ДОРОЖНЯ КАРТА...В УКРАЇНІ: 2015-2016 РОКИ Київ, 2014 Дорожня карта розвитку підприємництва в Україні: 2015 - 2016

ДОРОЖНЯ КАРТАРОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

В УКРАЇНІ: 2015-2016 РОКИ

Київ, 2014

Дорожня карта розвитку підприємництва в Україні: 2015 - 2016 роки. – К.: Центр громадської експертизи, Центр міжнародного приватного підприємництва, 2014. – 20 с. – Бібліографія: с. 2.

Консалтингове об’єднання “Центр громадської експертизи”

Авторський колектив: Кирило Рубановський Наталія Ходько, к. соц. н. Наталія Балдич, к. держ. упр. Любомир Чорній

Науковий редактор: Любомир Чорній

Коректура: Мирослава Василиків Катерина Шелупахіна Дизайн і верстка: Родіон Величенко

Представлене видання містить Дорожню карту невідкладних реформ у сфері підтримки розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на 2015 – 2016 роки.

У Дорожній карті, на основі аналізу актуального стану розвитку малого та середнього підприємництва (МСП), виявлення системних проблем і перешкод для його розвитку, визначено стратегічні й тактичні завдання, а також пропоновані експертами пріоритети державної політики у сфері підтримки розвиткуМСП.

Дорожня карта містить опис основних засад, а також системи політичних заходів і кроків у сфері підтримки розвитку МСП. Окремої уваги заслуговують пропозиції з удосконалення законодавчого регулювання основних аспектів діяльності МСП, які включають пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства, скасування неефективних регулювань та прийняття нових актів законодавства.

Пропозиції, що містяться у Дорожній карті, адресовані народним депутатам України, державним службовцям та посадовим особам органів місцевого самоврядування, які займаються розробленням та реалізацією державної політики у сфері підтримки розвитку МСП, а також представникам МСП та їх об’єднань, науковцям i експертам у сферах економіки та розвитку підприємництва.

Аналітичний звіт підготовлено Центром громадської експертизи (ЦГЕ) на запит Центру міжнародного приватного підприємництва (СІРЕ), що виконує проект “Впевнений бізнес – заможна громада” за фінансування Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст аналітичного звіту є виключно відповідальністю авторів і необов’язково відображає офіційну позицію СІРЕ чи USAID.

Будь-яка частина цього видання не може бути відтворена або використана в жодний спосіб без відповідного посилання на першоджерело, ЦГЕ та СІРЕ.Повне відтворення тексту аналітичного звіту в будь-якій формі можливе лише з письмової згоди ЦГЕ.

© Центр міжнародного приватного підприємнитцва, 2014 рік© Центр громадської експертизи, 2014 рік

3

В Україні у 2013 році налічувалося 393,3 тис. підприємств. З них лише 659 підприємств є великими, тобто мають більше 250 працівників і річний дохід більше 50 млн євро. Тож, 99,8% підприємств у країні відносяться до категорії малих і середніх, з них 81,0% – це мікропідприємства з кількістю працівників до 10 осіб і річним доходом до 2 млн євро. Крім того, у 2013 році в Україні налічувалось 1 329 тис. фізичних осіб-підприємців.

У 2013 році налічувалось 86 малих і середніх підприємств (МСП) та 292 фізичних осіб-підприємців (ФОП) на 10 тис. населення.

Із 7,4 млн осіб, зайнятих на підприємствах України, у 2013 році понад дві третини (67,8%) працювало у секторі МСП: 40,7% на середніх і 27,1% на малих підприємствах. ФОП забезпечували роботою 993,8 тис. найманих працівників. Загалом у 2013 році сектор МСП забезпечував зайнятість 24,6% економічно активного населення України.

Вказана статистика не враховує значну частину підприємців та їх працівників, які зайняті неофіційно через надмірну зарегульованість підприємницької діяльності та значне фіскальне навантаження на бізнес. Тіньова зайнятість в Україні оцінюється на рівні 4,5 млн. осіб у віці від 15 до 70 років (або 22,1% від загальної кількості зайнятих). Майже дві третини (61%) неофіційно зайнятих громадян працює у мікропідприємництві та малому підприємництві. У розрізі видів економічної діяльності, тіньова зайнятість найпоширеніша у приватному сільськогосподарському виробництві та в будівництві (39,4%)1.

Слід зазначити, що у 2010–2013 роках кількість офіційно зайнятих на МСП в Україні зменшилась: з 5 557,9 тис. осіб до 5 022,5 тис. oсіб. Кількість зайнятих як ФОП та їх найманих працівників впродовж згаданого періоду також зменшилась: з 2 814,5 тис. осіб до 2 322,6 тис. oсіб. Очевидно, що ця статистика враховує як осіб, що реально припинили працювати, так і осіб, що перейшли у тіньовий сектор.

Водночас, зменшувалася питома вага МСП у загальному обсязі реалізації товарів і послуг: обсяг реалізації МСП у 2010 році склав 1 964,6 млрд грн., а у 2013 році – 2 332,4 млрд грн., що становило 58,4% обсягу реалізації всіх підприємств у 2010 році і 57,6% – у 2013 році. Причинами такого зменшення, за оцінками експертів, стали несприятливі економічні та регуляторні умови, тінізація та загальне згортання діяльності МСП2.

У 2013 році найбільший внесок в загальний обсяг реалізації підприємств належав великим

підприємствам – 42,4%. Водночас внесок середніх підприємств у реалізацію товарів і послуг у відповідному році був не набагато меншим – 41,0%.

Попри безперечну важливість великих підприємств для економіки України, для формування ВВП та бюджетів, вони не здатні забезпечити споживачів рядом товарів та послуг. У низці видів економічної діяльності до 100% товарів та послуг забезпечує сектор МСП. Так, недержавні послуги освіти і охорони здоров’я надають виключно МСП, а у сфері операцій з нерухомим майном та організації харчування в Україні працюють всього 2-3 великих підприємства.

Обсяг реалізації товарів та послуг ФОП у 2010 році становив 230,4 млрд грн., а у 2013 році – 284,2 млрд грн. З огляду на це, ФОП передусім виконують соціальну функцію – забезпечують зайнятість населення, а також задовольняють попит значного числа споживачів (населення та підприємств) щодо широкого спектру товарів і послуг.

Таким чином, сектор МСП відіграє важливу роль в національній економіці. Разом з тим, масштаби розвитку МСП є набагато меншими, ніж у розвинутих країнах, зокрема країнах-членах Організації економічного співробітництва і розвитку, де МСП забезпечує від 60% до 70% зайнятості, а його внесок у додану вартість сягає 55%3. Таким чином, сектор МСП в Україні на сьогодні поки не став визначальним чинником зростання національної економіки.

З викладеного вище випливають такі висновки:

• МСП є найбільш поширеною формою реалізації свободи підприємницької діяльності для основної маси громадян; існування МСП є передумовою здорової економічної конкуренції, а також зайнятості та підтримання добробуту для значної частини населення;

• МСП робить значний внесок в економіку країни, задовольняє суттєву частину попиту на товари та послуги масового споживання;

• МСП чутливіший і вразливіший до політичних та регуляторних умов, але водночас гнучкіший, більш придатний до інновацій і швидше адаптується до змін;

• значення МСП зростає в умовах загальної деіндустріалізації багатьох міст та селищ України; у сільській місцевості МСП практично не має альтернативи і є одним із основних джерел доходів мешканців аграрних регіонів.

АКТУАЛЬНИЙ СТАНрозвитку МСП в Україні

ДОРОЖНЯ КАРТА РОзвИТКУ ПіДПРИєМНИцТвА в УКРАїНі: 2015-2016 РОКИ

4

Відсутність сталої позитивної динаміки розвитку МСП в Україні свідчить як про наявність суттєвих проблем, що стримують його розвиток, так і про потребу у формуванні та реалізації адекватної та ефективної державної політики у сфері підтримки розвитку МСП. Так, застосування спрощеної системи оподаткування і звітності суб’єктами МСП не гарантує їм захист від адміністративного тиску та зловживань з боку фіскальних і контролюючих органів. Поширеними є прояви неправомірного адміністративного втручання у формі вимог про сплату податків раніше обумовлених законодавством термінів, доведення “планових завдань” щодо платежів до бюджету, необґрунтованих перевірок, інших контрольних заходів, запитів про надання інформації тощо. Суттєвими перепонами для підприємницької діяльності є складність податкової звітності, поширеність штучних перепон при її поданні, упередженість контролюючих органів та судів при розгляді відповідних скарг та позовів4.

Серед основних проблем економічного характеру, що перешкоджають динамічному розвитку МСП: слід вказати недостатній попит на його товари та послуги (1); надмірні ціни на енергоносії, сировину та матеріали (2); брак власних обігових коштів (3); обмежені виробничі потужності для нарощування обсягів виробництва (4); обмежений доступ до кредитних ресурсів та інвестицій (5) тощо.

МСП також важко конкурувати з великими підприємствами, хоча стратегічний інтерес держави полягає у підтримці економічного

зростання та сприяння переходу малих підприємств в категорію середніх, а середніх – в категорію великих, оскільки саме у разі такої динаміки досягається найбільший економічний ефект.

Таким чином, ключові перешкоди для розвитку сектору МСП перебувають поза впливом суто економічних чинників і зумовлені недосконалістю державної регуляторної політики (1), непрозорістю відносин суб’єктів, що представляють сектор МСП, та владою (2), відсутністю сприятливого інвестиційного клімату в країні (3).

Зазначене свідчить про наявність проблем системного характеру, що перешкоджають розвитку МСП в Україні. У суспільстві не сформовані належні світоглядні передумови для розвитку МСП, пощиреним є упередження ставлення до приватного сектору економіки, а політика щодо підтримки розвитку МСП є непослідовною та неефективною. Водночас значна частина проблем зумовлена надмірним втручанням держави у господарську діяльність, а також низьким рівнем правової культури (нехтуванням нормами національного законодавства) з боку посадовців органів публічної влади та самих підприємців

Вирішення вказаних вище проблем вимагає розроблення та впровадження реалістичної довгострокової стратегії підтримки розвитку МСП, що передбачатиме: формування більш сприятливого середовища для розвитку бізнесу (1), побудову конструктивних відносин між МСП та владою (2), створення дієвої системи гарантування прав та інтересів суб’єктів МСП (3).

1 Див.: Індекс політики в сфері МСП: країни Східного партнерства, 2012 рік – Хід реалізації Акта ЄС про малий бізнес / Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Програма з підвищення конкурентоспроможності країн Євразії (http://ufpp.gov.ua/content/PDF/stranu_vostochnogo_partnersta_2012_ru.pdf).

2 Резолюція Форуму малого і середнього бізнесу “Виклики на 2014–2017 роки”, 9 квітня 2014 року, м. Київ.

3 Див.: Індекс політики щодо МСП: країни Східного партнерства – 2012. Хід реалізації Актy щодо малого бізнесу для Європи / Організація економічного співробітництва і розвитку (ОСЕР), 2012 (http://ufpp.gov.ua/content/PDF/krainu_shidnogo_partnerstva_2012_ua.pdf).

4 Див.: Податковий індекс / Європейська Бізнес Асоціація, Травень 2014 (http://www.eba.com.ua/static/indices/tax/EBA_Tax_Index_apr2014%20Ukr.pptx).

5

ОСНОвНі ПРОБЛЕМИрозвитку МСП в Україні

Відносини між суб’єктами господарювання та органами публічної влади характеризуються незбалансованістю прав і обов’язків, браком (неефективністю) механізмів гарантування законних прав та інтересів таких суб’єктів, які представляють сектор МСП, і неврівноваженістю механізмів відповідальності підприємців та органів публічної влади.

Проявами даної проблеми, зокрема, є надмірний обсяг або нечітке визначення меж повноважень органів публічної влади щодо суб’єктів господарювання (1); недостатнє та нечітке визначення процедур державного регулювання господарської діяльності, зокрема реєстраційних та дозвільних процедур, підстав та порядку здійснення заходів державного контролю (нагляду) тощо (2); невиправданий обсяг фіскальних та заборонних (обмежувальних) повноважень органів публічної влади (3); нечітке визначення складу та ознак

правопорушень у сфері господарської діяльності (4); обмеженість дієвих засобів юридичного захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання (5); декларативність та неефективність правових норм щодо юридичної відповідальності органів публічної влади та їх посадових осіб (6).

Наслідками існування даної проблеми є численні форми зловживань повноваженнями з боку органів публічної влади та їх посадових осіб, надмірний фіскальний тягар для суб’єктів МСП, застосування до них санкцій та обмежень, що не відповідають характеру й реальній шкоді (небезпечності) вчинюваних дій тощо. В свою чергу, це спонукає суб’єктів господарювання, що представляють сектор МСП, до згортання легальної діяльності та їх тінізації. Зазначена проблема тісно пов’язана з поширеністю корупції в органах публічної влади.

У сфері господарської діяльності існує значна кількість невиправданих та неефективних регулювань (вимог, обмежень), сформованих внаслідок застосування підходів, успадкованих від командно-адміністративної системи. Реально впроваджувані заходи з дерегуляції господарської діяльності справді позитивно впливають на МСП

та звужують простір для корупції, проте ці заходи є недостатніми для суттєвих перетворень і не змінюють систему відносин влади та підприємництва.

Проявами даної проблеми, зокрема, є надмірний перелік видів діяльності, що потребують отримання ліцензій та документів дозвільного характеру (1); надмірна складність та тривалість

У відносинах суб’єктів господарювання, що представляють сектор МСП, з посадовими особами органів публічної влади, зокрема дозвільних та контролюючих органів, судів тощо часто присутня корупційна складова.

Проявами даної проблеми, зокрема, є вимагання та одержання посадовими особами органів публічної влади надання неправомірних вигод (хабарів, подарунків) (1); нелегальні угоди (оборудки) між посадовими особами публічної влади та підприємцями з метою вирішення певних питань, пов’язаних з веденням господарської діяльності (2); незаконне сприяння та надання неправомірних переваг певним суб’єктам господарювання, в тому числі в межах конкурсних процедур, державних закупівель, при наданні доступу до публічних

ресурсів (державного та комунального майна, земель) (3); ігнорування правопорушень та сприяння уникненню відповідальності за їх вчинення (4); фактичне набуття посадовими особами органів публічної влади частки в приватному бізнесі через підставних осіб (5) тощо.

За даними Індексу глобальної конкуренції (2014), корупція є найбільш суттєвою проблемою для розвитку бізнесу в Україні5. Наслідками існування даної проблеми є суттєва тінізація бізнесу, поширеність нелегальних схем та засобів впливу, зневіра значної частини підприємців, що загрожує руйнуванням системи публічної влади та нівелюванням функціонування вітчизняної правової системи.

1. Нерівноправність відносин суб’єктів МСП та органів публічної влади

2. Поширеність корупції в органах публічної влади

3. Надмірна зарегульованість господарської діяльності


6

В Україні досі не вироблені прозорі та зрозумілі механізми доступу суб’єктів господарювання до державних та комунальних ресурсів (земель, майна, фінансування).

Проявами вказаної проблеми, зокрема, є надмірна складність, значна тривалість та вартість процедур надання у власність або користування (оренду) земель державної та комунальної власності, а також державного та комунального майна (1); законодавча неврегульованість розміру пов’язаних з цим платежів (витрат суб’єктів господарювання) (2); нерозвиненість інструментів державно-приватного партнерства, в т. ч. у формі концесії (3); непрозорість та несправедливість умов під’єднання

до інженерних мереж загального користування (4); непрозорість механізмів та критеріїв (підстав) надання державної фінансово-кредитної підтримки (5) тощо.

Вказана проблема має наслідком розподіл публічних ресурсів виходячи з політичних уподобань та суб’єктивного бачення депутатів місцевих рад і окремих посадових осіб органів публічної влади, а в ряді випадків – на підставі корупційних мотивів, а також неефективне використання державного і комунального майна та земель, зменшення реальних надходжень до бюджетів різних рівнів.

Суттєвою перешкодою для розвитку МСП є брак дієвих правових механізмів захисту суб’єктів господарювання, зокрема, у відносинах з органами публічної влади.

Проявами вказаної проблеми є недостатність та недієвість механізмів оперативного захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання без звернення до суду (1); декларативність та неефективність механізмів адміністративного оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень до вищестоящого органу влади (2); нерозвиненість механізмів досудового врегулювання спорів та медіації (3); невиправдана обмеженість строків звернення до адміністративного суду та оскарження судових рішень (4); значні розміри судового збору та недосконалі механізми відшкодування судових

витрат (5); відсутність усталених нормативів та практики визначення розміру шкоди, завданої суб’єктам господарювання неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів публічної влади, а також відшкодування такої шкоди (6); проблемність реального виконання судових рішень та відновлення порушених прав суб’єктів господарювання (7).

Наслідками існування даної проблеми є спотворене застосування норм права органами публічної влади, зневіра значної частини підприємців у спроможності держави захистити їх права та інтереси у порядку і спосіб, що передбачені законом, а також значна поширеність неправових звичаїв та практик, що не відповідають законодавству України.

4. Обмеженість та непрозорість доступу до державних i комунальних ресурсів

дозвільно-погоджувальних процедур (2); наявність невиправданих формальних вимог та обмежень щодо діяльності різних організаційно-правових форм господарювання (3); невиправдано широкий спектр діянь, що визнаються правопорушеннями та спричиняють настання юридичної відповідальності (4); невідповідність предбачених чинним законодавством санкцій характеру та значущості правопорушень (5); надмірна складність системи адміністрування податків та зборів, податкового обліку та звітності (6); суперечливість та

неактуальність існуючих стандартів, нормативів та норм (7).

Наслідками існування даної проблеми є фактичне нівелювання функцій системи ліцензування та дозвільної системи як засобів гарантування якості й безпечності товарів, робіт та послуг, суто формальне виконання ряду вимог, що не забезпечує досягнення цілей запровадження таких вимог, і нарешті – нереалізованість функції держави як регулятора господарських відносин.

5. Неефективність механізмів захисту прав і законних інтересів суб’єктів МСП

5 World Economic Forum. Global Competitiveness Report: 2014-15 (http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2014-15.pdf).

7

СТРАТЕГіЧНі зАвДАННЯ ЩОДО РОзвИТКУ МСП

Створити оптимальні законодавчі та організаційні передумови для започаткування і здійснення підприємницької діяльності, зростання та розвитку МСП.

Задля цього запровадити прості, зручні і зрозумілі реєстраційні та дозвільні процедури, а також процедури ліцензування, що забезпечать сприятливі умови для започаткування підприємницької діяльності та її детінізації (1). Водночас ліквідувати невиправдані адміністративні перепони та вимоги щодо ведення господарської

діяльності (2), лібералізувати систему державного нагляду (контролю) за такою діяльністю (3), зменшити адміністративний тиск на підприємців (4), що створить передумови для розвитку та зростання МСП.

За результатами здійснення вказаних заходів передбачається домогтися поступового збільшення кількості суб’єктів господарювання, що представляють сектор МСП, динамічного розвитку наявних підприємств та підвищення привабливості підприємницької діяльності в Україні.

Сформувати належні передумови для зменшення напруги і налагодження конструктивних відносин між органами публічної влади та суб’єктами господарювання, що представляють сектор МСП.

Задля цього збалансувати права і можливості правового захисту для органів публічної влади та суб’єктів господарювання (1); забезпечити прозорі умови доступу МСП до державних і комунальних ресурсів (2); створити законодавчі та організаційні передумови для участі МСП у

державно-приватному партнерстві (3); сформувати механізми для цивілізованого вирішення у правовий спосіб проблем і конфліктних ситуацій між органами публічної влади та суб’єктами господарювання (4).

Завдяки здійсненню зазначених заходів передбачається домогтись активного залучення МСП до формування та реалізації державної і місцевої політики, а також сталої продуктивної співпраці між органами публічної влади та суб’єктам господарювання, що представляють МСП.

Вжити комплексних заходів для забезпечення динамічного зростання та розширення сектору МСП, підвищення його ролі в економічному розвитку України.

З цією метою лібералізувати вимоги для входження підприємств на внутрішній та зовнішні ринки й здійснення суб’єктами господарювання, що представляють сектор МСП, господарської діяльності в різних галузях економіки (1); зняти неправомірні та антиринкові обмеження і переваги

для великого бізнесу (2); створити умови для здорової економічної конкуренції, стимули для зростання і розвитку суб’єктів господарювання, що представляють МСП (3); спростити умови ведення зовнішньоекономічної діяльності (4).

За результатами здійснення вказаних заходів передбачається переформатування та підвищення ефективності державної політики у сфері підтримки розвитку МСП, підвищення суспільної ролі та зміцнення сектору МСП.

зАвДАННЯ ДЕРЖАвНОї ПОЛіТИКИу сфері підтримки розвитку МСП

1. загальне пожвавлення та забезпечення стабільного розвитку МСП.

2. збільшення внеску МСП у розвиток національної економіки.

3. Підвищення взаємної довіри між органами публічної влади та суб’єктами МСП.


8

ТАКТИЧНі зАвДАННЯ ЩОДО РОзвИТКУ МСП

Скоротити та чітко регламентувати заходи адміністративного регулювання, нагляду (контролю) за суб’єктами господарювання, що представляють сектор МСП.

З цією метою здійснити комплексну дерегуляцію системи ліцензування та дозвільної системи, спростивши виправдані та ліквідувавши невиправдані ліцензійні та дозвільні процедури (1), обмежити застосування заходів державного нагляду (контролю), лише у сферах, що безпосередньо стосуються інтересів держави, суспільства або споживачів (2). Водночас скоротити кількість контактів між підприємцями та органами публічної

влади, таким чином суттєво звузивши підстави для виникнення спорів між ними (3), а також скоротити перелік та зменшити розмір санкцій, що застосовуються до суб’єктів господарювання, чітко врегламентувавши підстави та процедуру застосування таких санкцій (4).

Внаслідок здійснення зазначених заходів передбачається домогтися зменшення часових, адміністративних та фінансових затрат суб’єктів господарювання на вирішення адміністративних питань та проблем, вивільнивши відповідні ресурси для зростання МСП.

Створити належні законодавчі та організаційні передумови для мінімізації корупційних проявів та ризиків у взаємовідносинах суб’єктів господарювання, що представляють сектор МСП, з органами публічної влади.

З цією метою обмежити випадки взаємодії суб’єктів господарювання з органами публічної влади (1), вичерпно та чітко регламентувати процедури такої взаємодії (2), а також порядок надання адміністративних послуг та пов’язані з цим права й обов’язки суб’єктів господарювання та органів публічної влади (3). Водночас забезпечити розвиток інструментів надання адміністративних

послуг, що мінімізують прояви корупції (електронне врядування, “єдині офіси” тощо) (4); посилити відповідальність посадових осіб органів публічної влади за корупційні правопорушення та запровадити дієві механізми притягнення їх до відповідальності (5).

Внаслідок здійснення зазначеннях заходів передбачається домогтися утвердження доброчесності у відносинах суб’єктів господарювання з органами публічної влади, а також створення передумов для несприйняття корупції посадовими особами органів публічної влади та підприємцями.

Запровадити ефективні механізми оперативного (досудового) та судового захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, що представляють сектор МСП, при їх взаємодії з органами публічної влади.

Задля цього вдосконалити існуючі та створити нові дієві процедури оперативного (досудового) захисту суб’єктів господарювання (1). Одночасно спростити доступ суб’єктів господарювання до суду (2), усунути пов’язані з цим неправомірні

адміністративні та фінансові перепони (3), розширити процесуальні можливості для дієвого судового захисту суб’єктами господарювання своїх прав (4).

Завдяки здійсненню зазначених заходів передбачається досягти посилення правової захищеності суб’єктів господарювання, що представляють сектор МСП, підвищення довіри підприємців до правової системи та судової влади.

1. Обмеження адміністративного втручання у господарську діяльність МСП.

2. забезпечення ефективного правового захисту суб’єктів МСП.

3. зменшення рівня корупції при взаємодії МСП та органів публічної влади.

9

Діяльність у межах даного пріоритету має на меті загальне спрощення умов здійснення підприємницької діяльності. Передбачається обмежити адміністративне втручання у господарську діяльність лише випадками, продиктованими інтересами громадян, суспільства та держави, забезпечити адекватність такого втручання.

Ідеологічно даний пріоритет передбачає зміну парадигми відносин суб’єктів господарювання з органами публічної влади, переорієнтацію цих органів зі застосування фіскальних, каральних підходів щодо суб’єктів господарювання на виконання сервісних функцій, утвердження конструктивного партнерства влади

та підприємництва. Передбачається, зокрема, звузити перелік

видів господарської діяльності, що вимагають отримання ліцензій або документів дозвільного характеру; скоротити перелік діянь, що визнаються правопорушеннями; зменшити кількість контактів суб’єктів господарювання з посадовими особами органів публічної влади, створити дієві механізми запобігання та протидії корупції.

В межах реалізації даного пріоритету поряд із законодавчими змінами передбачаються і системні інституційні заходи, що дозволять, зокрема, змінити формат та підходи до організації діяльності органів публічної влади.

Діяльність у межах даного пріоритету передбачає комплекcне системне та водночас секторальне втручання в регулювання процедурних (операційних) питань у відносинах між суб’єктами господарювання та органами

публічної влади, зокрема пов’язаних з доступом суб’єктів господарювання до державних та комунальних ресурсів.

Передбачається системний перегляд умов надання у власність та користування державних

Діяльність у межах даного пріоритету передбачає створення комплексу правових засобів та заходів, які забезпечать ефективний захист прав та законних інтересів суб’єктів МСП у їх відносинах з органами публічної влади. Така діяльність має на меті створення системи дієвих взаємодоповнюючих судових та позасудових механізмів.

Передбачається вдосконалити існуючі та запровадити додаткові механізми оперативного захисту інтересів підприємців, що здійснюється без звернення до суду, внормувати та обмежити заходи позасудового впливу, які можуть бути застосовані до суб’єктів господарювання органами публічної влади та їх посадовими особами, що сприятиме збалансуванню можливостей оперативного правового реагування для органів публічної влади та бізнесу.

Також передбачається підвищити доступність

та ефективність механізмів судового захисту для суб’єктів господарювання шляхом вдосконалення процесуального законодавства, зменшення розміру судових витрат, запровадити реальні механізми відшкодування збитків, завданих, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів публічної влади та їх посадових осіб.

Поряд із законодавчими змінами передбачається створити інституційні та технічні передумови для забезпечення ефективного захисту суб’єктами господарювання своїх прав та законних інтересів (зміна формату діяльності судових органів, введення для них додаткових сервісних функцій, запровадження медіації тощо).

Реалізація даного пріоритету у повній мірі є можливою за умови глибинного реформування судової системи, формування відповідної правозастосовної практики, що збалансовує інтереси держави (громади) та підприємництва.

НАПРЯМИ ДЕРЖАвНОї ПОЛіТИКИу сфері сприяння розвитку МСП

1. Лібералізація системи державного регулювання господарської діяльності та відносин МСП з органами публічної влади

2. забезпечення реального захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання при взаємодії з органами публічної влади

3. Підвищення прозорості здійснення адміністративних процедур та надання послуг органами публічної влади


10

і комунальних земель, здійснення містобудівної діяльності та благоустрою; надання в оренду державного та комунального майна; зміна підходів у питаннях залучення підприємців до розбудови комунальної інфраструктури та розвитку населених пунктів.

У вказаних сферах передбачається змінити загальні підходи до законодавчого регулювання здійснення реєстраційних та дозвільно-погоджувальних процедур; спростити існуючі процедури, чітко визначити умови їх здійснення та чітко визначити підстави для відмови у здійсненні процедур; скоротити часові та фінансові затрати

суб’єктів господарювання на взаємодію з органами публічної влади; забезпечити актуальність та відкритість державних реєстрів (кадастрів), а також мінімізувати корупційні ризики в межах надання адміністративних послуг і збалансувати права та обов’язки державних і комунальних інституцій та суб’єктів господарювання.

Даний пріоритет, крім законодавчих змін, передбачає низку інституційних заходів, спрямованих, зокрема, на повномасштабне впровадження електронного врядування, технічне забезпечення доступу до державних реєстрів (кадастрів) тощо.

11

Сьогодні в Україні практично відсутня цілісна державна політика щодо підтримки і розвитку МСП як система послідовних та взаємопов’язаних кроків з чітко визначеними завданнями, напрямами і очікуваними результатами. Дії органів публічної влади демонструють недостатнє усвідомлення значення МСП для національної економіки, а проявом цього є непослідовність та несистемність рішень, які ними приймаються.

Нижче сформульовано та подано пропозиції щодо системи політичних заходів та кроків у сфері підтримки розвитку МСП. Пропозиції щодо основних засад державної політики спрямовано на вирішення (мінімізацію впливу) найгостріших проблем розвитку МСП в Україні, визначених за результатами фахових досліджень у сфері МСП та секторальних дискусій.

Визначальною особливістю пропонованих засад державної політики є їх цілісність та взаємоузгодженість, адже подолання однієї проблеми є неможливим без вирішення інших проблем. Так, утвердження рівноправності

відносин суб’єктів МСП та органів публічної влади є фактично неможливим без формування ефективних механізмів правозахисту МСП та подолання корупції у взаєминах з органами публічної влади. Визначені в розрізі основних проблем напрями політики розкриваються через взаємопов’язані заходи та інструменти.

Пропоновані засади державної політики у сфері підтримки розвитку МСП поєднують законодавчі заходи (зміна та скасування нормативно-правових актів, розроблення та ухвалення нових регулювань) та політичні (ідеологічні) зміни (зміна системи відносин влади та бізнесу, спрямованості діяльності органів публічної влади).

При цьому передбачається, що певна частина необхідних змін буде досягнута через ринкові механізми (економічну конкуренцію, саморегулювання професійних об’єднань, збалансування попиту та пропозиції), а також через політичну волю самих суб’єктів МСП до кардинальних реформ.

ОСНОвНі зАСАДИдержавної політики у сфері підтримки розвитку МСП

Проблеми та перешкоди

Заходи (інструменти) Ризики та/або обмеження

1. Нерівноправність відносин суб’єктів МСП та органів публічної влади

1. чітке визначення повноважень органів публічної влади у відносинах з суб’єктами господарювання та способів (форм) здійснення таких повноважень;

2. чітка регламентація реєстраційних, дозвільно-погоджувальних процедур, порядку здійснення державного контролю (нагляду);

3. розширення сервісних i консультативних функцій та обов’язків органів публічної влади;

4. запровадження дієвого механізму консультацій органів публічної влади з представниками МСП.

• протидія частини посадовців;

• орієнтованість системи на виявлення правопорушень та притягнення підприємців до відповідальності;

• брак позитивного досвіду участі МСП у формуванні та реалізації державної політики.

2. Поширеність корупції в органах публічної влади

1. розширення застосування декларативного принципу та принципу мовчазної згоди у відносинах суб’єктів господарювання з органами публічної влади;

2. чітка регламентація здійснення адміністративних процедур та порядку надання адміністративних послуг;

3. впровадження електронного врядування (в т. ч. електронного цифрового підпису та електронних послуг);

4. утвердження престижності та позитивного іміджу публічної служби, підвищення оплати праці посадових осіб органів публічної влади;

5. посилення відповідальності за корупцію, створення ефективних механізмів притягнення до відповідальності за корупційні правопорушення.

• протидія корумпованих посадовців і підприємців;

• усталені в суспільстві корупційні традиції i механізми.


12

Проблеми та перешкоди

Заходи (інструменти) Ризики та/або обмеження

3. Надмірна зарегульованість господарської діяльності

1. проведення наскрізної дерегуляції за єдиними критеріями та прискореною процедурою;

2. скорочення переліку ліцензій і дозволів, спрощення порядку їх видачі;

3. стимулювання саморугелювання у нинішніх сферах ліцензування та видачі дозволів на базі недержавних професійних об’єднань;

4. зменшення кількості податків і зборів, спрощення їх адміністрування, податкового обліку і звітності;

5. встановлення мораторію на здійснення контрольних та наглядових заходів щодо МСП, діяльність яких не належить до високого ступеню ризику.

• протидія органів публічної влади;

• недовіра значної частини підприємців до органів публічної влади;

• ризик зниження якості товарів і послуг;

• неможливість вирішення окремих проблем виключно ринковими механізмами.

4. Обмеженість та непрозорість доступу до державних i кому-нальних ресурсів

1. запровадження простих і прозорих процедур передачі у власність або користування державного та комунального майна і земель;

2. спрощення та оптимізація процедур земельних торгів, конкурсів з визначення орендарів державного і комунального майна, концесійних конкурсів;

3. забезпечення відкритості державного земельного кадастру і державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

4. спрощення умов пайової участі в розвитку інфраструктури населених пунктів, під’єднання до інженерних мереж загального користування;

5. запровадження дієвих механізмів державної фінансово-кредитної підтримки суб’єктів МСП.

• об’єктивна обмеженість державних і комунальних ресурсів;

• неврахування інтересів громади при застосуванні процедур аукціону, комерційного конкурсу;

• неузгодженість інтересів громади та інтересів власників (операторів) інженерних мереж.

5. Неефективність механізмів захисту прав i законних інтер-есів суб’єктів МСП

1. розширення можливостей суб’єктів МСП для оперативного захисту своїх прав і законних інтересів;

2. збільшення строків звернення до суду і оскарження судових рішень, зменшення розміру судового збору;

3. запровадження ефективних механізмів виконання та контролю за виконанням судових рішень;

4. посилення відповідальності органів публічної влади та їх посадових осіб за зловживання владними, контрольними та наглядовими повноваженнями;

5. запровадження ефективних механізмів реалізації відповідальності органів публічної влади та їх посадових осіб за неправомірні дії та рішення.

• відсутність цивілізованих ділових звичаїв та практики;

• ризик зловживання розширеними правами та процесуальними можливостями;

• недовіра значної частини підприємців до судової влади.

Впровадження пропонованого підходу до формування державної політики підтримки розвитку МСП потребує спільних зусиль органів публічної влади, суб’єктів МСП та інститутів громадянського суспільства. Попри певну відмінність пріоритетів та підходів вказаних

суб’єктів до вирішення основних проблем, лише узгодженість їх дій, що переважатиме над існуючими відмінностями, принесе синергічний ефект та гарантуватиме результативність реалізації пропонованого переліку заходів.

13

Відповідно до Конституції України, правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються виключно законами України (п. 8 ч. 1 ст. 92). Таким чином, саме закони складають основу правового регулювання підприємництва в Україні та врегульовують найважливіші правовідносини у цій сфері.

Сьогодні в Україні діє значна кількість законів, що врегульовують різні аспекти МСП. Тому пропозиції щодо реформування законодавчих засад МСП передбачають здебільшого внесення змін до чинних законів, а також скасування невиправданих (неефективних) регулювань.

Разом з тим, пропозиції щодо прийняття нових законів передбачають цільове (точкове) нормативне втручання у нерегульовані правовідносини, які об’єктивно його потребують.

Пропозиції щодо зміни законодавства сформовані відповідно до основних пріоритетів розвитку МСП, визначених даною Дорожною картою. Пропоновані зміни спрямовані на вирішення проблем та досягнення результатів, які потребують саме нормативно-правового втручання. При цьому не розглядались проблеми та завдання, які потребують втручання іншого характеру (ринкові механізми, політичні рішення, просвітницькі заходи, застосування етичних норм та стандартів тощо).

Цілями пропонованого втручання до законодавчого регулювання у сфері МСП є:

1. утвердження реальної свободи та спрощення умов здійснення підприємницької діяльності;

2. побудова конструктивного партнерства держави (територіальних громад) та підприємців;

3. усунення бюрократичних перепон, зменшення адміністративного впливу та фіскального навантаження на суб’єктів МСП;

4. зниження монополістичного впливу великих підприємств на суб’єктів МСП;

5. захист МСП від зловживань владними повноваженнями з боку органів публічної влади та їх посадових осіб. Напрямки та характер вдосконалення

законодавчого регулювання основних аспектів МСП розглядаються у розрізі окремих сфер господарської діяльності та враховують специфіку відносин у відповідних сферах.

Нижче наведенo основні напрямки пропонованих змін у розрізі основних сфер законодавчого регулювання:

Стислий зміст пропонованих змін в розрізі конкретних чинних та пропонованих законодавчих актів наведено в додатку (Додаток 1).

Сфера законодавчого регулювання

Зміст пропонованих змін

Загальні засади підприємництва

• спрощення порядку започаткування та припинення підприємницької діяльності;• усунення невиправданих вимог, перепон, адміністративних обмежень;• лібералізація та забезпечення стабільності договірних відносин.

Державний нагляд (контроль) • уточнення та звуження повноважень органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб;

• визначення чіткого порядку застосування адміністративних санкцій та заходів;• посилення правових гарантій для суб’єктів господарювання при здійсненні

заходів державного нагляду (контролю).

Ліцензування та дозвільна діяльність

• скорочення переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, та документів дозвільного характеру;

• спрощення та конкретизація порядку видачі ліцензій та документів дозвільного характеру;

• передача повноважень з видачі ліцензій та документів дозвільного характеру на місцевий рівень.

ПРОПОзИції ЩОДО вДОСКОНАЛЕННЯзаконодавчого регулювання основних аспектів МСП


14

Сфера законодавчого регулювання

Зміст пропонованих змін

Використання державних та комунальних земель i майна

• спрощення процедур надання державних та комунальних земель (майна) у власність або оренду;

• вдосконалення (оптимізація) існуючих конкурсних процедур набуття прав на державні та комунальні землі (майно);

• забезпечення відкритості та доступності державних реєстрів.

Будівництво та архітектура • захист прав замовників будівництва при підключенні до інженерних мереж;• встановлення більш гнучких умов пайової участі у розвитку інфраструктури

населеного пункту;• вдосконалення правового регулювання питань розміщення малих архітектурних

форм.

Зовнішньоекономічна діяльність

• спрощення умов здійснення зовнішньоекономічних операцій;• усунення невиправданих адміністративних перешкод при здійсненні

зовнішньоекномічної діяльності;• скорочення переліку та лібералізація спеціальних адміністративних санкцій, що

застосовуються до суб’єктів зовнішньоекномічної діяльності.

Оподаткування та митні відносини

• оптимізація системи податків та зборів;• спрощення і лібералізація адміністрування податків та зборів.

Оперативний та судовий захист • вдосконалення механізмів позасудового правового захисту;• зняття невиправданих перешкод для здійснення права на судовий захист

(збільшення строків оскарження, зменшення розміру судового збору); • розширення процесуальних прав суб’єктів господарювання.

Юридична відповідальність • чітке визначення ознак i складу правопорушень у сфері господарської діяльності;• посилення відповідальності органів публічної влади та їх посадових осіб за

неправомірні рішення і дії;• вдосконалення механізмів притягнення до відповідальності органів публічної влади

та їх посадових осіб за порушення прав суб’єктів господарювання.

15

1. Загальне пожвавлення та забезпечення стабільного розвитку МСП

Показники Джерело даних

1.1 Збільшення кількості діючих суб’єктів МСП (у т. ч. за окремими галузями економіки) Дані ДФС6

1.2 Збільшення кількості підприємців та працівників, зайнятих у МСП Дані офіційної статистики

1.3 Скорочення кількості суб’єктів МСП, що припиняють або призупиняють господарську діяльність

Дані ДФС

2. Збільшення внеску МСП у розвиток національної економіки


2.1 Збільшення обсягу продукції, робіт та послуг, реалізованих суб’єктами МСП Дані офіційної статистики

2.2 Зростання частки МСП у ВВП України Дані офіційної статистики

2.3 Збільшення надходжень від МСП до бюджетів різних рівнів Дані ДФС

2.4 Збільшення за рахунок МСП кількості суб’єктів та обсягів зовнішньоекономічної діяльності

Дані офіційної статистики

3. Підвищення взаємної довіри між органами публічної влади та суб’єктами МСП


3.1 Збільшення кількості суб’єктів господарювання, що беруть участь у проектах держав-но-приватного партнерства

Оцінки Мінекономрозвитку

3.2 Збільшення кількості МСП, які одержали у власність та/або користування, державне (комунальне) майно

Оцінки Мінекономрозвитку

ОціНКА РЕзУЛЬТАТИвНОСТідержавної політики у сфері підтримки розвитку МСП

На підставі ідентифікованих основних проблем та перешкод для розвитку МСП в Україні визначено стратегічні і тактичні завдання державної політики у сфері підтримки розвитку МСП. Водночас результати впровадження та успішність заходів державної політики доречно оцінювати в розрізі конкретних показників, дані для яких можуть бути отримані з різних джерел.

Пропонований перелік індикаторів продиктований необхідністю оцінити досягнення найважливіших політичних та економічних

наслідків, на які спрямована державна політика у сфері підтримки розвитку МСП. Система таких індикаторів розподіляється за двома групами завдань: показники, що вказують на виконання стратегічних завдань (1); показники, що вказують на динаміку виконання тактичних завдань (2). Кожна із груп містить по декілька індикаторів, загалом перелік включає 19 показників. Для кожного показника визначено джерела, за якими можна отримати дані для здійснення оцінки за відповідними індикаторами результативності.

СТРАТЕГіЧНі зАвДАННЯ ЩОДО РОзвИТКУ МСП


16

1. Обмеження адміністративного втручання у господарську діяльність МСП


1.1 Зменшення кількості видів ліцензій, дозволів та дозвільно-погоджувальних процедур Оцінки Держпідприємництва

1.2 Зменшення кількості випадків застосування адміністративних санкцій до суб’єктів МСП Дані ДФС

1.3 Зменшення кількості скарг та судових позовів, поданих суб’єктами МСП на рішення та дії органів публічної влади

Оцінки Мін’юсту

2. Забезпечення ефективного правового захисту суб’єктів МСП


2.1 Збільшення кількості адміністративних та господарських спорів, врегульованих через досудові механізми

Оцінки Мін’юсту

2.2 Зменшення кількості відмов суб’єктам господарювання у відкритті господарських та адміністративних справ

Судова статистика

2.3 Підвищення рівня довіри суб’єктів МСП до судової влади та судочинства Опитування представників МСП

3. Зменшення рівня корупції при взаємодії МСП та органів публічної влади


3.1 Зменшення зафіксованих випадків корупції Дані МВС7

3.2 Скорочення витрат суб’єктів МСП, пов’язаних з корупцією (хабарі, подарунки тощо) Опитування представників МСП

3.3 Зменшення кількості контактів між органами публічної влади та суб’єктами господарю-вання

Опитування представників МСП

3.4 Скорочення кількості суб’єктів МСП, що вважають корупцію суттєвою перешкодою для розвитку бізнесу

Опитування представників МСП

ТАКТИЧНі зАвДАННЯ ЩОДО РОзвИТКУ МСП

6 Державна фіскальна служба України.

7 Міністерство внутрішніх справ.

17

№Назва, дата та номер законодавчого акта

Спрямування (характер) пропонованих змін

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV

Визнання Кодексу таким, що втратив чинність.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV

Звуження переліку правочинів, що повинні посвідчуватись нотаріально та підлягають державній реєстрації (1); конкретизація підстав для визнання правочинів недійсними (2); звуження підстав для визнання правочинів нікчемним без рішення суду (3); вдосконалення норм щодо виникнення та відчуження права власності на об’єкти незавершеного будівництва (4).

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х

Зменшення (диференціація) розміру штрафів за господарські правопорушення відповідно до характеру та небезпечності правопорушень.

4. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ

Спрощення (оптимізація) процедур продажу земельних ділянок державної або комунальної власності та надання їх у користування (1); запровадження більш гнучкого механізму розстрочення платежів за придбані земельні ділянки (2); спрощення процедури погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (3); спрощення порядку переходу прав на земельні ділянки при продажі (наданні в користування) розташованого на ній нерухомого майна (4); чітке врегулювання підстав та порядку відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (5).

5. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-ІV

Збільшення строків звернення до адміністративного суду для оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень, строків оскарження судових рішень (1); зупинення дії рішень суб’єктів владних повноважень, визнаних нечинними (скасованих) судом першої інстанції (2).

6. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-ХІІ

Вдосконалення механізму досудового врегулювання господарських спорів, створення передумов для застосування медіації (1); розширення процесуальних прав сторін господарського процесу (2); збільшення строків оскарження судових рішень (3).

7. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VІ

Оптимізація (скорочення кількості) податків та зборів (1); спрощення адміністрування податків, обліку та звітності платників податків (2); заборона внесення змін до Кодексу щодо введення податків та зборів, а також зміни їх елементів протягом року (3).

8. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VІ

Спрощення процедур митного оформлення та митного контролю (1); скорочення (оптимізація) переліку митних режимів (2); посилення правового захисту суб’єктів господарювання (3); звуження (уточнення) повноважень та посилення відповідальності митних (фіскальних) органів та їх посадових осіб (4).

9. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV

Скорочення переліку документів, що подаються державному реєстратору для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, внесення змін до установчих документів юридичних осіб (1); спрощення процедури припинення юридичних осіб та припинення підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців (2); введення процедури добровільної реєстрації призупинення діяльності юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (3); скасування плати за видачу витягів, виписок, довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (4).

ДОДАТОК 1. ОСНОвНі ПИТАННЯвдосконалення законодавчого регулювання

основних аспектів МСПі. внесення змін до чинних законодавчих актів України (визнання їх такими, що втратили чинність)


18



10. Закон України “Про акціонерні товариства” від 17.09.2008 № 514-VІ

Спрощення порядку заснування акціонерного товариства та емісії цінних паперів (1); зменшення мінімального розміру статутного капіталу (2); скасування невиправданих формальних (процедурних) вимог до діяльності акціонерних товариств та їх статутних органів (3).

11. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 № 1576-ХІІ

Скасування невиправданих формальних (процедурних) вимог до діяльності господарських товариств та їх статутних органів.

12. Закон України “Про засади запобігання і протидії корупції” від 07.04.2011 № 3206-V

Встановлення виключно судового порядку визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок корупційного правопорушення.

13. Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V

Звуження наглядових (контрольних) повноважень державних органів щодо суб’єктів господарювання (1); конкретизація обов’язків органів державного нагляду (контролю) (2); зміна фіскальної спрямованості діяльності органів державного нагляду (контролю) на сервісну (3); звуження та конкретизація випадків застосування позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) (4); запровадження додаткових правових гарантій для суб’єктів господарювання при здійсненні заходів державного контролю (нагляду) (5).

14. Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011 № 3038-VІ

Конкретизація порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (2); звуження підстав та врегулювання порядку застосування обмежувальних (заборонних) заходів (3).

15. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 № 1775-ІІІ

Звуження переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (1); передача повноважень з ліцензування від центральних до місцевих органів влади (2).

16. Закон України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” від 06.09.2005 № 2806-IV

Врегулювання порядку здійснення дозвільно-погоджувальних процедур (1); визначення підстав та порядку застосування принципу мовчазної згоди та отримання дозволу шляхом подання декларації відповідності (2); передача повноважень центральних органів виконавчої влади з видачі документів дозвільного характеру місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (3); врегулювання питань плати за видачу документів дозвільного характеру, дозвільно-погоджувальні процедури та супутні послуги (5).

17. Закон України “Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” від 19.05.2011 № 3392-VІ

Скорочення переліку документів дозвільного характеру.

18. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 № 1952-ІV

Спрощення процедури реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (1); надання вільного доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (2).

19. Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000 № 1805-ІІІ

Конкретизація вимог щодо одержання документів дозвільного характеру у сфері охорони культурної спадщини та врегулювання порядку їх видачі (1); відмова від обов’язкового погодження відчуження або передачі пам’яток культурної спадщини у володіння, користування або управління (2).

20. Закон України “Про оренду землі” від 06.10.1998 № 161-ХІV

Спрощення порядку переходу права оренди земельної ділянки при продажі (наданні в користування) розташованого на ній нерухомого майна (1); встановлення мінімального 5-річного строку оренди земельних ділянок державної та комунальної власності (2); спрощення процедури поновлення договору оренди землі (3).

19



21. Закон України “Про державну експертизу землевпорядної документації” від 17.06.2004 № 1808-ІV

Звуження переліку випадків, в яких проведення державної експертизи землевпорядної документації є обов’язковим (1); скасування термінів дії висновків державної експертизи землевпорядної документації (2).

22. Закон України “Про оцінку земель” від 11.12.2003 № 1378-ІV

Звуження переліку випадків, в яких проведення експертної грошової оцінки земель є обов’язковим.

23. Закон України “Про Державний земельний кадастр” від 07.07.2011 № 3613-VІ

Забезпечення доступності та актуальності відомостей з Державного земельного кадастру.

24. Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011 № 3038-VІ

Захист прав замовників будівництва при підключенні (передачі енергогенеруючим та постачальним організаціям) інженерних мереж (1); запровадження більш гнучких та привабливих для замовників будівництва умов пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з можливістю здійснення пайової участі у негрошовій формі (2); зняття невиправданих обмежень на використання автономних інженерних мереж (3).

25. Закон України “Про благоустрій населених пунктів” від 06.09.2005 № 2807-ІV

Врегулювання порядку розміщення та знесення (демонтажу) малих архітектурних форм (1); врегулювання процедури та обмеження розміру плати за видалення зелених насаджень (2).

26. Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХІІ

Спрощення та скорочення у часі процедури надання державного та комунального майна в оренду (1); більш чітке розмежування обов’язків орендодавця та орендаря (2); закріплення механізму зарахування вартості поліпшень орендованого майна в рахунок орендної плати (3).

27. Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 № 2269-ХІІ

Скасування вимоги щодо обов’язкового проведення оцінки державного та комунального майна при наданні його в оренду.

28. Закон України “Про концесії” від 18.07.1999 № 997-ІV

Спрощення (оптимізація) процедури концесійного конкурсу (1); запровадження реальних державних гарантій захисту прав концесіонерів (2).

29. Закон України “Про державно-приватне партнерство” від 01.07.2010 № 2404-VІ

Спрощення та оптимізація процедури конкурсу з визначення приватного партнера (1); запровадження реальних державних гарантій захисту прав приватних партнерів (2).

30. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 № 1560-ХІІ

Скасування вимоги державної реєстрації інвестиційних проектів та проектних (інвестиційних) пропозицій (1); створення ефективних та дієвих механізмів гарантування прав інвесторів та захисту інвестицій (2); врегулювання загальних засад та строків проведення державної експертизи інвестиційних проектів (3).

31. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 № 959-ХІІ

Загальна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання (1); перегляд механізму ліцензування зовнішньоекономічних операцій (2); скасування спеціальних санкцій у вигляді застосування індивідуального режиму ліцензування та тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності (3).

32. Закон України “Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 23.12.1998 № 351-ХІV

Визнання Закону таким, що втратив чинність.


20



33. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 № 185/94-ВР

Визнання Закону таким, що втратив чинність.

34. Закон України “Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” від 01.12.2005 № 3164-IV

Узгодження діючих національних стандартів, технічних регламентів, процедур оцінки відповідності з системою стандартів ЄС (1); скасування невиправданих обмежень для міжнародної торгівлі (2).

35. Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” від 10.05.1993 № 46-93

Визнання Декрету таким, що втратив чинність.

36. Закон України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 № 3353-ХІІ

Скасування вимог щодо обов’язкового технічного контролю тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських та меліоративних машин.

37. Закон України “Про колективні договори і угоди” від 01.07.1993 № 3356-ХІІ

Скасування обов’язку укладення колективного договору на підприємствах з малою чисельністю працівників (1); скасування вимоги реєстрації колективного договору (2).

38. Закон України “Про зайнятість населення” від 05.07.2012 № 5067-VІ

Скасування дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

39. Закон України “Про заставу” від 02.10.1992 № 2654-ХІІ

Законодавче обмеження співвідношення вартості предмету застави та суми забезпеченого нею зобов’язання, зокрема у кредитних відносинах (1); обмеження права позасудового звернення стягнення на заставлене майно (2).

40. Закон України “Про іпотеку” від 08.06.2003 № 2121-ІV

Законодавче обмеження співвідношення вартості предмету іпотеки та суми забезпеченого нею зобов’язання, зокрема у кредитних відносинах (1); звернення стягнення на предмет іпотеки виключно за рішенням суду (2).

41. Закон України “Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні” від 22.03.2012 № 4618-VІ

Запровадження прозорих критеріїв та механізмів надання державної фінансової підтримки суб’єктам МСП.

42. Закон України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VІ

Зменшення ставок судового збору (зокрема, при зверненні до господарського суду та поданні адміністративних позовів майнового характеру).

43. Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VІ

Зменшення ставок єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для суб’єктів МСП (1); спрощення адміністрування єдиного внеску, обліку та звітності його платників (2).

21

№ Робоча назва законодавчого акта Сфера регулювання

1. Закон України “Про організаційно-правові форми господарювання”

Визначення та класифікація організаційно-правових форм господарювання (1); встановлення єдиних (базових) вимог до змісту та форми установчих документів юридичних осіб (2); встановлення рамкових вимог до формування майна та коштів суб’єктів господарювання (3).

2. Закон України “Про електронне врядування та електронні послуги”

Засади електронного врядування (1); обов’язки суб’єктів владних повноважень щодо запровадження електронного врядування та строки його запровадження (2); засади та порядок надання електронних адміністративних послуг (3); захист прав отримувачів електронних послуг (4).

3. Закон України “Про саморегулівну діяльність професійних об’єднань учасників ринку (об’єднань підприємців)”

Засади саморегулівної діяльності (1); порядок розроблення, встановлення та перегляду професійних стандартів (2); засади атестації суб’єктів саморегулівної діяльності (3); права та обов’язки суб’єктів саморегулівної діяльності щодо суб’єктів господарювання (4); порядок оскарження дій та рішень суб’єктів саморегулівної діяльності (5).

4. Закон України “Про дерегуляцію (прискорений перегляд законодавчих та інших регуляторних актів) у сфері господарської діяльності”

Визначення кола регуляторних актів, що підлягають перегляду (1); критерії перегляду регуляторних актів (2); підстави для зміни регуляторних актів або визнання їх такими, що втратили чинність (3); строки проведення перегляду регуляторних актів (4).

5. Закон України “Про інституційну підтримку малого та середнього підприємництва”

Визначення системи державних, комунальних та приватних інституцій з підтримки МСП (1); стимули для створення розвитку інституцій з підтримки МСП (2); фінансове (у т. ч. бюджетне) забезпечення діяльності інституцій з підтримки МСП (3); рамкові умови взаємодії суб’єктів господарювання та об’єднань підприємців із інституціями з підтримки МСП (4).

іі. Прийняття нових законів України


Для нотаток

Documents

ДОРОЖНЯ КАРТА...В УКРАЇНІ: 2015-2016 РОКИ Київ, 2014 Дорожня карта розвитку підприємництва в Україні: 2015 - 2016