Агросвіт 23 2018 · 2018. 12. 15. · 4 Передплатний індекс 21847 АГРОСВІТ № 23, 2018 вання земельних відносин тощо

У НОМЕРІ:

Ступень Р. М.Стан та особливості ринкового обігу земельсільськогосподарського призначення в Україні ................ 3Калініченко О. В.Використання енергії в процесі виробництвапродукції рослинництва ........................................................ 10Горобець Н. М., Кадирус І. Г., Житкович Н. О.Напрями діяльності аграрних підприємств на підставівизначення конкурентного потенціалу .............................. 18Панченко Н. Г.Екологічна мотивація персоналу в системі соціальноївідповідальності залізничного транспорту ....................... 25Лазебник Ю. О.Оцінювання якості зайнятості на основі обстеженьвикористання часу .................................................................. 31Подмешальська Ю. В., Феофанов Л. К.,Осетрова Г. Ю.Облік та аудит адміністративних витрат ........................... 38Марчук Л. Л., Казарян О. Г.Інноваційні інструменти забезпечення економічноїбезпеки регіону в контексті стрімкого розвиткутехнології — Blockchain ........................................................ 45Салоїд С. В.Стратегічне моделювання умов підвищенняефективності організаційно-економічного механізмууправління економічною безпекою підприємствточного машинобудування ................................................... 51Захаренко М. М.Теоретичні засади управління виробничимпотенціалом підприємства .................................................... 59Козяр Н. О.Теоретичні підходи до трактування сутності категорії"інвестиційна привабливість" у сільському господарстві ..... 66Благоразумова О. В., Зубатенко Ю. С.,Лесняк В. Ю.Значення ефективного внутрішнього контролюяк елементу системи управління ресурснимпотенціалом підприємства .................................................... 73

№ 23 грудень 2018 р.

Журнал засновано у січні 2001 року. Виходить 2 рази на місяць.

© АгроСвіт, 2018

Рекомендовано до друкуВченою радою Дніпровського державного

аграрно-економічного університету 13.12.2018 р.Підписано до друку 13.12.18 р.

Формат 60х84 1/8, Ум. друк. арк. 10,6. Наклад — 1000 прим.Папір крейдований, друк офсетний. Замовлення № 1312/1

ІНДЕКСАЦІЯ ВИДАННЯ В НАУКОМЕТРИЧНИХ БАЗАХ:Index Copernicus (IC); SIS; Google Scholar.

Журнал включено до переліку наукових фахових видань України,в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт

на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук зЕКОНОМІКИ

(постанова президії ВАК України № 1-05/2 від27.05.2009 р., наказ ВАК України № 340 від 21.04.2011 р. «Про

внесення змін до переліку наукових фахових видань України», наказМіністерства освіти і науки України

№ 1528 від 29.12.2014)

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР:Вініченко І. І. ,

д.е.н., професор, завідувач кафедри економі-ки, Дніпровський державний аграрно-еконо-мічний університет

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР:Кучеренко Г. Б.

ЗАСТУПНИКИ ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА:Федоренко В. Г.,

д.е.н., професор, заслужений діяч науки і технікиУкраїни, академік УАН, ІПК ДСЗУ

Дацій О. І.,д.е.н., професор, заслужений працівник освітиУкраїни

ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ:Безус Р. М., д.е.н., професор, завідувач кафедри, Дніпров-ський державний аграрно-економічний університетБистряков І. К., д.е.н., професор, завідувач відділу,ДУ «Інститут економіки природокористування та ста-лого розвитку НАН України»Васильєва Н. К., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетВеличко О. П., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетГончаренко О. В., д.е.н., професор, професор кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетГудзинський О. Д., д.е.н., професор, професор кафед-ри, Національний університет біотехнологій і природо-користуванняДемчук Н. І., д.е.н., професор, професор кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетКатан Л. І., д.е.н., професор, завідувач кафедри, Дніпров-ський державний аграрно-економічний університетКадієвський В. А., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Державна академія статистики, обліку і аудитуКрисанов Д. Ф., д.е.н., професор, провідний науковийспівробітник відділу, ДУ «Інститут економіки та про-гнозування» НАН УкраїниКураташвілі А. А., д.е.н, професор факультету Бізнестех-нологій, Грузинський технічний університет (Тбілісі,Грузія), Академік і Віце-Президент Міжнародної Академіїсоціально-економічних наук, Міжнародної Академії по-літичного менеджменту, Міжнародної Академії Юридич-них наук, дійсний член Нью-Йоркської Академіїї наукМалік М. Й., д.е.н., професор, завідувач відділу, ННЦ«Інститут аграрної економіки НААН України»Павлова Г. Є., д.е.н., професор, професор кафедри,Дніпровський державний аграрно-економічний університетПлаксієнко В. Я., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Полтавська державна аграрна академіяСавченко О. Ф., д.е.н., професор, професор кафедри,Полтавський університет економіки та торгівліУльянченко О. В., член.кор. НААН України, д.е.н., про-фесор, професор кафедри, Харківський національнийаграрний університет ім. В.В. ДокучаєваЧупіс А. В., д.е.н., професор, завідувач кафедри, Сум-ський національний аграрний університетШиян Д. В., д.е.н., професор, завідувач кафедри економі-ки підприємства та менеджменту, Харківський національ-ний економічний університет імені Семена Кузнеця

Свідоцтво КВ № 17595-6445ПР від 28.03.2011 рокуISSN 2306-6792

Передплатний індекс: 21847Засновники:

Дніпровський державнийаграрно-економічний університет,

ТОВ "ДКС Центр"Видавець:

ТОВ "ДКС Центр"Адреса редакції:

04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 18, к. 29 Телефон: (044) 223-26-28, (044) 537-14-33

Телефон/факс: (044) 458-10-73www.agrosvit.info

E-mail: [email protected]

Передрукування дозволяється лише за згодоюредакції. Відповідальність за добір і викладення

фактів несуть автори. Редакція не завжди поділяєпозицію авторів публікацій. За зміст та

достовірність реклами несе відповідальністьрекламодавець.

№ 23 / 2018

CONTENTS:Stupen R.STATUS AND FEATURES OF MARKET TURNOVER OF AGRICULTURAL LAND IN UKRAINE .................................................. 3Кalinichenko O.THE USE OF ENERGY IN THE PROCESS CROPS PRODUCTION ........................................................................................................ 10Gorobets N., Kadyrus I., Zhytkovich N.DIRECTIONS OF ACTIVITY OF AGRICULTURAL ENTERPRISES ON THE BASISOF DETERMINATION OF COMPETITIVE POTENTIAL ....................................................................................................................... 18Panchenko N.ENVIRONMENTAL MOTIVATION OF PERSONNEL IN THE SYSTEM OF SOCIAL RESPONSIBILITYOF RAILWAY TRANSPORT .......................................................................................................................................................................... 25Lazebnik Iu.ASSESSMENT OF QUALITY EMPLOYMENT BASED ON TIME USE SURVEYS ............................................................................... 31Podmeshalska Yu., Feofanov L., Osetrova G.ACCOUNTING AND AUDIT OF ADMINISTRATIVE EXPENSES ......................................................................................................... 38Marchuk L., Kazaryan О.INNOVATIVE TOOLS TO ENSURE THE ECONOMIC SECURITY OF THE REGION IN THE CONTEXTOF THE RAPID DEVELOPMENT OF BLOCKCHAIN TECHNOLOGY ................................................................................................ 45Saloid S.STRATEGIC MODELING OF THE CONDITIONS OF ENHANCEMENT OF THE EFFICIENCYOF THE ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC MECHANISM OF ECONOMICSECURITY MANAGEMENT OF EXCITABLE MACHINE BUILDING ENTERPRISES ...................................................................... 51Zakharenko M.THEORETICAL PRINCIPLES OF MANAGEMENT OF THE INDUSTRIAL POTENTIALOF THE ENTERPRISE ..................................................................................................................................................................................... 59Kozyar N.THEORETICAL APPROACHES TO THE INTERPRETATION OF THE ESSENCEOF THE CATEGORY "INVESTMENT ATTRACTIVENESS" IN AGRICULTURE .............................................................................. 66Blahorazumova O., Zubatenko Yu., Lesnyak V.THE SIGNIFICANCE OF EFFECTIVE INTERNAL CONTROL AS AN ELEMENT OF THE SYSTEMOF MANAGING ENTERPRISE RESOURCE POTENTIAL ....................................................................................................................... 73

Редакція залишає за собою право на незначне редагування і скорочення, а також літературне виправлення статті(зі збереженням головних висновків та стилю автора). Надані матеріали не повертаються.

— У статті з лівого боку має стояти індекс УДК (регистр – «ВСЕ ПРОПИСНЫЕ»).— Ініціали та прізвище автора. Через кому після ПІБ зазначається науковий ступінь, вчене звання, посада,

науковий заклад (мовою статті та англійською мовою).— Назва статті (регистр – «Как в предложениях») мовою статті та англійською мовою.— Анотація мовою статті та англійською мовою.— Ключові слова (5—8 слів) мовою статті та англійською мовою.— Текст статті.У статті, згідно постанови Президії Вищої атестаційної комісії України «Про підвищення вимог до фахових

видань, внесених до переліків ВАК України» від 15 січня 2003 р. № 7-05/1, повинні міститись (із виділенням утексті) такі елементи: постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи прак-тичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблемиі на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується озна-чена стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з по-вним обгрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальшихрозвідок у даному напрямі; список використаних джерел (оформлюється за новими вимогами, які опубліковані уБюлетні ВАК України, № 3, 2008).

Згідно нових правил, які враховують вимоги міжнародних систем цитування, автори статей повинні даватисписок літератури в двох варіантах: один на мові оригіналу і окремим блоком той же список літератури (References)в романському алфавіті (harvard reference system), повторюючи в ньому всі джерела літератури, незалежно відтого, чи є серед них іноземні

— Обсяг рукопису — 15—25 тис. знаків, включаючи рисунки, таблиці.— Стаття повинна бути виконана у форматі А-4 текстового редактора Microsoft Word for Windows (шрифт –

Times New Roman) у вигляді файла з розширенням .doc або .rtf для Microsoft Word (версія 97-2003). Файли статтіобов’язково повинні бути збережені в форматі .doc або .rtf.

— Ілюстративний матеріал повинен бути поданий чітко і якісно у чорно-білому вигляді. Посилання на ілюст-рації в тексті статті обов’язкові. Рисунки, виконані у MS Word, потрібно згрупувати; вони повинні бути єдинимграфічним об’єктом. Для рисунків, зроблених в програмі Excel, потрібно додатково до статті відправити файлExcel (2003).

— Формули виконуються за допомогою вбудованого редактора формул MS Equation і нумеруються з правогобоку.

ДО УВАГИ АВТОРІВ!ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ ТА ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

Передплатний індекс 21847

АГРОСВІТ № 23, 2018

3

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИРеформування земельних відносин в Ук-

раїні розпочалося у 1991 році. У результаті де-монополізації земель відбулися докорінні

УДК 502.33 : 332.72 : 631.11

Р. М. Ступень,к. е. н., доцент кафедри землеустрою,Львівський національний агарний університет, м. Дубляни

СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РИНКОВОГО ОБІГУЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГОПРИЗНАЧЕННЯ В УКРАЇНІ

DOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.3

R. Stupen,Ph.D., Associate Professor Department of Land Management,Lviv National Agricultural University, Dublyany

STATUS AND FEATURES OF MARKET TURNOVER OF AGRICULTURAL LAND IN UKRAINE

У статті охарактеризовано сучасний стан та особливості ринкового обігу земель сільськогосподарського при-значення в Україні. Визначено основні елементи ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення з ура-хуванням особливостей земельних ресурсів, як товару. Визначено, що існуючий механізм ринкового обігу земельсільськогосподарського призначення реалізується в умовах обмеженого режиму дії закону попиту і пропозиції, обу-мовленого інституційними обмеженнями, а також умовами конкуренції, досконалою нееластичністю пропозиції землі.В процесі проведеного дослідження виявлено найбільш поширені елементи ринкового обігу земельних ділянок усільському господарстві, враховуючи дію мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Про-аналізовано види, структуру та рівень активності транзакцій, які були реалізовані на національному та регіонально-му ринку земель сільськогосподарського призначення. До таких транзакцій за елементами ринкового обігу відно-сяться оренда (більше — ринку) та спадщина на земельні ділянки. Систематизовані проблемні питання в сфері рин-кового обігу земель сільськогосподарського призначення та запропоновані заходи щодо їх вирішення, а також об-грунтовано шляхи формування системи ефективного функціонування земельного ринку.

The article describes the current state and features of the market turnover of agricultural land in Ukraine. The mainelements of the market turnover of agricultural land, taking into account the characteristics of land resources as acommodity, are identified. It is determined that the existing mechanism of market turnover of agricultural land isimplemented in conditions of a limited mode of operation of the law of supply and demand, due to institutional constraints,as well as conditions of competition, perfect inelasticity of land supply. As a result, civil land transactions are not regulated,and its participants, the state and local government are experiencing economic losses. In the course of the study, themost common elements of the market turnover of land plots in agriculture were identified, taking into account the effectof the moratorium on the sale of agricultural land. The types, structure and activity level of transactions that wereimplemented on the national and regional market for agricultural land were analyzed. Such transactions for elements ofmarket turnover include rent (more than — of the market) and heritage of land plots. The problematic issues in the fieldof market turnover of agricultural lands were systematized and measures for their solution were proposed, and ways toform a system for the effective functioning of the land market were justified. The development of the basic elements ofthe market turnover of agricultural land requires the introduction of effective regulatory mechanisms where the stateshould play a decisive role. Therefore, the development of state regulation of market turnover of agricultural land ofdestination should provide for the implementation of the following basic imperatives: the establishment of clearregulations for the circulation of land plots; introduction of risk insurance instruments in transactions with land plots;provision of special status to gratis land received for conducting private peasant farming, gardening, gardening,introducing restrictions on their free circulation (use); the introduction of mandatory auctions for the sale of state land.

Ключові слова: землі сільськогосподарського призначення, ринок, ринковий обіг земель,транзакція, елементи, оренда.

Key words: agricultural land, market, land market turnover, transaction, elements, rent.

зміни форм власності на землю, розв'язанопроблему забезпечення громадян земельнимиділянками, введено плату за землекористуван-ня, сформовано систему нормативного регулю-

4Передплатний індекс 21847


вання земельних відносин тощо. Таким чином,було створено передумови для формуванняособливого сегмента ринкових відносин, а самеринку земель сільськогосподарського призна-чення. Розвиток ринку земель в сільському гос-подарстві пов'язаний з цілою низкою особли-востей, які виходять із специфіки земельсільськогосподарського призначення як това-ру. Виходячи з цього та враховуючи значнийземельно-ресурсний потенціал України, зе-мельні активи можуть стати одним із важливихджерел інвестиційного забезпечення аграрно-го сектора економіки. За таких умов запровад-ження механізму поетапного та регульовано-го процесу обігу земель сільськогосподарсько-го призначення дасть змогу забезпечити залу-чення в аграрну сферу довгострокових інвес-

тиційних ресурсів й нарощування виробничо-го потенціалу сільськогосподарської галузікраїни.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Теоретичні аспекти земельних відносин,проблеми реформування відносин власності таформування ринку сільськогосподарських зе-мель знайшли своє відображення в науковихпрацях таких українських вчених: О.Д. Гнатко-вич, В.А. Голян, Д.С. Добряк, Й.М. Дорош, А.Г.Мартин, Л.Я. Новаковський, А.Я. Сохнич, М.Г.Ступень, А.М. Третяк, М.М. Федоров та інші.Безпосередньо дослідженню проблем ринково-го обігу земель сільськогосподарського при-значення присвячено роботи О.І. Гуторова, І.В.

12449

572224

1041683

1886987

0

200000

400000

600000

800000

1000000

1200000

1400000

1600000

1800000

2000000

2013 2014 2015 2016

од.

Рис. 1. Динаміка кількості транзакційзі зміною власника/користувача земельної ділянки сільськогосподарського призначення

в Україні, од.

Джерело: сформовано за даними Міністерства юстиції України.

Елемент ринкового обігу

Кількість транзакцій, од

Структура

транзакцій за кількістю, %

Площа земель,

за якими здійснювались

транзакції, га

Структура

транзакцій за площею,

%

Оренда 1447221 76,11 8279900 84,24

Спадщина 337507 18,33 1447793 14,73

Купівля/Продаж 58226 3,13 35402 0,36

Міна/Дарування 29104 1,61 24437 0,25

Емфітевзис 14138 0,77 40507 0,41

Іпотека 791 0,05 674 0,01

Таблиця 1. Основні показникита структура ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення

в Україні, 2016 р.




5

Кошкалди, Ю.О. Лупенка, Б.Й. Пасхавера,П.Т. Саблука, Т.О. Степаненко, В.А. Торчука,О.В. Ходаківської, Г.І. Шарого та ін.

Зокрема Г.І. Шарий економічний обіг зе-мель сільськогосподарського призначення виз-начає як систему перерозподілу земельнихділянок, призначених для потреб сільгоспви-робництва, між учасниками земельних право-відносин з метою формування системи земле-володінь і раціонального землекористування[1, с. 16]. Економісти-аграрники Ю.О. Лупен-ко та О.В. Ходаківська приходять до висновку,що [2, с. 5] невизначеність стосовно ринкусільськогосподарських земель спровокувалапояву механізмів переходу прав на земельніділянки в обхід мораторію, що, наприклад, при-звело до активізації такого інституту, як емфі-тевзис, і викликало масові обурення серед фер-мерів та дрібних землекористувачів.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯІснуюча заборона на продаж земель

сільськогосподарського призначення безпосе-редньо пов'язана з відсутністю дієвого механі-зму її ринкового обігу. В результаті цивільно-правові земельні угоди здійснюються не регу-льовано, а їх учасники, держава та місцеве са-моврядування зазнають економічних втрат.Відтак існує нагальна необхідність економічно-го врегулювання питань, пов'язаних з відкрит-тям ринку земель в Україні, запровадження прицьому особливого механізму обігу земельсільськогосподарського призначення зі зба-

лансованим дотриманням та захистом інтересіввсіх учасників земельних відносин. У зв'язку зцим, виникає потреба в комплексному аналізісучасного стану та особливостей ринковогообігу земель сільськогосподарського призна-чення.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ

Протягом майже всього XX ст. основу зе-мельних відносин в Україні становила держав-на власність на землю, яка виникла в резуль-таті націоналізації. Усі землі в межах країниформували єдиний державний фонд і надава-лися лише у володіння та користування. Тоб-то, довгий час у радянській Україні існувала мо-нополія на землю в цілому і на землі сільсько-господарського призначення, зокрема. Вонаперебувала в безстроковому користуванні таперерозподілялася за рішенням державнихорганів. На початку дев'яностих років минуло-го сторіччя з прийняттям Земельного кодексуУкраїнської РСР в економіці країни активізу-вався конструктивний перехід до ринкової си-стеми господарювання [3]. Усі галузі національ-ної економіки, внутрішні, міжгалузеві зв'язки,система економічних відносин піддалися до-корінній трансформації. Аграрні відносини і, якїх складові, земельні відносини також корек-тувалися з новими пріоритетами й завданнямивиходячи з того, що однією з основ ринковоїекономіки є приватна власність на засоби ви-робництва [4—6].

1447221

337507

58226 29104 14138 7910

200000

400000

600000

800000

1000000

1200000

1400000

1600000

Оренда Спадщина Купівля/Продаж Міна/Дарування Емфітевзис Іпотека

од.

Рис. 2. Кількість транзакцій за елементами ринкового обігу земельсільськогосподарського призначення в Україні, 2016 р.




Таким чином, було створено передумовидля формування особливого сегмента ринко-вих відносин, а саме ринку земель сільськогос-подарського призначення. Загалом, ринок зе-

мель сільськогосподарського призначенняможна визначити, як систему взаємовідносинта механізмів, що передбачають реалізацію зем-левласниками і землекористувачами еконо-

8279900

1447793

35402 24437 40507 6740

1000000

2000000

3000000

4000000

5000000

6000000

7000000

8000000

9000000

Оренда Спадщина Купівля/Продаж Міна/Дарування Емфітевзис Іпотека

Га

Рис. 3. Площа земельних ділянок,з якими відбулися транзакції за елементами ринкового обігу

земель сільськогосподарського призначення в Україні, 2016 р.

Регіони

Продаж Спадщина Міна Іпотека Оренда Емфітевзис

Кіль-

кість

Площа,

га Кількість

Площа,

га

Кіль-

кість

Площа,

га

Кіль-

кість

Площа,

га

Кіль-

кість

Площа,

га

Кіль-

кість

Площа,

га

АР Крим – – 3 5,8 – – – 23,7 2 9 – –

Вінницька 2966 1892,9 23557 75931,7 96 478,7 25 7,8 11348 569242 948 1668,8

Волинська 17 456,1 7194 26118,1 824 441,1 9 12,8 16823 100446 7 18,2

Дніпропетровська 3263 1786,6 1232 84494,2 726 573,1 29 17,7 52227 390002 1212 4128,4

Донецька 799 1032,5 7666 56435,8 93 1737,5 1 7,1 33136 399332 967 2867,1

Житомирська 213 899,6 16546 49983,0 12 459,6 1 4,2 6573 378931 152 411,4

Закарпатська 1524 557,5 197 3468,8 811 269,0 6 1,6 5383 6899 159 141,8

Запорізька 27 1442,3 9166 89353,7 1223 1353,8 9 433,4 33936 415494 86 4151,1

Івано-Франківська 1189 579,2 9774 20622,5 1256 315,4 521 30,7 45328 136498 3 5,2

Київська 13956 5816,8 2723 52931,5 4281 2619,9 8 7,0 79812 495892 818 1716,8

Кіровоградська 228 2613,9 1124 117364,0 4177 5577,6 2 13,8 47886 532615 11 4401,8

Луганська 339 211,5 5271 33458,9 78 24,0 27 7,8 25695 269846 74 517,6

Львівська 238 559,3 16525 26092,2 1754 444,6 9 5,0 713 188699 17 31,4

Миколаївська 1629 2337,1 1577 48188,0 666 1635,5 11 1,8 38795 352208 342 1718,6

Одеська 2472 1315,4 15571 75926,3 679 291,4 11 4,4 684 343706 1438 4198,6

Полтавська 236 760,6 18447 114551,9 567 240,6 11 0,5 9149 568087 1664 4827,2

Рівненська 1417 255,5 11514 48428,2 826 210,4 4 23,4 4295 91389 56 162,4

Сумська 1923 741,8 27895 99712,4 516 240,8 19 20,9 93374 462889 1424 2485,1

Тернопільська 818 231,1 17662 36219,5 858 447,5 17 22,1 9834 330685 71 121,9

Харківська 3686 3260,8 1321 93778,2 99 1566,4 12 21,4 52112 462711 721 2293,2

Херсонська 13 1825,1 873 40037,5 1238 2594,5 13 4,6 38318 308149 33 1279,2

Хмельницька 3994 3279,4 22764 73644,3 185 640,9 9 0,7 11235 465003 179 382,4

Черкаська 2256 1570,1 1759 74057,1 1446 1522,9 3 0,8 88167 524475 89 2123,5

Чернівецька 125 359 6635 11480,0 1529 527,4 3 1,3 21713 69282 721 564,8

Чернігівська 149 1416,4 25377 95497,2 384 213,5 11 0,1 116988 417408 39 139,9

м. Київ 393 24,8 21 12,5 18 10,6 2 23,7 2 5 – –

м. Севастополь 1 0,0 – – 1 0,0 1 7,8 – – – –

Таблиця 2. Кількість та площа земельних ділянок,з якими відбулися транзакції в сфері ринкового обігу сільськогосподарських земель

за регіонами України, 2016 р.

Джерело: сформовано за даними статистичного щорічника "Моніторинг земельних відносин в Україні: 2016—2017" з урахуван-ням корекції даних [7].



7

мічних інтересів шляхом перерозподілу земельсільськогосподарського призначення в процесіринкового обігу прав власності (використання)на земельні ділянки у результаті якого від-бувається зміна їх власника (користувача).Активність функціонування ринку сільськогос-подарських земель визначається частотою їхринкового обігу. На ринку сільськогосподарсь-ких земель здійснюються різні операції у сферіволодіння, користування та розпорядження зе-мельними ділянок. При цьому процедуру реа-лізації юридично-правових і економічних від-носин, які виникають в процесі обігу земельнихділянок прийнято називати транзакцією щодоземельних ділянок.

Так, динаміка кількості транзакцій зі змі-ною власника або користувача земельних діля-нок сільськогосподарського призначення вУкраїні останніми роками має тенденцію дозростання, зокрема у 2017 році їх було зареє-стровано майже 1,9 млн одиниць (рис. 1).

Для визначення рівня значимості і пріори-тетність того чи іншого елементу ринковогообігу земель сільськогосподарського призна-чення розглянемо їх структуру на основі по-рівняльного аналізу. В Україні нині елементиринкового обігу земель сільськогосподарсько-го призначення, що передбачають повний пе-рехід прав власності фактично не дієздатні(окрім успадкування), оскільки рішенням Вер-ховної Ради України було винесено рішенняпро продовження мораторію на продаж земельсільськогосподарського призначення. Так, насьогодні найпоширенішим елементом ринково-го обігу сільськогосподарських земель є орен-да (табл. 1). Цей елемент ринкового обігу скла-дає найбільшу частку всіх транзакцій щодо зе-мель сільськогосподарського призначення(76,11%). Орендні відносини на сучасному етапіземлекористування набувають все більшогозначення, оскільки придбання земель сільсько-господарського призначення у власність, яквже говорилось, поки що стримується на зако-нодавчому рівні дією мораторію на її продаж.

На рисунку 2 наведено дані щодо кількостітранзакцій окремо для різних елементів ринко-вого обігу земель сільськогосподарського при-значення. Так, спадщина є другим за кількістютранзакцій елементом ринкового обігу земель,а саме 337,5 тис. (рис. 2).

Графік на рисунку 3 демонструє сучаснийстан транзакцій щодо обігу земель сільськогос-подарського призначення за площею. Станомна 01.01.2017 р. найбільші площі земель пере-даються в оренду, а саме 8279,9 тис. га (84,24%від загальної площі). На другій позиції за ак-

туальністю є транзакції передачі земель у спад-щину — 1447,8 тис. га (14,73 %). Найменша пло-ща (як і найменша кількість) земельних діляноксільськогосподарського призначення пере-дається в заставу чи іпотеку.

Результати аналізу щодо транзакцій заелементами ринкового обігу земель сільсько-господарського призначення у регіонально-му розрізі України за 2016 р. наведено в таб-лиці 2.

Так, найбільші площі земель сільськогоспо-дарського призначення, що передавались воренду в 2016 році зафіксовані в Вінницькій таПолтавській областях, щодо успадкування зе-мельних ділянок то найбільші площі за якимивідбувалися такі транзакції знаходились вКіровоградській та Полтавській областях, заплощами проданих земель лідерами є Київськата Хмельницька області. Загалом, найбільшіплощі земельних ділянок, з якими відбулисятранзакції за всіма елементами ринкового обі-гу сільськогосподарських земель були в Пол-тавській області, що становить близько 8,3% відзагальної площі земель за якими здійснювалисьтранзакції в Україні за 2016 рік. Це свідчить продостатньо розвинений ринок земель сільсько-господарського призначення в цьому регіоні.

Не зважаючи на ряд позитивних моментів усфері ринкового обігу земель сільськогоспо-дарського призначення слід відзначити на-явність невирішених питань, що стримують роз-виток ринку земель [1; 8—10]:

— відсутня консолідована модель розвит-ку ринку сільськогосподарських земель;

— несформованість інфраструктури ринко-вого обігу земель сільськогосподарського при-значення;

— відсутність механізму консолідації зе-мельних ділянок та процесу незавершеністьрозмежування земель державної та комуналь-ної власності;

— неможливість поліпшення технологічнихумов використання сільськогосподарських зе-мель внаслідок нераціональних розмірів земле-володінь, черезсмужжя, вкраплення дрібнихділянок інших власників у масиви земель гос-подарств тощо;

— концентрація більшої частини земельсільськогосподарського призначення у влас-ності найменш економічно активної частинисільського населення, що не має належнихпрофесійних знань, фінансових та фізичнихможливостей займатися землеробською ро-ботою;

— нормативно не врегульовано земельно-рентні відносини, за яких значна частина ство-



рюваної у сільському господарстві земельноїренти не потрапляє на розширене відтвореннягалузі;

— зниження інвестиційної привабливостівітчизняного аграрного сектора економіки,пов'язане з підвищенням ризику вкладень унас-лідок неможливості іпотечного кредитуваннясільського господарства під заставу земельнихділянок;

— відсутність ефективного інструментаріюстимулювання збалансованого використання,збереження, охорони та відтворення земельнихресурсів.

Для того, щоб ринок земель був дієвим тарезультативним важелем ринкової економіки,слід забезпечити відповідні умови, за якихймовірний землевласник зможе вільно купу-вати землю чи здавати її в оренду. Поряд з тим,за інституціональних та економічних транс-формацій, формування цього ринку передба-чає низку різноманітних перешкод та обме-жень, які здійснюють вплив на обрання видута динаміки транзакцій. В умовах обмежено-го режиму дії закону попиту і пропозиції насільськогосподарські землі, обумовленогоінституційними обмеженнями (мораторій напродаж) деякі елементи ринкового обігу зе-мельних ділянок слабо розвинені чи практич-но відсутні, а інші займають домінуючу пози-цію в структурі транзакцій на ринку. В своючергу, саме ці види транзакцій визначають по-пит та структуру ринку сільськогосподарсь-ких земель.

Домінування оренди на ринку земель сіль-ськогосподарського призначення певним чи-ном впливає на формування структури попитуі пропозиції на землю. В таких умовах попитслід розглядати не тільки з позиції земельноїділянки, як ресурсу, але й можливостей веден-ня на ній господарської діяльності. У цій си-туації право на землю реалізується через фор-му придбання прав користування нею, як об-'єктом господарювання.

Вважаємо за необхідне негайне вжиття на-ступних заходів, необхідних для ефективногофункціонування земельного ринку: провестиповну інвентаризацію земель та землекорис-тувань, визначити найбільш цінні в госпо-дарському відношенні земельні угіддя, які по-винні перебувати під особливою увагою дер-жави; здійснити зонування земель за їх функ-ціональним і цільовим призначенням; провес-ти кадастрову оцінку земель і сформуватиелектронну базу даних про землекористу-вачів, сервітути та обтяження земельних діля-нок, їх якості та оціночної вартості; організу-

вати створення прозорої, доступної та довгот-ривалої інформаційної бази даних і оператив-но статистичної інформації про операції з зе-мельними ділянками, про кон'юнктуру ринкута ринкової ціною землі; розробити і налаго-дити механізм руху земельних часток і ком-пенсації за них; внести до чинного законодав-ства зміни, що стосуються зниження податківна доходи від операцій з земельними ділянка-ми та витрат при оформленні угод; створитиінфраструктуру земельного ринку, що вклю-чає державні та комерційні підприємства таорганізації, консалтингові організації з оцін-ки земель, оформлення угод та операцій із зе-мельними ділянками, земельний суд, земель-на нотаріат, земельний банк, інститут опера-торів на ринку, інститут незалежних оціню-вачів, страховиків; визначити і реалізуватикомплекс заходів і методів по адміністра-тивно-правового та економічного регулюван-ня земельного ринку.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Визначено, що базисом ефективного функ-ціонування ринку земель сільськогосподарсь-кого призначення є їх ринковий обіг. Після за-кінчення мораторію на продаж сільськогоспо-дарських земель і відкриття повноцінного рин-ку земель необхідним є удосконалення інсти-туту ринкового обігу і перш за все таких йогоелементів, як успадкування, купівля/продаж тазастава. При цьому розвиток цих елементівринкового обігу сільськогосподарських земельпотребує запровадження ефективних регуля-торних механізмів де вирішальну роль маєвідігравати держава.

Тому розвиток державного регулюванняринкового обігу сільськогосподарських зе-мель призначення має передбачити реаліза-цію таких основних імперативів: встановлен-ня чітких регламентів обігу земельних діля-нок; запровадження інструментарію страху-вання ризиків при здійсненні транзакцій із зе-мельними ділянками; надання особливогостатусу безоплатно отриманим земельнимділянкам для ведення особистого селянсько-го господарства, садівництва, городництва,ввівши обмеження щодо їх вільного обігу (ви-користання); запровадження обов'язковихаукціонів щодо продажу державних земель.Застосування такого підходу дасть змогу уподальшому більш системно формувати уп-равлінські заходи щодо регулювання ринко-вого обігу земель сільськогосподарськогопризначення.



9

Література:1. Лупенко Ю.О., Ходаківська О.В. Наукові

засади запровадження ринкового обігу земельсільськогосподарського призначення // Еконо-міка АПК. — 2016. — № 12. — С. 5—15.

2. Шарий Г.І. Удосконалення земельнихвідносин у сфері обігу земель сільськогоспо-дарського призначення // АгроСвіт. — 2013. —№ 14. — С. 16—21.

3. Ступень Р.М. Сутність ринку земельсільськогосподарського призначення: теоре-тичні аспекти // Економіка АПК. — 2015. —№ 9. — С. 106—110.

4. Добряк Д.С., Шкуратов О.І. Формуванняі розвиток ринкових земельних відносин на те-ренах України // Збалансоване природокори-стування. — 2018. — № 1. — С. 6—17.

5. Мартинюк М.П. Ринок земель сільсько-господарського призначення в Україні: стан таперспективи запровадження // ЕкономікаАПК. — 2017. — № 3. — С. 15—21.

6. Ciaian P., Kancs d'Artis, Swinnen J., HerckK., Vranken L. Institutional Factors AffectingAgricultural Land Markets. Brussels: Centre forEuropean Policy Studies, 2012. 22 p.

7. Моніторинг земельних відносин в Україні.2016—2017: статистичний щорічник / Проект"Підтримка прозорого управління земельнимиресурсами в Україні". — К.: 2018. — 95 с.

8. Ходаківська О.В., Мартинюк М.П. Розви-ток земельних відносин в умовах формуванняринкового обігу земель // Економіка і регіон.— 2016. — № 2. — С. 143—148.

9. Stupen R., Stupen M., Stupen O. Prospectsof the land-rental relations development in agri-culture of Ukraine // Scientific Papers: SeriesManagement, Economic Engineering in Agricul-ture and Rural Development. — 2018. — Vol. 18.— Issue 3. — P. 441—448.

10. Заяць В.М. Перспективи державного ре-гулювання ринку землі // АгроІнком. — 2008.— № 11—12. — С. 106—110.

References:1. Lupenko, Yu.O. and Khodakivs'ka, O.V.

(2016), "Scientific basis for the introduction ofmarket turnover of agricultural land", TheEconomy of Agro-Industrial Complex, vol. 12,рр. 5—15.

2. Sharyi, H.I. (2013), "The essence of the landmarket for agricultural purposes: theoreticalaspects", Agrosvit, vol. 14, pp. 16—21.

3. Stupen, R.M. (2015), "The essence of themarket for agricultural lands: theoretical aspects",The Economy of Agro-Industrial Complex, vol. 9,рр. 106—110.

4. Dobriak, D.S. and Shkuratov, O.I. (2018),"Formation and development of market landrelations in the territory of Ukraine", Balancednature using, vol. 1, рр. 6—17.

5. Martyniuk, M.P. (2017), "The market ofagricultural land in Ukraine: the state and pros-pects of implementation", The Economy of Agro-Industrial Complex, vol. 3, 15—21.

6. Ciaian, P. Kancs, d'Artis Swinnen, J. Herck,K. and Vranken, L. (2012), Institutional FactorsAffecting Agricultural Land Markets, Centre forEuropean Policy Studies, Brussels, Belgium.

7. Monitoring of land relations in Ukraine.2016—2017: Statistical Yearbook. Transparentmanagement support land resources in Ukraine,Kyiv.

8. Khodakivska, O.V. and Martyniuk, M.P.(2016), "Development of land relations in theconditions of formation of market circulation oflands", Ekonomika i rehion, vol. 2, рр. 143—148.

9. Stupen, R. Stupen, M. and Stupen, O. (2018),"Prospects of the land-rental relations develop-ment in agriculture of Ukraine. Scientific Papers:Series Management", Economic Engineering inAgriculture and Rural Development, vol. 18, no.3,рр.

10. Zaiats, V.M. (2008),"Perspektyvy derzhav-noho rehuliuvannia rynku zemli", AhroInkom, vol.11—12, рр. 106—110.Стаття надійшла до редакції 19.11.2018 р.



УДК 658.26:338.43:633

О. В. Калініченко,к. е. н., доцент, доцент кафедри економіки підприємства,Полтавська державна аграрна академія, м. Полтава

ВИКОРИСТАННЯ ЕНЕРГІЇ В ПРОЦЕСІВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

DOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.10

O. Кalinichenko,Ph.D., Associate Professor, Associate Professor of the Departmentof Enterprise Economics, Poltava State Agrarian Academy, Poltava

THE USE OF ENERGY IN THE PROCESS CROPS PRODUCTION

У статті розглянуто використання енергії в процесі виробництва продукції рослинництва.Досліджено систему поглядів щодо універсальності енергетичної оцінки в аграрній сфері виробництва на основі кате-

горії "енергія".Обгрунтовано класифікацію основних законів трансформації енергії у біосфері: односпрямованість потоку енергії,

максимізація енергії, максимум біогенної енергії, внутрішня динамічна рівновага, оптимальності, піраміди енергії, толеран-тності, зменшення енерговіддачі у природокористуванні, обмеженість природних ресурсів.

Запропоновано показники, які характеризують ефективність використання сонячної енергії: коефіцієнт якості енергії(еквівалент); еквівалент умовного палива; енергія ФАР, що надходить до посівів сільськогосподарських культур; коефіцієнтвикористання ФАР; енергія, що накопичена у сільськогосподарських культурах.

Обгрунтовано класифікацію видів енергії у процесі виробництва продукції рослинництва: поновлювана (сонячна енер-гія, енергопотенціал грунту, температура повітря і грунту); непоновлювана (енергетичні ресурси; енергія, уречевлена в міне-ральних та органічних добривах, пестицидах; енергія, уречевлена в насінні; енергія, уречевлена в техніці та обладнанні; енергія,уречевлена в будівлях та спорудах); енергія живої праці.

Обгрунтовано класифікацію енергії як активу відповідно до застосування оціночних підходів: витратний (ресурсний),порівняльний, дохідний.

Обгрунтовано особливості енергоспоживання в процесі виробництва продукції рослинництва: 1) біокліматичні умови(сонячна радіація; ентропія; земельні ресурси; водні ресурси; кліматичні та погодні умови; біологічні процеси росту та роз-витку сільськогосподарських культур; біологічні властивості видів та сортів сільськогосподарських культур; сезонність ви-робництва; екологічність виробництва); 2) рівень розвитку технологій виробництва (технології виробництва сільськогоспо-дарських культур; використання органічних та мінеральних добрив; система боротьби з бур'янами, шкідниками та хвороба-ми; система сівозмін; частина продукції рослинництва входить до наступного циклу виробництва; система зберігання про-дукції рослинництва); 3) технічне забезпечення (система машин і обладнання; технічний стан засобів виробництва; матері-ально-технічне забезпечення); 4) організаційно-економічні чинники (тенденції формування виробничих відносин у аграр-ному секторі; специфіка організації праці; територіальна розосередженість).

The article investigates the energy consumption in the process of crop production.The system of views regarding the universality of energy assessment in the agrarian production sector, based on the "energy"

category is researched.The classification of the basic laws of energy transformation in the biosphere: unidirectional energy flow, maximization of

energy, maximum of biogenic energy, internal dynamic balance, optimality, pyramid of energy, tolerance, reduction of energyconsumption in maintaining natural resources, their limitation, is justified.

The indicators, which characterize the efficiency of solar energy use: energy quality coefficient (equivalent), conventionalfuel equivalent, PAR energy, received by agricultural crops, PAR use coefficient, energy, accumulated in agricultural crops, areproposed.

The classification of energy types (human labor power, renewable (solar energy, soil energy potential, air and soil temperature);non-renewable (energy resources, energy contained in mineral and organic fertilizers, pesticides, energy contained in seeds,energy contained in equipment, buildings and structures); energy of human labor (human labor power).

The classification of energy as an asset, according to estimation approaches: cost (resource), comparative and profitable, isjustified.

The peculiarities of energy consumption in the process of crop production:1) bioclimatic conditions (solar radiation, entropy, land resources, water resources, climatic and weather conditions; biological

processes of agricultural crops' growth and development; biological peculiarities of species and varieties of agricultural crops;seasonal and environmentally friendly nature of production) 2) levels of production technology development (technologies ofagricultural crops production; use of organic and mineral fertilizers; weed, pest and diseases' control and prevention system;



11

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИБудь-яке виробництво — це процес спожи-

вання енергії. Якщо є придатні до використан-ня джерела енергії, то виробництво можливе,у разі їх відсутності чи недостатньої кількості— неможливе взагалі.

Ефективне використання енергії забезпечуєзбільшення виробництва сільськогосподарсь-кої продукції, підвищення показників продук-тивності праці й рентабельності. Здійснює знач-ний внесок у зміцнення конкурентоспромож-ності на засадах сталого розвитку національ-ної економіки [15, с. 1821; 16, с. 2276].

Використання категорії "енергія" в різнихгалузях науки та практичної діяльності дає уяв-лення про усі явища природи та соціально-еко-номічної системи як єдиного цілого. Вказанедозволить розробити систему показників, зна-чення яких можуть бути використані при про-веденні енергетичної оцінки. А також, за ре-зультатами застосування відповідної методи-ки, в подальшому можливо удосконалити шля-хи та засоби використання енергії в процесівиробництва сільськогосподарської продукції.


Дослідження питань ефективності викорис-тання енергії в аграрній сфері матеріального ви-робництва висвітлені в працях Ю.О. Тараріко,О.Ю. Несмашної, О.М. Берднікова, Л.Д. Глу-щенка, Г.І. Личука [2]; В.К. Буги, Г.Ф. Добиша,А.А. Мицкевича [3]; В.В. Гришка, В.І. Перебий-ніса, В.М. Рабштини [4]; О.К. Медведовського,П.І. Іваненка [8]; А.М. Стельмащука [10]; С.А. Ха-тірлі, Б. Озкана, Ц. Ферта [12]; Й. Лю, Х. Хог-Єнсена, Х. Егелінга, В. Лангера [13]; Н. Нагеша[14]; Б. Озкана, Г. Акчаоза, Ф. Караденіза [15];Г. Сінгха, Д. Мішра, Н.М. Нахара [16] та інших.

Однак недостатня вивченість сільськогогосподарства як у контексті споживання та ви-робництва енергії потребує подальшого теоре-тичного та практичного опрацювання шляхівефективного використання поновлюваної і не-поновлюваної енергії при виробництві про-дукції рослинництва за найменшого негативно-го впливу на навколишнє середовище.

crop rotation system; part of the crop production is included in the next production cycle; crop production storage system); 3)level of technical support (system of machines and equipment; technical condition of means of production; material and technicalsupport); 4) organizational and economic factors are determined (trends of forming the industrial relations in the agriculturalsector; the specifics of organizing the labor; territorial dispersion).

Ключові слова: енергія, поновлювана енергія, непоновлювана енергія, енергетична оцінка,енергетична ефективність в рослинництві, енергомісткість, продукція рослинництва.

Key words: energy, renewable energy, non-renewable energy, energy assessment, energy efficiencyin crop production energy consumption, crop production.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМета статті полягає в обгрунтуванні класи-

фікації видів енергії та визначенні ефективностівикористання енергії у процесі виробництвапродукції рослинництва.


Грецькою мовою слово "енергія" означає"внутрішня робота". Термін "енергія" почав ви-користовуватися понад 100 років тому, витіс-нивши терміни "жива сила" чи просто "сила".Вперше новий термін ввів у своїх працях Т. Юнг(1807 р.) відносно до виразу "жива сила". Напротязі наступних десятиліть видатні фізикитого часу Р. Майер, Г. Гельмгольц, Ж. Понселе,В. Томсон, Т. Юнг, Г. Кориоліс, Дж. Джоуль таінші по-різному трактували поняття "енергія",наближаючись до сучасного розуміння енергії,енергетичних процесів [5, с. 126].

Енергія не тільки зберігається, але й пере-творюється, і для якісно різних форм руху маємісце специфічна міра. Під "енергією тіла" чи"системи тіл" розуміють кінцеву, однозначну табезперервну функцію стану, яка визначаєтьсясукупністю фізичних властивостей тіла чи сис-теми тіл (взаємним розміщенням та швидкос-тями частин системи). При цьому безкінечномалим змінам етапу системи мають відповіда-ти безкінечно малі зміни її енергії [5, с. 126].

Закон збереження та перетворення енергіїбув відкритий незалежно один від одного Р. Ма-йером, Дж. Джоулем та Г. Гельмгольцем. Меншузагальнено та менш доказово закон збережен-ня був також сформульований датським інже-нером Л.А. Кольдннгом. Основна ідея законувисловлена С. Карно та М. Фарадеєм полягає втому, що для всіх процесів в системі тіл маємісце збереження величини, яка є мірою взає-модії та руху довільного виду. Збереженняенергії при довільних процесах в системі необ-хідно пов'язувати з тим, що зміни енергії, якімають місце при переході системи з одного (по-чаткового) стану в інший (кінцевий), залежатьтільки від цих станів, але не від шляху (спосо-бу) переходу, що може розглядатися як іншеформулювання вказаного закону [1, с. 126].



У фізиці поняття "енергія" введено для за-гальної міри різноманітних форм руху матерії.А. Енштейн установив взаємоперетворенняенергії та маси, розширив рамки закону збере-ження енергії. Тепер цей закон формулюєтьсяв загальному випадку як закон збереженняенергії та маси. Так, зменшення маси тіла чисистеми тіл на 1 г призводить до виділення9×1013 Дж енергії, що еквівалентно теплотвор-ній здатності 3000 т умовного палива [5, с. 127].

У термодинаміці поняття "енергія", "тепло"й "робота" є характеристиками того самогоявища — руху матерії в різних її формах, вели-чина якого згідно із законом збереження ма-терії й енергії за перетворення останньої в новуформу не змінюється [11, с. 26].

Однією з найскладніших відкритих термоди-намічних систем є біосфера — збалансована, са-моорганізована, відкрита термодинамічна сис-тема, яка здійснює вплив на розподіл енергетич-них потоків на Землі. Безперервність процесів вбіосфері забезпечується завдяки кругообігу ре-човин, інформації та сонячної енергії.

Поняття "енергія" у біосфері має багатоас-пектний характер (табл. 1).

Трансформація енергії (перехід з однієїформи до іншої) у біосфері — здатність біоло-гічних систем до здійснення роботи з подаль-шим відновленням. Основою трансформації

енергії у біосфері є живі організми. При цьомучастина енергії виділяється у навколишнє се-редовище у деградованому стані (у виглядібідних на енергію кінцевих продуктів метабо-лізму або тепловій формі).

Отже, основні закони трансформації енергіїу біосфері взаємопов'язані, тому неможливозмінити жоден елемент системи окремого агро-біоценозу без переведення його в новий стан. Впланетарному масштабі, будь-які окремі зміниможуть призвести до істотних змін у всій біос-фері. Якщо зміни не критичні, то біосфера праг-не до відновлення та збереження біорізномані-ття, а отже, до диверсифікації енергетичної ха-рактеристики окремих елементів.

Первинним джерелом енергії є Сонце. Алебезпосередньо сонячні промені нездатні нагрітипевний об'єкт на поверхні Землі до значної тем-ператури. Сконцентрованість (потужність) со-нячної енергії, що доходить до поверхні Землі,в середньому, не перевищує кВт/м2. Коефіцієнткорисної дії сонячної енергії, яка надходить нафотосинтез вуглеводу (глюкози) у листя чи тра-ву рослини, не перевищує 1 %, а в деревину —лише 0,1 % [11, с. 29].

Отже, сонячна енергія, сконцентровуючисьу вищій енергетично якісній формі міжатомно-го зв'язку в деревині, втрачає 99,9% первинноїенергії, розсіюючи її ще в менш якісній формі.

Закон Характеристика

Односпрямованості

потоку енергії

Енергія, яку одержує екосистема і яка засвоюється продуцентами, розсіюється,

або разом з їх біомасою необоротно передається консументам першого, другого,

третього та інших порядків, а потім редуцентам, що супроводжується втратою певної кількості енергії на кожному трофічному рівні в результаті процесів, які

супроводжують дихання

Максимізації енергії У конкуренції з іншими системами зберігається та з них, яка найбільше сприяє

надходженню енергії та інформації й найефективніше використовує максимальну

їх кількість

Максимуму

біогенної енергії

Будь-яка біологічна та «біонедосконала» система з біотою, що перебуває у стані

«стійкої нерівноваги» (динамічно рухливої рівноваги з довкіллям), збільшує,

розвиваючись, свій вплив на середовище

Внутрішньої

динамічної рівноваги

Енергія, речовина, інформація та динамічні якості окремих природних систем, їх

ієрархії настільки пов’язані між собою, що будь-яка зміна одного з чинників

зумовлює зміну інших. При цьому зберігається сукупна якість природної системи,

оскільки під час зміни елементів природного середовища розвиваються ланцюгові

реакції, які намагаються нейтралізувати ці зміни. Як наслідок, штучне зростання

енергетичного потенціалу (як економічної характеристики великої екосистеми) обмежується термодинамічною стійкістю природних систем

Оптимальності Ніяка система не може розширюватися або звужуватися до нескінченності, оскільки ніякий цілісний організм не може перевищити певні критичні розміри,

що забезпечують підтримку його енергетики

Піраміди енергії З одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший переходить, в

середньому, не більше 10 % енергії

Толерантності Лімітуючим чинником процвітання організму може бути як мінімум, так і

максимум екологічного впливу, діапазон між якими визначає міра чутливості

(толерантності) організму до даного чинника. Тобто будь-який надлишок енергії

чи речовини забруднює її

Зменшення

енерговіддачі у

природокористуванні

У процесі одержання з природних систем корисної продукції з часом (в

історичному аспекті) на її виготовлення, у середньому, витрачається більше

енергії (зростають питомі енергетичні витрати в розрахунку на одну людину)

Обмеженості

природних ресурсів

Більшість освоєних природних ресурсів в умовах Землі є вичерпними

Таблиця 1. Класифікація основних законів трансформації енергії у біосфері

Джерело: узагальнено автором за даними [1, с. 75 — 78; 3, с. 15 — 17; 4, с. 5].



13

У свою чергу, в процесі карбонізації біоло-гічна маса — деревина, втрачаючи полови-ну сконцентрованої сонячної енергії, вже зкоефіцієнтом 0,5, перетворює залишокенергії ще у більш концентровану її формув мінеральних складових вугілля [11, с. 29].

Подальший напрямок процесу підвищеннясконцентрованості сонячної енергії у вугіллі чибудь-яких похідних рослинної біомаси, що їхвикористовує сучасна економіка як енерго-носії (торф, вугілля, нафта, газ), — це конвер-сія (взамоперетворення) їх внутрішньої енергії(питомої теплоти згоряння) в механічну робо-ту (енергію) парових турбін, двигунів внутріш-нього згоряння чи у найвищу форму енергії —електричну (чверть від енергії вугілля). При цьо-му інтегрований коефіцієнт конверсії сонячноїенергії в електричну становитиме 0,000125(0,0125%), отже, втрачено — 99,9875 %, але скон-центрованість її збільшилась у 8000 разів. Для от-римання 1 Дж електричної енергії витрачається8000 Дж сонячної [7, с. 218; 11, с. 29—30].

Коефіцієнт якості енергії (еквівалент):

к

сс

Е

ЕК = (1),

де Кс — коефіцієн якості енергії, сонячнихеквівалентів; Ес — сонячна енергія, яка надій-шла на конверсію, Дж; Ек — енергія, отриманав процесі прямої чи послідовної конверсії со-нячної енергії, Дж [7, с. 219; 11, с. 30].

Іншою характеристикою якості енергії, єеквівалент умовного палива (у. п.):

с.у.п

сп

К

КК = (2),

де Кп — ступінь концентрації енергії у цьо-му виді палива відносно її концентрації в умов-ному паливі, у. п.; Кс — сонячний еквівалент да-ного виду (форми) енергії, Дж; Кс.у.п. — соняч-ний еквівалент умовного палива, Дж [11, с. 30].

Питома теплота згоряння умовного палива(так, як і якісного вугілля) становить 29,3 МДж/кг, а його сонячний еквівалент — 2000, звід-ки на утворення 1 кг вугілля витрачається29,3 МДж · 2000 = 5860 МДж = 5,86 ГДж соняч-ної енергії [11, с. 30].

Значення еквівалентів Кс і Кп для різнихвидів енергоносіїв наведено в таблиці 2.

З енергетичної точки зору рослинництво єсукупністю енергетичних факторів, головнимисеред яких виступають антропотехногенна енер-гія, сонячна енергія та енергетичний потенціалгрунту. При цьому провідна роль відводитьсясаме антропотехногенному фактору [6, с. 38].

У процесі засвоєння поживних речовин тасонячної енергії рослини синтезують біомасу— новий енергоносій, який може бути вихіднимджерелом біологічної енергії (корми, органічнідобрива, насіння тощо), теплової енергії (дро-ва, солома, рослинні рештки тощо), матеріаломдля виробництва енергоресурсів (біогаз, мети-ловий та етиловий спирт). Частка сонячноїенергії у загальному енергобалансі рільництваскладає близько 97 % [9, с. 40].

За своїми біологічними особливостями різнівиди рослин мають неоднакову здатність зас-воювати кінетичну енергію сонця і мають різнуенергетичну цінність.

Показник, який характеризує ефек-тивність використання сонячної енергії рос-линами, — фотосинтетична сонячна радіація(ФАР) — це енергія червоної ділянки спектрасонячного випромінювання з довжиною хвилі0,65—0,75 мкм, що поглинається пігментамихлорофілу. ФАР, що бере участь у фотосин-тезі, становить близько 40 % і варіює в широ-тах України від 38,5 до 41 % загальної соняч-ної енергії [2, с. 12].

Енергію ФАР, що надходить до посівів сіль-ськогосподарських культур визначають заформулою:

вп

впвп.ФАРФАР

Т

ТЕЕ

α= (3),

де ЕФАР — енергія ФАР, що надходить допосівів сільськогосподарських культур, МДж/га; ЕФАР.вп — енергія ФАР за вегетативний пері-од (≥ 10°С) — 1441,4, (≥ + 5°С) — 1634,1 МДж/га;α — поправочний коефіцієнт на крутизну й екс-позицію схилу (для схилів західної і східної екс-позиції з нахилом до 5° суми радіації практичнодорівнюють сумам на горизонтальну поверхню);

Тпв — вегетаційний період, дні; Твп — періодвегетації сільськогосподарської культури, дні[2, с. 12].

Тип

енергоносія

Сонячний

еквівалент

Еквівалент

умовного палива

Коефіцієнт

технічної конверсії

Сонячне світло 1 0,0005 в електричну – до 0,1

Рослинна маса

(дрова)

1000 0,5

Викопне паливо

Вугілля, нафта, газ

(на умовне паливо)

2000 1 у теплову – до 0,6

у механічну – до 0,4

в електричну – до 0,5

Механічна енергія

Потік падаючої

води, припливів,

вітру

6000 3 в електричну – 0,97

Електроенергія 8000 4 у механічну – 0,99

Таблиця 2. Коефіцієнти якості енергії(еквіваленти) і конверсії (взаємоперетворення)

Джерело: [7, с. 219; 11, с. 31].



Коефіцієнт використан-ня ФАР:

ФАР

вФАРЕ

100ЕК = (4),

де КФАР — коефіцієнт ви-користання ФАР, %; Ев —енерговміст урожаю, МДж/га; ЕФАР — енергія ФАР за ве-гетаційний період, МДж/га[2, с. 13].

Питома вага ФАР у фо-тосинтезі сільськогоспо-дарських культур становить45—60 % та варіює в природ-но-кліматичних зонах України від 38,5 до 41 %загальної сонячної радіації. Чим більша три-валість вегетаційного періоду сільськогоспо-дарської культури, тим ефективніше рослинаспоживає ФАР та нагромаджує органічні речо-вини [10, с. 34 — 35].

У врожаї сільськогосподарських культурнакопичену енергію визначають таким чином:

Ев = Воп . Евоп . 100 + Впп . Евпп 100 (5),

де Ев — енерговміст урожаю, МДж/га;Евоп — питомий енерговміст урожаю основ-ної продукції, МДж/кг; Евпп — питомий енер-говміст урожаю побічної продукції, МДж/кг; Воп — урожай основної продукції, ц/га;Впп — урожай побічної продукції, ц/га [2, с.28].

Для визначення кількості зосередженої урослинній біомасі енергії може використову-ватись вимірник "кормова одиниця". Для роз-рахунку за цим показником усі складові уро-жаю переводяться в кормові одиниці (з пожив-ністю, що рівна 1 кг вівса), які перемножують-ся на енергетичний еквівалент 1 кг вівса:

Ев = (Воп . Кк.од. + Впп . Кк.од.). Ек.од. (6),

де Воп — урожай основної продукції, ц/га;Кк.од. — коефіцієнт перерахунку в кормові оди-ниці; Впп — урожай побічної продукції, ц/га; Ек.-

од. — енерговміст кормової одиниці, Дж [2, с. 30].У процесі виробництва продукції рослин-

ництва енергія живої праці, поновлювана (при-родна) та непоновлювана (штучна) енергіїтрансформуються в енергію, що акумулюєть-

Поновлювана (природна)

енергія

Непоновлювана (штучна) енергія

Енергія

живої праці

Сонячна радіація

Енергопотенціал ґрунту

Температура повітря і ґрунту

Енергетичні ресурси

Енергія, уречевлена в мінеральних добривах

Енергія, уречевлена в органічних добривах

Енергія, уречевлена в пестицидах

Енергія, уречевлена в техніці

Енергія, уречевлена в обладнанні

Енергія, уречевлена в будівлях та спорудах

Ен

ергі

я, щ

о а

кум

ульован

а в о

сно

вн

ій т

а п

об

ічн

ій

сільсь

кого

спо

дар

ській

про

дукц

ії (

енер

гія

вр

ож

аю)

Тр

ансф

ор

мац

ія (

пер

етво

рен

ня)

Енергія, уречевлена в насінні

Рис. 1. Класифікація видів енергії в процесі виробництва продукції рослинництва

Джерело: авторська розробка.

Витратний

(ресурсний) підхід

Порівняльний

підхід

Дохідний

підхід

Класичні

оціночні підходи

Матеріальне вираження

енергії як активу

Енергетичні

ресурси

Обмінна

енергія

Енергетичний

ефект

Енергія

Рис. 2. Класифікація енергії як активу відповіднодо застосування оціночних підходів




15

ся в продукції рослинництва(рис. 1).

Між величиною сукупнихвитрат енергії та ефективні-стю виробництва продукціїрослинництва існує тіснийзв'язок, що обмежується, зде-більшого, екологічними пара-метрами. Це обумовлено тим,що в процесі виробництва про-дукції має місце рух матерії,загальною мірою якого є енер-гія.

При цьому слід враховува-ти, що матеріалізоване вира-ження енергії може мати триосновні прояви (рис. 2). Призастосуванні класичних оці-ночних підходів, енергію якактив можна розглядати в ре-сурсному (згідно із витратнимпідходом), результативному(за дохідним підходом) та по-рівняльному аспектах.

Визначення ефективностівикористання енергії в сіль-ському господарстві є важли-вим для оцінки впливу вироб-ничих систем на екологічнуситуацію [13, с. 196].

У сільськогосподарськомувиробництві категорія "енерге-тична ефективність" відображаєспіввідношення між обсягом ви-робництва сільськогосподарсь-кої продукції, що відповідає чин-ним стандартам якості, та вели-чиною сукупних витрат енергіїза умови дотримання вимогщодо охорони навколишньогосередовища.

Покращення енергетичноїефективності сприяє підвищенню рівня конку-рентоспроможності аграрних підприємств зав-дяки зниженню витрат, а також призводить домінімізації забруднення навколишнього сере-довища [14, с. 35]. Крім того, ефективне вико-ристання енергетичних ресурсів є життєво важ-ливим з точки зору виробництва продуктів хар-чування для населення, яке збільшується, а та-кож для підвищення продуктивності та розвит-ку сільського господарства [12, с. 428].

Категорія "енергетична ефективність в рос-линництві" може бути визначена як ступінь оп-тимізації сукупних витрат енергії у розрахун-ку на одиницю продукції рослинництва або зе-

мельної площі в обробітку, здійснених без по-гіршення якості за найменшого негативноговпливу на навколишнє середовище.

Становлення досягнутого рівня енерге-тичної ефективності виробництва продукціїрослинництва дозволяють оцінити раціональ-не використання природного і ресурсного по-тенціалу галузі рослинництва в масштабахокремого аграрного підприємства, району,області.

Підвищення рівня енергетичної ефектив-ності виробництва продукції рослинництва беззабруднення навколишнього середовища мож-ливо здійснити за напрямами:

Біокліматичні Технологічні

Пр

оц

ес в

ироб

ни

цтв

а п

род

укц

ії р

осл

ин

ни

цтв

а

Енергія, акумульована в основній та побічній

продукції рослинництва (енергія врожаю)

Фотосинтетична

сонячна радіація

Технології виробництва

сільськогосподарських

культур

Біологічні властивості видів та сортів сільсько-

господарських культур

Використання органічних та мінеральних добрив

Система боротьби з бур’янами, шкідниками та

хворобами

Система сівозмін

Ентропія

Земельні ресурси

Водні ресурси

Кліматичні та погодні умови

Біологічні процеси росту та

розвитку сільсько-

господарських культур

Сезонність виробництва

Ступінь територіальної

розосередженості

Ступінь екологічності

виробництва Організаційно-економічні

Тенденції формування виробничих відносини в

аграрному секторі

Специфіка організації праці

Частина продукції рослинництва входить до

наступного циклу виробництва

Система зберігання

продукції рослинництва

Технічні

Система машин і

обладнання

Технічний стан

засобів виробництва

Матеріально-технічне

забезпечення

Рис. 3. Особливості енергоспоживання в процесі виробництвапродукції рослинництва




1) шляхом реалізації адаптивного потен-ціалу виду, сорту, агробіоценозу. Тобто їх біо-логічних властивостей пристосовуватись доумов навколишнього середовища. При цьомувитрати непоновлюваної (штучної) енергії намеліорацію середовища є мінімальними;

2) зміною (поліпшенням) навколишнього се-редовища таким чином, щоб воно відповідалопотребам рослин. Впровадити це можливо призначних витратах непоновлюваної (штучної)енергії [8, с. 10].

Показником, що найбільш широко викорис-товується для визначення рівня енергетичноїефективності виробництва продукції рослин-ництва, є енергомісткість. Вона характеризуєвідношення сукупних витрат енергії на вироб-ництво продукції рослинництва до валової про-дукції рослинництва. Тобто величина енергомі-сткості відображає ступінь раціональності ви-користання сукупних витрат енергії у процесістворення валової продукції рослинництва.

Підгалузі рослинництва мають значнівідмінності у рівні енергомісткості. Зумовленоце їх технологічними особливостями, які маютьвирішальний вплив на використання засобів іпредметів праці та енергетичну ефективністьвиробництва продукції. Серед вказаних особ-ливостей слід виділити наступні групи: 1) біо-кліматичні умови; 2) рівень розвитку технологійвиробництва; 3) технічне забезпечення; 4) орга-нізаційно-економічні чинники (рис. 3).

ВИСНОВКИЕнергія — це узагальнена міра руху матерії.

Вона є не об'єктом чи явищем, а є лише його ха-рактеристикою. Енергія не виникає та не зни-кає з нічого, а лише переходить з однієї формидо іншої (трансформується). Поняття "енергія"пов'язує всі явища природи та економічної си-стеми. Первинним джерелом енергії всього жи-вого є Сонце. Енергію можна виробляти, пере-давати, споживати, а також вимірювати їїкількість.

У процесі виробництва продукції рослин-ництва використовуються такі види енергії:поновлювана (сонячна енергія, енергопотен-ціал грунту, температура повітря і грунту); не-поновлювана (енергетичні ресурси; енергія,уречевлена в мінеральних та органічних добри-вах, пестицидах; енергія, уречевлена в насінні;енергія, уречевлена в техніці та обладнанні;енергія, уречевлена в будівлях та спорудах);енергія живої праці.

Енергетична ефективність виробництвапродукції рослинництва досягається шля-хом оптимізації сукупних витрат енергії у

розрахунку на одиницю продукції рослин-ництва або без погіршення якості за наймен-шого негативного впливу на навколишнє се-редовище.

Енергоспоживання у рослинництві визна-чається дією чотирьох груп особливостейсільськогосподарського виробництва: 1) біо-кліматичними умовами (сонячна радіація; ент-ропія; земельні ресурси; водні ресурси; кліма-тичні та погодні умови; біологічні процеси рос-ту та розвитку сільськогосподарських культур;біологічні властивості видів та сортів сільсько-господарських культур; сезонність виробницт-ва; екологічність виробництва); 2) рівнем розвит-ку технологій виробництва продукції рослин-ництва (технології виробництва сільськогоспо-дарських культур; використання органічних тамінеральних добрив; система боротьби з бур'я-нами, шкідниками та хворобами; системасівозмін; частина продукції рослинництва вхо-дить до наступного циклу виробництва; систе-ма зберігання продукції рослинництва); 3) тех-нічним забезпеченням (система машин і облад-нання; технічний стан засобів виробництва; ма-теріально-технічне забезпечення); 4) орга-нізаційно-економічними чинниками (тенденціїформування виробничих відносин у аграрномусекторі; специфіка організації праці; терито-ріальна розосередженість). Усі складові тісновзаємозв'язані та взаємозалежні між собою.

Література:1. Білявський Г.О. Основи загальної еко-

логії / Г.О. Білявський, М.М. Падун, Р.С. Фур-дуй. — К.: Либідь, 1993. — 304 с.

2. Біоенергетична оцінка сільськогоспо-дарського виробництва (науково-методичнезабезпечення) / [Ю.О. Тараріко, О.Ю. Несмаш-на, О.М. Бердніков, Л.Д. Глущенко, Г.І. Личукта ін.]. — К.: Аграрна наука, 2005. — 200 с.

3. Голицын Г.А. Гармония алгебра живого /Г.А. Голицын, В.М. Петров. — М.: Знание, 1990.— 129 с.

4. Гришко В.В. Енергозбереження в сільськомугосподарстві (економіка, організація, управління)/ В.В. Гришко, В.І. Перебийніс, В.М. Рабштина. —Полтава: ВАТ "Видавництво "Полтава", 1996. —280 с.

5. Коваленко М.П. Енергозбереження —пріоритетний напрямок державної політикиУкраїни / М.П. Коваленко, С.П. Денесюк. — К.:УЕЗ, 1998 — 506 с.

6. Коврига В.В. Споживання паливно-енер-гетичних ресурсів у сільськогосподарськихпідприємствах / В.В. Коврига // ЕкономікаАПК. — 2002. — № 1. — С. 34—41.



17

7. Колотило Д.М. Екологія і економіка :навч. посібник / Д.М. Колотило. — К.: КНЕУ,1999. — 368 с.

8. Медведовський О.К. Енергетичний аналізінтенсивних технологій в сільськогосподар-ському виробництві / О.К. Медведовський,П.І. Іваненко. — К.: Урожай, 1988. — 208 с.

9. Панус О.В. Модель затрат энергии в сель-скохозяйственном производстве / О.В. Панус// Экономика сельского хазяйства. — 1983. —№ 12. — С. 37—40.

10. Стельмащук А.М. Економічний механізмприскорення інтенсифікації виробництва в АПК /А.М. Стельмащук. — К.: Урожай. — 1990. — 160 с.

11. Технологічні процеси галузей промис-ловості: навч. посібник / Д.М. Колотило, А.Т.Соколовський, С.В. Гарбуз; За наук. ред. Д.М.Колотила, А.Т. Соколовського. — К.: КНЕУ,2003. — 380 с.

12. Hatirli S.A., Ozkan B., and Fert C. 2006. Energyinputs and crop yield relationships in greenhousetomato production. Renewable Energy 31: 427—438.

13. Liu Y., Hоgh-Jensen H., Egelyng H., andLanger V. Energy efficiency of organic pearproduction in greenhouses in China, RenewableAgriculture and Food Systems 25, 2010, 196 — 203.

14. Nagesha N. 2008. Role of energy efficiencyin sustainable development of small-scale industryclusters: an empirical study. Energy Sustain.Develop. 12.3: 34—39.

15. Ozkan B., Akcaoz H. and Karadeniz F.(2004), Energy requirement and economic analysisof citrus production in Turkey, Energy Conversionand Management, vol. 45 (11—12), pp: 1821 — 1830.

16. Singh H., Mishra D. and Nahar N. M. (2002),Energy use pattern in production agriculture of atypical village in arid zone, India-part I, EnergyConversion and Management, Vol. 43, pp. 2275 —2286.

References:1. Biliavs'kyj, H. O. Padun, M. M. and Furdui,

R. S. (1993), Osnovy zahal'noi ekolohii [Funda-mentals of General ecology], Lybid', Kyiv,Ukraine.

2. Tarariko, Yu. O. Nesmashna, O. Yu. Berd-nikov, O. M. Hlushchenko, L. D. and Lychuk, H. I.(2005), Bioenerhetychna otsinka silskohospo-darskoho vyrobnytstva (naukovo-metodychnezabezpechennia) [Bioenergy assessment ofagricultural production (scientific andmethodological support)], Ahrarna nauka, Kyiv,Ukraine.

3. Golicyn, G. A. and Petrov, V. M. (1990), Gar-monija algebra zhivogo [Harmony algebra ofliving], Znanie, Moscow, Russia.

4. Hryshko, V. V. Perebyjnis, V. I. and Rabs-htyna, V. M. (1996), Enerhozberezhennia vsil's'komu hospodarstvi (ekonomika, orhanizatsiia,upravlinnia) [Energy saving in agriculture (eco-nomy, organization, management)], VAT "Vydav-nytstvo "Poltava", Poltava, Ukraine.

5. Kovalenko, M. P. and Denesiuk, S. P. (1998),Enerhozberezhennia — priorytetnyj napriamokderzhavnoi polityky Ukrainy [Energy saving is apriority direction of the state policy of Ukraine],UEZ, Kyiv, Ukraine.

6. Kovryha, V. V. (2002), "Consumption of fueland energy resources in agricultural enterprises",Ekonomika APK, vol. 1, pp. 34—41.

7. Kolotylo, D. M. (1999), Ekolohiia i ekono-mika: navch. posibnyk [Ecology and Economics:textbook], KNEU, Kyiv, Ukraine.

8. Medvedovs'kyj, O. K. and Ivanenko, P. I.(1988), Enerhetychnyj analiz intensyvnykhtekhnolohij v sil's'kohospodars'komu vyrobnytstvi[Energy analysis of intensive technologies inagricultural production], Urozhaj, Kyiv, Ukraine.

9. Panus, O. V. (1983), "Model of energy costsin agricultural production", Jekonomika sel'skogohazjajstva, vol. 12, pp. 37—40.

10. Stel'maschuk, A. M. (1990), Ekonomichnyjmekhanizm pryskorennia intensyfikatsii vyrob-nytstva v APK [Economic mechanism of acce-lerating the intensification of production inagriculture], Urozhaj, Kyiv, Ukraine.

11. Kolotylo, D. M. Sokolovs'kyj, A. T. andHarbuz, S. V. (2003), Tekhnolohichni protsesyhaluzej promyslovosti: navch. posibnyk[Technological processes of industries: textbook],KNEU, Kyiv, Ukraine.

12. Hatirli, S. A. Ozkan, B. and Fert, C. (2006),"Energy inputs and crop yield relationships ingreenhouse tomato production", RenewableEnergy, vol. 31, рр. 427—438.

13. Liu, Y. Hоgh-Jensen, H. Egelyng, H. andLanger, V. (2010), "Energy efficiency of organic pearproduction in greenhouses in China", RenewableAgriculture and Food Systems, vol 25, рр. 196—203.

14. Nagesha, N. (2008), "Role of energyefficiency in sustainable development of small-scale industry clusters: an empirical study", EnergySustain. Develop, vol 12.3, рр. 34—39.

15. Ozkan, B. Akcaoz, H. and Karadeniz, F.(2004), "Energy requirement and economic analysisof citrus production in Turkey", Energy Conversionand Management, vol. 45 (11—12), pp. 1821—1830.

16. Singh, H. Mishra, D. and Nahar, N. M. (2002),"Energy use pattern in production agriculture of atypical village in arid zone", India-part I, EnergyConversion and Management, vol. 43, pp. 2275—2286.Стаття надійшла до редакції 23.11.2018 р.



УДК 338.432:631.145:631.1.027

Н. М. Горобець,к. с.-г. н., доцент, доцент кафедри менеджменту і права,Дніпровський державний аграрно-економічний університетІ. Г. Кадируск. е. н., доцент, доцент кафедри маркетингу,Дніпровський державний аграрно-економічний університетН. О. Житкович,магістр, Дніпровський державний аграрно-економічний університет

НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХПІДПРИЄМСТВ НА ПІДСТАВІ ВИЗНАЧЕННЯКОНКУРЕНТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

DOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.18

N. Gorobets,PhD, associate professor of management and rights,I. Kadyrus,Ph.D., associate proffesor of Marketing department,N. Zhytkovich,master's degree,Dnipro State Agrarian and Economic University

DIRECTIONS OF ACTIVITY OF AGRICULTURAL ENTERPRISES ON THE BASISOF DETERMINATION OF COMPETITIVE POTENTIAL

У статті розглянуто підходи до управління бізнес-процесами сільськогосподарського виробництва підставі ви-значення конкурентного потенціалу аграрного підприємства. Проаналізовано сучасний стан та особливості вироб-ничого менеджменту сільськогосподарських підприємств в умовах кризи. Вивчено сутність формування конкурент-ного потенціалу сільськогосподарського підприємства, що забезпечує отримання конкурентних переваг на ринку зарахунок розробленої ефективної конкурентної стратегії. Визначено інтегральний показник конкурентоспромож-ності досліджуваного підприємства на підставі сукупності оцінок маркетингового, фінансового, кадрового та ви-робничого потенціалів. Запропоновано напрями вдосконалення стратегії розвитку системи менеджменту на вироб-ничому рівні щодо оптимізації виробничих процесів, зміни виробничої структури, оновлення товарного портфеля.Обгрунтовано необхідність використання комплексної моделі виробничого менеджменту з урахуванням концепціїконкурентної раціональності підприємства, яку доцільно розглядати як науково обгрунтований проект сільськогос-подарського підприємства, що грунтується на ухваленні ефективних рішень, які забезпечують одержання довго-строкових стійких конкурентних переваг на аграрному ринку. Запропоновано маркетингову політику, що включаєформування стратегічних орієнтирів щодо виробництва та реалізації конкурентоспроможної рослинницької про-дукції.

The article deals with approaches to management of business processes of agricultural production on the basis ofdetermining the competitive potential of an agrarian enterprise. The present state and peculiarities of agriculturalproduction management management are analyzed. The essence of forming competitive potential of agriculturalenterprises is studied, which provides obtaining competitive advantages in the market at the expense of the developedeffective competitive strategy. The integral index of competitiveness of the investigated enterprise is determined on thebasis of aggregate marks of marketing, financial, human resources and production potential. The directions ofimprovement of the strategy of development of the management system at the production level for optimization of



19

production processes, changes in the production structure, updating of the product portfolio are proposed. The necessityof using an integrated model of production management based on the concept of competitive rationality of the enterprise,which should be considered as a scientifically substantiated project of an agricultural enterprise, based on the adoptionof effective decisions that provide long-term sustainable competitive advantages in the agrarian market, is substantiated.

It is noted that in times of crisis, the need to increase the competitiveness of agricultural enterprises is increasing. Itis argued that competitiveness is the most important factor in ensuring enterprise security, its survival and further effectivedevelopment. It has been established that an integrated approach to the development and construction of an integratedmodel of agricultural management of an agro-enterprise can serve as a tool for solving strategic problems of increasingthe competitive potential. A marketing policy is proposed that includes the development of strategic guidelines for theproduction and marketing of competitive crop production.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИРаціональне формування й ефективне ви-

користання конкурентного потенціалу сіль-ськогосподарських підприємств є надзвичай-но важливим завданням на сучасного етапурозвитку аграрної економіки України. Від їївирішення залежать не тільки фінансові ре-зультати та ефективність виробничо-госпо-дарської діяльності сільськогосподарськихпідприємств, а й продовольча безпека держа-ви. Разом з цим, значна економічна криза вкраїні, суттєва невизначеність і мінливістьзовнішніх умов функціонування агропід-приємств, посилення конкурентної боротьбивикликає необхідність активної діяльностіщодо забезпечення їх конкурентоспромож-ності.

Мінливі ринкові умови сучасного господа-рювання та рівень забезпеченості ресурсамисільськогосподарських підприємств потребу-ють поглибленого дослідження питання щодоформування в них економічно стійкого конку-рентного потенціалу, використання якого б за-безпечило зростання кінцевих фінансових ре-зультатів. Саме тому формування стратегічнихнапрямів діяльності аграрних підприємств напідставі визначення конкурентного потенціалує складним і актуальним завданням, яке роз-глядається у статті.

Ключові слова: бізнес-процес, виробництво, виробничий менеджмент, управління марке-тингом, конкурентоспроможність, конкурентний потенціал.

Key words: business process, production, production management, marketing management,competitiveness, competitive potential.

АНАЛІЗОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Проблемами підвищення конкурентоспро-можності сільськогосподарських підприємствзаймалися зарубіжні та вітчизняні вчені, зок-рема: Г. Азоєв, Л. Балабанова, В. Геєць, І. Дол-жанський, Т. Дудар, М. Пархомець, М. Портер,Д. Рікардо, Дж. Робінсон, А. Стрікленд, А. Том-псон, Р. Фатхутдінов, Е. Чемберлін, А. Юдано-ва. Питанню визначення конкурентоспромож-ності та конурентного потенціалу формуван-ня стратегій щодо управління виробничимибізнес-процесами, зокрема, вирощуванню рос-линницької продукції, присвячені наукові працітаких вчених та практиків: І.З. Должанський,А.В. Єрмак, Т.О. Загорна, М.М. Радєва та ін.Разом з цим, проблема відпрацювання підходівдо управління бізнес-процесами сільськогоспо-дарського виробництва на підставі визначенняконкурентного потенціалу аграрного підприє-мства в кризових умовах потребує проведеннябільш поглиблених досліджень.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою статті є проведення досліджень

щодо визначення конкурентного потенціалута розробки стратегічних напрямів щодо уп-равління виробничою діяльністю агропідпри-ємства.




Основним завданням виробничого менедж-менту є побудова управлінських систем, що за-безпечують виконання необхідних дій і проце-дур для одержання ринкового результату відфункціонування операційної системи будь-якої організації. Тільки на підставі чіткого вра-хування стандартів, критеріїв, об'єктивних об-межень можна формувати доцільний ринковийвибір. Керівник підприємства, перебуваючи вцентрі виробничої системи, може ухвалюватиоптимальні управлінські рішення. Раціональнеобєднання технологічних, фінансових, органі-заційних. Ринкових аспектів діяльності підпри-ємства потребує міцної бази процесу виробни-чого менеджменту.

Становлення ефективної системи управлі-ння сільськогосподарським виробництвомстримують такі проблеми, як затяжна еконо-мічна та політична криза, в зв'язки з цим відсут-ність планування системи управління підприє-мством у довгостроковій перспективі, кон-фліктність інтересів в агробізнесі, брак корпо-ративної культури тощо.

З метою вдосконалення процесу виробни-чого менеджменту в аграрних підприємствахвиникає необхідність у пошуку інструменталь-них методів стратегічного аналізу їх виробни-чо-економічної діяльності, визначення конку-рентного статусу задля нарощування конку-рентоспроможності підприємств.

На думку вчених, виробничий менеджментвключає комплексну систему забезпеченняконкурентоспроможності підприємства тайого продукції, що пропонується на конкурен-тному ринку, раціональну побудову виробни-чих і організаційних структур, вибір організа-ційно-правової форми управління виробниц-твом, збутом та обслуговуванням продукції.Функціонування підприємства в умовах кон-курентного середовища вимагає аналізу кон-курентного потенціалу підприємства, якийвідображає наявність в нього можливостейщодо створення конкурентних переваг, що за-безпечить у подальшій перспективі ефектив-ну реалізацію конкурентної стратегії, сприя-тиме збереженню та збільшенню частки рин-ку, а також забезпечить його конкурентосп-роможність [4].

Балабанова Л.В., конкурентний потенціалпідприємства визначає як "... комплекс можли-востей і ресурсів підприємства, що забезпечуєотримання конкурентних переваг на ринку і до-сягнення поставлених стратегічних конкурен-тних цілей" [1, с. 26].

Формування конкурентного потенціалусільськогосподарського підприємства пов'яза-не з розробкою конкурентної стратегії, яка надумку Беляєвої Н.С. "має не тільки задаватикритерії диференціації виробленої продукції,але і визначати напрями підвищення конку-рентоспроможності бізнес-процесів і функцій.Реалізація та розвиток конкурентного потен-ціалу здійснюється на основі функціональнихстратегій, роль яких не зводиться лише до за-безпечення зростання продуктивності праці,ефективного використання всіх видів наявнихресурсів і внутрішньовиробничих резервів" [2,с. 51].

Разом з цим, функціональні стратегії є за-собом реалізації конкурентної стратегії, а зна-чить повинні сприяти погодженню конкурен-тного потенціалу сільськогосподарського під-приємства з потенціалами ринків постачанняі збуту. Отже, поряд із забезпеченням внутрі-шньої економічної ефективності, вони повинніконцентрувати увагу на збільшенні корисностівиробленої сільськогосподарської продукціїсаме для споживача. Посилення ролі спожи-вача, значна невизначеність і мінливість зов-нішніх умов функціонування, наявність кон-курентної боротьби, викликає необхідністьактивної діяльності щодо забезпечення кон-курентоспроможності аграрних підприємств.Конкуренція як явище ринкової економіки,характеризується цілою низкою понять і ка-тегорій, основними з яких є: конкурентоспро-можність, конкурентні позиції, конкурентнийстатус та конкурентні переваги. Водночасбільшість цих категорій визначають конкурен-тний стан підприємства на даний момент часу.

Проблему конкурентоспроможності мож-ливо вирішити шляхом формування та актив-ного управління конкурентним потенціалом,оскільки, конкурентна перевага є причиною,конкурентоспроможність наслідком, а конку-рентний потенціал — це основа, без якої не-можливо виграти в конкурентній боротьбі заспоживача. Враховуючи те, що конкурентнийпотенціал є відносно новою економічною кате-горією конкуренції, теоретичні положеннящодо його сутності і значення в системі кате-горій конкуренції ще не отримали належноговирішення.

У виробництві важливу роль відіграють гар-монійна система цілей, стратегії і структуравиробничого потенціалу, ступінь надійностіпідприємства та його гнучкість. Система менед-жменту будь-якої організаційної структуриявляє собою апарат управління підприємством,здатний сформувати напрям діяльності під-



21

приємства і масштаби виробництва, залучитидо нього відповідні ресурси та здійснити йогоматеріально-технологічне забезпечення. Аледіюча сьогодні система управління сільсько-господарським виробництвом поки, що грун-тується на успадкованих в минулому недоско-налих формах організації, невідлагодженихекономічних відносинах приватних підпри-ємств з державою, нерозвинутих методахзовнішніх і внутрішніх товарно-грошовихвідносин та принципів самоуправління. Ця си-туація призводить до нагромадження невирі-шених проблем у виробничому менеджментіпідприємств, які можна вирішити тільки в ком-плексі за умови державної підтримки агрови-робників.

Основною метою виробничого менедж-менту в досліджуваному агропідприємствіє виробництво сільськогосподарської про-дукції вчасно та з мінімальними витратами.Завдання кожного виробничого підрозділупідприємств можуть бути різними, але ос-новна управлінська мета залишається од-нією для всіх: безумовне виконання заданоївиробничої програми і досягнення при цьо-му мінімальних витрат сировини, матері-алів, прямих затрат праці та грошових за-собів.

Виробничий потенціал для сільськогоспо-дарських підприємств можна визначити тількив поєднанні з іншими видами потенціалів, асаме: маркетинговим, фінансовим, кадровим.На підставі сукупності цих потенціалів можнарозрахувати загальний інтегральний показникконкурентоспроможності досліджуваногопідприємства.

Конкурентоспроможність агропідприєм-ства залежить від знань працівників про си-туацію на ринку (ціни, конкурентів, попит іпропозицію на сільськогосподарську про-дукцію) та уміння правильно використовува-ти ту чи іншу ринкову ситуацію. При цьомукерівник підприємства використовує уп-равлінські прийоми при організації виробни-чої та збутової діяльності як гостру не-обхідність.

Визначимо конкурентний потенціал дослі-джуваного підприємства, яке розташоване вАпостолівському районі Дніпропетровськоїобласті, поряд з його основними конкурента-ми. Підприємства-конкуренти спеціалізуютьсяна виробництві та реалізації рослинницькоїпродукції і мають однакові умови для розвит-ку аграрного виробництва: сприятливе природ-но-кліматичне розташування, оптимальнуспеціалізацію виробництва, розташування гос-

подарств поряд з основними каналами збуту,забезпеченість матеріальними та фінансовимиресурсами.

На сьогодні існує значна кількість мето-дик оцінювання конкурентоспроможності зурахуванням як цінових, так і неціновихфакторів. У практиці проведення оцінюван-ня конкурентного потенціалу в основномуаналізуються технічні параметри, меншеуваги приділяється економічним показни-кам, таким як ціна, витрати виробництва,вартість споживання, ефективність продажутощо.

Для оцінювання конкурентоспроможностідосліджуваного агропідприємства використає-мо один із поширених матричних методів —метод балів, суть якого полягає в розрахункукількісного значення інтегрального показникаконкурентного потенціалу окремого підприє-мства. Його застосування передбачає такі ета-пи:

1) формування матриці вихідних оціночнихпоказників, до складу якої входять m ключо-вих показників конкурентоспроможності дляn об'єктів.

2) ранжирування оціночних показників заступенем вагомості. Результатом цього етапує побудова деякого вектора, де

1k — коефіцієнтвагомості кожного показника. У вітчизнянійаналітичній практиці вагомість показникаприйнято визначати експертним шляхом з ура-хуванням уявлення про важливість того чиіншого показника саме для оцінювання конку-рентоспроможності об'єкта;

3) побудова вектора, що складається з мак-симальних значень за кожним з m показників.Цей вектор становить додатковий рядок чисел(Кmax) показників підприємства еталона, де:

( )niKK j ≤≤= 1maxmax (1); 4) складання нормалізованої матриці Х`

шляхом стандартизації показників вихідноїматриці ijk відносно відповідного показникаеталонного підприємства за формулою:

i

jyij K

Kk

max

= (2);

5) розрахунок балів, отриманих підприєм-ствами за певним оціночним показником шля-хом порівняння їх фактичних значень з найк-ращими в цій сукупності:

iijij БKБ max= (3),де iБ max — максимально встановлений бал

оцінювання окремого показника.6) отримання узагальненої бальної оцінки

конкурентоспроможності та ранжирування



підприємств у порядку зростання інтегрально-го показника за допомогою такої формули:

i

n

jijcnp kБK

j*

1

∑=

= (4).

Застосування цього методу дає змогувизначити основних конкурентів та їх місцев конкурентній боротьбі підприємства, якеоцінюється (за критерієм максимуму на-браних балів), а також кількісно оцінити

Показник Досліджуване

підприємство

Конкуренти

1 2 3

Виручка від реалізації

сільськогосподарської продукції, тис. грн

18201,4 20370,2 16753,9 17892,1

Операційний прибуток, тис. грн 4545,7 5937,6 3427,1 3892,1

Чистий прибуток, тис. грн 3823,3 4925,3 2477,1 2964,3

Середньорічна чисельність працівників 20 25 20 15

Кількість працівників, які постійно

перебувають в штаті підприємства, осіб

9 9 6 5

Власний капітал, тис. грн 5227,0 7854,0 6587,0 5028,0

Запаси, тис. грн 5057,3 5112,0 2205,0 4207,0

Середньорічна вартість активів, тис. грн 10234,3 11722,4 9546,4 10261,2

Темп зростання виручки від реалізації, % 363,9 325,0 312,1 337,6

Кількість видів сільськогосподарської

продукції, що виробляється

підприємством, од.

5 6 5 4

Таблиця 1. Вихідні дані про виробничо-фінансову діяльність підприємств

Показник Досліджуване


Конкуренти

1 2 3

Маркетинговий потенціал

Коефіцієнт співвідношення товарних

одиниць

1,0 1,2 1,0 0,8

Оборотність запасів 3,60 3,98 7,60 4,25

Виробничий потенціал

Коефіцієнт темпів зростання виручки

3,63 3,25 3,12 3,37

Рентабельність реалізації 0,25 0,29 0,20 0,22

Фінансовий потенціал

Рентабельність власного

капіталу

0,21 0,24 0,15 0,17

Коефіцієнт автономії 0,51 0,67 0,69 0,49

Кадровий потенціал

Продуктивність праці 91,5 65,0 67,3 95,0

Коефіцієнт сталості

кадрів

0,45 0,36 0,3 0,33

Таблиця 2. Результати розрахунку оціночних показників конкурентного потенціалуагропідприємства та його конкурентів

Індекс

за показ-

никами

Макси-

мальний

показник

Оціноч-

ний

бал

Бали з оціночних показників

Вага

чин-

ника

Зважений показник

Досліджуване


Конку-

рент 1

Конку-

рент 2

Конку-

рент 3

Досліджу-

ване

підпри-

ємство

Конку-

рент 1

Конку-

рент 2

Конку-

рент 3

Кто 1,2 10 8,3 10,0 8,3 6,7 0,15 1,245 1,5 1,245 1,005

Коз 7,60 10 4,9 9,4 10,0 5,5 0,15 0,735 1,41 1,5 0,825

Тзв 3,63 10 10,0 8,6 8,4 8,9 0,35 3,5 3,01 2,94 3,115

Ррп 0,29 10 9,1 10,0 7,8 8,4 0,35 3,18 3,5 2,73 2,94

Рвк 0,24 10 8,1 10,0 6,9 8,1 0,3 2,43 3,0 2,07 2,42

Ка 0,69 10 7,4 9,7 10,0 7,1 0,3 2,22 2,91 3,0 2,13

Пп 95,0 10 7,93 6,8 7,1 10,0 0,2 1,586 1,36 1,42 2,0

Кск 0,45 10 10,0 8,0 6,7 7,3 0,2 2,0 1,6 1,34 1,46

16,9 18,3 16,2 15,9

Таблиця 3. Ступінь впливу окремих складових потенціалу досліджуваного підприємствата підприємств конкурентів на рівень їх конкурентного потенціалу



23

відставання від найбільш сильного підприє-мства.

Існуюча методика передбачає використан-ня чотирьох ключових чинників: маркетингово-го, виробничого, фінансового й кадрового, ко-жен з яких характеризується відповідними по-казниками:

1. Маркетинговий потенціал, виходячи знаявних даних, будуть характеризувати такікоефіцієнти: коефіцієнт співвідношення товар-них одиниць (Ксп); коефіцієнт оборотності за-пасів (Коз).

2. Виробничий потенціал з урахуванням спе-цифіки галузевої належності об'єктів оціню-вання описують такі показники: темпи зростан-ня виручки від реалізації (Трп), розраховані вчастках одиниці; рентабельність реалізації(Ррп).

3. Фінансовий потенціал можна охаракте-ризувати за допомогою таких показників: рен-табельність власного капіталу (Рвк); коефіцієнтавтономії (Ка).

4. Кадровий потенціал може бути описа-ний за допомогою таких показників: продук-тивності праці або обсяг виробленої про-дукції одним працівником за рік (Ппр); кое-фіцієнту сталості кадрового складу (Кст)[3].

Вихідна інформація про різні аспекти діяль-ності досліджуваного агропідприємства тайого конкурентів наведені в таблиці 1.

У процесі проведення аналізу конкурен-тоспроможності досліджуваного агро-підприємства нами було проведено опиту-вання серед робітників та керівниківсільськогосподарських підприємств Апосто-лівського району, з метою виявлення ступе-ня впливу окремих складових потенціалупідприємств на рівень їх конкурентного по-тенціалу. Було встановлено вагу чинниківконкурентоспроможності: маркетинговийпотенціал — 0,15; виробничий потенціал —0,35; фінансовий потенціал — 0,3; кадровийпотенціал — 0,2.

Результати розрахунку оціночних показ-ників конкурентного потенціалу підприємствата його конкурентів залежать від маркетинго-вого, виробничого, фінансового та кадровогопотенціалів (табл. 2).

Після складання матриці оціночних показ-ників необхідно виділити найкращі значення закожним показником і присвоїти їм 10 балів.Ступінь впливу окремих складових потенціалудосліджуваного агропідприємства та під-приємств конкурентів на рівень їх конкурен-тоспроможності наведено в таблиці 3.

Визначаємо інтегральний показник конку-рентного потенціалу підприємства та його ос-новних конкурентів за формулою 1.4. В резуль-таті отримали наступні значення цього показ-ника: досліджуване агропідприємство — 16,9;конкурент 1 — 18,3; конкурент 2 — 16,2; конку-рент 3 — 15,9. На основі проведених розра-хунків визначаємо місце кожного підприємстваза рівнем їх конкурентоспроможності: дослід-жуване агропідприємство — 2 місце; конкурент1 — 1 місце; конкурент 2 — 3 місце; конкурент3 — 4 місце.

Результати розрахунків, свідчать про те, щорівень конкурентоспроможності досліджува-ного агропідприємства займає 2 позицію. Най-вищу оцінку конкурентного потенціалу маєконкурент 1 за рахунок більш позитивноговпливу чинників виробничого та фінансовогопотенціалу порівняно з іншими підприємства-ми.

Слід зазначити, що операційна діяльністьвиступає центральною ланкою в процесі робо-ти досліджуваного агропідприємства, аджесаме від ефективності виробництва залежитьціна та якість кінцевої продукції, але й, відпо-відно, перехід до наступного циклу в комплексіоперацій щодо вирощування та реалізаціїсільськогосподарських культур. У зв'язку зцим, варто відмітити, що для агропідприємствна сучасному етапі актуальним є використан-ня принципів виробничого менеджменту як увиробничій сфері, так і в збутовій.

При розробці напрямів виробничого менед-жменту аграрних підприємств потрібноздійснювати комплексний підхід та враховува-ти як загалом всю систему управління підприє-мством, так і систему управління безпосеред-ньо виробництвом сільськогосподарської про-дукції. Сучасна система управління підприєм-ством включає чотири головні групи елементів:механізм управління, структуру управління,процес управління та розвиток управління.

На підставі вищенаведеного слід зазначити,що вдосконалення операційної системи вироб-ничого менеджменту агропідприємства маєпроводитися в таких напрямах:

1) вдосконалення організаційної структуриуправління підприємством;

2) оптимізація ведення агробізнесу напідприємстві через поліпшення системи плану-вання, обліку і контролю за основними показ-никами його діяльності;

3) ефективне управління виробничими ре-сурсами та запасами;

4) впровадження інноваційних процесів напідприємстві;



5) підвищення якості сільськогосподарськоїпродукції;

6) впровадження принципів виробничогоменеджменту в маркетинговій системі підприє-мства.

Вдосконалення системи менеджменту навиробничому рівні передбачає визначення таобгрунтування ряду заходів з оптимізації ви-робничих процесів, зміну виробничої структу-ри, технології та методики виробництва. Узв'язку з цим, пропонуємо наступні шляхи по-кращення системи виробничого менеджментув сільськогосподарських підприємствах:

1. Оновлення технологій вирощуваннясільськогосподарських культур.

2. Здійснення якісної заміни матеріалів, си-ровини, технічного та інформаційного облад-нання для ведення раціонального агровироб-ництва.

3. З метою вдосконалення логістичних тазбутових процесів, покращення внутрішньо-організаційних зв'язків та обміну інформацією.

4. Для забезпечення впровадження новітніхнаукових, технічних, організаційних та еконо-мічних новацій — підвищення кваліфікаціїперсоналу.

5. Здійснення контролю за якістю сільсько-господарської продукції.

6. Проведення інноваційної діяльності шля-хом впровадження енергозберігаючих техно-логій та включення до сівозмін нішевихсільськогосподарських культур.

7. Системний аналіз конкурентоспромож-ності продукції та конкурентного потенціалуагропідприємства.

Вважаємо, що впровадження зазначенихнапрямів до виробничо-збутової діяльності маєлягти в основу стратегії розвитку системи ви-робничого менеджменту агропідприємства.

Таким чином, з метою забезпечення висо-кого рівня конкурентоспроможності дослі-джуваного агропідприємства, необхідно вико-ристовувати комплексну модель виробничогоменеджменту та ефективно здійснювати управ-ління його конкурентним потенціалом, щосприятиме реалізації концепції конкурентноїраціональності підприємства, яку доцільно роз-глядати як науково обгрунтований проект аг-ропідприємства, що грунтується на ухваленніефективних рішень, які забезпечують одержан-ня довгострокових стійких конкурентних пере-ваг на аграрному ринку.

ВИСНОВКИЗацікавленість сільськогосподарських

підприємств у результатах своєї діяльності

посилює необхідність підвищення їх конку-рентоспроможності, що потребує вдоскона-лення процесу виробничого менеджментугосподарюючого суб'єкта. Конкурентоспро-можність виступає найважливішим факторомзабезпечення безпеки підприємства, тобтойого виживання та подальшого ефективногорозвитку. Інструментарієм для вирішеннястратегічних завдань підвищення конкурен-тоспроможності може служити комплекснийпідхід щодо розробки і побудови комплекс-ної моделі виробничого менеджменту агро-підприємства.

Література:1. Балабанова Л.В. Маркетингове управлін-

ня конкурентоспроможністю підприємств:стратегічний підхід: монографія / Л.В. Балаба-нова, В.В. Холод. — Донецьк: ДонДУЕТ, 2006.— 294 с.

2. Бєляєва Н.С. Методи оцінки та роль лан-цюжка цінностей при формуванні конкурент-ного потенціалу промислового підприємства /Н.С. Бєляєва // Вісник Хмельницького націо-нального університету. — 2013. — №4. — Т. 2.— С. 42—52.

3. Радєва М.М. Комплексне оцінювання кон-курентоспроможності підприємства / М.М.Радєва, П.М. Маслов // Держава та регіони. —2004. — №3. — С. 176—180.

4. Селезньова О.В. Теоретичні основи сис-темного управління конкурентним потенціаломпідприємства / О.В. Селезньова // БізнесІнформ. — 2012. — № 6. — С. 209—213.

References:1. Balabanova, L.V. and Kholod, V.V. (2006),

Marketynhove upravlinnia konkurentospro-mozhnistiu pidpryiemstv: stratehichnyj pidkhid[Marketing Competitiveness Management: AStrategic Approach], DonDUET, Donets'k,Ukraine.

2. Bieliaieva, N.S. (2013), "Methods of evalu-ation and role of the chain of values in the for-mation of the competitive potential of an industrialenterprise", Visnyk Khmel'nyts'koho natsiona-l'noho universytetu, vol. 4, pp. 42—52.

3. Radieva, M.M. and Maslov, P.M. (2004),"Comprehensive assessment of the competitivenessof the enterprise", Derzhava ta rehiony, vol. 3, pp.176—180.

4. Selezn'ova, O.V. (2012), "Theoretical basisof system management of the competitive potentialof the enterprise", Biznes Inform, vol. 6, pp. 209—213.Стаття надійшла до редакції 27.11.2018 р.



25

УДК 658.18:656.2

Н. Г. Панченко,к. е. н., доцент, доцент кафедри економіки та управління виробничим і комерційним бізнесом,Український державний університет залізничного транспорту, м. Харків

DOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.25

ЕКОЛОГІЧНА МОТИВАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ ВСИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

N. Panchenko,Candidate of Economic Sciences, Associate Professor Associate Professor of the Department of Economicsand Management of Industrial and Commercial Business, Ukrainian State University of Railway Transport, Kharkіv

ENVIRONMENTAL MOTIVATION OF PERSONNEL IN THE SYSTEM OF SOCIALRESPONSIBILITY OF RAILWAY TRANSPORT

У статті досліджено роль мотивації персоналу в реалізації політики екологічної відповідальності на залізнично-му транспорті та зроблено висновок, про її вагоме значення при трансформації стратегічних екологічних цілей увизнані суспільством еколого-економічні результати та забезпеченні ефективності еколого-економічної діяльності.Встановлено специфіку традиційного підходу до мотивації персоналу залізничного транспорту в екологічній сферіта аргументовано необхідність її удосконалення на засадах прогресивності, що потребує визначення сучасних еко-логічних потреб бізнесу і працівників, розширення джерел фінансування та удосконалення інструментарію моти-вації. Визначено, що орієнтація суспільства на сталий розвиток змінює мотиваційні потреби в екологічній сфері, якіпоряд з природоохоронною діяльністю та економією ресурсів нині включають ресурсоефективність, екологічну ком-петентність та екологічне підприємництво. Розкрито вимоги до прогресивної системи екологічної мотивації персо-налу на залізничному транспорті та її компоненти. З'ясовано, що прогресивний підхід до екологічної мотивації пра-цівників має бути реалізований через: систему оцінки досягнення екологічних цілей; систему стимулювання пропо-зицій щодо екологізації та роботи екологічних команд; зв'язок планування та реалізації кар'єри співробітників тадосягнення екологічних цілей; надання достовірної екологічної інформації на базі систем коефіцієнтів з облікомучасті в проектних групах, семінарах, у прийнятті рішень щодо екологічних проблем, показової поведінки керівниц-тва. Виявлено, що додатковими джерелами фонду екологічної мотивації можуть бути як доходи від екологічногопідприємництва на залізничному транспорті, так і кошти, що залучаються із зовнішніх джерел, наприклад, у процесіучасті підприємств залізничного транспорту або їх працівників в місцевих, регіональних та міжнародних екологіч-них проектах. Запропоновано доповнити традиційні форми екологічної мотивації статутною, яка грунтується наоцінці рівня екологічної відповідальності як структурних підрозділів регіональних філій залізничного транспорту,так і їх співробітників. Визначення статусу екологічної відповідальності здійснюється в процесі рейтингового оці-нювання.

The article studies the role of staff motivation in the implementation the policy of environmental responsibility inrailway transport and concludes that its primary importance in the transformation of strategic environmental objectivesin the company's recognized environmental and economic results and ensuring the effectiveness of environmental andeconomic activities. The specificity of the traditional approach to the motivation of railway personnel in the environmentalsphere and the necessity its improvement on the principles of progressiveness, which requires the definition environmentalneeds of business and employees, the expansion of sources funding and improvement motivation tools. It is determinedthat the orientation of society to sustainable development changes the motivational needs in the environmental sphere,which, along with environmental activities and resource saving now include resource efficiency, environmentalcompetence and environmental entrepreneurship. Describes the requirements of a progressive system of environmentalmotivation the personnel in the railway transport and its components. It was found that a progressive approach to theenvironmental motivation of employees should be implemented through: a system for assessing the achievement ofenvironmental goals; a system of stimulating proposals for greening and the work of environmental teams; communicationplanning and implementation of employees ' careers and achieving environmental goals; provision of reliableenvironmental information on the basis of coefficient systems, taking into account participation in project groups,seminars, decision-making on environmental problems, indicative management behavior. It is revealed that additionalsources of the environmental motivation fund can be both revenues from environmental entrepreneurship in railwaytransport and funds raised from external sources, for example, in the process participation of railway enterprises or their



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК ІЗ ВАЖЛИВИМИ

НАУКОВИМИ ЧИ ПРАКТИЧНИМИЗАВДАННЯМИ

Забезпечення ефективності функціонуван-ня та конкурентоспроможності залізничноготранспорту в сучасних умовах потребує впро-вадження принципів та інструментів соціальноївідповідальності бізнесу, що сприятиме підви-щенню цінності діяльності підприємств заліз-ничної галузі для української економіки і су-спільства через врахування очікування широ-кого кола зацікавлених сторін, включаючи спо-живачів, співробітників, партнерів та членівмісцевих спільнот на територіях присутності.Однією з ключових складових соціальної відпо-відальності на залізничному транспорті є еко-логічна компонента, яка тісно пов'язана з етич-ними нормами бізнес-спільноти, що доповню-ють систему природоохоронних норм і вимог,встановлених в законодавстві, стандартах та ін.Вона представляє собою усвідомлену і мотиво-вану участь залізничного транспорту в різно-манітних заходах, спрямованих на поперед-ження та мінімізацію негативних впливів нанавколишнє середовище, раціональне природо-користування, економію запасів та енергетич-них ресурсів у процесі господарської діяль-ності, залучення відходів у господарський обо-рот, попередження аварійних та надзвичайнихситуацій, підтримку заходів охорони здоров'я,збереження культурно-історичного надбання,біорозмаїття та особливо захищених природ-них територій, збереження вимираючих біоло-гічних видів та ін.

Нині на залізничному транспорту в еко-логічній сфері спостерігається збереження тех-нократичного методу управління, що характе-ризується вузькістю в оцінці екологічних про-блем, відсутністю комплексного та стратегіч-ного підходу в їх вирішенні. Причому одним знайбільш критичних недоліків управління еко-логічною діяльністю на залізничному транс-порті слід визначити низьку залученість персо-налу в процеси екологізації. Враховуючи те, що

employees in local, regional and international environmental projects. It is proposed to supplement the traditional formsof environmental motivation statutory, which is based on the assessment of the level of environmental responsibility asthe structural units of regional branches of railway transport and their employees. Determination of the status ofenvironmental responsibility is carried out in the process of rating.

Ключові слова: екологічна мотивація, соціальна відповідальність, статус, рейтинговаоцінка, залізничний транспорт.

Key words: environmental motivation, social responsibility, status, rating, railway transport.

саме персоналу належить виконати відпові-дальне завдання трансформації стратегічнихекологічних цілей у визнані суспільством ре-зультати, постає завдання удосконалення еко-лого-орієнтованого управління персоналом, ів першу чергу, формування ефективної систе-ми мотивація, яка здатна забезпечити еколо-гічно свідому поведінку персоналу та сприяти-ме прогресивному розвитку екологічної діяль-ності на залізничному транспорті.


Проблемі еколого-орієнтованого управ-ління персоналом як елемента соціальної від-повідальності підприємств присвячено працітаких вітчизняних і зарубіжних науковців:В. Дикань, І. Токмакова [2], Л. Мельник [3],С. Гребьонкін, В. Костенко, В. Павлиш, С. Топ-чій, Г. Астапова [5], Н. Пахомова, А. Ендрес,К. Ріхтер [6] та інших. Вчені звертають увагу іна вагому роль мотивації персоналу для забез-печення ефективності еколого-економічноїдіяльності та розглядають загальні принципи тапідходи до її організації.

Однак у цілому питання екологічної моти-вації персоналу на українських підприємствахне достатньо розкриті, зокрема відсутні адек-ватні та адаптовані для залізничного транспор-ту рішення щодо формування сучасної еколо-го-орієнтованої системи мотивації персоналу.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою статті є дослідження особливостей

традиційного підходу до мотивації персоналузалізничного транспорту в екологічній сфері тавизначення напрямів та інструментів удоскона-лення системи екологічної мотивації персона-лу на засадах розвитку екологічної відпові-дальності залізничної галузі.


Реалізація активного екологічного менедж-менту та інтегрований підхід вимагають залу-



27

чення до вирішення екологічних питань на за-лізничному транспорті персоналу на всіх рів-нях, його мотивації, створення умов для підви-щення його кваліфікації в екологічній сфері, атакож ретельний підбір нових співробітників,які свідомо відносяться до питань охорони на-вколишнього природного середовища. Прак-тичний досвід провідних фірм показує, що самеспівробітники визначають бути чи не бути еко-логічному менеджменту. Їх мотивація необхі-дна для перетворення підприємства в самонав-чальну організацію, що справляється з майбут-німи екологічними проблемами і викликами.Шанси успішної реалізації екологічного менед-жменту зростають, коли він замислюється якмотиваційний та інноваційний проект, в рамкахякого збагачується діяльність співробітників іколективів і створюються мережеві формиспівпраці (network cooperation) замість нерухо-мих адміністративних структур [6].

Виділяють дві основні причини широкоговикористання мотивації для залучення всьогоперсоналу в екологічну діяльність:

1) дії будь-якого працівника впливають абоможуть впливати на якість продукції та послуг,на навколишнє середовище, раціональне вико-ристання ресурсів, умови праці, виробничу без-пеку;

2) у будь-якого працівника можуть бутихороші ідеї щодо вдосконалення екологічноїдіяльності, зниження впливу на навколишнєсередовище, забезпечення найкращих умовпраці та безпеки виробничих процесів.

Водночас слід врахувати те, що мотиваціяє однією з провідних та специфічних функційуправління і органічно вплетена у весь управ-лінський процес від стадії розробки цілей іприйняття рішення до отримання кінцевого ре-зультату та основного засобу забезпечення оп-тимального використання ресурсів, мобілізаціїнаявних кадрових потенціалів. Це підтверджуєвагоме значення мотивації в забезпеченні ефек-тивності еколого-економічної діяльності.

У цілому мотивацію можна визначити якпроцес примушення людини до діяльності длядосягнення цілей. Також мотивацію розгляда-ють як структуру, систему мотивів діяльностіта поведінки суб'єкта. Мета — це бажаний про-дукт діяльності. Основна мета процесу моти-вації — це отримання максимальної віддачі відвикористання наявних трудових ресурсів, щодозволяє підвищити загальну результативністьта рентабельність діяльності підприємства.Вплив мотивації на поведінку людини залежитьвід безлічі факторів, він дуже індивідуальнийта може змінюватися під впливом мотивів та

зворотного зв'язку з діяльністю людини. Голов-не в мотивації — це її нерозривний зв'язок зпотребами людини. Мотивація робить поведі-нку людини цілеспрямованою. При цьому вякості основних функцій мотивації слід ви-ділити: 1) стимул до дії; 2) напрям діяльності;3) контроль і підтримка поведінки [1].

Орієнтація суспільства на сталий розвитокдозволяє визначити сучасні мотиваційні по-треби в екологічній сфері, які поряд з приро-доохоронною діяльністю та економією ре-сурсів нині включають ресурсоефективність,екологічну компетентність та екологічнепідприємництво. Відповідно до цього відбу-вається трансформація цілей екологічної мо-тивації персоналу. Так, стимулювання та мо-тивація співробітників на провідних західнихфірмах досягається шляхом: створення обра-зу екологічного свідомого підприємства;організації внутрішньофірмових курсів попідвищенню кваліфікації; орієнтація на гру-пові форми вирішення проблем, що передба-чають достатню свободу в процесі прийняттярішень з екологічних питань; реалізації ідей-ного запасу на підприємстві щодо екологічнихаспектів; організації робочих місць з мінімаль-ним навантаженням на навколишнє середови-ще; інформування співробітників про цільовіекологічні показники та поглиблення розумі-ння взаємозв'язків, що існують між екологіч-ними та економічними цілями [6].

На вітчизняному залізничному транспортімотивація персоналу до участі в екологічнійдіяльності відбувається традиційно, в першучергу, шляхом преміювання співробітників заекономію ресурсів та працівників екологічнихвідділів за виконання планових завдань. Доекологічного стимулювання також можнавіднести премії за раціоналізаторство, які ма-ють еколого-економічний ефект. Мотивацій-ний фонд формується за рахунок економіїкоштів. Зважаючи на нові цільові орієнтиритрадиційний підхід до екологічної мотивації назалізничному транспорті потребує удоскона-лення шляхом розширення цілей, адаптаціїсучасних методів та інструментів мотивації(рис. 1).

Прогресивна система мотивації працівниківповинна формувати їх свідоме відношення доекологічних проблем. Екологічна мотиваціяповинна бути джерелом не тільки матеріальнихвиплат, а й стимулювання самовдосконалення,професійного та службового зростання. Ниніцентральна місце у всій сукупності вищезгада-них факторів займає екологічна освіта. Пра-цівники повинні отримувати знання про еко-



логічні процеси, що дозволяє зменшити нега-тивний вплив на навколишнє природне середо-вище. На сьогоднішній день цей фактор єсистемоутворюючим і може розглядатися вдвох напрямах — загальна екологічна освітаперсоналу та екологічна освіта керівників навсіх рівнях, їх професійна підготовка в еко-логічній сфері.

Екологічна освіта персоналу створює фун-дамент екологічної компетентності, що дозво-ляє не тільки покращувати екологічні резуль-тати власної діяльності, а також за рахунокнабутих знань, навиків та вмінь отримуватидодаткові доходи від екологічного підприєм-ництва. Останнє стає додатковим джереломкоштів для формування фондів екологічноїмотивації, адже працівники залізничноготранспорту, що приймають участь в екологіч-ному підприємництві, будуть отримувати заро-бітну плату та премії.

Активне залучення персоналу в екологічнудіяльність підприємств залізничного транспор-ту супроводжується їх участю в природоохо-ронних місцевих, регіональних та міжнароднихпроектах, що також сприяє отриманню коштівіз зовнішніх джерел для формування мотива-ційного екологічного фонду.

Прогресивна система екологічної мотиваціїна залізничному транспорті має базуватися напевних вимогах, а саме:

— надання однакових можливостей щодозайнятості та посадового просування за кри-терієм результативності роботи у виконаннінормативних вимог у природокористуванні;

— узгодження рівня оплати праці з її ре-зультатами по недопущенню наднормативноговпливу на природні ресурси і визнання особис-того внеску в загальний успіх;

— створення належних умов для захистуздоров'я, безпеки праці та добробуту всіх пра-цівників;

— забезпечення можливостей для зростан-ня професійної майстерності, реалізаціїздібностей працівників, організації закордон-них стажувань, тренінгів у сфері раціоналізаціїприродокористування;

— підтримання в колективі атмосфери до-віри, зацікавленості в реалізації екологічних іекономічних цілей, як єдиного інтегральногорезультату роботи підприємства.

Як зазначає Нікола С.О. [4], щоб досягтиефективності мотивації в сучасних умовах гос-подарювання моделі екологічної мотивації слідпобудувати за багатофакторним принципом.Вони повинні грунтуватися: на теорії потреб зобліком екологічного фактора (фізіологічні,безпеки та захищеності, соціальні, поваги; са-мореалізації); на теорії очікувань (відносноспіввідношення витрат праці та екологічнихрезультатів, співвідношень результатів роботи

Рис. 1. Традиційний та прогресивний підхід до екологічної мотиваціїна залізничному транспорті



29

та винагороди, ступеня відносного задоволен-ня від отриманої винагороди); на теорії спра-ведливості (суб'єктивне визначення співвідно-шення заробітку та витрат роботи, порівнянняособистої винагороди із заохоченням іншихпрацівників, які виконують аналогічну роботу;зняття соціальної напруженості на основі до-тримання принципу справедливості).

Вищезазначене вказує на те, що прогресив-ний підхід до екологічної мотивації працівниківмає бути реалізований через:

— систему оцінки досягнення екологічнихцілей, яку не можна компенсувати тільки еко-номічними результатами;

— систему стимулювання пропозицій поохороні навколишнього середовища та роботиекологічних команд (груп, кружків);

— зв'язок планування та реалізації кар'єриспівробітників та досягнення екологічнихцілей;

— надання достовірної екологічної інфор-мації на базі систем коефіцієнтів з облікомучасті в проектних групах, семінарах, у прий-нятті рішень щодо екологічних проблем, пока-зової поведінки керівництва та ін.

У системі економіко-екологічної мотиваціїособливого значення набуває спосіб винагоро-ди. Для кожного суб'єкта виробничо-госпо-дарської діяльності та окремої особистості вінможе бути як матеріальним, так і нематеріаль-ним. Персоналізація форм і методів винагоро-ди є фундаментом ефективності будь-якої мо-

делі мотивації. Хоча нині матеріальні потребипрацівників є, як правило, домінуючими.

У запропонованій прогресивній системі еко-логічної мотивації важливе місце займає ста-тусний підхід, яким повинен бути доповненийтрадиційний підхід до екологічного преміюван-ня. Передбачається, що статусна система еко-логічної мотивації грунтується на оцінці рівняекологічної відповідальності. Для визначеннястатусу застосовують підхід рейтингового оці-нювання. Причому слід визначати статус еко-логічної відповідальності як для структурнихпідрозділів регіональних філій залізничноготранспорту, так і для їхніх співробітників(рис. 2).

На рівні структурних підрозділів регіональ-них філій залізничного транспорту на першо-му етапі статусної екологічної мотивації про-водиться визначення показників, які є емпірич-ною базою дослідження. Набір компонентів(складових частин) екологічної відповідаль-ності визначається метою побудови зведеногопоказника (індексу) і повинен бути доситьінформативним. При цьому кількість показ-ників повинна бути достатньою для відобра-ження всіх суттєвих (з точки зору мети побу-дови зведеного показника) подій. У той же часкількість показників не повинна бути над-мірною. Другий етап включає процедуру стан-дартизації показників, знаходження питомоїваги показників і визначення індексу екологіч-ної відповідальності. На третьому етапі вихо-

Рис. 2. Складові статусної екологічної мотивації на залізничному транспорті



дячи з отриманих індексів екологічної відпові-дальності формується рейтинг і визначаєтьсястатус екологічної відповідальності. Значенняіндексу екологічної відповідальності може слу-жити і базою для розподілу премії по підроз-ділах.

Рейтингова оцінка також може бути вико-ристана для статусної екологічної мотиваціїперсоналу. В цьому випадку рейтинги доціль-но будувати на основі показників, які характе-ризують участь співробітників в екологічнійдіяльності, що може бути визначено на основінормативної трудомісткості таких завдань. Зцією метою необхідно встановити нормативичасу на участь співробітників в різних еколо-гічних проектах, визначити сумарну трудо-місткість таких робіт для кожного співробіт-ника і на цій основі сформувати рейтинг. Роз-поділ фонду преміювання між працівникамивідбувається на основі значення сумарної тру-домісткості роботи в екологічних проектах тапремії, що приходиться на одну годину робо-ти.

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГОДОСЛІДЖЕННЯ

Ефективний та сталий розвиток залізнич-ного транспорту в наш час можливий на ос-нові врахування принципів соціальної відпов-ідальності бізнесу, де ключове місце належитьекологічній компоненті. В свою чергу реаліза-ція стратегічних екологічних цілей підпри-ємств залізничної транспорті потребує ак-тивного залучення персоналу в екологічнудіяльність, що здійснюється на основі ефек-тивної системи його мотивації. Традиційнимпідхід до мотивації персоналу залізничноготранспорту в екологічній сфері не відповідаєвимогам сьогодення та потребує удосконален-ня на засадах прогресивності, які орієнтуютьна визначення сучасних екологічних потреббізнесу і працівників, розширення джерелфінансування та удосконалення інструмента-рію мотивації. Зокрема сучасні мотиваційніпотреби в екологічній сфері поряд з природо-охоронною діяльністю та економією ресурсівнині включають ресурсоефективність, еколо-гічну компетентність та екологічне підприєм-ництво. Розкриті вимоги до екологічної моти-вації персоналу вказують на те, що вона по-винна бути джерелом не тільки матеріальнихвиплат, а й стимулювання самовдосконален-ня, професійного та службового зростання.Такий аспект дозволив обгрунтувати не-обхідність застосування статутних форм мо-тивації, що грунтується на рейтинговій оцінці

рівня екологічної відповідальності як струк-турних підрозділів регіональних філій заліз-ничного транспорту, так і їх співробітників.

Література:1. Верхоглазенко В.И. Система мотивации

персонала / В.И. Верхоглазенко // Консультантдиректора. — 2006. — № 4. — С. 23—34.

2. Дикань В.Л. Розвиток еколого-економіч-ного управління на підприємствах України вумовах євроінтеграції: монографія / В.Л. Ди-кань, І.В. Токмакова. — Х.: УкрДАЗТ, 2008. —150 с.

3. Мельник Л.Г. Экологическая экономика:учебник / Л.Г. Мельник. — Сумы: Универсаль-ная книга, 2001. — 350 с.

4. Никола С.О. Мотивация как основа эко-номико-экологического механизма природо-пользования / С.О. Никола // Економічні інно-вації. — 2015. — № 60. — С. 168—175.

5. Шляхи удосконалення еколого-еконо-мічної діяльності підприємств / [С.С. Гребь-онкін, В.К. Костенко, В.М. Павлиш, С.Є. Топчій,Г.В. Астапова]. — Донецьк: ВІК, 2009. — 223 с.

6. Экологический менеджмент / Н.В. Пахо-мова, А. Эндрес, К. Рихтер. — СПб.: Питер,2003. — 544 с.

References:1. Verhoglazenko, V. I. (2006), "Sistema mo-

tivatsii personala", Konsultant direktora, vol. 4,pp. 23—34.

2. Dikan, V. L. and Tokmakova, I. V. (2008),"Rozvitok ekoloho-ekonomichnoho upravlinniana pidpryiemstvakh Ukrainy v umovakh ievro-intehratsii", [Development of ecological andeconomic management at Ukrainian enterprises inthe conditions of European integration],UkrDAZT, Kharkiv, Ukraine.

3. Melnik, L. G. (2001), "Ekolohycheskaia eko-nomika", [Ecological economy], Universal'najakniga, Sumy, Ukraine.

4. Nikola, S. O. (2015), "Motyvatsyia kakosnova ekonomyko-ekolohycheskoho mekhanyz-ma pryrodopol'zovanyia", Ekonomichni inno-vatsii, vol. 60, pp. 168—175.

5. Hreb'onkin, S. S. Kostenko, V. K. Pavlysh,V. M. Topchij, S. Ye. and Astapova, H. V. (2009),"Shliakhy udoskonalennia ekoloho-ekonomichnoidiial'nosti pidpryiemstv", [Ways of improvementof ecological and economic activity of enterprises],VIK, Donets'k, Ukraine.

6. Pahomova, N. V. Jendres, A. and Rihter, K.(2003), "Еkologicheskij menedzhment", [Environ-mental management], SPb, Piter, Rossiia.Стаття надійшла до редакції 13.11.2018 р.



31

ПOСТAНOВКA ПРOБЛЕМИДослідження, засновані на даних про ви-

користання часу (дослідження бюджетів часуабо дослідження використання часу), буливперше проведені на початку ХХ ст. у рамкахсоціальних обстежень умов життя сімей ро-бітників. Занадто тривалий робочий день, ха-

УДК 311.21:[330.3:614.2]

Ю. О. Лазебник,к. е. н., доцент, доцент кафедри статистики, обліку та аудиту,Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків

ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ЗАЙНЯТОСТІ НА ОСНОВІОБСТЕЖЕНЬ ВИКОРИСТАННЯ ЧАСУ

DOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.31

Iu. Lazebnik,PhD, Associate Professor, Associate Professor of Statistics, Accounting and Auditing Department,V.N. Karazіn Kharkiv National University

ASSESSMENT OF QUALITY EMPLOYMENT BASED ON TIME USE SURVEYS

У статті розглядаються актуальні питання формування теоретико-методологічних засад оцінювання якості зайнятостіна основі обстежень використання часу. Обгрунтовано необхідність проведення досліджень бюджетів часу або дослідженьвикористання часу. Розглянуто основні напрями застосування даних про використання часу. Обгрунтовано важливість сис-тематизації видів діяльності, що мають застосовуватись при обстеженнях використання часу як загальної класифікації.

Особливу увагу приділено вивченню особливостей основних класифікацій, що набули найбільшого поширення у міжна-родній практиці в якості основи для збору, узагальнення і розповсюдження інформації в статистиці використання часу:Міжнародної класифікації видів діяльності для статистики використання часу (ICATUS) та Європейської системи кодуван-ня діяльності для гармонізованого європейського обстеження використання часу (ACL 2008).

У статті розкрито основні етапи розроблення, особливості формування та структуру кодів пробної і переглянутої версійICATUS. Визначено особливості застосування й кодування та наведено структуру за основними рівнями ACL 2008. Здійсне-но порівняння основних розділів ICATUS 2016 та ACL 2008. На основі проведеного огляду обгрунтована основна відмінністьдосліджуваних класифікацій, яка полягає в тому, що ICATUS розроблялась з метою проведення оцінок неоплачуваної праціта неформальної зайнятості. Визначено агреговані групи видів діяльності для статистики використання часу. Окресленонайбільш важливі принципи, дотримання яких є необхідним для створення національних версій розглянутих класифікацій.

The article deals with topical issues of the formation of theoretical and methodological principles for assessing the quality ofemployment on the basis of time-use surveys. The necessity of conducting researches of time budgets or researches of use of timeis grounded. The main directions of using data on the use of time are considered. The peculiarities and the main stages of formationof time usage statistics are revealed. The main topics are identified, the focus of which is the analytical goals of collecting data onthe use of time. The article substantiates the importance of systematizing the types of activities to be used in surveys of the use oftime as a general classification.

Particular attention is paid to the study of key features of main classifications that have become most widely used ininternational practice as the basis for collecting, summarizing and disseminating information in time usage statistics: theInternational Classification of Activities for Time Use Statistics (ICATUS)) and the Activity coding list for harmonised Europeantime use surveys (ACL).

The article describes the main stages of development, the peculiarities of the formation and structure of the codes of the trialand revised versions of the International Classification of Activities for Time Use Statistics (ICATUS). The distribution of thefirst level of classification of activities for ICATUS 2016 is presented by nine main units. The peculiarities of application andcoding are defined and the structure is presented according to the main levels of the European activity coding system for theHarmonized European Time Use Surveys. The main sections of ICATUS 2016 and ACL 2008 are compared. Based on the survey,the main difference between the studied classifications is that the ICATUS was designed to evaluate unpaid work and informalemployment. Outlined the most important principles, which are necessary for the creation of national versions of the consideredclassifications.

Ключові слова: якість зайнятості, обстеження використання часу, Міжнародна класифіка-ція видів діяльності для статистики використання часу (ICATUS), Європейська система коду-вання діяльності (ACL 2008).

Key words: quality of employment, time use survey, International Classification of Activities for TimeUse Statistics (ICATUS), Activity coding list for harmonised European time use surveys (ACL 2008).

рактерний для початкового періоду індустр-іалізації, і боротьба профспілок за його ско-рочення зумовили гострий інтерес до данихпро співвідношення тривалості праці і відпо-чинку у повсякденному житті зайнятих вкраїнах, де індустріалізація йшла повним хо-дом [6].




На початку 20-х років у Великобританії, вСполучених Штатах Америки, а також у краї-нах з централізованим плануванням економі-ки було проведено чимало досліджень на цютему. До них можна віднести роботи еко-номістів С. Струміліна, який в 1924 р. застосу-вав дані про використання часу в цілях держав-ного і громадського планування, і Г. Пруден-ського, який повторив таке дослідження в1934 р. з метою історичного зіставлення.

Бюро економіки домашніх господарствМіністерства сільського господарства США про-вело обстеження впливу нової техніки на вико-ристання часу фермерськими домогосподарками[7]. Серед історичних робіт у цій області можнаназвати дослідження П. Сорокіна і К. Бергера(1939 р.) "Бюджети часу поведінки людини"("Time Budgets of Human Behaviour"), в якому на-дається нове розуміння психологічної та соціаль-ної мотивації, К. Ліпмана "Подорож на роботу"("The Journey to Work" (1944 р.)), присвячене про-блемі поїздок з передмістя в місто на роботу іназад і тривалості таких поїздок [6, с. 7].

Частіше від інших розглядалися такі про-блеми [6, с. 6]:

— розподілу часу оплачуваної трудової діяль-ності, домашньої праці, особистої гігієни, сімей-них обов'язків, сну і відпочинку в денному, тиж-невому і річному бюджетах часу населення;

— особливості розподілу часу в соціальнихгрупах (наприклад, промислових робітників,фермерських домогосподарств, учнів ко-леджів, безробітних) щодо конкретних видівповсякденної діяльності;

— використання "вільного часу", особливодозвілля.

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІМетою дослідження є обгрунтування тео-

ретико-методологічних засад оцінюванняякості зайнятості на основі обстежень викори-стання часу.

ВИКЛАДОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Для вирішення аналітичних та методоло-гічних завдань у 1964 р. був реалізований бага-тонаціональний проект порівняльного дослід-ження бюджетів часу, в якому взяло участь12 країн, як з ринковою, так і централізованоюпланованою економікою.

Дослідження й зіставлення відмінностейхарактеру повсякденної діяльності та розпо-ділу часу, що витрачається на різні її види жи-

телями міст і сільських населених пунктів, у тійчи іншій мірі залежать від урбанізації та індус-тріалізації.

Отримання масиву даних багатонаціональ-них обстежень про характеристики повсякден-ного життя в різних міських районах і в різнихсоціально-економічних і культурних умовах,могло би слугувати основою для адаптації різ-них методів і перевірки гіпотез у міжнаціональ-них порівняльних соціологічних дослідженнях.

Можна виділити такі основні напрями за-стосування даних про використання часу:

— визначення впливу телебачення на вико-ристання засобів масової інформації;

— використання вільного часу в розбивці завидами діяльності (наприклад, читання, пере-гляд телепередач, спілкування);

— визначення соціальної диференціації увиборі форм дозвілля;

— встановлення міжнародних відмінностейу видах і частоті соціальних контактів;

— вивчення залежності часу, що витра-чається на догляд за дітьми, від статі, статусу взайнятості, кількості дітей, віку дітей, добово-го ритму контактів, дозвілля дорослих;

— дослідження проблем, пов'язаних з по-їздками від місця проживання до місця роботи;

— міські дослідження і планування;— встановлення міцності шлюбів через ко-

реляцію між показником кількості розлучень ічасом, витраченим на різні види діяльності, зок-рема домашнім дозвіллям, дозвіллям поза до-мом, дозвіллям у колі сім'ї або окремо від сім'ї,спілкуванням з сім'єю і між подружжям тощо;

— вивчення впливу освітнього рівня на роз-поділ часу;

— визначення залежності між зміною в роз-поділі часу і технічним прогресом, у тому числі:часу, проведеного на роботі, часу, що витра-чається на поїздки на роботу, часу, що витра-чається на домашню працю, вільного часу, за-доволення фізіологічних потреб.

З тих пір дослідження, засновані на данихпро використання часу, перетворилися в до-слідницький інструмент, який застосовуєтьсяв різних прикладних областях. У доповіді прохід роботи в області розвитку статистики ви-користання часу, представленої Статистичноюкомісією ООН на її 20-й сесії в 1979 р., статис-тика використання часу була визначена як"спільне джерело, яке використовує загальнуодиницю виміру для фундаментальних описо-вих даних, які неможливо отримати іншим спо-собом, що стосуються людської діяльності врізних областях соціальної, демографічної тавідповідних видах економічної статистики" [6].



33

У 70-ті роки з метою планування процесурозвитку країни, що розвиваються, також по-чали проводити обстеження використаннячасу. Стимулом для цих досліджень послужи-ла "нова економіка домашніх господарств", на-прям, в якому визнаються продуктивні елемен-ти неоплачуваної праці в домашніх господар-ствах. Велике значення в цьому підході маєвідмінність між працею на ринку праці і про-дуктивною працею в домашньому господарстві.

У більшості обстежень щодо використаннячасу, які були проведені в країнах, що розви-ваються, вивчалися два основні ряди взаємопо-в'язаних проблем: використання людських ре-сурсів у домашньому господарстві, особливожінок і дітей (на аналітичній основі нової еко-номіки домашніх господарств) і вдосконален-ня методів вимірювання зайнятості, безробіт-тя та неповної зайнятості [5, с. 60].

Огляд літератури свідчить про те, що бага-то аналітичних цілей збору даних про викори-стання часу концентруються навколо такихосновних тем:

— вимір і аналіз якості життя або загаль-ного добробуту;

— вимір і оцінка неоплачуваної праці (до-машньої і добровільної праці) і розробка ра-хунків продукції домашніх господарств;

— вдосконалення методів оцінки оплачува-ної і неоплачуваної праці;

— аналіз стратегічних наслідків проблемпланування розвитку.

Нижче наведено короткий опис деяких до-сліджень і областей застосування цих даних.

Використання часу, перш за все, доцільно роз-глядати як показник добробуту. В ході оцінкиякості життя були проаналізовані особливостівикористання часу окремими людьми. Ці дослід-ження рівня життя переконливо продемонстру-вали велике значення часу, що присвячуєтьсядозвіллю, як одного з показників добробуту. Урозвинених країнах час, що витрачається на доз-вілля, і показники "часового преса" є важливимиодиницями вимірювання загального добробутунаселення. У країнах, що розвиваються "дефіцитдозвілля" може служити показником бідності.

У роботі Гершані та ін. (Gershuny and others,1986) описуються дві проблеми дозвілля в про-мислово розвинених суспільствах. Перша про-блема полягає в тому, що "нам доводиться сти-катися з безперервним і, ймовірно, зростаючимрівнем вимушеного дозвілля у вигляді безро-біття", а друга проблема полягає в тому, що "до-мінуючою характеристикою" розвиненого су-спільства є його спроба "вмістити занадто ба-гато видів споживчої діяльності в занадто ко-

роткий часовий інтервал" [3]. Аналіз британсь-ких даних про використання часу за останнідвадцять років привів до висновку, що бри-танське суспільство — це подвійне суспільство,в якому "змучені імущі" мають достатньовільного часу, щоб скористатися доступнимидля них послугами індустрії дозвілля, а "неза-можні" мають у своєму розпорядженні час, алене мають коштів на споживання послуг в сферідозвілля [2].

Розуміння тенденцій щодо відношення лю-дини до свого використаного часу або дефіци-ту часу для відпочинку, може дати більш повнукартину якості життя населення та його змін.

Способи розподілу часу дозволять зрозумі-ти причини і наслідки бідності. Час є одним знебагатьох ресурсів, наявних у розпорядженнінезаможних домашніх господарств, у яких об-межений доступ до таких ресурсів, як капітал іземля. Таким чином, малозабезпечені домогос-подарства користуються часом всіх своїх членівдля задоволення елементарних потреб домаш-нього господарства. Крім того, "багато жебраківнерідко також перевантажені роботою". Аналіземпіричної літератури про гендерні аспекти ви-користання часу і розподіл обов'язків в країнах,що розвиваються, також свідчить про те, що "до-машні господарства, які за показником спожи-вання відносяться до категорії малозабезпече-них, також включають ті домашні господарства,де на жінок лягає велике робоче навантаження",і що "це робоче навантаження зменшується вміру того, як зростає доход домашніх госпо-дарств, за умови, що є ринок праці".

Результати різних тематичних досліджень,проведених у Бангладеш, Ботсвані, Індії, Індо-незії, Малайзії, Непалі та на Філіппінах говорятьпро те, що дані про використання часу "необхідніпри вимірюванні реального робочого наванта-ження і вільного часу різних груп населення, дляотримання більш точних показників зайнятостій безробіття та вивчення змін видів діяльностіпри переході в процесі розвитку від неринково-го до ринкового сектору". Таким чином, при ви-мірюванні рівня життя статистика використан-ня часу має велике значення для "розробки більшреалістичних і повних показників добробуту йбідності, а також для більш глибокого розумін-ня динаміки бідності та розвитку" [7].

Важливість систематизації видів діяльності,що мають застосовуватись при обстеженняхвикористання часу, як загальної класифікаціїпідтверджує необхідність класифікації видівдіяльності щодо використання часу, які засто-совуються як в розвинених країнах, так і краї-нах, що розвиваються, а також врахування на-



ціонального контексту країни шляхом роз-ширення категорій (блоків) за потреби.

Головна мета розроблення класифі-кацій видів діяльності, що застосовують-ся при обстеженнях використання часу,полягає у визначенні набору категорійекономічних та неекономічних видівдіяльності, які можуть бути застосовані увиробництві інформативних статистичнихданих про використання часу.

У міжнародній практиці в якості осно-ви для збору, узагальнення і розповсюд-ження інформації в статистиці викорис-тання часу найбільшого поширення набу-ли наступні класифікації:

1) International Classification ofActivities for Time Use Statistics (ICATUS)— Міжнародна класифікація видів діяль-ності для статистики використання часу(МКДСВЧ) [4];

2) Activity coding list for harmonisedEuropean time use surveys (ACL 2008) — Пе-релік кодів активності для гармонізованих євро-пейських опитувань щодо використання часу [1].

ICATUS є ієрархічною класифікацію всіхвидів діяльності, якими населення може займа-тися протягом доби. Її основним завданням євизначення набору категорій занять, які мо-жуть бути використані для отримання інфор-мативної статистики про використання часу.

Основні етапи розроблення ICATUS пред-ставлені в таблиці 1.

Важливість, актуальність і практична ко-ристь ICATUS як для розвинених країн, так і длякраїн, що розвиваються, полягає в тому, що кла-сифікація сприяє отриманню системних стати-стичних даних, порівнянних за країнами, щодосоціальної та економічної ситуації населення,включаючи якість життя, якість зайнятості тазагальний добробут, а також щодо часу, витра-ченого на неоплачувану трудову діяльність,включаючи виробництво для власного спожи-вання, і оцінювання балансу "сім'я / робота".

З метою забезпечення узгодженості з інши-ми міжнародними стандартами остаточне узгод-ження ICATUS стало можливим після прийнят-тя резолюції про статистику праці, зайнятостіта недовикористання робочої сили на 19-йМіжнародній конференції статистиків праці(ICLS), яка відбулася в жовтні 2013 р. У січні 2014р. МОП направила конкретні зауваження поверсії ICATUS 2012 р. відповідно до нового кер-івництва зі статистики трудової діяльності.

Важливе значення має узгодженість ісумісність ICATUS з іншими класифікаціями істандартами. У зв'язку з цим остаточна версія

ICATUS розроблена на базі узгоджених наміжнародному рівні концепцій, визначень тапринципів, з метою покращення узгодженостіта міжнародної порівнянності використаннячасу та інших соціальних та економічних ста-тистичних даних [4]:

— визначення діяльності за їх продуктив-ним статусом відповідає Системі національнихрахунків 2008 р. (СНР 2008);

— для розмежування виробничої діяльностівраховані положення Резолюції про статистикупраці, зайнятості та недовикористання робочоїсили, прийнятої на 19-й Міжнародній конференціїстатистиків праці у жовтні 2013 р. (ICLS 2013);

— визначення та категорії видів діяльностівідповідають стандартним економічним класи-фікаціям, таким як Міжнародна стандартнапромислова класифікація всіх видів економіч-ної діяльності (ISIC rev. 4).

Пробна версія ICATUS мала п'ятирівневуструктуру з шестизначною системою кодуван-ня, побудовану на супідрядності. Першийрівень складався з 15 основних розділів, якимприсвоєно двозначний код від 01 до 15.

Структура коду пробної версії ICATUS така:

Рівень 1 ХХ – Розділи (15), ідентифіковані

двозначними цифровими кодами

Рівень 2 ХХХ – Підрозділи (54), ідентифіковані

тризначними цифровими кодами

Рівень 3 ХХХХ – Групи (92), ідентифіковані

чотиризначними цифровими кодами

Рівень 4 ХХХХХ – Класи (200), ідентифіковані

п'ятизначними цифровими кодами

Рівень 5 ХХХХХХ – Підкласи (363), ідентифіковані

шестизначними цифровими кодами

Рік Сутність етапу

1995 Визнання важливості статистики бюджету часу (28-е засідання

Статистичної комісії ООН).

Звернення до Статистичного відділу ООН (СОООН).

Підготовка проекту класифікації видів діяльності.

Ініціювання підготовки класифікації діяльності в галузі

використання часу (Пекінська платформа дій)

1997 Перша нарада експертної групи з питань використання часу:

розроблення першого варіанту класифікації

2000 Друга нарада експертної групи: представлення переглянутого

варіанту з урахуванням досвіду країн і рекомендації експертів

2005 Публікація Керівництва з підготовки статистичних даних про

використання часу: вимір оплачуваної і неоплачуваної роботи.

Підготовка пробної версії ICATUS

Червень

2012

Третя нарада експертної групи для завершення пробної версії

ICATUS

2013 Прийняття ICLS Резолюції зі статистики праці, зайнятості та

недовикористання робочої сили

Червень

2016

Четверта нарада експертної групи: обговорення та узгодження

основних проблемних питань ICATUS, виявлених під час

віртуальних консультацій

Жовтень –

листопад

2016

Глобальні консультації щодо завершення роботи з ICATUS

2016, рекомендація експертною групою ООН з міжнародних

статистичних класифікацій для схвалення Статистичною

комісією

Березень

2017

Схвалення ICATUS 2016 Статистичною комісією ООН

Таблиця 1. Основні етапи розроблення ICATUS

Джерело: узагальнено автором за [2—4].



35

Переглянута версія ICATUS 2016, схваленаСтатистичною комісією ООН у березні 2017 р., маєтрирівневу структуру з шестизначною системоюкодування. Перший рівень складається з 9 основ-них підрозділів, яким присвоєно код від 1 до 9.

Структура коду переглянутої версії ICATUS2016 така [4]:

Рівень 1 Х – Основні підрозділи (9), ідентифіковані

однозначними цифровими кодами

Рівень 2 ХХХ – Розділи (55), ідентифіковані двозначними цифровими кодами

Рівень 3 ХХХХХХ – Групи (167), ідентифіковані тризначними цифровими кодами

Нижче наведений розподіл за першимрівнем класифікації видів діяльності за ICATUS2016 — дев'ять основних підрозділів [4]:

1. Зайнятість та пов'язана з нею діяльність.2. Виробництво товарів для власного кінце-

вого споживання.3. Неоплачувані домашні послуги для членів

домогосподарства та членів родини.4. Неоплачувані послуги з догляду для

членів домогосподарства та членів родини.

5. Неоплачувана діяльність волонтерів, ста-жерів та інші неоплачувані види діяльності.

6. Навчання.7. Спілкування та комунікація, громадська

та релігійна діяльність.8. Культура, дозвілля, засоби масової

інформації та спортивна діяльність.9. Самообслуговування (догляд за собою)

та технічне обслуговування.Слід зазначити, що існують важливі

відмінності між класифікаціями діяльності, щозастосовуються для обстеження використаннячасу та класифікаціями видів економічноїдіяльності.

Європейська система кодування діяльностідля гармонізованого європейського обстеженнявикористання часу (Activity coding list forharmonised European time use surveys (ACL 2008)),що заснована на міжнародній практиці й попе-редніх класифікаціях повсякденної діяльності,була протестована і переглянута на основі пілот-них обстежень використання часу, проведеного

Таблиця 2. Рівні класифікації видів діяльності, що застосовуються при обстеженняхвикористання часу в ACL 2008

Джерело: узагальнено автором за [1].

Рівень 1 Рівень 2

0 Особистий догляд

(Personal care)

01 Sleep Сон

02 Eating Прийом їжі

03 Other personal care Інший особистий догляд

1 Зайнятість

(Employment)

11 Main job and second job Основна робота і друга робота

12 Activities related to employment Діяльність, пов'язана із зайнятістю

2 Навчання

(Study)

20 Unspecified study Неспецифіковане навчання

21 School or university Школа або університет

22 Free time study Навчання у вільний час

3 Домашнє господарство і

догляд за родиною

(Household and family care)

30 Unspecified household and family

care

Неспецифіковане домашнє господарство та

догляд за членами сім'ї

31 Food management Менеджмент харчування

32 Household upkeep Догляд за домашнім господарством

33 Making and care for textiles Створення та догляд за текстильними виробами

34 Gardening and pet care Садівництво і догляд за тваринами

35 Construction and repairs Будівельні і ремонтні роботи

36 Shopping and services Магазини та послуги

37 Household management Ведення домашнього господарства

38 Childcare Догляд за дітьми

39 Help to an adult family member Допомога дорослим членам сім'ї

4 Волонтерська робота та

зустрічі (Voluntary work and

meetings)

41 Organisational work Організаційна робота

42 Informal help to other households Неформальна допомога іншим

домогосподарствам

43 Participatory activities Громадська діяльність

5 Громадське життя і розваги

(Social life and entertainment)

51 Social life Соціальне життя

52 Entertainment and culture Розваги і культура

53 Resting – time out Відпочинок – тайм-аут

6 Спорт і активний відпо-

чинок (Sports and outdoor

activities)

61 Physical exercise Фізичні вправи

62 Productive exercise Продуктивна діяльність

63 Sports-related activities Діяльність, пов'язана зі спортом

7 Хобі та комп’ютер

(Hobbies and computing)

71 Arts and hobbies Мистецтво і хобі

72 Computing Діяльність за комп’ютером

73 Games Ігри

8 Засоби масової інформації

(Mass media)

81 Reading Читання

82 TV, video and dvd ТВ, відео та DVD

83 Radio and recordings Радіо і записи

9 Подорожі та неуточнене використання часу (Travel

and unspecified time use)

91 Travel by purpose Подорожі за цільовим призначенням

92 Auxiliary codes Допоміжні коди



в 18 країнах світу. Узагальнений варіант системикодування діяльності був завершений в 2000 р. іпереглянутий в 2008 р. [1].

Структура коду ACL 2008 така:Х – Рівень 1 (10), позначення однозначним цифровим кодом

ХХ – Рівень 2 (35), позначення двозначним цифровим кодом

ХХХ – Рівень 3 (108), позначення тризначним цифровим кодом

В таблиці 2 наведений розподіл за двомарівнями класифікації видів діяльності, що зас-

тосовуються при обстеженняхвикористання часу в ACL 2008[1].

Європейський список коду-вання діяльності дозволяєздійснювати угруповання діяль-ності в залежності від цілей ана-лізу.

У цілому основні розділиICATUS відповідають одно-значним кодами переліку Євро-стату. Ці класифікації маютьпевні відмінності, зумовлені ос-новними цілями обстежень ви-користання часу.

Співвідношення між класи-фікаціями, розробленими екс-пертами ООН і Євростату (нарівні основних розділів), наво-диться в таблиці 3.

Основна відмінність полягаєв тому, що ICATUS розробля-лась з метою проведення оцінок

неоплачуваної праці та неформальної зайня-тості. Тому в ICATUS робота виділена в п'ятиосновних розділах (01—05), а всім видам тру-дової діяльності в переліку Євростату присвоє-но єдиний однозначний код (1).

Зіставлення найбільш відомих класифікаційпоказали, що спільними для всіх є такі агрего-вані групи видів діяльності для статистики ви-користання часу, наведені в таблиці 4.

ВИСНОВКИСтатистичні дані про використання

часу можуть розкрити подробиці трудовоїдіяльності окремої людини та надатиінформацію, що дозволить провести оці-нювання якості зайнятості з особливостя-ми і повнотою, яких неможливо домогти-ся за допомогою даних будь-якого іншоговиду обстеження.

Отримані на основі такого суцільногоохоплення статистичні дані про те, як людивитрачають свій час, можуть дати комплек-сну картину, що розкриває, як різні видитрудової діяльності, оплачувана і неопла-чувану працю, громадська робота, домаш-ня праця, дозвілля і задоволення особис-тих потреб, поєднуються в житті населен-ня в цілому і його різних верств. За допо-могою даних про використання часу мож-на визначити, які, як, чому і як довгоздійснюються різні види діяльності. Приналежному збиранні та аналізі дані про ви-користання часу дозволяють пов'язати

Види діяльності Пояснення

Сон Діяльність, пов'язана зі сном

Особистий

догляд

Види діяльності, пов'язані з особистою гігієною, включаючи

медичне обслуговування

Освіта Види діяльності, пов'язані з освітою і професійним

навчанням

Догляд за дітьми Види діяльності, пов'язані з дітьми, за винятком діяльності,

пов'язаної з освітою

Робота по дому Види діяльності, пов'язані з роботою по будинку, за

винятком приготування їжі і ремонту

Оплачувана

робота

Види діяльності, що відносяться до оплачуваної роботи

Безоплатна

робота

Види діяльності, що відносяться до неоплачуваної роботи,

благодійна діяльність

Догляд Види діяльності по догляду за людьми, за винятком

особистого догляду та догляду за дітьми

Приготування

їжі

Види діяльності по приготуванню їжі в рамках

домогосподарства

Спорт Спорт і фізична культура

Подорожі,

пересування

Види діяльності, пов'язані з поїздками і переміщеннями з

будь-якими цілями з використанням будь-яких видів

транспорту або пішки

Культурні

заходи, дозвілля

Види діяльності, пов'язані з культурою, проституцією,

дозвіллям (відвідування музеїв, театрів, перегляд

телепрограм, прослуховування радіопередач і т.п.)

Ремесла і хобі Види діяльності, що відносяться до рукоділля, хобі

Читання Види діяльності, пов'язані з читанням книг, газет, журналів і

т.п. в друкованому або електронному форматі

Таблиця 4. Агреговані групи видів діяльностідля статистики використання часу

Таблиця 3. Порівняння основних розділів ICATUS 2016 та ACL2008

Джерело: сформовано автором за [1; 4].

Міжнародна класифікація видів діяльності для статистики

використання часу (ICATUS 2016)

Класифікація Евростата (ACL

2008)

1 Зайнятість та пов'язана з нею діяльність (Employment and

related activities)

1 Зайнятість

2 Виробництво товарів для власного кінцевого споживання

(Production of goods for own final use)

3 Домашнє господарство і

догляд за родиною

3 Неоплачувані домашні послуги для членів

домогосподарства та членів родини (Unpaid domestic services for household and family members)

4 Неоплачувані послуги з догляду за членами

домогосподарства та членами родини (Unpaid caregiving

services for household and family members)

5 Неоплачувана діяльність волонтерів, стажерів та інші

неоплачувані види діяльності (Unpaid volunteer, trainee and

other unpaid work)

4 Робота на добровільних

засадах і збори

6 Навчання (Learning) 2 Освіта (Study)

7 Спілкування та комунікація, громадська та релігійна

діяльність (Socializing and communication, community

participation and religious practice)

5 Громадське життя і

розваги

8 Культура, дозвілля, засоби масової інформації та спортивна

діяльність (Culture, leisure, mass-media and sports practices)

7 Хобі та ігри

6 Спорт і діяльність на

відкритому повітрі

8 Засоби масової

інформації

9 Особистий догляд та технічне обслуговування

(Self-care and maintenance)

0 Особистий догляд

Включені до відповідних основних категорій 9 Подорожі та неуточнене

використання часу



37

особливості розподілу часу з демографічним ісоціально-економічним становищем окремоїлюдини. Саме з цих причин необхідно розши-рювати масштаби збору даних про використан-ня часу та впроваджувати в національну ста-тистичну практику найкращі світові проекти.

Перспективи подальших розвідок пов'язаніз формуванням методологічних засад зістав-лення відмінностей характеру повсякденноїтрудової діяльності та розподілу часу із вико-ристанням міжнародної класифікації видівдіяльності для статистики використання часу(International Classification of Activities for TimeUse Statistics), а також її адаптація до націо-нальних умов в Україні з метою подальшогозапровадження у практичну діяльність.

Література:1. Activity coding list for harmonised Euro-

pean time use surveys (ACL 2008) [Electronicresource] / Commission of the EuropeanCommunities (Statistical Office / Eurostat). Wayof access: http://ec.europa.eu/eurostat/ramon/nomenclatures/ index.cfm?TargetUrl=DSP_-GEN_ DESC_VI EW_NOH DR&StrN om=-TIMEUSE_08&StrLanguageCode=EN

2. Fleming R., Spellerberg A. Using time usedata: A history of time use surveys and uses of timeuse data [Electronic resource] / Auckland:Statistics New Zealand, 1999. Way of access : http://m.stats.govt.nz/~/media/Statistics/browse-categories/people-and-communities/time-use/using-time-use-data/using-time-use-data.pdf

3. Harvey A.S., Taylor M.E. Time use [Electronicresource] / Designing Household Survey Ques-tionnaires for Developing Countries: Lessons fromFifteen Years of the Living Standards MeasurementStudy, 2000, vol. 15, pp. 249—272. Way of access:http://documents.worldbank.org/curated/en/452741468778781879/ pdf/multi-page.pdf

4. International Classification of Activities forTime Use Statistics (ICATUS 2016) [Electronicresource] / United Nations Statistics Division. Wayof access : http://ec.europa.eu/eurostat/ramon/nomenclatures/index.cfm?TargetUrl=DSP_-GEN_ DESC_VI EW_NOH DR&StrN om=-ICATUS_2016&StrLanguageCode=EN

5. Methods of measuring women's parti-cipation and production in the informal sector[Electronic resource] / Studies in methods, UnitedNations, New York, 1990, No.46. Way of access :https://unstats.un.org/unsd/demographic-social/Standards-and-Methods/files/Handbooks/gender/SeriesF_46-E.pdf

6. Szalai A. ed. The Use of Time: DailyActivities of Urban and Suburban Populations in

Twelve Countries [Electronic resource] / Euro-pean Coordination Centre. The Hague: Mouton,1972. Way of access : https://babel.hathitrust.org/cgi/pt?id=mdp.39015071884006;view=2up;seq=6

7. Using a time-use approach to measure thefrequency and duration of non-market work.Unpublished report / United States Bureau ofLabour Statistics, 1997.

References:1. Commission of the European Communities

(Statistical Office/Eurostat) (2008), "Activitycoding list for harmonised European time usesurveys (ACL 2008)", available at: http://ec.euro-p a. e u / e u r o st a t/ r am o n /n o me n cl a tu r es /index.cfm?TargetUrl= DSP_GEN_DESC_-VIEW_NOHDR&StrNom=TIMEUSE_08&-StrLanguageCode=EN (Accessed 19 Nov 2018).

2. Fleming, R. and Spellerberg, A. (1999), Usingtime use data: A history of time use surveys anduses of time use data, Auckland: Statistics NewZealand, available at: http://m.stats.govt.nz/~/media/Statistics/browse-categories/people-and-communities/time-use/using-time-use-data/using-time-use-data.pdf (Accessed 19 Nov 2018).

3. Harvey, A.S. and Taylor, M.E. (2000), "Timeuse", Designing Household Survey Questionnairesfor Developing Countries: Lessons from FifteenYears of the Living Standards Measurement Study,vol. 15, pp. 249-272, available at: http://docu-ments.worldbank.org/curated/en/45274146-8778781879/pdf/multi-page.pdf (Accessed 19 Nov2018).

4. United Nations Statistics Division (2017),"International Classification of Activities forTime Use Statistics (ICATUS 2016)", available at:http://ec.europa.eu/eurostat/ramon/nomen-c l a t u r e s / i n d e x . c f m ? Ta r g e t U r l = D S P _ -GEN_ DESC_VI EW_NOH DR&StrN om=-I C A T U S _ 2 0 1 6 & S t r L a n g u a g e C o d e = E N(Accessed 19 Nov 2018).

5. United Nations (1990), "Methods of mea-suring women's participation and production in theinformal sector, No.46", available at: https://unstats.un.org/unsd/demographic-social/Standards-and-Methods/files/Handbooks/gender/SeriesF_46-E.pdf (Accessed 19 Nov 2018).

6. Szalai, A. ed. (1972), The Use of Time: DailyActivities of Urban and Suburban Populations inTwelve Countries. European Coordination Centre.The Hague: Mouton.

7. United States Bureau of Labour Statistics(1997), Unpublished report "Using a time-useapproach to measure the frequency and durationof non-market work".Стаття надійшла до редакції 03.12.2018 р.



УДК 657.471.65

Ю. В. Подмешальська,к. е. н., доцент, доцент кафедри обліку, аналізу, оподаткування та аудиту,Запорізька державна інженерна академія, м. ЗапоріжжяЛ. К. Феофанов,к. е. н., доцент, доцент кафедри обліку, аналізу, оподаткування та аудиту,Запорізька державна інженерна академія, м. ЗапоріжжяГ. Ю. Осетрова,магістрант кафедри обліку, аналізу, оподаткування та аудиту,Запорізька державна інженерна академія, м. Запоріжжя

ОБЛІК ТА АУДИТ АДМІНІСТРАТИВНИХ ВИТРАТDOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.38

Yu. Podmeshalska,Сandidate of Economic Sciences, associate professor, associate professor of Zaporizhzhya State Engineering Academy,Department of Accounting, Analysis, Taxation and Audit, ZaporizhzhyaL. Feofanov,Сandidate of Economic Sciences, associate professor, associate professor of Zaporizhzhya State Engineering Academy,Department of Accounting, Analysis, Taxation and Audit, ZaporizhzhyaG. Osetrova,master of Zaporizhzhya State Engineering Academy, Department of Accounting, Analysis, Taxation and Audit,Zaporizhzhya

ACCOUNTING AND AUDIT OF ADMINISTRATIVE EXPENSES

У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти обліку та аудиту адміністративних витрат. Визначені про-блемні питання класифікації адміністративних витрат, аналітичного обліку та аудиту адміністративних витрат. За-пропоновані шляхи удосконалення обліку адміністративних витрат, розглянуті практичні аспекти проведення ауди-ту адміністративних витрат.

Визначено, що для достовірного відображення адміністративних витрат в обліку необхідно визначити адмініст-ративні витрати як багатогранну категорію, що дозволить приймати управлінські рішення для забезпечення ефек-тивності діяльності суб'єкта господарювання. Отже, необхідно розуміти, що адміністративні витрати це: витратиперіоду; операційні; непрямі; невиробничі; не включаються до собівартості реалізованої продукції, робіт, наданихпослуг та зменшують прибуток звітного періоду.

Для узагальнення інформації про адміністративні витрати та контролю їх рівня на підприємстві пропонуєтьсяформа відомості обліку адміністративних витрат. Основна мета використання запропонованої відомості — прий-няття оперативних управлінських рішень для ефективного управління адміністративними витратами. Суб'єкту гос-подарювання для оплати деяких адміністративних витрат необхідна готівка, яка може бути отримана в касі. Перед-бачити такі витрати на кожен день неможливо, але вони завжди існують і потребують оперативного, своєчасногореагування. Пропонується створенням фонду дрібних сум на адміністративні потреби.

Метою аудиту адміністративних витрат є встановлення достовірності визнання витрат адміністративними, по-вноти і правильності відображення інформації в фінансовому, управлінському та податковому обліку та фінансовійзвітності. Методику проведення аудиту аудитор визначає самостійно відповідно до його професійного судження.Головним для аудитора перед початком проведення аудиту адміністративних витрат є встановлення правомірностівіднесення тих чи інших витрат до адміністративних. Ситуація, за якої фінансовий результат підприємства погіршуєть-ся, а адміністративні витрати зростають, є неприйнятною. Тому під час проведення аудиту потрібно з'ясувати, чивідповідають темпи зростання адміністративних витрат темпам зростання прибутку підприємства (зменшення збит-ку).

The article deals with theoretical and practical aspects of accounting and audit of administrative expenses. Theproblem issues of classification of administrative expenses, analytical accounting and audit of administrative expensesare determined. The ways of improvement of accounting of administrative expenses are offered, practical aspects ofaudit of administrative expenses are considered.



39

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИАдміністративні витрати — це сукупність

усіх витрат підприємства, які не пов'язані з ви-робництвом, а пов'язані з управлінням підприє-мством. Ці витрати не додають цінності готовійпродукції, але збільшують витрати підприє-мства та без їх здійснення діяльність буде не-можливою. Адміністративні витрати, які є вит-ратами на управління, потребують своєчасно-го, повного та об'єктивного відображення вобліку.

Для отримання незалежної думки щодоякості ведення обліку адміністративних витратпідприємства користуються послугами неза-лежного зовнішнього аудиту, за результатамиякого можна отримати інформацію про до-стовірність фінансової звітності в усіх суттє-вих аспектах щодо адміністративних витратпідприємства, про доцільність понесених адмі-ністративних витрат та інші питання.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬТА ПУБЛІКАЦІЙ

Аналіз останніх досліджень та публікаційвиявив основні напрямки щодо удосконаленняобліку адміністративних витрат, а саме пропо-нується: класифікація адміністративних витратза статтями, групами; введення додатковихсубрахунків; розподіл адміністративних витратза визначеною базою розподілу; розподіл ад-міністративних витрат на постійні за змінні таінші. У публікаціях з аудиту адміністративних

It is determined that in order to accurately reflect the administrative costs of accounting, it is necessary to determineadministrative expenses as a multi-faceted category, which will allow to make managerial decisions for ensuring theefficiency of the business entity. Consequently, it is necessary to understand that the administrative costs are: the cost ofthe period; operational; indirect; non-productive; are not included in the cost of sold products, works, services renderedand reduce profits of the reporting period.

For generalization of information on administrative expenses and control of their level at the enterprise a form ofthe account of administrative expenses is offered. The main purpose of using the proposed information is the adoption ofoperational management decisions for the effective management of administrative costs. A business entity to pay forsome administrative costs needs cash, which can be received at the cash desk. It is not possible to foresee such expensesfor every day, but they always exist and require prompt and timely response. It is proposed to create small funds foradministrative needs.

The purpose of the audit of administrative expenses is to establish the reliability of the recognition of administrativecosts, the completeness and accuracy of information display in financial, management and tax accounting and financialreporting. The auditor determines the method of conducting an audit independently according to his professionaljudgment. The main thing for an auditor before commencing an audit of administrative expenses is to establish the legalityof assigning certain expenses to administrative ones. The situation in which the financial result of the company isdeteriorating and administrative costs are increasing is unacceptable. Therefore, during the audit it is necessary to findout whether the growth rate of administrative expenses corresponds to the growth rates of enterprise profit (reductionof losses).

Ключові слова: адміністративні витрати, класифікація, фінансовий облік, контроль,аналіз, аудит.

Key words: administrative expenses, classification, financial accounting, control, analysis, audit.

витрат пропонуються аудиторські процедури,визначаються мета та завдання аудиту, але нерозглядається методика проведення аудиту тайого практичні аспекти. Облік та аудит адміні-стративних витрат досліджений іноземними тавітчизняними науковцями, до числа яких вхо-дять: Ф.Ф. Бутинець, К. Друрі, Р. Ентоні, В.Ф. Па-лій, А.П. Макаренко, Н.С. Андрющенко,Н.М. Ткаченко, Т.П. Карпова, В.Я. Фаріон та ін-ші. Разом з тим певні організаційно-методичніособливості обліку та аудиту адміністративнихвитрат потребують конкретизації, уточнення таудосконалення.

МЕТА СТАТТІМета статті — узагальнення теоретичних та

практичних аспектів обліку та аудиту адміні-стративних витрат та надання практичних ре-комендацій щодо обліку, контролю, аналізу тапроведення аудиту адміністративних витрат.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУНа законодавчо-нормативному рівні склад

адміністративних витрат регламентуєтьсяП(С)БО 16 "Витрати". Відповідно до П(С)БО 16"Витрати" до адміністративних витрат відно-сяться загальногосподарські витрати, спрямо-вані на обслуговування та управління підприє-мством. Для правильного та достовірноговідображення адміністративних витрат в облікунеобхідно визначити адміністративні витратияк багатогранну категорію, що дозволить прий-



мати управлінські рішення для забезпеченняефективності діяльності суб'єкта господарю-вання. Отже, необхідно розуміти, що адмініст-ративні витрати це:

— витрати періоду;— операційні;— непрямі;— невиробничі;— не включаються до собівартості реалізо-

ваної продукції, робіт, наданих послуг та змен-шують прибуток звітного періоду.

Виходячи з особливостей багатогранноїкатегорії "адміністративні витрати", на підпри-ємстві повинен бути визначений перелік цихвитрат відповідно до чинного законодавства таумов роботи конкретного суб'єкта господарю-вання. На підставі отриманого переліку суб'єктгосподарювання повинен провести аналіз ви-значених витрат, згрупувати їх в певні класифі-каційні групи та відобразити в Наказі про об-лікову політику. Така процедура необхідна длятого, щоб до складу адміністративних витратне потрапляли витрати, які не відповідаютьознакам адміністративних, оскільки це можепризвести до недостовірної оцінки фінансово-го результату та, як наслідок, отриманняштрафних санкцій за неправильно визначенийподаток на прибуток.

Для ефективної організації обліку адміні-стративних витрат та внутрішнього контролюза використанням адміністративних витрат не-обхідна їх класифікація за однорідними озна-ками. Це можуть бути класифікаційні групи абоелементи, кожен з яких розподіляється на чітковизначені статті. Класифікацію адміністратив-них витрат суб'єкт господарювання повиненздійснювати виходячи з особливостей галузі,форми власності, виробництва, своїх потреб тадотримуючись законодавчо-нормативних ви-мог. Можна стверджувати, що від правильноїкласифікації адміністративних витрат та роз-поділу їх на певні групи, облік таких витратбуде значно раціональнішим.

Адміністративні витрати за визначенням євитратами періоду, тому однією з важливихскладових їх обліку є правильне та своєчасневіднесення понесених витрат до певного звітно-го періоду. Тобто перед визнанням адміністра-тивних витрат витратами звітного періоду не-обхідно чітко визначити: чи отримав суб'єктгосподарювання всю вигоду від понесених вит-рат саме в цьому звітному періоді? Наприклад,здійснена річна підписка на газету "Все пробухгалтерський облік". Такі витрати є витрата-ми майбутніх періодів та обліковуються на ра-хунку 39 "Витрати майбутніх періодів", тому

адміністративними витратами може бути ви-знана тільки їх частина.

Для узагальнення інформації про адмініст-ративні витрати та контролю їх рівня напідприємстві нами пропонується форма відо-мості обліку адміністративних витрат (табл. 1).Планування адміністративних витрат пропо-нується здійснювати на підставі адміністратив-них витрат попередніх періодів з коригуваннямвідносно ринкової кон'юнктури. Як приклад,наводяться декілька груп адміністративнихвитрат, з виділенням статей за кожною групою.

Основна мета використання запропонова-ної відомості — оперативний контроль зарівнем фактичних адміністративних витрат,аналіз структури та рівня адміністративнихвитрат, а також прийняття оперативних управ-лінських рішень для ефективного управлінняадміністративними витратами. Відомість облікуадміністративних витрат може бути викорис-тана для проведення внутрішнього та зовніш-нього аудиту адміністративних витрат.

Аналіз переліку, рівня та структури адміні-стративних витрат відповідно до П(С)БО 16"Витрати" показує, що суб'єкту господарюван-ня для оплати деяких адміністративних витратнеобхідна готівка, яка може бути отримана вкасі. Передбачити такі витрати на кожен деньнеможливо, але вони завжди існують і потре-бують оперативного, своєчасного реагування.

У міжнародній практиці обліку для здійс-нення щоденних, невеликих, але необхіднихвитрат створюють авансову систему, яка маєтакі назви: фонд дрібних сум, система під-звітних сум. Система передбачає створенняфонду, здійснення виплат за рахунок фонду,звітність за використаними сумами та попов-нення фонду. Для створенням фонду необхід-но провести аналіз незапланованих адміністра-тивних витрат за певний проміжок часу врозрізі тижнів і на підставі отриманих данихвизначити перелік можливих адміністративнихвитрат та середню величину витрат, яку можнавважати плановою величиною та яка буде скла-дати розмір фонду з розрахунку на певнийзвітний період (наприклад, тиждень). Фондстворюється на постійній основі, це означає, щоу фонді завжди повинна бути певна заплано-вана сума готівки на адміністративні потреби.Відповідальна за використання фонду особаотримує необхідну готівку в касі під звіт і стаєпідзвітною особою, готівка використовуєтьсятільки на визначені адміністративні витрати. Навстановлену дату звітності відповідальна осо-бо повинна скласти Звіт про використаннякоштів, з переліком здійснених адміністратив-



41

них витрат та додаванням необхідних підтвер-джуючих первинних документів, а також по-повнити фонд до запланованої величини.

Перевагами створення фонду є:— скорочення часу на отримання готівки,

тому що немає потреби оформлювати видат-кові касові документи кожного разу;

— зменшується обсяг видаткових касовихдокументів;

— скорочується час бухгалтера на оформ-лення видачі готівки з каси та збільшується часна виконання інших службових обов'язків;

— своєчасність оплати адміністративнихвитрат, не буде потреби в додатковому часі дляотримання готівки, а головне, що таким чиномвідбувається контроль за адміністративнимивитратами, існує можливість аналізу визначе-них адміністративних витрат та в цілому впли-ває на ефективну роботу управлінського пер-соналу.

Для отримання незалежної думки щодоякості ведення обліку адміністративних витратпідприємства користуються послугами незалеж-ного зовнішнього аудиту, за результатами якогоможна отримати інформацію про достовірність

фінансової звітності в усіх суттєвих аспектахщодо адміністративних витрат підприємства.

Аудит адміністративних витрат розгля-дається науковцями, як правило, одночасно заудитом витрат взагалі, хоча адміністративнівитрати мають особливості їх формування таобліку, а тому потребують і певних особливос-тей при визначенні методики проведення ауди-ту. Однією з таких особливостей є формуван-ня складу адміністративних витрат, для тогощоб запобігти включення до них витрат, які неє адміністративними, а повинні відображатисяу складі виробничої собівартості, собівартостіреалізованої продукції, витрат на збут, іншихвитрат. Саме тому головним для аудитора пе-ред початком проведення аудиту адміністра-тивних витрат є встановлення правомірностівіднесення тих чи інших витрат до адміністра-тивних.

Метою аудиту адміністративних витрат євстановлення достовірності визнання витратадміністративними, повноти і правильностівідображення інформації в фінансовому,управлінському та податковому обліку тафінансовій звітності. Методику проведення

Таблиця 1. Форма відомості обліку адміністративних витрат

Вид витрат

Фактичний

рівень адміністрати-

вних витрат

у базовому

році, тис.

грн

Фактичний

рівень адміністра-

тивних витрат

в поточному

році, тис. грн

Відхилення,

тис. грн

Структура,

%

Темп зростання

адміністра-

тивних

витрат, %

Загальні корпоративні витрати:

- організаційні

- представницькі

- на проведення річних зборів

- інші

Усього

Службові відрядження,

утримання апарату управління

та іншого загальногосподарського

персоналу:

- службові відрядження

- заробітна плата апарату управління

- нарахування ЄСВ

- заробітна плата іншого загальногосподарського

персоналу

- нарахування ЄСВ

Усього

Винагороди за професійні

послуги:

- юридичні

- аудиторські

- оцінка майна

- консультаційні

- інформаційні

Усього

….

….

Усього адміністративних витрат



аудиту аудитор визначає самостійно відповід-но до його професійного судження. У цій статтірозглядаються аудиторські процедури, які, нанашу думку, повинен здійснити аудитор на по-чатку аудиторської перевірки для забезпечен-ня якості аудиторської перевірки.

Аудиторську перевірку можна починатиабо з перевірки інформації фінансової звіт-ності, або з інформації за певними видами адмі-ністративних витрат. Пропонуємо розпочина-ти аудит з перевірки достовірності визнаннявитрат адміністративними відповідно до норма-тивних документів та Наказу про облікову по-літику, відображення адміністративних витрату фінансовій звітності. Пропонуємо форму ро-бочого документу, з якого повинен розпочина-тися аудит адміністративних витрат (табл. 2).

Таким чином, аудитор отримує інформаціюпро достовірність складу та структури адміні-стративних витрат, яка не суперечить норма-тивним документам.

Наступним кроком аудиту адміністра-тивних витрат є перевірка достовірностівідображення адміністративних витрат уфінансовій звітності. Для перевірки пра-вильності та достовірності відображенняадміністративних витрат пропонуємо на-ступний робочий документ (табл. 3).

Невід'ємною складовою процесу аудитує аналіз витрат. Шляхом проведення аналі-зу адміністративних витрат аудитор визна-чає як змінюються адміністративні витратипротягом декількох звітних періодів. Якщовони значно збільшуються, необхідно ви-значити, які саме витрати збільшилися і зарахунок чого відбулося це збільшення. Дляпроведення аналізу адміністративних ви-трат пропонуємо наступний робочий доку-мент (табл. 4).Також пропонуємо окрім здійснення ана-

лізу величини адміністративних витрат, зверта-ти увагу на їх структуру, щоб вчасно виявитисуттєве зростання питомої ваги певної статті(статей) адміністративних витрат і з'ясуватипричини цього зростання.

Особливу увагу під час аудиту пропонуєть-ся звернути на той факт, що управлінський пер-сонал підприємства завжди має спокусузбільшити свій добробут за рахунок завищен-ня адміністративних витрат. Ситуація, за якоїфінансовий результат підприємства по-гіршується, а адміністративні витрати зроста-ють, є неприйнятною. Тому під час проведенняаудиту потрібно з'ясувати, чи відповідають тем-пи зростання адміністративних витрат темпамзростання прибутку підприємства (зменшеннязбитку) (табл. 5).

Якщо суб'єкт господарювання здійснюєкласифікацію адміністративних витрат за гру-пами чи елементами, то цей факт може позна-

Склад

адміністративних витрат за статтями

витрат

Відповідність складу

адміністративних витрат, визначених підприємством,

П(С)БО 16 «Витрати» Відхилення

Наказу про

облікову

політику

П(С)БО 16

«Витрати»

Таблиця 2. Робочий документ з визначення законності віднесення витратдо адміністративних витрат

Показник

Головна книга

Рахунок 92

Звіт про фінансові

результати код рядка 2130

Відхилення За

даними

обліку

За даними

аудиту

За даними

обліку

За даними

аудиту

Адміністративні

витрати

Таблиця 3. Робочий документ з перевіркидостовірності відображення адміністративних

витрат у фінансовій звітності

Показник Попередній

рік

Звітний

рік

Відхилення

Абсолютне,

тис. грн

Відносне,

%

Звіт про

фінансові

результати код рядка 2130

Таблиця 4. Робочий документ з аналізуадміністративних витрат

Таблиця 5. Робочий документ з оцінки доцільності понесених адміністративних витрат

Показник Базовий

рік

Поточний

рік Відхилення

Темп

зростання

Аналіз

напряму

змін

Адміністративні витрати

Фінансовий результат



43

читися на обсязі аудиторської перевірки адмі-ністративних витрат по суті. Якість аудиторсь-кої перевірки залежить від визначених ауди-торських процедур та методів їх здійснення.Кількість аудиторських процедур не свідчитьпро їх якість, тому необхідно здійснюватитільки ті аудиторські процедури, які відповіда-ють критеріям якості, мають певну мету та зав-дання.

ВИСНОВКИУ статті розглянуті теоретичні та практичні

аспекти обліку адміністративних витрат. Вста-новлені ознаки адміністративних витрат, як ба-гатогранної категорії. Проведений аналіз скла-ду адміністративних витрат відповідно до ре-комендацій П(С)БО 16 "Витрати", за результа-тами якого класифікацію адміністративнихвитрат пропонується здійснювати за певнимигрупами або елементами з чітко визначенимистаттями витрат.

Запропонована відомість узагальненняінформації про адміністративні витрати в об-ліку. Основна мета використання запропоно-ваної відомості — оперативний контроль зарівнем фактичних адміністративних витрат,аналіз структури та рівня адміністративнихвитрат, а також прийняття оперативних управ-лінських рішень для ефективного управлінняадміністративними витратами. Відомість облікуадміністративних витрат може бути викорис-тана для проведення внутрішнього та зовніш-нього аудиту адміністративних витрат.

Запропоновані форми робочих документіваудитора дозволять дослідити правильність,своєчасність, законність відображення в облікуадміністративних витрат та більш якісно про-вести аудиторську перевірку.

Література:1. Меліхова Т.О. Обгрунтування функцій

внутрішнього та зовнішнього аудиту податків/ Т.О. Меліхова // Наука й економіка: науко-во-теоретичний журнал Хмельницького еконо-мічного університету. — Хмельницький, 2010.— Вип. 2 (18). — С. 116—120.

2. Меліхова Т.О. Вплив обліку оренди на рі-вень фінансової безпеки підприємства / Т.О. Ме-ліхова, Ю.В. Подмешальська // Культура наро-дов Причерноморья. — Симферополь, 2011. —№ 217. — С. 61—63.

3. Подмешальська Ю.В. Аналіз сутності ка-тегорії запасів з метою ефективного управлін-ня / Ю.В. Подмешальська // Вісник Національ-ного університету "Львівська політехніка". —2007. — № 579: Проблеми економіки та управ-

ління. — С. 237—242. — Бібліографія: 5 назв.— Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/handle/ntb/34084

4. Подмешальська Ю.В. Зарубіжний досвідоподаткування заробітної плати в системі об-ліку [Електронний ресурс] / Ю.В. Подме-шальська, Н.С. Чакалова // Ефективна еконо-міка. — 2016. — № 5. — Режим доступу до жур-налу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4984

5. Подмешальська Ю.В. Актуальні аспектиобліку загальновиробничих витрат / Ю.В. Под-мешальська, А.М. Дунда // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. — Донецьк, 2014. —№ 2 (128) березень — квітень. — С. 35—40. —Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Skhid_2014_2_7

6. Подмешальська Ю.В. Оцінка якості об-ліку в аудиті / Ю.В. Подмешальська // ВісникДніпропетровського університету. Серія "Еко-номіка". — 2011. — Вип. 5 (4). — С. 265—270.

7. Подмешальська Ю. В. Проблеми впровад-ження інформаційних систем обліку напідприємстві / Ю.В. Подмешальська // Пробле-ми і перспективи розвитку банківської систе-ми України. — 2011. — Вип. 33. — С. 180—185.

8. Подмешальська Ю.В. Удосконаленняаудиту управління запасами [Електронний ре-сурс] / Ю.В. Подмешальська // Ефективна еко-номіка. — 2011. — № 11. — Режим доступу:http://www.economy.nayka.com.ua/?op=-1&z=793

9. Подмешальська Ю.В. Розробка проектувпровадження інформаційних та технологійобліку на підприємстві / Ю.В. Подмешальська// Економіка і управління. — К., 2012. — №3(55). — С. 85—90.

10. Подмешальська Ю.В. Удосконаленняоцінки якості внутрішнього контролю напідприємстві / Ю.В. Подмешальська // Еконо-мічний вісник ЗДІА: збірник наукових праць. —Запоріжжя, 2012. — №2. — С. 106—114.

11. Подмешальська Ю.В. Проблеми впро-вадження інформаційних систем обліку напідприємстві / Ю.В. Подмешальська // Пробле-ми і перспективи розвитку банківської систе-ми України. — 2011. — Вип. 33. — С. 180—185.

12. Подмешальська Ю.В. Удосконаленняаудиту управління запасами [Електронний ре-сурс] / Ю.В. Подмешальська // Ефективна еко-номіка. — 2011. — № 11. — Режим доступу:http://www.economy.nayka.com.ua/?op=-1&z=793

13. Подмешальська Ю.В. Актуальні питан-ня обліку орендних операцій на підприємстві /Ю.В. Подмешальська // Науковий вісник



Міжнародного гуманітарного університету.Серія : Економіка і менеджмент. — 2015. —Вип. 12. — С. 266—270. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_eim_2015_12_62

14. Подмешальська Ю.В. Внутрішній аудитяк засіб удосконалення обліку та контролюдебіторської заборгованості [Електронний ре-сурс] / Ю.В. Подмешальська, Р.Ю. Варварін //Економіка та суспільство. — 2016. — №7. —Режим доступу: http://www.economyandsociety.in.ua/journal/7_ukr/161.pdf

15. Подмешальська Ю.В. Облік виробничихзапасів [Електронний ресурс] / Ю.В. Подме-шальська, Зайберт Є.К. // Ефективна економі-ка. — 2018. — № 3. — Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/3_2018/71.pdf.

16. Феофанова І.В. Удосконалення системиобліку на підприємстві з метою інформаційногозабезпечення стратегічного аналізу / І.В. Фео-фанова, Л.К. Феофанов // Бізнес Інформ. —2013. — № 11. — С. 119—123. — Режим досту-пу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2013_11_20

References:1. Melikhova, T.O. (2010), "Substantiation of

functions of internal and external tax audit",Nauka y ekonomika: naukovo-teoretychnyyzhurnal Khmelnytskoho ekonomichnoho univer-sytetu, vol. 2 (18), pp. 116—120.

2. Melikhova, T.O. and Podmeshalska, Y.V.(2011), "Effect of rent accounting on the level offinancial security of the enterprise", Kul'turanarodov Prychernomor'ia, vol. 217, Ukraine, pp.61—63.

3. Podmeshalska, Y.V. (2007), "Analysis of theessence of the inventory category for the purposeof effective management", Visnyk Natsionalnohouniversytetu "Lvivska politekhnika": Problemyekonomiky ta upravlinnya, vol. 579, pp. 237—242,available at: http://ena.lp.edu.ua:8080/handle/ntb/34084 (Accessed 20 Nov 2018).

4. Podmeshalska, Y.V. and Chakalova, N.S. (2016),"Foreign experience in the taxation of wages in theaccounting system", Efektyvna ekonomika, vol.5,available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4984 (Accessed 20 Nov 2018).

5. Podmeshalska, Y.V. and Dunda, A.M. (2014),"Actual aspects of accounting for total productioncosts", Skhid. Analitychno-informatsijnyj zhurnal,vol.2 (128), pp. 35-40, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Skhid_2014_2_7 (Accessed 20Nov 2018).

6. Podmeshalska, Y.V. (2011), "Assessment ofaccounting quality in the audit", Visnyk Dnip-ropetrovs'koho universytetu. Seriia "Ekonomika",vol. 5(4) , pp. 265—270.

7. Podmeshalska, Y. V. (2011), "Problems ofintroduction of information systems of accountingat the enterprise", Problemy i perspektyvy roz-vytku bankivs'koi systemy Ukrainy, vol. 33, pp.180—185.

8. Podmeshalska, Y.V. (2011), "Improve inven-tory management audit", Efektyvna ekonomika,vol.11, available at: http://www.economy. nay-ka.com.ua/?op=1&z= 793 (Accessed 20 Nov 2018).

9. Podmeshalska Y.V. (2012), "Development ofthe implementation project of information andaccounting technologies at the enterprise",Ekonomika i upravlinnia, vol. 3 (55) , pp. 85—90.

10. Podmeshalska, Y.V. (2012), "Improving theassessment of the quality of internal control at theenterprise", Ekonomichnyj visnyk ZDIA : zbirnyknaukovykh prats', vol. 2, pp. 106—114.

11. Podmeshalska, Y.V. and Bakuta K.V.(2018), "Аccounting for intangible assets", Efek-tyvna ekonomika, vol.1, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6213(Accessed 20 Nov 2018).

11. Podmeshalska, Y. V. (2011), "Problems ofintroduction of information systems of accountingat the enterprise", Problemy i perspektyvyrozvytku bankivs'koi systemy Ukrainy, vol. 33, pp.180—185.

12. Podmeshalska, Y.V. (2011), "Improve in-ventory management audit", Efektyvna ekono-mika, vol.11, available at: http://www.econo-my.nayka.com.ua/?op=1&z= 793 (Accessed 20Nov 2018).

13. Podmeshalska, Y.V. (2015), "Topical issuesof accounting for lease operations at theenterprise", Scientific Herald of the InternationalHumanitarian University. Series: Economics andManagement, vol.12, pp. 266- 270, available at:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_eim_2015_-12_62 (Accessed 20 Nov 2018).

14. Podmeshalska, Y.V. and Varvarin, R.Yu.(2016), "Internal audit as a means of improving theaccounting and control of accounts receivable",Economics and Society, vol.7, available at: http://www.economyandsociety.in.ua/journal/7_ukr/161.pdf (Accessed 20 Nov 2018).

15. Podmeshalska, Y.V. and Zaybert, E.K.(2018), "Іnventory accounting", Efektyvna ekono-mika, vol. 3, available at: http://www.econo-my.nayka.com.ua/?op=1&z=6273 (Accessed 20Nov 2018).

16. Feofanova, I.V. and Feofanov, L.K. (2013),"Improvement of the Accounting System at anEnterprise with the Aim of Information Supportof the Strategic Analysis", Business Inform, vol. 11,Ukraine, pp. 119—123.Стаття надійшла до редакції 26.11.2018 р.



45

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИВсе більшого поширення під впливом динаміч-

ного розвитку глобалізаційних процесів в якостіінноваційного інструменту інформаційного спосо-бу виробництва, який дозволяє забезпечити еко-номічну безпеку бізнесу, всі необхідні умови тамеханізми, набуває технологія Blockchain.Blockchain — це ланцюжок блоків, розподіленабаза даних, доступ до якої може отримати будь-яка людина. Тобто це "технологія розподіленого

УДК 338.242

Л. Л. Марчук,викладач кафедри економіки та управління,Одеська державна академія технічного регулювання та якості продукціїО. Г. Казарян,аспірант кафедри фінансів, Одеський національний економічний університет

DOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.45

L. Marchuk,lecturer at the Department of Economics and management,Odessa state Academy of technical regulation and product qualityО. Kazaryan,post-graduate student, Odessa national economic University

INNOVATIVE TOOLS TO ENSURE THE ECONOMIC SECURITY OF THE REGIONIN THE CONTEXT OF THE RAPID DEVELOPMENT OF BLOCKCHAIN TECHNOLOGY

ІННОВАЦІЙНІ ІНСТРУМЕНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУ В КОНТЕКСТІСТРІМКОГО РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЇ —BLOCKCHAIN

Статтю присвячено актуальній проблемі аналізу світового досвіду інноваційних інструментів та проблем їх за-провадження та трансферу у сферу регіональної аграрної економіки. Наголошено, що конкурентоспроможністьаграрного бізнесу регіону та його економічна безпека сьогодні головним чином залежить від державної політики всфері регулювання та нормативно-законодавчої підтримки інноваційної економіки. Впровадження Blockchain-тех-нології як інноваційного інструменту забезпечення економічної безпеки аграрного виробництва регіону є складнимпроцесом, який вимагає, реформування діяльності вітчизняного бізнесу (бажано охопити максимальну кількістьаграрного сектору відразу, адже якщо одні будуть використовувати електронні документи, а інші продовжать пра-цювати по-старому — реальної користі від технології не буде) та розробки дієвого механізму державного регулю-вання використання Blockchain-технології в аграрному бізнесі. Адже Blockchain тісно пов'язаний з криптовалютнимринком, тому правила і сфери його використання повинні бути чітко прописані на державному рівні.

The article is devoted to the actual problem of the analysis of the world experience of innovative tools and problemsof their implementation and transfer to the sphere of regional agricultural economy. It is noted that the competitivenessof agricultural business in the region and its economic security today mainly depends on the state policy in the field ofregulation and regulatory and legislative support of the innovation economy. The introduction of Blockchain technologyas an innovative tool for ensuring the economic security of agricultural production in the region is a complex processthat requires reforming the activities of domestic business (it is desirable to cover the maximum number of the agriculturalsector at once, because if one will use electronic documents, and the second will continue to work in the old way-therewill be no real benefit from the technology) and the development of an effective mechanism for state regulation of the useof Blockchain technology in agricultural business. After all, Blockchain is closely connected with the cryptocurrencymarket, so the rules and areas of its use should be clearly spelled out at the state level.

Ключові слова: інноваційний розвиток, регіональна аграрна економіка, трансфер техно-логій, фінансові технології, державна підтримка.

Key words: innovative development, regional agrarian economy, technology transfer, financialtechnologies, state support.

реєстру", тут не існує централізованого регулято-ра, який міг би розпоряджатися Blockchain на влас-ний розсуд. Особливість Blockchain полягає в тому,що дані, внесені один раз, мають свою історію, щодозволяє перевірити походження інформації та їїдостовірність. Ці дані не можуть бути нікимзмінені, вони багаторазово продубльовані і збері-гаються в розподіленій мережі, яка сформована тапідтримується усіма учасниками. Інформацію вбазу даних можна тільки додавати, але не переза-



писувати. Достовірність документа легко просте-жується, так як кожен учасник бачить, ким він бувзаписаний в Blockchain систему. Інформація зав-жди доступна, її не можна підробити, вона прозо-ра, бази даних роблять її надзвичайно стійкою донезаконного втручання, у неї більш низька вартістьобслуговування. У міру того як інструментиBlockchain стануть доступнішими, міжнародні пла-тежі будуть здійснюватися тільки з використаннямтехнології Blockchain і будуть проходити набага-то швидше та коштувати дешевше. Крім цього, зав-дяки такій технології вдасться уникнути числен-них помилок при обробці транзакцій та скороти-ти кількість шахрайських операцій [1].

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬТА ПУБЛІКАЦІЙ

Останнім часом все більше вітчизняних нау-ковців пропонують використання фінансових тех-нологій та досягнень фінансової інженерії в кон-тексті переходу до інноваційної моделі вироб-ництва в Україні: серед них Кузнецова В.П.,Бондаренко І.А, Дубіна М., Шерстобитов С., Гри-шова І.Ю., Мищак І.М., Шестаковська Т.Л., Ніко-люк О.В., Стоянова-Коваль С.С. [1—10].

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою дослідження є розгляд проблеми ви-

користання Blockchain-технології як іннова-ційного інструменту забезпечення економічноїбезпеки аграрного виробництва на державному тарегіональному рівні.

ВИКЛАД ОСНОВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВДОСЛІДЖЕННЯ

Вітчизняне аграрне виробництво має комп-лекс нагальних проблем щодо забезпечення еко-номічної безпеки, які можна вирішити шляхомвпровадження інноваційної Blockchain-техно-логії. Тобто пропонуємо під Blockchain-техноло-гією в аграрному виробництві розуміти інновац-ійний спосіб зберігання даних, цифровий реєстрбудь-яких транзакцій, угод або смарт-контрактіву напрямку зберігання будь-якої інформації: даніпро видані кредити або про договори оренди наземлю, фінансову звітність за витратами на гек-тар (паливо, агрохімія, добрива, насіння), або за-купівлі інших матеріалів, агротехнологічних опе-рацій, договорів щодо реалізації продукції тощо.

Світовий досвід вражає масштабами застосу-вання Blockchain-технології в різних сферах, утому числі і аграрному виробництві. За перші триквартали 2018 року венчурні інвестиції вBlockchain-стартапи досягли 3,9 млрд доларів (цена 280% більше, ніж за ввесь 2017 рік), Проведенедослідження дозволило систематизувати перева-ги та можливі ризики впровадження Blockchain-технології у контексті забезпечення економічноїбезпеки аграрного виробництва з урахуваннямрегіонального аспекту:

1. Соціально-економічний ефект, який дося-гається шляхом прозорості етапів постачання аг-рарної продукції (від виробника до споживача),що, у свою чергу: по-перше, сприяє задоволеннюпотреб та збереженню здоров'я населення; по-дру-ге, стабільність прибутків для бізнесового секто-ру; по-третє, нейтралізація тіньового сектора еко-номіки. Адже така інноваційна технологія корис-на не лише для споживачів, але й для постачаль-ників та виробників. Саме технологія Blockchainможе допомогти аграрному бізнесу в формуванніпрозорого алгоритму виробництва та поставкипродуктів, яка гарантує економічну та безпосеред-ньо промислову безпеку в країні. У свою чергу, спо-живачі мають бажання володіти інформацією щодопоходження продукції та готові переплачувати, заумови наявності достовірної інформації про товар.На сьогоднішній день дотримання стандартів вУкраїні гарантує система сертифікації, але вона за-надто дорога та не завжди достовірна. Викорис-тання Blockchain-технології дозволить мінімізува-ти, а в перспективі взагалі уникнути такої пробле-ми, адже вона не дозволяє змінювати внесені данінепомітно. Саме тому прозорість — одна із загаль-новизнаних переваг використання Blockchain тех-нології в забезпеченні економічної безпеки аграр-ного виробництва.

Дослідження Global Data "Як британці роб-лять покупки" показали, що споживачі все часті-ше цікавляться якістю продукції, яку вони купу-ють. Згідно з даними Retail Insight World фран-цузький постачальник Carrefour використовувавBlockchain технологію, щоб зробити відкритоюінформацію про курку, яка знаходиться на вільно-му вигулі. Покупці можуть вибрати собі курку,встановити терміни її життя, а також вибратиінкубатор і фермера, який буде її ростити. У 2017 ро-ці продуктові корпорації NESTLE, Unilever,Walmart Inc і Dole у співпраці з IBM заснувалиBlockchain систему Food Trust. Основна мета FoodTrust — створення уніфікованої системи веденнядокументації, прийнятої всіма основними гравця-ми ринку. Саме введення такої системи буде спри-яти посиленню заходів безпеки для всього аг-рарного сектора. Також IBM випускає новий до-даток для фермерів, яке дозволить їм додаватиінформацію в базу даних Food Trust. Хорошимприкладом тому є практика Louis DreyfusCompany, яка продала 60 000 тонн сої з США ки-тайській компанії Shandong Bohi Industry за допо-могою електронної платформи Easy TradingConnect. У цьому процесі брали участь міжнародніфінансові групи ING, Societe Generale і ABN Amro.Також оприлюднено офіційні дані глобальної логі-стичної компанії Agility по впровадженню системивідстеження вантажів, розробленої IBM і Maersk набазі технології розподіленого реєстру [3].

2. Страхування економічних інтересів парт-нерів аграрного бізнесу. Оскільки записану вBlockchain платформу інформацію не можна



47

змінити та вона доступна всім, Blockchain тим са-мим застраховує від тіньових механізмів зі сторо-ни партнерів. Однак зауважимо, для використан-ня цієї переваги необхідно співпрацювати з ком-панією, яка має гарну репутацію на ринку, щобзабезпечити достовірність внесення початковоїкоректної інформації.

3. Активізація механізму залучення інвесторів(інвестиційна підтримка малого та середнього аг-рарного бізнесу).

Використання Blockchain технології допома-гає скорочувати період отримання платежів дляаграріїв, не виключаючи невизначені платежі.Технологія дозволить передавати платежі з пра-вом власності, тим самим уникаючи ризику втру-чання третьої сторони. Для прикладу, Square PegCapital інвестує в Blockchain стартап Agridigital.Стартап створив приватну Blockchain платформудля розвитку аграрного виробництва та постав-ки сільськогосподарської продукції. У 2016 рокуці фірми уклали договір на поставку 1,6 тоннизерна на суму 360 млн дол. Їх послугами ко-ристуються 1300 клієнтів [4].

Тобто впровадження такої інноваційної тех-нології допоможе не лише позбутися посеред-ників у фінансових операціях, а й суттєво скоро-тити витрати. Наприклад, перевезення 17 тоннмигдалю з Австралії до Німеччини, під час підписан-ня договору використовували технологію смарт-контрактів, спеціального комп'ютерного алгорит-му для укладення та підтримки бізнес-договорів[5]. Відповідно до заяв учасників договору, часвитрачений на роботу з документами, завдякивикористанню смарт-контрактів, скоротився в 5разів, що є дуже актуально саме для аграрногобізнесу. Смарт-контракти гарантують контраген-там своєчасність та повноту виконання зобов'я-зань. Адже в Україні загальновідомою проблемоюаграріїв є затримка в оплаті за поставлений то-вар. На сьогоднішній день ця проблема вирішуєть-ся лише на засадах довіри до перевірених учас-ників ринку. Нами пропонується вирішити це пи-тання шляхом використання так званих "розум-них контрактів" (смарт-контракти), з метою ви-лучення з обігу паперових договорів та викорис-тання спеціального коду. Тобто, на практиці цереалізується наступним чином: після того, як по-стачальник аграрної продукції виконав свої зобо-в'язання, право власності на товар переходить по-купцеві, а постачальнику відразу ж перерахову-ються кошти. Переваги таких контрактів —відсутність посередників і витрат на них, гаран-тія виконання зобов'язань при настанні встанов-лених в договорі умов.

4. Ефективність функціонування ринку землі вУкраїні. Використання Blockchain-технологіїсприяє підвищенню рівня довіри до продажу землі.В Україні вже пройшов перший аукціон з продажумайна з використанням Blockchain. Оскільки насе-лення України з обережністю ставиться до питан-

ня ринку землі, на думку вітчизняних дослідників,у цій сфері Blockchain набуває особливої актуаль-ності. Адже саме Blockchain не дозволяє стороннімособам змінювати дані, як у більшості випадківвідбувається при торгах. Це означає, що підвищить-ся рівень довіри до аукціону як зі сторони учас-ників, так і всього суспільства.

5. Застрахованість від зміни цін під час продажуактивів на біржі. Blockchain-технології активно по-чали використовуватись на світових біржах. Тобтона такій біржі можна торгувати ф'ючерсом — кон-трактом на покупку товару в майбутньому за ціною,яка зафіксована зараз (на зерно, тварин або інші ак-тиви). Таким чином, аграрій отримає гроші необхіднідля його функціонування та розвитку, а покупецьбуде застрахований від зростання цін — однак можеі понести збитки, у разі якщо ціна знизиться.

6. Перспективність формування аграрноїкриптовалюти. Прикладом цьому слугує створеніСатоши Накамото біткоіни. Біткоіни використо-вуються для покупки товарів, ними торгують набіржах, ними фінансують бізнес. Значна кількістьлюдей визнають біткоіни грошовими ресурсами,хоча і заснованими на незвичній технології. Такдля прикладу, в 2014 році приблизно 30% світо-вого майнінгу криптовалюти Bitcoin було скон-центровано в Україні. В червні 2014 року майнінгпул GHash.IO, який був розроблений українськоюкомандою, обробляв більше 51% всіх операцій зBitcoin. Але через відсутність зрозумілої законо-давчої бази та інструментів захисту своєї влас-ності в тому числі перед правоохоронними орга-нами, ці команди полишили Україну. Та почалирозвивати криптобізнес в інших державах. У томучислі Канаді, Грузії, Фінляндії та інших. Це сталооднією з причин падіння долі України в світовомумайнінгу до 2—3% та зникненню українськихмайнінг пулів. Зважаючи на існуючий стан речей,українці позбавлені можливості залучати фінан-сові та ресурси для розвитку своїх ідей та техно-логій через традиційні інструменти. Так, за мину-лий рік українські компанії не залучили жодногодолару через механізм IPO (первинну публічнупропозиції). Водночас за даними української асо-ціації UVCA та Deloitte в 2017 році 19 українсь-ких стартапів залучили 160 млн доларів або більше4.3 млрд грн через ICO (первинну пропозицію то-кенів). Розвиток механізму ICO як складової рин-ку віртуальних активів вимагає від українськогопарламенту створення зрозумілих правил [3].

Цей приклад показує, що аграрний бізнесможе створити свою криптовалюту для інвес-тицій, кредитування, торгівлі та страхування. ВУкраїні вже зроблені перші кроки для вирішенняцього питання, а саме: подано на розгляд до Вер-ховної Ради України Проект Закону "Про внесен-ня змін до Податкового кодексу України щодооподаткування операцій з віртуальними актива-ми в Україні" №9083 від 14.09.2018 р. Ключовимизавданнями такого Закону є: виведення з тіньо-



вого ринку великого обсягу операцій; поповнен-ня державного бюджету України за рахунок за-лучення до оподаткування кардинально новоговиду доходів фізичних та юридичних осіб — до-ходів від операцій з віртуальними активами; сти-мулювання розвитку ринку віртуальних активів вУкраїні [5; 6]. Реалізація запропонованого проек-ту Закону не потребує додаткових видатків з дер-жавного та місцевих бюджетів України, а навпа-ки призведе до збільшення надходжень у виглядіподатку на прибуток підприємств, податку на до-ходи фізичних осіб та військового збору череззбільшення об'єкту оподаткування.

Враховуючи всі позитивні сторони від впро-вадження Blockchain-технології в забезпеченніекономічної безпеки аграрного виробництва вар-то зауважити на можливих проблемах та ризиках,які варто враховувати під час формування та реа-лізації такої інновації.

По-перше, незважаючи на використання новоїтехнології ризик проникнення в систему так зва-ної неправдивої інформації зберігається. Конфі-денційність даних Blockchain платформи можебути порушена, тому Blockchain стартапам по-трібно працювати над безпекою самої системи.

По-друге, Blockchain-технології інноваційно-го розвитку аграрного бізнесу коштують набага-то дорожче, ніж традиційні. Головна причина —використання смарт-контрактів вимагає великоїкількості електроенергії. Крім того Blockchain хочі відмінно підходить для створення глобальних базданих, не може функціонувати в ізоляції від іншихглобальних та внутрішніх інформаційних систем.

По-третє, розвиток Blockchain-технологій ваграрному виробництві негативно вплине надіяльність виробників дешевих продуктів (не-відповідність товарів стандартам, використанніпестицидів і хімікатів тощо).

По-четверте, на сьогоднішній день можли-вості застосування Blockchain-технологій в аграр-ному виробництві залишаються вкрай обмежени-ми та не відповідають інтенсивності й глобально-му охопленню сучасного виробника аграрної про-дукції.

По-п'яте, відсутність налагодженого механі-зму відбору партнерів через надмірність різноп-ланових пропозицій від конкуруючих Blockchainплатформ.

Однак, не зважаючи на сукупність проблемрозвитку технології Blockchain в аграрному ви-

Рис. 1. Напрями імплементації досвіду застосуванняBlockchain-технології в забезпеченні економічної безпеки

аграрного виробництва регіонів

Джерело: запропоновано автором.

Blockchain-технологія (практичні сфери застосування в аграрному

виробництві України)

Реєстри – завершена

перша стадія перекладу

Державного земельного

кадастру в Україні на

технологію Blockchain.

Необхідно цю практика

імплементувати на всі

реєстри як на рівні

держави, так і бізнесу

Traceability –

популярність тренда

відстеження продукції

«від поля до столу»

зростає з кожним днем

і Blockchain є

відмінною технологією

для побудови системи

моніторингу

походження товару

Смарт-контракти – уніфікація

типових контрактів та переведення

в електронну форму. Це дозволить

прискорити бізнес-процеси,

перевести верифікацію в

електронний формат і підвищити

гарантії безпеки договірної

діяльності

Токенізація активів – еволюційне

продовження розвитку первинного

розміщення токенів (ІСО) як

альтернативного інструменту залучення

коштів для розвитку бізнесу. Сьогодні це

можливо зробити через закритий випуск

акцій, IPO або продаж частки бізнесу

інвестору, але майбутнє за новими моделями

фінансування

Форвардні і ф’ючерсні контракти

завдяки технології Blockchain

набувають новий рівень

популярності внаслідок

зниження рівня ризику. Також

ці інструменти можуть бути

використані для залучення

оборотного фінансування

поточної діяльності бізнесу



49

робництві, вона має значний економічний потен-ціал, який, на відміну від існуючих, не зникає алише має спроможність наростати. У результатіпроведеного нами дослідження сучасного стануіснуючих напрямів застосування Blockchain-тех-нології в аграрному виробництві на світовомурівні, запропоновані перспективні сфери її впро-вадження в Україні з метою забезпечення еконо-мічної безпеки регіонів (рис. 1).

Значна кількість експертів вважають, що саме вУкраїні варто чекати на результативність інноваціїBlockchain-технології саме в аграрному бізнесі.Деякі вітчизняні компанії, підприємства і фінансовіорганізації вже давно працюють над впроваджен-ням технології Blockchain як однієї з перспективнийінновацій. Так, у 2017 році технологія Blockchainбула використана для оновленої системи електрон-них торгів конфіскованим майном CETAM. Такожз використанням Blockchain реалізовано оновленуверсію інформаційної системи державного земель-ного кадастру. На порядку денному актуальними єпитання про переведення всіх електронних держав-них даних (реєстрів, соціального страхування, дер-жавних послуг та охорони здоров'я) на Blockchain-платформу. Активно почали використовувати такутехнологію вітчизняні банки, які дають можливістьсвоїм клієнтам створювати гаманці для крипто ва-люти — біткоін.

Для використання Blockchain-технології у за-безпеченні економічної безпеки аграрного вироб-ництва в повній мірі необхідно реформувати ро-боту більшості вітчизняних суб'єктів господарю-вання. Адже коли у одних є можливість роботи зелектронними документами, а інші продовжуютьпрацювати з факсами, роздруковують, підпису-ють документи по-старому, процес роботиBlockchain-платформи не буде таким швидким. Наособливу увагу заслуговують питання державно-го регулювання впровадження Blockchain-техно-логій (нормативно-правове, кадрове забезпечен-ня тощо). Процес інтеграції найбільших гравціваграрного ринку в нову цифрову економічну си-стему є питанням часу. Тому підтримка на держав-ному рівні вкрай важлива. Найважливіше, що по-винна зробити в цьому випадку держава, це до-помогти аграрному бізнесу стати частиною цієїтехнології у контексті: адаптації до світових ви-мог документообігу; полегшенні використанняелектронного документообігу як у торгівлі, так ів стосунках з контролюючими органами; легалі-зація торгів в криптовалюті. Також необхіднорозробити глобальні економічні системи, які по-винні включати в себе виробників аграрної про-дукції, інфраструктурне забезпечення, постачаль-ників та інших учасників, які забезпечують еко-номічну безпеку аграрного виробництва в Україні.

Не завжди і не кожна держава готова врахо-вувати всі особливості аграрного виробництва,коли справа доходить до сплати податків [7]. Ек-спортна вартість у смарт-контракті може авто-

матично змінюватися, а це викликає недовіру уконтролюючих фіскальних органів. Тобто заці-кавлені особи можуть намагатись за допомогоюBlockchain занижувати вартість товару і платитименше податків. Тому тут важлива тісна співпра-ця з усіма державними структурами, щоб процесбув чіткий і зрозумілий. Аналіз вітчизняного аг-рарного ринку показав, що багато постачальниківхочуть працювати з цією технологією і стати час-тиною нової інноваційної торгової системи, якапризведе до зниження витрат і більш високогорівня довіри між учасниками ринку.

Отже, реалізація положень запропонованоїконцепції дозволить забезпечити економічну без-пеку аграрного виробництва як найважливішускладову національної безпеки, прогнозувати і по-переджати виникнення ризиків і загроз для еконо-міки країни, підвищувати її стійкість, створюватиумови для динамічного розвитку її аграрного сек-тору.

Зауважимо, що очікувані результати реалі-зації положень концепції організаційно-інформа-ційного забезпечення економічної безпеки аграр-ного виробництва в Україні практично є цільови-ми орієнтирами регуляторної політики у ційсфері. Для оцінки таких результатів за-проваджується система моніторингу та оцінюван-ня, яка передбачає систематичне збирання данихпро конкретні показники для забезпечення кері-вництва та основних зацікавлених сторін поточ-ної діяльності з розвитку індикаторів досягненняцілей, а також систематичну та об'єктивну оцін-ку проекту концепції (включаючи її розробку,реалізацію та результати).

Розробка, запровадження, моніторинг та оц-інювання здійснюються безпосередньо намікрорівні (рівні сільських територій, районів іобластей) спеціально створеними комісіями, й дояких включаються представники владних струк-тур, головних виконавців бюджетних програм,представників бізнесу, науково-освітніх та гро-мадських організацій, інших зацікавлених сторін.На загальнодержавному рівні моніторинг та оці-нювання здійснюються спеціально створеною ко-місією з представників центральних органів вико-навчої влади та зацікавлених сторін.

Оцінювання здійснюється в порядку, встанов-леному спеціально створеними комісіями для виз-начення:

— відповідності завдань концепції реальнимпроблемам і потребам забезпечення економічноїбезпеки аграрного виробництва;

— рівня досягнення цілей (у тому числі очіку-ваних і непередбачуваних наслідків) та впливу відреалізації концепції на ситуацію щодо забезпе-чення економічної безпеки аграрного виробниц-тва;

— ефективності використання ресурсів дляреалізації встановлених завдань концепції [8;9].



ВИСНОВКИВпровадження Blockchain-технології як інно-

ваційного інструменту забезпечення економічноїбезпеки аграрного виробництва в Україні в регіо-нальному аспекті є складним процесом, який ви-магає, по-перше, реформування діяльності вітчиз-няного бізнесу (бажано охопити максимальнукількість аграрного сектору відразу, адже якщоодні будуть використовувати електронні докумен-ти, а інші продовжать працювати по-старому —реальної користі від технології не буде). По-дру-ге, необхідна розробка дієвого механізму держав-ного регулювання використання Blockchain-техно-логії в аграрному бізнесі. Адже Blockchain тісно по-в'язаний з криптовалютним ринком, тому правилаі сфери його використання повинні бути чітко про-писані на державному та регіональному рівні.

Літератури:1. Шерстобитов С. Цифровизация экономики

// Бизнес & информационные технологии. —2017. — № 8 (71). — С. 182—189.

2. Distributed ledger technology in payments,clearing, and settlement / Finance and EconomicsDiscussion Series 2016-095. Washington: Board ofGovernors of the Federal Reserve System, 2016. 34p. URL: https://www.federalreserve.gov/econresdata/feds/2016/files/2016095 pap.pdf/ doi:10.17016/FEDS.2016.095

3. URL: http://blockchain-invest.com4. Кузнецова В.П., Бондаренко І.А. Блокчейн

як інструмент цифрової економіки в освіті. Питан-ня регулювання економіки. — 2018. — №1. — С.102—109. doi: 10.17835/2078-5429.2018.9.1.102-109/

5. Про внесення змін до Податкового кодек-су України щодо оподаткування операцій з вірту-альними активами в Україні: Проект Закону Ук-раїни від 14 вересня 2018 року №9083.

6. Gryshova I. Yu., Shestakovska T. L., GlushkoO.V. The economic measurement of convergence ofinstitutional impact on the sustainability ofdevelopment. Scientific notes of the Institute ofLegislation of the Verkhovna Rada of Ukraine. 2017.— № 4. — Р. 75—80.

7. Гришова І.Ю. Корупційні ризики та зарубі-жна методологія їх оцінки в системі економічноїбезпеки / І.Ю. Гришова, О.О. Красноруцький //Проблеми і перспективи економіки та управлін-ня: науковий журнал / Черніг. нац. технол. ун-т.— Чернігів: Черніг. нац. технол. ун-т, 2015. — №4 (4). — С. 40—46.

8. Гришова І.Ю., Стоянова-Коваль С.С. Інвесту-вання стратегій інноваційного розвитку суб'єктіваграрної сфери України / Вісник Сумського націо-нального аграрного університету серія "Економіката менеджмент". — № 4 (68). — 2016. — С. 12—16.

9. Ніколюк О.В. Активізація інвестиційнихпроцесів у контексті податкового навантаженнянаціональної економіки України / А.О. Крав-чук, О.В. Ніколюк // Наукові записки Інституту

законодавства Верховної Ради України. — 2017.— № 4. — С. 86—93.

10. Ніколюк О.В. Теоретико-методологічнізасади інституційного регулювання соціально-економічної безпеки аграрного виробництва: мо-нографія / О.В. Ніколюк. — Одеса: Друкарськийдім, Друк Південь, 2018. — 298 с.

References:1. Sherstobytov, S. (2017), "Digitalization of the

economy", Byznes & ynformatsyonnye tekhnolohyy,vol. 8 (71), pp. 182—189.

2. Mills, D. Wang, K. and Malone, B. (2016),"Distributed ledger technology in payments, clearing,and settlement", Finance and Economics DiscussionSeries 2016-095, Washington: Board of Governors ofthe Federal Reserve System,available at: https://www.federalreserve.gov/econresdata/feds/2016/files/2016095pap.pdf (Accessed 10 Nov 2018).

3. Blockchain-invest (2018), available at: http://blockchain-invest.com (Accessed 10 Nov 2018).

4. Kuznetsova, V.P. and Bondarenko, I.A. (2018),"Blocchein as an instrument of digital economy ineducation", Pytannia rehuliuvannia ekonomiky, vol.1, pp. 102—109.

5. Verkhovna Rada of Ukraine (2018), "On Amen-dments to the Tax Code of Ukraine on Taxation of Opera-tions with Virtual Assets in Ukraine: Draft Law of Uk-raine", available at: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64597 (Accessed 10 Nov 2018).

6. Gryshova, I.Yu. Shestakovska, T.L. andGlushko, O.V. (2017), "The economic measurementof convergence of institutional impact on thesustainability of development", Scientific notes of theInstitute of Legislation of the Verkhovna Rada ofUkraine, vol. 4, pp. 75—80.

7. Hryshova, I.Yu. and Krasnoruts'kyj, O.O. (2015),"Corruption risks and foreign methodology of theirassessment in the system of economic security",Problemy i perspektyvy ekonomiky ta upravlinnia:naukovyj zhurnal, vol. 4 (4), pp. 40—46.

8. Hryshova, I.Yu. and Stoianova-Koval', S.S.(2016), "Investing in innovation developmentstrategies of subjects of the agrarian sector ofUkraine", Visnyk Sums'koho natsional'nohoahrarnoho universytetu seriia "Ekonomika tamenedzhment", vol. 4 (68), pp. 12—16.

9. Nikoliuk, O.V. and Kravchuk, A.O. (2017),"Activation of investment processes in the contextof the tax burden of the national economy ofUkraine", Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstvaVerkhovnoi Rady Ukrainy, vol. 4, pp. 86—93.

10. Nikoliuk, O.V. (2018), Teoretyko-metodo-lohichni zasady instytutsijnoho rehuliuvanniasotsial'no-ekonomichnoi bezpeky ahrarnohovyrobnytstva [Theoretical and methodologicalprinciples of institutional regulation of socio-economic safety of agrarian production], Drukars'kyjdim, Druk Pivden', Odesa, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 18.11.2018 р.



51

УДК 351.824.1:338.45:621

С. В. Салоїд,старший викладач кафедри менеджменту, Національний технічний університет України"Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

СТРАТЕГІЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ УМОВПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГОМЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮБЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВ ТОЧНОГОМАШИНОБУДУВАННЯ

DOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.51

S. Saloid,Senior Lecturer, Department of ManagementNational Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute"

STRATEGIC MODELING OF THE CONDITIONS OF ENHANCEMENT OF THE EFFICIENCYOF THE ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC MECHANISM OF ECONOMIC SECURITYMANAGEMENT OF EXCITABLE MACHINE BUILDING ENTERPRISES

У статті обгрунтовано концептуальні положення до стратегічного моделювання умов підвищення ефективностіорганізаційно-економічного механізму управління економічною безпекою підприємств точного машинобудування.Він базується на уведенні стратегічних змін у процес управління економічною безпекою на основі застосування ре-зультатів оцінювання факторного впливу, ефективності прийнятих управлінських рішень, стану економічної без-пеки, врахування розроблених сценаріїв його зміни. Це дозволяє забезпечувати оптимальну реалізацію стратегіїуправління економічною безпекою у структурній єдності з усіма рівнями та видами стратегій підприємств у межахорганізаційно-економічного механізму управління відповідно до їхніх можливостей. Запропоновано за основу стра-тегічного удосконалення інструментарію організаційно-економічного механізму запропоновано взяти два блоки змін:перший пов'язаний з організаційним та економічним базисами, тобто організаційною структурою та економічнимпідгрунтям реалізації функцій управління ЕБ, зокрема, на основі інструментів комплексного стратегічного аудитута бенчмаркінгу; другий — з основними превентивними інструментами, які поступово дозволять відпрацювати захо-ди реактивного характеру (захист/контр напад). Серед них виділено інституційні, інформаційні та соціально-пси-хологічні, насамперед, КСВ-політику.

The article substantiates the conceptual provisions for strategic modeling of the conditions for increasing the efficiencyof the organizational and economic mechanism of economic security management of precision machine-buildingenterprises. It is based on the introduction of strategic changes in the process of managing economic security, based onthe application of the results of the evaluation of factor influence, the effectiveness of the management decisions taken,the state of economic security, taking into account the developed scenarios for its change. This allows to ensure theoptimal implementation of the strategy of economic security management in the structural unity with all levels and typesof enterprise strategies within the organizational and economic management mechanism according to their capabilities.The machine-building complex is the main component of the larger processing industry, whose contribution to grossvalue added in the processing industry is 25% and, in turn, about 3.5% to the gross domestic product of Ukraine.

Вy investigating the destabilizing factors of the internal and external environments of machine-building enterprises,the existence of excessive interference of state bodies in production activities, which manifests itself in an unjustifiednumber of scheduled and unscheduled inspections, burdens with excessively rigid regulations, national standards and /or technical specifications, was established. This situation leads to an increase in the number of unofficial ways to resolveissues with public authorities. The proposed strategic changes to the organizational and economic mechanism tools areproposed to take two blocks of changes: the first is related to the organizational and economic bases, that is, theorganizational structure and economic basis for the implementation of the functions of economic security management,



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСфера економічної безпеки підприємства

представляє собою найбільш складну область,що має бути стратегічно спрямована, оскількиоб'єднує у собі елементи усіх бізнес-процесівфункціонування підприємства. Відповідно,стратегічне моделювання управління економі-чною безпекою — це процес, який орієнтова-ний на комплексне забезпечення формулюван-ня, реалізації та координації корпоративної(загальної) і функціональних стратегій підпри-ємства залежно від результативних показниківусіх бізнес-процесів (внутрішніх та зовнішніх)з урахуванням факторного впливу середовища.

ОСТАННІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПУБЛІКАЦІЇПитання оцінювання ефективності управ-

ління економічною безпекою підіймались упрацях наступних вітчизняних та іноземнихвчених Алькеми В.Г., Бандурки О.М., Белоусо-вої І.А., Білошкурської Н.В., Боброва Є.А., Бо-рисенко З.М., Грушка В.І., Денисенка М.П.,Живко З.Б., Захарова О.І., Камлика М.І., Ко-заченко Г.В., Лаптєва С.М., Логутової Т.Г., Мар-тинюка В.П., Марченко О.М., Половнєва К.С.,Пригунова П.Я., Тимошенка В.А., Терехова В.І.,Шкарлет С.М. та ін.

МЕТА СТАТТІПровести оцінювання ефективності орга-

нізаційно-економічного механізму управлінняекономічною безпекою підприємств точногомашинобудування для виявлення інструмента-рію його удосконалення.


Стратегічне моделювання в теорії управ-ління підприємством доцільно розглядати якінструмент, що дозволяє аналізувати та про-гнозувати умови і зміст реалізації управліннячерез відповідні механізми з позицій його ро-зуміння як системи чи процесу. Його застосу-вання виправдане складністю підприємства яквідкритої динамічної системи, без формалізаціїта узагальнення складових якої досить важковиявляти та здійснювати найбільш раціональні

in particular, based on the tools of integrated strategic audit and benchmarking; the second — with the main preventivetools, which will gradually allow the development of reactive measures (protection / counter attack). Among them areinstitutional, informational and socio-psychological, first of all, CSR-policy.

Ключові слова: підприємства точного машинобудування, економічна безпека підприємств,стратегічного моделювання умов підвищення ефективності організаційно-економічного ме-ханізму.

Key words: enterprises of precision engineering, economic safety of enterprises, strategic modelingof the conditions for improving the efficiency of organizational and economic mechanism.

з позицій стану такої системи, її ресурсів і мож-ливостей, напрями розвитку. Результатом стра-тегічного моделювання, таким чином, є не лишеузагальнення даних щодо стану об'єкту моде-лювання, а і прогноз його можливих станів, атакож рекомендації щодо умов досягнення ба-жаних чи рекомендованих з них, які дозволя-ють удосконалювати механізми реалізації стра-тегічного управління об'єктом з урахуваннямтого, що стратегія реалізується через відповідніплани, програми, проекти, тобто у тактичнійплощині.

Цей інструмент, таким чином, може і має ви-користовуватись як основа виявлення умовпідвищення ефективності організаційно-еко-номічного механізму управління ЕБП у стра-тегічній перспективі, тобто як спосіб реалізаціїцілей та завдань стратегічного управління ЕБПу тактиці.

Стратегічне управління — багатоплановий,формально-поведінковий управлінський про-цес, який допомагає формулювати та викону-вати ефективні (раціональні, оптимальні з по-зицій умов середовища функціонування таможливостей підприємств) стратегії, які спри-яють балансуванню відносин між підприєм-ством та зацікавленими сторонами на різнихрівнях економічної системи, включаючивнутрішніх, а також досягненню встановленихцілей на основі реалізації тактичних та опера-ційних планів, програм, проектів.

В основі стратегічного управління різнимиаспектами діяльності підприємства лежить не-обхідність прогнозування (моделювання) роз-витку ситуації та на цій основі прийняття відпо-відних управлінських рішень "зараз", що мати-муть наслідки "у майбутньому". Саме тому, го-ворячи про стратегічне управління, маємо наувазі, насамперед, процес стратегічного моде-лювання (планування і прогнозування).

Як свідчить теорія і практика стратегічногоуправління, сьогодні найбільш розповсюдже-ними методами, які закладають основи страте-гічного моделювання є методи експертних оці-нок, лінійного програмування. Водночас, устратегічному управлінні все більше переваганадається застосуванню оптимізаційних мате-



53

матичних методів, а саме: методів оптимізації,теорії ігор, імітаційного програмування, ме-тодів у діалоговому режимі та методів аналізуситуацій.

Для підвищення ефективності організацій-но-економічного механізму управління ЕБП у

стратегічній перспективі, пошуку варіантів оп-тимізації методів та інструментарію його реа-лізації доцільно застосовувати методику побу-дови нейронних мереж. Перевагами застосу-вання нейронних мереж з позицій стратегічно-го моделювання та управління є те, що вони ор-

Таблиця 1. Обгрунтування використання штучних нейронних мереж для стратегічногомоделювання умов підвищення ефективності управління організаційно-економічного

механізму управління ЕБП

Джерело: побудовано на основі [1—3].

Задача Суть

управління

функціональними

складовими ЕБП,

у т.ч.

система планування поведінки (стану та його зміни)

складових ЕБП на основі якої обирається оптимальна

стратегія з точки зору стратегічної мети

функціонування підприємства

фінансова моделювання умов щодо досягнення найбільш

раціонального використання фінансових корпоративних

ресурсів і забезпечення подальшого процесу

розширеного суспільного відтворення на основі

сформованого іміджу підприємства

кадрово-

інтелектуальна

моделювання напрямів формування, акумулювання,

збереження, розвиток (відтворення) і раціонального

використання інтелектуального та фізичного потенціалу

підприємства, забезпечення фізичної безпеки

працівників фірми

матеріально-

сировинна

моделювання умов для оптимального забезпечення

підприємства обмеженими економічними ресурсами

техніко-

технологічна

моделювання умов для забезпечення ступеня

відповідності застосовуваної на підприємстві техніки та

технології сучасним світовим аналогам, їх відтворення

та постійне удосконалення з позицій оптимізації

використання обмежених економічних ресурсів

інформаційна моделювання умов для забезпечення ефективної роботи

з інформацією (збір, аналіз, архівування, використання,

рух) та інформаційно-аналітичного забезпечення

господарської діяльності підприємства, захист

інформаційних ресурсів з метою нівелювання

неповноти, неточності, недостовірності і

суперечливості інформації

організаційно-

управлінська

моделювання умов для ухвалення і реалізації

раціональних управлінських рішень (результативної

управлінської діяльності) щодо забезпечення зростання

ринкової вартості підприємствам та надійності

взаємодії зі стейкхолдерами у процесі розвитку

підприємства, збереження цілісності майна та загальної

безпеки

маркетингово-

збутова (ринкова)

моделювання умов для формування та підтримки

найбільш оптимального іміджу підприємства і

забезпечення результативності його діяльності на

відповідних галузевих ринках

нормативно-

правова

моделювання умов швидкої адаптації правового

забезпечення діяльності підприємства до вимог

інституціонального середовища функціонування

екологічна моделювання умов для забезпечення найбільш

раціональної з позицій екологічної ефективності і

відповідальності поведінки підприємства (стійкого

розвитку)

визначення

факторів, що

впливають на

рівень ЕБП

прогнозування «поведінки» факторів середовища, в т.ч.

з урахуванням варіативності (сценарний підхід) при їх

змінні з урахуванням необхідності зміни політики,

знаходження оптимальної стратегії, визначення

найбільш оптимальних інструментів адаптації/регулювання

оцінка та аналіз визначення зміни вартості підприємства з урахуванням динаміки результативних показників управління ЕБП

боротьба з небезпеками, в

т.ч. шахрайством

обробка усіх транзакцій з присвоєнням кожній операції відповідного рівня ризику. Спектр систем, які

попереджують небезпеки, може охоплювати усі бізнес-

процеси діяльності підприємства, в т.ч. ті, що

стосуються зовнішніх операцій



Стратегічне управління ЕБ

підприємств машинобудування

Тактичне управління економічною

безпекою підприємств

машинобудування

Поле

реа

ліз

ован

их у

пр

авлін

ськи

х р

ішен

ь

мета

задачі

Трансформація результатів поточного аналізу контролю (звітності) у базис для коригування

стратегії

інструменти

методи

принципи

Поле

пост

авлен

их у

пр

авлін

ськи

х р

ішен

ь

стр

атег

ія

План

и, п

рогр

ами

, п

роек

ти

Трансформація

мета

задачі

принципи

методи

інструменти

Рис. 1. Загальна схема взаємозв'язку стратегічного та тактичного управління ЕБпідприємств машинобудування

ієнтовані на вирішення погано формалізованихзавдань (які вимагають трудомістких обчис-лень), зокрема: прогнозування та класифікаціяоб'єктів економічного аналізу, оскільки їхздатність до узагальнення і виявлення прихо-ваних залежностей усередині елементів мережідозволяє впоратися з подібними завданнями;швидко "адаптуються під нові правила гри",прості у застосуванні, засновані на моделі не-рвових мереж [1; 2].

З урахуванням вище зазначеного, можливовирішити наступні завдання стратегічного мо-делювання: провести аналіз чутливості систе-ми на можливі загрози та вказати на ті пара-метри, за якими потрібно уважно спостеріга-ти, що допоможе уникнути загроз ЕБП; сфор-мувати можливі сценарії змін результуючихзмін показників з вказанням їх ймовірностей інадати на основі аналізу відповідні рекомен-дації, що дасть можливість визначати можливіальтернативи стратегій управління ЕБП та оп-тимізації інструментарію організаційно-еконо-мічного механізму (виявити умови його удос-коналення/підвищення ефективності);спрогно-зувати зміну результату управління (рівня ЕБПза складовими) при реалізації відповідногоінструментарію в межах обраних стратегій тадієвість організаційно-економічного механізмууправління ЕБП.

Оскільки організаційно-економічний ме-ханізм, а саме його функції, методи, інструмен-ти та інші змістовні складові залежать від стра-тегії, ЕБП, маємо ідентифікувати такі стратегіїяк основу стратегічного моделювання умовпідвищення його ефективності.

Проаналізуємо підходи до виділення стра-тегій управління ЕБП, надамо характеристикивідповідного інструментарію та рівнів прийнят-тя управлінських рішень.

На основі результатів опрацювання науко-вих джерел було зроблено висновок про не-обхідність та доцільність уточнення інформаціїпро стан і тенденції управління ЕБ підприємствшляхом урахування впливу факторів ендоген-ного та екзогенного характеру, їх об'єктивноїінтерпретації та подальшого практичного ви-користання для можливості удосконаленняорганізаційно-економічного механізму управ-ління нею. Такий підхід є виправданим з точкизору сутності ЕБП (її здійснення у просторі ічасі, ресурсного забезпечення, можливостейдосягнення відповідних ефектів для різних за-цікавлених сторін).

Тобто управління ЕБП має здійснюватисяна стратегічній основі і динамічно корегуватисьпри реалізації тактичного управління (рис. 1),де вихідною точкою досягнення його мети єправильне визначення, ідентифікація, вибір тааналіз факторів впливу, характеристика напря-му і сили впливу.

Аналіз наукової літератури дає підставивизначити, що найчастіше стратегії управлін-ня ЕБП класифікують з позицій антикризово-го управління / ризикології, класичного підхо-ду до стратегічного управління, прибутковості,управління капіталом (фінансового менедж-менту), комплексності врахування класифіка-ційних ознак. На основі критичного аналізудосліджень, присвячених стратегічному управ-лінню ЕБП, авторами пропонується така тео-



55

ретична модель визначення сутності та видівстратегій управління ЕБП.

Як видно з рисунка 2. не доцільно говоритипро специфічність стратегій ЕБП, оскількивони вступають змістовними складовими за-гально корпоративної, функціональних і стра-тегій бізнес-одиниць.

Водночас охарактеризувати саме стратегіюЕБП у межах зазначених можна на основі тієїсистеми заходів, які складають переважну їх ос-нову: превентивних, орієнтованих на поперед-ження настання загроз внаслідок негативноговпливу факторів середовища; реактивної як ре-акції на високу імовірність настання загроз абоїх настання у вигляді відповіді як реакції на заг-

розу, що настала, або наступу для швидкого по-передження погіршення ситуації. При цьомувідповідний вид стратегії закладає засади длявибору змістовного наповнення організаційно-економічного механізму управління ЕБП (рис. 3).

При виборі змістовних складових механіз-му слід також врахувати необхідність, насам-перед, дотримуватись принципів адаптивності,превентивності, економічності, інваріантності,ієрархічності цілей, безперервного аналізу таобгрунтованого коригування, зваженості інте-ресів. Тобто в основі пошуку оптимальних умовреалізації організаційно-економічного меха-нізму управління ЕБ підприємств машинобуду-вання лежить виявлення логіки взаємозв'язків

Рис. 2. Теоретична модель сутності та видів стратегій управління ЕБП за типом реагуванняна загрози та їх місця у структурі стратегій підприємства

Корпоративна

стратегія

Стратегії бізнес-

напрямів

(одиниць)

Функціональні

стратегії

За бізнес-процесами/

функціями/підрозділами:

маркетингова, НДДКР,

виробнича, соціальна,

екологічна, фінансово-

інвестиційна,

організаційно-

управлінська, логістична,

юридична

Альте

рн

ати

ви

в р

озр

ізі

ціл

ей к

ож

ного

рів

ня с

трат

егій

За економічним

потенціалом:

росту/обмеженого росту,

виживання, скорочення,

виходу

За напрямом управління

економічним

потенціалом:

спеціалізації,

диверсифікації,

фокусування, інтеграції,

дроблення

Деталізація попередніх

рівнів (технології,

обладнання, товар,

витрати, якість, ресурси,

постачання, обладнання,

розробки, супровід та ін.)

Пр

ий

ня

ті/р

еа

ль

но

пр

ац

юю

чі

аб

о п

ла

но

ві

(в р

езу

ль

таті

пр

ий

ня

ття

ріш

ен

ь п

ро

зм

іни

)

Місія і філософія

Портфель

Програми та

проекти /їх

складові

(операційні

стратегії)

Стр

атегія Е

БП

як с

клад

ова стр

атегій

під

при

ємств

а

Мотив/інтерес

Від

обр

ажен

ня м

ож

ли

во

стей

і

стану

дл

я забезп

ечен

ня р

еалізац

ії

у к

он

тексті р

еагуван

ня н

а загро

зи

Б.-

процеси

/функції

/підроз-

діли

Пр

евен

тивн

а /по

пер

едж

увал

ьн

ого

реагу

ван

ня

Відображення (інтеграція) у контексті мети та задач підприємства/бізнес-

одиниць/бізнес-процесів/напрямів/функцій

Реак

тивн

а /від

по

від

і (захи

ст або

насту

п)



та напряму і тенденцій зміни факторів середо-вища, ресурсів і можливостей (+/-) підпри-ємств. Виявлена комбінація дає підстави вия-вити яким є і яким має бути механізм у тих чиінших умовах. Крім того, він дозволяє обгрун-тувати напрями удосконалення його інстру-ментарію для досягнення оптимальних з ура-хуванням стану і можливостей підприємствапоказників ЕБ. Зокрема, якщо ми отримуємо+\+ за умовами середовища, ресурсами і мож-ливостями, а фактичні показники ЕБ відпові-дають плановим, є можливості для нарощенняпотенціалу безпеки за усіма функціональнимискладовими, то інструменти механізму маютьносити превентивний характер. При цьому за-ходи на рівні стратегії визначені, а реагуванняна негативні явища повинно здійснюватися в

межах тактики. Комбінації +/-, -/+, -/— виз-начають необхідність ідентифікації "вузькихмісць" та змінювати інструментарій механізму.Чим гірші тенденції виявляються, тим ради-кальнішими мають бути заходи в межах орга-нізаційно-економічного механізму управлінняЕБ підприємств машинобудування і, відповід-но, перед менеджментом стоїть завдання фор-мування їх бази та визначення осіб, відпові-дальних за їхню реалізацію. Обгрунтування ви-бору інструментарію залежить від результатівоцінки та аналізу факторного впливу і реалі-зації організаційно-економічних механізмівпідприємств.

Сценарії є сучасним інструментом страте-гічного управління. За сучасних умов існуєкілька поглядів щодо сценарного планування,

Рис. 3. Характеристика взаємозв'язку стратегій та організаційно-економічного механізмууправління ЕБП

адаптацію до умов

середовища і

оптимізацію

ресурсних потоків

для стабілізації стану

з посиленням

застосування

превентивних

заходів реактивними

Стратегія управління УБП у розрізі

загальнокорпоративної

Зростання/обмеженого

зростання Стабілізації Виживання (утримання) Виходу (закриття)

Фактори

середовища

Ресурси та

можливості

Несприятливі/нестабіль

ні (всі чи переважна

більшість факторів має

негативний вплив)

Умовно

сприятливі/нестабільні

(одна з груп факторів

має негативний вплив)

Сприятливі/стабільні

на всіх рівнях Наявні та очікується

позитивна динаміка

нарощення

Наявні та динаміки

нарощення немає або

вона має низький темп

Недостатні/критичні

значення/спадна

динаміка Ви

бір

на

осн

ові

ко

мбін

ації

«ф

акто

ри

-рес

урси

і

мож

ли

во

сті»

Організаційно-економічний механізм управління ЕБП

утримання наявних

позицій та

недопущення

погіршення ситуації

на основі

переважного

використання

реактивних

вихід з ринку (закриття)

з мінімальними

втратами та

максимально

можливими вигодами

при заданих параметрах

на основі на основі

інтенсивного


реактивних заходів


умов середовища

для забезпечення

зростання та

розвитку з

переважанням

превентивних

заходів, їх

удоскналення

Стратегії бізнес-одиниць

Функціональні та операційні

стратегії

Деталізація стратегічної

мети за завданнями

Орієнтація мети, завдань, принципів, функцій, методів та інструментів на:



57

які відрізняються як концептуально, так і зазмістом конкретних методів. У дослідниківнемає єдиної думки з приводу ролі та значеннясценарного планування для сучасного підприє-мства. Одні фахівці вважають, що сценарнепланування є одним з найважливіших інстру-ментів перевірки стратегічних рішень. Інша час-тина авторів вважає, що основне призначеннясценарного планування — це розвиток страте-гічного мислення і спосіб завдання обмежень

для стратегічного планування. Треті вважаютьйого основним методом розвитку самонавчан-ня. Четверті обгрунтовують необхідність вико-ристання сценарного планування в якості ме-тодології розробки стратегії [1].

Усе зазначене дає можливість запропону-вати логічну схему стратегічного моделюван-ня умов підвищення ефективності організацій-но-економічного механізму управління ЕБпідприємств машинобудування (рис. 4).

Рис. 4. Логічна схема стратегічного моделювання умов підвищення ефективностіорганізаційно-економічного механізму управління ЕБ підприємств машинобудування

Виявлення необхідних змін

Стратегічне моделювання умов підвищення ефективності організаційно-економічного механізму управління ЕБ підприємств машинобудування

факторів впливу наявної стратегії

аналіз характеру та умов реалізації стратегії управління ЕБП

прогнозування тенденцій ефективності реалізації

організаційно-економічного механізму управління ЕБП на

основі «цілей-результатів за заданих умов (факторів

впливу)»: розробка сценаріїв

мета задачі інструментарій методпринцип

плани, програми, проекти, результати

аудиту, звіти, опитування

зовнішні внутрішні

Інформаційна

основа

Контекстуальний

зв'язок

База реалізації

стратегії і тактики

Організаційно-економічний механізм управління

ЕБП

Керуюча підсистема Керована підсистема

Звіт щодо стану управління ЕБП – умов, особливостей та результатів

реалізації організаційно-економічного механізму управління ЕБП

місія, філософія, корпоративна та

функціональні стратегії підприємства

Результат

відповідає цілям,

завданням,

вимогам

Результат не

відповідає цілям,

завданням,

вимогам

Змістовні

складові

механізму

залишаються

на рівні

базових

Змістовні складові

механізму змінюються

Виявлення необхідних

План реалізація механізму (базового/змістовно зміненого)

Уведення змін за необхідності (на рівні підприємства, підрозділів,

функцій, бізнес-процесів)

Вибір сценаріїв

Бл

ок

ан

ал

ізу

Бл

ок

мо

де

лю

ва

нн

я

Ме

тод

ич

на

осн

ов

а

Не

йр

он

ні

ме

ре

жі

Сц

ен

ар

ни

й п

ідхід



Суть даного підходу полягає в дослідженніосновних рушійних сил у середовищі підприє-мства, виявленні в них визначених елементів іключових невизначеностей. Далі формуєтьсяряд сценаріїв (внутрішньо несуперечливих уяв-лень про те, яким може виявитися майбутнє), вкожному з яких обов'язково присутні всі виз-начені елементи, але приймають різний резуль-тат ключові невизначеності [2].

При аналізі можливих результатів майбут-нього доцільно використовувати системну ди-наміку, тому що сценарне планування дослід-жує можливі зміни майбутнього, але не можеоцінити їх наслідки. Планування сценаріїв до-помагає керувати невизначеністю шляхом мо-делювання альтернативних поглядів на май-бутнє, проти якого можна тестувати стратегії,тактики і бюджети. Ефективно включене в три-ваючий процес стратегічного управління під-приємством планування сценаріїв стає інстру-ментом як для управління ризиками, так і длявиявлення і використання можливостей ринку.

Запропонована логічна схема виступає основоюконцептуальних положень стратегічного моделю-вання умов підвищення ефективності організацій-но-економічного механізму управління ЕБпідприємств машинобудування та закладає засадидля ідентифікації інструментарію в межах визназ-начених стратегічних можливостей і альтернатив.

З інтеграцією сценаріїв у процесі страте-гічного моделювання можна відокремити де-кілька їх функцій:

1. Рішення підтримки. Сценарії використо-вуються для підтримки раціональних управ-лінських рішень.

2. Формування сценаріїв формує знання дляпідприємства про перспективи розвитку, тоб-то планування сценаріїв — спосіб накопичен-ня можливостей в майбутньому.

3. Зв'язок майбутніх розробок із впливомфакторів, тобто зниження ризиків.

4. Стимулювання стратегічного мислення.Створення сценаріїв заохочує співробітників,що беруть участь в розробці сценарію система-тично розглянути майбутні варіанти розвитку.

5. Сценарії виступають в якості каталізато-ра для стратегічного розвитку підприємства.

Таким чином, сценарний підхід дозволяєпідприємствам визначати ключові внутрішні тазовнішні чинники, які сприятимуть розвиткубізнесу та розробити стратегії щодо кожноговаріанту розвитку подій у майбутньому.

ВИСНОВОКУ процесі дослідження було обгрунтовано

концептуальні положення до стратегічного мо-

делювання умов підвищення ефективностіорганізаційно-економічного механізму управ-ління економічною безпекою підприємств точно-го машинобудування. Він базується на уведенністратегічних змін в процес управління економіч-ною безпекою на основі застосування результатівоцінювання факторного впливу, ефективностіприйнятих управлінських рішень, стану економ-ічної безпеки, врахування розроблених сценаріївйого зміни. Це дозволяє забезпечувати оптималь-ну реалізацію стратегії управління економічноюбезпекою у структурній єдності з усіма рівнямита видами стратегій підприємств у межах органі-заційно-економічного механізму управліннявідповідно до їхніх можливостей.

Література:1. Застосування штучних нейронних мереж

як дієвого механізму прийняття ефективнихуправлінських рішень на підприємстві [Елект-ронний ресурс]. — Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=76238

2. Галещук С. Штучні нейронні мережі упрогнозуванні валютного ринку / С. Галещук// Вісник КНТЕУ. — 2016. — № 3 — Режим до-ступу: visnik.knteu.kiev.ua/files/2016/03/9.pdf

3. Семиколєнова С. Проблеми моделюван-ня в стратегічному управлінні / С. Семиколє-нова. — Режим доступу: http://ekmair.uk-ma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/8139/Semykolieno_Problem.pdf

4. Романчиков В.І. Основи наукових до-сліджень / навчальний посібник / В.І. Роман-чиков. — К.: Центр учбової літератури, 2007. —С. 132.

References:1. Kushnir M.R."Application of artificial

neural networks as an effective mechanism for theadoption of effective management decisions at theenterprise" available at: http://nauka.kush-nir.mk.ua/?p=76238 (Accessed 10.11.2018).

2. Haleschuk, S. (2016), "Artificial neuralnetworks in foreign exchange market forecast",Visnyk KNTEU, vol. 3, available at: visnik.kn-teu.kiev.ua/files/2016/03/9.pdf 101—114 (Acce-ssed 10.11.2018).

3. Semykolienova, S. (2004) "Problems ofmodeling in strategic management", available at:http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/8139/Semykolieno_Problem.pdf(Accessed 10.11.2018).

4. Romanchykov, V.I. (2007), Osnovy nauko-vykh doslidzhen' [Basics of the scientific research],Tsentr uchbovoi literatury, Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 25.11.2018 р.



59

УДК 658.012.2

М. М. Захаренко,аспірант, Білоцерківський національний аграрний університет

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯВИРОБНИЧИМ ПОТЕНЦІАЛОМПІДПРИЄМСТВА

DOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.59

M. Zakharenko,postgraduate, Bila Tserkva National Agrarian University

THEORETICAL PRINCIPLES OF MANAGEMENT OF THE INDUSTRIAL POTENTIALOF THE ENTERPRISE

Статтю присвячено розгляду організаційно-економічних засад формування системи управління виробничим по-тенціалом підприємства. Доведено, що мета управління виробничим потенціалом сільськогосподарського підприєм-ства полягає в забезпеченні його оптимального використання й планомірного розвитку.

Основним завданням підприємств в умовах ринкової економіки є забезпечення конкурентоспроможності про-дукції. Як переконує практика, його найчастіше вирішують підприємства з високим виробничим потенціалом, щорозглядається нами як потенційна здатність підприємства розробляти, виробляти та реалізувати конкурентоспро-можну продукцію.

Зауважимо, що при розгляді підприємства як виробничої системи в якості об'єкта стратегічного управління першза все постає питання про те, які можливості воно має на поточний момент і матиме в перспективі, щоб забезпечитиконкурентоспроможність своєї продукції. У такому разі мова повинна йти про стратегічний потенціал, який харак-теризує граничні можливості досягнення глобальної та локальної стратегічних цілей у відповідних зовнішніх умо-вах. Він є більш широкою категорією, ніж виробничий потенціал, оскільки характеризує не тільки граничні обсягивиробництва продукції за раціонального використання наявних ресурсів, а й здатність підприємства вивчати зовнішнєсередовище, кон'юнктуру ринку та фактори виробництва, здатність адаптуватися до змін.

Узагальнення вищевикладених підходів та систематизація тлумачень категорії виробничого потенціалу даютьпідстави для висновку про відсутність єдності в поглядах науковців. Визначення виробничого потенціалу повинновідображати сутність його складових, а також містити в собі оціночні характеристики (властивості) всіх елементівпотенціалу.

Доведено, що ефективність управління виробничого потенціалу залежить від його інформаційного забезпечен-ня, основним завданням якого є своєчасне надання органам управління необхідної за обсягом і достовірної інфор-мації для прийняття виважених рішень. Вміле і цілеспрямоване використання інформації дасть змогу постійно залу-чати широке коло працівників підприємства до вирішення питань підвищення ефективності використання виробни-чого потенціалу підприємства та його нарощування.

Ефективність управління виробничим потенціалом підприємства визначається обгрунтованістю методології, яказастосовується для здійснення управлінського процесу.

The article is devoted to the consideration of organizational and economic principles of the formation of a managementsystem for the production potential of the enterprise. It is proved that the aim of managing the production potential of anagricultural enterprise is to ensure its optimal use and systematic development.

The main task of enterprises in a market economy is to ensure the competitiveness of products. As persuasive practice,it is most often solved by enterprises with high production potential, which is considered by us as a potential ability ofthe enterprise to develop, produce and realize competitive products.

Note that when considering an enterprise as a production system as the object of strategic management, the firstquestion arises as to what opportunities it has at the moment and will have in the long run to ensure the competitivenessof its products. In this case, the question should be about the strategic potential that characterizes the marginal ability toachieve global and local strategic goals in the relevant external environment. It is a broader category than productionpotential, because it characterizes not only the marginal volumes of production for the rational use of available resources,but also the ability of the enterprise to study the external environment, market conditions and factors of production, theability to adapt to change.

The generalization of the above-mentioned approaches and the systematization of interpretations of the category ofproduction potential give grounds for the conclusion that there is no unity in the views of scientists. Definition ofproduction potential should reflect the essence of its components, and also contain the estimated characteristics(properties) of all elements of the potential.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИОсновним завданням підприємств в умовах

ринкової економіки є забезпечення конкурен-тоспроможності продукції. Як переконує прак-тика, його найчастіше вирішують підприємстваз високим виробничим потенціалом, що розг-лядається нами як потенційна здатністьпідприємства розробляти, виробляти та реалі-зувати конкурентоспроможну продукцію.

Зауважимо, що при розгляді підприємстваяк виробничої системи в якості об'єкта страте-гічного управління перш за все постає питанняпро те, які можливості воно має на поточниймомент і матиме в перспективі, щоб забезпечи-ти конкурентоспроможність своєї продукції. Утакому разі мова повинна йти про стратегічнийпотенціал, який характеризує граничні можли-вості досягнення глобальної та локальної стра-тегічних цілей у відповідних зовнішніх умовах.Він є більш широкою категорією, ніж виробни-чий потенціал, оскільки характеризує не тількиграничні обсяги виробництва продукції за ра-ціонального використання наявних ресурсів, ай здатність підприємства вивчати зовнішнє се-редовище, кон'юнктуру ринку та фактори ви-робництва, здатність адаптуватися до змін.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬОкремі аспекти формування виробничого

потенціалу й управління його використаннямвідображені у працях вітчизняних науковців:В. Андрійчука, Л. Анічина, Я. Білоуська, О. Бітте-ра, О. Бугуцького, П. Гайдуцького, А. Галь-чинського, В. Гончарова, А. Даниленка, М. Де-м'яненка, В. Дієсперова, В. Добряка, О. Здоров-цова, М. Єріна, Д. Крисанова, Б. Пасхавера,Г. Підлісецького, В. Трегобчука, О. Ульян-ченка, М. Федорова, Г. Черевка, О. Шебаніної,О. Шпичака, А. Юзефовича, К. Якуби та ін. Ра-зом із тим, незважаючи на значну кількість пуб-лікацій по даній темі, питання, пов'язані ізпідвищенням ефективності управління та вико-ристання виробничого потенціалу підприємств

It is proved that the efficiency of management of production potential depends on its information support, the maintask of which is the timely provision to the authorities of the management of the required volume and reliable informationfor making well-informed decisions. Efficient and purposeful use of information will allow to constantly involve a widecircle of employees of the enterprise before the decision of questions of increase of efficiency of use of production potentialof the enterprise and its increase.

The effectiveness of management of the production potential of an enterprise is determined by the validity of themethodology used for the management process.

Ключові слова: ефективність, підприємство, управління, потенціал, виробництво.Key words: efficiency, enterprise, management, potential, production.

залишаються до теперішнього часу недостат-ньо вивченими. Як наслідок, виникає об'єктив-на необхідність подальшого розвитку теорії таметодики формування цілісної системи ефек-тивного управління виробничим потенціаломсільськогосподарських підприємств в умовахінноваційного розвитку, а також подальшогорозроблення методичних підходів до оцінкивиробничого потенціалу та рівня його викори-стання.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою дослідження є розробка теоретич-

них, методологічних положень щодо управ-ління виробничим потенціалом підприємства

ВИКЛАДОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Очевидно, що в аспекті проблеми виробни-чого потенціалу підприємства управління маєбути спрямоване на максимальне його викори-стання і нарощування, виходячи із стратегічнихцілей підприємства. Якісне управління дає змо-гу усунути протиріччя між об'єктивними зако-номірностями, елементами виробничого потен-ціалу, ресурсами, їх використанням і взаємо-заміщенням, нововведеннями та цілями, умова-ми діяльності підприємства й реальними мож-ливостями.

Управління потенціалом підприємства, воснові якого лежить системний підхід до забез-печення розвитку, набагато ефективніше оди-ничних заходів, спрямованих здебільшого наудосконалення організаційно-технічних відно-син. З урахуванням вищевикладеного під управ-лінням виробничого потенціалу слід розумітипідготовку, прийняття і реалізацію рішень з оц-інки потенціалу, рівня його використання і на-рощування відповідно до цілей, стратегієюпідприємства, беручи до уваги вплив внутріш-нього і зовнішнього середовища діяльностіпідприємства й використовуючи відповідні ме-тоди й функції управління.



61

Об'єктом управління є стан потенціалупідприємства, що охоплює широкий спектр пи-тань його виробничої діяльності (рис. 1).

Мета управління виробничим потенціаломсільськогосподарського підприємства полягаєв забезпеченні його оптимального використан-ня й планомірного розвитку. Органи управлін-ня покликані реалізувати цю мету за допомо-гою систематичного здійснення заходів, щовпливають на величину потенціалу та його ви-користання відповідно до стратегії розвитку йцілей підприємства, керуючись нормативно-правовими документами як на рівні підприєм-ства, так і в його підрозділах, службах, на ро-бочих місцях.

Управління виробничим потенціалом маєпередбачатися посадовими обов'язками керів-ника будь-якого рангу. При цьому ефек-тивність управлінської роботи визначається нетільки професіоналізмом, компетентністю, а йвідповідальністю за реалізовані заходи, юри-дично обгрунтованим розподілом посадовихобов'язків, які не повинні виходити за межіповноважень конкретного керівника. В оста-точному варіанті посадові обов'язки з управ-ління потенціалом підприємства слід оформля-ти у вигляді стандарту або наказом першогокерівника підприємства.

Здійснення процесу управління потенціа-лом передбачає попередній аналіз позитивнихі негативних сторін управлінських дій менедж-менту підприємства, які визначають можли-вості й загрози для суб'єктів господарювання.

Отже, зміст управління визначається складомметодів і функцій, які здійснюються в ходіпідготовки та реалізації заходів. Методи управ-ління потенціалом характеризуються сукупні-стю цілеспрямованого впливу органів управлі-ння на об'єкт управління з метою вирішення по-ставлених завдань. Вони поділяються на адмі-ністративні (організаційно-розпорядчі), еко-номічні, соціально-психологічні, ідеологічні. Унашому випадку в основному використовують-ся перші два методи, що охоплюють основнийзміст управлінських дій.

Функції управління є управлінським інстру-ментом, що дозволяє найбільш ефективно реа-лізувати заходи з урахуванням наявних мож-ливостей і ресурсів. Це — особливі види управ-лінської діяльності, що відрізняються одно-рідністю змісту виконуваних робіт та їх цільо-вою спрямованістю.

Виділимо основні предметні функції управ-ління потенціалом, грунтуючись на функціяхкласичного управління: цілепокладання, пла-нування, організація, облік і контроль, моти-вація. Перераховані функції управління відоб-ражають зміст основних етапів процесу управ-ління потенціалом підприємства і виділяютьпредметні галузі управлінської діяльності навсіх ієрархічних рівнях.

Охарактеризуємо деякі функції управлінняпотенціалом підприємства.

Цілі його розвитку слід зорієнтувати в часі.Залежно від часового горизонту вони можутьбути довго-, середньо- і короткостроковими.

Стратегія розвитку підприємства

Оцінка стану потенціалу підприємства

Вибір та обґрунтування

методу оцінки

Поелементна оцінка

потенціалу

Розрахунок інтегрального

показника потенціалу

Оцінка ефективності та можливостей

підвищення використання потенціалу

підприємства

Розробка ефективних напрямів формування

конкурентоспроможного виробничого потенціалу

Моделі формування:

Трудовий

потенціал

Інноваційний

потенціал

Земельний

потенціал

Інформаційний

потенціал

Управлінський

потенціал

Інфраструктурний

потенціал

Фондовий

потенціал

Фінансовий

потенціал

Рис. 1. Схема управління виробничим потенціалом сільськогосподарських підприємствДжерело: складено автором.



Цілі мають бути досяжними, що залежить на-самперед, від діяльності працівників підприєм-ства, дій партнерів, зовнішнього середовища.При формуванні цілей потенціалу підприємстванеобхідно передбачити ймовірнісний характерїх досягнення і спочатку враховувати можли-ве відхилення бажаного від дійсного. Крімкінцевого результату при формулюванні мети,необхідно вказувати і спосіб її досягнення. Цілімають бути взаємопов'язані й несуперечливі. Їхпріоритетність визначається на основі ранжи-рування за часом досягнення і наявністю ре-сурсів.

Результатом планування виробничого по-тенціалу є його величина і рівень використан-ня у досліджуваному періоді. Наукова обгрун-тованість плану виробничого потенціалу дося-гається дотриманням таких вимог: наявність тарезультативність функціонування маркетинго-вої системи в областях стратегічного інтересуі спеціалізації підприємства; наявність та успіш-не функціонування системи прогнозування, якавикористовується для обгрунтування перспек-тивних напрямів розвитку науково-технічногопотенціалу; наявності на підприємстві ефектив-ної й динамічної інформаційної системи забез-печення маркетингових досліджень, прогнозу-вання і планування технічного рівня виробниц-тва, рівня організації виробництва й управлін-ня; використання системи ранжування та відбо-ру пропозицій при формуванні портфеля за-ходів щодо розвитку і використання виробни-чого потенціалу, що базується на застосуванніоб'єктивних множинних критеріїв; використан-ня наукових методів оцінки й економічногообгрунтування пропозицій щодо розвитку таефективного їх використання.

До основних принципів планування потен-ціалу підприємства належать: узгодженістьстратегічного і поточного планів; соціальнаспрямованість плану; ранжування об'єктів пла-нування за їх важливістю; адекватність плано-вих показників; узгодженість плану з парамет-рами зовнішнього середовища складових ви-робничого потенціалу; варіантність плану, йогозбалансованість, обгрунтованість, гнучкість.

Завдання управління потенціалом маютьбагатоплановий характер і диференціюютьсяза такими напрямами: дослідження виробничо-го потенціалу підприємства, формування на-прямів розвитку й підвищення рівня його вико-ристання, реалізація виробничого потенціалув стратегічному управлінні підприємством,відтворення потенціалу.

Формування потенціалу розглядається якпроцес ідентифікації та створення підприєм-

ницьких можливостей, його структуризації йпобудови певних організаційних форм для ста-більного розвитку та ефективного відтворен-ня. Формування потенціалу відбувається пристворенні підприємства або при переході вінший стан (реструктуризація, реконструкціятощо).

На формування потенціалу підприємствавпливають різноманітні фактори: сфера діяль-ності підприємства, його розмір, номенклату-ра й особливі характеристики продукції, щовипускається, місцерозташування підприєм-ства, цілі та стратегії розвитку тощо. Деякі нау-ковці відносять до формування потенціалупідприємства і процес оптимізації його струк-тури. На їхню думку, оптимізація структурипотенціалу — це процес формування йогоструктури, що відповідає виду, характерудіяльності підприємства і цілей які стоять пе-ред ним. Оптимальною буде така структурапотенціалу підприємства, в якій кожний еле-мент відповідає висунутим до нього вимогам,тобто має таку величину і якість, які необхіднідля сталого функціонування й розвитку під-приємства, реалізації обраних стратегій і досяг-нення поставлених цілей.

Підкреслимо, що поняття "оптимізаціяструктури потенціалу підприємства" нетотож-не поняттю "оптимізація використання ре-сурсів підприємства". Відмінність пов'язана зтим, що не завжди шляхом оптимізації викори-стання ресурсів підприємства можна досягтиоптимальної структури потенціалу. Процес їїоптимізації передбачає дослідження, оцінку йаналіз існуючої структури потенціалу, величи-ни та якості її елементів; встановлення вимогдо величини та якісної характеристики еле-ментів потенціалу (визначення оптимальноїструктури); розробка заходів щодо оптимізаціїструктури потенціалу.

Використання потенціалу — це процес реа-лізації сукупних можливостей діючого під-приємства. Одним з основних завдань управ-ління потенціалом підприємства є підвищеннярівня його використання з досягненням опти-мального значення. Останнє визначається ви-браними цілями і стратегією розвитку підприє-мства.

Відтворення виробничого потенціалу під-приємства пов'язане із процесом безперервно-го оновлення його складових. При цьому роз-різняють просте відтворення потенціалу (онов-лення спожитих факторів виробництва) і роз-ширене відтворення (нарощування потенціалуза рахунок кількісного та якісного розвиткувиробничих факторів і елементів потенціалу,



63

що забезпечують вищу результативність діяль-ності підприємства).

Із розгляду завдань управління потенціа-лом підприємства випливає, що управління ниммає стратегічний характер, адже тактичні зав-дання управління є логічним продовженнямстратегічних і спрямовані на вирішення остан-ніх. У зв'язку з цим управління потенціаломпідприємства слід вважати складовою части-ною процесу стратегічного управління підприє-мством. При цьому основні етапи управлінняпотенціалом органічно вмонтовуються в етапистратегічного управління підприємством. Про-цес стратегічного управління, побудований наоснові врахування виробничого потенціалупідприємства, передбачає вісім етапів: визна-чення місії підприємства; визначення цілейпідприємства; оцінка й аналіз зовнішнього се-редовища, можливостей та загроз; досліджен-ня й оцінка виробничого потенціалу підприєм-ства, ідентифікація сильних і слабких сторін;формування й аналіз стратегічних альтернативна основі аналізу зовнішнього середовища,складових виробничого потенціалу й рівня їхвикористання; обгрунтування комплексноїстратегії розвитку підприємства; реалізаціястратегії; контроль та оцінка реалізації стра-тегії.

Докладніше розглянемо етапи, пов'язані ззалученням виробничого потенціалу підприє-мства.

На етапі управлінського обстеження силь-них і слабких сторін діяльності підприємства,крім аналізу фактичного стану підприємства ірезультатів його функціонування здійснюють-ся дослідження й оцінка виробничого потен-ціалу елементів, що входять до його складу.Визначається фактичний рівень використанняпотенціалу підприємства.

Оскільки можливості підприємства зазви-чай взаємопов'язані, а іноді можуть бути взає-мовиключними, тому необхідно оцінити вияв-лений альтернативний набір можливостей.Найкращий з точки зору цілей і результатівреалізації набір потенційних можливостейможе розглядатися як виробничий потенціалпідприємства.

На цьому етапі визначаються також вимо-ги до оптимальної структури потенціалу, пере-віряється його фактична структура на опти-мальність, з'ясовуються величини надлишково-го, недостатнього, нереалізованого потенціаліві проблемні місця.

На наступних, етапах на основі аналізу зов-нішнього середовища, оцінки потенціалу йрівня його використання формуються та ана-

лізуються стратегічні альтернативи розвиткупідприємства. Розглядаються вибрані основністратегії й обгрунтовується стратегія викори-стання та розвитку потенціалу підприємства,яка включає в себе ряд допоміжних стратегій:підвищення рівня використання потенціалу,оптимізації структури потенціалу, нарощуван-ня потенціалу.

Розробка функціональних стратегій длявсіх сфер діяльності здійснюється у межахстратегії використання й розвитку потенціалупідприємства, оскільки ці стратегії в такому ви-падку можна розглядати як стратегії викорис-тання й розвитку елементів потенціалу підприє-мства.

Зупинимося детальніше на розгляді одногоз найважливіших стратегічних управлінськихзавдань — нарощування потенціалу підприєм-ства. Зазвичай виділяють два основних напря-ми нарощування потенціалу підприємства:зовнішній — залучення ресурсів зі сторони тавнутрішній, що передбачає пошук внутрішніхрезервів.

Перший напрям нарощування потенціалувимагає створення дієвого механізму управ-ління інвестиційною активністю підприємств іпов'язаний з їхніми інвестиційними можливо-стями, які в кожному плановому періоді знач-но нижче потреб. Реалізація сучасних, навітьвідносно нескладних проектів, потребує знач-них коштів. Тому при плануванні інвестицій длянарощування потенціалу підприємства спочат-ку необхідно обгрунтувати напрями інвесту-вання. Слід мати на увазі, що значні вкладенняпотрібні для підтримки на даному рівні вироб-ничого апарату підприємства, забезпеченнявисокої якості продукції та її конкурентоспро-можності, підвищення рентабельності вироб-ництва. Тому необхідно розробити системупріоритетів, використання якої дозволить ран-жувати передбачувані напрями інвестування напідприємстві.

Низький рівень рентабельності виробницт-ва не дає змогу в належному обсязі здійснюва-ти інвестиції за рахунок прибутку підприєм-ства. Це стосується й іншого джерела інвес-тицій — банківських кредитів, які через високівідсоткові ставки майже не доступні длясільськогосподарських підприємств. Розміриамортизаційних фондів не відшкодовують по-треби в коштах на просте відтворення елементіввиробничого потенціалу.

Тому на сучасному етапі основний напрямнарощування виробничого потенціалу підприє-мства зосереджує увагу товаровиробників навнутрішніх чинниках і тісно пов'язаний з усу-



ненням втрат, нераціональним використаннямресурсів, виявленням і задіянням потенційнихрезервів.

Одним із найважливіших завдань управлін-ня потенціалом підприємства є формуваннявиробничих ресурсів, що характеризуютьсязагальною сумою наявних ресурсів, а такожресурсів, які підприємство може залучити длядосягнення своїх стратегічних цілей. Залученіресурси підприємства у процесі формуванняпотенціалу трансформуються в його необо-ротні та оборотні активи підприємства. Томувартісна оцінка потенціалу тісно пов'язана зоцінкою вартості активів підприємства. Логікаформування виробничого потенціалу засвід-чує, що цей процес доцільно розглядати в такійпослідовності: оцінка існуючого потенціалу(вартість активів) підприємства; визначенняможливого обсягу залучення фінансових ре-сурсів; трансформація залучених фінансовихресурсів в активи підприємства; оцінка сфор-мованого потенціалу підприємства.

Зазначимо, що сформований виробничийпотенціал сільськогосподарського підприєм-ства, а також сукупність стратегічних цілейвизначають його інвестиційну привабливість.Здебільшого вітчизняні сільськогосподарськіпідприємства мають низьку інвестиційну при-вабливість через незадовільний рівень капіта-лізації. Їхня ринкова вартість базується наоцінці матеріальних активів і практично невключає в себе вартість інтелекту працівників(інтелектуальної власності).

З урахуванням цієї обставини, на нашу дум-ку, схема формування потенціалу сільськогос-подарського підприємства повинна бути такою,щоб в її основі були інноваційні розробки і, пе-редусім, у сфері створення технологічних інно-вацій. Метою формування виробничого потен-ціалу є насамперед створення конкурентнихпереваг у зовнішньому середовищі, переважноза рахунок створення й використання техноло-гічних інновацій.

На етапі розробки моделі стратегії форму-вання виробничого потенціалу підприємствауточнюються дерево цілей і цільові функціїефективності, проектується оптимальна струк-тура витрат і структура капіталу, розробляєть-ся модель управління витратами на основі ме-тоду беззбитковості [1].

Основним засобом забезпечення ефектив-ного використання виробничого потенціалу єінформаційні технології. Створення інформа-ційної системи — складне завдання, розв'язан-ня якого можливе шляхом використання сис-теми CASE (Computer-Aided-Softwarc System

Engineering) — технологій, що дозволяють мак-симально автоматизувати всі етапи виконанняінноваційних проектів [2]. Інформаційні техно-логії ефективно використовуються для управ-ління інноваційними перетвореннями на під-приємствах провідних країн світу, які є атри-бутом формування й управління використан-ням виробничого потенціалу кожного підприє-мства.

Отже, розв'язання перерахованих завдань зуправління виробничим потенціалом вимагаєреалізації численних заходів організаційного,технічного, соціально-економічного, правовогой іншого характеру. Сучасна теорія і практикавиробничого менеджменту володіє великоюрізноманітністю форм і методів організації робітз управління елементами виробничого потенці-алу підприємства [3]. Передусім це стосуєтьсятаких елементів виробничого потенціалу, як ви-робничі фонди, персонал підприємства, органі-зація виробництва, праця й управління.

Зазначимо, що ефективність управління ви-робничого потенціалу залежить від його інфор-маційного забезпечення, основним завданнямякого є своєчасне надання органам управліннянеобхідної за обсягом і достовірної інформаціїдля прийняття виважених рішень. Вміле і цілес-прямоване використання інформації дасть змо-гу постійно залучати широке коло працівниківпідприємства до вирішення питань підвищенняефективності використання виробничого по-тенціалу підприємства та його нарощування[4—9].

Контроль як функція управління є резуль-туючою, що дає можливість врахувати фактич-ний стан потенціалу підприємства і виявити кон-кретні напрями підвищення рівня його викори-стання й подальшого розвитку. Для цього напідприємствах слід задіяти різні форми та видиконтролю, а саме: стратегічний та оперативний,адміністративний і самоконтроль, внутрішній тазовнішній, суцільний і вибірковий та ін.

Доцільно розробити також схему процесуконтролю стану виробничого потенціалупідприємства і рівня його використання. На ос-нові наявних стандартів або інших керівних до-кументів слід порівняти фактичні дані з норма-тивними і при відхиленні результатів з'ясуватипричини й розробити заходи щодо їх усунення.

ВИСНОВКИОтже, ефективність управління виробничим

потенціалом підприємства визначається об-грунтованістю методології, яка застосовуєть-ся для здійснення управлінського процесу.Аналіз теорії і практики економічного управ-



65

ління дозволяє розглядати виробничий потен-ціал сільськогосподарського підприємства зпозиції системного підходу. Згідно з теорієюуправління система є сукупністю взаємопов'я-заних і взаємодіючих один з одним елементів,складових, які формують цілісне утворення.

Системний підхід передбачає, що будь-якасистема розглядається як сукупність взаємо-обумовлених елементів, орієнтованих на досяг-нення певних цілей з урахуванням ендогенних(внутрішніх) і екзогенних (зовнішніх) факторіврозвитку.

Потенціал підприємства, як було розгляну-то вище, характеризується загальною сумоюнаявних ресурсів, а також ресурсів, які підприє-мство може залучити для досягнення страте-гічних або поточних цілей. Кількісні та якісніпараметри цих ресурсів, а також інтеграція їхвизначають виробничу здатність господарюю-чого суб'єкта. Виробничий потенціал характе-ризується оптимальним у даних умовах науко-во-технічного прогресу використанням усіхвиробничих ресурсів підприємства. За такоготрактування проблема управління формуван-ням і реалізацією виробничого потенціалу уяв-ляється дуже складною і вимагає системногопідходу.

Література:1. Андрощук Д.В. Теоретичні питання виз-

начення та оцінки виробничого потенціалупідприємства / Д.В. Андрощук // Універси-тетські наукові записки. — Хмельницький, 2005.— Вип. 1/2. — С. 374—380.

2. Бородіна О.М. Державна підтримка аг-росфери: еволюція, проблеми: монограф. /О.М. Бородіна, С.В. Киризюк, О.Л. Попова таін. — К., 2008. — 264 с.

3. Лапін Є.В. Методичні принципи вартісноїоцінки виробничого потенціалу підприємства[Електронний ресурс] / Є.В. Лапін, А.Ю. Жу-лавський / Ружим доступу: http://dspace.aca-demy.sumy.ua/bitstream/123456789/580/1/VUABS-14-2.pdf

4. Веденичев П.Ф. Аграрний ресурсний по-тенціал УССР: монограф. / П.Ф. Веденичев,Б.Й. Пасхавер, В.М. Трегобчук та ін. — К.:Наук. думка, 1988. — 311 с.

5. Економіка сільського господарства: на-вчальний посібник / Збарський В.К., Мацибо-ра В.І., Чалий А.А. та інш.; за ред. ЗбарськогоВ.К., К.: Каравела, 2009. — 264 c.

6. Уланчук В.С., Жарун О.В. Формуванняінвестиційного клімату регіону //Актуальніпроблеми розвитку економіки регіону: науко-вий збірник / За ред. І.Г. Ткачук. Івано-

Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського націо-нального університету імені Василя Стефани-ка, 2012. — Вип. ІІІ. — Т. 2. — С. 200—205.

7. Герасимчук З. В. Виробничий потенціалрегіону: методика оцінки та механізми йогонарощування / З.В. Герасимчук. — Луцьк:ЛДТУ, 2003. — 244 с.

8. Горянский В.Ф. Виробничо-економічнийпотенціал АПК / В.Ф. Горянский — К., 1990. —158 с.

9. Горяча О.Л. Структура та відтворення ви-робничого потенціалу підприємства / О.Л. Го-ряча // Формування ринкових відносин в Ук-раїні: Зб. наук. праць. — К., 2006. — С. 71—75.

References:1. Androschuk, D.V. (2005), "Theoretical ques-

tions of definition and estimation of productionpotential of the enterprise", Universytets'kinaukovi zapysky, vol. 1/2, pp. 374—380.

2. Borodina, O.M. Kyryziuk, S.V. and Popova,O.L. (2008), Derzhavna pidtrymka ahrosfery:evoliutsiia, problemy [State support of theagrosphere: evolution, problems], Kyiv, Ukraine.

3. Lapin, Ye.V. and Zhulavs'kyj, A.Yu. (2003),"Methodological principles of cost estimation ofproduction potential of the enterprise", availableat: http://dspace.academy.sumy.ua/bitstream/123456789/580/1/VUABS-14-2.pdf (Accessed 10Nov 2018).

4. Vedenychev, P.F. Paskhaver, B.J. andTrehobchuk, V.M. (1988), Ahrarnyj resursnyjpotentsial USSR [Agrarian Resource Potential ofthe USSR], Nauk. dumka, Kyiv, Ukraine.

5. Matsybora, V.I. and Chalyj, A.A. (2009),Ekonomika sil's'koho hospodarstva [Economy ofagriculture], Karavela, Kyiv, Ukraine.

6. Ulanchuk, V.S. and Zharun, O.V. (2012),"Formation of the investment climate of theregion", Aktual'ni problemy rozvytku ekonomikyrehionu: Naukovyj zbirnyk, vol. III, no. 2, pp.200—205.

7. Herasymchuk, Z.V. (2003), Vyrobnychyjpotentsial rehionu: metodyka otsinky ta mekhanizmyjoho naroschuvannia [Production potential of theregion: methodology of evaluation and mechanismsfor its increase], LDTU, Luts'k, Ukraine.

8. Horianskyj, V.F. (1990), Vyrobnycho-ekonomichnyj potentsial APK [Production andeconomic potential of agroindustrial complex],Kyiv, Ukraine.

9. Horiacha, O.L. (2006), "Structure andreproduction of the production potential of theenterprise", Formuvannia rynkovykh vidnosyn vUkraini, pp. 71—75.Стаття надійшла до редакції 14.11.2018 р.



УДK 332.146

Н. О. Козяр,аспірант, Вінницький національний аграрний університет

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯСУТНОСТІ КАТЕГОРІЇ "ІНВЕСТИЦІЙНАПРИВАБЛИВІСТЬ" У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

DOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.66

N. Kozyar,Postgraduate student, Vinnytsіа National Agrarian University

THEORETICAL APPROACHES TO THE INTERPRETATION OF THE ESSENCEOF THE CATEGORY "INVESTMENT ATTRACTIVENESS" IN AGRICULTURE

Статтю присвячено теоретичним підходам до трактування сутності категорії "інвестиційна привабливість" всільському господарстві. Встановлено, що інвестиційна привабливість регіону є об'єктивною передумовою для інве-стування і кількісно виражається у обсязі капітальних вкладень, які можуть бути залучені до регіону, виходячи зсформованого у ньому інвестиційного потенціалу і рівня інвестиційних ризиків.

Сучасний стан організації функціонування інвестиційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах ха-рактеризується нестабільністю і суперечливістю, відсутністю злагодженого механізму регулювання ринку інвестицій,який би дозволяв підприємствам здійснювати розширене відтворення. Питання активізації інвестиційної діяльності всільському господарстві зумовлено наявністю високих ризиків і низьким рівнем ліквідності майна, надзвичайно ви-сокими процентними ставками за кредити, а також зниженням прибутковості виробничої діяльності.

Інвестиції виконують найважливішу роль у підтримці і нарощуванні економічного потенціалу сільськогоспо-дарських підприємств. Їх надходження, сприятливо позначається на діяльності підприємств, призводить збільшеннявалового регіонального продукту, підвищує активність товаровиробників на зовнішньому ринку.

Інвестиційна привабливість підприємства формується на декількох щаблях. Це рівень держави, регіону, галузіта безпосередньо самого підприємства. Який з визначених рівнів з точки зору впливу на інвестиційну привабливістьє домінантним, а який є менш важливим — встановити вкрай важко. З ієрархічної точки зору найвищими є фактори,що формують державну компоненту інвестиційної привабливості. За нею слідують чинники, що обумовлюють при-вабливість регіону та галузі, яка ієрархічно знаходиться на тому ж рівні, що й регіон. Нижній щабель формуютьфактори інвестиційної привабливості підприємства.

Вважаємо, що інвестиційна привабливість підприємства характеризується ефективністю використання ресурс-ного потенціалу майна, платоспроможністю, фінансовою стійкістю, його спроможністю до економічного зростан-ня, підвищення прибутковості капіталу, техніко-економічного рівня виробництв, якості і конкурентоспроможностіпродукції. Інвестиційну привабливість підприємства необхідно розглядати через перспективність, вигідність, ефек-тивність і мінімізацію ризиків інвестиційних вкладення у його розвиток.

The article is devoted to theoretical approaches to the interpretation of the essence of the category "investmentattractiveness" in agriculture. It is established that the investment attractiveness of the region is an objective prerequisitefor investment and is quantified in the amount of capital investments that can be attracted to the region, based on itsdeveloped investment potential and level of formed investment risks.

The current state of the organization of the functioning of investment activity in agricultural enterprises ischaracterized by instability and contradiction, the lack of a coherent mechanism for regulating the investment market,which would enable enterprises to carry out extended reproduction. The issue of intensifying investment activity inagriculture is conditioned by the presence of high risks and low liquidity of property, extremely high interest rates onloans, as well as a decrease in the profitability of production activities.

Investments play a vital role in maintaining and increasing the economic potential of agricultural enterprises. Theirrevenues favorably affect the activities of enterprises, leads to an increase in the gross regional product, increases theactivity of commodity producers in the foreign market.

Investment attractiveness of the enterprise is formed on several stages. This is the level of state, region, industry anddirectly the enterprise. It is extremely difficult to establish which of the specified levels in terms of impact on investmentattractiveness is dominant, and which is less important. From the hierarchical point of view, the factors that form thestate component of investment attractiveness are the highest. It follows the factors that determine the attractiveness ofthe region and industry, which is hierarchically located at the same level as the region. Lower stage is formed by factorsof investment attractiveness of the enterprise.

We believe that the investment attractiveness of an enterprise is characterized by the efficiency of the use of resourcepotential of property, solvency, and financial stability, its ability to economic growth, increase of profitability of capital,



67

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИОбов'язковою умовою функціонування

будь-якого господарюючого суб'єкта нині єформування та відтворення інвестиційних по-токів, які забезпечують зростання економікисільськогосподарських підприємств. Розвитокінвестиційної діяльності сільському госпо-дарстві потребує наукового забезпечення. Безглибокого розуміння процесу відтворення інве-стиційної діяльності в сільськогосподарськихпідприємствах, виявлення факторів, які впли-вають на формування інвестиційної політики,реалізації різнобічних форм інвестиційноїдіяльності неможливе подальше забезпеченнястійкого та конкурентоспроможного сільсько-господарського виробництва. Інвестиції є не-від'ємною частиною процесу як простого, так ірозширеного відтворення та джерелом забез-печення ефективного функціонування госпо-дарств.

Сучасний стан організації функціонуванняінвестиційної діяльності в сільськогосподарсь-ких підприємствах характеризується неста-більністю і суперечливістю, відсутністю злагод-женого механізму регулювання ринку інвес-тицій, який би дозволяв підприємствам здійс-нювати розширене відтворення. Питання акти-візації інвестиційної діяльності в сільськомугосподарстві зумовлено наявністю високих ри-зиків і низьким рівнем ліквідності майна, над-звичайно високими процентними ставками закредити, а також зниженням прибутковостівиробничої діяльності. Актуальність зумовле-на особливою значимістю інвестиційної діяль-ності у забезпеченні процесів відтвореннясільськогосподарського виробництва, необ-хідністю консолідації внутрішніх джерел ін-вестиційних ресурсів, а також формуваннясприятливих економічних умов залучення інве-стицій в сільськогосподарське виробництво.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬВагомий внесок в економічну теорію засад

інвестиційної діяльності, економічної оцінкиефективності інвестицій та інвестиційної при-вабливості зробили вітчизняні науковці:І.О. Бланк, В.Г. Блохіна, О.М. Варченко,С.О. Гуткевич, О.І. Гуторов, А.С.Даниленко,М.Д. Денисенко, М.І. Долішній, І.О. Іващук,

technical and economic level of production, quality and competitiveness of products. Investment attractiveness of anenterprise should be considered through the perspective, profitability, efficiency and minimization of risks of investingcontributions in its development.

Ключові слова: інвестиційна діяльність, сільське господарство, капітал, вартість, ризик.Key words: investment activity, agriculture, capital, cost, risk.

Н.В. Коваль, М.І. Кісіль, Д.Ф. Крисанов,М.Ю. Коденська, П.А. Лайко, Т.В. Майорова,Ю.М. Нестерчук, А.А. Пересада, Л.М. Сатир,А.М. Стельмащук, О.В. Шубравська та багатоінших. Однак, незважаючи на підвищений інте-рес до розвитку інвестиційної діяльності всільському господарстві, багато аспектів інве-стування є недостатньо розробленими.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою дослідження є розробка теоретич-

них, методологічних положень щодо тракту-вання сутності категорії "інвестиційна приваб-ливість" у сільському господарстві.


Необхідно зазначити, що "інвестиційна при-вабливість" як особлива економічна категоріярозглядається економістами і фахівцями орга-нів управління на макро- і мікрорівнях, а такожна рівні галузі в цілому та окремого господа-рюючого об'єкту (підприємства). Одночасно зтерміном, "інвестиційна привабливість" вико-ристовується: цілий ряд споріднених катего-рій — "привабливість бізнесу"; "привабливістьможливостей", "привабливість інвестицій","привабливість галузі", "привабливість продук-тової пропозиції", "привабливість стратегії" і т.д.

Поширеною серед науковців є думка, що інве-стиційну привабливість доцільно розглядати повертикалі: країна, регіон, галузь, підприємство,інвестиційний проект. При цьому інвестиційнапривабливість характеризується через поєднан-ня ознак, засобів, можливостей, що зумовлюютьу сукупності потенційний платоспроможний по-пит на інвестиції в країні, регіоні, галузі і т.д. За-лежно від часового горизонту аналізу, управлін-ня і прогнозування вона може бути поточною іперспективною [1; 2]. Вважаємо, що такий підхідускладнює процедуру ідентифікації чинниківпривабливості та їх кількісну та якісну оцінку,оскільки той чи інший об'єкт інвестування вна-слідок дії регіональних і галузевих особливостей,географічного положення та інших чинників ма-тиме різну інвестиційну привабливість.

Ми поділяємо думку про те, що інвестицій-на привабливість регіону є об'єктивними пере-думовами для інвестування і кількісно вира-



жається у обсязі капітальних вкладень, які мо-жуть бути залучені до регіону, виходячи зсформованого у ньому інвестиційного потен-ціалу і рівня інвестиційних ризиків [3; 4].

Інвестиційна привабливість регіону поняттявіртуальне, оскільки бажане далеко не завждиспівпадає із дійсністю. Оцінюючи інвестиційнупривабливість того або іншого регіону, рейтин-гові агентства враховують не лише природний івиробничий потенціал, наявність трудових іфінансових ресурсів, але й отримані (як прави-ло, в результаті опитувань) оцінки політичноїситуації у регіоні, рівень корупції чиновників,судового захисту підприємництва на територіїтощо. Причому думки опитуваних можуть бутиполярними залежно від їх особистогодосвідувзаємодії із структурами державної влади.

Для інвесторів, що приходять в регіон, важ-ливі не декларативна, а реальна підтримка(особливо на етапі становлення бізнесу), рівенькомпетентності чиновників, із якими інвесто-рові доведеться мати справу, передбачуваністьдій органі влади. Отже, поняття інвестиційнапривабливість регіону розглядається як су-купність багатьох об'єктивних ознак, можли-востей, засобів і обмежень, що зумовлюютьможливість залучення інвестицій до регіону.

Як зазначає О.В. Бражко, що інвестиційнапривабливість у загальному сенсі — це інтег-ральна характеристика, достатня соціально-економічна, організаційно-правова, морально-психологічна і суспільно-політична зацікав-леність суб'єкта інвестиційної діяльності вкла-дати свої кошти у той або інший об'єкт [5, с. 18].

Вважаємо, що інвестиційна привабливість ре-гіону — це сукупна характеристика окремих те-риторій країни з погляду інвестиційного кліма-ту, рівня розвитку інвестиційної інфраструктури,можливостей залучення фінансових ресурсів, щоістотно впливають на формування прибутковостізасобів, що вкладаються, і інвестиційних ризиків[6]. Вищенаведене дозволяє зробити висновокпро те, що поняття "інвестиційна привабливість"означає наявність таких умов інвестування, яківпливають на переваги інвестора у виборі того абоіншого об'єкту інвестування. Об'єктом інвесту-вання може виступати окремий проект, підприє-мство в цілому, місто, область, регіон, країна.

Як зазначає В.М. Хобта "інвестиційна приваб-ливість підприємства як об'єкту інвестування єважливим показником, під яким слід розуміти йогоінтегральну характеристику з точки зору наявно-го стану, можливостей розвитку, обсягів і перс-пектив отримання і розподілу прибутку,ліквідності, платоспроможності, фінансовоїстійкості підприємства, ділової активності та рен-

табельності. Вона поєднує у собі дані про ступіньочікуваної доходності, ризикованості та ліквід-ності потенційного капіталовкладення" [7, с. 322].

Інвестиційна привабливість підприємстваформується на декількох щаблях. Це рівеньдержави, регіону, галузі та безпосередньо са-мого підприємства. Який з визначених рівнів зточки зору впливу на інвестиційну приваб-ливість є домінантним, а який є менш важли-вим — встановити вкрай важко. З ієрархічноїточки зору найвищими є фактори, що форму-ють державну компоненту інвестиційної при-вабливості. За нею слідують чинники, що обу-мовлюють привабливість регіону та галузі, якаієрархічно знаходиться на тому ж рівні, що йрегіон. Нижній щабель формують факториінвестиційної привабливості підприємства.

Вважаємо, що інвестиційна привабливістьпідприємства характеризується ефективністю ви-користання ресурсного потенціалу майна, платос-проможністю, фінансовою стійкістю, його спро-можністю до економічного зростання, підвищен-ня прибутковості капіталу, техніко-економічногорівня виробництв, якості і конкурентоспромож-ності продукції. Інвестиційну привабливістьпідприємства необхідно розглядати через перс-пективність, вигідність, ефективність і мінімізаціюризиків інвестиційних вкладення у його розвиток.

Розрізняють абсолютну інвестиційну при-вабливість і порівняльну інвестиційну приваб-ливість регіону, галузі (останнє припускаєзіставлення з показниками інвестиційної при-вабливості інших регіонів, галузей).

Інвестиційна привабливість країни прово-диться крупними консалтинговими компаніямиабо спеціалізованими державними установами.При визначенні інвестиційної привабливості ос-новна увага приділяється ролі підприємства щодозбереження та економічного розвитку потенціа-лу країни, забезпечення технологічної та еконо-мічної безпеки країни, досягнення пріоритетівсвітового науково-технологічного розвитку і т.д.

Оцінка інвестиційної привабливості підпри-ємства на рівні регіону проводиться територі-альними органами державної влади і, відповід-но, її критеріями виступають: місце підприєм-ства на регіональному ринку, вплив на соціаль-но-економічний розвиток регіону, відношеннятериторіальних органів державної влади додосліджуваного об'єкту і т.д. Така оцінка доз-воляє формувати ефективно регіональну інве-стиційну політику [8, c. 71]. Інвесторами, якправило, виступають регіональні органи дер-жавної влади або крупні фінансово-кредитнікомпанії, які привертають інвесторів через га-рантії з боку держави.



69

Інвестиційна привабливість підприємств нарівні галузі визначається зважаючи на не-обхідність відділення галузевих підприємств,здатних самостійно здійснювати відтворюваль-ний процес, від підприємств, що вимагають до-тацій з боку держави або пільгового кредиту-вання процесів оновлення виробництва. Такахарактеристика дозволяє будувати інвестицій-ну стратегію розвитку галузі.

Отже, кожному об'єкт інвестиційного рин-ку притаманна власна інвестиційна приваб-ливість. Інвестиційна привабливість підприєм-ства, окрім власного потенціалу, формуєтьсяпід впливом галузі, регіону і країни. У свою чер-гу, сукупність підприємств утворює галузь,яка впливає на інвестиційну привабливістьцілого регіону, а із привабливості регіонів фор-мується привабливість країни (рис. 1).

У нашому дослідженні ми приділятимемоувагу третьому і четвертому пунктам рівнево-го підходу, оскільки вони мають практичну зна-чущість для даного об'єкту дослідження.

Поняття "інвестиційна привабливість" має векономічній літературі ряд подібних виразів:"інвестиційний клімат", "інвестиційний імідж".Так, на думку Н.В. Ігошина "інвестиційний клімат— це сукупність політичних, економічних, соц-іальних і юридичних умов, що максимально спри-яють інвестиційному процесу; можливості, рівнідля вітчизняних і іноземних інвесторів; однаковіза привабливістю умов для вкладення капіталів внаціональну економіку" [9, с. 56].

Більшість фахівців розглядають інвестицій-ний клімат (від англ investment climate) як еко-номічні, політичні, фінансові умови, що вплива-ють на надходження внутрішніх і зовнішніх інве-стицій в економіку країни, тобто інвестиційнапривабливість будь-якої галузі, підприємства

багато в чому визначаєть-ся загальним інвестицій-ним кліматом [10—11].

Отже, під інвестицій-ним кліматом розуміютьсередовище, в якому відбу-ваються інвестиційні про-цеси. Формується інвести-ційний клімат під впливомполітичних, економічних,юридичних, соціальних таінших чинників, що визна-чають умови інвестиційноїдіяльності в країні (галузі,регіоні, конкретному під-приємстві) і зумовлюютьрівень ризику інвестицій.Оцінки інвестиційного

клімату коливаються в широкому діапазоні відсприятливого до несприятливого. Сприятливимвважається клімат, який забезпечує активнудіяльність інвесторів, стимулює приплив капіта-лу. Несприятливий клімат підвищує ризик дляінвесторів, що призводить до відтоку капіталу тауповільнення інвестиційної діяльності [12].

Зазначимо, що інвестиційний клімат тісно по-в'язаний із інвестиційною політикою, яка пред-ставляє собою сукупність заходів організаційноїта економічної дії органів управління на рівні краї-ни, регіону, міста або підприємства, направленихна створення оптимальних умов для вкладенняінвестицій. Інвестиційний клімат виступає об-'єктом дії інвестиційної політики. З одного боку,він визначає стартові умови для розробки інвес-тиційної політики, а з іншої — є її результатом.

У якості складових інвестиційної привабли-вості прийнято виділяти: інвестиційний потен-ціал і інвестиційний ризик. Так, Матвієнко П.В.зазначає, що інвестиційний потенціал регіону —це сукупність наявних в регіоні чинників вироб-ництва і сфер вкладення капіталу, тобто — цекількісна характеристика, що враховує основнімакроекономічні характеристики, насиченістьтериторії факторами виробництва (природни-ми ресурсами, робочою силою, основними фон-дами, інфраструктурою і т. д.), споживчий по-пит населення та інші показники [13, с. 58].

Також "інвестиційний потенціал" розгляда-ють як сукупність інвестиційних ресурсів, скла-дових тієї частини накопиченого капіталу, якапредставлена на інвестиційному ринку у форміпотенційного інвестиційного попиту, що маєможливість перетворитися на реальний інвес-тиційний попит і забезпечує задоволення ма-теріальних, фінансових та інтелектуальних по-треб відтворення капіталу [14, с. 114].

Рис. 1. Багаторівнева оцінка інвестиційної привабливості



Отже, інвестиційний потенціал — характе-ризується сукупністю об'єктивних передумовдля здійснення інвестування, які можуть бутивираженими у вигляді кількісних показників.

Узагальнюючи вищезазначене, можна зро-бити висновок, що інвестиційна привабливістьі ризик нерозривно пов'язані між собою іспільно використовуються при визначенні рей-тингу країни, регіону, галузі, підприємства таінвестиційного проекту.

На рисунку 2 представлені показники, які,на нашу думку, характеризують інвестиційнупривабливість як регіону, так і окремо взятогопідприємства.

Отже, можна зробити висновок, що одним зважливих засобів оптимального досягненняцілей інвестування, який забезпечує виконанняфункції механізму управління інвестиціями, єоцінка інвестиційної привабливості, яка відіграєроль сполучної ланки між етапом аналізу й ета-пом прийняття рішення про інвестування. Основ-ною ж метою оцінки інвестиційної привабливостіє синтез узагальнюючих висновків, кількіснимвідбиттям яких є інтегральний показник. На базізроблених висновків в потенційного інвестораз'являється можливість вибору найкращих середпотенційних підприємств-реципієнтів, а упідприємства — можливість вжити певних за-ходів, спрямованих на покращення свого стану.

З метою підвищення інвестиційної приваб-ливості підприємств аграрної сфери економі-ки доцільно забезпечити реалізацію таких умов:

— сприяти розвитку сучасних інвестиційнихінструментів і технологій, які оптимізуютьфінансові потоки і знижують ризики у галузі,що зумовлені особливостями руху інвестицій ідією ринкових інструментів;

— управляти ризиками — процесами, якімають своєю ціллю зменшити або компенсува-ти втрати для об'єкта інвестування при настаннінесприятливих умов;

Зазначимо, що серед основних причин, якізумовлюють інвестиційні ризики аграрнихпідприємств, можна виділити:

— по-перше, із нестабільністю дії важелівдержавного регулювання на ринку аграрноїпродукції, що проявляється мінливістю макро-економічної політики і законодавчо-правовоїбази, у відсутності у державній політиці по-слідовності та системності. Ця нестабільністьє основною причиною, яка стримує вкладеннякапіталу у агропромислове виробництво;

— по-друге, відсутність цивілізованого рин-ку сільськогосподарських земель, зокремавідсутність можливості використання інститу-ту іпотеки;

— по-третє, мінливість кліматичних умов,погіршення екологічного стану.

Рис. 2. Показники інвестиційної привабливості регіону і підприємстваДжерело: розроблено автором.



71

Так, на думку вчених ННЦ "Інститут аграр-ної економіки", у числі концептуальних засадінвестиційної стратегії при переході до іннова-ційної економіки доцільно розглядати:

— державний протекціонізм у реалізаціїпідвищення інвестиційної привабливості аграр-ного сектору економіки;

— формування державної системи забезпе-чення інвестиційної безпеки з метою знижен-ня галузевих інвестиційних ризиків;

— зниження податкового тиску для вироб-ників галузі;

— підвищення заробітної плати пропорцій-но підвищенню продуктивності праці;

— стимулювання залучення коштів населен-ня у аграрний сектор;

— формування і реалізація ціленаправленоїінвестиційно-амортизаційної політики [15; 16].

Більшість дослідників, що займаються еконо-мічними проблемами аграрного виробництва до-держуються думки, що базова галузь АПК —сільське господарство — є інвестиційно не при-вабливою. Серед основних причин такого станувиділяють, насамперед, складний фінансово-еко-номічний стан більшості сільськогосподарськихпідприємств, що не дозволяють формувати інве-стиційні ресурси за рахунок власних засобів, алеі породжують низьку інвестиційну привабливістьаграрної сфери, що, у свою чергу, утрудняє за-лучення інвестицій із зовнішніх джерел.

ВИСНОВКИУзагальнюючи різні підходи і точки зору до

розуміння категорії "інвестиційна привабливість"можна зробити висновок про їх неоднорідність,що зумовлено процесами, які відбуваються у га-лузях народного господарства і, що саме голов-не, різним інвестиційним потенціалом та інвести-ційним ризиком. У зв'язку з цим ми вважаємо задоцільне розкрити економічний зміст "інвестиц-ійної привабливості" сільськогосподарськихпідприємств (регіону), яке є складною сукупні-стю організаційних заходів, нормативно-право-вих актів і фінансово-економічних інструментів імеханізмів при безпосередній участі держави —бюджету, які забезпечують прибутковість аграр-ного виробництва та знижують інвестиційні ри-зики, що зумовлює спроможність суб'єктів галузі до економічного рості, підвищенняконкурентоспроможності на аграрному ринку тасталого розвитку через консолідацію коштів.

Нині існує необхідність обгрунтування і роз-робки заходів підвищення інвестиційної приваб-ливості з метою реалізації продовольчої та енер-гетичної безпеки держави. Виходячи із цієї ви-моги у країні необхідно створювати економічні,

організаційні, фінансові і правові умови, що доз-волять вітчизняному аграрному товаровиробни-ку здійснювати розширене відтворення як за ра-хунок власних ресурсів, так і за рахунок залуче-них інвестицій. Зарубіжний досвід доводить, щопровідні країни світу, не зважаючи на відноснонизьку інвестиційну привабливість сільськогос-подарського виробництва, вкладають у цю галузьзначні обсяги державних бюджетних інвестицій.

Виходячи із зазначеного, можна зробити вис-новок про те, що на інвестиційну привабливістьконкретного суб'єкта мають прямий вплив еко-номічні умови функціонування і розвитку галузісільського господарства. Крім того, виступаючискладовою частиною інвестиційної привабли-вості галузі через привабливість підприємствавиявляється узагальнена характеристика щодоперспективності, вигідності, ефективності імінімізації ризику вкладення інвестицій.

Література:1. Мамуль Л.О. Нові методичні підходи до

аналізу інвестиційної привабливості регіонів /Л.О. Мамуль, Т.А. Чернявська // Вісник еко-номічної науки України. — 2005. — № 1 (7). —С. 83—89.

2. Гота А. Інвестиційна привабливість ре-гіону / А. Гота // Персонал. — 2000. — № 3. —С. 61—63.

3. Мацибора Т.В. Проблеми визначеннята оцінки інвестиційного потенціалу регіону /Т.В. Мацибора // Економіка АПК. — 2008. —№ 9. — С. 62—65.

4. Носова О.В. Оцінка інвестиційної приваб-ливості України: основні підходи / О.В. Носо-ва // Економіка і прогнозування. — 2003. —№ 3. — С. 119—137.

5. Бражко О.В. Особливості формуванняоцінки інвестиційної привабливості економіки/ О.В. Бражко // Інвестиції: практика та досвід.— 2009. — № 12. — С. 16—20.

6. Борсук О.М. Чинники формування інве-стиційної привабливості аграрних підприємств/ О.М. Борсук // БНАУ. — Червень. — 2010. —07. — 29.

7. Хобта В.М. Управління інвестиціями:навч. посіб. / В.М. Хобта. — Донецьк: ДонНТУ,2006. — 394 с.

8. Біляк Н.І. Визначення інвестиційної при-вабливості галузей сільського господарстваКарпатського регіону / Н.І. Біляк // Економі-ка АПК. — 2005. — № 9. — С. 67—72.

9. Игошин Н.В. Инвестиции. Организация,управление, финансирование: учебник для сту-дентов вузов. — М.: ФГНУ "Росинформагро-тех", 2005. — 364 с.



10. Кащеєва В.Ю. Аналіз інвестиційної при-вабливості України на етапі вступу до СОТ /В.Ю. Кащеєва, Н.З. Карацева // Економіка,фінанси, право. — 2007. — № 4. — С. 16—19.

11. Демчук Н.І. Ефективність механізмустворення інвестиційного середовища в Україні/ Н.І. Демчук // Інвестиції: практика та досвід.— 2009. — № 11. — С. 3—6.

12. Гудзь О.Є. Формування фінансових ре-сурсів сільськогосподарських підприємств: до-повідь на Десятих річних зборах Всеукраїнсь-кого конгресу вчених економістів-аграрників10—11 квітня 2008 р. / О.Є. Гудзь. — К.: Націо-нальний науковий центр "Інститут аграрноїекономіки", 2008. — С. 407—412.

13. Матвієнко П.В. Покращення інвестицій-ного клімату — пріоритетне завдання держав-ного управління / П.В. Матвієнко // Економі-ка та держава. — 2006. — № 11. — С. 57—61.

14. Головатюк В.М., Вплив економічних і пол-ітичних факторів на привабливість інвестиційногосередовища / В.М. Головатюк, О.А. Чечелюк //Фінанси України. — 2000. — № 5. — С. 111—128.

15. Саблук П.Т. Інвестиційна привабливістьаграрно-промислового виробництва регіонівУкраїни / П.Т. Саблук, М.І. Кісіль, М.Ю. Ко-денська, М.В. Нетеса, Р.П. Саблук. — К.: ННЦ"ІАЕ", 2005. — 478 с.

16. Кісіль М.І. Інвестиційна стратегія державив аграрному секторі економіки України / М.І.Кісіль: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.["Ринкові трансформації та економічний механізмпідвищення ефективності підприємств аграрногосектора"], (Харків, 8—9 жовтня 2009 р.). — Харків:Харківський національний аграрний університетім. В.В. Докучаєва, 2009. — С. 158—160.

References:1. Mamul', L.O. and Cherniavs'ka. T.A. (2005),

"New methodological approaches to the analysis ofinvestment attractiveness of regions", Visnykekonomichnoi nauky Ukrainy, vol. 1 (7), pp. 83—89.

2. Hota, A. (2000), "The investment attracti-veness of the region", Personal, vol. 3, pp. 61—63.

3. Matsybora, T.V. (2008), "Problems of defi-nition and assessment of investment potential of theregion", Ekonomika APK, vol. 9, pp. 62—65.

4. Nosova, O.V. (2003), "Estimation of invest-ment attractiveness of Ukraine: main approaches",Ekonomika i prohnozuvannia, vol. 3, pp. 119—137.

5. Brazhko, O.V. (2009), "Features of forma-tion of investment appeal of economy", Investytsii:praktyka ta dosvid, vol. 12, pp. 16—20.

6. Borsuk, O.M. (2010), "Determinants of in-vestment attractiveness of the agricultural enter-prises", Ekonomika APK, vol. 7.

7. Khobta, V.M. (2006), Upravlinnia investyt-siiamy [Investment Management], DonNTU,Donets'k, Ukraine.

8. Biliak, N.I. (2005), "Definition of investmentattractiveness of agricultural industries of theCarpathian region", Ekonomika APK, vol. 9, pp.67—72.

9. Yhoshyn, N.V. (2005), Ynvestytsyy.Orhanyzatsyia, upravlenye, finansirovanie[Investments. Organization, management,financing], FHNU "Rosynformahrotekh",Moscow, Russia.

10. Kascheieva, V.Yu. and Karatseva, N.Z.(2007), "Analysis of the investment attractivenessof Ukraine at the stage of accession to the WTO",Ekonomika, finansy, pravo, vol. 4, pp. 16—19.

11. Demchuk, N.I. (2009), "Efficiency of themechanism of creation of an investment environ-ment in Ukraine", Investytsii: praktyka ta dosvid,vol. 11, pp. 3—6.

12. Hudz', O.Ye. (2008), "Formation offinancial resources of agricultural enterprises",Dopovid' na Desiatykh richnykh zborakhVseukrains'koho konhresu vchenykh ekonomistiv-ahrarnykiv [Report at the Tenth Annual Meetingof the All-Ukrainian Congress of Scientists of theEconomists-Agrarians], Natsional'nyj naukovyjtsentr "Instytut ahrarnoi ekonomiky, Kyiv,Ukraine, 10—11 april, pp. 407—412.

13. Matviienko, P.V. (2006), "Improving theinvestment climate is a priority task of publicadministration", Ekonomika ta derzhava, vol. 11,pp. 57—61.

14. Holovatiuk, V.M. and Checheliuk, O.A.(2000), "Influence of economic and political factorson the attractiveness of the investment environ-ment", Finansy Ukrainy, vol. 5, pp. 111—128.

15. Sabluk, P.T. Kisil', M.I. Kodens'ka, M.Yu.Netesa, M.V. and Sabluk, R.P. (2005), Investytsijnapryvablyvist' ahrarno-promyslovoho vyrobnytst-va rehioniv Ukrainy [Investment attractiveness ofagrarian-industrial production of regions ofUkraine], NNTs "IAE", Kyiv, Ukraine.

16. Kisil', M.I. (2009), "State investmentstrategy in the agrarian sector of Ukraine's eco-nomy", Materialy mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii "Rynkovi transformatsiita ekonomichnyj mekhanizm pidvyschenniaefektyvnosti pidpryiemstv ahrarnoho sektora"[Materials of the international scientific andpractical conference "Market transformations andeconomic mechanism of increasing the efficiencyof agricultural enterprises"], Kharkivs'kyj natsio-nal'nyj ahrarnyj universytet im. V.V. Dokuchaieva,Kharkiv, Ukraine, 8—9 Oct, pp. 158—160.Стаття надійшла до редакції 14.11.2018 р.



73

УДК 658.5.012

О. В. Благоразумова,к. е. н., доцент кафедри економіки та безпеки бізнесу, Харківський торговельно-економічнийінститут Київського національного торговельно-економічного університетуЮ. С. Зубатенко,магістрант, Харківський торговельно-економічний інститутКиївського національного торговельно-економічного університетуВ. Ю. Лесняк,магістрант, Харківський торговельно-економічний інститутКиївського національного торговельно-економічного університету

DOI: 10.32702/2306-6792.2018.23.73

ЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ВНУТРІШНЬОГОКОНТРОЛЮ ЯК ЕЛЕМЕНТУ СИСТЕМИУПРАВЛІННЯ РЕСУРСНИМ ПОТЕНЦІАЛОМПІДПРИЄМСТВА

O. Blahorazumova,Ph.D. in Economics, Associate Professor of Department of Economics and Business Security,Kharkiv Institute of Trade and Economics of Kyiv National University of Trade and EconomicsYu. Zubatenko,Graduate student,Kharkiv Institute of Trade and Economics of Kyiv National University of Trade and EconomicsV. Lesnyak,Graduate student, Kharkiv Institute of Trade and Economicsof Kyiv National University of Trade and Economics

THE SIGNIFICANCE OF EFFECTIVE INTERNAL CONTROL AS AN ELEMENT OF THE SYSTEMOF MANAGING ENTERPRISE RESOURCE POTENTIAL

У статті розглядаються актуальні питання впливу внутрішнього контролю на ефективність системи управлінняресурсним потенціалом підприємства. Охарактеризовано процес трансформації сукупності витрачених економіч-них ресурсів у витрати підприємства. Доведено необхідність створення системи внутрішнього контролю, яка можебути ефективною тільки тоді, коли чітко визначені цільові орієнтири її функціонування. Сформульовано мету і на-дано змістовну характеристику системи внутрішнього контролю підприємства. Показано розуміння природи, сенсу,призначення та організації внутрішнього контролю в порівнянні з зовнішнім. Представлено потенційну модель фун-кціонування внутрішнього і зовнішнього контролю. Перераховані професійні вимоги до фахівця, який здатний ви-конувати функції внутрішнього контролера. Зроблено висновок про таке: одним з найбільш дієвих інструментів ви-явлення можливостей для підвищення результативності бізнесу і, як слід, одним із конкурентних переваг підприєм-ства може стати налагоджена система управлінському обліку, що базується на ефективному внутрішньому конт-ролі.

In the paper the topical issues of the impact of internal control on the efficiency of the system of managing enterpriseresource potential are considered. The process of transforming the aggregate of expended economic resources into thecompany's expenses is characterized. The necessity of creating the system of internal control, which can be effective onlyin case of distinct definition of benchmarks of its functioning, is proved. It is pointed that the internal control is regardedas the system of measures, defined by the enterprise executive staff and carried out in the firm in order to ensure thehighest possible productivity of all the employees' work on providing and performing business transactions. The goal ofbusiness internal control system is formulated and its essence is disclosed. A considerable significance of controllingprocesses in all areas of enterprise activities is accentuated, but, in the authors' opinion, it is the material control whichallows balancing the available resource potential against the amount of resources, needed for realizing the plannedprogram. The understanding of nature, sense, purpose and organization of the internal control in comparison with theexternal one is shown. The potential model of functioning internal and external control is presented. The qualifications



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ сучасних умовах господарювання ресур-

сний потенціал стає основним внутрішнім фак-тором, який розкриває наявні на підприємствіможливості і може забезпечити успіх у йогоподальшій діяльності. Крім того, він є основоюформування поточних витрат, розмір якихвпливає на головний фінансовий результатдіяльності підприємства — прибуток. Ефектив-на діяльність підприємства залежить від раціо-нального використання усіх видів ресурсів, щообумовлює необхідність посилення контролю-ючих функцій з боку суб'єктів господарюван-ня. Отже, в умовах обмеженості економічнихресурсів і невизначеності бізнес-середовищаперед дослідниками постають завдання пошу-ку нових шляхів більш ефективного та резуль-тативного використання ресурсного потенціа-лу з метою прийняття правильних управлінсь-ких рішень і посилення контролю за їх вико-нанням.


Проблемам ресурсного потенціалу, йогодієвого складу та змісту, шляхів ефективноговикористання присвячені праці багатьох украї-нських та зарубіжних вчених, серед яких В. Ан-дрійчук, Є. Брігхем, Н. Довгаль, С. Казес, В. Ко-вальов, Н. Краснокутська, Г. Ларссон, Й. Пет-рович, С. Покропивний, А. Шеремет, В. Шиянта інші науковці.

Дослідження проблем організації внутріш-нього контролю здійснювали такі вчені: В.Д. Бє-лік, Т.А. Бутинець, Н.В. Прохар, Ж.С. Труфі-на, Н.В. Уткіна, В.В. Хачатрян, Т.О. Шматковсь-ка та інші.

Незважаючи на зростання кількості робітприсвячених ресурсному потенціалу та йогозначенню для розвитку підприємства, залиша-ються актуальними багато питань пов'язанихяк із самою сутністю ресурсного потенціалу ійого вирішальним впливом на формування по-

of the specialist, who is capable of performing the duties of an internal inspector, are listed. The content of the internalinspector's reports, which are supposed to contain information on substantial risks, problems of control and accountingas well as other data, necessary for the executive team to fulfill their functions, is uncovered. It is noted that criticalprocesses require immediate interference in the form of corrective or preventive actions and should be under specialcontrol. It is concluded that a streamlined system of management accounting, based on effective internal control, canbecome one of the most efficient instruments of identifying opportunities for enhancing business performance and, as aresult, one of the enterprise competitive advantages.

Ключові слова: ресурсний потенціал, витрати, система внутрішнього контролю, скла-дові системи внутрішнього контролю, професійні вимоги до внутрішнього контролера.

Key words: resource potential, expenses, internal control system, constituents of the internalcontrol system, qualifications of the internal inspector.

точних витрат, з одного боку, так із необхідні-стю посилення внутрішнього контролю за су-купністю економічних ресурсів підприємства.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження формування і

дії механізму внутрішнього контролю як еле-менту системі управління ресурсним потенціа-лом підприємства.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУВ умовах соціально-орієнтованої економі-

ки нового типу процеси управління підприєм-ством вимагають постійного перетворення.Управлінська звітність стає важливим елемен-том планування та контролю, специфікою скла-дання якої є те, що вона не має стандартизова-них форм, оскільки вид надання звітної інфор-мації залежить від запитів керівництва і, най-частіше, від проблематики прийнятого нимирішення. Найважливіше значення в системі уп-равлінського обліку має контроль. Головнамета контролю — виявлення достовірногофінансово-майнового становища фірми і ви-роблення рекомендацій щодо його поліпшен-ня. Створення діючих механізмів реалізаціїконтролю на підприємстві покликане забезпе-чити успішне функціонування і стабільний роз-виток у конкурентних умовах існування, збе-реження та ефективне використання ресурсно-го потенціалу, своєчасне виявлення ризиків, атакож формування системи інформаційно-ана-літичного забезпечення всіх рівнів управління[1].

Для здійснення своєї діяльності підприєм-ство використовує матеріальні, трудові, фінан-сові та інші види ресурсів, які у процесі спожи-вання і при визначенні їх у вартісному виразітрансформуються у поточні витрати підприє-мства. Витрати — найбільш широке поняття, вякому у грошовій формі виражені всі витратирізних видів економічних ресурсів (праці, си-ровини, матеріалів, основних засобів, фінансо-



75

вих ресурсів тощо) у процесі виробництва, об-ігу й розподілу продукції [2]. Наприклад,фінансові ресурси — це сума коштів, спрямо-ваних в основні та оборотні засоби підприєм-ства. Вони характеризують фінансовий потен-ціал, тобто можливості підприємств у прове-денні витрат з метою отримання доходу [3].Отже, характер витрат різний, але всі вонипідпорядковані одній меті — отримання при-бутку, яка досягається за допомогою опти-мального використання ресурсного потенціа-лу підприємства. Таким чином, витрати — цевартість ресурсів, що використовуються в по-дальшому для отримання прибутку, чи досяг-нення інших цілей підприємства.

Для того, щоб отримати кращий результатвід використання ресурсів, задіяних у підприє-мницькій діяльності, потрібно постійно матизворотну інформацію щодо управлінськогорішення про процеси, які відбуваються напідприємстві [4]. Виникає потреба у створеннісистеми внутрішнього контролю, яка може бутиефективною тільки тоді, коли чітко визначеніцільові орієнтири її функціонування у відповід-ності з науково обгрунтованими принципами [5].

Підприємство з метою управління розгля-дається як певна система, в якій функціонує

підсистема внутрішнього контролю. Вона неіснує відокремлено, а функціонує взаємопо-в'язано з іншими підсистемами управління.Отже, внутрішній контроль є функцією управ-ління і в цьому сенсі є засобом зворотногозв'язку між об'єктом управління й органом уп-равління, інформуючи про дійсний стан об'єктаі фактичне виконання управлінських рішень.Внутрішній контроль в залежності від окрес-леного завдання управління реалізується врізних організаційних формах, що мають кон-кретні цілі, завдання, об'єкти та методи.

Під системою внутрішнього контролю(СВК) ми розуміємо сукупність організаційнихзаходів, прийнятих керівництвом підприємствадля впорядкованого і ефективного ведення гос-подарської діяльності, яка в тому числі вклю-чає нагляд і перевірку. Ця служба, будучи не-залежним підрозділом, створеним в рамкахорганізації, виконує систематичну, щоденнуроботу з перевірки та оцінки її діяльності і єсукупністю окремих підсистем — систем ниж-чого порядку, спрямованих на контроль окре-мого об'єкта [6]. Формування СВК підприєм-ства здійснюється з метою:

— забезпечення надійною і повною інфор-мацією керівництва підприємства;

Система внутрішнього контролю


Складові системи внутрішнього контролю підприємства

за змістовними характеристиками

Контроль

забезпечення

Контроль системи

виробництва продукції

(надання послуг)

Контроль

маркетингу

передбачає оцінювання

ступеня задоволення

потреб підприємства

необхідними

ресурсами (трудовими,

матеріальними,

фінансовими,

інформаційними

охоплює процеси

перетворення ресурсів виробництва продукції

(надання послуг)

передбачає оцінювання і

коригування комерційної

політики;

конкурентоспроможність

продукції (послуг);

ефективність

маркетингових заходів;

обсяг і структуру

маркетингової інформації;

широту і глибину

асортименту;

обґрунтованість цін;

ефективність

використання каналів

збуту; ефективність витрат на

рекламу тощо

Рис. 1. Складові системи внутрішнього контролю підприємства за змістовнимихарактеристиками



— забезпечення збереження активів і доку-ментів;

— оцінка дотримання обліково-економічноїполітики; забезпечення ефективності госпо-дарської діяльності на стадіях прийняття уп-равлінських рішень (попередній контроль),здійснення господарських операцій (поточнийконтроль), і оцінки результатів господарськихоперацій (наступний контроль);

— оцінка дотримання співробітниками ви-мог законодавчих і нормативних актів, регла-ментуючих документів;

— забезпечення надійної системи бухгал-терського обліку.

У практиці управління види контролю кла-сифікуються за певними ознаками [6]. Розгля-немо змістовну характеристику СВК (рис. 1).

Отже, велике значенняприділяється контролю про-цесів за всіма напрямамидіяльності підприємства, алепри плануванні показниківсаме контроль забезпеченнядозволяє зіставити наявнийресурсний потенціал, тобтоможливості суб'єкта господа-рювання, із розміром необхід-них ресурсів для виконаннязапланованої програми. Поси-лення контролю за ресурснимпотенціалом підприємства та-кож необхідно ще й тому, щоекономічні ресурси трансфор-муються в витрати. У подаль-шому при визначенні головно-го фінансового результатудіяльності підприємства самевитрати стають базою по-рівняння між ними і доходамисуб'єкта господарювання [7].Дослідження підходів до оці-нювання ресурсного потенці-алу підприємства у теперішнійчас дає змогу оптимізувативитрати підприємства у май-бутньому [8]. Таким чином, по-стійний аналіз та контроль завитратами підприємства спри-ятиме збільшенню прибутківпідприємства та досягненнюмети підприємницької діяль-ності.

Формування системи внут-рішнього контролю неможли-ве без розуміння особливос-тей організаційної структури

та специфіки функціонування підприємства,оскільки саме вони впливають на фінансово-майновий стан об'єкту господарювання [9].Отже, до складу контрольного середовищаСВК підприємства входять елементи СВКпідприємства (організаційна структура з відпо-відним кадровим забезпеченням та розподіломобов'язків, філософія та стиль роботи управл-інського персоналу, етичні норми здійсненнядіяльності, участь керівництва підприємствомв організації внутрішнього контролю), техно-логічні та адміністративно-соціальні процесидіяльності.

Аналіз господарсько-фінансової діяльностіпідприємства дає кількісну та якісну характе-ристику змін, що відбулися відносно заданоїпрограми. З його допомогою обираються варі-

Підтвердження правильності обліку та звітності

Оцінка відповідності процедур внутрішнього контролю

політиці і цілям діяльності підприємства

Складання висновку про достовірність звітності,

прибутку даного підприємства і балансу

Перевірка дотримання законів і інших нормативних актів

Розробка і надання рекомендацій щодо підвищення

ефективності управління

Розробка рекомендацій щодо поліпшення

бухгалтерських та управлінських систем

Перевірка систем бухгалтерського обліку і внутрішнього

контролю, їх моніторинг, розробка рекомендацій щодо

поліпшення цих систем

Проведення зовнішнього контролю на рівні провідної

організації

Проведення внутрішнього контролю на рівні підприємства

Вираження думки про

достовірність фінансової звітності

Організація ефективного

управління підприємством

Керівництво

провідної


Власники

Керівництво


Кредитні


Державні

органи

контролю

Рис. 2. Потенційна модель функціонування зовнішньогоі внутрішнього контролю на підприємстві



77

анти управлінських рішень, які спрямовані назапобігання причин негативних відхилень істворення сприятливих умов для появи прогре-сивних змін [10]. Розкриваються невикористаніможливості, реалізація яких дозволяє або при-скорити розвиток підприємства загалом, абоперевести його на більш ефективний режимфункціонування. Налагоджена система конт-ролю поточних витрат покращить якість управ-лінських рішень стосовно аналізу, контролю та,відповідно, оптимізації їх розміру.

Інформаційним забезпеченням СВК висту-пає система внутрішньогосподарського (управ-лінського) та фінансового обліку. Відповіднодо головних завдань контролю витрат, а саме:забезпечення збереження майна власника; виз-начення і оптимізація величини фінансових ре-зультатів виділено такі чинники впливу на вит-рати:

— потужність підприємства;— особливості технології, техніки та органі-

зації виробництва;— номенклатура продукції, що виробляєть-

ся;— аналітичність;— контроль;— прогнозованість розрахунків;— еластичність;— процеси виробництва;— питома вага відповідної складової у за-

гальних витратах;— обгрунтованість у розподілі за видами

продукції.Внутрішній контроль має іншу природу,

сенс, призначення та організацію в порівнянніз зовнішнім. Кінцеві загальні цілі обох видівконтролю багато в чому збігаються, однак є ісуттєві відмінності в їх змісті і характері. По-тенційна модель функціонування внутрішньо-го і зовнішнього контролю представлена нарисунку 2 [6].

Як зовнішнє середовище щодо функціону-вання системи внутрішнього контролю пропо-нується розглядати систему фінансово-госпо-дарського контролю провідної організації, зякої в межах наданих повноважень взаємоді-ють суб'єкти внутрішнього контролю.

Прикладний апарат функціонування СВКпідприємства (інструментарій) — це комплексметодичних прийомів, процедур, спрямованихна визначення реального стану об'єкта контро-лю з метою забезпечення бази прийняття адек-ватного управлінського рішення.

Якщо підприємство тільки вирішило ство-рити систему контролю, то необхідна первин-на критична маса співробітників, які згодом

розвинуть цю управлінську складову до необ-хідної бізнесу функції. Перш за все, потрібнознайти фахівця, здатного до самонавчання, здостатнім досвідом у цій сфері і з розуміннямосновних цілей і бізнес-процесів організації.Він повинен розробити відповідні політики іположення щодо внутрішнього контролю, на-лаштувати річний процес контролю, забезпечу-вати дотримання відповідних стандартів іпідтримувати взаємини з зацікавленими особа-ми.

Складаючи загальний план і програму, внут-рішньому контролеру слід враховувати ступіньавтоматизації обробки облікової інформації,що також дозволить точніше визначити обсяг іхарактер процедур. Контролер може узгодитиз керівництвом економічного суб'єкта окреміположення загального плану і програми пере-вірок. При цьому він є незалежною у виборіприйомів і методів контролю, відображених взагальному плані та програмі, але несе повнувідповідальність за результати своєї роботи.

Для внутрішнього контролера основними єтакі знання і навички: знання ролі, функцій ізавдань підприємства; навички ведення пере-вірок, хронометражних вимірів тощо; навичкиоцінки ризиків. До спеціальних знань вартовіднести знання обліку і фінансів; знання ІТ-систем; знання і навички управління ризикамишахрайства; вміння оцінити систему внутріш-нього контролю та управління ризиками. Важ-ливими є також знання таких складових бізне-су: внутрішнє і зовнішнє середовище підпри-ємства і галузі; ланцюжок створення вартості;бізнес-процеси; закони та інші нормативні акти;система управління. Нарешті, внутрішньомуконтролеру необхідний набір навичок створен-ня ефективної звітності, презентаційні навич-ки, навички комунікативності й лідерства. Важ-ливе значення відіграє і знання англійськоїмови, так як основна маса матеріалів і тренінгівв області контролю доводиться англійською. Якправило, ці навички здобуваються протягомроку-півтора роботи, причому знання бізнесуприходить тільки тоді, коли людина працюєвсередині організації.

Якщо на підприємстві немає можливостівиділити штатну одиницю для виконання обо-в'язків внутрішнього контролера, можна по-класти ці функції на одного із штатних співро-бітників, наприклад, економіста з обліку, якийволодіє навиками роботи з комп'ютерними про-грамами на достатньому рівні.

Контролер періодично звітує перед вищимкерівництвом про власну діяльність. Звіти по-винні містити інформацію про істотні ризики,



проблеми контролю і обліку та інші відомості,необхідні вищому керівництву для виконаннясвоїх обов'язків. Отже, контролер:

— надає вищому керівництву на затверджен-ня щорічний план діяльності, а також регуляр-но надає інформацію про його виконання;

— надає вищому керівництву щорічний звітпро оцінку надійності та ефективності системуправління ризиками, контролю і руху грошо-вих потоків, своєчасну інформацію про суттєвінедоліки, виявлені в ході перевірки, а такожрозробляє рекомендації щодо поліпшення існу-ючих систем;

— інформує вище керівництво про резуль-тати та якість виконання заходів (корегуваль-них кроків), розроблених за результатами про-ведених перевірок;

— інформує вище керівництво про існуючіобмеження, що перешкоджають ефективно ви-конувати поставлені перед ним завдання.

— на підставі проведеного аналізу ризиківскладає план діяльності щодо їх усунення абоприйняття згідно з цілями організації;

— своєчасно і на належному професійномурівні виконує план діяльності і надають управ-лінню звіти про результати виконаної роботи;

— координує діяльність із зовнішніми кон-тролерами з метою уникнення дублювання зу-силь і мінімізації витрат на здійснення контро-лю;

— сприяє розслідуванню шахрайств, про-явів рейдерства та інформує вище керівництвопро результати розслідувань.

Внутрішній контролер уповноважений:— мати прямий і безперешкодний доступ до

керівництва;— складати плани діяльності, визначати об'єк-

ти і обсяги контролю, приймати рішення прочастоту проведення перевірок;

— запитувати і отримувати безперешкод-ний доступ до будь-яких активів, документів,бухгалтерських записів та іншої інформації продіяльність підприємства, робити копії доку-ментів;

— у ході перевірки вивчати і оцінюватибудь-які потрібні документи, і направляти цідокументи і / або відповідну інформацію вищо-му керівництву;

— запитувати і отримувати необхідну допо-могу з боку співробітників підприємства;

— доводити до відома вищого керівництвабудь-які пропозиції щодо поліпшення існуючихсистем, процесів, політик, процедур, методівведення діяльності, а також коментарі щодобудь-яких питань, що належать до компетенціїконтролера;

— за необхідності ставити питання про за-лучення сторонніх експертів для виконанняконтрольних заходів.

Спеціаліст, на якого додатково покладенофункції внутрішнього контролера, не повинен:

— керувати діями інших співробітників, завинятком випадків, коли ці співробітники при-значені брати участь у проведенні контрольнихзаходів;

— брати участь у будь-якої діяльності, якамогла б завдати шкоди неупередженості оцін-ки підконтрольних процесів;

— використовувати конфіденційну інфор-мацію в особистих інтересах або будь-якиміншим чином, що суперечить законодавству абощо можуть завдати шкоди підприємству.

Критичні процеси вимагають негайноговтручання у вигляді коригувальних або запо-біжних дій і повинні знаходитися під особли-вим контролем. У розряд критичних може по-трапити будь-який бізнес-процес, якщо вінпредставляє фактичну або потенційну небезпе-ку для ефективної діяльності підприємства. Напідставі річної програми складається календар-ний графік контрольних перевірок, а такожплан на кожний контрольний захід з урахуван-ням необхідності в ресурсах.

Інформація повинна бути достовірною. Піддостовірністю розуміється ступінь точностіданих фінансової (бухгалтерської) звітності,яка дозволяє користувачеві цієї звітності напідставі її даних робити правильні висновки прорезультати господарської діяльності, що пере-віряється, фінансовий та майновий станпідприємства також, і приймати обгрунтованірішення, що базуються на цих висновках. Кон-тролер отримає інформацію про діяльністьпідприємства із таких джерел [5]: статут еко-номічного суб'єкта; документи про реєстраціюекономічного суб'єкта; протоколи засідань уп-равлінських органів; протоколи, що регламен-тують облікову політику, із змінами і доповнен-нями; бухгалтерська звітність; статистичназвітність; документи з планування діяльностіпідприємця; контракти, договори, згоди та іншідокументи, що впливають на результати діяль-ності контролера.

Бухгалтерія не підкоряється внутрішньомуконтролеру. Це два рівноправних функціоне-ра. У той же час за службовим обов'язком вониповинні співпрацювати між собою. Взаємодіябудується за простим принципом. Весь поточ-ний облік покладено на бухгалтерію, а конт-роль над правильністю його ведення — на кон-тролера. Якщо ж у бухгалтерів виникають будь-які питання, пов'язані з урахуванням чи опо-



79

даткуванням, контролер допомагає їх виріши-ти. Тому краще від самого початку не ставитиперед контролером завдання знайти якомогабільше помилок у роботі бухгалтерії. Необхід-но перевіряти тільки те, що дійсно є найбільшскладним у веденні обліку на підприємстві.Отже, основне завдання — це правильний вибіроб'єкта перевірки.

З огляду на права і обов'язки, покладені навнутрішніх контролерів, їх професійний рівеньповинен бути достатньо високим. У мірузбільшення масштабів діяльності підприємстварекомендується включити в штатний розкладпосаду внутрішнього аудитора з розширеннямкола його обов'язків. Так, його можна зобо-в'язати організувати систему управління які-стю продукції, що в умовах конкуренції є не-обхідною умовою підвищення ефективногодіяльності підприємства. Однак такі фахівцівідноситься до високо кваліфікованих праців-никам, тому підприємство може залучати їх наумовах аутсорсингу або ко-сорсингу для вирі-шення деяких складних питань.

У ході контрольного заходу дії контролераобговорюються з працівниками підприємства.Вироблені рекомендації щодо виконання заува-жень і коригувальні дії, спрямовані на усуненнявиявлених невідповідностей, можуть бути до-повнені також пропозиціями щодо поліпшення,вдосконалення об'єктів контролю. У підсумку,ефективність проведених внутрішніх перевірокможна визначати за допомогою оцінки резуль-татів від спільно вироблених і реалізованих про-позицій щодо поліпшення окремих об'єктів кон-тролю, бізнес-процесів і фінансово-господарсь-кої діяльності підприємства загалом. У рамкахобліково-контрольної системи здійснюється нетільки детальний внутрішній контроль за збере-женням активів, зниженням витрат, зокрема,фінансових, а й контроль за політикою і якістюуправлінських рішень.

ВИСНОВКИРесурсний потенціал починає впливати на

результати діяльності суб'єкта господарюван-ня з початку його створення. Оптимальне фор-мування і використання сукупності економіч-них ресурсів визначають характер та темп по-дальшого функціонування підприємця. Саметому важливим завданням є нарощення обсягівта оптимізація якісного складу ресурсного по-тенціалу для забезпечення конкурентоспро-можних позицій суб'єкта господарювання наринку.

В основі будь-якого виробництва лежитьпроцес витрачання різноманітних ресурсів, що

трансформуються у витрати, тому необхідноюумовою успішного функціонування підприєм-ства є раціональне співвідношення та відпо-відність величини і складу ресурсів потребамзавдань, що вирішуються підприємцем. Витра-чання ресурсів, які завжди є обмеженими, по-требує застосування головного принципу енер-го- та ресурсозбереження — єдності обліку тарегулювання, тобто кожен підприємець пови-нен знати, яку кількість того чи іншого видуресурсів він споживає, а також мати змогу їїрегулювати.

Під внутрішнім контролем як правило ро-зуміють систему заходів, визначених управ-лінським персоналом підприємства та здійсню-ваних на підприємстві з метою найбільш ефек-тивного використання усіма працівникамисвоїх обов'язків по забезпеченню та здійснен-ню господарських операцій.

Таким чином, одним з найбільш дієвихінструментів виявлення можливостей дляпідвищення результативності бізнесу і, як слід,одним із конкурентних переваг підприємстваможе стати налагоджена система управлінсь-кому обліку, що базується на ефективномувнутрішньому контролі.

Література:1. Облік і контроль в управлінні економіч-

ною стійкістю підприємств в умовах глобалі-зації: монографія / За ред. д.е.н., професораВ.Ф. Максімової. — Одеса: ОНЕУ, 2014. — 461 с.

2. Чубірка Г.І. Методи оптимізації витратпідприємства у ринкових умовах / Г.І. Чубірка// Науковий вісник Мукачівського державно-го університету. — Вип. 2 (6). — 2016. — С. 118—124.

3. Перевозова І.В. Теоретико-методоло-гічні основи економічної експертизи як формифінансового контролю: монограф. / І.В. Пере-возова. — Івано-Франківськ: Тіповіт, 2013. —320 с.

4. Ярмолюк О.Ф. Особливості обліковоїполітики щодо ресурсного потенціалу підприє-мства / О.Ф. Ярмолюк, А.В. Киян // Глобальніта національні проблеми економіки. — Вип. 11.— 2016. — С. 916—922.

5. Підприємництво: психологічні, органі-заційні та економічні аспекти: навч. посіб. длястуд. ВНЗ / С.Д. Максименко [та ін.]. — К.:КНТЕУ, 2012. — 719 c.

6. Благоразумова О. В. Управленческий учети аудит как важнейшие составляющие учетно-контрольной системы предприятия / О.В. Бла-горазумова, А.В. Ганин // Стратегия качествав промышленности и образовании: сб. мате-



риалов XI Междунар. конф. (1—5 июня, 2015г., Варна, Болгария) в 2-х томах. — Т. II. —Междунар. науч журнал Acta UniversitatisPontica Euxinus. — Спец. вып. — Днепропет-ровск, Варна, 2015. — С. 520—526.

7. Шматковська Т.О. До проблематикиорганізації системи внутрішнього контролюфінансових результатів діяльності підприєм-ства / Т.О. Шматковська, В.В. Ярош // Науковізаписки Національного університету "Ост-розька академія". — Вип. 25. — 2014. — С. 200—205.

8. Благоразумова О.В. Дослідження ресур-сного потенціалу підприємства як передумоваоптимізації витрат у майбутньому / О.В. Бла-горазумова, Н.О. Бражняк, Т.В. Подобєд //Молодий вчений. — 2017. — № 10 (50). —С. 787—791.

9. Сластяникова А.І. Механізм формуванняресурсного потенціалу керовано-організацій-ного розвитку підприємства: стратегічний татактичний аспекти / А.І. Сластяникова // Біз-нес Інформ. — Вип. 2. — 2014. — С. 386—391.

10. Шаманська О.І. Система ефективногоуправління ресурсним потенціалом підприєм-ства [Електронний ресурс] / О.І. Шаманська.— Режим доступу: http://www.economy.na-yka.com.ua/?op=1&z=2303

References:1. Maksimova, V. F. (2014), Oblik i kontrol' v

upravlinni ekonomichnoiu stijkistiu pidpryiemstvv umovakh hlobalizatsii [Accounting and controlin managing the economic stability of enterprisesin a globalizing environment], ONEU, Odesa, 461 s.

2. Chubirka, H. I. (2016), "Methods of opti-mizing enterprise costs in market conditions",Naukovyj visnyk Mukachivs'koho derzhavnohouniversytetu, vol. 2(6), pp. 118—124.

3. Perevozova, I. V. (2013), Teoretyko-meto-dolohichni osnovy ekonomichnoi ekspertyzy iakformy finansovoho kontroliu [Theoretical and

ПЕРЕДПЛАТА

ВИДАННЯ МОЖНА ПЕРЕДПЛАТИТИ З БУДЬ-ЯКОГО МІСЯЦЯ!

— ЧЕРЕЗ РЕДАКЦІЮ (ТЕЛ. 458-10-73);

— ЧЕРЕЗ ДП "ПРЕСА"(У КАТАЛОЗІ ВИДАНЬ УКРАЇНИ);

— ЧЕРЕЗ ПЕРЕДПЛАТНІ АГЕНТСТВА

methodological bases of economic examination asa form of financial control], Tipovit, Ivano-Frankivs'k, 320 s.

4. Yarmoliuk, O. F. and Kyian, A. V. (2016),"Features of the accounting policy for the resourcepotential of the enterprise", Hlobal'ni ta natsio-nal'ni problemy ekonomiky, vol. 11, pp. 916—922.

5. Maksymenko, S. D. (2012), Pidpryiemnytst-vo: psykholohichni, orhanizatsijni ta ekonomichniaspekty [Entrepreneurship: psychological, organi-zational and economic aspects], KNTEU, Kyiv, 719 s.

6. Blahorazumova, O. V. and Hanyn, A. V. (2015),"Management accounting and audit as the mostimportant components of the accounting andcontrol system of the enterprise", Stratehyiakachestva v promyshlennosty y obrazovanyy : sb.materyalov XI mezhdunar. konf. [XI InternationalConference "Strategy of Quality in Industry andEducation"], Varna, Bulgaria, 1—5 June, vol. II,pp. 520—526.

7. Shmatkovs'ka, T. O. and Yarosh, V. V. (2014),""To the problems of organization of the systemof internal control of financial results of the enter-prise, Naukovi zapysky Natsional'noho univer-sytetu "Ostroz'ka akademiia", vol. 25, pp. 200—205.

8. Blahorazumova, O. V. Brazhniak, N. O.Podobied, T. V. (2017), "Investigation of the re-source potential of the company as a preconditionfor cost optimization in the future", Molodyjvchenyj, vol. 10 (50), pp. 787—791.

9. Slastianykova, A. I. (2014), "Mechanism offormation of resource potential of managed andorganizational development of the enterprise:strategic and tactical aspects", Biznes Inform, vol.2, pp. 386—391.

10. Shamans'ka, O. I. (2013), "The system ofenterprise resource potential managementeffectiveness", available at: http://www.eco-nomy.nayka.com.ua/?op=1&z=2303 (Accessed 25Nov 2018).Стаття надійшла до редакції 04.12.2018 р.

Documents

Агросвіт 23 2018 · 2018. 12. 15. · 4 Передплатний індекс 21847 АГРОСВІТ № 23, 2018 вання земельних відносин тощо