аграрної науки - agrovisnyk.comagrovisnyk.com/oldpdf/visnyk_07_2012.pdf · ЖУРНАЛ 2012, N!7 (713) arpapнol' науки Засновник І вмдавец~о

аграрної науки РЕДАКЦІЙНА КОЛЕПЯ

М.Д. Безуглий (головний редактор)

В .Ф . Петриченко (заступник головного редактора)

В.А. Величко (заступник головного редактора)

В . В. Адамчук В . Г. Андрійчук

С .А . Балюк В.О . Бусол В. В . Влізло І . В. Гриник Я.С. Гуков В.М. Жук

М . В . Зубець 0 .0 . Іващенко

С .М . Кваша П . В . Кондратенко

8.1 . Ладика М. К. Лінник

М . П . Лісовий Д.О . Мельничук М.М . Мусієнко

Ю .О. Приходько Б.С . Прістер

М . В . Роїк М . І . Ромащенко М . В . Рубленко

П.Т. Саблук В.Ф. Сайко

Ю.М. Сиволаn В.П. Ситник

М.П. Сичевський В . В. Снітинський

0 .0 . Созінов Б.Т . Стеrній

О. Г. Тараріко М.А. Хвесик

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИЙ ЖУРНN HAЦIOHNlbHO! АКАДЕМІТ АГРАРНИХ НАУК УКРАІНИ

Видається з вересня 1922 р. (матеріали друкуються мовами оригіналівукраїнською та російською) Щомісячник

EDITORIAL BOARD

М . Bezugly (editor-in-chief) V. Petrychenko (depиty editor-in-chief) V. Velychko (depиty editor-in-chief)

V. Adamchuk V. Andriychuk S. Balyuk V. Busol V. Vlizlo І . Grynyk Уа. Gukov V.Zhuk М . Zubets О. lvashchenko S. Kvasha Р. Kondratenko V. Ladyka М. Linnyk М . Lisovy D. Melnychuk М. Musiyenko Yu . Prykhod' ko В. Prister М. Royik М . Romashchenko М . Rublenko Р. Sabluk V. Sayko Yu. Syvolap V. Sytnyk М . Sychevsky V . Snitynsky О. Sozinov В. Stegniy О. Tarariko М. Hvesik

Київ Державне видавництво

«Аграрна наука»

2012

ЮВІЛЕЇ

СТОРІНКА МО

ЛОДОГО

ВЧЕНО

ГО

ЗМIСТ

липень 2012 р.

5 VII Генеральна асамблея Союзу аграрних академій Європи

7 Балюк С.А., Лісовий М.В., Захарова М.А., Анісімова О.В.,Вітанов О.Д., Рудь В.П., Кіях О.О. Пріоритетні напрями роз-витку овочівництва і баштанництва в Україні

11 Цвей Я.П., Іваніна В.В., Ременюк Ю.О., Шанда Л.В., Кісі-левська М.О., Воронюк Н.М., Торліна О.М., Петрова О.Т.,Дубовий Ю.П. Зміна агрохімічних показників чорнозему ти-пового залежно від довготривалого застосування добрив уЛісостепу

16 Тараріко Ю.О., Бердніков О.М., Величко В.А. Агроресурс-ний потенціал Лівобережного Полісся

21 Токмакова Л.М., Пищур І.М., Канівець В.І., Скорик В.В.Застосування мікробних препаратів і протруйників у земле-робстві

25 Мірошниченко М.М. Інформаційне та нормативне забезпе-чення державного управління ґрунтовими ресурсами в умо-вах реформування земельних відносин

30 Кулик М.Ф., Скоромна О.І., Обертюх Ю.В., Жуков В.П.,Виговська І.О., Гончар Л.О. Визначення обмінної енергії таенергетичних кормових одиниць у кормах для великої рога-тої худоби за їхнім хімічним складом

34 Гринів С.М. Густота стояння рослин і строки збирання буряківцукрових як фактори підвищення їхньої продуктивності

37 Стегній Б.Т., Бузун А.І., Мартиненко М.В. Ризики занесен-ня африканської чуми свиней в Україну

43 Орлов С.Д. , Мілієнко М.В. Оцінка генотипів кормових бу-ряків за морфологічними та господарсько цінними ознаками

47 Булгаков В.М., Борис А.М. Розробка математичної моделігичковідокремлювального робочого органу

50 Смаглій В.І. Рух матеріальної частинки по лопатці при нахиліосі її обертання

54 Булигін С.Ю., Бондар О.І., Дутов О.І., Кашпаров В.О. Су-часний етап мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи

58 Хомік Н.В. Моніторинг лісових ландшафтів Шацького націо-нального природного парку

61 Усатенко Н.Ф., Охріменко Ю.І., Мартиненко Л.Г., Кліщо-ва Т.Ю. Новий метод контролювання якості м’ясопродуктів

64 Проценко Л.В., Пасічник І.О. Вплив хмельових заквасокрізних сортів хмелю на якісні показники хліба

67 Тимчук В.М. Методологічні підходи до моделювання й оцін-ки трансферу технологічних інновацій в АПВ

70 Новак О.В., Горьовий В.П., Тимошенко М.М. Проблеми кад-рового забезпечення системи менеджменту в агропідприєм-ствах

73 Кучер А.В. Формування прибутковості виробництва гречки76 Матюха І.О., Долайчук О.П. Репродуктивна здатність телиць

і корів-первісток за випоювання соєвого молока з бобів соїтрадиційних і трансгенних сортів у молочний період

79 Колодка І.Л. Внесок академіка В.С. Крамарова у розвитоквітчизняного машинознавства (1950–1960 рр.)

81 Охрим С.А. Екотоксична оцінка впливу мікроелементів навідтворну функцію корів

83 В.М. Булгакову — 6084 Л.М. Тіщенку — 60

МЕХАНІЗАЦ

ІЯ,

ЕЛЕКТРИФІКАЦ

ІЯ

ТВАРИННИЦ

ТВО,

ВЕТЕРИНАРНА МЕ

ДИЦИНА

ЗЕМЛЕРОБС

ТВО,

ҐРУНТО

ЗНАВСТ

ВО,

АГРОХІМІЯ

РОСЛИ

ННИЦТВО,

КОРМОВИР

ОБНИЦТ

ВО

ГЕНЕТИКА, СЕ

ЛЕКЦІЯ

,

БІОТЕХНОЛ

ОГІЯ

ЕКОНОМ

ІКА

ЗБЕРІГА

ННЯ ТА

ПЕРЕРОБК

А ПРОДУ

КЦІЇ

Вісник аграрної науки

АГРОЕК

ОЛОГІЯ,

РАДІОЛОГІЯ, МЕ

ЛІОРАЦ

ІЯ

НАЙАКТУАЛЬНІШЕ

ІНФОРМ

АЦІЙНЕ

ПОВІДОМЛЕ

ННЯ

2

JUVILEE

YOUNG SCIENTIST'S

PAGE

CONTENTS

3липень 2012 р.

ECONOMICS

GENETICS, SELECTION,

BIOTECHNOLOGY

MECHANIZATION,

ELECTRIFICATION

PLANT-GROWING,

FODDER PRODUCTION

LAND CULTIVATION,

SOIL SCIENCE,

AGROCHEMISTRY

STORAGE AND

PRODUCTS' PROCESSING

Вісник аграрної науки

LIVESTOCK BREEDING,

VETERINARY SCIENCE

AGROECOLOGY,

RADIOLOGY, MELIORATION

TOPICAL ISSUES

REPORT

OF INFORMATION

5 VII General assembly of the Union of agrarian academies of theEurope

7 Baliuk S., Lesovoy N., Zaharova M., Anisimova O., Vitanov A.,Rud V., Kiyah O. Priorities in development of vegetable growingand melon production in Ukraine

11 Tsvey Ya., Ivanina V., Remeniuk Yu., Shanda L., Kisilevs-kaya M., Voroniuk N.N., Torlina O., Petrova Ye., Dubovoy Yu.Change of agrochemical indexes of typical black earth dependingon terms of application of fertilizers in zone of Forest-Steppe

16 Tarariko Yu., Berdnikov A., Velichko V. Agroresources poten-tial of the Left-Bank Polisya

21 Tokmakova L., Pishchur I., Kanivets V., Skorik V. Techniqueof joint application of microbial specimens and seed dressers infarming agriculture

25 Miroshnichenko M. Informational and normative security ofadministration of government by edaphic resources in conditionsof reforming of land relations

30 Kulik M., Skoromna O., Obertiuh Yu., Zhukov V., Vigovs-kaya I., Gonchar L. Determination of exchange energy andpower feed units in feedstuffs for cattle on their chemical compo-sition

34 Gryniv S. Planting density and harvesting time of crop as factorsof increasing productivity of sugar beet

37 Stegniy B., Buzun A., Martynenko N. Risk of introduction ofthe African swine fever to Ukraine

43 Orlov S., Miliyenko M. Assessment of genotypes of fodder beetto morphological and economic valuable attributes

47 Bulgakov V., Boris A. Development of mathematical model ofhaulm cutter end-effector

50 Smagliy V. Movement of material corpuscle on vane at incli-nation of an axis of its twirl

54 Bulygin S., Bondar A., Dutov A., Kashparov V. Modern stageof minimization of aftereffects of Chernobyl catastrophe

58 Homik N. Monitoring of forest landscapes of Shatsk nationalnatural park

61 Usatenko N., Ohrimenko Yu., Martynenko L., Klishchova T.New method of monitoring of quality of meat food

64 Protsenko L., Pasechnik I. Influence of hop starter cultures ofdifferent grades of hop plant on quality indicators of bread

67 Timchuk V. Methodological approaches to simulation and eva-luation of transfer of technological innovations in AIP

70 Novak A., Goriovy V., Timoshenko N. Problems of staffsecurity of management system in agricultural economies

73 Kucher A. Formation of profitableness of production of buck-wheat

76 Matiuha I., Dolaychuk O. Reproductive ability of heifers and firstheifers at bringing up with soya milk from legumes of soya beanof traditional and transgenic grades in the milking term

79 Kolodka I. Contribution of academician V.S. Kramarov indevelopment of national Engineering (1950–1960)

81 Ohrim S. Eco-toxical assessment of influence of microelementson replicated function of cows

83 To Bulgakov V. — 6084 To Tischenko L. — 60

4

НАУКОВО· ТЕОРЕТИЧНИЙ

ЖУРНАЛ 2012, N!7 (713)

arpapнol' науки

Засновник І вмдавец~о -Національна академія аграрних наук України

Вісник аграрної н.аІJІСU

Свідоцтво про державну реєстрацію

КВ N!! 540 від 28.03.94.

Точка зору редколегії

не завжди збігається з позицією авторів

Редакція:

АЛ. АІсімова,

Л.М. Байбородіна, Н.Ф. Лайко,

Л.В. Машковська,

Л.Г. Мірошниченко

Комп'ютерна верстка:

1.0 . Алейнікова, С.В. Пчелянська

Комп'ютерний набір: Н.М. Чепіга,

І .М. Баланчук

Адреса видавництва: 03022, Київ-22,

вул. Васильківська, 37, тел./факс 257-40-81 .

Е-таіІ: agrovfsnyk@иkr.net

Адреса видавця: 03022, Київ-22,

вул. ВасильЮвська,37

Підписано до друку 11 .07.12. Формат 70х100/16.

Папір офсетний. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 7 ,15. Умовн. фарбовідб. 14,8.

Обл.-вид. арк. 10,0.

Друкарня фірми «Есе». 03142, Киів-142,

пр. Вернадського, 34/1 . тел./факс 424-02-10.

Державне видавництво

«Аграрна наука»

© 2012

липень 2012 р.

5Вісник аграрної наукилипень 2012 р.

Інформаційнеповідомлення

Союз Європейських академій прикладних наук в галузі сільського господарства, продоволь-ства і природничих ресурсів (UEAA) був заснований у 2000 р. з ініціативи президента Академіїсільського господарства Італії.У складі UEAA — двадцять дві аграрні академії з європейських країн.24–25 травня 2012 р. у Стокгольмі (Королівство Швеція) проходила Сьома Генеральна асамб-

лея Союзу. У Сесії взяла участь і делегація НААН, очолювана Президентом, академіком Мико-лою Безуглим. Принагідно слід зазначити, що у 2010–2012 рр. в UEAA головувала Національнаакадемія аграрних наук України і, відповідно, функцію Президента Союзу виконував академікНААН Микола Безуглий.М. Д. Безуглий, звітуючи про діяльність Союзу у 2010–2012 рр., наголосив, що оргкомітет Со-

юзу спрямовував роботу на вирішення питань, прописаних його Статутом, а саме:

· підтримку наукової діяльності з розвитку сільськогосподарських наук, виробництва продуктівхарчування та ресурсозбереження;

· сприяння створенню і розповсюдженню знань, нових технологій, інновацій;

· заохочення обміну інформацією між членами UEAA;

· забезпечення достовірної інформації для формування належної суспільної думки;· розвиток зв’язків між ученими різних країн;

· сприяння прийнятності наукової методології щодо сталого розвитку;· надання порад та рекомендацій тим, хто формує суспільну думку й ухвалює відповідні рішен-ня у Європі та за її межами.Під час головування НААН в Союзі до складу UEAA були залучені:Академія наук Республіки Албанія та Академія наук і мистецтв Боснії і Герцеговини.Під патронатом НААН проведено спеціальну Сесію, на якій було обговорено проблему без-

пеки та якості продуктів харчування. На основі взаєморозуміння члени Союзу взяли на себе зо-бов’язання вживати всіх заходів щодо використання досягнень аграрної та біологічної науки длярозв’язання зазначеної проблеми.В умовах сучасних глобальних продовольчих катаклізмів значна частина населення світу не-

доотримує продуктів харчування. Проблема загострена тим, що зростання населення планетивипереджає темпи зростання світового виробництва зерна. За таких умов Україна має унікальніможливості відіграти значну роль у розв’язанні цієї проблеми. Адже природно-кліматичні умови ідосягнення як світової, так і вітчизняної аграрної науки за відповідного матеріально-технічногозабезпечення дають змогу виробляти в Україні щорічно понад 80 млн т зерна. З огляду на цевчені НААН науково обґрунтували доцільність створення під егідою ООН світового продоволь-чого резерву зерна на території України. Реалізація цієї ідеї — один з прикладів матеріалізаціїнаукових знань – постулату, прописаного Союзом.Вітчизняне зерновиробництво вже зараз освоює нову науково обгрунтовану логістику зерно-

вого ринку, за якою зерновиробництво в Україні умовно поділене на дві зони: експортну і внутрі-шнього споживання. Експортна зона охоплює регіони, наближені до портових елеваторів, — самена цій території можуть бути зосереджені стратегічні резерви; зона внутрішнього споживанняохоплює регіони, в яких доцільно зосередити зерно для тваринництва та переробки.Ідея формування резерву зерна на території України потребує реалізації таких заходів:

· розробки спільно з ФАО та іншими подібними структурами ООН Концепції створення світо-вого резерву зерна і визначення місця і квот у ній України;

· винесення Президентом України на розгляд сесії ООН принципово нової глобальної ініціа-тиви щодо зернового урегулювання продовольчих, енергетичних та екологічних проблем;

· проведення у 2013 р. Міжнародного фізико-економічного форуму, присвяченого 150-річчю

VII ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯСОЮЗУ АГРАРНИХ АКАДЕМІЙ ЄВРОПИ

6 Вісник аграрної науки липень 2012 р.

від дня народження академіка Володимира Вернадського, і розгляду на форумі проблеми ви-робництва зерна через призму наукових праць ученого.Крім того, сформовані передумови економічної теорії зерновиробництва стануть підставою для

проведення в м. Києві у 2017 р. Всесвітнього саміту «Ріо + 25» з оновленою версією розвиткубагатства і цінностей на противагу руйнівному віртуально-фінансовому і технократичному гло-балізму.Президент закликав присутню наукову спільноту на наступній черговій Сесії розглянути «Перс-

пективи збільшення світових запасів зерна».Крім того, Микола Безуглий, підтримуючи тематичну спрямованість Сьомої сесії, наголосив

на тому, що Генеральна Асамблея підтверджує виняткову роль міжнародної наукової співпрацідля зростання нашого благополуччя, нашої безпеки, зміцнення здоров’я, збереження довкілля іполіпшення якості життя. «Сьогоднішній день, як ніколи раніше, — зазначив він, — спонукає ос-мислити величезну роль, яку відіграють у нашому житті наукові дослідження».Як побажання на майбутнє, Президент виніс на розгляд Зібрання пропозиції щодо розвитку

діяльності UEAA:

· посісти чільне місце у структурі ФАО;

· об’єднати зусилля у формуванні та реалізації стратегічних завдань досліджень у відповідьна соціальні та економічні виклики;

· посилити вплив UEAA через залучення до її складу нових членів;

· оновити дизайн і розширити можливості веб-сайту Союзу, зокрема з обміну поглядами увіртуальних дебатах;

· створити віртуальний журнал про діяльність Союзу в період між сесіями, в якому висвітлю-вати усе визначне, що відбувається в аграрній науці.В обговоренні доповіді Президента UEAA Миколи Безуглого взяли участь керівники делегацій:

Російської академії сільськогосподарських наук, Чеської академії наук, Академії наук сільськогота лісового господарства Румунії, Французької академії сільського господарства, Королівськоїшведської академії сільського господарства та лісівництва. У своїх виступах колеги високо оці-нили результати головування НААН в Союзі у 2010–2012 рр. Підтримано й ініціативи НААН зоцінкою їх позитивного впливу на розвиток людства. Зібрання було поінформоване про роботуакадемій — членів Союзу про їхні здобутки та проблеми. Запропоновано розширити функції Со-юзу, посилити його вплив на європейські процеси. Підтримано пропозицію про започаткуванняперіодичного видання UEAA, в якому вчені-аграрії з різних країн друкуватимуть і власні науковіпраці.Учасники Генеральної Асамблеї відповідно до Статуту UEAA одноголосно ухвалили рішення,

що впродовж наступних двох років головування у Союзі Європейських академій прикладних наукв галузі сільського господарства, продовольства і природничих ресурсів буде здійснювати Коро-лівська шведська академія сільського господарства та лісівництва. На пропозицію нового Пре-зидента UEAA пані Сари фон Арнольд — Президента Королівської шведської академії сільсько-го господарства та лісівництва — віце-президентом UEAA обрано пана Яна Ліпавскі — Прези-дента Чеської академії сільськогосподарських наук.У рамках Сесії Генеральної асамблеї UEAA проведено наукову конференцію «Як необхідно

організувати роботу в країнах — членах Союзу, щоб протидіяти загрозам транскордонних епізо-отичних хвороб і, зокрема, зоонозів».

За результатами конференції сім учених з-поміж доповідачів були нагороджені Срібною ме-даллю UEAA, яку вручала новий Президент UEAA — пані Сара фон Арнольд.

ІНФОРМАЦІЙНЕПОВІДОМЛЕННЯ

VII Генеральна асамблеяСоюзу аграрних академій Європи


Найактуальніше

Концептуальні положеннярозроблено на виконання На-казу Міністерства аграрноїполітики та продовольства Ук-раїни № 190 від 20.05.2011 р.та Рішення засідання Коміте-ту з конкурсних торгів Міні-стерства аграрної політики тапродовольства України (про-токол № 2 від 04.08.2011 р.).Основним завданням розроб-ки є забезпечення населенняУкраїни високоякісною овоче-вою і баштанною продукцієюобсягом 12 млн т на підставіфізіологічно обґрунтованих

УДК 635.1-635.7:631.4© 2012

С.А. Балюк,академік НААН

М.В. Лісовий,доктор сільсько-господарських наук

М.А. Захарова,кандидат сільсько-господарських наук

О.В. Анісімова,кандидатекономічних наукННЦ «Інститутґрунтознавства та агрохіміїімені О.Н. Соколовського»

О.Д. Вітанов,доктор сільсько-господарських наук

В.П. Рудь,О.О. Кіях,кандидатиекономічних наукІнститут овочівництваі баштанництва НААН

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИРОЗВИТКУ ОВОЧІВНИЦТВАІ БАШТАННИЦТВА В УКРАЇНІ

Проаналізовано с часний стан виробництваовочевої та баштанної прод ції, наведенопріоритетні напрями розвит овочівництва ібаштанництва та переробної ал зі на перспе тив ,визначено обся и виробництва овочевої ібаштанної прод ції до 2015 р.

норм споживання на 1 особу(161 кг на рік) та зростання об-сягів експорту в кількості до1,2 млн т на рік, що стане ре-альним джерелом поповненнядохідної частини державногобюджету.Основні проблеми роз-

витку галузі. Вирощуванняовочевих і баштанних культуру господарствах населення тадрібних фермерських підприєм-ствах, зумовлене посиленнямвідриву реального виробникавід наукових надбань, новітніхтехнологій, якісного посівногоматеріалу, істотно зменшиломожливості інноваційно-інвес-тиційного розвитку галузі.Втрати великого товаровироб-ника знизили обсяги вироб-ництва і переробки овочів уконсервній промисловості тапідсобних цехах сільськогос-подарських підприємств.Основними факторами зни-

ження виробництва овочевої ібаштанної продукції є викори-стання традиційних техно-логій, зменшення обсягів за-стосування добрив і хімічнихмеліорантів, вирощуваннякультур низьковрожайних сор-тів і гібридів, відсутність віт-чизняної техніки та обладнан-ня для переробної галузі; не-врегулювання законодавчих

актів сертифікації земель тасільгосппідприємств для отри-мання овочевої продукції нарівні світових стандартів інорм безпеки харчових про-дуктів. Через високі ціни наіноземну техніку сільгоспви-робники мало використовуютьнові конструкції сівалок, об-прискувачів, культиваторів,машин для висаджування роз-сади, поливу, догляду за рос-линами та збирання врожаюовочевої продукції. Науковіселекційні установи нині ма-ють низьку матеріально-техніч-ну базу для ведення селекціїі насінництва овочевих і баш-танних культур та застосуван-ня новітніх методів у сільсько-господарській біотехнології.Розвиток овочівництва та

баштанництва стримуєтьсявідсутністю великих оптовихринків. Ланцюг «виробник —оптовик — роздрібний прода-вець — споживач» залишаєть-ся перевантаженим великоюкількістю суб’єктів господарю-вання, що значною мірою під-вищує ціни на овочі, якістьяких залишається низькою.Цінова політика на овочі ста-ла залежати від погоднихумов та насичення ринку ім-портною продукцією. Високіставки на банківські кредити



не сприяють подальшому роз-витку овочівництва відкритогоі захищеного ґрунту. Зменши-лася кількість овочесховищ, по-треба в яких сягає до 2,5 млн тодноразового зберігання.Наявність зазначених про-

блем не дає змоги повноюмірою використати природнийта економічний потенціал краї-ни для розвитку галузі до об-сягів, які гарантують стабільненаповнення продовольчогоринку якісною овочевою табаштанною продукцією заприйнятними для споживачів івиробників цінами [2–4].Розв’язати проблему мож-

на лише спільними зусиллямиорганів державної влади,місцевого самоврядування,сільгоспвиробників, науковців,інвесторів та реалізаторів зурахуванням особливостейрегіонів України та рівня їх-нього соціально-економічногорозвитку.Основні способи розв’язан-

ня проблеми:Земельні ресурси та сиро-

винні зони: здійснити адапто-ваний землеустрій раціональ-ного використання земельнихресурсів під овочеві та баш-танні культури; створити регіо-нальні зони вирощування ово-чевих і баштанних культур натериторії України з урахуван-ням їхніх біологічних особли-востей та ґрунтово-кліматич-них умов; провести спеціаліза-цію вирощування окремихвидів овочевих і баштаннихкультур та їх територіальнерозміщення в Україні; створи-ти великотоварні підприєм-ства інтенсивного вирощуван-ня та переробки овочевої ібаштанної продукції; створитисистему сертифікації земельта сільгосппідприємств для от-римання овочевої і баштанноїпродукції високої якості.Технології вирощування:

розробити новітні агротехно-логії вирощування овочевих ібаштанних культур, адапто-вані до конкретних ґрунтово-кліматичних умов; удоскона-

Пріоритетні напрями розвиткуовочівництва і баштанництва в Україні

лити «Систему машин» — тех-нічні засоби нового покоління(ґрунтообробну техніку, сівал-ки точного висіву насіння, роз-садосадильні машини, комп-лексні технічні агрегати, зби-ральну техніку та ін.) длявпровадження новітніх техно-логій вирощування овочевих ібаштанних культур; впровади-ти систему «Органічне вироб-ництво» для великотоварногосектору і приватних госпо-дарств з використанням нау-кових розробок та передовогодосвіду; розробити збалансо-вану систему удобрення ово-чевих і баштанних культур завиносом поживних речовинпрогнозованим урожаєм; роз-робити інтегровані системизахисту овочевих культур відхвороб, шкідників і бур’янівстворенням стійких сортів ігібридів та використанням тех-нологічних, біологічних і хіміч-них методів; постійно здійс-нювати сортозаміну та сорто-оновлення овочевих і баштан-них культур; збільшити обсягивиробництва овочевої та баш-танної продукції на зрошува-них землях з використаннямкраплинного зрошення та мік-родощування; підвищуватиродючість ґрунтів через уве-дення та освоєння овочевихсівозмін з багаторічними бобо-вими травами або сидераль-ними культурами, внесенняорганічних і мінеральних доб-рив та хімічних меліорантів ізастосування енергоощаднихспособів обробітку ґрунту.Селекція і насінництво: ви-

користовувати в селекції і на-сінництві метод молекулярно-генетичної ідентифікації тастворення генетичних пас-портів овочевих культур; роз-ширити фундаментальні дос-лідження з вивчення імунітетуовочевих рослин на генетич-ному рівні; створити сучаснуматеріально-технічну базу дляселекції та насінництва із за-лученням вітчизняних і зару-біжних інвесторів; надаватипріоритет вітчизняним сортам

і гібридам з метою доведенняїхньої частки в Реєстрі не мен-ше ніж 50%.Зберігання, переробка та

логістика: реконструюватинаявні овочесховища місткіс-тю 1,3 млн т та побудувати но-ві із сучасним обладнанняммісткістю 1,2 млн т овочевоїпродукції; розробити сучаснутехнологію переробки овочів увисокоякісні харчові продукти(овочева консервація, соуси,кетчупи, соління, напої та ін.);створити мережу сільськогос-подарських обслуговуючих ко-оперативів з частковою пе-реробкою овочевої продук-ції одноразового зберігання;створити систему торгівлі ово-чевою продукцією через про-довольчі ринки (дрібні, вели-котоварні, супермаркети) з пе-ревіркою показників якостіпродукції; застосовувати перс-пективні форми трансферуінновацій та реклами; поліп-шити систему логістики тамаркетингу.Якість продукції та її екс-

порт: створити сорти і гібри-ди овочевих культур з високи-ми товарними та споживчимихарактеристиками продукції;розробити національні стан-дарти виробництва, зберіган-ня, переробки та збуту овоче-вої продукції, гармонізовані зєвропейськими і міжнародни-ми стандартами; збільшитиобсяги виробництва овочевоїпродукції на експорт; забезпе-чити контроль за якістю ово-чевої продукції на основі на-ціональних і міжнароднихстандартів через удоскона-лення роботи екологічних тасанітарних служб.Інноваційно-інвестиційна

стратегія розвитку овочів-ництва і баштанництва:створити підприємства з виго-товлення нових машин і ме-ханізмів для застосування но-вітніх агротехнологій вирощу-вання овочевих і баштаннихкультур; створити комерційніструктури розвитку селекції танасінництва овочевих і баш-



танних культур; розробити новівиди органічних, органо-міне-ральних і комплексних водо-розчинних мінеральних добривдля відкритого й захищеногоґрунту з урахуванням біологіч-них особливостей культур;розробити нові системи захис-ту рослин від хвороб, шкід-ників і бур’янів та різні методизахисту (технологічні, біоло-гічні, хімічні); створити підпри-ємства для виробництва полі-мерних матеріалів та будів-ництва тепличних комплексів;побудувати нові овочесхови-ща з урахуванням сучаснихвимог до умов зберігання ово-чевої продукції; побудуватинові переробні підприємства зперспективним обладнаннямдля переробки овочевої про-дукції; впроваджувати на зро-шуваних землях краплиннезрошення, мікродощування тафертигацію; створити на ко-мерційній основі резервнийфонд елітного насіння овоче-вих і баштанних культур; ство-рити дорадчу службу з питаньвиробництва, зберігання, пе-реробки та збуту овочевоїпродукції на різних рівнях уп-равління інфраструктурою га-лузі овочівництва.Наукове забезпечення: ви-

значити зони і ґрунти, придатнідля вирощування овочевих ібаштанних культур на тери-торії України; постійно створю-вати нові високоврожайні сор-ти і гібриди, стійкі до біотичнихта абіотичних факторів; під-тримувати науково-виробничіоб’єднання, спрямовані на ін-вестування, розробку і вироб-ництво інноваційної продукції;застосовувати у виробництвінауково обґрунтовані норма-тиви собівартості овочевої ібаштанної продукції; сприятипідвищенню родючості ґрунтівметодом впровадження сучас-них агротехнологій та опти-мальних систем удобрення всівозмінах різної ротації; удос-коналити інформаційне забез-печення через регіональні тарайонні дорадчі служби із за-

лученням провідних фахівцівнаукових установ та навчаль-них закладів; створити демон-страційні полігони при науко-вих установах та досліднихцентрах для проведення нау-кових конференцій, виставок,ярмарків, днів поля, круглихстолів за участі господарств —виробників овочевої і баштан-ної продукції та приватних гос-подарств населення.Економіка: знизити собівар-

тість виробництва овочевої ібаштанної продукції до норма-тивних показників підвищен-ням урожайності та заощаджен-ням матеріальних і людськихресурсів; надавати пільговекредитування для будівництваовочесховищ, тепличних комп-лексів, зрошувальних мереж;зменшити митний збір за вве-зення імпортних машин, меха-нізмів та обладнання для ви-робництва та переробки ово-чевої продукції; ввести дотаціїна овочеву продукцію, вироще-ну на основі органічного зем-леробства; здійснювати мате-ріальну підтримку кооператив-них підприємств з виробницт-ва, зберігання, переробки тареалізації овочевої та баштан-ної продукції через пільговеоподаткування і кредитування(перший рік — безвідсотковийкредит); залучити промисло-вий, торговий і банківський ка-пітал для розвитку овочівницт-ва та переробної галузі.Заходи вдосконалення ро-

боти дрібнотоварного секто-ру: постійно здійснювати сор-тозаміну та сортооновленняовочевих і баштанних культурдля дрібнотоварного сектору;налагодити випуск малогаба-ритної техніки та агрегатів;удосконалити систему збутуовочів дрібних товаровироб-ників; налагодити роботу пе-реробних цехів, заготівельно-торговельних кооперативів увіддалених місцях; забезпечи-ти сільські ринки експрес-при-ладами для перевірки якостіовочевої і баштанної про-дукції.

Законодавчі акти: розро-бити законодавчі та норма-тивно-правові акти у сферіовочівництва і баштанництвадля створення сприятливогозовнішнього середовища що-до впровадження інноваційнихта інвестиційних проектів;удосконалити законодавчубазу з регулювання експорт-них операцій овочевої продук-ції; удосконалити нормативно-правову систему формуваннята функціонування овочевогоринку.Очікувані результати реа-

лізації концептуальних по-ложень та фінансові витра-ти: довести обсяг виробництваовочевої і баштанної продукціїдо 12 млн т на рік, що забез-печить її споживання в кіль-кості 161 кг на 1 людину таекспорт продукції до 1,2 млн тна рік; раціонально використо-вувати земельні ресурси, під-вищувати родючість ґрунтів таїхню продуктивність; отримативрожайність овочевих і баш-танних культур у середньомуне менше 22 т/га; зменшитисобівартість овочевої продук-ції на 20–30% та підвищити їїконкурентоспроможність насвітовому ринку; поліпшитиякість продукції до рівня євро-пейських і міжнародних стан-дартів; створити нові робочімісця в кількості до 40 тис.працівників; підвищити відда-чу від 1 га землі і зекономитиземельні ресурси під овочеви-ми та баштанними культурамина 15 тис. га за посівної площі535 тис. га; стимулювати роз-виток вітчизняного машинобу-дування і підприємств пере-робної галузі овочевої про-дукції.Основні прогнозовані по-

казники виробництва овочевоїта баштанної продукції наве-дено в Концепції на період до2015 року [1].Інноваційно-інвестиційна

привабливість галузі овочів-ництва і баштанництва поля-гає в забезпеченні рентабель-ності на рівні 30–35%. За вкла-




дення інвестиційних коштів умежах 40–50 тис. грн на 1 газ дотриманням технологій ви-рощування овочевих і баштан-них культур гарантовано мож-на отримати чистий прибутокза виробничий цикл у розмірі12–15 тис. грн з 1 га. Загаль-ний щорічний прибуток галузістановитиме 6–9 млрд грн.Оцінка фінансових, мате-

ріально-технічних і трудо-вих ресурсів, необхіднихдля реалізації стратегії. Фі-нансування розвитку овочів-ництва і баштанництва та пе-реробної галузі до 2015 р.планується здійснювати за ра-хунок коштів суб’єктів господа-

рювання, інноваційно-інвести-ційних проектів, державного імісцевих бюджетів та іншихджерел, передбачених зако-нодавством. Концепція потре-бує додаткових витрат на роз-виток овочівництва захищено-го ґрунту, що передбачає новіпідходи у виробництві, комер-ційній діяльності тепличнихпідприємств, пільговій системі,її оподаткуванні та кредиту-ванні. Матеріально-технічнезабезпечення галузі потребуєістотного оновлення на основівпровадження новітніх техно-логій за рахунок зниженнямитного збору з імпортних ма-шин та обладнання і залучен-

ня промислового, торгового йбанківського капіталу. Органі-заційні та контрольні функції вгалузі овочівництва і баштан-ництва здійснюють державніоргани за рахунок державногота місцевих бюджетів.Орієнтовний обсяг фінансу-

вання розвитку овочівництва ібаштанництва та переробноїгалузі до 2015 р. становить30800 млн грн, з них із держав-ного бюджету — 3280, місце-вих бюджетів — 1035 млн грн.Обсяг фінансування уточ-

нюють щороку під час скла-дання проектів державного тамісцевих бюджетів на наступ-ний рік.

Україна за природно-економічним потенці-алом розвитку овочівництва і баштанницт-ва значно переважає сусідні держави. Дотри-мання основних положень Концепції виробниц-тва овочево-баштанної продукції на період до2015 р. дасть можливість забезпечити насе-лення країни високоякісною овочево-баштан-ною продукцією обсягом 12 млн т з урахуван-

Висновки

ням фізіологічно обґрунтованих норм спожи-вання на 1 особу (161 кг на рік) та зростанняобсягів експорту в кількості до 1,2 млн т нарік, що стане реальним поповненням дохідноїчастини державного бюджету. Концепція є ос-новою для розробки Державної цільової про-грами розвитку овочівництва і баштанницт-ва та переробної галузі на період до 2020 року.

1. Концепція виробництва овочево-баштанноїпродукції в Україні на період до 2015 року/[С.А. Балюк, М.І. Ромащенко, М.В. Лісовий,О.Д. Вітанов та ін.]; за ред. Балюка С.А., Ромащен-ка М.І., Лісового М.В., Вітанова О.Д. — Харків:Міськдрук, 2012. — 28 с.

2. Кравченко В.А. Перспективи розвитку галузіовочівництва в Україні/В.А. Кравченко//Вісн. аграр.науки. — 2011. — № 5. — С. 18–21.

Бібліографія

3. Сыч З.Д. Будущее — за крупными овощны-ми хозяйствами/З.Д. Сыч//Овощеводство. — 2011.— № 1. — С. 18–20.

4. Яровий Г.І. Перспективи українського овочів-ництва у період глобалізації/Г.І. Яровий, В.П. Рудь,О.О. Кіях//Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільс. госп-ва: Економічні науки. — Харків: ХНТУСГ, 2007. —Вип. 66. — С. 390–402.



Землеробство,ґрунтознавство,агрохімія

УДК 631.45:631.58: 633.63© 2012

Я.П. Цвей,доктор сільсько-господарських наук

В.В. Іваніна,Ю.О. Ременюк,кандидати сільсько-господарських наук

Л.В. Шанда,кандидатбіологічних наук

М.О. КісілевськаН.М. ВоронюкО.М. ТорлінаІнститут біоенергетичнихкультур і цукрових буряківНААН

О.Т. Петрова,Ю.П. Дубовий,кандидати сільсько-господарських наукБілоцерківська дослідно-селекційна станція

ЗМІНА АГРОХІМІЧНИХПОКАЗНИКІВ ЧОРНОЗЕМУ ТИПОВОГОЗАЛЕЖНО ВІД ДОВГОТРИВАЛОГОЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВУ ЛІСОСТЕПУ

По азано моніторин ові спостереження за зміноюа рохімічних по азни ів чорноземів типовихвил ваних продовж 3-х ротацій зерно-б ря овихсівозмін. За ви ористання 7,5 т/ а + N50P66K66спостері алося зростання вмістл жно ідролізовано о азот , р хомо о фосфор таобмінно о алію.

Довготривале системне ви-користання чорноземних ґрун-тів у сільськогосподарськомувиробництві зумовлює зміни аг-рохімічних показників ґрунту.Глибина та інтенсивність про-цесів трансформації залежатьвід системи удобрення, чергу-вання культур у сівозмінах і зонизволоження. У дослідженнях,проведених на чорноземах опід-золених в умовах нестійкогозволоження Лісостепу України,було встановлено, що засто-сування мінеральної та органо-мінеральної систем удобреннясприяло підвищенню вмісту

сполук мінерального азоту повсьому 1,5-метровому профілюґрунту [4]. Зростання вмісту ру-хомого фосфору в ґрунті голов-ним чином пов’язано з нормамизастосування добрив та вели-чиною виносу фосфору сільсь-когосподарськими культурами[7, 9].Уміст обмінного калію в чор-

ноземних ґрунтах тісно корелюєіз системою удобрення культурта його вмістом у ґрунтово-вбирному комплексі. Найбіль-ший уміст обмінного калію вґрунті спостерігали під час за-стосування органо-мінеральноїсистеми удобрення [2, 3, 6, 8].Моніторингові спостережен-

ня за зміною агрохімічних по-казників ґрунту дають мож-ливість сформувати раціо-нальні підходи до збереженняйого родючості, не допуститинадлишкової норми викорис-тання добрив, що оптимізуєумови росту й розвитку рослинта стабілізує екологічний станґрунтової системи.Мета досліджень — визна-

чити вплив прямої дії та післядіїдобрив на формування пожив-ного режиму чорнозему вилугу-

ваного в різноротаційних сіво-змінах.Об’єкти та методика дослі-

дження. Дослідження прово-дили за системою ведення сі-возмін у довготривалому стаці-онарному досліді, започатко-ваному в 1973 р., у Білоцерків-ському відділенні Інститутуцукрових буряків УААН, упро-довж 3-х ротацій 10-пільнихзерно-бурякових сівозмін. Чер-гування культур у сівозмінах бу-ло таким: плодозмінна (40% —просапних, 50 — зернових, 10 —кормових) — редька олійна (у Іі ІІ ротаціях — конюшина) — пше-ниця озима — буряки цукрові —горох — пшениця озима — бу-ряки цукрові — кукурудза назелений корм — пшениця ози-ма — буряки цукрові — ячмінь;просапна (60% — просапних,40 — зернових) — кукурудза назелений корм — пшениця ози-ма — буряки цукрові — кукуруд-за ВМС — пшениця озима —буряки цукрові — кукурудза назелений корм — пшениця ози-ма — буряки цукрові — ячмінь;зернопросапна (30% — просап-них, 70 — зернових) — горох —пшениця озима — буряки цук-


ЗЕМЛЕРОБСТВО,ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ

рові — горох — пшениця озима— пшениця озима — кукурудзаз/к — пшениця озима — буря-ки цукрові — ячмінь. Системуудобрення в сівозміні наведенов табл. 1. Обробіток ґрунту —різноглибинний комбінований:глибока оранка на 28–30 см підцукрові буряки, 20–25 — підкормові, мілкий обробіток — підзернові (12–15 см).У ґрунті після завершення

ротацій сівозмін на 3-х поляхвизначали вміст лужногідролі-зованого азоту за Корнфілдом,рухомого фосфору і обмінногокалію — за Чиріковим.Ґрунт дослідного поля — чор-

нозем типовий вилугуванийглибокий малогумусний крупно-пилувато-середньосуглинковийз умістом у шарі 0–30 см гумусу3,6–4,1%, рухомих форм фос-фору і калію (за Чиріковим) —відповідно 130–150 і 50–70,азоту лужногідролізованого (заКорнфілдом) — 120–140 мг/кгґрунту.

Результати досліджень.Упродовж періоду ротації сіво-змін уміст лужногідролізовано-го азоту в ґрунті мав тенденціюдо зниження. Так, у варіанті бездобрив уміст лужногідролізова-ного азоту в орному шарі пло-дозмінної сівозміни зменшивсяна кінець ІІІ ротації з 177 до 124мг/кг ґрунту, просапної — з 172до 119, зернопросапної — з 179до 122 мг/кг ґрунту. Таке змен-шення вмісту лужногідролізова-ного азоту зумовлено посиле-ною мінералізацією сполук гу-мусу в ґрунті (табл. 1).Найбільші втрати лужногід-

ролізованого азоту спостеріга-ли в І ротації сівозмін. У пло-дозмінній сівозміні у верхньомушарі 0–30 см уміст лужногідро-лізованого азоту знизився на 31мг/кг ґрунту. Помітне зниженняйого вмісту спостерігалося і впідорному шарі ґрунту.Використання органо-міне-

ральних систем удобреннямало незначний вплив на ста-

білізацію вмісту лужногідролізо-ваного азоту. У плодозміннійсівозміні за І ротацію вміст луж-ногідролізованого азоту знизив-ся на 17 мг/кг ґрунту, просапній —24, зернопросапній — 33 мг/кгґрунту.Зниження вмісту лужногідро-

лізованого азоту спостерігалосяі в ІІ ротації сівозміни, що пов’я-зано з недостатнім поповнен-ням ґрунту сполуками міне-рального азоту за рахунок міне-ральних та органічних добрив.У ІІІ ротації сівозміни за міне-

ральної системи удобреннявміст лужногідролізованого азо-ту в ґрунті стабілізувався, а заоргано-мінеральної системимав тенденцію до незначногозростання. У варіантах з після-дією добрив уміст лужногідролі-зованого азоту знижувався по-рівняно з ІІ ротацією сівозміни.Отже, мінеральна система

удобрення зернопросапної сіво-зміни призвела до значногозниження вмісту лужногідролі-

Зміна агрохімічнихпоказників чорнозему типового залежно віддовготривалого застосування добрив у Лісостепу

Плодозмінна сівозміна11 Без добрив 0–30 177 146 125 124

30–40 133 119 114 11513 7,5 т/га гною + N50P66K66 0–30 172 155 129 137

30–40 140 129 118 125Просапна сівозміна

31 Без добрив 0–30 172 140 115 11930–40 141 118 102 110

33 7,5 т/га гною + N50P66K66 0–30 175 151 127 13530–40 164 127 116 116

Зернопросапна сівозміна51 Без добрив 0–30 179 141 119 122

30–40 159 123 107 10953 7,5 т/га гною + N50P66K66 0–30 173 140 131 135

30–40 171 117 115 11854 7,5 т/га гною + N100P132K132

Післядія з ІІІ ротації 0–30 186 145 133 13030–40 146 121 114 111

55 N50P66K66 0–30 173 141 126 13230–40 142 119 114 114

Прим і т к а . Початок: І ротації — 1973–1975 рр.; II — 1983–1985; III — 1995–1997. Кінець ротації: I — 1983–1985; II — 1995–1997; III — 2005–2007 рр.

1. Динамі а вміст л жно ідролізовано о азот в ґр нті залежно від добрення і ротації сіво-зміни стаціонар (середнє з 3-х полів), м / ґр нт

Ротація

І ІІ ІІІПочатокШар ґрунтуВаріант Система удобрення



зованого азоту в ІІ ротації, алестабілізувала його вміст у ІІІ ро-тації.У дослідженнях, проведених

на чорноземах типових слабо-солонцюватих, органо-мінераль-на система удобрення, застосо-вувана в сівозміні, сприяла не-значному зростанню вмістулужногідролізованого азоту [9].Водночас у моніторингових спо-стереженнях за родючістю чор-ноземних ґрунтів відзначалосяйого зниження, зумовлене по-силеною мінералізацією орга-нічної речовини, низькими нор-мами внесення мінеральних таорганічних добрив і відсутністюбагаторічних трав у сівозміні [1].Отже, забезпеченість ґрунту

лужногідролізованим азотомбільше залежала від системиудобрення, ніж від ланок сіво-зміни.Збільшення вмісту рухомого

фосфору в ґрунті сприяло зро-станню його ефективної родю-чості [7]. За довготривалого за-стосування добрив уміст рухо-мих фосфатів у чорноземнихґрунтах підвищувався, а вели-

чина зростання залежала відсистеми удобрення та ланок сі-возміни. Натомість у варіантахбез добрив спостерігалося зни-ження вмісту фосфору в ґрун-ті [9].У проведених дослідженнях

уміст рухомого фосфору за 3ротації плодозмінної сівозміни уваріанті без добрив майже незмінився і становив в орномушарі ґрунту 144 мг/кг ґрунту, напочаток ротації — 146 мг/кгґрунту, що зумовлено невисо-ким коефіцієнтом використанняфосфору культурами сівозмінита поповненням його вмісту зарахунок кореневих решток і ре-зервів фосфору ґрунту.У просапній сівозміні вміст

рухомого фосфору знизивсяпорівняно з початком ротації на10 мг/кг ґрунту, зернопросап-ній — 11 і становив відповідно154 та 137 мг/кг ґрунту, що за-лежало від використання фос-фору культурами сівозміни.Найбільше зниження вміс-

ту рухомого фосфору спосте-рігалося в І ротації сівозмін:плодозмінній і просапній — на

19, зернопросапній — 25 мг/кгґрунту.У період ІІ ротації порівняно

з І у варіанті без добрив зни-ження вмісту рухомого фосфо-ру спостерігалося лише в про-сапній сівозміні — на 12 мг/кгґрунту.Уміст рухомого фосфору в

підорному шарі ґрунту (30–40см) за 3 ротації сівозміни знач-ною мірою не знижувався і ста-новив на кінець ІІІ ротації в пло-дозмінній сівозміні 130, про-сапній — 129 мг/кг ґрунту.Водночас у зернопросапнійсівозміні спостерігалася тен-денція до його стабілізації нарівні 126 мг/кг ґрунту.Застосування органо-міне-

ральних систем удобреннясприяло зростанню вмісту рухо-мих фосфатів у І ротації плодо-змінної сівозміни на 42 мг/кгґрунту, просапної — 29, зерно-просапної — 40 і становиловідповідно 192, 179 і 184 мг/кгґрунту, що спостерігалося і вінших дослідженнях [2, 4, 7, 9].Із застосуванням добрив уп-

родовж ІІ і ІІІ ротацій сівозмін


30–40 137 111 136 13013 7,5 т/га гною + N50P66K66 0–30 150 192 227 250


31 Без добрив 0–30 164 143 131 15430–40 127 139 101 129

33 7,5 т/га гною + N50P66K66 0–30 150 179 215 26630–40 125 143 171 201Зернопросапна сівозміна

51 Без добрив 0–30 148 123 136 13730–40 121 125 127 126

53 7,5 т/га гною + N50P66K66 0–30 144 184 224 29030–40 128 125 146 179

54 7,5 т/га гною + N100P132K132

Післядія з ІІІ ротації 0–30 144 258 306 30230–40 111 139 178 201

55 N50P66K66 0–30 147 180 239 28530–40 112 123 143 173

2. Динамі а вміст р хомих форм фосфор в ґр нті залежно від добрення і ротації сівозмі-ни стаціонар (середнє з 3-х полів), м / ґр нт

Ротація





підвищився вміст рухомого фос-фору в ґрунті. Так, у ІІІ ротаціїпросапної сівозміни вміст рухо-мого фосфору становив 250 мг/кг ґрунту, просапної — 266, зер-нопросапної — 290 мг/кг ґрунту.Післядія органо-мінеральної

системи удобрення в ІІІ ротаціїне знизила вмісту рухомого фос-фору в орному та підорному ша-рах ґрунту, що зумовлено зро-стаючим його вмістом упродовжротації сівозміни за рахунок ви-соких доз унесення добрив.Використання мінеральних

добрив у зернопросапній сіво-зміні в нормі N50P66K66 сприялозростанню вмісту рухомогофосфору в орному шарі ґрунтуна кінець ІІІ ротації порівняно зпочатком на 16 мг/кг ґрунту, щопов’язано з низьким викорис-танням фосфору культурами сі-возміни.Під впливом обробітку ґрун-

ту та застосування органічнихдобрив зростав уміст рухомогофосфору в підорному шарі, щозумовлено мобільністю органо-фосфатів, їхньою здатністю пе-реміщатися і збагачувати ниж-чі шари ґрунту. Так, у плодо-

змінній сівозміні вміст рухомихфосфатів у шарі 30–40 см ста-новив 180, просапній — 201,зернопросапній — 179 мг/кгґрунту, тоді як на початок ро-тації — відповідно 126, 125 і128 мг/кг ґрунту.Отже, за використання орга-

но-мінеральної системи удоб-рення в зерно-буряковій сі-возміні норму застосуванняфосфорних добрив на кінець ІІротації можна зменшити на50%, що запобігатиме надлиш-ковому накопиченню вмісту ру-хомого фосфору в ґрунті.Забезпеченість чорноземних

ґрунтів рухомими формами ка-лію залежить від системи удоб-рення культур та вмісту калію вґрунтово-вбирному комплексі [2].Дослідження динаміки об-

мінного калію в ґрунті засвідчи-ли, що впродовж І ротації сі-возмін у варіантах без унесен-ня добрив його вміст в орномушарі знизився в плодозміннійсівозміні на 14 мг/кг ґрунту, про-сапній — 18, зернопросапній —на 16 мг/кг ґрунту.Зниження обмінного калію

спостерігалося і в підорному ша-

рі ґрунту, що пояснюється здат-ністю кореневої системи вико-ристовувати його з нижніх шарів.У варіантах з унесенням мі-

неральних добрив уміст об-мінного калію в орному тапідорному шарах ґрунту мавтенденцію до зростання в І ро-тації та значно підвищувався вІІ і ІІІ ротаціях сівозмін. Так, накінець ІІІ ротації у варіанті з ор-гано-мінеральною системоюудобрення вміст обмінного ка-лію в орному шарі ґрунту підви-щився в плодозмінній сівозмініна 29 мг/кг ґрунту, просапній —32, зернопросапній — 38 мг/кгґрунту порівняно з І ротацією істановив відповідно 96, 93 та110 мг/кг ґрунту. В підорномушарі ґрунту вміст обмінного ка-лію найбільше зріс у просапнійсівозміні — на 19 мг/кг ґрунту,зернопросапній — 11, пло-дозмінній — на 8 мг/кг ґрунту.У варіанті з післядією висо-

кої норми добрив 7,5 т/га гною+ N100Р132К132 спостерігалосязниження вмісту обмінного ка-лію в орному шарі ґрунту на кі-нець ІІІ ротації зернопросапноїсівозміни на 31 мг/кг ґрунту по-


30–40 60 49 53 5513 7,5 т/га гною + N50P66K66 0–30 67 73 88 96


31 Без добрив 0–30 71 53 56 6130–40 68 56 55 57

33 7,5 т/га гною + N50P66K66 0–30 61 66 75 9330–40 51 49 60 70

Зернопросапна сівозміна51 Без добрив 0–30 66 50 53 61

30–40 59 48 50 5953 7,5 т/га гною + N50P66K66 0–30 72 74 79 110

30–40 62 58 67 7354 7,5 т/га гною + N100P132K132 Післядія з ІІІ ротації 0–30 69 114 113 82

30–40 59 60 64 6655 N50P66K66 0–30 69 74 75 85

30–40 58 56 59 63

3. Динамі а вміст обмінно о алію в ґр нті залежно від добрення і ротації сівозміни ста-ціонар (середнє з 3-х полів), м / ґр нт

Ротація





Уміст лужногідролізованого азоту в чорно-земах типових вилугуваних залежав від систе-ми удобрення і ланок сівозмін. На фонах без доб-рив найбільше зниження спостерігалося в зер-нопросапній сівозміні в орному шарі — на 57,підорному — 31 мг/кг ґрунту.Застосування органо-мінеральної системи

удобрення сприяло зменшенню втрат лужногід-ролізованого азоту з орного та підорного ша-рів. Упродовж ІІІ ротації сівозміни вміст лужно-гідролізованого азоту стабілізувався на рівні135–137 мг/кг ґрунту у всіх ланках сівозміни.Формування фосфатного фонду чорнозем-

них ґрунтів залежало від системи удобрення таланок сівозмін. Застосування 7,5 т/га гною+N100P132K132 забезпечило найбільший уміст ру-хомого фосфору в зернопросапній сівозмініз часткою зернових 70% — 290 мг/кг ґрунту, щобуло вдвічі більше, ніж на початок ротації, то-ді як у просапній з часткою зернових 40% —

Висновки

266 мг/кг ґрунту, плодозмінній — 250 мг/кг ґрун-ту. Післядія 7,5 т/га гною + N50P66K66 за пері-од ІІІ ротації зернопросапної сівозміни підтри-мувала вміст рухомого фосфору в ґрунті нарівні 302 мг/кг ґрунту.У варіантах без добрив уміст рухомого фос-

фору мав тенденцію до зниження.Зростання вмісту обмінного калію в ґрунті

спостерігалося за органо-мінеральної системиудобрення і становило в зернопросапній сіво-зміні 110 мг/кг ґрунту, плодозмінній — 96, про-сапній — 93 мг/кг ґрунту, при цьому відзнача-лося зростання вмісту калію в підорному шарі.У варіантах без добрив його вміст знижував-

ся переважно впродовж І та ІІ ротацій сівозмінвідповідно на 14–18 та 3–5 мг/кг ґрунту в ор-ному, 11–16 та 1–4 мг/кг — підорному шарахґрунту. На кінець ІІІ ротації спостерігаласялише тенденція до зниження вмісту калію вґрунті.

1. Гамзиков Г.П. Азот в земледелии в Запад-ной Сибири/Г.П. Гамзиков . — М.: Наука, 1981. —267 с.

2. Господаренко Г.М. Основи інтегрованого за-стосування добрив (монографія)/Господарен-ко Г.М. — К.: Неглава, 2002. — 342 с.

3. Дегодюк Е.Г. Регулювання калійного режи-му ґрунтів/Е.Г. Дегодюк, Л.І. Никифоренко, В.І. Га-малей//Вирощування екологічно чистої продукціїрослинництва. — К.: Урожай, 1992. — С. 114–122.

4. Дмитренко П.А. Фосфорный режим почвыУССР и его улучшение/П.А. Дмитренко//Агрохими-ческие работы. — М.: Изд-во АН СССР, 1957. —Т. 50. — С. 152–174.

5. Мартынович Л.И. Влияние 50-летнего при-менения органических и минеральных удобренийна плодородие чернозема оподзоленного Цент-ральной Лесостепи Правобережной УССР. Сооб-щение 2. Влияние систематического примененияудобрений на азотный режим почв зерно-свекло-


вичного севооборота/Н.Н. Мартынович, П.И. Мар-тынович//Агрохимия. — 1990. — № 5. — С. 27–40.

6. Мартынович Л.И. Влияние 50-летнего при-менения органических и минеральных удобренийна плодородие чернозема оподзоленного Цент-ральной Лесостепи Правобережной УССР. Сооб-щение 4. Влияние систематического примененияна калийный режим почвы в зерно-свекловичномсевообороте/Н.Н. Мартынович, П.И. Мартынович//Агрохимия. — 1992. — № 6. — С. 23–28.

7. Носко Б.С. Фосфорний режим ґрунтів і ефек-тивність добрив/Б.С. Носко. — К., 1990. — С. 224.

8. Цвей Я.П. Особливості впливу системи удоб-рення цукрових буряків на фонд обмінного каліючорнозему вилугуваного/Я.П. Цвей, Г.М. Мазур//Аг-роекологіч. журн. — 2001. — № 1. — С. 55–57.

9. Цвей Я.П. Родючість ґрунту в короткоротацій-них сівозмінах Лісостепу/Я.П. Цвей, О.І. Недаш-ківський, М.О. Кіселевська//Вісн. аграр. науки. —2003. — № 10. — С. 11–15.

рівняно з ІІ ротацією, вміст об-мінного калію становив 82 мг/кгґрунту. Таке зниження є на-слідком підвищеного викорис-тання калію культурами сівозмі-ни та процесів необмінної йогофіксації ґрунтом.За використання мінераль-

ної системи удобрення N50Р66К66у зернопросапній сівозмінівпродовж 3-х ротацій підвищив-

ся вміст обмінного калію в ор-ному шарі на 16, підорному —5 мг/кг ґрунту, але це значнопоступалося його вмісту за ор-гано-мінеральної системи удоб-рення.Отже, застосування органо-

мінеральної системи удобренняє дієвим фактором підвищеннявмісту обмінного калію в чорно-земі вилугуваному, що підтвер-

джується рядом досліджень,проведених на чорноземнихґрунтах [2, 3, 6, 8, 9].За наведеної вище системи

органо-мінерального удобрен-ня норму застосування калій-них добрив після ІІІ ротації зер-но-бурякових сівозмін можназменшити на 20%, що не при-зведе до істотного зниженнявмісту обмінного калію у ґрунті.



Постановка проблеми. Проблеми об’єктив-ної оцінки та раціонального використання агро-ресурсного потенціалу окремих регіонів Украї-ни нині набувають особливої актуальності. Їхрозв’язання дає змогу керівникам і фахівцямсільськогосподарських підприємств ухвалюва-ти стратегічні й оперативні управлінські рішен-ня, спираючись на конкретні кількісні показни-ки врожайності окремих культур і продуктив-ності сівозмін залежно від рівня інтенсифікаціїтехнологій та особливостей агрометеорологіч-них умов. У цьому напрямі проведено комплексдосліджень в умовах гумідної зони, зокремаЛівобережного Полісся України на дерново-під-золистих ґрунтах з метою вдосконалення галу-зевої структури аграрного виробництва. Черезте, що середньобагаторічна кількість опадів, якавипадає за рік, тут перевищує випаровуванняз поверхні вологи, для цих ґрунтів характернийперіодично промивний тип водного режиму.Екологічні умови Полісся вирізняються се-

ред інших природних зон тим, що тривала вес-на, вологе й тепле літо, незначні коливаннятемператури, достатня кількість опадів (550–650 мм), причому більшість їх (400–450 мм)випадає саме в теплий період року [9], від-сутність посух, м’яка сніжна зима створюютьсприятливі умови для сільськогосподарськоговиробництва і позначаються на незначномуваріюванні параметрів агроґрунтових потенці-алів — нормативної врожайності відповідноїсільськогосподарської культури конкретного заеколого-генетичним статусом і гранулометрієюґрунту, співвіднесеної із середньобагаторічни-ми гідротермічними показниками місця йогорозташування [1].Фоновим типом ґрунтів зони є дерново-під-

УДК 631.95.620.91© 2012

Ю.О. Тараріко,член-кореспондент НААНІнститут водних проблемі меліорації НААН

О.М. Бердніков,член-кореспондент НААНІнститут сільсько-господарської мікробіологіїта агропромисловоговиробництва НААН

В.А. Величко,доктор сільсько-господарських наукННЦ «Інститутґрунтознавства та агрохіміїімені О.Н.Соколовського»

АГРОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛЛІВОБЕРЕЖНОГО ПОЛІССЯ

Аналіз інформаційної бази стаціонарно оа ротехнічно о дослід по азав, що істотнепідвищення рівня ви ористання а рорес рсно опотенціал Полісь ої підвищено і добрезволоженої ґр нтово-е оло ічної підзонидося ається через дос оналення ал зевоїстр т ри а рарно о виробництва в напрямірозвит молочно о с отарства та черезоптимізацію с лад льт р сівозмінах.

ЗЕМЛЕРОБСТВО, ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ

золисті ґрунти різного ступеня опідзолення таоглеєння (понад 60% площі зони), вміст гуму-су в орному шарі цих ґрунтів досить низький іколивається в межах від 0,7–1% у піщаних і су-піщаних до 1,5–2% — у суглинкових відмінах.Вони ущільнені (1,40–1,55 г/см3), запасають ма-ло вологи, мають високу водопроникність, низь-ку ємність вбирання, містять недостатньо ос-нов та мають невисоку забезпеченість рухоми-ми формами азоту, фосфору та калію, реакціяґрунтового розчину — кисла — рН 4,2–5,2 [5].Однак саме краща вологозабезпеченість у

місцях формування опідзолених ґрунтів у пері-од з травня по липень включно, на який при-падає критичний період розвитку більшостісільськогосподарських культур, компенсує пев-ну несприятливість фізичних і фізико-хімічнихвластивостей цих ґрунтів, що забезпечує одна-кову або навіть вищу продуктивність порівня-но з чорноземами типовими, незважаючи навідмінності в запасах гумусу. Встановлено, щохоча параметри продуктивної здатності ґрунтівПолісся за агропотенціалом основних сільсько-господарських культур за природною родючіс-тю відрізняються, але за ефективної родючостівони практично вирівнюються. Такі екологічніумови забезпечують зростання параметрів аг-ропотенціалів пшениці озимої за ефективноїродючості порівняно з природною родючістюдля дерново-підзолистих ґрунтів у 1,4–1,6 раза[5], тоді як для лісостепових ґрунтів, зокремачорнозему типового, різниця між показникамиагропотенціалів природної та ефективної родю-чості невелика і варіює у межах 20–30%.Мета досліджень — здійснити об’єктивну

оцінку агроресурсного потенціалу виробництвасільськогосподарської продукції у даних ґрун-



тово-кліматичних умовах, зокрема для порів-няння з іншими природними зонами України.Наприклад, останні дослідження показали, щопродуктивність (основна і побічна продукція)типової для Лівобережного Лісостепу сівозмінина чорноземі типовому у варіанті без добривстаціонарного агротехнічного досліду Полтав-ського ІАПВ у середньому за 25 років становить52,1 ц к.од./га, а за тривалого застосуваннянайбільш ефективної органо-мінеральної сис-теми удобрення сягає 71,2 ц к.од./га [6]. В умо-вах Північного Степу в стаціонарному дослідіЗапорізької дослідної станції на чорноземі зви-чайному цей показник по аналогічних фонахстановить у середньому за 36 років відповідно33,7 та 45,8 ц к.од./га [8]. Крім того, завданнямцього дослідження було встановити найперс-пективніші напрями розвитку аграрного вироб-ництва з погляду максимальної реалізації на-явного агроресурсного потенціалу, зокрема надерново-підзолистих ґрунтах ЛівобережногоПолісся. Для вирішення поставлених завданьвикористовувалася інформаційна база стаціо-нарного агротехнічного досліду Чернігівсько-го ІАПВ.Методика досліджень. Ґрунт — дерново-

середньопідзолистий супіщаний з такими по-казниками родючості: вміст гумусу — 1,02%,сполук азоту, що легко гідролізуються (Nг), —82, доступного фосфору — 200, обмінного ка-лію — 140 мг/кг ґрунту, рНсол. — 4,8, Нг —2,5 мг⋅екв. на 100 г ґрунту. Посівна площа ділян-ки — 102 м2, облікова — 60 м2, повторення —4-разове. Сівозміна: конюшина, пшениця ози-ма, кукурудза на силос, ячмінь, люпин з/м, житоозиме, картопля, овес.Варіанти досліду розглядалися як моделі

спеціалізації аграрного виробництва або якелементарні агроекосистеми (табл. 1). Конт-роль без добрив імітує сучасну найпоширені-шу виробничу практику без тваринництва. За-стосування сидерації, мінеральних добрив і

Агроресурснийпотенціал Лівобережного Полісся

побічної продукції також притаманні рослин-ницькій спеціалізації. Варіанти з унесенням10 т/га гною моделюють змішану галузевуструктуру зі щільністю великої рогатої худоби1 ум. гол./га ріллі та отриманням продукції рос-линництва і тваринництва, а систематичне за-стосування 20 т/га гною передбачає суто тва-ринницьку спеціалізацію з навантаженням 2 ум.гол./га, коли вся рослинна біомаса трансфор-мується у продукти тваринництва.Результати досліджень. Урожайність куль-

тур сівозміни приймалася як середньобагато-річна за весь період ведення досліду з 1982 р.Для порівняльної оцінки продуктивності культурвикористовували показник кормової цінності —кормова одиниця (к.од.) [2]. Враховувалася кор-мова цінність як основної, так і побічної про-дукції.Інформаційна база цього стаціонарного дос-

ліду дає змогу точно кількісно встановити ефек-тивність систем удобрення, що відповідаютьрізній спеціалізації аграрного виробництва вПоліссі. Так, сидерація під кукурудзу та картоп-лю забезпечує стабільну післядію під всімакультурами сівозміни і супроводжується зрос-танням середньобагаторічної продуктивностісівозміни на 9,5 ц к.од./га, або на 21,3% (табл. 2).Серед інших варіантів, що моделюють рослин-ницьку спеціалізацію, найефективнішою є міне-ральна система удобрення на фоні вапнуван-ня. Вона забезпечує додатково до контролю25,1 ц к.од./га, або зростання на 56,4%. Тако-го ж рівня продуктивність забезпечує органіч-на система удобрення, притаманна суто тва-ринницькій спеціалізації із внесенням 20 т/гасівозміни гною.Найефективнішими виявилися органо-міне-

ральні системи удобрення, зокрема із поєдна-ним унесенням мінеральних добрив і 10 т/гагною на фоні систематичної сидерації з додат-ковим отриманням 32,1 ц к.од./га зі зростаннямдо контролю на 72,1%.

Рослинницька Контроль — без добрив К

Сидерація Сд

Мінеральні добрива — N68P64K86 NPK

Мінеральні добрива та сидерація NPK+Сд

Мінеральні добрива та вапнування NPK+Са

Рослинницько-тваринницька Гній, 10 т/га, або 1 ум. гол./га 1Гн

Гній, 10 т/га та мінеральні добрива 1Гн+NPK

Гній, 10 т/га, мінеральні добрива та сидерація 1Гн+NPK+Сд

Тваринницька Гній, 20 т/га або 2 ум. гол./га 2Гн

1. Варіанти стаціонарно о дослід я моделі спеціалізації а рарно о виробництва

Варіанти досліду, що моделюють спеціалізацію СкороченняСпеціалізація




Окремої уваги потребує питання доцільностіпроведення сидерації. Якщо середня врожай-ність зеленої маси сидеральних культур стано-вить 250 ц/га, то за її кормової цінності 0,2 к.од./кг з1 га сівозмінної площі отримують 12,5 ц к.од.При цьому продуктивність сівозміни за різнихсистем удобрення від додаткового заорюван-ня зеленої маси у ґрунт зростає лише на 6–10 ц к.од./га (див. табл. 2).Аналіз отриманих результатів свідчить, що

природний агропотенціал родючості дерново-підзолистого ґрунту найкраще використовуєкукурудза МВС, яка в середньому за 20 роківнакопичує 70,4 ц к.од./га. На фоні тривалогозастосування усіх досліджуваних систем удоб-рення перевагу має картопля — 90,7–143,6 цк.од./га. Серед інших культур сівозміни за про-дуктивністю також виділяється конюшина, щодає на контролі без добрив 47,6 і 69 ц к.од./га за

К4

0,3

70

,42

3,7

47

,63

8,0

68

,13

0,8

37

,44

4,5

–

Сд

48

,58

1,7

34

,25

3,3

45

,59

0,7

38

,34

0,0

54

,02

1,3

Cд

+N

PK

61

,51

02

,64

0,4

58

,25

6,3

12

3,7

48

,94

0,8

66

,54

9,4

NP

K5

6,5

92

,12

9,7

51

,75

1,7

97

,84

3,5

39

,25

7,8

29

,9

NP

K+

Ca

63

,61

06

,34

4,9

63

,45

8,1

12

5,7

53

,14

1,6

69

,65

6,4

1Гн

55

,79

4,0

37

,16

2,2

46

,51

02

,94

2,9

42

,86

0,5

36

,0

Гн+

NP

K6

3,8

11

0,4

45

,16

3,1

56

,01

31

,65

0,4

42

,47

0,3

58

,0

Гн+Сд

+N

PK

69

,01

21

,85

0,3

69

,05

9,6

14

3,6

56

,44

3,0

76

,67

2,1

2Гн

59

,31

09

,34

2,9

66

,25

1,8

12

1,4

48

,54

3,9

67

,95

2,6

2.Прод

тивність

льтрісівозмінизарізнихсистем

добрення

середньом

за1992–2012рр.,ц

.од./а(ЧерніівсьийІАПВ)

Продуктивність

+ %

до К

ц к

.од

./га

Система

удобрення

Пшениця

озима

Кукурудза

Ячмінь

Конюшина

Жито

озиме

Картопля

Овес

Люпин

Част а льт р прод тивності 8-пільноїсівозміни

Контроль — без добрив

Гній + NPK + Сидерація




органо-мінеральної системи удобрення та пше-ниця озима — відповідно 40,3 і 69 ц к.од./га.Отже, внесок окремих культур у продуктив-

ність зональної 8-пільної сівозміни істотно різ-ниться (рисунок). Тобто іншим потужним спо-собом підвищення рівня реалізації агроресурс-ного потенціалу гумідної зони є оптимізаціяскладу культур у сівозміні. Наприклад, част-ка кукурудзи й картоплі у варіанті без добриводнакова і становить по 19%, за органо-мі-неральної системи удобрення у загальній про-дуктивності сівозміни картопля займає 24, а ку-курудза — 20%. Значно менший внесок ранніхярих культур: люпину, ячменю та вівса зумов-лений більш коротким періодом їхньої веге-тації. У зв’язку з цим можна очікувати, що пе-рехід до 4-пільної сівозміни: пшениця озима,картопля, кукурудза та конюшина супроводжу-ватиметься зростанням продуктивності ріллізалежно від системи удобрення на 27–32%,а вирощування лише кукурудзи та картоплі —на 55–73% (табл. 3). Таке чергування культурможе бути цілком прийнятним, оскільки термінповернення картоплі на попереднє місце виро-щування становить 1 рік, а кукурудза взагаліможе культивуватися незмінно. Однак наяв-ність у сівозміні лише просапних культур при-зводить до формування значного негативногобалансу гумусу, що потребує застосуванняпідвищених доз органічних добрив і високоїщільності поголів’я сільськогосподарських тва-рин. З другого боку, забезпечити повноцінну їхгодівлю лише картоплею й кукурудзяним сило-сом може бути проблематичним. Очевидно, цепитання потребує додаткових досліджень. Од-нак у сівозміні з багаторічними травами та по-лем зернових культур формується менш напру-жений баланс гумусу та органічних добрив і за-безпечується належний раціон годівлі вели-

кої рогатої худоби з сіном та концентрованимикормами.Отже, для умов Лівобережного Полісся для

добре окультурених дерново-підзолистих ґрун-тів можна рекомендувати 4-пільну сівозміну:зернові, багаторічні трави, кукурудза МВС і кар-топля з продуктивністю за основною та побіч-ною продукцією при рослинницькій спеціалі-зації 56,6–89,8 ц к.од./га, при змішаній — 78,7–100,8, при суто тваринницькій — 89,1 ц к.од./га.З систем удобрення найпродуктивнішою є

органо-мінеральна з сидерацією. Однак у зв’яз-ку з тим, що зелену масу вигідніше використо-вувати на корм, ніж на добриво, пріоритет слідвіддавати органо-мінеральній (1Гн+NPK) абоорганічний (2Гн) системі удобрення, які маютьоднаковий рівень потенціалу продуктивності —90 ц к.од./га. У свою чергу, із зазначених варі-антів перевагу має суто тваринницька спеціа-лізація з навантаженням на ріллю 2 ум. гол./гачерез відсутність необхідності внесення міне-ральних добрив і вищими обсягами виробниц-тва більш цінної тваринницької продукції.Вплив досліджуваних систем удобрення на

родючість ґрунту оцінювали за допомогою ба-лансових досліджень (табл. 3). Так, на контролібез добрив щорічне відчуження [5] мінерально-го азоту становить 31 кг/га, рухомих сполукфосфору та обмінного калію відповідно 24 і76 кг/га, отож за 20 років у цьому варіанті буловтрачено 2,6 т/га біогенних елементів. За сис-тематичного застосування сидерації врожай-ність культур зростає, збільшується винесенняелементів з ґрунту, їх баланс стає ще напру-женішим і за роки досліджень втрачено понад3,5 т азоту, фосфору та калію. Доза мінераль-них добрив N68P64K85 формує близькі до опти-мальних баланси всіх мікроелементів, 10 т/гагною недостатньо для повернення винесених

К 44,5 56,6 27,1 69,2 55,5

Сд 54,0 68,6 26,9 86,2 59,6

Cд+NPK 66,5 86,5 30,0 113,1 70,0

NPK 57,8 74,5 29,0 95,0 64,3

NPK+Ca 69,6 89,8 29,0 116,0 66,7

1Гн 60,5 78,7 30,0 98,5 62,7

Гн+NPK 70,3 92,2 31,1 121,0 72,0

Гн+Сд+NPK 76,6 100,8 31,7 132,7 73,3

2Гн 67,9 89,1 31,1 115,3 69,8

3. Прод тивність орот оротаційних сівозмін

Системаудобрення

Сівозміни

+ % до 8-пільноїц к.од./га ц к.од./га + % до 8-пільної

8-пільна 4-пільна 2-пільна




з ґрунту елементів живлення, подвоєння йогокількості та поєднання одинарної дози гною іNPK забезпечує позитивний баланс азоту, фос-фору та калію. Природно, що на контролі нафоні сидерації та мінеральних добрив фор-мується негативний баланс гумусу. Система-

тичне внесення 10 т/га гною стабілізує гумус-ний стан ґрунту, а 20 т/га гною забезпечує йогорозширене відтворення. Проведені розрахункипідтверджуються закономірностями, отримани-ми в результаті опрацювання аналітичних ла-бораторних даних (див. табл. 4).

Балансові дослідження

N, кг/га –31 –54 –17 –2 –17 –18 22 10 12

Р2О5, кг/га –24 –30 28 23 26 –11 49 45 7

К2О, кг/га –76 –92 –26 –13 –32 –49 22 11 –6

Гумус, кг/га –910 –630 –570 –610 –540 –90 –40 –10 450

Аналітичні дані

N–NO3+N–NH4, кг/га 152 221 – 202 – – 275 – 267

Р2О5, мг/кг 142 155 – 162 – – 246 – 200

К2О, мг/кг 89 104 – 102 – – 203 – 174

Гумус, т/га 15,3 18,1 – 19,2 – – 26,5 – 29,3

Порівняно з поширеною сучасною практи-кою більш повне використання агроресурсно-го потенціалу Лівобережного Полісся дося-гається через зміну спеціалізації аграрноговиробництва та через оптимізацію складу по-льових культур у сівозміні. За цих умов най-перспективнішою є спеціалізація з розвинениммолочним скотарством, використанням усієї

Висновки

рослинної біомаси для отримання тварин-ницької продукції та внесенням 20 т/га ріллігною. Цієї кількості органічних добрив дос-татньо для розширеного відтворення родю-чості ґрунту, збільшення продуктивностісівозміни до рівня 90 ц к.од./га, що, у свою чер-гу, дає змогу утримувати 2 ум. гол./га вели-кої рогатої худоби.

1. Величко В.А. Екологія родючості ґрунтів. —К.: Аграр. наука, 2010. — 274 с.

2. Довідник поживності кормів/М.М. Карпусь,С.І.Карпович та ін.; за ред. М.М. Карпуся. — К.:Урожай, 1988. — 400 с.

3. Методика суцільного ґрунтово-агрохімічно-го моніторингу сільськогосподарських угідь Украї-ни. — К.: 1994. — 162 с.

4. Наукові основи агропромислового виробницт-ва в зоні Полісся і Західного регіону України/Редкол.М.В. Зубець та ін. — К.: Урожай, 2004. — 560 с.

5. Полупан М.І., Соловей В.Б., Кисіль В.І., Ве-личко В.А. Визначник еколого-генетичного стату-су та родючості ґрунтів України: Навч. посіб. — К.:Колобіг, 2005. — 304 с.


6. Рекомендації з формування біоенергетичнихагроекосистем. Науково-технологічне забезпечен-ня аграрного виробництва (Лівобережний Лісо-степ). — К.: ДІА, 2010. — 156 с.

7. Тараріко Ю.О., Величко В.А. Перспективирозвитку аграрного виробництва у Степу//Вісн. аг-рар. науки. — 2012. — № 2. — С. 12–16.

8. Тараріко Ю.О. Енергозберігаючі агроекосис-теми. Оцінка та раціональне використання агроре-сурсного потенціалу України. — К.: ДІА, 2011. —576 с.

9. Физико-географическое районирование Ук-раинской ССР/под ред. В.П. Попова, А.М. Ма-ринича, А.И. Ланько. — К.: Изд-во Киев. ун-та,1968. — 584 с.

4. Баланси азот , фосфор , алію і м с та по азни и родючості дерново-підзолисто оґр нт за різних систем добрення, / а

К Сд Сд+NPK NPK NPK+Ca 1Гн 1Гн+NPK 1Гн+NPK+Сд 2Гн

Баланс,показник

Варіанти досліду



УДК 631.17:661.169.23+631.461.73

© 2012

Л.М. Токмакова,І.М. Пищур,кандидати сільсько-господарських наук

В.І. Канівець,В.В. Скорик,доктори сільсько-господарських наукІнститутсільськогосподарськоїмікробіології таагропромисловоговиробництва НААН

ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОБНИХПРЕПАРАТІВ І ПРОТРУЙНИКІВУ ЗЕМЛЕРОБСТВІ

Розроблено техноло ію поєднано о застос ваннямі робних препаратів альбоба терин іполімі соба терин та протр йни ів насінняб ря ів ц рових, р дзи, соняшни , льон ,пшениці озимої та ярої, ріпа озимо о та яро о,я а забезпеч є по ращення мінерально оживлення рослин, захист сходів від хвороб таш ідни ів, підвищення врожайності й поліпшенняя ості прод ції.

У багатьох країнах світу ефективним засо-бом поліпшення фосфорного живлення є зас-тосування мікробних препаратів [1]. Так, Ін-ститутом сільськогосподарської мікробіології таагропромислового виробництва НААН розроб-лено мікробні препарати альбобактерин (По-свідчення про державну реєстрацію. Серія А№ 01581) і поліміксобактерин (Посвідчення продержавну реєстрацію. Серія А № 01582), дію-чими чинниками яких є фосфатмобілізувальнібактерії Achromobacter album 1122 і Paenibacil-lus polymyxa КВ відповідно. Механізм дії бак-терій ґрунтується на їхніх властивостях проду-кувати органічні кислоти та фосфатазу, щосприяє розчиненню важкорозчинних мінераль-них і органічних фосфатів ґрунту та добрив,унаслідок чого активізується процес засвоєнняфосфору рослинами з ґрунтових резервів іфосфорних мінеральних добрив. Крім того, за-значені бактерії продукують речовини з аукси-новою, гібереліновою та цитокініновою актив-ністю, які діють як стимулятори росту рослин.Стабільність землеробства і рівень урожай-

ності значною мірою залежать від фітосанітар-ного стану посівів [11]. Так, згідно з данимиФАО, у світовому сільському господарстві відшкідливих організмів втрачається не меншетретини врожаю, а в період масового їх роз-множення врожай гине майже повністю. В Ук-раїні середньорічні потенційні втрати продукціїосновних сільськогосподарських культур відшкідливих організмів становлять 25–30%, зок-рема пшениці — 27%, кукурудзи — 29, буряківцукрових — 27%. Тому застосування засобівзахисту рослин є невід’ємною складовою су-часних технологій вирощування сільськогоспо-дарських культур.Мета роботи — наукове обґрунтування тех-

нології поєднаного застосування мікробнихпрепаратів та протруйників під час вирощуван-ня сільськогосподарських культур, що забезпе-чить поліпшення фосфорного живлення рослинз одночасним їх захистом від хвороб та шкід-ників.Методика досліджень. Об’єктами дослі-

дження були штами бактерій Achromobacter al-bum 1122, Paenibacillus polymyxa КВ та мікробніпрепарати альбобактерин і поліміксобактерин,виготовлені на їхній основі відповідно. У до-слідженнях використано сучасні інсектициди тафунгіциди, які застосовують для протруєннянасіння буряків цукрових, пшениці озимої, яч-меню, льону-довгунцю, соняшнику, кукурудзи,ріпаку.Життєздатність клітин Achr. album 1122 та

P. polymyxa KB і стійкість до протруйників дос-ліджували в робочій суміші, яка складалася змікробного препарату, протруйника та води успіввідношенні відповідно до інструкцій з про-труєння та бактеризації насіння. Через 1, 7, 30діб у робочій суміші визначали титр життєздат-них клітин бактерій Achr. album 1122 і P. po-lymyxa KB висіванням та підрахунком на МПАй агаризованому картопляному живильномусередовищі відповідно.Вплив протруйників на функціональну ак-

тивність Achr. album 1122 та P. polymyxa KB(здатність бактерій розчиняти трикальційди-фосфат) досліджували за методом Ердеї [12].Енергію проростання та схожість насіння сіль-ськогосподарських культур за дії мікробногопрепарату та протруйника визначали згідно зДСТУ 2292 і ДСТУ 4138 [4, 5]. Збереженістьклітин бактерій на протруєному та бактеризо-ваному насінні сільськогосподарських культурконтролювали через змив клітин з насіння і



висів їх на МПА (Achr. album 1122) та агаризо-ване картопляне живильне середовище (P. po-lymyxa KB) [9].Результати досліджень. Під час протрую-

вання насіння його поверхня стає зоною взає-

Застосування мікробнихпрепаратів і протруйників у землеробстві

модії бактерій з хімічними сполуками. Токсич-на дія останніх може значно знижувати ефектбактеризації. За визначення життєздатності клі-тин бактерій Achr. album 1122 та P. polymyxaKB у робочій суміші виявлено, що досліджувані

Альбобактерин

Буряки цукрові Фунгіциди Сумісні Апрон XL 350 FS, максим XL 035FS, превікур 607СЛ, роялфло, тачигарен

Умовно сумісні Сульфокарбатіон

Інсектициди Сумісні Адіфур 35 СТ, гаучо 70 WS, круїзер 350 FS,семафор 20 ST, хінуфур

Несумісні Космос 250

Ріпак Фунгіциди Сумісні Максим XL 035 FS, сарфун Т 65 DS

Несумісні Вітавакс 200

Інсектициди Сумісні Круїзер 350 FS, фурадан 35 СТ, хінуфур


Поліміксобактерин

Буряки цукрові Фунгіциди Сумісні Апрон XL 350 FS, максим XL 035FS, превікур 607СЛ, роялфло, тачигарен, ТМТД

Умовно сумісні Сульфокарбатіон

Інсектициди Сумісні Адіфур 35 СТ, гаучо 70 WS, круїзер 350 FS,нупрід 600, семафор 20 ST, хінуфур

Умовно сумісні Космос 250

Кукурудза Фунгіциди Сумісні Дітокс, максим XL 035 FS, преміс 25, реал 200,роялфло, ТМТД

Умовно сумісні Вітавакс 200, вітавакс 200ФФ, сульфокарбатіон К

Інсектициди Сумісні Гаучо 70 WS, круїзер 350FS, семафор 20 ST

Льон-довгунець Фунгіциди Сумісні Вінцит 050CS, максим 025 FS

Умовно сумісні Вітавакс 200, вітавакс 200 ФФ

Інсектициди Сумісні Круїзер 350 FS

Соняшник Фунгіциди Сумісні Апрон XL 350 FS, вінцит 050CS, дерозал, дітокс,максим XL 035 FS, роялфло

Інсектициди Сумісні Гаучо 70 WS, круїзер 350FS, семафор 20 ST


Пшениця озима Фунгіциди Сумісні Вега, вінцит 050 CS, вінцит мініма, віта-класик,дерозал, дивіденд стар 036 FS, діксил, дітокс,кінто дуо, кольчуга, преміс 25, раксил екстра,раксил ультра FS, раксил, раназол, реал 200,сарфун Т 65 DS, тебузан, фундазол, хелмсіл

Умовно сумісні Вікінг, вітавакс 200, вітавакс 200ФФ, стиракс

Несумісні Антал

С місність мі робних препаратів із протр йни ами насіння

Виробничакласифікаціяпротруйників

Протруйники

Сумісністьпротруйниківіз мікробнимпрепаратом

Сільсько-господарськакультура



протруйники не мали негативного впливу набактерії, за винятком фунгіциду антал, інсек-тициду космос 250 та фунгіциду вітавакс 200(Achr. album 1122). На нашу думку: стійкістьбактерій до фунгіцидів та інсектицидів зумов-лена, ймовірно, тим, що дія цих пестицидів орі-єнтована на фізіологічні особливості фітопа-тогенних грибів і шкодочинних комах. Так, ска-жімо, діюча речовина фунгіциду роялфло —тіурам порушує розвиток вегетативних і ге-неративних органів збудників грибних хвороб.Діюча речовина інсектициду круїзер 350 FS —тіаметоксам блокує передавання нервовихімпульсів у комах, і вони гинуть від паралічу. Убактерій немає вегетативних і генеративнихорганів, а також нервової системи, що зумов-лює їхню стійкість до дії зазначених протруй-ників.Для здійснення загальнотоксичного впливу

на бактерії діючі речовини пестицидів маютьпроникнути всередину бактеріальних клітин. Цеможе відбутися лише завдяки звичайній ди-фузії, за якої розчинені в позаклітинній рідинімолекули послідовно розчиняються в мемб-рані, а потім — у внутрішньоклітинній рідинібактерій. Цей процес неспецифічний, і швид-кість проникання через цитоплазматичну мем-брану визначається ступенем гідрофобностімолекули, тобто її жиророзчинністю. Швидкістьдифузії через ліпідний бішар прямо пропор-ційна гідрофобності та трансмембранному гра-дієнту концентрації або електрохімічному гра-дієнту. Тобто ймовірність проникання молекулдіючих речовин пестицидів у бактеріальну клі-тину є низькою.За поєднаного застосування мікробних пре-

паратів і протруйників важлива не лише від-сутність значного негативного впливу останніхна життєздатність клітин бактерій, а й збере-ження тривалий час функціональних властиво-стей клітин бактерій та їхньої життєздатності наповерхні сухого насіння. Під час дослідженьвиявлено, що за дії протруйників здатність бак-

терій розчиняти мінерало- та органофосфатине знижується [8, 10]. Упродовж 3-х місяців нанасінні сільськогосподарських культур збері-гається не менше 200 тис. клітин Achr. album1122 та P. polymyxa KB, необхідних для забез-печення ефективної бактеризації.Слід зазначити, що за одночасної бактери-

зації і протруєння насіння буряків цукрових,пшениці озимої, ячменю, льону-довгунцю, со-няшнику, кукурудзи, ріпаку спостерігається під-вищення енергії його проростання до 23,5% тасхожості до 13%. Відзначено послаблення фі-тотоксичної дії протруювачів на насіння сіль-ськогосподарських культур під впливом бакте-ризації.Було запропоновано нову індустріальну тех-

нологію застосування мікробних препаратівальбобактерину та поліміксобактерину в зем-леробстві. Розроблено спосіб бактеризації на-сіння, який передбачає здійснення бактеризаціїз одночасним обробітком протруйниками на-сіння буряків цукрових, кукурудзи, соняшнику,льону, пшениці озимої та ярої, ріпаку й іншихсільськогосподарських культур на насіннєвихзаводах (або інших сільськогосподарських під-приємствах) упродовж 3-х міс. до висівання. Уробочу суміш, що складається із захисно-сти-мулювальних речовин та води, у певних кон-центраціях замість частини води вносять рідкийбактеріальний препарат з розрахунку 1×106

клітин бактерій на 1 насінину [7]. Розробленотехнологічний процес нанесення мікробнихпрепаратів на насіння буряків цукрових [6], зер-нових і зернобобових культур [2], кукурудзи [3]та ін.У таблиці наведено дані, що свідчать про

можливість поєднаного застосування альбобак-терину та поліміксобактерину і фунгіцидів таінсектицидів під час вирощування сільськогос-подарських культур. Умовно сумісними є про-труйники, якими насіння обробляють одночас-но з його бактеризацією і висівають у ґрунт уп-родовж 1 доби.

1. Мікробні препарати у землеробстві. Теорія іпрактика/за ред. В.В. Волкогона. — К.: Аграр. на-ука, 2006. — 312 с.


2. Насіння зернових та зернобобових культур.Технологічний процес нанесення мікробних препа-ратів. Загальні вимоги: СОУ 01.11–37–782:2008. —

Розроблена технологія поєднаного засто-сування мікробних препаратів альбобактери-ну і поліміксобактерину та протруйників на-сіння буряків цукрових, кукурудзи, соняшнику,льону, пшениці озимої і ярої, ріпаку та інших

Висновки

сільськогосподарських культур забезпечує по-кращення мінерального живлення рослин, за-хист паростків і сходів від хвороб та шкід-ників, підвищення врожайності й поліпшенняякості продукції.




[Чинний від 2009–07–01]. — К.: Держспоживстан-дарт України, 2009. — 14 с.

3. Насіння кукурудзи. Технологічний процес на-несення мікробних препаратів. Загальні вимоги:СОУ 01.11–37–783:2008. — [Чинний від 2009–07–01]. — К.: Держспоживстандарт України, 2009. —12 с.

4. Насіння сільськогосподарських культур. Ме-тоди визначення якості: ДСТУ 4138-2002. — [Чин-ний від 2004–01–01. — К.: ДержспоживстандартУкраїни, 2004. — 178 с. — (Нац. стандарт Украї-ни).

5. Насіння цукрових буряків. Методи визначен-ня схожості, одноростковості та доброякісності:ДСТУ 2292–93 (ГОСТ 22617.2–94). — [Чинний від1996–01–01]. — К.: Держспоживстандарт України,1996. — 11 с. — (Нац. стандарт України).

6. Насіння цукрових буряків. Технологічний про-цес нанесення мікробних препаратів: СОУ 01.4–37–339:2005. — [Чинний від 2006–04–01]. — К.:Держспоживстандарт України, 2006. — 9 с.

7. Пат. №76153 Україна МПК А01С 1/06. Спо-сіб бактеризації насіння фосформобілізуючимипрепаратами/Токмакова Л.М., Канівець В.І. та ін.;заявник і патентовласник Ін-т с.-г. мікробіологіїУААН. — № 20031212168; заявл. 23.12.2003;

опубл. 17.07.2006, Бюл. № 7, 2006 р.8. Пищур І.М. Вплив сучасного інсектициду Ну-

прід 600 на життєздатність бактерій Paenіbacіlluspolymyxa KB, біоагента мікробного препарату Полі-міксобактерину/І.М. Пищур//Сільськогосподарськамікробіологія. — 2010. — Вип. 11. — С. 34–42.

9. Руководство к практическим занятиям помикробиологии/М.Н. Пименова, Н.Н. Гречушкина,Л.Г. Азова и др.; под ред. Н.С. Егорова. — [3-еизд.]. — М.: Изд-во МГУ, 1995. — C. 117–129.

10. Токмакова Л.М. Вплив інсектициду Круїзер350 FS та фунгіциду Максим XL 035 FS на життє-здатність та функціональну активність бактерійAchromobacter album 1122, біоагента мікробногопрепарату Альбобактерин/Л.М. Токмакова, І.М. Пи-щур, В.Т. Саблук, О.М. Грищенко//Сільськогоспо-дарська мікробіологія. — 2011. — Вип. 13. —С. 42–51.

11. Фітофармакологія: Підручник/М.Д. Євту-шенко, Ф.М. Марютін, В.П. Туренко та ін.; За ред.М.Д. Євтушенка, Ф.М. Марютіна. — К.: Вища осві-та, 2004. — 432 с.

12. Erdey L. Colorimetric definition of small quan-tity of phosphates/Erdey L., Fleps V., Bodor E.//Actachimica academiae scientiarum Hungariceae. —1954. — 5, № 1. — Р. 65–80.

ОГОЛОШЕННЯ

ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ МІКРОБІОЛОГІЇ

ТА АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НААНоголошує прийом до аспірантури на 2012–2013 роки з відривом від виробництва

зі спеціальності: 03.00.07 —мікробіологія (сільськогосподарські науки).

Вступникам до аспірантури потрібно подати такі документи:заяву на ім’я директора інституту (в заяві слід зазначити іноземну мову, з якої абі-

турієнт складатиме вступний іспит);автобіографію;особовий листок з обліку кадрів з фотокарткою, завірений за місцем роботи або

навчання;список опублікованих наукових праць і винаходів. Вступники, які не мають науко-

вих публікацій, подають реферат з обраної наукової спеціальності;медичну довідку про стан здоров’я за формою №286-У;копію диплома про закінчення вищого навчального закладу із зазначенням одер-

жаної кваліфікації спеціаліста або магістра та копію залікової відомості, завірені замісцем роботи;посвідчення про складання кандидатських іспитів (за наявності складених канди-

датських іспитів);характеристику-рекомендацію з останнього місця роботи або навчання;копії паспорта та ідентифікаційного номера.

Паспорт та диплом про вищу освіту подаються вступником особисто.

Вступні іспити зі спеціальності, філософії, іноземної мови проводитимуться з20 вересня 2012 року.Термін подання документів до аспірантури до 16 вересня 2012 року.

Адреса інституту:14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 97.

Довідки за телефоном:(04622) 3-17-49




УДК 631.4(094);631.42© 2012

М.М. Мірошниченко, доктор біологічних наукННЦ «Інститутґрунтознавства та агрохіміїімені О.Н. Соколовського»

ІНФОРМАЦІЙНЕТА НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯҐРУНТОВИМИ РЕСУРСАМИВ УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Завершальний етап земельної реформи в У раїніпотреб є підвищення та точності інформації простан ґр нтових рес рсів, становлення чіт ихправил і нормативів е оло обезпечно оземле орист вання, е ономічної ви ідностізапобі ання по іршенню родючості ґр нтів.

Систематичне забезпечення повною, об’єктив-ною, постійно оновлюваною інформацією простан ґрунтових ресурсів є необхідною передумо-вою їх раціонального використання і передусімефективності державного управління в цій галузі.Згідно з класичною концепцією Н. Вінера процесуправління в будь-якій системі передбачає пер-винне одержання інформації, її перетворення вцентрі та передачу до тих елементів, що сприй-мають її як наказ про виконання необхідних дій.Не є винятком і система охорони ґрунтів в Україні,яка повинна так функціонувати, але, на жаль,досі немає належної ефективності. Свідченнямцього є відомості, наведені в Національній до-повіді про стан родючості ґрунтів України [20].Якісний стан ґрунтового покриву країни невпин-но погіршується впродовж останніх десятиріч.Причиною цього є не лише зміна соціального ус-трою та кризові явища в економіці. Для процесууправління однаково важливі й незамінні всі скла-дові: оперативність і точність первинної інфор-мації, об’єктивність і правильність її оцінювання,своєчасність і повнота здійснення необхідних за-ходів. На жаль, усі ці ланки є недосконалими тане повною мірою відповідають вимогам часу.

I етап: одержання первинної інформаціїОсновним джерелом інформації про якісний

стан ґрунтів на землях сільськогосподарськогопризначення є агрохімічна (еколого-агрохімічна)паспортизація, яку систематично проводить з1966 р. мережа обласних центрів охорони родю-чості ґрунтів. За рівнем підготовки фахівців і ма-теріально-технічного оснащення ця структура єнайпридатнішою для забезпечення належногодержавного контролю за якісним станом ґрунтів,дотриманням стандартів і нормативів у галузіохорони земель. Проте формування ринку зе-мель й одержання їх у приватну власність вису-вають набагато жорсткіші вимоги до якості пер-винної інформації про ґрунти та зміни їхніх влас-тивостей за певного використання земельноїділянки.Основоположне значення для точності та

об’єктивності інформації про якісний стан ґрунтів

має репрезентативність пробовідбирання. Репре-зентативна проба передбачає усереднення ма-теріалу та оцінку його репрезентативності, яказнаходить кількісне вираження в щільності ме-режі точок пробовідбирання. Існує кілька принци-пових рішень, кожне з яких має свої переваги.Зокрема, метод ключів-аналогів, який широко за-стосовують у добре опрацьованій системі еколо-го-меліоративного моніторингу [19], передбачаєвиділення типової для певної території ділянки,на якій відбирають індивідуальні або змішанізразки, що дає змогу не лише оцінити сучаснийстан ґрунту, а й за певних умов перейти до моні-торингових спостережень. Саме такий підхід вла-стивий більшості європейським моніторинговимпрограмам [6,11] і може бути прийнятий для ство-рення моніторингової мережі в Україні. Недолікомцього підходу є певна суб’єктивність вибору місцярозташування ключової ділянки, але з викорис-танням методів дистанційного зондування ризикпомилкового рішення значно зменшується [3].Натомість відбирання з певного земельного

наділу (елементарної ділянки) змішаної проби,яка складається з 20-ти і більше індивідуальнихпроб, є найкращим способом одержання ін-формації для його якісної оцінки, розрахунку не-обхідної кількості добрив та меліорантів, але ду-же малопридатне для оцінювання змін ґрунтовихвластивостей. З урахуванням цього в методичнихпорадах з відбору проб ґрунту за паспортизаціїнаголошується на необхідності суворого дотри-мання схем пробовідбирання, насамперед площіелементарної ділянки, маршрутної ходи, відстаніміж точками відбору індивідуальних проб та їхкількості [1]. Очевидно, ці поради так і залишать-ся добрими намірами, якщо в супровідній доку-ментації до агрохімічного паспорта не будуть за-несені всі перелічені відомості. Відмінності, спри-чинені лише зміною маршрутної ходи натиповому для Лісостепу земельному наділі пло-щею 55 га, наведено в табл. 1. Водночас дове-дено, що для достовірної оцінки стану земельноїділянки з пересіченим рельєфом слід застосову-вати зигзагоподібну маршрутну ходу [2].



Важливим впливовим фактором є сезонні змі-ни багатьох ґрунтових показників. Чинна методи-ка паспортизації не передбачає часової дифе-ренціації показників контролю, хоча ще з 1986 р.ГОСТ вимагав їхнього розподілу на сезонні такороткострокові (2–5 років), довгострокові (5–10років і більше) та ранньодіагностичні [5]. Черезце до паспорта земельної ділянки з однаковоюперіодичністю (раз на 5 років) заносять парамет-ри дуже динамічних (щільність складання, запаспродуктивної вологи) і консервативних показників(гранулометричний склад, глибина гумусного го-ризонту, уміст гумусу тощо). Проте для контро-лю за використанням земельних ділянок придатнілише ті з них, для яких величина ймовірних змінунаслідок антропогенної діяльності за 1 цикл спо-стережень перевищує сезонні коливання і є по-рівнюваною з величиною аналітичної похибки їхвизначення. Тому дуже проблематично робитидостовірні висновки щодо змін такого динамічногопоказника, як щільність складання ґрунту, пара-метри якої значно змінюються впродовж польо-вого сезону (квітень — жовтень) залежно відстроків і способів обробітку. Зміни обмінної кис-лотності та вмісту рухомих форм фосфору і ка-лію протягом теплого періоду не мають такоїмінливості [13], а зниження параметрів цих показ-ників за недостатньої кількості внесених міне-ральних добрив упродовж 5-річного терміну єдосить істотним [24]. Визначення вмісту мікро-елементів (можливо, за винятком цинку) можебути ще рідшим, оскільки обсяги їх виносу та вне-сення до ґрунту за 5 років сільськогосподарсько-го використання не здатні істотно змінити рівнязабезпеченості (табл. 2).

Завдання полягає в тому, щоб, не втрачаючинауково-методичної спадкоємності, удосконали-ти методику польового агрохімічного обстежен-ня відповідно до нових реалій земельних відно-син. Для цього пропонуємо внести такі зміни тадоповнення до чинного порядку ведення агро-хімічного паспорта поля:до робочої документації з агрохімічного обсте-

ження земельних ділянок внести детальні схемипробовідбирання;диференціювати показники агрохімічного пас-

порта за періодичністю їх визначення на базові(глибина гумусного горизонту, гранулометричнийсклад ґрунту, сума увібраних основ), довгостро-кові (раз на 10 років: уміст гумусу, мікроелементів,важких металів та залишків пестицидів) та корот-кострокові (раз на 5 років, а за потреби — і мен-ше: рН сольовий та вміст основних елементівживлення в рослинах);передбачити визначення показників агрохі-

мічного паспорта в повному обсязі в усіх випад-ках зміни меж земельної ділянки, зміни власни-ка або перед наданням у довгострокову оренду.Водночас у моніторингу ґрунтів та їхньої родю-

чості, здійснення якого на землях сільськогоспо-дарського призначення також покладено на цент-ри «Держродючості», доцільно виділити 2 окремінапрями: створення єдиної мережі моніторинго-вих площадок як складової загальнодержавногомоніторингу довкілля, відповідно Концепції моні-торингу ґрунтів України [11] і міжнародних вимог[6], призначеної для встановлення закономірно-стей змін ґрунтів та їхніх властивостей під дієюприродних та антропогенних факторів;здійснення ґрунтоохоронного виробничого мо-

Рухомий фосфор діагоналі 121 12 23 33пробних площадках 160 25 26 31

Рухомий калій діагоналі 132 4,1 6,8 15пробних площадках 126 3,3 5,9 8

Гумус діагоналі 5,3 0,15 13 13пробних площадках 4,8 0,29 27 18

1. Вплив маршр тної ходи на параметри по азни ів властивостей ґр нт

ПоказникКоефіцієнтваріації

Відноснапохибка

Стандартнапохибка

Середнєзначення

Маршрутнахода по

Валовий запас в орномушарі, кг/га 300–5000 25–300 5–230 10–120 1–20 5–130Умовний уміструхомих форм в орномушарі, кг/га 100–900 0,15–8,0 0,7–26 0,4–20 0,06–2,4 0,27–2,52Винос з урожаєм,кг/га за рік 0,2–1,2 0,3–1,0 0,02–0,04 0,003–0,005 0,002–0,006 0,05–0,07

2. Обся и валових запасів мі роелементів ґр нтах та їх винос з рожаєм основних сільсь о-осподарсь их льт р

Mn Zn Cu Co Mo B

Стаття балансув системі ґрунт – рослина

Мікроелемент

Інформаційне та нормативне забезпеченнядержавного управління ґрунтовими ресурсамив умовах реформування земельних відносин



ніторингу, заснованого на систематичних спосте-реженнях за агрономічно важливими властивос-тями ґрунту у їхній середньо- та довгостроковійдинаміці, призначеного забезпечити органи дер-жавного контролю, землевласників та землеко-ристувачів своєчасною інформацією про зміни аг-рономічних властивостей ґрунту для вжиття від-повідних заходів.Узагальнення матеріалів загальнодержавного

моніторингу є основою прогнозування ресурсно-го забезпечення розвитку агропромислового комп-лексу країни та окремих регіонів, виробленняєдиної державної політики охорони ґрунтів, дов-гострокового планування заходів у цьому на-прямі. Виробничий моніторинг, який ґрунтуєтьсяна паспортизації конкретних земельних ділянок,має бути спрямований на практичну реалізаціюдержавного контролю за станом ґрунтів та еко-номічне стимулювання їх раціонального викори-стання.

IІ етап: аналітичні дослідженняВодночас без забезпечення належної точності

аналітичних методів досліджень ґрунтоохоронниймоніторинг не має сенсу, оскільки більшість імо-вірних змін параметрів перебуватиме в межахпохибки вимірювань, яка є досить високою (табл. 3).Очевидно, висновок щодо короткострокових

змін параметрів ґрунту не матиме юридичної си-ли, якщо не довести їхню достовірність. Вагомезначення для забезпечення єдності вимірювань,їхньої збіжності та правильності має систематич-не застосування стандартних зразків ґрунту. Для

українських вимірювальних лабораторій це лед-ве не єдиний засіб виявлення систематичних по-хибок, які лише зростають зі збільшенням термі-ну експлуатації аналітичного обладнання. ФункціїННЦ «ІГА», який є базою організації метрологіч-ної служби та центру Державної служби стан-дартних зразків і має незалежну атестовану ви-мірювальну лабораторію, полягатимуть у роз-робці та реалізації програми міжлабораторнихпорівнянь результатів вимірювань на правах ко-ординатора згідно з чинним порядком [22].

IІІ етап: оцінка та інтерпретація інформаціїНе менш складним завданням, ніж отриман-

ня точної та достовірної первинної інформації проякісний стан ґрунтів, є її об’єктивна оцінка таінтерпретація. Поліморфність ґрунтів, різнома-нітність їхньої типології за генезисом та власти-востями, динамічність багатьох параметрів зу-мовлюють неможливість застосування єдинихуніверсальних нормативів якісного стану. На від-міну від провідних позицій України щодо станунормативно-методичної бази охорони ґрунтів,об’єктивність нормативів оцінки багатьох дегра-даційних процесів залишає бажати кращого.Земельним кодексом України в галузі охоро-

ни земель та відтворення родючості ґрунтів пе-редбачено встановлення таких нормативів (стат-тя 165):оптимального співвідношення земельних

угідь;якісного стану ґрунтів;гранично допустимого забруднення ґрунтів;

Щільність складання ДСТУ ISO11272 НенормованаКислотність гідролітична пр. ДСТУ 15рН сольовий пр. ДСТУ 15рН водний ГОСТ 26423 1–2Уміст: легкогідролізованого азоту За Корнфілдом (пр. ДСТУ) 10–15 рухомого фосфору За Мачигіним (ДСТУ 4114) 15–30

За Чиріковим (ДСТУ 4115) 12–15За Кірсановим (ДСТУ 4405) 15–20

рухомого калію За Мачигіним (ДСТУ 4114) 10За Чиріковим (ДСТУ 4115) 10–15За Кірсановим (ДСТУ 4405) 10–15

гумусу За Тюріним (ДСТУ 4289) 10–20 рухомих форм мікроелементів Mn за ДСТУ 4770.1 21

Zn за ДСТУ 4770.2 23Сd за ДСТУ 4770.3 30Со за ДСТУ 4770.5 7Сu за ДСТУ 4770.6 9Pb за ДСТУ 4770.9 4

3. Відносна похиб а методів визначення по азни ів ґр нт , передбачених а рохімічним пас-портом

ПоказникВідносна похибкавизначення, %

Методи визначення




показників деградації земель та ґрунтів [9].За 10 років з моменту ухвалення цього зако-

ну добре опрацьованою є лише перша позиція знаведеного переліку. Нормативи оптимальногоспіввідношення земельних угідь розроблено длякожної адміністративної області, а оптимізаціяспіввідношення культур у сівозмінах передбаче-на законодавчими та нормативно-правовими ак-тами [10,23].Однак нормативи якісного стану ґрунтів, які

згідно зі ст. 32 Закону України «Про охорону зе-мель» визначають рівень забруднення, опти-мальний уміст поживних речовин та фізико-хімічнівластивості, не мають такого чіткого визначенняі в ряді документів суперечать один одному. Зок-рема, нормативні параметри природної солонцю-ватості різняться для високогумусних і малогу-мусних ґрунтів [4] та автоморфних і гідроморф-них умов [21] без урахування специфікивторинного осолонцювання [7,18]. Розбіжності єі в нормативах рівня забезпеченості ґрунтів мікро-елементами [8, 14, 15] або ступеня їх забруднен-ня важкими металами. Зокрема, за гігієнічниминормами [16], вилучення земель із сільськогос-подарського використання передбачено в разіперевищення ГДК за всіма показниками шкідли-вості (Рb — 260 мг/кг, Mn — 3500 мг/кг), а за зем-левпорядними нормативами [21] — після пере-вищення лімітувального показника (Рb —30 мг/кг, Mn — 1500 мг/кг). Нормативи забезпе-ченості ґрунту рухомими формами фосфору такалію [8, 14, 15] суперечать гранично допустимимконцентраціям фосфору в рідких комплекснихдобривах (27,2 мг/кг ґрунту) та К2О калію хлори-стого (560 мг/кг ґрунту), що є очевидним наслід-ком формального відомчого підходу до встанов-лення цих ГДК. Безперечно, що з ухваленнямЗакону України «Про державний земельний ка-дастр», яким передбачено систематизацію відо-мостей про якісний стан земель, наукові та ві-домчі розбіжності в цьому питанні слід узгодитив єдиному для всіх нормативному документі. Длявирішення цього питання пропонуємо ініціюватистворення міжвідомчої комісії з проблем моніто-рингу та нормування за участі представників усіхзацікавлених міністерств, служб та провідних на-укових центрів України. Першочерговим завдан-ням такої комісії міг би стати перегляд показниківгранично допустимих концентрацій забрудню-вальних речовин у ґрунті. Ці показники залиши-лися в спадок від СРСР і є дуже недосконали-ми. Після тривалого критичного обговорення всіпострадянські країни поступово змінюють ці норма-тиви на більш адаптовані до міжнародних вимогта своїх природно-кліматичних умов (Росія — у1995 р., Литва — 2004 р., Казахстан — 2007 р.,Білорусь — 2008–2010 рр.). В Україні такого пе-регляду досі не зроблено, що не лише усклад-нює дотримання вимог Земельного кодексу, а йстворює підґрунтя для безпідставних перебіль-шень, зловживань або ігнорування справжньоїнебезпеки.

Основними напрямами вдосконалення норма-тивів забруднення є диференціація за функціо-нальним призначенням земель та стійкістю ґрун-тів до певного виду забруднення. Передусім ди-ференціація нормативних параметрів необхіднадля земель різного цільового призначення. Зе-мельним кодексом України виділено 9 категорійземель, але для практичного застосування до-цільно їх об’єднати в 4 групи: сільськогосподарсь-кого та лісогосподарського призначення; селі-тебні (житлової та громадської забудови); вироб-ничого призначення (промисловості, транспорту,зв’язку, енергетики, оборони тощо); охоронногозначення (природно-заповідного, історико-куль-турного, рекреаційного, оздоровчого призначен-ня та водного фонду).Більш складним є нормування показників дег-

радації, а об’єктивність наявних розробок у цьо-му напрямі досить сумнівна. Разом з тим є цілкомоб’єктивні передумови для того, щоб такі норма-тиви було встановлено. Для ґрунту, як і для іншихприродних об’єктів, існує сфера критичних зна-чень багатьох параметрів, у якій відбуваєтьсястрибкоподібне погіршення якості через порушен-ня внутрішньої самоорганізації. Крім того, антро-поцентричне ставлення до ґрунту як необхідно-го компонента існування середовища висуваєдодаткові обмеження, зумовлені небажаністюпевних властивостей для забезпечення життєді-яльності людини. Водночас жодне нормуванняне буде об’єктивним, якщо не враховуватиме спе-цифічних особливостей ґрунтів різної генези тавластивостей. Стійкість ґрунтів до кожного з де-градаційних процесів є різною і специфічною, зу-мовленою відмінністю механізмів, що її забез-печують. Зокрема, чорноземні ґрунти важкогогранулометричного складу завдяки великій погли-нальній здатності та високій біогенності є най-стійкішими до більшості токсикантів неорганічногопоходження та малоперсистентних органічнихзабруднювачів. Проте до виявів фізичної дегра-дації, дегуміфікації, іригаційного засолення таосолонцювання стійкість цих ґрунтів є дуже по-середньою. При цьому кількість нормативів таїх диференціацію не можна збільшувати нескін-ченно, а слід обмежитися раціональною, еконо-мічно доцільною їх кількістю. Так, у чинному По-рядку консервації земель [21] налічується лише13 індикаторних показників, параметри яких жод-ним чином не пов’язані з недеградованим станомґрунтів і не мають проміжних рівнів деградації. Затакого підходу результати паспортизації лишезасвідчують відповідність (або невідповідність)параметрам малопродуктивних та деградованихземель.Оскільки деградаційні процеси є практично не-

минучою ознакою землеробства [12], установлен-ня ступеня їх розвитку в кожному конкретномувипадку є важливою складовою ґрунтоохоронноїдіяльності, що дає підстави для планування від-повідних запобіжних заходів. З цих позицій більшпривабливим є підхід, передбачений земельним




Реалізація курсу на впорядкування земель-ної сфери та успішне завершення земельноїреформи в Україні неодмінно потребує уста-новлення чітких правил і нормативів еколого-безпечного землекористування, доступнос-ті та об’єктивності інформації про якіснийстан ґрунтів як важливого компонента дов-

Висновки

кілля та основного засобу сільськогосподар-ського виробництва, економічної вигідностізапобігання погіршенню родючості та її від-новлення.Забезпечення виконання цих завдань має

бути головним напрямом сучасної ґрунтоохо-ронної діяльності в Україні.

1. Агроекологічний моніторинг та паспортизаціясільськогосподарських земель/за ред. В.П. Патики,О.Г. Тараріко. — К.: Фітосоціоцентр, 2002. — 296 с.

2. Бирин А.С. Оценка выбора маршрутного ходапри агрохимическом обследовании полей с учетоммезорельефа//Агрохим. вестн. — 2009. — № 1. —С. 33–35.

3. Булигін С.Ю., Шатохін А.В. Сучасне інформа-ційне забезпечення охорони і раціонального викорис-тання земель/www.myland.org.ua/ukr/13/171/203/298/1611.

4. ВНД 33-5.5-06-99 Охорона водних, ґрунто-вих та рослинних ресурсів від забруднення важ-кими металами в умовах зрошення. — К., 1999. —26 с.

5. ГОСТ Охрана природы. Почвы. Общие требо-вания к классификации почв по влиянию на них хи-мических загрязняющих веществ.

6. ДСТУ ISO 16133:2005 Якість ґрунту. Настано-ви щодо складання та виконання моніторинговихпрограм. — К.: Держспоживстандарт України, 2007.— 54 с.

7. ДСТУ 3866-99 Ґрунти. Класифікація ґрунтів заступенем вторинної солонцюватості. — К.: Держспо-живстандарт України, 2000. — 8 с.

8. ДСТУ 4362:2004 Показники родючості ґрунтів.— К.: Держспоживстандарт України, 2006. — 19 с.

9. Земельний кодекс України, від 25.10.2001,№ 2768-ІІІ.

10. Закон України «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України щодо збереження родю-чості ґрунтів» від 04.06.2009 р. № 1443-VI.

11. Медведев В.В. Мониторинг почв Украины.Концепция, предварительные результаты, задачи.— Харьков: ПФ «Антиква», 2002. — 428 с.

12. Медведєв В.В. Взаємозв’язки між антропоген-ним навантаженням, деградацією і сталістю ґрунтів//Вісн. аграр. науки. — 2007. — № 8. — С. 49–55.

13. Мельник А.І., Матухно Ю.Д., Проценко О.І.Мінливість агрохімічних показників темно-сірого опід-золеного ґрунту упродовж теплого періоду року//Вісн.ЖНАЕУ. — 2011. — № 1. — С. 76–83.

14. Методика агрохімічної паспортизації земельсільськогосподарського призначення/за ред. С.М. Ри-


жука, М.В. Лісового, Д.М. Бенцаровського. — К.,2003. — 64 с.

15. Методические указания по агрохимическомуобследованию почв сельскохозяйственных угодий.— Изд. 2-е, доп. — М., 1985.

16. Методические указания по оценке степениопасности загрязнения почвы химическими веще-ствами. — М.: Минздрав СССР, 1987. — 25 с.

17. Методические рекомендации по выявлениюдеградированных и загрязненных земель, утв. Рос-комземом, Минприроды России, МинсельхозпродомРоссии и согласованные с РАСХ. — Письмо Роском-зема от 27.03.95 № 3-15/582.

18. Минашина Н.Г. Оросительные воды с повы-шенным содержанием магния и их роль в деграда-ции черноземов на юго-востоке Европы//Почвоведе-ние. — 2011. — № 5. — С. 564–571.

19. Наукові основи охорони та раціонального ви-користання зрошуваних земель України/за ред.С.А. Балюка, М.І. Ромащенка, В.А. Сташука. — К.:Аг-рарна наука, 2009. — 624 с.

20. Національна доповідь про стан родючостіґрунтів України. — К.: ТОВ «ВИК-ПРИНТ», 2010. —111 с.

21. Порядок консервації земель, затвердженийНаказом Держкомзему України від 17.10.2002 за№ 175. — Нормативно-правові акти з питань земель-них відносин/за ред. А.С. Даниленка та ін. — К.,2002. — С. 247–252.

22. Про затвердження Інструкції про порядок пе-ревірки точності результатів вимірювань у вимірю-вальних лабораторіях. Наказ Комітету України з пи-тань стандартизації, метрології та сертифікації № 99від 12.08.99 із змінами від 01.11.2005.

23. Про затвердження нормативів оптимальногоспіввідношення культур у сівозмінах в різних природ-но-сільськогосподарських регіонах. — ПостановаКабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р.№ 164.

24. Христенко А.А., Юнакова Т.А., Копоть Н.П.Динамика величин фосфатного и калийного уровнейпочв в условиях отрицательного баланса питатель-ных веществ в земледелии//Агрохімія і ґрунтознав-ство. — 2008. — Вип. 68. — С. 69–84.

законодавством Росії [17], де сільськогосподар-ські угіддя підлягають консервації за 3–4-го сту-пенів деградації земель, коли їх подальше вико-ристання призводить до розвитку негативних про-

цесів, погіршення стану ґрунтів та екологічної си-туації. Аналогічне рішення наявне і в проектівітчизняного ДСТУ, але останній, на жаль, не маєдирективної дії.



Рослинництво,кормовиробництво

УДК 636.085:087© 2012

М.Ф. Кулик,член-кореспондент НААН

О.І. Скоромна,Ю.В. Обертюх,В.П. Жуков,кандидати сільсько-господарських наук

І.О. ВиговськаЛ.О. ГончарІнститут кормівта сільського господарстваПоділля НААН

ВИЗНАЧЕННЯ ОБМІННОЇ ЕНЕРГІЇТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ КОРМОВИХОДИНИЦЬ У КОРМАХ ДЛЯ ВЕЛИКОЇРОГАТОЇ ХУДОБИ ЗА ЇХНІМХІМІЧНИМ СКЛАДОМ

Визначення обмінної енер ії в ормах за їхнімхімічним с ладом без проведення дослідів натваринах баз ється на зниж вальній дії сироїліт овини, золи і еміцелюлоз на енер етичнцінність основних поживних речовин орм .

Відомі методики визначення обмінної енергії(ОЕ) за рівняннями регресії для кожного видутварин (велика рогата худоба, вівці, коні, свиніта птиця) [1, 2, 6, 7]. У зоотехнічній практиці длявизначення ОЕ найвідоміше рівняння парноїрегресії розроблене Дж. Аксельсоном [8, 9]:

у=73,1–0,766·Кл,

де у — вміст ОЕ, %; Кл — вміст сирої клітко-вини, %.Слід також зазначити, що коефіцієнти об-

мінності валової енергії не можуть бути стали-ми. В сучасних посібниках з годівлі сільськогос-подарських тварин кількість ОЕ в кормі для ве-ликої рогатої худоби розраховують за такимрівнянням [6]:

ОЕ=17,46·пП+31,23·пЖ+13,65·пКл+14,78× ×пБЕР (г), (1)

де пП — перетравний протеїн, г; пЖ — пере-травний жир, г; пКл — перетравна клітковина, г;пБЕР — перетравні безазотисті екстрактивніречовини, г.Згідно з Державним стандартом України вміст

ОЕ в МДж/кг сухої речовини (СР) у сінажі ви-раховують за таким рівнянням [3]:

ОЕ=5,59+25,09:Х1+0,202·Х2, (2)

де Х1 — вміст сирої клітковини у СР, %; Х2 —вміст сирого протеїну в СР, %; 5,59; 25,09;0,202 — постійні коефіцієнти.

Зазначене рівняння регресії має істотні не-доліки в тому, що визначення базується на по-стійних коефіцієнтах, які не можуть бути іден-тичними для сінажу з різної вихідної сировини.У цьому самому стандарті за наявності данихумісту в СР сирого протеїну, сирого жиру, сироїклітковини, БЕР і коефіцієнта перетравності СР(іn vitro) вміст ОЕ в МДж/кг СР визначають заформулою:

ОЕ=(0,240·СП+0,398·СЖ+0,201·СК+0,175× ×БЕР)Кп·0,82, (3)

де СП — вміст у СР корму сирого протеїну, %;СЖ — вміст у СР сирого жиру, %; СК — вмісту СР корму сирої клітковини, %; БЕР — вміст уСР БЕР, %; Кп — коефіцієнт перетравності СРin vitro.Аналогічним чином вміст ОЕ в МДж/кг СР у

силосі вираховують за формулою [4]:

ОЕ=0,82+237,5:СК+0,07·СП, (4)

де СК — вміст сирої клітковини у СР, %; СП —вміст сирого протеїну у СР, %; 0,82; 237,5;0,07 — постійні коефіцієнти.Метод визначення ОЕ корму за даними його

хімічного аналізу — найдоступніший без прове-дення прямих дослідів на тваринах. Валовуенергію корму (ВЕ) визначають за сумою енергіїорганічних речовин. Визначення проводять заформулою на основі результатів хімічного скла-ду корму і відповідних енергетичних коефіцієнтів:

РОСЛИННИЦТВО,КОРМОВИРОБНИЦТВО


ВЕ=СП·к1+СЖ·к2+СК·к3+БЕР·к4, (5)

де СП — сирий протеїн, г; СЖ — сирий жир, г;СК — сира клітковина і БЕР — безазотисті ек-страктивні речовини, г. ВЕ відповідних сирихпоживних речовин становить, МДж/кг: СП —23,8; СЖ — 38,9; СК — 20 і БЕР — 17,5.Уміст ОЕ в 1 кг СР корму визначають за

формулою Дж. Аксельсона (1938, 1940) у мо-дифікації М.Г. Григор’єва і М.П. Волкова [1]:

ОЕ=0,73·ВЕ/СР(1–СК·1,05), (6)

де 0,73 — коефіцієнт обмінності; (1 – СК·1,05)— коефіцієнт, який відображає знижувальнийвплив клітковини на енергетичну цінність корму.Наприклад, у кукурудзяному силосі з розра-

хунку на 1 кг СР міститься: сирого протеїну —0,07 кг, сирого жиру — 0,04, сирої клітковини— 0,21 і БЕР — 0,59 кг. Уміст валової енергії вСР такого силосу дорівнюватиме:

ВЕ=23,95·0,07+39,77·0,04+20,05·0,21+17,46·0,59==1,67+1,59+4,21+10,3=17,77 МДж/кг СР.

Відповідно в 1 кг СР такого силосу концент-рація ОЕ становитиме:

ОЕ=0,73·17,77(1–0,21·1,05)=12,97(1–0,22)=12,97·0,78=10,1 МДж/кг СР.

Для кормів, які містять близько 10% золи,автори спростили формулу і вивели таке рів-няння регресії:

ОЕр=14,6·0,9 (СР–Кл·1,05)==13,1(СР–Кл·1,05), МДж.

Таке спрощення формули повністю виклю-чає вплив ендогенної та екзогенної золи в скла-ді кормів раціону на вміст у них ОЕ, але ж ба-ластні речовини (зола) впливають на перетрав-ність поживних речовин кормів раціону.В основу розробленої нами методики визна-

чення вмісту ОЕ в різних видах кормів покла-дено зменшення вмісту ВЕ через знижувальнийвплив сирої клітковини, золи і геміцелюлоз наенергетичну поживність у процесі перетравлен-ня речовин корму. Адже структурні вуглеводистінки рослинної клітини — це асоціація гемі-целюлоз із целюлозою, яка підтримується задопомогою водневих зв’язків і забезпечує їхвзаємодію з лігніном, цукрами і фенолами. Як-що не враховувати знижувального впливу ге-міцелюлоз поряд із таким впливом сирої клітко-вини на перетравність основних поживних ре-човин у шлунково-кишковому каналі тварин, товміст ОЕ в кормах буде завищеним.Матеріал і методи досліджень. Уміст ОЕ

визначали в зелених, силосованих, грубих іконцентрованих кормах, хімічний склад якихнаведено у довідниках [6, 7]. Водночас порів-нювали показники ОЕ та енергетичних кормо-

вих одиниць, наведених у цих довідниках, ізрезультатами наших досліджень. На основі по-казників ОЕ розраховували енергетичні кормовіодиниці (ЕКО), враховуючи показник 10 МДжОЕ еквівалентно 1 ЕКО [7].Під час визначення сирої клітковини в кор-

мах структурні вуглеводи — геміцелюлози піддією сірчаної кислоти, а потім лугу переходятьу розчин, а тому їх зараховують до складу БЕР.У запропонованій нами методиці під час визна-чення ОЕ в кормах до сирої клітковини дода-ють вміст геміцелюлоз і сиру золу. Для об’єм-них кормів частка геміцелюлоз становить 1/2від вмісту сирої клітковини, для концентрова-них — однакову кількість із сирою клітковиноюі для соломи частка становить 2/3 від кількостіБЕР.Результати досліджень. У траві злакового

пасовища [6] міститься 50 г сирого протеїну, 25 гжиру, 136 г сирої клітковини і 195 г БЕР, щостановить 396 г за наявності 428 г СР. Отже,сирої золи міститься 32 г і разом із 68 г геміце-люлоз та сирою клітковиною (сумарна кількістьстановить 236 г), на СР їх припадає 55,1%.Валової енергії в 1 кг цього злакового пасови-ща міститься 7,905 МДж. Її зменшення стосов-но знижувальної дії клітковини, геміцелюлоз ізоли на процеси перетравлення — відповідно7,905·55,1/100%=4,355 МДж, тоді різниця ста-новитиме (7,905–4,355) 3,570 МДж. Звідси вмістОЕ в 1 кг пасовищного корму становить 3,5 МДж,або 0,35 ЕКО. У довіднику О.П. Калашниковата ін. у цьому кормі міститься 0,26 к. од. Уміст ОЕв 1 кг СР такого травостою становить 8,2 МДж,або 0,82 ЕКО [6].В 1 кг зеленої маси вівсяниці [6] міститься:

сирого протеїну — 33 г, жиру — 9, сирої клітко-вини — 99, БЕР — 136, СР — 306 г. Уміст сироїклітковини, геміцелюлоз і золи в СР корму ста-новить 57,8%. ВЕ в 1 кг трави вівсяниці міс-титься 5,530 МДж, її зменшення як наслідокзнижувальної дії сирої клітковини, геміцелюлозі золи: 5,530·57,8/100%=3,196 МДж, різниця:5,530–3,196=2,334 МДж. Отже, в 1 кг трави вів-сяниці міститься 2,3 МДж ОЕ, або 0,23 ЕКО. Заданими О.П. Калашникова та ін., у цьому кормідля великої рогатої худоби міститься 0,22 к.од.[6]. Вміст ОЕ в 1 кг СР зеленої маси вівсяницістановить 7,5 МДж і 0,75 ЕКО.У зеленій масі 1 кг гороху [6] міститься си-

рого протеїну — 41 г, жиру — 6, сирої клітко-вини — 33 і БЕР — 101 г, СР — 200 і золи —19 г. Уміст сирої клітковини, геміцелюлоз і золив СР — 34%, валової енергії — 3,036 МДж. Підчас проведення аналогічних розрахунків умістОЕ в 1 кг зеленої маси гороху становить 2 МДж,або 0,2 ЕКО, а за даними О.П. Калашникова таін., — 0,17 к. од. [6]. Уміст ОЕ в 1 кг СР зеле-ної маси гороху становить 10 МДж і 1 ЕКО.

Визначення обмінної енергіїта енергетичних кормових одиниць у кормах длявеликої рогатої худоби за їхнім хімічним складом



Зелена маса люцерни, за даними О.П. Калаш-никова та ін., містить: сирого протеїну — 50 г,жиру — 7, сирої клітковини — 68, БЕР — 100,СР — 250 г [6]. Уміст сирої клітковини, геміце-люлоз і золи в СР становить 50,8%. Валовоїенергії в 1 кг зеленої маси міститься 4,872 МДж,а знижувальна дія сирої клітковини, геміцелю-лоз і золи на зменшення валової енергії ста-новить 2,475 МДж, тоді різниця становитиме2,397 МДж, а вміст ОЕ — 2,39 МДж, або 0,24 ЕКОі 0,2 к. од. [6]. Уміст ОЕ в 1 кг СР зеленої масилюцерни становить 9,6 МДж.Люцернове сіно містить в 1 кг: сирого про-

теїну — 144 г, жиру — 22, сирої клітковини —253 і БЕР — 330 г. СР в 1 кг сіна — 830 г, вяких сирої клітковини, геміцелюлози і золи міс-титься 55,3% [6]. Валова енергія 1 кг сіна ста-новить 15,117 МДж. Знижувальна дія сирої кліт-ковини, геміцелюлоз і золи виражається взменшенні на 8,359 МДж валової енергії в про-цесі перетравлення корму, тоді різниця:15,117—8,359=6,648 МДж, а вміст ОЕ в 1 кгсіна становить 6,6 МДж, або 0,66 ЕКО, тоді якза даними О.П. Калашникова та ін., — 0,44 к.од. [6]. В 1 кг СР люцернового сіна міститься7,95 МДж ОЕ і 0,79 ЕКО.Сінаж із люцерни містить сирого протеїну —

103 г, жиру — 17, сирої клітковини — 127,БЕР — 148, СР — 450 г [6]. Вміст сирої клітко-вини, геміцелюлоз і золи в СР становить 54,4%.Валової енергії в 1 кг сінажу міститься 8,242МДж, а зниження її як наслідок знижувальноїдії клітковини, геміцелюлоз і золи становить4,483 МДж, тоді різниця — 3,759 МДж, а вмістОЕ в 1 кг корму становить 3,7 МДж, або 0,37 ЕКОі 0,35 к. од. [6].В 1 кг силосу з кукурудзи міститься сирого

протеїну — 25 г, жиру — 10, сирої клітковини— 75, БЕР — 119, СР — 250 г [6]. Валовоїенергії в 1 кг корму міститься 4,566 МДж, азменшення енергії за рахунок знижувальної діїклітковини, геміцелюлоз і золи (53,2%) стано-вить 2,429 МДж, тоді різниця між цими показ-никами — 2,137 МДж і вміст ОЕ в 1 кг силосу— 2,13 МДж, або 0,21 ЕКО, а також 0,2 к.од.[6]. В 1 кг СР силосу міститься 8,5 МДж ОЕ і0,85 ЕКО.Зерно вівса містить сирого протеїну — 108 г,

жиру — 40, сирої клітковини — 97, БЕР — 573і СР — 850 г [6]. Вміст сирої клітковини, ге-міцелюлоз і золи в СР — 26,5%. Кількість ва-лової енергії — на рівні 16,073 МДж. Знижу-вальна роль сирої клітковини, геміцелюлоз ізоли виражається у зменшенні валової енер-гії на 4,259 МДж, тоді різниця дорівнює11,814 МДж, а вміст ОЕ в 1 кг вівса становить11,8 МДж, або 1,18 ЕКО проти 1 к.од. і 9 МДжОЕ [6]. В 1 кг СР вівса вміст ОЕ становить13,8 МДж і 1,4 ЕКО.

Зерно ячменю містить сирого протеїну —113 г, жиру — 22, сирої клітковини — 49, БЕР —638 і СР — 850 г. У зерні міститься 28 г сироїзоли і разом із сирою клітковиною і геміцелю-лозами вміст їх в СР становить 14,8%. Валоваенергія 1 кг зерна — 15,719 МДж. Її зменшен-ня внаслідок знижувальної дії клітковини, гемі-целюлоз і золи — 15,719·14,8/100%=2,326 МДж, арізниця: 15,719–2,326=13,303 МДж, тоді вмістОЕ в 1 кг зерна ячменю становить 13,3 МДж,або 1,33 ЕКО, або лише 1,15 ЕКО [6]. Вміст ОЕв 1 кг СР зерна ячменю становить 15,7 МДж та1,6 ЕКО.В 1 кг зерна кукурудзи білої [6] міститься

сирого протеїну — 92 г, жиру — 43, сирої кліт-ковини — 43, БЕР — 658, СР — 850 і сироїзоли — 14 г. Отже, в СР сира клітковина, гемі-целюлози і зола становлять 11,7%. Валоваенергія становить 16,237 МДж, а знижувальнадія клітковини, геміцелюлоз і золи — 1,899 МДж.Різниця: 16,237–1,899=14,338 МДж, а вміст ОЕв 1 кг зерна — 14,3 МДж, або 1,4 ЕКО і 1,33 к.од.[6]. ОЕ в 1 кг СР зерна кукурудзи дорівнює16,8 МДж і 1,7 ЕКО.За даними О.П. Калашникова та ін., в 1 кг соє-

вого шроту міститься сирого протеїну — 439 г,жиру — 27, сирої клітковини — 62, БЕР — 311і СР — 900 г. Сирої золи в шроті міститься 63 г іразом із клітковиною і геміцелюлозами сума їхстановить 156 г , або 20,7% у СР. Валова енер-гія становить 18,180 МДж, а зменшення її внас-лідок знижувальної дії клітковини, геміцелюлозі золи дорівнює: 18,180·20,7/100%=3,763 МДж.Різниця між зазначеними рівнями енергії ста-новить: 18,180–3,763=14,417 МДж, тоді вмістОЕ в 1 кг соєвого шроту становитиме 14,4 МДж,або 1,44 ЕКО та лише 1,27 к.од. [6]. В 1 кг СРсоєвого шроту міститься 16 МДж ОЕ і 1,6 ЕКО.В 1 кг ячмінної соломи міститься сирого про-

теїну — 59 г, сирого жиру — 24, сирої клітко-вини — 289 г, БЕР — 317 і СР — 827 г [6]. Усоломі міститься 138 г сирої золи, а вміст БЕРна СР становить 38,3%. У грубому кормі —ячмінній соломі немає крохмалю, є лише слідицукру. В основі БЕР містяться геміцелюлози, якіаналогічно клітковині знижують перетравністьпоживних речовин. З огляду на це геміцелюло-зи потрібно додавати до сирої клітковини вкількості 2/3 від наявних екстрактивних речо-вин, тоді вміст сирої клітковини, геміцелюлоз ісирої золи становитиме 77,1%. Валова енергія1 кг соломи — 13,664 МДж. Знижувальна діяклітковини, геміцелюлоз і золи виражається взменшенні валової енергії корму на 10,534 МДж(13,664·77,1/100%). Різниця (13,664–10,534 МДж)дорівнює 3,13 МДж, тоді в 1 кг соломи —3,11 МДж, або 0,31 ЕКО і 0,32 к.од. [6]. ВмістОЕ в 1 кг СР соломи становить 3,7 МДж.Обговорення результатів. Розроблена на-




ми методика визначення ОЕ і ЕКО в кормах заїхнім хімічним складом базується на залежностіміж валовою енергією і вмістом сирої кліткови-ни, геміцелюлоз та золи. Зменшення валовоїенергії на величину вмісту сирої клітковини,геміцелюлоз і золи характеризує рівень вмістуОЕ в кормі. Це є фізіологічною кореляцією про-цесів перетравлення поживних речовин кормув шлунково-кишковому каналі і ОЕ в організмітварин.Якщо за ЕКО взято 10 МДж ОЕ [6], то вели-

чину ОЕ корму ділимо на 10 і одержуємо ЕКО.Нами проведено визначення вмісту ОЕ і ЕКО

у зеленій масі трави пасовища, вівсяниці, лю-церни, сіна і сінажу з люцерни, кукурудзяногосилосу, зерна вівса, ячменю, кукурудзи і соєво-го шроту з різним умістом сирої клітковини ізоли в цих кормах [6, 7].Критерієм оцінки поживних речовин різних

видів кормів за ОЕ має бути вміст її показниківв 1 кг СР. Так, порівняння показників умісту ОЕ

в грубих і концентрованих кормах за данимирізних авторів зумовлюють розбіжності в такійоцінці. Зокрема, ячмінна і пшенична соломамістять відповідно 5,6 та 4,7 МДж ОЕ, а 1 кгвівса — тільки 9 МДж, тоді як у соломі вмістпротеїну низький, крохмалю зовсім немає, ацукрів — лише сліди. БЕР соломи представленіпереважно геміцелюлозами, які є структурни-ми вуглеводами, як і целюлоза, рівень їх пере-травності майже однаковий. Трава пажитниціпасовища містить 6,3 МДж чистої енергії лак-тації, сіно лугове — відповідно 4,6, дерть ячмін-на — 8, кормові буряки — 7,6, а солома пше-нична — 3,5 і шрот ріпаковий — 7,3 МДж [5].На основі проведеного визначення ОЕ в різ-

них видах кормів слід зробити висновок про до-цільність розподілу ОЕ кожного виду корму наенергію сирого протеїну, жиру і легкоперетрав-них вуглеводів для синтезу молока та інших по-треб організму тварин, тобто оцінку корму здійс-нювати за ОЕ в показниках продукції молока.

Визначення вмісту обмінної енергії таенергетичних кормових одиниць здійснюютьза такими формулами:ОЕ=ВЕ–(ВЕ·(СК(%)+СЗ(%)+ГМЦ(%))/100),

де ВЕ — валова енергія, МДж; СК — сираклітковина, %; СЗ — сира зола, %; ГМЦ — ге-міцелюлози, % у сухій речовині корму абоОЕ=ВЕ·((100–СК(%)–СЗ(%)–ГМЦ(%))/100),

де 100 становить ВЕ і кількість у % вміс-

Висновки

ту сирої клітковини, золи і геміцелюлоз у сухійречовині корму;

ЕКО=ОЕ/10,де 10 МДж дорівнює 1 ЕКО [7].ОЕ корму слід розподіляти на енергію

сирого протеїну, жиру і легкоперетрав-них вуглеводів для синтезу молока та на за-гальну енергію на інші потреби організмутварин.

1. Григорьев Н.Г., Волков Н.П., Воробьев Е.С.и др. Биологическая полноценность кормов. — М.:Агропромиздат, 1989. — 287 с.

2. Григорьев Н.Г., Скоробогатых Н.Н., Косола-пов В.М. Оценка качества кормов по обменнойэнергии//Кормопроизводство. — 2008. — № 9. —С. 21–22.

3. ДСТУ 4684–2006 Сінаж. Технічні умови.4. ДСТУ 4782–2007 Силос із зелених рослин.

Технічні умови.5. Дурст Л., Виттман М. Кормление основных

видов сельскохозяйственных животных. — Винни-ца: НОВА КНИГА, 2003. — 384 с.

6. Калашников А.П., Клейменов Н.И., Бака-


нов В.Н. и др. Нормы и рационы кормления сель-скохозяйственных животных. — М.: Агропромиз-дат, 1985. — 352 с.

7. Калашников А.П., Фисинин И.В., Щеглов В.В.и др. Нормы и рационы кормления сельскохозяй-ственных животных. Справочное пособие. — М.,2003. — 456 с.

8. Axsellson J. Bedeutung und wert der Bohfaaserfur das Futter des Rindes Tierenchrung, 1940. —12. — S. 414.

9. Axsellson J. Die Bestimmung des allgemeinenNahrwerts (Energiewertes) der Futtermittell nach derchemischen Zusammensetzung. Tierernahrung,1938. — 10. — S. 240.



УДК 633.63:631.5© 2012

С.М. Гринів,кандидат сільсько-господарських наукУкраїнський інститутекспертизи сортів рослин

ГУСТОТА СТОЯННЯ РОСЛИНІ СТРОКИ ЗБИРАННЯ БУРЯКІВЦУКРОВИХ ЯК ФАКТОРИПІДВИЩЕННЯ ЇХНЬОЇПРОДУКТИВНОСТІ

Висвітлено рез льтати досліджень з визначенняоптимальної стоти стояння рослин і стро івзбирання під час вирощ вання с часних ібридівб ря ів ц рових лівобережній частиніЛісостеп У раїни.

У буряків цукрових є великі можливості щодопідвищення продуктивності, проте вони не пов-ною мірою реалізуються. Питання оптимальноїгустоти стояння рослин у їх вирощуванні зали-шається дискусійним. Це пояснюється тим, щобуряки цукрові у пристосуванні до площі жив-лення дуже пластичні, а умови їх розвитку по-стійно змінюються (технологія вирощування,рівень родючості ґрунту, рівень хімізації зага-лом і цукровиробництва зокрема) [1, 3, 5].Визначення оптимальних строків збирання

буряків цукрових здійснюють від початку виро-щування цієї культури. Узагальнення резуль-татів численних досліджень, проведених уче-ними в різних зонах бурякосіяння України, по-казало, що збирання буряків цукрових воптимальні строки сприяє збільшенню їхньоїврожайності, підвищенню цукристості і техно-логічних характеристик коренеплодів [2, 4].Отже, встановлення оптимальної густоти

стояння рослин і строків збирання врожаю маєвелике значення для забезпечення високоїпродуктивності коренеплодів буряків цукрових.Методика досліджень. Експериментальну

роботу виконували закладанням у 2005–2007 рр. польового досліду методом розщеп-лених ділянок у 4-разовій повторності в зоні не-достатнього зволоження лівобережної частиниЛісостепу на Веселоподільській дослідно-се-лекційній станції Інституту цукрових буряківНААН. Площа дослідної ділянки — 75 м2, об-лікової — 25 м2. Об’єкт досліджень — бурякицукрові гібридів Білоцерківський ЧС 57, Іванів-сько-Веселоподільський ЧС 84, Ворскла.Ґрунтова відміна проведення польового дос-

ліду — чорнозем типовий слабосолонцюватий;попередник — пшениця м’яка озима; уміст гу-мусу — 4,1–4,3%; рН ґрунтового розчину —7,2–7,4; уміст рухомого фосфору — 20–24 мг/кгґрунту; обмінного калію — 110–120, лужногід-ролізованого азоту — 105–110 мг/кг ґрунту.Метеорологічні умови в роки проведення

досліджень характеризувалися підвищенимтемпературним режимом та нерівномірним роз-поділом опадів упродовж періоду вегетації.

Результати досліджень свідчать про те,що на період раннього строку збирання врожаюкоренеплодів (орієнтовно 15 вересня) площалисткової поверхні гібридів зменшилася в се-редньому в 1,6 раза, пізнього строку збирання(орієнтовно 15 жовтня) — у 2,9 раза порівняноз періодом інтенсивного розвитку.За пізніх строків збирання врожаю маса лист-

ків значно зменшується порівняно з ранніми, амаса коренеплодів збільшується. Співвідно-шення між масою листків і масою коренеплодівзменшується. Аналіз результатів дослідженьзасвідчив, що середня маса коренеплоду гібри-ду Білоцерківський ЧС 57 була найвищою се-ред досліджуваних гібридів (850 г) за пізніхстроків збирання. Співвідношення між масоюлистків та масою коренеплодів становило 0,33за густоти стояння рослин 50–55 тис. шт./га танорми внесення добрив N135P180K135, а зі збіль-шенням густоти стояння рослин до максималь-ної — 0,30.Вплив густоти стояння рослин та строків

збирання врожаю на співвідношення між масоюлистків і масою коренеплодів гібрида Білоцер-ківський ЧС 57 наведено на рисунку.

Співвідношення

маси

листків і маси

коренеплодів

Співвідношення між масою лист ів і масоюоренеплодів ібрида Білоцер івсь ий ЧС 57залежно від стоти стояння рослин та стро-ів збирання врожаю: — маса лист ів, ;— маса оренеплодів,

Густота стояння рослин, тис. шт./га

Ранні строкизбирання

Пізні строкизбирання

РОСЛИННИЦТВО, КОРМОВИРОБНИЦТВО



За допомогою аналізу показників маси сухихречовин у коренеплодах буряків цукрових за-лежно від комплексу агротехнічних факторіввизначено позитивний вплив пізніх строків зби-рання врожаю. Подовження періоду вегетаціїчерез перенесення строку збирання врожаюорієнтовно з 15 вересня на 15 жовтня сприяєзбільшенню маси сухих речовин з 14,04 до44,5 г залежно від густоти стояння рослин. При

цьому маса сухих речовин у листках за пізньо-го строку збирання врожаю зменшувалася по-рівняно з раннім у середньому на 5,5 г.На процеси формування врожайності бу-

ряків цукрових впливає інтенсивність викорис-тання поживних речовин з ґрунту, яку визнача-ють за показником виносу елементів живлен-ня з ґрунту врожаєм. Розрахунки загальноговиносу поживних речовин рослинами буряків

Білоцерківський ЧС 57

50–55 211,7 107,3 283,0 226,8 108,0 295,1

80–85 193,4 92,9 259,2 203,5 95,7 263,2

110–115 164,8 76,9 219,2 166,8 79,9 221,2

Іванівсько-Веселоподільський ЧС 84

50–55 199,4 100,3 272,1 205,3 101,8 275,3

80–85 172,6 82,5 236,8 169,0 88,1 229,9

110–115 138,8 72,4 191,0 151,9 68,7 204,8

Ворскла

50–55 177,9 90,9 241,6 190,4 93,6 253,1

80–85 167,6 78,0 222,3 165,6 84,7 222,7

110–115 136,6 68,2 183,7 144,8 69,1 195,9

1. Винос основних елементів живлення рослинами б ря ів ц рових залежно від стоти сто-яння рослин та стро ів збирання врожаю (середнє за 2005–2007 рр.), / а

Густотастояннярослин,тис. шт./га

Строки збирання врожаю

N Р2 О5 К2 О N Р2 О5 К2 О

ПізніРанні

Білоцерківський ЧС 57

50–55 51,5 57,4 15,7 17,3 8,09 9,93

80–85 53,6 58,9 16,1 17,2 8,64 10,13

110–115 56,5 61,1 16,8 17,6 9,28 10,75

Іванівсько-Веселоподільський ЧС 84

50–55 50,0 56,5 15,7 16,8 7,85 9,49

80–85 51,9 58,8 16,0 17,1 8,30 10,05

110–115 54,1 60,7 16,6 17,3 8,87 10,50

Ворскла

50–55 48,6 54,7 16,1 17,2 7,82 9,41

80–85 50,2 56,6 16,5 17,4 8,28 9,85

110–115 53,0 58,7 16,9 17,8 8,96 10,45

НІР05 загальна 1,5

2. Прод тивність б ря ів ц рових залежно від стоти стояння рослин та стро ів збиранняврожаю (середнє за 2005–2007 рр.), т/ а

Густота стояннярослин,тис. шт./га

Цукристість, % Збір цукру, т/гаУрожайність коренеплодів, т/га

Густота стояння рослин і строки збирання буряківцукрових як фактори підвищення їхньої продуктивності

Строкизбиранняврожаю ранні пізніранні пізніранні пізні



Установлено, що в зоні недостатньогозволоження лівобережної частини Лісостепузбільшення густоти стояння рослин пози-тивно впливає на ріст і розвиток буряків цук-рових, сприяє зростанню врожайності на 3,7–4,2 т/га залежно від гібрида.За густоти стояння рослин 110–115 тис.

шт./га та пізніх строків збирання врожаюспостерігалося накопичення цукрів у корене-плодах буряків цукрових. Зі збільшенням гус-тоти стояння рослин показник цукристостікоренеплодів зростав на 0,3–0,8%, з подо-вженням періоду вегетації через перенесення

Висновки

строків збирання (орієнтовно з 15 вересня на15 жовтня) — на 0,8–1,6% залежно від гіб-рида.Доведено, що взаємодія агротехнічних

факторів під час вирощування буряків цукро-вих — густота стояння рослин та строкизбирання врожаю — позитивно впливали назбір цукру з одиниці площі.Найкраще реагували на збільшення густо-

ти стояння рослин (110–115 тис./га) і пізністроки збирання (орієнтовно 15 жовтня) бу-ряки цукрові гібрида Білоцерківський ЧС 57:приріст становив 2,66 т/га.

1. Борисюк В.А., Фоменко А.А., Шаповал Н.П.Влияние густоты насаждения сортов сахарнойсвеклы на урожай и сахаристость корнеплодов//Вісн. с.-г. науки. — 1983. — № 9. — С. 23–26.

2. Выращивание, уборка, приемка и хранениесахарной свеклы: Материалы научно-техническо-го семинара/Акционерное общество закрытоготипа «Кристалл». — К.: ИПЦ АЛКОН, 2004. —72 с.


3. Корниенко А.В. Зависимость продуктивнос-ти свеклы от нормы высева семян и густоты на-саждения/А.В. Корниенко, А.К. Нанаенко, В.В. Бе-лых//Доклады РАСХН. — 2000. — № 8. — С. 3–6.

4. Нанаенко А.К. Оптимальные сроки//Сахарнаясвекла. — 2000. — № 8. — С. 15–16.

5. Слободян С.М. Вплив густоти насадження напродуктивність цукрових буряків// Вісн. с.-г. науки.— 1973. — № 2. — С. 53–57.

цукрових показали, що рослини найбільше ви-користовували калій, менше азот і значно мен-ше — фосфор (табл. 1).Результати вивчення впливу густоти стоян-

ня рослин на винос елементів живлення з ґрун-ту рослинами цукрових буряків свідчать про те,що збільшення густоти призводить до змен-шення виносу. Максимальний винос азоту за-фіксовано за густоти стояння рослин 50–55 тис.шт./га. За наведеними результатами можназробити висновок, що подовження періоду ве-гетації завдяки перенесенню строку збирання(орієнтовно з 15 вересня на 15 жовтня) істот-но збільшує винос урожаєм поживних речовинз ґрунту. На підставі одержаних даних можнастверджувати, що під впливом пізніх строківзбирання винос азоту збільшується на 12,5–15,1 кг/га, фосфору — 0,7–2,7, калію — 11,5–12,1 кг/га.Результати 3-річних досліджень показують,

що найвищі врожаї коренеплодів одержано запізніх строків збирання та найбільшої густотистояння рослин. Експериментально виявленоістотні розбіжності в рівнях урожаю корене-плодів різних гібридів. Урожайність корене-плодів буряків цукрових гібрида Білоцерківсь-кий ЧС 67 становила 61,1 т/га, Іванівсько-Веселоподільський ЧС 84 — 60,7, Ворскла —58,7 т/га (табл. 2).

Установлено, що врожайність коренеплодівзмінюється залежно від збільшення густотистояння рослин і збирання врожаю в опти-мальні строки.Гібрид Білоцерківський ЧС 57 найкраще ре-

агував на збільшення густоти стояння рослиннезалежно від строків збирання. Найбільшийприріст урожаю коренеплодів під впливомгустоти стояння одержано за вирощування рос-лин гібрида Білоцерківський ЧС 57 незалежновід строків збирання (за ранніх — 4,1–5 т/га;пізніх — 3,7–4,2 т/га). З урахуванням сортовихособливостей досліджуваних гібридів урожай-ність коренеплодів орієнтовно на 15 жовтня по-рівняно з 15 вересня збільшилася в середньо-му на 5,8 т/га.Підвищення густоти стояння рослин вплива-

ло на показник цукристості коренеплодів. За-лежно від гібрида він зростав на 0,3–0,8%. Від-значено тенденцію до підвищення цукристостікоренеплодів за перенесення строків збиранняврожаю на жовтень. Приріст цукристості коре-неплодів при цьому в середньому становив0,8–1,6% залежно від досліджуваного гібрида.Серед досліджуваних гібридів за збором цукруна першому місці — гібрид Білоцерківський ЧС57 — 10,75 т/га. Такий результат одержано підвпливом максимальної густоти стояння рослинта подовження періоду вегетації.

Густота стояння рослин і строки збирання буряківцукрових як фактори підвищення їхньої продуктивності


Тваринництво,ветеринарнамедицина

УДК 619:616.98:578.842.1:616–036

© 2012

Б.Т. Стегній,академік НААН

А.І. Бузун,кандидатветеринарних наук

М.В. МартиненкоННЦ «Інститутекспериментальноїі клінічної ветеринарноїмедицини»

РИЗИКИ ЗАНЕСЕННЯАФРИКАНСЬКОЇ ЧУМИ СВИНЕЙВ УКРАЇНУ

Проаналізовано проблеми та почат овірез льтати розроб и системи на ово ос провод афри ансь ої ч ми свиней (АЧС) ятрансмісивної хвороби в У раїні. Особлив ваприділено питанням резерв вання зб дни а АЧСв ліщах, проаналізовано ризи и занесенняхвороби через мі рацію ди о о абана, свійсь ихсвиней, свининою та харчовими відходами.

Африканська чума свиней (АЧС) — це особ-ливо небезпечна вірусна хвороба свиней, збуд-ник якої належить до засобів біологічної зброї.Виникнення АЧС на території раніше благополуч-ної країни, за нормами Світової організаціїторгівлі (СОТ), автоматично викреслює таку краї-ну з міжнародного товарообігу за цілою низкоюкатегорій товарів, насамперед — чи не всіх видівсільськогосподарської продукції. За епізоотолог-ічною класифікацією АЧС належить до групитрансмісивних геморагічних гарячок, чільне місцеу виникненні та поширенні яких займають члени-стоногі. У випадку АЧС — це кліщі родиниOrnitodoros, що характеризуються тонким (м’я-ким) зовнішнім скелетом і розселенням у норахссавців та гніздах дикої птиці — тому їх іще на-зивають «м’якими», або «гніздовими» чи «селищ-ними» кліщами. За вірусологічною класифікацієюзбудник АЧС є унікальним за цілою низкою вла-стивостей. По-перше, це єдиний у природі ДНК-умісний вірус ссавців, що передається транс-місивно. По-друге, за структурою вірусних полі-пептидів, організацією геному та іншимивластивостями цей вірус ссавців є спорідненимз вірусами комах, земноводних та риб, і тому йогозараховано не лише до окремого біологічногороду Asfavirus, а й виділено в окрему родинуAsfarviridae, куди входить лише один зазначенийрід. По-третє, у складі віріону збудника не ви-явлено класичних протективних антигенів, на ос-нові яких можна було б за відомими сучаснимитехнологіями створити вакцинні препарати длязапобігання АЧС. Без перебільшення, ця хворо-ба загрожує Україні знищенням на національно-му рівні присадибного та дрібнотоварного сви-нарства (не лише у неблагополучних пунктах),

може призвести до соціального напруження населі, високої імпортозалежності товарного сви-нарства, кардинального перепрофілювання сіль-ського (не лише тваринництва, а й зернових га-лузей) та лісового господарств (зокрема щодорозведення дикого кабана та мисливства), знач-них економічних збитків у імпортно-експортнихопераціях через відповідні заборони СОТ.Мета досліджень — обґрунтування ризиків

для вітчизняного свинарства на основі аналізунаукових даних щодо можливих джерел і шляхівпоширення АЧС у її євразійському нозоареалі.Матеріали і методи. Під час проведення ана-

лізу наукових матеріалів використовували ін-формаційні матеріали Міжнародного епізо-отичного бюро (МЕБ), доступні дані служби ве-теринарного та фітосанітарного наглядуРосійської Федерації щодо спалахів АЧС, науковізвіти ЄЕС (CFP/EFSA/AHAW/2007/02 and CFP/EFSA/AHAW/2008/04), наукові публікації щодопоширення арбовірусних інфекцій, акумульованіза останні 10 років на сайтах ISI web та Pubmed.Статистичний аналіз деяких епізоотологічних по-казників проводили за допомогою пакета програмEpiInfo2000, наданого проф. К.Г. Цессіном(Berliner Frei Univesidad, Німеччина).Діагностикуми МЕБ-ФАО: «цитоплазматич-

ний» антиген вірусу АЧС, референтні сироваткиАЧС — позитивна і негативна, референтні тест-смужки для імуноблотингу у разі АЧС (Референт-центр МЕБ-ФАО з вивчення АЧС, м. Мадрид,Іспанія); референтні антигени КЧС та ХА, рефе-рентні сироватки КЧС — позитивна і негативна,референтні сироватки ХА — позитивна і негатив-на (Референт-центр МЕБ-ФАО з КЧС, РРСС таХА при Національному центрі ветеринарних дос-


ТВАРИННИЦТВО,ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

ліджень, м. Пулава, Польща). Всі діагностичніматеріали МЕБ-ФАО є інфекційно не активними.Результати досліджень та їх обговорення.

Згідно з повідомленнями МЕБ, з початку цьогороку АЧС реєстрували в 6-ти країнах світу наАфриканському та Євразійському континентах.Найбільшу небезпеку з огляду на занесення хво-роби на територію України становлять черговізагострення епізоотичної ситуації в сусіднійРосійській Федерації (РФ). На жаль, тенденція довинесення АЧС зі стаціонарно неблагополучно-го Південного федерального округу РФ у північніта західні області країни останніми місяцями ви-явилася ще виразніше, ніж у 2011 р. Найтривож-нішими з огляду на загрозу подальшого погіршен-ня ситуації є дані щодо формування наприкінці2011-го — початку 2012 р. 2-го після прирічковихі степових популяцій дикого кабана на Кубані при-родного осередку АЧС за рахунок лісових попу-ляцій дикого кабана у Тверській області. Це далопідставу для складання фахівцями Россільгосп-надзору вельми песимістичного прогнозу щодоризиків поширення АЧС на території РФ. Ро-сійські колеги прогнозують подальше розширен-ня нозоареалу хвороби у 2012–2015 рр. переваж-но за рахунок свиногосподарств європейськоїчастини країни.Усі епізоотичні вогнища на півночі країни до

виникнення природного осередку АЧС у Твер-ській області вважалися вторинними і пов’я-зувалися виключно зі штучним занесенням збуд-ника — з тіньовим обігом свинини, рухом свино-поголів’я з південних областей РФ, де хворобастала ендемічною (постійно наявною) з 2009 р.на площі понад 120 тис. км2. Незаперечною оз-накою ендемічності є серопозитивність місцевихпопуляцій дикого кабана. Спалах АЧС у Тверськійобласті викликає у ветеринарних фахівців Росіїта сусідніх країн особливе занепокоєння черезвисоку щільність у цьому регіоні поголів’я дикогокабана. Аналітичні матеріали російських фахівцівзасвідчили, що у 2010 р. вже через 3–4 міс. післяспалаху АЧС серед популяцій свійських свиней,незважаючи на жорсткі карантинні заходи на то-варних свинофермах (як наприклад, у колектив-ному господарстві в селищі Гірка Балка на Став-ропіллі), серед стад дикого кабана місцевих по-пуляцій починала наростати серопозитивністьщодо збудника АЧС, а ще через кілька місяців уцих самих регіонах виникали повторні спалахиАЧС серед свійських свиней у присадибних таінших господарствах.Формування природних осередків АЧС є най-

небезпечнішим з можливих для України сценаріїврозвитку епізоотичної ситуації, оскільки, як засв-ідчує історія викорінення цієї хвороби на Іберійсь-кому півострові (Португалія, Іспанія, 1954–1996)та в Бразилії (1989–1993), чинник стаціонарностіперетворює АЧС на дуже тривалу національнузагрозу, яка істотно виснажує економічні та соці-альні ресурси країни. Структура і механізми фор-мування зазначених природних осередків АЧС,

Ризики занесенняафриканської чуми свиней в Україну

як показують численні ґрунтовні наукові дані, єрізними для різних нозоареалів цієї хвороби.Відомі складові «африканського» і «європейсько-го» циклів збудника АЧС за участі «м’яких» кліщіврізних видів. Досі вивчають особливості укорінен-ня АЧС на о. Сардинія, де в жодній популяції«м’яких» кліщів збудника АЧС ніколи не виявля-ли, проте не менше 5% диких свиней щороку ре-єструють як серопозитивні без ознак будь-якогозахворювання, скажімо, як африканські борода-вочники. Російські фахівці у самостійних публіка-ціях і спільних з вірменськими та німецькими ко-легами роботах обґрунтовують погляд, що збуд-ник АЧС є летальним для різновиду дикогокабана, який мешкає на території РФ та країнКавказу, за умови здійснення біопроби. Ці дані,отримані з використанням ізолятів збудника пер-ших років поширення АЧС у РФ, Грузії таВірменії, спростовують пересічні уявлення провиняткову роль дикого кабана в поширенні хво-роби і, особливо, у резервуванні збудника. Мож-ливо, через це, незважаючи на численні спала-хи АЧС поблизу українського кордону впродовжмайже 3-х років та на низку інших несприятливихчинників (періодична реєстрація серопозитив-ності дикого кабана на Кубані тощо), прикордонніпопуляції дикого кабана в Україні залишаютьсяінтактними щодо вірусу АЧС. Проте останні рік–півтора, як це випливає з численних повідомленьМЕБ, Россільгоспнагляду та фахівців Вірменії, заприродних умов збільшилася кількість випадківреєстрації серопозитивності дикого кабана безклінічного прояву АЧС, принаймні на період об-стеження. Ці дані можуть свідчити про можливістьвзаємної адаптації збудника та окремих попу-ляцій дикого кабана в Євразійському нозоареаліхвороби.В обстежених кліщах Ornithodoros spp. з епі-

зоотичних осередків АЧС грузинські та російськіфахівці до останнього часу збудника цієї хворо-би не знаходили, що дає їм підстави заперечу-вати участь кліщів, принаймні активну, у поши-ренні хвороби. Проте звітні дані Россільгоспнаг-ляду про динаміку АЧС на Кубані у 2009–2011 рр.можна інтерпретувати як непряме свідчення мож-ливої участі кліщів в епізоотичному процесі АЧСу Євразійському нозоареалі. Обчислення звітнихданих методом простого матричного аналізу зас-відчило, що в перші роки з моменту занесенняхвороби в Краснодарський край у 2009 р. сезон-ності в спалахах АЧС не спостерігалося, проте з2011 р. АЧС на Кубані проявляється майже вик-лючно в період біологічної активності гніздовихкліщів: 2009 р. OR=0,00; P≤0,05; 2010 р. OR=0,00;P≤0,05; 2011 р. OR=10,30; P≤0,05.Кліщі комплексу O. moubata/O. porcinus не

трапляються поза територією Африканськогоконтиненту, проте, починаючи з 2000-х років їхареал поширився з південних і центральних надеякі північні регіони Африки — в Марокко йогопоодинокі колонії почали реєструвати разом зтрадиційним для цієї країни видом O. erraticus.




Останній відомий як резервуарний біологічнийхазяїн збудника АЧС на Іберійському півострові(Європейський сильватичний цикл АЧС). Ареалпоширення цього різновиду аргасового кліща до2000-х років не доходив до кордонів сучасногоЄвразійського нозоареалу АЧС, проте кліматичніта інші екологічні зміни, що трапилися на почат-ку тисячоліття, призвели до його появи на тери-торії Кавказу, де його окремі колонії зареєстро-вано поряд з традиційним видом O. tholozani,компетентність якого щодо трансмісії АЧС ще невивчали.Узагальнено векторну компетентність кліщів

Ornithodoros spp. (кошарний кліщ) (рис. 1). Відо-мо, що ці кліщі можуть бути носіями збудникаблизько 15–20 років. Кліщі передають вірус вер-тикально, мігрують на великі відстані на різнихвидах тварин, зокрема за допомогою диких птахівяк тимчасових живителів. Ця особливість взає-модії різних видів тварин (свійські та дикі свині,дика птиця, членистоногі), а також відповіднікліматичні умови сприяють створенню стійкихнозоареалів АЧС, зокрема на Африканськомуконтиненті.Сучасні дані з вивчення біологічного циклу

збудника АЧС у кліщах свідчать, що клітинами-мішенями організму кліща, в яких передусімрозмножується збудник АЧС, є так звані фагоци-тувальні перетравлювальні клітини середньогокишечнику (phagocytes’ digestive cells of midgut,PDC). Для генералізації інфекційного процесу ворганізмі кліща розмноження збудника в серед-ньому кишечнику (первинний фокус реплікації) є

критичним: вірус, що не адаптувався до тканинцього органа кліща, в подальшому вже не роз-множується і, головне, не передається нащад-кам. Важливою особливістю репродукції вірусу євідсутність цитопатичної дії до клітин середньо-го кишечнику кліща у варіантів вірусу АЧС, що єприродно адаптованими до цього біологічногохазяїна. Водночас навіть на території природнихосередків АЧС в її Африканському нозоареаліциркулюють варіанти вірусу, не адаптовані дорозмноження у кліщах — вони спричиняють за-гибель більшої частини клітин середнього кишеч-нику кліща. Вторинними фокусами розмноженнявірусу АЧС є клітини слинних і коксальних залозкліща. Звідти вірус потрапляє до системи органіврепродукції (яєчники та матка) і виділення (маль-пігієві судини та ректальний міхур).За літературними даними, складність і спе-

цифічність відносин у системі вірус — кліщ позна-чається на тому, що навіть у стаціонарних при-родних осередках АЧС в Африці у періоди заго-стрення епізоотичного процесу вірусоносійствозбудника АЧС серед популяцій найбільш вивче-них переносників — кліщів комплексу O. moubata-moubata/O. pocinus не перевищує 5% від кількохсотень, а іноді й тисяч досліджених екземплярів.У міжепізоотичний період навіть у стаціонарнихприродних осередках АЧС результати збираннята дослідження кліщів найчастіше залишаютьсянегативними щодо вмісту інфекційно активноговірусу, його генетичного чи антигенного матері-алів. Це становить головну інтригу епізоотологіїАЧС в Африці, а віднедавна і на Іберійськомупівострові. Не дивно, що і в Євразійському нозо-ареалі АЧС це наукове завдання не має простихрішень. Можливі відповіді американські фахівці зарбовірусології шукають у складі мікробіомикліщів-переносників. Це тим більше цікаво, що ос-танніми роками встановлено тісну спорідненістьгеномів вірусів АЧС та окремих гігантських вірусіввільноплавних найпростіших.На відміну від класичної чуми свиней (КЧС),

для АЧС заходів вакцинопрофілактики не розроб-лено, тому основним протиепізоотичним заходомборотьби з АЧС є принцип «виявив — знищив».Особливістю застосування цього принципу доАЧС є посилена увага до якомога ранішого ви-явлення хвороби: щонайкраще — у фазі проник-нення збудника на охоронну територію (принцип«раннього оповіщення»). У цьому сенсі актуаль-ною проблемою є невизначеність ролі «гніздовихкліщів» та інших біологічних видів у формуванній підтримці Східноєвропейського нозоареалуАЧС. Попри наявність ефективних радянськихрозробок у напрямах епізоотологічної розвідкиАЧС та індикації її збудника в довкіллі, принци-пом «раннього оповіщення» у протиепізоотично-му контролі за АЧС національні ветеринарніслужби країн СНД нині, на жаль, не керуються.Проте лише режим системного поточного моні-торингу, насамперед контролювання епізоотич-ного статусу популяцій дикого кабана, закліщова-

Рис. 1. Біоло ічний ци л вір с АЧС в ор-анізмі ліщів Ornithodoros spp.: розмноженнявір с диверти лах середньої иш и (1,первинний фо с реплі ації); слинній тао сальній залозах (вторинні фо си реплі-ації 1а та 2а — відповідно) з наст пним по-ширенням вір с в ор анах репрод ції (2,яєчни и, мат а) та виділення (3, мальпі ієвіс дини та ре тальний міх р). За матеріала-ми п блі ацій 1999–2011 рр. [1, 5, 9]




ності територій та заходи дезакаризації в регіо-нах ризику занесення АЧС, є запорукою своєчас-ного виявлення, локалізації і викорінення цієїособливо небезпечної хвороби. Тому створеннявітчизняної мережі системного поточного моніто-рингу АЧС в Україні має бути нагальним держав-ним завданням.Що зроблено для ліквідації та запобігання АЧС

у ННЦ «ІЕКВМ»:1) У 1977 р. ННЦ «ІЕКВМ» (тоді — УНДІЕВ)

першим прийняв «удар» епізоотії АЧС, що виник-ла у припортовій зоні Одеської області: харківсь-кий професор І.Й. Кулеско диференціював її відКЧС і передав виділений вірус для подальшоговивчення спеціалістам з проблем захисту тварин-ництва СРСР від засобів біологічної зброї. Іншівчені інституту брали активну участь в наступнихпротиепізоотичних заходах, що допомогло по-вністю знищити цю хворобу в Україні.

2) Далі вчені ННЦ вивчали біологічні власти-вості вірусу та епізоотологію АЧС як в Африці (набазі дослідної станції у Республіці Ангола), так ів науковому центрі СРСР — РФ з вивчення про-блем АЧС (ВНДІВВіМ, м. Покров Володимирсь-кої обл.).

3) Лабораторія арахноентомології ННЦ«ІЕКВМ» з 80-х років ХХ ст. здійснює вивченнявидового складу кліщової фауни і має унікальнийдосвід в організації та методології проведенняарахнологічних досліджень, який є дуже ціннимдля вивчення широкого кола проблем епізоото-логії та вдосконалення протиепізоотичних заходівщодо АЧС.У ННЦ «ІЕКВМ» нині проводиться робота з

підтримання музею штамів збудників свиней, відяких потрібно диференціювати вірус АЧС. Роз-роблено прописи праймерів для ПЛР під час АЧСі перевірено їхню специфічність. Розроблено ан-тигенні діагностикуми для диференціації АЧС відклінічно схожих інфекцій свиней з метою індикаціївірусу КЧС методом флуоресціювальних антитіл,вірусу хвороби Ауєскі у РНГА та РН, а для вияв-лення свиней-носіїв вірусу Ауєскі винайдено пре-парат аулергін, аналог якого дав змогу ліквідува-ти псевдосказ у США. У 2010 р. два співробітни-ки ННЦ пройшли стажування з сучасних методівлабораторної діагностики АЧС у Референтномуцентрі Євросоюзу з АЧС (Central Institute desSanidad Animale, CISA, Іспанія), а керівництвоННЦ налагодило наукове співробітництво з цим

Рис. 2. Карто рафічні дані щодо ризи поширення АЧС через ошарно о ліща, ди о о а-бана, свійсь свиню та прод ти свинарства і харчові відходи




У поточній епізоотичній ситуації Украї-на потребує: 1) моніторингу не стільки хво-роби, скільки збудника АЧС; 2) вивчення ме-ханізмів укорінення хвороби в Євразійськомунозоареалі АЧС, зокрема за участі кліщівта інших членистоногих; 3) становлення за-сад доказової наукової мікробіології (вірусо-

Висновки

логії) АЧС, що загалом може сформувати сис-тему «раннього епізоотологічного оповіщен-ня». Цей напрям досліджень потребує ство-рення відповідних умов для проведення науко-вих робіт, особливо щодо біологічної безпеки,яка має бути забезпечена щонайменше нарівні BSL-3.

центром: згідно з п. 2.3 договору між ННЦ «ІЕКВМ»та CISA українські вчені можуть гармонізуватирозроблювані діагностичні та протиепізоотичнісистеми з міжнародними вимогами. Останнім ча-сом вченими ННЦ «ІЕКВМ» за допомогою отри-маних у Євросоюзі діагностикумів проведенопробні серологічні дослідження на АЧС у АРКрим, Луганській та Одеській областях. Антитілпроти збудника АЧС у пробах від свійських(n>375) і диких свиней (n=43) у період 2010 р. —березень 2012 р. не виявлено. У 2011–2012 рр.збирання кліщів проведено у Кіровському, Ниж-ньогірському, Чорноморському та Джанкойсько-му районах АР Крим. Усього було зібрано 236екземплярів іксодових кліщів видів: Hyalomma —99, Dermacentor — 69, Haemaphisalis — 53, Rhipi-cephalus — 9, Ixodes — 6 (ці види відомі як тим-часові переносники збудника АЧС). Аргасовихкліщів, відомих як біологічний хазяїн збудникаАЧС, у жодному з пунктів обстеження поки що невиявлено. В імуноферментному дот-блот-тесті звикористанням діагностикумів CISA за методомННЦ «ІЕКВМ» антигенів вірусу АЧС у пробахкліщів (n=32) не виявлено.За умови утворення природних осередків у

східноєвропейському нозоареалі АЧС, зокремана прикордонних з Україною територіях, загрозаприродного виникнення цієї особливо небезпеч-ної хвороби у Криму та на східних прикордоннихтериторіях України є майже невідворотною. Про-те нині важливо враховувати також численні ри-зики для всієї території України штучного зане-сення АЧС та її збудника. Зважаючи на рівеньнаціональної загрози штучного занесення АЧС(чи її збудника) на територію України, будь-яківипадки такого занесення чи навіть їх можливістьобов’язково мають розглядатися у форматі дока-зових наукових мікробіологічних (вірусологічних)досліджень.

Узагальнено аналітичні дані щодо ризиків за-несення АЧС на територію України, отримані наоснові вивчення літературних і власних моніто-рингових матеріалів (рис. 2). Найвірогіднішимшляхом занесення збудника АЧС через кліщівкомплексу Ornithodoros spp. слід вважати у най-ближчий період території Південно-Східної Украї-ни (схід Криму, Запорізька та Миколаївська обл.),а в більш віддалений період — Одеську областьі території Південно-Західної України, що межу-ють з Румунією, оскільки є висока вірогідність«обміну» вірусом АЧС серед популяцій гніздовихкліщів у Європейській субарідній зоні. Передаван-ня збудника через міграцію дикого кабана є най-вірогіднішою на територіях Східної, Центральноїта Північно-Західної України. Найвірогіднішимшляхом занесення хвороби зі свійськими свиня-ми та племінними матеріалами є Східні землі Ук-раїни, а також Поділля, для яких характернийжвавий зв’язок між мешканцями прикордоннихселищ і населенням сусідніх Росії та Білорусі.Найризикованішими щодо занесення АЧС черезімпортовані свинину та харчові продукти і відхо-ди з неї є столиця України, провідні портові регі-они Одеської (припортові зони міст Одеса таРені), Миколаївської та Херсонської областей,порт Бердянськ, а також міста Львів, Харків, До-нецьк з потужними міжнародними аеропортами.Нині державна ветеринарна служба України

спрямовує значні зусилля на проведення серо-логічного та молекулярно-біологічного (ПЛР) мо-ніторингу АЧС. Проте зазначені моніторинговізаходи не можуть дати науково обґрунтованихпрогностичних даних, оскільки вже за своєюструктурою і методично є спрямованими на діаг-ностику хвороби (тобто на виникнення ситуації зїї спалахом), а не на виявлення циркуляції збуд-ника та передумов цієї циркуляції (закліщованостітериторій тощо).

1. Макаров В.В. Африканская чума свиней//Рос.ун-т дружбы народов, 2011. — 268 с.

2. Орлянкин Б.Г. Африканская чума свиней//Ве-теринарная жизнь. — 2008. — № 6. — С. 8–9.

3. Семенихин А.Л. Африканская чума свиней//Ветеринария с.-х. животных. — 2008. — № 1. —


С. 15–18.4. Чепелева Е.Н. Эпизоотологическая и соци-

альная опасность африканской чумы свиней в Юж-ном Федеральном округе РФ: автореф. дис. на со-иск. уч. степ. канд. вет. наук: спец. 06.02.02. — Ниж-ний Новгород, 2010. — 168 с.




ОГОЛОШЕННЯІНСТИТУТ РОЗВЕДЕННЯ І ГЕНЕТИКИ ТВАРИН НААНоголошує прийом до аспірантури на 2012–2013 роки

з відривом та без відриву від виробництва за спеціальностями:

06.02.01 —розведення та селекція тварин;03.00.15 —генетика (сільськогосподарські науки);03.00.20 —біотехнологія (сільськогосподарські науки);06.02.04 —технологія виробництва продуктів тваринництва;оголошує прийом до докторантури

на 2012–2013 роки з відривом від виробництва за спеціальностями:06.02.01 —розведення та селекція тварин;03.00.15 —генетика (сільськогосподарські науки).

Вступникам до аспірантури потрібно подати такі документи:заяву на ім’я директора інституту;особовий листок з обліку кадрів з фотокарткою, завірений за місцем роботи (2 при-

мірники);автобіографію;характеристику-рекомендацію з останнього місця роботи або навчання;витяг з протоколу засідання вченої ради навчального закладу (для осіб, яких реко-

мендують до аспірантури безпосередньо після закінчення навчання);копію диплома про вищу освіту (спеціаліста або магістра) з додатком (2 примірни-

ки), завірені за місцем роботи;копію трудової книжки;список опублікованих наукових праць і винаходів або реферат з обраної спеціаль-

ності;медичну довідку про стан здоров’я за формою № 286-у;копію ідентифікаційного номера.Паспорт та диплом про вищу освіту подаються вступником особисто.

Вступникам до докторантури, крім того, потрібно подати:розгорнутий план дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук;копії диплома про присудження наукового ступеня кандидата наук та атестата стар-

шого наукового співробітника, завірені за місцем роботи.

Паспорт та диплом про присудження наукового ступеня кандидата наук та атестатстаршого наукового співробітника подаються вступником особисто.

Вступні іспити проводитимуться у вересні–жовтні 2012 року.

Термін подання документів до аспірантури до 1 вересня 2012 року.

Адреса інституту:08321, Київська область, Бориспільський район,с. Чубинське, вул. Погребняка, 1 (кім. 314, 302).

Довідки за телефоном:

(04595) 3-00-41, 3-00-45;Бородай Ірина Сергіївна, Трунова Галина Іванівна

E-mail: [email protected]

5. Basto A.P., Nix R.J., Boinas F., Mendes S., SilvaM.S., Cartaxeiro C., Portugal R.S., Dixon A.L.K., MartinsC. Kinetics of African swine fever virusinfection in Ornithodoros erraticus ticks//J. ofGeneral Virology. — 2006. — № 87. — Р. 1863–1871.

6. Boinas F.S., Wilson A.J., Hutchings G.H., Mar-tins C., Dixon L.J. The Persistence of African SwineVirus in Field-Infected Ornithodoros erraticus during theACF Endemic Period in Portugal [Електp. ресурс]PLoS ONE/www.plosone.org 1 May 2011/Volume 6/Issue 5/е20383.

7. Gabriel C., Blome S., Malogolovkin A., Pari-lov S., Kolbasov D. Characterization of African swinefever virus Cfucasus isolate in European wild boars.

Emerging Infectious Diseasus, 2011. — 17, № 12. —Р. 2342–2345.

8. Hiroyuki O., Kensuke T., Yuji T. et all. Remarkablesequence similarity between the dinoflagellate-infectiongmarine girus and the terrestrial pathogen African swinefever virus//Virol J. — 2009. — № 6. — Р. 178.

9. Kleiboeker S.B., Scoles G.A., Burrage T.G., SurJ.H. African Swine Fever Virus Replication in the MidgutEpithelium Is Required for Infection of OrnithodorosTicks//J. of Virology. — 1999. — 73, № 10. — Р. 8587–8598.

10. Penrith M.L., Vosloo W. Review of African swinefever: transmission, spread and control//J. S Afr VetAssoc. — 2009. — № 80. — Р. 58–62.


Генетика, селекція,біотехнологія

УДК 633.416:527© 2012

С.Д. Орлов,доктор сільсько-господарських наук

М.В. МілієнкоІнститутбіоенергетичних культурі цукрових буряків НААН

ОЦІНКА ГЕНОТИПІВ КОРМОВИХБУРЯКІВ ЗА МОРФОЛОГІЧНИМИТА ГОСПОДАРСЬКО ЦІННИМИОЗНАКАМИ

Оцін а енотипів ормових б ря ів оле ціїза осподарсь ими по азни ами,морфоло ічними особливостями оренеплодівдає змо виділити енотипи, щохара териз ються підвищеним містом с хоїречовини, збільшеною масою оренеплод ,та р пи з бажаною формою і забарвленняморенеплод .

В умовах входження України до ринковихсистем європейського та світового співтоварис-тва поступово відроджується галузь тваринниц-тва, зростає потреба у якісній кормовій базі.Інтенсифікація виробництва потребує зростан-ня площ вирощування кормових буряків, упро-вадження якісних агротехнологій, створення тавпровадження нових, високопродуктивних сор-тів і гібридів [7].Одним із напрямів поліпшення сортового

різноманіття є використання генетичного потен-ціалу рослин [8]. Створення нових сортів і гіб-ридів кормових буряків, які мають високі про-дуктивні і якісні показники, стійкі до біотичнихта абіотичних чинників, ґрунтується на викори-станні генетичного різноманіття культурних (за-рубіжних та вітчизняних сортів) і диких спорід-нених, генетично близьких генотипів [2, 7]. Длязалучення їх до селекційного процесу потрібнопровести вивчення біоморфологічних і госпо-дарських характеристик, встановити загальнута специфічну комбінаційну здатність [1].Мета досліджень — створення вихідного

матеріалу кормових буряків з комплексом оз-нак, які під час гібридизації матимуть сприят-ливі комбінації генів для отримання високопро-дуктивних гібридів.Матеріал і методика. Матеріалом дослі-

джень були генотипи кормових буряків різногоеколого-географічного походження та створенінами вихідні селекційні матеріали. Для дослі-дження господарсько-біологічних характерис-тик застосовували загальноприйняту методикупроведення польових досліджень, що викорис-

товується у державній системі з охорони правна сорти рослин [3, 5]. У процесі таких дослі-джень вивчали урожайність коренеплодів (т/га),уміст сухої речовини (%) та масу коренепло-дів (г).Для визначення індексу форми коренепло-

дів використовували таку формулу:

К D BФ ,

L d

⋅ ⋅=

⋅

де Ф — індекс форми коренеплоду кормовихбуряків; K — коефіцієнт, виражений в абсолют-них одиницях (визначається відношенням масикоренеплоду, поділеної на 1000); D — макси-мальний діаметр коренеплоду (за нерівномір-них параметрів діаметра визначають найбіль-ший і найменший його розмір і вираховуютьсередній розмір діаметра (Dmax+Dmin)/2, см);B — відстань від площини максимального діа-метра коренеплоду до вершини головки, де по-чинається формування листкового апарату, см;L — власне довжина коренеплоду (відстань відвершини головки до кінчика хвостової частини),см; d — діаметр хвостової частини коренепло-ду, см.Якщо коренеплід має масу понад 200 г, то

діаметр хвостової частини потрібно враховува-ти від 1 см, якщо меншу 200 г, то такий діаметрвизначається від розміру 0,3 см.Виходячи з градації величини індексу (Ф),

методикою передбачено таку класифікаціюформи коренеплодів: 0,01–0,25 — веретенопо-дібна; 0,26–0,50 — вузькоконічна; 0,51–0,75 —


ГЕНЕТИКА,СЕЛЕКЦІЯ, БІОТЕХНОЛОГІЯ

Оцінка генотипів кормових буряківза морфологічними та господарсько цінними ознаками

Сорти кормових буряків

Зона Степу

К-071 745 12,5

К-091 869 13,8

К-094 618 14,3

К-096 640 15,4

К-097 723 14,9

К-725 400 13,4

Зона Лісостепу

К-071 1032 12,3

К-091 1135 13,1

К-094 982 13,3

К-096 1241 15,0

К-097 1259 15,2

К-725 1252 11,8

Зона Полісся

К-071 660 9,3

К-091 549 7,2

К-094 686 9,1

К-096 601 12,2

К-097 764 10,2

К-725 711 8,9

НІР0,05 23,3 0,47

Вихідні селекційні матеріали

1 104,5 12,4

2 134,0 9,1

5 124,0 8,9

7 197,7 12,7

15 75,5 9,8

30 154,4 9,2

33 191,5 11,4

50 168,0 10,5

132 272,9 10,5

142 288,2 11,3

НІР0,05 67,7 0,33

1. Оцін а енотипів ормових б ря ів за ма-сою оренеплод і вмістом с хої речовини(2009–2010 рр.)

Селекційнийномер, сорт

Показник продуктивності

Уміст сухоїречовини, %

Масакоренеплодів, г

конічна; 0,76–1,00 — ширококонічна; 1,01–1,50 — овально-конічна, циліндрична; 1,51–2,50 — округло-конічна [4].Результати досліджень. Оцінено генотипи

кормових буряків із сортів різного еколого-гео-графічного походження та створених нами ви-хідних селекційних матеріалів за масою коре-неплоду та вмістом сухої речовини (табл. 1).

Довжина

L, см

31

,21

6,8

20

,91

9,8

18

,51

7,5

3,1

1

Діаметр

D, см

5,0

11

,68

,67

,67

,47

,11

,12

Діаметр

хвостової

частини

d, см

2,4

2,3

2,5

2,3

2,3

2,2

0,5

2

Відстань від

максимального

діаметра

до вершини

головки

, см

5,0

11

,55

,46

,47

,36

,91

,63

Маса коренеплоду,

поділена

на 1

000

(коефіцієнт

K)

0,7

0,7

1,2

0,7

0,6

0,7

0,0

9

Маса коренеплодів

, г

73

6,0

71

0,0

11

75

,07

25

,06

11

,06

54

,08

1,0

7

Індекс форми коренеплоду Ф

0,2

2,5

1,0

0,8

0,8

0,8

0,1

3

Форма коренеплоду

Веретеноподібні

ОкруглоконічніШирококонічніШирококонічніШирококонічніШирококонічні

–

Забарвлення коренеплодів

Білі

Червоні

ПомаранчевіПомаранчеві

Жовті

Жовті

–

2.Харатеристи

аоренеплодів

ормовихбряівсортіврізнооеолоо-еорафічноопоходженнязаметричнимипоазниами

тазабарвленнямш

іри

оренеплод

(2010р.)

К-0

51

К-0

71

К-0

80

К-0

93

К-0

92

К-7

25

НІР

0,05

Ознака коренеплодів

Сорт




Серед генотипів із сортів різного еколого-гео-графічного походження за показником високоїмаси коренеплодів вирізняється К-097 (1259 г),найменшої — К-725 (400 г). У зоні Степу найви-щою масою коренеплодів характеризуютьсягенотипи сорту К-091 (869 г), найменшою —К-725 (400 г). У Лісостепу кращі за цією ознакоюгенотипи сортів К-097 (1259 г), К-096 (1241 г) таК-725 (1252 г); на Поліссі — К-097 (764 г). Най-вищий уміст сухої речовини в зоні Степу харак-терний для генотипів сорту К-096 (15,4%), най-нижчий на Поліссі — у К-091 (7,2%).У Степу кращими за цим показником бу-

ли генотипи сортів К-096 (15,4%), К-097 (14,9)та К-094 (14,3%); у Лісостепу — К-096 (15%),К-097 (15,2%); на Поліссі — К-096 (12,2%) таК-097 (10,2%).З-поміж генотипів кормових буряків вихідних

селекційних матеріалів кращими за масою ко-ренеплодів були № 142 (228,2 г) і 132 (272 г).Значну масу коренеплодів сформували геноти-пи № 33 (191,5 г), 7 (197,7 г) та 30 (154,4 г).Найвищий уміст сухої речовини виявлено у№ 7 (12,7%) і 1 (12,4%), дещо нижчий — № 33(11,4%) і 142 (11,3%).За забарвленням коренеплодів і метрични-

ми параметрами кормові буряки сортів різногоеколого-географічного походження розділенона 4 морфологічні групи. Генотипи К-051 (білі,веретеноподібні) та К-071 (червоні, округло-конічні) за цими показниками відрізнялися відінших номерів. Генотипи сортів К-080 і К-093(помаранчеві, ширококонічні) були однотипни-ми за морфологічними ознаками коренеплодів,але відрізнялися за формою і забарвленнямвід К-051, К-071, К-092 та К-725. Схожу харак-теристику мали генотипи сортів К-092 та К-725

1 15,6 4,2 0,5 6,4 0,1 104,5 0,3 Вузькоконічні Помаранчеві

2 14,3 4,9 0,7 5,6 0,1 134,0 0,4 » »

5 13,2 4,8 0,6 4,6 0,1 124,0 0,3 » »

7 14,0 6,0 1,1 7,4 0,2 197,7 0,6 Конічні »

15 13,8 4,1 0,5 3,2 0,1 75,5 0,1 Веретеноподібні »

30 13,8 4,8 0,7 7,9 0,2 154,4 0,6 Конічні Жовті

33 17,4 6,1 0,9 5,4 0,2 191,5 0,4 Вузькоконічні Білі

50 16,5 5,5 0,7 4,7 0,2 168,0 0,4 » Червоні

142 14,2 7,0 1,6 8,2 0,3 288,2 0,8 Ширококонічні Помаранчеві

132 14,2 6,9 1,4 6,8 0,3 272,9 0,7 » Жовті

НІР0,05 2,8 0,6 0,3 1,4 0,1 67,7 0,1 – –

(табл. 2). За результатами морфологічного ви-вчення коренеплодів генотипів кормових бу-ряків вихідних селекційних матеріалів виявлено8 морфологічно різних груп; за формою коре-неплодів у межах досліджуваної групи — 5морфологічних різновидів, за забарвленням —4. Коренеплоди № 1, 2 та 5 — морфологічносхожі.Для них характерні вузькоконічна форма та

помаранчеве забарвлення шкірки коренеплоду.Вузькоконічна форма коренеплоду притаманнадля № 33 та 50, конічна — для № 7 і 30. Вере-теноподібна — № 15, ширококонічна — № 142та 132.У досліді не виявлено сортів кормових бу-

ряків, які б відрізнялися один від одного і зазабарвленням і за формою коренеплоду. Так,наприклад, № 7 (коренеплоди конічні, помаран-чеві) та № 30 (конічні, жовті) були подібними заформою, але різними за забарвленням. Ана-логічні відмінності у № 1, 2, 5, що мають вузь-коконічну форму і помаранчеве забарвлення.Коренеплоди № 33 — вузькоконічні, білі, № 50— вузькоконічні, червоні. Коренеплоди верете-ноподібної форми характерні для № 15 — уні-кального за формою коренеплодів серед дос-ліджуваної вибірки. За кольором він подібнийдо коренеплодів № 1, 2, 5, 7 і 142. Коренепло-ди № 142 — ширококонічні та помаранчеві,№ 132 — ширококонічні, жовті, за формою схо-жі між собою, але відрізнялися за цією ознакоювід решти досліджуваних сортів. Відрізнялисявони також один від одного за забарвленнямкоренеплодів. Схожі за забарвленням шкіркикоренеплоду сорти № 142 і № 1, 2, 5, 7 та 15;№ 132 та 30 схожі за жовтим забарвленням(табл. 3).

3. Хара теристи а форми оренеплодів вихідних селе ційних матеріалів ормових б ря івза метричними по азни ами та забарвленням ш ір и (2010 р.)

Номер

Ознака

ЗабарвленняL, см D, см d, см B, см KМаса

коренеплодів, гФ

Формакоренеплоду




Серед селекційних номерів понад 50% малиіндекс коренеплоду 0,3–0,4 вузькоконічні, оче-видно, вони мають спільних батьків, інші 25%мали індекс 0,6 конічні та 25% — 0,7–0,8 ши-рококонічні.

Установлено достовірні відмінності між се-лекційними матеріалами і сортами різного еко-лого-географічного походження за кожним здосліджуваних метричних параметрів кормовихбуряків і забарвленням шкірки коренеплоду [6].

Кращими за господарськими показникамибули генотипи кормових буряків сортів К-097і К-096.Під час аналізу номерів вихідних селекцій-

них матеріалів кормових буряків виявлено кра-

Висновки

щі генотипи за вмістом сухої речовини (№1,7, 33, 142) та масою коренеплодів (№ 7, 33,132, 142). Виокремлено групи генотипів кор-мових буряків, що відрізняються за формоюта забарвленням шкірки коренеплоду.

1. Генофонд для селекции кормовых культур/Под ред. В.М. Буренина. — Ленинград, 1986. —74 с.

2. Губанова Н.Я. Клеточная селекция кормовойсвеклы на устойчивость к нескольким стрессовымфакторам/ Н.Я. Губанова, О.В. Дубровная, Т.В. Чу-гункова//Біополімери і клітина. — 2002. — № 3. —С. 227–231.

3. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с ос-новами статистической обработки результатов ис-следования). — М.: Агропромиздат, 1985. — 351 с.

4. Корниенко А.В. Определение и расчет мате-матической модели формы корнеплодов у различ-ных селекционных номеров/А.В. Корниенко, А.Ф. Ни-


китин и др.//Сахарная свекла. — 2008. — № 8. —С. 26–28.

5. Методика проведення кваліфікаційної екс-пертизи сортів технічних та кормових культур/Заред. В.В. Волкодава. — К.: Алєфа, 2003. — 184 с.

6. Плохинский Н.А. Математические методы вбиологии/Н.А. Плохинский. — М.: МГУ, 1978. —226 с.

7. Роїк М.В. Буряки/М.В. Роїк. — К.: XXI, 2001. —320 с.

8. Savitsky V.F. Monogerm sugar beets in theUnited States/Proceedings of the American Societyof sugar beet technologists. — 1950. — № 6. —Р. 156–159.

ОГОЛОШЕННЯІНСТИТУТ ПРОДОВОЛЬЧИХ РЕСУРСІВ НААНоголошує прийом до аспірантури на 2013 рік

з відривом і без відриву від виробництва зі спеціальності:05.18.04 —технологія м’ясних, молочних продуктів і продуктів з гідробіонтів.

Вступникам до аспірантури потрібно подати такі документи:заяву на ім’я директора інституту;особовий листок з обліку кадрів з фотокарткою, завірений за місцем роботи;автобіографію;список опублікованих наукових праць і винаходів або реферат з обраної наукової

спеціальності;медичну довідку про стан здоров’я за формою № 286-у;копію диплома про закінчення вищого навчального закладу із зазначенням одер-

жаної кваліфікації спеціаліста або магістра та копію залікової відомості;посвідчення про складання кандидатських іспитів (за наявності).

Паспорт та диплом про вищу освіту подаються вступником особисто.

Вступні іспити зі спеціальної дисципліни, філософії та іноземної мови проводити-муться у листопаді–грудні 2012 року.

Термін подання документів до аспірантури до 30 жовтня 2012 року.

Адреса інституту:02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 4а

Довідки за телефоном:517-06-55


Механізація,електрифікація

УДК 633.63:631.35© 2012

В.М. Булгаков,академік НААН

А.М. БорисНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

РОЗРОБКА МАТЕМАТИЧНОЇ МОДЕЛІГИЧКОВІДОКРЕМЛЮВАЛЬНОГОРОБОЧОГО ОРГАНУ

Представлено рез льтати математично омоделювання оливань лопатей ново о опірно-роторно о ич овідо ремлювально о робочо оор ан . При цьом аналітично визначено період ір ов частот оливань лопаті.

Однією з найбільш трудомістких та енерго-містких операцій у сільськогосподарському ви-робництві є збирання цукрових буряків. Врахо-вуючи те, що Україна належить до високороз-винених бурякосійних країн Європи та світу, ацукор є одним зі стратегічних продуктів харчу-вання, вітчизняному сільськогосподарськомумашинобудуванню необхідно налагодити ви-пуск бурякозбиральних машин, функціональніта експлуатаційні показники яких мають відпо-відати рівню кращих світових аналогів.Підвищення якісних показників процесу зби-

рання цукрових буряків є комплексною науко-во-технічною проблемою, розв’язання якої маєбазуватися на пошуку нових конструктивнихрішень робочих органів та компонувальнихсхем машин, глибокому теоретичному обґрун-туванні їхніх конструктивних і технологічнихпараметрів, експериментальному підтвер-дженні проведених теоретичних досліджень,кінцевою метою яких є аналіз та синтез опти-мальних їхніх параметрів [7].Однією з головних і відповідальних операцій

у технологічному процесі збирання цукровихбуряків є видалення гички з головок корене-плодів на корені. Останнім часом широкого роз-повсюдження у світі набули гичкозбиральнімашини з ротаційними різальними апаратами.Однак більшість із запропонованих гичкорізаль-них апаратів цих машин має спільні для всіхробочих органів проблеми, які пов’язані з копі-юванням головок коренеплодів, розташованихна різній висоті виступання над рівнем поверхніґрунту, з різними їх відхиленнями від осьовоїлінії рядка, з наявністю на головках сухої і по-леглої гички тощо [3].Постановка проблеми. Найпоширенішим

способом відокремлення гички цукрового буря-

ка є копірний зріз. Відомі гичкозрізувальні апа-рати активного типу забезпечують якісний зрізгички за поступальних швидкостей не більше1,5 м/с. Коренезбиральні машини, які викопу-ють після цього коренеплоди буряку з ґрунту,можуть працювати за робочих швидкостей 2–2,5 м/с. Така неузгодженість за робочими швид-костями створює технологічну несумісність гич-козрізувальних і викопувальних робочих органівгичко- та коренезбиральних машин. Розв’яза-ти цю проблему можна, створивши новий ви-сокоефективний і високопродуктивний копірнийгичковідокремлювальний апарат.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Дослідженню технологічного процесу і робочихорганів для відокремлення гички присвяченороботи Погорілого Л.В., Булгакова В.М., Тать-янка М.В., Мартиненка В.Я., Зуєва М.М., Хеле-мендика М.М., Топоровського С.А., Березово-го М.Г., Гурченка О.П., Бориса М.М., Сиплив-ця О.О. та ін. Проте ці дослідження переважноорієнтовані на традиційні технології та гичко-відокремлювальні апарати.Нами було проведено теоретичне дослі-

Рис. 1. Дослідний зразо ново о опірно-ро-торно о ич овідо ремлювально о робочо оор ан

МЕХАНІЗАЦІЯ,ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ


дження комбінованого способу відокремленнягички та обґрунтовано раціональний діапазонкопірного зрізу [4]. Встановлено, що копірнимзрізом доцільно зрізати головки коренеплодів,які виступають над рівнем поверхні ґрунту всередньому на 30–60 мм. Головки коренепло-дів цукрових буряків, висота виступання якихменша за 30 мм і більша за 60 мм, необхіднозрізати безкопірним зрізом. Така технологіязрізу гички практично реалізована у більшостібурякозбиральних комбайнів іноземних фірм.Проводиться безкопірний зріз роторним гичко-різом основної маси гички та головок корене-плодів, що високо виступають над рівнем ґрун-ту. Також пасивним дообрізником виконуєтьсябезкопірний зріз головок коренеплодів, висотавиступання яких не перевищує початковоговертикального зазору. Коренеплоди із серед-ньою висотою виступання головок дообрізують-ся пасивним копірним дообрізником зі зворот-ною вертикальною поправкою. Враховуючи цідослідження, нами було запропоновано конст-рукцію нового копірно-роторного гичковідокрем-лювального робочого органу (рис. 1) [1, 2. 5].За попереднього безкопірного зрізу корене-

плодів і гички з високим виступанням над рів-нем грунту цей робочий орган виконує безко-пірний зріз коренеплодів з низьким виступан-ням і копірний зріз коренеплодів середньогодіапазону висот виступання. За максимальноївисоти виступання головок коренеплодів надрівнем ґрунту до 80 мм можливо проводити зрізгички без попереднього безкопірного зрізу ко-ренеплодів з високим виступанням.Процес взаємодії копірно-роторного гичко-

відокремлювального робочого органу з голов-ками коренеплодів має циклічний характер.Тому важливою умовою працездатності робо-чого органу є відновлення кожною копірно-ріжу-чою лопаттю свого початкового положення пе-ред наступною взаємодією з коренеплодом.Постановка завдання. Для обґрунтування

Розробка математичної моделігичковідокремлювального робочого органу

раціональних параметрів цього робочого орга-ну необхідно визначити залежність періоду ікругової частоти коливань копірно-ріжучої ло-паті від її конструктивно-технологічних пара-метрів.Результати досліджень. Розглядаючи ко-

пірно-роторний гичковідокремлювальний робо-чий орган, що складається із валу, на якомужорстко закріплена маточина у вигляді диска,і приєднану до нього за допомогою циліндрич-ного шарніра пряму копірно-ріжучу лопать,складемо еквівалентну схему (рис. 2). Введемоправі прямокутні системи координат: ОXYZ —інерціальна система координат, пов’язана згеометричним центром маточини, і OXYZ — ру-хома система координат, що жорстко пов’яза-на з валом ротора. Осі ОY і ОY сумістимо звіссю обертання ротора, вісь ОХ — з повздовж-ньою віссю лопаті у невідхиленому стані (кутвідхилення лопаті ϕ=0). Ротор обертається нав-коло своєї осі з кутовою швидкістю ω=const.Шарнірне закріплення лопаті дає змогу їй здійс-нювати маховий рух з площини обертання ОХZ.Для побудови рівняння руху лопаті виділи-

мо на ній елементарний елемент dξ і визначи-мо прискорення, з яким він рухається. Це в по-дальшому дасть підстави для вирахування зу-мовленої ним сили інерції.Вектор абсолютного прискорення елемента

лопаті dξ дорівнюватиме [6]:

= + +e r ca a a a , (1)

де e ra , a та ca — відповідно вектори перенос-ного, відносного і коріолісового прискоренняелемента лопаті dξ.Після визначення компонентів абсолютногоприскорення елемента лопаті отримано їхніскладові, що були спроектовані на осі x та y імають такий вигляд:

= − ω − ξ ϕω −

−ϕ ξ ϕ + ϕξ ϕ

2 2x o2

a r cos

cos sin ,(2)

= ϕ ξ ϕ + ϕξ ϕ2ya sin cos . (3)

Знаючи компоненти вектора a, знайдемокомпоненти елементарної сили інерції. У про-екціях на осі х та у матимемо:

= −γ ξjx xdF sa d , (4)

= −γ ξjy ydF sa d , (5)

де г, s, — щільність матеріалу і площа попе-речного перетину лопаті.Для складання рівняння руху лопаті визна-

чимо моменти сил інерції відносно шарніра. Уцьому разі досліджується маховий рух лопатіу площині OXY. До рівняння рівноваги увійдуть

Рис. 2. Е вівалентна схема ич овідо ремлю-вально о робочо о ор ан

.



Розробка математичної моделігичковідокремлювального робочого органу

Розроблено конструкцію нового копірно-ро-торного гичковідокремлювального робочогооргану, який дає змогу істотно підвищитиякість зрізу гички (залишків гички) з головоккоренеплодів цукрового буряку.Отримано нелінійне диференціальне рів-

няння махових коливань лопаті. За його чи-сельного вирішення можна визначати конст-руктивно-технологічні параметри робочого

Висновки

органу залежно від необхідного часу для від-новлення початкового положення лопаті.У першому наближенні для малих кутів

відхилення лопаті знайдено аналітичний розв’я-зок диференціального рівняння, що дасть змо-гу попередньо промоделювати вплив конст-руктивно-технологічних параметрів гичковід-окремлювального робочого органу на часто-ту та період коливань лопаті.

1. Борис А.М. Моделювання технологічногопроцесу видалення гички комбінованим способом/Вісн. аграр. науки. — 2011. — № 7. — С. 66–68.

2. Борис А.М. Обґрунтування раціонального діа-пазону копірного зрізу гички цукрових буряків/Бо-рис А.М.: Зб. наук. статей Луцького НТУ. — Луцьк,2011. — № 21(1). — С. 26–30.

3. Булгаков В.М. Бурякозбиральні машини. —К.: Аграр. наука, 2011. — 352 с.

4. Булгаков В.М. Теорія робочого процесу ви-далення гички з коренеплодів цукрових буряків/В.М. Булгаков, А.М. Борис//Наук. вісн. Нац. ун-тубіоресурсів і природокористування України. — К.,


2011. — Вип. 166. — Ч. 1. — 350 с.5. Булгаков В.М. Методика та засоби лабора-

торних досліджень процесу відокремлення гичкиекспериментальними робочими органами/Булга-ков В.М., Борис А.М.//Вісн. Харків. НТУ сіль. госп-ва ім. Петра Василенка. — 2011. — Вип. 107. —Т. 1. — С. 175–188.

6. Гуляев В.И. Колебания систем твердых и де-формируемых тел при сложном движении/В.И. Гу-ляев, П.П. Лизунов. — К.: Вища шк., 1989. — 197 с.

7. Погорелый Л.В., Татьянко Н.В. Свеклоубо-рочные машины: История, конструкция, прогноз.— К.: Феникс, 2004. — 232 с.

моменти сил інерції jxF і j

yF , що діють у ційплощині. Складений вираз елементарного мо-менту сил інерції, що діють у площині OXY,після інтегрування в межах від 0 до І, матимевигляд:

⎡ ⎤ϕ +⎛ ⎞

= −γ ξ ξ⎢ ⎥⎜ ⎟⎜ ⎟+ ϕ⎢ ⎥⎝ ⎠⎣ ⎦∫l

x

y0

a sinM s d

a cos . (6)

Оскільки момент реакції шарніра дорівнюєнулю, то рівняння рівноваги буде виведено заумови, коли М=0.Тому прирівняємо значення моменту до ну-

ля і скоротимо на 1/3 γsl3:

ϕ − ϕ ϕω −

− ω ϕ =

2

2o

cos sinr3 sin 0.

2 l(7)

Таким чином отримано нелінійне диферен-ціальне рівняння руху лопаті навколо осі під-вісу, яке і є математичною моделлю нового гич-ковідокремлювального робочого органу.При малих кутах відхилення лопаті ϕ≤10о

можна прийняти sinϕ=ϕ, а cosϕ=1. Після розв’я-зання рівняння (9) отримаємо значення кута ϕ:

⎡ ⎤−⎛ ⎞ ⎛ ⎞ϕ = − +⎢ ⎥⎜ ⎟ ⎜ ⎟⎝ ⎠ ⎝ ⎠⎣ ⎦

⎛ ⎞ω − ω ϕ+ϕ ω +⎜ ⎟⎜ ⎟

⎝ ⎠

2 r maxo

b h barccos arccosl l

2 (V lcos )cos t .3l (8)

Кругова частота коливань k дорівнюватиме:

ω − ω ϕ= ω +2 r max2 (V lcos )k .

3l(9)

Період коливань визначимо за такою фор-мулою:

π=

ω − ω ϕω +2 r max

2T .2 (V lcos )

3l(10)

Отже, аналітично визначено основні пара-метри, що характеризують технологічний про-цес роботи нового копірно-роторного гичкові-докремлювального робочого органу. Підстанов-ка конкретних значень у вирази (9–10) дастьможливість оптимізувати їх значення для різно-го конструктивного виконання копірно-роторно-го гичковідокремлювального робочого органу.


МЕХАНІЗАЦІЯ, ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ

УДК 631.816; 631.333© 2012

В.І. Смаглій,кандидаттехнічних наукННЦ «ІМЕСГ»

РУХ МАТЕРІАЛЬНОЇ ЧАСТИНКИПО ЛОПАТЦІ ПРИ НАХИЛІ ОСІЇЇ ОБЕРТАННЯВиведено рівняння р х матеріальної частин ивздовж прямолінійної лопат и за ально оположення з нахиленою віссю її обертання,отримано найбільш за альний йо о розв’язовадрат рах.

Актуальність проблеми. Рух матеріальноїчастинки по лопатці, яка обертається навколоосі, має місце в багатьох механізованих проце-сах [1, 2]. У реальних умовах усі поля і поверхніпід машинами на стаціонарі не є ідеально го-ризонтальними, до того ж і сама вісь обертан-ня конструкційно може бути нахиленою до го-ризонтальної площини [3]. Тому такі досліджен-ня є актуальними.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Найбільш повно такі дослідження проведено в[1, 2]. Однак в них не враховано кута нахилуповерхні поля та поверхні опори, тому потрібнідодаткові дослідження в цьому напрямі.Мета досліджень — отримати рівняння

руху матеріальної частинки вздовж прямолі-нійної лопатки загального положення при змі-нах кута нахилу до горизонту осі її обертання,знайти найбільш точні їх розв’язки у квадрату-рах для загальних початкових умов руху час-тинки та проаналізувати їх.Результати досліджень. Нехай, наприклад,

дисковий розсіювач туків з конструкційним ку-том βК нахилу осі обертання диска до горизон-тальної поверхні перебуває на полі, нахилено-му під кутом η до горизонту. Через центр дис-ка (точку О) проведемо горизонтальну площинуі площину, паралельну поверхні поля. Вісь ОYдекартової системи координат проведемо полінії їх перетину, OX — горизонтально черезточку O, а OZ — вертикально, так, щоб гори-зонтальна проекція ρcosβК вектора ρ, направ-леного вгору по осі обертання диска, лежаламіж осями OX і OY (рис. 1). Тоді проекції ρ наосі координат дорівнюватимуть: по OX(ρх=ρcosβK cosψ1), по OY (ρy=ρcosβKsinψ1) і поOZ (ρz=ρsinβK). Тут ψ1 — кут між вертикальноюплощиною, в якій лежала б вісь обертання дис-ка в даному положенні агрегата на горизон-тальному полі, і вертикальною площиною, про-веденою через точку O перпендикулярно донахиленої поверхні поля в напрямку її макси-мальної крутизни, тобто між проекцією ρcosβKвектора ρ на горизонтальному полі і віссю OX(рис. 1).Під час переходу агрегату у взятому його

положенні на нахилену під кутом η поверхнюполя поворот вектора ρ відбуватиметься навко-

ло осі OY, а його проекція ρcosβKsinψ1 на цювісь залишиться незмінною. Тоді проекція ρ наXOZ, яка подана на XOZ1 (рис. 1) і дорівнює

ρ β β ψ2 2 2K K 1 sin �+cos cos , повернеться на кут

η, у результаті попередній кут ξ1 між цією проек-цією і віссю OX стане рівним ξ2=(ξ1+–η), тобтопід час повороту площини, паралельної поверхніполя, навколо осі OY відносно горизонту протигодинникової стрілки він зменшиться на η, а призворотному повороті — зросте на η.Так як

cosξ1=(cosβКcosψ1)/ β β ψ2 2 2K K 1sin �+cos cos ,

(рис. 1), проекція вектора ρ на вісь ОХ післяйого повороту нахиленим полем дорівнювати-

ме: 2 2 2K K 1 1sin +cos cos [cos( � )],ρ = β β ψ ξ η∓ а

проекція ρ на вісь ОY не змінюється. При цьо-му тангенс ψ2 буде рівним:

β ψψ

β β ψ ξ η∓K 1

2 2 2 2K K 1 1

cos sintg = .

[ sin +�cos cos �][cos( )]

Рис. 1. До визначення тів нахил : β β β β β — осіобертання лопат и до оризонт ; ψψψψψ2 — осі ОХдо верти альної площини, в я ій лежить вісьобертання лопат и.



Поділений на ρ корінь квадратний із сумиквадратів цих проекцій вектора ρ на осі ОХ і ОYдає:

2 2 2К К 1

2 2 21 К 1

(sin cos cos )cos

[cos ( )] cos sin .

β + β ψ ×β =

× ξ η + β ψ∓

Тобто нахилена під кутом β до горизонтувісь обертання буде лежати у вертикальнійплощині, розташованій під кутом ψ2 до осі ОХ,що фіксує її у просторі. За перебування ρ вінших октантах ψ2 і β знаходять аналогічно.Далі беремо лопатку із взаємно перпенди-

кулярними полицями, нижня — встановлена підкутом γ до диска, а бічна — перпендикулярнодо диска на відстані R0 від нахиленої осі йогообертання. Розвернемо диск так, щоб вісь йогообертання розташовувалась у площині рисун-ка (рис. 2). Тоді складова сили ваги mg частин-ки розкладеться на перпендикулярну до диска 1складову mgsinβ та паралельну йому складо-ву mgcosβ. Причому складова mgsinβ одночас-но буде паралельною осі 3 обертання диска 1з лопаткою 2, а складова mgcosβ буде пара-

Рух матеріальної частинкипо лопатці при нахилі осі її обертання

лельною вертикальній площині, яка проходитьчерез вісь 3 обертання диска 1 і його центр уточці 0 (рис. 2, рис. 3, а). Потім mgcosβ роз-кладається на перпендикулярну до бічної по-лиці лопатки складову mgcosβsinθ та складо-ву mgcosβcosθ (рис. 3, а), яка проходить пара-лельно диску і лежить у площині бічної полицілопатки. Далі складова mgcosβcosθ розкла-дається на поздовжню лопатці складовуmgcosβcosθcosγ та складову mgcosβcosθsinγ,перпендикулярну до її нижньої полиці (рис. 3,а, б). Складова mgsinβ розкладається на по-здовжню лопатці складову mgsinβsinγ та пер-пендикулярну до її нижньої полиці складовуmgsinβcosγ (рис. 3). Складові відцентрової силиFЦ=mω2R частинки не залежать від β, томувони не змінюються від зміни положення осіобертання лопатки (рис. 3 а, б).Відповідно (рис. 3, а, б ) рівняння руху час-

тинки по лопатці, коли коефіцієнт тертя частин-ки по лопатці і диску f=/ 0, набуває вигляду:

2Л

Т

V R cos cos gcos cos cos

g sin sin F / m;

•= ω α γ + β θ γ −

− β γ −(1)

FT=fmg(cosβcosθsinγ+sinβcosγ±cosβsinθ)++fmω2R(cosαsinγ±sinα)+f2mωVЛ cosγ,

де VЛ — значення поточної швидкості руху час-тинки вздовж лопатки, м/с; R — радіус перебу-вання частинки відносно осі її обертання, м; m,g — маса частинки (кг) і прискорення вільногопадіння тіла — 9,81 м/с2; FТ — сумарна силатертя полиць лопатки по частинці, Н; ω — ку-това швидкість обертання диска та лопатки, 1/с;θ — кут між боковою полицею лопатки і верти-кальною площиною, в якій лежить вісь обертан-

Рис. 2. До пояснення першо о етап роз-ладання сили ва и частин и

Рис. 3. Схема сил, я і діють на частин (а — ви ляд по осі обертання дис а; б — перпен-ди лярно до бо ової полиці лопат и).

а б




S* — частинний розв’язок рівняння (2), який

шукається у вигляді:

П Пlcos t dsin tS* ( p) ) .(= θ ± ω + θ ± ω + (5)

Визначивши з (5) похідні від S* по t та під-

ставивши їх, як і саме значення S* з (5), у (2),одержимо:

2 2

2 2 2 2 2 2 2 2

L(В ) DA D(В ) LA Pl ; d ; p .

В(В ) А (В ) А

− ω ω − ω ± ω= = =

− ω + ω − ω + ω∓

Після цього загальний розв’язок (3) набуваєвигляду:

S=C1exp(λ1t)+C2exp(λ2t)+lcos(θП±ωt)++dsin(θП±ωt )+p, (6)

звідки:

Л 1 1 1 2 2 2

П П

V S [С exp( t) C exp( t)]

l sin( t) d cos( t).

•= = λ λ + λ λ

ω θ ± ω ± ω θ ± ω

∓∓

З початкових значень: tП=0; θ(tП)= θП; VЛ(tП)==VЛП; S(tП )=SП та рівнянь (6) визначаємо С1 іС2:

Для лопатки, зміщеної по інший бік від осіобертання на величину RO, напроти показанійна рис. 3, рівняння руху частинки набуде виг-ляду:

(7)

FТ = fmg(cosβcosθsinγ+sinβcosγ±±cosβsinθ)+fmω2R( cosαsinγ+–sinα )++ f2mωVЛ cosγ,

яке зводиться до (2) зміною лише P. Тут P== – gsinβ(sinγ+fcosγ)± fω2RO.Для вертикальної осі обертання: β=π/2, при

R=/ 0, f=/ 0, γ=/ 0: L=0; D==0; А=2fωcosγ; B= –ω2cosγ(cosγ–fsinγ); P=–g(sinγ+fcosγ)+–fω2RO, а рівнян-

ня (2) набуває вигляду: У нашому випадку (рис. 3) знак (–) відпові-

дає обертанню диска проти годинниковоїстрілки, а (+) — за нею. У цьому разі l=0, d=0,

ня диска (рис. 2, а), радіан; α — кут між радіу-сом R і боковою полицею лопатки, радіан.Зліва в (1) стоїть прискорення частинки вздовж

лопатки м/с2. Перший член справа — поділе-на на масу частинки поздовжня лопатці скла-дова відцентрової сили частинки; другий —поділена на масу частинки поздовжня лопатціскладова сили ваги частинки, яка отримана відпаралельної диску складової цієї сили; третій —поділена на масу частинки поздовжня лопатціскладова сили ваги частинки, яка отримана відперпендикулярної до диска складової цієї сили(рис. 3).У виразі FТ у дужках першого члена справа

стоїть поділена на масу частинки і на приско-рення вільного падіння тіла сума складовихсили ваги частинки, перпендикулярних до бо-кової і нижньої полиць лопатки (рис. 3).У дужках другого члена справа стоїть поді-

лена на відцентрову силу частинки сума скла-дових цієї сили, які перпендикулярні до боко-вої і нижньої полиць лопатки (рис. 3). Третійчлен — сила тертя від сили інерції Коріоліса.Верхні знаки тут відповідають ω проти годинни-кової стрілки, а нижні — за нею (рис. 3). Оскіль-ки в момент подачі частинки на лопатку вонаперебуває під певним початковим кутом нахи-лу θП відносно базової площини(рис. 3), значен-ня θ=θП±ωt; cosθ=cos(θП±ωt); sinθ = sin(θП ±ωt);

Rsinα=RO; VЛ=S•;

V•Л=S

••; =

=Scosγ, що перетворює (1) в рівняння:

П ПS A S BS L cos( t) D sin( t) P,

•• •+ + = θ ± ω + θ ± ω + (2)

де S — шлях, пройдений частинкою вздовжлопатки, м; t — час руху частинки вздовж неї,с; A=2fωcosγ; B= –ω2cosγ(cosγ– fsinγ); L=gcosβ××(cosγ–fsinγ); D=+–fgcosβ; P= –gsinβ(sinγ+fcosγ)+–

+–fω2RO .Отримане рівняння (2) є неоднорідним лі-

нійним рівнянням другого порядку з постійни-ми коефіцієнтами. Метод їх розв’язування уквадратурах наведено в [4]. У цьому разі за-гальний розв’язок (2) має вигляд:

( ) ( )1 1 2 2S C exp t C exp t ,S*= λ + λ + (3)

де C1, С2 — постійні інтегрування однорідногорівняння, отриманого з (2); λ1, λ2 — корені ха-рактеристичного рівняння (2), які дорівнюють:

2 2

1 2А А А А

В; В ;2 4 2 4

λ = − + − λ = − − − (4)




p=P/B, а розв’язок останнього рівняння має ви-гляд [4]:

S=C1exp(λ1t) + C2exp(λ2t)+p ; (8)

Л 1 1 1 2 2 2V S С exp( t) C exp( t),

•= = λ λ + λ λ

де значення λ1 і λ2 залишаються незмінними івизначаються з (4), а сталі С1 і С2 за початко-вих умов: tП=0; VЛ(tП)=VЛП; S(tП)=SП дорівнюва-тимуть:

П 2 ЛП 21

2 1

S V pС ;

λ − − λ=

λ − λ

П 1 ЛП 12

2 1

S V pС [ ].

λ − − λ= −

λ − λ (9)

Коли бокова полиця лопатки лежатиме поінший бік від осі обертання на відстані RO віднеї напроти показані на рис. 3,зміниться лишеP= – g(sinγ+fcosγ)±fω2RO, тому розв’язок рівнян-ня буде ідентичним наведеному за нового зна-чення P. Значення радіуса R, на якому пере-буває частинка на лопатці, завжди визначається

залежністю 2 2 2OR S cos R (Scos ) / cos ,= γ + = γ α

а значення S(tП)=SП завжди дорівнює відстаніміж точкою на лопатці, в якої R=RO, і точкоюподачі частинки на лопатку з радіусом RП. Тому

початкове значення 2 2П П OS cos R R .γ = − Коли

бокова полиця лопатки лежатиме у площиніосі її обертання: (RO=0), R=Scosγ, S=R/cosγ, аSП cosγ=RП.Для горизонтальної осі обертання диска з

рис. 3: β=0, cosβ=1, sinβ=0, що дає:

2Л П

T

V R cos cos gcos( t)cosF / m;

•= ω α γ + θ ± ω γ −

− (10)

FТ=mf[g{cos(θП±ωt)sinγ±sin(θП±ωt)}++ω2R(cosαsinγ±sinα)+2ωVЛcosγ].

Вираз (10) зводиться до (2), де: А=2fωcosγ;B=–ω2cosγ(cosγ–fsinγ); L= g(cosγ–fsinγ); D=+–fg; P==+–fω2RO, де верхні знаки відповідають обертан-ню диска проти годинникової стрілки, а нижні— за нею (рис. 3). Його квадратуру шукаютьідентично (2) за нових значень А, В, L, D, P, деλ1 і λ2 також визначаються з (4). Кут θ завждибереться θ=θП±ωt.Коли бокова полиця лопатки буде розташо-

вана по інший бік від точки О на відстані RO віднеї напроти показаній на рис. 3, рівняння (10)зводиться до (2), в якому: А=2fωcosγ; B==– ω2cosγ(cosγ–fsinγ); D=+–fg; L=g(cosγ–fsinγ);P=±fω2RО, де верхні знаки відповідають обер-танню диска проти годинникової стрілки, а ниж-ні — за нею.

Усі рівняння руху частинки вздовж лопат-ки із взаємоперпендикулярними полицями за їїобертання є однотипними рівняннями, які роз-в’язуються у квадратурах одним і тим самимдосить простим методом, показаним у стат-ті. Значення кута θ нахилу бокової полиці ло-патки до базової вертикальної площини, щопроходить через нахилену вісь обертаннядиска, слід брати θ =θ П±ω t відповідно до на-прямку обертання диска і відраховувати (ра-зом зі значенням θП в момент подачі частин-ки на лопатку) від нижньої ділянки сліду базо-

Висновки

вої площини на площині диска. Початкові іпоточні значення шляху S руху частинки полопатці пов’язані з початковим і поточним зна-ченнями радіуса R обертання частинки навко-

ло осі залежністю Scosγ = − 02 2R R =Rcosα.

Під час визначення розташування осі обер-тання диска у просторі одну із осей OX абоOY декартової системи координат слід про-водити по лінії перетину двох площин — го-ризонтальної і паралельної поверхні поля, про-ведених через центр диска.

1. Адамчук В.В. Механіко-технологічні і технічніоснови підвищення ефективності внесення твер-дих мінеральних добрив та хіммеліорантів: авто-реф. дис. на злобуття наук. ступ. д-ра техн. наук.— К., 2006. — 26 с.

2. Василенко П.М. Теория движения частицыпо шероховатым поверхностям сельскохозяй-


ственных машин. — К.: Изд-во УАСХН, 1960. —283 с.

3. Либерман К.Е. Зарубежные машины для при-менения минеральных удобрений. — М., 1966.

4. Пискунов Н.С. Дифференциальное и интег-ральное исчисление. — М.: Наука, 1978. — Т. 2.— 575 с.


Агроекологія,радіологія,меліорація

УДК 631.95:628.516:615.849© 2012

С.Ю. Булигін,член-кореспондент НААННаціональна академіяаграрних наук України

О.І. Бондар,член-кореспондент НААН

О.І. Дутов,кандидат сільсько-господарських наукДержавна екологічнаакадемія післядипломноїосвіти та управління

В.О. Кашпаров,доктор біологічних наукНаціональний університет біоресурсіві природокористування України

СУЧАСНИЙ ЕТАП МІНІМІЗАЦІЇНАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇКАТАСТРОФИ

Доведено, що до 95% дози опроміненнянаселення форм ється внаслідо вживаннясільсь о осподарсь ої прод ції, насампередмоло а, вироблено о на радіоа тивнозабр дненій території. Природні реабілітаційніпроцеси себе вичерпали. Подальше поліпшеннярадіоло ічної сит ації можливе за мови вжиттяналежних протирадіаційних заходів. Нині тавіддаленій перспе тиві саме виробництвонормативно безпечної сільсь о осподарсь оїпрод ції визначатиме ст пінь радіаційноїбезпе и населення, а ор анізація веденнярадіоло ічно безпечно о сільсь о осподарсь о овиробництва має б ти пріоритетною середзаходів з реабілітації забр дненої території.

За наслідками і масштабами аварія на Чор-нобильській АЕС залишається безпрецедент-ною техногенною катастрофою людства. Лишев Україні в зонах радіоактивного забруднення(щільність забруднення ґрунту від 37 кБк/м2)опинилися 74 райони 12 областей. На цій те-риторії розташовано 2293 населених пункти, вяких постійно проживають понад 2 млн осіб,зокрема близько 500 тис. дітей віком до 18років. Найзабрудненішими за щільністю і пло-щею виявилися території Київської, Житомир-ської, Чернігівської, Рівненської, Черкаської таВолинської областей [5, 6].За час після Чорнобильської катастрофи ра-

діаційна ситуація в Україні стабілізувалася ізначно поліпшилася. Радіаційний фон порів-няно з 1986 р. зменшився у багато разів. Від-булося це насамперед завдяки природнимпроцесам: фізичному розпаду короткоіснуючихрадіонуклідів, їх іммобілізації ґрунтовопогли-нальним комплексом, що зумовило зменшеннярухомості 137Cs у ланці ґрунт — рослина, а та-кож проведенню радіаційного моніторингу і конт-ролю за сільськогосподарською продукцією,

здійсненню комплексу заходів, спрямованих назниження забруднення продукції тощо [2, 3].Аналіз офіційної інформації щодо загально-

державної паспортизації населених пунктів,розташованих на території зони радіоактивногозабруднення [4], і даних уточнювальних дослі-джень Українського НДІ сільськогосподарськоїрадіології НУБіП України [1] свідчить, що знач-но зменшилася кількість критичних населенихпунктів, де річна доза опромінення населенняперевищує допустимий рівень в 1 мЗв (рис. 1).З наведених даних видно, що кількість кри-

тичних населених пунктів значно зменшилася.Проте залишаються 69 населених пунктів, дерічна доза опромінення населення постійноперевищує 1 мЗв, а в окремих населених пунк-тах навіть 5 мЗв. Тобто дорослі й діти тут по-стійно проживають в умовах, в яких дозволя-ється працювати лише обмеженій категорії пра-цівників ядерної промисловості. У 285населених пунктах паспортна доза опромінен-ня наближається до критичної і за певних умовпотенційно може її перевищувати.Особливо тяжкими наслідки Чорнобильської


АГРОЕКОЛОГІЯ,РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

катастрофи виявилися для сільського населен-ня Полісся України. Сільськогосподарське ви-робництво тут є основним сектором економікий основною сферою зайнятості населення. До-за опромінення селян формується переважноза рахунок споживання продуктів харчуваннямісцевого виробництва, а відтак часто є на по-рядок вищою, ніж доза опромінення міськогонаселення.Для визначення пріоритетності заходів,

спрямованих на зменшення дози опроміненнянаселення, підвищення їх ефективності і ре-зультативності, потрібно з’ясувати структуруформування дози опромінення (рис. 2).Аналіз наведених даних свідчить, що доза

опромінення мешканців критичних населенихпунктів на 80–95% визначається внутрішнімопроміненням радіоактивним 137Сs, що надхо-дить до організму з продуктами харчування.Частка зовнішнього γ-опромінення коливаєтьсяв межах 5–20%. Через інші шляхи (від радіо-нуклідів, що потрапляють до організму люди-ни з питною водою, інгаляційного їх надходжен-ня) формування загальної дози опромінення єнезначним і не перевищує 2,5%.Враховуючи те, що зовнішнє опромінення у

віддалений період після Чорнобильської ка-тастрофи стабілізувалося і визначатиметьсянасамперед природними процесами (передусімфізичним розпадом 137Cs), пріоритетним на-прямом у подоланні її наслідків має бути комп-лекс заходів, спрямованих на зменшення над-ходження радіонуклідів до організму людини зпродуктами харчування.Визначено структуру продукції, вміст радіо-

нуклідів у якій перевищує державний гігієнічнийнорматив ГН 6.6.1.1-130–2006 «Допустимі рівнівмісту радіонуклідів 137Cs та 90Sr у продуктаххарчування та питній воді» (ДР–2006) (рис. 3).Виявлено, що 76% зразків, уміст радіонук-

лідів у яких перевищує чинні гігієнічні нормати-

Сучасний етап мінімізаціїнаслідків Чорнобильської катастрофи

ви, представлено сільськогосподарською про-дукцією, а 24% — лісовою (гриби, ягоди, м’ясодиких тварин та ін.). Враховуючи те, що впли-нути на зменшення вмісту радіонуклідів у лі-совій продукції досить проблематично і можли-во лише непрямими заходами (організацієюінформаційно-роз’яснювальної роботи середнаселення, введенням заборонних заходів що-до збирання грибів та ягід), найактуальнішимзаходом зменшення дози внутрішнього опромі-нення населення є забезпечення виробництварадіологічно чистої сільськогосподарської про-дукції. Найкритичніший продукт — молоко, ви-роблене в особистих підсобних господарствахнаселення. Більше половини всієї продукції,вміст радіонуклідів у якій перевищує чинні гі-гієнічні нормативи, представлено саме моло-ком. Тому не випадково кількість населених

Рис. 1. Динамі а іль ості населених п н тівУ раїни, де річна доза опромінення переви-щ є доп стимий рівень в 1 мЗв

Кількість

населених пунктів

Рік

Рис. 3. Стр т ра прод ції з перевищени-ми доп стимими рівнями вміст радіон лі-дів прод тах харч вання (ДР–2006): 1 —моло о; 2 — рослинна прод ція; 3 — м’я-со; 4 — лісова прод ція

Рис. 2. Стр т ра форм вання дози опромі-нення населення північно-західних районахПолісся, забр днено о внаслідо Чорнобиль-сь ої атастрофи: 1 — 80–95% — вн трішнєопромінення від радіон лідів, що надходятьз прод тами харч вання; 2 — <0,1% — вн т-рішнє опромінення, з мовлене ін аляційнимнадходженням радіон лідів з повітрям; 3 —<2% — вн трішнє опромінення від радіо-н лідів, що надходять з питною водою; 4 —5–20% — зовнішнє γγγγγ-опромінення

1

2 3

4

1

2 3

4




пунктів з перевищенням ліміту річної дози опро-мінення досить близька до кількості пунктів, уяких середнє значення вмісту 137Cs у молоціперевищує значення встановлених допустимихрівнів (ДР–2006). Особливо критичною групоюнаселення тут є діти, в раціоні яких цей про-дукт є основним.Отже, найефективнішим і пріоритетним за-

ходом, спрямованим на зменшення дози опро-мінення населення, є забезпечення виробницт-ва сільськогосподарської продукції, яка гаран-товано відповідатиме чинним гігієнічним норма-тивам вмісту радіонуклідів.Враховуючи те, що природні реабілітаційні

процеси себе вичерпали, подальше поліпшен-ня радіологічної ситуації можливе лише за умо-

ви вжиття належних протирадіаційних заходів.Тобто нині та у віддаленій перспективі самеорганізація ведення радіологічно безпечногосільськогосподарського виробництва визнача-тиме ступінь радіаційної безпеки України. Роз-рахунки вчених, здійснені щодо кожного з кри-тичних населених пунктів, свідчать, що ефек-тивність уже розроблених і випробуванихконтрзаходів є достатньою для нормалізації ра-діаційної ситуації. Визначено ефективність ок-ремих заходів, спрямованих на зниження інтен-сивності міграції радіонуклідів у трофічних лан-цюгах (таблиця).Так, застосуванням фероцинових болюсів і

введенням у раціон худоби кормових домішокз радіопротекторними властивостями можна

Вапнування 4–6 т/га 1,5–3,0 1,5–2,0

NPK,оптимальне співвідношення 1,5–2,0 1,5–3,0

Гній 20 т/га 1,5–3,0 –

Вапнування + NPK 1,8–2,7 2,5–4,0

NPK + Гній 1,5–3,0 –

Вапнування + Гній + NPK 2,5–4,0

Сапропель 2 –4

Цеоліти 1,5–2,5

Оранка після аварії:

1-й рік 2,5–3,0 3,0–4,0

наступні роки 1,5–1,8 1,5–2,2

Оранка з перевертанням пласта (у 1-й рік після аварії) 8–12 10–16

Корінне поліпшення:

на перелогах 3–9 4–16

наступні роки 1,8–2,5 2–3

Поверхневе поліпшення:

на перелогах 2–3 2–14

наступні роки 1,5–1,8 1,5–2,5

Насичення сівозмін культурами, що вирізняютьсяпотенційно невисокою здатністю накопичуватирадіонукліди До 10 разів

Фероцинові болюси 5–7

Фероцин — порошок 2–5

Сіль-лизунець з фероцином 2–4

Мінерально-сольові брикети + кормосуміші 3–5

Радіоло ічна ефе тивність заходів, спрямованих на зниження надходження радіон лідівсільсь о осподарсь прод цію

КонтрзахідЗниження вмісту 137Cs в ґрунтах, разів

органогеннихмінеральних




Основна доза опромінення населення (до95%) формується за рахунок вживання сіль-ськогосподарської продукції, насамперед моло-ка, що виробляється в особистих підсобнихгосподарствах радіоактивно забрудненої те-риторії. Природні реабілітаційні процеси себевичерпали. Поліпшення радіологічної ситуаціїнині й у віддаленій перспективі можливе заумови вжиття належних протирадіаційних за-ходів. Враховуючи те, що саме рівень забруд-неності сільськогосподарської продукції визна-чає ступінь радіаційної безпеки населення,

Висновки

пріоритетним тут має бути розроблення івпровадження комплексу програмних заходів зорганізації ведення радіологічно безпечногоагропромислового виробництва.Саме розвинене агропромислове виробниц-

тво, яке традиційно тут є основним секто-ром економіки і сферою зайнятості населен-ня, має забезпечити радіоекологічну, соціаль-но-економічну реабілітацію забрудненійвнаслідок Чорнобильської катастрофи тери-торії, бути джерелом підвищення добробутунаселення.

1. Бюлетень радіаційного стану критичнихнаселених пунктів на забруднених радіонуклі-дами територіях України. Узагальнені резуль-тати за 2004–2008 рр. НУБіП України, Українсь-кий науково-дослідний інститут с.-г. радіоло-гії. — К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2009. — 106 с.

2. Ведення сільськогосподарського виробницт-ва на територіях, забруднених внаслідок Чор-нобильської катастрофи, у віддалений період:Метод. рекомен. — К.: Атіка-Н, 2007. — 195 с.

3. Зубец М.В., Пристер Б.С., Алексахин Р.М.,Богдевич И.М., Кашпаров В.А. Актуальные про-блемы и задачи научного сопровождения про-изводства сельскохозяйственной продукциив зоне радиоактивного загрязнения Черно-быльской АЭС//Агроекологіч. журн. — 2011. —№ 1. — С. 5–20.


4. Ліхтарьов І.А. Загальнодозиметрична пас-портизація та результати ЛВЛ-моніторингу внаселених пунктах України, які зазнали радіо-активного забруднення після Чорнобильськоїаварії. Узагальнені дані за 2005–2006 р. (Збір-ка 11)/І.А. Ліхтарьов, Л.М. Ковган, З.Н. Бойко таін. — К.: МНС, 2007. — 63 с.

5. Національна доповідь України «25 роківЧорнобильської катастрофи. Безпека майбут-нього». — К.: КІМ, 2011. — 395 с.

6. Радіологічний стан територій, віднесенихдо зони радіоактивного забруднення (у розрізірайонів). Міністерство України з питань надзви-чайних ситуацій та у справах захисту населен-ня від наслідків Чорнобильської катастрофи. —ТОВ «Інтелектуальні Системи ГЕО». — К.,2008. — 54 с.

оперативно зменшити вміст радіонуклідів у най-критичнішій сільськогосподарській продукції —молоці (до 7 разів). Проте найефективнішим ідовготривалим заходом, який за певних умовзабезпечує як виробництво чистого молока, такі підвищення продуктивності галузі в цілому, єорганізація кормовиробництва на радіоактивнозабрудненій території. Так, залуження і пере-залуження луків та пасовищ для випасу худо-би, насичення сівозмін культурами, що вирізня-ються потенційно невисокою здатністю накопи-чувати радіонукліди, в комплексі з іншимиагротехнічними заходами зумовлюють більшеніж на порядок зниження вмісту радіонуклідіву кормах. Відповідно зменшується інтенсив-ність міграції радіонуклідів у трофічних ланцю-гах, а відтак і доза опромінення населення.Упровадженню протирадіаційних агротехніч-

них заходів передує здійснення комплексу ор-ганізаційних заходів, спрямованих на вироб-ництво гарантовано радіологічно безпечноїсільськогосподарської продукції. Серед нихнайефективнішими є зміна спеціалізації госпо-

дарств у напрямі виробництва сільськогоспо-дарської сировини для глибокої переробки (біо-етанол, біодизель та ін.), розвиток м’ясного ско-тарства, конярства, свинарства, організаціягосподарств для завершальної відгодівлі тва-рин чистими кормами тощо.Відповідно до рішень 62-ї сесії Генеральної

асамблеї ООН 3-тє десятиріччя після Чорно-бильської катастрофи визнано «…десятиріччямреабілітації і сталого розвитку постраждалихрегіонів, здійснення якого має бути спрямова-не на повернення спільноти до нормальноїжиттєдіяльності».З огляду на це надання пріоритетності сіль-

ськогосподарським аспектам мінімізації наслід-ків Чорнобильської катастрофи забезпечитьвідродження і розвиток традиційних для По-лісся галузей агропромислового виробництва,створить об’єктивні підстави для соціально-еко-номічної реабілітації забруднених регіонів. Са-ме сільськогосподарське виробництво тут тра-диційно є основним сектором економіки іосновною сферою зайнятості населення.


АГРОЕКОЛОГІЯ, РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

УДК 504.4.006 (1/9)© 2012

Н.В. Хомік,кандидаттехнічних наукШацький національнийприродний парк

МОНІТОРИНГ ЛІСОВИХЛАНДШАФТІВ ШАЦЬКОГОНАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГОПАРКУ

Проаналізовано с часний стан лісово оосподарства на території Шаць о онаціонально о природно о пар тазапропоновано основні напрями моніторин овихдосліджень лісових е осистемах.

Моніторинг лісів є складовою частиною дер-жавної системи моніторингу навколишньогоприродного середовища [3].Територія Шацького національного природ-

ного парку (НПП) розміщена в зоні мішанихлісів і добре забезпечена лісовими ресурсами.Площа лісових угідь Шацького НПП — 27064,2 га,що становить 54,2% загальної площі парку, тутпереважають насадження сосни (60,2%), яка єосновною лісотвірною породою. Значна част-ка у формуванні породного складу насадженьналежить березі (18,9%) та вільсі чорній (17,1%).Інші породи (дуб звичайний, ялина європейсь-ка, осика) займають незначні площі [4].Мета досліджень — вивчити сучасний стан

та основні напрями ведення лісового господар-ства на території Шацького НПП для забезпе-чення оптимального функціонування економіки.Основну частку в структурі лісових угідь пар-

ку займають деревостої, які ефективно викону-ють регулювальні функції і є стійкими до шкід-ників та хвороб. Вони займають близько 90%усієї території національного парку, вкритоїлісовою рослинністю. Це передусім одвічні на-садження, історично сформовані з місцевихдеревних та чагарникових порід, у загальнійструктурі деревостою яких є хвойні і листяніпороди. Найбільшу площу займають середньо-вікові насадження, сформовані з місцевих еко-типів і пристосовані до умов місцезростання.Основними напрямами ведення лісового

господарства в Шацькому парку є використан-ня лісових ресурсів, їх поліпшення через за-провадження природоохоронних заходів та під-тримання захисних функцій насаджень. Великезначення має і задоволення потреб госпо-дарств району в лісоматеріалах, місцевого на-селення — у дровах, багатьох видах товарівнародного споживання, отриманих від перероб-ки деревини та дикорослих плодів і ягід, своє-часне відновлення лісосік та не вкритих лісомземель, утримання лісів у належному санітар-ному стані та недопущення лісових пожеж. Натериторії Шацького НПП налагоджено стабіль-ну систему ведення лісового господарства, якагрунтується на відповідній законодавчій базі [2].З метою збереження природних лісових на-

саджень та створення нових територій паркувживають режимних заходів, спрямованих навідтворення та охорону лісових екосистем і те-риторії загалом. Для поліпшення санітарногостану насаджень здійснюють санітарні рубан-ки, рубанки догляду за лісом та очистку лісу відзахаращення. У рекреаційному плані проводятьландшафтні рубанки догляду за лісом для по-ліпшення складу насаджень методом відборупорід, небажаних для створення архітектурнихформ ландшафтів та для кращого росту голов-ної породи, поліпшення декоративних характе-ристик деревостою, створення мальовничихкраєвидів.Результати досліджень. Аналіз системи

ведення лісового господарства на територіїпарку показав, що моніторинг лісових ланд-шафтів слід здійснювати в усіх функціональнихзонах парку — заповідній, рекреаційній та гос-подарській. При цьому види діяльності потрібночітко регламентувати відповідно до функціо-нального зонування території.

1. Заповідне використання лісів — екологіч-на функція лісових насаджень, яка передбачає:оздоровчу цінність лісових масивів — підтри-мання сприятливих екологічних умов території;водоохоронну здатність — захист ґрунтів відерозії, підвищення якості води у водоймах по-глинанням шкідливих речовин; водорегулю-вальну здатність — вплив лісових насадженьна гідрологічний режим території; здатність лі-сів до зниження сонячної радіації — хвойні лісипоглинають 45%, листяні — 30%; санітарно-гігієнічну роль — здатність лісів поглинати вуг-лекислий газ та виділяти кисень; естетичнуфункцію лісу.До заповідної зони належать:Лісове болото Втенське — ботанічний заказ-

ник державного значення. Рідколісне сосново-сфагнове болото, де у трав’яному покриві ро-стуть журавлина, лохина багна болотного таінші оліготрофно-болотні види.Озерно-болотно-лісовий масив Мошне міс-

тить ліс та невелике евтрофне озеро з бере-гами, дуже зарослими очеретом та рогозомвузьколистими, з незначною товщею води (до1,5 м) та потужним шаром сапропелю (до 12 м).



Лісове урочище Унич репрезентує дубово-грабові та вільхові ліси; є місцем зростаннярослин, занесених до Червоної книги.Лісовий масив Князь Багон являє собою ко-

лишнє величезне лісове сфагново-соснове бо-лото, де в 70-ті роки минулого століття булоздійснено лісомеліорацію. Нині тут переважа-ють сосняки чорницеві, фрагментарно трапля-ються й рідкісні на Західному Поліссі соснякилеукобрієві, є сосняки молінієві та зеленомо-хові, сирі сосняки колючоплаунові.Озерно-болотний масив Довге-Кругле — це

система 2-х проточних озер Довгого та Кругло-го, сполучених каналом. Озера оточені чагар-никовими і трав’яними болотами.Лісово-болотний масив між озерами Острі-

в’янське та Пулемецьке характеризується своє-рідним поєднанням лісових і чагарникових діля-нок з вербняками і трав’яними дрібноосоковимиболотами. Лісові ділянки представлені бере-зово-вільховими, орляково-чорницевими, граві-латовими і жіночопапоротевими лісами. У фор-муванні вербняків беруть участь верби, фраг-ментарно трапляється береза низька.Затока Бужня — це західна частина озера

Світязь, яка з південного боку межує з лісом тазарослями кущових видів верб — попелястої,пурпурової, п’ятитичинкової. Унаслідок обмілін-ня сполучного перешийка затока посилено за-ростає.Ростанський ялинник є ботанiчною пам’ят-

кою природи мiсцевого значення, який охоро-няють як генетичний резерват ялини. Цей ост-рівний ялинник розташований за південноюмежею суцільного поширення ялини в балтій-ській частині її ареалу і є об’єктом регіональ-ного моніторингу за станом та змінами лісовихугруповань.Урочище Заволодавське розміщене в захід-

ній частині болотно-лісового масиву, розташо-ваного на кордоні з Білоруссю. Рослинністьпредставлена переважно сосновими, вільхови-ми і березовими лісами, трапляються фрагмен-ти ялинових насаджень. До лісу прилягаютьболотисті ділянки, зайняті чагарниками з пере-важанням верби попелястої.Урочище Хороми — лісовий масив, що при-

лягає до озера Кримно, з переважанням сосно-вих лісів різного ступеня зволоження. На підви-щених ділянках масиву переважають соснякизеленомохові, зі зниженням рельєфу їх зміню-ють чорницеві, вересові та фрагментами молі-нієві і сфагново-лохинові соснові ліси.

2. Рекреаційне використання лісів. Наяв-ність лісів у будь-яких екосистемах формуєкомфортні умови для розвитку рекреаційноїгалузі.Оскільки територія досліджень має природо-

охоронний статус, то лісові ландшафти нале-жать до природних ресурсів туризму та відпо-чинку і природних лікувальних ресурсів. Шаць-кий НПП — сприятливий регіон для масового

Моніторинг лісових ландшафтівШацького національного природного парку

відпочинку і лікування, що характеризуєтьсятакими показниками: лісистість, породнийсклад, бонітет, різноманітність ландшафтів тарослинного покриву, ярусність, фітонцидність,естетичність пейзажів, частота їх змінюваності,заболоченість територій, рельєф, наявністьгрибних і ягідних місць, водойм, транспортна тапішохідна доступність, наявність елементів ре-креаційного благоустрою. Рекреаційну діяль-ність у лісах провадять організовано в ста-ціонарних об’єктах відпочинку в зонах ста-ціонарної та регульованої рекреації. Проте єприклади неорганізованого відпочинку в не-обладнаних місцях лісових масивів, що забо-ронено на території парку.Лісові урочища Шацького парку мають вели-

кий рекреаційний потенціал, який інтенсивновикористовують переважно в літній період.Перспективним є використання лісових ре-сурсів парку і в інші пори року. До найважливі-ших природних чинників, які визначають рекре-аційну цінність території, належать типи ланд-шафтів у берегових зонах. Значно підвищуєрекреаційну цінність водних об’єктів наявністьна їхніх берегах лісів, які створюють більш ком-фортні умови для відпочинку, захисту від вітруі сонячного опромінення та сприятливо впли-вають на психофізіологічний стан людини [5].У Шацькому НПП комфортними місцями відпо-чинку є узбережжя з піщаними пляжами озерСвітязь та Пісочне в поєднанні із сосновимиборами та сосново-березовими лісами. Частко-во такі самі узбережжя є на озерах Люцимер,Пулемецьке, Велике Чорне, однак їх викорис-товують меншою мірою, оскільки вони маютьдещо гіршу якість води.До території стаціонарної рекреації в прибе-

режних смугах належать зони відпочинку «Гря-да», «Гушове», «Пісочне», «Світязь» з базамивідпочинку, пляжами з прилеглими лісовиминасадженнями та оз. Пісочне.Лікувальна та оздоровча рекреація розви-

вається в зоні стаціонарної рекреації на базісанаторію «Лісова пісня», де щороку поліпшу-ють своє здоров’я 8 тис. осіб, та пансіонату«Шацькі озера» (6 тис. осіб). Вони розміщені наберегах озер Пісочне і Світязь відповідно, алеповністю завантажені лише влітку. Санаторій«Лісова пісня» спеціалізується на лікуванні тапрофілактиці серцевих і серцево-судинних за-хворювань, захворювань дихальних шляхів таопорно-рухового апарату. Пансіонат «Шацькіозера» забезпечує повноцінний відпочинок рек-реантам, надаючи повний комплекс послуг —харчування, туристичні походи та екскурсії, по-слуги медиків-масажистів тощо. Туристичнарекреація, пов’язана з мандрівками, походамиі вивченням рідного краю, здійснюється в пан-сіонаті «Шацькі озера», обладнаних куточкахприроди на об’єктах відпочинку, в школах тощо.Виокремлено основні лісові урочища в зоні

регульованої рекреації:



Моніторинг лісових ландшафтівШацького національного природного парку

лісовий масив — урочище Заволодавське,що прилягає до західного узбережжя озера Пу-лемецького. Тут переважають вологі чорницевісоснові ліси. Суходільні ділянки зайняті сосня-ками зеленомоховими та вересовими.До озерно-лісового масиву Велике Чорне

належать озеро Велике Чорне і розташованийна схід від нього масив заболочених вільхових,березово-соснових та суходільних сосновихлісів.Урочище Верхи характеризується грядовим

рельєфом і переважанням соснових лісів, різ-них за фітоценотичними характеристиками. Навершинах піщаних озів формуються соснякибрусницеві, на схилах переважають соснякизеленомохові, у низинах поширені сосняки ор-ляково-чорницеві та фрагментарно-молінієві.Урочище Макошин — лісовий масив, що при-

лягає до північно-західного узбережжя оз. Сві-тязь. Тут переважають соснові ліси, уздовжберегової смуги простягаються ділянки заболо-чених лісів.Урочище Венське — лісовий масив, що ме-

жує з річковою долиною Прип’яті. У ньому пе-реважають соснові ліси різного ступеня зволо-женості.Урочище Хороми — це південна частина

масиву з характерними своєрідними соснови-ми лісами, трав’яний покрив яких змінюєтьсянавіть з невеликим перепадом висоти від со-сняків лишайникових до сосняків молінієво-сфагнових. Відкриті ділянки серед лісових болітзайняті трав’яними болотами або торф’янисти-ми луками.Урочище Прусові Гори — це соснові ліси,

сформовані на піщаних аренах та горбах.Своєрідністю території є наявність сосновихлісів і ялівцю звичайного в підліску та перева-жання сосняків зеленомохових і вересових. Ни-зини зайняті вільшняками з переважанням бо-лотного різнотрав’я.

Урочище Засоминець — північна частиналісового масиву поблизу оз. Соминець, дляякого характерні заболочені вільхові, березово-соснові та суходільні соснові ліси.

3. Господарська функція лісу полягає у ви-користанні лісових насаджень для потреб лю-дини в деревній сировині (лісоматеріалах длябудівництва, дровах для опалення житловихбудинків місцевим населенням), збиранні гри-бів, ягід, лікарської сировини тощо. Ліс розгля-дають не лише як природну систему, а й як еко-лого-економічну систему. Її основними складо-вими є: ресурси деревини, до яких належитьстовбурна деревина та продукти деревного по-ходження (гілки, деревна зелень, кора та ін.);ресурси недеревного рослинного походження —гриби, ягоди, плоди, лікарська і технологічнасировина, кормові ресурси тощо; ресурси тва-ринного походження — птахи, звірі, комахи;специфічні матеріальні ресурси неречовинно-го походження — рекреаційна (оздоровча) цін-ність лісів, їхня ґрунтозахисна, водорегулю-вальна та водозахисна роль тощо.За результатами науково-практичних розро-

бок [1, 4, 5], агролісомеліорація є широко роз-повсюдженим протиерозійним заходом, який євідносно дешевим та екологічно позитивним.Створення лісонасаджень сприятливо впливаєна мікроклімат території, збереження біорізно-маніття, запобігання заростанню берегової сму-ги та замуленню водойм і підвищує продук-тивність сільськогосподарських культур. Зав-даннями заліснення як протиерозійного заходує: для лісосмуг — зменшення швидкості вод-них потоків на сільськогосподарських угіддях,щоб не допустити змиву верхнього родючогошару; переведення поверхневого стоку у внут-рішньоґрунтовий через інфільтрацію вод; при-зупинення заростання берегової смуги закріп-ленням території кореневою системою дерев і«заглушенням» росту болотної рослинності.

Можна стверджувати, що до моніторингулісових ландшафтів Шацького національногоприродного парку належать контроль за ста-ном лісових екосистем, їх природне відновлен-

Висновки

ня, регулювання впливу ведення лісового гос-подарства та рекреаційного використання наприродний і соціально-економічний стан цієїтериторії.

1. Грановська Л.М. Еколого-збалансоване при-родокористування в умовах поліфункціональностітериторій/Л.М. Грановська. — Херсон: Вид-воХДУ, 2009. — 414 с.

2. Закон України «Про природно-заповіднийфонд». — К., 1992. — 25 с.

3. Лісовий кодекс України [Електронний ресурс].


— Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua4. Проект організації території і ведення лісо-

вого господарства Шацького національного при-родного парку/Пояснювальна записка. — Ірпінь,2002. — С. 22–25.

5. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курор-тологія/Н.В. Фоменко. — К.: Центр навчальної літе-ратури, 2007. — 312 с.


Зберіганнята переробкапродукції

УДК 637.514.5© 2012

Н.Ф. Усатенко,кандидаттехнічних наук

Ю.І. ОхріменкоЛ.Г. МартиненкоТ.Ю. КліщоваІнститут продовольчихресурсів НААН

НОВИЙ МЕТОД КОНТРОЛЮВАННЯЯКОСТІ М’ЯСОПРОДУКТІВ

Розроблено равіметричний метод визначенняфальсифі ації м’ясопрод тів (напівфабри атів,овбасних виробів, онсервів) понаднормативнимви ористанням їхніх рецепт рах м’яса птицімеханічно о обвалювання.

Відсутність методів контролю за вмістом у про-дуктах, виготовлених з подрібненої м’ясної сиро-вини, деяких законодавчо нормованих інгреді-єнтів, cпонукає виробників до фальсифікації цихпродуктів. Так, на переробних підприємствах увиробництві м’ясних продуктів нерідко м’ясо птицімеханічного обвалювання використовують понаднорму. Передбачене рецептурою обвалене вруч-ну, знежиловане м’ясо підміняють порівняно де-шевою м’ясною сировиною, отриманою способоммеханічного відокремлення залишків м’яса відхарчових кісток. Це пастоподібна м’ясна маса знаявністю кісткових включень, уміст і розмір якихнормується вимогами ГСТУ 46.070–2003 «М’ясоптиці механічного обвалювання. Загальні технічніумови» [1]. У цьому галузевому стандарті наве-дено методику вимірювань умісту та розміру кіст-кових включень у м’ясній масі.М’ясо птиці механічного обвалювання за своїм

хімічним складом відрізняється від звичайнихфаршів, вироблених з м’яса птиці, обваленоговручну: має значно нижчий уміст білків — близь-ко 14% та вищий уміст жирів — близько 20%.Масова частка кісткових включень у цьому м’ясіне має перевищувати 0,6%, форма кісточок —округла, а їхній розмір — не більше ніж 0,5 мм.Вимоги, встановлені до м’яса птиці механічно-

го обвалювання, виробники часто порушують:збільшують норми його виходу, використовуютьтехнічно недосконале обладнання, нерегулярнопроводять профілактику основних робочих ор-ганів. Водночас у м’ясній масі збільшується вмісткісткових включень, які (у разі використання яксировини крил і трубчастих кісток від обваленоївручну ніжки) можуть мати небезпечну для стра-воходу споживачів гостру голчасту форму.Саме тому державними стандартами України

заборонено використання м’яса птиці механічно-го обвалювання у м’ясних продуктах вищого ґа-тунку, дитячого та дієтичного харчування і регла-ментовано його масову частку в продуктах І ґа-тунку — не більше ніж 10% і ІІ — не більше ніж20% за відповідним умістом кісткових включень0,1 та 0,2%.Широкий спектр компонентів рецептурного

складу сучасних м’ясних продуктів не дає змогидостовірно визначати їхній склад відомими мето-дами. Так, наприклад, у м’ясних продуктах, ви-роблених із застосуванням м’яса птиці механіч-ного обвалювання, спостерігається значне збіль-шення похибки вимірювань масової частки кістковихвключень, оскільки неможливо відокремити їх віднаявних у рецептурному складі спецій, прянощіві часто крохмалю та клітковини. Саме за відсут-ності в Україні дієвих методів контроль за компо-нентним складом продуктів здійснюють за рецеп-турним журналом, що є досить проблематичнимі ненадійним. В інших країнах (наприклад у Росій-ській Федерації) компонентний склад м’ясних про-дуктів контролюють за методом, наведеним удержавному стандарті «Мясо и мясные продук-ты. Метод гистологической идентификации со-става», в основу якого покладено виготовленнягістологічних препаратів, їхнє забарвлення з ви-користанням гемотоксилін-еозину (загальне за-барвлення), судану III, IV (для виявлення жиру),розчину люголю (для виявлення крохмалю) тадослідження отриманих після забарвлення зразківпід світловим мікроскопом. Недоліком цього спо-собу є його тривалість і складність через недо-статню оснащеність лабораторій приладами.Мета роботи — розроблення надійного та

доступного методу контролю (гравіметричного) заодним з найпоширеніших способів фальсифікації


ЗБЕРІГАННЯТА ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ

Новий методконтролювання якості м’ясопродуктів

м’ясних продуктів через надмірне використанняв їх рецептурах м’яса птиці механічного обвалю-вання замість обваленого вручну та знежилова-ного м’яса.Об’єкт досліджень — м’ясо птиці механічно-

го обвалювання та м’ясні продукти, виготовленіз подрібненої м’ясної сировини (напівфабрикати,ковбасні вироби, сосиски, сардельки та ін.).Методика та методи досліджень. Масову

частку кісткових включень у м’ясі птиці механіч-ного обвалювання визначали за ГСТУ 46.070–2003 «М’ясо птиці механічного обвалювання. За-гальні технічні умови» (Додаток Б) та ГОСТ Р52417–2005 «Мясо птицы механической обвал-ки. Методы определения массовой доли костныхвключений и кальция» [1].Склад кісткових включень у м’ясі птиці меха-

нічного обвалювання та їхні геометричні парамет-ри досліджували за допомогою бінокулярногомікроскопа класу ХSР–ХY з фото/відео виходомі цифрової мікроприставки з адаптером «CanonPower Shot G6».Наявність крохмалю в м’ясних продуктах виз-

начали за ГОСТ 10574—91 «Продукты мясные.Методы определения крахмала» (Продукти м’яс-ні. Метод визначення крохмалю), а наявністьклітковини — за ДСТУ ISO 6541:2005 «Модифі-кований метод Шеррера для визначення вмістусирої клітковини».Розрахунки метрологічних характеристик про-

екту методики вимірювання масової частки кістко-вих включень у фаршевих м’ясопродуктах про-водили за відомими методами [2–4].За остаточний результат усіх випробувань

вважали середнє арифметичне результатів 3-хпаралельних визначень, допустима розбіжністьяких не повинна перевищувати ±5% щодо серед-нього значення. Обчислення проводили з точні-стю до 0,01%.Результати досліджень. Усереднені резуль-

тати досліджень фізико-хімічних показників м’я-са птиці механічного обвалювання, яке надхо-дить на вітчизняні ринки, свідчать, що переваж-но за масовою часткою білка, жиру та вологи цейвид сировини відповідає вимогам, установленимчинною нормативною документацією. Виявлено,що фрагменти включень, виділених з досліднихзразків м’яса птиці механічного обвалювання,мають різний склад і розмір (рисунок).Наявність у цьому м’ясі птиці механічного об-

валювання, крім кісткових включень, ороговілихчастин ніжок і дзьоба, залишків пір’я тощо свід-

чить не лише про використання погано обробле-ної сировини, а й недозволених частин — ніг таголів. Крім того, в деяких зразках виявлено кіст-кові включення за розміром більшим, ніж дозво-лено стандартом, що свідчить про неналежнийтехнічний стан обладнання для виробництва м’я-са птиці механічного обвалювання.Оскільки за вимогами Державних стандартів

України масова частка кісткових включень у ков-басних виробах І ґатунку не має перевищувати0,1%, а ІІ — 0,2%, то в цій роботі встановлено межіїх вимірювань — 0,05–1,5% з межею допустимоївідносної похибки за гравіметричного способу ви-мірювань ±5% і довірчою вірогідністю — 0,95.У процесі досліджень було встановлено, що

після обробки значної кількості дослідних зразківм’ясних продуктів 2%-м розчином КОН (для роз-чинення м’язової тканини) утворюються желе-подібні розчини з великою кількістю завислихкісткових включень, спецій та прянощів. Післяідентифікації складових елементів таких розчиніввиявлено, що їхньою основою крохмаль чи клітко-вина або обидві речовини одночасно.Проведені експерименти з визначення хімічно-

го агента, який вибірково розчиняв клітковину такрохмаль, допомогли встановити, що найефек-тивнішими їх розчинниками є реактив Швейцераабо цинк хлористий. Обробка желеподібного роз-чину наведеними вище розчинниками дає змогуповністю осадити з нього всі тверді включення іпровести процес декантації.Дослідження з виявлення вибіркового хімічно-

го розчинника осаду — кісткових включень абоспецій — не дало позитивного результату, томуроботу продовжили у напрямі досліджень меха-нічного впливу на водяний розчин цих компо-нентів — центрифугування з різною швидкістюобертання робочого органу центрифуги (1500–6000 об/хв). Результат виявився також негатив-ним — розділення осаду на фракції під впливомвідцентрової сили не відбулося.Дослідження з розділення спецій та кісткових

включень продовжили у напрямі використанняметоду їх відмулювання за допомогою розчинни-ка з питомою вагою: від γс=0,62 г/см3 (мінімаль-на питома вага спецій) до γк=1,8 г/см3 (мінімаль-на питома вага кісткових включень). Водночасрозчинники осаду не мали бути агресивними докісткових включень (наприклад, кислоти, середяких є багато таких, що підходили б за питомоювагою) і не повинні були вагомо впливати на ве-личину маси отриманих фракцій.

Фра менти в лючень, виділених з дослідних зраз ів м’яса птиці механічно о обвалювання:а — істоч и; б — оро овілі частини ніжо і дзьоба; в — пір’я

а б в

1 см



Новий методконтролювання якості м’ясопродуктів

Виявлено, що одним із таких розчинників мігбути хлороформ, питома вага якого становитьγх=1,489 г/см3. Після розчинення в хлороформісуміші кісткових включень зі спеціями кістковівключення осідали на дні хімічного стакана, аспеції спливали на поверхню розчину і їх декан-тували.Процес відділення кісткових включень і по-

дальше визначення їх масової частки у продукті задопомогою хлороформу проводили за схемою:1. Нагрівання наважки м’ясопродукту, розчинено-го у 2%-му розчині КОН, на водяній бані. 2. Де-кантація (зливання рідини з відстояного осаду).3. Промивання водою. 4. Висушування в сушиль-ній шафі. 5. Знежирювання ефіром. 6. Висушу-вання (видалення ефіру). 7. Розділення хлоро-формом. 8. Видалення хлороформу висушуван-ням. 9. Зважування.Після серії дослідів за спеціально створеною

математичною програмою проведено розрахун-ки метрологічних характеристик методики вимірю-

вання вмісту кісткових включень у м’ясних продук-тах з визначенням: точності, правильності, пре-цизійності (повторюваності та відтворюваності)аналізу — якісних характеристик методики ана-лізу; показників точності, правильності, прецизій-ності аналізу — кількісних характеристик методи-ки аналізу; методів оцінювання показників точ-ності, правильності, прецизійності методики аналізу.Результати відтворюваності показників точ-

ності, правильності, прецизійності методики ана-лізу підтверджено в 5 акредитованих лабора-торіях різних відомств: ДУ «Інститут гігієни та ме-дичної екології» імені О.М. Марзєєва, Централь-ного митного управління лабораторних дослі-джень та експертної роботи, УкрНДІ «РЕСУРС»,ТОВ «Русанівський м’ясокомбінат», ВАТ «Фабри-ка кулінарії».Метрологічні характеристики розробленої ме-

тодики вимірювань масової частки кістковихвключень у м’ясопродуктах мають досить висо-кий рівень (таблиця).

Розроблено достовірний гравіметричнийметод визначення масової частки м’яса птицімеханічного обвалювання у м’ясних продуктах(напівфабрикатах, ковбасних виробах, консер-вах тощо) завдяки визначенню в них масовоїчастки кісткових включень. Розроблено тазатверджено в установленому порядку «Ме-тодику виконання вимірювань масової част-ки кісткових включень у м’ясопродуктах гра-віметричним методом» (Свідоцтво МВВ 081/

Висновки

12-0690-10 від 30.06.2010 р.). Результати ро-боти захищено патентом України № 93130«Спосіб визначення вмісту кісткових вклю-чень в м’ясних продуктах, виготовлених зподрібненої м’ясної сировини». Методику ви-конання вимірювань масової частки кістковихвключень у м’ясопродуктах гравіметричнимметодом впроваджено в ряді державних уста-нов з контролю за якістю м’ясопродуктів, якінадходять на вітчизняний ринок.

1. ГОСТ Р 52417–2005 «Мясо птицы механичес-кой обвалки. Методы определения массовой доликостных включений».

2. ДСТУ — Н РМГ 61–2006 «Настанова. Мет-рологія. Показники точності, правильності, преци-зійності методик кількісного хімічного аналізу. Ме-тоди оцінення».

3. ДСТУ ГОСТ ИСО 5725–2–2005 Точність (пра-вильність і прецизійність) методів та результатів


вимірювання. Ч. 2. Основний метод визначенняповторюваності і відтворюваності стандартногометоду вимірювання (ГОСТ ИСО 5725–2–2003,IDТ).

4. ДСТУ ГОСТ ИСО 5725–4:2005 Точність (пра-вильність і прецизійність) методів та результатіввимірювання. Ч. 4. Основні методи визначенняправильності стандартного методу вимірювання(ГОСТ ИСО 5725–4–2003, IDТ).

0,05–0,30 45 18 23 45

0,30–1,0 30 12 15 30

1,0–1,5 24 10 12 24

Метроло ічні хара теристи и методи и вимірювань масової част и іст ових в лючень в м’я-сопрод тах

Критерій оперативного контролю

збіжності,r, % (Р=0,95; n=2)

точності,K, % (Р=0,95)

відтворюваності,R, % (Р=0,95; n=2)

Діапазон вимірюваннямасової часткикісткових включень

ω, %

Межа відносноїсумарної похибки,

±δ, % (Р=0,95)


ЗБЕРІГАННЯ ТА ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ

УДК 663.423:664.61© 2012

Л.В. Проценко,кандидаттехнічних наук

І.О. ПасічникІнститут сільськогогосподарства ПоліссяНААН

ВПЛИВ ХМЕЛЬОВИХЗАКВАСОК РІЗНИХ СОРТІВ ХМЕЛЮНА ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ ХЛІБА

Досліджено вплив хмельових за васо ,ви отовлених з ароматичних і ір их сортівхмелю, на я існі по азни и пшенично о хліба.Наведено рез льтати фізи о-хімічно о аналізта ор анолептичної оцін и пшенично о хліба,ви отовлено о з додаванням хмельово о відвар .

Хліб став важливим продуктом харчуваннялюдини з того часу, коли вона почала вирощу-вати зерно. Технологія випікання хліба зміню-валась, однак сировина завжди залишаласьодна й та сама. Борошно, воду, сіль і дріжджіабо закваски використовували рік за роком,сторіччя за сторіччям. У центральних районахУкраїни закваски виготовляли із шишок хмелю,який ріс на цій території у великій кількості.Також до середини минулого сторіччя в хлібо-печенні застосовували пивні дріжджі (з пиво-варних заводів), в яких містились усі корисніречовини хмелю. Шишки хмелю містять вели-ку кількість смол та ефірних олій, що є силь-ними фітонцидами, здатними пригнічувати рістгрибів, найпростіших, а також мають загально-стимулювальну, протизапальну, регенераційну,протиалергійну та інші позитивні дії на організмлюдини [3].Ще в середині минулого сторіччя було від-

крито та введено у технологію хлібопеченняактивні раси хлібопекарських дріжджів, які ви-користовують для виготовлення пресованихдріжджів. За їх додавання збільшується об’ємпродукції та зменшується час приготування хлі-ба, але водночас втрачається його смак та аро-мат [4]. Також значно зменшився термін збері-гання хлібобулочних виробів і з’явився дріжд-жовий запах [9]. Крім того, на думку багатьохмедиків, термофільні дріжджі мають негатив-ний вплив на організм людини. Їхні клітини згуб-но діють на чутливі та менш захищені клітининашого організму внаслідок виділення отруйнихречовин малої молекулярної маси. Сахаромі-цети, на відміну від тканинних клітин, дуже стій-кі, не руйнуються у процесі приготування хлібо-булочних виробів та у шлунково-кишковомутракті. Вони здатні витримувати підвищеннятемператури понад 500°С [7]. Потрапляючиспочатку до клітин шлунку, а потім у кров’янерусло, вони розмножуються в геометричнійпрогресії. У кишківнику відбуваються гнилісніпроцеси, внаслідок чого порушується діяль-ність усіх органів травлення. Виділення токсич-них мас з організму уповільнюється, зростаютьпов’язані з цим застійні явища.

Французький учений Этьєн Вольф протягом37 міс. культивував злоякісну пухлину в про-бірці з розчином, в якому містився екстрактферганських (термофільних) дріжджів. У ре-зультаті експерименту з’ясувалося, що в тако-му розчині розмір пухлини подвоювався та по-троювався упродовж одного тижня. Однак, яктільки з розчину видаляли екстракт, пухлинагинула. В результаті цих досліджень ученийдійшов висновку, що в екстракті дріжджів міс-титься речовина, що стимулює ріст раковихпухлин. Подібні дослідження були проведені йіншими науковцями [10].Останнім часом розроблено багато способів

виробництва хліба, але проблема збільшеннятермінів збереження свіжості та мікробіологіч-ної чистоти є актуальною. Одним з напрямівпідвищення мікробіологічної чистоти хлібобу-лочних виробів, запобігання картопляній хво-робі, зменшення вмісту дріжджових клітин, по-ліпшення якості, смаку, аромату хліба є вивчен-ня та використання в хлібопеченні хмельовихзаквасок, виготовлених на хмельовому відварі[11]. Такий хліб, на відміну від хліба, випече-ного з використанням пресованих дріжджів, маєприємні смак та аромат, еластичнішу м’якуш-ку, тривалий час не черствіє та меншою міроюушкоджується сторонньою мікрофлорою [3, 11].Ще однією причиною посиленої уваги до

використання хмелю в хлібопеченні є те, щоостаннім часом з’явилися наукові дані щодофункціональних властивостей хмелю [6]. Зок-рема, встановлено, що гіркі речовини та полі-феноли хмелю мають антиоксидантну дію. По-ліфеноли запобігають окисненню аскорбіновоїкислоти, захищають мембрани клітин організ-му людини. У хмелі виявлено речовину ксан-тогумол, яка має антиканцерогенну здатність.Є.Н. Сотнікова вважає, що в хлібі на хмельо-

вій заквасці завдяки кислотам, які утворюють-ся під час бродіння, фітин зернових продуктіввтрачає здатність зв’язувати кальцій у нероз-чинні комплекси і тим самим поліпшується йогозасвоюваність [7]. На думку Н. Траутвейна,хліб, виготовлений з використанням хмелю, нестворює в шлунково-кишковому тракті умов для



дисбактеріозу і поповнює організм кориснимисполуками та мікроелементами в натуральнійформі, чого немає в жодних інших традиційнихсортах хліба [9].Тому поліпшення якості хліба з використан-

ням хмельової закваски є актуальною пробле-мою сьогодення. Проте в цих розробках не об-ґрунтовано вибору типу та сорту хмелю, а цедуже важливо, оскільки різні сорти хмелю істот-но відрізняються за біохімічними показниками,тому по-різному впливатимуть на якість хліба.Мета досліджень — вивчення впливу хме-

льових заквасок, виготовлених з різних сортівхмелю, на якісні показники пшеничного хліба.Методика досліджень. Дослідження прово-

дили у відділі біохімії хмелю та пива Інститутусільського господарства Полісся НААН. Випіка-ли хліб у приватній хлібопекарні ПП «Родос».Кількість гірких речовин і поліфенольних

сполук у хмелевому відварі визначали за за-гальноприйнятими в пивоварінні методиками[5]. Органолептичні та фізико-хімічні показникихліба визначали за методиками, загальноприй-нятими у виробництві хлібобулочних виробів [1,2]. Дегустацію та дослідження готової продукціїпроводили в лабораторії ЖОВКО «Облхарчо-пром».Результати досліджень. З метою обґрунту-

вання вибору сортів хмелю з оптимальнимибіохімічними показниками, які рекомендувати-муться для застосування в хлібопеченні, про-водили пробні випікання хліба з використаннямхмельових відварів сортів тонкоароматичноготипу: Злато Полісся, Слов’янка, Гайдамацькийта гіркого типу Оболонський (таблиця). На ос-нові відварів було виготовлено хмельові за-кваски.Тісто готували з пшеничного борошна І ґа-

тунку безопарним способом. Хміль вносили утісто з розрахунку 0,08% від маси борошна увигляді 1%-го відвару. У попередніх досліджен-нях установлено, що тривалість кип’ятіння від-вару становила 30–60 хв, тому в наших дослі-дах тривалість кип’ятіння — 45 хв. Для при-готування тіста у дослідних зразках кількістьдріжджів було зменшено вдвічі від зазначеноїв рецептурі.

Вплив хмельових заквасокрізних сортів хмелю на якісні показники хліба

Контролем був хліб, виготовлений за рецеп-турою пшеничного хліба «Обідній», без дода-вання хмельового відвару. Хліб, виготовленийз використанням хмелю та контрольний зраз-ки оцінювали за органолептичними показника-ми за 5-бальною шкалою. Визначено впливхмельового відвару, виготовленого з різнихсортів хмелю на органолептичні показникипшеничного хліба (рисунок).Проведені дослідження свідчать, що дода-

вання хмельового відвару, виготовленого з різ-них сортів хмелю, не погіршує кольору і фор-ми хліба, стану та кольору м’якушки. Зменшен-ня кількості дріжджів і додавання натомістьхмельової закваски не вплинуло на підняттятіста та не зменшило форми виробу.Усі зразки хліба, виготовлені з додаванням

хмельової закваски з ароматичних сортів хме-лю, мали приємний смак та аромат. Порівня-но з ними контрольний зразок мав аромат, вла-стивий тільки хлібу.Колір скоринки хліба у дослідних зразках з

Злато Полісся 3,2 1,29 5,5 4,5 0,31

Слов’янка 5,3 1,44 6,4 4,9 0,46

Гайдамацький 2,8 1,69 8,3 5,6 0,33

Оболонський 9,6 0,65 4,8 3,9 0,54

Біохімічні по азни и я ості сортів хмелю

Уміст, %

ксантогумолузагальнихполіфенолів

проантоціанідинів

СортМасова частка α-кислот, % до СР

Коефіцієнтароматичності β/α

Вплив хмельово о відвар різних сортів хме-лю на ор анолептичні властивості пшенично охліба: – – — Гайдамаць ий; – – — ЗлатоПолісся; –– — Слов’ян а; – – — Оболонсь-ий; – – — онтроль

Колірм’якушки

Смак

Формавиробу

Поверхнявиробу

Аромат

Стан м’якушки



Вплив хмельових заквасокрізних сортів хмелю на якісні показники хліба

використанням хмелю Злато Полісся та Гайда-мацький був від світло-жовтого до золотисто-жовтого. Контрольний зразок мав світло-жовтускоринку.Пористість у контрольному зразку була рів-

номірною, дрібною. У дослідних зразках воназростала, що пов’язано з кращим бродіннямтіста. Поліпшувалася структура пористості —вона була рівномірна, середня.Колір м’якушки у всіх зразках, зокрема в конт-

рольному, був світло-кремовим. М’якушка —еластична, не липка. Питомий об’єм залишав-ся сталим для всіх зразків хліба.

Хліб, виготовлений з додаванням хмельово-го відвару сорту Оболонський з високим уміс-том гірких речовин, мав вираженіший, злегкахмельовий аромат. Незначно знижувався пито-мий об’єм і зростала формостійкість виробу,але водночас смак хліба мав надмірну залиш-кову гіркоту. Тому гіркі сорти для подальшихдосліджень не використовували.У результаті проведених досліджень уста-

новлено, що фізико-хімічні показники пшенич-ного хліба з додаванням хмельового відвару,виготовленого з різних сортів хмелю, були вмежах норми.

Додавання до тіста хмельової закваски, ви-готовленої на основі відварів тонкоароматич-них та ароматичних сортів хмелю, поліпшуєякісні показники хліба: зростає його об’єм,поліпшуються смак та аромат, пористість,її структура та еластичність м’якушки.Сорти хмелю з високим умістом гірких ре-

човин негативно вплинули на смак виробу —надали йому значної гіркоти. Тому для по-ліпшення якості хлібобулочних виробів пропо-нуємо використовувати хміль тонкоарома-

Висновки

тичних та ароматичних сортів: Злато По-лісся, Слов’янка, Гайдамацький. Використан-ня хмельової закваски дало змогу зменшитикількість дріжджів, що не вплинуло на піднят-тя тіста і не зменшило форми виробу, тоб-то не погіршило якісних показників хліба.Отже, використання в хлібопеченні хмелюароматичних сортів дає змогу отримуватикорисніший для здоров’я людини хліб, збагаче-ний біологічно активними сполуками цієї цілю-щої рослини.

1. Вироби хлібобулочні. ДСТУ 7044:2009 Пра-вила приймання, методи відбирання проб, мето-ди визначення органолептичних показників і масивиробів. — К.: Держспоживстандарт України, 2009.— Нац. стандарт України.

2. Вироби хлібобулочні. ДСТУ 7045:2009 Мето-ди визначення фізико-хімічних показників. — К.:Держспоживстандарт України, 2009. — Нац. стан-дарт України.

3. Герасимчук В.И. Хмель в медицине, быту инародном хозяйстве/В.И. Герасимчук, И.Г. Рейт-ман, И.С. Ежов. — К.: Урожай, 1994. — 350 с.

4. Исследования возможности хмеля при про-изводстве ржано-пшеничного хлеба/И.Б. Шарфу-нова, Т.Г. Кигаева, П.Б. Сафонова и др.//Перера-ботка с.-х. сырья: Сб. науч. работ. — Кемерово:КемТИПП, 1989. — С. 13–15.

5. Ляшенко Н.И. Биохимия хмеля и хмелепро-дуктов/Н.И. Ляшенко. — Житомир: Полесье, 2002.— 385 с.

6. Ляшенко М. Лікувальні властивості хмелю/


М. Ляшенко, М. Михайлов, Г. Галак, Т. Хоменко//Харч. і переробна пром-сть. — 2002. — № 12. —С. 19–20.

7. Рахманкулова Р.Г. Роль молочнокислых бак-терий и дрожжей в формировании качества хле-ба/Р.Г. Рахманкулова. — М.: ЦНИИТЭИ пище-пром, 1989. — С. 11.

8. Сотникова Е.Н. Хлеб «Богородский» из Но-гинска — детям Москвы/Е.Н. Сотникова//Хлебопе-чение России. — 2001. — № 6. — С. 24–25.

9. Траутвейн Н. Хлеб с использованием шишекхмеля/Н. Траутвейн//Хлібопекарська і кондитерсь-ка пром-сть України. — 2006. — № 10. — С. 10–11.

10. Углов Ф.Г., Дроздов И.В. Живем ли мы свойвек/Ф.Г. Улов. — М.: Молодая гвардия, 1983. —240 с.

11. Юрчак В.Г., Рак В.П., Дахно Б.М., Церков-на С.М. Повертаємося до призабутої технологіївипікання хліба на хмелевих заквасках. — К.:Хлібопекарська і кондитерська пром-сть України,2009. — № 03 (51).


Економіка

УДК 633.1:631.527© 2012

В.М. Тимчук,кандидат сільсько-господарських наукІнститут рослинництваім. В.Я. Юр’єва НААН

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИДО МОДЕЛЮВАННЯ Й ОЦІНКИТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЧНИХІННОВАЦІЙ В АПВ

Розроблено підходи до форм вання системитрансфер техноло ічних інновацій на засадахнас різної оординації. Із застос ваннямрафічно о моделювання розроблено просторовмодель трансферно о процес з вио ремленнямфаз ризи втрати он рентоспроможності йтрансфер . Обґр нтовано необхідність переходна рівень стандартизованих сировинних джерел.Проведено аналіз с часно о стан тапроблемати и трансфер техноло ічних інноваційв АПВ. Запропоновані підходи пройшлиапробацію на ре іональном рівні.

З огляду на інноваційно-інвестиційний про-цес слід чітко усвідомлювати, що інновація єстратегічним інструментом стимулювання зро-стання виробництва. Особливо це повною мі-рою стосується технологічних інновацій. Прицьому слід враховувати, що накопичені від-повідні знання (складові технологій як об’єктитрансферу), з одного боку, мають чітку тенден-цію до прогресуючого поширення та копіюван-ня, а з другого, є впливовим інструментом кон-курентної боротьби їхнього оригінатора.Цілком справедливо і логічно виникає питан-

ня, чому в технічній галузі основним елементомінноваційного розвитку та об’єктом трансферує технологія, а в агропромисловому виробниц-тві ні. При задекларованому інноваційно-інве-стиційному векторі розвитку АПК практичноїальтернативи технологічній складовій на сьо-годні немає. Водночас вітчизняний АПК непри-пустимо довго перебуває на перехідному рівнівід сільського господарства до агропромисло-вого виробництва, що не дає змоги повноюмірою реалізовувати провідну роль технології.Мета досліджень — розробити підходи до

моделювання й оцінки трансферу технологіч-них інновацій в АПВ.Методика досліджень. Дослідження прово-

дили згідно із завданнями НТП 46 та НТП 47(2006–2010 рр.) і НТП 41 (2011р.) в головнійустанові ЦНЗ АПВ Харківської області — Інсти-

туті рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН. Пред-метом досліджень було визначення інновацій-ної розробки в галузі рослинництва як об’єктатрансферу в АПВ. Розробляючи робочі моделіінноваційних напрямів в галузі рослинництва,виходили з урахування позицій організації, струк-турної та ієрархічної побудови систем, форма-лізації та системного підходу.Результати досліджень. Нині в аграрному

секторі досить важко реалізувати технологію якзакінчений продукт. Елементи технологій завсієї їх важливості і практичної результативнос-ті ще досить важко вписуються в процес комер-ційного використання, що знову ж таки не даєзмоги говорити про технологію в закінченомувигляді. І це саме тоді, коли вихід на рівеньтехнології дає підстави і базу для ефективноїкомерційної реалізації наукоємної продукції увигляді ОІВ з наступним рефінансуванням на-укового процесу.Саме технологічність забезпечує:

· оптимізацію виробничих витрат і необхід-ний рівень конкурентоздатності;

· вихід на рівень розширеного виробницт-ва;

· можливість постійної модернізації;

· уніфікованість продукції та можливістьздійснення моніторингу щодо контролю за якіс-тю та стандартизацією;

· обґрунтований перехід від використання


ЕКОНОМІКА

некваліфікованої робочої сили до операційноїорганізації процесу виробництва.Чому ж в АПК технологія досі ще не досяг-

ла рівня об’єкта активного комерційного вико-ристання? На ці запитання є кілька обґрунтова-них відповідей, а саме:

· у технічній галузі практично всі основніпроцеси не надто пов’язані з непрогнозовани-ми умовами зовнішнього середовища і доситьваріабельними живими об’єктами, тоді як пере-важна більшість технічних параметрів техноло-гічних процесів є контрольованими і штучноствореними;

· основними об’єктами технологій технічноїгалузі переважно є штучно створені матеріалиі субстанції, що займають кінцеві сегменти лан-цюгів відповідної логістики, при цьому всі скла-дові технологічного процесу підпадають підстандартизацію, сертифікацію та захист ОІВ;

· ресурсне забезпечення та обгрунтуваннятехнологій в АПК є певним відлунням переко-су у визначенні вартості продукції між промис-ловістю та сільським господарством;

· в аграрній сфері панує значно більшийконсерватизм, ніж у технічній галузі. При цьо-му більшість елементів технологій в АПВ діютьна рівні «ноу-хау» і механічно накладаються нанаявні базові технології;

· не сформовано обґрунтованого попиту тане вибудувано системи засад комерційного ви-користання технологічних ОІВ. Науковий техно-логічний супровід ще насправді не став комер-ційним товаром, а наукова інформація викорис-товується переважно поза комерційним полем;

· лише 12–17% агропідприємств практичноготові до запуску цілісних технологій (порівня-но з домінуючими нині елементами технологій);

· перехід на високотехнологічний рівень маєбути забезпечений відповідною системою ре-алізації та споживання, що нині залишаєтьсявідкритим питанням;

· технологічна освіченість та активність роз-

Методологічні підходи до моделюванняй оцінки трансферу технологічних інновацій в АПВ

робників і користувачів технологій не супрово-джується наскрізною координацією та створен-ням в найближчій перспективі інноваційно-інве-стиційного поля;

· перехід на рівень цілісних технологій і тех-нологізації АПВ потребує щонайменше наяв-ності відповідних менеджерів та адаптерів.Цілком резонно виникає питання про функціо-нування спеціалізованих структур з комерціа-лізації наукової продукції та збору відповідно-го роялті;

· швидше за все перехід на високотехноло-гічний рівень на комерційних засадах відбува-тиметься за зміни акцентів в організації науко-вого процесу та корпоратизації аграрної науки.Перелік цих проблем можна було б продов-

жити, але основним питанням на сьогодні за-лишається відпрацювання дієвої стратегії і так-тики (насамперед коротко- та довгострокової)задля реального й адаптованого до наявнихумов АПВ запуску нарощування комерційноговикористання технологій.Як свідчить практика, навіть в рамках наяв-

ного ресурсного і кадрового забезпечення тіль-ки за рахунок запуску адаптованих організа-ційних інновацій та механізмів наскрізної коор-динації вже можливо досягнути необхідноїстартової динаміки з наступним переходом нарівень трансферу. Тому в рамках задекларова-ної трансформації аграрної науки та АПВ наінноваційно-інвестиційних засадах основнийнаголос необхідно ставити саме на технологі-ях як провідних об’єктах трансферу.Аналізуючи реалізацію інноваційно-інвести-

ційного вектора розвитку АПВ на рівні інтеграціїОІВ у товарне виробництво (основну сферукомерційного використання технологій та їхскладових), можна виокремити 2 стратегічноважливі стадії:

· ризику втрати конкурентоспроможності;

· практичного переходу до стадії трансфе-ру (рис. 1).З цього погляду, стратегічно великого зна-

чення для старту трансферного процесу (навідміну від ординарного впровадження) набу-ває відповідне ставлення до оригінаторів ОІВй особливо до інформації щодо складових тех-нологій (потенційних комерційно привабливихОІВ). Це, у свою чергу, зумовлює необхідністькардинальних змін в системі наукового забез-печення АПВ в бік комерціалізації.Безперечно, такий підхід певний час мати-

ме ознаки конфліктності внаслідок того, що сьо-годні наукове забезпечення АПВ на регіональ-ному рівні переважно здійснюється на неко-мерційній основі — на засадах «радянськоїсистеми».Нині тільки окремі установи-оригінатори ОІВ

є готовими до комерційної реалізації складових

Рис. 1. Ло істи а переход від створення ОІВдо їх трансфер (ал оритм І4-Тимч В.М.,2009)

Інновація

Інновація


ЕКОНОМІКАМетодологічні підходи до моделюванняй оцінки трансферу технологічних інновацій в АПВ

технологій і технологічного супроводження ін-новацій. Відсутність у цьому процесі наскрізноїкоординації значною мірою зумовлює фрагмен-тарний та несистемний підхід.Графічне моделювання інноваційного про-

цесу на базі триплетних блоків на теперішнійчас є найбільш адаптованим до сприйняття напрактичному рівні користувачами інновацій-ної продукції та консультаційно-консалтинговихпослуг.

Враховуючи зорієнтованість АПВ, одними зосновних показників є продуктивність та якість,які, у свою чергу, відбиваються на рівні конку-рентоздатності й технологічності відповіднихінновацій (потенційних об’єктах трансферу)(рис. 2).У свою чергу, технологічність, з одного боку,

значною мірою відбиває взаємодію інвести-ційно-інтеграційних процесів й особливо на-явність (ефективність) інноваційної системиспоживання.З другого боку, технологічність щодо інно-

вацій у галузі рослинництва безпосередньо по-в’язана з переходом до рівня використаннястандартизованих сировинних ресурсів, щостворює умови для забезпечення положеньсировинної, продовольчої і технологічної без-пеки України. За таких умов відповідно зростаєекономічність і конкурентоздатність виробниц-тва та підвищується рівень інвестиційної при-вабливості АПВ.Формування просторової моделі трансфер-

ного процесу на основі триплетних блоків прак-тично дає змогу запустити механізми наскрізноїкоординації та системної трансформації аграр-ної науки. Подальша деталізація триплетнихблоків в рамках просторової моделі трансфер-ного та інноваційного процесів дає змогу виок-ремлювати провідні напрями і складові з вихо-дом на адаптований рівень за напрямами.

Рис. 2. Бло овий підхід до розроб и трип-летної моделі трансферно о та інноваційно-о процесів ОІВ

Потенційно АПВ України перебуває на рівні,близькому до технологічного рубежу, за прак-тичного відставання в динаміці трансферутехнологій.Перехід до задекларованого інноваційно-

інвестиційного вектора розвитку АПВ з на-ближенням до технологічного рубежу можли-вий лише за умови активного створення інно-

Висновки

вацій та їх трансферу. Запропоновані підхо-ди є специфічним продуктом, який сприяєформуванню елементів інноваційної системиспоживання та створює умови для запускумеханізмів практичної комерціалізації елемен-тів технологій з наступним виходом на фор-мування попиту на технології як об’єкттрансферу.

1. Ведение аграрного бизнеса в Украине. — К.:Асоциация Украинский клуб аграрного бизнеса,2011. — 64 с.

2. Кириченко В.В. Методологія трансферу інно-вацій в агропромислове виробництво/В.В. Кири-ченко, В.М. Тимчук. — Х., 2009. — 230 с.

3. Ключові особливості інноваційної політики якоснови для розробки заходів з посилення інновацій,що сприятимуть наближенню України до конкурент-ної економіки знань — порівняння ЄС та України:витяги з аналітичної роботи проекту ЄС «Вдоскона-лення стратегій, політики та регулювання інноваційв Україні»; за ред. Гудрун Румф, Джорджа Строгіло-


пулоса, Ігора Єгорова. — К.: Фенікс, 2011. — 99 с.4. Методичні підходи створення інновацій та

трансферу об’єктів інтелектуальної власності вагровиробництво; за ред. В.П. Ситника та В.В. Ки-риченка. — Х.: Магда LTD, 2008. — 135 с.

5. Тимчук В.М. Методологічні підходи трансфе-ру інновацій в агропромислове виробництво/В.М. Тимчук//Інноваційна політика та законодав-ство в Європейському Союзі та Україні: формуван-ня, досвід, напрямки наближення: матер. XXIVКиївського міжнар. симпоз. з наукознавства танаук.-техн. прогнозування (2–3 черв. 2011 р.). —К.: Фенікс, 2011. — С. 158–160.

Інноваційна система споживання

Продуктивність Інвестиції

Якість

Інтеграція

Технологічність



Конкурентоздатність



Еконо-мічність

Попит

Цінова політика

Стандартизованісировинніресурси

Інновацій-ність


Актуальність. На фоні істотного зниженняобсягів виробництва як загалом сільськогоспо-дарської продукції, так і окремих її видів, неза-довільного рівня економічної ефективності гос-подарської діяльності сільськогосподарські під-приємства не можуть забезпечити своєїфінансової стабільності та відтворювати ресур-сного потенціалу (оновлювати машинно-трак-торний парк, підтримувати природну родючістьґрунтів тощо). Людські ресурси в таких умовахтакож швидко втрачають свої професійні на-вички.Якщо взяти до уваги той факт, що управлін-

ський потенціал визначає можливості викорис-тання інших видів ресурсів: матеріальних, ін-формаційних, людських та ін., то можна зроби-ти висновок про ключову роль цього чинникадля успішної роботи кожної організації і пронеобхідність дослідження проблем його форму-вання та реалізації.Питання відтворення, розвитку та викорис-

тання кваліфікованого управлінського персона-лу висвітлювались у працях таких вітчизнянихта зарубіжних науковців, як Балановська Т.І.,Малиновський А.С., Ткаченко А.М., Федорня-к Л.С. та ін.Мета дослідження – аналіз стану кількісно-

го та якісного забезпечення сільськогоспо-дарських підприємств України управлінськимикадрами та формування рекомендацій щодопідвищення результативності системи мене-.джменту на основі виявлення й оптимізації ме-ханізмів використання наявного управлінсько-го потенціалу сільськогосподарських під-приємств.Результати дослідження. Серед найза-

УДК 005.95/96:631.11© 2012

О.В. Новак,кандидатекономічних наук

В.П. Горьовий,докторекономічних наукНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

М.М. Тимошенко,кандидатекономічних наукЖитомирський національнийагроекологічний університет

ПРОБЛЕМИ КАДРОВОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИМЕНЕДЖМЕНТУВ АГРОПІДПРИЄМСТВАХ

Висвітлено проблем забезпечення а рарнихпідприємств ерівни ами та спеціалістами вмовах розвит інтеле т ально-інформаційно ос спільства. Обґр нтовано лючові аспе тиформ вання та ви ористання адрово опотенціал я фа тора страте ічно о розвитсільсь о осподарсь их форм вань.

ЕКОНОМІКА

гальніших параметрів, які широко використову-ються в аналізі кількісного та якісного складууправлінських працівників, є абсолютна чи-сельність цих працівників та рівень забезпечен-ня ними підприємств.За останні 20 років кількість управлінських

працівників сільськогосподарських підприємствскоротилась більше ніж утричі, що підтверджуєзагальну картину розгортання кризових про-цесів у галузі. Слід відзначити той факт, що натлі суттєвого скорочення загальної кількості уп-равлінських працівників частка безпосередніхкерівників підприємств істотно зросла, особли-во впродовж 2009 та 2010 рр. Це пояснюєтьсятим, що кількість діючих сільськогосподарськихпідприємств у Житомирській області за останні6 років істотно не змінилася (див. таблицю).Як абсолютна чисельність, так і відносна

частка інших управлінських працівників істотноскорочується передусім через обмеження сфе-ри докладання людської праці взагалі (серед-ньооблікова кількість найманих працівниківпідприємств у сільськогосподарській галузі ско-ротилася упродовж 2005–2010 рр.). У системіменеджменту суб’єктів господарювання це ви-являється через спрощення структур управлін-ня. Норми керованості при цьому суттєво ско-рочуються, адже зменшення загальної кількостінайманих працівників за досліджуваний періодвідбувалося вдвічі швидшими темпами, ніжаналогічні зміни серед управлінських праців-ників. Доказом такої масової кадрової оптимі-зації систем менеджменту є стабільно високийрівень забезпеченості управлінськими кадрами(понад 93 %).Тенденції масштабів господарської діяль-


ЕКОНОМІКАПроблеми кадрового забезпеченнясистеми менеджменту в агропідприємствах

ності (площа сільськогосподарських угідь ско-ротилася лише на 5,6%) свідчать про зміну тех-нологій на менш трудозатратних. Такі трансфор-мації з позиції як управлінської, так й економіч-ної науки передбачають певний позитивнийрезультат, адже дають змогу якісніше викону-вати управлінські функції і раціональніше вико-ристовувати наявну ресурсну базу. На жальочікуваної віддачі повною мірою не спостері-гається, адже обсяги виробництва за досліджу-ваний період залишалися нестабільними, рі-вень рентабельності сільськогосподарськоговиробництва часто має від’ємні значення. Цедає підстави зробити попередній висновок проте, що сільськогосподарські підприємства не-ефективно використовують свої можливості,зокрема й управлінські.Зафіксовано порушення балансу між моло-

дими та літніми працівниками, адже частка уп-равлінців віком до 30 років упродовж досліджу-ваного періоду залишається стабільно низькою(менше 10%). Зросла також частка працівниківпередпенсійного та пенсійного віку (у 2010 р.відносна частка пенсіонерів у структурі керів-ників і спеціалістів перевищувала 10 %). Зазбереження таких тенденцій вікова криза заго-стрюватиметься, що породжуватиме проблемикадрової недостатності, ускладнюватиме робо-ту управлінської системи і знижуватиме її ре-зультативність.Результати аналізу освітньої структури уп-

равлінського персоналу сільськогосподарських

підприємств у Житомирській області також неможна інтерпретувати як позитивні, адже лишетретина керівників та спеціалістів станом накінець 2010 р. мала вищу освіту (див. рисунок).Частка працівників системи менеджменту безспеціальної освіти залишається стабільно ви-сокою (понад 13% у структурі). Отже, робимовисновок, що не може бути стабільного і дов-готривалого підвищення результативності ро-боти управлінської системи, якщо збережеть-ся така ситуація.Деякі проблеми розвитку агропідприємств,

Кількість діючих суб’єктівгосподарювання 1389 1376 1349 1296 93,3

Площа сільськогосподарських угідь,тис. га 1375,8 1330,4 1307,1 1299,1 94,4

Середньооблікова кількість найманихпрацівників підприємств сільськогогосподарства та пов’язаних з нимипослуг, тис. осіб 43 27 18 16 37,2

Чисельність керівників та спеціалістів,осіб 7236 5506 5330 4830 66,7

Рівень забезпеченості керівникамиі спеціалістами, % 94,0 93,1 95,4 94,4 0,4п

Виробництво валової продукціїв агропідприємствах, млн грн(у порівняльних цінах 2005 р.) 736,5 741,1 924,2 891,5 121,0

Рівень рентабельностісільськогосподарського виробництвав сільськогосподарськихпідприємствах, % –0,2 1,9 -0,6 7,3 7,5

Динамі а ефе тивності ви ористання правлінсь о о потенціал сільсь о осподарсь ихпідприємств Житомирсь ої області 2005–2010 рр.

2005 2007 2009 2010Показники

Роки 2010 р. у %до 2005 р.

Динамі а освітньої стр т ри правлінсь о оперсонал сільсь о осподарсь их підпри-ємств Житомирсь ої області 2005–2010 рр.Джерело : Розраховано за даними Держав-но о омітет статисти и У раїни

Рік

Масова частка

, %


ЕКОНОМІКАПроблеми кадрового забезпеченнясистеми менеджменту в агропідприємствах

1. Балановська Т.І. Менеджмент персоналу вАПК України: автореф. дис. канд. екон. наук:08.06.02/Т.І. Балановська. — К., 1999. — 19 с.

2. Малиновський А.С. Кадрово-управлінськийпотенціал аграрних формувань//Економіка АПК. —2011. — № 7. — С. 97–104.

3. Ткаченко А.М. Стратегічні напрями удоско-налення управління персоналом: монографія/


А.М. Ткаченко, Т.С. Морщенок. — Запоріжжя: [Ви-давництво Запорізької держ. інж. акад.], 2008. —233 с.

4. Федорняк Л.С. Управління персоналом сіль-ськогосподарських підприємств: автореф. дис.канд. екон. наук: 08.00.04/Людмила СтепанівнаФедорняк; Житомир. нац. агроекол. ун-т. — Жито-мир, 2010. — 20 с.

Порушення балансу в освітній та віковійструктурах управлінського персоналу, підси-лене реалізацією сумнівних оптимізаційних за-ходів, перешкоджає забезпеченню високогорівня результативності сільськогосподарсь-ких підприємств.Лише усвідомлення необхідності зміни

принципів взаємодії інвестора–власника з най-маними працівниками (зокрема з задіяними в

Висновки

системі менеджменту) з метою створенняумов для залучення до складу управлінськоїкоманди ініціативної та освіченої молоді,сприяння обміну досвідом з досвідченими ке-рівниками та спеціалістами, дасть можли-вість забезпечити довгострокову успішнугосподарську діяльність, організовану з розу-мінням та баченням стратегічної перспекти-ви розвитку.

хоч і лежать в управлінській площині, тради-ційно стохастичними методами не можуть бутивиявлені. Їх діагностику можливо забезпечитиметодом експертних оцінок у процесі опитуван-ня самих управлінців.Результати обробки відповідей респондентів

вказують на те, що основними причинами зни-ження ефективності їхньої праці є: а) відсут-ність плановості в роботі; б) часте виконанняробіт, що не належать до безпосередніх обо-

в’язків згідно з посадовою інструкцією; в) не-відповідність систем оцінки якості праці і сти-мулювання; г) недостатня мотивація до ефек-тивної роботи; д) незадовільна організаціяробочого місця; є) недоліки в інформаційномузабезпеченні.Найнижчий ступінь важливості якісного ін-

формаційного забезпечення пов’язаний з інши-ми факторами та їхнім впливом на діяльністьменеджерів.


Сторінкамолодого вченого

УДК 338.43:663.12© 2012

А.В. КучерХарківський національнийаграрний університетім. В.В. Докучаєва

* Науковий керівник —доктор економічних наукО.В. Ульянченко

ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКОВОСТІВИРОБНИЦТВА ГРЕЧКИ*

Висвітлено рез льтати вивчення проблемиінтенсифі ації в онте сті підвищенняприб т овості виробництва реч и.Проаналізовано вплив собівартості та ціниреалізації реч и на рівень її рентабельності.

Актуальність проблеми. Підвищення при-бутковості виробництва гречки зумовлено на-явністю суперечностей між досягнутим (пере-важно низьким) рівнем рентабельності цьоговиду агробізнесу та значними потенційнимиможливостями щодо формування високопри-буткового її виробництва, про що свідчить до-свід провідних агропідприємств. Прибутковістьвиробництва — центральна ланка економічно-го механізму інтенсифікації виробництва греч-ки, оскільки саме прибуток є основним джере-лом розширеного відтворення й забезпеченнясталого розвитку галузі на інноваційно-інвес-тиційній основі.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Проблему виробництва круп’яних культур в Ук-раїні з огляду на ситуацію, що склалася на зер-новому ринку у 2010–2011 маркетинговому роціі була пов’язана з дефіцитом гречки, досліджу-вали у своїй праці В.І. Бойко та О.А. Козак [1].Ринкові аспекти, а також проблеми інтенсифіка-ції та концентрації виробництва гречки в контекстіпідвищення конкурентоспроможності агропід-приємств знайшли відображення в публікаціяхА.І. Камінської, А.В. Кучера, О.В. Ульянченка[2–5].Мета публікації — аналіз стану прибутко-

вості виробництва гречки в агропідприємствахта з’ясування ролі собівартості й ціни у форму-ванні її рівня.Результати досліджень. Встановлено, що

формування прибутковості виробництва греч-ки слід розглядати як впровадження системицілеспрямованих процесів для виникнення при-бутку на стадії виробництва та реалізації про-дукції. Тому механізм управління прибутковістювиробництва гречки спрямований на одержан-

ня прибутку, його раціональний розподіл таефективне використання для забезпечення роз-ширеного відтворення галузі. Зазначені проце-си дуже по-різному протікали на рівні окремихагропідприємств, про що свідчать невиправда-но великі відмінності у сформованому рівні рен-табельності виробництва гречки (табл. 1), якийнавіть у межах згрупованих даних у сільсько-господарських підприємствах України у 2010 р.коливався: від збиткового на рівні 40% до над-звичайно прибуткового — 370,8%. Лише у 276підприємствах виробництво гречки було збит-ковим, що становить 19,3% від загальної кіль-кості підприємств — виробників гречки України,водночас 37,6% агропідприємств досягли по-над 100%-го рівня рентабельності цього видуагробізнесу.Необхідно звернути увагу на рівень витрат

у розрахунку на 1 га та їх вплив на урожайністьгречки. У групі підприємств із найвищим рівнемрентабельності при витратах у розмірі 988 грн/гаурожайність гречки в середньому становила9,9 ц/га, при цьому в групі найзбитковіших під-приємств за рівня витрат 1961 грн/га урожай-ність дорівнювала всього 4,2 ц/га. Таким чином,в останній групі витрати на 1 га майже в дварази були меншими за витрати, що сформува-лися в першій групі, при цьому урожайність востанній групі в 2,4 раза перевищувала її рі-вень у першій. Це можна пояснити тим, що вгосподарствах найприбутковішої групи, очевид-но, відбувається раціональна інтенсифікаціявиробничого процесу, що забезпечує вищу від-дачу здійснених витрат.Підвищення рівня рентабельності відбува-

лося при закономірному зниженні виробни-чої та повної собівартості 1 ц гречки, яка в гру-


СТОРІНКАМОЛОДОГО ВЧЕНОГО

Формуванняприбутковості виробництва гречки

Ідо

–20

15

0–

40

,07

23

04

4,2

2,1

19

61

46

6,9

05

69

,32

34

1,5

31

12

,3–

10

75

ІІ–

19

,9–

0,0

12

6–

9,2

72

37

95

,32

,01

94

33

66

,60

40

1,3

43

64

,44

11

1,4

–2

16

ІІІ0

,1–

20

15

98

,27

14

12

5,8

5,5

19

26

33

2,0

73

39

,78

36

7,7

31

15

,51

86

ІV2

0,1

–4

01

33

30

,57

75

26

6,8

6,4

19

69

28

9,5

63

12

,34

40

7,7

51

03

,56

73

V4

0,1

–6

01

10

51

,38

45

56

6,6

7,7

17

27

26

1,6

72

57

,04

38

8,7

91

09

,79

59

VI

60

,1–

80

11

67

1,4

10

96

37

5,8

10

,71

37

32

36

,72

23

3,7

84

00

,60

12

0,5

11

76

VII

80

,1–

10

09

98

8,1

99

66

86

,78

,01

65

12

46

,42

22

8,0

34

28

,92

10

1,7

13

82

VII

I1

00

,1–

14

01

29

11

8,8

91

68

37

,58

,21

42

11

89

,47

18

5,4

74

05

,85

97

,31

60

2

ІХ1

40

,1–

18

01

06

15

8,5

10

19

63

9,5

6,9

16

07

16

9,1

61

63

,93

42

3,7

87

4,2

18

36

Х1

80

,1–

25

01

28

21

1,8

84

85

71

0,2

10

,31

45

21

42

,35

14

1,4

84

41

,20

92

,42

84

0

ХІпонад

250

17

53

70

,88

68

50

9,9

7,0

98

89

9,8

09

6,4

34

54

,03

90

,53

18

8

У середньому

14

31

72

,08

56

14

7,2

6,0

16

04

22

2,7

82

38

,05

40

9,4

29

9,4

12

32

Джерело

: тут і нижче

дослідження

автора на

основі форми

№ 5

0-с.

-г.

1.Чиннииформваннявідмінностей

рівнірентабельності(збитовості)виробництва

речиваропідприємствахУраїни,2010р.

Маса

прибутку

(збитку)

на один

гектар

, грн

Групи

підприємств за

рівнем

рентабельності

(збитковості)

виробництва гречки

,%

Кількість

підпри

-ємств

у групі

Рівень

рентабель-

ності

(збитко-

вості)

, %

Зібрана

площа на

одне

підпри

-ємство

, га

Вироблено

гречки

на

одне

підпри

-ємство

, ц

Урожай

-ність,

ц/га

Частка

гречки

увиручці від

реалізації

зерна,

%

Витрати

на один

гектар

,грн

Виробнича

собі-

вартість,

грн/ц

Повна

собі-

вартість,

грн/ц

Ціна

реалізації,

грн/ц

Рівень

товарності,

%

2.Гр

пванняаропідприємств

Ураїнизаповноюсобівартістю

1ц

речи,2010р.

Ідо

100

14

78

0,0

87

06

29

9,0

5,0

92

61

02

,89

40

1,5

91

01

,34

01

,52

94

1

ІІ1

00

,01

–1

50

24

61

28

,38

76

74

79

,88

,21

33

21

35

,92

39

7,7

29

5,4

20

9,8

25

13

ІІІ1

50

,01

–2

00

23

31

74

,05

78

62

48

,07

,51

36

91

71

,13

39

8,0

69

3,7

12

8,7

16

68

ІV2

00

,01

–2

50

20

12

24

,89

11

27

82

7,0

8,4

15

39

21

9,8

63

99

,69

10

7,4

77

,71

30

9

V2

50

,01

–3

00

15

22

71

,68

77

52

76

,88

,21

72

12

53

,09

40

3,3

81

07

,24

8,5

96

2

VI

30

0,0

1–

35

01

36

32

1,2

48

85

63

6,4

2,8

19

14

29

9,0

64

27

,60

99

,53

3,1

67

5

VII

35

0,0

1–

45

01

51

39

0,8

59

05

36

6,0

9,0

19

13

31

8,8

34

23

,80

96

,18

,41

88

VII

Iпонад

450

16

56

37

,91

87

37

84

,33

,12

19

85

11

,16

47

6,2

69

5,5

–2

5,3

–6

74

У середньому

14

31

23

8,0

58

56

14

7,2

6,0

16

04

22

2,7

84

09

,42

99

,47

2,0

12

32

Групи

підприємств за

повною

собівартістю

гречки

, грн/ц

Кількість

підпри

-ємств

у групі

Повна

собі-

вартість,

грн/ц

Зібрана

площа на

одне

підпри

-ємство

, га

Вироблено

гречки

на

одне

підпри

-ємство

, ц

Урожай

-ність,

ц/га

Частка

гречки

увиручці від

реалізації

зерна,

%

Витрати

на один

гектар

,грн

Виробнича

собі-

вартість,

грн/ц

Ціна

реалізації,

грн/ц

Рівень

товарності,

%

Рівень

рентабель-

ності

(збитко

-вості)

, %

Маса

прибутку

(збитку)

на один

гектар,

грн



Формуванняприбутковості виробництва гречки

пі найрентабельніших підприємств була відпо-відно в 4,7 раза та майже в 6 разів нижчою заїї рівень у найзбитковіших підприємствах. Упідприємствах з рівнем рентабельності понад100% повна та виробнича собівартість буланижчою за 200 грн/ц, а ціна реалізації пере-вищувала 405 грн/ц, причому в останній гру-пі вона була на 32,9% вища, ніж у групі най-збитковіших підприємств. Тому цілком логіч-но припустити, що рівень рентабельності біль-ше корелює із собівартістю гречки, ніж з ціноюїї реалізації. Кореляційний аналіз засвідчив на-явність тіснішого кореляційного зв’язку між со-бівартістю та рівнем рентабельності виробниц-тва гречки за всією сукупністю підприємств, аособливо сильним цей зв’язок виявився в групінайприбутковіших підприємств, що підтверд-жується значенням парного коефіцієнта коре-ляції близько 0,7.Найбільш вигідною для виробника є ситуа-

ція, коли органічно поєднуються низька собі-вартість з відносно високою ціною реалізаціїгречки, хоча на практиці такий варіант, очевид-но, є малоймовірним, про що, зокрема, свід-чить той факт, що в групі прибуткових підпри-ємств коефіцієнт кореляції між собівартістю таціною становив більше 0,4, а в окремих підгру-пах суб’єктів господарювання він перевищу-вав 0,9.Результати дослідження (табл. 2) дали змо-

гу виявити наявність значної диференціаціїповної собівартості 1 ц гречки в підприємствахУкраїни. Крім того, групування свідчить про те,що зі зростанням повної собівартості зроста-

ють і ціни реалізації, проте підвищення собі-вартості відбувається швидшими темпами, ніжзбільшення цін. Так, якщо в І групі підприємствповна собівартість 1 ц гречки дорівнювала80,08 грн, то в останній групі вона майже у 8разів перевищувала рівень І, а ціни реалізаціїв останній групі порівняно з І були більшимилише в 1,2 раза, внаслідок чого зростання со-бівартості призвело до формування збитковос-ті в останній групі на рівні 25,3% порівняно зрівнем рентабельності 401,5% у І групі під-приємств.У контексті обґрунтування необхідності під-

вищення результативності інтенсифікації ви-робництва гречки заслуговує на особливу ува-гу та обставина, що в цьому випадку зі зрос-танням виробничих витрат на 1 га спостері-галося зниження урожайності. Так, у І групіпідприємств при витратах на 1 га 926 грн уро-жайність гречки становила 9 ц/га, при цьому востанній групі з витратами в розмірі 2198 грн/гаурожайність знизилася до рівня 4,3 ц/га, тобтоможна зробити висновок про те, що зростаннявеличини виробничих витрат було економічноневиправданим, оскільки не сприяло підвищен-ню урожайності. По-різному також формувало-ся співвідношення між повною та виробничоюсобівартістю гречки: якщо в перших двох гру-пах виробнича собівартість була вищою за пов-ну, то в інших групах мала місце зворотна си-туація, причому спостерігалося закономірнезростання розриву між цими видами собівар-тості в міру нарощування величини повної со-бівартості гречки.

Підвищення прибутковості виробництвагречки формувалося під впливом поступово-го зменшення її повної собівартості за одно-часного зростання цін, хоча темпи зростан-ня останніх були значно нижчими за масшта-би зниження повної собівартості. Значніколивання в досягнутому рівні прибутковостівиробництва гречки формувалися передусімпід впливом внутрішньогосподарських чин-

Висновки

ників, що підтверджується тісною кореляцієюрезультативного показника з рівнем повноїсобівартості гречки, величина якої, у своючергу, визначається розміром виробничої со-бівартості. Вирішальне значення в механізміформування відмінностей у собівартостігречки має рівень ресурсозабезпеченості її ви-робництва, що є перспективою подальшихрозвідок.

1. Бойко В.І. До проблеми виробництва круп’я-них культур в Україні /В.І. Бойко, О.А. Козак. — К.:ННЦ ІАЕ, 2011. — 48 с.

2. Камінська А.І. Проблеми формування та роз-витку ринку круп’яних культур в Україні/А.І. Камінсь-ка//Економіка АПК. — 2011. — № 8. — С. 42–48.

3. Кучер А.В. Зональні відмінності в інтенсив-ності виробництва гречки/А.В. Кучер//Економіка


АПК. — 2011. — № 9. — С. 53–60.4. Кучер А.В. Концентрація виробництва греч-

ки/А.В. Кучер//Вісн. аграр. науки. — 2011. — № 3.— С. 72–74.

5. Ульянченко О.В. Зернокруп’яне виробництвояк важіль підвищення конкурентоспроможностісільськогосподарських підприємств/О.В. Ульянчен-ко//Агроінком. — 2009. — № 9–12. — С. 9–13.


СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

УДК 636.082.32:599.323.4

© 2012

І.О. МатюхаО.П. ДолайчукІнститутбіології тварин НААН

* Науковий керівник —член-кореспондент НААНР.С. Федорук

РЕПРОДУКТИВНА ЗДАТНІСТЬТЕЛИЦЬ І КОРІВ-ПЕРВІСТОКЗА ВИПОЮВАННЯ СОЄВОГОМОЛОКА З БОБІВ СОЇТРАДИЦІЙНИХ І ТРАНСГЕННИХСОРТІВ У МОЛОЧНИЙ ПЕРІОД*

Установлено, що за випоювання телицяммолочний період вирощ вання соєво о моло а збобів сої традиційних і енетично модифі ованихсортів тварин обох дослідних р пзменш ється ві першо о осіменіння, тривалістьсервіс- та міжотельно о періодів. Між р повихвідмінностей по азни ах репрод тивноїф н ції телиць і орів, я им випоювали соєвемоло о з бобів сої нативно о та енетичномодифі ованих сортів не виявлено.

Низька відтворювальна здатність телиць ікорів є однією з важливих проблем у сучасно-му молочному скотарстві, причини якої випли-вають з умов утримання та рівня живлення.Існує прямий зв’язок між рівнем годівлі корів,їхніми надоями та репродуктивною здатністю[3, 4, 8].Альтернативні високопоживні замінники тра-

диційних кормів тваринного походження у ви-рощуванні ремонтного молодняку сільськогос-подарських тварин широко використовують українах з розвиненим аграрним сектором. Такізамінники є перспективними та економічноефективними. У цьому контексті заслуговуютьна увагу соєві корми. Однак недостатня ви-вченість дії біологічно активних, у т.ч. й анти-поживних, компонентів сої на організм і, зокре-ма, на репродуктивну функцію тварин, обмежуєшироке використання цих кормів на практиці іпотребує з’ясування фізіологічних механізмів їхвпливу.Мета досліджень — вивчити відтворюваль-

ну здатність ремонтних телиць, яким у молоч-ний період випоювали соєве молоко з бобів соїнатурального та генетично модифікованого(ГМ) сортів.Методика проведення досліджень. Дослі-

дження проведено у господарстві «Мамаївсь-ке» Кіцманського району Чернівецької областіна двох групах, сформованих із ремонтних те-лиць української червоно-рябої молочної поро-ди у віці 2-х міс. з масою тіла 60–65 кг, по 10тварин у кожній. Контрольна (І) група отриму-вала основний раціон (ОР) з випоюванням заприйнятою в господарстві схемою — 300 кг на-турального молока і 600 кг його замінника. Дос-лідна (II) група отримувала ОР за схемою гру-

пи І з випоюванням з 2-місячного віку 360 кгсоєвого молока за молочний період у кількостітакій самій за поживністю, як і замінник збира-ного молока, вилученого з раціону. У наступніперіоди утримання і годівля телиць відповіда-ли параметрам вирощування ремонтного мо-лодняку.Другий дослід проводили на 3-х групах но-

вонароджених теличок української червоно-рябої молочної породи, по 8 гол. у кожній. Ігрупі (контрольній) у молочний період випою-вали 360 кг натурального і 600 кг збираного мо-лока; ІІ група одержувала замість збираногомолока соєве в адекватних за основною пожив-ністю кількостях, яке виготовляли з бобів ГМ соїсорту GТS 40-3-2, стійкої до гербіциду гліфо-сату. ІІІ група (дослідна) одержувала соєвемолоко, яке виготовляли з натуральних бобівсої сорту Чернівецька 9, за схемою ІІ групи.Репродуктивну здатність телиць визначали

за індексом осіменіння, віком запліднення, три-валістю тільності, кількістю мертвонародженихтелят, масою тіла в період отелення. Відтво-рювальну функцію корів 1- і 2-ї лактацій, виро-щених з телиць контрольної та дослідних груп,оцінювали за такими показниками: тривалістьсервіс- і міжотельного періодів, коефіцієнт від-творювальної здатності (КВЗ), тривалість тіль-ності, індекс осіменіння [2, 5].Результати досліджень. У літературі наве-

дено приклади порушення статевої функції ізниження відтворювальної здатності у тварині птиці за згодовування кормів з підвищеноюестрогенною активністю, до яких належить ісоя. Проте ці явища зникають у разі припинен-ня згодовування кормів, що містять фітоестро-гени, або ж вони зовсім не виникають, якщо



рівень фітоестрогенів не перевищує допустимихнорм. Вплив фітоестрогенів на ріст тварин подіб-ний до впливу ендогенних естрогенів, тобтомає нейрогуморальний характер і відбуваєтьсяза участі системи розмноження, гіпоталамусаі гіпофіза через гіпофізарний гормон росту [1, 6].У результаті проведених досліджень уста-

новлено, що випоювання соєвого молока тели-цям у молочний період вирощування за прий-нятою в господарстві схемою не мало негатив-ного впливу на їхню відтворювальну здатність(табл. 1). Зокрема, з’ясовано, що у тварин дос-лідної групи, яким випоювали соєве молоко збобів нативної сої, були нижчими вік першогозапліднення і, відповідно, маса тіла під час оте-лення, а також індекс осіменіння і тривалістьтільності.Водночас викликає застереження збільшена

вдвічі кількість мертвонароджених телят, мож-ливо, через віддалений вплив антипоживнихречовин бобів сої, зокрема фітоестрогенів абоінших аліментарних чи технологічних чинників.Крім того, у тварин, яким випоювали соєве мо-локо з бобів нативної сої у віці 3–6 міс., вияв-лено незначне зниження тривалості сервіс- іміжотельного періодів порівняно з контролем уперіод 2-ї тільності (табл. 2).

Репродуктивна здатність телиць і корів-первісток за випоювання соєвого молока з бобів соїтрадиційних і трансгенних сортів у молочний період

Відомо, що тривалість тільності (показникфізіологічного стану корови з моменту заплід-нення до отелення) залежно від впливу гене-тико-біологічних, аліментарних та інших чин-ників може становити 260–340 діб. У середньо-му фізіологічний розвиток ембріона і плодавеликої рогатої худоби, за даними літератури,має становити 285 діб [7, 10]. За результата-ми проведених досліджень, тривалість тіль-ності корів контрольної та дослідної груп від-різнялася на 1,6 дня і була в оптимальних ме-жах (див. табл. 2). Тривалість 1- і 2-ї тільностейу корів контрольної та дослідної груп була умежах фізіологічної норми. Це свідчить прооднаковий прямий і віддалений впливи алімен-тарних чинників на її перебіг у корів цих груп[7, 10]. Тривалість міжотельного періоду та сер-віс-періоду у корів обох груп також не виходитьза межі фізіологічних норм, що свідчить провідсутність вираженого інгібувального впливувипоювання соєвого молока з бобів нативноїсої у молочний період на функцію відтворенняу телиць і корів 1-ї та 2-ї лактацій.Аналіз репродуктивної функції організму ре-

монтних телиць у 2-му досліді також свідчитьпро невірогідні міжгрупові різниці таких показ-ників, як вік і маса тіла у період запліднення,

І — контрольна 22,3±0,52 284,7±5,24 1,7±0,29 1 461,4±11,5

II — дослідна 21,1±1,26 281,6±6,49 1,6±0,30 2 445,0±12,1

% до контролю 94,6 98,9 94,1 200 96,4

1. По азни и репрод тивної здатності телиць за введення їхній раціон соєво о моло а збобів нативно о сорт молочний період вирощ вання

ГрупаМаса тіла під часотелення, кг

Кількістьмертвонароджених

Індексосіменіння

Тривалістьтільності, днів

Вік під часзапліднення, міс.

3. По азни и репрод тивної здатності ремонтних телиць за введення їхній раціон соєво-о моло а з бобів сої традиційних і транс енних сортів

І — контрольна 17,7±0,33 1,7±0,33 281,0±3,06 420,3±12,01

II — дослідна 17,4±0,51 1,6±0,40 281,2±2,89 420,0±9,49

% до контролю 98,3 94,1 100,7 99,8

III — дослідна 15,8±0,48* 1,8±0,48 283,8±1,70 417,5±11,09

% до контролю 89,3 105,9 101,0 99,3

ГрупаМаса тіла під часотелення, кг


Індекс осіменінняВік під час

запліднення, міс.

І — контрольна 90,8±4,81 1,5±0,25 285,7±3,09 376,5±6,96 0,97±0,018

II — дослідна 85,8±5,72 1,3±0,25 287,3±4,31 373,1±6,72 0,98±0,018

% до контролю 94,5 86,7 100,6 98,8 101,9

2. По азни и репрод тивної здатності орів 2-ї тільності за введення раціон телиць соє-во о моло а з бобів сої традиційних сортів

Група КВЗМіжотельнийперіод, днів


Індексосіменіння

Сервіс-період,днів



Репродуктивна здатність телиць і корів-первісток за випоювання соєвого молока з бобів соїтрадиційних і трансгенних сортів у молочний період

під час отелення, а також тривалість тільностіу тварин дослідної та контрольної груп (табл. 3).У телиць дослідної II групи встановлено ниж-

чі на 10,7% (Р<0,05) показники віку в періодзапліднення, маси тіла під час отелення (на 0,7%)на тлі вищих значень індексу осіменіння (див.табл. 3). Установлено, що за випоювання со-євого молока з бобів сої натурального сорту вікпершого запліднення знижується, проте підви-щується індекс осіменіння порівняно з цими

Випоювання соєвого молока теличкам дос-лідних груп у період раннього постнатально-го онтогенезу впливає на деякі показники ре-продуктивної функції у період її формування істановлення у 1- і 2-гу лактації. Зокрема, укорів зменшується тривалість сервіс-періодута міжотельного періоду, а також вік першо-го запліднення у телиць, що, очевидно, пов’я-

Висновки

зано з позитивними показниками приростумаси тіла дослідних тварин. Характерно, щоу тварин дослідної групи спостерігався вищийпоказник постембріональної смертності, щоможе свідчити про ймовірний негативнийвплив біологічно активних компонентів сої навиживання приплоду і потребує проведеннядодаткових досліджень.

показниками як у телиць, яким випоювали со-єве молоко з сої трансгенного сорту, так і у тва-рин контрольної групи. Такі зміни можуть зу-мовлюватися наявністю стійких до термічноїобробки біологічно активних речовин у складісої, зокрема фітоестрогенів, що впливають нарепродуктивну здатність, продукування стате-вих гормонів, прискорюють статеве дозріваннятелиць, зменшують вік їх запліднення та масутіла в період отелення [9].

1. Богданов Г.А. Методы формирования голш-тинской породы молочного скота/Богданов Г.А.,Винничук Д.Т., Трофименко А.Л. — К.: Урожай,1985. — 80 с.

2. Ваттио М. Воспроизводство и генетическаяселекция/Ваттио М. — Висконсин, 1996. — 170 с.

3. Галиев Б.Х. Воспроизводительная способ-ность телок при разном кормлении/Б.Х. Галлиев//Зоотехния. — 2002. — № 5. — С. 27–28.

4. Звєрєва Г.В. Профілактика неплідності коріві телиць/Звєрєва Г.В., Сергієнко О.І., Чухрій Б.М. —К.: Урожай, 1981. — 104 с.

5. Зубець М.В. Методи селекції української чор-но-рябої молочної породи/Зубець М.В., Бур-кат В.П., Сірацький Й.3. — К.: Держ. наук.-вироб.концерн «Селекція», 2005. — 436 с.

6. Рамський І.О. Вплив фітоестрогенів на обмінречовин і продуктивність тварин/І.О. Рамський,


Я.І. Кирилів//НТБ ІБТ УААН, 2000. — Вип. 2. —С. 17–20.

7. Шиманов В.Г. Гормональная активность паст-бищных растений и влияние их на плодовитостькаракульских овец/Шиманов В.Г. — Ташкент: Изд.ФАН, 1972. — 240 с.

8. Яблонський В.А. Практичне акушерство, гіне-кологія та біотехнологія відтворення тварин з ос-новами андрології/Яблонський В.А. — К.: Мета,2002. — 318 с.

9. Genlin W. Effects of daidzein and estradiol onGnRH induced LH in vitro release from the pituitariesof male pigs in the perfusion system/W. Genlin,C. Jie, N. Parvizi//J. Nanji Agr. Univ. — 1999. —V. 22, № l. — P. 65–68.

10. Gorah L.R. Nutritional development of re-placement heifers//Agri Pract. — 1988. — V. 5–9. —P. 3–6.



УДК 631.171:930«1950/1960»

© 2012

І.Л. КолодкаДНСГБ НААН

*Науковий керівник –кандидатісторичних наукН.Б. Щебетюк

ВНЕСОК АКАДЕМІКАВ.С. КРАМАРОВА У РОЗВИТОКВІТЧИЗНЯНОГО МАШИНОЗНАВСТВА(1950–1960 рр.)

На основі на ово-історично о аналіз висвітленонапрями та рез льтати на ово-ор анізаційноїдіяльності В.С. Крамарова період йо о роботина посаді завід вача афедри ремонт машинфа льтет механізації та еле трифі аціїсільсь о о осподарства УСГА.

Серед відомих імен українських учених-аг-раріїв вирізняється ім’я Володимира СавовичаКрамарова — доктора технічних наук, профе-сора, члена-кореспондента ВАСГНІЛ, академі-ка Української академії сільськогосподарськихнаук (УАСГН) [1], доробок якого становлятьрезультати багатьох новаторських підходів: за-початкування викладання навчальної дисцип-ліни «Ремонт тракторів, автомобілів і сільсько-господарських машин» у сільськогосподарськихнавчальних закладах; започаткування типовихтехнологічних процесів і надання рекомендаційз організації ремонту сільськогосподарськоїтехніки; розробка методики інженерного проек-тування технологічних процесів вирощуваннясільськогосподарських культур та ін.Мета дослідження — розглянути і проана-

лізувати основні напрями творчої діяльностіВ.С. Крамарова у 1950–1960 рр. та підсумува-ти внесок ученого в теорію і практику вітчизня-ного машинознавства.Результати дослідження. Творчий шлях

В.С. Крамарова поєднав педагогічну та науко-ву діяльність. Поставлені тодішнім урядом зав-дання швидкого піднесення сільського госпо-дарства, його «соціалістичної реконструкції» наоснові колективізації із застосуванням засобівмеханізації та найновітніших досягнень науки ітехніки спричинило зведення заводів-гігантівтракторного та сільськогосподарського маши-нобудування — Сталінградського, Харківсько-го, Челябінського, Ростсільмаш та ін. З оглядуна це назріло питання підготовки інженернихкадрів для сільського господарства, здатних за-безпечити ефективне використання землероб-ської техніки. Було ухвалено державне рішен-ня про відкриття інститутів і факультетів ме-ханізації сільського господарства в Москві,Ленінграді, Києві, Харкові, Челябінську та іншихмістах колишнього СРСР.Професор В.С. Крамаров очолював кафед-

ру ремонту машин факультету механізації таелектрифікації сільського господарства УСГАвпродовж 1951–1960 рр. [2]. У цей періодВ.С. Крамаров досліджував питання зниження

трудомісткості ремонту тракторів і сільськогос-подарських машин та підвищення якості ремон-ту. Співробітники кафедри працювали над роз-в’язанням проблеми усунення ручних підгіннихробіт і механічної обробки деталей під час зби-рання тракторів і машин. Об’єктом дослідженьбули нероз’ємні підшипникові зчленування ме-ханізмів тракторів. Вибір цих зчленувань якоб’єкта досліджень пояснюється тим, що у їхремонті в зазначений період використовував-ся дорогий ріжучий інструмент (розгортки, про-шивки), а також мали місце великі затрати часуй праці на обробку втулок після їх запресову-вання. Передача сільськогосподарської техні-ки колгоспам поставила проблему ремонту цихвузлів у перший ряд найактуальніших у техно-логії ремонту. У 1958 р. було завершено дослі-дження пружних і пластичних деформацій вту-лок і верхніх головок шатунів тракторів ДТ-54та встановлено можливість усунення процесуобробки втулок верхніх головок шатунів післязапресовування їх в шатун. Випробування від-ремонтованих комплектів в експлуатаційнихумовах господарств Васильківського районупоказали, що термін використання цих комп-лектів у 2–3 рази більший, ніж термін викорис-тання комплектів, відремонтованих відповіднодо типової технології [3].Виявлена професором В.С. Крамаровим за-

кономірність підвищення ефективності викорис-тання комплексів машин дала можливість ус-тановлювати найдоцільніше кількісне співвід-ношення застосованих у комплексі машинвиробничих процесів [4]. При цьому теоретич-ний розрахунок організаційного режиму вироб-ничого процесу став основою інженерно-експ-луатаційних розрахунків механізованих про-цесів сільськогосподарського виробництва. Убільшості випадків зменшення тривалості ви-конання технологічних операцій впливає наскорочення виробничого циклу не прямо, а опо-середковано (через природні фактори), що ус-кладнює виявлення кількісних зв’язків між ро-ботою машин і тривалістю виробничого циклу.В.С. Крамаров довів, що тут немає необхідності



в додержанні кількісних співвідношень між ча-сом виконання технологічних, транспортних ідопоміжних операцій та складом комплексівмашин.Суворе дотримання черговості та своєчас-

не виконання всіх технологічних операцій є не-від’ємною складовою основи організаційногорежиму механізованих виробничих процесів усільськогосподарському виробництві.Завданням інженерного розрахунку комп-

лексів машин стало визначення такого кіль-кісного співвідношення їх в комплексі, при яко-му поряд із забезпеченням вимог технологіїкожна окрема машина і комплекс їх загалом

Внесок академіка В.С. Крамарова у розвитоквітчизняного машинознавства (1950–1960 рр.)

виявляться найбільш завантаженими. З огля-ду на вимоги організаційного режиму показни-ком ефективності машин є ступінь їх викорис-тання за часом роботи [5]. Складність застосу-вання методу проектування організаційногорежиму виробничих процесів багатогалузевогогосподарства, як зауважував В.С. Крамаров, неповинна перебільшуватися, оскільки розвитокметоду лінійного програмування виробничихпроцесів та дедалі ширше використання напочатку 60-х років ХХ ст. електронно-лічильноїтехніки докорінно полегшували й прискорюва-ли розрахунки, не порушуючи їх конкретності йточності.

Упродовж 1951–1960 рр. творча діяльністьакадеміка В.С. Крамарова спрямовувалася навивчення питань удосконалення технологіч-них процесів, систем і конструкцій машин, атакож підвищення ефективності використан-ня тракторів і машин у сільському господар-стві. Він досліджував проблему організаціїсільськогосподарських підприємств ремонт-

Висновки

ної моделі. Ученим було розроблено техноло-гію відновлення зношених деталей тракторіві сільськогосподарських машин, яка базувала-ся на використанні пластичної деформації ме-талів. В.С. Крамаров також вивчав питанняорганізації ремонту та дослідження теоре-тичних основ інженерного розрахунку техно-логічних процесів ремонтного виробництва.

1. Архів ННЦ «Інститут механізації та електри-фікації сільського господарства» НААН, спр. Осо-бова справа Крамарова Володимира Савовича,58 арк.

2. Войтюк Д. Факультету механізації УСГА —50 років/Д. Войтюк, В. Крамаров//Механізація сільс.госп-ва. — 1979. — № 11. — С. 28.

3. Крамаров В.С. В Украинской академии сель-скохозяйственных наук/В.С. Крамаров//Механиз. иэлектрифик. соц. сельс. хоз-ва. — 1959. —№ 3. — С. 60–61.

4. Крамаров В.С. Теоретичні основи розрахун-


ку комплексів машин та проектування механізова-них процесів сільськогосподарського виробництва/В.С. Крамаров//Вісн. с.-г. науки. — 1964. — № 1–2. — С. 25–33.

5. Крамаров В.С. Методика инженерных расче-тов производственных процессов и потребности втехнике/В.С. Крамаров, В.Р. Губко//Опыт исполь-зования и технического обслуживания машин-но-тракторного парка и внедрения новой техникив колхозах Украинской ССР: матер. Респуб. семи-нара/МСХ УССР, УРНТОСХ, УНИИНТИ. — К.,1967. — С. 51–58.



УДК 636.03: 591.133.15© 2012

С.А.ОхримТернопільська державнасільськогосподарська досліднастанція Інституту кормівта сільського господарстваПоділля НААН

* Науковий керівник –доктор сільсько-господарських наукО.М. Жукорський

ЕКОТОКСИЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУМІКРОЕЛЕМЕНТІВ НА ВІДТВОРНУФУНКЦІЮ КОРІВ*

У статті висвітлено рез льтати дослідженнявміст ман ан , обальт , пр м в рові ілохіях орів та встановлено, що надлишоман ан та пр м має то сичний вплив наор анізм і відтворн ф н цію тварин.

Порушення обмінних процесів в організміпродуктивних тварин досить часто є причиноювиникнення захворювань, які завдають значнихекономічних збитків у сільському господарстві.За сьогоднішніх технологій ведення галузі біо-логічна та економічна значущість цієї пробле-ми зростає.Серед захворювань, які проявляються пору-

шенням обміну речовин в організмі, особливемісце займають ендемічні хвороби [4]. Неста-ча або надлишок макро- та мікроелементів ворганізмі тварин, як правило, є наслідком не-сприятливих змін в біогеоценозі, зумовленихжиттєдіяльністю людини [7]. Продуктивністьжуйних тварин залежить від вмісту в раціонімінеральних речовин. Згідно з останніми дани-ми зі 103-х елементів таблиці Д.І. Менделєєва27 — необхідні для тварин NRC (1995). Потре-ба в 15-ти з них враховується в системі жив-лення великої рогатої худоби NRC (1989, 1995).До них належать макроелементи — Ca, Mg, P,K, Na, Cl, Si та мікроелементи — Cr, Co, Cu, J,Fe, Mn, Se, Zn [3].Тварина як біосистема складається з підси-

стем — органів, тканин, клітин, субклітиннихструктур і належить до складу популяції — біо-логічної системи надорганізмового рівня, якакерується суворими екологічними законами [7].Стан тварин, їхніх органів, тканин і субклі-

тинних структур визначається змінами, які від-буваються в надорганізмових системах — по-

пуляціях і біогеоценозах. Якщо зміни структу-ри і функцій цих систем позитивні, у тваринпідвищується продуктивність, відтворна здат-ність і природна резистентність. У тих випад-ках, коли зміни структури і функції популяцій табіогеоценозу є негативними, у тварин знижуєть-ся вгодованість, продуктивність, відтворназдатність та стійкість до захворювань. Масо-ві хвороби тварин є результатом негативнихзмін в біогеоценозі та його складових компо-нентах — популяціях, біоценозах, ґрунті, рос-линах [2, 1].До життєво необхідних для сільськогоспо-

дарських тварин мікроелементів належать йод,купрум, кобальт, цинк, манган і ферум. Недо-статнє забезпечення потреби молодих тварину мангані може бути причиною крихкості кістокі збільшення розміру суглобів. У старших корівнестача мангану призводить до порушення ста-тевої циклічності, зниження запліднюваності,викиднів, мертвонароджуваності [3].Першою ознакою нестачі кобальту в раціоні

тварин є затримка росту. В наступний період уних розвиваються жирова дегенерація печінки,анемія, знижується фагоцитарна активністьнейтрофілів. У районах з дефіцитом кобальтув ґрунтах в організмі тварин підвищується вмістселену [8].За нестачі купруму в раціоні тварин сповіль-

нюється ріст, спостерігається анемія, діарея,депігментація шерсті, знижується відтворю-

Mn 3,10±0,20 6,20±0,40^^ 2,36±0,10* 7,82±0,30^^^

Co 0,38±0,01 0,31±0,01^ 0,37±0,01 0,27±0,03^

Cu 8,47±1,21 11,6±1,13^ 19,61±2,23** 16,6±1,18*

Прим і т к а . *—Р≤0,05; **—Р≤0,01 у порівнянні корів з післяотельною патологією та клінічно здорових корів;^—Р≤0,05; ^^—Р≤0,01; ^^^—Р≤0,001у порівнянні вмісту елемента у лохіях та крові.

Вміст Mn, Cu, Co рові і лохіях піддослідних тварин, м моль/л, M±m, n=8

МікроелементиКлінічно здорові корови Корови з післяотельною патологією

лохіїкровлохіїкров



вальна здатність [3]. Особливо небезпечнийдефіцит купруму в кормах у зонах, забрудне-них сульфуром. У таких місцевостях навіть до-бавки купруму до раціону тварин не забезпе-чують їхньої потреби в цьому мікроелементі [8].Нестача чи надлишок життєво необхідних

елементів у ґрунті й кормах є причиною розвит-ку патологічних станів в організмі.Мета дослідження –визначити вміст окре-

мих життєво необхідних мікроелементів в ор-ганізмі корів, статевій системі та встановити їхвплив на відтворну функцію тварин.Матеріали і методи. Дослідження проведе-

но на коровах української молочної чорно-рябоїпороди в господарствах північної та південноїчастини Тернопільської області. Контролем(n=8) слугували корови, що були клінічно здо-ровими, а дослідну групу сформували з корів(n=8), що мали ознаки післяотельної патології.У крові і лохіях корів методом атомно-абсор-

бційної спектрофотометрії визначали вмістмангану, купруму та кобальту [6]. Отримані даніопрацювали статистично [5].Результати досліджень. Під час дослід-

ження вмісту Mn в організмі і лохіях корів намивстановлено, що його концентрація у крові ко-рів з післяотельною патологією була нижчою у1,3 раза (Р≤0,05) (таблиця).У цей самий час вміст мангану у лохіях клі-

Екотоксична оцінка впливумікроелементів на відтворну функцію корів

нічно здорових корів був вищим у 2 рази (Р≤0,01),а в корів з післяотельною патологією — у 3,3раза (Р≤0,001) порівняно з аналогічними показ-никами крові. Отримані дані дають підставувважати, що збільшення вмісту мангану в лох-іях (токсичні дози) призводить до розвитку за-палення і, як наслідок, порушення відтворноїфункції у корів.Вміст Co у крові клінічно здорових і хворих

корів істотно не відрізнявся, а в лохіях він бувнижчим у 1,2 раза (Р≤0,05) і 1,4 раза (Р≤0,05)відповідно.Вміст купруму у крові корів з післяотельною

патологією був у 2,3 раза (Р≤0,01) вищим по-рівняно з клінічно здоровими тваринами. Зас-луговує на увагу той факт, що вміст купруму влохіях клінічно здорових корів зростав у 1,36раза (Р≤0,05), а в корів з післяотельною пато-логією знижувався у 1,18 раза. Слід зазначи-ти, що вміст цього елемента в лохіях корів ізпісляотельною патологією був вищим у 1,43раза (Р≤0,05) порівняно з клінічно здоровимикоровами.Встановлено, що в окремих господарствах

області в організм корів із кормом надходитьнадлишок купруму. Він накопичується в орга-нізмі і, зокрема, у статевій системі, де відзна-чали запалення її слизової оболонки та розви-ток післяотельної патології.

Під час дослідження вмісту мангану, купру-му і кобальту у крові та лохіях корів встанов-лено, що в окремих господарствах області нафоні надлишку мангану і купруму відбуваєть-ся токсичний вплив на організм тварин та

Висновки

порушення відтворної функції корів. Перспек-тивність подальших досліджень полягає урозробці заходів, спрямованих на зниженнязабруднення навколишнього середовища ман-ганом та купрумом.

1. Бабунов П.П. Этиология, диагностика и про-филактика нарушений обмена веществ высокопро-дуктивных животных / П.П. Бабунов. — М.: МВА,1982. — С. 62–67.

2. Бумбу Я.В. Биохимия микроэлементов в ра-стениях, почвах и природных водах Молдавии/Я.В. Бумбу. — Кишинев: Штиинца, 1981. — 271 с.

3. Визнер Э. Кормление и плодовитость сель-кохозяйственных животных [пер. с немецкого ипред. О.Н. Преображенского]. — М.: Колос, 1976.— 158 [2] с.

4. Кондрахин И.П. Алиментарные и эндокрин-ные болезни животных / И.П. Кондрахин. — М.:Агропромиздат, 1989. — 259 с.: ил.


5. Лакин Г.Ф. Биометрия / Г.Ф. Лакин. — М.:Высшая школа. — 1990. — 352 с.

6. Хавезов И. Атомно-абсорбционный анализ/И. Хавезов, Д. Цалев Под ред. С.З. Яковлевой/Ленинград: Химия, Ленинградское отделение.—1983. — 144 с.

7. Эндемические болезни сельскохозяйст-венных животных [Уразаев Н.А., Никитин В.Я., Ка-быш А.А. и др.] — М.: Агропромиздат, 1990. —271 с.: ил.

8. Янович В.Г. Біологічні основи трансформаціїпоживних речовин у жуйних тварин / В.Г. Янович,Л.І. Сологуб. — Львів: Тріада плюс, 2000. —348 с.


ЮВІЛЕЇ

В.М. БУЛГАКОВУ — 60

18 липня 2012 р. виповни-лося 60 років від дня народ-ження відомому українськомувченому в галузі землеробсь-кої механіки та механізації сіль-ського господарства, докторутехнічних наук, професору,академіку НААН, БулгаковуВолодимиру Михайловичу.Народився Володимир Ми-

хайлович у с. Попівка Коро-чанського району Бєлгородсь-кої області (Російська Федера-ція) в родині вчителів.У 1974 р. В.М. Булгаков за-

кінчив з відзнакою факультетмеханізації сільського госпо-дарства Харківського інститу-ту механізації та електрифіка-ції сільського господарства(нині Харківський національ-ний технічний університет сіль-ського господарства ім. ПетраВасиленка).З 1974 по 1977 р. він працю-

вав інженером, а згодом —старшим інженером в Україн-ській філії Державного всесо-юзного ордена Трудового Чер-воного Прапора науково-до-слідного технологічного інсти-туту ремонту та експлуатаціїмашинно-тракторного парку(ДержНДТІ) — тепер ННЦ«ІМЕСГ» НААН. З 1977 по 1980 р. — аспірант Українсь-кої ордена Трудового Черво-ного Прапора сільськогоспо-дарської академії (УСГА). У1980–1983 рр. — молодший, азгодом — старший науковийспівробітник науково-дослід-ної частини академії. У 1983–1986 рр. — асистент кафедримеханіки і теорії механізмів тамашин; в 1986–1994 рр. —доцент, а в 1994–1995 рр. —професор кафедри опору ма-теріалів та прикладної механі-ки; у 1996–2007 рр. — завіду-вач кафедри механіки і теоріїмеханізмів та машин Націо-нального аграрного універси-тету (тепер НУБіПУ).З 2007 по 2011 р. Володи-

мир Михайлович був академі-ком-секретарем Відділеннямеханізації й електрифікаціїУкраїнської академії аграрнихнаук (тепер Національна ака-демія аграрних наук України).З 2011 р. — професор кафед-ри механіки, опору матеріалівта будівництва НУБіПУ.Наукові інтереси ученого

пов’язані з землеробською ме-ханікою, механікою машин імашинних агрегатів, механіза-цією сільськогосподарськоговиробництва та агрохімічногообслуговування, конструюван-ня й дослідження сільськогос-подарських машин.Ним проведено ґрунтовні

аналітичні дослідження кі-нематики і динаміки буряко-збиральних машин та іншихмашинних агрегатів, стійкостіруху під час виконання техно-логічного процесу збираннябуряків, а також окремих ро-бочих органів буряко- такартоплезбиральних машин.В.М. Булгаковим здійсненофундаментальні теоретичні таекспериментальні досліджен-ня розроблених і вдосконале-них коренезбиральних, кар-топлезбиральних і льонозби-ральних машин та їхніх робо-чих органів.В.М. Булгаков — автор 750

наукових праць (з них 150 —іншими мовами), зокрема 11монографій, 30 підручників танавчальних посібників, 507 ав-торських свідоцтв і патентів навинаходи.Під науковим керівництвом

В.М.Булгакова підготовлено 5докторів і 9 кандидатів техніч-них наук.В.М. Булгаков також є чле-

ном спеціалізованих захиснихрад в НУБіП України та ННЦ«ІМЕСГ» НААН. У 2007–2011 рр. був членом Технічноїради Міністерства аграрноїполітики та продовольства Ук-раїни. Він член редакційнихколегій наукового журналу –«Науковий вісник НУБіПУ»,Міжвідомчого тематичного на-укового збірника «Механізаціята електрифікація сільськогогосподарства», двох періодич-них наукових видань Польщі іЧехії.За досягнення в науковій

діяльності Володимира Ми-хайловича нагороджено брон-зовою (1985 р.) і срібною(1987 р.) медалями ВДНГСРСР, нагрудним знаком«Відмінник освіти України»(2005 р.), «Знаком Пошани»Міністерства аграрної політи-ки України (2007 р.); відзнакоюПольської академії наук. У1997 р. йому було присудженозвання Заслуженого винахід-ника України.Щиро вітаємо Володимира

Михайловича з 60-річчям. Ба-жаємо йому міцного здоров’я,щастя, сімейного благополуч-чя та нових творчих звершень!

Відділенняземлеробства,

меліораціїта механізації НААН

Національнийуніверситетбіоресурсів

і природокористуванняУкраїни


21 липня 2012 р. виповни-лося 60 років Тіщенку ЛеонідуМиколайовичу — відомомувченому в галузі землеробсь-кої механіки, післязбиральноїобробки зерна, доктору техніч-них наук, професору, першо-му проректору Харківськогонаціонального технічного уні-верситету сільського госпо-дарства ім. Петра Василенка(ХНТУСГ), Заслуженому пра-цівнику освіти України.У 1974 р. Л.М. Тіщенко за-

кінчив з відзнакою Харківськийінститут механізації та елект-рифікації сільського господар-ства за спеціальністю «Меха-нізація сільського господар-ства» й отримав кваліфікаціюінженера-механіка. Трудовудіяльність розпочав у 1974 р.інженером у Східному відді-ленні УНД «ІМЕСГ». З 1979 р.працював старшим науковимспівробітником, викладачем,доцентом ХНТУСГ ім. ПетраВасиленка. У 1984 р. захистивкандидатську дисертацію натему «Обґрунтування пара-метрів технологічного процесуочистки вертикальних цилінд-ричних вібраційновідцентро-вих решіт», а в 1985 р. йомубуло присвоєно вчене званнядоцента.З 1985 р. він — заступник

декана факультету механізаціїсільського господарства, з1993 по 1996 р. — перший де-кан факультету переробки тазберігання ХНТУСГ ім. П. Ва-силенка, з 1998 р. — також за-відувач кафедри деталей ма-шин і підйомно-транспортнихмашин. У 2004 р. успішно за-хистив докторську дисертаціюна тему «Наукові основи про-цесів вібровідцентрового се-парування зернових сумішей»,а в 2005 р. йому присвоєновчене звання професора.

ЮВІЛЕЇ

Л.М. ТІЩЕНКУ — 60

Основний науковий напрям,в якому працює Леонід Мико-лайович: створення матема-тичних моделей нелінійної ди-наміки процесів сепаруваннязернових сумішей за післязби-ральної обробки на зернопе-реробних підприємствах; роз-робка теорій підвищення функ-ціональної стабільності тарозширення технічних можли-востей, моделювання проце-сів зернових сепараторів; про-ектування та впровадження всерійне виробництво ВАТ «За-вод ім. Фрунзе» (м. Харків) но-вих поколінь універсальнихзернових сепараторів, новихрешітних полотен та їхніхочисників, ВАТ «Вібросепа-ратор» (м. Житомир) — інтен-сифікаторів, пилоосадових ка-мер, пневмосепарувальнихпристроїв; розробка технічнихзаходів з модернізації серій-них вібровідцентрових зерно-вих сепараторів А1-БЦСМ-100, Р8-БЦСМ-50, СВС-5,СВС-15, СВС-25.Л.М. Тіщенко є зразковим

науково-педагогічним праців-ником, ініціатором багатьохновацій в методиці викладан-ня технічних дисциплін у ВНЗ

сільськогосподарського профі-лю. З 1993 р. активно працюєв науково-методичних, екс-пертних комісіях при міністер-ствах освіти і науки та аграр-ної політики з усіх інженернихспеціальностей сільськогоспо-дарського профілю.Леонід Миколайович має

409 науково-методичних праць,зокрема 34 авторських свідоц-тва, 8 патентів на винаходи,35 монографій, 57 підручниківта навчальних посібників. Підйого науковим керівництвомбули захищені 1 докторська і6 кандидатських дисертацій.Л.М. Тіщенко нагороджено

Почесною грамотою Міністер-ства агропромислового комп-лексу (1997 р.), Почесною гра-мотою Міністерства освіти(1998 р.), знаком «Відмінникосвіти України» (1999 р.), зна-ком «Відмінник аграрної освітиУкраїни» ІІІ ступеня (2001 р.),Трудовою відзнакою Міністер-ства агропромислового комп-лексу «Знак пошани» (2002 р.),знаком «Відмінник технічноїслужби України» (2005 р.),знаком «Відмінник аграрноїосвіти України» ІІ ступеня(2010 р.). У 2001 р. йому булоприсвоєно звання Заслужено-го працівника освіти України.Щиро вітаємо Леоніда Ми-

колайовича з ювілеєм, бажає-мо міцного здоров’я, щастя,благополуччя та успіхів у на-уковій і творчій роботі.

Відділенняземлеробства, меліорації

та механізаціїНААН

Харківськийнаціональний технічний

університетсільського

господарстваім. П. Василенка


АННОТАЦИИ

Балюк С.А., Лесовой Н.В., Захарова М.А., Ани-симова О.В.,Витанов А.Д., Рудь В.П., Киях О.А.Приоритетные направления развития овощевод-ства и бахчеводства в Украине//Вісник аграрноїнауки. — 2012. — № 7. — С. 7–10.Проанализировано современное состояние произ-водства овощной и бахчевой продукции, приведе-ны приоритетные направления развития овощевод-ства и бахчеводства и перерабатывающей отраслина перспективу, определены объемы производстваовощной и бахчевой продукции до 2015 г.

Цвей Я.П., Иванина В.В., Ременюк Ю.А., Шан-да Л.В., Кисилевская М.А., Воронюк Н.Н., Тор-лина О.Н., Петрова Е.Т., Дубовой Ю.П. Измене-ние агрохимических показателей чернозема типич-ного в зависимости от длительности долгосрочно-го применения удобрений в зоне Лесостепи//Вісникаграрної науки. — 2012. — № 7. — С. 11–15.Показаны мониторинговые наблюдения за измене-нием агрохимических показателей черноземов ти-пичных выщелоченных на протяжении 3-х ротацийзерно-свекловичных севооборотов. При внесении7,5 т/га + N50P66K66 наблюдалось увеличение со-держания щелочногидролизованного азота, под-вижного фосфора и обменного калия.

Тарарико Ю.А., Бердников А.М., Величко В.А.Агроресурсный потенциал Левобережного Поле-сья//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 7. —С. 16–20.Анализ информационной базы стационарного аг-ротехнического опыта показал, что значительноеповышение уровня использования агроресурсно-го потенциала Полесской повышенно и хорошоувлажненной почвенно-экологической подзоныдостигается путем усовершенствования отрасле-вой структуры аграрного производства в направ-лении развития молочного скотоводства и оптими-зации состава культур в севооборотах.

Токмакова Л.Н., Пищур И.Н., Канивец В.И., Ско-рик В.В. Применение микробных препаратов ипротравителей в земледелии//Вісник аграрної на-уки. — 2012. — № 7. — С. 21–24.Разработанная технология совместного примене-ния микробных препаратов альбобактерина и по-лимиксобактерина и протравителей семян свеклысахарной, кукурузы, подсолнечника, льна, пшени-цы озимой и яровой, рапса озимого и яровогообеспечивает улучшение минерального питаниярастений, защиту всходов от болезней и вредите-лей, повышение урожайности и улучшение каче-ства продукции.

Мирошниченко Н.Н. Информационное и норма-тивное обеспечение государственного управленияпочвенными ресурсами в условиях реформирова-ния земельных отношений//Вісник аграрної науки.— 2012. — № 7. — С. 25–29.Завершающий этап земельной реформы в Украи-не требует повышения оперативности и точностиинформации о состоянии почвенных ресурсов,установления четких правил и нормативов эколо-гобезопасного землепользования, экономическойвыгодности предотвращения ухудшения плодоро-дия почв.

Кулик М.Ф., Скоромна О.И., Обертюх Ю.В., Жу-ков В.П., Виговская И.А., Гончар Л.А. Определе-ние обменной энергии и энергетических кормовыхединиц в кормах для крупного рогатого скота поих химическому составу//Вісник аграрної науки. —2012. — № 7. — С. 30–33.Определение обменной энергии в кормах по иххимическому составу без проведения опытов наживотных базируется на понижающем действиисырой клетчатки, золы и гемицеллюлоз на энер-гетическую ценность основных питательных ве-ществ корма.

Грынив С.Н. Густота стояния растений и срокиуборки свеклы сахарной как факторы увеличенияее продуктивности//Вісник аграрної науки. —2012. — № 7. — С. 34–36.Изложены результаты исследований по определе-нию оптимальной густоты стояния растений и сро-ков уборки при выращивании современных гибри-дов сахарной свеклы в условиях левобережнойчасти Лесостепи Украины.

Стегний Б.Т., Бузун А.И., Мартыненко Н.В. Рис-ки занесения африканской чумы свиней в Украи-ну//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 7. —С. 37–42.Проанализированы проблемы и начальные ре-зультаты разработки системы научного сопровож-дения африканской чумы свиней (АЧС) в качестветрансмиссивной болезни в Украине. Особое вни-мание уделено вопросам резервирования возбу-дителя АЧС в клещах, проанализированы рискизанесения болезни путем миграции дикого каба-на, домашних свиней, свининой и пищевыми от-ходами.

Орлов С. Д., Милиенко М.В. Оценка генотиповкормовой свеклы по морфологическим и хозяй-ственно ценным признакам//Вісник аграрної науки.— 2012. — № 7. — С. 43–46.Оценка генотипов кормовой свеклы коллекции похозяйственным показателям, морфологическимособенностям корнеплодов дает возможность вы-делить генотипы, характеризующиеся повышен-ным содержанием сухого вещества, увеличенноймассой корнеплода, и группы желаемой формы иокраски корнеплода.

Булгаков В.М., Борис А.М. Разработка математи-ческой модели ботвосрезающего рабочего органа//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 7. — С. 47–49.Приведены результаты математического модели-рования колебаний лопастей нового копирно-ро-торного ботвосрезающего рабочего органа. Ана-литически определены период и круговая часто-та колебаний лопасти.

Смаглий В.И. Движение материальной частицы полопатке при наклоне оси ее вращения//Вісник аг-рарної науки. — 2012. — № 7. — С. 50–53.Выведено уравнение движения материальной ча-стицы вдоль прямолинейной лопатки общего по-ложення с наклоненной осью ее вращения, данонаиболее общее его решение в квадратурах.

Булыгин С.Ю., Бондарь А.И., Дутов А.И., Каш-


АННОТАЦИИ

паров В.А. Современный этап минимизации по-следствий Чернобыльской катастрофы//Вісник аг-рарної науки. — 2012 — № 7. — С 54–57.Показано, что до 95% дозы облучения населенияформируется за счет потребления в пищу сель-скохозяйственной продукции, в первую очередьмолока, производимого на радиоактивно загряз-ненной территории. Природные реабилитацион-ные процессы себя исчерпали. Дальнейшее улуч-шение радиологической ситуации, возможно приусловии внедрения надлежащих противорадиаци-онных мероприятий. Сейчас и в отдаленной пер-спективе именно производство нормативно безо-пасной сельскохозяйственной продукции будетопределять степень радиационной безопасностинаселения, а организация ведения радиологичес-ки безопасного сельскохозяйственного производ-ства должна быть приоритетной среди мероприя-тий по реабилитации загрязненной территории.

Хомик Н.В. Мониторинг лесных ландшафтов Шац-кого национального природного парка//Вісник аг-рарної науки. — 2012. — № 7. — С. 58–60.Проанализировано современное состояние лесно-го хозяйства на территории Шацкого националь-ного природного парка и предложены основныенаправления мониторинговых исследований влесных экосистемах.

Усатенко Н.Ф., Охрименко Ю.И., Мартынен-ко Л.И., Клищова Т.Ю. Новый метод контролиро-вания качества мясопродуктов//Вісник аграрної на-уки. — 2012. — № 7. — С. 61–63.Разработан гравиметрический метод определенияфальсификации мясопродуктов (полуфабрикатов,колбасных изделий, консервов) сверхнорматив-ным использованием в их рецептурах мяса птицымеханической обвалки.

Проценко Л.В., Пасечник И.О. Влияние хмелевыхзаквасок разных сортов хмеля на качественныепоказатели хлеба//Вісник аграрної науки. — 2012.— № 7. — С. 64–66.Исследовано влияние хмелевых заквасок, изготов-ленных из ароматических и горьких сортов хмеля,на качественные показатели пшеничного хлеба.Приведены результаты физико-химического ана-лиза и органолептической оценки пшеничного хле-ба, изготовленного с добавлением хмелевого от-вара.

Тимчук В.М. Методологические подходы к моде-лированию и оценке трансфера технологическихинноваций в АПП//Вісник аграрної науки. — 2012.— № 7. — С. 67–69.На принципах сквозной координации разработаныподходы к формированию системы трансфератехнологических инноваций. С применением гра-фического моделирования разработана простран-ственная модель трансферного процесса с выде-лением фаз риска потери конкурентоспособностии трансфера. Обоснована необходимость перехо-да на уровень стандартизированных сырьевых

ресурсов. Проведен анализ современного состо-яния и проблематики трансфера технологичекихинноваций в АПП. Разработанные подходы про-шли апробацию на региональном уровне.

Новак А.В., Горьовый В.П., Тимошенко Н.М.Проблемы кадрового обеспечения системы ме-неджмента в агропредприятиях//Вісник аграрноїнауки. — 2012. — № 7. — С. 70–72.Отражена проблема кадрового обеспечения эф-фективного функционирования аграрных предпри-ятий в условиях развития интеллектуально-инфор-мационного общества. Обоснованно ключевые ас-пекты формирования и использования кадровогопотенциала как фактора стратегического развитиясельскохозяйственных формирований.

Кучер А. В. Формирование прибыльности произ-водства гречихи//Вісник аграрної науки. — 2012. —№ 7. — С. 73–75.Отражены результаты изучения проблемы интен-сификации в контексте повышения прибыльностипроизводства гречки. Проанализировано влияниесебестоимости и цены реализации гречихи на уро-вень ее рентабельности.

Матюха И.О., Долайчук О.П. Репродуктивная спо-собность телок и коров-первотелок при выпаива-нии соевого молока из бобов сои традиционныхи трансгенных сортов в молочный период//Вісникаграрної науки. — 2012. — № 7. — С. 76–78.Установлено, что при выпаивании телкам в молоч-ный период выращивания соевого молока из бо-бов сои традиционных и генетически модифици-рованных сортов у животных обеих эксперимен-тальных групп уменьшается возраст первогоосеменения, длительность сервис- и межотельно-го периодов. Межгрупповых различий в показате-лях репродуктивной функции телок и коров, кото-рым выпаивали соевое молоко из бобов сои на-тивного и генетически модифицированных сортов,не отмечено.

Колодка И.Л. Вклад академика В.С. Крамарова вразвитие отечественного машиноведения (1950–1960 гг.)//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 7. —С. 79–80.На основании научно-исторического анализа ото-бражены направления и результаты научно-орга-низационной деятельности В.С. Крамарова в пе-риод его работы в должности заведующего кафед-рой ремонта машин факультета механизации иэлектрификации сельского хозяйства УСХА.

Охрым С.А. Экотоксичная оценка влияния микро-элементов на воспроизводимую функцию коров//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 7. — С. 81–82.В статье отражены результаты исследования со-держания мангана, кобальта, купрума в крови илохиях коров и установлено, что излишек уров-ня мангана и купрума имеет токсичное влия-ние на организм и воспроизводительную функциюкоров.


RESUME

Baliuk S., Lesovoy N., Zaharova M., Anisimova O.,Vitanov A., Rud V., Kiyah O. Priorities in develop-ment of vegetable growing and melon production inUkraine//News of agrarian sciences. — 2012. —№ 7. — P. 7–10.The modern state of production of vegetable andmelon products is analyzed, the priority directions ofdevelopment of vegetable growing and melon pro-duction and process industry on perspective arebrought, volumes of production of vegetable andmelon products up to 2015 are determined.

Tsvey Ya., Ivanina V., Remeniuk Yu., Shanda L.,Kisilevskaya M., Voroniuk N.N., Torlina O., PetrovaYe., Dub Yu. Change of agrochemical indexes oftypical black earth depending on terms of applicationof fertilizers in zone of Forest-Steppe//News of ag-rarian sciences. — 2012. — № 7. — P. 11–15.Monitoring overseeing are shown over the changesin agrochemical indexes of typical lixivialed blackearth during 3 rotations of grain-beet crop rotations.At importation of 7,5 t/hectares + N50P66K66 the au-gmentation was observed of the content of alkalinehydrolyzed nitrogen, mobile phosphorus and exc-hangeable potassium.

Tarariko Yu., Berdnikov A., Velichko V. Agrore-sources potential of the Left-Bank Polisya//News ofagrarian sciences. — 2012. — № 7. — P. 16–20.Analysis of information base of stationary agrotech-nical experience has shown that substantial increaseof the level of utilization of agro resources potentialof Polisya region is increased and well humidified soil-ecological subzone is attained by development ofbranch framework of agrarian production in thedirection of development of milk cattle husbandry andoptimization of structure of crops in crop rotations.

Tokmakova L., Pishchur I., Kanivets V., Skorik V.Technique of joint application of microbial specimensand seed dressers in farming agriculture//News ofagrarian sciences. — 2012. — № 7. — P. 21–24.The designed technique of joint application of mic-robial specimens Albobacterin and Polymixobacterinwith seed dressers of seeds of sugar beet, corn,sunflower, flux, winter and spring wheat, winter andspring rape ensures improvement of mineral nutritionof plants, protection of sprouts from diseases andpests, and increase of yield and martempering ofquality of produce.

Miroshnichenko M. Informational and normative se-curity of administration of government by edaphicresources in conditions of reforming of land relations//News of agrarian sciences. — 2012. — № 7. —P.25–29.The closing stage of land reform in Ukraine requiresheightening of operation ability and accuracy of theinformation on state edaphic resources, elaborationof precise rules and specifications ecology safe land-use, economic profitability of prevention of aggra-vation of fertility of soils.

Kulik M., Skoromna O., Obertiuh Yu., Zhukov V.,

Vigovskaya I., Gonchar L. Determination of exc-hange energy and power feed units in feedstuffs forcattle on their chemical composition//News of agra-rian sciences. — 2012. — № 7. — P. 30–33.Determination of exchange energy in feedstuffs ontheir chemical composition without holding expe-riences on animals is founded on downgrading ope-ration of crude fiber, ash and hemicelluloses on ener-gy value of the basic nutrients of feedstuff.

Gryniv S. Planting density and harvesting time ofcrop as factors of increasing productivity of sugarbeet//News of agrarian sciences. — 2012. — № 7.— P. 34–36.Results of researches in determination an optimumplanting density and harvesting time are stated atgrowing modern hybrids of sugar beet in conditionsof Left-Bank part of Forest-Steppe of Ukraine.

Stegniy B., Buzun A., Martynenko N. Risk of intro-duction of the African swine fever to Ukraine//Newsof agrarian sciences. — 2012. — № 7. — P. 37–42.Problems and initial results of system engineering ofscientific accompaniment of the African swine fever(ASF) as transmissive disease in Ukraine are ana-lyzed. The special attention is given to questions ofredundancy of causal organism of ASF in mites.Risks are analyzed of introduction of disease bymigration of wild boar, house pigs, by pork and foodscraps.

Orlov S., Miliyenko M. Assessment of genotypes offodder beet to morphological and economic valuableattributes//News of agrarian sciences. — 2012. —№ 7. — P. 43–46.The assessment of genotypes of fodder beet of acollection on economic indexes, morphological fea-tures of root crops enables to secrete the genotypeswith the heightened solid basis, augmented mass ofroot crop, and group of the desirable shape and colorof root crop.

Bulgakov V., Boris A. Development of mathematicalmodel of haulm cutter end-effector//News of agrariansciences. — 2012. — № 7. — P. 47–49.Results of mathematical simulation of oscillations ofvanes of new template-controlled-rotor-driven haulmcutter end-effector are brought. The period and cir-cular oscillation frequency of the vane are analyticallydetermined.

Smagliy V. Movement of material corpuscle on vaneat inclination of an axis of its twirl//News of agrariansciences. — 2012. — № 7. — P. 50–53.The equation of movement of material corpusclealong a rectilinear vane of the general position withthe inclined axis of its twirl is created, and its mostgeneral solution is made in quadratures.

Bulygin S., Bondar A., Dutov A., Kashparov V.Modern stage of minimization of aftereffects of Cher-nobyl catastrophe//News of agrarian sciences. —2012. — № 7. — P. 54–57.It is shown that up to 95% of irradiation dose of the


RESUME

population is formed due to consumption in nutrimentof agricultural products, first of all milk manufacturedon low-purity terrains. Natural rehabilitation processeshave exhausted themselves. The further improve-ment of radiological situation is possible under condi-tion of implementation of appropriate anti-radiationmeasures. Now and in the remote perspective pro-duction of normatively safety agricultural products willdetermine radiation safety of the population, andsupport of radiologically safe farm-production shouldbe the priority among measures on rehabilitation ofthe low-purity terrains.

Homik N. Monitoring of forest landscapes of Shatsknational natural park//News of agrarian sciences. —2012. — № 7. — P. 58–60.The state of forest husbandry in Shats national na-tural park is analyzed and main routes of monitoringresearches in forest ecosystems are offered.

Usatenko N., Ohrimenko Yu., Martynenko L., Klish-chova T. New method of monitoring of quality of meatfood//News of agrarian sciences. — 2012. — № 7.— P. 61–63.The gravimetrical method of determination of fal-sificated meat food (semi-products, sausage pro-ducts, tinned goods) by above permitted standarduse in their formulas of poultry meat of mechanicalboning is developed.

Protsenko L., Pasechnik I. Influence of hop startercultures of different grades of hop plant on qualityindicators of bread//News of agrarian sciences. —2012. — № 7. — P. 64–66.Effect of the hop starter cultures produced of aro-matic and bitter grades of hop plant on quality in-dicators of wheat bread is probed. Results of physicaland chemical analysis and organoleptic estimation ofwheat bread produced with adding hop decoction arebrought.

Timchuk V. Methodological approaches to simulationand evaluation of transfer of technological innovationsin AIP//News of agrarian sciences. — 2012. — № 7.— P. 67–69.On the principles of open coordination the appro-aches are developed to forming system of transferof technological innovations. With application ofgraphical simulation the three-dimensional model isdeveloped of transfer process with separation ofphases of risk of loss of competitive strength andtransfer. Necessity of transferring to the level ofthe standardized source of raw materials is justified.Analysis of modern state and problematic of transferof technological innovations in AIP is carried out.The designed approaches have been approbated at

regional level.

Novak A., Goriovy V., Timoshenko N. Problems ofstaff security of management system in agriculturaleconomies//News of agrarian sciences. — 2012. —№ 7. — P. 70–72.The problem of staff security of efficient operation ofagrarian formings in conditions of development ofintelligently-informational company is reflected. Keyaspects are substantiated of forming and use of staffpotential as factor of strategic development of agricul-tural formings.

Kucher A. Formation of profitableness of productionof buckwheat//News of agrarian sciences. — 2012. —№ 7. — P. 73–75.Results of study of problem of intensification in acontext of heightening of profitableness of productionof buckwheat are reflected. Effect of the cost priceand clearance price of buckwheat on the level of itsprofitableness is analyzed.

Matiuha I., Dolaychuk O. Reproductive ability ofheifers and first heifers at bringing up with soya milkfrom legumes of soya bean of traditional and trans-genic grades in the milking term//News of agrariansciences. — 2012. — № 7. — P. 76–78.It is determined that at bringing up heifers in themilking term of growing with soya milk from legumesof soya bean of traditional and genetically inoculatedgrades at animals of both experimental groups theage of the first fertilization, duration of service- andinter-calving terms is decreased. Between group dif-ferences in indexes of reproductive function of heifersand cows bringing up with soya milk from legumesof soya bean of native and genetically inoculatedgrades is not registered.

Kolodka I. Contribution of academician V.S. Kra-marov in development of national Engineering (1950–1960)//News of agrarian sciences. — 2012. — № 7.— P. 79–80.On the basis of scientific and historical analysis oftrends and displays the results of scientific and or-ganizational activity of the V.S. Kramarov during hiswork as head of the department of machinery repairdepartment of mechanization and electrification ofagriculture UAА.

Ohrim S. Eco-toxical assessment of influence ofmicroelements on replicated function of cows//Newsof agrarian sciences. — 2012. — № 7. — P. 81–82.The results are given of research of content of Mn,Co, Cu at blood and lochias of cows. It is determinedthat excess of Mn and Cu has toxic effect on anorganism and reproductive function of cows.

Documents

аграрної науки - agrovisnyk.comagrovisnyk.com/oldpdf/visnyk_07_2012.pdf · ЖУРНАЛ 2012, N!7 (713) arpapнol' науки Засновник І вмдавец~о