дослідити, які образи – символи України

використовує Т. Г. Шевченко у своїй творчості;

Відомо, що в свідомості кожного народу живуть певні поняття-символи, що відбиваютьсвоєрідне розуміння зв’язку речей і подій. Цясистема понять-символів інтимно входила у Шевченкове поетичне бачення і багато в чомупозначалася на словесно-образній структурійого творів.

Реве та стогне Дніпрширокий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гневисокі,

Горами хвилю підійма.

Сонце йде

І за собою день веде.

Вітер дуже часто змальовується поруч із сонцем, вітер —уособлення чоловічої енергії, але він —юнацької вдачі, може як допомогти, так інашкодити.

Ой повій, повій, вітре, через море Та з Великого Лугу, Суши наші сльози, заглуши кайдани, Розвій нашу тугу

Русалка вважається символом Русі-України, а

у поезії Т. Шевченка — нехрещеної чи утопленоїдівчини

Аж гульк — з ДніпраповириналиМалії діти, сміючись.«Ходімо гріться! —закричали. —Зійшло вже сонце!» (Голіскрізь;З осоки коси, бо дівчата).Ух! Ух!Солом’яний дух, дух!Мене мати породила,Нехрещену положила.

Дуб у творчості поета змальовується як

дерево життя, світове дерево

Попід горою, яром, долом,Мов ті діди високочолі,Дуби з гетьманщини

стоять.

І дуб зелений, мов козак,Із гаю вийшоз та йГуляє попід горою...

Тополя у поезії означає самотність, одинокість, очікування, символ жіночої долі

Таку пісню чорнобриваВ степу заспівала.Зілля дива наробило —Тополею стала.Не вернулася додому,Не діждала пари;Тонка-тонка та висока —До самої хмари.По діброві вітер виє,Гуляє по полю,Край дороги гне тополюДо самого долу.

А верби ген понад

ставами

Тихенько собі купають

Зелені віти…

На городі коло броду

Верба похилилась,

Зажурила чорнобрива,

Тяжко зажурилась.

Лілея у віршах поета є символом невинності і непорочності.

А весною, мов на диво,На мене дивились.А дівчата заквітчалисьІ почали зватиЛілеєю-снігоцвітом;І я процвітатиСтала в гаї, і в теплиці,І в білих палатах.

Море, поле і степ у поезії символізують та

втілюють дух козацької вольниці.

Там широко, там весело Од краю до краю… Як та воля, що минулась, Дніпр широкий – море, Степ і степ, ревуть пороги,І могили – гори.

Там родилась, гарцювалаКозацькая воля; Там шляхтою, татарами Засівала поле, Засівала трупом поле, Поки не остило…

Місяць у творчості Шевченка вказуєна таємницю ночі.

І блідий місяць на ту поруІз хмари де-де виглядав,Неначе човен в синімморі,То виринав, топотопав.

Зозуля - це пташка, яка у поезії поетапровіщає таємницю людської долі.

Ой зозуле, зозуленько,Нащо ти кувала,Нащо ти їй довгі літа,Сто літ накувала?

Сова — найтрагічніший образ матері, яка безповоротно втрачаєсвого сина, є втіленням розпачу,туги материнського горя

Вдень лазила на смітниках,Черепки збирала,Примовляла. що синовіГостинця ховала.А уночі розхристанаІ простоволосаСелом ходить — то співає.То страшно голосить.Люди лаяли... бо, бачте.Спать їм не давалаТа кропиву під їх тиномІ бур'ян топтала.Діти бігали з паліччямУдень за вдовоюПо улицях та, сміючись...Дражнили Совою.

калина — символ молодості, шлюбу.

Тече вода з-під явора

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина

Зацвіла в долині

Червона калина

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Як дiточок двоє, Пiд тую калину Прийшли, посiдалиI поцiлувались.

ясени — символ молодого покоління і тимсамим символ безперервності життя

Посадила стара мати

Три ясени в полі.

…Та ясен раз у раз скрипів.

явір— символ суму,журби, безсмертя

Тече вода з-під явораЯром на долину

Три явори посадила

Сестра при долині...

Шлях — це дорога життя, безповоротна, часто трагічна; вибір цієї дороги виявляється ілюзорним, сама дорога —облудною, а поворот додому — неможливим.

Плаче козак — шляхи битіЗаросли тернами

Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть я її навіки, Навіки покинув.

У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає

Далекий шлях, — пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю.

образ вишні утвердився як символ України

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата...

Образ барвінка в українській міфопоетиці символізує молодість, дівоцтво, перше кохання та чистий шлюб. Зів’ялий барвінок – нещасний стан жінки.

Барвінок цвів і зеленів,

Слався, розстилався

Та недосвіт передсвітом

В садочок укрався.

Потоптав веселі квіти,

Побив… Поморозив…

Шкода того барвіночка

Й недосвіта шкода!

У творчості Тараса Григоровича Шевченка

використовується багато народних,рослинних та тваринних символів України.Символічний рівень у творчості Т. Шевченкаусе-таки є визначальним, центральним.Символіка є дуже широким поняттям іпростежується упродовж усієї творчостіКобзаря.