Мета:

узагальнити та систематизувати знання учнів про державні та народні

символи;

виховувати любов і повагу до рідної країни;

виховувати почуття патріотизму;

поглиблювати уявлення учнів про свою Батьківщину;

розширювати поняття «громадянин»;

розвивати прагнення бути свідомим громадянином України, її патріотом;

розвивати мовлення, уміння спостерігати

Обладнання:

гімн України у записі

плакат із державною символікою країни

Народні символи України

карта України

паперові пташки.

Учитель. Діти, сьогодні ми поговоримо про те, що знаємо про країну, в якій

живемо, — рідну Україну, прочитаємо кілька сторінок книги «Дорога нам усім

Україна».

1-ша сторінка. Уривок з оповідання В. Сухомлинського «Відлітають

журавлі». Обговорення.

Пролетіли над селом журавлі, потім повернулись, покружляли й знову

полетіли. Але за селом, недалеко від лісу, сіли журавлі на землю. Довго сиділи,

немов радились про щось. Чому це журавлі кружляли над селом, а потім сіли

біля лісу? Бо вони вирушають у далеку дорогу. Летять у теплий край. Та хоч і

теплий, але чужий.

— Як ви гадаєте, чому край, в який летіли журавлі, чужий?

— А який край для них рідний?

Діти дають відповіді.

— Правильно. В. Сухомлинський підтверджує ваші думки. Далі він пише:

«Бо Батьківщина там, де народився, зріс і почав літати». Так і для нас

Батьківщина там, де ми народилися, виростаємо. Найдорожче для людини —

Батьківщина.

Пригадаймо, як про це написав у знайомому вам віршикові Платон Воронько.

Облітав журавель

Облітав журавель

Сто морів, сто земель,

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

— Де найкращая земля?

Журавель відповідає:

— Краще рідної немає!

— Так, наша земля — Україна, а ми – українці.

Кожен народ має таку назву, як і його земля, а землю свою називає

Батьківщиною.

Учень. У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніша їм своя пустеля,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

Микола Чернявський

2-га сторінка. Що таке Україна?

— Придивіться, будь ласка, до слова «Батьківщина» і поміркуйте, від якого

слова воно утворилося? (Відповіді дітей)

— Так, правильно, від слова «батьки», тобто батько і мати. Це найдорожчі

для кожного з нас люди. Багато є у світі різних країн і земель хороших, але одна

у людини рідна мати — одна і Батьківщина. Ось як про це написав у своєму

віршику Микола Сингаївський:

Учень. Мати, мова, Батьківщина

— Ось і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова

— Три цілющих, вічних слова.

Батьківщина, мова, мати

— Нас повік не роз'єднати.

Учитель. — Діти! Що для вас Україна? Що ви уявляєте, коли чуєте слово

«Україна»?

Можливі відповіді:

Україна — це батьківська земля, рідний край, де ми народилися, живемо, де

живуть наші батьки.

Її багатства — це вугілля, сталь, цукор, мед.

Україна — це безкраї лани пшениці, сади, білі хати.

Це гори Карпати, шахти Донбасу.

Це стародавній Київ і широкий Дніпро.

Учитель. — Отже, Україна — це рідний край, в якому ми народилися, де

живуть наші батьки і діди. Це широкі поля і простори, прекрасні села і міста.

3-тя сторінка. Державні символи України

— Україна — це держава. Що таке держава?

(Держава — це країна, яка має свою Конституцію — Основний Закон.)

— Що записано в Конституції? (Права та обов'язки громадян України.)

— Кого називають справжнім громадянином України? (Людину, яка чесно

виконує ці обов 'язки, старанно і сумлінно працює на благо своєї держави.)

— За Конституцією, що повинні робити всі діти? (Вчитися.)

— Навчання в школі обов'язкове і безкоштовне. Це передбачено Конституцією

України.

— Що відбулося в Україні 24 серпня 1991 року? (У цей день було

проголошено незалежність України, її право шанувати свої державні символи.)

— Що таке державний символ? (Це предмет, який характеризує державу,

показує її традиції, історичне минуле, прагнення народу.)

— Прослухайте запис. Що це за пісня?

(Державний Гімн України. В основу Державного Гімну України

(урочистої пісні) покладено музику композитора XIXстоліття

Михайла Вербицького на слова вірша Павла Чубинського «Ще не

вмерла Україна...».)

— А хто знає і може прочитати гімн України? (Учень читає гімн.)

— Які ще державні символи ви знаєте? (У Конституції записано:

«Державними символами є Державний Прапор України, Державний Герб

України, Державний Гімн України».

Герб, прапор, гімн уособлюють історію держави, її сутність.)

— Прапор — це державний символ, він є в кожній державі. Якого кольору

прапор України? (Синьо-жовтий. Жовтий колір — колір пшениці. Це колір

золотого сонечка, без його проміння не дозрів би хліб. Синій колір — це колір

чистого мирного неба.)

— Герб — символ влади. Він теж є в кожній державі. Який Державний Герб

України? (В основу сучасного герба нашої країни покладено стародавній

золотий тризуб на синьому тлі.)

Більше тисячі років нараховує історія герба України — тризуба. Що

означає тризуб, точно невідомо. В ньому бачать схожість із соколом, якорем,

луком і стрілами, шоломом, сокирою, верхівкою хлібного колоса —

найбільшого багатства наших предків, а також це символ трьох природних

стихій — повітря, води, землі. Однак усі дослідники тризуба погоджуються, що

він має стародавнє походження.

4-та сторінка.

— В Україні, крім державних символів, є ще й символи народні. Зараз ми

розділимося на команди і кожна команда відгадає, про який національний

символ йдеться.

Це дерево — символ молодості, неперервності життя. Воно живуче:

встромиш у землю гілочку, і виросте дерево. Засип ранку порошком меленої

кори, і кров зупиниться.

Це святе дерево. Назва шостого тижня посту походить від назви цього

дерева. На цьому тижні у неділю святять гілочки.

Освячені гілочки слугують оберегами полів від граду, під час грози їх

викидають надвір, щоб град припинився, обкурюють хату від хвороб, кладуть у

купіль немовлятам. Освяченими прутиками легенько шмагають дітей, щоб були

сила і здоров'я. (Верба.)

Ця квітка — символ вічності. Цей символ, коли ще не мав своєї назви,

дуже заздрив запашній фіалці, бо вона була у великій шані серед людей. І тоді

цей символ звернувся до богині Флори, щоб та подарувала йому аромат, красу і

людську любов.

Богиня квітів і весни не змогла нагородити рослину великою красою. Зате

дала їй гучну назву, що означає перемогу.

Що ж переможного вбачали люди у цій скромній вічнозеленій рослині? У

ній прихована могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги. За це люди

подарували їй свою любов. (Барвінок.)

Цей кущ — символ кохання, дівочої краси, щастя. Навесні він

вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена у білому вбранні. Восени кущ

палахкотить гронами червоних плодів. Його ягодами уквітчують весільний

коровай, оселю, з них печуть смачні пироги, ними лікуються. Про неї складено

багато віршів, легенд, пісень. (Калина.)

КАЛИНА

Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щира доля,

Материнський ніжний цвіт.

Посадіть калину на городі,

Щоб розквітнула земля!

Із роси - пречиста врода,

З неба - почерк журавля.

Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке, на життя,

Став би кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

Посадіть калину в чистім полі,

Хай вона освятить час,

Рід наш дуже любить волю,

Хай же й Воля любить нас!

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів'яв у спориші,

Посадіть калину коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

Цей символ — старовинний оберіг дому. Ним вшановували народження

людини, зустрічали дорогих гостей, з ним виходили в поле чи справляли

обжинки, проводжали в армію, при сватанні дівчина подавала його на знак

згоди, молоді ставали на нього під час шлюбного обряду. Прислів'я: «Дім без

нього — як сім'я без дітей». Їх вишивали різними способами і кольорами.

Червоний колір — то любов, чорний — то журба. У кожної людини бувають

радість і смуток. Так на них виписували свою долю. (Рушник.)

Це символ добра і чудовий оберіг нашої української культури. Прихована

чарівна сила любові до рідної землі. Дівчата одягають його на голови у свята.

Цей символ повинен бути з 12 квіток (деревій, барвінок, безсмертник, ромашка,

вишневий цвіт, калиновий цвіт, ружа, мальва та півонія, любисток, волошки,

мак). Прикрасою його є кольорові стрічки: всередині — коричнева (символ

землі), дві жовті (символ сонця), дві зелені (символ краси і молодості), сині та

блакитні (символ води та неба), дві оранжеві (символ хліба), дві фіолетові

(символ мудрості), дві рожеві (символ щирості та привітності), дві червоні

(символ добробуту і багатства). (Вінок)

5-та сторінка. Прислів 'я

З давніх-давен людина висловлювала свою повагу та любов до рідної землі в

прислів'ях, приказках.

Закінчіть прислів'я:

• Рідна сторона — мати, чужа — ... (мачуха).

• Тільки в ріднім краї солов'ї... (співають).

• Своя хата — своя правда, чужа хата — ... (гірше каторги).

• За рідний край і життя ... (віддай).

• Рідна земля і в жмені ... (мила).

• Кожному мила своя ... (сторона).

• Батьківщина — мати, умій за неї ... (постояти).

• Людина без Батьківщини — як соловей ... (без пісні).

• Та земля мила, де мати ... (народила).

• Всюди добре, а вдома ... (краще).

• Кожний край має свій ... (звичай).

• Козацькому роду нема ... (переводу).

• Жити — Вітчизні ... (служити).

6-та сторінка. Прославляємо Україну

— Ми живемо в прекрасній країні, про яку Марко Вовчок написала такі

слова: «Хто бував на Україні? Хто знає Україну? Хто бував і знає, той нехай

згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у

вишневих садках, і весною... весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть і

усі соловейки защебечуть».

Так уявляла собі Україну письменниця. А якою уявляєте свою Батьківщину ви?

На партах у вас лежать пташки. Візьміть їх і на зворотному боці напишіть свої

почуття, висловіть своє захоплення рідною землею.

Діти зачитують.

— Нехай ті пташки летять по всьому світу і славлять нашу Батьківщину.

Сьогодні ми прочитали лише кілька сторінок великої книги про Україну.

Залишилося ще багато сторінок, які ми прочитаємо і вивчимо пізніше.

Підсумок

— Ваші висловлювання про рідну землю склали чарівну симфонію краси

рідної країни, звуки цієї зворушливої композиції не можуть не хвилювати серця

людей. Сподіваюся, що кожен з вас буде любити свою Батьківщину так, як

любив її великий поет Т. Г. Шевченко, який написав: «Ті, хто бачив хоч раз

нашу країну, кажуть, що хотіли б жити й померти на її чудових полях. Що ж

казати нам, її дітям, — нам потрібно любити її і гордитися своєю

найпрекраснішою матір'ю».

Любіть свою землю, свій народ, свої традиції і станете справжніми

людьми, гідними своєї країни.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

Література

1. Календарні та народознавчі свята / Упоряд. О. Гноінська. — X. : Ранок-

НТ, 2005.

2. Сухомлинський В. О. Чиста криниця : казки, оповідання, етюди. — К. :

Веселка, 1993.

3. Україна : Дитяча енциклопедія. — X. : Фоліо, 2003.

4. Українські народні прислів'я та приказки. —К.: Видавництво Академії

наук Української РСР, 1955.

5. Усі крилаті вислови, прислів'я, приказки, загадки / Уклад. Н. В. Курга-

нова. — X. : Торсінг Плюс, 2007.