ЗМІСТ

Вступ ……………………………………........................2

1. Поняття, принципи органічного виробництва…….....42. Чому органічне виробництво так необхідне?...............63. Законодавча база в Україні ……………………………9

4. Сертифікація органічного виробництва………………115. Розвиток органічного виробництва в Україні…...........156. Маркування органічних продуктів…………………….197. Вимоги переходу до органічного виробництва …........218. Виробництво органічної продукції на присадибних

ділянках…………………………………………………..229. Особливості вирощування органічної продукції

тваринництва………………………………………….....27

Висновки …….……………………...................................34

Вступ

Україна є аграрною державою. Аграрний сектор економіки України (сільське господарство, харчова і переробна промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни, формує 17% ВВП та близько 60% фонду споживання населення.

Проте за останні десятиріччя в Україні спостерігається катастрофічне руйнування сільгоспугідь та зниження родючості ґрунтів – основного джерела забезпечення продовольчої безпеки країни та добробуту населення. Інтенсивність процесів руйнування і деградації ґрунтів внаслідок використання застарілих агро технологій, недотримання фундаментальних законів та правил сільськогосподарської діяльності досягли небезпечного для економічної стабільності держави рівня (57,5% земель країни зазнає впливу ерозії; щорічно збільшується на 80-90 тис.га кількість еродованих земель). Внаслідок ерозії щорічно втрачається біля 11 млн.т гумусу, 0,5 млн.т азоту, 0,4 млн.т фосфору та 0,7 млн.т калію; 38% орних земель країни є переущільненими. Останніми роками інтенсивно збільшуються площі кислих і солонцевих ґрунтів.

Більшість сільськогосподарських виробництв України є збитковим, а значна частина сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, що виробляються, не відповідають світовим стандартам якості та безпеки, що призводить до зменшення експортного потенціалу країни, високого рівня захворюваності та смертності населення та, як результат – до занепаду сільських територій.

В той же час, у світі стрімко поширюється органічне агровиробництво – цілісна система господарювання та виробництва харчових продуктів, яка поєднує в собі найкращі практики з огляду на збереження довкілля, рівень біологічного розмаїття, збереження природних ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання тварин та методів виробництва, які відповідають певним вимогам до продуктів, виготовлених з використанням речовин та процесів природного походження. Розвиток органічного агровиробництва також відіграє подвійну соціальну роль: з одного боку, забезпечує специфічний ринок, який відповідає потребам споживачів у якісній органічній продукції, а з іншого – забезпечує загальне благо, сприяючи захисту довкілля, належному утриманню тварин, а також розвитку сільської місцевості.

2

Зважаючи на потенціал сільського господарства нашої держави, існує невідкладна необхідність використання багаторічного досвіду європейських країн щодо такого екологічно, соціально- та економічно доцільного напрямку сільськогосподарської діяльності, як органічне виробництво та його використання в нашій державі для запровадження методів ведення сертифікованого органічного виробництва.

Неможливо вести мову про диверсифікацію сільськогосподарського виробництва, не зачіпаючи теми органічного виробництва. Сподіваємося, що ця брошура допоможе нашим читачам визначити органічне виробництво своїм напрямком диверсифікації як виробництва, так і отримуваних доходів.

**********************

Проект № PBU.01.01.00-78-791/11-00 «Час для бізнесу. Створення умов для розвитку підприємництва в сільських районах Волинської області України та Люблінського воєводства Польщі шляхом диверсифікації сільськогосподарського виробництва», який реалізується в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013, висловлює вдячність Федерації органічного руху України за допомогу в розробці цієї брошури.

3

1. Поняття, принципи органічного виробництва

За визначенням IFOAM (Міжнародна Федерація органічного сільськогосподарського руху), органічне виробництво – виробнича система, що підтримує здоров’я ґрунтів, екосистеми і людей. Воно залежить від екологічних процесів, біологічної різноманітності та природних циклів, характерних для місцевих умов, при цьому уникається використання шкідливих ресурсів, які викликають несприятливі наслідки. Органічне виробництво поєднує в собі традиції, нововведення та науку з метою покращення стану навколишнього середовища та сприяння розвитку справедливих взаємовідносин і належного рівня життя для всього вищезазначеного.

У загальному розумінні органічне виробництво – це метод, який виключає використання хімічно синтезованих добрив та засобів захисту рослин і тварин, вживання генетично модифікованих організмів тощо. При цьому всі стадії вирощування, транспортування, переробки передбачають максимальний захист довкілля, охорону здоров’я робітників та підлягають обов’язковій інспекції та сертифікації.

Згідно українського законодавства, виробництво органічної продукції (сировини) – виробнича діяльність фізичних або юридичних осіб (у тому числі з вирощування та переробки), де під час такого виробництва виключається застосування хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів (ГМО), консервантів тощо, та на всіх етапах виробництва (вирощування, переробки) застосовуються методи, принципи та правила, визначені цим Законом для отримання натуральної (екологічно чистої) продукції, а також збереження та відновлення природних ресурсів. Органічна продукція – продукція, отримана в результаті сертифікованого виробництва відповідно до вимог Закону.

Основою для розвитку органічного виробництва є відповідні принципи, які відображають можливості та шляхи поліпшення

4

сільського господарства в глобальному масштабі, включають методи догляду за землею, водою, рослинами і тваринами з метою виробництва, переробки та розподілу продуктів харчування та інших товарів. Вони стосуються шляхів, якими люди взаємодіють з природними ландшафтами, пов’язаними один з одним і оберігають спадщину майбутніх поколінь.

Принципи служать для спонукання органічного руху у всій його різноманітності та регулюють розвиток основ, програм і органічних стандартів. Вони представлені з урахуванням їх застосування в усьому світі.

Органічне виробництво ґрунтується на принципі здоров’я, принципі екології, принципі справедливості та принципі турботи. Кожний принцип сформульований як визначення з наступним поясненням. Вони складені як етичні принципи для натхнення дій і повинні використовуватися як єдине ціле.

Принцип здоров’я. Органічне виробництво повинно підтримувати й поліпшувати

здоров’я ґрунту, рослин, тварин, людини та планети як єдиного й неподільного цілого.

Цей принцип показує, що здоров’я як індивідуума, так і суспільства не може існувати окремо від здоров’я екосистеми – на здорових ґрунтах ростуть здорові рослини, які підтримують здоров’я тварин і людей.

Здоров’я - це єдність і цілісність живих систем. Це не просто відсутність хвороб, а збереження фізичного, психічного, соціального та екологічного благополуччя. Імунітет, стійкість і здатність до відновлення є ключовими характеристиками здоров’я.

Принцип екології.Органічне виробництво повинно ґрунтуватися на живих

екологічних системах і циклах, працюючи, співіснуючи з ними й підтримуючи їх.

Цей принцип “укорінює” органічне виробництво серед живих екологічних систем. Підтримка й благополуччя досягаються через екологію середовища виробництва. Наприклад, для рослин - це живий ґрунт, для тварин - екосистема ферми, для риби й морських організмів - це водне середовище.

5

Органічне виробництво, випас худоби й природні системи дикої природи, які використовуються для одержання врожаю, повинні відповідати природним циклам і балансам. Ці цикли універсальні, але при цьому їхні процеси залежать від місця розташування. Управління органічним виробництвом повинно бути адаптоване до місцевих умов, екології, культури й масштабів. Вплив повинен бути зменшений шляхом повторного використання, утилізації, ефективного управління матеріалами і енергією з метою підтримки і поліпшення екологічної якості та ресурсів, що охороняються.

Принцип справедливості.Органічне виробництво повинне будуватися на відносинах, які

гарантують справедливість із урахуванням загального навколишнього середовища й життєвих можливостей.

Цей принцип підкреслює, що всі, хто залучається в органічне виробництво, повинні підтримувати гуманні відносини у формі, що гарантує справедливість на всіх рівнях і для всіх сторін - фермерів, робітників, переробників, розповсюджувачів, продавців і споживачів. Органічне виробництво повинне надавати кожному залученому високий рівень життя, вносити вклад у продовольчу суверенність та зменшення бідності. Воно спрямоване на виробництво достатньої кількості високоякісних харчових і інших продуктів.

Принцип турботи.Управління органічним виробництвом повинне носити

попереджувальний та відповідальний характер для захисту здоров’я та благополуччя нинішніх, майбутніх поколінь і навколишнього середовища.

Цей принцип стверджує, що обережність і відповідальність є ключовими компонентами у виборі методів управління, розвитку, а також технологій органічного виробництва. Органічне виробництво повинне запобігати ризикам шляхом застосування інтенсивних технологій та відмови від технологій наслідків, які важко передбачити, таких як генетична інженерія.

2. Чому органічне виробництво так необхідне?

6

Органічне сільське господарство пропонує альтернативну систему продовольства, яка здатна підвищити продуктивність сільського господарства, подолати брак продуктів харчування у найбідніших регіонах світу, забезпечити соціальну справедливість та зберегти навколишнє середовище. ФАО доповідає, що зі зростанням органічного сільгоспвиробництва на 56% в країнах, що розвиваються, до 2030 р. можна буде повністю задовольнити потребу в продуктах харчування у цих країнах та подолати наслідки зміни клімату. За даними того ж ФАО саме через конвенційне сільське господарство, масове вирубування лісів та випалювання полів і пасовищ в атмосферу потрапляють 90% викидів закису азоту та 30% СО2, що спричинює глобальне потепління.

ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕВАГИЗа даними досліджень Ради ООН з торгівлі та розвитку

органічне сільське господарство у малорозвинених країнах має всі шанси перевершити показники конвенційної та традиційної системи агровиробництва з точки зору врожайності, диверсифікації та економічної ефективності. Такі переваги роблять органічне виробництво особливо привабливим для дрібних та бідних фермерів, які в іншому випадку можуть опинитись під загрозою продовольчої та фінансової кризи. Органічне сільське господарство має шанс стати потужним засобом для скорочення бідності та голоду на планеті. Ринок органічних продуктів неухильно зростає. Починаючи з 2000 р., обсяг продажу лише органічних овочів та фруктів зріс більш, ніж на 300%. Попит на органічні м’ясні та молочні продукти у декілька разів перевищує пропозицію. У 2006 р. глобальний ринок органічних продуктів був оцінений у 40 млрд. дол., у 2013 р. відбулося зростання ринку до 65 млрд. дол.

Органічні фермери отримують:- грошові заощадження, так як немає необхідності

купувати дорогі синтетичні пестициди та добрива;- додаткові доходи, отримані за рахунок продажу

надлишкової продукції та вирощування товарних культур;- доступ до внутрішніх та міжнародних експортних

ринків сертифікованої органічної продукції та преміальну ціну на їх товар;

7

- можливість додаткового збільшення вартості органічних продуктів у результаті їх переробки.

ЕКОЛОГІЧНІ ПЕРЕВАГИІнтенсифікація сільського господарства має негативний вплив не

лише на навколишнє середовище, але і виснажує природні ресурси, без яких ведення фермерського господарства неможливе. Вже протягом двох десятиліть щороку планета втрачає 15 млн. га тропічних лісів, а разом із ними і природне біорізноманіття на користь розширення орних земель. Крім того, щороку через ерозію та інші форми деградації ґрунту ми втрачаємо 5-7 млн. га сільгоспугідь та ще 1,5 млн. га внаслідок засолення та заболочення ґрунту. За даними дослідників більше 30 млн. га сільськогосподарських земель мають пошкоджену структуру ґрунту і як наслідок низьку природну родючість.

Органічне сільське господарство ж має великий потенціал, щоб виправити ці негативні тенденції, а також скоротити викиди вуглекислого газу, закису азоту й метану, які сприяють глобальному потеплінню. Органічні методи господарювання покращують стан ґрунту та його родючість без застосування хімічно синтезованих добрив. Боротьба з бур’янами та шкідниками проводиться без застосування токсичних пестицидів, оберігаючи тим самим земельні та водні ресурси від забруднення токсичними сполуками. Обов'язкове застосування сівозмін, використання насіння і порід, адаптованих до місцевих умов, і відновлення функціонального біорізноманіття сприяє подальшому зміцненню екологічного балансу.

ПЕРЕВАГИ ДЛЯ ЗДОРОВ’ЯПо-перше, органічне сільське господарство знижує ризики

втрати здоров’я сільськогосподарськими працівниками, адже саме вони найбільш уразливі до дії пестицидів та інших хімікатів, які використовує конвенційне виробництво. По-друге органічні продукти більш корисні для споживачів за рахунок мінімізації впливу на здоров’я токсичних і стійких хімічних речовин. Середньостатистичні конвенційні овочі та фрукти містять у своєму складі понад 20 пестицидів, м’ясо та молоко, у свою чергу, містить антибіотики, гормони, стимулятори росту. Натомість, за дослідженнями вчених з різних країн, органічні продукти на 50% містять більше поживних речовин, мінералів та вітамінів, таких як вітамін С, залізо, магній і

8

фосфор, ніж аналогічні продукти з промислових ферм. Особливо корисні органічні продукти для дітей, так як їх організм більш вразливий до дії залишків пестицидів, нітратів, важких металів та антибіотиків у продуктах харчування.

Органічні продукти: харчові переваги- жодних пестицидів, гербіцидів, фунгіцидів у кінцевому

продукті;- жодних залишків хімічно синтезованих добрив;- жодних ГМО та їх похідних;- високий вміст вітамінів та мінералів;- виражений природний аромат та смак.СОЦІАЛЬНІ ПЕРЕВАГИ

Органічне сільське господарство має високий потенціал для забезпечення життєдіяльності сільського населення і пожвавлення роботи дрібних фермерських господарств. Разом із зростанням органічного сектору зростатиме і працевлаштування місцевого населення, так як органічне землеробство менш механізоване і потребує багато ручної праці. Як результат, органічне виробництво може стати ефективним інструментом збереження традиційних знань ведення господарства у кожному регіоні, а також зменшення міграцій сільського населення до мегаполісів. Органічне виробництво дуже часто заохочує фермерів співпрацювати один з одним з метою зниження своїх сертифікаційних, транспортних витрат чи витрат на переробку. У такому випадку органічне сільське господарство дає дрібним фермерам можливість для самовизначення та збільшує впевненість у своїх силах.

3. Законодавча база в Україні

До недавнього часу відсутність законодавчого регулювання органічного сектору в Україні залишались стримуючим фактором для подальшого вибору саме цього виду діяльності більшістю виробників конвенційної (неорганічної) продукції. Адже були відсутні правила та стандарти такого виробництва, правові засади державної підтримки та належного державного контролю за такою специфічною діяльністю.

Однак, починаючи з 9 січня 2014 р. в Україні вступив у дію підписаний 03 жовтня 2013 р. Президентом України Віктором

9

Януковичем Закон України № 425-VII “Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини”.

Законом визначаються правові та економічні основи виробництва та обігу органічної сільськогосподарської продукції та сировини, заходи контролю та нагляду за такою діяльністю і спрямовані на забезпечення справедливої конкуренції та належного функціонування ринку органічної продукції та сировини, покращення основних показників стану здоров’я населення, збереження навколишнього природного середовища, раціонального використання ґрунтів, забезпечення раціонального використання та відтворення природних ресурсів, а також гарантування впевненості споживачів у продуктах та сировині, маркованих як органічні.

Відповідно до цього Закону, суб’єкти господарювання, які маркують свою продукцію як органічну, зобов’язані привести свою діяльність у відповідність з положеннями Закону протягом шести місяців.

Фахівці органічного сектору висловлюють сподівання, що з прийняттям Закону у державі спостерігатиметься активізація та пожвавлення розвитку органічного сектору, а також, що не менш важливо, унеможливиться існування такого явища, як «псевдо-органік». Адже, коли реальний український, сертифікований за органічними стандартами, виробник щорічно підтверджує свій статус шляхом регулярних інспекцій та сертифікацій уповноваженими та акредитованими сертифікаційними структурами, «псевдо-органічний» виробник безпідставно з метою наживи, часто за рахунок здоров’я довірливих та неуважних споживачів, використовує термін органік у назві чи в маркуванні свого продукту, абсолютно нічим цього не підтверджуючи, що, безумовно, вводить споживача в оману.

Однак, створення в Україні законодавчої бази щодо органічного сектору лише розпочинається. На основі положень прийнятого Закону необхідно додатково розробити та прийняти більше п’ятнадцяти нормативно-правових актів, а також забезпечити прийняття, перегляд та приведення у відповідність із цим Законом актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. І основними документами, які необхідно розробити, є Правила органічного виробництва щодо різних сфер діяльності, а також перелік дозволених препаратів для використання в органічному виробництві.

10

Окрім вищевказаного Закону, Державною цільовою програмою розвитку села на період до 2015 р. заплановано довести обсяг частки органічної продукції у загальному обсязі валової продукції сільського господарства до 10 відсотків, передбачається стимулювання ведення органічного сільського господарства, унормування розвитку органічного землеробства та створення системи його сертифікації.

У 2008 р. на замовлення Мінагрополітики, Федерацією органічного руху України розроблено проект Концепції державної програми розвитку органічного виробництва в Україні, який було схвалено на засіданні Науково-технічної ради Міністерства аграрної політики України. Згадана концепція має стати кроком для розробки Програми розвитку органічного виробництва в Україні, а держава підтримає ініціативні починання сільськогосподарських виробників та не залишить осторонь органічний сектор господарювання.

Ще одним документом, що акцентує увагу на органічному секторі, є Стратегія розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 р., схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України за №806-р. В стратегії серед пріоритетних напрямів досягнення стратегічних цілей вказано і забезпечення продовольчої безпеки держави шляхом сприяння розвитку органічного землеробства, насамперед в особистих селянських і середніх господарствах.

Зважаючи на відсутність в Україні розроблених та затверджених правил та стандартів органічного виробництва станом на початок 2014 р., оператори вітчизняного органічного ринку вимушені керуватися саме європейським законодавством у цій сфері. Зокрема, виробництво органічної продукції у нашій країні інспектується та сертифікується представниками сертифікуючих компаній, які діють у відповідності до норм та стандартів, дійсних для країн ЄС, а іноді – США та інших.

4. Сертифікація органічного виробництва

Інспектування та сертифікація – надзвичайно важливі складові органічного виробництва та послідуючого маркетингу органічної продукції. Цивілізований розвиток системи органічної сертифікації у відповідності з міжнародною практикою – запорука не лише подальшого розвитку органічного виробництва, але й гарантованого збуту органічної продукції на міжнародних ринках.

11

Станом на лютий 2014 р. на українському органічному ринку сертифікаційні послуги надають 14 сертифікуючих організацій, одна з яких є українською. Крім того, Європейська Комісія своєю постановою №508/2012 встановила офіційний перелік сертифікаційних органів, сертифікована якими органічна продукція може безперешкодно імпортуватися з України до Європейського Союзу.

Табл. 1. Список сертифікаційних органів, що працюють в Україні

№ п/п

Назва сертифікаційного органу Країна

1 Organic Standard Україна

2 Institute for Marketecology (IMO) Швейцарія

3 Ecocert SA Франція

4 Austria Bio Garantie GmbH Австрія

5 Control Union Certifications Нідерланди

6 Ekolojik Tarim Kontrol Organizasyonu Туреччина

7 CERES GmbH Німеччина

8 Abcert AG Німеччина

9 Lacon GmbH Німеччина

10 QC&I GmbH, Німеччина

11 Bioagricert S.r.l. Італія

12

12 Istituto Certificazione Etica e Ambientale Італія

13 Suolo e Salute srl Італія

14 Biokontroll Hungaria Nonprofit Kft Угорщина

Підприємства мають право самостійно вибирати сертифікуючу установу.

Для ведення органічного землеробства сільськогосподарські землі повинні відповідати певним вимогам щодо рівня їх забруднення шкідливими речовинами: пестицидами, важкими металами, радіонуклідами тощо.

Але лише наявності територій, потенційно придатних для ведення органічного землеробства, ще недостатньо. Слід чітко уявляти, що перехід від звичайних (інтенсивних) технологій агровиробництва до органічного землеробства (так званий конверсійний період) є досить тривалим процесом (2-3 роки).

В України в силу її специфіки, складного економічного стану деякі поля не обробляються по декілька років. Якщо правильно велася історія полів, хімічні показники грунту відповідають допустимому рівню, то сертифікація може зайняти і менший період – до 2 років. Інспекція проводиться не менше 1 разу, а в більшості випадків 2 рази на рік і дія сертифікату складає лише один рік, на наступний рік вже необхідно проводити пересертифікацію. Адже якщо господарство пропрацювало один рік без використання хімічних засобів, то це не є гарантією того, що в наступному році воно не використає недопустимі елементи.

Сертифікуються, як вже зазначалося, всі ланки – поля, луки, тваринницькі ферми, склади, господарство в цілому, елеватори – для уникнення змішування з іншими видами зерна чи з конвенційним зерном. Також обов’язково сертифікується організація, що безпосередньо займається експортно-імпортними операціями.

Перший крок на шляху до сертифікації це укладення контракту між підприємством та сертифікуючою установою. Далі проводиться інспекція господарства, яка є , перш за все, заходом контролю за дотриманням всіх процедур, визначених стандартами. Відбираються

13

проби грунту для проведення аналізів на наявність шкідливих залишків.

Інспектором проводиться попередній огляд підприємства та здійснюється опис господарства: визначаються план господарських будівель та земель (наприклад, для контролю за дотриманням вимог щодо мінімуму місця для тварин на твариннницьких фермах); фіксується інформація щодо загальної площі земель, використовуваних сортів рослин, про насіння та насіннєвий фонд, про використовувані в господарстві власні та покупні дозволені добрива; пишеться звіт про технології вирощування кожної культури; перевіряється книга ведення історії полів з вирощуваними на них культурами; частково перевіряються бухгалтерські документи.

В контрольованому господарстві серед обов’язкової документації повинні бути: щорічний план вирощування рослин, сівозміни, сорти, використання в господарстві дозволених добрив та засобів захисту рослин; звіт стосовно руху тварин, інформація про падіж, використовувані корми та раціони, заходи щодо профілактики хвороб, інформація про терапевтичне лікування; звіт про походження, тип, склад та використання закупленої підприємством продукції; звіт відносно походження, типу, складу та використання проданих продуктів господарства; звіт про реалізацію продукції на місцевому ринку.

Аналіз готової продукції проводиться вибірково чи при наявності обгрунтованих підозр.

Про суттєві зміни у господарському процесі підприємству потрібно повідомляти сертифікуючу установу.

Рішення про сертифікацію приймається після проведення інспекції та аналізу отриманих даних. Якщо рішення про сертифікацію прийнято, господарство має право продавати продукцію, як таку, що вироблена за органічними стандартами. Підтвердження сертифікату повинно відбуватися щорічно.

Проте процес переходу на органічне господарювання в Україні на сьогодні супроводжується певними ризиками та необхідністю вирішення низки проблем. Це і низька технологічна культура сільськогосподарського виробництва всіх рівнів, починаючи від особистого селянського господарства до великих аграрних об’єднань;

14

відсутність відповідної законодавчої й нормативної бази; часткові фінансові втрати у зв’язку із зменшенням обсягів виробництва продукції (особливо це актуально для господарств, що застосовували інтенсивні технології), принаймні в перехідний період, правда ці втрати дещо компенсуються вищою ціною на органічну продукцію; низький рівень обізнаності населення і виробників щодо органічного землеробства.Не дає оптимізму й відсутність фінансової підтримки з боку держави в період конверсії та надання пільг або субсидій при виробництві органічної продукції. Адже уряди багатьох країн, з метою заохочення фермерів запроваджувати нові форми ведення сільськогосподарської діяльності та підтримки господарств на період конверсії, коли можливі фінансові збитки, надають їм відповідну фінансову допомогу. Крім того, в деяких країнах держава також частково компенсує вартість проведення сертифікації "органічних" господарств.

5. Розвиток органічного виробництва в Україні

Хоча органічне виробництво продовжує зростати по всій планеті, основна частина реалізації органічних харчових продуктів і напоїв, зосереджена переважно у високорозвинених індустріальних країнах. На поточний момент майже 97% споживання органічних продуктів приходиться на Північну Америку і Західну Європу. Однак, логічно, що по мірі подальшого економічного розвитку інших країн, підвищення рівня добробуту їхніх жителів, а також їхньої освіти та загальної інформованості, буде зростати і попит на органічні продукти в цих країнах. Це, у свою чергу, буде вести до меншої концентрації споживання органічних продуктів у світі. Прикладом тому може служити потужне економічне зростання у таких країнах, як Бразилія, Індія, Китай, де значно виросла чисельність сімей, що належать до середнього та вищого класів і, як наслідок, споживання органічних продуктів також почало зростати.

В Україні органічне землеробство вперше почало розвиватись на Полтавщині і одним піонерів був нині добре відомий новатор аграрного виробництва, Герой Соціалістичної Праці, Герой України

15

Семен Антонець і очолюване ним ПП “Агроекологія”, що уже з 1977 р. у своїй діяльності керується принципами органічного землеробства й сертифіковане у відповідності з європейськими органічними стандартами.

Україна розпочала усвідомлено займатись органічним виробництвом лише наприкінці 1990-х. Однак вона усе активніше заявляє про себе на міжнародному ринку органічних продуктів, входячи, за площами сільськогосподарських угідь, задіяних під їхнє вирощування, до світових лідерів.

Демонструючи протягом останніх 10 років стійку позитивну динаміку росту площ сільгоспугідь, на яких ведеться сертифіковане органічне виробництво, цей показник в 278800 га кореспондується з 22 місцем у списку країн з найбільшими площами органічних сільгоспугідь.

Табл. 2. Динаміка сільськогосподарських площ України, зайнятих під органічним агровиробництвом, га

Роки 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012

Площа

16444923954

2240000 241980

242034

24987226998

4270193 270226

270320

272850

Доля сертифікованих площ серед загального об’єму сільськогосподарських угідь України складає 0,7%, тоді як в сусідніх Чехії, Словаччині та Угорщині – 10,5; 9,0; 3,0 % відповідно. При цьому, Україна займає перше місце в східноєвропейському регіоні щодо площі органічної ріллі, спеціалізуючись переважно на виробництві зернових, зернобобових та олійних культур. Окрім того, в нашій державі сертифіковано більше 300 тис.га дикоросів, сировина з яких, переважно, відправляється на експорт.Офіційні статистичні огляди IFOAM стверджують, що якщо на початок 2003 р. в Україні було зареєстровано 31 господарство, що

16

отримало статус “органічного”, то станом на 2013 р. в Україні нараховувалось вже 164 сертифікованих органічних господарства.

Рис. 1. Кількість сертифікованих органічних господарств в Україні

31

69 70 7280

92

118 121

142

155164

0

20

40

60

80

100

120

140

160

180

2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012

Більшість українських органічних господарств розташовані на півдні Україні (в Одеській та Херсонській областях), на заході (Вінницькій, Закарпатській, Львівській, Тернопільській та Хмельницькій областях), а також на Київщині, Житомирщині, Полтавщині. Українські сертифіковані органічні господарства – різного розміру – від кількох десятків гектарів, як і в більшості країн Європи, до кількох десятків тисяч ріллі. Однак середній розмір сертифікованого органічного господарства в Україні все ще залишається одним з найбільших у світі і складає 1700 га.

Табл. 3. Динаміка середніх площ органічних господарств України, га

Роки2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

Площа

5305

3472

3429

3361

3025

2716

2288

2233

1903

1744

1664

У процесі зростання числа дрібних органічних господарств, що спеціалізуються, в першу чергу, на вирощуванні плодоовочевої

17

продукції, зменшується середній розмір господарства з поступовим наближенням до середньосвітових показників.

Тому відслідковується тенденція постійного збільшення кількості сільськогосподарських виробників в Україні, й особливо невеликих та середніх фермерських господарств, що дає надію кінцевим споживачам очікувати максимального насичення внутрішнього ринку власною готовою продукцією.

Рівень споживання органічних продуктів у світі складає вже більше 60 млрд.долл.США з стабільною тенденцією до щорічного зростання.

Хоча в Україні споживання органічних продуктів в середньому на одного громадянина ледве перетнула межу 0,10 Євро, однак дослідження Федерації органічного руху України свідчать, що сучасний внутрішній споживчий ринок органічних продуктів в Україні активно почав розвиватись з 2006-2007 рр, склавши в 2008 році 600 тис. євро, 2009 — 1,2 млн. євро, 2010-го цей показник зріс до 2,4 млн. євро, у 2011 р. – до 5,1 млн.євро, в 2012 р. – до 7,9 млн.євро, а в 2013 р. – до 12,2 млн.євро. Найбільшим попитом при цьому як у Києві, так і в інших регіонах України користуються органічні молоко та молочні продукти, м’ясо та м’ясні продукти, фрукти, овочі, соки, крупи, борошно тощо.

Табл. 4. Динаміка споживання сертифікованої органічної продукції в Україні

Роки 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013Млн.Євро 0,5 0,6 1,2 2,4 5,1 7,9 12,2

Задля підтримки розвитку органічного господарювання в Україні проводяться різноманітні заходи, зокрема, круглі столи, конференції, семінари, Дні органічного поля тощо.

Повноцінний ефективний розвиток органічного виробництва неможливий без розвитку внутрішнього ринку органічних продуктів. Цьому сприяє зростання попиту на безпечні, органічні продукти з боку споживачів, особливо у великих містах України. Підвищенню поінформованості населення щодо переваг органічних продуктів сприяє проведення органічних ярмарок у різних містах України.

18

Особливо відомий в державі Всеукраїнський Ярмарок органічних продуктів, який вже п’ять років поспіль щорічно проводиться Федерацією органічного руху України у співробітництві з партнерами за підтримки Міністерства аграрної політики України та місцевої влади. Непересічною подією в органічному світі стало проведення в 2013 році вперше у Центральній та Східній Європі Органічного тижня в Україні, під час якого гравці органічного ринку здійснювали ряд заходів для популяризації органіку в нашій державі.

Загалом, в Україні вже виробляється широкий спектр сертифікованих органічних продуктів: зернові, бобові, олійні культури, ефірні олії, горіхи; овочі, фрукти, ягоди, кавуни, дині. Значний спектр продукції українського виробництва представлений і на полицях магазинів та супермаркетів, зокрема: борошно, крупи, олія, мед, кава, фіточаї, молочні вироби, соки, напої, сиропи, повидла, м’ясо та м’ясні вироби, яйця.

Крім українських органічних продуктів, на внутрішньому ринку зростають обсяги та число найменувань імпортних сертифікованих органічних продуктів.Однак можна сказати, що незважаючи на збільшення асортименту та кількості сертифікованих органічних продуктів, на внутрішньому ринку України все ще існує незабезпечений попит, зокрема, на сертифіковані органічні плодо-овочеві та м’ясо-молочні продукти. Окрім того, важливо звернути увагу на низьку забезпеченість цими продуктами на регіональному рівні, що говорить про подальші перспективи розвитку органічного виробництва та постачання в торгові мережі в різних регіонах України, а не лише у великі обласні центри.

6. Маркування органічних продуктів

Необхідно відзначити, що згідно Закону України "Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини", в державі виробники органічної продукції обов’язково мають використовувати при маркуванні кінцевого продукту відповідний державний логотип, який до цього часу ще не затверджений. При цьому використання державного логотипа та маркування органічної продукції здійснюється лише за наявності відповідного сертифіката.

19

Не допускається використання напису "органічний продукт" у власних назвах продуктів та торговельних марках при рекламуванні, а також у випадку маркування продукції, яка перебуває на стадії перехідного періоду до органічного виробництва.

Дозволяється також використання недержавних (приватних) логотипів, запроваджених безпосередньо суб’єктами господарювання, які здійснюють виробництво, реалізацію органічної продукції (сировини), чи їх об’єднаннями.

У разі маркування органічної продукції (сировини), яка була вироблена із застосуванням традиційної продукції (сировини) та продукції перехідного періоду у порядку, визначеному Законом, або під час виробництва органічної продукції (сировини) шляхом переробки та отримала сертифікат, всі використані інгредієнти традиційної продукції (сировини) та продукції перехідного періоду та їх частка вказуються в переліку інгредієнтів. Така вказівка повинна бути виконана в тому ж кольорі та з використанням того ж стилю шрифту, що й інші вказівки в переліку інгредієнтів, але в більшому розмірі шрифту.

Маркування продукції, яка перебуває на стадії перехідного періоду до органічного виробництва, здійснюється з використанням державного логотипа "продукт на стадії переходу до органічного виробництва", який знову ж таки до цього часу ще не затверджений.

Забороняється при маркуванні продукції, яка не відповідає вимогам цього Закону, використовувати позначення з написами "органічний", "біодинамічний", "біологічний", "екологічний", словами з префіксом "біо" тощо.

Органічна продукція, імпортована з інших країн, вироблена відповідно до законодавства країн походження, що підтверджено відповідним сертифікатом, позначена написами "органічний", "біодинамічний", "біологічний", "екологічний", словами з префіксом "біо" тощо, повинна в перекладі на українську мову позначатися написом "органічний продукт". Маркування імпортованої органічної продукції та використання державного логотипа здійснюються відповідно до законодавства.

Зважаючи на відсутність затвердженого державного логотипу, а також Правил органічного виробництва, на сьогодні українські виробники сертифікуються, в переважній більшості за європейськими

20

органічними стандартами. Принципи та правила органічного виробництва в Європейському Союзі містяться у Постанові Ради (ЄС) № 834/2007. Відповідно цим стандартам здійснюється й маркування продукції. Назва продукту має вказувати на органічний метод його виробництва. Відповідно до європейських стандартів, на етикетці сертифікованого органічного продукту повинно бути обов’язково зазначене наступне:- Логотип ЄС ( «євролисток»).

- Кодовий номер органу сертифікації.

- Країна походження сировини.

Відсутність такого маркування свідчить про недотримання стандартів органічного виробництва.

Органічний продукт супроводжується відповідним сертифікатом, який підтверджується щороку. Сертифікати від різних сертифікаційних органів можуть мати дещо різне оформлення, але, обов’язково, містити наступну інформацію:

- Виробника та його адресу (назва виробника має співпадати із зазначеною на етикетці продукту).

- Стандарти, згідно з якими сертифікована продукція.- Асортимент продукції.- Термін дії сертифікату.

- Назву сертифікаційного органу.

7. Вимоги переходу до органічного виробництва

Вирощена продукція на органічній основі повинна відповідати Правилам виробництва органічної продукції, а при експорті – міжнародним органічним стандартам. А тому при вирощуванні продукції необхідно дотримуватись певних вимог і відповідних умов:

• органічне землеробство здійснюється на чистих землях, не забруднених до небезпечних меж радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, хімічними речовинами;

• господарська діяльність може проводитися після попереднього обстеження території землекористування на вміст залишків пестицидів, хімічно синтезованих елементів у ґрунті;

21

• господарство повинно застосовувати безпестицидні технології ви-рощування сільськогосподарських культур;

• в господарстві повинен застосовуватись ґрунтозахисний обробіток під всі культури, з широким використанням мульчування пожнивними рештками;

• відтворення родючості ґрунтів проводиться за рахунок органічних добрив - це гній, нетоварна частина врожаю (солома зернових і зернобобових, подрібнені стебла кукурудзи, соняшнику, сорго, гички), а також післяжнивних посівів сидератів. Посівами багаторічних бобових трав (еспарцет, люцерна, буркун, а також сидеральних культур (ріпак, олійна редька, біла гірчиця) і мінімальним обробітком ґрунту на 4-5 см після них, забезпечується вертикальна аерація ґрунту, що покращує водний режим, попереджується інтенсивний стік і підвищується несуча спроможність ґрунту.

• Хімічно синтезовані мінеральні добрива не застосовуються. Винесення рослинами фосфору і калію у перші роки компенсується здатністю даної системи землеробства переводити важкодоступні та недоступні їх форми в доступні для рослин. У наступні роки винесення калію та фосфору може компенсуватися внесенням фосфорного борошна і сильвініту. Винесення азоту компенсується введенням у структуру посівів 20 % багаторічних бобових трав.• Не застосовуються в органічному землеробстві генетично модифіковані рослини.• Не застосовується в органічному землеробстві радіаційно опромінене насіння рослин і меліоранти.• Захист посіву від бур'янів проводиться агротехнічними заходами (культивація, прополювання) та посівами післяжнивних сидератів із хрестоцвітих, які мають алелопатичний вплив на бур'яни.• Захист посівів від шкідників і хвороб проводиться агротехнічними, профілактичними заходами, мікробіологічними препаратами.

8. Виробництво органічної продукції на присадибних ділянках.

22

На присадибних ділянках виробляється до 30 % валової сільсько-господарської продукції, а овочів і фруктів 65-70 %. Але відбувається це за рахунок мускульної сили, глибокої оранки або перекопуванні ґрунту лопатою та внесення мінеральних добрив. А тому назріває час вирощування сільськогосподарських культур, а особливо овочевих, на органічній основі.

Як на великих площах, так і присадибних ділянках, можна вирощувати всі культури, зокрема і цукрові буряки, картоплю, соняшник та ін. на основі мінімального обробітку ґрунту на глибину 4-7 см.

Основу розширеного відтворення родючості ґрунтів на цих ділян-ках складають органічні добрива: гній, солома, листя дерев і кущів, подрібнені стебла кукурудзи, соняшнику, сорго та ін. За їх відсутності необхідно широко застосовувати посіви сидеральних культур на зелене добриво: ріпак, олійна редька, біла гірчиця. Одна тонна сухих післяжнивних решток плюс 10 кг діючої речовини азоту дорівнює за ефективністю п'яти тоннам напівперепрілого гною. А урожай сидеральних культур скошених у період цвітіння має коефіцієнт перерахунку 1,5.

Під час планування вирощування городніх культур на реалізацій та щоб господарство було рентабельним, необхідно, по-перше, заздалегідь шукати сталий ринок збуту продукції і тільки після цього виділяється площа під ту чи іншу культуру і підбираються сорти.

Вибір сорту. Підбираючи сорти необхідно пам'ятати, що не всі овочеві культури мають однаковий вплив на ґрунт. Є культури, що сильно виснажують ґрунт: капуста, цибуля, салати, огірки, томати, картопля. До культур, які менше виснажують ґрунт відносяться: морква, столові буряки, редиска, зимова редька, петрушка, часник, цибуля ріпка.

А такі культури, як горох, квасоля звичайна, квасоля багатоквіткова, боби покращують ґрунти.

Вимоги до сортів:• сорти необхідно підбирати рекомендовані для даної кліматичної

зони;• насіння сорту вибирається стійке проти хвороб і шкідників;• насіння ні в якому разі не протруюється хімічними препаратами;• насіння повинно бути очищене від механічних домішок і насіння

бур'янів.

23

Для стійкості овочевих культур і розсади проти шкідників і хвороб насіння можна обробити мікробіологічними препаратами - Трихо- дермін, Пентафаг-"С", Фітоцид-Р, Фітоцид-С, Планріз.

СівозміниНа одній і тій же ділянці недоцільно декілька років підряд сіяти

одну і ту ж культуру. Обов'язково повинна бути сівозміна. Це найкра-щий спосіб підвищення врожайності, боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами. Навіть на невеликому городі потрібно мати, як мінімум, трипільну сівозміну. Перше поле сівозміни - це ранні культури, друге - середньостиглі, третє - пізні. Сівозміна дозволяє максимально використати сидеральні культури на зелене добриво в вільний від основної культури час.

Кожна культура повинна мати своїх попередників. Для капусти кращими попередниками є багаторічні трави, картопля, огірки, цибуля, помідори. Для огірків - картопля, багаторічні трави, капуста, цибуля, морква. Для томатів - огірки, цибуля, капуста, зелені добрива.

Удобрення. Основним добривом є органічне - гній, подрібнена солома, компости, післяжнивні рештки і сидерати. Після збирання врожаю на полях сівозміни площа мілко розпушується на 4-5 см, розрівнюється і на ній висіваються сидерати (ярий ріпак, олійна редька, біла гірчиця). Одна тонна сидератів дорівнює 1,5 т гною. Літньо-осінні посіви сидератів можуть забезпечити врожай зеленої маси по 25-30 т/га, що рівнозначно внесенню 35-40 т/га гною. У період повного цвітіння сидеральні культури скошуються і рівномірно розкидаються по поверхні ділянки, або перемішуються з верхнім шаром ґрунту на глибину 3-5 см.

Обробіток ґрунту. Обробіток ґрунту в органічному землеробстві має свої особливості:

1. Орати з перевертанням скиби і перекопувати лопатою не рекомендується. Під час виконання цих технологічних операцій знищуються ефективні мікроорганізми, які відтворюють родючість ґрунту і коли ще вносяться мінеральні добрива, грунт стає "мертвим". Під час оранки і перекопування насіння бур'янів загортається на велику глибину і довгий час зберігає свою схожість.

2. Практикувати мінімальний обробіток ґрунту на глибину до 5 см. Основне завдання обробітку ґрунту це знищення бур'янів і створення сприятливих умов для росту і розвитку рослин. А тому за умов мінімального обробітку ґрунту потрібно протягом 2-3-х років

24

повністю звільнились від стрижнекореневих багаторічних і однорічних бур'янів, а потім не дати дозрівати насінню бур'янів.

3. Обробіток ґрунту перед посівом проводиться на глибину загортання насіння.

4. Для поверхневого обробітку ґрунту практикується використання плоскоріза Фокіна.

Сівба. Для різних кліматичних зон є свої строки посіву овочевих і технічних культур. Так, наприклад, для огірків оптимальні строки висівання насіння в ґрунт наступають при прогріванні верхнього шару ґрунту на глибину 10-12 см до температури 12-14 °С і немає загрози заморозків. У Лісостепу - це перша-друга декада травня.

Враховуючи сорт і схожість насіння, встановлюється норма висіву тієї чи іншої культури.

Крім традиційних посівів, можна застосовувати змішані посіви овочевих культур. Ці посіви стримують масове розповсюдження шкідників, створюється природний бар'єр для розповсюдження специфічних для кожної рослини шкідників і хвороб. Рослини в таких посівах щільно розміщуються, в результаті чого, поверхня землі залишається менш відкритою для шкідників, які відкладають яйця в ґрунт. Є овочеві культури, які своєю дією (своїм полем), запахом відлякують шкідників.

Так, наприклад, практикувати посадку капусти з селерою на одній ділянці. Селера захищає капусту від земляних блішок. Проводити сумісне розміщення культур на одній ділянці – часник + цибуля + полуниці. Можна практикувати і такий варіант: цибулі 3 рядки + 1-2 рядки моркви (чергувати). Хрін посіяний між рядками капусти покращує її смак, відлякує гусінь і тлю. Всі види салатів захищають капусту від блішок.На ділянках можна практикувати екологічні смуги з квітів та трав шавлії і фацелії. Сіяти смуги меліси. Добре себе почуваються городні рослини, коли є поряд хоча б декілька кущів нагідок, колосків жита та стебел соняшнику.

Догляд за городніми культурами. Догляд за рослинами розпочи-нається з ранньої весни. Як тільки розпочинається проростання насіння бур'янів і паростки знаходяться в стадії білої ниточки, ділянки необ-хідно боронувати на глибину 2-3 см. Ниточки паростків пошкоджуються і бур'яни гинуть. Через 3-4 дні цей захід повторюється, а за потреби виконується ще раз. Практикується, як досходове, так і післясходове боронування. У процесі росту рослин

25

необхідно проводити міжрядний обробіток ґрунту. Найкраще для цього використовувати плоскоріз Фокіна.

Потрібно завжди пам'ятати, що ділянки, на яких вирощуються рослини, повинні завжди бути покриті рослинними рештками. Таким покриттям є культурні рослини або мульча. Мульчею можуть бути пожнивні рештки, перегній, компости, листя дерев, торф та ін. Забороняється для удобрення і мульчування використовувати листя дикого каштану, хвої, листя волоського горіха. Шар мульчі повинен бути 3-5 см. Мульчуються міжряддя всіх овочевих культур. Особливо цінною мульчею є подрібнена солома жита, пшениці. Під час прополювання ділянок підрізані бур'яни не виносяться - це буде мульча і органічне добриво. Бур'янами вони стають тільки тоді коли перецвіли. Листя дерев не спалюється. Воно компостується і є цінним органічним добривом.

Особлива цінність мульчі в жарку, бездощову погоду. Покрив мульчі утримує випаровування вологи з ґрунту і створює сприятливі умови для розвитку ефективних мікроорганізмів.

У боротьбі з бур'янами можна практикувати використання алелопатичного впливу одних рослин на інші, який відбувається внаслідок виділення рослинами різних хімічних речовин. Так, мишій звичайний пригнічує розвиток кукурудзи на 35-4 %. Коріння і листя буряків, що розкидаються на ділянці пригнічують проростання насіння багатьох культурних рослин. Кореневі виділення люпину і кукурудзи пригнічують ріст лободи білої і щириці звичайної. Виділення з коріння жита, пшениці, гречки називають біогербіцидами.

Захист рослин від шкідників і хвороб здійснюється за допомогою мікробіологічних препаратів. Найбільш поширеними препаратами для овочевих культур є: для капусти - Планріз, Лепідоцид, Триходермін; для томатів, перцю, баклажанів - Планріз, Триходермін; для огірків, кабачків, петрушки, кропу - Триходермін, Планріз.

Можна використовувати ЕМ-препарати, які поліпшують імунну систему рослин. При їх внесенні проходить повне відтворення біоло-гічної активності ґрунту, що забезпечує гарантійний захист від шкід-ників і хвороб.

Для активізації ефективних мікроорганізмів і підвищення родю-чості ґрунту необхідно застосовувати біодинамічні препарати.

Біодинамічні препарати служать для активізації росту коренів і життєдіяльності ґрунтових організмів. Це препарати не для удобрення ґрунту. Вони поліпшують якість ґрунту, роблять рослину більш

26

здоровою, стійкою до різноманітних захворювань, захищають рослини від шкідників, продовжують термін якісного зберігання продукції. Біодинамічними препаратами обприскується ґрунт до чи після посіву, або вони додаються малими дозами до рідких або твердих органічних добрив.

Для приготування біодинамічних препаратів використовуються поєднаний натуральний рослинний і тваринний матеріал.

Вихідним матеріалом для препарату № 500 є свіжий коров'ячий гній. Застосування цього препарату є дуже ефективним методом поліпшення структури ґрунту. Препарат може просто домішуватись до звичайного гною і ефект буде великий.

Біодинамічний препарат № 501 виготовляється на кремнієвій основі. Служить для активізації сил Космосу в рослинах, а саме для збільшення сили світла в середині ґрунту.

Біодинамічний препарат № 502 - на основі деревію. Здійснює по-єднання в ґрунті сірки з калієм та перетворює органічним чином част-ку калію в азот.

Біодинамічний препарат № 503 - на основі ромашки лікарської. Поєднує в ґрунті сірку з кальцієм та перетворює органічним чином частку кальцію в азот.

Біодинамічний препарат №504 - на основі кропиви дводомної. Поєднує в ґрунті залізо і з усіма іншими елементами, а також завдяки високому вмісту в собі заліза та сірки гармонізує процеси обміну азоту

і оздоровлює ґрунт.Біодинамічний препарат № 505 - на основі кори дуба. Поєднує

кремнекислоту з кальцієм, оздоровлює рослини та затримує розвиток грибкових захворювань в них.

Біодинамічний препарат №506 - на основі кульбаби. Позитивно взаємодіє між кремнекислотою і калієм.

Біодинамічний препарат № 507 - на основі валеріани лікарської. Поєднує діяльність мікроорганізмів та хімічних елементів з фосфором. Регулює теплові процеси.

Біодинамічний препарат № 508 - на основі хвоща польового. По-переджує грибкові захворювання у рослин і розвантажує ґрунт від надмірної дії Місячних сил тяжіння.

9. Особливості вирощування органічної продукції тваринництва

27

Загальні вимоги виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження

В процесі виробництва органічної продукції (сировини) тваринного походження її виробник повинен забезпечити:

а) використання в процесі лише органічних тварин;б) виробляти і використовувати лише органічні корми;в) приміщення для утримання тварин повинні відповідати

вимогам, які передбачені відповідними Детальними правилами.Вимоги щодо походження, розмноження та відтворення

тварин, які використовуються для виробництва органічної продукції (сировини)

Неорганічних тварин дозволяється вводити до господарства для племінних цілей лише за наступних умов:

а) відсутності на ринку органічних тварин в достатній кількості;б) при першому формуванні гурту або отари неорганічні молоді

тварини мають вирощуватися у відповідності з правилами органічного виробництва відразу ж після їх відлучення від матерів. Крім того, на дату ведення їх до гурту вік повинен складати:

ягнят і козенят - менше 60 днів;великої рогатої худоби - менше шести місяців.в) неорганічні дорослі самиці (ярки або переярки, кози, телиці,

нетелі), які не народжували, для оновлення отари мають в подальшому вирощуватися відповідно до правил органічного виробництва.

Органічних і неорганічних тварин можна випасати на спільному пасовищі лише за наступних умов:

а) земля не оброблялася продуктами, не дозволеними для використання у органічному виробництві, щонайменше протягом трьох років;

б) будь-яка продукція від органічних тварин під час користування цією землею не буде вважатися органічною, якщо не може бути доведено належне її відокремлення від неорганічних тварин.

У період перегону худоби із зимових пасовищ на літні тварини можуть пастися на неорганічній землі, коли їх переміщують гоном з однієї ділянки випасу до іншої. Споживання у цей період неорганічних кормів у вигляді трави та іншої рослинності, на якій

28

пасуться тварини, не повинно перевищувати для овець та кіз 1 % , для великої рогатої худоби 10% від загального річного кормового раціону. Ця цифра розраховується як відсоток сухої речовини спожитих кормів рослинного походження.

Вимоги щодо утримання тварин, які використовуються для виробництва органічної продукції (сировини).

Будівля, де утримуються тварини, має забезпечувати інтенсивну природну вентиляцію та природне освітлення.

Підлога у приміщеннях має бути рівною та не слизькою. Не менше половини площі поверхні у приміщенні має бути суцільною, тобто не решітчастою.

У приміщенні необхідно передбачити зручну, чисту і суху зону для лежання/відпочинку, яка має достатній розмір і складається з суцільної підлоги без щілин.

У зоні відпочинку має бути просторе сухе місце для лежання з підстилкою. В якості підстилки слід використовувати солому або інший відповідний природний матеріал.

Мінімальні площі щодо утримання різних видів тварин наведені в Таблиці 5.

Таблиця 5. Мінімальна площа поверхні у приміщеннях та на

відкритих майданчиках, та інші характеристики стосовно утримання різних видів тварин в залежності від типу виробництва

Площа у приміщенні(чиста площа, яку можуть використовувати тварини)

Площа на відкритих майданчиках

(майданчики для вигулу, крім пасовищ)

Жива маса, мінімум (кг)

м2 на голову м2 на голову

Вівці і кози 1,5 на вівцю/козу

2,5

0,35 на ягня/козеня

0,5

Вирощування і відгодівля

до 100 1,5 1,1до 200 2,5 1,9до 350 4,0 3

29

жуйних тварин і конячих

більше 350 5, мінімум 1 м2 на 100 кг

3,7, мінімум 0,75 м2 на 100 кг

Молочні корови 6 4,5Племінні бики 10 30

Вимоги щодо випасання тварин, які використовуються для виробництва органічної продукції (сировини).

Тварини повинні мати доступ до пасовищ завжди, коли це можливо.

У тих випадках, коли тварини мають доступ до пасовищ у пасовищний період, а система утримання у зимовий період забезпечує їх свободу руху, дозволяється не виконувати вимогу стосовно забезпечення доступу тварин до зон вільного вигулу в зимові місяці.

Бугаї віком понад рік повинні мати доступ до пасовищ або відкритих майданчиків.

Забороняється безземельне виробництво продукції тваринництва, при якому власник поголів’я не веде господарство на землях сільськогосподарського призначення і/або не уклав письмового договору про її оренду з іншим власником.

Вимоги щодо відгодівлі та кормів для тварин, які використовуються для виробництва органічної продукції (сировини)

Стосовно тварин, за винятком щорічного періоду, коли їх переганяють з зимових пасовищ на літні, не менше 50% кормів має походити з власного господарства або, якщо це неможливо, бути виробленими у співробітництві з іншими органічними господарствами, переважно у тому самому регіоні.

Неорганічні кормові матеріали рослинного і тваринного походження можуть використовуватися в органічному виробництві лише за наступних умов:

а) якщо ці матеріали зазначені у відповідному переліку, затвердженому Правилами виробництва, з відповідними обмеженнями;

б) якщо власники тварин не можуть одержати корми виключно органічного виробництва (за наявності у них документальних доказів цього);

в) у випадку втрати фуражної продукції або накладення обмежень, зокрема у зв’язку з винятковими метеорологічними

30

умовами, спалахом інфекційних хвороб, забрудненням токсичними речовинами або внаслідок пожеж (за умови надання дозволу уповноваженим органом влади протягом обмеженого часу).

Корми, вироблені в перехідний період, можуть складати до 30% частки річного раціону за сухою речовиною. Якщо такі корми виробляються у цьому ж господарстві, їх частку можна збільшити до 100%. З них до 20% можуть становити корми, спожиті, чи зібрані на постійних пасовищах або на багаторічних фуражних земельних ділянках у перший рік переходу від традиційного до органічного виробництва, якщо такі пасовища або земельні ділянки є частиною господарства і не були частиною органічного виробничого підрозділу цього господарства протягом останніх п’яти років.

Кормові добавки, певні продукти, які використовуються для годівлі тварин і як технологічні добавки, дозволяється використовувати в органічному виробництві лише, якщо вони зазначені у відповідному переліку, затвердженому Правилами виробництва, з відповідними обмеженнями.

Не дозволяється використовувати речовини та методи, які застосовуються для відновлення якостей, втрачених у ході переробки і зберігання органічних кормів, для виправлення результатів недбалості при переробці, або можуть іншим чином вводити в оману щодо істинної їх природи.

Не повинні застосовуватися такі речовини, як ГМО, похідні ГМО і продукти, вироблені з ГМО, стимулятори росту і синтетичні амінокислоти. Також заборонено використання іонізуючого випромінювання для обробки органічних кормів або сировини, яка використовується у кормах.

Утримання тварин на раціонах, які можуть викликати анемію, а також примусова відгодівля заборонені.

Увесь молодняк має вигодовуватися натуральним молоком, переважно материнським. Мінімальний термін такого вигодовування для овець і кіз складає 45 днів, для великої рогатої худоби складає три місяці.

Характер відгодівлі має бути зворотним на будь-якому етапі вирощування. Примусова відгодівля заборонена.

Заключна фаза відгодівлі тварин для виробництва м’яса може проходити у приміщенні за умови, що цей період вирощування у

31

приміщенні не перевищує однієї п’ятої тривалості життя їх і в будь-якому разі не перевищує трьох місяців.

Не менше 60% сухої речовини у добовому раціоні великої рогатої худоби на відгодівлі мають складати: грубі корми, сухий або висушений фураж чи силос.

Дозволяється скорочення зазначеного вище до 50% для лактуючих тварин на початку лактації протягом не більше трьох місяців.

Вимоги щодо здоров’я та лікування тварин, які використовуються для виробництва органічної продукції (сировини)

Під час догляду за тваринами заборонені такі операції, як:а) накладання еластичних бандажів до хвостів овець;б) обрізання хвостів;в) підрізання зубів;г) видалення рогів;д) застосування будь-якої електричної стимуляції для

примушування під час завантаження і розвантаження тварин, е) використання традиційних хімічно синтезованих

транквілізаторів до або під час транспортування.Проте уповноважений орган влади може час від часу дозволяти

деякі з цих операцій з міркувань безпеки, або якщо вони спрямовані на покращення здоров’я, умов утримання чи гігієни тварин.

Будь-яке страждання тварин слід зводити до мінімуму, застосовуючи відповідну анестезію і/або анальгезію, а також шляхом проведення операцій кваліфікованим персоналом лише у найбільш підходящому віці.

Фізична кастрація дозволяється для підтримання якості продуктів і традиційної практики виробництва, але лише за умов, зазначених у попередньому абзаці.

Застосування хімічно синтезованих традиційних ветеринарних лікарських препаратів або антибіотиків з профілактичною метою заборонено.

Дозволяється використання імунологічних ветеринарних медичних препаратів. Винятком може бути той випадок, коли застосування заходів виявилося неефективним для боротьби із захворюванням або лікування поранення, і якщо традиційне лікування є необхідним для запобігання стражданням тварини.

32

Заборонено застосування речовин для стимуляції росту або продуктивності (в тому числі антибіотиків, кокцидіостатів або інших штучних засобів для стимулювання росту) та застосування гормонів або подібних речовин для контролю репродукції або з іншою метою (наприклад, індукція синхронізації тічки).

Якщо тварини захворіли або поранилися, слід негайно розпочати лікування, якщо необхідно, в ізоляції та у відповідних умовах утримання.

Слід віддавати перевагу застосуванню фітотерапевтичних, гомеопатичних продуктів, мікроелементів і продуктів, перелік яких затверджений Правилами виробництва, перед лікуванням ветеринарними хімічно синтезованими традиційними препаратами або антибіотиками, за умови, що перші є ефективними для лікування тварин даного виду і для даного випадку.У випадку отримання твариною або групою тварин більше трьох курсів лікування хімічно синтезованими традиційними ветеринарними лікарськими препаратами або антибіотиками протягом 12 місяців, або більше одного курсу лікування, якщо продуктивний життєвий цикл цих тварин складає менше одного року, відповідних тварин або отриману від них продукцію не можна продавати як органічні продукти і тварини мають пройти перехідний період.

33

Висновки

Розвиток органічного виробництва – живий процес, що динамічно розвивається в усьому світі, постійно втягує у свою орбіту все більше число не тільки захисників навколишнього середовища і різноманітних старих сільських традицій, прихильників здорового способу життя, але і споживачів. Об’єктивно, що на динаміку розвитку будь-яких економічних чи суспільних процесів у значній мірі впливає політика держави. Не є виключенням у цьому сенсі і органічний рух.

Приймаючи до уваги потенціал сільського господарства нашої країни, а також тенденції розвитку, подібні до європейських країн, можна з впевненістю та оптимізмом прогнозувати, що в найближче п'ятиріччя Україна має всі шанси ввійти до “десятки” світових лідерів виробництва органічної продукції.

Успіх і подальший розвиток органічного сільського господарства залежить, насамперед, як свідчить світовий досвід, від сприйняття і визнання якості органічних продуктів споживачами. На сьогодні, загальною проблемою, характерною для всіх країн постсоціалістичного простору, є все ще досить низький споживчий інтерес у самих цих країнах, викликаний як низькою платоспроможністю, так і низькою обізнаністю щодо органічних

34

продуктів. Тому експорт органічних товарів та сировини з України є обов'язковою, необхідною передумовою існування, подальшого всебічного розвитку органічного виробництва в державі.

Загалом розвитку органічного сектору сприяють наступні чинники:

- Збільшення споживчого попиту на органічні продукти на внутрішньому ринку.

- Стійкий попит на органічні продукти у всьому світі.- Розвиток регіональної торгівлі.- З ростом цін на енергоносії конвенційне сільське господарство

стає все менш привабливим.- Еко-туризм.- Підвищена увага до екосистемних послуг та можливості для їх

розвитку, наприклад, для регулювання клімату, управління вододілами і збереження біологічного різноманіття.

- Потенціал для доставки великих обсягів товарів (особливо зерна).

- Високовартісні культури і дикороси (особливо на заході України).

Хоча в цілому умови для розвитку органічного сектору доволі сприятливі, існують також перешкоди і потенційні загрози. Нижче порушені питання, характерні тільки для органічного сектору, а не для сільського господарства в цілому.

Ряд перешкод:- Механізми землекористування все ще недостатньо розроблені

для залучення довгострокових інвестицій.- Брак знань і потужностей виробництва на більшості рівнів, а

також недостатній рівень консультативних послуг в сфері органічного сільського господарства.

- Поширеність міфів в сільськогосподарському секторі про старомодність та низькодохідність органічних методів господарювання.

- Опір системи конвенційних агроустанов, які бачать в органічному секторі певну загрозу.

- Відсутність активної зацікавленості з боку уряду.

35

- Нерозвиненість інфраструктури маркетингу і слабкі, нерозвинені ланцюжки поставок; брак спеціалізованих складських приміщень;

- Слабка розвиненість переробної промисловості, у поєднанні з відсутністю ефективного посередницького сектора; обмеження в постачаннях зацікавленим покупцям.

- Сектор матеріально-технічного забезпечення галузі ще недостатньо організований.

Як свідчать дослідження Федерації органічного руху України, для досягнення в найближчі 5 років показника 3% (під органічним виробництвом від загальної площі сільгоспугідь країни), необхідні щорічні інвестиції в органічний сектор в розмірі не менше 95-100 млн. Євро. Для порівняння, щорічні державні витрати Швеції в середині 2000-х рр. (включаючи кошти з фондів ЄС) на підтримку органічного сектору становили близько 70 млн. євро (Grolink, 2009). Значна частина цих витрат, без сумніву, як і у випадку Швеції, має фінансуватися приватним сектором.

Розвитку органічного виробництва в Україні сприятиме:- якнайшвидше завершення розробки та прийняття максимально

адаптованого до законодавства ЄС нормативно-правового поля;- для подальшого розвитку внутрішнього ринку органічної

продукції необхідна якнайширша популяризація на телебаченні та в інших засобах масової інформації всебічних переваг органічного сільського господарства, продуктів його виробництва, з показом найкращих світових прикладів;

- вдосконалення системи аграрної освіти, в т.ч. введення окремого курсу органічного виробництва в сільськогосподарських вузах (факультети, кафедри існують в багатьох університетах світу);

- розвиток новітніх технологій органічного землеробства з використанням існуючого передового вітчизняного та світового досвіду;

- розвиток власного – українського ринку сертифікованої органічної продукції шляхом подальшого створення спеціалізованих магазинів, центрів здорового харчування, спеціалізованих відділів органічних продуктів у вже існуючих гастрономах і супермаркетах;

36

- введення в Україні мінімум до 2020 р. мораторію на імпорт, вирощування та використання будь-яких генетично-модифікованих організмів;

- введення 1,0% податку на всі мінеральні добрива, хімічні засоби захисту рослин і тварин (з аналогічною ініціативою, зокрема, виступає Soil Association у Великій Британії), спрямовуючи виручені кошти на підтримку виробництва органічної продукції в Україні;

- бюджетна підтримка, хоча б під час перехідного періоду, господарств до ведення органічного сільського господарств;

- державна підтримка системи широкого інформування населення про переваги органічних продуктів та публічний моніторинг наявних випадків шкідливого впливу будь-яких “екологічно-брудних”, неорганічних продуктів харчування на здоров’я людей і, перш за все, дітей;

- охорона і поліпшення стану навколишнього середовища, здоров’я нації, збереження та підвищення природної родючості ґрунтів, всебічний розвиток сільських територій,- тобто все те, що є метою органічних методів господарювання, - мають бути пріоритетом діяльності влади.

Для удосконалення системи органічного господарювання, нарощування збуту органічної продукції, розширення її асортименту, необхідне збільшення ініціатив з боку учасників органічного ринку, зокрема в маркетинговій сфері та досягненні покращення освідомлення споживачами переваг органічних продуктів.

Досвід європейських країн свідчить, що без створення чіткої, ефективної системи підтримки на національному рівні і правового забезпечення подальший розвиток органічного господарювання стає мало перспективним та менш ефективним.

За умови належного впровадження сучасних агроекологічних технологій подальшому розвитку внутрішнього ринку в Україні в середньостроковій перспективі сприятиме зростання конкурентноздатності органічної продукції, що відбуватиметься за рахунок:

• поступового зростання природної продуктивності органічного аграрного виробництва,

37

• суттєвого зниження виробничих витрат – відмови від застосування дорогих хімікатів та зменшення енергоємності виробництва, зокрема мінімізації потреб у пальному,

• підвищення самодостатності та скорочення залежності виробників від невигідних умов зовнішнього фінансування – банківських кредитів, тощо і виплат за ними.

Досвід розвитку органічного сільського господарства у світі свідчить про створення додаткових робочих місць в сільській місцевості та нових перспектив для малих фермерських господарств і життєздатності сільських громад, та інші соціальні переваги, що є надзвичайно актуальними для України.

Збільшення експорту якісної органічної продукції з України, крім безумовного сприяння охороні навколишнього середовища, буде безпосередньо сприяти:

- надходженню в сільськогосподарський сектор необхідних додаткових коштів за продукцію;

- формуванню у виробників більш широкого ринкового світогляду, що дозволяв би краще розуміти смаки і уподобання споживачів органічних продуктів у світі та можливість передбачення подібних тенденцій у власній державі;

- рекламі, пропаганді високої якості української продукції загалом та органічних продуктах зокрема;

- потенційному надходженню інвестицій в українське “органічне” сільське господарство, харчову промисловість і дистрибуцію.Тому переваги, які несе з собою розвиток органічного сектору економіки, є очевидними не тільки в усьому світі, а і, звичайно, в Україні.

38

«Європейський Союз налічує 28 країн-членів: 28 різних націй вирішили разом створити своє майбутнє. За період розширення протягом 50 років вони сприяли створенню зони миру, стабільності, прогресу і солідарності. Європейський Союз є моделлю запобігання конфліктам і підтримки примирення шляхом тісної співпраці в досягненні спільних цілей, поважаючи національний суверенітет і територіальну цілісність. ЄС не концентрується на собі: він хоче поділитися своїми досягненнями і цінностями з державами і народами»

Європейська Комісія є виконавчим органом Європейського Союзу.

Проект фінансується Європейським Союзом

Даний документ був створений завдяки фінансовій допомозі Європейського Союзу в рамках Програми співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2007-2013. За зміст даного документу несе відповідальність виключно Горохівська районна рада і він ні в якому разі не може розглядатися як позиція Європейського Союзу.

39

Додаткову інформацію можна отримати на Веб-сайтах: www . es . europa . es таwww . pl - by - ua . eu

40