Журнал Українська Родина № 5-6/2015 р

Віталій Соболєв – музика життя…Віталій Соболєв – музика життя…

5�6/2015 (102)

www.dds.com.ua передплатний індекс 91640

БогБогдан Гдан Гаврилишин аврилишин

про нпро національну єдністьаціональну єдність

Ціннісні засадиЦіннісні засади

української родиниукраїнської родини

МОВНИЙМОВНИЙ КОРКОРДОНДОН

З З РОСІЄЮРОСІЄЮ

ГОЛОС ПРЕДКІВГОЛОС ПРЕДКІВ

ЖИВА ВОДАЖИВА ВОДА

ДУХОВНОЇ КРИНИЦІДУХОВНОЇ КРИНИЦІ

СВЯТСВЯТО ДОЛІО ДОЛІ

ІДЕЯІДЕЯ СВІТСВІТОТВОРЕННЯОТВОРЕННЯ

В УКРВ УКРАЇНСЬКИХАЇНСЬКИХ

КОЛЯДКАХКОЛЯДКАХ

НАША КАЛИТНАША КАЛИТА – ЗОЛОТА – ЗОЛОТАА

МАМИНА СОРОЧКАМАМИНА СОРОЧКА

ПРЕВЕНТИВНАПРЕВЕНТИВНА

МЕДИЦИНАМЕДИЦИНА

«Дж.Дж.Агенція ГМБХ Україна» або «Видавництво Дж.Дж.»

Фактична адреса: 01001, Київ, вул. Cофіївська, 10Б, офіс 4

Замовляти: тел.: (044)278K23K96, моб: 063 579K01K06

еKmail:[email protected], https://www.facebook.com/ggagency.ua

Книжка з нотами. ISBN 978�966�2670�27�1Бджілка�трудівниця: літературно � музичне ви�дання для дітей дошкільного віку, СвітланаКас’яненко, Едуард Брилін, художник Н. Синегіна

«Бджілка�трудівниця» � Музична Вистава.Для дорослих, які грають на музичних інструментах, дитя�

чих садків, лялькових театрів та тих, хто любить Музику.

Музична вистава «Бджілка�трудівниця» приваблює своєю

ніжністю, колоритністю і любовю’ю до природи та праце�

любності. Світлана добре знає психологію дитини, тому пи�

ше твори де добро перемагає зло, де засуджуються лінощі і

шанується праця, старанність і любов до матінки�природи.

Хочеться більше творів, що виховують людську доброту,

милосердя, любов до рідного краю, до природи і особливо

до братів наших менших!

ISBN 978�966�2670�28�8Автор Марко Зімза. Художник Доріс Ейзенбурґер.Переклад з німецької І. Андрущенка.Серія «Маленькому генію».Видавництво «Дж.Дж.».

«Чарівна флейта» � опера для дітей від 5 років.Марко Зімза пропонує малим і великим любителям опери

скорочену версію «Чарівної флейти», спираючись на най�

важливішісцени й арії опери. Доданий до книги компакт�

диск містить найяскравіші музичні моменти та супровідні й

пояснювальні тексти.

Чарівні ілюстрації Доріс Ейзенбурґер дадуть змогу чита�

чам поринути просто в світ великого оперного театру:

Завіса для «Чарівної флейти»!

Книга дуже гарно ілюстрована,залучає маленьких ді�

тей до театру, знайомить з великим композитором А.

Моцартом та розповідає про одну з його найкращих опер

«Чарівна флейта»…

У доданому СD повний музичний супровід по книжці.

Можна зупинятися на будь�якій сторінці,внизу є цифри,

далі дивитеся зміст СD, де нахзац, включаєте диск і вже

опера перед Вами…

ЗМІСТ

1Українська Родина № 5�6/2015

Журнал «Українська Родина» –допомагає створювати гармонію у сім’ї.

Мова, історія, традиції і звичаї � все це нашарідна національна культура.

№ 5�6/2015 (102)Виходить з 15.06.1999 р.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації

Міністерства інформації України КВ № 21651#1551 ПР від 02.11.2015р.

Засновник: Біленький С. Я.Головний редактор: Біленька С. В.Дизайн та верстка: Біленький С. Я.

Адреса редакції: вул. Ревуцького, 44, м. Київ;для листування: 02140, а/с 100, м. Київ.

Телефон редакції: (044) 565�75�91E#mail: [email protected]

www.dds.com.ua

Наша редколегія:

Матеріали готували:

Вадим Мицик, Віктор Фуштей, ВікторіяКаденко, Віталій Коваленко, Едуард

Добжанський, Лана Українка,М. А. Носаль і І. М. Носаль,

Майя Орел, Микола Бондаренко,Мирослава Олійник (Бучківська),

Олександр Фисун, Олена Білозерська,Парасковія Полянська, Ф.І. Мамчур,

Ярослав Оріон

Диск з музичними ілюстраціямидо журналу №5�6/2015

є невід’ємною його частиною.Усі права належать ФОП Біленька С.В. Передрук і будь#яке

використання матеріалів можливі тільки з письмового дозволу ви#давця. Редакція має право публікувати будь#які надіслані на її ад#ресу твори, звернення читачів, листи, ілюстровані матеріали і за#лишає за собою право редагувати матеріали.

Факт пересилання означає згоду їхнього автора на передачуредакції всіх виключних прав на використання твору в будь#якійформі і будь#яким способом.

Пересилання авторами їхніх персональних даних означаєдобровільну згоду на їх зберігання та обробку.

Стиль оформлення видання та його зміст є об’єктами автор#ського права та охороняються згідно з чинним законодавством.

Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій, маєправо відмовити в розміщенні матеріалів на сторінках видання,якщо в них мають місце порушення законодавчих, технічних чихудожніх вимог або відсутня оплата.

За достовірність фактів, цифр, точність імен, прізвищ відпо#відають автори, а за зміст рекламних матеріалів – рекламодавці.

Рекламодавець також самостійно несе відповідальність зазбереження авторських прав і прав третіх осіб, наявність необхід#них ліцензій і відомостей про сертифікацію продукції та послугзгідно з чинним законодавством. У своїх діях видавництво керуєть#ся тим, що рекламодавець має право і заздалегідь отримав усі необ#хідні для своєї діяльності, у тому числі і для здійснення публікацій,дозволи. Передачею матеріалів рекламодавець підтверджує фактнадання видавництву права на виготовлення, тиражування та роз#повсюдження його реклами.

Претензії стосовно якості друку і термінів виходу рекламиприймаються протягом 15 днів від виходу видання з публікацією.

Надруковано у ТОВ «Паперовий Змій»,вул. Іллі Еренбурга, 3а, м. Київ.

Замовлення №10351, від 25.11.2015 р.Друк офсетний. Папір крейдований.

Формат 60х84 1/8. Обсяг: 5 ум. друк. арк.Підписано до друку 25.11.2015 р.

Наклад 29527 примірників.Ціна договірна.

Передплатний індекс 91640© Видавництво ФОП Біленька С. В.

© ТОВ «СМПГ «ШАНС»© Журнал «Українська Родина»

м. Київ – 2015

Гордієць О.М.Добжанський Е.І.Кагадій В.В.Косачевич П.І.Кривоберець Т.О.Левицька Н.В

Мицик В.Ф.Павлик О.В.Саннікова Л.П.Ситник В.Т.Сіренко Г.О.Фисун О.В.

СЬОГОДЕННЯ

3. Віталій Соболєв –

музика життя…

5. Концепція національної

єдності Богдана Гаврилишина

6. 100 років тому Україна була

економічним гігантом!

7. Ціннісні засади української

родини

10. Чому ця війна буде і

повинна тривати

12. Чому наше майбутнє

залежить від читання

14. Видавництво Дж.Дж.

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ

16. ХАЙ НЕ БУДЕ ПЕРЕВОДУ

КОЗАЦЬКОМУ РОДУ, АБО ЯК

НАС У КОЗАЧАТА ПРИЙМАЛИ

19. Нам потрібен мовний

кордон із Росією

НАША ІСТОРІЯ

22. ГОЛОС ПРЕДКІВ

28. Де шукати інформацію

про своїх предків?

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

29. Село Ярославець: очима

дитини до війни і під час війни

та подальше життя.

ЗВИЧАЇ і ТРАДИЦІЇ

33. ЖИВА ВОДА ДУХОВНОЇ

КРИНИЦІ

36. 24 листопада –

СВЯТО ДОЛІ

38. ІДЕЯ СВІТОТВОРЕННЯ В

УКРАЇНСЬКИХ КОЛЯДКАХ

46. Наша калита – золота

46. ЗНАННЯ ПОСВЯЧЕНИХ

(ВОЛХВІВ, ВІДУНІВ, ВІЩУНІВ)

КАЛИТУВАННЯ НАШІ K ЦЕ

ОСЯГНЕННЯ ТАЄМНИЦЬ

УСЕСВІТУ Й ДУШІ

УКРАЇНСЬКОЇ

ЗМІСТ

2 Українська Родина № 5�6/2015

Мова – Історія � Культура �три чинники, які творять українську націю.Дякуємо нашим дорогим читачам, авторам, митцям,спонсорам і меценатам, всім, хто допомагає творити цейжурнал. Ваша підтримка і ваш інтерес до нашого виданнядають йому енергію життя...

Підтримайте нас, передплатіть часопис!З повагою, редакція журналу «Українська Родина»

Шануймося, єднаймося, нас ніхто не здолає!

Передплата у відділеннях Укрпошти – індекс 91640,

в редакції, тел.: (044) 501�48�22, 565�75�91

Запрошуємо до співпраці авторів і розповсюджувачів.

З питань співробітництва та підтримки видання просимо

звертатися до редакції, тел.: (044) 565#75#91, www.dds.com.ua,

e#mail: [email protected]

Вміст диску до № 5K6/2015 р.

Твори Миколи Лисенка у виконанніВіталія Соболєва (тенор) та ЕвгеніїНестеренко (фортепіано).

1. Нічого, нічого сл. М. Вороного.

2. Місяцю�князю сл. І. Франка.

3. Ти не моя сл. С. Руданського.

4. Признание сл. С. Надсона.

5. Я не кляв тебе сл. І. Франка.

6. Елегія (фортепіано) п’ять творів

на слова Г. Гейне (переклад Л. Українки).

7. Коли настав чудовий май.

8. З мого тяжкого суму.

9. Всі люди, кохана, дурні.

10. На личеньку у тебе.

11. Наче та, що з хвиль вродилася.

12. На сірій скелі мак цвіте сл. О. Олеся.

13. Чого мені тяжко сл. Т. Шевченка.

14. Експромт (фортепіано).

15. Айстри сл. О. Олеся.

16. Не дивися на місяць весною

сл. Л. Українки.

17. Смутної провесни сл. Л. Українки.

18. Вечір сл. М. Старицького.

19. Оце тая стежечка сл. І. Франка.

20. Гавот (фортепіано).Запис люб‘язно надано виконавцями.

З Різдвом вітають діти1. Дозвольте заколядувати.2. Слава Господарю.3. Слава Господині.4. Слава Сонцю.5. З Різдвом!© Записав Віктор Ситник.

Українські колядки виконують учасниK

ки співочого гурту «Славія» чоловічого

Народного хору «Чумаки» співають

Юрій Дмитришин, Владислав Іщенко,

Яків Кириченко, Віктор Ситник1. Божич, Божич уступає.

2. Радуйсь, земле, коляда іде.

3. Небо ясні зірки вкрили.

4. Ой чи є, чи нема нам господар.

5. Добрий вечір тобі, пане господар.

6. А в цей дом завітав Дажбог.

7. Йдем колядувати до великої хати.

8. Нині коляда нам проповідує Сонце.

9. Дай, Дажбоже, в добрий час.

10. Стояла сосна серед Дунаю.

11. В пана господаря та й на його дворі.

12. Гей, уставай, брате.

13. Ну же, ну же, браття сусіди.

14. Слава нашим господарям.© Запис здійснено у редакції журналу "Українська

Родина" оператор С. Біленький, 15 листопада 2015 р.

49. СВЯТО КАЛЕТИ –

долучення молоді до

світогляду та одвічних знань

своїх пращурів

МАЙСТЕРНІСТЬ І РУКОДІЛЛЯ

52. Мамина сорочка

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ

ЗДОРОВ’Я

62. Шануймося, бо ми того

варті!

63. Коли в Україні з’явиться

превентивна медицина?

65. «Кроки до Довголіття» K

універсальна програма

профілактики на 2016 р.

67. ЦИБУЛЯ

68. ЧАСНИК

70. Дієта Джоани Бадвіг:

чистить кров, лікує рак та інші

хвороби

СМАЧНОГО:

ОСІННІ СТРАВИ З БУРЯКА

СЬОГОДЕННЯ: ТВОРЧІСТЬ


Буковина… Хто з нас не знає цього краю? Краю,що прославився не тільки в Україні, а й у всьомусвіті. Краю, що дав співучий голос багатьомособистостям – Дмитру Гнатюку, Іво Бобулу,Софії Ротару, Павлу Дворському, НазаріюЯремчуку, Володимиру Івасюку, Миколі Мозго�вому, Катерині Бужинській… А історичноюстолицею Буковинського краю є славне містоЧернівці. Щоб прославити для нащадків відоміімена вихідців свого краю, тут створена навіть«Алея зірок». І так про Буковинський край мож�на сказати дуже багато…

ЧЧестю для мене сьогодні є розповідь про молодого,

надзвичайно талановитого співака із Чернівців Ві#

талія Соболєва. Від нього я почула, що з самого ди#

тинства він починає співати – видно, буковинські вітри на#

віювали малому хлопчині чарівні мелодії, вселяли в ньому

такі тембри голосу, щоб донести до людей неповторність

Богом даного краю…

А далі – школа, концерти, огляди самодіяльності, кон#

курси, навчання в музичній школі по класу труби – і аж до

Чернівецького музичного училища на хоровому відділенні.

Після закінчення навчання у 2004#му році «музична» сте#

жина Віталія пролягла до Львова. Тут розпочинається нав#

чання у Львівській національній музичній академії ім.Ми#

коли Лисенка, по спеціальності «академічний спів». Щас#

ливою лотереєю для Віталія був вступ до класу народного

Віталій Соболєв – музика життя…Віталій Соболєв – музика життя…

4 Українська Родина № 5K6/2015

артиста України Романа Вітошинсько#

го. Внутрішня благодатна музична ат#

мосфера академії та зовнішня – мис#

тецька, культурна атмосфера Львова –

сформували зрілого юнака#співака.

Різноманітні зваби мегаполісу не спо#

кусили Віталія зійти зі своєї стежини –

«Львів виховав у мені музиканта». Так,

його спів слухають на різних концер#

тах, він бере участь у міжнародних та

всеукраїнських вокальних конкурсах,

гастролює до Німеччини, Польщі…

Тепло згадує стажування у Львівському

національному академічному театрі

опери та балету ім.Соломії Крушель#

ницької.

Закінчивши 2009#го року академію,

отримавши диплом магістра та здобув#

ши кваліфікацію «оперний співак,

концертний співак, викладач», Віталій

Соболєв повернувся в рідні Чернівці, в

обласну філармонію. Туди, де розпо#

чинав свою трудову діяльність ще

2003#го року солістом камерного хору

під керівництвом Василя Галичансько#

го. Талант юного співака «поєднався»

із талантом Євгенії Нестеренко – ви#

пускниці Київської національної му#

зичної академії ім.Петра Чайковсько#

го, солістки#інструменталістки Черні#

вецької обласної філармонії. «Це прек#

расна людина, чудовий музикант, лау#

реат міжнародних та всеукраїнських

конкурсів, мій концертмейстер», – з

теплотою відгукується Віталій. І з під#

несенням пригадує, скільки вони під#

готували концертних програм, у яких

звучала в їхньому дуеті духовна, старо#

винна музика, українські пісні… Так,

музика єднає людей.

Дуже хочу розповісти читачам про

велику перемогу соліста#вокаліста Ві#

талія Соболєва у Міжнародному кон#

курсі українського романсу ім.Квітки

Цісик, що проходив у Львові 2011#го

року. Із розповіді співака, «на конкурс

подали понад 30 заявок виконавців із

усього світу. До другого туру із України

ввійшли: Ольга Акулова, Тетяна Лав#

рів, Оксана Муха, Люцина Хворост і я.

Для мене Квітка Цісик є символом ук#

раїнської культури, яку потрібно від#

роджувати і зберегти для наступних

поколінь. А оскільки я зачарований го#

лосом Квітки(такий спів дуже вражає

– це та мить, коли пісня пронизує

твою душу до самісінької глибини, ко#

ли твоє єство озивається до тебе своїм

мовчанням), участь у конкурсі була

для мене великою честю. Мені аком#

панувала дорога Євгенія Нестеренко –

для неї Квітка Цісик також стала ета#

лоном української пісні. Я став лауреа#

том і отримав першу премію…».

Я дізналась і про інші нагороди Віта#

лія: лауреат Міжнародного конкурсу

«Мистецтво ХХІ століття» (Київ,

2007); володар золотої медалі в номі#

нації «Академічний вокал» на фести#

СЬОГОДЕННЯ: ТВОРЧІСТЬ

СЬОГОДЕННЯ: УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ


валі «Золота троянда» (Львів, 2008);

лауреат ІІ Всеукраїнського конкурсу

ім. Бориса Лятошинського (Київ,

2011); лауреат І Міжнародного етно#

конкурсу#фестивалю «Стрийські

потоки», що проходив у рамках

Всесвітнього фестивалю україн#

ських кредитних спілок (Розгірче#С#

трий, 2012); лауреат XVII Міжнарод#

ного конкурсу вокалістів (Новоси#

бірськ, 2013); нагорода Гран#прі

Міжнародного конкурсу вокалістів

«Зоряні вітрила» (АР Крим, 2013);

лауреат Міжнародного фестивалю##

конкурсу «Зоряна хвиля» (АР Крим,

2013); лауреат Міжнародного фести#

валю австрійсько#німецької культу#

ри (Чернівці, 2013); лауреат (перше

місце) ІІ Міжнародного конкурсу

вокального мистецтва «Памяти Фе#

дора Шаляпина» (Росія, 2014); лау#

реат (друге місце) конкурсу «Internet

music competition 2014» (Сербія); ла#

уреат другої премії конкурсу «Inter#

nenacional Amsterdam Art Competiti#

on» (Голландія, 2014); лауреат пер#

шої премії Міжнародного конкурсу

«Christmas TV Music Awards» (Фран#

ція, 2014) та багато інших.

Скромна людина, щирий співроз#

мовник Віталій Соболєв наголошує,

що нагороди «заставляють» його ще

більше працювати для людей, для

своєї Буковини, для рідного села

Шубранець, для найдорожчої Укра#

їни: «Треба, аби українська пісня

глибоко запала в душу кожної люди#

ни, дала їй міць нашої національної

гідності, честі й незрадливості тій

землі, по якій ходимо…»

Звучить мелодія… Класичні твори

Т. Шевченка, Л. Українки, І. Фран#

ка, М. Вороного, С. Руданського пе#

реливаються добірними акордами

сольного виконання… В подарунок

від Віталія я отримала компакт#диск

«Микола Лисенко. Твори. 170 років з

дня народження. Віталій Соболєв –

тенор. Євгенія Нестеренко – форте#

піано. Звукорежисери – Олег Ступ#

ка, Ірина Пелепчук». Зрозуміла: це

своєрідний творчий багаж, мистець#

ке дітище гармонійно поєднаних

двох талантів, для яких духовна

спадщина Батьківщини є найвищою

«планкою» життєвого кредо…

Мирослава Олійник (Бучківська),

член НСЖУ

Концепція національної єдностіБогдана ГаврилишинаУ своїй праці «До ефективних суспільств. Дороговкази вмайбутнє» Гаврилишин запропонував потужну світогляднуконцепцію, що дозволяє аналізувати глобальні цивілізаційніпроцеси, порівнювати різні цивілізації, країни та суспільства іпередбачати перебіг їх подальшої еволюції

ВВеликий футурологічний потен#

ціал методології Гаврилишина

підтверджений розвитком істо#

ричного процесу протягом 35 років піс#

ля опублікованої книги#доповіді, на#

писаної на замовлення Римського клу#

бу (об’єднання європейських інтелек#

туалів, що міркували над проблемати#

кою світового розвитку). Саме аналі#

тичні та прогностичні підходи у праці

можуть дати відповідь на сучасні циві#

лізаційні виклики, що стоять перед Ук#

раїною та світом.

Згідно з таким підходом, суспіль#

ний лад як певна система містить три

складові:

# цінності – переконання, що впли#

вають на стосунки між індивідами або

групами людей та на відносини в сус#

пільстві загалом;

# політичне правління – сукупність

політичних інституцій та процедур;

# економічна система – спосіб орга#

нізації національної економіки.

Цінності – це категорії, які упоряд#

ковують і реалізують сенс життя. Цен#

тральними для становлення того чи ін#

шого суспільного ладу є три системи

цінностей:

# індивідуалістсько#конкурентні;

# групово#кооперативні;

# егалітарно#колективістські.

Оскільки, Богдан Гаврилишин

стверджує, що оптимальний суспіль#

ний лад для України повинен бути зас#

нований на: групово#кооперативних

цінностях, колегіальній (консенсусній)

системі управління та узгодженому

вільному підприємництві. Тому і ми

розглянемо саме групово#кооперативні

цінності в контексті українських реа#

лій. Схожих думок дотримується й істо#

рик Ярослав Грицак, який вважає, що

українців об’єднає не історія (як це не

дивно для історика) і мова, а спільні

цінності відкритого суспільства.

У системі групово#кооперативних

цінностей особу розглядають як час#

тинку Всесвіту й частинку суспільного

ладу. Кожна людина добровільно під#

порядковує себе вищим цілям, виконує

свої обов’язки і реалізовує своє призна#

чення через кооперативну взаємодію з

іншими. Людина повинна прагнути

жити так, аби відповідати сподіванням

інших, а не демонструвати свої перева#

ги над ними. Особа добровільно під#

порядковує себе цілям громади. Щодо

аналогії з ідеологічними доктринами,

такі цінності можна співвідносити із

напрацюваннями консерватизму та

концепціями неолібералізму.

Цікавими є результати Європей#

ського соціального дослідження щодо

Богдан Гаврилишин – відомий український політолог та економіст, дійсний член Римського клубу.



вивчення базових цінностей за мето#

дикою, яку розробив ізраїльський вче#

ний Шалом Шварц. Так, у динаміці

розвитку п’яти країн (України, Росії,

Польщі, Німеччини, Іспанії), Україна

змінюється швидше за всіх, і що тра#

гічно в сторону Росії. В обох країнах

населення стає менш соціально орієн#

тованим і більш індивідуалістичним.

Інтенсивно втрачається солідарність,

доброзичливість, цінності турботи

один про одного. Тому потрібно змі#

нювати наш культурний код. Викорис#

тання групово#кооперативних ціннос#

тей є однією з найкращих стратегій.

Цьому сприятиме попередній істо#

ричний досвід. Як зазначає Володимир

Янів:

«Коли ми заглянемо в історію, то

побачимо що солідарність проявлялася

у братствах, де міщанство дбало зок�

рема про тих братів, які несподівано

опинилися в нужді. Солідарність була

особливо сильно розвинута в козацтві

(побратимство), відгуки якого находи�

мо у фольклорі і літературі».

Цього потребує і геополітичне по#

ложення України. Американський по#

літолог Самуель Гантінгтон у праці

«Зіткнення цивілізацій» назвав нашу

державу розколотою країною. Україна

знаходиться на стику західної, правос#

лавної та ісламської цивілізацій. Наше

геополітичне становище залишає дві

можливості: бути буферною або тран#

зитною зоною. І все залежить від гло#

бальних геостратегічних гравців і ба#

лансу сил між ними. Ми не можемо бу#

ти як Швейцарія, яка знаходячись в

центрі Європи і зберігаючи нейтралі#

тет, уникла участі у двох світових вій#

нах. Ми повинні боротися за незалеж#

ність і лише висока національна єд#

ність та здатність до мобілізації є тими

факторами, що дозволять нам успішно

конкурувати.

Також Україна як найбільша дер#

жава Європи з яскраво вираженими,

вагомими регіональними особливос#

тями є занадто великою, щоб впадати в

крайнощі. І якщо не буде розвитку на#

ціональної ідеї на академічному та по#

бутовому рівнях, то не формувати#

меться єдиний конкурентний націо#

нально – культурний простір. Якщо не

буде загальнодержавної стратегії роз#

витку країни та соціальної мобільності

(як вертикальної так і горизонтальної),

то формуватимуться подвійні регіо#

нальні ідентичності, що в результаті

призведе до розпаду державності на#

віть без іноземного втручання.

У майбутньому це допоможе ус#

пішно вирішувати глобальні виклики.

Наприклад, проблему екологічного

середовища можна подолати тільки

спільними зусиллями. Іншим завдан#

ням буде інтеграція майбутніх мігран#

тів, адже на сьогодні не існує гомоген#

них суспільств в етнічному та релігій#

ному планах. В Україні проживають

представники багатьох народів і не

виключено, що в майбутньому наша

держава стане привабливою, можливо

як член ЄС для більш широкого кола

мігрантів. Тому домінування групово –

кооперативних цінності допоможе ін#

тегрувати іноземців в наш соціокуль#

турний простір. Широка мережа різ#

номанітних кооперативів, профспілок

може стати середньою ланкою, яка до#

поможе окремим індивідам прийдна#

тися до нашого суспільства.

Також слід звернути увагу на один

дуже цікавий момент. Найбільші укра#

їнські протиріччя криються в ідеоло#

гічному протистоянні націоналістич#

ного дискурсу та соціалістичного (ра#

дянського). На цій темі відбувалося ба#

гато політичних спекуляцій та нама#

гань розколоти українське суспільство,

але якщо на рівні ідеологій вони воро#

гуючі то на рівні цінностей вони наба#

гато ближчі між собою ніж з цінностя#

ми індивідуально#конкурентного пла#

ну. Адже нація і клас – це є уособлен#

ням груп найвищого рангу в яких па#

нують ідеали взаємодопомоги і солі#

дарності.

Тому саме сфера цінностей має стати

тією платформою, яка об’єднає україн�

ський народ.

informal.com.ua

У 1918 році Українська Народна Республіка

проголосила, що відділяється від Росії і стає са�

мостійною державою. Щоб розповісти світові

про нову країну, в Бухаресті опублікували бар�

вистий плакат�інфографіку, який англійською

та французькою мовами розповідає про україн�

ську історію, мову та економіку. Він красиво

ілюстрований картою розселення українців, на�

ціональною символікою і портретами гетьманів

Богдана Хмельницького та Івана Мазепи.

Автор коротко розповідає іноземним чита�

чам історію України � від часів Русі до проголо�

шення незалежності в 1918 році. Окремо зупи�

няється на тому, що ні Росія, ні Польща не ба�

жають, щоб Україна була незалежною, і нама�

гаються довести в європейській пресі, що укра�

їнського народу й української мови не існує, що

Україна � це дика країна.

Судячи з поведінки сучасних російських ЗМІ,

за 100 років у Росії нічого не змінилося.

Ось найцікавіші тези з економічного і геогра�

фічного огляду УНР:

Площа � 850 тис. 100 км2. Це більше, ніж

Великобританія (очевидно, мова йде тільки

про острів Великобританія), Румунія, Греція,

Болгарія, Португалія, Швеція, Данія, Нідер�

ланди, Бельгія та Албанія разом узяті. А та�

кож більше Франції та Італії. Сучасна терито�

рія України � 603,5 тис. км2.

Населення � 50,2 мільйона чоловік (сучасне �

43 млн, 45 млн � з урахуванням тимчасово оку�

пованих Криму і Севастополя). Зате щільність

населення досить низька � 45 чоловік на км2. Для

порівняння: Франція � 73 людини, Бельгія � 255.

Вже на початку століття Україна була сіль�

ськогосподарським і промисловим гігантом!

Україна, будучи частиною Російської Імперії,

виробляла і вирощувала:

� 67% російських зернових (а пшениці �

більше всіх у світі),

� 64% російського тютюну,

� 98% антрациту,

� 68% солі,

� 99% коксу,

� 88% цукру (Україна виробляла більше всіх

цукру в світі),

� 74% сталі,

� 71% вугілля

� 4,5% всієї нафти в світі.

Якби в 1914 році Україна була б самостійною

державою, прибутки її бюджету становили б

181 млн 244 тис. рублів.

Автор навіть додав дані про статуру і кольорі

волосся українців, росіян і поляків � мабуть по�

рахував, що іноземцям потрібно про це знати!

Марта Патика

100 років тому Україна була економічним гігантом!

Ціннісні засадиукраїнської родиниВитоки української сім’ї простежуються на нашій те�риторії ще з доби раннього палеоліту (приблизно 200 тис.років до Хр.), а на думку М. Грушевського, чіткі формисімейного союзу в Україні виразно виступають в індоєв�ропейську епоху. Хліборобське життя стародавніх ук�раїнців впливало на родинний устрій. Осідлість, стабіль�ний прибуток від праці на землі, чим переважно займа�лася жінка, робили матір головною особою родини і на�довго закріпили тут елементи матріархату.

СЬОГОДЕННЯ: ПОГЛЯД З МИНУЛОГО


ЗЗдавніх#давен українка вирізня#

лася почуттям власної гідності

та завжди була берегинею сімей#

ної моралі. Візантійський письменник

і цісар Маврикій (682#601) засвідчує,

що «їхні (наших предків. – О.В.) жін#

ки бувають чесні понад міру, а багато

їх вважають смерть чоловіка за власну,

й радо самі себе гублять, не вважаючи

свого вдовицтва життям...» (Січин#

ський В., 1946, с.16). Наша жінка не

терпіла невірності свого чоловіка. На

відміну від російської сім’ї, де протя#

гом віків допускалося навіть так зване

снохацтво (співжиття свекра з невіс#

ткою) і де жінка зазнавала постійних

принижень від деспотизму чоловіка,

стосунки в українській родині будува#

лися на визнанні рівноправності чо#

ловіка й жінки. їхні взаємини характе#

ризувалися певним демократизмом.

Діалог Одарки і Карася з опери «Запо#

рожець за Дунаєм» ілюструє цей мо#

мент дуже вдало: їхню «сварку» про#

низує почуття рівності, добрий гумор і

взаємна любов. У традиції створення

сім’ї в Україні існував звичай, коли

дівчина сама сваталася до парубка:

приносила в хату хліб, ставила на сто#

лі й мовчки чекала відповіді від бать#

ків свого обранця.

Рівноправність стосунків виявила

себе також у правах жінки на майно,

зокрема, на так звану материзну, що

не характерно для деяких інших наро#

дів, де повним власником є лише чо#

ловік. Не поодинокими були випадки,

коли жінка ставала навіть номіналь#

ним головою («Чоловік підпирає один

кут хати, а жінка – три»). Уважають,

зрештою, що емансипованість україн#

ської жінки пов’язана не лише із за#

лишками матріархату в українському

характері, а й часто з вимушеною від#

сутністю чоловіка вдома (визвольні

війни, козакування, чумацтво тощо).

Жінка нерідко повинна була брати на

себе відповідальність голови

сім’ї й виконувала чоловічу

роботу.

Справа одруження – тво#

рення сім’ї – у наших предків

мала не лише особистий, а й

громадський характер: на під#

бір пар впливали, зокрема,

парубоцькі та дівочі кола (гро#

мади), громадська думка, зви#

чаєві норми тощо. Чоловіка,

згідно з цими нормами, вва#

жали самостійним лише після

одруження. Тривале парубкування не

схвалювалося, а до тих, хто взагалі не

одружувався, ставилися зневажливо.

Участь громади у формуванні моло#

дої сім’ї відбивалась також в оцінці

морального стану родини молодого й

молодої. Репутація сім’ї цінувалася

часом вище, ніж її майновий стан.

Шлюб практично повсюдно освячу#

вався церквою, кульмінацією чого бу#

ла взаємна клятва вірності молодих.

Винятковими були шлюби, коли чо#

ловік і жінка «жили на віру». За всіх

цих випадків родинна мораль підно#

силася до рангу громадської.

Як засвідчує М. Стельмахович, укра#

їнцям з давніх#давен був властивий

культ домашнього вогнища, культ Ро#

ду, Вони мали у своєму пантеоні навіть

божества, які опікувалися родиною #

Рід і Рожаницю. Людина не мислила

власного щастя без сім’ї, без домаш#

нього вогнища – «Без сім’ї – нема

щастя на землі». Культ роду був від#

лунням того, що ми сьогодні називає#

мо генетичним кодом, покликом кро#

ві. Окремі роди виділялися як «знат#

ні»; до них висувалися особливі вимо#

ги, зокрема моральні й патріотичні.

«Знатні роди» в історії народів були їх

репрезентантами, носіями їх кращих

особливостей. Честь роду зобов’язува#

ла людину поводитися високомораль#

но, бути взірцем для інших. Дуже ці#

нувалася пам’ять про предків і їхні

вчинки; від покоління до покоління

передавалися матеріальні предмети,

залишені ними, – рушники, особисті

речі, зображення тощо; ретельно дог#

лядалися могили предків.

Виявом поваги до родини, її єдності

були традиційні свята, коли члени ро#

ду, навіть далекі родичі, які жили в ін#

ших селах, збиралися бодай раз на рік

– на «храм» – за спільним столом, об#

мінювалися відомостями про своє

життя і так відновлювали духовну єд#

ність роду. Споконвіків наш народ

дбав про фізіологічне здоров’я роду,

зокрема, ще з давніх#давен суворо за#

боронялися шлюбні стосунки внут#

рішньородового характеру.

Українська родина відрізнялася

особливостями свого побуту. Інозем#

ці, які відвідували Україну, неоднора#

зово відзначали охайність української

сім’ї. Так, лікар Ґотліб Ґмелін у своїй

«Подорожі по Росії»» (1770#1780) пи#

сав, що українці «люблять і пильнують

чистоти, для того і в найпростіших ха#

тах у них значно краще, ніж у найба#

гатших дворян у росіян». Подібне

спостереження у 1812 р. робить

Бдвард Даніель Кларк. Порівнюючи

українців з мешканцями Московії, він

зазначає, що перші «чистіші, запопад#

ливіші, гостинніші, побожніші та

менш забобонні».

1913 р. Заліщики. родина Королів. (архів УНМ K Українського Національного Музею вЧикаго, фото опублікувала Iryna Yaryna

Іншою особливістю української ро#

дини був і, зрештою, залишається при#

родний потяг до естетизації побуту,

прикрашання свого житла, знарядь

праці, матеріальних предметів,

пов’язаних з обрядами і звичаями

(рушники, писанки тощо). Естетизм

українки виявлявся особливо в оригі#

нальному покрої та орнаментації її

одягу, детальний опис якого у XVII ст.

з підкресленою симпатією подають

У. Вердум, Петре, згадуваний вже

Ґ. Ґмелін та ін.

Завдяки певному здоровому «кон#

серватизмові» у побуті українська ро#

дина з повагою ставилася до народних

звичаїв і обрядів, дотримувалася зако#

нів гостинності. І хоча весь її побут не

був ідеальним, бо то правда, що наші

предки часом мали схильність і до без#

турботного пияцтва, іноді до чвар чи

інших вад, загалом організація побуту

сприяла духовному зміцненню сім’ї,

орієнтувала людину не лише на земне,

але й на Високе і Вічне.

Українська сім’я будувалася на заса#

дах духовності і віри. Це стосується

язичницьких часів – людина жила в

тісному єднанні з ласкавою до неї

Природою і намагалася збагнути її та#

ємниці. За М. Стельмаховичем, укра#

їнська родина рано набула свого «кос#

мічного удохотворення» (батько –

«місяць», мати – «світла зоря», діти –

«зіроньки»). Народна традиція обла#

городнювала союз між батьками, що

втілювалося в образі богині Лади. І на#

віть самі назви «няня», «ненька», «не#

ня», «нянько», а також «мама»

пов’язані з іменами богів (Стельмахо#

вич М., 1997).

Українська родина будувала своє

життя в тісній єдності зі своїм наро#

дом. Батько був оборонцем землі, на

яку часто зазіхали неситі сусіди. Любов

до Батьківщини, до рідної землі, до ві#

ри пронизувала всі ділянки родинного

життя. Ненав’язливе, через колискову

пісню, народну думу, через дитячу мо#

литву за Україну, а найперше з розпові#

дями про жертовні та героїчні вчинки

тих, хто боровся за нашу незалежність,

входило в душу дитини і дорослого

юнака почуття патріотизму, любові до

рідного краю. Це також об’єднувало

батьків, увесь рід # на основі єдності

громадських прагнень. Сім’ю єднала і

спільність національно#культурних за#

цікавлень, часто спільна участь у наці#

онально#визвольній боротьбі. Вижи#

ваючи за умов постійного жорстокого

етноциду, будучи ізольованою від елі#

тарної культури, яка зосереджувалася у

столицях метрополій (Варшаві, Петер#

бурзі), українська родина творила

свою народну культуру – казку, пісню,

танок, а надто плекала рідну мову. На

цій основі утверджувалося почуття ет#

нічної окремішності, яка допомагала

зберегти свою автентичність, а водно#

час сприяла і єднанню родини.

Вище зазначалося, що українській

родині завжди був властивий демокра#

тизм стосунків – як вияв певної при#

родної доброти, що характеризувала

натуру її членів. Ця риса нашої сім’ї

простежується вже з кінця IV ст. у жит#

ті давніх предків слов’ян – антів (ро#

сів). Як і духовність, їх демократизм

розвивався під впливом певних при#

родних чинників – поміркованого клі#

мату, спокійного краєвиду, багатої й

врожайної землі тощо. Нашим пред#

кам здавна була властива відсутність

вродженої агресивності, яка була при#

таманна деяким нашим сусідам. Вони

виявляли схильність до розуміння ін#

ших людей, сприймали світ серцем,

уміли ставити себе на місце інших, ви#

являли гостинність до чужинців. Ці

риси і зумовили в Україні ранню появу

егалітарного (рівноправного) шлюбу.

В українській родині з давніх#давен

діяв закон опіки. Він також випливав з

природної доброти українця і поши#

рювався на старших у родині, безпо#

мічних, інвалідів, сиріт тощо. Як зас#

відчують історики, будуючи Січ чи

просто оселю, козаки завжди найпер#

ше споруджували шпиталь і школу.

У родині культ опіки виявлявся вели#

кою повагою до старших, а також го#

товністю членів сім’ї допомагати хво#

рим і немічним.

Будучи від природи нацією осілою,

переважно сільськогосподарською,

наші предки високо ставили в родині

чесноту працьовитості. Вони душею

відчували істину в тому, що неробство

породжує найгірші вади характеру лю#

дини і що людина може бути щасли#

вою лише в праці, а тому від самого на#

родження повинна готувати себе до

цього щастя. В родині ніколи не було

ситуації, коли дитина нудьгує і не знає,

куди себе подіти. В давній українській

родині схильних до лінивства не люби#

ли, висміювали і змушували до праці:

вже в ранньому дитинстві хлопчик чи

дівчинка повинні були доглядати до#

машніх тварин, допомагати батькові

чи матері в домашній роботі. Фізична

праця була також важливим чинником

розвитку сили та збереження здоров’я

дитини. Хлопчиків рано готували до

оборони рідної землі: вони змалку їз#

дили на конях, вчилися володіти збро#

єю. Все це давала праця, яка, таким

чином, виконувала і важливу функцію

охорони здоров’я.

Життя української родини будува#

лося на засадах природо#відповіднос#

ті, які втілювалися в звичаєвому пра#

ві та в громадсьzкій моралі. Людина

природно прагнула сімейного щастя,

а тому молоді завжди намагалися

створити сім’ю здорову і дружну. «Де

згода в сімействі, де мир і тишина,

щасливі там люди, блаженна сторо#

на...», – так висловив це прагнення І.

Котляревський. Звідси і культ под#



Такої моркви ще не було

Прикарпатська господиня Марія Вульчин

виростила велетенську моркву і не одну. Тож

вистачить не тільки чотирирічній онучці Ма�

річці (на знімку), а й на всю родину: двох до�

ньок, двох зятів, сина і чоловіка.

Родина Вульчиних мешкає під Івано�

Франківськом, у селі Угринів, а величенький

город має десь за 30 км від хати, у селі Ме�

духа Галицького району. Там вирощують

картоплю, буряк, кукурудзу – одним словом,

усю необхідну городину. Жінка каже, що

морква завжди в неї добре родила, але такої

ще не було. При тому, що місцеві скаржать�

ся, що цьогоріч не вродила, пані Марія зіб�

рала чотири мішки. Серед того добра є кіль�

ка морквин, що важать більше кілограма �

найбільша 1кг 200г.

На запитання, чи бува чимось не підсипа�

ла, городниця категорично заперечила. Бо

вирощує, як сказала, усе для своїх. Землю

підживлює за своїм рецептом � восени сіє

гірчицю, а навесні переорює.

Голос України

Марічка з морквою

Фо

то Р

ос

тис

ла

ва

Ко

вту

на

ружньої вірності, що проходить лей#

тмотивом у всій історії нашої культу#

ри. Українці завжди виділялися в сві#

ті моральною чистотою і стриманістю

(Ващенко Г. – 1,1997, с.109). Громада

і сама родина зважали на неписані за#

кони, що стосувалися вікової зрілості

та психологічного здоров’я молодих,

їх обопільної згоди, заборони кровоз#

мішування тощо. В практиці родин#

ного життя втілювалася природна

тенденція до багатодітності, здорово#

го способу життя тощо.

Природовідповідно будувалося і ро#

динне виховання дітей. За важкою

щоденною працею батькам ніколи

було спеціально займатися «вихован#

ням»: діти виховувалися самим жит#

тям. Пізніше В. Сухомлинський наз#

ве це мудрою системою педагогічних

поглядів працьовитих людей: «Пра#

цюємо разом з ними, з дітьми – ось,

мабуть, і все виховання» (Сухомлин#

ський В., 1977, т. б, с. 444). Свій

обов’язок — у процесі спільної праці

– виконувала Природа. Поєднуючись

з духовністю і релігійністю, праця

змалку привчала людину пізнавати

світ не тільки розумом, але й серцем.

Природовідповідний характер мало

і виховання любові до рідної культу#

ри. Рідне є природним. Так трактува#

лося засвоєння рідної пісні, казки

тощо, а надто рідної мови. Наші

предки підсвідомо сприймали істину,

висловлену згодом К. Ушинським

про те, «...що зовсім не байдуже для

духовного розвитку дитини, якою мо#

вою вона говорить в дитинстві

(Ушинський К., 1954, т. 1, с. 272). Рід#

ну культуру і мову дитина «сама бра#

ла» в родині, як, зрештою, і всі інші

цінності, в процесі практичного жит#

тя «як губка» вбирала все, що бачила і

чула вдома. Дитина, вихована в нор#

мальних родинних умовах, не уявляла

собі майбутнього життя поза сім’єю,

формувала в собі духовну потребу в

ній. Шляхом практичного засвоєння

таких чеснот, як любов до батьків, ро#

динна злагода, почуття кровного

зв’язку, згуртованості всіх членів ро#

дини, духовний потяг до рідного до#

му, до рідної культури і мови, вона ви#

робляла прагнення і природну потре#

бу творити свою майбутню сім’ю за

зразком тієї, з якої вийшла сама.

Варто, зрештою, зауважити, що та#

кими рисами наша сім’я володіла в

минулому. Бо вже починаючи з епохи

Катерини II, під впливом феодально#

деспотичних стосунків у Російській

імперії та російського менталітету в

українську родину проникають також

елементи деспотизму. Свого часу, ана#

лізуючи зміст «Слова о полку Ігоре#

вім», не дуже прихильний до українс#

тва В. Бєлінський на ці обставини вка#

зує досить виразно. Він пише: «Слово

о полку Ігоревім» несе на собі відби#

ток поетичного і людяного духу Пів#

денної Русі, яка ще не зазнала варвар#

ського ярма татарщини, чужих грубо#

щів і дикості Північної Русі... Є щось

тепле, шляхетне і людяне у взаємних

стосунках діючих осіб цієї поеми. Все

це, повторимо, відгукується Півден#

ною Руссю, де і тепер ще так багато

людського і благородного у сімейному

побуті, де стосунки статей ґрунтують#

ся на коханні, а жінка користується

правами своєї статі. Все це не власти#

ве («противоположно») Північній Ру#

сі, де сімейні стосунки є грубими, жін#

ка – різновидність домашньої худоби,

а любов у шлюбі – річ зайва... (Белин#

ский В., 1900, т. 2, с. 369).

Дискримінація жінки шляхом «ви#

рівнювання» її прав на важку чоло#

вічу працю, насаджування феодаль#

ного культу «старшого», а згодом і

гіперопіки над дітьми, – всього цьо#

го зазнавала наша родина і в епоху

більшовизму.

Вишневcький О.

spadok.org.ua



Журналісти американського видання New�

sweek з'ясували, чому діаспора так різко реа�

гує на англомовне «the Ukraine».

Українців в США розлючує вживання артик�

ля «the» перед словом «Ukraine».

У вівторок увечері двоє кандидатів в прези�

денти США від Республіканської партії ненаро�

ком розлютили американців українського по�

ходження сказавши лише одне слово, а точні�

ше англомовний артикль «the». Дональд

Трамп і Джон Касіч, розмірковуючи про україн�

ські події, називали батьківщину українців «the

Ukraine». Це дуже поширена, але прикра по�

милка. Ще один претендент на Овальний кабі�

нет від Республіканської партії Ліндсі Грехам

теж поповнив ряди одно партійців, які припус�

тилися її під час третього туру передвиборчих

дебатів. Про це на сторінках Newsweek пише

оглядач Поллі Мосендз, яка спробувала розіб�

ратися, чому українці ненавидять, коли «the»

вживають перед словом «Україна». Додавання

артикля, на думку оглядача, бере початок з ча�

сів СРСР, коли українська держава була части�

ною комуністичної імперії і називалася УРСР. В

1991 році Радянський Союз розпався, а Украї�

на, позбувшись домінування Росії, «порвала»

із артиклем «the» в англійській мові.

Таким чином, українці дуже чутливо став�

ляться до вживання невеличкого слова, асо�

ціюючи його з радянським минулим. «Після

розпаду СРСР українці, напевне, вирішили,

що артикль ганьбить їхню країну, ідентифіку�

ючи її як частину Росії. Тому вони відмовили�

ся від вживання «the», коли розмовляють

англійською мовою. Тож тепер варто говори�

ти просто Ukraine», � пояснила прес�секретар

посольства України у Великобританії Оксана

Кизима. «Вийшла така собі лінгвістична не�

залежність в Європі. Це дуже символічно», �

додала вона. Оглядач радить тим, кого такі

пояснення не влаштовують, зазирнути в

«World Factbook» ЦРУ, в якій Україна теж

визначена без будь�яких артиклів. «Якби кан�

дидати�республіканці усвідомили свої по�

милкові натяки на комунізм, вони б швидше

за все виправилися в майбутньому і говори�

ли б просто «Ukraine»», � йдеться в статті. В

цей же час, помилкове вживання артикля не

єдине, що могло розлютити виборців в США

українського походження. Раніше кандидат в

президенти Дональд Трамп заявив, що його

не турбує питання членства України в НАТО.

Він також в черговий раз натякнув, що у разі

обрання його президентом США перестануть

бути лідером політичної підтримки України

на міжнародній арені. Зокрема, Трамп не ро�

зуміє, чому США повинні брати на себе про�

відну роль у захисті України. Він також неод�

норазово говорив про те, що в нього були б

«чудові стосунки» з Володимиром Путіним.

Пізніше Трамп несподівано заявив про необ�

хідність більшої міжнародної підтримки Ук�

раїни. Він додав, що США підтримували Укра�

їну, але «більше на словах, ніж на ділі».

dt.ua

Українці в США добиваються «лінгвістичної незалежності» для України

СЬОГОДЕННЯ: ВІЙНА ОЧИМА СОЛДАТА

Бойові дії тривають, влада і підкон�

трольні їй ЗМІ, як можуть, замовчують

їхню активність і кількість втрат. Але.

Порівняно з тим, що було раніше � наприк�

лад, весною або навіть ще у серпні � бойових

дій зараз немає. Крупнокаліберна артилерія

використовується дуже рідко, працює пере�

важно стрілецька зброя, гранатомети, АГСи,

значно рідше 80�і міномети. Лазять туди�сю�

ди наші та їхні ДРГ.

Після виступу Путіна в ООН спостеріга�

ється помітна активізація бойових дій, але

пройшло ще замало часу для того, щоб

можна було казати про їхнє повноцінне від�

новлення.

Практично всі добровольчі з’єднання �

як «нелегальний» ДУК ПС, так і легалізовані

«Азов», «Донбас» та інші � усунуті з лінії зіт�

кнення і прорватися туди не можуть � усі

шляхи на передову охороняють надійні

блокпости, часто з колишніх «беркутівців».

По всій країні арешти добровольців � поки

що не масові, але тенденцію видно чітко. На

передовій лише ЗСУшники. Про моральний і

фізичний стан більшості з них нині хай вам

розкаже хтось звідти. Я�то знаю, але казати

не маю морального права.

Їм забороняють відкривати вогонь � за

будь�яких обставин. Доходить до того, що

регулярно забороняють стріляти навіть на

полігонах � щоб ненавмисно когось не спро�

вокувати.

Неймовірно активізувалася ВСП � вій�

ськова служба правопорядку. Вони контро�

люють буквально все, а головне � щоб на пе�

редовій не було добровольців і щоб ніхто ні�

де не воював.

Днями неподалік від нас ворожа ДРГ

пробралася на нашу територію, відкрила во�

гонь і поранила одного солдата. Силами роз�

ташованого там батальйону ЗСУ цю ДРГ бу�

ло знищено. Хлопці ще не повернулися з ви�

ходу, а в їхньому розташуванні на комбата

вже чекала ВСП, і він отримав серйозні неп�

риємності за це боєзіткнення.

Взагалі, зараз ті, хто хочуть воювати за

Україну, є найбільш гнаною, переслідуваною

і приниженою категорією людей. Вони зму�

шені брехати і ховатись, як злочинці. Все

решта � аж до пиятики на посту � дозволя�

ється. Головне � не воювати.

Звичайно, добровольці продовжують

воювати � нелегально. Про масштаби і меха�

нізми цього явища розкажу після війни або

після зміни влади. По той бік лінії зіткнення �

ті самі процеси. Колобків (колаборантів) за�

мінюють російськими військами.

Вони, як більш дисципліновані,

стежать за тим, щоб ніхто без на�

казу не відкривав вогонь в україн�

ський бік.

Отже, станом на сьогодні, 1

жовтня, можна сказати, що Мін�

ські домовленості у частині взаєм�

ного припинення вогню відсотків

на 90% виконуються. Наша влада

зробила для цього все. Нам, доб�

ровольцям і свідомій частині ЗСУ,

не вдалося цьому завадити, бо ми

не пішли і не могли піти на зброй�

не повстання проти влади, а всі ін�

ші методи зазнали невдачі.

Нинішня ситуація є дляУкраїни катастрофою

Я розумію, як важко це прий�

няти. Коли ви бачите, що після Савур�моги�

ли, Іловайська, Дебальцева і ДАПа наші

хлопці нарешті почали гинути у рази мен�

ше, а вам кажуть: ні, це неправильно, війна

повинна тривати, наші хлопці знову повин�

ні гинути.

Раніше було простіше. «Сепари порушу�

ють перемир’я і стріляють по нас, тому ми

змушені стріляти у відповідь». Насправді,

звичайно, порушували обидві сторони � в

рівних пропорціях. Тепер обидві майже не

порушують, пояснювати необхідність воюва�

ти відмазкою «вони першими нас обстріля�

ли» не вдається, і доводиться казати просто

і чесно: ця війна повинна тривати. І закінчи�

тися перемогою, а не примиренням.

Бо історична місія цієї війни, яку все час�

тіше називають Визвольною � раз і назав�

жди, або хоча б на кілька поколінь вперед,

закрити для українців російське питання.

Так само, як після страшної і кривавої

Другої світової для кількох поколінь радян�

ських і навіть пострадянських людей слово

«Ворог» стійко асоціювалося з «німецько�

фашистським загарбником» � після цієї вій�

ни Ворогом українців на генетичному рівні

мав стати російський імперець, «собіратєль

зємєль русскіх».

Після цієї війни зі свідомості і реалій ук�

раїнців раз і назавжди повинні були зникну�

ти «ТС», «Триєдина Русь», «друга держав�

на», радянські назви вулиць, на третину ват�

ний парламент і п’ята колона на правах то

влади, то опозиції, а не на правах педофілів.

Якщо стане так � тисячі наших хлопців заги�

нули не марно.

Що для цього потрібно?1. Перемога. Хоча навіть поразка у цьому

сенсі краща, ніж примирення. Здобувши пе�

ремогу над Гітлером, радянські ветерани не

почали краще ставитись до німецького на�

цизму. Програвши Сталіну, ветерани УПА та

їхні онуки не полюбили радянський режим.

Згадайте також три розподіли Польщі і нас�

тупні повстання.

Наш Президент цілком свідомо злука�

вив, коли сказав, що перед нами лише три

шляхи: або брати штурмом Москву (на що

ми не маємо сил), або віддати Кремлю наші

території, або всілякими мирними і дипло�

матичними шляхами поступово реінтегрову�

вати окуповану частину Донбасу в Україну.

Тим самим він підвів слухачів/читачів до вис�

новку, що крім третього шляху, нічого іншо�

го нам нібито не залишається.

Однак у нас був і залишається перший

шлях, свідомо викривлений президентом.

Не до Москви треба йти, а до поребрику. Є

досить пристойні шанси, що, програвши

війну за Донбас, Росія, перенапружена сан�

кціями і військовими витратами, втратив�

ши ідейно�цільовий стрижень, за рахунок

якого так довго трималася (середній росія�

нин згоден терпіти злидні і обмеження

власних прав і свобод заради величі своєї

держави, під якою розуміє передусім тери�

торіальний приріст), почне розвалюватись

у найближчому часі. Але навіть якщо цього

не відбудеться � Росія не зможе більше

становити загрозу для України, бо втратить

свою традиційну опору � п’яту колону на

українській землі.


Чому ця війна буде і повинна триватиДуже важливий текст, який я виношувала кілька тижнів. Прошу не полінуватися і дочитати до кінця.Люди, які далеко від фронту і звикли не довіряти офіційним джерелам, прагнуть дізнатися у тих, хто«територіально ближче до правди»: чи справді зараз дотримується перемир’я, чи влада все бреше і бойовідії тривають? Розказую те, що є.


2. Вшанування фронтовиків. Ми має�

мо повернутися з цієї війни переможця�

ми. Нам потрібен парад перемоги в До�

нецьку і пам’ятне фото з поребрику � усім

підрозділом. І урочиста демобілізація. І

раз на рік вдягати військову форму, зби�

ратися з побратимами і згадувати дні ми�

нулі. І діти й онуки, які розповідатимуть

про нас у школах і як реліквії, зберігати�

муть нашу латану військову форму і пор�

вані наколінники. Інакше... Ви знаєте, що

багато моїх побратимів вже почали роз�

мови про те, як би поїхати воювати у інші

гарячі точки? Коли війна закінчується ні�

чим, «всім спасибі � усі вільні» � психіка

солдата не сприймає цього, бо занадто

велика заплачена ціна. І вибухають грана�

ти у мирних містах, і кращі хлопці накла�

дають головою невідомо де за невідомо

чиї інтереси.

Що нам пропонуєтьсянатомість?

Примирення � досягнення цілей і умов

ворога, яке підло видають за мир. Тобто:

поступове повернення у домайданівську

ситуацію, погіршену ріками пролитої крові

і зруйнованою економікою. Вибори на оку�

пованій частині Донбасу. Путінську наво�

лоч у парламенті. Щедро оплачені Путіним

безкінечні гойдалки між ЄС і ТС. Похорон

щойно народженої єдності держави і нації.

Так і уявляю собі таємні торги, що мають

відбуватися нині. «Ми не допустимо, щоб в

українському парламенті були Гіві і Моторо�

ла!» � пафосно каже Петро Олексійович.

«Тоді ми не допустимо, щоб в українській

політиці були Ярош і Тягнибок», � відповіда�

ють опоненти. І відбувається розмін. Захід

схвально за всім спостерігає: все як має бу�

ти. Компроміс.

Але і це не найстрашніше. До продаж�

ної влади, яка намагається нас знищити,

нам не звикати. Як не звикати людству до

того, що не кожна війна закінчується пере�

могою однієї зі сторін і капітуляцією іншої,

буває й таке, коли сторони воювали, а по�

тім уклали компромісний мир, і це нор�

мальне явище. Найстрашніше � те, що оте

підле «примирення» відбудеться не з Путі�

ним, який так і не визнав себе воюючою

стороною, а з нашими «колобками» (кола�

борантами). А далі � так само, як вже поча�

ли переписувати історію Майдану і першо�

го року війни, перепишуть і її підсумки. Як�

що ми укладемо мир не з Путіним, а з на�

шими колаборантами, ця війна увійде в іс�

торію не як Визвольна українсько�росій�

ська, як називаємо її ми, а як громадян�

ська � як називають її наші вороги. Вона

увійде в підручники не як велика звитяга, а

як велика трагедія українського народу, як

трагічна помилка, коли якісь негідники

(певно, олігархи) пересварили братів, і

брати почали стріляти один в одного. На

щастя, через півтора роки кровопролитної

війни братів помирив мудрий батько Поро�

шенко (або хтось інший, кого на той мо�

мент офіційна пропаганда призначить

мудрим батьком). Брати подали один од�

ному року і заприсяглися: ніколи більше!

Так і уявляю собі, як подаю руку брату

Моторолі.

Що робити1. Перш за все, розуміти, що ми не має�

мо права передавати українсько�російську

проблему своїм дітям. Це питання має бути

закрите тут і зараз.

2. Відновити, наскільки це можливо, бо�

йові дії. Великого наступу, нашого чи їхньо�

го, зараз не буде � через відсутність у них

сил і наявність у нас Порошенка. Будуть вза�

ємні обстріли і атаки на невеликі села і міс�

течка. В рамках цієї тактики мусимо віджати

назад у ворога невеликі населені пункти нав�

коло міст�мільйонників. Міста � у повну бло�

каду, звідти випускати лише біженців, туди

одноразово впускати і випускати лише лю�

дей, які мають намір вивезти родичів. Виїзду

і вивезенню людей всіляко сприяти � чим

менше у зоні БД мирного населення, тим

простіше воювати.

Ті, хто не виїдуть, з голоду не помруть

� їм залишаться рештки від розікраденої

бойовиками російської гуманітарки.

3. Активно дочекатися зміни влади, далі

на короткий час ввести військовий стан, без

якого перемога неможлива. І найближчої

після цього весни, у проміжку між багнюкою

і спекою, грамотно спровокувати колобків

суттєво порушити Мінськ, після чого зайти

на танках і міста зачистити.

4. Усіх рядових бойовиків і дрібних ко�

мандирів амністувати, незалежно від того,

стояли вони на блокпостах чи реально во�

ювали. Ніяких розслідувань міри участі

кожного! Бо наші правоохоронні органи

цілком побудовані на корупції, і такі розслі�

дування призведуть лише до казкового

збагачення слідчих, прокурорів і суддів,

визнання усіх бойовиків невинними і пока�

зової посадки кількох десятків нещасних

наркоманів і бомжів, які не матимуть чим

відкупитися. Тому � всім поголівно амніс�

тія, крім організаторів � тих, які отримували

з Росії гроші на знищення України, і тих,

хто винен у катуваннях, розстрілах полоне�

них тощо. Цих карати по повній. «Добро�

вольців» з Росії теж непогано було б на�

довго посадити, але не вийде � втечуть за

поребрик. Тих, хто вже упіймався і ще буде

упійманий в ході БД, після закінчення війни

віддати за Савченко, Карпюка й інших.

Нічого не підписувати з «колобками»!

Якщо на будь�якому документі про закін�

чення БД, з одного боку, стоятиме підпис

українського посадовця чи військового, а з

іншого котрогось з колобків � ми розпису�

ємось, що ця війна громадянська. АТО �

значить, АТО. Коли оточеним злочинцям

пропонують здатися, з ними ніхто нічого не

підписує. Колобки мають скласти зброю

під обіцянку амністії, і крапка. Для них і це

забагато, бо зазвичай обіцяють лише спра�

ведливий суд.

Навчитися нарешті робити конкурентоз�

датну українську продукцію у сфері культу�

ри, літератури, освіти і мас�медіа. Але це вже

тема для окремої статті.

Олена Білозерська


Юлія Бощенко із села Крижанівка

СолдатовіІ!

Привіт, Солдате! Ти мене не знаєш,Я просто дівчина, живу собі як всі,В моєму місті тихо, не стріляють.Але війна торкнулася душі!

Чому пишу тобі? Бо серце просить,Бо я так звикла і вірші, що на душі,Я викладаю на листі!

В моїй країні сльози, біль і розпач,І так нестримно пишуться листи.

Ти зараз там на сході України,Душею б'єшся на передовій,Там дуже страшно,постріли лунають,Та не здаєшся ти, ідеш вперед!

Ідеш у бій і остраху не маєш!Ти борешся за волю України,За незалежність та її життя,І за майбутнє кожної людини,а серед них живу і я!

Ти тільки повернись благаю, чуєш,Ти не лети далеко в небеса,Бо тут на цій землі тебе чекаютьБатьки, родина... Вся сім`я.

І вся країна молиться за тебе,Щоб швидше повертався ти живий,І я також щодня молюся небу,Аби в моїй країні настав мир...

Я сподіваюсь ці рядки почуєш,А може прочитаєш у листі,Я дякую тобі за те, що захищаєш,Мою країну... Дякую тобі!..

СЬОГОДЕННЯ: ЧИТАНКА

ЛЛюдям важливо пояснювати, на

чиєму вони боці та чому, а та#

кож наскільки вони упереджені.

Я хочу поговорити з вами про читання.

Про те, що читання художньої літерату#

ри, читання для задоволення є однією з

найважливіших речей у житті людини.

Я, очевидно, дуже упереджений, адже

я # письменник, автор художніх текстів.

Я пишу і для дітей, і для дорослих. Уже

близько 30 років я заробляю собі на

життя за допомогою слів. Безсумнівно,

я зацікавлений у тому, щоби люди чита#

ли, особливо художню літературу, щоби

існували бібліотеки та бібліотекарі, а

також місця, де можна читати.

Тому я упереджений як письменник.

Але ще більш упереджений як читач.

Одного разу я був у Нью#Йорку і по#

чув розмову про будівництво приватних

в'язниць # це індустрія, що стрімко роз#

вивається в Америці. Тюремна галузь

повинна планувати свій майбутній ріст

# скільки камер їм знадобиться? Скіль#

ки ув'язнених буде через 15 років? І во#

ни виявили, що можуть передбачити

все це дуже легко, використовуючи

найпростіший алгоритм, заснований на

опитуванні про те, який відсоток 10 і

11#річних не вміє читати.

В цьому немає прямої залежності. Не

можна сказати, що в освіченому сус#

пільстві немає злочинності. Але взає#

мозв'язок між факторами все ж є. Я ду#

маю, що найпростіші з цих зв'язків по#

ходять з очевидного.

Грамотні люди читають художнюлітературу.

У художньої літератури є два призна#

чення.

По#перше, вона відкриває вам залеж#

ність від читання. Жага дізнатися, що ж

відбудеться далі, бажання перегорнути

сторінку, необхідність продовжувати,

навіть якщо буде важко, тому що хтось

потрапив у біду, і ти повинен дізнатися,

чим це все скінчиться... в цьому є

справжній драйв. Це дозволяє вивчити

нові слова, думати по#іншому, продов#

жувати рухатися вперед. Усвідомлюва#

ти, що читання саме собою є насоло#

дою. Одного разу зрозумівши це, ви бу#

дете читати постійно.

Найпростіший спосіб виховати гра#

мотних дітей # навчити їх читати і по#

казати, що це # приємна розвага.

Знайдіть книги, які їм подобаються,

дайте їм доступ до них, дозвольте їм

прочитати їх.

Не існує поганих дитячих авторів, як#

що діти хочуть їх читати і шукають їх

книги. Всі діти різні. Вони знаходять

потрібні історії і стають їх частиною.

Банальна, стандартна ідея не є такою

для них. Адже дитина відкриває її для

себе вперше. Не відсторонюйте дітей

від читання лише тому, що вам здаєть#

ся, наче вони читають неправильні речі.

По#друге, художня література по#

роджує емпатію. Коли ви дивитеся те#

лепередачу або фільм, ви бачите речі,

які відбуваються з іншими людьми.

Художня проза # це щось, що ви ство#

рюєте самі з 33 літер і кількох знаків

пунктуації. І тільки ви, використовую#

чи свою уяву, створюєте світ, заселяєте

його і дивитесь навколо чужими очи#

ма. Ви починаєте відчувати речі, відві#

дувати місця і світи, про які б і не діз#

налися. Ви усвідомлюєте, що зовніш#

ній світ # це теж ви. Ви стаєте кимось

іншим, і коли настає час повернутись

у свою реальність, щось всередині у

вас змінюється назавжди.

Емпатія # це інструмент, який збирає

людей разом і дозволяє вести себе не як

самозакохані самітники.

Ви знаходите в книжках дещожиттєво важливе для існування вцьому світі: світові не обов'язкоKво бути саме таким. Все можезмінитися.

У 2007 році я був у Китаї, на першому

схваленому партією конвенті з наукової

фантастики і фентезі. Я запитав офіцій#

ного представника влади: чому? Адже

НФ не схвалювали досить довго. Що

змінилося?

Все просто, сказав він. Китайці ство#

рюють чудові речі, якщо їм приносять

схему. Але вони нічого не покращують

і не вигадують самі. Тому їх делегація

поїхала до США, відвідала Apple, Mic#

rosoft, Google і розпитала людей, які

створюють майбутнє вже сьогодні,


Чому наше майбутнє залежить від читанняВидатний англійський письменник Ніл Гейман прочитав чудову лекцію, яку варто порадити усім, хто не розумієнавіщо читати художню літературу та яка від цього користь. Ось деякі тези з цієї натхненної промови.


про них самих. Виявилось, що всі во#

ни читали наукову фантастику, коли

були хлопчиками і дівчатками.

Література може показати вам інший

світ. Вона може відвести вас туди, де ви

ніколи не були. Один раз відвідавши ці

дивовижні світи, ви ніколи не зможете

бути повністю задоволені оточенням, в

якому виросли. Невдоволення # це хоро#

ша річ. Невдоволені люди можуть змі#

нювати і покращувати все навколо, ро#

бити світ кращим, робити його іншими.

Інший спосіб зруйнувати дитячу лю#

бов до читання # це, звичайно, переко#

натися, що поруч немає книг. І немає

місць, де діти могли б почитати. Мені

пощастило. Коли я ріс, у мене була чу#

дова районна бібліотека.

Бібліотеки K це свобода. Свободачитати, свобода спілкуватися.

Це освіта (яка не закінчується в той

день, коли ми покидаємо школу чи уні#

верситет), це дозвілля, це притулок і

доступ до інформації.

Я думаю, що тут вся справа в природі

інформації. Інформація має ціну, а пра#

вильна інформація # безцінна. Протя#

гом всієї історії людства ми жили в ін#

формаційному голоді. В останні роки

ми підійшли до перенасичення інфор#

мацією. Ерік Шмідт з Google розпові#

дає, що зараз кожні два дні людська ра#

са створює стільки інформації, скільки

ми створили від початку нашої цивілі#

зації до 2003 року. Це близько п'яти ек#

сабайт інформації в день, якщо ви по#

любляєте цифри. Зараз завдання поля#

гає не в тому, щоби знайти рідкісну

квітку в пустелі, а в тому, щоб розшука#

ти конкретну рослину в джунглях. Нам

потрібна допомога в навігації, щоб

знайти те, що нам дійсно потрібно.

Бібліотеки # це місця, куди люди при#

ходять за інформацією. Книги # це тіль#

ки верхівка інформаційного айсберга.

Бібліотекарі можуть вільно і легально

забезпечити вас цим безцінним ресур#

сом. Сьогодні більше дітей, ніж будь#

коли раніше, беруть книги з бібліотек, і

це різні книги # паперові, електронні,

аудіокниги. Але бібліотеки – це також

місця, де люди, у яких немає комп'юте#

ра або доступу до інтернету, можуть

вийти в мережу. Це надзвичайно важ#

ливо в часи, коли ми шукаємо роботу,

розсилаємо резюме, оформляємо пен#

сію. Бібліотекарі можуть допомогти

цим людям орієнтуватися у світі.

Бібліотеки # це ворота в майбутнє. То#

му дуже шкода, що по всьому світу міс#

цева влада розглядає закриття бібліотек

як легкий спосіб зберегти гроші, не ро#

зуміючи, що вони обкрадають майбут#

нє, аби заплатити сьогодні. Вони закри#

вають ворота, які повинні бути відкриті.

Книги # це спосіб спілкуватися з мер#

твими, вчитися у тих, кого більше не#

має з нами. Людство створило себе,

розвивалося, породило знання, які

можна розвивати, а не просто за#

пам'ятовувати. Є казки – старіші, ніж

безліч країн, які значно пережили куль#

тури і стіни, в яких їх вперше розповіли.

Необхідно підтримувати бібліотеки.

Використовувати їх, заохочувати інших

користуватися ними, протестувати

проти їх закриття.

Якщо ви не цінуєте бібліотеки,значить, ви не цінуєте інформаKцію, культуру та мудрість.

Ви заглушуєте голоси минулого і

шкодите майбутньому.

Ми повинні читати вголос нашим ді#

тям. Читати їм те, що їх радує. Читайте

їм історії, від яких ми вже втомилися.

Говоріть різними голосами, зацікав#

люйте їх і не припиняйте читати тільки

тому, що вони самі навчилися це роби#

ти. Зробіть читання вголос моментом

єднання, коли ніхто не витріщається в

телефони, а спокуси світу відкладені

кудись подалі.

Ми повинні користуватися мовою.

Розвиватися, дізнаватися, що означа#

ють нові слова і як їх застосовувати,

спілкуватися зрозуміло, говорити те,

що маємо на увазі. Ми не повинні на#

магатися заморозити мову, прикида#

тися, що це мертва річ, яку потрібно

шанувати.

Письменники, особливо дитячі, ма#

ють зобов'язання перед читачами. Ми

повинні писати правдиві речі, що особ#

ливо важливо, коли ми складаємо істо#

рії про неіснуючих людей чи місця, де

не бували, розуміти, що істина # це не

те, що трапилося насправді, а те, що по#

яснює нам, хто ми такі. Зрештою, літе#

ратура # це правдива брехня. Ми повин#

ні не втомлювати наших читачів, а ро#

бити так, щоб вони самі захотіли пере#

вернути наступну сторінку.

Один з кращих засобів для тих,хто читає без особливого бажанKня, K історія, від якої вони не змоKжуть відірватися.

Ми повинні говорити нашим читачам

правду, озброювати їх, захищати і пере#

давати ту мудрість, яку встигли почер#

пнути з нашого недовгого перебування

в цьому зеленому світі. Ми не повинні

проповідувати, читати лекції, запихати

готові істини в голови наших читачів,

як птахи годують своїх пташенят попе#

редньо розжованими черв'яками. І ми

не повинні ніколи, ні за що у світі, ні за

яких обставин писати для дітей те, що

нам би не хотілося прочитати самим.

Всі ми # дорослі та діти, письменники

і читачі # повинні мріяти. Ми повинні

вигадувати. Легко прикидатися, що

ніхто нічого не може змінити, що ми

живемо в світі, де суспільство величез#

не, а особистість # менша ніж ніщо,

атом в стіні, зернятко на рисовому полі.

Але правда полягає в тому, що особис#

тості змінюють світ знову і знову, ство#

рюють майбутнє, роблять це, уявляю#

чи, що все може бути іншим.

Озирніться. Я серйозно. Зупиніться

на мить і подивіться на приміщення, в

якому ви перебуваєте. Я хочу показати

щось настільки очевидне, що про це всі

вже забули. Все, що ви бачите, включно

зі стінами, було в якийсь момент при#

думане. Хтось вирішив, що набагато

легше буде сидіти на стільці, ніж на

землі, і вигадав стілець. Комусь довело#

ся придумати спосіб, щоб я міг говори#

ти з усіма вами в Лондоні прямо зараз,

без ризику змокнути. Ця кімната і всі

речі в ній, в будівлі, в цьому місті існу#

ють тому, що знову і знову люди щось

вигадують.

Ми повинні робити речі прекрасни#

ми. Не робити світ гіршим, ніж він був

до нас, не спустошувати океани, не пе#

редавати наші проблеми наступним по#

колінням. Ми повинні прибирати за

собою, і не залишати наших дітей у сві#

ті, який так нерозумно зіпсували, обік#

рали і знівечили.

Одного разу Альберта Ейнштейна за#

питали, як ми можемо зробити наших

дітей розумнішими. Його відповідь бу#

ла простою й мудрою: «Якщо ви хочете,

щоб ваші діти були розумними, читайте

їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони бу#

ли ще розумнішими, читайте їм ще

більше казок.» Він розумів цінність чи#

тання та уяви. Я сподіваюся, ми зможе#

мо передати нашим дітям світ, де вони

будуть читати, де вони будуть уявляти і

розуміти.

uamodna.com


СЬОГОДЕННЯ: ЧИТАНКА


Видавництво Дж.Дж.У липні 2011 року ми отримали свідоцтво видавництва, головною ідеєю, якого є залучення наймо�лодшої аудиторії до читання. Дж.Дж.Агенція – українське видавництво дитячої літератури.

ППерші книги побачили світ у

листопаді 2011 року у досить

цікавій формі – усі були трьо#

ма мовами: українською, російською

та німецькою. Ми надаємо змогу оби#

рати читачам, якою мовою читати

улюблені твори. Нам подобається пе#

рекладати історії австрійських пись#

менників, твори яких вже стали класи#

кою та сучасних, твори яких так лю#

бить аудиторія молодшого та середньо#

го віку. Для нас є важливим розуміння

українських дітей до інших національ#

ностей та культур. І якщо наші книжки

допоможуть порозумітися їм, то це бу#

де великий крок у досягненні нашої

мети. Придбати наші книжки можна у

мережах книгарень «Є», мережі мага#

зинів! Дізнатися більше про книжки

можна тут:

https://www.facebook.com/ggagency.ua

Дж.Дж.Агенція ГМБХ Україна 01001,

Київ, вул. Софіївська 10Б,офіс 4

тел./факс: (044)278K23K96

моб: +38 063 579K01K06

еKmail:[email protected]

gency.biz, www.ggagency.info

www.facebook.com/ggagency.ua

ISBN 978�966�2670�28�8

Автор Марко Зімза

Художник Доріс Ейзенбурґер

пер. з нім. І. Андрущенка.

Серія «Маленькому генію»

Видавництво «Дж.Дж.»

«Чарівна флейта» # опера для дітей

від 5 років. Марко Зімза пропонує ма#

лим і великим любителям опери ско#

рочену версію «Чарівної флейти», спи#

раючись на найважливіші сцени й арії

опери. Доданий до книги компакт#

диск містить найяскравіші музичні мо#

менти та супровідні й пояснювальні

тексти.

Чарівні ілюстрації Доріс Ейзенбурґер

дадуть змогу читачам поринути просто

в світ великого оперного театру:

Завіса для «Чарівної флейти»!

Книга дуже гарно ілюстрована,залу#

чає маленьких дітей до театру, знайо#

мить з великим композитором А. Мо#

цартом та розповідає про одну з його

найкращих опер «Чарівна флейта»…..

У доданому СD повний музичний суп#

ровід по книжці. Можна зупинятися на

будь#якій сторінці, внизу є цифри, далі

дивитеся зміст СD, де нахзац, включаєте

диск і вже опера перед Вами…

Книжка з нотами

ISBN 978�966�2670�27�1

Бджілка�трудівниця: літературно –

музичне видання для дітей дошкільного

віку/ Світлана Кас’яненко, Едуард

Брилін; художник Н. Синегіна

«Бджілка�трудівниця» � Музична Вис�

тава. Для дорослих,які грають на му�

зичних інструментах, дитячих садків,

лялькових театрів та тих, хто любить

Музику.

Музична вистава «Бджілка�трудівни�

ця» приваблює своєю ніжністю,коло�

ритністю і любовю’ю до природи та

працелюбності. Світлана добре знає

психологію дитини, тому пише твори де

добро перемагає зло, де засуджуються

лінощі і шанується праця,старанність і

любов до матінки�природи.

Хочеться більше творів, що виховують

людську доброту, милосердя, любов до



рідного краю, до природи і особливо до

братів наших менших!

Член Національної спілки

письменників України,

поетеса Людмила Паніченко

Музична вистава Світлани Кас’яненко

та Едуарда Бриліна «Бджілка�трудів�

ниця» написана для малечі. Для найви�

багливішого слухача�читача, якого не

підкупиш фальшивим словом. Одразу за�

уважу, ця вистава буде «до смаку» ді�

тям. Бо у ній поетеса гранично дотриму�

ється правдивого світовідкриття. Нія�

кого зайвого окозамилювання та пусто�

порожності. З перших слово акордів ча�

рівна оповідка навертає слухачів до ти�

хоплинної мелодики голосу та мимоволі

спонукає до щирих розмов із старши�

ми,тими,хто знає життя глибше і

здатний передати простими словами ве�

личезний досвід життя на землі. Зага�

лом, вистава «Бджілка�трудівниця» є

тихоплинною, обдумливо�застережною,

повчальною,якою і годиться бути справ�

жній виставі. А ще, вона щемлива, лірич�

на і «кольорова» – вочевидь перед очима

постають сюжетні зорові образи та

картини. Особливо у частині танцю�

вальній: так і бачиться, як з квітки на

квітку здіймаються мініатюрні бджіл�

ки, закликаючи усіх до гарної праці, а за�

тим і веселого відпочинку.

Приваблюють часом незвичні, але ж

доволі барвисті порівняння: «Носик, як

сопілка», «пурхаю, мов птиця», соти

«налиті сонцем» тощо.

Не залишає байдужим і «тон» чарівної

оповідки – жвавий та динамічний. Зага�

лом, це як ритмічні вправи для малечі:

Вліво, вправо, лапки вгору. Ми співаємовсі хором…

Словом, автор закликає до активного

руху. Вгадується, що до руху в усьому – в

діях, словах, думках. Щоб діти зростали

гармонійними та здоровими. Як фізично,

так і духовно. Здається, що така голов�

на суть цієї казки. Її золота серцевина

відкривається у дзвінкоголосих звуках

музики та мелодійних ритмах слова. І

вчувається вочевидь: доторкніться до

дива, і побачите його.

Член Національної спілки

письменників України,

поетеса Марія Морозенко

З найкращими побажаннями,

Каденко Вікторія

Наші новинки можна придбати:

«Дж.Дж.Агенція ГМБХ Україна» або

«Видавництво Дж.Дж.»

Фактична адреса: 01001, Київ,

вул. Cофіївська, 10Б, офіс 4

Замовляти: тел.: (044)278K23K96

моб: 063 579K01K06

еKmail:office@ggagency. biz

www.facebook.com/ggagency.ua

Наші книги можна придбати

у мережі магазинів «Книгарня Є»

м. Київ, Вул. Лисенка, 3Телефон: (044) 235�88�50,

Організація заходів: art.kyiv@book�ye.com.ua

Режим роботи: з 9:00 до 21:00, без вихідних

м. Київ, Вул. Спаська, 5Телефон: (044) 351�13�38


Режим роботи: з 9:00 до 21:00, без вихiдних

м. Київ, Пр. Повітрофлотський, 33/2Телефон: (044) 275�67�42



м. Київ, вул. Льва Толстого, 1Телефон: (044) 383�61�49



м. Київ, вул. Велика Васильківська 63�АТелефон: (044) 287�50�88


м. Харків, вул. Сумська, 3Телефон: (057) 731�59�49


м. Львів, просп. Свободи, 7Телефон: (032) 235 73 68


м. Львів, вул. Галицька, 9Телефон (032) 235�70�06


м. Івано�Франківськ, вул. Незалежності, 31Телефон: (094) 928�31�41


м. Вінниця, вул. Соборна, 89Телефон: (0432) 52�93�41


м. Дніпропетровськ, вул. Глінки, 15Телефон: (056)7321392


м. Тернопіль, вул. Валова, 7�9Телефон: (0352) 25�44�59


м. Володимир�Волинський, вул. Ковельська, 6Телефон: (03342) 2�19�57


м. Рівне, вул. Короленка, 2Телефон:(036) 222�34�41

Режим роботи: з 11:00 до 20:00,

понеділок — вихідний

м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 30Телефон: (0332) 72�43�76




(вільними людьми). Так булазаснована Запорізька Січ. Такбуло колись, але українці і зараззалишились людьми вільними.

ЦЦе була звичайнісінька загальноос�

вітня середня школа №283 м. Києва.

Але минали часи, змінювалась мо�

лода українська держава, тому виникла

потреба якось по�новому зг'уртувати мо�

лодь. Так виникла у 2003 році «Троєщин�

ська Січ», яка згодом була перереєстрова�

на у Всеукраїнську громадську козацьку

дитячу організацію «Дніпровська Січ» (зі

своїм уставом, емблемою, виданням часо�

пису, гімном, козацькими загонами...). Го�

ловним отаманом ВГКДО «Дніпровська

СІЧ» є директор гімназії (правонаступниця

ЗОСШ № 283) Володимир Миколайович

Гнатюк, людина талановита, яка усе своє

життя присвятила своїй улюбленій справі�

роботі з дітьми.

У цьому році Україна вперше відзначала

День захисника Вітчизни на свято Покрови

ХАЙ НЕ БУДЕ ПЕРЕВОДУ КОЗАЦЬКОМУ РОДУ,АБО ЯК НАС У КОЗАЧАТА ПРИЙМАЛИ

«Так ось вона, Січ! Ось те, гніздо,звідки вилітають усі ті горді й дужі,

як леви! Ось звідки розливаєтьсяволя й козацтво на всю Україну»

«Тарас Бульба» Микола Гоголь

Україна ніколи не поневолювала інші народи. І цим ми пишаємось.Але бували часи, коли треба було захищати свою Батьківщину відворогів, коли нашу рідну землю загарбали і поділили між собою су�сідні держави. І коли так жи�ти стало зовсім нестерпно,люди почали тікати у пониззяДніпра, за пороги. Вони, ті лю�ди, називали себе козаками

Пресвятої Богородиці, в день, який ще з

минулих часів був святковим днем україн�

ського козацтва. І саме напередодні цього

свята у затишній актовій залі, де зібралось

чимало гостей, п'ятикласників приймали

до лав дитячої козацької організації.



Усі, і дорослі, і діти, і Супрун Олена Ми�

хайлівна, класний керівник нашого 5�Г кла�

су, – дуже хвилювались. Хвилювались, бо

щойно тільки встигли познайомитись, а тут

такий відповідальний захід. Треба було не

тільки вдало презентувати свій загін, а ще й

скласти іспит перед козацькою громадою:

на слушні запитання відповісти, пісню зас�

півати, у запальному танку себе показати.

Ми багато знаємо про гетьманів нашої

країни. Кожному загону присвоюється ім'я

славетного сина або доньки України. Але су�

часність диктує своє. І наш загін із гордістю

насить ім'я живої легенди, видатної україн�

ської поетеси – Ліни Василівни Костенко.

Батьки теж доклали багато зусиль до

організації свята: і хоругву малинову (ко�

зацький прапор) прикрасили образом Пок�

рови, й оберіг у вигляді тризуба з пшенич�

ного колосся зробили, і короваї замовили, і

вишивані рушники. Велика подяка органі�

заторам свята: заступнику директора з ви�

ховної роботи Швед Марії Анатоліївні, дуже

мудрій, виваженій жінці (недарма директор

називає її козацькою Берегинею); худож�

ньому керівникові театру�студії «Дзвін» Са�

мійленко Катерині Петрівні, й усім тим, хто

доклав неабияких зусиль, що не залишили

дітей наодинці з підготовкою, а в усьому

допомагали слушними порадами, словами

підтримки, доброзичливим ставленням.

Перед виступом прозвучало батьків�

ське благословення, уклінно передали гро�

маді коровай, з яким і частинку свого сер�

ця віддали.

Посвята в козачатаЯскраве дивне свято,Вбрання ваше чудовеЖиття почнеться нове.Прийміть благословення,Батьків слова натхнення.Хай буде міцна воля,Козацька вільна доля.І хай Господня матиВ жовтневу світлу дату,Покровом захищає,Любов'ю обіймає.І хай «Дніпровська Січ»Крокує пліч 0о0плічЗ яскравим, мирним небом.Війни нам тут не треба.

У залі залунала музика. Усі зачаїли по�

дих, бо вишикуваним строєм на сцену під�

німався наш загін.

Гей, там на горі Січ іде,Гей, малиновий стяг несе.Гей, там на горі, наше славне Товариство,Гей, марширує, раз, два, три!

Гей, попереду кошовий,Гей, як той орел степовий.Гей, як той орел, наше славне Товариство,Гей, марширує, раз, два, три!

Юні, стрункі, одягнені у вишиванки з

квітками у руках, майбутні козачата, співаю�

чи стрілецьку пісню, піднімалися на сцену.



В руках отаман тримав хоругву. Слова

про козацьку славу залунали в залі. А потім

були і пісні, і запальний танок, і похвальні

слова козацьких старшин, які уважно слідку�

вали, чи достойні молодші продовжувати їх

справу, чи достойна зміна прийшла до Січі.

Дух захоплювало від ясних талантів,

відкритих сердець, гордовитих постатей. І

зрозуміло стало, що молодь шанує рідне

слово, культуру, традиції нації. Перед очами

постають рядки Л.Костенко: «В дитинстві

відкриваєш материк, котрий назветься по�

тім – Батьківщина».

Врешті�решт старшини на козацькому

колі вирішили – молодші довели, що гідні

до кошу вступити. Вони вручили гімназис�

там козацькі посвідчення та побажали бути

гідною зміною.

Наприкінці своє слово сказав головний

отаман «Дніпровської Січі» Володимир Ми�

колайович. Він привітав батьків, педагогів,

учнів з святом, із тим, що віднині вони бу�

дуть носити почесне звання козака. Подя�

кував за прекрасні слова про Вітчизну, за

пісні, танці, за приказки і прислів’я. Під�

креслив, які вони гарні, ошатні, в україн�

ських вишиванках, що запам’ятають цей

день на все життя.

Директор подякував всім присутнім, хто

був причетний до організації свята, поба�

жав міцного здоров’я, щастя, а головне –

миру у нашій благословенній Україні.

Тепер і наші діти доторкнулися до най�

легендарнішого минулого українського на�

роду. «Дніпровська Січ» стане для козачат

ненькою, котра їх, мов пташенят, візьме під

своє тепле крило. Вона, Січ, (в особі досвід�

чених фахівців), прищепить їм високі мо�

ральні, етичні переконання, естетичні сма�

ки, навчить їх людської мудрості й покаже,

що скільки б не ламали віття і не гнули

стовбур українського дерева, коріння зав�

жди виживатиме у глибині рідної землі, під�

тримане народом. «Дніпровська Січ» –

приклад гідності, мужності, і козачата, коли

виростуть, стануть справжніми захисника�

ми Батьківщини.

А сьогодні треба вчитися, любити край,

де живеш, перейматися долею України, ві�

рити в щасливе майбутнє нашої держави.

Це того варте. Хай так буде !

І все на світі треба пережити,І кожен фініш – це, по суті, старт,І наперед не треба ворожити,І за минулим плакати не варт.Хай буде все небачене побачено,Хай буде все пробачене пробачено.Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить.

(Л.Костенко)

Лана Українка

вірш Владимирової Н.П.

фото Максим Філь

P.S. До речі, нещодавно нашому загону

довірили участь у відповідальному район�

ному заході «Козацькому роду немає пере�

воду!», де ми посіли почесне друге місце!



Нам потрібен мовний кордон із РосієюСучасна мовна політика в Україні очима соціолінгвіста.

ЧЧасто сьогодні можна почути, що

війна — не найкращий час для

обговорення мовних проблем, бо

мовне питання роз’єднує націю. Вихо#

дить, це для об’єднання нації ми як ман#

тру повторюємо вислів «єдина країна —

единая страна» і сповідуємо фактичну

двомовність, хоч і декларуємо держав#

ний статус української мови з найвищих

трибун. Отже, ми все ще тішимо себе на#

дією відстояти незалежність толеран#

тністю, зокрема, мовною, тоді як русифі#

катори в Україні вже не обмежуються пе#

реписуванням словників, а розстрілюють

українців із «Градів» на їхній же землі.

Мовна невизначеність в Україні стала

джерелом великої кількості суспільних

проблем. З яких принципів треба вихо#

дити, долаючи цю невизначеність, «Ук#

раїна молода» запитала у соціолінгвіста,

професора, автора численних праць з

питань функціонування української

мови в колоніальній і пострадянській

Україні Лариси Масенко.

Фікція вільного вибору— Ларисо Терентіївно, сьогодні в Украї�

ні існує двомовність. Що, на вашу думку,доцільніше: боротися з нею чи прийнятияк факт?

— Так, сьогодні багато хто говорить: в

країні поширені дві мови, чому ж не на#

дати їм рівні права, а там нехай кожен сам

вибирає, якою з двох мов йому говорити.

Однак теза про вільний вибір мови спіл#

кування — це фікція. Мовне середовище

у нас у містах російськомовне, воно ство#

рює психологічно комфортні умови для

російськомовної частини населення і

дискомфортні для тих, хто зберігає вір#

ність українській мові. Український дос#

від засвідчує, що поширення в одній кра#

їні двох мов, кожна з яких претендує на

охоплення всіх сфер суспільного життя,

не може бути гармонійним, а становить

джерело постійної напруги і конфлікту.

Що насправді означає українська дво#

мовність? Це спадщина нашого колоні#

ального минулого, вона сформувалась під

дією імперських чинників і є перехідним

етапом від української до російської од#

номовності, до остаточної втрати своєї

культури, історії, традицій, тобто злиття з

російським етносом. Тому немає жодного

сумніву в тому, що проект «збереження і

захисту російської мови та культури» в

Україні є, за словами Андруховича, про#

ектом реального збереження і дальшого

функціонування імперії.

У соціолінгвіста Тетяни Бурди є цікаві

дані щодо двомовності українців. Фак#

тично до осіб, котрі поперемінно корис#

туються обома мовами, належать пере#

важно українці, абсолютна ж більшість

українських росіян віддає перевагу вжи#

ванню однієї мови, російської. Це свід#

чить, що імперські звички росіян і укра#

їнців й імперські стереотипи на території

колишньої колонії не зникли. І будьте

певні— не лише у мовному питанні. Це

дуже небезпечно для становлення укра#

їнської нації.

Сьогодні вже цілком очевидно, що Ро#

сія не відмовиться від культурної експан#

сії в Україну, що вона прагнутиме зберег#

ти той рівень асиміляції, а відповідно і

психологічного впливу на українське на#

селення, якого досягла в попередню добу,

і що вона має для цього великі можливос#

ті. Та й з суто прагматичних мотивів, хіба

не прагнутиме Росія контролювати такий

колосальний ринок для реалізації продук#

ції свого маскульту, який дає їй Україна?

Так що українська двомовність відповідає

не українським, а російським інтересам.

— Соціологічні дані свідчать про те, щосьогодні лише 51% етнічних українців в Ук�

раїні послуговуються українською мовою.Чи не надто це мало для того, щоб україні�зація суспільства таки відбулася?

— 51 відсоток – це дуже непогано, як#

що згадати, скільки віків тривала агре#

сивна русифікація України, яка за ра#

дянських часів супроводжувалася інтен#

сивним фізичним знищенням самої со#

ціальної бази української мови — інтелі#

генції й селян. Свого часу фінам у Гель#

сінкi знадобилося цілих 20 років, щоб до

50 вiдсоткiв збільшити кількість фіно#

мовних мешканців столиці, настільки

сильним там був вплив шведської мови.

Так що ми маємо доволі непоганий стар#

товий показник.

Інша справа, що цей відсоток міг бути

кращим, якби ми не втрачали час останні

23 роки і проводили відповідну державну

мовну політику. Але у нас справа була пу#

щена на самоплив. Відсутність державної

мовно#культурної політики зміцнювала

позиції російської мови і загострювала

напруженість конфлікту на мовному

ґрунті. Добре, що хоча б статус державної

мови вдалося зберегти. До речі, його збе#

регли завдяки активні позиції україно#

мовного населення, а не політичній волі

Лариса Масенко — український мовознавець, доктор філологічних наук, професор каKфедри української мови Національного університету «КиєвоKМогилянська академія» іпровідний науковий співробітник Інституту української мови НАН України. Фахівець у гаKлузі соціолінгвістики, історії української літературної мови, стилістики, ономастики. АвKтор монографій: «Мова і політика», «Мова і суспільство», «Українська мова в 20 сторіччі:історія лінгвоциду» (у співавторстві з В. Кубайчуком і О. Демською) Серед інших українKських книжок ці монографії Лариси Масенко були викинуті з кримських бібліотек і спалеKні у Севастополі.



очільників держави, які завжди маніпу#

лювали мовним питанням.

Загрози мовного лібералізму— Порошенко сьогодні, з одного боку, го�

ворить про державний статус українськоїмови, а з іншого — пропонує утверджуватицей статус в умовах «единой страны».Маємо продовження маніпуляцій?

— У передвиборчій програмі БПП на#

голос робився на праві людини вільно

використовувати рідну мову. Оскільки не

було уточнено розмежування сфер вико#

ристання державної і рідної мови, то це

можна сприйняти як дозвіл використо#

вувати російську і в тих сферах, де

обов’язковим є вживання державної мо#

ви. І реально це є ківаловщина, що має

на меті просунути російську мову на по#

зицію другої державної під виглядом ре#

гіональної.

Поширене нині гасло «єдина країна —

единая страна» хибне: воно насправді

фіксує двомовність на державному рівні,

тобто утверджує російську як другу

державну. А значить не об’єднує, а

роз’єднує країну.

Поширене нині гасло «єдина країна —

единая страна» хибне: воно насправді

фіксує двомовність на державному рівні,

тобто утверджує російську як другу дер#

жавну. А значить не об’єднує, а роз’єд#

нує країну. Говорячи «единая страна»,

звертаючись до сходу російською, ми

засвідчуємо, що українська необов’язко#

ва, навіть для Президента, який є своє#

рідним символом об’єднання нації, ми

зраджуємо тих українців, особливо на

сході, які попри постійний тиск росій#

ськомовних середовищ зберігають вір#

ність своїй мові.

Це гасло — це так званий ліберальний

підхід до вирішення мовних проблем.

Але жодна країна не утверджувалася на

ліберальній ідеології у сфері мовного са#

мовизначення. У Європі національні

держави виникали на основі своєї націо#

нальної мови і створеної на її базі культу#

ри, на основі своїх традицій і спільного

погляду на історичні події.

Чітка національна ідентичність, усві#

домлення своєї належності до певної на#

ції формується у своєму мовно#культур#

ному середовищі. Найбільш успішними є

ті країни, в яких рідна мова є мовою ви#

користання для більшості населення і од#

ночасно є державною мовою — Франція,

Німеччина, Італія та інші.

Мовні права національних меншин по#

чали захищати значно пізніше, після ут#

вердження держав на єдиному мовно#

культурному ґрунті, коли такий захист уже

не міг загрожувати повноцінному функці#

онуванню державної мови.

А ми — постколоніальна країна, і, зважа#

ючи на неоімперські амбіції Кремля, у нас

російську мову можуть використовувати з

метою збереження нашої мовної і культур#

ної залежності від Росії.

Нам сьогодні потрібен не лібералізм у

сфері державного мовного самоствер#

дження, а мовний кордон із Росією. Лібе#

ралізм у цьому питанні працює сьогодні

на те, на що працював у минулому тоталі#

таризм, — на мовну асиміляцію. Постко#

лоніальна країна не може дозволити собі

послабити становище державної мови як

головного чинника консолідації населен#

ня в межах своєї країни, та ще й під час

війни з сусідом#агресором.

— Багато хто виправдовує російськомов�ні звернення нашого Президента до грома�дян сходу країни тим, що він їм демонс�трує нашу толерантність, і не лише їм, авсьому світові.

— Своєю толерантністю, та ще й на

такому високому рівні, ми заохочуємо

незнання української мови. Ми показу#

ємо, що для Української держави мовна

єдність необов’язкова, тоді як у нас за

проблемою мови стоїть проблема наці#

ональної самосвідомості, національної

самоідентифікації. До того ж, знову на#

голошу — війна. Причому війна за ті те#

риторії, які найбільш зрусифіковані,

частина населення яких не усвідомлює

себе українцями. Загрозлива ситуація

потребує чіткого виокремлення україн#

ської культури і максимального поши#

рення україномовної продукції в інфор#

маційному просторі.

Можна навести приклад інших

слов’янських країн. Свого часу для сер#

бів і хорватів навіть було штучно ство#

рено спільну сербо#хорватську літера#

турну мову. Але ці споріднені народи

усвідомлювали свою окремішність.

Хорвати, утворивши свою державу піс#

ля розпаду Югославії, на латиницю на#

віть перейшли, перекрили усі канали

впливу сербської мови на свій інформа#

ційний простір. І Україна таким шля#

хом має йти.

Якби чехи після їхньої германізації, ли#

товці, латиші й естонці не зміцнили пози#

ції своїх національних мов, вони не мали

б своїх самостійних держав. Або візьміть

Ізраїль. Цю державу було б важко збудува#

ти, якби кожен емігрант розмовляв мо#

вою країни свого колишнього проживан#

ня, яка фактично стала для нього рідною.

Ізраїльтяни ж доклали величезних зусиль,

щоб зробити своєю розмовною мовою ів#

рит — мову священних текстів, яка в по#

буті не вживалась, і саме ця мова викона#

ла консолідуючу роль державної в Ізраїлі.

— Днями на засіданні нового складу Ко�мітету з питань культури і духовності бу�ло порушено питання про необхідність від�мінити мовний закон Ківалова�Колесні�ченка. Що замість нього?

— Відмінити закон обов’язково потріб#

но. І для цього, знову ж таки, необхідна

політична воля. Російську агресію не

можна зупинити існуванням закону Ківа#

лова—Колесніченка, ми всі вже в цьому

переконалися. А от українській мові

можна ним дуже зашкодити, і про це вже

багато говорено. І не треба боятися пози#

ції Росії в цьому питанні. Її позиція відо#

ма, і ми сьогодні чинимо їй опір зі зброєю

в руках.

Закон Ківалова—Колесніченка «Про

засади державної мовної політики» — це

шахрайський закон.

Він був призначений, щоб утвердити

російську мову під виглядом регіональ#

ної у функції державної мови замість ук#

раїнської на більшій частині території

України. Так, у Кримській автономії піс#

ля прийняття цього закону Константі#

нов одразу заборонив подавати йому до#

кументи українською мовою. Мова

кримських татар як корінного народу не

була визнана регіональною, хоча, згідно

із нормами закону, мала на це право.

Російську агресію не можна зупинити іс�

нуванням закону Ківалова—Колесніченка,

ми всі вже в цьому переконалися. А от укра�

їнській мові можна ним дуже зашкодити, і

про це вже багато говорено.

В Україні живуть представники різних

національностей, у них є мовні права.

Але забезпечувати ці права треба, вихо#

дячи з того, що для об’єднання країни

мовою міжнаціонального спілкування

повинна бути державна мова, тобто укра#

їнська. Так само, як у Російській Федера#

ції такою мовою є російська, а в США —

англійська. Така ситуація є загальносві#

товою практикою.

Українці в Сполучених Штатах мають

свої ЗМІ, культурні центри і навчальні

заклади. Але як громадяни США, як

члени американського суспільства і

представники американської нації во#

ни володіють англійською мовою, і са#

ме англійська мова дозволяє їм досяга#

ти суспільного успіху. Необхідно чітко

розмежовувати сфери застосування

державної мови і мови національних

меншин.

Доклавши колективних зусиль, ми мо#

жемо досягти того, що українська стане

мовою єднання. У нас є шанс, адже опи#

тування останніх років засвідчують:


більшість російськомовних українців

своєю рідною мовою визнають україн#

ську. Тобто для більшості українців ук#

раїнська мова є таким же символом на#

ції, як і прапор чи гімн.

Уже почав працювати у новому складі

Комітет з питань культури і духовності.

Хочеться вірити, що Міністерство куль#

тури у взаємодії з комітетом зможе реа#

лізувати вкрай важливе завдання очи#

щення нашого інформаційно#культур#

ного простору від російської окупації і

розширення сфер використання дер#

жавної мови.

ОСТАННІ ОПИТУВАННЯЗа результатами опитування, проведе#

ного Київським міжнародним інститутом

соціології у жовтні 2014 року, 51% етніч#

них українців удома розмовляють україн#

ською мовою. 30% етнічних українців

розмовляють російською. Решта — дво#

мовні в побуті. Під час опитування, про#

веденого у квітні 2014 року, 37% респон#

дентів сказали, що єдиною державною

мовою в Україні мусить бути українська,

32% — українська має бути державною, а

російська — офіційною в деяких регіонах

України, 29% — державними можуть бути

і російська, і українська мови.

Антон Грушецький, в.о. керівника

відділу кількісних досліджень

КМІС:

«Зараз ситуація дещо змінилася: збіль#

шилася кількість людей, які хочуть бачи#

ти державною українську мову, і зменши#

лася кількість тих, які підтримують росій#

ську як державну чи регіональну.

Варто зауважити, що для багатьох в Ук#

раїні двомовність означає не паралельне

функціонування української і російської

мов, а використання російської замість

української.

Вирішення мовної проблеми не може

бути простим, адже люди чутливо реа#

гують на те, що вони сприймають, як

тиск, особливо якщо зачіпається емо#

ційна сфера. На самій лише свідомості

далеко не заїдеш. Особливо на півдні і

сході, де люди сприймають світ перш

за все через економічну призму і де ус#

піх мови асоціюється з успіхом влади.

Треба не змушувати людину, а постави#

ти її в такі умови, коли вона відчує

внутрішню потребу у використанні ук#

раїнської мови.

Ми живемо в інформаційну епоху, ін#

формаційний простір повинен бути ук#

раїномовним. Потрібен якісний украї#

номовний продукт в усіх сферах, на усіх

рівнях — від кіно до технічної літерату#

ри, від інтернет#контенту до написів на

цінниках. Через податкові преференції,

фінансове заохочення тощо. Утвер#

дження української мови в інформацій#

ному просторі сьогодні неможливе без

прийняття і виконання довгострокової

програми українізації».

ДВОМОВНІСТЬ УКРАЇНЦІВМовний конформізм українців, їхня

звичка підпорядковуватись диктатові

російськомовних партнерів із комуні#

кації стали масовим явищем. За даними

соціолінгвіста Тетяни Бурди, поява ро#

сійськомовного співрозмовника приз#

водить до зміни української мови спіл#

кування на російську у 74,8% загальної

кількості опитаних україномовних ук#

раїнців і в 95,6% російськомовних ук#

раїнців, тоді як група російськомовних

росіян із появою україномовного спів#

бесідника не переходить на українську

мову спілкування.

Майя Орел

Джерело: Україна молода


(початок в попередніх числах)

Х. Цитати з Влес Книги

1. Влесові присвячуємо оцю книгу,

богові нашому, бо в ньому є прибіK

жище і сила.

Це Влес учив наших предків орати,

сіяти, збирати.

Тут Русь воздвигла свої сили й пора#

зивши ворогів утвердила край антів і

скитів Києва.

Від готського моря до Дніпра ніде не

буде других людей, тільки русичі.

Кий бо осівся в Києві, йому ми під#

легли і з ним строїмо Русь.

А як буде інша сила, то не йдемо до

неї, а йдемо з Руссю, бо вона є наша ма#

ти, а ми її діти й будемо завжди з нею.

І наша кров говорить виразно, що ми

є русичі.

Ми є русичі, ніякі варяги. Такі були

отці наші й не сміємо бути інші.

Переказано є від давніх часів, що ма#

ємо успільнитись з іншими і створивши

силу велику відродити маємо Русь нашу.

Мати Слава співає про ті дні й чекає

на них.

Так ідем ото й не будемо, як якісь хлі#

боїди, але славні руси.

Слава наша потече до Матері Слави і

в ній перебуде до кінця кінців земських.

Ліпше бо мертвими бути, як живими

отрочити на чужих.

Тут бо ведмеді спинилися, почувши

славу тую.

Орли клекотять там і тут, що русичі є

вільні й сильні в степах.

Оце воронам кажемо відмежуватись,

як темрява від світла.

На Дніпрі проквітла лозиця в зимі, бо

це Купало показує для нас знам’я пере#

моги над ворогами.

Нашими мечами зберігаємо нашу

відповідальність.

І там бореться сонце з місяцем за ту

землю, щоб земля та не підлягала рукам

елланським, а залишалась руською.

І оце з Дону п’ємо. Маємо ту ріку ка#

шу, бо ж пролили кров нашу до землі й

земля с руська і буде руська.

Матір Слава перед нами йде, яка во#

гонь дала пращурам нашим. Орій ди#

виться на свої люди й не можемо повер#

тати тили свої ворогам.

Не цураймося землі нашої, а будемо

повіки руси.

І йдемо до Голині й до Сурожської

землі.

І придбаємо скуфію велику овець і

коров, які є нашою силою.

Ідемо до полудня на зеленяцю й на

корми колоскові.

О, брати, держіться плем’я до племе#

ни, сім’я до сім’ї і боронімся на нашій

землі, бо вона належить нам і ніколи ко#

мусь іншому.

Бо ми є русичі, визнавці наших богів.

Надаремно забуваємо давні добрі ча#

си й не знаємо, куди йдемо.

Не бажаємо чужинців і мусимо їх

прогнати.

А мету маємо сьогодні нашу, щоб той

скитський степ був за нами.

А всякі бродяги в нім щоб пощезали,

бо вчорашні кельти, це сьогодні варяги і

греки.

До наших ворогів говоримо, щоб ві#

дійшли, як тьма від соняшного світла.

Не можемо бути байдужими, ані очі#

кувати помочі, коліи чужинці надходять.

Вороги наші впадуть до землі і зги#

нуть від Мари й Мор забере їх.

Тоді Мор відступить і скаже: Я не маю

сили задержати героїв русичів.

Русичі не воюють за будь#що, а тільки

за слушну справу.

І станемо великою державою з наши#

ми князями, великими містами й числен#

ною зброєю.

І будемо побідними до кінця, бо сло#

ва ці ми одержали від богів.

Збираймось разом, брати, плем’я до

племени, сім’я до сім’ї.

Там ми можемо померти, але не вте#

чемо.

Бо ми є в руках Сварога.

Оце ж бо сідаємо на землю, беремо

пучку землі до рани своєї і товчемо до

неї, щоб по смерті станути перед Мармо#

реєю і щоб вона сказала: Не можу вини#

ти того, хто повен Землі й не можу його

відділити від неї. І боги, які там будуть,

скажуть від ссбе: Ти є русич і ним

будш,бо ти взяв землі до рани своєї і при#

ніс її до Нав’я.

Боронись Земле Руська й борони сама

себе, щоб інші не були на плечах твоїх і

щоб не була опутана ворогами і прив’яза#

на до воза й тягла його, куди захоче чужа

влада тоді, коли ти хочеш сама йти.

Ото ж городи наші колом ставити ма#

ємо, як отці наші.

Многі бої і війни мали ми й живі за#

липились, дякуючи жертві юнаків.

Течуть ріки великі на Русі й води їхні

многі журчать, оспівуючи стародавнє,

про тих бояр, які не боячись до піль гот#

ських ішли і многі літа боролись за воль#

ність руську.

Вони погибли в славі, але не залиши#

ли землі своєї ворогам.

Запитають нас народи, що ми є, а ми

відповімо, що ми люди, які не мають дер#

жави, а правлять нами греки й варяги. І

що скажемо дітям нашим, які будуть пи#

татись, плюючи в очі наші, бо матимуть

право? На що ми не спроможні, те утво#

рять інші.

Ми не худоба, ми є русичі. Тому має#

мо молитись до богів наших о поміч в бо#

ях і боротись маємо.

А де впала кров наша, там є земля

наша й вороги це знають і готуються на

нас. Але ці старання їхні марні будуть,

так як вони марні були і в старі часи

отців наших.

2. Вивчаймо давнє знання і в ньому

знайдемо нашу душу.

І якщо бо є блудень інший, який облі#

чує богів тих, одділяючи від Сварога, ви#

кинутий буде з родів, бо не маємо богів

окремих.

Бо Бог є один і множествен і хай не

розділює ніхто того множества й не каже,

що маємо богів много.

На Русі тільки наш Сварог є могутній

і жодні інші боги.

А поза Сварогом не маємо нічого,

тільки смерть.

Коли русич помре, то йде на Сварого#

ві левади. А Сварог скаже: Йди, мій сину,

до вічної краси.

Ми маємо іншу ціль від греків, тому й

іншу славу.

Маємо красні вінки віри нашої й не

маємо до чужих добиратись.

Будемо синами своїх богів і сила їхня

буде з нами назавжди.

Трави земні струни мають і струнять

шелести свої про волю божеську і щастя

людей.

Достойними будемо в чистоті тілесній

і душі нашої, яка ніколи не вмирає.

Землі наші розляглись від сонця до

сонця Сварожого.

Хай буде триклят той, хто не вознесе

хвалу богам.

І ще говорили боги: Бережіть заповіти

Орія, любіть природу й життя, любіть ва#

ших приятелів і будьте в мирі з своїм родом.

А по смерті станемо перед Мармореєю.

Чого тоді боятися смерті, як ми є по#

томки Дажба.

Ми стали батьками русів і впавші іде#

мо до себе, до сверзі Сварога синьої.

Загибелі не боїмось, бо є життя вічне

й тому маємо дбати про вічне, бо земне

тлінь.

ГОЛОС ПРЕДКІВ



Відженемо ворогів північних і півден#

них і підемо на ворогів східніх, щоб руси

були могутні, як сини нашого Перуна і

внуки Дажбога.

Ми є Дажбогові внуки й не сміємо за#

нехаяти слави нашої і завітів. Оце ж бо

анти були на Русколані, а в давнину були

ми руси й ними станемо.

Ось іде з силами многими Дажбог на

поміч людям своїй, так що страхів не

майте, бо тепер, як і колись, нами опіку#

ється той, що рядить, як хоче.

Славою вирощені ніколи не просимо,

лиш про славу говоримо й молитву тво#

рячи обмиваємо тіла наші.

Дажбог дав нам життя, через одність

крови і так ми споріднені: Скити, анти,

руси, боруси, сурожці. Таким чином ми

стали прабатьками Русі.

Ніколи наш нарід не буде в неволі,

відданий своїм богам.

І впавшому на полі бою Перуниця дає

воду живу випити. Навіть, коли б і пере#

можені були, то Перун прийде і поведе їх.

Глядім на наш Вирій і побачимо чудо#

ві квіти, дерева й луги. А Перун скаже: Це

не е ніхто іншій, тільки гордий русич.

Індра прийде до нас, як будемо міцні і

тверезі.

Душі наших предків глядять із Вирію.

Негідним є плакати і стогнати, бо за#

недбуємо Прав, Нав і Яв.

Тому ми ке варті бути внуками

Дажбога.

Гляди Русе на ум, бо ум наш великий і

божеський є з нами.

Маємо одного провідкика#Ясукя.

Нічого іншого не маємо робити, тіль#

ки йти вперед.

Прав є з нами, а Нава не боїмось, бо

не має сили над нами.

Чи ж буде це згідне з нашою вдачею,

щоб варяги вели наших воїнів до хреста?

Скорше загинемо, чим будемо від#

ступниками.

Греки налізли на Русь і творять зло во

ім’я богів.

Греки хотіли охристити нас, щоб ми

забули наших богів і пішли до них на

службу.

А ті, що не дають вовкам красти

овець, це діти сонця.

Греки не знають наших богів і гово#

рять нісенітниці.

Отже молімось братя, щоб мали ми ду#

ші чисті, щоб життя мали з праотцями,

зливаючись з богами в єдину правду.

Бо славимо богів наших і ніколи не

просимо, ані молимо про блага.

І буде ота земля наша славних племен

і родів, бо ж славимо богів, ніколи не

просимо, лиш славимо силу їх і також ве#

личаємо пращура нашого Сварога, який

був, є і буде вождем нашим, од віку до

кінця.

Слава богам нашим, маємо справжню

віру, яка не потребує чоловічеських

жертв.

Тримайтесь, братя наші, плем’я за

плем’я, рід за рід, і бороніться на землі на#

шій, яка належить нам і ніколи іншим, бо

ми є русичі, славці богів наших.

Прийдуть часи, які кола Сварожі по#

вертатимуть до нас.

3. Тепер бо інший час і маємо браK

тись за узди й тягнути вперед.

А тому, що силу маємо велику, то й бо#

ронимось завзято.

Боровинь бореться, бо є сильний.

Позавидували нам вороги наші й має#

мо боротись за майбутнє, щоб удержа#

тись на землі.

Борімся за життя наше зброєю отців

наших, бо колеса й коні є силою нашою.

Та боротьба творить життя наше.

Звемо до стягів вояків наших, які не є

ще збабнені, а горді.

Берімся за зжитки наші, як горді люди,

а не скоти безсловесні, які не розуміють.

Руки наші напружені об рала свої, а

мечами виконуємо повинність нашу.

Сходіться, брати наші, плем’я до пле#

мени, рід до роду, і бийте ворогів на землі

нашій, яка належить нам і ніколи іншим.

Отак маємо боронитись від ворогів,

які ідуть із трьох кінців світу.

Мусимо або згинути, або звільнити

Русь.

За тим, що втікає, Жаль не буде

плакати.

Як соколи нападемо на ворогів і дамо

їм пізнати силу руського меча.

Мати Слава б’є крилами, кличе під

стяги.

Мати Слава співає про труди своїх

ратніх.

Б’є крилами Мати Слава й каже нам

іти до січі.

Беремо мечі й одержуємо віщі слова від

Матері Слави, що майбутнє наше буде слав#

не і йдемо на смерть, як до святкування.

Мати Слава не дає нам смерть, а жит#

тя вічне.

Дивіться всюди, щоб мати птицю цю

на чолі вашім, а та поведе вас до перемо#

ги, бо ж ми сини її.

Вона була з нами, коли русичі йшли з

вендами.

А Мати Слава співає про труди наші

ратні, сяє до облаків, як сонце, й віщує

нам побіди.

А загибелі не боїмось, бо є життя віч#

не, тому і дбаємо про вічне. Бо земне

тлінь, бо ніщо ми на землі, як порошин#

ки згинемо в тьмі так, якби ніколи не іс#

нували.

Греків маємо відстрашити до моря, бо

це є руська земля.

Посунула на нас кельти з залізами

своїми, але попробувавши нас,

повернулись до заходу сонця.

І римляни споглядали й замишляли

злеє на нас. Прийшли з возами своїми й

залізною зброєю й напали на нас. І тому

ми боро нились довго від них і відкинули

їх від землі нашої. А римляни побачили,

що держимось кріпко й покинули нас.

Ґоти йшли на нас від півночі,

Германрих у союзі з гунами, і також ми

подужали їх.

Русь зібрала сили й побивши гунів

закріпила Край Антів і Київських Скитів.

Не віддамо нашого краю ані варягам,

ані грекам.

Ворог іде проти нас, отже берімся за

мечі.

І хозари були розтрощені, від Дону й

Дінця вони втекли до Волги.

Зі сорому розбіглися їхні воїни, ки#

нувши на землю свої мечі й тікаючи, куди

очі провадять.

Ідім на смерть усміхнені.

Ті славні лицарі нічого не берегли, ані

життя своє. Погибли в славі тій, але не

оставили землі своєї ворогам.

Краще загинути, як працювати для

других.

І чого тоді боятися смерти, як ми є

потомки Дажбога? А впавши йдемо до се#

бе, до сверзі/неба/.

Маємо спати на сирій землі і їсти траву

зелену, доки не буде Русь вільна і сильна.

Не маємо чекати на поміч, бо вона в

наших м’язах і на кінцях мечів.

Будь на сторожі, Русь, і борони себе

власною силою.

4. Руси сягають до моря і гір.

Це Русь горда, камені гукають до нас.

Рай ріка велика й відділяє нас від інших

людей.

До того часу були отці наші на березі

моря над рікою Ра з великими

труднощами. По ній переправили своїх

людей і скот на той берег, ідучи до Дону.

В той час був Богумир, муж славний.

Він мав три дочки і двох синів.

Вони пильнували скот у степу, який

жив на правах.

І тут була мати їхня, яка звалася

Славуня.

Вона до Богумира сказала: Постаріли

ми і маємо дочок на віддані.

Вернувся Богумир в свої степи і

знайшов трьох мужів дочкам.



Одна дочка Богумира мала ім’я Древа,

друга Скріва, третя Полева.

Звідси походять деревляни, кривичі й

поляни.

Богумирові сини мали імена Сев і Рус,

звідси походять сіверяни й русичі.

Постали ті роди на семи ріках і жили

над морем в зеленому краю.

І там водили скот від сходу по Карпат#

ські гори.

Це було в році тисяч триста до Герман#

риха.

Після Богумира був Ор зі своїми синами.

Оце Ор отець іде перед нами.

І Кий веде за Русь, і Щєк веде плем’я

своє, і Хорив хорви /хорвати/свої.

І город збудували на те, бо ж ми є всі

внучата божі.

Відійшли Хорив і Щек від остальних і

осіли на Карпатських горах.

І ось вороги напали на нас і ми втекли

до Києва і до Голуня.

І там поселились, розпалюючи вогні

свої Сварогу, жертви приносячи і славля#

чи богів.

Кий умер після тридцятьлітнього пану#

вання.

А після того був Лебедян, він же нази#

вався Славен, і панував двадцять років.

А потім був Верен з Великограду, теж

двадцять років.

А потім Сережень десять років.

І на престолі мали вони побіду з ворогами.

А старших в роді вибирали як князів.

Як за часів Мезенмира, тай антів, мали

ми бенкет і славу співали богам.

Маємо Боярина Оглендю, який нами

погордив і дере на часті.

Од волості до волості бачимо інші зла

діються на Русі, ждемо, що прийде до

добра. Бо так говорить голос праотців.

А то ще згадуємо Дарія перського, який

на нас напав і побив нас через наше роз#

ділення.

А потім одкрились серед русичів усоби#

ці й ворогуючи вони силу втратили через

оті усобиці й розлади. Бо поки русичі спе#

речались, вороги многі налізли на них.

Три рази палала Русь, але знову підно#

силась.

А венди ще повертатимуть у рідні сторо#

ни, а самі будуть дуже бідні й почорнілі.

Всякі бродяги щоб пощезали, бо кельти

вчорашні це сьогодні варяги і греки, а хто

того не додумався, той став їхнім вислуж#

ником#рабом.

Посунули на нас кельти, потім римля#

ни, потім ґоти, потім гуни.

То ґоти приїхали до степів наших, зло

творячи.

Йдучи на південь побачили Ґотзьке

Море й озброєних проти себе ґотів. По#

бачили й мусіли битися за життя й добро

своє.

У ті часи була велика боротьба над бере#

гами Ґотського Моря.

І гуни були на п’ятах батьків і напали на

них, відібрали скот і рід слов’янський по#

біг до вемлі, де сонце вночі спить.

Ось#тут Мати Слава прилітає й каже йо#

му/Білоярові/, щоби сміло напали спер#

шу на гунів і ротрощили їх, а потім щоб

повернулись на ґотів. Так і зробили.

А коли гуни затіяли велику війну, щоби

створити свою велику державу, вони піш#

ли на Русь.

Тисяча триста років після карпатського

виходу прийшов до нас злий Аскольд. Він

у Києві, але честь йому там мала. Там ва#

ряги засіли як хижаки. Аскольд, а пізніше

Дир, засіли як непрошені князі й почали

княжити над нами.

Аскольд є темний вояк, але сьогодні

греки так його навчили, що ніяких русів

нема, а є тільки варвари.

А ми з того можемо сміятися, бо були

кімери, теж отці наші, а ті Римом потря#

сали, а греків розметали, як переляканих

поросят.

Б’є крилами Мати Слава, бо нормани

йдуть на неї.

5. Боронись землі руська й борони

сама себе, щоб інші не були на

твоїх плечах.

Гляди народе мій, як себе берегти перед

другими народами.

Слухай потомче слави тої і держи сер#

це своє за Русь, яка є і буде наша земля і

тую маємо боронити від ворогів і умерти

за неї.

Наша ціль закріпитись, а не відійти.

Маємо спати на сирій землі, доки Русь

не буде вільна і сильна.

Грім небесний хай кинеться на того, хто

не повстане за Русь нашу.

Переказано є від давніх часів, що ус#

пільнитись маємо, створити велику силу

й відтворити маємо Русь нашу на пожа#

рищах, наголині.

Коли послухаєте ворогів ваших, роз#

дрібнитесь та ошалієте від них і станете

продажним товаром у ворогів ваших.

Не забуваймо отців наших, бо їхня сила

йде до нас.

Не буде говорено, що ми оставили зем#

лю нашу, а зайняли іншу Добробут не

прийде, тільки через об’єднання й одну

ціль для наших думок.

І хай буде інша сила, не йдемо до неї, а

з Русю, бо та є мати наша.

І не кидайтесь до порад, що ніби позбу#

демось біди й матимемо життя інше, як#

що вороги будуть нами керувати й ніби

через те не згубимо ані гордости, ані не#

залежности.

Славою вирощені ніколи не просимо.

Сором буде, коли запитаються нас, хто

ми такі, а ми відповімо, що ми недоуми, а

правлять нами греки й варяги.

Наші діти будуть нам плювати в очі.

XI. Антське Насліддя.1. Анти були звеном поміж скитами і

Київською Русю. Цілі тисячоліття вирос#

тала Русь#Україна під різними назвами,

аж завершилася Україною. Такі процеси

зрештою проходили й інші народи.

Скитські вершники, закалені в боях,

створили лицарський орден, перший то#

го роду орден у світі, якого відлунням бу#

ла Січ Запорожська. Воєнний досвід цьо#

го ордену перейняла Антська Держава й

тільки завдяки цьому досвідові зуміла ці#

лі віки боронитись перед численними

наїздами. Таким чином закріпився на#

завжди лицарський дух і суцільна збір#

нотність народу, яка, не дивлячись на

розвал антської державности під ударами

історії, стала підставою Київської Русі.

Насліддя залишили анти незнищиме

своєю культурою, вірою, глибокою тра#

дицією, народною свідомістю й містами,

які вже наближались до новітнього сти#

лю життя. І, як доказує Влес Книга, мали

своє власне письмо.

Не дивлячись на важкі удари, Русь за#

лишилась Руссю у власній атмосфері і

традиції, тоді коли багато інших етнічних

формацій розвіялись як дим. Хоч розбит#

тя скитської, а пізніше антської, держави

не дозволило Русі піднятись на високий

рівень, а могутня Київська Держава 10 в.

зустрінула ті самі труднощі, що й попе#

редні епохи, одне залишилось назавжди

безсумнівним, що нема тої сили, яка б

зруйнувала до щенту великий і старин#

ний нарід. Розвал антської держави не

тільки не зруйнував українського народу,

але дозволив йому відродитись знову в

могутнішій Київській Державі.

Давній переказ про Кия, Щека й Хори#

ва має деяке оправдання бо знайдено на

трьох горах давні городища Щекавицю й

Хоревицю.

Давність Києва підтверджує Влес Кни#

га, згадуючи про Кия І, який був ще в ста#

ру еру. Ніконовський Літопис оповідає,

що Кий /мабуть Кий II/ ходив походом на

Царгород і воював з волзькими та кам#

ськими болгарами десь на переломі 6#7 в.

Значення набирає Київ аж у 9 в. як полі#

тичний і торговельний центр. Як кріпость

він ще в 4 в. мав «Зміїні Вали» кругом міс#

та 12 м. високі, 16 м. широкі, як пише ар#

хеолог А.Бугай з Київської Академії Наук.



Шляхами розселень русичі залюднили

північ і як каже дощечка 15: «...покинув#

ши ми прийшли до Ільмен озера і там за#

ложили Новгород». Також багато пішло

на північний захід, де було спокійніше

жити в лісах і горах, а на північному схо#

ді стали основою майбутнього москов#

ського царства. Але ім’я русичів зберег#

лось тільки довкруги Київської Русі, хоч і

в різних варіянтах, як руси, русколани,

русичі та русини. Кривичі, радимичі,

дреговичі створили на північ від

Прип’яті близьку русичам білоруську

державу. Відгомін давніх часів знаходимо

і в «Слові про Ігорів Полк», написану з 12

в. як «Віщий Бояне, Велесів внуче», часи

Бусові, перемога над Шарукаком, про ґо#

тів над Руським Морем чи про «Троянові

часи». Деякі з тих відгомонів досі не ви#

яснені. Арабська інвазія 737 р. завдала

хозарам смертельного удару, але згодом

хозари знову побідили й навіть із Києва

стягали дань. Аскольд і Дир, варяги зап#

рошені на поміч, звільнили Київ від хо#

зарської зверхности, але самі осілись на

постійно. Варягів Русь не терпіла і про те

пише Влес Книга.

Дощечка 2: «Потім прийшли варяги і

взяли землю від хозар у свої руки». «Для

них ми тепер працюємо в ярмі». Дощечка

4: «Десь у тому часі прийшли до Києва ва#

ряги з гостями й били хозар». «Криворг

був у той час князь руський». Дощечка 6:

«Аскольд сильно погромив князя нашо#

го». «Аскольд, а пізніше Дир, усадилися в

Києві як непрошені князі». «Аскольд є

темний вояк, сьогодні від греків освіче#

ний, що ніяких русів нема, а є варвари».

833 р. делегація русичів до Царгороду була

безуспішна, бо просила, щоб Візантія за#

перестала Інтриґ. Делегація вернулась на

Русь аж через Німеччину із#за заколотів

серед болгар і мадярів. Імператор Людвик

І прийняв їх гостинно. Про це пишуть

Бертинські Анали. 856 р.

Рюрик, варяг, завоював Новгород. До

того він був феодалом в області Рустрін#

ґен у Фризії, що дало можливість норма#

ністам виводити звідтам назву «Русь», на#

магання зовсім недоречне.

«Літопис Йоахима» з Новгороду розка#

зує про Рюрика зовсім щось іншого. Йо#

го розповідь така: Варяги наложили на

«слов’ян, русичів і чудь» високі податки.

Гостомисл, син Буревія, прогнав варягів і

збудував на березі моря місто Вібор на

честь свого сина, а з варягами заключив

мир. Старий Гостомисл зібрав раду від

словенів, русичів, чуді, весі, кривичів і

дреговичів, бо не було нащадка, всі поги#

нули. Післали до варягів і прийшов Рю#

рик з братами 862 р. Рюрик був сином

Уміли, дочки Гостомисла, яка вийшла за#

між за варяга. В 674 р. відбувся похід ру#

сичів із варягами на Царгород, за намо#

вою і під проводом Аскольда. Похід був

невдачний, бо буря зруйнувала руські

чайки.

Але Влес Книга дуже негативно ста#

виться до варягів. Дощечка 7: «Тут бо за

тисячу триста літ до Ісходу Карпатського

Аскольд злий прийшов до нас». Дощечка

6: «Аскольд побідив нашого князя й пога#

но повівся з ним». «Аскольд і Дир самі се#

бе князями настановили». «А Костиря

відвернувся від них, бо вони були охри#

щені греками». Дощечка 8: «А то ось ва#

ряги усілися на спини наші й мерзять нам

до краю». Дощечка 27: «Аскольд не є ру#

сич, а тільки варяг, має іншу мету й віру

руську поборює». «Ані Дир не є русичем,

а лис хитрий іде до степів». Дощечка 29:

«Не підчинимось Дирові, бо маємо своїх

князів». «Аскольд приходить із варягами

й він є наш ворог. Він каже, що прийшов

помагати, але бреше, як греки. Дощечка

45: «До Києва прийшли варяги, які є

зрадниками».

Велику заслугу має Влес Книга саме

своїм негативним відношенням до варя#

гів#норманів, комплетно розвінчуючи

всяких норманістів, які виводять Русь із

півночі, а варягів основоположників Ки#

ївської Держави. Тому й наводимо деяку

скількість цитатів, хоч можна би навести

багато більше. Слово «нормани» похо#

дить від «норд#мани», або північні люди,

по ґерманськи варяги, варенґи або вікін#

ґи. Це не племінна назва, а назва неорга#

нізованих грабіжників, або найманців,

яких було багато не тільки на голодній

півночі, але і в західній Европі. Сканди#

навські конунґи їх наймали для своїх екс#

пансивних цілей. Конунґ, або германське

кеніґ, того самого арійського походжен#

ня, що і князь, по литовськи конугай#

штис. Рух варягів пояснюється загальним

мандрівним рухом із півночі. Люди поки#

нули Скандинавію 7500 р. ст. ери і хоч мо#

ре давало рибу, а ліси звіра, але гористий

край був надто бідний для агрокультури.

Перша хвиля мандрів з півночі була в 3#

4 з., а друга 8#10 в. Варяги швидко охрис#

тиянились, маючи піддержку Ватикану. В

половині 9 в. варяги починають підбива#

ти північних слов’ян і Новгород перехо#

дить з рук до рук. Дощечка 45 каже: «Там

бо /на півночі/ осілися варяги, які є хи#

жаки». Коли нормани заложили державу

в Англії, Франції, Сицилії, то на Русі це

їм не вдалося. Варяг Рюрик, якого Влес

Книга назизає «Ерек», був у Новгороді

862#679 р. Польський дослідник Волань#

скі знайшов золоту монету з вершником

на коні з королівсько#данської збірки,

яку опублікував дир. Томсен в 1826 р. з

написом «Рерік» рунічним письмом. От#

же монета не була новгородського поход#

ження, а скандинавського. Ніякого наїз#

ду варягів на Русь не було, такого назва

Русь не від них походить. Подібність фін#

ського слоза «руотсі» /веслярі/ нічого не

доказує. Бо чи ж моде бути кращий доказ,

як Влес Книга?

Т. зв. «шлях із варяг до греків» через Ук#

раїну говорить, що на Україні дійсно

знайдено скандинавські вироби, але й

вироби інших народів. А на острові Ґот#

ланд знайдено арабські гроші, але ніхто

не каже, що на Ґотланді жили араби.

Йордан в б в., перелічуючи племена

Скандинавії, знайшов 27 племен, але нія#

ких русичів не знайшов. Всі терміни мо#

реплавські на Руські були руські, або

грецькі. Також торгівля була переважно з

греками і норманських грошей не знай#

дено. Жоден русич не ісповідував Одіна,

Тора чи Фрею. Скандинавських слів в

руській мові майже нема. Чому варяги

перли на Русь? Бо Русь була багата й мала

вищу культуру. Варяги наймались до

руського війська й серед вищої культури

й законности швидко асимілювались. А

ворохобників русичі проганяли. Якщо

якісь варяги пробрались до Царгороду, то

їх там називали по привичці «русами». В

руському морі варяги розплились без слі#

ду і вся історія про варягів і їхню конс#

труктивну участь в будуванні Київської

Держави це звичайна видумка.

Літопис Нестора, також Первісний Лі#

топис, говорять головно про Рюрика й

Аскольда і Дира. Говорять в прихильному

дусі, бо вони були охрищені. Літопис

Нестора пише, що Рюрик заложив місто

Новгород на Ладозі, він теж був князем

над варягами. Поляни над Дніпром були

придавлені хозарами. Вони просили Рю#

рика про поміч. Він прислав Аскольда,

який прогнав хозар і пішов на Царгород.

Але буря знищила кого кораблі. 3 «По#

вісті Временних Літ» годі догадатись, ко#

го автор вважає творцем Київської Дер#

жави, русичів чи варягів.

А тим часом Аскольд і Дир обидва були

авантюрниками, які мали зі собою цілу

банду. Вони тільки користали з тої наго#

ди, що Русь, придавлена хозарами, була

безсила. Аскольд звернувся до русичів зі

словами: «Ви не русичі, ви варвари», бо

вони не хотіли прийняти християнство.

Влес Книга пише: «Всякі Аски й Ерки

прийшли й володіють над нами». «Не ли#

шимо землі нашої варягам і грекам» – до#

щечка 7. Уличі, тиверці, деревляни й хор#

вати не думали визнавати варязьку владу.





«Наші жінки сміються над нами, що ми

стали як несміливі овечки, які не можуть

взяти меча проти своїх ворогів варягів».

Отже не варяги, а боротьба з ними закрі#

пила Русь#Україну і її нарід. На антинор#

манському становищі стоять теж наші іс#

торики Грушевський, Костомаров, Анто#

нович і Полонська#Василенко.

3. Не маємо наміру писати історії Київ#

ської Русі, бо це вже період нашої нові#

шої історії, яка вимагає окремої праці.

Студіюючи Влес Книгу бачимо, що Ки#

ївська Русь це наслідниця і консеквенція

антського духу, який, маючи досвід геро#

їчної боротьби в обороні рідної землі,

закликає до дальшої боротьби, на цей раз

проти варягів. Княжий період від Олега

починаючи, це вже завершений період

етнічної консолідації, хоч наїзди не при#

пинилися, а смертельного удару завдали

княжі міжусобиці й силуміць накинене

християнство. Цих усобиць не знав Ант#

ський Союз Племен, а проти християнс#

тва боролись анти всіми силами. Все ж

таки Київська Русь була найбільшою

державою тодішньої Європи й вона пе#

ретривала 5 віків. До неї подібною була

тільки Моравська Держава, теж утворена

в 9 в. Київська Русь була в центрі

слов’янського світу, хоч і є згадка про

Новгородську Русь, Еалканську Русь,

Сурожську Русь і Венедів. Ніколи не бу#

ло Московської Русі, бо навіть Москви

ще тоді не було. А Московія постала аж

тоді, коли Юрій Довгорукий, завзятий

ворог Києва, заложив Москву в 12 в.

Могутня Київська Держава не могла

виникнути з#поміж диких племен. Кон#

станткн Порфірородний, пишучи про

події тих часів на Русі, каже, що Київ був

важнішим центром, як Тмуторокань, яка

мала зв’язки з арабами, Візантією й Іра#

ном. Хозари й варяги тягнулись до Киє#

ва, як колись гуни й ґоти до Риму. Київ

був містом купців і ремісників. Знані бу#

ли такі міста крім Києва: Чернігів, Пере#

яслав , Білгород, Новгород, Звенигород,

Глухів, Пирятин, Курськ, Сурож і Тмуто#

рокань. Великий князь був власником

землі всієї держави, але рабів не було,

тільки кріпаки й община, за загальними

правилами феодалізму.

Князі й бояри віддавали церквам і ма#

настирям великі маєтки, від чого христи#

янство тільки міцніло. При князі була бо#

ярська рада й віче. Коли Новгород був

прилучений до Києва, він мав намісника

київського князя. На літописні відомості

можна тільки з застереженням поклика#

тися, бо авторами були монахи. Їхня хро#

нологія була біблійна. Хоч і не багато бу#

ло в Нестора про давню Русь, але й те

Сильвестер викинув, переписуючи Нес#

тора. Назва «Україна» згадується вже в Га#

лицько#Волинськім Літописі 1213 р. Лав#

рентіївський Літопис, написаний в Суз#

далі в 13 в., зараховує до Русі тільки землі

сьогоднішньої України.

Першим історичним руським волода#

рем у Києві був Олег 882#912. Він пере#

нісся з Новгороду до Києва й усунув від

влади варягів Аскольда і Дира, таким чи#

ном закінчуючи негодування проти них

серед руських воїнів. Він назвав Київ

«матірю руських городів» і зумів об’єдна#

ти руські племена довкруги Києва. Двічі

виправлявся проти Царгороду 907 і

911 р., бо Візантія найбільше інтриґувала

проти Русі, стараючись завести христи#

янство за всяку ціну. Походи сприяли

об’єднанню племен і ростові авторитету

центральної влади після варязьких аван#

тюр. В Царгороді Олег взяв контрибуцію

й обіцянку миру.

По смерті Олега був Ігор 912#45, який

теж ходив походом на Царгород 941 і 944

р. з таким результатом, як і Олег. Дерев#

ляни збунтувалися з приводу великих

податків і коли Ігор пішов на них похо#

дом, його вбили. По смерті Ігора сіла на

престолі його мати Ольга 945#57 р., яка

разом із деякими боярами тайком охрис#

тилась, бо їм імпонував блискучий візан#

тійський культ.

Про Святослава Ігоревича 957#72 р.,

якого історія назвала «Завойовником»,

годиться сказати дещо більше, бо є це

блискучий представник тих лицарських

традицій, якими гомоніла епоха скитська

й антська. Святослав стався взором ли#

царського духу для майбут#ніх запорож#

ців. Він успішно воював з хозарами, пече#

нігами й болгарами, поширюючи світог#

ляд народу. Зовсім розгромив хозар і бол#

гар, а під Царгородом особисто перегово#

рював з імператором Цимісхієм про мир.

Розігнав теж ясів і касогів на Кубані. Лев

Діякон писав про розмову Святослава з

Цимісхієм, де Святослав називає себе

тавро#скитом і русичем.

Святослав був шляхетним і суворим вої#

ном і до війська говорив: «Станьмо кріпко

та не посоромім землі руської». Ворогам ще

далеко до бою давав знати: «Іду на вас». Го#

ворив теж до своїх: «Найбільшими ворога#

ми нашими є ми самі – ідім на нас». Київ

він продовжував називати «Матірю Русь#

ких Городів», але столицею своєю хотів зро#

бити Переяслав на Балканах, бо там до

приходу болгар і мадярів гомоніла мова

руська, а на Дунаї була колись Мала Скитія.

Прийняту назву «Завойовник» не мож#

на інтерпретувати як «загарбник», бо за#

гарбницьких тенденцій у Святослава ні#

коли не було. Він тільки боронив рідну

землю і дбав про безпеку її кордо — нів.

Цього вимагала дійсність, бо зі всіх сто#

рін пхалися на Русь нахабні вороги. Та#

кож у відношенні до релігії стояв Святос#

лав на позиціях народу. І коли його запи#

тали чужинці, чи ке захотів би він охрис#

титись, відповів: «З мене сміялись би мої

воїни». Святослав згинув несподівано з

засідці печенігів, за намовою Візантії.

С.Скляренко в романі «Святослав» пише:

Боролись предки. З моря і степівВорожі хижі орди налітали.Палили городи і нищили засів.Мечі із піхов люди витягали.

Про Володимира, сина Святослава,

скажемо тільки, що хоч велику й могут#

ню мав державу, але захотілось слави й за

нею пошукав у Візантії, до того влюбив#

шись у візантійську царівну. Те, чому на#

рід довгі віки завзято противився, Воло#

димир завів ґвалтом, цебто хрищення

Русі 990 р.

Не принесло воно добра Русі, бо кра#

молам і роздорам не було кінця, особли#

во після того, як Ярослав зруйнував цен#

тральну владу, поділивши країну на уді#

ли. Автор «Слова про Ігорів Полк» боліє

над тим і закликає припинити крамоли й

боронити Землю Руську. Він є прихиль#

ником єдиної і сильної влади, особливо

після поразки з половцями.

Це більшу поразку принесли заздрісні

суздальці, на чолі з Андрієм Боголюб#

ським, зруйнувавши й ограбивши Київ

1169 р. «Київський Літопис» пише: «Бра#

тя, пожальтеся над Землею Руською, ва#

шою отчизною й дідизною». Великим

подвигом Землі Руської була битва під

Калкою 1227 р. проти монголо#татар#

ського наїзду, яка хоч і була поразкою, але

здержала наступ ворога. В битві взяли

участь всі руські князі і в високо патріо#

тичному настрої згинув квіт лицарства.

Одне безсумнівно підтвердила ця битва,

що «руська земля це руська держава».

4. Шукати відповіді на Нестерове пи#

тання: «Звідки взялася руська земля?»

нема потреби. Русь це Трипілля, кімери,

скити, анти, руси#один і той самий нарід

в одній тяглості, з різними тільки назва#

ми. Пройшли великі бурі, великі пересе#

лення народів, але автохтонне населення

Русі залишилось те саме. Цю автохтон#

ність так вимовно доказує Влес Книга.

Вже після її написання появились нові

наїзди хижаків зі сходу#печеніги, полов#

ці, мадяри, татари и турки. Але й ті не зу#

міли зрушити корінного народу Русі.

Москалі говорять про «триєдиний русь#



кий нарід», шукаючи себе самих. Але не

триєдиний, а єдиний був руський нарід.

А до праруського народу належали всі

слов’яни, як частина арійської сім’ї.

Не москалі нам «старший брат», як про

те говориться в Москві, а якраз навпаки.

Відкололись північні князівства, по#

лоцьке, суздальське, тверське й москов#

ське і звільна, відчужились, змішавши#

ись з татарами й фінами та іншими нес#

лов’янськими народами. Суздаль з по#

ловцями й Візантією йде навіть на зни#

щення Русі. Поґодін навіть каже, що на#

селення Києва було «російське». Історія

білоруського й російського народів по#

чинається в 12 в., тоді коли історична

Русь#Україна від Мізині 10 000 років то#

му. Москву заложив Юрій Довгорукий в

12 в., але центром був Володимир над

Клязмою.

Український нарід живе на своїй землі

не від Аскольда й Дира, а від палеоліту,

який говорить взорами на мамутових

костях, тими самими, що на писанках і

на сорочках. Київська Русь не є початком

історичного життя українського народу,

як того хоче М.Чубатий. А «Північна

Русь» і «Південна Русь», терміни москов#

ських істориків, мали одне спільне по#

ходження. Скити, сармати, роксоляни,

анти, словіни, рос, Рутенія, Русія, це

тільки назви прийняті різними народами

в різні епохи. Але епоху одну від одної не

можна комплетно відділити.

Про початки Русі пише П. Третяков у

«Истоки Древне#Русской Народности»,

Москва 1971 так: «Питання досі не ви#

яснене, бо всі теорії оказались фальши#

вими». Той же самий Третяков пише, що

«Ім’я Русь чуже, не місцеве». Тому й на#

зиває Москва Влес Книгу «фальшив#

кою».

Царгородський патріярх вживав назви

«Велика Росія» і «Мала Росія», звідси

назва «малороси», яка Петрові так дуже

подобалась. Цар Олексій називав себе

«Цар Великої і Малої Росії». «Новгород#

ський Літопис» пише, що «Святослав

Ольгович з Новгороду втікає на Русь до

брата», отже північ не називалась Руссю

і назву не принесли варяги. А назва «Ук#

раїна» стала популярною за часів козац#

тва, яке вважало себе відокремленою ко#

зацькою державою, особливо після того,

як Москва вкрала нашу назву Русь і пе#

реробила її на «Росія». Мавродин в «Об#

разование Русских Наций» правильно

пише, що український, московський і

білоруський народи походять із одного

праруського народу. Треба тільки додати,

що поняття праруських і праслов’янсь#

кий покриваються.

Коли прочитаємо «Слово про Ігорів

Полк», то побачимо, яка велика подіб#

ність цього твору до Влес Книги, дарма

що «Слово» це поема, а Влес Книга це

хрокіка#маніфест. Обидві книги насна#

жені тим самим високо патріотичним ду#

хом. Обидві книги це буйний плід своєї

епохи й заодно незнищимий документ

живучости того самого народу. Годиться

отже дещо написати про «Слово про Іго#

рів Полк» для порівняння з Влес Кни#

гою, яка досі це так мало відома. «Слово»

є твором поетичним, написаним мовою

несучасною. Твір знайдений на Москов#

щині 1795 р., перше видання появилось

1800 р. Оригінальна знайдена копія зго#

ріла 1812 р. Оригінальний рукопис був

знайдений в Спасо#Ярославському ма#

настирі. Знайшов А. Мусін#Пушкін і в

нього згорів знайдений рукопис, на щас#

тя вже переписаний. Знайдений рукопис

був на папері й був уже переписсю в

14 в. в. давнішого рукопису. Первісний

текст був суцільний, як і в Влес Книзі,

без протинок і точок, слова не відділені.

Деякі слова були незрозумілі. Через те в

першому виданні було багато помилок.

Невідомо теж, хто був автором.

Сьогодні «Слово» переложено на бага#

то мов світу й на гарну українську мову.

Над «Словом» працювало багато наших

авторів, бо твір нам рідний і дорогий.

Перший переповів його зміст прозою

Й. Лівицький 1839 р. Перший повний

переспів з поясненнями дав В. Щурат. А

крім того, маємо ряд перекладів і праць

М. Максимовича, О. Потебні, І. Оранка,

М. Міллера та інших. В скорому часі

«Слово» знайшло широкий інтерес. На#

діємось, що те саме буде і з Влес Кни#

гою, бо в обидвох творах той самий дух

патріотизму, хоч ділить їх 300#500 років.

В обидвох творах висока ідейність, оду#

ховлення природи, гідність людини і

щирий ліризм.

Про «Слово», як і сьогодні про Влес

Книгу, були закиди, що це фальшивка.

Але ближчі студії доказали, що цо не#

можливе. Чи ж міг багатий поміщик Су#

лукадзев, який збирав пам’ятки, таку річ,

як Влес Книга, зфабрикувати? «Слово»

це шедевр світової літератури, а Влес

Книга таким твором бути не може, бо є

це пряма запись різних авторів в одному

центрі. Вартість одначе Влес Книги не

менша від «Слова», якцо не більша. Без#

смертним для нас стало «Слово», без#

смертним дороговказом буде для нас і

Влес Книга.

Голос «Слова» це голос народу до ро#

зісварених князів, подібним голосом

народу й закликом до спільної боротьби

є і Влес Книга. В основному «Слово» ос#

півує похід Ігоря Святославича на по#

ловців 1185 р. Сила твору тим більша,

що він написаний при кінці 12 в. Постає

питання: Чи ж могла така краса бути на#

писана в таку далеку епоху? Що ж до#

перва, коли говорити про Влес Книгу,

написану цілі сторіччя раніш і її могут#

ню силу дещо відмінного і всенародного

характеру? Слова «Слова» нарід співає

довгі сторіччя аж до сьогодні:

Чорна ріля ізоранаІ кулями засіяна,Білим тілом зволоченаІ кров’ю сполочена!...

В «Слові» відзвуки предківської віри,

якою дише Влес Книга. Згадується Даж#

бог, Велес, Стрибог, Хорс, Діва, Див і

Обида. Хоч є й данина християнству, що

говорить вже про своєрідне двовір’я в 12

в. Твір високо поетичний, як поетична

була душа народу.

Ось слова Ігоря: «Лучше нам бути зару#

баними в бою, як полоненими». Те саме

говорили скити, той самий настрій у

Влес Книзі.

І дальше: «Руські сини великі поля

червоними щитами перегородили, шу#

каючи собі чести, а князю слави».

«Встала Обида в військах Дажбожого

внука, вступила Дівою на землю Троя#

ню, сплеснула лебединими крилами на

синьому морі при Дону». «Відважимось

самі й минулу славу самі присвоїмо, а

майбутню славу самі поділимо». «Всту#

пайте, воїни, в золоті стремена за сучас#

ну обиду, за землю руську».

Заклик автора «Слова» до єдности й

оборони рідної землі був без особливого

відгомону. Чому Святослав молився до

Перуна? Бо громовиця поборює темря#

ву, з темрявою ми боремось і будем бо#

ротись завжди. Міжусобиці й феодальні

війни зруйнували Київську Державу.

Святополк Окаянний, такий же братов#

бивник, як і Володимир, втікаючи від

Ярослава Мудрого до польського коро#

ля Болеслава, забрав першу на Русі біб#

ліотеку Ярослава з дорогоцінними доку#

ментами. Польща й Мадярщина одер#

жала сильну піддержку в наступі като#

лицизму на Русь.

(продовження в наступному числі)Ярослав Оріон



ВВіднайти своє коріння, дізнатися про

долю репресованих родичів або ж

проста цікавість до родинної історії –

мотивація зануритися в архіви для пересіч�

ного українця може бути дуже різною. Мето�

дика пошуку достатньо проста, але слід орі�

єнтуватися за певними типами документів:

1. Свідоцтво про народження або метри�

ка. В Україні цими документами опікуються

органи актів цивільного стану, які є в управ�

лінні Міністерства юстиції. Вони зберігають

документи за останні 75 років. Однак, тут мо�

жуть бути сюрпризи. Як приклад, Жовків�

ський РАЦС, який передав архіви із району

до центрального архіву у Львові лише мину�

лого року, хоч мав це зробити 7�8 років то�

му. Також трапляється така проблема, як пе�

ревантаженість архівів, коли документів

просто нема куди приймати.

2. Якщо ви хочете з’ясувати інформацію

про родичів і потрібні дані давніші, ніж 75 ро�

ків, для отримання інформації вам потрібно

буде доводити наявність родинних зв`язків. А

тут можуть виникнути проблеми. Адже, якщо

йдеться про Східну чи Центральну Україну, то

документи часто знищувались. Тому тут вар�

то шукати вторинні джерела – документи з

місць, де предок вчився, судові записи тощо.

Основне ж джерело – система державних ар�

хівів, що є в кожному обласному центрі.

3. Пошук документів до 1917�го року

теж передбачає певні регіональні особливос�

ті. Універсальне правило – наявність метрич�

ної книги. Вона зазвичай складається із

трьох розділів – записів про народжених,

тих, що одружилися, та тих, що померли.

Іноді окремо записували тих, що, до прикла�

ду, перейшли від римо�католицької конфесії

до православної. Багато інформації також

можуть дати свідоцтва про шлюб.

Та все ж шукати родинне коріння най�

краще самостійно. Адже, як показує досвід,

іноді виписки з архівів можуть давати непра�

вильно і це краще перевіряти. В польських

архівах, наприклад, фотографування є без�

коштовним, що вигідно відрізняє їх від укра�

їнських. Розпочинати пошук у польських ар�

хівах варто із порталу szukajwarchiwach.pl.

Це зведений портал польських архівів, який,

щонайменше, має опис усіх книг і дає уяв�

лення, де вони розташовані. Архів вміщує

десятки мільйонів цифрових копій докумен�

тів онлайн: їх можна відкрити, подивитися та

завантажити.

За іншою адресою – www.agad.gov.pl/in�

wentarze/testy.html – є низка відсканованих

метричних книг, що стосуються таких укра�

їнських територій як Поділля, Волинь та

Львівщина.

За наявності родичів, які мігрували до

США, можна скористатися сайтом www.li�

bertyellisfoundation.org. Він містить відскано�

вані документи, у яких є детальні записи про

людей, що прибували до США кораблями у

третьому класі.

В іноземних джерелах слід пробувати

різні варіанти написання українських пріз�

вищ, адже в них часто робили помилки.

Щодо періоду Другої світової війни, то

варто шукати інформацію у російській базі

ОБД «Меморіал» – www.obd�memorial.ru,

або ж через електронну адресу звертатися

безпосередньо до Інституту національної

пам’яті Польщі (Instytut Pamieci Narodowej).

ІнтернетKпошук в УкраїніТут Ігор Розкладай вказує на існування

декількох, за його словами, не цілком закон�

них, проте все ж корисних ресурсів.

Перший – це inn.rozshuk.com.ua. Акту�

альність цієї бази – початок 2000�х років, во�

на є гібридом декількох інших баз та може

виявитись помічною для мешканців невели�

ких сіл та містечок.

Другий – www.nomer.org – телефонний

довідник, який теж може дати певну інфор�

мацію.

Вторинні джерелаЦе окрема категорія джерел, до котрої

доходять люди, що вже змогли більшою чи

меншою мірою збудувати своє генеологічне

дерево і хочуть отримати більше інформації.

До них, зокрема, належать:

сповідальні розписи – у Російській імпе�

рії сповіді були обов’язком і люди щороку

мали на них ходити. Вони містили перелік

осіб, які приходили на сповідь, відтак дозво�

ляли побачити склад сім’ї.

ревізькі казки – це документи, що скла�

далися для оподаткування. Хоч вони і досить

розкидані, але в них часто можна знайти ін�

формацію, що стосується родини;

брачний обиск – це аналоги записів про

шлюб, які, проте, є більш інформативними.

Slownik_geograficznydir.icm.edu.pl/Slow�

nik_geograficzny – польський ресурс, що

дозволяє знайти інформацію про населені

пункти.

Пошук у ХХ століттіВ Україні та за кордоном є низка офіцій�

них баз даних, що допомагають знайти ін�

формацію щодо родичів в межах ХХ століття.

www.reabit.org.ua – ця база даних міс�

тить інформацію про репресованих укра�

їнців. Хоч вона і неповна, проте дозволяє

знайти дані про приблизно 130 тис. осіб.

База містить книги з алфавітними показ�

никами по містах, що значно полегшує

пошук.

www.memory.gov.ua – база даних Інсти�

туту національної пам’яті про людей, які бу�

ли винищені чи померли під час Голодомору

1932�33 рр.

Російські бази данихЯкщо в Україні держава ще якось нама�

гається займатися впорядкуванням інфор�

мації про репресованих, то в Росії, за слова�

ми Ігоря Кулика, це – переважно ініціатива

громадських об’єднань. Таких, як, до прик�

ладу, «Меморіал».

lists.memo.ru – база даних містить ін�

формацію про репресованих громадян то�

дішньої СРСР. Останній із випусків цієї бази

нараховує близько 4 млн імен;

stalin.memo.ru – база даних містить ін�

формацію про репресованих в часи Велико�

го Терору 1936�38 рр.

Ці бази даних сформовані на основі ін�

формації із архівних установ.

АрхівиІнформацію про родичів, зокрема, реп�

ресованих, можна шукати скрізь, адже си�

туація буває дуже розрізненою. Однак, все

ж варто пробувати звертатися у декілька

основних українських архівів:— архів

Служби безпеки України;— архів Мініс�

терства внутрішніх справ України;— облас�

ні архіви за місцем проживання, народжен�

ння, арешту особи;

Ще одне джерело інформації – голов�

ний інформаційно�аналітичний центр Мі�

ністерства внутрішніх справ Російської Фе�

дерації.

Для того, аби отримати інформацію у

цих архівах, згідно із законом України «Про

звернення громадян», у зверненні мають

міститися:

� назва та адреса установи, куди адре�

соване звернення;

� прізвище адресата;

� домашня адреса, місце проживання;

� суть порушеного питання.

Для того, аби якомога більше спрости�

ти отримання інформації, у зверненні ма�

ють бути зазначені:

� ім’я, прізвище, по�батькові запитува�

ної особи;

� дата та якомога точніше місце народ�

ження;

� будь�яка відома про шукану особу

інформація (підійдуть навіть родинні

перекази);

� власні контактні дані.

Подати звернення до архівів можна

трьома найпоширенішими способами –

звичайною поштою, електронною адресою

або ж безпосередньо в архіві.

Певну інформацію також можна отри�

мати в електронному архіві за адресою

avr.org.ua – там є низка документів, що сто�

суються українського визвольного руху.

vsviti.com.ua

Де шукати інформацію про своїх предків?10 корисних Інтернет�посилань



Це був наш час: дітей війниМи, сусідські діти, вже підросли. Краще знали одне одного. Гу�

ляли на горбку (пагорбі) плодового саду Кочубеївського парку бі�

ля ошийку ставка. Гралися в свої надумані ігри: хлопці Деркач

Алім, Папка Толя, Медвідь Владислав і я, Коваленко Віталій у баш�

ту (гра з набору палок); а всі разом з дівчатами: Папкою Валею, Га�

сюк Жаною, Деркач Алою, Ващук Ніною в м’яча. До того ж, до во�

єнного м’яча ні у кого не знайшлося. М’яча зробили самі з порис�

тої гуми від колеса німецької гармати. Від нього обрізали шматок

гуми, обтерли її на залізній тертушці і придали округлої форми

м’яча. Цьому винаходові раділи всі, що появився м’яч. Ми босоно�

гими бігали і веселилися. Це було влітку. А взимку, на протилеж�

ному боці горбка, збирались у маминій хаті Папки Валі, де під гар�

мошку Валіка Меліка (Пихтіра) не тільки співали українські пісні, а

й танцювали гопака, козачка, польку тощо. Одночасно ходили на

навчання до початкової школи�інтернату.

Наша група дітей, що по сусідству жили, були дружніми, допома�

гали мамам в домашніх хлопотах. Бо у більшості своїй батьки не по�

вернулися з фронтів війни. За свого батька я нічого не знав. У людей

з’явилась худоба. Мамі, діду й бабі я теж допомагав виганяти корову

Лиску до череди і пасти її за селом. Це входило в мої обов’язки.

А тим часом тітка Катя з маленькою донькою Наташею збиралась

до Києва. Я знав, що вона прийшла з Києва до Ярославця та ще й з

дитинкою на руках. Тепер треба повертатися. У Києві залишилась ха�

та без догляду. Прийшов час, Київ звільнили від німецької окупації. У

якому ж стані там хата, що зроблена дядьком Шурою і тіткою Катери�

ною ще до війни під пагорбом, частина стіни якої була у землі. Її ще

називали мазанкою. Біля хати під пагорбом вони посадили і сад…

Мені було жаль розставатись з маленькою Наталочкою. Я так

її полюбив, що навіть заради неї від занавіски, що висіла при вхо�

ді у спальню, відрізав шматок лоскута, щоб ляльку (куклу) для неї

зробити. За це мене пожурили, а кукла залишилась у задумі. Як

добиралась тітка Катя до Києва, так і не знаю.

А щодо дяді Шури, він повернувся з війни в Київ. Село не за�

бував. Кожного літа приїздив до свого Ярославця, де народився,

ходив до навколишніх лісів збирати гриби, ягоди і малював, малю�

вав з натури краєвиди, якими славиться село. Підтвердженням

цьому, намальовані ним і опубліковані у цьому журналі «Дім і

сім’я» №1, його картини: «Дідова хата мого дитинства» для мене

на пам’ять та «Природа острова» подарована мені двоюрідним

братом, його сином, Юрієм Олександровичем Грищенком у цьому

році до мого 80�річчя з дня народження. До речі, чомусь його на�

зивали Шурою, а не Олександром, мабуть тому, що походженням

він був із Сіверщини.

Баба Тетяна отримала повідомлення з Москви, що її син Леонід

загинув, невідомо на яких фронтах. Вона тепер ще більше стала

плакати по ночам і все рівно чекала його, що повернеться з війни.

Всі рідні згадували про його, тепер уже за самоваром. На столі поя�

вився кусковий цукор. Дід мав спеціальні щипці�кусачки й ними об�

ламував кусочки кришталиків, даючи кожному до чашки кип’яченої

води з самовару. Перед нами були блюдечка, із яких ми пили нез�

вичайний духмяний чай, заварений у чайнику з листу смородини,

малини і різних трав. Чаю, як такого, що з лавки, ще не було. Само�

вар заповнений водою, розпалювали дубовим вугіллям або сосно�

Село Ярославець: очима дитини довійни і під час війни та подальше життя. Початок в журналі «Дім і Сім’я» №1, 2, 3, 4/2015.

У подальші роки, після закінчення окупації села німцями, життя щасливим так і не стало. 1943�1947 рр.

Фото 3. Село Ярославець. Череда корів у пилюці. Фото 2. Село Ярославець. Дорога Завгориддя (зліва) зпанорамою на село із ставком.

Фото 1. Картина баби… Макара Андрійовича Грищенка, моєїпрапрабаби. Художник Макар Андрійович Грищенко.

вими шишками. Це паливо, щоб краще тліло або горіло, роздували

через трубу самовара халявою (голянищем) чобота. Було й таке.

Війна вже закінчилась. Згодом до нас завітав ярославецький чо�

ловік, який розповів про мого дядька Льоню. Розмову я чув. Він го�

ворив, що вони удвох були в полоні з совєтськими військовополо�

неними. Знаходились на території Латвії. Німці відчували, що їм кі�

нець. Полонених поділили на дві групи. Групу, куди потрапив Льоня,

погрузили на баржу і… затопили в Балтійському морі. Саме такими

методом російські більшовики знищували й білогвардійців. Яке ко�

щунство і звірство!

Дядя Льоня мені запам’ятався перед війною. Він інколи приїз�

див з міста Глухова, де студентом навчався в Учительському інсти�

туті. Мене чомусь, мабуть не слухняного, виховував, ставивши ко�

лінами на зерно гречки. Пригадую, не приємно було, але я терпе�

ливо виконував його волю, бо було за що, і своєчасно. Згадую, як

його двоюрідний брат Олексій Семенович Шутенко, мені говорив,

що Льоня вчився на мені як буде цілувати дівчину. До чого він був

порядною людиною. Його дуже любили моя баба Тетяна, його ма�

ма. Це я бачив її, як вона переживала за свого меншого сина.

Після закінчення 4�х класів отримав свідоцтво, що початкова

школа дала мені право навчатися далі або працювати… в колгос�

пі. Обрав школу. Подав свідоцтво дирекції школи і мене зарахува�

ли до 5 класу.

На майдані у хаті баби Марини, знайомої моєї баби Тетяни, я

познайомився зі старшокласниками з села Погребки (радянська

влада перейменувала на Ярове) Яковиною Іваном та Анатолієм По�

луніним, що жили у неї на квартирі, щоб продовжити навчання у 8

класі. У Погребках школа діяла тільки до 7 класів. Щоб закінчити

10 класів, вони й обрали село Ярославець.

Це були серйозні хлопці, які не тільки навчались у школі, а й

займались позашкільною творчістю – конструюванням простого

радіоприймача. У них я побачив картонну, намотану на пляшці, ко�

тушку з тонким блискучим дротом на ній. Це мене зацікавило і я

спробував теж зробити радіоприймача.

У них я діставав радіодеталі і дріт. На свій витвір, картонну ко�

тушку, намотав тоненького блискучого дроту. Прикріпив котушку до

кусочка фанери. Розтопив свинець і сірку, десь в придатних пропор�

ціях, і отримав кришталик. Тонким кінчиком сталевої спіралі декіль�

ка разів доторкуючись до його, почув людський голос в навушниках!



Фото 4. Грищенко Леонід Макарович (зліва) з своїми студентамиГлухівського Учительського інституту Сумської області. 1940 р.

Фото 7. Село Ярославець. В центрі з гармошкою ВалентинМелік, (зліва) Толя Папка, (справа) учень 9Kго класу КоваленкоВіталій. 1953 р.

Фото 6. Село Ярославець. Мої подруги Папка Валя (зліва) ЖанаГасюк та Тамара Папка. Біля них Коваленко Віталій. 1951 р.

Фото 8. Село Ярославець. Старші товариші (стоять зліва на право)Іван Саєнко, Микола Панченко, Вітя Коваленко, Іван Литвинець,(сидять зліва на право) Олексій Гавриш, Шура Шумейко. 1949 р.

Фото 5. Медицинські працівники Ярославецької лікарні. Стоять(справа) друга моя мама Ганна Макарівна Коваленко, сидять(перша справа) Журид Варвара Порфирівна. 1945 р.



Радості не було меж. Це був створений перший мій детекторний ра�

діоприймач, який стався омріяним у 5 класі.

Закінчив радіоконструювання у 9 класі створенням трьохлампо�

вого, класичного для мене, радіоприймача, якого після армії передав

до шкільного музею. Моя радіомрія назавжди закінчилась.

Я ще продовжував вивчати свій куток села, хто з моїх родичів

і знайомих проживав біля майдану по дорозі Завгориддя, Малій

Горбачівці – Самарі і шляху. З’явились знайомства з новими това�

ришами, старших за мене, як Лексієм (Олексієм) Гавришем, Мико�

лою (по прозвищу Мажор), який добре знав техніку. Тут на почат�

ку майдану і Завгориддя вже знав, що прадід Андрій Овсійович по�

будував хатку, в якій жив Сашко Оничко з мамою, мій товариш. Ря�

дом проживали знайомі Довгополий, родичі (по�вуличному Мам�

ченюки) Балика Шура і Тетяна (їх сестра Даша, яка була жінкою

Семена Титовича Шутенка) і далі по Завгориддю Грищенко Павло,

родич мого діда Макара, був дотепний анекдотник, навпроти його

проживав дядько Федір (по прозвищу Баша), який шив добротні

чоботи, а підошви підбивав дерев’яними, з берези, цвяшками. Бі�

ля нього Мелік Валентин, мій близький товариш, його брат Во�

лодька, далі дід Карабка Степан Йосипович з жінкою Єфимією (у

народі Хімка, дівоче Кошева). Це вже сім’я моєї любимої подруги

Гасюк Жани Павлівни, її мама Софія була хрещеною моєї баби Те�

тяни, жили в хатах через город. Я з дитинства зустрічався з Жа�

ною. Між нами юними було перше кохання і чесна сильна любов,

яка залишається споминами. За Жаною проживав у маленькій

хатці мій добрий знайомий Папка Василь, а біля нього Бицуля

(прозвище)… Та вузька дорога Завгориддя закінчується аж на

кутку Вовківня, де стоїть і по цей день хата козака Семена Титови�

ча Шутенка, рідного брата моєї баби козачки Тетяни Титівни.

З кутка Вовківні, від роду Тита Корнійовича Шутенка пішли у

життя діти Семена Титовича та Дарії Гнатівни: Олексій (мій двою�

рідний дядько), Аня, Тоня, Ліда (мої двоюрідні тітки). Олексій Се�

менович та Ганна Андріївна (дівоче Стегно) після одруження наро�

дили Льоню й Наташу, яка у подружжі з Владиславом дали життя

Олі. Щодо Семена Титовича, за те, що він співав у ярославецькому

хорі й носив сорочку�вишиванку та козацьку шапку, був арештова�

ний і отримав покарання: протягом 14 років не жити в Ярославці…

прийшов час і його репресували.

З цього Завгориддя можна було вийти на другий, більший май�

дан, до будинку сільради, магазину, молочарні. Тут і був будинок Да�

нила Титовича Шутенка. З цього кутка пішли у життя його діти: Олек�

сандр Данилович, мій двоюрідний дядько, Тетяна, Маша, Клава,

Марфа, мої двоюрідні тітки…

Родовід Грищенків проживав і на кутку Молдавії, діда племінник

Мирон, високий на зріст, широкий у плечах, ходив босоніж, приїхав

із заробіток з Донбасу. Відпрацював шахтарем, не одружився, зали�

шився холостяком. У Ярославці на холостяків показували пальцем і

називали його ім’ям Мироном. Звідси й двоюрідна тітка Маша Бой�

ко (дівоче Шутенко). Її син Іван одружився на Валі Литвинець… про�

довжить родовід онук Євген.

Отож, закінчуючи тему про війну, я знову повертаюсь до майда�

ну, до лавки і її цегляного вхідного погреба. Чую гул, стрільбу і бачу

й зараз через щілину дверей погреба, до якої не допускав мене Фе�

дір Баша, як на великій швидкості проносяться над головами два ні�

мецьких літаки «Юнкерси». Десь там на Завгоридді від їх наближен�

ня загорілася клуня. Людських жертв не було.

Між ярославецьким хутором Селище�Покровське і селом Кала�

шинівка, над сосновим лісом, німцями був збитий радянський вини�

щувач. Пілот з парашутом опинився на землі і швидко зник у хащах

урочища лісу Яндола.

Поряд цього урочища німці спалили хати Зазірського селища.

Людей, до 300 чоловік, загнали в клуню і живцем спалили. Таким

чином німці, як тоді говорили, помстилися за партизанщину.

Фото 9. м. Київ, Олександр Макарович Грищенко у мене навесіллі. 1967 р.

Фото 10. Сім’я Грищенко (зліва на право) Наталія Василівна, КаKтерина Микитівна, Юрій Олександрович; Приходько (дівоче ГриKщенко) Наталія Олександрівна, Приходько Володимир (чоловікНаталії), Варвара Порфирівна (дівоче Журид). 1962 р.

Фото 11. Трьохламповий радіоприймач моєї конструкції. 1953 р.



В сусідньому селі Дунайці (за 7 км від Ярославця) теж був під�

битий німецьким літаком наш літак бомбардувальник. Пілот і

штурман загинули. Уцілів стрілок�радист. Літак по цей день ле�

жить на дні озера з пілотом. Я через пресу по цій воєнній трагедії,

звертався до керівництва району міста Глухова, але, як в народі

говорять, «а віз і нині там».

Радянське гасло «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» залишаєть�

ся надуманим і не відповідає дійсності. Сучасна техніка, як багато�

тонний кран, здатна підняти цей літак аж на п’єдестал і по�людськи

поховати пілота.

Віталій Коваленко, кореспондент,колишній мешканець с. Ярославця

14. Війна 1941K1945 рр. Німецькі офіцери з полоненимросійським офіцером. Фото з Інтернету.

Фото 13. Війна 1941K1945 рр. Мої ровесники діти війни.Взято з Інтернету.

Ехо війни не можливо забути

Фото 12. 1943 р. Німецький літакKштурмовик «Юнкерс». Саметакими літаками бомбардували село Ярославець. Взято зІнтернету.

Ехо війни не можливо забути



Вода є священним космічним чин#

ником. Вона в основі Всесвіту, в осно#

ві Життя. Це духовний життєтворчий

образ у звичаях, святах, обрядах, мис#

тецтві українського народу. Нею обми#

вають і народжену дитину, і померлу

людину. Освячують, окропляють і лю#

дей, і справу, і подію на здоров’я, на

щастя, на добро. Вода та, що все дає –

Дана. Тому віками люди в нашому краї

поклоняються її. П’ють на здоров’я,

споживають у страві. Пращури – хлі#

бороби Трипільської культури, які

шість#п’ять тисяч років тому населяли

землі між Дунаєм#Дністром#Дніпром

зображували на посуді земну воду

хвильками, а небесну – дощову – нав#

скісними лініями і обов’язково поруч

із Сонцем. Під його дією вона випаро#

вується, а потім з хмар випадає життє#

дайними краплями дощу. Цю таємни#

цю походження води – небесну чи

земну – й оспівано в купальській пісні:

Купало, Купало, Чи ти з неба впало, Чи з землі взялося, Що таке вдалося?

У багатьох народних піснях оспівано

воду: і ту, що накрапає, і холодну з дже#

рела, і ту, що «дунаями» – розливами

розтеклася, і ту, що греблі рве.

Вода є всюди: в землі, на землі, над

землею. Вона в усьому сущому, бо вона

– вода. Вона – основа життя. В різних

станах може бути: і рідиною, і парою, і

льодом. Вона найпростіша, але для

життя найцінніша і нічим незамінна.

Постійно рухається, найбільше витра#

чається, але кількість її не зменшуєть#

ся. Вода є єдиною речовиною на землі,

яка самооновлюється. Її участь у діяль#

ності планети найвизначальніша:

сприяє життю, родючості, впливає на

клімат, формує рельєф. І, що дуже важ#

ливо, переносить інформацію. В землі,

в людині, тварині, рослині води є одна#

кова кількість – в середньому 70 від#

сотків від загальної маси. Поверхня на#

шої планети більше, ніж на 70 відсотків

покрита водою. До всього, вода є ос#

новним елементом будови Всесвіту. Її

основу складає водень, а він становить

близько 90 відсотків речовини Всесвіту.

В зорях з ядер водню утворюються ядра

важчих елементів, а вивільнена при

цьому енергія і є тією життєвою силою,

яка підтримує діяльність планет. У тілі

людини вагою 70 кілограм є 50 літрів

води. До шістдесятирічного віку люди#

на випиває 50 тонн води.

Повсякденна праця хлібороба потре#

бує вологи. Тож і господарські клопо#

ти, і духовні зусилля спрямовувалися

на те, аби води було вдосталь. Спокон#

віку наші предки – руси ритуально

вшановували воду, приносячи «треби

озерам, кладезям і рощеніям»; «А друзі

к кладезям приходяще, моляться і в во#

ду мечют... А друзі огневі, і каменю, і рі#

кам, і істочнікам, і берегиням...» Вони

були своєрідними святилищами для

предків, про що пишеться у «Велесовій

книзі»: «Тож не маємо мольбищ (цер#

ков), а рядимо ото при студнях і крини#

цях (колодязях і джерелах), де вода жи#

ва тече, і там воля є і вовки хижі не ча#

тують на тебе» (дощ. 8Б). Вода невпин#

на і жива. Вірили, що в її глибинах во#

лодарює Водяник, а неосвячені її си#

лою душі покійних живуть там як ру#

салки. До криниці завжди звертаються

як до живої: «Добридень, криничко!

Дозволь набрати водички?» Коли на#

пилися чи набрали, то дякують: «Спа#

сибі, криничко, за добру водичку». У

поводженні з водою є свої застороги.

Вона, як і вогонь, свята. В неї не можна

плювати. Люди при життєвій потребі

приказують: «Не плюй в криницю:

пригодиться води напиться». Не мож#

на в неї і смітити. Як і землю, її не пот#

рібно бити палицею. При ній, а особ#

ливо при свяченій, не треба сваритися,

зле говорити, бо вода запам’ятовує і

понижує свій благотворний вплив.

Чимало жертовних криниць і джерел

є й тепер по нашому краю. Коло них

люди молилися ще в середині 1950#х

років, ставили хрести, запалювали

свічки. Над Дніпром за селом Бучак

(Канівщина) в лісовій улоговині є

прадавня Рожена криниця. Її вважа#

ють священною. З усіх сторін до неї

ведуть дерев’яні східці. Віками вкло#

ЖИВА ВОДА ДУХОВНОЇ КРИНИЦІДві священні сили, які є основними для наших людей і без яких життя неможливе, це – вогонь і вода. Безпершого усе заклякне і згасне, а без другої – засохне, зів’яне, вигорить. Те, що води на Землі достатньо і щовона перебуває в постійному колорусі, людство завдячує Сонцю. Про залежність води від вогню, цебтотепла, йдеться у давніх гімнах українських хліборобів: «Три гискри впало, три річки стало». Свято освя�чення води з прадавен називається Ордана, де Ор – Бог світла, а Дана – Богиня води.

Річка Гнилий Тікич живить розкіш природи

Пливи віночку на щастя, на долю



нитися до неї приходять люди. На її

дашку, стовпах, цямрині, на деревах

пов’язують рушники, хустинки і кри#

ниця квітне у їхніх узорах та красі. Її

смачна вода і благодатне місце прино#

сять людям щастя і вдачу. Це до такої

невибувної криниці зверталися люди

молитвою, щоб послала здоров’я і

щастя:

Добридень, кринице0вдовице!Земля Тетяна, вода Уляна!Ти очищаєш каміння, креміння,Луги, береги.Я буду на поміч води набирати,Своє тіло обмиватиВід ворогів, від напастів, від хвороб.Хлюпаю я на свою землю –Хто на цю землю ступає,Радість і славу мені посилає.Сонце, місяць, зоріВесь мир осявають,Радість і славу нам посилають.Дай, Боже, мені щастя,Щоб ми не знали погані, метушні, хвороб.

Записала Ярина Мицик від Вусті

Мамалиги у с.Вишнопіль в кін. 1950�х рр.

У спеку, коли довго не буває дощу,

жінки збиралися і йшли до Вдовиної чи

якоїсь польової криниці. Там геть роз#

дівшись, вони виливали криницю, об#

ливалися самі, лили воду вгору до не#

бес. Після цього магічного дійства,

влаштовували ритуальну трапезу на по#

шану небесам, щоб вони послали вдос#

таль води. Предки вірили, що моління#

ми, заклинаннями, піснями вони

припросять, викличуть до себе воду не#

бесну. Навіть в поширених дитячих

приспівках відчутний відгомін давніх

вірувань і ритуальних дійств предків.

Прохання непорочними дитячими ус#

тами є найосновніше:

Іди, іди, дощику, Зварю тобі борщику.Мені каша, тобі борщ,Щоб густіший ішов дощ.

Іди, іди, дощику,На дідове полечко,На бабине зіллячко,На наше подвір’ячко.

Коли чоловіки п’ють воду, то, відда#

ючи шану воді, обов’язково, знімають

картуза чи шапку. Рештки із кухля вип#

ліскують вгору назад себе. Це є прадав#

нім ритуальним пошануванням#звер#

танням до небесної вологи: лию в не#

бо, що полилося на землю!

Віддавен люди селилися коло річок.

Для життя й пиття добували воду дже#

рельну, бо вона цілюща і живильна.

Здавен навчилися вони копати крини#

ці: глибокі на горбах, дзюркотливі в

низинах. Наймілкіші обплетені лозою,

а найглибші обставлені бетонними

кругами, інші – обмуровані каменем.

На поверхні усі криниці обцямровані,

дашки поставлені, мистецьки оздобле#

ні. З мілких криниць воду достають за

допомогою ключки, із середньої гли#

бини традиційним способом – журав#

лем, із глибоких витягують коловоро#

том. Журавель і криниця мають образ#

ний зміст: він – символ чоловіка, вона

– жінки. Вона є образом світу, бо така

ж чотирибічна, як і він. Криниця для

всіх відкрита і сама мовби закликає

людей звідусіль: пийте воду, втоліть

спрагу й набирайтеся здоров’я!

Ой у полі криниченька На чотири зводи…

Добуванням джерел займається кри#

ничник. Його професія – священна й

почесна, бо він не просто копає крини#

цю, а дає воду для життя людей. Назва

походить від Духа криниці – Кринич#

ника, який живе у ній і відає водою.

Народний досвід, прикмети дозво#

ляють визначити, де є вода. Вмілий

криничник чуттям узнає, де струме#

нить вода в глибині. Більшість наді#

ється на прикмети. Де роси найбільше

збирається, де дерево високе або лис#

тя, як ось на вишні, темнозелене, там

вода близько. Ще й так примічають: в

Побачення коло криниці

Рублена криниця K потреба і краса



глечик вкладають клоччя чи вовну і

ставлять на ніч вверх дном. Якщо на

ранок роса на вовні скрапилася, отже,

тут є вода і можна копати криницю.

Шлях до джерел починається із

благословенного слова, з усталеного

ритуалу. Криничники знають, що

найсприятливіше починати копати

криницю у вівторок або п’ятницю.

Зачин робиться так. На визначеному

для криниці місці господар ставить

табуретку, а господиня виносить хліб#

сіль на рушнику, пляшку горілки.

Кладуть і починають закопувати.

Спершу криничник обведе коло, ска#

же: «Боже поможи!» і копне три лопа#

ти землі. Потім господар і всі люди,

які зібралися води добути, также коп#

нуть по три лопати. Всі гуртом стають

навколо хліба і криничник, піднімаю#

чи чарку, каже:

– Дай, Боже, щоб вам вода була та#

кою доброю, як і хліб. Щоб при ній

господарі і всі люди мали добре здо#

ров’я, щастя на многая і благая літа!

– Боже поможи! Щоб усім було з

роси і води!

Коли докопаються до води, ото вже

радості для всіх. Вмиваються нею ко#

пачі й помічники, щоб бути гарним та

дужим – «сильним як вода». Обов’яз#

ково лиють вгору на пошану небу, з

якого вода йде на землю. Один одного

обливають, п’ють на здоров’я, дяку#

ють. Тут також проявляється пошана

до води. Добре, що вона є, а значить

буде життя при доброму здоров’ї! Які б

достатки в людей нашого краю не бу#

ли, а вони приказують найосновніше:

«Хліб та вода, то найперша їда».

За цілющу і живлющу воду кринич#

ника пошановують. На тому стільці, на

якому стояв хліб#сіль при зачині крини#

ці, його тричі піднімають вгору «на мно#

гая літа». Господар з хлібом#сіллю стає

коло криничника і, кланяючись, каже:

– Дякую, що ви потрудилися, води

для нас добули та криницю спорудили.

Щоб ви ніколи не виходили із хліба, а

ми – з води!

Криничник цілує хліб#сіль, з гос#

подарем тричі й дякує за пошану:

– Спасибі вам за хліб#сіль. Щоб у

вашій криниці вода ніколи не вибува#

ла! Щоб ви її для себе і для людей мали

в достатку!

– За те, що ви в нас обносилися та

обмочилися, даруємо вам штани для

ходу та сорочку на вигоду.

Після обдарування починається

традиційна гостина, на якій вшанову#

ються усі, хто докопувався до джерел

та добував воду для життя. Співають

пісень про криницю, про воду.

Копав, копав криниченькуНеділеньку0дві.Любив, кохав дівчинонькуЛюдям не собі.

У всіх народних святах та обрядах,

які побутують на Наддніпрянщині, во#

да є основним духовним чинником.

Взимку на Ордана її освячують на ці#

лий рік. Свячена вода в ці дні дуже

сильна, помічна й цілюща. А ще силь#

ною є вода на Стрітення, коли Зима з

Весною зустрічаються і стають одна

проти одної: хто кого переборе! Знаючі

жінки в селах ще набирали благові#

щенську та юр’ївську воду, збирали ро#

су, які мали добру помічну силу.

На Великдень і на Купайла молодь

обов’язково обливалася водою, очища#

лася і набирала сили. До того ж, свято

Купайла обов’язково справляють на

берегах річок, ставків. У звичаї було до

свята викопувати криницю. Це був да#

рунок парубків Богині Дані, своєму се#

лу і людям. На самому святі дівчата ки#

дали парубків у воду. Як би не ховався,

а дівчата знайдуть і таки обкупають –

освятять купайлівською водою.

Дійства з водою в обрядах підкреслю#

ють її необхідність для життя. Коли на#

роджується дитина, її найперше купа#

ють. Купіль для немовляти ще й засіб

для росту: частіше купатимеш – швид#

ше ростиме. Молодим на весіллі пере#

ливають дорогу водою. Їх батьки зус#

трічають хлібом#сіллю та водою, щоб

були здорові та щасливі, щоб їм родило

все. П’ючи воду, вони виливають її вго#

ру назад себе. Таким рухом вона спря#

мовується до небесних сил, до Сонця, а

потім уже окропляє людей. Вони ві#

рять, що на кого попадуть краплі води

від молодих, той буде щасливим. А ще

молодому подружжю бажають, щоб во#

ни були дужі як вода, щоб їм у життя

було з роси і води. Нову хату на входи#

нах освячують водою, щоб у ній сім’ї

було добре та щасливо жити. Перш,

ніж вчепити калиту до стелі, то для неї

дорогу окропляють водою.

Коли Людина відходить із життя, її

тіло обмивають водою. Без обмивання

хоронити не можна. Воду цю вилива#

ють в таке місце, де нічого не родить. В

хаті і на могилі покійного ставлять у

склянці воду для душі.

Вода, то велика сила. У бій з ворогом

за рідний край ратники#козаки#вояки

закликають на поміч священні сили і

про це оголошують не тільки напасни#

кам, а й на весь світ сповіщають: «Ми

землею і водою будем битися з тобою!»

Віра в очищувальну силу води переда#

валася і в народних змовляннях: «Во#

дице#студеннице! Ти обмиваєш луги,

береги, каміння, креміння. Обмий моє

тіло і душу начистоту!»

В українських колядках йдеться про

те, що не тільки земля, а й світ і життя

в ньому постали із води. В цьому – іс#

торична правда. Адже вчені доводять,

що морська вода і кров людини майже

подібні за складом. Цілюща й живлю#

ща вода нашої рідної землі оздоровлює

й омолоджує організм, дає здоров’я і

силу для життя на многая, многая,

многая і благая літа.

Вадим Мицик,

професор, доктор філософії

в галузі культурології.

З книги «ЯСЕН СВІТ.

Народні свята й обряди

Cередньої Наддніпрянщини»

Біля джерела можна і спрагувтолити, і відпочити

Пиймо воду на добре здоров’я



ЩЩо ж таке доля? Аби краще розібра�

тися у цьому непростому питанні,

звернемось за допомогою до нашо�

го Пророка Тараса. Адже недарма більшість

його творів напряму чи опосередковано за�

торкують питання Долі, значення її в житті

Людини, стосунки Людини з нею тощо. «У

всякого своя Доля і свій шлях широкий…» –

знайомі ще зі школи рядки. Причому це сто�

сується як жіночої долі («Причинна» та інші),

так і чоловічої («Думка» тощо). Але найбільш

повно суть поняття Долі розкривається у та�

ких творах Пророка Тараса як «Минають дні,

минають ночі…» і, особливо, «Доля»:

Ти не лукавила зі мною:Ти другом, братом і сестроюСіромі стала…… Ходімо ж, Доленько моя!Мій друже вбогий, нелукавий!Ходімо дальше, дальше – слава, А слава – заповідь моя.

Причому слід наголосити, що слово

«слава» у даному випадку вжито не в сьо�

годнішньому розумінні, а в значенні правди�

вого (праведного) життя. Не будемо тут ана�

лізувати зміст віршів – залишимо це читаче�

ві з одночасним проханням порівняти їх з ти�

ми відомостями, які збереглися до сьогодні

у кожного про свято Долі.

Свято ДОЛІ (іноді називають Берегинею)

сьогодні, на жаль, невідомо широкому зага�

лу українців і святкується лише рідновірами.

У них воно займає не тільки почесне, але, од�

ночасно, і особливе місце серед пошанова�

них свят на Україні. Швидше всього це свято

виникло ще до трипільських часів і органічно

вписувалося в систему світоглядних соняч�

них свят. Простежується дуже серйозний

зв’язок з Колодієм. Тобто можна припускати,

що складалися ці свята на початку матріарха�

ту – можливо існувала ціла система сонячних

свят далеко до трипільської доби. Більше то�

го, враховуючи сучасні наробки, можна, на�

віть, припускати, на нашу думку, що виник�

нення його стоїть найближче до ЗВИЧАЮ. До

нашого часу, на жаль, не дійшли повні та чіт�

кі свідчення про дохристиянську Богиню До�

лю, але й того що є досить, аби зрозуміти

важливість цього свята в житті людини.

Вірування в Долю – своєрідного двійника

людини – давні, як світ. О.Потебня у середи�

ні XIX століття написав спеціальну розвідку

«Про Долю та споріднених з нею істот» . Він

порівнював її з такими поняттями як «щас�

тя», «лихо», «притча», «горе», «біда» тощо.

Наші пращури вірили, що при народжен�

ні людини Бог неодмінно посилає їй Долю –

добру, або ж лиху (Недолю). Літературних та

життєвих прикладів тут більше ніж треба, а

це також є переконливим свідченням життє�

вості таких поглядів�вірувань. Найбільшим

багатством вважалося, коли людину наділе�

но щасливою Долею. Але характерно, що з

Долею у більшості своїй все�таки пов’язу�

ється саме знедоленість, безталання. (Може

це також є свідченням якоїсь жури за частко�

во втраченим ЗВИЧАЄМ?). Адже лише в

важкі хвилини люди зверталися за поміччю

до власної Долі, або ж дякували їй, коли не�

безпека минала. Аналогічно веде себе до сих

пір людина і по відношенню до Бога. Відо�

мий вираз «Поки грім не вдарить, мужик не

перехреститься».

Доля – одне з втілень Рожаниці. Доля –

Богиня, яка наділяє маленьких немовлят при

народженні різними якостями. Вона має ін�

формацію про майбутнє дівчини, чи жінки,

але не має енергії, щоб це майбутнє їй показа�

ти. А жінка й дівчина мають енергію, але не

мають інформації. Існує навіть легенда, за

якою жінки взагалі колись народжували в во�

ді і в цей час дельфіни передавали новона�

родженому космічну інформацію. Доля про�

рокує майбутнє. Для того, щоб вона була доб�

ра – її треба умилостивити. Тому Рожаницям,

Богині Долі робили жертвопринесення, щоб

вони дарували дитині ДОБРУ ДОЛЮ. Швидше

за все свідчення щодо жертвопринесення

з’явилися, як на нашу думку, набагато пізні�

ше, коли Звичай зазнав ще більших втрат.

Іноді це свято називають ще жіночим

святом «Дівочої долі». Можливо, що це не

тільки суттєво звужене, але і дещо хибне

трактування суті і значення цього свята, яке

прийшло з часом на зміну його первинного

наповнення. Швидше за все це тільки якась

частина загальної величної сутності цього

Свята. Може саме з цієї причини Г.Лозко ви�

діляє Свято Долі (дівоче посвячення) – 24

листопада, і Калиту або Свято Долі (парубо�

че посвячення) – 30 листопада.

Це свято серед численних жіночих свят

є найзнаменнішим. Доля � це останнє з осін�

ніх жіночих свят. Недарма воно відбуваєть�

ся 24 листопада � в час після Покрови, яка

започатковує період сватань і весіль. Доля,

Доляна називались дівчата, що народжува�

лись в цей час. З берегів Десни мій добрий

знайомий Петро Доля – там його рід живе

дуже давно. Тобто це поняття зафіксовано

навіть у іменах та прізвищах, що є само по

собі вже незаперечним свідченням існуван�

ня такого світогляду.

У залишках колишніх обрядодій зберег�

лися окремі форми ворожінь � вечорниці,

ворожіння про Долю, ворожіння про нарече�

ного і наречену, обряд кликання «до каші»

тощо. Найчастіше до своєї Долі зверталися

дівчата, щоб вона ощедрила їх щасливим

подружнім життям, та жінки, в котрих не

зцементувався родинний затишок. Ввечері

дівчата влаштовували «пісні вечорниці».

Зранку «в складчину» вони зносили до одні�

єї з осель продукти – крупу, пшоно, капусту

– і готували з них борщ та кашу. На спільну

трапезу мали право приходити всі парубки

без запрошень. Щоправда, навідувались во�

ни пізно ввечері, коли дівчата закінчували

ворожити.

Обрядодій, дійств та ворожінь було без�

ліч. Наведемо лише деякі з них:

� ставлять у воду гілочки вишні, таємно

відломані у сусідських садках. Якщо до

Родздва гілочки розпускали квіти – власни�

ця має вийти заміж;

� гадання дівчат з попередньо заготовле�

ними листочками: кожний на окремого па�

рубка, а яблуневий – на дівування. Лягаючи

спати, юнка читала молитву Долі, аби та

змилосердилася над нею, а вдосвіта проси�

ла найменшого в родині хлопчика витягти

одного з листочків: котрого витягав – за то�

го й заміж;

� в сутінках дівчата ходили «на полюван�

ня» – підслуховували під вікнами сусідів роз�

мови і за ними пробували вгадати свою Долю;

� слухали голос тварин, за яким завбачу�

вали професію чи характер свого судженого;

� вибігали на вулицю і запитували ім’я у

першого перехожого, щоб знати, як звати�

меться майбутній чоловік;

� удосвіта до сходу Сонця йшли до кри�

ниці і видивлялися на себе: якщо відобра�

ження «пощерблене», то подружнє життя

буде невдалим, і навпаки.

З особливим нетерпінням чекали хлопці

обряду «Кликання судженого до каші». На�

24 листопада – СВЯТО ДОЛІПоняття «ДОЛЯ» на Україні досить поширене, що свідчить про давність його виникнення та непересічнуроль у прадавньому світогляді Наших Предків. В той же час це поняття несе одночасно якийсь сильниймагічно�містичний відтінок, який на сучасному етапі нашого розвитку трактується досить не однознач�но і, більш того, навіть суперечливо. Але дивуватись такому стану не варто. Якщо націю майже століт�тя виховували у дусі агресивного атеїзму, а метою життя була примарна «побудова комуністичного сус�пільства», якщо з Природою стосунки складались за сумно відомим принципом («нечего ждать милостиот природы : взять их у неё – наша задача»), то в кінцевому результаті «маємо те, що маємо».



сипавши в миску спеціально приготовленого

їства, дівчата виходили гуртом надвір і гука�

ли: «Іди, іди, суджений, кашу їсти!» – і били

по черзі макогоном у ворота. У деяких міс�

цях цей обряд мав інше забарвлення і нази�

вався «Закликання Долі до каші». Дівчата

брали по черзі зав’язане в рушник горня з

пшоном, виходили до воріт і, вилізши на

них, запрошували: «Доле, Доле, йди до нас

кашу їсти!»

У кожному селі були свої наклички.

Доле наша, покрий головоньку – буде каша!;

Доле, ходи до нас вечеряти!;

Доленько моя, озовися, Доленько щас�

ливая, пригорнися – іди до нас вечеряти!;

Доле моя (називалось ім’я бажаного

хлопця), мій предречений, йди до нас вече�

ряти. Прийди, прийди, Доленько моя!

Хлопці, що сиділи у сховці, на кожну нак�

личку подавали відповідні згуки. Їм не терпі�

лось � адже більшість з них цілий день пос�

тили – «щоб Доля послала гарну дружину».

Голодували переважно ті парубки, які мали

намір невдовзі оженитися.

Коли закликання на кашу закінчувалося,

юнаки почергово заходили до хати, запиту�

ючи: «Добридень, пань�матко, вся чесна

громадо і хато! Чи дозволите завітати до

оселі й привітати з Долею?» Як правило, та�

кий дозвіл давали. Тоді хлопець, пересту�

пивши поріг, клав хліб і казав: «Зі святою

Долею, з добрим вечором, здоровеньки бу�

ли!» В одних випадках хлопців садовили на

спеціально відведене місце, в інших – прип�

рошували пилипівськими переспівами. На�

томість «вечерницька мати» господиня осе�

лі, пропонувала сісти до столу.

Як правило, розміщувалися парами, а

тому кожен юнак, приховавши в долонях

один і два горіхи, пропонував юнці відгадати

де «чіт або лишка». Якщо дівчина вгадувала

на «чіт», себто парну кількість, то сідали ра�

зом, а коли ні – мусив шукати іншу. Отак до�

віряли Долі – більше ніж своїм уподобанням.

За вечерею молодь веселилася, співала

пісень, в яких згадувалось про Долю. Після

обрядової вечері влаштовували різноманітні

ігри і розваги, які в кожному селі мали свої

відмінності: зав’язують хлопцеві хустиною

очі, а одна чи декілька дівчат подають у різ�

них кутках голос. Парубок біжить на їх ок�

лик, та юнки в цей час переходять в інше

місце. «Ловець» мусить упіймати свою До�

лю. Зрозуміло, це не завжди вдавалося, що

викликало загальний сміх і кепкування.

Усі йшли кататися на санках з гір: «би ві�

тер лихе відносив» – значення Вітру.

У сніговій (талій) воді (пізніша назва � ка�

теринівський сніг) � каталися, купалися, вми�

валися.

Цього вечора дівчата не залишалися

на досвітки. Всі розходилися по домівках,

бо треба було ще продовжувати «виклика�

ти Долю». Свято залишало приємні спога�

ди і романтичні сподівання на щасливе

подружнє життя, яким неодмінно ощед�

рить покровителька.

Навіть побіжний аналіз цих обрядів, які

дійшли до нас, свідчить, що і дівчата і хлоп�

ці у значній мірі довіряли Долі щодо вибору

пари для подружнього життя. Більше того,

складається враження, що цьому вибору

(вибору Долі) довіряли навіть більше, ніж

своєму особистому.

За християнства свято Долі, як і всі ін�

ші наші прадавні свята, підступно, штучно і

свавільно замінено на «вшанування вели�

комучениці Катерини». Що ж це за велико�

мучениця? За християнським міфом у 304

році в Александрії відбулось наступне: бі�

долашну Катерину роздягнули і 2 години

сікли по оголеному тілу волячими жилами.

Посічену до кісток кинули до в’язниці, де

тримали без їжі і пиття. Другого дня зв’яза�

ли і поклали між чотирма колесами з гос�

трими шипами, але вона залишилась не�

ушкодженою, тому їй мечем відтяли голо�

ву, що і урочисто святкується. Мощі ж її на�

чебто були віднайдені лише у VIII столітті

(через 500 років). Порівняймо практично

нещодавній 304 рік, коли відбулась земна,

хоч і жорстока, пригода з Катериною, і ча�

си створення Людини і осягнення нею по�

нять «Бог» і «Богиня Долі» – відповідно ча�

су оформлення обрядовості свята ДОЛІ.

За християнства розваги на свято Долі

були уже без танців – адже християнський

піст забороняв це, та і пісні вже обмежува�

лись. Таким чином був втрачений цілий

пласт народного Звичаю – танці і хороводи,

без яких, безумовно, не обходилося прадав�

нє свято Долі. За цієї ж причини (піст) і ве�

чорниці пізніше стали так і називатися «пісні

вечорниці». І в традиційних накличках ім’я

Долі під цим впливом змінилось на Катери�

ну. Пізніше вже, безумовно, прийшла на ве�

чорниці і горілка, про що свідчать етногра�

фічні джерела.

Свято Долі припадає на 24 листопада, а

вшанування Катерини – на 7 грудня за хрис�

тиянським календарем (старий і новий

стиль). То як у даному випадку враховувати

космічний стан космосу? Яка достовірність

за цих умов результатів ворожіння? І, голов�

не, � при чому тут Катерина?

Традиційно в цей час приходили морози.

Тому й казали – «Як Катерина по воді, то

Родздво – по льоді»; «Як на Катерину холод�

но, то буде голодно»; «На святу Катерину хо�

вайся під перину» тощо. Безумовно, приказ�

ки в такій редакції (Катерина замість Долі)

виникли уже після хрещення Русі, адже мо�

рози, мабуть, були і до того, як замучили бід�

ну Катерину. Але такий підхід активно впли�

ває і сприяє замуленню витоків і святинь на�

роду, спрощенню та підміні визначальних по�

нять і самого світогляду, втрати українцями

своєї окремішності і Віри�Звичаю.

Дуже часто в спілкуваннях можна почу�

ти, що християнська віра – це віра наших

батьків і дідів і ми не можемо її зраджувати.

На перший погляд таке твердження виглядає

ніби логічно.

Але, по�перше, ми не враховуємо фак�

тор існування двовір’я, (а воно було, є і ще

довго буде, включаючи зворотній час пере�

ходу від сповідання християнства до шану�

вання рідного Звичаю). Це двовір’я (поєд�

нання положень християнства зі Звичаєм)

дає дуже широкий діапазон можливих тлу�

мачень того, у що вірили батьки і діди.

По�друге, досить широке розповсюд�

ження у нашому суспільстві набув принцип

«говорити одне, думати друге, а робити вза�

галі третє». Такий підхід створює певні труд�

нощі щодо дійсної оцінки стану справ з пере�

конаннями батьків і, тим більше дідів�праді�

дів, яких переважна більшість людей

пам’ятає вже досить непевно. А це лише 3�4

коліно Роду. В той же час відомо, що у ви�

падку, коли людина не знає сім! колін свого

Роду, то вона (ця людина), згідно зі Звичаєм,

не має права женитися, або ж виходити за�

між, бо є неповноцінна (ущербна) і тому не

може продовжувати свій Рід!

По�третє ж, насильницьке навернення

до чужинської віри, як це зробив князь Во�

лодимир, насильницьке постійне примушен�

ня до цієї віри державою протягом більш ніж

тисячу років вимусило багатьох людей у всіх

поколіннях пристосовуватися до цих вимог,

аби вижити. І зараз ці практично вдалі (а ча�

сом і не зовсім) пристосуванці до цієї ситуа�

ції виживання говорять про якусь зраду віри

своїх батьків. В той же час вони (це можна з

впевненістю стверджувати) практично нічо�

го не знають про своїх прадідів, про що зга�

дувалося вище.

Як видно з семантики назви, суті і обря�

дових дій свята, символіка свята Долі

пов’язана з природою, одруженням, магією

провидіння та ворожіння, пошануванням

пам’яті Предків, тощо, але ж ніякого відно�

шення до КАТЕРИНИ не має, бо свято ДОЛІ є

давнім величним святом, якого не змогли до

кінця знищити і затьмарити навіть тисячоліт�

нє панування чужої віри і влади. Тобто люди

шанували оте старе, прадавнє свято, збере�

жене на рівні підсвідомості. Чи не час повер�

нути це Свято на своє місце як у календарі,

так і у наших Душах уже на рівні свідомості.

Адже усі ми хочемо Щасливої Долі.

ЗІ СВЯТОМ ДОЛІ НАС!За матеріалами громади «Трійця»

підготував Добжанський Є.І.



ІДЕЯ СВІТОТВОРЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ КОЛЯДКАХПродовження, початок у попередньому числі №4/2015.

ООбраз Райського, Світового

Древа в космогогічній темати#

ці більшості народів не проя#

вився. Його роль відсутня в процесі

Світопояви, а в країнах лісів, розкіш#

ної флори, як ось Індії, він досить нез#

начий. Арабам та іудеям Райське Де#

рево життя слугує пізнанням добра і

зла. Саме народи Близького Сходу в

своїх давніх переказах уберегли риси

міфологічної дії прадрева. В наших

колядках цей мітичний мотив найго#

ловніший. Він смислово здійснює сю#

жетну основу основ поетапного акту

Космотворення: первосвітній, ідеаль#

ний грунт для Зачину Буття Безмірно#

го. Тут Прадрево у процесі Світона#

родження поєднує дії Вищих Сил. У

ньому втілено найосновнішу ідею Сві#

ту – розвиток Життя. Без Прадрева не

відбувається Світоявлення – обнови

Космічного Безмір’я. Прадрево в ко#

лядкових міфах є Першоосновою пе#

редкосмічного стану, Праначалом Сві#

топояви.

Світотворчі колядки розсівають у ду#

шах українців вселенську святість: на

Прадреві Найвищі Єства «радоньку

радят, як світ сновати» – Божий Зами#

сел здійснювати. І вознесли його чис#

ленними символами Світового Прад#

рева, а це: зелений явір, три яворонь#

ки, дуб, два дубочки, кедрове дерево,

сосна, ялинка, «червоний кураль»,

груша, яблуня, рожа, виноград, пше#

ниця, дві галузки, три прутики: кали#

ни, малини, горіха, водна чемерушка –

охоплює пракультурний простір буття

українців у смислово#магічних озна#

ченнях і є по#особливому священним

як явище культу Божої Дії. Підтвер#

дженням є оце багатство назв, постій#

но задіяних в українській народній

творчості, як спадкоємиці таємних

Космовідань. Наша народна поетика

обійняла всю пишноту краси всепро#

ростаючого зела на українських зем#

лях. Істинно райські широчині!

Найдавніші зразки української на#

родної творчости підтверджують: по#

серед великої множини космогоніч#

них переказів та міфів планетарного

загалу міфічне Прадрево в колядкових

текстах опоетизоване в подобі дерев,

кущів, рослин квітуючих (калина, ро#

жа) і злакових (пшениця) – всюди

красується уся розкіш Зеленого світу.

Найбільше різноманіття образів, які

не мають світових аналогів. Краса жи#

вої навколишньої природи в символі#

ко#образній уяві є потужним відзерка#

ленням усеутримуючого Прадрева

Світу. Найрозкішнішого.

Давня наша традиція: звеличування

процесів Світотворення проявлялася

крізь віки, яка буквально вихлюпувала#

ся із творящих нуртів українських ви#

шивальниць, коли вони голкою і нит#

кою виозначували найбільше диво з

див – Світонародження. Сотні, тисячі

рушників на своїх полях утримують об#

раз Древа Світового. Воно явило Красу

і Вічність Буття й постає Райським.

Найдивнішим, найулюбленішим у на#

шого народу. І на ньому велично возсі#

дають усетворящі Птахи – Деміурги.

Світове Дерево в кожному рушниково#

му сюжеті – незбагненної конфігурації

мотив, наповнений символами, знака#

ми затаєного змісту, смислово#наслід#

кової дії космогонічної сутности. Нема

двох схожих рушників.

Народна уява майстринь надто за#

хоплено сягала височіней незнаних

світів – рівень космічних мандрівок

художньої уяви – й позначала позави#

диме сюжетним плетивом й знакотво#

ренням. Дивосвітами вічної Краси

Буття. Переживати етапи Космотво#

рення, охоплюючи Праначало, обши#

ри Позасвіту, з Небес послано Україн#

ській Душі. Рушники з космогонічни#

ми позначуваннями є правікове обра#

зотворення. Це властиве лише україн#

цям, як і сюжети багатьох колядок дох#

ристиянської доби та народних обря#

дових пісень різних жанрів.

Унікальність прадрева пшениці в сві#

тотворчій ідеології космогонічної пое#

Ватага «Зореносці» вітає господарів громади «Сонячна» на Оболоні

Ватага «Зореносці» вітає господарів громади «Сонячна» на Оболоні



зії незаперечна, бо мотив її древа ма#

ють лише українці. Як пояснюють ду#

хознавці, пшениця принесена в укра#

їнські землі з іншої планети Вищими

Істотами. В дикому вигляді вчені на#

шої планети її не виявили.

Колядковий міф про прибуття бджо#

ли в часі Світонародження з проміж

інших планетарних переказів є первіс#

нішим, розмірковує К. Сосенко, і вка#

зує на винесення її з#під Космічних

Вод. Бджола походить із Раю, звідти

на Землю вона наслана як священна

істота в дуплі Райського Дерева. Її й

зараз українці називають Божою му#

хою. А кутя з медом в українців є пер#

шою і ритуально необхідною стравою

на святі Різдва#Коляди.

Українські колядки – первовідання

з Передвіку розносили добровість

Світоявлення у купелях Божих сліз

самим Творцем, що чиниться як віч#

нотриваюче Таїнство Його самона#

родження. В праарійській ідеології

Світотворення мотиви пшениці й

бджоли розширюють духовий прос#

тір. У колядковому сюжеті пшениця

подається в образі Світового Дерева.

Бджоли виявляють у полі її, яку «Сам

Господь посіяв, а матінка Божа слізь#

ми примочила». З тих сліз, де вони

впали, то «Там криниця стала. // В тій

криниці сам Господь купався». Вогня#

на Господня енергія, Усетворяща си#

ла, поєднуючись з Водою, повсякчас

породжує Матерію. Цей сюжет роз#

криває найбільшу потаємину Світо#

появи: вона відбувається шляхом пе#

ретворення Вогню на Воду, а потім

Води на Вогонь. Цю колядку – «Були

в дядька бджоли» – у 2008 році (третє

тисячоліття!) записав етнограф

В. Мицик від Лесі Терентіївни Кири#

ченко з Вінниччини, де залягають ви#

нятково потужні шари нашого пра#

давнього Духотворення.

Піднесений стиль колядкових тек#

стів про поетапну Появу Першосвіту

осяйних Небес: найбільшими благода#

тями явлені Сонце, Місяць, Зоря й

дрібненький Дощик, а він же – то сам

Господь Бог. Подається ця величальна

народна поетика як українські міфи

Світоявлення. Знаменно, що з поміж

багатства стилістично й ритмічно роз#

кішних світославних колядок з часів

прадавніх, ми не знайдемо хоча б єди#

ної колядки, де б згадувався Злий Дух.

Первоначало Світу творилося перво#

вічним Добромислим Єством Духовим

– Господарем Уселенських Безмірів.

Його помисли утаєні: їх утілюють «три

голубоньки», «два голубоньки», «голу#

бок», «сив сокіл», «орел», «зозуля».

Цикли розвитку Матерії, Духовости,

розвиненого Розуму розкриваються

міфічними діями вищих небесних

Створінь – Птахів Світлоносних. Ве#

летенський космічний процес пробуд#

ження Матерії Всесвіту чиниться під

дією міфічних сил – птахів на дні Сві#

тового Океану, які згрібають мул, пі#

сок, камінець золотий, жовтий, синій,

їх виносять і творять Небеса й Землю.

Птахи, що «поринають на дно моря»,

то є Божа Сила (енергія Абсолюту,

всим керуючого Сварога), проникає в

Першоматерію Космосу і своєю дією

впорядковує Космічні Безбережжя, зу#

мовлюючи їхнє почергове оновлення:

Небесне Світлоосявання й Дощові

Потоки – Новонародження Світу.

Прапредківські первісні ідеали –

шляхетність поведінки, принципи ви#

сокої моральности, героїка вчинків,

звичаї народних переживань, мудрість

і досконалість у важливих справах, ви#

означені у багатьох колядкових ряд#

ках, вістилися співом усім найстаршим

і найменшим та прийдешнім поколін#

ням і приймалися сердешним людом

як настанови Високого Неба, сподіва#

ні Господні благодаті, заповіт щасли#

вого життя в році новому. Воно звер#

шуватиметься найдостойніше неод#

мінно за Волею Вищих Сил. А взірцем

називається Всевміючий і Добродій#

ний, бо ж «Ходить єму Бог по коша#

роньках, // Ладит овечки, а в три ла#

воньки, // Чей на рік буде йа в чотири.

// Ладит волоньки у три плуженьки, //

Йа на рік Біг даст хоть на чотири. //

Кладе стожоньки у три шароньки, //

Кладе копоньки та у чотири. // Мірєє

жито в три переруби, // Яру пшеницю

та у чотири». Верховний Владика у

косморитмах три і чотири, (а поєднані

стають числом сім), творить викінче#

ний Світолад. Про це в часи праісто#

ричні відала волхвівська наука Космо#

осягань: «Притомний Господь по заго#

роді // Даєт му воли, сірі корови, // Да#

єт му воли все на три плуги, // Молоді

бички все на чотири. // Кладе овечки

йа в три струночки, // А чом дійні вже

на чотири».

Наш народ у колядках явив не лише

первозданну поезію, а й зазначені у ній

глибинні знання циклічних процесів

Світотворення та складові Космодій

Усесвітніх. У колядкових текстах за#

фіксовано події, які сталися задовго до

потопних. В інших народів вони знач#

но пізніше лягли в основу міфів.

В українських колядках задля витво#

рення первообразу Неба і Землі вищі

міфічні Єства, Птахи ( один або двоє

чи троє) занурюються на саме дно

Праводи, аби дістати Першосилу –

камінь, пісок, мул і посіяти. Вивершу#

ється таїнство космічних масштабів

священнодії. Й постають осяйні Не#

беса ( галактики, зоряні світи, аст#

ральна тріада) й життєдайні Води. Ви#

щі Духові Єства, то втілений Світлоп#

ромінь – Вогонь, що пронизує Право#

ди – «глибокі моря», Лоно Всетворя#

щої Матерії, розбуджуючи її до дій.

Аналогом поетапного Сотворення

Світоустрою знаходимо в книзі «Дзі#

ан, ІІІ Станця». В ній символічно ви#

означується сутність новоявленої ма#

терії після Ночі Брами: «9. Світло –

Холодний Пломінь і Полум’я – Во#

гонь, і Вогонь народжує Тепло, яке з

себе творить Воду – Воду Життя у

Ватага зореносців у музеї Івана Гончара



Матері Великій». Потужний світло#

носний Промінь Космічної Енергії –

цілковито поєднані перехресні дії со#

нячної плазми, зоряних світів й Не#

бесних Вод явили оновлену матерію

Всесвіту після закінчення періоду Ве#

ликої Манвантари – Ночі Брами.

Аналізуючи в колядкових сюжетах

образи Першоматерії – Всетворяще

Духове Єство – в Зачаткові Безмірів

Уселенських, а це величні духоносні

птахи: три або два голубоньки, сокіл,

орел, зозуля, утінка, ластівка, лебеді, а

також павук, розкриваємо, що в цих

образах заховується проявлена непо#

хитна Воля Того, який завжди і всюди є.

Віра в творчість Божих сліз – най#

первісніша в космогонії прадавніх на#

родів і посідає особливе місце в обря#

довому фольклорі українців, пройня#

та священним трепетом любови до

Всевміщувального. Унікальний сю#

жет двох колядок, єдиних у своєму ро#

ді і автохтонних, сповіщає про купіль

Господа Небес у власних, ним самим

викликаних сльозах, із яких утвори#

лися кирниці, озеро, Дунай. « Сидів

Бог…, гоуловку склонив, сльозоньку

уранив, // Де слеза впала – озером

стала, // А в туом озері Господь купав#

ся». ( П. Чубинський. с. Буда, Черні#

гівщина). Самотворча і Самонапов#

нююча Космічна сила. Сльози Гос#

подні й ранкова роса у садочку, в яких

Творець купався – то Космічні Води,

явлені в космогонічному акті Світот#

ворення. І священні для наших пра#

щурів. Мотив міфічних вод, які зро#

див Господь із своїх сліз, найдавні#

ший, принесений з праорійської кос#

могонії, проявився пізніше в давньо#

індійській. Ідею Бога – Творця Світу

український народ мав у найдавніших

пракультурних часах, міфізував її в

колядках і вберіг недоторканою.

Тему народження людей у течії Бо#

жих сліз знаходимо в єгипетському

гімні. Там також вимовляються слова

Творця: «Я заплакав і зродилися люди

зі сліз, які попливли з Ока мого». В ін#

шому єгипетському переказі заплака#

ло Око Сонця і з цих сліз сталися лю#

ди. Згадаємо при цьому, що містичне

сприймання колядницького мотиву

«впала росиця» означає дощик з неба

– Божу Силу, яка творить Життя. Саме

таку ідею утверджують колядки в аст#

ральній тріаді, виявляючи здвоєне

обожнення і якесь позанебесне услав#

ляння маєстату вечірньої і ранкової зі#

рок у товаристві з Місяцем і Сонцем.

Вона діє містичним посланцем Бога,

сприяючи випаданню роси. В колядці

співається: «В одно віконце вой місяць

світи, // В друге віконце зірничка чяє,

// В третє віконце зоря зоряє, // А в

четверте віконце сонце сияє».

В грецькій міфології божество Вечір#

ньої зірки, надзвичайно яскравої, мало

назву Геспер. Античний світ шанував

дві планети Венери: Фосфорос –

«Світлоносну» – Ранкову зорю і Геспер

– Вечірню як сутінкового її двійника. І

вважалися двома різними світилами.

Культ Геспера має початки в часах іс#

нування Атлантиди, там сформувався

культ вечірньої зорі. Українська звича#

євість святовечірніх ритуалів пов’язує

різдвяний цикл з появою на небосхилі

осяваючої зірки вечірньої й передсві#

танкової вранішньої. У народній уяві

українців колядкова поетика вирізняє

зірку вечірню, яка своїм сяянням про#

довжує день, і ранкову, що прискорює

прихід нового дня. Тому їм обом вияв#

ляється особлива шаноба як єдиному

божеству. Саме вечірньо# світанкова

зоря, а з нею вірні товариші – Сонце й

Місяць – троїстою дією здійснюють

Космотворення, будучи священною

астральною трійцею. Традиція услав#

ляння Світотворчих Сил атлантами, а

потім зусиллями аріїв була принесена в

духовну сферу багатьох материків та

народів нашої планети, обумовивши

розвиток різноманіття стильово# ідео#

логічних ознак у багатьох культурах.

Уявлюваним Богом в українських ко#

лядках часто виступає Сокіл, перебу#

ваючи на вершині Прадрева, – «далеко

видить». Народна пам’ять вкладає у

Єство Сокола іпостась Бога – Творця,

хоча в текстах Птаха не наділено сві#

тотворчими здатностями.

Повертаємося до змісту колядки «Три

гискри впало, три моря стало». Це про#

явлений Троїстий Вогонь, Космічне

Світло, воно згодом перетворюється на

троїсту Космічну Воду – «три моря ста#

ло». Світознавча пам’ять наша відала

про таємницю зародження первовічно#

го моря – Вічних Вод, які під діями

Вогню стають складовою творення

Світоладу. «Глибокі моря» – це дрімли#

ві води життя, які є первісною матері#

єю з непроявленим Духом, як вічне ди#

хання Несвідомого всього. Води Життя

або Хаос – жіноче начало в символізмі

і означає Порожнечу, в якій зосередже#

ні непроявлені Дух та Матерія.

Наші колядницькі космогонічні міфи

належать до найпервісніших серед тек#

стів космологічного змісту з огляду на

те, що українська астральна релігія най#

старша серед багатьох народів планети.

Знаходимо ідейну близькість змісту мі#

фу андаманів (пігмеїв) з українськими

колядками про прихід астральної тріади

– Сонце, Місяць і Дощик («сам милий

Господь») – у гостину до Господаря.

Племена і народи о. Борнео: даяки, ка#

яни, батаки, а також народи Індонезії,

Австронезії – пігмеї індо#малайські та

чисто малайської раси, як зауважує К.

Сосенко, первісні народи Австралії, ан#

дамани Індійської затоки затримали

пракультурні міфологічні ідеї. Наукова

думка акцентує: первісною основою

світових космогонічних міфів був мо#

нотеїстичний світогляд. В українських

колядках три сили виступають як одна

цілість, оскільки вони сприяють роз#

витку життя. Древня мудрість наголо#

шує, що існує троє Вічних як Єдине: Те,

що завжди є Єдине, Те, що завжди було

Єдине, Те, що споконвічно буде як

Єдине – і це є Простір. Це – фундамент

монотеїзму. Прапредківського. І дока#

зом цього є прадавні традиції староін#

дійські, фінські, естонські, північноа#

мериканські (індіанські), а також ко#

лядницькі українські. Уточнюємо: у

річному колі сонячних свят Різдва# Ко#

ляди, Великодня, Купайла, Калити,

зважаючи на їхні глибоко поетичні міс#

терії, звичаї і містичні ритуали, він та#

кож усталений. Пігмеї з допотопних ча#

сів мешкають у Бенгальській затоці, на

Цейлоні, Філіпінах, у Центральній та

Північно#Східній Африці, Південній

Америці, на Вогняних островах. Насе#

лення на тих материках священно збе#

регло ще передпотопні вірування, ідеа#

ли предків, їхні традиції, образне мис#

лення й обряди. Ніде в переказах пла#

нетарних народів не викладено ідею

Світотворення так, як це розкрито в ук#

раїнських колядках.

Північноамериканські індіанці (ата#

паски Канади) мають переказ про По#

чаток Світу: все навколо вкривала вода

і не було тоді живої істоти, окрім одно#

го великого Птаха, в якого очі вогнем

горіли, погляд блискавками стрясав, а

крила громами гуркали. Він поринув

якось у води, і піднялася земля, а на

ній, за наказом Птаха, з’явилися звірі.

Виконавши свою роботу, Птах зник

назавжди. У меннітерських індійців

зберігся свій переказ: спочатку існува#

ла одна вода і нічого більше. Господь

зіслав Птаха великого з червоним

оком, аби той виніс землю на повер#

хню – і він так учинив. Обидва ці пере#

кази: перший – Найвища Істота в по#

добі Птаха з вогняними очима, а дру#



гий – то також Птах, посланець Вищої

Сили, схожий на колядковий сюжет

українців, єдиний у своєму роді. У двох

колядках згадується містичний Птах –

«Сьите голубйе («святе Різдво»), з його

очий искри скакали, а з ирта поломінь

ішла», втілюючи в собі дух Вседійово#

го, народжує Суще, багатопроявне.

Зіставляючи два індіанських перекази

й сюжет українських колядок про Сві#

тотворення Птахом вогняним, напро#

шується висновок: ідея Бога в образі

вогню найстарша на Землі. Це – Він,

Існуючий над усим, уміщує в собі Сві#

тотворчу Силу Вогню Вселенського й

Усетворчого.

Образ Великого Птаха Світотворця

відомий не лише в давньоіндіанському

фольклорі, зокрема в атапасків Кана#

ди, а й у багатьох їхніх знакових систе#

мах. Це можна бачити на досконало

витворених у кольорах, культових та

вжиткових речах побуту. І таку світот#

ворчу програму виконують двоє чи

троє птахів, або один великий Птах,

вогняної – світлоносної дії у величній

многоті орнаментальних сюжетів ук#

раїнської вишивки, надто в архітекто#

ніці рушників рослинної тематики та й

у рушниках геометричної символіки, у

килимовому ткацтві, а ще численніші

мотиви творящих птахів багатобарвно

засяють у писанковій мові та гончар#

них розписах.

У переказах мескогів ( північноаме#

риканське плем’я індіанців біля Мек#

сиканської затоки), як зауважує дос#

лідник Оскар Дангард, символічно лі#

тають два голуби, схожі на вогняного

птаха атапасків Канади. Додамо, що

вони подібні ще до тих «двох голубонь#

ків, посланих на відпитані», «чи святе

голубйе ( святе Різдво)», так само вог#

няного Птаха з українських колядок.

Священність цього образу в традиції

нашого народу стійка: на різдвяні свя#

та здавен неодмінно дітей обдаровува#

ли гостинцями, що мали подобу літаю#

чих птахів – міфічного змісту. У відич#

ній традиції бог Агні має подобу птаха

– голуба.

Дослідники астральних міфологій

прийшли до спільної думки, що первіс#

на і найдавніша астральна релігія пла#

нети була в культі Місяця й Зорі. На

них посилається К. Сосенко й виок#

ремлює: українці з прадавен сповіду#

ють культ астральної двійки – Місяця й

Зорі. Зважаючи на цю концепцію, він

бачить питомі ознаки українських віру#

вань не інакше, як «солярно#лунарна

кабалістика, символіка прийдешнього

Нового року, залишок вавілонсько#

єгипетських традицій, астрологічних»,

тобто наслідки впливів чужоземних ре#

лігій. Насамперед зазначимо, що культ

Сонця був у хліборобських народів, а

Місяця – у кочових (скотарських).

Придивімося: чи дійсно ж нашому на#

родові в часи Першобуття властива са#

ме місячна орієнтація? Свої обряди,

культи, звичаї, ритуали він позначив

поетико#образними осяганнями подій

космологічного змісту. Ідеологія дав#

ньоукраїнських вірувань своєю базою

має тріаду астральних сил. І народ ша#

нобливо прославляє, навіть обожнює

осяваючу трійцю, а найвищий пієтет,

славу і незмінну любов посилає Сонцю

красному, наймилішому серед світил.

Звернемося до нашої звичаєвости, тра#

дицій, культури. Ще з Першобуття ук#

раїнська космологічна система переко#

нань річний біг сонця по небу означи#

ла чотирма святами Сонячного Кола.

Вони й зумовили поділ на чотири пори

року: зима – Різдво#Коляда ( «нове

Сонце»); весна – Великдень (потужна

енергія Сонця#Ярила сприяє пророс#

тові й квітуванню); літо – Купайло

(Сонце в зеніті – його шлюбне єднання

з Водою); осінь – Калита (найменша

активність Сонця в кінці року). Культ

вогню в містеріях чотирьох свят Со#

нячного кола виражає сутність Косміч#

ного Світла у процесах творення Все#

ленського Буття, тріадою астральних

сил як світотворчий чинник, і цілком

умотивоване народне ототожнення

трьох колядників з трьома вогнями

(небесним світлом) – астральним твор#

чим вогнем, відводить Сонцю головну

космотворчу дію. Про що й співають

Божі посланці у колядці після кожного

рядка:

Радуйся,Ой радуйся, земле,Ясен світ засвітився!

В найдавніші часи на свято Різдва

колядники ритуально за сонцем обхо#

дили релігійну святиню перед тим, як

іти до селянських осель. На дворищах

свої дійства вони неодмінно розпочи#

нають плясом – «круглєком», який

своїми ритмами нагадує Сонячний

рух. Їхні руки тримають блискучі бар#

тки (топірці), що своєю конфігурацією

в рухах танку схожі на осяваючі соняч#

ні промені.

Великодні й купальські містерії (риту#

ально запалені вечірні вогнища, хорово#

ди з «кривим танцем», стрибання через

вогонь молодіжними парами на Купай#

ло) образно відтворюють потужність со#

нячної стихії, життєдайну силу її.

З давен#здавна народ наш найзапо#

вітніше персоніфікує Святий вечір, до

хати впускає його як Духове Єство –

космічну субстанцію, що втілює бо#

жественну силу «Різдва у сивому го#

луб’яті», у «трьох вогнях», трьох світ#

лоносних колядниках. Коляда – таєм#

ний поклик Української Душі велича#

ти Найвищу Силу, яка все втримує в

непорушному Ладу, в молитвах і релі#

гійній святобі, розносячи нестримну

радість у людські оселі, в навколишній

простір. Ними були і завжди є ревні

жерці культу – колядники#світославці.

Українська астральна релігія, прояв#

лена в колядках та різдвяних ритуалах,

оперта на основи космологічного Сві#

Колядницька ватага «Зореносці» вітає родину композитора Віктора Івановича Лузана.



торозуміння прапращурів, виокрем#

лює нашу духовну сферу, що постала

поза культурними впливами багатьох

спільнот планети. Пошлемося на

уважного дослідника К. Сосенка, який

обґрунтував «ідеологічний зміст свята

Коляди не тільки інший, але культурно

й історично далеко старіший, ніж ідео#

логія римських календ, брумалій та са#

турналій».

У святовечірних містеріях на Гуцуль#

щині господар з хлібиною під пахвою,

сокирою, веретеном і свічкою в руках

крутиться за сонячним рухом і тричі

обходить обійстя, кошару, окроплюю#

чи водою та обсіваючи маком й закли#

каючи морози, чорну хмару, бурю,

чорнокнижників, що товчуть град,

прийти на святу вечерю; і знову, вик#

ручуючись «проти сонця « (відтворює

ходу невидимого Сонця нічної пори),

повертається до господи. Його «викру#

чування по сонцю» позначують ходу і

ритми найбільшого Даятеля земних

благ – Небесного світила і виявляє ша#

ну до нього. Господар у ритуалі кру#

титься «за сонцем» – це зв’язок місте#

рій з культом Сонця, яке обумовлює

галактичні цикли в Небесах і структу#

рує планетарні ритми. Увесь комплекс

святоріздвяних ритуалів обіймає культ

Сонця, головного Світила Найвищого

Неба і його нове Космічне народжен#

ня. Містика в ритуалі обсипання корів

сім’ям конопель та льону, насипання

цього сімені під скатертю на кути сто#

лу біля зубців часнику або опівночне

прядіння голих жінок на хатньому по#

розі у свято Введення чи засівання

цього насіння в калитянських дійствах

– це містерії народження нового жит#

тя. Найвищі приносини на свято Різ#

два Світу – український народ обдаро#

вує колядників: підносить їм кручений

калач і повісмо – ці непроминальні

святощі, що є жертвою Богові на пра#

цю «Світ сновати». Як відомо, орії

принесли ткацтво до Індії. Й там тра#

диційно поетична майстерність ріші –

творців гімнів відичних прирівнювала#

ся до вмілого ткацтва. Саме нове Сві#

тонародження в космогонічній ідеоло#

гії брахманів#волхвів# космовідців

символічно уподібнювалося тканню

живої матерії. Повісма з конопель або

льону, даровані колядникам поєдну#

ються ідеологічно з космовіданнями

прапращурів, згідно яких образ Світо#

будови ревно тчеться Вищими Сила#

ми. Подібну систему Світорозуміння

викладає «Станця ІІІ,10.: «Батько#Ма#

ти тче тканину, її верхній край прик#

ріплений до Духу Світла Єдиної Тем#

ряви, а нижній – до Тіньового краю –

до Матерії; й ця тканина є Всесвіт, зіт#

каний з двох сутностей, злитих воєди#

но, що є Свабхават».

На Вінниччині – в епіцентрі зосеред#

ження Буго#Дністровської й Трипіль#

ської культур, Праядра генерування

вкраїнської людности – побутує зви#

чай прадавнього змісту. В с. Стіна То#

машпільського р#ну для молодої випі#

кають з крутого замісу тіста неїстівний

калач і долучають до нього прядиво, з

якими молода запрошує всю рідню і

близьких на своє весілля. Після звича#

євих урочистостей подружжя чіпляє

цей священний дар на цвяшку, й він

зберігається впродовж усього їхнього

життя. А в с. Перепеличному Немирів#

ського району цей, виготовлений із со#

лодкого тіста, калач звуть калач «з боро#

дою» – довгим повісмом прядива або

калачем «з куклою». Ним весільна мати

благословляє молоду і старшу дружку

йти звивати з барвінку весільний вінок.

Під час весільних дійств калач «з боро#

дою» лежить біля короваю. У першу

шлюбну ніч подружжя з’їдає калач, а

«бороду» – довге повісмо молода зати#

кає за пояс молодому, що вказувало на

його новий статус – одруженого чолові#

ка, господаря, якому належало «ткати»

нове земне життя. В цих обох весільних

ритуалах калач «з бородою» означає

послану з Найвищих Небес Волю «сну#

вати» вічне життя – ткати нову матерію

Всесвіту. Випечений калач з повісмом

або, як ще називають, калач «з боро#

дою», є образом висновування нового

життя в процесі Світоявлення. Ідея

Творення Світу пронизує величезну

кількість народних звичаїв і дійств у

сфері духовного, стаючи головним

змістом прожитого дня (за С. Творун).

Україна – духовний материк орій#

ської раси – одержала космічні знання

з єдиного джерела – космогонії лему#

ро#атлантів, які через посвячених ут#

верджували монотеїстичний світогляд

у свідомість наших прапращурів та

первісних острівних народів природи –

пігмеїв на просторах Тихого й Атлан#

тичного океанів. Отже, прадавні кос#

мічні знання названих народів, як свя#

щенні, пильно заховані в тексти релі#

гійні, фольклорні з міфологічним зміс#

том. Ця порівняльна характеристика

наших колядкових сюжетів і космого#

нічних переказів первісних народів

природи на багатьох тихоокеанських

островах, де чинні первовічні віруван#

Світотворчі птахи на рушнику з Вінничини



ня, подібні до українських, є підтвер#

дженням спільного монотеїстичного

погляду на одвічний процес Світона#

родження, в якому найвищим Всетво#

рящим Єством є сам Бог. Українські

колядки неначе зумисно заховують

всеможну постать Творця в образі пта#

хів або інших духових Єств, посланих із

Небес для Вселенських космодій.

Наші видатні діячі М. Грушевський,

М. Лисенко, К. Сосенко та ін. вбача#

ють культурний вплив староіранців,

арабів на давні релігійні традиції та сві#

тогляд українців, надто космологічно#

го змісту свята Різдва. Зіставляючи

первозданну космогонічну поетику ук#

раїнських колядок і міфів та переказів

багатьох первісних народів Індонезії, о.

Борнео, Маланезійських, Тихоокеан#

ських аж до Австралії, пігмеїв (андама#

нів), індіанців Латинської Америки,

знаходимо з поміж них очевидну подіб#

ність мотивів, сюжетів і тем, а надто

монотеїстичний погляд на Зачаття

Космічного Безмежжя. Мимоволі зри#

нає запитання: а який духовний зв’язок

існував межи українцями і багатьма

первісними народами? Чи були запо#

зичення космогонічних мотивів одних

у других? І як це дійсно відбувалося,

якщо між цими народами пролягає

земноводна відстань у тисячі кіломет#

рів. А різноманіття мов, як опановува#

лися в дуже давні часи? І тим більше,

якщо взяти до уваги мешканців доби

палеоліту (Мізин, Гінці, Добранічівка),

неоліту, Трипільської культури, епохи

бронзи, залізного віку, які відбилися в

системі образного мислення українців,

викликає подив, нібито солярний

культ нам занесений староіранцями

вже у пізніші часи. Насправді ж Кос#

мічні Знання від атлантів перейняли

орії (арії) і розповсюдили їх на Схід, Гі#

малаї, Індію, Іран, в Західну Європу до

народів Скандинавії. І відповідь одна:

сотні тисяч, навіть мільйони років на

планеті розвивалися видатні цивілізації

– Лемурійська в Тихому океані, Атлан#

тида в Північному Льодовитому океані.

Вони мали багато колоній в Атлантич#

ному океані й сягали територій Півден#

ної та Північної Америк. Їхні космого#

нії та символіко#образні системи і є

тим всевічним живильним першодже#

релом Космоосягання.

Водночас візьмемо до уваги й свід#

чення європейських науковців. Фран#

цузький астроном, історик і філософ

ХУІІІ століття Жан Сільвен Байї в

листах до Вольтера довів, що атланти

принесли до Єгипту і Сирії міфічні

оповіді про Сатурна,

Юпітера, Геркулеса,

згадки часів Реї і Золо#

того віку, культ вогню,

містерії на честь бога

Аполона, алегорії з

Прозерпіною (не греки

витворили цю космо#

гонічну тематику, а ли#

ше привласнили її).

Атланти#гіперборейці

життя своє корегували

сонячно#місячним ка#

лендарем з 19#літнім

циклом. Грек Метон

(433 р. до н. л.) цей

цикл взяв за основу

грецького календаря.

По ньому сонячні й мі#

сячні календарі кожні

19 років співпадають.

Його перейняли като#

лики й по ньому свят#

кують свій Великдень.

Найточніший кален#

дар. Західне христи#

янство скористалося

потужними знаннями

праарійців. Праукраїн#

ці буття своє регулюва#

ли астральною ідеоло#

гією – ритмами соняч#

но#місячних календарних циклів, ус#

падкувавши космічну науку атлантів##

гіпорбореян. Щороку Великий День

Весни приходить в різні дні й постає

неодмінно у пору після весняного рів#

нодення, коли повний місяць і сонце

стають на одній лінії.

Знак Праначала – Хрест – найпер#

вісніший у духовній доктрині Космові#

дань древніх, відомий як символ твор#

чого вогню Сонця, образ Світу і Бога в

археологічних культурах ще від палео#

літу, неоліту, доби міді, залізного віку,

ранніх слов’ян, а в орнаментальній

системі українського народного мис#

тецтва є головним мотивом компози#

ційних схем. У вишиваних рушниках

Київщини, Полтавщини, Поділля

ХVІІІ#ХІХ ст. народні майстрині сим#

вол Хреста інтерпретують образом Сві#

тового Дерева. Наша міфілогічна

пам’ять надихає художнє мислення

многих поколінь українців сюжети

Космотворення виображувати мовою

гончарних розписів, зодчества. В ко#

сівській кераміці, зокрема мальовані

кахлі (О. Бахматюк, 1870 рр.), багато

варіюється мотив Хреста як Дерева

Світу. Колядковий сюжет «трьох вог#

нів» майстер дивовижно міфізує. Три

хрести уособлюють Світотворчу Вісь –

Райське Дерево, вивершуючи космо#

генну цілість Триквітом (трипелюстко#

ве цвітіння) – «а в вершок кудряве, а в

цвіт багряне», вони на обох сторонах

хрестів утримують двох світотворчих

птахів – «два голубоньки на відпитані».

Це Триєдине Всесвітнє Древо гойда#

ється на Безмежній Праводі. Її всео#

сяжно уособлює Риба. Маємо найпое#

тичніший міф про Світонародження,

вичарований натхненними лініями

гончарного розпису.

Найархаічніший астральний мотив

«три вогні» наше народне зодчество по#

містить на фронтонах сільських хат: три

вирізьблених Сонця навколо причілко#

вого вікна – Божого Ока, осявають нав#

сібіч Світоявлений Безмір. Неначе за

колядковими рядками «у першім вікон#

ці вже сходить сонци», в другому «в по#

лудни сонци», в третьому « вже заходит

сонци». Три сонця означають Трисвіт#

лий Небесний вогонь. Всеосягаючий.

По селах найбільше в Запорізькій об#

ласті (Гуляйпільський, Пологівський,

Оріхівський райони) стилістична роз#

кіш випромінюваних сонець, у кольо#

рах відтворених, уподібнює селянські

дворища осяйному Небозводові Творця.



Головні сюжети української орнаменти#

ки ткацтва, писанкування, в компози#

ційній основі наповнені знаками#обра#

зами Хреста, Кола, Сварги, опоетизову#

ють благодатну Сонячну потужність.

У вавилонян Хрест у Колі – це сим#

вол Бога Сонця і півень у них рівноз#

начний Сонячному Богові. У нас також

ці символи ідентичні, як і в арабів та

єгиптян. Можуть сказати, що ми в них

старанно запозичили. Аж ніяк. Знак

Хреста в Колі відомий в духовних на#

бутках народів Чілі, Маршаллових ост#

ровів. І звернімося до шарів культури

давньої історії України – доби палеолі#

ту, неоліту, особливо Трипілля. Там цей

символ як втілення сонячної енергії і

Творця всього Світобуття – священ#

ний, є найпоширеніший у різних кон#

фігураціях і сюжетних композиціях.

Серед магічних знаків лінійно#геомет#

ричних петрогліфів на плитах Кам’яної

Могили в смисловому зв’язку кількох

сюжетів чітко висічено Хрест у Колі –

образне втілення Сонця#Вогню і Твор#

ця всього Сущого. І закономірно, що

по багатьох селах Запорізької, Дніпро#

петровської, Донецької областей

фронтони сільських хат і будинків, не#

наче осявають доокіл, то символи про#

менистого Сонця, що ніби витикається

з#за обрію, вони зачаровують кожного,

хто погляне на ошатні навершя дахів –

безсумнівно сільських святинь. На

честь Сонця ясного#красного. Такий

заповіт наших прапращурів. З часів на#

шого Першобуття. І найпримітніше те,

що надто велике множество цієї висо#

комистецької пластики – Божества

Сонця, ніби за єдиним каноном доско#

налости, витворювала одна рука понад

людської вмілости, з#під якої іскрило#

ся, світилося наймиліше Божественне

Сонечко – українське. Ритмами, про#

порціями, злотопроменями, пласти#

кою об’ємів зіткане. З Любови й Віри.

Що це: справді чийсь вплив на свідо#

мість степового народу – поета, а чи

пракорінь національного Світобачен#

ня проростає з позаглибних пракуль#

турних просторів – із Досвіта, з Прасві#

тів у наше сьогодення? За волею Всеві#

даючого. І величання Сонця надпотуж#

ної Небесної Сили нашим народом

змірюється Триєдиною Сутністю, увіч#

неною на фронтонах сільських хат. На

широких степових просторах нашого

Півдня возведена Українська хата, во#

чевидь за космічними параметрами,

зовсім подібна Світоустроєві. Храм Ук#

раїнської Рідні.

В символіці Священних Знань древ#

ніх космовідців геометрична фігура –

трикутник ( наближений до рівнобіч#

ного) означує замкнений Усесвіт у сво#

їй досконалості. Саме такий трикут#

ний фронтон української хати у відан#

нях праукраїнців є багатозначний об#

раз Космічного Безмежжя. Українська

світоосягаюча уява – найархаічніший

космотворчий мотив «трьох вогнів

надпотужних», виплеканий і любле#

ний понад усе, канонізувала в трьох

Сонцях – Триєдиному Світлі – найви#

щої святости Народної Душі й поміс#

тила на вершинах фронтонів. Возведе#

на українська хата уподібнена доско#

налій Світобудові і є святинею, яку

завжди береже Дух прапращурів.

Згадувані «арабські впливи ( єгип#

тян, африканців)», а також вавилонян,

й тим більше староіранців і зороас#

трійців – це насправді для українців і

названих народів є спільні праджерела

космогонії, розповсюджені атлантами

– гіпербореями – оріями на європей#

ський материк, Африку й далі на пів#

день планети до Латинської Америки в

допотопний період за кілька десятків

тисячоліть до нашого часу.

З поміж великої кількости колядко#

вих сюжетів про Космічне Прадрево

винятково рідкісним і дуже давнім є об#

раз «кураля» як вияв традиції народів,

що живуть на широтах планетарного

Півдня. Одинокий мотив у двох сюже#

тах (можливо, тільки вони й збереглися

в багатовіковій ході нашого народу?)

розгортає видиво: «На чорнім морі чер#

воний кураль, // А в цім куралі нова

світлойка, // А в цій світлойці три віко#

нойці»… В тих «віконойцях» сяють

Сонце, Місяць, Зоря. Не зелений явір

чи дуб на морі. Тут чорне море – це

Правода докосмічного буття, а черво#

ний кураль – Райське Древо й астраль#

на тріада на ньому. Означене Світоявле#

не Безмежжя. «Червоний кураль» –

червоне дерево, коралове, що знахо#

диться на морському дні в теплих краях.

Ця рослина у вигляді куща інтенсивно

росте, щоразу оновлює підводний

простір, виявляючи ознаки гінкого рос#

ту живої матерії після чергової Великої

Манвантари. У Вічних Водах вона при#

сутня неначе міфічний образ космот#

ворчої дії. Відомі коралеві скелі на оке#

анських островах. Може, колядка пові#

дує про розкішне коралове дерево у

тропічних зонах Бразилії, Передньої

Індії й аж до Австралії? Коралове дере#

во як Світотворче Древо – традиція ат#

лантів, Прабатьківщина яких знаходи#

лася в зоні тропіків – біля Північного

полюса. Лише в сюжетах українських

колядок збережено назву цього дерева,

що впорядковує Світ, аби не перерива#

лося Життя.

Нагадаємо при цьому, що наша на#

родна звичаєвість вигранювала риси

шляхетности, витонченість краси жін#

ки, дівчини. Необхідною деталлю їх#

нього весняно#літнього вбрання – для

вивершення правдивого образу націо#

нального ідеалу краси – було намисто:

корали з дукатами й іншими металеви#

ми прикрасами. Коралове намисто в

три, п’ять, сім чи вісім разків значило

аристократизм жіночо#дівочої натури.

Ось чому вони так шанобливо ставили#

ся до намиста з коралового дерева. Це

було рисою національної естетики, під#

кріпленої світоглядом. Справді, форму#

вався наш народний аристократизм, а

він сягає в глибини тисячоліть як уста#

лений звичай. На трипільських статует#

ках по сирій глині прокреслено навколо

шиї дві#три риски, мов разки намиста.

В роки трьох Голодоморів в Україні

(1921#23, 1932#33, 1946#47 рр. – сата#

нинсько#більшовицька трипогуба на#

шого народу) з жіночих та дівочих душ

Три Сонця. Фронтон сільського будинку у м. Пологи Запоріжської обл.



тоталітарна більшовицька система вир#

вала суттєву деталь їхньої національної

краси. Пізніше за безцінь спритні місі#

онери, різної масті шахраї скуповували

різні прикраси й корали з дукатами. У

1960 – 70#і рр. за програмою глобаліс#

тів#космополітів остаточно вимели пе#

рекупки#циганки, які по селах видурю#

вали залишки нашого вжиткового на#

ціонального скарбу: намисто, прикра#

си й переправляли в закордоння, спус#

тошуючи душу народну.

Корали й коралове дерево нас

пов’язують з культурною традицією

часів Атлантиди. І образ Прадрева –

червоного кураля – для нас по#особ#

ливому священний, так надійно вбе#

режений нашими первісними коляд#

ками. В космогонічних переказах ін#

ших народів планети невідомий мотив

священного прадрева «кураля» – ко#

ралового, мабуть, найдавнішого в кос#

могонії планетарній, що повязує з по#

діями цілосвітніх масштабів, ймовірно

допотопних. Лише в українських ко#

лядках він зберігся, втілюючи космот#

ворчий акт. Більше того, якщо зверну#

тися до етимології слова «кураль» –

корал, його кореневої основи: кор –

коро – оро – коло – оло. В україн#

ській мові похідні слова з цим коре#

нем: корова, коровай, корочун, корж,

корогва, корали, коло, коляда, калита,

колядники, калина, колос, каланча

(вежа), сколоти (скіфи) і т.д. Весіль#

ний хліб обох родів – коровай, уподіб#

нений образу Всесвіту, зорями всіяний

і міфічними пташками розкрилений, а

в центрі його поставлене з тіста Древо

Світове. Корінь слова – оро, ра, ор –

має космологічний зміст. «Велесова

книга» праотцем русичів називає Ора:

«І люди отця Ора славні, бо слава

зросла їхня, і поле знає їх, як стріли і

мечі знає»; «Од отця Ора походимо, а

той час од часу народжується серед

нас». Так стверджують священні пи#

сання праукрів.

Окремо привертає увагу сюжет міфу

«Про Почин Світу» («Небо України». –

Київ: Український письменнк, 2001 р.),

насамперед тим, що «Було лиш синеє

море, а посеред моря Золотая Іва « –

«Всесвятеє Древо». Три сині птиці на

тому древі радяться «як світ оснувати».

Птахи «урнули (пірнули) в Світові Гли#

бини» й винесли «Світел#Срібен Ка#

мінь» – і стала з нього Світла Панна

Місяць. Іще «урнули птахи та винесли

Золотий Камінчик», а з нього постав

«ясен Панич#Сонце». Із пісочку золо#

того, ними добутого у Світових Глиби#

нах, з’явилися «Дрібнії звіздочки»: «Ой

радуйся, люде! Світ Божий засвітився!»

Очевидно, що це пізніша поетична

традиція творення. Хоча «Золотая Іва»

як Древо Світотворення врочисто уви#

разнює осяваючу астральну природу

його. Аналогом Іві – Древу Світотвор#

чому стає верба, що має золоту кору.

Світлоносну. Ось іще аналог. Одна з

колядок вістить: «А в пана Івана золо#

та верба, // А на тій вербі золота кора.

// Ой то ж не верба – Йванова жона, //

Ой то ж не кора – Йванова неня». В

цьому тексті чи не єдиний взірець (хіба

що за одним чи двома винятками) «па#

нич» ( чоловік) уподібнений Сонцю, а

«панна» ( жінка) – Місяцеві. В східно#

му езотеризмі (відизм) Вогонь#Світло

має чоловічу природу (Дух), а Вода

(матерія) – жіночу. Визначення кос#

мічної іпостасі тут лежить у річищі

Космовідань лемуро#атлантів# арійців

пізнішого періоду після другої катас#

трофи. Правдиве українське Світоося#

гання також вважає Дух (Вогонь#Світ#

ло) чоловічою природою, а Воду (Ма#

терію) – жіночою.

Розглянуті нами найархаїчніші ко#

лядки дають змогу доторкнутися до

первісних Космовідань наших прапра#

щурів про часи Першопояви складо#

вих Світоладу – Праводи і Первісного

Вогню, явлених в образах вогненних

птахів. Ми впевнимося в цій думці, як#

що звернемося до орнаментальних сю#

жетів символіко#образної мови нашо#

го народного мистецтва всіх жанрів і

видів, де проявлені найдавніші схеми

Світотворення, втілені також і в арте#

фактах археологічних культур прадав#

ньої України. Образи космічної міс#

ткости в орнаментальній системі –

Безконечник, Сварга, Хрест, Древо,

Ромб – заховували таємниці Світобут#

тя. Космологічні сюжети з такими

символами – це глобального поши#

рення сакральні космічні знання. Світ

божественних первнів (символіко#

образна система), то метафізичні під#

ґрунтя орійського Світоутвердження в

космогонії українців. І давні традиції

народної культури свідчать про праіс#

торичне буття народу як спадкоємця

духовних набутків цивілізацій. Процес

одухотворення безупинний: знаково#

образна мова посилається на землю із

Небес Вищими Силами і не зникає з

чиєїсь волі.

Надзвичайно багато переказів про

Початки Світотворення народами в

усій Східній, Південній, Середній Єв#

ропі і Південній Азії створено майже

за одним типом. Їхні вірування прони#

зує дуалізм духових сил – доброї і злої.

Обопільне їхнє протистояння. В ото#

ченні багатьох народів, народностей,

племен українці з найдавніших часів

плекали монотеїстичний світогляд і

вберегли його понині. Понад тисячі

колядок і щедрівок записано в усій Ук#

раїні й видано, проте в них немає оз#

нак дуалістичного вірування. Саме ко#

лядки про Світотворення Вищими Си#

лами є найстаршими у народній пое#

тиці українців. Однак чимало казок,

переказів, легенд нашого народу заз#

нали впливів сусідніх народів уже у

пізніші часи і тому є виразно дуаліс#

тичними, хоча воля Доброго Духу в

них поборює Зло і встановлює спра#

ведливість. Наші народні пісні в бага#

тьох жанрах, у тім числі й народні ду#

ми, утвердили принцип змагання дуа#

лістичних сил як морально#етичні за#

сади суспільних відносин. Добромисле

має бути прикладом у повсякденному

бутті. Воно перемагає злі сили.

Олександр Фисунакадемік Міжнародної Академії

Оригінальних Ідейісторик мистецтва, етнолог

ПтахиKСвітотворці на рушнику з Черкащини



Калитування наші є осягання таемниць

Усесвіту і душі української. В основі всіх свят

Сонячного річного циклу – це боротьба Світ�

ла з Пітьмою, Тепла з Холодом, Весни і Зи�

ми. Світло втілює життя, а Темрява – Небут�

тя, Хаос, Морок. Свято Калити утверджує

Сонце у четвертій фазі його річного циклу і

припадає на 13 грудня, коли сонячна енергія

потребує підсилення. Дослідники нашої зви�

чаєвости, зосібна Микола Сунцов, зважаючи

на сонячну тематику, ставив це свято в ряд з

різдвяними містерями. За маштабами кали�

тянських дійств і символікою образів є воно

окремим святом і відповідає хліборобському

календареві. Саме свято чиниться на засадах

веселої гри, в якій центральною фігурою є

пан Калитянський – носій космічного мис�

лення прапредків�укрів, намісник Бога на

Землі. Всевідаючий. І стоїть на обороні Кос�

мічних Законів Усесвіту. Свято охоплює усіх

присутніх веселощами, сміхом, розбуджує в

них поетичну уяву і образне світоспиймання,

дає наснагу. Людська пам’ять правдиво ос�

мислює таємниці космічних енергій і світо�

вих процесів. У такий спосіб людина постає

органічним цілим, нерозривною єдністю із

Світом білим і її Творцем.

Цілком природньо, що в колядках дох�

ристиянського періоду наші прапредки сво�

єю уявою вловлювали ті величні таїнства

Світопояви та Її Красу. Ось тому традиційне

свято Калити своїми містеріями заводило

прапредків наших у чари божественних пе�

реживань Світопоявного. Впродовж многих

тисячоліть у символах і вишиваних знаках

тканих рушників у вишиваному вбранні, ки�

лимах закодовано і явлено ці чари, як велич

незбагненної Краси, звершеної Всевишнім.

Подаємо прапредківське знання про

навколишній світ у формі запитань для

школярів молодших класів. ❍❍

Наша калита – золотаЗнання посвячених (Волхвів, Ведунів, Віщунів)

ЗНАННЯ ПОСВЯЧЕНИХ (ВОЛХВІВ, ВІДУНІВ, ВІЩУНІВ)КАЛИТУВАННЯ НАШІ H ЦЕ ОСЯГНЕННЯ ТАЄМНИЦЬУСЕСВІТУ Й ДУШІ УКРАЇНСЬКОЇ

ВВоснові всіх свят річного циклу бороть�ба світла з темрявою. Світло � життя атемрява � небуття. Хаос. Морок.

Калита � традиційне, найбільше релігійнесвято молоді у дохристиянську добу.

У Калиті відбився світогляд предків: бо�ротьба двох сил природи � світла і темряви,тепла і холоду, весни й зими.

Калита � символ сонця ясного.У давнину Калита � свято хлопців, а Кате�

рини � дівчат. Християнство «прив'язує» Ка�литу до свята Андрія. І нині в столиці ревніхристияни влаштовують вечорниці: Калитана Андрія.

Дослідники нашої звичаєвости, зокремаСумцов, зважаючи на сонячну тематику цьогосвята, став його в ряд з різдвянми містеріями,зважаючи на атрибути солярного змісту.

За масштабами дійств калитянських і сим�волікою образів воно є окремим святом, щовідповідає хліборобському календареві Ук�раїнців.

Запитання Калитянського насвяті Калити

1. Що наймиліше?2. Хто нашу землю зогріва, людей

добрих звеселя? З. Що найкругліше?4. Що найясніше?5. Що найшвидше? � Світлоносна думка.

6. Що найстрашніше? � Пітьма

7. А кого боїться Пітьма? � Світла

8. Хто наймудріший? � Творець. Усевишній.

9. Чому? � Бо він сотворив усе. Видиме іневидиме.

10. Що не має ні початку, ні кінця? � Усесвіт.

11. А хто найдавніший? � Усесвіт.

12. А хто вічний? Невпинний? � НебеснийРух.

13. Куди найдовша дорога? � У світ білий.

14. А що за світом білим оцим? � Другий,третій, сотий і незліченно їх.

15. А де розляглися вони? � У неосяжномуКосмічному Безмежжі.

16. Де ж узявся Всесвіт? � Сотворений ізПорожнечі Володарем Безмежжя. З’явилосяСуще.

17. По чийому образу Всевишній його тво�рив таким досконалим і величним? � Завласною подобою.

18. А хто найдужчий? � Вода.

19. Що найрівніше? � Промені Сонця,Світил.

20. Скільки ж тих променів у Сонця? � Аскільки травинок, квіточок, зерняток, листоч�ків на деревах, комашинок, рибинок, звіря�ток, рибинок, людей і всього живого у світі.

21. А що не має меж? � Сяяння зірок � світ�ла у Космосі.

22. А скільки ж їх у небесах? � А як піску уморі. Стільки, скільки крапель в океані.

23. Що ж найсолодше? � Наша Калита.

24. А яка вона? � Найясніша. Найзолотіша.Найкрасніша.

25. А де щороку береться Калита? � НашаКалита з вогню виліта.

26. А хто її випік? � Українці.

27. А звідки ж вони? � З Усесвіту.

28. То скільки літ нашій Калиті? � Скілький нам, українцям.

29. А скільки ж нам літ? � Стільки, скілький землі нашій.

30. Чому Калита наша солодка? � Бо вкла�дено у неї таїну української сили.

31. А де ми, українці, черпаємо собі сили? �У Сонця ясного, у Неба високого і Зір ясних.

32. То скільки променів у Калити? — Аскільки всіх українців було і є у світі.

33. А який найдовший промінь у Сонця? �А той, на якому пеклася наша Калита.

34. Куди найкоротша відстань? � Від пана.Калитянського до Калити.

35. А найдовша? � Од Коцюбовського доКалити.

36. Звідки ж ти прибув? — 3 країни Калити.

37. А де ж ця країна? � Це держава Україна.

38. Де ж вона? � По обидва боки Дніпрарозташована.

39. Де зараз кусають Калиту? � У 7�ій Га�лактиці.

40. А де ж та 7�а Галактика? � Її орбіти про�ходять через українські землі.

41. Що зараз відбувається на Чумацько�му Шляху? � Віють просо на кашу до святаКалити.

42. Так хто ж Калиту кусає? � А хто світло�носні мислі має.

43. А кому під силу Калиту кусати? �Звісно, нам, українцям, про теє знати.

44. А хто ж ми? � Світлоносці з Усесвіту.

45. А де взялися? — 3 Космосу послані.

46. А куди йдемо? До нових Галактик.

47. Що найщедріше? � Сила променів со�нячних, сяяння зірок.

48. А що не знає впину? � Сяяння енергіїСонця, зірок, планет.

49. Що ж не можна виміряти? � Всесвіт іСвітло у ньому.

50. Що найбагатше у світі? � Земля,

51. А що найвище над Усесвітом? � Рай.

Со

нц

е

Калиту спекла Ніна Левицька



52. А хто в ньому перебуває? � ТворецьНебес і Світу.

53. І скільки літ? � А завжди.

54. А хто ще? — І душі предків наших.Бережуть нас. Лад на Землі.

55. А що най чорніше? � Всесвітнє Зло,що таїться у Пітьмі.

56. А що найдорожче нам? � Україна зБогом у серці.

57. А найсвятіше? � Душі предків і ДухБезсмертя вкраїнського.

58. А хто ж рідня нашій Калиті? � Коляда,Купайло, Великдень.

59. На чому висить Калита? � На найдов�шому промені найяснішої зірки.

60. Що не можна вкусити у Калиті? � Їїдірку, через яку вона прив’язана.

61. Хто завжди в дорозі до людей? �Світлоносці � колядники, калитники.

62. Хто ніколи не зникає? � Творець Усес�вітів.

63. А хто найдосконаліший? � ГосподарУсесвітів.

64. Що ж було до Початку Світу? � Безод�ня. Хаос.

65. А хто змінив усе? � Бог � Абсолют.

66. А що є найбільшим скарбом? � Небес�ні Благодаті.

67. Хто ж найбагатший господар? � БогТворець.

68. Де розміщена Вічна Радість? � На Не�бесах.

69. Хто ж вічно священнодіє, творить? �Сварог.

70. Що важко щодня осягати людині сво�їм розумом? � Істину.

71. Що ніколи не вичерпується? � БожіБлагодаті.

72. У чім вони проявляються? � У світліясному, у радощах життєдайних, у живот�ворній силі.

73. А що найдорожче українцеві? �Україна.

74. А що вище неї? � Небо.

75. А як воно зветься? � Небо наше. Ук�раїнське.

76. А де центр нашої Галактики? � Там,де стоїть пан Калитянський з Калитою.

77. А хто ж такий пан Калитянський? � Авін є космічна вісь нашої духовної Галакти�ки. Бо втримує Калиту Сонце.

78. Як священнодіють колядники? � Вонизасівають нашу планету Світлом і Зерном.

79. А чиї ми діти, онуки? � «Ми, Сонцевідіти», «Дажбожі внуці». Ось тому славимоДажбога. Шануємо батька Оря.

80. Які визначальні риси української ду�ші? � Сонцелюбність і Світославність.

81. Скільки ми, українці, будемо у Світі? �А допоки Світла найясшіпого. Небесного.Стільки ж ходи нашої Світлоносної.

82. Де черпає силу Дух Українського Без�смертя? � У Вселенському (Світовому) Ро�зумі, будучи його невід'ємною складовою.

83. На яких орбітах перебуває наша віра?� Вона виколисана потужним сяянням тріа�

ди Зоряних Сил � Сонцем, Місяцем, Зорею

або Сонцем, Місяцем, Дощиком (Богом).

84. Хто Єдиний і Всемогутній? � Абсолют.

85. Хто поза Часом і Простором, все умі�щує і все охоплює, Незмінний і Всюдипро�явний? � Сварог.

86. Що є Всеєдине? — Воно — Єдине у

Всьому.

87. Що є Гармонією? — Любов двох На�

чал їхнє взаємозлиття.

88. Чия єдина Воля діє у Космосі? — Аб�

солюта.

89. В чому вона проявляється? — У тво�

ренні Всесвітів незчисленних.

90. Яка найулюбленіша страва україн�ців? � Каша.

91. А найдавніша? � Каша. Ми і долю на�

шу кличемо їсти з нами кашу.

92. Як постає багатоманіття всього Су�щого? — Із Абсолюта. його Верховної Муд�

рости. Зусиллями двох Начал (чоловічого і

жіночого) виникає Всесвіт. Усе Суще.

93. Що є найбільшою таємницею Усесві�ту? — Дія всепроникаючого Світла, яке зу�

мовлює Небесний Рух.

94. У чому сутність Світу? � У взаємодії

Вогню (Світла) і Води.

95. Яка найвища якість Усесвіту? — Сві�

ти, Всесвіти, народжені з Хаосу, в своїй ево�

люції постають у Гармонії довершеній, до�

конечній.

96. У чому вища Мудрість Світобуття? � Упроявах Радости Світотворення.

97. Що є ознакою Божої Дії? — Людська

Душа. Вона по суті своїй є складовою Не�

бес, знамення Бога, один з могутніх знаків

Усевишнього і передвісник проголошення

істинности всіх світів його.

98. А що було у Почині Світу? — Бажан�

ня сотворити Суще. Воно було першим На�

сінням Думки Єдиного Бога.

99. Яка найбільша таїна таємниць люд�ського буття? — Єднання кожної душі і Бо�

га як прояв Нескінченности і Вічности її.

Джерело Усеєдности і Усеєдиности.

100. Без чого не може жити мисляча лю�дина? І хвилину? І секунду? � Без думки.

101. А де висить наша Калита? � В Укра�

їнському Небі.

102. А де ж Українське Небо розпростер�лося? � Воно там, де перебуває Український

Дух. У неосяжних Космічних Безмежжях.

103. Що завжди наповнює нашу душунеспокоєм? � Невідступне шукання Істини.

104. У Всесвіті постала нова духовна Га�лактика. Яке ЇЇ ймення? Як звати її? � Україна.

105. Хто поза Часом і Простором? — Аб�

солют. Першосубстанція.

106. А що є Істиною? — Дорога до Бога.

Зв'язок з ним.

Запитання для школярівмолодших класів у формізагадок

1. Торох�торох � розсипався горох, поча�ло світати � нічого збирати. � Зорі.

2. Розсипався горох на сто дорог. � Зорі.

3. Розсипалось на ніч зерно, глянуливранці � нема нічого. � Зорі.

4. Перша звечора одна.5. Ходить краля чарівна. � Вечірня, зірка.

6. Серед моря, моря стоїть золота комо�ра. � Місяць.

7. Світить та не гріє. � Місяць.

8. Через тин лисий віл дивиться. � Мі�

сяць.

9. Рогатий, а не бик. � Місяць.

10. Хто ходить по світу без ніг і без тор�би. � Місяць.

11. Один чабан тисячі овець пасе. � Мі�

сяць.

12. Поле не міряне, вівці не щитані, пас�тух рогатий. � Місяць, зорі.

13. Розстелене рядно, а на ньому горо�шок і окраєць хліба. � Місяць, зорі.

14. Ой за лісом, за пралісом золота діжасходить. � Сонце.

15. За яром, за горою красний вогонь го�рить. � Сонце.

16. По морі, по морі золота тарілка пла�ває. � Сонце.

17. За лісом, за пралісом червона паля�ниця печеться. � Сонце.

18. Вдень у небі гуляє, а увечері на зем�лю сідає. � Сонце.

19. Маленьке кругленьке — усьому світо�ві миленьке. � Сонце.

20. Хто однаково всіх любить,21. Всіх однаково голубить?22. Кожний скоса тільки гляне,23. А обняти не дістане. � Сонце.

24. Весь вік по одній дорозі ходить, а на�зад не вернеться. � Сонце.

25. Що йде вперед і не вертається? � Сонце.

26. Що горить без полум’я? � Сонце.

27. Вдень є, а вночі нема? � Сонце.

28. Що сходить без насіння? � Сонце.

29. Стоїть дуб�вертолуб, на тім дубі�вер�толубі сидить птиця�вертолиця, ніхто її недістане, ні цар, ні цариця, ні красна дівиця, ніпопи, ні дяки, ні ми, козаки. � Небо і сонце.

0,5 л. води7 стол. ложок олії10 стол. ложок цукру1 чайн. ложка солі1 чайн. ложка дріжджів1 кг. борошна

Ніна Левицька

Склад тіста для Калити



30. Золотий прийшов, а срібний пішов. �Сонце і Місяць.

31. Сестра до брата в гості прийшла, авін від неї ховається. � Сонце, Місяць.

32. По соломі ходить, а не шелестить. �

Проміння.

33. Прийде в дім — не виженеш, а часприйде — само вийде. � Проміння.

34. Мету, мету. � не вимету.

35. Несу, несу — не винесу — пора прий�де — само вийде. — Проміння.

36. Що у світі найбагатше? — Земля.

37. Два брати весь вік живуть. Один наодного дивляться, а докупи не сходяться.� Земля і небо.

38. Що біжить без повода? � Річка.

39. Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить. �

Річка.

40. Зимою спить, а літом шумить. � Річка.

41. Хто вік біжить, а не втомиться. � Річка.

42. Сивий віл, випив води повен двір. �

Мороз.

43. Що то за гість, що тепло їсть? �

Мороз.

44. Зроду своїх рук не має, а узоривишиває. � Мороз.

45. Скатертина біла увесь світ накрила.� Сніг.

46. Без крил, без ніг � на дерево сідає. �

Сніг.

47. Летить � мовчить, лежить � мовчить, аяк умре, так і зареве. � Сніг.

49. Що зимою оживає, а літом пропадає?� Сніг.

50. Хто тільки зимою росте? � Сніг.

51. Хто горя не знає, а гірко плаче? �

Хмара.

52. Ревнув віл на сто гір, на тисячугородів. � Грім.

53. Стукотить, гуркотить, мов сто конейбіжить. � Грім.

54. Що стукає без рук? � Грім.

55. Коли мене нема � чекають, а якприйду � усі тікають. � Дощ.

56. Сиві кабани все поле залягли. �

Тумани.

57. Сиві гуси все поле встелили. �Тумани.

58. Що плаче без голосу? � Роса.

59. Червоні коромисла через річкуповисли. � Веселка.

ЗАПИТАННЯ K ВИСМІЮВАННЯДО ПАНА КОЦЮБОВСЬКОГО

1. Калитянський:– Пане Коцюбовський! Ти Калиту кусати

хочеш? Дак ти ж своїм конем задом на перед

їдеш і до самого Сатани у Пекло прибудеш.

Коцюбовський:— І боком�наскоком, передом чи задом,

головою чи ногою я нетрі минаю, Галактикй

перебігаю, стомислим зором до Небесного

Руху припадаю — я до Калити нашої ще

ближче підступаю — вкусити всемогутньої

сили бажаю.

2. Калитянський:— Пане Коцюбовський! Як же ти сидиш

невміло — у твого коня ліве копито одле�

тіло?

Коцюбовський:— А мій кінь світлоносний, поза хмарами

пролітає, у ліве копито грубить в сусідню Га�

лактику звіщає, що вкраїнський Рід у граді

Кия саме зараз Калиту кусає.

3. Калитянський:— Що ж ти, пане Коцюбовський, на рогач

(коцюбу) заліз, на лівий бік похилився та й

сам по коліна в болото закотився. Що ж ти

тепер будеш робити?

Коцюбовський:— Копита мого коня виткані з чистого ся�

яння зірок всєясних і не бояться: ні чорного

бруду, ані в'язкого мастила, ані нечистої сили.

Коневі моєму і на Небесні Високості сягати, а

мені — під силу нашу Калиту красну кусати.

4. Калитянський:— Пане Коцюбовський, ти ж на пеньку си�

диш, а він мохом обріс і в землю вгруз, тобі ні

йти, ні скакати — і Калити красної не кусати!

Коцюбовський:А мій пеньок та ростучий — бо це кінь

швидкобіжучий, ще й крилатий, всеясний, я

на ньому долечу до Калити вчасно.

5. Калитянський:— Як же, ти пан Коцюбовський, до Кали�

ти скакав, що й перед свого коня втеряв? Ку�

ди ж ти тепер одним задом доїдеш?

Коцюбовський:— Мій кінь летючий, всеможиий —

передніми ногами у сусідню Галактику ся�

гає, а задніми по українській землі пробігає і

до красної Калити вчасно прибуває.

6. Калитянський:— Пане Коцюбовський, як ти їдеш?

У твого коня немає ніг.

Коцюбовський:— Мій кінь всеосяжний, столикий, кри�

латий, понад світи злітає, і в град�столицю,

в цюю світлицю. Кусати красную Калиту я

встигаю.

Примітка. Такі дошкульні запитання зада�

вати тим, хто не в образі під'їздить до Ка�

лити, не описує поетично біг свого коня, не

означує його особливими якостями.

МОНОЛОГ КОЦЮБОВСЬКОГОKКОЦЮБОВСЬКОГО

1. Гей в червонім жупані,

та на білім коні, осяйному, дзвінкому, крилатому

я спішу, мчу, лечу,

ногами землі торкаю, густії ліси пробігаю,

високії гори перескакую,

глибокії моря перепливаю,

попід самими Небесами пролітаю

та до цієї світлиці,

що на шляху широкім у столиці,

нашої красної Калити вкушати, раювати...

� Але хто ж це такий великий і дужий на

моєму шляху стає і не дозволяє мені через

високі пороги переступати?

Гей, пане Калитянський!

� Предку�сину Україно�слов’янський!

Я коня могутнього маю �

Всі мури�фортеці розбиваю,

враже військо розметаю!

Словом віщим кручу, верчу,

до Каялти іще ближче підступаю �

її всемогутньої сили вкусити бажаю.

� Будеш кресати?

А я буду кусати!

2. � Я, пан Коцюбовський із оріянського

краю,

на коня осяйного, дзвінкого, семикрилого

сідаю �

вмить попід синіми Небесами пролітаю,

незчисленні Галактики й Усесвіти проминаю

та й забігаю до цієї світлиці,

що на велелюднім шляху града Кия�столиці,

абинашої золотої й найсолодшої Калити

кусати.

� Здоровим і преславним будь,

пане Калитянський,

� Предку�сину український!

Я буду Калиту кусати!

� А я буду кресати!

***

Коцюбовський:

� Із самих Карпатських гір,

де розсіялось князівство ясних зір,

я їду, їду до цієї хати

солодкої Калити кусати!

Ой, Калита, Калита,

Із чого ти вилита?

Ой, я з жита сповита,

Ой, я Сонцем налита �

Для красного цвіту

По білому Світу!

Олександр Фисун

академік Міжнародної Академії

Оригінальних Ідей

історик мистецтва, етнолог



СВЯТО КАЛЕТИ – долученнямолоді до світогляду та одвічнихзнань своїх пращурів

(двотижневе свято, починається після Свята Долі)

Особливе місце серед народних українських свят посідає Калета – одне з Сонячних свят, якепов’язане з «завмиранням» Сонця взимку: «Сонце заходить, а Калита – сходить». Виховне зна�чення цього свята, долучення молоді змалку до одвічних знань, необхідних для розуміння сутностіжиття та свого особистого місця кожного у ньому, важко переоцінити, що ми побачимо із сут�ності свята та його обрядовості.

ЦЦентральне місце на святі займає обря�

довий атрибут – корж Калета (Кали�

та). «Калита під стелею – це символ

Сонця і Бога�Предка, і Бога шлюбу; мак у

коржі – Зорі на небі, дітки Сонця; мак�зорі ві�

щує безліч кіп на полі (високий урожай), гур�

ти худоби в оборах (кошарах, пасовиську) –

взагалі багатство та достаток, що його тво�

рить і подає Сонце�Дажбог!» Ось так роман�

тично уявляє С.Килимник символіку Звичає�

вої Калети, котра дійшла до нас з прадавніх

часів. Ці вірування позначені високим життє�

любством з глибоким філософським підтек�

стом, який за часів християнізації втратив

дуже багато своєї глибинної сутності та об�

рядовості. Цікаво, що подібного свята немає

у жодного народу.

Невідома достеменно зараз навіть назва

Свята – Калита, Калета, Калата, Колета, Ко�

роль… Різноманітні трактування походжен�

ня свята – тут і римські «календи» (куди їх

тільки не припасовують!), і «калитка» (в ро�

зумінні гаманця)… Найбільш вірогідно і ло�

гічно – сонячне свято Калета має походжен�

ня від слова «коло».

Ритуал кусання Калети, під час якого

лунають жарти, сміх, первісно означав

прилучення Людини до Бога, очищення,

оздоровлення. Недарма серед загальних

веселощів лунають вигуки, пісні, примов�

ки, що славлять Сонце. Це свято – продов�

ження молодіжних гуль, де юнаки і дівчата

шукали собі пару для майбутнього под�

ружнього життя. Як зараз не вистачає саме

таких свят і чи може з ними, хоч у деякій

мірі, наприклад, зрівнятися розрекламова�

не свято усіх закоханих – день святого Ва�

лентина.

Якщо свято Долі сьогодні фактично має

жіноче забарвлення, то свято Калети – вга�

дування чоловічої Долі, хоча гадають і дівча�

та. Але в останній час це переважно пару�

боцьке свято. Скоріше за все, у давнину ці

свята дійсно мали дещо окремо жіночий та

чоловічий аспект, але розділення було не та�

ке значне – не було між ними особливої різ�

ниці. Це прийшло пізніше, з християнством,

та, відповідно, – з іменами Катерини та Анд�

рія. Але до сьогодні є незаперечним фактом,

що це виключно молодіжні обряди.

В цей вечір і ніч хлопці мають найбільші

права – єдина ніч у році, коли парубкам за

бешкети люди вибачають. Хлопці цим корис�

туються сповна: там воза затягнуть на хату,

там ворота у річці плавають, там плота розіб�

рали – і кілка не знайдеш... Часом і клуню

розбирали – парубоцьке право! Ясно, що бу�

ла на це причина – за всіма цими діями сто�

яла, мабуть, якась провина хазяїв. Але ще

таким чином давався вихід парубоцькій силі,

енергії, які цілий рік ніби чекали свого часу,

аби виплеснутися назовні.

Як не згадати, що в цей час зараз у хрис�

тиян вже йде «пилипівський піст» – отже ні

співати, ні танцювати не можна, та і їжа має

бути відповідна. Хіба ж це сумісне з вечорни�

цями та сватанням? Скільки обрядів, пісень

тільки через це пішли у забуття? Якої ж мо�

гутності було це Свято, якщо, як бачимо,

попри всі заборони та накладання іншого

змісту, багато ще чого лишилося з прадав�

ньої світоглядності та обрядовості Свята до

нині. Саме це є суттєвою та певною запору�

кою того, що воно ще повернеться до нашої

молоді у всій своїй красі! Більше того, воно

вже повернулося – адже принаймні десятки

громад рідновірів уже не один рік урочисто

візначають Калету! А хто хоч раз побував на

святі Калети, коли обов’язки пана Калетян�

ського неперевершено виконує Олесь Васи�

льович Фисун, а господині – Ніна Вікторівна

Левицька (а вони це роблять не один деся�

ток років), той не тільки на все життя збере�

же пам’ять про це чарівне дійство, але й бу�

де намагатися святкувати його щорічно.

Калета – великий корж із білого борош�

на. Печуть його дівчата – всі разом, скільки б

їх не було – хоч десять, двадцять… Кожна

повинна брати участь у готуванні Калети.

Збирались удосвіта в одній із світлиць, йшли

по Воду до кількох криниць, щоб до сходу

Сонця замісити тісто. В цей день Вода дуже

помічна (так і хочеться сказати – має магіч�

ну силу). Відповідно і звертаються до неї, пе�

ред тим як набрати Води (з криниці набира�

ють непочату Воду), молитвою:

Добридень, Кринице0Водице!Набираю Води для кохання,Набираю я Воду любовну і кладу на зорі,Намітю я дві зірки: парубка і дівку.Ви, Зорі0зірниці, ви Божії сестриці!Ви високо літаєте, багато що видаєте,Яка моя Доля, знаєте?Яка зірка буде прибігати, на цю Воду

мигати,То буде мені сила Божа пару посилати.І буду я од Господа Бога Долю мати.Вода тіло обмиває, всю Землю поливає.А хто на цю Землю буде ступати,Той мені буде дружиною ставати.Цариця небесна усім пару посилає,Чоловік і жінка без пари не буває!

Місять тісто на Калету всі по черзі, почи�

наючи від найстаршої дівки і кінчаючи най�

меншою дівчинкою. Запікають так, щоб

вгризти її було трудно. Дірка або одна посе�

редині, або ж чотири по боках. Ззовні оздоб�

лювалися фігурками, чи узорами «кривого

танцю» – різноманітними кривульками. Об�

мащували медом, принесеним хлопцями, і

обсипали маком – тільки з дівочої складки.

При цьому під час випікання Калети

обов’язково притримувались дійств, які на�

гадували випікання весільного короваю:

примовляння, обрядові сценки, пісенні сю�

жети тощо. Наприклад, перед підпалом печі,

де дрова мають лежати навхрест:

Гори, вогонь, ясно! Спечи нам Калету

красну!

Щоб ми її кусали і горя не знали!

Або ж перед тим, як місити Калету:

А ми Калету місили,З усіх криниць Воду носили;Як балабушки місили –З ополонки Воду носили!

Або ж перед тим, як ставити Калету пек�

тися у піч:

Водице0студенице, Окропи Калеті дорогу



До печі від порогу,А від печі до стелі,Щоб ми були гарні і веселі!

Обрядовим дійством було також випі�

кання балабушок, гадання за ними за допо�

могою собаки…

Традиційно для всіх Свят (світогляд же

природний і Свято проходить у точно визна�

чений Природою час) у цей день стежили за

погодою:

� якщо Вода в річці тиха – на рівну зиму,

шумовита – на завірюхи;

� якщо вдень ішов сніг, то бути хурдели�

цям цілий тиждень;

� як ще до цього дня сніг ще не випав –

зима буде теплою, а як з’явився – довгою і

холодною.

Одначе сьогодні достеменно невідомо,

як бути з визначенням дня святкування Ка�

лети – є відомості, що святкування відбува�

лося не один день. До одного дня Свято Ка�

лети звелося лише за християнства, коли йо�

го поєднали і притягнули до Андрія Первоз�

ваного.

Неможливо обминути, чи не звернути

увагу на значення маку і коноплі у Святі Кали�

ти. Якщо мак займає, зазвичай, почесне місце

у дуже багатьох Святах, включаючи і Калету

(навіть має своє особливе Свято – Маковія),

то сім’я коноплі зустрічається тільки у обряді

Свята Калети. Тут і пісні про нього, і конопля�

не молочко до пшоняної каші, і, навіть, цілий

обряд засівання на заході Сонця. Починаєть�

ся він із замовляння: «Сонце до заходу, а ко�

нопля до сходу!», яке промовляється тричі.

Потім дівчата гуртом виходять на двір і почи�

нають сіяти сім’я на майбутню сім’ю. Пісня

допомагає їм здійснити це магічне дійство –

знайти свою щасливу половинку:

Калитою радію – конопельки я сію,Підтичкою волочу, бо замуж хочу.Дай, Доле, знати з ким життя мати.

Хлопці в цей час підігрують дівчатам

певними питаннями та побажаннями.

Сім’я, що залишилося, дівчата вкидають

собі у пазуху з побажанням, щоб «на той

рік заміж вийти». Як бачимо, конопля і мак

були дуже пошановані на Святах, постійно

усіма вживались, але ніхто не вважав їх за

опіум та наркотики і не контролював посі�

ви, як це роблять зараз, коли, навіть, за

кілька стебел карають.

На заспів свята входить у приміщення

дівчина, яка на піднятих руках несе рушник.

Дивлячись у небо, молитовно проказує:

Добридень тобі, Сонечко яснеє!Ти святе, ти яснеє, прекраснеє!Ти чисте, величне, поважне!

Ти освіщаєш гори й долиниІ високії могили, 0Освіти мене, онуку Дажбожую, Перед усім миром,Перед панами, перед князями,Перед усім миром українськимДобротою, красою,Любощами і милощами,Щоб не було ні любішої, ні милішої,Од мене народженої, молитвеної(назвати своє ім’я).Як ти ясне, величне, прекрасне,Щоб і я така була ясна, прекраснаПеред всім миром українськимНа віки віків!

Після цього рушник складає і чіпляє до

вікна, промовляючи: «Милий, коханий,

прийди, утрись і до мене пригорнись!»

Коли всі зібрались, дівчина вносить Кале�

ту, тримаючи над головою і, при цьому, тричі

промовляє: «Сонце заходить, а Калета схо�

дить». Зустрічає дівчину господиня з горням

каші: «Калито наша, оце тобі каша, а дай нам

краси і сили, щоб ми на Світі славно жили!»

В дірку у коржі просувають голубу стрічку,

прив’язану до кільця у сволоку, або ж до пали�

ці, і піднімають Калету настільки високо, щоб

можна було дотягнутися, тільки підстрибнув�

ши. Крім того, кінець стрічки дозволяє, в разі

потреби, піднімати Калету ще вище.

У небо, наша Калета, у небо.А ти, Сонечко, підіймись, Та на нас подивись:Ми Калету чіпляємо,На Місяць поглядаємо, Свою Долю0Радість викликаємо!

Після цього усі присутні співають:

Ой Калита, Калита,Із чого ж ти вилита?Ой я з жита сповита,Ой я Сонцем налита,Для красного цвітуПо білому Світу!

Наближається головна подія на Святі,

якою, безумовно, є обряд кусання Калети,

що символізував собою долучення до світог�

ляду і знань своїх Пращурів. Але це зробити

зовсім не просто: біля Калети стоять вартові

– головний обрядодій Свята пан Калетян�

ський та його помічник із сажею та пензли�

ком, які стежать за виконанням Калетян�

ського ритуалу.

Дійство безпосереднього святкування

Калети починається із звертання до Дажбога:

Зійди, Дажбоже, з неба,Бо нам тебе завше треба,

Будемо тебе прославлятиКалету святкувати!Ступи, Боже,з неба,То нам завше треба!Зачни нам веселяйкоНа нашеє подворяйко, Тихоє, веселоє, Аби було щасливоє!До нас, Дажбоже, до нас,Щоб було гаразд, І ти, Лада0Мати,Ходи до нас в хату,Будеш нам помагатиКалету святкувати!

Потім іде запрошення до безпосеред�

нього початку дійства кусання Калети: «Я,

пан Калетянський, прошу пана Коцюбов�

ського Калету кусати!» Пан Коцюбовський

(ним, по черзі, стають всі учасники, які сіда�

ють на коцюбу) витанцьовує під пісні, перес�

трибуючи при цьому через покладені нав�

хрест рогач та коцюбу (вогняні речі). Цей об�

ряд називається «витанцювати коня». Всі в

цей час співають для пана Коцюбовського

жартівливі пісні. Наприклад для дівчат –

«Конопельки»:

Сію мак, сію мак, сію конопельки!Якби така до роботи, як на витребеньки!

А для хлопців – «Чеберяйчик»:

Ой на горі просо – сидить зайчик.Він ніжками чеберяє.Якби такі ніжки мала,То я б ними чеберяла, Як той зайчик…

Якщо пан Коцюбовський під час танцю��

перестрибування не зачепився за рогач та

коцюбу, то він бере коцюбу поміж ноги, ніби

сідає верхи на коня, і тричі промовляє: «Їду�

їду Калету кусати». Потім під’їжджає до вар�

тового і вітається:

Добрий вечір, пане Калитянський!Доброго здоров’я, пане Коцюбовський!

Куди їдете?Їду Калету кусати!Перш ніж кусати, треба про неї багато

що знати!А я все знаю!Добре якщо так! А якщо щось не будеш

знати – буду по писку писати!А я вкушу!А я впишу!

Слід відзначити унікальний виховний

аспект свята: під час цього дійства учасни�

кам обряду (а такими є усі присутні) пан

Калитянський ставить різноманітні світог�

лядні питання, які вже з дитинства�юності



будять думку Людини, долучають молодь

до духовних надбань своїх Пращурів, ви�

ховують у неї почуття поваги до своєї

Землі, гордості за свій народ… Для прик�

ладу, серед питань є і такі: Де взявся

Всесвіт? Що найрівніше? Що не має меж?

Що найстрашніше? Що найшвидше? Хто

найдужчий? Хто ми, українці? Де ми взя�

лися? Що не знає впину? Що не можна ви�

міряти? Куди найдовша дорога?... і ще

безліч подібних запитань. Суперечка�іспит

проходить з жартами і сміхом, адже пан

Калетянський та й усі присутні намагають�

ся розсмішити чи налякати пана Коцюбов�

ського. Адже за правилами, кусати Калету

можна лише у випадку, коли дані більш�

менш правильні відповіді на запитання па�

на Калитянського і, головне, при цьому,

пан Коцюбовський не засміявся, не присів

та не оглянувся – усе це карається писан�

ням сажею по обличчю (обов’язок поміч�

ника пана Калитянського).

Кінчається Свято тим, що Калету зніма�

ють і ділять між усіма учасниками дійства.

Причому дівкам – задарма, а хлопці пла�

тять дівчатам за стрічки та за те, що Кале�

ту місили.

Після цього всі сідають за стіл і почина�

ється Калетянська вечеря – братчина. Їжа

готується обрядова (обов’язково – пшоня�

на каша (з конопляним молоком), коржі з

маком, а також все те, чим багата Земля

восени). В час Калетянської вечері дівчина

наливає у блюдце вина, горілки, або ж ме�

ду, розведеного Водою, кладе на дно пер�

стень і примушує свого хлопця дістати той

перстень губами. Якщо дістане і носа не

вмочить, то ожениться і буде щасливий.

За часи християнства вшанування

апостола Андрія Первозваного заступило

свято Калети. Чим же знаменитий цей один

з кращих учнів Христоса? Для киян він, за

легендами, стоячи на київських пагорбах,

передрік, що над Дніпром буде велике міс�

то (там і пам’ятний знак про це зараз сто�

їть). Коли складали цю легенду, то хоч би

подумали над тим, що, якщо йому було ко�

му про це говорити, то там мали уже при�

наймні жити люди, не кажучи вже про те,

що Київ (як стверджує багато істориків і

дослідників) існував як місто більше, ніж

за тисячу років до того, як на його пагорбах

ніби з’явився Андрій Первозваний. А перші

знайдені археологами стоянки на теренах

Києва датуються взагалі близько 20 тис.

років тому. Як бути тут з Біблією, яка вік

Землі оцінює менше 8 тис. років? Тож ви�

никає питання: чому так приваблювало

Людей це місце? Чи не було воно Святе ще

задовго до біблійного початку Світу? Аби

закінчити історію з Андрієм Первозваним

додамо, що у 62 році (за іншими відомос�

тями – у 70 році) в Ахейському місці Патрах

Андрія Первозваного кинули до в’язниці і

через деякий час розіп’яли. Два дні, будучи

розіп’ятим на хресті, він проповідував і

повчав народ, доки не вмер, що і відзнача�

ється. Зауважимо лише, що в ті часи, як

свідчать різні джерела, розпинали людей

(як, до речі, і Ісуса Христоса) не на хресті, а

на Т�подібній перекладині. Але як пов’яза�

ти цю подію з прадавнім Святом Калети,

при всій повазі до майбутнього апостола,

неможливо уявити. Мабуть комусь дуже

потрібно було це зробити! Як коментувати

сучасну примовку на святі: «На Андрія ро�

биться дівицям надія» – чи, може, їх розіп�

нуть, як його, чи, може, він їм дасть якусь

надію? Тому думаймо і повертаймо своє

Звичаєве Світоглядне Свято Калети – то є

Духовний Спадок Пращурів, Заповіт цієї

Землі, Світобачення нашого Вічного Роду.

Добжанський Е.І.,

Почесний Голова звичаєвої громади

«Трійця», кандидат економічних наук



Мамина сорочкаЩе у 1940�х, та навіть і 1950�х роках, кожна українська Жінка, окрім виснажливої праці в кол�госпі й не менш «легкої» праці в домашньому господарстві, повинна була обов’язково надбати по�лотна і своїми руками пошити й вишити сорочку кожному членові родини. Сировиною для виго�товлення полотна було насіння коноплі, яке висівали в ґрунт ранньою весною.

ННаприкінці липня, на конопля#

ному полі починалася «жіно#

ча» робота. Обережно пересу#

ваючись між конопляними стеблами,

вибирали «плоскінь», зв’язуючи в пуч#

ки конопляні стебла. «Матірка», отри#

мавши таким чином запилення, про#

довжувала рости, доки не дозрівало

насіння, яке обмолочували. Частину

обмолоченого насіння зберігали для

посіву, а решту використовували для

виготовлення конопляної олії. Стебла

зривали, сушили, зв’язували в пучки

(їх називали «горстка конопель»), так

само, як і влітку «плоскінь». Ці «горс#

тки» конопель замочували в річці. Їх

вкладали у воду так, щоб не плавали,

прикопуючи землею, взятою з берега.

В селі Тарасівка (Зіньківський район,

Полтавщина) коноплі мочили у річці

Тарапунька. (донині вона зберегла ли#

шень свою назву). Замочені конопляні

пучки кожна з господинь якось помі#

чала. Випадків, коли в когось не стало

замочених конопель не відомо. Влітку

цю роботу було робити легше, бо вода

в річці була не настільки холодною, як

восени. Осіннє замочування конопель

було гіркою працею – в холодній воді

босі ноги… Вимочені конопляні

«горстки» ставили «курінем» на березі

річки для висихання, а вже висушені,

переносили додому.

Наступним етапом роботи був етап

«тертя конопель». Для цього в кожно#

му дворі була «терниця». Це два стов#

пчики, висотою близько 80 сантимет#

рів. Вони були з’єднані гребенем з

міцного дерева, довжиною трохи мен#

ше метра, над яким було прикріплено

дерев’яну битку – палицю. Висушені

конопляні горстки розділяли на час#

тини і тримаючи лівою рукою, протя#

гували коноплі через гребінь. Одно#

часно правою рукою швидко#швидко

били по коноплях, з яких постійно си#

палася «костриця» – остюки, якими

топили в печах. Решту костриці, яка

не висипалася із оброблюваного пуч#

ка, «тіпали», тобто били по ніжках

терниці до тих пір, доки костриця не

висипалася зовсім. Таким чином от#

римували «прядиво». Невелика кіль#

кість прядива на гребені називали

«повісмо прядива».

Наступною роботою після «тіпання»

було «м’яття» прядива. Якщо на дворі

ще було не дуже холодно, ця робота

виконувалася біля призьби хати. Її до#

ручали виконувати навіть дітям. Брали

певну частину прядива і босими нога#

ми м’яли#переминали його на сухій

чистій землі. Руками в цей час краще

триматися за призьбу, бо ногам потріб#

но було добряче попрацювати, щоб

прядиво стало м’якеньким. В холодну

пору року цю роботу виконували пря#

мо в хаті на долівці. Увібраний пряди#

вом пил, якого було доволі, потім ре#

тельно витрушували з прядива, і лише

потім із м’якенького прядива «микали

мички». Розрізняли «плоскінь» і «ма#

тірку» по тому, що з останньої прядиво

виходило грубшим. Ці два види пряди#

ва не змішували, обробляючи окремо.

Цей порядок робіт на той час викону#

вала кожна Жінка, яка вміла прясти

(не вміти тоді було не можна, бо не ли#

ше сама, а й вся родина залишиться

без сорочки).

Процес прядіння починався з того,

що пряха сідала на «днище» (гарно об#

роблена дошка, в протилежний край

якого у спеціально зроблений отвір)

вставляли гребінь. На нього надівала

повісмо м’якенького прядива і вичісу#

вала його гребінкою. В результаті от#

римувала ніжне, красиво зв’язане пря#

диво – «мичку». Мичку закріпляли на

тому ж гребені. Знову пряха примощу#

валася на днище і пряла нитки на

прядці, яку ставила поряд. Колесо

прядки жінка приводила в рух правою

ногою, якою тисла на підніжку пряд#

ки. Колесо крутило вилку, з надітою

на нього скалкою, на яку намотували#

ся нитки, як на котушку. Нитка від

гребеня була з’єднана зі скалкою.

Пряха смикала і заодно скручувала

пальцями тоненьку#тоненьку нитку,

однакової товщини по всій довжині

(так люди пристосовувалися до такої

відповідальної роботи). «Тонкопряхи»

славилися своєю майстерністю, а як#

що пряли вони із «плоскінного» пря#

дива, то готове полотно було тонше і

м’якше. У того, хто не вмів прясти

тонких ниток і полотно виходило тов#

стим, про таку пряху ходила приказка:

«Як повісили полотно на білило (на

тину розвісили «шматки полотна»),

так воно і тин звалило».

Повну скалку з нитками виймали із

вилки, другу вставляли, а під кінець

дня нитки намотували на мотовило,

виготовлене із ниток «півміток». Мо#

товило було довжиною близько півто#

ра метри. З однієї сторони воно нага#

дувало літеру «Т», а з другої мало роз#

вилку. Була тут і певна кількість ниток

(певна кількість скалок із нитками).

Потім півмітки промивали, вони ста#

вали світлішими. Сухі півмітки надіва#

ли на вертушку (хрестовину з чотирма

«коньочками» на кінцях). Хрестовина

крутилася і півміток перетворювався у

руках в клубочок ниток. В родині Гон#

чарів цю роботу виконував батько, ко#

ли діти були ще малими. Наша мати,

Дарія Василівна Гончар (1914 р.н.) як і

всі тогочасні господині, пряла, не до#

сипаючи, достатньо не відпочиваючи.

Вставала о четвертій годині ранку, сі#

дала прясти, потім готувала родині їжу.

Весь день у мами проходив в клопотах,

роботі. У колгоспі збирали урожай ку#

курудзи навіть у листопаді# грудні, заг#

рузаючи по коліно в сніг. Лише перед

Різдвом Христовим вона могла сісти


Українська Родина № 5�6/2015 53

прясти, бо після них – то вже гріх. Ко#

ли виростала купа клубків ниток, пот#

рібно було зробити «основу» для вер#

стата, щоб виткати полотно. Для цієї

роботи в хату заносили «ослівницю» –

велику дерев’яну раму, довжиною 4,5 #

5 метра, з обох кінців якої було до де#

сяти кілків. Яка ж це була робота! Тре#

ба було конкретно розрахувати, що за

чим, чи як ложити нитки на ті кілочки.

Бо якщо збитися з правильного розта#

шування, вже ніхто не дасть ладу, і по#

чинай все спочатку. Наша мати робила

цю роботу дуже уважно, весь день біга#

ючи від одного краю «ослівниці» до

другого, уважно рахуючи і начіплюючи

нитки на кілочки. Коли клубок закін#

чувався, нитки другого зв’язувала

«ткацьким вузликом», таким, який ні#

коли не міг розв’язатися. Цю роботу

вміли виконувати далеко не всі пряхи.

Тому нашу матір часто запрошували

зробити її. Окрім прядіння, наша мати

володіла ще й мистецтвом ткання. Во#

на ткала не лише полотно, а ще й тка#

нину на мішки, рядна, скатерті.

Знята з «ослівниці» пряжа, утворю#

вала велику купу ниток, які треба було

накотити на верстат. Верстат був свій.

Його, величезного, вносили в хату, де

він займав дуже багато місця, і батько

й мати вдвох накочували на верстат#

ний коток, ніби на котушку, ту велику

купу ниток. Край їх треба було запра#

вити у так звані «блят» і «начиння». Це

треба було робити дуже обережно, щоб

не переплутати ниток. Блят і начиння

були закріплені над нитками на якійсь

жердині, краї якої кріпилися на боках

верстата. «Начиння» було трьох видів:

«висмірка», «дев’ятка» і «десятка». Так

що його брали залежно від товщини

ниток пряжі. Блят був один. Потім під#

вішували ляду. Говорили#приказували:

«Човник і ляда ткачеві порада». Внизу

верстата був підніжок, на який ткаля

ставила ноги і керувала вже роз’єдну#

ванням пряжі, куди кидала човник із

«цівкою», на якій були намотані нит#

ки. Пряжу ж не всю накачували на ко#

ток, а майже половину клубків зали#

шали для човника, загостреного з обох

боків. «Цівки» довжиною близько

шести сантиметрів батько виготовляв

самотужки із товстих гілок бузини. Цю

трубочку надівали на вилку прядки,

клубок пряжі кидали у ящичок, щоб

було йому де качатися, і край пряжі

закріпляли на цівку. Батько смикав

цівки, а мати ткала.

Наступаючи на одну підніжку, розді#

ливши нитки, ткаля кидала човник із

цівкою. Другою рукою ловила човник,

який вискакував із пряжі і лядою при#

бивав нитку, щоб тісно і рівномірно

прилягали нитки на полотні одна до

одної. Потім другою ногою натягувала

другу підніжку і кидала другою рукою

човник. Знов прибивала нитку лядою.

І так зранку до пізньої ніченьки кипіла

робота за верстатом, щоб встигнути

виткати полотно до появи кипучої ро#

боти на городі. Матері ще ж треба було

і піч натопити і їсти приготувати для

родини. Щодня зранку вона встигала

зварити із житнього борошна «шліх#

ту», щоб промазувати пряжу, розташо#

вану між котком і начинням. Со#

лом’яною щіткою шліхтували пряжу,

щоб не рвалася під час ткання. Щітку

батько виготовляв із рівної житньої со#

ломи. Мати повинна була вгадати пот#

рібну густину «шліхти». Виткане по#

лотно акуратно по ходу діла, накочува#

лося на коток, що знаходився внизу

верстата. Коли шліхта на пряжі виси#

хала, мати починала ткати. Робота за

верстатом майже завжди супроводжу#

валася співом українських народних

пісень, що дуже подобалося нам, ді#

тям. Траплялося, що нитка рвалася на

основі (дарма, що прошліхтована). Че#

рез це ставалася велика затримка в ро#

боті – треба було точно її заправити на

своє місце, щоб не переплутати. Краї

зв’язували «ткацьким» вузликом, тим,

що вже ніколи не розв’яжеться. Наша

мати пряла і ткала полотно і вісмірку

(щоденна білизна), і дев’ятку, яку ви#

користовували на більш святкові со#

рочки і сорочечки дітям. Десятку –

найтонший вид полотна – мати не

пряла, поспішаючи виготовити по#

більше щоденних міцних сорочок.

Для виготовлення ряден і мішків ви#

готовляли і використовували «вал»,

який пряли вже без прядки, а на вере#

тено з клоччя, яке залишилося під час

прядіння ниток із кожної мички. Те,

що вже не можна було укрутити на вал

(товста пряжа), називалося «перепряд#

ками» і нікуди не використовувалося,

лишень у піч.

На верстаті ткали і широке, товсте по#

лотнище на рядно, на яке вже було інше

начиння, ніж те, що на полотно. Рядна

зшивали із двох полотнищ, то вони бу#

ли шириною 1,5#2 метри. Вал фарбува#

ли в різні кольори, й на ковдрі основа

була світла, а затикалися різнокольоро#

ві полоси і рядно було красиве і вкрива#

тися тепленьке. А з однієї полоски ви#

готовляли розкладне ліжечко, бо товста

тканина з валу була дуже міцною.

Виткане полотно розрізали на так

звані «шматки», метрів по десять дов#

жиною. Потім їх добре прали в річці, а

потім, розстеливши прямо на траві,

вибілювали на сонці. Вибілювати це

була моя і батькова робота. Батько на#

ношував води у дерев’яні шаплики, во#

да нагрівалася, а я вмочала шматки по#

лотна в цю воду і акуратно розстеляла

їх. Ця робота для дитини була не важ#

кою, але вимагала особливої уваги.

Шматок полотна вмочай у чисту воду,

стели на чисту травичку в суху сонячну

погоду. Почекай, поки спаде роса, а як

надходить дощова хмара, поспіши зби#

рати, щоб полотно було дійсно біле#бі#

ле, а то посиніє і нічого в той період

йому вже не зробиш. Сухе полотно

збирали в гармошку, тоді і мокре зруч#

ніше розстелити. Пригадую, як ходили

ми в школу, то два рази на тиждень у

дітей перевіряли чи немає вошей у со#

рочках та в головах. Кожний учень

роздягався в класі до сорочки і фель#

дшер оглядав. Чи під рубцями немає

вошей або гнид. Отже, сорочка кожно#

го була на виду. Ми бачили і білі сороч#

ки і не білі, хоч вони й були випрані. В

нас, трьох сестер, Слава Богу, завдяки

маминій кмітливості і вимогливості,

сорочки були завжди білі і нам було від

цього дуже приємно.

Сорочки прали, потім золили. Для

зоління надворі встановлювали в теплу

погоду «жлукто» (діжка без дна, але з

боків суцільна), зі стовбура півметрової

довжини (найчастіше липи). Дно

жлукта застеляли, і клали туди склада#

ючи рівно сорочки всієї родини. Зверху

застилали сорочки товстою полотни#

ною, насипали на неї дерев’яного чис#

того попелу із печі. Зверху застилали

такою ж застилкою. Скласти сорочки

потрібно було так, щоб ще лишилося

місце. Зверху на ці сорочки лили дуже

багато кип’ятку, накривали старими

ряднами. Таким чином білизну підда#

вали сильній термічній обробці, яку не

витримувала ніяка воша. Коли в печі



закипала вода для того, щоб лити її в

жлукто, водночас у жар вкладали важкі

металеві речі, здебільшого зношені

втулки з коліс. Тобто такої форми, щоб

їх можна було підчепити на рогач і при#

нести в жлукто, наповнене гарячою во#

дою. Таких, як їх називали «розжаре#

них куль», потрібно було три. Куля по#

винна бути розжарена до червоного ко#

льору. Потім довго#довго вода кипіла у

жлукті від тих куль, аж поки вони від#

давали свій жар. Під жлуктом було ви#

копано ямку, в яку вибігала вода. Її тре#

ба було обережно вибирати звідти. Цю

роботу зазвичай доручали дітям. А щоб

прати полотняні сорочки без зоління –

такого не було. І спробуй#но дати ста#

рій людині не золену сорочку, то по за#

паху почує, що не золена.

Золили і саме полотно, щойно витка#

не, попередньо випране. Починали цю

роботу раненько, щоб встигнути пе#

репрати все на річці, коли охолоне

жлукто повне білизни. Зі жлукта обе#

режно знімали зверху попіл, а білизна

була чиста#чиста, але просякнута «що#

локом». Випрати цей щолок набагато

простіше у проточній річковій воді, не

в наносній, колодязній. На річку несли

кладку, щоб вона з’єднувала два бере#

ги, довго полоскали, стоячи на кладці,

збивали об кладку малі речі, а саме по#

лотно і великі сорочки дорослих раз#

раз#раз били «праниками» до дошки.

Праник – дерев’яний відрізок, довжи#

ною більше ніж півметра, шириною

близько 7 см, товщиною близько 5 см,

з вирізьбленою ручкою. «Праники»

були із твердого дерева. Вибиваючи

воду із білизни, вибивали із неї і «що#

лок попельний». І, нарешті, білизна

ставала чиста, біла, пахуча. Сухі сороч#

ки викочували рублем і качалкою.

Попіл відбілює полотно. Якщо со#

рочки вишиті «надійними» нитками,

тобто надійно пофарбованими, вони

залишають свій повний колір. Але як#

що господиня забуде, що топила в печі

стовбурцями соняшника і в жлукто по#

дасть соняшниковий попіл, то вишив#

ки на сорочках уже не буде. Так що

знай і не зівай! Не вишитих сорочок не

було, це був сором для матері, коли на#

віть у діток сорочечка залишалася не

вишитою. Отож пряха не лише пряла

нитки, ткала полотно, шила сорочки

та підштанники, але й вишивала їх.

Пошивши підштаники, мати брала де#

рев’яний молоток, яким прибивала

рубці, щоб вони не давили тіло чолові#

ка. А все зшивала дрібними акуратни#

ми вистіжками.

Від самого малку, кожна жінка зму#

шена була прясти, була прив’язаною

до прядки. Під скромним світлом бли#

кунчика#каганця, довгим зимовим ве#

чором, щоб довше ввечері попрясти,

збиралися дві сусідки і пряли. Було й

таке, що: «не з руки у вашій хаті пряс#

ти». Прясти не можна було лише в

п’ятницю (давнє пошанування Парас#

ковії П’ятниці), але цього дня жінки

могли шити і вишивати. Дівчата зби#

ралися на досвітки не погуляти, а щоб

добре#добре попрясти, та поспівати.

Кожна ішла на досвітки зі своєю пряд#

кою і з певною кількістю приготовле#

них мичок (на вечір запланованих).

Роботою хлопців на досвітках було

м’яти прядиво надворі, але вони пере#

важно лузали насіння, спостерігаючи

за дівчатами, чи працьовита, чи ледач#

кувата, і вибирали собі майбутню дру#

жину. Ледачкуватих дівчат було мало.

Та з дівчат, що прогигоче з хлопцями

вечір, додому несла не перепрядені

мички. Це було кожному відомо, а дів#

чині – великий сором. Парасковія Ар#

темівна згадувала: «Ще ровесники мо#

їх батьків і ще й пізніше одружувалися

на своїй вулиці більше, ніж шукали

десь далі. Тому й були тоді злагоджені і

міцні сімейні стосунки, бо знали один

одного з дитинства». Про це пісенька:

Черевички рипу, рипу, Батько каже: другі куплюМати каже: хай ті носитьБо з досвіток мички носить

У той час навіть дітям було зрозумі#

ло, що прясти просто необхідно, і

інакше бути не може. Не лише сороч#

ку, але й рушники і скатертини і багато

інших дрібних речей виготовляли ли#

ше з домотканого полотна. А коли доч#

ку віддавали заміж, то треба було бага#

то надбати сорочок і щоденних і свят#

кових і втиратися рушничків щоб було

багато і пелюшки для немовлят теж бу#

ли полотняними, але із старого полот#

на, щоб були м’якенькими. Ще дітям

батьки розповідали ніби анекдот про

те, що одна жінка не вміла прясти і до

чого це призвело: на придане мати на#

готувала дочці багато сорочок, щоб бу#

ло що носити, але з часом вони рвуть#

ся, а жінка прясти не вміла. От вона

своєму чоловікові і пояснювала: «В по#

неділок родилася, у вівторок хрестила#

ся, в середу похрестини, а в четвер пох#

листини, а в п’ятницю не можна пряс#

ти, в суботу – помий, помаж та й спати

ляж. Неділя є неділя, призначена для

молитви»… Дожилася бідна жінка, що

одна#однісінька у неї лишилася сороч#

ка, та й та драна, з вошима. От ця «свя#

та Явдоха», як називав її чоловік, і про#

сить його, щоб купив їй на базарі со#

рочку. Він пішов, ходив#ходив, нічогі#

сінько не виходив, бо кожна пряха для

своєї сім’ї ледве встигала надбати со#

рочок. Тож він на ті гроші купив гуску,

вирішивши поласувати м’ясцем. Жі#

ночка з нетерпінням чекала повернен#

ня чоловіка. Ще здалеку побачила, що

в нього під рукою щось біле. З радощів

скинула свою стару сорочку, та й уки#

нула в палаючу піч, щоб і воші погорі#

ли. Сама залізла на піч і чекає, коли їй

чоловік сорочечку подасть. Лишень

відкрилися двері, а вона з печі – купив

сорочку? Не купив сорочку, а купив

гуску, їй вчулося, що «вузьку», та й ка#

же, давай хоч вузьку, бо я вже взагалі

без ніякої. А стосовно того, що не

можна прясти, звернувся чоловік до

священника, який пояснив «Святій

Явдосі», що гріх прясти лише празни#

ки, а у всі інші дні треба працювати: «В

понеділок – пряди, у вівторок – пря#

ди, у середу – пряди, у четвер – пряди,

в п’ятницю помотай#помотай, а в су#

боту помий, помаж, та й спати ляж, а в

неділю піди помолися і святкуй». Про

тих жіночок, що не вміли прясти,

приспівували: «взяв собі жінку неве#

личку, що не вміє прясти чоловічку».

Ще довгий час, люди, народжені на

початку ХХ століття, переживши

стільки лихоліть, зберігали вдома і

ткацький верстат і прядку і все, що не#

обхідне для виготовлення домашнього

полотна.

Парасковія Артемівна згадувала:

«Так, тільки мамина сорочка дійсно

зігрівала нас – сорочка, яку вона виго#

товляла своїми руками для себе і для

всієї сім’ї, не маючи належного ні пе#

репочинку ні сну».

Парасковія Полянська

(у дівоцтві Гончар)

уродженка села Тарасівка,

Зіньківського рKну, що в Полтавщині

фото Олени Щербань

№86/12. Humulus lupulus Українська: хміль; російська назва:

хмель; польська: chmiel. — хміль.

Родина: Cannabinaceae116

Хміль — багаторічна дводомна росли#

на. Щорічно навесні з кореневищ хме#

лю виростають довгі, іноді до 18 м, заз#

вичай шестигранні, у середині — по#

рожні в’юнкі стебла. Узимку відмира#

ють. Корені іноді заглиблюються в

ґрунт більш ніж на 3 м. Кореневища яв#

ляють собою підземні змінені стебла й

мають у вузлах бруньки. Добре відома

рослина, розповсюджена скрізь, крім

Крайньої Півночі й степових південних

районів. Культивується в багатьох со#

юзних республіках і росте дико в зарос#

лих чагарниками заплавах рік, над об#

ривами, у долинах, на лісових галяви#

нах тощо. Збирають навесні молоді па#

гони, а восени, звичайно на початку

серпня, шишки хмелю, коли вони доз#

рівають. У цьому випадку вони золота#

во#зеленого кольору, характерного хме#

левого запаху, при стисканні пружинять

і заповнені «жовтим порошком» — лу#

пуліном. Шишки хмелю вживають при

запаленні нирок, при водянці, при под#

разненні сечового міхура та у сумішах з

іншими лікарськими рослинами. Самі

по собі застосовуються при катарах

шлунка, при хворобах жовчного міхура

й печінки, при нервовому безсонні, для

м’якшильних компресів і припарок, що

заспокоюють біль, на чиряки, нариви й

виразки. Усередину вживають напар із

шишок: 20,0 г на 1 л окропу, або поро#

шок з них по чайній ложечці 3 рази в

день, запиваючи водою. Замість такого

порошку приймають лупулін 2 рази в

день на кінчику складаного ножа

(приблизно 0,3 — 0,4 г).

1. При жовтяниці: навесні й улітку

готують суміш із 1 склянки гарячого

кип’яченого молока, 1 склянки гарячої

води й туди вливають 2 столові ложки

соку з молодих пагонів або гілок хме#

лю. Цю суміш випивають у теплому

виді за день. Зимою роблять так само,

але замість соку із хмелю беруть 2 сто#

лові ложки потертих шишок і поперед#

ньо цілу ніч намочують їх (парять) у

суміші молока з водою. Випивають

цей напар за день.

2. Нервовохворі, що страждають без#

сонням, а також при безсонні, що суп#

роводжується іншими хворобами (ле#

геневими), дають 2 рази на день — пе#

ред обідом і перед сном — на шматоч#

ку цукру або на 1 чайній ложці води по

5 — 7 крапель настойки: з 1 вагової

частини шишок хмелю на 4 вагові час#

тини спирту.

Таку ж настойку й у такій же дозі

приймають при гастритах і при глис#

тах. Зовнішньо. Для заспокоєння болю

забитих місць і наривах хворі місця

змазують маззю, виготовленою шля#

хом розтирання шишок хмелю з несо#

лоним свинячим пряженим салом.

При випаданні волосся миють голову в

напарі (інші у відварі) шишок хмелю. У

деяких місцевостях свиням, поставле#

ним на відгодівлю (невихолощеним),

коли вони впадають у стан статевого

полювання, підливають у корм міцного

напара із шишок хмелю, вважаючи, що

від цього вони заспокоюються й знову

добре годуються. Шишки хмелю су#

шать у тіні, розстеляючи їх тонким ша#

ром, до стану, коли стрижень усередині

шишки при згинанні ламається. Після

цього складають у коробки або мішки,

міцно їх спресовуючи шар за шаром. У

промислових цілях для консервації сухі

шишки хмелю обкурують, спалюючи

сірку, після чого їх сильно пресують на

спеціальних пресах і зберігають у спе#

ціальних мішках.

№87/13. Levisticum officinaleKoch. — любисток лікарський

Українські назви: любисток, любис#

ник; російські: зоря, любисток; поль#

ські: lubczyk ogrodowy, lubczyk lekarski.

Родина: Umbelliferae — зонтичні. Бага#

торічна рослина із прямим, порожнім

циліндричним, догори розгалуженим

стеблом висотою до 2 м. Листи блиску#

чі, перисторозсічені, надрізано#зуб#

часті. Квіти дрібні, ясно#жовті, зібрані

в складний зонтик. Цвіте в червні,

липні. Смак коренів пряний. Уся рос#

лина зі специфічним запахом, що на#

гадує запах селери. Розводять її по се#

лах у городах, квітниках, палісадниках,

біля хат; іноді здичавілий. У всіх

слов’ян дуже популярна рослина; в Ук#

раїні навіть оспівана в прекрасних на#

родних піснях, як калина і явір, як го#

робина й береза в російських піснях і

народному епосі.

Назва рослини пов’язана із припису#

ваним їй властивісті причаровувати мо#

лодих людей. Збирають корені любис#

тку восени. Сушать, як звичайно, у тіні.

Корені любистку у вигляді напара, але

частіше відвару в кількості близько 30,0

г (сухого) на 1 л води п’ють при захво#

рюванні нирок, особливо при водянці,

а також при хворобах серця, шлунково#

кишкового тракту, як кровоочисний за#

сіб. Приймають його також і як засіб,

що послабляє болі при місячних. Дово#

дилося спостерігати, що навіть нетри#

вале вживання відвару коренів любис#

тку викликає більш енергійну, але спо#

кійну пульсацію серця, зменшує за#

дишку, самопочуття хворого поліпшу#

ється. Чай з кореня любистку, що дово#

дилося спостерігати мені особисто,

благодійно впливає на перистальтику

кишечника й зменшує здуття його.

Відвар (і напар), готують так: 30,0 —

40,0 г кореня заливають 1 л сирої води,

напаровують у духовці цілу ніч, а ран#

ком кип’ятять 5 — 7 хвилин, після чо#

го залишають паритися хвилин 20,

проціджують, віджимають залишок і

випивають за день в 5 приймань. Як

відхаркувальне, при «переповненні

бронхів мокротиннями», уживають не

тільки напар, але й порошок з кореня

любистку в дозі «на кінчику столового

ножа» 3 рази в день. Зберігання. Коре#

ні любистку зберігають у коробках, що

щільно закриваються і викладенних

усередині папером.

№88/14. Lycopodium clavatum L.— плаун булавовидний

У народному лікуванні застосовують

переважно L. clavatum L. — плаун бу#

лавовидний, а також L. selago L. — пла#

ун баранець, але спори й траву заго#

товляють і з інших видів, менш роз#

повсюджених, зокрема: з L. annotinum

L. — плаун колючий (річний), L. an#

ceps Wallr. — плаун двогострий, він же

L. complanatum L. — плаун сплюсне#

ний (рідко зустрічається) і L. inunda#

Мал. 68. Levisticum officinale — любистоклікарський

Humulus lupulus — хміль



tum L. — плаун болотяний. Особливих

переваг у застосуванні якогось з них не

помічено. Українські назви: плаун,

п’ядич, дереза (чисто народне на По#

ліссі й Волині); російські: плаун, лико#

подий; польські: widlak, причому L.

clavatum — widlak gozdzisty, він же babi#

mor, L. selago — widlak wroniec або

просто wroniec; L. annotinum — widlak

jalowcowy, або w. gajowy; L. inundatum

— w. splawiowy; L. complanatum — w.

zeglej, або w. splaszczony. Родина: Lyco#

podiaceae — плаунові. Короткий опис

рослини стосується L. clavatum L,. то#

му що він найпоширеніший. Опис ін#

ших видів зацікавлений читач знайде у

відповідних флористичних працях.

Плаун булавовидний — це багаторіч#

на трав’яниста вічнозелена рослина з

повзучими стеблами, що трохи сходять

угору. На стеблі і його гілках густо си#

дять дрібні, лінійно#ланцетні, загнуті

нагору, загострені в довгий білий воло#

сок листочки, розташовані в кілька ря#

дів. На кінцях віток, на подовжених

ніжках формуються 2, рідше до 5, пря#

мостоячі колоски (як виделочка), з

яких улітку (наприкінці липня — у сер#

пні) висипає ніжний, бархатистий,

жирний, жовтий порошок — спори.

Порошок цей не змочується водою.

Росте плаун булавовидний у хвойних і

змішаних лісах, іноді серед мохів, ча#

гарників. L. annotinum L. росте в більш

тінистих, хвойних лісах, L. inundatum

L. — на торфовищах, на вологих піс#

ках, серед вересу, більше зустрічається

на Поліссі. Поширені плауни скрізь в

лісових місцевостях (лісостеп, Поліс#

ся). Збирають всю рослину й окремо

спори. Спори плаунів легко розсію#

ються від найменшого коливання по#

вітря, тому збирають спороносні гілоч#

ки, зрізуючи їх (краще ножицями) у во#

логу тиху погоду або з росою, вкладаю#

чи в посуд, що закривається. Удома віт#

ки сушать, розстеляючи їх на листках

паперу. Із сухих гілочок спори легко

висипаються. Пил від спор у повітрі

легко запалюється від вогню, тому не#

обхідно бути обережним з вогнем під

час роботи зі спорами. Гілки не можна

розтирати в руках, тому що це засмічує

спори. Для очищення спор їх просіва#

ють через густе шовкове полотно; збе#

рігають у щільних паперових мішечках,

вкладених у коробки, або в пляшках.

Порошок спор лікоподію дуже текучий

і через малий отвір може «вилитися»,

як вода; проходить навіть через щільне

полотно, тому його не зберігають у по#

лотняних мішках. Гілки плауна, після

відділення спор, зберігають окремо в

ящиках, викладенних папером.

Відвар спор плаунів п’ють при болях

в області сечового міхура, при гостро#

му його запаленні, при каменях нирок

і сечового міхура й при спазмах остан#

нього. Беруть 2 столові ложки спор, за#

ливають 2 склянками сирої води й

кип’ятять 15 хвилин, помішуючи лож#

кою. П’ють по 1 столовій ложці відва#

ру разом із спорами щогодини. Якщо

під рукою немає спор плаунів, то п’ють

щогодини по 20,0 — 30,0 г (чарка) по#

дібного ж відвару з гілок лікоподію

(30,0 — 40,0 г на 1 л води).

Для лікування нирок гілочки плауна

змішують із іншими сечогінними тра#

вами (див. суміші в ч. III у розділі про

лікування хвороб нирок). Спори плау#

нів вважаються в народі кращою дитя#

чою присипкою, а також застосовують#

ся дорослими для присипання на зопрі#

лі місця. Невеликі рани, при кровотечі з

них, засипають спорами лікоподію.

№89/15. Onopordum acanthiumL. — татарник

Українські назви: татарник, чортопо#

лох (будяк — загальна назва багатьом

рослинам), будяк#дід; російська: татар#

ник колючий, або обыкновенный;

польські: poploch pospolity, poploch. Ро#

дина: Compositae — складноцвіті.

Сильно колюча дворічна рослина зі

стеблом висотою 50 — 200 см, угорі з 2

— 3 широкими колючо#зубчастими

гілками, що йдуть доверху. Нижні лис#

ти при основі звужені, перисто#лапчас#

ті, загострені, верхні — сидячі, цільні,

подвійнозубчасті. Листочки#обгортки

нижні шиловидні, колючі, зовнішні з

них відстовбурчені. Уся рослина білу#

вато#павутинова. Квіти яскраво#пур#

пурові. Цвіте з червня до вересня. Рос#

те на вигонах, біля доріг, обривів, на

пустирях, схилах, Бур’ян. Розповсюд#

жений скрізь. Рослина гіркого смаку.

Збирають листи цієї рослини. Чай з на#

пара листів (1 столова ложка на 1

склянку окропу) приймають по 3 — 4

склянки в день при «застуді сечового

міхура». П’ють його протягом 10 днів (у

деяких місцях і в більших дозах). Ще

краще приймати порошок з листів та#

тарнику (перед приготуванням порош#

ку видаляють колючки) по 3 — 4 чайні

ложечки в день, запиваючи водою.

Вважається, що вживання татарнику

впливає на пригноблене самопочуття

хворого й надає йому бадьорість. Як се#

чогінний засіб застосовується сам по

собі й у сумішах для «очищення» крові

й при ревматизмі. Напаром і відваром

листів промивають рани.

Зберігання. Листи зберігають у ящи#

ках, викладенних усередині папером.

№90/16. PetroselinumsativumHoffm. — петрушка городня, абопольова

Російська, українська й польська

назва: петрушка (pietruszka). Родина:

Umbelliferae — зонтичні. Відома

трав’яниста дворічна рослина, що роз#

водиться в городах. У перший рік дає

розетку листів, на другий — квітконос#

не стебло із дрібними зеленувато#біли#

ми квітами, зібраними в складний зон#

тик. Цвіте в червні — липні. Корені

вживаються для приправ до їжі як пря#

ність. Насіння дозріває нерівномірно.

Збирають корені петрушки й насіння

її. Насіння збирають у міру його дозрі#

вання, просушують, після чого збері#

гають у мішечках, підвішуючи в сухому

місці. Корені зберігають у льохах. У лі#

Мал. 69. Lycopodium clavatum —плаун булавовидний

Мал. 70. Onopordum acanthium —татарник



Petroselinumsativum Hoffm. — петрушкагородня, або польова


кувальних цілях застосовують корені й

насіння. Напар у вигляді чаю з коренів

петрушки вживають у народі в різних

дозах при здутті кишечника, при всіх

видах хвороб сечостатевих органів,

при каменях сечового міхура, при во#

дянці — як сильно сечогінний засіб.

Стверджують, що чай з кореня пет#

рушки швидше «виганяє висип» і ско#

рочує час протікання таких важких за#

разних хвороб, як кір і скарлатина. У

моїх спостереженнях це не підтверди#

лося за винятком жарознижуючої його

дії після появи висипу. Не раз я чув

твердження, що довго відсутні місячні

крові знову вертаються, якщо хворі

п’ють відвар з насіння петрушки з до#

даванням до нього трави рути (№47).

Беруть 2,0 г насінин петрушки й 1,0 г

трави рути на 1,5 склянки води, варять

7 — 10 хвилин. П’ють ковтками, випи#

ваючи все за день, або ж по півстакана

2 рази в день. Олію з насіння петрушки

(аптечну) вживали в дозі 0,5 г на воді

як засіб, що підсилює менструації. Ру#

та й петрушка вважаються також на#

родним абортивним засобом, причому

я чув про факти введення частин коре#

ня петрушки в матку для виклику

аборту, що, як і слід було сподіватися,

супроводжувалося для жінок дуже

тяжкими наслідками. Соком з лимона,

змішаним з міцним відваром кореня

петрушки, користуються для знищен#

ня ластовиння, змазуючи обличчя

ранком і ввечері. Від засмаги миють

обличчя відваром петрушки. Розтерті

листи петрушки прикладають на місця

«укусів» комарів і бджіл. Частину рос#

лин петрушки не викопують, щоб рано

навесні мати зелень.

У народі іноді зустрічаються випадки

отруєння від застосування помилково

болиголова плямистого (Conium ma#

culatum L. №118), листи якого схожі на

листи петрушки.

№91/17. Phaseolus vulgaris Українська назва — квасоля; росій#

ська— фасоль; польська — fasola. L. —

квасоля звичайна.

Родина: Leguminosae — бобові.

Квасоля — відома культивуєма рос#

лина. Є форми, що плетуться, і карли#

кові, що не вимагають підтримок. У лі#

кувальних цілях вживаються стулки

(лушпайка) плодів квасолі. Напар по#

різаних стулок квасолі — 30,0 — 40,0 г

на 1 л води — приймають при ревма#

тизмі і як сечогінне при водянці, що

виникла на ґрунті ниркових захворю#

вань. Вважається, що стулки квасолі в

суміші з листами чорниці (№59) у виг#

ляді напара лікують підшлункову зало#

зу, а людям похилого віку такий напар

допомагає при цукровій хворобі. Стул#

ки квасолі й стовпчики (волосся) куку#

рудзи (№94) є частими компонентами

сумішей, застосовуваних при запален#

ні нирок. Зберігання. Стулки квасолі

зберігають у мішках.

№92/18. Sambucus ebulus L. —бузина трав’яниста.

Українські назви: бузина трав’янис#

та, буз смердючий; російські: бузина

травянистая, бузина зеленик, бузина

низкорослая; польські: bez zielny, bez

hebd, hebd. Родина: Caprifoliaceae —

жимолостеві. Трав’яниста багаторічна

рослина у вигляді чагарнику, висотою

60 — 150 см, із прямим гіллястим бо#

рознистим стеблом з білою серцеви#

ною. Листи непарноперисті з 5 — 9

довгастоланцетними, зазубреними за#

гостреними листоч#ками. Прилистки

листоподібні, ланцетні, зазубрені. Суц#

віття — пласка, щитовидна, прямосто#

яча волоть з 3 головними гілками. Кві#

ти дрібні з пелюстками, усередині біли#

ми, зовні рожевими. Ягоди чорні. Цві#

те в червні — липні. Ягоди дозрівають у

серпні — вересні. Уся рослина зі специ#

фічним неприємним запахом.

Росте при дорогах, на вигонах, пусти#

щах, у старих парках, утворює зарості,

також на узліссях, серед чагарників, у

ярах, на берегах струмків, на відкосах

залізниць, любить глинистий й глинис#

то#кам’янистий ґрунт. Поширена в За#

хідній Україні островами, у великій

кількості як бур’яниста рослина. У Лі#

вобережній Україні й до півночі зустрі#

чається рідше. За даними спеціальної

літератури, усі частини цієї рослини от#

рутні. У народному лікуванні мають зас#

тосування корені, листи й квіти. Корені,

переважно з молодших рослин, збира#

ють восени, а квіти й листи — під час

цвітіння цих рослин. Корені сушать на

печі, а листи й квіти — у тіні на горищах.

Напар або відвар дрібно порізаних

коренів (рідше листів і квітів) 30,0 г на

1 л окропу приймають по 1 склянці 3

рази в день як сильний сечогінний за#

сіб при водянці, особливо ниркового

походження.

При нефритах, хворобах сечового мі#

хура й інших захворюваннях сечових

органів, а також при діабеті корінь

низькорослої бузини або її квіти, а іно#

ді листи і ягоди (останнє дуже рідко)

додають у відповідні суміші трав як ду#

же важливий компонент. Зберігання.

Корені зберігають у мішках, а листи й

квіти роздільно в ящиках, що щільно

закриваються і викладенних папером.

№93/19. Viola odorata L. —фіалка запашна

Українська назва: фіалка запашна;

російська: фиалка душистая; польська:

fiolek wonny. Родина: Violaceae — фіал#

кові. Багаторічна трав’яниста рослина

з повзучим кореневищем, з якого ви#

ростають сланкі надземні й підземні

пагони. Прикореневі листи, що сидять

пучками,— короткоопушені, при ос#

нові серцеподібні, ниркоподібні або

опукло#яйцеподібні. Квіти пахучі, си#

ньо#фіолетові, на досить довгих квіт#

коніжках. Цвіте у квітні — травні. Рос#

те найчастіше як здичавіла по садах,

парках і лісах. Поширена в середній і

південній смугах. Збирають окремо

навесні квіти й улітку — всю рослину

Phaseolus vulgaris — квасоля

Viola odorata L. — фіалка запашна

Мал. 71. Sambucus ebulus — бузинатрав’яниста


разом з коренями й кореневищами..

Відвар із цілих рослин (30,0 г на 1 л во#

ди) приймають всередину при каменях

нирок, сечового міхура як засіб, що

«розтрощує» їх у пісок, а також як се#

чогін, що очищає миски нирок, і засіб,

що лікує подагру й ревматизм. При

цьому запашну фіалку зазвичай змішу#

ють зі стулками плодів квасолі, стов#

пчиками (волосся) кукурудзи, листами

мучниці й листами або бруньками бе#

рези. Про суміші див. ч. III книги.

У народній медицині вживають за#

пашну фіалку й при легеневих хворо#

бах, для видалення мокротиння із

бронхів, для полегшення спазматично#

го кашлю, особливо в дитячій практиці

при коклюші. Доза така ж, як і при лі#

куванні нирок. Всю рослину запашної

фіалки сушать у тіні й зберігають у ящи#

ках, викладенних усередині папером.

М. А. Носаль часто рекомендував прий�

мати в дозі: 2 — 3 чайні ложечки порош�

ку з кореня S. ebulus, завареного в 1 склян�

ці води. Цей відвар випивати за день, у

будь�який час, в 3 приймання. Називав він

ці прийоми «у спосіб Кнейпа». Ів. Носаль.

№94/20. Zea maysУкраїнські назви: кукурудза, маїс;

російські: кукуруза, маис; польські:

kukurydza, kukurudza.

Родина: Gramineae — злакові. За#

гальновідома культивуєма рослина,

що має дуже важливе значення як зер#

нова, кормова та технічна культура.

Для лікувальних цілей збирають у на#

роді пучки стовпчиків з приймочками

при збиранні й очищенні качанів від

обгорток. Ці стовпчики з приймочка#

ми (Stigmata maydis) називають у наро#

ді «кукурудзяним волоссям». Сушать

його в тіні, звичайно на горищах, на

папері. Стовпчики з приймочками ку#

курудзи вважаються сечогінним засо#

бом, що «розтрощує» сечові камені в

пісок, а також і жовчні камені. Вони

включаються в багато жовчогінних су#

мішей трав. Ось одна із простих сумі#

шей при захворюваннях сечостатевих

органів: кукурудзяного «волосся», сту#

лок квасолі (№91) і листів мучниці

(№75) у рівних частинах кожної, змі#

шують і 40,0 г цієї суміші кип’ятять 15

хвилин в 1 л води. Весь відвар, проці#

дивши, випивають протягом дня в

шість приймань. При цьому рекомен#

дується безсольова молочна дієта, теп#

лі ванни й грілки на область сечового

міхура або нирок. Зберігання. «Волос#

ся» кукурудзи зберігають у ящиках,

викладенних папером.

4. РОСЛИНИ, ЩО ЗАСТОСОВУKЮТЬСЯ В НАРОДІ ПРИ ХВОРОKБАХ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ(ЛЕГЕНІВ, ГОРЛА)

№95/1. Alnus L. — вільхаУ лікувальних цілях у народі застосо#

вується і Alnus glutinosa Gaertn. — вільха

клейка й Alnus incana (L.) Willd. — вільха

сіра. Українські назви: відповідно —

вільха клейка і вільха сіра; російські:

ольха клейкая, или ольха черная, и ольха

серая, или белая; польські: olcha (olsza)

czarna і olsza szara, вона ж olsza biala, во#

на ж olszyca. Родина: Betulaceae — бере#

зові. Вільха — широковідомі дерево й

кущ. Вільха клейка більш поширена; це

дерево висотою 5 — 25 м з темною сіру#

вато#бурою, а з віком майже чорною ко#

рою. Молоді листи її дуже клейкі, старі

— зверху блискучо#зелені, тупі. Росте по

вогких місцях, на берегах рік і струмків,

по болотах, ярах, біля джерел у лісах. По#

ширена скрізь. Вільха сіра — 5#15 м ви#

сотою із гладкою блискучо#сріблястосі#

рою корою; молоді гілки й бруньки сіро#

повстяні, гострі або загострені, неклей#

кі, листи зверху голі, темно#зелені, зни#

зу сизо#зелені, тонковолосисті. Росте по

вогкуватих лісах і берегах рік. Менше

поширена, ніж попередня. Багато її на

Поліссі, менше в чорноземних областях.

Збирають супліддя — «шишки», кору й

листи вільхи. Шишки вільхи збирають

восени й узимку, кору — навесні, листи

вживають свіжими. Дехто віддає перева#

гу більш молодим шишкам.

При простудних захворюваннях, ко#

ли у хворого хочуть викликати піт, у на#

роді іноді застосовують наступну про#

цедуру: кладуть його на шар свіжих

вільхових листів і накривають товстим

шаром таких же листів, а зверху рядном

або ковдрою. Через нетривалий час

людина починає потіти й пропотіває

дуже сильно. Такий метод виклику по#

ту вважається корисним для хворих зі

слабким серцем і застосовується, нап#

риклад, при гострому ревматизмі, арт#

ритах, подагрі, суглобних ревматичних

болях та ін. При тривалих поносах, при

катарі товстих кишок, болях у шлунку,

а також при дизентерії готують водний

відвар з 50,0 г шишок на 1 л води й

п’ють гарячим по 3 склянки в день.

Дехто в цих випадках застосовує сумі#

ші. Ось одна з них: молоді (зібрані до

розтріскування) шишки вільхи змішу#

ють у рівних частинах з кореневищами

перстачу (№39а) і коренями кропиви

пекучої (№58). Цієї суміші береться

50,0 г на 1 л води. Намочують цілу ніч,

а ранком кип’ятять 10 хвилин. П’ють

гарячим натще цілу склянку, а решту —

за день, в 4 приймання. Зберігання.

Шишки вільхи, зібрані наприкінці сер#

пня, висушують і зберігають у мішках.

№96/2. Anisum vulgare Clus.(Pimpinella anisum L.) — аніс звичайний

Українські назви: аніс, ганиж (народ#

не); російська: анис; польські: anyz, bi#

edrzeniec anyzek. Родина: Umbelliferae

— зонтичні. Однолітня, трав’яниста

рослина, що розводиться в городах і

палісадниках, з округлим, покритим

коротким пушком, угорі розгалуженим

стеблом висотою 30 — 50 см. Нижні

листи цільні з довгим черешком, надрі#

зано#зубчасті по краях, а верхні майже

сидячі, трироздільні, з вузькими доля#

ми. Квіти дрібні з білими віночками,

зібрані в (6 — 10)#променевий плоский

складний зонтик. Плоди — двонасін#

ки, шорсткуваті. Цвіте в червні — лип#

ні. Смак насіння терпкувато#солодкий,

запах, сильний, специфічний. Народ

користується насінням цієї рослини.

Крім насіння, у народі популярні ап#

течні анісові краплі.Zea mays – кукурудза

Alnus L. — вільха



Відвар з насінин анісу 15,0 — 20,0 г

на 1 л води п’ють при грудних хворобах

щогодини по 30 — 50 см3 (винна чар#

ка) як засіб, що розріджує мокротин#

ня, як відхаркувальне, і при астматич#

них нападах. Такий же відвар по пів#

стакана 3 рази в день п’ють для поліп#

шення діяльності шлунка й кишечни#

ка (посилення перистальтики) як віт#

рогінний, сечогінний (очищає сечово#

ди), потогінний і жарознижуючий за#

сіб. Аптечні анісові краплі вживають

при шлунково#кишкових нездужаннях

по 3 — 6 крапель на шматочку цукру 2

— 3 рази в день. Відвар анісових насі#

нин і анісові краплі вважаються в на#

роді засобом, що збільшують кількість

молока в матерів#годувальниць.

З порошку анісового насіння, зміша#

ного нарівно з порошком кореня (дуже

отрутної рослини) чемериці (№125),

роблять мазь: 1 частина порошкової

суміші на 2 частини тваринного масла.

Цією маззю змазують волосся при го#

ловних вошах. Зберігання. Насіння

анісу зберігають у коробках.

№97/3. Fagopyrum sagittatumGilib. (синоніми: Fagopyrum esKculentum Moench., Polygonumfagopyrum L.) — гречка посівна

Українська назва: гречка; російська:

гречиха; польські: gryka zwyczajna, ta#

tarka wlasciwa (а Fagopyrum tataricum

Gartn. — tatarka zielona). Родина: Pol#

ygonaceae — гречкові. Гречка — добре

відома оброблювана рослина. Цвіте із

чотиритижневого віку до збирання. У

народі лікувальне застосування мають

квіти й листи гречки й гречане борош#

но, просіяне через густе сито. Для ви#

далення густих мокротинь із бронхів і

для зм’якшення сухого кашлю, п’ють

чай з напара квітів гречки (40,0 г на 1 л

води). Квіти гречки приймають також

у сумішах з іншими рослинами, про

які буде сказано нижче.

Свіжі листи гречки, нашаровуючи

один на одного, прикладають до гній#

них свіжих ран і до наривів. Сухе греча#

не борошно, просіяне через густе сито,

вважається гарною присипкою для ді#

тей. За відсутності лікоподію ним мож#

на заміняти останній. При поїданні ху#

добою взимку у великій кількості соло#

ми й полови гречки в неї випадає вовна.

Примітка: Серед місцевої інтелігенції

почали приймати листи й квіти гречки у

вигляді чаю при склерозі.

Можливо, доцільно було б при скле#

розі з підвищеним тиском крові засто#

совувати суміш квітів і листів гречки із

травою сухоцвіту й відповідними сечо#

гінними травами. Зберігання. Квіти

гречки зберігають у коробках, викла#

денних папером.

№98/4. Geumurbanum L. —гравілат міський

Українські назви: гравілат міський,

підлісник, вивішник; російська: грави#

лат городской; польські: kuklik pospo#

lity, benedykt (kwiatuszek z pod lasu). Ро#

дина: Rosaceae — розові. Багаторічна

трав’яниста рослина з багатоголовим

(у старших рослин) кореневищем чер#

вонуватого кольору. Стебло слабо#роз#

галужене, пряме, шорстко#волосисте.

Листи м’яко#волосисті, прикореневі —

крупноперисті, стеблеві — тричіроз#

дільнолапчасті. Квіти одиночні на дов#

гих прямостоячих квітконіжках. Пе#

люстки (5) світло#жовті. Цвіте в червні

— липні, іноді частково й у серпні.

Розповсюджена скрізь. Росте по чагар#

никах, лісах, у засмічених місцях, іноді

під парканами сільських садиб (хуто#

рів). Кореневище за запахом та смаком

нагадує гвоздику. Збирають восени ко#

рені й кореневища. Порошком з коре#

ня з кореневищем гравілату, приймаю#

чи по 1,0 г 3 — 4 рази в день, лікуються

в народі від кашлю з рясним мокро#

тинням, стверджуючи, що цей засіб

швидше виганяє мокротиння, ніж ін#

ші. Вважають кориснішим давати хво#

рому порошок гравілату з медом.

Відвар кореня гравілату 15,0 г на

250,0 г води вживається при катарах

шлунка (У рукописі М. А. Носаля

приписане: «... як слабка гіркота, що діє

на залози фундальної частини шлунка»),

при слизових поносах і при катарах

товстих кишок. Відвар кореня гравіла#

ту вживають для полоскання рота й

горла й для ванн рахітичним і золо#

тушним дітям у сумішах з іншими рос#

линами. Зберігання. Корені гравілату

зберігають у коробках.

№99/5.Malva silvestris J. —калачики лісові

Українські назви: калачики лісові,

мальва лісова, проскурник, проскур#

ник, просвирняк, дика мальва, росій#

ські: просвирняк лесной, мальва лес#

ная, калачики; польські: slaz lesny, slaz

dziki. Родина: Malvaceae — мальвові.

Однолітня, рідше двох або багаторіч#

на трав’яниста рослина з лежачим,

висхідним або прямим шорстко#воло#

систим стеблом, висотою 30 — 120 см.

Листи черешкові, опукло#серцеподіб#

ні, з 5 — 7 лопатами, городчасто#зуб#

часті, опушені. Квіти великі (діаметр

30 — 40 мм) по 1 — 5 у пазухах листів.

Пелюстки глибоковиїмчасті, продов#

гувато зворотнояйцевидні, рожеві,

поступово звужені в нігтик, з 3 темни#

ми поздовжніми смужками; після су#

шіння стають темно#фіолетовими. Ко#

рені довгі, розгалужені. Цвіте із червня

по серпень. Росте не тільки в лісі, але

часто на пустищах, в городах, біля пар#

канів, біля жител і будівель, на схилах,

біля доріг. Бур’ян. Розповсюджена рос#

лина скрізь. Збирають квіти й листи

Anisum vulgare Clus — аніс звичайний

Мал. 73. Malva silvestris — калачики лісові

Гречка

Мал. 72. Geum urbanum — гравілат міський



під час цвітіння, а корені восени. Май#

же однакове застосування мають: Mal#

va neglecta Wallr., Malva rotundifolia L.

(або M. pusilla With., вона ж M. borealis

Wallr.) і деякі інші види залежно від

місцевості; те ж певною мірою можна

сказати й про Althaea (№4).

Водний настій із квітів калачиків лі#

сових вживається усередину й зовніш#

ньо, особливо при обтяжному сухому

кашлі, при катарах горла, при захрип#

лості, в останньому випадку у вигляді

полоскань. Те ж застосування мають

листи й корені. Дози різні. Квітів бе#

руть 30,0 — 60,0 г на 1 л окропу. До кві#

тів калачиків лісових зазвичай домі#

шують інші рослини: квіти гречки

(№97), траву медунки (№104), квіти

мати#й#мачухи (№57) і квіти дикого

маку (№101); усі компоненти в рівних

частинах. Беруть 50,0 г цієї суміші, за#

ливають окропом, парять цілу ніч. Ви#

пивають за день в 5 — 6 приймань.

При пухлинах селезінки роблять га#

рячі ванни з наступної суміші: листів і

квітів або всієї рослини калачиків лісо#

вих 200,0 г, трави полину (№8) — 150,0

г, квітів ромашки (№28) — 150,0 г, зе#

рен вівса мірою в 1 л; все це заливають

окропом, вимочують цілий день, а вве#

чері кип’ятять (приблизно в 5 л води) і

вливають у ванну. Ванну приймають

безпосередньо перед сном. Зберігання.

Листи й квіти зберігають у бляшаних

коробках, а корені в мішках.

№100/6. Melilotus officinalisDesr. — буркун лікарський

Українські назви: буркун лікар#

ський, буркун жовтий; російська: дон#

ник лекарственный; польська: nos#

trzyk zolty. Родина: Leguminosae (Faba#

ceae) — бобові (підродина Papilionace#

ae — метеликові). Дворічна трав’янис#

та рослина з гіллястим, унизу де#

рев’янистим, прямостоячим або вис#

хідним стеблом, висотою 60 — 150 см,

із потрійно#перистими листами на че#

решку. Листи зверху сизувато#зелені,

знизу блідіші, дрібнозубчасті. У ниж#

ніх листів листочки зворотно#яйцепо#

дібні, у верхніх довгасті. Квіти жовті,

дрібні, зібрані в подовжені, багаток#

віткові, колосовидні пазушні китиці,

запашні (пахнуть кумарином). Цвіте із

червня до жовтня.

Росте при дорогах, на полях, засмі#

чених місцях, схилах, в узлісках, на

парових полях і покладах, на межах,

серед зернових культур і по конюши#

ні. Бур’ян. Розповсюджений скрізь.

Збирають верхівки стебел із квітами;

частіше одні тільки квіти. Чай з напа#

ра квітів буркуну 30,0 г на 1 л окропу

п’ють при грудних хворобах по вин#

ній чарці (50,0 г) щогодини. Квіти

буркуну в невеликих дозах входять у

різні грудні суміші лікарських рос#

лин. Розпарені в окропі квіти буркуну

прикладають як припарку на «застуд#

жені» нариви чиряки, що повільно

формуються, і т.п.

Від молодих жінок м. Рівне я чув, що

квіти буркуну, змішані нарівно із тра#

вою золототисячнику (№14) і квітами

мати#й#мачухи (№57), лікують хворі

яєчники. Приймання по 1/3 склянки

(з 1 столової ложки суміші на 1 склян#

ку води) 6 разів у день протягом 3 — 4

тижнів. При цьому рекомендується

повне утримання від статевого життя

на період лікування. На селах сухі роз#

терті квіти буркуну додають для аро#

мату до тютюну. Зберігання. Квіти

буркуну зберігають у папері, у бляша#

них коробках, що добре закриваються.

№101/7. Papaver rhoeas L. —мак дикийУкраїнські назви: мак#самосійка, по#

льовий мачок, дикий мак, льовий ви#

дяк; російські: мак#самосейка, мачок,

мак полевой; польські: mak polny, mac#

zek. Родина: Papaveraceae — макові.

Мак дикий — однолітня (рідше дворіч#

на) трав’яниста рослина висотою 20 —

90 см. Стебло, листи й квітконіжки

покриті відстовбурченими волосками.

Листи здебільшого глибоко#перисто#

роздільні, з довгастими великими до#

лями. Пелюстки квітів яскраво#черво#

ні, звичайно з великою темною пля#

мою в основі. Плід — коробочка, при

дозріванні утворює отвори, через які

висівається насіння. Цвіте наприкінці

травня до серпня. Росте на полях, біля

доріг, у посівах озимих культур, на по#

гано обробленому ґрунті, на пустищах,

на межах, окраїнах полів. Поширені

дикі польові маки скрізь. Бур’ян полів.

Збирають тільки пелюстки квітів (але

не опалі на землю). Сушать їх обов’яз#

ково в тіні, розкладаючи дуже тонким

шаром, інакше вони злипаються й

чорніють. У народі пелюстки дикого

маку застосовуються переважно в су#

мішах з іншими лікарськими рослина#

ми як відхаркувальне й заспокійливе

від нападів кашлю. Ось ці суміші.

1. Суміш, що заспокоює (тимчасово)

кашель: пелюсток дикого маку 10,0 г,

кореня бедринця (№102) 5,0 г; залива#

ють 2 склянками окропу, протягом

ночі парять, з ранку й протягом дня

п’ють по великому ковтку щогодини.

2. Суміш, що полегшує відхаркування:

пелюсток дикого маку — 30,0 г, квітів

бузини чорної (№50) — 20,0 г, квітів

липи (№55) — 20,0 г, квітів дивини

(№62) — 30,0 г, квітів калачиків лісових

(№99) — 30,0 г, квітів мати#й#мачухи

(№57) — 20,0 г, квітів гречки (№97) —

20,0 г, трави медунки (№104) — 30,0 г.

40,0 г цієї суміші заливають 1 л окропу,

парять усю ніч, а днем п’ють щогодини

по 1/4 склянки (по винній чарці). Цю

суміш особливо рекомендують у народі

при сильному простудному кашлі,

причому вважається необхідним

постільний режим, тому що суміш діє

дуже потогінно.

3. Суміш, що прискорює виділення

мокротиння при рясному утворенні її:

квітів калачиків лісових (№99) — 30,0 г,

трави вероніки лікарської (№111) —

20,0 г, листів мати#й#мачухи (№57) —

20,0 г і пелюсток дикого маку — 30,0 г.

Цієї суміші беруть 40,0 г на 1 л окропу,

парять цілу ніч і днем п’ють по 1

столовій ложці. Зберігання. Квіти маку

зберігають у коробках.

М. А. Носаль і І. М. Носаль,«Лікарські рослини і способи їхнього

застосування в народі»

Мал. 74. Melilotus officinalis — буркун лікарський

Papaver rhoeas L. — мак дикий



ЗДОРОВ’Я


Чом ви рідні українці Так рано вмираєте ?Від Європи відстаєтеПро здоров’я не дбаєте.

Чом традиції забули, М’ясо польське доїдаєте?Чом до пенсії ТигіпкаВи не доживаєте.

Перестаньте їсти чіпси,Пити пепсі0колу,Бо не буде кому в селах, Ходити до школи.

Про здоров’я депутатиУ Раді не дбають,Якщо юні українці Вже в школах вмирають.

Чом міністра не спитаєЩо їдять ті дітки ?Чи здорова тая їжаІ з’явилась звідки.

Е0добавками припинітьДітей годувати,

Україну – неньку нашу З ями треба витягати.

Чи насправді тії сокиЗ мандарин робили?Може, щоб усім дісталосьМандарини в них помили.

Інфаркт людей забираєЯк холера літом,Чом ви купи не тримаєтесьРозбрелися світом.

Чому борщ ви український Проміняли на хот0доги?Чом магдональдам відкрилиЗ0за кордону всі дороги.Чому раку ви піддалисьНайбільше у світі,Що залишите у спадокВи нащадкам–дітям.

Не травіться цигаркамиПийте чисту воду,Переймайте в європейців В харчуванні моду.

Чом би вам холестеринНе контролювати?Значно менше від інфарктуСтали б помирати.

Припиніть труїти землю Ядохімікатами,Бийте в дзвони, брати й сестриРазом з депутатами.

М’ясом ви не зловживайтеІз гормонами, холестерином,Налягайте на салатиЩо ростуть під тином.

У китайців переймайтеВживати салати,Тоді буде в УкраїніКозаків багато.

У грузинів ви навчітьсяСтарість шанувати,

Припиніть на дві частини Неньку рідну шматувати.

Чом цураєтесь калини?Горобину не вживаєте,З0за кордону чаї п’єтеА з чого0не знаєте.

Бджоли мед вам пропонуютьВи на цукор налягаєте,У Європі з діабетомВже треті вмираєте.

Чом ви топчете суницюКизил, горобину?З супермаркетів гидотуЇсте без зупину.

За пости не забувайтеМ’ясу дайте відпочинок,На Вкраїні значно меншеБуло би поминок.

Чом ви, славні козакиРано помираєте?Відмовляйтесь від цигарокПро здоров’я більше дбайте.

Проміняйте смалець нашВ італійців на олію,Стане більше довгожителів0Маю я надію.

Вивчіть всі канцерогени,Вільні радикалиБережіть вкраїнські гени,Лиха діти щоб не знали.

Контролюйте масу тілаНе переїдайте,Козакам майбутнім гени Добрі передайте.

Схаменіться і рятуйтеУкраїнську націю,Щоб не чути на могилахВорогів овації.

Любіть неньку0УкраїнуІ дітей навчайте,Тільки про своє здоров’яВи не забувайте.

Віктор Фуштей м. Заставна, Буковина

Медичний центр «Горицвіт»

Віктор Фуштей, м. Заставна, Буковина,Медичний центр «Горицвіт»

РРооссііяяУУккррааїїннааЄЄввррооппееййссььккіі ккррааїїннииККррааїїннии ЄЄСС

Рівень смертності на континенті

ІІссллааннддііяяННііддееррллааннддии

ШШввееццііяя

ФФііннлляяннддііяя

ДДааннііяяРРооссііяя

УУккррааїїннаа

ФФррааннццііяя

ІІссппааннііяяППооррттууггааллііяя

ММооллддооввааААввссттррііяя

ІІттааллііяяШШввееййццццааііяя

ННііддееррллааннддии

ББееллььггііяя

ННііммееччччииннаа

СерцевоKсудинна смертність на 100 000 чол.

Стан нашого здоров’я залежить від:Медицини – 12%Екології – 15%Спадковості – 15%Здорового спосібу життя – 50%

Шануймося, бо ми того варті !(за смертністю –українці другі в Європі)Середня тривалість життя 62�67 років (ч�ж)

ЗДОРОВ’Я


Коли в Україні з’явиться превентивна медицина?«Не надійся на медицину – вона не по�

гано лікує, але не може людину зробитиздоровою і навіть не може навчити їїбути здоровою»

(М. Амосов).

Чому профілактика?!Канадський міністр охорони здо#

ров’я М. Лалонд в 1974 році опубліку#

вав статтю «Новий підхід до збере#

ження здоров’я канадців», в якій

представив докази того, що традицій#

на система охорони здоров’я відіграє

зовсім не головну роль у комплексі

чинників, що визначають здоров’я

людини. Незважаючи на щорічне

збільшення фінансування охорони

здоров’я, наукових досліджень, зрос#

тання кількості лікарів і удосконален#

ня лікувально#діагностичних заходів,

показники здоров’я населення не по#

ліпшуються відповідно до витрачених

коштів та зусиль. …Був чітко сформу#

льований меседж про те, що головним

чинником, який найбільшою мірою

зумовлює стан здоров’я людей, є не рі�вень медичного обслуговування, а тойспосіб життя, який вони ведуть. Ця

стаття заклала нові уявлення в розу#

мінні проблеми здоров’я населення,

відкривши для політиків та громад#

ськості принципові основи нової сис#

темної діяльності на користь індиві#

дуального і суспільного здоров’я. Бу#

ло розпочато докорінне реформуван#

ня системи охорони здоров’я за трьо#

ма основними напрямками:

� створення спеціальної державноїструктури, яка відповідає за формуван�ня здорового способу життя (ЗСЖ) на�селення;

� розробка і проведення спеціальнихпрограм досліджень, інформування на�селення та фахівців�медиків, просвітанаселення щодо проблем здоров’я і фор�мування ЗСЖ;

� охоплення практичними заходамищодо формування ЗСЖ дедалі більшоїкількості населених пунктів.

Як же привернути увагу українців та

можновладців до здорового способу,

щоб зменшити різницю середньої три#

валості життя українців і європейців,

яка складає сьогодні більше 12#15 ро#

ків, щоб зупинити епідемію неінфек#

ційних захворювань – інфаркту, раку,

діабету, на кінець – щоб дожити до ак#

тивного довголіття та по#справжньому

насолоджуватися життям.

Поняття превентивної медицини

(від Praevenire «упереджувати, випе#

реджати») поки не увійшло до звично#

го ужитку медичної громадськості.

Тим більше незнайоме для широких

мас українців. В той час, як європей#

ські та світові інститути здоров’я вже

давно не тільки використовують цей

термін, але й активно розвивають пре#

вентивну медицину як медицину «упе#

реджувальну», в результаті – трива#

лість життя європейців значно переви#

щує вік, до якого доживають українці.

В якому стані профілактичнамедицина в Україні сьогодні?

Звичайно#не в найкращому. В Росії,

наприклад, ще в 2007 р. відкрито феде#

ральний центр здоров’я з мережею по#

дібних центрів по Росії, загальна кіль#

кість яких перевищує дві тисячі. В

США вже давно функціонує Націо#

нальний центр «Здоров’я». В Україні,

на жаль, профілактикою (якщо можна

це так назвати) займаються кілька де#

сятків центрів здоров’я – по одному в

кожному обласному центрі. Зате має#

мо Національний інститут раку, серця,

трансплантології. А де ж національний

інститут здоров’я з національною

програмою профілактики неінфекцій#

них захворювань. Іншими словами,

медицина сьогодні народу каже – хво#

рійте на здоров’я, ми вас за 10 хв. дове#

земо до лікарні, до ваших послуг інсти#

тути раку, серця, трансплантології,

АХМАДИТ і т. д., …Так, у нас високок#

ласні хірурги, кардіологи, трансплан#

тологи, але це не скорочує показники

смертності українців. Від розширення

мережі лікувальних установ, нарощу#

вання кількості ліжок, лікарів на 1000

жителів захворюваність не зменшуєть#

ся, а навпаки, темпи росту вже стають

загрозливими і підривають національ�ної безпеку держави. Україна вимирає

шаленими темпами, і поки держава не

повернеться обличчям до оздоровлен#

ня нації через дієву «Національну

програму оздоровлення та відроджен#

ня українського народу» – нам «чор#

ну» статистику не зупинити !

Як переконати державних чиновни#

ків та пересічних українців в нагальній

потребі профілактики захворювань з

усіма її формами та засобами. Може

статистикою…

А вона невтішна. Українці очолюють

таблицю смертності в Європі та пасуть

задніх за тривалістю життя в світі. У нас

смертність чоловіків в найбільш про#

дуктивному віці (20#60 рр.) в п’ять ра#

зів перевищує середньоєвропейські

показники.

Українці вимирають загрозливими

темпами! Україна щорічно втрачає

більше 700 тисяч громадян, третина з

яких працездатного віку — 15,2 на 1000

населення, а в ЄС — 6,7. За рівнем

смертності Україна на рівні слабороз#

винених африканських країн, як Ніге#

рія, Сомалі. При цьому кількість ліж#

ко#місць удвічі більша, ніж в європей#

ських країнах. Проте середня трива#

лість життя на 10#17 років коротша.

За 15 років кількість населення Укра#

їни скоротилося на 7 млн., з 52,2 млн.

до 45,6 млн. Якщо ці тенденції збере#

жуться, то через 10 років в Україні про#

живатиме 36#38 млн. 25 мільйонів ук#

раїнців мають серцево#судинні захво#

рювання (за даними Асоціації кардіо#

логів України). Більшість із них#чоло#

віки працездатного віку від 45 до 55 ро#

ків. Смертність внаслідок хвороб серця

досягає 64% і це майже найвища в світі

смертність (для європейських держав –

27%). Україна відстає від Європи за

кількістю кардіоцентрів в 15 разів. Тож

сподіватися, що Вас вчасно прооперу#

ють не доводиться.

Кожен третій українець має захворю�

вання: 6 млн. чоловік – цукровий діа#

бет і захворювання щитовидної залози;

2,5 млн. чоловік – онкологічні (рак);

2,5 млн. чоловік – серцево#судинні. Із

10 українців 7 помирає від серцево#су�

динних захворювань.

На жаль, в Україні прижився такий со�

бі смертельний трикутник – інсульт, рак,

діабет).

Сьогодні в Україна найвищий рівень

розповсюдженості цукрового діабету –

9.8% (середній для Європи – 8.4%),

передбачається, що діабет в 2025 році

досягне 10,8% в Eвропі – 9.1%.

Для України характерно: висока пе#

редчасна смертність і найбільша в Єв#

ропі швидкість депопуляції (вимиран#

ня) населення віком 30 – 44 роки,

особливо чоловічого!

Основні причини смертності:

# епідемія хронічних неінфекційних

захворювань (ХНІЗ) серед працездат#

ного населення.

# ігнорування переважною частиною

населення рекомендацій лікарів щодо

профілактики та своєчасного лікування

ЗДОРОВ’Я

ХНІЗ та необхідності дотримання здо�

рового способу життя.

# відсутність сучасних ефективних за�

ходів з профілактики ХНІЗ та форму#

вання здорового способу життя.

Науковці стверджують, що з допомо�

гою профілактичних заходів в Україні

можна запобігти 14% всіх смертей, а та�

кож 17% смертей, спричинених ішеміч�

ною хворобою серця.

Наше здоров’я лише на 12% залежить

від медицини, від способу життя – біль�

ше 50%. То чи варто сподіватися лише

на державну медицину, чи, може пора

впроваджувати ПРОГРАМИ АКТИВ�

НОЇ ПРОФІЛАКТИКИ, поки держав�

ні чиновники не переконаються, що

хворі громадяни надто дорого обхо�

дяться державі.

«Майбутнє належить медициніпрофілактичній»

(М. Пирогов).

ВООЗ визнані 3 види профілактики,

залежно від стану здоров’я, наявності

факторів ризику, наявної соматичної

патології.

1. «Первинна профілактика – система

заходів попередження виникнення і

впливу факторів ризику розвитку зах#

ворювань (вакцинація, раціональний

режим праці і відпочинку, натуральне

харчування, фізична активність, еко#

логічна безпека і т.д.).

2. «Вторинна профілактика – ком#

плекс заходів, спрямованих на усу#

нення виражених чинників ризику,

які за певних умов (стрес, ослаб#

лення імунітету, надмірні наванта#

ження на будь#які інші функціо#

нальні системи організму) можуть

призвести до загострення і рециди#

ву захворювання.

3. Третинна профілактика – це вже бо#

ротьба з ускладненнями захворювань.

Саме тому превентивна медицина,

спрямована на ранню діагностику зах#

ворювань, повинна бути представлена:

# мережею центрів здоров’я, кабінетів

здоров’я в т. ч. в при лікувально#профі#

лактичних установах і т. д.;

# центри здоров’я мають запропо#

нувати українцям практичні програми

активної профілактики захворювань

(інфаркт, рак, діабет, йододефіциту,

остеопорозу і т.д.), застосовуючи в

першу чергу можливості харчування,

нутриціології, фітотеріпії, адаптоге#

нів, гепатопротекторів, пробіотиків і

т. д. з мінімальним використанням

фармакопрепаратів.

Медичний центр «Горицвіт» за багато#

річний досвід роботи, маючи певні

напрацювання в галузі превентивної

медицини, пропонує програму «Здо#

рова нація#багата держава», яку під#

тримали відомі науковці – медики.

Переконаний, що оздоровлення ук#

раїнців має проводитись в 5 напрямках:

1. Фізична активність.

2. Натуральне харчування.

3. Рання діагностика захворювань:

профогляди, широке використання

скринінгових методів діагностики.

(В медичному центрі «Горицвіт» роз�

роблені подібні методики «КардіоРИ�

ЗИКексперт» та «ОнкоРИЗИКек�

сперт», які на підставі результатів ла�

бораторних обстежень дозволяють

визначити рівень кардіо� та онко�ризи�

ків з практичними програмами профі�

лактики захворювань. Дані методики

отримали високу оцінку буковинських

медиків і рекомендовані для практично�

го застосування на Буковині).

4. Боротьба зі шкідливими звичками.

5. Широке впровадження активної

профілактики. Медичний центр «Го#

рицвіт» пропонує власний варіант

Програми Активної Профілактики Зах�

ворювань (ПАПЗ) на 3, 6 місяців та

1 рік з мінімальним застосування ме#

дикаментів. Йдеться про універсальну

програму профілактики та індивіду#

альні програми в залежності від наяв#

них факторів ризику.

Очевидно, що нам потрібні не тільки стандарти лікування,а й стандарти профілактикизахворювань

Щоб виробити стратегію та прин#

ципи активної профілактики, варто

чітко виділити «точки дотику», тоб#

то ті конкретні проблеми здоров’я

українців, котрі можна було б усуну#

ти з допомогою харчування, фітоп#

репаратів, нутрицевтиків, антиокси#

дантів, гепатопротекторів, адаптоге#

нів і т .д. без медикаментозного

втручання.

При розробці програм профілактики

ми «відштовхувались» від основних

чинників, що впливають на здоров’я

українців:

# високі кардіо#та онко#ризики;

# інсулінорезистентність;

# АБВГД (агресія бактерій, вірусів,

грибків, паразитів);

# вільнорадикальна загрузка;

# «клітинний голод» – дефіцит мік#

ронутрієнтів, вітамінів, мінералів,

Омега#3, кальцію…;

# незадовільні реологічні властивості

крові (в народі кажуть#згущення кро#

ві), закислення крові;

# йододефіцит;

# «селеновий» дефіцит;

# незадовільна детоксикаційна фун#

кція печінки;

# виснаження імунітету;

# дисбактеріоз;

# гіповолемія (хронічне зневоднення

організму від недотримання водного

режиму);

# гіподинамія;

# надмірна вага,

# зловживання тваринними жирами,

вуглеводами;

# недостатнє вживання овочів, фруктів;

# шкідливі звички.

Виходячи з цього, ми розробили

принципи активної профілактики захво�

рювань:

# регулярна дегельмінтизація;

# антиксидантний захист;

# ендогенна детоксикація;

# боротьба з дисбактеріозом;

# покращення реологічних власти#

востей крові;

# підвищення імунітету;

# нормалізація роботи печінки;

# «йодизація», «селенізація» організму;

# дотримання водного режиму;

# забезпечення організму вітаміно##

мінеральними комплексами.

Як вагомі резерви здоров’я, медич#

ний центр «Горицвіт» пропонує засто#

совувати в певній послідовності на


ЗДОРОВ’Я


«Кроки до Довголіття» Hуніверсальна програма профілактики на 2016 р.

«+80»

Дні 1, 2, 3 4, 5, 6 7, 8, 9 10, 11, 12 13, 14, 15 16, 17, 18, 19 20, 21, 22, 23 24, 25, 26, 27 28, 29, 30, 31Місяці

Січень ПД ПД ПД ПД

Лютий

Березень БП БП БП БП БП

Квітень

Травень

Червень

Липень ПД ПД ПД ПД

Серпень

Вересень БП БП БП БП БП

Жовтень

Листопад

Грудень

«Самоздрав» � дихальний тренажер. Ні шкідливим звичкам!БП � Біопептиди Метіонін, Ацефен.

ПД � Програма детоксикації: Ентеросгель.

Джерело, Поліфепан. Пектини. Клітковина.

Антиоксиданти: Полівітаміни С, Е, Д, А,

селен, чорнослив, бразильський горіх.

Програми активної профілактики

Програма «Здорові капіляри».

Ванни скипидарні � капіляротерапія.

Програма антипаразитарна:лист чорного горіха, лисички, настойка з

шкаралупи горіха.

Програма «Чисті судини»: Гінго�білоба.

Лецитин, Омега�3. Коензим G�10,

настойки арніки, омели, олія льону,

лосось, оселедець.

Програма Розрідження Крові: ПНЖК�

риб’ячий жир, Омега�3, гінго�білоба,

лецитин. Вода Структурована,

Кардіомагніл, Н�ки часнику, конюшини.

Програма Селенізації: Селен актив,

часник, бджолиний пилок, бразильський

горіх.

Адапто�гени: Жень�шень. Родіола,

Левзей, Елеутерокок, Ехінацея, Настойка

лопуха.

Онко�профілактика: Н�ка чистотілу.

Фунгопрофілактика � шіітаке, чага,

трутовик, агарик, веселка.

Гепатопротектори: Препарати розторопші

(олія, порошок). Карсил. Хофітол,

Гепабене. Галстена, Ербісол. Жовчогінні

трави. Трутовик. Н�ка арніки, аїру.

Продукти бджільництва:мед, перга, прополіс.

Програма «Нагодуй клітину»Полівітаміни: ангексавіт, юнікап, піковит,

вітамакс, Омега�3, перга, свіжі соки,

зелень.

Програма «Імуномодулятори»: ехінацея,

спіруліна, хітозан, амиксин, імунал. Н�ки

лопуха, жень�шеню.

Пости. Розгрузочні дні.3 04�19 04; 16 06�11 07;14 08�27 08; 28 XI�6 01

Фізична активність, відпочинок, природа. Сауна

Водний режим 1,5�2 л/добу(краще�структурована)

Профілактика йододефіциту:йодована сіль, морська капуста,

морепродукти, Йодіс.

ЗДОРОВ’Я

протязі 3, 6 і навіть 12 місяців загальні

програми профілактики:

В рамках первинної профілактики

захворювань пропонуємо один із ва#

ріантів універсальної програми профі�

лактики на 2016 рік.

Універсальна програма профілак#

тики може широко застосовуватись в

рамках первинної профілактики зах#

ворювань, на фоні «повного здоров’я» (див. вище).

В рамках вторинної профілактики пропонуємо

індивідуальні програми активної профілактики.

Якщо ж у Вас є певні фактори ризику – чи то кар#

діо, онко#ризики, чи ризики виникнення гіперто#

нії, діабету, остеопорозу, анемії, йододефіциту, гепа#

титу, артрозу і т.д. – медичний центр «Горицвіт»

пропонує індивідуальні програми активної профі#

лактики (їх більше 20).

Для того, щоб оптимально підібрати програми

профілактики, пропонуємо «Навігатор здоров’я»,

який на підставі існуючих факторів ризику визна#

чить відповідну профілактичну програму активної

профілактики.

В рамках третинної профілактики, наприклад,

раку, в якості протирецидивної фіто, – фунготера#

пії (звичайно після основного лікування в онко#

диспансері) медичний центр «Горицвіт» пропонує

практичні програми проти рецидивного лікуван#

ня при різних локалізаціях пухлин із застосуван#

ням рекомендацій з натурального харчування,

препаратів фіто, фунготерапії, антиоксидантів, ге#

патопротекторів, пробіотиків, адаптогенів, лікар#

ських рослин з протипухлинною дією, на кінець,

досвіду народної медицини і т.п.. Лікування он#

кохворого не повинно закінчуватися в онкодис#

пансері. На жаль, тут невикористані можливості

фіто, фунготерапії, харчування та інші резерви для

того, щоб максимально мінімізувати ризики ви#

никнення рецидива раку.

Глибоко переконаний, що впровадження в практи#

ку Програм Активної Профілактики Захворювань

(універсальної та індивідуальних (інфаркту, раку, діа#

бету і т. д.) в Україні на протязі декількох років могли

б значно скоротити смертність та подовжити трива#

лість життя українців. Якщо, звичайно, на це буде

добра воля державних чиновників та народних депу#

татів України.

Слід визнати, що відкриття мережі центрів здо#

ров’я з впровадженням програмам профілактики,

скринінгових методів діагностики має бути страте#

гічно важливим кроком в оздоровлення нації, але ми

поки що вичікуємо.

Керівник медичного центру «Горицвіт» , БуковиK

на, Депутат Чернівецької обласної ради IV склиK

кання Фуштей Віктор Васильович. м. Заставна

тел. 099 228K05K67, 097 648K04K10, (237) 3K11K00 Ліцензія МОЗУ АВ №367383 від 03.08.2007р.


Ліцензія МОЗУ АВ №367383 від 03.08.2007р.

Відновлення здоров’яІндивідуальна програма профілактики інфаркту, інсульту.

Фактори кардіоризику: гіпертонія, високий холестерин, аритмія,ожиріння, стрес, гіподинамія, куріння, тв.жири, дефіцит Омега�3,води в організмі, гени.

1. СкринінгKдіагностика: КардіоРИЗИКексперт: Ліпідогама, цукор

крові, СРБ, ІМТ гемосканування крові, ЕКГ, А/Т МЦ «Горицвіт».

2. Антипаразитарна програма: Ворміл, Пірантел, л. ч. горіха,

аїр, полинь. Лікування хронічних хвороб.

3. Програма детоксикації: Ентеросгель, Поліфепан, Полісорб,

джерело, структурована вода, Енсорал, клітковина + вода.

4. Програма «Чисті судини» ПНЖК: Омега�3, олія льону, Холенорм,

куркума, імбир, клітковина льону, часник.

5. Програма розрідження крові: рибячий жир, Омега�3, гінго

білоба, Лецитин, Холенорм, структурована вода 1,5�2 л/д.

6. Гепатопротектори: Хофітол, Галстена, розторопша, Антраль,

артишок, Лецитин.

7. Капіляротерапія: скипідарні ванни, № 10 ч/з день 2 р/рік, кон�

трастні ванни, масаж.

8. Нормалізація роботи кишківника: лікування дисбактеріозу,

пробіотики, пребіотики, йогурти.

9. Клітковина: Інжир, курага, зернові, чорнослив, яблука, каші,

зелень, вівсянка.

10. Золоте правило «30» від «Горицвіту» 30 г клітковини

щ/денно, 30 мл води /кг, 30 мінералів, 3 км щ/денно, 30 р. пережовуй

їжу, до 30 – ІМТ, 30 р. посміхнись всім.

11. Антиоксиданти: Селен, віт. А, Е, С, Д, бразильський горіх, чорниKця, чорнослив, ізюм, червоне вино, зелений чай, журавлина, горіхи.

12. Адаптогени: (при норм. А/Т) жень�шень, елеутерококк, левзей,

корінь лопуха.

13. Медикаментозна профілактика: Кардіомагніл, пре�Дуктал

тв інші (за призначенням лікаря).

14. Водний режим: до 1,5�2 – л води/д, ідеальна вода�структурована

15. Програма селенізації: Селен, бдж.пилок, бразильський горіх,

гриби, БАД�и, Селен�актив.

16. Самооздоровлення: дихальний тренажер «Самоздрав»,

придбати можна в медичному центрі «Горицвіт».

17. Профілактика йододефіциту: йодована сіль, морепроKдукти,чорна горобина, йодіс, зернята яблук.

18. Боротьба із ожирінням: середземноморська дієта, фізична

активність. Програма з схуднення. «Ямакіро» МЦ «Горицвіт».

19. Обмеження тваринних жирів: особливо червоного м’яса,

цукру. Е�добавки.

20. Продукти бджільництва: Мед, пилок. Фізична активність.

21. Програма «Антистрес»: Заспокійливі фіточаї, собача кропиKва, глід, синюха, меліса, фітосед. мед, відпочинок.

Програма профілактики інсульту, інфаркту розробляється для кожногопацієнта індивідуально після обстеження в МЦ «Горицвіт».

Загальні практичні рекомендації з оздоровлення ми подаємо в Енциклопе�

дії здоров’я «Кроки до довголіття» (компант�диск) від МЦ «Горицвіт»

Медичний центр «Горицвіт», «Буковина»,

консультація за тел. 099K228K05K67, 097K648K04K10

ЗДОРОВ’Я


ТТоді обереги тримали на всі ви#

падки життя: від зубного болю,

поразок у бою, від небезпеки під

час подорожі. Шматочки рослини за#

шивали в шкіряні кисети, торбинки,

пояси. Особливо цінували як оберег,

ще за часів Стародавнього Єгипту й

Риму, цибулю й часник. Римські легіо#

нери запасали їх перед походом.

У Греції цибулі приписували незви#

чайні, майже містичні властивості. Під

час урочистостей на честь Пана її

прикладали до його скульптур. І все#

таки вона була їжею найбідніших

верств населення.

Вперше цибулю почали використову#

вати для лікування в Стародавньому Ри#

мі. В Росії цю городню рослину, поряд із

часником, вважали за харчовий продукт

та універсальний лікувальний засіб.

Цибуля — єдиний овоч, який спожи#

вають щодня. В природі існує понад 300

її різновидів. Ріпчасту цибулю за смако#

вими властивостями поділяють па три

групи: гостру, напівгостру й солодку.

Гостра цибуля — пекуча па смак. У ній

більше цукру, аніж у солодкій. Ефірна

олія, оскільки в її складі є сірка, подраз#

нює слизову оболонку очей. Напівгос#

тра й солодка містять менше ефірів, за#

те чимало тут вуглеводів та вітамінів.

Суха речовина цибулі складається

переважно з вуглеводів — цукрів, пек#

тинових сполук, клітковини, геміце#

люлози. В цибулі виявлені цукристі

сполуки — глюкоза, фруктоза, арабі#

ноза, ксилоза, рамноза, рибоза, саха#

роза, рафіноза тощо.

Фітонциди цибулі згубно впливають

на бактерії та найпростіші одноклітин#

ні організми. Цю антимікробну дію

цибулі використовують у медицині й

ветеринарії, а також для зберігання

харчових продуктів. Особливо високу

фітонцидну властивість мають стиглі

плоди, це видно навіть із забарвлення

цибулин: фіолетові й червоні набагато

активніші й різкіші, ніж білі.

У листі#пір’ї рослини багато кароти#

ну (провітаміну А). Цибуля дуже важ#

лива для С#вітамінної рівноваги в ор#

ганізмі. Вміст аскорбінової кислоти

часом доходить у ній до 100 мг на 100 г

маси; тут є фолієва кислота і біотин.

Фенольні сполуки в основному пред#

ставлені кверцетином та його гліко#

зидними формами. Кверцетин добре

зміцнює капіляри, має протисклеро#

тичні, протизапальні властивості, роз#

ширює судини, сприяє за своєнню ві#

таміну С. Цибуля червоних та фіолето#

вих сортів містить також ціанідин,

зменшує крихкість і підвищує щіль#

ність стінок кровоносних капілярів.

Серед мінеральних речовий у цибулі

можна виділити сполуки калію (175 мг

па 100 г у стиглих плодах та 260 — у зе#

лені), в листі багато кальцію. Багата

цибуля па залізо, марганець, а особли#

во — на цинк. За вмістом заліза (800 мг

на 100 г маси, ще більше — у зелені) ця

росліша поступається лише часнику,

редисці та помідорам, переважаючи

інші овочеві культури. А за концентра#

цією цинку в неї немає конкурентів,

крім часнику. Сполук кобальту, що їх

містить цибулина, ніщо не може замі#

нити в поліпшенні кровотворення.

Здавна цибулю застосовували від

укусів змій та інших отруйних тварин.

Великий знавець лікарських рослин

Діоскорид радив рятуватися від таких

ран сумішшю цибулі, рути й солі. Ци#

булею лікували й від сказу. Знамени#

тий давньоримський лікар Гален зас#

відчив, що цибулю корисно споживати

флегматикам, тоді як людям, що легко

збуджуються, її можна вживати в неве#

ликих кількостях.

Зубний біль колись вгамовували, на#

тираючи ясна соком цибулі. Зварену в

олії цибулину рекомендували від дизен#

терії. Щоб запобігти випаданню волос#

ся, до шкіри голови прикладали розтер#

ту цибулю. З допомогою цибулі довше

зберігається свіже м’ясо. Видатний уче#

ний Середньої Азії Авіценна радив для

очищення води від бактерій користува#

тися цибулинним лушпинням.

Цибуля, за визначенням медиків,

поліпшує апетит, збуджує виділення

харчотравних соків, сприяє засвоєнню

їжі, має легку послаблювальну дію,

зменшує кількість цукру в крові. Цю

властивість враховують під час ліку#

вання цукрового діабету. Тут допомагає

не тільки свіжа цибуля, а й варена, на#

віть спиртові та ефірні екстракти з неї.

При атеросклерозі та гіпертонічній

хворобі цибуля знижує рівень холесте#

рину в крові. Аліоген (спиртову витяж#

ку з цибулі) хіміко#фармацевтична

промисловість виробляє як засіб, що

поліпшує роботу кишечника, послаб#

лює запори. Він корисний для людей з

атеросклерозом та гіпертонією.

Цибулеві фітонциди ефективні в лі#

куванні гнійних ран та незагоюваних

виразок. Для цього застосовують сві#

жовичавлений сік або кашку з тертої

цибулі, зрошуючи поверхню рани її

леткими парами.

Вдихання фітонцидів дає хороші ре#

зультати під час лыкування гострих

рсспіраторних захворювань, ангін, фа#

рингітів, бронхітів, ринітів. Натерту

цибулю або її сік, змішані наполовину

з медом, рекомендують під час стійких

бронхітів із сухим кашлем. Печена ци#

буля або цибулева кашка па молоці

прискорюють визрівання наривів та

фурункулів.

У гінекологчній практиці для лікуван#

ня трихомонадного кольпіту застосову#

ють препарат із цибулі — алілгліцер.

Цибулю та її препарати можна вжи#

вати з лікувальною метою лише після

призначення лікаря; не радять їх лю#

дям із виразкою шлунка та дванадця#

типалої кишки, з гострими захворю#

ваннями шлунково#кишкового тракту,

печінки та жовчного міхура, а також

нирок, оскільки ефірні олії подразню#

Природа нас захищає

ЦИБУЛЯ... Англійського короля Річарда І за жорстокість проклали Рі�чардом Левине Серце. Він не знав у битвах поразок, і всі перемо�ги приписували амулетові, що висів у короля на шиї. Чудодійнусилу, як здогадувалися, мала якась рослина. Вважали, що вонаоберігає короля від хвороб, захищає від ворожих чарів, відвертаєзамахи на нього.

ЗДОРОВ’Я

ють організм і можуть погіршити пере#

біг хвороби.

У народній медицині цибулю засто#

совують як сечогінний засіб. Витяж#

кою з неї лікують аденоми простати.

Сік цибулі на меду ефективно гоїть

грибкові захворювання шкіри. Поло#

винка свіжої цибулини знімає голов#

ний біль, якщо її прикласти до скронь.

Яскраво#золотистий колір волоссю

дає фарбування його наваром ромаш#

ки, ревеня та цибулевого лушпиння.

Світлого відтінку досягають, узявши

на 0,5 л окропу 100 г ромашки, для

темного треба 200 г ромашки, але в

обох випадках однаковою в кількість

цибулевого лушпиння — 200 г на 1 л

води. Волосся миють цим наваром

щодня, доки не досягнуть бажаного

кольору.

Салат із зеленої цибулі100 г зеленої цибулі та кілька листків

зеленого салату миють у холодній воді,

потім подрібнюють ножем. 2 помідори

або квашений огірок нарізають ски#

бочками. Все це змішують, додають до

смаку сіль, цукор, оцет або розчин ли#

монної кислоти, поливають сметаною

або олією.

До салату можна додати дрібно посі#

чене круте яйце або сосиски, відварені

у воді й порізані кружальцями.

Салат із ріпчастої цибуліІ. 2—3 цибулини очищають, миють і

ріжуть на тонкі кружальця, які перено#

сять у киплячу воду на 40— 60 секунд,

потім витягають і дають стекти воді.

Охолоджену цибулю складають до са#

латниці.

2 квашені огірки нарізають кубика#

ми, додають сіль, цукор, чайку ложку

столової гірчиці, все це змішують із

приготовленою цибулею. Салат поли#

вають олією. Він, особливо смакує до

м’ясних страв.

II. З—4 цибулини ріжуть на скибки і

бланшують у киплячій воді 2—3 хвили#

ни (до води треба додати чайну ложку

цукру). Охолоджену цибулю заправля#

ють соусом, приготованим зі столової

гірчиці, олії, лимонного соку.

Салат посипають подрібненою зе#

ленню петрушки або кропу. Можна до#

дати також чайну ложку томату#пасти.

Зелена цибуля з томатнимсеком

Зелену цибулю перебрати, помити,

порізати, заправити томатним соком

та олією, посолити.

Замість томатного соку можна взяти

чайну ложку томатної пасти, розвести

її перевареною водою й заправити цим

цибулю.

200 г зеленої цибулі, 2—3 столові

ложки томатного соку, 2 столові ложки

олії, сіль.

Зелена цибуля із сиромСтаранно вимиту зелену цибулю

подрібнюють, змішують із сиром, зап#

равляють до смаку сіллю і поливають

густою сметаною.

150 г зеленої цибулі, 300 г свіжого си#

ру, склянка сметани, сіль.

Цибулевий паштетДрібно посікти цибулю, додати порі#

зані або потерті яблука кислих сортів,

розім’яти виделкою яйця, посолити і

заправити сметаною. Намазувати паш#

тет па хліб найкраще з маслом.

2 цибулини, 2 яблука, 2 яйця, 100 г

сметани, сіль.

Молдавська закускаЧасник і цибулю очистити, помити,

дрібно посікти і змішати із сиром та

бринзою, протертими крізь сито. Всю

цю масу добре перемішати, заправити

до смаку сіллю та чорним перцем. Як#

що буде сухувата, додати трішки моло#

ка або сметани.

1 цибулина, 1 головка часнику, по

100 г сиру й бринзи, сіль і перець.

Цибуля у сметаніРіпчасту цибулю порізати кільцями,

залити сметаною, приправити сіллю,

цукром і перцем. Дати цибулі відстоя#

тися в холодному місці протягом годи#

ни, подавати до відвареної картоплі.

2 великі цибулини, 300 г густої смета#

ни, сіль, цукор, перець до смаку.

ЦибулеKгоріховий соусЦибулю подрібнюють, підсмажують

на маслі разом з борошном і залива#

ють гарячим бульйоном. Варять 10

хвилин і проціджують крізь сито. По#

тім товчуть горіхові ядра, додають до

смаку товчений часник, яєчні жовтки,

сіль, оцет, все це змішують із підготов#

леним соусом і злегка підігрівають, не

даючи закипіти.

Подають в охолодженому вигляді до

риби або птиці.

2—3 цибулини, 2 столові ложки

вершкового масла, 1 столова ложка

борошна, 1 столова ложка волоських

горіхів, 3 жовтки, 2 зубки часнику,

сіль та оцет.

ЧАСНИКЧасник — усім відома городня рос#

лина, яку використовують для припра#

ви. В природі він існує у дикому стані

(понад 250 видів), але вирощують ли#

ше кілька сортів його.

Історія часнику, як і цибулі, настіль#

ки давня, що навіть важко відшукати її

початки. Нині, у час відмови від синте#

тичних ліків та повороту до всього на#

турального, ця рослина переживає

своє нове відкриття.

Ще в сиву давнину вважали, що час#

ник «чистить артерії», лікує запалення

легенів, допомагає проти згортання

крові. Новітні медичні досліди не тіль#

ки підтверджують думки, що дійшли

до нас з глибокої давнини, а й допов#

нюють існуючі дані про лікувальні

можливості цієї рослини. Справді,

часник — цінний лікарський серед#

ник, яким лікують майже всі хвороби.

Антимікробна дія часнику зумовлена

наявністю антибіотика алліцину, який

має в своєму складі сірку. Алліцин до#

сить активний, але не стійкий і швид#

ко розпадається. Крім того, у великих

дозах токсичний, що дозволяє широко

використовувати його в лікувальній

практиці. В останні роки в часнику ви#

явлено ще однії антибіотик — гарл#

кцин, який, на відміну від алліцину, не

має сірки.

У зубках часнику знайдено велику

кількість білкових речовин (6,7 — 8%)

та вуглеводів. На прості цукристі речо#

вини він бідний, Зате в ньому багато

фруктозанів. У 100 г їстівної частини

часнику міститься вітаміну С— 10 мг,

вітаміну В3 — 0,6 мг, нікотинової кис#

лоти — 1,2, рибофлавіну (вітаміну В2)

та тіаміну (вітаміну В1) —по 0,8 мг. Се#

ред овочевих культур часник — на

чільному місці за концентрацією ніко#

тинової кислоти та вітаміну В6. В його

зубках відсутній каротин, лише в веле#

ній частині він становить 2—2,5 мг на

100 г. Тут чимало й вітаміну С.

Характерний запах і смак часнику зу#

мовлений наявністю ефірної олії, до

складу якої входять органічні сполуки

сірки (алкіл#похідні цистеїну, дивеніл#

сульфіди і аллілвінілсульфоксид), які

згубно діють на мікроорганізми.

У складі часнику наявні флавоноїди,

які розслаблюють спазми судин, пони#

жують кров’яний тиск і сприяють ви#

веденню холестерину. Він має також

значну кількість калію, кальцію, нат#

рію, магнію та фосфору.

Усі інші овочі часник переважає за

вмістом заліза (1500 мг на 100 г), мар#


ЗДОРОВ’Я

ганцю (810) та цинку (1025). Концен#

трація останнього елемента у 5—6 разів

вища, ніж в огірках, редисці, помідо#

рах, та в 2,5 раза вища, ніж у капусті й

моркві. За вмістом заліза до часника

близькі хіба що буряки. У часнику ба#

гато йоду (9 мг на 100 г) — втричі біль#

ше, ніж у цибулі та міді (130 мг).

Кашкою й соком часника лікують

гнійні рани, виразки та опіки, застосо#

вують їх у стоматології, гінекології та

оториноларингології. Під час Великої

Вітчизняної війни, коли ще антибіоти#

ки не мали достатнього застосування,

медицину виручав часник. Він знищу#

вав збудників туберкульозу, холери, че#

ревного тифу й паратифів, а також ста#

філококи та стрептококи. Кашкою, со

ком або інгаляцією летючих речовин

часнику лікують гострі респіраторні

захворювання, кашлюк, фарингіти,

ангіни, катаральні та гнійні запалення

середнього вуха, трихомонадні кольпі#

ти та іні захворювання. Пригнічуючи

хвороботворні мікроорганізми, він має

протизапальні та ранозагоювальні

властивості.

Старовинні відомості про те, що час#

ник «чистить артерії», підтвердила нау#

кова медицина. Його біологічно актив#

ні речовини нейтралізують жирові спо#

луки, які сприяють виникненню ате#

росклерозу, призводячи до ризикова#

ного стану — інфаркту серцевого м’яза.

Для лікування серцевих недуг з існу#

ючими атеросклеротичними змінами

фітотерапевти приписують хворим

щоденно по 20 зубків (близько 60 г)

часнику, часто у формі екстракту. Цей

курс лікування для досягнення бажа#

ного ефекту потрібно витримати про#

тягом 3 місяців. У переважній біль#

шості пацієнти почувають себе після

нього значно краще, майже у всіх зни#

кають ознаки серцевої патології, які до

лікування перебували на рівні симпто#

мів ризику.

Про те, що часник — найефективні#

ші ліки проти простуди, знають усі.

Наявні в ньому «чудодійні цілющі

скарби» поліпшують дихання, тамують

кашель, лікують бронхіт, катар.

Часник діє як антимікробний фактор

під час запальних процесів у легеневій

тканині навіть тоді, коли запалення

ускладнене нагноєнням. Його вважа#

ють досконалим засобом дезинфекції

травного тракту, особливо він ефек#

тивний при ферментації та гнильному

процесі в товстому кишечнику. Дове#

дено, що часник, порівняно з іншими

рослинами, має найбільше фітонци#

дів. Ці летючі субстанції згубно впли#

вають не лише на бактерії, а навіть на

сапрофітів.

У німецькій народній медицині зас#

тосовують часникову олію для ліку#

вання запальних хвороб травного

тракту. Особливо ефективний препа#

рат із 2 г часникової олії, розведеної в 1

л води, який можна вживати для зака#

пування носа й горла під час катарів,

грипу, ангіни та простудних хвороб.

У Греції протягом тисячоліть час#

ник застосовують проти гіпертонії.

Відома й протиглисна дія часнику

(часниковими клізмами виганяють

гострики у дітей).

Для того, щоб очистити ротову по#

рожнину від шкідливих мікробів, да#

ють пожувати часник протягом кіль#

кох хвилин. Він водночас зміцнює яс#

на, зменшує їхню запальну реакцію і

кровоточивість, знижує захворюва#

ність карієсом. Часник підсилює апе#

тит, стимулює виділення травних со#

ків, поліпшує травлення, сприяє жов#

човиділенню. Препарат аллохол, який

вживають нри хронічних гепатитах,

холециститах, атонії кишечника, має в

своєму складі сухі екстракти часнику й

кропиви, висушену жовч та активова#

не вугілля.

В зубках часнику знайдено аденозин,

який затримує агрегацію тромбоцитів і

розширює коронарні судини, тому йо#

го вживають під час лікування судин#

них тромбозів і стенокардії. Він зни#

жує рівень цукру в крові та підсилює

процес творення глікогену в печінці,

тобто може бути допоміжним лікар#

ським засобом при цукровому діабеті.

Його вживають і під час отруєння ор#

ганізму солями свинцю.

Існують достовірні відомості, що в

країнах, де вживають у їжу багато час#

нику, злоякісні пухлини зустрічаються

рідше. В експерименті вчених було

з’ясовано, що фітонциди часнику

гальмують активність ферментів пух#

лин, внаслідок чого різко понижується

їх здатність розвиватися. Тому існує

думка про можливість вико#

ристання часнику в дієті під

час лікування ракових та

передракових захворювань.

Щоправда, після його

вживання треба позбутися

різкого запаху з рота. Його

легко знищити, якщо по#

жувати свіжий корінь або

листя петрушки, селери,

плоди бобу, насіння анісу,

навіть сухий корінь лепехи.

Часниковий соусРозтерти часник, додавши потроху

жовток і олію, приправити сіллю, со#

ком лимона, влити невелику кількість

холодної кип'яченої води. Соус має бу#

ти густим, як майонез. Подавати до ри#

би та м'яса.

1 головка часнику, 1 жовток, 200 г

соняшникової олії, 1/2 лимона, сіль,

перець.

Часник із сиром6 зубків часнику посипати сіллю і

розтерти у ступці. Під час розтирання

додати невеличкими порціями олію (5

столових ложок) та протертий крізь

сито сир, червоний мелений перець,

сік лимона, і все це старанно розміша#

ти. Волоські горіхи очистити, злегка

підсушити, розтерти, потім змішати із

сиром.

Масло або смалець із часникомДо масла або смальцю додають роз#

терту масу часнику. Цю суміш заправ#

ляють сіллю та червоним перцем.

Часниковий напійОчистити 26 зубків часнику, роз#

терти їх у ступці. До цієї маси додати

сік 3 лимонів. Залити все літром пере#

вареної холодної води. Через 2—3 дні

пити двічі на день по чарці.

Ф.І. Мамчур


ЗДОРОВ’Я

ВВісторію науки вона увійшла, як біохі�

мік, провідний спеціаліст в області біо�

хімії жирів і есенціальних жирних кис�

лот, фармаколог, лікар, що має докторський

ступінь з хімії. За свої дослідження вона сім

разів (за деякими даними, шість) номінува�

лася на лауреата Нобелівської премії.

1959 на своїй лекції в Цюріху, Бадвіг сказа�

ла: «Без жирних кислот ферменти, що забез�

печують засвоювання кисню в дихальній сис�

темі, не функціонують. Людина починає зади�

хатися навіть у повітрі, збагаченому киснем.

Дефіцит жирних кислот підриває життєві фун�

кції організму.»

Після тридцяти років досліджень Джоанна

Бадвіг виявила, що в крові хворих на останніх

стадіях раку, завжди без винятку, існує дефіцит

найважливіших інгредієнтів, субстанцій під

назвою�фосфатиди і ліпопротеїни. Кров здо�

рових людей завжди містить в достатній кіль�

кості ці есенціальні інгредієнти. При їх дефіци�

ті ракові клітини починають нестримно роз�

множуватися.

Дієта Джоани Бадвіг проти ракуАналіз крові у онкохворих показував наяв�

ність дивною зеленувато�жовтої субстанції за�

мість здорової червоної крові з наявністю ге�

моглобіну�транспортера кисню, що і пояснюва�

ло анемію і слабкість ракових хворих.

Це несподіване відкриття привело Бадвіг

до її теорії. Вона виявила, що за допомогою

природних продуктів протягом трьох місяців

пухлина починала зменшуватися. Дивні зеле�

нуваті елементи в крові починали зникати, за�

мість них поверталися здорові червоні

кров'яні клітини з фосфатидами і ліпопротеї�

нами. Слабкість і анемія відступали і життєва

енергія поверталася. Симптоми раку, дисфун�

кції печінки і діабету повністю усувалися. Док�

тор Бадвіг відкрила природний спосіб запов�

нення життєво важливих есенціальних кислот

для хворих, що страждають їх дефіцитом у

крові.

Просте поєднання двох продуктів не тільки

може зіграти превентивну роль у відведенні

загрози хвороби, але і вилікувати вже хворих.

Поєднання лляної олії холодного віджиму з до�

машнім сиром приносило успіх там, де біль�

шість класичних ліків не могло допомогти. Піс�

ля 10 років солідних клінічних випробувань ви�

користання в дієті «протоколу Бадвіг», як його

пізніше назвали, довело свою терапевтичну

цінність у попередженні та лікуванні раку, ін�

фаркту міокарда, атеросклерозу, дисфункції

печінки, лікуванні виразкової хвороби, артриту,

шкірних екзем, вікових деградаційних захво�

рювань і аутоімунних хвороб.

Дієта, що складається з чашки сиру (100�

150 г), перемішаного з двома столовими лож�

ками лляної олії, з успіхом використовувалася

в Європі, а в 1990 році онколог Dr. Roehm за�

явив, що дана дієта є найбільш успішною про�

тиракової дієтою у світі.

Бадвіг у своїх дослідженнях розкрила згуб�

ність застосування «поганих» жирів для здо�

ров'я, зокрема, широко застосовуються мето�

ди гідрогенізації (приклад�виробництво марга�

рину, вельми небезпечного продукту для лю�

дей з онкологічними ризиками).

Наукові погляди і уявлення Бадвіг протя�

гом всього її життя піддавалися атаці, а потім

узгодженим замовчуванням офіційною меди�

циною, пов'язаної взаємними інтересами з

фармакологічної та харчової індустрії.

Як згадував Кліф Беку (Cliff Beckwith), ко�

лишній пацієнт Бадвіг, протягом 10 років, що

знаходився під її наглядом з приводу раку

простати, було задокументовано близько 1000

успішних історій лікування від раку.

Але фармакологічна онкологічна індустрія

ігнорувала всі досягнення Бадвіг. Крім того, її

наукові висновки могли завдати серйозного

удару по харчовій промисловості в області ви�

робництва жирів.

Бадвіг вважала неприпустимим використан�

ня будь�яких рафінованих видів масел, так зва�

них штучних жирів (маргарин, майонез), одер�

жуваних у результаті гідрогенізації або часткової

гідрогенізації. Всі ці жири відкидаються організ�

мом, серцевим м'язом, приводячи до різних по�

рушень, у тому числі і на клітинному рівні. У ряд

поганих жирів Бадвіг включала і широко поши�

рені для приготування кондитерських виробів

ненасичені жири.

За її уявленнями, допустимі до вживання

вуглеводи, що містять натуральний цукор: яб�

лука, фіги, груші, виноград. Чи не дозволяєть�

ся вживання рафінованого цукру у всіх видах,

макаронних виробів, білого хліба, жирних ви�

дів м'яса, смажених і консервованих продуктів.

Практично всім для збереження нормаль�

ного здоров'я рекомендувалося щоденне вжи�

вання мінімально 100 грам сиру з 5 грамами

лляної олії.

Згідно дієті Бадвіг, сніданок міг включати

мед, змішаний в блендері з органічним мас�

лом льону холодного віджиму (таке масло

повинно зберігатися тільки в холодильнику),

невеликою кількістю свіжого пареного моло�

ка (дефіцитний продукт в сучасному середо�

вищі), і свіжого зернистого сиру. Дозволяло�

ся додавання горіхів (за винятком арахісу) і

невеликої кількості свіжих сезонних фруктів.

Микола Бондаренко


Дієта Джоани Бадвіг: чистить кров,лікує рак та інші хворобиСкажу відразу, у мене є близька людина, який переміг рак крові за допомогою цієї дієти. Від ньогоя й дізнався. Дякую і бажаю міцного здоров'я! Джоанна Бадвіг � Johanna Budwig (1908�2003).

Мова � Історія � Культура �три чинники, які творять українську націю.Дякуємо нашим дорогим читачам, авторам, митцям,спонсорам і меценатам, всім, хто допомагає творитицей журнал. Ваша підтримка і ваш інтерес до нашоговидання дають йому енергію життя...

Підтримайте нас, передплатіть часопис!З повагою, редакція журналу «Українська Родина»

Шануймося, єднаймося, нас ніхто не здолає!

Передплата у відділеннях Укрпошти – індекс 91640,

передплата в редакції � тел.: (044) 501�48�22, 565�75�91

Запрошуємо до співпраці авторів і розповсюджувачів.

З питань співробітництва та підтримки видання просимо

звертатися до редакції, тел.: (044) 565�75�91, www.dds.com.ua,

e�mail: [email protected]

ЗДОРОВ’Я


Всеукраїнська асоціація фахівців з народної і нетрадиційної медицини, а також інформаційний партнер

УІВЦ «Галактика» за участю представників Всесвітньої організації здоров’я, Комітету Верховної Ради України з

питань охорони здоров’я, Міністерства охорони здоров’я України, Національної академії медичних наук України

запрошують взяти участь у Міжнародному форумі

«Народна і нетрадиційна медицина

в ім'я утвердження стабільності та розвитку галузі»

Його пріоритетним завданням є дослідження напрацювань досвідчених лікарів, представників народної та нетрадиційноїмедицини, всебічне висвітлення діяльності, досягнення збалансованого співіснування на рівні традиційної медицини, а також

налагодження співпраці з європейськими та міжнародними інституціями.У рамках Форуму призначено випустити також видання «Народна та нетрадиційна медицина в особистостях» з

інформаційними даними та науковими напрацюваннями лікарів практиків. Книга видається за кошти спонсорів та учасників, якабуде розповсюджуватися на міжнародних форумах, виставках, презентаціях та інших зібрання, що перетинаються з тематикою,

а також через міністерства і відомства, центральні й регіональні органи державного управління в Україні та за кордоном.Заключним етапом програми Форуму стане церемонія нагородження лауреатів іменними грамотами та відзнаками

(відповідно до номінації),

яка відбудеться на Форумі 29 січня 2016 року в приміщені

конференцKзали «Конгрес», готелю «Братислава» у місті Києві.

Відповідальний за випуск видання «Народна і нетрадиційна медицина в Україні»:

УІВЦ «Галактика»

03179, м. Київ, вул. Прилужна, 4/15, офіс 213,

тел.: (044) 237 0094, 237 5749,тел./факс: (044) 422 6133

Ел. пошта: [email protected]

СМАЧНОГО: ОСІННІ СТРАВИ З БУРЯКА


Салат із сирого буряка зовочами і яблуками

Потрібно: свіжий буряк, чорна

редька, морква, корінь селери, яблуко,

олія, лимон, петрушка, сіль.

Все, окрім яблука, почистити і по#

терти на тертці, додати олію,

прикрасити петрушкою.

Буряк з яблуками # поєднання дуже

популярне. Салат дуже смачний, віта#

мінний!

Рецепт салату з червогогобуряка

Знадобиться: 500 г сирого буряка,

пучечок петрушки, яблучний або ви#

ноградний оцет, оливкова олія, мед,

часник.

Буряк почистити та потерти на се#

редній тертці, подрібнити та додати

петрушку, надавити та додати 2 стол.

ложки часнику, оцту за смаком, 2 # 3

стол. ложки меду, перемішати та поли#

ти олією. Ще раз перемішати і можна

подавати до столу.

Салат з буряка, яблук та квасолі Нам знадобиться: 2#3 запечених або

відварених червоних буряки, 1#2 яблу#

к, 400 г відвареної квасолі, чорний ме#

лений перець, олія, сіль.

Почистити буряк, порізати на дрібні

кубики та додати порізані таким же

чином яблука. Додати квасолю, по#

перчити, посолити за смаком та додати

2#3 ст.л. рослинного масла, переміша#

ти. Також за бажанням, салат можна

заправити майонезом або сметаною.

Салат з буряком, яблуками,сиром і лляною олією

Червоний буряк почистити, потерти

на тертушку. Яблука нарізати малень#

кими кубиками. Перемішати в зручній

посуді. Додати порізаний на кубики

сир. За бажанням можна додати де#

кілька зубочків подавленого часнику

та прикрасити зеленню. Змастити лля#

ною олією.

●

Які олії ми вживаємо щодня?Соняшникову, час від часу, можливо, оливкову.

Вимушено їмо пальмову – її використовують у

кондитерських виробах, морозиві тощо.

Між тим, здавна у нашому Поліссі вирощували

льон, чавили лляну олію. І досі учені відводять їй

гідне місце у харчуванні. Лляна олія допомагає

попередити хвороби і позбавитися від них.

Як отримують лляну оліюСправжню корисну лляну олію отримують так

званим способом холодного віджиму. Насіння

пресують при температурі не вище 45 градусів.

Тільки так зберігаються усі біологічно активні

речовини, вітаміни, ненасичені жирні кислоти.

Найцінніше у лляній олії – поліненасичені

жирні кислоти: лінолинова (ОМЕГА�3) і лінолева

(ОМЕГА�6).

Ці речовини організм людини не синтезує, тому

вони називаються незамінними. Без балансу

ОМЕГА�6 і ОМЕГА�3 не буває нормального обміну

речовин. ОМЕГА�6 містять і інші олії: соняшнико�

ва, гірчична, оливкова. А от ОМЕГА�3 є лише у

риб’ячому жирі та у лляній олії. Причому у лляній

олії корисної речовини удвічі більше, ніж у

риб’ячому жирі.

Чим корисні ОМЕГА�3 та ОМЕГА�6Учені дослідили: ескімоси у Гренландії майже

не хворіють на серцево�судинні недуги. Дуже рід�

ко страждають від артритів, ожиріння, цукрового

діабету та навіть від раку. Чому, адже вони вжи�

вають багато жирів?

А тому, впевнені дослідники, що ескімоси хар�

чуються переважно рибою, багатою на ОМЕГА�3.

Ще 15 років тому фахівці довели, що у людей з

високим змістом у крові ОМЕГА�3 ризик розвитку

інсульту знизився на 37%. Завдяки корисній ре�

човині у крові не утворюються небезпечні згус�

тки, які можуть призвести до закупорки і розривів

судин мозку.

Але у першу чергу, кажуть учені, ОМЕГА�3 пот�

рібна хворим на цукровий діабет. ОМЕГА�3 допо�

магає відновитися після інфаркту міокарда, пе�

решкоджає закупорюванню судин (антисклеро�

тична дія), зміцнює імунітет.

Існують лікарські препарати з ОМЕГА�3 � капсу�

ли. Але вони, навіть вітчизняного виробництва,

коштують недешево.

Лляна ж олія – це те, що здавна допомагало на�

шим пращурам бути здоровими та сильними.

Особливо важливо вживати лляну олію жінкам,

передусім вагітним. ОМЕГА�3 бере участь у фор�

муванні мозку дитини. А у жінок – служить для

профілактики раку молочної залози, відновлює

гормональний баланс, робить красивішою шкіру

та волосся.

Зараз модно захоплюватися дієтами. І відмов�

лятися у першу чергу від жирного та вуглеводів.

Але не можна радикально обмежувати себе у жи�

рах – застерігають лікарі! Набагато корисніше пе�

ребудувати свій раціон так, щоб віддавати перева�

гу ненасиченим жирам.

Як вживати лляну оліюЛляна олія зберігається порівняно недовго – до

8 місяців. І лише у темному прохолодному місці,

можна навіть у замороженому вигляді.

Смажити на ній не можна, набагато корисніше

вживати холодною для заправки салатів, вінегре�

тів, каш, вареної картоплі. Лляну олію можна змі�

шувати зі сметаною, у різних соусах.

Один із найкорисніших рецептів – лляна олія із

сиром та зеленню. Всього 1�2 столові ложки лля�

ної олії щодня забезпечують потребу у ненасиче�

них жирних кислотах.

У Чернігові випускають корисне і смачнеНа державному підприємстві "Чернігівстандар�

тметрологія" цього року з’явилося нове обладнан�

ня, яке дозволяє визначити справжність олій та

масел.

Про нього розповіла начальник науково�ви�робничої лабораторії з випробування харчовоїпродукції та продовольчої сировини НаталіяКОНОВЕЦЬ.

� Цього року наша лабораторія розширила га�

лузь робіт. Завдяки новому приладу, газовому

хроматографу, ми маємо можливість досліджу�

вати молочну продукцію, а також визначати склад

рослинних олій. Обладнання дуже потрібне сьо�

годні. Адже купуючи досить недешеву лляну або

оливкову олію, споживач має бути впевненим: во�

на відповідає вимогам стандартів і не містить сто�

ронніх домішок.

Перевірки мають проходити і молочні продук�

ти. Прилад дозволяє визначити, чи справді, нап�

риклад, масло, виготовлене з вершків, а не з рос�

линної олії.

Ми перевіряємо молочну та рослинну продук�

цію на відповідність діючим стандартам.

До речі, у Чернігові працює підприємство, яке

налагодило випуск олій холодного віджиму: лля�

ної, гарбузової, із волоського горіха, кунжутової,

кукрудзяної. Ці олії уже зараз можна купити у ма�

газинах обласного центру.

Підготувала прес�служба ДП «Чернігівстандартметрологія»

Вживання лляної олії корисно для здоров’я

Магія КанвиМагія Канвиінтернет�магазинінтернет�магазинmagiaKkanvi.com.uamagiaKkanvi.com.uaофіційний сайт виробника наборів для вишивания бісером і хрестиком

«Магія канви» K мистецтво Вашими руками»«Магія канви» K мистецтво Вашими руками»

+ 38 067 574 25 85 роздріб+ 38 067 574 25 85 роздріб

+ 38 093 259 76 35 гурт+ 38 093 259 76 35 гурт

[email protected]@mail.ru

В останній час зростає кількість майстринь, що надають перевагу

вишиванню бісером. Це мистецтво дедалі більше завойовує серця ви�

шивальниць з першого погляду чи дотику. По особливому вони став�

ляться до наборів для вишивання картин від фірми «Магія канви» і, тре�

ба зауважити, не без підстав. Вишиті картини від цієї фірми виглядають

досить реалістично. Так з відстані 2 – 3�х кроків вони сприймаються як

живопис. А яке ж здивування викликає у глядача те, що ці шедеври зіб�

рані з маленьких часточок руками здібних майстринь!

Команда компанії «Магія канви», а це дизайнери, художники, виши�

вальниці та інші, докладають багато зусиль як для відтворення реаліс�

тичності картини, так і для того, щоб саме вишивання стало простою і

приємною справою для дорослих і маленьких майстринь.

КАНВА ТА НАБОРИ ДЛЯ ВИШИВАННЯ БІСЕРОМ

Шукаєте пам’ятний подарунок

для новоспеченої матусі чи новонародженого

племінника, а може Вам запропонували

нести почесне звання «Кума» – БС «Солес»

пропонує вишити картинку із серії

«Світ дитинства».

Кожна пришита бісеринка осяє оселю

добром і ніжністю, зігріє теплом рук і

подарує оточуючим незабутні миті спогадів

про власне дитинство.

bssoles.com, [email protected], 067�340�29�00, вул. С. Стрільців, 7/оф.7, м. Львів, 79000

pryagamakosh.com

Пряжа

Семенівська,білоруська Ареола,турецька Nako, Gazzal,Himalaya, Madame Tricote,Alize, YarnArt, та інші

Бісер, схеми і наборидля вишивки бісером

Аксесуари для в’язання

тел. 066 621K50K10, 063 150K13 91 (+Viber), 068 993K32K63

Світ пряжі та аксесуарів

Documents

Журнал Українська Родина № 5-6/2015 р