teacher19.at.ua · УДК 37.016 ББК 74.261я71 С12 © Сауляк Н. І., 2008 © ТОВ «Видавнича група «Основа»», 2008 Сауляк Н. І

Харків Видавнича група «Основа»

2008

Бібліотека журналу «Початкове навчання та виховання» Серію засновано в 2004 році

Випуск 2 (50)

УДК 37.016ББК 74.261я71

С12

© Сауляк Н. І., 2008© ТОВ «Видавнича група «Основа»», 2008

Сауляк Н. І. Робота зі словниковими словами: нестандартний дидактич-

ний матеріал для уроків рідної мови, читання, природознавства.— Х. : Вид. група «Основа», 2008.— 221, [3] с. — (Б-ка журн. «Початко-ве навчання та виховання»; Вип. 2 (50))

ISBN 978-966-333-660-2.

Збірка містить добірку нестандартного матеріалу для організації ефективної ро-боти зі словниковими словами на уроках рідної мови, читання, природознавства в 1–4 класах.

Матеріали посібника сприятимуть збагаченню лексичного словника учнів, роз-витку усного і писемного мовлення, орфографічної зіркості, пам’яті.

Для вчителів шкіл І ступеня, методистів, студентів педагогічних факультетів ви-щих навчальних закладів.

УДК 37.016ББК 74.261я71

С12

ЗмІСт

Передмова ...................................................................................................4

матеріали і завдання для роботи зі словниковими словами на уроках української мови .........................................................................................9

матеріали і завдання для роботи зі словниковими словами на уроках читання ................................................................................... 113

матеріали і завдання для роботи зі словниковими словами на уроках

природознавства, курсів «Я і Україна», «Основи здоров’я» .................... 188

Цікава дидактика .................................................................................... 212

Робота з картограмами ..................................................................... 212

Таблиці ............................................................................................. 215

Дидактичні картки ........................................................................... 218

Література .............................................................................................. 222

ISBN 978-966-333-660-2

СаУляК Ніна Іванівна

Робота зі словниковими словами: нестандартний дидактичний матеріал для уроків

рідної мови, читання, природознавства

Навчально-методичний посібник

Головний редактор Ю. Є. Бардакова Технічний редактор О. В. Лєбєдєва Коректор О. М. Журенко

Підписано до друку 15.12.2007. формат 60 90/16. Папір газетний.Гарнітура Ньютон. Ум. друк. арк. 14,0.

Замовлення № 8-02/18-04.

ТОВ «Видавнича група “Основа”». Свідоцтво КВ № 11453-326 Р від 07.07.2006 р.61000, м. Харків, вул. Плеханівська, 66

Тел. (057) 731-96-31. e-mail: [email protected]

Віддруковано з готових плівок ПП «Тріада+» Свідоцтво ДК № 1870 від 16.07.2007 р.

Харків, вул. Киргизька, 19. Тел.: (057) 757-98-16, 757-98-15

Навчальне видання

Передмова �

ПереДмОваЧерез слово учні пізнають і розуміють закони мови, роль її кра-

си, виразності, багатства та складності. Словами позначають конкрет-ні предмети та абстрактні поняття, висловлюють почуття і наміри. Сучас-на українська мова має значний словниковий запас. Багатство словника — ознака високого розвитку як суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема, а тим більше школяра.

Беручи до уваги наступність і послідовність опанування учнями ма-теріалів, що актуалізовані у сучасних навчальних програмах для 1–4 класів відповідно до оновленого Державного стандарту початкової освіти, необ-хідно створювати сприятливі умови для формування мовленнєвої особис-тості учнів, працювати над розвитком їх мовленнєвих здібностей, розвивати орфографічні навички, збагачувати лексику. Такий підхід учителя впливає на саморозвиток та самовираження дитини, а це — підґрунтя для формуван-ня особистості в майбутньому.

Питання про словникові слова та роботу щодо їх засвоєння не є новим у методичній літературі, проте воно не втратило актуальності й сьогодні. Тому у програмах з української мови, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для середньої загальноосвітньої школи, для кожного класу початкової ланки освіти передбачено вивчення слів, що найчастіше вико-ристовуються, написання яких не підпорядковується вивченим правилам, є складним для учнів, а правопис і вимову потрібно запам’ятати.

Формування навичок грамотного письма залишається важливим завдан-ням уроків української мови. Слова контрольного орфографічного списку повинні бути в центрі тому, що правильно побудована робота над словни-ковими словами справді збагачує лексичний запас школярів і сприяє їхньо-му мовленнєвому розвитку в усній та писемній формах. але набуття нави-чок правильного користування словниковим словом (в його орфоепічному, орфографічному, морфологічному, лексичному аспектах) — процес трива-лий; його не можна досягти на одному уроці (тим більш, якщо словникових слів налічується 178). Зробити процес засвоєння таких слів більш ефектив-ним — складне завдання, тому що багатьом школярам молодшого шкільно-го віку запам’ятати ці слова дуже важко, нерідко й зовсім несила. Враховую-чи вікові особливості дитячої психіки молодшого школяра і те, що довільне запам’ятовування — спершу єдина, а потім провідна форма пам’яті,— ме-тою даного посібника є допомога вчителеві щодо організації роботи з таки-ми словами так, щоб вони «самі» запам’ятовувались учнем якомога швид-ше, краще і з докладанням мінімальних зусиль.

Робота зі словниковими словами є доцільною на всіх етапах уроків: під час актуалізації опорних знань, вивчення нового матеріалу, на етапі закріп-лення, а також під час застосування інтерактивних вправ «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Дешифрувальник» тощо.

У посібнику систематизовані матеріали, які можна використовувати на різних уроках із різних предметів або виховних заходах. Учитель пови-нен спланувати свою роботу так, щоб працюючи над темою уроку, словни-кові слова органічно вписувались у тему.

Учні запам’ятовують вимову і правопис слів лише в тому випадку, якщо вчитель дотримується певної послідовності у своїй роботі.

1. Створення проблемної ситуації — загострення уваги учнів як до лексич-ного значення слова, так і до його написання.

2. Пояснення лексичного значення слова (із врахуванням підготовки уч-нів, із наочністю або описово, словесно).

3. Наголошення на особливостях правопису — зорове сприймання на до-шці, картці з малюнком (у підручнику), вміщення картки з цим словом у таблицю «Пиши правильно», що постійно оновлюється.

4. Звуко-буквений аналіз слова, перше переписування, попередження по-милок, наголошення на різниці між написанням і вимовою.

5. Складання словосполучень, речень та запис їх у зошит.6. Визначення певних граматичних понять (рід, число іменників, відмінок

тощо).7. Виконання вправ із підручника і виділення словникових слів, творче пе-

реписування (вставити пропущені букви).8. Словникові, малюнкові, вибіркові, розподільні диктанти; переписуван-

ня слів на каліграфічних хвилинках (4–6 слів).9. Самодиктанти — учень самостійно записує слова, які запам’ятав.

10. Творчий самодиктант виявляє найглибші знання окреслених програ-мою слів, тому перевіряє усвідомлення учнем лексичного значення сло-ва та його граматичну передачу. Обсяг диктанту — 5–10 слів; читається як завдання до кросворда.Наприклад, учитель читає: «Швидкісна підземна залізниця». Учні запи-

сують лише одне слово — метро. «Край неба» — горизонт. (Пояснення може бути різноманітним: опис за зовнішніми чи внутрішніми ознаками, доби-рання синонімів чи антонімів, діалектні назви, групування предметів, від-гадування загадок тощо.)11. Мовні ігри — ребуси, кросворди тощо. Мовні ігри не тільки сприяють

всебічному розвитку, а й пробуджують інтерес до знань, виховують праг-нення вивчати рідну мову.Дидактичний матеріал допоможе працювати вчителеві над словом в ор-

фоепічному, лексико-семантичному, орфографічному, синтаксичному та ети-мологічному аспектах.

� Робота зі словниковими словами Передмова �

На уроках української мови з метою перевірки навичок написання слів, значення, вимову і написання яких учні повинні засвоїти, пропонуються різні види диктантів.

1. Зоровий диктант із попереднім промовлянням. Учні читають, відповідно до правил орфографії (орфоепічних правил)

промовляють написане на картці слово з виділеною орфограмою та запи-сують його у робочий зошит.

2. Малюнковий диктант.1) Учитель демонструє картку-малюнок, діти називають зображений пред-

мет, визначають, яку букву — е чи и — потрібно писати в ненаголоше-ному складі, та записують слово.

2) Учитель демонструє картку-малюнок, діти називають зображений пред-мет, записують слово, визначають наголос, підкреслюють букву, що поз-начає ненаголошений голосний.

3) Учитель демонструє картку-малюнок, діти самостійно (без попереднього обговорення) записують слово, визначають наголос, підкреслюють бук-ву, що позначає ненаголошений голосний, який не перевіряється наго-лосом.

3. Вибірковий диктант (малюнковий, слуховий, зоровий). Учитель пропонує дітям або картки-малюнки, або картки-слова з про-

пуском букв, що позначають ненаголошені голосні, або слова на слух і за-вдання:

• в перший стовпчик записати слова-назви тварин;• у другий — слова-назви рослин;• записати тільки словникові слова.4. Диктант із використанням загадок.

Учитель читає загадку, діти відгадують її, пояснюють, за якими ознака-ми вони здогадалися про відгадку. Потім записують слово-відгадку і виді-ляють орфограми.

Диктант із використанням загадок можна поєднати з творчим. Напри-клад, учням пропонується відновити вірш С. Жупанина «Хто молодець?», доповнивши його назвами днів тижня, і записати лише ті з них, які є слов-никовими словами.

ХТО МОлОДЕЦЬ?Вранці ми із добрим діломПривітали __ .Ніченька минула скоро,Трудовий іде __ .Спритна, вміла, молода вже настала __ .Йде четвертий день тепер,Називається __ . Діло добре ладиться,

як настала __ . Дома скрізь кипить робота,як почався день — __ .а субота з хлібом сіллю Привела сестру — __ .Ось і тижневі кінець,Хто трудився — молодець!

5. Диктант із пам’яті:1) записати з пам’яті словникові слова, які є назвами професій; 2) записати з пам’яті словникові слова, в яких у ненаголошеному складі

потрібно писати букву е. 6. Диктант із коментарем.

Учитель називає словникове слово, один з учнів коментує його напи-сання, а решта дітей записує слово в зошити.

7. Творчий диктант. Учитель пропонує учням замінити розгорнутий вислів одним словом. Наприклад: 1) підземна залізниця (метро); 2) людина, яка керує шко-

лою (директор); 3) перший осінній місяць (вересень).8. Ребусовий диктант.

Учитель демонструє картку-ребус, діти відгадують його, пояснюють, як «прочитали» ребус, називають слово і записують слово-відгадку у зо-шит.

9. Диктант спільнокореневих слів.Учитель називає «словникове слово», а школярі добирають і записують

декілька спільнокореневих слів, виділяють орфограми.10. Диктант «Слова-синоніми».

Учитель називає слова-синоніми до «важких» слів. Учні добирають синоні-ми і записують слова парами.

Педагог —__ ; косоокий —__ ; пахучий —__ .

11. Контрольний диктант.Учитель добирає текст, який містить декілька слів зі словника.На цьому робота зі словниковими словами не завершується. Серед спек-

тру дисциплін, що вивчаються у початковій школі, особливе місце займають уроки читання. Читаючи твори, учень бачить текст, що відповідає вимогам орфографічно правильного письма. Зорове сприйняття зумовлює активі-зацію зорової пам’яті, що в свою чергу, сприяє процесу запам’ятовування дитиною зразків правильного написання слова. Тому методологічно ви-правданими є «мовні» відступи на уроках читання, коли увага школярів ак-центується на словниковому слові (його етимології, орфографії, лексиці та семантиці).

� Робота зі словниковими словами

Продовжується робота щодо збагачення словникового запасу учнів і на уро-ках природознавства, основ здоров’я та математики. У програмі з математики, курсу «я і Україна» велике значення приділяється засвоєнню належної тер-мінології. На уроках математики необхідно звернути увагу на назви величин та одиниць вимірювання довжини (сантиметр, дециметр, кілометр); часу (хвилина, секунда); чисел (16, 50, 60, 70, 80, 500, 600, 1000000).

У курсі «я і Україна» діти засвоюють нові слова за розділами «Жива при-рода», «людина серед людей» тощо.

Молодший шкільний вік — оптимальний період найбільш активного на-вчання соціальної поведінки, мистецтва спілкування з однолітками, з дітьми різної статі, засвоєння мовленнєвих умінь, засобів розв’язання соціальних ситуацій. Зважаючи на це, у позакласній роботі теж можна систематично за-стосовувати прийоми і методи розвитку мовленнєвих навичок вихованців.

Така робота зі словниковими словами дасть позитивні результати не лише у формуванні навичок грамотного письма в учнів, а й збагатить лексичний запас школярів і сприятиме їхньому мовленнєвому розвитку в усній та пи-семній формах.

В учнів молодшого шкільного віку переважають ігрові інтереси, довіль-на поведінка, наочно-образний характер мислення, практичне ставлення до розв’язування завдань. Зважаючи на ці риси молодших школярів, доцільно в роботі над словниковими словами проводити вправи ігрового характеру.

матерІаЛи І ЗавДаННЯ ДЛЯ рОБОти ЗІ СЛОвНиКОвими СЛОвами На УрОКах УКраїНСьКОї мОви

каРтогРама № 1

А3 клас

аБРИКОС аВТОМОБІлЬ аГРОНОМ аДРЕСа аЙСТРа аКВаРІУМ аПЕлЬСИН аПЕТИТаСФалЬТ

4 клас аЕРОДРОМ

абрикос

1) Південне плодове дерево. 2) Плід цього дерева оранжевого кольору з крупною кісткою.

Абрикосова кісточка. Абрикосове варення. До витоків слова. абрикос — південне дерево з його кісточковим пло-

дом.Запозичене із голландської мови у XVIII ст. Голландське аbrіkооs (абри-

кос) через французьку чи іспанську мову запозичене із арабської. В арабсь-ку мову це слово потрапило через грецьку з латинської.

Спільнокореневі слова. абрикос, абрикосовий, абрикоска.Словосполучення. Стиглий, смачний, соковитий, зелений, оранжевий,

великий, солодкий, ранній, ніжний… абрикос. Збирати абрикоси. любити абрикоси. Наїстися абрикосів. Вгостити-

ся абрикосами. абрикоси ростуть, цвітуть, достигають, спіють, падають.

10 Робота зі словниковими словами Уроки української мови 11

речення, тексти 1. Скоро у садах зацвітуть абрикоси, сливи.2. Дерево стояло, наче у блідо-рожевій піні.

Придивилася Галинка до абрикосової квіточки, а вона ніжна, тендітна. Згодом вона перетвориться на абрикоску смачнючу, соковиту.

Синоніми. Жерделя, мореля.

вірші Вирощу солодких груш, Хочеш їсти — то чому ж? Ось черешні, вишні теж, абрикосу сам зірвеш. (М. Петренко)

алла асю запитала:

— Де ти абрикоси брала?— а он там, у нас в саду,— Скільки хочеш наберу. (а. лабовська)

Загадка. Жовте, соковите, на дерев’янку надіте.

автомобіль

Самохідна машина з двигуном внутрішнього згоряння для перевезення пасажирів чи вантажу. // прикм. автомобільний. автомобільний завод. ав-томобільний транспорт.

До витоків слова. автомобіль — слово, що складене з грецького займен-ника autos, що означає «сам», латинського прикметника mobilis, що означає «рухомий». автомобіль — той, що сам рухається.

Спільнокореневі слова. автомобіль, автомобільчик, автомобіліст, авто-мобілістка, автомобільний.

Словосполучення. Невеликий, маленький, новий, старий, тісний, зруч-ний, червоний, вантажний, легковий, службовий… автомобіль.

Водій автомобіля. Посадка в автомобіль. Поїхати автомобілем. Випус-кати автомобіль. Керувати автомобілем.

автомобіль їде, загальмував, зупинився, рушив, звернув…Синоніми. автомобіль, автомашина, вантажівка, легковик, авто.

речення, тексти 1. Мчать по дорогах автомобілі. 2. Жив-був маленький автомобільчик. Він був такий маленький, що гос-

подар звав його просто малюком. 3. Біля під’їзду нового будинку зупинився вантажний автомобіль. Це но-

восели в’їжджають у дім.

Загадки• Є машина у людей,—

Замінює коней.

Де пройде,Там дим стовпом іде.

• я не їм вівса, ні сіна.Дайте випити бензину, —Усіх коней обжену,Кого хоч наздожену.

• Залізний кінь фарбованийІ гумою підкований.

віршОсь мій автомобіль.Заліз у нього джмільІ на кермо натис:Дзиз, дзиз.Сам, як мотор, гуде.автомобіль не йде.Не крутиться й кермо само. (Василь Швець)

агроном

Фахівець у галузі сільськогосподарського виробництва, зокрема з ви-рощування рослин.

До витоків слова. Agros по-грецьки — «поле», nomos — «закон»; агроно-мія — наука про вирощування польових культур; агроном — людина, яка ці закони знає.

Спільнокореневі слова. агроном, агрономія, агрономічний.Словосполучення. Хороший, мудрий, молодий, досвідчений, дипломо-

ваний, майбутній, колгоспний, районний, головний… агроном. агроном Стецюк. агроном колгоспу. Робота агронома. Професія агро-

нома. Вчитися на агронома. Переказати агрономові. Готувати агрономів.агроном працює, спостерігає, вважає, думає, радить, каже.Прислів’я. Слухай агронома — матимеш хліб вдома.

речення, тексти1. Вийде Микола Хомич, агроном, грудочку візьме, погляне кругом, ска-

же: «Не падає дощик і край, дощику потрібно, щоб був урожай». (І. Му-ратов)

2. Вийшов в поле агроном, він командує зерном. (а. Стройло)3. агроном буду я, хочу хліб ростити. (Г. Орленко)4. Ранньою весною агрономи вийшов в поле. Турбуються за майбутній уро-

жай.

ЗагадкаПшениці шумлять на полі, Де початок їм, де край?Хлібороб — начальник в полі,Нам вирощує врожай.


адреса

Позначення місця проживання, перебування особи або місцезнаходжен-ня установи, чого-небудь; напис на конверті, посилці, що свідчить про міс-це призначення та одержувача. Дати точну адресу // прикм. адресний. ад-ресна книга. адресне бюро.

Спільнокореневі слова. адреса, адресат (одержувач листа, пакунка), ад-ресант (відправник), адресувати, адресний, адресований.

Словосполучення. Нова, стара, відома, постійна, домашня, зворотна, поштова, бабусина… адреса.

Дати, відправити, продиктувати, загубити, згадати, прочитати, написа-ти, повідомити, уточнити… адресу.

Надіслати за вказаною адресою. адреса змінилася. адреса невідома.Коли так кажуть? Не за адресою — звернулися не туди, не до тієї людини.До витоків слова. Слово запозичене з французької мови.Синоніми. адресувати, відправляти.

речення1. андрійко запише адресу в блокнот. 2. Цей лист адресований бабусі. 3. Моя адреса: вул. Жовтнева, буд.15, кв. 40. 4. В адресному бюро ми записали адреси колишніх вчителів.

вірш— а де ти живеш, хлопчино?Скажи, район який? —адресу в ту ж хвилинуВписав у зошит свій. (Б. Палійчук)

аеродром

Ділянка земної поверхні для зльоту, посадки, стоянки літаків, зі спору-дами та обладнанням для їх обслуговування. аеродромна площадка.

Синонім. літовище.До витоків слова. аеродром — слово, складне з грецьких коренів aero —

«повітря, повітряний» і drom — «ділянка».Словосполучення. Новий, старий, військовий, великий… аеродром.Їхати на аеродром. Приїхати з аеродрому. Пролітати над аеродромом.

Приземлитися на аеродромі. Побачити за аеродромом.

речення, тексти1. Із раннього ранку з аеродромів вилітають літаки.2. За селом влаштували тимчасовий аеродром. Тут завантажували літак доб-

ривами. Хлоп’ята прийдуть зі школи, підготують уроки й гайда на аерод-ром. Допомагали пілотам сипати добриво в літак.

3. На аеродромі було гамірно й шумно. До літаків під’їжджали машини, за-правляли їх. Пілоти слухали настанови інструктора. (За В. Гавриленко)

айстра

Однорічна трав’яниста декоративна рослина із родини складноцвітих із великими квітками різного забарвлення без запаху.

До витоків слова. Слово запозичене з грецької мови, означає «зірка».Словосполучення. Різнокольорові, розмаїті, дрібні, крупні, високі, низь-

кі… айстри. Букет айстр. айстри посіяні. айстри зацвіли. айстри зрізані. Засіяти

айстрами. З айстр зібрати.

речення, тексти1. Сільською вулицею з розкішними букетами айстр поспішали школярі. 2. айстри — квіти садові. Їх люди самі вирощують, кому скільки по-

трібно. 3. алла поле айстри в квітнику. Перед будинком був квітник. Від ранньої

весни до пізньої осені він переливався різнокольоровими барвами, на-повнював повітря пахощами. Тюльпани змінювалися ромашками, ро-машки — левкоями, чорнобривцями, айстрами.

віршВже неминуче буде снігЗ хвилини на хвилину…До айстр останніх припадеПутами сніговими —Тихо їм щось доведе,І забіліє з ними. (М. Вінграновський)

акваріум

1) Штучна водойма або скляна посудина для утримання та розведення риб, водяних рослин і тварин.

2) Спеціальний заклад для вивчення і демонстрації водних тварин і рос-лин. // прикм. акваріумний. акваріумні породи риб.До витоків слова. Слово утворене від латинського кореня aqua —

«вода». В латинській мові акваріум — водойма.Спільнокореневі слова. акваріум, акваріумний, акваристика (наука про

розведення тварин та рослин в акваріумах), акваріуміст (той, хто розводить акваріумних риб).

Словосполучення. Великий, круглий, довгий, настінний, шкільний, вбу-дований, обладнаний, освітлений, чистий, почищений… акваріум.

В акваріумі розводять. Росте, живе в акваріумі. Почистив акваріум. Ку-пити акваріум. Спостерігати за акваріумом. Підійти до акваріума.

ЗагадкаУ прозорій хатці рибки живуть, Можеш ти їх бачити, та не можеш чуть.

14 Робота зі словниковими словами Уроки української мови 1�

речення, тексти1. Незвичайна річка, яка нікуди не тече, зі скляними берегами — це ак-

варіум. 2. акваріум — частинка підводного царства, перенесеного в будинок. Ди-

вишся на смарагдову зелень, на різнокольорових рибок — і відпочи-ваєш.

3. люди вивели безліч акваріумних рибок. Родоначальником багатьох із них був карасик.

апельсин

1) Вічнозелене плодове цитрусове дерево, що росте на півдні. 2) Запашний соковитий плід цього дерева жовтогарячого кольору. //

прикм. апельсиновий. апельсинова шкірка. апельсиновий сік.До витоків слова. апельсин — цитрусове дерево та його плоди. Запози-

чене з голландської мови. До Голландії плоди були завезені через Порту-галію з Китаю. Складне слово, утворене з двох простих слів apple — яблуко і China — Китай. Слово апельсин являє собою кальку з французької роmme de Сhinе, буквально «яблуко з Китаю».

Спільнокореневі слова. апельсин, апельсинка, апельсинчик, апельси-новий.

Смачний, соковитий, запашний, стиглий, великий, оранжевий, зеле-ний… апельсин.

Словосполучення. З’їсти, почистити, розділити апельсин. Вгостити (по-частувати) апельсином. Купити, зважити, привезти апельсини.

апельсини цвітуть, ростуть, достигають, спіють.

речення, тексти1. Ми дістали апельсин — нас багато, він один. 2. У Київському ботанічному саду є маленький штучний «екватор».Тут чу-

дово прилаштувалися банани, пальми, мангові та апельсинові дерева.3. апельсини — теплолюбні рослини. 4. Мама купила апельсини. Їх їли після обіду, а один залишився. Мама

й каже: «Нехай цей апельсин буде для Наталі. Вона його вранці з’їсть». І поклала апельсин у Наталчину сумку.Коли всі лягли спати, Наталя переклала апельсин Мишкові у портфель.

У школі Мишко побачив апельсин і зрозумів, хто його поклав. Ввечері діти поділилися апельсином. (За В. Івановим)

Синонім. Помаранч.

апетит

Бажання їсти, охота до їди. // прикм. апетитний. апетитний бутерброд.Спільнокореневі слова. апетитний, апетитно.Словосполучення. Хороший, поганий, добрий… апетит. Їсти з апетитом.

Немає апетиту.

Коли так кажуть? Вовчий апетит — дуже добрий апетит. Апетит настає під час їжі — про бажання, що виникають під час виконання роботи.

речення, тексти1. Туристи сіли перепочити. Розклали обід. З апетитом з’їли запашний

хліб. 2. Соковите яблуко апетитно захрумтіло у Михайликовому роті. (В. Кре-

котін)

віршя ставив вам шпаківні, годівниці, я підсипав вам сім’я із пшениці,Підвішував сальце вам на гвіздок.Ви їли так апетитно й смачно,Чому ж тепер поводитесь невдячно,Коли улітку летите в садок? (Д. Білоус)

асфальт

1) Чорна смолиста маса природного походження або штучно виготовлена з бітуму і тонкоподрібнених мінеральних матеріалів.

2) Шлях, тротуар, що вкриті цією масою. Йшла по асфальту. // прикм. ас-фальтовий. асфальтове покриття.До витоків слова. Слово запозичене з грецької мови.Спільнокореневі слова. асфальтівка, асфальтування, асфальтовий, ас-

фальтувати.Словосполучення. Новий, старий, гарячий, мокрий, сухий, потрісканий,

поганий, львівський… асфальт.Вкрити асфальтом. Намалювати на асфальті. Немає асфальту. Привез-

ти, засипати, вантажити, рівняти… асфальт.асфальт мокне, висихає, нагрівається, пахне.

речення, тексти1. По розпеченому асфальту мчали автомобілі, автобуси. 2. Після зими на дорозі утворилися тріщини, ями. Ремонтники їх асфаль-

тували. 3. Біля нового будинку садили дерева, асфальтували доріжки та майданчи-

ки, встановлювали гойдалки. 4. Біля будови водій зупинив свій самоскид і з шумом висипав привезений

асфальт.

віршасфальтовані стежиниВ нашім таборі «Дубки».Всі ми ходимо щодниниПо стежинах залюбки. Сірого асфальту смуга Рівна-рівна, як стріла. (О. Ющенко)

1� Робота зі словниковими словами Уроки української мови 1�


Б1 клас

БДЖОла БаБУСя

2 класБаТЬКІВЩИНа

3 класБаНКІРБЕНЗИНБЕТОНБІБлІОТЕКа

4 клас БУДЬ лаСКа

банкір

Власник банку або акціонер, який володіє значною кількістю банківсь-ких акцій; управляючий банком.

Спільнокореневі слова. Банкір, банківська.Словосполучення. Сучасний, новий, інтелігентний, досвідчений, ста-

рий… банкір.

реченняПо вулиці важною ходою йшов банкір. Наталчин батько працює бан-

кіром.

батьківщина

Країна стосовно людей, які народилися в ній та є її громадянами; місце зародження, походження або виникнення чогось.

Словосполучення. Квітуча, зоряна, славна, світла, неозора… Батьківщина.Синоніми. Рідна країна, Вітчизна, (заст.) отчизна, (поет.) колиска.

речення1. Батьківщина — спадщина від батьків.2. Батьківщина моя неозора.3. Виростай, дитино, й пам’ятай: батьківщина — то найкращий край.

(Д. Павличко)

віршРідний краю, земле рідна,Батьківщино дорога,Наша Батьківщино, гіднаТи довічного добра!Рідну мову, рідний крайВ серці, брате, зберігай! (Г. Вінарець-Оресова)

ЗагадкаУ світі одна, всім потрібна вона.

бджола

Медоносна комаха, що збирає нектар із квіток і переробляє його на мед.

До витоків слова. Бджілка — комаха, яка переробляє квітковий нектар на мед. За коренем — слово праслов’янське. Сучасна його форма із бьчела відмічена в пам’ятках писемності XII ст. Перші звуки цього слова бдж на-гадують дзижчання бджоли під час польоту.

Словосполучення. Медоносна, трудолюбива, маленька… бджола.

реченняБджоли вилітають із самого ранку, а навколо квіток жовтої акації бага-

то комах — на ясну погоду.

Прислів’я• Бджола мала, а й та працює.• Працьовита, як бджілка.• Раді люди літу, а бджоли — цвіту.

віршіДві розвідниці-бджоли В вулик звістку принесли:При дорозі до села, Вранці липа зацвіла! (а. Качан)

Бджілки злотистіВ квітах літають,Роси перлистіЗ трав опадають. (М. Рильський)

Загадки • Зимою спить,

літом бринить,Понад сади літає,Солодку росу збирає.

• Де кінчається алейка,Стала хатка під дашком.І живе у ній сімейка,Що годує нас медком.

• Наче птиця, крила має,Все літає та співає:— я медок вам ношу,Не чіпайте, бо вкушу.

1� Робота зі словниковими словами Уроки української мови 19

• Не муляр, а комори мурує. • Не мотор, а шумить

Не пілот, а летить.Не гадюка, а жалить.

• Понад квітами літає,Солодку росу збирає.

• Носять цей цукристий сікДружні бджоли з цвіту!Кожна з них із року в рікТак бере щоліта.а для тебе не секрет,Роблять з чого бджоли мед? (З нектару)

Прислів’я, приказки• Бджола мала, й та працює.• люди раді літу, а бджола квіту.• Де багато квіток, там і медок.• Бджіл тримати — не в холодку лежати.• Бджолиний рій навчає жити у праці і по справедливості.• Нема бджоли без жала, а троянди без колючок.• За бджілкою підеш — до ладу дійдеш.• Бджоли раді цвіту, люди раді меду.• За бджолами ліз, а меду не приніс.

Скоромовка Женя з бджолами не дружив —Завжди Женя бджіл дражнив.Женю бджоли не жаліли —Та дражнила нажалили!Знай! (Г. Бойко)

бензин

Безбарвна легкозаймиста горюча рідина, яку добувають із нафти. За-стосовується як моторне паливо, розчинник. // прикм. бензиновий. Бензи-новий запах.

До витоків слова. Слово запозичене з французької мови від латинсько-го benzoe «ароматний сік».

Спільнокореневі слова. Бензиновий, бензиновий. Бензо…— складова час-тина слів бензобак, бензовоз, бензоправник, бензосховище, бензоколонка.

Словосполучення. Бензин виробляють, привозять, перевозять, налива-ють; пахне, розлився, тече.

Заправити бензином. Немає бензину. Заплатити за бензин. Бак із бен-зином. Цистерна бензину. Протерти бензином.

речення, тексти1. Зранку всі автобуси заправили бензином. 2. Не грайтеся з вогнем біля гаражів. адже там може бути бензин. Бензин —

легкозаймиста речовина. Бензин отримують із нафти.

бетон

Будівельний матеріал, суміш в’яжучої речовини (наприклад, цементу), води і різних заповнювачів (піску, гравію або щебеню). Із бетону виготов-ляють панелі, блоки, зводять споруди. // прикм. бетонний. Бетонний завод. Бетонна підлога.

До витоків слова. Слово запозичене з французької мови, утворене від ла-тинського bitumen (смола).

Спільнокореневі слова. Бетонування, бетонка (розм.), бетонований, бе-тонувати, бетонник.

Бетон — складова частина слів бетоновоз, бетономішалка, бетоноукла-дач, бетононасос.

Словосполучення. Залити бетоном. Везти бетон. Бетон якісний, міцний, добрий. Бетон застиг. Не дали бетону. Тріщини на бетоні. Плити з бетону.

текстУраганний вітер повалив дерево з лелечим гніздом. Через кілька днів

робітники привезли бетонний стовп, закопали його на місці дерева. Зверху закріпили хрестовину. З гілок виклали гніздо і поклали туди лелеченят.

бібліотека

1) Установа, де збираються і зберігаються книги, журнали, газети для гро-мадського користування. Дитяча бібліотека.

2) Спеціально дібрана певна кількість книжок для читання, наукової ро-боти або з метою колекціонування. Бібліотека першокласника.

3) Приміщення, кімната для зберігання книжок: книгосховище. // прикм. бібліотечний. Бібліотечний штамп. До витоків слова. Слово бібліотека складається з двох грецьких слів:

biblios — «книга», teke — «сховище».Спільнокореневі слова. Бібліотека, бібліотечка, бібліотекар, бібліотекар-

ка, бібліотекарський, бібліотечний.Словосполучення. Хороша, велика, багата, відома, масова, дитяча, ме-

дична, технічна, державна, заводська, міська, обласна, районна, шкільна… бібліотека.

Записатися в бібліотеку. Відвідати бібліотеку. Працювати в бібліотеці. Прийти з бібліотеки. Взяти в бібліотеці. Бібліотека працює, відкрита, за-крита, знаходиться, розміщена.


речення, тексти1. лесик записався в бібліотеку і взяв дві книги. 2. Діти підклеїли книги з класної бібліотеки. 3. У міській бібліотеці відбулася зустріч із дитячими письменниками. Чи-

тачі захоплено слухали розповіді відомих людей.

вірш Що таке бібліотека?Це — домівка для книжок. Що ж, до неї недалеко: Два квартали, за ріжок. (Ганна Черінь)

бабуся

Мати батька або матері; жінка, яка досягла старості. ласкаво — бабуся.Спільнокореневі слова. Бабуся, баба, бабця, бабуня, бабусечка, бабусень-

ка, бабуся, бабка.Словосполучення. Хороша, лагідна, добра, щира, багата, працьовита, ве-

села, відома, передова, молода… бабуся.Бабуся працює, відпочиває, допомагає, виконує, розповідає…Відпочивати з бабусею. Працювати з бабусею. Зустрітися з бабусею. До-

помогти бабусі.

речення, тексти1. я люблю свою бабусю. 2. Ми з товаришем завжди допомагаємо старенькій бабусі, яка живе по-

близу нас. 3. В Оленки і Дмитрика є бабуся. Вона живе в селі. Діти часто гостюють

у бабусі та допомагають поратись у дворі.

будь ласка

Слова (вияв ввічливості), що вживаються під час звертання із проханням.Синоніми. Будьте ласкаві, будь ласкавий (люб’язний, милостивий), будь

другом, (спеціально під час запрошення) ласкаво просимо.Словосполучення. Запиши, поглянь, принеси, допоможи, намалюй…

будь ласка.

речення, тексти1. Ти, друже, мусиш знати, що маленькі ключики твої: «Спасибі» і «Будь

ласка».2. До автобуса зайшла бабуся. а вільних місць не було.

— Бабусю, сідайте, будь ласка,— піднявся Івась.Бабуся подивилась ласкаво на хлопчика і сказала:— Спасибі, синку! Рости великий!


В

1 клас ВлІТКУВИРаЗНОВОРОТа

2 клас ВЕДМІДЬ ВЕРЕСЕНЬВУлИЦя

3 клас ВЕлОСИПЕД ВЕРБлЮДВОГНИЩЕ ВОКЗал

4 клас ВРаНЦІВЧОРаВЗИМКУВВЕЧЕРІВДЕНЬВлІТКУВОСЕНИВІСІМДЕСяТИ

ввечері

У вечірній час.Спільнокореневі слова. Ввечері, вечір, вечеря, вечорниці, вечірка, вечір-

ка, вечірній, вечеряти, вечоріє, щовечора.Словосполучення. Бачити, ходити, робити, писати, читати, дивитися,

зустрітися, прибути, приїхати… ввечері.антонім. Ввечері — вранці.

Прикмети • Ввечері цвіркун співає — на гарний день. • Побачите павука ввечері — наступного дня буде чудова погода.

Лічилочкаа ввечері в квартиріЗнов збереться вся сім’я:Раз два, три, чотири —Тато, мама, брат і я! (Н. Забіла)


речення1. а ввечері прийду спати, дитиночку колихати. (Нар. дит. пісенька)2. Ввечері погнав дід козу додому.3. Повернувся увечері з роботи тато. 4. Учора ввечері палахкотіли зорі. 5. Що вранці не зробиш, те ввечері не доженеш.

вдень (удень)

У денний час.Спільнокореневі слова. Вдень, день, деньок, денний, днювати.антонім. Вдень — ввечері.Прислів’я. Що вдень не зробиш — то ввечері не здоженеш.

речення, тексти1. Сьогодні вдень була чудова погода. 2. Вдень птахи ведуть активний спосіб життя. 3. Ще вдень на дворі лежав сніг, а до вечора бігли веселі струмочки. 4. Вдень камінь на сонці дуже нагрівся і був ще гарячий. Росинка тільки

доторкнулася до нього, і одразу ж її не стало: випарувалася!

взимку

У зимову пору.Спільнокореневі слова. Зима, зимонька, зимовий, зимувати, зимівля.антонім. Взимку — влітку.

Прислів’я, приказки• Хто в червні байдикує, той взимку голодує. • Хто в липні спеки боїться, той взимку не має чим нагрітися. • Хто влітку скаче, той взимку плаче. • літо пролежиш — взимку до сусідів побіжиш.

речення, тексти1. Взимку ж, мамо, пташенятам буде холодно в гнізді.2. Взимку ми годуємо пташок хлібом і зерном. 3. якось взимку біля скверу леся знайшла горлицю. 4. Взимку потрібно бути обережним на льоду. 5. Взимку день короткий. Зимове сонце майже не гріє. Птахи зимою пере-

бираються ближче до людських жител. Там їм легше перезимувати. 6. Взимку надворі господарює Дід Мороз. Він усе одягає в теплі шубки. За-

сипає снігом стежки-доріжки. 7. Багато пернатих залишається зимувати у нас. Важко їм узимку добува-

ти харч. Робіть годівнички для птахів. Влітку вони віддячать вам.

вірш Взимку віє хуртовина,Влітку прийде тепла днина —Заблищать краплини рос.

влітку

У літню пору.Спільнокореневі слова. Влітку, літо, літній, літечко, літувати.антонім. Влітку — взимку.

Прислів’я, приказки• Що влітку вродить, то взимку пригодиться. • Коли влітку дощ рідко буває, тоді у вулику мед прибуває. • Влітку і баба сердита на піч. • Влітку один тиждень рік годує.

Загадка. Сонце пече, липа цвіте, вишня поспіває, коли це буває? (Влітку)

текстХто з нас не любить купатися влітку у річці? але не пірнайте в незнайо-

мому місці. Не запливайте далеко від берега.

віршОсь влітку, приміром,У лісі в поході Портфель за подушку слугує мені,І сняться на ньому на диво солодкі,Смачні, кольорові та лагідні сни… (а. Костецький)

восени

В осінню пору.Спільнокореневі слова. Восени, осінь, осінній.антонім. Восени — навесні.

Прислів’я, приказки, прикмети1. Восени — багач, а навесні — прохач. 2. Восени й курчата кури будуть. 3. Восени ложка води, а дві болота.4. як восени погідно, то взимку морозно. 5. як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі.

Загадки• Жовте листячко летить,

Під ногами шелестить. Сонце вже не припікає. Коли це буває?

• Голі поля, мокне земля, Дощ поливає — коли це буває?

речення, тексти1. Весною і восени ми бачимо перелітних птахів. летять вони вночі і вдень.

Видовище масових перельотів хвилює кожну людину. (За В. Пєсковим)2. Восени великі синиці з’являються поблизу житла.


3. Восени небо часто вкривається хмарами. Йдуть затяжні дощі. Жовте лис-тя опадає з дерев. Птахи відлітають у теплі краї.

4. Восени з городів збирають капусту, картоплю, помідори.

вранці

У ранковий час; рано-вранці — дуже рано, на світанні.Спільнокореневі слова. Рано, ранок, раненько вранішній, ранній, ран-

ковий.антонім. Вранці — ввечері.

Прислів’я, приказки, прикмети• Дощ вранці — що бабині танці. • Чого вранці не зробиш, того ввечері не здоженеш. • Хто вранці плаче, той увечері сміється. • Туман вранці стелиться по воді — на гарну погоду. • Вранці парить — дощ ушкварить. • якщо вранці велика роса, то буде гарна погода.

речення, тексти1. Вранці ляжуть білі роси на траву, на спориш…2. Вранці Оля йшла до школи. 3. я побігла вранці боса у сріблясті роси. 4. Прокинулося вранці сонечко. Залоскотало своїм промінням все навко-

ло: прокидайся! 5. Закувала та сива зозуля вранці-рано на зорі. 6. Мама вранці йде у поле — буряки за лісом поле. 7. я роблю зарядку вранці — на щоках моїх рум’янці.

віршіКури знають про це, Гуси знають про це,Діти зранку До сніданкуМиють милом лице.Навіть он голубиЧистять вранці дзьоби. (І. Нехода)

Мамо, настала весна,Пташечка в полі співає,Пісня її чарівна Сонечко вранці стрічає. (В. Грінчак)

Вранці трави з росою Червень косить косою. (П. Сингаївський)

вчора (учора)1) В день, що був перед сьогоднішнім. Сьогодні холодно, але не так, як вчора. 2) В недалекому минулому. Ніби вчора, рідна мамо, ви мене будили рано.

Спільнокореневі слова. Вчора, вчорашній.Синоніми. Вчора, попередній день, минулий день.антоніми. Вчора — сьогодні, тепер, зараз.Коли так кажуть? Шукає вчорашнього дня — витрачає час на пошуки втра-

ченого.

речення, тексти1. Давно це було. Понад півстоліття тому. а пам’ятається — наче вчора. Був

я тоді руденьким, вертлявим хлопчиком. (В. Нестайко)2. У Максима велика радість. Вчора йому виповнилося дев’ять років. Всі

бажали хлопчикові здоров’я, радості. Веселі були іменини.

ведмідь 1) Великий хижий ссавець із масивним тілом, довгою шерстю і коротки-

ми ногами. Бурий ведмідь. Білий ведмідь. 2) перен. Про сильну, але неповоротку людину. // прикм. ведмежий слід.

Ведмежа лапа. Ведмеже сало.Спільнокореневі слова. Ведмедик, ведмежа, ведмедятко, ведмедиця, вед-

межий, ведмедятник (мисливець, що полює на ведмедів), ведмедячий, вед-медятина, ведмедище.

До витоків слова. Ведмідь — хижа тварина, «той, хто знає (відає), де зна-ходиться мед». Перше, справжнє слово ніхто точно не знає. Кажуть, що воно було схоже на orktos. У греків було схоже — аrktos. Схожі назви ведмедя є і в інших мовах. Тому й вважають, що він звався аrktos. У східних слов’ян з’явилось слово медоїд. В українській мові частини помінялись місцями, і вийшло слово ведмідь.

Словосполучення. Великий, крупний, здоровенний, вайлуватий, клишоно-гий, неповороткий, гімалайський, дресирований, бурий, білий… ведмідь.

Побачити, зустріти, вистежити ведмедя. Полювання на ведмедя. Зуст-річ із ведмедем. Гнатися за ведмедем. Підкрастися, підібратися до ведмедя. Втекти, врятуватися від ведмедя.

Ведмідь реве, ричить, бродить десь; ведмеді водяться (на півночі).Синоніми. Бурмило.Коли так кажуть? Дивитися ведмедем — бути злим, насупленим. Ведмежа послуга — невміла послуга, від якої немає користі. Ведмежий куток — віддалене, маловідоме, глухе місце. Ведмідь на вухо наступив — відсутність музичного слуху.

Прислів’я, приказки1. лютий ведмедю в барлозі бік пригріває. 2. Не діли шкіру невбитого ведмедя.


3. У ведмедя десять пісень і всі про мед. 4. Два ведмеді в однім барлозі не живуть. 5. До меду тягли ведмедя за вухо, а від меду — за хвіст.

Загадки• Влітку бродить без дороги поміж сосен і беріз.

Взимку він хропе в барлозі, від морозу сховав ніс. • Влітку наїдається, а взимку висипляється.• Хоч у нього й шуба є,

Та як холод настає, Він не їсть, не п’є І не ходить, не гуляє, а у лігво спать лягає.

• Влітку наїдається, взимку висипляється. Влітку гуляє, а взимку спочиває. • Влітку медом ласував, досхочу малини мав!

а як впав глибокий сніг, позіхнув і спати ліг. Бачив чи не бачив сни, а проспав аж до весни! (М. Білецький)

речення, тексти1. Ходить ведмедик, дужий кошлатик… (С. Бондаренко)2. Таня мавпу посадила, і ведмедя, і цапка. (Г. Гриненко)3. Жив собі ведмідь-гультяй,

Знав єдине слово дай!— Дай-но меду! Дай малини!Дай і риби, і калини!— Ну й неввічливий бурмило! —Дорікали крокодили:— Чи ж тобі завчити важко Чарівні слова будь ласка? (І. Січовик)вірші

Жаль, ведмедик клишоногийЗаховався до барлогу,Спить собі й не зна про те, Що хурделиця мете. (л. Панченко)

як тайгу завалить сніг, Заляга ведмідь в барліг.Найтепліша груба —Волохата шуба. (О. Орач)

велосипед

Машина, яку рухає людина за допомогою педалей і ланцюгової переда-чі. // прикм. велосипедний. Велосипедні гонки. Велосипедна шина.

До витоків слова. Слово запозичене з французької мови, утворене від ла-тинських velox (velocis) — «швидкий» і pes (pedis) — «нога».

Спільнокореневі слова. Велосипедист, велосипедистка, велосипедний.Вело… — складова частина слів велобол, велодром, велокрос, велоспорт,

велотрек.Словосполучення. Новий, великий, дитячий, триколісний, жіночий, спор-

тивний, поламаний, імпортний, швидкий… велосипед.Велосипед їде, мчить, котиться, женеться, стоїть.Кататися на велосипеді. Під’їхати велосипедом. Зупинити велосипед.

Зійти з велосипеда. Відремонтувати, купити, подарувати… велосипед.

Загадки• я стою на ходу, а спинюся — упаду.• З рогами, а не коза,

Є сідло, а не кінь, З педалями, а не рояль,З дзвінком, а не двері.

віршНа велотрек спішить ведмідь,Всідається — і ну ревіть!Вирулює велосипед — Вовчисько вирвався вперед.а от вівця — відстала,З велосипеда впала. (Т. Коломієць)

верблюд

Велика одногорба або двогорба тварина. Живе в пустелях і сухих степах. // прикм. верблюжий. Верблюжа шерсть. Верблюжий корм.

Спільнокореневі слова. Верблюдиця, верблюденя, верблюжина, верб-люжий.

Словосполучення. Молодий, старий, одногорбий, двогорбий, поважний, ситий, гордий, живий, ранений, дресирований… верблюд.

Зустріти, побачити, нав’ючити, поганяти, напоїти… верблюда.Їхати на верблюді. Дати верблюду (-ові).Верблюд йде, виступає, їсть, ходить, несе, живе, дає, відпочиває, спить.

речення, тексти1. Пустеля. Жодного деревця, жодного кущика. Тільки хвилі піску до го-

ризонту. І по цих хвилях повільно, впевнено, наче корабель у морі, йде верблюд.

2. Верблюди дуже витривалі. Вони запас їжі носять із собою. У верблюжих горбах багато жиру. За рахунок нього й поповнює свої сили верблюд.

3. Влітку пустельний пісок дуже гарячий. але верблюд не боїться попек-тися. На підошвах у нього є товсті мозолі.

4. Із верблюжої шерсті роблять тканину для верхнього одягу, ковдри. 5. Смачне і поживне верблюже молоко. Верблюдиця дає до двох тисяч літрів

молока на рік.


Загадки• Народився у пустелі, де піски і дуже жарко. Має два горби на спині і живе у зоо-

парку.• Горбатий міст на чотирьох ногах стоїть.

вересень

Дев’ятий місяць календарного року; перший місяць осені. // прикм. ве-ресневий. Вереснева погода.

До витоків слова. Назва цього місяця пов’язана з вересом — рослиною, поширеною на Поліссі. Саме у вересні соснові бори, торф’яники та піщані пагорби вкриваються рожево-бузковим суцвіттям вересу.

Спільнокореневі слова. Вересневий, вересніє.Словосполучення. Холодний, теплий, погожий, сонячний, дощовий,

щедрий, багатий, урожайний… вересень.Вересень настав. Дочекалися вересня. Відлітають у вересні. Після вере-

сня. Перед вереснем.

Прикмети, прислів’я, приказки• Вересень — рум’янець року.• Верещить вересень, що вже осінь. • Садок у вересні, що кожух у січні. • як вересніє, то й дощик сіє. • як початок вересня гідний, то цілий рік погідний. • Від вересня вогонь і в полі, і в хаті.

речення1. Вчиться вересень читати, вчиться літери складати. (О. Сенатович)2. Вересень місяць добре ґаздує, овоч смачненький дітям дарує. (М. Під-

гірянка)

вірші Вересень. Стежка до школи.Дзвонить веселий дзвінок.І через луг, через полеСонце спішить на урок.Сміх навкруги розсипаєДружна учнівська сім’я. Нас біля школи стрічає Вчителька рідна моя. (М. Сингаївський)

У вересня — щедра рука.— Заходьте!— він з двору гука.І яблука трусить з гілок, І сипле в портфелі сливок, Солодкий зрива виноград —І кожен з нас вересню рад.Бо щедра, ой щедра рукаУ вересня-садівника. (Т. Коломієць)

У віночку з вересу, Щедрий місяць вересеньВсе добро, що в нього є,Щиро людям роздає. (Н. Забіла)

виразно

Прислівник. Утворений від прикметника виразний (який відзначається чіткістю, зрозумілий, розбірливий).

Спільнокореневі слова. Виразний, вираз, виразити, виразність.Синоніми. Виразно, чітко, зрозуміло, розбірливо.антоніми. Виразно — невиразно, незрозуміло, нерозбірливо.Словосполучення. Виразно читає, пише, говорить, декламує, дивиться,

передає, бачить.Коли так кажуть? Розвести руками — дати зрозуміти без словесного по-

яснення (наприклад, про відсутність чогось).

речення, тексти1. Недавно відбувався конкурс читців поезії. Найвиразніше читала вірші

Олена Мусієнко. Вона виборола перше місце. 2. Говори не голосно, а виразно. 3. На уроці школярі вчилися виразно читати байку.

вогнище1) Купа дров, хмизу, що горить або підготовлена для горіння. Розкласти

вогнище. 2) Місце, де розкладають вогонь. 3) перен. Джерело, місце, звідки що-небудь поширюється; центр зосеред-

ження чого-небудь. Вогнище культури.Спільнокореневі слова. Вогонь, вогняний, вогник.Синоніми. Вогнище, багаття, полум’я, вогонь, діалектне ватра.Коли так кажуть? Домашнє вогнище — своя родина.

Прислів’я• Чим більше дров, тим більше вогнище. • На старому вогнищі легко вогонь розкладати.

речення, тексти1. У лісі заборонено розводити вогнища. Від вогню легко може початися

лісова пожежа. 2. Недавно ми з друзями ходили в похід. Біля річки розкинули намети.

Ввечері розвели вогнище. Біля багаття всім було радісно. Дівчата співа-ли народні пісні. Весело палахкотить вогнище над річкою.

3. Подивіться, як горять восени вогнища горобини! Недарма з нею пов’язана народна прикмета: «В лісі багато горобини — буде дощовита осінь». (Із журналу «Барвінок»)

4. Посідали діти на траві навколо вогнища.


вокзал Споруда (будівля) для обслуговування пасажирів на залізниці або на при-

стані. Залізничний вокзал. Річковий вокзал. Морський вокзал // прикм. вок-зальний. Вокзальна площа. Вокзальне кафе.

До витоків слова. Років триста тому в лондоні місіс Джейн Во перетвори-ла своє помешкання на місце для народних забав. На подвір’ї вона побудува-ла павільйон і назвала його «Вокс-холл», тобто «Зал місіс Во». Через деякий час так почали називатися інші розважальні заклади з садами. Наприкінці ХІХ ст. слово воксхол або воксал означало вже «концертний зал на залізнич-ній станції». Згодом перетворилося на вокзал і стало назвою споруди для па-сажирів будь-якого виду транспорту.

Спільнокореневі слова. Вокзальчик, вокзальний, привокзальний.Словосполучення. Великий, прекрасний, новий, сучасний, старий, чис-

тий, просторий, гамірний, міський… вокзал.Доїхати до вокзалу. Поспішати на вокзал. Чекати біля вокзалу. Повер-

нутися з вокзалу. Вокзал знаходиться (на сусідній вулиці).речення, тексти

1. Василь провів гостей до вокзального майдану. 2. Від вокзалу до вокзалу рейсів я зробив чимало. 3. Вокзал — ворота міста. На вокзалі є камери зберігання, зали для паса-

жирів, пошта, медпункт. 4. Половина гостей подалась випроводжати Софію з князем на вокзал.

воротаШирокі двері для заїзду на подвір’я чи виїзду з нього.Синоніми. Брама, урочисте врата, (діал.) (здебільшого — плетені) ліса.Словосполучення. Дерев’яні, малі, великі, нові, розмальовані, пофарбо-

вані… ворота.Відчинити ворота. Під’їжджати до воріт. Виготовити ворота.речення. Довгохвоста, білобока, на тинку сидить сорока, поглядає

до воріт — рибку там смакує кіт. (К. Перелісна)

вулиця

Вулиця, -і, жін. 1) У населених пунктах два ряди будинків і простір між ними для проходу

і проїзду, а також сам цей простір. Вулиця Івана Франка. Сільська вулиця. 2) Місце поза приміщенням, під відкритим небом. Оленка вийшла на ву-

лицю. // прикм. вуличний, -а, -є. Вуличні ліхтарі.Спільнокореневі слова. Вуличка, провулок, вуличний.Синоніми. Вулиця, дорога. Вулиця, двір, подвір’я.Словосполучення. Широка, вузька, пряма, тиха, чиста, брудна, сусідня, го-

ловна, центральна, багатолюдна, освітлена, міська, сільська, наша... вулиця. Київські вулиці. Вулиці міста. Перехід через вулицю. Ширина вулиці.

Вибігти на вулицю. Прийти з вулиці. Гратися на вулиці.

Коли так кажуть? Зелена вулиця — відкритий, вільний шлях до чогось. Буде і на нашій вулиці свято — і в нас буде радість.

Прислів’я, приказки• У холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене.• На своїй вулиці і півень сміливий.

Загадка• я і в місті, й на селі, Обабіч мене будинки — і великі, і малі. • Йде від хати до хати, а з місця й кроку не зробить.

речення, тексти1. Раденький, із таким ловким свистком я вийшов на вулицю. (я. Стельмах)2. Батьківщина — це і місто, і село, і вулиця, на якій ти живеш. 3. На вулиці струмені воркотять, журавлі курликають та летять. (О. Олесь)4. Маленький хлопчик заблукав.

— На якій вулиці ти живеш?— спитав у нього міліціонер.— я живу не на вулиці, а вдома...

5. На перехрестях вулиць рухом керує світлофор. У нього три кольори: чер-воний, жовтий, зелений.

6. Школярі! Будьте обережними на вулиці. Не переходьте вулицю на чер-воне світло.

7. Перед виходом на вулицю причешись, почисти взуття, одяг. 8. Негарно на вулиці голосно розмовляти, кричати, сміятися.

віршія по вулиці іду.я співаю на ходу, І підспівують дерева За парканом у саду. (Т. Коломієць)як переходиш вулицю, На розі зупинись І перш за все уважноНа мене подивись, (Р. Скучайте)

вісімдесят

Вісімдесят,— вісімдесяти, -тьох. Кількісний числівник. Назва числа 80 та його цифрового позначення. // Кількість із 80 одиниць.

Словосполучення. Дітей, птахів, машин, солдатів, українців… вісімдесят.Загадка. Сорок п’ят і сорок п’ят — скільки буде?

речення, тексти1. Білий ведмідь може витримувати до – 80 °С морозу. 2. Найбільший і найважчий птах на Землі — африканський страус. Його

маса сягає 80–100 кг, зріст — до 2,5 м. 3. Волосина досить міцна — вона витримує масу 80 г.



Г1 клас

ГУМКа2 клас

ГЕРОЙ 3 клас

ГОРИЗОНТГРИМІТИ ГРІМ

4 класГаРДЕРОБ ГВИНТІВКаГЕКТаР

гардероб

Приміщення в громадській установі (театрі, бібліотеці), де зберігається вер-хній одяг відвідувачів; шафа для зберігання одягу; увесь одяг однієї людини.

Синонім. Роздягальня.Словосполучення. Новий, старий, великий, малий, освітлений, чистий,

довгий… гардероб.Прибрати гардероб. Занести в гардероб. Сидіти в гардеробі.

речення1. Наш клас сьогодні чергує біля гардероба. 2. Під час великої перерви чергові будуть прибирати в гардеробі. 3. андрійко прийшов до гардероба.

гвинтівка

Рушниця, у стволі якої є гвинтова різь.Спільнокореневі слова. Гвинтівка, гвинтівочка, гвинтівочний.Словосполучення. Невелика, маленька, нова, батькова, дідусева, зруч-

на, стара… гвинтівка.Взяти гвинтівку. Їхати з гвинтівкою. Стріляти з гвинтівки.Гвинтівка лежить. Гвинтівка не стріляє.

речення, тексти1. У нашому домі зберігається дідусева гвинтівка. 2. Старшому братові подарували гвинтівку. 3. — Сьогодні, онучку, ми підемо на полювання без рушниць.

— Що ж то за полювання без гвинтівок? — Замість них ми візьмемо з собою зерно для фазанів.

вірш Шинелі, ватянки, гвинтівки,І скрип коліс, і пари свист… (В. Скомаровський)

гектар

Одиниця земельної площі в метричній системі, яка становить 100 ар або 10 000 м2.

До витоків слова. Слово утворене від грецького кореня gekto — «сто» і ла-тинського are — «площа».

Словосполучення. Слово поєднується з числівниками: 40 гектарів, 2 гек-тари, 21 гектар, на 16 гектарів більше, засіяли 3 гектари.

тексти1. У Глухівському районі Сумської області створене дитяче лісництво. Воно

займає площу 450 гектарів. 2. Школярі Підлісного мають бурякову плантацію чотирнадцять гектарів.

Із кожного гектара по 400 центнерів буряків одержали. Навчанню це не шкодить. Навчання — перш за все.

3. Біля нашого двору зацвіла липа. Квіти липи жовті і дуже пахучі. Раді бджоли цій порі. адже стара кучерява липа виділяє нектару більше, ніж гектар гречки. Ми всі доглядаємо липу.

герой

1) Видатна своїми здібностями і діяльністю людина, яка виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і труді.

2) людина, яка втілює основні, типові риси певного оточення, часу, пев-ної епохи тощо.

3) Головна дійова особа літературного твору.4) Особа, яка чим-небудь відзначилася, привернула до себе увагу. Геройсь-

кий вчинок. Геройський подвиг.До витоків слова. Слово запозичене з грецької мови.Спільнокореневі слова. Героїня, героїзм, геройство, героїчний, геройський.Словосполучення. Справжній, відомий, невідомий, прославлений, юний,

народний… герой.Вітати героя. Присвятити героєві. Гордитися героєм. Знайомитися з ге-

роєм. Наслідувати героя. Герой (якогось твору) подобається, вчить. Синоніми. Героїзм, доблесть, мужність // Герой, богатир, (поет.) витязь,

(уроч.) звитяжець, (книж.) лицар. антоніми. Герой — боягуз.

речення1. Сьогодні у нас була зустріч із героєм війни. 2. Ми знаємо, що герої не вмирають.

віршНа узліссі, під горою,В шумі верховітьНевмирущому героюПам’ятник стоїть.


Прислів’я• Герой ніколи не вмре — він вічно живе. • Герой за славою не ганяється. (Герой слави не шукає.)

горизонт

1) Частина земної поверхні, яку можна бачити на відкритій місцевості.2) Велике коло небесної сфери, площина якого є перпендикулярною до пря-

мовисної лінії на місці спостереження. Весь горизонт вкритий хмарами.3) Коло знань, інтересів, ідей. Розумовий горизонт.

До витоків слова. Слово запозичене з грецької мови, означає «обмежую».Синоніми. Обрій, небокрай, виднокіл, небокрай, небозвід, небосхил.Коли так кажуть?

З’явиться на горизонті — з’явитися в якомусь товаристві. Зникнути з горизонту — ігнорувати товариством.

Спільнокореневі слова. Горизонталь, горизонтальний, горизонтально.

Загадки • Бачиш край, а не дійдеш.• Видно край, а дійти до нього не можна.

речення, тексти1. На горизонті з’явилася суша. Матроси зраділи, що нарешті торкнуть-

ся землі. 2. За селом прокричали лелеки і холодний, як лід, залишили на обрії слід. 3. Сонце спустилось до горизонту. В його останніх променях гречане поле

здавалось рожевим. 4. Хмаринки пливуть у небесній блакиті. Он схожа на білу троянду. Та он —

як корабель із вітрилами. а на самісінькому горизонті — наче роже-ве дерево летить над землею. Махає дивним віттям, рідну землю вітає. (Ю. ярмиш)

віршМісця, ніби зведені:Поля сіножать,І хвилі пшеничніЗа обрій біжать. (В. Скомаровський)

грім

1) Гуркіт і тріск, що супроводжуються блискавками. Загримів грім. 2) Сильний шум, гуркіт. Із громом викотився віз.

гриміти

1. Видавати гучні пронизливі звуки, гуркіт; видавати громовий звук. 2. перен. Користуватися великою популярністю, заслужити славу. Його ім’я

гримить по всьому світу.

Коли так кажуть? Як грім серед ясного неба — щось несподіване. Як громом вдарило — раптово і сильно здивувало. Поки грім не вдарить — поки не станеться лиха, біди. Метати громи і блискавки — погрожувати, сердито говорити.Синоніми. Грім, гуркіт, гуркотіння. Гриміти, гуркотіти. Гриміти, слави-

тися.Спільнокореневі слова. Громовий, погримує, загримить, громовиця.

Прислів’я, приказки, прикмети• Багато грому, а мало дощу. • Не все дощ іде, як гримить.• До першого грому земля не розмерзається.• І в погоду часом грім ударить.• У найвище дерево грім б’є. • Врожайного року багато грому.

Загадки• Шило-покотило попід небесами ходило, з полями говорило. • Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. • Два брати рідні: одного всі бачать, але не чують, другого всякий чує, але не ба-

чить. (Грім і блискавка)• По небу іде кучерявий баран і рогом вогненним б’є в барабан. (Хмара, грім, блис-

кавка)• Влітку чуємо всі, а зимою — ні. • Без рук, без ніг, а стукає.

Словосполучення. Сильний, раптовий, несподіваний, весняний, страш-ний… грім.

Грім пролунав, вдарив, долинув, почувся, загуркотів, загримів, проко-тився.

Після грому. Разом із громом. Під час грому.

віршВраз на сонце, мов примара,Налетіла чорна хмара,Чорна — чорна, наче дим…Ось і блискавка! І грім! (Н. Забіла)

речення, тексти1. На заході небо потемніло. Важкі чорні хмари повзли над деревами, над

дахами будинків. Раптом яскраві блискавки розділили небо. Вдарив грім. І знову блискавиці креслять небо. а грім гуркоче все сильніше і сильні-ше. (Г. Грищук)

2. Здалеку чути удари грому. 3. Гримить соловейкова пісня здаля.


4. У другій половині дня почалося… Ріжечок ледве помітної синьої хмари випнувся в гору і закрив собою половину неба. Раптом загриміло. Все прийшло в рух. Все ближче гриміло, блискало. Сива повноводна хмара вже висіла над степом. (За О. Гончарем)

віршіГрім озвався над полями —Скоро злива зашумить,Кожна квіточка й билинкаРот розкрили — хочуть пить. (М. Могилевич)

Громи замовкли.Більше з уст — ні пари!Веселкою підперла вись чоло…Періщить злива,Грім гуркоче,Пливуть хмарини грозовіІ по намотах у садочкуСтрибають бульки дощові. (л. Компанієць)

СкоромовкаГрізно грима грім горою —Гонить гомін градобою.Пнеться груш гнучке гілля.Гонить гуси Гнат:— Гиля!

гумка

Шматок гуми, який використовується для стирання написаного.Спільнокореневі слова. Гумочка.Словосполучення. Маленька, нова, гарна, кругла, фігурна, овальна…

гумка.

речення1. Мені мама сьогодні купила овальну гумку. 2. У Дениска є дуже красива гумка. 3. Олі подобається моя нова гумка.

віршНумо, гляньмо,Що в портфелі,Поки йде завзята гра…Ось — дрібніші речі.Далі — ручка й гумка у пеналі,Два обдертих олівціТа чотири камінці. (а. Костецький)

каРтогРама № �

ґ1 клас

ҐаНОК ҐРУНТҐУДЗИК

Ґанок

Прибудова з площадкою і східцями біля входу в будинок. // Ґанкові двері.Синоніми. Рундук, присінок, піддашок, прибудова, під’їзд, веранда.Спільнокореневі слова. Ґаночок, ґанковий.Словосполучення. Просторий, світлий, великий, сонячний, чистий, за-

харащений, прибраний… ґанок.Вийти на ґанок. Стояти біля ґанку. Винести з ґанку. Підлога в ґанку. Зна-

ходиться за ґанком.

речення, тексти1. На ґанку котик задрімав. 2. Фіззарядкою на ґанку я займаюсь залюбки. 3. люблю приїжджати до бабусі. Хата, наче лялечка. Заходжу на ґанок —

яка краса! Всюди квіти, квіти, квіти… На підвіконні герані. З поличок звисають аспарагуси.

4. Вранці Пилипко почув скавучання під ґанком. Хлопчик вибіг, побачив біля ґанку щенятко.

5. Бабуся Параска жила сама. Важко їй нести воду з криниці. Вранці сусід-ська дівчинка Марійка побачила на ґанку порожні відра. Вона схопила їх і побігла до криниці. Йде Марійка з повними відрами, а бабуся на ґан-ку стоїть, руками сплескує.— а я вийшла, дивлюся — нема відер. Думала, пожартував хтось. Із того часу Марійка щодня бере відра на ґанку, приносить воду бабусі.Скоромовка. Годувала ґава ґавенят на ґанку, зготувала ґава гарну запі-

канку.

віршіВийшли ми з хати на ґанок,Радо стрічаєм ранок. (О. Пархоменко)

Ґава ґречно так ґерґоче,Піддобрятись дуже хочеДо ґаздині, що на ґанокПтиці винесла сніданок. (Г. Чубач)


Ґудзик

Ґудзик, -а, чол. Невеликий, переважно круглої форми предмет, який є застібкою на одязі.

Спільнокореневі слова. Ґудзичок.Словосполучення. Великий, малий, новий, блискучий, круглий, оваль-

ний, фігурний... ґудзик.Приказка. У березні кожух і без ґудзиків теплий.

речення, тексти1. Прийшов онук зі школи. Глянула бабуся — новий костюмчик пожмака-

ний, всі ґудзики повідривані. 2. я теж колись був маленьким і любив пустувати. Коли я приходив додо-

му з відірваними ґудзиками, мама і бабуся дуже сердилися:— Знову з Миколкою бився? Знову ґудзики з м’ясом повідлітали? От те-

пер пришивай!— Ну чого ви хвилюєтеся? Ґудзик — це ж дрібниця,— заспокоював я їх.

(В. Гончаренко)

віршҐудзик упав і скотився під ґанок.Ґава подумала: «З’їм на сніданок».І ґонорово ґава ходила, Ґудзик шукала — ґулю набила. (л. Голота)

Ґрунт

Ґрунт — верхній шар землі, на якому ростуть рослини і де живуть різ-ні живі організми.

Словосполучення. Чорноземний, родючий, пісний, жирний, клейкий, піщаний… ґрунт.

речення, тексти1. Чорноземні ґрунти знаходяться здебільшого в лісостеповій і степовій зонах. 2. В народі кажуть, що ґрунт дорожчий за золото.3. Російський академік Ферсман вважав, що за 10 років мурашки перери-

вають усю поверхню суші, розпушуючи ґрунт. Це забезпечує проник-нення повітря та води до коренів рослин.

вірш Гриць гриба узявЗ-під граба,З ґрунту вигорнувНезграбу.І нагримав гриб на Гриця:— Так збирати не годиться. (л. Пшенична)


Д

1 клас ДЖМІлЬДЗИҐаДЗЬОБДІДУСЬ

2 клас ДИКТаНТДИВаНДИТИНаДУХМяНИЙДяТЕл

3 клас ДЕПУТаТДЕЦИМЕТРДИРЕКТОР

4 клас ДО ПОБаЧЕННяДЕРЖаВаДИСЦИПлІНа

Держава

Держава, -и, жін. Політична організація суспільства на чолі з урядом та його органами. // прикм. державний, -а, -є. Державні екзамени. Державне право.

Спільнокореневі слова. Державець, державний, державність.Словосполучення. Міцна, велика, мала, могутня, розвинута, стародавня,

африканська, європейська, північна, західна... держава. Кордони держави. Власність держави. Знайомство з державою. Допомога державі. Співдруж-ність держав. Держава розбудовується, міцніє, процвітає, бореться, воює...

Приказка. людина пізнається у справі, а держава — в людях.

речення, тексти1. Живи та міцній, Українська державо! 2. Наш народ будує нову незалежну державу.3. Князь Осмомисл поширив кордони Галицької держави аж до Дунаю. 4. Найбільше багатство для кожної країни — це не зброя, не хліб, а діти. 5. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова дер-

жава. (Конституція України. Ст. 1.)6. Державною мовою в Україні є українська мова. (Конституція України.

Ст. 6.)7. Нова історія молодої держави.


віршПонад руїною — над УкраїноюГоді, братове, годі ридати.Вільну державу, сильну державу Потрібно, нарешті, нам збудувати. (В. лігостов)

Дециметр

Дециметр, -а, ч. Одиниця довжини, яка дорівнює одній десятій частині метра. // прикм. дециметровий.

Словосполучення. Слово поєднується з числівниками: 1 дециметр, 3 де-циметри, 5 дециметрів.

Виміряти в дециметрах, перетворити в дециметри, записати в деци-метрах.

Диван

Диван, -а, чол. Вид меблів, як правило, м’яких, для сидіння чи лежання. // прикм. ди-

ванний, -а, -е. Диванна подушка.Спільнокореневі слова. Диванчик, диванний.Словосполучення. М’який, новий, зручний, відкидний, синій, шкіряний,

малий, великий, старий, подарований… диван.Купити, занести, поставити, почистити, продати, перевезти, зробити,

замовити... диван.Сидіти на дивані. Закотитися під диван. лежить під диваном. Немає ди-

вана. Покласти на диван.

речення, тексти1. Кошенятко на дивані примостилось біля Тані. Таня книжечку читає,

сторінки переглядає. 2. Після обіду Борис сів за уроки, а мама примостилася на дивані з книгою. 3. Диван стояв біля стіни. Мама накрила його вишитим килимком.

Диктант

Диктант, -у, чол. Письмова робота, вправа для засвоєння або перевірки грамотності,

що полягає в записуванні тексту, що диктується.До витоків слова. Слово походить від латинського dicto — «кажу», «диктую».Спільнокореневі слова. Диктант, диктантик, диктувати, диктовка

(заст.).Словосполучення. Словниковий, пояснювальний, вибірковий, контроль-

ний, легкий, написаний, перевірений... диктант.Помилки в диктанті. Писати, читати, перевіряти, переписувати, скла-

дати... диктант.

речення, тексти1. Валя добре пише диктанти. 2. Вчителька роздала зошити. У диктанті Олег припустився кількох поми-

лок. Знову був неуважним. 3. Іван Петрович продиктував список рекомендованої літератури.

Директор Директор, -а, (мн.) директори, чол. Керівник підприємства, установи. //

прикм. директорський, -а, -е. Директорський кабінет. Директорські обов’язки.

До витоків слова. В латинській мові це слово означає «керівний», directio — «напрямок», «керування».

Спільнокореневі слова. Директор, директриса, директорка, директорство, директорат, дирекція, директорський, директорувати.

Словосполучення. Хороший, добрий, чуйний, поганий, новий, старий, досвідчений, вимогливий, наш... директор.

Директор школи, магазину, театру, училища, клубу, музею, заводу, фаб-рики, підприємства, установи.

Посада директора. Нарада в директора. Сказати директорові. Працюва-ти директором. Звернутися до директора.

Директор керує, пішов, розпорядився, підписав, викликав...речення, тексти

1. На нараду зібралися директори заводів, фабрик. 2. Дирекція школи подякувала батькам за допомогу в ремонті. 3. До мікрофона підійшов директор школи. Він привітав усіх із початком

навчального року. 4. У директорському кабінеті хлопчик почував себе ніяково. 5. Тато Миколки працював директором дитячого будинку.

Дисципліна Дисципліна, -и, жін.

1) Обов’язкове для всіх членів даного колективу підкорення твердо вста-новленим порядкам, правилам. Виробнича дисципліна.

2) Самостійна галузь будь-якої науки. Гуманітарні дисципліни. // прикм. дисциплінований, -а, -е і дисциплінарний, -а, -е. Дисциплінований учень. Дисциплінарне стягнення.До витоків слова. В латинській мові disciplina — вивчення, виховання,

розпорядок.Спільнокореневі слова. Дисципліна, дисциплінований, дисциплінарний,

дисциплінованість, дисциплінуватися.

СловосполученняТрудова, навчальна, зразкова, задовільна, незадовільна... дисципліна.Дотримуватися дисципліни. Порушувати дисципліну. Стежити за дис-

ципліною.


Природнича, математична, історична, важка, важлива, профілююча, ос-новна... дисципліна. Вивчати дисципліни.

Синоніми. Порядок, поведінка. Предмет, наука.речення, тексти

1. Всі уважно слухають учителя. лише Пилипко то заговорить до одного, то штовхне в спину іншого. Петро Сидорович зробив зауваження по-рушникові дисципліни.

2. На перерві Дмитрик і Назар чергують у коридорі. Вони стежать, щоб ні-хто не порушував дисципліни.

3. Дисципліновані учні завжди добре вчаться.

Дитина Дитина, -и, жін.

1) Маленький хлопчик або дівчинка. 2) Син чи донька (до підліткового віку). 3) перен. Наївна, недосвідчена людина // прикм. дитячий, -а, -е. Дитячий

садок. Дитяче ліжечко.Спільнокореневі слова. Дитина, дитя, дітки, діточки, дітлахи, дитячий,

дитинство, дітвора.Синоніми. Дитина, малюк, школярик.антонім. Дитина — дорослий.Словосполучення. Здорова, рідна, весела, спокійна, слухняна, жвава, до-

питлива, маленька, п’ятирічна, хвора, добра, розумна, цікава... дитина.Сміх, посмішка, ігри, заняття, одяг... дитини.Дитина народилася, росте, допомагає, читає, малює, розмовляє, вчить,

стрибає, дарує...Заступитися за дитину. Купити, подарувати, прочитати... дитині. За-

брати дитину. Про дитину піклуватися, дбати. Гратися з дитиною. Дити-ною гордитися.

Загадка. я мала людина, звуть мене... (дитина).Прислів’я, приказки

• Дитина плаче, а матері боляче. • Добра та дитина, коли спить та не плаче. • У дитини заболить пальчик, а в мами — серце. • які мама й татко, таке й дитятко. • який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.

речення1. Букви я з дитинства знаю, казочки сама читаю. (Г. Орленко)2. Добре дитині біля рідної матері. 3. Ти завжди, дитино, пам’ятай: Україна — то наш рідний край. 4. Пусти мене! Мені, дитино мила, дорожча воля, ніж зерно твоє! (Д. Пав-

личко)5. як дитиною, бувало, упаду собі на лихо, щоб не плакать, я сміялась...

(леся Українка)

До побаченняДо побачення — слово ввічливості під час прощання.Синоніми. До зустрічі, прощай, бувай, всього найкращого, щасливо за-

лишатися, бувайте здорові.антоніми. До побачення — добрий день, здрастуйте, здоровенькі були,

привіт.

речення, тексти1. Прощай, літо! Прощайте, діти! Прощай, село! Та ні, не прощайте, а до поба-

чення. адже Дмитрик знову приїде сюди у наступному році. (За В. Кос-тюком)

2. люди не тільки по-різному вітаються, а й по-різному прощаються. Було б неввічливо, прощаючись з учителем, сказати «Бувай!» чи «Прощайте!» Так можна прощатися з другом. а з учителем? «До зустрічі, Валентино Іванівно!», «До побачення, Валентино Іванівно!» (О. Сороцька)

вірш — До побачення, Рябко,Давній мій дружище. (л. Компанієць)

Дятел

Дятел, -тла, чол. лісовий птах, із довгим і гострим дзьобом; їжу добуває з щілин кори дерев. // прикм. дятловий, -а, -е. Дятлове пір’я.

До витоків слова. лісова пташка, що добуває їжу з-під кори дерева. Дав-нє слово означає «той, що довбає».

Споріднені слова. Дятлик, дятленя, дятленятко, дятлів.Словосполучення. Працьовитий, енергійний, молодий, спритний, кра-

сивий... дятел.Побачити дятла. Милуватися дятлом. Спостерігати за дятлом. Читати

про дятла. Описувати дятла.Дятел живе, летить, виводить (пташенят), добуває (їжу), лікує (дерева).Приказка. Хто би дятла й знав, коли б не довгий ніс.

Загадки• Вірно людям я служу, їм дерева стережу, дзьоб міцний і гострий маю,

шкідників ним добуваю. • Цілий день працюю в гаї, діловито дзьобом б’ю. я не цвяхи забиваю,

шкідників я дістаю.

речення, тексти1. Дятел, пташка невеличка, ставить знаки на корі. (В. лучук)2. Дятла називають лісовим хірургом. Цілий день він провадить медичний

огляд своєї ділянки. Від дятликового гострого дзьоба не сховається жод-на комаха.

3. Дзвінким барабанним дробом зустрів весну дятел.


віршлев, лисиця, лосеняВ лісі темному блукали.ластівки, лелеки, дятлиВ небі мирному літали.

(Г. Григорчук)

Джміль

Джміль — корисна комаха з товстим мохнатим тільцем, яка запилює квітки.

Споріднені слова. Джмелик, джмелиний.Словосполучення. Маленький, волохатий, веселий… джміль.Поглядає джміль. Допомагає джміль. Виліз джміль. літає джміль.

речення1. Учора цього джмелика ще й на світі не було. 2. Вранці задзижчав своїми крильцями джмелик і усіх збудив.

віршіУ козацькихШароварахХодитьДжмільПо квітникуЙ поглядає —Чи не варятьДжемІз вишеньУ садку.

(М. луговик)

Джмелі спросоння — буц!— лобами,Попадали ревуть в траві!І задзвонили над джмелямиДзвінки-дзвіночки лісові.

(М. Вінграновський)

Дзиґа

1) Іграшка у вигляді круга або кулі на осі, яка під час швидкого обертання утримується у вертикальному положенні.

2) перен. Вертка, метушлива людина. Словосполучення. Заводна, красива, нова, вертка, яскрава… дзиґа.Бігає, танцює, метушиться, викручуються, співає … дзиґа.

речення, тексти1. Маленькій донечці батько подарував красиву дзигу.2. Дзиґа — іграшка, яка нагадує мені моє дитинство.3. У лізоньки-крутилочки є дзиґа заводна: як заведеш — покрутиться і спи-

ниться вона. (Г. Бойко)

Дзьоб

Дзьоб — подовжена загострена і вкрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин.

До витоків слова. Рогове покриття роту у птахів; гачок, щось зігнуте. Праслов’янське слово, походження якого пояснюється по-різному.

Словосполучення. Великий, маленький, тонкий, товстий, масивний, ко-роткий, конічний, світлий, чорний, червоний… дзьоб.

Довбати дзьобом. Збирати дзьобом. Годувати дзьобом.

речення. Вівчарик — весняний дрібний, значно менший за горобця, птах із тонким дзьобом та пір’ям з буро-зеленкуватим відтінком.

віршіЧервонуваті зерна із калиниКудись несе у дзьобі сивий птах.Так землю, чорну землю УкраїниРозносять по усіх материках. (С. Пушик)

— Дятле! Дятле! Добрий день!Дуб здоровий? Не впаде?Дятел дзьобом дріботить:— Двісті років буде жить! (О. Кононенко)

Дідусь

Дідусь — батько матері чи батька. ласкаво — дідусь.Словосполучення. Сивий, старенький, добрий, щирий, справедливий,

найкращий, працьовитий… дідусь. Працювати з дідусем. Розмовляти з дідусем. Допомагати дідусеві. Слу-

хати дідуся.

СкоромовкаДубові дрова дід рубавВ дворі під деревом старим.а дітвора допомагалаНосити дрова з двору в дім. (Н. Забіла)

речення, тексти1. Вадимів дідусь — ветеран Великої Вітчизняної війни. 2. Ми з дідусем дуже часто ходимо в ліс по гриби. 3. І сонце сяйвом грає, куди не подивлюсь. Свої пісні складає для тебе твій

дідусь.4. На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зе-

леніло деревце. (а. М’ястківський)

Лічилка Мама, тато, дід, бабуся —Всіх назву, не помилюся.


Старший братикІ сестричка —В нас сімейка невеличка.Не спиняйте, бо зіб’юся…Мама, тато, дід, бабуся…Старший брат, сестра і я —Отака у нас сім’я.Нам лічилочку на «сім»Повторити потрібно всім. (В. Гринько)

Депутат

1) Член органу державної влади, обраний виборцями. 2) Обрана або визначена особа, уповноважена для виконання якого-не-

будь доручення.Спільнокореневе слово. Депутат, депутатський.Словосполучення. Молодий, енергійний, справедливий, ввічливий, доб-

росовісний… депутат.Зустріч із депутатом. Виступ депутата. Подяка депутатові.

речення1. У Верховній Раді відбулося чергове засідання депутатської комісії.2. У березні 2006 року відбулися вибори депутатів до Верховної Ради. 3. На сесії районної ради депутати затвердили районний бюджет

на 2007 рік.

Духмяний

Духмяний, -ого, чол. який має сильний, приємний запах, ароматний, за-пашний, пахучий. Духмяніти, -іє. Виділяти сильний приємний запах; пах-нути.

Словосполучення. Чай, бузок… духмяний; калина, липа, акація, кон-валія, ніч… духмяна.

вірш Калинова гілка під віконечкомМанить білим цвітом, ніби сонечком.я свої долоні простягаю,До грудей духмяні квіти пригортаю.

речення, тексти1. Духмяна ніч скликала всю молодь на вулицю.2. У нашому дворі ввечері відчувався пахучий, духмяний запах бузку. 3. Інні на день народження сестричка подарувала невеличкий букет дух-

мяних конвалій. 4. І лежить на столі хліб, теплий, духмяний, руками роботящими подаро-

ваний. лежить ясний, як сонечко, і ніби промовляє: любіть мене, ша-нуйте, їжте та здоровими будьте. (Т. Коломієць)


Е4 клас

ЕлЕКТРИКа

Електрика

Електрика, -и, жін. 1) Форма енергії, зумовлена рухом заряджених частинок матерії (електронів,

позитронів, протонів). Електрика — порівняно молодий вид енергії. 2) Ця енергія як об’єкт побутового і промислового використання. На елек-

тростанціях є машини, які виробляють електрику. 3) Освітлення, яке отримують від такої енергії. // прикм. електричний,

-а, -е. Електрична станція. Електричний струм.Спільнокореневі слова. Електричний, електризувати, електрифікува-

ти, електричка, електробритва, електрочайник, електровоз, електростан-ція, електромотор.

До витоків слова. В грецькій мові це слово означає «янтар», «бурштин».Словосполучення. Електрика допомагає. За допомогою електрики. Еко-

номити електрику. Користуватися електрикою.

Загадки• По дроту ходить,

Пітьму розгонить.• Дає електрику країні

Ця чарівниця-станція.І здогадатись ви повинні,Що це….

речення, тексти1. Електрику містам і селам електростанції дають. (Н. Забіла)2. Теплиці освітлюються штучним сонцем. Це величезні електричні лам-

пи. 3. Щовечора в засніженім селі вогні засвічуються електричні. 4. Сьогоднішнім дітям здається звичайним, що в селах — електрика, в полі —

комбайни. 5. На річці кипить робота. Гуркочуть підйомні крани. люди будують греблю.

Тут буде електростанція. Електричні вогні засвітяться в кожній хаті. 6. Електропоїзд аж гуде — мчить по шляху своєму.



Ж2 клас

ЖаЙВОРОНОК

Жайворонок

Жайворонок, -нка, чол. 1) Співучий птах, із родини горобців, живе переважно в полях, на луках. 2) Маленька здобна булочка у вигляді пташки. // прикм. жайворонковий,

-а, -е. Жайворонкова пісня.До витоків слова. Давнє слов’янське слово.Спільнокореневі слова. Жайворонок, жайвороненя, жайвір, жай-

воронковий, жайворон.Словосполучення. Молодий, співучий, веселий, голосистий, дзвін-

коголосий... жайворонок.Побачити, почути жайворонка. Підійти, наблизитися до жайворонка.

Спостерігати за жайворонком.Жайворонок живе, летить, співає, виводить (пташенят).Прикмета. як жайворонок заспіває, то виводь плуг у поле.

віршУ нього високийДзвінкий голосочок,Немовби срібнийБ’є молоточок,Ніби він тягнеНитку сріблястуЗ неба до ланулюдям на щастя.

речення, тексти1. Ой, чого ти, жайворонку, рано з вирію вилітав? (Укр. дит. пісня)2. Високо в небі дзвенить переливчаста трель жайворонка. 3. Жайворонок в небі сонце зустрічає. 4. Степ весною — як чарівне море. Килими квітів розстелилися навкруги. Дзве-

нять, переливаються пісні жайворонків. Високо над головою стоїть сонце. 5. Назустріч сонцю злетів жайворонок. 6. Згори лине жайворонкова пісня. 7. Жайворонок піснею зустрічає день.

віршія волошки в житі рвалаІ сплела собі вінок.З жайворонками співала,З вітерцем пішла в танок. (л. Забашта)

Бо як запахне людям хліб,Їм тихо дзвонить колос,І золотом сіяє сніпПід жайворона голос. (Д. Білоус)

Через гору та через лісБерезень весну до нас перевіз.На зеленую сіножатьГайда жайворонка стрічать. (а. Качан)


З1 клас

ЗаГаДКа ЗОЗУля

2 клас ЗаВДаННяЗаЄЦЬ

3 клас ЗЗаДУ

загадка

Загадка, -и, жін. Стислий умовний опис когось, чогось, за яким потрібно відгадати, хто

це чи що це. // прикм. загадковий. Загадкова сторінка.Спільнокореневі слова. Загадка, загадочка, загадковий, загадати.Словосполучення. Незвичайна, важка, легка, проста, замудра, наступна,

цікава, зрозуміла… загадка.Прочитати, загадати, відгадати, подумати (над), поцікавитися… загадкою.

речення1. На уроці ми відгадували загадки. 2. я завжди цікавлюся загадками. 3. Оксанка не змогла відгадати загадки.

ЗагадкаХлопчику-хлоп’ятку,Відгадай загадку:Бачити — не бачить,

�0 Робота зі словниковими словами Уроки української мови �1

Чути — не чує,Мовчки говорить, Добре мудрує. (Книжка)

зозуля

Зозуля — перелітний птах зі світлим або бурувато-сірим оперенням, який сам пташенят не висиджує, а кладе яйця в чужі гнізда.

Спільнокореневі слова. Зозуленька, зозулястий, зозуленя.Словосполучення. Хитра, корисна, красива… зозуля.Підкидає, не будує, не висиджує, прилітає, летить, кує… зозуля.

речення, тексти1. Зозуля — ключниця вирію.2. Виховане названими батьками зозуленя залишається відданою дитиною

своїм рідним батькам. 3. Кажуть, що той, хто вперше навесні почує зозулю, проживе стільки років,

скільки вона накує.

віршіКує зозуленька й кує,По всьому тужить гаю:— Ой горе-горенько моє, —Дітей не розшукаю. (Н. Забіла)Ти почуєш зозулю,Сойку, спів солов’я.Щедрий голос природиЗмалку слухаю я. (М. Сингаївський)Щиплють щемний щавликБуслик і журавлик,Щавель кінський, горобиний,Кучерявий, зозулиний. (М. Голець)

завдання

Завдання, -я, середн. 1) Наперед визначений обсяг дорученої кому-небудь роботи. Домашнє за-

вдання з математики. 2) Поставлена перед ким-небудь мета, замисел. Завдання хліборобів — зібра-

ти вирощений урожай без втрат.Спільнокореневі слова. Завдання, задати, заданий.Синоніми. Завдання, доручення, урок, вправа.Словосполучення. Виробниче, бойове, домашнє, творче, наступне, зро-

зуміле, виконане, цікаве, усне, письмове, легке, важке, складне, нове, важ-ливе... завдання.

Отримати, виконати, пояснити, зрозуміти, перевірити... завдання. Впо-ратися із завданням. Знайти у завданні.

речення, тексти1. Кожен клас одержав завдання. Одні садили дерева. Інші розбивали клум-

би. Всі працювали дружно. 2. Завдання виявилося не таким вже й легким. 3. Василько ретельно виконав домашнє завдання. 4. Пообідавши, Валерик сів за книжки. Тільки взявся за завдання з мови —

глянув у вікно. На вулиці пухнастий сніг вкривав землю. Хлопчик взяв лижі і вихором помчав у парк. як же він міг піти гуляти, не виконавши домашнього завдання?

5. Ми живемо поблизу кордону. Недавно мій пес Дружок виконував важ-ливе завдання: висліджував шпигуна.

вірш Сьогодні Маринка Уроків не знала.Домашнє завданняВ Галинки списала.Чого ж я завдання Робити спішу?Його у Маринкия завтра спишу. (Г. Бойко)

заєць

Заєць, зайця, чол. 1) Невеликий полохливий звірок, гризун; має довгі задні ноги і довгі

вуха. 2) Пасажир або глядач без квитка. // прикм, заячий, -а, -е. Заяче хутро. За-

ячі сліди. Їхати зайцем.До витоків слова. Заєць — тварина гризун. Праслов’янське слово zajecь —

заєць; -zаj- — стрибати.Спільнокореневі слова. Зайчик, зайченя, заєнько, зайча, зайчиха, зай-

чатина, заячий.Словосполучення. Сірий, білий, полохливий, маленький, косоокий, ста-

рий, наляканий, вухатий, спритний... заєць.Побачити зайця. Полювати на зайця. Вислідити зайця. Гнатися за зай-

цем. Підкрастися до зайця.Заєць скаче, втікає, заплутує сліди, живе в лісі, обгризає кору.Синоніми. Вухань, куцохвостик, сіренький, русак, біляк.

Коли так кажуть? Вбити двох зайців — одночасно виконати дві справи. Погнався за двома зайцями — взявся за дві роботи, але жодної не ви-

конав. Проїхався зайцем — не оплатив проїзду. Заяча душа — про боягуза, нерішучу людину.


Прислів’я, приказки, прикмети• За двома зайцями поженешся — жодного не впіймаєш. • Заєць від куща, а жаба від зайця тікає. • У зайця стільки стежок, як у клубку ниток. • І по заячому сліду іноді знаходять вовка. • Зловив зайця за хвіст. • Видно зайця по вухах.

Загадки• я вухатий ваш дружок,

В мене сірий кожушок, Куций хвостик, довгі вуса, я усіх-усіх боюся.

• Боюсь я вовка і лисиці, Боюсь мисливської рушниці, Тому від страху перед нимия сплю з відкритими очима.

речення, тексти1. У густому лісі під старезним дубом жила заяча сім’я. Зайці часто відлу-

чалися з нори. а зайченята мали суворий наказ гуляти тільки біля дуба. (За М. Слабошпицьким)

2. Зайчик зілля з’їв у Зіни, захотів заїсти сіном. (В. ладижець)3. Сонце зазирає у всі вікна, двори, підворіття. а куди не може зазирнути,

посилає сонячного зайчика. 4. Пізня осінь. Тихо падає останнє листя. Вранці трава вкривається інеєм.

Заєць перебрався в поле на озимину. 5. Узимку заєць був білий, пухнастий. Тепло йому було в зимовій шубці.

Настала весна. Заєць почав линяти. Замість зимової шерстки виросла сіра, гладенька. Притаївся зайчик під кущем — і не скоро його поміти-ли. (За Г. Скребицьким і В. Чапліною)

ззаду

Ззаду, присл. 1) який знаходиться позаду, із задньої сторони, зворотного боку, із спини;

протилежне спереду. // На деякій віддалі, слідом за ким-небудь або чим-небудь; протилежне попереду.

2) у знач. прийм. із род. в. Уживається на означення предмета, особи, поза-ду яких відбувається дія або що-небудь розміщене.Спільнокореневі слова. Задній, позаду.антонім. Ззаду — спереду, попереду.

речення1. автобус і тролейбус обходять ззаду, трамвай — спереду. 2. Ззаду нас їхав грузовик.3. У класі ззаду мене сидять за партою Денис та Богдан.


І1 клас

ІМ’я4 клас

ІНЖЕНЕР

ім’я

1) Особиста назва людини, що дається їй після народження. При народжен-ні мені дали ім’я Богдан.

2) Популярність, знаменитість. Учений із великим іменем. // Імені кого, чого — названий на честь, у пам’ять кого-небудь. Іменем кого, чого, чиїм — на підставі влади кого-, чого-небудь. Від імені кого, чого — за до-рученням. В ім’я кого, чого, урочисте — заради кого-, чого-небудь. На ім’я:

а) адресований кому-небудь, призначений; б) особистою назвою (а не прізвищем).

До витоків слова. Давньослов’янське слово зберегло своє первісне зна-чення — «назва».

Спільнокореневі слова. Іменний, іменини.Словосполучення. Гарне, поважне, знамените, просте, українське, грець-

ке… ім’я.Написати, промовити, назвати, вигадати… ім’я.

ЗагадкаДали мені його татусь мій і матуся.З собою я ношу його і ним горджуся.Без нього я — не я, ніхто без нього я. а що це? Хто? Звичайно ж, то… (ім’я).

речення1. У нашому класі навчається п’ять хлоп’ят з ім’ям Олександр. 2. Ім’я антоніна походить від грецького слова antos, що означає квітка.

віршякщо ти розумний, чемний — Гарне і твоє ім’я.І за тебе недаремноБуде горда вся сім’я.

інженер

Інженер, -а; мн. -и, -ів, чол. Спеціаліст із вищою технічною освітою.Інженер-механік. Інженер-електрик. Військовий інженер. // прикм. інже-

нерний, -а, -е. Інженерна справа. Інженерний диплом. Інженерні споруди.

�4 Робота зі словниковими словами Уроки української мови ��

До витоків слова. Слово запозичене з французької мови, утворене від ла-тинського ingenium — здібність, винахідливість.

Спільнокореневі слова. Інженерство, інженерний.Словосполучення. Хороший, розумний, грамотний, талановитий, майбутній,

відомий, старший, молодий, ведучий, військовий, український... інженер.Інженер-будівельник. Інженер-конструктор.Звернутися до інженера. Розмовляти з інженером. Працювати ін-

женером.Допомогти інженерові. Вивчитися на інженера (розм.).Інженер працює, думає, вирішує, розробляє, керує, радить.

речення, тексти1. Мама Терези — інженер. Часто можна бачити, як вона розмовляє з робіт-

никами, що отам на розі будують новий будинок. (М. яворчакова)2. У містах — багато заводів. На них розумними руками робітників та ін-

женерів створюються машини, прилади. 3. Інженери розробили нові моделі верстатів. 4. Тато працює інженером на комбайновому заводі. Часто він виконує важ-

ливі завдання. 5. Сергій — інженер, майстер на всі руки.


Ї1 клас

ЇЖаК

Їжак

Їжак, -а, чол. Невеличка тварина, тіло якої вкрите твердими голками; під час небезпеки згортається в колючий клубок. // прикм. їжаковий, їжа-куватий, -а, -е. Поспішай, їжаче. Їжакове житло.

До витоків слова. Тварина. Давньоруське слово означало «колючий». В праслов’янському значенні воно пов’язане з грецьким eksis — гадюка, тому й означає «той, хто поїдає гадюк».

Спільнокореневі слова. Їжачиха, їжачата, їжаченята, їжакуватий.Словосполучення. Колючий, маленький, сіруватий, кругленький… їжак.

Зустріти їжачка. Нагодувати їжака. Побачити їжака.

Скоромовка — Корж із маком — їжа з їж.Сядь, їжаче, з нами їж.Скинь лише піджак-голчак!— я свій корж з’їм, вовче, й так!

Загадки• В нього стільки голочок.

як на небі зірочок,але не мав, бідний, нитки,Не пошив шапки, свитки,Рукавичок, чобіток,Сів, та й плаче… (їжачок). (Г. Храпач)

• Хто вдягнувся в піджачокІз голок і колючок?Колір в нього сіруватий.Ніс — неначе в поросяти.Доторкнусь до голочок — Він згортається в клубок.

• Бачу — м’ячик котиться,Побавитись хочеться.як побавивсь тим м’ячем,То заливсь гірким плачем.

ЛічилкаБіжить півень з причілка,Нагукує лічилку:— Раз-два — курчата.Три-чотири — зайчата.П’ять-шість — гусаки.Сім-вісім — їжаки.Дев’ять-десять — йде лисиця.Нам — ховатись, їй — жмуриться. (Т. Коломієць)

вірш Два хлопчики коло струмкаМетеликів ловили.І молодого їжакаНа стежці перестріли.

речення1. Бабуся прочитала мені казку про їжачка-лісовичка. 2. У їжачихи було двоє їжаченят. 3. — Хто це мене розбудив так рано?— бурчав їжак. 4. Їжачиха годує малят своїм молоком.

�� Робота зі словниковими словами Уроки української мови ��


К

1 клас КВаТИРКаКИЇВ

2 клас КалЕНДаРКИлИМ

3 клас КИПІТИКИШЕНяКОлЕКТИВКОМБаЙНКОМБаЙНЕР КОМП’ЮТЕРКОРИДОРКОСМОНаВТКРИНИЦяКУКУРУДЗа

4 клас КІлОМЕТР

кватирка

Кватирка, -и, жін. Шибка у вікні, вставлена в окрему раму, призначена для провітрюван-

ня. // прикм. кватирковий, -а, -е. Кватиркова защіпка.Словосполучення. Мала, велика, відчинена, зачинена, розбита, вузька,

широка... кватирка.Відчинити, зачинити, промити, витерти, протерти кватирку. Стукнути

кватиркою. Вікно без кватирки. Закріпити на кватирці. Подати через ква-тирку. Скло в кватирці.

Спільнокореневі слова. Кватирочка, кватирковий.

тексти1. Олеся і Миколка чергували у класі. Миколка відчинив кватирку. Олеся

полила вазони. 2. Узимку прилетіла синичка до вікна. Вона змерзла й шукала затишку. Діти

відчинили їй кватирку. Пташка влетіла у хату. 3. Тато утеплював вікна, а кватирки залишив, щоб час від часу провітрю-

вати кімнату.

київ

Київ, -єва, чол. Київ — столиця України. // прикм. київський, -а, -е. Київська площа.

Спільнокореневі слова. Київ, кияни, киянка, по-київськи, київ-ський.

Словосполучення. Древній, старий, молодий, гарний, гамірний, рідний, наш... Київ.

Бути у Києві. Пишатися Києвом. У Київ приїхати, прибути. У Києві жити, працювати. До Києва дістатися. З Києва повернутися. Над Києвом пролітати. По Києву гуляти. З Києвом ознайомитися. Київ росте, розбудо-вується, славиться чимось. Історія Києва.

віршіПривіт і щирі почуттяя шлю тобі звідсільТепер чекаю я листаІз Києва у лілль…

Ішов кобзар до КиєваТа сів спочивати,Торбинами обвішанийЙого провожатий. (Т. Шевченко)

Київ — серце України І найстарше місто в світі.Хоч пройшов усякі зміни,Гарний і в зимі, і в літі. (Р. Купчинський)

речення, тексти1. Ну й гарні ж київські парки на зелених наддніпрянських кручах! 2. Що за місто зеленіє, повне сонячним теплом? Це наш Київ, рідний Київ

височіє над Дніпром. 3. Київ — серце України і найстарше місто в світі. Хоч пройшов усякі змі-

ни, гарний і в зимі, і в літі. (Р. Купчинський)4. Колись був у Києві якийсь князь. І був коло Києва змій. (Укр. нар. каз-

ка «Кирило Кожум’яка»)5. Центром, своєрідним серцем міста Києва є майдан Незалежності.

віршВоно відоме в світі, Каштани в ньому квітнуть, Ну, хто з вас здогадається, як місто називається? Будинки тут високі, Дніпро тече широкий.

�� Робота зі словниковими словами Уроки української мови �9

Ворота ЗолотіїСтоять, мов чародії.Віддавна — це столиця,Столиця-білолиця.Ну, хто з вас здогадається,як місто називається? (В. Байкова)

килим

Килим, -а, чол. Тканий барвистий виріб, переважно ворсистий, що ви-користовується для накриття підлоги, прикраси стін тощо.

Словосполучення. Вовняний, великий, красивий, новий, квітчастий, смугастий, старий… килим.

Купили, вишили, принесли, почистили килим. Ходити по килиму.Спільнокореневе слово. Килимок.

речення1. Мати вишила красивий килим. 2. Друзі мені подарували барвистий килим. 3. Підлога застелена зеленим килимом. 4. Бабусі подобається наш килим.

календар

Календар, -я, чол. 1) Таблиця або книжка, в якій перераховані в послідовному порядку всі дні

року з поділом на місяці й тижні (можуть бути з різними довідковими даними). Настільний календар. Церковний календар.

2) Розподіл за часом (днями, місяцями) окремих видів діяльності. Кален-дар польових робіт. Календар змагань. // прикм. календарний, -а, -е. Ка-лендарний листок. Календарне планування.До витоків слова. Календами древні римляни називали перші числа кож-

ного місяця, за якими жерці вели відлік часу. Calendarium у них означало «довідник, яким жерці користуються під час своїх розрахунків» або «бор-гова книга».

Словосполучення. Маленький, новий, настінний, відривний, перекидний, настільний, жіночий, сонячний, астрологічний, старий, юліанський, гри-горіанський, церковний... календар.

Календар висить, лежить, виданий; подарували календар.Спільнокореневі слова. Календарик, календарний, календаризувати.

Загадки• День довшає, а він тоншає.• Є у хаті рахівник,

Дні рахує цілий рік.

В нього кожен день-деньочокМає цифру і листочок.а як вечір надійде,Той листочок упаде.

речення, тексти1. Календар — це розклад роботи сонечка на весь рік. 2. Залюбки читаємо дитячий календар «Дванадцять місяців». 3. Юлія колекціонує кишенькові календарики. 4. Сьогодні зірвали останній листочок календаря.

кипіти

Кипіти, -плю, -пиш, недок. 1) Клекотати, пінитися під час сильного нагрівання. У каструлі кипить

вода. 2) Бурлити, клекотати під час стрімкого руху (про річку, протоку тощо).

Кипіла вода під колесами пароплава. 3) перен. Проходити дуже жваво, бурхливо (про якусь діяльність, про жит-

тя). У порту кипіла буденна робота. 4) перен. Бути охопленим якимось почуттям. Кипіти від гніву.

Спільнокореневі слова. Кипіння, кип’ятити, перекип’ячений, кип’я-тильник.

Синоніми. Бурлити, бушувати, клекотати; гніватися; трудитися.

Коли так кажуть? Кров кипить — про сильне хвилювання. Сльози киплять — сльози підступають, ось-ось потечуть. Як у казані кипіти — бути в постійних турботах. Кипить робота — робота швидко ладиться. Кипіти від гніву — хвилюватися, нервуватися, злитися.

Скоромовки• Прокіп сидить, окріп кипить. • Прокіп, Прокіп, кипить окріп.

Приказка. Вдома скрізь кипить робота — починається субота.

речення, тексти1. Кипить подіями квітень. Кожного дня ліс наповнюється новими голосами. 2. Закипіла робота на пустирі. Школярі садили дерева та кущі. 3. Юрта на снігу стоїть, юшка на вогні кипить. (О. Олесь)4. Бабуся взяла кілька стеблинок сухої трави, прокип’ятила у воді й дала

внучці випити гіркуватий відвар.

кишеня

Кишеня, -і, жін. Частина одягу (штанів, плаща та ін.) у вигляді вшитої до нього торбин-

ки для дрібних речей, грошей і т. п. // прикм. кишеньковий, -а, -е.


Словосполучення. Внутрішня, накладна, бокова, глибока, вшивна, мод-на, велика... кишеня.

Покласти в кишеню. Витягнути з кишені. Зашити кишеню. Розірвати кишеню. Халат із кишенями. Плаття без кишені.

Коли так кажуть? Бити по кишені — завдавати збитків кому-небудь. Вітер у кишені — немає грошей. Наставляти кишеню — розраховувати на щось без підстав. За словом до кишені не лізти — бути дотепним, гострим на язик.

речення, тексти1. Хлоп’ята знайшли на снігу пухнастого хом’ячка. Поклав Ігор звірка у ки-

шеню. Там він поводився, як господар. Спочатку гриз сухарі, а потім за-снув. (Г. Грищук)

2. Сукня без кишені мені не подобається. 3. Батько сховав документи у внутрішню кишеню.

колектив

Колектив, -у, чол. Група людей, об’єднаних спільною роботою, спільни-ми інтересами. Науковий колектив. Шкільний колектив. // прикм. колектив-ний, -а, -е. Колективна робота.

До витоків слова. Слово утворене від латинського collectivus — «збір-ний».

Спільнокореневі слова. Колективізм, колективіст, колективний, колек-тивно, колективність, колективізувати.

Словосполучення. Великий, малий, трудовий, дружний, веселий, твор-чий, науковий, дитячий, танцювальний, учнівський, студентський, робіт-ничий... колектив.

Збори колективу. Гордість за колектив. Відповідальність перед колек-тивом. Створити колектив. Допомогти колективові. Підтримати колектив. Разом із колективом.

антоніми. Колектив — індивідуум, особистість; колективний — індиві-дуальний; колективно — самостійно.

Синоніми. Колективний, спільний, загальний.

речення, тексти1. я з розмаху гепнувся на підлогу. Клас вибухнув веселим сміхом. Так

уперше в житті я спіткнувся на протиставленні себе колективу. І колек-тив поставив мене на своє місце. (В. Нестайко)

2. На уроці природознавства ми колективно виконували завдання.3. У будинку культури звітували творчі колективи. 4. Колектив — велика сила.

комбайн

Комбайн, -а, чол. Складна машина, що одночасно виконує роботу кіль-кох механізмів. Зернозбиральний комбайн. Вугільний комбайн. // прикм. ком-байновий, -а, -е. Комбайновий завод.

комбайнер

Комбайнер, -а, чол. Водій комбайна в сільському господарстві. Працювати комбайнером.До витоків слова. Слово запозичене з англійської мови. Слова комбінувати,

комбінація, комбінезон походять від латинського combinare: com — «разом», binare — «поєднувати». Спільна основа цих слів в англійській мові звучить як «комбайн» (combine — буквально «поєднання»). Так англійці назвали склад-ну сільськогосподарську машину, яка жне, молотить, в’яже солому.

Спільнокореневі слова. Комбайнер, комбайнерка, комбайновий.Словосполучення. Новий, старий, надійний, зернозбиральний, ку-

курудзозбиральний, бурякозбиральний, торф’яний, вугільний... комбайн.Випуск, складання, ремонт комбайнів. Працювати на комбайні. Збира-

ти комбайном. Піднятися на комбайн. Зійти з комбайна.Комбайн працює, косить, обмолочує, очищає (зерно).Молодий, старий, хороший, досвідчений, майбутній, відомий, старший

комбайнер. Радитися з комбайнером.Комбайнер працює, косить, збирає, відпочиває, радіє.

Загадки• Де йшла сотня косарів — вийшло п’ять богатирів: косять, в’яжуть заод-

но і молотять на зерно.• По полю бродить, зерно молотить.

Жне, косить — хліба не просить.

речення, тексти1. Вперше в Україні комбайни з’явилися 1929 року. 2. Український степ. Колише вітер добірну пшеницю. Наче корабель, про-

ходить потужний комбайн. За штурвалом досвідчений комбайнер Василь лук’янович Коваленко. Помічником у нього — яків андрійчук. Збоку біля комбайна прилаштувалася вантажна машина. (За Г. Орленко)

3. На горизонті темними точками рухаються комбайни. 4. Працюють у шахтах вугільні комбайни. Машини рубають кам’яні бри-

ли, здійснюють багато інших операцій під землею.

комп’ютер

Комп’ютер, -а, чол. Електронна обчислювальна машина; ЕОМ.До витоків слова. Слово утворене від латинського computo — «рахую»,

потім потрапило до англійської — computer.


Словосполучення. Новий комп’ютер, діагностичні комп’ютери, комп’ютерний клас, комп’ютерна гра, запроваджувати комп’ютери-зацію.

речення1. Школа обладнала комп’ютерний клас. 2. Батько подарував мені комп’ютер із сучасними програмами. 3. Ми сьогодні працювали в комп’ютерному класі.

коридор

Коридор, -у, чол. Довгий прохід, який з’єднує окремі частини якогось приміщення, квар-

тири. // прикм. коридорний, -а, -е. Коридорний годинник.Спільнокореневі слова. Коридорчик, коридорний.Словосполучення. Довгий, вузький, широкий, малий, великий, світлий,

освітлений, темний, шкільний, чистий... коридор.Прибрати коридор. Зайти в коридор. Вийти з коридору. Йти коридором.

Поставити у коридорі. З’єднано з коридором.

речення, тексти1. З радістю ходимо ми до школи. Охайно і затишно у її класах та кори-

дорах. 2. У коридор залетіло галченя. Воно злякалося, сіло на шафу і принишкло. 3. якось, після дзвоника, знайшов Йосип у коридорі срібну монету. Від ра-

дощів серце його мало не вистрибнуло з грудей. Під час перерви він ку-пив собі пиріжок з маком і з’їв його. (За К. Марукасом)

4. На перерві всі гралися в коридорі. Дмитрик, тікаючи від Петрика, хотів проскочити у вузький прохід біля вікна і не розрахував. Скло з оглуш-ливим дзвоном впало на підлогу. (З газети)

космонавт

Космонавт, -а, чол. Спеціально підготовлена людина, що здійснює політ у космічному просторі на літальному апараті.

До витоків слова. Слово космонавт складається з дуже давніх частин. Грецьке слово kosmos означає «Всесвіт», а слово nautes — «мореплавець».

Спільнокореневі слова. Космонавт, космодром, космонавтика, кос-мічний.

Частина слова космо- є складовою слів космологія (наука про Всесвіт як єдине ціле), космодром (комплекс споруд для підготовки та запуску кос-мічних апаратів).

Словосполучення. Перший, відважний, відомий, знаменитий... космонавт. льотчик-космонавт. Космонавт-випробувач.

Політ космонавта. Група космонавтів. Зустрічати космонавтів. Зустріча-тися з космонавтами. Стати космонавтом.

Космонавт досліджує, виходить у відкритий космос, зв’язується з цен-тром, повідомляє щось, керує космічним кораблем.

речення, тексти1. Верхолаз, по деревах не лазь. Неслухів, щоб знав ти, не беруть у космо-

навти. (В. ладижець) 2. Юрій Гагарін став першим космонавтом планети. Дорога в космос про-

лягла через наполегливі тренування, відмінне навчання. 3. Івась прочитав книжку про космонавтів. 4. Хай у далеч космічну ракети несуть ніжну пісню і мрію людини! 5. У космосі людина потрапляє в незвичні умови.

криниця

Криниця, -і, ж. 1) Глибоко викопана й захищена цямринами від обвалів яма для добуван-

ня води з водоносних шарів землі; колодязь. 2) Те саме, що джерело.

Спільнокореневі слова. Криниченька, криничка.Словосполучення. Глибока, велика, красива, маленька… криниця.Викопати криницю. Йти до криниці. Зустріч біля криниці.Синоніми. Колодязь, діалектичне студня.

речення1. Нині зовсім я невеличке п’ю водичку од кринички, що прозора наче

скло… (а. М’ястківський)2. Дві жінки брали воду з криниці.3. Цікавий цапок заглядає в криницю, гадає, що там заховалося сонце…

(П. Карнаух)

віршіВода, вода, водиченька —В глибокую криниченькуЗ високої хмаринки,Білої хустинки. (Т. Бойченко)

За селом у нас криничка,Неглибока, невеличка.Клен шумить над нею листом,а в ній вода холодна й чиста. (М. Сингаївський)

Там з рогаток не стріляютьУ беззахисних пташок.Там з кринички напуваєВороного пастушок… (М. Томенко)


Пішла киця по водицюТа й упала у криницю.Пішов котик рятувати —За вушко витягати. (Дитяча пісенька)

кукурудзаКукурудза, -и, жін. Однорічна рослина родини злакових із дуже високим

стеблом, широким листям, із крупними зернами, зібраними в початки. // прикм. кукурудзяний, -а, -е. Кукурудзяне поле.

Спільнокореневі слова. Кукурузка, кукурудзиння, кукурудзяний.Словосполучення. Висока, зелена, достигла, качаниста, смачна... куку-

рудза.Садити, доглядати, вирощувати, збирати, варити, їсти, силосувати… ку-

курудзу. Прислів’я, приказки

• Кукурудза хороша і мила, якби сама уродила. • Щоб кукурудзи було доволі — зустрічай сонце в полі. • Кукурудзу шануй і в полі, і в силосній ямі, і в коморі.

Загадки• На городі молода пишні коси розпліта,

У зеленії хустини золоті хова зернини. • На холодні роси розпустила коси. • Гарні зуби маю, та усі ховаю,

Довгі коси маю, та не заплітаю.• Висока, мов гай, вона в полі зростає, а листя, мов гілля, додолу згинає, Важка під плодами аж в землю погрузла Цариця полів, золота… (кукурудза).

речення, тексти1. Кукурудза прибула до нас з америки на кораблях Колумба. Її давня наз-

ва маїс є ще й зараз у багатьох народів. 2. На полях України вирощують кукурудзу. 3. Кукурудзою ласують хлопчики й дівчатка. 4. Бабуся на ґанку лущила кукурудзу

кілометр Кілометр, -а, чол. Одиниця довжини у метричній системі мір, дорівнює

1000 м. // прикм. кілометровий, -а, -е.До витоків слова. Слово кілометр запозичене з французької мови. Французь-

кий корінь kilo від грец. chilioi — «тисяча» — у складних словах означає «кратні оди-ниці, що дорівнюють 1000 початкових одиниць», корінь метр — «вимірюю».

Словосполучення. Слова поєднуються з числівниками: 7 кілометрів, 4 кі-лометри, 45 кілометрів за годину.

Виміряти в кілометрах. Перетворити на кілометри. Через кілька кіло-метрів.


Л1 клас

лЕлЕКалІНІЙКалялЬКа

4 клас лІВОРУЧ

лелека

Великий перелітний птах із довгими ногами та довгим прямим дзьо-бом.// прикм. лелечий, -а, -е. лелечий стукіт.

Спільнокореневі слова. лелека, лелечиха, лелеченя.Словосполучення. Довгоногий, молодий, красивий, замерзлий… лелека.Поселилися, народилися, злетіли, кружляли, прощалися… лелеки.Синоніми. лелека, чорногуз, бусел, діалогічне бузько.

Загадка Довгий дзьоб і довгі ноги,Ходить полем край дороги.Чути клекіт іздалека —Жаб полює там… (лелека).

речення, тексти1. Ходять лелеки по лузі. 2. Завтра у вирій далекий будуть летіти лелеки. 3. лелека — красивий довгоногий птах. Їсть ящірок, мишей комах.

вірш — лелеко, лелеко,До осені далеко!— Викрикує на лузіЗасмагла дітвора.а він веслує в хмаріЗ лелечихою в парі,Мовляв, у вирій, друзі,Мені ще не пора. (Д. Білоус)

лінійка

лінійка, -и, жін. Пристрій для креслення прямих ліній і вимірювання відстані на площині.

Словосполучення. Дерев’яна, пластмасова, маленька, велика, красива… лінійка.

речення1. На парті лежало дві лінійки. 2. андрій дав мені дерев’яну лінійку. 3. Учитель на уроці математики користується метровою лінійкою.


лялькалялька, -и, жін.

1. Дитяча іграшка у вигляді фігурки людини, найчастіше дитини. 2. Фігурка якоїсь істоти для театральних вистав.// прикм. ляльковий, -а, -е.

ляльковий театр.Спільнокореневі слова. лялька, лялечка, ляльковий, ляльковод.Словосполучення. Гумова, велика, одіта, красива, симпатична, кумедна,

гарна, невеличка… лялька. Покладу, заспіваю, причешу, одягну… лялечку.

речення1. Мою найкращу ляльку звати Дана. 2. Маленькі діти завжди люблять гратися ляльками. 3. Кожна дівчинка мріє мати найкращу ляльку.

віршБігла лялькаКоло ковалькаВ семи кожухах,В трьох капелюхах, В небо гляділа — Злетіти хотіла.

ліворуч

ліворуч, присл. Утворений від прикметника лівий та іменника рука. За-значає напрямок.

антонім. ліворуч — праворуч.

речення1. Намалюй праворуч від квітки лампу, а ліворуч — книжку. 2. ліворуч від мене стоїть автомобіль.


М2 клас

МЕДалЬМЕТРО

3 клас МЕТалМИНУлИЙ

4 клас МЕХаНІКМІЗИНЕЦЬМІлЬЙОН

медаль Медаль, -і, жін. Знак переважно у вигляді круглої металевої пластинки з рельєфним зо-

браженням і написом, що держава встановлює як нагороду за особливі за-слуги, трудові та бойові подвиги.

До витоків слова. Слово запозичене з французької мови — medaille, ут-ворене від латинського metallum — «метал».

Спільнокореневі слова. Медаль, медальний, медальйон, медальєр (гра-вер, який виготовляє штампи медалей, печаток), медаліст.

Словосполучення. Трудова, бойова, спортивна, золота, срібна, бронзова, ювілейна, старовинна, польська, шоколадна... медаль.

Нагородити медаллю. Залишитися без медалі. Боротьба за медаль. Ко-лекція медалей.

речення, тексти1. Наша школа знаходиться на околиці міста. У нас є невелике поле.

Ми власними руками і пшеницю сіємо, і кукурудзу саджаємо. Гарні вро-жаї збираємо. Хочемо на виставку потрапити. Може, медаль заслужимо. (За Ю. Збанацьким)

2. Команда біатлоністів завоювала золоті медалі. 3. Брат Галі закінчив школу із золотою медаллю. 4. Тетянка перечитувала повість О. Донченка «Золота медаль». 5. Почалася урочиста лінійка. На почесному місці — медалісти. 6. Двічі на Олімпіаді в афінах підіймалася на найвищу сходинку п’єдесталу

пошани для отримування золотих медалей українська плавчиха яна Клочкова.

метал

Метал, -у, чол. Хімічно проста речовина або сплав, який відзначається блиском, ковкістю, плавкістю і здатністю проводити тепло і електрику. Чор-ні метали (залізо, чавун). Кольорові метали (алюміній, мідь). // прикм. мета-левий, -а, -е. Металевий дріт. Металева сітка.

До витоків слова. Слово запозичене з грецької мови.Спільнокореневі слова. Метал, металургія, металіст, металург, ме-

талургійний, металевий.Словосполучення. М’який, крихкий, дорогоцінний, легкий, рідкий, важ-

кий... метал. Різьба по металу. Виробництво металу. Клеймо на металі. Ви-роби з металу. Плавити метал.

речення, тексти1. У тонкім мереживі з металу завмер космічний корабель. 2. В домнах плавиться метал. 3. Чи знаєш ти, навіщо склянку кладуть металеву ложечку, коли наливають

гарячий чай? Метал добре проводить тепло і вбирає його. Тому склянка з ложечкою нагрівається повільніше.

4. У печі метал кипить, клекоче. 5. Через сині скельця окулярів металурги дивляться у піч. 6. У доменних печах металургійних заводів виплавляють чавун.


метро

Метро, невідм., середн. Міська швидкісна електрична залізниця, що про-ходить переважно під землею в тунелях.

До витоків слова. Слово запозичене з французької мови. Французькі ін-женери назвали паризьку підземну дорогу metropolitan — «столична». Паса-жири скоротили це довге слово до короткого — «метро».

Словосполучення. Нове, старе, красиве, неповторне, київське, харківсь-ке... метро.

Станція метро. Вхід у метро. Відстань до метро. Будувати метро. Ко-ристуватися метро. Побачити метро. Ввійти в метро. Їхати, зустрітися в мет-ро. Жити біля метро.

Метро закривається, відкривається, працює.Синоніми. Метро, метрополітен, підземка (розм.).

ЗагадкаПід землею, подивіться,Незвичайна залізниця.Сновигають поїзди:Цей сюди, а той — туди.Ми до станції «Дніпро»Їдем з татом на… (метро). (Г. Орленко)

речення, тексти1. Мчать у тунелях під Києвом блакитні поїзди метро. 2. Сміється сонечко вгорі. В метро вбігають школярі. (М. Познанська)

віршія на східці-бігунці Стала з лялькою в руці. Сходи їдуть, я стою, Бавлю лялечку свою: — Ти не бійся, це метро, Це ми їдем на Дніпро.

(Н. Забіла)

Понад Дніпро гуде метро —І рибоньці не спиться,І журиться старий Дніпро,І сон Дніпрові сниться…

(І. Малкович)

механік

Механік, -а, чол. Спеціаліст, який спостерігає за роботою та експлуатацією машин. Механік перевірив роботу двигуна.

До витоків слова. Слово утворене від грецького кореня mechanike — «зна-ряддя», «пристрій».

Спільнокореневі слова. Механік, механіка, механічний, механізм, ме-ханізація.

Словосполучення. Хороший, молодий, грамотний, досвідчений, відомий, старший, майбутній, талановитий, головний... механік.

Відділ механіка. Розмовляти з механіком. Механік полагодив пристрій. Звернутися до механіка.

речення, тексти1. Механік стежив за роботою приладів. 2. Штурман вмить заснув. але спати довелося недовго. Борт-механік роз-

будив його: «Ведмідь!» (І. Мазурук)

віршБудуть поруч в домі жити, Жить, радіть і не старіти академік, і монтер, і механік, і шофер, І письменник, і маляр, і художник, і школяр. (О. Бродський)

минулий

Минулий, -а, -е. 1. Той, що вже пройшов, минув. Минулий рік.2. Минулий час, життя, минулі події. Згадка про минуле (в знач. ім.).

антоніми. Минулий — майбутній, наступний.Синоніми. Минулий, попередній.

Коли так кажуть? Відійти в минуле — забути, перестати існувати (про звичаї, обряди). Минулі справи — такі, що вже не мають значення.

речення, тексти1. Минають дні, минає літо, настала осінь, шелестить пожовкле листя...

(Т. Шевченко)2. Гей, ви, козаченьки,— спомин з м’яти-рути, научіть минулу славу по-

вернути. (В. Крищенко)3. Минуло літо. Владною господаркою йде по рідному краю чарівниця-

осінь. 4. Ой, минула вже зима, снігу-льоду вже нема. 5. Минулого літа Тарасик їздив у село до бабусі Оксани. 6. Минали дні, а дощів не було.7. лише той народ заслуговує на щасливе майбутнє, який поважає своє ми-

нуле. 8. В минулому немає «своїх» і «чужих» — там є лише наші предки.


мізинець

Мізинець, -нця, чол. П’ятий, найкоротший палець на руці або нозі.Словосполучення. Великий, малий, старий, поранений… мізинець.Мізинець зігнути, мізинцем помахати, мізинець підняти.

речення1. Віта поодставляла мізинці. 2. Малесенькі мізинці стирчали, золоті персні з камінцями блищали.

(І. Нечуй-левицький)

Коли так говорять?Мізинця не вартий — недостойний кого-небудь, нікчемний у порівнянні

з іншим.

Забавлянка— Пальчику, пальчику,Де ти бував?Пальчику, пальчику,Що ти чував?— З мізинчиком я кашу варив,Із безіменним я кашу поїв,Із середульшим у лісі гуляв,а із найбільшим пісню співав.

мільйон

Мільйон, -а, чол., числівник.До витоків слова. Слово запозичене з французької мови. Французьке

million походить від італійського millione — «велика тисяча».Спільнокореневі слова. Мільйон, мільйонер, міліонер, мільйонерша,

мільйонщик.Словосполучення. Гривень, троянд, птахів, комах… мільйон.Віддати мільйон, привезти мільйон, продати мільйон.

речення, тексти1. Оточений своєю родиною, друзями, Віктор Ющенко звернувся до мільйо-

на українців. Його перемога — це перемога всього українського народу, що хоче жити заможним і щасливим життям.

2. Новообраний уряд народної довіри, спираючись на підтримку мільйонів українців, обов’язково подолає труднощі.

3. У концертному залі Софії Ротару подарували мільйон червоних тро-янд.

4. На вулиці вийшло біля мільйона демонстрантів. 5. Держава виділила на завершення будівництва школи біля мільйона гри-

вень в цьому році. 6. Мурахи розпушують ґрунти. За один сезон знищують п’ять мільйонів ко-

мах-шкідників. Два діючих мурашники на гектар лісу — і ліс буде здо-ровим.

каРтогРама № 1�

Н1 клас

НОВИЙ2 клас

НЕДІля4 клас

НаЗаДНаПаМ’яТЬ

неділя

Назва сьомого дня тижня, загального дня відпочинку.Спільнокореневі слова. Неділя, неділенька, недільний, недільник, що-

неділі.Словосполучення. Минула, настала, найближча, кожна, довгождана,

ця… неділя. Ніч із суботи на неділю. Прогноз погоди на неділю. Прочитати, відпові-

дати, зробити… в неділю. Відвідувати у неділю. Почекати до неділі.

Прислів’я та приказки• Хто в п’ятницю засміється, той в неділю буде плакати. • як неділя, то й сорочка біла. • Неділя — день вимушеного безділля. • Довша п’ятниця, як неділя.

Загадки• В книзі шість листків простих, а сьомий — золотий. • Сім братів-близнюків. Є різниця в них одна — імена.

речення, тексти1. Настала неділя. Всі відпочивали. Тимко вирішив піти в парк. адже кож-

ної неділі там працюють гойдалки. 2. я у батька третій син, а дітей у нього сім. 3. Сірників сімейка ціла у коробці торохкотіла: «Ні в неділю, ні у будень

з дітьми гратися не будем».

віршНас до праці будить будень.Трудівник він, а не трутень.а неділя — не для діла:На прогулянку водила. (Г. Малик)


напам’ять

Напам’ять, присл. Із пам’яті, не дивлячись у текст. Вивчити напам’ять.Спільнокореневі слова. Напам’ять, пам’ятати, запам’ятати, пам’ятний.Словосполучення. Вірш, скоромовку, пісню, табличку, текст вивчити…

напам’ять.Говорити напам’ять, вивчити напам’ять, читати напам’ять.

речення1. Ми вивчили напам’ять вірш лесі Українки.2. Спочатку вивчи напам’ять правило, а потім виконуй вправу.3. Вадим виразно прочитав вірш напам’ять. 4. У кожному класі під час вивчення української літератури є перелік творів,

які учні повинні вчити напам’ять.

назад

Назад, присл. 1) У напрямку, протилежному до напрямку попереднього руху кого-небудь

або чого-небудь; прот. уперед. 2) У напрямку до заднього, тилового боку кого-небудь або чого-небудь. 3) На те саме місце. // Зворотно. 4) Після слів, що зазначають кількість часу, і слова тому. До цього часу,

у минулому; раніше.Словосполучення. Їхати, іти, повернутися… назад.

речення1. Ми змушені були їхати назад. 2. В історії назад вороття немає.

новий

Новий, -а, -е. 1) який недавно виник, з’явився, не існував раніше; недавно зроблений,

створений тощо. // якого ще не одягали, не носили; який зберіг свій первісний вигляд. // якого раніше не використовували, не застосову-вали; який не був у вжитку.

2) який стосується найближчого часу; сучасний. // який замінив собою старий.антонім. Новий — старий.Словосполучення. Костюм, автомобіль, стіл, портфель, указ… новий.

речення1. Втілити в життя ці народні прагнення покликаний новий уряд Украї-

ни. 2. На день народження Даринці мама подарувала нове плаття.


О1 клас

ОлЕНЬОлІВЕЦЬ

2 клас ОЗНаКа

3 клас ОЧЕРЕТ

4 клас ОКЕаН

ознака

Ознака, -и, жін. Характерна риса, прикмета, за якою можна визначити що-небудь.

Словосполучення. Важлива, характерна, визначальна, спільна, друго-рядна... ознака.

Назвати ознаку. Визначити, вказати виділити ознаки. Спостерігати за оз-наками. Не бачити ознак.

речення, тексти1. Прикметники зазначають ознаку предмета. 2. Всі знають перші ознаки хвороби. Це млявість, головні болі, підвищення

температури. 3. Дні стають довшими, а ночі коротшають. Сніг темніє, стає твердим, то-

питься. Це перші ознаки наближення весни. 4. Дід Іван давно спостерігає за погодою. За певними ознаками він безпо-

милково передбачає, коли буде дощ, коли — сильний вітер, а коли — спека.

олень

Олень, -я, чол. Парнокопитний ссавець із рогами. Велика жуйна твари-на з гілчастими рогами і коротким хвостом. Північний олень. // прикм. оле-нячий, -а, -е. Оленяче хутро. Оленячий мох.

Спільнокореневі слова. Олень, оленя, оленятко, олениця, оленина, оле-нячий, оленяр.

Словосполучення. Північний, молодий, старий, голодний, прудкий, по-важний, гордий, розумний... олень.

Бачити оленя. Полювання на оленів. Їхати на оленях. Запрягти (розпряг-ти) оленів. Спостерігати за оленем. Дати оленю (-еві). Доглядати оленів.

Олень мчить, біжить, пасеться, живе, везе.


віршХодять олені у тундрі По долинах мохових. Юнаки й діди премудрі Доглядають добре їх. (Огда аксьонова)

Оленя одне блукало,Оленя когось шукало.Оля Олю запитала:— От кого воно шукало?Оля Олі каже прямо:— Оленя шукало маму! (Г. Чубач)

Загадки• Тварина рогата і рогів багато. • Хто на собі ліс носить? • Не олень він і не бик,

В краях теплих жити звик,Є на носі в нього ріг,Хто ж це, друзі? (Носоріг)

речення, тексти1. Ось гляньте: з оленятком олень у зоопарку нашім є. 2. У червні в оленів з’являється малеча. Зовсім беззахисними лежать оле-

нятка серед високої трави. 3. Найкрасивіший з оленів — в білих цяточках олень! В табуні в степу зе-

ленім він з братами цілий день. 4. Серед кущів, під величезного сосною лежало оленя. Олениця, що стоя-

ла поруч, сердито мотнула головою.5. Олень — дуже гарна, струнка тварина. У нього великі гіллясті роги.

Оленів охороняють. люди заготовляють для них на зиму сіно, роблять у лісі годівниці. Довірливо ставляться до людей красиві, сміливі олені. (За І. Соколовим-Микитовим)

океан

Океан, -у, чол. Водний простір, що вкриває більшу частину земної кулі та поділяє суходіл на материки та острови; окіян.

До витоків слова. Запозичене з грецької мови okeanos — «річка, що об-тікає землю».

Словосполучення. Тихий, атлантичний, безмежний, пшеничний… океан.

Океан сліз, океан почуттів, океан любові.

речення, тексти1. Океан — водний простір між материками.2. Більшу частину землі займають океани і моря.3. Тихий океан ще називають Великим океаном, тому що він найбільший

на планеті. атлантичний океан — найтепліший серед океанів світу. У во-дах Індійського океану ще можна виловити риб, які вважалися вимерли-ми десятки мільйонів років тому. Площа Північного льодовитого океа-ну в 13 разів є меншою від площі Тихого океану, в 7 разів — атлантично-го і в 6 разів — Індійського океану.

олівець

Олівець, -вця, чол. Тоненька паличка графіту або сухої фарби у дерев’яній оправі, якою пишуть, малюють, креслять.

Словосполучення. яскраві, різнокольорові, нові, короткі… олівці.

речення1. Максимкові батько купив сьогодні нові олівці. 2. На уроках образотворчого мистецтва кожен учень має свої олівці. 3. Івасик ніс додому різнобарвні олівці.

Загадки• Душа олов’яна,

Кора дерев’яна,Доки будеш водити,Буде говорити.

• Тоненьке, кругленьке,Серце чорненьке.Хто на його слід погляне,Думку його взнає.

• Довгі палочки кругленькі,Сині, жовті, червоненькіНа папері походили,Кольори свої лишили.Звуться палички оціКольорові… (олівці).

Потішкая — не шість,я — м’який знак,Це повинен знати всяк.я — не літера нова,я пом’якшую слова.а у слові олівецьЗабігаю аж в кінець. (Г. Чубач)


очерет

Очерет, -у, чол. Трав’яниста болотна рослина. // прикм. очеретяний, -а, -е. Очеретяний дах.

Спільнокореневі слова. Очерет, очеретяний, очеретянка, очеретина.Словосполучення. Високий, рівний, зелений, пожовклий, густий, ста-

рий... очерет.Сховатися в очереті. Плавати за очеретом. Пливти біля очерету. Зроби-

ти з очерету.Очерет росте, цвіте, зеленіє, пахне, горить, заступає, в’яне.

Прислів’я, приказки• Очерет з лозою не помиряться: хоч вітру нема, все лаються. • як дощу не буде, то й очерет не виросте.

віршіЧого це в долиніПростягнена стрічка?І зовсім не стрічка це, друзі,а річка.Хлюпоче й біжитьВсе вперед та вперед.Над нею в долині шумить очерет. (М. Пригара)

Юрок малий не слухав мами — Юрив між очеретами.Юрок мали попався в сильця,Юннати лікували крильця. (О. Кононенко)

ЗагадкаСтоїть дід над водою,Хитає сивою бородою.

речення, тексти1. Береги річки заросли очеретом. 2. Вербове листя опада, спливає за водою. Тонкий високий очерет хитає

бородою. (В. Марочкін)3. Гарно на річці влітку. Розкрилися лілії, глечики. Над очеретом літа-

ють бабки. Дика качка вивела з очеретяних заростей маленьких ка-ченят.

4. Забутий очеретяний млинок весело крутився на воротах під подихом осіннього вітру.

5. Вздовж яру між очеретом блищала смужечка синьої води.


П

1 клас ПаПІРПаРаСОлЬКаПОДРУГа

2 клас ПОМИлКаПОНЕДІлОКПОРТФЕлЬПРЕДМЕТ

3 клас ПИРІГПРЕЗИДЕНТПШЕНИЦя

4 класПОПЕРЕДУПОСЕРЕДИНІПОРТРЕТПРаВОРУЧП’яТДЕСяТ (П’яТДЕСяТИ)П’яТСОТ

Пиріг

Пиріг, -рога, чол. Печений виріб із тіста з начинкою. // прикм. пи-ріжковий, -а, -е. Пиріжкова начинка.

Спільнокореневі слова. Пиріг, пиріжок, пиріжечок, пиріжковий.Словосполучення. Гарний, смачний, високий, рум’яний, яблучний, гаря-

чий, свіжий, черствий, мамин, улюблений, тернопільський... пиріг.Пиріг спекти, з’їсти, начинити, прикрасити, розрізати, занести.Поділитися, пригостити пирогом. Рецепт пирога. Піднос із пирогом.

Шматок пирога. Начинка у пирозі.

Прислів’я• Їж пиріг із грибами, тримай язик за зубами. • Славна хата не вуглами, а пирогами. • Не гордуй пирогами, а годуй ласкавими словами. • Хто на поріг, тому — пиріг, а хто від порога, тому — щаслива дорога.

ЗагадкаЙого матуся випікає, Він стіл святковий прикрашає. Гукайте швидше всіх малят, Хай по шматочку все з’їдять.


мирилкаМир-миром,Пироги з сиром,Варенички в маслі,Ми дружечки красні —Поцілуймося!

речення, текстиВже рум’яні пироги виглядають з печі. Смачнючими пиріжками при-

гощу малечу.

віршіПекар півень у пекарні Пік перепічки прегарні І пшеничні пампушки, І препишні пиріжки. Пригощайся! (Т. Коломієць)

Пиріжечки, пиріжки,Має кожен два ріжки.Надкушу один ріжок...Ой, смачненький пиріжок! (а. М’ястківський)

ПортретПортрет, -а, чол.

1) Зображення особи на картині або на фотографії. Виставка портретів. 2) Опис особи в літературному творі. Ліричний портрет. // прикм. порт-

ретний, -а, -е. Портретний живопис.До витоків слова. Слово запозичене з французької мови — portrait.Спільнокореневі слова. Портрет, портретик, портретист, портретистка,

портретний.Словосполучення. Гарний, прекрасний, чудовий, непоганий, невеликий,

чіткий, старовинний, дорогий, невідомий, кольоровий, чоловічий, аква-рельний... портрет.

Подивитися на портрет. Оцінити портрет. Зобразити на портреті. Під-писати портрет. Підпис під портретом. Портрет висить, написаний, нале-жить, подобається.

Коли так кажуть? Живий портрет — про когось, дуже подібного на когось.

речення, тексти1. Учні нашої школи листуються з українцями різних країн світу. Ми обмінює-

мося листівками з краєвидами, пам’ятниками, портретами визначних осіб. 2. На стіні висить портрет Кобзаря, прикрашений вишитим рушником. 3. Із портрета дивляться на мене лагідні мамині очі. 4. У кабінеті літератури зібрані портрети українських та зарубіжних пись-

менників.

Портфель

Портфель, -я, чол. 1) Спеціальна чотирикутна сумка, призначена для носіння ділових папе-

рів, книг тощо. Поспішаю я до школи із портфелем у руці. 2) (політ.) Посада міністра.

До витоків слова. Слово запозичене з французької мови, утворене від porter — «носити» і feuille — «аркуш».

Спільнокореневі слова. Портфель, портфелик, портфельчик.Словосполучення. Новий, старий, зручний, малий, шкіряний, учнівський,

добрий, міцний, подарований, забутий, яскравий, доччин... портфель.Покласти у портфель. Носити у портфелі. Тішитися портфелем. Діста-

ти з портфеля. Йти з портфелем.Портфель купити, подарувати, полагодити, носити, помити.Синоніми. Портфель, сумка, течка (розм.).

речення, тексти1. Книгу хорошу у кожній з осель лишав для людей цей чудесний порт-

фель.2. леся склала у портфелик книжки і зошити. 3. Завтра Петрик іде до школи вперше. а сьогодні він приміряє новий порт-

фелик. Кладе і витягає книжки, зошити, олівці. Тішиться Петрусь порт-фелем.

віршПортфель — мій друг і помічник. я до портфеля дуже звик.І він без мене ні на крок: Зі мною йде він на урок.Портфель для мене залюбки І ручку носить, і книжки. (В. Бойченко)

Предмет

Предмет, -а, чол. 1) Конкретне матеріальне явище, що сприймається органами чуття як ок-

ремий елемент дійсності. 2) Певна річ, що використовується для чогось. Хатні предмети. 3) Коло знань, що становить окрему дисципліну викладання. Вивчати два

предмети — історію та географію. 4) Те, на чому зосереджена чиясь увага, на що спрямована чиясь діяль-

ність. Предмет досліду. // прикм. предметний, -а, -е. Предметні олім-піади. Предметний малюнок,Спільнокореневі слова. Предмет, предметник, предметик, предметний.Синоніми. Предмет, річ; предмет, дисципліна, урок; предмет, об’єкт.


Словосполучення. Великий, малий, новий, незнайомий, старий, давній, цікавий, твердий, синій... предмет.

Предмет бачити, вчити, називати. Зацікавитися предметом. Зосереди-тися на предметі. Охарактеризувати, описати, знайти предмет. Нема пред-мета. Побачити у предметі.

речення, тексти1. У третьому класі ми почали вивчати природознавство. Це цікавий, за-

хоплюючий предмет. 2. На поличці лежали предмети, необхідні для занять. 3. На столі стояв невідомий предмет. Кожен підходив, оглядав і намагався

збагнути, що ж це таке?

Президент

Президент, -а, чол. 1) Обраний на певний строк глава держави з республіканського формою

правління. Президент України. 2) Голова, керівник деяких установ, товариств. Президент шахової федера-

ції. // прикм. президентський, -а, -е. Президентський літак,До витоків слова. Слово походить від латинського рraesidens (рraesidentis) —

«той, хто сидить спереду»; «той, хто очолює, головує».Спільнокореневі слова. Президент, президентка, президентство, прези-

дентський, президія.Словосполучення. Новообраний, перший, попередній, наступний, ук-

раїнський, американський... президент. Вибори президента. Указ президента. Зустріч із президентом. Президент

приймає, підписує, веде переговори, зустрічає (-ться), вирішує, виступає, відповідає, призначає, вносить, скасовує, представляє.

речення1. Президент України є главою держави і виступає від її імені. (Конститу-

ція України. Ст. 102) 2. Із приміщення Верховної Ради президент приїхав на головну площу сто-

лиці — майдан Незалежності. 3. Президент вручив державні нагороди заслуженим працівникам сільсь-

кого господарства.4. Президентський літак приземлився у Варшаві. 5. Багато журналістів прийшло на зустріч із президентом нашої держави. 6. Першим Президентом України був Михайло Грушевський (1918 р.). 1 груд-

ня 1991 року український народ обирав знову свого президента. Ним став леонід Кравчук (грудень 1991 — липень 1994). У 1994 році було обрано нового Президента України — леоніда Кучму (липень 1994 — жовтень 2004). 23 січня 2005 року новообраний президент Віктор Ющенко склав присягу на вірність українському народу.

Пшениця

Пшениця, -і, жін. 1) Хлібний злак, із зерен якого виготовляють муку. 2) Зерна цього злаку. Мішок пшениці. // прикм. пшеничний, -а, -е. Пшенич-

на мука.Спільнокореневі слова. Пшениця, пшеничка, пшениченька, пше-

ничний.Словосполучення. Висока, густа, золота, озима, тверда, м’яка, яра, висо-

коврожайна, спіла, українська... пшениця.Зерно, насіння, урожай, поле... пшениці. Сіяти, вирощувати, косити

пшеницю. Милуватися пшеницею. Іти пшеницею.Пшениця росте, колоситься, цвіте, наливається (зерном), колишеться.Синоніми. Пшениця, хліб.

Прислів’я, приказки• На підлозі пшениця не зійде. • яка пшениця, така й паляниця. • Пшениця колоситься — життя веселиться.

Прикмети• Не сій пшениці раніше дубового листа. • Пшеницю сій, коли зацвіте черемха.

Загадки• Маю жовтий вусок, запашний колосок, буде з мене мука й паляниця

м’яка. • Ноги на полі, середина надворі, голова на столі. • З неба сонечко яскраве ллє проміння золоте;

Вона дружною стіною в полі нашому росте.

речення, тексти1. Вже пшениця достигає, колосиста, золота.2. Сіє, сіє воду сито — на пшениченьку, на жито. (М. Петриненко)3. Пшениця — найголовніша і найдавніша хлібна рослина. 4. Одного разу замітав Півник подвір’я і побачив на землі пшеничний ко-

лосок. (Укр. нар. казка «Колосок»)5. літо, літо, літечко! Вже достигло житечко, і пшениця, і ячмінь, золотіє

далечінь. (І. Чопей)

Папір

Папір, -у, чол. Матеріал для написання, друку, малювання, виготовле-ний із ганчіркової або деревної маси. Білий папір. Картонний папір. Кольо-ровий папір.

До витоків слова. Слово прийшло до нас через польську мову з німець-кої і зустрічається в книжках з XVI ст. Німці взяли це слово з латинської,


а римляни — у греків, греки — у єгиптян, в яких це слово утворилося від на-зви рослини «папірус», тобто «річковий».

Спільнокореневі слова. Папір, паперовий, папірець.Словосполучення. Високоякісний папір. Неякісний папір. Ксероксний

папір.Купити папір. Заготовити папір. Приклеїти папір.

речення1. Для уроків трудового навчання учні повинні мати кольоровий та кар-

тонний папір. 2. Учні нашого класу виготовляли ялинкові прикраси з картону та па-

перу.

віршМи — веселі олівці,Наче сонця промінці.По папері помандруєм,Все, що схочеш, намалюєм.Тільки нас не розкидай,а в коробочку складай (І. Блажкевич)

Два дні вожатий ВасяЗ малими розважався.а там набридло піонеру Складати іграшки з паперу. (І. Кульська)

Парасолька

Парасолька -и, жін. Закріплений здебільшого на металевому стержні складаний каркас, об-

тягнений тканиною у формі півкулі для захисту від дощу чи сонця.Спільнокореневі слова. Парасолька, парасоля.Словосполучення. Велика, нова, красива, сучасна, модна, дитяча… па-

расолька.Принести, загубити, подарувати, купити, взяти… парасольку.

речення1. Бабуся подарувала мені парасольку. 2. В магазині є великий вибір парасоль.3. Малеча полюбляє ходити з парасолькою під дощем.

віршіСтрушується сад, як парасолька.Мокрі ниви і порожній шлях.Ген корів розсипана квасолькаДоганяє хмари у полях. (ліна Костенко)

Р стоїть як парасолька,Що розкрилась під дощем,Риба, рак, ракета, РомчикМи із Р писать почнем. (Г. Григорчук)

Помилка

Помилка,-и, жін. 1) Неправильність під час лічби, письма тощо. 2) Неправильність у вчинках, міркуваннях.Спільнокореневі слова. Помилка, помилковий, помилятися, помил-

ково.Словосполучення. Орфографічна, граматична, життєва, аналогічна, ди-

тяча… помилка.Припуститися помилок. Виправити помилки. Не робити помилок.

речення1. Олег під час написання диктанту припустився двох орфографічних по-

милок. 2. Завжди в житті доводиться розплачуватись за зроблені помилки.

Понеділок

Понеділок,— лка, чол. Перший день тижня, наступний — після неділі.Спільнокореневі слова. Понеділок, щопонеділка.Словосполучення. Важкий, непередбачений, сумний, перший, веселий…

понеділок.Працювати, відпочивати, майструвати, писати в… понеділок.

Прислів’я, приказки• Понеділок — шевський празник. • Понеділок — важкий день.• У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай.

речення1. Щопонеділка розпочинається новий робочий тиждень.2. Кожен понеділок влітку ми повертаємось від бабусі додому.3. Почекати до понеділка.

Подруга

Подруга, -и, жін. Близька людина, з якою можна про все поговорити, поділитися.Шкільна подруга. Найкраща подруга.Спільнокореневі слова. Подруга, подружка, подруженька, подружити,

по-дружньому.Словосполучення. Надійна, хороша, давня, стара, нова, весела… подруга.Відпочивати, радіти, розмовляти, працювати, їздити… разом із по-

другою.


речення1. На горизонті з’явилася моя подруга.2. Сьогодні ми з подругою були на концерті. 3. леся у школі має дуже гарну подругу.

ЗагадкаСтрімко вибігли на горуДві подружки білокорі.Дощик їм полоще кіски.Звуть тих подружок… (берізки).

Попереду

Попереду (1), присл. 1) Перед ким-небудь або чим-небудь, на чолі когось, чогось; прот. позаду. //

У передній частині чого-небудь. // У числі перших, передових, в аван-гарді.

2) Раніше від кого-небудь або чого-небудь; спершу. // За якийсь час до чого-небудь; заздалегідь, наперед. // У минулому, раніше.

3) На деякій відстані перед ким-небудь або чим-небудь. // На значній від-далі на шляху під час пересування.

4) У майбутньому.Попереду (2), прийм. Уживається з родовим відмінком. Сполучення з по-

переду означають:— просторові відношення:

1) уживається на позначення особи або предмета, безпосередньо перед яки-ми або на чолі яких міститься хто-небудь або що-небудь.

2) уживається на позначення особи або предмета, спереду на деякій віддалі від яких міститься хто-небудь, що-небудь або відбувається що-небудь; перед; — часові відношення:

3) уживається на позначення особи, раніше від якої хто-небудь щось здій-снив; — обставинно-означальні відношення:

4) уживається на позначення кого-небудь або чого-небудь, яких хтось або щось випереджає в чомусь.

Посередині

1) Присл. місця. У середині, в центрі або недалеко від центра чого-небудь. // Між двома особами або предметами. // перен. Не приставши, не приєд-навшись ні до кого.

2) Присл. часу, рідко. У середньому віці. 3) Прийм., з род. в. Уживається на означення предмета, місця, простору

і т. д., всередині, в центрі або недалеко від центра якого міститься щось, перебуває хто-небудь або відбувається якась дія; посеред. // Уживається з назвою дії або процесу, на час проходження яких припадає інша дія.

Праворуч

Присл., від кого, чого і без додатка. 1) Із правого боку; протилежне ліворуч. 2) У правий бік, на правий бік; протилежне ліворуч. // Військова або спор-

тивна команда, при якій повертаються вправо на 90°.

П’ятдесят (п’ятдесяти)

П’ятдесят, -ти і -тьох, кільк. числ. Назва числа 50 та його цифрового по-значення. // Кількість із 50 одиниць.

ЗагадкаП’ять, п’ятнадцять,Без двох двадцять,Семеро, троє,Ще й малих двоє. (П’ятдесят)

речення, тексти1. У наших широтах рекордсмени — сосни, ялини, у яких висота стебел ся-

гає 50 м. 2. Найбільші плоди має сейшельська пальма (Індійський океан). Її висо-

та порівняно невелика (25 м), проте дає плоди 50 см завдовжки. 3. Найбільша маса курячого яйця — 50 г. 4. Найменша птаха — колібрі. Маса її менша 2 грамів, тобто вона в 50 ти-

сяч разів легша, ніж страус. 5. Шпак літає на висоті 50–100 м. 6. У грошовий обіг уведено національну валюту — гривню, запроваджено

паперові гроші (1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 гривень) та дрібну розмінну монету — копійки (1, 2, 5, 10, 25, 50).

7. Торейські озера (Забайкалля) через кожні 50–60 років то зникають, то знову з’являються.

П’ятсот

П’ятсот, п’ятисот, числ. кільк. Назва числа 500 та його цифрового позна-чення. // Кількість із 500 одиниць.

віршНелинь-дуб — не просто дуб,а дубисько вічний.Ходить сторож молодий,І дуби ці лічить.Полічив і записав,І сказав по тому:«літ не менше, як п’ятсотНелиню оцьому!» (Г. Чубач)


речення1. Слон вагою 5 т ледве піднімає 1,5 т, а 50-міліграмова мурашка тягне мер-

твого жука вагою 500 мг, тобто у десять важче від самої себе. 2. Синиця збирає 500–600 гусениць за день, а малий строкатий дятел —

близько тисячі різних комах і личинок. Отже, мурашки з одного мураш-ника знищують їх у десятки разів більше.

3. Доросла людина за один цикл дихання вдихає та видихає у середньому близько 500 см3 повітря.

4. Кит пірнає на глибину 500 м.


Р3 клас

РаДІО4 клас

РЕВОлЮЦІяРЕСПУБлІКа

Радіо

Радіо, невідм., середн. Галузь науки, техніки і культури, що пов’язана з пе-редаванням на відстань інформації за допомогою радіохвиль.

Радіо- — складова частина слів радіоапаратура, радіограма, радіоканал, радіоклуб, радіола, радіомовлення, радіорубка, радіостанція, радіотелефон, радіотехніка тощо.

До витоків слова. Слово утворилося від латинського radius — «про-мінь».

Словосполучення. Українське, місцеве, нове, маленьке, старовинне, по-ламане... радіо.

Ввімкнути (вимкнути), слухати, відремонтувати, перенести, купити... радіо.

Радіо мовчить, працює, передає...

Загадки• Говорить, грає, співає, новини сповіщає. • У кімнаті, у куточку на стіні сіра скринька на шнурочку все розказує мені. • Співає соловей в одному місці, а весь світ його чує.

речення, тексти1. По радіо звучала класична музика. 2. Дмитрик із Надійкою були в універмазі. У натовпі Надійка загубила-

ся. Стала й плаче. Міліціонер відвів дівчинку в якусь кімнату. По радіо викликали Дмитрика. Хлопчик негайно прибіг. Міліціонер наказав, щоб він більше не губив сестрички.

3. Юрко любить слухати дитячі радіопередачі. Особливо йому подобають-ся казки. Недавно хлопчик написав листа ведучому передачі «Слухаємо, малюємо казку».

Революція

Революція, -і, жін. 1) Докорінний переворот у житті суспільства, який сприяє ліквідації від-

жилого суспільного ладу і утвердження нового, прогресивного. 2) Переворот у якій-небудь галузі, що сприяє докорінному перетворенню,

удосконаленню чого-небудь.До витоків слова. Слово французького походження — revolution.Словосполучення. Жовтнева, помаранчева, соціалістична, лютнева, кро-

вопролитна, несправедлива, науково-технічна, буржуазно-демократична… революція.

Спільнокореневі слова. Революція, революційний, по-революційному, революціонер.

речення і тексти1. У лютому 1917 року в Росії відбулася революція. Царську владу було по-

валено. З особливим піднесенням цю звістку зустріли на Україні. Впер-ше на вулицях міст поряд із червоними прапорами — знаменами рево-люції — замайоріли жовто-блакитні — національні стяги України.

2. Весь період із 22 листопада до 26 грудня майдан Незалежності під час «Помаранчевої революції» вирував людськими пристрастями.

Республіка

Республіка, -и, жін. 1) Одна з форм державного правління, за якої верховні органи державної

влади обираються на певний термін у тому чи іншому порядку. 2) Країна з такою формою правління.

До витоків слова. Слово запозичене з латинської мови від слова res — «справа» і publicus — «всенародний».

Словосполучення. Демократична, своєрідна, виборча, соціалістична, пре-зидентська, парламентська, змішана… республіка.

Бореться, процвітає, занепадає, розпадається, виникає, створюється… республіка.

речення і тексти1. В радянських республіках, а їх на той час було п’ятнадцять, звичним яви-

щем стали мітинги, демонстрації, страйки — мирні акції протесту. Про своє прагнення вийти із Союзу і будувати самостійні держави заявили республі-ки, що входили до складу СРСР: литва, латвія, Естонія, а згодом і Україна.

2. У сучасному світі розрізняють три типи республік: президентська, пар-ламентська, змішана. Україна належить до змішаного типу республік.



С2 клас

СЕРЕДа3 клас

СаНТИМЕТРСЕКУНДаСПаСИБІ

4 клас СИГНалСІМДЕСяТ (СІМДЕСяТИ)

середа

Середа, -и, жін. Третій день тижня.Словосполучення. Минула, перша, найкраща, золота, дорога, очікува-

на… середа.Діждати, дочекатись… середи.

Прислів’я, приказки• Воно як трапиться: коли середа, а коли й п’ятниця. • як прийшла середа, то вчепилась біда.

Скоромовка. Рано-вранці в середу пригнав Прокіп череду.

речення1. У середу пішов гарний дощ. 2. Кожної середи у нашому селі є гарний базар.3. Цієї середи у нас не буде контрольної роботи.

віршУ середу, як потемніло,Задощило, загриміло.Стих в саду і спів пташок,Заросився моріжок. (І. Гущак)

сантиметр

Сантиметр, -а, чол. 1. Одиниця довжини, що дорівнює 0,01 м. 2. лінійка або стрічка, на яку нанесено розмітку на сантиметри. // прикм.

сантиметровий, -а, -е.До витоків слова. Слово сантиметр запозичене з французької мови. Корінь

сеnt — «сто», з латинського сеntиm — у складних словах означає «сота части-на», корінь metre — «вимірюю».

Словосполучення. Слова поєднуються з числівниками: 7 сантиметрів, 4 сантиметри, 45 сантиметрів.

Виміряти в сантиметрах. Перетворити на сантиметри. Через кілька сан-тиметрів.

секунда

Секунда, -и, жін. Одиниця виміру часу, що дорівнює 1/60 хвилини; мить.До витоків слова. Слово латинського походження — sekunda.Спільнокореневі слова. Секунда, секундна, секундомір.Словосполучення. Декілька, багато, десять… секунд.

речення1. Марусяк підійшов, уперся в боки і декілька секунд стояв мовчки. (Г. Хот-

кевич)2. На уроках фізкультури вчитель користується секундоміром.

сигналСигнал, -у, чол. Зоровий або слуховий умовний знак для передачі якого-

небудь повідомлення, розпорядження, команди, попередження.До витоків слова. Сигнал — утворене від латинського слова signum — знак.

Умовний знак, що повідомляє про щось, передає різні команди.Спільнокореневі слова. Сигнал, сигнальщик, сигнальний, сигналити,

сигнальчик, сигналізація, сигналізувати, сигналізований.

речення1. У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами

регулювальника або світлофора.2. На землю з корабля подали короткий сигнал. 3. Ще здалеку я впізнаю сигнал батькової машини. 4. Світлофор подав свій сигнал. Загорілося зелене світло

спасибіСлово подяки, в якому міститься наше ставлення до зробленого нам

добра.

речення, тексти1. Спасибі за добру науку. 2. Спасибі тим рукам, що зростили хліб. 3. До всіх сердець, як до дверей, є ключики малі. Маленькі ключики твої:

«Спасибі» і «Будь ласка».4. — Бабусю, сідайте, будь ласка,— піднявся Івась.

Бабуся подивилась ласкаво на хлопчика і сказала:— Спасибі, синочку! Рости великий!

сімдесят

Сімдесят, сімдесяти і сімдесятьох, числ. кільк. Назва числа 70 і його циф-рового позначення. // Кількість із 70 одиниць.

Словосполучення. Років, кілограмів, одиниць, міст, спортсменів, країн… сімдесят.

Сімдесяти країн. Завезти сімдесят. Не прибуло сімдесятьох.


речення, тексти1. Клопи відкладають 70–100 яєць, травневий хрущ — 70, колорадський

жук — 700. 2. людина робить протягом дня 20 тисяч кроків, за рік — 7 млн, за 70 років

життя — майже 500 млн кроків. Ця відстань — приблизно 384 тис. км — дорівнює відстані від Землі до Місця.

3. Найбільша кількість води знаходиться у плазмі крові (92%), у сірій ре-човині головного мозку (86%), у нирках (83%), у печінці (70%).


Т2 клас

ТЕаТР3 клас

ТРИВОГа4 клас

ТЕлЕГРаМаТЕлЕФОНТЕМПЕРаТУРаТЕПЕРТЕРПУГТРаМВаЙТРОлЕЙБУС

театр

Театр, -у, чол. 1) Вид мистецтва, що відображає життя у сценічній дії, здійснюваній ак-

торами перед глядачами. 2) Приміщення, будинок, в якому відбуваються вистави, спектаклі. 3) перен. Місце, де відбуваються якісь важливі події. Театр воєнних дій. //

прикм. театральний, -а, -е. Театральна каса. Театральний бінокль.До витоків слова. Слово запозичене з французької мови, утворене від

грецького theatron — «місце для видовищ».Синоніми. Театр, арена. Театральний, сценічний.Спільнокореневі слова. Театр, театрал, театральний.Словосполучення. Відомий, малий, великий, ляльковий, драматичний, му-

зичний, львівський, старий, популярний, дитячий, любительський... театр.Ходити в театр. Виступати в театрі. Площа перед театром. артисти з те-

атру.

речення, тексти1. Мама поспішала прибрати кімнату. Неля допомагала їй. адже сьогодні

вони підуть до лялькового театру.

2. Олена запропонувала створити маленький театр. У спектаклі будуть гра-ти всі діти нашого двору.

3. У театрі — прем’єра вистави. 4. До театру потрібно їхати тролейбусом. 5. У театрі не можна шуміти, голосно розмовляти.

телефон

Телефон, -у, чол. 1) Пристрій (частина телефонної трубки, яку прикладають до вуха), що пе-

ретворює електричні коливання на звукові. 2) Система електричних апаратів і пристроїв для телефонного зв’язку. //

прикм. телефонний, -а, -е. Телефонна станція. Телефонні розмови.До витоків слова. Слово утворене від грецьких слів tele — «далеко»

і phone — «звук».Спільнокореневі слова. Телефон, телефоніст, телефоністка, телефончик,

телефонувати, телефонний.Словосполучення. Міський, міжміський, домашній, службовий, робо-

чий, спільний, спарений, мій... телефон. Телефон-автомат. Телефон дирек-тора, сусідів. Плата за телефон.

Користуватись телефоном. Розмовляти, повідомляти, викликати по те-лефону. Провести, відремонтувати, вимкнути телефон.

Без телефону (жити, працювати). До телефону (дотягтися, покликати, підійти). Дзвонити по телефону.

Телефон (не) працює, дзвонить, вільний.

Коли так кажуть? 1. Зіпсований телефон (розм.) — про неправдиві повідомлення, що пере-

даються від однієї людини до іншої. 2. Висіти на телефоні — довго і часто розмовляти по телефону. 3. Вже червоний (гарячий) телефон — довго розмовляти по телефону.

Загадки• Скринька, вертушка, шнур і довге вушко. • Через поле і лісок подається голосок.

Чарівний поверну круг — і мене почує друг.

речення, тексти1. Раптом у кімнаті задзвонив телефон. 2. якщо нам телефонують додому, знімаючи трубку, кажемо: «Слухаю» або

«алло». якщо телефонуємо куди-небудь, то починаємо розмову зі слів «Добрий день».

3. лесик запросив маму до телефону. 4. В іграшковому магазині ми з Мишком побачили чудову іграшку — теле-

фон. У великій дерев’яній коробці лежали два телефонних апарати, дві трубки і котушка дроту. (М. Носов)


5. Телефоністи швидко тягнули дріт. 6. Телефоновізор — це зрячий телефон. Він і телефон, і телевізор. Ти зні-

меш трубку, набереш номер — і не тільки почуєш приятеля, а й побачиш його. І він тебе почує і побачить.

температура

Температура, -и, жін. Міра нагрітого тіла або середовища. // прикм. тем-пературний, -а, -е. Температурний режим.

До витоків слова. У латинській мові tетреrаturа — «стан, становище».Синоніми. Підвищена температура тіла, гарячка.Спільнокореневі слова. Температура, температурний.Словосполучення. Висока, нормальна, зимова, літня, середня, се-

редньомісячна, нічна... температура. Температура тіла, повітря, води, ґрунту.

Температуру виміряти, записати, порівняти. Стежити за температурою. Ходити із температурою. При такій температурі.

речення, тексти1. Павлик допомагав дідусеві копати грядки. Роздягнувся, щоб зручніше

було працювати, а наступного ранку в хлопчика раптом заболіло горло, піднялася температура.

2. Із каучуку виготовляють морозостійкий і теплостійкий одяг та інші речі, що не згоряють при температурі 300°С. (Г. Юрмин)

трамвай

Трамвай, -я, чол. 1) Вид міського наземного рейкового електротранспорту. 2) Вагон чи поїзд із кількох вагонів цього виду транспорту, в одному з яких

(здебільшого) чи в кількох є двигуни, що живляться від підвісної кон-тактної мережі. // прикм. трамвайний, -а, -е. Трамвайний парк. Трам-вайна зупинка.До витоків слова. Слово запозичене з англійської мови, утворене з двох

коренів: trаm — «вагон» і wау — «дорога, шлях».Спільнокореневі слова. Трамвай, трамвайчик, трамвайний.Словосполучення. Новий, старий, зручний, порожній, переповнений,

перший, жовтий, відремонтований... трамвай.Водій трамвая. Рух трамваїв. Посадка на трамвай. Зупинка трамвая. Че-

кати трамвай. Проїзд на трамваї. Їхати трамваєм,До трамваю зайти, сісти. В трамваї їхати, сидіти, розмовляти, забути.

Із трамвая вийти. На трамвай сісти, пересісти, встигнути. На трамваї їхати, приїхати, добиратися. Під трамвай потрапити.

Трамвай їде, ходить десь, стоїть, затримується, підійшов, зупинився, ру-шив, відправився, поїхав.

Коли так кажуть? Річковий трамвай — пасажирський пароплав чи катер, який здійснює

рейси по річці в межах міста.Загадка

Маленькі будиночки по місту біжать,Хлопчики й дівчатка в будиночках сидять.

речення, тексти1. Цілий день трамваї та автобуси пасажирів возять. Настане ніч — їдуть

трамваї у трамвайний парк, автобуси — в автобусний. 2. У трамвайне вікно влетів метелик. 3. Ранок. Кругом тиша. Та ось почувся дзеленькіт. Це перший трамвай бі-

жить по колії. 4. Повз бульвари і будинки дзеленчить, біжить трамвай. 5. Усі наші мами, усі наші тати, і дядечки, й тіточки — всі щораночку їдуть,

поспішають на роботу в трамваях, в метро, на таксі. (а. алексеєва)

тривога

Тривога, -и, жін. 1) Почуття неспокою, збентеження, викликане побоюванням, передчут-

тям чогось неприємного. 2) Переполох, метушня, викликані хвилюючими вістками. 3) Умовний сигнал, що сповіщає про небезпеку. Бити тривогу. // прикм.

тривожний, -а, -е. Тривожний сон.Синоніми. Тривога, хвилювання, неспокій, сум’яття, сполох.Спільнокореневі слова. Тривога, тривожити, тривожитися, тривожний,

тривожно.Словосполучення. Навчальна, бойова, несподівана, безконечна... три-

вога.Говорити з тривогою. Оголосити тривогу. Бити тривогу. Під час триво-

ги. Сигнал тривоги. Перебувати в тривозі.

ПотішкаТемнота, темнота!Три тривоги у кота:Потрібно всіх мишей зловити, Потрібно лапки гарно мити, Потрібно тихо вуркотати —Темноти не налякати. (Г. Чубач)

речення1. На заставі оголосили тривогу. 2. лелека ширяв над дорогою і тривожно курликав. 3. ліс тривожно шумить, важко стогне, квилить.


2. Тепер Україна отримала нового президента. 3. Тепер Україну визнали понад 140 держав.

терпуг

Терпуг, -а, чол. 1) Сталевий брусок із насічкою, вид напилка.2) Шевське знаряддя для згладжування кінців цвяхів усередині взуття.

Словосполучення. Сталевий, новий, старий, гострий, батьків, справ-ний… терпуг.

Гострити, принести, подати, віддати, позичити… терпуг.

речення1. Батько придбав собі новий терпуг. 2. У господарстві господареві терпуг необхідний.3. Щоб терпуг постійно був справний, необхідно його часто гострити. 4. У шевській справі терпуг необхідний для згладжування кінців цвяхів усе-

редині взуття.


У1 клас

УКРаЇНаУКРаЇНСЬКа

2 клас УЧИТЕлЬ

Україна, український

Україна, -и, жін. Держава в Європі.Український, -а, -е. Прикм. до слова Україна. Український народ. Ук-

раїнська мова.Спільнокореневі слова. Україна, українець, українка, україночка, ук-

раїнський, українізм, українізація.Словосполучення. Український народ, поет, письменник, художник,

солдат, ліс, звичай, танець, алфавіт, рушник. Українська хата, жінка, казка, пісня, душа, культура, природа, земля, приказка. Українське слово, товари-ство, село, прислів’я.

Загадка. У світі одна — наша мати вона.

речення, тексти1. Запорожці боронили від ворогів нашу Україну. 2. Хвилюють, мають, квітують поля — добридень тобі, Україно моя!

тролейбусТролейбус, -а, чол.

1) Безрейковий наземний, переважно вуличний, електричний транспорт із живленням двигунів через підвісну контактну мережу.

2) Багатомісна машина (вагон) цього транспорту. // прикм. тролейбус- ний, -а, -е. Тролейбусне депо.До витоків слова. Слово запозичене з англійської мови, утворене від ко-

ренів trоllеу і bиs — «транспорт для всіх».Спільнокореневі слова. Тролейбус, тролейбусник, тролейбусний. Словосполучення. аналогічно до слова трамвай.

ЗагадкаЗачепивсь вагон за дріт:— Їду, їду в далеч-світ!Їду, їду не трясу,Гей, сідайте, підвезу!

речення, тексти1. У нашому місті ходять автобуси і тролейбуси. 2. Тролейбус зупинився біля перехрестя. 3. Вранці люди поспішали на роботу. Біля тролейбусної зупинки знайшли

лелеку. Після нічного морозу птах був безсилий. Водій взяв лелеку в са-лон. У тролейбусі лелека відігрівся. Наступного ранку водій здивувався: на зупинці стояв і чекав на тролейбус лелека.

телеграмаТелеграма, -и, жін. Повідомлення, що передається телеграфом. Бланк із таким повідом-

ленням.До витоків слова. Утворене від грецьких слів tele — «далеко» та gramma —

«запис».

речення1. Він мав о пів на шосту бути в друкарні для перекладу нових телеграм.

(І. Франко)2. Тим часом начальник станції теж дав телеграму, щоб наші речі скинули

на одній станції по дорозі. (М. Коцюбинський)

тепер Тепер, теперішній — який є, існує, відбувається зараз, у момент мовлен-

ня; нинішній, сьогоднішній, сьогочасний.Словосполучення. Читати, писати, їхати, повертатись, друкувати… тепер.

речення1. Тепер учні мають змогу займатися в урочний і позаурочний час

в комп’ютерному класі.


3. Нема на світі України, немає другого Дніпра, а ви претеся на чужину шу-кати доброго добра. (Т. Шевченко)

4. Зеленійся, рідне поле, українська ниво! (І. Франко)5. На Україні відомо чимало сортів гвоздики. Є гвоздики Коцюбинського.

Український письменник привіз їх з Італії і посадив у Чернігові. Відтоді ці квіти є окрасою українських міст. (Б. Заверуха)

6. На Україні я живу, де Дніпр тече широкий.

віршіНаша дума, наша пісня не вмре, не загине... От де, люди, наша слава, слава України!

(Т. Шевченко)

Всім серцем любіть Україну свою,— І вічні ми будемо з нею! (В. Сосюра)

Учитель

Учитель (вчитель), -я, чол. Той, хто викладає якийсь навчальний предмет у школі. // прикм. учительський, -а, -у (вчительський). Учительський стіл.

Спільнокореневі слова. Учитель, учителька (вчителька), учительство, учи-тельська, учителювати.

Синоніми. Учитель, педагог, викладач.Словосполучення. Молодий, новий, досвідчений, строгий, добрий, улюб-

лений, сільський, перший, черговий, шкільний... учитель.Професія учителя. Допомагати учителю (-еві). Поважати учителя. Пра-

цювати вчителем. Запитати учителя. Гордитися учителем.


Ф1 клас

ФаРТУХ3 клас

ФЕРМЕР4 клас

ФаНЕРаФУТБОл (ФУТБОлІСТ)

Фанера

Фанера, -и, жін. 1) Тонкі листи деревини для облицювання столярних виробів. 2) Деревний матеріал із кількох склеєних тонких пластинок дерева з пе-

рехресним розміщенням волокон. // прикм. фанерний, -а, -е. Фанерна фабрика.

Спільнокореневі слова. Фанера, фанерка, фанерний, фанерування, фа-нерувати, фанерувальник.

Словосполучення. Міцна, тонка, розпиляна, нова, стара, фарбована... фанера.

ящик із фанери. Розпиляти фанеру. Оббити фанерою. Зробити з фане-ри. Випалювання на фанері.

Фанера лежить, сохне, впала, потріскала.

речення, тексти1. На стовпі висів старий чорний репродуктор. Широкий, склеєний із фа-

нери, він мовчав уже багато літ. (М. Коршунов)2. Миколчин тато вирізував із фанери різні фігурки. Навчив цього й сина.

У вільний час хлопчик виготовляє рухомі фанерні іграшки. 3. Столяр оглянув кусок фанери. Постукав по ній. а потім почав малюва-

ти витіюватий візерунок. Згодом в умілих руках майстра фанера пере-творилась на незвичайну поличку.

Фартух

Фартух, -а, чол. 1) Частина одягу, що захищає плаття, костюм від бруду, знищення під час

виконування різних робіт. 2) Шкіряна, полотняна запона в колясці, візку для затишку їздця.

Спільнокореневі слова. Фартух, фартушок, фартушечок.Синоніми. Фартух, фартушина, (діал.) запаска, опинка, передник, пе-

редниця.Словосполучення. Новий, старий, довгий, малий, великий, гарний, яскра-

вий, шкільний, ситцевий, білий... фартух.Мамин фартух. Фартух із саржі. Кишеня фартуха. Ходити у фартуху. Фар-

тух купити, випрати, подарувати, пошити, викроїти, оздобити.

віршіВзяв я в тата плоскогубціІз кишені фартухаІ провів їх. Придивляюсь —а вони як буква Х. (В. Гринько)

Сукні виперем, панчішки,Фартушки — усе як є, Почекайте тільки трішки —Діло зробимо своє. (М. Познанська)

Вміє голка вишивати,Вміє голка церувати,Підрубити фартушок,Помережить рушничок. (І. Кульська)


речення, тексти1. У сороки-татка на сорочці латка, у сороки-мами фартушок із латками.

(В. ясиновський)2. Всюди блищить сніг. лише горобина — в червоному вбранні. Щодня при-

літає до неї пустотливий снігурик, ласує смачними ягодами. Щоб не за-бруднитися, він почепив собі на груди червоний фартушок. (З журналу «Барвінок»)

3. Раніше за всіх прокинулась у лісі берестянка. Це буренька, з оранжевим фар-тушком пташина. Вона і хвилиночки не всидить на місці. (За Г. Демченко)

4. Швець у своєму сидить фартуху — скоро пошиє він чоботи всім.

Футбол, футболіст

Футбол, -у, чол. Спортивна гра двох команд, під час якої гравці намагаються загнати м’яч

у ворота суперника. // прикм. футбольний, -а, -е. Футбольний м’яч.Футболіст, -а, чол. Гравець футбольної команди.До витоків слова. Слово футбол запозичене з англійської мови, утворе-

не від fооt — «ступня» і bаll — «м’яч».Спільнокореневі слова. Футбол, футболіст, футболка, футбольний, фут-

болити.Словосполучення. Цікавий, захоплюючий, український, дитячий, люби-

тельський, професійний... футбол.Змагання з футболу. Грати в футбол. Цікавитися футболом. Розбиратися

у футболі.Відомий, спритний, знаменитий, динамівський, київський... фут-

боліст.Футболіст грає, нападає, виграє, тренується. Розмовляти з футболістом.

Запитати футболіста. Вручити футболісту (-ові).

Загадки • Невидимий вітер, немов футболіст,

Ганяв по дорозі березовий лист.я слідом ішов через площу і містНа пошту відправили братові… (лист).

• На стадіоні нині шум і гам —Уболівальники зібрались там.Усі очікують із нетерпінням гол,Захоплююча гра… (футбол).

• По команді починають,На зеленім полі грають,М’яч ногами вони б’ють,Відпочити не дають… (футболісти).

речення, тексти1. Петрикові купили футбольний м’яч. 2. Степанко і Сашко люблять грати у футбол.

3. Недавно відбулася першість міста з футболу. Упевнено перемогли фут-болісти нашої школи.

4. По телевізору транслювали футбольний матч. 5. Фламінго грають у футбол.

Фермер

Фермер, -а, чол. Орендатор або власник ферми, земельних угідь, який веде своє госпо-

дарство сім’єю або з використанням найманої робочої сили. // прикм. фер-мерський, -а, -е. Фермерське господарство.

До витоків слова. Утворене від англ. farmer (франц.— ferme).Словосполучення. Працювати фермером. Зустрічати фермера. Поради-

ти фермеру. Їхати з фермером.Сучасний, молодий, енергійний, знаючий, майбутній, відомий, стар-

ший… фермер.

ЗагадкаРано-вранці він встає, Поле огляда своє.Там вирує, колоситься Золота густа пшениця.Є садок, город і ферма,Тож працює він уперто.Має трактори сучасніІ комбайни першокласні.На землі господарюєІ з тобою нас годує.

речення1. Справно господарює у нас молодий фермер. 2. Моїм наставником є старший фермер із нашого господарства. 3. У хорошого фермера ніколи слова не розходяться з ділом.


Х3 клас

ХВИлИНа

Хвилина

Хвилина, -и, жін. 1) Міра часу, що дорівнює 1/60 години і складається з 60 секунд. 2) Короткий відрізок часу, момент. Зачекай хвилину.


3) якийсь момент часу, життя. Переживати важкі хвилини. // прикм. хви-линний, -а, -е. Хвилинна стрілка.Синоніми. Хвилина, пора, час, момент.Спільнокореневі слова. Хвилина, хвилька, хвилинка, хвилиночка, хви-

линний.Словосполучення. Слово поєднується з числівниками: 20 хвилин, на п’ятій

хвилині, через 10 хвилин.Радісна, хвилююча, приємна, важка... хвилина. Пережити хвилину. Хви-

лина за хвилиною.Хвилина збігла, минула.Загадка. В однієї матері шістдесят доньок, а в кожної доньки по шістде-

сят дітей. (Година, хвилина, секунда)

речення, тексти1. Почалися жнива. Кожен день агронома розписаний по хвилинах. 2. Ось шпак пірнув у свій будиночок і пробув там із хвилину. а тоді сів

на жердинку і весело заспівав. 3. Семенко подумав хвилину і бігцем кинувся до матері. 4. Коли я дізнався, що у школі доведеться сидіти на кожному уроці сорок

п’ять хвилин, я зарепетував:— Не піду! я не всиджу так довго! я загину! (В. Нестеренко)

віршДивись, який новий годинникВисить на стінці нині в нас. Усі години і хвилини ми вивчили, Щоб знати час. (Н. Забіла)


Ц1 клас

ЦУКОРЦУКЕРКа

4 клас ЦЕМЕНТ

Цукор

Цукор, -у, чол. Біла кристалічна речовина, солодка на смак, що виготов-ляється з цукрових буряків, цукрової тростини тощо. // прикм. цукровий, -а, -е. Цукровий пиріг.

Спільнокореневі слова. Цукор, цукристий, цукерка, цукорниця.Словосполучення. Солодкий, білий, смачний, мілкий, крупнистий…

цукор.Принести, купити, взяти, насипати… цукор.

речення1. У нашому товаристві обмеженої відповідальності багато років поспіль

вирощують цукровий буряк. 2. Із цукрової тростини до нас завезли цукор.3. Турбуючись про своє здоров’я, цукор людина повинна споживати в об-

меженій кількості.4. Батько купив дуже красиву цукорницю.

Цукерка

Цукерка, -и, жін. Солодкий кондитерський виріб, виготовлений із різ-них продуктів, зварених із цукром, що має вигляд невеличкого шматочка, подушечки, кульки тощо.

Словосполучення. Карамельна, шоколадна, велика, смачна… цукерка.Їсти цукерку. Поділитися цукеркою. Купити цукерки.

речення, тексти1. Діти з усіх продуктів харчування найбільше полюбляють цукерки. 2. Брат приніс на свято велику коробку цукерок. 3. Тато приніс лесику цікаву цукерку: на паличці медяний ведмедик, яко-

го можна смоктати. Смоктав лесик цукерку, смоктав, аж доки лишила-ся одна паличка. а де ж подівся ведмедик? (В. Григоренко)

Цемент

Цемент, -у, чол. Порошок сірого кольору, який використовують у будівництві.До витоків слова. Слово німецького походження — zement, від латинсь-

кого caementum — «бите каміння»Спільнокореневі слова. Цемент, цементний, цементувати.Словосполучення. Привезти цемент. Завезти цемент. Цементний завод.

Цементний розчин. Цементувати підлогу.Загадка. Щоб скріпилось за один момент, будівельник додав ще у роз-

чин… (цемент).

речення, тексти1. На будівництво школи завезли цемент. 2. Будівельники сьогодні будуть цементувати площадку. 3. У нашому місті є цементний завод. Мій батько працює на цьому за-

воді. 4. За показниками праці цементний завод є найкращим у місті.



Ч2 клас

ЧИТаННяЧЕРВОНИЙЧЕРГОВИЙЧЕРЕВИКИЧЕТВЕР

3 клас ЧЕРЕМХаЧЕРЕШНя

4 клас ЧЕРНЕТКа

Четвер

Четвер, -а, чол. Назва четвертого дня тижня.Словосполучення. Минулого, кожного, довгожданого, святкового, най-

ближчого, світлого… четверга.Почекати до четверга, починати в четвер, діждати четверга.Коли так кажуть? Після дощику в четвер — невідомо коли, ніколи.

Прислів’я, приказки• Не сунься середа поперед четверга. • Краще тепер, ніж у четвер. • Хто в четвер скаче, той в п’ятницю плаче.

Загадкая у батька третій син,а дітей у нього сім.Маю четверо сестер,Звуть усі мене… (четвер).

віршіа пополудні, в четвер,Зі ставка поблизу вербВеселочка воду брала,Білу хмару напувала. (І. Гущак)

Зустрівши букву С в четвер,Взяла під руку буква РІ повела на фіззарядку.Задам тобі просту загадку:— як зветься буква ця, Олег?— Ф.

речення1. Цього четверга до нас приїде цирк.2. Після дощу в четвер ми поїхали в ліс по гриби. 3. Кожного другого четверга у нас працює гурток «Художнє слово».

Чернетка

Чернетка, -и, жін. Чорновий текст, рукопис.Словосполучення. Зшита, об’ємна, груба, маленька, неакуратна… чер-

нетка.Завести чернетку. Писати в чернетці. Виписати з чернетки.

речення1. я її (приповідку) комусь-то давав задля друку, то так вона десь і згину-

ла, зосталась одна чернетка. (П. Мирний)2. Кожен учень повинен постійно носити з собою чернетку.

Червоний

Червоний, -а, -е. 1) Кольору крові. 2) перен. Радянський. Червоні партизани.

Спільнокореневі слова. Червоний, червоненький, червонуватий, червоні-ти, почервоніння, червонястий.

Синоніми. Червоний, багряний, пурпуровий, вогняний, рубіновий, кри-вавий, калиновий, вишневий, бордовий, малиновий.

Словосполучення. Червоний колір, листок, олівець. Червона стрічка, фар-ба, смужка. Червоне намисто, плаття, небо. Дуже червоний. Майже черво-ний. Бути, стати… червоним.

Прикмети• якщо місяць червоний, буде вітер. • Небо червоніє перед вітряною погодою. • Сонце перед заходом червоне — на вітер.

речення, тексти1. Вийся, віночку, гладко, як червонеє яблуко.2. Червень настав. Червоніють ягоди в траві. 3. На клумбі палахкотіли червоні тюльпани. 4. Червоне сонце сховалося за лісом. 5. Посаджу я ягідки червоні вздовж дороги. 6. На хвилях зелених тремтять червонії іскри блискучі. 7. Вночі вітер позбивав ягоди з гілок горобини, і тепер вони червоними жа-

ринками горіли на снігу. 8. Поліські луки! У траві роса виблискує сріблом. Вітаються з тобою білі

голівки ромашок. Червоно вабить конюшина. а спереду виринає берег Десни. (За О. Десняком)

Черговий

Черговий, -а, -е. 1) Той, хто виконує в порядку черги якісь службові чи громадські обов’язки.

Черговий лікар.


2) Той, хто працює за особливим графіком, включаючи такі дні й години, коли інші аналогічні заклади зачинені. Чергова аптека.Спільнокореневі слова. Черговий, черга, чергування, чергувати, чер-

говість.Словосполучення. Черговий лікар, клас, міліціонер, магазин. Чергова група,

аптека, медсестра, машина. Чергове завдання, відділення. Бути черговим.Чергування у класі, вишколі, в їдальні, на поверсі. Чергувати доб-

росовісно.

речення, тексти1. я сьогодні — черговий. Потрібно всі оглянуть парти, порох стерти — раз

і два! Парта буде, як нова! (П. Воронько)2. Степан та Оля прийшли до школи раніше за всіх. Сьогодні вони чергові.

Під час чергування потрібно стежити за чистотою в класі. Завтра чергу-ватимуть Юля і Василь.

3. Бабуся Марта живе одна. Ось уже два дні вона хвора. люба і Надя щод-ня по черзі приходять доглядати хвору.

4. я чергую перший раз. Зранку я прибрала клас. 5. Черговий чекав телефонного дзвінка. 6. В їдальні чергували п’ятикласники. 7. Учні нашого класу вирішили запросити на свято своїх бабусь. Ще на ву-

лиці чергові зустрічали гостей, проводжали їх до зали.

Черевики

Черевик, -а, чол.; мн. черевики, -ів. Взуття, що закриває ногу по кісточ-ки включно.

Спільнокореневі слова. Черевики, черевички. Словосполучення. Нові, зручні, шкіряні, дитячі, чоловічі, імпортні, чор-

ні, високі, чисті, брудні, тісні... черевики.Черевики купувати, міряти, чистити, мити, дарувати, шнурувати. Ходи-

ти в черевиках. Шнурки до черевиків.

Скоромовка• Чищу, чищу черевички, черевички невеличкі. • Женчик-бренчик невеличкий, на женчику — черевички.

Загадки• Два братики-вусатики, в обох — жовтенькі сорочки;

Стоять в кутку два братики, повисували язички. • Жовті, чорні і біляві, вони завжди ходять у парі.

віршія працюю, як великий,Ремонтую черевики: Підбиваю каблуки,Зашиваю всі дірки. (В. ладижець)

Братик для сестричкиЧистить черевички,Сплів бичка з соломи,Склеїв з шишок гнома. (Т. Коломієць)

Научала мама Тоню:— Чепурушкою будь, доню,Заплітай сама косички,Не заляпуй черевички.

речення, тексти1. Купив бусол черевички недорого, із м’якого листя вербового. (З нар.)2. Іде дівчинка в школу. Бантики чистенькі, платтячко випрасуване, чере-

вики блищать. (О. Буцень)3. Настя взула черевики, пов’язана хустку і вийшла у двір. 4. От так диво! Сніговик загубив десь черевик. Тупа босою ногою, топче

стежку під вербою. (М. Томенко)

Черемха

Черемха, -и, жін. Дерево або кущ із зібраними у суцвіття білими квіт-ками й чорними їстівними ягодами. // прикм. черемховий, -а, -е. Черемхо-вий запах.

До витоків слова. Дерево чи кущ. За коренем праслов’янське слово, що оз-начає «сильно пахуче дерево».

Спільнокореневі слова. Черемха, черемховий.Словосполучення. Висока, запашна, квітуча, зламана, гілляста, стара,

молода... черемха.За черемху зайти, заховатися. На черемху вилізти. Під черемхою сидіти.

З черемхи злізти. На черемсі побачити.Черемха росте, стоїть, цвіте, скинула (листя).

Прикмети1. Цвіте черемха — найкраща пора садити картоплю. 2. Зацвіла черемха — час ловити лящів. 3. Черемха зацвітає перед останніми весняними заморозками.

ЗагадкаКвіти білі, китицями,Плоди чорні, з кісточками.

речення, тексти1. У лісі зацвіла черемха. Всюди проникає її чудовий запах. 2. Весняні квіти ніби до параду приготувалися. анемона, ряст, гусяча ци-

булька... а черемха ніби увінчує квітневу багатобарвність. 3. Настала весна. Зацвіла черемха. Вона стала подібною до величезного бу-

кету! а як пахнуть медом її квіти! Поспішають до черемхи гості. Прилетів джмелик. Гудять над черемхою бджілки. Кружляють метелики. Смачний обід чекає на всіх!


4. На галявині зацвіла черемха. Серед молодого зеленого листя ці білопін-ні кучугури здаються сліпучо-білими. Падає в струмок черемховий сніг, пливуть по воді пелюсточки-сніжинки. (З журналу «Барвінок»)

Черешня

Черешня, -і, жін. 1) Плодове дерево. 2) Невеликий плід цього дерева жовтого, червоного або майже чорного ко-

льору. // прикм. черешневий, -а, -е. Черешневий прутик.Спільнокореневі слова. Черешня, черешенька, черешневий.Словосполучення. Висока, стара, молода, спіла, чорна, жовта, дрібна,

лісова, смачна, соковита... черешня. Кілограм черешні. Компот із черешні. Пироги з черешнями. любити, їсти, мити, обривати, купити, сипати

Черешні ростуть, цвітуть, падають.

речення, тексти1. І знов цвітуть черешні, і зеленіє луг... (М. Драй-Хмара)2. П’ють черешні теплі соки. 3. Весною рясно зацвіли черешні. 4. Михась і Рябко — нерозлучні друзі. Ось вони виходять з куреня і йдуть

у садок. Михась іде збирати черешні. Рябко несе кошик у зубах. Хлоп-чик зриває черешні, а пес підставляє кошик. Обидва задоволені повер-таються в курінь.

віршіОй вишеньки-черешеньки, червонії, спілі. Чого ж бо ви так високо виросли на гіллі? (леся Українка)Росла біля хати черешня висока, Та груша сварилася з нею три роки. Засохла черешня — замучили чвари. Все груші лишилось: і небо, і хмари. (С. Жупанин)

Читання

Читання, -я, середн. 1) Дія за значенням дієсл. читати. Виразне читання. 2) Цикл доповідей, лекцій, що проводяться, як правило, періодично. Шев-

ченківські читання. Педагогічні читання. // прикм. читальний, -а, -е. Чи-тальний зал.Спільнокореневі слова. Читання, читач, читанка, читати, читаний, чи-

тальня, читальний, читацький.Словосполучення. Виразне, чітке, швидке, повільне, мовчазне, голосне,

тихе, плавне, монотонне, домашнє, позакласне, колективне, індивідуальне, самостійне... читання.

Урок читання. Читання твору, листа, казки, задачі. Під час читання тек-сту. Задоволений читанням.

речення, тексти 1. У читальному залі бібліотеки влаштували виставку книг про козаків.

Відвідувачі з цікавістю переглядають їх, хочуть прочитати. 2. На урок позакласного читання прийшов відомий поет. Він читав шко-

лярам свої вірші. 3. Олег любить читати історичні оповідання. Враження від прочитаного

він записує у читацький щоденник. 4. Івась та Василько люблять читати книжки про космонавтів.

каРтоРама № 2�

Ш2 клас

ШОФЕР4 клас

ШЕРЕНГаШІСТНаДЦяТЬШІСТДЕСяТ(ШІСТДЕСяТИ)ШІСТСОТ

Шеренга

Шеренга, -и, жін. 1) Група людей, які стоять на одній лінії з поверненими в один бік облич-

чями. 2) Довгий ряд якихось предметів. Шеренга автомобілів.

Коли так кажуть? Бути (знаходитися, стояти) в одній шерензі (з кимось) — займати одна-

кове становище, бути нарівні з кимось.Словосполучення. Довга, рівна, військова, перша, наша, остання... ше-

ренга.Стати в шеренгу. Вийти з шеренги. Крокувати в шерензі. Шеренга за ше-

ренгою. Командувати шеренгою. Обійти шеренгу. Пролетіти над шеренгою. Зупинитися біля шеренги.

Синоніми. Шеренга, ряд.

речення, тексти1. Біля пам’ятника шеренгами стояли школярі. 2. Шеренга автомобілів повільно рухалася гірською дорогою. Заґелґотіли

гуси, вишикувались у шеренгу, вийшли на дорогу і спокійнісінько пішли на луки, де росла запашна трава. (Н. Кир’ян)

4. Шеренга за шеренгою крокують малюки. Ще й пісеньку веселую співа-ють залюбки. (Г. Орленко)


ШоферШофер, -а, чол. Водій автомашини. // прикм. шоферський, -а, -е. Шоферські курси.До витоків слова. Слово запозичене з французької мови.Спільнокореневі слова. Шофер, шоферський, по-шоферськи, шоферю-

га (розм).Словосполучення. Хороший, досвідчений, справжній, знайомий... шо-

фер. Шофер-любитель. Шофер автобуса, машини, таксі.Професія шофера. Курси шоферів. Дякувати шоферу (-ові). Працювати

шофером.Шофер сідає в машину, виходить із машини.Синоніми. Шофер, водій.речення, тексти

1. автобус різко загальмував. Схвильований шофер вибіг із машини. 2. Тато Павлика — шофер. 3. Куртка шофера пахне бензином. 4. Кілька місяців мій старший брат ходив на шоферські курси. Завтра він

складе останній екзамен. а потім буде працювати шофером автобуса. І машину, і мотоцикл зможе водити брат. я теж мрію стати шофером.

5. Наш сусід працює шофером. Одного разу запросив він мене в поїздку до кар’єру. я сідаю біля нього в кабіну. Загудів мотор — і рушила маши-на. (За І. Січовиком)вірш

Обладнав гараж Назарко.Там — таксі, комбайн, косарка... Сяє все, машина кожна. адже що то за шофер, Тракторист чи комбайнер, Що не буде змалку знати, як машину доглядати. (О. Маландій)

Шістнадцять

Шістнадцять, -ти і -тьох, кільк. числ. Назва числа 16 та його цифрово-го позначення. // Кількість із 16 одиниць.

речення, тексти1. Біля нашого дому проїжджає 16 номер автобуса. 2. лижник рухається зі швидкістю 16 км /год. 3. У андрія Несмачного 16 номер на футболці. 4. Пуд — міра ваги, що дорівнює близько 16 кілограмів. 5. В одному із творів ХVІ століття зазначено: «Необхідно, щоб 16 людей ви-

соких і низьких, коли вони, наприклад, виходять із церкви, поставили свої черевики один перед другим; ця довжина повинна була бути закон-ною мірою, якою потрібно міряти поля». Шістнадцята частина цієї міри була названа футом.

Шістдесят

Шістдесят, -ти і -тьох, кільк. числ. Назва числа 60 та його цифрового позначення. // Кількість із 60 одиниць.

речення, тексти1. липа виділяє багато кисню і затримує пил, поглинає шкідливі речови-

ни. Через те в містах вона живе до 60 років, а в лісах — до 300 і навіть 500 років.

2. З одного дерева секвої (Північна америка) можна отримати 2000 м3 де-ревини. Щоб перевезти її, потрібно 60 залізничних вагонів.

3. Мухи переносять більше 60 видів хвороб, серед яких черевний тиф, ди-зентерія, бруцельоз. Під час дослідження на поверхні однієї мухи вияв-лено до 6 млн бактерій, а у її кишечнику — 28 млн.

Шістсот

Шістсот, шестисот, кільк. числ. Назва числа 600 та його цифрового по-значення. // Кількість із 600 одиниць.

речення, тексти1. Добре Павлюк та Сулима ляхів частували. Війська вибили багато

ще й 600 у полон взяли. (Істор. пісня)2. Маса головного мозку коня 600 г. 3. Карпатські гори багаті на дикорослі плоди і ягоди (малина, ожина, чорниця,

шипшина), лікарську сировину. Тут випадає 600–1200 мм опадів на рік.


Щ4 клас

ЩОГОДИНИЩОДЕННОЩОТИЖНя

Щоденно

Щоденно, присл. Кожного дня.Спільнокореневі слова. Щодня, день, денний, щоденний, щоденно, що-

денник.

речення, тексти1. По селу тепер щодня крутиться метелиця. 2. У хлібі — душа і доля багатьох людей, їхня щоденна праця. 3. Крізь великий складний дах у теплицю щодня заглядає зимове сонце. 4. Щодня поїзди їдуть в усіх напрямках України.


5. Щоденно на землю лине живлюще тепло. 6. Біля школи діти посадили квіти. Щодня вони їх поливали. Часто підпу-

шували землю. Гарно влітку біля школи.

вірші— Шишкарику-пташино,Що ти довбеш щоднини? — Шишечки з сосоночки, Шишки із ялини. (Т. Коломієць)Засмутилось кошеня — Потрібно в школу йти щодня.І прикинулося вмить,Що у нього хвіст болить. (П. Воронько)

Щогодини

Щогодини, присл. Кожної години; протягом кожної години.Спільнокореневі слова. Щогодини, година, годинник, годинний.

речення, тексти1. Щогодини у штаб цивільної оборони передавали інформацію.2. Мати щогодини змушена була підходити до ліжка хворої дитини. 3. Щогодини через наше село проїжджає маршрутний автобус.

Щотижня

Щотижня, присл. Кожного тижня, протягом кожного тижня; раз на тиж-день.

Спільнокореневі слова. Щотижня, тиждень, тижневий.

речення1. Щотижня ми організовано ходимо в бібліотеку. 2. Щотижня я з нетерпінням очікую свою улюблену газету. 3. Щотижня у розкладі ми маємо урок трудового навчання.


Ю4 клас

ЮННаТ

Юннат Юннат, -а, чол. Юний дослідник природи, натураліст.До витоків слова. Натураліст походить від французького слова naturaliste

і латинського natura — «природа» — «той, хто займається вивченням приро-

ди, природознавець». Юннат — юний натураліст — складне слово, що скла-дається з частин двох слів.

Словосполучення. Справжній юннат, добрий юннат.

ЗагадкаРослини він любить, і звірів, і луг.Для них захисник він надійний і друг.лісам, і озерам, і рікам він брат.То хто він такий? Очевидно,… (юннат).

віршМіж снігами білими під скломСправжнє літо буйно зацвіло.літо це відкіля серед зими?а юннати:— Хазяї тут ми…Все зробили, щоб під синім скломЦілу зиму літечко жило. (С. Жупанин)

речення, тексти1. Юля і Юра — юннати.2. У юннатів є девіз: тваринок берегти скрізь.3. Юннати були сьогодні в зимовому лісі. Порозвішували годівниці, наси-

пали корму для птахів.


Я1 клас

яКІР2 клас

яСЕН4 клас

яРИНа

Ясен

ясен, -а, чол. Дерево родини оливкових з перистим листям і міцною де-ревиною. // прикм. ясеновий, -а, -е. ясенова гілка.

Спільнокореневі слова. ясен, ясенок, ясеночки ясеновий.Словосполучення. Молодий, стрункий, високий, старий, товстий, роз-

логий... ясен.Під ясеном стояти, сидіти. На ясені побачити. На ясен вилізти. Злізти

з ясена. За ясеном заховатися.ясен росте, хитається, скидає (листя), кидає (тінь), засох.

Загадкая — дерево-красень, а звуть мене... (ясен).

112 Робота зі словниковими словами

віршіясен, ясен, ясеня,Ми радіємо щодня:Хай зростає, листя має,Нашу землю прикрашає. (В. Крищенко)Зламав Івась гілку ясеневуІ кинув геть, коли награвся нею.Веселий він побіг собі додому.Вона ж лежить на глинищі рудому.

речення, тексти1. На шкільному подвір’ї ростуть два ясени. Іван і Йосип повісили на ясе-

нах шпаківні. 2. Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів. (Т. Г. Шевченко)3. На сонці ясени горять, спадають ягоди з шовковиць. 4. Шумлять веселі ясени, що ми садили класом. 5. Рано-вранці синичка прокинулась, поглянула з високого ясеня на сні-

гові кучугури, на заячі сліди біля старого пенька. І раптом… дзвінко за-співала. (Ю. ярмиш)

Якір якір, -а, чол. Важкий металевий пристрій із лапами і на ланцюгу, що призначений для

зупинки судна у відкритій водоймі через зчеплення його з ґрунтом.Словосполучення. Великий, важкий, блискучий, металевий… якір.речення

1. Мертвий якір лежав на дні моря. 2. Корабель «Мрія» знявся з якоря і вирушив у довге плавання.3. Капітан віддав наказ морякам опустити якір.

Ярина

ярина, -и, жін. Сходи або посіви висіяних весною зернових культур.Словосполучення. Кущиста, зелена, гарна, густа, висока… ярина.

віршРоси, роси, дощику, ярину,Рости, рости, житечко, на лану.На крилечках, вітрику, полети,Колосочки золотом обмети.як достигне житечко на лану,Прийдуть люди жатоньки ярину,Блискавками косоньки заблищать,Золотими кобзами забряжчать. (О. Олесь)

речення1. яринка в городі сіяла ярину. 2. В цьому році люди покладають великі надії на ярину. 3. Сходи ярих культур покрилися засніженим покровом.

матерІаЛи І ЗавДаННЯ ДЛЯ рОБОти ЗІ СЛОвНиКОвими СЛОвами На УрОКах читаННЯ

До каРтогРами № 1

Завдання. Прочитайте слова. Запишіть їх в алфавітному порядку. Поставте наголоси. Поділіть слова для переносу. Із букв слова айстра утворіть нові слова (стара, раса, тара, траса…) Запам’ятайте словникові слова. Зі слів, що ввійшли до картограми № 1, складіть речення, зв’язну розповідь. (З аеродрому автомобіль швидко мчався по дорозі, що виблискувала чорним асфальтом, за вказаною адресою. Агроном віз дітям апельсини, абрикоси, а дружині — красивий букет айстр. Дивля-чись на апельсини і абрикоси, у нього з’являвся великий апетит і бажання швидше при-сісти до столу.)

аБРИКОС

У нашому саду багато різних дерев, і серед них моє — абрикос. який він гарний! Особливо навесні, коли зацвітає. Квіточки у нього блідо-рожеві. Деревце струнке і майже все біле. Тільки листочки зеленіють. а коли спадуть із квітів пелюстки, здаєть-ся, що над садом пролітала зграя лебедів і скинула на нього свій пух.

Та ось мине весна, і в середині літа абрикос пригощатиме всіх своїми смачни-ми солодкими плодами.

Восени з усіх дерев опадає листя. І з мого абрикоса облітають сріблясті листочки.Взимку вдягне моє деревце білу пухнасту шубку. (З газети)

аПЕлЬСИН

На лужку біля моря хтось кинув зернятко апельсина. Зернятку сподобалося на новому місці. Там було тепло, вогко. Із зернятка почало рости маленьке деревце. а потім на деревці виріс апельсин. І ось що з нього вийшло.

Навколо зеленіла лиш маленька ввічлива травичка, яка вклонялася навіть ле-генькому вітерцеві, та якісь незграбні кущики. а апельсин був гарний, жовтий, круглий.

— я зовсім як Сонце,— подумав апельсин,— ну, чисто, як Сонце. З усього вид-но — ми брати. Недарма Сонце так світить мені.

І апельсин страшенно запишався. Він навіть вже не вітався з травичкою і кущи-ками. а тільки від ранку до вечора нахвалявся, що він, як Сонце, а може й кращий.

— Мені, апельсинові, нічого ховати вночі свою красу, як Сонцю.якось на лужку з’явилася людина.— Дивись-но, апельсин виріс,— здивувалася вона й зірвала апельсин.людина віднесла його додому й кинула в ящик.

114 Робота зі словниковими словами Уроки читання 11�

Там вже лежало чимало інших апельсинів. І ніхто тепер не міг знайти нашого знайомого. Навколо було стільки плодів — і більших, і кращих за нього.

а людина, яка з’їла потім цей апельсин, сказала, що він був страшенно кис-лий. (Ю. ярмиш)


БаТЬКІВЩИНа Ми любимо свій рідний край,як не любити Україну! Це наша славна Батьківщина,Квітуча, світла, зоряна — Про нас піклується вона. (л. Рева)

БаТЬКІВЩИНУ СлаВНУ МаЮМаю дім посеред гаю,Півсела родини маю,Маю поле, і діброву,Маю мову пречудову,Батьківщину славну маю — В світі кращої не знаю,Її зорі, ниви, рікиДорогі мені навіки. (Г. Вієру)

— Чим славна Батьківщина розповідача?— Що він розуміє під словом Батьківщина? Прочитайте.— як ставиться розповідач до того, що його оточує?— якими словами тексту можна підтвердити, що розповідач дуже любить рід-

ний край і всю Вітчизну?

ЩО ТаКЕ БаТЬКІВЩИНа?Що таке батьківщина?За віконцем калина,Тиха казка бабусі,Ніжна пісня матусі,Дужі руки у тата,Під тополями хата,Під вербою криниця,В чистім полі пшениця. (П. Бондарчук)

БаТЬКІВЩИНа Знаєш ти, що таке Батьківщина?Батьківщина — це ліс осінній,Це домівка твоя, і школа,І гаряче сонячне коло.Батьківщина — це труд, і свято,Батьківщина — це мама й тато,Це твої найщиріші друзі

І бджола у веснянім лузі.Батьківщина — це рідна мова, Це дотримане чесне слово,Небо синє і сад зелений,І все, що дороге для мене. (а. Костецький)

ДЕ НаЙКРаЩЕ МІСЦЕ На ЗЕМлІ?…На стежині сонце я зустрів,Привітав його і запитав:— Всі народи бачиш ти з висот,Всі долини і гірські шпилі.Де ж найбільший на землі народ?Де ж найкраще місце на землі?Сонце посміхнулося здаля:— Правда, все я бачу з висоти.Всі народи рівні. а земляТам найкраща, де вродивсяВиростай, дитино, й пам’ятай:Батьківщина — то найкращий край! (Д. Павличко)

— якими словами вірша передана головна його думка?— Під час читання виділяйте ці слова більшою силою голосу.— яким за метою висловлювання є останнє речення?

ПОСлУХаЙ!Послухай, як трава росте,Напоєна дощами,І як до тебе рідний степШепоче колосками.Послухай, як струмок дзвенить,як гомонить ліщина,— З тобою всюди кожну митьГоворить Батьківщина. (П. Осадчук)

— Прочитайте вірш. Голосом виділяйте важливі для висловлення думки слова.— Усно доберіть до слова Батьківщина близькі за значенням слова.

ВСя МОя РОДИНаМати, мова, Батьківщина — От і вся моя родина.Батьківщина, мова, мати — Три цілющих, вічних слова.Батьківщина, мова, мати —— Нас повік не роз’єднати! (М. Сингаївський)

Багато нам потрібно, дітоньки, знати…Будем про лицарів духу читати.Багаття любові в душах не згасне.Буде життя батьківщини прекрасне! (В. Каюков)

11� Робота зі словниковими словами Уроки читання 11�

РІДНИЙ КРаЙБіля твоєї хати цвітуть різнобарвні айстри, жовтогарячі чорнобривці, гвозди-

ки. Вузенька стежинка біжить на лужок. Над криницею росте калина. Червоні ке-тяги ягід горять, як жар.

Із поля долітає гуркіт моторів. Там працює твій батько. Звідси починається твоя Батьківщина. (За І. Цюпою)

Батьківщина — це й наші пісні, жартівливі і журливі. Пісня єднає нас, бо її гар-но співати разом.

Мама співала тобі колискову пісню, коли ти був маленьким хлопчиком. Під ве-селі марші люблять крокувати спортсмени і туристи. З бадьорою піснею і далека до-рога здається коротшою і цікавішою. (За Г. Почепцовим)

СОлОДКа ПРаЦяХто пилок з квіток збирає?!Ну, звичайно, бджілка Майя.Чому Майя? а хто знає,Так лиш в мультиках буває.а в житті воно не краще:Працьовиті є й ледачі.лиш хто трудиться, той всюди,як бджола, в пошані буде.Усі можуть здогадатись:Найсолодша в неї праця.Вона — не пташка-перепілка,а маленька, чесна бджілка.По квітках в саду гуляє,З них нектар смачний збирає.Занесе у вулик свій,Де пасічник — дід Матвій.Він всіх бджілок поважає.Нам не радить бджіл дражнити,Бо можуть боляче вкусити.Він на кожному застілліУсіх медом пригощаєІ до себе на обідЗакликає увесь рід.

(аліса Гордійчук, учениця 9 класу)

БДЖОлИ На узліссі, біля гаю,Жила бджіл весела зграя.Бджоли важко працювали,З усіх усюд нектар збирали.Назбиравши меду бочку,Вони сіли у гайочку.Потомились і поснули,але раптом шум почули.То у гай ведмідь зайшовІ у бочці мед знайшов.

Тільки він взяв меду у руки,як почулись дивні звуки.Обернувсь ведмідь хутчій,І побачив цілий рій.Бджоли разом як напали,Його всього покусали І такі слова сказали:«Ну, ведмедю, тепер знай!На чуже не зазіхай!»

(Сергій Мельник, учень 9 класу)

яК БДЖІлКИ ТРУТНя ВИГаНялИЖили собі у дружньому вулику бджілки. Та один був ледачий трутень. Все ви-

лежував боки.От задумали трудівниці провчити ледаря. Одна бджілка говорить:— я стану коло дверей!— а я залізу в глечик!— мовчить інша.Рано встав трутень і став кричати:— Їсти хочу! Давайте мені їсти!Кричав, кричав, та ніхто його не почув. От поліз він у глечик, а бджілка його —

як укусить! І всі бджілки налетіли на ледаря. Утік трутень далеко. Може, колись і до роботи привчиться!

НаЙКРаЩІ КВІТИ Завтра в мами день народження. Мітру хоче подарувати їй найкращі квіти. але

хто знає, які з них найкращі?— Піду-но я до бджілки,— сам собі сказав Мітру.— адже вона всі квіти знає.Прокинувся він рано-ранесенько, щоб застати бджілку вдома. а вона вже сиділа

на квіточці перед своєю хаткою і вмивалася краплинкою роси… (Г. Вієру)

Блакитна хатка стояла на краю лісу. У хатці жив старий дідусь. Дідусь доглядав ліс і невеличкий садок коло своєї хатки. Дідусь так добре знав усіх у лісі, що навіть міг із ким завгодно розмовляти. От зараз сидів дідусь на призьбі і розмовляв з бджо-лами по-бджолиному, з жуками — по-жучиному, з мурашками — по-мурашиному. Вони розказували дідусеві, як провели день, розказували, що все спокійно в лісі, що всі щасливі. (За О. Іваненко)

— які недоліки є в тексті? Що потрібно зробити, щоб уникнути повторення од-них і тих же слів?

— які словникові слова зустрічаються у тексті?

ДИВНИЙ РаНОКПід вікном Оксани росло деревце черешні. якось уранці Оксана вийшла у двір

і побачила, що черешня розцвіла. листячка ще не було. а голі гілочки геть усі вкри-лися ніжними рожевими квіточками, наче сонечко бризнуло!

І раптом Оксана почула, що дерево гуде. Що воно таке?Виявляється, це бджоли злетілися скуштувати солодкого нектару. Майже в кож-

ній квіточці копошилася бджілка. а потім вона відлітала.— Цікаво, куди?— запитала в мами Оксанка.— У свій будиночок, вулик,— пояснила мама.— Бджоли їдять пилок і нектар

рослин. а потім перетворюють їх на мед.

11� Робота зі словниковими словами Уроки читання 119

— Що побачила Оксана під вікном? Що її здивувало?— Що цікавого дізналася дівчинка про бджілок?а тобі цікаво це знати?Нектар — запашний сік, що виділяють рослини для приваблювання комах.Текст-розповідь — текст, в якому розповідається про подію або декілька подій,

які відбуваються одна за одною і відіграють важливу роль у житті героїв.

ПО ЗаСлУЗІСонце, спека. Незважаючи на це, бджоли безперервною низкою вилітають із ву-

лика і влітають до нього. Біля льотка, як і годиться, стоять вартові, уважно ворушать вусиками. Вони ними перевіряють кожну бджолу,— чи своя.

Тут же збоку крутиться оса у своєму тигрячому вбранні. Намір її зрозумілий: по-трапити до вулика,— чи то за медом, чи, може, яку іншу шкоду заподіяти.

От одна з вартових відлетіла до поїлки — і враз оси нема. Вона вже прослизнула в льоток. Вартова, напившись,— знову на місці. Все йде, наче, як слід.

аж ось у льотку якась метушня, збудження. І враз на виході з’являється про-цесія: дві бджоли і знову оса. Тільки вже не та, хистка й хижа, а майже в непритом-ному стані. І ведуть її бджоли за обгризені цурупалки крилець. Враження таке, наче пані попідручки виводять. І осі — не до меду: ледве ворушиться. а не лазь! (В. Су-хомлинський)

— Про що розповідається в тексті? Розкажіть, із чого починалася подія і чим за-вершилася.

БДЖІлКаКалюжка — як дзеркальце. В нього дивиться кульбабка з бережка.І раптом на воді щось задріботіло, заворушилось. Володя придивився: бджілка.

Од її крилець кружечками розходились дрібнесенькі хвильки. Мабуть, хотіла сісти на кульбабку, та не втрапила на ту, що на бережку, а на її відображення у воді. Намо-чила крильця і не може злетіти.

«Потрібно рятувати,— подумав хлопчик.— але вона може вжалити...» Подав їй соломинку, та зморена бджілка не змогла вибратись на неї. «Нехай жалить. Тро-хи поболить та й перестане... Зате вона житиме»,— не злякався Володя і підвів під неї долоню.

Бджілка й не збиралася жалити. Відчувши під лапками опору, розправила криль-ця, задзижчала і знялася в небо, а Володя почув: «Дзижчу, лечу по солодкий мед!»

(В. артемонова)

— Знайдіть рядочки в тексті, які доводять, що калюжка — це природне люс-терко.

— Хто допоміг бджілці вибратися з калюжки?— Чи можна хлопчика назвати добрим і сміливим?— Доведіть прикладами з тексту.— Що бджілка заспівала Володі на прощання?— Перекажіть оповідання за планом:

1. Калюжка-люстерко.2. Бджілка в біді. 3. Добра дитина. 4. лечу по мед!

БДЖОлИУ бджіл немає дитинства. Уже на третій день після свого народження вони по-

чинають працювати: чистять вулики, з четвертого дня годують личинок медом і квіт-ковим пилком. У віці 12–18 днів виконують найпочеснішу роботу: збирають нектар і пилок. Живе робоча бджілка влітку 35–65 днів. Причина такого короткого життя бджоли — важка робота. люди шанують маленьку трудівницю. (З журналу)

ЧаРІВНІ СлОВаДо всіх сердець, як до дверей,Є ключики малі.Їх кожен легко добере,якщо йому не лінь.Ти, друже, мусиш знати їх,Запам’ятать не важко:Маленькі ключики твої —«Спасибі» і «Будь ласка».

— Чому слова спасибі, будь ласка поет називає ключиками до сердець?— Коли найчастіше ви вживаєте такі слова? Розкажіть.

В автобус зайшла бабуся, а вільних місць не було.— Бабусю, сідайте, будь ласка,— піднявся Івась.Бабуся подивилась ласкаво на хлопчика і сказала:— Спасибі, синку! Рости великий!

— Що можна сказати про хлопчика?— які чарівні слова сказав Івась бабусі?— як би ви повелися на місці цього хлопчика?— які ви знаєте чарівні слова?

ЧаРІВНЕ СлОВОлісовою доріжкою ідуть батько і маленький син. Навколо тиша, тільки чутно,

як десь далеко вистукує дятел і струмок жебонить у лісовій гущавині.Раптом хлопчик побачив: назустріч їм іде бабуся.— Здрастуйте,— привітались батько й син.— Здрастуйте,— одказала бабуся і всміхнулась.І син здивовано побачив, що все навколо змінилося. Сонце засяяло яскравіше.

У верхів’ях дерев зашумів легенький вітерець. листя заграло, затріпотіло. В кущах заспівали пташечки. На душі в хлоп’яти стало легко.

— Чому це так?— запитав син.— Тому що ми сказали людині здрастуйте. (За В. Сухомлинським)

— Чарівну силу ще яких слів ви знаєте? Розкажіть.— Прочитайте. Зверніть увагу на слова ввічливості під час спілкування.

Найвище щастя і радість для кожного з нас — спілкуватися з людьми. Ми го-воримо один одному: «Здрастуйте», «Доброго Вам здоров’я». Цим ми висловлюємо своє ставлення до людей.

Ми говоримо один одному: «Дякую!», «Спасибі!». У словах подяки висловлюєть-ся наше ставлення до зробленого нам добра.

Звертаючись один до одного з проханням, ми говоримо: «Будь ласка». Цим про-стим, але таким чудовим висловом ми висловлюємо нашу повагу до співрозмовни-ка. (За В. Сухомлинським)

120 Робота зі словниковими словами Уроки читання 121

СПаСИБІПрийшла Надійка зі школи й сказала:— Бабусю, приший мені ґудзика. Від пальта відірвався.— Неси, внучко, голку з ниткою.Принесла Надійка голку, нитку і віддала бабусі.— Ой, мої очі погано бачать. Втягни нитку в голку.Дівчинка втягнула.— а тепер візьми ґудзик, приклади його ось сюди. Проколи голкою в дірочку.

Так, правильно. Тепер у другу.Надійка робила так, як радила бабуся, і не помітила, як пришила ґудзика.— Спасибі тобі, бабусю,— сказала Надійка.— За що? Ти ж сама все зробила.— а за науку. (В. Хомченко)

— Чи сподобалась вам Надійка?— якою вона була?

ГаЗЕТаДві подружки, Ганнуся та Оленка, сиділи в парку на лавочці. По доріжці йшов

старий чоловік із ціпком у руці. Неподалік від дівчаток старий зупинився. Він вий-няв з кишені хустинку і став протирати окуляри. В цей момент у нього з-під руки випала газета.

— Дядечку, дядечку!— гукнула Оленка.— Он Ви загубили…а Ганнуся не кричала. Вона зіскочила з лавки, підняла газету і подала її діду-

севі.— Візьміть, будь ласка,— це Ваша.

— Поведінку якої дівчинки потрібно наслідувати?

ХОРОШІ ЗВИЧаЇ— Доброго ранку!— кажете ви мамі з татом, коли прокидаєтесь; учителеві, коли

приходите в школу.— До побачення!— говорите ви, коли йдете зі школи додому.— Дякую, спасибі,— щиро промовляєте за зроблену вам послугу. І всім від цих

слів стає приємно і хороше. Є й інші хороші звичаї.— Прочитайте вірш. як можна назвати хлопчика?

ДОБРОГО РаНКУ!я прокидаюся разом із сонечком,З ліжка стрибну — і мерщій до віконечка.Бачу: синіє Дніпро за хатами,В поле збираються тато і мама.Чемно вітаюся:— Доброго ранку!— Здрастуй, синочку!— доноситься з ґанку. (В. Скомаровський)

— Знайдіть слова ввічливості. Запишіть їх.— Пригадайте, які слова ввічливості є у нашій мові.

Зустрічаючись, кажемо:— Доброго ранку!— Добрий день!

— Добрий вечір!— Здрастуйте!Прощаючись, говоримо:— До побачення!— Бувайте здорові!— На добраніч!— До зустрічі!

— Прочитайте.

Ми розпочинаємо день словами: «Доброго ранку!»Цими словами ми бажаємо рідним, близьким і знайомим щастя й добра.

— Чи можна ці слова вимовляти з похмурим обличчям і незадоволено?— як ви вітаєтеся вранці з рідними, сусідами?

Запам’ятайте подані слова і користуйтеся ними. Повчіться їх вимовляти, звер-таючись до рідних, учительки, товаришів та інших людей.

Доброго ранку! Добрий день! Добрий вечір! Здрастуйте! До побачення! Будьте здорові!На добраніч!Щасливої дороги! Заходьте, будь ласка! Дозвольте Вам допомогти! Сідайте, будь ласка!

ВИШЕНЬКа ВРОДИлаІвасик ямку заступом копав, корінчики землею присипав і листям опалим на-

вкруг притрушував. Це щоб деревцю тепло в морози було.На другу весну вишенька зарясніла цвітом — очі в себе вбирала. Бджоли з усіх

усюд зліталися збирати мед.Ось на вишеньці з’явилися ягоди — зелені кульки. Згодом вони почервоніли. Іва-

сик їх нарвав повну жменю. Пригостив маму, татка, сестричок. але йому ще кортіло поділитися з кимось своєю радістю: вишенька ж уродила! Виглянув Івасик на вулицю. Бачить, дорогою тупцяє бабуся. Зовсім-зовсім незнайома. Хлопчик — їй назустріч.

— Добридень вам! Пригощайтесь, будь ласка.Старенька також привіталася. Скуштувала кілька ягід і сказала:— Красно дякую, дитино, батькові-матері!Пішла бабуся. Івасик задумався: «Бабуся дякує таткові, мамі. Чи не тому,

що я доглядав маленьку вишеньку?»

— як Івасик ділився своєю радістю, що вишенька вродила? як ви думаєте, чому бабуся подякувала не Івасикові, а його батькам?

— Прочитайте діалог між бабусею та Івасиком.

ВЕСНяНІ КаНІКУлИПід час весняних канікул ми з мамою їздили в Бровари. Там живе моя бабуся.Бабуся схожа на булочку. Така сама кругленька і рум’яна. На ній завжди білень-

ка хустинка і білий фартушок, розшитий червоними маками. Коли бабуся усміхаєть-ся, її зморшки схожі на сонячні промінчики.


У бабусі велике господарство, тому вона завжди в роботі. Курочкам дає поклю-вати, качечкам — пощипати, поросятам — поїсти.

я допомагаю бабусі. Мені подобається спостерігати і доглядати за тваринами.У сусіда Степана є справжній кінь. Одного разу він покатав мене верхи!я думаю, що, коли виросту, стану ветеринаром або дресирувальником. я люб-

лю тварин і хочу працювати з ними.

— як автор описує бабусю? — яке в неї господарство?— Чи є тварини у вас вдома? як ви за ними доглядаєте?— Ким ви хочете стати, коли виростете?

Ветеринар — лікар, який лікує тварин.

Прочитайте вірш.

У СЕлІ В БаБУСІ У селі в бабусі Прокидаюсь рано.Стеля — вся у сонці, В променях стіна. Кущики картопліПрисідають марно — Все одно побачу З крайнього вікна! У селі в бабусіВсе мені цікаве,Все мене гукає, Все на мене жде: Квіти, берег річкиІ зелені трави...Навіть на дорозіКошеня руде.У селі в бабусіНайтепліше літо,Найпрудкіша стежка,Що біжить на став. Обминаю грядку, Обганяю вітер І гукаю хлопцям:— Бачте, не проспав! (Г. Чубач)

— як ви думаєте, де живе бабусин онук? Чому йому у бабусі все цікаве?Це — моя бабуся,До якої притулюся.Все бабуся зрозуміє,Поцілує, пожаліє.Бо бабуся — охорона,Від хвороб всіх оборона. (Т. Бойченко)

— «Ива» — каже дід Іван.Бабуся сміється:— «Те плакуче деревцеНе «ивою» зветься!»

«Ну, а як же?» — дід Іван В бабусі питає.— «Ну, не «ива»! Тай усе!Ну, а як — не знаю!» (О. Кононенко)Уляна учора упала.Уляна учора стогнала.Узвару Уляні бабуся дала — Уже не хворіє стрибунка мала.Узвар допоміг чи бабусина ласка?Уже здогадався? І скажеш?Будь ласка! (Т. Бойченко)

ТВаРИНИ — НЕ ІГРаШКИВ Оленки та Дмитрика є бабуся. Вона живе в селі. Діти часто гостюють у бабусі.

У бабусі Марії є пес Дружок, старий кіт Мурко, який не любить гратися з дітьми. Одного разу онуки привезли бабусі гарненьке кошеня, а старого кота вигнали в ліс. Коли пропав Мурко, бабуся дуже переживала, аж захворіла. Усі стали шукати кота, а коли знайшли, діти запитали:

— Бабусю, не ображайся, але навіщо тобі цей кіт? Він старий, немічний?.. Бабуся погладила Мурка і пояснила, що тварини не іграшки: — Марко — мій друг. а друзів ніколи не потрібно зраджувати.

ІЗ КОГО ПЕСИК ПРИКлаД БЕРЕ — Хто це просто зі слоїка варення їв і на скатертину наляпав?— запитала бабуся.— Це не я!— ніяково кліпнув Олесь.— Це песик Пушок!— Дивись-но мені!— насварилася на Пушка бабуся.а за кілька днів — нова пригода.—Хто це мої капці пошматував?— зарюмсав Олесь.а Пушок з-під лави «Гав-гав!» на Олесеву сестричку Віру.— Неправда!— закричав Олесь.— Віри півдня вдома не було. Вона зі школи не-

давно повернулася.— Із кого наш песик приклад бере?— докірливо похитала головою бабуся.І справді — з кого? (Б. Вовк)

БаБЦя СПИТЬХодить тиша в теплих капцях, Задрімала в кріслі бабця. а годинник цокотить: Бабця спить, бабця спить. я навшпиньки вийду з хати, Щоби їй не заважати.Не скачи, собачко, цить! Бабця спить. Бабця спить. (В. Багірова)

БаБУСИНа РаДІСТЬЩоранку, як сонечко в небі засяє,Бабусина радість у двір прибігає. Хоч ще невеличка, зате не лінива!


Ускочить у хвіртку — і зараз до діла: То носить водичку, то двір підмітає,То з яблуньки гусінь в садку оббирає, а то у дворі молоточком стукоче,—Все робить бабусина радість охоче!Бабуся радіє та ще й примовля:— Що день — то все більшає радість моя!Росте, як кленочок побіля води!а радість — це хлопчик!а може, це ти? (Г. Могильницька)

— Кого бабуся з радістю чекає? Чому?— Чи зрозуміли ви звертання поетеси: «а може, це ти?»— До чого воно вас спонукає?

ХОЧЕШ БУТИ ЩаСлИВИМ, НЕ БУДЬ лІНИВИМ Загадала бабуня, щоб Дениско перебрав дві склянки гречаних круп на кашу: там

же і насінники бур’яну трапляються, і «колінця» від стебел, і навіть манюні грудоч-ки землі. а від усього того хіба може бути каша смачна!

Сів Дениско за стіл, чисті крупинки відгортає по ліву руку, а весь непотріб — по праву. Тільки робота ця марудна і вимагає великого терпцю та уваги, а Дениска швидко ліньки напали.

От він і перебрав крупи абияк.Бабуня ж була певна, що Дениско попрацював на совість, і висипала крупи

в окріп.Зварилася каша. Сіли всі вечеряти. Коли це Дениско як не підскочить:— Ой! Що ви мені підсунули!— і виплюнув на край тарілки крем’яшка.Всі повернули до нього голови, а бабуня відклала набік ложку і з докором ска-

зала:— Це дякуй тому хлопчакові, що крупи перебирав. Все йому, бач, ліньки.— Е, лінивому й нитку перервати важко,— підтакнув тато.— Щира правда,— не втримавшись, докинув і своє слово дідусь.— лінивий си-

дячи спить, лежачи робить.— ледачому завше ніколи,— посміхнулася мама.— Вранці — росяно, в обід —

душно, а ввечері — комарі кусають.— Знаю, знаю,— винувато закліпав Дениско.— Хочеш бути щасливим, не будь

лінивим. (а. Григору)

У ГОСТяХ І ВДОМаПрийшов янек до Стася в гості. Пальто повісив на вішалку. Витер черевики

об підстилку. Зачесав волосся перед дзеркалом. Сказав бабусі: «Добрий день!» і пі-шов у кімнату до товариша.

— Бачиш, Стасю, який твій товариш акуратний та ввічливий,— сказала бабуся.Посиділи хлопці, подивилися Стасеві книжки. Потім янек запросив: «Ходімо

тепер до мене».Прийшли вони до янека. Вдома кинув янек пальто в один куток, шапку — в ін-

ший і гукає до своєї бабусі:— Бабуню, то я із Стасем. Повісь моє пальто і шапку! (а. Мітта)

— Чи справді янек був акуратним і ввічливим? Доведіть свою думку.

ПЕТРУСЬ І ПОДаРУНКИ Бабуся приїздила до Петруся часто. І завжди привозила іграшки, цукерки, че-

решні або великі апельсини. Тільки-но бабуся ступала на поріг, як Петрусь біг до неї і запитував:

— Що ти мені привезла?Бабуся виймала подарунки, і Петрусь цілував її.Одного разу хлопчик, як завжди, побіг назустріч бабусі, але подарунків у неї

не було. Бабуся дуже поспішала до свого внука і нічого не встигла купити. а Пет-русь набурмосився, одвернувся і не став цілувати бабусю.

Наступного разу бабуся привезла гостинець. Петрусь зрадів, кинувся її цілува-ти, та бабуся зупинила внука:

— Не потрібно, Петрусю,— сказала вона.— За подарунки кажуть спасибі, а кого люблять, того цілують і без подарунків.

І Петрусеві стало дуже соромно. (Є. Башенко)

— Чи ввічливий був Петрусь? Чому ви так думаєте?— Що він робив не так?— які прислів’я висловлюють головну думку тексту?

БІБлІОТЕКа — ЗаТИШНИЙ ДІМ Для ЗУСТРІЧІ ЧИТаЧа З КНИГОЮ

У великому місті, селищі чи маленькому селі ти можеш стати читачем бібліотеки. Слово бібліотека походить з грецької мови і означає «книгозбірня, книгосховище».

У більшості бібліотек книги видають додому. Відділ, де видаються книги додо-му, називається абонементом. Тут можна порадитися з бібліотекарем, що взяти для читання, дізнатися про надходження нових видань.

Газети, журнали або книги, що є в бібліотеці в одному примірнику, можна по-читати в читальному залі. Тут завжди тихо, розмовляти потрібно пошепки, не зава-жати іншим читачам. На видному місці розміщені словники, нові книги, стенд із по-радами, що прочитати.

Вибрати книжку допоможе також каталог (з грецької мови — список). Він скла-дається з карток, на яких зазначено автора книги, її назву, шифр. За карткою ката-логу бібліотекар швидко знайде будь-яку книжку.

Обрані для читання книги потрібно повертати в бібліотеку в охайному вигляді, не пізніше, ніж за два тижні.

якщо в тебе змінилася адреса — повідом про це бібліотекаря. а якщо ти від’їжджаєш, то обов’язково поверни книги.

Бібліотекар — перший порадник і друг усіх, хто прийшов до книгозбірні*. Один маленький читач порівняв його з чарівником. І справді, бібліотекар знає і вміє дуже багато. Він упорядковує нову літературу, проводить літературні ранки, зустрічі з ав-торами і художниками, заняття з юними читачами.

Із часом книги старіють. У них відриваються обкладинки, випадають сторінки. Такі книги потребують негайного «лікування». В бібліотеках є «книжкові лікарні», у яких лагодять книги. Візьми і ти участь у цій корисній справі.

У нашій країні найбільшою є Державна бібліотека України для дітей, яка роз-ташована у м. Києві. Її відкрили у 1967 році. Щороку бібліотеку відвідують близько 20 тисяч дітей. До послуг читачів майже півмільйона книг, журналів, грамзаписів.

* Книгозбірня — бібліотека.


Ця бібліотека є справжнім центром навчання і дозвілля читачів. От як написав про цю бібліотеку її читач — третьокласник: «я дуже люблю цю бібліотеку, бо вона не така, як інші. В ній два поверхи, є навіть актовий зал, де відбуваються вистави. У музично-му кабінеті можна послухати музику, казки... а ще тут є кабінет, у якому дуже багато іграшок. Половина з них зроблена дитячими руками. В бібліотеці весело». (За ма-теріалами Державної бібліотеки України для дітей)


1. Прочитайте всі слова із картограми № 3.2. Прочитайте лише словникові слова для 1 (2, 3, 4) класу.3. Поставте наголоси. Прочитайте.4. які слова запам’ятались?5. Із букв слова вокзал утворіть нові слова (коза, лоза, зал, вокал, воза).

ведмідь 1. Прочитайте і відгадайте загадку.

В теплій шубі він лежить,Цілу зиму міцно спить.а пробудиться від сну — Зустрічатиме весну.

2. Запишіть слово-відгадку. Пригадайте, як пишеться це слово. Чи можна напи-сання цього слова перевірити наголосом?— Прочитайте вірш. Подумайте, чому він має таку назву.

НІСЕНІТНИЦяТри ведмеді вухатіПішли сіно копати, І картоплю косити,І вирубать жито, Поливати будинкиЙ будувати ялинки. (Н. Кір’ян)

— Про якого звіра йдеться мова у вірші?— Що ви знаєте про ведмедя? — Прочитайте текст. яка його тема?

НаЙВИТРИВалІШІ СЕРЕД ТВаРИНБілого ведмедя довго вважали твариною, яка здатна витримувати найнижчі тем-

ператури. Однак досліди, що проведені в Норвегії, довели, що перше місце в цьому випробуванні зайняла полярна качка. Вона витримала температуру –100°С. На дру-гому місці — білі гуси, на третьому — тюлені. І лише після них — на четвертому — білий ведмідь, що витримав до — 80°С морозу. (З книги «Тваринний світ»)

— Що ви дізналися про білого ведмедя? — Запам’ятайте правопис слова ведмідь.— Прочитайте.

У тих місцях, де живе білий ведмідь, він найсильніший звір. Йому боятись нічо-го. Ведмідь уміє спритно ховатися. а ховається він від тюленів. адже ведмідь полює на них. І потрібно, щоб тюлені не помітили, як він підкрадається.

Для цього і потрібне ведмедеві біле хутро. Його, білого, на білій крижині і не видно. (Ю. Дмитрієв)

— Чи можна цей текст назвати художнім?— Чи зустрілись у цьому тексті слова, правопис яких потрібно запам’ятати?

ПІДСНІЖНИКНабридла вовкові зима. Тупнув він лапою, ударив хвостом, зубами заскреготів:— ану забирайся, зимо, геть!Прокинувся ведмідь. Виліз із барлогу, очі протер, лапою свариться на зиму:— Іди вже геть, поки я не розсердився!а зима не боїться, снігом сипле, вітрами висвистує.аж ось з-за хмари сонце викотилося. Бачить, а на галявинці в лісі квітка з-під

снігу голівку підвела. Така ніжна, білява, і виспівує тоненько:— Сонечко, сяй, сяй! а ти, зимо, тікай!ані вовка зима не злякалася, ані ведмедя. а почула, що співає квітка, побачила

підсніжник — поскидала у лантух* вітри та снігопади, завірюхи й хурделиці та й гай-нула світ за очі**. а чому злякалася? Бо квітка підсніжник — перша провісниця вес-ни. (За Б. Вовком)

— як ви думаєте, чому квітка підсніжник має таку назву?

РІЗНОКОлЬОРОВІ ЗВІРяТаНа пеньочку сиділа жабка і малювала на полотні метелика. Малювала і співала.Почув ту пісеньку зайчик. Виглянув із-за берізки. З кущиків виліз ведмедик— Метелик такий рожевий! І через те такий гарний,— сказав зайчик.— Ось якби

я був таким рожевим. Мене б вважали найкращим зайчиком у світі!— а я хотів би бути трішки зеленим, трішки синім,— промовив ведмедик.— я вам допоможу,— сказала жабка. Взяла в лапки пензлика і почала працю-

вати.— який ти рожевий!— промовив захоплено ведмедик.— а ти... який ти зелено-синій!Коли ведмедик прийшов додому, то мама з переляку впустила ложку.— Це що за звір такий?— здивовано запитала мама.— я — не звір, я — ведмедик!— почувся жалібний голос.— Мій синок бурий, а не такий різнокольоровий! Забирайся геть!— гримнула

ведмедиця. (За М. Пляцковським)

— Чому мама не впізнала ведмедика?— як ви думаєте, а зайчика впізнає мама?— як ви вважаєте, що будуть робити зайчик і ведмедик, щоб стати такими, яки-

ми й були?

ВОлОХаН СМІлИВИЙ І ПРУДКИЙ Випав сніг, пухкий і білий. Почалась холодна зима. а зима в тому краї, де жив

Тико, тягнеться довше, ніж весна, літо та осінь разом. То холодний край.як почалася зима, Умк зробив меншому братові Тико малі нарти. Це такі саноч-

ки, що в них запрягають собак. Собаки возять на тих нартах людей і всякий вантаж.

*лантух — великий мішок із грубої тканини. **Світ за очі — дуже далеко.


Тико запріг Волохана в свої нарти. Волохан швидко побіг, тягнучи за собою нарти. На нартах сидів Тико. Приємно й хороше було кататись. Кілька разів Волохан

оббіг кругом хати.Тико захотілось поїхати далі, і він закричав:— Волохане, Волохане! Біжи в тундру!Волохан повернув від хати. Скоро він вивіз Тико на високий горбок у тундру.

а з другого боку горбка лежав на снігу білий ведмідь. Побачивши хлопця і собаку, він схопився на ноги і кинувся до них.

— Волохане!— загукав Тико.— Тікай! ай-ай!Мов вихор, зірвався Волохан. Нарти помчали назад. Швидко біг ведмідь, та не до-

гнати йому Волохана. Раптом нарти набігли на камінь і так підскочили, що Тико не втри-мався і впав на сніг. Широкими стрибками ведмідь наближався до хлопця. Волохан, побачивши, що Тико зостався в снігу, круто завернув назад. Відважний собака кинув-ся на ведмедя ззаду і схопив його за задню ногу. Ведмідь гаркнув і повернувся до нього. Волохан відскочив і люто загавкав. Так він робив кілька разів: плигне, вхопить ведмедя за хвіст і знов відскакує. Даремно розлючений звір намагався схопити собаку.

Тим часом Тико, скільки мав сили в ноженятах, мчав додому. Задихався, упрів, а таки втік від ведмедя. (М. Трублаїні)

— Що особливо вразило вас у цій розповіді?— У чому полягала сміливість чотириногого друга?— які словникові слова зустрілись у тексті?— Будь ласка, прочитайте казку із зупинками та передбаченням.

ВЕДМІДЬ І ПаВУЧОК(Українська народна казка)

Одного разу після довгої мандрівки лісом ведмідь заліз у свій барліг і міцно за-снув. а коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе павучок.

— Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?!— роздратовано пробур-мотів ведмідь. Розсердився на павучка і хотів його вбити.

Що міг вдіяти маленький павучок проти такого велетня?— Даруйте, дядьку, я більше не буду,— почав благати павучок ведмедя.— Відпус-

тіть мене, я вам ще в пригоді стану.— Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити?— здивувався старий ведмідь.—

яка може бути з тебе поміч?

Перша зупинка— Передбачте. яка може бути користь від павучка? як в чинить ведмідь? Про-

читайте далі, перевірте свої передбачення. але все-таки пожалів маленького і відпустив. Через деякий час у ліс прийшли

мисливці. Ходять, блукають у лісовій гущавині то в один бік, то в другий, а дичини нема. Хотіли вже додому повертатися, несподівано натрапили на сліди ведмедя і по-чали за ним ганятись. Бідний ведмідь не знав, куди подітися, щоб врятуватися від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил, як раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди. Павучок це бачив і одразу про все здогадався.

Друга зупинка— Передбачте. Що робитиме павучок? Чи допоможе він ведмедеві? Прочитай-

те далі, перевірте свої передбачення.

ПОДаРУНОКВ день народження ОксанкиПринесли сусіди санки.Та на вулиці ще босаЖовтолиця ходить осіньІ нанизує намистоЗ трубочок сухого листя.а заплакана ОксанкаПо дорозі тягне санкиІ питається в усіх:— Ну, коли ж то буде сніг? (Г. Чубач)Дідусь таємницю повідав мені, Що літечко любе зимує в... сосні Тому-то й зелена узимку сосна,Бо літечком щедрим зігріта вона. (В. Струтинській)Попід вікнами МорозХодить-щулиться,То загляне у садок,То на вулицю:— Де це дітоньки маліПоховалися?Та невже ж вони менеІзлякалися?я ж їм шкоди не зроблюанітрішечки,Тільки носика вщипнуДля потішечки! (К. Переліска)

яК ПОТРІБНО ПОВОДИТИСЬ На ВУлИЦІПерш, ніж вийти з дому, перевір чи все в тебе в порядку. Ґудзики мають бути за-

стебнуті, одяг і взуття вичищені, волосся зачесане.якщо йдеш вулицею з товаришами, не розтягуйтесь на весь тротуар, не штов-

хайте перехожих, не кричіть. Некультурно ходити вулицями і їсти.Не сміти! Для сміття є урни. (З журналу)

ВЕРЕСЕНЬ Підем в ліс у вересніЗалюбки,Де в шовковім вересіЄ грибки.Білка під ліщинкоюСтриб та стриб,Знову під ялинкою —Білий гриб.Маслючків малесенькихХоч греби.Дякуємо, Вересню,За гриби. (л. Куліш-Зіньків)



ГЕРОЙ

В сільському сквері партизанЗастиг на п’єдесталі.В руках граната і наган,І груди у медалях.Він тут колись ходив у бійІ бився до загинуЗа отчий дім свій дорогий,За рідну Батьківщину.Вклонімось, друже, до земліВідважному герою.Бо він життя не пожалів,Щоб ми жили з тобою. (Ф. Петров)

ПаМ’яТНИК

На узліссі під горою, В шумі верховіть Невідомому герою Пам’ятник стоїть. Вже давно боїв немає,Та завжди солдатУ руках своїх тримаєВірний автомат. (М. Упеник)

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Щороку 9 Травня наш народ відзначає велике свято — День Перемоги.Протягом довгих чотирьох років мужньо боролись ми проти ворога. Повною пе-

ремогою над фашистами закінчилася ця боротьба. І щороку 9 Травня над усією на-шою землею гримить салют, і чути його на весь широкий світ.

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте!» — кажемо ми про героїв, які подарували нам мирне життя.

— Прочитайте текст.

аСКаНІя-НОВа

асканія-Нова — найстаріший із 20 заповідників України. Він почав створюва-тися ще наприкінці минулого століття.

На 11 тисячах гектарів цілинного степу шумлять ковила і типчак, полин та інше зело. Всього близько 450 видів рослин!

Учені також нарахували у заповіднику понад 860 видів тварин. Окремі з них саме звідси розселюються по всіх усюдах. асканія-Нова — це живий лист до майбутніх поколінь людей. (За Є. Моргуном)

До каРтогРами № �

— Прочитайте текст. Про що він?

яК НаРОДИВСя ҐУДЗИК

Ґудзик прийшов до нас із давніх-давен. Слово ґудз означало вузол або ґуля. Ґудзи робили із шнурочків. Ними зав’язували одяг. Згодом ґудзи почали пришивати до одя-гу і називали їх ґудзиками. Виготовляють ґудзики із дерева, металу й пластмаси.

— У підкреслених словах назвіть першу букву. Перепишіть перше та останнє речення.

Твій другТобі віддасть усе:І свій квиток На карусель, І цвях,І ґудзик, і літакТа не за щось,а просто так.

(а. Костецький)

Що за ґвалт зчинивсяНа подвір’ї зранку?Загубила ґудзикҐава біля ґанку.З дерева за нею Ґедзь спостерігавІ порадив ґавіНе ловити ґав.

(І. Січовик)

Ґавеня-немовляНа ґанку ґелґоче:— Ґронце ягід хочу!Ґава ж:— Кар-р!— Ґвалт! яке там ґроно!Ґречна будь, вороно.

(Г. Храпач)

Сидить ґаздинечка на ґанкуІ ґазді ґудзик пришиває.Від ґавеняти ґава ҐанкаНахабу ґедзя відганяє.

(ліна Костенко)

Гриць гриба узявЗ-під граба,З ґрунту вигорнув незграбу.І нагримав гриб на Гриця:— Так збирати Не годиться.

(л. Пшенична)



— Прочитайте слова, поставте наголоси, знайдіть і прочитайте одно-, дво-, трискладові слова.

— Розкрийте лексичне значення слів депутат, держава. — Із літер слова духмяний утворіть нові слова.

ДЗИҐаУ Милочки-крутилочкиЄ дзиґа заводна:як заведеш — покрутитьсяІ спиниться вона. (Г. Бойко)

ХОРОШІ ЗВИЧаЇ«Доброго ранку!» — кажете ви мамі з татком, коли прокидаєтесь, учителеві, коли

він заходить до класу.«До побачення!» — кажете ви, коли йдете зі школи додому.«Дякую», «Спасибі»,— щиро промовляєте за зроблену вам послугу. І всім від тих

слів стає приємно й хороше.Є в нас, на Україні, й інші народні звичаї. Дорогих гостей ми зустрічаємо хлі-

бом-сіллю на вишиваному рушнику. Коли ж хто від’їздить, залишає рідну домівку, то садить на згадку про себе деревце.

— Прочитайте. Зверніть увагу на розділові знаки після слів доброго ранку, до по-бачення, дякую, спасибі. як потрібно вимовляти ці слова? Що сказано про народні звичаї в останньому абзаці оповідання? а які ще народні звичаї ви знаєте?

— Запам’ятайте подані слова і користуйтеся ними. Повчіться їх вимовляти, звер-таючись до рідних, учительки, товаришів та інших людей.

Доброго ранку! Добрий день! Добрий вечір! Здрастуйте! До побачення!Будьте здорові!На добраніч!Щасливої дороги!Заходьте, будь ласка! Дозвольте Вам допомогти! Сідайте, будь ласка!

— Запишіть слова, якими вітаємось.— Прочитайте.

У вихованих людей ці слова завжди на вустах: «Пробачте. Будьте ласкаві. Пере-прошую. Дякую. Спасибі. До побачення».

— Подумайте і скажіть, коли потрібно вживати ці слова.— Запишіть слова ввічливості.

ЧаРІВНЕ СлОВОлісовою доріжкою ідуть батько і маленький син. Навколо тиша, тільки чутно,

як десь далеко вистукує дятел і струмок жебонить у лісовій гущавині.Раптом хлопчик побачив: назустріч їм іде бабуся.

— Доброго Вам дня,— привітались батько і син.— Доброго дня,— одказала бабуся і всміхнулась.І син здивовано побачив, що все навколо змінилося. Сонце засяяло яскравіше.

У верхів’ях дерев зашумів легенький вітерець. листя заграло, затріпотіло. В кущах заспівали пташечки. На душі в хлоп’яти стало легко.

— Чому це так?— запитав син.— Тому що ми побажали людині доброго дня.

(За В. Сухомлинським)— Перекажіть стисло зміст прочитаного тексту.— Чарівну силу ще яких слів ви знаєте? Розкажіть.


УРОК ЧЕМНОСТІ

Куди б ти не прийшов: у школу, в гості, в установу — вітайся першим. якщо ти йдеш зі старшими, і вони з ким-небудь вітаються, ти повинен вітатися також. Першим не подавай руки дорослим. Чекай, поки вони тобі подадуть.

— Прочитайте. Закінчіть думку.Ми говоримо:

• «Здрастуйте», коли... • «До побачення», коли...• «Будь ласка», коли…• «Спасибі», коли... • «На добраніч», коли...


Ранок. андрійко прокинувся.— Доброго вечора, татусю!— сказав він.Татусь усміхнувся до сина і відповів:— Доброго….— Подумайте, що не так сказав андрійко. Що відповів синові татусь? — Запишіть відповідь тата.

НаШ ДІДУСЬНа зеленому городі,— Ну дива тобі та й годі:На зеленому городі Заблукали ми сьогодні!Заблукали я й Петрусь, а знайшов нас наш дідусь.Він за руки нас узяв, Весь город нам показав. (О. Журлива)

Дід Денис будує дім —Зручно буде жити в нім…а яка ж то, друзі, буква,Перша буква в слові дім? (П. Карнаух)


МІЙ ДІДУСЬМій дідусь старенький,як голуб сивенький, По садочку ходить I мене, малого,Онучка свого,За рученьку водить. По садочку ходить,яблучка знаходить,Ще й дає ropixи, Мій дідуню милий, як голубчик сивий,З ним — багато втіхи.

(М. Підгірянка)

І досі сниться: під горою,Між вербами та над водою,Біленька хаточка. СидитьНеначе й досі сивий дідКоло хатиночки і бавитьХорошеє та кучерявеСвоє маленькеє внуча.І досі сниться: вийшла з хатиВеселая, сміючись, мати,Цілує діда і дитя,аж тричі весело цілує,Прийма на руки, і годує,І спать несе. а дід сидить,І усміхається, і стихаПромовить нишком:— Де ж те лихо?Печалі тії, вороги?Крізь верби сонечко сіяєІ тихо гасне. День погас,І все почило. Сивий в хатуЙ собі пішов опочивати.

(Тарас Шевченко)

ТРИ КаСКИЄ в андрія вдома дві каски. Стоять вони на полицях поряд. Одна каска солдат-

ська. Її з війни привіз дід. Ця каска врятувала його колись від смерті. Біг дідусь в ата-ку — тоді він іще не дідом був, а молодим хлопцем,— і попереду нього розірвалася міна. Розлетілися осколки, і один з них влучив у каску, ударом звалив солдата на зем-лю. Проте каска виявилася сильнішою. Живим лишився солдат.

Друга каска батькова. Це мирна каска. андрійків тато працює на будівництві бригадиром. Багато будинків побудував він із своєю бригадою. І дев’ятиповерховий будинок, в якому живе андрійко, також. Коли хлопчик разом із батьком їде містом, той показує йому у вікно: «Онде моя школа, мій Палац культури...»

Батькова каска почесна. Її називають золотою. І нагороджують нею кращих робітників на будівництві.

Отож обидві каски і стоять поряд. Дідусева — темна, з подряпинами і вм’ятинами від куль та осколків. І батькова — жовтогаряча, весела. андрійко мріє про свою каску,

яку він носитиме, коли виросте. Він вірить, що це буде каска космонавта. Вірніше, шолом космонавта. І андрійко неодмінно поставить його поряд із касками батька та діда, і будуть вони стояти поряд усі три. (а. Костецький)

ДЖМЕлИКУчора цього джмелика ще й на світі не було. У джмелиному рою лежали лялеч-

ки. Вони були замотані в павутиння, як пелюшки.але вранці задзижчав своїми крильцями джміль. Він усіх побудив. Одна лялечка

несподівано заворушилася. Всі почули; як щось гризе її зсередини. Кинулися їй до-помагати. Отоді й виліз маленький джмелик волохатий, веселий. (О. Іваненко)

— Промовте слово джмелик. як воно звучить?— який звук допомагає уявити політ джмеля?Джмелик маленький, волохатий, веселий. Ми промовляємо ці слова й бачимо

джмелика. Навіть настрій його відчуваємо!

ДЖМЕлИК Над квітами кружляє джмелик, схожий на вертоліт. Весь чорний, мов вуглинка.

На спинці та голівці — дві плямки, мов пелюсточки квітки прилипли. а над ними дужими пропелерами мерехтять крильця.

— Джу-джу-джу!— дзвінко гуде джмелик.— Джу-джу! (С. Носань)

— Чим різняться між собою слова джміль і джмелик?

З-під гори дзюркоче веселе джерельце. Вода в ньому дзеркальна, чиста. Влітку джерельце напуває лугові трави і квіти.

Ось похитують своїми синіми голівками дзвіночки. Над ними весь день бри-нять бджоли і джмелі.

ДЖМЕлІНад квітами гули джмелі,Один влетів у хату.Такі комахи ті малі,а шуму так багато!Гудуть джмелі біля вікон,а я ось так гадала:Коли б той джмелик був, як слон,То пісня б як звучала?


На трухлявому стовбурі вмостився дятел. як гарно він убраний! Голівка і спинка чорні, на потилиці червона пляма. а на чорних крилах — білі плямочки і смужечки.

Усівся дятел прямо на стовбур. Зачепився за нього гострими кігтиками, обіперся на жорсткий хвіст і давай стукати по стовбуру міцним дзьобом. (За Г. Скребицьким)

— Знайдіть у тексті опис дятла.— Дайте відповіді на запитання.

• який дятел?• яка в нього голівка?• яка спинка?• які крила?• який дзьоб?• які кігтики?• який хвіст?


— Прочитайте текст. Поясніть правопис виділених слів. Наведіть свої прикла-ди на ці правила.

ЧОМУ ОлЕСЬ НЕ ВЗяВ ДяТлИКОВІ ШИШКУ?

У бору снігу мало. Тихо навкруги і затишно. Тільки часом шелесне по гіллі ша-льок снігу, струшений вітром із верховіття. Десь неподалік чути: цюк-цюк-цюк,— дятел порається. Олесь пильно мружить око.

аж он під старою сосною латка шишок рябіє. Ба! Ще одна впала. Ось він де, дро-воруб! Олесь стає навшпиньки і крадькома пнеться за косогір.

Зачувши людину, дятел перестав цюкати. Повів гартованим носом з боку в бік і націлив його на Олеся: чого тобі тутечки? Здригнувся, хльоснув крилом по корі і зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку. Олесь хотів дістати її та покуштува-ти, та передумав. (За Г. Тютюнником)

БЕЗРІДНИЙ ДяТЕл

В одному веселому, радісному гаю жили дятли. Кожен дятел із дятлихою мали гніздо. Влітку вони виводили маленьких пташенят. як тільки малята повилітають із гнізда, батько й мати вчать їх знаходити жучків під корою дерев.

Жив у гаю Безтурботний Дятел. Не було в нього ані дятлихи, ані гнізда. Влітку він літає собі, пісні співає, жучків шукає.

На зиму перелетів Дятел в інший гай. Усі дятли здивувались, питають:— Звідки ти прилетів, Дятле? Де твій гай? Де твоя Дятлиха, де твої Дятленята?Безтурботний Дятел у відповідь застукав дзьобом по дубку й заспівав:

— я — співун, я — літун, безтурботний говорун. Де хочу, буваю, куди хочу, літаю. Немає у мене Дятлихи, немає малих Дятленят. Краще жити без клопоту. Ось так. Ось.

Дятлам стало зрозуміло. Вони сказали:— якщо у тебе немає ні Дятлихи, ні Дятленят, то в тебе немає і свого гаю.

Ти — безрідний. Із того часу Безтурботного Дятла так і прозивають: Безрідний. (В. Сухомлинський)

Коли дятел з бука телеграму стука: — Йде зима борами, луками й річками... Її синичка взріла — галстук начепила. (Б. Каменчук)

Дрізд до дятла: — Добрий день! Дуб здоровий? Не впаде? Дятел дзьобом дріботить: — Двісті років простоїть! (О. Кононенко)

СТУКОТІЙКО Дятле, дятле! Стукотійку!Йди до нас — дамо копійку.Стукотій відповідає:

— Дякую! Часу немає.У садку он хвора груша — лікувати грушу мушу. (Г. Чубач)

— як лікує дерева дятел? як його часто називають? Опишіть птаха-санітара.

ДяТлОВа КУЗНя Над нами бентежно гуде бір.— Тату,— зіпершись на старий сосновий стовбур, Олесь напружено дивиться

вгору.— Тобі не лячно?— Від чого, синку?— Чуєш, як гніваються дерева? Чом це?— Весною завше так буває.Ми йдемо далі. Під ногами пружинить яглицева долівка. Ураз Олесь зупинився.— Хто це?— Де?— перепитую.— Вистукує...Принапружую слух, і крізь монотонне шумовиння дерев докочується чітке: стук-

стук, стук-стук...— Гм,— осміхаюся,— це так дятлик полуднує. Бачиш, ген-ген сосна. То там він

собі кузню вподобав.— як це кузню?— не вгаває Олесь.Ми украдьки підходимо ближче. Червоноголова птиця жваво викльовувала со-

снову шишку, прилаштовану у вузькій продзьобині стовбура. Згодом, як шишка вже спорожніла, дятел, оглянувшись довкола, фурнув геть, а ми тим часом підходимо ближче: під сосною начебто хтось упустив мішечка, і зібрані шишки розсипались долі. Олесь присів біля купки, перебираючи розчепірені пластівці шишок: вони на-гадували насторожених їжачків.

— Тату, а хто це їх порозгублював?— Ніхто,— кажу,— це дятлова робота. а ось і його кузня. Тутки він із шишок зер-

нятка видзьобує...— Цікаво як!— сплеснув долонями Олесь.— я вперше бачу таке!У роздовбаній дірочці межи двох розрослих стовбурів міцно трималася порож-

ня шишечка — щойно тут кувадлив лісовий господар. Ми постояли обіч, обдивили-ся дятлове господарство й пішли собі. лишень як дісталися галяви, до нас знов до-линуло знайоме: стук-стук, стук-стук...

Ми вже знали — до лісової кузні щойно повернувся коваль. (В. Скуратівський)

ЩО ДяТЕл ВЗИМКУ ЇСТЬНастала зима. Холодно стало. Далеко поховалися всі комашки. Що ж дятел

взимку їсть? Ось глянь: лід деревом соснових шишок багато. але ж це дуб, а не со-сна. Чому ж під ним соснові шишки?

Раптом підлетів до дуба дятел. У дзьобі шишку тримає. Всунув її в розщілину і почав дзьобом довбати. Роздовбав, насіння повибирав і по другу полетів.

Приніс другу, в розщілину вставив, а стару шишку виштовхнув. Ось чому ціла купа шишок під деревом валяється.

Це дятел взимку насіння з них дістає і їсть. (За Г. Скребицьким)



— Із букв слова жайворонок утворіть нові слова (ворона, ворон, ранок, рожа, вро-жай, корова, корона, коровай, жарко).

ВЕСНа Що з весною настає?Сніг у полі розтає.а чому то так буває?Сонце його пригріває.Що ж синіє на землі?Ніжні проліски малі.а що пнеться з-під листа?То травичка вироста.а над полем що бринить?любий жайворон дзвенить. (К. Перелісна)

В небі жайворонки в’ються,Заливаються — сміються,Грають, дзвонять цілий день,І щебечуть, і співають,І з весною всіх вітаютьДзвоном радісних пісень. (О. Олесь)

В небі жайворон співа:«Вже жнива, жнива, жнива…»Колоситься гарно жито —Значить, буде добре жити. (Т. Бойченко)

СПІВ ЖаЙВОРОНКаМаленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми

на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла і гучала.

Тоді, скінчивши, падала тихо вниз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля. (М. Коцюбинський)

ВРаНІШНЄ ПРОМІННяВипливло на небо червоне сонечко і стало розсилати всюди свої золоті про-

мені — будити землю.Перший промінь полетів до жайворонка. Затріпотів жайворонок, випурхнув

із гніздечка, піднявся високо-високо і заспівав свою срібну пісеньку.Другий промінь потрапив на зайчика. Поворушив вухами зайчик і весело по-

стрибав по росяному лузі. Побіг він добувати собі соковиті трави на сніданок.Третій промінь потрапив у курник. Півень ударив крилами і заспівав: «Ку-ку-

рі-ку!»Четвертий промінь попав у вулик. Виповзла бджілка з воскової хатки, сіла на віконеч-

ко, розправила крильця — зум-зум-зум — полетіла збирати медок із пахучих квітів.П’ятий промінь попав у дитячу постіль до маленького хлопчика — школяра.

Хлопчик прокинувся. Швиденько умився, вдягнувся, поснідав. Узяв ще з вечора приготовлені книжки та зошити і пішов до школи. (К. Ушинський)


— Прочитайте слова, запам’ятайте, поділіть їх на склади. Із слів, які ввійшли до картограми № 9, складіть розповідь.

Кожного дня після роботи мені доводиться повертатись додому через ліс. І що-разу відбувається зустріч із лісовими мешканцями.

От і сьогодні, повертаючись до рідного дому через знайому казкову галявину, я зустрів зайця, який на мить зупинився, піднявся на задніх лапах, ніби привітався зі мною, і чкурнув далі у ліс.

Сутужно сіренькому взимку. Восени і зерна можна скуштувати. а засніженою зимою що? Законом про охорону тварин забороняється винищувати цього звірка. Наше завдання — охороняти і допомагати цим тваринам.

а ось і красуня ялинка. я згадав, що влітку мене несподівано ззаду закувала зозуля. Правду кажучи, я тоді злякався. Прийду зараз до дому і загадаю своїй малечі загадку:

— Кого я зустрів сьогодні? Має довгі лапи, куций хвіст. (Заєць )

— Прочитайте початок казки В. Сухомлинського. як далі розгорталися події в казці?

— Де порадив Місяць шукати сірому затишку? як дякував Зайчик Місяцю?

ЗаЙЧИК І МІСяЦЬХолодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся. Мороз тріщить. Сніг проти Мі-

сяця виблискує. Сердитий вітер з яру повіває. Сів сіренький під кущем, простяг лап-ки до Місяця, просить:

— Місяцю любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще сонечка чекати. Жаль стало Місяцеві Зайчика, він і говорить:

— Іди полем, полем, я тобі дорогу освітлю, прямуй до великого стогу соломи.Попрямував Зайчик до стогу соломи, зарився в стіг, виглядає, усміхається до Мі-

сяця:— Спасибі, любий Місяцю, тепер твої промені теплі-теплі. (За В. Сухомлин-

ським)

ЗаЙЧИК І ГОРОБИНаЗасипало снігом землю. Нема чого їсти зайчикові. Побачив він червоні ягоди

на горобині. Бігає навколо дерева, а ягоди — високо. Просить зайчик:— Дай мені, горобино, одне ґроно ягідок.а горобина й каже:— Попроси вітра, він і відірве.Попросив зайчик вітра. Прилетів вітер, гойдає, трусить горобину. Відірвалося

гроно ягід, упало на сніг. Їсть зайчик гроно ягід, дякує вітрові. (В. Сухомлинський)

ЗаЙЧИКУ, ЗаЙЧИКУ (Народна потішка)

— Зайчику, зайчику, де ти бував?— У темному гаю.— Розкажи, розкажи пригоду свою.— Вовчика сірого я в ярок прогнав. — лисеньку рудую у мішок сховав.— Он як!

— Підготуйтеся і розкажіть потішку в особах. Знайдіть словникові слова.


лІЧИлКаЄ в зайчихи п’ять малят,П’ять сіреньких зайченят.Ось вони рядочком сплять:Раз, два, три, чотири, п’ять!Є в зайчихи п’ять малят,Неслухняних зайченят.На обід їх мати жде:— Раз, два, три... а решта де?

аж ось наша руда нашорошила вуха і чимдуж побігла за пухнастим звірком. Він намагався заплутати сліди, бігав від одного дерева до іншого, та лисичка не відста-вала. аж ось звірок сильно відштовхнувся міцними задніми лапами, покотився клу-бочком з гори і зник у кущах. Хто ж це такий?

Він із казки, він із пісні, В нього зубки, як залізні.Капустину він гризе.Зветься звір на букву З. (Т. Коломієць)

Добре, що він такі довгі й міцні лапи має. Недарма в народі кажуть: «Зайця ноги но-сять, вовка зуби годують». Де ж цей звірок заховався? я промінцем в кущі. а ось і він.

— Хто ти, друже?— я — вухатий ваш дружок,В мене сірий кожушок,Куций хвостик, довгі вуса,я усіх, усіх боюся.

— а, знаю, знаю. Ти — зайчик. «Заєць» в перекладі з давньої слов’янської мови означає «стрибун».

Затужив, заплакав сіренький, під кущиком сидячи. Плаче, примовляє: «Нема в світі долі гіршої, ніж у мене. І хто тільки не гострить зуби на мене: мисливець, со-бака, вовк, лисиця, яструб із кривим дзьобом, вирлоока сова, навіть нерозумна во-рона й та хапає своїми кривими лапами моїх любих діточок — сіреньких зайченяток. Звідусіль загрожує мені біда, а захищатися ж нічим: лазити на дерево, мов білка, я не можу; рити нори, як кріль, не вмію. Щоправда, зубки мої справно гризуть капусточку і кору жують, та когось вкусити сміливості не вистачає. Тільки бігати я мастак і стри-баю непогано, та добре, коли доведеться бігти по рівному полю чи на гору, а якщо з гори, то й підеш перекидом через голову: передні лапи не доросли.

Та все-таки ще можна було б жити на світі, якби не боягузливість нікчемна. По-чуєш шерех, вуха сторч стануть, серденько заб’ється, в очах потьмариться, дременеш із кущів — та й потрапиш просто в тенета або мисливцеві під ноги.

Ой, погано мені, сіренькому зайчикові! Хитруєш, в кущах ховаєшся, поза купи-нами тиняєшся, слід плутаєш, а рано чи пізно — лиха не минути: і поволочить мене куховарка на кухню за довгі вуха.

Одна тільки є у мене втіха, що хвостик куценький: собаці вхопити нема за що. Коли б у мене був у мене такий хвостище, як у лисиці, куди б я з ним подівся? Тоді б, здається, пішов і втопився. (К. Д. Ушинський)

І справді, маючи стільки ворогів, зайці вже б давно всі зникли.але вони продовжують існувати лише завдяки великій плодючості.

Два–три рази на рік (в теплу пору року) зайчиха просто в траві народжує 3–8 зай-ченят. Вони народжуються зрячими і вкритими густою шерстю.

Нагодувавши малят молоком, мати залишає їх, проте тримається неподалік. По-чувши крик зайченяти, вона поспішає йому на допомогу. Малих тварин відганяє, а увагу великих відвертає на себе.

Зажурився заєць-тато —Знов пустують зайченята.Злий, зухвалий лис близенько,— Навтіки усі хутенько! (О. Кононенко)

Будь-яка зайчиха, зустрівши на своєму шляху чужих зайченят, обов’язково їх на-годує. Це дуже важливо для бездомних малят. Ростуть зайченята дуже швидко.

Навесні, влітку, восени хутро зайчика сіре з рудуватим відтінком. Це допомагає йому ховатись у кущах, між деревами. На зиму хутро стає білим і густішим. Воно гріє звірка і робить майже непомітним на снігу. Тому й загадку таку склали в народі:

Влітку сірий, взимку білий.Білячок малий хвалився:— я од снігу побілився,а як в ліс весна прибуде,я тоді зелений буду! (Т. Коломієць)

Зайчики — рослиноїдні тварини. Влітку вони їдять траву, а взимку — кору і гіл-ки дерев та кущів, насіння бур’янів.

Зайчик їсти захотів,Не зна, що робити,Бо вночі засипав снігІ траву, і квіти.Не дістанеш корінців,Вся земля, як крига... Зажурився зайчик наш,По садочку біга.Нічогісінько нема!лиш сніжок біліє.Та на стежці перед нимМорквочка жовтіє.Звідки їжа узялась —Зайчик і не думав,Ближче морквочку підтягІ швиденько схрумав. (К. Перелісна)

Ох, і шкода мені зайчика. адже він мені все ж таки родич: він русак, а я — со-нячний. але, де він? Поки я на хвильку думками відволікся, наш зайчик зі страху стрибнув у трамвайчик.

Іде зайчик у трамваї І довкола позирає.Тут підходить їжачокІ говорить: — Ваш квиток! —


Червоніє зайчик густоІ дає листок... капусти.Пожував їжак листок.— Це,— говорить,— не квиток.—Доведеться вам зійтиІ додому пішки йти. (І. Січовик)

— Малята, кого ще називають «зайцем»? а як ви розумієте такі прислів’я?• Бігає, як заєць.• Вирвався, як заєць з-під куща.• Боїться, як заєць бубна.• Пишається, як заєць хвостом. • Вуха, як у зайця.• Вік, як у зайця хвіст. • Прудкий, як заєць.

Мама-зайчиха народжує зайченят під кущем. Нагодує малят своїм молоком і побі-жить. І більше не повертається до своїх зайченят. але малюки не згинуть. Інші зай-чихи будуть пробігати неподалік і обов’язково нагодують малят-зайченят.

а через п’ять днів зайченята травичку їсти почнуть.

ЗаЙЧИК І ВОВК

якось вибіг Зайчик на галявину, а там — Вовчик. На пеньку перед ним — комп’ютер. Сидить Вовчик і кнопки натискає.

— Що ти робиш, Вовчику?— запитав Зайчик.— Вираховую,— відповів той,— де вас, зайців, у лісі найбільше. Ти ж знаєш,

як ми з татом і вся наша родина вас любимо... Знітився Зайчик, а тоді, набравшись хоробрості, попросив:— Дай і я спробую.— Що?— зиркнув на Зайчика Вовчик.— Вираховувати!Зайчик натиснув на кнопки, подивився на екран і зібрався бігти далі.— І що ти вирахував, Зайчику?— поцікавився Вовчик.— Довідався, де в нашому лісі найменше вовків. Спасибі! Бувай!— Бувай!— спантеличено промовив Вовчик.

(Ю. ярмиш)

— Спробуйте визначити — це казка чи ні? Про кого в ньому розповідається? — Пригадайте, в яких ще казках ви зустрічалися із Вовчиком та Зайчиком. Роз-

кажіть одну з них.

лИСОНЬКа ХИТРа (Потішка)

— Зайчику, зайчику, де ти бував?— У темнім гаю.— Розкажи, розкажи пригоду свою.— Вовчика сірого я в ярок загнав, лисоньку рудую у мішок сховав.— Де сховав? Де сховав?

— В драному мішку.— Покажи, покажи спійманку таку.— лисонька рудая, хитра та прудка. Дірочку вигризла, вилізла з мішка. а коли вона тікала, то мене перелякала. Он як!

— Попрацюйте колективно! Про яку пригоду розповів зайчик? а ви йому пові-рили?

— Прочитайте, що сказав зайчик про лисоньку.— Поміркуйте, хто розмовляє з зайчиком. — Розподіліть ролі. Розіграйте діалог.

ПОДаРУНОКУ зайця-побігайцяУкрадено окрайця.а де, коли, і хто, і як Не знає заєць-неборак.Чи, може, то злодюга-лисДесь під кущем окрайця згриз?а, може, то вовчисько?Він тут никає близько.Сидить зайчисько, плаче...а з міста коник скаче,Квітками помальований,Дзвіночками підкований.Він каже:— Ну ж бо, сльози втриІ подаруночка бери.Ми од сорок у містілихі почули вісті.Отож малята з дитсадка Тобі прислали пиріжка... У зайця хата без дверей. В світлиці тісно від гостей — Злетілися сороки — Сусідки білобокі!Тут заєць конику гука: — Спасибі всім за пиріжка! я подарунка сам не з’їм,а гостям поділю усім.Їм я серединку скришу, Собі скоринку залишу. (Т. Коломієць)

— яка біда трапилася з зайчиком? Розкажіть, як його заспокоїв коник.— Знайдіть у тексті, як названі заєць, сорока, лис.

ЗаЙЧИКОВІ ВУХаСіє, віє, завиваСнігом завірюха,а у зайчика, хоч плач,


Дуже змерзли вуха.Він і валянки узув,І вдягнув кожуха,а з-під шапки, ну хоч плач,Виглядають вуха.— І чого ти зажуривсь?— Цокотять синички.— Ти б собі вдягнув на вухаТеплі рукавички!

(В. Каменчук)

ДВа ЗаЙЦІЗаєць-русакІ заєць-білякНе можуть у лісіЗустрітись ніяк.як зима —То заєць білий.як весна — То заєць сірий.Де русак,а де біляк?Не збагнеНіхто ніяк!

(а. Камінчук)

ЗОЗУля Кує зозуленька, кує, Бо молоток у неї є, І є кувадлечко своє.Кує зозуленька літа.Кує-наковує до ста.Кує зозуленька з весниМаленьким діткам гарні сни. Кує з проміння та роси Маленьким діткам голоси.

ЗагадкаХто гнізда свого не має,яйця іншим підкидаєТа у лісі в холодку Все кує: «Ку-ку! Ку-ку!»?

(Д. Кіровський)

СЕРЕД КРаСИ Маленький хлопчик в човен сів, Махнув весельцем — і поплив. Світало. Сонечко вставало.Ховався ранішній туман. В росі сріблився сизий лан,І на верхів’ях лісу сонце грало.

Спинився хлопчик. Ось краса!Цвітуть хмарками небеса,літають зграями качки, Щебечуть весело пташки.Десь чути чайки ніжний плач. Тут перепілка, там — деркач. а он в зеленому ліску куєЗозуля: ку-ку-ку! (О. Олесь)

— Прочитайте вірш мовчки.— яка краса відкрилась хлопчику? Що він побачив, що почув?— Читаючи вголос, передайте замилування красою літнього ранку. — як ви розумієте виділені вислови?

ЗОЗУляКажуть, що той, хто вперше навесні почує зозулю, проживе стільки років, скільки

вона накує. Першою летить у вирій і останньою прилітає зозуля. На це є дуже вагома причина: у зозулі зберігаються ключі. Зозуля — ключниця вирію. Гнізда вона не будує, яєчка підкидає вівчарикам, трясогузкам, горихвісткам, синицям; пташенят не висид-жує, але вона дуже корисна, тому що знищує багато гусені та інших шкідників лісу.

Зранку, вдень і в надвечір’я Облітаю ліс уздовж і вшир я. Занесу своє яєчкоУ чуже якесь гніздечко.легко всівшись на суку,я роки лічу: ку-ку!

ЧИ ЦІКаВО ТОБІ ЗНаТИ?Виховане названими батьками зозуленя залишається відданою дитиною своїм

рідним батькам. Воно летить на південь самостійно. І не просто на південь, а саме туди, де зимує рідна матуся-зозуля. На далекому півдні зозуленя зовсім не співає. Го-лос у нього з’являється, коли воно повертається додому, в місця, де народилося і ви-росло. Тільки на рідній землі зозулі можна почути її неповторне «ку-ку!»

ГОлОС ПРИРОДИКоли вітер у поліКолихне колосок,Кожне дерево в лісіМає свій голосок.Тут почуєш зозулю,Сойку, спів солов’я.Щедрий голос природиЗмалку слухаю я. (М. Сингаївський)

Легенда — фантастичне казкове оповідання, в якому йдеться про перетворення людей на звірів, птахів, рослин; про неймовірні історичні події.

легенд про тварин багато. Вони розповідають про найкращі людські якості, под-виги, вчинки або засуджують погане у житті людей.


лЕГЕНДа ПРО ЗОЗУлЮ І ГлУХУ КРОПИВУ Мати прала, в полі; працювалаЗ ранку до вечірньої зорі, Шила, пряла, рук не покладала, Догоджала любій дітворі. День при дні і смажила, й варила,І пекла — себе не берегла, Поки якось дуже захворіла, Так, що встати з ліжка не могла. Просить доньку:— Дай мені водиці. Донька каже:— У відрі нема.— То сходи, будь ласка, до криниці.— Ніколи мені, іди сама!Просить мати сина: — Дай напитись,Принеси мені ковток води.Тільки син не хоче і дивитись:— Ніколи мені, сама сходи!Прикро стало матері: жорстокіІ глухі, байдужі до прохань Ті, кого любила стільки років. І душа не винесла страждань. По щоці сльозинка покотилась, як вогонь, пекуча і гірка.Ось рябеньким пір’ямМати вкрилась, Ось крилом зробилася рука... а тоді зозулею злетіла Й зникла мати, наче й не було.Діти щось сказати їй хотіли,Доганяли, бігли за село. Пізно. Хоч об землю головою бийся — Не відвернеш цим біди.Поросли глухою кропивою, Загубились навіть їх сліди. (В. Бутрім)

— як пояснює легенда те, що зозуля не в’є гнізда і не вигодовує пташенят?— Що погане у житті людей засуджується у цій легенді?


— Прочитайте слова. Поділіть слова для переносу. Запам’ятайте правопис цих слів.

ІМ’яДопитлива дівчина наша Наталка —Її називають: Наталка-питалка.Питає Наталка: «Чому я так звуся?І чому Мариною зветься мамуся?

Найкраща подружка моя — Катерина,а в класі у нас і Оксана, й Ірина,І Зоя, і Соня, і Клара, й Галина,лариса, Олена та ще й Валентина?»«Імення ці давні,— вчителька каже,—Із Греції й Риму, із Заходу й СходуВони нам дістались від різних народів.а що вони значать,— послухай, дитино:Галина — спокійна, міцна — Валентина,Наталія — рідна, морська — то Марина,а Зоя — життя, чистота — Катерина.Оксана — чужа, ну, а мир — то Ірина,Олена — то світло, лариса — то чайка.Усе зрозуміла, мала запитайко?Софія — премудра, а Клара — ясна.Ось що означають дівчат імена». (а. О. Свашенко)

— Чи все, що ти знаєш, ти взяв на уроках?— Ні,— Знайко промовив,— книжки я читав,У різних гуртках після школи бував.— Ти знаєш і те, як ім’я виникає?І звідки походить? І що означає?— Так, знаю, — відказує Знайко спокійно, —Ось Костя, наприклад, це значить постійний,Кирило — господар і мужній — Сашко,Степан — це вінок, а бадьорий — Гришко.а Петрик — то камінь, хоробрий — андрій,Найбільший — Максим, захисник — Олексій.Не наші слова в цих звучать іменах,Дали імена нам чужі племена.а наші ти знайдеш із коренем -слав-.Дивись: Святослав, Владислав, Мирослав.Незнайко зрадів: «Ось тепер і я знаю,Чому тебе Знайком усі називають.а в мене, Незнайка, — погане ім’я:Назву я себе — і всі знають, хто я. Тепер я вже інший, я хочу все знати,Мабуть, мені потрібно ім’я поміняти.Не хочу, щоб всі мене звали Незнайком,Нехай буде в класі іще один Знайко». (О. Свашенко)


ЇЖаК І справді, замість волосся, спина в їжачка вкрита міцними колючими голками.

Вони надійно захищають його від ворогів. У випадку небезпеки він швидко згор-тається у колючий клубок із 6–8 тисяч голок. Свої колючки він використовує для перенесення матеріалу під час будівництва свого гнізда.


Вдень він спить у своїй схованці, а вночі виходить на пошуки їжі.Їжак живиться комахами та їх личинками, червами, слизняками. Інколи його

здобиччю стають жаби, миші, змії, яйця птахів, що гніздяться на землі. Розшукува-ти здобич вночі їжаку допомагає добрий нюх. Зір і слух у нього дуже погані.

а чому ж тоді нерідко малюють їжаків з яблуками на спині?Вважають, що їжаки наколюють лісові яблука для того, щоб кислий сік, який сті-

кає по голках на шкіру, виганяв бліх. Ці паразити дуже дошкуляють тварині, а діста-тись до них лапою неможливо.

Їдять їжаки дуже багато. Чому? Тому, що з настанням холодів вони залазять у гніз-да, які влаштовують під корінням дерев, купами хмизу або листя, в норах і впадають у зимову сплячку. Сплять їжаки дуже міцно. В них знижується температура, сповіль-нюється дихання. За зиму їжаки втрачають майже половину своєї маси. Весною про-буджуються дуже виснажені і голодні, тому багато їдять.

На початку літа їжачиха народжує 3–6 сліпих і голих малят. Вже на другий день після народження у їжаченят виростають на спині м’які, білі голочки, які через два тижні замінюються темними і гострими.

Їжачиха — дбайлива мати. Вона вигодовує малят молоком, а потім вчить їх зна-ходити собі їжу і захищатися від ворогів. Без дозволу матері їжаченята нічого в рот не беруть. Місяць їжачиха вчить своїх дітей, а потім вони розходяться, хто куди.

В їжачихи було двоє їжаченят. Мов клубочки, кругленькі, з маленькими голоч-ками. Одного разу покотилися клубочки поживи шукати. Котяться садом, котяться городом, аж бачать — зайчик їсть солодку морквину. І їжаченятам захотілося морк-ви покуштувати. ледве висунули маленькі голівки, а зайчик як крикне:

— Геть звідси, гидкі, колючі!Покотилися клубочки до матусі, плачуть.— Чого ви плачете, дітки?— питає мати.— Зайчик он каже, що ми гидкі, колючі,— плачуть їжаченята.Їжачиха пригорнула маленьких, приголубила:— Та хіба ж ви колючі, дітки мої ріднесенькі,— заспокоює вона.— Волоссячко

на вас м’якеньке, як льон. Та ви ж пухкі, мов м’ячики. (В. Сухомлинський)

Зараз я вам розповім про їжака-пустуна. Йде маленький їжачок додому зі школи, голову опустив, ледь-ледь ноги пере-

ставляє. Сховався за ялинку і вирішив із щоденника сторінку вирвати. але в цей час підійшли мама з татом і побачили в його щоденнику чотири одиниці. Від побачено-го в них голки стали сторчаком.

— За що ти їх отримав, сину?— суворо запитав батько.— На математиці вчитель Слон запитав: «якщо в тебе дві ягідки суниць і одну

віддаси маленькому єноту, скільки в тебе залишиться?»— Ні за що не віддам, сам з’їм,— відповів я. — Потім в букварі на кенгуру сказав —

заєць. На уроці музики коник-стрибунець запитав мене: «Що таке скрипковий ключ?» я не знав і відповів, що це ключ, яким відкривають скрипку. І четверту одиницю я от-римав за поведінку, тому що на стілець косоокому зайцеві поклав колючку.

— Ого-гого!— глибоко зітхнули мама і тато.— Не голова у тебе, синку, а ялино-ва шишка. Менше потрібно мишей ганяти і вужів лякати, а більше книжок читати та розуму набиратися.

— Складіть веселу казку «Кого звірята малювали» за поданим початком.

Жив собі веселий їжачок-лісовичок. Дуже він любив малювати. То синичку на-малює, то білочку. Вирішив якось і себе намалювати.

Розвів фарби, дістав пензлики та й почав працювати. Старанно водить пен-зликом. аж присів, голочки настовбурчив на своєму кожушку. Штрих за штрихом, штрих за штрихом. Ось уже і носик довгий, як у поросяти, намальований, і криву-лясті ніжки, і кожушок — весь із колючих голочок.

Коли це приходить котик. Він саме з риболовлі повертався.— Добридень, друже! Ти все працюєш? а який же малюнок гарний!— сказав ко-

тик та з подиву аж лапками сплеснув.

яК ЇЖаЧОК СВОЇ ГОлКИ ЗДОБУВ (Казка)

Давно це було. У ті часи, коли звірі ще схожі були між собою. Мудрий Охоро-нець Природи тоді лише спостерігав за тваринами, до їхніх звичок придивлявся. Що кому більше пасувало — тим їх і наділяв. Їжачок Фирк мав тоді гарну пухна-сту шубку. Та був такий лінивий, що ніколи за нею не доглядав. Побігає по кущах та яругах, замурзається по самісінькі вуха, шерстинки у нього й злипнуться. Стир-чать на всі боки, немов колючки, а йому й байдуже.

— Ти б умився,— докоряла киця Чистюлька.— а навіщо?— фиркав їжачок.— Все одно забрудниться знову! Вирішив Дощик його помити, заставши зненацька. а Фирк відчув неладне та й під

коріння старого дуба сховався. Пошумів Дощик, похлюпав калюжками і спатонь-ки ліг. а вранці сонечко з-за хмарки викотилось. Вибіг замазура зі своєї схованки. Грається, носиком вітер ловить.

— Давай хоч розчешу тебе,— пропонує веселий Вітерець.— Ні в якому разі!— затупав ніжками їжачок.— Це ж дуже боляче! а мені й так

зручно. Відчепіться від мене! Після таких слів навіть у Мудрого Охоронця Природи терпець урвався. Розгні-

вався він та й каже: — Що ж, залишайся таким назавжди! Замість пишної шерстки колючки мати-

меш, їх не потрібно доглядати. але разом з тим ні в кого й ніколи не виникне бажан-ня погладити тебе, приголубити.

Із того часу залишився їжак колючим, немов клубочок із голочками. Вже й ра-дий би причепуритися, та пізно...

— як їжак здобув голки?

лИСИЦя Та ЇЖаК (Українська народна казка)

Поверталася стара лисиця з невдалого полювання. У животі бурчить від голоду. Іде, солодкими оченятами позирає. Назустріч — Їжак.

— Здоров був, Їжаче!— Здоровенькі й ви будьте,— відповів Їжак i згорнувся клубочком.— як здоров’ячко?— Спасибі!— I давно ми не бачилися, голубчику. Давай на радощах поцілуємось.Згорнувся Їжак іще тугіше, засопів.— Не можу,— відповідає.— я ще не вмивався.

1�0 Робота зі словниковими словами Уроки читання 1�1

— а знаєш,— каже лисиця,— я тепер уже не їм м’яса, тільки овочі. Сьогодні ці-лий ранок із кроликами у капусті паслася. Та й наїлася ж!

— Та що ви кажете?! а я оце саме хотів вам сказати, що біля старої вільхи виво-док тетеревенят пасеться.

— Де це?— так i підскочила лисиця.— За струмочком, праворуч. Та куди ж ви?— Побіжу, ніколи...I лисиці як не було.Розгорнувся Їжак:— Піди-но, побігай! Нас, голубонько, не обдуриш...Та й потупав далі.

— Подумайте, що потрібно передати голосом під час читання слів лисички та Їжака.

— Закінчіть речення. лисичка хижа, улеслива, а Їжачок…

ТВаРИНИ-МаМИМалята в лісових звірів, наприклад, народжуються повністю сформованими, але

безпорадними. Батьки їх доглядають, вилизують, годують, переховують від негоди, захищають під час небезпеки.

Їжачиха — дуже дбайлива мама. Кубельце вона вимощує з трави сухого листя. Годує їжаченят своїм молоком. а коли малята підростають, їжачиха разом із ними

виходить на полювання. Підростаючий звір повинен насамперед навчитися добу-вати їжу.

ЇЖаЧОКБачиш? Котиться клубок,Що увесь із голочок!Ти завмри і не крутись,а до нього придивись,Він спинився на хвилинку,В нього очі — намистинки,Носик теж увесь чорненький,Цей клубочок сам маленький.Та у руки не візьмеш —Пальчик голкою проткнеш!але він живий — це так!Зветься цей звірок їжак! (Н. Красоткіна)Їжак узимку спить сердечний,Можливо, бачить дивні сни.Не їсть, не п’є він, безперечно,І дожидається весни.Допоки дні ідуть зимові,Не знайдені в лісі їжачка,І тільки навесні ти зновуПобачиш м’ячик в колючках.Прокинеться, заворушиться,Почне у глиці шарудіть,Йому тоді й вночі не спиться,Він дуже любить щось робить. (я. Жарко)

КаРТИНаВ мене є така картина —Краща від усіх!Не картина — дивина.Над горою — низина.Спіють яблука, малина,Зверху валить сніг.На гілках сидять зайчата,По ставку пливуть курчата,Їжаки летять.Світить сонце, сяють зорі.Жолуді на осокоріҐронами висять.От картина, так картина!Що малюнок, то й новина.Хто ж її подарув?Це я сам намалював. (П. Воронько)

РОЗУМНИЙ ЇЖаКЇжака зловили вночі в Сахарі й завезли за тридцять кілометрів. Через тиждень,

теж уночі, їжак утік. Уранці на піску побачили чіткі сліди. Шлях їжака просте-жили протягом семи кілометрів. З’ясувалося, що він одразу попрямував до того місця, де його зловили. Правда, кілька разів він збочував від прямої дороги до-дому. але це було тоді, коли він обходив густі зарості і коли харчувався. як знай-шов їжак дорогу додому? Цю загадку природи вчені не можуть розв’язати. Вста-новлено тільки, що кожна тварина може знайти свій дім навіть уночі. (За В. Ме-зенцевим)


ДРЕВНІЙ КИЇВДавній народ, який оселився над Дніпром, називався полянами. Жили поля-

ни родинами і мали своїх князів. Були серед них три брати: одного звали Кий, дру-гого — Щек, третього — Хорив. І була в них сестра либідь. Поселився Кий на од-ній горі, Щек — на другій, що тепер зветься Щекавицею, а Хорив на третій горі. Від нього вона назвалася Хоревицею. Збудували брати місто і на честь старшого брата назвали його Києвом. Навколо міста росли ліси, дрімучі бори. Водилися там різні звірі. а в місті жили люди працьовиті.

У багатьох походах побував Кий. а повернувся в своє місто на горах, тут і по-мер. І брати його Щек і Хорив, і сестра їхня либідь тут похоронені. Від либеді поча-ла й річка називатися либіддю, яка впадає зараз у Дніпро.

Після смерті братів рід їхній довго князював у полян, у древньому місті Києві. (Н. Забіла)

— Що ви знаєте про Київ?— Про що ви дізналися з оповідання?— Чи схожа ця розповідь на казку? Чим?


— Прочитайте. Перекажіть близько до тексту.

Колись давно на берег Дніпра прийшли три брати — Кий, Щек та Хорив. а з ними — їхня сестра либідь. Прийшли вони, заклали на семи горбах місто і на честь старшого брата назвали Києвом. Так розповідає легенда.

Давній Київ був не такий, як зараз. Майстри зводили майже всі будівлі з дере-ва. Довкола міста насипали високі земляні вали. На валах ставили густий частокіл і сторожові вежі. У вежах сиділи дозорці й пильно вдивлялися в далечінь, чи не йде на місто ворог. У Києві жили і воїни, і ремісники, і торговий люд. Про мужній пра-целюбний Київ і в ті часи всюди линула слава.

— Що ви знаєте про сучасний Київ? Розкажіть.

ДВОБІЙ За СЕСТРУ лИБІДЬ (легенда)

Росла слава Києва, світами лунала. а з нею лунала слава і про незвичайну красу сестри Кия, золотокосої либеді. Слалися до князя Кия старости від сусідніх князів, та сестра либідь відмовляла:

— я буду Русланова, або нічия,— сказала либідь. Долинула слава про Київ та красуню либідь до хозарського князя. Облягли хо-

зари Київ великою силою війська. Послали послів у терем до князя Кия.— як не віддаси сестри добровільно за нашого каганенка, то силою візьмемо.

як не хоче по волі, то ми її і поневолі візьмемо, ще й твій город і землі твої завоює-мо, княже!— сказали хозарські посли.

а сестра либідь — ні!Зажурився князь Кий, бо війська у нього обмаль, а хозарів перед Києвом — хма-

ри, хмари... але завзяття у київському війську велике:— До останнього загинемо, а землі рідної не посоромимо! Силою не то князів-

ни либідь, а й звичайної дівчини, киянки, ворогам узяти не дамо.Бачить зверхник хозарів, що нелегка справа, подумав та й каже до Кия:— Пощо проливати кров усіх наших військ! От визнач свого борця, а я — свого.

Переможе наш борець, так князівна наша, а переможе ваш, так ось моє лицарське слово, що відійду спокійно назад у свою державу.

а говорив він так тому, що був серед його війська силач над усіх силачів. Заду-мався князь Кий. аж тут приступає до нього Руслан і каже:

— Княже, я готов іти на бій із хозаром.— Хай буде так,— каже князь,— годжуся. І зараз сказав про це хозарам.Визначили місце недалеко від річки, що вливалася у Дніпро. Стали борці один

проти одного. Хозарський борець — велетень і силач силенний. а Руслан, хоч і не слабкий, але ніяк не рівня хозаринові.

— Побороти або загинути,— сказав собі Руслан. Почався бій.— Ой, не збороти Русланові велетня цього,— прошептала либідь.Та Руслан так вміло завдавав удари супротивникові, так вдало уникав ударів,

що велетень став нетерпеливитися. Розлягаються крики по долині. Хозари з утіхи аж ревуть. Хозарський велетень — горою. Він намагається добути з-за пояса ножа, але Руслан міцно тримає його за плечі. Та ось вирвав хозарин праве плече.

— Пропало все,— подумала либідь і зомліла, падаючи в руки Хорива. Радіють хозари: «Наша перемога!» але в цій хвилині Руслан вихопив у хозарина

ножа і звалив його. Закричали радісно київські війська: «Наша перемога!»— Руслан живе і Київ вільний!— скрикнула либідь.Хозари присоромлені вернулися у свою державу. Кияни справили весілля ли-

беді з Русланом. а річку, що над нею відбувався двобій за князівну, і досі звуть ли-беддю. (л. лотоцький)

— Прочитайте правильно слова, запам’ятайте їх вимову: хозарського, добровільно, обмаль, зверхник, велетень, нетерпеливитися, розлягаються, присоромлені, двобій.

— Прочитайте легенду мовчки. Позначте місця, в яких є описи, міркування

ІЗ ГлИБИНИ ВІКІВ

... І були три брати: одному ім’я Кий, другому — ІЦек, а третьому — Хорив, а сес-тра в них була либідь.

Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів. а Щек на горі, яка зветься Щекави-цею. а Хорив — на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім’я старшого брата свого і нарекли його Київ. Був круг міста ліс і бір великий, і ловився там звір, і були мужі мудрі й тямовиті...

За імпровізованим столом у чернечій ризі сидить мудрець. Він схилився над тов-стим розгорнутим фоліантом — щось шукає, відбирає, думає. Благородні риси об-личчя, сива борода, довгі й гнучкі, як у гусляра, персти…

Він жив і творив у тривожні та смутні часи. Коли могутню й монолітну Київсь-ку Русь підточували князівські чвари та феодальні міжусобиці. На київському столі сидів Святополк Ізяславович — жорстока, грошолюбна й підступна людина, яка вміла відштовхувати від себе навіть близьких. Доведений князівськими утисками до відчаю, простий люд не витримав — 1113 року в Києві спалахнуло народне по-встання. Налякані заможники звернулись до Володимира Мономаха, який княжив у Переяславі. Київ не був його вотчиною. Тому він, обачний політик, не дуже хотів втручатись у справи чужого князівства. але розгублена знать наполягала, тим паче, що фігура Мономаха була прийнятна для народної маси. Внук ярослава Мудрого змушений був взяти Київ під свою руку. Йшов 1113 рік...

У цей час, за такої складної суспільно-політичної обстановки, з’явилася на світ перша систематизована праця з історії Русі. Називалася вона «Повість временних літ, або Звідки почалася Руська земля, хто в Києві перший став князювати і звідки Руська земля стала буть». Написав її майже шістдесятирічний чернець Києво-Печерського монастиря Нестор. літописець. Історик. Учений. Тоді за такого його, певне, не мали. Просто грамотний монах, вправний писар, літературний талант.

Він народився після смерті ярослава Мудрого. Великий князь-книжник просла-вився не тільки своїми походами та запеклими січами на полі брані, а й тим, що за-лишив по собі багатющий скарб — першу на Русі бібліотеку, книгами якої залюбки послуговувався допитливий отрок Печерського монастиря, закарбувавши на віки діяння і попередників ярослава, і його послідовників.

Ми не знаємо, ким були батьки юнака. Невідомо, як він прийшов до монастиря, у кого навчився читати й писати, хто був його наставником. Відомо тільки, що в сім-надцять літ він став ченцем Стефаном, пізніше його висвятили в дияконський сан.

1�4 Робота зі словниковими словами Уроки читання 1��

Сягнувши висот тодішньої освіти, ця людина все своє життя присвятила важливій і благородній справі — літописанню.

Тепер він подав на суд історії «Повість временних літ», яку вистраждав у тісній келії монастиря, і яка стала нашим першолітописом. І це вже був не схимник, не мо-нах, а вчений-історик, карбівничий піків, який зумів із великих дніпровських круч так прозірливо заглянути у далеч минувшини й будучини. (За я. Оросом)

— Прочитайте текст і перекажіть його.

КИЇВ — МІСТО-ГЕРОЙ

Коли фашисти напали на нашу країну, всі радянські люди, кожне місто, кожне село піднялися на боротьбу.

Справжньою фортецею на шляху загарбників став Київ.Понад два місяці тривала героїчна оборона столиці України. Та хоч вороги за-

хопили місто, вони все рівно не відчули тут себе хазяями. Ні вдень, ні вночі не дава-ли їм спокою партизани та підпільники.

а потім Радянська армія перейшла в рішучий наступ. Вона вигнала фашистів з Києва.

Із мечем прийшли до нас непрохані гості, від меча й загинули.

ЗОлОТІ ВОРОТа

Тисячу років тому навкруги центральної частини Києва залягав глибокий рів. Він перешкоджав ворогам проникнути в місто.

В’їхати до столиці можна було через Золоті ворота. На ніч їх міцно замикали. Для цього піднімали над ровом дерев’яний міст. Воїни зі списами та бойовими со-кирами вартували на мурах удень і вночі.

Золоті ворота — одна з найцікавіших стародавніх пам’яток нашої історії. (Е. Ка-ганов)

РяТІВНИК КИЄВа

Він усе продумав, хитрий, злодійкувато примружений каган Куря: його розби-шацька орда рушила на Київ саме тоді, коли Святослав із військом був далеко — на Дунаї. У Києві лишилася стара княгиня Ольга з онуками ярополком, Олегом і Володимиром.

Дорогою кочівники знищували полян, грабували їхні господарства, оселі. Ря-туючись од раптового нападу, подільська громада, втікаючи, не встигла прихопити ні харчів, ні води.

а печенізька рать шастала по клітях, погребнях, клунях, жадібно запихалася різ-ною їжею, різала худобу, глитала сире м’ясиво.

По тому розводили вогнища, і дух смаженого та печеного линув аж до Гори, де вже на третій день почався голод: був червень, коли княжі і воєводські кліті спорожніли. Та найбільше киян мучила спрага. Джерельце під Берестянською стіною майже ви-сохло від спеки, і навіть уночі хоробрі мужі ніяк не могли пробитися до Перевісища чи Глибочиці по воду: вороги стоять щільно один до одного — миша не пролізе.

Плач, дитячий лемент стояли над Горою. Почали від спраги вмирати старі й малі. Голосіння, зойки, прокляття...

а печеніги вичікували.Княгиня Ольга — день і ніч на городниці. Вдивляється у Дарницькі ліси.За ними, у Княжичах та Броварах, безпечний воєвода Претич із дружиною: тра-

ву косять, не знаючи, що стольний Київ на краю загибелі.І по Дніпру — ген біля островів — лодії плавають, вірні поляни, позираючи

на Київ, не відають, що за їхніми спинами, у лісах лівобережжя, десь на духмяному сіні Претич розкошує. але ж не догукаєшся їх.

Надвечір било ударило. Сходились усі кияни до капища, де гордо і мовчазно ви-сочіли золотовусий Перун, вогненний Хоре, добрий і щедрий Дажбог.

— Кияни дорогії,— гукнула хриплим, пересохлим голосом Ольга,— не можемо більше без води бути, голод терпіти. Завтра і позавтра дітей всіх загубимо... а у Кня-жичах і Броварах наш воєвода Претич стоїть... Хто пройде туди?

Тиша. На майданах чути дитячий невтішний плач і скімлення. Ступив наперед віщий старець Супрун:

— Хто зможе сю ніч пройти між печенігами, переплисти Дніпро і сказати Пре-тичу, що якщо не прийде до ранку, то згине Київ?

Понахиляли голови схудлі, почорнілі гридні, кожум’яки, лучники, кметі. Хто пройде, коли вороги стоять плечем до плеча, гострі мечі наставивши? День і ніч сте-режуть, чекають слушної хвилини, щоб пограбувати княжі світлиці, перебити лю-дей, спалити місто, стерти його з лиця землі.

І тоді вийшов з натовпу юнак у білій полотняній сорочці. Його карі полянсь-кі очі палали звагою:

— я пройду.Узяв той хлопець із собою кошлату, як у печенігів, шапку і вуздечку, а точніше —

обротьку, що не дзеленчить вудилами....Його обв’язали линвою і спустили з фортечної стіни в глибокий рів у тому міс-

ці, де стіна прилягає до могутньої сторожової башти.Місяць ще не зійшов. а відблиски чужинських ватр у цей кут не досягають. Тож

печеніги нічого не помітили.Досягнувши землі, сміливець озирнувся навкруги. Зовсім близько палали вогни-

ща. Вороги їли, жадібно чавкаючи, запиваючи їжу кумисом. (За С. Плачиндою)

«яК ТЕБЕ НЕ лЮБИТИ, КИЄВЕ МІЙ…»

У XII столітті чернець Нестор називає Київ, про створення якого існує кілька ле-генд, «матір’ю міст руських». як відомо, найпоширенішою є версія заснування міс-та братами Києм, Щеком та Хоривом разом із сестрою либіддю. Швидко зростало місто. Народні умільці створювали великі і красиві споруди. Народ творив культу-ру. Вчені вважають, що вже тоді в церквах, соборах, монастирях було кілька тисяч книжок, але до наших часів збереглося близько двохсот п’ятдесяти творів. Майже в усіх з них можна знайти щось про Київ — місто на високих схилах Дніпра, місто надзвичайної краси.

Сучасники ярослава Мудрого називали Київ окрасою Сходу і суперником Кон-стантинополя. Гості міста і сьогодні вважають, що Київ вражає якоюсь особливою чарів-ністю, навіть містичною таємничістю, якою віє від численних золотих куполів у місь-кій панорамі. «Подивись на місто, яке сяє на височині; подивись на церкви, що квіт-нуть; подивись на християнство, яке зростає; подивись на все місто, освітлене іконами

1�� Робота зі словниковими словами Уроки читання 1��

святих, оповите фіміамами, переповнене звучанням хвали і божественних пісень». Так писав про Київ 1051 року митрополит Іларіон. Місто тоді було центром православ’я першої слов’янської держави. І сьогодні часи Київської Русі вважають золотим часом міста, можливо ще й тому, що наступні століття не принесли йому щастя.

Київ завжди приваблював пожадливих ворогів своєю красою і багатством. Захи-щаючи місто від монголів, печенігів, кияни насипали земляні вали, що перетворю-вало місто на фортецю. Для добрих людей будували ворота. Найкращі з них — Зо-лоті. Вони були ніби символом незалежності, ніхто з ворогів не зайшов у місто че-рез ці ворота.

«Київ... Русь... Україна». Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо висловлюють вони духовну близькість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії.

Ось уже понад п’ятнадцять століть височіє на дніпровських схилах золотовер-хий Київ, якому випала історична місія відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.

Гордо підносяться в небо дев’ятнадцять куполів Софії Київської, яка стоїть по-над дев’ять століть,— прекрасна пам’ятка сивої давнини.

Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубицький монастир і Києво-Печерська лавра з Успенським собором, старовинний Поділ і сивочолий Борисфен-Дніпро — все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мис-литься українська земля і шлях її народу в майбутнє.

Київ — це каштани і бульвар Шевченка. Це молодість, життя.Оглядаючи з високих київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослу-

ховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші пред-ки? Чому київський князь Святослав твердив, що біля річки Дунай якраз середина земель його володіння і саме туди хотів перенести столицю? а хто були оті будівни-чі міст, храмів, пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою? Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чима-ло. (За Р. Радишееським)

КИЇВНад Дніпром широким Старовинний Київ, На Софійській площі Гетьман на коні; Славний Кожум’яка Побивав тут зміїв, Що несли неволю Рідній стороні.Києве, столице,Серце України!Не забудь днів слави,Не хились в журі!Дужий Кожум’якаЩе не вмер, не згинув —Він неволі зміяВтопить у Дніпрі! (Р. Завадович)

КОСМОНаВТ12 квітня — День космонавтики.

— Прочитайте. Про що цей текст?

12 квітня відзначаємо Всесвітній день авіації і космонавтики. У цей день 1961 року злетів у небо космічний корабель «Восток-1». На ньому був здійснений перший політ людини в космос. Корабель облетів навколо Землі. Керував кораблем відважний льотчик-космонавт Юрій Олексійович Гагарін.

Космічний корабель створювали вчені-конструктори: Юрій Кондратюк (справ-жнє ім’я і прізвище — Олександр Шергей), Микола Кибальчич, Костянтин Ціол-ковський, Сергій Корольов. Усі вони — вихідці з України. Ми повинні пишатися цими іменами.

Першим космонавтом нашої незалежної держави став леонід Каденюк. але до цього в космосі побували 17 синів України.Вирушаючи в міжпланетні подорожі, космонавти надовго розлучаються із землею,

зі своєю рідною домівкою. а нагадують їм у польотах про близьких та друзів земні су-веніри, які вони беруть із собою. Мандрують у космосі і малюнки, і вимпели, і мініа-тюрні книжечки. Часто-густо на згадку про домівку беруть дитячі іграшки, ляльки.

Освоєння космосу почалося із запуску першого штучного супутника Землі. З тих пір між америкою і Радянським Союзом почалося суперництво за космос. Після су-путника ми першими відправили туди живу істоту — собаку лайку, а потім і першого космонавта Юрія Гагаріна, а також багатомісний корабель і здійснили вихід у відкритий космос. Зате американці першими досягли орбіти Місяця, а потім і його поверхні.

За цей час у космосі побувало багато людей із різних країн, особливо коли там була міжнародна станція «Мир». Проведено безліч наукових дослідів та експериментів. Вивчався як сам космос, так і те, як земні істоти, рослини будуть себе гам поводити.

На мою думку, це прекрасно, що земляни почали освоювати космічні простори, і необхідно продовжувати. адже там, мабуть, ще стільки цікавого нас чекає.

я теж дуже хотів би побачити через ілюмінатор космічного корабля нашу чудо-ву блакитну планету! (З газети)

ДО ЗІРОКІз давніх часів людям хотілося дістатися зірок.Минуло багато-багато літ. І людина злетіла в космос. Уперше в світі громадянин

Радянського Союзу Юрій Гагарін космічному кораблі облетів Землю. Цей політ люди пам’ятатимуть завжди.

Про що я думав, сидячи в кріслі космічного корабля перед стартом? Згадав я дале-кий-далекий день, коли мені пов’язали піонерський галстук. я довідався, що слово піо-нер означає «розвідник», «дослідник», перший, що прокладає дорогу. Чудове слово!

я маю знову стати піонером, першою людиною, яка відірвалася від землі, подо-лала владу її тяжіння. Із усіх найсміливіших людських мріянь це, звичайно, спокон-віків вважалося найнездійсненнішим, найказковішим. (З розповіді Ю. Гагаріна)

ТРЕНУВаННя

Щоб літати в космос, потрібно багато знати. І майбутні космонавти знову взя-лись за підручники. Потрібно було вивчити, як працює ракета і всі прилади, вста-новлені на ній. Навчитися керувати ракетою.

1�� Робота зі словниковими словами Уроки читання 1�9

Потрібно вивчити зоряне небо, щоб знати, де яка зірка знаходиться. І багато-багато іншого. І потрібно було дуже багато тренуватися.

Космонавти — народ міцний, терплячий, усі вони — спортсмени, кожний день займаються гімнастикою, бігають, стрибають, плавають, грають у баскетбол. але цього мало.

летіти в ракеті набагато важче, ніж на найшвидшому літаку. Через це ще на Зем-лі льотчиків-космонавтів привчають до всіх труднощів польоту.

Уявіть собі, що когось із вас посадили в діжку або у великий м’яч і швидко-швидко його покотили. а потім якийсь велетень узяв м’яч і почав перекидати з руки на руку, як це роблять жонглери. Що з вами було б?

Космонавти зазнали набагато важчі випробування. Їх садили у спеціальні кріс-ла, закріплювали ремінцями, і машина, схожа на карусель, крутила їх зі страшенною швидкістю: вгору, вниз, туди, сюди, так, що льотчик-космонавт опинявся то на боці, то вниз головою, то не зрозумієш як — перекидався, як доведеться.

а ось і нове випробування. якби вас посадили в глибокий підвал, і не всіх разом, а по одному. І у підвалі так тихо, що не чути ні голосу людини, ні шуму трамваїв — нічого, чути тільки, як б’ється власне серце. Ви б, мабуть, посиділи з півгодини і не витримали більше, і дехто заревів би, почав би кликати маму, тата.

Космонавти — дорослі люди, і вони, звичайно, не кликали маму, але і їм було не-легко. льотчик звик до простору, а тут його помістили в тісну кімнату, куди не про-никає жоден звук, навіть годинники йдуть тихо. адже годинник іде — він ніби жи-вий, і з ним ти вже не самотній, а цього не можна.

Денне світло не проникає в кімнату. Горить лампочка.Час ішов, а двері не відчинялися. як і раніше — ні звуку! Хоч би мишка пробігла

або комарик запищав. Сумно без друзів, без рідних, але ж у космосі їх не буде, тіль-ки радіо зв’яже тебе із Землею.

Потрібно звикати. (В. Бородін)

ПОГляД У КОСМІЧНІ ДалІ

Колись людство мало змогу лише дивитися-задивлятися в глибини нічного неба, милуватися мінливою красою зірок, чекати мудрих небесних порад та невблаганних знамень. людська уява і буйна фантазія заселили небо богами — добрими та злими.

Спливло багато років у боротьбі на шляху пізнання, доки люди змогли самі, як боги, пролітати небесами, виходити у відкритий космос, крокувати місячною по-верхнею, досліджувати інші планети.

Перебуваючи якось в рідному Узині, льотчик-космонавт Павло Попович у бесіді з журналістами оповідав їм про маловідомий «План Ціолковського» — геніальне на-укове передбачення основоположника теоретичної космонавтики. У цій праці, над-рукованій ще на початку минулої століття, Костянтин Едуардович із притаманною йому прозорливістю, визначив шляхи розвитку ракетної техніки та освоєння за її до-помогою Сонячної системи.

Із шістнадцяти розділів «Плану» більше половини вже реалізовано і жодного разу не порушено послідовності, передбаченої вченим.

Розробляючи теорію створення ракетної техніки, Ціолковський у 1903 році пи-сав: «Будується ракетний літак із крилами й звичайними органами керування...» Цією швидкісною машиною у 1942 році став літак Бі-1.

За його «Планом» у небо злетів турбореактивний гігант ТУ-104, літак про який мріяв Ціолковський. Вій описав прообраз балістичних ракет, які з’явилися у п’ятдесятих роках минулого століття. У дні святкування сторіччя з дня народжен-ня теоретика космонавтики стартувала ракета, що вивела на орбіту перший в історії людства штучний супутник Землі. а 12 квітня 1961 року у космос вийшов корабель-супутник «Восток» із людиною на борту — льотчиком-космонавтом Юрієм Гагарі-ним. У сьомому розділі «Плану» Ціолковський писав про тривале життя на орбіті. Нині це робиться на орбітальній станції «Мир». Здійснено й ще одне передбачен-ня вченого — вихід людини у відкритий космос. Вперше успішно це здійснив Олек-сій леонов на висоті п’ятсот кілометрів, рухаючись зі швидкістю двадцять вісім ти-сяч кілометрів за годину.

Сьогодні на орбітальній станції побували люди багатьох національностей, се-ред них і наш земляк, космонавт, українець леонід Каденюк. Там проводять різні досліди, зокрема, випробовуються нові метали, в умовах невагомості вирощують-ся рослини.

Костянтин Едуардович писав про влаштування навколо Землі численних люд-ських поселень, використання сонячної енергії для пересування по всій планетній системі, заснування колоній у поясі астероїдів і в районі великих планет. Змальову-ючи далекі перспективи розвитку людства, Ціолковський зазначав, що «населення Сонячної системи зросте в сто тисяч мільйонів разів, буде досягнута межа, за якою неминуче настане розселення по всьому Молочному Шляху...»

... Він прикладав до вуха слухову трубку і носив окуляри, а чув і бачив на століття вперед. Він їздив на допотопному велосипеді, а своїм ракетам надавав мало не світ-лових швидкостей. Він неохоче залишав свою Калугу і в той самий час постійно ман-дрував у неосяжному міжзір’ї. На таке здатні, певне, тільки генії, які вміють умісти-ти в собі цілий Всесвіт.

Давно крилатими стали слова основоположника аеронавтики: «людство не за-лишиться вічно на Землі, а в гонитві за світлом і простором спочатку несміливо про-никне за межі атмосфери, а далі завоює весь навколосонячний простір». Воно, люд-ство, вже вийшло за межі своєї колиски і нині планомірно і неухильно опановує пла-нетарний світ. (За В. Пахнющим)

ЗаСЕлЕНИЙ КОСМОС

Багато країн світу розробили довгострокові програми з освоєння космосу. Чільне місце в них посідає створення орбітальних станцій, бо саме з них починається надзви-чайно важливий етап проникнення у простір. Уже здійснено політ на Місяць, успіш-но відбуваються багатомісячні польоти міжпланетних станцій, автоматичні апарати побували на Марсі й Венері, з пролітних траєкторій досліджувалися Меркурій, Юпі-тер, Сатурн, Уран, Нептун. У наступні двадцять–тридцять років можливості космо-навтики зростуть ще більше. Буде створено експериментальні супутникові сонячні електростанції, на орбіті працюватимуть складально-операційні центри, на Місяці існуватимуть бази — форпости для відправлення першої експедиції на Марс. У нав-колоземному та навколомісячному просторі буде розгорнуто мережу автоматичних релейних супутників, котра практично перетворить увесь район між Місяцем і Зем-лею на гігантську антенну систему, спроможну відстежувати рух космічних кораблів


у Сонячній системі та поза її межами. Це, звичайно, сприятиме подальшому про-никненню людини в космос. Дослідження передбачають різну мету:

• наукову — людині завжди цікаво пізнавати властивості світу, що її оточує, зако-ни його існування;

• прикладну — космос має служити людям, допомагаючи спостерігати за розвит-ком глобальних явищ на Землі, а, можливо, й попереджувати їх, результати кос-мічних досліджень знаходять застосування в різних галузях господарства;

• технічну — в умовах космосу є можливість провести надзвичайно цікаві дослі-дження речовин живої і неживої природи тощо.Із космосу ведуться унікальні астрономічні та астрофізичні спостереження. Су-

путники, космічні автоматичні станції, апарати, що перебувають на орбіті, потре-бують фахового обслуговування або й ремонту, а деякі супутники, що відпрацювали свій термін, необхідно ліквідовувати або повертати па Землю для реконструкції. Ор-бітальні бази використовуються як космічні станції, де зберігаються, зокрема, запа-си палива, а в майбутньому вони можуть стати відправними базами для експедицій на Місяць, Марс та інші планети. З лютого 1986 року на навколоземній орбіті пере-бувала станція «Мир», побудована за модульним принципом.

Транспортні кораблі періодично привозять на станцію різноманітні вантажі. Екі-паж після виконання свого завдання повертається на Землю, його на станції змінює повий. За переконанням багатьох учених, використання Місяця дало б людству знач-ну користь. По-перше, наш природний супутник полегшує вивчення Сонячної систе-ми — це водночас обсерваторія, лабораторія і стартовий майданчик. По-друге, на Мі-сяці досить багато сировинних ресурсів, доступних для використання. Зразки місяч-них порід свідчать, що там існують природні запаси, які можна розробляти подібно до природних запасів Землі. Оскільки Сонце освітлює Місяць безперервно впродовж чотирнадцяти днів, то там легко отримати досить дешеву енергію. На поверхні Мі-сяця в майбутньому можна спорудити не лише бази для відправлення та приймання космічних кораблів, науково-дослідні станції, а й міста-поселення. американський астронавт Ніл армстронг так сказав про своє перебування на Місяці: «Це був ма-ленький крок людини, але величезний крок людства». (З кн. «Космос»)

У СКлаДІ МІЖНаРОДНОГО ЕКІПаЖУ

Першим космонавтом незалежної України став леонід Каденюк. Дев’ятнадцятого листопада 1997 року американська ракета-носій «Колумбія» винесла на орбіту кос-мічний корабель «Шаттл» із міжнародним екіпажем на борту: четверо американсь-ких астронавтів, японський науковець і космонавт-дослідник, у якого на правому рукаві скафандра яснів синьо-жовтий прапорець.

леонід Васильович Каденюк народився в 1951 році в селі Клішківці Хотинсь-кого району Чернівецької області. Звідси за польотом «Шаттла» стежила його мати, колишня сільська вчителька. Батько, теж учитель, помер рано — далися взнаки фронтові рани. Діти в сім’ї швидко стали самостійними: добре вчилися, самі пора-ли господарство, ще й спортом наполегливо займалися. Особливо леонід. Він зав- жди знав, що стане льотчиком, і до мети йшов, не озираючись. Командир «Колумбії» Кевін Крігель недаремно сказав про леоніда Каденюка: «Пощастило мати в екіпажі такого досвідченого пілота». «Космічний стаж» у нього справді великий. До загону космонавтів у Зоряному містечку під Москвою Каденюк прийшов ще в 1976 році,

подолавши жорсткий конкурсний відбір. а доти було навчання у вищому військо-во-авіаційному училищі в Чернігові, робота льотчиком-інструктором. як пілот ле-онід Каденюк опанував понад п’ятдесят типів і моделей літаків, як космонавт прой-шов льотну та Інженерну підготовку за програмою «Буран», а також повну підготов-ку як командир екіпажу корабля «Союз». Готувався він і до роботи на орбітальних станціях «Салют» і «Мир». Каденюк був готовий працювати в космосі кожної хвили-ни. І, довідавшись, що Україна готується послати свого космонавта на американсь-кий корабель, написав листа українському президентові, запропонувавши свій до-свід і підготовку.

У 1995 році леонід Каденюк переміг у відбірному конкурсі на політ у складі між-народного екіпажу і розпочав вишкіл за програмою «Шаттл». Крім того, він отримав відповідну фахову підготовку з біології, геології, вивчав методики проведення нау-кових експериментів. На «Шаттлі» упродовж шістнадцяти діб Каденюк вів експери-мент, пов’язаний із вивченням впливу мікрогравітації на розвиток рослин.

Висока людська порядність, сумлінне ставлення до будь-якого завдання, ви-сокий професіоналізм у всьому, що б не доводилося робити,— це не просто слова зі службової характеристики, підписаної керівником загону космонавтів. За цими словами — доля людини, її шлях до зірок.

Цей шлях уже був прокладений першим українцем у космосі — Павлом Попо-вичем, який входив до «гагарінського» набору космонавтів.

І протримався він серед його льотного складу чи не найдовше. На кораблі «Вос-ток–4» льотчик-космонавт Павло Попович 12–15 серпня 1962 року разом з андрія-ном Ніколаєвим, який пілотував корабель «Восток–3», здійснив перший в історії груповий політ. а майже через двадцять років уже генерал Попович став команди-ром екіпажу на кораблі «Союз–14», виконавши разом із бортінженером Юрієм ар-тюхіним п’ятнадцятидобовий політ на орбітальній станції «Салют–3». Таке в кос-монавтиці вдавалося небагатьом.

Груповий політ космічних кораблів довів, що людина може тривалий час пе-ребувати у космосі, а отже,— можливі й дальні космічні експедиції. Доведено було також, що можливо зблизити і зістикувати окремі космічні апарати безпосередньо на орбіті. Це стало першим кроком до створення стаціонарних орбітальних косміч-них станцій. (Із кн. «Космос»)

леонід Каденюк — перший космонавт незалежної України, але далеко не перший українець, який борознив неосяжні простори космосу. Усього 17 вихідців з України побували в космосі. Життя ще більше десяти радянських космонавтів так чи інакше пов’язано з нашою країною.

Космонавти-українці:• анатолій арцебарський. Народився 9 вересня 1956 року в селищі Просяна По-

кровського району Дніпропетровської області. 18 травня 1991 року стартував у космос як командир космічного корабля «Союз ТМ-12».

• Георгій Береговий. Народився 15 квітня 1915 року в селі Федорівка Карлівського району Полтавської області. 26–30 жовтня 1968 року здійснив космічний політ на космічному кораблі «Союз-3».

• Георгій Гречко. Народився 25 травня 1931 року в ленінграді, батьки — вихідці з України. Із 1975 до 1985 року здійснив три польоти в космос.


• Юрій Гідзенко. Народився 26 березня 1962 року в Єланці Єланецького району Миколаївської області. Космічний політ здійснював із 3 вересня 1995 до 29 лю-того 1996 року в складі двадцятої основної експедиції на ОК «МИР».

• Олександр Волков. Народився 27 травня 1918 року в місті Горлівка Донецької об-ласті. Здійснив три польоти в космос, провів на орбіті 391 день 9 годин 51 хвилину.

• Володимир Васютин. Народився 8 березня 1952 року в Харкові. Свій політ у космос почав 17 вересня 1985 року. Під час польоту Васютин серйозно занедужав, і політ було достроково перерваний. Повернувся на Землю 12 листопада 1985 року.

• леонід Кізим. Народився 5 серпня 1941 року в місті Червоний лиман Донецької області. Здійснив три польоти в космос загальною тривалістю 374 дні 17 годин 57 хвилин 38 секунд. Із 1992 року — заступник командувача Військово-Косміч-них сил Міністерства оборони Російської Федерації.

• Віталій Жолобов. Народився 18 червня 1937 року в селі Збур’ївка Голопри-станського району Херсонської області. Із 6 липня до 24 серпня 1976 року здій-снив політ у космос як бортінженер космічного корабля «Союз-21». В 1981 році залишив загін космонавтів і вийшов у запас. Переїхав в Україну. Після розпаду СРСР певний час працював головою адміністрації Херсонської області.

• Георгій Добровольськнй. Народився 1 червня 1928 року в Одесі. Протягом 6–29 червня 1971 року здійснив космічний політ як командир космічного ко-рабля «Союз-11» та орбітальної космічної станції «Салют-1». Під час повернен-ня на Землю через порушення герметичності апарата, що спускає, екіпаж кос-мічного корабля «Союз-11» загинув.

• Павло Попович. Народився 5 жовтня 1930 року в селищі Узин Київської облас-ті. Виконав два польоти загальною тривалістю 18 діб 16 годин 27 хвилин 28 се-кунд. Депутат Верховної Ради УРСР 6–11 скликань.

• леонід Попов. Народився 31 серпня 1945 року в місті Олександрія Кіровоградсь-кої області. За три рейси в космос налітав 200 днів 14 годин 45 хвилин 51 секунду.

• Юрій Онуфрієнко. Народився 6 лютого 1961 року в селі Рясне Золочівського району Харківської області. В 2002 році провів 196 днів у космосі як командир міжнародної космічної станції.

• Юрій Маленченко. Народився 22 грудня 1961 року у м. Світлогірськ Кіровоградсь-кої області. Свій перший політ здійснив у 2003 році як командир міжнародної кос-мічної станції. 11 серпня 2003 року Юрій Маленченко та його дружина — американ-ка російського походження Катерина Дмитрієва — відсвяткували перше в історії «космічне» весілля. Урочиста церемонія відбувалася за допомогою телемосту.

• Володимир ляхов. Народився 20 липня 1941 року в місті антрацит Ворошилов-градської (нині — луганської) області. За три рейси в космос налітав 333 дні 7 го-дин 17 хвилин 37 секунд.

• анатолій левченко. Народився 21 травня 1941 року в місті Краснокутське Хар-ківської області. Протягом 21–29 грудня 1987 року здійснив космічний політ як дослідник космічного корабля «Союз ТМ–4». Тривалість польоту становила 7 діб 21 годину 58 хвилин.

• Георгій Шонін. Народився 3 серпня 1935 року в містечку Ровеньки лугансь-кої області. Політ у космос здійснив із 11 до 16 жовтня 1969 року як командир КК «Союз–6».

• Василь Циблієв. Народився 20 лютого 1954 року у с. Ореховка Кіровського райо-ну Кримської області. Здійснив два польоти в космос із 1993 до 1996 років.

На КОМБаЙНІ

Недалеко від нашого міста розкинувся радгосп «Жовтень». Це приміський рад-госп. але він вирощує не тільки всяку городину для міста, а й пшеницю, і ячмінь, і гречку. я там часто буваю, особливо влітку, бо мій тато працює комбайнером.

я певен, що не всі хлопці й дівчата з нашого класу бачили комбайн. Може, в кіно або по телевізору? але це не те. Промайне на екрані на якусь хвилину й зникне.

а от я навіть працював на комбайні разом із татом.якось він розбудив мене рано-рано.— Вставай,— каже,— Грицю. Хочу разом із тобою перші гони* пройти. Поди-

вишся, як воно. Може, й сам колись комбайнером станеш.я ж цього тільки й чекав. Миттю одягнувся, так-сяк поснідав,— незабаром

ми опинилися в степу.Сонця немає. Тільки небо ледь зажевріло на сході. Вітерець і не шелесне. а не-

озорий лан пшениці тонко видзвонює великими тугими колосками. як глянув я на комбайн, то й очам своїм не повірив. Ну точно корабель, тільки не морський, а сте-повий. І навіть капітанський місточок є. Це там, де татові сидіти, коли він комбайн веде. Зійшли ми з татком на місток, а тут і штурвал, як на кораблі. Дух мені перехо-пило. Схопився я обома руками за штурвал — і ну повертати туди й сюди. а піді мною — жовті хвилі лану.

Тато щось увімкнув, натиснув, і велетенська машина ожила, загула, зацокотіла, замахала крилами і пішла по неозорому пшеничному ланові.

Що в цій машині всередині робиться, не знаю, а тільки бачу — пшениця покір-но лягає під ножі, а з бункера** сиплеться чисте зерно в кузов грузовика, який іде поруч.

Та ще й як сиплеться! Наче могутня річка тече. (Д. Ткач)

ЩаСлИВИЙ ДЕНЬ

Гуркоче комбайн. Він здається Василькові живою, розумною істотою. Хлопець прислухається всім тілом до приглушеного биття серця машини, відчуває її напру-ження, тремтіння всього великого металевого організму.

Хіба ж то не чудо, коли жатка скошує стебла, і вони пливуть у машину, а звідти вже виходить чисте зерно... Бути господарем, капітаном такого степового корабля во-дити його полями — давня Василькова мрія. Мрія, яку він обов’язково здійснить!

— Василю,— гукає батько,— ану, берись за кермо... Ось... так... Зрозумів?«Невже правда?» Не вірячи ще своєму щастю, син стає поруч із батьком.— Тримай, не бійся!— підштовхує його батько. Обличчя в нього запорошене,

з борозенками від поту на скронях.Василько міцно тримає велике кругле кермо, стежить за дистанцією, що відділяє

їх од комбайна дядька Нечипора. Дивиться крізь мерехтливе мотовило, щоб жатка

* Гони — старовинна міра довжини. ** Бункер — складова частина комбайна.


не заглиблювалась більше норми в жовту стіну пшениці. Під’їхала машина з дівча-тами в кузові. Василько висипає зерно. Бачить краєм ока, як воно вкриває золотим потоком брезент — крупне, тепле, запашне,

Коли повертались додому, сонце сховалось за обрій.

— Чому батько взяв хлопчика на жнива?— які вчинки Гриця свідчать про його радісний настрій? Прочитайте.— Із чим порівнюється комбайн? Чому? Розкажіть, як працює комбайн.

КОМП’ЮТЕРНа МИШКаТи вже знаєш, чим закінчується українська народна казка «Ріпка». Уся сім’я,

разом із собакою і кішкою, не змогла вирвати із землі ріпку. а мишка допомогла це зробити.

а чи знаєш ти, що і сучасному комп’ютеру також мишка допомагає працювати? Вона може рухати курсор* по екрану, ставити його в потрібне нам місце.

Сидить мишка на робочому столі на зручному кольоровому килимку і допома-гає нам виконувати на екрані різні операції.

І пропущений м’який знак вставити. І неправильно вжите слово замінити. І крап-ку, знак питання або знак оклику в кінці речення поставити. І підкреслити слово. І малу букву замінити на велику в слові, що означає ім’я. Отака комп’ютерна мишка!

— Про що цей текст? Що нового ви дізналися з нього про можливості комп’ютера?

— Про що цікаве ти довідався сьогодні в школі?— запитав тато сина.— Ми сьогодні працювали в комп’ютерному класі. Це так цікаво! я вже на-

вчився набирати слова і речення, виправляти допущені помилки,— захоплено від-повів син.

— Це прекрасно, синку! але було б краще, якби ти помилок не припускався.— Татку, це я …— Запишіть придуману вами відповідь хлопчика на зауваження батька.

КОМП’ЮТЕР Комп’ютер хвалився, що дуже багато знає і може виконувати безліч завдань:

розв’язувати задачі, грати в шахи, розважати розумними іграми малого і старого, дру-кувати, креслити, малювати... Перелік мудрих послуг можна було б продовжити.

але раптом хтось помітив, що комп’ютер припустився грубої помилки. Почали перевіряти, що з ним сталося. І виявилося, що в комп’ютер потрапив вірус,— така комп’ютерна «хвороба».

Комп’ютер вимкнули, бо тепер доведеться його полікувати. Не варто було комп’ютерові так багато вихвалятися. (За Б. андрушківим)

У КОМП’ЮТЕРНОМУ КлаСІ У нашій школі є комп’ютерний клас. Там стоїть дев’ять комп’ютерів. Біля кож-

ного «сидить» мишка на кольоровому килимку. Вона допомагає виконувати різні дії на екрані.

У комп’ютера гарна пам’ять. За допомогою дискети він може передавати текст або малюнок до іншого комп’ютера.

Сьогодні у нас урок малювання на тему «Моя сім’я». Наприкінці уроку ми офор-мимо виставку з дев’яти комп’ютерних малюнків. (З журналу)

КРИНИЦІ

Криниці. З якою пошаною оспівано їх у піснях, возвеличено у легендах. Скіль-ки їх на безмежній українській землі! а яка криниця без зелені? Традиційно обіч них висаджують калину. Це дерево не тільки прикрашає місце, а й оберігає воду від спе-ки. У дбайливих господарів обіч криниці ще й клумба з квітами сусідитиме.

а в багатьох господарів стоїть чепурненька лавка, відерце й полив’яний кухоль. Пийте на здоров’я! (За В. Скуратівським)

КРИНИЦяКрай стежки у поліВ дзвінку косовицюВ джерельці я викопавлюдям криницю.Сюди приліталиІ диво-жар-птиці,Пили смакувалиВодицю з криниці.Несли косаріНа луки її вранці,Пили комбайнери,Стомившись у праці.Скликає людейСтудениця-криниця.Їм сили вернутиУміє криниця. (С. Жупанин)

лІСОВа КРИНИЧКаНа зеленій галявині,Де росла трава,Дзюркотить криниченька,Чиста, лісова.Ми збирали ягоди,Забрели сюди.Відпочити в затишкуСіли край води. (Н. Забіла)

КИлИМ

Жовтогарячий килим із квіточок кульбаби вкрив лісову галявину. Так щороку сонечко вистеляє золотом довколишні простори. Роботящі бджоли цілими днями збирають солодкий нектар. Коли дивишся на цей золотистий килим, то здається, що бачиш портрет великого сонця на тлі ніжної землі. (З журналу)*Курсор — стрілочка, яка рухається на екрані комп’ютера.


До каРтогРами №13

лЕлЕКИ

летять запізнілі ключі з далекого вирію — додому, на Україну, на ясні зорі, на тихі води, де оце тільки зараз прокинулась весна...

Хоч як потомились, а линуть на одчай душі, проти ночі, аби швидше, аби до-летіти...

І раптом — нечувана річ!— звідкілясь упала на бідолашних лелек орлина зграя. Залунав лютий клекіт, полетіло, кружляючи, пір’я. І вже перший довгошиїй птах із розбитою головою грудкою звалився в море; за ним ще і ще...

Та лелеки хутко отямились і стали боронитися. Били нападників довгими дзьо-бами, цілячи в голову, нападали гуртом, намагались підім’яти, зашарпати.

Ось п’ятеро налетіли на орла, почали дзьобами щосили скубти пір’я. Той закле-котів невдоволено, знявся вгору... але зараз же каменем упав на лелеку з пораненим крилом, що, шукаючи рятунку, спустився низько, майже до самої води...

Тут уже Михайлик не витримав, скрикнув: «Ой, дайте лука!»Із тонким посвистом шугнула стріла, вп’ялася в орлину шию.Братчики заворушилися, загули: «Молодця!» То тут, то там тенькнула в дужих

руках нап’ята тятива, одна за одною злетіли стріли. Підбиті хижаки важко падали вниз, силкуючись втриматися на широко розкинутих крилах.

Уцілілі орли з гнівним криком знялися у височінь, зрозумівши, що програли бій. Деякий час ширяли, взолочені сонцем, потім наче розтали: хтозна, де й поділися.

Пошарпані лелеки стали шикуватися двома ключами: знов полетіли вперед. (М. Пригара)

Завдання• Дібрати синоніми до слів: несподівано (раптом, зненацька раптово), злий (лютий,

жорстокий, гнівний, злющий, жорстокосердитий), шугали (ширяли, кружляли, ви-лися).

• З’ясувати значення омонімів ключ і ключ. (Ключ — металевий стержень особли-вої форми для відмикання та замикання замка; ключ — зграя птиць, що летять одна за другою, складаючи фігуру, подібну до гострого кута, один бік якого ко-ротший від іншого; ключ — знак на початку нотного рядка, що визначає значен-ня нот).Весною на даху нашої хати поселилися лелеки. Вони наносили сухого гілля,

м’якої трави і вимостили собі розкішне гніздо.Незабаром у птахів вивелося п’ятеро малят. Вони жадібно розкривали дзьоби-

ки і просили їсти. Батьки по черзі літали на болото і годували своїх дітей. Вони май-же ніколи не відпочивали.

Молоді лелеки швидко навчилися літати. а восени лелеча сім’я полетіла у вирій.

— Дайте відповіді на запитання.• Про що йдеться на початку тексту? • Про що повідомляється далі? • Чим закінчується текст?

НЕЗВИЧаЙНИЙ ПаСаЖИР Настала... весна. але однієї ночі вдарив... мороз. Тяжко довелося лелеці. леле-

ка забрів у місто. Ранком люди знайшли... лелеку біля трамвайної зупинки. лелеку занесли до... вагону.

У вагоні лелека відігрівся і смачно поснідав. лелека із задоволенням катався ці-лий день.

а наступного ранку на зупинці трамвая знову чекав лелека. Водій гостинно від-чинив лелеці двері.

— Замість крапок спробуйте дібрати до іменників прикметники.— Замініть, де потрібно, слово лелека словами птах, він, крилатий пасажир тощо.

яким став текст після вдосконалення?

ЗНаЙШлИ лЕлЕКУ— лелеко, лелеко, До осені далеко?— Викрикує на лузі Засмагла* дітвора. а він веслує** в хмарі З лелечихою в парі, Мовляв, у вирій* друзі, Мені ще не пора а ген над рікою Зрослись верба з вербою, лелечина там хата Із хмизу в вишині. а в ній сім’я лелеча, Сидить його малеча, Біленькі лелечата, Носаті та смішні. якось після бурі У літній день похмурий Знайшли лелеку діти В леваді за селом. Ой, леле! Ой, лелеко! У теплий край далеко, а як тобі летіти З пораненим крилом? Взялися юннати лелеку лікувати.летить його родинаУ теплий край сама.а він у хатній тишіЇсть рибу, м’ясо, мишіІ жде тієї днини,Коли мине зима…І ось понад рікоюПовіяло весною.

* Засмагла — загоріла. ** Веслує — тут: літає.


Пускають діти в квітнілелеку у політ.а він, немов вітрила,Розправив дужі крила,І птиці перелітніКричать йому:— Привіт!— лелеко, лелеко,До осені далеко? —Знов голос друзів щирийлунає із двора.Гляди ж но, довгоногий,Щоб не забув дороги,як відлітать у вирійНастане знов пора. (Д. Білоус)

— Про які пори року згадує поет у вірші? Підкріпіть свою відповідь прикладами.— Прочитайте слова: біленькі, носаті, смішні.які це слова? Кого характеризує ними автор? — Прочитайте вірш разом із друзями в особах: автор, дітвора, перелітні птахи.

лялЬКаа у мене лялька зовсім невеличка, але дуже гарна, просто як жива. Це не просто іграшка — це моя сестричка,Й розуміє лялечка всі мої слова. я пишу у зошит букви помаленьку, а вона картинки дивиться в цей час.Ми обидві з нею сидимо тихенько,Йде робота різна дуже добре в нас. Потім я для неї казку почитаю, Спатки покладу я лялечку свою.Солоденько з нею разом засинаю.лише заспіваю: «Баєньки-баю...» (Н. Красоткіна)

ІЗ лялЬКаМИБіля хатки квітне сонях.В хатці — лялька, в ляльки — доня.Мама-лялька бавить лялю...— а ти хто для них, Наталю? —І Наталя меншу взяла,— я — бабуся їй,— сказала. (а. М’ястківський)ліна ліпить з глини ляльку, а лаврін малює лист.лялька гарна, лист чудовий:Кожен з діток має хист.люблять діти працювати,Малювати і ліпить…а яка в лавріна й ліни Буква першою стоїть? (П. Карнаух)

До каРтогРами № 1�

Дрібнішою одиницею вимірювання часу є тиждень. У Стародавній Русі тиж-день називався седмицею.

Неділя називався «тижнем», тобто днем відпочинку, коли нічого не робили, коли немає справ. Понеділок — перший (після «тижня») день, вівторок — другий, середа — середина седмиці, четвер і п’ятниця — четвертий і п’ятий. Субота одержала назву від єврейського слова «сабат» — кінець справ. І тепер нерідко говорять дещо видоз-мінене «шабаш» в сенсі «досить», кінчено «справу».


ПЕРО І ОлІВЕЦЬ — а чому перо пером зветься? —запитав у дідуся Сашко.— Бо в давні часи,— відповів дідусь,— писарі писали гусячим пером. Від нього

і назва залишилась, хоч тепер воно сталеве.— а звідки ж назва олівця?— зацікавився хлопчик.— Нашим прадідам служила для письма також паличка. Її виготовляли з олова.Здогадайся тепер сам, звідки пішла назва олівець.

МалЮВаВ БИ ЦІлІ ДНІ У Іллі в одній руціКольорові олівці.В другій аркуш — білий-білий.Мить — і ось вже заяскрілиНа папері віти, іній,Сніг усюди, сині тіні,Річка, ліс удалині.Малював би цілі дні.І всміхається хлопчина:Буде чарівна картина! (С. Цушко)Ніс Івасик у руціРізнобарвні олівці.Біг Івась за дідом слідомІ спіткнувсь на толоці.Дід до внука повертає:— Що тут сталося?— питає.а Івасик посмутнілийОлівці збира плачма:— Є червоний, чорний, білий,а зеленого — нема...а зелений олівець,Наче коник-стрибунець,Від Івася — скік та скік! —У траву пірнув і втік. (В. лучук)

Олівці я взяв — Намалював:Дятлові — ніс,ластівці — небо,Рибам — озерце.Для всіх — моє серце. (М. Сингаївський)



ПРЕЗИДЕНТ

Ющенко Віктор андрійович народився 23 лютого 1954 року у селі Хоружівка Сумської області.

Батько — андрій андрійович, фронтовик, в’язень Освенціма, сім разів утікав із полону, дивом залишився живий. Після війни вчителював у сільській школі. Мати — Варвара Тимофіївна, також працювала вчителькою, нині — пенсіонерка.

Одружений. Дружина — Ющенко (Чумаченко) Катерина Михайлівна (1961 р. н.).

Діти: Віталіна, андрій, Софія, Христина, Тарас, онука яринка, онук Віктор.академік академії економічних наук України.Трудову діяльність розпочав у 1975 році після закінчення фінансово-еконо-

мічного інституту помічником головного бухгалтера. Служив у прикордонних вій-ськах на радянсько-турецькому кордоні. З 1976 р. до 1992 р. пройшов шлях від еко-номіста Улянівського відділення Державного банку до заступника голови правлін-ня агропромбанку України.

У січні 1993 року став головою Національного банку України. За короткий час була подолана гіперінфляцію, запроваджена стабільна українська валюта — гривня, створена Державна скарбниця, добудований Банкнотно-монетний двір.

Від грудня 1999 до квітня 2001 року — Прем’єр-міністр України. За півтора роки роботи Уряду був наведений порядок у бюджетній сфері, усунуті бартерні розрахунки, ліквідовано тіньові схеми в паливно-енергетичному комплексі. До-сягнуті вчасні виплати зарплати, ліквідована заборгованість із виплати пенсій та стипендій. Підвищені зарплати і пенсії усім категоріям населення, припи-нені масові відключення електроенергії. Досягнуто цього без зовнішніх запо-зичень, з опорою тільки на власні сили. Після десятиріччя економічного спа-ду, в 2000 році в Україні розпочалося економічне зростання. Збільшились обсяги зовнішньої торгівлі.

У 2001–2002 роках був директором Українсько-російського інституту менед-жменту та бізнесу ім. Б. Єльцина.

У січні 2002 року очолив виборчий блок «Наша Україна», який на парламентських виборах у березні того ж року отримав найбільшу кількість голосів виборців і сфор-мував найбільшу фракцію у Верховній Раді.

ПШЕНИЧНИЙ КОлОСОК

Сергійків брат Максим пішов служити в армію. Незабаром він надіслав додому лист. Писав, що служить далеко-далеко, біля самого моря.

«Сергійку,— писав брат,— піди в поле, зірви колосок, поклади в конверт і надішли мені».

— Навіщо йому колосок?— здивувався Сергійко.Поклав хлопчик колосок у конверт і написав: «я зірвав колосок на ниві, що по-

чинається за нашою хатою». І як тільки написав ці слова, зразу ж здогадався, навіщо братові колосок. (За В. Сухомлинським)

ЖНИВа

Вранці Дмитрик, Марля та Сергійко пішли в поле. Густі високі пшениці стоя-ли суцільною стіною. Діти побачили комбайн. Машина скошувала колоски, обмо-лочувала і очищала їх. Із вигнутої труби у великий залізний ящик золотим струме-нем текло важке зерно.

Діти пішли на польовий тік. Сюди підвозили зерно від комбайнів. Хлібороби просушували його, пропускали через сортувалки, насипали в мішки, зважували.

Добра пшениця вродила цього року! З добрим настроєм поверталися діти до-дому.

ПОМІЧНИЦІ

Оля і ліда гуляли у дворі. Побачила Оля, як сусідка тітка Одарка розвішує бі-лизну, і сказала подрузі:

— а я сьогодні мамі допомагала.— Що ж ти робила?— запитала ліда.— Тарілки витирала, ложки, виделки.— а я,— похвалилася ліда,— черевички почистила.— Мамі?— поцікавилась Оля.— Ні, собі.— Хіба ж то допомога мамі?— Звичайно,— відказала ліда.— У мами ж тепер роботи менше буде.а як ви гадаєте? (О. Буцень)

— Прочитайте оповідання мовчки.— Про яку дівчинку можна сказати, що вона справжня помічниця? Чому?— Уявіть, що ви розмовляєте на цю тему зі своїм другом. Про що ви спитали

б спочатку? а про що — потім?

СПРаВЖНІ ПОДРУГИП’ятикласниця людмилаВранці мамі говорила:— Все! До школи я — не йду!я не стерплю цю обіду.Щастя скінчено моє:адже в Рити джинси є!І тепер зі мною РитаВідмовляється дружити…Здивувалась мама дуже:— Ви ж були найкращі друзі!?— Так. але сказала Рита,Поки буду я ходитиНе у джинсах, а в спідниці, —Їй не хочеться дивиться,Бо вона вважає: жінціДля краси потрібні джинси…Мамо!Дружбу виручай.Джинси і мені придбай!


Мама спершу подивиласьНа похнюплену людмилу,а потім мовила:— Діла-а…Ви — спра-а-вжні подруги!.. —Й пішла…а ви що скажете мені?Це — справжні подруги, чи ні? (а. Костецький)

ПаПЕРОВЕ ГНІЗДОЗ-під каменя вилітають оси. Піднімеш камінь — під ним осине гніздо. Збудова-

не воно з паперу. Для людей папір машина робить, оса — самотужки. Нагризе дріб-них трісочок. Змочить їх клейкою слиною й ліпить комірки гнізда. У них живуть ли-чинки ос. Дорослі оси за ними доглядають. Годують їх, чистять, а в спеку провітрю-ють комірки крильми. І охороняють. (З журналу)

ЧИ МОЖЕ ПОРТФЕлЬ ГОВОРИТИ? якось прийшов у клас Всезнайко.— як ви вважаєте, діти, чи може портфель говорити?— Може!— гукають одні.— Не може!— заперечують інші.— а ось ми з вами зараз перевіримо. Дайте, будь ласка, мені чийсь портфель.

Так, портфель чистенький, жодної подряпинки на його боках. як, по-вашому, гос-подар портфеля — людина охайна?

— Так!— Відкриємо портфель, подивимось, що в ньому всередині. Зошити і книжки

охайні. У зошитах гарні оцінки. як навчається його господар? — Добре! (З журналу)

ШКОляРИК Це не вигадка, не казка,Що віднині я — школярик. Ось портфелик мій, будь ласка,а в портфелику — букварик.а в портфелі — аквареліГрають барвами м’якими, Є і зошити в портфелі, І щоденник поряд з ними.лиш оцінок ще немає, Бо почав я вчитись тільки, Хоч сестричка вже питає,Чи носитиму п’ятірки. (В. Скомаровський)

ПаРК На ПУСТИРІ Недалеко від села пустир.— Посадимо на пустирі дерева і квіти,— надумали діти.Парк садили дорослі та малі. Усім керувала Олена Данилівна.

— Тут посадимо липи, клени, тополі,— мовила вона.— а посередині парку — квіти,— порадила Даринка.Дмитрик і Семенко носили зі ставка воду. Діти поливали молоді дерева та квіти.

У ЗООПаРКУ

Зіна з татком відвідали зоопарк. У зоопарку — різні тварини. Кумедні мавпи ла-зили по канату. Вони весело позирали на нас. Ведмедики просили морозива. Слон Топко лив на спину воду. В озері плавав крокодил.

а на зеленому лузі весело клекотали пелікани та лелеки.Посередині зоопарку — залізні клітки. Тут сиділи сердиті леви, вовки, леопар-

ди та орли.Малі коники — поні — катали по колу у візку діток. У зоопарку Зіні весело.а звірам?

ДЕНЬ І НІЧ (Казка)

Одного разу зустрілися День і Ніч. а День і каже:— Ось тебе звуть Ніч та й Ніч. а мене сьогодні звали Середа, а вчора — Вівто-

рок, а позавчора — Понеділок. Завтра будуть звати Четвер, а післязавтра — П’ятниця, потім — Субота, Неділя.

Усміхнулася Ніч і відповіла:— Не хвались, друже. Хіба не знаєш, що без мене і тебе б не було?Замислився День і більше нічого не сказав.

НІЧ І ДЕНЬ

— як тебе звуть, ноче?— спитав день.— як звуть? Ніяк не звуть. Ніч та й годі.— а як зватимуть тебе завтра?— Що означає зватимуть завтра? Завтра теж зватимуть ніч.— а як звали тебе вчора?— Теж ніч.— а мене сьогодні звуть вівторок, завтра зватимуть середою, а вчора звали по-

неділком. (М. Малишевський)


СПаСИБІ

Прийшла Надійка зі школи й сказала:— Бабусю, приший мені ґудзика. Від пальта відірвався.— Неси, внучко, голку з ниткою.Принесла Надійка голку, нитку і віддала бабусі.— Ой, мої очі погано бачать. Втягни нитку в голку.Дівчинка втягнула.


— а тепер візьми ґудзик, приклади його ось сюди. Проколи голкою в дірочку. Так, правильно. Тепер у другу.

Надійка робила так, як радила бабуся, і не помітила, як пришила ґудзика.— Спасибі тобі, бабусю,— сказала Надійка.— За що? Ти ж сама все зробила.— а за науку.

(В. Хомченко)— Чи сподобалась вам Надійка?— якою вона була?

ТаК ПЕРЕДаЮТЬ РОЗМОВУ МІЖ лЮДЬМИ

— а знаєш, для чого людина говорить спасибі? Кого це слово звеличує?— за-питав дідусь у внука.

Онук замислився. Він ще ніколи не думав над цим.— Не знаю,— знітився хлопчик.— людину,— сказав дідусь.— Ми говоримо спасибі для того, щоб не стати ні вов-

ком, ні ослом, ні безмозкою куркою. (За В. Сухомлинським)

— Прочитайте. Зверніть увагу на слова ввічливості під час спілкування.

Найвище щастя і радість для кожного з нас — спілкуватися з людьми. Ми го-воримо один одному: «Здрастуйте», «Доброго Вам здоров’я!» Цим ми висловлюємо своє ставлення до людей.

Ми говоримо один одному: «Дякую!», «Спасибі!» У словах подяки висловлюєть-ся наше ставлення до зробленого нам добра.

Звертаючись один до одного з проханням, ми говоримо: «Будь ласка». Цим про-стим, але таким чудовим висловом ми висловлюємо нашу повагу до співрозмовни-ка. (В. Сухомлинський)


ТРаМВаЙ

Піроцький, кажуть, народився надто пізно. Його сміливі проекти-здогади мог-ли б принести йому світову славу ще в першій половині ХІХ століття. але були часи, коли проект потрібно було захистити розрахунками, а цього Піроцький не вмів.

Виріс він у Полтавській губернії. Батько, сам армійській лікар, готував сина до військової кар’єри. Та хлопчикові це було не цікаво.

Піроцькому пощастило знайти однодумця й товариша. Це був саперний під-поручик Павло яблочков. Мабуть, саме він розпалив у Піроцькому інтерес до елек-тротехніки.

Фізика від лірика можна відрізнити, поставивши віч-на-віч з водоспадом. лірик скаже: «яка краса!», фізик — «яка сила!», а Піроцький, побачивши фінські водоспа-ди, був вражений тим, що пропадає марно стільки енергії. Він уявляв, як водоспад надає руху електрогенераторам, полегшує працю людини. Все це він виклав у про-екті, який мав недоробки через брак інженерної освіти і містив ідею ГЕС.

Піроцький не дошукався істини, що для ефективної передачі енергії на велику відстань потрібна висока напруга. Він вирішив у багато разів зменшити опір провід-

ників. Ця ідея була помилковою, та саме вона допомогла винайти трамвай. У нього з’явилась думка підводити струм до електродвигуна по рейках.

Проект трамвая був готовий у 1879 році, і Піроцький намагається зацікавити ним Петербурзьке товариство кінної залізниці. Минуло багато часу, але він отримав дозвіл провести експеримент. Це відбулося у Петербурзі третього вересня 1880 року. Проект усі хвалили, але впроваджувати відмовились.

Піроцький багато грошей витратив на експерименти з трамваєм і ніколи вже не зміг сплатити борги. але йому пощастило: він устиг побачити перший у Росії київський трамвай, збудований амандом Єгоровичем Струве 1892 року.

Вид міського транспорту, який узяв від трамвая електричний двигун і здатність живитися електроенергією від контактної електромережі,— це тролейбус. Та йому не потрібні рейки, бо він має пневматичні автобусні шини, які дають змогу тролей-бусу їздити по звичайній дорозі. Про це говорить і сама назва: «бас» — скорочене ан-глійське слово «автобус», а «тролі» — «контактний ролик».

Саме за допомогою такого ролика, який котився по дроту, живився енергією перший тролейбус, що з’явився в 1882 році на одній із доріг Німеччини. Це був ма-ленький візок із кількома пасажирами, який рухався за допомогою електродвигуна. Ролик часто спадав із дроту, і тролейбус зупинявся.

Широке розповсюдження вони отримали лише в 30-ті роки XX століття. Нині тро-лейбуси — один із найрозповсюдженіших видів транспорту великих і малих міст. Елек-тричний двигун не забруднює повітря шкідливими вихлопними газами, а будівництво тролейбусної лінії коштує набагато дешевше, ніж прокладання трамвайних шляхів.

Прикладів, що підтверджують значення винаходів у технічному прогресі людства, можна навести багато. Наприклад, перший успішний політ літака відбувся в 1903 році, а сьогодні люди вже не можуть уявити своє життя без нього.

ТЕлЕФОН Кіт МартинІ слон МиронВдвох зробилиТелефон.Цілу нічІ цілий деньЧути в хаті:— Дзень-дзелень!Дзвонить лев,Ведмідь, куниця, Заєць, вовк,Їжак, лисиця.Дуже радіКіт і слон,Що зробили телефон. (І. Боднарчук)

ЗІПСОВаНИЙ ТЕлЕФОНПосідали птахиВ зіпсованого телефонаГрати.


— Кру! —Шепнув ЖуравельВороні.— Кра! —Шепнула ВоронаСороці.— Кре! —СказалаСорока-білобока Сові. а та все чула,Все зналаІ тільки зареготала:— Хо-хо-хо,Хо-хо-хо... (Д. Чередниченко)


УКРаЇНа

Мені лише дванадцять, це ще не багатство, але вже невеличкий скарб, набутий протягом мого життя. В свої дитячі роки я, почала розуміти, що таке Україна. Вона в усьому, що нас оточує: в місяці, зорях, в стежці, якою я йду до школи, у кожно-му камінчику, деревці. Все це рідне і близьке мені уже багато років. Радісно бачити мені і садочок біля бабусиної хати, де ще маленькою пасла гусенят, лежала на зе-леній траві, дивлячись в синє небо спостерігала, як там пливуть дивні образи хма-ринок. люблю милуватися кущами червоних троянд, вирощених руками бабусі. Радію кожному камінчику у дворі нашого дому, де завжди збирається гучна юрба дітей. Все це зігріває мене, веселить, хороше мені тут, бо я дома, на своїй землі, яка зветься Україною. а навкруги — земля моїх батьків, моїх предків! Україна, як мати, завжди гордиться видатними людьми, які споконвіку прославляли її величне ім’я. Це славні лицарі і гетьмани — Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, це відомі всьо- му світу поети і письменники — Тарас Шевченко, леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, музиканти та вчені — Микола лисенко, Михайло Гру-шевський і багато інших діячів української культури. Ми, як діти цієї країни, по-ступово краще і краще пізнаємо її, переймаємо від своїх предків українські зви-чаї, та обряди, бо український народ зроду культурний та розумний. Із віршів відо-мих поетів ми дізнаємося, що українські хати по селах білі, чисті, український одяг скрізь гарний і різноманітний. а ще український народ дуже співучий. як вже себе пам’ятаю, на кожному святі, за столом у нашій родині звучала українська пісня. Та й сама не раз тихенько підспівувала своїй бабусі, вивчаючи слова. І були ці сло-ва такі неповторно красиві, мелодійні, залишали теплий слід на душі, Це рідна, ук-раїнська мова, яка зачаровує своєю милозвучністю, соковитістю. Недарма її нази-вають солов’їною.

І я пишаюсь тим, що розмовляю цією мовою, вивчаю вірші славетних поетів, дотримуюсь українських звичаїв, обрядів і просто живу в цій країні.

(яна ліщинська, учениця 7 класу Мурованокуриловецької СЗШ І–ІІІ ст. № 1)

Нам випала нагода бути свідками нових прогресивних змін, які відбуваються в нашій Україні. Це не може не хвилювати навіть нас — неповнолітніх. Це ж нам продовжувати те, що будують наші старші товариші, це ж нам дбати про добробут і престиж нашої України.

Ми, українці,— нація, яка споконвіку прагнула самостійно вирішувати свою долю, а це означає, що ми вічно будемо на цій землі. Нас віками мордували, пали-ли, різали, морили голодом і розстрілювали державність, втоптували в землю і забо-роняли мову. Та Україна, як квітка, відроджувалася з попелу і розквітала.

Після «помаранчевої осені» зірка України з новою силою сяє на світовому не-бозводі між іншими народами. Зараз ми гордо говоримо всім, що ми є, бо маємо найкращу культуру. Про це свідчить перемога Руслани на Євробаченні, про це за-певняють брати Клички і наймолодший шахіст Р. Пономарьов. Так, в нас є ще бага-то проблем, які необхідно вирішувати, але Євросоюз прагне бачити нашу демокра-тичну державну в своїх лавах, бо ми — європейська країна зі своєю культурою, тра-диціями, з бажанням бути кращими у всіх сферах діяльності.

Ще тішить те, що на захист України стала в більшості своїй молодь. Це озна-чає, що молодих цікавить доля нашої держави, що не зовсім ми такі байдужі до того, що відбувається з Україною. Живи, Україно, бо ми твої діти, любимо тебе і пишає-мось тобою! Ти, як пісня, що ллється з натхненням. Ти, як вірш, що вирвався з грудей поета. Ти — наша біль, радість, наші думи і сподівання. Ми шануємо тебе, як мен-ші шанують старших, і чи можна якось інакше з тобою, коли у грудях б’ється щире серце українця?

(ліна Марецька, учениця 7 класу Мурованокуриловецької СЗШ І–ІІІ ст. № 1)

ДЕ УКРаЇНа?Україна в давній славі, В козацьких пригодах, На заквітчаних левадах, В рідних синіх водах,Україна в тих долинах І високих горах.На степах буйних, широких,У гаях, у борах.Україна в білих селах, У густих садочках,У хрещатому барвінку У синіх квіточках.Україна на яворахПташкою співає, На стрілецькії могилиГолови схиляє,Україна в рідній мовІ в пісні прекрасній, Україна в рідній школі. Майбутності ясній.Україна в чистих хатахІ сільській церковці, —У дитячому серденьку,


В розумній головці.Україна в ясних зорях,В сонці, що над нами, —І в очах добрячих, яснихРідненької мами. (Ю. Шкрумеляк)

якого я роду?якого народу?я — син України З козацького роду.І я українкоюЗмалку зовуся.І цим я пишаюсяЩиро й горджуся.І в тебе, і в мене єдина країна — Вишнева, безсмертна в віках Україна.

ДОБРИДЕНЬ ТОБІ, УКРаЇНО МОя!Струмочок серед гаю, як стрічечка.На квітці метелик, мов свічечка.Хвилюють, малюють, квітують поля — Добридень тобі, Україно моя! (П. Тичина)

РІДНИЙ КРаЙУкраїна — рідний край.Поле. Річка. Зелен гай.любо стежкою іти — Тут живемо я і ти! (а. Камінчук)

Рідна ненько моя, ти моя Україно!Нема кращої в світі землі.Тут батьки мої рідні й моя вся родина.Тут найкраще співають в гаях солов’ї. (П. Карнаух)

Гляньте, яка Україна чарівна,Гарна, немовби казкова царівна!Гори, гаї, голубі небеса —Глибинна, бентежна, велична краса!Добром світіться, козачата!Даруйте Україні вірність!Довічно вчіться захищатиДомівку рідну й людську гідність!Козак — герой народу України,Козакувати — справа не проста.Коли державу відбудуєм незалежну,Красою слава запалає золота.Острів Хортиця — республіка козацтва.

Ось де слава розквітала буйноцвіттям!Ой, як боронили наші предки хвацькоОстрів України, наше довголіття! (В. Каюков)

любіть Україну, як сонце, любіть,як вітер, і трави, і води,В годину щасливу і в радісну мить,любіть у годину негоди… (В. Сосюра)

аКРОВІРШ У всіх людей одна святиняКуди не глянь, де не спитай.Рідніша їм своя пустиня,аніж земний в чужині рай.їм красить все їх рідний край.Нема без кореня рослини,а нас, людей, без батьківщини. (М. Чернявський)

Українці пам’ятають, душею наслухають мову Берестецького поля…На Журавлисі, невеличкому острівці біля села Плюшева, звівся Георгіївський

храм — пам’ятник. Він має назву «Козацькі могили».Розписував храм відомий український художник Іван Їжакевич та його учні.

(З газети)Загадка

Він нам, як мама, дорогий,Він хоче нас навчитилюбити край чудовий свій.Це мудрий наш… (учитель).

ВИБІР ПРОФЕСІЇ Дівчина трохи знітилася й сказала:— Нам цікаво, чому Ви стали вчителем. Чому саме вчителем, а не кимось ін-

шим.Це добре, що розмову першими почали учні. але як розповісти їм про те, чому

сам вирішив стати педагогом, а не «кимось іншим», як сказала Зіна Швачко?— Учителювати я пішов тому, що так підказало серце,— почав я. — І взагалі, на мій

погляд, кожен повинен обирати в житті те, що найбільше відповідає його нахилам і здібностям. а хто з вас уже думав про свою майбутню професію?

Питання, вочевидь, не застало школярів зненацька. Вони дивилися на мене так, як і раніш, але мовчали. лише через якийсь час обізвався Петро левченко:

— Бачите, Ви обрали собі професію уже дорослим. а як же нам?— Тоді, коли мені було майже стільки років, як вам зараз, почалась війна,— від-

повів я сухо.— Вона мене змусила думати про інше...Більшість хлопчиків і дівчаток принишкла, вочевидь, слова мої вразили їх.

Та я продовжував, удаючи, що нічого не помічаю:— У вас же зовсім не так склалося життя, як складалося воно у моїх ровесни-

ків. Перед вами — багато різних шляхів, і кожен із вас, безумовно, знайде свій. але


перш, ніж піти ним, потрібно перевірити свої сили, здібності, бажання, слід спочат-ку подумати про те, чи не розчаруєшся потім. Ось ти, наприклад, людмила Колбасі-на, що збираєшся робити після закінчення школи?

Підвелася невисока кругловида дівчинка.— У мене, аркадію Платоновичу, розум із серцем ніяк не домовляться,— знія-

ковіло посміхаючись, відповіла люда.— я відчуваю, що хочеться мені поратися біля телят, ягняток — люблю тварин. І в той же час думаю, що то брудна, негарна робо-та. як мені бути?

Нескреба реготнув, а я серйозно відповів:— Нічого смішного в цьому нема. як і немає в житті брудної роботи. Вірніше,

не повинно бути. а якщо вона десь і є, то забруднена самими людьми — недбайли-вими і, я сказав би, людьми безсердечними, яким не хочеться працювати. Усі про-фесії хороші, якщо тільки вони до душі. Можна бути вчителем, лікарем, хліборобом, шахтарем. Головне — любити потрібно свою справу. а то нерідко буває: працює лю-дина, а душа до іншої роботи лежить.

я глянув на годинник і знову пройшовся по кімнаті. — Розпочали ми з вами серйозну розмову, бо життя лежить перед вами, як пер-

ший сніг — чистий і рівний. Пройшов по ньому — слід залишив, інші пройдуть — стежки протопчуть, широкі магістралі прокладуть. Народ ми великий, могутній, доріг нам потрібно багато. а прокласти їх зможуть тільки сильні, безстрашні, досвід-чені люди. Так щодо готуйтесь до великого походу. Він буде важкий, довгий, із кру-тими уклонами, але радісний. І радісний він буде лише тоді, коли кожен із нас зай-ме своє, серцем і розумом облюбоване місце в цьому поході. Подумайте добре над своїм майбутнім. У нас безліч хороших спеціальностей, в яких має потребу держа-ва. (З кн. «Круті уклони»)

Одного мудреця спитали так:— Скажи, хто залишив в твоїй душіЗнайомий слід?Чи це був золотар тобі знайомий?а може майстер, що зводив хороми?або ще інше ремеслоУ пам’яті картини зберегло?І усміхнулися уста старечі, Здвигнулись вже не молодечі плечі,І чують люди отакі слова:— Не злічу літ, та пам’ять ще жива.Було всього багато на мій вік,Та жив у світі добрий чоловік,З яким звела мене щаслива доля.То мій учитель мудрий і ласкавий.Не мав багатства, почестей і слави,але душа уся добром іскрилась.Жаль, йому жити довго не судилось. Він дав ключі від скарбів дорогих,Не срібних, навіть не від золотих.О, як його нам бачити хотілось!Від щастя в грудях тріпотіло.Він нас учив правдиво, мудро жити,

Добро творити й злого не чинити;Взірцем у всьому він учив нас бути,Ну як же можу я його забути!?На небосхилі зірка провідна,Нехай ніколи не згаса вона!І це найголовніше ремесло:Дітей учити людям на добро.

ПІСНя ПРО ВЧИТЕлЬКУСонечко встає і шумить трава,Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти,Вчителько моя, зоре світова,Звідки виглядати, де тебе знайти?На столі лежать зошитки малі,Дітвора щебече золота, золота,І летять, летять в небі журавлі,Дзвоник ніби кличе молоді літа.Скільки підросло й полетіло насНа шляхи зелені, у ясну блакить, у блакить.а що в тебе знов та доріжка в клас,Під вікном у школі явір той шумить.Знов приходить юнь і шумить трава,Пізнаю себе я при вогні, в наші дні,Вчителько моя, зоре світоваНа Вкраїні милій в рідній стороні. (а. Малишко)

УлЮБлЕНа ПРОФЕСІяМабуть, усім відомо,Що вчитель підсвідомоПро відпочинок мріє,Його надія гріє,Що знайде він годинуДля себе, для родини,Що скоро (може, завтра...)Він піде до театру,а перед сном, хоч в ліжку,Він почитає книжку...а вранці, після кави,Було б йому цікаво —Ви тільки не дивуйтесь —В спортивне одягнутисьІ мчати, щоб аж жарко,Доріжкою по парку,а потім — ще й зарядка.Здоров’я щоб в порядкуБуло на довгі роки.Коли б не ті уроки...Без них він не існує.Без учнів він сумує,


І навіть ті, мучителі,Теж любі для учителя,І на дозвіллі зновуПро них усі розмови.Що за професія така — Нервова начебто й важка,а ти без неї — вже не ти.Дзвінок. Час на урок іти. (В. Дворецька)

я пам’ятаю вчительку мою, Просту і скромну, і завжди спокійну.Вона любила школярів сім’ю,як ми — її, задуману і мрійну.Завжди привітна, тиха й ясночола.Вона нічим не силувала нас,але при ній такий був тихий клас,як сад без вітру. Вчителько моя,Хіба забуть тебе в ці дні я можу!В душі моїй твій тихий зір сіяПривітом дальнім. В серці, наче рожу, Про тебе пам’ять пісня зберегла.Для мене матір’ю ти другою була.


ФЕРМаУ нас є ферма. Тато, мама, старша сестра і я щоранку поспішаємо на ферму. Тут

то, тепло й затишно. Мама і сестра одягають фартушки. Вони йдуть доїти корів. Ко-рови дають багато молока. аби корови не застудилися, взимку ми їх напуваємо теп-лою водою. Мого тата називають фермером. Ми працюємо дружно. Кожного ранку до магазину веземо молоко. Пийте, малята!

ОСІНЬ Осінь така мила,Осінь славна.Осінь матусі їсти несе. Борщик у горщику.Кашка у жменьці.Скибка у пазусі.Грушка у фартушку.Осінь така мила, осінь славна. (Павло Тичина)

З ІСТОРІЇ ФУТБОлУНаприкінці 70-х років ХІХ століття в одеському британському атлетичному

клубі було створено футбольну команду. В ній грали англійські моряки та англійці, які працювали на одеських підприємствах.

а перша команда, в якій грали українці, з’явилася в 1894 році у львівському Гім-настичному товаристві «Сокіл» і теж називалася «Сокіл». Свою першу офіційну гру

вона провела у львові з краківською командою «Сокіл» 28 липня 1894 року на новоз-будованому стадіоні. Гра тривала до першого гола. М’яч у ворота суперника на 6-й хвилині провів львів’янин Володимир Хомицький. Ця дата вважається початком лі-топису українського футболу. В 1999 році Виконком національної футбольної феде-рації затвердив її офіційно.

ФУТБОлЬНІ ЗІРКИОлександр Шовковський, анатолій Тимощук, андрій Гусін, андрій Шевченко,

Сергій Федоров, Олег Гусєв, андрій Несмачний, Олег Венглинський, Сергій Реб-ров, Руслан Ротань, Олег Блохін, Олег Протасов, Олександр Заваров, Віктор Чанов, Генадій литовченко.

ФУТБОлЬНа КОМаНДа «ДИНаМО» (КИЇВ)Футбольний клуб Вищої ліги України. Заснований у 1927 році. Головний тре-

нер — Дем’яненко анатолій Васильович. 11 перемог у чемпіонатах України, 6 куб-ків України.


а стрічки в Оленки —Мов барви у веселки: І червона, і зелена,І блакитна, наче небо.Тут і жовта, і бузкова, І рожево-світанкова. Та й сама Оленка Тепер, немов веселка!Кольорове диво — осінь.Чиста-чиста неба просиньСкрізь червоно, золотаво. Жовтизна встелила трави. Сизі ранки, синь ріки,Білі в ній пливуть хмарки. Бронза дуба, зелень сосен. Кольорове диво — осінь.Тече вода з-під явораяром на долину. Пишається над водою Червона калина.Пишається калинонька, явір молодіє, а кругом їх верболозиЙ лози зеленіють. (Т. Шевченко)Травень прийде у дні чудові,Простелить всюди трави шовкові.Червоним соком ягідки зросить.а місяць червень луки покосить. (М. Підгірянка)


По травиці, по билиціІз крапинками на спинціПнеться сонечко маленьке,Червоненьке і кругленьке:Між цієї ось травичкиБудуть спілі полунички! (Т. Коломієць)

КОлЬОРОВІ ПТаШКИ Червоні снігурі Стрибають по дворі.В задумі чорний крук Присів на білий сук.Синиці голубі Співають на вербі.На зиму омелюх Пошив рудий кожух.а горобець-дивакВдягнув зелений фрак... Зелений — то й дарма!Бо сірих фарб нема. (В. лучук)

РОЗМОВа КОлЬОРІВЧасто, коли йде дощ, ти стоїш коло вікна, дивишся, прислухаєшся, i тобі по-

чинає здаватися, що у всіх речей є голос, що всі вони розмовляють. Навіть твої ко-льорові олівці.

— Чуєш,— каже червоний.— я — мак, я — вогонь, я — знамено!Вслід за ним озивається жовтогарячий:— я — морква, я — апельсин, я — зоря!Жовті теж не мовчать:— я — пшениця, я — сонце!I зелений шелестить:— я — трава, я — сади, я — ліси!I голубий із синім не відстають:— я — дзвіночок, я — небо, я — море!а фіолетовий шепоче:— я — слива, я — бузок в цвіту, я — фіалка!але змовкає дощ. I разом із ним змовкають кольорові олівці.— Дивіться!— раптом вигукує червоний.— Райдуга — це я!— I я,— додає жовтогарячий.— I я,— сміється жовтий.— I я,— веселиться синій.— I я,— посміхається фіолетовий.I всі раді. У райдузі над горизонтом — i знамена, i пшениця, i трава, i небо, i море,

i фіалки. У ній все. (М. Стоян)— Подумайте, чому кожний колір назвав себе тим або іншим предметом.— які слова вжив письменник, щоб не повторювати слово говорить?— Чому у райдузі — все?

КОРИСНа РОЗМОВа

Вибиралась мати зі своєю малою донечкою до бабуні в гості. Посадила її перед дзеркалом і стала чепурити. Чесала коси, вплітала стрічки... Доня тішилась стрічка-ми. а далі запитала:

— Мамо, якого вони кольору?— Голубі, як твої очка,— сказала мама.Сподобалось доні, що в неї оченята, як незабудки. Подумала й запитала:— а які мої коси, мамо?— Золоті, доню, як пшеничне колосся.— а губи, мамо?— Червоні,— сказала мати.— Червоні, як що, мамо?— Червоні, як ягідки малини. а тепер, доню, я в тебе щось спитаю. якого ко-

льору земля?— О, це я знаю, мамо. Земля чорна.— Чорна, як що, доню?Глянула дівчинка на свої рученята, засоромилася і відразу побігла до умиваль-

ника... (Т. Білецька)

— Чому доні стало соромно перед мамою?— Чи доводилося вам соромитися з цієї причини?

ЧЕРЕШНя Теплий, довгий-довгий день,Повна миска черешень, Достигає жовтий колос,Демонструє коник голос,І суничка дозріває — То ж коли все це буває? (Влітку)

ВИШЕНЬКИПоблискують черешенькиВ листі зелененькім,Черешеньки ваблять очіДіточкам маленьким.Дівчаточко й хлоп’яточкоПід деревцем скачуть,Простягають рученятаТа мало не плачуть:— Раді б вишню з’їсти,Та високо лізти!Ой, раді зірвати,Та годі дістати!Ой, вишеньки-черешеньки,Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо


Виросли на гіллі?— Ой, того ми так високоВиросли на гіллі, —якби зросли низесенько,Чи то ж би доспіли! (леся Українка)

ДИВНИЙ РаНОК

Під вікном Оксани росло деревце черешні. якось уранці Оксана вийшла у двір і побачила, що черешня розцвіла. листячка ще не було. а голі гілочки геть усі вкри-лися ніжними рожевими квіточками, наче сонечко. І раптом Оксана почула, що де-рево гуде. Що воно таке?

Виявляється, це бджоли злетілися скуштувати солодкого нектару*. Майже в кож-ній квіточці копошилася бджілка. а потім вона відлітала.

— Цікаво, куди?— запитала в мами Оксанка.— У свій будиночок-вулик,— пояснила мама.— Бджоли їдять пилок і нектар рос-

лин. а потім перетворюють їх на мед.

— Що побачила Оксана під вікном? Що її здивувало?— Що цікавого дізналася дівчинка про бджілок?— а вам цікаво це знати?

БРаТИК І СЕСТРИЧКаБратик для сестрички Чистить черевички, Сплів бичка з соломи,Склеїв з шишок гнома, І тепер по килимку Їздить гномик на бичку. (Т. Коломієць)

ОКСаНЧИНЕ ВБРаННя У нашої Оксаночки Таке хороше вбраннячко:Шовкова спідничка, Білі черевички,На голівці кучерявійаж чотири стрічки! Встане рано-зранку Дівчинка Оксанка,Вдягне обережненько Трусики мережані, Сорочечку з батисту,Три разки намиста, На маленькі ніжкиШовкові панчішки. (Н. Забіла)


ШОФЕРМій батько працює шофер…. Він дуже любить подорожувати і тому стверджує,

що не хотів би бути ніким іншим — ні інженер…, ні тесляр…, ні бетоняр…, ні бон-дар… Не проміняв би він свою роботу і на професію чоботар…, скляр…, муляр…, столяр… Інколи батько бере мене в далекі рейси — тоді для мене справжнє свято. люблю їхати вздовж полів і лісів, милуватися красою річок і озер, милуватися села-ми і містами нашої Батьківщини. І завжди в русі, все нові й нові враження! я теж хочу стати шофер…


яСЕН Красується небо погоже.Шумлять на вітрах ясени.Солдати стоять на сторожі — Вітчизни своєї сини. (М. Сингаївський)

СОНЕЧКО — Йдучи до дядька Степана, я побачила, що й сонечко йде зі мною понад ясе-

нами, понад черешнями,— розказує своїй мамі Наталя.— Прийшла я на дядькове подвір’я, зупинилася — і воно зупинилося над дядьковою хатою... То моє сонечко. Правда ж, мамо?

— авжеж, твоє...— сказала матуся.— Так, так,— тішилась Наталя.— До дядька Степана тільки зі мною йшло. Потім

разом ішли додому. — Хіба сонечко зі всіма ходить?— Зі всіма, Наталочко,— сказала мама.— Воно і твоє, і моє, і таткове — єдине,

воно для всіх людей і зі всіма ходить.— Так багато людей, і встигає зі всіма?— Встигає, доню... (а. М’ястківський)

*Нектар — запашний сік, який виділяють рослини для приваблювання комах.

Уроки природознавства 1�9

матерІаЛи І ЗавДаННЯ ДЛЯ рОБОти ЗІ СЛОвНиКОвими СЛОвами На УрОКах ПрирОДОЗНавСтва (курси «Я і Україна», «Основи здоров’я»)

аБРИКОС

абрикос звичайний (абрикос обыкновенный). Світлолюбна посухостійка росли-на заввишки 5–10 м із широкою, розлогою кроною та бурувато-сірою корою. Плід — округла або оберненояйцевидна кістянка (до 3 см діаметром), жовтого або червону-вато-жовтого кольору з червонуватим рум’янцем та товстим опушенням. М’якуш кістянки кисло-солодкуватий, нерідко з гіркуватим присмаком. На Україні в дико-му стані не росте. Культивують у полезахисних смугах, пришляхових насадженнях і садах. Поширена в степовій, лісостеповій зонах та в Криму. Цвіте в квітні до роз-пускання листків, плоди дозрівають в червні-липні. Харчова, медоносна та технічна рослина. Плоди абрикоса високо цінуються в харчовій, кондитерській і консервній промисловості. З них готують компоти, киселі, мармелад, цукати, варення, начин-ки до цукерок тощо. Висушений м’якуш називається курагою, а м’якуш з кісточ-ками — урюком. ядра кісточок абрикоса мають солодкий смак, їх вживають як за-мінник мигдалю. абрикос — ранньовесняний медонос. Рослина має щільну міцну деревину. На стовбурах і гілках абрикоса виділяється камедь, з якого виготовляють клей та масляні емульсії. абрикос використовують і як підщепу для деяких плодо-вих порід.

аКВаРІУМ

акваріум (лат. аquarium, від аqua — вода), судина для змісту і розведення вод-них тварин і рослин, а також установа, де містяться представники морської та пріс-новодої фауни і флори з метою їх вивчення та демонстрації. Перший публічний ак-варіум був відкритий у лондоні. Найбільш відомі акваріуми в Неаполі і Монако; крупні акваріуми створені в СШа і японії. Великі морські акваріуми частіше нази-ваються океанаріумами.

РОЗВИТОК аКВаРІУМа

Перші акваріуми з’явилися в Китаї. Близько чотирьох тисяч років вони міс-тять і розводять різних риб (спочатку в штучних водоймищах, згодом у судинах), майже дві тисячі років продовжується селекція знаменитих золотих рибок. Масо-ве захоплення розведенням золотих рибок належить до часу правління династії Сун (Х–ХІІІ ст.). Близько двох із половиною тисяч років назад в іншій азіатській державі — в японії — почали розводити коропів і виводити декоративні породи цих риб. Золо-та рибка в країні Висхідного сонця набула чудової перистої форми.

СТаВОК ІЗ РИБКаМИ

але і в інших стародавніх державах, перш за все в Єгипті, в спеціальних басейнах містили риб і водяні рослини, зокрема лотос. Такими басейнами славилися сади єги-петських фараонів і вельмож. Цар ассірії Навуходоносор в VI столітті до н. е. прикрасив ставками і басейнами одне з семи чудес світу — легендарні висячі сади Семіраміди.

У Стародавньому Римі ставки з проточною водою (пісцини) та садіння і судини для риб (аварії) були неодмінною приналежністю будинків заможних римських гро-мадян. У цих перших акваріумах на огляд виставлялися не тільки риби, але і безхре-бетні тварини, наприклад, каракатиці. Вода в пісцинах часто мінялася, а від сонця вони були захищені спеціальними навісами.

На американському континенті спогляданням риб захоплювався правитель ац-теків Монтесума (1390–1469 рр.). Він тримав у своєму палаці декілька своєрідних акваріумів, що називалися диявольськими судинами. До Європи захоплення живи-ми рибками прийшло з Китаю разом із фарфором в XVI–XVII ст. До кінця XVIII ст. в Європі вже були поширені вази і садові басейни із золотими рибками та водни-ми рослинами.

Становлення акваріума в її сучасному розумінні відбулося в Європі і в СШа у середині XIX ст. Перший акваріум у сучасному вигляді мав об’єм близько 100 л і був створений у 1841 році англійським ученим Х. Вардом. У цьому акваріумі місти-лися холодноводні риби і рослини. У 1848 році інший англієць — Е. ланкастер роз-вів в акваріумі перших риб. У 1849 році була відкрита перша в світі експозиція ак-варіумів і тераріумів в лондонському зоопарку.

У 1853 році німецький природодослідник Еміль адольф Россмесслер ввів тер-мін акваріум. У 1854 році у Великобританії вийшла перша книга про акваріум «ак-варіум, або відкриті чудеса глибин», написана професором Едінбурзького універси-тету П. Госсе. У 1856 та 1857 роках у Германії виходять дві книги німецького учено-го Россмесслера — «Море в склі» і «Прісноводий акваріум».

Услід за лондоном відкриваються публічні акваріуми в інших європейських міс-тах — у Відні (1860), в Парижі (1861), в Берліні (1869). У 1865 році відкрилися пер-ші публічні акваріуми в СШа — в Нью-Йорку і в Бостоні. У 1869 році французький натураліст Пьер Карбонье ввів в любительський акваріум перших екзотичних риб — макроподів, привезених на військовому кораблі «Імператриця» з Китаю. У 1874 році він же ввів в акваріум другий тропічний вигляд — півники. У 1904 році відкрився пуб-лічний акваріум у Московському зоопарку.

Переступивши рубіж ХХ ст., акваріум почав стрімко рости і розвиватися. Су-спільства і клуби акваріумів всіх країн об’єднані в міжнародний союз Aqua-Terra-International із штаб-квартирою в Ґаазі (Нідерланди).

аКВаРІУМ В РОСІЇ

Перші акваріумні риби потрапили до Росії ще в др. пол. XVII ст. Тоді в Москві в аптекарському саду царя Олексія Михайловича з’явилася перша ваза із золоти-ми рибками, що була подарована йому як дорогоцінний дар англійцями. У др. пол. XIX ст. почався розквіт акваріума в Європі, СШа, а одночасно з ними і в Росії. У 1863 році в Москві, в межах Першої акліматизаційної виставки відбулася перша виставка акваріумів із вітчизняними прісноводими рибами. Цю виставку відвіда-либлизько 20 тисяч чоловік.

190 Робота зі словниковими словами Уроки природознавства 191

У 1867 році в Санкт-Петербурзі вийшла перша вітчизняна і одна з перших у світі спеціалізованих книг про акваріуму — «Чудеса вод в кімнаті. Кімнатний акварій і його мешканці» П. а. Ольхина. У 1878 році в Московському зоопарку відбулася Друга аклі-матизаційна виставка. На ній було представлено близько 30 видів риб, зокрема гу-рамі і золоті рибки, а також багато водних безхребетних. Із 1887 до 1898 рр. в Москві відбулося ще 8 виставок, де були представлені прісноводі, морські, тропічні, вітчиз-няні акваріумні риби і декілька десятків видів рослин. У 1899 році ще одна виставка відбулася за участі створеного кружка акваріумів і любителів кімнатних рослин.

Коли в 1896 році було побудовано нову будівлю Севастопольської морської біостанції, в його цокольному поверсі відкрився перший в країні публічний морський акваріум. У 1899 році в Москві створений кружок акваріумів і любителів кімнатних рослин, в 1905 році перетворений на Московське суспільство любителів акваріума і кімнатних рослин.

У 1902 році почало виходити перше вітчизняне періодичне видання про ак-варіум — «Журнал суспільства любителів кімнатних рослин і акваріумів» (Санкт-Пе-тербург). У 1908 році Московське суспільство любителів акваріума і кімнатних рос-лин почало випускати журнал «акваріум і кімнатні рослини». У 1911 році в Києві вийшов перший номер «Вісника любителя акваріума і тераріуму». Павільйон «ак-варіум» із постійно діючою виставкою риб і рослин був відкритий у Московському зоопарку в 1904 році. У 1911 році в Москві відкрився перший у Росії магазин «ак-варіумне рибництво В. я. Стулова». Передреволюційний період у Росії, що знахо-дився на економічному підйомі, став часом розквіту акваріума.

Нова влада, дві світові війни, катаклізми пер. пол. ХХ ст. не могли не зменшити інтересу до акваріума і темпів її розвитку, хоча саме в 1930-і роки в СРСР відкрила-ся низка державних зоомагазинів, а в крупних зоопарках з’явилися павільйони «ак-варіум». У післявоєнні роки почалося пожвавлення інтересу до акваріума, але в той же час виявився розрив у розвитку радянського і західного акваріума.

Новий сплеск інтересу до акваріума відбувся в СРСР в 1980-і роки. активно діяв Московський міський клуб акваріумів і тераріумістів ім. Н. Ф. Золотніцького, де сформувалися секції, що спеціалізуються на різних акваріумних рибах. Часто про-водилися виставки як із загальною акваріумною тематикою, так і спеціалізовані. Все більша кількість нового вигляду риб і рослин почала завозитися в СРСР, виникали нові періодичні видання, що присвячені акваріуму. З’явилися професійні акваріумні риборозвідні, фірми, постійно діючі виставки, кооперативні магазини. У 1987 році було утворено Всесоюзне об’єднання клубів акваріумів і тераріумістів.

Падіння рівня життя на початку 1990-х років завдало значної втрати вітчизняно-му акваріуму: зникла частина видів тварин і рослин, завезених колись до Росії, прак-тично перестали працювати клуби, помітно знизилася і кількість самих акваріумів. Разом із тим, розширилися можливості міжнародних контактів і коли стабілізується економічний стан у Росії, то можливим буде новий ривок розвитку акваріума.

аПЕлЬСИН

Півтора тисячоліття цитрон був єдиним у Європі «золотим яблуком». І тільки в ХІ ст., після завоювання Північної африки та Іспанії, араби завезли сюди разом із лимоном так званий кислий апельсин, або померанець. Із нього робили мармелад,

варили варення. але за смаковими якостями йому дуже далеко було до нашого доб-рого знайомого, солодкого апельсина, якого довелося чекати ще понад 400 років, аж поки португальські мореплавці не «відкрили» цей фрукт на шляху до Індії. Пер-шим з європейців пізнав його смак у 1498 році Васко да Гама, якому арабський сул-тан із Момбаси, що знаходиться на східному березі африки, серед інших плодів своєї землі надіслав і апельсини.

Кислувато-гіркі померанці, які до цього вирощувались на півдні Європи, ара-би називали «парандж», переінакшивши давньоіндійське слово «наранга». В свою чергу, французи почали вимовляти його як «оранж». Вони ж завели для ніжних цит-русів перші скляні приміщення, назвавши їх оранжереями. а згодом перенесли на-зву «оранж» і на завезений португальцями солодкий апельсин. Російська ж і взагалі східнослов’янська назва апельсина походить із німецької мови і означає «китайсь-ке яблуко». Воно найточніше визначає, про який саме плід або рослину йдеться,— з померанцем не сплутаєш. В інших мовах існує ще кілька імен цього фрукта, які по-ходять від назви кислого апельсина: польською — помараньча, чеською — померанч, угорською — навіть просто наранч. І тільки на Близькому Сході та у Болгарії звичай-ний, солодкий апельсин має особливу назву — портокал, яка нагадує про його від-кривачів, португальців. Ну й плутанина! От що може накоїти звичайний апельсин.

Та звичним він став не одразу, довгі роки пробувши дивовижею далеких країв. На межі XV–XVI ст. потрапив до Південної Європи, де й поширився.

У 1518 році один із супутників Кортеса посіяв апельсини у Мексиці.Отже, «золоті яблука» почали завоювання американського материка разом з іс-

панцями.Можна вважати, що солодкий апельсин завоював світ зі швидкістю картоплі.Тільки просувався він у зворотному напрямку, на захід. І можливості його були

набагато меншими, бо це рослина субтропіків, переважно сухих. Ось чому апельси-ни краще ростуть у Каліфорнії з її рівним та м’яким кліматом, ніж у Флориді, де вони потерпають від надмірної вологості повітря, повені, дощів та ураганів.

Сьогодні апельсин став, нарешті, досить звичним фруктом. Його можна сміливо назвати і найкращим: ці оранжеві плоди їмо свіжими та переробляємо на сік, який чудово зберігає свої якості та смак, втамовує спрагу, лікує шлункові хвороби, за що і цінується. Шкірка потрібна для виготовлення цукатів, лікерів, безалкогольних на-поїв. Із неї отримують ефірну олію і різні кислоти, що мають протимікробні власти-вості. З квітів та листя виробляють особливу олію для парфумів. Сьогодні апельси-нові гаї займають у світі близько 600 тисяч гектарів і щороку зростають.

аЙСТРа

На початку XVIII ст. одному французькому ботаніку прислали з Китаю насіння невідомої рослини. Його висіяли в Паризькому ботанічному саду. Швидко з’явилися сходи. Почали зростати.

а невдовзі рослина розцвіла червоною променистою квіткою з жовтою середин-кою. Вона була подібна на велику маргаритку, тому назвали її Королевою маргари-ток. Ботаніки та садівники почали виводити нові сорти.

Маргаритки бувають різних кольорів. І лише через 22 роки розцвіла квітка неба-ченої краси. Один із ботаніків, коли побачив її, вигукнув: «астер», що означає грець-кою мовою «зірка». З того часу квітку почали називати айстрою.


Про неї В. Гаптар написав вірш.Ну ось і літо золотеСховалось за дощами,лиш айстра у саду цвітеясним вогнем прощальним.Коли ж морози загудуть,Завіють сніговії,То світлу айстру у садуЗірвати не посміють.

БДЖОла

Медоносна бджола — представник жалоносних гуртових перетинчастокрилих. Вона відома людям з давніх-давен. Бджіл розводять на всій земній кулі для одер-жання меду, воску й бджолиної отрути. З усіх бджіл у медоносної — найскладніша поведінка.

Життя бджолиної сім’ї. Сім’я медоносної бджоли, яка живе у вулику, складаєть-ся з 10 000–50 000, а іноді з майже 100 000 робочих бджіл — потомства однієї плодю-чої самки (матки). Нові сім’ї медоносні бджоли створюють у травні-червні роїнням. Для цього у вулику виводять самців, або трутнів, і закладають комірки для виведен-ня нової матки. Коли вона з’явиться, то приблизно половина робочих бджіл вилі-тає з вулика разом зі старою маткою. Рій сідає спочатку де-небудь на гілці, поки ро-бочі бджоли не знайдуть місця для нового гнізда.

Молода матка, що залишилася в старому вулику, вилітає з трутнями, заплід-нюється в повітрі, повертається до вулика й відкладає яйця.

У новому гнізді або вулику робочі бджоли ліплять із воску стільники, що скла-даються з багатьох шестигранних комірок. У комірки вони збирають нектар і пилок квітів — їжу про запас, а також для підростаючого покоління і плодючої самки.

Навесні, з настанням теплих днів, робочі бджоли вилітають із гнізда. Щойно з’являються перші квіти, вони починають збирати з них пилок і нектар.

Тоді ж матка відкладає в комірки стільників яйця.личинок, що вийшли з яєць, бджоли годують сумішшю меду й квіткового пилку.

У більших комірках розвиваються личинки, в яких виходять матки і трутні.У другій половині літа робочі бджоли починають заготовляти мед на зиму.Із настанням холодів вони замазують воском щілини у вулику й готуються

до зимівлі. Узимку бджоли щільно обсідають стільники й живляться заготовленим медом.

У вулику бджоли передають одна одній інформацію. Так, робоча бджола, знай-шовши багаті на нектар рослини, повертається до вулика і кружляє по стільниках, виляючи черевцем. Здається вона танцює. але таким чином бджола повідомляє ін-ших робочих бджіл, куди і на яку відстань потрібно летіти по взяток. Вона передає їм і запах тих квітів, з яких сама нещодавно збирала нектар та пилок. Після того ро-бочі бджоли летять за кормом на вказані бджолою-розвідницею рослини.

Будова робочої бджоли. Бджола має велику, вкриту волосками голову, з боків якої міститься двоє складних очей, а між ними — три простих очка. Спереду відхо-дять довгі вигнуті вусики.

Органи чуттів відіграють дуже важливу роль у житті бджіл. У темному вулику найбільше значення для них мають органи дотику, які містяться здебільшого на ву-

сиках. За допомогою нюху й зору бджоли розшукують квіти. Вони розрізняють жов-тий та синій кольори й навіть невидиме для людини ультрафіолетове проміння, але червоного кольору не бачать.

Користь від бджіл велика й різноманітна. Вони дають поживний та цілющий мед, а також виробляють віск, який потрібний для різних технічних потреб.

Корисна і бджолина отрута, тому її використовують для лікування багатьох за-хворювань. Бджоли відіграють важливу роль у запиленні багатьох рослин.

МалЕНЬКа БДЖІлКа, а Й Та ПРаЦЮЄ

Серед безлічі комах, що живуть на Землі, бджоли надзвичайно корисні. Вони да-ють поживний, цілющий мед, віск, який використовується у парфумерії, фармацев-тичній промисловості, радіо-, електротехніці тощо. У народній медицині цінуються і бджолиний клей — прополіс, квітковий пилок, що їх комахи збирають із рослин.

Медоносні бджоли живуть великими сім’ями. Між членам сім’ї існує суворий розподіл обов’язків. Жодна бджола не втручається в справи інших.

Наймолодші, яким минуло всього лише 3–4 дні, прибирають і чистять гніздо, а коли трішки підростуть та зміцніють, починають годувати личинок. Комахи ві-ком два тижні вже залучаються до будівельних робіт або виконують роль вартових, пильно стежачи за тим, щоб ніхто чужий не потратив до гнізда. Приблизно на 20-й день свого життя бджоли вже вилітають збирати корм. Старенькі їхні сестри носять до гнізда воду й далеко від житла не відлітають. Головний член сім’ї — матка, вона не здатна ані добувати собі їжу, чи збудувати гніздо, виростити потомство. У неї одна турбота — відкладати яйця. Бджоли дуже уважні до своєї родоначальниці: вони за-вжди знаходяться поряд, годують її, дбайливо доглядають, оберігають. Сім’я не може жити без матки, але й сама матка не може жити одна, без бджіл, без сім’ї. Є в гніз-ді чоловічі особини — трутні. З’являються вони навесні, коли починається розмно-ження бджіл, і живуть до кінця літа. Потім бджоли їх виганяють.

Не варто боятися бджіл. Це миролюбні істоти. Жодна, збираючи нектар або пи-лок, ніколи нікого не зачепить. Навпаки, коли ви захочете спіймати бджолу, то вона сама, рятуючись, прагне якомога швидше відлетіти у безпечне місце, щоб продов-жити працювати. Тоді навіщо їм знадобилася така грізна зброя, як жало і сильнодію-ча отрута? Для захисту свого житла і скарбів, що в ньому знаходяться. а бажаючих поласувати медом багато: це мухи, мурахи, метелики, жуки, і такі небезпечні хижа-ки, як ведмеді та куниці.

Протягом року бджолина сім’я споживає понад 100 кг меду, їй потрібно також 30–40 кг квіткового пилку (він для них нібито друга страва). Це ще не готова до вжит-ку їжа, а своєрідне борошно, з якого комахи приготовляють у своєму житлі «хліб». Складаючи пилок у чашечки, бджоли додають до нього по краплині меду. Немов за-мішують, щоб вийшло «тісто». Таке пилкове тісто починає в чашечках бродити — утворюється бджолиний хліб, який називають пергою. аромат перги і справді нага-дує запах свіжоспеченого теплого житнього хліба. І за смаком він теж його нагадує. Перга, як і мед дуже потрібна бджолам. Без неї вони не можуть приготувати корм для личинок, сім’я перестане рости і почне слабнути.

Потребу у воді бджоли задовольняють за рахунок меду. Де її міститься близько 20%. Цієї кількості цілком достатньо комахам і влітку, і взимку. Однак можна поба-чити, як біля водопою бджоли п’ють воду. І не просто п’ють, а набирають її і несуть

194 Робота зі словниковими словами Уроки природознавства 19�

до гнізда. Виявляється, вода дуже потрібна комахам для приготування кашки ли-чинкам, охолодження гнізда в спекотну погоду. Про цих трудівниць складено чима-ло різних загадок, віршів, приказок.

Бджіл називають помічниками землероба, або крилатими агрономами. І це не ви-падково. Комахи запилюють квітучі рослини, які без цього не плодоносять. Трудяться бджоли в саду, на соняшниковому чи гречаному полі,— чекай багато врожаю. На час квітування всіх культур люди підвозять вулики з бджолами якомога ближче, щоб вони швидше могли долетіти до квітів і виконати цю важливу роботу

Що станеться з бджолою, якщо вона ужалить людину? Комаха гине, бо її жало застряє у щільній людській шкірі. Бджола намагається злетіти, але жало з частиною внутрішніх органів відривається.

• якщо загули бджоли над горобиною, то незабаром кінчиться весна і почнеться літо.

• Бджоли вранці енергійно літають — на погожий день.• Не гудуть бджоли в непогоду.

Сприятливого року лише за час квітування липи бджолина сім’я заготовляє 50–70 кг меду. Щоб зібрати 5–6 кг меду з гречки, крилаті трудівниці повинні відвідати 8–9 мільйонів квіток.

ВЕДМІДЬ

Це великий звір, масивний, з великою головою, видовженою мордою та могут-німи стопохідними п’ятипалими лапами. Розрізняють три види ведмедів: бурий, бі-лий, білогрудий.

Бурі ведмеді зустрічаються на Україні в Карпатах. Тварини живуть у великих лі-сах, але у пошуках їжі можуть виходити на поля і в сади.

Хоча ведмедя називають незграбним, він здатний наздогнати коня, спритно і нечутно підкрастися до жертви. Ведмідь добре плаває, лазить по деревах. Це ней-мовірно сильна тварина — великий стовбур дерева піднімає, як тріску. Маса ведме-дя досягає 350 кг.

На людей ведмідь першим не нападає, але коли він голодний, то від нього мож-на всього чекати. Тому з ведмедем в лісі краще не зустрічатися.

Хоча ведмідь належить до хижаків, проте є всеїдною твариною. Їсть він комах та їх личинок, черв’яків, жаб, ящірок, рибу, великих і малих звірів, а також ягоди, горіхи, кореневища, траву. У пошуках їжі ведмідь може проходити за день декілька кілометрів. Восени ведмідь відгодовується, щоб на зиму запастися жиром.

Взимку ведмедві важко знайти їжу, тому він будує собі барліг і залягає спати. Спить ведмідь дуже чутко, його легко можна збудити. якщо ведмідь не запасе восе-ни жиру, то він не лягає спати, а цілу зиму ходить лісом. Таких ведмедів називають шатунами. Вони дуже небезпечні, можуть нападати на людей, свійських тварин. Та-ких тварин доводиться відстрілювати.

У барлозі серед зими, один раз у два роки, ведмедиця народжує 1–2 малят. Вони дуже маленькі (маса їх до 500 г). Майже півроку ведмедиця годує їх молоком. До двох років турбується вона про своїх дітей.

Ведмеді — цінні мисливські звірі. У них смачне м’ясо. Жир використовується у медицині. Найбільше ціниться шкіра, з якої виготовляють килими. В нашій країні ведмедів небагато, тому вони перебувають під охороною.

Білий ведмідь живе в арктиці. Він найбільший хижак, самці досягають 800 кг. Чудово плаває й пірнає, живиться здебільшого тюленями та рибою. Ведмежата на-роджуються дуже маленькими, всього до 1 кг.

ВЕРБлЮД

Верблюди (Camelus), рід ссавців сімейства верблюжих загону мозоленогих. Міс-тить два види: дромедар (одногорбий) і бактріан (двогорбий). Довжина до 3,6 м. Для верблюдів характерними є такі ознаки. Вони не мають копит — їх ноги закінчують-ся двома пальцями з тупими кігтями, а нижня поверхня ступні захищена еластич-ною мозолястою подушкою. Вони поширені в пустелях Центральної азії (бактріан), а також в африці, аравії, Малій азії, Індії (дромедар).

Верблюди харчуються чагарниковими і напівчагарниковими солянками, лис-тям дерев, цибулинами. Відома здатність верблюдів тривалий час обходитися без води, пов’язана з тим, що вони можуть переносити деяке підвищення температу-ри тіла без посиленої вологовіддачі. Ця особливість дозволяє витрачати менше во-логи на охолоджування. Крім того, помірне обезводнення у верблюда не супровод-жується загусненням крові і порушенням її циркуляції, як у ссавців, які не пристосо-вані до умов пустелі. Верблюди здатні швидко і багато пити (за 10 хвилин випивають близько 130–135 л води).

Гін відбувається взимку. Народжується зазвичай один, рідше два дитинчати. У дикому стані зберігся тільки бактріан. Дромедар одомашнений і використовуєть-ся як в’ючна і упряжена тварина, а також для отримання молока, м’яса і шерсті.

Дромедар (дромадер, одногорбий верблюд; Camelus dromedarius), ссавець роду вер-блюдів загону мозоленогих. Довжина близько 2,1 м, висота в загривку 1,8–2,1 м. На відміну від бактріана, має один горб, а також коротшу і світлішу шерсть. Одногор-бий верблюд одомашнений у глибокій старовині, ймовірно в аравії або Північній африці. У дикому стані не зустрічається. Він поширений широко в африці, аравії, Малій і Центральній азії, Індії, завезений до Мексики і австралії. Відомо декіль-ка порід: швидкохідні верхові махарі (Північна африка), верхові індійські раджпу-танські, в’ючні туркменські дромедари.

За способом життя схожий із бактріаном. Краще переносить жару, а гірше — морози. До 10 діб може обходитися без води. Проходить під сідлом за добу 80 км зі швидкістю до 23 км/ч. Проте в каравані дромедар проходить не більше 30 км, оскіль-ки повинен тривалий час пастися. Гін відбувається взимку. При схрещуванні з бакт-ріаном дає плодовите потомство (так звані нари), які щодо витривалості перевершу-ють батьків. але потомство після схрещування гібридів виявляється слабким.

Бактріан (двогорбий верблюд), ссавець роду верблюдів. Довжина 2,5–3,6 м. У дикому стані зустрічається досить рідко. У пустелях Монголії відкритий Н. М. Прже-вальським в 1877 р. Записаний у Червоній книзі Міжнародного союзу охорони при-роди і природних ресурсів. Одомашнений у глибокій старовині.

ГРІМ

Найхарактернішими для нашої місцевості стихійними лихами є грози та урага-ни, що супроводжуються зливами і градом. Метеорологи навчилися непогано пере-дбачати їх. Тому, якщо ти почув повідомлення про сильний вітер (25–30 м/с) і мож-ливі грози, то краще залишитися вдома.

19� Робота зі словниковими словами Уроки природознавства 19�

Під час грози не користуйся водогоном і телефоном, не дивись телевізор, не слу-хай музику, не працюй за комп’ютером.

якщо гроза застала тебе поза домівкою, потрібно діяти залежно від обставин. якщо ти йдеш полем і почалася гроза, то ти повинен знайти понижену місцину і при-сісти, щоб не бути найвищою точкою на місцевості. Накритися плащем або курт-кою. Усі металеві предмети, які є біля тебе, необхідно зняти і покласти за 15–20 м від себе.

якщо ти знаходишся поблизу високовольтних ліній електропередач, то перебу-вати під час грози поруч із ними небезпечно. Відійди якнайдалі.

якщо гроза почалася, коли ти купався у річці чи озері, то перечікувати грозу у річці теж не можна, бо якщо розрядиться блискавка у воду, людина загине.

якщо гроза застала вас біля високого могутнього дуба, то залишатися під висо-ким розлогим деревом теж не можна. В нього може влучити блискавка.

Запам’ятай, що блискавка влучає у найвищу точку на місцевості.

ГОРИЗОНТ Ми знаходимося на відкритій місцевості. Нам здасться, що ми стоїмо в центрі

великого круга земної поверхні, по краю якого вона ніби з’єднується з небом.Простір землі, який ми можемо охопити оком, називається горизонтом.Уявна лінія, де небо ніби сходиться із поверхнею Землі, називається лінією го-

ризонту.— лінію горизонту добре видно тільки на рівному, відкритому місці. У містах

і селах її закривають будинки, у лісі — дерева, в гірській місцевості — гори.Чим вище піднімаємося вгору, тим більше розширюється горизонт. На рівному

місці людина охоплює оком навколишню місцевість до 5 км, а якщо піднятися на ви-соту 20 м, то горизонт розшириться до 36 км. які нові предмети ви побачили?

Горизонт має форму круга, в центрі якого знаходимося ми. Все, що ми можемо побачити, знаходиться в горизонті.

Ми вже знаємо, що все, що ми бачимо, тобто школу, ліс, село, річку, знаходить-ся у горизонті.

Щоб правильно визначити напрям, розрізняють такі сторони горизонту: пів-день, північ, схід і захід. Це — основні сторони горизонту.

а є ще проміжні: північний захід, південний захід, північний схід, півден- ний схід.

ВИЗНаЧЕННя СТОРІН ГОРИЗОНТУяк же нам встановити ці сторони горизонту на місцевості?Є кілька способів знаходження сторін горизонту. Один із них — за Сонцем. Для

цього насамперед візьмемо гномон (жердину) і проведемо спостереження за довжи-ною тіні від нього. Ми встановимо, що найкоротша тінь буде в той час, коли Сон-це знаходиться найвище від лінії горизонту, тобто опівдні. Щоб визначити сторони горизонту, потрібно стати спиною до Сонця і розвести руки в сторони: тінь від на-шого тіла покаже напрям на північ, в протилежному напрямку буде південь; право-руч буде схід, ліворуч — захід.

Є й проміжні сторони горизонту, між північчю і заходом буде північний захід, між північчю і сходом — північний схід; між півднем і заходом — південний захід, між півднем і сходом — південний схід.

Зараз — полудень. Викопаємо практичне завдання: визначимо сторони гори-зонту. В якій стороні горизонту від школи найближча вулиця? В якій стороні гори-зонту від вас ліс? Село?

Ми легко знаходимо сторони горизонту за Сонцем. а як нам визначити сторо-ни горизонту у хмарну погоду, коли Сонця не видно? Наприклад, ви знаєте, що в лісі вам потрібно йти на південь. а як же встановити, де — південь?

У такому випадку потрібно орієнтуватися за місцевими ознаками.Спостережлива людина ніколи не заблукає, серед полів і лісів, високих гір і боліт,

якщо в неї є певні навички орієнтування:• можна орієнтуватись за тінями від скель, каменів тощо. як ми вже встановили,

тінь від предмета падає на північ. Отже, з північної сторони на скелях, каменях росте більше моху, лишайнику, оскільки вона — тіньова, вологіша.

• Південний бік дерев краще освітлюється Сонцем, тому па поодиноких деревах, що ростуть на галявинах, із південної сторони гілля і листя густіше, з північної — на стовбурі росте мох.

• Мурашники здебільшого бувають із південної сторони дерев або пеньків, бо там тепліше. І взагалі, якщо уважно придивитися до мурашника, то можна поміти-ти, що один схил у нього пологий, а другий — крутий. Пологий схил поверну-тий на південь, крутий — на північ.

• На південній стороні горбів, ярів сніг розтає швидше.

— Ці ознаки ви повинні знати. а ще обов’язково пам’ятайте, що для того, щоб правильно визначити сторони горизонту, потрібно користуватися кількома ознака-ми одночасно.

ҐРУНТ Ученими доведено, що 1 см ґрунту утворюється в природі протягом 250–300 років,

а 20 см — за 5000–6000 років. Через те і кажуть, що ґрунт дорожчий за золото. Ґрунт є домівкою для різних тварин — великих і малих: мишей, полівок, ховрахів, хом’яків, кротів, землерийок, численних комах, їхніх личинок, червив, молюсків, мікроор-ганізмів (бактерій). В 1 г ґрунту знаходиться понад 100000 бактерій. Для утворення гумусу (перегною), крім бактерій, велике значення мають також дощові черви, які живляться мертвим листям, а виділяють їх перероблені залишки. Крім того, рухаю-чись у ґрунті, черви поїдають його, пропускають крізь кишечник і збагачують ґрунт необхідними для рослин солями. Підраховано, що на одному гектарі крізь травні ор-гани дощових черв’яків кожного року проходить 20–25 тонн ґрунту.

Саме тому англійський учений Чарлз Дарвін назвав дощових черв’яків «голо-вними ґрунтоутворювачами».

Велике значення мають і мурашки. Так, російський академік Ферсман ува-жав, що за 10 років мурашки переривають усю поверхню суші, розпушуючи ґрунт. Це забезпечує проникнення повітря та води до коренів рослин. Найродючіші ґрунти у світі — чорноземи. Вони вкривають дві третини території України, містять до 7 % гумусу і мають грудкувату будову. Глибина гумусового шару — від 40–60 см до 120–450 см. Ґрунт є найдорожчим багатством людства.

Чорноземи знаходяться здебільшого в лісостеповій і степовій зонах; у західній частині України переважають лісові сірі ґрунти. Вони сформувалися під деревною рослинністю листяних лісів. На болотах і торфовищах утворилися болотяні та тор-

19� Робота зі словниковими словами Уроки природознавства 199

фові ґрунти, а по берегах річок — піщані. У заплавах річок поширені лучні ґрунти. Ґрунтовий покрив Карпат і Криму складається з бурих гірсько-лісових ґрунтів.

Ґрунт формується у верхньому шарі земної кори під впливом багатьох чинни-ків: материнських порід (підґрунтя), води, повітря, тепла, живих організмів, рельє-фу місцевості, геологічного віку території важливе значення має дбайливе ставлен-ня до ґрунтів. Це особливо стосується чорноземів України, дуже вразливих до різ-них негативних впливів.

Важливо зазначити, що ґрунти повільно змінюють свої властивості. Наприклад, у багатьох місцях широколисті ліси на лісоподібних породах ще в незапам’ятні часи були знищені, і тепер на їх місці знаходяться розорані поля. Однак ґрунти залиша-ються сірими лісовими, тобто типовими для зони лісів.

Ґрунти змінюються залежно від географічної широти та абсолютної висоти міс-цевості. Кожній природно-географічній зоні чи висотному поясу властивий певний тип ґрунту. адже кожна зона або кожен пояс мають більш-менш однакові природні передумови ґрунтоутворення.

Однак в Україні помітними є територіальні відмінності клімату — одного з важ-ливих чинників ґрунтоутворення. На схід посилюється його континентальність, від-повідно зменшується вологість ґрунту, а отже, і змінюється природна рослинність. На ґрунтоутворення значно впливає характер рослинного покриву. Упродовж тися-чоліть рослини перетворюють материнську породу, збагачують її органічними речо-винами. Мікроорганізми та інші живі організми продовжують цю «роботу», пере-творюючи рештки рослин на гумус — перегній.

У різних природно-географічних регіонах ґрунтоутворення має свої особливості, що призводить до формування різних за властивостями типів ґрунтів. Водночас ко-жен тип ґрунту має подібні характеристики: близький хімічний склад, той чи інший вміст гумусу тощо. Родючість ґрунту залежить від вмісту в ньому гумусу. В Україні найродючішими ґрунтами є чорноземи, що містять 3–15% гумусу.

якість ґрунтів значною мірою залежить від хімічного складу і фізичних власти-востей материнської породи. Підґрунтям українських чорноземів єлєси — пухкі, на-сичені кальцієм материнські породи палевого кольору.

Вивчення ґрунтів починається в полі. Тут досліджують такі їхні властивості, як за-барвлення, структуру, наявність солей тощо. Саме за забарвленням дістали назви ба-гато з них (сіроземи, буроземи, чорноземи, каштанові, коричневі тощо).

Структура ґрунтів — здатність їх розпадатися на окремі грудочки різноманіт-ної форми і розміру. Наприклад, чорноземи мають грудкувато-зернисту структуру, солонці — горіхувату, дерново-підзолисті ґрунти майже завжди безструктурні. Від структури залежить родючість ґрунтів.

У полі також вивчають профіль (потужність) ґрунту та окремих його горизонтів (гумусового, перехідного). Найпотужнішими є чорноземи; гумусовий горизонт у них досягає 40–80 см. У дерново-підзолистих ґрунтів він не перевищує 20 см.

У лабораторіях визначають вміст гумусу, вапна, кислотність ґрунтів, механіч-ний склад тощо.

Матеріали польових і лабораторних досліджень використовують для загаль-ної оцінки ґрунтів, розроблення рекомендацій щодо підвищення їхньої родючості. Є багато методів поліпшення родючості ґрунтів: внесення органічних і мінераль-них добрив, проведення водної і хімічної меліорації, належний та своєчасний об-робіток ґрунту тощо.

В Україні поширені такі основні типи ґрунтів: дерново-підзолисті, дернові; бу-роземи; сірі, ясно-сірі і темно сірі лісові; чорноземи і каштанові; коричневі; лучні і болотні; солонці, солончаки і солоді.

Кожен тип ґрунту має свої різновиди залежно від підґрунтя, клімату, рослинно-го покриву та інших ґрунтоутворювальних чинників. В Україні цих різновидів дуже багато. Наприклад, під час ґрунтового картографування, що проводилося в останні роки, виявлено 650 видів ґрунтів, а відмін набагато більше.

Різні типи ґрунтів займають в Україні та її природно-географічних регіонах різ-ну площу.

Дерново-підзолисті та дернові ґрунти здебільшого поширені в північній (полісь-кій) частині України. Вони формуються в умовах надмірного зволоження. Під заболо-ченими лісами чи на післялісових луках утворюються оґлеєні ґрунти. На зволожених місцевостях під сосновими лісами (борами), а також на піщаних терасах трапляють-ся дерново-борові ґрунти. Ці ґрунти характеризуються низьким вмістом гумусу, не-сприятливими фізичними властивостями, невисокою родючістю. Вони потребують угноєння і внесення мінеральних добрив. У місцях виходу на поверхню відкладів крейди на Поліссі сформувались дерново-карбонатні досить родючі ґрунти.

Бурі лісові (буроземи) і буро-підзолисті ґрунти поширені в межах лісової смуги висотних поясів Карпат, а також у Передкарпатті та Закарпатті, на північних схилах Кримських гір. Ці ґрунти формуються в умовах достатнього зволоження, тривалого теплого періоду, переважно за участю мікроорганізмів, під листяними або хвойними лісами. Мають забарвлення профілю від жовтувато-палевого до бурого.

У лісостеповій зоні, а також у південних районах Полісся поширені перехідні від дерново-підзолистих до чорноземних ґрунтів — сірі та ясно-сірі лісові. Вони сфор-мувалися на лесовому підґрунті під широколистими лісами. У розріджених лісах — темно-сірі опідзолені ґрунти. Вміст гумусу в них невеликий — 1,8–4,3%. Регулювання водного режиму цих ґрунтів є важливою умовою підвищення їхньої родючості. Най-більш поширені в Україні чорноземи і каштанові ґрунти. Найродючішими є чорнозе-ми. Вони займають найбільшу площу, мають велику потужність, зернисту структуру. Чорноземи багаті на гумус, помірно зволожені, мають темно-сіре забарвлення.

Формування різних підтипів чорноземів підпорядковане широтній зональ-ності. В лісостепу формуються чорноземи опідзолені та типові, в північному степу — чорноземи звичайні, в центральній степовій частині і на південному заході — чор-ноземи південні. Звичайні, типові й опідзолені чорноземи України належать до най-родючіших ґрунтів світу.

Ґрунт — це природне тіло, яке виникло в результаті складних процесів перетво-рення поверхневих шарів літосфери та за умови спільної дії води, повітря, живих ор-ганізмів. Головною властивістю ґрунту є родючість, яка залежить від вмісту гумусу — акумулятивного накопичення перегною, тобто органічних речовин.

За яких умов утворюється ґрунт? Насамперед потрібно, щоб під час фізичного та біологічного вивітрювання утворилися рихлі гірські породи. Потому залежно від кліматичних умов та рельєфу на цих породах з’являється рослинність; саме з цьо-го моменту починається процес ґрунтоутворення. На остаточне ж формування ґрун-ту впливають водночас тваринний і рослинний світ. Увесь процес ґрунтоутворення триває дуже довго — мільйони років.

Фундатором вчення про ґрунти є Василь Васильович Докучаєв (1846–1903 рр.). Створена ним наука ґрунтознавство довела, що ґрунти не є просто гірськими поро-


дами, як вважали раніше. Докучаєв затвердив, що ґрунт — особливе царство при-роди, яке живе і розвивається за своїми особливими законами. За Докучаєвим, змі-ни ґрунту в часі — це його життя зі своїми подіями, хворобами, можливою загибел-лю (руйнуванням). Сучасна наука розвинула положення Докучаєва таким чином: ґрунт — це природний комплекс зі своїм органічним світом, водним, температур-ним та газовим режимом, який взаємодіє з рельєфом, водами, кліматом, рослинним і тваринним світом. Тому ґрунт складається з кількох генетичних горизонтів.

але ґрунти змінюються не тільки з плином часу, але й із переміщенням у про-сторі, утворюючи різні генетичні типи залежно від усіх чинників ґрунтоутворен-ня, найвпливовішим серед яких є клімат. Основними генетичними типами ґрунтів в Україні є дерново-підзолисті, сірі лісові, чорноземи, каштанові, бурі лісові (буро-земи), лучні, болотні, коричневі тощо.

Типи ґрунтів поширені на території України за певними закономірностями:• широтна зональність на рівнинній частині та висотна поясність у гірських

районах;• довготна змінюваність ґрунтово-рослинного покриву у зв’язку з посиленням

континентальності клімату із заходу на схід.Ґрунтові та рослинні зони простягаються з південного заходу на північний схід.

На заході широколисті та мішані ліси заходять трохи далі на південь, а на сході сте-пи — на північ.

У зв’язку з різним широтним розташуванням висотні пояси ґрунтів, рослинно-го та тваринного світу Українських Карпат і Кримських гір мають певні відмінності, бо Українські Карпати розташовані у помірному поясі, а Кримські гори — на межі помірного та субтропічного поясів.

ДяТЕл Різноманітність лісових птахів. У лісі живе багато різних птахів. Це дятли, курині,

горобині, хижі та інші. Частина з них оселяється також у садах і парках.Рід дятли. Великий строкатий дятел трохи більший за шпака. Оперення в нього

чорне, з білими смугами, підхвістя яскраво-червоне. У самця, крім того, є ще черво-на поперечна смуга на потилиці. Голова велика, з міцним, загостреним, долотоподіб-ним дзьобом, шия тонка, ноги короткі, із загнутими гострими кігтями.

Коли дятел сидить на горизонтальній гілці дерева або стрибає по землі, у нього два пальці повернуті вперед і два — назад. Коли ж він лазить по вертикальному стов-буру, положення зовнішнього заднього пальця різко змінюється: дятел повертає його вбік під прямим кутом до передніх пальців. Крім того, своє тіло він підтримує також хвостом: тверде, пружне пір’я хвоста щосили впирається в кору дерева. Усе це дає йому змогу міцно втримуватися на стовбурі, коли він працює дзьобом.

Живиться дятел як дорослими комахами, які живуть відкрито, наприклад жука-ми, так і їхніми личинками, що живуть під корою і в деревині. Він роздовбує дзьо-бом стовбур пошкодженого комахами дерева і здобуває язиком личинок з-під кори. Восени і взимку дятел, крім того, поїдає багато насіння хвойних дерев. Для цього він засовує шишку в щілину або в розчахнуту гілку й роздовбує її.

ДЖМІлЬЦі великі, вкриті волосинками комахи збирають нектар, запилюючи одночасно

квіти. лише завдяки джмелям конюшина утворює насіння. Гнізда джмелі роблять

в фунті. Живуть вони сім’ями. На зиму вся сім’я джмелів гине. Зимувати залишаєть-ся лише самка. Прокинувшись навесні, самка літає в пошуках місця для гнізда. Тому, коли весною побачите джмеля, не вбивайте його. адже, якщо самка загине, то не буде нової сім’ї джмелів,— надзвичайно корисних комах.

ЕлЕКТРИКа

Електроприлади під час неправильного поводження можуть заподіяти лиха (по-жежа, ураження струмом).

Правила поводження з електроприладами• Ніколи не торкайся електроприладів мокрими руками;• якщо помітите неполадки з електрикою, повідомте дорослих;• коли ідете з дому, обов’язково вимикайте світло та електроприлади.

Ваші дії• якщо електроприлад зайнявся, то потрібно обмотати руку сухою ганчіркою,

висмикнути вилку з розетки;• накрити палаючий предмет ковдрою;• потрібно повідомити дорослих про пожежу.

БІОлОГІЧНИЙ ГОДИННИК

Рослини й тварини володіють відчуттям часу. Кожен із них, підкоряючись рит-мові біологічного годинника, прокидається в певний час.

Соловейко та жайворонок-юла прокидаються близько другої години ночі. На по-чатку третьої години — перепілка, польовий жайворонок, зозуля, іволга, кропив’янка, горихвістка. О четвертій годині вилітають на роботу шпаки, трясогузки. Близько шостої вилітають зі своїх гнізд горобці.

ЖаЙВОРОНОК

Жайворонок — птах невеликий, маса його 45 г. Пір’я у нього сірувато-бурого кольору.

Жайворонок польовий — перелітний птах. Він одним із перших прилітає до нас навесні. Вже в березні можна почути дзвінку і приємну трель жайворонка. Його лег-ко впізнати за характерним польотом. Він здіймається у небесну вись майже верти-кально, а потім стрімко опускається і сідає на землю.

Живиться жайворонок навесні і влітку комахами, черв’яками. Восени їсть насін-ня рослин. Гніздо будує на землі в ямці. Вимощує його сухими стеблами трав. В сере-дині квітня самка відкладає 4–5 яєць і насиджує їх 13–14 днів. Пташенята вилуплю-ються голими, безпорадними. Батьки годують їх комахами, черв’яками. Вони швид-ко ростуть і вже через 3 тижні покидають батьківське гніздо.

Наприкінці червня самка знову відкладає яйця і виводить пташенят. Відлітає жайворонок польовий в жовтні-листопаді.

Жайворонок — дуже корисний птах. Він нищить шкідливих комах. Крім того, це чудовий співак, прикраса полів і луків.

Рід зайцеподібні. Це ссавці-гризуни. На їх верхній щелепі є дві пари різців. Пе-редні різці в них більші. Відомо близько 65 видів. Сюди належать зайці, кролі.

Зайці. В Україні найвідомішими є заєць білий і заєць сірий. Заєць білий живе у північних лісах. Він добре пристосувався до зими. На снігу зайця білого добре


маскує біла шерсть, яка виростає замість бурої літньої. Його широкі лапи вкриті щіль-ним волоссям. Заєць швидко пересувається, не провалюючись навіть у пухкому сні-гу. Двічі-тричі на рік у теплу пору самка зайця білого народжує від одного до шести зайченят, укритих шерстю, зрячих і здатних пересуватись.

Відразу після народження вони, нассавшись густого та жирного молока, розбіга-ються й причаюються в затишних місцях. Самка знаходить їх через 2–3 доби й зно-ву годує. Рідко навідуючись до зайченят, самка менше привертає до них увагу хи-жаків і тим зберігає потомство.

ЗаЄЦЬ-РУСаК

Зайця знають всі діти — без нього не обходиться, мабуть, ні одна казка про тва-рин. Його завжди змальовують як боягуза. Проте, завдяки своїй лякливості та обе-режності заєць рятується від своїх чисельних ворогів. адже зайцем люблять поласу-вати лисиця, вовк, куниця, яструб, сова та багато інших тварин.

Хутро зайця-русака сіре з рудуватим відтінком. На зиму хутро стає густішим і світлішим. Зайця легко впізнати за довгими вухами і коротким хвостиком. Великі і рухливі вуха свідчать про дуже добрий слух. Задні ноги довші за передні, тому пе-ресувається заєць стрибками.

Заєць — рослиноїдна тварина. Влітку він їсть траву, а взимку — кору і гілки де-рев та кущів, насіння бур’янів.

Маючи стільки ворогів, зайці вже б давно всі зникли. але вони продовжують іс-нувати лише завдяки великій плодючості. 2–3 рази на рік (в теплу пору року) зай-чиха просто у траві народжує 3–8 зайченят. Вони народжуються зрячими і вкрити-ми густою шерстю.

Нагодувавши малят молоком, мати залишає їх, проте тримається неподалік. По-чувши крик зайченяти, вона поспішає йому на допомогу. Малих тварин відганяє, а увагу великих відвертає на себе. Будь-яка зайчиха, зустрівши на своєму шляху чу-жих зайченят, обов’язково їх нагодує. Це дуже важливо для бездомних малят. Зай-ченята ростуть дуже швидко. Живуть зайці до 7–8 років.

Крім зайця-русака, в Україні іноді трапляється заєць-біляк. Цей заєць на зиму змінює хутро на біле, тільки кінчики вух залишаються чорними. Заєць — мис-ливський звір. На нього полюють заради смачного м’яса та хутра. Кількість зай-ців в нашій країні постійно зменшується через надмірне полювання на них. Ба-гато зайців гине від отруєння отрутохімікатами, що використовуються в сільсько-му господарстві

ЗОЗУля

Птах трохи менший за голуба. Верх тіла, голова, шия і груди сірі. Низ білий, із дрібними поперечними чорними смужками. Зустрічаються руді зозулі з дрібними поперечними чорними смужками. як правило, це самки. Поширена по всій Укра-їні. Зустрічається в найрізноманітніших місцях. Прилітає в другій половині квітня. яйця по одному відкладає в гнізда дрібних горобиних птахів, із травня до серпня. Колір і форма яйця такі самі, як і в гнізді «прийомних» батьків. Через 12 днів вилуп-люється пташеня, яке викидає з гнізда всі інші яйця та пташенят. «Прийомні» бать-ки годують зозуленя навіть після вильоту його з гнізда. Відлітає наприкінці серпня — на початку вересня. Живиться комахами та їхніми личинками.

ЗОЗУля ЗВИЧаЙНа

Зозуля поширена по всій Україні. Селиться там, де гніздяться співочі птахи.Зозуля — невеликий птах, масою до 120 г. Оперення спини темно-сіре з бурим

відтінком, груди світліші з поперечними темними смугами. Має довгі крила і довгий хвіст. Можливо не всім доводилось бачити цього цікавого птаха та чули його всі.

Зозуля звичайна — перелітний птах. Прилітає наприкінці квітня-травні, коли вже дерева вкриваються листям. Самець майже відразу починає «кувати». Він під-кликає до себе самку, а також сповіщає суперників, що територія зайнята. Зозуля ні-коли не будує гнізда. Вона підкидає свої яйця в гнізда інших птахів. а відбувається це так. Самець відвертає увагу птахів із того або іншого гнізда. а самка в цей час від-кладає яйце в чуже гніздо, викидаючи яйця господарів. За літо зозуля встигає при-лаштувати в чужих гніздах до 20.

ЇЖаК ЗВИЧаЙНИЙ

Їжак — невелика тварина (довжина тіла 20–30 см). Замість волосся, спина в ньо-го вкрита міцними колючими голками. Вони надійно захищають їжака від воро-гів. У випадку небезпеки, він швидко згортається у колючий клубок із 6–8 тис. го-лок. Свій колючий покрив їжак використовує також для перенесення матеріалу для будівництва гнізда.

Їжак — нічна тварина. Вдень він спить у своїй схованці, а вночі виходить на по-шуки їжі. Він живиться комахами та їх личинками, червами, слизняками. Іноді його здобиччю стають жаби, миші, змії, яйця птахів, що гніздяться на землі. Розшукувати здобич вночі їжаку допомагає дуже добрий нюх. Зір і слух в нього погані.

Отже, їжак живиться тваринною їжею. Чому ж тоді нерідко малюють їжаків з яб-луками на спині? Вважають, що їжаки наколюють лісові яблука для того, щоб кис-лий сік, який стікає по голках на шкіру, виганяв бліх. Ці паразити дуже дошкуляють тварині, а дістатись до них лапою неможливо.

Їжаки їдять дуже багато, протягом літа накопичуючи під шкірою жир. Жир по-трібний на період зимової сплячки, оскільки їжу на зиму їжаки не запасають.

Із настанням холодів їжаки залазять у гнізда, які влаштовують під корінням де-рев, купами хмизу або листя, в норах і впадають у зимову сплячку. Сплять їжаки міц-но. В них знижується температура, сповільнюється дихання. За зиму їжак втрачає майже половину маси. В дуже суворі зими багато їжаків гине від холоду. Весною їжа-ки пробуджуються дуже виснажені і голодні, тому багато їдять.

На початку літа їжачиха народжує 3–6 сліпих і голих малят. Вже на другий день після народження у їжаченят виростають на спині м’які білі голочки, які че-рез два тижні замінюються темними і гострими. Їжачиха — дбайлива мати. Вона вигодовує малят молоком, а потім вчить їх знаходити собі їжу і захищатись від во-рогів. Без дозволу матері їжаченята нічого до рота не беруть. Місяць вчить їжачи-ха своїх дітей, а потім вони розходяться хто куди. На наступний рік вже у них са-мих будуть діти.

Незважаючи на те, що від їжака людина не отримує ані хутра, ані смачного м’яса — він корисна тварина. адже, їжаки охороняють ліси, поля, сади і городи. Щоб задовольнити свій апетит, вони поїдають велику кількість шкідливих комах, слизняків, мишей.

204 Робота зі словниковими словами Уроки природознавства 20�

КИЇВ

Київ — дуже велике місто. Він знаходиться на березі Дніпра. По той бік ріки бе-рег низький, там розляглися широкі луки аж до обрію: весною вони на кілька кіло-метрів залиті водою. а по цей бік Дніпра здіймаються високі гори і на цих горах роз-ташований наш Київ.

Вулиці в Києві гористі: вони раз у раз підіймаються і опускаються — вгору і вниз. Київ стоїть на горах: він через те дуже красивий. У ньому гарні будинки, широкі ву-лиці. Всі ці вулиці обсаджені деревами

От, наприклад, хоч би бульвар Шевченка. Посеред нього тягнеться довга алея з високих тополь і рясних кущів

У Києві багато дерев, а найбільше каштанів. Навесні вони всі цвітуть — тоді ціле місто немовби прибралося на свято, а восени — йдеш по вулиці, а перед тобою — торох! торох!— падають на тротуар дозрілі каштани і з тріскотом вискакують зі своїх колючих оболонок. (Н. Забіла)

ДРЕВНІЙ КИЇВ

Давній народ, який оселився над Дніпром, називався полянами.Жили вони родинами і мали своїх князів. Були серед них три брати: одного звали

Кий, другого — Щек, третього — Хорив. І була в них сестра либідь. Поселився Кий на одній горі. Щек — на другій, що тепер зветься Щекавицею. а Хорив — на третій горі. Від нього її назвали Хоревицею. Збудували брати місто і на честь старшого бра-та назвали Києвом. Навколо міста росли ліси, дрімучі бори. Водилися там різні звірі. а в місті жили працьовиті люди.

У багатьох походах побував Кий. а повернувся в своє місто на горах, тут і помер. І брати його Щек і Хорив, і сестра їхня либідь тут поховані. Від либеді стала й річ-ка, яка впадає у Дніпро, називатися либіддю.

Після смерті братів рід їхній довго князював у полян, древньому місті Києві.Головна частина міста стояла на горі. Навколо міста з трьох боків підступав ліс,

із четвертого боку був високий берег Дніпра. ліс опускався по схилах глибокого й дов-гого яру, який перехрещувався з другим яром і тому називався «Хрещатим». ану здо-гадайтеся, де саме був яр? Та звичайно ж, там, де зараз Хрещатик! Він же тому так і зветься, що тут був колись Хрещатий яр.

Тепер, як вийдеш на Хрещатик у святковий день, коли тут стільки гуляє людей, стільки машин, тролейбусів і автобусів, важко навіть уявити, що колись на цьому місці був яр, і в ньому на волі бродили звірі. (Н. Забіла)

СОБОР СВяТОЇ СОФІЇ У КИЄВІ

Наприкінці 30-х — на початку 50-х рр. XI століття за вказівкою великого князя київського був збудований найвеличніший з усіх храмів — собор Святої Софії (Со-фія у перекладі з грецької означає Премудрість Божа). У XI ст. Софійський собор був тринадцятикупольним, але пізніше його було перебудовано, і кількість куполів зменшилася. Тринадцять куполів символізували Ісуса Христа і дванадцять апостолів. Чотири верхи нагадували про чотирьох євангелістів: Матвія, Марка, луку, Іоанна. Простір під покровом головного купола утворює описаний арками хрест. У вівтарі, на стіні центральної апсиди,— зосереджена фігура Богоматері. Її руки піднесені вго-ру в безперервному благанні. Вишневий колір убрання символізує страждання.

У центрі Києва, на одному з живописних майданів, височіє фігура вершника з булавою в руці. Це пам’ятник Богдану Хмельницькому.

Богдан Хмельницький був мудрим і відважним українським полководцем. Він прагнув звільнити рідну землю від загарбників-гнобителів.

Радо зустріли полководця кияни. Перемогу святкували на тій площі, де зараз стоїть пам’ятник.

Від тих давніх часів сплило багато часу…І сьогодні Київ задаровує людей красою золотоверхих храмів, архітектурою бу-

динків і мостів. але багато пам’яток старовини не збереглося до наших днів. Колись такі прекрасні київські річки як либідь, Почайна, Дарниця вже давно не милують людей своєю красою...

Найкрасивіша вулиця Києва — Хрещатик. Широкий, просторий, із зеленими алеями каштанів.

Хіба можна повірити, що там, де простягнувся Хрещатик, у давнину був глибо-кий яр, а посередині його протікав струмок і навколо шумів густий ліс? яр цей на-зивався Хрещатим. Від його назви пішла назва центральної вулиці Києва.

— яка центральна вулиця у вашому місті або селі? Чи знаєте ви історію її назви?

Загадки• Кипить вона уже при 100° С, а звуть мене Величність Н

2О

2. (Вода)

• я не маю ні смаку, ні запаху, ні кольору. Закипаю за температури 100°С і пере-ходжу у водяну пару, а за температури 0°С перетворююся на сніг і кригу. (Вода)Цікаво знати!У термометрах, призначених для вимірювання високих температур, використо-

вують ртуть, бо температура кипіння ртуті становить + 357°С.Залізо закипає при температурі + 2450°С, а золото — + 2947°С.

ЦІКаВа ІСТОРІя ПОХОДЖЕННя КалЕНДаРяЗа багато років свого розвитку календарі змінювалися, удосконалювалися. Не-

зважаючи на це, наш сучасний календар далекий від досконалості: одні і ті ж чис-ла доводяться на різні дні тижня; дуже незручно і те, що місяці мають різне число днів — від 28 до 31, квартали від 90 до 92, перше півріччя — 181—182, а друге — 184. Хоча ми і звикли до цих недоліків, але вони ускладнюють розрахунки. Було б про-стіше, якби існував «вічний», незмінний із року в рік календар з однаковою кількіс-тю робочих днів у кожному місяці.

Питання про реформу нинішнього календаря виникло понад 100 років тому. З тих пір розроблено немало проектів. Сподіваємося, що найбільш здійсненою із них буде реформа, що затверджена ООН.

Кукурудза (маїс), однорічна трав’яниста рослина сімейства злаків, зернова і кор-мова культура. Існують 9 ботанічних груп: крем’яниста, зубовидна, напівзубовидна (широко обробляються); така, що лопається; цукрова; крохмалиста крохмалисто-цукрова; воскоподібна (обмежені площі); плівчаста (не вирощується). На Україні найпоширенішими є перші дві групи. Батьківщина кукурудзи — Центральна і Пів-денна америка. До Європи завезена наприкінці XV ст. Із зерна виготовляють крупу, муку, крохмаль, спирт, комбікорми; із зародків — кукурудзяне масло. Зелена маса,

20� Робота зі словниковими словами Уроки природознавства 20�

силос, сіно — це корма для худоби; з сухих стебел і стрижнів качанів виготовляють папір, лінолеум, віскоза тощо. Широко обробляється у всіх землеробських районах. Врожайність зерна становить 30–100 ц з 1 га і більше.

лЕлЕКа БІлИЙ

Всі знають цього красивого, великого, довгоногого птаха. Забарвлення у ньо-го біле, лише кінчики крил блискучого чорного кольору. Довга витягнута шия, чер-воний дзьоб і високі червоні ноги надають лелеці чарівної краси, гордовитості і не-підступності.

лелека білий — перелітний птах. Прилітає в березні. Повертається у своє гніздо, ремонтує його або будує нове на деревах, електричних стовпах, інколи на дахах бу-динків. Наприкінці квітня — на початку травня самка відкладає 3–6 яєць. яйця на-сиджують обидва птахи протягом 33 днів. Близько 2 місяців батьки турбуються про пташенят — приносять воду в дзьобах, під час спеки роблять їм душ, поливаючи во-дою, годують. лелеченята дуже ненажерливі, постійно вимагають корму, і батьки від зорі до зорі носять їм їжу. Спочатку носять комах, потім пуголовків, далі дрібну рибу, жабенят. Дорослі лелеки живляться жабами, зміями, мишами, пацюками, а також комахами. Відлітають лелеки дуже рано: наприкінці серпня — на початку вересня. Молоді летять окремо від дорослих.

Здавна лелеки користуються любов’ю і повагою у людей, їх називають носіями щастя. Про них складено багато легенд, пісень. Вони приносять на крилах весну.

лЕлЕКа ЧОРНИЙ

Це великий птах, розмах крил якого до 2 м, маса тіла 3 кг. Він схожий на лелеку білого, але у нього верхня частина тіла, голова, шия і груди — чорні.

В Україні лелека чорний гніздиться в Карпатах і на Поліссі. На зиму відлітає в теп-лі краї. Селиться лелека чорний у глухих лісах поблизу річок, озер, боліт. За останні 20 років, кількість цих птахів дуже зменшилась. Причина — знищення місць, при-датних для проживання чорного лелеки, вирубування старих лісів, осушення боліт.

МЕТРО

Метрополітен (метро) — вид рейкового пасажирського транспорту, що є перс-пективний в умовах великих міст із насиченим вуличним рухом. Відрізняється висо-кою експлуатаційною швидкістю (до 45 км/ч) і провізною здатністю (до 60 тис. па-сажирів на 1 год в одному напрямі). лінії метрополітену зазвичай прокладають під землею (у тунелях), за необхідності — поверхнями та естакадами.

Перша лінія метрополітену (3,6 км) побудована в лондоні (1863 р). Із 1868 р. мет-рополітен діє в Нью-Йорку. Старі метрополітени на Європейському континенті — Будапештський (1896 р. ), Віденський (1898 р. ) і Паризький (1900 р. ). Згодом метро-політени були побудовані в Мадриді, Барселоні, афінах, Стокгольмі, Осло, Токіо.

У Російській Федерації перша лінія метрополітену була введена в Москві (1935 р. ); діють метрополітени в Санкт-Петербурзі (з 1955 р. ), Нижньому Новгороді (з 1985 р. ), Новосибірську (з 1985 р. ), Самарі (з 1987 р. ); будується (з 1992 р. ) в Катеринбурзі, проводяться підготовчі роботи щодо будівництва метрополітену в Челябінську, Крас-ноярську, Ростові-на-Доні, Омську, в інших містах, передбачається також споруда метрополітену в Пермі. На Україні метрополітени діють у Києві та Харкові. У ХХ ст.

багато станцій метрополітену — монументальні споруди з індивідуальною архітек-турно-художньою зовнішністю.

ОлЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКИЙВеликий звір характерного вигляду. Самці мають великі гіллясті роги. Забарвлення

рудувато-буре. Ззаду — світла, іржасто-біла пляма. Поширений у природному стані в Карпатах та Криму, але нині розмножується в багатьох лісових і степових мисливсь-ких господарствах. Живе в лісах і прирічкових заростях. Веде нічний спосіб життя. Паруються олені у вересні–жовтні. У цей час можна почути гучний рев самців. Між ними часто виникають бійки. У травні–червні самка народжує плямисте оленятко (рідше два), яке вже через тиждень може ходити за матір’ю. Дорослими олені ста-ють на другому році життя. Живляться переважно гілками та листям дерев, поїда-ють також трав’янисту рослинність, жолуді, плоди, гриби. У деякі мисливські госпо-дарства України завезений також плямистий олень.

ОКЕаН Більшу частину землі займають океани і моря. Вони сполучені між собою та ут-

ворюють Світовий океан. Його поділяють на чотири океани: Тихий, атлантичний, Індійський і Північний льодовитий. (Демонстрація на карті.)

Найбільший — Тихий океан. Хоч і назвали його Тихим, але дуже часто тут бува-ють урагани. Найбільша глибина Тихого океану — 11 022 м.

атлантичний океан не такий великий і не такий глибокий. Індійський — ще менший. Найменший — Північний льодовитий океан. Найбільша глибина його — 5 527 м.

Біля берегів суші океани утворюють моря. Море — частина океану, що врізаєть-ся в сушу.

Вода, що випаровується з морів і океанів, випадає у вигляді опадів. Океани і моря дають чимало кисню, яким ми дихаємо. У них живе багато рослин, риб та ін-ших тварин. Проте багатства люди використовують не завжди по-господарському. Багато шкоди завдає Світовому океану забруднення його різними речовинами. (Ра-зом із дітьми з’ясовується, чому: тому що відходи із заводів потрапляють у води Сві-тового океану, навіть самі люди можуть викидати у нього різне сміття.)

ОЧЕРЕТОчерет — рід багаторічних трав’янистих рослин родини злакових. Відомо 7 видів,

поширених переважно в тропіках і субтропіках. В Україні поширений очерет зви-чайний — блакитнувато-зелена рослина з довгим повзучим кореневищем. Стебло до 12 мм у діаметрі, від 2–4 до 9 м заввишки, пряме, гладеньке, до верхівки вкрите листками. листки лінійно ланцетні, жорсткі, 1–5 см завширшки. Суцвіття — велика розлога волоть. На Україні великі зарості утворює у пониззях Дніпра, Дунаю, Дніст-ра. Очерет витримує велике засолення, росте берегами солоних озер і заток Чорного та азовського морів. Молодий очерет (до викидання волотей) придатний як корм для коней і великої рогатої худоби (містить цукри, білкові речовини); для виготовлення силосу; цінний корм для ондатри й нутрії. Зрізують його комишежатками. Врожай сухої маси становить 40–60 ц/га. Очерет широко використовують як місцевий буді-вельний матеріал — укривають дахи та стелі. Виготовляють комишит, роблять ого-рожі, мати на парники, підстилки. З очерету добувають смоли, оцтову кислоту, ме-тиловий спирт. Він є сировиною для паперово-целюлозної промисловості. В степо-вих районах використовують як паливо.

20� Робота зі словниковими словами Уроки природознавства 209

ПШЕНИЦя

Пшениця — рід однорічних трав’янистих рослин родини злакових, найважливіша продовольча культура. Стебло — порожниста соломина. Коренева система мичкувата. листок подовжений, ланцетоподібний, складається з листкової пластинки та піхви. Суцвіття — довгастий, іноді чотиригранний (складний) колос, на його стрижні роз-міщуються 3–5-квіткові колоски, кожний з яких обгорнений із боків двома колоско-вими лусками. Квітка складається з двох квіткових (зовнішньої та внутрішньої) плі-вок, маточки і трьох тичинок із двогніздими пиляками. Плід — однонасінна зернів-ка, в якій тонкий навколоплідник щільно зрісся з насінною оболонкою. В нижньому кінці зернівки знаходиться зародок, на верхньому кінці — чубок із коротких волосків. Зерно борошнисте або скловидне, біле або червоне, іноді фіолетове, містить 9–25 % білка, високопоживне. Його переробляють на борошно, з якого виготовляють хлі-бобулочні, кондитерські, макаронні вироби, крупи та ін. продукти харчування, а та-кож одержують спирт, крохмаль, клейковину тощо. Пшеничні висівки є цінним кор-мом для худоби. Солому використовують як корм і підстілку для тварин, у паперовій промисловості, як паливо тощо. Пшениця — це давня зернова культура. На території сучасного Ірану, Туреччини, Сирії вона була відома у VI–V, а на Україні — у IV–III тисячоліттях до н. е. В Південну америку її завезено лише на поч. XVI ст., а в Північ-ну америку — в XVII ст. У роді пшеничних налічується 21 вид, з них — 16 культурних і 5 дикорослих. За морфологічними ознаками всі види пшеничних поділяються на дві групи: голозерні і плівкові, або полбяні. У культурної голозерної пшениці колосовий стрижень не ламкий, і зерно під час обмолоту легко відділяється від колоскових лусок. У полбяних і дикорослих рослин колосовий стрижень розламується на окремі члени-ки разом із колосками, а зерно не відділяється від колоскових лусок.

РОСлИНИ На СлУЖБІ У лЮДИНИ

Ще шість тисяч років тому липовий мед вважався дуже цінним. а в XIX ст. в Росії близько 25 млн селян носили личаки, сплетені з липового лика. За рік кожен зно-шував до 20 пар, а всього виготовляли понад 500 млн пар.

На липових дошках писали картини, робили записи.липа виділяє багато кисню і затримує пил, поглинає шкідливі речовини. Через

те в містах вона живе до 60 років, а в лісах — до 300 і навіть 500 років. В селі Содневі Чернівецької області є липа Шевченка, якій уже 600 років.

Із цілющих трав і квітів виготовляють настої, відвари, сиропи, порошки, крап-лі, мазі від різних хвороб. Застосовують лікарські рослини під час виготовлення зуб-них паст і лікувальних кремів.

Із пелюсток троянди готують варення, одержують дуже цінну трояндову олію, п’ють вітамінний чай. Троянда потрібна в парфумерній промисловості для виготов-лення парфумів і кремів.

РаДІО

Попов Олександр Степанович (4 (16) березня 1859 р., селище Туринські Копаль-ні Верхотурського повіту Пермської губернії, нині Краснотурської Єкатеринбурзь-кої області — 31 грудня 1905 (13 січня 1906 р. ), Санкт-Петербург), російський фі-зик і електротехнік, один із піонерів застосування електромагнітних хвиль з прак-тичною метою, зокрема для радіозв’язку.

Попов народився в сім’ї священика, був четвертим із сімох дітей. Із малих років захоплювався спорудою рухомих «машинок», що дивували навіть дорослих. Вчи-тися грамоти почав тільки в одинадцять років. Через нестачу засобів батьки відда-ли хлопчика в духовне училище, в якому навчання було безкоштовним. У 1873 році Попов вступив до Пермської духовної семінарії, де одержав від товаришів прізвись-ко Математик. Закінчивши семінарію в 1877 році, приїхав до Петербургу. В універ-ситеті Попов весь вільний час проводив у фізичній лабораторії, займаючись дослі-дами щодо електрики. Ще будучи студентом, він виконував обов’язки асистента на кафедрі фізики. Навчаючись на 4-му курсі, вступив на службу в товариство «Елек-тротехнік», де йому доводилося займатися монтажними роботами та експлуатацією дрібних електричних станцій. Ці навички виявилися досить корисними під час за-відування електростанцією на території ярмарку в Нижньому Новгороді, де Попов щорічно працював в літні місяці з 1889 до 1897 рр. Після закінчення університету в 1882 році захистив дисертацію на тему «Про принципи магніто- і динамоелектрич-них машин постійного струму» і був залишений при університеті для наукової робо-ти та підготовки до професорського звання.

12 (24) березня 1896 року на засіданні фізичного відділення Російського фізи-ко-хімічного суспільства Попов за допомогою своїх приладів наочно продемонстру-вав передачу сигналів на відстань 250 м, передавши першу в світі радіограму з двох слів «Генріх Герц».

ТЕаТР

Театр (від грец. theatron — місце для видовищ, видовище) — вид мистецтва, специфічним засобом виразу якого є сценічна дія, що виникає в процесі гри ак-тора перед публікою. Витоки театру — в стародавніх мисливських і сільськогос-подарських ігрищах, масових народних обрядах. У Греції існували різні види те-атру зі своїми традиціями, сценічною технікою. Багаті та різноманітні форми ви-довищ були створені в країнах Північного Сходу, в Індії, Китаї, Індонезії, японії тощо. В середні віки носіями народної театральної творчості були західноєвро-пейські бродячі актори — гистріони, жонглери, скоморохи. Перший професійний європейський театр епохи Відродження — італійська народна комедія масок (ко-медія, ХVI–XVII ст.). З епохи Відродження театр став літературним, почав тяжіти до осілого існування в міських культурних центрах. Витвір театрального мистец-тва — спектакль — був створений на основі драматичних або музично-сценічних творів відповідно до задуму режисера (у балеті — балетмейстера і диригента, в опе-рі, опереті — режисера та диригента) і під його керівництвом спільними зусилля-ми акторів, а також художника.

Етап розвитку українського театру почався після Великої Жовтневої соціаліс-тичної революції. Утворилися численні аматорські і професійні колективи, що про-водили значну пропагандистську роботу. Діяли і діють професійні театри «Моло-дий театр», «Кийдрамте», львівський український драматичний театр імені М. Зань-ковецької, «Березіль» (тепер Харківський український драматичний театр імені Т. Шевченка), Одеський український музично-драматичний театр імені Жовтневої революції тощо. Нові театри, наслідуючи реалістичні традиції українських колек-тивів і засвоюючи досвід інших театрів культур, насамперед російської, шукали но-вих сценічних форм.


ЧЕРЕМХаДерево або кущ заввишки 2–10 м із сірувато-чорною корою і жовтуватими со-

чевичками. Крона широко яйцевидна, густа. Молоді пагони яскраво-зелені або ко-ричнево-червоні, блискучі, зі специфічним різким запахом.

Росте в листяних і мішаних лісах, серед чагарників, на вогких місцях, у ярах і за-плавних луках. Звичайно майже по всій території України. Часто культивують у са-дах і парках. Цвіте в квітні-червні; плоди достигають у липні-серпні. Рослина хар-чова, медоносна, лікарська, декоративна, фітонцидна. Плоди споживають сирими і переробленими, а також сушеними. У науковій медицині використовують лише плоди, а в народній — усі частини рослини.

Плоди черемхи мають солодкувато-терпкий присмак, який після повного до-стигання зникає, і плоди стають придатними для виготовлення соків, різних безал-когольних напоїв, а також черемхового борошна, що є доброю начинкою для пиро-гів. Рослина дуже декоративна, особливо її садові форми з плакучими гілками та різ-ноколірними листками.

ЧЕРЕШНяЧерешня, (Gerasus avium (L.) Moench.). Світло- і теплолюбна рослина заввишки

3–10 м із яйцевидною кроною і відстовбурченими гілками. Стовбур вкритий гла-денькою білувато-бурою корою з коричневими сочевичками. Кора знімається тон-кими поперечними пластинками. Пагони товсті, червоно-бурі, блискучі. листки 12–16 см завдовжки, 6–8 см завширшки, яйцевидні або овальні.

Росте в широколистих лісах, на узліссях. Звичайно у правобережному лісостепу, Закарпатті і в Карпатах, зрідка — у лівобережному лісостепу. Розводять багато сортів. Цвіте в квітні–травні. Плоди достигають у липні. Харчова, вітамінозна, медоносна, декоративна рослина. Плоди споживають сирими і переробленими. Деревину вико-ристовують у столярній та токарній справі. Плоди черешні дикої гіркі, терпкі, рід-ко солодкувато-гіркі. Черешня — добрий весняний медонос, вона високо цінуєть-ся як декоративна та фітомеліоративна порода. Широко використовується в поле-захисних і придорожніх насадженнях.

ЩОГОДИНИ Пам’ятай! Кожної години на нашій планеті:

• 1700 акрів продуктивної землі стає пустелею.• Близько 2000 дітей вмирають із голоду.• 55 чоловік отруюються й гинуть від пестицидів та інших хімічних речовин.• 1000 чоловік вмирають від отруєння водою.• 2000 тонн кислотних дощів випадає у Північній півкулі.• 5–6 видів тваринного або рослинного світу зникає.• Використовується понад 35000 барелів нафти.• Знищується 50 тонн родючого ґрунту через неправильне використання.• Виділяється понад 12000 тонн вуглекислого газу в атмосферу.

яРИНа ярові культури, однорічні рослини (зернові, технічні, овочеві, баштанні), що нор-

мально розвиваються (на відміну від озимих культур) під час посіву навесні. Дають урожай у рік посіву.

До ярових культур належать зернові весняного строку сівби (ярі пшениця і ячмінь, овес, кукурудза, просо, гречка, рис), майже всі зернові бобові, технічні (цукрові бу-ряки, льон, коноплі, бавовник, соняшник, мак), овочеві, баштанні, картопля та ба-гато кормових культур. ярові культури становлять більшу частину посівних площ, ніж озимі.

яСЕНЯсен, рід листопадних дерев або чагарників сімейства маслинових. Відомо біля

70 видів, поширений переважно в помірній зоні Північної півкулі. В Україні налі-чується біля 8 видів, із них найпоширенішим є ясен звичайний. Високе (до 40 м), швидкоростуче, світло — й теплолюбне дерево з розлогою кроною. Крилатки ви-сять на дереві цілу зиму. Вага 1000 насінин 40–83 г, схожість 60–80 %, зберігається 2–3 р. Деревина міцна, її використовують у меблевій промисловості та в будівниц-тві (цінується нарівні з червоним деревом). Розмножується насінням і поросллю від пня. Добре росте на сірих лісових суглинках і опідзолених чорноземах. Переносить пересадку, задимлення, пил. Доживає до 300 років, чистих насаджень не утворює, росте в листяних лісах скрізь на Україні. Використовують у полезахисних насаджен-нях та під час озеленення населених пунктів

Цікава дидактика 213

ЦІКава ДиДаКтиКа

Робота з каРтогРамами

Картограма — це впорядковане добирання матеріалу, яке засноване на від-повідних до програмових вимог 1–4 класів словникових словах, що вводять-ся в словник дитини під час навчально-виховного процесу.

Будова картограми:• набір словникових слів в алфавітному порядку (однаковий для всіх уч-

нів), вивчення яких передбачає програма у всіх початкових класах, з умовними позначками, які зазначають завдання з мови для кожної ди-тини, що дібрані в кількох варіантах для індивідуалізації та диференціа-ції роботи з картограмою;

• предметний малюнок (у кількох учнів однаковий, а в решти дітей — з того самого родового ряду).Картограми можуть використовуватись на різних етапах уроків читання,

мови, природознавства, навколишнього світу, основ здоров’я.

робота з ними містить у собі:• тлумачення значень слів;• вимову цього слова;• виставлення наголосів;• розгляд малюнка;• відгадування загадки;• поділ слова на склади;• звуковий аналіз слова;• порівняння вимови і написання;• запис слова у зошит;• утворення словоформ;• утворення словосполучень;• добирання споріднених слів, синонімів, антонімів;• складання речень, текстів різних типів;• робота над дібраними за відповідною тематикою віршами, загадками,

прислів’ями, приказками, текстами (розповідями, описами, роздума-ми) тощо.Кожен учень класу отримує власний набір картограм від № 1 до № 29 і за

вказівкою вчителя виконує те або інше завдання. Робота може проводитись як фронтально, так і індивідуально або в групах.

Умовні позначення на картограмах, які використовуються як для індивідуальної, так і для колективної роботи

Зн. — розкрити значення даного слова

Сп — дібрати споріднені слова

С — дібрати синоніми

О — дібрати омоніми

а — дібрати антоніми

Н — дібрати власні назви

В — дібрати ввічливі слова

З — дібрати загадки

Д — дібрати дієслова

П — назвати інші професії людей

¬ — утворити нове слово за допомогою префікса

Λ — утворити нове слово за допомогою суфікса

/ — поставити наголос

Зв. — назвати звуки в даному слові

Т — записати транскрипцію

— — поділити слово для переносу

Б — розібрати слово за будовою

Н. сл. — із букв даного слова утворити нові слова

К. хв. — каліграфічна хвилинка

Сл.-сп. — скласти словосполучення з даним словом

Реч. — придумати речення

Роз. — скласти міні-розповідь

Рід. — визначити рід іменників

Ім. — виписати іменники

Прик. — виписати прикметники

Д-сл. — виписати дієслова

Ч. — виписати числівники

Присл. — виписати прислівники

Учитель добирає до картограми завдання відповідно до мети уроку чи пев-ного його етапу, рівня знань і розвитку класу та кожної дитини окремо. За-лежно від характеру завдання можуть виготовлятись додаткові картки або відповідно оформлятись класна дошка.

214 Робота зі словниковими словами Цікава дидактика 21�

Орієнтовні завдання до картограм на уроках читання та української мови (форма виконання завдання — усна чи письмова)

• Прочитати слова (різними способами); поставити наголос;• прочитати (виписати) і запам’ятати правопис словникових слів;• знайти дво-, три-, чотирискладові слова;• прочитати мовчки і вибрати слова, значення яких не зрозуміле;• знайти слово в слові;• записати транскрипцію заданого слова;• зробити звуковий аналіз заданого слова;• поділити слово на склади;• поділити слово для переносу;• розібрати слово за будовою;• назвати (записати) слова з картограми, які запам’ятали (після читання

мовчки за певний час);• дібрати синоніми (антоніми, омоніми) до даного слова;• дібрати споріднені слова із заданим словом;• скласти словосполучення із заданим словом;• дібрати прикметники (дієслова, іменники) до заданого слова;• скласти речення із заданим словом;• пригадати оповідання, казку, вірш, скоромовку, загадку, приказку

чи прислів’я, де б згадувалось задане слово;• прочитати скоромовку (підготовлену вчителем на додатковій картці)

і знайди в ній словникові слова;• відгадати загадку (прочитану учителем або підготовлену на додатковій

картці);• прочитати і переказати текст на додатковій картці;• спробувати пов’язати якнайбільше слів із картограми в одне речення;• спробувати скласти зв’язну розповідь, використавши всі слова з карто-

грами;• скласти опис предмета на малюнку даної картограми;• придумати розповідь до малюнка на картограмі;• розгадати кросворди із вміщеними в них словниковими словами тощо.

Орієнтовні завдання до картограм на уроках природознавства • згрупувати за спільними ознаками предмети на малюнках, що є у кож-

ного;• скласти міні-розповідь природничого характеру про тварину (рослину),

зображену на предметному малюнку;• розповісти щось цікаве про тварину (рослину), зображену на карто-

грамі;• знайти в додатковій літературі цікаву інформацію про тварину (росли-

ну) з картограми.

таблиЦі

За їх допомогою розвивається увага, пам’ять, швидкість мислення, орієн-тація у просторі, збагачується словниковий запас.

Для кращого запам’ятовування словникових слів можна використовувати дану таблицю. Вона побудована за принципом збільшення кількості слів у стовпчику та за алфавітною послідовністю букв перших слів у кожному стовпчику. У ній вжито більшість слів, запропонованих програмою 1-х, 2-х, 3-х, 4-х класів.

Кожний творчий учитель зможе по-своєму використати таблицю у своїй роботі, враховуючи особливості дітей свого класу

2 клас

Будь ласка електрикателеграмаОзнака Назад

вересеньчетвер Очеретреспублікаапельсин

Грімелектрика республікаОкеан Й

ҐудзикабрикосНапам’ятьОленьКомбайн

До побаченняЯринатемператураелектрикаЛіворуч

ЗзадуапетитЄЦукеркаь

КиївиЛялькаиметро

минулийелектрикатрамвайрадіоОлень

НазадОлівецьворотаиЙ

ОчеретЛінійкаелектрикаНеділяь

ПортфельирадіоІнженерГоризонт

терпугелектрикаайстратривогарадіо

ЦементУкраїнськийКомп’ютерОзнакареспубліка

ШістнадцятьОлівецьФанераелектрикареспубліка

ЮннатНапам’ятьНазададресателеграма

ЯсенрадіоиНовийайстра

21� Робота зі словниковими словами Цікава дидактика 21�

3 клас

автомобільДисциплінарадіоелектрикаСантиметрапетит

БджолаабрикосБетонУкраїнськийСімдесятиЯрина

виразноЗавданняимізинецьКілометрУчитель

восениОкеанКолективЗаєцьагрономЛінійка

вранціУкраїнськийЛелекаиЦементЯблуко

ГвинтівкаелектрикаКоридортеперайстрарадіо

ҐрунтУкраїнськийДжмільЗозуляиКосмонавт

ДзьобІм’яДиванУчительСантиметрь

ЗагадкаОкеанЗзадуУчительЛінійкаЯкір

КосмонавтиПонеділокІнженертривогаи

КукурудзаиШеренгаелектрикаНовийЯкір

ЛялькаелектрикаЛінійкаелектрикаКилимасфальт

Напам’ятьелектрикаДухмянийІнженерЛелекаЯрина

ОчеретЗаєцьНазадабрикосКомбайнапельсин

ПортретЯсентерпугСигналОчереттрамвай

СекундаелектрикарадіоелектрикаДепутатасфальт

теперелектрикареспублікаПраворучУкраїнаГоризонт

ФермерадресареволюціятелеграмаУкраїнахвилина

4 клас

абрикосГвинтівкареспублікаОкеанНовийОленьмізинець

велосипедвліткуелектрикачитанняелектрикареволюціяІм’я

ГумкарадіоимільйонІнженертролейбуси

ДециметриКватиркателефонайстраНеділятривога

ЗозуляадресаГектаравтомобільДзиґаКомп’ютераеродром

Ім’яНапам’ятьЖайворонокелектрикаНазаделектрикарадіо

КриницяОчеретмеханікБудь ласкаапетитЙНеділя

ЛелекаІнженерНапам’ятьІм’яЙКишеняакваріум

медальиНазадУкраїнськаЛялькаиЙ

ОлівецьЛінійкаІм’явзимкуелектрикаЦукеркаь

ПортретШістнадцятьелектрикаНазадиЦукорЯсен

СигналПредметагрономСередаиБатьківщинаІнженер

телеграмаелектрикаЛялькаелектрикаФермерОкеанНовий

УкраїначеремхаитеатрелектрикаЛінійкаь

хвилинавересеньиЛелекаиНазадабрикос

ШістнадцятьелектрикарадіоеНапам’ятьГрімапетит

ЩогодиниОчереттепериЖайворонокНеділяЯкір

21� Робота зі словниковими словами Цікава дидактика 219

ДиДактиЧні каРтки

Зміст дидактичних карток дібраний згідно чинної програми для 1–4 класів, і побудовані вони в хронологічній послідовності ознайомлен-ня та вивчення словникових слів у кожному класі. Вони допоможуть вчите-леві ретельно готуватися до уроку зі словниковими словами та зекономити час, що витрачається на виготовлення роздаткового матеріалу. За допомо-гою таких карток легко організувати на уроці формування, опрацьовуван-ня здобутих знань, умінь і навичок, а також контроль та оцінювання знань, само — та взаємоперевірку робіт учнями

1 клас

Картка 1

…літку, …рунт, д…ьоб, ім…я,…жак, л…лека, лял…ка, олен…, п…друга, пос…редині

Картка 2

Б…буся, …літку, …рунт, дз…об, дідус…, їж…к, л…лека, л…лька, ол…нь, посер…дині

Картка 3

Бабус…, …анок, …рунт, …удзик, дзь…б, дідус…, лял…ка, л…лека, олен…, п…друга, пос…редині

Картка 4

…літку, б…буся, …удзик, д…дусь, ім...я, …жак, зага…ка, по…руга, п…середині, як…р

Картка 5

Бабус…, вор…та, влітк…, ґ…нок, …удзик, кв…тирка, лел…ка, нови…, пар…солька, як…р

Картка 6

Ґрун…т, ґу…зик, д…дусь, з…гадка, …иїв, …лень, парасол…ка, Укра…на, укра…нська

Картка 7

Зага…ка, зозул…, …м’я, їжа…, квати…ка, Ки…в, …кір, лел…ка, пос…редині, цук…рка

Картка 8

Вира…но, …ідусь, …рунт, д…міль, зозул…, Киї…, парасол…ка, Укр…їна, ф…ртух, цуке…ка

Картка 9

…рунт, дзь…б, …ватирка, Ки…в, л…лька, нови…, олен…, пар…солька, пос…редині

Картка 10

Гу…ка, …анок, …рунт,, ґу…зик, зага…ка, л…нійка, н…вий, …лень, пап…р, по…руга

Картка 11

Д…міль, дзи…а, …зьоб, папі…, пар…солька, по…руга, Укра…на, українс…ка, …артух, …укор

Картка 12

…літку, ґано…, д…иґа, дзь…б, дідус…, …иїв, лел…ка, лін…йка, л…лька, пос…редині

Картка 13

В…разно, вор…та, ґру…т, джміл…, зага…ка, їж…к, Киї…, лін…йка олівец…, Укра…на

Картка 14

Баб… с …, д…міл…, д…и…а, д…дус…, д…ь…б, з…з…ля, ім…я, Ки…в, л…л…ка, л…н…йка

2 клас

Картка 1

Ведмід…, вересен…, д…ктант, завдан…я, за…ць, пр…дмет, учит…ль, ч…рвоний, читан…я, шоф…р

Картка 2

Бат…ківщина, в…дмідь, вер…сень, д…ктант, за…ць, портфел…, учит…ль, ч…рвоний, читан…я, яс…н

Картка 3

Бат…ківщина, вер…сень, д…ктант, завдан…я, кал…ндар, портф…ль, учит…ль, ч…рвоний, чер…вички, читан…я

Картка 4

Вер…сень, завдн…я, н…діля, пон…ділок, портфел…, пр…дмет, учит…ль, ч…рвоний, ч…ровики ч…тання

Картка 5

Бат…ківщина, вер…сень, д…ктант, кал…ндар, м…тро, неділ…, пон…ділок, с…реда, чер…вички, ч…твер

Картка 6

Вер…сень, м…тро, ч…рговий, ч…рвоний, кал…ндар, м…тро, м…даль, т…атр, в…ресень, н…діля

Картка 7

Д…ван, духм…ний, д…тел, заєц…, календа…, м…тро, ознак…, т…атр, учит…ль, ч…рговий

Картка 8

Г…рой, д..тина, жа…воронок, вул….ця, …знака, пр…дмет, учит…ль, чергови…, шоф…р, …сен

Картка 9

Бат…ківщина, г…рой, вул…ця, дят…л, духм…ний, д…ван, д…тина, духм…ний, ч…рговий, пор…фель

Картка 10

Жа…воронок, к..лим, н…діля, пом..лка, понеділ…к, с…реда, те…тр, ч…твер, шіс…надцять, яс…н

Картка 11

Г…рой, д…ван, д…тина, духм…яний, вулиц…, м…даль, о…нака, ч…рговий, черев…ки, читанн…

Картка 12

Бат…ківщина, в…ресень, г…рой, д…ктант, д…тина, в…ресень, пом…лка, порт…ель, пре…мет, с…реда

Картка 13

…атьківщина, г…рой, духм…яний, дят…л, жа…воронок, кал…ндар, м…даль, н…діля, пом…лка, шіс…надцять

Картка 14

Бат…ків…ина, в…р…сен…, жайв…р…нок, к…л…ндар, п…н…ділок, ч…тан…я, ч…рг…вий, ч…р…вички, ш…с…надцять, п…ртфел…

220 Робота зі словниковими словами Цікава дидактика 221

3 клас

Картка 1

абр…кос, адр…с, а…стра, автомоб…ль, аквар…ум, ап…льсин, ас…альт, а…роном, б…нзин, …оризонт

Картка 2

ап…льсин, бібл…отека, во…зал, кукуруд…а, кр…ниця, с…кунда, спас…бі, п…ріг, адр…с, асфал…т

Картка 3

абр…кос, адр…с, а…стра, а…томобіль, аквар…ум, б…бліотека, кр…ниця, п…ріг, во…зал, б…нзин

Картка 4

ап…льсин, ас…альт, б…нзин, д…циметр, д…ректор, к…мбайн, комбайн…р, комба…нер, к…курудза, сант…метр

Картка 5

а...роном, ап…тит, а…томобіль, ас…альт, айс…ра, банк…р, во…зал, …оризонт, кр…ниця, ферм…р

Картка 6

ап…льсин, в…лосипед, в…рблюд, гр….м, гр….міти, електр…ка, сант…метр, спас…бі, ферм…р

Картка 7

ай…тра, во…нище, в…рблюд, …оризонт, д…путат, д…циметр, д…ректор, о..нака, раді…, ч…решня

Картка 8

Б…тон, велос…пед, б…нзин, д…ректор, елек…рика, к…шеня, кол…ктив, космонав…, м…тал, м…нулий

Картка 9

адр…с, б…нзин, д…путат, к…піти, комп…ютер, кор….дор, м…тал, пр…дмет, пр…зидент, спас…бі

Картка 10

В…рблюд, к…лим, к…піти, комп’ют…р, м…нулий, оч…рет, пр…дмет, раді…, ферм…р, ч…решня

Картка 11

аквар…ум, д…ректор, електр…ка, к…піти, космона…т, оч…рет, пш…ниця, тр…вога, хв…лина, ч…ремха

Картка 12

Б…нзин, …оризонт, д….ректор, комп…ютер, кр…ниця, пш…ниця, сант…метр, тр…вога, хв….лина

Картка 13

автомоб…ль, а…варіум, банк…р, к…піти, кор….дор, ко…монавт, м…тал, м…нулий, с…кунда, спас…бі

Картка 14

ап…тит, во…нище, во…зал, дец…метр, кол…ктив, к…курудза, п…ріг, пр…зидент, тр…вога, хв…лина

4 клас

Картка 1

Вос…ни, до побач…ння, м…ханік, попер…ду, пор…рет, т…леграма, т…лефон, щог…одини, щоде…но, щоти…ня

Картка 2

Вос…ни, д…побачення, п…переду, посер…дині, ок…ан, пор…рет, тел…грама, щ…години, щоден…о, м…ханік

Картка 3

…вечері, в…зимку, бу…ь ласка, до побаче…ня, ок…ан, попер…ду, пос…редині, ш…ренга, щоти…ня, тел…фон

Картка 4

Бу…ь ласка, в…зимку, д…ржава, інж…нер, кілом…тр, міл…йон, р…спубліка, трамва…, тр…лей бус, ш…ренга

Картка 5

Інж…нер, ок…ан, по…трет, т…лефон, т…рпуг, ф…нера, фарту…, фу…бол, ц…мент, ч…рнетка

Картка 6

Кілом…тр, т…рпуг, фа…тух, фу…бол, ч…рнетка, шіс…надцять, шіс…десят, шіс…десяти, шіс…сот, юн…ати

Картка 7

Вос…ни, вісімд…сяти, м…ханік, сімд…сяти, п’ят…сот, п’ятд…сяти, т…мпература, шістд…сяти, ц…мент, юн…ати

Картка 8

В…ранці, в…чора, гардеро…, г…ктар, дисц…пліна, м…ханік, напам’ят…, п’ятдес…т, що….тижня, юн…ати

Картка 9

В…день, в…перед, гардеро…, гв…нтівка, д…сципліна, кіломет…, лів…руч, мізинец…, на….зад, прав…руч, ц…мент

Картка 10

а…родром, вісімд…сяти, в…літку, в…чора, г…ктар, з…аду, на…зад, напам…ять, пра…воруч, фу…бол

Картка 11

В…день, в…чері, гв…нтівка, до побачен…я, ліво…руч, мізин…ць, п…ятсот, с…гнал, т…пер, р…волюція

Картка 12

Бу…ь ласка, вос…ни, до побач…ння, інж…нер, т…лефон, т…рпуг, ц…мент,ш…ренга, щотиж…ня, ч…рнетка

Картка 13

…зимку, …ранці, гард…роб, г…ктар, дисц…пліна, …заду, р…спубліка, тел…грама, темп…ратура, ю…нати

Картка 14

а…родром, …день, к…лометр, л…воруч, напам’ят…, пос…редині, т…рпуг, фу…бол, шіс…десяти, щоде…но

ЛІтератУра 1. Державний стандарт початкової освіти (зі змінами, затвердженими колегією

Міністерства освіти і науки України до 20.10.2005 року «Про підсумки переходу початкової школи на новий зміст та структуру навчання»).— Міністерство освіти і науки України.— Київ, 2006.

2. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. Міністерство освіти і науки України. Департамент загальної середньої та дошкільної освіти. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти. академія педагогічних наук України.— К.: Початкова школа, 2006.

3. Сучасний тлумачний словник. Українська мова.— К.: Школа, 2006. 4. Прищепа К. С., Лук’яненко В. Г. Тематичний словник школяра: Навчальний

посібник для учнів початкових класів середньої загальноосвітньої школи.— К.: Гала, 1997.

5. Коваленко О. Вивчення словникових слів на уроках української мови. // Початкова школа.— № 5.— 2005.

6. Гайова Л. Робота із словами, вимову і написання яких потрібно запам’ятати. // Початкова школа.— № 10.— 2006.

7. Онушко Л. О. Сходинки до мовленнєвої самореалізації учня. // Початкове навчання і виховання.— № 1.— 2007.

8. Кириченко О. В. Таблиці слів, вимову і написання яких потрібно засвоїти. // Розкажіть онуку.— № 2, 2007.

9. Іваниця Г. А. Читай — малюй — пиши: Посібник для учнів початкових класів.— Вінниця, 2005.

10. Вашуленко М. С., Науменко В. О., Захарійчук М. Д. Післябукварик.— К.: літера, 2005.

11. Лапшина І., Литовченко В. Букварик-дошколярик.— К.: ВКТФ «Кобза», 2002.12. Українська Сільськогосподарська Енциклопедія. Том 2, 3.— К., 1971.13. Українська Радянська Енциклопедія. Том 6, 11.— К., 1981.14. Велика Радянська Енциклопедія. Том 30.— М.: Советская энциклопедия, 1978.15. Цвелих О. М. Шкільний визначник хребетних тварин.— К., 1983.16. Мечник Л. М., Волошин О. М., Мечник І. І. Дітям про тварин.— Тернопіль:

Підручники і посібники, 1996.17. Вихрущ В. О. Природознавство в цифрах і фактах: Довідник для вчителів та учнів

початкових класів.— Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2003.18. Майхрук М. І., Будна Н. О. Уроки природознавства.— Тернопіль: Навчальна

книга — Богдан, 2000.

Documents

teacher19.at.ua · УДК 37.016 ББК 74.261я71 С12 © Сауляк Н. І., 2008 © ТОВ «Видавнича група «Основа»», 2008 Сауляк Н. І