УДК 336.71(477)

© І.Малюкова, 2008 49

Малюкова І.В. Інститут економіки і прогнозування НАН України

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ

БАЗЕЛЯ ІІ У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ

Висвітлені основні проблеми, що виникають у зв’язку із упровадженням світо-вою та вітчизняною банківською спільнотою нової Базельської угоди по капі-талу (Базеля ІІ). Розглянуто досвід передових країн світу і деяких країн СНД щодо ходу реалізації Базеля ІІ. Наведені можливі наслідки імплементації Базе-ля ІІ для економіки в цілому та банків зокрема. Розглянуто позицію України щодо переходу на нові стандарти оцінки достатності капіталу, проаналізо-вані існуючі проблеми, ризики і загрози для вітчизняної банківської системи.

На даний час одним із найбільш актуальних завдань усієї банківської

спільноти є необхідність імплементації в практичну банківську діяльність

нових рекомендацій Базельського комітету (так званого Базеля II), які були

прийняті в червні 2004 р. та ознаменували собою перехід до нової епохи у

сфері розвитку світової банківської системи (що передбачає поступову від-

мову від загальних, жорстких методів регулювання ризиків банківської дія-

льності та запровадження опосередкованих, економічних методів, відомих ще

й як "стимулююче регулювання"), а також відкрили нові шляхи до подальшо-

го поглиблення та прискорення глобалізаційних процесів. Зважаючи на над-

звичайну важливість зазначених нововведень не лише для банків, банківсь-

ких систем та економік на рівні окремих країн, але й у підсумку для економі-

чних процесів в усьому світі, виникає гостра необхідність у проведенні всебі-

чних досліджень впливу Базеля ІІ на національну економіку з метою реаліза-

ції якомога більшої кількості переваг та уникнення небажаних негативних

наслідків здійснених змін, наприклад таких, як збільшення конкурентних пе-

реваг іноземних банків в Україні [1], чисельність яких останнім часом зростає

досить високими темпами. Тому проблемам аналізу ролі, значення, ризиків,

які криє у собі неконтрольоване зростання іноземного капіталу в банківській

системі України в цілому, а також процесам переходу на нові стандарти оцін-

ки достатності капіталу та банківського нагляду зокрема, вітчизняними вче-

ними та практиками, серед яких В.Геєць, О.Барановський, О.Хаб’юк, В.Кро-

тюк, О.Куценко та інші [1–6], присвячено низку робіт. Та поряд з цим поки

що недостатньо дослідженими є питання аналізу проблем та викликів, які

з’являються перед українськими банками у зв’язку із запровадженням поло-

жень Базеля ІІ і можуть загрожувати всій банківській системі та економіці

країни в цілому. Тобто метою даної статті є визначення та аналіз проблем і

загроз, які виникають внаслідок переходу банківської системи України на

нові стандарти Базельського комітету (Базель ІІ), в тому числі з урахуванням

Малюкова І.В.

50

міжнародного досвіду у даній сфері, а також формулювання рекомендацій

щодо впровадження положень Базеля ІІ для комерційних банків України. Для

цього доцільно здійснити порівняльний аналіз світових та вітчизняних про-

цесів, пов’язаних із ходом реалізації Базеля ІІ, що, у свою чергу, надасть мо-

жливість ухвалювати найбільш оптимальні та зважені рішення, які б дозво-

лили уникнути зайвих помилок.

Необхідність у змінах існуючих правил оцінки достатності капіталу

банків визрівала вже давно. Поява нових пропозицій Базельського комітету

була обумовлена, в першу чергу, критикою недоліків угоди по капіталу

1988 р. (Базель І) з боку банків, регулюючих органів і науковців, а також зна-

чним прогресом у внутрішньобанківських методиках і технологіях оцінки

кредитного ризику і все більшою значимістю операційного ризику в банків-

ській діяльності. Загальною тенденцією останнього десятиліття у сфері дер-

жавного регулювання банківського капіталу є поступова відмова від єдиних

вимог до всіх банків на користь так званого "меню" альтернативних підходів,

які розрізняються за ступенем складності, точності оцінки ризиків та еконо-

мічної привабливості для банків. Саме цей принцип альтернативності підхо-

дів до оцінки кредитного, ринкового та операційного ризиків покладений в

основу нової Базельської угоди по капіталу, впровадження якої мало б сприя-

ти досягненню таких цілей:

– стимулювання банків до постійного удосконалення своїх методик і

процедур оцінки та управління кредитним ризиком;

– підвищення гнучкості і точності відображення ризику в нормативах

достатності банківського капіталу, зокрема шляхом включення в них опера-

ційного ризику;

– скорочення розриву між мінімальними вимогами до достатності капі-

талу (regulatory capital) та економічною оцінкою потреби банків у капіталі

(economic capital) [7, с. 726].

Основною метою Базеля ІІ в глобальному вимірі є підвищення надійно-

сті, стабільності та прозорості міжнародної банківської системи на основі

впровадження передової практики управління ризиками. Цієї мети можна до-

сягнути за допомогою дотримання трьох компонентів (опор) Базеля ІІ:

1) розрахунку капіталу, 2) контролю з боку нагляду, 3) ринкової дисципліни

[8; 4, с. 4–5; 5, с. 16–22; 6, с. 3–8]. Такий поділ документа дає можливість кра-

їнам поетапно впроваджувати нові вимоги Базельської угоди. На рівні окремо

взятого банку Базель ІІ спрямований на створення чутливого до ризиків ро-

бочого каркасу, який надасть можливість розподіляти капітал точно у відпо-

відності з існуючими та можливими ризиками. При цьому ефективне управ-

ління капіталом, краще розуміння ризиків та, відповідно, управління ними

мають у підсумку збільшити дохід банків [9].

Проблеми та перспективи запровадження Базеля ІІ у світі та в Україні

51

Як відомо, Базель ІІ для цілей оцінки достатності капіталу надає можли-

вість банкам використовувати різні за своєю складністю підходи, які загалом

можна поділити на більш прості, зокрема для кредитного ризику – це стандар-

тизований (Standardised approach), що заснований на інформації про зовнішні

рейтинги контрагентів, та спрощений стандартизований підхід, а також більш

складні – базовий та передовий підхід, на основі внутрішніх рейтингів (Internal

Ratings-Based Approach або IRB-підхід). Стандартизований підхід базується на

методиці Базельської угоди по капіталу 1988 р. з модифікованою шкалою зва-

жування активів по ризику залежно від зовнішнього кредитного рейтингу кон-

трагента. Згідно з IRB-підходом, розмір капіталу розраховується банками на

основі власних оцінок чотирьох складових кредитного ризику: ймовірності де-

фолту, збитку при дефолті, експозиції при дефолті (облікова вартість активу,

тобто величина заборгованості контрагента перед банком) та ефективного

строку (реального строку дії активу). Для використання даного підходу банку

необхідно виконати певні вимоги та отримати дозвіл органу нагляду [5, с. 21; 7,

с. 730; 8]. Ринковий ризик можна оцінювати як за допомогою стандартизовано-

го підходу, так і за допомогою методів, які засновані на внутрішньобанківських

моделях. Вимоги до капіталу на покриття операційних ризиків визначаються

на основі базового індикативного підходу, стандартизованого підходу та вдос-

коналених методів оцінки операційного ризику (АМА). Комітет визнає зв’язок

між розміром капіталу, що наявний у банку для покриття ризиків, та ефектив-

ністю процесів управління ризиками і систем внутрішньобанківського контро-

лю. Однак збільшення капіталу не слід вважати єдиним варіантом відповіді на

зростання банківських ризиків. Необхідно розглядати й інші способи обме-

ження ризиків, наприклад: зміцнення системи управління ризиками, застосу-

вання внутрішніх лімітів, підвищення рівня відрахувань і резервів, а також

вдосконалення внутрішнього контролю. Більше того, капітал не повинен замі-

няти вирішення фундаментальних проблем незадовільного контролю чи

управління ризиками. А для того, щоб надати банкам стимул розвивати власні

системи ризик-менеджменту, Комітет оформив підходи таким чином, щоб ре-

зерви капіталу були тим меншими, чим більш удосконалений підхід застосову-

ється банком [7, с. 730; 8].

Реалізація Базеля ІІ на практиці є не менш складним і довготривалим

процесом, ніж створення самого тексту угоди, більш як п’ять років тому. Пере-

хід на більш сучасні методики розрахунку ризиків для цілей достатності капі-

талу вимагає не лише перегляду нормативної бази законодавчими та наглядо-

вими органами, але й великої підготовчої роботи в самих банках, найбільш да-

лекоглядні з яких почали її ще в кінці 1990-х – початку 2000-х рр. Вимоги Ба-

зеля ІІ розповсюджуються, в першу чергу, на великі банки країн "Групи 10",

які активно працюють на міжнародних ринках, а також, залежно від рішень

національних органів нагляду, й на інші банки або навіть на всю банківську

Малюкова І.В.

52

систему. Усі інші країни мають можливість добровільно приєднатися до даної

угоди. Та, як і у разі з Базелем І, до якого на сьогоднішній день приєдналося

понад 120 країн, нову Базельську угоду в тому чи іншому вигляді висловили

намір упроваджувати вже більше 100 держав світу [7, с. 727; 10].

У країнах Європейського Союзу на основі положення нової Базельської

угоди були розроблені директиви про достатність капіталу (capital adequacy

directives або CAD-3), остаточна редакція яких була опублікована лише в сере-

дині 2006 р., а вже до 1 січня 2007 р. вони мали бути перенесені в національне

законодавство кожної з держав ЄС. Базель ІІ, по суті, є набором принципів, а

CAD-3 – це набір правил з детально розписаними вимогами, тому значно біль-

ший за обсягами. Тобто для національних урядів залишалось дуже мало часу для

того, щоб перенести цей великий документ у законодавство кожної з країн.

Хоча в цілому CAD-3 є аналогом Базеля ІІ, та все ж існує низка відмін-

ностей, які головним чином полягають у тому, що вимоги CAD-3 максимально

адаптовані до специфіки ринку ЄС. Так, наприклад, якщо Базель II був розроб-

лений виключно для великих кредитних установ, що діють на міжнародних

ринках, то вимоги CAD-3 розповсюджуються в тій чи тій мірі на всі без винят-

ку кредитні установи та інвестиційні компанії ЄС (незалежно від їхнього роз-

міру, активності на міжнародному ринку тощо). Слід зазначити, що CAD-3 на-

дає банкам можливості для більш гнучкого підходу як до оцінки розміру ризи-

ків, так і до вибору методу розрахунку достатності капіталу. У тих випадках,

коли є достатній набір даних, передбачена можливість використання удоскона-

лених методів, якщо ж даних недостатньо, дозволяються більш прості – стан-

дартизовані – методи розрахунку. Процес затвердження підходів IRB і АМA

визначений директивами і відбувається в три етапи. Перший етап полягає в

тому, що банк надає наглядовому органу заявку про намір застосовувати вдос-

коналені підходи оцінки кредитних і операційних ризиків. Другий етап – це

оцінка наглядовим органом розробленої банком методики (моделі) IRB (оцінка

повноти обсягу поданих документів, перевірка їхнього змісту та інформатив-

ності, цільові перевірки на місцях тощо). І третій етап – ухвалення рішення

про затвердження або відхилення впровадження в банку запропонованої мето-

дики. Суттєва роль відводиться проведенню спеціальної інспекційної перевір-

ки, під час якої органами нагляду встановлюється, наскільки коректно і прави-

льно банк втілює ним же розроблені процедури, регламенти тощо. Мета пере-

вірки – переконатися, що банки, які ухвалили рішення про впровадження вдос-

коналених методів IRB і AMA, є підготовленими до цього [11, с. 38, 40].

Щодо черговості імплементації трьох частин Базельської угоди, то біль-

ша частина проектної роботи в установах перейшла з першого компонента

(pillar I), коли йшлося про рейтингові моделі, до більш складних питань оцінки

капіталу і розкриття інформації про капітал по другому і третьому компонен-

тах. По другому компоненту очікується ще багато роботи як з боку банків, так і

Проблеми та перспективи запровадження Базеля ІІ у світі та в Україні

53

з боку наглядових органів (оскільки ними передбачається перевірка роботи по

оцінці капіталу, яку має здійснювати банк самостійно). Робота ж над упрова-

дженням третього компонента ще тільки починається, але ускладнюється тим,

що його виконання має значний взаємозв’язок з вимогами щодо впровадження

нових правил розкриття інформації про ризики, про методи управління ризи-

ками, що застосовуються банками, про розмір і методику розрахунку капіталу,

необхідного для покриття даних ризиків. З метою надання фінансовим ринкам

адекватної і зіставної інформації, при цьому не створюючи банкам додаткового

наглядового навантаження і враховуючи пропозиції банківської індустрії, в

рамках Євросоюзу розроблена уніфікована загальна схема звітності про достат-

ність капіталу (так званий COREP) [див. 11, с. 4, 41].

Тобто реалізація такого комплексного документа, як Базель ІІ, потребує

від кожної країни суттєвих зусиль, але й тут є свої нюанси – десь процес іде

швидше і якісніше, а десь, навпаки, виникають певні проблеми. Тому обмін

досвідом між країнами щодо ходу впровадження Базеля ІІ є надзвичайно ко-

рисним і важливим, адже це допоможе іншим державам уникнути зайвих по-

милок. Для кращого розуміння особливостей імплементації Базеля ІІ, а також

труднощів, які виникають у цьому процесі, та можливих наслідків його впро-

вадження розглянемо декілька прикладів.

Так, у Швейцарії для невеликих банків та банків, які працюють на вну-

трішньому ринку країни, органи нагляду намагаються полегшити процедуру

запровадження Базеля ІІ і застосовують стандартизований підхід для розра-

хунку достатності капіталу. В той же час банки, які працюють на міжнарод-

них ринках, повинні бути на рівних з іншими міжнародними банками. Такі

банки, як UBS та інші великі банки, застосовують ІRB-підхід. Тобто на прак-

тиці реалізовується повний спектр так званого меню й чітко дається зрозумі-

ти, що маленькі, невеликі та середні банки, на відміну від великих, повинні

обирати прості підходи до впровадження Базеля II [11, с. 5]. Хоча при цьому

цікавими є результати опитувань, проведених у 2005 р. серед банків країн

ЄС, які свідчили про намір 52% малих і середніх та 97% великих банків ви-

користовувати у своїй практиці вдосконалений IRB-підхід [1, с. 11].

У Великій Британії, наприклад, у нових наглядових вимогах не було

вказано на необхідність обов’язкового розрахунку економічного капіталу.

Тобто був обраний досить лояльний підхід до цього питання, і на ранньому

етапі наглядові органи взагалі вирішили не нав’язувати банкам чітких вимог

та установок. Отже, передбачається, що процес оцінювання капіталу буде

розглядатися як внутрішній процес банку. Банки самі повинні спостерігати за

своїми процесами, які мають бути побудовані таким чином, щоб задовольня-

ти усі необхідні вимоги [12, с. 12].

Незважаючи на труднощі, Литва запровадила рекомендації Базельсько-

го комітету власними силами, без допомоги консультантів ззовні, але при ак-

Малюкова І.В.

54

тивній співпраці з зарубіжними колегами (оскільки практично 90% банківсь-

кого сектору країни належить дочірнім підприємствам іноземних банків і фі-

нансових груп). На сьогодні на фінансовому ринку Литви працюють дев’ять

банків. Сім із них віддають перевагу методу стандартизованого підходу до

розрахунку достатності капіталу, і лише два намітили впровадження вдоско-

налених методів IRB, яке, відповідно до директив, повинно бути узгоджено з

наглядовими органами країн походження фінансових установ. Одна з основ-

них проблем, що виникла при впровадженні методів IRB і AMA в литовських

банках, полягає в браку накопичених статистичних даних. Наслідком цього є

недостатня точність одержуваних параметрів ризику, що долається за допо-

могою експертних оцінок. Крім того, на цьому етапі застосування вдоскона-

лених методів оцінюється не зовсім позитивно (з позицій консервативності).

Це пояснюється тим, що накопичення статистичних даних, необхідних для

розрахунків факторів ризиків, проводилося в умовах економічного зростан-

ня в країні, тобто банки при розрахунках будуть використовувати більш

сприятливі значення даних. Наявність можливості використання даних пов-

ного економічного циклу дозволило б точніше визначити й оцінити вірогід-

ний рівень ризиків, який у свою чергу вимагав би вищого рівня капіталу. З

аналогічними проблемами стикнулася більшість країн – нових членів Євро-

пейського Союзу [11, с. 40–41].

Та загалом, на думку банківських наглядових органів більшості європей-

ських країн, упровадження національних проектів реалізації принципів Базель

ІІ проходить задовільно. Велика Британія та інші європейські країни досягли

суттєвого прогресу у впровадженні принципів угоди. Проте в інших регіонах

багато компаній лише тільки починають проекти, або ж, навпаки, відмовля-

ються від запровадження концепції. Зокрема, ще в момент офіційної публікації

тексту угоди на нього дуже жорстко відреагували сінгапурські банкіри, які ви-

значили нав’язування нових принципів регулювання в Азії неприйнятним [13].

Тобто міжнародної узгодженості в даному питанні поки досягти не вдається.

Так, на думку Моніки Марс (директора міжднародної групи по управ-

лінню ризиками, компанія "ПрайсвотерхаусКуперс", Нідерланди), прикладом

того, як не слід упроваджувати вимоги Базеля II, є США, хоча представники

цієї країни входять до складу Базельського комітету. Процес імплементації

Базеля ІІ там відбувається дуже повільно, і в результаті США почнуть його

значно пізніше, ніж інші провідні країни світу (остаточне впровадження до-

кумента було відкладено на 2009 р.). Однією з причин відтермінування пере-

ходу на Базель ІІ було занепокоєння, зокрема, щодо можливого значного

зниження капіталу у великих банківських установах США внаслідок уведен-

ня в дію вдосконалених методів його розрахунку (оскільки передбачається,

щоб найбільші 10–12 банків використовували лише найскладніший метод –

IRB) [11, с. 6]. Відповідно до проведених у 2004 р. досліджень таке зниження

Проблеми та перспективи запровадження Базеля ІІ у світі та в Україні

55

могло сягнути мінус 17% [12, с. 20]. Крім того, дослідження, здійснені Феде-

ральною резервною системою (ФРС) в тому ж 2004 р., показали, що жоден

банк у США на той момент не відповідав стандарту надійності моделей, які б

могли бути схвалені регулятором. Дослідження Центрального банку США

виявило проблеми у внутрішній стандартизації та оцінці кредитних ризиків.

За словами члена ради директорів ФРС Сьюзан Шмідт Байс, багатьом фінан-

совим установам не вистачало прозорості, чіткості та розуміння, тобто бан-

кам потрібен час для підлаштування їхніх систем ризик-менеджменту під ви-

моги стандарту Базеля ІІ [9].

Тепер розглянемо ситуацію щодо переходу на нові світові стандарти

оцінки капіталу в наших найближчих сусідів: Білорусі, Казахстані та Росії.

Експерти відмічають значний прогрес Білорусі в даному напрямі в порівнянні

з аналогічними процесами в Росії та Україні. Адже протягом 2005–2007 рр.

там були введені нормативи Базеля ІІ щодо стандартизованого підходу, також

були деталізовані вимоги до систем внутрішнього контролю та управління

ризиками, введені вимоги по здійсненню банками самооцінки систем управ-

ління ризиками, включаючи їхню кількісну оцінку [14].

Банківська система Казахстану також з 1 січня 2006 р. перейшла на вико-

нання нормативів Базеля II щодо стандартизованого підходу при розрахунку

адекватності капіталу, в тому числі в розрахунок було включено ринковий та

операційний ризик банків. Загалом, в Казахстані була проведена радикальна ре-

форма національної банківської системи, результатом якої стала консолідація

капіталу внаслідок різкого скорочення загальної кількості діючих комерційних

банків. Всі реалізовані зміни сприяли підвищенню транспарентності національ-

ної банківської системи, зростанню довіри з боку внутрішніх і зовнішніх інвес-

торів, зростання запозичень казахських банків на міжнародних ринках [15].

У Росії ситуація із впровадженням Базеля ІІ дещо інша, і на сьогодні

відбувається лише його обговорення, оскільки ані Базельский комітет, ані

Світовий банк не вимагають від країн поспіху з упровадженням нового доку-

мента. Крім цього, потребує врахування ще й той факт, що повністю нові Ба-

зельські підходи можуть застосовуватися лише там, де добре розвинута ін-

фраструктура фінансового ринку. Росія до таких країн поки що не належить, і

терміни переходу її банківської системи на Базель ІІ можуть бути скільки за-

вгодно великими. Та все ж, турбуючись про репутацію країни та банків, Банк

Росії вирішив визначити орієнтовні терміни переходу: стосовно першого

компонента – пропонується зробити це з лагом приблизно в один рік після

того, як на Базель ІІ перейдуть розвинуті держави, і два роки – стосовно дру-

гого і третього компонентів [16]. При цьому зазначається, що на початковій

стадії будуть запроваджувати найбільш прості елементи Базеля ІІ, і даний

процес орієнтовно має розпочатися в 2008–2009 рр. Так, щодо першого ком-

понента планується використовувати спрощений стандартизований підхід

Малюкова І.В.

56

(для оцінки кредитного ризику) та базовий індикативний підхід (для оцінки

операційного ризику). На користь свого вибору Банк Росії наводить декілька

аргументів. По-перше, стандартизований підхід не зовсім відповідає економіч-

ним реаліям Росії, оскільки він зорієнтований на використання оцінок рейтин-

гових агентств стосовно окремих контрагентів. Небезпека тут полягає в мож-

ливій широкій амплітуді в рейтингах в умовах економічного циклу, при тому,

що за нинішніх умов в Росії відсутній повний економічний цикл. По-друге,

ще одним аргументом проти використання стандартизованого підходу є не-

достатньо висока стадія розвитку рейтингової індустрії в Росії, що не дозво-

ляє наглядовому органу відібрати ті рейтингові агентства, на оцінки яких він

може орієнтуватися. Можливість використання оцінок міжнародних рейтин-

гових агентств хоча і розглядається, але також викликає певні сумніви (зок-

рема, стосовно якості їхньої роботи на російському ринку). Тому, враховую-

чи ці аргументи, Банк Росії схиляється саме до впровадження спрощеного

стандартизованого підходу [11, с. 18]. Такий стан речей викликає занепоко-

єння в російських банківських колах, оскільки, наприклад, за умови встанов-

лення регулятором надто високих та жорстких коефіцієнтів для великих кор-

поративних клієнтів, відповідно, зростуть і розміри резервів, а це, у свою чер-

гу, відіб’ється на вартості послуг. Таким чином, російські банки можуть опи-

нитися у невиграшному становищі в порівнянні з іноземними банками, які не

будуть обтяжені такими великими резервними відрахуваннями, бо викорис-

товуватимуть інші підходи до оцінки ризиків. Зважаючи на ці обставини,

представники банківського співтовариства висловлюються за те, щоб Банк

Росії знайшов можливість хоча б до деяких суб’єктів застосовувати знижені

коефіцієнти ризиків залежно від наявності у них рейтингів рейтингових

агентств. Дотепер Банк Росії ще остаточно не визначився щодо свого вибору,

і це питання залишається відкритим.

Щодо вдосконалених підходів Базеля ІІ, то це поки що є перспективою

для російських банків, оскільки на сьогоднішній момент вони ще не готові до

негайного впровадження та застосування цих положень. Так, за словами ди-

ректора департаменту банківського нагляду Банку Росії Олексія Сіманов-

ського, практику внутрішніх рейтингових оцінок для цілей банківського на-

гляду в Росії зможуть використовувати не скоро, адже реалізація цієї ідеї ви-

магає великих зусиль і від банків, і від регулятора [16]. Проте, оцінюючи ви-

моги часу та майбутні перспективи, вже сьогодні досить багато російських

банків роблять певні кроки в напрямі впровадження таких підходів. Зокрема,

російський "Сбербанк" реалізовує масштабний проект з упровадження інфо-

рмаційної системи з управління ризиками, функціонал якої забезпечує, в тому

числі, й виконання вимог Базеля ІІ [17].

Тепер спробуємо розглянути, на якому етапі впровадження нових ви-

мог Базельського комітету перебуває Україна та які існують проблеми у цьо-

Проблеми та перспективи запровадження Базеля ІІ у світі та в Україні

57

му питанні, а також, які ризики для нашої держави виникають у зв’язку із пе-

реходом на Базель ІІ.

Усвідомлюючи всю важливість та необхідність упровадження нових

положень Базельського комітету, Національний банк України визначив цілу

низку стратегічних напрямів розвитку банківського нагляду на сучасному

етапі, реалізація яких безпосередньо стосується виконання нових міжнарод-

них стандартів. Серед них, зокрема, можна виділити такі:

підвищення прозорості банківської системи, рівня концентрації та

якості банківського капіталу (однією з основних вимог до банків має стати

дотримання відповідного рівня транспарентності згідно з рекомендаціями

Базельського комітету: розкриття інформації про реальних власників, афілі-

йованих осіб, процеси управління ризиками тощо);

проведення підготовчої роботи для впровадження Базеля II, забезпе-

чення підготовки та підвищення кваліфікації фахівців банківського нагляду і

банків відповідно до потреб розвитку банківського нагляду, зокрема, з питань

нагляду на основі оцінки ризиків, впровадження Базеля ІІ тощо [18, с. 46].

Перші кроки щодо виконання поставлених НБУ стратегічних завдань у

рамках запровадження Базеля ІІ вже зроблені. Так, одним із заходів, спрямо-

ваних на підвищення прозорості банківської системи, було внесення змін до

Інструкції "Про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності

банків України", які передбачають необхідність розкриття інформації про

управління ризиками, управління банком та його платоспроможність у при-

мітках до фінансової звітності. У подальшому планується розширити перелік

інформації, обов’язкової до розкриття, з метою більшої відповідності вимо-

гам Базельської угоди про капітал [6, с. 8].

Свідченням розпочатої роботи з підготовки до впровадження Базеля II

в Україні є також лист НБУ від 30 грудня 2004 р., в якому вказано на необ-

хідність запровадження в банківській практиці України зазначених нововве-

день та підготовлено і подано на розгляд проект постанови Правління НБУ

"Про підходи до запровадження Базеля II". Цим документом визначаються

основні кроки, по-перше, щодо завершення запровадження "Основних прин-

ципів ефективного банківського нагляду" та вимог Базеля I, зокрема щодо

врахування "Поправки до угоди про капітал щодо врахування ринкових ризи-

ків" в редакції 1996 р., а по-друге, щодо започаткування роботи з підготовки

поетапного запровадження Базеля II. У проекті постанови НБУ визначив пос-

лідовність та терміни запровадження трьох опор (компонентів) Базеля II:

опора III – "Ринкова дисципліна" (до 2007 р.), опора II – "Процес наглядової

перевірки" (до 2008 р.), опора I – "Мінімальні вимоги до капіталу: кредитний

ризик – стандартизований підхід" (до 2010 р.), "Мінімальні вимоги до капіта-

лу: кредитний ризик – оснований на внутрішніх рейтингах підхід" (до

2020 р.), "Мінімальні вимоги до капіталу: операційний ризик – підхід базово-

Малюкова І.В.

58

го індикатора" (до 2010 р.), "Мінімальні вимоги до капіталу: операційний ри-

зик – стандартизований підхід" (до 2015 р.)" [19].

Проте до сьогоднішнього дня ця постанова так і не була ухвалена й, оче-

видно, зазнає ще не одну зміну до моменту її затвердження. Так, директор Ди-

рекції по банківському регулюванню та нагляду НБУ Олександр Кірєєв заявив,

що банки України зможуть перейти на систему оцінки ризиків Базель ІІ до

2016 р., але перехід на цю систему буде не одномоментним, а її принципи бу-

дуть упроваджуватися поступово [20]. Національний банк України вже почав

проводити навчальні заходи (семінари) з питань упровадження Базеля ІІ.

Також слід відмітити все більшу зацікавленість банківської спільноти

України до зазначених питань. Представники деяких комерційних банків Укра-

їни заявляють про те, що будуть упроваджувати елементи Базеля ІІ самостійно,

не чекаючи офіційних вимог регулятора [21]. Крім цього, наприкінці 2007 р.

під час робочої наради представників банків (членів Асоціації українських ба-

нків) з представниками міжнародної менеджмент-консалтингової фірми "Zeb/"

відбулося обговорення проблематики застосування рекомендацій Базеля ІІ в

українських банках. У ході цієї наради було запропоновано провести анкету-

вання комерційних банків України стосовно визначення проблем управління

ризиками (відповідно до рекомендацій Базеля ІІ), а на основі аналізу його ре-

зультатів заплановано провести конференцію з питань підготовки до запрова-

дження в Україні Базеля ІІ. Також було виявлено потребу в проведенні спеціа-

льного дослідження щодо розвитку управління ризиками і рекомендацій Базеля

ІІ для українського ринку банківських послуг [22].

Отже, зараз для України на порядку денному стоїть питання, яким чи-

ном у якомога коротші терміни перейти на стандарти Базеля ІІ, і при цьому

максимально врахувати можливості та інтереси вітчизняної фінансово-

банківської системи, а також економіки в цілому. Так, деякі експерти зазна-

чають, що для нашої держави найбільш релевантними до сучасного рівня

розвитку її банківської системи є більш прості методики Базеля ІІ (зокрема

ті, які пропонуються у вигляді спрощеного стандартизованого підходу),

оскільки вони не потребують ані значних змін методологічної бази, ані іс-

тотних інвестицій з боку банків. Також це пояснюється відсутністю техніч-

них можливостей застосовувати більш складні підходи у зв’язку з недостат-

ністю відповідних даних за багаторічний період (для кредитного та опера-

ційного ризиків) або елементів ринкової інфраструктури (для кредитного та

ринкового ризиків) [5, с. 16]. Але такий вибір також має свої застереження,

які наочно проявляються в дискусіях, що розгорнулися в російських банків-

ських колах щодо ймовірності обрання Центральним банком спрощеного

стандартизованого підходу.

Тобто банківська система України стоїть на порозі грандіозних змін, до

яких необхідно якнайкращим чином підготуватися, щоб у всеозброєнні пе-

Проблеми та перспективи запровадження Базеля ІІ у світі та в Україні

59

рейти до нової епохи глобальної конкуренції. Тому надзвичайно важливо іде-

нтифікувати всі існуючі або можливі проблеми та загрози на цьому шляху

для того, щоб якнайшвидше знайти їхнє вирішення. Розглянемо деякі з них.

Одним із основних стримувальних факторів повноцінного переходу на

стандартизований підхід до оцінки достатності капіталу щодо кредитних ри-

зиків є недостатня розвинутість вітчизняного ринку рейтингових послуг. На-

приклад, у США розвиток кредитних рейтингів розпочався з першої поло-

вини XX ст. (вже на початку 1930-х рр. рейтинги незалежних агентств

вперше були використані з метою фінансового регулювання), в Західній Єв-

ропі та Японії розвиток власної рейтингової культури припав на початок

1970-х рр. [23]. В Україні ж цей процес розпочався зовсім недавно. Причому

слід зазначити, що відбувається він не без проблем. Так, цікавими є результа-

ти рейтингових експериментів, проведених в 2006 р. Рейтинговим центром

Інформаційної групи "Експерт Україна", які були пов’язані з оцінкою роботи

банків та страхових компаній в Україні на основі публічної інформації. Осно-

вною метою експериментів було вивчення реакції ринку на незалежну рейти-

нгову оцінку. Аналіз результатів цих експериментів виявив високий рівень

нерозуміння і навіть неприйняття сутності рейтингових послуг не лише на

рівні менеджерів середньої ланки, але й серед досить авторитетних керівни-

ків великих компаній фінансового сектору. На думку аналітиків Рейтингово-

го центру, учасники фінансового ринку України сприйняли дії регулятора по

введенню обов’язкового рейтингування як нав’язаний продукт, а операторів

ринку рейтингових послуг, як появу нового контролюючого органу, що фор-

мально проводить перевірку роботи клієнта. Крім того, експерти, які прово-

дили це дослідження, дійшли висновку, що в Україні фактично немає цивілі-

зованого ринку рейтингових послуг [24].

Ще одним досить проблемним питанням у цій сфері є механізм визна-

чення уповноважених рейтингових агентств, рейтинги яких будуть визнава-

тися регулятором для розрахунку достатності капіталу. Тут важливим є наяв-

ність на українському ринку достатньої кількості таких агентств, які могли б

конкурувати між собою, що, у свою чергу, буде спонукати їх до надання

більш якісних послуг та постійного удосконалення своїх методик оцінювання

ризиків. Інструментом стимулювання до появи рейтингових агентств, які

зможуть надавати такі послуги, повинен стати закон, що має визначати кри-

терії, за якими регулятор буде обирати уповноважені агентства та дозволить

унеможливити створення монополії у цій сфері. Звичайно, в умовах станов-

лення вітчизняного ринку рейтингових послуг можна покладатися на роботу

міжнародних рейтингових агентств. Але й тут існують свої застереження.

Якість роботи цих агентств на ринках, які розвиваються, є набагато нижчою,

ніж на ринках розвинутих країн. Так, в СНД якість фінансової звітності та

глибина інформації, яка розкривається фінансовими установами, суттєво від-

Малюкова І.В.

60

різняються від того, що можна зустріти в США, Європі, а тому в міжнарод-

них рейтингових агентств немає основи для проведення нормальних якісних

оцінок. Серед причин такого перекосу називають, по-перше, те, що глобаль-

ним рейтинговим агентствам просто невигідно було інвестувати достатні ко-

шти в інфраструктуру аналізу ризиків на ринках країн, що розвиваються

(тобто в систематичний збір та аналіз інформації), оскільки тут їхні рейтинги

приносять зовсім незначну частину доходів. А по-друге, це низька інформа-

ційна прозорість таких ринків. Цим, перш за все, були обумовлені промахи

агентств в Мексиці, Південно-Східній Азії. Якби тоді вже діяли стандарти Ба-

зеля ІІ, то несподіване падіння рейтингів та відповідне зростання вимог до ка-

піталу неминуче призвело б до банківської кризи країн, що розвиваються [23].

Тобто це ще один ризик, на який необхідно звертати увагу при створенні

умов для переходу на нові базельські стандарти. Вище зазначалося, що ймо-

вірність таких негативних наслідків для економіки в результаті можливого

падіння рейтингів насторожує Банк Росії щодо прийняття остаточного рі-

шення, який саме підхід обрати для цілей регулювання. Іноземних експертів

також непокоїть ефект проциклічності, але, за їх словами, це явище постійно

моніториться і поки що не становить загрози.

У зв’язку з тим, що в Україні протягом останніх років постійно продо-

вжує зростати кількість банків з іноземним капіталом, і відповідно зростає

їхня частка на ринку, такий ризик може вплинути не лише на окремі економі-

чні суб’єкти, а й на всю економіку в цілому. Згідно з дослідженнями, резуль-

тати яких вказувалися вище, більшість європейських банків (великих та сере-

дніх) прагне використовувати у своїй практиці передовий IRB-підхід для оці-

нки кредитних ризиків. Проте для того, щоб вибудувати систему внутрішніх

рейтингів кредитоспроможності позичальників, їм необхідний значний обсяг

статистичних даних по втратах внаслідок кредитного та операційного ризиків

у придатній для аналізу формі за останні 3–5 років. Зрозуміло, що найближ-

чим часом жоден банк з іноземним капіталом, який працює в Україні, навряд

чи буде мати такі можливості. Тому, швидше за все, паралельно із накопи-

ченням необхідної інформації, ці банки будуть орієнтуватися на обслугову-

вання тих клієнтів, які мають рейтинги міжнародних рейтингових агентств,

оскільки вони є більш зрозумілими для материнської компанії. Тобто, з одно-

го боку, зазначені банки будуть зацікавлені у залучені першокласних позича-

льників, які зможуть дозволити собі замовити рейтинги міжнародних

агентств (через відомі причини іноземні банки мають більше шансів виграти

в цій конкурентній боротьбі з вітчизняними банками). А з іншого боку, у

зв’язку із можливими коливаннями рейтингів українських економічних

суб’єктів зокрема та держави в цілому існує загроза раптового обмеження

можливостей доступу до іноземних джерел ресурсів або значного їхнього по-

дорожчання для вітчизняних компаній та банків як на внутрішньому, так і на

Проблеми та перспективи запровадження Базеля ІІ у світі та в Україні

61

зовнішньому ринках. Аналогічно, як свідчить нещодавній досвід Казахстану,

Великої Британії та інших країн, надмірні незбалансовані запозичення коштів

на міжнародних ринках капіталу також криють у собі значні ризики. Отже,

знову постає питання, з одного боку, в адекватності та ефективності систем

ризик-менеджменту в банках, які виходять на міжнародні ринки, а з іншого

боку – в здатності наглядових органів контролювати ці процеси на рівні

окремого банку та на рівні всієї банківської системи (щоб не допустити сис-

темної банківської кризи).

Крім вищезазначених проблемних питань, які потребують аналізу та

вирішення, є низка й інших, які також є актуальними для України. Однією із

найбільш нагальних проблем у питанні реалізації нових базельських поло-

жень є необхідність досить значних затрат часу для проведення підготовчої

роботи як з боку банків, так і з боку наглядового органу. Навіть провідному

світовому банку "Креді Свісс" знадобилося не менше двох років для того,

щоб вибудувати необхідну інфраструктуру, перш за все, щодо інформаційних

технологій (і ще рік виділяється на тестування системи застосування нових

базельських принципів) [25]. Звичайно, впровадження спрощених методів

оцінки ризиків не є таким трудомістким, як у випадку із IRB-підходами, але

також вимагає проведення цілого комплексу робіт у вітчизняних банках.

У зв’язку із задекларованими НБУ намірами перейти в майбутньому до

нагляду на основі вдосконалених методів оцінки достатності капіталу, в бан-

ків виникає необхідність розпочати підготовку до цього процесу вже зараз,

оскільки час спливає швидко, а обсяг робіт є значним. В цьому контексті мо-

жна виділити такі проблеми, які потребують поетапного вирішення:

1) недостатній обсяг статистичних даних по втратах внаслідок дії кре-

дитних, операційних та ринкових ризиків (зокрема, дані по моніторингу фі-

нансового стану і дефолтах, деталізовані по контрагентах, категоріях кредит-

ного ризику, терміновості; дані по динаміці та волатильності процентних ста-

вок, ринкових вартостей товарів, валютних та фондових цінностей тощо), а

також проблема формування баз даних та агрегування інформації, що надхо-

дить з різних джерел, які незіставні по технічних характеристиках [26]. Крім

цього, як показує практика фінансових установ, що працюють на ринку Лит-

ви, оцінка ризиків буде найбільш точною у тому разі, коли вона буде базува-

тись на статистичних даних, які охоплюють повний економічний цикл;

2) проблема вибору методів оцінки достатності капіталу для покриття

ризиків та їх адекватності видам та умовам діяльності конкретної банківської

установи. Великі банки зі складними операціями у зв’язку з вимогами Базеля

ІІ повинні будуть використовувати модель економічного капіталу, але для

інших банків це зовсім не обов’язково. Тобто не існує єдиного правильного

процесу оцінки ризиків і капіталу, який би був універсальним і який можна

було б застосовувати у будь-якому банку [12, с. 11];

Малюкова І.В.

62

3) проблема інформаційної насиченості ринку. Виникає необхідність у

стандартах мінімального розкриття інформації, оскільки та звітність, яка пу-

блікується у відкритих джерелах, не є достатньою для того, щоб зробити ви-

черпні висновки щодо рівня ризиків комерційного банку;

4) питання щодо обсягу одноразових витрат на впровадження Базеля ІІ

та регулярних витрат – на його подальше дотримання та застосування. На

думку різних експертів, у розвинутих країнах витрати на такі цілі можуть

становити від 0,1 до 1% від розміру активів кредитних установ [25]. Тобто

навантаження на банки може виявитися дуже суттєвим, навіть, за умови, як-

що в Україні ці суми будуть меншими;

5) неготовність банків до впровадження сучасних систем управління

ризиками, необхідних для впровадження більш передових підходів Базеля ІІ у

зв’язку із браком фінансових, кадрових та інформаційних ресурсів.

Крім наведеного вище, існує проблема готовності наглядових органів

до запровадження нових базельських принципів нагляду (але це проблема

глобального масштабу) [12, с. 21]. Також існує деяка стурбованість з приво-

ду системних ризиків та питання "хоум-хост" (країна походження – країна

перебування), в якому криється один із найбільш суттєвих ризиків для

України. Полягає він у розподілі функцій та повноважень між регуляторами

у сфері нагляду у разі, коли країна походження не збігається з країною пе-

ребування. Адже Базель ІІ передбачає нагляд за консолідованою банківсь-

кою групою, а не за окремими її складовими, тобто, якщо банк належить

іноземному капіталу, необхідно буде передавати нагляд материнській уста-

нові. Наглядовий орган країни походження має право останнього слова –

який з методів розрахунку і в якому обсязі буде застосовуватися на рівні

банківської групи. Відповідно, органи нагляду країни походження відігра-

ватимуть провідну роль у сфері нагляду і контролю, а також в координації з

органом нагляду країни перебування. У зв’язку з цим виникає проблема

ефективного обміну інформацією між наглядовими органами, оскільки да-

ний процес ще не дуже добре налагоджений.

Крім того, в методологічних роз’ясненнях до основних принципів ефе-

ктивного банківського нагляду, визначених Базельським комітетом, вказуєть-

ся, що орган нагляду країни походження банку має повноваження вимагати

закриття закордонних установ банку або накладання обмежень на їхню дія-

льність, якщо він визначив, що контроль за закордонною установою з боку

банку та/або органу нагляду країни перебування закордонної установи банку

є неадекватним з точки зору ризиків, притаманних цій установі; та/або він не

може отримати доступ до інформації, що потрібна для здійснення банківсь-

кого нагляду на консолідованій основі. Також орган нагляду має повнова-

ження встановлювати обмеження на види діяльності, які можуть здійснюва-

тися консолідованою групою, та на території, на яких вона може здійснюва-

Проблеми та перспективи запровадження Базеля ІІ у світі та в Україні

63

тися; орган нагляду використовує це повноваження для визначення того, чи

належним чином здійснюється нагляд за цією діяльністю, і чи не заподіюєть-

ся шкода безпеці та стабільності банківської організації [27]. Отже, за умов,

коли в країні головну роль відіграватимуть банки, які належать іноземному

капіталу, існує загроза втрати вітчизняними органами нагляду контролю над

банківською системою, зокрема і в процесі вибору методів розрахунку адек-

ватності капіталу.

Висновки

1. На сьогодні питання запровадження нової Базельської угоди по капі-

талу в банківські системи різних країн світу є одним із найбільш гострих та

актуальних, оскільки саме цей документ буде орієнтиром на довгі роки і для

розвитку банківського регулювання, і для вдосконалення систем ризик-

менеджменту.

2. Національний банк України визначив необхідність упровадження

нових стандартів Базельського комітету одним із стратегічних напрямів роз-

витку банківського нагляду на сучасному етапі. В Україні розпочато процес

підготовки до імплементації положень Базеля ІІ, яка відбуватиметься парале-

льно із завершенням упровадження повної версії Базеля І (що включає "Поп-

равку до угоди про капітал щодо врахування ринкових ризиків"). Ведеться

робота по приведенню вітчизняної нормативної бази у відповідність до ба-

зельських вимог щодо підвищення рівня прозорості банківської системи.

Крім цього, розпочато обговорення проблематики застосування рекомендацій

Базеля ІІ в українських банках, у зв’язку з чим виявлено потребу в проведенні

спеціального дослідження для вітчизняного ринку банківських послуг щодо

цього питання, а також щодо розвитку управління ризиками.

3. В Україні, незважаючи на задекларовані нею наміри приєднатися до

нової Базельської угоди, поки що немає затвердженого плану такого приєд-

нання з визначенням тих підходів, згідно з якими банки повинні розраховува-

ти достатність капіталу та звітувати перед НБУ. Та, очевидно, що на початко-

вому етапі, враховуючи об’єктивні причини, будуть запроваджуватись більш

прості методики Базеля ІІ. В питанні ж вибору між стандартизованим підхо-

дом та спрощеним стандартизованим підходом існують різні аргументи як

"за", так і "проти". Так, вибір спрощеного стандартизованого підходу (най-

простішого методу, запропонованого Базелем ІІ) може зумовити зростання

вимог до капіталу в середньому по банківській системі та послабити позиції

українських банків у конкурентній боротьбі з іноземними за кращих клієнтів.

З іншого боку, можливість переходу відразу на стандартизований підхід

стримується недостатнім рівнем розвитку вітчизняної рейтингової індустрії

та ризиками ймовірного несприятливого коливання рейтингів позичальників.

Тобто існує проблема визначення та розробки найбільш оптимальної методи-

Малюкова І.В.

64

ки, яка б базувалась на базельських стандартах і враховувала всі застережен-

ня та була максимально адаптованою до українських реалій.

4. Базель ІІ – це лише загальна система, яка має бути пристосована до

конкретної ситуації і на яку можуть впливати різноманітні фактори, що повин-

ні бути обов’язково враховані, перш за все, такі як розвинутість фінансового

ринку та його інструментів, система законодавчого регулювання фінансових

установ, рівень розвитку рейтингового бізнесу в країні, якість ризик-

менеджменту в банківських установах, конкурентна ситуація в банківському

секторі, ступінь інтегрованості банківської системи країни у світову, типи бан-

ківських структур, рівень концентрації банківського капіталу та ризикованості

банківських операцій тощо. Досвід інших країн показує, що перехід до нових

стандартів оцінки капіталу є довготривалим і вимагає суттєвих фінансових за-

трат та інтелектуальних зусиль. Банки, які прагнуть вижити в умовах дедалі

більш зростаючої конкуренції, повинні нарощувати рівень власного капіталу та

вибудовувати власні системи ризик-менеджменту відповідно до вимог Базеля

ІІ вже щодо вдосконалених підходів оцінки ризиків (що, зокрема, включає на-

копичення необхідних статистичних даних, розробку внутрішніх моделей оці-

нки ризиків, інвестування коштів у впровадження адекватних інформаційних

систем управління ризиків). Оскільки в даній ситуації гаяння часу з боку регу-

лятора та учасників ринку може обернутися втратою конкурентних переваг як

для окремого банку, так і для країни в цілому. Тобто лише за умови спільної

цілеспрямованої роботи, яка сконцентрує всі необхідні для цього ресурси, бан-

ківська система України зможе вийти на якісно новий рівень.

Література

1. Хаб’юк О. Вплив Базеля ІІ на банки та економіку // Вісник Національного бан-ку України. – 2006. – № 8 (126). – С. 10–13.

2. Геєць В. Іноземний капітал у банківській системі України [Електронний ре-сурс] // Дзеркало тижня. – 2006. – № 26 (605). – Доступний з: <http://www.dt.ua/ 2000/2040/53895/>.

3. Барановський О. Іноземний капітал на ринках банківських послуг України, Росії та Білорусі // Вісник Національного банку України. – 2007. – № 9 (139). – С. 12–20.

4. Кротюк В., Куценко О. Базель ІІ: нова концептуальна редакція Базельської угоди про капітал // Вісник Національного банку України. – 2006. – № 3 (121). – С. 2–5.

5. Кротюк В., Куценко О. Базель ІІ: розрахунок мінімально необхідної величини капіталу згідно з Першою компонентою // Вісник Національного банку України. – 2006. – № 5 (123). – С. 16–22.

6. Кротюк В., Куценко О. Базель ІІ: контроль з боку органу нагляду та ринкова дисципліна // Вісник Національного банку України. – 2007. – № 5 (135). – С. 3–8.

7. Энциклопедия финансового риск-менеджмента / Под ред. А.А.Лобанова и А.В.Чугунова: 2-е изд. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – 878 с.

8. International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards: a Revised Framework. Basel Committee on Banking Supervision. – Basel. – Updated November 2005. – < http://www.bis.org/publ/bcbs118.htm>.

Проблеми та перспективи запровадження Базеля ІІ у світі та в Україні

65

9. Базель II – кому он нужен, и кто за ним следит [Електронний ресурс]. – 17.05.2004. – Доступний з: <http:www.franklin-grant.ru/ru/news2/data/news_03/2004_05/ 20040517_155300_xe.asp>.

10. Лобанов А., Колмаков Б., Шайхина П., Кузнецов А. Базель II: Что? Где? Ко-гда? [Електронний ресурс] // Консультант. – 2007. – № 21. – Доступний з: <http://www.c2f.ru/online/374/?article=176>.

11. Банки: капитализация, устойчивость, конкурентоспособность. ХVI Между-народный банковский конгресс. Заседание секции 1 "Капитализация банков: цели и способы достижения" [Електронний ресурс] / Санкт-Петербург. – 8 июня 2007 г. – Доступний з: <http://mbk.spb.ru/rus/mbk2007/mbk_2007_workshop1.pdf>.

12. Базельские рекомендации: подходы и реализация. ХV Международный бан-ковский конгресс. Заседание секции 2 "Базель–II: капитал, риски, транспарентность" [Електронний ресурс] / Санкт-Петербург. – 9 июня 2006 г. – Доступний з: <http://mbk.spb.ru/rus/mbk2006/mbk_2006_workshop2.pdf>.

13. Ефимов Д. Украина без Базеля [Електронний ресурс] // Коммерсант. – 27.11.2007. – Доступний з: <http://www.kommersant.ua/application.html?DocID=829914 &IssueId=42290>.

14. Внедрение нормативов Базеля II в банковский надзор Беларуси [Електрон-ний ресурс] / Прайм-Тасс. – 07.09.2007. – Доступний з: <http://www.cbonds.info/ by/rus/news/index.phtml/params/id/379207>.

15. Буздалин А. Казахское чудо [Електронний ресурс]: // Коммерсант. – 05.04.2007. – Доступний з: <http://www.kazakh.ru/news/articles/?a=927>.

16. Новикова В. Кого выберут в пионеры "Базеля-II" [Електронний ресурс]: // Аналитический банковский журнал. – 2005. – № 9 (124). – Доступний з: <http://www.abajour.ru/archive.php?year=2005&mon=9>.

17. Маймина Э. Сравнительный анализ работы банковского сообщества стран ЕС и России по Базелю II [Електронний ресурс]: // Финансовый контроль. – 2007. – № 10 (71). – Доступний з: <http://www.ginb.ru/mmab/2007/28>.

18. Річний звіт про діяльність банківського нагляду України в 2006 році. Інформа-ційні матеріали [Електронний ресурс]. – К., 2007. – Доступний з: <http://www.bank.gov.ua/ Bank_supervision/Reports/Zvit_bank_nagladu_2006.pdf>.

19. Лист Генерального Департаменту банківського нагляду Національного банку України "Щодо розгляду проекту постанови Правління НБУ" від 30.12.2004 р. № 42-412/4010-13749 [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://uazakon.com/document/ fpart55/idx55691.htm>.

20. Банки перейдут на новую систему [Електронний ресурс]: // Деловая неделя. – 06.11.2007. Доступний з: <http://dn.kiev.ua/events/ukraine/Bazel2_06.html>.

21. Базель ІІ" не став пріоритетним завданням [Електронний ресурс]: – 07.11.2007. – Доступний з: <http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2007/11/07/110334>.

22. В АУБ обговорено застосування рекомендацій Bazel II. [Електронний ре-сурс]: Прес-служба Асоціації українських банків. – 09.11.2007. – Доступний з: <http://www.aub.com.ua/ua/news/?_m=publications&_t=rec&id=10850>.

23. Кашкин В. Бескредитный риск [Електронний ресурс] // Эксперт. – 2003. – № 46(399). – Доступний з: <http://www.expert.ru/printissues/expert/2003/46/46ex-bank-1/>.

24. Рейтинги для бизнеса: международный рынок. Рейтинговый центр ИГ "Экс-перт Украина". – 2006 г.

25. Максутов Ю. Российские перспективы Базеля II [Електронний ресурс]: // Банковское дело в Москве. – 2005. – № 9 (129). – Доступний з: <http://www.bdm.ru/ arhiv/2005/09/33-35.htm>.

26. Липский Л. Базель II – рано, поздно или в срок? [Електронний ресурс]. – 08.12.2006. – Доступний з: <http://www.ibk.ru/article/bazel_ii_rano_pozdno_ili_v_srok-25874/#>.

27. Методологічні роз’яснення до Основних принципів ефективного банківсько-го нагляду [Електронний ресурс]. – Доступний з: <http://www.bank.gov.ua/ Bank_Supervision/BCPMethodology_ukr.pdf>.