Львівська обласна організація Ліги соціальних працівників України

Інститут соціогуманітарних проблем людини ЗНЦ НАН і МОН України

Центр соціального партнерства та лобіювання НаУКМА

МОНІТОРИНГ

ДОТРИМАННЯ ПРАВА НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ В УКРАЇНІ У 2010 РОЦІ

Підсумкове видання

Львів – 2011

Виконавці дослідження: Панцир С. І., Чугаєвський М. В., Бодревич М. О.

Моніторинг дотримання права на соціальний захист в Україні у 2010 році : підсумкове видання / С. І. Панцир, М. В. Чугаєвський, М. О. Бодревич. – Львів, 2011. – 132 с.

У пропонованому виданні представлено результати моніторингу, який здійснювали фахівці Львівської обласної організації Ліги соціаль-них працівників України та Центру соціального партнерства та лобію-вання Національного університету «Києво-Могилянська академія» в рамках проекту «Громадський контроль за політикою соціального за-хисту на центральному та регіональному рівні у Львівській області», підтриманого Міжнародним Фондом «Відродження». Основну увагу приділено соціальним стандартам, за якими здійснюються виплати соці-альної допомоги; статистиці соціальної допомоги по малозабезпеченос-ті; якості адміністративних послуг із призначення різних видів соціаль-ної допомоги у 2010 році.

Для широкого кола читачів.

© Львівська обласна організація Ліги соціальних працівників України, 2011

МЕТОДОЛОГІЯ МОНІТОРИНГУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ,

ДОТРИМАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН Мета моніторингу: встановити факти й тенденції змін держав-

ної політики щодо виконання державою своїх соціальних зобов’язань у сфері соціального захисту населення у 2010 році в Україні загалом та у Львівській області зокрема.

1. Об’єкт моніторингу: законодавчі акти (ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік», внесення змін до законів, які регулюють сферу соціального захисту, підзаконні акти КМУ, Мінпраці, спрямовані на виконання держбюджету, акти Львівської ОДА).

Законодавчі застереження щодо об’єкта моніторингу Переважні повноваження в соціальному захисті належать цент-

ральним органам виконавчої влади та місцевим державним адміні-страціям. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати до-даткові заходи соціального захисту понад норми, визначені органами виконавчої влади. В умовах дефіциту місцевих бюджетів і їх залежності від центрального, додаткові заходи соціального захисту практично не здійснюються. У сфері соціального захисту, зокрема соціальної допо-моги населенню, більшість видатків здійснюються через підрозділи обласних та районних державних адміністрацій (управління праці та соціального захисту населення). Органам місцевого самоврядування пе-редаються повноваження щодо управління соціальними службами, які надають послуги з догляду інвалідам, ветеранам, особам похилого віку.

Отже, в центрі уваги моніторингу дотримання прав громадян у сфері соціального захисту населення є акти ВРУ, центральних органів вико-навчої влади та місцевих державних адміністрацій, зокрема:

1) ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»;

2) Постанови КМУ та Мінпраці щодо порядку виконання норм закону про держбюджет у сфері соціального захисту;

3) Нормативно-розпорядчі акти ЛОДА щодо виконання обласного бю-джету в частині надання соціальної допомоги населенню.

3

2. Предмет моніторингу: реалізація норм міжнародних зобо-в’язань України та законодавства України щодо соціального захисту населення, а саме підтримки доходів вразливих категорій населення на рівні соціальних стандартів, розмір яких визначений у законі про держбюджет на відповідний рік.

Законодавчі застереження щодо предмета моніторингу В основі соціального захисту в Україні лежить система за-

гальнообов’язкового державного соціального страхування, яке га-рантує працюючим громадянам компенсацію втраченого доходу у разі: 1) нещасного випадку на виробництві та професійного захворюван-ня, 2) тимчасової втрати працездатності, 3) хвороби, 4) безробіття та 5) старості. Відповідно до зазначених страхових випадків розбудову-ється інституційна й організаційна основа державного соціального страхування. Система державного соціального страхування повинна управлятись на рівних правах соціальними партнерами (об’єднаннями профспілок, роботодавців та уряду) через фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування. До останнього часу не виконана норма законодавства щодо запровадження державного медичного стра-хування. Відповідні заходи заплановані урядом на 2013 рік.

Держава обмежує вплив соціальних партнерів на управління пен-сійним страхуванням та страхування на випадок безробіття. Обмеження щодо пенсійного страхування передбачає повний контроль держави над Пенсійним фондом до завершення пенсійної реформи. Реформа завершиться після досягнення фінансової стабільності та незалежності Пенсійного фонду від державного бюджету, функціонування всіх рівнів пенсійного страхування. Незалежність пенсійного фонду поки що є недосяжною метою і у 2010 році заборгованість Пенсійного фонду перед державним бюджетом сягнула 60 млрд грн, або 1/5 від бюджету фонду. До останнього часу не запроваджено накопичувального рівня пенсійного страхування, який повинен забезпечити 20% попередньої заробітної плати пенсіонера. Відповідно, держава, на відміну від со-ціальних партнерів, несе, по суті, повну відповідальність за соціальний захист пенсіонерів. Головним для уряду є виконання вимог статті 46 Конституції України щодо виплати пенсії на рівні, не нижчому за прожитковий мінімум. Обмеження щодо страхування на випадок без-робіття стосуються також повного підпорядкування уряду виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного страхування на ви-падок безробіття та Державної служби зайнятості. Відповідно, уряд несе відповідальність за соціальний захист безробітних (виплата допо-

4

моги по безробіттю) і надання соціальних послуг безробітним (проф-орієнтація, профпідготовка, пошук відповідної роботи). Знову ж таки відповідальність уряду, згідно із статтею 46 Конституції України, ле-жить у площині гарантій соціального захисту безробітного, зокрема от-римання допомоги по безробіттю на рівні не нижчому, ніж прожит-ковий мінімум.

Іншим складником системи соціального захисту є державна соціальна допомога, яка покликана забезпечити на рівні соціальних стандартів доходи вразливих категорій населення переважно з числа незастрахованих осіб. Соціальну допомогу отримують і застраховані особи, яким властиві соціальні ризики бідності, дефіциту видатків на утримання дітей.

Видатки на соціальну допомогу передаються у вигляді субвенцій з держбюджету до місцевих бюджетів, але розпорядниками цих бю-джетних коштів є місцеві державні адміністрації та їхні підрозділи у сфері соціального захисту населення.

Більшість видів соціальної допомоги в Україні передбачені Зако-ном України «Про державну соціальну допомогу сім’ям з дітьми» (№ 2811-XII від 21.11.1992 зі змінами): 1) допомога у зв’язку з вагітністю та пологами (гарантований

розмір допомоги становить 100% середньомісячного доходу жін-ки, але не менше як 25% прожиткового мінімуму);

2) одноразова допомога при народженні дитини (гарантований розмір становить 12,4 тис. грн на першу дитину, 25 тис. грн – на другу, 50 тис. грн – на третю (станом на 2010 рік);

3) допомога при усиновленні дитини (гарантований розмір – 12,4 тис. грн);

4) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею три-річного віку (гарантований розмір – доплата до рівня прожит-кового мінімуму для працездатних осіб, мінімальний розмір – 130,00 грн, максимальний – 922,00 грн (станом на 01.12.2010) з урахуванням доходу сім’ї);

5) допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуван-ням (гарантований розмір – подвійний розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку);

6) допомога на дітей одиноким матерям (гарантований розмір – доплата до доходу матері до рівня прожиткового мінімуму ди-тини відповідного віку), надається в розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну

5

особу за попередні шість місяців, але не менше як 30% прожит-кового мінімуму для дитини відповідного віку (наприклад, мінімальний розмір допомоги станом на 01.12.2010 для дитини до 6 років – 239,79 грн, максимальний – 399,50 грн з урахуван-ням доходів сім’ї). Іншими законодавчими актами передбачені наступні види со-

ціальної допомоги: 1) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям (За-

кон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпе-ченим сім’ям» № 1768-III від 01.06.2000, зі змінами) (гарантова-ний розмір – доплата до рівня прожиткового мінімуму сім’ї, яка не може перевищувати 75% прожиткового мінімуму);

2) державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам (Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» № 2109-III від 16.11.2000, зі змінами) (гарантований розмір: для інвалідів з дитинства І групи – 100% прожиткового мінімуму, ІІ групи – 80%, ІІІ групи – 60%; для дітей-інвалідів до 18 років – 70% прожиткового мінімуму);

3) державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» № 1727-IV від 18.05.2004 зі змінами) (гарантований розмір: особам, які не мають права на пенсію (чоловіки віком 63 роки, жінки – 58) – 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних, інваліди I групи – 100% прожиткового мінімуму, ІІ групи – 80%, ІІІ групи – 60%);

4) тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляють-ся від сплати аліментів (Постанова Кабінету Міністрів України № 189 від 22.02.2006 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утриму-вати дитину або місце проживання їх невідоме», зі змінами) (гарантований розмір: 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку);

5) програма житлових субсидій (Постанова Кабінету Міністрів України № 848 від 21.10.1995 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату жит-лово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», зі змінами) (гарантії: ви-

6

трати домогосподарства на оплату послуг ЖКГ, які не повинні перевищувати 15% сукупних витрат, для домогосподарств, у яких зареєстровані лише працездатні особи, для осіб непрацездатних 10% і для осіб, серед яких є діти, інваліди І або ІІ групи і в яких середньомісячний сукупний дохід на одного зареєстрованого не перевищує 50% прожиткового мінімуму на одну особу у роз-рахунку на місяць. Соціальна допомога надається лише на підставі звернення

громадян, перевірки документів, які підтверджують соціальний статус особи та членів домогосподарства, перевірки майна та доходів.

До предмета моніторингу за Проектом зараховуються найбільш со-ціально значимі за змістом види соціальної допомоги, які охоплюють більшість вразливих категорій населення і за якими саме уряд несе переважні зобов’язання. Зокрема, це: 1) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; 2) одноразова допомога при народженні дитини; 3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням; 5) допомога на дітей одиноким матерям; 6) програма житлових субсидій.

Здійснюватиметься тестування адміністративних послуг із призначення соціальної допомоги у вибраних районах Львівської області.

Іншим елементом системи соціального захисту є система соці-альних пільг, яка передбачає доступ статусних категорій громадян до соціально значущих товарів та послуг безоплатно або на пільгових умовах. В Україні діють такі основні пільги на:

1) сплату житлово-комунальних послуг; 2) оплату побутового палива; 3) оплату проїзду в транспорті; 4) забезпечення житлом; 5) встановлення телефону та оплату послуг зв’язку; 6) забезпечення санаторно-курортним лікуванням; 7) користування спеціальним автотранспортом; 8) забезпечення протезами та протезно-ортопедичними засобами; 9) оплату ліків, лікарських засобів та зубопротезування; 10) пенсії та соціальну допомогу. До пільговиків належать переважно соціально-демографічні, со-

ціальні, професійні групи громадян: діти, молодь, пенсіонери, інваліди,

7

багатодітні матері, шахтарі, військовослужбовці, ветерани ВВВ, учас-ники бойових дій, діти війни, жертви політичних репресій, державні службовці, наукові працівники, судді, громадяни, які постраждали від аварії на ЧАЕС тощо. За останні роки кількість пільговиків ста-новила приблизно 40% населення. У системі пільг найбільш значи-мими для бідних домогосподарств є пільги на сплату житлово-кому-нальних послуг та побутового палива, для пенсіонерів – пільги на придбання лікарських засобів. Дослідження та моніторинг пільг ускладнюється через незабезпечення принципу адресності, а відпо-відно й обліку.

Моніторинг пільг потребує спеціальної методики оцінки ринків товарів та послуг, щодо яких застосовується пільговий режим поста-чання й ціноутворення, а тому пільги не включатимуться до предмета моніторингу за Проектом.

Останнім складником системи соціального захисту є діяльність соціальних служб, які постачають соціальні послуги вразливим катего-ріям населення переважно щодо догляду, консультування (соціального супроводу) та реабілітації.

Щодо системи пільг до предмета моніторингу за Проектом включати-муться програми пільг, переважно в частині фінансування пільг із дер-жавного бюджету. При цьому потрібно враховувати, що повноцінне відстеження системи пільг вимагає розробки спеціальної методики моніторингу й оцінки. Діяльність соціальних служб також не включатиметься до предмета мо-ніторингу Проекту, оскільки має свою специфіку і потребує окремого дослідження за спеціальною методологією.

Відповідно до статті 46 Конституції України система соціального захисту, зокрема соціальна допомога, ґрунтується на соціальних стандартах прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Відповідно до статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» по-казник прожиткового мінімуму використовується для оцінки рівня життя в Україні, встановлення мінімальної заробітної плати, мінімаль-ної пенсії за віком, соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, визначення права на соціальну допомогу. На-бори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг визначає відповідно спеціально уповноважений центральний орган вико-навчої влади у сфері охорони здоров’я, з використанням нор-

8

мативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах хар-чування, відповідно до їх хімічного складу та енергетичної цін-ності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охо-рони здоров’я, та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері економіки з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засо-бами захисту організму людини від впливу навколишнього сере-довища, а також засобами для влаштування побуту. Розмір про-житкового мінімуму встановлює Кабмін після проведення науко-во-громадської експертизи складових прожиткового мінімуму. Експертиза здійснюється на снові соціального партнерства пред-ставниками профспілок та організацій роботодавців у порядку, затвердженому КМУ. Затверджує прожитковий мінімум парла-мент. Цей розмір може переглядатись упродовж року з враху-ванням рівня інфляції. Із 2002 року в законах про держбюджет замість показника прожиткового мінімуму застосовується «гаран-тований мінімум» або «рівень забезпечення прожиткового мініму-му». Через цей квазістандарт обмежується розмір соціальної до-помоги за деякими програмами відповідно до можливостей держ-бюджету.

Стандарт мінімальної зарплати важливий для оцінки рівня со-ціальних гарантій в оплаті праці та соціального захисту працюючого населення.

Щодо соціальних стандартів до предмета моніторингу за Проектом включатимуться: 1) зміни розмірів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати; 2) показники інфляції та їхній вплив на визначення розміру соціальних стандартів та на доходи населення; 3) зміни в порядку визначення соціальних стандартів та практики по-рушення законодавства; 4) застосування «гарантованого мінімуму».

На рівень соціального захисту також впливають зміни в порядку виплати соціальної допомоги, зокрема визначення розміру допомоги та права на допомогу. Як правило, в законі про держбюджет визна-чається право КМУ на встановлення таких порядків і уряд викорис-товує ці повноваження зниження видатків на соціальний захист у

9

нормах законодавства щодо розміру соціальної допомоги та права на неї. Крім того, для обмеження своїх зобов’язань із соціального захисту уряд в законі про держбюджет часто призупиняє дію соціального зако-нодавства або вносить в нього зміни, що суперечить конституційним та регламентним нормам щодо законотворчої діяльності.

Щодо порядку виплати соціальної допомоги до предмета моніторингу за Проектом відносяться: 1) зміни в законодавстві щодо повноважень виконавчих органів ви-значати розміри соціальної допомоги та право на неї; 2) зміни підзаконних актів, які впливають на визначення обсягу прав на соціальну допомогу; 3) призупинення дії соціального законодавства або внесення змін до нього в законі про держбюджет.

1. Період моніторингу Згідно з Проектом період моніторингу визначений із червня

2010 по січень 2011 року включно. Окрім оцінки результатів моніто-рингу та прогнозу тенденцій розвитку системи соціального захисту потрібно визначити основні тенденції еволюції розвитку системи соці-ального захисту в попередні періоди. Базовим для порівняння є 2009 рік. При цьому, відповідно до історії окремих напрямків соціального захисту, використовуються і більш тривалі попередні періоди, особливо в частині правового забезпечення соціального захисту, статистичних показників, чисельності вразливих категорій населення, розміру соці-альних стандартів, інфляції та доходів населення.

2. Одиниці моніторингу та джерела інформації Моніторинг здійснюватиметься за такими показниками та оди-

ницями: 1) чисельність вразливих категорій населення в Україні та

Львівській області зокрема у 2009–2010 роках: а) чисельність незайнятого населення та безробітних; б) чисельність домогосподарств, які звернулись по державну со-

ціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям; в) чисельність батьків, які звернулись по допомогу на догляд за

дитиною до досягнення нею трирічного віку; г) чисельність батьків, які звернулись по допомогу на дітей оди-

ноким матерям (батькам); 2) соціально-економічні показники по країні та Львівській

області:

10

а) показник цінової інфляції та індекси цін на соціально значущі товари і послуги (товари та послуги мінімального споживчого кошика);

б) доходи та видатки домогосподарств; 3) норми актів законодавства та нормативно-правових актів

щодо таких видів соціальної допомоги, як: а) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; б) одноразова допомога при народженні дитини; в) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею три-

річного віку; г) допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням; д) допомога на дітей одиноким матерям; е) програма житлових субсидій; 4) норми актів законодавства та нормативно-правових актів

щодо мінімальних стандартів; 5) норми актів законодавства та нормативно-правових актів

щодо визначення розмірів соціальної допомоги та права на неї відповідно до переліку у п. 3);

6) фактичні показники розмірів соціальної допомоги, ви-значених у п. 3.

Джерела інформації: 1) дані Держкомстату з офіційного сайту; 2) дані Міністерства соціальної політики України з офіційного

сайту та відповідей на звернення громадської організації; 3) нормативна правова база, аналітичні та статистичні дані,

доступні із сайтів ВРУ, КМУ, ЛОДА; 3. Обмеження моніторингу Статистичні дані Держкомстату та Мінпраці, які оприлюдню-

ються, не відображають в оперативному режимі показників щодо розмірів соціальної допомоги та кількості осіб, які мають право на до-помогу. Крім того, відповідні показники формуються у Мінпраці на по-чатку наступного після звітного року.

4. Критерії оцінки результатів моніторингу Основними критеріями оцінки є реалізація конституційних норм

та норм міжнародного права у сфері соціального захисту. Зазначимо основні правові засади соціальних прав, які є обов’язковими до вико-нання державними органами в Україні.

Базові соціальні права визначені в Загальній декларації прав людини ООН, зокрема у ст. 22–25:

• ст. 22 визначає право на соціальне забезпечення;

11

• ст. 23 стосується трудових прав і визначає право на працю, вільний вибір роботи, справедливі та сприятливі умови праці і захист від безробіття; право на рівну оплату за рівну працю без жодної дискримінації; право на справедливу і задовільну винагороду, що забезпечує гідне існування; право створювати професійні спілки;

• ст. 24 визначає право на дозвілля і відпочинок, розумне обме-ження робочого дня та оплачувану періодичну відпустку;

• ст. 25 декларує право на гідний рівень життя (одяг, їжа, житло, медичне забезпечення, соціальне обслуговування), який є необхідним для підтримання здоров’я і добробуту людини та її сім’ї; право на забезпечення у разі безробіття, хвороби, інвалідності, старості, втрати засобів до існування. Материнство та дитинство дають право на особливе піклу-вання і допомогу.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (далі – Пакт) деталізує визначені в Загальній декларації права. Щодо зобов’язань держави гарантувати ці права, важливим для укра-їнських політичних реалій є застереження ст. 4 Пакту. Держава може встановлювати обмеження соціальних прав, визначених у Пакті, якщо таке обмеження випливає із природи зазначених прав і може сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві. Таке застережен-ня випливає із природи соціальних прав людини, реалізація яких є бажаним, але не безумовним міжнародним стандартом. Держава повин-на вживати заходи та прагнути прогресу в додержанні соціальних прав.

Серед деталізованих положень про соціальні права в Пакті варто відзначити такі. Стаття 9 визначає право кожного на соціальне забез-печення, зокрема соціальне страхування. У ст. 10 приділено увагу праву жінок на допомогу у зв’язку з пологами та народженням дитини. До-помога має надаватись у вигляді оплачуваної відпустки або відпустки із достатньою соціальною допомогою. У ст. 11, окрім питання права на гідний рівень життя, визначено право на свободу від голоду, що передбачає вжиття державою заходів із забезпечення продовольчої безпеки.

Ратифікована Україною у 2006 році Європейська соціальна хартія (переглянута) (далі – ЄСХ) є базовим документом, який визначає міжнародні зобов’язання України в царині соціальних прав і соціального захисту зокрема. У сфері соціального захисту варто від-значити такі зобов’язання України:

12

• ст. 16 – право сім’ї на соціальний, правовий та економіч-ний захист (зобов’язання: сприяти захисту сімейного життя шляхом соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми фіскальними заходами, наданням житла, допомоги молодим);

• ст. 17 – право дітей і підлітків на соціальний правовий та економічний захист (зобов’язання: держава забезпечує функціонування закладів та служб, які сприяють державі у забезпеченні дітям і підліткам з урахуванням прав і обов’язків їхніх батьків догляду, допомоги, освіти та підготовки; пови-нен здійснюватись захист дітей від недбайливості, насилля або експлуатації (Часто сім’ї перебувають у кризовій ситуації через узалежнення (алкоголізм, наркоманія) одного з батьків, наслідком чого є безробіття, малозабезпеченість, неможли-вість оформити соціальну допомогу. Такі сім’ї найбільш со-ціально незахищені. Держава повинна надавати спеціальну до-помогу дітям та підліткам, які тимчасово позбавлені бать-ківської опіки).

Україна не взяла на себе зобов’язання за такими положеннями ЄСХ (переглянутої):

• ст. 4 – право на справедливу винагороду (зобов’язання: визнати право працівників на винагороду, яка забезпечує їх сім’ям достатній рівень життя; визнати право на підви-щену ставку винагороди за роботу в надурочний час; визна-ти право чоловіків і жінок на рівну винагороду за рівноцінну працю; визнати право на розумний строк попередження про звільнення з роботи; здійснювати відрахування із заробітної плати тільки на умовах та в розмірах, передбачених законо-давством, колективними договорами або арбітражними рі-шеннями; здійснення цих прав шляхом вільного укладання ко-лективних договорів, запровадженням законних систем нарахування зарплати). Варто наголосити, що Україна не бе-ре на себе зобов’язання лише по п. 1 статті – визнати право працівників на винагороду, яка забезпечує їх сім’ям достат-ній рівень життя;

• ст. 12 – право на соціальне забезпечення (зобов’язання держави: підтримувати систему соціального забезпечення на рівні, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення). Зокрема, за Кодексом необхідно ратифікувати шість із таких частин: медична допомога (ч. 2),

13

допомога по хворобі (ч. 3), допомога по безробіттю (ч. 4), допомога по старості (ч. 5), допомога у разі виробничої травми (ч. 6), допомога сім’ям з дітьми (ч. 7), допомога по вагітності та пологах (ч. 8), допомога по інвалідності (ч. 9), допомога в разі втрати годувальника (ч. 9). Основна проб-лема, через яку не ратифікується ця стаття, – це чітко ви-значені критерії мінімальних норм соціального забезпечення на рівні 40–50% від середніх по економіці доходів працівників чи доходу кваліфікованого працівника.

Отже, для моніторингу соціального захисту за Проектом передбачено критерії оцінки результатів, які випливають із міжнародних зобов’язань України:

Сприяння прогресу в забезпеченні: 1) права на гідний рівень життя, 2) права на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, ста-рості, втрати засобів до існування, 3) права жінок на допомогу у зв’язку із пологами та народженням дитини, 4) захисту сімейного життя шляхом соціальної допомоги, 5) права на спеціальну допомогу дітей та підлітків, які тимчасово позбавлені батьківської опіки (в т. ч. опіки хоча б одного з батьків через хворобу, а також алкоголізм, наркоманію).

Основними критеріями прогресу є: 1) доступність усіх громадян, які потребують соціального захисту, до відповідних державних програм; 2) наближення до спроможності забезпечити мінімальні стандарти соці-ального забезпечення на рівні 40–50% від середніх по економіці доходів працівників.

Тож негативно оцінюватимуться факти обмеження потребуючих грома-дян до програм соціального захисту, будь-які спроби обмеження міні-мальних стандартів та розмірів соціальної допомоги. Додаткового зазна-чимо, що в період моніторингу середній показник заробітної плати ста-новить 2367 грн (липень 2010 р.). Відповідно, мінімальні стандарти забезпечення мають становити 947–1183 грн. На нашу думку, уряд має право обмежувати соціальні права лише у випадках, коли таке обмеження сприятиме загальному добробуту. Тобто аргументація обмеження має бути переконливою.

У національному законодавстві соціальні права визначено Кон-ституцією України. Право на соціальний захист (ст. 46) охоплює забезпечення в разі непрацездатності, втрати годувальника, безробіття,

14

старості та інших випадках, визначених законом. Це право гарантується двома шляхами: через соціальне страхування та створення мережі закладів догляду за непрацездатними. Заключна частина статті має принципове значення, оскільки визначає стандарт соціального захисту непрацездатних. Пенсії, соціальна допомога, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий за прожит-ковий мінімум, встановлений законом.

У строгій відповідності до Загальної декларації прав людини визначено право на достатній рівень життя, включаючи одяг, їжу, житло (ст. 48). Стаття 49 визначає право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Статті 51, 52 визначають обов’язок держави охороняти дитинство, материнство і батьківство.

Отже, конституційні гарантії, як і міжнародні норми у сфері соціального захисту, декларують право на: 1) гідний рівень життя і 2) соціальні допомоги на рівні, не нижчому за встановлений законом прожитковий мінімум.

Для утвердження критеріїв оцінки щодо соціального захисту насамперед потрібно визначити поняття «гідний рівень життя» та «прожитковий мінімум». Існує чимало нарікань на спроможність уряду адекватно визначити реальні показники гідного рівня життя та прожит-кового мінімуму. Саме тому рекомендуємо використовувати відносні показники соціального забезпечення, які демонструються обстеження домогосподарств та опитування громадської думки.

Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема Європейського кодексу соціального забезпечення, якщо домогосподарство витрачає понад 50% доходу на їжу, то воно є бідним. За таким критерієм середні домогосподарства стали бідними, оскільки за даними Держкомстату, саме витрати на харчування становлять 52% сукупних видатків до-могосподарства. Тут же відзначимо, що середньостатистична україн-ська родина у 2009 році витрачала на продукти харчування 1450 грн щомісяця. За відносним показником бідності (громадяни самі відносять себе до бідних) у 2009 році 85% українців назвали себе бідними. Важливо те, що до бідних віднесли себе близько 50% представників середнього класу України, які мають доходи вищі за середню заробітну плату по країні. Сім’ї, які орендують житло, також обмежені в отри-манні гідного рівня життя.

Для домогосподарств сільської місцевості, де немає інфра-структури, місць праці, а приватне підприємництво є збитковим, харак-

15

терною ознакою є наявність земельної ділянки, підсобного господар-ства (особливо віддалені від районний та обласних центрів населені пункти, де немає доступного ринку збуту сільськогосподарської про-дукції). Таке домогосподарство забезпечене елементарним набором продуктів харчування (городина, молочні продукти), але в нього зовсім немає коштів на оплату комунальних послуг, телефонного зв’язку, придбання споживчих товарів, медикаментів, одягу, взуття, канцеляр-ського приладдя тощо.

Щодо реального прожиткового мінімуму, то варто відзначити, що фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ ви-значили у 2009 році вартість споживчого кошика 1500 грн. Федерація профспілок України на 2009 рік розрахувала фактичний прожитковий мінімум у сумі 1567 грн.

Для оцінки реального прожиткового мінімуму варто використовувати показники, запропоновані науковими інституціями і профспілками у 2009 році – в середньому 1500 грн.

Гідний рівень життя – це не менше 3 тис. грн/міс. на одну особу, із вра-хуванням того, що 1500 грн витрачається на харчування.

16

Розділ 1 АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ТА ПРОБЛЕМ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ДО ПЕРІОДУ МОНІТОРИНГУ

1.1. Проблема обмеження соціальних прав у політиці соціального захисту

Основні інструменти обмеження державних зобов’язань

Інструментарій обмеження соціальних зобов’язань держави до-сить різноманітний. Він вимагає окремого поглибленого вивчення. Ми схарактеризуємо найпоширеніші інструменти, які застосовує уряд на центральному рівні.

Концептуальна невизначеність, маніпуляції міжнародно-правовими нормами, стандартами, стратегіями і практиками

В Україні співіснують дві протилежні стратегії соціальної по-літики, впроваджені під впливом різних міжнародних організацій і міжнародних норм.

З початку 1990-х років в умовах економічної кризи ствердився вплив Бреттон-Вудські інститутів (Світовий банк, Міжнародний ва-лютний фонд) і їх стратегія обмеження соціальних витрат держави в інтересах розвитку економіки. Соціальна політика мала зосереджува-тися винятково на допомозі бідним верствам населення. Під час роз-рахунків соціальної допомоги враховувався дохід родини й допомога надавалась у вигляді доплати до рівня «межі малозабезпеченості». Це давало істотну економію соціальних витрат.

Конституція України 1996 року впровадила стратегію соціальної держави й зобов’язань держави забезпечувати соціальні права всім громадянам. Цю стратегію відстоюють інститути ООН (Дитячий фонд, Міжнародна організація праці) і європейські інститути, зокрема Рада Європи. У межах цієї стратегії Україна бере на себе міжнародні зо-бов’язання із забезпечення соціальних прав, згідно з деклараціями й конвенціями ООН, МОП, Ради Європи із соціальних прав людини, правам трудящих, соціально вразливих категорій населення. Стратегія

17

соціальної держави дуже витратна й вимагає високого рівня розвитку економіки.

Орієнтуючись на стратегію соціальної держави в 1990-х Україна відмовилася від статусу країни, що розвивається, який міг забезпечити суттєву міжнародну допомогу в економічному розвитку. Навпаки, Україна домагається у 2006 році статусу країни з ринковою еконо-мікою, не маючи для цього достатніх підстав.

Соціальні реформи для втілення ідеї соціальної держави акти-візувалися наприкінці 1990-х років під впливом інституту президента як гаранта Конституції. Разом з тим, не залишена стратегія допомоги бідним і у 2001 році була прийнята Стратегія подолання бідності, яка передбачає застосування інструментів соціальної політики ліберального спрямування.

Незважаючи на конфлікт між різними стратегіями соціальної політики, Україна відмовляється поставити крапку й визначитися з концепцією соціальної держави. Така концепція необхідна для того, щоб точно визначити характер і порядок застосування інструментів соціального захисту. Без цього залишається можливість маніпу-лювання соціальними гарантіями.

Наведемо приклади. Якщо законодавство гарантує право на со-ціальну допомогу на основі мінімальних стандартів соціального роз-витку, то уряд не матиме права на обмеження таких стандартів. Вод-ночас, у 2005 році уряд знайшов міжнародно-правові підстави для обмеження соціальних стандартів.

У 2005 році Україна, не маючи статусу країни, що розвивається, приєднується до Конвенції МОП № 131 «Про встановлення мінімальної зарплати з врахуванням особливостей країн, що розвиваються». Кон-венція дозволяє уряду обмежувати мінімальну зарплату на підставі інтересу підвищення економічного розвитку й підвищення рівня зайнятості.

З іншого боку, якщо держава визначає соціальну допомогу як засіб боротьби з бідністю, вона повинна затвердити порядок визначення допомоги з урахуванням доходів і майна й відмовитися від пільг, які призначаються за професійним й демографічним принципом без обліку доходів.

Такі концептуальні «хитання» використовуються, як правило, в політичних цілях. Напередодні виборів парламентські партії почи-нають плодити норми, що впроваджують нові категорії пільговиків (наприклад, одне з останніх нововведень – діти війни). Коли ці ж партії приходять до влади й формують уряд, вони починають застосовувати

18

інструменти обмеження права на соціальну допомогу й пільги, ви-користовуючи інструментарій боротьби з бідністю.

Різні види соціальної допомоги мають різне політичне значення й залежно від цього до них застосовуються різні стратегії забезпечення. Допомога при народженні дитини й допомога по догляду за дитиною згідно з законодавством відносяться до одного виду «державної допо-моги сім’ям з дітьми». Під час визначення права на допомогу при народженні дитини не застосовується облік доходів і майна родини. Для допомоги по догляду за дитиною враховується дохід родини. Причина таких відмінностей у тому, що допомога при народженні дитини часто ставала базовою виборчою обіцянкою політичних партій.

Призупинення дії соціального законодавства

Починаючи з 2000 року встановилася практика призупинення дії законів, що визначають соціальні зобов’язання держави, у законі про державний бюджет на відповідний рік. Цей спритний інструмент об-меження часто виправдовувався необхідністю виконання норм Бю-джетного кодексу про збалансованість доходів і витрат держбюджету.

Альтернатива скасування норм законодавства, за якими держава хронічно не може виконувати свої зобов’язання не розглядається з двох причин. Обмеження існуючих соціальних прав громадян у нових законах заборонене Конституцією України. В інтересах переобрання парламентарії не дозволять собі проголосувати за скасування соціаль-них гарантій.

Найбільш характерним прикладом застосування цього інстру-менту обмеження обов’язків стали норми законодавства, що гаран-тують оплату праці працівників бюджетної сфери (учителів, лікарів, працівників культури) на рівні середньої заробітної плати. Тривалий час суттєво обмежувалися гарантії соціального захисту, передбачені ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Насамперед, це стосувалося гарантій одержання пенсій, доплат до зарплати й інших платежів.

Завдяки призупиненню дії норм соціального законодавства вда-ється скорочувати витрати, які дорівнюють 50% державного бюджету.

У 2007 році було здійснено спробу припинити практику при-зупинення дії соціального законодавства в законі про держбюджет рішенням Конституційного Суду України. Потрібно звернути увагу на політичні мотиви такого кроку. Опозиція намагалася змусити уряд

19

виконати зобов’язання, які без впровадження дієвих реформ виконати фактично неможливо. Відновлення й виконання скасованих норм за-конодавства вимагало додаткових доходів бюджету в розмірі від 60 до 80 млрд грн, або 30% від усього держбюджету. У 2007 році рішення КСУ не було виконано.

Формуючи державний бюджет на 2008 рік опозиція, яка при-йшла до влади знову, приступила до практики скасування соціального законодавства, посилаючись на те, що рішення КСУ стосується ви-нятково закону про держбюджет на 2007 рік. Тоді нова опозиція (ПР) знову звернулася в КСУ. Рішення КСУ однозначно забороняє припи-няти дії соціального законодавства в законі про держбюджет на будь-який наступний рік. Можливість виконати це рішення в умовах світової фінансової кризи навряд чи з’явиться.

Заниження соціальних стандартів при їх розрахунках

Застосовуються дві техніки заниження реального значення про-житкового мінімуму:

1) використання застарілого й неадекватного набору продуктів харчування, продовольчих товарів і послуг. Вимога законодавства про перегляд структури споживчого кошика кожні 5 років не виконується й дотепер застосовується «набір» 2001. За оцінками профільного комітету ВРУ, цей «набір» обмежений і не відповідає медичним і санітарним нормам забезпечення життєдіяльності людини. Типовий приклад, це норматив використання одного пальто 20 років, одного предмета ниж-ньої білизни в рік тощо;

2) маніпуляція прогнозними ціновими показниками вартості то-варів і послуг або облік інфляції. За різними оцінками фахівців ВРУ й Федерації профспілок України за ціновим показником вартість спожив-чого кошика занижується на 30–50%.

Оцінка купівельної спроможності прожиткового мінімуму до-сить популярна у пресі. Експерименти показують, що прожиткового мінімуму не вистачає навіть на придбання необхідних продуктів харчу-вання. Можливість придбати одяг взагалі відсутня. Також не врахову-ється рівень зношуваності одягу та взуття в різних кліматичних умовах, місцевостях (сільська, міська).

Стандарт мінімальної зарплати всупереч вимогам закону до останнього часу не відповідає прожитковому мінімуму. Основним чинником, який впливає на розрахунки цього стандарту, є можливість фінансування фонду заробітної плати в бюджетній сфері. Спочатку

20

визначаються реальні можливості фінансування з держбюджету фонду оплати праці. Отримана сума ділиться на число «бюджетників» і з урахуванням мінімальних можливостей забезпечення декомпресії (між-кваліфікаційних співвідношень в оплаті праці) визначається розмір мінімальної зарплати. Звичайно цей розмір не дотягує до і так зани-женого прожиткового мінімуму.

До підвищення мінімальної зарплати ставляться дуже обережно. Підвищення відразу позначається на можливості фінансування необхід-ного рівня декомпресії у бюджетній сфері. Підвищення відразу пору-шує права на гідну оплату кваліфікованих працівників бюджетної сфе-ри. В Україні рівень зарплати кваліфікованого лікаря й санітарки не суттєво різняться. Крім того, підвищення негативно позначиться на можливості легалізувати зарплату в сільському господарстві. Не кожен роботодавець у селі може виплачувати зарплату на рівні мінімального стандарту.

Обмеження розміру соціальних стандартів при наданні соціальної допомоги

Від моменту введення стандарту прожиткового мінімуму у 2000 році уряд ніяк не може позбутися практики обмеженого застосу-вання цього стандарту під час призначення соціальної допомоги. У со-ціальному законодавстві й у законі про держбюджет на певний рік, як правило, застосовується так званий рівень забезпечення прожитко-вого мінімуму (РЗПМ), або «гарантований мінімум».

РЗПМ являє собою частину прожиткового мінімуму (зазвичай не більше як 50%), яка заміняє стандарт прожиткового мінімуму при розрахунках соціальної допомоги, суттєво занижуючи її.

2001 року РЗПМ застосовувався в соціальних законах для таких видів соціальної допомоги:

• ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»: 1) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і 2) до-помога на дітей, що перебувають під опікою (законна гарантія – прожитковий мінімум; РЗПМ становив 25% від прожитко-вого мінімуму);

• ЗУ «Про обов’язкове державне страхування на випадок без-робіття»: 1) допомога у зв’язку з безробіттям для осіб, які шукають роботу вперше (гарантія – прожитковий мінімум), 2) допомога на поховання у випадку смерті безробітного (га-рантія – прожитковий мінімум), 3) матеріальна допомога по

21

безробіттю (гарантія – 75% прожиткового мінімуму), 4) одно-разова матеріальна допомога (гарантія – 50% прожиткового мінімуму), 5) мінімальна допомога у зв’язку з безробіттям (гарантія – прожитковий мінімум). Для всіх цих видів допо-моги РЗПМ установлювався на рівні 11% прожиткового мі-німуму. Далі РЗПМ підвищувався: у 2002 році – 16%, 2003 – 21%, 2004 – 23%;

• ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим ро-динам»: допомога малозабезпеченим родинам призначається на підставі РЗПМ, визначеного в державному бюджеті;

• ЗУ «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства й дітям-інвалідам»: допомога на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних інвалідів I групи гарантія – 100%, II групи – 70%, III групи – 50%. У законі застосовувався РЗПМ як «тимчасова розрахункова величина» 50%. Із 2001 року РЗПМ визначався в законі про державний бюджет на відповідний рік;

• ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, й інвалідам»: 1) допомога інвалідам I групи (гарантія – 100% прожиткового мінімуму), 2) інвалідам II гру-пи (гарантія – 80%), 3) інвалідам III групи (гарантія – 60%), 4) особам, що не мають права на пенсію (гарантія – 30%). РЗПМ визначається в законі про державний бюджет на від-повідний рік.

У наступні періоди положення про РЗПМ видалялись із соці-ального законодавства, оскільки важко було знайти обґрунтування таким обмеженням. Звичайно в законі вказувалося, що обмеження діє до моменту поліпшення економічної ситуації. Із 2004 року, коли ріст ВВП становив 12%, важко було посилатися на слабкість економіки. Тому положення про РЗПМ без обґрунтувань закріпилося в законах про державний бюджет.

Слід зазначити, що список видів допомоги, до яких застосо-вувався РЗПМ, поступово скорочується. Зараз РЗПМ застосовується до ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» і ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, й інвалідам». У 2008 році «гарантований мінімум» становив для працездатних осіб 20% прожиткового мінімуму, 38% – для непраце-здатних, 41% – для інвалідів.

Варто наголосити, що РЗПМ майже повністю нівелює соціальне значення соціальної допомоги.

22

Розстрочка зобов’язань на майбутні періоди

У випадку явної нездатності держави фінансувати соціальні га-рантії через велику суму заборгованості керівництво держави вдавалось до застосування інструментарію:

• відтермінування соціальних платежів; • визнання невиплачених платежів державним боргом; • компенсація платежів соціально значущими послугами. Найбільш яскравим прикладом розстрочки платежів є законо-

давство про компенсацію знецінених внесків громадян в Ощад-банку СРСР. Коли в 1997 році було прийнято відповідний закон, стало зрозуміло, що засобів на компенсацію немає. Упродовж багатьох років виплачувалася компенсація 50 грн на рік. У 2008 році уряд збільшив суму річних компенсаційних виплат до 1000 грн. Проте строк остаточ-ного погашення державою своїх зобов’язань невідомий.

Цим же законодавством передбачалась можливість зарахування суми внеску як оплати житлово-комунальних послуг, ритуальних послуг.

Серед новітніх прикладів розстрочки – допомога при народженні дитини, про що йтиметься нижче.

Прикладом визнання державою невиплачених зобов’язань як державного боргу з розстроченим погашенням є заборгованість з оплати додаткових навантажень на вчителів загальноосвітніх шкіл. Згідно зі ст. 58 ЗУ «Про освіту» вчителям належить надбавка за виконання функцій класного керівника, перевірку зошитів тощо. Ці надбавки не виплачувалися тривалий час і нагромаджена заборгова-ність була визнана державним боргом. Щорічно в законі про держбю-джет передбачено суму на часткове погашення цього боргу.

Генерування додаткових умов набуття права на пільги та соціальну допомогу

Ускладнення процедури одержання допомоги є одним з най-більш зручних способів безкарного обмеження кількості бенефіціаріїв. Часто умови одержання соціальної допомоги й пільг важко спрогнозу-вати, оскільки в законі про держбюджет на відповідний рік з’являється формулювання – «допомога виплачується в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». Це формулювання дозволяє урядові забезпечувати соціальні гарантії «у ручному режимі» і генерувати додаткові вимоги в одержанню права на допомогу.

23

Останніми роками часто застосовувалося обмеження права на пільги наявністю права на «податкову соціальну пільгу». Ця пільга не визначена в законодавстві про соціальні стандарти й гарантіях, і її застосування неправомірне. Право на податкову соціальну пільгу одер-жують громадяни, чиї сумарні доходи не перевищують 150% мінімаль-ної зарплати. Середня пенсія в окремих регіонах перевищує цей рівень і пенсіонери по суті повинні втрачати право на безплатний проїзд у гро-мадському транспорті. ОМС намагаються не допускати такого обме-ження пільг і фінансують їх за кошти місцевих бюджетів.

Практика застосування обмеження державних зобов’язань у сфері соціального захисту (соціальна допомога сім’ям з дітьми)

Обмеження зобов’язань по видах соціальної допомоги сім’ям з дітьми найбільш показові з огляду всіх інструментів і технік обмеження соціальних зобов’язань держави. Саме цьому закону властиві істотні зміни в бік соціального прогресу. Розглянемо застосування цих технік за основними видами допомоги, передбачених ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Соціальна допомога, відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», зазнала докорінних змін. У 2002 році до закону були внесені зміни й кількість видів допомоги скоротили з 11 до 5. Роз-глянемо практику виконання зобов’язань за трьома основними видами допомоги: допомога у зв’язку з вагітністю й пологами, допомога при народженні дитини, допомога по догляду за дитиною.

Допомога у зв’зку з вагітністю й пологами Підходи до визначення цієї допомоги досі не змінено і вони не

настільки обтяжливі для держави. Допомога виплачується на рівні 100% середньомісячного доходу з обов’язковою гарантією виплати 25%. Цей вид допомоги є прикладом виконання соціальних зобов’язань держави.

Допомога при народженні дитини Допомога при народженні дитини з 2003 року передбачалася в

розмірі одного прожиткового мінімуму. Істотно переглянуто цей вид допомоги у 2005 році. Виборча обіцянка президента В. Ющенка збіль-шити допомогу при народженні дитини до розміру, еквівалентного 20 прожитковим мінімумам, була реалізована в ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік». На підставі закону про бюджет вносяться зміни до двох законів, які регулюють допомогу при народженні дитини:

24

ЗУ «Про обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тим-часовою втратою працездатності й витратами, пов’язаними з народжен-ням і похованням» для застрахованих осіб; ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Передбачається виплата допомоги в розмірі 22,6 про-житкового мінімуму. Половина суми виплачувалася відразу після наро-дження дитини, інша частина виплачувалася щомісяця рівними частка-ми до кінця року. Такий інструмент розстрочки був виправданий з по-гляду гарантій цільового використання допомоги саме на утримання ди-тини. Крім того, враховуючи ментальність населення, завжди існує ри-зик, що в багатьох випадках одноразова виплата допомоги при народжен-ні дитини може бути використана отримувачами не за призначенням.

У 2005 році держава забезпечувала виплату в повному обсязі, хоча зрозуміло, що це були колосальні витрати для держбюджету. Ці зміни законодавства із правового погляду були коректними, оскільки допомога гарантувалася відповідно до соціального стандарту, який по-винен ураховувати поточну вартість споживчого кошика.

Усі ці позитиви були нівельовані у 2006 році після економічного спаду й скорочення доходів бюджету. Була припинена дія норм законодавства, що гарантують виплату допомоги на рівні 22,6 розміру прожиткового мінімуму. У законі про держбюджет розмір допомоги був встановлений номінально в розмірі 8,5 тис. грн без обліку со-ціальних стандартів і впливу інфляції. Як наслідок, на кожній виплаті уряд заощаджував, точніше недоплачував 10% її розміру.

При гарантії допомоги за номінальним стандартом розстрочка платежу впродовж року стала негативно впливати на її розмір, оскіль-ки не враховувала інфляційного чинника. У результаті в реальному вираженні допомога скоротилася майже на 5%.

У 2007 році допомога також виплачувалася за номінальним стандартом 8,5 тис. грн. Відповідно не враховувалася цінова інфляція, яка становила 16%. Саме цей відсоток і показує втрати одержувачів до-помоги від застосування номінального стандарту.

Під впливом дострокових парламентських виборів 2007 року сут-тєво змінилися підходи до визначення розміру допомоги при народжен-ні дитини. На виборах основні суперники конкурували, хто запропонує більший розмір допомоги. У результаті були внесені зміни до зако-нодавство і на 2008 рік допомога встановлювалася в таких розмірах: 12,4 тис. грн на першу дитину, 25 тис. – на другу, 50 тис. – на третю.

Відразу після народження дитини одноразово виплачується: • на першу дитину – 4,8 тис. грн, або 39% від загального розміру допомоги. Інший платіж виплачується упродовж року;

25

• на другу дитину – 4,84 тис. грн, або 19% від загального роз-міру допомоги. Розстрочка – 2 роки;

• на третю дитину – 5 тис. грн, або 10% від загального розміру допомоги. Розстрочка – 3 роки.

Отже, увесь очікуваний соціальний позитив від збільшення розміру допомоги в номінальному вираженні нівелюється завдяки таким технікам обмеження розміру допомоги:

• номінальне вираження стандарту визначення розміру допомо-ги дозволяє скоротити витрати на допомогу в реальному вира-женні з урахуванням інфляції. В 2008 році інфляція склала 22%;

• розстрочка збільшеного розміру допомоги дозволяє скоротити витрати держави на допомогу за рахунок майбутньої інфляції.

Допомога по догляду за дитиною після досягнення нею три-річного віку

Допомога по догляду за дитиною після досягнення нею три-річного віку за законом має виплачуватися в розмірі прожиткового міні-муму для дітей до 6 років. Концептуально, за такого підходу держава звільняє батьків від витрат на дитину й фінансує основні її потреби. Дохід родини не враховується, тому допомога виходить за межі завдань подолання бідності й реалізує обов’язок держави захищати дитинство. Однозначно така концепція допомоги ніде не закріплена, 2006 року уряд вирішив змінити концепцію і порядок виплати кардинально.

Ще до цього, відповідно до тимчасового «Заключного положен-ня» закону, застосовувалася стандартна техніка обмеження допомоги через «гарантований мінімум» (РЗПМ). Згідно із цим положенням, ВРУ має право в законі про державний бюджет на відповідний рік об-межувати і встановлювати розмір допомоги у відсотках до прожит-кового мінімуму, але не менше як 25% від гарантованого законом розміру допомоги. У березні 2005 року були внесені зміни до закону про держбюджет, і гарантований фактичний мінімум виплати допомоги по догляду за дитиною з 1 січня 2006 року не повинен був бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.

Утім у 2005 році суттєво скоротилося зростання економіки: приблизно 3% ВВП проти 12% у 2004 році. Скоротилися доходи державного бюджету, а пріоритетну допомогу при народженні дитини потрібно було виплачувати в повному обсязі. Для цього було вирішено обмежити витрати на інші види допомоги, насамперед на допомогу по догляду за дитиною.

26

Для обмеження розміру допомоги у 2006 і 2007 роках застосо-вано кілька інструментів. Передусім, припинена норма закону про гарантію виплати на рівні прожиткового мінімуму для дітей до 6 ро-ків і норма про можливість обмеження допомоги не нижче ніж 50-відсотковий розмір допомоги. Мінімальна гарантія виплати визначе-на не за допомогою соціального стандарту прожиткового мінімуму, а номінально – 90 грн. Це рятує від необхідності враховувати інфля-ційний вплив.

Техніка обмеження розміру допомоги завдяки зміні порядку розрахунків передбачала такі кроки:

• до допомоги по догляду за дитиною негласно застосували інший концептуальний підхід – не соціальна гарантія дитині, а допомога батькам для підтримки мінімальних доходів до-рослих членів родини, необхідних для виховання дитини до 3 років;

• відповідно змінюється соціальний стандарт допомоги. За-мість прожиткового мінімуму для дитини до 6 років на стандарт прожиткового мінімуму для осіб працездатного ві-ку. На перший погляд, останній стандарт перевищує попе-редній на 18%, але максимальний розмір допомоги не може перевищувати 50% прожиткового мінімуму для працездат-них осіб. Це дозволяє скоротити розмір допомоги автома-тично на 32%;

• при розрахунках допомоги враховується рівень доходу до-могосподарств за шкалою від 100 до 1500 грн, розраховуючи на одного члена родини. Якщо родина складається із двох членів і одержує мінімальний дохід 50 грн на людину, вона може розраховувати на максимальний розмір допомоги по догляду за дитиною 230 грн. Гарантований мінімальний роз-мір допомоги 90 грн виплачується у випадку, якщо дохід на одну людину становить 200 грн і вище. Про справедливість говорити не доводитися, оскільки 90 грн одержують і ті, хто перебуває на рівні крайньої бідності, й ті, хто одержує дохід на рівні потрійного прожиткового мінімуму.

Зважаючи на те, що основна маса громадян одержує дохід понад 200 грн, саме 90 грн і були базовим розміром допомоги. Іншими сло-вами, допомога виплачувалася переважно на рівні 22% від гаран-тованого законом розміру. Найбідніші одержували допомогу на рівні 68% від гарантованого законом рівня.

27

Отже, обмежуючи право на допомогу по догляду за дитиною на рівні прожиткового мінімуму для дітей до 6 років, уряд у 2006 році застосував усі інструменти можливого обмеження:

• концептуальна переорієнтація соціальної допомоги як права соціальних гарантій дітям на допомогу як інструмент під-тримки бідних родин. Це дало змогу враховувати під час ви-значення розміру допомоги доходи родини;

• призупинення норм закону, що визначають соціальну га-рантію;

• обмежене застосування соціального стандарту на рівні 50% його розміру;

• заміна соціального стандарту як інструменту визначення до-помоги номінальним вираженням для визначення мінімаль-ного розміру допомоги;

• обмеження через ускладнення механізму розрахунків. У 2008–2009 роках гарантії виплати допомоги й порядок її

виміру, по суті, не змінилися. Збільшилася тільки мінімальна гарантія розміру допомоги з 80 до 130 грн, або на 39%. Із врахуванням інфляції це збільшення фактично не має ніякого значення.

1.2. Реалізація прав на соціальний захист у 2009 році

У 2009 році основні соціальні ризики були пов’язані із фінан-сово-економічною кризою, яка розпочалась в листопаді 2008 року. Основними негативними чинниками кризи стали падіння рентабель-ності підприємств, звільнення працівників, скорочення надходжень до державного бюджету та фондів соціального страхування. За даними Рахункової палати у кризовий 2009 рік вперше з 1997 року збитки суб’єктів господарювання перевищили доходи рентабельних під-приємств – кожне друге підприємство в Україні збиткове. Прибутки рентабельних підприємств скоротились на 40%.

Показники падіння економіки були набагато вищими, ніж перед-бачав уряд. Очікувалось падіння ВВП на 2%, але за фактом скорочення становило майже 17%. На фоні тривалого економічного зростання на рівні 5–9% у попередні роки такий спад шокує. Неочікувані урядом збитки підприємств у 130 млрд грн означали недоотримання бюджетом 30 млрд грн, або 12% від закладеної у держбюджет суми доходів. Отже, ризик невиконання державою своїх соціальних зобов’язань на рівні попереднього року став більш ніж очевидним.

28

Законодавче забезпечення соціальних прав

Законодавча активність щодо забезпечення соціальних прав у 2009 році скоротилась, передусім, через пріоритетну актуальність антикризових заходів. При прийнятті держбюджету питання забезпе-чення соціальних прав відповідно до конституційних вимог та рішень конституційного суду не загострювалось. У законі про державний бю-джет уряд набув додаткових повноважень самостійно, а не на основі со-ціальних стандартів та законів, визначати розміри допомоги, наприклад допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною. Поло-ження Конституції України про неможливість погіршення прав при прийнятті нових законів ігноруються цілком відкрито. Наприклад, роз-мір прожиткового мінімуму залишено на рівні грудня 2008 року, обме-жено застосування стандарту мінімальної зарплати до оплати праці працівників бюджетної сфери.

Винагорода за працю: доходи населення та заробітна плата

За даними Держкомстату порівняно із 2008 роком інфляція скоротилась із 22% до 12%, проте саме у 2009 році вона призвела до скорочення реальної заробітної плати на 10%, оскільки ріст номінальної зарплати становив лише 2%.

Найбільш негативно інфляція вплинула на доходи бідних верств населення (27% домогосподарств), доходи яких витрачаються пере-важно на продукти харчування. Ціни на цукор зросли в 1,8 разу, на масло – 35%, молоко – 16%. Видатки на житлово-комунальні послуги також зросли. Ціни на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива зросли на 8,2%, зокрема плата за каналізацію – на 40,3%, водопостачання – на 27,9%, квартиру – на 24,9%. Вартість тран-спортних послуг також суттєво зросла – на 20%.

Ціни у сфері охорони здоров’я зросли на 26,3%, зокрема фар-мацевтична продукція позначилась зростанням на 38,7%. Це сер-йозно вдарило по громадянах похилого віку, у структурі видатків яких ліки часто становлять до 40%. Щодо вартості ліків варто від-значити істотні прорахунки уряду. Передбачені бюджетом пільги для постачальників фармацевтичної продукції повинні були забезпе-чити незначну торговельну націнку на імпортні ліки. Проте недос-татній ціновий контроль призвів до того, що торговельна націнка здорожила ліки більш ніж удічі.

29

Отже, цінове регулювання стає дедалі суттєвішим соціальним чинником, де уряд зазнає сталих прорахунків. Соціальні трансферти населенню втрачають соціальне значення в умовах, коли законодавство про індексацію доходів та виплат хронічно не виконується.

Тут же відзначимо, що середньостатистична українська роди-на у 2009 році витрачала на продукти харчування 1450 грн. За дани-ми Держкомстату, 49% доходів домогосподарства витрачали на про-дукти харчування. За даними опитування Центру SOCIS, 2009 року 13% господарств витрачали увесь свій бюджет на харчування. Опи-тування КМІС показало, що 17% українців визнали, що їм бракує грошей на їжу.

Номінальна заробітна плата, коли порівняти із 2008 роком, зросла на 100 грн – 1906 грн. Як зазначалось, купівельна спроможність такої зарплатні скоротилась на 10%. Збереглася тенденція перевищення середнього показника зарплати над соціальними стандартами прожит-кового мінімуму та мінімальної зарплати, які на кінець 2009 року становили 744 грн. Галузева та регіональна диспропорція в заробітній платі також зберігається. Найнижчі заробітні плати – у рибному господарстві, сільському господарстві, охороні здоров’я та соціаль-ній сфері.

Варто відзначити, що 2009 року саме в бюджетній сфері від-булось найсерйозніше порушення права на оплату праці на рівні со-ціальних стандартів. Усупереч ЗУ «Про оплату праці» та Єдиній тарифній сітці, для працівників бюджетних установ мінімальний розмір оплати праці (перший тарифний розряд) встановлювався нижче від мінімальної зарплати – 545 грн. Мінімальна зарплата упродовж 2009-го зростала від 605 до 699 грн на місяць. Відповідно, розмір першого тарифного розряду був нижчим за соціальний стандарт на 10–27%. При цьому доходи на рівні мінімальної зарплати отримували працівники 1–5 розрядів. Порушення соціальних прав працівників бюджетної сфери дозволило урядові заощадити 40 млрд грн.

Іншою гострою проблемою забезпечення прав на гідну оплату праці стала заборгованість по зарплаті. Протягом 2009 року (до 31 грудня) вона зросла на 40% і досягла показника 1,6 млрд грн. За даними Держкомстату, збільшення загальної суми заборгованості зумовлено головно зростанням боргів працівникам економічно актив-них підприємств. Заборгованість перед працівниками цієї категорії під-приємств зросла на 45,1% (на 343,0 млн грн) і становила 1,1 млрд грн. Серед видів економічної діяльності найвагоміше збільшення суми неви-плаченої заробітної плати зафіксовано на економічно активних під-

30

приємствах промисловості (на 113,9 млн грн), транспорту та зв’язку (на 76,6 млн грн), будівництва (на 67,1 млн грн), сфери операцій з неру-хомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємцям (на 39,5 млн грн). Зростання суми боргу перед працівниками еконо-мічно активних підприємств спостерігалося в усіх регіонах, при цьому найбільше – у м. Києві (на 54,5 млн грн), Луганській (на 40,6 млн грн) і Київській (на 38,6 млн грн) областях. Кількість працівників економічно активних підприємств, яким вчасно не виплачено заробітної плати, ста-новила 380,2 тис. осіб, або 3,7% від загальної кількості штатних працівників. Кожному із зазначених працівників не виплачено в серед-ньому 2498 грн.

Істотно загострює проблему доходів громадян заборгованість з оплати послуг та за банківськими кредитами, яка виникла наприкінці 2008 року. Ціною падіння доходів банківської системи уряд змусив банки піти на поступки боржникам за споживчими та іпотечними кре-дитами. Майно громадян переважно не вилучалось, але навіть ре-структуризована заборгованість при загальному падінні доходів та зростанні інфляції погіршувала соціальне становище працюючого на-селення, знижувало рівень життя.

Така ситуація з рівнем заробітних плат та доходів свідчить про загострення проблеми бідності в Україні. Відповідно до міжнародних стандартів, якщо домогосподарство витрачає понад 50% доходу на їжу, то воно є бідним. За таким критерієм середні домогосподарства стали бідними, оскільки, за даними Держкомстату, саме витрати на харчуван-ня становлять 52% сукупних видатків домогосподарства. За відносним показником бідності (громадяни самі відносять себе до бідних), у 2009 році 85% українців назвали себе бідними.

Пенсійні виплати

Забезпечення виплати пенсій на належному рівні в умовах кризи стало серйозним випробовуванням для уряду. Безробіття, збитковість підприємств, зменшення розміру зарплат призвели до скорочення надходжень до пенсійного фонду. При цьому інфляція вимагала іс-тотних витрат на індексацію. Як наслідок, порядок нарахування пенсій змінився. Пенсії призначались не на основі соціального стандарту, а за номінальним стандартом – конкретними сумами у гривнях. Практика систематичних дотацій Пенсійному фонду з Державного бюджету набула широкого розмаху. За різними оцінками заборгованість Пен-сійного фонду перед держбюджетом становила приблизно 60 млрд грн.

31

Чи мали такі зусилля уряду належний соціальний ефект? Номінально середній розмір усіх видів пенсій зріс майже на 100 грн – із 898 до 999 грн, або на 11%. Із врахуванням інфляції середня пенсія зменши-лась на 1%. Відносно прожиткового мінімуму середня пенсія переви-щувала його майже удвічі. При цьому зазначимо, що до листопада діяв стандарт прожиткового мінімуму кінця 2008 року – для непрацездатних осіб 498 грн. Враховуючи цінові індекси на продукти харчування, по-слуги ЖКГ та ліки, можна вважати, що купівельна спроможність пенсії скоротилась на третину.

Соціальні стандарти

До листопада 2009 року діяв соціальний стандарт прожиткового мінімуму кінця 2008 року: 626 грн, у розрізі соціально-демографічних груп для:

• дітей віком до 6 років – 557 грн; • дітей віком від 6 до 18 років – 701 грн; • працездатних осіб – 669 грн; • осіб, які втратили працездатність, – 498 грн. Збереження попереднього соціального стандарту означає, що в

ньому не враховано 22% інфляції 2008 року та 12% інфляції 2009 року. Отже, прожитковий мінімум повинен був бути більшим за розміром щонайменше на 200 грн.

Після тривалого політичного протистояння в листопаді 2009 року були внесені зміни до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» і прожитковий мінімум встановлено в таких розмірах: у розрахунку на одну особу 701 грн, а в розрізі соціально-демографіч-них груп для:

• дітей віком до 6 років – 632 грн; • дітей віком від 6 до 18 років – 776 грн; • працездатних осіб – 744 грн; • осіб, які втратили працездатність, – 573 грн. Отже, прожитковий мінімум підвищили на 11%, частково ком-

пенсувавши втрати від 12% інфляції протягом листопада-грудня 2009 року.

Мінімальна заробітна плата упродовж 2009 року (до листо-пада) встановлювалась у таких розмірах:

• з 1 січня 2009 року – 605 грн; • з 1 квітня 2009 року – 625 грн;

32

• з 1 липня 2009 року – 630 грн; • з 1 жовтня 2009 року – 650 грн; • з 1 грудня 2009 року – 669 грн на місяць. Отож протягом року мінімальна зарплата повинна була «на-

здогнати» прожитковий мінімум і вперше перевищити його. Внаслідок змін законодавства мінімальна зарплата з листопада 2009 року вирів-нялась із прожитковим мінімумом і становила 744 грн, перевищивши попередній розмір на 11%. Говорити про соціальний ефект такого підвищення не доводиться зважаючи на несвоєчасність підвищення і неспроможність компенсувати втрати від інфляції. Таке підвищення стандарту можна назвати незавершеною індексацією.

Враховуючи серйозність проблеми бідності в умовах кризи допо-могу малозабезпеченим сім’ям і надалі виплачували на основі «рівня забезпечення прожиткового мінімуму», який становив лише 27% від розміру встановленого прожиткового мінімуму. Як наслідок, малоза-безпечені родини отримували в середньому менше ніж 300 грн/міс. на одну особу.

Повертаючись до теми реального прожиткового мінімуму, варто відзначити, що фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ визначили у 2009 році вартість споживчого кошика у 1500 грн. Федерація профспілок України на 2009 рік розрахувала фактичний про-житковий мінімум – 1567 грн. Відповідно до цього показника за межею бідності перебуває 26 млн українців.

Соціальний захист

Суттєво не змінилась ситуація із виплатами допомоги при на-родженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги одиноким матерям. Істотною проблемою залишалось визначення допомоги при народженні дитини у номінальних розмі-рах, без врахування соціальних стандартів та інфляції (12 тис. за першу дитину, 25 тис. – за другу і 50 тис. – за третю). Враховуючи те, що цей вид допомоги залишився чи не єдиним ефективним способом підтримки родин із дітьми до трьох років, вплив інфляції став надзви-чайно відчутним. 17 листопада 2009 року було прийнято закон про внесення змін до ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» де розмір допомоги закріплювався у прив’язці до стандарту прожиткового мінімуму: 22 розміри прожиткового мінімуму – за першу дитину, 45 – за другу і 90 – за третю. Проте, зважаючи на обмежені можливості бюджету, набуття чинності цього закону було відкладено до 2011 року.

33

Серед видів соціальної допомоги сім’ям із дітьми найбільш об-меженими із соціального погляду є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Для 1,2 млн батьків, які звернулись по допомогу, середній розмір допомоги становив 174 грн. У 2008 році се-редній розмір становив 156 грн, тобто суттєвого збільшення не відбу-лось. Такі суми становлять трохи більше ніж 20% від прожиткового мінімуму і не можуть забезпечити елементарних потреб. Не краща ситуація і з допомогою одиноким матерям. Середній розмір допо-моги, по яку звернулось понад 500 тис. осіб, становить 240 грн, або близько 30% прожиткового мінімуму. Допомога на дітей, які перебу-вають під опікою та піклуванням, була визначена як пріоритетна пре-зидентом в межах програми національного усиновлення. Це позна-чилось і на її розмірах. Середній розмір допомоги у 2009 році становив 1,5 тис. грн проти 700 грн у 2008 році. При цьому кількість осіб, яким призначалась допомога, – 37 тис. по Україні.

Соціальний захист безробітних

З кінця 2008 року найбільше занепокоєння викликала проб-лема зайнятості в умовах кризи і скорочення виробництва: почалось масове звільнення працівників, переведення на неповний робочий день. Усе негативно позначилось на рівні доходів від заробітної плати. Крім того викликала занепокоєння ситуація щодо спромож-ності Фонду загальнообов’язкового державного соціального страху-вання на випадок безробіття здійснювати заходи соціального захисту безробітних, передусім виплату допомоги по безробіттю відповідно до законодавства. Скорочення відрахувань до Фонду було компенсо-ване своєчасним рішенням уряду про перерозподіл ставок страхових внесків в бік збільшення ставок внесків у Фонд. Це дозволило з по-чатку року виплачувати допомогу по безробіттю на законному рівні. Тим не менше, у скрутному становищі опинились працівники низької кваліфікації із незначним страховим стажем – переважно мо-лодь. Вони отримували мінімальну допомогу на рівні прожиткового мінімуму.

Отже, чисельність безробітного населення (за методологією МОП, тобто з врахуванням осіб до 70 років) збільшилась на 37% і сягнула 2 млн осіб. Відповідно, рівень безробіття за методологією МОП зріс від 6,4% до 8,8%, що відповідає тенденції зростання без-робіття в розвинених країнах. Кількість безробітних, зареєстрованих у службі зайнятості, зросла на 16% і сягнула майже 700 тис. осіб.

34

Зареєстровані безробітні змогли отримати допомогу по безро-біттю у середній сумі 655 грн, що нижче за мінімальну зарплату на 12%. При цьому мінімальна допомога по безробіттю для незастрахо-ваних осіб і безробітних становила 360 грн. Для звільнених військо-вослужбовців мінімальна допомога становила 500 грн. Отже, соці-альний захист безробітних передбачає автоматичну бідність.

Соціальний захист інвалідів

Відповідно до законодавства пенсія по інвалідності становить в середньому 80% від прожиткового мінімуму, що в середньому ста-новить близько 600 грн. Як на відкритому ринку праці, так і на під-приємствах заробітна плата інвалідам виплачується на рівні міні-мальної зарплати. У 2009 році середній показник оплати праці інва-лідів становив 860 грн. Порівняно із докризовим періодом номіна-льно цей показник більший на 10%. Але це суттєво не вплинуло на купівельну спроможність зарплати інваліда. Для порівняння варто зазначити, що офіційно встановлена межа бідності у 2008 році ста-новила 778 грн на одну особу, а межа злиденності 622. Тож працю-ючі інваліди живуть по суті на межі бідності, а непрацюючі – на ме-жі злиденності, що є грубим порушенням соціальним прав інвалідів на гідну оплату праці та належний рівень соціального забезпечення.

Висновок

Характерною особливістю 2009 року щодо забезпечення соці-альних прав громадян є сутужні намагання уряду забезпечити соці-альні виплати на передбаченому в держбюджеті рівні. Незважаючи на колосальну заборгованість і держави, і соціальних фондів, постій-не скорочення податкових надходжень, соціальні програми були профінансовані в середньому на 95%. Усупереч очікуванням, уряд забезпечив розміри соціальних виплат (допомоги та пенсій) на рівні, не нижчому ніж у попередньому році. Щоправда, не вдалось нейтра-лізувати негативні наслідки інфляції, яка суттєво скоротила спо-живання і бідних, і середніх домогосподарств.

35

Розділ 2 РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ

СОЦІАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

2.1. Аналіз Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»

у сфері соціального захисту На бюджетний процес 2010 року суттєво вплинули президент-

ські вибори та необхідність впровадження ініціатив та завдань В. Януковича щодо підвищення соціальних стандартів. Крім того, залишалась гострою проблема надходжень до бюджету і спромож-ності виконувати соціальні зобов’язання.

Прожитковий мінімум

У 2009 році розміри соціальних стандартів та прожиткового міні-муму залишалися на рівні 2008 року. У бюджеті-2010, прийнятому у травні 2010 року, на відміну від попереднього року встановлювались збільшені розміри прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати.

Так, у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу встановле-но у розмірі: з 1 січня – 825 грн, з 1 квітня – 839 грн, з 1 липня – 843 грн, з 1 жовтня – 861 грн, з 1 грудня – 875 грн. Отже, прожитковий мінімум збільшено в середньому на 15% порівняно із 2009 роком.

У розрізі соціально-демографічних груп населення прожитковий мінімум встановлено в таких розмірах:

З

1 січня

З

1 квітня

З

1 липня

З

1 жовтня

З

1 грудня

Для дітей віком до 6 років 755 767 771 787 799 Для дітей віком від 8 до 18 років 901 917 921 941 957

Для працездатних осіб 869 884 888 907 922 Для осіб, які втратили пра-цездатність 695 706 709 723 734

36

Як видно, відновлено практику поетапного підвищення про-житкового мінімуму упродовж року. При цьому підстав такого під-вищення не визначено. Закон «Про прожитковий мінімум» перед-бачає перегляд розміру прожиткового мінімуму за результатами цінової інфляції I півріччя. У цьому Законі передбачено щоквар-тальні підвищення.

Зростання розміру прожиткового мінімуму в середньому протягом року становить 5,5%. Власне таке зростання і покликане компенсувати інфляційні втрати.

На 1 липня 2010 року (початок періоду моніторингу за Про-ектом) зростання прожиткового мінімуму становило 2%. При цьо-му зростання індексу цін у липні дорівнювало 3,1%, у серпні – 4,3%, у вересні – 7,4%.

Отож встановлені розміри прожиткового мінімуму не змогли врахувати реальну інфляцію в період моніторингу. Ста-ном на вересень 2010 року не враховано 5%, що зменшило реальний розмір соціальної допомоги, яка розраховується на основі прожиткового мінімуму. При цьому не зафіксовано про-позицій уряду щодо внесення змін до закону та корегування розміру прожиткового мінімуму.

«Гарантований мінімум» (РЗПМ)

Як у бюджеті-2009, передбачено застосування РЗПМ тільки до соціальної допомоги за ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», що є безперечним прогресом і спробою виконання відповідного рішення Конституційного Суду України.

Встановлення РЗПМ для дітей з багатодітних сімей на рівні 50% від прожиткового мінімуму, а не номінально, є відмінністю цього закону. Проте реальне збільшення рівня допомоги не відчут-не, оскільки у 2009 році цей показник також досягав 50% прожит-кового мінімуму. Із врахуванням уже традиційної норми про те, що розмір допомоги не може перевищувати 75% РЗПМ, середній роз-мір допомоги складатиме не більше як 25% прожиткового мініму-му сім’ї. Тож вважаємо, що механізм надання соціальної допо-моги малозабезпеченим сім’ям потребує доопрацювання.

Особливістю бюджету-2010 є не встановлення номінальних розмірів РЗПМ, а зазначення відсотка, на який збільшується РЗПМ 2009 року:

37

«Гарантований мінімум» (РЗПМ)

% збільшення

Розмір 2010 року у грн

% до прожиткового мінімуму з 1 липня

Для праце-здатних осіб 37% до 2009 182 20%

Для непра-цездатних осіб 42% до 2009 266 37,5%

Для інвалідів 47% до 2009 294 41%

Для дитини в багатодітній сім’ї

50% про-житкового мінімуму 2010 року

385 (до 6 років) 460 (від 6 до

18 років)

50%

Мінімальна зарплата

Мінімальна зарплата вперше встановлена в розмірах, що пере-вищували прожитковий мінімум в середньому на 5%: з 1 січня – 869 грн, з 1 квітня – 884 грн, з 1 липня – 888 грн, з 1 жовтня – 907 грн, з 1 грудня – 922 грн. Перевищення розміру мінімальної зарплати 2010 року над минулорічним показником становило понад 20%. На-віть якщо не враховувати інфляційного впливу, з погляду політики со-ціальних стандартів, це – суттєвий прорив. За перше півріччя 2010 ціно-ва інфляція становила 4,3%, а реальна заробітна плата порівняно із 2009 роком зросла на 15%. Отож підвищення соціальних стандартів впли-нуло на зростання доходів населення. Разом із тим, на початку вересня 2010 року відбувся значний стрибок інфляції – до 7,4%, оскільки ціни виробників продукції зросли на 15%. Відтак, позитиви від підвищення соціальних стандартів з осені 2010 року почали втрачати своє значення.

Право на пільги

Право на пільги, переважно з оплати послуг ЖКГ та зв’язку, пе-редбачено таким 29 категоріям:

1) ветеранам війни; 2) особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (дружини та діти ветеранів);

3) особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

38

4) вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьків-щиною;

6) вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

7) жертвам нацистських переслідувань; 8) ветеранам військової служби; 9) ветеранам органів внутрішніх справ; 10) ветеранам податкової міліції; 11) ветеранам державної пожежної охорони; 12) ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; 13) ветеранам служби цивільного захисту; 14) ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту

інформації України; 15) вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової

служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової мілі-ції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кри-мінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;

16) звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і началь-ницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони;

17) пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; 18) дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб

начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні;

19) звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби;

20) батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби;

21) батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького скла-ду органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеці-

39

ального зв’язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні служби;

22) реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами;

23) громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка-тастрофи;

24) дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською ката-строфою;

25) суддям у відставці; 26) пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно

до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про захист рослин»; 27) громадянам відповідно до пункту «ї» ч. 1 ст. 77 Основ

законодавства України про охорону здоров’я, ч. 4 ст. 29 Основ законо-давства України про культуру, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про біб-ліотеки і бібліотечну справу, абзацу першого ч. 4 ст. 57 Закону України «Про освіту»;

28) дітям війни; 29) багатодітним сім’ям. Пільги призначаються тільки в тому випадку, якщо в помешканні

пільговика зареєстровані лише: його дружина (чоловік), їхні не-повнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II груп або інвалідами I групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги та проживає разом з ним. Завдяки цій нормі гарантується цільове спрямування пільг безпосередньо на пільговика і залежних від нього членів родини, а також на вразливі соціальні категорії, які проживають із пільговиком.

Субвенції місцевим бюджетам на виплату соціальної допомоги

Частка субвенцій місцевим бюджетам на програми соціально-го захисту відповідно до предмета моніторингу становить 32 млрд 215 млн 081,5 тис. або 10,5% від загальнодержавних витрат. Частка субвенцій Львівській області на програми соціального захисту ста-новить 1 млрд 831 млн 252,4 тис., або 5,7% від загальнодержавних витрат на ці програми.

40

Найбільш затратною, але найменш регульованою законом про держбюджет та підзаконними актами, є програма допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям, видатки на яку становлять по Україні 23 млрд 735 млн 636,1 тис. грн, а Львівській області – 1 млрд 404 млн 626,3 тис. грн.

Далі за пріоритетністю визначені програми житлових субси-дій та пільг, регулювання яких є пріоритетним у контексті підви-щення цін на газ.

Із 2007 року також позначена як пріоритетна програма соціальної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклу-вання «гроші ходять за дитиною». Сприяння «національному усинов-ленню» та специфіка «ходіння грошей» вимагає особливого порядку виплати допомоги та перегляду обсягу і порядку спрямування суб-венцій:

Субвенція за програмами соціального захисту Обсяг, грн

Субвенція місцевим бюджетам для виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавле-них батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і опікунам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом «гроші ходять за дитиною»

275 086,2

Субвенція на надання пільг та житлових субсидій насе-ленню на оплату електроенергії, природного газу, тепловодопостачання, водовідведення, квартирної плати (утримання будинків та споруд і прибудинкових тери-торій), вивезення сміття та рідких нечистот

5 937 832,4

Субвенція на надання пільг та житлових субсидій насе-ленню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу

726 886,8

Субвенція на забезпечення пільг з послуг зв’язку та інших пільг (окрім пільг по ЖКП та пільг з медичного обслуговування)

1 539 640,0

Субвенція на забезпечення виплат допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам і тимчасової державної допомоги дітям

23 735 636,1

Всього по Україні 32 215 081,5

41

Львівська область Субвенція місцевим бюджетам із загального фонду державного бюджету на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам і тимчасової державної допомоги дітям

1 404 626,3

Субвенція місцевим бюджетам із загального фонду дер-жавного бюджету на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, тепловодопостачання, водовідведення, квартирної плати (утримання будинків та споруд і прибудинкових територій), вивезення сміття та рідких нечистот

133 858,7

Субвенція місцевим бюджетам з загального фонду дер-жавного бюджету на надання пільг та житлових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу

15 867,8

Надання пільг з послуг зв’язку та інших передбачених законодавством пільг 66 282,0

Виплата державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і опікунам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом «гроші ходять за дитиною»

3 853,9

Субвенція спеціального фонду на житлові пільги та субсидії 206 763,7

Всього по Львівській області 1 831 252,4

Висновок

Характерною особливістю бюджету-2010 є 40-відсоткове збіль-шення соціальних стандартів, зокрема прожиткового мінімуму, яке повинно було перекрити втрати доходів громадян від цінової інфляції.

Стандарт прожиткового мінімуму розрахований на базі набору товарів та послуг 2000 року всупереч вимогам законодавства. За своїми розмірами соціальні стандарти не гарантують забезпечення навіть потреб у харчуванні відповідно до медичних стандартів. Спи-раючись на науково обґрунтований показник прожиткового мініму-

42

му 2009 року (1500 грн), можна стверджувати, що чинний розмір за-нижено щонайменше на 30%.

Суттєвим досягненням є збереження практики попереднього року дотримання вимог рішення КСУ щодо недопущення призупи-нення дії соціального законодавства та внесення змін до нього в законі про держбюджет.

Субвенції місцевим бюджетам розраховані на показниках за попередній рік чисельності бенефіціаріїв соціальної допомоги і на принципах регулювання.

2.2. Моніторинг актів ЦОВВ та ЛОДА у сфері соціального захисту

У період моніторингу основними сферами соціального захисту, які були в центрі уваги ЦОВВ та ЛОДА, стали житлово-комунальні субсидії та соціальна допомога дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування.

Житлові субсидії

Під час аналізу змін у нормативній базі щодо житлових суб-сидій варто врахувати тенденції 2009 року, коли в умовах кризи і підвищення цін на енергоносії уряд вживав заходи щодо посилення адресності житлових субсидій, їх спрямування переважно для бідних домогосподарств. Так, Постанова КМУ № 480 від 25 травня 2009 ро-ку доповнила перелік підстав для відмови у наданні субсидії. У субсидії відмовляли у випадку здійснення будь-ким із зареєстрова-них у житловому приміщенні покупки на суму, більшу ніж 10-крат-ний розмір прожиткового мінімуму (у середньому 9 тис. грн) про-тягом року до звернення по субсидію. Крім того, у субсидії від-мовляють, якщо під час вибіркового обстеження матеріально-побу-тових умов сім’ї державний соціальний інспектор з’ясував, що будь-хто із складу зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, має до-даткові джерела для існування, не зазначені в декларації про доходи та майно. Ідеться про такі випадки, як: 1) здача в оренду житлового приміщення або його частини, 2) робота без оформлення трудових відносин, 3) отримання доходу від утримання худоби, птиці, інших тварин, від народних промислів, використання сільськогосподар-ської техніки, вантажної машини, мікроавтобуса тощо.

43

Акти КМУ

14 липня 2010 року було прийнято Постанову КМУ № 621 «Про посилення соціального захисту населення під час оплати житлово-комунальних послуг». Передбачалось внесення змін до Постанови КМУ від 27 липня 1998 року № 1156 «Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії». Зокрема, частка сукупного доходу домогосподарства, яка сплачується за умови призначення житлової субсидії, скорочена з 20% до 15%. Для домогосподарств, у складі яких є діти та інваліди І і ІІ груп і дохід кожної зареєстрованої у приміщенні особи не перевищує 50% прожиткового мінімуму, – з 15% до 10%.

Внесено також зміни до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Житлово-експлу-атаційні організації, житлово-будівельні (житлові) кооперативи, об’єд-нання співвласників багатоквартирного будинку та організації, що надають житлово-комунальні послуги, зобов’язані у п’ятиденний тер-мін з дня отримання запиту від органів праці та соціального захисту надати дані про забезпеченість громадян житловою площею та кому-нальними послугами. Перерахунок субсидій здійснюється без звернень громадян.

Крім того, Постановою № 621 передбачається здійснення актив-них заходів інформування населення щодо спрощеного порядку на-дання субсидій, забезпечення управлінь соціального захисту необхід-ним програмним забезпеченням тощо.

21 липня 2010 року вийшла Постанова КМУ № 624 «Про ор-ганізацію роботи з надання населенню житлових субсидій за спро-щеним порядком». Передбачалось здійснення державного замовлення на виготовлення оголошень про надання житлових субсидій, бланків документів для надання субсидій та зразків їх заповнення. На ці цілі Мінпраці додатково перераховувало 6 млн 596,1 тис. грн.

Мінпраці до 23 липня затверджує форми заяви про надання житлової субсидії за спрощеним порядком та декларації про доходи і майновий стан осіб, які звернулися за наданням такої субсидії. За-безпечується виготовлення повідомлень про надання населенню жит-лових субсидій за спрощеним порядком, бланків документів для надан-ня таких субсидій і зразків їх заповнення. Пенсійний фонд України

44

забезпечує до 6 серпня 2010 року надсилання пенсіонерам зазначених матеріалів.

Про виконання Постанов № 621 та № 624 30 вересня 2010 року у ВРУ відзвітував Міністр праці та соціальної політики В. І. Надрага. Він, зокрема, заявив:

«З 1 серпня 2010 року вперше в Україні пенсіонерам, інвалідам не потрібно ходити в органи соціального захисту для призначення суб-сидій. Органи соціального захисту направили усім пенсіонерам та інвалідам відповідні бланки для призначення субсидій та конверти, де вже виписано адресу того управління соціального захисту, до якого треба надіслати папери, які заповнюють наші шановні пенсіонери. Пенсіонери та інваліди направляють безкоштовно поштою заяву для призначення субсидій. З 1 серпня 2010 року пенсіонерам не потрібно приходити в органи соціального захисту та приносити довідки про доходи для призначення субсидій. Такі довідки органи соціального за-хисту населення самостійно отримують у Пенсійному фонді. З 1 серп-ня 2010 року громадянам України не потрібно приходити в органи со-ціального захисту та приносити довідки про витрати на газ та жит-лово-комунальні послуги для призначення субсидій. Такі довідки органи соціального захисту населення самостійно отримують у відповідних організаціях.

…Урядом запроваджено спрощення перерахунку призначення житлових субсидій. Урядом без звернень громадян, підкреслюю, без звернень громадян, вперше в історії України запроваджено автома-тичний перерахунок розміру субсидій, які були призначені до 1 серпня поточного року у попередніх розмірах. Я хотів би доповісти, що це вже зроблено, як і було обіцяно, до першого числа, але воно було зроблено трохи раніше і на кінець минулого тижня ми це закінчили. За станом на 30 серпня 2010 року, як сказав вже, такий перерахунок зроблено всім сім’ям, які мали субсидії, що були призначені до 1 січня.

…Урядом здійснено відповідні заходи щодо організації роботи органами виконавчої влади з призначення субсидій. Так, з 20 липня по 9 серпня 2010 року у всіх регіонах утворені робочі групи з призначення субсидій, якими проведено понад 1300 нарад з питань соціального захисту малозабезпеченого населення на усіх рівнях і гілках влади. Інформаційна та роз’яснювальна робота здійснена і здійснюється у всіх регіонах за допомогою засобів масової інформації. Місцевими ор-ганами соціального захисту на місцях взято на контроль кожну ма-лозабезпечену сім’ю, яка отримує допомогу в оформленні субсидій».

45

8 вересня 2010 року була прийнята Постанова КМУ № 861 «Про упорядкування окремих питань щодо впровадження спро-щеного порядку призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива». Нею передбачено внесення таких змін до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для від-шкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побуто-вого палива:

Додатково визначено, що заява про призначення субсидій, де-кларація про доходи і майновий стан осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, можуть бути надіслані органу праці та соціального захисту населення поштою за місцем реєстрації;

Доповнено положення щодо даних, необхідних для нарахування субсидії, зокрема щодо того, що можуть використовуватися відомості про доходи та розміри платежів у вигляді списків, довідок, даних на технічних носіях інформації, одержаних від Пенсійного фонду, служб зайнятості населення, житлово-експлуатаційних та інших підприємств і організацій. Так, додатково визначено, що органи праці та соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отриму-вати від органів державної податкової служби, підрозділів Державто-інспекції, бюро технічної інвентаризації, органів державної контрольно-ревізійної служби, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для призначення субсидій та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звер-таються за призначенням субсидій.

Щодо перерахунку розміру субсидій без особистої заяви гро-мадян, то визначено такі умови перерахунку:

• зміни цін і тарифів на послуги, на оплату яких призначено субсидію;

• встановлення КМУ нового розміру витрат громадян на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

• внесення змін до законодавства в частині надання окремим ка-тегоріям громадян пільг на оплату житлово-комунальних послуг.

В інших випадках перерахунок субсидії в межах установленого терміну її призначення провадиться за особистим зверненням громадян.

46

Акти ЛОДА

Актів ЛОДА щодо житлових субсидій у період моніторингу не встановлено.

Висновок

Безперечним позитивом у період моніторингу є скорочення част-ки доходів домогосподарств, які повинні спрямовуватись на оплату житлово-комунальних послуг, на 5%. Ця норма здатна збільшити чи-сельність звернень по субсидії в декілька разів.

Разом із тим, тенденція до посилення адресності житлових суб-сидій саме для найбідніших домогосподарств зберігається в період моніторингу. Органи праці та соціального захисту отримують вільний доступ до інформації всіх органів, які можуть фіксувати факти отри-мання доходів та покращення майнового становища будь-кого із зареє-строваних у житловому приміщенні.

Отже, у частині моніторингу статистичних показників забезпе-чення права на субсидії необхідно відстежити відповідне зменшен-ня/збільшення кількості звернень по субсидії та задоволених заяв про призначення субсидії.

2.3. Соціальна допомога дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування

Цей вид допомоги регулюється Постановою КМУ № 81 від 31 січня 2007 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом «гроші ходять за дитиною».

Розмір допомоги відповідно до закону «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» дорівнює розміру двох прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку. Для дітей віком до 23 років, які навчаються у навчальних закладах за денною формою, застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб. При виплаті допомоги враховується розмір пенсій, аліментів, стипендій чи іншої допомоги, яка випла-чується дитині. Відповідно, розмір допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами та іншими видами соціальних виплат. Певною мірою можна говорити про порушення прав дітей, коли

47

при виплаті допомоги враховується стипендія, пенсія по інвалідності, аліменти, пенсія (батьківська) для дітей-сиріт. Це, власне, кошти дитини, які гарантовані їй через стан здоров’я, якість навчання, кошти, які акумулювали її батьки в Пенсійному фонді при житті і не вико-ристали у зв’язку із смертю. Фактично такі кошти можна розглядати як спадкові. Батьки-вихователі отримують грошове забезпечення в розмірі 35% від двох прожиткових мінімумів, але в сукупності не більше п’яти прожиткових мінімумів для працездатної особи. У розрахунку на кож-ного вихователя допомога не повинна перевищувати 1,5 прожиткового мінімуму для працездатної особи.

В організації виплат допомоги дотримується принцип «гроші ходять за дитиною», що вимагає оперативної виплати допомоги дітям та грошового забезпечення батькам у разі влаштування дитини. Кошти розподіляються у формі субвенції республіканському бюджету АРК, обласним бюджетам, бюджетам Києва та Севастополя. Відповідні міс-цеві державні адміністрації розподіляють субвенцію в розрізі районів. КМУ отримує право додатково розподіляти субвенцію залежно від статистики влаштування дітей-сиріт упродовж року. Такий додатковий розподіл здійснювався на основі розпоряджень КМУ. У 2007 та 2008 роках додатковий розподіл субвенції здійснювався 5 разів, у 2009 – 4 рази. Перша постанова про додатковий розподіл, як правило, з’явля-лась наприкінці першого кварталу.

Акти КМУ

У 2010 році додатковий розподіл субвенції розпочали здійс-нювати тільки в липні у зв’язку із прийняттям закону про держбю-джет лише у травні 2010 року. 28 липня 2010 року було підписано Розпорядження № 1582-р «Про затвердження додаткового розпо-ділу обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпе-чення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та при-йомних сім’ях за принципом «гроші ходять за дитиною». За інформацією Міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Р. Сафіуллі-на розпорядження готувалось, виходячи із статистики влаштування дітей-сиріт за січень-травень 2010 року (363 дитини). Наступний до-датковий розподіл відбувся 29 вересня 2010 року, коли вийшло Роз-порядження КМУ № 1896-р.

48

Відповідно до Розпоряджень № 1582-р та № 1896-р для Львів-ської області передбачались такі субвенції:

Розпорядження Львівська область, тис. грн

Всього по Україні, тис. грн %

№ 1582-р 760 800 26 996 300 2,8 № 1896-р 1 076 500 40 728 400 2,6

Враховуючи наведені вище аргументи, вважаємо за доцільне ак-тивізувати роботу щодо влаштування дітей-сиріт у Львівській області.

Акти ЛОДА

20 серпня 2010 року вийшло Розпорядження Голови ЛОДА № 849/0/5-10 «Про додатковий розподіл субвенції», яким додаткова субвенція Львівській області від 28 липня розподілялась між місце-вими бюджетами області. Жовківський (77 502 тис. грн), Мостись-кий (69 422 тис. грн), Пустомитівський (58 227 тис. грн), Кам’янка-Бузький (47 840 тис. грн) райони та місто Львів (47 057 тис. грн) є найбільшими споживачами субвенції на соціальну допомогу дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування. Загальний розподіл виглядає так:

Найменування міст і районів

Сума, грн

1 2 м. Львів 47 057 м. Дрогобич 15 362 м. Самбір 34 380 м. Стрий 2780 м. Трускавець 10 241 Бродівський район 24 260 Буський район 9510 Городоцький район 43 890 Дрогобицький район 22 676 Жидачівський район 44 140 Жовківський район 77 502 Золочівський район 35 112 Кам’янка-Бузький район 47 840

49

1 2 Миколаївський район 32 625 Мостиський район 69 422 Перемишлянський район 35 405 Пустомитівський район 58 227 Радехівський район 10 534 Самбірський район 3658 Сколівський район 40 033 Сокальський район 54 277 Старосамбірський район 19 778 Стрийський район 6876 Турківський район 5120 Яворівський район 10 095 Разом 760 800

50

Розділ 3 РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ

СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ СІМ’ЯМ З ДІТЬМИ В УКРАЇНІ

ЗА 2009–2011 РОКИ

3.1. Методологічні застереження Для оцінки динаміки соціальної допомоги у дослідженні вико-

ристовуємо статистичні показники цінової інфляції, середньої заробіт-ної плати по економіці, доходів та видатків населення.

У 2010 році, за даними Держкомстату, структура та динаміка доходів населення виглядала так. Доходи становили 1,1 млрд грн і порівнянно з 2009 роком номінально зросли на 23%. Частка заро-бітної плати в доходах становила 451,1 млн грн або 41,7% і номі-нально зросла порівняно з 2009 роком на 25,7%. Доходи від соціальної допомоги та інших поточних трансфертів дорівнювали 38,5% і збіль-шились порівняно з 2009 роком на 16%. Витрати на придбання това-рів та послуг становили 838,2 млн або 76%, зросли порівняно з 2009 ро-ком на 18%. Середньомісячний наявний дохід у розрахунку на одну особу дорівнює 1529 грн номінально, що порівняно з 2009 роком біль-ше на 27,6%.

Реальне зростання склало 16,2%. Структура доходів у 2009 році: 41% – заробітна плата, 39,5% – соціальні допомоги та інші поточні трансферти. Частка витрат населення на придбання товарів та послуг дорівнювала 79,4%.

Динаміка доходів та видатків у 2009–2010 роках:

Рік Частка зарплати, %

Частка соціальних трансфертів, %

Витрати на придбання товарів

та послуг, % 2009 41 39,5 79,4 2010 41,7 38,5 76

51

Отже, незважаючи на реальне зростання доходів населення на 16%, структура видатків майже не змінилась. Частка зарплати зросла лише на 0,7% і на 1% зменшилась частка соціальних транс-фертів. Це однозначно негативна тенденція, оскільки залежність від соціальної допомоги в доходах, по суті, дорівнює доходам від зарплати. Саме через високу частку соціальних трансферів дохід на одну особу становить лише 1,7 прожиткового мінімуму для праце-здатних осіб.

Індекси споживчих цін на товари та послуги у 2009 та 2010 роках:

Рік

ІСЦ

Продукти харчування

та

безалкогольні напої

Одяг і взуття

Житло

, вода,

електроенергія

, газ та інші види палива

Предм

ети дома

шнього вж

итку

, побутова

техніка

та поточне

утрима

ння житла

Охорона

здоров

’я

Транспорт

Відпочинок

і культура

Освіта

2009 12,3 110,9 107,6 108,2 114,3 126,3 119,2 111,8 115,12010 9,1 110,6 102,2 113,8 101,2 105,8 106,6 102, 110,3

Ми вже зазначали, що Європейська соціальна хартія (пере-глянута) орієнтує на досягнення розмірів соціальної допомоги відносно середньої заробітної плати у промисловості чи по еконо-міці. У середньому розміри соціальної допомоги мають становити не менше як 40% від середньої заробітної плати.

Саме тому під час оцінення соціального значення допомоги ми враховуватимемо середню заробітну плату по Україні в ди-наміці у 2009–2010 роках (див. табл. 3.1). Зростання середньої зарплати склало 18%, що з врахуванням інфляції дало реальне зростання на 10%.

52

Таблиця 3.1 Середньомісячна зарплата у 2009 та 2010 роках

Рік Середньомісячна зарплата, грн

Номінальна у % до прожиткового мінімуму праце-здатної особи

Реальна у % до попереднього

року

2009 1906 256,2 90,8 2010 2239 242,8 110,2

3.2. Прожитковий мінімум

Нині рівень забезпечення прожиткового мінімуму (РЗПМ) засто-совується тільки щодо допомоги малозабезпеченим сім’ям, про що йтиметься в наступному розділі. Щодо допомоги сім’ям з дітьми за-стосовується прожитковий мінімум, встановлений на відповідний рік.

Як зазначалось раніше, з початком фінансово-економічної кризи у 2009 році були збережені розміри прожиткового мінімуму, чинні у 2008 році, що виправдовувалось колосальним бюджетним дефіцитом. Під випливом президентських виборів-2010 в середньо-му розмір прожиткового мінімуму зріс на 40%, що істотно перекри-вало інфляційні втрати за два роки в розмірі 22%. На 2011 рік про-житковий мінімум було збільшено на 8,8% відповідно до прогнозно-го показника інфляції, визначеного у держбюджеті.

У 2009 році стало помітним нерівномірне зростання прожит-кового мінімуму для різних соціально-демографічних груп. Най-більше зростав ПМ для осіб, які втратили працездатність (+47%), для дітей віком до 6 років (+43%). Натомість лишень на 37% та 36% зростала допомога для працездатних осіб та дітей віком від 6 до 18 років. Пояснити такі диспропорції важко, орієнтація в бік найбільш вразливих категорій очевидна. Диспропорція у зростанні допомоги для різних соціально-демографічних груп знімається вже у 2011 році, де для всіх груп зростання було на рівні 8,8% (див. табл. 3.2).

53

Таблиця

3.2

Прожитковий мінімум

у 2

009–

2011

роках

Соціально

-демо

граф

іч-

на гр

упа

2009

20

10

2011

Динам

іка,

%

1 2

3 4

5

Працездатні

особи

із січня

– 63

3 із квітня

– 6

47

з липня

– 6

49

із жовтня

– 66

9

Середній

– 6

49,5

(зростання

за рік

– 5

,6%

)

із січня

– 86

9 із квітня

– 8

84

з липня

– 8

88

із жовтня

– 90

7 з грудня

– 92

2 Середній

– 8

94

(зростання

за рік

– 6

%)

із січня

– 94

1 із квітня

– 9

60

із жовтня

– 98

5 з грудня

– 10

04

Середній

– 9

72,5

(зростання

за рік

– 6

,6%

)

2009

–201

1: (+

) 49%

20

09–2

010:

(+) 3

7%

2010

–201

1: (+

) 8,8

%

Особи

, які

втратили

працездат-

ність,

та

інваліди

із січня

– 47

0 із квітня

– 4

81

з липня

– 4

82

з жовтня

– 49

8

Середній

– 4

82,7

5 (зростання

за рік

– 5

,9%

)

із січня

– 69

5 із квітня

– 7

06

з липня

– 7

09

з жовтня

– 72

3 з грудня

– 73

4 Середній

– 7

13,4

(зростання

за рік

– 5

,6%

)

із січня

– 75

0 із квітня

– 7

64

з жовтня

– 78

4 з грудня

– 80

0

Середній

– 7

74,5

(зростання

за рік

– 6

,6%

)

2009

–201

1: (+

) 60%

20

09–2

010:

(+) 4

7%

2010

–201

1: (+

) 8,8

%

54

Продовж

ення

таблиці

3.2

1 2

3 4

5

Для

дітей

віком до

6 років

із січня

– 52

6 із квітня

– 5

38

з липня

– 5

40

з жовтня

– 55

7

Середній

– 5

40,2

5 (зростання

за рік

– 5

,9%

)

із січня

– 75

5 із квітня

– 7

67

з липня

– 7

71

з жовтня

– 78

7 з грудня

– 79

9 Середній

– 7

75,8

(зростання

за рік

– 5

,8%

)

із січня

– 81

6 із квітня

– 8

32

з жовтня

– 85

3 з грудня

– 87

0

Середній

– 8

42,7

5 (зростання

за рік

– 6

,6%

)

2009

–201

1: (+

) 55%

20

09–2

010:

(+) 4

3%

2010

–201

1: (+

) 8,8

%

Для

дітей

віком від

6 до

18 років

із січня

– 66

3 із квітня

– 6

78

з липня

– 6

80

з жовтня

– 70

1

Середній

– 6

80,5

(зростання

за рік

– 5

,7%

)

із січня

– 90

1 із квітня

– 9

17

з липня

– 9

21

з жовтня

– 94

1 з грудня

– 95

7 Середній

– 9

27,4

(зростання

за рік

– 6

,2%

)

із січня

– 97

7 із квітня

– 9

97

з жовтня

– 10

22

з грудня

– 10

42

Середній

– 1

009,

5 (зростання

за рік

– 6

%)

2009

–201

1: (+

) 48%

20

09–2

010:

(+) 3

6%

2010

–201

1: (+

) 8,8

%

Середній

показник

58

8,25

82

7,65

89

9,81

20

09–2

011:

(+) 5

2%

2009

–201

0: (+

) 40%

20

10–2

011:

(+) 8

,8%

55

3.3. Результати моніторингу соціальної допомоги сім’ям з дітьми

Нагадаємо, що через відсутність систематичних даних по Україні щодо динаміки кількості одержувачів допомоги сім’ям з дітьми до 2011 року, здійснюємо моніторинг тільки розмірів допомоги.

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами

Відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (ст. 9) допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається в роз-мірі 100% середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпе-чення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше як 25% від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для пра-цездатної особи із розрахунку на місяць.

Таблиця 3.3 Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами у 2009–2011 роках

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами (фактична виплата у грн

відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України» на відповідний рік)

2009 2010 2011 Динаміка, %

167,25 1 січня – 217,25 1 квітня – 221,00 1 липня – 222,00 1 жовтня – 226,75 1 грудня – 230,50

Середня – 223,5

1 січня – 235,25 1 квітня – 240,00 1 жовтня – 246,25 1 грудня – 251,00

Середня – 243,12

2009–2011: (+) 45% 2009–2010: (+) 33% (у 1,3 разу) 2010–2011: (+) 9%

У 2010 році розмір допомоги зріс на 33% до 223,5 грн. Одно-часно розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб зріс на 37% до 894 грн і відставання становить 4%. Частка допомоги віднос-но середньої зарплати зросла до 10%.

56

Допомога при народженні дитини

З 1 грудня 2007 року відповідно до змін у ст. 12 ЗУ «Про дер-жавну допомогу сім’ям з дітьми» допомога при народженні дитини надається в розмірі 12 240 грн – на першу дитину, 25 000 грн – на другу дитину, 50 000 грн – на третю і наступну дитину. Виплата допо-моги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4 800 грн, другої – 4 840 грн, третьої і наступної дитини – 5 000 грн. Решта на першу дитину виплачується протягом наступних 12 міся-ців, на другу – 24 місяці, на третю і наступну – 36 місяців рівними частинами в порядку, визначеному КМУ.

У 2009 році допомога відповідно до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми (Постанова КМУ № 1751 від 27 грудня 2001 року) призначалась одному із батьків дитини, опіку-нові, які постійно проживають з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Розмір та строк ви-плати допомоги визначається із врахуванням кількості живонародже-них та усиновлених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, крім дітей, від виховання яких зазначена особа відмовилась, а також дітей, які передані на виховання іншій особі, та повнолітньої дочки (сина) чоловіка, які не були усиновлені дружиною. У разі народження двійні та більшої кількості дітей, кожна дитина з їх числа вважається наступною.

У 2010 році діяв порядок призначення допомоги, визначений у 2009 році. 17 листопада 2010 року були прийняті зміни до ЗУ «Про дер-жавну допомогу сім’ям з дітьми», і Постановою від 23 лютого 2011 ро-ку № 155 «Про внесення змін до пункту 13 Порядку призначення і ви-плати державної допомоги сім’ям з дітьми» передбачається визначен-ня розміру допомоги на основі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: на першу дитину – кратна 22 розмірам прожиткового міні-муму, на другу – 45, на третю – 90. Одноразова виплата здійснюється у 10-кратному розмірі прожиткового мінімуму, решта суми виплачується, як і раніше, протягом 12-24-36 місяців (див. табл. 3.4). При визначенні розміру допомоги застосовується розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановлений на день народження дитини. Це означає, що індексація до виплати решти допомоги не застосовується.

57

Таблиця 3.4 Допомога при народженні дитини у 2009–2011 роках

Допомога при народженні дитини (фактична виплата у грн відповідно до ЗУ

«Про Державний бюджет України» на відповідний рік) 2009 2010 2011 Динаміка, %, ПМ

1 2 3 4 Одноразова виплата: 1 дитина – 4800 2 дитина – 4840 3 дитина – 5000 Середня – 4880

Одноразова виплата: 1 дитина – 4800 2 дитина – 4840 3 дитина – 5000 Середня – 4880

Одноразова виплата: 7582 1 січня – 7344, 1 квітня – 7488, 1 жовтня – 7667, 1 грудня – 7830

2009–2011: (+) 55%2009–2010:

0 У розмірі, крат-ному прожит-ковому мінімуму: 1 дитина – 8,8 2 дитина – 8,9 3 дитина – 9,2 Середня – 9

У розмірі, крат-ному прожит-ковому мінімуму:1 дитина – 6,1 2 дитина – 6,2 3 дитина – 6,4 Середня – 6,3

У розмірі, крат-ному прожит-ковому мінімуму:для всіх – 10 2009–2011:

(+) 1,1 2009–2010:

(-) 2,7 Щомісячна виплата:

1 дитина – 620 х 12

2 дитина – 840 х 24

3 дитина – 1250 х 36

Середня – 903

Щомісячна виплата:

1 дитина – 620 х 12

2 дитина – 840 х 24

3 дитина – 1250 х 36

Середня – 903

Щомісячна виплата:

1 дитина – 913 х 12

1 січня – 884, 1 квітня – 901, 1 жовтня – 924, 1 грудня – 942

2 дитина – 1264 х 24

1 січня – 1224, 1 квітня – 1248, 1 жовтня – 1279, 1 грудня – 1305

3 дитина – 1896 х 36

1 січня – 1836, 1 квітня – 1872, 1 жовтня – 1919, 1 грудня – 1957

1 дитина – (+) 47%2 дитина – (+) 50%3 дитина – (+) 51%

58

Продовження таблиці 3.4 1 2 3 4

У розмірі, крат-ному прожитко-вому мінімуму:

1 дитина – 1,1 (114%) 2 дитина – 1,5 (155%) 3 дитина – 2,3 (231%) середня – 1,7 (170%)

У розмірі, крат-ному прожитко-вому мінімуму:

1 дитина – 0,8 (80%) 2 дитина – 1 (108%)

3 дитина – 1,6 (161%) середня – 1,2 (116%)

У розмірі, крат-ному прожитко-вому мінімуму:

1 дитина – 1 (108%)

2 дитина – 1,5 (150%) 3 дитина – 2,2 (224%)

2010–2011: 1 дитина – (-) 6% 2 дитина – (-) 5% 3 дитина – (-) 7%

2009–2010: 1 дитина –

(-) 34% 2 дитина –

(-) 47% 3 дитина –

(-) 70%

У 2010 році зберігались номінальні розміри одноразової та щомісячної допомоги 2009 року, без врахування зростання прожит-кового мінімуму для дітей до 6 років на 43%. Як наслідок, втрати по одноразовій допомозі становлять 270% прожиткового мінімуму. Після законодавчих змін щодо порядку виплати допомоги у 2011 ро-ці одноразова допомога в реальних показниках зростає на 55%. Втрати по щомісячних виплатах становлять 54% прожиткового мінімуму.

Тим не менше, допомога істотно покращувала становище сі-мей із новонародженими дітьми, оскільки одноразово вони отриму-вали додатково 218% середньої заробітної плати по економіці та щомісячно 40%.

У 2010 році не є відчутною диспропорція в соціальній допо-мозі сім’ям з різною кількістю дітей відносно одноразової виплати допомоги, оскільки вона коливається навколо показника 6,3 прожит-кового мінімуму. Відчутними стають диспропорції відносно одно-разової допомоги, оскільки щомісячно допомога для батьків першої та третьої дитини різниться майже на 50%. У 2011 році така ситуація закріплюється на законодавчому рівні.

Отже, можна ідентифікувати категорію сімей, які є більш вразливими у забезпеченні своїх прав на допомогу при народженні дитини. Це батьки, які народили дитину у 2010 році. На відміну від батьків, які народять дитину у 2011 році в умовах розстрочених ви-плат одноразової допомоги, вони отримуватимуть щомісячні ви-плати в середньому на 50% нижчі.

59

Допомога на дітей одиноким матерям Відповідно до статті 18-3 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям

з дітьми» допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усинови-телям (вдовам, вдівцям), матері (батьку) у разі смерті одного з бать-ків, шлюб між якими було розірвано до дня смерті, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчан-ня у ВНЗ І–ІV рівнів акредитації та ПТНЗ – до закінчення такими дітьми навчання, але не довше ніж до 23 років) надається в розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше як 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Таблиця 3.5 Допомога на дітей одиноким матерям

у 2009–2011 роках

Допомога на дітей одиноким матерям (фактична виплата у грн відповідно до ЗУ

«Про Державний бюджет України» на відповідний рік) Катего-рія дітей 2009 2010 2011 Динаміка, %

1 2 3 4 5

Діти віком до 6 років

макс. – 278,5 мін. – 167,10

макс. – 387,5 1 січня – 377,5 1 квітня – 383,5 1 липня – 385,5 1 жовтня – 393,5 1 грудня – 399,5 мін. – 232,74 1 січня – 226,5 1 квітня – 230,1 1 липня – 231,3 1 жовтня – 236,1 1 грудня – 239,7

макс. – 421,37 1 січня – 408 1 квітня – 416 1 жовтня – 426,5 1 грудня – 435 мін. – 247,82 1 січня – 224,8 1 квітня – 249,6 1 жовтня – 255,9 1 грудня – 261

2009–2011: макс.: (+) 51% мін.: (+) 48% 2009–2010: макс.: (+) 39% мін.: (+) 39% 2010–2011: макс.: (+) 8,8% мін.: (+) 6,6%

Діти віком від 6 до 18 років

макс. – 350,5 мін. – 210,30

макс. – 463,7 1 січня – 450,5 1 квітня – 458,5 1 липня – 460,5 1 жовтня – 470,5 1 грудня – 478,5

макс. – 504,75 1 січня – 488,5 1 квітня – 498,5 1 жовтня – 511 1 грудня – 521 мін. – 302,85

2009–2011: макс.: (+) 44% мін.: (+) 44% 2009–2010: макс.: (+) 32% мін.: (+) 32%

60

Продовження таблиці 3.5.1 2 3 4 5

мін. – 278,22 1 січня – 270,3 1 квітня – 275,1 1 липня – 276,3 1 жовтня – 282,3 1 грудня – 287,1

1 січня – 293,1 1 квітня – 299,1 1 жовтня – 306,6 1 грудня – 312,6

2010–2011: макс.: (+) 8,8% мін.: (+) 8,8%

Діти віком від

18 до 23 років

- макс. – 446,9 1 січня – 434,5 1 квітня – 442 1 липня – 444 1 жовтня – 453 1 грудня – 461 мін. – 268,2 1 січня – 260,7 1 квітня – 265,2 1 липня – 266,4 1 жовтня – 272,1 1 грудня – 276,6

макс. – 486,25 1 січня – 470,5 1 квітня – 480 1 жовтня – 492,5 1 грудня – 502 мін. – 291,75 1 січня – 282,3 1 квітня – 288 1 жовтня – 295,5 1 грудня – 301,2

2010–2011: макс.: (+) 8,8% мін.: (+) 8,8%

У 2010 році номінально допомога збільшилась на 39% для дітей до 6 років та на 32% – від 6 до 18 років. При цьому темпи зростання прожиткового мінімуму становили відповідно 43% та 36%. У фактичних виплатах допомога недоплачувалась на 4%. Соці-альне значення допомоги невисоке, оскільки максимальна частка допомоги відносно середньої зарплати становила у 2010 році лишень 19%, мінімальна – 11%.

Тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину

або місце проживання їх невідоме

Тимчасова державна допомога дітям відповідно до Постанови КМУ від 22 лютого 2006 року № 189 встановлюється в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку. У випадку, якщо встановлений судом розмір аліментів є меншим за 30% про-житкового мінімуму, то допомога встановлюється в розмірі різниці між 30% прожиткового мінімуму та встановленою сумою аліментів.

61

Таблиця 3.6 Тимчасова державна допомога дітям,

батьки яких ухиляються від сплати аліментів, у 2009–2011 роках

Тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів

(фактична виплата у грн відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України»

на відповідний рік) 2009 2010 2011 Динаміка, %

До 6 років – 167,10

1 січня – 226,50 1 квітня – 230,10 1 липня – 231,30 1 жовтня – 236,10 1 грудня – 239,70 Середня – 232,74

1 січня – 224,8 1 квітня – 249,6 1 жовтня – 255,9 1 грудня – 261 Середня – 247,82

2009–2011: (+) 48% 2009–2010: (+) 39% 2010–2011: (+) 6,4%

До 18 років –

210,3

1 січня – 270,3 1 квітня – 275,1 1 липня – 276,3 1 жовтня – 282,3 1 грудня – 287,1 Середня – 278,22

1 січня – 293,1 1 квітня – 299,1 1 жовтня – 306,6 1 грудня – 312,6 Середня – 302,85

2009–2011: (+) 44% 2009–2010: (+) 32% 2010–2011: (+) 8,8%

Динаміка росту та соціальне значення відносно середньої зарплати по економіці подібні до допомоги на дітей одиноким ма-терям.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Відповідно до статті 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею триріч-ного віку визначається як різниця між 100% прожиткового мінімуму для працездатних осіб та сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу, але не менше як 130 грн. Такий порядок був визначений у ЗУ «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», на підставі якого вносились зміни до базового закону.

Відповідно до прикінцевих положень ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» максимальний розмір допомоги у 100% прожиткового мінімуму застосовується тільки з 1 січня 2010 року. З

62

1 січня 2009 року максимальний розмір допомоги мав становити 75% прожиткового мінімуму.

Таблиця 3.7

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

у 2009–2010

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

(фактична виплата у грн відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України»

на відповідний рік) 2009 2010 2011 Динаміка, % 75% 100% 100%

501,75

із січня – 869 із квітня – 884 з липня – 888 із жовтня – 907 з грудня – 922 Середня – 894

із січня – 941 із квітня – 960 із жовтня – 985 з грудня – 1004 Середня – 972,5

2009–2011: (+) 93% 2009–2010: (+) 78% 2010–2011: (+) 8,8%

Допомога номінально зросла на 78% і досягнула рівня про-житкового мінімуму. Одночасно досягнуто рівень 40% від середньої заробітної плати по економіці, що є значним досягненням.

Допомога дітям-сиротам та дітям, які перебувають під опікою та піклуванням

Відповідно до статті 18 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога дітям-сиротам та дітям, які перебувають під опі-кою та піклуванням, визначається у розмірі, кратному двом прожит-ковим мінімумам для дитини відповідного віку.

Якщо на дитину виплачується пенсія, аліменти, стипендія, то державна допомога визначається як різниця між двократним роз-міром прожиткового мінімуму та розміром відповідної пенсії, алі-ментів, стипендії.

63

Таблиця 3.8

Державна допомога дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування у 2009–2010 роках

Державна допомога дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування (фактична виплата у грн відповідно до ЗУ

«Про Державний бюджет України» на відповідний рік) Кате-горія дітей

2009 2010 2011 Динаміка, %

Діти віком до 6 років

1114

1 січня – 1510 1 квітня – 1534 1 липня – 1542 1 жовтня – 1574 1 грудня – 1598 Середня – 1551

1 січня – 1632 1 квітня – 1664 1 жовтня – 1706 1 грудня – 1740 Середня – 1685,5

2009–2011: (+) 49% 2009–2010: (+) 39% 2010–2011: (+) 8,8%

Діти віком від 6 до 18 років

1402

1 січня – 1802 1 квітня – 1834 1 липня – 1842 1 жовтня – 1882 1 грудня – 1914 Середня – 1855

1 січня – 1954 1 квітня – 1994 1 жовтня – 2044 1 грудня – 2084 Середня – 2019

2009–2011: (+) 44% 2009–2010: (+) 32% 2010–2011: (+) 8,8%

Діти віком

від 18 до 23 років

-

1 січня – 1738 1 квітня – 1768 1 липня – 1776 1 жовтня – 1814 1 грудня – 1844 Середня – 1788

- -

Діти-інваліди від 18 до 23 років

-

1 січня – 1390 1 квітня – 1412 1 липня – 1418 1 жовтня – 1446 1 грудня – 1468 Середня – 1427

- -

Номінальна допомога зросла на 35%, що відповідає середньому показникові зростання прожиткового мінімуму для дітей. Соціальне значення допомоги достатньо високе, оскільки становить достатньо

64

високу частку від середньої заробітної плати: у 2009 році – 66%. У 2010 році частка допомоги в середній зарплаті зросла на 10 пунктів до 76%.

3.4. Загальні результати моніторингу соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям

Основним досягненням 2010 року у сфері соціального захисту варто відзначити зростання соціального стандарту виплати допомоги сім’ям з дітьми – прожиткового мінімуму – у середньому на 40%. Таке підвищення компенсує інфляційні втрати 2008–2009 років. Протягом 2010 року прожитковий мінімум збільшувався на 6%, хоча показник інфляції становив 9%. Частка прожиткового мінімуму від середньої зарплати у 2009 році становила 30%, а у 2010 – 37%. Від-повідно, виплата допомоги на основі стандарту прожиткового міні-муму не може забезпечити європейські стандарти соціальних виплат на рівні, не нижчому як 40%. Тим не менше, варто відзначити пози-тивну тенденцію збільшення частки прожиткового мінімуму в серед-ній зарплаті.

Вагоме значення мало те, що у 2010 році вдалося домогтися виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на рівні прожиткового мінімуму, відтак ця допо-мога сягнула 40% від середньої зарплати.

Незважаючи на значне скорочення відносно прожиткового мі-німуму допомоги при народженні дитини, середня щомісячна ви-плата утрималась на рівні 40% від середньої заробітної плати, але порівняно із 2009 роком скорочення становило 7%.

Щедрою залишається допомога дітям-сиротам та дітям, які перебувають під опікою та піклуванням на рівні прожиткового мі-німуму. Її частка в середній зарплаті зросла на 10 пунктів до 76%.

Інші види допомоги (допомога у зв’язку з вагітністю та поло-гами, допомога одиноким матерям та тимчасова державна допомога) не мають значного соціального значення, оскільки забезпечують у 2010 році лишень 11% від середньої заробітної плати. Нагадаємо, що допомога у зв’язку з вагітністю та пологами відповідно до Європей-ського кодексу соціального забезпечення мала становити 45% серед-ньої заробітної плати кваліфікованого працівника. Допомога у разі втрати годувальника для матері з двома дітьми повинна становити 40% середньої оплати праці. Натомість максимальна допомога оди-ноким матерям у 2010 році хоч і збільшилась, але не досягла і 20% від середньої зарплати по економіці.

65

Таблиця

3.9

Дин

аміка допомоги сім

’ям

з дітьми у

2009

–201

0 роках

Група

Період

Середній розмір

допо-

моги

на одну

особу

, грн

Частка відносно

прожит

-кового

мінімум

у, %

Частка відносно

серед-

ньої

зарплати

,%

01.0

1.20

09

167,

25

25

9%

01.0

1.20

10

223,

5 25

10

%

Допом

ога у зв

’язку з

вагітністю

та пологами

Динаміка

+33%

0

+1

01.0

1.20

09

одноразова

: 488

0 щомісячна

: 903

одноразова

: 900

%

щомісячна

: 170

%

одноразова

: 250

%

щомісячна

: 47%

01.0

1.20

10

одноразова

: 488

0 щомісячна

: 903

одноразова

: 630

%

щомісячна

: 116

%

одноразова

: 218

%

щомісячна

: 40%

Допом

ога при наро

-дж

енні

дитини

Динаміка

0 одноразова

: -27

0%

щом

ісячна

: -54

%

одноразова

: -32

%

щом

ісячна

: -7%

01

.01.

2009

макс

.: 31

4,5,

мін

.: 18

8,7

макс

.: 50

, мін

.: 30

макс

.: 16

%, мін.

: 10%

01

.01.

2010

макс

.: 42

5,6,

мін

.: 25

5,48

макс

.: 50

, мін

.: 30

макс

.: 19

%, мін

.: 11

%

Допом

ога на

дітей

одиноким

матерям

Динаміка

+35%

0

макс

.: +4

, мін

.: +1

01

.01.

2009

18

8,7

30

10

01.0

1.20

10

255,

48

30

11

Тимчасова

державна

допомо

га дітям

Динаміка

(+) 3

5 0

(+) 1

01

.01.

2009

50

1,75

75

%

26%

01

.01.

2010

89

4 10

0%

40%

Допом

ога по

догляду

за

дитиною

до досягнення

нею

трирічного віку

Динаміка

+78%

+2

5%

+14%

01

.01.

2009

12

58

200%

66

%

01.0

1.20

10

1703

20

0%

76%

Допом

ога дітям

-сиро-

там та

дітям

, які

пере-

бувають

під

опікою

Динаміка

+35%

0

10%

66

Розділ 4 РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМ СІМ’ЯМ

У ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4.1. Методологічні застереження Для оцінки динаміки змін у попиті на допомогу малозабезпе-

ченим сім’ям є показники зайнятості. Зростання зайнятості та дохо-дів зменшує попит на соціальну допомогу. Динаміку ринку праці в Україні та Львівській області наведено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Динаміка ринку праці України

та Львівської області у 2009–2010 роках

Частка зайнятого населення, Україна, %

Частка безробітно-го населен-ня, Укра-їна, %

Частка зайнятого населення, Львівська область, %

Частка безробіт-ного насе-лення,

Львівська область, %

2009 57,7 8,8 57,2 8,5 2010 58,5 8,1 58 7,8

Динаміка + 1 -0,7 +0,8 -0,7

Отже, зростання зайнятого населення у Львівській області ста-новить лише 0,8%.

Статистичну інформацію щодо динаміки доходів населення Львівської області у 2011 році ще не представлено, а тому для оцін-ки використано динаміку заробітної плати. Порівняно з 2009 роком середня заробітна плата зросла із 1667 до 1941 грн, або на 16%. Ці-нова інфляція у Львівській області у 2009 році становила 113,4%, у 2010-му – 9,7%. Отже, із врахуванням цінової інфляції зростання заробітної плати становить 6,3%.

Оцінка динаміки розміру допомоги малозабезпеченим сім’ям залежить, передусім, від рівня забезпечення прожиткового мі-німуму, який застосовується для призначення допомоги.

67

Новацією ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік» стало встановлення рівня забезпечення прожиткового мінімуму не в номінальному вираженні, а у «відсотковому співвідношенні» до прожиткового мінімуму: 1) для працездатних осіб – 21%, 2) для ді-тей – 50%, 3) для осіб, які втратили працездатність та інвалідів – 75%.

Також цим законом змінюється прядок призначення держав-ної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, визначений у ст. 5 ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»:

Стаття 5 ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»

Стаття 22 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік»

Для кожної дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10 відсотків, а для кожної дитини, яка утримується матір’ю (батьком, усиновителем), що не перебу-ває в шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації наро-джень провадиться в установленому порядку за вказівкою матері (батька), та для кожної дитини, в якої один або обоє батьків є інвалідами I або II групи, – на 20 відсотків.

Розмір державної соціальної до-помоги (в тому числі і макси-мальний), визначений відповід-но до статті 5 Закону України «Про державну соціальну допо-могу малозабезпеченим сім’ям», збільшується у 2011 році на кожну дитину віком від 3 до 13 років на 60 гривень, а на кожну дитину віком від 13 до 18 років – на 100 гривень.

Новела закону про держбюджет порушує вимоги Конституції України та визначає розміри соціальної допомоги в номінальному вираженні, а не на основі соціальних стандартів. Крім того, пору-шуються підходи до визначення соціально-демографічних груп насе-лення в цілях визначення соціальних стандартів: введені нові категорії дітей «віком від 3 до 13» та «від 13 до 18».

Чи покращує ця норма закону про держбюджет законні гаран-тії? Сім’я, яка має дітей віком до 6 років замість гарантії збільшення РЗПМ на 10%, отримує 14%, тобто дещо покращує свої статки на 18 грн. Сім’я з дітьми від 6 до 13 років отримує 12% замість 10%, або додаткових 5 грн. Сім’я з дітьми від 13 до 18 років отримує збільшення РЗПМ майже на 20%. Залишається відкритим питання щодо права на збільшення РЗПМ на 20% для одиноких матерів та батьків-інвалідів із дітьми від 3 до 13 років, адже у 2011 році для них

68

розмір РЗПМ зменшується на 6%. Іншим питанням є право на збіль-шену допомогу для сімей із дітьми від 0 до 3 років, адже вони не передбачені у новаціях держбюджету-2011.

Номінальні показники РЗПМ та його динаміку у 2009–2011 ро-ках подано в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 Рівень забезпечення прожиткового мінімуму

у 2009–2011 роках

Соціаль-но-демо-графічна група

2009 2010 2011 Динаміка, %

1 2 3 4 5 Рівень забезпечення прожиткового мінімуму

(гарантований мінімум)

Праце-здатні особи

133 37% від РЗПМ 2009 року, або

182

із січня – 197,61 із квітня – 201,60 із жовтня – 206,85 з грудня – 210, 84 Середній – 204,22 (зростання за рік –

6,6%)

(+) 53%

Особи, які втратили працездат-ність, та інваліди

187,5; інваліди

– 200

42% від РЗПМ 2009 року;

інваліди – 47%, або 266,2;

інваліди – 294

із січня – 562,50 із квітня – 573 із жовтня – 588 з грудня – 600

Середній – 580,87 (зростання за рік –

6,6%)

(+) 309%

Для дітей віком до 6 років

278,5

50% від ПМ із січня – 377,5 із квітня – 383,5 із липня – 385,5 із жовтня – 393,5 з грудня – 399,5 Середній – 387,9

(зростання за рік – 5,8%)

із січня – 408 із квітня – 416

із жовтня – 426,50 з грудня – 435

Середній – 421,37 (зростання за рік –

6,6%)

(+) 51%

69

Продовження таблиці 4.2 1 2 3 4 5

Для дітей віком від 6 до 18 років

350,5

50% від ПМ із січня – 450,5 із квітня – 458,5 з липня – 460,5 із жовтня – 470,5 з грудня – 478,5 Середній – 463,7

(зростання за рік –6,2%)

із січня – 488,50 із квітня – 498,50 із жовтня – 511 з грудня – 521

Середній – 504,75 (зростання за рік –

6,6%)

(+) 44%

Середній показник РЗПМ

237,37 324,95 427,80

2009–2011: (+) 80%

2009–2010: (+) 37%

2010–2011:(+) 31%

Частка гарантованого мінімуму відповідно до встановленого прожиткового мінімуму, %

Працездат-ні особи 20 20 21 (+) 1

Особи, які втратили працездат-ність, та інваліди

39 37 75 (+) 36

Діти віком до 6 років 51 50 50 (-) 1

Діти віком від 6 до 18 років

51 50 50 (-) 1

Середній показник 40% 39% 47% (+) 7

Отже, у 2010 році порівняно із 2009 частка РЗПМ відносно прожиткового мінімуму скоротилась на 1%, тобто, по суті, не змі-нилась. У номінальному вираженні зростання прожиткового міні-муму випереджало зростання РЗПМ на 3%.

Динаміку показників у 2009–2010 роках, необхідних для оцін-ки соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у Львівській об-ласті, подано в таблиці 4.3.

70

Таблиця 4.3

Показники, необхідні для оцінки допомоги малозабезпеченим сім’ям

Зайнятість, %

Доходи від зарплати, %

Цінова інфляція,

%

Прожит-ковий мі-німум, %

РЗПМ, %

(+) 0,8 Номінальна – (+) 16 Реальна – (+) 6,3

(+) 9,7 (+) 40 (+) 37

Для врахування специфіки районів та міст Львівської області щодо динаміки кількості одержувачів соціальної допомоги малозабез-печеним сім’ям їх згруповано так:

Група Кількість районів, міст

Кількість одержувачів допомоги у 2009 році

Міста обласного значення та м. Львів 9 0–600

Група районів І 3 понад 2000 Група районів ІІ 9 500–1000 Група районів ІІІ 8 0–500

Базовим для оцінки динаміки є 2009 рік, коли в умовах кризи було зафіксовано найбільшу кількість одержувачів соціальної допо-моги малозабезпеченим сім’ям. У групах оцінюється динаміка по-казників: 1) кількості сімей, яким призначена допомога, з них: 2) кількості багатодітних сімей, 3) кількості дітей у сім’ях одержу-вачів допомоги, з них: 4) кількості дітей у багатодітних сім’ях, 5) се-редній розмір допомоги. За такими категоріями відбувається офіцій-ний моніторинг допомоги, який здійснюється органами праці та соціального захисту.

71

4.2. Територіальні особливості допомоги по малозабезпеченості у Львівській області

Допомога по малозабезпеченості в містах обласного значення (без м. Львова)

Характерною особливістю міст обласного значення Львівської області є досить низький попит на допомогу по малозабезпеченості, навіть на піку кризи. Без врахування Львова кількість одержувачів допомоги по малозабезпеченості у 2009 році коливалась у діапазоні від 10 до 204 і для 8 міст становила всього 933 сім’ї. Характерною особливістю одержувачів допомоги є низька частка серед багато-дітних сімей (29%) та дітей з багатодітних сімей (50%). Типовою була сім’я одержувачів з 4 осіб і в середньому на одну особу при-падало 169 грн на місяць, або 32% від прожиткового мінімуму, або 10% від середньої заробітної плати по економіці Львівської області.

За два роки на початку 2011 року кількість одержувачів до-помоги зменшується удвічі до 467 сімей. Частка багатодітних сімей зменшується з 30% до 23%, але на 4% до показника 54% збіль-шується частка дітей з багатодітних сімей, які отримали допомогу. Позитивні показники частки багатодітних сімей супроводжуються катастрофічним падінням їх кількості серед одержувачів допомоги у 2,5 разу. У 2,2 разу зменшується кількість дітей, які отримують допомогу і в середньому на одну сім’ю припадає вже 1,5 дитини. Середній розмір допомоги при цьому зростає на 44% до 978 грн, що в розрахунку на одну особу становить 279 грн на місяць, або 31% від прожиткового мінімуму та 14% від середньої зарплати по Львівській області. Отже, номінальне зростання допомоги ніяк не позначилось на купівельній спроможності населення.

Більш детальні показники допомоги по малозабезпеченості в містах обласного значення Львівської області представлено в таблиці 4.4.

72

Таблиця 4.4

Кількість малозабезпечених сімей у містах обласного значення та в м. Львові

у період з 01.01.2009 до 01.01.2011

Кількість малозабезпечених

сімей

Кількість дітей у малозабезпечених

сім’ях Назва району (міста)

усього зокрема багатодітні усього

зокрема багато-дітні

Середній

розмір

допо-

моги

1 2 3 4 5 6 01.01.2009

Борислав 204 43 318 141 936,12 Дрогобич 179 46 333 169 500,12 Моршин 10 4 22 16 621 Новий Розділ 132 36 269 125 558,1 Самбір 138 17 165 55 632,22 Стрий 116 36 242 141 728,03 Трускавець 30 13 65 43 647,95 Червоноград 124 30 199 116 806,33

Всього 933 274 (29%) 1613 806

(50%)

Львів 589 255 1345 930 657,65

Разом 1522 529 (34%) 2958 1736

(58%) 676,4

01.01.2010 Борислав 128 33 200 120 870,36 Дрогобич 133 31 213 111 443,53 Моршин 2 2 7 7 250,37 Новий Розділ 92 22 183 76 547,58 Самбір 86 11 59 35 707,67 Стрий 72 29 161 110 820,96 Трускавець 14 6 30 19 469,6 Червоноград 96 30 165 113 644,81

Всього 623 164 (26%) 918 591

(64%)

73

Продовження таблиці 4.4 1 2 3 4 5 6

Львів 379 172 1015 648 662,98

Всього 1002 336 (33%) 1933 1239

(64%) 602

01.01.2011 Борислав 130 29 185 103 1205,21 Дрогобич 41 14 88 48 751,49 Моршин 1 1 4 4 1663,7 Новий Розділ 79 19 159 65 751,23 Самбір 97 8 88 24 1011,91 Стрий 55 17 99 72 954,85 Трускавець 12 4 22 12 640,29 Червоноград 52 17 87 68 983,16

Всього 467 109 (23%) 732 396

(54%) 977,68

Львів 315 150 796 557 837,3

Разом 782 259 (33%) 1528 953

(62%)

Динаміка змін у період з 01.01.2009 до 01.01.2011

Разом (-) у 1,9 разу

(-) у 2 рази

(-) у 1,9 разу

(-) у 1,8 разу

(+) у 1,4 разу

44%

без Львова (-) у 2 рази

(-) у 2,5 разу

(-) у 2,2 разу

(-) у 2 рази

74

Райони Львівської області з найбільшим числом

малозабезпечених сімей (група І)

У 2009 році Старосамбірський, Яворівський та Турківській райони Львівської області сконцентрували майже 7 тис., або 42% від усіх одержувачів допомоги по області. Частка багатодітних сімей та дітей була досить низькою – 35%, відповідно сім’я, яка отримувала допомогу, складалася в середньому з 2,3 дитини. Середній розмір допомоги на сім’ю становив 705 грн, а на одну особу – 164 грн, або 28% прожиткового мінімуму та 10% від середньої зарплати по області.

До кінця 2010 року відбувається стрімке скорочення одержу-вачів допомоги у 2,5 разу. При цьому в Старосамбірському районі скорочення відбулось у 4 рази, а в Яворівському – у 2,7 разу. У най-біднішому районі області – Турківському – скорочення було незнач-ним – в 1,6 разу. Це може свідчити про те, що малозабезпеченість є типовою проблемою для Турківського району, тоді як на інші райони істотно вплинула фінансово-економічна криза. Тим не мен-ше, за умови низьких показників зайнятості та доходів населення Турківського району малоймовірним є скорочення попиту на допо-могу на 60%. Вважаємо, що ситуація, яка склалась, потребує додаткового вивчення.

Позитивною є тенденція збільшення по всіх районах частки багатодітних сімей серед одержувачів допомоги. Проте в Турків-ському районі вона збільшилась лише до 31%. Майже до 70% збільшилась частка в інших двох районах. Значно скоротилась кількість дітей, які отримали допомогу у 2,6 разу. Найбільше у Старосамбірському (у 4 рази) та в Яворівському (у 2 рази). В середньому на одну сім’ю одержувача допомоги припадало 2,1 ди-тини.

Розмір допомоги збільшився на 69% до 1193 грн на сім’ю. На одну особу допомога в середньому становила 291 грн, або 32% від прожиткового мінімуму та 15% від середньої заробітної плати.

75

Таблиця 4.5

Райони Львівської області з найбільшим числом малозабезпечених сімей, які звернулись по державну соціальну допомогу

у період з 01.01.2009 до 01.01.2011 (група І – понад 2000 сімей у 2009 році)

Кількість мало-забезпечених сімей

Кількість дітей у малозабезпечених

сім’ях Назва району (міста)

усього зокрема багатодітні усього зокрема ба-

гатодітні

Середній розмір до-помоги

01.01.2009 Старосам-бірський 2511 963 (38%) 6280 647 (10%) 735,4

Яворівський 2383 976 (40%) 5342 3236 (60%) 976,63 Турківський 2055 484 (23%) 3863 1742 (45%) 402,04 Усього 6949 2423 (35%) 15485 5625 (36%) 704,69

01.01.2010 Старосам-бірський 726 658 (90%) 1805 635 (35%) 509,73

Яворівський 975 663 (68%) 2944 2386 (81%) 1070,01 Турківський 1438 544 (37%) 2841 1729 (60%) 1125,27 Усього 3139 1865 (59%) 7560 4750 (62%) 901,67

01.01.2011 Старосам-бірський 652 502 (77%) 1470 1215 (82%) 998,82

Яворівський 881 547 (62%) 2555 1916 (74%) 1511,57 Турківський 1245 397 (31%) 1999 1378 (68%) 1069,59 Усього 2778 1446 (52%) 6024 4509 (74%) 1193

Динаміка змін за період з 01.01.2009 до 01.01.2011 Старосам-бірський

(-) у 4 рази

(-) у 1,9 разу

(-) у 4,2 разу

(+) у 1,9 разу

(+) у 1,4 разу

Яворівський (-) у 2,7 разу

(-) у 1,8 разу

(-) у 2 рази

(-) у 1,7 разу

(+) у 1,5 разу

Турківський (-) у 1,6 разу

(-) у 1,2 разу

(-) у 1,9 разу

(-) у 1,2 разу

(+) у 2,6 разу

Усього (-) у 2,5 разу

(-) у 1,7 разу

(-) у 2,6 разу

(-) у 1,2 разу

(+) у 1,7 разу

69%

76

Райони із середньою по області кількістю одержувачів допомоги по малозабезпеченості

До районів другої групи з числом одержувачів допомоги у 2009 році від 500 до 1000 сімей віднесено Сколівський, Мостиський, Перемишлянський, Жовківський, Самбірський, Бродівський, Буський, Дрогобицький райони, а також обласний центр Львів.

У 2009 році кількість одержувачів допомоги становила 6126, або 15% від загального числа. Частка багатодітних сімей була досить високою – 42%, частка дітей з багатодітних сімей – 65%. Середня сім’я одержувачів мала 2,3 дитини. Середній розмір допомоги на одну сім’ю дорівнював 733 грн. На одну особу середній розмір допомоги становив 170 грн, або 29% прожиткового мінімуму та 10% від середньої зарплати по області.

На кінець 2010 року кількість одержувачів допомоги скороти-лась в 1,8 разу до 3313 сімей. При цьому найбільше скорочення від-бувалось у гірському Сколівському районі (у 2,6 разу) та Бродівсько-му (у 2,3 разу). Значне скорочення кількості одержувачів допомоги у Сколівському районі є протилежним тенденції до незначного скоро-чення в Турківському районі (в 1,6 разу) із подібними показниками соціально-економічного розвитку. У цій ситуації варто звертати ува-гу на вплив на допомогу можливих і суб’єктивних, і об’єктивних перешкод (віддаленість населених пунктів від районного центру, подорожчання вартості проїзду тощо, тобто це не лише бюрократич-ні перешкоди чи поганій організації праці). Кількість багатодітних сімей зазнала менших темпів скорочення в 1,4 разу із збільшенням їх частки на 13 пунктів до 55%. Найбільше частка багатодітних сімей, які отримують допомогу, скоротилась у Самбірському районі (у 2,5 разу). Частка дітей, які отримують допомогу, скоротилась в 1,6 ра-зу, найбільше знову ж таки у Самбірському районі (у 2,7 разу), а також у Бродівському районі (у 2,4 разу). Середня кількість дітей у сім’ях одержувачів зросла до 2,8.

Середній розмір допомоги збільшився на 43% до 1040 грн. У розрахунку на одну особу він становить 216 грн, або 24% від про-житкового мінімуму або 11% від середньої зарплати по області. Отже, група ІІ, демонструючи кращі показники щодо скорочення кількості одержувачів (1,8 разу), показує гірші показники за розмі-рами допомоги в розрахунку на одного члена сім’ї, але вони загалом тяжіють до середніх по групах.

77

Таблиця 4.6

Райони Львівської області із середнім числом малозабезпечених сімей, які звернулись по державну соціальну допомогу у період з 01.01.2009 до 01.01.2011

(група ІІ – від 500 до 1000 сімей у 2009 році)

Кількість малозабезпечених

сімей

Кількість дітей у малозабезпечених

сім’ях Назва району (міста)

усього зокрема багато-дітні

усього зокрема багато-дітні

Середній розмір

допомоги

1 2 3 4 5 6 01.01.2009

Сколівський 835 288 1820 1082 965 Мостиський 818 262 1598 937 823,04 Перемишлянський 762 269 1631 949 537,56 Жовківський 732 394 1804 1448 712,47 Самбірський 705 224 1427 763 808,59 Бродівський 607 303 1617 1127 603,84 м. Львів 589 255 1345 930 657,65 Буський 568 420 1856 1627 737,25 Дрогобицький 510 162 1388 561 753,31

Усього 6126 2 577 (42%) 14486 9424

(65%) 733,19

01.01.2010 Сколівський 332 272 1120 1013 677,26 Мостиський 515 264 1310 936 801,15 Перемишлянський 339 157 699 534 517,17 Жовківський 497 243 1053 947 769,11 Самбірський 504 126 659 449 783,14 Бродівський 315 230 921 827 692,18 м. Львів 379 172 1015 648 662,98 Буський 342 242 1268 886 1002,34 Дрогобицький 426 115 1169 488 743,89

Усього 3649 1821 (50%) 9214 6728

(73%) 738,80

78

Продовження таблиці 4.61 2 3 4 5 6

01.01.2011 Сколівський 317 261 1068 969 846,77 Мостиський 469 140 852 496 1244,46 Перемиш-лянський 309 192 817 682 758,74

Жовківський 580 354 1537 1077 1002,94 Самбірський 399 87 518 307 1096,44 Бродівський 263 252 682 584 1115,22 м. Львів 315 150 796 557 837,3 Буський 302 278 1199 1151 1361,36 Дрогобицький 359 118 1757 501 1100,22

Усього 3313 1832 (55%) 9223 6324

(68%) 1040,38

Динаміка змін за період з 01.01.2009 до 01.01.2011

Сколівський (-) у 2,6 разу

(-) у 0,8 разу

(-) у 1,7 разу

(-) у 1,1 разу

(-) у 1,1 разу 12%

Мостиський (-) у 1,7 разу

(-) у 1,8 разу

(-) у 1,9 разу

(-) у 1,9 разу

(+) у 1,5 разу 51%

Перемиш-лянський

(-) у 2,4 разу

(-) у 1,4 разу

(-) у 2 рази

(-) у 1,4 разу

(+) у 1,4 разу 41%

Жовківський (-) у 1,2 разу

(-) у 1,1 разу

(-) у 1,1 разу

(-) у 1,3 разу

(+) у 1,3 разу 30%

Самбірський (-) у 1,7 разу

(-) у 2,5 разу

(-) у 2,7 разу

(-) у 2,5 разу

(+) у 1,3 разу 35%

Бродівський (-) у 2,3 разу

(-) у 1,2 разу

(-) у 2,4 разу

(-) у 1,9 разу

(+) у 1,8 разу 84%

м. Львів (-) у 1,9 разу

(-) у 1,7 разу

(-) у 1,7 разу

(-) у 1,7 разу

(+) у 1,2 разу 26%

Буський (-) у 1,9 разу

(-) у 1,5 разу

(-) у 1,5 разу

(-) у 1,4 разу

(+) у 1,3 разу 35%

Дрогобицький (-) у 1,4 разу

(-) у 1,3 разу

(-) у 0,8 разу

(-) у 1,1 разу

(+) у 1,5 разу 48%

Усього (-) у 1,8 разу

(-) у 1,4 разу

(-) у 1,6 разу

(-) у 1,5 разу

(+) 1,4 разу 43%

79

Райони з найменшим числом одержувачів допомоги по малозабезпеченості у Львівській області

До групи ІІІ з найменшим числом одержувачів допомоги до 500 сімей включено 8 районів, зокрема Жидачівський, Миколаївсь-кий, Золочівський, Радехівський, Кам’янка-Бузький, Городоцький, Пустомитівський, Стрийський.

У 2009 році загальна кількість одержувачів дорівнювала 2035, або 12% від загальної кількості. Частка багатодітних сімей є найниж-чою у групах і становить 24%. Проте кількість дітей з багатодітних сімей, які отримують допомогу, сягає 69%, що говорить про віднос-но високу адресність допомоги. Середня кількість дітей у сім’ях одержувачів є також найнижчою по групах і становить 1,5 дитини на сім’ю. Середній розмір допомоги в області є також найнижчим і становив 653 грн на сім’ю. У розрахунку на одну особу середній роз-мір допомоги становив 186 грн, або 32% від прожиткового мінімуму та 11% від середньої зарплати по області.

На кінець 2010 року кількість одержувачів допомоги скоро-тилась удвічі до 1033 сімей. Найбільше скорочення відбулось у Го-родоцькому (у 3 рази), Радехівському (у 2,8 разу) та Пустомитів-ському районах (у 2,2 разу). Так само удвічі скоротилась кількість ді-тей, які отримують допомогу. Меншого скорочення зазнала кількість багатодітних сімей – у 1,8 разу. Проте найбільшого скорочення бага-тодітних сімей серед одержувачів зазнали Миколаївський (у 6,6 разу), Пустомитівський (у 3,9 разу), Радехівський (у 3,1 разу) та Золочів-ський (у 2,6 разу) райони. Кількість дітей з багатодітних сімей, які отримують допомогу, найбільше скоротилась у Городоцькому (у 9,6 ра-зу), Миколаївському (у 7,8 разу), Пустомитівському (у 4,3 разу), Радехівському (у 3,3 разу), Золочівському (у 2,7 разу) районах.

Розмір допомоги збільшився лишень на 12% до 771 грн на сі-м’ю. У розрахунку на одну особу середній розмір становив 220 грн, або 24% від прожиткового мінімуму та 11%. Отже, група ІІІ проде-монструвала одні з найгірших показників щодо скорочення кількості одержувачів допомоги (серед них багатодітних сімей) та розмірів допомоги.

Докладніше показники чисельності та динаміки наведено в таблиці 4.7.

80

Таблиця 4.7 Райони Львівської області з найменшим числом

малозабезпечених сімей, які звернулись по державну соціальну допомогу у період з 01.01.2009 до 01.01.2011

(група ІІІ – від 0 до 500 сімей у 2009 році)

Кількість малозабезпечених

сімей

Кількість дітей у малозабезпечених

сім’ях Назва району (міста)

усього зокрема багато-дітні

усього зокрема багато-дітні

Середній розмір

допомоги

1 2 3 4 5 6 01.01.2009

Жидачівський 400 181 981 645 703,75 Миколаївський 383 33 294 117 647,1 Золочівський 333 8 198 30 730,15 Радехівський 239 44 334 167 615,55 Кам’янка-Бузький 227 104 471 391 672,23

Городоцький 176 67 376 240 611 Пустомитів-ський 169 31 214 109 567,64

Стрийський 108 34 203 130 677,43 Усього 2035 502 (24%) 3071 1829 (59%) 653,1

01.01.2010 Жидачівський 220 120 593 446 765,12 Миколаївський 264 86 484 308 681,18 Золочівський 195 52 250 191 638,34 Радехівський 119 42 169 153 631,94 Кам’янка-Бузький 147 92 398 344 731,48

Городоцький 83 38 198 118 715 Пустомитів-ський 84 51 229 199 704,21

Стрийський 74 40 165 141 564,65 Усього 1186 413 (34%) 2486 1900 (76%) 679

81

Продовження таблиці 4.71 2 3 4 5 6

01.01.2011 Жидачівський 212 120 553 422 1044,69 Миколаївський 215 5 174 15 927,23 Золочівський 205 3 119 11 636,04 Радехівський 84 14 71 55 1034,58 Кам’янка-Бузький 117 67 284 257 1011,03

Городоцький 59 24 112 25 762 Пустомитів-ський 76 8 66 25 721,75

Стрийський 65 32 165 129 830,5 Усього 1033 273 (26%) 1544 939 (60%) 770,97

Динаміка змін за період від 01.01.2009 до 01.01.2011

Жидачівський (-) у 1,9 разу

(-) у 1,5 разу

(-) у 1,7 разу

(-) у 1,5 разу

(+) у 1,5 разу 48%

Миколаївський (-) у 1,8 разу

(-) у 6,6 разу

(-) у 1,7 разу

(-) у 7,8 разу

(+) у 1,4 разу 43%

Золочівський (-) у 1,6 разу

(-) у 2,6 разу

(-) у 1,7 разу

(-) у 2,7 разу

(-) у 1,1 разу 14%

Радехівський (-) у 2,8 разу

(-) у 3,1 разу

(-) у 4,7 разу

(-) у 3,3 разу

(+) у 1,7 разу 68%

Кам’янка-Бузький

(-) у 1,9 разу

(-) у 1,5 разу

(-) у 1,6 разу

(-) у 1,5 разу

(+) 1,5 разу50%

Городоцький (-) у 3 рази

(-) у 2,8 разу

(-) у 3,3 разу

(-) у 9,6 разу

(+) 1,2 разу 24%

Пустомитів-ський

(-) у 2,2 разу

(-) у 3,9 разу

(-) у 3,2 разу

(-) у 4,3 разу

(+) у 1,3 разу 27%

Стрийський (-) у 1,6 разу

(-) у 1,06 разу

(-) у 1,2 разу 0 (+) у 1,5

разу 47%

Усього (-) у 2 рази

(-) у 1,8 разу

(-) у 2 рази

(-) у 1,9 разу

(+) у 1,2 разу 18%

82

4.3. Основні результати моніторингу допомоги по малозабезпеченості у Львівській області

Динаміка допомоги малозабезпеченим сім’ям Львівської області у 2009–2010 роках

Упродовж 2009–2011 років кількість одержувачів допомоги для малозабезпечених сімей зменшилась у 2,1 разу з 16,6 до 7,9 тис. У такому ж темпі, удвічі, скорочувалась і чисельність дітей, охопле-них допомогою по малозабезпеченості з 36,8 до 18,3 тис. осіб. При цьому середній розмір допомоги збільшився на 46% (включаючи виплату допомоги у 2011 році). У 2010 році порівняно із 2009 ро-ком середній розмір допомоги збільшився лише на 3%, при тому, що кількість одержувачів допомоги скоротилась в 1,8 разу. Це озна-чає, що і бюджетні видатки на програму підтримки малозабезпече-них сімей скоротились у 2 рази.

Відставання росту розміру допомоги (+3%) у 2010 році від темпів росту РЗПМ (+37%) становить 34%. Воно може бути зу-мовлене збільшенням частки доходів сім’ї одержувачів допомоги, які враховуються при визначенні розміру допомоги. Але вірогідність такого чинника невисока, оскільки номінально доходи у Львівській області в середньому зросли на 16%. Отже, потрібно додатково ви-вчати причини відставання росту допомоги. Разом із тим маємо стрімке зростання на 42% середнього розміру допомоги на початку 2011 року, яке також потребує пояснень.

Найбільш імовірним чинником зростання могло би бути збільшення частки дітей, для яких передбачено збільшений на 10% розмір допомоги. Цей чинник є вірогідним, оскільки скоро-чення чисельності дітей, які отримують допомогу, уповільнилось і становило на початку 2011 року 16%. Варто також враховувати збільшення номінального показника РЗПМ на 31%, а також імо-вірність скорочення доходів малозабезпечених сімей, яким була призначена допомога.

Динаміка скорочення чисельності одержувачів допомоги з числа багатодітних сімей є також несприятливою, хоча й не та-кою загрозливою (із 6 до 3,8 тисяч, або в 1,6 разу). У такому ж темпі – у 1,5 разу – скорочувалась і чисельність дітей, які отриму-ють допомогу по малозабезпеченості.

83

Постає питання щодо причин скорочення кількості одержу-вачів допомоги. Гіпотетично причинами можуть бути:

1) збільшення кількості зайнятих. Малоймовірний чинник, ос-кільки зайнятість зросла лише на 0,8% проти скорочення числа одержувачів на 180%;

2) зростання зарплати та інших доходів. Малоймовірний чин-ник, оскільки номінальна зарплата зросла лише на 16%;

3) адміністративні перешкоди, пов’язані з перевіркою майна та іншими засобами обмеження права на допомогу. Імовірний чин-ник, зважаючи на зусилля уряду щодо забезпечення адресності допо-моги, посилення ролі соціальних інспекторів тощо. При цьому слід зазначити, що адміністративні перешкоди можуть бути й об’єктив-ними (наприклад, перевірка виявила майнові чи інші обставини, які приховувались). У такому випадку зменшення кількості отримувачів послуг можна розглядати і як збільшення ефективності цільового ви-користання державних коштів.

Таблиця 4.8 Динаміка змін кількості малозабезпечених сімей

Львівської області та розміру допомоги у період від 01.01.2009 до 01.01.2011

Кількість малозабезпечених

сімей

Кількість дітей у малозабезпечених

сім’ях Рік

усього зокрема бага-тодітні

усього зокрема бага-тодітні

Середній розмір

допомоги

01.01.2009 16578 6072 36799 19041 683,04 01.01.2010 8924 4599 21309 16842 703,58 01.01.2011 7864 3853 18350 12898 1000

(-)

у 2,1 разу (210%)

(-) у 1,6 разу

(57%)

(-) у 2 рази (200%)

(-) у 1,5 разу

(47%)

(+) у 1,5 разу

(46%)

Динаміка допомоги малозабезпеченим сім’ям за основними територіальними групами

У динаміці з 2009 по 2011 роки частка одержувачів допомоги за групами змінювалась. Частка 9 міст обласного значення (разом із

84

Львовом) та 8 районів з найменшим числом одержувачів допомоги (група І) майже не змінилась й утримується на рівні 10–13%. Разом із тим, частки в групах І та ІІ почали вирівнюватись. На 7 пунктів до 35% зменшилась частка 3 районів з найбільшим числом одержувачів допо-моги і стрімко до 42% зросла частка 9 районів із середньою чисель-ністю одержувачів допомоги. Це позитивна тенденція, але явище колосальної територіальної диспропорції, коли 35% одержувачів до-помоги зосереджено у 3 з 19 районів області, є однозначно негативним.

Таблиця 4.9 Частка одержувачів допомоги за групами у 2009–2011 роках

Рік Загальна кількість

одержувачів

Міста обласного значення,%

Група I, %

Група II,%

Група III, %

2009 16 632 9 42 15 12 2010 8976 11 35 40 13 2011 7906 10 35 42 13

У розрізі основних груп районів та міст обласного значення динаміка кількості та розмірів допомоги по малозабезпеченості ви-глядала так:

У містах обласного значення (разом з м. Львовом) темпи скорочення кількості одержувачів допомоги відповідають загальним в області. Число одержувачів допомоги скоротилось у 1,9 разу з 1,5 тис. сімей до 782. Негативним показником є скорочення у 2 рази кількості багатодітних сімей. Їх частка була стабільною на рівні 33%. Також на 40% вищим від показника по області є скорочення чисельності дітей, які отримують допомогу, зокрема на 30% – дітей з багатодітних сімей. Кількість дітей скоротилась в 1,9 разу, дітей з багатодітних сімей – у 1,8 разу. У 2010 році розмір допомоги скоротився на 12% порівняно із 2009 роком. Імовірним поясненням є скорочення кількості дітей-одержувачів допомоги (на 50%) та підвищення доходів малозабезпе-чених сімей у містах. Проте вже у 2011 році розмір допомоги збіль-шився майже на 50%, при тому, що скорочення кількості дітей, які отримують допомогу, зменшилось на 26%, а РЗПМ збільшився на 31%. Отже, чинники збільшення доходів малозабезпечених сімей та кількості дітей впливають на динаміку розміру допомоги сумнівно. Варто звертати увагу на адміністративні чинники.

85

Стрімке скорочення кількості одержувачів допомоги найбільш характерно для групи І, яка охоплює 3 райони з найбільшим числом малозабезпечених сімей – майже 7 тис. сімей у 2009 році. У 2,5 разу скоротилась чисельність одержувачів допомоги до 2011 року. У 2,6 ра-зу скоротилась кількість дітей, які отримують допомогу по ма-лозабезпеченості. Частка багатодітних сімей скорочувалась не так швидко – у 1,7 разу і збільшилась із 35% до 53% від усіх одер-жувачів допомоги. Це є позитивним явищем, зумовленим очевидно посиленням адресності. Позитивом є також те, що кількість дітей з багатодітних сімей, які отримують допомогу, скоротилась лише на 20%, а їх частка серед дітей, які отримують допомогу збільшилась із 36% до 74%. У цій групі розмір допомоги мав найбільш істотне збільшення аж на 69% до 1193 грн на одну родину. Основні чинники збільшення допомоги ймовірно зумовлені збільшенням частки дітей, охоплених допомогою, з 36% до 74%, зростанням РЗПМ, можливо, падінням доходів малозабезпечених сімей.

Група ІІ (6,1 тис. сімей у 9 районах у 2009 році) продемон-струвала нижчий за середній по області показник скорочення кіль-кості одержувачів допомоги в 1,8 разу. Також продемонстровано найнижчий показник скорочення кількості багатодітних сімей і ста-більність їх частки наближеної до 50%. Одним із найнижчих є темп скорочення числа дітей, охоплених допомогою в 1,6 разу, зокрема з багатодітних сімей – 1,5 разу. Як і в містах обласного значення зростання розміру допомоги становило 43%, перевищивши 1 тис. грн, що за відносно стабільної частки дітей свідчить про значення факторів зростання РЗПМ та скорочення доходів малозабезпечених сімей. Варто зауважити, що стрімке зростання розміру допомоги від-булось саме у 2011 році, коли РЗПМ зріс на 31%, порівняно з минулорічним зростанням на 37%. Отже, низькі доходи малозабез-печених сімей є основним чинником зростання розміру допомоги.

Група ІІІ (2 тис. сімей у 8 районах у 2009 році) демонструє середнє по області скорочення кількості одержувачів допомоги удвічі. Кількість багатодітних сімей скоротилась в 1,8 разу, і їх частка є відносно стабільною на рівні 30% від загальної кількості одержувачів. Характерною особливістю групи є досить низький темп зростання розміру допомоги лише на 18% до найнижчого серед груп середнього показника 770 грн на одну сім’ю.

Детальніше статистику та динаміку показників допомоги по малозабезпеченості наведенно в таблиці 4.10.

86

Таблиця

4.10

Дин

аміка змін

кількості

малозабезпечени

х сімей

Львівської області

та розміру допомоги

за основни

ми групам

и районів у період

від

01.

01.2

009 до

01.

01.2

011

Кількість

малозабезпечених сімей

Кількість

дітей

у

малозабезпечених

сім’ях

Гр

упа

усього

зокрема багато

-дітні

усього

зокрема

багатодітні

Середній

розмір

допомо

ги

1 2

3 4

5 6

1522

(без

Львова

– 93

3)

529

(34%

) (без

Львова

– 27

4)

(29%

)

2958

(без

Львова–

161

3)

1736

(58%

) (без

Львова

– 80

6) (5

0%)

676,

4

1002

(без

Львова

– 62

3)

336

(33%

) (без

Львова

– 16

4)

(26%

)

1933

(без

Львова

– 91

8)

1239

(64%

) (без

Львова–

591)

(64%

) 60

2

782

(без

Львова

– 46

7)

259

(33%

) (без

Львова

–109

) (2

3%)

1528

(без

Львова

– 73

2)

953

(62%

) (без

Львова

– 39

6) (5

4%)

977,

68

Міст

а обласного

значення

(9

разом

зі

Львовом)

(-) у

1,9

разу

(-) у

2 рази

(-) у

1,9

разу

(-) у

1,8

разу

(+) 1

,4 разу

44%

87

Продовж

ення

таблиці

4.1

0 1

2 3

4 5

6 69

49

2423

(35%

) 15

485

56

25 (3

6%)

704,

69

3139

18

65 (5

9%)

7560

47

50 (6

2%)

901,

67

2778

14

46 (5

2%)

6024

45

09 (7

4%)

1 19

3

Група І

(3 райони:

по-

над

2 тис.

сімей

у

2009

) (-)

у 2

,5 разу

(-) у

1,7

разу

(-) у

2,6

разу

(-) у

1,2

разу

(+) 1

,7 разу

69%

61

26

2577

(42%

) 14

486

94

24 (6

5%)

733,

19

3649

18

21 (5

0%)

9214

67

28 (7

3%)

738,

80

3313

18

32 (5

5%)

9223

63

24 (6

8%)

1040

,38

Група ІІ

(9

районів

: 500

–10

00 сімей у

2009

) (-)

у 1

,8 разу

(-) у

1,4

разу

(-) у

1,6

разу

(-) у

1,5

разу

(+) 1

,4 разу

43%

20

35

502

(24%

) 30

71

1829

(59%

) 65

3,1

1186

41

3 (3

4%)

2486

19

00 (7

6%)

679

1033

27

3 (2

6%)

1544

93

9 (6

0%)

770,

97

Група ІІІ

(8 районів

: до

500 сімей)

(-)

у 2

рази

(-) у

1,8

разу

(-) у

2 рази

(-) у

1,9

разу

(+) у

1,2

разу

18%

88

Оцінка соціальної значущості допомоги малозабезпеченим сім’ям

Для оцінки соціальної значущості допомоги по малозабезпече-ності використовувався середній розмір допомоги малозабезпеченим сім’ям у розрахунку на одного члена сім’ї. Цей показник у динаміці оцінювався відносно середнього показника прожиткового мінімуму по Україні (588 грн у 2009 році, 900 грн у 2011 році) та середньої за-робітної плати у Львівській області (1667 грн у 2009 році, 1941 грн у 2011 році).

Таблиця 4.11 Середній розмір допомоги

по малозабезпеченості на одну особу за групами малозабезпечених сімей у Львівській області на 01.01.2011

Група Період

Середній розмір

допомоги на одну особу, грн

Частка відносно прожитко-вого міні-муму, %

Частка відносно середньої зарплати,

% 01.01.2009 169 32 10% 01.01.2011 279 31 14%

Міста обласного

значення (без Львова) (8 міст)

Динаміка у 1,6 разу (+65%) (-) 1% (+) 4%

01.01.2009 164 28 10 01.01.2011 291 32 15 Група І

(3 райони) Динаміка у 1,7 разу (+77%) (+) 4% (+) 5%

01.01.2009 170 29 10 01.01.2011 216 24 11 Група ІІ

(9 районів) Динаміка у 1,3 разу (+27%) (-) 5 (+) 1

01.01.2009 186 32 11 01.01.2011 220 24 11 Група ІІІ

(8 районів) Динаміка у 1,2 разу (+18%) (-) 8 0

89

У 2009 році середня частка допомоги від прожиткового міні-муму становила 30% і збільшилась до 32% у 2011 році. Таке зрос-тання в межах статистичної похибки при наявних розмірах допомо-ги, на нашу думку, не має суттєвого значення.

Отже, номінальне зростання розміру допомоги не має жодного соціального значення і не вплинуло на покращення становища малозабезпечених сімей. Наявні відмінності за групами у групі ІІ, яка у 2011 році охопила найбільшу кількість одержувачів допомоги, та групі ІІІ стали характерною тенденцією до зменшення частки допомоги відносно прожиткового мінімуму – на 7 пунктів до 24%. Отже, в 17 з 20 районів або для 60% одержувачів допомоги області відбулось скорочення допомоги відносно прожиткового мінімуму.

З 10% до майже 13% збільшилась частка допомоги відносно середньої заробітної плати у Львівській області, що також суттєво не покращує соціального становища, але демонструє позитивну дина-міку. Проте для 60% одержувачів допомоги у 17 районах області частка збільшується лише на 1%.

90

Додаток 1 Кількість малозабезпечених сімей у Львівській області на 01.01.2009

Кількість малозабезпечених

сімей

Кількість дітей у малозабез-

печених сім’ях Назва району (міста)

усього

зокрема

багато

-дітні

усього

зокрема

багато

-дітні

Середній

розмір

допомо

ги

1 2 3 4 5 6 м. Борислав 204 43 318 141 936,12 Бродівський 607 303 1617 1127 603,84 Буський 568 420 1856 1627 737,25 Городоцький 176 67 376 240 611 Дрогобицький 510 162 1388 561 753,31 м. Дрогобич 179 46 333 169 500,12 Жидачівський 400 181 981 645 703,75 Жовківський 732 394 1804 1448 712,47 Золочівський 333 8 198 30 730,15 Кам’янка-Бузький 227 104 471 391 672,23 Миколаївський 383 33 294 117 647,1 м. Моршин 10 4 22 16 621 Мостиський 818 262 1598 937 823,04 м. Новий Розділ 132 36 269 125 558,1 Перемишлянський 762 269 1631 949 537,56 Пустомитівський 169 31 214 109 567,64 Радехівський 239 44 334 167 615,55 м. Самбір 138 17 165 55 632,22 Самбірський 705 224 1427 763 808,59 Сколівський 835 288 1820 1082 965 Сокальський 535 288 1820 1082 965 Старосамбірський 2511 963 6280 647 735,4 м. Стрий 116 36 242 141 728,03 Стрийський 108 34 203 130 677,43 м. Трускавець 30 13 65 43 647,95 Турківський 2055 484 3863 1742 402,04 м. Червоноград 124 30 199 116 806,33

91

1 2 3 4 5 6 Яворівський 2383 976 5342 3236 976,63 м. Львів 589 255 1345 930 657,65 Личаківський 94 32 158 113 598,87 Франківський 90 60 247 207 531,51 Галицький 40 14 92 61 974,97 Залізничний 92 38 226 163 668,69 Сихівський 116 64 335 238 639,93 Шевченківський 157 47 287 148 531,96

Усього 16 578 6072 36 799 19 041 683,04

92

Додаток 2 Кількість малозабезпечених сімей у Львівській області на 01.01.2010

Кількість мало-забезпечених

сімей

Кількість дітей у малозабезпече-них сім’ях Назва району

(міста)

усього

зокрема

багато

-дітні

усього

зокрема

багато

-дітні

Середній розмір

допомо

ги

м. Борислав 128 33 200 120 870,36 Бродівський 315 230 921 827 692,18 Буський 342 242 1268 886 1002,34 Городоцький 83 38 198 118 715 Дрогобицький 426 115 1169 488 743,89 м. Дрогобич 133 31 213 111 443,53 Жидачівський 220 120 593 446 765,12 Жовківський 497 243 1053 947 769,11 Золочівський 195 52 250 191 638,34 Кам’янка-Бузький 147 92 398 344 731,48 Миколаївський 264 86 484 308 681,18 м. Моршин 2 2 7 7 250,37 Мостиський 515 264 1310 936 801,15 м. Новий Розділ 92 22 183 76 547,58 Перемишлянський 339 157 699 534 517,17 Пустомитівський 84 51 229 199 704,21 Радехівський 119 42 169 153 631,94 м. Самбір 86 11 59 35 707,67 Самбірський 504 126 659 449 783,14 Сколівський 332 272 1120 1013 677,26 Сокальський 327 222 1001 843 863 Старосамбірський 726 658 1805 2635 509,73 м. Стрий 72 29 161 110 820,96 Стрийський 74 40 165 141 564,65 м. Трускавець 14 6 30 19 469,6 Турківський 1438 544 2841 1729 1125,27 м. Червоноград 96 30 165 113 644,81 Яворівський 975 663 2944 2386 1070,01 м. Львів 379 172 1015 648 662,98 Усього 8924 4599 21 309 16 842 703,58

93

Додаток 3 Кількість малозабезпечених сімей у Львівській області на 01.01.2011

Кількість малозабезпе-чених сімей

Кількість дітей у малозабезпечених

сім’ях Назва району (міста)

усього

зокрема

багато

-дітні

усього

зокрема

багато

-дітні

Середній розмір

допомо

ги

м. Борислав 130 29 185 103 1205,21 Бродівський 263 252 682 584 1115,22 Буський 302 278 1199 1151 1361,36 Городоцький 59 24 112 25 762 Дрогобицький 359 118 1757 501 1100,22 м. Дрогобич 41 14 88 48 751,49 Жидачівський 212 120 553 422 1044,69 Жовківський 580 354 1537 1077 1002,94 Золочівський 205 3 119 11 636,04 Кам’янка-Бузький 117 67 284 257 1011,03 Миколаївський 215 5 174 15 927,23 м. Моршин 1 1 4 4 1663,7 Мостиський 469 140 852 496 1244,46 м. Новий Розділ 79 19 159 65 751,23 Перемишлянський 309 192 817 682 758,74 Пустомитівський 76 8 66 25 721,75 Радехівський 84 14 71 55 1034,58 м. Самбір 97 8 88 24 1011,91 Самбірський 399 87 518 307 1096,44 Сколівський 317 261 1068 969 846,77 Сокальський 273 193 851 730 1128 Старосамбірський 652 502 1470 1215 998,82 м. Стрий 55 17 99 72 954,85 Стрийський 65 32 165 129 830,5 м. Трускавець 12 4 22 12 640,29 Турківський 1245 397 1999 1378 1069,59 м. Червоноград 52 17 87 68 983,16 Яворівський 881 547 2555 1916 1511,57 м. Львів 315 150 796 557 837,3 Усього 7864 3853 18350 12898 1000

94

Розділ 5 РЕЗУЛЬТАТИ ТЕСТУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В

М. ЛЬВОВІ, ЖОВКІВСЬКОМУ ТА ПУСТОМИТІВСЬКОМУ РАЙОНАХ

ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У жовтні-листопаді 2010 року проводилось тестування якості адміністративних послуг із призначення соціальної допомоги управ-ліннями праці та соціального захисту у Львівській області. Під час тестування оцінювали: 1) якість інформації про соціальну допомогу і джерела її поширення, 2) умови прийому громадян у процесі оформ-лення допомоги, 3) результативність процесу оформлення та рівень задоволеності одержувачів допомоги.

До тестування було залучено 17 волонтерів, які повинні були звернутись по оформлення таких видів допомоги:

1) житлових субсидій; 2) допомоги малозабезпеченим сім’ям; 3) допомоги при народженні дитини; 4) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею триріч-

ного віку. Для врахування особливостей адміністративних послуг в різ-

них адміністративно-територіальних одиницях і впливу соціально-економічних чинників розвитку територій на такі послуги було здійснено наступну вибірку районів для опитування:

1) м. Львів: відносно низькі ризики бідності по області, краща інфраструктура та доступ до адміністративних та соціальних послуг, гіпотетично більш висока порівняно з районами кваліфікація та під-готовка працівників управління соціального захисту та праці;

2) Жовківський район Львівської області: посередні ризики бідності через наближеність до обласного центру, включаючи додат-кові можливості підсобного господарства для вразливих категорій населення, гіпотетично низька якість соціальних та адміністратив-них послуг на районному рівні;

3) Пустомитівський район Львівської області: наближений до обласного центру, проте має високі ризики бідності, значний по-пит на соціальну допомогу, гіпотетично низьку якість соціальних та адміністративних послуг.

95

Узагальнений висновок за результатами тестування адміністративних послуг

із призначення соціальної допомоги у Львівській області

1. Попит на соціальну допомогу є досить високим і сильним, особливо в бідних районах. При тому, що понад половина респон-дентів невдоволена чергами, тривалістю прийому і неможливістю оформити допомогу упродовж одного дня, розмірами допомоги, тільки 10% готові взагалі відмовитись від соціальної допомоги.

2. Низька якість адміністративних послуг, тим не менше, може бути стримувальним фактором у реалізації права на соціальні послуги. Особливо це стосується районів із низькими та середні-ми ризиками бідності населення, де кращі можливості для пошуку альтернативних джерел доходів, зокрема неформальних. У віддале-них районах, незважаючи на терплячість і наполегливість клієнтів, відкривається можливість обмежувати доступ до соціальної допомоги через страх клієнтів оскаржувати дії працівників управ-ління, невіру в можливість захистити свої права в суді, нерозуміння змісту своїх прав та порядку одержання допомоги, високу роль осо-бистості працівника управління в інтерпретації права на допомогу.

3. Найбільш слабкими місцями адміністративних послуг у сфері соціальної допомоги є: 1) низька якість інформування по-тенційних клієнтів, адже більшість із них потребує сторонньої допомоги в розумінні своїх прав та процедури оформлення допомоги, 2) залежність послуги лише від особистих якостей працівника управління, який може довільно трактувати соці-альні права і, спираючись на власний досвід, надавати переваги в соціальній допомозі тим чи іншим клієнтам, 3) відсутність ін-формації та іншої підтримки щодо можливості успішного оскар-ження неправомірних дій чи бездіяльності працівників управ-ління, 4) недостатній рівень якості послуг у районах із високим попитом на соціальну допомогу.

Уряду варто звернути увагу на об’єктивні чинники, які зумовлю-ють низьку якість адміністративних послуг і на які вказують власне працівники управлінь: 1) недостатня кількість працівників управлінь захисту, невисока престижність такої роботи; 2) низькі за-робітні плати; 3) недостатній обсяг програм підвищення кваліфікації працівників районних управлінь, особливо в питаннях, які стосують-ся комунікативних навиків, 4) недостатній рівень розвитку місцевих засобів масової інформації.

96

Результати анкетного опитування респондентів-волонтерів:

1. Інформація про розміри та порядок призначення допомоги Для більшості респондентів основними джерелами інформа-

ції стали: стенди у приміщенні управління (5 із 17 опитаних (5/17)), консультації на особистому прийомі у працівника управління (4/17), ЗМІ (2/17), інші джерела, зокрема скерування соціальних служб, поради знайомих (6/17). Буклети та інші друковані матеріали в при-міщеннях управлінь не поширювались. Отже, клієнти управлінь ви-користовують переважно офіційну інформацію в управлінні соціаль-ного захисту (9/17). У розрізі районів найбільшу довіру до офіційної інформації демонструють «клієнти» у м. Львові та Жовківському ра-йоні. Інформація ЗМІ мала значення лише в Жовківському районі. Майже не використовували офіційної інформації в приміщенні уп-равління клієнти Пустомитівського району.

Щодо якості інформації, тобто її здатності однозначно дати відповіді на питання щодо основних аспектів призначення соціаль-ної допомоги, то найшвидше респонденти зрозуміли, як і до кого звертатись по призначення допомоги (14/17), які документи необ-хідні для призначення допомоги (12/17) та в яких розмірах виплачу-ється допомога (9/17). Зрозумілість розмірів допомоги та порядку їх визначення очевидна тільки для респондентів із Львова. У Пустоми-тівському районі респонденти «не зовсім» зрозуміли інформацію про розміри допомоги. Для половини респондентів (9/17) «не зов-сім» зрозумілою виявилась інформація про нормативно-правове за-безпечення допомоги (законодавчі гарантії та порядок призначення), а для трьох респондентів із Пустомитівського району – абсолютно не зрозумілою. Це може означати, що «клієнти» управління мають обмежені можливості самостійно контролювати законність призна-чення допомоги та оскаржувати її. Це може бути поясненням пасив-ності в оскарженні, про яку йтиметься нижче.

Понад половина респондентів (10/17) відзначили, що не мо-жуть зрозуміти одержаної інформації без сторонньої допомоги і кон-сультацій (ідеться про консультацію працівника управління). З цим можуть бути пов’язані ризики зловживань з боку працівників управ-ління, це відкриває для них можливості, ігноруючи свої обов’язки обмежувати доступ клієнтів до допомоги, надавати переваги одним клієнтам перед іншими тощо.

При цьому необхідно врахувати, що опитували людей з різ-ною освітою, соціальним статусом (зокрема, неблагополучні сім’ї,

97

осіб із алкогольною залежністю, осіб із функціональними обме-женнями) і очевидно, що вони не зрозуміли інформації, тому реко-мендуємо працівникам управлінь соціального захисту при розробці інформаційних матеріалів враховувати соціально-психологічний стан населення.

2. Умови прийому та обслуговування клієнтів управлінь праці та соціального захисту

Більшість респондентів (13/17) під час звернення щодо оформ-лення допомоги зіштовхнулись із чергами, що може свідчити про недосконалу (тривалу) процедуру прийому й оформлення допомоги, недостатню ефективність роботи персоналу управлінь і водночас про високий попит. У місті Львові черги не є характерним явищем, проте в Жовківському та Пустомитівському районах – система-тичним. Умови для прийому і перебування в черзі є задовільними, оскільки майже всі відвідувачі могли скористатись стільцями.

Більш ніж половина респондентів (10/17) відзначила, що при-йом відвідувачів працівниками управління відбувався у визначені години без зволікань. Така ситуація, щоправда, властива лише для Львова та Жовківсього району, де зволікання із прийомом без пояс-нення причин відзначили тільки 2 респонденти із 12. Натомість у Пустомитівському районі всі респонденти відзначили те, що праців-ники управління не здійснюють прийому у визначені години, від-волікаючись на незаплановані перерви, в окремих випадках демон-стративно вживаючи каву.

Щодо одержання переліку та бланків документів для оформ-лення допомоги, зазначимо, що більшість респондентів (11/17) швидко отримали потрібні документи і змогли розпочати процедуру оформлення. Переважно це відбувалось у Львові та в Жовківському районі, де тільки 2 респонденти не змогли отримати необхідних фор-мулярів. Найбільше нарікань респондентів відзначено в Пустомитів-ському районі, де їх змушували купувати та копіювати за власний кошт бланки і документи.

Щодо поведінки працівників управління під час прийому, варто відзначити, що майже половина респондентів (8/17) відчули, що їх ігнорують і намагаються якнайшвидше закінчити прийом безвідносно до його результативності. Меншою мірою така пове-дінка властива для Львова (2/6) та Жовківського району (1/6), проте абсолютно характерна для Пустомитівського району.

98

Понад половина респондентів (9/17) відзначили, що відвіду-вачам із черги не сподобався прийом, як, власне, і їм самим. Це властиво для Львова (3/6) в тих випадках, коли респонденти зіштов-хувались із чергою (задоволені тільки ті, хто не очікував у черзі). Усі респонденти відзначили невдоволення відвідувачів у Пустомитів-ському районі. Найвища оцінка умов прийому, попри черги, відзна-чена в Жовківському районі. Важливо зауважити останній випадок, який засвідчив, що черга сама по собі не є причиною невдоволення умовами прийому. У випадку, коли прийом є результативним, клієн-ти залишаються задоволеними.

3. Результативність процедури оформлення допомоги Щодо результативності прийому документів, варто відзначи-

ти, що майже половина (8/17) респондентів не змогли протягом одного відвідування здати всі необхідні документи для оформлення допомоги. Найкращий показник прийому документів у Жовківсько-му районі, що пояснюється якістю обслуговування безпосередньо працівниками управління, які надали потрібні консультації і не допускали зволікань у процесі обслуговування. Більшість респон-дентів у Пустомитівському районі не змогли здати документи протя-гом одного прийому. Нестабільна ситуація у Львові, де тільки по-ловина респондентів мала результативний прийом.

Більшість респондентів 11/17 не задоволені розміром допомо-ги, і їм не пояснили причин встановлення такого розміру. Задово-лення розміром у Львові висловили переважно ті респонденти, які оформлювали допомогу при народженні дитини та житлові субсидії. Повне незадоволення розмірами та нерозуміння їх походження про-демонстрували респонденти Пустомитівського району, для яких характерна значущість соціальної допомоги в доходах. Найбільш задоволеними розмірами допомоги були респонденти Жовківського району (4/6). Невдоволення тут викликала допомога малозабезпе-ченим сім’ям та допомога по догляду за дитиною після досягнення нею трирічного віку. Варто відзначити, що один респондент з Пусто-митівського району помітив, що за однакових умов для різних від-відувачів може призначатись різний розмір допомоги, що викликало невдоволення (йдеться про допомогу до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Лише один респондент (1/17) намагався оскаржувати при-значення допомоги в управлінні Жовківського району і був задово-лений результатами оскарження. Усі респонденти Пустомитівського

99

району висловлювали невдоволення, але побоялись оскаржувати дії працівників управління через можливу втрату права на соціальну до-помогу. Такий острах є цілком реальним, оскільки суб’єктивна роль працівника управління у призначенні допомоги є досить високою.

Рівень задоволеності респондентів послугами із призначен-ня допомоги є достатньо суперечливим. Менш ніж половина (7/17) з них висловили невдоволення процесом оформлення соціальної допо-моги, передусім, через те, що процедура потребує багато часу. Дру-гим чинником невдоволення є розмір допомоги. З цих причин вони не хотіли б звертатись більше до управління соціального захисту. Не звертатимуться по допомогу лише 2 респонденти із Львова (2/17). Відносне задоволення і наміри користуватись послугами управління висловили усі респонденти Жовківського району. Не хотіли б, але через крайню потребу вимушені звертатись всі респонденти з Пусто-митівського району.

Нижче подано результати анкетування в розрізі районів.

м. Львів Блок 1. Інформація про порядок призначення допомоги Респонденти з м. Львова, звертаючись по призначення всіх

видів допомоги, використовували переважно офіційну інформацію: більшість із стенду у приміщенні управління, решта – на особистому прийомі у працівника управління. Більшість (4/6) не відчули потреби в додаткових консультаціях і швидко зрозуміли, у яких розмірах виплачується допомога, які потрібні документи для її оформлення і до кого потрібно звертатись. Зміст нормативно-правової бази при-значення допомоги з одержаної інформації був не зовсім зрозумілим для більшості респондентів.

А) Інформацію про розміри та порядок призначення допо-моги я одержав:

РеспондентВаріанти відповіді

1 2 3 4 5 6

1) Із стенду в приміщенні управління праці і соціального захисту

2) Із буклетів та інших друкованих матеріалів, які поширювали у при-міщенні управління

100

3) На особистому прийомі у працівни-ка управління

4) Із засобів масової інформації 5) Від людей у черзі на прийом до працівників управління

6) Інше

Зауваження респондентів Респондент № 2 зазначив, що отримав інформацію «від колег». Б) Із одержаної інформації я одразу зрозумів:

РеспондентПитання

1 2 3 4 5 6

1) Якими законами та норматив-ними актами визначається порядок призначення допомоги

так не зовсім

не зовсім

не зовсім так не

зовсім

2) У яких розмірах виплачується допомога так так так так так так

3) Які документи потрібні для призначення допомоги так так так не

зовсім так так

4) Як і до кого звернутись по призначення допомоги так не

зовсім так так так так

5) Я відчув, що не можу зрозумі-ти одержану інформацію без сто-ронньої допомоги і консультації

ні так ні ні ні так

Зауваження респондентів Респондент № 5, даючи відповідь на питання 1) зазначив, що

запам’ятав основні положення ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям».

Блок 2. Умови прийому громадян у приміщенні органів пра-ці та соціального захисту

Половина респондентів (3/6), які зіштовхнулись із чергами, за-лишились невдоволеними умовами прийому, засвідчивши таке ж

101

невдоволення у відвідувачів із черги. Один респондент назвав при-чиною невдоволення тривалість прийому документів. Більшість (5/6) відзначила належні умови прийому у визначені години, оперативність надання документів та роз’яснень з боку працівників управління:

РеспондентПитання

1 2 3 4 5 6

1) У приймальні була істотна черга (понад 5 осіб) ні так ні так так ні

2) У приймальні не було стільців для відвідувачів ні ні ні так ні ні

3) Працівники управління не прийма-ли мене в години прийому без пояс-нення причин

ні ні ні так ні ні

4) Я швидко отримав перелік та зраз-ки документів, бланки, роз’яснення так так так ні так так

5) У мене склалось враження, що пра-цівник управління ігнорує мене або намагається якнайшвидше закінчити прийом

ні так ні так ні ні

6) Громадянам, які стоять зі мною в черзі, також не подобається прийом ні так ні так так ні

Зауваження респондентів Респондент № 2, відповідаючи на питання 6), зазначив, що пра-

цівники часто виходили з кабінету і доводилося довго чекати прийому. Респондент № 3, відповідаючи на питання 5), відзначив, що пра-

цівники управління уважно вислухали та надали вичерпну інформацію. Респондент № 5, відповідаючи на питання 6), відзначив, що всі

відвідувачі були невдоволені тим, що документи приймаються надто довго.

Блок 3. Прийом документів та призначення допомоги

Більшість респондентів (4/6) змогли пройти процедуру оформ-лення протягом одного візиту. Меншість (2/4) залишились невдово-лені послугами із призначення допомоги і не звертатимуться по неї в майбутньому, переважно з причин невдоволення розмірами допо-

102

моги. Задоволення розміром допомоги висловило тільки 2 респон-денти, які оформляли допомогу при народженні дитини та житлові субсидії. До процедури оскарження дій працівників управління рес-понденти не вдавались:

РеспондентПитання

1 2 3 4 5 6

1) У мене не прийняли документів, попросили переписати заяву та при-нести додаткові документи наступ-ного дня

так так ні ні ні ні

2) Я не задоволений розміром призна-ченої допомоги, і мені не пояснюють причин встановлення саме такого розміру

так так ні так так ні

3) Мою скаргу не хочуть приймати, і я не можу зустрітись із керівництвом управління

ні ні ні ні ні ні

4) Після моїх скарг мені порекоменду-вали звернутись до суду і перекону-вали в тому, що інше рішення з мого питання не можливе

ні ні ні ні ні ні

5) Процес призначення допомоги зай-няв у мене багато часу, я не отримав те, на що розраховував, і я не зверта-тимусь більше до управління праці та соціального захисту

ні ні ні так так ні

Зауваження респондентів Респондент № 5, відповідаючи на питання 5), відзначив, що

його незадовольняє саме те, що процес призначення допомоги зайняв у нього надто багато часу.

Висновки 1. Більшість респондентів у м. Львові (4/6) добре оцінюють

роботу управління і готові надалі звертатись по призначення соці-альної допомоги та субсидій.

2. Якість надання адміністративних послуг при призначенні допомоги не є стабільною, оскільки половина респондентів висло-

103

вила невдоволення такими умовами прийому, як черга та ігноруван-ня з боку працівників.

3. Послуги в частині інформування респонденти оцінили доб-ре, оскільки 4 з 6 опитаних не відчули потреби в додаткових консуль-таціях. Основні джерела інформації – офіційні: стенди та усні кон-сультації працівників управління.

4. Більшість (4/6) залишилася невдоволена розмірами допомоги.

Жовківський район Львівської області Блок 1. Інформація про порядок призначення допомоги Інформацію про соціальну допомогу респонденти одержували

переважно з офіційних джерел (4/6: 2/6 – стенди у приміщенні управ-ління, 1/6 – усна консультація, 1/6 – центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді). Не менш важливу роль відграють місцеві ЗМІ (2/6 респондентів). Неформальні джерела інформації не використовувались.

Якість інформації викликає сумніви, оскільки 4/6 респонден-тів відчули потребу в додаткових консультаціях. Половина респон-дентів (3/6) не зовсім зрозуміла нормативно-правове регулювання допомоги та принципи визначення розміру допомоги. Доступною була інформація про документи, потрібні для призначення допомоги та до кого звертатись по призначення допомоги.

А) Інформацію про розміри та порядок призначення допо-моги я одержав:

РеспондентВаріанти відповіді

1 2 3 4 5 6

1) Із стенду в приміщенні управління праці і соціального захисту

2) Із буклетів та інших друкованих матеріалів, які поширювались у при-міщенні управління

3) На особистому прийомі у праців-ника управління

4) Із засобів масової інформації 5) Від людей у черзі на прийом до працівників управління

6) Інше

104

Зауваження респондентів Респондент № 3 відзначив, що одержав інформацію від ЦСССДМ

(Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді). Респондент № 6, відповідаючи на питання 4), відзначив, що одер-

жав інформацію з газети «Експрес».

Б) З одержаної інформації я одразу зрозумів

РеспондентПитання

1 2 3 4 5 6

1) Якими законами та норма-тивними актами визначається порядок призначення допомоги

не зовсім

не зовсім так так так не

зовсім

2) У яких розмірах виплачується допомога так не

зовсім не

зовсім так так не зовсім

3) Які документи необхідні для призначення допомоги

не зовсім так так так так так

4) Як і до кого звернутись по призначення допомоги так так так так так так

5) Я відчув, що не можу зрозуміти одержану інформацію без сторонньої допомоги і консультації

так так так ні ні так

Зауваження респондентів Респондент № 4, відповідаючи на питання 3), відзначив, що

перелік документів йому виписали на окремому аркуші.

Блок 2. Умови прийому громадян у приміщенні органів праці та соціального захисту

Більшість респондентів (5/6) та інші відвідувачі були задоволені прийомом в управлінні соціального захисту, хоча зіштовхнулись із чергами. Відповідно, якість обслуговування забезпечена працівниками управління, які своєчасно здійснювали прийом і надавали необхідні роз’яснення:

105

РеспондентПитання

1 2 3 4 5 6

1) В приймальні була істотна черга (понад 5 осіб) так ні так так так так

2) У приймальні не було стільців для відвідувачів ні ні ні ні ні ні

3) Працівники управління не приймали мене в години прийому без пояснення причин

ні ні ні ні ні так

4) Я швидко отримав перелік та зразки документів, бланки, роз’яснення

так так так так так ні

5) У мене склалось враження, що працівник управління ігнорує мене або намагається якнайшвидше закінчити прийом

ні ні ні ні ні так

6) Громадянам, які стоять зі мною в черзі, також не подобається прийом ні ні ні ні ні так

Зауваження респондентів Респондент № 3, відповідаючи на питання 4), відзначив наявність

в управлінні інформаційних стендів, які дозволяють ознайомити із зраз-ками документів.

Блок 3. Прийом документів та призначення допомоги

Усі респонденти висловили задоволення процесом призначення допомоги і будуть звертатись по допомогу в майбутньому. Таке задо-волення викликане тим, що у всіх були прийняті документи протягом одного прийому, але один із респондентів поскаржився на надмірну тривалість прийому документів. Меншість респондентів (2/6) а саме ті, хто оформлював допомогу по догляду за дитиною та допомогу малоза-безпеченим сім’ям, висловили невдоволення розміром допомоги. Один із респондентів оскаржував процедуру призначення допомоги, але він залишився задоволений нею:

106

РеспондентПитання

1 2 3 4 5 6

1) У мене не прийняли документів, попросили переписати заяву та принести додаткові документи наступного дня

ні ні ні ні ні ні

2) Я не задоволений розміром призначе-ної допомоги, і мені не пояснюють при-чин встановлення саме такого розміру

ні ні ні так ні так

3) Мою скаргу не хочуть приймати, і я не можу зустрітись із керівництвом управління

ні ні ні ні ні ні

4) Після моїх скарг мені порекомендува-ли звернутись до суду і переконували в тому, що інше рішення з мого питання не можливе

ні ні ні ні ні ні

5) Процес призначення допомоги забрав у мене багато часу, я не отримав те, на що розраховував, і я не звертатимусь більше до управління праці та соціального захисту

ні ні ні ні ні ні

Зауваження респондентів Респондент № 5, відповідаючи на питання 2), відзначив, що

йому потрібно роз’яснити причину встановлення саме такого роз-міру допомоги.

Респондент № 6, відповідаючи на питання 3), зазначив, що оскаржував дії працівників на прийомі в начальника управління.

Респондент № 6, відповідаючи на питання 4), зазначив, що його попросили принести додаткові документи.

Респондент № 6, відповідаючи на питання 5), зазначив, що призначення допомоги займає багато часу, але він буде звертатись по призначення допомоги.

Висновки 1. Якість адміністративних послуг у Жоківському районі біль-

шість респондентів оцінили високо. Невисоким показником відзначене не-вдоволення розміром допомоги, що можна пояснити невисоким рів-нем очікування користі від соціальних програм з боку мешканців району.

107

2. Висока якість послуг зумовлена переважно зусиллями пра-цівників управління, які забезпечили, незважаючи на черги, опера-тивність та повноту консультацій, надання потрібних документів.

3. Стримувальним чинником якості послуг стало інформа-ційне супроводження, яке не забезпечило розуміння респондентами нормативно-правового забезпечення прав на соціальну допомогу, порядку визначення розміру допомоги. Як наслідок, більшість рес-пондентів відчули потребу в додатковому консультуванні, яке й бу-ло забезпечене працівниками управління.

Пустомитівський район Львівської області

Блок 1. Інформація про порядок призначення допомоги

Більшість респондентів (3/5) одержали інформацію про соці-альну допомогу з офіційних джерел, зокрема з непрофільних (центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді). При цьому значним є показник неформальних джерел інформації (сусіди, знайомі) – 2/5.

Хоча респонденти ознайомились з інформаційними матері-алами в управлінні соціального захисту, якість інформації оцінена досить низько, і потребу в додаткових консультаціях висловили 4/5 опитаних. Незрозумілими для більшості респондентів виявилися пи-тання нормативно-правової бази (3/5), не зовсім зрозумілими – щодо визначення розмірів допомоги (4/5) та необхідних для оформлення документів (3/5). Зрозумілою була інформація до кого звертатись по призначення допомоги (3/5).

А) Інформацію про розміри та порядок призначення допо-моги я одержав:

РеспондентВаріанти відповіді

1 (м. с)

2 (м. с.)

3 (н. д.)

4 (т. в)

5 (ж. с.)

1) Із стенду в приміщенні управ-ління праці і соціального захисту

2) Із буклетів та інших друкованих матеріалів, які поширювали в приміщенні управління

3) На особистому прийомі у пра-цівника управління

108

4) Із засобів масової інформації 5) Від людей у черзі на прийом до працівників управління

6) Інше

Зауваження респондентів Респондент № 2 одержав інформацію від сусідів. Респондент № 3 одержав інформацію від Зимноводівського

ЦСССДМ. Респондент № 4 одержав інформацію від «знайомої по дзвінку». Респондент № 5 зазначив, що інформація про призначення суб-

сидій йому надійшла поштою. Б) З одержаної інформації я одразу зрозумів

РеспондентПитання

1 2 3 4 5

1) Якими законами та норма-тивними актами визначається порядок призначення допомоги

ні ні не зов-сім так ні

2) У яких розмірах виплачується допомога

не зовсім

не зовсім

не зовсім

не зовсім ні

3) Які документи необхідні для призначення допомоги

не зовсім

не зовсім так так не

зовсім4) Як і до кого звернутись по призначення допомоги так не

зовсім так так не зовсім

5) Я відчув, що не можу зрозумі-ти одержаної інформації без сто-ронньої допомоги і консультації

так так так ні так

Блок 2. Умови прийому громадян у приміщенні органів праці та соціального захисту

Усі респонденти відзначили незадовільні умови оформлення допомоги. Тоді, коли респонденти чекали в черзі, працівники управ-ління не здійснювали прийому постійно у визначені години. Більшість (4/5) не могли швидко отримати перелік та зразки документів (ви-мушені були за власний кошт копіювати бланки або купувати їх).

109

РеспондентПитання

1 2 3 4 5

1) У приймальні була істотна черга (понад 5 осіб) так так так так так

2) У приймальні не було стільців для відвідувачів так ні ні ні ні

3) Працівники управління не приймали мене в години прийому без пояснення причин

так так так так -*

4) Я швидко отримав перелік та зразки документів, бланки, роз’яснення ні ні ні так ні

5) У мене склалось враження, що праців-ник управління ігнорує мене або нама-гається якнайшвидше закінчити прийом

так так так так так

6) Громадянам, які стоять зі мною в черзі також не подобається прийом так так так так так

Зауваження респондентів Респондент № 1, відповідаючи на питання 3), зазначив, що

йому ніхто нічого не збирався пояснювати. Респондент № 1, відповідаючи на питання 5), відзначив, що

перелік документів він записував сам, бланки документів довелося купувати.

Респондент № 1, відповідаючи на питання 6), зазначив, що всі відвідувачі в черзі відчули, що до них ставляться як до прохачів, але це стосується не всіх працівників.

Респондент № 2, відповідаючи на питання 4), зазначив, що отримав список документів, які необхідно оформити.

Респондент № 2, відповідаючи на питання 5), зазначив, що дуже довго потрібно оформляти документи.

Респондент № 2, відповідаючи на питання 5), зазначив, що «довго потрібно чекати у черзі, оформлення дитячих потрібно че-кати 40–45хв, відсилають по 2–3 рази».

Респондент № 3, відповідаючи на питання 3), відзначив «за-чинені двері у години прийому».

Респондент № 3, відповідаючи на питання 4), зазначив, що «відсилають купувати та ксерити бланки».

110

Респондент № 3, відповідаючи на питання 6), зазначив, що люди в черзі невдоволені «великими чергами, багато потрібно зби-рати документів по різним інстанціям».

Респондент № 4, відповідаючи на питання 6), зазначив, що «не надається належна інформація, сам закон, наказ».

Респондент № 5, відповідаючи на питання 3), зазначив, що працівники управління «буває десь ходять, п’ють каву, треба по-чекати».

Респондент № 5, відповідаючи на питання 6), зазначив, що відвідувачі невдоволені «довгими прийомами, відсиланням в інші управління».

Блок 3. Прийом документів та призначення допомоги

У жодного з респондентів не прийняли документів у день звернення. Усі виявили невдоволення розміром допомоги і змогли зрозуміти причини обмеження розміру. Усі респонденти відзначили ігнорування працівниками управління скарг і відчули страх втрати права на оформлення допомоги після оскарження. Усі респонденти невдоволені зволіканнями в оформленні допомоги, але вимушені звертатись по допомогу, оскільки мають гостру потребу в інших засобах до існування.

У зауваженнях респонденти відзначили, що адміністративні зволікання у процесі оформлення допомоги, низький розмір допо-моги демотивують багатьох мешканців району скористатись правом на допомогу.

Потрібно звернути увагу на зауваження одного з респон-дентів, який відзначив, що за одних і тих самих умов окремі гро-мадяни можуть отримати допомогу більшого розміру:

РеспондентПитання

1 2 3 4 5

1) У мене не прийняли документів, по-просили переписати заяву та принести додаткові документи наступного дня

так так так так так

2) Я не задоволений розміром призна-ченої допомоги, і мені не пояснюють причин встановлення саме такого розміру

так так так так так

111

3) Мою скаргу не хочуть приймати, і я не можу зустрітись із керівництвом управління

так - ні так -

4) Після моїх скарг мені порекоменду-вали звернутись до суду і переконували в тому, що інше рішення з мого пи-тання не можливе

так - - так -

5) Процес призначення допомоги за-брав у мене багато часу, я не отримав те, на що розраховував, і я не звертати-мусь більше до управління праці та соціального захисту

так так так так так

Зауваження респондентів Респондент № 1, відповідаючи на питання 1), відзначив, що

від нього вимагали додатковий документ – «наказ з роботи». Респондент № 1, відповідаючи на питання 2), відзначив, що

його не ознайомлюють із методикою нарахування допомоги. Респондент № 1, відповідаючи на питання 3), відзначив, що

працівники «навіть усні скарги не люблять». Респондент № 1, відповідаючи на питання 5), відзначив, що

призначення допомоги займає багато часу, але звертатись по допо-могу буде. При цьому зауважує, що інші знайомі з цієї причини це не звертаються.

Респондент № 2, відповідаючи на питання 3), зазначив, що «скарги ніхто не пише, боїться, що потім не дадуть допомогу».

Респондент № 2, відповідаючи на питання 5), зазначив, що оформлення допомоги «займає багато часу, але я звертатимусь по допомогу, бо вона необхідна мені».

Респондент № 3, відповідаючи на питання 1), зазначив, що «попросили принести інші довідки».

Респондент № 3, відповідаючи на питання 2), зазначив, що «допомога дуже мала для утримання дитини».

Респондент № 3, відповідаючи на питання 3), зазначив, що скаргу «не пишу, боюсь, що не отримаю допомогу».

Респондент № 3, відповідаючи на питання 1), зазначив, що «процес забрав багато часу і нервів, але я збираю документи і здаю, бо не маю іншого засобу до існування».

112

Респондент № 4, відповідаючи на питання 2), зазначив, що інші «люди з подібним соціальним становищем отримують більший розмір допомоги».

Респондент № 4, відповідаючи на питання 4), зазначив, що «мої знайомі вигравали справи у суді і рекомендували мені зверну-тись до суду».

Респондент № 4, відповідаючи на питання 5), зазначив, що неправомірною є ситуація, коли «мати-одиначка не може отримати статусу малозабезпеченої».

Респондент № 5, відповідаючи на питання 3) та 4), зазначив: «Хто в нас подасть скаргу? Кажуть, що навіть якщо буде рішення суду, то все одно ніхто нічого не заплатить».

Висновки 1. Якість адміністративних послуг із призначення соціальної

допомоги в Пустомитівському районі викликає багато запитань. 2. Основні чинники низької якості лежать у площині неналеж-

ного інформаційного супроводу послуг і незрозумілості для відві-дувачів умов призначення допомоги, незадовільних умов прийому, ігнорування працівниками управління відвідувачів, платності форм документів.

3. Адміністративні зволікання із призначенням допомоги при-зводять до того, що тільки ті громадяни, які терплять крайню нуж-денність, звертаються по допомогу. З цієї причини вони ж бояться оскаржувати неправомірні дії працівників управління. Не вірять рес-понденти у можливість відстоювання своїх прав у суді.

113

Додаток 1

Анкета тестування порядку призначення державної соціальної допомоги у Львівській області

Опитування проводиться з метою визначення якості надання ад-міністративних послуг із призначення:

1) житлових субсидій; 2) допомоги малозабезпеченим сім’ям; 3) допомоги при народженні дитини; 4) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею триріч-

ного віку.

Блок 1. Інформація про порядок призначення допомоги

А) Інформацію про розміри та порядок призначення допо-моги я одержав:

1) Із стенду в приміщенні управління праці і соціального захисту 2) Із буклетів та інших друкованих матеріалів, які поширю-

вали в приміщенні управління 3) На особистому прийомі у працівника управління 4) Із засобів масової інформації (вкажіть які) _________________

_____________________________________________________________ 5) Від людей у черзі на прийом до працівників управління 6) Інше_________________________________________________

_____________________________________________________________

Б) З одержаної інформації я одразу зрозумів: 1) Якими законами та нормативними актами визначається по-

рядок призначення допомоги: Так _____________ Ні ______________ Не зовсім________ Вкажіть (необов’язково точно) назви законів та нормативно-пра-

вових актів ___________________________________________________ _____________________________________________________________

114

2) У яких розмірах виплачується допомога Так _____________ Ні ______________ Не зовсім ________ 3) Які документи необхідні для призначення допомоги Так _____________ Ні ______________ Не зовсім ________ 4) Як і до кого звернутись по призначення допомоги Так _____________ Ні ______________ Не зовсім ________ Я відчув, що не можу зрозуміти одержаної інформації без

сторонньої допомоги і консультації Так _____________ Ні ______________

Блок 2. Умови прийому громадян у приміщенні органів пра-ці та соціального захисту

1) У приймальні була істотна черга (понад 5 осіб) Так _____________ Ні ______________ 2) У приймальні не було стільців для відвідувачів Так _____________ Ні ______________ 3) Працівники управління не приймали мене в години при-

йому без пояснення причин: Так _____________ Ні ______________ Зауваження _____________________________________________

_____________________________________________________________ 4) Я швидко отримав перелік та зразки документів, бланки,

роз’яснення: Так _____________ Ні ______________ Зауваження _____________________________________________

_____________________________________________________________

115

5) У мене склалось враження, що працівник управління ігнорує мене або намагається якнайшвидше закінчити прийом

Так _____________ Ні ______________ Зауваження _____________________________________________

_____________________________________________________________ 6) Громадянам, які стоять зі мною в черзі, також не подо-

бається прийом Так _____________ Ні ______________ І вони не вдоволені таким _________________________________

_____________________________________________________________

Блок 3. Прийом документів та призначення допомоги

1) У мене не прийняли документів, попросили переписати заяву та принести додаткові документи наступного дня

Так _____________ Ні ______________ Зауваження _____________________________________________

_____________________________________________________________ 2) Я не задоволений розміром призначеної допомоги, і мені не

пояснюють причин встановлення саме такого розміру Так _____________ Ні ______________ Зауваження _____________________________________________

_____________________________________________________________ 3) Мою скаргу не хочуть приймати, і я не можу зустрітись із

керівництвом управління Так _____________ Ні ______________ Зауваження _____________________________________________

_____________________________________________________________ 4) Після моїх скарг мені порекомендували звернутись до суду

і переконували в тому, що інше рішення з мого питання не можливе

Так _____________ Ні ______________ Зауваження _____________________________________________

_____________________________________________________________

116

5) Процес призначення допомоги зайняв у мене багато часу, я не отримав те, на що розраховував, і я не звертатимусь більше до управління праці та соціального захисту:

Так _____________ Ні ______________ Зауваження _____________________________________________

_____________________________________________________________

117

Додаток 2

Зведені результати тестування адміністративних послуг із призначення соціальної допомоги у Львівській області

Блок 1. Інформація про порядок призначення допомоги А) Інформацію про розміри та порядок призначення допомоги я

одержав: Львів (6 респондентів) 1 2 3 4 5 6 1) Із стенду в приміщенні управління праці і соціального захисту

2) Із буклетів та інших друкованих матеріалів, які поширювали в при-міщенні управління

3) На особистому прийомі у працівника управління

4) Із засобів масової інформації 5) Від людей у черзі на прийом до працівників управління

6) Інше Жовківський район (6 респонедентів) 1 2 3 4 5 6 1) Із стенду в приміщенні управління праці і соціального захисту

2) Із буклетів та інших друкованих матеріалів, які поширювали в примі-щенні управління

3) На особистому прийомі у працівника управління

4) Із засобів масової інформації 5) Від людей у черзі на прийом до працівників управління

6) Інше

118

Пустомитівський район (5 респондентів) 1 2 3 4 5 1) Із стенду в приміщенні управління праці і соціального захисту

2) Із буклетів та інших друкованих матеріа-лів, які поширювали в приміщенні управ-ління

3) На особистому прийомі у працівника управління

4) Із засобів масової інформації 5) Від людей у черзі на прийом до праців-ників управління

6) Інше

Б) З одержаної інформації я одразу зрозумів: Львів (6 респондентів) 1 2 3 4 5 6 1) Якими законами та норма-тивними актами визначається порядок призначення допомоги

так не зовсім

не зовсім

не зовсім так не

зовсім

2) У яких розмірах виплачується допомога так так так так так так

3) Які документи необхідні для призначення допомоги так так так не

зовсім так так

4) Як і до кого звернутись по призначення допомоги так не

зовсім так так так так

5) Я відчув, що не можу зрозу-міти одержану інформацію без сторонньої допомоги і консуль-тації

ні так ні ні ні так

Жовківський район (6 респондентів) 1 2 3 4 5 6

1) Якими законами та нор-мативними актами визна-чається порядок призна-чення допомоги

не зовсім

не зовсім так так так не зов-

сім

119

2) У яких розмірах випла-чується допомога так не

зовсімне

зовсім так так не зов-сім

3) Які документи необхідні для призначення допомоги

не зовсім так так так так так

4) Як і до кого звернутись по призначення допомоги так так так так так так

5) Я відчув, що не можу зрозуміти одержану інформацію без сторонньої допомоги і консультації

так так так ні ні так

Пустомитівський район (5 респондентів) 1 2 3 4 5

1) Якими законами та норма-тивними актами визначається порядок призначення допомоги

ні ні не зовсім так ні

2) У яких розмірах виплачується допомога

не зовсім

не зовсім

не зовсім

не зовсім ні

3) Які документи необхідні для призначення допомоги

не зовсім

не зовсім так так не

зовсім4) Як і до кого звернутись по призначення допомоги так не

зовсім так так не зовсім

5) Я відчув, що не можу зрозу-міти одержану інформацію без сторонньої допомоги і кон-сультації

так так так ні так

Блок 2. Умови прийому громадян у приміщенні органів праці та соціального захисту

Львів (6 респондентів) 1 2 3 4 5 6 1) У приймальні була істотна черга (понад 5 осіб) ні так ні так так ні

2) У приймальні не було стільців для відвідувачів ні ні ні так ні ні

120

3) Працівники управління не прийма-ли мене в години прийому без пояс-нення причин

ні ні ні так ні ні

4) Я швидко отримав перелік та зраз-ки документів, бланки, роз’яснення так так так ні так так

5) У мене склалось враження, що працівник управління ігнорує мене або намагається якнайшвидше закінчити прийом

ні так ні так ні ні

6) Громадянам, які стоять зі мною в черзі, також не подобається прийом ні так ні так так ні

Жовківський район (6 респондентів) 1 2 3 4 5 6

1) У приймальні була істотна черга (понад 5 осіб) так ні так так так так

2) У приймальні не було стільців для відвідувачів ні ні ні ні ні ні

3) Працівники управління не прийма-ли мене в години прийому без пояс-нення причин

ні ні ні ні ні так

4) Я швидко отримав перелік та зраз-ки документів, бланки, роз’яснення так так так так так ні

5) У мене склалось враження, що пра-цівник управління ігнорує мене або намагається якнайшвидше закінчити прийом

ні ні ні ні ні так

6) Громадянам, які стоять зі мною в черзі, також не подобається прийом ні ні ні ні ні так

Пустомитівський район (5 респондентів) 1 2 3 4 5

1) У приймальні була істотна черга (по-над 5 осіб) так так так так так

2) У приймальні не було стільців для від-відувачів так ні ні ні ні

121

3) Працівники управління не приймали мене в години прийому без пояснення причин

так так так так -

4) Я швидко отримав перелік та зразки документів, бланки, роз’яснення ні ні ні так ні

5) У мене склалось враження, що праців-ник управління ігнорує мене або нама-гається якнайшвидше закінчити прийом

так так так так так

6) Громадянам, які стоять зі мною в черзі також не подобається прийом так так так так так

Блок 3. Прийом документів та призначення допомоги

Львів (6 респондентів) 1 2 3 4 5 6 1) У мене не прийняли документів, попросили переписати заяву та принести додаткові документи на-ступного дня

так так ні ні ні ні

2) Я не задоволений розміром призна-ченої допомоги, і мені не пояснюють причин встановлення саме такого розміру

так так ні так так ні

3) Мою скаргу не хочуть приймати, і я не можу зустрітись із керівництвом управління

ні ні ні ні ні ні

4) Після моїх скарг мені порекомен-дували звернутись до суду і переко-нували в тому, що інше рішення з мого питання не можливе

ні ні ні ні ні ні

5) Процес призначення допомоги зай-няв у мене багато часу, я не отримав те, на що розраховував, і я не зверта-тимусь більше до управління праці та соціального захисту

ні ні ні так так ні

Жовківський район (6 респондентів) 1 2 3 4 5 6 1) У мене не прийняли документів, попросили переписати заяву та принес-ти додаткові документи наступного дня

ні ні ні ні ні ні

122

2) Я не задоволений розміром призна-ченої допомоги, і мені не пояснюють причин встановлення саме такого розміру

ні ні ні так ні так

3) Мою скаргу не хочуть приймати, і я не можу зустрітись із керівництвом управління

ні ні ні ні ні ні

4) Після моїх скарг мені порекомен-дували звернутись до суду і перекону-вали в тому, що інше рішення з мого питання не можливе

ні ні ні ні ні ні

5) Процес призначення допомоги зайняв у мене багато часу, я не отри-мав те, на що розраховував, і я не звертатимусь більше до управління праці та соціального захисту

ні ні ні ні ні ні

Пустомитівський район (5 респондентів) 1 2 3 4 5

1) У мене не прийняли документів, по-просили переписати заяву та принести додаткові документи наступного дня

так так так так так

2) Я не задоволений розміром призначе-ної допомоги, і мені не пояснюють при-чин встановлення саме такого розміру

так так так так так

3) Мою скаргу не хочуть приймати, і я не можу зустрітись із керівництвом управління

так - ні так -

4) Після моїх скарг мені порекоменду-вали звернутись до суду і переконували в тому, що інше рішення з мого питання не можливе

так - - так -

5) Процес призначення допомоги зайняв у мене багато часу, я не отримав те, на що розраховував, і я не звертатимусь більше до управління праці та соціаль-ного захисту

так так так так так

123

ЗВЕДЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ У 2010 РОЦІ

1. Законодавча база

Законодавча активність у сфері соціального захисту у 2010 році, як і 2009-го, була досить низькою, оскільки істотних трансформацій не передбачалось. Законодавчу базу в період моніторингу становив ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік». Характерною особ-ливістю бюджету-2010 є 40-відсоткове збільшення соціальних стандар-тів, зокрема прожиткового мінімуму, яке повинно було перекрити втрати доходів громадян від цінової інфляції. Стандарт прожиткового мінімуму розрахований на базі набору товарів та послуг 2000 року всупереч вимогам законодавства. За своїми розмірами соціальні стан-дарти не гарантують забезпечення навіть потреб у харчуванні від-повідно до медичних стандартів. Спираючись на науково обґрунто-ваний показник прожиткового мінімуму 2009 року (1500 грн), можна стверджувати, що чинний розмір занижено щонайменше на 30%. Сут-тєвим досягненням є збереження минулорічної практики дотримання вимог рішення КСУ щодо недопущення призупинення дії соціального законодавства та внесення змін до нього в законі про держбюджет. При цьому рішення КСУ все-таки не було виконане в частині застосування «гарантованого мінімуму» (РЗПМ). Цей квазістандарт застосовується до важливої в умовах кризи допомоги малозабезпеченим сім’ям, хоча і в збільшених розмірах. Субвенції місцевим бюджетам розраховані на минулорічних показниках чисельності бенефіціаріїв соціальної допо-моги і на принципах регулювання.

У сфері житлових субсидій Постанова КМУ № 861 «Про упо-рядкування окремих питань щодо впровадження спрощеного по-рядку призначення та надання населенню субсидій для відшко-дування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, при-дбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» передбачала скорочення частки доходів домогосподарств, які повинні спрямовуватись на оплату житлово-комунальних послуг на 5%. Ця норма могла збільшити чисельність звернень по субсидії в декілька разів. Разом із тим, тенденція до посилення адресності житлових субси-дій саме для найбідніших домогосподарств зберігається в період моні-торингу. Органи праці та соціального захисту отримують вільний до-ступ для інформації всіх органів, які можуть фіксувати факти отри-

124

мання доходів та покращення майнового становища будь-кого із заре-єстрованих у житловому приміщенні.

У сфері соціального захисту характерними були розпорядження КМУ та Львівської ОДА щодо розподілу субвенцій на соціальну допо-могу дітям-сиротам та іншим категоріям одержувачів соціальної допо-моги. Тим не менше, значним досягнення стало внесення змін до ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо визначення розміру допомоги при народженні дитини в показниках прожиткового міні-муму. Тож відновлено практику 2005 року і відносно прожиткового мінімуму визначено гарантії допомоги при народженні дитини. Передба-чається визначення розміру допомоги на основі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: на першу дитину – кратна 22 розмірам про-житкового мінімуму, на другу – 45, на третю – 90. Одноразова виплата здійснюється у 10-кратному розмірі прожиткового мінімуму, решта су-ми виплачується, як і раніше, протягом 12-24-36 місяців. При визна-ченні розміру допомоги застосовується розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановлений на день народження дитини. Це означає, що індексація до виплати решти допомоги не застосовується.

2. Соціальні стандарти та допомога сім’ям із дітьми

Основним досягненням 2010 року у сфері соціального захисту варто відзначити зростання соціального стандарту виплати допомоги сім’ям із дітьми – прожиткового мінімуму – у середньому на 40%. Таке підвищення компенсує інфляційні втрати 2008–2009 років. Протя-гом 2010 року прожитковий мінімум збільшувався на 6%, хоча показник інфляції склав 9%. Частка прожиткового мінімуму від серед-ньої зарплати у 2009 році становила 30%, а у 2010 – 37%. Відповідно, виплата допомоги на основі стандарту прожиткового мінімуму не може забезпечити європейські стандарти соціальних виплат на рівні, не ниж-чому як 40%. Тим не менше, варто відзначити позитивну тенденцію збільшення частки прожиткового мінімуму в середній зарплаті.

Вагоме значення мало те, що у 2010 році вдалося домогтися виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею три-річного віку на рівні прожиткового мінімуму, відтак ця допомога сягнула 40% від середньої зарплати.

Незважаючи на значне скорочення відносно прожиткового міні-муму допомоги при народженні дитини, середня щомісячна виплата утрималась на рівні 40% від середньої заробітної плати, але порівняно із 2009 роком скорочення становило 7%.

125

Дин

аміка допомоги сім

’ям

із дітьм

и у

2009

–201

0 роках

Група

Період

Середній розмір

допо-

моги

на одну

особу

, грн

Частка відносно

про

-житкового

мінімум

у, %

Частка відносно

се-

редньої зарплати,

%

01.0

1.20

09

167,

25

25

9 01

.01.

2010

22

3,5

25

10

Допом

ога у зв

’язку з

вагітністю

та пологами

Динаміка

+33%

0

+1

01.0

1.20

09

одноразова

: 488

0 щомісячна

: 903

одноразова

: 900

щомісячна

: 170

одноразова

: 250

щомісячна

: 47

01.0

1.20

10

одноразова

: 488

0 щомісячна

: 903

одноразова

: 630

щомісячна

: 116

одноразова

: 218

щомісячна

: 40

Допом

ога при народж

енні

дитини

Динаміка

0 одноразова

: -27

0 щом

ісячна

: -54

одноразова

: -32

щом

ісячна

: -7

01.0

1.20

09 макс

.: 31

4,5 мін.

: 188

,7

макс

.: 50

мін

.: 30

макс

.: 16

мін

.: 10

01

.01.

2010

макс

.: 42

5,6 мін.

: 255

,48

макс

.: 50

мін

.: 30

макс

.: 19

мін

.: 11

Допом

ога на

дітей

одиноким

матерям

Динаміка

+35%

0

макс

.: +4

мін

.: +1

01

.01.

2009

18

8,7

30

10

01.0

1.20

10

255,

48

30

11

Тимчасова

державна

допомо

га дітям

Динаміка

(+) 3

5%

0 (+

) 1

01.0

1.20

09

501,

75

75

26

01.0

1.20

10

894

100

40

Допом

ога по

догляду

за

дитиною

до досягнення

нею

трирічного віку

Динаміка

+78%

+2

5%

+14

01.0

1.20

09

1258

20

0 66

01

.01.

2010

17

03

200

76

Допом

ога дітям

-сиротам

та

дітям

, які

перебуваю

ть

під опікою

Динаміка

+35%

0

10

126

Щедрою залишається допомога дітям-сиротам та дітям, які перебувають під опікою та піклуванням на рівні прожиткового мі-німуму. Її частка в середній зарплаті зросла на 10 пунктів до 76%.

Інші види допомоги (допомога у зв’язку з вагітністю та поло-гами, допомога одиноким матерям та тимчасова держана допомога) не мають значного соціального значення, оскільки забезпечують у 2010 році лишень 11% від середньої заробітної плати. Нагадаємо, що допомога у зв’язку з вагітністю та пологами відповідно до Європейського кодексу соціального забезпечення повинна становити 45% середньої заробітної плати кваліфікованого працівника. Допомога у разі втрати годуваль-ника для матері з двома дітьми повинна становити 40% середньої оплати праці. Натомість максимальна допомога одиноким матерям у 2010 році хоч і збільшилась, але не досягла і 20% від середньої зарплати по економіці.

3. Допомога малозабезпеченим сім’ям у Львівській області

Протягом 2009–2011 років кількість одержувачів допомоги мало-забезпеченим сім’ям зменшилась у 2,1 разу з 16,6 до 7,9 тис. У такому ж темпі, удвічі, скорочувалась і чисельність дітей, які отримали допо-могу по малозабезпеченості, з 36,8 до 18,3 тис. осіб. При цьому серед-ній розмір допомоги збільшився на 46% (враховуючи виплату допомоги у 2011 році). У 2010 році порівняно із 2009 роком середній розмір до-помоги збільшився лише на 3%, при тому що кількість одержувачів допомоги скоротилась у 1,8 разу. Це означає, що і бюджетні видатки на програму підтримки малозабезпечених сімей скоротились удвічі.

Відставання росту розміру допомоги (+3%) у 2010 році від темпів росту РЗПМ (+37%) становить 34%. Воно може бути зумов-лене збільшенням частки доходів сім’ї одержувачів допомоги, які враховуються при визначенні розміру допомоги. Але вірогідність та-кого чинника невисока, оскільки номінально доходи по Львівській об-ласті в середньому зросли на 16%. Отже, потрібно додатково вивчати причини відставання росту допомоги. Разом із тим, маємо стрімке зростання на 42% середнього розміру допомоги на початок 2011 року, яке також потребує пояснень. Найбільш імовірним чинником зростання могло би бути збільшення частки дітей, для яких передбачено збільше-ний на 10% розмір допомоги. Цей фактор є вірогідним, оскільки скоро-чення чисельності дітей, охоплених допомогою, уповільнилось і стано-вило на початок 2011 року 16%. Варто також враховувати збільшення

127

номінального показника РЗПМ на 31%, а також імовірність скорочення доходів малозабезпечених сімей, яким була призначена допомога.

У 2009 році середня частка допомоги по малозабезпеченості від прожиткового мінімуму становила 30% і збільшилась до 32% у 2011 ро-ці. Таке зростання у межах статистичної похибки при мізерних розмі-рах допомоги не має жодного значення. Отже, номінальне зростання розміру допомоги не має жодного соціального значення і не впли-нуло на покращення становища малозабезпечених сімей.

Динаміка скорочення чисельності одержувачів допомоги з числа багатодітних сімей є також несприятливою, хоча й не такою загроз-ливою (з 6 до 3,8 тисячі, або у 1,6 разу). У такому ж темпі – у 1,5 разу скорочувалась і чисельність дітей, які отримували допомогу по малоза-безпеченості.

Динаміка змін кількості малозабезпечених сімей Львівської області та розміру допомоги

у період з 01.01.2009 до 01.01.2011

Кількість малозабезпечених

сімей

Кількість дітей у малозабезпечених

сім’ях Рік

усього зокрема багато-дітні

усього зокрема багато-дітні

Середній розмір

допомоги

01.01.2009 16578 6072 36799 19041 683,04 01.01.2010 8924 4599 21309 16842 703,58 01.01.2011 7864 3853 18350 12898 1000

(-)

у 2,1 разу (210%)

(-) у 1,6 разу

(57%)

(-) у 2 рази (200%)

(-) у 1,5 разу

(47%)

(+) у 1,5 разу

(46%)

Виникає питання щодо причин скорочення кількості одержу-вачів допомоги. Гіпотетично причинами можуть бути:

1) збільшення кількості зайнятих. Малоймовірний чинник, ос-кільки зайнятість зросла лише на 0,8% проти скорочення числа одержу-вачів на 180%;

2) зростання зарплати та інших доходів. Малоймовірний чинник, оскільки номінальна зарплата зросла лише на 16%;

128

3) адміністративні перешкоди, пов’язані з перевіркою майна та іншими засобами обмеження права на допомогу. Ймовірний чинник, зважаючи на зусилля уряду по забезпеченню адресності допомоги, по-силення ролі соціальних інспекторів тощо. При цьому слід зазначити, що адміністративні перешкоди можуть бути і об’єктивними (наприк-лад, перевірка виявила майнові чи інші обставини, які приховувались). В такому випадку зменшення кількості отримувачів послуг можна роз-глядати як збільшення ефективності цільового використання державних коштів.

4. Тестування адміністративних послуг із призначення со-ціальної допомоги у вибраних районах Львівської області

У жовтні-листопаді 2010 року проводилось тестування якості адміністративних послуг із призначення соціальної допомоги управлін-нями праці та соціального захисту у Львівській області. Під час тес-тування оцінювали: 1) якість інформації про соціальну допомогу і джерела її поширення, 2) умови прийому громадян у процесі оформ-лення допомоги, 3) результативність процесу оформлення та рівень задоволеності одержувачів допомоги.

Результати тестування показали, що: 1) попит на соціальну допомогу є досить високим і сильним.

При тому, що понад половину респондентів невдоволена чергами, тривалістю прийому і неможливістю оформити допомогу протягом одного дня, розмірами допомоги, тільки 10% готові взагалі відмовитись від соціальної допомоги;

2) низька якість адміністративних послуг, тим не менше, може бути стримувальним фактором у реалізації права на соціаль-ні послуги. Особливо це стосується районів із низькими та середніми ризиками бідності населення, де кращі можливості для пошуку альтер-нативних джерел доходів, зокрема, неформальних. У бідних районах, незважаючи на терплячість і наполегливість клієнтів, відкривається можливість обмежувати доступ до соціальної допомоги через страх клієнтів оскаржувати дії працівників управління, невіру в можливість захистити свої права в суді, нерозуміння змісту своїх прав та порядку одержання допомоги, високу роль особистості працівника управління в інтерпретації права на допомогу;

3) найбільш слабкими місцями адміністративних послуг у сфері соціальної допомоги є: 1) низька якість інформування по-тенційних клієнтів, адже більшість із них потребує сторонньої до-

129

помоги в розумінні своїх прав та процедури оформлення допомоги; 2) залежність послуги лише від особистих якостей працівника управ-ління, який може довільно трактувати соціальні права, і, спираючись і на власний досвід, надавати переваги в соціальній допомозі тим чи іншим клієнтам; 3) відсутність інформації й іншої підтримки віднос-но можливості успішного оскарження неправомірних дій чи без-діяльності працівників управління; 4) максимально низька якість по-слуг у бідних районах із високим попитом на соціальну допомогу.

Основні проблеми забезпечення прав на соціальних захист у 2010 році:

1) збереження квазістандарту «гарантованого мінімуму» (РЗПМ) і його вплив на обмеження допомоги малозабезпеченим сім’ям у се-редньому на 50%;

2) низьке соціальне значення деяких видів допомоги сім’ям із дітьми, зокрема утримання на рівні 10% від середньої зарплати до-помоги одиноким матерям, тимчасової державної допомоги дітям, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами;

3) стрімке скорочення у 2 рази одержувачів допомоги по мало-забезпеченості, особливо в районах з високим ризиком бідності та високим попитом на допомогу;

4) збереження диспропорцій у соціальному захисті однакових за соціальним статусом категорій вразливих громадян;

5) посилення адміністративних перешкод в отриманні допомо-ги, викликаних прагненням уряду забезпечити адресність допомоги, але спроможних при недобросовісному підході до своїх службових обов’язків органів праці та соціального захисту населення безпід-ставно обмежити право на соціальну допомогу.

130

ЗМІСТ МЕТОДОЛОГІЯ МОНІТОРИНГУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ДОТРИМАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН ............................................................3 РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ТА ПРОБЛЕМ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДО ПЕРІОДУ МОНІТОРИНГУ................17

1.1. Проблема обмеження соціальних прав у політиці соціального захисту ..............................................................17 1.2. Реалізація прав на соціальний захист у 2009 році .........................28

РОЗДІЛ 2. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ....................................................................................36

2.1. Аналіз Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у сфері соціального захисту ..................................................36 2.2. Моніторинг актів ЦОВВ та ЛОДА у сфері соціального захисту ......43 2.3. Соціальна допомога дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування.................................................47

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ СІМ’ЯМ З ДІТЬМИ В УКРАЇНІ ЗА 2009–2011 РОКИ ...............................................................51

3.1. Методологічні застереження ...........................................................51 3.2. Прожитковий мінімум .....................................................................53 3.3. Результати моніторингу соціальної допомоги сім’ям з дітьми.........................................................................................56 3.4. Загальні результати моніторингу соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям .......................................................................65

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПО-МОГИ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМ СІМ’ЯМ У ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ..... 67

4.1. Методологічні застереження ...........................................................67 4.2. Територіальні особливості допомоги по малозабезпеченості у Львівській області .........................................72 4.3. Основні результати моніторингу допомоги по малозабезпеченості у Львівській області ..............................................83

ДОДАТОК 1 ..................................................................................................91 ДОДАТОК 2 ..................................................................................................93 ДОДАТОК 3 ..................................................................................................94 РОЗДІЛ 5. РЕЗУЛЬТАТИ ТЕСТУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УПРАВ-ЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В М. ЛЬВОВІ, ЖОВКІВСЬКОМУ ТА ПУСТОМИТІВСЬКОМУ РАЙОНАХ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ...........95 ДОДАТОК 1 ................................................................................................114 ДОДАТОК 2 ................................................................................................118

ЗВЕДЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ У 2010 РОЦІ ..............................................124

131

Моніторинг дотримання права на соціальний захист в Україні у 2010 році

Підсумкове видання

Відповідальний за випуск – Павло Лозинський

Літературне редагування і коректура – Оксана Панчишин

Комп’ютерна верстка і макетування – Світлана Костенко

Дизайн обкладинки – Руслан Водолазський

Підписано до друку 15.01.2011 Наклад 1000 пр.

СПДФО Костенко С. Б.