ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ · УДК 349.2(477)(075.8) ББК 67.9(4Укр)305я73 Т 78 Затверджено Міністерством освіти і науки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» ФАКУЛЬТЕТ ПРАВНИЧИХ НАУК

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ» НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВАІМ. І. МАЛИНОВСЬКОГО

КИЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

ПІДРУЧНИК

Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих

навчальних закладів

Видавництво «Центр учбової літератури»

Київ – 2016

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ» ФАКУЛЬТЕТ ПРАВНИЧИХ НАУК

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ» НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВАІМ. І. МАЛИНОВСЬКОГО

КИЇВСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

ПІДРУЧНИК

Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих

навчальних закладів

Видавництво «Центр учбової літератури»

Київ – 2016

УДК 349.2(477)(075.8) ББК 67.9(4Укр)305я73 Т 78

Затверджено Міністерством освіти і науки України (лист від 02.11.2015 № 1/11-15801)

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту права ім. І. Малиновського

Національного університету «Острозька академія» (протокол № 11 від 03 червня 2015 р.)

Рекомендовано до друку Вченою радою факультету правничих наук Національного університету

«Києво-Могилянська академія» (протокол № 7-2015 від 24 червня 2015 р.)

Рецензенти: Венедіктов В. С. – доктор юридичних наук, професор; Мельник К. Ю. – доктор юридичних наук, професор; Обушенко О. М. – доктор юридичних наук, професор.

Трудове право України [текст] підручник / За загальною редакцією М.І. Іншина, В.Л. Костюка, В.П. Мельника. Вид. 2-ге, перероб. і доп. – Київ: Центр учбової літератури, 2016. – 472 с. ISBN 978-617-673-468-0 У підручнику висвітлюються основні питання трудового права. У Загальній частині

визначається місце трудового права у системі галузей права, розкривається його пред-мет, метод, функції, система та принципи. Значна увага приділяється джерелам та суб’єктам трудового права, питанням соціального партнерства, а також правової органі-зації зайнятості і працевлаштування, ринку праці.

Важлива роль у підручнику відводиться ключовим інститутам Особливої частини трудового права: трудовому договору; робочому часу та часу відпочинку; оплаті праці; трудовій дисципліні; матеріальній відповідальності сторін трудового договору; охороні праці; процедурі врегулювання трудових спорів (конфліктів).

Розраховано на студентів, аспірантів, докторантів, викладачів вищих навчальних закладів, юристів, адвокатів, практикуючих правників, працівників кадрових служб, роботодавців, працівників, інших осіб, які цікавляться проблемами трудового права.

ISBN 978-617-673-468-0 © Іншин М.І., Костюк В.Л., Мельник В.П. та ін., 2016.

© Видавництво «Центр учбової літератури», 2016.

Т 78

УДК 349.2(477)(075.8) ББК 67.9(4Укр)305я73 Т 78

Затверджено Міністерством освіти і науки України (лист від 02.11.2015 № 1/11-15801)

Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту права ім. І. Малиновського

Національного університету «Острозька академія» (протокол № 11 від 03 червня 2015 р.)

Рекомендовано до друку Вченою радою факультету правничих наук Національного університету

«Києво-Могилянська академія» (протокол № 7-2015 від 24 червня 2015 р.)

Рецензенти: Венедіктов В. С. – доктор юридичних наук, професор; Мельник К. Ю. – доктор юридичних наук, професор; Обушенко О. М. – доктор юридичних наук, професор.

Трудове право України [текст] підручник / За загальною редакцією М.І. Іншина, В.Л. Костюка, В.П. Мельника. Вид. 2-ге, перероб. і доп. – Київ: Центр учбової літератури, 2016. – 472 с. ISBN 978-617-673-468-0 У підручнику висвітлюються основні питання трудового права. У Загальній частині

визначається місце трудового права у системі галузей права, розкривається його пред-мет, метод, функції, система та принципи. Значна увага приділяється джерелам та суб’єктам трудового права, питанням соціального партнерства, а також правової органі-зації зайнятості і працевлаштування, ринку праці.

Важлива роль у підручнику відводиться ключовим інститутам Особливої частини трудового права: трудовому договору; робочому часу та часу відпочинку; оплаті праці; трудовій дисципліні; матеріальній відповідальності сторін трудового договору; охороні праці; процедурі врегулювання трудових спорів (конфліктів).

Розраховано на студентів, аспірантів, докторантів, викладачів вищих навчальних закладів, юристів, адвокатів, практикуючих правників, працівників кадрових служб, роботодавців, працівників, інших осіб, які цікавляться проблемами трудового права.

ISBN 978-617-673-468-0 © Іншин М.І., Костюк В.Л., Мельник В.П. та ін., 2016.

© Видавництво «Центр учбової літератури», 2016.

Т 78

3

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ І МІСЦЕ ТРУДОВОГО ПРАВА У СИСТЕМІ ПРАВА . . . 10 1.1. Праця – соціально-економічний базис розвитку суспільства . . . 10 1.2. Предмет та метод трудового права . . . . . . . . . . . . . . . . 12 1.3. Поняття трудового права як провідної галузі права . . . . . . . 23 1.4. Функції і система трудового права . . . . . . . . . . . . . . . . 26 1.5. Трудове право у системі споріднених галузей права . . . . . . 31 1.6. Поняття, ознаки та класифікація принципів трудового права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 1.7. Зміст основних галузевих принципів трудового права . . . . . 37

Розділ ІІ ДЖЕРЕЛА ТА СУБ’ЄКТИ ТРУДОВОГО ПРАВА . . . . 52 2.1. Поняття, ознаки та система джерел (форм) трудового права . . . 52 2.2. Місце Конституції України у системі джерел трудового права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 2.3. Міжнародні договори України у системі джерел трудово-го права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61 2.4. Кодекс законів про працю та інші акти законодавства Ук-раїни у системі джерел трудового права . . . . . . . . . . . . . . . 67 2.5. Локальні нормативні акти як джерела трудового права . . . . 82 2.6. Місце рішень судової гілки влади у системі джерел тру-дового права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 2.7. Поняття, ознаки та класифікація суб’єктів трудового права . . . 97 2.8. Головні суб’єкти трудового права . . . . . . . . . . . . . . . . . 99 2.9. Допоміжні суб’єкти трудового права . . . . . . . . . . . . . . 107

Розділ ІІІ. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО. ПРАВОВІ ЗАСАДИ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . . . . 117

3.1. Поняття, ознаки, форми та рівні соціального партнерства . . 117 3.2. Акти соціального партнерства у трудовому праві . . . . . . . 123 3.3. Поняття, ознаки та значення колективного договору . . . . . 128 3.4. Стадії укладення і виконання колективного договору . . . . 131 3.5. Поняття та особливості ринку праці . . . . . . . . . . . . . . 140

3

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7


Розділ І МІСЦЕ ТРУДОВОГО ПРАВА У СИСТЕМІ ПРАВА . . . 10 1.1. Праця – соціально-економічний базис розвитку суспільства . . . 10 1.2. Предмет та метод трудового права . . . . . . . . . . . . . . . . 12 1.3. Поняття трудового права як провідної галузі права . . . . . . . 23 1.4. Функції і система трудового права . . . . . . . . . . . . . . . . 26 1.5. Трудове право у системі споріднених галузей права . . . . . . 31 1.6. Поняття, ознаки та класифікація принципів трудового права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 1.7. Зміст основних галузевих принципів трудового права . . . . . 37

Розділ ІІ ДЖЕРЕЛА ТА СУБ’ЄКТИ ТРУДОВОГО ПРАВА . . . . 52 2.1. Поняття, ознаки та система джерел (форм) трудового права . . . 52 2.2. Місце Конституції України у системі джерел трудового права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57 2.3. Міжнародні договори України у системі джерел трудово-го права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61 2.4. Кодекс законів про працю та інші акти законодавства Ук-раїни у системі джерел трудового права . . . . . . . . . . . . . . . 67 2.5. Локальні нормативні акти як джерела трудового права . . . . 82 2.6. Місце рішень судової гілки влади у системі джерел тру-дового права . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 2.7. Поняття, ознаки та класифікація суб’єктів трудового права . . . 97 2.8. Головні суб’єкти трудового права . . . . . . . . . . . . . . . . . 99 2.9. Допоміжні суб’єкти трудового права . . . . . . . . . . . . . . 107

Розділ ІІІ. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО. ПРАВОВІ ЗАСАДИ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . . . . 117

3.1. Поняття, ознаки, форми та рівні соціального партнерства . . 117 3.2. Акти соціального партнерства у трудовому праві . . . . . . . 123 3.3. Поняття, ознаки та значення колективного договору . . . . . 128 3.4. Стадії укладення і виконання колективного договору . . . . 131 3.5. Поняття та особливості ринку праці . . . . . . . . . . . . . . 140

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРА ЇНИ

4

3.6. Поняття та ознаки зайнятості населення . . . . . . . . . . . . 142 3.7. Права та гарантії особи з питань зайнятості населення . . . . 151 3.8. Система та повноваження суб’єктів з питань зайнятості населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157 3.9. Організаційно-правові механізми забезпечення (спри-яння) зайнятості населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165 3.10. Соціальне страхування на випадок безробіття . . . . . . . . 169 3.11. Правовий статус безробітного у трудовому праві . . . . . . 176 3.12. Відповідальність за порушення законодавства з питань зайнятості населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ ІV ТРУДОВИЙ ДОГОВІР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189 4.1. Поняття, ознаки та соціально-правове значення трудового договору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189 4.2. Зміст трудового договору: істотні та факультативні умови . 197 4.3. Процедура укладення трудового договору. Оформлення трудових відносин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203 4.4. Класифікація трудових договорів . . . . . . . . . . . . . . . . 210 4.5. Переміщення та переведення працівника за трудовим до-говором. Зміна умов трудового договору. Відсторонення пра-цівника від роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220 4.6. Поняття, підстави та процедура припинення трудового договору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225

Розділ V. РОБОЧИЙ ЧАС ТА ЧАС ВІДПОЧИНКУ. ОПЛАТА ПРАЦІ У ТРУДОВОМУ ПРАВІ . . . . . . . . . . . . . 258

5.1. Поняття, ознаки та види робочого часу . . . . . . . . . . . . . 258 5.2. Режим та облік робочого часу . . . . . . . . . . . . . . . . . . 265 5.3. Процедура застосування надурочних робіт . . . . . . . . . . 271 5.4. Поняття, ознаки та основні види часу відпочинку . . . . . . 272 5.5. Поняття, ознаки та класифікація відпусток . . . . . . . . . . 277 5.6. Поняття, ознаки та структура заробітної плати . . . . . . . . 289 5.7. Мінімальна заробітна плата та її соціально-правове зна-чення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295 5.8. Право працівника на оплату праці та його захист . . . . . . . 298 5.9. Організація оплати праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 306 5.10. Тарифна система та системи оплати праці . . . . . . . . . . 309 5.11. Система гарантійних та компенсаційних виплат . . . . . . . 315


4

3.6. Поняття та ознаки зайнятості населення . . . . . . . . . . . . 142 3.7. Права та гарантії особи з питань зайнятості населення . . . . 151 3.8. Система та повноваження суб’єктів з питань зайнятості населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157 3.9. Організаційно-правові механізми забезпечення (спри-яння) зайнятості населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165 3.10. Соціальне страхування на випадок безробіття . . . . . . . . 169 3.11. Правовий статус безробітного у трудовому праві . . . . . . 176 3.12. Відповідальність за порушення законодавства з питань зайнятості населення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ ІV ТРУДОВИЙ ДОГОВІР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189 4.1. Поняття, ознаки та соціально-правове значення трудового договору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189 4.2. Зміст трудового договору: істотні та факультативні умови . 197 4.3. Процедура укладення трудового договору. Оформлення трудових відносин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203 4.4. Класифікація трудових договорів . . . . . . . . . . . . . . . . 210 4.5. Переміщення та переведення працівника за трудовим до-говором. Зміна умов трудового договору. Відсторонення пра-цівника від роботи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220 4.6. Поняття, підстави та процедура припинення трудового договору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225

Розділ V. РОБОЧИЙ ЧАС ТА ЧАС ВІДПОЧИНКУ. ОПЛАТА ПРАЦІ У ТРУДОВОМУ ПРАВІ . . . . . . . . . . . . . 258

5.1. Поняття, ознаки та види робочого часу . . . . . . . . . . . . . 258 5.2. Режим та облік робочого часу . . . . . . . . . . . . . . . . . . 265 5.3. Процедура застосування надурочних робіт . . . . . . . . . . 271 5.4. Поняття, ознаки та основні види часу відпочинку . . . . . . 272 5.5. Поняття, ознаки та класифікація відпусток . . . . . . . . . . 277 5.6. Поняття, ознаки та структура заробітної плати . . . . . . . . 289 5.7. Мінімальна заробітна плата та її соціально-правове зна-чення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295 5.8. Право працівника на оплату праці та його захист . . . . . . . 298 5.9. Організація оплати праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 306 5.10. Тарифна система та системи оплати праці . . . . . . . . . . 309 5.11. Система гарантійних та компенсаційних виплат . . . . . . . 315

ЗМІСТ

5

Розділ VІ. ТРУДОВА ДИСЦИПЛІНА, МЕХАНІЗМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 322

6.1. Поняття, ознаки та значення трудової дисципліни . . . . . . 322 6.2. Заохочення працівників за трудовим договором . . . . . . . 327 6.3. Поняття, ознаки та основні види дисциплінарної відпові-дальності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 329 6.4. Стадії застосування дисциплінарної відповідальності . . . . 330 6.5. Поняття, ознаки та значення матеріальної відповідальності . . 334 6.6. Поняття та особливості матеріальної відповідальності працівника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338 6.7. Види матеріальної відповідальності працівника . . . . . . . . 341 6.8. Порядок застосування матеріальної відповідальності пра-цівника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 349 6.9. Матеріальна відповідальність роботодавця . . . . . . . . . . 351

Розділ VІІ. ОХОРОНА ПРАЦІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 362 7.1. Поняття, ознаки та правове регулювання охорони праці . . . 362 7.2. Право на охорону праці та гарантії його реалізації . . . . . . 365 7.3. Державне управління охороною праці . . . . . . . . . . . . . 368 7.4. Організація охорони праці роботодавцем . . . . . . . . . . . 372 7.5. Охорона праці окремих категорій працівників . . . . . . . . 380 7.6. Державний нагляд та громадський контроль з охорони праці. Відповідальність за порушення законодавства про охо-рону праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 388

Розділ VIII. ПРОЦЕДУРА ВРЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ СПОРІВ (КОНФЛІКТІВ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 402

8.1. Поняття, ознаки та види трудових спорів . . . . . . . . . . . 402 8.2. Вирішення індивідуального трудового спору у КТС . . . . . 409 8.3. Вирішення індивідуального трудового спору в суді . . . . . 413 8.4. Вирішення колективного трудового спору . . . . . . . . . . . 422 8.5. Порядок проведення страйку . . . . . . . . . . . . . . . . . . 425

Перелік основних нормативно-правових актів та навчально-методичної літератури до навчальної дисципліни «Трудове право України» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 433

ЗМІСТ

5

Розділ VІ. ТРУДОВА ДИСЦИПЛІНА, МЕХАНІЗМИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 322

6.1. Поняття, ознаки та значення трудової дисципліни . . . . . . 322 6.2. Заохочення працівників за трудовим договором . . . . . . . 327 6.3. Поняття, ознаки та основні види дисциплінарної відпові-дальності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 329 6.4. Стадії застосування дисциплінарної відповідальності . . . . 330 6.5. Поняття, ознаки та значення матеріальної відповідальності . . 334 6.6. Поняття та особливості матеріальної відповідальності працівника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338 6.7. Види матеріальної відповідальності працівника . . . . . . . . 341 6.8. Порядок застосування матеріальної відповідальності пра-цівника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 349 6.9. Матеріальна відповідальність роботодавця . . . . . . . . . . 351

Розділ VІІ. ОХОРОНА ПРАЦІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 362 7.1. Поняття, ознаки та правове регулювання охорони праці . . . 362 7.2. Право на охорону праці та гарантії його реалізації . . . . . . 365 7.3. Державне управління охороною праці . . . . . . . . . . . . . 368 7.4. Організація охорони праці роботодавцем . . . . . . . . . . . 372 7.5. Охорона праці окремих категорій працівників . . . . . . . . 380 7.6. Державний нагляд та громадський контроль з охорони праці. Відповідальність за порушення законодавства про охо-рону праці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 388

Розділ VIII. ПРОЦЕДУРА ВРЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ СПОРІВ (КОНФЛІКТІВ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 402

8.1. Поняття, ознаки та види трудових спорів . . . . . . . . . . . 402 8.2. Вирішення індивідуального трудового спору у КТС . . . . . 409 8.3. Вирішення індивідуального трудового спору в суді . . . . . 413 8.4. Вирішення колективного трудового спору . . . . . . . . . . . 422 8.5. Порядок проведення страйку . . . . . . . . . . . . . . . . . . 425

Перелік основних нормативно-правових актів та навчально-методичної літератури до навчальної дисципліни «Трудове право України» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 433

6

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВАТ Відкрите акціонерне товариствоВВР Відомості Верховної Ради УкраїниЗПУ Збірник постанов Уряду України

ГК України Господарський кодекс УкраїниДержгірпромнагляд Державна служба гірничого нагляду та промисло-

вої безпеки України (чинна до 30.09.2015, відпові-дні повноваження передано до Держпраці згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №1021-р).

Держпраці України Державна служба України з питань праціЄС Європейський Союз

ЄСПЛ Європейський суд з прав людиниЄТС Єдина тарифна сіткаКАС Кодекс адміністративного судочинства України КК Кримінальний кодекс України

КЗпП Кодекс законів про працю УкраїниКП Класифікатор професійКТС Комісія з трудових спорівМВС Міністерство внутрішніх справ УкраїниМБП Міжнародне бюро праціМОП Міжнародна організація праціМСЕК Медико-соціальна експертна комісія ООН Організація Об’єднаних Націй

НСПП Національна служба посередництва та примирення проект ТК Проект Трудового кодексу України

ТКД Тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і профе-сій

ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю РТК Рада трудового колективуРЄ Рада Європи

СБУ Служба безпеки УкраїниСНД Співдружність Незалежних ДержавСПО Схема посадових окладів

ЦК України Цивільний кодекс УкраїниЦО Цивільна оборона

ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України

6

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВАТ Відкрите акціонерне товариствоВВР Відомості Верховної Ради УкраїниЗПУ Збірник постанов Уряду України

ГК України Господарський кодекс УкраїниДержгірпромнагляд Державна служба гірничого нагляду та промисло-

вої безпеки України (чинна до 30.09.2015, відпові-дні повноваження передано до Держпраці згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №1021-р).

Держпраці України Державна служба України з питань праціЄС Європейський Союз

ЄСПЛ Європейський суд з прав людиниЄТС Єдина тарифна сіткаКАС Кодекс адміністративного судочинства України КК Кримінальний кодекс України

КЗпП Кодекс законів про працю УкраїниКП Класифікатор професійКТС Комісія з трудових спорівМВС Міністерство внутрішніх справ УкраїниМБП Міжнародне бюро праціМОП Міжнародна організація праціМСЕК Медико-соціальна експертна комісія ООН Організація Об’єднаних Націй

НСПП Національна служба посередництва та примирення проект ТК Проект Трудового кодексу України

ТКД Тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і профе-сій

ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю РТК Рада трудового колективуРЄ Рада Європи

СБУ Служба безпеки УкраїниСНД Співдружність Незалежних ДержавСПО Схема посадових окладів

ЦК України Цивільний кодекс УкраїниЦО Цивільна оборона

ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України

7

ВСТУП Просування України по шляху демократичних, соціально орієнтова-

них перетворень, виходячи з об’єктивної необхідності подолання сис-темної політичної, фінансово-економічної кризи, подальшого розвитку громадянського суспільства, його базових інституцій, зумовлює склад-ний процес утвердження системи соціально-економічних прав людини, вироблення дієвих і доступних механізмів їх реалізації, гарантування та правової охорони. Принагідно констатувати, що показовим для сучас-ного стану суспільства і держави з питань праці є: законодавчі обме-ження права на працю та скорочення працюючих; стрімке зростання безробіття; подальше зростання заборгованості по заробітній платі; си-стемне погіршення умов праці та трудових договорів; відсутність меха-нізмів внутрішньої трудової міграції; відсутність ефективного націона-льного і регіональних ринків праці; відсутність якісної мотивації до праці, зокрема, стимулювання зростання професійних, моральних та ді-лових якостей працюючих, якісні вимоги до охорони праці тощо. За та-ких обставин, враховуючи необхідність якісного переформатування взаємовідносин суспільства, особи і держави, потребує адекватних змін правова система і система права, відповідних новацій має зазнати кож-на галузь права, а особливо – трудове право. Як відомо, у межах відно-син, які складають предмет трудового права, особа реалізує найбільш важливий комплекс соціально-економічних прав, які покликані сприяти її економічній свободі, моральному, професійному та діловому утвер-дженню на ринку праці.

До того ж, відносини у сфері праці найбільше пов’язані з поєднан-ням інтересів суспільства, особи і держави. Буде справедливим вказати, що кожна особа упродовж свого життя перебуває під дією норм трудо-вого права. Таким чином, реформування трудового права – це відпові-дальне завдання суспільства і держави.

Одним із пріоритетних напрямів реформування трудового права за-лишається ухвалення новітнього трудового законодавства, його систе-мна і дієва кодифікація, виходячи з таких важливих напрямів, як: гар-монізація норм трудового законодавства з міжнародними та європейськими стандартами з питань праці; системне визначення ієрар-хічної структури трудового законодавства, актів соціального партнерс-тва, локальних нормативних актів; посилення дієвості, ефективності і доступності права на працю та пов’язаної з ним системи трудових прав; розвиток письмової форми трудового договору; посилення гнучкості

7

ВСТУП Просування України по шляху демократичних, соціально орієнтова-

них перетворень, виходячи з об’єктивної необхідності подолання сис-темної політичної, фінансово-економічної кризи, подальшого розвитку громадянського суспільства, його базових інституцій, зумовлює склад-ний процес утвердження системи соціально-економічних прав людини, вироблення дієвих і доступних механізмів їх реалізації, гарантування та правової охорони. Принагідно констатувати, що показовим для сучас-ного стану суспільства і держави з питань праці є: законодавчі обме-ження права на працю та скорочення працюючих; стрімке зростання безробіття; подальше зростання заборгованості по заробітній платі; си-стемне погіршення умов праці та трудових договорів; відсутність меха-нізмів внутрішньої трудової міграції; відсутність ефективного націона-льного і регіональних ринків праці; відсутність якісної мотивації до праці, зокрема, стимулювання зростання професійних, моральних та ді-лових якостей працюючих, якісні вимоги до охорони праці тощо. За та-ких обставин, враховуючи необхідність якісного переформатування взаємовідносин суспільства, особи і держави, потребує адекватних змін правова система і система права, відповідних новацій має зазнати кож-на галузь права, а особливо – трудове право. Як відомо, у межах відно-син, які складають предмет трудового права, особа реалізує найбільш важливий комплекс соціально-економічних прав, які покликані сприяти її економічній свободі, моральному, професійному та діловому утвер-дженню на ринку праці.

До того ж, відносини у сфері праці найбільше пов’язані з поєднан-ням інтересів суспільства, особи і держави. Буде справедливим вказати, що кожна особа упродовж свого життя перебуває під дією норм трудо-вого права. Таким чином, реформування трудового права – це відпові-дальне завдання суспільства і держави.

Одним із пріоритетних напрямів реформування трудового права за-лишається ухвалення новітнього трудового законодавства, його систе-мна і дієва кодифікація, виходячи з таких важливих напрямів, як: гар-монізація норм трудового законодавства з міжнародними та європейськими стандартами з питань праці; системне визначення ієрар-хічної структури трудового законодавства, актів соціального партнерс-тва, локальних нормативних актів; посилення дієвості, ефективності і доступності права на працю та пов’язаної з ним системи трудових прав; розвиток письмової форми трудового договору; посилення гнучкості


8

трудового договору, наближення його до потреб та інтересів праців-ника і роботодавця; посилення якісної мотивації працівника та робото-давця з питань праці; поглиблення механізмів сучасного соціального партнерства з питань праці на основі врахування інтересів суспільства, особи і держави; забезпечення розвитку національного і регіональних ринків праці; законодавча регламентація праці окремих категорій пра-цівників (наприклад, особи, які перебувають на державній службі, нау-ково-педагогічні працівники, вчителі, лікарі, особи, які повною мірою є неконкурентоспроможними на ринку праці (особи з інвалідністю, непо-внолітні особи, працівники із сімейними обов’язками тощо) та ін.; на-лежна законодавча регламентація матеріальної відповідальності робо-тодавця; посилення державного нагляду та громадського контролю з питань праці. Як відомо, чинний КЗпП та значна частина інших актів трудового законодавства України переважно мають формально декла-ративний характер і не відповідають сучасному розвитку суспільства і держави. Як відомо, 05.11.2015 р. парламентом було ухвалено у пер-шому читанні проект ТК1, який, незважаючи на низку очевидних недо-ліків, пропонує більш сучасну модель правового регулювання відносин з питань праці. Доречно наголосити, що виключно конструктивна, сус-пільно схвалена кодифікація трудового законодавства, яка відповідати-ме стану розвитку суспільства і держави, здатна перетворитись у поту-жний локомотив реформ у сфері праці.

Очевидно, що подальший розвиток трудового права вимагатиме за-кономірно високого рівня розуміння студентами доктринальних поло-жень та норм актів трудового законодавства, практики їх застосування.

Метою зазначеного підручника є висвітлення сучасних підходів та концепцій про стан і подальший розвиток загальнотеоретичних основ трудового права і законодавства, практики застосування. Положення підручника не претендують на абсолютну повноту викладу матеріалу, а є обґрунтованим власним баченням його авторами концептуальних по-ложень сучасного трудового права, яке перебуває у процесі становлен-ня та реформування відповідно до потреб суспільства, особи і держави з питань праці.

Актуальність підручника пов’язана з тим, що він покликаний розви-ти сучасний стан теоретичних і практичних надбань у трудовому праві, які містяться у працях провідних учених-юристів, таких як: В.М. Андріїв, Я.І. Безугла, М.І. Боднарук, В.М. Божко, С.Я. Вавженчук, В.С. Венедіктов, С.В. Венедіктов, С.В. Вишновецька, Н.Д. Гетьманцева,

1Трудовий кодекс: законопроект, реєстр. № 1658 від 20.05.2015 р., внесений народними

депутатами України Гройсманом В.Б., Денісовою Л.Л, Папієвим М.М., Кубівим С.І. // [Елект-рон. ресурс]. – Режим доступу: http: // w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53221


8

трудового договору, наближення його до потреб та інтересів праців-ника і роботодавця; посилення якісної мотивації працівника та робото-давця з питань праці; поглиблення механізмів сучасного соціального партнерства з питань праці на основі врахування інтересів суспільства, особи і держави; забезпечення розвитку національного і регіональних ринків праці; законодавча регламентація праці окремих категорій пра-цівників (наприклад, особи, які перебувають на державній службі, нау-ково-педагогічні працівники, вчителі, лікарі, особи, які повною мірою є неконкурентоспроможними на ринку праці (особи з інвалідністю, непо-внолітні особи, працівники із сімейними обов’язками тощо) та ін.; на-лежна законодавча регламентація матеріальної відповідальності робо-тодавця; посилення державного нагляду та громадського контролю з питань праці. Як відомо, чинний КЗпП та значна частина інших актів трудового законодавства України переважно мають формально декла-ративний характер і не відповідають сучасному розвитку суспільства і держави. Як відомо, 05.11.2015 р. парламентом було ухвалено у пер-шому читанні проект ТК1, який, незважаючи на низку очевидних недо-ліків, пропонує більш сучасну модель правового регулювання відносин з питань праці. Доречно наголосити, що виключно конструктивна, сус-пільно схвалена кодифікація трудового законодавства, яка відповідати-ме стану розвитку суспільства і держави, здатна перетворитись у поту-жний локомотив реформ у сфері праці.

Очевидно, що подальший розвиток трудового права вимагатиме за-кономірно високого рівня розуміння студентами доктринальних поло-жень та норм актів трудового законодавства, практики їх застосування.

Метою зазначеного підручника є висвітлення сучасних підходів та концепцій про стан і подальший розвиток загальнотеоретичних основ трудового права і законодавства, практики застосування. Положення підручника не претендують на абсолютну повноту викладу матеріалу, а є обґрунтованим власним баченням його авторами концептуальних по-ложень сучасного трудового права, яке перебуває у процесі становлен-ня та реформування відповідно до потреб суспільства, особи і держави з питань праці.

Актуальність підручника пов’язана з тим, що він покликаний розви-ти сучасний стан теоретичних і практичних надбань у трудовому праві, які містяться у працях провідних учених-юристів, таких як: В.М. Андріїв, Я.І. Безугла, М.І. Боднарук, В.М. Божко, С.Я. Вавженчук, В.С. Венедіктов, С.В. Венедіктов, С.В. Вишновецька, Н.Д. Гетьманцева,

1Трудовий кодекс: законопроект, реєстр. № 1658 від 20.05.2015 р., внесений народними

депутатами України Гройсманом В.Б., Денісовою Л.Л, Папієвим М.М., Кубівим С.І. // [Елект-рон. ресурс]. – Режим доступу: http: // w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53221

ВСТУП

9

Ю.М. Гришина, Т.А. Занфірова, І.В. Зуб, В.В. Жернаков, Д.В. Журав-льов, М.І. Іншин, М.М. Клемпарський, О.О. Коваленко, Р.І. Кондратьєв, В.Л. Костюк, Д.Є. Кутоманов, І.В. Лагутіна, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, С.С. Лукаш, А.Р. Мацюк, К.Ю. Мельник, Н.О. Мельничук, О.В. Москален-ко, О.М. Обушенко, О.Т. Панасюк, П.Д. Пилипенко, С.В. Попов, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.О. Процевський, В.Г. Ротань, С.М. Синчук, Я.В. Сімутіна, А.М. Слюсар, О.В. Тищенко, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, Ю.В. Чижмарь, С.М. Черноус, Р.І. Шабанов, І.І. Шамшина, Л.П. Шумна, В.І. Щербина, О.М. Ярошенко та інші.

Положення підручника відповідають навчальним програмам викла-дання навчальної дисципліни «Трудове право» факультету правничих наук НаУКМА, Інституту права ім. І. Малиновського Національного університету «Острозька академія» тощо. Підручник було схвалено по-важними та авторитетними вченими радами факультету правничих наук НаУКМА, Навчально-наукового інституту права ім. І. Малиновського Національного університету «Острозька академія».

Враховуючи те, що Національному університету «Острозька акаде-мія» виповнюється 440 років, автори підручника присвячують його цьому поважному ювілею.

Особливу подяку автори висловлюють рецензентам: доктору юри-дичних наук, професору Венедіктову Валентину Семеновичу, доктору юридичних наук, професору Мельнику Костянтину Юрійовичу, докто-ру юридичних наук, професору Обушенку Олександру Миколайовичу за критичні зауваження, корисні і цінні поради, а також рекомендації під час роботи над підручником.

Усі зауваження та поради, які надійдуть після видання цього підру-чника, обов’язково будуть систематизовані авторами та враховані у на-ступних його редакціях.

З повагою до читачів від колективу авторів В.Л. Костюк

ВСТУП

9

Ю.М. Гришина, Т.А. Занфірова, І.В. Зуб, В.В. Жернаков, Д.В. Журав-льов, М.І. Іншин, М.М. Клемпарський, О.О. Коваленко, Р.І. Кондратьєв, В.Л. Костюк, Д.Є. Кутоманов, І.В. Лагутіна, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, С.С. Лукаш, А.Р. Мацюк, К.Ю. Мельник, Н.О. Мельничук, О.В. Москален-ко, О.М. Обушенко, О.Т. Панасюк, П.Д. Пилипенко, С.В. Попов, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.О. Процевський, В.Г. Ротань, С.М. Синчук, Я.В. Сімутіна, А.М. Слюсар, О.В. Тищенко, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, Ю.В. Чижмарь, С.М. Черноус, Р.І. Шабанов, І.І. Шамшина, Л.П. Шумна, В.І. Щербина, О.М. Ярошенко та інші.

Положення підручника відповідають навчальним програмам викла-дання навчальної дисципліни «Трудове право» факультету правничих наук НаУКМА, Інституту права ім. І. Малиновського Національного університету «Острозька академія» тощо. Підручник було схвалено по-важними та авторитетними вченими радами факультету правничих наук НаУКМА, Навчально-наукового інституту права ім. І. Малиновського Національного університету «Острозька академія».

Враховуючи те, що Національному університету «Острозька акаде-мія» виповнюється 440 років, автори підручника присвячують його цьому поважному ювілею.

Особливу подяку автори висловлюють рецензентам: доктору юри-дичних наук, професору Венедіктову Валентину Семеновичу, доктору юридичних наук, професору Мельнику Костянтину Юрійовичу, докто-ру юридичних наук, професору Обушенку Олександру Миколайовичу за критичні зауваження, корисні і цінні поради, а також рекомендації під час роботи над підручником.

Усі зауваження та поради, які надійдуть після видання цього підру-чника, обов’язково будуть систематизовані авторами та враховані у на-ступних його редакціях.

З повагою до читачів від колективу авторів В.Л. Костюк

10


РОЗДІЛ І МІСЦЕ ТРУДОВОГО ПРАВА У СИСТЕМІ ПРАВА План: 1.1. Праця – соціально‐економічний базис розвитку суспільства 1.2. Предмет та метод трудового права 1.3. Поняття трудового права як провідної галузі права 1.4. Функції і система трудового права 1.5. Трудове право у системі споріднених галузей права 1.6. Поняття, ознаки та класифікація принципів трудового права 1.7. Зміст основних галузевих принципів трудового права

1.1. Праця – соціально‐економічний базис розвитку суспільства Формування та подальший процес розвитку суспільства тісно

пов’язаний та обумовлений людською діяльністю, яка виступає пер-винним рушієм перетворень та змін. Водночас праця людини розвиває не лише саме суспільство, оточуюче середовище, а також саму людину, її потреби та інтереси. Завдяки праці змінюються сама людина, її нави-чки і здібності, моральні, ділові, професійні якості. Тому доречно підк-реслити, що праця людини є важливим і ключовим об’єктом інтересів суспільства. І якщо з початку формування суспільства праця людини регламентувалась переважно за допомогою норм моралі, традицій та звичаїв, то у процесі його розвитку, утворення держави – за допомогою норм та правил, які ухвалювалися її владними інститутами.

За своєю суттю праця – це цілеспрямована діяльність людини на створення матеріальних та духовних благ. Основними ознаками праці є наступні: а) природна властивість людини; б) її здійснення пов’язано із створенням матеріальних та духовних благ; в) виступає ключовим ру-шієм соціально-економічного розвитку суспільства і держави; г) виступає складною біологічною (фізіологічною, медичною тощо), соціально-економічною та правовою категорією; ґ) виступає об’єктом правового впливу суспільства і держави; д) людина є вільною у виборі виду, умов та характеру праці, здійсненні професійної підготовки, пе-репідготовки, професійної орієнтації та переорієнтації; е) у правовому сенсі трансформується у право на працю або обов’язок працювати від-повідно до закону чи рішення суду; є) розвивається, переважно, у ме-жах трудового права на підставі трудового договору; ж) її здійснення,

10


РОЗДІЛ І МІСЦЕ ТРУДОВОГО ПРАВА У СИСТЕМІ ПРАВА План: 1.1. Праця – соціально‐економічний базис розвитку суспільства 1.2. Предмет та метод трудового права 1.3. Поняття трудового права як провідної галузі права 1.4. Функції і система трудового права 1.5. Трудове право у системі споріднених галузей права 1.6. Поняття, ознаки та класифікація принципів трудового права 1.7. Зміст основних галузевих принципів трудового права

1.1. Праця – соціально‐економічний базис розвитку суспільства Формування та подальший процес розвитку суспільства тісно

пов’язаний та обумовлений людською діяльністю, яка виступає пер-винним рушієм перетворень та змін. Водночас праця людини розвиває не лише саме суспільство, оточуюче середовище, а також саму людину, її потреби та інтереси. Завдяки праці змінюються сама людина, її нави-чки і здібності, моральні, ділові, професійні якості. Тому доречно підк-реслити, що праця людини є важливим і ключовим об’єктом інтересів суспільства. І якщо з початку формування суспільства праця людини регламентувалась переважно за допомогою норм моралі, традицій та звичаїв, то у процесі його розвитку, утворення держави – за допомогою норм та правил, які ухвалювалися її владними інститутами.

За своєю суттю праця – це цілеспрямована діяльність людини на створення матеріальних та духовних благ. Основними ознаками праці є наступні: а) природна властивість людини; б) її здійснення пов’язано із створенням матеріальних та духовних благ; в) виступає ключовим ру-шієм соціально-економічного розвитку суспільства і держави; г) виступає складною біологічною (фізіологічною, медичною тощо), соціально-економічною та правовою категорією; ґ) виступає об’єктом правового впливу суспільства і держави; д) людина є вільною у виборі виду, умов та характеру праці, здійсненні професійної підготовки, пе-репідготовки, професійної орієнтації та переорієнтації; е) у правовому сенсі трансформується у право на працю або обов’язок працювати від-повідно до закону чи рішення суду; є) розвивається, переважно, у ме-жах трудового права на підставі трудового договору; ж) її здійснення,


11

як правило, супроводжується соціальними (соціально-трудовими гаран-тіями) з питань праці; з) впливає на виникнення, зміну та припинення трудових відносин; и) може бути обмежена відповідно до закону; і) може бути припинена із смертю людини або в інших випадках відпо-відно до закону.

Тривалий час відносини з питань праці продовжують залишатися важливим предметом правового регулювання різних галузей права, зо-крема адміністративного, конституційного, цивільного, господарського, трудового тощо. Однак найбільш цілісно і системно відносини у сфері праці регламентуються у межах трудового права.

Головними етапами правового регулювання відносин з питань праці стали: 1) домінування інтересів держави над інтересами роботодавців, працюючих; 2) домінування інтересів держави і роботодавців над інте-ресами працюючих; 3) послаблення інтересів держави і роботодавців над інтересами працюючих та, водночас, посилення соціальної захище-ності працюючих; 4) збалансування і поєднання інтересів держави, ро-ботодавців і працюючих.

Розвиток суспільства і держави упродовж минулого сторіччя засвід-чив зміни у розумінні праці людини у бік її трансформації у право на працю. Право на працю стало одним із важливих соціальних прав лю-дини, надбань міжнародної спільноти. Можна погодитися з С. В. Поповим, який наголошує, що особливе місце серед соціально-економічних прав займає право на працю. Воно обумовлене сутністю людини та відображає її природну потребу в праці. Вказане право ви-ступає свого роду фундаментом, на якому ґрунтуються всі інші права та свободи людини у сфері праці2. Це означає, що суспільство і держава покликані створювати умови для реалізації особою здатності до праці. Однак це не означає обов’язку забезпечити працею кожного. Особа жо-дним чином не може бути примушена працювати. Це означає, що особа вільна у виборі виду і роду занять, трудової діяльності, умов і характе-ру праці, форм її застосування, зміни або припинення.

У межах здійснення цього права особа реалізує свою природну зда-тність до праці. В умовах розвитку демократичної, соціальної та право-вої держави, розбудови громадянського суспільства право на працю означає здатність особи вільно обирати (не обирати) або вільно пого-джуватись (не погоджуватись) на певні умови застосування своєї здат-ності до праці. Особливого значення набуває право на працю у трудо-вих відносинах, позаяк воно супроводжується тим, що сторона, яка

2Попов С. В. Правовий механізм реалізації конституційного права на працю в сучасних умовах: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпе-чення; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України / С. В. Попов. – К., 2010. – C. 9.


11

як правило, супроводжується соціальними (соціально-трудовими гаран-тіями) з питань праці; з) впливає на виникнення, зміну та припинення трудових відносин; и) може бути обмежена відповідно до закону; і) може бути припинена із смертю людини або в інших випадках відпо-відно до закону.

Тривалий час відносини з питань праці продовжують залишатися важливим предметом правового регулювання різних галузей права, зо-крема адміністративного, конституційного, цивільного, господарського, трудового тощо. Однак найбільш цілісно і системно відносини у сфері праці регламентуються у межах трудового права.

Головними етапами правового регулювання відносин з питань праці стали: 1) домінування інтересів держави над інтересами роботодавців, працюючих; 2) домінування інтересів держави і роботодавців над інте-ресами працюючих; 3) послаблення інтересів держави і роботодавців над інтересами працюючих та, водночас, посилення соціальної захище-ності працюючих; 4) збалансування і поєднання інтересів держави, ро-ботодавців і працюючих.

Розвиток суспільства і держави упродовж минулого сторіччя засвід-чив зміни у розумінні праці людини у бік її трансформації у право на працю. Право на працю стало одним із важливих соціальних прав лю-дини, надбань міжнародної спільноти. Можна погодитися з С. В. Поповим, який наголошує, що особливе місце серед соціально-економічних прав займає право на працю. Воно обумовлене сутністю людини та відображає її природну потребу в праці. Вказане право ви-ступає свого роду фундаментом, на якому ґрунтуються всі інші права та свободи людини у сфері праці2. Це означає, що суспільство і держава покликані створювати умови для реалізації особою здатності до праці. Однак це не означає обов’язку забезпечити працею кожного. Особа жо-дним чином не може бути примушена працювати. Це означає, що особа вільна у виборі виду і роду занять, трудової діяльності, умов і характе-ру праці, форм її застосування, зміни або припинення.

У межах здійснення цього права особа реалізує свою природну зда-тність до праці. В умовах розвитку демократичної, соціальної та право-вої держави, розбудови громадянського суспільства право на працю означає здатність особи вільно обирати (не обирати) або вільно пого-джуватись (не погоджуватись) на певні умови застосування своєї здат-ності до праці. Особливого значення набуває право на працю у трудо-вих відносинах, позаяк воно супроводжується тим, що сторона, яка

2Попов С. В. Правовий механізм реалізації конституційного права на працю в сучасних умовах: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпе-чення; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України / С. В. Попов. – К., 2010. – C. 9.


12

організовує працю, має створити належні, здорові і безпечні умови її здійснення, у тому числі шляхом надання особі гарантій, встановлених законом. Доречно наголосити на тому, що Конституція України (ст. 43) визнала право на працю в системі основоположних соціальних прав людини. За змістом Основного Закону України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому важливо підкреслити, що законодавець визначає певну систему організаційно-правових гарантій щодо реалізації права на працю, зокрема, по-перше, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, під-готовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; по-друге, використання примусової праці забороняється, за винятком вій-ськової або альтернативної (невійськової) служби, а також роботи чи служби, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан; по-третє, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; по-четверте, викори-стання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється; по-п’яте, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; по-шосте, право на своєчасне одержання вина-городи за працю захищається законом. Закономірно, що це лише осно-вні організаційно-правові гарантії реалізації і гарантування права на працю. Їх подальший розвиток та конкретизація – основне завдання ро-звитку в Україні новітнього трудового законодавства.

1.2. Предмет та метод трудового права

У системі права кожну його галузь характеризує наявність специфі-

чного предмета і методу правового регулювання. Самостійність трудо-вого права в системі галузей права відображає специфічний предмет правового регулювання.

Як відомо, в теорії права предмет правового регулювання складають вольові, суспільні відносини, які потребують впливу з боку держави та мають чітко виражений зміст3. Тобто предмет правового регулювання становить система суспільних відносин, які потребують правового впливу суспільства і держави. Відповідний підхід цілком властивий і

3Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука,

Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 298.


12

організовує працю, має створити належні, здорові і безпечні умови її здійснення, у тому числі шляхом надання особі гарантій, встановлених законом. Доречно наголосити на тому, що Конституція України (ст. 43) визнала право на працю в системі основоположних соціальних прав людини. За змістом Основного Закону України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому важливо підкреслити, що законодавець визначає певну систему організаційно-правових гарантій щодо реалізації права на працю, зокрема, по-перше, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, під-готовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб; по-друге, використання примусової праці забороняється, за винятком вій-ськової або альтернативної (невійськової) служби, а також роботи чи служби, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан; по-третє, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; по-четверте, викори-стання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється; по-п’яте, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; по-шосте, право на своєчасне одержання вина-городи за працю захищається законом. Закономірно, що це лише осно-вні організаційно-правові гарантії реалізації і гарантування права на працю. Їх подальший розвиток та конкретизація – основне завдання ро-звитку в Україні новітнього трудового законодавства.

1.2. Предмет та метод трудового права

У системі права кожну його галузь характеризує наявність специфі-

чного предмета і методу правового регулювання. Самостійність трудо-вого права в системі галузей права відображає специфічний предмет правового регулювання.

Як відомо, в теорії права предмет правового регулювання складають вольові, суспільні відносини, які потребують впливу з боку держави та мають чітко виражений зміст3. Тобто предмет правового регулювання становить система суспільних відносин, які потребують правового впливу суспільства і держави. Відповідний підхід цілком властивий і

3Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О. В. Зайчука,

Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 298.


13

для трудового права. Тому предмет трудового права – це коло суспіль-них відносин, які потребують правового впливу норм трудового права.

Предмет трудового права тісно пов’язаний із здійсненням особою права на працю, через призму якого суспільство і держава здатні вирі-шувати складні соціальні завдання сьогодення. Разом із тим, відносини з питань праці є достатньо різноманітними і потребують правового впливу норм різних галузей права.

Сутність предмета трудового права значною мірою зумовлена хара-ктером загальних завдань КЗпП України (ст. 1), яким передбачено, що норми Кодексу регулюють трудові відносини всіх працівників, сприя-ючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, під-вищенню ефективності суспільного вироб�

Documents

ТРУДОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ · УДК 349.2(477)(075.8) ББК 67.9(4Укр)305я73 Т 78 Затверджено Міністерством освіти і науки