ЛАКОМА Н. Б.

ІСТОРІЯ КРОВИНКІВСЬКОЇ ЗОШ

І- ІІ СТУПЕНІВ

(СПОГАДИ ОЧЕВИДЦІВ)

Відділ освіти

Теребовлянської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

ІСТОРІЯ КРОВИНКІВСЬКОЇ ЗОШ

І- ІІ СТУПЕНІВ

(СПОГАДИ ОЧЕВИДЦІВ)

Теребовля – 2014 р.

2

Лакома Н. Б. Історія Кровинківської ЗОШ І- ІІ ступенів (Спогади

очевидців). – Твін, 2014. –42 с.

Укладач:

Лакома Н. Б. – вчитель історії та правознавства Кровинківської ЗОШ

І – ІІ ступенів.

У виданні вміщено матеріали про історію Кровинківської ЗОШ І- ІІ

ступенів, які зібрано на основі свідчень вчителів- очевидців.

Для учнів 5 - 9 класів, випускників, вчителів та всіх хто цікавиться

історією даної школи.

Комп’ютерний набір: Лакома Н. Б.

3

ЗМІСТ І. ВСТУП………………………………………………………..……………….5

ІІ. СПОГАДИ КАРОГО СТЕПАНА ОНУФРІЙОВИЧА……………..……….6

ІІІ. СПОГАДИ ОЛІХОВСЬКОЇ ЄВГЕНІЇ ХАРИТОНІВНИ…………………15

IV. СПОГАДИ ГАРДАМАЛИ УЛЯНИ ІВАНІВНИ………………………….23

V. СПОГАДИ ШЕЛЕПИЛО ВАЛЕРІЇ ВІКТОРІВНИ………………………...27

VІ. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….……… ….……29

VІІ. ДОДАТКИ……………..……………………………………………………30

4

ВСТУП

У 1939 р. в селі Кровинка організовано 4-х річну школу. А у 1947 р.

перетворено на семирічну.

В січні 1974 року перейшли навчатися у нове приміщення школи на 192 учні,

з центральним водяним опаленням, водопостачанням, фізичним і хіміко-

біологічним кабінетами, окремою навчальною майстернею та спортивним залом.

За час навчання, в новому приміщенні, школою керували такі директори:

Гайва Йосип Захарович (1974 р.)

Василевська Віра Василівна (1974 – 1980 рр.)

Карий Степан Онуфрійович (1980 – 1986 рр.)

Азарніна (Захарова) Г. О. (1986 – 1989 рр.)

Грицюк Людмила Олександрівна (1987 – 1988 рр.)

Куліковський Роман Мирославович (1989 – 2000 рр.)

Бедзик Ігор Євгенович (2000 – 2011 рр.)

Заяць Світлана Богданівна (2011 – 2013 рр.)

Заверуха Любов Ярославівна (2013 р.)

На даний час, директором школи, з 01.09.2013 року є Заверуха Любов

Ярославівна.

Заступником директора з навчально-виховної роботи – з 1 вересня 2001 року

працює Юркевич Олександра Петрівна.

5

Спогади Карого Степана Онуфрійовича

(Колишнього директора школи, заступника директора, вчителя фізики)

Після першої світової війни в селі організували трирічну школу. Польська

влада проводила політику ополячення селян.

1939 р. в селі організовано 4-х річну школу. А у 1947 р. перетворено на

семирічну.

У 1954 р. в школі працювало 11 вчителів, більшість з яких мали середню

спеціальну освіту, навчалося 160 учнів.

Директором школи був Клешня М. С., завпедом – Камінський О. П.

1960 р. в школі працювало 13 вчителів, вищу освіту мали 4, незакінчену вищу

– 3, навчалося 167 учнів.

Директор школи Будзанівський Б. М. , завпед – Бернадин З. В.

В цей час у школі була слабка матеріальна база. 1969 р. в школі працювало 13

вчителів, навчалося 208 учнів, з них 12- на відмінно. Велика робота проводилася

по покращенню матеріальної бази школи.

В січні 1974 року перейшли навчатися у нове приміщення школи на 192 учні,

з центральним водяним опаленням, водопостачанням, фізичним і хіміко-

біологічним кабінетами, окремою навчальною майстернею та спортивним залом.

В школу завезли нові меблі, значно поповнились кабінети навчальними

посібниками.

Школа побудована за кошти колгоспу «30- річчя жовтня» . Коли оголосили

про об’єднання нашого колгоспу з лошнівським, то на зборах колгоспників

вирішили, що 600 тис. карб., які залишилися на рахунку «30- річчя жовтня»

віддати на добудову школи. Будівництво тривало 3-4 роки.

Багато уваги приділяв будівництву школи і обладнанню її меблями голова

колгоспу Крет Володимир Антонович, а також директор школи Гайва Йосип

Захарович.

6

Фото№1

Будівництво приміщення школи Фото № 2

Директору Гайві Й. З. вручають

ключі від школи

Фото №3

Кровинківська ЗОШ (нове

приміщення)

Фото №4

Учень, який працює в шкільній

майстерні

Фото№ 5

Учнівські змагання в спортивному

залі

(Вечір з фізкультури, проведений

Гавінським В.)

В 1974 році працювало у школі 16 вчителів, 9 з вищою освітою.

Організовано 2 групи продовженого дня, харчування учнів.

Директор школи Василевська В. В., заступник директора по навчально-

виховній роботі Карий С. О.

Завдяки шефській допомозі коштами за короткий час в школі було обладнано

лінгафонний кабінет для вивчення англійської мови, автоматизований

математичний кабінет, значно поповнились наочними посібниками хіміко –

біологічний та фізичний кабінети, обладнанням навчальна майстерня, спортивний

зал, у двох кабінетах встановлено дистанційне керування технічними засобами

навчання. Цим школа завдячує голові колгоспу Стечишину Володимиру

Васильовичу та бухгалтеру Заяць Марії Михайлівні.

Фото № 7

Лінгафонний кабінет для вивчення англійської мови

8

Фото № 8

Лабораторна робота з фізики

В 1975 році школа перейшла на кабінетну систему навчання: обладнано

кабінети майже по всіх навчальних предметах.

При школі працював консулат пункт Теребовлянської заочної школи, де

навчались у ІХ – ХІ класах 38 учнів.

В кожному класі були фільмоскопи, програвачі, в навчальних кабінетах, крім

того, епідіаскопи, магнітофони, діапроектори типу «Лектор», три кіноапарати, два

телевізори та інші.

Фото № 9

Вчителька початкових класів

Кара Л. І. на уроці використовує

інноваційні технології

9

Фото № 10

Використання епідіаскопу на уроці

1978 р., у зв’язку з відкриттям 3 груп продовженого дня, школа доповнилась

назвою «школа продовженого дня».

У ГПД навчалось 105 учнів, частина школярів звільнялась від плати за

харчування: 12 – на 100%, 11- на 50%.

Директор школи Карий С. О., заступник директора Нижчий С. І.

В школі працювало 16 вчителів, з них 12 з вищою освітою, 3 випускники

даної школи. 1989 р. у школі працювало 20 вчителів, з них 15 з вищою освітою, 8

випускники даної школи.

Фото №11

Вчителі, які працювали в школі

10

Директор школи Куліковський Р. М., заступник директора Карий С. О.

Перехід навчання в нове приміщення, оснащення школи необхідними

приладами і матеріалами, забезпечення відповідними кадрами дало можливість

значно покращити навчально- виховний процес.

Уроки проводились на високому навчальному і методичному рівні,

пожвавилась позакласна робота в школі.

Окремі учні навчались у Теребовлянській музичній школі, відвідували заняття

у районній дитячій спортивній школі. Брали участь у районних та обласних

предметних олімпіадах, спортивних змаганнях, оглядах художньої самодіяльності.

Часто здобували призові місця. Це сприяло вихованню в учнів бажання

продовжувати навчання, здобувати професії.

Школу закінчило понад 600 учнів (станом на 2002 р.). Багато з них одержали

вищу освіту, здобувши професії вчителів, спеціалістів сільського господарства,

лікарів, інженерів, військових. Випускник школи Оліховський Степан Йосипович

кандидат наук, в листопаді 2005 року – доктор наук.

За тоталітарного режиму внаслідок керівництва партійних і комсомольських

органів від вчителів вимагали робити багато чого, що не входило в обов’язки

педагогічних працівників. І часто покарання за це були більшими, ніж за недоліки

в навчальному процесі. Наприклад, всі вчителі повинні бути «добровільно»

членами товариства «Знання». Від них вимагалося читати лекції, проводити бесіди

в клубі, на фермі, на тоці, в полі, по «десятихатках».

Школі давали плани на вирощування кролів (вимагали при школі мати

кролеферму), здачу металевого брухту, в час літніх канікул заготовити і здати

різнотрав’я, допомагати колгоспу у виконанні сільсько- господарських робіт,

організовувати учнів на ці роботи.

11

Фото № 12

Учні, які доглядали за кролями

Фото № 13;14

Школярі та вчителі, які допомагають колгоспу виконувати сільсько-

господарські роботи

Вчителі організовували на вимагання від населення продавати державі

молоко, картоплю. Треба було виконувати план подальшого навчання випускників

12

у профтехучилищах, середніх школах, технікумах. При чому ці плани в більшості

випадків не співпадали з бажаннями учнів та їх батьків.

У 1999 р. завдяки старанням директора школи Куліковського Р. М. школу

газифіковано. При цьому коштами допоміг керівник колективного сільського

підприємства випускник школи Забірка В.Я.

В зазначений час в школі працювало 22 вчителів, з них 20 з вищою освітою, 15

випусників даної школи.

Директор школи Бедзик І.Є., заступник директора Юркевич Л.П.

Останнім часом, у зв’язку з відсутністю фінансування, значно збідніла

навчально- матеріальна база школи.

13

Довідка

1959 року семирічну школу закінчили 24 учні, з них 7 на відмінно:

Гніздур Любомира Степанівна

Кійко Віра Наумівна

Кріль Софія Михайлівна

Максим’як Михайло Григорович

Смотрицька Галина Йосипівна

Чорна Олена Михайлівна

Серед них були учні від 1938 року народження. Це є яскравим прикладом того, яке

значення мало на той час бажання вчитися.

1972 року школу закінчили 29 учнів, з них 2 на відмінно:

Кійко Любов Миколаївна

Копій Володимир Йосипович

1982 року – 23 учні

1992 року- 18, на відмінно 4 :

Волинська Оксана Йосипівна

Лотиш Ольга Іванівна

Мудрик Оксана Зіновіївна

Мокрицький Ігор Іванович

1997р. – 19, на відмінно 2:

Водовіз Людмила Орестівна

Пасіка Марія Андріївна

1998 р. – 19 учнів, на відмінно – 3:

Дзеник Наталія Володимирівна

Заставний Роман Олексійович

Шок Ольга Михайлівна

2001 р. – 20 учнів, на відмінно- 2 :

Ванів Галина Іванівна

Іванчук Микола Васильович

(Квітень 2002 року)

14

Фотографія № 1

Фотографія № 2

Спогади Оліховської Євгенії Харитонівни

В Кровинківську восьмирічну школу я прийшла восени у 1962 році. Школа

тоді була в двох корпусах. Старші класи я навчала математики в більшому

корпусі, що на горі, а молодші класи навчались в будинку де зараз продовольчий

магазин та бібліотека. Біля школи, де навчались старші класи, був гарний садочок,

спортивний невеличкий майданчик, навчально-дослідна ділянка, невеличка

тепличка, шкільна майстерня по дереву.

На цій фотографії №1 учні старших класів під моїм керівництвом

упорядковують

квітник, що був перед

фасадом школи. Ви

побачите на цій

фотографії і

тодішнього директора

школи Бернадина

Зіновія Васильовича.

Було в цій школі п’ять

класів. В класах були

грубки, в яких

техпрацівники

розпалювали дровами,

а потім засипали вугілля в 6 годин ранку. В класах були довгі чотиримісні парти.

Велику увагу тоді в школі приділяли трудовому навчанні учнів. Ми тоді

«взяли шефство» по догляду за

великим садом, що ріс тоді біля

дороги, що веде в село Лошнів.

На цій фотографії №2 я з

учнями 8-го класу обкопуємо

дерева весною. А восени ми

15

допомагали збирати яблука. Але якісь персоні у вищих ешелонах не сподобався

цей сад і він був знищений. Мені тоді страшенно боліло серце за цими чудовими

щепленими великими черешнями та сливами яких зрізали, а ще й викорчували. А

нас вчителів з учнями заставляли стягувати гіляки тай ще й у Великодній день.

Але тоді були такі часи, що ніхто нікому не міг перечити чи говорити. Всі німіли з

страху. Було дурне керівництво «Єдиной Коммунистической партии».

В селі Кровинка тоді головою колгоспу був Боровець. Мій свекор

Оліховський Євген Євстахович будував в колгоспі стайні, а свекруха мала

обробити (2 – 3 рази посапати) ½ га цукрового буряка, 0,5 га (посадити обломити,

висушити і поскладати) тютюну. Від цього тютюну моя свекруха отримала

алергію (все тіло вкрилось дрібною висипкою, що страшенно свербіло), а тому цю

роботу мусила порати я сама – невістка, що була вчителькою математики. Моя

свекруха була хворою людиною, але ніхто в колгоспі не признавав цього, а

назначав ділянки для обробітку, тобто була майже примусова праця, як при

кріпацтві. А за цю роботу в колгоспі записували так званні «трудодні», які могли і

зняти за непослух, за не добре оброблену ділянку, за крадіжку. Тоді була

державно-колгоспна власність. Люди за ту оплату праці не виживали, а тому всі і

всюди крали. Крали днем і ніччю. Крали городину, крали корми для своєї худоби,

крали зимою солому, а літом пшеницю і все інше, що вирощувалось у колгоспі.

Прості колгоспники крали мішками чи вереньками, їздові фірами, а бригадири,

голови колгоспу – машинами. Таким був колгоспний лад.

Дуже було нестерпно шкода того добра, що пропадало, гнило, а людям не

давали. Бо ж половина урожаю зерна залишалась на стерні, половина вирощеної

картоплі замерзала на полі. Інколи довгі кагати цукрового буряка весною

розгортали бульдозером по полю, але людям, що тяжко працювали, вирощували

його, не дали. Це люди щоденно бачили і в них була велика ненависть до

колгоспного ладу.

Найтяжче люди працювали при вирощенні цукрового буряка. Треба було

його прорвати, гнучи спину, посапати 2 – 3 рази. А восени то була претяжка

16

Фотографія № 3

праця, бо вручну стягували той буряк на купи, обчищали і ще й вереньками

носили на більші купи. Потім цей буряк вручну навантажували на машини. Часто

восени випадав сніг і жіночки, стоячи по коліна в снігу, обчищали цей буряк.

А плата за це була мізерною. Про те при голові колгоспу пану Крету колгосп

села Кровинка був мільйонером, тобто мав непогані прибутки. Але коли його

приєднали до села Лошнів, то село зубожіло. Ще більша кількість вирощеного в

колгоспі пропадало. Особливо багато попадало кукурудзи.

А в школі дітям забороняли йти в церкву. Забороняли біля церкви бавитися гаївки,

а в Різдвяні свята – колядувати. Дуже тоді в селі діти любили ходити на Свят вечір

із «звіздою». Дуже тоді любили діти народний обряд «ходити з Геродом». В цій

п’єсі був Чорт, Янгол, Герод, Жид, Смерть. Дітей надзвичайно захоплювали

маски, і дуже важко було

вчителям здійснювати цю

заборону. А тому, щоб дати

дітям щось в замін цих обрядів,

ми вчителі вирішили

організовувати на Новий рік бал

маскаради. Це було на перших

порах дуже трудно, бо класи

були малі і ялинку для дітей ми

робили в сільському клубі. Але ж в клубі було холодно, а діти мали бути і

сніжинками. То ми дістали залізну пічку (так званий п’єцок), прилаштували до

грубки і цим добились потрібного тепла в клубі. Перший такий вечір організувати

було дуже трудно, бо це було для дітей і батьків незвично . Але перший вечір

вдався на славу, бо вчитель музики і співів, надзвичайно обдарована людина,

організував біля ялинки чудові ігри, забави (фотографія № 3). На цій фотографії на

баяні грає пан Мороз – вчитель музики. Ось так з того часу в нашій школі щороку

організовували новорічні бал-маскаради.

17

Я завжди старалась не тільки дати учням знання з математики, а й докладала

чимало зусиль зробити так, щоб любили учні школи, щоб з охотою вони до неї

йшли. А тому вчила дітей співати, танцювати і таке інше.

Пам’ятаю ще в старій школі я організувала так званий «Вогник» (це було

тоді дуже модно) це була зустріч учнів 8-го класу з своїми мамами. А для цього

«Вогника» потрібен був чай і до чаю. То я і діти принесли в школу муки, яйця,

жир, електричну пічку і ми пекли пляцки в школі з дівчатами. Ще й тепер

зустрічають мене колишні школярки і кажуть: «А пам’ятаєте як ми в школі пляцки

пекли?»

Ця школа була стара, мала, два класи з північної сторони були вологими і

тому повстало питання про будівництво нової школи. Дуже багато приклав зусиль

в цьому питанні учитель фізики Карий Степан Онуфрійович. Він з директором

Гайвою їздили в область, в район просили, вимагали, писали в різні інстанції і

нарешті добились свого. Почалось в селі будівництво нової школи.

І так восени в 1974 році ми переходимо до нової школи. В побудові школи

багато допомогли жителі села, вчителі, учні старших класів. І ми одержали школу

з просторими світлими класами, новенькими партами, з шкільною столовою і таке

інше.

Це було торжество для учнів, а для нас учителів велика заморока, бо треба

було дотримуватись чистоти, не руйнувати цієї красоти. А наші діти були для

цього не привичні. Пам’ятаю, як тяжко було боротися за чистоту парт. Хто наніс

написи на партах не можна було знайти, бо була кабінетна система і діти

переходили з класу в клас. Підлога в класах стала з болотом, а тому було заведено

носити учням підмінне взуття. До цього діти були не привичні, а нам вчителям

було дуже тяжко. Було заведено після урочне прибирання, вологе витирання

підлоги. Під час такого прибирання завідуючий кабінетом мав бути присутнім, бо

ключ від кабінету був тільки у нього. Отже, завідуючий кабінетом мав бути після

уроків щоденно. А тому для нас учителів стало тяжке життя, бо цілий час треба

18

Фотографія № 4

Фотографія № 5

було бути в школі. А в дома ж сім’я, почались щоденні сварки. Особливо стало

важко при директору школи Василевської Віри Василівни, яка днювала в школі.

Пам’ятаю нам директорка школи організовувала змагання між класами,

особливо новорічних бал маскарадах. Кожен

класний керівник мав придумати такий

новорічний виступ, щоб зайняти певне місце

у змаганнях.

На фотографії № 4 ви бачите учнів мого

класу після такого виступу. Хлопчики-

гномики танцюють танець «Аркан». Ми

зайняли перше місце.

А ще ми, класні керівники,

мали вивчати культуру, пісні,

досягнення республіки СРСР. Мені

доручили вивчати досягнення та

культуру прибалтійських республік

Литва, Латвія і Естонія. На

фотографії № 5 ви бачите

естонський танець в естонських

костюмах. Костюми ми з учнями

шила самі. А танців, пісні, декламацій вчила дітей класний керівник, вчителька

математики Оліховська Є. Х. Музику ми використовували з пластинок, а «па»

придумували самі з учнями. Було дуже цікаво.

Але цим не обмежилась робота радянського вчителя на селі. Вчитель мав ще

в селі певну закріплену за ним вулицю. Там він мав проводити просвітницько-

агітаційну роботу під час виборів мав забезпечити здачу «лишків» молока,

«лишків» картоплі. Мав вчитель в клубі читати 3 – 4 лекції на рік, мав бути на всіх

громадських і колгоспних зборах (інколи колгоспники не приходили, то сиділи

19

самі вчителі). Як колгосп був вже у селі Лошнів, то нас автобусом возили туди.

Потрібні були голови на зборах.

Пам’ятаю як в нашій школі працювала вчителем російської літератури

Тіцька Галина Петрівна, то вона організувала сільський театр в сільському клубі.

Вчителі школи мали брати активну участь в житті села. Це була еліта села.

Найгірша для нас вчителів була робота по здійсненні атеїстичного

виховання. Директор школи нас, класних керівників, розпинала на нарадах за те,

що наші учні пішли до церкви. Але ж ці діти мали в дома батьків, які вчили їх

бути побожними. І вийшло так, що вдома дітям говорили одне, а в школі інше.

Щоб не дзвонили діти на Великдень, то вчителі мали чергувати і фіксувати хто це

робить.

А на Різдвяні свята мали ми з 7-ми годин Святого вечора бути у школі,

ходити по селу, слідкувати, щоб діти не колядували, не «ходили з геродами».

Це було для нас надзвичайно важко, бо ж треба було жінці в сім’ї

приготовитись до свят, спекти, зварити все (бо ж в кожній сім’ї традиція), а потім

бігли в школу на чергування.

То була суцільна брехня на кожному кроці. Ми брехали один одному,

брехали учням, учні брехали нам. І від цього життя ставало нестерпним.

Треба було на уроках здійснювати атеїстичне виховання. А що придумаєш

до тої чи іншої теореми атеїстичного? Та я намагалася це робити на математичних

вечорах. В роді: полетіли космонавти і не побачили в космосі Бога. Це примітив.

Але мусили робити і це. Бо в районі сказали провести атеїстичний вечір з

математики.

Вже в кінці своєї роботи я не витримувала цієї брехні, не могла дивитися в

розумні очі моїх випускників і просила: «Не йдіть в церкву, бо мені зробите дуже

зле».

А політінформації перетворились для мене в справжнє пекло. Там була

суцільна брехня, а треба було переконувати учнів, що це все правда.

20

Щоб складати задачі про досягнення УРСР за п’ятирічки беру книжки

планів і досягнень держави, а там цифри говорять не про досягнення.

Ось чому стала нестерпна та влада, ось чому розпалось СРСР. Всі люди

привикли красти там де робили. На фабриці ялинкових прикрас прикраси, на

іншій фабриці – взуття і т. д.

Їздовий в колгоспі дбав аби перебути день, а не щось робити.

Все гнило, пропадало і люди говорили: «А яке мені діло до того. Це не моє».

З цього стану в державі люди не хотіли працювати, дивились щоб щось

взяти собі. В колгоспах працівники співались.

21

Така система не могла довго існувати…

22

Спогади Гардамали Уляни Іванівни

Працювала вчителькою біології, хімії та географії, стаж роботи 35 років.

Пам’ятаю, спочатку я вчила в старій школі, а зимою 1974 року перейшли в

нове приміщення. Директором був Й. З. Гайва. Було дуже холодно. Ми всі речі

(колби, пробірки, тощо) переносили в руках із старої школи.

Все що було біля школи зроблено своїми руками. Коли станув сніг, кругом

була глина, росла лобода. Я була класним керівником випускного класу, ми з ними

копали подвір’я школи і сіяли траву, також садили живопліт, в лісі викопували

граби і берізки та садили біля школи. Згадую, як привезли саджанці каштанів, ми

їх посадили за кілька годин після обіду. Вже за керівництва Василевської Віри

Василівни, привезли верби.

В школі був порядок. Кожен клас чергував один тиждень, учні мали чітко

визначені пости (на першому та другому поверхах, а також на площадці між

ними). Чергові приходили на восьму годину ранку.

Всі діти носили шкільну форму, змінне взуття, мали біленькі комірці та

нарукавники, хлопці обов’язково ходили пострижені. Вчителі також перезувалися.

Біля школи була ділянка 17 сотих, кожен клас мав свою клумбу (було 6 клумб і 4

невеликі смужки).

На фотографіях зображено збирання учнями врожаю на пришкільній ділянці

Школа також мала ділянку (50 сотих) на ставі, а згодом у соснині.

23

При школі діяло шкільне лісництво. Один учень був лісником, а ще один його

помічником. Вони мали спеціальну форму. Також школярі допомагали сільському

лісництву, тільки за одну весну посадили 12 гектарів калини.

Біля школи було два парники. Самі вирощували розсаду. Згодом закупили

саджанці яблунь, ми з учнями посадили сад, який і зараз знаходиться вище будівлі

школи.

Діяв географічний майданчик. Діти вели регулярні спостереження за

природою.

За керівництва Василевської Віри Василівни кожної суботи проводилися

тематичні вечори, явка дітей була обов’язковою.

Вчителі мали багато додаткової роботи, регулярно допомагали колгосу. Давали

нам посапати то по15 сотих картоплі, то по15 сотих кукурудзи . Для допомоги

колгоспу залучали учнів. Ходили рвати цукровий буряк, збирати картоплю,

збирали в літі колоски на полі.

За «кучегаркою» на території школи була прибудова, де зберігалися знаряддя

праці (30 сап, 30 лопат, 30 граблів, а також старі). Один учень виконував роль

завгоспа (найбільше мені на цій посаді запам’ятався Кримський Юрій), на перерві

перед трудовим навчанням учні брали в нього знаряддя праці (на двох), мітли

приносили з дому. Кожна дитина мала обробити свою ділянку, все було чітко і

конкретно. Коли закінчували роботу, то знаряддя праці мили в спеціальних

металевих «коритах» і віддавали завгоспу.

Одного разу, за керівництва Василевської В. В., ми з Кримським Юрієм

їздили в Тернопіль в оранжерею за трояндами. Але найбільше сіяли айстри та

сальвії.

Згадую, як одного разу полопали батареї від холоду, директором була

Василевська В. В., щоб не припиняти навчання, уроки проводили по 30 хвилин,

перерви по 20, в математичному кабінеті включали музику, щоб діти танцювали і

грілися. Згодом «дістали» два обігрівачі, їх поставили на першому поверсі.

В школі був хіміко – біологічний кабінет.

24

На фото – Гардамала У.І. з учнями в хіміко – біологічному кабінеті.

Туди привезли набір з 14 парт, витяжну шафу та демонстраційний стіл. Перші

стенди робили своїми руками. Було три скляних шафки. Пензликами на голубий

колір перемалювали стіни. Мали в класі 140 – 145 вазонів. Дві «берізки» для

кімнатних рослин подарував Ходак Павло, коли його діти закінчували школу. В

класі були чорні затемнюючи штори. На кожен урок мала роздатковий матеріал,

на кожну тему була оформлена папка, діти писали багато рефератів, які

зберігалися в школі. В хіміко – біологічному кабінеті був живий куточок (рибки та

водорость елодея в акваріумі, молюски, павуки – сріблянки ), за ним допомагали

доглядати учні, особливо Луцків Люба та Сигнатович Марія.

В класах було багато дітей, навіть до 28. На уроки трудового навчання,

російської та англійської мови класи ділилися на дві групи. Були і паралельні

класи.

На базі нашої школи проходив обласний семінар з біології.

Я мала звання вчитель – відмінник, а також старший вчитель.

25

На фото – посвідчення та звання Гардамали У.І.

При школі діяла заочна школа, я була директором завконсультпункту 16

років, їздили з дітьми в Лошнівську середню школу здавати екзамени.

26

Спогади Шелепило Валерії Вікторіни

Працювала вчителькою в Кровинківській школі 22 роки, загальний стаж – 31

рік.

Прийшла в Кровинківську школу у вересні 1974 року, спочатку вчила групу

продовженого дня, але згодом почала викладати математику у двох класах та мала

пів ставки на ГПД.

На роботу я прийшла одночасно з директором Василевською В. В., яка

викладала українську мову. Вона була розумною і строгою жінкою.

В школі був математичний кабінет, ним завідувала Оліховська Євгенія

Харитонівна. Класи були доволі великими, в них навчалося до 29 дітей. Багато

учнів добре вчилися.

Щотижня проводилися педагогічні наради. За керівництва Василевської В. В.,

кожен вчитель мав провести тематичний вечір, тематику давала дирекція школи.

Мені найбільше запам’ятався концерт, який я проводила в школі, а потім в клубі

«Без мрії не можна жити».

Була нагороджена званням «Відмінник народної освіти УРСР».

Директор і зауч регулярно відвідували уроки, особливо Карий С. О.

Колгосп допомагав матеріально школі. Було зроблено добудову школи за

сприяння голови сільської ради Шелепила Я. Ф. та голови колгоспу –

Стецишина В . В.

Проект добудови складали Шелепило Я. Ф. та Карий С. О. Будівельні роботи

виконувала «гуцульська бригада», колгосп оплачував і давав будівельні

матеріали. Будівництво тривало близько року. Спочатку там розміщувалася

їдальня для школярів, а тепер там знаходиться дитячий садочок.

В школі вивчали англійську (хоча в «старій школі» вчили німецьку),

російську та українську мови. Навчання продилося українською мовою.

Пам’ятаю, контрольні роботи з математики по цілому СРСР проводилися по

журналі «Математика в школі», який видавався російською мовою.

Навчальний рік ділився на 4 чверті, після кожної з яких, виставляли оцінки.

Двічі на рік (на початку та в кінці року) проводилися загальношкільні батьківські

27

збори.

Проводилися математичні вечори, які були доволі цікавими, наприклад,

ознайомлювали школярів з основоположниками математики.

На фото зображено математичний вечір

Учні всі обов’язково носили шкільну форму.

Екзамени були не тільки у випускному класі, а й у перевідних класах,

наприклад, у п’ятому – діти здавали математику, потім це відмінили.

Пропрацювала я в школі до 1996 року.

На фото зображено учнів та вчителів Кровинківської школи

Список використаних джерел:

1. М. Смалига. Історія міст і сіл Теребовлянщини. – Тернопіль: Збруч, 1997.

28

2. Н. Б. Гаврон. Історія села Кровинки. – Твін, 2014. – 49 с.

3. Спогади очевидців.

29

Додатки

Фото зроблені та подаровані Карим Степаном Онуфрійовичем

Фото № 1

Оліховська Євгенія Харитонівна з

учнями

Фото № 2

Оліховська Євгенія Харитонівна з

учнями

Фото №3

Учні виконують лабораторну роботу

з математики

Фото № 4

Лабораторна робота з математики

30

Фото №5;6

Піонерський парад

Фото №7

Учні на зірниці в Теребовлі

Фото № 8

Парад школярських військ

31

Фото №9

Парад «жовтенятських» військ

Фото№10

Зліт піонерів імені В. Дружиніна

Фото №11

Учні в пришкільному піонерському

таборі «Ромашка»

Фото № 12

Вечір хімії

32

Фото № 13;14;15

Відкриття в школі куточка імені Станіслава Морозенка

33

Фото№ 16

Газета «Юний технік»

Фото №17

Діти у шкільній теплиці

Фото №18;19;20

34

Святкування «1-го вересня»

35

Фото №21; 22; 23; 24

Святкування НОВОГО РОКУ

36

Фото№ 25

Вручення свідоцтва про закінчення школи

Фото №26; 27

Шкільний урок

37

Фото № 28

Зустріч з героями соціалістичної

праці Фото№29

Виховна година

Фото № 30

Учні Кровинківської школи на екскурсії в Говилові

38

Фото №31

Ганна Іванівна Новосад з учнями

Фото №32

Учень працює в шкільній майстерні

Фото №33

Свято «Букварика»

39

Фото №34; 35; 36

Урок фізики

40

Фото №37

Учень вчиться фотографувати

Фото № 38; 39

Тематичний вечір

41

Фото № 40

Зустріч з воїнами радянської армії

Фото№ 41

Зустріч з радянським воїном

42