Проблеми і перспективи української мови як мови науки, мови інформатики

Старший викладач НМЦ ІІТН ЗОІППО Телятник К.В.

Серед багатьох проблем сучасного українського соціуму однією з найсуперечливіших є глобальна українізація всіх сфер суспільного життя, бо часом навіть непересічному громадянину дуже складно визначитись, які риси цього процесу є об’єктивною необхідністю, а які лише здаються такими. Позитиву не додають ані наявна стратегія забезпечення українській мові належного статусу, ані різноманітні спекуляції, що виникають на цьому тлі. Спробуємо облишити політичні, національні, економічні аспекти цього питання і розглянемо проблеми і перспективи саме української мови як мови науки, мови техніки, мови інформатики.

Варто почати з нормативно-правової бази цього питання. Як відомо, в статті 10 розділу “Загальні засади” Основного Закону України, який було прийнято 28 червня 1996 року, проголошено:

- Державною мовою в Україні є українська мова.- Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української

мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.- В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист

російської, інших мов національних меншин України.- Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.- Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та

визначається законом.Як бачимо, державний статус української мови є задекларованим на

найвищому рівні. Окрім того, закон УРСР “Про мови в Українській РСР”, введений в дію Постановою ВР N 8313-11 від 28.10.89 із змінами, внесеними в 1995 році, регламентує використання української та інших мов на території нашої держави. Зокрема, статті 30-31 розділу ІІІ цього закону проголошує українську мову мовою науки, мовою інформатики. Одночасно з цим, вже розроблений проект закону України “Про розвиток і застосування мов в Україні”, який установлює загальні принципи мовної політики в Україні, правові та організаційні засади розвитку і застосування державної мови та мов національних меншин України.

Але з наданням українській мові статусу державної, істотного розширення сфери її вживання зросла потреба в поліпшенні стану української наукової й технічної мови. Можна стверджувати, що сьогодні спостерігається певна тенденція розширення сфери вживання української мови в галузі науки і техніки, в галузі інформатики та інформаційних технологій, про що свідчить вихід ряду видань (словників, посібників, масових публікацій, підручників тощо) державною мовою.

Так, наприклад, у 2004 році в Харкові у видавництві “Торсінг” вийшла з друку книга “Українська ділова мова. Практичний посібник на щодень”, укладений колективом авторів з Галузевого Термінологічного центру НАК “Нафтогаз України” (керівник - доктор технічних наук, професор, академік УНГА М.Д. Гінзбург). Ця книга поєднала граматичний, лексичний і стилістичний матеріал, що відповідно ґрунтується на правилах чинного

правопису, новітніх здобутках вітчизняного термінознавства, закріплених у національних стандартах України, а також на роботах провідних українських філологів щодо стилю сучасної української ділової мови. Стисло викладений теоретичний матеріал, проілюстрований таблицями з численними прикладами, легко сприймається і дозволяє швидко знайти потрібну мовну форму для висловлення певної думки. Але ця книга є не тільки збіркою мовних трафаретів, з яких можна побудувати будь-який текст. Вона має також навчальну спрямованість: правила й рекомендації у доступному викладі авторів посібника надають мовну свободу, навчивши правильно застосовувати терміни і будувати речення. Посібник є корисним як викладачам, так і студентам.

Ймовірно, найактуальнішою зараз є проблема систематизації, відродження, нормування й упорядкування національної наукової термінології, яка наприкінці ХХ століття вступила в новий етап свого розвитку. На даний час в системі української мови активізувався процес термінотворення та унормування фахової лексики. Постійно зростає потреба її широкого використання в науці й техніці, в навчальних закладах, на підприємствах різних галузей. Наявність термінології є найважливішим чинником при створенні та корегуванні будь-яких нормативних та технічних документів. Спеціалісти науково-дослідних, проектних інститутів, технічних університетів та промислових підприємств мають істотні труднощі внаслідок відсутності узгоджених термінів. Окрім того, на сучасному етапі надзвичайно актуальним є формування навичок вільного й правильного володіння фаховою українською мовою. Для цього необхідна цілісна концепція термінотворення, яка б поєднала надбання учених різних поколінь, а також унормована система правил сучасного стилю української ділової мови.

Потрібно зазначити, що процес термінотворення є досить складним. Цей процес зараз йде за трьома напрямками:

- створення державних стандартів на терміни та визначення, - укладання нормативних академічних словників, - укладання термінологічних словників з різних галузей знань.

Очевидно, що для вивчення фахової мови та її практичного застосування вкрай потрібні термінологічні словники з різних галузей. Багатотомну серію з десяти термінологічних тлумачних словників, де терміни подано російською, українською і англійською мовами, а тлумачення - українською, уклав той самий колектив, що розробив вищеназваний посібник. Це словники з таких напрямків:

- автоматизація та обчислювальна техніка, - комп'ютерознавство, - охорона праці, - енергетика, - надійність; - інтелектуальна власність, - ергономіка, - протикорозійний захист, - інформатика, - електро- та радіозв'язок.

Усі терміни, подані в цих словниках, узгоджено між собою. Вони створюють єдину термінологічну систему з близько 27 000 термінів, побудовану на підставі термінологічних стандартів і новітніх академічних словників. Взагалі лише упродовж 1990-2001 років вийшло в світ понад 550 термінологічних

словників із найрізноманітніших галузей знань, простежується незмінна тенденція до зростання та високий рівень динамічності термінологічної лексикографії. Термінологічним словникам останнього десятиріччя притаманна видова розгалуженість за широтою охоплення термінологічної лексики.

Універсальні словники, які охоплюють всі провідні напрямки знань, поповнилися підготовленим в Інституті мовознавства ім. О.О.Потебні та Інституті української мови НАН України “Російсько-українським словником наукової термінології” (близько 320 тис. термінів) в 3-х томах, перший з яких “Суспільні науки” (до 100 тис. термінів) вийшов у 1994 році, другий – “Біологія. Хімія. Медицина” (близько 100 тис. термінів) – у 1996, третій – “Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю і Космос” (близько 120 тис. термінів) – у 1998 році.

Але в багатьох сферах наукової та технічної діяльності в Україні, де сьогодні переважає російська мова, застосовують ряд неспеціалізованих перекладних та тлумачних словників минулих і сучасних років видання із суперечливим або неправильним перекладом слів і словосполучень, які не повністю охоплюють специфічну термінологію. В них трапляються мовні та смислові помилки, недоречності. Іноді укладачі нових загальних і загальнотехнічних іншомовно-українських словників не повністю використовують історичні джерела науково-технічної української мови, калькують іноземні терміни. Наявність технічного сленгу, тривіального суржику в таких виданнях завдає шкоди при їх використанні.

Водночас виникають нові напрямки в науці, які потребують розробки своєї термінології. Навіть поверхневий аналіз довідкових видань, літературних джерел бібліотек, Інтернету, періодики та інших джерел показує існування ряду протиріч у перекладі українською науково-технічних термінів. Крім того, відчувається інформаційний дефіцит у галузевих сучасних вітчизняних словниках із науковою й технічною термінологією, які б адекватно і якісно передавали зміст новітніх наукових явищ і розробок техніки. Отже, нормування науково-технічної термінології є важливою проблемою.

Процес укладання реєстру українських науково-технічних термінів, становлення термінології зараз продовжується, існують дискусійні проблеми з цього питання. Так, наприклад, київський видавничий дім “СофтПрес” у 2005 році видав “Англо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки, Інтернету і програмування”, в якому представлені понад 11700 термінів, абревіатур і акронімів, які використовують у сегментах комп’ютерної техніки, програмування, обчислювальних мереж, а також основних прикладних сферах. Але за багатьма з цих термінів немає повної визначеності. Так, наприклад, термін application перекладається в зазначеному словнику як застосування. Але ж на Інтернет-консультпункті з URL http://msu.kharkov.ua/tc/cons/applic.html представлений скорочений варіант статті доктора технічних наук, професора, академіка УНГА М.Д. Гінзбурга з посиланням на 23 джерела (як лінгвістичних видань, так і держстандартів термінології). За статтею М.Д.Гінзбурга цей термін має інший переклад – застосовання або застосунок. Подібна ситуація спостерігається, наприклад, і з українським еквівалентом російського словосполучення сетевые технологии, якому відповідають щонайменше два українських варіанти – мережні технології та мережеві технології. А до того ж можливі ще й інші – сіткові або сітьові технології, якщо спробувати

скористуватися перекладачем он-лайн http://perevod.uaportal.com/. Такі випадки непоодинокі.

Таким чином, термінологічна робота, яка триває сьогодні в ряді вітчизняних наукових шкіл, галузевих наукових організацій, наукових товариств істотно сприяє становленню, нормуванню, упорядкуванню й популяризації правильної української лексики в галузі науки і техніки. Удосконалення термінології, очевидно, повинно супроводжуватись створенням необхідних фундаментальних видань та прикладних посібників:

- енциклопедій;- тлумачних фахових словників;- двомовних фахових словників;- багатомовних фахових словників;- підручників;- галузевих та підгалузевих посібників.

Це має місце в Україні, але в недостатньому обсязі. Ситуація в нашій країні навіть зі словниками набагато гірша, ніж у Росії, а повинна, мабуть, бути краща, адже перекладати доводиться з більшої кількості мов. Україна повинна бути насиченою дешевими (а в державних установах безкоштовними) якісними словниками, як паперовими так і електронними, як загальними, так і спеціалізованими. Чи є електронні ресурси для питань просування української мови, для об’єднання технічних словників ? Чому гарний тлумачний словник помітним тиражем з’явився тільки нещодавно і коштує астрономічну суму? Тут ще багато питань потребують відповіді.

З огляду на зазначене вище, навіть не дивуєшся, коли доводиться чути, що українські науково-технічні терміни здаються фахівцям зі стажем доволі незграбними, плутаними, навіть смішними. Як варіант, вони пропонують замість того, щоб винаходити національні відповідники іншомовних слів, просто інкорпорувати ці слова: interface – інтерфейс, file – файл, card reader – картрідер, flash – флеш та інші. Здебільшого це стосується тих галузей науки, що швидко розвиваються (інформаційні технології, хімія, генетика, нанотехнології, біокібернетика тощо). Таке запозичення, звичайно, простіше… Та проти таких запозичень, активно виступають не лише лінгвісти, а й, наприклад, представники Технічного комітету стандартизації науково-технічної термінології Богдан Рицар та Роман Рожанківський. На їхню думку, це призводить до суржикової науково-технічної мови, що є неприпустимим. Звісно, з часом стане ясніше, чи приведе це запозичення термінів до засмічення української мови? Можна лише зауважити, що, за бажання, в будь-якій технічній термінології, що розвивається, можна знайти щось смішне, але, сміючись чи ні, потроху всі до неї звикають. Звичайно, українська технічна мова ще далека від досконалості, вона не настільки відпрацьована, як, наприклад, російська чи польська, ще має певні недоліки. Але для їх усунення потрібна практика використання і час. Кожна мова проходить цю стадію, хоча й по-різному.

Цікаво, що українська технічна термінологія була започаткована і існувала в радянські часи, хоча на практиці частіше використовувалась російська. Багато термінів були запозичені з російської мови чи створено за російським зразком, але вони вже були, тоді як у наш час знов починають винаходити ці терміни з нуля – це стосується, зокрема, нової хімічної термінології, яка у більшості

українців викликає опір. Але, найвірогідніше, з часом усе стане на свої місця – або ми пристосуємось до нових термінів, або пристосуємо їх до себе.

Взагалі-то можна припустити, що проблема термінології нерозв'язна у принципі. Будь-який довідник або підручник, що видається і потрапляє до вузів, вже одразу є застарілим, бо наука на місці не стоїть. Будь-яка книжка, яка виходить в перекладі, уже однозначно є застарілою, принаймні на півроку. Але українська технічна мова існує вже понад півстоліття, її основи були закладені ще у 1950-ті роки, звертали на це увагу і під час хрущовської відлиги. Існує великий пласт фізичної термінології, хімічної (нововведення нинішніх доморощених спеціалістів практично ніхто не використовує), а крім того, існують інші книги, з теоретичної механіки, медицини, біології тощо. Вся термінологія там викладена українською. Таким чином, пласт української термінології існує, і все, що на даний момент треба зробити – просто відродити цю термінологію і трохи її модернізувати.

Широкий розмах словникарської праці в Україні протягом років незалежності, творчі зв’язки з науковими осередками діаспори свідчать, що українська термінологічна лексикографія активно і плідно розвивається, вдосконалюються методологічні засади термінографічної роботи, розширюється коло лексикографічно опрацьованих галузей знань. Незважаючи на труднощі й суперечності розвитку упродовж другої половини ХХ століття, термінологічна лексикографія прагне до очищення української мови від невластивих їй елементів і відновлення її питомих рис, виступає потужним чинником формування та утвердження української фахової мови.

Окремі зауваження варто привести щодо видання українською книжок з програмування та інформаційних технологій. По-перше, хочеться вказати, що українською мовою киянином академіком Глушковим (етнічним росіянином!) була написана “Енциклопедія кібернетики” – перше (1973 р) довідкове видання новітньої галузі науки. Це доводить, що термінологічний апарат того часу зміг забезпечити належну науковість, точність, зрозумілість для представлення загальної картини досягнень в цій сфері. Її читали не тільки слов’яни (росіяни, чехи, болгари), а й американці. Відомо, що на заводі мейнфреймів IBM виникла нагальна потреба прямого перекладу змісту цієї енциклопедії з української на англійську, бо подвійний переклад (українсько – російський, далі російсько – англійський) приводив до змістових помилок. По-друге, найперші звичайні книжки з програмування для початківців в Україні з'явились у перекладах з польської (не з російської), та й їх дістати було дуже складно. По-третє, якщо програміст дійсно хоче займатись програмуванням, то він не розраховує і на російські видання, він користується англійськими. Бо таких потужних видавничих домів як Williams Publishing, O'Reilly, Sams Books, Manning – немає навіть в Росії, а відомо, що виходить там в рік кількадесят нових книжок технічного профілю рівня класики, не кажучи вже про масовий потік для початківців та освітян.

Щоправда, можна констатувати, що українська освітянська література з інформаційних технологій та програмування на достатньо високому рівні вже представлена підручниками та посібниками видавництв “Аспект”, “BHV”, “Деол” авторів Я.М. Глинського, Є.А. Шестопалова, Т.П. Караванової, Н.В. Морзе, І.О. Завадського та інших.

Та необхідно ще звернути окрему увагу на переклад та видання українською більш спеціалізованої літератури з комп’ютерних технологій, яка

призначена суто фахівцям-професіоналам. Ця література на даний час представлена на українському ринку виключно російськими виданнями. З одного боку, якщо слідувати логіці про недоцільність перекладу там, де й так все зрозуміло, російські книговидавці повинні були не мучитись і взагалі нічого не видавати, бо все вже є англійською, а більшість фахівців англійську мову розуміють. Навіщо намагатися встигнути там, де встигнути нереально? Адже все одно книговидавництво в Росії не встигає за американським (все-таки саме США тримає пальму першості з технічного книговидання). Навіщо витрачати такі кошти? Навіщо було перекладати, наприклад, Кнута, Кормена, Еккеля, Дейта? Це все класика програмування, не книжки-одноденки. Але росіяни таки витратили кошти, переклали ці книжки, що викликало масову появу книжок з цієї теми російською мовою, з'явилась відповідна наукова школа, яка дозволила створити відповідну галузь в російській індустрії інформаційних технологій. Отже, можна вважати, що переклад книжок вплинув на розвиток російської ІТ-індустрії, а також і науки.

А ми? Якщо будемо перекладати книги з російської, то цим самим не викинемо гроші на вітер, а вкладемо їх у майбутню українську науку, і в розвиток саме української технічної та ІТ-галузі? Можливо. Але, схоже, тут не все так однозначно, бо російський переклад стимулює активність не лише російських розробників і науковців, а й українських також. Адже зараз українські автори пишуть і видаються і в Україні, і в Росії (російською), і це є теж непоганим, бо наприклад, для наукових монографій чим ширша аудиторія, тим краще для науки. Якщо ми вирішимо вживати тільки російську, то й будуть наші автори писати і на наш, і на російський ринок. І тут не варто вважати, що саме через це вони побіжать до Росії. Так само смішно пояснювати, що через те, що в Україні переважна більшість програмістів виросла на іншомовній літературі – тому й багато виїжджає людей в Польщу, Німеччину та США. А українську науку піднімати попросту нема кому. Це не відповідає дійсності, бо люди їдуть працювати туди, де потрібні кваліфіковані спеціалісти, і такі спеціалісти вивчать, за потреби, будь-яку мову.

Ще кілька зауважень щодо видання книжок з інформаційних технологій. В Інтернеті викладають багато цікавої літератури з цієї галузі, хоча подекуди це піратські копії (така ситуація, щоправда, далеко не у всіх галузях науки та техніки). Але дуже зручно мати поряд і паперовий варіант. На жаль, вони майже виключно російською мовою (не важливо, де видані), а дуже хотілося б, щоб частина ринку була українською мовою (видання,не дублюючі російські переклади, а оригінальні, інших авторів). Будь який фахівець, коли піде на ринок, повинен бачити частину актуальних книжок українською мовою на професійному рівні – одночасно це буде і стимул для знання і використання української технічної, фахової мови.

Взагалі, щодо видання технічної та спеціалізованої літератури українською мовою, то очевидно, що видавати українською треба обов'язково і держава повинна в цьому допомагати і заохочувати, як це і задекларовано в законах України. Тільки, роблячи це, треба перш за все дбати про доцільність. Наприклад, якщо якась технічна або наукова книжка вже перекладена російською, наявна на українському ринку і використовується, то, можливо, краще було б перекласти ту книгу, якої російською ще не видано? Але ж, зрозуміло, в цьому разі український читач повинен вільно володіти російською. Тому не можна допустити відходу, зникнення з України російської мови,

зокрема технічної. Знання – це капітал, знання мови – це великий капітал і не можна його втрачати. Тому, як в галузі науки, так і в галузі інформаційних технологій не варто вести боротьбу з російською мовою, а варто боротися за розвиток української мови.

Чи легко цього буде досягти? Ні, дуже важко, але це треба робити. Більш за те, недалекий той час, коли ми будемо говорити, що наші автори професійних книжок (крім, можливо, навчальних) прагнутимуть видаватися не українською, та й навіть не російською, а англійською. Це буде, від цього нікуди подітися. Зараз від цього “рятує” лише погане знання англійської (а воно зараз швидко поліпшується) та погане знання того, європейського, ринку, але це ж колись теж скінчиться.

Слід визнати, що ця стаття написана здебільшого з мовно-технологічної точки зору. Але існує ще багато аспектів, які теж впливають на перспективи розвитку української мови, як мови науки, мови інформатики, мови техніки.

Серед додаткових аспектів потрібно вказати і на такий аспект, що теж має внутрішні протиріччя. З одного, дещо обмеженого боку, якщо термінологія, наука і технічна документація будуть вестись лише російською ( лише українською), то тією ж мовою повинна в такому разі вестися освіта. Тому що дитина, що не відчуває мови, якою написана книжка, буде нездатною опанувати написане в ній, і тим паче не буде здатна просунутись далі. Якщо ж дивитися ширше, то бажано, щоб освіта велася рідною для учня мовою. Винятки повинні базуватися виключно на бажанні учня. Безсумнівно, що у цьому випадку якість освіти вища. Адже нині потрібні не стільки україномовні випускники, скільки глибокоосвічені, культурні люди, які вільно володіють, як мінімум, трьома мовами – це українська (обов'язкова), російська (обов'язкова), англійська (дуже бажано) та ще одна-дві мови у перспективі. І звичайно, виходячи зі школи чи університету, випускник повинен бачити, що ці мови йому конче потрібні, у нього повинен бути доступ та реальна нагальна потреба у цих мовах.

До речі, не доводиться ставити під сумнів необхідність для сучасної освіченої людини знати кілька мов. Про це, зокрема, говориться в підготовлених 31.01.2008 європейською групою інтелектуалів у справах міжкультурного діалогу та багатомовності рекомендаціях для посиленого вивчення мов у Європейському Союзі. За словами Комісара у справах багатомовності Леонарда Орбана, “добре знання інших мов створює мости між культурами та сприяє розумінню між ними”. На думку Комісара, нинішні пропозиції відповідають бажанню лідерів ЄС побудувати таку модель освіти, за якою європеєць окрім рідної мови знав би принаймні дві інші (mother tongue plus two).

На думку інтелектуалів, двосторонні зв’язки між будь-якими двома країнами ЄС мають підтримуватися передусім мовами цих двох країн, а не якоюсь іншою мовою. Відповідно до рекомендацій групи, ЄС має сприяти дедалі інтенсивнішому впровадженню ідеї “засвоєної мови” (personal adoptive language) – своєрідної “другої рідної мови”, що має бути елементом освіти та професійного життя кожного європейця.

У зв’язку з цим експертна група пропонує європейським інституціям такі рекомендації:

- у ЄС слід сприяти міграції як додатковому чинникові ствердження принципу багатомовності. Іміґрант, що тривалий час мешкає та працює в іншій країні, засвоює мову цією країни, в такий спосіб сприяючи багатомовності;

- у ЄС слід спонукати до вивчення не лише мов держав Союзу, а й мов країн з-поза меж ЄС;

- для тих європейців, чия рідна мова має панівну позицію в світі, засвоєння нової мови буде особливо важливим, адже завдяки цьому людина може уникнути “одномовної” ізоляції;

- для підтримки та розвитку мовного розмаїття, країни ЄС мають заснувати спільну організацію, що опікуватиметься просуванням мов та культур європейських країн. Цікаво, що на початку минулого року у Європейській Комісії було створено

спеціальну посаду Комісара з багатомовності, яку нині посідає представник Румунії Леонард Орбан. Для координації дій європейських інституцій у сприянні вивченню мов Європейська Комісія створила спеціальну робочу групу за участю провідних європейських інтелектуалів, очолювану французько-ліванським письменником Аміном Маалуфом. Згаданий документ є першою доповіддю, яку підготувала ця група.

Ступінь важливості для Євросоюзу питання багатомовності можна відчути повніше, якщо згадати, що 2008-й рік оголошено Генеральною асамблеєю ООН Міжнародним роком мов.

Отже, безсумнівно, українська науково-технічна мова має великі перспективи, може і повинна розвиватися, збагачуватися, змістовно поглиблюватися, і тоді її неодмінно вивчатимуть полікультурні громадяни Європейського Союзу.

Література:1. Конституція України. Закон вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F02. Закон УРСР “Про мови в Українській РСР". Закон вiд 28.10.1989 № 8312-XI.

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=8312-113. Закон України “Про розвиток і застосування мов в Україні" (проект).

http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=15563&pf35401=38466

4. В. Дубочинський. Державна мова у вищій технічній освіті. Газета НТУ “Харківський політехнічний інститут”. №2 від 04.02.2004.http://polytechnic.kpi.kharkov.ua/ViewArticle.asp?id=187

5. Розвиток української термінографії. Реферат з розділу Мовознавство. www.refine.org.ua

6. Б. Рицар, Р. Рожанківський. Порівняльний аналіз термінів з нормативних документів і словників. Вісник Державного університету “Львівська політехніка”. “Проблеми української термінології”. № 402. http://lp.edu.ua/tc.terminology/TK_Wisnyk402/TK_wisnyk402_rytsar.htm

7. Вiртуальна Русь. Бібліотека. Природничі науки. Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка/ Том III. Техніка, науки про землю. http://vesna.org.ua/txt/donvisn/t3/03.html

8. Гінзбург М. Д. Application. Як це буде українською? http://msu.kharkov.ua/tc/cons/applic.html

9. Наша відповідь Чемберлену... ой, вибачте, Левченку. http://blog.meta.ua/~ashnar_lynx/posts/@9173/buildtree/@28246/

10.Європейські інтелектуали радять вивчати більше мов. http://www.audesf.org.ua/ua/news/details/view/247/