http://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

ВІВТОРОК,1 вересня

2009 р.№ 96

(27927)

Чернігівська Чернігівська обласна газета обласна газета

Заснована Заснована у січні у січні

1838 року1838 рокуГоловна газета Чернігівщиниhttp://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.nethttp://www.dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net Головна газетГоловна газет

Учні й наставники Волосківської за-га л ьноосв іт н ьої

школи І-ІІ ступенів, що на Менщині, зустрічають перше вересня серед роз-маю чорнобривців. На-весні всі гуртом висіяли квіти, – і влітку та ще-дрої осінньої пори дбай-ливо доглянуті клумби стали окрасою шкільно-го подвір’я.

– Сонячно на душі – і у дорослих, і у дітей, – усмі-хається директор Вален-тина Михайлівна Охрі-менко. – Ми неначе одна велика і дружна родина. Та й для односельців цей день став святковим, адже

у багатьох учнів тут на-вчалися мама чи татко, а іноді й поважне старше покоління. Зізнаюся, що й мене майже тридцять років тому юною піонер-вожатою прийняла Во-лосківська школа: і ви-ховувала, і підказувала, і в нелегкі хвилини під-тримувала...

Цю мудру стару школу називають у селі береги-нею. І літ їй назбиралося вже чималенько: аж сто одинадцять! Хто не про-їжджає битим шляхом, зупиниться, щоб поми-луватися дерев’яною «ме-режкою» будівлі. Довкруг вікового ошатного при-

міщення і аура особлива. Протягом останніх двох років школа-«бабуся» ожила й набралася сил. Тепер вона задивляється на перехожих молодим по-глядом високих вікон.

– Допомогли її «відро-дженню» і відділ освіти РДА, і партія «Батьків-щина» та народний депу-тат України Іван Іванович Куровський, і Станіслав Іванович Котенко, голова правління «Олстасльон»,– вдячно говорить Вален-тина Михайлівна.– А як переймаються проблема-ми школи батьки: завжди на їх надійне плече обі-пертися можна. Спасибі

й колишнім вихованцям: не забувають.

Справді, у невпинному плині часу багатьом хоро-шим людям дала путівку в життя школа у Волос-ківцях: тут виростали і міцніли їхні крила перед вильотом з рідного гнізда. Знаний у світах Анатолій Гайдамака, народний ху-дожник України і Шев-ченківський лауреат, по-вертається сюди з далеких доріг і припадає, як до чи-стого джерела. І відомий український поет-земляк Олексій Довгий заїжджає. Це він подбав, щоб і зовні школа виглядала красу-нею, а її «мережку» аж ген-ген було видно. Що вже старалися батьки, ре-тельно, вміло фарбували – і з дорученням справи-лися на відмінно.

Чорнобривців насіяли діти

ПершокласникиПершокласники

стор. 33

Дорогі діти, батьки, вчителі!

Сьогодні велике свято в Україні – День знань, або просто – 1 вересня. Цього року воно особливе, адже нашій незалежній держа-

ві виповнилося 18 років. Це вік повноліття. На вільній землі, у вільній країні виросло нове по-коління людей.

Цього року до школи іде на 13 тисяч першач-ків більше. Це свідчить про те, що українці на-роджують усе більше дітей – тих дітей, які вті-лять у життя усі наші мрії, побудують щасли-ве майбутнє.

Мине ще десять років – а час летить так швид-ко! – і сьогоднішні наші маленькі першоклашки згадуватимуть цей день, можливо, як найсвіт-ліший та найрадісніший у їх молодому житті. Тому я дуже прошу дорослих – батьків, учите-лів, бабусь і дідусів – зробити так, щоб вони й справді запам’ятали це свято як свій перший самостійний крок у великий, дивний та пре-красний світ знань...

Дорогі батьки і вчителі! Сьогодні наша краї-на переживає не найлегші і не найкращі часи. Але я запевняю вас, що зроблю все від мене за-лежне – і навіть більше – для того, щоб якнай-швидше життя покращилося.

Я тримаю на особистому контролі виплату зарплат працівникам бюджетної сфери: стежу, щоб ви отримували її день в день. Більше того, мій уряд знайшов можливість індексувати зарп-лату працівникам бюджетної сфери відповідно до темпів інфляції.

Ми також знайшли кошти, щоб до кінця року добудувати та реконструювати ще 132 школи, а вже з 1 листопада – дати селу шкільні автобуси.

Я розумію, що такі кроки не вирішать усіх проблем освітньої галузі, та я вірю, що посту-пово, маючи за плечима вашу підтримку і віру, я зроблю життя освітян гідним.

Зі святом вас, любі мої!З повагою

Прем’єр-міністр України Юлія ТИМОШЕНКО

Шановні педагоги, дорогі учні і студенти!

Від щирого серця вітаємо вас з Днем знань, який відзначається першого вересневого дня по всій Україні.

Перше вересня для кожного з нас назавжди залишається у пам’яті хвилюючим відлунням шкільного дзвоника, увагою першого вчителя, незабутніми студентськими роками у неосяж-ній країні знань.

Розпочинається новий навчальний рік, який стане новою сходинкою до знань для кожного, хто переступив поріг навчального закладу. Не-хай він відкриє перед молоддю нові горизонти пізнання себе і світу, вчителів надихне успіхами вихованців, батьків – гордістю за своїх дітей.

Сьогодні кожна родина прагне дати своїм ді-тям якісну освіту, бо знання – це двері до нових досягнень, становлення особистості, самоутвер-дження та реалізації в житті.

Освітня галузь була й залишається пріоритет-ною в роботі обласної влади. Ми постійно докла-даємо максимум зусиль для створення належ-них умов перебування наших дітей в навчаль-них закладах та формування досконалої моделі надання якісної освіти на Чернігівщині.

У цей святковий день бажаємо всім освітянам, школярам, студентам, батькам міцного здоров’я й творчого натхнення, злагоди й порозуміння, невичерпної енергії та успіхів у навчанні і пра-ці задля процвітання рідної землі.

Голова обласної Головадержавної адміністрації обласної радиВолодимир ХОМЕНКО Наталія РОМАНОВА

І знову вересень тримає за руку, як першокласника, новий на-вчальний рік. І День знань, такий юний та дзвінкоголосий, звично кличе дітвору за парти. І школа, гомінка міська чи скромна її сіль-ська посестра, осяяна добротою і щедрістю вчительського серця, по-материнськи виглядає своїх вихованців.

Фот

о М

икол

и ТИ

ЩЕН

КА

№ 96 (27927)1 вересня 2009 року2

Дорогі освітяни, діти і батьки Чернігівщини!Знову тра-

диційний м а л и н о в и й дзвоник по-кликав дітво-ру до країни знань. Перший день оволодін-ня ними – 1 вересня. Це свято всього нашого наро-ду, який за-вжди прагнув бути освіченим. Сьогодні це набуває особливого значення. Ми живемо в такий час, коли володарює епоха на-уки та інформації. Саме вони стали двигуном прогресу, гарантують кон-курентоспроможність у державі в глобалізованому світі.

Вже вдруге пройшло тестування – незалежне оцінювання знань випус-кників. Воно має покінчити з корупці-єю. Тільки той, хто має міцні знання, повинен вступити до вищих навчаль-них закладів. Вітчизняні освіта і на-ука зобов’язані постійно розвиватися на базі новітніх технологій і педаго-гічної філософії.

Український уряд на чолі з Юлі-єю Тимошенко робить все можливе, щоб усі діти навчалися, були забез-печені підручниками, а школи – ав-тобусами. Варто повернути профе-сію вчителя до найбільш шанованої в суспільстві. Щоб обдарована ди-тина змогла здобути обраний фах і була працевлаштована. Аби молодий фахівець одержував високу зарпла-ту, мав комфортну квартиру, а його діти отримували нормальне дошкіль-не виховання.

Від усієї душі вітаю вчителів, учнів і батьків з Днем знань. Бажаю успіш-ного навчального року. Щоб духовні цінності були пріоритетом нашого суспільства. В щасливу путь, дорогі школярі. Успішного вам навчання!

Іван КУРОВСЬКИЙ,народний депутат України,

голова обласної організації партії «Батьківщина»

Любий першокласнику!

Сьогодні для тебе почи-

нається найці-кавіша казка у житті. Тато і мама привели тебе до школи.

Тут ти дізна-єшся від му-дрих учителів: чому йде дощ і літають пта-хи, чому наша держава нази-

вається Україною.Школа – це палац знань, де тебе

навчать найпрекраснішому на землі – бути добрим і допомагати людям.

У школі ти і твої друзі діз наються, як стати розумними помічниками для тата і мами.

Хай тебе люблять твої нові друзі, вчителі, тато з мамою і всі-всі, як лю-блять гарних і добрих дітей.

Валерій ДУБІЛЬ,народний депутат України

Ось у «Сновському» й подумують: чи не переорієнтуватися на більш вигідні культури, які і за невисо-

кого врожаю поповнять банківські ра-хунки, і за покупцем справа не стане.

Отож вирішили на 280 гектарах по-сіяти озимий ріпак. Агрегати вже в роботі. Біля контори господарства зу-стрівся головний інженер товариства Василь Іваненко. Він і розповів, як гос-подарюють у «Сновському»:

– Обробляємо 665 гектарів ріллі. Осно-вна площа під зерновими. Збирати ранні завершили і вже розпочали осінню сівбу. У директора нашого сільгосптовариства Ольги Іваненко плани не стільки розви-вати рільничу галузь, як предметно за-йнятися тваринництвом.

Нині йде реконструкція старого сви-нарника. Найближчим часом завеземо 30 свиноматок. Підрахували, що скорости-гла галузь, можливо, спершу і завдасть клопотів, та невдовзі окупить затрати.

Поки що на фермах утримуємо пів-тори сотні великої рогатої худоби. Як тільки завершимо ремонт двох сараїв, де передбачається безприв’язне утри-мання поголів’я, кількість корів і бич-ків доведемо до півтори тисячі. Ставку робимо на якісне поголів’я. «Хвости» для звітності нам не потрібні.

На зиму припасли достатньо кормів. Так що і в стійловий період розрахо-вуємо на велике молоко.

Поки що працюючих у господарстві не багато – півсотні чоловік. Та як роз-

ширимо ферми, то й нові робочі місця з’являться. А це ж, розумієте, добра підтримка селам. Сьогодні ми підтри-муємо селян тим, що у середньому за орендований земельний пай платимо одну тисячу гривень. Можемо розра-ховуватися зерном, послугами. Це вже за бажанням орендодавця.

Нинішнього літа механізатори заро-бляли від 800 гривень (це переважно ті, хто ремонтував техніку), до 2500 – жни-варі. Люди задоволені. Розуміють: това-риство лише розвивається, тож платить стільки, скільки може.

На тракторному стані зустрілося лише кілька механізаторів.

– Стареньку техніку ремонтуємо, – пояснив інженер. – Решта – в полі. Сів-ба ж іде!

Микола ГОРИЦВІТФото Миколи ТИЩЕНКА

Семенівський район

Як справи, аграрії?

Утвердитисяна своїй землі

Хліб завжди важко було вирощувати. А в останні роки дода-лася ще одна трудність – продати вирощене. Не спекулянтам за півціни, а так, щоб і покупець мав зиск, і продавець.

Цією проблемою нині переймаються чи не всі діючі агрофор-мування в області.

Шукають вигідних покупців і у СТОВ «Сновське» на Семенівщині. Адже все жниво зібране на 450-гектарній площі. Лише жито сіяли на 160 гектарах. Вродило на тутешніх пісках неважно – по 16 цент-нерів на круг. Отже рентабельність мізерна. Господарі мріють хоча б затрати окупити, а в кращому разі мінімальний прибуток отрима-ти. Втім на селянський хліб завжди покупець знайдеться. Тільки ж таку ціну запропонує, що селянина зігне від образи: хіба ж можна так знецінювати мозольний труд!

нкумт

єдчі хд

вається Україною

Головний інженер господарстваВасиль Іваненко з механізатором

Сергієм Бочковим

Наскільки це нині актуальна робота, відомо всім керів-

никам шкіл, для котрих багато років основним го-ловним болем була під-готовка навчального за-кладу до роботи взимку.

Якщо разом з бать-ками не законопатиш, не заклеїш старенькі вікна, то через них ді-ймають протяги. А з ними залишало класи таке дорогоцінне для ді-тей тепло. Звідси і час-ті застуди дітей та учи-телів, звідси й холодні руки та носи в малечі, навчання у верхньому одязі. Яка вже за та-ких умов успішність, запам’ятовування уро-ку, коли тільки й дум-

ки, аби застуда не «ви-мела» з класів і так ледь зібраних з ближніх сіл учнів? І тому директо-ри шкіл, педколекти-ви, батьки школярів з великим задоволенням сприйняли програму «Тепло і світло для ді-тей» від благодійного Фонду нашого земля-ка, соціаліста Миколи Миколайовича Рудьков-ського. Влітку до шкіл прийшли майстри, які зробили добру справу – поміняли вікна, котрі служили вже не одне десятиріччя, на сучасні металопластикові.

Це і є конкретика справ для людей замість солодких, але ніколи не здійснених обіцянок.

Як відомо, вже вста-новлено нові склопаке-ти у десятках загально-освітніх закладів Чер-нігівської області, щоб тепло і світло стали супутниками навчан-ня дітей. А, відтак, і їх здоров’я для успішного навчання.

Зокрема, вікна вста-новлено у Бахмачі, в школі №1, у Бобро-вицькій школі №1, у Борзнянській гімназії

ім. Пантелеймона Ку-ліша, у Варвинській гімназії, у Городнян-ській школі 1-го сту-пеня та районній гімна-зії, Ічнянській гімназії ім.Васильченка, Козе-лецькій гімназії №1, Коропській школі, Ко-рюківській школі №1, Куликівській школі.

Нові вікна також встановлено у шкільних приміщеннях гімназії в Мені, школах Чернігова

(№№3, 7, 12, спецшколі для дітей з вадами слу-ху, школі-садку №74), Ніжина (ЗОШ №№2, 3, 8, 13, 14, 15), Носівки, При-лук, Ріпок, в селі Су-хополова Прилуцького району, у Григороіванів-ській сільській школі на Ніжинщині, у Семенів-ській гімназії…

Загалом, на облашту-вання шкіл для збере-ження тепла в класах з благодійного Фонду Миколи Рудьковського витрачено близько 900 тисяч гривень. Це куди більше тих надходжень на ремонт, які часто по дорозі до шкіл «гу-бляться»...

Хочеться сподівати-ся, що на Чернігівщи-ні кожен із знаних в Україні і області ви-пускник матиме щире бажання і змогу по-турбувався хоча б про свою рідну школу, як це робить Микола Рудь-ковський.

Конкретика добрих справ

Тепло для дітей відМиколи РудьковськогоКраще одна зроблена добра справа, ніж тисяча нездійснених обіцянок

Тепло і світло для дітей – це один з втілених у життя напрямків програми благодійного Фонду Миколи Рудьков-ського, яка була реалізована в усіх ра-йонах області.

№ 96 (27927)1 вересня 2009 року 3

Початок на 1-й стор.

Сьогодні школа ра-діє, відчиняючи двері для своїх невгамовних і допитливих мешкан-ців та їхніх наставни-ків. Звісно ж, і одно-сельці – бажані й до-рогі гості. А шкільний парк, прислухаючись до гомону на подвір’ї, стиха перемовляється з осінню.

– Я вже скучила і за своїми однокласника-ми, і за учителями,– зі-знається п’ятикласниця Оля Заборовська, по-глядаючи у бік настав-ників.

У цієї дівчинки «золо-ті» рученята: вона гар-но малює, виготовляє м’які іграшки, займа-ється бісероплетінням і виліплює дивовижні фігурки з піску та гіп-

су. І звичайно ж, Оля – сумлінна учениця.

– А нам так було ці-каво на заняттях у Лю-бові Миколаївни Баєнко – у танцювальному і во-кальному гуртках,– ви-глядає з-за букета чет-вертокласниця Тетянка Кичуга.

Гурт старшокласни-ків оточив президента учнівського самовря-дування Світлану Таш-лик: підлітки діляться враженнями від кані-кул, весело доповнюю-чи одне одного.

Зворушливо горнуть-ся до своєї першої вчи-тельки Надії Михай-лівни Туран її десятеро «чомусят».

Аліна Дегтярьова та Аня Харченко поділи-лися зі мною «секре-том», що вже у серпні

їх водили на екскурсію до школи і всім дітям тут дуже сподобалося. А їхня вчителька – най-краща у світі! («Уроки Надії Михайлівни – це уроки педагогічної май-стерності»,– так ствер-джують її колеги).

Цьогоріч у Волосків-цях дзвоник кликатиме на заняття 85 учнів. А незвіданими стежками Країни Знань їх вести-муть 17 наставників: у колективі поруч з до-свідченими майстрами педагогічної справи пра-цююють і троє моло-дих освітян. Неподалік вікової будівлі старої улюблениці кілька ро-ків тому виросло нове шкільне помешкання…

Віра ГУБАРФото Миколи ТИЩЕНКО

Чорнобривців Чорнобривців насіяли дітинасіяли діти

Стара школа-берегиняСтара школа-берегиня

Учителька Учителька Надія Михайлівна Надія Михайлівна

ТуранТуран

У ветеранських організаціях

З увагою до кожного...

Як постанова пленуму викону-ється первинними організа-ціями Чернігівщини? Про це

йшлося на засіданні президії об-ласної ради ветеранів, що відбулося 21 серпня.

…Первинна ветеранська організа-ція ЗАТ «Камвольно-суконної ком-панії «Чексіл» – одна з найбільших у Новозаводському районі міста Чер-нігова. Вона об’єднує 1350 чоловіків і жінок поважного віку. Очолити її діяльність ветерани довірили Вален-тині Іванівні Сидорчук – людині від-повідальній, ініціативній. При вете-ранській раді для дійової організації роботи створені постійні комісії.

– Через наших активістів та доброчинців-волонтерів ми праг-немо дійти до кожного ветерана, обігріти його теплом і турботою, вивчити потреби щодо медичного, транспортного забезпечення, поліп-шення умов життя і побуту, – ска-зала у виступі на засіданні прези-дії Валентина Іванівна. – Нині уро-чисто проводимо вручення нових квитків. Їх отримали понад 500 ве-теранів, з якими попередньо прове-дено індивідуальні бесіди про їхнє повсякденне буття під гаслом «Як живеш, ветеране?». У нашій роботі допомагають керівники підприєм-ства: виділили для ради ветеранів велике приміщення, встановили те-лефон, а при потребі користуємося транспортом. Постійно відчуваємо підтримку і допомогу від президії районної ради. На підприємстві при-

жилася добра традиція – до свят та пам’ятних дат вітати ветеранів, по можливості вручити дарунок. До-бре, ласкаве слово також окрилює людину, створює їй гарний настрій. Більшість членів первинної органі-зації і в радості, і в горі відчувають нашу підтримку і турботу керівни-ків компанії «Чексіл». А як сказав поет «раз добром зігріте серце вік не прохолоне».

– Певна робота з ветеранами, зо-крема, по обміну членських квитків проводиться і у нашій первинній організації ЖРЕД-10 міста Черніго-ва, – розповів у своєму звіті голова ради ветеранів Костянтин Терехов. – Ми відвідуємо людей немічних, хворих, щоб разом з керівниками підприємства вирішити їхні про-блеми. Тут же, на квартирі, вруча-ємо членські квит ки. А всіх інших пенсіонерів щосереди з 14 до 18 го-дини запрошуємо до зали ЖРЕДу і в урочистій обстановці вручаємо нові квитки. Поки що вручили 218, але за допомогою 50 активістів та волонтерів до першого листопада цю роботу завершимо. Ми не за-буваємо привітати ювілярів, вру-чаємо їм сувеніри. Передплачуємо активістам газети «Ветеран Укра-їни», «Деснянська правда», «Киев-ский вестник».

Про змістовну, системну роботу по обміну членських квитків розповіли члени президії, голови первинних ор-ганізації Першої Гвардійської Армії Євгеній Зеленов, учбового центру за-

лізничних військ Василь Дідовець, керівники Прилуцької міської ор-ганізації Сергій Шовкун, районних Бахмацької – Іван Соколов, Щорської – Яків Ковальський, Новозаводської – Михайло Вовк.

У постанові президії «Про хід обмі-ну посвідчень нового зразка, співбесід і обстежень матеріальних, житлово-побутових умов життя ветеранів Ве-ликої Вітчизняної війни, вдів та нуж-денних ветеранів» відзначено пози-тивну роботу первинної організації Чернігівського пивкомбінату, При-луцької, Козелецької, Менської, Семе-нівської, Новозаводської (м.Чернігів) районних організацій.

У свою чергу президія обласної ради звернула увагу на недостатню роботу голів Деснянської у місті Чер-нігові (Ю.Олексієнко) районних вете-ранських організацій.

В обговоренні питання порядку денного виступили члени президії Ірина Четвертак, Микола Уложенко, Микола Тимченко, Василь Гаврик.

На засіданні президії був присут-ній уповноважений представник Дер-жавного комітету у справах ветера-нів у Чернігівській області Анатолій Кирилюк. Підбив підсумки обгово-рення, поставив конкретні завдання щодо успішного завершення обміну квитків голова обласної ради орга-нізації ветеранів України Анатолій Москаленко.

Павло МАРЧЕНКО, керівник прес-групи

обласної ради ветеранів

Третій пленум ради Організації ветеранів України 10 грудня 2008 року ухвалив постанову: з січня 2009 року провести організаційну і практичну роботу по обміну членських квитків зразка 2008 року

Шановні школярі, учні, освітяни!

Сердечно і щиро вітаю всіх вас, а також ваших батьків – з по-чатком навчального року, із

Днем знань!Сьогодні освітянська сфера пере-

живає не найкращі часи: закрива-ються школи, особливо в сільській місцевості, багато дитсадків та шкіл не підготовлені до роботи в холод-ний період, відсутні найелементар-ніші умови навчання школярів і праці освітян. Проблеми ремонту, утеплення шкіл ігнорувалися вла-дою роками і так, на жаль, відбу-вається нині.

Я переконаний, що проблеми освіти та виховання підростаючого покоління є першочерговими і такими, що мають бути забезпечені постійною матері-альною підтримкою. Тому за сприян-ня нашого Благодійного Фонду класи більше трьох десятків шкіл в усіх ра-йонах Чернігівської області було уте-плено сучасними металопластиковими вікнами. У дитсадках та інтернатах зроблено ремонти, забезпечено вихов-ні і навчальні заклади електрооблад-нанням, інформаційними системами, іграшками, сотні дитячих майданчи-ків в дошкільних закладах укомплек-товано гральним і спортивним інвен-тарем. На жаль, ми самі, перебуваючи поза владою, не в змозі втілити всього того, що хотілося б зробити для освіти. Закликаю всіх колишніх випускників підтримати справу надання конкрет-ної допомоги і зробити щось корисне для своєї школи.

Діти – це наше майбутнє, яке по-винно бути здоровим, освіченим і вихованим.

Від усього серця зичу вчителям, викладачам, учням, студентам Черні-гівщини в новому навчальному році здійснення усіх мрій і побажань, до-брого здоров’я, наснаги і наполегли-вості у навчанні і вихованні!

З повагоюМикола РУДЬКОВСЬКИЙ

№ 96 (27927)1 вересня 2009 року4 ФестивальФестиваль

На «вершечку» серпня у древньому Любечі відбувся другий відкритий фести-валь традиційної слов’янської культури та бойових єдиноборств «Київська Русь».

На Замковій горі височіє пам’ятник, встановле-ний на відзначення 900-річчя вікопомного з’їзду князів. Людно біля нього, гамірно. Скільки гостей зібралося: спасівському яблуку ніде впасти. Вони прибули з усіх районів Чернігівщини, а також з багатьох регіонів України. Приїхали і сусіди-брати з Білорусі та Росії і навіть далекого зарубіжжя.

Малуша Любечівна (десятикласниця Оксана Шаповал) біля підніжжя всіх зустрічала і святою водою з цілющих джерел напувала. А нащадки князів – студенти Андрій Ігнатенко, Олександр Мажуга, Михайло Клецько, Денис Пилеко та ви-хованці чернігівських ліцеїв Юрій Акуленок і Ві-ктор Ткаченко – зверталися до присутніх із му-дрими заповітами великих предків.

У нинішній політичній віхолі-круговерті пе-ред президентськими виборами пророчо звучало: «Земля наша, Русь священна, кращої долі про-сить. Настав час рятувати землю, бо ж розбрат їй лихо принесе. Вірою і правдою народу служити маємо. Батьки наші єдналися – і нам заповідали. Бути нашій державі сильною, єдиною і славною! Не порушимо цю тисячолітню обітницю…».

Серцями доторкнімося і вслухаймося у слова князівських заповітів.

Зворушливо линула над давньоруським Любе-чем «Молитва за Україну» у виконанні Чернігів-ського народного хору. Стояли у почесній варті воїни-богатирі – бойова князівська дружина (на-родний студентський театр «Первоцвіт» Прилуць-кого агроколеджу) та хоробре козацтво (учасники національного академічного заслуженого ансамб-лю танцю України ім. Павла Вірського).

Урочисте відкриття фестивалю відбулося на стадіоні. Вклонилися рідній стороні і величі кня-жого міста голова обласної ради Наталія Романова та заступник голови ОДА, керівник апарату Воло-димир Приходько і почесний любечанин, що нині мешкає в Москві й допомагає землякам, Віталій Бахмут. (Він вручив обласному та районному ке-рівництву ордени Росії за зміцнення культурних зв’язків між братніми народами).

Зачарувало глядачів театралізоване дійство. Малеча не могла всидіти на місці – і з бабусями й дідусями стояла обабіч поля, дружно піднімаючи вгору руки для привітання. Присутні щедро наго-роджували учасників яскравого заходу рясними оплесками. А Малуша та Добриня, які їхали на баских конях (прислужилися Голлівуд і Бальзам зі Славутицької кінно-спортивної бази), стали за-гальними улюбленцями.

Феєричним був вихід до глядачів африкан-ського етнографічно гурту «Тім Денс» з Конго та індійського фольклорного чоловічого колективу з Пенджаба.

– Ми приїхали до вас аж із Сибіру, з Красно-ярська,– говорять Тетяна і Віталій Наришкіни зі слов’янського етногурту «Вєдан Колод» («Віще де-рево»).– Познайомилися з чернігівськими фоль-клорними гуртами, нових друзів знайшли.

– І спілкування було чудовим!– додає Дар’яна Антипова.– Тепер ви до нас приїздіть!

Як доброго знайомого зустрічали на фестивалі білоруський ансамбль народної пісні «Живиця» з Лоєва. Гарного настрою глядачам додали фоль-клорні колективи нашого краю. Особливе захо-плення у присутніх викликали виступи учасни-ків спортивних клубів бойових єдиноборств, які представляли команди зі столиці, Чернігова, Сла-вутича і Прилук.

Вирував фестиваль до пізнього вечора.– Яка краса, яке диво: такого в Любечі ще не

було! Ну, як ти всидиш вдома: самі ноги несуть на людей подивитися!– ділилися враженнями Вален-тина Олександрівна Матюш та Олена Федорівна Звонок, мешканки містечка.

Віра ГУБАРФото Миколи ТИЩЕНКА

Тут кожен камінь легендою дише...

№ 96 (27927)1 вересня 2009 року 5

Словом, на державу на-дій не покладає. Са-мотужки збирає вро-

жай зернових, яких має 1200 гектарів. 40 відсотків лану – озима пшениця. Осо-бливо щедро родять сорти «Краса Полісся», «Полісь-ка-90», жито «Дозор», гі-бриди кукурудзи амери-канської фірми «Піонер». Зерно нового врожаю об-молочують власними 4-ма комбайнами. З поля уро-жай надходить на механі-зований тік. Для зберігання збіжжя будівельна бригада змонтувала ще один ангар. Німецька сушарка і КЗС працюють не на газу чи солярці, а на дровах і від-ходах з пилорами.

З картоплею в Бутен-ка проблем менше, ніж із зерном, яке спробуй прода-ти по вигідній ціні. Бульби на ринок мало хто виро-щує, хоча держава, схоже, і їх не потребує, як і зерна. «Другий хліб» Бутенко ви-рощує на потужній механі-зованій базі. По-перше, за допомогою німецької техні-ки якісно і швидко садять і копають картоплю 29-ти районованих сортів вітчиз-няної і зарубіжної селекції. З поля бульби надходять на три сортувальні пунк-ти. Своя будівельна бригада виготовила контейнери для надійного їх зберігання. Аби бути з високим урожа-єм крохмалистої, Олексій Іванович займається сер-йозно селекцією цієї куль-тури, співпрацюючи з на-сіннєвими господарствами, науковцями «Чернігівеліт-картоплі» та Чернігівського інституту агропромислово-го виробництва УААН.

Любо глянути на карто-пляну плантацію. Своєчас-но обробили посіви проти колорадського жука і фі-тофтори. У сівозміні – 70 відсотків товарної карто-плі, решта – насіннєва. Хто не закупить восени, це зробить весною. Ціна, правда, вища, але якість збережена.

У картопляних схови-щах утримуються відповід-ні температурний режим і вологість. Олексій Іванович постачає бульби у шкільну і їдальню дитсадка, лікарню, виписує в рахунок оплати за паї. Жителі сіл Дягова, Степанівка і Чапаївка на трьостах гектарах приса-дибних ділянок вирощу-ють картоплю, закупивши у фермерському господар-

стві високоврожайні ранні, середні і пізні сорти.

Фермерське гсоподар-ство – це Менський опо-рний пункт з первинного насінництва картоплі. Він має міцну матеріальну базу, спеціалістів, робітників і паспорт оригінального на-сінництва картоплі.

Окрім картоплі, Бутен-ко заохочує земляків за-йматися й тваринництвом, продає їм теличок і поро-сят. В окремих селянських дворах утримують по 8 сви-номаток. На фермах мають корів симентальської поро-ди, плідно співпрацюють із Менським племпідпри-ємством.

Селекційна робота по-ставлена так, що корови теляться переважно взим-ку, коли молоко в дефіци-ті і є можливість його ви-гідно продати Менському сиркомбінату.

Один із головних чинни-ків розвитку галузі – міц-на кормова база. Її осно-ва – сіно, силос, сінаж, який закладають у полі-етиленові рукави, що га-рантує повне зберігання корму. Сіно і солома – у спресованих рулонах. На свинофермі – «шведський стіл», що забезпечує якіс-ну продукцію.

Щоб не втрачати молоко у спеку, відмовилися від ви-пасання корів і на 10 відсо-тків підвищили надої. Кор-ми збагачують преміксами, співпрацюючи з ТОВ «Пре-Мікс», використовують ві-таміни провідних фірм.

На допомогу приходить комп’ютерна техніка, зо-крема, використання про-грам оптимізації «Рецепт-плюс» і «Корм-оптима». Господарство користуєть-ся також послугами Цен-тральної дослідної лабо-раторії сільськогосподар-ської сировини і харчової продукції.

Продукція ТОВ «Пре-Мікс», переконаний фер-мер, це гарантія високої якості та культури вироб-ництва.

З ФГ «Бутенко» активно співпрацюють менеджери цієї фірми. Олексій Івано-вич задоволений результа-тами спільної роботи. Він палкий прихильник запро-вадження у виробництво усього нового та ефектив-ного. Сучасні технології забезпечують якісне зби-рання і зберігання врожаю, високі надої молока і при-

рости живої ваги худоби. З метою запровадження у своєму господарстві пе-редового досвіду Бутенко побував у Бразилії, Данії і Китаї. З Китаю привіз на-віть пристрій для знищен-ня мух (до речі, взимку він служить обігрівачем), які «обліплювали» і корів, і молокопродукти. Тепер тут, як у садибі хазяйно-витого господаря, – чисто й акуратно.

Бутенко не цурається ви-пробуваного часом. Ось, на-приклад, сьогодні дорого об-ходяться міндобрива. Олек-сій Іванович повернувся до забутих сидератів, коли зе-лена маса слугує дешевим, але ефективним добривом. Закупив каліфорнійських черв’яків, які всю органіку переробляють на добрива. Постійно одержуючи пожи-ву, поле віддячує сторицею. Як не важко, але Бутенко знаходить ринки збуту про-дукції. Тому на все в госпо-дарстві водиться копійка. А треба немало – сплачувати податки, регулярно видава-ти немалу зарплату й опла-чувати паї, розвивати соці-альну сферу.

Газифікували село, по-будували добротні дороги. Господарство утримує ФАП і пожежне депо, допомагає школі і церкві.

Гордість Олексія Івано-вича – дитсадок. За кошти ФГ зробили євроремонт, за-купили нові меблі, два су-часні газові котли, плити, холодильник, ванни, уми-вальники, санвузол тощо. Також придбали методич-ну літературу, іграшки. Ху-дожник Руслана Руданов-ська розписала стіни фраг-ментами із дитячих казок. Дошкільним навчальним закладом завідує Бутенкова невістка Світлана. Ще одна невістка Юлія – кухар у їдальні, Тетяна – у декрет-ній відпустці. З батьком і три сини, які одержали вищу аграрну освіту. Ми-кола – головний інженер, Роман – відповідальний за роботу збиральної і зерно-очисної техніки, картопля-ної галузі і будівельної бри-гади. Іван – завідуючий від-діленням господарства.

Щастя Олексія Іванови-ча – в дітях і онуках. А їх у нього п’ятеро: Софія, Анюта, Ярослава, Наташа і Сашко. У день народження хлопчи-ка дідусь посадив майже 200 яблунь – ознака продовжен-ня Бутенкового роду.

Його глава не цурається будь-якої роботи. Сідає за кермо трактора і комбай-на, сіє кукурудзу, вносить гербіциди тощо. Такі ж і сини – в батька вдалися.

Роботу кожного працюю-чого в господарстві фіксує камера відеоспостережен-ня. Відтак перевелися чар-колюби, ледацюги і несуни. Бо красти немає потреби. Заплатиш утридорога із зарплати, як і за випивку в робочий час.

Будучи головою Мен-ського районного товарис-та мисливців та рибалок, він надає йому фінансову допомогу, постачає зі сво-

го поля корми – сіно, зер-но, буряки, картоплю для підгодівлі диких звірів. Спеціальною зарубіжною технікою оснастив єгерів. За фермерські кошти для охорони мисливських угідь у малодоступних місцях за-мовляє вертоліт. Рейди з повітря допомагають боро-тися з браконьєрами.

Успішно виконується програма безоплатного за-рибнення ставків району. Тісно співпрацює з мис-ливськими господарства-ми різних форм власності. Мисливські колективи зао-хочують видачею безоплат-них ліцензій на відстріл

парнокопитних. Кожен жи-тель без проблем може по-бувати в угіддях: полювати, рибалити, збирати ягоди, гриби, лікарські рослини. «Ліс – державний і його ба-гатства для людей», – гово-рить Олексій Іванович.

Ми говоримо про єв-роремонти, євростандарти як про щось недосяжне. А воно поруч. У того ж таки Бутенка. Ось куди треба возити делегації, щоб воче-видь переконатися: можемо, якщо захочемо.

Микола КОХАНФото Івана ШУЛЬГИ

Менський район

Підприємливість

Можемо, якщо захочемоНа зорі створення фермерських господарств держава активні-

ше йшла їм назустріч. Надавала кредити з трирічною відстрочкою погашення. Директор однойменного ФГ Олексій Іванович Бутенко з Менського району кредитів не брав, обходився власними ко-штами, оскільки кожний сільськогосподарський рік закінчував з прибутками. Минулої весни пообіцяли надати пільговий. Та коли почав оформляти, то чи й до осені одержить.

№ 96 (27927)1 вересня 2009 року6

В історії Великої Вітчизняної ві-йни чимало славних вікопом-них сторінок. Одна з героїчних

і значимих – визволення України від фашистських окупантів.

Визвольний шлях був нелегким, тривалим і багатоетапним. Починав-ся він у грудні 1942 року, коли вої-ни І-ої гвардійської армії визволили перше українське село Півневку Лу-ганської області. Стрімкі наступаль-ні операції розгорнули наші війська після переможних боїв на Курській дузі. За короткий строк оволоділи Донбасом, визволили Харківську, Сумську, Чернігівську, Полтавську області, а також лівобережні райо-ни Київщини.

Масовий героїзм проявили бійці і командири Червоної Армії при фор-суванні Дніпра і звільненні столиці України – Києва.

Початок 1944 року позначив-ся новою блискучою наступаль-ною операцією в районі Корсуня-Шевченкового. Тут війська І і ІІ Українського фронтів влаштували німцям «другий Сталінград», за-мкнувши в сталеве смертельне

кільце 10 дивізій, а потім поступо-во ліквідувавши численне вороже угруповання.

Вихід до заповідного держав-ного українського кордону супро-воджували запеклі бої. Наші воїни долали шалений опір приречених гітлерівців, проявляючи при цьо-

му мужність і солдатську доблесть, справжній героїзм.

Відвага, самовідданість, вірність Батьківщині, воїнському обов’язку і нині служать, – і будуть нада-лі служити! – могутнім фактором героїко-патріотичного виховання нашої молоді.

Тих днів не померкне славаВійна котилася на захід…

Блакить і сонце.В розповні краси –Поля, діброви,Запахущі луки.Ви чуєтеДзвіночки-голоси?То йде малеча,Взявшися за руки,Даремна річВпізнати в нійсебе –Було дитинство нашеЗовсім інше:В димах тонулоНебо голубе,Од канонадиХилиталась тиша.Та зникли тіЖахливії прикметиВ той незабутнійРанок променистий,Коли протяжнаЧерга кулеметнаЗ села останніхВибила фашистів.Та чи останніх?Ген, від Подніпров’яІ до високихПолонин КарпатОсінні ранкиЗакипали кров’ю,І ми даремноЗустрічали татТакими ж табунцямивибігали,Як ось оціМалі щебетуни…А наші татаРадість поверталиТаким, як ми,І марили: «Сини».… Ще й досі їхМи із війни ждемо,Хоча й саміДавно батьками стали.То ж клянемось:Нікому не дамоПоля, діброви,Луки на поталу,Що розбуялисьВ розповні краси,Де діти йдуть,Узявшися за руки,Де чути їхДзвіночки-голоси.

Василь ЩЕРБОНОС

і ф

тснпганпдДСон

ксУ

снШУнм

РОЗПОРЯДЖЕННЯ Кабінету Міністрів України

Про заходи щодо підготовки та відзначення 65-ї річниці визволення України від фашистських загарбників

1. Утворити Організаційний комітет з підготовки та відзначення 65-ї річниці визволення України від фа-шистських загарбників і Перемоги у Великій Вітчиз-няній війні 1941-1945 років.

2. Затвердити план заходів щодо підготовки та від-значення 65-ї річниці визволення України від фашист-ських загарбників і Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.

3. Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Респу-бліки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям забезпечити виконання затвердженого цим розпорядженням плану заходів у межах відповідних видатків, передбачених у дер-жавному та місцевих бюджетах.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, об-ласним, Київській та Севастопольській міським держ-адміністраціям розробити і затвердити регіональні плани заходів щодо підготовки та відзначення 65-ї річниці визволення України від фашистських загарб-ників і Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років.

Прем’єр-міністр УкраїниЮ.ТИМОШЕНКО

* * *Урядовими заходами, зокрема, передбачено:Аналізувати стан виконання плану дій щодо поліп-

шення життєзабезпечення ветеранів війни на 2007-2010 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 р., вживати дієвих заходів для його реалізації в повному обсязі.

Забезпечити поїздки учасників Великої Вітчизняної вій ни місцями бойової слави по території України та країн СНД, згідно з досягнутими між країнами СНД домовленостями.

Забезпечити відповідно до законодавства прове-дення щорічного медичного обстеження і диспансе-ризації ветеранів війни та у разі потреби їхню госпі-талізацію в першочерговому порядку.

Розглянути під час формування місцевих бюджетів питання щодо збільшення видатків для забезпечен-ня ветеранів війни медичними препаратами. Забез-печити відповідно до законодавства першочергове безоплатне зубопротезування для ветеранів війни та одержання ними ліків за рецептами.

Вживати заходів для забезпечення житловою пло-щею відповідно до законодавства ветеранів війни, які потребують поліпшення житлових умов, проведення ремонту їхніх житлових будинків і квартир, виділен-ня ветеранам війни твердого палива та скрапленого газу. Надати ветеранам війни можливість безоплатно користуватися у день відзначення 65-ї річниці Пере-моги послугами міжнародного та міжміського теле-фонного зв’язку.

Забезпечити підготовку та проведення в населених пунктах урочистих заходів, зокрема, покладення кві-тів до меморіалів та пам’ятників, святкових концертів і зборів. Забезпечити несення почесної варти біля Ві-чного вогню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса в населених пунктах.

Організувати вручення ветеранам війни держав-них нагород, відзнак Кабінету Міністрів України, відо-мчих відзнак, відвідування ветеранів війни, які пере-бувають у госпіталях, лікарнях, інтернатних закладах системи соціального захисту, широке висвітлення в засобах масової інформації сторінок історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.

Провести у військових навчальних закладах науково-практичні конференції та семінари із за-прошенням ветеранів війни. У загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих та позашкільних на-вчальних закладах провести тематичні уроки, лекції, бесіди з історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років за участі ветеранів, екскурсії до музеїв, походи по місцях бойової слави.

Організувати виставки творів мистецтв, фотографій та плакатів воєнних років, документів та архівних ма-теріалів у музеях, мемуарної та історичної літератури в бібліотеках, проведення творчих зустрічей, концерт-них програм з виконанням пісень воєнних часів.

Забезпечити упорядження меморіалів, пам’ят ників, братських могил та інших місць поховання загиблих захисників Вітчизни, меморіальних дошок, музеїв, кімнат бойової слави.

Провести естафету пам’яті «Слава визволителям Украї ни».

Коли проЧерга кулЗ села осВибила фТа чи остГен, від ПІ до високПолонин

Гвардійський гартУ короткі хвилини фронтового затишшя

парторг зібрав роту мінометників на чер-гову політбесіду. Був він помітно зворуше-ний, надто серйозно замислений. Та й слова промовляв незвично урочисті, проникливі, чітко карбовані:

– Ми на порозі знаменної події, всього п’ятнадцять кілометрів відділяє нас від дер-жавного кордону. Факт надзвичайний. Вийде-мо на цей заповітний рубіж – рапортуватиме-мо Верховному головнокомандуванню…

Урочисто піднесений настрій парторга пе-редався і двадцятирічному наводчику Данилу Хоменку. Відчув незбагненне поки що душев-не полегшення, відійшло тривожне напру-ження, яке передувало завжди вирішальній битві, захотілось поділитися з кимось свіжим враженням. Може б черкнути солдатського «трикутника» польової пошти рідним?..

Думкою полинув до зачарованої Десни, мальовничої Лісковиці, де промайнуло не-забутнє дитинство, де рано змужнів його характер. Уже в п’ятнадцять років праце-любний і допитливий Данько стояв за то-карним (по дереву) верстатом на музичній фабриці, виготовляючи деталі до чернігів-ських інструментів. Життя видавалося ба-гатообіцяючим, безхмарним.

Та зненацька голубе небо затягнули чорні хмари віроломної війни. Прийшли окупанти в зелених мундирах встановлю-вати «новий» страхітливий порядок. Мо-лодь силоміць відправляли на примусові роботи в Німеччину.

Зі збірного пункту Данило утік. Його спіймали. Він знову дременув перед від-правкою…

Після четвертої втечі гайнув у вересочські ліси, прибився там до партизанського загону, командиром якого був Герой Радянського Со-юзу Іван Бовкун.

Справжнє бойове хрещення дістав на Дніпровських берегах, куди загін прийшов з важливим завданням – допомогти насту-паючим військам І Українського фронту форсувати Дніпро та Прип’ять, заготови-ти якомога більше човнів, плотів та інших плавзасобів… Важливу операцію парти-зани здійснювали під інтенсивним вогнем німецької правобережної оборони та не-впинних бомбових ударів юнкерсів і мес-сершмітів… Однак партизани впоралися з завданням, бодай ціною важких втрат.

На правобережному плацдармі Данило уже надійно «прописався» в діючій армії, «пе-рекваліфікувався» з партизана загону «За Бать-ківщину» в бійця 229 полку 8-ої Ямпільської дивізії 13 армії І Українського фронту. Таке освя-чення, до речі, відбулося без формальностей призовного пункту військкомату.

Партизанську зброю – трофейна ні-мецька гвинтівка – змінив на більш сучас-ну – 82-ох міліметровий міномет.

Командир мінометної роти Олексій За-бугін відразу запримітив неабиякий хист вчорашнього партизана:

– Бачу, вийде з тебе класний наводчик мінометної обслуги…

І не помилився. В стислі строки Да-нило опанував нове озброєння. Вправно і результативно «накривав» мінометним вогнем ворожі окопи, які атакувала наша

піхота, давав їй максимальну можливість для розвитку наступального пориву. Від самого Дніпра до Коростеня 229-й полк гнав без передиху деморалізованих, при-речених гітлерівських вояк.

Звільнивши Коростень, війська тимчасо-во перейшли до оборони. Німці великими си-лами контратакували, намагаючись стримати натиск і повернутись на східний вал, на який покладали немалі надії. Марно! Наші бійці на той час вже набули багатий досвід наступаль-них і оборонних операцій. Майстерно і ви-нахідливо «працював» в обороні і наводчик мінометної обслуги Данило Хоменко.

На тернистому визвольному шляху гартувався бойовий дух і жагуча воля до

перемоги молодого бійця, першого номе-ра мінометної обслуги.

Запеклі кровопролитні бої зав’я залися у важкодоступних карпатських районах. Міс-цеві жителі щиросердно ділилися корисною інформацією, розповідали про важливі об-ставини і особливості краю.

– Румуни тут більше року лаштува-ли дикунки…

Гуцули так називали окопи та плети-во земляних укріплень, що оперізували майже кожну гірську вершину та прилеглі до них підходи. Серйозно загальмували ці дикунки і просування на захід 229-го полку. Шквальний кулеметний і міномет-ний вогонь примушував залягти, не давав змоги підвести голову. Ось тоді і рішився Данило на сміливий, але й ризикований вчинок. Задумав підібратися повзком до укріпленої позиції і зустрітись віч-на-віч з її обслугою.

Німці запримітили бійця-автомат ника: за-свистіли над ним кулі, земля від розриву мін запорошувала обличчя. Проте шалений во-гонь не зупинив сміливця. Ще кілька метрів – і він, піднявшись на повний зріст, розстрі-ляв впритул вороже кулеметне гніздо. Над-вечір стратегічно значима висота Маловиця була підкорена.

А через кілька днів Данило Хоменко гордовито стояв перед вишикуваною ро-тою, приймаючи поздоровлення з заслуже-ною нагородою – орденом Слави третього ступеня. Нагорода, визнання його солдат-

ської зрілості додала наснаги в боротьбі з ненависним ворогом.

Та успіхи часто чередуються з прикріс-тю, бідою. Не розминувся з нею і Данило. В битві «зустрівся» він з ворожою кулею, яка й спровадила його на тривалий час у госпіталь.

Після одужання Данило уже не по-трапив у свій полк. Звична історія. В госпіталі його «засватали» в 70-ту гвар-дійську дивізію, сусіднього IV Україн-ського фронту, яка йшла на захід уже по чехословацькій землі. В новому се-редовищі він швидко прижився. Як і раніше залишався вірним солдатському фронтовому покликанню. З гвардійським завзяттям очищав від фашистських по-неволювачів тепер уже «чужі» європей-ські міста і села.

«Сміливого куля боїться, сміливого штик не бере…». Так колись звучала пісня з добрим солдатським гумором. Прихильно сприймав ці напівіронічні слова і Данило Хоменко. Принаймні до того злощасного травневого вечора, коли судилося йому провести свій останній бій у Великій Ві-тчизняній війні.

… Довга автоматна черга з німецько-го шмайсера пропекла груди, затьмарила свідомість. Підібрали його вночі жителі чехословацького містечка. Знекровлено-му і непритомному терміново надали не-відкладну допомогу, помістили в місцеву лікарню, оточили сердечною турботою і увагою, як і годиться солдату-визволителю землі чеської від фашистської орди. Зго-дом доставили в місто Морава Остравська у військовий госпіталь.

Рана виявилася надзвичайно тяжкою. Ворожі кулі зачепили легені, потрощили кілька ребер… Близько десяти операцій змушені провести лікарі Краківського гос-піталю, де фронтовика повертали до життя протягом майже року.

Додому він повернувся в 1946 році, коли повсюди відгриміли бої, відлунали переможні салюти. Фронтовики поступо-во вростали у мирні будні.

Данилу Степановичу не так просто було переключитися на мирне безтурбо-тне життя. Характер такий учепили йому. Та й війна ще давалася взнаки, ожива-ли глухим болем давні рани, приходили бентежні роздуми про долю фронтового побратимства.

Сердечний щем викликала незгасна пам’ять про вірних друзів і однодумців, які не повернулися з визвольного похо-ду. Односельці Іван Губар і Андрій Слю-саренко, Анатолій Андріянов з Ростова та Олександр Велігорський з Вологди, Олексій Вахрушев з Чебоксар, Ахмет Аб-дурахман з Казахстану… Всі вони запла-тили найвищу ціну за свободу і незалеж-ність Вітчизни.

Та водночас проймала Данила Степа-новича і гордість за фронтове братство, за безстрашне воїнство, з яким гварді-єць Данило Хоменко вимітав правед-ним вогнем фашистську нечисть із землі української.

Володимир САВЧЕНКО

Ніхто не забутий...За долю України, за її звіль-

нення від агресора в лавах Червоної Армії боролися з

фашизмом представники біль-ше сотні братських народів Ра-дянського Союзу. Смертю геро-їв в боях за визволення України полягло 873776 воїнів.

Світлу священну пам’ять про героїв чатують обеліски по всьому визвольному шляху. Ніх-то не забутий...

Сторінку підготувала комі-сія по роботі з ветеранами вій-ни Новозаводської районної ор-ганізації ветеранів України

ть і солдатську доблесть,

ВІЧНИЙ ВОГОНЬВІЧНИЙ ВОГОНЬБЕЗСМЕРТНОЇ БЕЗСМЕРТНОЇ ПАМ'ЯТІПАМ'ЯТІ

№ 96 (27927)1 вересня 2009 року 7

Виклики до суду

Сіль для тварин Брикетована та в мішках 50 кг, вапно,

крейда, відра оцинковані, цепи 3-кінцеві та ще 2000 найменувань будівельних та господарських товарів. Доставка.

м. Чернігів, вул. Попова, 63.Тел.: 667-366, 662-621.

ТОВ ВКП «Агро».

Співробітники Чернігівської міської лікарні № 3 висловлюють співчуття завідувачу хірур-гічного відділення Ластовцю Анатолію Воло-димировичу з приводу смерті

матері.

Чернігівська міська рада та її виконав-чий комітет глибоко сумують з приводу передчасної смерті директора комуналь-ного підприємства «Готельно-туристичний комплекс «Придеснянський» Чернігівської обласної ради

Сергія Михайловича ПРОТЧЕНКАі висловлюють щирі співчуття рідним

та близьким покійного.

ЗДАЮТЬСЯВ ОРЕНДУ

Тел.: 4-21-46, 8-050-413-18-85

офісні та складські

приміщення

Новозаводський районний суд м. Чернігова по-відомляє, що судове засідання у цивільній спра-ві за позовом Павленко Анастасії Терентіївни до Павленко Зої Миколаївни про виселення буде розглядатися 14 жовтня 2009 року о 12 год.

Відповідачу потрібно з’явитися в судове засі-дання у вказаний вище час для розгляду справи по суті (при собі мати паспорт).

У разі неявки відповідача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причину неявки, справу буде розглянуто на під-ставі наявних в матеріалах справи даних і доказів та буде прийнято заочне рішення.

Судове засідання відбудеться в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, під головуванням судді Овсієнко Ю.К. (каб. 10).

Новозаводський районний суд м. Чернігова по-

відомляє, що відкритий розгляд цивільної справи за позовом ВАТ «Банк «Демарк» до ФОП Сидоренка Віталія Віталійовича, Глобенка Сергія Петровича, Рибачука Владислава Васильовича про стягнення боргу за договором призначено до слухання на 8 вересня 2009 р. на 12 год., під головуванням судді Деркач О.Г., в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17, каб. 6 – для участі у справі як відповідач викликаються Си-доренко Віталій Віталійович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, пров. Проектний, 3), Глобенко Сергій Петрович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Заньковецької, 28/1), Рибачук Владислав Васильович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Тол-стого, 106/25).

Одночасно повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідачі вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про при-чини неявки, або причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі на-явних у ній даних чи доказів.

Деснянський районний суд м. Чернігова викли-

кає як відповідача Плюща Олександра Іванови-ча (останнє відоме місце проживання: 14000, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 31, кв. 67) для участі в цивільній справі №2-3057/09 за позовом Пилип-

ченко Юлії Володимирівни до Плюща Олександра Івановича про витребування майна з чужого не-законного володіння.

Судове засідання відбудеться 11.09.2009 р. о 9 год. у приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, пр-т Перемоги, 141, каб. 110 (Суддя Жук М.І.).

Попереджаємо, що у разі неявки в судове засі-дання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки справу буде розглянуто за вашої відсутності, за наявності доказів, що міс-тяться в матеріалах справи.

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської

області повідомляє, що судове засідання за по-зовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до Гудімової Лілії Михайлівни про стягнення боргу за кредитним договором (останнє відоме місце проживання: вул. Шевченка, 18, кв. 79, м. Ніжин Чернігівської області, 16600) призначено до розгляду на 29.09.2009 р. на 15 год. 30 хв. під головуванням судді Ковальо-вої Т.Г. у приміщенні суду за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченка, 57-а (тел. 5-19-49).

Одночасно повідомляємо, що з опублікуван-ням оголошення про виклик відповідач вважа-ється повідомленими про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причини неявки, або причину буде визна-но судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (поста-новляє заочне рішення).

У відповідності до ч. 9 ст. 74 ЦПК України Го-

роднянський районний суд викликає Вненка Олександра Степановича, зареєстрованого за адресою: Чернігівська обл., м. Городня, вул. Пере-моги, 72, кв. 5, як відповідача у цивільній справі за позовом Городнянської міської ради Чернігів-ської області до Вненка Олександра Степановича, Вненк Тетяни Григорівни та Вненк Марини Олек-сандрівни про виселення громадян з житлового приміщення без надання їм іншого.

Судове засідання відбудеться у приміщенні Городнянського районного суду 16.09.2009 р. о 14 год. Адреса суду: м. Городня, вул. Радян-ська, 67. Суддя О.Д. Березовський.

Обласна державна адміністрація глибоко сумує з приводу смерті директора комуналь-ного підприємства обласної ради «Готельно-туристичний комплекс «Придеснянський»

Сергія Михайловича ПРОТЧЕНКАта висловлює співчуття його рідним і

близьким.

Комунальне підприємство «Чернігівобл-агроліс» глибоко сумує з приводу передчасної смерті директора КП «Готельно-туристичний комплекс «Придеснянський» Чернігівської обласної ради

Сергія Михайловича ПРОТЧЕНКАі висловлює щирі співчуття рідним та

близьким покійного.

Колектив управління комунального май-на обласної ради глибоко сумує з приводу передчасної смерті директора комуналь-ного підприємства «Готельно-туристичний комплекс «Придеснянський» Чернігівської обласної ради –

Сергія Михайловича ПРОТЧЕНКАта висловлює глибоке співчуття рідним та

близьким з приводу непоправної втрати. Рано перестало битися серце досвідче-

ного керівника, доброї, чуйної та яскравої людини. Ми будемо завжди пам’ятати про Вас, нехай буде Вам пухом земля.

Надійшла сумна звістка – на 51-му році пішов з життя Сер-гій Михайлович Про-тченко.

Не стало мудрої, щедрої людини, зді-бного керівника, який свій життєвий шлях присвятив служінню рідному краю і його людям.

Сергій Михайлович Протченко народився 18 листопада 1958 року у м. Чернігів.

Закінчив Чернігів-ський філіал Київ-ського політехнічного інституту. Працював

майстром, а згодом на-чальником цеху заво-ду «Ремпобуттехніка» у м. Чернігові. З 1987 по 1995 роки – на посадах інструктора Деснян-ського райкому партії, заступника директора

ТОВ, начальника від-ділу субсидій Деснян-ського райвиконкому м. Чернігова.

З 1995 по 2009 роки обіймав посаду дирек-тора комунального під-приємства обласної ради «Готельно-туристичний комплекс «Придеснян-ський».

У пам’яті тих, хто працював поруч з Сергі-єм Михайловичем, знав його та шанував, він на-завжди залишиться та-лановитим керівником, енергійною, доброю та чуйною людиною.

Вічна йому пам’ять.

В.М.Хоменко, Н.А.Романова,

Н.В.Білоус, В.В.Приходько,

О.М.Шанойло, В.О.Ковальов, О.О.Обушний

Н О В И Н И • Н О В И Н И • Н О В И Н И • Н О В И Н И

У дзеркалі статистики

Мобільний зв’язок –кризі не по зубахУ квітні-червні компа-

нії Київстар, Україн-ський мобільний зв’язок (ТМ МТС-Україна) та Укра-їнські радіо системи (ТМ Beeline) збільшили серед-ній дохід з одного абонента порівняно з першим квар-талом нинішнього року.

Лідером за цим показ-ником став Київстар. У ІІ кварталі середній дохід з одного абонента виріс на

3 грн., нині він становить 42 грн.

Найменш від усіх на од-ному абоненті заробив Ас-теліт (ТМ Life). Його показ-ник становить, як і минуло-го кварталу, 26,8 грн.

Аналітики зазначають, що більшості операторів вдало-ся підвищити показник се-реднього доходу з одного абонента через використан-ня прихованого подорожчан-

ня. Крім того застосовували й інші бізнес-рішення: ви-лучили з продажу картки поповнення рахунку з не-великим номіналом.

Експерти прогнозують, що третій квартал буде ре-зультативнішим від дру-гого.

У «Деснянській правді» у № 94 за 27 серпня 2009 р. на стор. 18 у спів-чутті Правління облспоживспілки рідним та близьким Климок Олек-сандри Іванівни була допущена тех-нічна помилка. Треба читати: «Щиро співчуваємо рідним і близьким по-кійної. Вічна їй пам’ять».

Редакція приносить вибачення.

Пам’ятіСергія Михайловича

Протченка

Сі

Тел

ефон

рек

лам

ного

ві

дділ

у га

зети

«Д

есня

нськ

а пр

авда

» –

4-40

-07

№ 96 (27927)1 вересня 2009 рокуОстання сторінкаОстання сторінка8

•• К А Л Е Н Д А Р К А Л Е Н Д А Р •• П О Г О Д А П О Г О Д А • • К А Л Е Н Д А Р К А Л Е Н Д А Р • • П О Г О Д А П О Г О Д А ••

Співзасновники:Чернігівська обласна рада,

облдержадміністрація,первинна організаціяжурналістів редакції

•Головний редактор

Лариса МІЛОВА•

Перший заступникголовного редактора

Леся КОШЕЛЬТел. 678-200

•Відповідальний секретар

Віталій АДРУГ•

Телефони відділів редакції:суспільно-політичних питань

4-44-42, 4-22-71;економіки

4-41-36;соціальних питань

4-44-12;гуманітарної сфери

4-44-12;реклами4-40-07.

•Факс

4-21-92, 4-40-07.•

Комп’ютерний набірЛюдмила ШЕВЧЕНКО

•Комп’ютерна верстка та дизайн

Олександр БОЖОК,Ганна ЗЕВКО,

Світлана КУЗЬМЕНКО•

КоректориАльона ШЕВЧЕНКО,

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ•

Відповідальний за випускМикола БУДЛЯНСЬКИЙ

•Веб-сайт:

www.dponline.cn.ua•

Електронна пошта: despravda@ukr.net

•Реєстраційне свідоцтво

ЧГ № 230 від 10.11.2000 р.Видавець – ТОВ «Редакція

газети «Деснянська правда»•

Віддруковано в редакційно-видавничому комплексі «Деснянська правда»,

14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.

•Газета виходить

тричі на тиждень(вівторок, четвер, субота).

•Тираж тижня – 35212

•Розповсюджується

по передплаті•

Передплатні індекси:для індивідуальних передплатників –

61651,для підприємств, організацій –

94530,четверговий випуск –

94531.•

Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій.

•Відповідальність за достовірність

інформації та реклами несуть автори та рекламодавці.

Знаком позначені матеріали рекламного змісту.

•Листування

з читачами – тільки на сторінках газети.

Цими дняминародилися

1.09

Російський поет Іннокентій Аннен-ський (1856), росій-ський пись менник Андрій Платонов (1899), український політик Ігор Юхнов-ський (1925), росій-ський актор Сергій Гармаш (1958).

2.09

Російський кіно-актор Євген Леонов (1926), російський ак-тор Валентин Гафт (1935), російський ак-тор Олександр Філі-пенко (1944).

ВДЕНЬВНОЧІ 1.09 2.09 3.09

Хмарність

Опади

Температура, °C 20 ... 25 9 ... 14 23 ... 28 9 ... 14 23 ... 28Вітер (напрямок, швидкість, м/с)

Пн 5–10 Пн–Сх 5–10 Пн–Сх 5–10

Радіаційний фон, мкР/год Чернігів 11Ніжин 12 Покошичі 13 Семенівка 11Остер 13 Прилуки 13 Щорс 9

Несприятливі дні у вересні 5, 6, 13, 24

Температура води у Десні, °C 20 За даними облгідрометцентру

За релігійним календарем сьогодні – мученика Андрія Стратилата і з ним 2593-х мучеників. Святителя Питирима, єпископа Великопермського. Мучеників Тимофія, Агапія і Фекли. Донської ікони Божої Матері.

Завтра – пророка Самуїла. Мучеників Севіра і Мемнона і з ними 37-ми мучеників. Святих мучеників Лукія і Фо-тини самарянки. Святих мучеників Іліодора і Доси. День пісний.

Іменинниками будуть: сьогодні – Андрій, Тимофій, Фекла, Агапій; завтра – Самійло, Серафима, Севір.

Перша чверть 27.08Схід 6:12Захід 19:43Тривалість 13:31

– Парасолька, щоб сонце овочів не припікало і пилюка на них не осідала, – так просто пояснює за-стосування засобу від дощу гос-подар базарчика Микола Павло-вич Москаленко.

– Усе своїми руками вирощено. Ось я і кавунці виніс, – розкладає товар господар. – Ми тут щоліта удвох з дружиною пораємося.

Подружжя Миколи і Тама-ри Москаленків, вийшовши на пенсію, як стане на весні, поспі-шають з одягнутого у панцир асфальту Чернігова на росяну землю Волосківців. Це село –

батьківщина дружини Тамари Іванівни.

– Батьки дочасно залишили цей світ, – розповідає Тамара. – Мати у час війни поневірялася у Німеччині, її туди завезли як рабсилу, батько – фронтовик. З війни повернувся з кулею в грудях. Та дім поставили, мені життя дали та навчили люби-ти землю і роботу на ній. Доки молода була, приїжджала з Чернігова, допомагала, а як не стало батьків і з чоловіком на пенсію повиходили, присвятили себе селянській праці. Ви зна-

єте, яка це радість бачити, як розквітає посіяна тобою квітка, як зелено стелеться огіркове гу-диння, як на очах червоніють помідори…

– Наша дочка в Іспанію на заробітки виїхала. Там заміж вийшла і живе. Прислала на-сіння незвичайних томатів. Не вірила, що південні сорти при-живуться, врожай дадуть. А он бачите, як вродили. Хоча в нас більше десяти сортів помідорів, стільки ж огірків. У людей уже й гудиння сохне, а в нас тільки корнішончики з’явилися. А ось ці огірки ще й зацвісти не всти-гли, – показує рядочок рослин на захатті. Як ранні холоди не при-йдуть, діждемося врожаю. Ми з раннього літа і до пізньої осені з огірками.

– А кабачків у нас теж сортів п’ять, – далі веде на город жін-ка. – Баклажани є. А це ось не-звична турецька квасоля. Ще зе-лена. Сад у нас гарний. Яблука, груші. Я і квітами захоплююся. Чоловік амарант доглядає. Вель-ми цілюща рослина.

Квіти у Тамари Іванівни від традиційних чорнобривців до не-звичної оку володушки.

– А ви коли бачили фіолето-ву сальвію? До червоної звикло око, а фіолетова поруч. Правда ж, гарно?

Не можна не погодитися з гос-подаркою. Усе в неї доглянуте, у спекотний день полите.

– Заїжджайте пізніше, як хризантеми зацвітуть. Їх у мене шість видів, – припрошує до кра-си жінка.

Ще одна жінка над чимось кло-почеться у дворі.

– То кума з Москви приїхала з онукою Катюшею. Їм у нас подо-бається. Правда ж, Катю?

Дівчинка горнеться до баби Тамари і хвалиться, що вже ску-штувала кавунця, якого дід Ми-кола приніс з городу.

– Давній, як світ, сорт «Огонек» щоліта достигає. Я багато сортів перебрав, та цей універсальний, – каже Микола Павлович.

Усе виспіло, усе дозріло на го-роді Москаленків. Собі – уволю і людям пропонують. – Купляйте, без «хімії» вирощуємо. Усе сві-женьке і недороге.

Зупиняються подорожні. Діду та бабі не так виручка дорога, як лоскоче душу приємність від того, що діляться з людьми тру-дами своїми, плодами земними. І ми повезли з Волосківців черво-ну краплину серпня – кавунця з баштану Москаленків.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙФото автора

Менський район

Подорожуючим з Чернігова до Новгород-Сіверського мало трапиться сіл, де б селяни не підторговували ви-рощеним у садах і на грядках. Хтось біля двору відра з картоплею виставить, хтось з яблуками. Та чи не най-більш підприємливі жителі Волосківців, що на Менщині. Тут господарі врожаю ніби один перед одним вихваля-ються: якщо, приміром, тітка Марія вивищила на стіль-чиках не лише відра з помідорами, картоплею, яблу-ками, то сусід ті стільчики гарною рядниною накриє і додасть до овочів і фруктів кілька баночок запашного меду. Купуйте, люди добрі, важко все вирощувалося, але недорого продається.

Та один господар усіх перевершив. На круглій колоді влаштував базарчик під парасолькою. Ну як не зупини-тися і не познайомитися з вигадливим чоловіком.

Зустрічі в дорозі

Базарчик під парасолькоюБазарчик під парасолькою