ВІСНИКacademy.gov.ua/NMKD/library_nadu/Visnyk_NADU/cc00713c-b7... · 2013-10-18 · 1 ВІСНИК Національної академії державного управління

1

В І С Н И КНаціональної академіїдержавного управлінняпри Президентові України

Затверджений на засіданні Вченої радиНаціональної академії

28 березня 2013 р., протокол № 201/3-10

Науковий журнал (виходить 4 рази на рік)

2/2013

ЗМ ІС Т

Володимир Луговий. До топ-закладів Європи і світу: нові рубежірозвитку Національної академії державного управлінняпри Президентові України в контексті євроінтеграції ................................. 5

Філософія, методологія, теорія та історіядержавного управління

Радмила Войтович. Модернізація державного управління в умовахглобальної інтеграції ...................................................................................... 14

Денис Кіслов. Системність криз та кризи управлінських систем ............. 23

Оксана Ткачова. Ефективність державного управління: поняттята підходи до оцінювання .............................................................................. 30

Василь Пасічник. Функції національної ідеї в забезпеченнінаціональної безпеки ..................................................................................... 37

2

Валерій Шахов, Вадим Мадіссон. Національний інтересі національна безпека в геостратегії України .............................................. 44

Василь Філіпчук. Інституціоналізація публічного просторув Європейському Союзі: досвід для України ............................................... 56

Державна служба, службав органах місцевого самоврядування

Микола Ребкало. Шляхи вдосконалення цивільного складу державнихслужбовців кримінально-виконавчої служби України ............................... 65

Механізми державного управління

Сергій Андреєв. Проблеми концептуального характеру щодо розбудовиєдиної державної системи цивільного захисту України ............................ 71

Геннадій Марушевський. Досвід інституціалізації державногоуправління збалансованим розвитком у країнах ЄС ................................... 80

Тарас Ринковий. Управлінські технології в контексті діяльностіорганів державної влади ................................................................................ 89

Економіка та управління підприємствамиі національним господарством

Володимир Мороз. Інститути ринку праці як об'єкт державно-управлінського впливу на трудовий потенціал країни ............................... 98

Марина Скиба. Шляхи вдосконалення інституційного забезпеченнярозвитку підприємництва: досвід ЄС ......................................................... 107

Регіональне управління та місцеве самоврядування

Олена Панухник. Містобудування в адміністративному районі:модернізаційно-управлінський аспект ....................................................... 117

Юлія Глущенко. Фінансове вирівнювання як інструмент державногорегулювання соціально-економічного розвитку територій ..................... 125

Вероніка Ковальчук. Європейський досвід державного управліннярегіональним розвитком .............................................................................. 132

3

Дмитро Сухінін. Сучасний стан застосування оцінювання,моніторингу та контролю в системі управління якістю місцевихпослуг в Україні: основні проблеми та стратегічні пріоритети .............. 139

Куванычбек Шадыбеков. Реформирование территориальнойорганизации власти и управления в Кыргызской Республике:проблемы и перспективы ............................................................................. 147

Ігор Кацай, Олександр Ігнатенко. Гармонізація загальнодержавних,регіональних та місцевих інтересів у забезпеченні територіальногорозвитку ......................................................................................................... 156

Політологія і право

Лілія Гонюкова. Особливості застосування змішаної виборчоїсистеми в Україні ......................................................................................... 164

Володимир Купрій. Концептуальні засади аудиту реалізаціїдержавної політики ...................................................................................... 171

Віктор Мельниченко. Адміністративна квазіюстиція як необхіднаскладова демократичного урядування ........................................................ 176

Ростислав Мошинський. Інститути громадянського суспільствав Україні: соціально-правова спрямованість політичних процесівта їх вплив на національну безпеку ............................................................ 184

Олена Пістракевич. Рада міністрів як поліфункціональний органЄвропейського Союзу ................................................................................... 192

Юлія Шапочка. Аналіз нормативно-правових актів Українищодо регулювання діяльності громадських організацій як суб'єктівоцінювання державної політики ................................................................. 200

Марія Рачинська. Інститут лобізму в питаннях формуванняй реалізації державної правової політики та здійснення контролюза правотворчою діяльністю ........................................................................ 208

Соціальна і гуманітарна політика

Іван Розпутенко, Світлана Москаленко. Гуманітарний розвитокУкраїни в умовах цивілізаційного вибору.................................................. 216

Василь Купрійчук, Анжеліка Дербак. Державне управлінняохороною культурної спадщини в добу Української Держави(квітень-грудень 1918 року) ......................................................................... 225

4

Дослідження. Розробки. Проекти

Анастасія Баровська, Ірина Коваль. Жанри та структура промовпрезидента щодо надзвичайних ситуацій та стихійних лих:досвід США ................................................................................................... 233

Юрій Нестеряк. Європейські стандарти висвітлення виборів у ЗМІта результати медіа-моніторингу виборчої кампанії 2012 рокув Україні: порівняльний аналіз ................................................................... 241

Олена Дармограй. Основні види стилів державно-управлінськоїдіяльності ...................................................................................................... 250

Лариса Мудрак. Конвергентні медіа як наукова категорія та суб'єктінформаційного простору ............................................................................ 256

Олена Банчук-Петросова. Історичні етапи формування та розвиткукадрової політики у військових та правоохоронних органах України .... 267

Рецензії на наукові монографії

Рецензія на монографію : Новак-Каляєва Л. М. Права людинив державному управлінні: теоретико-методологічний аспект:[Текст] : монографія / Л. М. Новак-Каляєва. - Львів : ЛРІДУ НАДУ,2013. - 396 с. .................................................................................................. 280

5

Філософія, методологія, теорія та історія державного управління

Володимир Луговий,доктор педагогічних наук, професор, академік,перший віце-президент НАПН України,національний експерт з реформування вищої освіти в Україні

До топ-закладів Європи і світу: нові рубежі розвиткуНаціональної академії державного управління

при Президентові України в контексті євроінтеграції

На підставі аналізу глобальних тенденцій у вищій освіті та національнихдосягнень у підготовці кадрів з державного управління обґрунтовано необ-хідність визначення нових, більш високих рівнів розвитку Національноїакадемії державного управління при Президентові України у довгостроковійперспективі. Шляхом порівняння основних характеристик діяльності Академіїта високорейтингової Лондонської школи економіки і політичної науки уточненостратегічні орієнтири для досягнення українським закладом кращих євро-пейських і світових стандартів профільної вищої освіти.Ключові слова: глобальні тенденції, вища освіта, світовий клас, євроінтеграція,стратегія розвитку, Національна академія державного управління при Прези-дентові України, Лондонська школа економіки і політичної науки.

The necessity of defining the new higher levels of development of the NationalAcademy of Public Administration, the President of Ukraine, in the long-termperspective is grounded on the basis of analyzing the global trends in highereducation and national achievements in preparing the specialists in publicadministration. The strategic guidelines for achieving by the Ukrainian institutionthe best European and world standards of specialized higher education arespecified by means of comparing the main characteristics of the Academy and thehighly ranked London School of Economics and Political Science activities.Key words: global trends, higher education, world class, European integration,development strategy, the National Academy of Public Administration, the Presidentof Ukraine, the London School of Economics and Political Science.

Постановка проблеми та її актуальність. Одним із факторів успішно-го розвитку українського суспільства, обтяженого чималою низкою ще нерозв'язаних проблем [10; 13; 21; 28; 38], є наявність ефективної сфери держав-ного управління, основу якої складають компетентні державно-управлінськікадри. Відтак реформа державного управління - це важлива складова полі-тики змін, що її проводить глава держави В.Ф.Янукович [13-16]. Стосовнодержавної кадрової політики взагалі, реформування державної служби зокре-ма, модернізації навчання державно-управлінських кадрів особливо, то упро-довж останніх трьох років здійснено серйозні перетворення. Прийнято За-кон України "Про державну службу", яким Національну академію державногоуправління при Президентові України (далі - НАДУ, Академія) унормованоголовним вищим навчальним закладом у системі підготовки, перепідготовкита підвищення кваліфікації фахівців у галузі знань "державне управління"

6

Вісник Національної академії державного управління

(ст. 30) [1]. Указами Президента України схвалено Стратегію державноїкадрової політики на 2012-2020 роки [18; 20] та Національну стратегію роз-витку освіти в Україні на період до 2021 року [17], а також затвердженоКонцепцію реформування Національної академії державного управління приПрезидентові України та склад Наглядової ради Академії [12], Положенняпро Президентський кадровий резерв "Нова еліта нації" [19]. При цьомувизначено, що професійний розвиток осіб, зарахованих до Президентсько-го кадрового резерву, здійснюється, зокрема, у формі професійних програм,спеціальних курсів, тематичних семінарів, тренінгів, що організовуютьсяНАДУ [19]. Ці та інші заходи свідчать, з одного боку, про важливу рольАкадемії в кадровому забезпеченні державного управління, а з другого боку,про необхідність перманентного вдосконалення самого закладу з огляду найого відповідність сучасним і перспективним викликам [7]. Це зумовлюєнеобхідність формування науково обґрунтованих пропозицій щодо розвит-ку НАДУ в довгостроковій перспективі.

Аналіз наукових праць, присвячених розв'язанню проблеми. Науковихпублікацій і нормативно-правових документів щодо обґрунтування і кон-кретизації розвитку НАДУ у довгостроковій перспективі з урахуванням євро-пейських і світових тенденцій у вищій освіті немає.

Мета статті. На підставі досвіду дослідження найкращої світовоїпрактики фахової вищої освіти з використанням форсайтного підходу об-ґрунтувати доцільні орієнтири майбутнього Національної академії держав-ного управління при Президентові України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Питання про лідерство увищій освіті для великої за населенням і територією України, яка становитьвагому частину Європи і світу [21; 28] і має за мету стати передовою краї-ною [13], трансформується в тезу, що провідний національний вищий на-вчальний заклад має бути кращим у глобальному масштабі. Це є новим за-кономірним викликом для Національної академії державного управління приПрезидентові України, який важливо чітко усвідомлювати і до гідної зустрічіякого слід серйозно готуватися.

Справді, у 2015 р. НАДУ виповнюється 20 років. За історичними міркамизаклад розвивався стрімко: починав із 156 слухачів магістерської програми,у 2003 р. здобув статус національного, у 2004-2011 рр. мав акредитаціюЄвропейської акредитаційної асоціації з державного управління. У 2011 р.,як зазначалося, заклад законом визнано головним у галузі державного управ-ління. Тобто за майже дводекадний період Академія сформувалася як по-тужний повноцінний заклад з підготовки фахівців державного управліннята проведення відповідної дослідницько-інноваційної діяльності [2; 4; 9].Рівень розвитку НАДУ дає змогу проводити її порівняння не лише з кращи-ми національними закладами [11], а й аналоговими топ-закладами світу [36;

7


39]. Відтак настав час визначення нових, значно вищих досягнень Академії,насамперед з огляду на її європейську та світову інтеграцію, наприклад, умежах можливої стратегії "НАДУ - 2030". В основі відповідного розвиткузакладу - курс на топ-рівень вищої освіти.

Зазначене зумовлено тим, що в глобальному змагальному світі таЄвропі відбувається глибока стратифікація вищої освіти. Остання в першучергу відповідальна за прогрес у всіх сферах суспільного життя [10; 17; 25].Ці процеси диференціації в умовах глобалізації проявляються в тому, щокраїни світу за конкурентоспроможністю вищої освіти виразно поділяю-ться на три групи [7; 23; 25-27; 36; 39].

Першу групу складають приблизно 40-50 успішних країн (з них 20-25 європейських) з потужним університетським (у широкому розумінні) по-тенціалом, у яких зосереджено 10-15% вищих навчальних закладів світу.Друга група країн (включаючи Україну) із вищою освітою середнього рівня.До третьої групи входять країни з відсталою вищою школою та без неї вза-галі. Таке розмежування призводить до того, що ефективно продукуватилідерів та еліту світового масштабу здатні 2-3% [36; 39] від 20 тис. закладіввищої освіти. Наприклад, за результатами здійснених групою вчених Інститу-ту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України дослі-джень з'ясовано, що до реалізації всіх лауреатів Нобелівської премії з фізи-ки, хімії, фізіології або медицини, літератури, миру, економічних наук зага-лом причетні трохи більше трьохсот вищих навчальних закладів півсотнікраїн (переважна більшість закладів Північної Америки і Європи). Тобто усвіті взагалі, Європі зокрема, у підготовці фахівців задана висока планкащодо стандартів і спроможності вищої освіти [7].

Водночас реально й ефективно інтегруються ті, хто рівні за стандар-тами, в інших випадках слабкіші стають сателітами сильніших. Відтак, дляефективної європейської інтеграції НАДУ має відповідати кращим стан-дартам Європейського простору вищої освіти, а також Європейського до-слідницького простору [25; 31; 37]. За критеріями глобальних рейтинговихсистем, провідними з яких є міжнародні рейтинги "Таймс" і "Шанхайський"[36; 39], якраз європейська вища освіта, разом з північноамериканською, єбеззаперечним світовим лідером [23; 25].

Для визначення довгострокової стратегії розвитку НАДУ важливим єурахування наступних тенденцій сучасної вищої освіти.

По-перше, зростання ролі в суспільному розвитку вищих навчальнихзакладів екстра-класу як основних рушіїв прогресу, відрив групи топ-закладіввід маси інших [22-25; 36; 39].

По-друге, прагнення сучасних закладів відповідати стандартам світо-вого рівня, посісти найвищі сходинки за рейтингами "Таймс" і "Шанхай-ський" [36; 39].

8


По-третє, незважаючи на пересічно близько двохсотлітній вік високо-рейтингових закладів з-поміж них існує вагома частка молодих, які однакінтенсивно розвиваються. Наприклад, за майже тисячолітню історію кожендесятий топ-заклад (з 400 за рейтингом "Таймс" і 500 за рейтингом "Шан-хайський") утворено в одній декаді років - 1960-1969 рр. Загалом закладівсвітового класу віком понад 500 років менше ніж аналогічних закладів, якимменше 50 років [22-24].

По-четверте, підвищення частки профільних (спеціалізованих) закла-дів серед топ-закладів вищої освіти, особливо молодих [24].

По-п'яте, збереження різноманітності назв топ-закладів, які назива-ються як університетами, так і інститутами, коледжами, школами, центрамив усьому діапазоні їх рейтингових рангів [24].

У дзеркалі міжнародних стандартів і порівнянь можна визначити ре-альні стартові позиції та перспективні орієнтири для вдосконалення закла-дів вищої освіти. По-перше, глобалізація, що зумовлює конкуренцію, і євро-інтеграція, яка потребує вирівнювання стандартів, спонукають до іденти-фікації своїх характеристик з огляду на найкращі світові досягнення тарівняння на останні. По-друге, євроінтеграція, як і глобалізація, саме й озна-чає вихід за межі національних вимог, вивищення до кращих європейськихі світових зразків. По-третє, це повною мірою стосується як закладів вищоїосвіти України взагалі, так і НАДУ зокрема.

У зв'язку із зазначеним виникає необхідність пошуку передових зразківдля наслідування. Насамперед увагу привертає Сполучене Королівство -перша в Європі та друга у світі (після США) країна за розвитком універси-тетського потенціалу [23; 25; 36; 39]. У цій країні аналогом і зразком дляНАДУ може слугувати Лондонська школа економіки і політичної науки(ЛШЕПН, школа) [30]. Ця школа за рейтингом "Таймс" посідає 39-те місцеу світі [39], є справжнім лідером і локомотивом світового, європейського інаціонального прогресу, стала місцем реалізації (підготовки, стажування,роботи) 18 нобелівських лауреатів [32].

За віковими ознаками український і британський заклади виглядають так:• НАДУ заснована в 1995 р. (передісторія починається з 1976 р.) [2; 9];• ЛШЕПН утворена в 1895 р., тобто на 100 років старша за НАДУ, до-свідченіша та випробувана часом [30].Академія суттєво поступається школі і за кількістю освітніх програм:

• НАДУ - 16 освітньо-професійних програм (державне управління, уп-равління суспільним розвитком, публічне адміністрування й інші) [2];

• ЛШЕПН - понад 170 освітніх програм (державний менеджмент і вря-дування, державна політика і управління, соціальна політика і розви-ток й інші) [30].

9


За кількістю і складом осіб, які навчаються, обидва заклади подібні:• НАДУ - 7 тис. студентів, слухачів, аспірантів, докторантів (більшістьмагістрантів, аспірантів, докторантів) [2];

• ЛШЕПН - 9 тис. студентів, включаючи докторантів (56% магістрантіві докторантів) [30].Школа значно перевершує Академію за інтернаціоналізацією:

• НАДУ - поки що одиниці іноземних студентів, аспірантів, докторантів,здобувачів [2];

• ЛШЕПН - 5,9 тис. (66%) іноземних студентів, включаючи докторантів[30].Рівень інтернаціоналізації школи за рейтингом "Таймс" складає

87 балів за 100-бальною шкалою і відображує високу міжнародну приваб-ливість закладу [39].

За характеристиками випускників Академія і школа співвідносяться так:• НАДУ - з-поміж випускників вітчизняні народні депутати, члени уря-ду, голови місцевих адміністрацій і місцевих рад, міські голови [2; 9];

• ЛШЕПН - серед випускників колишні та нинішні світові лідери, чле-ни парламенту Сполученого Королівства - передової країни, лауреатиНобелівської премії [30].Академічний персонал Академії і школи кількісно та якісно характе-

ризується таким чином:• НАДУ - майже 1 тис. науково-педагогічних і наукових працівників,серед них близько 700 кандидатів і докторів наук, члени Національноїта національних галузевих академій наук, колишні та нинішні високо-посадовці [2];

• ЛШЕПН - 3 тис. академічних працівників, серед них нобелівські лау-реати, колишні та нинішні світові лідери [30].Рівень викладання за рейтингом "Таймс" становить 71 бал за 100-баль-

ною шкалою [39].За дослідженнями і розробками Академія і школа характеризуються

ось як:• НАДУ - фінансування наукової та науково-технічної діяльності стано-вить 4,1% від загального фінансування закладу (159 млн грн у 2012 р.)[2];

• ЛШЕПН - фінансування досліджень і розробок становить 9,3% відзагального фінансування (244 млн фунтів стерлінгів у 2012 р.) [30].Рівень досліджень школи за рейтингом "Таймс" становить 81 бал за

100-бальною шкалою [39].

10


Слід зауважити, що дослідницько-інноваційна діяльність є невід'ємноюскладовою частиною у підготовці фахівців з вищою освітою всіх рівнів -бакалаврського, магістерського, докторського, постдокторського [29; 33].Нині в Європі і світі в умовах дослідницько-інноваційного типу суспільно-го розвитку у вищій школі утверджується підхід щодо навчання на основідосліджень [3; 5; 34; 35].

За рівнем цитування публікацій академічного персоналу Академії ташколи порівняльна картина така:

• НАДУ:а) 22 періодичних наукових фахових видання (до міжнародних науко-

во-метричних баз даних не входять, імпакт-фактор невідомий);б) 1,6 тис. статей (індекс цитування невизначений, індекс Хірша ав-

торів невідомий) [2];• ЛШЕПН: рівень цитування за рейтингом "Таймс" становить 67 балів

за 100-бальною шкалою [30].Висновки та рекомендації. З огляду на вищезазначене можна сформу-

лювати такі концептуальні пропозиції.Стратегія розвитку НАДУ на найближчі 15-20 років (наприклад "НАДУ -

2030") має ґрунтуватися на:– доповненні кількісних показників діяльності закладу якісними, що

відповідають вищим європейським і світовим критеріям [7];– застосуванні для оцінювання власних досягнень Академії індикаторів

міжнародних рейтингів "Таймс" і "Шанхайський" [36; 39], зокрема стосовнодосліджень (що є слабким місцем вітчизняної вищої школи взагалі [6; 8],однак ключовим чинником формування національної еліти), цитування, інтер-націоналізації (збільшення контингенту слухачів за рахунок іноземних гро-мадян, запрошення для викладання провідних зарубіжних фахівців);

– орієнтації на досвід діяльності аналогових топ-закладів, зокремаЛондонської школи економіки і політичної науки [30].

Провідний національний заклад в Україні має бути кращим в Європіта світі.

Це особливо актуально для великої європейської країни - України.Список використаних джерел

1. Закон України про державну службу [Електронний ресурс]. - Режимдоступу : http://zakon1.rada.gov.ua/

2. Звіт про діяльність Національної академії державного управлінняпри Президентові України, 2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://www.academy. gov.ua/zvit_nadu_2012.html

3. Луговий В. Вища освіта через дослідження: концептуальні засадиздійснення й оцінювання / В. І. Луговий, Ж. В. Таланова // Вища освітаУкраїни / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, НАПН України, Ін-т

http://zakon1.rada.gov.ua/http://www.academy

11


вищої освіти НАПН України [та ін.]. - 2012. - № 3 [темат. вип. "Педагогікавищої школи: методологія, теорія, технології" ; т. 1]. - С. 16-28.

4. Луговий В. І. Десять років становлення (досвід досліджень, розро-бок і впроваджень у сфері державного управління) / В. І. Луговий. - К. :Вид-во НАДУ, 2005. - 356 с.

5. Луговий В. Модернізація вищої освіти по-європейськи / ВолодимирЛуговий, Андрій Ставицький // Пед. газета. - 2012. - Листоп. (№ 11). - С. 4.

6. Луговий В. Розвиток дослідницько-інноваційного контексту вищоїосвіти - ключова умова ефективної діяльності науково-педагогічних кадрів /В. І. Луговий, О. М. Слюсаренко, Ж. В. Таланова // Проблеми освіти : наук.зб. / Ін-т інновац. технологій і змісту освіти МОН України. - К., 2013. -Вип. 74. - Ч. 1. - С. 3-10.

7. Луговий В. І. Якість вищої освіти: виклик для України / В. І. Луго-вий, Ж. В. Таланова // Вища освіта України: Тематичний випуск "Європей-ська інтеграція вищої освіти України у контексті Болонського процесу" :у 2 т. - 2012. - № 3 (додаток 2). - Т. 1. - С. 5-9.

8. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: 2011 : стат. зб. / Держ-комстат України ; відп. за вип. І. В. Калачова. - К. : ТОВ "Август Трейд",2012. - 306 с.

9. Національна академія державного управління при ПрезидентовіУкраїни / Ю. В. Ковбасюк, П. С. Назимко, Л. М. Гогіна та ін. - К. : Логос,2010. - 144 с.

10. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти вУкраїні / Нац. акад. пед. наук України ; [авт. : В. П. Андрущенко, І. Д. Бех,М. І. Бурда та ін. ; редкол. : В. Г. Кремень (голова), В. І. Луговий (заст. голо-ви), В. М. Мадзігон (заст. голови), О. Я. Савченко (заст. голови)] ; за заг. ред.В. Г. Кременя. - 2-ге вид. - К. : Пед. думка, 2011. - 304 с. - Бібліогр. : с. 149-167. - (До 20-річчя незалежності України).

11. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів Украї-ни на початок 2012/13 навчального року : стат. бюл. // Держ. служба статис-тики України. - К., 2013. - 188 с.

12. Питання реформування Національної академії державного управ-ління при Президентові України : Указ Президента України від 9 груд. 2011 р.№ 1110 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/

13. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році : Що-річне Послання Президента України до Верховної Ради України. - К. : НІСД,2013. - 576 с.

14. Про керівників напрямів реформ : Указ Президента України від16 січ. 2013 р. № 18 // Уряд. кур'єр. - 2013. - 19 січ. - № 12.

15. Про Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Про-грами економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конку-

http://zakon1.rada.gov.ua/

12


рентоспроможна економіка, ефективна держава" : Указ Президента Украї-ни від 12 берез. 2012 р. № 187 // Уряд. кур'єр. - 2012. - 28 берез. - № 13.

16. Про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Про-грами економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конку-рентоспроможна економіка, ефективна держава" : Указ Президента Украї-ни від 12 берез. 2013 р. № 188 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/128/2013

17. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до2021 року : Указ Президента України від 25 черв. 2013 р. № 344 // Уряд.кур'єр. - 2013. - 4 лип. - № 117.

18. Про План заходів щодо реалізації у 2013 році Стратегії державноїкадрової політики на 2012-2020 роки : Указ Президента України від 23 квіт.2013 р. № 229.

19. Про Президентський кадровий резерв "Нова еліта нації" : УказПрезидента України від 5 квіт. 2012 р. № 246 // Уряд. кур'єр. - 2012. - 13 квіт. -№ 68.

20. Про Стратегію державної кадрової політики на 2012-2020 роки :Указ Президента України від 1 лют. 2012 р. № 45.

21. Статистичний щорічник України за 2011 рік / Держстат України ;за ред. О. Г. Осауленка ; відп. за вип. О. Е. Остапчук. - К. : ТОВ "АвгустТрейд", 2012. - 560 с.

22. Слюсаренко О. М. Вік і досвід ("вислуга років") університетів якчинник досягнення ними світового класу / О. М. Слюсаренко // Вища освітаУкраїни. - 2012. - № 1. - С. 75-80.

23. Слюсаренко О. М. Вікова історична та регіональна специфіка топ-університетів / О. М. Слюсаренко // Вища освіта України. - 2012. - № 2. -С. 85-91.

24. Слюсаренко О. М. Рейтингові досягнення топ-закладів вищої осві-ти, утворених більше 500 і менше 50 років тому / О. М. Слюсаренко // Вищаосвіта України. - 2012. - № 3 (Додаток 2). - Т. 1. - С. 43-48.

25. Таланова Ж. В. Докторська підготовка у світі та Україні : моногра-фія / Ж. В. Таланова. - К. : Міленіум, 2010. - 476 с.

26. Education at a Glance 2012: OECD Indicators. - Paris : OECD Publi-cations, 2012 [Electronic resource]. - URL : http://www.oecd.org./document

27. Global Education Digest 2012: Comparing Education Statistics acrossthe World [Electronic resource]. - URL : http://www.uis.unesco.org

28. Human Development Report, 2013 [Electronic resource]. - New York,USA, 2013. - URL: http://hdr.undp.org

29. International Standard Classification of Education. ISCED 2011 /UNESCO [Electronic resource]. - URL : www.uis.unesco.org/en/pub/pub

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/128/2013http://www.oecd.org./documenthttp://www.uis.unesco.orghttp://hdr.undp.orghttp://www.uis.unesco.org/en/pub/pub

13


30. London School of Economics and Political Science [Electronic resource]. -URL : https://en.wikipedia.org/wiki/London_School_of_Economics

31. Making the Most of Our Potential: Consolidating the European HigherEducation Area. Bucharest Communiqué of EHEA Ministerial Conference, 26-27 April, 2012 [Electronic resource]. - URL : http://www.ehea.info

32. Notable people [Electronic resource]. - URL : https://en.wikipedia.org/wiki/London_School_of_Economics#Notable_people

33. Postdoctoral research [Electronic resource]. - URL : https://en.wikipedia.org/wiki/Postdoctoral_research

34. Research-based Education at BA, MA and PhD Level / Thematic Seminarfor Higher Education Reform Experts 9-10 July 2012 [Text] // Reader. - Yerevan,Armenia: Yerevan State Linguistic University "Bryusov", 2012. - 24 p.

35. Research-based Education: Strategy and Implementation / Seminar forBologna and Higher Education Reform Experts 5-7 November 2012 [Text] //Reader. - Budapest : Eotvos Lorand University (ELTE), 2012. - 29 p.

36. The Academic Ranking of World Universities. Shanghai Jiao TongUniversity in China [Electronic resource]. - URL : http://www.arwu.org/

37. The Bologna Process 2020 - The European Higher Education Area inthe new decade. Communiqué of the Conference of European MinistersResponsible for Higher Education. Leuven and Louvain-la-Neuve, 28-29 April2009 [Electronic resource]. - URL: http://www.bologna2009benelux.org/

38. The Global Competitiveness Report 2012-2013 / World Economic Forum[Electronic resource]. - URL : http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2012-13.pdf

39. THE World University Rankings [Electronic resource]. - URL : http://www.timeshighereducation.co.uk/

https://en.wikipedia.org/wiki/London_School_of_Economicshttp://www.ehea.infohttps://en.wikipedia.org/https://en.wikipediahttp://www.arwu.org/http://www.bologna2009benelux.org/http://www3.weforum.org/docs/WEF_Globalhttp://www.timeshighereducation.co.uk/

14


Філософія,методологія,

теорія та історіядержавногоуправління

ВІСНИК НАДУ

Радмила Войтович,доктор наук з державного управління, професор,професор кафедри філософіїі методології державного управління НАДУ

Модернізація державного управління в умовахглобальної інтеграції

У межах цієї статті зроблено концептуальний аналіз модернізації державногоуправління в умовах глобальної інтеграції, розкрито методологічний змістмодернізації, досліджено її вплив на умови взаємовідносин між державами,конкретизовано рівні, форми та засоби модернізації державного управління.Ключові слова: трансформація, модернізація, модернізація державногоуправління, глобалізація, глобалізаційні процеси, революція, осучаснення,національна держава, наздоганяючий розвиток.

Within this paper analyzes the conceptual modernization of public administrationin terms of global integration, concepted content modernization, studied its effecton the relationship between the conditions, specified level, and forms of publicadministration modernization.Key words: transformation, modernization, modernization of public administration,globalization, globalization or processes, revolution, modernization, national state,nazhodanyayuchyy development.

Постановка проблеми. Сучасні глобалізаційні процеси сьогодні набулиособливої інтенсивності та оформились у достатньо чіткі інституційні фор-ми модернізації в різних сферах суспільного життя як окремої країни, так ісвітоустрою в цілому. Модернізація є важливим показником розвитку дер-жави, рівня життєдіяльності громадян, а відповідно і важливою передумо-вою демократичної, соціальної, політичної й культурної організації су-спільства. Водночас усе частіше вона породжує тенденції кризових явищ,глибинних суперечностей, що в кінцевому підсумку засвідчує "кризу ефек-тивності національних держав", "кризу легітимності міжнародних інсти-тутів", а отже, й "кризу ідентичності" сучасної людини, яка обережно ста-виться до "космополітичних цінностей" і віддає перевагу національниморієнтирам суспільного розвитку як каталізатору подолання внутрішніх тазовнішніх суперечностей такого розвитку.

15


Однією з умов реалізації сучасної глобалізації є модернізація, яка за-кономірно розглядається як інтернаціональний процес та один із варіантівсуспільного розвитку, що приводить до вдосконалення та накопичення по-зитивних кількісних і якісних змін у розвитку певного явища (економічних,соціальних, демографічних, культурних та ін.). Відповідно до цього модерні-зація, яка сьогодні охоплює переважну більшість країн, може привести сучас-ний транснаціональний світ до повної його невпізнанності, внаслідок чоговона породжуватиме й чимало проблем, які можуть спровокувати небезпеч-ний конфлікт, що позначиться на специфіці політики національних держав.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'я-зання даної проблеми. На думку американського ученого П.Ратленда, глоба-лізація приходить на зміну модернізації, а тому вона не є одним із факторівїї здійснення, до приходу глобалізації "економічний та політичний розви-ток трактувався як зміна стадій або подій, просторово поділених кордона-ми суверенних держав… з приходом глобалізації таке розуміння історіїлюдства замінено синхронним баченням, яке фіксує події одночасно, нерозподіляючи їх у просторі та часі" [1, с. 15]. Більшість дослідників прицьому появу глобалізаційних тенденцій пов'язують саме з розпадом Радян-ського Союзу, який привів до утвердження нової моделі політичних та куль-турних цінностей, що стало першою формою модернізації системи держав-ного управління.

Мета статті - зробити концептуальний аналіз модернізації держав-ного управління в умовах глобальної інтеграції. Досягнення даної метизумовлює вирішення таких завдань, як: розкрити методологічний змістмодернізації, дослідити як вона впливає на умови взаємовідносин між дер-жавами, конкретизувати різні форми та засоби модернізації державногоуправління.

Виклад основного матеріалу дослідження. Глобалізація справляє знач-ний вплив на модернізацію національних систем державного управління, атакож вона відкриває нові можливості для розвитку людства, являючи со-бою "інтеграцію інтересів та можливостей у реальному часі", вона відміняєісторичний час, а певною мірою і простір. Теоретично віднині будь-яка країнаі будь-який народ, незважаючи на специфіку своєї історії, можуть скориста-тись економічними, геополітичними та технологічними перевагами, яківідкриваються перед ними, якщо вони відчинять свої двері міжнароднійспільноті.

На нашу думку, одним із факторів, який увиразнює потребу виникнен-ня модернізації, є нерівні умови розвитку національних держав у сучаснихглобалізаційних процесах, де одні з них розвиваються швидше, інші нама-гаються їх наздогнати. Модернізація є тим засобом, який може змінити такіумови взаємовідносин між державами. По-перше, хтось когось може обігна-

16


ти, відповідно до чого зміниться його місце в таких змаганнях; по-друге,політична та економічна могутність може перейти від однієї країни до іншої -історія знає чимало прикладів, коли могутні держави перетворювались надругорядні, а невідомі за кількасот років ставали могутніми наддержавами.Така драматична нерівність, яка спостерігається між державами сьогодні,перетворилась на глобальну проблему, що вказує на ймовірність виникнен-ня міжцивілізаційного конфлікту, який чітко покаже несумісність інтересівта цінностей між окремими державами. Саме тому модернізація є вкрайнеобхідною, оскільки передбачає підтягування окремих держав до найви-щих стандартів розвитку, вона фактично сприяє подоланню певної не-рівності, яка спостерігається у розвитку між державами.

Проте розуміння сутності модернізації в такому ракурсі не може зво-дитись до тотожного запозичення досвіду розвитку одних держав у інших,оскільки в першу чергу вона передбачає озброєння позитивним потенціа-лом функціонування своїх власних традицій та інститутів і жодною міроюне означає відмову від власних цивілізаційно-культурних ідентичностей.Запозичення буде ефективним лише в тому випадку, якщо в результаті утво-ряться симбіозні форми, які не ламатимуть цивілізаційно-культурну іден-тичність. У протилежному випадку, коли модернізація матиме насильницькіформи, вона буде згубною для розвитку як держави, так і цивілізації в цілому.

При цьому, аналізуючи методологічні засади модернізації, доцільнорозглянути її зміст у співвідношенні з альтернативними категоріями. До-цільно також чітко розмежовувати поняття модернізації та трансформації.Якщо модернізація передбачає адаптовану до сучасних вимог зміну проце-су з набуттям ним нової позитивної якості, то трансформація являє собоюперетворення внутрішньої сутності певного явища та переведення його зодного стану функціонування в інший.

Неправильним також є ототожнення категорій модернізації та осучас-нення, адже це категорії, які методологічно не збігаються між собою. З нашоїточки зору, осучаснення є складовою модернізації, оскільки воно передбачаєнаявність певного еталона сучасності, зіставлення з яким породжує праг-нення досягти або зрівнятися з вищим рівнем. Це безпосередньо викликанотим, що в умовах глобалізації відбувається нерівномірний розвиток держав,оскільки співіснують так звані передові, розвинені та відстаючі країни, дляяких характерна така форма співіснування, як "наздоганяючий розвиток",осучаснення ж підтягує його до найвищих стандартів такого розвитку.

У свою чергу, постійне "осучаснення" - це об'єктивний цивілізацій-ний процес, що природно призводить до різних форм протистояння - непо-розуміння, традиціоналізму, консерватизму, поквапливості та боротьби з їхнаслідками - відставанням, посиленням зовнішньої залежності, застоєм такризами. Саме за таких причин модернізація здійснюється частково й не-рівномірно, оновлюються лише окремі соціальні та політичні інститути,

17


сфери промисловості й виробництва, завдання та ідеології, а також (що неменш важливо) й суспільні настрої.

Принципова методологічна відмінність спостерігається і в розумінніспіввідношення понять "модернізація" та "революція". Так, модернізаціяздійснюється хоча й системно, проте фрагментарно, тоді як революція являєсобою суцільну й конструктивну зміну закономірностей функціонуванняпевного явища. Водночас фрагментарна модернізація є суттєво обмеженою,оскільки вона відбувається досить повільно, лишаючи поза увагою відста-вання та певні форми протидій, тоді як революція є крайньою радикальноюформою зміни внутрішньої сутності функціонування певного явища. Рево-люція закономірно має двосторонній характер, а саме: з одного боку, вонавиникає в результаті недостатньо швидкої та комплексної модернізації, а здругого - є певною формою протесту проти самого процесу модернізації тайого соціальних наслідків. У цьому контексті революція приводить до роз-паду старої системи, створює нові інституції, правові та політичні норми,які забезпечують участь громадськості в державно-управлінському та по-літичному житті.

Залежно від умов, специфіки та особливостей реалізації модернізаціїдоцільно виділити відповідні її рівні, форми, способи й типи.

Передусім слід виокремити два рівні модернізації: внутрішній (поро-джений факторами потреб суспільного розвитку в середині окремої країни)та зовнішній (породжений сучасними умовами глобалізації, які зачіпаютьархітектуру світу в цілому).

Аналізуючи більш докладно внутрішній рівень модернізації, слід ви-ходити з розуміння еволюції соціальної структури суспільства та безпосе-редньо суб'єктів здійснення модернізаційно-глобалізаційного процесу. Внут-рішня модернізація передбачає трансформацію соціальних інститутів у се-редині держави. Прикладом цього може бути перехід від однієї системидержавного управління до іншої (від адміністративно-командної до демо-кратичної). Кожна держава має свою власну національно регламентованусистему інститутів, і коли на певному етапі її розвитку вони доводять своюнеефективність, постає потреба внутрішньої модернізації, яка має відпові-дати виключно її національним інтересам та критеріям.

Коли мова йде про рівень зовнішньої модернізації, то в першу чергупостає питання про узгодження діяльності між владними інститутами роз-винених країн щодо подолання негативних економічних та політичнихнаслідків сучасної глобалізації, оскільки це дасть змогу створити нову ефек-тивну структуру світу. На думку російського вченого Ю.Афанасьєва, управ-ління прийдешнім світом вочевидь буде здійснюватися складними багато-рівневими системами, не обов'язково навіть державними, в яких на остан-ньому місці перебувають фактори, що регулюють взаємовідносини у різнихсферах і забезпечують загальну стабільність, право, моральність [2, с. 367].

18


При цьому слід відзначити, що безпосереднім суб'єктом реалізаціївнутрішньої модернізації є суспільство, окрема людина, тоді як суб'єктомреалізації зовнішньої модернізації виступає держава. Проте ця теза запере-чується певними вченими, які вважають, що модернізація є природно-істо-ричним процесом, і тому жодною мірою не доцільно розглядати активнуроль держави, її правителя чи власну ініціативу окремих груп громадськості,які впливають на реалізацію відповідних корпоративних рішень.

Залежно від рівнів реалізації модернізації можна виділити такі основніспособи її здійснення: фрагментарна (стосується окремих аспектів транс-формації сфер суспільного життя); неповна (характеризує часткову транс-формацію внутрішніх закономірностей функціонування певного суспільногоявища); незавершена або часткова (включає поряд з культивуванням та до-мінуванням власного духовного капіталу запозичення чужого); прогресив-на (термінова трансформація суспільства чи окремих його сфер, яка відпо-відає сучасним вимогам і підготовлена попереднім етапом суспільного роз-витку); перервана (якщо трансформація окремого явища та адаптація йогонових умов не приводить до конкретного, наперед визначеного результату,вона припиняється); наздоганяюча (передбачає чітке наслідування транс-формаційних норм суспільного розвитку і відіграє важливу роль у життє-діяльності сучасних суспільств).

Відповідно до суспільно-історичного та економічного критеріїв мож-на виділити такі типи модернізації: доіндустріальний (перехід від природ-них виробничих сил до мануфактури); ранньоіндустріальний (технологіч-но-детермінований переходом від ремісничого, мануфактурного виробництвадо фабрично-заводського); пізньоіндустріальний (перехід від фабрично-за-водського до потоково-конвеєрного способу виробництва); постіндустріаль-ний (зумовлений сучасною технологічною революцією) [3, с. 76].

Аналізуючи специфіку реалізації модернізації державного управлін-ня, цілком виправдано розглядати її не лише як зовнішнє перетворення, алеі як внутрішнє, оскільки її основною метою є саме перетворення світу люд-ських взаємовідносин. Адже все частіше сьогодні йдеться про формуванняособливого типу людини, не здатної зрозуміти доцільність модернізації, щов кінцевому підсумку, за І.Кантом, засвідчує її соціальна інфантильність,яка блокує будь-який розвиток у бік відкритого суспільства та його модер-нізаційних процесів. Усе це вказує на доцільність активізації людинотвор-чого фактора в сучасних глобалізаційно-модернізаційних умовах, розумін-ня можливості та обов'язковості здійснення модернізації сучасного світу.Цінною в цьому плані є концепція "трьох К" М.Мамардашвілі, яка задовгодо цього фактично передбачила зміст буття людини на початку ХХІ ст. Відпо-відно до концепції доцільно дотримуватися трьох основних позицій: 1) світтакий, що в будь-який момент у ньому може щось відбутися тільки за учас-тю людини; 2) людина не лише може, але й зобов'язана брати участь у побу-

19


дові структури світу, тому що вона це може; 3) сьогодні очікується прихід"антропологічної катастрофи", який може призвести до загибелі цивілізації,тому людина має все зробити заради окультурення середовища, в якому вонатимчасово перебуває [4, с. 68]. Недотримання цих трьох позицій може при-звести до так званого модернізаційного нігілізму, який позбавить сучаснийсвіт можливості досягнення конкретної модернізаційної перспективи свогоісторичного розвитку в умовах глобалізації.

Важливу роль у контексті здійснення модернізації відіграє держава,основна функція якої в першу чергу зводиться до вибору адекватної стра-тегії розвитку суспільства та формування нової парадигми його функціону-вання. Роль держави також зводиться до політичної організації модерніза-ційного процесу конкретно у здійсненні серії економічних, політичних, со-ціальних та інших трансформацій, які забезпечують якісно новий рівеньсуспільного розвитку. За таких умов, на нашу думку, основним принципоммодернізації держави та суспільства має стати реалізація принципу собор-ності, який би цілком відображав їх самобутні цінності. На жаль, у системідержавного управління завжди є конфлікт інтересів між прогресивною мен-шістю та консервативною більшістю, яка нічого змінювати не хоче, інно-ваційні методи діяльності досить часто належно не сприймаються, не ка-жучи вже про можливість їх реалізації. Тому в цьому контексті особливоважливою є регулятивна роль певної зовнішньої інстанції, здатної спряму-вати частковий модернізаційний процес, забезпечувати його точність тапослідовність. Тобто в державі має бути створений конкретний державнийінститут, який би забезпечував ефективне здійснення процесу модернізаціїсуспільства та основних сфер його життєдіяльності.

Некоректним є також твердження, що модернізація - це одна із формнаслідування західних стандартів суспільного життя, які безпосередньоможна адаптувати до загальнонаціональних традицій. Різні цивілізації ма-ють рівнозначну цінність, історичну унікальність та самобутність, які в про-цесі своєї життєдіяльності доцільно зберігати та примножувати, відповіднодо цього неприпустимим є видавати свої порядки за еталон і намагатись їхпоширювати. Важливо й те, що в третьому тисячолітті на Заході сформува-лись такі форми соціальних антагонізмів, які породили відповідну низкупроблем у розвитку постіндустріального суспільства та призвели до так зва-ної ерозії базових цінностей, які перешкоджають фундаментальним осно-вам такого суспільства.

Саме тому сьогодні йде мова про модернізацію національних системдержавного управління, яка б оминала цінності західного світу. Адже сампо собі вплив Заходу здатний породжувати різні форми синтезу цивілізаційта модернізацій, які не завжди можуть мати позитивний результат та навітьпризводити до "феномену нової варваризації". В таких умовах пріоритет-ними стають квазідемократичні цінності модернізації, які перешкоджають

20


ефективному та стабільному розвитку національних держав, що, вислов-люючись словами С.Хантінгтона, породжує "зіткнення цивілізацій".

Проте ще на початку 70-х рр. Л.Штраусс, виступаючи з першою допо-віддю Римського клубу, наголошував, що реалізувати однаковою міроюзахідні методи процвітання людству не вдасться… враховуючи те, що пов-не дотримання прав людини дає їй можливість вільно розвиватися і всі бу-дуть діяти однаково, а отже, будуть рівними, прогрес забезпечує дедалібільший розквіт, а він - дедалі більшу свободу та справедливість … цейпрогрес веде до "суспільства загальної рівності", до світової Ліги вільнихта рівних націй, які складаються з вільних та рівних людей. А оскільки існу-вання якої-небудь групи вільних та процвітаючих країн тривалий час не-можливе слід прагнути до розквіту кожної країни і світового співтовари-ства. Збереження західної демократії забезпечується демократизацією реш-ти світу ("глобальна демократія") [5].

Це все свідчить про те, що модернізація без адекватно розвиненихсоціальних передумов може призвести до модернізаційної утопії, яка здат-на спричинити появу низки негативних факторів. Щоб цього не сталося,необхідні: по-перше, справді реформаційна діяльність влади; по-друге,постійні, конструктивні та системні зусилля зацікавлених у створенні від-критого суспільства демократичних сил. Усупереч цьому неминучим є "уто-пічний популізм", який може призвести до певних перекосів у бік модерніза-ційного авторитаризму. Тому навряд чи можна стверджувати, що модерні-зація, на відміну від глобалізації, привносить певну визначеність у суспіль-ному розвитку, що це процес, який регламентує та детермінує всі формисуспільного розвитку, оскільки це тим самим стає запереченням можливостііснування відкритого суспільства з його демократичними інститутами.

Процеси модернізації державного управління в Україні сьогодні в пер-шу чергу пов'язуються із формуванням відкритого суспільства, яке перед-бачає модернізацію цінностей та імперативів суспільного розвитку, що відпо-відали б змісту національної ідеї (на сьогодні вона ще перебуває на етапісвого становлення). В цьому плані постає питання можливості модернізаціїй самої національної ідеї, адже кожен історичний період розвитку вимагаєформування нової національної ідеї, а не "реанімування" попередньої, здат-ної забезпечити формування національної ідентичності, яка може проти-стояти умовам насильницької модернізації.

Здійснюючи сьогодні в Україні відповідні модернізаційні проекти, слідвідпрацювати певний методологічний інструментарій, який забезпечить їйможливість ефективного включення в сучасні глобалізаційні процеси шля-хом відмови від так званих "вульгарних версій модернізацій" та виробленнянатомість ефективної моделі внутрішньої модернізації. З нашої точки зору,будь-яка держава має рухатись у напрямі прогресивної модернізації. З цьо-го приводу слід чітко проаналізувати, чи завжди модернізація держави супро-

21


воджується модернізацією суспільства, оскільки держава змінюється одно-часно із суспільством та під його впливом, але модернізуватись воно можеіншим шляхом.

Модернізація держави може здійснюватися двома способами. Перший -коли держава може панувати, нічого не змінюючи в суспільстві, але здатнастати агентом його модернізації, адже саме держава має забезпечити повнеоновлення суспільних відносин, і другий - коли держава не модернізуєтьсясама та відповідно уникає модернізації суспільства, або стримує його мо-дернізацію, чинить опір цьому процесу. Інший варіант розвитку виникаєтоді, коли держава не модернізується сама та уникає модернізації суспіль-ства, або ще гірше - заперечує його модернізацію та всіма силами проти-стоїть їй. Унаслідок цього виникають революційні кризи, боротьба з кон-серватизмом та реакцією, які модернізують державу та суспільство. Модер-нізаційний процес вони і підштовхують, і водночас стримують. При цьомувідзначимо, що ефективна модернізація є можливою лише за одночасногоузгодження участі суспільства та держави в модернізації. Модернізація єсистемним процесом. Якщо один з елементів цієї системи (частина су-спільства або конкретна державна інституція) випадають із нього, модерні-зація стає неможливою. Тому, пропонуючи конкретні шляхи щодо модерні-зації системи державного управління в Україні, доцільно створити конк-ретні модернізаційні програми, до розробки яких мають бути залучені пе-редусім різні наукові співтовариства. Такі модернізаційні програми повиннізабезпечувати цілісність процесу модернізації, а отже, стосуватись передусімсфери державного управління, враховуючи національні інтереси, особли-вості культури та ідеології розвитку, яку держава намагається прищепитисуспільству.

При цьому слід пам'ятати і про те, що хоч би які ідеологічні та політичніцілі модернізаційного розвитку ставились державою, все одно ідеї модерні-зації мають певного роду імперативний характер. Для більш розвинених країнмодернізація є змагальним процесом, який забезпечує оновлення та осучас-нення окремих сфер життя суспільства - наздоганяючий та випереджальнийрозвиток між собою чергуються. Для тих країн, які з різних причин ві

Documents

ВІСНИКacademy.gov.ua/NMKD/library_nadu/Visnyk_NADU/cc00713c-b7... · 2013-10-18 · 1 ВІСНИК Національної академії державного управління