ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ

МЕДИЦИНИ ТА БІОТЕХНОЛОГІЙ ІМЕНІ С.З. ҐЖИЦЬКОГО

Кафедра патологічної анатомії і гістології

Теоретичні питання до модуля №3

Патологічна анатомія тварин

1

МОДУЛЬ III

ЗМ-1: Органопатологія

Перша ступінь(А)

( включає закриті тестові завдання – одноалфавітні, одновибіркові)

1. Визначити процес: серцевий м’яз сірувато-червоний, або кольору

„вареного м’яса”, на розрізі строкатий, в’ялої консистенції:

А – інтерстиціальний міокардит; Б – гнійний міокардит;

В – кардіоскоероз; Г – альтеративний міокардит.

2. В якому напрямку збільшується орган при міогенному розширенні серця:

В – поперечному; Ж – діагональному;

Д – поздовжньому; З – поперечному і поздовжньому.

3. Гіпертрофія серця відбувається за рахунок:

Е – збільшення кількості м’язових волокон;

Є – недостатнього систолічного скорочення і накопичення в порожнинах

серця крові;

З – збільшення об’єму м’язових волокон.

4. Повне зростання серцевої сорочки з вісцеральним листком перикарду

називається:

А – синехіями; Б – тампонадою;

В – кардіоміопатією; Г – облітерацією.

5. Запалення венозної стінки визначається як:

З – флебоектазія; Є – флеболіт;

Е – флебіт; Ж – флебосклероз.

6. Який лімфаденіт спостерігається при сибірці:

А – продуктивний; В – геморагічний;

Г – гнійний; Д – серозний.

7. У яких тварин спостерігається на аортальних клапанах деляфондіозний

ендокардит:

А – ВРХ; Б – собак; Д – коней; З – овець.

8. Що означає термін «міофіброз»:

И – вогнищеве розростання сполучної тканини;

Д – серозне запалення міокарду;

А – дифузне розростання сполучної тканини;

Г – міогенне розширення серця.

9. Що розуміють під терміном „флеболіт”:

2

Д – запалення вен; А – септичне розплавлення тромбу;

Г – звапнення тромбу; В – асептичне розплавлення тромбу.

10. Яке розширення серця відповідає періоду компенсації серцевої діяльності

Ж – тоногенне; З – міогенне;

И – фізіологічне; Д – патологічне.

11. Що розуміють під терміном „періартеріїт”:

В – запалення інтими; Г – запалення адвентиції;

З – запалення медії; И – запалення всіх шарів судин.

12. Синонім варикозного розширення вен:

А – аневризма; Б – флебоектазія;

В – панфлебіт; З – ендофлебіт.

13. Який лімфаденіт спостерігається при туберкульозі:

И – серозний; Ж – геморагічний;

З – продуктивний; Е – гнійний.

14. В якому напрямку збільшується орган при тоногенному розширенні

серця:

В – поперечному; Д – поздовжному;

Ж – діагональному; З – поперечному і поздовжньому.

15. Що означає термін «кардіосклероз»:

И – вогнищеве розростання сполучної тканини;

Д – серозне запалення міокарду;

А – дифузне розростання сполучної тканини;

З – гнійне запалення міокарду;

Г – міогенне розширення серця.

16. Запалення всіх шарів венозної стінки визначається як:

А – перифлебіт; Є – ендофлебіт;

Е – панфлебіт; Ж – мезофлебіт.

17. Гіаліноз і фіброзне потовщення інтими судини визначається як:

Б – атероматоз; З – артеріокальциноз;

Е – флебоектазія; И – артеріосклероз.

18. Вогнищеве розростання сполучної тканини в місцях дистрофічних

процесів серця визначається як:

Д – альтеративний міокардит; З – серозний міокардит;

А – кардіосклероз; Ж – гнійний міокардит.

19.При виразковому ендокардиті домінують процеси:

3

З – ексудації; В – альтерації;

Г – проліферації; И – еміграції.

20. Визначте процес: селезінка збільшена, щільна, „гумоподібна”. Капсула,

трабекули, стінки судин і сполучна тканина потовщені.

И – дифузний продуктивний спленіт;

Б – гранульоматозний продуктивний спленіт;

Г – серозний спленіт;

Д – геморагічний спленіт.

21. Що розуміють під терміном „ангіт”:

Е – запалення мигдаликів; И – запалення вен;

Є – запалення судин; З – запалення артерій.

22. Який лімфаденіт спостерігається при пастерельозі:

А – продуктивний; Д – серозний;

В – геморагічний; Г – гнійний.

23. Дифузний продуктивний спленіт спостерігається при:

Г – гостро протікаючих захворюваннях;

Д – підгостро протікаючих захворюваннях;

И – хронічно протікаючих захворюваннях.

24. Запалення серцевої сорочки називають:

А – ендокардитом; Б – перикардитом;

В – міокардитом; Г – епікардитом.

25. Що розуміють під терміном „епікардит”:

А – запалення серцевої сорочки;

Д – запалення зовнішньої оболонки серця;

В – запалення внутрішньої оболонки серця;

Г – дистрофічно-некробіотичні зміни в міокарді.

26. Місцеве,обмежене, несиметричне мішковидне розширення

артеріальної судини називається:

И – аневризма; Є – флебоектазія;

Ж – флебіт; З – тромбофлебіт;

Д – варикозне розширення.

27. Бородавчатий ендокардит відноситься до:

В – парієтальних; Е – вальвулярних;

А – хордальних; Є – трабекулярних.

28. Геморагічний спленіт спостерігають при:

А – бруцельозі; Б – сибірці; В – сальмонельозі; Г – сапі.

4

29. Що означає парієтальний ендокардит:

Д – запалення ендокарду клапанів;

А – запалення сухожильних ниток ендокарду;

Е – запалення стінок ендокарду;

З – запалення трабекул ендокарду.

30. Що означає термін «ather»:

Ж – вогнищеве розростання сполучної тканини в стінках судин;

З – поява кашкоподібного жиро-білкового детриту в інтімі судин;

И – відкладання солей Са у фіброзі бляшки стінки судини;

Д – розширення просвіту стінки судини.

31. Що таке ателектаз легенів:

А – накопичення в альвеолах ексудату;

З – накопичення в альвеолах трансудату;

Г – розтягнення легеневих альвеол повітрям;

Д – застій крові в капілярах альсеол;

Б – Повна відсутність чи залишкова кількість повітря в легеневих альвеолах.

32. Якому процесу відповідає описана картина – легені спалися, темно-

червоно-синього кольору м’ясоподібної консистенції, з рівною гладкою

поверхнею розрізу, маточки тонуть у воді:

Д – вроджений тотальний атеоектаз легень;

В – вроджений вогнищевий ателектаз легень;

Г – набряк легень;

Ж – інтерстиціальна емфізема легень;

З – лобарна крупозна пневмонія.

33. Для визначення запального процесу в легенях використовують термін:

А – пневмонія; Б – ателектаз;

Г – плеврит; И – пневмоторакс.

34. Які пневмонії найчастіше зустрічаються у молодняка:

А – проліферативні; И – альтеративні;

Б – ексудативні; З – інтерстиціальні.

35. Синонім терміну фібринозна пневмонія:

Д – серозна пневмонія; А – казеозна пневмонія;

В – крупозна пневмонія; Г – проліферативна пневмонія;

И – інтерстиціальна пневмонія; З – іхорозна пневмонія.

36. Катаральна бронхопневмонія відноситься до:

Е – альтеративних; Б – казеозних;

Д – проліферативних; З – ексудативних;

И – інтерстиціальних; Г – продуктивних.

5

37. Які клітини домінують в ексудаті при гнійній пневмонії:

Ж – еритроцити; Б – нейтрофіли;

Г – тромбоцити; З – лімфоцити.

38. Що означає термін плеврит:

А – запалення легень;

И – скупчення транссудату в плевральній порожнині;

Ж – механічне пошкодження плеври;

З – запалення плеври.

39. Процес заміщення фібринозних мас в легенях на сполучну тканину

називається:

З – петрифікацією; Д – секвестрацією;

Г – організацією; И – інкапсуляцією.

40. Гнійна пневмонія відноситься до :

Е – альтеративних; Б – казеозних;

Д – проліферативних; З – ексудативних;

И – інтерстиціальних; Г – продуктивних.

41. Що означає термін “індурація”:

А – ущільнення внаслідок розростання сполучної тканини;

Д – здуття легенів; З – спадання легенів;

Б – накопичення транссудату в легенях.

42. Виберіть правильну послідовність стадій розвитку крупозної пневмонії:

А – припливу, сірої і червоної гепатизації, розрішення;

З – червоної і сірої гепатизації, припливу і розрішення;

И – припливу, червоної і сірої гепатизації, розрішення;

Д – припливу, розрішення, червоної і сірої гепатизації.

43. Що означає термін «плевропневмонія»:

А – вогнищеве запалення плеври;

З – двобічне запалення легенів;

И – скупчення ексудату в плевральній порожнині;

Б – утворення на плеврі синехій;

Г – запалення легенів і плеври.

44. Крупозна пневмонія відноситься до:

Е – альтеративних; Б – казеозних;

Д – проліферативних; З – ексудативних;

И – інтерстиціальних; Г – продуктивних.

45. Що означає термін «карніфікація легенів»:

6

А – ущільнення внаслідок розростання сполучної тканини;

Д – здуття легенів; З – спадання легенів;

Б – накопичення транссудату в легенях;

И – скупчення ексудату в плевральній порожнині.

46. Специфічні продуктивні плеврити спостерігаються при:

Е – набряку легень; З – пневмотораксі;

И – емфіземі; Ж – туберкульозі, сапі.

47. Фібринозний плеврит характеризується накопиченням в грудній

порожнині:

В – мутного ексудату з домішками сіро-білих пластівців;

З – мутного ексудату темно-червоного кольору з домішками еритроцитів;

А – ексудату коричневого чи темно-сірого кольору, неприємного запаху, з

домішками сіро-білих пластівців;

Є – прозорої рідини солом'яно- жовтого кольору.

48. Якій стадії крупозної пневмонії відповідає описана картина: легені

ущільнені, темно-червоного кольору, просвіти альвеол заповнені ексудатом

багатим фібриногеном, лейкоцитами і еритроцитами.

В – сірої гепатизації; Ж – розрішення;

Д – припливу; З – червоної гепатизації.

49. Які компенсаорні процеси супроводжують хронічну альвеолярну

емфізему легенів:

А – гіпертрофія правого передсердя;

И – спленомегалія;

З – гіпертрофія щитовидної залози;

Б – гіперплазія бронхіальних лімфовузлів;

Г – гіпертрофія правого шлуночка.

50. Геморагічна пневмонія відноситься до:

Е – альтеративних; Б – казеозних;

Д – проліферативних; З – ексудативних;

И – інтерстиціальних; Г – продуктивних.

51. Продуктивні пневмонії частіше спостерігаються при:

А – вірусних інфекціях; Б – отруєннях;

Д – інтерстиціальних нефритах; В – рахіті.

52. Що означає термін ацинозна пневмонія:

А – запалення кінцевих бронхіол і прилягаючих альвеол;

З – запалення однієї легені;

И – запалення окремих часточок легенів;

Ж – запалення однієї частки;

7

Г – вогнищеве запалення легенів.

53. Які клітини домінують в ексудаті при геморагічній пневмонії:

Ж – еритроцити; Б – нейтрофіли;

Г – тромбоцити; З – лімфоцити.

54. Який термін вживається для визначення спадання легенів:

А – пневмонія; Б – ателектаз;

Г – плеврит; И – пневмоторакс.

55. Що означає термін емфізема легенів:

Д – здуття легенів; З – спадання легенів;

Б – накопичення транссудату в легенях; А – набряк легенів;

И – скупчення ексудату в плевральній порожнині.

56. Які процеси характерні для гнильного запалення:

А накопичення в альвеолах транссудату;

И – некротичні зміни;

Д – накопичення в бронхах серозного ексудату;

Ж – випотівання фібриногену в просвіт альвеол;

З – розплавлення тканин з утворенням каверн;

В – утворення сполучнотканинних рубців.

57. Серозна пневмонія відноситься до:

Е – альтеративних; Б – казеозних;

Д – проліферативних; З – ексудативних;

И – інтерстиціальних; Г – продуктивних.

58. Яка з пневмоній характеризується стадійністю в своєму розвитку:

Д – серозна пневмонія; А – казеозна пневмонія;

В – крупозна пневмоніяпн; Г – проліферативна пневмоніяпн;

И – інтерстиціальна пневмоніяпн; З – іхорозна пневмонія.

59. Розвиток якого процесу в свиней характеризує термін «сальна

пневмонія»:

З – гострої катаральної пневмонії;

Д – хронічної катаральної бронхопневмонії;

И – геморагічної; А – гнійної;

Б – крупозної; Ж – серозної.

60. Розширення бронхів називається:

В – бронхостеноз; И – бронхофіброз;

А – бронходистрофія; З – бронхоектазія.

61. Під терміном «хімостаз» розуміють:

А – запалення жовчного міхура; В – склероз печінки;

8

Г – застій вмісту тонкого відділу кишок; И – запалення селезінки;

З – застій вмісту прямої кишки.

62. Під терміном «тифліт» розуміють запалення слизової оболонки :

А – клубової кишки; И – дванадцятипалої;

Г – голодної; З – сліпої.

63. Кишечник здутий і переповнений газами, печінка, селезінка, нирка –

анемічні; в легенях і головному мозку – гострий венозний застій:

З – динамічна непрохідність кишечника; А – перитоніт;

Ж – метеоризм кишечника; Г – тонзиліт.

64. Під терміном «езофагіт» розуміють:

Б – запалення мигдаликів; З – запалення глотки;

Ж – запалення стравоходу; Д – запалення вола.

65. Під терміном «копростаз» розуміють:

Г - застій вмісту товстого відділу кишок;

Д – застій вмісту тонкого відділу кишок;

З – застій вмісту жовчі в жовчному міхурі

А – запалення жовчного міхура;

В – склероз печінки.

66. Під терміном «єюніт» розуміють запалення:

Ж – шлунку; А – дванадцятипалої кишки;

З – ободової кишки; В – голодної;

Є – сліпої; Д – клубової.

67. При крупозному ентериті слизова:

Б – покрита значною кількістю слизу;

И – синюшна і набрякла;

Д – покрита фібрином, який важко знімається;

Ж – покрита сірими пластівцями, які легко знімаються;

Г – покрита густим ексудатом сіро-жовтого кольору.

68. При гострій застійній гіперемії кишечнику слизова:

И – почервоніла, набухла, покрита слизом;

Г – почервоніла із крововиливами;

Д – синюшна, скловидно набухла, потовщена;

Є – сірого кольору, витончена і ущільнена.

69. Консистенція печінки при цирозі:

Г – пухка; Д – дрябла;

И – щільна; А – без змін;

9

70. Під терміном «фарингіт» розуміють:

Є – запалення гортані; И – запалення мигдаликів;

З – запалення ротової порожнини; Е – запалення глотки;

71. Під терміном «дуоденіт» розуміють:

З – запалення ротової порожнини; Г – запалення гортані;

И – запалення мигдаликів; А – запалення стравоходу;

Ж – запалення дванадцятипалої кишки; Е – запалення глотки.

72. Під терміном «гастрит» розуміють запалення:

Г – гортані; З – ротової порожнини;

И – шлунку; Ж – дванадцятипалої кишки;

Е – прямої кишки; А – стравоходу.

73. При гострій застійній гіперемії шлунку слизова:

И – почервоніла, набухла, покрита слизом;

Г – почервоніла із крововиливами;

Д – синюшна, скловидно набухла, потовщена;

Є – сірого кольору, витончена і ущільнена.

74. Слизова кишечнику розрихлена, набрякла, темно-вишневого кольору з

множинними крововиливами, вміст кров’янистий:

И – гострий катаральний ентерит;

А – крупозний ентерит;

Д – геморагічний ентерит;

Ж – гостра застійна гіперемія кишечнику.

75. При якому патологічному процесі печінка зменшена, тверда, вузлувата:

Є – застійна гіперемія; И – жирова дистрофія;

Д – атрофічний цироз; З – нефросклероз;

А – гнійний гепатит; Ж – гіпертрофічний цироз.

76. Під терміном «абомазит» розуміють запалення:

Ж – запалення дванадцятипалої кишки; З – запалення сичуга;

И – запалення шлунку; Г – запалення сітки;

Е – запалення прямої кишки; Є – запалення вола.

77. Під терміном «коліт» розуміють запалення:

Г – запалення сітки; И – запалення шлунку;

Ж – запалення товстого відділу кишечника; Є – запалення вола.

Е – запалення прямої кишки; З – запалення сичуга;

78. Під терміном «ентерит» розуміють:

Е – венозний застій у кишечнику; З – запалення глотки;

Г – запалення ротової порожнини; Б – запалення мигдаликів;

10

Д – запалення слизової оболонки тонкого відділу кишечнику;

З – запалення слизової оболонки товстого відділу кишечнику;

79. Слизова оболонка шлунку витончена, ущільнена. Сірого кольору,

місцями з чорно-бурими крапками, покрита тягучим слизом:

Г – хронічний дифтеритичний гастрит; А – крупозний гастрит;

И – гострий катаральний гастрит; Д – геморагічний гастрит;

Ж – гостра застійна гіперемія кишечнику.

З – хронічний катаральний атрофічний гастрит.

80. Слизова оболонка тонкого відділу кишечнику покрита нашаруваннями

сірого кольору, які важко знімаються, залишаючи глибокі дефекти слизової

оболонки:

Г – хронічний дифтеритичний ентерит; Є продуктивний ентерит;

И – гострий катаральний гастрит; А – крупозний ентерит;

Ж – гостра застійна гіперемія кишечнику; Д – геморагічний ентерит.

81. Під цирозом печінки розуміють:

А – гостре отруєння; И – запалення паренхіми;

Ж –розростання сполучної тканини; Е –токсичну дистрофію;

Г – зернисту дистрофію; Є - запалення печінки.

82. Під терміном «інглювіт» розуміють:

Г – запалення ротової порожнини; З – запалення глотки;

Е – запалення прямої кишки; Є - запалення вола.

83. Під терміном «травматичний ретикуліт» розуміють:

А – проліферативний ретикуліт;

И – анемічний інфаркт сітки;

З – анемію або венозний застій сітки;

Д – запалення сітки викликане сторонніми тілами;

Е – наявність сторонніх тіл в сітці.

84. Запалення шлунку і тонкого відділу кишечнику визначають терміном:

А – ентероколіт; И – гастоентерит;

З– перитоніт; Б – езофагіт;

Г – тонзиліт; В – гастроентероколіт.

85. При серозному гастриті слизова:

И – почервоніла, набухла, покрита слизом;

Г – почервоніла із крововиливами;

Д – синюшна, скловидно-набухла, потовщена;

Є – сірого кольору, витончена і ущільнена.

Д – скловидно-набухла, почервоніла, іноді з крововиливами.

11

86. Печінка помітно збільшена в об’ємі, ущільнена, жовтуватого кольору,

поверхня її злегка зерниста:

Е – застійна гіперемія; Б – жирова дистрофія;

И – паренхіматозний гепатит; З – гіпертрофічний цироз;

Є – атрофічний цироз; А – біліарний цироз.

87. Під терміном «омазит» розуміють:

Г – запалення сітки; З – запалення сичуга;

И – запалення шлунку; Е – запалення книжки;

Ж – запалення товстого відділу кишечника; Є – запалення вола.

88. Слизова оболонка шлунку синюшна, скловидно-набухла і потовщена:

Г – хронічний дифтеритичний гастрит; А – крупозний гастрит;

Ж – гостра застійна гіперемія шлунку; Д – геморагічний гастрит;

89. Під терміном «ангіна» розуміють:

А – запалення мигдаликів; Г – запалення сітки;

Є – запалення мигдаликів і м’якого піднебіння; И – запалення шлунку;

90. Під терміном «проктит» розуміють:

Г – запалення сліпої кишки; З – запалення глотки;

Е – запалення прямої кишки. Б – запалення мигдаликів;

91. Нирки дещо збільшені темно-червоного з синюватим відтінком кольору.

Під мікроскопом венозні судини і капіляри розширені й переповнені кров’ю.

Визначіть патологічний процес:

З – геморагічна інфільтрація; Б – активна гіперемія;

Е – геморагічний гломерулонефрит; А – запальна гіперемія;

Ж – інтракапілярний гломерулонефрит; И – венозна гіперемія.

92. У новонародженого кошенятка права нирка у двічі зменшена в об’ємі,

щільної консистенції. На розрізі структура її стерта. Визначіть патологічний

процес:

А – атрофія нирки; Є – гіпертрофія нирки;

З – хронічний інтерстиціальний нефрит; В – некроз нирки;

Г – гіпоплазія нирки; Д – амілоїдний нефроз.

93. Що таке нефроз:

Г – запалення ниркових клубочків; З – запалення строми нирки;

В – застійна гіперемія і набряк нирки; Є – розлади кровообігу нирки;

Б – дистрофічні зміни паренхіматозних елементів нирки;

94. Захворювання нирок, що супроводжується тяжкими дистрофічними і

некробіотичними змінами епітелію канальців, а клінічно проявляється

нирковими і поза нирковими симптомами відносять до:

В – гломерулонефрозів; Д – гематогенних нефритів;

12

Є – тубулонефрозів; Б – урогенних нефритів.

95. У ниркових канальцях виражені некротичні і некробіотичні зміни

епітелію. Назвіть патологічний процес:

А – білковий нефроз; З – ліпоїдний нефроз;

И – гломерулонефроз; Є – некротичний нефроз;

96. На розтині нирки збільшені в об’ємі, жовто-сірого кольору. При

гістологічному дослідженні (фарбування Суданом - III) цитоплазма епітелію

канальців майже повністю заповнена оранжевими краплинами. Визначіть

процес:

Г – гідро пічні дистрофія епітелію канальців; Е – некротичний нефроз;

З – амілоїд ний нефроз; Б – ліпоїдний нефроз;

И – білковий нефроз; В – глмерулонефроз.

97. Де найчастіше відкладається амілоїд при амілоїдному нефрозі :

И – в епітелії звивистих канальців; Д – в клубочках;

Ж – в епітелії прямих канальців; З – в стромі кіркового шару.

98. Під мікроскопом видно, що ниркові клубочки помітно збільшені,

порожнина їх капсул розширена і заповнена ексудатом, в якому дуже мало

клітинних елементів. Сам судинний клубочок стиснутий цим блідо-рожевим

ексудатом. Визначіть процес:

Є – гнійний гломерулонефрит; А – набряк клубочків;

Е – геморагічний гломерулонефрит; В – серозний гломерулонефрит;

З – фібринозний гломерулонефрит;

И – проліферативний гломерулонефрит.

99. При гістологічному дослідженні встановлено, що ниркові клубочки

помітно збільшені, порожнина їх капсули заповнена ексудатом, в якому

велика кількість еритроцитів. Сам клубочок стиснутий цим ексудатом. Такий

ексудат часто виявляють між петлями капілярів та в канальцях. Визначіть

процес:

Є – гнійний гломерулонефрит; Г – ішемія нирки;

А – серозний гломерулонефрит;

Б – застійна гіперемія клубочків;

Д – геморагічний гломерулонефрит;

И –серозно-фібринозний гломерулонефрит.

100. Запалення строми нирки з наступним втягненням в процес усього

нефрона називають:

Б – екстра капілярний гломерулонефрит; Ж – пієлонефрит;

Д – інтракапілярний гломерулонефрит;

И – мембранозний гломерулонефрит;

Г – інтерстиціальний нефрит.

13

101. На розтині нирка дещо збільшена, під капсулою просвічуються білуваті

вогнища, що виступають над поверхнею нирки. Гістологічно в стромі органа

між канальцями і клубочками густі скупчення лімфоїдних клітин і

гістіоцитів. Визначіть процес:

Г – серозний гломерулонефрит; Є – пієлонефрит;

И – серозно-фібринозний гломерулонефрит;

Б – вогнищевий інтерстиціальний нефрит;

Ж – емболічний гнійничковий нефрит.

102. Запалення слизової оболонки матки називаємо:

А – міометрит; Д – периметрит;

И – параметрит; Б – ендометрит.

103. Що таке уроцистит:

Ж – запалення матки; Е – запалення вагіни;

В – запалення сечового міхура; Є – запалення вульви;

З – запалення жовчного міхура.

104. Запалення сечового міхура називають:

В – вагініт; А – холецистит;

И – уроцистит; Б – вульвовагініт.

105. Під терміном піометра розуміють:

А – некротичний метрит;

Б – гострий катарально-гнійний ендометрит;

Д – хронічний катаральний ендометрит;

Г – хронічний гнійний ендометрит;

106. Що таке менінгіт:

А – запалення головного мозку; Б – крововилив у мозок;

И – Запалення спинного мозку;

Д – запалення мозкових оболонок;

Г – крововилив у мозкові оболонки.

107. Що розуміємо під терміном лептоменінгіт:

Б – крововиливи у тверду мозкову оболонку;

И – крововилив у мозочок;

З – запалення м’якої мозкової оболонки;

Г – запалення головного мозку;

Є – набряк м’якої мозкової оболонки.

104. Що таке пахіменінгіт:

З – набряк головного мозку;

Б – запалення спинного мозку;

14

Ж – крововилив у мозок;

Є – запалення м’якої мозкової оболонки;

А – запалення твердої мозкової оболонки.

105. М’яка мозкова оболонка почервоніла, мутна і покрита гнійним

ексудатом. Дайте назву процесу:

Г – набряк м’якої мозкової оболонки;

Б – застійна гіперемія і набряк мозкової оболонки;

З – гнійний пахіменінгіт;

Ж – гнійний арахноїдит;

Є- гнійний лептоменінгіт.

106. Pachymeningitis purulenta – яке це запалення і якої мозкової оболонки:

Г – серозне запалення мозкової оболонки;

А – фібринозне запалення твердої мозкової оболонки;

Ж – геморагічне запалення павутинної оболонки;

В – гнійне запалення твердої мозкової оболонки;

Є – гнійне запалення м’якої мозкової оболонки.

107. М’яка мозкова оболонка червоного кольору з синюватим відтінком,

судини переповнені кров’ю і чітко виділяються на тлі півкуль головного

мозку. Дайте назву процесу:

Г – гострий серозний арахноїдит;

В- застійна гіперемія м’якої мозкової оболонки;

А – гострий фібринозний лептоменінгіт;

З – гострий геморагічний пахіменінгіт;

Б – гострий негнійний енцефаліт.

108. М’яка мозкова оболонка нерівномірно темно-червона, набрякла з

крововиливами. Під мікроскопом добре виражена гіперемія, а сама оболонка

розрихлена і просякнута серозним ексудатом багатим еритроцитами та

іншими клітинними елементами. Дайте назву процесу:

З – гострий серозний менінгіт;

Е – геморагічний арахноїдит;

А – геморагічний лептоменінгіт;

И – серозний лептоменінгіт;

Є – геморагічний пахіменінгіт.

109. Що розуміємо під терміном енцефалопатія:

А – запалення корінців спинномозкових нервів;

З – запалення головного і спинного мозку;

Г – запалення головного мозку;

Д – запалення мозку і мозкових оболонок;

И – різноманітні патологічні процеси в головному і спинному мозку, що не

пов’язані із запаленням.

15

110. До диспластичних енцефалопатій відносять:

Ж – природжені аномалії головного і спинного мозку;

А – набряк мозку;

И – сонячний удар;

Г – крововиливи в мозку різного походження;

Б – інфаркти в мозку.

111. До дисциркуляторних енцефалопатій відносять:

Б – мозкова грижа;

А – набряк мозку;

В – гіперемія і набряк мозкових оболонок;

З – дистрофічні зміни нейронів кори головного мозку;

Ж – недорозвинутий мозок.

112. Що таке диспластичні енцефалопатії:

И – застійна гіперемія головного мозку;

Є – набряк головного мозку;

В – запалення головного і спинного мозку;

А – пухлини нервової тканини;

Г – природжені аномалії головного і спинного мозку.

113. Крововиливи в головний мозок відносять до:

Є – дисциркуляторних енцефалопатій;

З – диспластичних енцефалопатій;

И – порушень розвитку головного мозку;

А – дистрофічних енцефалопатій;

Г – гідроцефалії.

114. Які процеси лежать в основі дисциркуляторних енцефалопатій:

В – дистрофічні зміни нервових клітин;

З – природжені аномалії головного мозку;

Г – атрофія нейронів кори головного мозку;

Є – гіпоплазія мозочка;

А – порушення кровообігу.

115. Що таке енцефаліт:

В – запалення головного мозку;

Ж – запалення мозкових оболонок;

И – запалення спинного мозку;

Є – запалення кісткового мозку;

А – крововилив у головний мозок.

116. Що розуміємо під терміном мієліт:

З – запалення м’якої мозкової оболонки;

16

А – запалення кісткового мозку;

В – запалення спинного мозку;

Б – запалення головного мозку;

И – запалення головного мозку і його оболонок.

117. Основною причиною негнійних енцефалітів є:

Г – травми головного мозку;

З – бактерії (стафілококи, стрептококи);

А – нейротропні віруси;

Є – крововиливи в мозок

Д – гнійні отити, гайморити.

118. Найчастіше причиною гнійного енцефаліту і мієліту є:

И – бактерії;

З – набряк мозку;

В – крововиливи в мозок;

А – органотропні віруси;

Б – нейротропні віруси.

119. Що таке поліомієліт:

Г – запалення кісткового мозку;

Ж – запалення кори головного мозку;

А – запальний процес локалізується в білій мозковій субстанції спинного

мозку;

Б – запалення локалізується у сірій мозковій речовині мозочка;

В – запалення локалізується у сірій мозковій речовині спинного мозку.

120. Що таке неврит:

Г – атрофія периферичного нерва;

Е – запалення периферичного нерва;

Б – дистрофія нейронів гангліїв;

Д – набряк сполучнотканинних оболонок нерва.

121. Що таке гангліоніт:

А – крововилив у ганглій;

З – запалення багатьох нервів;

Е – запалення гангліїв;

И – запалення нервових корінців;

Б – дистрофічні зміни нейронів.

Друга ступінь (Б)

(одноалфавітні, двовибіркові).

1. Інтерстиціальний міокардит поділяється на:

В – альтеративний; Е – фібринозний;

17

А – серозний; Є – катаральний;

И – гнійний. Б – геморагічний.

2. При серозному перикардиті:

Вміст: А – прозорий; Б – прозорий або злегка мутноватий; Ж –

світло-червоний; З – каламутний з домішками пластівців.

Поверхня перикарду: А – блискуча, волога; Ж – матова, почервоніла;

Г – блискуча, почервоніла.

3. На поверхні клапанів виявляються сіруваті, вузловаті, пухкі тромботичні

маси. Після видалення яких цілісність клапанів порушується і визначаються

виразки:

Б – ульцерозний ендокардит; В – верукозний ендокардит;

Д – вальвулярний ендокардит; З – парієтальний ендокардит.

4. При серозно-гнійному перикардиті:

Вміст: А – прозорий; Б –мутний, сіро-жовтий; Ж – світло-червоний; З –

каламутний з домішками пластівців.

Поверхня перикарду: А – блискуча, волога; Ж – матова, почервоніла, вкрита

жовто-зеленими масами; Г – блискуча, почервоніла.

5. Макроскопічні ознаки альтеративного міокардиту:

Колір: А – червоний; З – темно-вишневий; Ж – охряно-жовтий; В –

сірувато-червоний.

Консистенція: Е – щільна; Є – пружна; И – дрябла; Б – пухка.

6. Які види дилатації розрізняють:

Ж – тоногенна; З – міогенна;

И – фізіологічна; Д – патологічна;

Є – гіпертрофічна.

7. При альтеративному міокардиті в органі переважають:

А – судинні зміни;

Г – процеси розмноження клітинних елементів;

Б – зерниста і жирова дистрофія м’язових волокон;

И – розростання сполучної тканини;

Є – восковидний некроз м’язових волокон.

8. На поверхні ендокарду виявляють сіруваті фіброзні нарости у вигляді

вузликів:

В – бородавчастий ендокардит; Г – виразковий ендокардит;

А – ульцерозний ендокардит; З – верукозний ендокардит.

9. Гнійний лімфаденіт викликається:

И – вірусами; Є – стрептококами;

18

Ж – грибками; З – хламідіями;

Д – стафілококами; Е – пріонами.

10. При геморагічному спленіті:

Орган: А – збільшений; Б – не змінений; И – зменшений.

Пульпа: В – щільна; Е – розм’якшена; Є – тверда.

11. При гістологічному дослідженні в лімфатичних вузлах виявляють

розмноження фібробластів, епітеліоїдних та гігантських клітин. Який це

лімфаденіт:

И – серозний; Є – продуктивний;

Ж – гнійний; З – геморагічний;

Д – проліферативний.

12. Під терміном «панцирне серце» розуміють:

Процес: А – гострий; Б – підгострий; В – хронічний.

Запалення: Г – фібринозний перикардит; Д – серозно-гнійний перикардит;

Е – серозно-геморагічний перикардит.

13. Які види гіпертрофії серця розрізняють:

И – міогенна; Є – фізіологічна;

Ж – тоногенна; З – вроджена;

Д –набута; Г – патологічна.

14. Патологічна гіпертрофія серця розвивається при:

А – вадах клапанів; Ж – пневмоніях;

З – бронхітах; Г – артритах;

И – невритах; В – ларингітах.

15. Місцеве розширення вен визначається терміном:

И – аневризма; Є – флебоектазія;

Ж – флебіт; З – тромбофлебіт;

Д – варикозне розширення.

16. У міокарді свійських тварин часто трапляються такі дистрофії:

И – гідропічна; Є – зерниста;

Ж – гіаліново-крапельна; З – рогова;

Д –мукоїдне набухання; Г – жирова.

17. Ожиріння серця характеризується:

А – розростанням епікардіального жиру;

Ж – накопиченням жиру між пучками м’язових волокон;

З – накопиченням жиру в м’язових волокон;

Г – накопиченням жиру в паренхімі.

19

18. Гіпертрофія правого серця може бути наслідком:

И – отруєннях; З – тромбофлебітів;

Д – хронічної емфіземи легень; Ж – артритів;

Є – вад тристулкового клапана, клапанів легеневої артерії.

19. Облітеруючий ендартериїт супроводжується:

И – запаленням адвентицію;

Є – розростанням сполучної тканини;

Ж – гнійним запаленням;

З – геморагічним запаленням;

Д – організацією тромботичних мас.

20. Запалення лімфатичних судин визначається терміном:

В – лімфангіт; Г – лімфангіома;

Ж – лімфаденіт; А – лімфорагія;

З – лімфангоїт; Б – флебіт.

21. Гіперплазія лімфатичних вузлів є наслідком:

И – запалення адвентицію; Ж – лейкозу;

З – геморагічного запалення; Д – імуногенезу;

Є – розростання сполучної тканини.

22. При пасивній гіперемії лімфатичних вузлів виявляють:

Г – гіперплазія; Ж – лімфаденіт;

А – лімфорагія; З – набряк;

В – переповнення венозних судин.

23. Пігментація лімфатичних вузлів зумовлена відкладанням в них пігментів:

А – меланіну; Ж – вугільного пилу;

З – феритину; Г – лютеїну;

И – ліпохрому.

24. Спленомегалію спостерігають при:

А – аневризмі; Б – сибірці;

В – пастерельозі; Ж – венозній гіперемії;

З – інфарктах.

25. Під терміном «волосате серце» розуміють:

Б – ущільнення фібринозного ексудату;

Г – розсмоктування фібринозного ексудату;

Д – в ексудаті виявляють нейтрофільні лейкоцити;

А – відкладання на поверхні епікарду сечокислих солей;

З – ушкодження осердя стороннім тілом;

Ж – проростання ексудату сполучною тканиною.

20

26. При гідроперикарді у порожнині серцевої сорочки скупчується:

З – транссудат; Ж – ексудат;

Д – проліферат; А – набрякова рідина;

Г – згустки крові; Б – лімфа.

27. При набряку легені:

А – не спались; Д – спались;

З – зменшені в об’ємі; Г – тонуть у воді;

В – напівтонуть.

28. Ателектаз буває:

Г – бронхогенний; З – вроджений;

И – набутий; Є – гематогенний;

Д – спадковий; Е – фізіологічний.

29. При інтерстиціальній емфіземі легень спостерігається скупчення повітря:

А – в міжчасточковій сполучній тканині; И – в бронхах;

Г – в просвіті альвеол; З – під костальною плеврою;

Ж – в стромі органу; Е – в бронхіолах.

30. В яких формах проявляється гнійний плеврит:

Е – сухий плеврит; Д – розлитий плеврит;

И – окремі гнійнички; З – продуктивний плеврит.

31. Причини виникнення обтураційного ателектазу:

А – глистяна інвазія; Б – плеврит;

Г – емфізема; Д – бронхіт;

З – гемоперикард.

32. Іхорозний плеврит зустрічається як ускладнення:

А – продуктивного запалення; Д – геморагічного запалення;

З – фібринозного запалення; И – серозного запалення;

Г – гнійного запалення.

33. При пневмоніях запальні процеси розвиваються в:

Г – трахеї; Б – бронхах;

З – плеврі; Е – альвеолах;

Д – паренхімі; И – бронхіолах.

34. При фібринозному плевриті маси фібрину можуть піддаватися:

Г – секвестрації; Б – організації;

Ж – розсмоктуванню; Е – проліферації;

И – некротизації; З – інкапсуляції.

35. Причини виникнення компресійного ателектазу:

21

Б – пневмонії; З – пневмоторакс;

И – переповнення легенів повітрям; Г – бронхіт;

Ж – накопичення ексудату в грудній порожнині; Д – емфізема.

36. Ущільнення легенів внаслідок розростання сполучної тканини

називається:

З – петрифікацією; Д – секвестрацією;

Г – організацією; И – інкапсуляцією;

А – карніфікацією; Б – індурацією.

37 Фібринозний ексудат може розплавлятися і розсмоктуватися під дією:

И – базофілів; Е – еозинофілів;

З – еритроцитів; Д – нейтрофілів;

Б – протеолітичних ферментів; Ж – тромбоцитів.

38. Синоніми терміну «хронічна альвеолярна емфізема легенів»:

З – інтерстиціальна; Ж – пухирцева;

А – компенсаторна; И – вторинна;

Г – бульозна.

39. Продуктивні плеврити за походженням бувають:

Б – спадковими; З – специфічними;

Е – неспецифічними; А – первинними;

Г – вторинними.

40. У мертвонароджених тварин спостерігають ателектаз:

А – лобарний; Д – тотальний;

З – лобулярний; И – частковий;

Г – набутий; Б – вроджений.

41. Розрізняють емфізему легень:

Г – альвеолярну; З – бронхіальну;

И – гіпертрофічну; Д – інтерстиціальну;

Ж – васкулярну; А – алергічну.

42. Вроджений ателектаз легенів спостерігають:

А – у мертвонароджених; И – при гемотораксі;

Б – при отруєнні газом; З – у обезкровлених тварин;

Г – у абортованих плодів.

43. Набутий ателектаз в залежності від причин, що його викликали

поділяють:

Д – інтерстиціальний; И – обтураційний;

А – бронхіальний; З – периваскулярний;

Е – компресійний.

22

44. Синоніми гнильного запалення:

Б – гнійне; Д – фібринозне;

З – гангренозне; И – іхорозне;

В – абсцедуюче; Г – інтерстиціальне.

45. За локалізацією розрізняють плеврити:

А – обмежені; Д – розлиті;

З – специфічні; И – іхорозні;

Ж – тканинні; Г – зовнішні.

46. Утворення синехій характерно для плевритів:

А – геморагічних; Ж – іхорозних;

Д – гнійних; З – серозних;

И – фібринозних; Б – гострих.

47. Які патологічні процеси відносять до легеневих ускладнень при

фібринозній пневмонії:

А – ателектаз, емфізема; Б – карніфікація, некроз;

З – бронхіт, лімфаденіт; Ж – гангрена, нагноєння;

И – серозна та геморагічна пневмонія.

48. Які патологічні процеси відносять до поза легеневих ускладнень при

крупозній пневмонії:

А – ателектаз, емфізема; Б – карніфікація, некроз;

З – перикардит, лімфаденіт; Ж – гангрена, нагноєння;

И –дистрофія паренхіматозних органів.

49. Які пневмонії відносяться до альтеративних:

А – серозна; Б – фібринозна;

З – некротична; И – геморагічна;

Г – гангренозна; Ж – катаральна бронхопневмонія.

50 Інтерстиціальні пневмонії поділяються за локалізацією на:

А – гематогенна; Б – альвеолярна;

З – перибронхіальна; Ж – метастатична;

Д – периваскулярна; Г – інтралобулярна, інтерлобулярна.

51. Аспіраційна бронхопневмонія відноситься до:

Е – альтеративних; Б – казеозних;

Д – проліферативних; З – ексудативних;

И – інтерстиціальних; А – гангренозних.

52. У катаральному ексудаті переважають:

И – базофіли; Е – еозинофіли;

23

З – еритроцити; Д – нейтрофіли;

Ж – слиз; Г – злущений епітелій.

53. За перебігом альвеолярна емфізема буває:

А – гостра; Д –надгостра;

З – підгостра; И – хронічна;

Ж – пасивна; Б – активна.

54. За локалізацією пневмонії поділяються на:

А – лобулярні, лобарні; И – абсцедуючі, некротизуючі;

Г – ацинозні, тотальні; Д – альвеолярні;

Е – бронхіальні; Ж – мікроскопічні, макроскопічні.

55. Абсцедуюча пневмонія виникає при:

А – лімфогенній десимінації піогенними бактеріями;

Д – при інфікуванні легеневої тканини збудником фузобактеріозу;

З – гематогенній десимінації піогенними бактеріями;

И – бронхогенному інфікуванні пневмонічних ділянок;

Г – при переході запального процесу на перибронхіальну тканину.

56. Хронічна фібропластична пневмонія характеризується:

А – переважанням альтеративних змін;

З - переважанням проліферативних змін;

И - переважанням ексудативних змін;

Г – розростанням клітинних елементів сполучної тканини;

В – розростанням клітинних елементів паренхіматозної тканини;

Ж – зростанням кількості лейкоцитів.

57. При геморагічному ентериті слизова:

А – синюшна і набрякла;

Е – темно-вишневого кольору з крововиливами;

Д – набрякла, почервоніла, покрита слизом;

В – слизова і вміст кишечника кров’янисте;

Г – покрита сіро-жовтими пластівцями.

58. Висліди виразкової хвороби:

А – ерозії слизової оболонки шлунку; Б – сполучно тканинний рубець;

З – перфорація виразки і перитоніт;

И – інфаркти шлунку; Ж – цироз печінки.

59. Назвіть патологоанатомічні діагнози, при яких будуть симптоматичні

коліки:

З –аскаридоз; Б – хімостаз; Д – гостра тимпанія рубця;

Є – сибірка; А – інвагінація кишечника.

24

60. Вигляд печінки при атрофічному цирозі:

И – орган збільшений; Б – орган зменшений;

З – дряблої консистенції; А – щільної консистенції.

61. За характером ексудату гастрити бувають:

И – альтеративні; А – проліферативні;

Д – серозні, фібринозні; З – продуктивні;

Є – катаральні, геморагічні, гнійні.

62. При завороті кишок в защемленій ділянці відмічають:

Б – компресійну анемію; З – анемічний інфаркт;

Ж – застійну гіперемію і набряк; Г – гідронефроз;

И – геморагічний інфаркт.

63. Назвіть патологоанатомічні діагнози, при яких будуть: справжні коліки:

И – метеоризм кишечнику; З – пієлонефрит;

А – цироз печінки; Г – заворот кишечнику;

В – гідронефроз; Д – уролітіазис.

64. При гострому катаральному абомазиті слизова:

А – синюшна і набрякла; Ж – почервоніла і набухла;

Е – темно-вишневого кольору з крововиливами;

Д – набрякла, почервоніла, покрита великою кількістю слизистого ексудату;

В – слизова і вміст кишечника кров’янисте;

Г – покрита сіро-жовтими пластівцями.

65. Назвіть патологоанатомічні діагнози, при яких будуть: справжні коліки:

З – пієлонефрит; А – цироз печінки;

Г – копростаз; Д – гостра тимпанія рубця;

В – гідронефроз; И – спленіт.

66. Розширення рубця може бути:

Є – гостре, хронічне; Д – проліферативне;

Ж – анемічне; Г – застійне;

Б – первинне, вторинне; В – травматичне;

67. При защемленні грижі в защемленій ділянці відмічають:

Б – компресійну анемію; Г – активну гіперемію.

Ж – застійну гіперемію і набряк; З – анемічний інфаркт;

И – геморагічний інфаркт;

68. Назвіть патологоанатомічні діагнози, при яких будуть: несправжні коліки:

З – нирковокам’яна хвороба; Г – копростаз;

А – наявність холеолітів; И – спленіт;

Д – гостра тимпанія рубця; В – заворот кишок.

25

69. При інвагінації кишечника в інвагінаті відмічають:

Б – компресійну анемію; Г – активну гіперемію;

Ж – застійну гіперемію і набряк; З – анемічний інфаркт;

И – геморагічний інфаркт;

70. При хронічному катаральному гастриті слизова:

Є – витончена, ущільнена сірого кольору;

А – синюшна і набрякла;

Е – темно-вишневого кольору з крововиливами;

Д – покрита великою кількістю слизистого ексудату;

В – слизова і вміст кишечника кров’янисте;

Г – покрита сіро-жовтими пластівцями;

Ж – почервоніла і набухла.

71. При прижиттєвому розриві шлунку краї розриву:

А – гладкі; Г – анемічні;

Б – набряклі; Д – просякнуті кров’ю;

Ж –синюшні; В – незмінені.

72. Класифікація гастритів:

Б – незапального характеру: И – ацинозні, лобулярні;

З – гострі, хронічні; А – первинні, вторинні.

73. За характером ексудату ентерити бувають:

И – альтеративні; А – проліферативні;

Д – серозні, фібринозні; В – ексудативні;

Є – катаральні, геморагічні, гнійні З – продуктивні.

74. При гострому розширенні рубця відмічають:

З – гостру застійну гіперемію і набряк легень;

И – анемію головного мозку;

Є – анемію слизових оболонок;

Г – ціаноз видимих слизових оболонок.

75. Зовнішній вигляд печінки при токсичній дистрофії:

Г – синюшна; А – мозаїчна;

Б – ущільнена; З – дрябла;

И – анемічна; В – без змін.

76. Вигляд печінки при гіпертрофічному цирозі:

Г – орган збільшений; И – орган зменшений;

З – дряблої консистенції; Ж – щільної консистенції.

77. Класифікація непрохідності кишок:

А – механічна; Б – продуктивна;

26

И – динамічна, гемостатична; Г – токсична;

Ж – проліферативна; З – біліарна.

73. Закупорка кишки її містом називається:

И – метеоризм; Д – копростаз;

Ж – хімостаз; Є – тимпанія;

А – ентералгія; З – грижа.

74. Механічна непрохідність поділяєтьсяна:

Б –обтураційну; И – динамічна,

Є – гемостатична; Ж – проліферативна;

Г – токсична; З – странгуляційну.

75. Як поділяються цирози за походженням:

А – атрофічні; Б – гіпертрофічні;

З – первинні; Є – біліарні;

И – вторинні; Г – паразитарні.

76. За морфологічними ознаками виділяють дві основні групи цирозів:

А – атрофічні; Б – гіпертрофічні;

З – первинні; Є – ексудативні;

И – вторинні; Г – паренхіматозні.

77. За механізмом утворення дивертикули розрізняють:

И – пульсійні; Д – обтураційні;

А – тракційні; Є – некротичні;

З – флегмонозні.

78. Виразка шлунка може призвести до:

А – гостра шлункова кровотеча; З – загоювання;

Б – прорив (перфорація) шлунка і кровотеча у черевну порожнину;

В – рубцювання; И – ерозія.

79. Розрізняють два морфологічних типи хронічних гастритів:

А – атрофічний; Г – некротичний;

З – гангренозний; Є – альтеративний;

Д – гіпертрофічний .

80. За характером секреції соляної кислоти гастрити бувають:

А – нормацидний, гіперацидний; Г – поліацидний;

Ж – гемоацидний; И – гіпоацидний, анацидний.

81. Запалення шлунка та кишок за локалізацією і розповсюдженням

запального процесу буває:

А – дифузним і вогнищевим ;

27

Г – альтеративним і проліферативним;

З – ексудативним і продуктивним;

Є – гострим і хронічним;

Д – блискавичним і підгострим;

Б – поверхневим і глибоким.

82. За походженням, механізмом розвитку і морфологічними змінами усі

нефрити поділяють на:

А – нейрогенні; З – гетерогенні;

Ж – урогенні; Б – онкогенні;

Е – патогенні; Є – гематогенні.

83. Гнійні нефрити (пієлонефрити) виникають у наслідок проникнення

гноєтворних мікроорганізмів у нирки:

Е – аліментарно; Б – аерогенно;

И – нейрогенно; А – гематогенно;

З – урогенно; Ж – бронхогенно.

84. Залежно від переважання дистрофічних змін у клубочках чи канальцях

нефрози поділяють на:

А – паренхіматозні; Б – інтерстиціальні;

Д – кіркові; И – гломерулонефрози;

В – тубулонефрози; Є – застійні.

85. В кірковому і мозковому шарах правої нирки коня велика кількість

овально витягнутих пустот, заповнених світлою майже прозорою рідиною.

Визначіть процес і яких змін наступили у паренхімі органа:

И – серозний нефрит; Ж – абсцеси нирки;

Є – метастази, пухлини; Г – полікістоз нирки;

Б – гранульоми нирки. Д – атрофія.

86. Гнійні гематогенні нефрити найчастіше перебігають як:

Е – екстракапілярний гломерулонефрит;

И – інтракапілярний гломерулонефрит;

З – емболічний гнійничковий нефрит;

В – апостематозний нефрит;

Б – вогнищевий інтерстиціальний нефрит;

А – дифузний інтерстиціальний нефрит.

87. Нирки зменшені в об’ємі, ущільнені, мають горбкувату поверхню. Під

мікроскопом виражена проліферація клітинних елементів (лімфоцити,

гістіоцити, фібробласти) і особливо розростаються фібробласти та колагенові

волокна. Більшість клубочків, канальців атрофована. Визначіть процес і який

перебіг:

А – запалення нирок; Б – дистрофія нирок;

28

Е – амілоїдоз нирок; Д – гіаліноз нирок;

И – гострий; З – хронічний.

88. Тривала затримка відтоку сечі з ниркової миски (наслідок звуження

просвіту сечоводу) призведе до:

А – гіпертрофії нирки; Б – звуження ниркової миски;

В – розширення ниркової миски; И – склерозу нирки;

Е – атрофії мозкового шару нирки; З – некрозу паренхіми нирки.

89. На розтині молодого песика виявили, що відсутня ліва нирка, а її місце

заповнене жировою тканиною. Назвіть це явище:

Б – гіпоплазія; В – аплазія;

Г – агенезія; Е – жирова дистрофія;

Д – атрофія; Є – некроз нирки.

90. Нирки збільшені в об’ємі, жовто-сіруватого кольору. Гістологічно при

фарбуванні зрізів Суданом – III цитоплазма епітелію звивистих і прямих

канальців, а часто ще й просвіти їх заповнені оранжевими краплинками.

Визначіть процес і до яких різновидів його слід віднести:

Б – гломерулонефрит; Г – гломерулонефроз;

Е – тубулонефроз. Ж – некротичний нефроз;

И – амілоїдний нефроз; Є – ліпоїдний нефроз.

91. Слизова оболонка сечового міхура нерівномірно потовщена, ущільнена,

сіро-червонуватого кольору. Під мікроскопом розростання і потовщення

сполучно-тканинної основи слизової оболонки, інфільтрація її лімфоїдними

клітинами, гістіоцитами і фібробластами. Гіперемія слабо виражена.

Визначіть процес і його перебіг:

А – холецистит; Г – уроцистит;

И –уролітіаз; Б – нефрит;

В – гострий; Є – хронічний.

92. В задній чверті вимені корови виявлено вогнище розміром у куряче яйце,

заповнене жовтуватим, сметаноподібним ексудатом з неприємним запахом і

оточене червоним пояском. Визначіть процес і його характер:

Е – серозний мастит; А – ліпома;

В – фібринозний мастит; Є – кіста;

И – гнійне запалення; Г – абсцес.

93. Мозочок у новонародженого поросяти зменшений у декілька разів, на

розрізі структура його стерта. При гістологічному дослідженні кора мозочка

недорозвинена, дуже зменшена кількість нейронів. Назвіть процес і до якого

виду енцефалопатій відноситься:

А – запалення мозочка; Ж – гіпертрофія мозочка;

Б – дисциркуляторна енцефалопатія; З – атрофія мозочка;

29

Є – дистрофічна енцефалопатія; Д – гіпоплазія мозочка;

И – диспластична енцефалопатія.

94. У новонародженого собачки у півкулях головного мозку виявлено дрібні,

недорозвинені звивини. Визначіть процес і до яких енцефалопатій

відноситься:

И – гіпертрофія головного мозку;

Д – атрофія звивин головного мозку;

Ж – гіпоплазія звивин головного мозку;

Є – негнійний енцефаломієліт;

Г – некроз звивин головного мозку;

Е – дистрофічна енцефалопатія;

Є – диспластична енцефалопатія;

З – дисциркуляторна енцефалопатія.

95. М’яка мозкова оболонка почервоніла, мутна, просякнута жовтуватим

ексудатом. Під мікроскопом судини переповнені кров’ю та велика кількість

нейтрофільних лейкоцитів в ексудаті:

Д – Pachymeningitis purulenta; З – гнійний пахіменінгіт;

Є – Leptomeningitis purulenta; И – серозний лептоменінгіт;

Ж – фібринозний арахноїдит; В – гнійний лептоменінгіт;

А – гіперемія м’якої мозкової оболонки; Б – серозний пахіменінгіт.

96. У новонародженого лошати череп помітно збільшений. Форма мозку

змінена, мозкова субстанція анемічна, бокові шлуночки різко розширені і

заповнені великою кількістю ліквору, їх стінки потоншені, Визначіть процес:

Б – набряк головного мозку;

А – дистрофічна енцефалопатія;

З – гідроцефалія;

И – водянка головного мозку;

Ж – гіпертрофія головного мозку;

Д – кіста мозку.

97. На розтині трупа корови мозок дещо збільшений в об’ємі, поверхня

розрізу блискуча, надмірно волога. При гістологічному дослідженні мозкова

тканина розрихлена, має губчастий вигляд, а навкруги дрібних судин

виявляють транссудат. Назвіть процес і до яких енцефалопатій відноситься:

А – дистрофічна енцефалопатія; Ж – ішемія мозку;

В – водянка головного мозку; Б – гідроцефалія;

Д – диспластична енцефалопатія; Є – набряк мозку;

И – дисциркуляторна енцефалопатія; Г – серозний енцефаліт;

98. Основною причиною негнійних енцефалітів є:

Б – механічні пошкодження черепа; Ж – бактерії;

Г – нейротропні віруси; А – сонячний удар;

30

З – органотропні і пантропні віруси; Є – тепловий удар;

99. За походженням розрізняють енцефаліти:

А – гострі; Д – розсіяні;

Є – вогнищеві; Ж – дифузні;

И – первинні; В – вторинні.

100. Якщо запалення локалізується тільки у сірій мозковій речовині

головного мозку або тільки спинного мозку – дайте назву патологічним

процесам:

Д – вогнищевий енцефаліт і вогнищевий мієліт; А – поліомієліт;

Г – лейкоенцефаліт; И – лейкомієліт;

В – паненцефаліт і мієліт; Б – поліоенцефаліт.

101. За характером запальної реакції розрізняють енцефаломієліти:

З – гіпертрофічні енцефаломієліти; Ж – некротичні енцефаломієліти;

Є – фібринозні енцефаломієліти; Д – негнійні енцефаломієліти;

В – атрофічні енцефаломієліти; И – гнійні енцефаломієліти.

102. За розповсюдженням патологічного процесу енцефаломієліти поділяють

на:

Б – хронічний; И – розсіяний;

Д – вогнищевий та дифузний; А – гострий;

З – первинний; Г – вторинний;

В – негнійний; Е – гнійний.

103. При гістологічному дослідженні у головному мозку виявляють

переповнені кров’ю судини, навкруги їх периваскулярні клітинні муфти з

лімфоцитів, плазматичних та інших клітин. Реакція глії у вигляді розсіяних

невеликих вогнищ з мікрогліоцитів. В нейронах дистрофічні зміни. Назвіть

процес в мозку та визначіть його характер:

Г – некроз мозкової речовини; Е – запалення мозку;

А – гнійний енцефаліт; Ж – геморагічний енцефаліт;

И – негнійний енцефаліт; Б – менінгоенцефаліт.

104. Під мікроскопом у шийному відділі спинного мозку виявили вогнищеві

лейкоцитарні інфільтрати та дистрофічні зміни нейронів, а навкруги

кровоносних судин клітинні муфти. Назвіть патологічний процес і визначіть

його характер:

Е – менінгоенцефаліт; В – гіперемія і набряк;

Ж – запалення; Б – серозний менінгіт;

Д – гнійний мієліт; А – гнійний менінгіт.

105. Тромб закупорив невелику артерію головного мозку. Які будуть

наслідки:

31

Б – гіперемія мозку; Д – набряк мозку;

Є – місцеве недокрів’я мозку; А – атрофія мозку;

Ж – некроз тканини мозку; З – геморагічний менінгіт.

106. При негнійному енцефаліті в нервовій тканині виявили вірус. Яким

шляхом міг цей вірус потрапити в мозок:

А – аерогенно; В – контактно;

Г – механічно; Ж – гематогенно;

Є – нейрогенно; И – урогенно.

107. Що таке неврит і гангліоніт:

Д – запалення м’якої мозкової оболонки; З – запалення нерва;

В – запалення нервового вузла; Б – вакуолізація нейронів ганглія;

А – розлад кровообігу у нервовому стовбурі;

Є – гіперемія сполучнотканинної основи ганглія.

Третя ступінь (В)

( багатоалфавітні перехресні).

1. Виділяють хвороби перикарду:

1. Гемоперикард;

2. Гідроперикард;

3. Перикардит.

А – запалення осердя та зовнішньої оболонки серця;

Б – Крововиливи в серозні покрови серцевої сорочки у вигляді поодиноких

чи множинних темно-червоних плям;

В – водянка серцевої сорочки;

Г – крововилив у порожнину серцевої сорочки.

2. Перикардити бувають:

1. Серозний;

2. Фібринозний;

3. Гнійний;

4. Травматичний.

А – осердя розтягнуте і заповнене густою чи розрідженою жовтою, жовто-

сірою чи жовто-зеленою рідиною, серозна оболонка тьмяна, почервоніла, з

дрібними крововиливами;

Б – у порожнині серцевої сумки накопичується злегка мутнувата рідина,

внутрішня поверхня осердя і епікарда втрачають блиск, набряклі,

почервонілі, часто з крововиливами;

В – між осердям і діафрагмою, а також діафрагмою та сіткою виявляють

зрощення у вигляді тяжа, в якому знаходиться канал часто з стороннім тілом.

У порожнині осердя виявляють серозно-фібринозний, серозно-фібринозно-

гнійний або й гнильний ексудат;

32

Г – у порожнині серцевої сумки виявляють невелику кількість кров’янистої

рідини, епікард набряклий з множинними крововиливами, просякнутий

кров’янистою рідиною;

Д – поверхня епікарда та внутрішня поверхня осердя вкриті рихлими

сірувато-жовтими плівками, при знятті яких оголюється почервоніла й

шорстка поверхня оболонок. При затяжному процесі внаслідок організації

осердя важко відділяється; поверхня епікарду набуває ворсинчастого

вигляду.

3. Хвороби серця:

1. Дилатація серця;

2. Ожиріння;

3. Гіпертрофія.

А – серце збільшене в об’ємі з щільними і пружними стінками, стінки

помітно потовщені і не спадаються, маса серця в 3-4 рази перевищує масу

нормального органу;

Б – серце збільшене за рахунок розширення його порожнин з одночасним

потоншенням стінок;

В – у міокарді виявляють ділянки світлішого кольору, крихкої або щільної

консистенції, поверхня розрізу сухувата. Гістологічно виявляють ознаки

коагуляційного некрозу.

Г – кількість епікардіального жиру значно збільшена, спостерігають

накопичення і відкладання жиру в глибині серцевого м’яза. На розрізі

міокарда видно жовтувато-білі прошарки жирової тканини.

4. За морфологічними ознаками та характером запального процесу

розрізняють міокардити:

1. Альтеративний;

2. Серозний;

3. Гнійний;

4. Проліферативний.

А – у стромі органа виявляють вогнищеві чи більш розлиті клітинні

інфільтрати, розростання сполучної тканини, атрофію м’язових волокон,

утворення рубця на місці загиблої паренхіми;

Б – міокард сіруватого кольору, в’ялий, волокнистість дещо стерта, строма

набухла, між м'язовими волокнами виявляють клітинні інфільтрати

(нейтрофіли, гістіоцити, лімфоцити), у кардіоміоцитах слабо виражені

дистрофічні зміни;

В – міокард тьмяний, строкатий, сірувато-червоного кольору, в’ялий,

нагадує ошпарене м’ясо, на розрізі виявляють вогнища сіро-червоного , сіро-

білого чи жовтуватого кольору;

33

Г – порожнини серця збільшені в поперечному напрямі, папілярні м'язи і

хорди потовщені й згладжені, в міокарді спостерігають дистрофічні або

запальні зміни;

Д – у міокарді виявляють гнійнички різних розмірів, інфільтрацію строми

нейтрофільними лейкоцитами, дистрофічні зміни в кардіоміоцитах.

5. Основні форми ендокардитів:

1. Бородавчастий;

2. Виразковий.

А – характеризується розростанням в ендокарді волокнистої сполучної

тканини, внаслідок чого ендокард потовщується і втрачає прозорість;

Б – ендокард втрачає блиск, у ньому розвиваються дистрофічні і некротичні

зміни. На поверхні ендокарда виявляють м'які, рихлі маси фібрину, після

легкого видалення яких видно дефекти;

В – у результаті випадання й осідання тромбічних мас на клапанах чи

стінках серця виникають утворення різної величини у вигляді цвітної

капусти.

6. Залежно від локалізації патологічного процесу розрізняють флебіти:

1. Ендофлебіт;

2. Мезофлебіт;

3. Перифлебіт ;

4. Панфлебіт.

А – запалення середньої оболонки вени;

Б – запалення вени, ускладнене тромбозом;

В – запалення всіх шарів стінки вени;

Г – запалення внутрішньої оболонки вени;

Д – запалення обмежується зовнішньою оболонкою вени.

7. У судинах виявляють патологічні процеси:

1. Артеріїт;

2. Атеросклероз;

3. Аневризма;

4. Лімфангіт;

5. Тромбофлебіт.

А – хронічне захворювання метаболічного характеру, що виникає внаслідок

порушення жирового й білкового обміну і проявляється відкладанням

холестерину в інтимі судин та розростанням сполучної тканини;

Б – хронічне місцеве випинання просвіту артерій, пов’язане з порушенням

нормальної структури її стінки;

В – запалення стінки артерії;

34

Г – звуження судинного отвору;

Д – запалення вени, ускладнене тромбозом;

Е – запалення лімфатичних судин.

8. Порушення прохідності дихальних шляхів.

1. Бронхостеноз

2.Бронхоектазія

3.Деформація

4. Дивертикул

Г –закупорка бронхів;

Д – дорзовентральне сплющення трахеї;

А – розширення бронхів;

Б – звуження просвіту бронхів;

В – мішкоподібне випинання стінки трахеї.

9. Дистрофічно-некротичні процеси дихальних шляхів.

1. Локальний амілоїдоз слизової оболонки носа

2. Лейкоплакія

3.Слизиста дистрофія

4. Некрози

А – місцеве змертвіння тканин слизової оболонки.

Б – слизові оболонки яскраво червоного кольору,судини переповнені кров'ю

В – вузли щільної консистенції, сіро-білого або блідо-рожевого кольору,

поверхня розрізу гладка, воскоподібна.

Г – на слизовій оболонці носа, гортані та трахеї утворюються крихкі,

сирнисті напластування пошарової будови внаслідок анапластичної

метаплазії епітелію і його патологічної кератинізації.

Д – вогнищева гіперсекреція із зміною кількісного та якісного складу

муцину.Спостерігають переважно в старих коней в носовій перегородці.

Макроскопічно виступають напівкулясті прозорі підвищення величиною в

зерно гороха.

10. Охарактеризуйте циркуляторні розлади в дихальних шляхах.

1. Артеріальна гіперемія

2. Венозна гіперемія

3. Крововиливи

4. Набряк

А – відмічають при загальній застійній гіперемії. Слизові оболонки

особливо носа і гортані дещо набухлі, темно-червоного кольору з синюшним

відтінком.

Б – розростання сполучної тканини ,з утворенням поліпів та опухів.

35

В – часто виникають як прояв геморагічного діатезу при багатьох гострих

септичних хворобах (сепсис, сибірка, чума свиней і худоби тощо).

Г – виникає на початку розвитку запальних процесів, або при вдиханні

подразнюючих газів та аерозолів. Слизові оболонки яскраво-червоного

кольору, чітко виступає сітка капілярів, які переповнені кров’ю.

Д – спостерігають при загальних або місцевих розладах крово- і лімфообігу

та при гідремії. Трансудат нагромаджується перш за все в тих місцях, де

добре розвинута сполучна тканина підслизового шару. Вона стає

напівпрозорою, драглистою, набуває солом’яно-жовтого кольору.

11. Назвіть запалення різних відділів дихальних шляхів.

1. Риніт (rhinitis)

2. Ларингіт (laryngitis),

3. Трахеїт (tracheitis)

4. Аеросакуліт(aerosacculitis).

А – запалення гортані;

Д – запалення слизової оболонки носа;

Б – запалення повітроносних мішків;

В – запалення трахеї;

Г – запалення синусів.

12. Ателектаз легень та його класифікація.

1.Фетальний тотальний ателектаз легень

2. Фетальний вогнищевий ателектаз легень

3.Набутий компресійний ателектаз легень

4.Набутий обтураційний ателектаз легень

А – виникає внаслідок непрохідності окремих бронхів для повітря. Тканина

набуває темно синьо-червоного забарвлення, м’ясоподібної консистенції,

поверхня розрізу суха, покриті зморщеною плеврою. Кусочки легень,

занурені у воду, тонуть. Під мікроскопом стінки альвеол прилягають одна до

одної, дещо потовщені, судини заповнені кров’ю.

Б – ділянки зменшені в об’ємі, западають серед нормально розправленої

тканини легень, чітко виділяючись темно синьо-червоним забарвленням.

Тканина м’ясоподібної консистенції, характерною ознакою є те, що легені

покриті гладкою (не зморщеною) плеврою.

В – легені спавші, мають синьо-червоний колір, м’ясоподібну консистенцію

з рівною гладкою поверхнею розрізу, у воді, тонуть.

Г – найчастіше виникає від стиснення легень рідиною, яка нагромаджується

в плевральних порожнинах. Характерним є те, що ателектатичні ділянки

чітко не окреслені та бліді у зв’язку з одноразовим здавлюванням і

кровоносних судин.

36

Д – розвивається при попаданні повітря в строму органа внаслідок розриву

бронхів або альвеол. Пухирці повітря утворюють подібні до намиста суцільні

тяжі, надаючи легеневій тканині сітчастий вигляд.

13. Емфізема легень та її класифікація.

1.Гостра загальна альвеолярна емфізема легень.

2.Гостра лобулярна альвеолярна емфізема легень.

3.Хронічна альвеолярна емфізема легень.

4.Інтерстиціальна емфізема легень.

А – розвивається як компенсаторний процес у здорових легеневих

часточках, які прилягають до ателектатичних або пневмонічних ділянок.

Макроскопічно бачимо світло-рожеві або біло-сірі здуті часточки.

Б – легені збільшені, здуті, займають всю грудну порожнину, бліді,

еластичність їх понижена, при надавлюванні ямка довго розправляється. При

розрізі такі легені тріскочуть, поверхня розрізу суха, безкровна.

В – розвивається при попаданні повітря в строму органа внаслідок розриву

бронхів або альвеол. Пухирці повітря утворюють подібні до намиста суцільні

тяжі, надаючи легеневій тканині сітчастого вигляду.

Г – це зміни при яких легені знаходяться в безповітряному стані,

альвеолярні стінки багаті соковитими ембріональними клітинами.

Д – це важке захворювання, яке супроводжується легенево-серцевою

недостатністю. Повітря, що нагромаджується в альвеолах веде до атрофії і

розриву міжальвеолярних перегородок, унаслідок чого утворюються видимі

неозброєним оком міхурі, при розрізі яких чути тріск (бульозна емфізема).

14. Які дистрофічні зміни можна спостерігати в легенях?

1. Жирова дистрофія.

2. Гіаліноз сполучної тканини легень.

3. Амілоїдоз легень.

4. Меланоз легень.

5. Кальциноз легень.

А – виникає як вторинний процес. Гістологічно в стінці кровоносних судин

виявляють у вигляді тілець концентричної будови складний білково-

полісахаридний комплекс для якого характерна реакція метахромазії.

Б – найчастіше виявляють у худоби (переважно в телят) і овець.

Характеризується нагромадженням в різних ділянках організму пігменту

чорного кольору. Макроскопічно легені мають строкатий вигляд, що нагадує

рисунок шахової дошки.

В – виникає в альвеолярних, ендотеліальних та інтерстиціальних клітинах

легень при отруєннях, особливо фосфором. Гістологічно вони представлені

макрофагами, у цитоплазмі яких нагромаджуються золотисто- оранжеві

включення( при фарбуванні суданом-3).

37

Г – відкладання солей вапна в легенях. Уражені ділянки бліді і, подібно як

при емфіземі, підвищуються над нормальною легеневою тканиною, стають

щільними, погано ріжуться ножем, при цьому відчутний скрип.

Д – поява в цитоплазмі клітин однорідних краплин білкової природи.

Механізм розвитку процесу пов’язаний з резорбцією й патологічною

інфільтрацією клітин грубозернистими білками або спотвореним синтезом

білків клітиною, а також денатурацією клітинних білків.

Е – спостерігають при хронічних продуктивних процесах. У сполучнотка-

нинних розростаннях спостерігають утворення в міжклітинному середовищі

однорідних, напівпрозорих щільних РАS-позитивних мас з фібрилярного

білку, до складу якого входять глікозаміноглікани й білки сполучної тканини,

білки плазми крові, фібрин, компоненти імунних комплексів.

15. Класифікація гіперемії та анемії легень.

1. Загальна анемія легень

2. Місцева анемія легень

3. Артеріальна гіперемія

4. Гостра венозна гіперемія легень

5. Хронічна венозна гіперемія легень

А – часто виявляють в емфізематозних ділянках, при компресії легеневої

тканини ексудатом (плевтири), трансудатом (гідроторакс), повітрям

(пневмоторакс), що нагромаджуються в грудній порожнині. Легенева

тканина бліда.

Б – спостерігають при хворобах, які супроводжуються інтраваскулярним

гемолізом та гіпопластичними процесами в кровотворних органах, а також

після значних кровотеч. Легені блідо-рожеві, подібні до такої у тварин після

забою.

В – виникає при роз’їданні стінок судин або має травматичне походження.

Легенева тканина просочена кров'ю, а просвіти бронхів заповнені яскраво-

червоною пінистою рідиною.

Г – легені недостатньо спавші, дещо тістоподібної консистенції, темно-

червоного кольору з синюватим відтінком, з поверхні розрізу стікає темно-

червона кров, кусочки легень не тонуть, але значна частина їх занурена у

воду.

Д – виникає при вдиханні подразнюючих газів, дуже холодного або

гарячого повітря, при швидкому видаленні трансудату з грудної порожнини

тощо, а також спостерігають при запальних процесах. Легенева тканина має

яскраво-червоний колір, тугу консистенцію, поверхня розрізу гладка,

повнокровна. При інтенсивних надмірних фізичних навантаженнях. У деяких

випадках (напр., у скакових коней і гончих собак) може виникати розрив

судин з легеневою кровотечею (гемаптоє).

Е – виникає при вадах серця. Легені неспавші, темно-червоного кольору,

поверхня розрізу соковита, консистенція подібна до такої як у селезінки

38

(спленізація легень). Надалі розвивається гіперплазія і колагенізація

волокнистих структур, легені ущільнюються.

16. Циркуляторні розлади легень.

1. Інтравітальний (прижиттєвий) гіпостаз легень.

2. Кровотеча.

3. Гемоаспірація.

4. Інфаркти.

5. Тромбоз.

6. Емболія.

7. Набряк легень.

А – крапкові, плямисті та смугасті крововиливи в легенях як прояв

геморагічного діатезу, що характерні для багатьох гострих інфекційних

хвороб та отруєнь.

Б - виникає при забої тварин. При цьому в легенях з’являються лобулярні

або більші за розмірами яскраво-червоні ділянки, у просвіті бронхів і трахеї

зсідки крові. Міжчасточкова строма звичайно не просякнута кров’ю.

В – виявляють у тварин з серцевою недостатністю, які загинули після

важкої довготривалої агонії. У цих випадках у легенях на одній із сторін, на

якій лежала тварина нагромаджується кров і легені набувають темно-

червоного кольору, тугої консистенції, з гладкої поверхні розрізу стікає

темно-червона лакоподібна рідина.

Г – прижиттєве звертання крові в просвіті стінок судин.

Д – причини можуть бути різними, але частіше спостерігають при

ендокардитах правого серця при переломах трубчастих кісток та травмах

жирової тканини.

Е – в легенях виявляють вогнища, які мають клиноподібну форму, основою

звернуті до плеври. Уражені ділянки брудно-червоного кольору, тугої

консистенції, поверхня розрізу суха.

Є – легені неспавші, плевра гладка, напружена, консистенція органа

тістоподібна. Кусочки легень не тонуть, але значна частина їх занурена у

воду. Бронхи, трахея і навіть носові порожнини заповнені білою або рожевою

пінистою рідиною.

Ж – у просвіті альвеол і в стромі органа відмічається нагромадження

ексудату, в якому переважають еритроцити.

17. Класифікація пневмоній у залежності від локалізації та величини

уражених ділянок.

1. Ацинозна.

2. Лобулярна.

3. Лобарна.

4. Тотальна.

5. Інтерстиціальна.

6. Міліарна.

39

7. Нодозна.

А – запальне вогнище охоплює окремі часточки

Б – характеризуються розвитком запального процесу в стромі органа, тобто

у внутрічасточковій сполучній тканині стінок альвеол (інтралобулярно),

навколо бронхів (перибронхіально) і в міжчасточковій сполучній тканині

(інтерлобулярно) .

В - запальний процес розповсюджується на територію розгалуження

термінальної бронхіоли. Невеликі за розмірами (2-3 мм у діаметрі) уражені

ділянки мають неправильну форму, що нагадують листя конюшини

Г –запальне вогнище охоплює цілу частку.

Д – виникають переважно при гематогенній дисемінації збудника й характе-

ризуються появою в легенях множинних просоподібних вузликів.

Е – утворюються вузли.

Є – процес розповсюджується на всі частки лівої або правої легені.

Ж – уражується тільки частина бронхів.

18. Класифікація пневмоній за характером запального процесу.

1. Серозна пневмонія

2. Геморагічна пневмонія

3. Крупозна пневмонія

4. Катаральна бронхопневмонія

5. Гнійна пневмонія

А - уражені ділянки легень збільшені, дряблуватої консистенції, темно-

вишневого забарвлення, з поверхні розрізу стікає каламутна кров’яниста

рідина, при зануренні у воду кусочки з них тонуть, відмічається

нагромадження ексудату, в якому переважають еритроцити.

Б – макроскопічно характеризується синьо-червоним забарвленням

уражених часточок. Вони збільшенні в об’ємі, дещо виступають над

поверхнею сусідніх ділянок і мають ущільнену консистенцію. Поверхня

розрізу пневмонічних вогнищ гладка, волога, при надавлюванні з неї стікає

каламутна червонувата рідина, а з бронхів видавлюється білувато-сіра тягуча

слизиста маса, кусочки з уражених ділянок, занурені у воду, тонуть.

В – макроскопічно уражені ділянки легень не спавші, пружної консистенції,

червоного кольору; плевра гладка, набрякла, склоподібна. З поверхні розрізу

стікає рідка, дещо каламутна червонувата рідина.

Г – проявляється утворенням абсцесів різної величини або розвивається

дифузно як ускладнення катаральної бронхопневмонії. Характеризується

переважанням в ексудаті лейкоцитів.

Д – перебігає гостро й характеризується виділенням із судин ексудату,

багатого фібриногеном, який в порожнині альвеол та дрібних бронхів

перетворюється у фібрин.

Ж – макроскопічно легені ущільненні, з поверхні строкаті. Плевра місцями

почервонівша, шорстка. На розрізі виявляють різні за формою й величиною,

40

сіро-білого, жовто-сірого кольору крихкі осередки, або брудно-зелені

вогнища з рідким смердючим вмістом.

19. Морфогенез фібринозної пневмонії.

1. Стадія приливу.

2. Стадія червоної гепатизації.

3. Стадія сірої гепатизації.

4. Стадія розв’язання.

А – легені збільшені, здуті, займають всю грудну клітку, блідо- рожевого

кольору, еластичність їх понижена, консистенція пухка, при натискуванні

ямка довго розправляється. При розрізі чути крепітацію, поверхня розрізу

суха, безкровна, а кусочки легень занурені у воду плавають на її поверхні.

Б – характеризується значним діапедезом еритроцитів і виділенням із судин

ексудату, багатого фібриногеном, який в просвіті альвеол і бронхіол

перетворюється у фібрин. Уражені ділянки легень темно-вишневого або

темно-коричневого кольору, за щільністю вони нагадують печінку.

В – проявляється запальною гіперемією легеневої тканини й виділенням у

просвіт альвеол серозного ексудату. Макроскопічно уражені ділянки мають

темно-червоне забарвлення, дещо ущільнену консистенцію, а з поверхні

розрізу стікає червонувата рідина.

Г – макроскопічно уражені ділянки анемічні, збільшенні в об’ємі, щільної

консистенції, поверхня розрізу суха. Під мікроскопом альвеоли заповнені

густою сіткою фібрину й великою кількістю лейкоцитів.

Д – характеризується тим, що фібринозний ексудат під дією

протеолітичних ферментів лейкоцитів розріджується й розсмоктується

лімфатичними судинами, а частково виділяється з мокротинням.

20. Легеневі ускладнення при крупозній пневмонії.

1. Карніфікація легень.

2. Некрози.

3. Гангрена.

4. Нагноєння.

А – можуть виникати від безпосередньої дії бактерій та їх токсинів на

гепатизовану легеневу тканину, або розвиваються вони внаслідок тромбозу

кровоносних судин. Вогнища оточені сро-білуватою демаркаційною зоною з

поліморфно клітинних нейтрофілів.

Б – характеризується організацією ексудату альвеол, тобто заміщенням

фібрину молодою багатою судинами сполучною тканиною, в результаті чого

пневмонічні ділянки за кольором і консистенцією нагадують м’ясо.

В – значне нагромадження лейкоцитів призводить до розплавлення тканин

з появою жовтувато-зелених фокусів. При злитті їх утворюються більш

великі, нерідко інкапсульовані осередки.

41

Г – розвивається при попаданні в некротизовану легеневу тканину гнильних

мікроорганізмів. Уражена тканина перетворюється в марку смердючу

брудно-коричневу масу.

Д – уражені частки легень з поверхні горбисті, сіруватого кольору,

нагадують підшлункову залозу. На розрізі зернисті, чітко виступають стінки

бронхів і потовщений інтерстицій. З просвіту бронхів видавлюється густа

білувата тягуча маса.

21. Морфологічна характеристика пневмоній при яких переважають процеси

альтерації.

1. Метастатична некротична пневмонія

2. Некротична бронхопневмонія

3. Аспіраційна (гангренозна) бронхопневмонія

4. Вторинна гангренозна бронхопневмонія

5. Гематогенна гангренозна пневмонія

6. Посттравматична гангренозна пневмонія

А – виникає первинно при попаданні в повітроносні шляхи сторонніх тіл.

Макроскопічно легені ущільненні, з поверхні строкаті. Плевра місцями

почервонівша, шорстка. На розрізі виявляють різні за формою й величиною,

сіро-білого, жовто-сірого кольору крихкі осередки, або брудно-зелені

вогнища з рідким смердючим вмістом.

Б – супроводжується змертвінням тканин. Під дією гнильних мікроорганіз-

мів, які знаходяться в дихальних шляхах, або попадають з повітрям, мертва

тканина розплавляється і перетворюється в брудно-сіру або брудно-зелену

мазку рідину неприємного запаху.

В – виникає тоді, коли в легені заносяться емболи, інфіковані гнійно-

гнильною мікрофлорою.

Г – звичайно спостерігають у худоби при травматичному ретикуло-

перикардиті, має затяжний характер з утворенням у легеневій тканині

хронічних гнійно-іхорозних процесів за ходом міграції стороннього тіла.

Д - розвивається при аерогенному зараженні. Виникає некротичний бронхіт

і перибронхіт з переходом процесу на респіраторну тканину. Аерогенна

некробактеріозна інфекція нерідко виступає як ускладнюючий фактор при

інших пневмоніях.

Е – макроскопічно в легенях знаходять поодинокі або множинні різні за

розмірами осередки. Вони мають неправильно кулясту або овальну форму і

розташовані переважно під плеврою. Плевра над осередками матова, шорстка

з нашаруванням фібрину. На розрізі некротичні осередки сіро-жовтуватого

кольору, сухі, сироподібної консистенції.

Є – легені збільшені, здуті, займають всю грудну клітку, блідо- рожевого

кольору, еластичність їх понижена, консистенція пухка, при натискуванні

ямка довго розправляється. При розрізі чути крепітацію, поверхня розрізу

суха, безкровна, а кусочки легень занурені у воду плавають на її поверхні.

42

22. Як поділяють інтерстиціальні пневмонії в залежності від локалізації

запального процесу?

1. Перибронхіальна інтерстиціальна пневмонія

2. Інтралобулярна інтерстиціальна пневмонія

3. Інтерлобулярна інтерстиціальна пневмонія

А – розвивається з перибронхіолітів при наростаючій інфільтрації

інтерстицію стінок альвеол лімфоцитами, плазмоцитами й гістіоцитами.

Стінка альвеол потовщується, капіляри здавлюються, просвіт альвеол

звужується.

Б – часто спостерігають при переході запального процесу з плеври на

міжчасточкову сполучну тканину.

В – розвивається з бронхітів і бронхіолітів при переході запального процесу

на навколобронхіальну тканину.

Г – окремі частки легень ущільнені, відносно легко рвуться, з поверхні

строкаті. На розрізі уражена тканина має вигляд мармуру: яскраво червоні

ділянки чергуються з темно-червоними або сіро-жовтими. Міжчасточкова

сполучна тканина розширена, запально набрякла. Має вигляд сіро-білих

ніздрювато-пористих тяжів. Кусочки легень тонуть у воді.

23. Який сторонній вміст спостерігають у торакальній порожнині і якими

термінами визначають ці процеси?

1. Пневмоторакс

2. Гемоторакс

3. Гідроторакс

4. Хілоторакс

А – нагромадження трансудату в плевральних порожнинах.

Б – це нагромадження лімфи в грудній порожнині, яке звичайно має

травматичне походження.

В – попадання повітря в плевральну порожнину.

Г – виникає при розриві інтеркостальних артерій, при розриві легень або

аорти і характеризується виходом крові в грудну порожнину.

Д - виникає при прориві субплевральних абсцесів у грудну порожнину, або

при перфоративних ранах грудної клітки; може мати і гематогенне

походження при піємії.

24. Ексудативні плеврити та їх характеристика.

1. Серозний плеврит

2. Фібринозний плеврит

3. Геморагічний плеврит

4. Гнійний плеврит

5. Іхорозний плеврит

43

А – характеризується нагромадженням у грудній порожнині сірувато-

жовтого мутного ексудату з пластівцям, плевра покрита плівками, які легко

знімаються.

Б – виникає при прориві субплевральних абсцесів у грудну порожнину.

В – найчастіше виявляють при попаданні гнильної мікрофлори в грудну

порожнину.

Г – у грудній порожнині виявляють різну кількість солом’яно-жовтої дещо

каламутної водянистої рідини. Плевра тьмяна, почервоніла, місцями шорстка

з поодинокими крововиливами.

Д – нагромадження лімфи в грудній порожнині, що звичайно має

травматичне походження.

Є – в грудній порожнині нагромаджується ексудат у якому багато

еритроцитів. Він мутний, має темно-червоний колір, плевра тьмяна,

червоного кольору з множинними крововиливами.

25. Макроскопічна діагностика патологічних процесів у легенях.

1. Гостра застійна (венозна) гіперемія легень

2. Лобарна геморагічна пневмонія

3. Набряк легень

4. Вроджений тотальний ателектаз легень

А – легені напівспавші, темно-червоного кольору з синюшним відтінком,

консистенція дещо тістувата. На розрізі легенева тканина темно-червоного

кольору, з поверхні розрізу стікає темно-червона рідина.

Б – легені неспавші, плевра гладенька, напружена, легенева тканина

тістуватої консистенції, рожевого кольору. З поверхні розрізу стікає або

видавлюється біла піниста рідина. Кусочки легеневої тканини у воду

занурюються, але не тонуть.

В – уражені ділянки легень збільшені, дряблуватої консистенції, темно-

вишневого забарвлення, при зануренні у воду кусочки з них тонуть.

Альвеоли розширені й заповнені ексудатом з переважанням еритроцитів.

Г – легенева тканина ущільнена, поверхня нерівномірно зафарбована.

Плевра місцями почервоніла, шорстка. На розрізі виявляють багато сіро-

рожевих осередків нерідко з брудно-зеленуватим мазким смердючим

вмістом. Тканина між окремими осередками ущільнена, червоного кольору.

Д – легені спавші, синьо-червоного кольору, м’ясоподібної консистенції з

рівною гладкою поверхнею розрізу. Кусочки легень у воді тонуть.

26. Гістологічна характеристика деяких патологічних процесів у легенях.

1. Гостра застійна (венозна) гіперемія легень.

2. Лобарна геморагічна пневмонія.

3. Набряк легень.

4. Вроджений тотальний ателектаз легень.

44

А – капіляри і вени розширені, переповнені еритроцитами, у просвіті

окремих альвеол виявляється рожева гомогенна рідина.

Б – під мікроскопом виявляють безструктурні осередки з колоніями

мікробів, оточені лейкоцитарно-гістіоцитарним інфільтратом. Процес

починається з стінок бронхів і розповсюджується на навколишню легеневу

тканину.

В – альвеолярні стінки близько розташовані один до одного, альвеоли

мають вигляд щілин, які вистелені кубічним епітелієм.

Г – альвеоли заповнені однорідною рожевого кольору рідиною. Між-

часточкова сполучна тканина розширена, волокна її розсунуті транссудатом.

Д – під мікроскопом відмічають виражену гіперемію, набряк строми та

периваскулярні й перибронхіальні крововиливи. Альвеоли розширені і

переважано заповнені еритроцитами, поміж якими виявляють окремі

десквамовані клітини респіраторного епітелію, лейкоцити, макрофаги.

27. Морфологічна характеристика патологічних процесів у грудній

порожнині.

1. Хілоторакс

2. Гемоторакс

3. Геморагічний плеврит

4. Дифузний фібринозний плеврит

А – у грудній порожнині знаходиться значна кількість мутної сірувато-бурої

рідини з домішками сіро-білих пластівців. Серозні листки під пластівцями

червонуватого кольору, шорсткі.

Б – у грудній порожнині знаходиться брудно-сіра, мутна, неприємного

запаху рідина з пластівцями фібрину. Плевра тьмяна, шорстка, покрита

брудно-коричневими нашаруваннями, при знятті яких оголюється інтенсивно

червона поверхня.

В – нагромадження в грудній порожнині солом’яно-жовтої напівпрозорої

тягучої рідини, що звичайно має травматичне походження.

Г – в грудній порожнині нагромаджується мутна темно-червоного кольору

рідина без зсідків крові, плевра тьмяна, червоного кольору з множинними

крововиливами.

Д – виникає при розриві інтеркостальних артерій, при розриві легень або

аорти. В грудній порожнині виявляють темно-червону рідину із рихлими

звертками вишневого кольору. Плевра гладка, прозора.

28. До хвороб органів ротової порожнини відносять:

1. Стоматит;

2. Гінгівіт;

3. Глосит;

4. Хейліт.

А – запалення язика;

45

Б – запалення слизової оболонки ротової порожнини;

В – запалення твердого піднебіння;

Г – запалення слизової оболонки ясен;

Д – запалення губ.

29. Розрізняють цирози печінки:

1. Атрофічний;

2. Гіпертрофічний;

3. Біліарний.

А – печінка горбиста, шороховата, щільної консистенції, жовтого кольору з

зеленим відтінком. Жовчні протоки розширені, переповнені жовчю, оточені

сполучною тканиною;

Б – дистрофічні та некротичні зміни в гепатоцитах, інфільтрація строми

клітинними елементами. Печінка в’ялої консистенції;

В – печінка збільшена, щільної консистенції, виявляють розростання

сполучної тканин всередині печінкових часточок і між ними;

Г – орган зменшений, щільний, сполучна тканина розростається навколо

печінкових часточок.

30. Механічна странгуляційна непрохідність включає:

1. Заворот кишок;

2. Інвагінацію;

3. Грижі.

А – вихід із черевної порожнини петель кишок через анатомічний чи

патологічний отвір із збереженням очеревини;

Б – поворот петель кишок навколо брижі;

В – патологія, що виникає при тромбозі чи емболії артерій брижі;

Г – розвивається внаслідок входження однієї частини тонкої кишки в

просвіт іншої її частини.

31. Хвороби печінки:

1. Гепатит;

2. Гепатоз;

3. Цироз.

А – запалення печінки, характеризується дистрофічними і некробіотичними

змінами паренхіми та клітинною інфільтрацією строми;

Б – виникає внаслідок дистрофічно-некробіотичних змін, проліферативного

запалення, характеризується розростанням сполучної тканини і деформацією

органа;

46

В – характеризується дистрофією та некрозом гепатоцитів. Орган в’ялої

консистенції, на коричневому фоні виявляють сіруваті, жовті та темно-

червоні ділянки;

Г – запалення фіброзної капсули печінки.

32. Вади розвитку нирок:

1. Аплазія (агенезія)

2. Гіпоплазія

3. Полікістоз

4. Подвоєння (видовження)

А – наявність поодиноких і множинних кіст, різної величини і форми, які

заповнені світлою рідиною, рідше колоїдною масою. Причиною є порушення

у ембріогенезі нормального зв’язку між системою, яка продукує сечу

(нефроном) – розвивається з нефрогенної тканини та системою, що її

відводить (збірною трубочкою) – розвивається з виросту мезонефральної

протоки. При їх неспівпадінні (у нормі зв’язуюча частина дистального

канальця з’єднується з збірною трубочкою) порушується відведення сечі, її

застій та утворення кістозних порожнин.

Б – відсутність однієї нирки, а також судин які живлять дану нирку та

сечоводу. Наявна нирка, як правило, компенсаторно гіпертрофована (маса її

може бути більшою у два рази порівняно з нормою).

В – нирка меншого об’єму ніж у нормі, дещо ущільнена, поверхня

здебільшого гладка, архітектоніка збережена, ниркова артерія та сечовід

наявні, проте вони мають незначний об’єм (відповідають величині органа).

Г – нирки ззовні збільшені об’ємі, на розрізі ниркова миска переповнена

сечею, паренхіма нирки зменшена в об’ємі, атрофована.

Д – нирка збільшена, видовжена, має дві окремі ниркові миски, які не

з’єднані між собою і два сечоводи. Поверхня гладка, часто містить борозну,

яка розмежовує орган на дві частини, кровообіг і лімфообіг яких є

розмежованим.

33. Зміщення (дистопія) нирок буває:

1. Природжена

2. Набута

А – виникає унаслідок тиску на нирки рубця (у жуйних), новоутворень

тощо. У м'ясоїдних зустрічається унаслідок слабкої фіксації нирок до хребта

унаслідок чого вони можуть зміщуватись під тиском оточуючих їх органів.

Б – характеризується наявністю у нирках поодиноких і множинних кіст,

різної величини і форми, які здебільшого заповнені світлою рідиною.

В – виникає унаслідок порушення розвитку і переміщення нирок під час

ембріонального періоду.

34. Розлади кровообігу у нирках:

47

1. Застійна гіперемія.

2. Артеріальна гіперемія.

3. Інфаркти.

4. Анемія.

5. Крововиливи.

А – здебільшого розвивається як прояв гострого запального процесу. Нирки

збільшені, темно-червоного кольору, набухлі, з поверхні розрізу стікає кров.

Б – зумовлена загальними розладами кровообігу (серцево-судинна

недостатність, шок, колапс) або місцевими факторами (тромбоз ниркових

вен, затруднений відтік крові при підвищеному тиску в черевній порожнині

при асциті, розвитку пухлини). Перебіг процесу гострий або хронічний. За

гострого перебігу нирки збільшені в об’ємі, дещо ущільнені, темно-

червоного кольору, особливо мозкова речовина та межа між кірковою і

мозковою речовинами. При вираженому процесі може завершитись

застійним інфарктом. При хронічному перебігу спостерігаюься атрофія

паренхіми та склеротичні зміни у органі.

В – пов’язана з розвитком загальної анемії або виникає як місцевий процес

при склерозі, гіалінозі, запальних змінах у артеріальних судинах, рідше при

тромбоемболії (якщо розміри емболів незначні). Нирки бліді, відзначається

запустіння судин.

Г – бувають дрібні: крапкові і плямисті (напр. при бешисі, класичній чумі,

лептоспірозі тощо), які можуть локалізуватись під капсулою та у товщі

паренхіми; значних розмірів – гематоми, які можуть локалізуватись в

паренхімі, під волокнистою себто фіброзною капсулою та під жировою

капсулою (параренальні гематоми).

Д – характеризується відкладанням у стінки судин напівпрозорих гіаліновий

мас.

Е – характеризується змертвінням тканин унаслідок стійкого припинення

кровопостачання. Виникають унаслідок емболії і тромбозу ниркових артерій

і за зовнішнім виглядом поділяються на анемічні, геморагічні, анемічні з

геморагічним обідком. Окрім цього, тотальний некроз кіркової речовини

може траплятись при значних травматичних ушкодженнях особливо у

ділянці тазових кінцівок, унаслідок чого спостерігається спазм ниркових

артерій та шунтування ниркового кровообігу.

35. Види нефрозів:

1. Гломерулонефроз.

2. Тубулонефроз.

А – патологічний процес характеризується розвитком дистрофічних змін в

епітелії канальців.

Б – патологічний процес характеризується розвитком дистрофічних змін в

стромі органа.

48

В – патологічний процес характеризується розвитком дистрофічних змін в

ниркових тільцях.

36. Види гломерулонефрозів:

1. Гіаліноз судин клубочка

2. Амілоїдний гломерулонефроз

А – характеризується накопиченням у міжканальцевій сполучній тканині

глюкопротеїдів та розмноженням у таких ділянках фібробластів.

Б – характеризується потовщенням капілярів клубочка їх гомогенізацією

(унаслідок нагромадження гіаліноподібних речовин), ущільненням,

звуженням просвіту. Клубочки при цьому збільшуються але кількість клітин

в них помітно зменшується.

В – характеризується первинним ураженням клубочків, де амілоїд відкла-

дається в мезангіумі та капілярних петлях. У подальшому амілоїдні маси

відкладаються під базальними базальні мембрани капсули клубочків,

звивистих канальців, а також у стінках судин стромальних судин.

37. Види тубулонефрозів:

1. Білковий

2. Ліпоїдний

3. Некротичний

А – характеризується дифузним розмноженням в інтерстиції лімфоїдних

клітин та фібробластів, з подальшим розростанням сполучної тканини.

Б – характеризується некробіотичними і некротичними змінами епітелію

ниркових канальців. Процес гострий і виникає найчастіше при отруєннях

солями важких металів (ртуть, свинець, вісмут, хром, уран) і тяжких

анаеробних інфекціях (анаеробна ентеротоксемія, брадзот овець), а також

внаслідок ішемії кіркової речовини, зумовленої порушенням ниркової

гемодинаміки, що трапляється при шоковому стані (сильні травматичні

пошкодження, опіки тощо).

В – характеризується жировою дистрофією і некробіозом епітелію

канальців. Спостерігають при інфекційних захворюваннях, мікотоксикозах,

отруєннях (напр., фосфором, миш’яком, чотирихлористим вуглецем), кетозах

тощо.

Г – характеризується розвитком в епітелії канальців дистрофічних змін

(зерниста, гіаліново-крапельна, вакуольна дистрофії). Виникає унаслідок

інтоксикацій, розвитку інфекційних хвороб, нефротичному синдромі тощо.

38. Види нефритів:

1. Гематогенні (низхідні).

2. Урогенні (висхідні).

49

А – характеризується поширенням запального процесу з сечостатевих

шляхів. Розвивається, у сільськогосподарських тварин як ускладнення

гнійного уретриту, циститу, вагініту тощо. Цьому сприяють різноманітні

порушення відтоку сечі – камені, стриктури, пухлини (застійна сеча є добрим

середовищем для розмноження мікроорганізмів) у сечовідвідних органах та

виникнення рефлюксів (зворотнього току сечі). Унаслідок цього розвивається

гнійне запалення ниркової миски (пієліт), у паренхімі нирок формуються

мікро та макроабсцеси або вогнища гнійного розм’якшення, більш виражені

у мозковій речовині, що зменшуються у розмірах у напрямку кіркової

речовини (гнійний пієлонефрит).

Б – в основі патогенетичного механізму виникнення і поширення є

гематогенний шлях. Ураження (зміни запального характеру) є найбільш

вираженими у кірковій речовині нирок.

В – виникають при різних затрудненнях відтоку крові (хвороби серця,

легень, здавлювання ниркової вени пухлиною тощо). При цьому, нирки дещо

збільшені, пружні, повнокровні, темно-червоного з синюватим відтінком

кольору.

39. Види гематогенних (низхідних) нефритів:

1. Гнійні

2. Негнійні

А – характеризується утворенням в паренхімі нирок кістозних порожнин,

здебільшого заповнених заповнених прозорою рідиною. Виникнення цього

процесу є наслідком порушень ембріогенезу, коли не сформувалось

нормального зв’язку між системою, яка продукує сечу та системою, що її

відводить.

Б – виникають внаслідок проникнення гноєтворних мікроорганізмів

крововоносними судинами у нирки. Характеризується утворенням гнійних

вогнищ різного розміру, які локалізуються здебільшого у кірковій речовині

нирок.

В – характеризуються виникненням у нирках запальних змін ексудативного

(серозного, серозно-фібринозного або геморагічного) або продуктивного

характеру.

40. Види негнійних гематогенних нефритів:

1. Гломерулонефрити

2. Тубуло-інтерстиціальні

А – характеризується переважанням запальних змін продуктивного

характеру у стромі органа, з ураженням канальцевого апарату. За

поширенням їх поділяють на вогнищеві (макроскопічно нирка дещо

збільшена, сіро-коричневого кольору, капсула знімається важко, під

капсулою виявляють білуваті вогнища що виступають над поверхнею нирки,

а гістологічно, в стромі органа, між канальцями, навкруги клубочків

50

спостерігають густі вогнищеві скупчення лімфоїдних і гістіоцитарних

клітинних елементів) – та дифузні (макроскопічно нирка зменшена в об’ємі,

має нерівну поверхню, капсула знімається важко, гістологічно виражена

дифузна проліферація клітинних і тканинних елементів (лімфоцити,

гістіоцити, плазматичні клітини, фібробласти). Надалі, на місці клітинних

інфільтратів розростаються фібробласти і колагенові волокна, поступово

атрофуються клубочки і канальці.

Б – виникають внаслідок проникнення гноєтворних мікроорганізмів

крововоносними судинами у нирки. Характеризується утворенням гнійних

вогнищ різного розміру, які локалізуються здебільшого у кірковій речовині

нирок.

В – характеризується розвитком некротичних процесів у канальцевому

епітелії. Макроскопічно нирки злегка збільшені, блідо-сірого кольору деколи

набряклі, капсула легко знімається, на розрізі границя між шарами частково

згладжена. клубочка).

41. Види гнійних гематогенних нефритів:

1. Гнійничковий емболічний

2. Апостематозний

А – виникає як ускладнення якогось місцевого гнійного процесу (напр.,

підшкірна флегмона) внаслідок гематогенного занесення збудника у нирки,

але не пов’язана із септикопіємією. Макроскопічно, переважно в кірковому

шарі, виявляють поодинокі або декілька великих абсцесів. Вони чітко

відмежовані від навколишніх тканин і можуть досягати величини волоського

горіха або й більше. При затяжному перебігу процесу навколо абсцесів

формується сполучнотканинна капсула. Інколи по периферії великого гнояка

утворюються нові абсцеси менших розмірів. Інколи унаслідок емболії

кровоносних судин в нирках можуть виникати септичні анемічні інфаркти,

які інфільтруються лейкоцитами, розплавляються (під впливом нейтрофілів) і

перетворюються в абсцеси.

Б – характеризується розвивитком гнійного запалення ниркової миски

(пієліт), у паренхімі нирок формуються мікро та макроабсцеси або вогнища

гнійного розм’якшення, більш виражені у мозковій речовині, що

зменшуються у розмірах у напрямку кіркової речовини (гнійний

пієлонефрит).

В – характеризується здебільшого ураженням обох нирок, що пов’язане, в

основному, з розвитком септикопіємії, коли гематогенним шляхом із

септичного вогнища збудник потрапляє в нирки, де, внаслідок бактеріальної

емболії, розвиваються чисельні дрібні гнійнички, що локалізуються

здебільшого у кірковому шарі. Гістологічно в клубочках та навкруги них

спостерігають густі скупчення нейтрофільних лейкоцитів, гнійне

розм’якшення уражених клубочків. У капілярах деяких клубочків виявляють

бактеріальні емболи. Вогнища гнійного запалення також виявляють і в

інтерстиціальній тканині.

51

42. За хімічним складом і зовнішнім виглядом сечові камені (уроліти)

поділяються на:

1. Уратні.

2. Фосфатні.

3. Оксалатні.

4. Карбонатні.

5. Цистинові.

А – утворюються переважно в сечі з лужною реакцією. У їх склад входять

фосфорнокислий кальцій і магній, нерідко з домішками вуглекислого

кальцію. Білого або біло-сірого кольору. Поверхня гладка або дещо шершава,

дещо мякої консистенції.

Б – зустрічаються переважно у кислій сечі і складаються з сечової кислоти і

її солей. Колір їх від світло-жовтого до темно-коричневого. Овальні, гладкі,

зернисті, дещо ущільнені.

В – утворюються переважно у сечі з різко лужною реакцією. Сіро-білого

кольору, з гладенькою поверхнею, дещо мякої консистенції.

Г – складаються з кальцієвих солей щавлевої кислоти. Тверді, з нерівною

шороховатою поверхнею, якою нерідко травмують слизову оболонку,

унаслідок чого гемоглобін крові зафарбовує їх у темно-червоний або чорний

колір.

Д – складаються з солей магнію. Утворюються унаслідок порушення

кровообігу у нирках.

Е – складаються з сполук амінокислоти цистину. Жовто-білого кольору,

м'якої консистенції, з гладенькою поверхнею.

43. Запалення сечовивідних шляхів:

1. Уроцистит

2. Уретрит

А – запалення слизової оболонки сечівника. Виникає при дії інфекційних

агентів, токсичних речовин, при переході запального процесу з органів

статевої системи.

Б – запалення слизової оболонки сечоводу. Виникає у зв’язку з запаленням

сечового міхура або нирок (особливо ниркової миски). За перебігом буває

гострим (переважають зміни ексудативного характеру) і хронічним

(переважають продуктивні, рідше альтеративні зміни).

В – запалення слизової оболонки сечового міхура. Виникає при інфекційних

хворобах, отруєннях, пошкодженням каменями, паразитами, переході

запального процесу з оточуючих тканин, а також при зміщеннях та застої

сечі.

44. Види уроциститів

1. Катаральний

52

2. Фібринозний

3. Геморагічний

4. Гнійний

5. Фолікулярний

6. Поліпозний

А – слизова оболонка нерівномірно червоного або темно-червоного

кольору, просякнута кровянистим ексудатом та з крововиливами. Сеча

мутно-червоного кольору.

Б – слизова оболонка дещо потовщена, на ній виступають сіруваті,

величиною у булавкову головку, збільшені лімфатичні вузлики (фолікули). У

деяких з них можна спостерігати некроз, а навкруги невеличку зону

гіперемії. Гістологічно спостерігається гіперплазія лімфатичних вузликів,

збільшення їх центрів розмноження та інколи інфільтрація фолікула

нейтрофільними лейкоцитами.

В – протікає у вигляді крупозного запалення – ексудат легко знімається з

поверхні слизової оболонки, залишаючи неглибокі ураження та

дифтеритичного – коли уражаються значно глибші шари слизової оболонки,

нерідко досягаючи підслизової основи: після відділення фібринозних

нашарувань залишаються глибокі дефекти слизової оболонки – виразки.

Г – характеризується плямисто-смугастою запальною гіперемією,

крововиливами та помірним набряком слизової оболонки сечового міхура,

яка покрита слизовим ексудатом у якому наявна значна кількість

десквамований епітеліоцитів. Сеча мутна, інколи з осадком.

Д – перебігає у вигляді гнійно-катарального запалення, рідше, як флегмона

сечового міхура. Слизова оболонка запально гіперемійована, набрякла з

крововиливами та ерозіями, покрита гнійним ексудатом. Сеча мутна з

домішками епітелію та гнійних тілець. При флегмоні стінка сечового міхура

сильно потовщена, в’яла, розм’якшена і просякнута гнійним ексудатом.

Е – унаслідок атипового розростання епітелію та сполучної тканини

підслизової оболонки утворюються дрібні вирости з сосочкових розгалужень,

які можуть бути на широкій основі або на тонкій, на довгій чи короткій

ніжці. Поверхня їх нерівна, дрібнозерниста.

Є – на слизовій оболонці сечового міхура виявляють плоскі чи

поліпоподібні розростання епітелію та сполучнотканинної основи слизової

45. Дайте визначення запальним процесам у мозкових оболонках:

1. Пахіменінгіт.

2. Лептоменінгіт.

А – запалення павутинної мозкової оболонки;

Б – запалення м’якої мозкової оболонки;

В – запалення твердої мозкової оболонки;

53

46. Знайдіть правильну характеристику запальним процесам у мозкових

оболонках.

1. Серозний менінгіт.

2. Гнійний менінгіт.

3. Геморагічний менінгіт.

А – мозкова оболонка нерівномірно почервоніла, розрихлена і набрякла,

усіяна крапковими крововиливами. У мозкових просторах скупчується

мутнуватий червоний ексудат. Ліквор помутнілий і червонуватий. Під

мікроскопом добре видно сильно виражену гіперемію судин, а сама оболонка

просякнута серозним ексудатом багатим еритроцитами, лімфоцитами,

лейкоцитами. Зустрічається при сибірці, чумі свиней тощо.

Б – мозкова оболонка набрякла і блискуча, судини розширені і переповнені

кров’ю, а в субарахноїдальному і субдуральному просторах нагромаджується

значна кількість злегка мутнуватої, білувато-жовтої рідини. При

гістологічному дослідженні спостерігають розрихлення сполучнотканинних

волокон лептоменінкса, а також судинних стінок і порушення їх проникності.

Судини розширені і переповнені кров’ю, ендотелій набухлий. Клітинний

інфільтрат складається, в основному, з лімфоцитів, зустрічаються також

окремі нейтрофіли, гістіоцити і плазматичні клітини;

В – супроводжується нагромадженням в субарахноїдальному просторі

густого жовто-білого або жовто-зеленого ексудату. Сама оболонка

почервоніла, часто з крововиливами, мутна і покрита жовто-білуватим чи

жовто-зеленуватим гнійним ексудатом. Кровоносні судини переповнені

еритроцитами і значною кількістю нейтрофільних лейкоцитів.

Сполучнотканинна основа оболонки розрихлена та інфільтрована

нейтрофілами, лімфоцитами, гістіоцитами та іншими клітинними

елементами.

Г – мозкова оболонка покрита значною кількістю фібринозного ексудату,

нерідко з некротичними ураженнями та крововиливами. Гістологічно

спостерігається ін’єкція кровоносних судин, випотівання фібрину.

47. Знайдіть правильне визначення дисциркуляторних енцефалопатій.

1. Ішемія головного мозку.

2. Гіперемія мозку.

3. Крововиливи.

4. Емболія, тромбоз та інфаркти.

А – спостерігаються при травмах, дії фізичних і хімічних чинників, при

недостачі вітамінів (В1,С, К), ряді інфекційних і незаразних хвороб тощо.

Основним механізмом є розрив і діапедез. Розрив може стосуватись як

здорових, так і патологічно змінених (артеріосклероз, аневризми,

телеангіектазії тощо) структур. Виражений обємний цей процес називають

геморагічним інсультом. У місцях зазначеного процесу настає червоне

розм’якшення мозку (encephalomalacia rubra) з наступним утворенням кіст

54

(апоплексичні кісти) і гліозних рубців. Невеликі вогнища цього процесу

можуть розсмоктатись.

Б – виникає при крововтратах, серцевій недостатності, при раптовому

відтіканні великої кількості крові до внутрішніх органів під час швидкого

випускання газів з рубця (прокол рубця) при тимпанії, або транссудату з

черевної порожнини при асциті, при стисканні у коней збруєю області

сонних артерій під час важкої роботи тощо. Зміни, що розвиваються при

цьому патологічному процесі, пов’язані, в основному, з гіпоксією, тобто

кисневим голодуванням нервової тканини. Локальний процес може бути

спричинений емболією артерії мозку чи іншими факторами (напр., спазм

артерії), у результаті чого виникає змертвіння якоїсь ділянки мозку – білий

інсульт, морфологічним проявом якого є по суті анемічний інфаркт. Надалі

мозкова речовина розм’якшується і перетворюється у напіврідку блідо-сіру

масу (розм’якшення мозку, енцефаломаляція).

В – виникає при перегріванні, сонячному ударі, статевому збудженні тощо,

також може бути пов’язана з затрудненням відтікання крові, призводить до

розширення вен і капілярів, сповільнення в них руху крові, розвитку гіпоксії,

підвищення проникності стінок капілярів і виникнення едеми.

Г – характеризується різко вираженими запальними змінами,

переповненням кровоносних судин кров’ю, діападезними крововиливами.

Д – може виникати при ендокардитах (напр., при бешисі свиней) або при

відриві частинок тромбу від стінки артерії. Унаслідок закупорки артерій

виникають вогнища інфарктів. Такий процес, що супроводжується тяжкими

порушеннями функції ЦНС інколи називають ішемічним інсультом. Мозкова

тканина у вогнищі некрозу швидко розм’якшується, розріджується

(енцефаломаляція) і надалі перетворюється в кісту, заповнену

кашкоподібною масою (сіре або біле розм’якшення мозку).

48. За локалізацією патологічного процесу енцефаліти поділяють.

1. Поліоенцефаліт.

2. Лейкоенцефаліт.

3. Паненцефаліт.

А – запалення сірої речовини головного мозку;

Б – запалення жовтої речовини головного мозку;

В – запалення білої і сірої речовини головного мозку;

Г – запалення білої речовини головного мозку.

49. За характером запальної реакції енцефаліти поділяють на:

1. Негнійний енцефаліт лімфоцитарного типу.

2. Гнійний енцефаліт.

3. Геморагічний енцефаліт.

А – виникає унаслідок дії нейротропних та органотропних вірусів. Рідше

вони можуть виникати, як ускладнення, при деяких інших хворобах (напр.,

55

токсоплазмозі, піроплазмозі, трипанозомозі), інтоксикаціях і вакцинаціях

(поствакцинальні енцефаліти). Макроскопічно в мозку спостерігають деяку

згладженість звивин кори великих півкуль, нерівномірне почервоніння сірої і

білої речовин, інколи дрібні крововиливи та збільшення рідини в бокових

шлуночках. При гістологічному дослідженні в певних ділянках мозку завжди

виявляють периваскулярні клітинні інфільтрати і проліферацію гліальних

елементів. Периваскулярні клітинні муфти складаються переважно з

лімфоцитів, окремих гістіоцитів, моноцитів, рідше плазматичних та інших

клітин.

Б – причиною процесу є стафілококи, стрептококи, а також синьогнійна

паличка, лістерії, коринебактерії та ряд інших мікроорганізмів в т.ч. і гриби.

Макроскопічно в головному мозку виявляють вогнища заповнені блідо-

жовтим, жовто-сірим чи зеленкувато-жовтим сметаноподібним або дещо

рідшим ексудатом, після витікання якого залишається порожнина з

нерівними розрихленими стінками. Інколи десемійований процес

проявляєься незначними змінами у вигляді помірної гіперемії та

малопомітних невеличких рожево-сіруватих вогнищ у певних ділянках

головного та спинного мозку. При мікроскопічному дослідженні, як у сірій,

так і у білій речовині мозку, виявляють різної величини вогнищеві і дифузні

лейкоцитарні та лейкоцитарно-гістіоцитарні інфільтрати, активізацію

гліальних елементів

В – інколи трапляється при гострих вірусних хворобах (напр., хвороба

Борна, чума свиней тощо), отруєннях. Макроскопічно в мозковій речовині

виявляють поодинокі чи множинні темно-червоні, червоно-коричневі

вогнища розм'якшення. При гістологічному дослідженні в цих місцях сильно

розширені судини, а в периваскулярних просторах скупчення еритроцитів,

серед яких розсіяні лімфоцити і поліморфноядерні лейкоцити. У нейронах

ознаки дистрофічних і некробіотичних змін. Інколи за геморагічний

енцефаліт помилково приймають множинні крововиливи (purpura cerebri),

хоча при цьому відсутні ознаки запалення.

Г – трапляється при вірусних інфекціях. Макроскопічно речовина

головного мозку набухла, волога, з крововиливами. Гістологічно в вивляють

периваскулярні муфти, мікроабсцеси. В цитоплазмі нервових клітин тільця

включення.

50. Знайдіть правильну характеристику зазначених форм невритів:

1. Негнійні неврити

2. Гнійні неврити.

А – макроскопічно нервові стовбури нерівномірно почервонілі й набряклі.

При гістологічному дослідженні спостерігають гіперемію і набряк

сполучнотканинних оболонок нерва, клітинну інфільтрацію (лімфоцити,

гістіоцити, лейкоцити), а також проліферацію нейролемоцитів (шванівських

клітин, лемоцитів).

56

Б – у нервових стовбурах виявляють невеликі жовтуваті ділянки, а

мікроскопічно множинні нейтрофільні інфільтрати, розпад мієлінових

оболонок і осьових циліндрів.

В – виявляють різке почервоніння нервових стовбурів. Гістологічно

спостерігаються дистрофічні та некротичні процеси.

Четверта ступінь (Г) (подано професійні, діагностично-ситуаційні завдання)

У питаннях приведені макроскопічні і гістологічні (мікроскопічні)

описи окремих патологічних процесів органів і тканин. Студенту необхідно

написати діагноз з урахуванням перебігу, локалізації та характеру процесу

(напр. гострий серозний міокардит; хронічна лабарна катаральна пневмонія).

1. Макро: серцева сорочка розтягнута, через неї просвічується кров, що

зсілась або знаходиться в рідкому стані. Серце сильно скорочене, інколи

окутане згустком крові.

2. Макро: на розтині серцева сорочка розтягнута залежно від кількості

транссудату. На початку рідина прозора, майже безколірна або злегка

забарвлена в солом’яно-жовтий колір. Серозні листки бліді, гладенькі й

блискучі. Надалі транссудат, внаслідок домішки клітинних елементів, стає

злегка мутнуватим і забарвлюється в світлий червонуватий колір.

3. Макро: внутрішня поверхня осердя і епікард втрачають свій

природний блиск, дещо набряклі і почервонілі, часто з крововиливами.

Кількість ексудату буває різною. В ексудаті виявляють нейтрофільні

лейкоцити і лімфоцити.

4. Макро: у порожнині серцевої сорочки зявляються фібринозні маси,

ексудат набуває вигляду мутної, сіро-жовтуватого кольору рідини з більшою

чи меншою домішкою фібрину. Плівки фібрину, що покривають епікард і

внутрішню поверхню осердя легко знімаються.

5. Макро: ексудат відкладається на епікарді і внутрішній поверхні

осердя. При цьому серозні листки, вкриті рихлими плівками, часто

злипаються. Нашарування легко знімаються і під ними проглядається

почервоніла й шорстка поверхня оболонки.

6. Макро: ексудат, який складається х рихлих плівок ущільнюється і,

особливо з боку епікарда, проростає сполучною тканиною і його поверхня

набуває ворсинчастого вигляду (“волосате серце”), внаслідок організації

ексудату настає часткова або повна облітерація порожнини серцевої сорочки.

57

7. Макро: серцева сумка розтягнута і заповнена густим чи розрідженим

жовтим, жовто-сірим чи жовто-зеленим ексудатом. Серозна оболонка під

цими масами матова, почервоніла з дрібними крововиливами. Кількість

ексудату буває різною залежно від чого й відповідно розтягнута серцева

сумка.

8. Макро: у порожнині серцевої сумки виявляють невелику кількість

кров’янистої рідини, а сам епікард набряклий з множинними крововиливами

і просякнутий ексудатом червоного кольору.

9. Макро: серцевий м’яз на розтині забарвлений у сіро-червоний або

сіро-глинистий колір, поверхня розрізу сухувата, мутна, волокниста

структура втрачається. Міокард набуває вигляду ошпареного м'яса; чим

сильніше виражений процес тим консистенція пухкіша, в’яла і стінка серця

стає більш розслабленою.

Мікро: м’язові волокна дещо набухлі, поперечна і поздовжня

смугастість слабо виражена. Саркоплазма і ядра збережені але із

прогресуванням процесу їх обриси втрачають чіткість.

10. Макро: серцевий м'яз сіро-жовтуватого чи глинистого кольору,

в’ялий і мутний на розрізі, легко розривається.

Мікро: в м’язових волокнах виявляють дрібні вокуолі, що розміщені

рядками між міофібрилами саркоплазми. Рідше вони зливаються у більші

краплини. При фарбуванні суданом-3 ці вакуолі стають оранжово-

золотистого кольору.

атрофуються.

11. Макро: серце збільшене в об’ємі з щільними і пружними стінками.

Його маса в 3-4 рази перевищує масу нормального серця. На розрізі стінки

серця помітно потовщені і не спадаються. Особливо рельєфно виділяються у

порожнину серця папілярні м'язи. Міокард червоно-коричневого кольору з

добре вираженою волокнистою будовою.

Мікро: спостерігають збільшення об’єму м’язових волокон за рахунок

збільшення маси саркоплазми кардіоміоцитів, розмірів їх ядер, числа й

величини їх міофібрил.

12. Макро: в серцевому мязі відмічають світліше забарвлення, його

консистенція крихка і щільніша ніж міокарда, а поверхня розрізу сухувата.

Мікро: спостерігають характерні ознаки коагуляційного некрозу, а по

периферії – циркуляторні розлади і дистрофічні зміни кардіоміоцитів. При

організації на цьому місці формується сполучнотканинний рубець.

58

13. Макро: міокард в’ялої консистенції і нерівномірно забарвлений в

сіро-червоний колір. На такому фоні виступають добре окреслені сіро-білі чи

сіро-жовтуваті ділянки, смужки, що надає серцевому м’язі строкатого

вигляду (“тигрове серце”).

Мікро: в цих ділянках міокарда виявляють зернисту, жирову і

вакуольну дистрофію, некроз, фрагментацію й зернисто-глибчастий розпад

м’язових волокон. У місцях розпаду м’язових волокон можуть випадати солі

кальцію у вигляді пилу чи дрібнозернистих мас. Строма розрихлена,

інфільтрована гістіоцитами, лімфоїдними клітинами, нейтрофільними й

еозинофільними лейкоцитами та іншими клітинними елементами. Судини

помірно наповнені кров'ю, ендотелій набухлий.

14. Макро: у серцевому мязі виявляють вогнища, емболічного

(метастатичного) походження, величиною в булавкову головку, що

поступово збільшуються, досягаючи нерідко значних розмірів. Вміст цих

вагнищ жовто-зеленого кольору.

Мікро: в ексудаті переважають нейтрофільні лейкоцити

15. Макро: в стромі органа виявляють вогнищеві чи більш розлиті

клітинні інфільтрати з розростанням сполучної тканини з атрофією м’язових

волокон.

Мікро: виявляють гістіоцити, лімфоїдні клітини, лейкоцити,

плазмоцити, фібробласти.

16. Макро: на клапанах серця виявляють у вигляді цвітної капусти,

утворення. Вони рихлі, жовтувато-сірого кольору, трудно відділяються від

ендокарда.

Мікро: дослідженні виявляють дистрофічні і некротичні зміни клітин

ендотелію. Колагенові волокна ендокарда набухають, розволокнюються,

проліферація клітин добре виражена. клапани деформуються, потовщуються.

17. Макро: ендокард втрачає свій блиск, у ньому розвиваються

дистрофічні і некротичні зміни. На поверхню ушкодженого ендокарда

осідають м’які, рихлі маси фібрину. Після відокремлення їх видно різної

величини й глибини дефекти клапана.

Мікро: некротизована тканина має вигляд безструктурної однорідної

маси, яка від сусідніх, збережених тканин, відмежована демаркаційною

лінією – скупченням нейтрофільних лейкоцитів.

18. Макро: лімфатичний вузол збільшений в об’ємі, повнокровний,

поверхня розрізу нерівномірно сіро-червона, волога з крововиливами.

Мікро: спостерігають гіперемію кровоносних судин, розширені синуси,

що просякнуті ексудатом. Ендотелій синусів набухлий і злущується. Строма

органа набрякла.

59

19. Макро: лімфатичний вузол дещо збільшений, темно-червоного

кольору. На розрізі дифузно або лише по краях і в певних ділянках

інтенсивно червоного кольору, що надає йому строкатого (мармуровий)

вигляду.

Мікро: спостерігають сильно розширені й переповнені кров'ю судини,

стінки деяких з них з ознаками мукоїдного і фібриноїдного набухання.

Розширені синуси заповнені ексудатом, в склад якого входять еритроцити.

Строма набрякла пронизана крововиливам.

20. Макро: лімфатичний вузол може бути по різному збільшений. На

розрізі в тканині вузла замітні сіро-жовтуваті, дещо розм’якшені плями

зелено- чи сіро-жовтуватого кольору.

Мікро: крім гіперемії, видно дифузні лейкоцитарні інфільтрати, що

найбільше скупчуються в синусах, утворюються вогнища заповнені

нейтрофілами .

21. Макро: легені напівспавші, темно-червоного кольору з синюшним

відтінком, консистенція дещо тістувата. На розрізі легенева тканина темно-

червоного кольору, з поверхні розрізу стікає темно-червона рідина.

Мікро: капіляри і вени розширені, переповнені еритроцитами, у

просвіті окремих альвеол виявляється рожева гомогенна рідина.

22. Макро: у грудній порожнині знаходиться значна кількість мутної

сірувато-бурої рідини з домішками сіро-білих пластівців. Костальна і

пульмональна плевра покрита сіро-білими пластівцями, які легко

відділяються. Серозні листки під пластівцями червонуватого кольору,

шорсткі.

23. Макро: уражені ділянки розповсюджуються на окремі часточки, а

місцями зливаючись захоплюють цілі частки легень. Легенева тканина

ущільнена, поверхня нерівномірно зафарбована. Плевра місцями

почервоніла, шорстка. На розрізі виявляють багато сіро-рожевих осередків

нерідко з брудно-зеленуватим мазким смердючим вмістом. Тканина між

окремими осередками ущільнена, червоного кольору.

Мікро: під мікроскопом виявляють безструктурні осередки з колоніями

мікробів, оточені лейкоцитарно-гістіоцитарним інфільтратом. При

детальному огляді гістопрепарату можна встановити, що некротичний процес

починається з стінок бронхів і розповсюджується на навколишню легеневу

тканину. Між окремими осередками альвеоли заповнені серозно-

фібринозним ексудатом.

24. Макро: легені збільшені, здуті, займають всю грудну клітку, блідо-

рожевого кольору, еластичність їх понижена, консистенція пухка, при

натискуванні ямка довго розправляється. При розрізі чути крепітацію,

60

поверхня розрізу суха, безкровна, а кусочки легень занурені у воду плавають

на її поверхні.

Мікро: альвеоли розтягнуті, стінки витончені, капіляри звужені,

містять мало еритроцитів.

25. Макро: окремі частки легень ущільнені, відносно легко рвуться, з

поверхні строкаті. На розрізі уражена тканина має вигляд мармуру: яскраво

червоні ділянки чергуються з темно-червоними або сіро-жовтими.

Міжчасточкова сполучна тканина розширена, запально набрякла. Має

вигляд сіро-білих ніздрювато-пористих тяжів. Кусочки легень тонуть у воді.

Мікро: при гістологічному дослідженні в одних місцях переважає

гіперемія, у просвіті альвеол – серозний ексудат, в інших ділянках альвеоли

заповнені сітчастими білковими масами, еритроцитами та окремими

лейкоцитами. У групі альвеол переважають лейкоцити. Інтерстиціальна

тканина просякнута серозно-фібринозним ексудатом, відмічають лімфостаз і

лімфотромбоз.

26. Макро: легені неспавші, плевра гладенька, напружена, легенева

тканина тістуватої консистенції, рожевого кольору. З поверхні розрізу стікає

або видавлюється біла піниста рідина (остання може знаходитись у бронхах і

трахеї). Кусочки легеневої тканини у воду занурюються, але не тонуть.

Мікро: альвеоли заповнені однорідною рожевого кольору рідиною.

Міжчасточкова сполучна тканина розширена, волокна її розсунуті

транссудатом.

27. Макро: окремі часточки, а місцями і частки легень червоного

кольору, ущільненої консистенції(консистенція селезінки). З поверхні розрізу

при надавлюванні стікає каламутна рідина, а з бронхів виділяється біло-сіра

тягуча рідина. Кусочки легеневої тканини у воді тонуть.

Мікро: в уражених ділянках капіляри розширені, переповнені кров'ю.

Альвеоли заповнені білковою рідиною з десквамованими клітинами

респіраторного епітелію, окремими лейкоцитами і гістіоцитами. Просвіт

бронхів заповнений слизом, десквамованими епітеліальними клітинами,

окремими лейкоцитами.

28. Макро: легені спавші, синьо-червоного кольору, м’ясоподібної

консистенції з рівною гладкою поверхнею розрізу. Кусочки легень у воді

тонуть.

Мікро: альвеолярні стінки близько розташовані один до одного, багаті

соковитими ембріональними клітинами. Альвеоли мають вигляд щілин, які

вистелені кубічним епітелієм.

29. Макро: окремі частки легень неспавші, темно-червоного кольору,

дряблуватої консистенції. З поверхні розрізу стікає темно-червоного кольору

рідина. Міжчасточкова сполучна тканина набрякла, темно-червона.

61

Мікро: у просвіті альвеол і в стромі органа відмічається нагромадження

ексудату, в якому переважають еритроцити.

30. Макро: уражені ділянки легень, які розповсюджуються на окремі

часточки, групу їх або цілу частку(переважно передню і середню), зменшені

в об’ємі і ніби западають серед нормально розправленої легеневої тканини,

чітко виділяючись темним синьо-червоним забарвленням, мають

м’ясоподібну консистенцію, на розрізі гладку поверхню. Уражені ділянки

легень покриті не зморщеною плеврою.

Мікро: альвеолярні стінки близько розташовані одна до одної, багаті

соковитими ембріональними клітинами. Альвеоли мають вигляд щілин, які

вистелені кубічним епітелієм.

31. Макро: уражені частки легень з поверхні горбисті, сіруватого

кольору, нагадують підшлункову залозу. На розрізі зернисті, чітко

виступають стінки бронхів і потовщений інтерстицій. З просвіту бронхів

видавлюється густа білувата тягуча маса.

Мікро: альвеоли заповнені клітинами респіраторного епітелію,

гістіоцитами, лімфоцитами, фібробластами. У бронхах – десквамований

епітелій та слиз. У перибронхіальній і міжчасточковій сполучній тканині

відмічаємо розростання грануляційної тканини, місцями з гіалінозом

волокнистих структур.

32. Макро: легені пухкої консистенції, з поверхні і на розрізі мають

строкатий вигляд: окремі часточки чорного кольору чергуються з ділянками

нормальної легеневої тканини блідо-рожевого кольору.

Мікро: в уражених ділянках у клітинах стінки альвеол і міжчасточкової

сполучної тканини виявляють чорний пігмент, який обезбарвлюється

перекисом водню.

33. Макро: легені напівспавші, ущільнені, бурого кольору. На поверхні

розрізу чітко виступають сіро-білого кольору потовщені стінки бронхів і

судин та строма органа.

Мікро: гіперплазія і колагенізація волокнистих структур строми органа.

У просвіті альвеол еритроцити, що розпадаються та багато макрофагів з

бурим пігментом (при фарбуванні зрізів за методом Перлса – реакція

позитивна).

34. Макро: у легенях виявляють різні за розмірами( лобулярні і більші)

яскраво-червоні ділянки без суттєвих змін консистенції органа. На розрізі

міжчасточкова строма не змінена; у просвіті бронхів і трахеї звертки крові.

35. Макро: окремі частки легень щільної консистенції, сіро-червоного

кольору з поверхні горбисті, на розрізі однорідні, салоподібні. Місцями

62

виявляють інкапсульовані осередки з жовтуватим вмістом сметаноподібної

консистенції.

Мікро: дифузна інфільтрація інтерстиціальної та респіраторної тканини

поліморфноклітинним проліфератом. У просвіті альвеол, крім клітин

проліферату, знаходять клітини респіраторного епітелію та лейкоцити. В

окремих місцях переважає лейкоцитарна інфільтрація з некробіозом

клітинних елементів; по периферії таких осередків- сполучнотканинна

капсула.

36. Макро: стінка повітроносних мішків птиці тьмяна, почервоніла,

місцями шорстка, з поодинокими крововиливами та наявністю сіро-

жовтуватих ниток і ніжних пластівців. У порожнині мішків виявляють різну

кількість солом’яно-жовтої, дещо каламутної водянистої рідини з домішками

сіро-жовтуватих пластівців.

Мікро: судини стінки заповнені кров'ю, сполучнотканинна основа

розрихлена, просякнута гомогенною рожевою рідиною.

37. Макро: у вентральній ділянці діафрагмальної частки легень під

плеврою розміщений осередок клиноподібної форми, основою звернутий до

плеври. Уражена ділянка брудно-червоного кольору, тугої консистенції,

поверхня розрізу суха.

Мікро: альвеолярна будова порушена, тканина просякнута

еритроцитами, багато клітин з ознаками каріопікнозу та каріорексису, судини

розширені і заповнені кров'ю.

38. Макро: у грудній порожнині знаходиться брудно-сіра, мутна,

неприємного запаху рідина з пластівцями фібрину. Плевра тьмяна, шорстка,

покрита брудно-коричневими нашаруваннями, при знятті яких оголюється

інтенсивно червона поверхня.

39. Макро: легені щільної консистенції, сіро-червоного кольору, під

плеврою і на розрізі чітко виділяється у вигляді сітки розширена білувата

строма органа; місцями легенева тканина однорідна салоподібна.

Мікро: навколо бронхів, судин, в інтерлобулярній й альвеолярній

стромі виражена проліферація сполучнотканинних елементів з колагенозом і

гіалінозом волокнистих структур.

40. Макро: окремі частки легень ущільнені, червоно-сіруватого

кольору, поверхня органа горбиста. На розрізі на червоному фоні

виступають сіро-жовтуваті вогнища, центральна ділянка яких місцями

62озм.’якшена. Із бронхів видавлюється сметаноподібна біло-жовтувата

тягуча маса.

Мікро: просвіт альвеол заповнений різним за складом клітинним

інфільтратом. В одних місцях в альвеолах знаходять десквамовані клітини

респіраторного епітелію, макрофаги та окремі лейкоцити. В інших ділянках

63

переважають лейкоцити, серед яких багато клітин з ознаками дистрофії і

некрозу; у бронхах – лейкоцити, десквамовані епітеліоцити та слиз.

41. Макро: плевра потовщена, білого кольору, поверхня нерівна. Між

листками легеневої і реберної плеври виявляють окремі спайки, а місцями

суцільні сполучнотканинні зрощення. У грудній порожнині рідкий ексудат

відсутній.

42. Макро: у легенях, переважно під плеврою, розташовані різні за

розмірами неправильно кулясті або овальні осередки. Плевра над осередками

матова, шорстка з нашаруваннями фібрину. На розрізі осередки сіро-

жовтуватого кольору, сухі, сироподібної консистенції.

Мікро: в осередках виявляють безструктурну однорідну або дрібно-

зернисту масу із залишками ядерного хроматину та жирових крапель; по

периферії осередків – колонії бактерій і слабо виражена клітинна реакція.

43. Макро: плевра гладка, прозора, блискуча. У грудній порожнині

знаходиться прозора, червоного кольору рідина.

44. Макро: легені неспавші; плевра гладка, напружена, консистенція

тістоподібна, темно-червоного кольору, з поверхні розрізу стікає темно-

червона рідина, а з бронхів видавлюється рожева піниста рідина. Кусочки

легень не тонуть, але значна частина їх занурена у воду.

Мікро: кровоносні судини переповнені кров'ю, просвіт альвеол

заповнений однорідною білковою рідиною.

45. Макро: у грудній порожнині наявна значна кількість мутної рідини

темно-червоного кольору, без згустків крові. Плевра тьмяна, червоного

кольору з множинними крововиливами.

46. Макро: слизова оболонка шлунка почервоніла, її підслизова основа

просякнута ексудатом. Стінка шлунка (складки сичуга) потовщена, надмірно

волога, а з поверхні розрізу стікає майже прозора жовтувата або червонувата

рідина.

Мікро: під мікроскопом спостерігають зернисту і гідропічну дистрофію

покривного та залозистого епітелію, ін’єкцію судин, розрихлення строми

слизової і підслизової основи.

47. Макро: слизова оболонка набрякла, нерівномірно почервоніла

(особливо на верхівках складок) і покрита значною кількістю майже

прозорого слизу змішаного з мутнуватими пластівцями чи тягучого сірувато-

білого слизового ексудату. Ексудат важко відділяється чи змивається з

слизової оболонки.

Мікро: виступають дистрофічні зміни в залозистому й покривному

64

епітелії й десквамація останнього. У стромі – гіперемія, серозно-клітинна

інфільтрація (нейтрофільні лейкоцити, лімфоцити та ін.).

48. Макро: слизова оболонка потовщена й ущільнена, сірого або сіро-

бурого кольору, поверхня слизової оболонки вкрита густим, в’язким

мутнуватим слизом.

Мікро: виявляють гіперплазію залоз, розростання інтерстиціальної

тканини слизової і підслизової основи, інфільтрацію їх круглоклітинними

елементами, еозинофільними і нейтрофільними лейкоцитами, дистрофією,

проліферацією і десквамацією покривного епітелію.

49. Макро: слизова оболонка потоншена ущільнена й згладжена, блідо-

сірого кольору.

Мікро: спостерігають зменшення й укорочення залоз, розростання

проміжної тканини стінки. Місцями слизова оболонка майже повністю

замінена бідною клітинами фіброзною сполучною тканиною.

50. Макро: на слизовій оболонці сірувато-жовтого, сіро-білуватого чи

сіро-буруватого кольору рідина у вигляді висівок або плівок, що легко

знімаються.

Мікро: утворюється цей ексудат, в основному, з білку крові, окремих

нейтрофільних лейкоцитів, еритроцитів і злущеного епітелію.

51. Макро: ексудат просякає глибокі шари слизової оболонки. У місцях

його відкладання тканини некротизуються й уражені ділянки (вогнища)

мають вигляд досить щільних, струпоподібних нашарувань сіро-бурого

кольору. Вони важко відділяються від слизової оболонки, залишаючи після

себе виразки з нерівними краями і темно-червоним дном.

Мікро: утворюється цей ексудат, в основному, з білку крові, окремих

нейтрофільних лейкоцитів, еритроцитів і злущеного епітелію.

52. Макро: слизова оболонка темно-чи вишнево-червона, розрихлена й

просякнута кров’янистим ексудатом. Складки слизової оболонки (особливо

сичуга) потовщені, набряклі, а з поверхні розрізу стікає ексудат червоного

кольору. Вміст шлунка кров’янистий.

Мікро: виявляють різку гіперемію, інфільтрацію еритроцитами

слизової оболонки і підслизової основи (рідше м’язової оболонки),

дистрофію і некроз епітелію.

53. Макро: стінка шлунка потовщена і напружена, слизова оболонка

почервоніла, набухла, інколи з крововиливами й покрита жовто-зеленими

нашаруваннями, підслизова основа розрихлена.

65

Мікро: виявляють гіперемію, набряк і густу лейкоцитарну інфільтрацію

стінки шлунка.

54. Макро: слизова оболонка усіяна чисельними дрібними вогнищами

брудно-сірого кольору, що часто просякають кров'ю і набувають темно-

коричневого чи темно-червоного кольору. У процесі розвитку запалення ці

маси відпадають, залишаючи на слизовій оболонці чисельні виразки.

Гісто:логічно виявляють змертвіння слизової оболонки, а чим далі від

слизової оболонки тим слабше виступають зміни. У підслизовій основі

гіперемія, набряк і помірна лейкоцитарна інфільтрація; місцями можна

виявити капілярний стаз .

55. Макро: слизова оболонка повнокровна, яскраво-червона, набрякла,

волога і блискуча, інколи пронизана крововиливами. На розрізі слизова і

підслизова оболонки помітно потовщені і набряклі.

Мікро: спостерігають добре виражену ін’єкцію судин, інфільтрацію

слизової оболонки і підслизової основи рідиною, дистрофію, місцями некроз

і десквамацію покривного епітелію.

56. Макро: виявляють, що вміст кишок розріджений, з домішкою

більшої чи меншої кількості слизу, що інколи (особливо у молодняку)

набуває вигляду рисового відвару. Слизова оболонка нерівномірно

почервоніла (особливо на верхівках складок), набухла й розрихлена.

Поверхня її втрачає свій природний блиск і покрита напівпрозорим або

мутним ексудатом.

Мікро: спостерігають гіперемію, набряк і клітинну інфільтрацію

слизової оболонки, її підслизової основи та збільшення кількості

келихоподібних екзокриноцитів, дистрофію і десквамацію епітеліоцитів на

верхівках ворсинок.

57. Макро: слизова оболонка потовщена й ущільнена, її поверхня

складчаста, нерівномірно горбкувата, покрита вона густим в’язким,

мутнуватим чи напівпрозорим слизом. Завдяки розростанню сполучної

тканини можливе потовщення підслизової основи.

Мікро: виявляють слизову дистрофію і злущування покривного

епітелію, розростання інтерстиціальної сполучної тканини слизової оболонки

та глибших шарів стінки кишки.

58. Макро: слизова оболонка місцями потоншується, втрачає свою

ворсинчасту будову; залози зменшуються в об’ємі або зникають.

Мікро: виявляють слизову дистрофію і злущування покривного

епітелію, розростання інтерстиціальної сполучної тканини слизової оболонки

66

та глибших шарів стінки кишки. Кишкові залози здавлені, витягнуті або

ампулоподібно й кістозно розширені, місцями зменшені.

59. Макро: слизова оболонка покрита ексудатом, що має вигляд сіро-

жовтуватих чи сіро-буруватих плівок, які легко знімаються, або сіро-

білуватих, подібних на висівки, нашарувань. Після відділення ексудату

залишається набухла і почервоніла, інколи з крововиливами, слизова

оболонка.

Мікро: на слизовій оболонці видно сітчасті маси , окремі нейтрофільні

лейкоцити і клітини злущених епітеліоцитів. На верхівках ворсинок

покривний епітелій в стані некрозу. У стромі слизової оболонки гіперемія і

серозно-клітинна інфільтрація.

60. Макро: спостерігають відкладання на поверхні і у товщі слизової

поєднуються з некрозом тканин уражених ділянок, виявляють обмежені

щільні на дотик струпоподібні нашарування сіро-жовтуватого або буро-

зеленуватого кольору. Відкладання щільно з’єднані з слизовою оболонкою, а

після відділення їх залишаються глибокі дефекти – виразки.

Мікро: виявляють глибокий некроз слизової оболонки, а по периферії

видно гіперемію, запальний набряк, інфільтрацію лейкоцитами, лімфоїдними

та іншими клітинами.

61. Макро: слизова оболонка набрякла й розрихлена, нерівномірно

забарвлена в темно-червоний, червоно-коричневий чи вишнево-червоний

колір з чисельними крапково-плямистими крововиливами.На поверхні

некрози слизової оболонки у вигляді розлитих голубувато-сірих плям.

Набухання й просякання ексудатом стінки (підслизової основи).

Мікро: спостерігають яскраво виражену гіперемію, інфільтрацію

слизової оболонки підслизової основи, дистрофією, некроз і десквамацію

покривного й залозистого епітелію.

62. Макро: слизова оболонка сіро- чи жовто-червоного кольору,

набрякла, розрихлена, часто усіяна крововиливами і покрита рідким або

густим ексудатом сіро-зеленуватого чи сіро-жовтуватого кольору.

Мікро: виявляють гіперемію, переважно лейкоцитарну інфільтрацію

слизової і підслизової основи, дистрофію, некроз і десквамацію епітелію.

63. Макро: На розтині відмічають сильне здуття черевної порожнини.

Видимі слизові оболонки ціанотичні, підшкірна клітковина, м'язи голови, шиї

і тулуба повнокровні. Шлунок сильно здутий, переповнений кормовими

масами, рідиною і газами; його стінка напружена і потоншена. Органи

черевної порожнини анемічні тому бліді й набувають свого натурального

забарвлення. Селезінка в коней часто повнокровна, інколи виявляють окремі

геморагічні інфаркти. Купол діафрагми різко відтиснутий в грудну

67

порожнину. Легені здавлені, застійно повнокровні, набряклі. Серце

розширене, його порожнини переповнені рідкою кров'ю і рихлими згустками.

Під епі- і ендокардом, на слизовій оболонці трахеї і бронхів, на плеврі, рідше

в інших органах –крововиливи. М'яка мозкова оболонка і мозок повнокровні.

64. Макро: спостерігають ушкодження тканин і розвиток обмеженого

гнійного або гнійно-іхорозного запалення з утворенням порожнини, яка

зв'язана з сіткою норицями. Тут часто знаходять стороннє тіло. Якщо

запальний процес переходить і на очеревину (в результаті прориву чи

проколу стінки сітки), розвивається обмежений фібринозне чи фібринозно-

гнійне запалення очеревини, яке частіше завершується утворенням зрощення

сітки з навколишніми сусідніми органами і тканинами. У цих зрощеннях

часто виявляють інкапсульовані абсцеси і фістульні ходи.

65. Макро: характеризується збільшенням, погрубінням і злипанням

сосочків рубця, зроговінням їх епітеліального шару. При цьому, багато які

сосочки видовжені, затверділі, часто скручені й набувають форми лопаточок.

Колір сосочків стає темно-коричневим, їх периферійна частина, чи тільки

верхівка, потовщена і зроговіла.

Мікро: на поверхні слизової оболонки, помітно виділяються надмірно

потовщені шари зроговілих плоских епітеліальних клітин, котрі добре

зафарбовуються еозином у рожевий колір.

66. Макро: нирки зменшені,тверді,поверхня горбиста. Капсула важко

знімається. На розрізі помітно потоншення коркового шару. На межі

коркового і мозковогго шару знаходиться певна кількість кісткових

порожнин до 1 мм в діаметрі.

Мікро: звиті і прямі канальці далеко один від одного , розсунуті

широкими фібринозими тяжами. Клубочки оточені широкими тяжами

сполучної тканини. Як канальці так і клубочки мають виражені ознаки

атрофії. Подекуди в ниркових канальцях ознаки деструкції, а в просвітах

клітинні циліндри. Частина ниркових канальців в окремих місцях різко

розширені і утворюють кістозні порожнини.

67. Макро: нирка незначно збільшена, блідо-коричневого кольору .

Капсула знімається легко. При огляді поверхні нирок замітно білуваті

вогнища округлої форми 5-20 мм в діаметрі. Вогнища незначно виступають

над поверхнею , або ж на одному рівні. На розрізі помітно, що вказані

вогнища локалізуються в корковому шарі блище до капсули. Деякі із них

мають клиновидну форму. Іноді деякі вогнища локалізуються і в мозковому

шарі. Від нормальної тканини такі вогнища відмежовані не різко.

Мікро: в окремих місцях (корковий шар) довкруги клубочків і

міжканальцевій сполучнотканинній стромі густа інфільтрація із лімфоїдних

68

клітин і гістіоцитів. В інших зонах коркового шару спостерігаються великі

вогнища, де структура нирки повністю зруйнована, клубочки і канальці не

виступають. В таких ділянках спостерігається масивна клітинна інфільтрація

(лімфоїдні клітини, гістіоцити), а в центрі вогнищ появляються фібробласти і

колагенові волокна. Незначно виражена гіперемія судин.

68. Макро: нирки незначн збільшені . капсула знімається легко.

Зафарбування поверхні нерівномірне (строкатий рисунок із-за чергування

червонуватих і світлих зон). На розрізі корковий шар потовщений ,в якому

можна бачити збільшені сірувато-червоні клубочки в вигляді крапок. Дещо

збільшена вологість тканини нирки. Комплекс макроскопічних змін дають

можливість вживати при цьому процесі термін "велика строката нирка".

Мікро: значна частина клубочків збільшені в розмірах. Капілярі судини

клубочка в стані гіперемії. Порожнина капсули Шумлянського-Боумена

розширена, заповнена блідо зафарбованою , гомогенною або сітчатою масою.

Подібна маса іноді заповнює значну частину клубочка. Відмічають

набухання клітин ендотелію капілярів клубочка і скопичення в їх просвітах

значної кількості лейкоцитів. В просвітах канальців циліндри. Іноді в

клубочках значна кількість еритроцитів. Виражена гіперемія судин в

інтерстиції нирки як в корковому так і в мозковому шарах. Розмноження

клітин сполучноїтканини незначне.

69. Макро: нирка збільшена в об"ємі. Колір темно-червоний,

ціанотичний. Капсула знімається легко. На розрізі повнокровна, стікає кров,

темно-червоного кольору. Великі вени органу зіяють.

Мікро: капілярна сітка і венозні судини запружені кров"ю. В

периваскулярних просторах і сполучно-тканинній стромі скопичення

набрякової рідини, поодиноких еритроцитів. Спостерігається незначне

розволокнення інтерстиції. Епітелій звитих ниркових канальців дещо

набухший.

70. Макро: нирки збільшені,капсула знімається легко. Консистенція

дещо розмягчена або незмінена. Поверхня органу блідо-сірувата. На розрізі

корковийшар дещо потовщений, блідий, пронизаний блідо-сірими тяжами і

полосками. Границя між корковим і мозковим шарами зглажена. Іноді для

визначення пат процесу в такій нирці вживають термін "велика біла нирка".

Мікро: клітини епітелію звитих канальців набухші. Цитоплазма

заповнена білковими гранулами, або більш великими світлими або матовими

краплями. Іноді цитоплазма має сітчастий вигляд. Ядра клітин епітелію

пікнотичні, зморщені або ж набухші і бліді,іноді лізовані. В просвітах судин

канальців безформенна зернисто-глибчаста маса, або гомогенні циліндри.

Клубочки без видимих змін.

71. Макро: нирки збільшені. Капсула знімається важко. Над поверхнею

виступають багато численні невеличкі блідо-жовті вогнища, в деяких місцях

69

вони зливаються і утворюють більш великі конгломерати. На розрізі видно,

що вогнища знаходяться переважно в корковому шарі і лише незначна їх

кількість у мозковому. При розрізі вогнищ із них виділяється рідка жовтувата

маса. Довкруги деяких вогнищ відмічаються червоні пояски. Подекуди в

корковому шарі зустрічаються геморагії.

Мікро: на малому збільшенні в корковому шарі виступають темні

вогнища із густого скопичення клітин. Досить чвсто центром їх ї мальпігієві

клубочки. При великому збільшенні відмічають як в судинному клубочку так

і довкруги них скопичення сегментоядерних лейкоцитів. Серед петель

капілярів клубочка спостерігаються інтенсивно зафарбована маса, в якій

іноді знаходять колоніїмікробів. Крім мальпігієвих клубочків частина вогнищ

локалізується в інтерстиції між канальцями. В центрі вогнищ канальці

розпадаються, інфільтровані лейкоцитами. В капілярах клубочків інтенсивно

зафарбована маса(емболи).

72. Макро: нирки значно збільшені, дещо розм’ягшені , блідо-сірувато

жовтого кольору. Границя між шарами згладжена. Капсула знімається легко.

Мікро: в епітелії звитих канальців, головним чином в базальній їх

частині велика кількість дрібних і середніх, або одна-дві великих вакуоль

(при фарбуванні гематоксилін-еозином). При фарбуванні судан III ці кульки

в цитоплазмі фарбуються в золотисто-оранжевий колір. Спостерігається

ектонія ядер в епітелії звитих канальців. Частина ядер в стані пікнозу і

рексису. Просвіти канальців розширені, заповнені глибчатою масою, яка

суданом III фарбується частково в золотисто-оранжевий колір.

73. Макро: після зняття жирової капсули на поверхні нирки відмічають

вогнища блідого забарвлення неправильної форми, які виступають над

поверхнею або дещо западають. Величина вогнищ і їх кількість може значно

варіювати. ( В більшості випадків вогнища поодинокі). Капсула знімається

легко. На розрізі вогнища конусовидної форми бліді, чітко відмежовані від

збереженої тканини.

Мікро: структурні елементи органу в вогнищах зберігають свою форму.

Забарвлення їх блідо-рожеве. Яка на малому так і на великому збільшенні

відмічаються відсутність ядер в структурних елементах клубочка, в епітелії

звитих і прямих канальців. Деякі ядра в стані пікнозу чи рексису. Цитоплазма

клітин епітелію гомогенна, в деяких місцях гранульована і розпадається.

Просвіти канальців в окремих місцях не виявляється. В інших зберігається

лише загальні контури канальців заповнених рожевою масою. За межами

вогнищ канальні і клубочки без видимих мікрозмін.

74. Макро: На розрізі нирка бліда. Капсула дещо зморщена, поверхня

нирки після зняття капсули нерівна, горбиста. В корковому шарі просвічують

блідо-сірі невеличкі вогнища,в вигляді зерняток. Консистенція нирок

незначно ущільнена. В затяжних випабках виражено зморщення органу,

поверхня гранульована. Консистенція щільна.

70

Мікро: Збільшення клубочків. Капілярна сітка в вигляді гомогенних

тяжів, які блідо фарбуються еозином. Просвіти капілярів зменшені, або не

виступають. Гомогенна субстанція, яка відкладається в судинах клубочка, не

дає специфічного фарбування. ( Явище метахромазії відсутнє). Кількість ядер

в клубочках значно зменшена, а в деяких вона зовсім відсутні. В просвітах

багатьох канальців появляється циліндри. Епітелій таких канальців

сплющений, між ними і циліндрами виступають просвіти.

75. Макро: Нирки незначно збільшені, або нормальних розмірів, блідо-

сірого забарвлення. Капсула знімається легко. Границя шарів на розрізі

згладжена. Консистенція органу значно розм’ягчена. При уважному огляді (

особливо в корковому шарі) відмічають крапчасту або полосату смугастість.

Мікро: Глибокі зміни спостерігаються в основному в нирках канальцях.

Велика кількість канальців в стані розпаду. Видно лише зовнішні контури

канальців. Просвіти канальців і форма клітин майже не збережена. На місці

канальця однорідна глибчата маса без ядер, або ядра в вигляді осколків.

Ниркові канальні мозкового шару в основному збережені. Лише в деяких із

них спостерігається зміни описані вище. В епітелії прямих канальців деякі

ядра в стані пікнозу і рексису. Некробіотичного характеру зміни

спостерігаються і в частині ниркових клубочків.

76. Макро: нирки значно збільшені, блідо сірувато-жовті. При розрізі в

корковому шарі виступають у вигляді зерняток збільшені клубочки (блідо-

матові). В інтерстиції органу, як в корковому так і мозковому шарах

просвічують блідо-матові смуги. В випадках прогресуючого процесу

макроскопічний вигляд органу визначають терміном (велика сальна нирка).

Мікро: початкові стадії процесу характеризуються відкладанням

гомогенної маси в стінках клубочкових капілярів і в периваскулярних

просторах. Подібна гомогенна маса виявляється в базальній мембрані

капсули Шумлянського-Баумена. На пізніх стадіях розвитку процесу

капілярна сітка виступає в вигляді гомогенних петель, або ж не виявляється

із-за великої кількості гомогенної субстанції, що заповнює клубочок.

Клубочки оточені широким поясом розширених заповнених гомогенною

масою базальних мембран. Між гомогенною масою поодинокі пікнотичні

ядра, або їх обломки. Подібна гомогенна маса виявляється в стінках і

периваскулярних просторах різного діаметру органа. Просвіти канальців

заповнені білковими циліндрами. Епітелій канальців на різних стадіях

некробіозу ( жирова, білкова дистрофія, атрофія ). Різко збільшена кількість

грубоволокнистої сполучної тканини. Гомогенна маса в клубочках дає

метахромазію.

77. Макро: нирка дещо зменшена в об’ємі. Капсула незначно зморщена,

легко знімається. Забарвлення органу бліде. Консистенція упруга (природня).

На розрізі межа між корковим і мозковим шарами не чітка. Витікання крові з

71

поверхні розрізу не спостерігається. Мозковий шар блідий. Ниркові піраміди

чітко виступають.

Мікро: Структурні елементи органу (клубочки, прямі і звивисті

канальні) без видимих змін. Клубочки незначно зменшені, капілярна сітка їх

погано виявляється, спавши. Кровоносні судини нирки (капіляри, венули,

артеріоли, вени і артерії) без вмістимого, або містять незначну кількість

еритроцитів і поодинокі лейкоцити. Просвіти судин спавші. Структура судин

збережена.

78. Макро: нирка незначно збільшена, колір – темно-червоний,

ціанотичний. Капсула знімається легко. На розрізі орган повнокровний.

Особливо повнокровним є мозковий шар, який дещо розширений.

Консистенція нирки дещо ущільнена.

Мікро: венозні судини і капіляри заповнені кров’ю. Периваскулярні

простори частково заповнені набряковою рідиною з поодинокими

еритроцитами. Строма органу чітко виступає, розширена. Канальні звужені.

Місцями спостерігаються атрофічні і дистрофічні зміни в епітелії прямих і

звивистих канальців. Довкруги деяких клубочків світлі пояски із сполучної

тканини.

79. Макро: мозкова оболонка набрякла і блискуча, судини розширені і

переповнені кров’ю, а в субарахноїдальному і субдуральному просторах

нагромаджується значна кількість злегка мутнуватої, білувато-жовтої рідини.

Мікро: спостерігають розрихлення сполучнотканинних волокон. Судини

розширені і переповнені кров’ю, ендотелій набухлий. Клітинний інфільтрат

складається, в основному, з лімфоцитів, зустрічаються також окремі

нейтрофіли, гістіоцити і плазматичні клітини.

80. Макро: мозкова оболонка нерівномірно почервоніла, розрихлена і

набрякла, усіяна крапковими крововиливами. У мозкових просторах

скупчується мутнуватий червоний ексудат. Ліквор помутнілий і

червонуватий.

Мікро: добре видно сильно виражену гіперемію судин, а сама оболонка

просякнута ексудатом багатим еритроцитами.

81. Макро: запалення м’якої мозкової оболонки супроводжується

нагромадженням ексудату переважно в субарахноїдальному просторі. Сама

оболонка почервоніла, часто з крововиливами, мутна і покрита жовто-

білуватим чи жовто-зеленуватим густим ексудатом.

Мікро: кровоносні судини переповнені еритроцитами і значною

кількістю нейтрофільних лейкоцитів. Сполучнотканинна основа оболонки

розрихлена та інфільтрована лейкоцитами, лімфоцитами, гістіоцитами та

іншими клітинними елементами.

72

82. Макро: в мозку спостерігають деяку зглаженість звивин кори

великих півкуль, нерівномірне почервоніння сірої і білої речовин, дрібні

крововиливи та збільшення рідини в бокових шлуночках.

Мікро: в певних ділянках мозку завжди виявляють периваскулярні

клітинні інфільтрати і проліферацію гліальних елементів. Периваскулярні

клітинні муфти складаються переважно з лімфоцитів, окремих гістіоцитів,

моноцитів, рідше плазматичних та інших клітин. Крім того, в зоні запалення

спостерігають розширення і переповнення судин кров'ю, підвищення

проникності капілярів, набряк, діапедезні крововиливи, місцями стаз,

тромбоз, набухання, проліферацію і десквамацію ендотелію, часто

гомогенізацію і навіть некроз стінок судин.

83. Макро: в мозку в певних місцях виявляють світло, сіро-білі, дещо

ущільнені вогнища.

Мікро: у місцях дистрофії і загибелі нейронів та їх волокон добре

виражені реактивні процеси збоку глії і сполучної тканини. Клітини мікроглії

(макрофаги) фагоцитують продукти розпаду нервових клітин

84. Макро: в мозку округлої чи яйцеподібної форми утворення

величиною від булавкової головки до 2-3 см до 5-8 см. Порожнина їх

заповнена блідо-жовтим, жовто-сірим чи зеленкувато-жовтим сметаноподіб-

ним ексудатом, після витікання якого залишається порожнина з нерівними

розрихленими стінками.

Мікро: як у сірій, так і у білій речовині мозку, виявляють різної

величини вогнищеві й дифузні лейкоцитарні та лейкоцитарно-гістіоцитарні

інфільтрати, активізацію гліальних елементів. У місцях ураження

спостерігають дезинтеграцію нервової тканини, дистрофічні та

некробіотичні зміни нервових клітин і клітин інфільтрату, мікронекрози.

85. Макро: в мозковій речовині виявляють поодинокі чи множинні

темно-червоні, червоно-коричневі вогнища розм'якшення.

Мікро: в місцях ураження сильно розширені судини, а в

периваскулярних просторах скупчення еритроцитів, серед яких розсіяні

лімфоцити і поліморфноядерні лейкоцити. У нейронах ознаки дистрофічних і

некробіотичних змін..

86. Макро: нервові стовбури нерівномірно почервонілі і набряклі.

Мікро: спостерігають гіперемію і набряк сполучнотканинних оболонок

нерва клітинну інфільтрацію (лімфоцити, гістіоцити, лейкоцити), а також

проліферацію нейролемоцитів (шванівські клітини, лемоцити) і гістіоцитів. У

нервових волокнах – деструкція нейролеми (шванівських оболонок) і розпад

73

мієліну з наступним набуханням, фрагментацією і розпадом осьових

циліндрів.

87. Макро: зміни у нервових волокнах не помітні.

Мікро: виражена проліферація клітин строми, нейролемоцитів,

нагромадження лімфоцитів, плазмоцитів і фібробластів, дистрофічні і

атрофічні зміни нервових волокон.

88. Макро: у нервових волокнах виявляють невеликі скупчення у вигляді

жовтуватих ділянок.

Мікро: множинні нейтрофільні інфільтрати, розпад мієлінових

оболонок і осьових циліндрів нервових волокон.

П’ята ступінь (Д) (включає творчі, описові завдання для контролю знань, вмінь і навичок

студента у ході виконання ним професійної діяльності).

Студенту необхідно написати обґрунтовану, чітку відповідь на

конкретно поставлене питання.

1. Що таке перикардит і які розрізняють перикардити за локалізацією,

перебігом і характером запалення?

2. Що таке дилатація серця, його класифікація та морфологічна

характеристика.

3. Які дистрофії спостерігаються в міокарді. Причини та механізм їх

розвитку і наслідки?

4. Що таке міокардит, їх класифікація та морфологічна характеристика.

5. Васкуліти, причини виникнення, різновидності та морфологічна

характеристика.

6. Що таке лімфаденіт, його класифікація і морфологічна характеристика?

7. Що таке спленіт, його класифікація і морфологічна характеристика?

8. Що таке артеріосклероз, його різновидності і морфологічна

характеристика?

9. Розлади кровообігу в селезінці, різновидності і морфологічна

характеристика?

10. Що таке ендокардит, причини розвитку, класифікація і морфологічна

характеристика?

11. Вади серця, походження і наслідки.

12. Які види ексудативного запалення дихальних шляхів спостерігають у

свійських тварин і їх морфологічні ознаки?

13. Що таке емфізема легень, які причини і механізм розвитку?

14. Що таке ателектаз, його класифікація і морфологічна характеристика?

15. Що таке набряк легень і який механізм його розвитку?

74

16. Що таке пневмонія і її класифікація?

17. Які причини і механізм розвитку гострої катаральної

бронхопневмонії?

18. Який морфогенез крупозної пневмонії?

19. Що таке аспіраційна бронхопневмонія, її механізм розвитку і які

можуть бути наслідки?

20. Що таке плеврит, які причини, механізм розвитку і наслідки?

21. При яких інфекційних хворобах спостерігають крупозну пневмонію.

22. При яких інфекційних хворобах спостерігають катаральну

бронхопневмонію?

23. Що таке стоматит і які розрізняють стоматити за походженням,

перебігом і характером запалення?

24. Що таке ангіна та її морфологічні ознаки?

25. Що таке фарингіт та його морфологічні ознаки?

26. Які є порушення прохідності стравоходу, причини і наслідки?

27. Що таке тимпанія рубця, які причини, механізм розвитку і наслідки?

28. Які причини, морфологічні ознаки і наслідки гострого розширення

шлунка у коней.

29. Які є порушення прохідності кишок, причини, класифікація,

морфологічна характеристика та наслідки?

30. Які причини, патогенез і морфологічні ознаки гастритів.

31. Як називається запалення різних відділів тонкої і товстої кишок?

32. У чому полягає відмінність між гострим катаральним, фібринозним і

геморагічним ентеритами?

33. Які причини, патогенез і морфологічні ознаки виразкової хвороби

шлунка у свиней?

34. Що таке токсична дистрофія печінки, які причини, морфологічні

ознаки і наслідки?

35. Що таке нефроз, класифікація, морфологічна характеристика і які

причини та наслідки нефрозів.?

36. Які прични, класифікація і наслідки нефритів?

37. Як розвиваються негнійні гематогенні нефрити і які їх морфологічні

ознаки.?

38. Яка етіологія, патогенез і морфологічні ознаки інтерстиціальних

негнійних нефритів?

39. Які макро- і мікроскопічні зміни спостерігають при пієлонефритах.?

40. Який механізм розвитку і морфологічні ознаки гнійних гематогенних

нефритів?

41. Які причини і механізм розвитку нирковокам’яної хвороби.?

42. Що таке уроцистит і які форми уроциститів спостерігають у свійських

тварин?

43. Які причини, морфогенез і ознаки запалення матки?

44. Що таке мастит, причини і які морфологічні зміни спостерігають при

різних формах маститів.?

75

45. Які бувають клініко-морфологічні форми метритів і які можуть бути

наслідки?

46. Як впливають на організм захворювання сечостатевої системи і які

можуть бути ускладнення.?

47. Що таке менінгіт, які причини і механізм розвитку?

48. Які є різновиди ексудативних менінгітів і їх морфологічна

характеристика?

49. Що таке енцефалопатія і які захворювання та процеси відносять до

енцефалопатій?

50. Що таке диспластичні енцефалопатії і що лежить в основі їх

виникнення й розвитку?

51. Які причини, патогенез і морфологічні ознаки гіпоплазії мозочка?

52. Які процеси лежать в основі дисциркуляторних енцефалопатій і їх

морфологічна характеристика?

53. Які причини, патогенез і морфологічні ознаки дистрофічних

енцефалопатій?

54. Що таке енцефаліт, його етіологія, патогенез і класифікація?

55. Що таке мієліт, його етіологія, патогенез і класифікація?

56. Які мікроскопічні зміни в мозку спостерігають при негнійному

енцефалітах?

57. Які мікроскопічні зміни в мозку спостерігають при гнійному

енцефалітах?

58. Що таке неврит і гангліоніт і яка їх морфологічна характеристика?

59. При яких інфекційних захворюваннях спостерігають негнійні

енцефаломієліти?

60. При яких інфекційних захворюваннях спостерігають гнійні

енцефаломієліти?

ЗМ-2. Гострі бактеріальні інфекції

Перша ступінь(А)

( включає закриті тестові завдання – одноалфавітні, одно вибіркові)

1. Сепсис характеризується наявністю в крові:

А – вірусів; Ж – мікроорганізмів;

В – найпростіших; З – паразитів.

2. При раневому сепсисі у воротах інфенкції відмічають:

Ж – гнійно-некротичний тонзиліт; И – гнійний омфаліт;

З – гнійний пієлонефрит або уроцистит;

Б – аспіраційна бронхопневмонія; Г – гнійно-некротичну рану.

3. При урогенному сепсисі у воротах сепсису відмічають:

Г – гнійно-некротичний тонзиліт; Ж – гнійний омфаліт;

Є – гнійний пієлонефрит; И – аспіраційну бронхопневмонію.

76

4. При тонзилогенному сесписі відмічають у воротах сепсису:

А – гнійно-некротичне запалення мигдаликів;

И – гнійне запалення пуповини;

Є – гнійно-некротичне запалення матки;

З – травми та інфікування рваної рани шкіри.

5. При пуерперальному (післярдовому) сепсисі у воротах сепсису відмічають:

Г – аспіраційну бронхопневмонію;

Б – гнійно-некротичний тонзиліт;

Д – гнійно-некротичне запалення матки;

Є – гнійний уроцистит.

6. Характер жовтяниці при септицемії:

Б – механічна; А – паренхіматозна;

Ж – гемолітична.

7. Характер запального процесу при «септичній» селезінці:

З – серозний; В – фібринозний;

Є – гнійний; Г – геморагічний.

8. При септицемії у дрібних судинах відмічають:

З – десквамацію ендотелію; Д – гіаліноз;

Ж – амілоїдоз; А – петрифікацію.

9. Який процес має місце в легенях при септикопіємії:

Б – лобарна казеозна пневмонія; Ж – крупозна пневмонія;

З – гнійна метастатична пневмонія;

В – гостра катаральна бронхопневмонія;

10. Найбільш характерна ознака апоплексичної форми сибірки:

А – крупозна пневмонія; Ж – геморагічний гастроентерит;

Є – геморагічний дерматит; В – геморагічний лептоменінгіт.

11. Найбільш характерна ознака легеневої форми сибірки:

Ж – геморагічна пневмонія; Є – катарально-гнійна пневмонія;

В – індурація легень; З – казеозна пневмонія.

12. Найбільш характерна ознака кишкової форми сибірки:

З – гнійно-катаральний коліт; В – продуктивний ілеїт;

Д – серозно-геморагічний ентерит; Є – крупозний тифліт.

13. Найбільш характерна ознака карбункульозної форми сибірки:

Ж – серозно-геморагічний дерматит; Є – геморагічний тонзиліт;

Б – серозно-геморагічний лептоменінгіт; В – крупозна пневмонія.

77

14. Синонім карбункульозної форми сибірки:

В – тонзилярна; Ж – легенева;

В – шкірна; Г – септична.

15. Ангінозна форма сибірки найчастіше спостерігається у:

Г – свиней; Д – худоби;

З – овець; В – коней.

16. Збудником сибірки є:

И – бацили; Д – віруси;

Є – гриби; В – спірохети;

17. Труп тварини вздутий, заклякання відсутнє, з природніх отворів

кров’янисті витіки – посмертні зміни якого захворювання:

А – некробактеріозу; Д – туберкульозу;

Є – сибірки; В – паратуберкульозу;

З – бруцельозу.

18. Бешихою хворіють:

А – коні; Б – худоба;

И – м’ясоїдні; Д – свині;

Ж – кролі; В – кози.

19. В патогенезі бешихи головну роль відіграє:

Ж – алергія; Д – гемоліз еритроцитів;

Г – підвищене згортання крові; Є – ураження ЦНС.

20. Найбільш характерна ознака гострого перебігу бешихи:

А – крововиливи в шкірі; В – гангрена шкіри;

З – гострий венозний застій у шкірі; Є – гнійний дерматит;

Г – вогнищева активна гіперемія шкіри.

21. Найбільш характерна ознака підгострого перебігу бешихи:

В – гострий венозний застій у шкірі; Б – гематоми шкіри;

Є – вогнищевий серозний дерматит; Д – гнійний дерматит.

22. За якого перебігу бешихи спостерігають «кропив’янку»:

Г – блискавичного; З – гострого;

Ж – підгострого; Є – хронічного.

23. Бородавчастий або виразковий ендокардит відмічають за перебігу

бешихи:

Г – блискавичного; З – гострого;

Ж – підгострого; Є – хронічного.

78

24. Бородавчастий або виразковий ендокардит – характерна ознака якого

захворювання свиней:

А – сибірка; Ж – сальмонельоз;

Є – дизентерія; В – стрептококоз;

Б – бешиха; Г – лістеріозу.

25. Бешихою хворіють свині у віці:

А – 1-3 міс.; Б – 3-12 міс.;

В – старші 1 року; Ж – всі вікові групи.

26. Вогнищеву активну гіперемію шкіри відмічають за перебігу бешихи:

Г – блискавичного; З – гострого;

Ж – підгострого; Є – хронічного.

27. Синоніми пастерельозу:

А – бешиха; И – паратиф;

З – геморагічна септицемія; Г – мокрець;

Б – тиф; В – вертячка.

28. Набряки у міжщелепному просторі, ділянці глотки, гортані, шиї і

підгрудка худоби відмічають за перебігу пастерельозу:

А – блискавичного; Б – гострого;

Д – підгострого; Ж – хронічного.

29. Набряки у міжщелепному просторі, ділянці глотки, гортані, шиї і

підгрудка худоби – характерна ознака якого захворювання:

И – паратифу; Г – стрептококозу;

З – дизентерії; Б – пастерельозу.

30. Селезінка при пастерельозі:

Г – сильно збільшена; А – зменшена;

Ж – ареактивна; Б – «септична».

31. Крупозна або крупозно-некротизуюча пневмонія – характерна ознака:

И – бешихи; Г – лістеріозу;

З – ешерихіозу; В – пастерельозу.

32. Геморагічний діатез при пастерельозі:

Г – сильно виражений; И – виражений слабо;

Ж – відсутній.

33. При грудній формі пастерельозу відмічають пневмонію:

Ж – серозну; Д – фібринозну;

Є – катаральну; Е – геморагічну;

79

Б – гнійну; И – гнильну.

34. Лістеріозом хворіють всі види тварин, птиця і люди, але найчастіше:

И – худоба; Є – коні;

Ж – свині; А – вівці;

В – м’ясоїдні.

35. У овець, рідше у свиней реєструють форму лістеріозу:

Б – септичну; Д – геніальну;

З – змішану; В – нервову;

А – субклінічну.

36. Для нервової форми лістеріозу типовим є:

Б – негнійний енцефаліт лімфоцитарного типу;

Ж – негнійний мієліт лімфоцитарного типу;

Є – геморагічний менінгіт;

А – гнійний енцефаломієліт.

37. При нервовій формі лістеріозу переважно уражається частина мозку:

Є – стовбурова частина; Ж – кора;

В – поперекова спинного; З – амонові роги.

38. Гнійний енцефаліт – характерна ознака якого захворювання:

Є – сказу; З – хв.Тешена;

Г – сибірки; И – лістеріозу;

Б – хв. Ауєскі.

39. Птиця, гризуни і молодняк тварин переважно хворіють формою

лістеріозу:

И – нервовою; З – генітальною;

Г – змішаною; В – септичною.

40. Аборти, ендометрити і мастити – характерна ознака форми лістеріозу:

Б – нервової; В – септичної;

Є – змішаної; Д – субклінічної;

Б – генітальної.

41. При нервовій формі лістерії уражають мозок шляхом:

Б – гематогенним; Ж – лімфогенним;

А – інтраканалікулярним; Д – периневральним.

42. Вогнищеві некрози печінки, селезінки, нирок, лімфовузлів відмічають

при формі лістеріозу:

Ж – нервовій; Є – септичній;

Г – генітальній; Б – субклінічній.

80

43. Нейтрофільна інфільтрація довгастого мозку – характерна ознака:

Ж – сказу; Г –хв.Тешена;

И – хв. Ауєскі; Д – лістеріозу;

А – сибірки.

44. Основним збудником дизентерії є:

А – мікроорганізми; Д – віруси;

Є – гриби; Б – спірохети.

45. Найбільш характерні зміни при дизентерії відмічають у:

А – шлунку; З – тонкій кишці;

Б – товстій кишці; В – печінці;

Г – нирках; Д – мозку.

46. Дизентерією хворіють свині у віці:

В – підсисні; А – 2-6 міс.;

Ж – старші року; Є – всі вікові групи.

47. Характерним для гострого перебігу дизентерії є :

В – геморагічний гастрит; З – гнійний ентерит;

И – геморагічний коліт; Є – продуктивний гастроентерит.

48. Характерним для хронічного перебігу дизентерії є:

В – геморагічний гастрит; Д – гнійний ентерит;

Е – некротично-десквамативний коліт;

Є – продуктивний гастроентерит.

49. Синоніми ешерихіозу:

А – диплококом; Д – стрептококоз;

Є – сальмонельоз; З – пастерельоз;

Г – колібактеріоз.

50. Для ентеритної форми колібактеріозу телят характерно:

Г – катарально-геморагічний гастроентерит;

Ж – негнійний енцефаломієліт; В – крупозна пневмонія;

Б – геморагічний діатез; Є – «каучукова» селезінка.

51. Який лімфаденіт відмічають при ентеритній формі колібактеріозу:

А – гнійний; Б – геморагічний;

Е – серозний; И – альтеративний;

Ж – проліферативний.

52. Діарея, ексикоз, анемія у телят перших днів життя – характерна ознака

якого захворювання:

Д – сепсис; Ж – сибірка;

81

Є – пастерельоз; И – лістеріоз;

Е – колібактеріоз.

53. При ентеротоксемічній формі колібактеріозу телят в печінці відмічають:

Д – альтеративний гепатит; И – цироз;

Є – токсичну дистрофію; Г – гранульоми;

В – гнійний гепатит.

54. Синонім коліентеротоксемії поросят:

В – паратиф; Г – чума;

Д – набрякова хвороба; Є – хв.Тешена.

55. Набряк повік, лобної частини голови, міжщелепного простору у свиней

відмічають при:

Г – паратифі; Б – дизентерії;

И – коліентеротоксемії; Є – сибірці;

56. Синоніми терміну сальмонельоз:

А – геморагічна септицемія; Б – мокрець;

Е – сухоти; И – паратиф;

З – дизентерія.

57. При гострому перебігу сальмонельозу телят найхарактерніші зміни

відмічають в:

Г – легенях; Е – тонкій кишці;

Б – товстій кишці; З – нервовій системі;

Д – органах розмноження.

58. У лімфовузлах при сальмонельозі відмічають:

Е – геморагічне запалення; Є – гнійне запалення;

З – казеозний лімфаденіт; Б – гіперплазію.

59. При хронічному перебігу сальмонельозу у телят відмічають:

Г – дифтеритично-виразковий коліт; Є – пневмонії;

Б – гострий катаральний гастроентерит;

Д – гнійний енцефаліт; В – геморагічний діатез.

60. При хронічному перебігу сальмонельозу в свиней відмічають:

Г – геморагічний діатез; Е – гнійний енцефаліт;

З – серозний дерматит; Б – набряки повік;

Д – дифтеритично-виразковий коліт.

61. Дифтеритично-виразковий коліт у свиней – характерна ознака якого

захворювання:

А – пастерельозу; З – бешихи;

Б – лістеріозу; И – лептоспірозу;

82

Г – сальмонельозу; Д – дизентерії.

62. Аборти у овець та кобил – характерна ознака якого захворювання:

А – пастерельоз; В – дизентерія;

Ж – некробактеріоз; Є – сибірка;

Б – паратиф.

63. Овариїт у дорослих курей – характерна ознака якого захворювання:

В – пастерельозу; Г – хв. Ньюкасла;

Б – нейролімфоматозу; З – сальмонельозу.

64. Клостридіози спричиняються:

А – вірусами; Б – грибами;

Г – аеробними мікробами; З – анаеробними мікробами;

Є – мікотоксинами.

65. Клостридіози відносяться до:

Е – токсикоінфекцій; А – мікозів;

Ж – вірусних захворювань; Г – мікотоксикозів.

66. Худоба якого віку хворіє емкаром:

Е – новонароджені; Б – до 3-х місяців;

И – від 3 міс. до 4-х років; В – старші 4-х років;

З – всі вікові групи.

67. Назвіть синоніми емкару:

А – газовий набряк; Б – чорна хвороба;

Г – розм’якшена нирка; Є – шумливий карбункул.

68. Специфічні для емкару зміни відмічають у тканині:

А – епітеліальній; Д – сполучній;

З – м’язовій; И – нервовій.

69. Газова гангрена мязів – специфічна ознака:

В – злоякісного набряку; Г – брадзоту;

А – інфекційної ентеротоксемії; И – емкару.

70. При якому захворюванні м’язова тканина вогнищево темно-червоного

кольору, на розрізі сухувата, губчаста, з міхурцями газу, при натискуванні

крепітує:

А – брадзот; Б – емкар;

В – злоякісний набряк; И – ентероксемії.

71. При емкарі у м’язах відмічають:

В – газову гангрену; И – казеозний некроз;

83

Г – абсцеси; Ж – амілоїдоз.

72. При емкарі лімфаденіт найчастіше:

Г – гнійний; И – серозно-геморагічний;

З – некротичний; Є – проліферативний.

73. Серозно-запальний набряк шкіри і м’яких тканин після великих і

глибоких травм відмічають при:

Б – злоякісному набряку; А – емкарі;

Г – інфекційній ентеротоксемії; В – брадзоті.

74. Брадзотом хворіють:

Ж – худоба; Є – свині;

Д – вівці; В – м’ясоїдні;

Г – всі види свійських тварин.

75. Серозно-геморагічний, ерозійно-виразковий абомазит і дуоденіт –

найхарактерніша ознака:

В – дизентерії; Е – стрептококову;

З – емкару; Б – брадзоту;

А – хламідіозу.

76. Назвіть найхарактернішу ознаку брадзоту:

А – гангрена мязів; Е – жовтяниця.

И – гнійний енцефаліт; Б – геморагічний коліт;

Г – серозно-геморагічний,ерозійний абомазит і дуоденіт;

77. Геморагічний ентерит, некротичний нефроз і енцефалопатія – найбільш

характерні– емкар;

Г – злоякісний набряк; Б – брадзот;

И – інфекційна ентеротоксемія; В – ознаки клостридіозу:

Д – анаеробна дизентерія новонароджених.

78. Коли тримати нирку вівці за куксу сечовода вона набуває форму краплі

при:

А – емкару; Е – брадзоті;

Ж – сибірці; З – пастерельозі;

В – інфекційній ентеротоксемії.

Друга ступінь (Б)

(одноалфавітні, двовибіркові).

1. При урогенному сепсисі у воротах сепсису відмічають:

А – аспірацій ну бронхопневмонію; З – гнійний пієлонефрит;

Є – гнійний уроцистит; Б – гнійно-некротичний тонзиліт;

Д – гнійний омфаліт; В – гнійний метрит.

84

2. До збудника сибірки найбільш сприйнятливі:

И – собаки; Є – худоба;

Ж – птахи; Д – коти;

А – коні; Г – вовки.

3. Зовнішній вигляд трупа при сибірці:

Д – сильне заклякання; Є – відсутність заклякання;

Г – труп вздутий, наявність витіків з природніх отворів;

З – відсутність витіків з природніх отворів.

А – відсутність вздуття;

4. Селезінка при сибірці:

И – зменшена; Д – збільшена;

Є – ареактивна; З – ущільнена;

В – розм’якшена; А – незмінена.

5. Синоніми ангінозної форми сибірки:

Г – шкірна; Б – карбункульозна;

В – тонзилярна; Ж – фарінгеальна;

Д – септична; А – апоплексична.

6. При кишковій формі сибірки переважно уражаються:

Г – шлунок; Б – 12-ти пала кишка;

Д – порожня кишка; З – клубовакишка;

А – сліпа кишка; Є – обідкова кишка.

7. В нирках при гострому перебігу бешихи відмічають:

А – інтерстиціальний нефрит; Б – геморагічний гломеруліт;

Є – застійну гіперемію; З – некротичний нефроз;

В – альтеративний нефрит.

8. Крім свиней, до збудника бешихи чутливі:

Д – люди; Ж – птахи;

Г – коні; З – худоба;

В – собаки.

9. Крім ендокардиту, для хронічного перебігу бешихи характерно:

В – вогнищева активна гіперемія шкіри;

Б –серозно-фібринозні артрити; Д – крововиливи в шкірі;

Є – гангрена шкіри; З – венозний застій шкіри.

10. При надгострому перебігу пастерельозу набряки відмічають в ділянках:

И – міжщелепного простору; Е – спини;

Є – шиї; В – тазу;

85

Д – кінцівок.

11. Клініко-анатомічні форми пастерельозу:

Ж – апоплексична; И – карбункульозна;

Б – набрякова; А – грудна, кишкова;

З – тонзилярна; Є – нервова.

12. Синоніми пастерельозу птахів:

А – тиф; Б – паратиф;

Г – геморагічна септицемія; Є – холера;

Б – антракс; В – куряча сліпота.

13. Назвіть клініко-анатомічні форми лістеріозу:

Б – нервова, генітальна, латентна; В – кишкова, шкірна;

З – фарінгеальна, легенева; И – септична, субклінічна;

А – аспіраційна, карбункульозна, криптогенна.

14. При нервовій формі лістеріозу переважно уражаються:

Б – стовбурова частина мозку; А – кора мозку;

Ж – поперекова частина спинного мозку; Г – амонові роги;

Є – шийна частина спинного мозку.

15. Клініко-анатомічні форми колібактеріозу телят:

Ж – грудна, легенева; Д – очна, нервова;

З – ентеритна, ентеротоксемічна; Є – септична;

Г – шкірна, карбункульозна; Е – тонзилярна, фарингеальна.

16. Набряк повік, лобної частини голови, міжщелепного простору у свиней

відмічають при:

Г – ешерихіозі; З- паратифі;

Ж – дизентерії; Д – сибірці;

Б – коліентеротоксемії; В – сепсисі.

17. β – гемолітичні штами кишкової палички у свиней викликають:

А – паратиф; Є – сибірку;

И – коліентеротоксемію; Б – дизентерію;

Г – набрякову хворобу; Е – бешиху.

18. При сальмонельозі аборти відмічають у:

А – худоби; Є – свиней;

Е – кобил; Б – овець.

19. У печінці при сальмонельозі телят відмічають:

Е – казеозний альтеративний гепатит;

86

З – атрофічний цироз; Б – дистрофію;

Є – некрози або гранульоми; И – гнійний гепатит.

20. Дифтеритично-виразковий коліт у свиней – характерна ознака якого

захворювання:

Г – паратифу; З – пастерельозу;

Є – бешихи; И – лістеріозу;

Б – лептоспірозу; А – сальмонельозу.

21. Білі фекалії в товстій кишці та клоаці курчат – характерна ознака:

В – пулорозу; Г – пастерельозу;

Б – хв.Ньюкасла; Д – туберкульозу;

И – сальмонельозу.

22. Збудником брадзоту є:

Б – гриби; Г – клостридії;

Д – анаеробні мікроорганізми; В – віруси;

А – аеробні мікроорганізми; И –мікотоксини.

23. Емкаром хворіють:

В – коні; И – худоба;

Б – вівці; Ж – свині;

Е – всі свійські тварини; Є – собаки.

24. При емкарі у м’язах відмічають:

Е – некроз; З – наявність міхурців газу;

А – амілоїдоз; И – інкапсуляцію;

Б – організацію.

25. При емкарі в лімфовузлах відмічають запалення:

В – серозне; А – гнійне;

Г – серозно-геморагічне; Д – альтеративне;

З – продуктивне.

26. Селезінка при емкарі:

Е – злегка збільшена; З – розм’якшена;

Д – зменшена; Є – «септична»;

А – «каучукова».

27. Назвіть синоніми злоякісного набряку:

А – емкар; Д – брадзот;

Г – гостра тимпанія; Е – лихий набряк;

Ж – газова гангрена; Б – розм’якшена нирка.

87

28. Назвіть синоніми брадзоту овець:

Ж – інфекційний некротичний гепатит;

Є – шумливий карбункул; З – блискавична смерть;

И – розм’якшена нирка; Б – газова гангрена.

29. Брадзот переважно перебігає:

З – надгостро; И – гостро;

В – підгостро; Є – хронічно;

А – всі види перебігу.

30. Назвіть синоніми інфекційної ентеротоксемії овець:

В – шумливий карбункул; Д – трав’яна хвороба;

Б – рановий газовий набряк; Г – блискавична смерть;

Г – розм’якшена нирка.

31. Для інфекційної ентеротоксемії овець найбільш характерні:

А – гнійний енцефаліт; З – жовтяниця;

Д – геморагічний ентерит; И – некротичний нефроз;

Е – крупозна пневмонія; Б – вогнищевий серозний дерматит.

32. Збудником інфекційної ентеротоксемії овець є:

В – віруси; З – мікотоксини;

Ж – анаеробні мікроорганізми; Б – клостридії;

А – аеробні мікроорганізми; Г – гриби.

33. Анаеробна дизентерія новонароджених перебігає:

Б – надгостро; Є – гостро;

Г – підгостро; Е – хронічно;

И – всі види перебігу.

Третя ступінь (В)

( багатоалфавітні перехресні).

1. Сепсис, клініко-анатомічні форми та найважливіші патолого-анатомічні

ознаки:

1. Септицемія.

2. Сентикопіемія.

3.Септичний ендокардит.

4.Хроніосепсис.

А – геморагічний діатез, септична селезінка, дистрофічні зміни

паренхіматозних органів, гемосидероз і жовтяниця, септичне вогнище.

Б – септичне вогнище,гнійний лімфаденіт, гнійна метастатична пневмонія,

гнійні метастатичні спленіти гепатити, міозити, нефрити.

В – бура атрофія печінки і міокарду, слизиста атрофія епікардіального жиру,

вогнищева продуктивна пневмонія, остеопороз.

88

Г – пристінковий ендокардит на фоні інфекційних хвороб.

Д – гнійне септичне вогнище,яке тривалий час не загоюється.

2. Деякі клініко-анатомічні форми та паткартина сибірки:

1. Ангінозна.

2. Апоплексична.

3. Септична.

А – геморагічно-некротичний фарингіт і тонзиліт, геморагічно-некротичний

лімфаденіт, дистрофія печінки і нирок.

Б – блискавичний перебіг і серозно-геморагічні лептоменінгіти.

В – вогнищеві геморагічні ентерити, геморагічні пневмонії, геморагічні

дерматити, геморагічно-некротичні лімфаденіти, геморагічний діатез,

септична селезінка, дистрофія печінки і нирок.

Г – серозні риніти, гнійні енцефаліти, серозні дерматити, дифтерично-

виразкові коліти, інфаркти селезінки.

3. Сибірка, деякі клініко-анатомічні форми та паткартина:

1. Кишкова.

2. Легенева.

3. Шкірна.

А – вогнищевий або дифузний геморагічно-некротичний дуоденіт і єюніт,

геморагічний лімфангіт і лімфаденіт з вогнищевими некрозами, геморагічний

діатез, септична селезінка.

Б – геморагічна пневмонія і плеврит, геморагічний лімфангіт і лімфаденіт з

вогнищевими некрозами, геморагічний діатез, септична селезінка.

В – вогнищевий геморагічний дерматит, геморагічний лімфангіт і

лімфаденіт з вогнищевими некрозами, геморагічна інфільтрація підшкірної

клітковини.

Г – дифтеритично-виразковий коліт, гнійна метастатична пневмонія,

“кропивниця” шкіри, гіперпластичний лімфаденіт, альтеративний гепатит

4. Бешиха, клініко-анатомічні форми та паткартина:

1. Блискавична.

2. Гостра.

3. Підгостра.

4. Хронічна.

А – поодинокі крапкові крововиливи на серозних оболонках, гостра застійна

гіперемія паренхіматозних органів, гстра застійна гіперемія і набряк легень.

Б – гостра вогнищева активна гіперемія шкіри, гострий катаральний

гастроентерит, серозно-гіперпластичний лмфаденіт, гіперплазія селезінки,

серозно-фібринозний плеврит і перикардит, геморагічний гломерулонефрит.

89

В – вогнищевий серозний дерматит, некрози шкіри, гіперплазія селезінки,

серозно-гіперпластичний лімфаденіт, серозно-фібринозний плеврит і

перитоніт.

Г – ендокардити (переважно клапанні), серозно-фібринозні артрити, суха

гангрена шкіри, інфаркти нирок і селезінки.

Д – крововиливи в шкірі, геморагічний лімфаденіт, інфаркти селезінки,

крупозно-геморагічна пневмонія.

5. Яким захворюванням відповідають названі патзміни:

1. Бешиха.

2. Коліентеротоксемія.

3. Дизентерія.

А – геморагічний тифліт і коліт, гострий катаральний гастроентерит,

серозний лімфаденіт, дистрофія (зерниста і жирова) печінки, нирок і

міокарду, застійний набряк легень;

Б – набряки повік і лобної частини голови, набряки кардіальної частини

шлунку і стінки товстого кишечника, гострий катаральний гастроентерит,

серозний лімфаденіт, дистрофія печінки, застійна гіперемія і набряк легень;

В – гостра вогнищева активна гіперемія шкіри, гострий катаральний

гастроентерит, геморагічний гломерулонефрит, гіперплазія селезінки,

серозно-гіперпластичний лімфаденіт, серозно-фібринозний плеврит і

перитоніт;

Г – геморагічний лімфаденіт, геморагічний діатез, краєві інфаркти

селезінки, крупозна пневмонія.

6. Пастерельоз худоби, клініко-анатомічні форми та паткартина:

1. Набрякова.

2. Грудна.

3.Кишкова.

А – набряки підшкірної і міжм’язевої клітковини в ділянці глотки,

міжщелепного простору, шиї, підгрудка, геморагічний діатез, катарально-

геморагічний гастроентерит, серозні лімфаденіти, зерниста дистрофія

печінки, нирок, міокарду, ареактивна селезінка.

Б – крупозна або крупозно-некротична пневмонія з геморагічним акцентом,

серозно-фібринозний плеврит, геморагічний діатез, серозні лімфаденіти,

катарально-геморагічний гастроентерит, ареактивна селезінка.

В – геморагічні дерматити, дифтеритично-виразкові коліти, “септична”

селезінка, геморагічні лімфаденіти, інтерстиціальні, нефрити.

Г – катарально-геморагічні ентерити.

7. Дизентерія свиней, клініко-анатомічні форми та паткартина:

1. Гостра

90

2. Хронічна

А – гнійний енцефаломієліт, гнійний кератокнюнктивіт, гострий катараль-

ний риніт, трахеїт і бронхіт, катаральна бронхопневмонія, некротичний

лімфаденіт.

Б – некротично-десквамативний тифліт і коліт, підгострий катаральний

гастроентерит, гіперпластичний лімфаденіт, токсична дистрофія печінки,

загальна анемія, виснаження.

В – геморагічний тифліт і коліт, гострий катаральний гастроентерит,

серозний лімфаденіт, зерниста і жирова дистрофія печінки, нирок,

міокарду,застійний набряк легень.

8. Колібактеріоз телят, клініко-анатомічні форми та паткартина:

1. Ентеритна.

2. Септична.

А – некротично-десквамативний тифліт і коліт, підгострий катаральний

гастроентерит, гіперпластичний лімфаденіт, кахексія;

Б – гострий дифузний катаральний або катарально-геморагічний ентерит;

геморагічний діатез; зерниста дистрофія (печінки, нирок, міокарду), серозний

лімфаденіт, ексикоз, анемія, виснаження;

В – крововиливи у суглобових хрящах, під епі- та ендокардом,

катаральньний проктит, серозний лімфаденіт брижових л/в, селезінка

збільшена, повнокровна, паренхіма темно-червона з коричневим відтінком.

9. Сальмонельоз телят, перебіг та паткартина:

1. Гострий.

2. Хронічний.

А – катарально-геморагічний ентерит, ерозійно-виразковий абомазит,

геморагічний діатез, гіперплазія брижових лімфовузлів і селезінки, некрози

або гранульоми печінки, гостра застійна гіперемія і набряк легень.

Б – гнійно-катаральна (іноді абсцедуюча) або крупозно-некротична

пневмонія, фібринозний плеврит і перикардит, дистрофія печінки з

вогнищевими некрозами або гранульомами, гіперплазія лімфовузлів.

В – фолікулярний дифтеритично-виразковий коліт і ентерит,гіпертрофічний

цироз печінки, гнійний енцефаліт і мієліт, жовтяниця.

10. Сальмонельоз поросят, перебіг та паткартина:

1. Гострий.

2. Хронічний.

А – катарально-геморагічний ентерит, ерозійоно-виразковий абомазит,

геморагічний діатез, гіперплазія брижових лімфовузлів і селезінки, некрози

або гранульоми печінки, гостра застійна гіперемія і набряк легень.

91

Б – фолікулярний дифтеритично-виразковий коліт і ентерит, гіперплазія

лімфовузлів та селезінки, дистрофія печінки з вогнищевими некрозами або

гранульомами.

В – газова гангрена скелетних м’язів, серозно-геморагічні лімфаденіти,

ареактивна селезінка, серозно-геморагічний лептоменінгіт.

11. Сальмонельоз курей, клініко-анатомічні форми та паткартина

1. Пуллороз курей.

2. Тиф курей.

А – гострий катаральний ентерит, білі фекалії в сліпій і товстій кишках та

клоаці, міліарні некрози ( в печінці, міокарді, легенях, стінці м’язевого

шлуночка), гіперплазія селезінки, зерниста і жирова дистрофія печінки і

міокарду, виснаження.

Б – оваріїт, фібринозно гнійний перитоніт.

гострий катаральний гастроентерит, крупозний тифліт і колії, білковий

міокардоз і гепатоз, гіперплазія селезінки, міліарні некрози в печінці.

В – геморагічний діатез, серозно-геморагічний бурсит, геморагічний

арахноїдит, газова гангрена скелетних м’язів, жовтяниця, негнійний

лімфоцитарний енцефаліт.

Г – гострий катаральний або катарально-геморагічний гастроентерит,

серозний лімфаденіт, ексикоз, анемія, виснаження.

12. Яким захворюванням відповідають названі патзміни:

1. Сальмонельоз.

2. Дизентерія.

3. Бешиха.

А – геморагічний лімфаденіт, геморагічний діатез, краєві інфаркти

селезінки, крупозна пневмонія.

Б – некротично-десквамативний тифліт і коліт, підгострий катаральний

гастроентерит, гіперпластичний лімфаденіт, токсична дистрофія печінки,

загальна анемія, виснаження.

В – ендокардити (бородавчасті або виразкові ендокардити), серозно-

фібринозні артрити, суха гангрена шкіри, інфаркти нирок.

Г – фолікулярний дифтеритично-виразковий коліт і ентерит, вогнищеві

некрози або гранульоми печінки, гіперплазія і вогнищеві некрози

лімфовузлів, катаральна бронхопневмонія, виснаження.

13. Патологоанатомічні зміни при емкарі:

1. Некроз і газова гангрена скелетних м'язів і емфізема підшкірної

клітковини:

2. Серозно-геморагічний лімфаденіт:

3. Крововиливи на епікарді і слизовій оболонці кишок

4. Незначне збільшення і розм’якшення селезінки

92

5. Гострий катаральний або катарально-геморагічний абомазит і ентерит

6. Зерниста дистрофія нирок, печінки, міокарду

7. Швидке вздуття трупа та повільний трупний розклад

А – регіонарні до уражених м'язів лімфатичні вузли збільшені, набухлі,

почервонівші; синуси їх розширені заповнені серозним або геморагічним

ексудатом.

Б – м'язи в області стегна або шиї, крупа чи плеча нерівномірно збільшені,

темно-червоного, а подекуди чорного кольору, пористі, містять міхурці газів

і при натискуванні на них виявляють крепітацію. Підшкірна клітковина

навколо уражених м'язів набухла, інфільтрована серозно-геморагічним

ексудатом та газами.

В – селезінка дещо збільшена, вялої консистенції, зіскрібок пульпи значний,

рідше помірний.

Г – слизова оболонка сичуга та тонких кишок набухла, почервонівша,

волога, покрита слизовим або геморагічним ексудатом.

Д – нирки, міокард, печінка дещо збільшені, колір їх дещо мутний,

паренхіма дряблої консистенції.

Е – унаслідок діапедезу еритроцитів в епікарді та на слизовій оболонці

кишечнику виявляють окремі крапкові або плямисті крововиливи.

Є – ділянка ураження покрита гнійним ексудатом, плівками фібрину, м'язи

навколо ураженої ділянки дряблої консистенції, легко рвуться, підшкірна

клітковина містить міхурці газів.

Ж – унаслідок життєдіяльності клостридій в кишечнику та уражених м’язах

накопичуються гази, що є причиною швидкого вздуття трупа, а у тканинах

нагромаджується масляна кислота, завдяки чому створюються

неблагоприємні умови для життєдіяльності гнильних мікроорганізмів,

унаслідок чого сповільнюється трупне гниття.

14. Патологоанатомічні зміни при злоякісному набряку:

1. Серозно-геморагічний набряк підшкірної клітковини, некроз м'язів в

області травматичного ушкодження.

2. Серозний (рідше серозно-геморагічний) лімфаденіт.

3. Зерниста дистрофія нирок, печінки, міокарду.

4. Геморагічний трансудат в грудній і черевній порожнинах.

5. Набряк легень.

6. Катарально-геморагічний, некротичний або іхорозний вагініт та метрит (у

випадку інфікування тварини через родові шляхи).

А – регіонарні до уражених тканин лімфатичні вузли збільшені, набухлі,

почервонівші, соковиті.

Б – підшкірна і міжм'язева сполучна тканина в області травматичного

ураження набрякла, просякнута газами, а подекуди кров'ю. М'язи розрихлені,

дряблі, іноді некротизовані.

93

В – у грудній та черевній порожнині виявляють значну кількість дещо

червонуватої рідини.

Г – легені не спавші, тістуватої консистенції, трахея і бронхи заповнені

пінистою рідиною, шматочки легень занурено плавають у воді.

Д – нирки, міокард, печінка дещо збільшені, колір їх дещо мутний,

паренхіма вялої консистенції.

Е – трупне заклякання виражено погано, кров погано згортається, селезінка

збільшена у декілька разів, зскрібок пульпи значний.

Є – стінка матки набухла, почервонівши, слизова покрита слизистим,

геморагічним чи гнильним ексудатом, нерідко з вираженими некротичними

змінами. Нерідко у тканинах матки нагромаджується значна кількість газів.

Серозний покрив матки гіперемійований, інколи покритий фібрином.

15. Патологоанатомічні зміни при брадзоті овець

1. Катарально-геморагічний, некротичний абомазит і ентерит.

2. Серозні або серозно-геморагічні набряки і емфізема підшкірної клітковини.

3. Серозний та серозно-геморагічний лімфаденіт.

4. Серозно-фібринозний плеврит, перитоніт і перикардит.

5. Гостра венозна гіперемія та дистрофічні і некротичні зміни печінки,

нирок, міокарда.

6. Незначне збільшення і розм’якшення селезінки.

7. Крововиливи в слизовій оболонці сичуга, тонкого кишечника, трахеї,

бронхів, під епі- та ендокардом.

8. Швидкий трупний розклад.

А – регіонарні до уражених тканин лімфатичні вузли збільшені, набухлі,

почервонівші, соковиті.

Б – стінка сичуга і тонкого кишечника набрякла. Слизова оболонка

почервонівша, покрита слизовим або геморагічним ексудатом, з

крововиливами, з ерозіями та виразками.

В. Геморагічні дерматити, дифтеритично-виразкові коліти, “септична”

селезінка, геморагічні лімфаденіти, інтерстиціальні, нефрити.

нерідко покриті фібрином. У грудній, черевній та перикардіальній

порожнинах нагромаджується серозний іноді з домішками фібрину ексудат.

Г – печінка, нирки, міокард збільшені в об’ємі, повнокровні, дещо в’ялої

консистенції. Інколи в печінці виявляють некротичні вогнища (величиною

від горошини до лісового горіха).

Д – селезінка дещо збільшена, в’яла, зскрібок пульпи значний.

Е – трупне заклякання виражено погано, кров погано згортається, селезінка

збільшена у декілька разів, зскрібок пульпи значний.

Є – унаслідок швидкого розмноження мікроорганізмів в шлунково-

кишковому тракті відзначається швидкий трупний розклад.

Ж – у слизовій оболонці сичуга, тонкого кишечника, трахеї, бронхах , ендо-

і епікарді унаслідок діапедезу виявляють обмежені скупчення крові у

вигляді дрібних крапок або плям.

94

З – підшкірна та міжм’язова клітковина в області голови, шиї, нижньої

стінки живота серозно або геморагічно інфільтрована.

16. Патологоанатомічні зміни при анаеробній дизентерії ягнят:

1. Катарально-геморагіч-ний або некротичний ентерит

2. Серозний та серозно-геморагічний лімфаденіт

3. Зерниста дистрофія печінки, нирок, міокарду

4. Крововиливи в нирках, епі-та ендокарді

А – регіонарні до уражених тканин лімфатичні вузли збільшені, набухлі,

почервонівши, соковиті, синуси розширені, заповнені серозним або

геморагічним ексудатом.

В – плевра, перикард, очеревина дещо гіперемійовані, нерідко покриті

фібрином. У грудній, черевній та перикардіальних порожнинах

нагромаджується серозний іноді з домішками фібрину ексудат.

Д – селезінка дещо збільшена, в’яла, зскрібок пульпи значний.

Е – трупне заклякання виражено погано, кров погано згортається, селезінка

збільшена у декілька разів, зскрібок пульпи значний.

Є – унаслідок швидкого розмноження мікроорганізмів в шлунково-

кишковому тракті відзначається швидкий трупний розклад.

Ж – у слизовій оболонці сичуга, тонкого кишечника, трахеї, бронхах , ендо-

і епікарді унаслідок діапедезу виявляють обмежені скупчення крові у

вигляді дрібних крапок або плям.

З – підшкірна та міжм’язова клітковина в області голови, шиї, нижньої

стінки живота серозно або геморагічно інфільтрована.

17. Патологоанатомічні зміни при інфекційній анаеробній ентеротоксемії

молодняку (телят, поросят):

1. Катарально-геморагічний, некротичний абомазит і ентерит (у телят).

2. Катарально-геморагічний, некротичний гастроентероколіт (у поросят).

3. Серозний або серозно-геморагічний лімфаденіт.

4. Дистрофічні зміни нирок, печінки, міокарда.

5. Крапкові крововиливи у кишечнику та під капсулою нирок.

А –лімфатичні вузли (переважно брижові, рідше навколониркові) збільшені,

набухлі, почервонівши, соковиті.

Б – слизова оболонка сичуга та тонкого відділу кишечника набухла,

почервонівша, покрита слизовим, геморагічним ексудатом нерідко з

домішками некротичного детриту

В – шлунок здебільшого переповнений звернутим молоком, слизова

оболонка набухла, почервонівша, покрита слизистим або геморагічним

ексудатом. Ураженні петлі тонкого, дещо в меншій мірі товстого кишечника

червоного або темно-червоного кольору, слизова їх покрита геморагічним,

рідше слизовим ексудатом та з вираженими некротичними змінами.

95

Г – унаслідок дистрофічних змін ендотелію судин мікроциркуляційного

русла, підвищується їх проникливість і в уражених органах спостерігається

діапедез еретроцитів і утворення дрібних крововиливів.

Д – слизова оболонка кишечника (особливо товстого) набухла,

почервонівши, покрита фібринозними нашарування, які важко відділяються.

Е – трупне заклякання виражено погано, кров погано згортається, селезінка

збільшена у декілька разів, зскрібок пульпи значний.

Є – нирки, міокард, печінка збільшені, в’ялої консистенції. Гістологічно в

нирках виявляють ознаки білкового та некротичного нефрозів, рідше зміни

запального характеру. У печінці розвивається зерниста, вакуольна, рідше

жирова дистрофія. У міокарді дистрофічні зміни супроводжуються

дилатацією порожнин серця.

Четверта ступінь (Г) (подано професійні, діагностично-ситуаційні завдання)

У питаннях приведені клінічні та патологоанатомічні зміни в органах і

тканинах. Студенту необхідно визначити для якого захворювання характерні

дані ознаки з урахуванням перебігу та клініко-анатомічної форми хвороби

(напр. хронічна форма бешихи свиней; апоплексична форма сибірки.).

1. У поросят доброї вгодованості після відлучки відмічають проноси,

нервові явища, загибель. Перебіг надгострий і гострий. На розтині

відмічають набряки повік, лобної частини голови, кардіальної частини

шлунку, стінки товстого кишечника та брижі; гострий катаральний

гастроентерит, серозний лімфаденіт (брижові лімфовузли); дистрофію

печінки, застійну гіперемію та набряк легень, застійна гіперемія головного

мозку. Для якого захворювання характерні дані клінічні ознаки та патолого-

анатомічні зміни.

2. У свиней відмічають проноси, обезводнення організму та загибель.

На розтині – геморагічний тифліт і коліт, гострий катаральний гастроентерит,

серозні лімфаденіти; зернисту та жирову дистрофію печінки, нирок,

міокарду; застійний набряк легень. Для якого захворювання характерні

патзміни та яка клініко-анатомічна форма.

3. У овець клінічно відмічають нервові явища, риніти, гнійно-

катаральні кератоконюнктивіти. На розтині (гістологічно) гнійний

енцефаломієліт (стовбурова частина мозку, вароліїв міст), гострий

катаральний гастроентерит, гнійний кератоконюнктивіт, катарально-

геморагічний риніт, серозні лімфаденіти, гіперплазія селезінки з міліарними

некрозами, дистрофію печінки з міліарними некрозами, застійний набряк

легень. Для якого захворювання характерні дані клінічні ознаки,

патологоанатомічні зміни та яка клініко-анатомічна форма.

96

4. Труп телиці віком 1 рік, вздутий, розкладається повільно, з

природніх отворів кров’яниста рідина. На розтині відмічають вогнищеву

газову гангрену мязів, гострий катаральний або геморагічний абомазит і

ентерит, серозні лімфаденіти, дистрофію печінки, нирок, (з вогнищевими

некрозами), серозно-фібринозні перитоніти і плеврити, загальний венозний

застій. Для якого захворювання характерні дані - клінічні ознаки,

патологоанатомічні зміни.

5. У овець, за підгострого періоду відмічають вздуті трупи, які швидко

розкладаються, з природніх отворів – кровяниті витіки. На розтині мають

місце катарально-геморагічні, ерозійно-виразкові з некрозами абомазити і

ентерити; серозні або геморагічні інфільтрати підшкірної клітковини в

ділянці голови, шиї, підгрудка; серозні лімфаденіти; дистрофія печінки (та

вогнищеві некрози) нирок і міокарду, серозно-фібринозні плеврити і

перитоніти, застійний набряк легень. Для якого захворювання характерні

дані клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни.

6. У молодняка перших днів життя відмічають діарею, ангідремію,

підвищення температури тіла (короткочасне). На розтині – гострий

катаральний або геморагічний гастроентерит, токсичну дистрофію печінки,

серозні лімфаденіти, ексикоз, анемію, виснаження. Для якого захворювання

характерні дані - клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни та клініко-

анатомічна форма.

7. У телят за гострого періоду хвороби відмічають катарально-

геморагічний ентерит, катарально-геморагічний ерозійно-виразковий

абомазит, геморагічний діатез, гіперплазію лімфовузлів, гіперплазію

селезінки, дистрофію печінки з вогнищевими некрозами або гранульомами,

дистрофія нирок, застійний набряк легень. Назвіть хворобу.

8. У худоби за надгострого або гострого перебігу відмічають вздуті

трупи без ознак заклякання, з природних отворів кров’яниста рідина, кров не

згортається. На розтині сильно виражений геморагічний діатез, септична

селезінка, вогнищевий або дифузний геморагічно-некротичний ентерит,

геморагічно-некротичні лімфаденіти; дистрофія печінки, нирок, застійний

набряк легень, гостра дилатація і дистрофія міокарду. Для якого

захворювання характерні дані – клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни та

клініко-анатомічна форма.

9. У свиней за гострого перебігу відмічають гостру вогнищеву активну

гіперемію шкіри, гострий катаральний гастроентерит, геморагічний

гломерулонефрит, гіперплазію селезінки, серозно-гіперпластичні

лімфаденіти, серозно-фібринозні плеврити і перитоніти, застій гіперемію і

набряк легень. Для якого захворювання характерні дані – клінічні ознаки та

патологоанатомічні зміни.

97

10. У худоби за гострого перебігу відмічають типову крупозну з

некрозами пневмонію, серозно-фібринозний плеврит і перикардит,

геморагічний діатез, серозні лімфаденіти, катарально-геморагічні

гастроентерити, зернисту дистрофію печінки, нирок, міокарду, ареактивну

селезінку. Для якого захворювання характерні дані – клінічні ознаки та

патологоанатомічні зміни.

11. У виснажених свиней за хронічного перебігу хвороби відмічають

фолікулярний дифтеритично-виразковий коліт і ентерит, гіперплазію

лімфовузлів, дистрофію печінки з вогнищевими некрозами або

гранульомами, гіперплазію селезінки, катаральну бронхопневмонію,

виснаження. Для якого захворювання характерні дані – клінічні ознаки та

патологоанатомічні зміни.

12. У свиней, за хронічного перебігу, відмічають бородавчастий або

виразковий ендокардит, серозно-фібринозні артрити, суху гангрену шкіри,

інфаркти нирок і селезінки. Для якого захворювання характерні ці

патологоанатомічні зміни та перебіг.

П’ята ступінь (Д)

(включає творчі, описові завдання для контролю знань, вмінь і навичок

студента у ході виконання ним професійної діяльності).

Студенту необхідно написати обґрунтовану, чітку відповідь на

конкретно поставлене питання.

1. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для сибірки (кишечка форма).

2. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для бешихи (гостра форма)

3. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для пастерельозу ВРХ (гостра форма)

4. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для сальмонельозу телят (гостра форма).

5. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для сальмонельозу свиней(гостра форма).

6. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для колібактеріозу (септична форма).

7. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для набрякової хвороби.

8. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для колібактеріозу (ентеротоксемічна форма).

98

9. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для дизентерії свиней (гостра форма).

10. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для лістеріозу (нервова форма).

11. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для емкару

12. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для брадзоту.

13. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для паратуберкульозу.

14. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для бешихи (хронічна форма).

15. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для сальмонельозу свиней(хронічна форма).

16. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для пастерельозу ВРХ (надгостра форма).

17. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для сибірки (легенева форма).

18. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які характерні

для сибірки(септична форма).

ЗМ-3. Хронічні бактеріальні інфекції

Перша ступінь(А)

( включає закриті тестові завдання – одноалфавітні, одновибіркові)

1. Як називається захворювання спричинене Mycobacterium bovis:

А – бруцельоз; Б – паратуберкульоз;

Ж – туберкульоз; И – сап; Б – мікоплазмоз.

2. В якому органі найчастіше локалізується первинне туберкульозне вогнище

(первинний афект):

В – печінка; Є – нирки;

З – шлунок; Г – легені; Д – селезінка.

3. Первинний афект і ураження реґіонарного лімфатичного вузла

(туберкульозний лімфаденіт) називають:

А – складний первинний комплекс; Г – вторинний туберкульоз;

Ж – неповний первинний комплекс; Є – повний первинний комплекс;

И – розповсюджений туберкульоз.

4. Туберкульозний процес уражає великі ділянки або цілі частки легень.

Дайте назву формі туберкульозу легень:

Б – лобулярна пневмонія; В – лобарна пневмонія;

Г – ацинозна пневмонія; З – ацинозно-нодозна пневмонія;

99

Є – фіброзно-кавернозна пневмонія.

5. Легені усіяні чисельними вузликами величиною в просяне зерно. Назвіть

форму туберкульозу легень:

Ж – міліарний туберкульоз легень; И – ацинозна пневмонія;

Е – велико вогнищевий туберкульоз легень; Г – лобулярна пневмонія;

А – ацинозно-нодозна пневмонія.

6. Які органи уражаються при туберкульозі найчастіше:

Б – нирки; Ж – кістки;

В – легені А – кишки; З – лімфатичні вузли.

7. Якщо при первинному туберкульозі виявлено туберкули лише у

бронхіальному лімфатичному вузлі то це буде:

А – неповний первинний комплекс;

Б – повний первинний комплекс;

Г – казеозний лімфаденіт;

Д – складний первинний комплекс;

Ж – розповсюджений туберкульоз.

8. У птиці з кишечника мікобактерії лімфогематогенно потрапляють у:

Б – нирки; Ж – легені;

Є – печінку; И – серце; В – яєчник.

9. Паратуберкульоз – хронічне захворювання тварин:

Б – корів; Г – коней;

В – свиней; И – собак і котів; Е – птиці.

10. Характерні для паратуберкульозу патоморфологічні зміни спостерігають:

И – у печінці; Е – у легенях;

З – у кишках; Б – у селезінці;

Д – в бронхіальних лімфатичних вузлах.

11. Який процес розвивається у клубовій кишці при паратуберкульозі:

Е – набряк стінки; З – некроз слизової оболонки;

Б – застійна гіперемія; В – специфічне запалення;

Г – атрофія слизової оболонки.

12. У корови виявили позитивну реакцію на туберкулін, а на розтині в

середостінному і заглотковому лімфатичних вузлах виявили вогнище

запалення з казеозом у центрі. Визначіть різновид туберкульозного процесу:

И – повний первинний комплекс;

З – складний первнний комплекс;

Ж – неповний первинний комплекс;

Є – розповсюджений туберкульоз;

100

А – вторинний туберкульоз.

13. При сапі найхарактерніші патоморфологічні зміни спостерігають в:

В – органах розмноження; Д – органах дихання;

Е – органах травлення; Б – судинах;

И – органах сечовидільної системи;

14. Сапом хворіють:

А – худоба; Г – вівці;

Г – кози; Д – коні; Ж – свині.

15. При фузобактеріозі у дорослих тварин найчастіше ураження

локалізуються в:

А – легенях; Є – печінці; Д – нирках;

Г – на шкірі дистальних відділів кінцівок.

16. Лептоспірозом хворіють:

А – худоба; Г – вівці;

Г – всі тварини і людина; Д – коні; Ж – свині.

17. Характер жовтяниці при лептоспірозі:

Е – паренхіматозна; З – гемолітична;

Б – змішана (гемолітично-паренхіматозна); Г – механічна.

18. Безжовтушна форма лептоспірозу в свиней найчастіше протікає:

Е – латентно; З – гостро;

Б – хронічно; Г – підгостро.

19. Синонім фузобактеріозу:

Е – паратуберкульоз; З – некробактеріоз;

Б – штутгарська хвороба; Г – лептоспіроз.

Друга ступінь (Б)

(одноалфавітні, двовибіркові).

1. В патогенезі туберкульозу розрізняють стадії:

А – генералізація; Б – хронічний туберкульоз;

Е – первинний туберкульоз; Г – вторинний туберкульоз;

З – гострий туберкульоз; И – казеозний туберкульоз.

2. Первинний комплекс може бути:

А – повним; Б – неповним;

Е – розповсюдженим; З – кавернозним;

Г – лобарним; Є – ацинозним.

3. Молоді туберкули побудовані з:

101

И – еозинофілів; Ж – базофілів;

Є – нейтрофільних лейкоцитів; В – епітеліоїдних клітин;

Г – лімфоїдних і гігантських; А – фіброцитів.

4. Неповний первинний комплекс у корів локалізується найчастіше в:

Є – перед лопаткових лімфатичних вузлах; Г – кишках;

Б – бронхіальних лімфатичних вузлах; А – печінці;

И – середостінних лімфатичних вузлах; Е – легенях;

З – нижньощелепних лімфатичних вузлах.

5. Туберкульозна бронхопневмонія може перебігати у формі:

Д – лобулярної катаральної бронхопневмонії;

И – ацинозної пневмонії;

Є – лобарної казеозної пневмонії;

В – лобулярної гнійної пневмонії;

А – лобулярно-лобарної крупозної пневмонії;

Г – аспіраційної бронхопневмонії.

6. Туберкульозний лімфаденіт найчастіше проявляється у формі:

Г – абсцесів; В – вузликовій;

А – кавернозній; З – лобулярній;

Ж – дифузній; Є – ацинозній.

7. В центрі старих туберкулів виявляють:

Д – гідропічну дистрофію; В – гнійне розплавлення;

А – казеозний некроз; И – амілоїдоз;

Д – відкладання солей кальцію; З – гіаліноз тканин.

8. У корови, позитивно реагуючої на туберкулін, характерні для туберкульозу

зміни найчастіше виявляють у:

В – печінці; А – нирках;

Б – лімфатичних вузлах; Г – легенях;

Ж – трахеї; Є – наднирниках;

Е – щитовидній залозі; Д – шкірі.

9. У птиці при туберкульозі міліарні туберкули виявляють в:

Д – нирках; Б – легенях;

А – міокарді; В – печінці;

Г – селезінці; Ж – яєчниках.

10. При паратуберкульозі місцем первинного ураження є:

А – легені; Б – печінка;

В – шлунок; З – клубова кишка;

Е – порожня кишка; Ж – трахея;

Є – бронхіальні лімфатичні вузли; Г – бронхи.

102

11. При паратуберкульозі слизова оболонка клубової та порожньої кишок:

И – потоншена; З – атрофована;

В – набрякла; А – зібрана в товсті складки;

Ж – білувато-жовтувата; Б – темно-червона;

Г – покрита фібрином; Е – некротизована.

12. Зараження лептоспірозом найчастіше відбувається:

А – аерогенно; Б – аліментарно, внутріутробно;

В – через слизові оболонки та ушкоджену шкіру;

Г – контактно; Д – спадково.

13. Клініко-анатомічні форми лептоспірозу:

А – септична; Б – жовтушна;

В – легенева; Д – безжовтушна;

Г – карбункульозна; Е – ангінозна.

Третя ступінь (В)

( багатоалфавітні перехресні).

1. Різновидності туберкульозних пневмоній та їх морфологічна характерис-

тика:

1. Ацинозна.

2. Лобулярна.

3. Ацинозно-нодозна.

4. Лобарна

А – легеня на розрізі усіяна невеликими, 2-3 мм в діаметрі, білувато-

жовтуватими вогнищами з нерівними краями, що мають форму грона

винограду. Часто навколо таких фокусів тканина знаходиться в стані

серозного запалення.

Б – пневмонія виникає внаслідок злиття суміжних ацинусів у дещо більші

конгломерати. Такі казеозні вогнища мають нерівні контури, в діаметрі до

1см.

В – пневмонія за локалізацією ураження може обмежуватись окремими

часточками або їх групами. Уражені часточки ущільнені, дещо виступають

над поверхнею органа, на розрізі сухуваті, сіро-жовтого кольору. Старші

вогнища інкапсульовані й пертифіковані.

Г – легені усіяні численними, досить щільними, вузликами величиною в

просяне зерно. Свіжі вузлики блідо-сірого кольору, напівпрозорі, надалі їх

центр мутніє і стає жовтуватим. Старі туберкули некротизовані, запнені.

Д – пневмонія захоплює цілі частки або великі ділянки легені, що

утворилися внаслідок злиття окремих уражених часточок в одне суцільне

поле. Ексудат багатий клітинними елементами некротизується і

перетворюється в сирнисту масу.

103

2. Які органи і в яких тварин уражаються найчастіше при туберкульозі:

1. Велика рогата худоба, вівці, кози.

2. Свині.

3. Кури.

А – заглоткові, нижньощелепові і брижові лімфатичні вузли.

Б – кишечник, печінка, брижові лімфатичні вузли.

В – кишечник, печінка, селезінка, кістки.

Г – легені, лімфатичні вузли, молочна залоза.

3. Диференційна діагностика туберкульозу ссавців від:

1. Лейкозу.

2. Пухлин.

3. Актиномікозу.

А – наявність вузликових або у вигляді інфільтрату розростань пухлинної

тканини в органах. Обов’язкове гістологічне дослідження новоутворених

розростань.

Б – знаходять салоподібної консистенції розростання в печінці, селезінці,

лімфатичних вузлах, стінці сичуга та інших органах. Дуже часто селезінка і

лімфатичні вузли збільшені в розмірі у декілька разів.

В – наявність вузликів з казеозним некрозом в легенях, бронхіальних та

середостінних лімфатичних вузлах.

Г – виявляють вузлики із гнійним розплавленням в язиці, нижній губі,

мигдалках, кістках нижньої щелепи, шкірі голови, під щелепових і

заглоткових лімфатичних вузлах.

Четверта ступінь (Г)

(подано професійні, діагностично-ситуаційні завдання)

У питаннях приведені клінічні та патологоанатомічні зміни в органах і

тканинах. Студенту необхідно визначити для якого захворювання характерні

дані ознаки з урахуванням перебігу та клініко-анатомічної форми хвороби

(напр. туберкульоз великої рогатої худоби).

1. У корів відмічають тривалі проноси, анемію, виснаження. На розтині

мають місце продуктивні ілеїти та єюніти (нагадують шкіру каракуля),

гіперплазія брижових лімфовузлів, зерниста дистрофія печінки, нирок,

міокарду. Гістологічно в підслизовому шарі тонких кишок та лімфовузлах –

розрости епітеліоїдних клітин. Для якого захворювання характерні дані -

клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни.

2. У корови в легенях знайшли інкапсульоване вогнище з казеозним

некрозом і солями кальцію; казеозний лімфаденіт (середостінних

лімфовузлів). Гістологічно – в центрі вузла некроз із солями кальцію, по

периферії клітинна зона із епітеліоїдних, (поодиноких, гігантських) та

104

лімфоїдних клітин. Для якого захворювання характерні дані – клінічні ознаки

та патологоанатомічні зміни.

П’ята ступінь (Д)

(включає творчі, описові завдання для контролю знань, вмінь і навичок

студента у ході виконання ним професійної діяльності). Студенту необхідно

написати обґрунтовану, чітку відповідь на конкретно поставлене питання.

1. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які

характерні для туберкульозу.

2. Туберкульоз, причини виникнення і патогенез.

3. Який гістогенез і будова туберкула.

4. Що таке первинний туберкульоз і його морфологічна характеристика.

5. Паратуберкульоз, патогенез та патоморфологічна характеристика.

6. Етіологія, патогенез і патоморфологічна характеристика ієрсиніозу

тварин.

7. Які патоморфологічні зміни спостерігаються у коней при різних

формах сапу легень та інших органів.

8. Які патоморфологічні зміни розвиваються в органах розмноження у

жуйних при бруцельозі.

9. Які патоморфологічні зміни і їх локалізація характерні для

фузобактеріозу.

10. В яких клініко-анатомічних формах перебігає лептоспіроз і які

патоморфологічні зміни спостерігають при цьому захворюванні у собак

та інших тварин.

11. Назвіть патзміни у вигляді патологоанатомічних діагнозів, які

характерні для туберкульозу птиці.

105

Список рекомендованої літератури

1. Боль К. Г., Боль Б. К. Основы патологической анатомии с/х

животных. – М., 1961. – 430с.

2. Болезни молодняка сельскохозяйственных животных / В.П.Литвин,

В.Г.Береза, В.Г.Скибицкий и др. – К.: Урожай. – 1992. – 166с.

3. Забелло Є. М. Патологічна анатомія інфекційних хвороб тварин. –

К.: Аграрна наука, 1997. – 248 с.

4. Литвин В.П., Поживал А.И. – Инфекционные и инвазионные

белезни телят. – К.: Урожай. – 1992. – 202с.

5. Патологоанатомическая диагностика болезней свиней /А. В.

Авроров, А. В. Акулов, Л. Т. Бурба и др.; Под ред. В. П. Шишкова,

А. В, Жарова, Н. А. Налетова. – М.: Колос, 1984. – 335 с.

6. Патологічна анатомія тварин / Урбанович П.П., Потоцький М.К.,

Гевкан І. І. та ін.; за ред. П. П. Урбановича, М. К. Потоцького – Київ,

2008. – 880 с.

7. Патолого-анатомическая диагностика болезней птиц / Апатенко В.

М., Бессарабов Б. Ф., Шишков В. П. и др.; под ред. В. П. Шишкова,

А. В. Акулова, Н. А. Налетова – М.: Колос, 1978. - 440с.

8. Патологическая анатомия сельскохозяйственных животных / А. В.

Жаров, В. П. Шишков, М. С. Жаков и др.: Под ред. В. П. Шишкова и

А. В. Жарова. - М.: Колос, 2001. - 568 с.

9. Патоморфологічна діагностика Т-2 токсикозу курей та поросят.

Методичні рекомендації /Г. І. Коцюмбас, І. Я. Коцюмбас, О. М.

Щебентовська та ін., Львів, 2008. – 45 с.

10. Справочник по патологоанатомической диагностике болезней

сельскохозяйственных животных / А. И. Кривутенко, М. С, Жаков,

П, П, Урбанович и др.; Под ред. А. И. Кривутенко. – К.: Урожай,

1983. – 168 с.

11. Справочник по болезням сельскохозяйственных птиц / Под ред. А.

В. Байдевлятова. – К.: Урожай, 1980.