Тут живуть чесні і працьовиті люди.

Село наше славиться народними

талантами і давніми хліборобськими

традиціями. Багата Наша рідна

Новоселівка на мудрих, талановитих

людей.

Гарне наше село в будь яку пору

року, а іще гарніше воно людьми:

веселими, працьовитими, багато з яких

відмічені високими нагородами уряду. Хто за проявлену мужність на фронтах

Великої Вітчизняної війни, хто на трудовому фронті.

Гордістю нашого села є люди, які дійсно своїми подвигами прославили наше

село далеко за його межами. Це земляки-ветерани: Герой Соціалістичної праці

Пилип Семенович Козаченко та Никифір Тихонович Касіяненко, кавалер трьох

орденів Слави Аркадій Юхимович Білецький, Степан Гаврилович Бондаренко

– кавалер трьох орденів Леніна Трудового Червоного Прапора та Вітчизняної

війни.

Марія Леонтівна Довга була нагороджена трьома орденами Леніна та

орденом Трудового красного Знамені.

Всі ці люди і їх славні імена назавжди залишаться в пам’яті новоселівців.

Вони вміють шанувати своїх односельчан: дві вулиці села названі на честь героїв –

вулиця Пилипа Козаченка та Аркадія Білецького.

Історія подвигу та праці цих людей назавжди вписана в книгу про

Новоселівку: Новоселівка, Софіївка, Малігоново (яка була створена до 80-річчя

Котовського району під керівництвом колишнього сільського голови М. П.

Крижановського ). Не перелічити всіх тих, хто сумлінно й старанно працював і

працює на Новоселівській землі. І земля щедро віддячує людям за турботу про неї.

Але все ж хочеться написати про тих людей, які живуть зараз поряд з нами і

продовжують славити наше село своєю працею, своїми здобутками, кують честь і

славу рідного села, яких безперечно ми вважаємо гордістю нашого села.

Буц Ганна Миколаївна

Буц Ганна Миколаївна у 2010 році Указом Президента України була

удостоєна звання «Мати - героїня».

Народилась і виросла Ганна Миколаївна у

дружній селянській сім’ї на Черкащині. З

задоволенням навчалась у школі, найбільше

захоплювалась біологією, тому без особливих

труднощів вступила до Золотоноського

сільськогосподарського технікуму на факультет

«Ветеренарія» та з відзнакою закінчила його в

1978 році. В цьому ж році розпочалась її трудова

діяльність. За розподілом дівчина опинилась в

елітсільгоспі «Шлях до комунізму» (а зараз

ДПДГ «Новоселівське»). Через деякий час

зустріла свою долю – Михайла Буца, з яким разом вони вже 30 років.

Не зробила Ганна Миколаївна професійної кар’єри, але досягла іншого

вагомого здобутку в своєму житті – п’ятеро чудових дітей, її гордість та надія –

Олеся, Оксана, Костянтин, Олена та Павло.

В цій сім’ї, багаті на любов і дружбу, для кожної дитини находилось ласкаве

слово, кожному приділялась належна увага.

Незважаючи на скромні сімейні статки всі діти отримали добру освіту. Олеся

працює в міській лікарні, Оксана – агроном після закінчення Аграрного

університету, Костянтин та Павло мають професію будівельника, Оленка

навчається на 4 курсі Академії будівництва та архітектури.

Старші донки вже сімейні – Олеся виховує доньку, а Оксана сина. Тепер їхні

діти втіха й радість для батьків, продовження славного роду і міцних сімейних

традицій.

Мойсенець Михайло Костянтинович

Мойсенець Михайло Костянтинович народився 20 листопада 1955 року в с.

Розалівка Котовського району в селянській сім’ї. Але коли в двоюрідного брата

Володимира з’явилась гармошка, напрочуд швидко Михайло оволодів цим музичним

інструментом. Після закінчення Розалівської восьмирічної школи та Новоселівської

середньої школи вступив до Одеського культурно-

просвітницького училища.

Коли підійшов час служити в лавах Радянської Армії,

баян супроводжував всю його службу. А служити довелось в

Групі радянських військ в Німеччині в окремому

артилерійському взводі мотострілецького полку. Після служби

Михайло вступає до Одеського педагогічного інституту ім. К.

Д. Ушинського на музично-педагогічний факультет.

По закінченні вузу в 1980 році отримав запрошення

працювати в Нооселівську школу і до сьогодні працює

вчителем музика, а також за сумісництвом художній керівник

Новоселівського сільського Будинку культури.

З дружиною Валентиною Іванівною виховали сина і дочку. Син Владислав пішов

по батьковій стежинці – учитель музики Бочманівської ЗОШ і керівник народного

чоловічого квартета «Стожари» - Котовського районного Будинку культури, дочка Олена

– вчитель української мови та літератури також навчилась непогано грати на баяні.

Більше ж вона співає.

Михайло Костянтинович – вчитель вищої категорії, має звання «Старший вчитель»,

більше 15 років є керівником районного методоб’єднання вчителів музики, відмінник

народної освіти, нагороджений багатьма грамотами району, області, Міністерства освіти

України.

Як і в кожній селянській сім’ї є свої труднощі. Більше домашніми справами

переймається дружина Валентина Іванівна, яка за словами Михайла Костянтиновича, є

гарантом сімейного тепла і затишку. І любить сім’я ті рідкісні хвилини, коли, покінчивши

зі справами, можна дещо розслабитись. І тоді з садиби Мойсенців звучить пісня, яку

залюбки слухають люди.

Сповнений сил і енергії, і надалі дарує людям музичне мистецтво.

Руснак Валентина Іванівна

Руснак Валентина Іванівна народилася 17 червня 1947 року в селі Оленівка

Балтського району Одеської області в родині вчителів .

У 1970 році закінчила фізико-математичний

факультет Кишинівського державного

університету і з того часу працює вчителем фізики

Новоселівської загальноосвітньої школи І-ІІІ

ступенів Котовського району Одеської області.

Основою її педагогічної майстерності є любов

до дітей, самовідданість та відповідальність,

працелюбність та постійний пошук нового.

Більше 20 років вона очолює районне

методичне об’єднання вчителів фізики.

Валентина Іванівна систематично проводить відкриті уроки, позакласні

заходи, стажування молодих спеціалістів, засідання школи перспективного досвіду,

організовує роботу творчих груп вчителів фізики району.

Бере активну участь в районних та обласних аукціонах педагогічної творчості.

За розробку нових навчально-виховних технологій нагороджена дипломом

Управління освіти Одеської області.

Оригінальні уроки Валентина Іванівна неодноразово пропагувалися в журналі

«Фізика та астрономія в школі» в газеті «Все для вчителя».

Як наслідок, за ці роки створилася її власна школа по підготовці вчителів

фізики: вісім колишніх її учнів працюють вчителями фізики в школах району і

успішно впроваджують в практику роботи досвід свого вчителя.

Учні Валентини Іванівни є постійними переможцями районного туру

Всеукраїнських учнівських олімпіад з фізики, неодноразово ставали призерами

обласного туру олімпіад, та обласних інтелектуальних змагань.

Велика кількість її випускників продовжує навчання у вищих навчальних

закладах, більше 150 з них пов’язали свою долю з фізики.

За багаторічну і плідну педагогічну діяльність Руснак Валентина Іванівна

неодноразово нагороджувалася Грамотами Міністерства освіти і науки України,

обласного і районного управління.

Нагороджена знаком «Відмінник освіти України». Їй присвоєна Почесна

відзнака «За високу педагогічну майстерність» та звання «Вчитель-методист».

У 1986 році Руснак В. І. нагороджена ордером Трудової Слави ІІІ ступеня. У

1988 році була делегатом Всесоюзного з’їзду вчителів.

Не заростає стежина знань, яку протоптують діти до Валентини Іванівни, і не

втомлюються говорити їй спасибі.

А ми – новоселівці – гордимося вчителем – методистом, лауреатом

Соросівської премії, орденоносцем, просто чуйною і хорошою людиною.

Староконь Анатолій ВолодимировичСтароконь Анатолій Володимирович народився 28 листопада 1953 року в селищі

Олика Ківецівського району Волинської області, в учительській сім’ї. в 1968 році після

закінчення восьмирічної школи вступив до Маслівського сільгосптехнікуму, який

закінчив з відзнакою, отримавши спеціальність агронома. В 1972 році продовжив

навчання на біологічному факультеті спочатку Київського, а потім Одеського державного

університету ім. Мечникова, який закінчив з відзнакою.

Трудову діяльність розпочав в Новоселівській

середній школі Котовського району вчителем

біології.

Більше 20 років А. В. Староконь був

керівником районного методоб’єднання вчителів

біології. Щедро передає авторський досвід колегам.

На базі Новоселівської ЗОШ I-III ступенів

проводились обласні та районні семінари з біології,

працював «майстер-клас». Анатолій

Володимирович згуртовував однодумців, постійно

очолює творчі групи кращих вчителів біології з

найбільш актуальних проблем викладання

предмету, методичні рекомендації та творчі розробки яких стали надбанням вчителів

району.

А. В. Староконь – автор навчальних посібників, мав друковані роботи з біології в

республіканській газеті «Хімія і біологія» - неодноразовий переможець районного і

учасник обласного ярмарку педагогічних ідей і технологій.

За представлені творчі розробки відзначений авторськими посвідченнями.

Староконь А. В. – спеціаліст вищої категорії. За багаторічну педагогічну працю,

високий професіоналізм нагороджений Почесними грамотами Міністерства освіти

України, Грамотами облуправління освіти, райдержадміністрації. Мав знак «Відмінник

освіти України», педагогічне звання «Вчитель-методист». У 2001 році представляв освіту

району на Всеукраїнському з’їзді вчителів.

Його хобі було: інноваційні технології та дослідницька робота.

Але в 2009 році його життя обірвалось і він на завжди залишиться в нашій пам’яті,

як вчитель з великої літери і кожен раз коли ми його згадуватимемо будемо гордитись

тим, що саме в Новоселівській школі була така велика людина – Староконь Анатолій

Володимирович.

Шестова Юлія Михайлівна

Шестову Юлію, яка добре відома й під дівочим прізвищем Цибух, впевнено

можна назвати поетесою №1 нашої Котовщини. Скромна, серйозна, талановита

людина, вона дуже лірична, бо знаходить натхнення – джерело своєї поезії в

усьому, що бачить навкруги: у квітці, дощі, пташині, рідному селі, хаті, і в цілому в

любій Україні. Її мова глибоко співуча, її слова, як струна доторкається душі

читача. «Я родом з осені, я вийшла з тих дерев», - пише вона у вірші. І вона дійсно

майже у всіх своїх віршах трохи сумна, як

та осінь. А її поезії про матір не можна без

сліз читати: «Я не можу до Вас прийти, я не

можу до Вас приїхати, прилетіти до Вас не

можу.. Ніколи, ніколи не побачу очей

Ваших, мамо!» «Заблукала айстра на городі,

наче світла мамина душа». Начебто олівцем

врна малює свої чудові вірші «Мадонна

літа», «Електричка», «А я іду в село»,

«Спинися, жовтню…». Її вірш «Україні»

тричі друкувався на літ сторінці «»Промінь –

в різні роки, до національних свят.

Юлія Михайлівна народилась в 1948 році в селі Коханівка Ананіївського

району. Мешкає у селі Новоселівка, закінчила Одеський сільгоспінститут. Ще

навчаючись в інституті, ходила до літстудії Ю. Михайлика, була переможцем

конкурсу на кращий гімн інституту. Зараз член літоб’єднання «Промінь», дипломат

фестивалів «Котовська весна», «Бірзульська осінь», «Промінь 2005». У районному

конкурсі на кращий вірш про наш край, який проводила газета «КВ», посіла друге

місце. Її вірші увійшли до збірок: «Вруна», «Розкрилля»(Одеса), «Весна в

Котовске», «Степове проміння», «Сяйво променя» (Котовськ).

Вже багато років працює при Будинку Культури знаменитий хор ветеранів

Великої Вітчизняної війни та ветеранів праці «Журавка».

Ідея створення такого хору належала колишній вчительці Новоселівської

середньої школи Корнієнко Вірі Олексіївні. Директор Будинку культури Поліна

Петрівна Гарниш та художній керівник Михайко Костянтинович Мойсенець

гаряче підтримали цю ідею, допомогли у створені такого колективу.

Сьогодні «Журавка» - це досвідчені аматорські митці, які майстерно

демонструють свої виступи не лише на сценах району, а й області .

Впродовж 50

років Поліна

Петрівна присвятила

сцені, служінню

людям. Українська

народна пісня

допомогла їй об’єднати у

одне ціле різних за

віком та професією

жінок.

Будь-якої пори року вони по першому поклику свого керівника покидають усі

свої справи і спішать на сцену. Ось фамілії цих жінок: Швець Валентина Павлівна,

Головчук Ганна Дмитрівна, Мельниченко Олена Олексіївна, Бондаренко Людмила

Михайлівна, Сидорук Ганна Василівна, Мазуренко Світлана Федорівна,

Козловська Євдокія Василівна, Михайловська Анастасія Петрівна.

«Журавка» - активний учасник і лауреат районних і обласних конкурсів

художньої самодіяльності, нагороджений багатьма Грамотами і Дипломами.

Жодне свято села не обходиться без української пісні, без участі цього

колективу. Як тепло та душевно сприймається кожна пісня у виконанні жінок хору.

Які чудові та співучі голоси. Цей колектив є бажаним гостем кожного села району.

З великим натхненням та майстерністю він виконує жартівливі пісні «На городі

буркун», та «Ой кум до куми борозденькою йшов». Новоселівців, завжди, де б

вони не були нагороджують бурхливими оплесками. Їх майстерність приємно

вражає всіх слухачів.

В репертуарі колективу також є патріотичні пісні, які вони завжди виконують

на День Перемоги. Це пісні: «Мати ходить на курган», «Солдати минувшей

войны», «Фронтовики надіньте ордена», «Журавка».

Нещодавно Поліна Петрівна Гарниш пішла на заслужений відпочинок,

віддавши багато років життя улюбленій справі. Але хор «Журавка» не розпався, а

навпаки продовжує існування при молодому директорові Будинку культури

Жоговій Мар’яні Іллівні та беззмінному музичному керівникові Михайло

Мойсенеці.