МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ

ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

Кафедра психології та соціальної роботи

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

В.о. ректора

_______________________Р.В. Войтович

« __25__» _______10___________ 2017 р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НОРМАТИВНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ПППБ 3.11. «ІСТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ»

ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ

заочної форми навчання

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА

«ПСИХОЛОГІЯ»

ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ 05 «СОЦІАЛЬНІ ТА ПОВЕДІНКОВІ НАУКИ»

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ 053 «ПСИХОЛОГІЯ»

Київ-2017

2

Робоча програма нормативної навчальної дисципліни «Історія психології»

для підготовки бакалаврів спеціальності 053 «Психологія».

Розробник: Колесникова В.Ф., кандидат психологічних наук, доцент.

Рецензент: Приходько Ю.О., доктор психологічних наук, професор

Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова;

Затверджено на засіданні кафедри психології та соціальної роботи.

Протокол № 1 від 04 вересня 2017 р.

Завідувач кафедри психології та соціальної роботи

Пріб Г.А. (прізвище, підпис)

Завідувач навчально-методичного відділу

Завиніченко Л.М. (прізвище, підпис)

© Колесникова В.Ф. 2017

© Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятості

України (ІПК ДСЗУ), 2017

3

1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Найменування показників

Галузь знань,

спеціальність,

освітній ступінь

Характеристика

навчальної дисципліни

заочна форма навчання

Кількість:

кредитів – 4;

модулів – 2;

змістових модулів – 3.

Галузь знань

05 «Соціальні та

поведінкові науки»

Нормативна

Рік підготовки

ІІ

Індивідуальне

науково-дослідне

завдання:

заочна – 40 год. Спеціальність

053 «Психологія»

Семестр

3-й, 4-й

Лекції

Загальна кількість

годин – 120 год.

10 год.

Практичні

Розподіл годин для

заочної форми навчання:

аудиторних – 14 год.;

самостійної роботи

студента – 106 год.

Освітній ступінь

бакалавр

–

Семінарські

4 год.

Самостійна робота

66 год.

Індивідуальні завдання

40 год.

Вид контролю: іспит

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної та

індивідуальної роботи становить для заочної форми навчання – 13,2%

4

2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Метою викладання навчальної дисципліни є формування у студентів

наукових уявлень щодо виникнення та динаміки розвитку психологічних знань

у світовій історії, загальної логіки, закономірностей та хронології становлення,

розвитку психологічних знань в контексті загальної історії науки;

ознайомлення із процесом історичних змін, принципів та методології науки;

вироблення критичного, недогматичного погляду на різні психологічні теорії,

вміння визначати їх переваги та слабкі сторони.

Основні завдання вивчення дисципліни полягають в теоретичній та

практичній підготовці студентів фаху з питань:

вивчення основних етапів та умов становлення психологічного знання

в контексті розвитку науки і культури певного історичного періоду;

засвоєння основних напрямків і шкіл у світовій та вітчизняній

психології в їх історичній динаміці;

формування цілісної картини генезису психологічних ідей;

знайомство з основними напрямками розвитку сучасної психології.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти набувають

такі компетентності:

Загальні вміння (компетентності)

Інструментальні компетентності:

Здатність до формування світогляду, розвитку людського буття,

суспільства і природи, духовної культури:

розуміння сутності та принципів розвитку суспільства, природи і

мислення;

знання і уміння оперувати філософськими категоріями та поняттями;

уміння критично оцінювати і прогнозувати соціальні, економічні,

політичні, екологічні, культурні та інші події та явища;

здатність творчо мислити, вміння доводити та відстоювати власну думку;

здатність до аналізу концептуальних засад та визначення сутності та

ролі психології, основних її категорій;

знання і уміння оперувати категоріями та поняттями психології;

Здатність до саморегуляції та здорового способу життя:

розуміння необхідності та вміння вести здоровий спосіб життя,

фізичне самовдосконалення;

уміння дотримуватися режиму роботи і відпочинку, підтримувати

працездатність і здоровий спосіб життя;

5

уміння розвивати особисту стресовитривалість, саморегуляцію,

уникати не допускати систематичного перевантаження організму,

підтримувати психоемоційне здоров’я;

уміння зберігати трудову активність у екстремальних ситуаціях.

Здатність працювати з інформацією у тому числі в глобальних

комп’ютерних мережах:

уміння знаходити та аналізувати інформацію з різних джерел;

уміння будувати комунікаційну мережу для обміну інформацією та

зворотного зв’язку, вести кореспонденцію;

знання інформаційних потреб суспільства, інформаційно-пошукових

ресурсів і стратегій у системі засобів масової комунікації;

знання організаційно-функціональних, програмно-технологічних,

лінгвістичних засобів системно-мережевої взаємодії та пошуку в

документально-інформаційних системах;

уміння з формування та розвитку інформаційно-когнітивних

технологій стандартизації та систем управління якістю у сферах

соціальної інформації.

Міжособистісні компетентності:

Здатність здійснювати комунікаційну діяльність:

уміння усного і письмового спілкування державною мовою;

уміння використовувати невербальні засоби комунікації;

здатність дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки та моралі

в міжособистісних відносинах;

уміння донести до фахівців і нефахівців інформації, ідей, проблем,

рішень та власного досвіду в галузі професійної діяльності;

навики та уміння формування міжособових стосунків у колективі при

відстоюванні власної позиції під час дискусії;

етичні зобов’язання при опануванні до виступів доповідачів;

уміння використовувати іноземні мови у професійній діяльності.

Позитивне ставлення до несхожості та інших культур:

розуміння і дотримування етичних цінностей, у т.ч. у професійній

діяльності;

розуміння традицій і звичаїв інших культур, уміння проявляти

толерантне ставлення;

уміння протистояти проявам расової, національної, вікової

дискримінації, гендерної нерівності.

6

Здатність до критики та самокритики:

уміння критично оцінювати явища, ситуації, діяльність осіб,

спираючись на отриманні знання;

здатність до критики та самокритики під час дискусії.

Взаємодія (робота в команді):

уміння працювати у команді.

Системні компетентності:

Здатність працювати самостійно і автономно:

уміння організовувати процес виконання завдань у відповідності до

принципів управління.

Здатність займати активну життєву позицію та розвивати лідерські якості:

знання і уміння створювати власний імідж та вдосконалювати його

складові: зовнішній вигляд, манери;

уміння встановлювати життєві цілі, визначати їх пріоритетність,

планувати власну кар’єру;

уміння добирати і використовувати методи соціально-психологічного

впливу у професійній та інших сферах діяльності.

Здатність виконувати професійну діяльність у відповідності до стандартів якості:

знання й уміння забезпечувати якісне виконання завдань професійної

діяльності на основі інструкцій, методичних рекомендацій,

встановлення норм, нормативів, технічних умов тощо;

здатність вносити рекомендації по введенню нових чи змін існуючих

вимог до якості.

Здатність до формування культури мислення, її сприйняття:

уміння формулювати і висловлювати думки та своє ставлення до

подій, ситуацій виробничого характеру;

уміння слухати та сприймати думки інших.

Здатність до навчання:

розуміння й усвідомлення меж своїх знань, уміння набувати і

засвоювати нові знання;

здатність застосовувати знання на практиці;

уміння вибирати альтернативні методи навчання;

критично мислити і генерувати креативні ідеї та вирішувати важливі

проблеми на інноваційній основі;

здатність працювати самостійно при опрацюванні джерел, підготовці

доповіді з презентацією, підготовці альтернативних підходів до

висвітлення теми дискусії з психології;

турбота про якість доповіді та презентації;

бажання досягти успіху при обговоренні тем доповідей з презентацією.

7

Здатність формувати нові ідеї (креативність):

уміння формулювати та ініціювати нові ідеї, формулювати її мету,

завдання, необхідні ресурси;

уміння використовувати загальнонаукові та креативні методи

пізнання у професійній діяльності;

здатність провадження дослідницької та/або інноваційної діяльності.

Спеціальні (фахові) вміння (компетентності)

знання місця психології в системі філософського знання;

знання особливостей становлення та розвитку психології як науки, її

наукової еволюції, внеску античних лікарів, французьких просвітителів,

закордонних та вітчизняних науковців в історію психології;

знання конкретних психологічних теорій та фактів;

знання наукових шкіл, їх принципів, поглядів окремих науковців на

проблему психічного;

знання історичних відкриттів психологічної науки, її помилок;

знання найбільш значущих подій, фактів та персоналій в історії

розвитку наукового психологічного знання;

знання творчого внеску провідних психологів та мислителів у розвиток

психології, історії наукових шкіл і наукових напрямків, особливостей розвитку

психології в різні хронологічні періоди і в різних етнокультурних регіонах;

вміння вільно оперувати понятійно-категоріальним апаратом

психології;

вміння характеризувати етапи становлення психології в процесі

історичного розвитку науки;

вміння аналізувати умови та закономірності перетворення психології

у самостійну науку;

вміння виявляти закономірності розвитку знань про психіку;

вміння розкривати взаємозв’язок психології з іншими науками, які

впливають на її досягнення в процесі її розвитку;

вміння використовувати отримані знання в майбутньому на практиці,

при написанні наукових робіт;

вміння планувати та проводити історико-порівняльні дослідження

засобами біографічного, тематичного, категоріально-понятійного, логіко-

структурного аналізу життєвого шляху вчених та їх наукової спадщини;

вміння здійснювати історичну реконструкцію генезису наукових ідей і

теорій, виявляти зв’язки у розробці психологічних проблем, проводити

співставлення теорій і концепцій.

8

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1. Філософський період розвитку психології.

Тема 1. Вступ до історії психології

Методологічні проблеми історії психології. Поняття історії науки.

Предмет і завдання історії психології. Особливості предмету історії психології

та його формування. Періодизація історії психології. Умови та детермінанти

розвитку психології як науки. Кризові явища в психологічній науці та шляхи їх

подолання. Культурно-історичні, соціально-політичні, економічні та

загальнонаукові чинники розвитку психології. Історичний розвиток поглядів на

психіку та їх зв’язок із розвитком суспільства. Поява перших знань про психіку

та душу. Вплив філософії на їх розвиток. Філософсько-теологічне тлумачення

світу. Психологічні ідеї в філософсько-релігійних школах Індії та Китаю.

Матеріалістичні уявлення про психічні феномени. Філософські школи Давнього

Китаю (даосизм, конфуціанство, китайська медицина) та їх глави (Лао-цзи,

Конфуцій, Мо-цзи, Ван Чун). Перші типології особистості..

Тема 2. Розвиток психологічної думки в античній філософії.

Атомістичні матеріалістичні концепції душі. Поняття анімізму,

гілозоїзму, тотемізму. Міфологічне тлумачення світу і можливість активності

людини в ньому. Проблема взаємозв’язку душі та тіла. Генезис та характерні

риси античної філософії. Розвиток різних філософських систем в країнах

античності. Іонічна (мілетська) філософська школа, елейська школа.

Філософські погляди Геракліта (VI – V ст. до н.е.). Атомістична будова світу та

душі у філософській системі Демокріта (460 – 370 рр. до н.е.). Погляди Сократа

(469 – 399 рр. до н.е.) на природу душі. Філософські ідеї Платона (428 – 378 рр.

до н.е.) як основа сучасних психологічних знань. Філософсько-природнича

концепція Аристотеля (384 – 322 рр. до н.е.): душа як форма організації тіла.

Типологія особистості. Трьохрівнева структура процесу пізнання. Типологія

характерів Теофраста. Психологічні ідеї пізньої античності. Неоплатонізм

Плотіна (205 – 270 рр. до н.е.) та концепція еманації душі. Внесок античних

лікарів в історію психології (Гіппократ, Гален, Алкмеон, Герофіл, Еразістрат).

Тема 3. Розвиток психологічних знань в епоху Середньовіччя та

Відродження.

Християнська філософія Августина Блаженного (354 – 430 рр.) як

перехідний етап від античності до середньовічного християнського світогляду.

Психологічні ідеї у філософських течіях середньовічної Європи. Вчення

Ф. Аквінського (1225 – 1274) як абсолютизація інтроспекції та божественної

9

істини в томізмі. Номіналізм Р. Бекона. Політичний реалізм Н. Макіавеллі. Епоха

відродження античних цінностей. Розвиток психології в епоху Відродження.

Аристотель як символ вільнодумства. Олександристи та аверроїсти. Вчення про

людську душу та психічні процеси П. Помпонацці та Б. Толезіо. Людина як

природна істота, ствердження творчої особистості в творчості Леонардо да Вінчі

(1452 – 1519). Внесок іспанських лікарів Х.Л. Вівеса (1492 – 1540) та Х. Уарте

(1530 – 1592) у розвиток психологічної науки.

Тема 4. Розвиток психологічної думки в епоху Просвітництва (XVII -

XVIII ст.).

Психологічні ідеї в епоху Раннього Просвітництва (XVII ст.).

Характеристика періоду (механічний детермінізм та раціоналізм), природничо-

наукові відкриття. Ф. Бекон: відстоювання експерименту; особливості пізнання

та функції душі. Раціоналізм та механістичний детермінізм Р. Декарта

(Картезія) (1596 – 1650), його вчення про рефлекс та душу. Проблема дуалізму

та тіла. Цілісність природи й людини, вчення про емоції у філософсько-

психологічній системі Б. Спінози (1632 – 1677). Ідеалістична анатомічна

концепція світу Г. Лейбніца (1646 – 1716). Ідеал „природної людини” як реакція

на розвиток буржуазних стосунків та індустріалізації. Генезис та розвиток

асоціанізму. Асоціативна психологія Д. Гартлі (1705 – 1757). Психологічні

погляди філософів Д. Берклі та Д. Юма. Теорія Т. Гоббса (1588 – 1679).

Розвиток ідей емпіричної психології в працях французьких філософів.

Сенсуалістична теорія пізнання Е. Кондільяка (1714 – 1780). Теорія „чистої

дошки” Дж. Локка (1632 – 1704). Уявлення про розумові здібності К. Гельвеція

(1715 – 1771).

Змістовий модуль 2. Розвиток психології як самостійної науки.

Тема 5. Природничо-наукові передумови перетворення психології в

самостійну науку.

Дослідження в області локалізації коркових функцій. Ч. Белл і „нова

анатомія мозку”. Вивчення діяльності ока Й. Мюллера. Френологія Ф. Галля

(1758 – 1828). Медичні дослідження Дакса, Брока, Вернике в області локалізації

мовних центрів. Експериментальна психологія Г. Гельмгольца (1821 -1894).

Психофізика Е. Вебера (1795 – 1878) та Т. Фехнера (1801 – 1887). Еволюційна

теорія Ч. Дарвіна (1809 -1882) та її вплив на розвиток психології. Розвиток

дитячої психології. Теорія рекапітуляції С. Холла (1884 – 1924) та Дж. Болдуіна

(1861 – 1934). Теорія конвергенції В. Штерна (1871 – 1938). Еволюційна

психологія Г. Спенсера та принцип адаптації. Структуралізм та функціоналізм в

американській психології. Структурна психологія Е.Б. Тітченера.

10

Тема 6. Виокремлення психології в самостійну науку. Розвиток

експериментальної психології в Європі на рубежі XIX – XX ст.

В. Вундт (1832 – 1920) – засновник експериментальної психології.

Поступове відокремлення психології від фізіології. Метод інтроспекції.

Тематика лабораторних досліджень в школі В. Вундта. розвиток

експериментальної психології в Німеччині. Дослідження пам’яті Г. Еббінгауза

(1850 – 1909). Експериментальні дослідження мислення. Вюрцбурзька школа

психологів. О. Кюльпе (1862 – 1915) – засновник лабораторії психології. Метод

експериментальної інтроспекції. Експерименти К. Бюллера, Г. Уатта, Н. Аха.

Розвиток експериментальної психології в Англії. Зародження тестології.

Дослідження Ф. Гальтона (1822 - 1911). Диференційна психологія. Перші тести

інтелекту, дослідження А. Біне (1857 – 1911). Тест „Біне – Сімона”. Тести

інтелекту Д. Векслера. Криза в психології та основні причини її виникнення.

Тема 7. Становлення нових напрямків в психології (кін. XIX –

поч. XX ст.).

Передумови виникнення психоаналізу. Наукова еволюція вчення

З. Фройда. Теорія особистості. Теорія інстинктів. Експериментальна психологія

та психоаналіз. Неофрейдизм. Індивідуальна психологія А. Адлера. Аналітична

психологія К.Г. Юнга. Егопсихологія та її основні теорії (Е. Еріксон, Е. Фромм,

К. Хорні). Біхевіоризм як методологія психологічного дослідження. Дж. Уотсон

– засновник біхевіоризму, вивчення емоцій. Необіхевіоризм Е. Толмена.

Когнітивна психологія. Гештальтпсихологія. „Теорія поля” К. Левіна.

Представники гештальтпсихології (М. Вертгеймер, В. Келер, К. Кофка). Стадії

розвитку інтелекту за Ж. Піаже. Гуманістична психологія. Екзистенційна та

трансперсональна психологія.

Тема 8. Розвиток вітчизняної психології (сер. XIX – поч. XX ст.)

Вітчизняна психофізіологічна школа. Теорія вирішального впливу

середовища на формування психіки. І.М. Сеченов та В.М. Бехтєрєв. Вчення

І.П. Павлова про умовні рефлекси. Поняття рефлекторного кільця в психології.

Розвиток психології в рамках університетської освіти. Погляди

М.М. Троіцького на природу психічного. Перші освітні психологічні програми.

Г.І. Челпанов. психологія розвитку дитини П.П. Блонського: інтеграція

біологічного та соціокультурного знання. Культурно-історична теорія

Л.С. Виготського: теорія вищих психічних функцій. Психотехніка. Розвиток

психології С.Л. Рубінштейна, А.М. Леонтьєва.

11

Тема 9. Розвиток психологічної думки в Україні.

Зародження психологічної поезії та прози (кін. XIX – поч. XX ст.) на

матеріалах творчості І. Франка, Л. Українки, В. Стефаника, М. Коцюбинського,

П. Мирного.

Діяльнісний підхід у психології Г.С. Костюка. Теорія вчинку та шляхи

розвитку психології в період незалежності України XX ст. Загальна природа

вчинку (М.М. Бахтін, О.М. Ткаченко, В.А. Роменець). Вчинок як

методологічний принцип побудови теорії психології. Детермінізм та свобода

стосовно катарсисної концепції вчинку. Вчинковий осередок в психології.

12

4. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Назва змістових модулів, тем

Кількість годин

заочна форма навчання

Усього

в тому числі

Лекції Семі-

нарські

Прак-

тичні СРС

Індивід

робота

120 10 4 – 66 40

Модуль І

Змістовий модуль 1. Філософський період розвитку психології

Тема 1. Вступ до історії психології 8,5 1 0,5 – 7 –

Тема 2. Розвиток психологічної думки

в античній філософії 8,5 1 0,5 – 7 –

Тема 3. Розвиток психологічних знань в

епоху Середньовіччя та Відродження 8,5 1 0,5 – 7 –

Тема 4. Розвиток психологічної думки

в епоху Просвітництва (XVII-XVIIIст.) 9 1 – – 8

Разом за змістовим модулем 1 34,5 4 1,5 – 29 –

Змістовий модуль 2. Розвиток психології як самостійної науки

Тема 5. Природничо-наукові

передумови перетворення психології в

самостійну науку

8 1 – – 7 –

Тема 6. Виокремлення психології в

самостійну науку. Розвиток

експериментальної психології в Європі

на рубежі XIX – XX ст.

9,5 1 0,5 – 8 –

Тема 7. Становлення нових напрямків в

психології

(кін. XIX – поч. XX ст.)

10 2 1 – 7 –

Тема 8. Розвиток вітчизняної

психології (сер. XIX – поч. XX ст.) 9 1 1 – 7 –

Тема 9. Розвиток психологічної думки

в Україні 9 1 – – 8 –

Разом за змістовим модулем 2 45,5 6 2,5 – 37 –

Усього годин за модулем І 80 10 4 – 66 –

Модуль ІІ

ІНДЗ 40 – – – – 40

Усього годин: 120 10 4 – 66 40

Підсумковий контроль – іспит

13

5. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Вступ до історії психології.

Семінарське заняття:

1. Предмет історії психології.

2. Завдання історії психології.

3. Періодизація розвитку психологічних знань.

4. Методологічні проблеми історико-психологічного дослідження.

5. Методи і джерела історії психології

ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ:

1. Концепція історії психології у вітчизняній і закордонній науці.

2. Вітчизняна історіографія психології.

Література: [1, 3, 4, 7, 8, 9].

Тема 2. Розвиток психологічної думки в античній філософії.

Семінарське заняття:

3. Економічні і культурні особливості розвитку давньогрецької

цивілізації як підстави розвитку психології.

4. Епоха натурфілософських уявлень про душу: мілетська школа,

Елейська школа, антична атомістика.

5. Виникнення дуалізму в рамках вчення Платона.

6. Діалектика співвідношень трьох начал душі.

7. Соціально-психологічні погляди Платона.

6. Функціоналізм Аристотеля.

7. Поняття про ентелехії і катарсис.

8. Основні досягнення пізніх шкіл античності (ранній, середній і пізній

еллінізм).

9. Підсумки розвитку психології античного періоду та його значення для

майбутнього психології.

РЕФЕРАТИ:

1. Філософо-психологічні погляди в Стародавній Індії.

2. Розуміння душі в аттічних системах.

3. Психологічні погляди Настіка (джайнізм, буддизм, локаята).

4. Відмінні особливості психологічних ідей у Стародавньому Китаї.

5. Проблеми взаємодії та співвідношення психологічних ідей Заходу і

Сходу.

Література: [1, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 26, 43, 44, 83, 94, 95, 97, 110, 115].

14

Тема 3. Розвиток психологічних знань в епоху Середньовіччя та

Відродження.

Семінарське заняття:

1. Загальна характеристика середньовічних вчень про душу.

2. Арабська філософія та її сприйняття античних ідей.

3. Психологічні проблеми в схоластичних системах.

4. Психологія Фоми Аквінського.

5. Гуманізм як основа психологічних поглядів в епоху Відродження.

Проблема людини в діяльності італійських гуманістів (Данте, Боккачо,

Петрарка) і північному гуманізм (Еразм Роттердамський, Меланхтон, Рейхлін).

6. Психологічні ідеї Френсіса Бекона.

7. Роль допоміжних засобів у процесі пізнання. Оцінка Л.С. Виготським

ідей Ф. Бекона про гарматах і допоміжних засобах пізнання.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Проблеми пізнання і шляхів вдосконалення людини в містицизмі

(М. Екхарт, ХШ-ХIV ст.).

2. Зародження сакрального підходу до проблеми душі.

3. Порівняльна характеристика номіналізму і реалізму.

4. Порівняльний аналіз сповіді Августина і Абеляра.

5. Загальна характеристика досягнень духовної психології.

6. Розвиток схоластики, особливості психологічних досліджень в ранній

і пізній схоластиці.

Література: [1, 3, 4, 7, 8, 9, 46, 60, 76, 78, 97, 111].

Тема 6. Виокремлення психології в самостійну науку. Розвиток

експериментальної психології в Європі на рубежі XIX – XX ст.

Семінарське заняття:

1. Експериментальна психологія.

2. Диференціальна психологія.

3. Психологія розвитку.

4. Зоопсихологія.

5. Соціальна і культурно-історична психологія.

6. Психотехніка.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Педологія і вікова психологія – взаємозв'язок і взаємовплив.

2. Загальна характеристика розвитку вікової психології на рубежі XIX-

XX ст.

3. Особливості підходу Болдуіна до дослідження психіки дітей.

15

4. Теорія персоналізму Штерна та її зв'язок із сучасними теоріями

особистості.

5. Порівняльний аналіз підходу до проблеми розвитку інтелекту в

теоріях Штерна і Бюлера.

6. Роль культури в розвитку національного характеру (по роботах

Вундта, Лацаруса, Штейнталя, Шпета).

7. Порівняльний аналіз підходу до етнопсихологічних досліджень в

релятивізмі, абсолютизмі і універсалізмі.

8. Роль Гальтона у розвитку диференціальної психології.

9. Тести як універсальний метод дослідження індивідуальних

відмінностей.

10. Порівняльний аналіз підходу провідних зарубіжних психологів до

проблеми особистості і суспільства.

11. Особливості розвитку соціальної психології в Росії.

Література: [1, 3, 4, 7, 8, 9, 18, 19, 21, 24, 27, 28, 31, 32, 53, 59, 61, 66, 67,

73, 74, 85, 87, 88, 89, 102, 104, 105, 106, 112, 124, 125, 126, 127, 128].

Тема 7. Становлення нових напрямків в психології (кін. XIX – поч. XX ст.)

Семінарське заняття:

1. Характеристика відкритого кризи в психології.

2. Біхевіоризм:

Загальна характеристика біхевіоризму.

Теорія Торндайка.

Теорія Уотсона.

Виникнення і розвиток необихевиоризма: когнітивний біхевіоризм

Н. Толмена (1886 - 1959), гіпотетико-дедуктивний біхевіоризм

К. Халла (1884 - 1952), суб'єктивний біхевіоризм Дж. Міллера,

Є. Галантера, К. Прібрама.

Теорія оперантного біхевіоризму Б. Скіннера (1904 - 1990).

Теорія соціального навчання А. Бандури.

3. Гештальтпсихологія:

Загальна характеристика гештальтпсихології.

Дослідження процесу пізнання.

Динамічна теорія особистості і групи К. Левіна.

4. Глибинна психологія (психоаналіз):

Загальна характеристика глибинної психології.

Теорія З. Фрейда (1856 - 1939).

Аналітична психологія К. Юнга (1875 - 1961).

Індивідуальна психологія А. Адлера (1870 - 1937).

16

Его-психологія (Ганна Фрейд, 1895 - 1982).

Психологія Мак-Дауголла (1930).

Концепція К. Хорні (1885 - 1952).

Міжособистісна теорія психіатрії Г.С. Саллівана (1892 - 1949).

Гуманістичний психоаналіз Е. Фромма (1900 - 1980).

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Особливості формування поведінки в стимульному і оперантному підході.

2. Можливості і межі управління поведінкою в біхевіоризмі.

3. Роль засобів масової інформації у формуванні поведінки (концепція

Бандури).

5. Проблема інсайту і підхід до її вивчення в гештальтпсихології.

6. Роль соціальної ситуації в розвитку гештальтпсихології.

7. Значення теорії «психологічного поля» Левіна для сучасної психології

особистості.

8. Порівняльний аналіз підходу до типології людини в теоріях Юнга й Адлера.

9. Ортодоксальність і творчість у теорії 3. Фрейда.

10. Зміна підходу до проблеми захисних механізмів і його роль у

формуванні нових методів дослідження.

11. Теоретичні розходження в практиці директивної і індирективної терапії.

12. Проблема ідентичності та її місце в сучасній психології.

Література: [1, 3, 4, 7, 8, 9, 11, 35, 63, 65, 69, 75, 90, 108, 109, 113, 114,

118, 119, 120, 121, 122, 123, 130, 131132, 133].

Тема 8. Розвиток вітчизняної психології (сер. XIX – поч. XX ст.)

Семінарське заняття:

1. Шляхи розвитку вітчизняної психології в 20-50-і рр. XX століття:

Реактологія.

Психологія соціального буття Г.Г. Шпета.

Розгром педології.

Система культурно-історичної психології Л.С. Виготського (1896 -

1934).

2. Принцип діяльності в психології:

Психологічні погляди М.Я. Басова (1892 - 1931).

Становлення психологічної концепції С.Л. Рубінштейна.

Розвиток теорії діяльності (С.Л. Рубінштейн, А.Н. Леонтьєв,

А.В. Запорожець, П.Я. Гальперін).

3. Вітчизняна психологія 90-х рр.

17

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Роль соціальної ситуації в розвитку російської психології у другій

половині XIX ст.

2. Марксистська психологія, чи існує вона?

3. Російська інтелігенція - творець і твір вітчизняної психології.

4. Становлення культурно-історичної психології в Росії.

5. Російська і радянська психологія – загальне та відмінності.

6. Специфіка становлення психології в Росії.

7. Наука про поведінку – російський шлях.

Література: [1, 3, 4, 7, 8, 9, 17, 20, 21, 22, 25, 28, 33, 39, 40, 47, 59, 62, 70,

72, 79, 81, 82, 91, 96, 99, 100, 116].

18

6. САМОСТІЙНА РОБОТА

№

з/п Назва теми та зміст самостійної роботи

Кількість

годин

1.

Тема 1. Вступ до історії психології.

Завдання:

1. Вивчити зміст, функції, мету і завдання історії психології.

2. Огляд основної та додаткової літератури по темі.

3. Підібрати матеріал та підготувати реферат з даної теми.

4. Ведення термінологічного словника.

7

2.

Тема 2. Розвиток психологічної думки в античній філософії.

Завдання:

1. Вивчити особливості розвитку психологічної думки в античний

період, основні надбання і теорії.

2. Огляд основної та додаткової літератури по темі.

3. Підібрати матеріал та підготувати реферат з даної теми.

4. Ведення термінологічного словника.

7

3.

Тема 3. Розвиток психологічних знань в епоху Середньовіччя та

Відродження.

Завдання:

1. Вивчити особливості розвитку психологічних знань в епоху

Середньовіччя та Відродження, основні надбання і теорії.

2. Огляд основної та додаткової літератури по темі.

3. Підібрати матеріал та підготувати реферат з даної теми.

4. Ведення термінологічного словника.

7

4.

Тема 4. Розвиток психологічної думки в епоху Просвітництва

(XVII - XVIII ст.).

Завдання:

1. Вивчити розвиток психологічної думки в епоху Просвітництва

(XVII - XVIII ст.), основні надбання і теорії.

2. Огляд основної та додаткової літератури по темі.

3. Підібрати матеріал та підготувати реферат з даної теми.

4. Ведення термінологічного словника.

8

5.

Тема 5. Природничо-наукові передумови перетворення психології

в самостійну науку.

Завдання:

1. Вивчити природничо-наукові передумови перетворення

психології в самостійну науку

2. Огляд основної та додаткової літератури по темі.

3. Підібрати матеріал та підготувати реферат з даної теми.

4. Ведення термінологічного словника.

7

6.

Тема 6. Виокремлення психології в самостійну науку. Розвиток

експериментальної психології в Європі на рубежі XIX – XX ст.

Завдання:

1. Вивчити процес виокремлення психології в самостійну науку та

розвиток її окремих галузей

2. Огляд основної та додаткової літератури по темі.

3. Підібрати матеріал та підготувати реферат з даної теми.

4. Ведення термінологічного словника.

8

19

№

з/п Назва теми та зміст самостійної роботи

Кількість

годин

7.

Тема 7. Становлення нових напрямків в психології (кін. XIX – поч. XX ст.).

Завдання:

1. Вивчити процес становлення нових напрямків в психології

(кін. XIX – поч. XX ст.)

2. Огляд основної та додаткової літератури по темі.

3. Підібрати матеріал та підготувати реферат з даної теми.

4. Ведення термінологічного словника.

7

8.

Тема 8. Розвиток вітчизняної психології (сер. XIX – поч. XX ст.).

Завдання:

1. Вивчити процес розвитку вітчизняної психології (сер. XIX –

поч. XX ст.)

2. Огляд основної та додаткової літератури по темі.

3. Підібрати матеріал та підготувати реферат з даної теми.

4. Ведення термінологічного словника.

7

9.

Тема 9. Розвиток психологічної думки в Україні.

Завдання:

1. Вивчити основні етапи розвитку психологічної думки в Україні

2. Огляд основної та додаткової літератури по темі.

3. Підібрати матеріал та підготувати реферат з даної теми.

4. Ведення термінологічного словника.

8

Разом: 66

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Самостійна робота студентів має на меті формування пізнавальної

активності студентів, засвоєння ними основних умінь та навичок роботи з

навчальними матеріалами, поглиблення та розширення вже набутих знань,

підвищення рівня організованості студентів тощо.

У процесі самостійної роботи студенти мають оволодіти вміннями та

навичками:

організації самостійної навчальної діяльності;

самостійної роботи в бібліотеці з каталогами;

праці з навчальною, навчально-методичною, науковою, науково-

популярною літературою;

конспектування літературних джерел;

роботи з довідковою літературою;

опрацьовування статистичної інформації;

написання рефератів з проблем курсу.

Кожен студент повинен уміти раціонально організовувати свою

навчальну самостійну діяльність. Важливим є вміння скласти план своєї

роботи, чітко визначити її послідовність. Необхідно, щоб план самостійного

навчання був реальним і його виконання приводило до плідних наслідків у

навчальному процесі.

20

Для успішної самостійної роботи значну частину часу студент виділяє для

роботи в бібліотеці. Треба розуміти сутність складання алфавітного й тематичного

каталогів, вміти швидко знаходити в них необхідну літературу, знати особливості

бібліографічного шифрування. Для плідної роботи з літературними джерелами

студентові корисно скласти свою власну бібліографію, заповнюючи

бібліографічні картки на необхідні для нього книги, брошури або статті. Для

роботи у бібліотеках студенту необхідно знати їх структуру, спеціалізацію

окремих підрозділів, вміти користуватися різноманітними каталогами, правильно

заповнювати бланки вимоги на літературу тощо.

Відібрана для самостійного опрацювання література може бути різною як

за обсягом наукових даних, так і за характером їхнього викладу. Потрібно

відібрати необхідний для опрацьовування матеріал (розділи, підрозділи тощо),

а також розсортувати його за важливістю (що для детального вивчення, а що

для ознайомчого читання). Процес читання має відбуватися повільно,

вдумливо, до незрозумілих питань слід обов’язково повертатися, наводити

додаткові довідки, щоб зрозуміти сутність думки автора. Знання незнайомих

термінів слід одразу ж з’ясовувати за тлумачними словниками, енциклопедіями

або спеціалізованими довідниками. У процесі роботи з літературою корисно

робити виписки найважливіших думок, формулювань, окремих висловів на

аркушах паперу із зазначенням автора, джерела, сторінок і абзаців. Для

кращого засвоєння матеріалу, розвитку творчого мислення основний зміст

прочитаного доцільно формулювати у вигляді тез.

Конспект є стислим викладом основної сутності опрацьованого

літературного матеріалу. Конспект має бути стислим, змістовним і записаним

своїми словами і формулюваннями. Класичні визначення, оригінальні думки,

вислови слід записувати до конспекту повністю з посиланням на автора,

джерело і сторінку. У процесі конспектування важливо витримувати логічний

зв’язок між окремими складовими тексту. У тексті конспекту корисно

підкреслювати найважливіші теоретичні положення, визначення, висновки і

робити помітки на полях. Систематичне конспектування опрацьованого

матеріалу дисциплінує розум, відпрацьовує вміння формулювати свої думки в

короткій змістовній формі, сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу.

Для цілісного уявлення про навчальну дисципліну студентові необхідно

користуватися довідковою літературою: енциклопедіями, енциклопедичними

словниками, галузевими довідниками тощо.

Майбутній фахівець повинен достатньо вправно користуватися

персональним комп’ютером. Робота з матеріалами "Інтернету" надає можливість

отримувати найновішу інформацію з різних сфер життя нашої держави.

Самостійна робота студентів з курсу передбачає написання рефератів та

підготовку фіксованих виступів. Для цього необхідно скласти план реферату чи

21

виступу, вивчити потрібні літературні джерела, зробити виписки. За своїм

змістом реферат і виступ повинні відповідати обраній темі. Виклад матеріалу

має бути логічним, послідовним. Обсяг реферату, як правило, у межах 10-12

сторінок формату А4. Писати текст слід на одному боці аркуша, розбірливо, без

помилок. У разі потреби слід робити посторінкові виноски.

Останнім розділом реферату повинні бути висновки, в яких студент

узагальнює викладений матеріал і формулює свої думки з приводу

опрацьованої проблеми. До реферату має бути доданий список використаної

літератури, складений відповідно до існуючих вимог.

За структурою реферат складається із короткого вступу, двох або трьох

розділів основної частини, висновків та списку використаної літератури. План

написання реферату повинен мати внутрішню єдність і логіку, враховувати

актуальність проблеми, її наукову розробленість та практичну значимість.

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, що вивчається, її

практична значимість; формулюються мета й завдання дослідження,

вказуються обсяг і структура реферату. Обсяг вступу не повинен перевищувати

однієї сторінки комп’ютерного тексту.

Основна частина обсягом до 10 сторінок комп’ютерного тексту,

викладеного у двох-трьох розділах, повинна містити виклад основних

теоретичних положень, що визначають сутність і зміст предмета досліджуваної

теми, з огляду на цілі й завдання реферату; розгляд різних точок зору провідних

фахівців з досліджуваних питань на основі аналізу літературних та інших

інформаційних джерел; визначення пріоритетних питань, що підлягають

першочерговому розв’язанню; аналізуються практичні матеріали, сучасні

тенденції розвитку та особливості, притаманні зовнішньоекономічній

діяльності України. На основі отриманих результатів розглядаються пропозиції,

рекомендації, заходи щодо досягнення цілей згідно з темою реферату. При

цьому студент повинен виявити самостійність та ініціативу.

Висновки є завершальним етапом виконаного студентом реферату. Вони

повинні містити короткі підсумки за результатами дослідження та прикладного

аналізу об’єкта дослідження з наведенням позитивних і негативних сторін, а також

нереалізованих можливостей; перелік заходів, спрямованих на розв’язання

проблеми, підвищення ефективності об’єкта дослідження; отримані якісні та

кількісні показники; можливі варіанти реалізації запропонованих у рефераті заходів.

Реферат виконується державною (українською) мовою. Викладення повинно

мати науковий характер, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок,

логічно послідовний. Пряме переписування матеріалів з літератури неприпустиме.

Оформлення реферату має відповідати встановленим вимогам (див. Патика Н.І.

Стандарти на оформлення магістерських, дипломних, бакалаврських, курсових,

контрольних робіт та рефератів. – К.: ІПК ДСЗУ, 2008. – 26 с.)

22

7. ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

для студентів заочної форми навчання

7.1. Виконання контрольної роботи передбачає письмове розв’язання

завдань за відповідним варіантом. Кожен варіант включає завдання з

тематики, визначеної навчальною програмою з дисципліни, за якою пишеться

контрольна робота.

7.2. Для студентів, які навчаються на заочному відділені ІПК ДСЗУ,

передбачена методика розподілу варіантів контрольних робіт, в основу якої

покладено алфавітний принцип.

Початкова

літера

прізвища

студента

Номери

питань

Початкова

літера

прізвища

студента

Номери

питань

А 1, 29 П 16, 44

Б 2, 30 Р 17, 45

В 3, 31 С 18, 46

Г 4, 32 Т 19, 47

Д 5, 33 У 20, 48

Є 6, 34 Ф 21, 49

Ж 7, 35 Х 22, 50

З 8, 36 Ц 23, 51

Й 9, 37 Ч 24, 52

І 10, 38 Ш 25, 53

К 11, 39 Щ 26, 54

Л 12, 40 Ю 27, 55

М 13, 41 Я 28, 56

Н 14, 42

О 15, 43

7.3. Контрольна робота з дисципліни «Історія психології» складається з двох

теоретичних питань, що потребують поглибленої відповіді.

7.4. Відповіді мають бути повними та обґрунтованими на всі теоретичні

завдання, що передбачені конкретним варіантом контрольної роботи. Висновки

необхідно робити з посиланням на конкретне літературне чи наукове джерело.

7.5. Запис умови завдань, передбачених варіантом, є обов’язковим.

Контрольна робота повинна мати самостійний характер. Недопустимо

запозичення тексту, фактичних даних із літературних джерел без посилання на

них. Тому контрольні роботи, написані без врахування цих вимог, викладачем

перевірятися не будуть.

23

7.6. Студент може спиратися у своїй роботі на відповідну навчальну і

монографічну літературу з даної проблеми. При цьому, якщо він наводить

цитату чи запозичує із літературного джерела якесь теоретичне положення

(наприклад, визначення, висновки дослідження, думку автора літературного

джерела з того чи іншого питання тощо), то обов’язково треба робити

посилання на літературне джерело.

ОФОРМЛЕННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

7.7. Контрольна робота виконується державною (українською) мовою.

7.8. Обсяг контрольної роботи не повинен перевищувати 15 сторінок

комп’ютерного тексту. Контрольна робота має бути оформлена належним чином

(див. Патика Н.І. Стандарти на оформлення магістерських, дипломних, бакалаврських,

курсових, контрольних робіт та рефератів. – К.: ІПК ДСЗУ, 2008. – 26с.).

7.9. Контрольна робота має бути виконана і направлена для перевірки

протягом міжсесійного періоду, тобто навчального року, протягом якого

здійснюється робота студента над засвоєнням навчального матеріалу як

самостійно, так і під керівництвом викладача, але не пізніше як за 30 днів до

початку сесії для студентів заочної форми навчання, передбаченої навчальним

планом.

ПОРЯДОК ЗАРАХУВАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

7.10. Контрольна робота оцінюється за чотирибальною національною шкалою

та в балах за кредитно-трансфертною системою:

Оцінка

ECTS

Оцінка

у національній шкалі

Бали

за ECTS

A (відмінно) 5 (відмінно) 47 – 50

B (дуже добре) 4 (добре)

44 – 46

C (добре) 40 – 43

D (задовільно) 3 (задовільно)

35 – 39

E (достатньо) 30 – 34

FX (незадовільно) з можливістю

повторного складання 2 (незадовільно)

18 – 29

F (незадовільно) з обов’язковим

повторним вивченням 1-17

7.11. У разі отримання студентом незадовільної оцінки, останній повинен

усунути виявлені недоліки і повторно захистити її в установлений

викладачем строк.

7.12. Студент, який не виконав контрольної роботи або якщо його робота не

зарахована за результатами її виконання, не допускається до семестрового

контролю з дисципліни.

24

ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

1. Концепція історії психології у вітчизняній і закордонній науці.

2. Вітчизняна історіографія психології.

3. Філософо-психологічні погляди Стародавньої Індії.

4. Розуміння душі в аттічних системах.

5. Психологічні погляди в Настіка (джайнізм, буддизм, локаята).

6. Відмінні особливості психологічних ідей у Стародавньому Китаї.

8. Проблеми взаємодії та співвідношення психологічних ідей Заходу і

Сходу.

9. Проблеми пізнання і шляхів вдосконалення людини в містицизмі

(М. Екхарт, ХШ-ХIV ст.).

10. Зародження сакрального підходу до проблеми душі.

11. Порівняльна характеристика номіналізму і реалізму.

12. Порівняльний аналіз сповіді Августина і Абеляра.

13. Загальна характеристика досягнень духовної психології.

13. Розвиток схоластики, особливості психологічних досліджень в ранній і

пізній схоластиці.

14. Підхід до проблеми пізнання в сенсуалізмі і раціоналізмі.

15. Достовірність та об'єктивність пізнання в теоріях раціоналістів і

сенсуалістів XVII.

16. Проблема поведінки і розвитку рефлексу в роботах Декарта.

17. Проблема волі і роль афектів і розуму у розвитку вольового поведінки

в роботах Декарта і Спінози.

18. Психологічні особливості підходу до проблеми пізнання в теорії

Лейбніца.

19. Характеристика двох видів пізнання в роботах Локка.

20. Розвиток ідей Ушинського в працях П.Ф. Каптерева (1849 - 1922).

21. Порівняльний аналіз підходів до побудови психології в структуралізмі,

функціоналізмі та описової психології.

22. Американський та європейський функціоналізм – загальне та

відмінності.

23. Особливості підходу до вивчення психіки в Чиказької та Колумбійської

школах.

24. Загальна характеристика психологічних поглядів У. Джемса.

25. Особливості дослідження патологічних відхилень у психіці у

французькій психологічної школі.

26. Загальна характеристика дослідження соціальних об'єднань у школі

Дюркгейма.

27. Описова і пояснювальна психологія – переваги і недоліки.

25

28. Педологія і вікова психологія – взаємозв'язок і взаємовплив.

29. Загальна характеристика розвитку вікової психології на рубежі XIX-

XX ст.

30. Особливості підходу Болдуіна до дослідження психіки дітей.

31. Теорія персоналізму Штерна та її зв'язок із сучасними теоріями

особистості.

32. Порівняльний аналіз підходу до проблеми розвитку інтелекту в теоріях

Штерна і Бюлера.

33. Роль культури в розвитку національного характеру (по роботах Вундта,

Лацаруса, Штейнталя, Шпета).

34. Порівняльний аналіз підходу до етнопсихологічних досліджень в

релятивізмі, абсолютизму і універсалізмі.

35. Роль Гальтона у розвитку диференціальної психології.

36. Тести як універсальний метод дослідження індивідуальних

відмінностей.

37. Порівняльний аналіз підходу провідних зарубіжних психологів до

проблеми особистості і суспільства.

38. Особливості розвитку соціальної психології в Росії.

39. Особливості формування поведінки в стимульному і оперантному

підходах.

40. Можливості і межі управління поведінкою в біхевіоризмі.

41. Роль засобів масової інформації у формуванні поведінки (концепція

Бандури).

42. Проблема інсайту і підхід до її вивчення в гештальтпсихології.

43. Роль соціальної ситуації в розвитку гештальтпсихології.

44. Значення теорії «психологічного поля» Левіна для сучасної психології

особистості.

45. Порівняльний аналіз підходу до типології людини в теоріях Юнга й

Адлера.

46. Ортодоксальність і творчість у теорії 3. Фрейда.

47. Опонентне коло А. Адлера.

48. Зміна підходу до проблеми захисних механізмів і його роль у

формуванні нових методів дослідження.

49. Теоретичні розходження в практиці директивної і індирективної

терапії.

50. Проблема ідентичності та її місце в сучасній психології.

51. Роль соціальної ситуації в розвитку російської психології у другій

половині XIX ст.

52. Марксистська психологія, чи існує вона?

53. Російська інтелігенція – творець і твір вітчизняної психології.

26

54. Становлення культурно-історичної психології в Росії.

55. Російська і радянська психологія – загальне та відмінності.

56. Специфіка становлення психології в Росії.

57. Наука про поведінку – російський шлях.

58. Самоактуалізація та її значення в концепціях Маслоу і Франкла.

59. Особливості підходу до проблеми несвідомого в гуманістичній

психології.

60. Порівняльний аналіз підходу до проблеми психологічний захисту в

глибинній і гуманістичної психології.

61. Роль інтелекту в розвитку психіки – позиції Фрейда і Піаже.

62. Проблема навчання в теорії Піаже – переваги і недоліки.

63. Сучасні технології та їх роль у розвитку психології.

64. Дослідження пізнання – традиційний і когнітивний підходи.

27

8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

В процесі вивчення навчальної дисципліни використовуються:

1. Теоретико-інформаційні методи навчання:

усне логічне цілісне викладення навчального матеріалу (лекція),

діалогічно побудоване усне викладення (бесіда),

пояснення, демонстрація.

2. Практико-операційні методи навчання (практичні роботи):

вправи,

рішення завдань.

3. Пошуково-творчі методи навчання (семінарські заняття):

аналіз конкретних ситуацій (проблемних, звичайних, нетипових);

групове обговорення питання;

дискусії.

4. Методи самостійної роботи студентів:

читання (робота з підручником й іншими учбово-методичними

посібниками);

конспектування,

рішення завдань і проблемних ситуацій;

творчі завдання.

Для активізації процесу навчання студентів у ході вивчення дисципліни

застосовуються такі навчальні технології та засоби:

на лекціях чітко та зрозуміло структурується матеріал; зосереджується

увага студентів на проблемних питаннях; наводяться конкретні приклади

практичного застосування отриманих знань; звертаються до зарубіжного досвіду

вирішення окремих проблем; заохочуються студенти до критичного сприймання

нового матеріалу замість пасивного конспектування; використовуються наочні

матеріали, схеми, таблиці, моделі, графіки; використовуються технічні засоби

навчання: мультимедійний проектор, слайди тощо;

на семінарських заняттях обговорюються основні проблеми теми;

проводяться дискусії, спрямовані на поглиблення, розширення, деталізацію і

закріплення теоретичного матеріалу, які сприяють активізації пізнавальної

діяльності студентів, формуванню самостійності суджень, умінню відстоювати

власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів та сприяють

оволодінню фундаментальними знаннями, допомагають розвивати логічне

мислення, формувати переконання, оволодівати культурою толерантності.

Обов’язковими елементами активізації навчальної роботи студентів є

чіткий контроль відвідування студентами занять, заохочення навчальної

активності, справедлива диференціація оцінок.

28

9. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ

Контроль і оцінювання знань, вмінь та навичок студентів складається з

двох етапів:

поточного контролю роботи студентів;

підсумкового контролю (іспит).

Поточний контроль здійснюється в процесі вивчення дисципліни на

семінарських заняттях і проводиться у терміни, які визначаються календарним

планом.

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння

теоретичного матеріалу, вироблення навичок проведення розрахункових робіт,

умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми, умінь

публічно чи письмово представити певний матеріал (презентація).

Об’єктами поточного контролю знань студентів є:

систематичність, активність, своєчасність та результативність роботи

над вивченням програмного матеріалу дисципліни, у т.ч. виконання

домашніх завдань та розв’язання задач;

виконання завдань для самостійного опрацювання;

– виконання модульного завдання.

Поточний контроль знань, вмінь та навичок студентів передбачає

застосування таких видів:

тестові завдання;

обговорення проблеми, дискусія;

аналіз конкретних ситуацій (поданих у вигляді усного, текстового або

графічного матеріалу);

ділові ігри (кейс-методи);

презентації результатів роботи;

інші.

Об’єктом підсумкового контролю знань студентів у формі іспиту є

виконання усних та письмових завдань.

На іспит виносяться вузлові питання, типові та комплексні задачі,

завдання, що потребують творчого підходу та вміння синтезувати отримані

знання.

29

10. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ

Поточне тестування, самостійна та контрольна робота

Під

сум

ков

ий

тес

т

Сума

Змістовий модуль 1

50 100 Т 1 Т 2 Т 3 Т 4

50

Змістовий модуль 2

50 100 Т 5 Т 5 Т 5 Т 8 Т 9

50

Шкала оцінювання: національна та ECTS

90-100 балів – відмінно (А);

82-89 балів – добре (В);

75-81 балів – добре (С);

68-74 балів – задовільно (D);

61-67 балів – задовільно (E);

35-60 балів – незадовільно з можливістю повторного складання (FX);

1-34 балів – незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F).

11. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ

Методичне забезпечення викладання дисципліни «Історія психології»

складають робоча програма нормативної навчальної дисципліни, програма

нормативної навчальної дисципліни, комплексні контрольні завдання (тести),

візуальна презентація курсу, набір інтерактивних вправ і завдань.

30

12. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ

ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Предмет історії психології.

2. Функції історії психології.

3. Місце історії психології в системі наук.

4. Джерела вивчення історії психології.

5. Причини виникнення поняття «душа» та його зміст на ранніх етапах

еволюції суспільства у первісних народів.

6. Причини та умови виникнення перших наукових уявлень про психіку в

античному світі.

7. Відмінності наукового світогляду від міфологічного.

8. Особливості мілетської школи Фалеса у трактуванні людини та її

психіки.

9. Особливості натурфілософського підходу до розуміння людини в

античній науці.

10. Вивчення психічних явищ у працях Геракліта.

11. Душа та її прояви в концепції Піфагора.

12. Вчення Гіппократа про чинники розвитку людини та її індивідуальних

характеристик.

13. Ідеї Алкмеона про будову та рівні психічної діяльності.

14. Концепція розуму у вченні Анаксагора.

15. Теорія пізнання Емпедокла.

16. Атомістична концепція будови світу і душі Демокрита.

17. Вчення Сократа – поворотний пункт у розвитку античної психології.

18. Особливості об’єктивно-ідеалістичного теологічного вчення Платона.

19. Співвідношення світу ідей та фізичного світу у Платона.

20. Співвідношення душі і тіла у Платона. Частини і типи душі у Платона.

21. Проблеми пізнання та його ступені у вченні Платона.

22. Біопсихологія Аристотеля. Співвідношення душі і тіла у вченні

Аристотеля.

23. Функції душі у вченні Аристотеля. Здатність душі до відчуття у вченні

Аристотеля.

24. Прагнення та його роль у вченні Аристотеля.

25. Особливості елліністичної психологічної думки. Перипатетика –

розвиток психологічних ідей Аристотеля.

26. Вчення Епікура про людину та її душу.

27. Стоїки та їх концепція людини.

28. Вчення Плотіна.

29. Вчення Галена – вершина психофізіологічної античної думки.

31

30. Особливості розуміння людини в руслі християнського віровчення.

31. Вчення Ф. Аквінського про душу – основа середньовічної схоластики.

32. Боротьба номіналізму і реалізму у середньовічної науці.

33. Номіналізм У. Оккама, Д. Скотта, П. Абеляра.

34. Психологічна концепція Ібн Сіни.

35. Вчення Ібн Рушда про душу.

36. Особливості психологічної думки періоду Відродження.

37. Натурфілософський напрямок психологічної думки Відродження.

38. Вчення Леонардо да Вінчі про людину та пізнання людиною світу.

39. Вчення П. Помпанацці про безсмертя душі.

40. Емпіричне вчення Ф. Бекона про шлях пізнання.

41. Рефлекторна концепція Р. Декарта. Інтроспективна концепція Р. Декарта.

42. Психологічні погляди Т. Гоббса.

43. Психологічна концепція Б. Спінози.

44. Емпірична концепція Дж. Локка.

45. Проблеми раціонального і несвідомого в психіці людини в концепції

Г.В. Лейбніца. Вчення про монади.

46. Особливості психологічних ідей французьких просвітників ХVIII ст.

47. Психологічні погляди М.В. Ломоносов як родоначальника природничо-

наукових уявлень в російській психологічній думці.

48. Особливості розвитку психологічного знання в Росії в період Просвітництва.

49. Передумови виокремлення психології як самостійної науки.

50. Перші галузі психології як самостійної науки: психофізика,

психометрія, психофізіологія органів відчуттів.

51. Психологічна концепція В. Вундта та її внесок у розвиток

експериментальної психології.

52. Розвиток експериментальної психології у працях І.М. Сєченова та його

рефлекторна концепція психіки.

53. Внесок В.М. Бехтерева у становлення та розвиток вітчизняної психології.

54. Експериментальні дослідження М.М. Ланге.

55. А.Ф. Лазурський – засновник вітчизняної характерології та

експериментального вивчення особистості.

56. Особливості експериментального підходу в російській психології

початку ХХ ст.

57. Витоки виникнення біхевіоризму Е. Торндайка.

58. Класичний біхевіоризм Д. Уотсона.

59. Необіхевіоризм Е. Толмана і К. Халла.

60. Оперантний біхевіоризм Б.Ф. Скіннера.

61. Передумови виникнення та етапи становлення вчення З. Фрейда.

Структура особистості З. Фрейда та роль несвідомого.

32

62. Індивідуальна психологія К.Г. Юнга.

63. Французька соціологічна школа психології Е. Дюркгейма, П. Жане,

Ж. Піаже.

64. Особливості розгляду проблем соціальної детермінації психіки в

психологічній науці в СРСР (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв,

С.Л. Рубінштейн).

65. Витоки виникнення та розвиток гештальтпсихології.

66. Теорія поля К. Левіна.

67. Концепція та психотерапевтична практика К. Роджерса.

68. Теорія мотивації і модель самоактуалізованої особистості А. Маслоу.

69. Теорія життєвих смислів В. Франкла.

70. Основні етапи розвитку психологічної науки в СРСР.

71. Методологічні принципи розвитку психологічної науки в СРСР.

72. Основні психологічні школи: С.Л. Рубінштейна, Б.М. Теплова,

О.М. Леонтьєва, Б.Г. Ананьєва, Л.С. Виготського.

33

13. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна література

1. Ждан А.Н. Історія психології: від античності до сучасності. – М., 1999.

2. Історія зарубіжної психології: Тексти. – М., 1986.

3. Історія психології: Тексти. Під ред. П.Я. Гальперіна, А.М. Ждан. М., 1992; 1999.

4. Марцинковская Т.Д. Історія психології. Навчальний посібник. М., 2001.

5. Петровський А.В. Історія радянської психології. М., 1967.

6. Хрестоматія з історії психології. – М., 1980.

7. Шульц Д., Шульц С. Історія сучасної психології. М., 1998.

8. Якунін В.А. Історія психології. СПб., 1998.

9. Ярошевський М.Г. Історія психології. – М., 1996.

Додаткова література

10. Августин Аврелій. Сповідь. Кн. Х.

11. Адлер А. Практика і теорія індивідуальної психології. – М., 1995.

12. Александров Г.Ф. Історія західноєвропейської філософії. – М.; Л., 1956.

13. Англійські матеріалісти XVIII ст. – М., 1967. – Т. 1,2.

14. Арістотель. Про душу / Соч. Т.1. М., 1974. Кн.1, гл.1; Кн.2, гл.1, 2, 12.

15. Арістотель. Твори: У 3 т. – М., 1975.

16. Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки. – М., 1992.

17. Басов М.Я. Вибрані психологічні твори. – М., 1975.

18. Бєляєв Б.В. Проблема колективу і його експериментально-психологічного

вивчення (Методологічне введення) // Психологія. – 1929. – Т. 2. – Вип. 2.

19. Бердяєв Н.А. Бунт і покірність у психології мас // Інтелігенція. Влада.

Народ. – M., 1993.

20. Бернштейн Н.А. Нарис з фізіології рухів і фізіології активності. – М., 1966.

21. Бехтерєв В.М. Об’єктивна психологія. – М., 1991.

22. Бехтерєв В.М. Об'єктивне вивчення особистості. – Пг., 1923.

23. Бехтерєв В.М. Вибрані праці з соціальної психології. – М., 1994.

24. Біне А. Розвиток інтелекту у дітей. – М., 1911.

25. Блонський П.П. Вибрані педагогічні та психологічні твори. – М., 1979. – Т.2.

26. Богомолов А.С. Антична філософія. – М., 1985.

27. Болдуін Д. Введення в психологію. – М., 1902.

28. Будилова Є.А. Соціально-психологічні проблеми в російській науці. – М., 1983.

29. Бекон Ф. Твори: У 2т. – М, 1971. – Т. 2.

30. Бен А. Психологія. – СПб., 1887.

31. Бюлер К. Нарис духовного розвитку дитини. – М., 1930.

32. Валлон А. Від дії до думки. – М., 1956.

33. Введенський А.І. Психологія без жодної метафізики. – Пг., 1917.

34

34. Введенський Н.Є. Вибрані праці. – М., 1952. – Вип. 1.

35. Вертгеймер М. Продуктивне мислення. – М., 1987.

36. Вундт В. Нарис психології. – СПб., 1897.

37. Вундт В. Проблеми психології народів. – М., 1998.

38. Вундт В. Елементи психології народів. – СПб., 1913.

39. Виготський Л.С. Зібрання творів: У 6 т. – М., 1982.

40. Гальперін П.Я. Введення в психологію. – М., 1976.

41. Гартлі Д. Вибрані твори. – М., 1934.

42. Гербарт І.Ф. Вибрані твори. – М., 1938.

43. Геродот. Історія. – - М., 1993.

44. Гіппократ. Вибрані книги. – М., 1936.

45. Гоббс Г. Твори: У 2т. – М., 1964. – Т. 1,2.

46. Грановський Т.М. Лекції з історії Середньовіччя. -– М., 1987.

47. Грот М.Я. Основи експериментальної психології. – М., 1986.

48. Декарт Р. Твори: У 2т. - М., 1989. – Т. 1.

49. Джемс В. Бесіди з учителями про психологію. – СПб., 1998.

50. Джемс В. Психологія. – М., 1991.

51. Дідро Д. Зібрання творів. – М.; Л., 1935. – Т. 2.

52. Дільтей В. Описова психологія. – М., 1996.

53. Дюркгейм Е. Метод соціології. – Київ, 1899.

54. Дюркгейм Е. Про поділ суспільної праці: Метод соціології. – М., 1991.

55. Дюркгейм Е. Самогубство: Соціологічний етюд. – СПб., 1998.

56. Дюркгейм Е. Соціологія. – М., 1995.

57. Жане П. Неврози. – М., 1911.

58. Жане П. Психічний автоматизм: Експериментальне дослідження нижчих

форм психічної діяльності людини. – М., 1913.

59. Зеньковський В. В. Психологія дитинства. – Єкатеринбург, 1995.

60. Ібн Сіна. Канон лікарської науки. – Ташкент, 1954. – Кн. 1.

61. Історія буржуазної соціології XIX – початку XX ст. – М., 1979.

62. Історія становлення і розвитку експериментально-психологічних

досліджень у Росії. - –., 1990.

63. Каннабіх Ю. Історія психіатрії. – М., 1994.

64. Кант І. Твори: У 6 т. – М., 1964. – Т. 2.

65. Келлер В. Дослідження інтелекту людиноподібних мавп. – М., 1930.

66. Клапаред Е. Як визначати розумові здібності школярів. – М., 1927.

67. Конт О. Дух позитивної філософії. – СПб., 1898.

68. Конт О. Курс позитивної філософії. – СПб., 1890.

69. Коффка К. Основи психічного розвитку. – М.; Л., 1934.

70. Лазурський А. Ф. Загальна та експериментальна психологія. – СПб., 1912.

71. Ламетрі Ж. Вибрані твори. – М.; Л., 1925.

35

72. Ланге М. Н. Психологія. – М., 1914.

73. Леві-Брюль Л. Надприродне в первісному мисленні. – М., 1994.

74. Леві-Строс К. Первісне мислення. – М., 1994.

75. Левін К. Теорія поля в соціальних науках. – СПб., 2000.

76. Лей Г. Нарис історії середньовічного матеріалізму. – М., 1962.

77. Лейбніц Г.В. Твори: У 4т. – М., 1982. – Т. 1,3.

78. Леонардо да Вінчі Вибране. – М., 1952.

79. Леонтьєв О.М. Вибрані психологічні твори. – М., 1983. – Т. 1,2.

80. Локк Д. Вибрані філософські твори: У 2 т. – М., 1960. – Т. 1.

81. Лопатин Л.М. Філософські характеристики й мови. – М., 1995.

82. Лопатін Л.М. Аксіоми філософії. – М., 1996.

83. Лукрецій Кар Про природу речей. – М., 1936.

84. Маслоу А. Психологія буття. – М., 1997.

85. Мід М. Культура і світ дитинства. – М., 1988.

86. Мілль Д.С. Система логіки. – СПб., 1867.

87. Монсон П. Сучасна західна соціологія. – СПб., 1992.

88. Монтеск'є Ш. Про дух законів // Вибрані твори. – М., 1955.

89. Московісі С. Століття натовпів. – М., 1996.

90. Овчаренко В.І. Психоаналітичний глосарій. – Мінськ, 1994.

91. Петровський А.В. Питання теорії та історії психології. – М., 1984.

92. Піаже Ж. Вибрані психологічні праці. – М., 1994.

93. Піаже Ж. Мова і мислення дитини. – М., 1994.

94. Платон Твори: У 3 т. – М., 1968.

95. Платон Федон. Апологія Сократа. Будь-яке вид.

96. Психологічна наука в СРСР: У 2 т. – М., 1959.

97. Рассел Б. Історія західної філософії. – Ростов н/Д, 1998.

98. Роджерс К. Погляд на психотерапію. Становлення людини. – М., 1994.

99. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. – М., 1989. – Т. 1, 2.

100. Смирнов А.А. Розвиток та сучасний стан психологічної науки в СССР. – М., 1975.

101. Солсо Р.Л. Когнітивна психологія. – СПб., 1996.

102. Спенсер Г. Підстави психології. – М., 1898.

103. Спіноза Б. Вибрані твори: У 2 т. - М., 1957.

104. Стефаненко Т. Г. Етнопсихологія. – М., 1999.

105. Тард Г. Соціальна логіка. – СПб., 1901.

106. Тернер Дж. Структура соціологічної теорії. – М., 1985.

107. Тітченер Е. Підручник психології – М., 1914.

108. Торндайк Е. Принципи навчання, засновані на психології. – М., 1929.

109. Торндайк Е. Процес навчання у людини. – М., 1935.

110. Трубецкой С.Н. Історія стародавньої філософії. – М., 1997.

111. Уарте X. Дослідження здібностей до наук. – М., 1960.

36

112. Уорф Б.Л. Ставлення норм поведінки і мислення до мови // Нове в

лінгвістиці. – М., 1960.

113. Уотсон Д. Психологія як наука про поведінку. – Одеса, 1925.

114. Уеллс Г. К. Павлов і Фрейд. – - М., 1989.

115. Феофраст. Характери. Будь-яке вид.

116. Франк С.Л. Предмет знання. Душа людини. – СПб., 1995.

117. Франкл В. Людина в пошуках сенсу. – М., 1990.

118. Фрейд 3. «Я» і «ВОНО». – Тбілісі, 1991. – Т. 1,2.

119. Фрейд 3. Введення в психоаналіз: Лекції. – М., 1991.

120. Фрейд А. Психологія «Я» і захисні механізми особистості. – М., 1993.

121. Фромм Е. Душа людини. – М., 1992.

122. Фромм Е. Мати чи бути. – М., 1990.

123. Хорні К. Невротична особистість нашого часу. – М., 1993.

124. Челпанов Г.І. Соціальна психологія чи умовні рефлекси? – М., 1926.

125. Чікін Б.М. З історії соціальної психології в Росії XIX ст. – М., 1978.

126. Шпет Г.Г. Введення в етнічну психологію // Психологія соціального буття.

– М., 1996.

127. Штейнталь Г. Граматика, логіка і психологія // В.А. Звегинцев. Історія

мовознавства XIX і XX ст. в нарисах і витягах. – М., 1960.

128. Штерн В. Психологія раннього дитинства до шестирічного віку. – Пг., 1922.

129. Еббінгауз Г. Основи психології. – СПб., 1911-1912.

130. Еріксон Е. Дитинство і суспільство. – СПб., 1996.

131. Еріксон Е. Ідентичність: Юність і криза. – М., 1996.

132. Юм Д. Твори: У 2 т. – М., 1965. – Т. 2.

133. Юнг К. Архетип або символ. – М., 1991.

134. Юнг К. Психологічні типи. – М., 1995.

Інформаційні ресурси

135. История психологии в лицах. Персоналии / под. ред. Л.А. Карпенко //

Психологический лексикон. Энциклопедический словарь в шести томах /

ред.-сост. Л.А. Карпенко; общ. ред. А.В. Петровского. – М.: ПЕР СЭ, 2005.

– 784 с. – Режим доступа: http://slovari.yandex.ru/dict/psychlex1

136. Кольцова В.А., Олейник Ю.Н. Мультимедийный учебно-методический

комплекс «История психологии». – Режим доступа:

http://www.ido.rudn.ru/psychology/history_of_psychology/

137. Шульц Д.П., Шульц С.Э. История современной психологии / Дуан

П. Шульц, Синдия Э. Шульц; пер. с англ. А.В. Говорунов, В.И. Кузин,

Л.Л. Царук; под ред. А.Д. Наследова. – СПб.: Евразия, 2002. – 532с. –

Режим доступа: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/shulc/index.php

37

ЗМІСТ

1. Опис навчальної дисципліни 3

2. Мета та завдання навчальної дисципліни 4

3. Програма навчальної дисципліни 8

4. Структура навчальної дисципліни 12

5. Теми семінарських занять 13

6. Самостійна робота 18

7. Індивідуальні навчально-дослідні завдання 22

8. Методи навчання 27

9. Методи контролю 28

10. Розподіл балів, які отримують студенти 29

11. Методичне забезпечення 29

12. Орієнтовний перелік питань до підсумкового контролю знань 30

13. Рекомендована література 33

38

Навчально-методичне видання

Колесникова Валентина Федорівна

Робоча програма нормативної навчальної дисципліни

«Історія психології»

Відповідальний за випуск Л.М. Завиніченко

Комп’ютерний набір В.Ф. Колесникова

Підписано до друку 25.10.2017 р. Формат 60×84/16. Папір офсетний.

Друк ротаційний трафаретний. Ум. друк. арк. 1,5.

Наклад 10 прим. Зам. № _____

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру

видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції.

Серія ДК №1805 від 25.05.2004.

Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ)

03038, Київ – 38, вул. Нововокзальна 17.

Тел./факс (044) 536-14-85