04-64

(097) 954-36-34UV

R-R

ea

lT

Yю

вр

-р

еа

лт

і

Дует «Простір музики», створений понад 10 років тому, вирізняється своєю простотою та глибиною

почуттів. У репертуарі артистів пісні, написані на вірші олександра олеся, Василя симоненка, Богдана лепкого, Василя стуса, ліни Костенко, Анатолія тарана, Василя слабчука, ростислава

радишевського та інших поетів. Вони часті гості в бібліотеках району, де проводять свої творчі

вечори. їхня музика несе вселенську любов і спокій. сьогодні композитори і виконавці власних

пісень під акомпонемент гітари сергій Мороз та Ігор яКУБоВсьКИй (на знімку) завітали і в

редакційну вітальню.

— Пане сергію та пане ігорю, читачам газети буде цікаво знати, як виник ваш дует?

— і. я. Наш дует виник у 1999 році. Сергій тоді працю-вав на радіо «ЗЕТ»-104,6 FM, де вів авторську передачу «Співочі діалоги». Формат цієї передачі – співати вживу. Одного разу Сергій зателе-фонував мені й запросив на передачу. Після цієї зустрічі його зацікавили романси, які я виконував, і він запропону-вав співати в дуеті.

— с. м. Так. У передачі брали участь не тільки співці – барди, але й поети, компо-зитори, музиканти, письмен-ники і просто цікаві люди. І формат передбачав спілку-вання зі слухачами в ефірі упродовж години. Предме-том спілкування була твор-чість митця, запрошеного на чергову програму. Сама ж назва дуету – «Простір му-зики» – була взята від тріо, що не відбулося: євген Іщук, Вадим Білько та Сергій Мо-роз. Так виник дует «Простір музики».

— ваш дует заворожує слухача. як вам це вдаєть-ся, адже, повірте, це не так легко?

— і. я. Дуетом співати цікавіше – різноманітніша палітра голосу й звучання, дві гітари. У Сергія був досвід співу дуетом.

— с. м. Якщо щось роби-ти від душі та з натхненням, то це не може не подобати-ся іншим людям – слухачам. Адже працює серце. А там де серце, – завжди поруч Гар-монія і Краса цього світу.

— ваша перша пісня, яку заспівали в дуеті?

— с. м. Це «Рожевий кві-те» на вірші Богдана Лепкого, муз. І. Якубовського, з якої починається наш перший альбом «Подих», що вийшов у 2003 році. Загалом у нашому творчому доробку п’ять випу-щених альбомів.

— «Простір музики» – це …— і. я. Філософське по-

няття, яке не звужує нас як творців. У творчому процесі має бути свобода, це стан вічності. Якщо немає свобо-ди, то це вже не мистецтво, а ремесло. Слухач це добре відчуває. Люди в залі – співт-ворці. Людина зливається з мистецтвом, а це вже почуття магії. Треба співати серцем…

— с. м. Найперше, най-різноманітніша жанрова палітра: тендітний вальс, темпераментний рок-н-рол, лірична мініатюра, спові-дальний романс, а ще блюз, бароко-рок, балада і ще ба-гато чого, що не має поки що конкретної жанрової назви. Але основою є певний стан душі. Ми його називаємо ста-ном Любові і Радості.

— Хто є прихильниками вашого таланту?

— с. м. Слухачі, які ще не втратили здатності відчува-ти, співчувати, думати і смі-

ятися. Якусь вікову градацію визначити важко, бо справ-жнє в людині залежить не від віку, а від стану душі. Якщо душа жива і відкрита, то ми завжди знайдемо спільну мову на концерті.

— ваші творчі плани?— с. м. Про творчі плани

не прийнято говорити, якщо хочемо, щоб вони здійснили-ся. Можу лише сказати, що в доробку зараз два альбоми

– «Пісні Тризубого Стаса» і «Музичні світлини». Перший – пам’яті нашого друга Ста-ніслава Щербатих, який за-лишив цей світ у 2007 році і над творами якого ми пра-цюємо ось уже другий рік. Другий – це інструментальні композиції – світлини наших близьких і друзів, – такі собі звукові портрети, зіткані з наших вражень і почуттів до цих, дорогих нашому серцю людей. А в планах надалі ще багато чого є цікавого і живо-го як за змістом, так і за фор-мою.

— ваші побажання чита-чам газети «солом’янка»?

— с. м. Ніколи не губи-ти себе у світі і завжди бути переконаними, що життя на-багато цікавіше, ніж воно ви-глядає з екранів телевізорів і зі шпальт газет та журналів, а також удачі у всьому справді Світлому і Доброму.

— і. я. Не зраджувати самому собі і ніколи не під-даватись на якісь моменті скороминущі спокуси. йти до самого себе, слухати свого серця, і повсякчас у молитві радості та любові впізнавати цей світ і себе у ньому.

розмову велаНаталка сріБНяНсЬКа

ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ß ÎÊÓ˲ÑÒÀ

МÀГÀЗИÍ «ÎПÒИÊÀ»Піäáèðàííÿ

îêóëÿðіââóë. Âèáîðçüêà, 69,

òåë. 458-17-95працюємо без вихідних

çíèæêà íà ñ/ç îêóëÿðè

PROДоМ www.pro-dom.kiev.ua

МЕТАЛОПЛАСТиКОВІ

ВІКНА

БАлКоНИ«ПІД КЛЮЧ»

розстроЧКА 0%без довідки про доходи

iобшиття, утепленняiзварювальні роботи (винос)iдах, винос підлогиiпроти москітні сіткиiпідвіконня «Данке»iвідкоси

зНИЖКА

25%331-62-23332-62-23

hВідновлення структури (пропитка)hремонт тріщин і розривів (рідка шкіра)hфарбування hзаміна підкладуhШапки, х/ч дублянок

ремонт одягу будь-якої складностіМАртИросяНА, 12

245-87-20

РЕСТАВРАЦІЯ ШКІРЯНИХТА ХУТРЯНИХ ВИРОБІВ

за свою спортивну кар’єру з академічного веслування Віктор Довгодько був двічі призером

Чемпіонату світу, багаторазовим чемпіоном срср. Був першим віце-президентом федерації

академічного веслування України, майстер спорту міжнародного класу. У минулому році

удостоївся ордена Данила Галицького. Донька – олімпійська чемпіонка, син – срібний призер чемпіонату Європи. Про свою спортивну сім’ю

розповідає гість нашої редакційної вітальні Віктор ДоВГоДьКо (на знімку).

— вікторе івановичу, як прийшли у великий спорт?

— У цей вид спорту я по-трапив зовсім випадково. У 70-ті роки на Трухановому острові функціонував спор-тивний клуб «Енергетик», і в цей клуб мене запросив тренер Анатолій Майстрен-ко. Моя мама навчала його у школі. Заради цікавості я зі своїм однокласником пішов подивитися, що ж відбува-ється на тому острові. І став відвідувати спортивний клуб. І, як бачите, надовго… Навіть після завершення спортивної кар’єри я працюю в Управлінні спорту Міністерства оборони України.

— які міжнародні зма-гання запам’ятались вам найбільше?

— Олімпійські ігри у Сід-неї, Москві, Афінах, Лондоні. Велич цих ігор вражає.

— Де здобули найдо-рожчу вам нагороду?

— (Посміхається). На-певно, на Спартакіаді наро-дів, яка проходила в Москві в «Крилацькому». Саме на цій Спартакіаді я 19-річним юна-ком став чемпіоном Спар-такіади СРСР. В рамках цих змагань проходив передолім-пійський тиждень, де брали участь найсильніші веслу-вальники. І наша команда

на півтори секунди обіграла чемпіонів світу тоді ще з ко-лишньої Німецької Демокра-тичної Республіки.

— Коли отримували на-городи, яке було відчуття?

— Коли стоїш на п’єдесталі і грає гімн твоєї Батьківшини, то ці відчуття важко передати. Переймаєш-ся не тільки гордістю…

— сьогодні династію Довгодьків продовжують ваша донька і син. Є успі-хи?

— є. У минулому році донька стала олімпійською чемпіонкою з академічного веслування. Жіноча четвірка з академічного веслування у складі Анастасії Коженкової, Яни Дементьєвої, Катерини Тарасенко, Наталії Довгодько стали «золотими» медаліс-тами у Лондоні на ХХХ іграх Олімпіади. Це найбільше досягнення веслувальників за всю історію незалежної України. Якщо у такому виді спорту, як байдарка і каноє, були великі досягнення, то з веслування академічного ще не було олімпійського чемпіо-на. Це – перша перемога. Син Іван у 2011 році став чемпіо-ном світу серед молоді, дво-разовий призер чемпіонатів світу. Моя дружина теж пра-цює у спорті. Тож тепер у моїй

родині є два майстри спорту України і два міжнародних майстри спорту. Ось така ди-настія Довгодьків.

— До речі, ваша донька Наталія Довгодько – най-молодша олімпійська чем-піонка україни.

— Так, дійсно. Цікавий ще і той факт, що для України це була сота за ліком Олімпій-ська медаль за часи незалеж-ності.

— розкажіть, будь лас-ка, чи багато у вас вихован-ців?

— Вихованців чимало, адже практично все своє свідоме життя я присвятив нашому виду спорту. Сьо-годні багато веслувальників представляють Збройні Сили України на змаганнях. На Тру-хановому острові ми маємо сучасну водно-веслувальну базу, яка приваблює багато спортсменів.

— ваші побажання чи-тачам газети?

— Бажаю солом’янчанам здоров’я і частіше долучатись до спорту.

розмову вела Наталія КаПустяНсЬКа

«олІМПІйсьКИй» ЧоВЕН ДИНАстІї ДоВГоДьКІВ

МЕДИЧНИй ЦЕНтр «УроМЕД»

Просп. Повітрофлотський, 58 тел.: (044) 331-98-84, (044) 246-00-77

УльтрАзВУКоВА ДІАГНостИКА•УролоГ •ГІНЕКолоГ

•ЕНДоКрИНолоГ•ГАстроЕНтЕролоГ

Пн.— пт. — з 8.00 до 20.00, сб. — з 9.00 до 15.00 САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТи ШКІДЛиВиМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я

Ліц

. МО

ЗУ А

В №

5394

10 в

ід 2

8.05

.10

солом’янка спортивна солом’янка мистецька

ВЕсiлляДНi НАроДЖЕННя

ПоМИНАльНi оБiДИНедорого!!!

смачна домашня кухня!!!Âóë. Êóðñüêà, 13-À,

(на закритій території академії оборони)271-13-93, (093) 718-82-09,

(067) 242-62-13

КАфЕ «КоМБАт»

НА ПостІйНУ роБотУ ПотрІБНІ

КУхАрІ з д/р

ПроДАВЕЦь В МАГАзИН271-13-93, 093-718-82-09,

(067) 242-62-13Âóë. Êóðñüêà, 13-À,

КАфЕ «КоМБАт»

МАГАзИН А нжеліка

ВУл. ЩЕрБАКоВА, 64тЕл. (066) 021-65-26

Пл. сЕВАстоПольсьКА, 5/7,рИНоК «сЕВАстоПольсьКИй»(зі сторони бульв. Чоколівського, галерея, №3)

тЕл. (095) 55-29-724

сПІДНИЦІ*БрЮКИ

КрЕДИтИНА ВИГІДНИх

УМоВАх(067) 984-05-61(095) 407-03-12(093) 405-69-13(066) 433-78-81

Ліц

. нб

У №

07

від

10

.10

.20

11

р.

рЕМоНтПлАстИКоВИх

ВІКоН ДВЕрЕй

(063) 059-45-77

зН

ИЖ

КА

20

%

ВЕсІлляДНІ НАроДЖЕННя

ДНІ ПАМ’ятІамУрська пЛоща, дом 2

(по вУЛ. трУтенка)228-11-25, (066) 199-12-35

ДВА тАлАНтИ ПоМНоЖЕНІ НА ДВА

з ЮвілЕЄм!Щиро вітаємо директора

спеціалізованої ШДС 1ст. «Сяй-во» відмінника освіти України Вікторію Камінську!

Бажаємо міцного здоров’я, щастя, душевної рівноваги, творчого натхнення та щоденної наснаги на звершення нових задумів і мрій, талановитих учнів, творчих педагогів!

Колектив ШДс «сяйво», батьки, учні

ВсІ НА МАсляНУ!

В цьому році свято Масляної відбудеть-ся 16 березня. Відзначатимуть його

в парку «Супутник» (вул. Уманська, 14) на території храмового комплексу Преподо-бного Сергія Радонезького з 11 до 16 го-дини, та у парку «Відрадний» (вул. Героїв Севастополя, 39) відбудеться районний мистецький захід «Дорослим на радість, дітям на втіху».