68
САКСАГАНЬ ISSN 0869-3390 2 2015 САКСАГАНЬ ЛІТЕРАТУРНОХУДОЖНІЙ І ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ АЛЬМАНАХ № 2 (92) 2015 Видається з червня 1991 року Твори друкуються українською та російською мовами Головний редактор Андрій ДЮКА Громадська редакційна рада Бєрлін В.М. Стрига Н.В. Баранова Л.О. Ващенко Ю.Г. Валенська О.В. Захарова С.П. Короленко В.П. Мельник О.О. Миколаєнко М.А.(почесний) Найденко І.В. Прохоров А.А. Тіміргалєєва Л.М. Туренко Г.Г. Юрченко О.С. ПРОЗА тов. ЧУБУН, ПОМОРИН .................................................................... 3 Павел ЛИНСКИЙ, СОМНАМБУЛА ............................................... 14 Эрнест ХЕМИНГУЭЙ, ПРОЩАЙ, ОРУЖИЕ ................................ 16 Славій КАРПЕНКО, АПОСТОЛ ПРАВДИ І ВОЛІ ........................ 27 Марина БЕЛОВА, МОЯ МАМОЧКА .............................................. 29 Настя ВДОВИЧЕНКО, ЛЕЛЕКИ ...................................................... 55 Марія ГАЙДУК, ШУМКА .................................................................. 56 Анатолий ЕСЬКОВ, РЯДОВОЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ПРЕСТУПНИК ................................................................................... 59 ПОЕЗІЯ Геннадий КРАШЕНИННИКОВ ......................................................... 8 Юлий ЦИЗМАН ................................................................................. 25 Микола ГЛУЩЕНКО ......................................................................... 31 Василь МОСКАЛЮК, РІДНОКРАЙ ................................................ 49 ПУБЛІЦИСТИКА, КРАЄЗНАВСТВО, КРИТИКА, МИСТЕЦТВО Андрей ДЮКА, ПОТЕРЯННЫЙ КАМЕЛОТ – НАЙДЕНЫЙ КАМЕЛОТ ..................................................................... 2 Ольга ТКАЧ, НЕЗАБУТНІ ЗУСТРІЧІ ............................................... 36 Ганна БОВДУЙ, Новий день, переплетений з історією ............... 42 Анатолий ШЕВЧЕНКО, ДЕСАНТ КРИВОРОЖАН ...................... 45 Анастасія ЯРОШЕВИЧ, РОЗДУМИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ................. 47 Анастасія ЯРОШЕВИЧ, ПРИРОДА І ХУДОЖНИК ...................... 52

Саксагань №2 2015 року

Embed Size (px)

DESCRIPTION

Саксагань №2 2015 року

Citation preview

Page 1: Саксагань №2 2015 року

СА

КС

АГА

НЬ

ISSN 0869-3390

22015

САКСАГАНЬЛІТЕРАТУРНОХУДОЖНІЙІ ПУБЛІЦИСТИЧНИЙАЛЬМАНАХ

№ 2 (92) 2015Видається з червня 1991 рокуТвори друкуються українськоюта російською мовами

Головний редакторАндрій ДЮКА

Громадська редакційна радаБєрлін В.М.Стрига Н.В.Баранова Л.О.Ващенко Ю.Г.Валенська О.В.Захарова С.П.Короленко В.П.Мельник О.О.Миколаєнко М.А.(почесний)Найденко І.В.Прохоров А.А.Тіміргалєєва Л.М.Туренко Г.Г.Юрченко О.С.

ПРОЗАтов. ЧУБУН, ПОМОРИН .................................................................... 3Павел ЛИНСКИЙ, СОМНАМБУЛА ............................................... 14Эрнест ХЕМИНГУЭЙ, ПРОЩАЙ, ОРУЖИЕ ................................ 16Славій КАРПЕНКО, АПОСТОЛ ПРАВДИ І ВОЛІ ........................ 27Марина БЕЛОВА, МОЯ МАМОЧКА .............................................. 29Настя ВДОВИЧЕНКО, ЛЕЛЕКИ ...................................................... 55Марія ГАЙДУК, ШУМКА .................................................................. 56Анатолий ЕСЬКОВ, РЯДОВОЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙПРЕСТУПНИК ................................................................................... 59

ПОЕЗІЯГеннадий КРАШЕНИННИКОВ ......................................................... 8Юлий ЦИЗМАН ................................................................................. 25Микола ГЛУЩЕНКО ......................................................................... 31Василь МОСКАЛЮК, РІДНОКРАЙ ................................................ 49

ПУБЛІЦИСТИКА, КРАЄЗНАВСТВО,КРИТИКА, МИСТЕЦТВОАндрей ДЮКА, ПОТЕРЯННЫЙ КАМЕЛОТ –НАЙДЕНЫЙ КАМЕЛОТ ..................................................................... 2Ольга ТКАЧ, НЕЗАБУТНІ ЗУСТРІЧІ ............................................... 36Ганна БОВДУЙ, Новий день, переплетений з історією ............... 42Анатолий ШЕВЧЕНКО, ДЕСАНТ КРИВОРОЖАН ...................... 45Анастасія ЯРОШЕВИЧ, РОЗДУМИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ................. 47Анастасія ЯРОШЕВИЧ, ПРИРОДА І ХУДОЖНИК ...................... 52

Page 2: Саксагань №2 2015 року

Страница редактора

ПОТЕРЯННЫЙ КАМЕЛОТ – НАЙДЕНЫЙ КАМЕЛОТЧто наша жизнь? Вопрос надоевший, скучный, словно заезженная пластинка с царапинами на вини-

ле. Но все же… Нет ни одного человека на планете, кто бы не спросил бы себя самого, хоть раз в жизни:«Кто я? Зачем здесь? Почему?»

Моя бабушка Надя – мама моего отца, была строгим, властным, но удивительно справедливым чело-веком. Понятия чести, достоинства, порядочности для бабушки существовали нерушимо, и были не про-сто словами они определяли всю ее жизнь. Являясь фактически главой семейства, она руководила вся-кого рода праздниками, торжествами, юбилеями. Мы собирались всей тогда большой и дружной семьей,вернее, несколькими семьями, в доме бабушки и дедушки. Мы усаживались за огромным (как мне каза-лось в детстве) овальным столом, во главе которого, разумеется, садился дедушка Гриша, а напротивнего, завершив всю приготовленческую суету – бабушка Надя. И… Торжество начиналось.

Часто в детстве я забирался под этот самый стол, садился на деревянную крестовину, соединявшуюмассивные ножки, и следил за происходящим, выглядывая из-под скатерти. Тогда, если бы меня спроси-ли о смысле жизни, то я ответил бы наверняка: «Вся тайна вот в этом овальном столе, он управляет ми-ром». Обходя его, я касался пальцами деревянных боков с уважением и трепетом. Ведь именно за нимпроисходили все самые важные разговоры, определяющие, когда ехать на море, на рыбалку, что брать ссобой в дорогу…

Позже, узнав о Камелоте, рыцарях Круглого стола, я ощутил себя частью чего-то огромного и незыбле-мого, благородным рыцарем, охраняющим честь и достоинство семьи, ее традиции и законы. Чувствуясебя если не Ланселотом, то хотя бы его близким и верным другом. Вот только бабушка не походила накороля Артура, – но ведь был дедушка, прошедший две войны! И когда он надевал свой парадный пид-жак с медалями, вполне соответствовал этому образу.

Прошли годы, ушли бабушка и дедушка, дом продали, а мебель, книги, всякие мелочи разделили, сот-ню раз разругавшись, родственники. Я стал обладателем овального стола (на который, кстати, никто,кроме меня, и не претендовал). Занес его к себе в дом. Поставил в зале. Сел во главе, то с одного края, тос другого, но… Ничего… Никакого чувства радости, наполненности, защищенности. Ничего, что испыты-вал там, когда стол жил в бабушкином доме. Таинственный и такой значимый овальный стол стал простомебелью, частью интерьера. Наверно, когда вместо короля Артура во главе Круглого стола стали другие,то испытали то же, что и я, – разочарование. Камелот, как и кажущаяся такой дружной и вечной нашасемья, потеряв короля, лишилась своего Камелота, своего царства чести и справедливости. И я понял,что невозможно удержать то, что уходит, нет ничего вечного, но возможно создать свой мир, свой Каме-лот. И создавать это нужно мне самому, не дожидаясь нового короля Артура. А создав, всю жизнь обере-гать, и в этом – смысл жизни. В этом ее смысл для меня.

Андрей ДЮКАчлен Национального союза журналистов Украиныфото Максима Горбацкого

Page 3: Саксагань №2 2015 року

3

тов. ЧУБУН

ПОМОРИН Посвящается:– всем тем, кто пережил смену святости

в светлое будущее;– всем тем, кто долго не мог понять –

куда делись продукты и сигареты;– всем тем, кто недоумевал – откуда

вдруг появилась куча бандитов и кудасмотрит милиция;

– и, наконец, тем, кто, несмотря ни накакие трудности – учился, творил и дышалполной грудью.

Эти рассказы – не о любви к детям, не о задорныхотрядных мероприятиях, не о том, как «вместевесело шагать по просторам».

Эти рассказы – о жизни вожатых, воспитателей и… всех тех, кто доблестным трудом и с горячимсердцем обеспечивал отдых Ваших детей!

Эти рассказы – о людях, которые проработали впионерских (оздоровительных) лагерях столько, чтоесли сложить смены в месяцы, а месяцы в годы – тополучится приличный срок за очень не мелкоехулиганство!

… чем мы, собственно, и занимались…

Истории не имеют принципиальной хронологи-ческой последовательности, но их невыдуманное ко-личество смело может претендовать если не на Сан-та-Барбару, то на «Обручальное кольцо» как ми-нимум.

ЭТО ВОЛШЕБНОЕ СЛОВО «ОТБОЙ»Дорогие дети! Если вожатый радостно прыгает с

вами на дискотеке – знайте: он радуется приближе-нию отбоя. Только после отбоя, когда в сотый разкрикнул «а ну позакрывали рты!!!» и мысленно «дакогда же вы заснёте?», начиналось зудящее состоя-ние ожидания. Только после отбоя в пионерскомлагере начиналась полноценная жизнь…

БУШУЕЧБушуеч уже третий год работал радистом. Если

ты знаешь, что такое паяльник, и сможешь распу-тать микрофонный шнур после мероприятия – тырадист. Ещё у тебя должны быть железная выдерж-ка («дяденька, а поставьте ещё раз эту песенку!..») издоровенная печень.

Бушуеч был хорошим радистом.Иногда он даже галантно ухаживал за пухленькой

поварихой. А так как ухаживать нужно в трезвомвиде, то делал он это крайне редко. Я с восхищени-ем завидовал его профессионализму. Невзирая нина задушевность компании, ни на продолжитель-ность возлияний, Бушуеч, услышав звон будильни-ка, с закрытыми глазами отработанными движени-ями нажимал какие-то кнопки, и над лагерем бодронеслось «На зарядку, на зарядку становись!..» При-чём, так же механически он шёл спать.

…кто именно завёл будильник на 3-30, я уже невспомню. Но когда над всем побережьем (из шестипионерских лагерей) в предрассветный час заорало«На зарядку!!!» с последующими песенками о хоро-шем настроении, Бушуеч получил серьезный втык сподзатыльниками и целую неделю водил даму сер-дца на просмотр лунной дорожки.

Page 4: Саксагань №2 2015 року

4

Альманах “Саксагань” № 2 2015

ВАСЯ. ПАРАДОКСЫ АКУСТИКИУ всех литературных классиков образ толстой

пожилой тётки отличался лишь деталями одежды иналичием (отсутствием) папиросы: двойной подбо-родок, отвисшие щёки, колючий взгляд недобрыхглаз и усы над верхней губой. Именно так выгляделадама по выдаче белья. Пользуясь своим служебнымположением, она тайно ввела в штат сотрудниковсвоего племянника Васю. Васе было 16, и он сноснознал необходимый репертуар на баяне. Жил он от-дельно, но под присмотром. Вскоре выяснилось, чтосамым заветным Васиным желанием было загоре-лое девичье тело. Загорелые девичьи тела усиленноне воспринимали его музыкальные способности ипервые галантные наскоки. Отчаявшись окончатель-но, глубокой ночью, взвалив баян ЭТЮД и стул дляопоры, Вася с лицом утопленника полез на крышутрёхэтажного корпуса.

…как он играл!Надрывно и страстно растягивая меха, он рвал

душу по всему репертуару 5-го класса музыкаль-ной школы. Самое удивительное, что звук доносил-ся как бы рядом, из-за угла, но конкретно, откуда –непонятно.

По заспанному лицу появившегося начальникалагеря стало ясно, что Вася даёт прощальный кон-церт.

С возмущениями и угрозами мы обошли корпустри раза, но местонахождения Васи так и не обнару-жили. Казалось, Вася, не переставая играть, толькоюркнул за угол, мстя всем за неразделённые чувстваи неисполненные желания.

ДИСЦИПЛИНА, ТАЛАНТ И ОЛИМПИАДАО Володе Буланько хочу сказать с особой тепло-

той в память о делах наших лагерных. Это был здо-ровенный детина двухметрового роста с хриплымнизким голосом и уничтожающим выражениемлица.

Одеть ему бескозырку, тельник – и враги в пани-ке бы бежали с поля битвы.

Но всё дело в том, что это счастье успешно за-кончило начальные классы с музыкой (представьте,вы отдаёте своё дитя в первый класс к такому амба-лу), и теперь валял дурака в пионерском лагере. Втёмное время суток он не выпускал из рук гитару, икаждого мучил вопрос: как такими лапищами мож-но чегой-то играть?

Играл он, надо сказать, хорошо – негромко, с ду-шой и как-то проникновенно. В такие моменты ба-рышни, случайно оказавшись рядом, сначала теря-ли страх к Володе, а потом уже и бдительность…

Зарекомендовав себя человеком серьезным(плюс внешний вид), Володя получил должность

хлебную, но ответственную – экспедитор. Со свои-ми обязанностями Володя справлялся добросовес-тно. Уже через неделю все продуктовые базы отова-ривали внушительного экспедитора без очереди ибыстро. Не забывал Володя и о ближних своих: го-рячительное, сигареты и разные вкусняшки достав-лялись ежедневно и в нужных количествах.

Так получилось, что кто-то из воспитателей то лизаболел, то ли вовсе не приехал, и его бросили наотряд (временно).

Дети были возрастом примерно двенадцати –тринадцати лет и отличались крайней невменяемо-стью …

Перед глазами стояла классическая картина: вы-строенные в шеренгу военнопленные (третий отряд)и сволочь фашист, заглядывающий каждому в лицо.

Речь была краткой и выразительной. Отсутство-вали фразы о том, как у нас всё будет хорошо, какмы с вами… как всё будет весело и задорно… и т. д.

Основная теза: у нас в отряде будет порядок идисциплина!

Все сразу поняли, что отдых испорчен, потому чтоВолодя свои обещания выполнил.

Все, кто работал в пионерских лагерях – не дадутсоврать: имена всех детей можно запомнить мак-симум за три дня! Володя проявил новаторский под-ход и запомнил всех только в лицо. При этом в от-ряде было всего два человека, которых Володя зналпо именам, – это один мальчик Ваня и одна девочкаОля. Не потому, что они чем выделились, или как тосебя проявили.Просто Ваня и Оля.

– Ваня, скажи этому мальчику, чтобы он не ны-рял, а то на сегодня купание закончится.

– Оля, скажи этой девочке, что на сонном часеразговарить нельзя.

Реакция следовала незамедлительно, и больше поэтому поводу замечаний не было.

Дети панически его боялись, но через неделю ста-ли проникаться даже уважением, потому как ничеголишнего воспитатель не требовал.

ПОРЯДОК И ДИСЦИПЛИНА!Посему, если всё нормально, то жить можно.… орущий детские песни рупор щёлкнул, раздал-

ся смех, приглушённое «дай я скажу», шелест бума-ги и задорный детский голос: «Внимание! Каждомуотряду прислать по два человека для участия в шах-матно-шашечном турнире! Повторяю…»

Ваня и Оля стояли навытяжку и слушали после-дние тренерские наставления:

– Ты, Ваня, будешь играть в шахматы. А ты, Оля, –в шашки!

– Владимир Викторович, но мы не умеем играть…– Хорошо! Тогда ты, Ваня, будешь играть в шаш-

ки. А ты, Оля, – в шахматы!..

Page 5: Саксагань №2 2015 року

5

С низко опущенными головами и полной обре-ченностью, дети отправились на олимпиаду.

...через несколько часов по громкой связи чего-то щёлкнуло, и тот же детский голос по бумажкепроизнёс: «В шахматно-шашечном турнире пионер-ского лагеря победил третий отряд!»

… а именно Ваня и Оля!

ГЕСТАПОВНАСколько она проработала в лагере, уже никто и

не вспомнит. Её звали Паша Остаповна. Паша Оста-повна была медсестрой и живым талисманом лаге-ря. Главная функция Паши Остаповны была – ПРО-ВЕРКА санитарного состояния комнат.

Не скажу, насколько Паша Остаповна была ква-лифицированной медсестрой, но комнаты она про-веряла с таким остервенением, что дети дали ей,совершенно обоснованно, название Паша Гестапов-на!

Горе вам, неряхи и грязнули!!!Горе тем, кто в спешке запрятал носки под подуш-

ку, а зубную щетку положил вместе с кедами!Горе тому, кто собирал в полиэтиленовый пакет

остатки хлеба, фантики от конфет и ракушки с пля-жа!

Двумя словами это прозвучало бы как у КорнеяЧуковского:

А не то – как налечу,Говорит!Растопчу и проглочу! –Говорит.

В обстановке неофициальной мне не раз при-шлось общаться с Пашей Остаповной, и скажу вамсовершенно искренне – милейшей души человек!Но при исполнении…

Растопчу и проглочу! –Говорит.

Паша Остаповна носила парик и приличную пор-цию косметики, которые нарочно подчеркивали дет-ское прозвище.

В этом и состояла главная интрига её настояще-го внешнего вида.

Те, кто работал в лагерях, согласятся:сотрудни-кам, особенно обслуживающему персоналу, по ве-черам приходится ой как нелегко!

Радость встречи, знакомства, общение и «ещё попятьдесят» могут продолжаться два-три дня. Потомкатегория отдыхающих после утомительной рабо-чей смены разбивается на две группы:

1) особенно упорные и с крепкой печенью;2) те, кто ищет какого-то разнообразия;

Всё разнообразие обычно сводилось к посеще-нию ВСЕХ детских мероприятий: торжественнаялинейка, дискотека, всевозможные конкурсы и кон-церты. Концерты делились на два вида: посмотретьи поржать. Если концерт делали силами детей – по-смотреть! Если силами взрослых (обычно это назы-валось «Взрослые – детям!») – поржать.

Этот был концерт детей!В актовом зале все скамейки битком заполнены

дружиной (все отряды), а в проходах – на корточкахи просто в обнимку, вся обслуга и те, кто не помес-тился.

Паша Остаповна в окружении маленьких детей вовтором ряду в центре: партер и самые дорогие мес-та!

Последние приготовления……нетерпеливые аплодисменты……занавес!На сцену радист выводит трёх охламонов и спра-

шивает: «Чьи это дети?»…зачем они перебили кабель, уже спрашивать

бесполезно. Нужно спасать концерт.Через весь зал из кинобудки на сцену в букваль-

ном смысле «по головам» протягивали новый кабель.Помогали все, особенно дети.

В какой-то момент – «да отпустите вы руки!!!!» –кабель зависает в воздухе, натягивается в струну ипрочь сбивает в сторону парик Паши Остаповны.

…когда в книжках пишут о гробовой тишине,включается воображение, и вы представляете, какна самом деле тихо…

Самая настоящая ГРОБОВАЯ ТИШИНА стояла дотех пор, пока один сердобольный ребёнок не под-нес парик его владелице!

…концерт удался, несмотря на огромное запоз-дание по времени: воспитатели так и не смогли ус-покоить детей. Рыдали все, причём даже самые вы-держанные эмоционально…

КАК НАДО!Обычный физрук-плаврук в пионерском лагере

имел более чем стандартное описание: молодой па-рень до 25, стройный, почти без вредных привычек,страшно загорелый и жутко сексуальный.

Вожатые теряли сознание, когда такой Мачо под-ходил к отрядному месту на пляже и как бы междупрочим (но сурово) задавал нелепый вопрос о го-товности к купанию, затем ОБЯЗАТЕЛЬНО напоми-нал о правилах поведения на воде.

- о, эта кепка!- о, эти шорты!

Page 6: Саксагань №2 2015 року

6

Альманах “Саксагань” № 2 2015

-о, этот свисток на груди!…успевало мелькнуть в голове юной, но строгой

вожатой, и она опять теряла сознание.У Виктора Ивановича была прямо противополож-

ная внешность.Литературные описания – животик, брюшко,

лично на меня не производят никакого впечатления.Посему буду суров, но правдив: у Иваныча был нор-мальный пивной живот, строгий, но справедливыйвзгляд, громкий командный голос, выпуклые коле-ни на спортивных штанах и жена. Всё это сразу от-метало любые предположения и фантазии о флиртеи (упаси боже) эротике.

Почему Виктор Иванович приехал на работу впионерский лагерь вместе с женой, неизвестно, нозлые языки утверждали, что она его просто одногоне отпустила.

Особыми трудовыми и личными заслугами онане отличилась, вела себя скромно, имя и отчествоеё знали только дети младших отрядов посему не-гласно сотрудники называли её просто – «и жена егоИвановна».

«И жена его Ивановна» была женщиной далеконе бальзаковского возраста, и уж тем более – нефизруком для младших отрядов. С утра водрузивгромадную шляпу, она шла на пляж и «просто дела-ла свою работу». Дети маленькие очень её боялись,особенно в те моменты, когда «и жена его Иванов-на» повышала голос во время всех игровых и под-вижных мероприятий фразой «НУ КАК ВЫ НЕ ПО-НИМАЕТЕ?!!»

Дети НЕ ПОНИМАЛИ, что им просто не хваталонаглядности или непосредственного участия «ижены его Ивановны». По определению, дама в такомпочтенном возрасте уже просто не могла прыгать искакать вместе с детьми.

Но вернёмся к Виктору Ивановичу.Виктор Иванович был физруком. На гражданке,

т. е. в жизни обычной, он работал на производстве,а в лагере – физруком!

Основным жизненным принципом Виктора Ива-новича было – показать всем, КАК НАДО!

Это проявлялось буквально во всём! То ли на-смотревшись военных фильмов о политруках, то лизарядившись знаниями о классиках педагогики, Вик-тор Иванович был твёрдо убеждён – авторитет за-воёвывается тяжелым потом и на личном примере.

Первою неделю он усиленно-показательно вста-вал на полчаса раньше подъёма, делал пробежку напляж (метров 30), затем гимнастику, громко дышал,фыркал, с разбегу бросался в воду, но проплыть(опять же, показательно) не удавалось ввиду оченьмаленькой глубины.

Это называлось – КАК НАДО вести здоровый об-раз жизни.

О том, КАК НАДО воспитывать детей, ходитьстроем, плавать, танцевать, мыться в душе, заго-рать, купаться, готовить обед, петь и вместе веселошагать по просторам, все усваивали по ходу рабо-ты.

На оперативки Виктора Ивановича «и жену егоИвановну» старались тактично не приглашать, по-тому как решение оперативно-производственныхвопросов затягивалось на обсуждение бесконечныхКАК НАДО.

Главным шоу лагеря была игра в волейбол.Независимо от погоды и предстоящих (ответ-

ственных) лагерных мероприятий, кучка любителейиз вожатых и воспитателей собиралась на волей-больную площадку и совершенно нешуточно «руби-лись» в волейбол.

Нетрудно догадаться, что форвардом, наставни-ком и судьей был Виктор Иванович. Причём одно-временно. Он делал подачи-неберучки, раздавалвсем замечания, удалял с поля, проводил замены,жадничал, бесконечно лез на «чужие» мячи, требо-вал «пас» и постоянно страчивал, потому как мощ-ный пивной живот не мог позволить его владельцувыпрыгнуть над сеткой.

«Да играй ты, КАК НАДО!»«Подавай КАК НАДО!»«я вам покажу – КАК НАДО бить!»…эмоции настолько бурлили, что посмотреть и

ПОБОЛЕТЬ приходили даже младшие отряды. За-канчивалось всё тем, что Иваныч «навсегда» обижал-ся на всех и вся, куда-то пропадал, а на следующийдень всё повторялось заново.

Апофеозом деятельности Виктора Ивановичабыли даже не лагерные спартакиады, а открытие изакрытие лагерных смен.

Под его чутким руководством сооружался неимо-верный по размерам пионерский костёр, проводи-лись последние наставления – КАК НАДО размес-тить детей, и главное – КАК и КОГДА поджечь кос-тёр.

К промасленным и подготовленным дровам под-ходил специально обученный старший пионер, под-носил факел, и … костёр не загорался…

Сотни молящих взоров обращались в сторонуВиктора Ивановича, и он снисходительно выходилна арену с лишним ведёрком солярки.

Дальше наступало чудо, и дети из воспоминанийпривозили домой не о купании-отдыхе-веселье, а отом, как ВИКТОР ИВАНОВИЧ ПОДЖЁГ КОСТЁР!

Если вы хоть раз в жизни испытали «слёзы от чув-ства гордости», то поймёте – почему «и жена егоИвановна» заливалась слезами по два раза за смену.

Промашечка случилась (КАК ВСЕГДА) невовре-мя и некстати…

Водители автобусов уже отмечали закрытие ла-

Page 7: Саксагань №2 2015 року

7

герной смены заранее: им ведь нужно не только при-нять, но и успеть проспаться, – завтра в дорогу!

На пороге с ведром появляется Иваныч!– Ну что, хлопцы, солярки дадите?– Иваныч! Для тебя! Хоть звезду с неба! ПРИСА-

ЖИВАЙСЯ!..…пили за то – КАК ЗДОРОВО! За то – КАК

НАДО!И за то – ШОБ ГОРЕЛО ХОРОШО!..– коварство зеленого змия не знало границ.Виктор Иванович набрал ведро бензина вместо

солярки.По накатанному сценарию: мальчик – факел – не

горит, физрук отработанным движением плеснул надрова полное ведро бензина! Случилось невероят-ное: грянуло «Взвейтесь кострами!», а на глазах увсех торжественно и ярко на Викторе ИвановичеВСПЫХНУЛИ ресницы, брови и остатки шевелюры!

Эффект был потрясающим! Сотрудники замер-ли! Дети аплодировали!

«и жена его Ивановна» бросилась спасать, ноИваныч так и не понял - что произошло,

…потому что всё было сделано КАК НАДО!

СЛАДКАЯ МЕСТЬСпелый, круглый, полосатый,Очень сладкий он на вкус –Чудо-ягода – арбуз.

Какой арбуз самый вкусный?Спелый? Большой? Херсонский? Астраханский?Правильно!Самый первый! Самый первый в новом сезоне!По пляжу прошла нервная дрожь: в лагерь завез-

ли арбузы!Заметно занервничали дети: как правильно занять

очередь, чтобы скибка досталась побольше и посла-ще.

Озабоченно встрепенулись воспитатели: как пра-вильно порезать арбузы, чтобы всем и каждому?

Шепотом, но нецензурно аукнулось у дворников:работы добавилось.

А теперь отгадайте задачку.Большой спелый арбуз делится на 8 больших

долек (скибок).Сколько нужно арбузов, если в отряде прим 25

человек?Правильно – четыре!Потому как ещё вожатый и воспитатель, и – ну и

на всякий «пожарный».…отряд номер 14 поглощал арбузы. Вернее – ар-

буз! Один! Один большой арбуз был разрезан на 24дольки!

Пусть вам и сегодня будет стыдно!

Это я вам, вожатый и воспитатель 14 отряда!Красная мякоть неумолимо исчезала под гром-

кое чавканье возбуждённых детских организмов.Зубы продолжали впиваться уже в нежно-зелёноеоснование арбузной корки, и самые страшные по-дозрения сбылись: дети не успокоились, пока не ос-тавили двухмиллиметровый слой темно-зелёной ко-журы…

Великодушный жест воспитателя закрепил успех– был ДОПОЛНИТЕЛЬНО разрезан ещё один арбуз!

… тем же вечером мы с Серёгой навестили ком-нату вожатых 14 отряда по какому-то пустяковомуповоду.

Из-под кровати предательски отсвечивали поло-сатой кожурой ДВА неразрезанных арбуза!

Не вспомню точно, что мы спрашивали, но вожа-тые настолько рассеянно отвечали, что просто незаметили наглой пропажи обоих арбузов.

Добравшись до первой лавочки на пляже, Серёгадостал нож, и мы начали мстить за детей!

Месть была сладкой, а стоявший арбузный аро-мат отгонял назойливых комаров.

Прибежали запыхавшиеся вожатый с воспитате-лем и робко спросили:

– Вы у нас арбузы не брали?Невозмутимо вытирая с лица арбузный сок, мы

укоризненно стыдили товарищей за их минутнуюслабость.

Не знаю, что чувствовали они, но мы находилисьв состоянии между занудой политруком и благород-ным Робин Гудом.

Богатых – наказали.Бедным – не раздали.Дети отомщены.Робин гудЫ пошли спать…

УРАЛ – ЭТО НЕ ГОРЫУрал – это такая большая военная машина.Не помню точных дат, но, скорее всего, в конце

80-х, благодаря очередному витку разоружения, кнам в лагерь прикатили для нужд хозяйственных этотсамый Урал. А вместе с ним и Валерчика.

Валерчик был водителем Урала.Он был почти двухметрового роста и страшно

худой.Опуская подробности и детали, скажу тактично:

когда люди с такими внешними данными приходятустраиваться на работу – их немедленно отправля-ют за справкой к наркологу.

При этом он обладал тихим голосом, абсолютноздоровым чувством юмора и невероятно покладис-тым характером.

Валерчик недавно демобилизовался, поэтому

Page 8: Саксагань №2 2015 року

8

Альманах “Саксагань” № 2 2015

раскрепощенно чувствовал себя только с обслугойили на кухне, где после «здрасьте» шло, как мини-мум, пять идиоматических выражений.

Есть выражение «человек вливается в коллектив».Познакомившись поближе, мы с удовольствием

«влили» Валерчика в наши ряды.Первое время Валерчик травил армейские бай-

ки, смачно сдабривая матюгами, но потом как-товтянулся и совершенно уверенно общался на нейт-рально-летние темы.

Главной производственной задачей Валерчикавменялось транспортное жизнеобеспечение лагеря,в том числе – доставка хлеба! Возить хлеб на Урале– всё равно, что доставлять пиццу на тракторе! Нокто тогда экономил, тем более, что всё лучшее –детям!

Загрузка хлебом прямо с печей производиласьвечером…

Машина после ужина выезжала в город, но вотКОГДА загрузят машину и КОГДА привезут свежийхлеб в лагерь – никто не контролировал. Этимпользовались все, кто был не на смене и кому «былоочень надо съездить вечером в город».

Благодаря этому обстоятельству мы смогли пе-ресмотреть «шаулини», «страшилки», «боевики» ивсе серии «Звездных войн» в первых видеосалонахСкадовска.

Иногда мы попадались гаишникам, которые, несговариваясь, задавали один и тот же вопрос:

– Ребята, вам не тесно?– Нам нормально! – отвечали мы впятером из

кабины и ехали смотреть продолжение «Омэна».Однажды Валерчик, приехав с задания, поделил-

ся впечатлениями о кукурузном поле:– Там такие красивые початки! Может, сварим

парочку?…засветло и «незаметно» мы въехали полнопри-

водным вездеходом на кукурузное поле.Работали тихо и сосредоточенно, отбирая на

«пробу» только большие кукурузные початки… Горячая вареная кукуруза действительно оказа-

лась очень вкусной, но по количеству мы поняли,что всю её нам не одолеть.

На следующий день на побережье городскогопляжа хлеборез Василий Михайлович в белом фар-туке и колпаке реализовал отдыхающим две пяти-десятилитровых выварки вареной кукурузы за со-рок минут!

Отсутствия хлебореза на рабочем месте никто незаметил!

Оглушительный кукурузный успех на заработан-ные деньги мы праздновали два дня!

Геннадий КРАШЕНИННИКОВ

КОНЕЦ СЕДЬМОГО ДНЯ

Среди подвижных светлых пятенВоздушный вихрь увлёк нас ввысь,Скрываясь в шорохе объятийИ ниспадающей листвы…

И не было ни «до», ни «после» –Стремительный полёт в «сейчас»Прорезал солнечную осень,Теплом пронизывая нас…

Меж двух делений циферблата,В сегменте между двух секунд,Одно звено в цепи «когда-то»Дозволилось нам разомкнуть…

Тугая плоскость мирозданьяВзметнула в стороны края…И осенью прозрачно-раннейДышал конец Седьмого Дня.

20 – 21 октября 2014г.

Зовут меня Крашенинников Геннадий. Пишу стихи, какмогу. В других видах литературы себя не искал. Вдохнове-ние черпаю из прочитанного, увиденного, услышанного, пе-режитого. Профессиональных навыков и компетентностина литературном поприще не имею. Действую «наощупь» –интуитивно. Но, благодаря поддержке и советам сведущихлюдей и конструктивной критике, постепенно почва подмоими ногами становится плотнее и твёрже, что вооду-шевляет на дальнейшие дерзновения и поиски, но уже с бо-лее серьёзным подходом и требованиями к самому себе.

В моём понимании творчество, в любом его проявлении,напрямую связано с созерцанием, которое, в свою очередь,неразрывно с духовным опытом. Отсюда я вывожу, что чемглубже созерцание, тем глубже поэзия. Остальное, как го-ворится, – дело техники. Впрочем, это лишь моё мнение, –прошу не судить слишком строго…

Page 9: Саксагань №2 2015 року

9

МАНУ

И мнилось мне:Мнемон умнел,Манил Ману,И мел – не мел,

Меняла мял –Меня молил –И, мол, не я,И, мол, не мил…

И мало мёл,И млел, вменял –И миновал Ману меня.

17 июня 2013г.

ВОКЗАЛ

Под стать подельникам-злодеямПрощались на полусловах…И свет, к исходу дня слабея,Лучами исполосовал

Вокзал и, преломляясь в стёклах,Бросался под ноги и нёсЗаката красные потёкиБлестящим ободам колёс…

Лилово-серые фигуры,Сливаясь, разрывались вновь…Как никогда, глядели хмуроГирлянды скорых поездов.

Темнело… Ипостась разлуки –Зыбь сумерек – в ночную гладьДрожащие спустила рукиИ, погрузившись, растеклась…

И, тихо ткнувшись в сумрак вязкий, –Как вниз, без посторонних сил,По наледи скользят салазки, –Состав по рельсам заскользил.

22 сентября 2014г. – 04 января 2015г.

БУДЬ

Сон – сквозь —врозь – лазь…Вон – брось,брось – грязь…

Кто – вниз —из – нас?..Ни – скис,ни – спас…

Стынь – в грудь —лязг-нет…Ты – будь —я – нет…

17 декабря 2013г.

ВЕРНУТЬСЯ

Как пальцы немеют в кудрях,Седеющих раньше времени,Как трупы румянят и пудрят –Так продано всё и променяно.

Запрет на простые истины –Как старое и запревшее:Ни брёвен из глаз повытянуть,Ни змей раздавить, пригревшихся…

Ни края земли, ни космоса –Коллинеарность расклинилась…Мудрёно ли, или легко спасатьПыльцу от колосьев спиленных?..

Как редкая жухнет поросль,В бордюрных стыках зажатая;Как жирной землёю порох слылУтоптанный и укатанный,

И кости младые и древниеВ песок или в пыль истёртые… –Что им принадлежность племени,Когда все пребудут мёртвыми?..

Как видится ложем ПрокрустаБезногому стол лазарета –Так, – несколько, – будет грустноВернуться с этого света…

10 июня 2014г.

Page 10: Саксагань №2 2015 року

10

Альманах “Саксагань” № 2 2015

* * *Как дети растут, играя, –Он жизнь сократил на треть…Но в жерло, за хрупким краем,Так хочется посмотреть…

Лишь кроткая тень листочкаХлестала поверхность стен…И строчка рвалась за строчкой,Чему-то идя взамен…

Взрослел незаметный воздух…За роскошь теперь – жалеть…Где грань перехода в «Поздно»?Из золота – в цинк и медь?

Незримо, по «Жертве безкровной»,Вода начинает краснеть…И всё невзначай – «условно»,Неслось во вселенском сне…

28 января – 28 июня 2014г.

МЕЧТА

Неба – горсть –Сжимаю с силой —Век мой – чёрствый,Век – спесивый —

Казни, козни,С флангов, с тыла…Нам бы – врознь! —Да жизнь – судила…

До крови —Зубами – в губы:Правду – рвите —Нагло, грубо –

«Влево», «вправо» —Всё привычно… —Пе-ре-плавьМечту – в обычность!

22 февраля 2014г.

СВОБОДА

Вот моё – ВСЁ – светит дырами…Воздух рассёк – из тверди – вырытый…В ушах рок-н-ролл – изъясняюсь жестами;По небу, расплесканному под ногами, –шествую…

Подобных себе – рабов – взглядоммеряю… —Кресты – золотые, а вера – серая…Небесные брызги летят из-под обуви —В дозволенных дозах – свободу – пробую…

Удобнее жить, когда воля – дутая:Все – хороши, только бесы – путают…Картой расплылось вино десертное… –Придётся опять джинсы в стиркужертвовать…

В червя сомнения градус мутирует, —Просватать бы душу – повыгодней – сирую,Раз уж свобода – косая и – грязная…А по асфальту – небо – размазано…

18 января 2014г.

СЛЕДЫ

Пугливые следов боялись,Клевали хлебные остатки;И камни, ожидая, вялоИкали в предвкушенье сладком…

Галдели тени и улитки,И косвенно надежда грела…Скорее контуры на плиткахПеремещались в фоне белом…

Там пахло сыростью и чем-то –То ли людьми, то ли червями…И только выцветшая лентаВсё сообщалась с ветром ранним…

Лишь гроздь на колышке подгнившемСоотносилась как-то с летом;И гул в небесном чреве слышенКак будто был нам всем за это…

10 июня 2014г.

Page 11: Саксагань №2 2015 року

11

…К ГОРЕ…( Ай-Петри )

В рассветной мути светло-чёрноймы ехали к Горе…Шершавый плац немого моряза окнами серел.

Гул тишины – густой и страшный –располагал к хандре…Дрожало море стылой кашей… –мы ехали к Горе…

Петляла по горбам дорога –посередине гор…Мы ехали к Горе потрогатьзаоблачный забор.

Внизу поверхность моря стлаласьбрусчатой мостовой.Бесцветным заревом на скалахсвет брезжил неживой.

Мы ехали к Горе – светало –край неба тускло тлел.Над нами нависали валомгромады горных тел.

День – с темнотой всё жарче споря,как плод пунцовый, зрел…Листом рифлёной стали моремерцало на заре.

Огромной тучи сизый ворохГоры вершину грел;гора, возлёгшая на Гору,сползала по Горе…

Лоснилась каменная кожанад пеной облаков.Сочился бархат осторожнов салон через стекло;

сентябрьским теплом – сусальным –уж солнцу не обжечь…Корона скалилась зубцами,как частоколом – Сечь…

Зарделось всё румянцем хрупким, –куда ни посмотреть –восход оранжевые рукипротягивал к Горе…

17 сентября – 2 октября 2013г.

СЕДЬМАЯ(М. И. Цветаевой)

« – Ты, стол накрывший на шесть – душ, Меня не посадивший – с краю». М.И. Цветаева

Шесть – за столом, одна – в дверях…Минута истекла, другая…Я оступаюсь, впопыхахПо тёмной лестнице взбегая…

Но, к счастью, медлят затворить –Полоска света сумрак режет…Рывок – и золотая нитьРазверзлась вширь под тихий скрежет.

Недоумение. Молчат.Я выгляжу, должно быть, дико…Дрожит на сквозняке свеча,Неяркие бросая блики…

Дыхание перевожу;Без слов, рассеянно киваю…« – Ты, стол накрывший на шесть – душ,Меня не посадивший с краю». –

Который раз уже подрядШептала память мне на ухо…Впотьмах её встречаю взгляд,Собравшись наконец-то с духом.

Кровь прилила волной густойК вискам, от рук и ног отхлынув… –Я пошатнулся… В мыслях: «Стой!» –Стою… но на исходе силы…

Ах, как же взгляд её тяжёл!Сжимается до боли сердце…Глоток… – За Вами я пришёл… Не откажите… – Где мне деться? ... –

Глаза теплеют… – Что ж, пойдём…Причин не вижу для протеста. – За нашим праздничным столомПустует только Ваше место, –

Уверенней произношу.В мгновение, волною зыбкой –Души неуловимый шум –Скользнула по губам улыбка…

16 октября 2012г. – 23 февраля 2013г.

Page 12: Саксагань №2 2015 року

12

Альманах “Саксагань” № 2 2015

СТРАХ

И в море — страх, и в поле — страх,И чайки, и вороны…Не всё истрать — нужда — остра…И снова день хороним,

И, слепо зная, — всё идём,Проваливаясь в воздух,В пыли и брызгах — в вещий сонСпешим поверить поздно.

Сквозь небо в треснувшем стекле,Сквозь сноп застрявших криков, –Расплюснутым лучом теплел –Блик – на щеке небритой;

И, как тревожащий пустяк,Смущающая мелочь —Отнюдь, с годами не иссякСтрах, драпируясь в смелость.

Что — свет, что — тьма, когда глазаНам — пальцы и ладони?Морскую гладь огонь лизал,Тонул в слоях бездонных.

Ночь — на исходе; сон — с плеча;И день воскреснет вскоре…Всё так же: птицы закричат,И в поле — страх, и в море…

09 июня 2013г.

ГРАЧ

С плеч – спрячьСпечь – мячВ печь – лечьМяч – с плеч

В ночь – прочь…Точь-в-точь,Луч – грач…Дочь – плачь…

18 июня 2013г.

ЗЕРКАЛА :

ТРЮМ

Хрустальный червь тянулся из графина,И струйка завораживала глаз.Как таинство – торжественно и чинно –Застолье совершалось в поздний час.

Следы от пальцев на гранёном горлеМутили индевелое стекло;Но ёмкость оставалась присно полной;Иль время как-то медленно текло?

Чеканили часы. Все пили молча –Без пошлых анекдотов и вранья,Не чокаясь и кислых мин не корча –Бесценное безмолвие храня.

И перед каждым тот, но персональный,Куржавым хрусталём сосуд белел.Синхронно, даже церемониально,Сображники радели о себе.

А комната секлась на коридорыБесчисленных тождественных пространств,В изломанных проекциях которыхУчастниками всеми был он сам…

Стремились в точку цепи отражений.И не был он ни весел, ни угрюм…Три зеркала трюмо сужали стены,Проваливаясь в бесконечный трюм.

04 – 05 августа 2013г.

ЗАЛ

Атласной пеной вальс кружил,Блеск наполнял глаза,И шелестом несчётных крылПо стенам шум сползал –

Звук сладкой патокою плылИ по щекам стекал…Зал растворял предсонный пыл,Был то велик, то мал…

И низвергался, и взмывал –До исступленья – зал…В зеркальном чреве вальс скользил… –Зал – жил… — торжествовал…

25 ноября 2013г.

Page 13: Саксагань №2 2015 року

13

ЗЕРКАЛА

Рука, потянувшись, коснуласьЛощёной стены стекла… –Там, пятясь, видением снулымТы медленно вглубь ушла…

И взгляд двойника застывший… –Пространство нас вдруг свело… –Глазами в глаза всверлившись,Вдавились друг другу в лоб…

Двойник не пускал… ОскаломУхмылка его была…Скрипел, что мне «не пристало! –Не путайся в зеркалах!..»

Реальность сошлась в бессрочность,Осмысленность – в «ВМЕСТО ЖИТЬ»…Дивила всех речи склочностьИ страстная к смерти прыть…

Гнались… только кто?.. – не вспомнить… –Решили, небось, – боюсь?..Но снова был день – спросонок –Бледнее казалась грусть,

И времени ход – не точным,Ты – рядом… и блеск стекла… –С другой стороны платочкамиЗавешаны зеркала…

28 января 2014г.

СИРКО( палиндромы )

( посвящается кошевому атаману ИвануДмитриевичу Сирко)

Али роса та к рису, или у Сирка та сорила?Дал казакам и мака заклад…

Молим о милом –Даром!.. а скатерти, лес, или селитре так

само рад?

«Видал? – а зима круто соли на мах ялика…» –так и ляха манило, со турками заладив…

И тараном огрела гроза, вон с далека, та… –

атаке лад – снова зор галер, гомона рати…

На думе рад Иван: у волка к лову нави дарему дан.

Ила взамен – Мерефа Кафе – ремнем!.. азвали:

«И ладу-то!.. Кошевого» – ланом – «атамананам!» –

а тамо, на логове – шок от удали…

И черта лысого рог – осы лат речи…Во славу Украины ни арку у вал сов…

«У чем тару к казаку?» – «Указ аккуратмечу!» –

«А ту браво катил ли таков, арбу-та?»

«Я и замес вмял, бася лба –се сабля саблям всем – Азия!»

«Лапу!» – Язь ленился – в ясли нельзя – упал…Била за моря и яро мазали б!

А к Сирку то на Дон – за раны – зов;а возы – на раз, но дано – тук риска…

«Во ров? – или за Разина низа разили воров?!Лак сито потискал?!»

Менял… а Днепро в огне… рев… –верен говор пендаля – нем…

«Воли же, ребята!» – «Батя, бережи ловМечом!» – «А само – чем?»

Угар!.. – вилами жопу пожимали врагу! –«У нас!.. рука-то атамана – нам!»

«а, та? ота?» – «курс, а-ну!..» Мать-сова, но он, авось, – Там?!

23 – 24 января 2014г.

Page 14: Саксагань №2 2015 року

14

Альманах “Саксагань” № 2 2015

Павел ЛИНСКИЙ

Писать этот рассказ я начал давно, когда работал ре�

дактором на Криворожском радио. Было это в конце девя�

ностых. Именно в ту пору я и познакомился с Анатолием

Григорьевичем Липицким. Анатолий Григорьевич был час�

тым гостем в нашей редакции. Однажды он обратил вни�

мание на мои записи, спросил позволения почитать. Я не�

хотя согласился, поскольку не считал свои писательские на�

выки достойными для вынесения «на люди». Как раз этот

самый, тогда еще недописанный, рассказ и попал Анатолию

Григорьевичу в руки. Он прочитал и сделал очень важное

замечание:

� Павел, все хорошо, только мысль не закончена.

� Да, я знаю, Анатолий Григорьевич.

� Закончите, пожалуйста. И тогда я его напечатаю.

Надо сказать, я легкомысленно отнесся к просьбе глав�

ного редактора “Саксагани”. А потом наши дороги разош�

лись. И больше мы не встречались. Рассказ я не дописал,

поскольку он вовсе вылетел у меня из головы. Так и проле�

жал он в ящике стола лет пятнадцать. А спустя годы уз�

наю печальное известие о смерти этого замечательного и

интеллигентного человека. Мимо воли нахлынули воспоми�

нания. А ночью снится мне сон. Иду я по второму этажу

телерадиообъединения “Криворожье”, и навстречу выходит

Анатолий Григорьевич и тихим, спокойным голосом, в ко�

тором нет и тени возмущения, говорит: “Павел, а ведь вы

так и не выполнили мою просьбу”. Меня словно током прон�

зило. Я проснулся. “Надо же, думаю, а ведь он прав, Анато�

лий Григорьевич. Я ведь так и не выполнил обещание”. В тот

же день я дописал рассказ. И на душе как�то легче сразу

стало, словно гора с плеч упала.

Все надо делать вовремя, чтобы быть чистым и перед

своей совестью, и перед людьми, окружающими нас, потому

что невыполненные обещания тяжелым грузом ложатся на

наши плечи. И этот груз с каждым годом все больше и боль�

ше, и нести его ой как тяжело!..

СОМНАМБУЛАрассказ

Памяти А. Г. Липицкого

За столом сидел Человек и смотрел, с отсутствую-щим взглядом, на чистый лист бумаги. Брови его сдви-нулись, и в слабом свете ночника четко прорисовалисьморщины на переносице, образуя треугольник теней.Пальцы рук лихорадочно постукивали по письменно-му столу, пытаясь зацепить нечто неуловимое. Во всёмего облике чувствовалась внутренняя скованность инапряженность. Казалось, мир вокруг Человека сжал-ся до угрожающе малых размеров. Ни одной мысли,даже проблеска! Пустота. И эта пустота поглощала лич-ность. Ход времени замедлился. Впереди – только хо-лодный мрак вечности. Вдруг какое-то странное, не ис-пытываемое ранее чувство охватило его. Он резкошвырнул со стола лист бумаги и ручку, лежащую ря-дом, вскочил со стула и направился к выходу, но вдругзастыл посреди комнаты. Мышцы тела до боли напряг-лись от сверхъестественного усилия. Глаза болезнен-но блуждали, пытаясь отыскать причину столь необыч-ного состояния, и, не найдя ничего, бессмысленно ус-тавились в точку на стене. Странное дело, подумал Че-ловек, мой мозг вроде нормально функционирует, ночерт возьми! – Не весь… Что-то же сковало меня? По-чему моё тело не подчиняется моим командам? Вот яприказываю ему: расслабься! Нет, всё безрезультат-но. А если попробовать двинуть его вперед? – И Чело-век, будто обращаясь к кому-то постороннему, скоман-довал: – Вперед! – и, повинуясь своей команде, он вдругзашагал. Проходя мимо пустынных комнат, он не отда-вал себе отчета в том, куда направляется, и главноезачем? А не всё ли равно, куда? – шептал Человек себепод нос. Внезапно он очутился в прихожей и, почув-ствовав сильный озноб, начал лихорадочно одевать-ся. Руки четко выполняли все движения, помимо еговоли.

– К чему всё это? Я ведь не собираюсь никуда вы-ходить, – удивлялся Человек, – да и поздно уже, а?..

Он не успел договорить, как ураганный порыв вет-ра в мгновение ока вышвырнул его в темноту мороз-ной снежной ночи. Человек шагал по безлюдному тро-туару, окруженному с одной стороны каменной стеноймногоэтажек, а с другой – густыми черными деревья-ми. Он не ощущал ни снежинок, путавшихся в его рес-ницах, ни морозного ветра, обжигающего открытыечасти тела. Он не обращал на всё это ни малейшего вни-мания. Лишь только рытвины да камни, о которые Че-ловек спотыкался, вызывали в нем бурю праведногонегодования.

Чёрт возьми, что за безобразие? Почему нет осве-щения? Ночью должны гореть фонари! – восклицал он

Page 15: Саксагань №2 2015 року

15громко, пытаясь доказать кому-то невидимому, но ви-новному во всём происходящем, очевидные факты.Что удивительно – ни одной живой души не встрети-лось ему на пути. Только со всех сторон доносилисьедва различимые странные звуки. Они напоминали тозлобное рычание, то раздирающий душу смех, то то-пот бесчисленного множества человеческих ног. Но этипосторонние, доносившиеся из пустоты звуки нисколь-ко его не тревожили. Человек был уверен в себе. Оншел и бормотал себе под нос:

– Только не смотреть по сторонам! только бы онине увидели моих глаз!

Если бы, не дай Бог, Человек вдруг повернул голо-ву и встретился взглядом с глазами зверей и чудовищ,окружавших его, те в испуге бросились бы прочь, спа-сая свои шкуры. Не дай вам Бог иметь такое выраже-ние глаз! – они излучали безумие, которое в равнойстепени страшит как зверей, так и людей. Если бы вдругслучайный наблюдатель встретил Человека, то ужас-нулся бы при виде безумца с волевым лицом и целеу-стремленным взглядом. «Привидится же такое!» – бор-мотал бы обыватель, провожая Человека недоумева-ющим взглядом. Придя в себя, оторопевший зевакарешил бы, что этот Человек либо сумасшедший, либосамоубийца. Первое не исключает второго, а второе –первого. Но так сказал бы обыватель, которому нетдела до того, что происходит с человеком, с его душой,мыслями. Утешая себя, люди подобного типа беспрес-танно повторяют: «У меня нет времени... Я занят… Ка-кое мне дело?.. Я ничего не видел, ничего не знаю… Ивообще, оставьте меня в покое».

А что же Человек? А Человек шагал, спотыкаясь, нежелая опускать глаза, боясь пропустить нечто главное.Иногда сознание возвращалось к нему. В короткиемгновения этих проблесков Человек возмущался иудивлялся, не понимая, зачем и куда идет. Он пыталсяпонять причинность происходящего.

– Какая-то ведь должна быть цель моего странногопутешествия?! Не могу же я вот так вот бесцельно ски-таться вечность! Что-то должно же быть в конце-то кон-цов! – восклицал Человек.

Неизвестно, сколько времени прошло с момента егопоявления на улице, да и к чему все эти условности,когда казалось, что ощущение этого самого времениутрачено навсегда. Нет времени, только одно простран-ство, в котором Человек ощущал себя, словно пылин-ка на ветру. Вдруг впереди блеснул свет, и, словно то-ком, его пронзила мысль: «Наконец- то! Вот она, завет-ная цель моего странного путешествия!» – И, движи-мый надеждой, Человек ускорил шаг. К источнику све-та, казалось, рукой подать, но Человек всё шёл и шёл,а свет не приближался и, что удивительно, не отдалял-ся. Все усилия сократить расстояние были тщетны.

– Что за чертовщина! – не скрывая чувства раздра-жения, воскликнул Человек. – Не могу же я идти покругу или топтаться на месте! А как я могу об этом су-дить, если нет ориентира? Надо… Надо что-то выбратьи ориентироваться по нему. Но что?

Тут Человек впервые решил повернуть голову и ос-мотреться по сторонам. Деревья и кустарники, окру-жавшие его, неспешно мелькали, бросая уродливыетени. Местами они напоминали восковые маски, выс-тавленные в галерее мадам Тюссо. А из-за каменногозабора зданий вообще ничего не было видно. Лишьтолько отголоски жизней, происходящих за всеми эти-ми декорациями, долетали до его ушей.

– Неужели и там есть жизнь? – задался Человеквопросом. – А что же тогда моя жизнь? Не бессмысли-ца ли? Очередная шутка? – и вдруг уже совсем неожи-данно даже для самого себя спросил: – Интересно, акак я выгляжу со стороны?

Что это, бунт? За весь долгий путь Человек впер-вые серьёзно задумался о своём положении и о том,как посмотрят на это другие. Неужели он утратил верув силу, которая влекла его всё это время?

– Да, нет, я просто… – начал было оправдыватьсяЧеловек, – мне интересно… ну, не то чтобы очень, хотя…– не найдя ответы на свои же вопросы, он устремилсядальше. Когда Человек, наконец, приблизился к месту,откуда исходил свет, оказалось, что это всего-навсеголишь уличный фонарь, освещающий остановку. Рас-терянным взглядом Человек посмотрел по сторонам –никого. Обошел вокруг полуразрушенного строения,заглядывая за стволы деревьев, – тоже никого. При-стально посмотрел вверх, надеясь на сверхъестествен-ное, но всё напрасно. Никакого чуда не произошло.

– Стра-а-нно, – тяжело выдыхая, произнёс Человек.Комок обиды на самого себя, что вот, мол, развели, какмальчишку, подкатил к горлу. Видно было, как желва-ки запрыгали на его скулах. Ещё раз, на всякий слу-чай, оглянулся и возмущенно процедил сквозь зубы:«Это це-е-ель моего стра-а-нствия? Ну, неужели…» –было слышно, как хрустели пальцы рук, сжимаясь вкулаки. Обида, горечь и возмущение слились в единоецелое и комом вырвались из груди:

– Но за что-о-о-о?! Дрожь, пробежавшая по всемутелу с головы до пят, дошла до центра земли. На мигпоказалось, что задрожала пустота, содрогнулись ска-лы. Испугавшись собственного голоса и гневного по-рыва, человек вдруг притих и присмирел. Вокруг тожевсё замерло, даже ветер утих. Глядя на свои руки, кото-рые недавно сотрясали воздух, человек растеряннопрошептал:

– Неужели не могли придумать чего-нибудь лучше,интереснее?

И, потоптавшись еще пару минут, с опущенной го-ловой побрел домой. Весь обратный путь человек ужене ощущал того, что еще недавно так захватывало, ув-лекало и в то же время устрашало. Его уже не занима-ли более животрепещущие вопросы. Пропал интересбуквально ко всему, лишь бы только добраться домой.Домой!

Придя в свою квартиру, человек лениво разделся,нехотя прошел в комнату, уселся в привычной позе надиван и отрешенным взглядом уставился в экран те-левизора.

Page 16: Саксагань №2 2015 року

16

Альманах “Саксагань” № 2 2015

Классика мировой литературы

Эрнест ХЕМИНГУЭЙ

ПРОЩАЙ, ОРУЖИЕ!С особой радостью редакция представляет класси-

ку мировой литературы, роман известного американс-кого писателя Эрнеста Хемингуэя «Прощай, оружие!» впереводе Владимира Евгеньевича Филатова.

Такого рода публикация - событие для любого изда-ния. Известный всему миру автор… Известный всемумиру роман… В данном переводе впервые выходит «всвет».

Владимир Филатов по-новому помог увидеть и по-нять классика, он дарит читателям альманаха «Сак-сагань» настоящего Хемингуэя, наиболее удачно, без ис-кажений, передав лишь ему присущий характер и мане-ру изложения.

С трепетом и нетерпением… Представляю:Эрнест Хемингуэй, роман «Прощай, оружие!»

Глава 1Поздним летом того года мы стояли в деревне, в

доме, из которого за рекой и равниной были видныгоры. В русле реки были галька и валуны, сухие и бе-лые на солнце, и вода была чистой и быстро движущей-ся, и голубой в протоках. Войска проходили мимо дома,и пыль, поднятая ими, запорошила листья деревьев.Стволы деревьев тоже были в пыли, и листья рано опа-ли в тот год, и мы видели марширующие по дороге вой-ска и поднимающуюся пыль, и опавшие листья, шеве-лящиеся от легкого ветра; и марширующих солдат, ипотом дорогу, пустую и белую за исключением листь-ев.

Равнина была богата урожаями; здесь росло многофруктовых садов, а горы за равниной были коричневыи пусты. В горах шел бой, и по ночам мы могли видетьвспышки разрывов. В темноте это напоминало зарни-

цы, но ночи были холодные, и поэтому у нас не возни-кало чувства приближающейся грозы.

Иногда в темноте мы слышали, как маршируют подокном войска и проезжают орудия, прицепленные по-зади тягачей. Ночью здесь всегда было больше техни-ки и много мулов с ящиками снарядов по обеим сторо-нам их навьюченных спин, и серые грузовики с людь-ми, и другие, с грузами, накрытыми брезентом, которыемедленно продвигались среди техники. Здесь былибольшие пушки, которые двигались днем за тянувши-ми их тягачами; длинные стволы орудий накрыли зе-леными ветками, и зеленые листья веток и виноград-ные лозы лежали на тягачах. К северу от равнины мывидели каштановый лес и за ним другую гору, на этойстороне реки. За нее тоже шел бой, но безуспешно, иосенью, когда пришли дожди, все листья опали с каш-танов, и ветви стали голыми, а стволы черными от дож-дя. Виноградники тоже поредели и опали, и все вокругстало мокрым и бурым, и мертвым с приходом осени.Здесь были туманы над рекой и тучи в горах, и грузо-вики разбрызгивали по дороге грязь, и солдаты былимокрыми и грязными в их накидках; их винтовки былимокры, и под накидками две кожаных патронных ко-робки впереди портупеи, серые кожаные коробки, тя-желые от обойм, набитых тонкими длинными 6,5 ммпатронами, выпячивались так, что люди, идущие подороге, маршировали будто они были на шестом меся-це беременности.

Иногда здесь проезжали серые легковые автомоби-ли, двигавшиеся очень быстро: обычно там был офи-цер на сиденье рядом с шофером и несколько офице-ров сзади. Они разбрызгивали больше грязи, чем гру-зовики, и, если один из офицеров на заднем сиденьебыл маленького роста и сидел между двумя генерала-ми, он казался таким маленьким, что вы не могли ви-деть его лица, а только верх фуражки и его худую спи-ну, и если автомобиль двигался особенно быстро, ве-роятно, это был сам король. Он жил в Удине, и почтикаждый день выезжал по этой дороге посмотреть, какидут дела, а дела шли очень плохо.

Вместе с зимой пришли затяжные дожди, и с дож-дями пришла холера. Однако, она была приостановле-на, и к концу только семь тысяч умерли от нее в армии.

Глава 2В следующем году здесь было много побед. Гора по

ту сторону долины и склон, где рос каштановый лес,были взяты, и на плато к югу от долины тоже были по-беды, и в августе мы перешли реку и стояли теперь вГориции, в доме, где был фонтан и много толстых тени-стых деревьев в огороженном стеной саду, и пурпур-ные лозы вистерии вились по стене дома. Теперь боишли в ближних горах, всего в миле от нас. Город былочень приятный, а наш дом очень красивый. Позадибежала река, и город был взят без труда, но горы за нимне могли быть взяты, и я был очень рад, что австрий-цы, казалось, хотели когда-нибудь вернуться сюда, есликончится война, и поэтому не бомбили его так, чтобыразрушить, а только немного, по военной надобности.

Page 17: Саксагань №2 2015 року

17В нем жили люди, и здесь были госпитали и кафе, иартиллерия в верхней части улиц, и два публичныхдома, один для солдат и один для офицеров, и холод-ные ночи в конце лета, бои в горах позади города, ис-коверканный снарядами металл железнодорожногомоста и разбитый туннель у реки, где был бой, деревьявокруг площади и длинная аллея, ведущая к ней; это, иеще девушки, жившие в городе, король, изредка проез-жавший в автомобиле, и его мелькнувшее на мгнове-нье лицо и тонкая длинная шея, и серая борода, похо-жая на пучок козьего подбородка, все это с внезапнооткрывшимися внутренностями домов, которые лиши-лись стен во время артиллерийских обстрелов, со шту-катуркой и булыжниками в садах и иногда на улицах, ивсе дела, хорошо идущие на Карсо, делали эту осеньсовсем непохожей на ту, когда мы стояли в деревне.Война тоже стала совсем другой.

Дубовый лес на горе за городом исчез. Лес был зе-леным весной, когда мы вошли в город, а сейчас тамбыли пни и исковерканные стволы, и развороченнаяземля, и однажды в конце осени, когда я возвращалсяоттуда, где был дубовый лес, я увидел тучу, заходящуюнад горой. Она двигалась очень быстро, и солнце вдругсделалось тускло-желтым, и потом все стало серым, атуча спустилась с горы, и мы вдруг оказались в ней, иэто был снег. Он отвесно падал по ветру и укрывал го-лую землю, и от этого отчетливее выдавались пни, снеглежал на орудиях, и в нем уже были тропинки, веду-щие к нужникам за траншеи.

Позже, внизу, в городе, я смотрел, как падает снег,глядя на него из окна публичного дома для офицеров,где я сидел с приятелем и двумя стаканами за бутыл-кой асти, и, глядя на тяжело и медленно падающий снег,мы знали, что в этом году уже все кончено. Горы в вер-ховьях реки уже не могли быть взяты, как не могла бытьвзята ни одна гора за рекой. Все это оставалось на сле-дующий год. Приятель увидел священника, идущего поулице из нашей офицерской столовой, осторожно сту-пая по грязи, и принялся колотить в окно, пытаясь при-влечь его внимание. Священник поднял глаза. Он уви-дел нас и улыбнулся. Мой друг жестом пригласил еговойти. Священник покачал головой и продолжил путь.Этим вечером в офицерской столовой, после спагетти,которое все ели очень серьезно и быстро, поднимая егона вилке до тех пор, пока концы не повисали в воздухеи можно было опустить их в рот, или же только припод-нимая их вилкой и всасывая в рот без перерыва, помо-гая себе вином из оплетенной четырехлитровой фля-ги; она качалась на металлической стойке, и вино, про-зрачное, красное, терпкое и приятное на вкус, налива-лось в стакан, придерживаемый той же рукой; послеэтого блюда капитан принялся донимать священника.

Священник был молод и легко краснел, и носил та-кую же форму, как и все мы, но с крестом из темно-крас-ного бархата над левым нагрудным карманом его серо-го кителя. Капитан специально для меня говорил на ло-маном итальянском, почему-то считая, что так я долженлучше его понять и ничего не пропустить.

- Священник сегодня с девочки, - сказал капитан,

глядя на меня и на священника. Священник улыбнул-ся, покраснел и покачал головой. Капитан часто насме-хался над ним.

- Разве не так? - спросил капитан. - Сегодня я ви-деть священник с девочки, - объяснил он мне. Он взялмой стакан и налил его, все время глядя мне в глаза, ноне теряя из вида и священника.

- Священник каждую ночь балуется рукой. - Он по-казал жестом и громко засмеялся. Священник воспри-нял это как шутку.

- Папа хочет, чтобы войну выиграли австрийцы, - ска-зал майор. - Он любит Франца Иосифа. Вот откуда унего деньги. Я - атеист.

- Ты когда-нибудь читал “Черную свинью”? - спро-сил лейтенант. - Я дам тебе один экземпляр. Вот что по-трясло мою веру.

- Это грязная и подлая книга, - сказал священник. -Вы не можете по-настоящему любить ее.

- Она очень ценная, - сказал лейтенант. - Ты узнаешьиз нее все об этих святошах. Она тебе понравится, - ска-зал он мне.

Я улыбнулся священнику, и он улыбнулся мне из-запламени свечи.

- Не читайте ее, - сказал он мне.- Я принесу ее тебе, - сказал лейтенант.- Все мыслящие люди атеисты, - сказал майор. - Од-

нако, я не верю и в масонство.- Я верю в масонство, - сказал лейтенант. - Это бла-

городная организация.Кто-то вошел, и, когда открылась дверь, я увидел па-

дающий снег.- Наверно, наступление прекратится из-за снега, -

сказал я.- Конечно, -сказал майор. - Вы можете уходить в от-

пуск. Можете отправиться в Рим, Неаполь, Сицилию...- Ему надо побывать в Амальфи, - сказал лейтенант.

- Я напишу своим родителям в Амальфи. Они полюбяттебя, как сына.

- Пусть он едет в Палермо.- Он может отправиться на Капри.- Я думаю, вы могли бы посмотреть Абруццы и пого-

стить у моих родителей в Капракотта, - сказал священ-ник.

- Слушай его разговоры об Абруццы. Там сейчасбольше снега, чем здесь. Он не хочет любоваться на кре-стьян. Ему нужно ехать в центры цивилизации и куль-туры.

- У него будут красивые девушки. Я дам тебе их ад-реса в Неаполе. Прекрасные юные девушки, сопровож-даемые их мамашами. Ха-ха-ха!

Капитан вытянул руку так, как это делают, когда со-бираются показывать китайские тени. Он снова гово-рил на ломаном итальянском.

- Ты уезжаешь, похожим вот это, - он показал на боль-шой палец.

- И возвращаешься, как это, - он дотронулся до ми-зинца. Все засмеялись.

- Смотри, - сказал капитан. Он снова вытянул руку.Пламя свечи отбросило ее тень на стену. Он начал с

Page 18: Саксагань №2 2015 року

18

Альманах “Саксагань” № 2 2015

большого пальца и назвал их все по порядку: “млад-ший лейтенант” (большой), «лейтенант» (указательный),«капитан» (средний), «майор» (безымянный), «подпол-ковник» (мизинец)”. - Ты уезжаешь младшим лейтенан-том! Ты возвращаешься подполковником! - Все засме-ялись. Тени капитана имели очень большой успех. Онпосмотрел на священника и закричал: “Каждую ночьсвященник балуется рукой!” Все снова засмеялись.

- Вы должны уходить в отпуск сейчас же, - сказалмайор.

- Я хотел бы поехать с тобой и все показать, - сказаллейтенант.

- Когда вернешься, привези патефон.-Привези хороших оперных дисков.- Привезите Карузо.- Не привози Карузо. Он воет.- Попробовал бы ты так выть!- Он воет. Я говорю, он воет!- Я бы хотел с вами поехать в Абруццы, - сказал свя-

щенник. Остальные шумели. - Там хорошая погода. Вамбы понравились люди, и, хотя там холодно, но сухо ичисто. Вы могли бы пожить у моих родных. Мой отецизвестный охотник.

- Пошли, - сказал капитан. - Мы идем бордель преж-де, чем закроют.

- Спокойной ночи, - сказал я священнику.- Спокойной ночи, - сказал он.

Глава 3Когда я возвратился на фронт, мы все еще стояли в

том городе. В окрестностях деревни теперь стало боль-ше орудий, и наступила весна. Поля были зелены, навиноградных лозах появились маленькие зеленые ро-стки, деревья вдоль дороги имели маленькие листья, ас моря дул слабый ветерок. Я увидел город и холм, истаринный замок в чаше холма на фоне гор, бурых горс редкой зеленью на их склонах. В городе тоже былобольше орудий и несколько новых госпиталей, мывстречали на улицах англичан и иногда англичанок, иеще несколько домов были разрушены артиллерийс-ким огнем. Это была приятная теплая весна, и я спус-тился пешком вниз по аллее, теплой от нагретой солн-цем стены и обнаружил, что мы все еще стоим в томдоме, и что все это выглядит так же, как и тогда, когда яэто покинул. Дверь была открыта, на скамейке с сол-нечной стороны сидел солдат, у двери дожидалась ма-шина скорой помощи, а за дверью, когда я вошел, былзапах каменных полов и больницы. Все это было та-ким же, как и раньше, за исключением того, что сейчасбыла весна. Я заглянул в дверь большой комнаты иувидел майора, сидящего за столом, окно открыто, исолнечный свет льется в комнату. Он не видел меня, ия не знал, нужно ли мне войти и рапортовать или сна-чала подняться к себе наверх, чтобы умыться. Я решилподняться наверх.

Комната, которую я делил с лейтенантом Ринальди,выходила во двор. Окно было открыто, моя кровать за-стелена шерстяным одеялом, а мои вещи висели нагвозде, вбитом в стену: противогаз в жестяной луженой

коробке и там же стальная каска. Мой плоский сунду-чок был у подножия кровати, и на нем стояли кожаныезимние ботинки, блестевшие от жира. Моя австрийс-кая снайперская винтовка с восьмигранным вороне-ным стволом и красивым, темного ореха, прикладом,висела между кроватями. Оптический прицел, насколь-ко я помнил, был заперт в сундучке. Лейтенант Риналь-ди спал на соседней кровати. Он проснулся, услышавмои шаги в комнате, и сел.

- Привет! - сказал он. - Как провел время?- Прекрасно.Мы пожали друг другу руки, а потом он обнял меня

за шею и поцеловал.- У-ф-ф-ф, - сказал я.- Ты грязный, - сказал он. - Тебе нужно умыться. Где

ты был и что делал? Рассказывай мне все сейчас же.- Я был везде: Милан, Флоренция, Рим, Неаполь, Вил-

ла-сан-Джиованни, Мессина, Таормина...- Ты говоришь, как железнодорожный справочник.

Были какие-нибудь интересные приключения?- Да.- Где?- В Милане, Флоренции, Риме, Неаполе...- Достаточно. Расскажи, что было действительно луч-

шим.- Милан.- Потому что это было первым. Где ты ее встретил? В

Кова? Куда вы пошли? Что ты чувствовал? Рассказы-вай все сейчас же. Ты остался с ней на ночь?

- Да.- Ерунда. Теперь у нас тоже есть красивые девушки,

никогда до этого не бывшие на фронте.- Замечательно.- Ты мне не веришь? Сегодня мы пойдем, и ты уви-

дишь. В городе есть красивые англичанки. Я влюбленсейчас в мисс Баркли. Я вас познакомлю. Я на ней, на-верное, женюсь.

- Мне надо умыться и рапортовать. Сейчас есть ка-кая-нибудь работа?

- С тех пор, как ты уехал, у нас нет ничего, кроме об-мороженных конечностей, гонореи, желтухи, умышлен-ного членовредительства, воспаления легких, твердыхили мягких шанкров. Каждую неделю кого-нибудь ра-нит обломками скалы. Есть несколько настоящих ра-неных. На следующей неделе война начнется снова.Может быть, начнется. Они говорят так. Как ты дума-ешь, правильно я сделаю, женившись на мисс Баркли -после войны, конечно?

- Абсолютно, - сказал я и налил полный таз воды.- Сегодня вечером ты мне все расскажешь, - сказал

Ринальди. - А сейчас я должен идти спать, чтобы бытькрасивым и свежим для мисс Баркли.

Я снял китель и рубашку, и постирал их в холоднойводе в тазу. Вытираясь полотенцем, я огляделся по сто-ронам, посмотрел за окно и на Ринальди, лежавшегона кровати с закрытыми глазами. Он был одного воз-раста со мной, красив и происходил родом из Амаль-фи. Он любил работу хирурга, и мы были большимидрузьями. Когда я посмотрел на него, он открыл глаза.

Page 19: Саксагань №2 2015 року

19- У тебя есть деньги?- Да.- Одолжи мне пятьдесят лир.Я вытер руки и вытащил бумажник из кителя, вися-

щего на стене. Ринальди взял бумажку, сложил ее, неподнимаясь с кровати, и засунул в карман брюк. Онулыбнулся.

- Я должен произвести на мисс Баркли впечатлениедостаточно богатого человека. Ты мой большой и хоро-ший друг, и финансовый покровитель.

- Пошел к черту, - сказал я.Этим вечером я сидел в офицерской столовой на-

против священника, и он был раздосадован и внезап-но обижен тем, что я не поехал в Абруццы. Он написало моем приезде отцу, и они делали приготовления. Ячувствовал себя еще хуже от того, что он это сделал, ине мог понять, почему я не поехал. Это было то, что яхотел сделать, и я попытался объяснить, как одна вещьвлечет за собой другие, и в конце концов он увидел этои понял, что я действительно хотел поехать, и уже этобыло почти хорошо. Я пил много вина и потом кофе сликером, и, уже пьяный, пытался объяснить, почему мыне делаем того, что хотели бы делать; мы никогда этогоне делаем.

Мы разговаривали вдвоем в то время как другиебыли заняты спором. Я хотел поехать в Абруццы. Но яне поехал туда, где дороги были замерзшими и твер-дыми, как сталь, где было чисто, холодно и сухо, и снегбыл пушистым и сухим, и были заячьи следы в снегу, икрестьяне снимали свои шляпы, и называли вас Лорд,и где была хорошая охота. Я поехал не в те места, а былтам, где прокуренные кафе и ночи, когда кружится ком-ната, и ты должен смотреть на стену, чтобы она остано-вилась, пьяные ночи в кровати, когда ты знаешь, чтоесть только то, что есть здесь, и странное возбуждение,когда проснешься и не знаешь, кто рядом, и весь мирнереален в темноте и так возбуждающ, что ты долженначать снова, не зная и не любя в ночи, в уверенности,что это есть все и все и все и не любя. Вдруг сильнополюбить и спать, иногда просыпаясь с этим утром, авсе, что было, уже прошло, и все такое отчетливое итвердое, и ясное, и иногда пререкания о цене. Иногдавсе еще приятно и нежно, и тепло, и завтрак, и потомобед. Иногда все приятное прошло, и ты рад вырвать-ся на улицу, но всегда начинался другой день и за нимдругая ночь. Я пытался рассказать о ночи и о различиимежду ночью и днем, и о том, почему ночь лучше, еслидень не был очень холодным и чистым, и не мог этогорассказать: как не могу рассказать этого сейчас. Вызнаете это, если с вами это случалось. У него этого небыло никогда, но он понял, что я действительно хотелпоехать в Абруццы, но не поехал, и мы все еще былидрузьями с одинаковыми во многом вкусами и в то жевремя с различиями между нами. Он всегда знал то, чегоне знал я, и, что, узнав от меня, всегда готов был поза-быть. Но я не знал тогда об этом, хотя и понял это по-том. Между тем, мы все еще были в столовой, и все ужепоели, но продолжали спорить. Мы замолчали, и капи-тан крикнул: “Священник несчастен! Священник несча-

стен без девочек!”- Я счастлив, - сказал священник.- Священник несчастен. Священник хочет, чтобы ав-

стрийцы выиграли войну, - сказал капитан. Остальныеслушали молча.

Священник покачал головой.- Нет, - сказал он.- Священник не хочет, чтобы мы наступали. Почему

ты не хочешь, чтобы мы наступали?- Нет. Если это война, я думаю, мы должны наступать.- Должны наступать. Будем наступать!Священник кивнул.- Оставьте его, - сказал майор. - Он славный малый.- Во всяком случае, это он изменить не сможет, - ска-

зал капитан.Все поднялись и вышли из-за стола.

Глава 4Утром меня разбудила батарея, стоящая в соседнем

саду, я увидел, что в окно светит солнце, и встал с по-стели. Я подошел к окну и выглянул наружу. Гравий надорожке был влажным, а трава мокрой от росы. Бата-рея выстрелила дважды, и каждый раз воздушной вол-ной сотрясало окно и хлопало полами моей пижамы. Яне мог видеть орудий, но они были рядом, стреляя где-то поверх нас. Быть рядом с ними было досадно, но уте-шало то, что они были небольшими. Когда я посмотрелв окно, я услышал звук двигателя, запущенного на до-роге. Я оделся, спустился на кухню, выпил там чашкукофе и пошел в гараж.

Десять автомобилей были выстроены бок о бок поддлинным навесом. Это были тупоносые крытые сани-тарные машины, выкрашенные серым и напоминаю-щие формой мебельные фургоны. У одного из них водворе работали механики. Три других были в горах наперевязочных пунктах.

- Они когда-нибудь обстреливают эту батарею? -спросил я у одного из механиков.

- Нет, господин tenente. Она мало-мальски защище-на холмом.

- Как дела?- Эта машина плоха, а остальные на ходу.Он прекратил работать и улыбнулся.- Вы были в отпуске?- Да.Он вытер руки и усмехнулся.- И хорошо провели время?Другие ухмылялись тоже.- Прекрасно, - сказал я. - Что с этой машиной?- Плоха. Сыпется одно за другим.- А что сейчас?- Поршневые кольца.Я покинул их. Машина с открытым мотором и раз-

ложенными на верстаке частями выглядела обесчещен-ной и пустой. Я пошел под навес осматривать другие.Они были умеренно чисты, некоторые свежевымыты,другие покрыты пылью. Я внимательно осмотрел шины,ища порезы или царапины от камней. Казалось, всебыло в хорошем состоянии. Это доказывало безразлич-

Page 20: Саксагань №2 2015 року

20

Альманах “Саксагань” № 2 2015

ность того, останусь ли я здесь, чтобы осматривать даль-ше или нет. Раньше я воображал, что состояние машини доставка запасных частей или бесперебойное выпол-нение обязанности перевозки раненых и больных с пе-ревязочных станций в горах на распределительнуюстанцию, а потом размещение по госпиталям, указан-ным в их документах, в значительной степени зависе-ло от меня. По-видимому, был я здесь или нет - не име-ло никакого значения.

- Были какие-нибудь трудности с запасными частя-ми? - Спросил я сержанта-механика.

- Нет, господин лейтенант.- Где теперь склад горючего?- На том же месте.- Хорошо, - сказал я и возвратился в дом, где выпил

еще одну чашку кофе в офицерской столовой. Кофе былбледно-серым и сладким от сгущенного молока. За ок-ном стояло приятное весеннее утро. Начинающаяся су-хость в носу предвещала, что день будет еще более жар-ким, чем предыдущий. В этот день я проверил посты вгорах и возвратился в город уже далеко за полдень.

Казалось, дела улучшились со времени моего отъез-да. Я слышал, что наступление могло начаться снова.Дивизия, к которой мы были приписаны, будет атако-вать в верховьях реки, и майор сказал мне, что я дол-жен заботиться о постах в течение атаки. Атакующиеперейдут реку выше горловины ущелья и рассредото-чатся на горном склоне. Посты санитарных машин дол-жны быть как можно ближе к реке и иметь прикрытия.Конечно, их выберет пехота, но мы должны считать, чтоплан разработан нами. Это была одна из тех вещей,которые дают ложное представление о службе.

Я был очень грязным и пыльным, и поднялся в моюкомнату помыться. Ринальди сидел на кровати с хью-говской “Английской грамматикой”. Он был в полнойформе, обут в черные ботинки, и его волосы сияли.

- Замечательно, - сказал он, когда меня увидел. - Тыпойдешь со мной в гости к мисс Баркли.

- Нет.- Да. Ты соблаговолишь пойти и произвести на нее

хорошее впечатление.- Ладно. Подожди, пока я переоденусь.- Помойся, и пошли так как есть.Я умылся, причесал волосы, и мы отправились в

путь.- Постой, - сказал Ринальди. - Пожалуй, нам нужно

выпить.- Только не ликер, - сказал я.- Нет. Граппы.- Хорошо.Он налил два стакана, и мы чокнулись, отставив ука-

зательные пальцы.- Еще один?- Хорошо, - сказал я. Мы выпили по второму стакану.

Ринальди убрал бутылку, и мы спустились вниз. Идтипо городу было жарко, но солнце садилось, и это былоприятно. Британский госпиталь помещался в большойвилле, построенной перед войной немцами. Мисс Бар-кли была в саду. С ней была еще одна медсестра. Мы

увидели за деревьями их белые халаты и пошли к ним.Ринальди отдал честь. Я тоже отдал честь, но более уме-ренно.

- Здравствуйте, - сказала мисс Баркли. - Вы, кажет-ся, не итальянец?

- Нет.Ринальди разговаривал с другой сестрой. Они сме-

ялись.- Какое странное дело - служить в итальянской ар-

мии.- Это не настоящая армия. Только санитарный от-

ряд.- И все равно странно. Почему вы сюда пошли?- Не знаю, - сказал я. - Не всегда для всего есть объяс-

нение.- Разве? Меня учили, что всегда.- Ужасно мило.- Мы должны разговаривать так и дальше?- Нет, - сказал я.- Значит, переменим тему? Да?- Что это за трость? - Спросил я. Мисс Баркли была

высокого роста. На ней было белое платье, которое япринял за халат медсестры, она была блондинкой с зо-лотистой кожей и серыми глазами. Я подумал о том, чтоона очень красива. Она держала в руках тонкую рата-новую трость, похожую на игрушечный стек, оплетен-ный кожей.

- Это - одного парня. Его убили в прошлом году.- Простите.- Он был славным парнем. Он собирался на мне же-

ниться и был убит на Сомме.- Там было страшное сражение.- Вы воевали там?- Нет.- Я тоже слышала об этом, - сказала она. – Здесь вой-

на выглядит совсем иначе. Они прислали мне этутрость. Его мать. Они вернули ее вместе с его вещами.

- Вы долго дружили?- Восемь лет. Мы вместе росли.- И почему вы не вышли за него замуж?- Не знаю, - сказала она. - Я поступила глупо. Это я

ему, во всяком случае, могла дать. Но, я думала, что такбудет лучше для него.

- Понимаю.- Вы когда-нибудь любили?- Нет, - сказал я.Мы сели на скамью, и я посмотрел на нее.- У вас красивые волосы.- Они вам нравятся?- Очень.- Я собиралась остричь их, когда он умер.- Зря.- Я хотела хоть что-нибудь сделать для него. Я не ос-

торожничала с этими вещами, и он мог бы всем этимв-ладеть. Он мог бы иметь все, что захотел, если бы я этознала. Я бы вышла за него замуж или просто так. Те-перь я об этом знаю все. Но тогда он собирался на вой-ну, а я не знала.

Я молчал.

Page 21: Саксагань №2 2015 року

21- Я тогда ничего не знала. Я думала, так будет лучше

для него. А потом он был убит, и все кончилось.- Не знаю.- Да, - сказала она. - И тогда все это было кончено.Мы посмотрели на Ринальди, разговаривающего с

другой сестрой.- Как ее зовут?- Фергюсон. Элен Фергюсон. Ваш друг, кажется,

врач?- Да. Очень хороший.- Удивительно. Так редко видишь что-нибудь хоро-

шее в прифронтовой полосе. Это ведь, кажется, при-фронтовая полоса?

- Совершенно верно.- Глупая война. Но врач - это красиво. Они собира-

ются наступать?- Да.- Тогда у нас появится работа. Сейчас у нас нет ра-

боты.- Вы давно работаете медсестрой?- С конца пятнадцатого. Я пошла тогда же, когда и

он. Помню, я носилась тогда с глупой мыслью, что ондолжен попасть в тот госпиталь, где буду я. Я думала, ссабельной раной и повязкой вокруг головы. Или с про-стреленным плечом. Что-нибудь очень живописное.

- Здесь тоже живописный фронт, - сказал я.- Да, - сказала она. - Люди не понимают, что во Фран-

ции творится то же самое. Если бы они поняли, все этоне могло бы продолжаться. Его не ранило сабельнымударом. Его разорвало на куски.

Я молчал.- Вы считаете, что это будет продолжаться всегда?- Нет.- А что это остановит?- Где-нибудь они сломаются.- Мы сломаем. Мы сломаем во Франции. Они не мо-

гут продолжать делать вещи, подобные Сомме, и не сло-маться.

- Здесь они не сломаются, - сказал я.- Думаете, нет?- Да. Они очень хорошо воевали последним летом.- Они сломаются. Кто-нибудь сможет их сломить.- И немцы тоже.- Нет, - сказала она. - Я думаю, нет.Мы встали и подошли к Ринальди и мисс Фергю-

сон.- Вам нравится Италия? - спрашивал Ринальди у

мисс Фергюсон по-английски.- Совсем неплохо.- Не понимаю. - Ринальди покачал головой.- Довольно хорошо, - перевел я. Он покачал головой.- Это еще не хорошо. Вы любите Англию?- Не очень. Видите ли, я шотландка.Ринальди вопросительно посмотрел на меня.- Она шотландка и любит Шотландию больше Анг-

лии, - сказал я по-итальянски.- Но Шотландия - это Англия.Я перевел это мисс Фергюсон.- Еще нет, - сказала она.

- В самом деле?- И никогда. Мы не любим Англию.- Не любите Англию? Не любите мисс Баркли?- О, это совсем другое. Вы не должны понимать это

так дословно.Мы пожелали им спокойной ночи и ушли.- Мисс Баркли предпочла тебя, - сказал Ринальди

по дороге домой. - Это очень заметно. Но маленькаяшотландка тоже очень мила.

- Очень, - сказал я. Я не обратил на нее внимания. -Она понравилась тебе?

- Нет, - ответил Ринальди.

Глава 5На следующий день я опять пошел к мисс Баркли. В

саду ее не было, и я прошел в боковую дверь виллы,где останавливались санитарные машины. За ней яувидел старшую медсестру, которая сказала, что миссБаркли ушла на дежурство, - “здесь, знаете ли, война”.

Я ответил, что знаю.- Американец в итальянской армии? - спросила она.- Да, мэм.- Как это произошло? Почему вы не присоединились

к нам?- Не знаю, - ответил я. - Могу я присоединиться сей-

час?- Боюсь, что уже нет. Скажите мне, почему вы пошли

служить к итальянцам?- Я был в Италии, - сказал я. - И говорю на итальян-

ском.- О, - сказала она. - Я его изучаю. Это красивый язык.- Кто-то сказал, что его можно выучить в две недели.

- Я не могу его выучить в две недели. Я учу его уже ме-сяц. Если хотите, можете прийти и встретиться с нейпосле семи. Тогда она сможет выйти. Только не приво-дите с собой кучу итальянцев.

- Несмотря на красивый язык?- Да. И на красивые мундиры.- До свидания, - сказал я.- Ариведерчи, tenente.- Ариведерла. - Я отдал честь и вышел. Иностранцу

невозможно по-итальянски отдать честь и при этом неиспытать чувства смущения. Кажется, итальянский спо-соб отдавать честь не создан для экспорта.

День был жарким. Я был в верховьях реки, на плац-дарме у Плавы. Наступление должно было начатьсяздесь. В прошлом году наступать на другую сторону рекибыло невозможно, потому что здесь была только однадорога, ведущая к понтонному мосту вниз из ущелья, иучасток около мили длиной простреливался орудийными пулеметным огнем. К тому же она была недостаточноширока, чтобы вместить весь необходимый для наступ-ления транспорт, и австрийцы вполне могли устроитьтут бойню. Но итальянцы перешли реку и развернулисьна маленькой дороге по ту сторону, удерживая теперьполторы мили бывшей австрийской территории. Этобыло скверно для австрийцев, и они не должны былиэтого допускать. Я думаю, это была взаимная терпи-

Page 22: Саксагань №2 2015 року

22

Альманах “Саксагань” № 2 2015

мость, потому что австрийцы все еще владели отдален-ным плацдармом ниже по течению реки. Австрийскиеокопы были выше по склону, всего лишь в несколькихярдах от наших укреплений. Когда-то там был малень-кий городок, который превратился теперь в груды щеб-ня. Там еще оставались развалины железнодорожнойстанции и разбитый мост, который не мог быть почи-нен и использован в дальнейшем, так как все времянаходился в поле зрения наших войск.

Я спустился по узкой дороге к реке, оставил авто-мобиль на перевязочной станции под холмом, перешелпо понтонному мосту, защищенному выступом горы, ипрошел окопами в нижний город и дальше вдоль краясклона. Все были в блиндажах. Здесь были полки с ра-кетамина стенах, стоящими на тот случай, если потре-буется вызвать артиллерийскую поддержку или пере-дать сигналы, если оборвется телефонный кабель. Былотихо, жарко и пыльно. Я посмотрел через ограждениена австрийскую территорию. Никого не было видно. Явыпил в одном из блиндажей со знакомым капитаноми вернулся через мост назад.

Новая широкая дорога огибала город и зигзагомспускалась к мосту. Наступление начнется, когда закон-чится ее строительство. Крутым изгибом она спуска-лась через лес. По плану вся техника будет спускатьсяздесь, а пустые грузовики, телеги и автомобили с ране-ными будут возвращаться вверх по старой дороге. Пе-ревязочная станция была на австрийской стороне реки,у кромки холма, и носилки с ранеными придется тащитьчерез понтонный мост. То же самое будет, когда начнет-ся наступление. Так далеко, насколько я мог разобрать,последняя миля или около того новой дороги, где онаначинала выравниваться, ее могли обстрелять австрий-цы. Это грозило обернуться неприятностями. Но я на-шел место, где можно было укрыть машины после того,как они пройдут этот последний, плохо выглядящийкусок, и смогут подождать, пока перенесут через пон-тонный мост раненых. Я хотел проехать по новой доро-ге, но она еще не была закончена. Она казалась доб-ротно сделанной и широкой, с внушительными пово-ротами там, где вы могли видеть их через лесные про-галины на горном склоне. Машины с их новыми надеж-ными тормозами пройдут здесь без затруднений, темболее, что они не будут нагружены при спуске. Я вер-нулся вверх по узкой дороге.

Два карабинера задержали машину. На дорогу упалснаряд, и пока мы ждали, выше упали еще три. Это былисо свистом рассекавшие воздух семидесяти семи мил-лиметровки с сильным коротким взрывом и вспышкой,и потом - серый дым, перегоняемый ветром через до-рогу. Карабинер подал нам знак продолжать движение.Проезжая место, где упал снаряд, я обогнул небольшуюворонку и почувствовал сильный запах взрывчатки иразвороченной глины, и свежераздробленного кремня.Я вернулся в Горицию и на нашу виллу, и, как я ужеговорил, пошел встретиться с мисс Баркли, котораябыла на дежурстве.

За обедом я ел очень быстро, а потом снова ушел навиллу, где был английский госпиталь. Она была дей-

ствительно большой и красивой, с превосходными де-ревьями в парке. Мисс Баркли сидела на скамейке всаду. Мисс Фергюсон была с ней. Казалось, они былирады меня видеть, и вскоре мисс Фергюсон извиниласьи ушла.

- Я оставляю вас вдвоем, - сказала она. - Вы хорошоладите и без меня.

- Не уходи, Элен, - сказала мисс Баркли.- Мне вправду нужно. Я должна написать несколько

писем.- Спокойной ночи, - сказал я.- Спокойной ночи, мистер Генри.- Не пишите ничего такого, что разволнует цензора.- Не беспокойтесь. Я пишу только о том, какие пре-

красные здесь места и как храбры итальянцы.- Это верная дорога к наградам.- Что было бы приятно. Спокойной ночи, Кэтрин.- До скорой встречи, - сказала мисс Баркли. Мисс

Фергюсон растворилась в темноте.- Она хорошая, - сказал я.- Да, очень. И она медсестра.- А вы разве не медсестра?- О, нет. Я - то, что называется Ви-Эй-Ди. Мы очень

много работаем, но нам не доверяют.- Почему?- Они не доверяют, когда здесь не требуется ника-

ких дел. Когда начинается настоящая работа, они до-веряют.

- В чем же разница?- Медсестра - это почти доктор. Для этого нужно мно-

го времени. А Ви-Эй-Ди - это кратковременные курсы.- Теперь понятно.- Итальянцы не хотят, чтобы женщины были так

близко к фронту. Поэтому мы все на особом положе-нии. Нам нельзя выходить.

- Все-таки я могу приходить сюда.- О, да. Мы не в монастыре.- Давайте не будем о войне.- Это очень трудно. Здесь совсем не то место, чтобы

можно было о ней забыть.- Давайте забудем все равно.- Хорошо.Мы посмотрели в темноте друг на друга. Я подумал,

что она очень красива и взял ее за руку. Она позволи-ла ее взять, и я задержал ее и обнял ее под рукой.

- Нет, - сказала она. Я держал руку там же.- Почему?- Нет.- Да, - сказал я. - Прошу вас. Пожалуйста.Я наклонился в темноте, чтобы поцеловать ее и сра-

зу же вспыхнула пронзительная, жгучая боль сильнойпощечины. Удар пришелся по носу и глазам, и у менярефлекторно выступили слезы.

- Простите, - сказала она. Я почувствовал за собойопределенное преимущество.

- Вы были совершенно правы.- Я ужасно огорчена, - сказала она. - Но я не могла

символизировать собой один из видов выходного ве-чера медсестры. Я не хотела причинить вам боль. Я сде-

Page 23: Саксагань №2 2015 року

23лала вам больно?

Она посмотрела на меня в темноте. Я был зол и од-новременно уверен, поскольку все это напоминало раз-витие шахматной партии.

- Вы поступили именно так, как нужно, - сказал я. - Явовсе не против.

- Бедный.- Понимаете, я веду своего рода смешной образ жиз-

ни. Я даже никогда не говорю по-английски. И потом,вы так красивы.

Я посмотрел на нее.- Вам нет нужды говорить так много вздора. Я была

не права.Мы уже помирились.- Да, - сказал я. - И мы удрали от войны.Она засмеялась. Я впервые слышал ее смех. Я смот-

рел на ее лицо.- Милый, - сказала она.- Нет. Я - нет.- Да. Милый. Я была бы рада поцеловать тебя, если

бы ты был не против.Я посмотрел в ее глаза, обнял ее как прежде и поце-

ловал. Я поцеловал ее, сильно и властно прижав к себе,и попытался открыть ее губы; они были плотно сжаты.Я все еще был зол, и когда я ее сжал, она вдруг задро-жала. Я обнимал ее так сильно, что мог чувствовать, какбьется ее сердце, и ее губы открылись, и голова воз-вратилась на мою руку, а потом она заплакала на моемплече.

- Милый, - сказала она. - Ты ведь будешь добрым комне?

Что за черт, подумал я. Я гладил ее волосы и похло-пывал ее по плечу. Она плакала.

- Ведь будешь, правда? Она подняла на меня глаза. -Потому что у нас будет странная жизнь. - После этого япрогулялся с ней до дверей виллы, и она ушла, а я по-шел домой. Возвратившись к себе, я поднялся в ком-нату. Ринальди лежал на кровати. Он посмотрел наменя.

- Итак, ты продвинулся с мисс Баркли?- Мы с ней друзья.- Ты имеешь вид приятно возбужденной собаки.Я не понял его слов.- Чего?Он объяснил.- Ты, - сказал я, - имеешь вид собаки, которая...- Остановимся, - сказал он. - Еще немного, и мы нач-

нем говорить оскорбительные вещи. - Он улыбнулся.- Спокойной ночи, - сказал я.- Спокойной ночи, маленький щенок.Я запустил подушкой в свечу и лег в кровать в тем-

ноте. Ринальди поднял свечу, зажег ее и продолжил чте-ние.

Глава 6Следующие два дня я провел на постах. Когда я воз-

вратился, было слишком поздно, и я не виделся с миссБаркли до следующего вечера. В саду ее не было, и те-перь я ожидал в канцелярии госпиталя, когда она спу-

стится вниз. Вдоль стен комнаты, использованной подканцелярию, было много мраморных бюстов на краше-ных деревянных подставках. В зале, который открывал-ся за канцелярией, была такая же шеренга. Все они об-ладали законченным свойством мрамора, выглядя со-вершенно одинаково. Скульптура всегда казалась мнескучной - пожалуй, только бронза смотрелась лучше.Но мраморные бюсты всегда напоминали кладбище.Здесь, правда, было одно приятное кладбище в Пизе.Генуя была местом, где можно было посмотреть плохиемраморные памятники. Это была вилла очень богатогонемца, и бюсты, должно быть, стоили ему много. Хотелбы я знать, кто их сделал, и сколько за это получил. Япопробовал разобраться, были ли они членами однойсемьи, но все они были классически однообразны. Выне могли сказать о них ничего.

Я сидел на стуле и держал в руках фуражку. Намполагалось носить стальные каски даже в Гориции, ноони были неудобны и к тому же непристойно театраль-ны в городе, где не было эвакуировано гражданскоенаселение. Я надевал свою, когда мы поднимались напосты или носили английские противогазы. Мы толь-ко начинали их получать. Это были действительно не-плохие маски. К тому же от нас требовали носить ав-томатические пистолеты: даже от врачей и офицеровмедицинской службы. Я чувствовал, как он уперся вспинку стула. Вы подлежали аресту, если не носилиего на видном месте. Ринальди носил кобуру, набитуютуалетной бумагой. Я действительно носил свой и чув-ствовал себя вооруженным до тех пор, пока не прихо-дилось из него стрелять. Это была Астра калибра 7,65с коротким стволом, который так резко прыгал привыстреле, что не могло возникнуть и мысли о попада-нии в цель. Упражняясь с ним на учебных стрельбах,я брал ниже мишени и пытался удержать резкий тол-чок нелепого короткого ствола, пока не научился по-падать в мишень в пределах ярда, целясь с двадцатишагов. Тогда, вполне обессиленный ношением неле-пого пистолета, я вскоре забыл о нем, и он болталсяна пояснице, не вызывая никаких чувств, кроме смут-ного стыда, когда я встречал людей, умеющих говоритьпо-английски.

Сейчас я сидел на стуле, и дежурная смотрела наменя в некотором роде неодобрительно из-за стола, вто время как я разглядывал мраморный пол, столбы смраморными бюстами и фрески на стене, ожидая, ког-да спустится мисс Баркли. Фрески, пожалуй, были не-плохи. Любые фрески хороши, когда они начинают от-слаиваться и шелушиться.

Я увидел спускающуюся в зал Кэтрин Баркли ивстал. Сейчас она не казалась высокой, но все равновыглядела очень славной.

- Здравствуйте, мистер Генри, - сказала она.- Как поживаете? - спросил я. Дежурная слушала из-

за стола.- Будем сидеть здесь или выйдем в сад?- Пойдемте в сад. Здесь еще холодней.Я вышел за ней в сад, дежурная смотрела нам вслед.

Когда мы вышли на покрытую гравием подъездную ал-

Page 24: Саксагань №2 2015 року

24

Альманах “Саксагань” № 2 2015

лею, она спросила меня: “Где ты был?”- Я уезжал на пост.- И ты не мог мне послать записку?- Нет, - сказал я. - Я думал, что я быстро вернусь.- Ты должен был дать мне знать, милый.Мы шли в дальней аллее под деревьями. Я взял ее

за руку, потом остановился и поцеловал.- Мы можем куда-нибудь уйти?- Нет, - сказала она. - Мы должны гулять только здесь.

Тебя долго не было.- Сегодня третий день. Но теперь я вернулся.Она посмотрела на меня.- И ты любишь меня?- Да.- Ты сказал, что любишь меня, правда?- Да. - Я лгал. - Я люблю тебя.Я никогда не говорил этого прежде.- И ты будешь называть меня Кэтрин?- Кэтрин. - Мы вышли на дорогу и остановились под

деревом.- Скажи: “Я вернулся к Кэтрин в ночи”- Я вернулся к Кэтрин в ночи.- Милый, ты ведь вернулся, правда?- Да.- Я так люблю тебя, и это было ужасно. Ты больше

не уйдешь?- Я всегда буду возвращаться.- Я так тебя люблю. Пожалуйста, положи туда руку

снова.- Она там. - Я повернул ее так, чтобы я мог видеть ее

лицо, когда я ее целовал, и увидел, что ее глаза закры-ты. Я поцеловал ее в оба закрытых глаза. Я подумал,что она, наверное, немного сумасшедшая. Это было хо-рошо, если так. Мне было все равно, с кем быть. Этобыло лучше, чем ходить каждый вечер в публичный домдля офицеров, где вокруг вас вьются девицы и сдвига-ют назад вашу фуражку в знак любви между их путе-шествиями наверх с бравыми офицерами. Я знал, чтоя не люблю Кэтрин Баркли и не собираюсь ее полю-бить. Это была всего лишь игра, любовный бридж, вкотором вы играете словами вместо карт. Любовныйбридж, когда вы должны делать вид, что играете на день-ги или ставите на карту что-нибудь еще. Никогда неупоминая о том, что было настоящей ставкой. И этобыло то, что нужно для меня.

- Хотелось бы найти место, куда нам пойти, - сказаля. Будучи мужчиной, я испытывал затруднение слиш-ком долго заниматься любовью стоя.

- Здесь некуда пойти, - сказала она. Она спустиласьоттуда, где она только что витала.

- Мы можем просто ненадолго сесть здесь.Мы сели на плоскую каменную скамью, и я завла-

дел ее рукой. Она не позволила мне ее обнять.- Тебе очень скучно? - спросила она.- Нет.Она смотрела вниз на траву.- Мы играем в дрянную игру, правда?- Какую игру?- Не надо разыгрывать тупость.

- Я не нарочно.- Ты славный парень, - сказала она. - И играешь так

хорошо, как можешь. Но все-таки это дрянная игра.- Ты всегда знаешь, о чем думают другие?- Нет. Но я ведь делаю это вместе с тобой. Не надо

делать вид, что ты меня любишь. Вот и все на этот ве-чер. Есть что-нибудь еще, о чем тебе нравится говорить?

- Но я люблю тебя.- Пожалуйста, не лги, когда этого не нужно. Это был

прекрасный маленький спектакль, и теперь все уже впорядке. Видишь, я не испорченная и не сумасшедшая.Это только немного иногда.

Я сжал ее руку, “дорогая Кэтрин”.- Как смешно это теперь звучит. Ты очень одинако-

во это произносишь. Но ты славный. Ты очень хорошиймальчик.

- Это же говорит и священник.- Ты очень добрый. И ты ведь еще придешь ко мне,

правда?- Конечно.- Только не нужно говорить, что ты меня любишь. Ос-

тавим все это на время.Она встала и протянула руку.- Спокойной ночи.Я хотел поцеловать ее.- Нет, - сказала она. - Я очень устала.- Все равно - поцелуй меня, - сказал я.- Я ужасно устала, милый.- Поцелуй меня.- Ты так сильно хочешь?- Да.Мы поцеловались, но внезапно она вырвалась.- Не надо. До свиданья, пожалуйста, милый. - Мы по-

дошли к двери, и я видел, как она спустилась в холл.Мне нравилось смотреть, как она идет. Кто-то запел. Япошел домой. Ночь была теплой и вверху, в горах, всееще продолжалось. Я видел вспышки на Сан-Габриэле.

Я остановился перед Вилла Росса. Ставни были зак-рыты, но внутри все еще шумели. Кто-то пел. Я прошелв свою комнату. Когда я раздевался, вошел Ринальди.

- Ага! - сказал он. - Дело продвигается плохо. Бэби взамешательстве.

- Где ты был?- На Вилла Росса. Это было очень поучительно, бэби.

А где был ты?- Навещал англичан.- Слава Богу, что я не спутался с англичанам.

Продолжение следует

Page 25: Саксагань №2 2015 року

25

Юлий ЦИЗМАН

СВIТЛОМ             М.Н.1Навiть якщо ти не певен в присутностi

вищої сили,стиглi думки залиши на збереження в

схованцi часу,марно не стримуй бажання себе поєднати з

щасливим,Свiтлом нестримно прямуй, що собi не

шукає прикраси.Потяг безсмертя шпирає, чекає наступна

зупинка.

2Навіть якщо пустуватиме  творчості 

первісна ринка,ти не наповнюй грошима чи листям

лавровим перлину,попелом  ніжності  вкрий, і це буде наступна

сторінка.Більше за світло – з любов’ю в надію у

пам’яті глини.

3Сходами вічного йди, як від кола до сутньої

миті,навіть якщо  холодить та вітріє, неначе у

кліті.Згодом зустрінеться та, що повінчана  в

шаховій риміВсесвітом,  словом, майбутнім,  дитинством 

у Батьковій скрині.

ОКЕАНЙти у пам’ять. Тектися у відчаї,засудивши на свій ешафот.Та зворушити кожне обличчя істерегти на присутність твого.

Повертатися знову. Та нановошепотіти морям через край:«берег — Ти», і тебе  океановообіймати.  Хвилинно нехай,

але ж потім, чекати у сутінках,розчинитися вщент. Геть увесь,—як вода, що лишається сутностіта звертає себе  до небес.

СТОРОЖКА              Г. Крашенинникову

Тартар  — вороне,  трели  — соловью!А мне  — весна, и то —  безвестье.Тяну к рассвету песенку свою:ни свет в раю, ни тень в предместье.

В окне сторожки — неба полоса.И сном во сне — в тени ковчега –пейзаж библейский, будто бы я саму света — место для ночлега.

Закрой ворота с тенью на восток.И, чётки слов перебирая,храни в себе младенчества острог,как херувим хранит ворота рая.

КАК МЁД ИЗ ТАЁЖНОГО УЛЬЯКак мёд из таёжного улья,из пыльной кладовочной кельиукрасть в середине июлякоробку с Рождественской елью.Былое собрав по крупицам —с пчелиной заботой, не внемляни пчёлам, ни рыбам, ни птицам,из детства — ни шагу на Землю.

Page 26: Саксагань №2 2015 року

26

Альманах “Саксагань” № 2 2015

ОБЫКНОВЕННОЕк Е.А.

Против шерсти — легко. Холодком по нутрусоскользнула щеколдой дверной поутру.Ты над гребнем скалы — на волне.Промерзает душа на струне.На виду у толпы, как бельё на ветру.

Ты поправь, если что. Потянусь на диез.Облаками для птиц завершается лес.Завершается круг на лету —чуть дыша, ты ступаешь по льдувечной Леты. Касаясь перил, в перевес

облакам — стихотворной пиры перманент.Наболевшего суть, как промокшийбрезент:только тронь, но мы всё — ни о чём.Коли мы под пурпурным плащомАполлона, тогда….Но стакан и абсент!

ИЗВертится слово на языке:Лёд!Вспомнится слово на ярлыке:Мёд!Крошится олово, плавится медь,ВедьЛёд или пламя — на языке…Твердь!Вера, как шёпот: только дыши —Дай!Ты же, как топот! Ты не греши —Тай!Словно потоп, ты снизойдёшь.Вниз!Чтобы остался только лишь верхИз!

***Просится осень на руки,Льнёт под рубахой дождём,Но от печали-старухи,Видно, октябрь рождён:Тучи в родимых пятнах,Но отраженье моёБудто бы рвётся обратно.И серебрится змеёй!

***Крошки неба на матовой гладикак отрывки немого кино.И субтитры в поблекшей тетрадиперевиты на веретено

духа времени. Что тебе ладан?Отдаёшь предпочтенье духам...Мною путь твой давно предугадан.По болотам, да северным мхам.

Обернись! — я кричу уже сухо. —Под ногами тропинка не та!Повернулась — с клюкою старуха:я  давно эти знаю места.

Page 27: Саксагань №2 2015 року

27

Протягом всього 2014-го року патріотичне ук-раїнство широко відзначало 200-річчя з дня на-родження Тараса Григоровича Шевченка. Чималопомітних заходів пройшло, зокрема, і в КривомуРозі: науково-практичні конференції, диспути,концерти, інсценізації... Роль видатної людини ви-явилася для нас настільки неоціненною, особливоу нинішній час нових загроз для нашої держав-ності, що місцеві літератори невтомно продов-жують шукати джерела «тарасових істин». Нашдавній автор Славій Антонович Карпенко, щоблизько 40-ка років трудився вчителем українсь-кої словесності в навчальних закладах міста, зап-ропонував редакції невелике, проте ємке і такспівзвучне сьогоденню публіцистичне есе про воі-стину пробуджуючу роль для нашої свідомості ве-ликого поета.

Славій КАРПЕНКО

АПОСТОЛ ПРАВДИ І ВОЛІКоли людей спіткає якесь лихо, вони звертають-

ся до Бога за правдою і поміччю. А українці – ще йдо Шевченка, бо, за висловом Пантелеймона Кул-іша, це національний пророк, сутність творчостіякого чи не найточніше визначив Іван Фпанко: «Вінбув сином мужика – і став володарем у царствідуха. Він був кріпаком – і став велетнем у царствілюдської культури. Він був самоуком – і вказав нанові, світлі й вільні шляхи професорам і книжнимученим. Десять літ він томився під вагою російсь-кої солдатської муштри, а для волі Росії зробивбільше, ніж десять переможних армій».

Як на мене, то у часи денаціоналізації, коли булослабким національне самоусвідомлення, лише на-родна пісня та Шевченків «Кобзар» утримали насяк націю. Ми вистояли як українці. Не лише ук-

раїнці, а і європейці, особливо слов’яни, проникли-ся духом вольності, бо ж тільки воля може породи-ти вільну людину, неволя ж завжди породжує раба.Славні українські державні діячі минулого мали наувазі саме цю народну аксіому. Так, приміром, по-братим Хмельницького полковник Іван Богун упереддень Переяславської ради сказав гетьманові:«Богдане, наша жона – воля, погвалтована моско-витами, вона вродить раба», – і «зламав до колінасвою лицарську шаблюку». /«Літературна Україна»,1999/

Ідея волі пронизує всю Шевченкову творчість.Це, по суті, звернення до народу боротися і обері-гати найсвятіше для людини – свободу та її ду-ховність. Показовою у цьому сенсі є його поезія«Я не нездужаю, нівроку»:

…Добра не жди,Не жди сподіваної волі –Вона заснула: цар МиколаЇї приспав. А щоб збудитьХиренну волю, треба миром,Громадою обух сталить;Та добре вигострить сокиру,Та й заходиться вже будить.А то проспить собі небогаДо суду Божого страшного!А панство буде колихать,Палати, храми муровать,Любить царя свого п’яногоТа візантійство прославлять.Та й більше, бачиться, нічого.

Таке розуміння Шевченком волі сприймалосяі подобалося народові й надихало його на відсто-ювання своїх прав, на боротьбу з поміщиками,колонізаторами, загарбниками. За це його жор-стоко переслідувала царська влада, обмежувала іцензурувала поетову творчість.

Російська імператриця Катерина ІІ 1775 рокузруйнувала Запорозьку Січ і роздала її землінімецьким бауерам. Відтак істинну народністьпоета підкреслює й те, що він категорично засуд-жує і свій власний народ за мовчазну покоруколонізаторам, а особливо за те, що не чинить їмналежного спротиву:

Може, чванитесь, що братствоВіру заступило?Що Синопом, ТрапезондомГалушки варило?Правда!.. правда, наїдались.А вам тепер вадить.І на Січі мудрий німецьКартопельку садить,

Page 28: Саксагань №2 2015 року

28

Альманах “Саксагань” № 2 2015

А ви її купуєте,Їсте на здоров’яТа славите Запорожжя.А чиєю кров’юОта земля напоєна,Що картоплю родить, –Вам байдуже: аби добраБула для городу!А чванитесь, що ми ПольщуКолись завалили!..Правда ваша: Польща впалаТа й нас роздавила.Так от як кров свою лилиБатьки за Москву і Варшаву,І вам, синам, передалиСвої кайдани, свою славу!

Мотив ненависті до ворогів Вітчизни зливаєть-ся у Шевченка з полум’яним патріотизмом, само-відданою сміливістю і жертовною хоробрістю ук-раїнських героїв, що імпонує нам і тепер. Людистомлені працею і безробіттям, надіями і розчару-ваннями, відчайдушними сплесками активності ібайдужістю зневіри, бо

Кругом неправда і неволя,Народ замучений мовчить,

аРозбойники, людоїдиПравду побороли,Осміяли твою славуІ силу, і волю.

Отож єдиний шлях до свободи – свідомасамовіддана боротьба. Час розплати настав:

...БлагословиНа месть і на муки,Благослови мої, Боже,Нетвердії руки!

Громозвукою луною прокотилися по Україні, тай по всій Європі, Шевченкові слова з поеми «Кав-каз», прочитані напередодні загибелі за нашу ук-раїнську свободу на євромайдані вірменськимхлопцем Сергієм Нігояном:

І вам слава, сині гори,Кригою окуті,І вам, лицарі великі,Богом не забуті.Борітеся – поборете:Вам Бог помагає!За вас правда, за вас славаІ воля святая!

Закликають нас до слов’янської єдності? Це доб-ре – єднаймось! А ось у передмісті Одеси вздовжзалізничної колії, де щодня проїздять десятки па-сажирських поїздів, на бетонній огорожі аршинни-ми літерами хтось убогий написав: «Славяне, ду-майте о будущем, нет такой нации – украинцы».Читаємо, думаємо... З подібного ж приводу чесь-кий будитель Карел Гавлішек-Боровський писав:«Я насамперед чех, а потім слов’янин». От і ми твер-до скажемо: я спершу українець, а потім – слов’я-нин... Ще й досі на парканах та стінах будинківпівденного півострова «красуються» написи: «Хох-лы, вон из Крыма! – это исконно русская земля».Так і хочеться до цього блюзнірського витвору до-дати: загарбана й залита кров’ю корінного татарсь-кого населення. А вкорінені там представникиімперської влади ніколи не помічали підривнихдіянь колєсніченків-ківалових або і всієї верхівкиавтономії з її зверненнями до Росії «по допомогу».Тому і став реалізовуватися зміст плакату «Где мы,там и Россия». Воістину

Доборолась УкраїнаДо самого краю:Гірше ляха свої дітиЇї розпинають.

Виходець із родини кріпака, пророк закликавсвій народ «кайдани порвати», боронити невтомноволю, як і предки наші боронили її, усвідомити себеукраїнцями – господарями своєї землі, своєї долі,своєї держави. І народ прозріває! Своїм генієм поетосягнув усе складне, суперечливе українськежиття, всю трагічну та славну водночас історіюУкраїни і звертається до співвітчизників крізьтовщу століть:

Свою Україну любіть.Любіть її... Во время люте,В останню тяжкую минутуЗа неї Господа моліть.

Page 29: Саксагань №2 2015 року

29

Марина БЕЛОВА

МОЯ МАМОЧКАвоспоминания

Ворошу в памяти глубокие детские воспомина-ния. Мне улыбается знакомое, уже родное лицо, имама протягивает ко мне руки. В то время, в 1960-егоды, женщинам давали два месяца до и после рож-дения ребенка - и всё. Мама прибегала с работы вясли (так называли младенческую группу в детскомсаду) и кормила меня грудью…

Помню детский сад. Там, где мы гуляли группой,было много цветов – „барыня” и календула. На нихприлетали пчёлы и трутни. „Трутики” были первымиподопытными для нас насекомыми. Мы их ловили,на ножки привязывали нитку и пускали „полетать”.Со своей подружкой Алиной когда-то задержались– загулялись по дороге в детский сад. Сели в травувозле автомобильной трассы и начали играться. Вэто время ехал на работу папа. Когда он нас увидел,то сначала думал, что померещилось. Остановил ав-тобус и, пребывая чуть ли не в шоковом состоянии,отвёл заблудших в детский сад. Нас наказали: вмес-то прогулки мы стояли в умывальной комнате…

Мама работала инженером-строителем. Послеуроков в первом классе я шла на занятия в музы-кальную школу (это две остановки - через речку имост) или, соскучившись за мамой (а к ней на рабо-ту – в три раза дальше), шла от остановки „Юность”через поле, балку на рудоремонтный завод. Сейчасвдоль этой балки стоят высотные микрорайоны,места давно обжитые, – а тогда было очень далеко!Тем не менее, меня, семилетнюю, это не останавли-вало. Уставшая и счастливая, что увижу маму и онанапоит меня оставшимся после обеда молоком, пря-мо из бутылки с широким горлышком, я, предвкушаяэтот момент, залазила к ней на руки и прижималась…

Ярко помню печальный эпизод из истории нашейсемьи – развод родителей. Папа почти не пил, но его

злого состояния после какого-то праздника хвати-ло, чтобы они серьёзно поссорились. И поссорилисьдо того, что он её сильно толкнул. Я бросилась нанего со своими кулачками – он просто опешил! Воз-можно, именно это его остановило (больше я его вжизни таким злым не видела). Маму я утешала, какмогла: гладила, целовала, говорила все плохие сло-ва на папку, какие только знала... Вообще-то папа былхороший, всю жизнь ко мне относился с любовью,никогда не обижал и не поднимал руки. А вот мамане выдержала – развелась…

Помню квартиру, в которую мы с братом и мамойпереехали после развода. В ней было уютно, в ком-нате посредине стоял стол, на нем – любимые мами-ны цветы – „водосборчики”... На одинокую женщинустали обращать внимание женатые мужчины из на-шего подъезда. Помню, как-то ломился к нам боль-шой дядя Миша из квартиры напротив. Мама его ни-когда не впускала, а то и гнала прямо веником. Новсё равно его жена оговаривала маму и не успокаи-валась. А я-то знала правду! – мама была гордая,красивая женщина, которая не хотела о себе слы-шать соседских пересудов. По ночам она плакала:одной ведь тяжело было поднимать двух детей! Онарешила: во что бы то ни стало, мы с братом должнызакончить начатую музыкальную школу и поступитьв музучилище.

Её мечта осуществилась. И вообще вся её жизньнаправлена была на детей, на их и своё образова-ние. Да, она тоже училась. Бывало, ещё не умея гото-вить, я пробовала накормить семью... Я знала, чтополучалось у меня невкусно: рожки выпирали из такназываемого супа, подгорала каша, – а мама, придяпосле вечерних курсов, всегда меня хвалила... Еёискренняя поддержка во всём придавала мне уве-ренности во всех моих делах. С успехом я поступиладальше, хорошо училась, везде старалась… Да, былонам тяжело: бесконечные очереди в советское вре-мя за молоком, хлебом и колбасой, прополка башта-нов да подсолнухов, работа в колхозных теплицах внеимоверную жару... Но, трудясь постоянно, мы ста-вали „трудоголиками” по жизни: до сих пор не могусидеть без дела, не принося семье и людям пользы…

У мамы даже были пчелиные ульи. Её учитель –пасечник, сосед, дед Ромашин, по-моему, а просто –Ромашка, корявыми руками брал рамку с пчёлами иосторожно их сдувал по бокам. В медогонке они вме-сте „качали” золотой мёд. Он доставался очень труд-но: ульи надо было вывезти в какое-то село, кого-тонанимать сторожить, подкармливать пчёл, спасатьот трутней, мышей, болезней, покупать воск и дажематок, которых высылали нам бандеролью с Кавка-за, ловить рои, разбивать на семьи... Одним словом,тонкая и тяжёлая работа. Но мама справлялась, имы всегда были с мёдом – вкусным «лекарством отвсех болезней».

Page 30: Саксагань №2 2015 року

30

Альманах “Саксагань” № 2 2015

Когда я училась в общеобразовательной и парал-лельно – музыкальной школах, мамочка стараласьдля меня правильно организовать график моей учё-бы. Весь день был расписан по минутам. С третьегокласса школы я уже не хотела учиться на фортепиа-но, – ведь все подружки в это время гуляли на ули-це! Но маму не пронимали мои слёзы и хитрые ини-циативы ей помочь по хозяйству во время моих за-нятий. Жаря котлеты или делая супы, она во времямоих подготовок к музыке, совсем не зная нотнойграмоты, время от времени покрикивала: „Ты не теноты играешь! не теми пальцами! повтори десятьраз!” Я ей полностью доверяла. Удивляясь, как этоона всё знает, проверяла все трудные места в пье-сах и таки повторяла по десять раз, пока не выучи-вала... После окончания всех музыкальных заведе-ний я ей всё время говорю спасибо за то, что онаменя терпеливо заставляла, и в дальнейшем дляменя это стало самой хорошей и любимой работойв жизни.

Однажды мама была в командировке в Одессе.«На всякий случай» взяла мои документы об окон-чании музыкального училища. В это время я рабо-тала в пионерском лагере – копила себе хоть какие-то деньги на отдых. К тому времени учиться мне на-доело, я просто устала от бесчисленных экзаменови совсем не думала поступать «выше»... Звонит мамамне в лагерь: „Может, попробуем?” А что, думаю, я влагере немного отдохнула, – а вдруг получится? При-езжаю в Одессу в одиннадцать часов дня, в консер-ваторию добралась около двенадцати. С девяти дочасу абитуриенты пишут музыкальное сочинение.Сосредоточившись, написала быстро и чётко. И по-шло: одиннадцать экзаменов через день... Поступи-ла, ура!

Мама потом говорит: „Знаешь, посмотрела назвёзды вечером в Одессе, задумала желание на упав-шую звезду – чтобы ты поступила – и оно сбылось”.Да, мамочка, и для меня это были самые счастливые,интересные годы учёбы и работы в этом любимомдля меня городе.

Все пять лет, учась в консерватории, я получалана автовокзале огромную жёлтую сумку от мамы спродуктами: картошка, консервация, бабушкиныяблоки, пирожки, – мама тащила всё, что могла со-брать, чтобы я вдалеке от неё хорошо кушала, ведьстипендии не хватало на жизнь. И я подрабатывалапостоянно: вязала на продажу красивые шапки ишарфы, решала труднейшие гармонические задачивсем инструменталистам (ведь я музыковед!), быланочной няней в садике, концертмейстером в инсти-тутах и на нефтезаводе... Параллельно училась наджазовом факультативе и редкостном для Украиныинструменте – органе. Успевала на все спектаклиоперного театра (по студенческому билету, на галёр-ке), на концерты в филармонии, в оперетту проходи-

ла со скрипачами с „чёрного” входа, – всё для менябыло интересно. Между экзаменами, летом, успева-ла даже поплавать в полюбившемся мне навсегдаморе. Ведь Марина, так меня зовут, в переводе с гре-ческого – „морская”! Да, мамочка знала, что мне былонужно…

Когда с братом приезжали домой на каникулы (аон учился в Киевской консерватории, скрипач), даи когда еще учились в музыкальном училище, небыло ни одного выходного дня дома, когда бы маманас, едва проснувшихся, сонных еще, не побалова-ла свежим – только с базара! – молочком с мёдом.Мы были оба худенькие, а ей, наверное, кто-то посо-ветовал это делать для нашего здоровья. До сих поря люблю тёплое молоко с мёдом...

Свадьба... Дети... Мама помогала во всём: училакупать, пеленать, попеременно с папой гуляла с вну-ками, ездила в больницу и лечила детей со мной.Рассказывала очень артистично сказки и стихи, хо-рошо пела песни, – очень любила внуков и приучалаих к музыке. Моя дочь в дальнейшем пошла по моимстопам – и тоже благодаря моей мамочке!.. Не при-помню такого, чтобы меня или внуков мама шлёпа-ла. Так, слегка по шее, когда уж сильно провинились.«Для профилактики» на ручке дверей висел ремень– но он никогда в жизни ей не пригодился, она толь-ко грозила им. И я, и мои дети были, в принципе,послушными, потому что в семье сложились дове-рительные отношения... Даже по моём переезде вдругой город (в тот, в котором случайно мама купиламне, маленькой, пианино, и оно через двадцать летвернулось назад, как воля провидения) она приез-жала и помогала. Мне на больничный ходить былонельзя: поднимала сельскую музыкальную школу, иникто не мог меня заменить на работе. И папа, и мамабыли у нас по первому зову, как «скорая помощь»…Удивляюсь, когда мама успевала помогать бабушке?– там консервировала, стирала, сапала, красила, даещё обрабатывала дачу-фазенду (старенькую, воз-ле своей четырёхэтажки). Когда ей было семьдесятлет, не рассчитав силы, мама там же сломала ногу,пришлось дачу продать. Да и, наверное, пора былоей уже больше отдыхать, а не «пахать»…

Внуки выросли, я стала седеть, появилась моявнучка, и я мало времени уделяю мамочке, так какпродолжаю жить в другом городе. Звоню и радуюсь:слава Богу, мама жива, более-менее здорова. Пого-ворю с ней, почувствую себя счастливым ребёнком– и боюсь даже думать о том, что может быть впере-ди, о том, что мамы когда-то не будет рядом... Этогоне должно быть! это немыслимо! Мамочка всегда ря-дом! – она самая любимая, родная, неповторимая илучшая! Она всегда со мной и во мне!

Page 31: Саксагань №2 2015 року

31

Микола ГЛУЩЕНКО

Після семи класів сільської школи в Кірово-му на Долинщині (це неподалік від КривогоРогу) Микола Глущенко приїхав до нашогоміста. Закінчивши гірничий технікум, близько30-ти років трудився на шахті. Дозвілля ж відда-вав літературній справі. Критики вважали йогоодним з кращих на Криворіжжі ліриків, місцевій обласні газети охоче друкували його поезії,відомий композитор Едуард Ханок надихнув-ся віршем «Коло твого двору...» до написаннядуже популярної тоді пісні... Та невдовзі твор-чий кисень поетові було перекрито: через те,що не хотів славити у своїх творах комуністич-ну партію, а ще й дозволяв собі на людях по-критиковувати радянську владу і дружити з «не-благонадійними» людьми, його враз друкува-ти перестали. Допрацювавши до пенсії, «лірич-ний гірник» повернувся до рідного села, де йдожив свої дні земні у батьківській хаті. Протеодного з кращих своїх співців Кривбасу забу-вати не варто...

Іван Найденко

АрхеологВ жита пірнув перепелиний сполох,Бо мовчазний курган заговорив.Його слова читає археологВ триграннім наконечнику стріли.

В його словах червоноспинні коні,Наводячи на простір дикий жах,Летять за горизонтами в погоніЗ дияволами степу на хребтах.

В його словах – віки закам’янілі,І бронзи дзвін, і трепет чорних крил,Суворий скіф тригранні мече стрілиНад ковилою предківських могил...

В жита пірнув перепелиний сполох,І день майнув, як неповторна мить.Тримає наконечник археолог,А тятива в душі його бринить.

ОсноваБуло в суботу набрано основу,А через день, як почало світать,До нитки нитку, мов до слова слово,Поклав з рипінням прадідів верстат.

Замислено дивився я з черені,Із-під нового теплого рядна,Як з рук старої потекла поемаДобротного простого полотна...

До слова слово, мов до нитки нитку,Немало клав я, тільки все одноНічого я добротного не виткав,Похожого на бабине рядно.

Світанки ті пригадую я знову. Мене вражає істина одна:Якби забула баба про основу,То не було б ніякого рядна.

БідаВерба прив’яла: у верби біда,Верба шугнула в річку по коліно.А на бугрі – погана лобода,А до бугра не підійшла вода,А з лободи – ні дерева, ні сіна.

Кам’яна бабаВладика, бог чи сатанаЧужого племені чи роду,Стовбичить баба кам’янаШедевром дикого народу.

Стовбичить баба день при дні.У неї груди кам’яні,І кам’яні у неї коси,Переполоскані в дощах.Вона століття переноситьНа перевтомлених плечах.

Page 32: Саксагань №2 2015 року

32

Альманах “Саксагань” № 2 2015

Стовбичить баба, морду хнюпитьНа зорі, сонце, ліхтарі,Немов боїться щось розхлюпатьНа асфальтованім дворі.

* * *А правда все-таки проста –Про неї тільки складно брешуть.Її товчуть, і мнуть, і крешуть,Їй опечатують вуста…

А правда тихо і невинноЧерез каміння пророста –Неначе степова стеблина,Потенціальна і проста.

ПоетЯк день пройде, чогось дурного повен,І пробатюжить душу і хребет,Я думаю про тебе, мій Бетховен,Я думаю про тебе, мій поет.

Коли зоря засновує оселіІ шле печаль на луки і поля,Я думаю про тебе, мій Єсенін,Я думаю про тебе – скрипаля.

А як запнусь і над рядком прив’яну,І марно кличу тисячу богів,Я думаю про себе так погано,Неначе за плечима – сто боргів.

* * *Невдалого вірша неважний поетПисав при поганій погоді.Серпом нависав поетичний секрет, Звичайний собі по природі.

Хорошої скрипки поганий смичок,Скрипів над трьома словесами:Мелодію слова ловив на гачок,А слово рипіло басами.

Невдаха невдалого вірша вночіПисав при поганій погоді...Спокійно, поети, сховайте мечі! –Про себе сказав я, та й годі.

ОвідійЛягала дорога від рідного дому,Від рідного Риму до схилів Дунаю, –

То просто сміялась немислима доля,Прославши під ноги печалі безкраї.

В годину прощання, оплаканий друзями,Він навіть від неба нічого не вимолив,Бо грішна людина, опестана музами,Ніколи ще ним не була ощасливлена.

Лягала дорога, вставали запрети,Бо цезарське слово сокирою висло.І плакав Овідій, як плачуть поети,Коли їх навіки лишають Вітчизни.

УкраїнаСережковий місяць. Зоря, мов перлина.Заснула в долині моя Україна.

Назичивши людям турбот чи спокою,Зозулі своє гомонять над рікою.

І я, уподібнений сірій пташині,Кую мою пісню моїй Україні.

Нехай вона долами пройде луною,Назичивши людям турбот і покою.

ПісняХто тебе виплекав,Хто тебе витончив,Хто тебе виплакав,Хто тебе вимучив,Пісне? В куточку землі дорогоїСерце не чуло такої сумної.

Як вечоріло, як ниви темнішалиЙ небо над хатами зорі розвішало,Десь поза лозами, десь поза межамиТи мою душу щасливо бентежила.

Наче по слову літа тебе ткали,Наче життя над тобою зітхало,Пісне! – в куточку землі дорогоїСерце не чуло такої сумної.

* * *І не грошву, і не рядно(хоч у рядні – основа!) –У мене вкрадено булоВіршованого слова.

З чужої ниви жито жать?Ну майте, люди, совість!

Page 33: Саксагань №2 2015 року

33

Могли прийти б ви і сказать –Я дав би слів на повість...

* * *Вчора вдосвіта два журавліПонад вербами десь подалися,А сьогодні вже падає листя,І тумани бредуть по землі.

Я не кличу вчорашнього дня,Та від смутку сховатися ніде:На дві птахи поповнився південь –А моя опустіла земля...

* * *Де взявся ти, нечуваний сонете?Сльозами облилась моя душа –І стала рабом давнього поета,І стала другом доброго вірша.

Злітаю в небо – й падаю у яму,А думка свої висновки шука:Кого хвалить – великого ВільямаЧи, може, Самуїла Маршака?

* * *Бичуючи себе на самоті,Тобі залишусь вірним до останку.Поезіє, ти мій одвічний Данко!Моя любов і прикрощі мої!

Від слова тільки помочі я ждав.Моєї мови дивні переливиНемислимо щасливими робилиТі дні, коли я плакав і страждав.

* * *Серпнева днина, повні ниви жит,І в долах трави темні та високіЩе в глибині землі знаходять соки,А небо вже збирається дощить.

І птахи напоумлені на сполох,Бо звечора на межі від ярівНастояний на зіллі сум набрів –Та так його і захолонув подих.

* * *Під шепіт нив, під шелест травМою сусідку я кохав.

Таємно я кохав дівчинуВід арифметик та батьків,А свідки – верби та калини,Та солов’я вечірній спів...

Куди тепер кохання діти?Її подвір’ям ходять діти,А я дивлюсь крізь тихі вербиНа милі щастячка її...Цвіте калина коло гребліТа не вмовкають солов’ї.

* * *Ось поїду під Великдень у село.Чом так довго, запитають, не було?Я звернув би на дощі та на сніги –Їм же видно всі дороги й береги!

Я звернув би на тумани чи вітри –Та попробуй всю рідню перехитри!Я сказав би чисту правду – та меніОтакий діставсь характер від рідні.

* * *Над степами – громи,Благодатні, гучні та високі.Над степами – громиЗ переборами в різних октавах.Пахне теплий полин,Пахне буйно земля ячменями,І ні трепету крил,Ані шелесту вихра шляхами.

Тільки варево хмарЛедве-ледве поширює шурхіт,Захлинеться на мить –І заграють литаври високо.То є дня торжество,То є ствердження щастя земного:Над степами – громи,Благодатні, гучні та глибокі.

* * *А небо гуркоче, мов харківський трактор,Негоду несе.Не хоче віршів друкувати редактор!Не хоче – і все!

Розколото небо на дві половини:Тут хмари висять,А там – жовтий місяць, немов півхлібиниПо сімдесят п’ять...

Page 34: Саксагань №2 2015 року

34

Альманах “Саксагань” № 2 2015

В суботу друкнуть графомана-поета,Мене ж – «ні шиша!»Черствіє життя, і черствіє газета,Черствіє душа...

А небо гуркоче, мов харківський трактор,Негоду несе.Не хоче віршів друкувати редактор,Не хоче – і все...

* * *Буває ніч, що вихором майне –Й минуле все своє переполоще.Мене, вже бачу, третя не мине,Якщо остання – буде найдорожча.

Вже третя ніч. У стогоні німімБичований, завихрений, проклятий,Минулим я караюся моїм,Бо думаю про день свій непочатий.

* * *Дружиною наснилася не ти –Наснилася ВОНА мені. Прости.Про неї думка якось промайнула –І стихла, і замовкла, і заснулаЗі мною. А в недоспаних ночахХіба в мої не ти вселялась думи?А ТА – наснилась. Ти вже вибачай,Як людям вибачається минуле...

* * *Моя любове, чим я нагрішивПеред тобою, давньою й святою,Що так ти опечалюєш мене?Я вчора бачив, як стояли двоє,Щасливо так серця їх притулялись,Що повен місяць в небі зупинивсь.Чужа любове, радосте чужа,Хай білий світ забуде про печалі,Нехай він не придумує нові...

* * *Упали під ноги степи сумовито,Благаючи в неба недавнього літа,Недавнього літа, липневої ночі,Як інколи сивий – літа парубочі.

Питав я у схилів про їхні печалі, А схили хилились, а схили мовчали,Лиш думи глибокі стелили на доли,Неначе їм втіхи не буде ніколи.

* * *Під листопад міліють води,Виходять вихори на шлях.Про діалектику природиЗамисливсь перелітній птах.На води падають пороші,Підводні думають про дно, –Таке життя. Воно хороше! –І нині, й прісно, і давно.

* * *Я слухав серце, і воноМене до тебе привело.Вповзали сутінки в долини,І над безмежжям нив і травДо мене голос твій долинув,Неначе він мене шукав.

Людей я слухав, і вониТебе від мене відвели.Літа летіли безупину.Не знаю, де, в якім краюЯ заспіваю лебединуПро тебе, ластівку мою.

* * *Блукав я довго за ставамиВ обіймах суму і скорбот.Зі сходу сонце виступалоЗдійснити свій коловорот.

Лежали доли, наче слава,Повиті сутінком легким.Вони до ніг моїх припали,Ще не оспівані ніким.

О доли, доли! Свій неспокійЯ перетнув у вас колись.Минули дні, минули роки,Я щось знайшов, чогось лишивсь...

Та все ж одвічна ваша повінь –Моїх натхнень коловорот,Земної долі тиха сповідьПечалей, радощів, скорбот.

ОсіньЩе досхочу не навтішавсь весною,А вже природа мовчки засина:Останній подих, сповнений спокою,Її печаль безмовна та ясна...

Таку безцінну вдумливість ніколиМені пора ніяка не несла,

Page 35: Саксагань №2 2015 року

35А тут – печаль, безмовна та ясна,Відверто і усміхнено схолола.

Осінній степСтепи, степи! – безмежна благодать.Мовчазна мудрість на кургані стигне.Чомусь буття, невтомне і невпинне,На нім згніздило вікову печаль.

Проймає дрож, і груди розпира.Уклін, віки, вам, трепетні й суворі!Зриває вітер кураї з буграІ розкидає в степовім просторі.

Ох, ця печаль вмираючого дня!Віки слабі над душами людськими!В обвислім небі птиці гомонятьПро те, що скоро ці краї покинуть.

Я незлюбив міської метушні, –На вільну волю всі мої пориви:Тут кращії мелодії віршівМої степи мені наговорили.

СольвейгЛетять літа – а ти все та,А ти його зовеш і досі.Опалим листям шоста осіньЙого стежину заміта,А ти – все та...

В якомусь дні, в самотиніНехитру пісню серце склалоЙ шукать любов свою послалоВ моїй південній стороні.

У КиєвіНа самоті і за морським потопом,На древніх площах поблизу ДніпраХодив і я аскольдовим потомкомНазустріч сонцю, зливам і вітрам.

Я думав про людей та їх творіння,Про їх ідеї і про їх діла.З оцих земель, мов древо із коріння,Велика Русь початок свій взяла.

Тут радощі з печалями вінчались,Бо українські доли і бугриЗанадто часто снились половчанамІ всяким туркам всякої пори.

Десь відпливли церковні передзвони,Сховались тіні в закутки віків.

Над Києвом полотнище червонеГорить гостинним серцем земляків.

Стара Софія золотоголова,Як мудра велич, дивиться у світ.Мені хотілось золотого словаПокласти нишком до її воріт...

* * *Як буду не струнким я та не русим,Впаде під ноги безпорадна тінь.О доле, не пошли мені спокуси,Не дай мені небажаних хотінь!

Коли від літ хилитимуся долу –Забудь про мене, доле моя зла!Ти так любила Глущенка Миколу,Як дровиняка – впертого осла.

ІмператрицяБувало, для імператрицьПисали довгі оди.А я для тебе, як не бивсь –Ні слова не знаходив!

Чи порожніє під моментМоя порохівниця?Чи, може, я такий поет,Як ти – імператриця?..

РудаМи міряємо тоннамиСвою руду,Десятками, мільйонами –Її, руду.

Суботами, неділями –Руда, руда...Грошима ми обділені –Біда, біда!

Ці корисні копалиниМи прокляли, –Бо скільки не доспали ми,Не допили!

У пекло душі просяться,Якщо це рай, –З усіх сторін доноситься:«Давай, давай!»

Знов міряємо тоннамиСвою руду,Десятками, мільйонами –Її, руду...

Page 36: Саксагань №2 2015 року

36

Альманах “Саксагань” № 2 2015

Ольга ТКАЧ

НЕЗАБУТНІ ЗУСТРІЧІСпомини про Бориса Куновського

Довідка з Інтернету«Знаний у багатьох країнах світу митець, непе-

ревершений майстер екслібрису та гравюри, коло-ритний живописець із Кривого Рогу Борис Куновсь-кий. Він мешкав у затишному будиночку, на тихійвулиці старого рудничного селища, неподалік станціїРоковатої. Жив, як і кожен справжній митець, оми-наючи повсякденну метушню, усамітнюючись у бла-гословенній тиші своєї творчої майстерні. Стінимайстерні художника не тільки «допомагали» йому,але й зачаровували гостя, який сюди потрапляв, –роботи самого Бориса Павловича, давнє «вольтер’-янське» крісло, книги, квіти, різці, пензлі, палітра… 

Народився майбутній художник на Криворіжжі 10червня 1927 року. Дитинство та юність пройшли уселі Зеленому. Малювати почав рано, але після шко-ли на життя треба було чимось заробляти, і Борисзакінчив геологічний факультет Криворізькогогірничорудного інституту. Та жага до малювання неполишала юнака, і в 1958 році, маючи вже дружинута двох доньок, він поїхав поступати до Московсь-кого поліграфічного інституту на факультет худож-нього оформлення книг і журналів. Мріяв стати муль-типлікатором. Але закінчити престижний ВУЗ за-вадила тяжка хвороба. Після повернення працювавхудожником-оформлювачем у криворізькому Будин-ку науки та техніки, художником на руднику ім. РозиЛюксембург.

З 1969 року Борис Павлович почав займатися ек-слібрисом, і згодом фахівці визнали його як самобут-нього автора. Твори Куновського експонувалися вЧехії, Швейцарії, Польщі, Канаді, Бельгії, Великій Бри-танії, завойовуючи почесні дипломи та премії. Робо-ти криворізького митця увійшли до багатьох пре-

стижних європейських та американських каталогіві альбомів. Києво-Могилянська академія за виконан-ня книжкового знака, присвяченого славному обра-зу засновника цього навчального закладу ПетраМогили, прийняла криворізького майстра в члениКиєво-Могилянського братства.

Його колекція екслібрисів, створена за більш ніж30 років творчої діяльності, нараховувала близько250 графічних мініатюр, основу якої складала Шев-ченкіана. Роботи, присвячені Кобзарю, були виконанідля Меморіального музею в Києві, Канівського музею,музею Кобзаря в Палермо (Канада), музею-заповід-ника «Слово о полку Ігореві» у Новгороді-Сіверсько-му, також на замовлення багатьох книголюбів Ук-раїни, Росії, Казахстану. Присвячував він свої робо-ти і нашим землякам: художнику Григорію Синиці,екологу та громадському діячеві Миколі Коробку,жінці-космонавту Світлані Савицькій, простим лю-дям – пасічнику, друзям, коханій. Серед портретнихекслібрисів особливо вражали бунтівний Бетховен,замислений Пушкін, тужливий Лермонтов, лукавийГоголь, хитромудрий іспанець Сервантес, поривчас-тий Володимир Висоцький... Ще одне захоплення Бо-риса Куновського – різьблення по дереву. Надзвичай-но професійні, оригінальні роботи виконані у своєрі-дному національному стилі.

...Незважаючи на численні хвороби, у свої 74 рокиБорис Павлович був запальний та енергійний, не-змінно працював у майстерні, виношував нові пла-ни. В останній рік свого життя його відзначили зна-ком «За заслуги перед містом». Готуючись до свого75-ліття, він мріяв влаштувати велику виставкувласних робіт, видати ювілейний альбом екслібрисів,гравюр і живопису, проілюструвати кілька книжокмісцевих авторів. Але, на жаль, не судилося: 1 берез-ня 2002 року Бориса Павловича не стало. Залиши-лася пам’ять про великого патріота України і міста,за яке він вболівав, та невеличка колекція його екс-лібрисів, що експонується у місцевому краєзнавчо-му музеї.»

2001 рікВже й не пам’ятаю, хто і де познайомив мене з

цим великим художником Криворіжжя, з цим ве-летнем духу. Здається, все-таки наша криворізька«Просвіта». Раз на місяць, чи рідше, ми любили за-вітати до Бориса Павловича, щоб надихнутися йоготворчістю, послухати його спокійну й неспішнумову. Розмовляв, як ото говорять здебільшого всі унашому місті, суржиком: і не українською, і не рос-ійською. Нашою, криворізькою. Отож і я довго ду-мала, як ліпше записати його спогади: українсь-кою? Ні, все-таки вирішила: хай буде такою, як вінрозмовляв. Тож нехай не здається читачеві, що вінбув малограмотною людиною. Він був набагато гра-мотнішим і духовнішим, аніж ми з дипломами про

Page 37: Саксагань №2 2015 року

37

вищу освіту. І все ж: незважаючи на трохи кумеднудля не звиклої до цього людини і таку звичну длянас «криворізьку мову», його так було приємно слу-хати!

...Просторі кімнати, всі обвішані картинами. Осьпортрет дружини – відразу навпроти дверей усвітлиці, й багато-багато квітів: осінні пейзажі... Алеми, гості, найбільше любили заходити до його май-стерні, що знаходилася в центрі подвір’я. І що при-ємно дивувало – цей храм мистецтва мав прозорускляну стелю. Це було так незвично і романтичнодля міського жителя! – дивись уночі на зорі, а вденьлови проміння сонця...

Тут теж було все обвішане його картинами. Танайбільше нашу увагу привертав столик з необхід-ними для малювання предметами. Тут Борис Пав-лович трудився над своїми екслібрисами. Їх булобезліч: різної тематики, присвячених великим і зна-ним людям... Багато було присвячено письменни-кам України, й особливо Тарасові Шевченку... О, якя шкодую тепер, що посоромилась тоді попроситихоч один з них, маленький, навіть непотрібниййому! – такою була загальна пошана до художни-ка, що здавалось непристойним просити про щось.Захотів би – сам дав, думалося. А тепер шкода: булаб неабияка пам’ятка!

Ми часто сиділи в майстерні, слухаючи його роз-повіді про минуле. Так було тут затишно в осінніхолодні дні! Взимку коли приходили, сиділи накухні в хаті. Їли «мертву», як він казав, але таку улюб-лену ним страву – вареники з картоплею, засма-жені цибулькою й салом. Смакували вдосталь, аджеварили їх багато, щоб вистачило на всіх. Говорилипро все на світі, та найбільше слухали розповіді пройого життя.

Мені найбільше запам’яталася одна його карти-на. Невеличка, якраз навпроти вхідних дверей май-стерні вона висіла на стіні. На ній зображена пізня,

сіра, зовсім безбарвна, безрадісна осінь. Посередмалюнка – розверзла грузька дорога, що веде вда-лечінь, така ж сіра, бита-перебита кіньми й колеса-ми бричок, і як прапорець – червона цятка: передсільською хатиною висить на мотузці червона ху-стка – сохне, разом з іншими речами, такими ж без-барвними й сірими, як і сама пізня осінь. І ця пля-ма, оця виразна цятка – на увесь нудно-сірий фонтільки одна й світиться...

Приходили ми і влітку. Сідали біля майстерні настільцях надворі, де праворуч росла велика яблу-ня, повна стиглих плодів, які вже валялися скрізьпід деревом. Сиділи, довго гомоніли, раділи взаєм-ному спілкуванню. Фотографувалися. Ось ми всіразом – з Борисом Павловичем і активом кривор-ізької «Просвіти» – прямо посеред двору постави-ли стільці й сіли, якраз навпроти воріт... Дивишсяна це фото – і світло розливається в душі, і сльозина очі навертаються.

...Довго ми сумували (та й тепер, коли вже минулобагато років, душа сумує за великим художником івеликою людиною), прийшовши на його поминки.Пустка-хата... Говорять, буде продаватися спадкоєм-цями. А як би добре було б, аби вона стала музеєм!Та дочки продадуть – і все розійдеться світом, аджеодна живе в Америці, друга – в Росії десь... Чи й пам’-ятатиме Кривий Ріг свого талановитого художника?

Так воно й сталося. Хату придбали байдужі люди,не лишивши зовсім пам’яті про цей колоритнийдвір і його господаря. «Просвіта» криворізька пе-рестала майже вже існувати. Можливо, я помиля-юсь, але давно вже не чути ї ї лідерів, ніде не виднонікого ні на телебаченні, ні в газетах не знайти. Аможе, ще існують якісь «уламки» – однак не сталобільше вже тих світлих зустрічей і того тепла, тієїдуховності, як у незабутні дні, коли ми спілкували-ся з Борисом Павловичем Куновським.

Збігло більше десятка літ – аж раптом я натра-пила на свої записи нашої з ним розмови. Він лю-бив розповідати про пережите, про своє і нашоїкраїни минуле. І ось ці записи, уже не повністю, ачастково (щось із плином часу не збереглося), –вони лишились, і сьогодні нарешті до них дійшлируки. Спробую передати його розповіді такими, яквони вкарбувалися у пам’ять.

* * *Я дуже любив пісню. Часто собирались ми всі

разом і співали. Так от, якось прийшла з «Просвіти»до мене Наталя Івашкевич, і Людмила Зубко на ве-лосипеді приїхала й каже мені: «Де поставить ве-лосипед?» Там, біля майстерні, й поставте, відпові-даю! «А не вкрадуть?» Та ви що? Двір – мій, на ву-лицю нічого не видно...

Борис Куновський

Page 38: Саксагань №2 2015 року

38

Альманах “Саксагань” № 2 2015

Зайшли ми в хату. Квітів принесли багато – нехватило, куди поставити. «Хвилинку, – говорю, –зараз прийду.» А пройшло після їх приїзду хвилинп’ять. Піду в майстерню, візьму там щось...

Виходжу. Навіть очі заплющив від жаху! Думаю,може, мені приснилось, чи я ненормальний, – немавелосипеда! Я так розгубився! Чужа людина... Мож-на було б завести його далі у двір. Я ще й казав їй:«Не лишай біля воріт велосипеда». А вона не по-слухала.

І вона тут вийшла з хати. Боже мій! І почалабігать по вулиці, шукать, а потім визвали міліцію.Приїхала міліція... Та все це бесполєзно!

Проходить деякий час. Приходить до мене одинприятель і говорить: «Борис Павлович, я працювавз цим міліціонером, який уже на пенсії, і він розка-зує: «От ми були в одного художника, який живена Гвардії. У нього вкрали велосипед...» А той жезнає мене і каже: «У нього немає велосипеда».

«Так до нього приїжджало багато жінок, сиділив майстерні. Говорять усі українською, співають...Мабуть, віруючі.» Я так сміявся! По-українськи ба-лакають – значить, віруючі... Українська мова –рідкість уже...

* * *Якось у будинку культури, на Богдана Хмель-

ницького, був. Там виставив творчі роботи. От як-раз мода пішла тоді на творчі роботи. Я думаю, піду,подивлюсь. Коли приходить делегація – куча дівчат,і учитель з ПТУ привів їх, щоб показать. «Оце, діти,дивіться, оце стоїть стільки, що можна купить ко-рову», каже їм. Я поруч стояв і слухав. Оце так учи-тель естетики! оце так порівняв!

* * *А колись малюю я хату. Підходить бабка якась і

питає: «Слухайте сюди, а шо, будуть зносити ї ї, чищо?» Дуже цікаво люди реагують на картини!.. Аце дивився на свій етюд, де підписано: «Малювавлежачи». А нам задали композицію таку. Одна так іпідписана: «Малював з ума».

* * *А як я був малий ще, в перший клас ходив, у мене

був друг, і його спитали: «Що тобі луче, Сталін чидруг?» Він подумав і каже: «Сталін. Що друг! – каже.– Друзів багато, а Сталін – один. Сталін – це нашесонце, а друг...» Серйозно так каже! Так нам внуша-ли тоді.

* * *Якось у класі це було. Я сидів на першій парті і

намалював на книжці вчительку. І показав другуТригубенку. Я ж ніколи не ожидав такої реакції! А

він як глянув і на весь клас так засміявся, що про-сто вроді його прорвало, і так громко, що всі затих-ли. Я злякавсь, закрив книжку. До цих пір у менетой сміх його у вухах стоїть. Вона підбіга, вихвачуєкнижку, враз глянула і – «Не похожа, не похожа!»Взяла, вирвала, порвала на клоччя... Якби не похо-жа, то не порвала б... Так, а чого він сміявся? Вінглянув – похожа!

* * *Жив я в селі Жовте. Ходив уже в другий клас.

Любив читати. Тільки появилось про Павліка Мо-розова – я ї ї прочитав, цю книжку. Два рази навітьчитав. Там розповідається про те, як їх спіймали улісі, бабушка і дєдушка. І після цього я так боявсяходить по селу один! Думаю, може, куркуль виско-че? Попід хатами не ходив, а посеред дороги, щобтікать.

* * *А це було в 30-ті роки. Жорстокі годи були. При-

ходим у школу, а вчителька каже: «Діти, вийміть зо-шити. Бачте, там зображено літак над Кремльом?Беріть замазуйте чорнилом або витирайте резин-ками!» Для чого? «Там азбука Морзе. І проти ра-дянської влади там написано.» Ми не могли зрозу-міти, що там таке. Виходить, що там азбука Морзе.У нас на зошиті був малюнок такий графічний.Кремль. А над Кремлем летить самольот, і слід та-кий від нього... Тож дітям тільки дай! Почали тер-ти... А другий раз приходим у школу – «Діти, дос-таньте книжку!», каже вчителька. Там Єгоров, мар-шал, був намальований. «Зачеркніть його, абовирвіть листок.» Ми й начали: той глаза повималь-овував, той вуса малює... Хтось просто зачеркнув.А цей, що зо мною сидів, прочитав наоборот сло-ва. Там прізвище – Єгоров. А назад, задом наперед,– «ворог є». Ти смотри, як це получилось! – значить,ворог є... А раз прийшли, – а у нас в класі висів пор-трет Косіора, – «Діти, знімайте Косіора. Це ворогнароду. Топчіть його ногами!» Давай ми його топ-тать! – ворог народу...

* * *Любив я малювать бої, танки, самольоти... Якось

на парті чорнилом намалював бій такий, і на одно-му свастику намалював. Був любопитний до всьо-го. А ученик, що зі мною сидів, каже: «А я скажувчителю, що ти намалював!» Я говорю: «Ну й кажи!»От він підняв руку і каже: «А він намалював фаши-стський знак!» Коли дивлюсь, а вчитель – молодийтакий! – іде до мене. Тихенько крадеться. Я взяв,затер чорнило рукою. А тоді були такі чорнильниці-невиливайки. Він так набзилився, збоку подивив-ся... Нічого не сказав. Хоча б сказав: «Ніззя так

Page 39: Саксагань №2 2015 року

39

дєлать!» Пішов назад. І урок продовжується.Я й забув про це! Приходжу додому. Мама при-

їхала мене провідать сюди. Сидять: вона і тьотя(учителькою була української мови). Тьотя Оля дер-же в руках фартух. Я цю сцену запомнив назавж-ди. Сидять і мовчать. І сидять похмуро так... Щотаке? Я кинув книжки і хотів гайнути гулять: тамлевада, берег такий – хотів бігти туди. Коли це тіткакаже: «Ану підожди! Куди ти йдеш? Іди сюди!» Япідійшов. «То шо ти там в школі наробив?» Я начавспоминать: «Нічого...»

«Як нічого? Що ж ти там малюєш, – каже, – фа-шистські знаки? Ти знаєш, що у нас вдома КГБ за-раз було? Перерили все. Опис зробили. Запрос зро-били: звідкіля, хто вони такі, хто його батьки? Дебатько похоронений? І т.д. Іди сюди!» Я підійшов.Вони мені: «Ось, бачиш, газета!»

Якраз тоді разоблачали троцькістів: Бухаріна,Троцького... І там таке: малюнок на заглавнійсторінці, у руках у Єжова – колюча рука така вся! –і він зажав усіх їх отак у кулак. А всі, як змії, стир-чать із руки, одні голови їхні видно... «Ти ж дивись,зараз разоблачили ворогів народу! А ти шо робиш?Що ти малюєш там?»

Я глянув на ту газету – «Известия». На малюнокглянув, но не осознав це: дитина ж іще... Щоб я пе-реживав, чи совість мене мучила, – ні. Я не міг цьо-го осмислити, не понімав нічого. Постояв, послу-хав – і потом рвонув гулять, і забув про все.

* * *Я виховувався у тітки. Моя мама, молода ще була

(я в первий клас на «Гвардії» ходив), отдала мене всело до тітки, бо вона працювала тут, в місті. Нас спас-ло те, що чоловік тітчин був директор МТС, член партії.А то б, може, ще й «пришили» б якусь політику.

Моя мама дуже налякана була цим випадком, івона мені ніколи нічого не розказувала, що вонибули в ссилкі з чоловіком в Сибіру, і я там був. Років3-4 мені було. Я Сибір помню... Я так і не знаю нічо-го. Їх предупреждали, щоб не розглашали там нічо-го. Була вона малограмотною, дуже боялася тогорежиму. Тим більше, що батькового брата репресу-вали в 37-му, і розстріляла влада. Зараз реабіліту-вали, я даже вирізав з газети виписку і бережу ї ї.

У мене фотографія навіть збереглась: мого бать-ка брат, Володя, з жінкою, – прислали вони нам.Там написано: «В далекий Сибір на вічну згадку» іт.д. Я глянув на рік і де це було, а потім – як же там?– Сибірський тракт. Чи деревця, чи хоч би шо було,– пустка! Вони в ссилці там років з п’ять були. Тодіще я помню, відтіль ми вже приїхали. А бабушкамоя по материній лінії – Репінько на прізвище. Вонажила в Красній балці, в городі є така. Репінько Ва-силій Нікіфірович – це мій дід по материнській лінії.

А Репінько Федора Павловна – це моя бабушка. Яї ї пам’ятаю. В неї був сарай. І я як приїхав із Сибіру,то вона мені казала, що криси страшно їх доніма-ють, по сараю прям бігають. «Я зроблю на них пас-тку», кажу. Взяв молоток і почав робить. Так що явже кой-шо соображав...

Батька свого не помню. Він вмер рано. Я тодіще не міг осознавать, що таке смерть. Він лежитьу кімнаті, я зайшов, за вуха поторкав його – хо-лодні. Ніякої жалості не було. Не розумів нічого.А коли прийшли музиканти в кухню з трубамиграть, то один мені сказав: «А ну, марш отсюда!»А другий каже: «Це його батько». «А, ну, тоді стій.Ти тепер старший у сім’ї, батька должен замі-нить...»

* * *У 1937 році дядько мій робив у шахткомі (шах-

та «Роза» була, напевно, імені Рози Люксембург), іначальником участка робив. Так мені сказали па-цани: «Ага, твого дядька «чорний ворон» забрав!»

Як це – чорний ворон? Я не понімав: малий був.А вже бабушка, їхня мама, перейшла тоді жить донас. Дід родом був з Луцька. Приїхали вони сюдиробить на шахті. Цей дід працював лопаточником.Сім’я була велика! 29 років було батькові, а мамі26, як вони одружились. А я родився в 27-му році.Народним комісаріатом внутренніх дєл зробленозапис у свідоцтві: видано 23 дня марта... Однадівчинка в них у родині була, а то всі хлопці. Вонапомерла, і я їх не знаю нікого. Одного репресувалиі розстріляли. Тут, у нас на рудніку. Я із старожила-ми тут, у Кривому Розі, розмовляв якось, зі стари-ми, які знали його й дружили з ним. «Ну що ви хо-чете, Борис Павлович! У нас кожен день приходитьрознарядка: дать три ворога народу. Шукай, де хо-чеш! І от, хто злий на кого, або щось не так... От івидавали.»

* * *Раз на етюдах я був, і один мій знайомий худож-

ник (йому надо було до батьків поїхати) і каже мені:«От давай туди поїдем. Там такі рєпінські місця!»

Вибрав я хату, щоб малювати, і ми втройом ста-ли: той – чуть дальше, з мольбертом, а я – тут, ближ-че, теж із мольбертом. А там далі баби сидять. Тут япідійшов до них, поздоровався: «Добрий день!» «О,це наш чоловік! привітався! – кажуть. – Малюйте,будь ласка!» Пішли малювати. Коли йде мужикодин. Остановився. Підійшов до мене. Мовчки.Пішов до другого, там постояв. Теж мовчки. Потомдо третього пішов. Глянув. Потом опять приходе домене: «Ну, а чого це ви малюєте в трьох екземпля-рах?» «Ну, це каждий собі малює.» «А для чого вонавам? Для музея?»

Page 40: Саксагань №2 2015 року

40

Альманах “Саксагань” № 2 2015

Я говорю: «Да». «Ну, тоді малюйте.»А потім набігли пацани. Більші, менші... А ті двоє

хлопців прогнали. А я кажу: «Ідіть до мене!»Вони підійшли, ну, я й начав їх питати: «Яких ху-

дожників ви знаєте? Чи українських, чи якого дру-гого?» Нічого. Мовчать, кого б не спитав. «Лєвіта-на, чи Рєпіна?» Не знають. «А нам цього не кажутьу школі...» Я так подумав: отак виростуть бездухов-ними. Так нєльзя жить! Життя дається раз. Вартожить, усім цікавитись, усе знать...

* * *Ми учились в горном тєхнікумі, і був у нас викла-

дач по біології, Іван Іванович. Він теж малював.«Прийдіть до мене – подивитесь, як я малюю.»

Він приглашав нас до себе. Я в один день і прийшовдо нього, дивлюсь – у нього кусочок скла, і на ньомукраска. Я й питаю: «А у вас палітри немає?» «Паліт-ри? Сєйчас здєлаю.» Я зразу даже і не сообразив.Одіва пальто – і в магазин, значить, хоче бігти. Хочапалітрою для художника може бути і фанера, чи щещо-небудь... Отакий був случай. А як починав малю-вати? З раннього дитинства. Я любив Шевченка івесь час копіровав його хату. Я даже до війни, коливже ходив у школу, альбом малюнків зробив, при-свячених Шевченку. Та почалась війна, і він не збе-рігся. А я сильно любив малювати! Малий був, азвертав увагу на все красиве.

* * *Родився тут, в городі, а мене мати оддала в село

Зелене до тітки. Я там у другий і третій клас ходив...У городі, в кінотеатрі Леніна, мені нравилась рекла-ма і де художник працював. І от я виліз на паркан івисів на ньому, дивився, як він рекламу малює...Мама моя трохи малювала, та часу в неї не було.Мама одна булла – так працювала тяжко! Малогра-мотна була. Уборщицею робила, а потім закінчилакурси продавців. І стало вже нам трохи легше жити.

* * *Був у мене друг Іван Хоменко. Він зо мною подру-

жився. Був начитаний дуже. А в мене був зовсім дру-гий погляд. А це багато значить для спілкування: го-ворили про літературу, читали вірші... Я в нього й но-чував не раз, на печі спав. Він був дуже бідний. Була внього одна койка. Він мені завжди читав свої вірші. Аце «Маруся Чурай» його – і він якраз писав ї ї. У ньогобув такий зошит товстий, амбарна книга, і він у нійписав, черкав усе. І він мені чита: «Ось послухай...»«Марусю Чурай» читав. Як зараз, пам’ятаю його очі, –у нього вії були такі здорові! Він чита – і в нього сльо-зи на глазах. Він так любив Україну! Емоційний та-кий був! І пита мене: «Ну як, Борис? Ну як, як тобі?»«Мені подобається. Я як вивчуся, поступлю, вивчусь

десь і обов’язково буду ілюструвать ї ї...» Та не довело-ся мені йому її малювати. Що цікаво: а цей альбом ямалював тоді. Він каже: «Намалюй мене в ролі Богда-на Хмельницького!» Я малював. І намалював. І підпи-сав: «Село Зелене. Б.Куновський. 1943 р.» А потім вінсвоєю рукою ще написав: «Це малював Борис Ку-новський». І потім – ще один малюнок... А коли Гри-горій Джамалович Гусейнов, криворізький письмен-ник, шукав матеріал про Хоменка (а дружина його вКиєві жила, і у неї були ці архіви) і знайшов цю ам-барну книжку, і коли глянув на неї – мій малюнок! ітам його рукою чорнилом написано: «Це малювавБорис Куновський»! Він шокірований був: «Боже, цеж поруч!» І він мені подзвонив і приїхав до мене ізтією амбарною книгою. Боже мій! Я як глянув на неї,згадав, як я малював, і цю сцену, і як він читав...

* * *Йшла війна. Якось Іван дав мені лист ватману,

щоб я намалював картину. І ми йдемо з картиною.А скрізь – німці. А він нічого не боявся. Безстраш-ний такий був, при мені із німцем спорив, що наквартирі стояв... «Ваня, нас же повбивають!» «При-їхали сюди! – сердився. – Масло, яйця їм давай!..Обдирають країну...» Почав з німцем тоже спорить.Щось розказував. «Прийшли. Млеко їм давай...» Язлякався: могли зразу ж нас розстрілять!.. От я несуцей ватман. А по дорозі стояла хата, і у них на квар-тирі був комендант. Нємка там одна молода... Вис-какує той комендант з хати, побачив цю бумагу ікричить. Потом і вона вискочила. Йдуть сюди. Зай-шли в хату. «Куди ви? Де взяли бумагу? Що будетедєлать?» – кричать. Я не розтірявся. Наоборот, мо-білізувався весь. А я глянув – у них на стіні там кар-тина висить: хата намальована. «Я хочу намалюва-ти таку.» «О, гут, гут!» – німець каже. І вона перево-де: «Малюйте – і принесете, і вишлем в Германію.»

Ну, добре. Пішли ми. А потім, уже як вступили вмісто наші, приходить він до мене, – а в нас ще бувдругий друг, Коля. Це бивший студент Дніпропет-ровського желєзнодорожного транспорту. Дужегарний був, дуже приємний хлопець. Дуже курив,правда. І як ввійшли наші, всіх мужиків забрали. ІІвана, і його. В район Петрове. Там були сильні бої.І Миколу ранило в живіт. І його привезли в село, івін помер: не було пеніциліну. Зараження організ-му. Іван приходе до мене, в шинелі – молодший лей-тенант (уже в воєнній формі). «Що таке?» «ІдьомКолю хоронить.»

Прийшли – і він, і я. А він – в хаті. Мати і батькосидять. А Коля лежить. Він нам друг був...

А потім, як закінчили війну, Іван приїхав сюди,відшукав вірші свої. Читав їх. Жінку привіз гарну. Ну,я прям чого-то навіть ревнував його до неї! Коли неприйду, а їх нема вдома: вони десь. А потім прийду, а

Page 41: Саксагань №2 2015 року

41

вони вдвойом – не те вже, не та дружба... Я й карика-тури на них малював. Вона сердиться! А я на коняцімалював, – дохла така коняка! і вона стоїть заду...

А потім Івана арештували і посадили. За націо-налізм. Його кілька разів арештовували: в 44-45-му і в 47-ім. Мати моя приїхала сюди. Голодна була(тоді люди лободу їли, полову). І ми приїхали сюдижитии, на Рибасове. Вона уборщицею устроїлась.Мені мама штани з галіфе перешила. Старенькі такі!А потім, уже в 1947-му, отут, на руднику, ми жили вбараках, – тут багато сімей жило. І він приїхав. По-їхав на Чортомлик. А чого він туди їздив, я не знаю.І ото як поїхав, то більше його й не бачив... Я ко-лись потім туди їздив. Хату там спалили. Один бур-’ян остався. Не знав я, де він і що з ним. У «Літера-турній Україні» побачив некролог. Некролог з йогопортретом. «Помер відомий поет і похоронений наБайковому кладовищі». Потім я вже переписував-ся з односельчанами і кажу: «Як же так! Ви ж должнігордитися, що з вас вийшов такий відомий поет –із села Зелене, а ви його називаєте всякими сло-вами…» А потім хату його зруйнували, спалили. Де-кілька раз туди писав. І зараз там школа імені ІванаХоменка, і вулиця Івана Хоменка, а то вулиця булаімені Кірова. Причому тут Кіров? Що він, там жив?Чи він зна що про те село Зелене?.. Калнишевсь-кий туди відсилав козаків, які одружувалися. Напоселення. Там були зимовники зразу, де козакижили одружені. І оце недавно я був там. Приглаша-ють мене на декілька днів, з ночовкою. Тоді булопасмурно, туман, – побачив там я мало. Я зразупоїхав до Галі, до тієї, що перше кохання моє. Я йпитаю ї ї: «А Маша Дорошенко де живе?»

І ми поїхали до неї. А вона – в дворі. Якби поба-чив де на вулиці, то ніколи б не пізнав. Моя соуче-ниця. Я знав, що це вона. Галя сказала: «Он вона, удворі». Ну, коли підійшла – ну нічого нєльзявпізнать! Вони вже там зі спецівки не вилазять.Впереді блистить усе, блистить! – бо в кізяках. Ніко-ли б не взнав, що це моя соучениця, з якою ходиву третій-шостий класс! Маша Дорошенко, ну, вонавже старушка. Я й кажу: «Вєра, не узнаєш?» «Нє!»Я говорю: такий-то. «Ой!»

Ну, я їм понамальовував, подарив картини. Промене писали, ксерокопію з газети дали, – так цілу-вали прям... Всі розмовляють українською мовою.Ніхто не каже «как», не «штокають». А просто безвсяких там накрутів. Спокійно питають: «Що тобідать? Може, картошку? Може, те? Може, се?»

Я вам скажу: приємно мені від їхньої уваги. І хо-тілось би поїхати туди ще раз. Ну, село жахливе.Розруха кругом. Серйозно! Ніяк не міг ощутить, щоя в цьому селі пацаном бігав, малим, ще до війни, вшколу ходив. Не вірилось, що там я жив: деревавирвані, верби вирубані... Пацанами ми ходили

туди. Ще й макухи нам давали їсти. Млин там бувколись. То вже нам було! То така насолода – маку-ха! Зерна нам піджарять... А зараз гляну – одні стінистоять. Я хочу, якщо вдасться влітку поїхати, етюдтам зробить. І хату нашу змалювать. Нічого похо-жого нема на ту нашу хату! Нічого вже не лиши-лось! Зимой такі сніги були сильні! А в хаті піч –така красота! Тепло! І в віконце дивишся. В хаті настінах полум’я грає: соломою піч топлять. І сиджу, вокошко дивлюсь. Луна стоїть так... І мені дуже по-добалось, як ото отелиться корова, і ото ще мокретеля внесуть у хату. Зразу затоплять піч... Мордоч-ка, ніс такі мокрі, очі такі здорові...

* * *Малі ми були. Народ був тоді такий суєвірний!

Розговори були каждий день. Про відьом. Або оцещось страшне розказують. Дивлюсь – біжить соба-ка, а потім – ба! – кішка! Такі легенди ходили. І діти,і старші розказували: щось із печі вискакує... Я слу-хаю, бувало, малий, у мене воображеніє було силь-нее, – боюсь! Прийду додому – весь час боявся. Сядуна кровать – боюсь ноги опустить, і ноги підбираю...

* * *Я дуже радий і вдячний матері й тітці, що вони

привчили мене до праці. Пас я малим коні. Чутьсвіт, ще й сонце не зійшло – а треба вставать. Бо-сий біжу, дадуть «тормозок» із собою, – а так хо-четься спать! Кілометрів 4-5 іду – там було стадо.Це було в 43-му році… Ну, саме страшне було, колигроза. Коні як підуть галопом! Скачуть, як навіжені,– ніякої управи на них! Я – за ними, хочу загнати –нічого не получається! А вони сильно бояться: грім,молнія! Вони кучею один за одним біжать. І я впав,і мішок мій упав, і батіг поламався. Я плачу за тимикіньми! Отаке було. Но зато, як наші вже вступилив місто, мене зав конним двором зробили: «БорисПавлович, будеш ти!» Мене, ще як малим був, на-зивали вже Борисом Павловичем. «Давай-давай,работай!» – говорю я хлопцям. А вони думали, щоми ж разом були, разом росли, – не слухали мене...

От так, на півслові, на пів-фразі, закінчилисямої записи про Бориса Павловича Куновського. Щоще він говорив нам, про що розповідав – годі вже йзгадати: часу пройшло чимало. Любив він гостей,любив посидіти за хорошим столом, а то й про-сто так, у дворі чи в майстерні, розмовляючи проподії, що відбуваються в країні, про далеке мину-ле. Любив усе українське, любив Батьківщину, лю-бив людей... Варто б ще розговорити кого з про-світян – хай вони своє слово скажуть, згадаютьцю чудову людину, яким він був – цей великий май-стер, талановитий художник...

Page 42: Саксагань №2 2015 року

42

Альманах “Саксагань” № 2 2015

НОВИЙ ДЕНЬ, ПЕРЕПЛЕТЕНИЙЗ ІСТОРІЄЮ

Заняття з книгами – юність годують,старість звеселяють, щастя прикрашають, у не-щасті несуть притулок і втіху, вдома радують,поза домом не заважають.

Цицерон

Чи доводилось вам бувати у бібліотеці, коли їїзалишав останній відвідувач? Мабуть, відчувати цеміжчасся могли лише мої колеги - бібліотекарі.

Пам’ятаєте, у Цвєтаєвої: «Даруй мне тишь биб-лиотек…»? Люблю слухати бібліотечну тишу післячитацького гомону, перед настанням нічного книж-

кового спокою. Виключається загальне світло.Бібліотечні зали обгортають чуттєві сутінки. Відчу-вається підвищення тонусу дискусій між старовин-ними фоліантами і сучасними книжками–підлітка-ми. Автори і герої книг вступають у двобій – класи-ка чи авангард, добро чи зло, друк чи електроннівидання... Та чи мало тем, які зачіпають душу заживе? Бібліотека живе пройденим днем і торуєшляхи завтрашньому майбутньому. Книги нібиоживають і насолоджуються можливістю поспере-чатися, поговорити, поділитись думками, врешті-решт попліткувати перед нічним сном. Особливо вці, трохи загадкові роки – початку нового тисячол-іття.

Люблю свою професію за загадковість і непов-торність кожного дня, за людей, які приходять добібліотеки і несуть свої почуття після прочитанихкниг, роздуми від отриманої інформації, ділятьсядумками про життя. Атмосфера сучасної бібліоте-ки – це запашний букет дійсності. Іноді з запахом

застояної води чи зі смаком гіркого полину. Алебільшість бібліотечних днів пахнуть свіжим поди-хом нового дня, переплетеним дорогоцінними пер-линами історії.

Ось лише один, але значущий приклад. Щоро-ку, починаючи з січня 2012-го, в нашій бібліотецітрадиційно проводяться загальноміські «Воро-новські краєзнавчі читання», присвячені пам’ятіпочесного громадянина Кривого Рогу, журналіста-історика Тетяни Петрівни Воронової (вони булизапочатковані нами невдовзі після того, як пішла увічність ця патріотка міста). Краєзнавчі читання –суттєва частка заходів у місті.

«Вороновські краєзнавчі читання» - можна ска-зати, одна з «фішок» нашої бібліотеки. Особливо,якщо врахувати, що історичне краєзнавство – одинз головних напрямків діяльності бібліотеки, аТ.П.Воронова, починаючи з 1986 року, була голов-ним популяризатором краєзнавчих знань на Кри-воріжжі, за що й удостоїлась звання Почесногогромадянина нашого міста. Причому, спираємосями в цій справі, зокрема, на людину, яка чи не най-краще знала Т.П. Воронову і діяльно допомагалаїй, надаючи газетну площу під улюблену читачамирубрику «Ріднокрай» – головного редактора загаль-номіської криворізької газети «Червоний гірник»(1990 – 2010рр), заслуженого журналіста УкраїниВолодимира Васильовича Штельмаха. Цікаво, щонаша бібліотека №10 – рідна для Володимира Ва-сильовича, він був активним її читачем ще зішкільних років. А зараз діяльно допомагає нам,веде в бібліотеці «Школу молодого журналіста».

Кривой Рог – ГЛАВНЫЙ

І.Рукавіцин з коштовними подарунками

Page 43: Саксагань №2 2015 року

43

Володимир Васильович по-батьківськи опікуєть-ся майбутніми журналістами. Уже є чим і горди-тись. Одна з його вихованок, наша читачка ЛесяСухомлин посіла недавно третє місце у Всеукраї-нському молодіжному журналістському кон-курсі… Леся навчається на факультеті журналісти-ки Бердянського університету, працює в газеті«Бердянские ведомости» та місцевих інтернет-ви-даннях, друкується у всеукраїнській газеті «День».Спогади своєї бабусі про голодомор «Молоко длязнайди», написані Ілоною Герасименко, були над-руковані у газеті «День» у листопаді минулого року.Свої перші кроки у журналістиці робить МашаМатяж – медалістка, випускниця КЗШ №27.

Бібліотека – ніби планета Земля, а можливо,навіть неосяжний Всесвіт. На планеті живуть людирізних національностей, а бібліотеку заполониламудрість цих народів. На бібліотечних полицяхмирно живуть книги з різних куточків Землі,спілкуються між собою рідними мовами, обгово-рюють спільні нагальні проблеми, сперечаються –і завжди, що найголовніше, знаходять компроміс.

Криворіжжя! Які чудові люди тут живуть! Цілюди – і корінні криворіжці, нащадки славного сте-пового козацтва, і справжні будівничі, які приїха-ли з різних куточків країни розбудовувати сталевесерце держави, – всі вони справжні патріоти рідноїземлі. Не важливо, якою мовою вони говорять.Важливо, що вони люблять своє місто. Ці люди, щозгуртувалися у національні громади, не забуваютьсвоїх традицій та цінують звичаї інших. Для поляків,вірменів, євреїв, росіян, німців… наша бібліотекастала місцем зустрічей, територією добра і толе-рантності. Співпраця з громадами національнихменшин – це ще одна з особливостей нашої бібліо-теки. Нещодавно наша бібліотека була відміченаяк єдина бібліотека в області, що працює в цьому

напрямку на такому високому рівні.Але найголовнішою «фішкою» діяльності бібліо-

теки є тісний взаємозв’язок з літературним осе-редком міста. 2015 рік для нас є ювілейним. Аджепротягом останніх 15 років читальна зала бібліоте-ки збирає письменників Криворіжжя – членів літе-ратурного об‘єднання при альманасі «Саксагань».Скільки творчих боїв відбулося у цій ошатній залі!Велика творча родина переживала разом з бібліо-текою і злети, і падіння, ділилась успіхами і розді-ляла негаразди. На віку, як на довгій ниві, всьогобуло. Але завжди перемагала її величністьТворчість.

Вже два роки (як швидко вони промайнули!) убібліотеці працює літературно-мистецька студія«Культурная среда» на Творчій Кухні» (автор про-екту Ю.Ващенко). Метою проекту є зібрати твор-чу молодь міста і надати їй можливість розвиватись,при цьому не втрачати свою особистість, а, корис-туючись багажем професійних літераторів, худож-ників, народних майстрів, збагатитись і піднятисьна вищий щабель творчості. Ніби весняні струмоч-ки, з різних куточків міста стікаються до бібліоте-ки творчі молодіжні задуми П.Обухової, Д.Заболот-ньої, М.Гулак, М.Погорєлої, І.Дунаєва, К.Терещен-ко, Ю.Терещенко. Юнаки і дівчата спілкуються,діляться враженнями від прочитаних книг та поба-чених картин. Одним словом, живуть творчим жит-тям споріднених душ.

В межах Творчої Кухні, разом з вихованцямистудії, читачі бібліотеки зустрічались з цікавимикриворіжцями. Кожна з цих особистостей - це сма-рагд інтелектуальної скарбниці Криворіжжя.Зустрічі з І.Рукавіциним, В.Бакальцевим, О.Ва-ленською, Т.Меліховою, І.Ендрексон надавалиможливість присутнім наповнитись щедрістю душі,добром і милосердям, життєвою мудрістю. Звукиживої музики поетів-бардів Ю.Ващенка, О.Данило-ва, Л.Талалайченка, В.Щербака, музичне багатого-лосся криворізького гурту «Barbotage», дуету сім‘їПанасенків «Осіннє золото», дуету сім‘ї Даниловихпідіймали до небес серця гостей бібліотеки. «Роз-

Консул Польщі у бібліотеці

Нас об`єднує творчість

Page 44: Саксагань №2 2015 року

44

Альманах “Саксагань” № 2 2015

чинитись у краплі слова» спонукало присутніх ав-торське поетичне читання криворізьких літераторів

– Г.Туренка, О.Зорі, П.Панкратьєва, Л.Баранової,Н.Абіної, Л. Терещенко, В.Ніжинської, О.Зелінсь-кої.

Всі ці історії є темою нічних розмов друкованихфоліантів однієї з найстаріших книгозбірень міста.

Наставник та учениця

Творчі поради Ю.Ващенка

…Зранку відчиняться двері, через відкритівікна зайде свіже повітря – і розпочнеться новий

день бібліотеки. Бібліотека – зібрання мудростівіків та інформації сучасності, вона – немов кора-бель з думками. Місце зустрічі поза домівкою іроботою. Люди – читачі, користувачі Інтернету,діти, дорослі, поважні старійшини бібліотечної гро-мади - всі вони йдуть за порадою, за спілкуванням,за мудрістю.

Так чи можливо не любити бібліотеку з її радо-щами та печалями, з її світлими і сумними спога-дами, з її надіями і сподіваннями? Правда ж, що ні!

Ганна БовдуйЗавідуюча бібліотекою-філіалом№10 КЗК «Міська бібліотека для дорослих» м.Кривий Ріг

Шанувальники літературного слова

Співає дует Данилових

Page 45: Саксагань №2 2015 року

45

Анатолий ШЕВЧЕНКО

ДЕСАНТ КРИВОРОЖАН

ПРОЛОГМы жили и начали свой трудовой путь в стране, ко-

торой уже нет...

Чехословакия в 50-е годы 20 века была одной изнаиболее промышленно развитых стран ЦентральнойЕвропы.

Изысканная красота ее городов - Праги, Братиславы,Брно, Остравы, удивительная природа горных массивов- Татр, Рудных гор, сказочные долины рек Лабы (Эльбы),Влтавы и Дуная, - все это составляет неповторимый ко-лорит страны и притягивает к ней, подобно магниту.

Бурное развитие промышленности Чехословакиибыло обусловлено наличием полезных ископаемых, втом числе и урановых руд.

Советские специалисты, которые в послевоенныегоды работали в Чехословакии, внесли существенныйвклад в развитие ее урановой промышленности.

Среди них был и я, автор этих строк, тогда - молодойспециалист-геолог, выпускник Криворожского горноруд-ного института. С высоты прожитых лет признаю, что этотпериод моей жизни остался самым ярким как в профес-сиональном плане, так и в личном. Этот очерк я написалс приятными чувствами выполненного долга и глубоко-го эмоционального удовлетворения.

Изучение геологии известных урановых месторожде-ний, поиски и разведка новых месторождений, методыих вскрытия и обработки, обогащение руд и их горно-металлургическая переработка, - вот неполный переченьтого, чем занимались в Чехословакии наши специалис-ты: геологи, горняки, геофизики. Перед нами стояла так-же задача содействия в подготовке национальных кад-ров с целью создания новой для страны горнодобываю-щей отрасли урановой промышленности.

Мы работали в Чехословакии со стопроцентной от-дачей. В свободное от работы время с удовольствиемокунались в культурную жизнь этой страны, посещалиисторические и архитектурные достопримечатеьнос ти,а также множество чудесных мест, сотворенных матуш-кой-природой.

Обо всех запечатленных в моей памяти и, на мойвзгляд, интересных событиях тех времен я рассказал вэтом очерке.

ЛЕГЕНДА О МАРИАННЕВ 50-х годах прошлого столетия я работал гео-

логом на урановых рудниках Чехословакии в Яхи-мове, в самом старом урановом регионе Европы.Известен он был еще и тем, что на стыке XIX и XXстолетий из урановых руд этого региона известнаясупружеская пара, полька Мария Склодовская ифранцуз Пьер Кюри, открыли два новых химичес-ких элемента РАДИЙ и ПОЛОНИЙ.

Мария, образно говоря, положила свою жизньна алтарь науки. Изучению явления радиоактивно-сти она посвятила около 30 лет. Результат - Нобе-левская премия и злокачественная анемия, бо-лезнь кистей рук, обожженных радием.

ВИКТОРИЯ В ИВНЯКЕВо время моей работы в

Яхимове чешские горнякипознакомили меня с Йозе-фом Плишеком (тогда емууже было около 80 лет), ко-торый с начала XX века бо-лее 10 лет отправлял дляМарии во Францию тонныгорных пород с чернымикамнями из отвала шахты«Сворность» . Интересный,забавный был старичок, хо-рошо говорил по-русски. Сбольшой теплотой и уважением он вспоминал Ма-рию. Когда он узнал о ее кончине в начале 30-х,пребывая на перевалочной базе, где он отбирал ма-териал для отправки в Париж, то высадил несколь-ко саженцев ракиты. Он привел меня к этим зарос-лям, заметно волновался. А когда я ему сказал, чтоу нас эти деревья называют плакучими ивами, онподошел к стволу одного дерева, шепча: «ива... ива»,потом «аве, аве Аве Мария», и заплакал. Жалко былостаричка. По дороге к своему дому он мне и рас-сказал легенду о Марианне. Через 2-3 года (Йозефуже ушел из жизни) я в местах, где росли те плаку-

Page 46: Саксагань №2 2015 року

46

Альманах “Саксагань” № 2 2015

чие ивы, прогуливался со своей 5-летней дочерьюВикторией и сфотографировал ее. Как это былодавно... Сегодня Виктория уже бабушка и подари-ла мне хорошего правнука Демьяна. На въезде в г.Я-химов чехи воздвигли стелу, как символ того, чтоименно отсюда, благодаря выдающимся открыти-ям Марии, начал свое шествие XX атомный век,принесший человечеству много благ и горя.

На руднике «Ровность-11», где я работал, име-нем Марианна была названа самая крупная (мощ-ностью более 1 м) жила. Аналогов ей в Яхимовс-ком регионе не было. Я вспомнил эту легенду че-рез 30-35 лет по возвращению из Чехословакиипосле трагических событий в Чернобыле и понял,что это не легенда, а зеркальное отражение собы-тий далекого средневековья.

Вот эта легенда, рассказанная Йозефом.

СЕРЕБРОДОБЫТЧИКИСРЕДНЕВЕКОВЬЯ

Давным-давно жил былкнязь Вацлав, внук Карла IV- римского императора, ос-нователя города КарловыВары. Он добывал в Круш-ных горах серебро. И былау него прекрасная белоли-цая жена Марианна. Онавместе с мужем часто спус-калась в шурфы, потому чтоколлекционировала люби-мые ею красивые черныекамни. Многие удивлялись

ее пристрастию. Серебродобытчики ненавиделиэти камни, поскольку в жиле, где они появлялись,исчезало серебро. Но Марианна не обращала на этовнимания. В их с Вацлавом доме было множествоэтих камней. И вдруг неожиданно Марианна забо-лела. Стала тонкая, как тростинка, а белое лицо еестало ещё белее, ни кровиночки в нём не было.Обеспокоенный Вацлав повёз её к теплым источ-никам у охотничьего замка деда Карла. Ничего непомогло. Бросало бедную Марианну то в жар, то вхолод, а вскоре ее страдания прекратились. Онатихо и спокойно умерла. Вацлав был в отчаянии.Он сколотил большой гроб, уложил в него жену, авокруг ее тела поместил любимые ею черные кам-ни. Черные камни, черный гроб... На этом фоне ещепрекраснее было белое лицо Марианны. Временноустановив гроб в гроте скалы, Вацлав на несколь-ко дней спустился в штольню искать самородноесеребро. Из множества найденных самородков оннесколько дней отливал диадему для своей возлюб-ленной. Когда все было готово, он вознамерилсяпохоронить жену у охотничьего замка своего деда,

но когда со своим окружением пришел в грот и от-крыл крышку гроба, все ужаснулись. В гробу лежа-ла изменившаяся до неузнаваемости Марианна.Лицо ее было коричнево-черного цвета, как у не-гритянки.

ЧЁРНЫЕ КАМНИ –УРАНОВАЯ СМОЛКА

Вот и вся легенда.Что в ней удивительно-го? А то, что, когда в1986 году произошластрашная авария наЧернобыльской АЭС ив клинику №6 городаМосквы поступили ичерез несколько днейумерли пожарники,первыми бросившиесяна ликвидацию авариии получившие оченьбольшую дозу радиа-ции, их лица и телабыли коричнево-чер-ного цвета от «радиационного загара». Болезнь исмерть Марианны были следствием радиации от еелюбимых черных камней, которые были ничеминым, как урановой смолкой, основным минераломурановых руд. Когда Вацлав обложил тело Мариан-ны камнями, она получила огромную дозу радиа-ции. Следствие - ее потемневшее от радиационно-го загара лицо.

Смолка, смола, по-чешски «смула», значит «горе»,«неудача». Когда при добыче серебра в жиле появ-лялся этот смолянистый камень, горняки воспри-нимали это как знак беды. Сегодня чехи носят чер-ную повязку в память о родных и близких, ушед-ших в мир иной. Они говорят: «Мам смулу» («У насгоре»). У подавляющего большинства народов чер-ный цвет - цвет траура. Можно сказать: «Чернаясмола - Черная быль», имея ввиду трагедию в Чер-нобыле. Вот такая страшная игра слов.

* * *Несмотря на то, что и я соприкасался с радио-

активностью в течение 38 лет, судьба подарила мневозможность долгой жизни. Горжусь тем, что и явнес маленькую частичку своего труда в решениевеличайшей научно-технической задачи в историичеловечества - овладения колоссальной энергиейатомного ядра.

Page 47: Саксагань №2 2015 року

47

Анастасія ЯРОШЕВИЧ

РОЗДУМИ ПРО ТВОРЧІСТЬ

Суперечливі події сучасності є черговимвипробуванням і для української культури.Цей період для мене, зокрема, як для худож-ника, став часом самоусвідомлення і знач-них творчих змін. На перший план вийшлоукраїнське – ті особливості, що вирізняютьвітчизняне мистецтво від мистецтва іншихкраїн. У постсталінський період таке питан-ня стояло достатньо гостро. Тоді українсь-ка інтелігенція боролась за збереження на-ціональної культури та відмінностей. Сьо-годні, як показують події, ця боротьба три-ває. Як ніколи зрозуміло, наскільки важли-во довести свою національну особливість,залишаючись при цьому митцем свого часута не загрузнути у шаблонах. Українське уціннісному плані вийшло для мене на пер-ше місце завдяки відвідинам Львова – ціка-вого європейського міста високої культури,що незважаючи на свою європейськість, єукраїнським. На цьому тлі виникло бажан-ня творити українське мистецтво – українсь-ке у своїй суті, а не за формою.

Кожна країна впізнається перш за все зав-дяки культурі та культурним відмінностям.Однією з таких виразних відмінностей ємова. Не так важливо, про що говориться,важливіше, якою мовою, бо саме за мовноюознакою відбувається національна ідентиф-ікація мовця. Невипадково відомі борці заукраїнське мистецтво – «шістдесятники» –виборювали можливість існування націо-нальної художньої мови і, незважаючи наутиски, шукали її. Спираючись на фольклор

з його міцними традиціями, вони здебільшо-го дійшли до розуміння первинності кольо-ру і кольорового контрасту, монументаль-ності і лаконізму, символізму й оптимізму,як основних ознак української художньоїмови. Тож немає сумніву, що завданнямукраїнських митців сьогодні є продовжен-ня такого пошуку та розвитку своєї манерисаме на базі національної художньої мови,що дасть можливість говорити у картині провсе, але говорити про це українською.

Розмірковуючи про зміни, що відбулисьу моїй творчості за два останні роки, по-мічаю, що твори, виконані до 2014-го року,хоч є відбиттям сучасного життя в Україні,але вони ніби залишились поза національ-ним. Натомість створене пізніше пов’язанебезпосередньо з батьківщиною та рідноюземлею, і пов’язане не завдяки темі чи ха-рактерним символам, а передусім черезпошуки української художньої мови. Цеобрази Львова й інших західноукраїнськихміст, Києва, Одеси, Кривого Рогу, реалізо-вані у багатьох жанрах – у портреті, пейзажі,анімалістиці, сюжетній і тематичній картині.Вони відображають різне. Розповідають прорізне. Проте ці твори єднає спільне – пошуктих виражальних засобів, які б відрізнялинашу художню мову від інших. Домінант-ним серед них я розумію колір – чистий,насичений, первинний, поєднаний із пози-тивним баченням життя. Якщо говорити проостаннє, то думка про необхідний оптимізму картині отримала підкріплення не лишезавдяки подіям останніх років і візуальнимтворам вітчизняного фольклору, де кореніпіднесеного й оптимістичного мають давнітрадиції, але й завдяки знайомству з одесь-кими митцями, що активно пропагують су-часне позитивне мистецтво. Цей мистець-кий соціально активний напрямок створюєнове бачення позитивного ставлення досвіту в умовах урбанізації та глобалізації,

Page 48: Саксагань №2 2015 року

48

Альманах “Саксагань” № 2 2015

ставить на перший план сучасну дійсність іреалізує її сприйняття у зрозумілих образах,у найрізноманітніших жанрах та є надзви-чайно близьким до мого розуміння метитворчості.

Бажання поєднати чистоту і безпосе-редність світобачення, характерні для украї-нського фольклору, з сюжетами й естетич-ними вимогами сучасності втілилось у ство-рення мною оптимістичних за змістом, су-часних за образністю та насичених, контра-стних за кольором творів 2014-2015 рр. Оп-тимізм реалізується також завдяки ху-дожній мові – загальній динаміці, широко-му письму, виразному мазку. Першимвтіленням мого нового погляду на творчістьстали полотна, написані після відвідин Зах-ідної України. Враження, отримані там, ляг-ли в основу пейзажів і тематичних картин,які зображають міське життя Львова з йогостаровинними вулицями, транспортом, ве-чірніми прогулянками, повсякденним жит-тям («Ласунки», 2014 р.; «Вечір. МістоЛьвів», 2015 р.; «На Вірменській вулиці»,2015 р.) або створюють образи сільськогобуття («У затінку. Село», 2015 р.; «Українсь-кий мотив», 2015 р.) та гірських пейзажів(«У Карпатах», 2015 р.; «У горах» 2015 р.). Уцих творах на перший план виходить підне-сений настрій, що досягається перш за всезавдяки виразному кольоровому рішенню.У композиціях переважає симетрична будо-ва. Проте симетрія – неповна, близька ха-рактерній для українського образотворчо-го фольклору композиції.

Ваги набуло бажання створювати пози-тивні образи сучасної України, такої, якоювона є сьогодні, у ХХІ столітті. Показати тенове та стале, що одночасно існує у тепері-шньому, поєднати буденне і традиційне,емоції сучасного життя та ті національніособливості, що збереглись, незважаючи намодернізацію. Головним прагненням є

відображення вражень від звичайного жит-тя, простих речей, пропущених через украї-нську ментальність, завдяки матеріалізаціїїх на полотні за посередництва мистецькихзасобів, на мою думку, відповідних ук-раїнській художній мові. Так з’явились об-рази рідного міста та привезені з поїздок доКиєва й Одеси («О п’ятій ранку», 2015 р.,;«На Контрактовій площі», 2014 р.; «Віддзер-калення», 2015 р.). Щодо тематичного ре-пертуару, то він за останні роки творчостівиразних змін не зазнав. Як людина різнихзацікавлень, не можу віддавати перевагупевній темі, або жанру. Прагнення вільноїтворчості підтримує постійний пошук себеі своєї манери у багатьох жанрах, у різнихтемах, коли на перший план виходять фор-мальні і колористичні шукання. Бажання по-єднати цілісне, монументальне, велике ізточним, конкретним, характерним втіли-лось у широкому письмі, виразному мазку,котрі співіснують із дрібними деталями, щододає більшого контрасту та живості обра-зу. Широкий діапазон тем єднає пошук оп-тимістичного у сучасному житті, починаю-чи від внутрішнього світу людини і до спог-лядання простих речей.

Саме у ці останні два роки у мене, як ухудожника, сформувалось чітке уявленняпро сутність та мету власної творчості, якуя бачу насамперед у створенні позитивногомистецтва і у безперервному пошуку влас-ної творчої манери у межах національноїукраїнської художньої мови, що дала б мож-ливість говорити про все цікаве без винят-ку по-українськи, – адже у межах мистецт-ва позитивного не може бути тем чиоб’єктів, не вартих зображення…

Анастасія Ярошевич, художник

Page 49: Саксагань №2 2015 року

49

Василь МОСКАЛЮК

Р І Д Н О К Р А Й( поема)

Василь Федосійович Москалюк – член спілкиписьменників художньо-соціальної літературиКривбасу член Міжнародної асоціації письмен-ників баталістів і мариністів.

Скільки оком оглянеш – то все ріднокрай.Він єдиний, і більше такого немає.Що тобі до вподоби – ану вибирай!А у відповідь чуємо: пошук триває.

Тут робота кипить і кар‘єрів, і шахт,Що дають ріднокраю і велич, і славу, –Повсякденної праці в них декілька вахт,Що, погодьтесь, завжди потрясає уяву.

Всім нам рідне й близьке – Криворіжжясільське.

Це завжди – визначна складова ріднокраю.І в полях, і в садах життєдайне таке,Чути тут солов‘їну співочую зграю!

Криворіжжя – не тільки це місто, і все:Без села неуявне буття Криворіжжя...Обопільний це успіх громаді несе, –Хай не буде у справах завжди роздоріжжя.

А всі інші тут фото, звичайно, мої.На них честь і пошана до рідного краю, –І оспівують їх, як завжди, солов’ї,І прикрашує спів, – все буття ріднокраю!

Є прекрасні місця прямо в місті у нас,І побуде без мене чарівна Одеса:

В Кривім Розі відпустку відбуду цей раз,Де чекають мене Саксаганськії плеса...

Чи бували коли в ботанічнім саду,Що розрісся на півночі нашого міста?– Де магнолії квітка у всіх на виду,Що красива така, ніжна і промениста?

Тільки дуже шкода, що цвіте не завжди:В кінці травня і в червні цвітіння буває.Отже, друзі, в цей час завітайте сюди,Хто побачити квітку красиву бажає.

Тут водойма є штучна і міст підвісний,Краєвиди є гарні, й рослинність багата.Є і пляжі піщані, й затінок рясний, –Побувати в цім краї приємно в день

свята...

П‘ятдесят два гектари займає цей сад.Хто приходить сюди – життя в нього вирує.Незалежно від статі, віків і посад,Ботанічний усім гарний настрій дарує...

Кілометри є теж в підрахунку отут –Має їх у наш час кожна відстань Кривбасу,А сьогодні у нас довжелезний маршрут,І ми радо виходимо знову на трасу.

Вже аж сто двадцять шість Кривий Ріг вдовжину

Зараз, з півдня на північ, як місто, сягає.Ботанічний мету лише ставить одну,І сьогодні, як бачимо, часу не гає...

Безліч саджанців звідси одержав Кривбас,Їх вдається завжди в місті висадить вчасно.Хай прикрасою стануть дерева для нас,Що стійкі, невибагливі й квітнуть

прекрасно!

Page 50: Саксагань №2 2015 року

50

Альманах “Саксагань” № 2 2015

“Многі літа“ – ще будуть прекрасне робить,Трударі оцього ботанічного саду...І нікому їх наміри вщент не розбить,Бо любителі це – особливого складу!

Для людини й суспільства працюють вони –Головна їх турбота, така їх ознака...Солов‘ї їм співають пісень щовесни,І не має ціни та пташина подяка.

Кинем погляд тепер на водоймище КРЕС,Де уже товариські регати бували.Буде жити й надалі цей добрий процес:Водну станцію, секції, клуб заснували.

Не для спорту лише водне дзеркало це –Промислове призначення “дзеркало“ має,Та рибалки-любителі ставлять сільце:Може, рибку оту золоту хто піймає.

Перетнула ріку така гребля тверда, –Майже зникли в наш час малі кресівські

кручі,І далеко навкруг розлилася вода,Береги обступили вже верби плакучі...

У воєнні роки захистили ї ї,Не вдалося фашистам споруду зірвати,Гребля міцно тримає кордони свої,Щоб водоймищем цим людям зір милувати.

Має напис гучний визначний монумент –“Що цю греблю спасла лише мужність

хоробрих“.Для них був дорогий в житті кожний момент,Бо жили на землі задля намірів добрих.

– Як у воду сягнули вечірні вогні,То, вважай, ти в Бомбеї – ніяк не на КРЕСі.І Зарічний район ген на тій стороні, –Щось подібне буває в вечірній Одесі...

Та бракує сьогодні вогнів маяка.

Влаштувати б його на водоймищі цьому! –Пасувала б до греблі споруда така,І велика то честь була б нашому дому...

Є водойма велика ще – Карачуни, –Адже йдеться про все тут розмова відверта, –Є баркаси там, катери й просто човни, –Та вона якось трохи за містом простерта...

Далі містом на південь мандруємо ми,Де на пагорбі стіни собору високі,І заповнена площа довкола людьми,І відкриті ворота до бога широкі.

Помандруємо далі, поїдемо ми, –На швидкому трамваї поїдемо містом.Добра слава про нього помежи людьми,Є й пісні мелодійні і гарні за змістом...

Швидкісного трамваю зупинка значна –Називається станція “площа Артема“,І сьогодні у нас початкова вона,Бо такий наш маршрут, його тема окрема.

Скільки посмішок! швидкість бадьорістьдає!

Мчать тунелями часто трамвайні вагони.Хтось замислився, певно, про щастя своє, –Мимохіть пропливають привітні перони.

Ось відкрита місцевість, ген-ген в далечіньРозпростерті важливі прикмети “Кривбасу”,Це багатство прийдешніх усіх поколінь,Та багатство і велич і нашого часу...

Швидко плине наш час, а трамвай мчить імчить,

Все нові і нові краєвиди Кривбасу...Промайнули – і інші з’явились на митьУ короткий такий оцей проміжок часу.

Руководитель хора

Page 51: Саксагань №2 2015 року

51

На проспект Металургів уже стаємо.Нас вітають знайомі, сміються дівчата, –Прохолодний коктейль з ними разом п’ємо,Ніби подорож наша лише розпочата...

Знову в путь по “КРИВБАСУ” важливихмісцях,

Знов трамвай швидко мчить на кінцевузупинку,

Ще проспект Металургів клекоче в серцях,Під землею мчимо ми якусь там хвилинку...

Металург-комбінат перед нами вже ось –На трамваї до нього під’їдемо трішки.Не оглянеш за день, зауважує хтось, –Походити прийдеться багато нам пішки.

Для усіх краєзнавець пояснював так:“Всі мандрують завжди – хто як хоче і може”.– Говорити змістовно він справжній мастак,І історію любить, і край рідний, схоже.

Мають простір великий окремі цехи,Ці заводи в заводі, для нашого часу,Велетенські такі індустрії штрихи! –Складові, що формують всю велич Кривбасу...

Кривий Ріг – це є рівень столиць світових, –Почуваємо добре себе ми в дорозі.Є традицій немало у нас вікових,Що з’явитись могли лише тут, в Кривім Розі...

Оздоровчі є заклади нині у нас,Ефективні вони для людей і численні.Галузева діяльність у них – вищий клас,Що звучить перш за все в Криворізькім

найменні.

Чотирнадцятий номер аптеці дано,Квартал сто двадцять дев’ять – адреса в КривбасіГромадянам слугує вона вже давно,І життя навкруги виглядає в прикрасі.

Вдячні бібліотеці оцій всі книжки,Що ідуть до сердець, – і змістовні, й чарівні.Бовдуй Ганні Петрівні це все завдяки,Яка справи веде на високому рівні.

І оспівують край композитори наш –Хорові співаки і солісти окремі.Їхні справи завжди баш-на-баш,І лунає завжди спів ліричний по темі.

Осередок культури – це хор “Ветеран”Який має початок роками раніше.Ми з цим хором ходили в ліричний буран,Пізнавали дорогу пісенну повніше.

Композитор Буценко початок нам дав,Він у справі пісенній – людина мистецька,І натхнення до співу раніше нам дав,Тому доля у нас назавжди хоровецька.

А сьогодні у справах майстри хорових –Баяніст Гавриленко, керує Борейко,Яка в хорі тримає керуючий штрихІ спрямовує все на мистецькую рейку.

Співаки всі у хорі прекрасні в наш час,Усі гарні пісні із пісенного раю.Хору успіхи нинішні радують нас:Хор співає пісень більшість для ріднокраю.

Ефективний у місті навчальний процес, –ВУЗи, коледжі, школи, ліцеї та інші.Забезпечують що науковий прогрес!І досягнення ці з кожним роком все більші.

Виробничих об’єктів багато тут є –Комбінати гірничі і шахти Кривбасу,Що призначення мають важливе своєЗбагатити руду до високого класу...

Завершилась розмова про наш ріднокрай.Виклад тексту по темі для цього предметний.Люба оповідь, в душах завжди гучно грай!За увагу – спасибі усім, хто причетний!..

Page 52: Саксагань №2 2015 року

52

Альманах “Саксагань” № 2 2015

Анастасія ЯРОШЕВИЧ

ПРИРОДА І ХУДОЖНИК(Пленер у творчості Юрія Бондаренка)

Сьогодні був у полі маків.Писав. Схиляюся до нігПрироди-матері: їх знакиЯ в серці щирому зберіг.

І на етюдах своїх швидкихВони аж світяться в пітьмі!А ноги, зхлестані на литках,Про них гудуть на ноті «мі».

Краса їх трепетна на вітріТак незбагненна і проста! –Ще й досі носиться в повітрі,Неначе кров мого Христа…05.06.2015

Ю.Бондаренко

Кожна людина так чи інакше пов’язана з природою.Всіх нас час від часу тягне за місто, подалі від буденноїметушні, – до лісу, степу, моря, у гори. Душа відпочи-ває під звуки пташиного співу, заспокоюється під трісквогнища, або шум хвиль. Скільки величного, масштаб-ного, монументального і водночас крихкого, мінливо-го єднається у природі! Тому не дивно, що значнакількість митців різних часів, починаючи від барби-зонців – перших пленеристів Англії, та французькихімпресіоністів і до сьогодні, концентрує свою увагу навідображенні природних об’єктів та явищ, або безпо-середньо працюючи на лоні природи, або втілюючиживі враження від спілкування з нею у майстерні.

Не секрет, що творча людина потребує самопізнан-ня та постійного духовного наповнення задля майбут-нього творення, оскільки, щоб говорити, треба мати щосказати. Складно заперечувати, що саме через розумі-ння й усвідомлення себе відбувається пізнання та ро-зуміння навколишнього. Природа найліпше за все доз-воляє залишитись наодинці з собою, заглибитись у влас-ний внутрішній світ, звільнитись від напруги буденногоміського життя. На її лоні загострюються чуття, що че-рез відчуття і враження народжують думки, ідеї, емоції.Це внутрішнє наповнення, можливо, й являє собою нат-хнення, яке справжній митець не очікує, а утримує усобі, постійно наповнюючи своє внутрішнє.

Завжди близьким до природи був і залишається один

з кращих пленеристів м. Кривого Рогу – член НСХУ,поет та вчитель Юрій Бондаренко. Серйозно працюва-ти на пленері художник почав у перші роки роботи укриворізькій художній школі № 1, коли виходив на при-роду з учнями. У його пленерах – міський і сільськийпейзаж, степ, і море, гори, і ріки. Він використовує кож-ну можливість роботи на природі у різних куточкахбатьківщини та за кордоном. Так, художник писав напленері у Криму, в Україні, у Польщі та Росії – у Фео-досії, Судаку, Новому Світі, на мисі Казантип, у Кара-дагському заповіднику, на Кінбурнській косі, у Тульчині,Східниці, Володимирі Волинському, Луцьку, Тобольсь-ку, Запоріжжі, Кривому Розі, Сандомежі й у багатьохінших цікавих місцинах. Художник-ентузіаст не гребуєможливістю виїхати на пленер на запрошення знайо-мих, друзів або колег. Працює на природі у різні порироку та різний час доби, за різної, навіть несприятливоїпогоди.

Творчість Ю.Бондаренка, як будь-якого справжнь-ого митця-професіонала, є цілісною, і різні її проявизнаходяться у постійному взаємовпливі, взаємозв’язку.Так, в ній співіснує робота у майстерні над станковимитворами та робота над етюдами на пленері. Як худож-ник-станковіст, він тяжіє до створення сюжетних і те-матичних картин, розкриття у живописних образах гли-бокого філософського змісту. У подібних творах не-рідко застосований вертикальний формат, динамікуякого підкреслює симетрична композиція або чітко ви-ражена вертикаль у її будові. Художник сприймає вер-тикальний формат емоційно ємким, напруженим,найбільш відповідним для вирішення вагомих тем, гли-бокого розуміння життя. Тому для нього такий форматвідповідає кропіткій фізичній і мислиннєвій роботі надтвором у майстерні. Він концентрує емоційну напругувзятих з власного життя й осмислених образів. Будучилюдиною, що прагне до щирого, справжнього мистец-тва, не намагаючись працювати задля заробітку, ЮрійМиколайович розмірковує на полотні, втілюючи у ху-дожніх образах свій власний світ, думки, почуття, пе-реживання. Його станкові твори відображають реаліїжиття художника з радощами і прикрощами, роздумиз приводу сучасного, минулого і майбутнього. Складні,

Юрій Бондаренко

Page 53: Саксагань №2 2015 року

53глибокі полотна вирішують різноманітні теми супереч-ливого особистого та суспільного буття. Підіймаючи утворах вагомі світоглядні проблеми, філософські темипід час роботи у майстерні, художник, як і будь-яка іншалюдина, потребує відпочинку та емоційної розрядки.Таким своєрідним творчим відпочинком є для ньогопленер, що для Юрія Бондаренка пов’язаний зі знач-ним емоційним підйомом, швидкістю пошуку мотивіві втілення образів, безпосереднім сприйняттям та па-ралельним відображенням дійсності. Пленер – це пев-на творча розрядка, від якої художник отримує задо-волення. Тому для етюдів і замальовок, створених наприроді, типовий горизонтальний формат, який митецьвідчуває як більш вільний, просторий порівняно з вер-тикальним, котрий виявляє свободу, швидкість, легкістьі поряд із цим динамічність, насиченість, плинність при-роди та її явищ.

Працюючи на пленері, кожен художник ставить пе-ред собою дві основні задачі – або вивчити, дослідитиоб’єкти природи, що переважно відбувається у графіч-них начерках і замальовках, або відтворити живе вра-ження від сприйняття природного мотиву чи стану уживописі. Пленерист, аби втілити динаміку буття при-роди, має працювати швидко. У цьому контексті Ю.Бон-даренко надає перевагу живопису як виду мистецтвата гуаші як матеріалу. Тривала практика пленерної ро-боти сприяла набуттю ним вміння побачити нове узвичному, відобразити характерне, не копіюючи нату-ру, вхопити загальні кольорові й тонові якості. Динам-іка, контрасти, чіткі зрозумілі лінійні ритми однихетюдів співіснують зі стриманою нюансною тоновою іколористичною будовою, плинними пластичними лінія-ми і формами в інших. Вміння переживати природністани кожної пори року пояснює зміну манери письма,різні творчі завдання, що ставить перед собою митець.У пленерних творах відчувається постановка художни-ком різних завдань і цілей – формальний підхід, домі-нування і пошук кольорового вирішення, перевага ком-позиції або текстурно-фактурних можливостей мате-ріалу. Робота на природі, спостереження її неповтор-ності й одночасної сталості сприяє творчому розвиткухудожника впродовж років. Юрій Бондаренко належитьдо тих митців, що мають постійну потребу творчогопошуку. У чому йому неабияк сприяє пленерна прак-тика, де у процесі роботи з’являються нові пластичні,колористичні, композиційні, формальні ідеї, прийоми,знахідки, що надалі збагачують твори, котрі народжу-ються у майстерні. Пленерна робота значно розширюєарсенал виражальних засобів у станкових творах авто-ра.

Вміння створювати глибокі тематичні та сюжетнітвори відбилось на підході до роботи з природним мо-тивом з натури. Це не просто дослідження природи вхудожніх образах, пошук ідеї для майбутнього твору чипередача живого враження від кольору, освітлення, ди-наміки життя того чи іншого пейзажу. Майже у кожно-му етюді або начеркові так або інакше виникає певначітко окреслена тема.

Важливим фактором пленерної творчості митця євибір матеріалу, що диктує свої можливості та перева-ги. Починаючи працювати на природі, Юрій Миколай-ович писав аквареллю. Потім перейшов на гуаш, якнайбільш близький для себе за виражальними якостя-ми матеріал, і техніку, що серед іншого створює меншепроблем і є «мобільнішою» від олії чи акварелі в умо-вах роботи поза майстернею. Художник вважає гуашматеріалом універсальним та найбільш придатним дороботи на пленері. Ця фарба у руках професіоналаможе давати й ефекти акварелі, що у поєднанні з не-прозорим покриттям дещо наближає роботу з гуашшюі до олійної техніки, у якій сполучаються лесируваннята корпусне письмо. Гуаш дозволяє писати швидко, ісаме цього вимагає пленерний живопис. Таким чиномсутність роботи з гуашевою фарбою та роботи на пле-нері, котра характеризується обов’язковою швидкістю,ототожнюється. Варто зазначити, що найголовнішимчинником вибору матеріалу є любов художника догуаші. Процес і результат роботи з цим матеріалом вінвважає ексклюзивним та неповторним у передачі ко-льорових нюансів.

На ранніх етапах творчості Ю.Бондаренко обирав ве-ликі формати для пленерних етюдів, які відрізняютьсябільшою детальністю, конкретністю, наближеністю доточного відображення натури. Також під етюди він ро-бив попередній підготовчий малюнок. Згодом, всебільше розуміючи потребу швидкості у роботі на пле-нері, художник відмовився від нього та почав працю-вати одразу фарбою, широко закладаючи основні пло-щини, виявляючи композицію кількома рухами і обо-в’язково вносячи певні точні деталі, що додають конк-ретики й оживляють етюд. Сьогодні Юрій Миколайо-вич обирає менші за розміром формати, пише швидко,вільно, широко, звертається до тонованого паперу, кот-рий серед інших можливостей дає змогу художнику щебільше пришвидшити виявлення вражень від натури напапері. Переважно використовує тонований папір стри-маних відтінків і середніх тонів. Це дозволяє швидковхопити головне, коли такі умови диктує природа – підчас дощу чи вітру, швидких змін освітлення, взимку. Вокремих аркушах недоторкана поверхня тонованогопаперу може навіть переважати зафарбовані ділянки.Проте такий мінімалізм виражальних засобів робитьетюд особливо цікавим.

Працюючи з природним мотивом, художник не про-сто відтворює чи інтерпретує натуру. Для Юрія Бонда-ренка важливий комплекс відчуттів і вражень – відзвичних для художника кольорів, тонів, світла, а крімтого – від звуків і запахів, від контакту з комахами, пта-хами, тваринами та людьми, – котрі він кожного разупрагне втілити у візуальних образах. Художник любитьвідчувати повне єднання з природою, відчувати все, щоз ним контактує. Характер руху пензля, суха чи розве-дена майже як акварель гуашева фарба, ритм ліній таплям – усе це підпорядковане відтворенню комплекс-ного переживання природи і себе у природі. Особливоцікаво спостерігати за тим, як виникає етюд, за проце-

Page 54: Саксагань №2 2015 року

54

Альманах “Саксагань” № 2 2015

сом пленерної роботи художника, що застосовує бага-тий арсенал засобів та прийомів, набутих за роки твор-чості на природі з улюбленим матеріалом – гуашшю.Рух пензля створює необхідну текстуру, а нерідко йфактуру. Як інструмент застосовує і зворотний кінецьпензля, ніби прошкрябуючи по вологій фарбі певні де-талі, лінії, штрихи, крапки. Нерідко художник працюєнавіть пальцем.

Роботу над пленерними етюдами митець переваж-но розпочинає з неба, яке закладає широко. Змішуєфарби на аркуші паперу, не використовуючи палітру.Пише згори до низу, від дальнього плану – до передньо-го. Часто працює гуашшю по вологому чи використо-вує рідку гуаш. Манера письма рухлива, динамічна,побудована на поєднанні різних текстурних можливо-стей фарби. Дещо рідше він вдається до пленерної гра-фіки. При цьому як головні виражальні засоби висту-пають лінія та широкий упевнений штрих. Графіка напленері у Юрія Миколайовича з’являється перш за всетоді, коли він працює як вчитель з учнями, оскільки цедає змогу навчати і паралельно робити швидкі начеркидля того, щоб запам’ятати той чи інший мотив. Вико-нані графітним олівцем, гелевою ручкою, фломастеромабо у техніці гризайль, вони виглядають як підготов-чий матеріал до майбутніх творів. Натомість пленернігуаші справляють враження самостійних завершенихробіт і такими вони і є, оскільки художник їх не сприй-має як пошуковий матеріал до станкової картини.

Етюди Ю.Бондаренка гуашшю безперечно є живо-писними творами, незважаючи на те, що в них частоприсутні типові для графіки виражальні засоби – лінії,штриховка, проте все ж їх домінантою є колір. Вартозазначити, що він ніколи не коригує пленерні етюди умайстерні. Такі виправлення, на його думку, вбиваютьживі враження від натури, оскільки втрачається кон-такт з природним мотивом. Пленерна ж робота перед-бачає свіжість вражень, відчуттів. Також митець рідкопише на основі гуашевих етюдів або графічних начерківстанкові твори, бо сприймає переведення вирішених водному матеріалі образів в інший як втрату виразності,досягнутої у первинно обраному матеріалі. Досвідче-ний художник глибоко розуміє сутність і неповторністькожного з матеріалів та вміє вдало застосувати їх екск-люзивні можливості й переваги – в залежності від метий особливості творчого процесу – пленеру чи створен-ня картини у майстерні.

Протягом творчого життя робота художника на пле-нері еволюціонує. Він поступово відмовляється від ве-ликої кількості подробиць і точної передачі зображу-ваного, починає тяжіти до простого – простих, протевпізнаваних, характерних мотивів, простих продуманихформ. В залежності від особливостей обраного мотивута від того, що диктує натура, чого вимагає втілюванаавтором ідея, етюди виходять або дуже детальні (пей-зажі з будівлями чи спорудами, зі значною кількістюлюдських постатей, лісові та промислові пейзажі), аболаконічні, прості, цілісні (морські, степові пейзажі). Не-рідко в етюдах з’являється постать художника чи при-

належні йому речі для роботи на пленері, ніби розкри-ваючи сутність цього різновиду творчості.

Юрій Миколайович ніколи не «приховує» матеріал,а навпаки прагне виявлення всіх його можливостей. За-гальний реалізм гармонійно сполучається з реалізацієюрізноманітних ефектів матеріалу, що найперше сто-сується його улюблених гуашевих пейзажів.

Пленерні етюди Юрія Бондаренка практично не по-требують назв, адже точний добір мотивів за характер-ними ознаками дозволяє глядачеві одразу впізнати тучи іншу місцину. Серед останніх пленерів особливоцікавим є західноукраїнський. Художник, котрий наро-дився у Росії та більшу частину життя прожив на СходіУкраїни, із захопленням занурився у відчуття буття за-хідноукраїнської природи та люду. Навіть палітра йоготамтешніх етюдів наближається за кольоровою гамоюі тоном до закарпатської школи.

Ці пейзажі, окрім упізнаваних природних, архітек-турних, побутових образів місцевості, відрізняє чисто-та барв та контраст тонів. Контрастують також і фор-ми, що простежується у самій суті західноукраїнськогопейзажу – у протиставленні вертикалей ялин, смерек,скирт й величних, спрямованих угору дерев’яних цер-ков та горизонталей ланів і похилих карпатських гір,стежок та загорож (вориння). Точно переданий коло-рит карпатського сьогодення ні з чим не сплутаєш. Етю-ди дають уявлення про плин життя невеличких посе-лень, про неповторність гірських ландшафтів. В нихможна відчути не лише барви карпатських пейзажів, алезапах скошеного сіна, хвої, звуки грайливих гірськихрічок.

Юрій Бондаренко на пленері працює часто і дужеплідно. За один день роботи може виконати до 15етюдів. У виборі мотивів він невибагливий, оскільки неналежить до тих художників, які чекають натхнення,шукають щось нестандартне для зображення. Він вмієпримітити цікаве у звичному та завжди обирає харак-терні для кожної місцевості пейзажі. Шукає і привно-сить в етюди та замальовки такі деталі, що конкрети-зують зображену місцину й організують центр компо-зиції. Його погляд може привернути кольорова гама,тонові зіставлення, композиційні можливості, незвич-не освітлення у на перший погляд непримітному пей-зажі. Особливу увагу Юрій Миколайович звертає наритмічні якості обраного мотиву – кольорові, тонові,формальні ритми. Він дуже полюбляє деталі, проте неперевантажує ними композицію. Загалом вирішуючимотив умовно урізноманітнює його вдалими цікавин-ками – постатями людей і тварин, які майже завждизнаходяться у русі, виконують певну дію. Між загаль-ною простотою вирішення та деталями, що організу-ють центр композиції, виникають різноманітні контра-сти. Деталі акцентують і збагачують зображення. Відтак,пленерні етюди Ю.Бондаренка – це не пошуковий ма-теріал, не вивчення об’єктів та явищ природи, – це не-повторні, повноцінні, завершені самостійні твори, щобезперечно варті уваги глядача.

Page 55: Саксагань №2 2015 року

55

Настя ВДОВИЧЕНКО

ЛЕЛЕКИЛетять лелеки. Свіжі, білі та такі легкі! Вони – не-

наче володарі усього синього неба. Мабуть, вони –найщасливіші створіння сьогодення. Їм нема чоготурбуватись про завтрашній день, нема за чим суму-вати у минулому.

Летять лелеки. Під ними лани, гори й поля. Десь усхилі заховалося невелике селище. Білосніжні хатиз вицвілою соломою на даху, невисокі дерева, рідкістежки і старий паркан із побитими глечиками наньому. Пахне пряними квітами і сіном. У селі тихо:всі працюють у полі. А від блакитної, розписаної чер-воними мальвами хатини відходить дівчина. Воназ’являється непомітно, і тому лелекам здається, щовийшла дівчина із самих гір, випїрнула із криштале-вої води, зародилася у повітрі.

Статна, чорнява, з алими губами і темними, ши-роко відкритими очима, які виразно підкреслюютьтонкі брови. У чорному густому волоссі, неначе кров– розквітає мак. У дівчини витончена талія, широкістегна і білосніжна шкіра. Легкою, невимушеною хо-дою іде вона все далі від села, ближче до поля з пше-ницею та квітами. Дівчина проводить тонкими паль-цями по колоссях пшениці, заплющує очі і вдихаєповітря на повні груди. Усміхнувшись сама собі, воназнімає з себе сукню, представши вся, без прикрас,перед самою природою.

Летять лелеки. Дівчина, переступивши через сук-ню, ступає босими ногами по теплій, рідній землі.Трава слухняно схиляється перед ї ї ступнями, вітерніжно обдуває витончене тіло, сонце пригріває ок-руглі плечі. Природня та свідома, вона є досконалимтворінням самого Бога. І тіло, і душа ї ї чисті і невинні.Вона, як сама квітка, розквітає, наповнена силамирідної землі.

Летять лелеки. Насувались хмари, важкі, суворіхмари. З-за горизонту почувся тупіт сотні нелюдсь-ких створінь. Уся земля тривожно затряслася, пше-ниця зашепотіла, і гори, попереджаючи, застогнали.Із заходу показалось військо. Чорні, з червонимишапками, похмурими очима, на диявольських коняхнасувались вони – носії смерті зі своїми блискучи-ми ятаганами. З іншого боку зі свистом, вигуками, у

білих рубахах, розмахуючи шаблями, поспішали у бійкозаки. Дівчина злякано зупинилась посеред двохвогнів, очі суворо і з жахом дивилися на чорневійсько.

Дві хмари ненависті зійшлись у єдиній битві.Дзвін заліза, лайки, стогони, накази, нескінченнийтупіт незліченних коней злилися воєдино. Дівчинастояла всередині бійні і, заплющивши очі, молилась,ніхто навколо не помічав ї ї. До спини дівчини при-линув козак. Біла, вишита мамою сорочка була зни-щена ворожою кров’ю. Вуста стиснуті, у руці міцнотримається шабля. Дівчина спиною відчувала йоготепло і часте, таке живе дихання. Диявольський мечувійшов козакові точно у серце. Вуста прошепотіли:«Во ім’я Отця, Сина і…» Свіжа кров тонким струме-нем лилася по голому тілу дівчини. Козак впав до ї їніг - зігрівати страждальну землю своїм теплом.

Очі дівчини сяяли ненавистю. Вона продовжиласвій шлях, та вже, торкаючись руками пшениці, лишезбирала кров із мертвого колосся. Світлі люди у білихвишиванках падали перед нею, зрублені ворожиммечем. Тонкий запах квітів змінив різкий запахсмерті. Не в силах більше терпіти, дівчина зупини-лась. З очей ї ї лились сльози, краплями крові пада-ли на чорну землю, проростаючи свіжим маком...

Летять лелеки. З-поміж чорно-світлого пекла ви-ходить Він. Світлий Чоловік із довгим кучерявимволоссям. Він не роздивляється бійню, не дивитьсяна падаючі тіла. Його світла сукня не забруднена кро-в’ю. Він тримає у руці великий щит із намальованимхрестом і меч. Воєвода небесних сил впевненимикроками іде до дівчини, і його також ніхто не помічає.Вона ж вмивається сльозами і вся тремтить від не-нависті і сильного болю. Чоловік підходить до неї.Могутньою рукою Воєвода витирає сльози і, при-вітно посміхаючись, дивиться їй у самі очі.

Якась надприродна сила і спокій надходять відЧоловіка. Він дістає довгу вишиванку, обережно одя-гає ї ї на дівчину і підперезує червоним поясом. Воє-вода небесних сил міцно стискає ї ї руку у своїй і вка-зує шлях – вихід із цього пекла.

- Що б не сталося, з останніх сил іди тільки впе-ред, – єдині слова, що почула дівчина протягом усьо-го свого життя. Піднявши голову, вона сміливо ру-шила шляхом, вказаним Чоловіком. Позаду неї вси-хала кров. Цвіли поля, працювали люди. Лунали ви-бухи гармат, тремтіла земля під танками.

Дівчину постійно намагалися збити зі шляху, чорніворони скубли ї ї чарівне волосся, вогонь намагавсяз’їсти ї ї ніжне тіло, колючі реп’яхи постійно норови-ли відірвати шмат вишиванки. Але, які б тортури нечекали ї ї попереду, вона точно знала, що вже ніколина схилить голову, і ні за яких обставин не зійде зішляху, вказаного Світлим Чоловіком.

Летять лелеки. Іде ланами дівчина, і ім’я їй – Ук-раїна.

Page 56: Саксагань №2 2015 року

56

Альманах “Саксагань” № 2 2015

Марія ГАЙДУК

ШУМКАУ верхніх шарах Ноосфери, на одній з гілок ДеJ

рева Пізнання тримається невелике затишнегніздечко. ОтамJот і живе Шумка. Повз його житлозі швидкістю радіохвиль безупинно мчить потікзвуків. Серед порожнього базікання, монотоннихновин та набридливої реклами, бува, трапляютьсяслова й мелодії, сповнені теплом людських сердець.Їх Шумка із задоволенням слухає, висунувшись зісвого сховку. А потім, наслухавшись достоту, у заJтишку міркує про людське життяJбуття, солодкоспить, аж поки…

Що він за один, той Шумка? Великі волохаті вушJка, прудкі лапки з блискучими кігтиками, виразніметкі очиці – усе це про нього. А на кого схожий –ніхто не зна, бо Шумка невидимий для людськогоока.

Хоч і мешкає близько до неба, Шумка не янгол іне геній, звичайнісінький духJопікун. З давніхJдаJвен, скільки себе пам’ятає, у Шумки було безліч виJхованців, уважних і не дуже. Але одного призначенJня чекав нетерпляче, бо у світ мала прийти особливадитина…

* * *Нарешті дочекався! Щойно немовля почало реаJ

гувати на звуки, Шумка залишив свій дімочок і узявJся до роботи. Він носив дитинці подарунки звідусіль:відбирав найкращі співзвуччя, приманював під вікнанайспівучіших пташок. Навіть цвіркуна у хату замаJнив.

Мама довго шукала, де ж та пискля деренчливаховається, а Шумка був задоволений – його УченичJка так уважно прислухалася до цвіркунової пісеньки!

Шумків одяг – довгопола безрукавка, уся обшиJта таємними кишенями, до яких він збирає звуки.Різні – буденні й святкові, набридливі та чарівні. Осьгупає м’яч. А це – свистить чайник. Гей, а то що?Клямкає засувом хвіртка – тато повертається з роJботи. Човгає бабуся, сусідський півень голосить, праJцьовито цокає годинник із зозулею. Ці звуки оточуJвали Ученичку, тому й зберігалися у найбільших киJшенях. А ще – сміх та лагідні голоси батьків, проJ

гравач та загадкові «платівки», мелодійне шарудінJня «дерев’яних» фіранок і мамині кроки...

Коли замість обіду дитині давали смоктати якусьгумову пуцькалку, що нібито заспокоює, Шумкагнівався: «Маячня!» А ще тії пластикові торохтілкиJпищалки: тьху на них, тьху! Хіба забавки, що звуJчать так негарно, допоможуть бавити дитину?! Щобзахистити Ученичку від їхнього впливу, Шумка заJфутболював непотрібні брязкальця під диван.

ХтоJхто, а духJопікун вміє потішити малечу. У хідйшли щедрі запаси звуків із бездонних кишень.Якщо Ученичка й далі пхинькала, можна було гупнуJти кватиркою, довести сусідське щеня до дзвінкогогавкоту, або ж, на крайній випадок, помуркотіти коJтом. Лише упевнившись, що ніякими звуками справіне зарадиш, Шумка мчав на кухню за Бабусею. НеоJхоче, бо підозрював, що вона його бачить. ЧалапаюJчи до ліжечка, Бабуся завжди стиха бурчала. Йой,таки до нього!

J Та чуюJчую… ІдуJіду, не підганяй. Не ти одиндитям переймаєшся.

Шумка шанобливо ставився до Бабусі, мов до веJликої магині. Атож, зовсім мало жінок, які однимлише голосом здатні творити дива. Вона не тицяладитині гумової смоктушки, але і не годувала її щогоJдини, як того хотів би Шумка. Натомість Бабусяспівала. Брала малу на руки, гладила і J співала.

Кожен її рух був дивом, голос – чарами: магічналагідність голосу торкалася кожного куточка дитяJчої кімнати, заколисуючи навіть Шумку. Аби не засJнути, той починав збирати звуки бабусиних колисаJнок. Потім щільно пакував їх до найпотаємнішихкишень: розумівJбо, яким скарбом запасається.

З часом звуки доводилося перекладати. Ті, що непотрібні – у дальні кишені, а нові – подружки гукаJють, повчають батьки, дзявкає песик, – поближче,щоб завжди були під рукою. Ученичка росла, ловляJчи все, чого вчив її Шумка. Він же ретельно визбиJрував звідусюди скрипиJрипи, дзеленчання, шурхіт,шепіт та зітхання, голосіння, гелготіння, гупання ідзюркотіння, хлюпання і плескіт в тиші, порпання унірці миші, добрі голоси й не дуже, балачки привітноJдружні, сміх та вигуки бадьорі, перший плач в диJтячім горі, пісеньки – які добріші.

А іще – чудову тишу.Згодом у Шумки з’явився помічник – кухонний

«брехунець». Удень його вимикали, щоб не базікавзайвого, а от надвечір...

JРадіо, радіо! – раділа дівчинка, вмикаючи «теJатр біля мікрофону», або «години поезії».

Так от що її приваблює! Вірші! Їх читали виразноі довго, на різні голоси. Зачарована цим дивом радіоJмовлення, дівчинка могла всю передачу прослухати,вигріваючись біля грубки на Бабусиній кухні. ТеперJто Шумка був певен, ким стане його Ученичка.

* * *Час минав, маленька Ученичка виросла у ДівчиJ

ну. Мрійливу, трохи незграбну, – от не навчиласявона упевнено крокувати життям! Приділяла увагу

Page 57: Саксагань №2 2015 року

57речам, які не цікавили людей успішних, діловитих.А часи були – ойJой! Треба не лише себе показати,а ще й клацнути, вчепитися, вигризти своє – зубаJми. Або класти їх на полицю.

І Шумчин дар – мелодійна чутливість – виявивсятаким недоречним у новому, зубатому житті! Іншасправа – вдача старшої сестри, якою так пишалисябатьки. А як не стало Бабуні, Дівчині так захотілосяпригорнутися до когось душею! І вона знайшла…

Теж іще, знайшла! Шумка лише глянув на довгоJтелесого патлатого «музику», яким захоплюваласяДівчина – і отетерів. Від тих пісень, що рубав нагітарі молодик, Шумка тікав, мов кіт од віника. ХоJвався по кущах, на горищі, намагаючись розправиJ

ти зів’ялі вушка. Ображений, бурчав сам до себе,називаючи колишню Ученичку – «глухою довбJнею». Спересердя, звісно, але хіба можна настількизасліпнути від кохання, щоб не відчувати серцемомани?!

Шумка, мудрий дух, знав: усе минеться – й минуJлося. Подружні будні змели полуду з очей Дівчини.Галасливий «музика» десь зник і не нагадував просебе жодним звуком. Аж поки... У життя молодоїжінки прийшло маленьке диво – Синочок. Зарадинього юна мама здійснила неймовірне: узяла життя увласні руки, не цураючись ніякої роботи. Працювала

й на шахті, мерзла на базарі, сьорбнула гарячого й перJченого на літніх полях та на паруючих кухнях.

Тепер Шумка з повагою називав її Господинею. Їїдбайливість перетворила тісну кімнату на затишнийсховок, маленький райочок для трьох. Господинявпевнено здійснювала життєвий план виживання,тож Шумка не заважав їй вдень. Натомість звучні йгучні мозаїки великого міста старанно збирав, сорJтував, у клубочки мотав. А з них Шумка плів мереJжива – щоби потім Господиня змогла милуватисяними уві сні. Гарні то були сни: у них начебто звиJчайнісінькі буденні звуки складалися, казково бриJніли й мерехтіли, спалахували веселками, леліялиперлинками дитячого сміху.

Господиня, підбадьорена шумчиними чарами, зновими силами бралася до справ. Душа її змінюваJлася, осягаючи, що здатна на більше, ніж надриваJтися по чужих роботах. Шумків дар – чутливе серJце, переспівувало Словом усе, що чула. Шумка радів,спостерігаючи, як на папері шикуються рядочкивіршів, нетерпляче підганяв чорнильну ручку, абивстигала за римами.

А згодом на різні голоси заговорили казочки,яскраві, мов веснянкиJписанки. У кожному слові,у кожній історії світилися мрії про синочкову долю.Надвечір, коли мамаJказкарка читала малому самоJробні книжечки, Шумка, нашорошивши вушка,слухав й стиха посміювався з вистав домашньоготеатрику. Радіти б!..

Неупинно крутиться колесо часу, не дає людямнасолодитися рідкісними хвилинами щастя. ДитинJство Синочка швидко минуло, минула і довіра до каJзок. Тепер підліткові подобався комп’ютер, а ще такагучнюча музика, що Шумка, перев’язавши хворівушка носовичком і накрившись старою подушкою,ледь живий відлежувався по закутках.

J І це мине, J мимрив Шумка, перебираючи у лапJках маленькі скарбинки: щирий Синочків сміх, йогопершу пісеньку, чисті дитячі мрії.

А вночі, відлежавшись за шафою, знов брався доплетіння снівJмережив – бо як без його допомогиУченичка, Господиня, Казкарка перетворить Звукина Слова?

Шумку розумів і завсякчас підтримував дворовийкіт. Утішав:

J Малий переросте. Всяк розумний по своєму –один спершу, другий потім.

Кіт харчувався від щедрот Господині, але так і заJлишився самітником, таким собі бродячим філосоJфом. Колись попрацювавши ловцем мишей в бібліоJтеці, мав з того часу глибоку повагу до творчих осоJбистостей.

J От побачиш, – прорікував він, злизуючи сметаJну з запропонованого Шумкою млинця, J Казкаркунашу ще читатимуть по всій країні. У справжніхкнижках із обкладинками. Vidente vidas, друже мій.

J ШоJшо? – спантеличився Шумка.JХто вірить, той бачить. МурJрJр, – пухнастий

шанувальник латини любив ввернути в розмовукрасне слівце.

рисунок автора

Page 58: Саксагань №2 2015 року

58

Альманах “Саксагань” № 2 2015

* * *Нічна заграва й безупинний гуркіт неозорого

міста узяли Синочка в лабети. Ідея «вибитись влюди» заволоділа уявою. Квитки до «красивого житJтя» здавалися безкоштовними, потроху охолоджуюJчи юне серце.

Ні, хлопець не забув, кому завдячує успіхом, але...Якби тільки міг – Шумка неодмінно подарував биКазкарці один звук, на який вона чекала щодня, щоJгодини, щохвилини! Дзвінок мобільного. Але що вінміг – звичайний духJопікун? У Шумчиній колекціїзберігалися лише згадки про те дорогоцінне «Альо,мам...» А змусити Синочка натиснути однуJєдинукнопку Шумка не міг.

Тоді, саме тоді накопичена, невиплакана задухавибралася із потаємного кутка свідомості, запустиJла пазурі у душу й тіло самотньої жінки. Ледь встиJгаючи заробити на харчі, Казкарка ніяк не могла випJлутатися із тенет хвороби. А вона писала – кожногодня. І тільки Шумка знав – чому. Він по одній, якрятівні соломинки, збирав нові звуки, у щирому завJзятті добираючи кращі, аби, перетворивши їх навірші й казки, перемогти лиху хворобу.

Коли підступна лихоманка звалила письменницюз ніг, а надії майже не лишалося, Шумка день і ніч,сидячи на рипливій кватирці, закликав свіжий вітер.А того усе не було, лише суховій носив містом дражJливий пилок амброзії. СамітникJкіт, скоса глянувшина пустий стіл та відключений холодильник, почухавза вухом і порадив:

J Еге ж, алерJрJргія... така штука. БрJрJридота!Через неї мене перші хазяї на смітник викинули. Аїй би на курорт, до моря.

Справді, море! Як Шумка міг забути про місце, денароджуються такі милозвучні вірші! МаленькийдухJопікун дістав із кишеньки мушлю із голосом даJлекого моря(о!), але Казкарка його навіть не почула.

J Їй би ще трохи сили на додачу, – ворухнувшивусами, сказав розумникJкіт. – Та де ж узятися?Може, піти десь ковбаси добути? Я зможу.

J Еге ж… І повітря свіжого, справжнього вітру зморя... – зітхнув Шумка.

J То не стій – ти ж дух! Жени до моря, приведиза собою вітер. А за хворою я нагляну…

* * *Сонце торкнулося обрію, зануривши місто у таєJ

мничі сутінки, а Шумка щодуху мчав до далекого, алетакого потрібного моря. Досвіту він уже був на беJрезі, напихав кишені лагідним шарудінням хвиль:море, йому потрібно багато моря! Лиш стали бліднуJти зорі, прилетів ВітерJзJМоря, непотайна душа, ідмухнув так, що у Шумки засвистіло у вушках. А тойдув усе сильніше, прикрашаючи прибій пінними греJбінцями.

J Вітре, Вітеречку, допоможи!J Тю, та це ж Шумка! – зрадів морський Вітер. –

Чого тобі, малий?У заспаному місті ніхто й не помітив, що вітер

перемінився. Кіт цілу ніч розхитував віконні запоJри, тож ВітерJзJМоря, тримаючи Шумку в обіймах,влетів у гостинно розчинене вікно. Фіранки підняJлися під стелю, кімнатою кружляли листочки звіршами, а Шумка жбурляв до вух хворої Казкаркивеселий лемент чайок, пісеньки хвиль та радісні диJтячі вигуки: «Дивіться! Дивіться – дельфіни!»

Диво сталося. Хвора піднялася з ліжка, зібралалегеньку сумочку і, похитуючись, притримуючись застіни, розпочала подорож – поки що назустріч гамJірливій метушні вокзалу. Шумка навіть радів гримJливимJстукотливим електричкам. Казкарка теж раJділа і зачудовано дивилася у вікно, за яким проплиJвали стільки разів бачені пейзажі.

Усе надихало її, навіть луна в напівпорожніх заJлах очікування маленьких станцій, а Шумка не даJвав нудьгувати, нашіптуючи на вухо загадкові обJіцянки щасливих мандрів.

ВітерJзJМоря, Шумчин приятель, зустрів їх з елекJтрички і провів до самого пляжу. І море, мудре веJресневе море, довгими хвилями будило глибиннірими, і легко, за кожним сплеском, приносило новірядки віршів. На гарячих джерелах старого Сивашу,де осіла Казкарка, скоро зібралася уважна аудитоJрія – й малі, й старі. Струмочок людського тепланаповнював її серце. А може, то повернулася віра влюдей?

Шумка блаженствував і кожного дня пакувавщось новеньке до безрозмірних кишень – вірші,казки, оповідання народжувалися, мов сонце з води,з посвітлілої душі його Ученички, Господарочки, КазJкарки. Тут і мала скінчитися Шумчина історія. Аледива... Вони ж просто дива: таки задзвонив мобільJний, і в слухавці почулося омріяне: « Мам... Мам?».Справжній синів голос – розгублений, радісний:«Мам, ти мені так потрібна! Я скоро стану... У тебебуде онучка!» Скільки відтоді минуло років, Шумкане лічить. Його місія добігла кінця, тепер духJопікунзнову перепочиває у затишному гніздечку, що гойJдається на одній з гілок Дерева Пізнання. Крізь проJзорі стінки кубелечка чутноJвидно все, що діється уверхніх шарах Ноосфери. Інколи чутливі вушка в поJтоці радіохвиль вловлюють голос його Ученички –вона читає казки дітям на добраніч. На Шумку очіJкує наступне призначення – вже скоро. А поки є час,він дістає музичну скриньку, зроблену власноруч зморської мушлі, й насолоджується лелітками улюбJлених звуківJспогадів. А найдорожча з них – пісня,простенька колискова, що її частенько наспівує КазJкарка своїм онукам. Голосом лагідним і чарівливим,точнісінько, як колись співала її Бабуня.

У листопаді 2012 «Шумка» вийшов у журналі«Дніпро», без ілюстрацій. Авторський гонорар неотримувала, авторське право не передавала.

Автор

Page 59: Саксагань №2 2015 року

59

Анатолий ЕСЬКОВ

ЕСЬКОВ Анатолий Семёнович,Писатель-Скифолог,Член Союза Писателей Приднепровья.В 1950-60 гг. жил в г. Кривом Роге, работал

на шахте (горный мастер), затем в лаборатории(научный сотрудник), позднее во ВНИИОМШе(руководитель научного отдела).

Посещал городское литературное объединение,печатался в «Червоном Гірнике».

Позднее защитил кандидатскую диссертацию(доцент), преподавал более 30 лет в ДГИ г. Днеп-ропетровск (горная экономика).

С 1980 г. писал юморески, печатался в «Днеп-ровской Правде», «Днепре Вечернем».

В конце 90-х изучая труды Геродота, сталработать над заметками-разгадками о тайнахдревних скифов. Печатался в литературном жур-нале «Крила». Книга «Геродот открывает тай-ны» была переиздана пять раз. Анатолием Есь-ковым написаны рассказы, повести, романы, дра-мы, поэмы: в большинстве своем все они онаших предках – СКИФАХ!

В 2014 году автор получил 1 премию запобеду в литературном конкурсе, посвященном200-летию Т. Г. Шевченко, который проходилв г. Мариуполе.

Эту повесть мы и предлагаем читателямальманаха.

РЯДОВОЙГОСУДАРСТВЕННЫЙПРЕСТУПНИК(повесть)

К 200-летию со дня рожденияТараса Григорьевича Шевченко

Глава 1. Путешествие из Петербургав Оренбург

ГонецПочтовая тройка мчалась с сумасшедшей ско-

ростью. Фельдъегерь подгонял возницу, а тот не-щадно хлестал лошадей.

- Ваше благородие, - взмолился мужик, - рукаужо затекла – не могу кнута подняти.

- Горлом гони!Извозчик разразился таким матом, что встреч-

ные гоготали радостным смехом. - Ей Богу, ваше благородие, загоним лошадей. - Гони, я сказал!Комья земли летели из-под копыт взмылен-

ной тройки. Мелкие кусочки залетали даже вов-нутрь кареты и падали на колени двух пассажи-ров – фельдъегеря и арестанта. Но первый ни-чего не замечал, а второй не имел права заме-чать.

Никакого оружия фельдъегерю не выдали –вся надежда была на бешеную скорость: не ду-рак же арестант, чтоб выскакивать из кареты натаком ходу! – не только ноги – шею свернет.

Page 60: Саксагань №2 2015 року

60

Альманах “Саксагань” № 2 2015

Но арестант не собирался ломать свои кости,он вспоминал Гоголя: «ох, тройка, птица тройка,и кто тебя выдумал?»

Арестант не был знаком с великим русскимписателем, но кое-какие рисунки к его произве-дениям уже сделал. Вроде получились.

«И какой русский не любит быстрой езды?»Фельдъегерь явно был не русским, а вот поди

ж ты! - гонит, словно от разбойников удирает.А вот интересно, что он станет делать, ежели

разбойные людишки остановят карету? Навер-няка в штаны наложит.

Фельдъегерь думал о другом: что делать но-чью? Ведь темная ночь – самое любимое времявсех злодеев. Ну, одну ночь он одолеет, вторуютоже как-нибудь перебьется. А дальше? От Пе-тербурга до Оренбурга вон сколько верст! Не-бось и недели мало. Вот наказание! А арестантучто? Спит, набирается сил для побега.

Ну и порученьице дали!.. Хорошо, ежели по-высят в чине. А если нет? За такое маленькоежалование да такие большие страхи? Где ж спра-ведливость?

Хотя бы скорей станция! – и жрать, и пить хо-чется, спасенья нет. Вот будет дело, ежели у аре-станта нет денег! Нет, он, фельдъегерь, кормитьпреступника за свои кровные не станет. Дудки!

А ежели он с голоду подохнет? Кого судить бу-дут? Гонца, конечно. Что за чертовщина такая?Вот всегда у нас на Руси так: начальник спихи-вает на подчиненного свою работу, а ты, подчи-ненный, выкручивайся…

- Тпру! – выкрикнул возница – Лошадей на-кормить и напоить потребно. А? Ваше благоро-дие?

- Кормись! – с намеком выкрикнул фельдъе-герь и вылез из кареты. Арестант последовал егопримеру.

На станции было пусто – лишь петух деловиторасхаживал туда-сюда и обрадовался, увидев при-езжих гостей. Они-то всегда что-нибудь уронят напол.

Арестант заказал постные щи и уселся в угол-ке, а фельдъегерь испросил кусочек говядины.И то, и другое жена смотрителя принесла быст-ро.

Гонец принялся рвать зубами трехжильноемясо, а арестант отломил кусочек хлеба и подалего петуху. Тот клевал с руки, одобрительно по-кокивая, а фельдъегерь злобно выкрикнул: -«Жри скорее!» И арестант быстро заработал де-

ревянной ложкою. Конечно, российские щи – неукраинский борщ, но общего у них много, и аре-стант, видать уже давно привык ко щам, потомуи быстро расправился с ними.

Положив на стол какую-то монетку, он распра-вил свои усы и стал ждать, когда, наконец, фель-дъегерь расправится со своим куском. И тот незаставил себя ждать – проглотил остаток цели-ком, и тоже положил на стол монетку. Оба одно-временно встали и двинулись к выходу.

Петух захлопал крыльями, взлетел на столарестанта, и, узрев крошки хлеба, радостно за-кукарекал. Арестант оглянулся на петуха и усмех-нулся.

- Полезай в карету! – озлился гонец.Возница сидел на облучке и что-то жевал. Ло-

шади довольно помахивали хвостами.- Трогай!!И тройка помчалась в даль.

СближениеНа четвёртый день приключилось то, что и

должно было случиться: правая пристяжная ло-шадь замертво рухнула на землю. Если бы корен-ной конь не остановился, карета перекинуласьбы. Коренник дико заржал, обвиняя людей вжестокости, и все время косился на павшую под-ругу.

Умная пристяжная, чуя приближение кончи-ны, постаралась упасть в сторону, и карета пе-реехала ее задние ноги. Возница прослезился,отстегивая постромки и повторяя: «Бедная, Зорь-ка… бедная, Зорька…»

- Жалко лошадь, - впервые промолвил арес-тант, когда «двойка» тронулась в путь.

- Ты из благородных? – покосился на негофельдъегерь.

- Из крепостных.- Врешь! Крепостных в каретах не возят. Кре-

постные в кандалах идут по Владимирскомутракту.

- Меня выкупили петербургские художники.Фельдъегерь вздрогнул, но не от ответа арес-

танта, а от того, что не заметил, как нарушил ин-струкцию, запрещавшую разговаривать с пре-ступником. Некоторое время он сидел молча, апотом решил: все равно узнают, что разговари-вал со злодеем, ну, так пусть наказывают за дело.

- Тебя как зовут?- Тарас.- А лет тебе сколько?

Page 61: Саксагань №2 2015 року

61

- Тридцать три.- Молодой еще… - фельдъегерь хотел добавить:

а уже государственный преступник, но сдержал-ся и спросил: - Кем работал на свободе? За чтожил?

- Я художник. Рисовал, как вы изволили вы-разиться, благородных людей. Они неплохо пла-тили.

В его ответах фельдъегерь обнаружил не рус-ское произношение и спросил:

- Ты не русский?- Малоросс. С Украины.- Украина – это что?- Странное название Малороссии.- Ишь ты, - фельдъегерю показалось, что аре-

стант старается склонить разговор на политику,и он умолк.

Уже в который раз подъехали к очередной пе-реправе. Только на пароме лошади и отдыхали.А фельдъегерь зло глядел, как медленно паром-щик заводит дубовую дубинку прорезью в ме-таллический канат и лениво тянет ее на себя.

- Пошевеливайся! – крикнул он паромщику.- Чаво изволите? – отозвался тот, снял дубин-

ку с каната и подошел к карете с таким видом,словно собирается огреть ездока своим «оружи-ем».

«Ну и морда, - подумал фельдъегерь, - чистыйразбойник». Но уже менее грозно бросил: «Тянипобыстрее…» - Да то и делаем, - и паромщик мед-ленно вернулся на свое место и вложил дубинкуна канат.

Тарас усмехнулся и пожалел о том, что не мо-жет нарисовать глуховатого мужика. Какое вы-разительное у него лицо!

Когда двойка тронулась в путь, фельдъегерьпринял окончательное решение: вести разговорс арестантом. Авось тот проговорится о чем-товажном, и тогда ему, фельдъегерю, будет чем оп-равдаться за нарушение инструкции. И он спро-сил:

- А меня мог бы нарисовать?- Конечно! Но мне запрещено рисовать.« Вот те на, - пронеслось в голове фельдъеге-

ря. – Что ж он такое нарисовал, что получил зап-рет?»

Фельдъегерь вытер вспотевший лоб. Да, онкраем уха слыхал, что неблагонадежные худож-ники рисует царя… ну, в искаженном, даже смеш-ном виде… Неужто этот из таких?

- А кроме благородных, что ещё рисовал?

- Да так, на вольные темы.При слове «вольные» фельдъегерь насторожил-

ся.- Это что же?- Пейзажи, натюрморты, - Тарас догадался, что

сопровождающий выпытывает у него «ценныесведенья». Но фельдъегерь неожиданно умолк– он не знал таких слов, а переспрашивать нерешился. А Тарас закрыл глаза и погрузился ввоспоминания.

Неблагодарный арестантО третьем отделении в России говорили шё-

потом, да и то в узком кругу родственников илинадежных друзей. Тарас Шевченко тоже кое-чтослыхал об этом отделении, но никогда не думал,что придется в нем побывать. Разговаривали сним вежливо, вкрадчиво – не так прямолиней-но, как фельдъегерь. Но молодой художник чув-ствовал подтекст хитрых вопросов. Это понялжандармский следователь и однажды гаркнулнапрямую: - Как вы докатились до такого нахаль-ства, что писали похабные стихи против госуда-ря императора?!

«Как же я ему ответил? – вспоминал Тарас. –Кажется, так: «В Малороссии я видел нищету ибесправие крестьян, унижение и издевательстванад ними, и все это делалось именем государя иправительства…» Да, ответ, пожалуй, слишкоммягкий, но ведь в поэме «Сон» все сказано го-раздо резче.

Шевченко вспоминал, как его вывели из домудва огромных жандарма и повели к тюремномуэкипажу. В это время в окне противоположногодома мелькнула фигура Костомарова. Он, арес-тованный, снял свой «картуз» и поклонился ему.Наверно, он неправильно это сделал – за Косто-маровым давно следили…

Двойка приблизилась к постоялому двору.Фельдъегерь устремился к смотрителю, дабы уго-ворить его за две лошади дать три: как-никак,государственного преступника везет! Да и пред-писание соответствующее имеется.

Тарас не успел доесть скудный обед, как по-слышался грозный окрик: «Едем!!»

«Быстро он управился, - подумал Шевченко,на ходу глотая непрожеванную чечевичную кашу.–Наверное, пугает всех моим разбойным проис-хождением…» Тарас не ошибся.

Фельдъегеря так и тянуло что-нибудь выудитьу тихого арестанта, и он спросил:

Page 62: Саксагань №2 2015 року

62

Альманах “Саксагань” № 2 2015

- Сколько же денег уплатили за твою вольную?- 2500 рублей.- Ого! Где же твои художники взяли столь де-

нег?- Продали картину.- За две с половиной тысячи!- За полторы.- А ещё тысячу где взяли?- Царская семья пожертвовала.- Что?? – фельдъегерь чуть не подавился своим

вопросом. – Царь и царица… царская семья… спо-собствовала твоему выкупу, а ты… а ты… а ты … –Фельдъегерь закашлялся, покраснел от натуги иумолк.

«Зачем я ему это сказал? – пожалел Тарас. –Теперь волком будет смотреть на меня… И зачемему всё знать - хватит того, что я арестант».

НеурядицыДо самой ночи попутчики молчали. – Ваше

благородие, заедем в деревню, аль в степи ноче-вать станем? А? Ваше благородие? – Чего при-стал? Сворачивай в деревню! И гони! - Тутагнать нельзя – дорога больно плохая…

Ночевать в степи фельдъегерю не хотелось.Но делать крюк в деревню – значит терять вре-мя. Вот и выбирай из двух неурядиц одну. И онпромолчал.

Не доезжая полверсты до деревни, попали вливень. И откуда взялся? Ни грома, ни молнии,а он хлещет, как из ведра. В мгновение ока и до-рога, и обочины превратились в огромное озе-ро.

- Низина тута, - виновато пояснил возница.- Выбирайся!! – рявкнул фельдъегерь.Возница не подгонял лошадей, поскольку ви-

дел, как они раз за разом почти по брюхо прова-ливались в воду. И вдруг вся тройка рухнула мор-дами в воду. Коренник испуганно заржал, рва-нулся вперед, пристяжные тоже, и все трое выс-кочили из канавы. Зато карета провалилась пе-редними колесами в ту же канаву!

- Куда тебя чёрт занес?!Но ругаться было поздно: колёса по оси ока-

зались под водою. Возница понял, что карета невыедет, но для оправдания своей оплошностипокрывал матом несчастных животных.

Надо было что-то предпринимать. И Тарасстал снимать обувь и закатывать штаны вышеколен. Скосив глаза на фельдъегеря, он увидел,что тот делает то же самое.

Все трое почти одновременно спрыгнули вводу. Возница натянул коренника, а Тарас ифельдъегерь взялись за спицы колес. Каждыйчто-то кричал изо всех сил, стараясь показать,что только от него зависит результат. Наконецпередние колеса выехали из канавы, а задние внеё влезли. Сделали передышку, и вновь сталикряхтеть и кричать. Судя по крику, тяжелее всехбыло вознице. Задние колеса вытаскивали доль-ше. Вскоре канава осталась позади, а впереди –окошки домишек.

Хозяин крайнего домика возился в палисад-нике, отводя воду на улицу. Узрев подъехавшуюкарету, с открытым ртом глядел на сие чудо.

- А что, хозяин, на ночевку пустишь? – изреквозница.

- А почему не пустить?- Да мы все в карете спать будем, - поспешил

с разъяснениями фельдъегерь. – Пропусти насво двор.

– Как угодно, - ответствовал хозяин, переносяполовинки ворот в сторону, поелику держалисьони на веревочках. – Милости просим – заезжай-те.

Огромный черный пес бросился было навстре-чу лошадям, но его остановил окрик мужика:

- На место! На место, я сказал! Пес нехотя прыгнул на завалинку, которая

была сухой благодаря навесу деревянной кры-ши.

– Отужинаете? –спросил хозяин. – Нет, - отрезал фельдъегерь, - а вот поутру

не откажемся. – Как угодно.Спали постояльцы крепко. Рано утром, ещё до

восхода солнца, проснулся фельдъегерь. Обна-ружив рядом с собою арестанта, он решил вый-ти во двор, но как только приоткрыл дверцу ка-реты – пес тут как тут. Оскалив зубы, он предуп-редил гостя о том, что без разрешения хозяинавыйти не удастся.

– Эй, хозяин! – закричал фельдъегерь, разбу-див возницу и арестанта. - Убери своего пса!

Мужик, возившийся в огороде, услышал гласвопиющего и, отогнав пса, пригласил гостей вдом. – Сын и невестка на покосе, так что не обес-судьте, - и хозяин указал на стол, на котором сто-яли три кружки с квасом, а рядом – три лукови-цы. – Хлеба нетути. Не обессудьте.

Гости молча захрустели лукавицами, потяги-вая приятный квас.

Page 63: Саксагань №2 2015 року

63

- Самовар поставить? – наивно спросил хозя-ин.

- Ты лучше скажи, как быстрее доехать доОренбурга?

- Дак по деревне, по деревне – и на тракт.Возница вышел запрягать лошадей, а фель-

дъегерь недовольно спросил мужика:- Сколько с нас?- Что вы, что вы? – Мы все православные! да!Когда фельдъегерь вышел во двор, Тарас по-

ложил на стол три копейки.- Спасибо тебе, хозяин.- Да что ты, что ты, мы же православные…Тарас поспешил во двор.

Конец путиМужик не обманул – за деревней проходил

тракт. Дождя здесь не было.- Гони!Но возница, почуяв близость цели, и сам то-

ропил лошадей. Вскоре на горизонте обозначи-лась Оренбургская крепость. И первое, что раз-глядел Тарас, был огромный дом с мечетью и пре-красным минаретом.

Тарас вспомнил рисунок Брюллова и поди-вился тому, как точно возвели эти строения поего рисунку. Позже Тарас узнал, что эти строе-ния здесь называют караван-сараем. А сейчасон залюбовался брюлловской придумкою.

Караван-сарай, как часовой, возвышался впе-реди самого города Оренбурга, который примо-стился за высоким земляным валом, одетым вкрасноватый камень.

Солнце только-только зашло, когда каретавъехала в город. Это случилось на восьмой деньпути. Фельдъегерь трижды перекрестился, сдаварестанта местным военным властям. Сразу лег-че дышать, отлегло от сердца и появилось радо-стное настроение.

Глава 2. Путешествие в Орск

Ночь в казармеНочь Тарас провел на голом полу ордонансгауза.

Пленник ворочался с боку на бок, пытался отлежать-ся то на спине, то на животе, но «мягкое» ложе недавало поспать по-человечески. «Началось, - поду-мал с грустью Тарас. – А ведь дальше будет хуже…»

Утром его нарядили в военный мундир рядо-вого 3-го Оренбургского линейного батальона ипровели к коменданту крепости. В приемной

пришлось подождать, пока комендант изучал бу-маги, доставленные фельдъегерем из Петербур-га. Ничего хорошего новый солдат не предвещал:в предписании наказывалось содержать рядо-вого Шевченка в строгости и категорически зап-рещалось ему писать и рисовать.

«Хороший подарочек, -подумал полковникЛифлянд, отодвигая в сторону бумаги. – Именнотакого мне и не хватает… Всякую шваль ссыла-ют почему-то на Урал, как будто нет Сибири и се-вера… Да и юг есть… О чем с таким говорить?

Но удостовериться о прибытии злодея над-лежало. Лифлянд зазвонил в колокольчик – и напороге появился небольшого роста солдат. Ко-мендант долго и внимательно разглядывал пре-ступника и наконец неожиданно гаркнул:

- Пошёл вон в казарму!Солдата как ветром снесло. В казарме Тарас

перевел дух и малость успокоился. «Ну а чего луч-шего стоило ждать? – размышлял новоиспечен-ный солдат. – Для них я преступник… хорошо, чтоне дал пощечину – они это любят… Впрочем, всёещё впереди…»

Тарас сел на свои нары и задумался.- Чего загрустил, солдат? – раздался над голо-

вою приятный голос. – Вспомнил жену и детей?- Нет у меня ни жены, ни детей…- Тогда легче служить будет. Тебе сколько вле-

пили?- Десять лет.- Ну, это немного. Я вот уже двенадцатый год

здесь. Осталось еще три. А тебе всего лишь де-сять…

- Да, всего лишь…- Сегодня воскресенье, - продолжал незнако-

мец. – Почти все ушли в город. В воскресеньеразрешено. Я вот тоже собрался в гости к своимземлякам… а ты откуда?

- Из Малоросии.- З Украйни? А як твоє прізвище?- Шевченко. Тарас.- Тарас Шевченко?! – удивленно воскликнул

незнакомец и помчался по проходу к выходу.«Постой, постой, – сам себя наказал Тарас. – Такведь он спросил меня по-украински: «А як твоєпрізвище?» Ну да – именно по-украински! Но по-чему убежал?»

Тарас вышел из казармы, но солдата и следпростыл. «Ладно, вернется – поговорим. Послевстречи с комендантом это хоть и маленькая, ноприятность».

Page 64: Саксагань №2 2015 року

64

Альманах “Саксагань” № 2 2015

Тарас вернулся в казарму и огляделся. Кромедневального, никого не было. «Подремать, чтоли? Всю ночь крутился- вертелся на каменномполу. А тут какая-никакая, но постель…»

ЗемлякиНе успел Тарас задремать, как в казарму вва-

лился почти десяток мужиков разного возраста. – Назад! – вскричал дневальный. – Не поло-

жено!Но его никто не слушал. Самый старший - седов-

ласый мужик – устремился к Тарасу с возгласом:- Ты Шевченко?А другие, ничего не говоря, схватили Тараса

за руки и потащили к выходу.- Стой! У него нет разрешения!Седовласый извлек из широких штанов бу-

тылку и сунул ее в руки дневального, а молодойнадел на горлышко небольшое кольцо домашнейколбасы, и Тараса вытащили из казармы.

- От хохлы! – и выпивку, и закуску носят с со-бою…

А хохлы, зажав Тараса между собою, устреми-лись к своему поселению. А оно было недалеко.И Шевченко еще издали узнал, нет, признал вкрайнем домике свою хату – добросовестно вы-беленную, под соломою, с невысокой кудрявойвишнею перед окнами.

Был месяц червень, и неудивительно, что яго-ды на дереве «почервонiли», то есть покрасне-ли. Под вишнею стоял длинный стол. В глазахгостя блеснули слезы. Он низко поклонился хате,хотел что-то сказать, но ком радости подступилк горлу, и Тарас заморгал веками, встряхивая сресниц мелкие слезинки.

- Пiшли у хату, - промолвил седовласый, кото-рого называли Пилипом, и все устремились кдверям, пропустив вперед гостя и хозяина.

Тарас сдернул с головы военный «берет» и пе-реступил порог. Перекрестившись на небольшойиконостас, он молча огляделся. Всё здесь былотак же, как в его родной хате. Надо было что-тоговорить, но Тарас не мог. А хата уже переполни-лась людьми – женщинами, детьми, стариками.Выручил Пилип:

- А ну всi пiд вишню! Усi за стiл.Последними вышли хозяин и гость.- Сiдай, Тарас, на шановне мiсце.Гость сел в торце стола, по правую руку его рас-

положился Пилип, по левую – его молодой сын.– Поки жинки готовлять страву, розкажи нам,

Тарас, як ты тут опинився. Чи надовго?Смущенный солдат не спеша поведал своим

землякам грустную историю последних дней, невдаваясь в подробности ареста и ссылки. Всевнимательно слушали посланца с Украины, ко-торую старшее поколение покинуло много летназад, а младшее знало сё только по рассказамстариков. Но Тарас припоминал всякие смешныемоменты, дабы не печалить своих добродушныхи гостеприимных земляков.

А те посмеивались и радовались за солдата.За это время стол переполнился закусками.

Как только гость умолк, хозяин выкрикнул: - Ану, за зустрiч!

После закуски прозвучал второй тост: - За нашего дорогого земляка Тараса Шевчен-

ка! Больше не пили: Пилип затянул любимую

песню.«Чей, на горi та женцi жнуть,Чей, на горi та женцi жнуть,А попiд гороюЯром долиноюКозаки йдуть.Гей, долиною, гей,Широкою казоки йдуть.»Голос у седовласого хозяина был приятный,

и Тарас с удовольствием пел вторым голосом:«Попереду Дорошенко;Попереду Дорошенко;Веде своє вiйсько,Вiйсько запорiзькеХорошенько.Гей, долиною, гей,Широкою козаки йдуть.»И вдруг мужские голоса перебили женские:« А позаду Сагайдачний,А позади Сагайдачний,Що промiняв жiнкуНа тютюн та люльку,Необачний…Чувствовалось, что эта песня всем нравилась,

и исполняли ее земляки по-своему.После песен велись задушевные разговоры.

Потом снова пели, так до позднего вечера. Нона поверку Тарас не опоздал – об этом побеспо-коились Пилип и его сын. Взяв Тараса под рукии - все трое! – благополучно добрались до казар-мы. Холодный вечерний воздух протрезвил их,и Тарас вошел в казарму не шатаясь. Оставивмногочисленные подарки, земляки удалились.

Page 65: Саксагань №2 2015 року

65

Чисто немецкий ходКомендант Лифлянд отлично владел русским

языком, чем немало гордился. Любил Тургеневаи Гоголя, книжки которых привозил из Петербур-га его сын – студент университета. Но Лифляндникак не мог разгадать русскую натуру. Ну, спра-шивается, зачем образованные дворяне высту-пили против царя? Допустим... упаси Боже, ко-нечно! – но допустим, что они добились даже каз-ни царя. А дальше что? Заместо Николая при-шел бы к власти Александр. Ну и что? Зачем тог-да было затевать сыр-бор?

Или вот этот рядовой Шевченко! Кем он былот рождения? Крепостным. Ротмистр Энгель-гардт взял его к себе в дом казачком, а потомнаправил учиться, а потом дал вольную. И сталэтот Шевченко настоящим художником. Сын рас-сказывал, что он видел в Петербурге картины ирисунки этого художника. Талант! И что же тво-рит этот сукин сын Шевченко? Да ни больше, нименьше, как смеется в своих стихах над царем ицарицею!

Что за народ такой? Ему - добра, а он тебе -зло! Да у коменданта сегодня с самого раннегоутра плохое настроение. А с чего ему быть хоро-шим? Только что от Лифлянда ушел фискал, ко-торый донес ему. Это непорядок, но местные ка-менщики заломили такую сумму, что Лифлянд от-казался от их услуг. А солдаты будут работатьзадаром. А плотники отбыли в Орск три дня на-зад. Но не все: один внезапно заболел – пище-вое отравление – и находится в госпитале. Не-хорошо получилось: за десять каменщиков – де-вять плотников. Правда, в письме Исаеву Лиф-лянд объяснил причину и обещал в ближайшиедни отправить в Орск десятого. И отправит. Толь-ко не плотника, а художника.

Ну а если в Петербурге дознаются, то Лиф-лянд легко оправдается: он действовал в инте-ресах Оренбургской крепости; а что касается ху-дожника, то он сам назвался плотником. Ой, нучто, там будут докапываться до истины?

И вновь земляки Пока комендант разговаривал сам с собой,

в казарму вошел военный человек. Дневальныйдаже растерялся - он никогда не видел такойформы. А незнакомец прямо с порога спросил:

- Кто Шевченко?- Я, - и Тарас встал со своих нар, разглядывая

незнакомца. Нет, он никогда не встречался с ним.

А незнакомец бросился к Тарасу и повис унего на шее, приговаривая: «Тарасэ, Тарасэ….».

А Тарас ничего не мог понять. Наконец незна-комец, утирая слезы радости, изрёк:

- Пошли ко мне.- Не положено, - вмешался дневальный.- Ах, да, – усмехнулся незнакомец,- я сейчас

договорюсь с комендантом. И ушел. И договорил-ся. И потянул Тараса за собою.

Всю дорогу незнакомец говорил:- Меня зовут Федор Лазаревский. Я работаю

в оренбургской приграничной комиссии. Моиродители с Украины. А мы, шесть братьев, роди-лись на Урале. Всей семьей читали твой «Коб-зар». А позже – «Гайдамаки». Я не очень хорошознаю украинский язык. А песни украинские поюсносно. Мы сейчас пойдем к Сергею Левицко-му. Он мой коллега по работе. У нас выходнойдень в понедельник. Так что свободны целыйдень… А твой комендант – любезный человек.Сразу разрешил тебя забрать… Вон домик Сер-гея. Он прекрасно поет украинские песни. Ты бу-дешь в восторге… Водку мы не употребляем. Асегодня настойка у Сергея есть. Прекрасный на-питок….

У Тараса закружилась голова от быстрой речиФедора, но остановить его он не решился. УмолкЛазаревский только у порога маленького доми-ка.

- Пришли.Сергей Левицкий выглядел совсем мальчи-

ком, хотя был моложе Тараса на восемь лет.Здесь, в доме Левицкого, все повторилось, как

у Пилипа: выпивали, закусывали, пели песни. Та-рас читал «Сон» и «Кавказ». Потом пел один Ле-вицкий, а Федор и Тарас чуть не разрыдались.В общем, не заметили, как надвинулся вечер. Ивновь хозяева пошли провожать гостя до самойказармы.

ПеснопенияПочту из Оренбурга в Орск отправляли каж-

дый вторник. На этот раз ямщик не поехал к юж-ным воротам, а повернул к солдатской казарме.

Фельдфебель заранее разбудил рядовогоШевченко и любезно объявил, что тот будет со-провождать почту. Тараса накормили и дали вдорогу корзинку с едою. Все были на удивле-ние вежливы, внимательны, даже улыбчивы.

« С чего бы это?» - подумал Тарас и не нашелответа.

Page 66: Саксагань №2 2015 року

66

Альманах “Саксагань” № 2 2015

А «Ответ» смотрел из окна комендантского ка-бинета до тех пор, пока коляска не скрылась извиду.

Все было сделано по-немецки!А Тарас, усевшись рядом с кожаным мешком,

наполненным почтой, облегченно вздохнул: хотьнесколько дней он будет дышать свежим возду-хом. Нет, он никогда не привыкнет к казармен-ной вони, пьянкам, дракам и крикам. О Господи,как быстро мужики привыкают к скотскому об-разу жизни!

- Ты, ваше благородие, извиняй меня, однакоя люблю петь. Тогда и дорога короче, и лошадьбежит быстрее, и на душе светло.

Тараса удивило такое обращение: «Ты, вашеблагородие», но он лишь улыбнулся.

- Пой – я люблю песни.« Когда я на почте служил ямщиком,Был молод, имел я силенку.И знаете, братцы, в селеньи одномЛюбил я в ту пору девчонку…»

Тарас внимательно слушал песню и удивлял-ся тому, как много схожего в русских и украинс-ких народных мотивах.

- Тебя как зовут? – спросил Тарас возницу.- Ямщик.- А имя?- Ямщенок.- Как это?- А вот так. Отец мой был почтовым ямщиком.

Погиб он в грозу. А отчим не терпел меня, бил, ая огрызался. Вот он, отчим-то, и прозвал меня«Ямщенком». Так и пошло.

- Ну, тогда и ты называй меня «Солдатом».- Можно и «Солдатом».

«Ревела буря, лес шумел,Во мраке молнии сверкали,И беспрерывно гром гремел,И вихри в дебрях бушевали…»

- А ты, солдат, отчего не подпеваешь?- Я не знаю этой песни.- Пой, какую знаешь.И Тарас запел: « Ой пiд вишнею, пiд черешнею Стояв старий з молодою, Як iз ягiдкою. I просилася, i молилася: - Пусти мене, старий дiду, На вулицю погулять. - Ой i сам не пиду, I тебе не пущу, Хочеш мене, старенького,

Та покинуть на бiду. Куплю тобi хатку, i ще ciножатку, I ставок, i млинок, I вишневий садок. - Ой не хочу хатки, анi сiножатки, Нi ставка, нi млинка, i вишневого садка. Ти, старий дiдуга, i загнувся, як дуга. А я молоденька, Гуляти раденька.- Так ты хохол?- Можно и так назвать.- Вашего языка я не знаю. А вот то, что мой

«нехристь – староста» и твой «старый дидуга»схожи – уразумел.

Тарас усмехнулся: не такой уж и простой этотямщик.

В грозу Первую ночь провели так: ямщик – на посто-

ялом дворе, а Тарас – в коляске. Поначалу Тарастоже хотел спать на нарах, но ямщик его остано-вил:

- Нет, ваше благородие, тебе нельзя отходитьот почты: я – извозчик , а ты – охранник.

«Оно и лучше», – подумал охранник, – тамклопы заедят, а в коляске и мягко, и насекомыхнет».

Рано утром двинулись в путь.И вдруг Тарас увидел слева от дороги укра-

инское село. Да! Белые хатки, верба у ворот, виш-невый садик и девчушка, выгоняющая коровуна толоку, идет босиком по росистой траве.

Слезы навернулись на глаза Тараса. Хотелосьсоскочить на землю, снять обувь и пройтись ря-дом с дивчиною. Но нельзя: он охранник.

- Хохлы тута живут, - промолвил ямщик и ог-рел лошаденку, дабы охранник – чего доброго –не выскочил из коляски.

И вновь возница запел: «Ревела буря, лес шумел, Во мраке молнии сверкали…..»Внезапно песня оборвалась – ямщик онемел.

Тарас поднял глаза и увидел впереди – далеко-далеко какие-то вспышки. Да, молнии. А вот на-конец-то докатился и гром.

- Ваше благородие, - ямщик повернул бледноелицо к Тарасу и закрестился. – Ваше благородие,боюсь я ее. Боюсь… Завяжи мне глаза… завяжи,а уши я заткну пальцами…

Ямщик достал из кармана длинную черную

Page 67: Саксагань №2 2015 року

67

ленту и подал Тарасу, и тот в несколько слоевобмотал ею трясущуюся голову возницы.

Тарас хотел было сесть на облучок и взять вруки вожжи, но ямщик запротестовал:

- Нет, нет, я сам… ты около почты … я сам. Ло-шадка не боится молнии… О Господи…Сам накли-кал я грозу…

Ямщик в последний раз перекрестился и зат-кнул уши пальцами. А лошадь действительношла спокойно, хотя гром приближался, а молнияслепила очи.

Тарас тоже несколько раз перекрестился: акто не боится грозы? Нет таких на свете. Впро-чем, лошадь ни разу не вздрогнула и ни разу неостановилась.

Но дорога повернула вправо, а гроза ушла влево. Слава тебе, Господи! Тарас еще раз пере-крестился и постучал по голове ямщика. Тотвздрогнул и «откупорил» уши.

- А? Что? Не слышу грома…- Гроза прошла мимо.- Ну и слава богу, ну и слава Богу, - повторял

возница, разматывая ленту. – Ой, как хорошо то…Вскоре они подъехали к постоялому двору, и

возница выпряг лошадь, ведя ее под уздцы в ко-нюшню. С радостным лицом он привел вороно-го коня - стройного и сильного.

- Теперь быстро доедем. Вон конище какой! Алошадка – она ж была и слепая, и глухая. Подсу-нули мне ее – не углядел я… А конь хорош!

Тарас улыбнулся и тут же мысленно поблаго-дарил лошадку: слепая и глухая, она все еще про-должала верно служить человеку.

Пока возница менял лошадь на коня, Тарасуспел съесть один пирожок и второй подал при-ятелю.

- Что ты, солдат, у меня имеется свой припас.А только я позднее буду жевать – не захотелосьеще.

Тарас запил пирог двумя глотками воды иоткинулся на спинку коляски. Из головы поче-му-то не выходила несчастная лошадка…

А конь действительно бежал резво и гор-до. «Молодой еще, – подумал Тарас, – не жалеетсебя… Так ведь и человек таков…» И охранникзадремал.

Глава III. Орская крепость.

Плотник или столяр?Ночь застала путников в степи. Возница пы-

тался остановить коня и заночевать у дороги. Нотот не желал останавливаться и упрямо шел впе-ред: он знал, что скоро конечная остановка, истремился поскорее достичь ее.

- Ну и иди, - буркнул ямщик, - а я буду спать.Орская крепость показалась на горизонте в

полдень. Конь прибавил шагу, путники оживи-лись.

А на Тараса вдруг нахлынула хандра. «Чтождет меня в этой крепости посреди пустыни?Она как одинокое кладбище, оторванное от люд-ских поселений. Может, это мое последнее при-станище?»

Орская крепость была ограждена землянымвалом подковообразной формы. Концы «подко-вы» упирались в берег реки Урал. Вокруг вала –канава. Вот и вся крепость.

Конь забарабанил копытами по деревянно-му мостику, и коляска въехала на плац. Вокруг –ни души. Тарас съежился и вытащил мешок с по-чтою. А конь заржал и забил копытами.

- Ишь ты, - пробурчал ямщик, выпрягая нетер-пеливого коня, который сразу поскакал напра-во за невысокие домишки.

Тарас огляделся по сторонам – куда же нестипочту? Но, увидев идущих к нему офицеров, зас-тыл.

- Рядовой Шевченко прибыл…. Из Оренбурга…- Я так и понял, - перебил его подполковник,

– что ты десятый. Иди вместе с ямщиком в хар-чевню, а вечером зайдешь ко мне.

Подполковник направился к выходу, штабс –капитан за ним, а унтер – офицер, подхватив ме-шок с почтою, почти побежал к домику комен-данта крепости, дабы потом успеть догнать стар-ших офицеров.

А Тарас и ямщик направились в харчевню.- Я так гадаю, солдат, что ты останешься тута.Солдат не отозвался – он понял, что служить

ему доведется здесь, в Орской крепости, в пус-тыне.

Хорошо это или плохо?Тарас готов был терпеть казарменную вонь и

брань, лишь бы ему разрешили рисовать.Но кто из начальников на это отважится?

Ведь запрет исходит от самого царя! Со стиха-ми легче: писать запрещено, а сочинять – нет. Вот

Page 68: Саксагань №2 2015 року

68

Альманах “Саксагань” № 2 2015

«САКСАГАНЬ»

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ:50101, Україна,м.Кривий Ріг,

пл.Радянська, 1

ЗАСНОВНИК –Виконком

Криворізькоїміської ради

Свідоцтво прореєстрацію

№ 108 ДП-1994

Коректор Iван Найденко

Фото на обкладинці Сергія Герко«Бронзовка»«Парусник»

Верстка і дизайн альманаха – Андрія Дюка

Рукописи редакцією не рецензуються,а обсягом менш ніж 48 аркушів не повертаються.Автори можуть зустрітись з головним редактором,за домовленістю, в Управлінні культури і туризму

міськвиконкому, або при зборахміського літературного об‘єднання убібліотеці №10 на площі ім.Артема.

Контактні телефони 92-51-60, 74-69-38.

e-mail: [email protected]

Здано до набору 05.09.2015 р.Підписано до друку 11.10.2015 р.

Формат 60х84/1/8.Тираж 400примірн. Об‘єм 8,0 ум.др.арк.

Ціна вільна.

Видавництво «Діонат» (ФО-П Чернявський Д.О.)пр. 200-річчя Кривого Рогу, 17, (зуп. «Спаська»),

тел.: (056) 440-21-63; 440-05-92.Свідоцтво ДК 3449 від 02.04.2009 р.

www.dionat.com

ехали в Орскую крепость – ямщик дремал, а Та-рас сочинял:

«Ой думи мої, думи мої,Ви мої единi.Не кидайте хоч ви менеПри лихiй годинi.Прилiтайте, сизокрилiМої голуб`ята,Із-за Днiпра широкогоУ степ погуляти…»

Сочинять-то сочинял, а как записывать? Воти сейчас, пообедав, они с ямщиком разошлисьв разные стороны: мужик – спать, а поэт – сочи-нять. Ну что же придумать для записи стихов?

Тарас и не заметил, как приблизился вечер,пора идти к коменданту.

Подполковник Исаев встретил солдата воп-росом:

- Так ты плотник или столяр?- Я – художник, ваше высокоблагородие.- Постой, постой,- комендант задумался, – как

твоя фамилия….- Шевченко, ваше высокоблагородие.Комендант рассмеялся и промолвил:- Ну и Лифлянд, ну и хитрец… Ну да ладно…

На строительстве моста пользы от тебя никакойне будет. Дам я тебе другое поручение: у нас естьмаленькая библиотека, книги в ней вповалку, наполу. Негоже это. Ты наведи там порядок. И есликто из солдат попросит книгу - выдавай. Ну аунтер-офицер Добрынин, так тот будет частым го-стем у тебя: любит читать. Вот так.

- Разрешите приступить к делу.- Приступай.Тарас шел к маленькому домику и щипал себя

то за ухо, то за шею: не сон ли это? Нет, явь. Та-рас перекрестился со слезами на глазах.

- Спасибо тебе, Господи. Спасибо тебе, Бого-родица…

Ладно, нельзя писать и рисовать, но читать –читать! – можно. Неважно, какие там книги -было бы что читать! Какой добрый человек ко-мендант!

Продолжение следует