нагорна л.п. самостійна діяльність учнів в умовах продуктивного навчання на уроках історії

Нагорна Л.П.

Самостійна діяльність учнів у контексті продуктивного навчання

на уроках історії

PAGE \* MERGEFORMAT 2

Зміст

Вступ.................................................................................................................................2

Розділ І. Теоретичні основи змісту самостійної діяльності у контексті продуктивного навчання на уроках історії...................................................................3

Розділ ІІ. Система роботи над проблемою самостійної діяльності учнів на уроках історії...............................................................................................................................6

2.1. Робота з підручником..............................................................................................8

2.2. Використання відео - аудіоматеріалів...................................................................9

2.3. Використання історичного диктанту....................................................................10

2.4. Складання таблиць, схем, діаграм під час уроку.................................................10

2.5. План - як форма самостійної роботи учнів..........................................................13

2.6. Групова робота на уроці........................................................................................14

2.7. Використання історичних документів, статистичних матеріалів.....................15

2.8. Гра під час уроку історії........................................................................................16

2.9. Використання поетичних творів...........................................................................17

2.10. Використання експресивних психотехнік..........................................................18

Висновки.........................................................................................................................19

Список використаної літератури..................................................................................21


Вступ«Учитель йде в клас не вчити дітей, а спонукати їх до навчання» К. Д. УшинськийСистема освіти є одним із пріоритетних напрямків у розвитку будь-якої країни

в світі. Освіта - це певний фундамент майбутнього. Для будь-якої держави безсумнівно важливо виховання і освіта її громадян. В даний час держава, як і в будь-який період історії, намагається якомога більше прислухатися і відгукуватися на запити суспільства.

Одним з таких питань, яке стоїть перед педагогами, методистами вже кілька століть - це питання про теорію і практику, про їхній зв'язок чи верховенство. Під практикою в рамках даної роботи ми будемо розуміти самостійну роботу учнів. Її організація, те наскільки вона важлива у процесі навчання, її особливості - ці питання безсумнівно актуальні і в наш час. Так як освоєння знань про найважливіші події, процеси вітчизняної та всесвітньої історії в їх взаємозв'язку і хронологічної наступності, оволодіння елементарними методами історичного пізнання, вміннями працювати з різними джерелами історичної інформації є одним з найважливіших завдань для вчителя практика.

Формування пізнавальної самостійності та активності особливо на уроках історії та суспільствознавства сьогодні набуває особливої актуальності у зв'язку з безперервним збільшенням обсягу наукової інформації та процесом швидкого «старіння» знань. Гостро встає сьогодні необхідність формування вміння і навичок самоосвіти учнів, розвитку їх здібностей самостійного придбання знань, швидкого реагування на все нові «виклики».

У педагогічній літературі проблема самостійності учнів почала розглядатися ще з кінця ХVIII століття. В середині XIX століття питання про розвиток самостійності і активності учнів розглядав К.Д. Ушинський. У його роботах містяться відомості в основному загального характеру, при цьому ним були обгрунтовані деякі шляхи і засоби організації самостійної роботи учнів на уроці з урахуванням вікових періодів навчання.

Одним з перших за докорінні зміни у викладанні історії виступив М.Стасюлевич. Критикуючи так званий ,,формальний метод,, вивчення історії, що полягав у заучуванні й переказі тексту підручника, він запропонував реальний метод, що ґрунтувався на самостійному й активному дослідженні історичних джерел учнями під керівництвом учителя. З метою запровадження в практику нового методу він уклав хрестоматію з історії.

Характеристика самостійної роботи, визначення її видів і особливостей є в роботах таких педагогів і методистів, як К.О.Баханов, В.О.Єфімова, В.О.Місан, О.Пометун, О.П.Мокрогус та інші. Дані автори розкривають не тільки теоретичну сторону питання про самостійну роботу, а й практичні рекомендації щодо її організації, поради та способи підвищення ефективності її застосування на уроках.

Об'єктом даного дослідження є самостійна діяльність учнів на уроках історії в рамках випереджальної освіти .

Предметом є умови, прийоми та методи реалізації самостійної роботи.Актуальність роботи обумовлена тим, що самостійність необхідна і в школі,

і в побуті для того, щоб диференціювати інформацію, виділяти найбільш значущу, щоб надалі не відчувати труднощів при узагальненні та систематизації знань і


умінь і легко звертатися до власного досвіду (як до навчального, так і до життєвого).

Мета роботи: проаналізувати методичну та теоретичну літературу з проблеми дослідження, виявити основні особливості організації самостійної роботи школярів і передумови її розвитку.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:1. Проаналізувати методичну та теоретичну літературу з проблеми

дослідження.2. Розкрити сутність самостійної роботи учнів у сучасній педагогічній науці.3. Розглянути види та форми самостійної роботи учнів на уроках історії.4. Виявити особливості організації самостійної роботи учнів на уроках

історії.

Розділ І. Теоретичні основи змісту самостійної діяльності у контексті продуктивного навчання на уроках історії.

Специфіка роботи в школі змусила переглянути свої позиції у навчанні учнів і все більше замислюватися над питаннями: «Як навчати дітей без примусу? Як допомогти їм розкрити свої можливості? Як зробити предмет цікавим для всіх? Як дати стимул до творчості? Чому я хочу навчити своїх учнів? »Ці питання я задаю собі постійно. Маємо глибоке переконана в тому, що головна мета будь-якого уроку - це виховання особистості, людини, яка вміє аналізувати прочитане, самостійно оцінювати факти, явища, події та на основі отриманих знань формувати свій погляд на світ. Одним словом, особистість в моєму розумінні - людина, що не боїться мислити. І завдання викладача, зробити все можливе для того, щоб розвинути дитину як особистість здатну до самоосвіти.

Ніхто не стане заперечувати той факт, що сьогодні зріс обсяг досліджуваної інформації. У зв'язку, з чим виникає закономірне питання: чи здатна дитина запам'ятати і засвоїти весь цей обсяг? До того ж, не секрет, що не всі учні однакові в сприйнятті: комусь важко виступити перед групою, хтось надто говіркий і всім заважає, відволікаючи увагу на себе. Хтось все засвоює і робить на уроці швидко, а хтось повільний. Комусь достатньо знань, які дає підручник, а комусь потрібен додатковий матеріал.

І, нарешті, стало очевидно, що:• у більшості дітей втрачено інтерес до навчання;• спостерігається пізнавальна пасивність;• діти погано читають, запам'ятовують;• їх увага нестійка;• низький рівень самостійності мислення;• погано розвинені творчі здібності;• знижується грамотність і культура мовлення учнів.Завдання вчителя спрямована на подолання цих труднощів і пошук шляхів

підвищення ефективності навчання.Тому вчитель повинен будувати уроки так, щоб кожній дитині було цікаво

вчитися, щоб якомога повніше розкривалися його творчі здібності, розумовий потенціал.

Психологи довели, що в пам'яті від почутого на уроці залишається 10% змісту, від сприйнятого читання - 30%, від спостереження явища або предмета -


50%, а ось практичні дії учнів з навчальним матеріалом дають 90%. З цього випливає, що роль викладача сьогодні зводиться до наступного:

- Не давати готових рішень, а допомогти учням в пошуку правильних відповідей на запитання;

- Створювати ситуації, що примушують їх самостійно думати;- Включати в сферу самостійної пізнавальної діяльності учнів різноманітні

завдання, що містяться в темі;- Направляти процес навчання і здійснювати контроль.Самостійна робота учнів - це індивідуальна або колективна навчальна

діяльність, здійснювана без безпосереднього керівництва вчителя.Далі варто визначити форми організації самостійної роботи, щаблі, на яких

можливе її визначення, а також деякі особливості і умови, які вимагає організація самостійної роботи на уроці.

З точки зору організації самостійна робота може бути фронтальною; груповою - для виконання навчального завдання учні розбиваються на невеликі групи (по 3-6 чол.); парною; індивідуальною. Найбільш поширені види самостійної роботи: робота з підручником, довідковою літературою, першоджерелами, документами, рішення завдань, виконання вправ, твори, спостереження, практичні заняття, які будуються, в основному, на нових для учнів уміннях і навичках, дослідницька робота.

Виходячи з внутрішнього змісту, можна виділити три ступені самостійної навчальної діяльності учнів: репродуктивна (наслідування зразкам, засвоєння і відтворення своїми словами матеріалу підручника), репродуктивно-практична (отримуючи знання з різних джерел, школяр оцінює їх з точки зору свого досвіду), критично - творча (відображає критичне ставлення учнів до знань і продуктивний характер мислення). Зміст самостійної роботи обумовлює характер навчальних завдань: навчальні завдання (вчитель пред'являє учням завдання і показує, як його виконувати); тренувальні завдання для самостійного вирішення за зразком; пошукові завдання, вирішення яких цілком покладається на учнів.

Необхідно відзначити, що самостійна робота може застосовуватися на всіх етапах уроку. Її організація на уроці історії залежить не тільки від наявності необхідних умов і засобів, але і від бажання самого вчителя працювати з застосуванням даної форми діяльності. При підготовці самостійних форм роботи на уроках історії для вчителя дуже важливо грамотно структурувати матеріал і рекомендувати його для вивчення учнями.

Необхідно дотримуватися таких умов успішної організації самостійної роботи учнів:

1. Самостійна робота повинна носити цілеспрямований характер. Мета кожного завдання повинна бути усвідомлена. Це досягається чітким формулюванням мети роботи. Завдання вчителя полягає в тому, щоб знайти таке формулювання завдання, яке викликало б у школярів інтерес до роботи і прагнення виконати її якнайкраще. Учні повинні чітко уявляти, в чому полягає завдання і яким чином буде перевірятися її виконання. Це надає роботі учнів осмислений, цілеспрямований характер, і сприяє більш успішному її виконанню. Недооцінка зазначеної вимоги призводить до того, що учні, не зрозумівши мети роботи, роблять не те, що потрібно, або змушені в процесі її виконання багаторазово звертатися за роз'ясненням до вчителя. Все це призводить до нераціональної витрати часу і зниження рівня самостійності учнів у роботі.


2. Самостійна робота повинна бути дійсно самостійною і спонукати учня при її виконанні працювати напружено. Однак тут не можна допускати крайнощів: зміст та обсяг самостійної роботи, пропонованої на кожному етапі навчання, повинні бути посильними для учнів, а самі учні - підготовлені до виконання самостійної роботи теоретично і практично.

3. На перших уроках в учнів потрібно сформувати найпростіші навички самостійної роботи (виконання схем і креслень, простих вимірів, вирішення нескладних завдань ). У цьому випадку самостійній роботі учнів повинен передувати наочний показ прийомів роботи з учителем, супроводжуваний чіткими поясненнями, записами на дошці. Самостійна робота, виконана учнями після показу прийомів роботи вчителем, носить характер наслідування.

При самостійній роботі учні спираються на свої знання, предметні вміння, досвід у вивченні даної дисципліни, а також уміння користуватися засобами навчання. Самостійна робота вимагає наявності в учнів деяких загальнонавчальних умінь, що сприяють її раціональної організації: уміння планувати цю роботу, чітко ставити систему завдань, виокремлювати серед них головні, вміло обирати способи найбільш швидкого економного вирішення поставлених завдань, умілий оперативний контроль за виконанням завдання, уміння швидко вносити корективи в самостійну роботу, аналізувати загальні підсумки роботи, порівнювати ці результати з наміченими на початку її, виявляти причини відхилень і намічати шляхи їх усунення в подальшій роботі.

Правильно організована самостійна робота принесе наступні результати:1. Придбання нових знань і оволодіння уміннями самостійно здобувати

знання здійснюється на основі роботи з підручником, виконання спостережень і дослідів, робіт аналітичного характеру.

2. Закріплення й уточнення знань досягається за допомогою спеціальної системи вправ з уточнення ознак понять, їх обмеженню, відділенню істотних ознак від несуттєвих.

3. Вироблення вміння застосовувати знання на практиці, переносити набуті вміння в нестандартну ситуацію.

4. Формування умінь творчого характеру, дослідних, проектних та інших компетенцій.

При організації самостійної роботи можна скористатися існуючої класифікації її типів і видів:

• за формою завдання (на впізнавання, на відтворення, на перетворення, на вибір і творчість);

• з оформлення відповідей (усно і письмово, схематично і практично);• за місцем у процесі навчання (на етапі вивчення нових знань, їх

осмислення, застосування, узагальнення та систематизації, контролю);• за місцем виконання (на уроці, поза уроком);• за охопленням учнів (весь колектив, група або групи учнів, один учень). Працюючи з книгою, картою, таблицею, іншими джерелами, сучасними

технічними засобами, учні можуть виконувати самі рзноманітніі завдання і давати відповіді на основі самостійного обдумування запитання або проблемної ситуації, створеної учителем. Можна запропонувати учням на основі аналізу змісту навчального матеріалу самостійно узагальнити його і зробити висновки; спрогнозувати подальший хід подій; висловити сумнів; поділитися власною


думкою в усній або письмовій формі; скласти таблицю; виконати практичне завдання.

Уявімо типи самостійної работи, що забезпечують її успішність:1. Планування різних варіантів самостійної роботи в системі уроків по темі.2. Наявність сформованих умінь і навичок самостійної роботи (від

елементарних до більш складних).3. Доступність завдань (поступове наростання самостійності), їх

варіативність і різноманітність.4. Співвідношення обсягу та складності роботи з темпом його виконання.5. Усвідомлення учнем мети і поява бажання до її досягнення.6. Використання різних форм діяльності учнів для досягнення поставленої

мети: фронтальна робота (всі виконують одне і те ж завдання); колективна діяльність (кожен виконує якусь частину спільного завдання); індивідуальна робота (кожен учень виконує особливе завдання).

7. Усвідомлення учнями результатів своїх досягнень.У той же час не можна не взяти до уваги прагнення багатьох вчителів надати

учням свободу, наприклад, у тих випадках навчальної та позанавчальної роботи, коли неправильність або неточність виконання завдання не впливатимуть на загальну картину успішності (засвоєння, результативності). Це різні творчі завдання з предмету на завершальному етапі вивчення теми, позакласні заходи на навчальному матеріалі і т.д. Можна сказати, що вчитель може створити умови для цілеспрямованого розвитку самостійності учня. Психологічний дискомфорт (хто-небудь не впорається, з'явиться занадто багато способів вирішення, і діти не опанують основним навчальним змістом ...) і недостатня розробленість питання на рівні (зрозуміло, як розвивати здібності при вивченні теми 1, і незрозуміло - теми 2) не дозволяють зробити процес формування цієї здатності складником процесу навчання.

Розділ ІІ. Система роботи над проблемою самостійної діяльності учнів на уроках історії.

В рамках вище сказаного можна запропонувати приклад організації самостійної роботи на прикладі уроку в 7 класі з історії України. Зупинимося на теміі,, Київська держава за перших князів,,. Після організаційного моменту, йде наступний етап - це перевірка домашнього завдання. Для його здійснення можна використати таку форму: учні закривають підручники та зошити, на листочках пишуть те, що їм найбільше запам'яталося з домашнього параграфа, грунтуючись, звичайно, на історичних фактах, а через певний час розповідають те, що написали. Оцінювання може проводитися самими учнями, а потім коментуватись учителем. Інший варіант - перше питання задає викладач і вказує, хто на нього відповідає. Так далі триває по ланцюжку. Учні самі формулюють питання з пройденої теми. Оцінювання проводиться за кількістю заданих дитиною питань і даних ним відповідей. Для перевірки домашнього завдання можна також використовувати різноманітні кросворди і тести, які по закінченні


роботи над ними, перевіряються і коментуються не тільки вчителем, а й самими учнями.

Наступний етап уроку, на якому можлива організація самостійної роботи - це вивчення нового матеріалу. Тут також можна використовувати кілька варіантів. Один з них полягає в тому, що спочатку йде робота з документом, в даному випадку це робота з уривками з,, Повісті минулих літ,, Нестора Літописця, які є в параграфі підручника. Завдання учнів прочитати їх самостійно, а потім розповісти. При цьому буде відбуватися повторення матеріалу, пройденого раніше. Далі слідує робота з текстом підручника по рядах: учні повинні підготувати переказ даного ним пункту параграфа: 1 ряд - 1 пункт, 2 ряд - 2 пункт і 3 ряд - 3 пункт. Розповідь повинна проходити у формі екскурсії по давній державі. Інший варіант, схожий в деякій мірі з попереднім, полягає в тому, що даний параграф задається додому. А завдання те ж, скласти екскурсію, яка буде представлена на уроці. Виклад може проходити з використанням ілюстрацій, також підготовлених учнями. Після того, як представлений 1 пункт, учні задають питання відповідальному. В якості творчого завдання можна запропонувати учням, не просто переказати текст параграфа, а скласти після прочитання міні- розповідь від першої особи. Він може носити назву "Я - у Київській Русі". Дана розповідь може вестися, як від особи сучасної людини, що потрапила в ту епоху, так і від особи городянина, тобто від особи людини, яка жила там. Потім йде невелика бесіда, завдання якої- здійснити зв'язок із сучасністю, що виступає в якості продовження формування у дітей своєї позиції з різних питань. Поки один учень відповідає біля дошки домашнє завдання, можна дати кілька індивідуальних. Наприклад, описати місто Київ, використовуючи ілюстрацію в підручнику (робота з ілюстраціями).

Етап повторення і закріплення нового матеріалу може проходити у формі письмового опитування учнів у вигляді графічного тесту або питань за матеріалом. Тут можна запропонувати учням скласти в зошиті (робота з зошитом) список пам'яток Києва, але розташовувати їх треба за ступенем значущості для міста. При відповіді треба пояснити, чому розташували саме так, а не інакше.

На етапі систематизації отриманих знань, висновки формулюються самими учнями, і тільки потім коментуються і підводяться підсумки самим учителем.

Отже, на прикладі уроку в 7-му класі була виконана спроба показати організацію самостійної роботи на уроці історії.

Таким чином, ефективність самостійної роботи учнів прямо залежить від умов, що забезпечують організацію і планування, управління і контроль за системою самостійних робіт, які дозволяють в рамках цілісного навчально-виховного процесу паралельно використовувати і методи непрямого керівництва навчальною діяльністю учнів, і методи управління придбанням ними навичок свідомої самоорганізації. Природно, створення таких умов вимагає від викладача знань про психолого-педагогічну специфіку змісту прямих і непрямих методів управління пізнавальною діяльністю учнів в ході виконання ними самостійних робіт різного типу та їх призначення, вміння своєчасно і правильно формулювати і трансформувати цілі, мотиви, орієнтири і ціннісні установки на навчальну діяльність. Крім того, важливим є і вміння викладача реалізовувати вимоги своєчасного і послідовного включення самостійних робіт у процес засвоєння знань.


2.1. Робота з підручнмком.Головним джерелом історичних знань для учнів є підручник. Апулей

зазначав ,,Якщо б свідчення очей мали більшу силу, ніж свідчення розуму, то пальму першості за мудрісь слід було б віддати, безсумнівно, орлу,,.

Для кожного викладача нормою роботи на уроці має стати самостійна робота з книгою., навчальною, додатковою, політичною, науковою, словниками та ін..

Самостійну роботу учнів із текстом підручника і додатковою літературою не можна розглядати ізольовано від решти етапів їх роботи на уроці. Щоб текст ґрунтовно засвоювався, необхідно чітко формулювати й визначити завдання учнів. Наприклад: скласти за текстом підручника складний план відповіді

Обґрунтувати свої висновки фактами, поданими в підручнику або інших джерелах,

Дати на основі підручника і документів характеристику окремих історичних діячів,

Скласти запитання до параграфа або його частини і т. д. Після цього учні об’єднуються у групи і ставлять один одному запитання.

Можливий варіант використання карток взаємоперевірки. Наприклад..Картка взаємоперевірки

Тема ………………………………………………………………………………………Запитує …………………………………………………………………………………..Відповідає ………………………………………………………………………………..

Запитання1 …………………………………………………………………………………………….2 …………………………………………………………………………………………….3 …………………………………………………………………………………………….

Оцінка1 …………………….2 …………………….3 …………………….

Учні ставлять один одному кілька запитань, оцінюють їх, а оцінки виставляють у спеціальну картку. Учитель може перевірити правильність виставлення оцінок, опитавши кількох учнів.

Можна запропонувати учням скласти інформацію зі свідомо неправильними відомостями і запропонувати її іншому учневі, який повинен знайти в ній помилки. Наприклад:

4 березня 1917 року було створено Українську Центральну Раду, яку очолив В.Винниченко. Ініціатором сворення УЦР була РСДРП.Перший Універсал Центральної Ради, в якому проголошувалась незалежність України, було прийнято 3 липня 1917 року.Перший український полк носив ім’я І.Мазепи і був сформований у квітні 1918 року.Також можна запропонувати кільком групам, використавши текст

параграфа, скласти кросворд, а потім запропонувати однокласникам розгадати їх або підготувати тестові завдання за даною темою. У формі тестів можна складати завдання.. ,, Відгадай політичного діяча,, , ,,Полководці Великої Вітчизняної війни,, ,,Розв’яжи кросворд,, та інші.


Подібні завдання учні можуть складати самостійно, їх можна використовувати як для індивідуальної роботи з окремими учнями, так і під час роботи з групою. Наприклад :Відгадай політичного діяча

Перед вами прізвища відомих історичних особистостей України М.Грушевський. С.Петлюра. В.Винниченко. Н.Махно П.Скоропадський.

Їх можна написати на дошці, на плакаті, на індивідуальних картках, вивести через проектор тощо. Кого з них стосуються нижченаведені відомості.

1. Народився у сім’ї візника у Полтаві, був редактором газети, бугалтером, очолював збройні сили Директорії.

2. За царя Миколи II був військовим ад’ютантом.3. Відомий український письменник і публіцист.4. Очолював уряд Центральної Ради – Генеральний Секретаріат.5. Відомий історик.6. Відданий прихильник анархії.7. Перший президент України.8. Його було обрано отаманом.

Учні записують тільки номер, під яким стоїть прізвище. Виходить набір цифр – код 25133415. Учитель зачитує правильний код і пропонує учням закреслити неправильні відповіді. Потім підраховуються правильні відповіді і учні ставлять собі оцінку та роблять відповідні висновки.

2.2. Використання аудіо-відеоматеріалів.Протягом XX століття візуальні зображення – фотографії, мультиплікація,

кінопродукція – допомагали формувати образ оточуючого нас світу. Вони стали при цьому своєрідним початком відліку в процесі реконструкції картини подій минулого. Один досвідчений редактор газети якось зауважив - ,,Наші враження про важливі й неоднозначні події можуть постійно змінюватися завдяки лише одній фотографії, поданій у випуску новин,,. Це означає, що, як і багато інших історичних джерел, вони мають потребу в інтерпретації, чи прочитанні. Тому одним із засобів самостійної роботи учнів можуть бути фотографії, кіноматеріали, причому такі, які зняті учителем або учнями а також історичні карикатури. Яким же чином можна інтерпритувати, почснювати чи прочитувати фотографії, які мають історичну цінність.

Використовуйте фотографії різних історичних періодів для вивчення тенденцій у суспільстві.

Використовуйте фотографії для складання схем процесів, що мали місце в галузі розвитку техніки, транспорту, архітектури, мистецтва, освіти.

Вивчайте комплекти фотографій, що представляють окремий період як засіб пошуку даних, що стосуються різних аспектів життя суспільства того часу. Наприклад, який одяг носили люди на роботу і як одягались для відпочинку. Наскільки у вуличних сценах помітні відмінності між суспільними верствами.

Також можливе використання фотографій для опису тої чи іншої події, явища.


2.3. Використання історичних диктантів.Таку форму організації навчальної діяльності як історичні та філософські

диктанти можна використовувати під час повторення, закріплення матеріалу та опитування. Вона виявляє загальний рівень знань, виявити самостійність мислення, формувати грамотність та освіченість.

Текстами для таких диктантів можуть бути матеріали з періодичної преси, фрагменти різних документів, художніх творів. Цікавим також є словникові диктанти з головних тем, понять теми.За часом диктанти не повинні перевищувати 5-7 хвилин, а потім даються відповіді за його текстом.

Наприклад, якщо вивчається тема ,,Франція після Другої світової війни,,, як історичний диктант можна використати фрагмент із мемуарів Шарля де Голя..

,,Звичайно, щоб приховати відсування Франції на другий план, режим знаходив потрібні йому ідеологічні обгрунтування – одне в ім’я єдності Європи дозволяло іквідувати ті переваги, яких ми досягли завдяки своїй перемозі. Друге під приводом атлантичної солідарності виправдовувало підпорядкування Франції гегемонії англосаксів. Так, незважаючи на відсутність серйозних гарантій, Франція погодилася з відновленням центральної влади німців у трьох західних зонах Німеччини, через що не відбулося приєднання економіки Саара доФранції та була ліквідована створена на цій території автономна держава. Так було створено ,, організацію Північноатлантичного договору, за умовами якої наша оборона і наша політика розчинялися всередині системи, якою керували з-за океану,,.

Завдання:1. Визначити, як де Голь оцінив політичну ситуацію в післявоєнній

Європі.2. З якою метою було створено ,,організацію Північноатлантичного

договору,,.3. Яким було становище Саамської області до війни чи під час неї.

Під час вивчення теми ,,Міжнародні відносини в Європі наприкінці 80-х-у 90-х рр.,, Можна дати завдання опрацювати матеріал з преси 90-х рр. і написати анотацію.

Розглядаючи у курсі суспільних дисциплін ідеї видатних істориків і філософів щодо історії розвитку країн і народів, можна використати фрагмент із книги ,,Григорій Сковорода,, автор І.Драч.

,,Ходячи разом з іншими хлопчаками на новий рік по хатах, Гриць Сковорода посипав зерном, приспівуючи: ,,роди, Боже, жито, пшеницю, всяку пашницю. З колоса жменька, а зі снопа – мірка,,. Минуть роки й у світогляді Сковороди образ зарна відіграє велику роль. Наївне здивування хлібороба перед таємницею життєвої сили зерна переростає у свідомості Сковороди у філософське питання про значення і сутність явищ матеріального світу,,.

Завдання:1. Визначте джерела формування світогляду Г.Сковороди.2. Що вкладав Г.Сковорода в таємницю життєвої сили зерна.

2.4. Складання таблиць, схем, діаграм під час уроку історії.Велике значення в курсі історії має робота пов’язана зі складанням

різноманітних таблиць, схем, діаграм. Це активізує мислення учнів, допомагає краще запам’ятати матеріал, що вивчається, дозволяє здійснювати аналіз та


узагальнення конкретних історичних явищ, свідомо засвоювати поняття, виокремлювати головне.

Складання таблиць передбачається також деякими завданнями в підручнику. Наприклад, під час вивчення теми ,,Українська держава,, учням пропонується заповнити відповідну таблицю.

Завдання Зміст відповідіАграрна політикаПеретворення в арміїЗаходи у сфері економікиКультурне будівництвоЗовнішньополітична діяльність

А на основі цієї таблиці пропонується проаналізувати внутрішню та зовнішню політику гетьмана П.Скоропадського.

Для свідомого засвоєння понять розвитку мовлення та мислення учням пропонуються таблиці на зразок: Чи знаєте ви слова та їх визначення….Під час вивчення теми ,,Територіальні зміни УРСР після Другої світової війни,, учням дається завдання: проаналізувати наслідки возз’єднання західноукраїнських земель з УРСР та заповнити таблицю.

Позитивні наслідки Негативні наслідки

Під час повторення та закріплення матеріалу учням запропонувати скласти структурно – логічні схеми тієї чи іншої теми уроку. Це дозволяє активізувати логічне й просторове мислення учнів, сприяє зоровому запам’ятовуванню, також можна використати як опорну схему.

Так, при вивченні теми «Державні реформи за Петра I» можливо пгобудувати свій урок в основному методом бесіди на вже відомому учням фактичному матеріалі. Проводячи зіставлення економіки країни, армії, військово - морського флоту на початку царювання Петра I з кінцем його правління, коли учні дають відповідні висновків, які вони і записують у свій зошит у вигляді таблиці.

Потім класу даються запитання:- Чим була викликана необхідність змін у житті країни в період правління

Петра I? Які це були зміни? Після цього ми переходимо до конкретного аналізу змін у житті

країни в різних її областях. Результати бесіди як висновки записуються в наступну таблицю.

Зміст реформ в період правління Петра I.

На початку правління Проведено урядом Петра І

1. Армія 1. Армія


1). Відсутність постійного війська.

2). Відсутність єдиного озброєння.

3). Ненадійні командні кадри з найманих іноземців.

1). Створення шляхом рекрутського набору постійної армії.

2). Єдине озброєння.3). Власні офіцерські кадри з дворян, які

пройшли навчання в гвардійських полках.

2. Військово - морський флот

1). Відсутність виходу до морів, крім Білого.

2). Відсутність військово - морського флоту.

2. Військово - морський флот 1). Завоювання виходу у Балтійське море.2). Створення сильного військово -

морського флоту в Балтійському морі.

3. Розвиток мануфактур і торгівлі

1). Слабо розвинена внутрішня, зовнішня торгівля.

2). Слабо розвинена промисловість. Залежність від іноземних держав.

3. Розвиток мануфактур і торгівлі1). Боротьба за економічну незалежність

країни.2). Заохочення розвитку промисловості і

торгівлі. Будівництво мануфактур. Зростання іноземної торгівлі, особливо з будівництвом Петербурга. Політика меркантилізму.

4. Реформи державного управління

1). Спільне правління царя з боярами.

2). Призначення на посаду не за здібності, а по знатності.

3). Великий і заплутаний апарат наказів.

4. Реформи державного управління1). Самодержавна влада імператора.2). Створення Сенату, що складався з

вищих чиновників, висунулися по таланту.3). Десять колегій.

Перші три розділи таблиці про реформи початку XVIII століття більш-менш знайомі учням у зв'язку з вивченням Північної війни. За ним в основному проводиться бесіда. По останньому розділу про реформи управління ведеться розповідь, під час якого учні заповнюють таблицю.

Також можливе застосування хронологічної таблиці. Так, при вивченні теми «Англійська буржуазна революція», ми протягом

вивчення всієї теми, заповнюємо таблицю: «Основні події англійської революції».

Дати Головні події

При вивченні Великої французької революції ми заповнюємо таблицю «Основні періоди французької революції».

Періоди революції та їх дати

Головні події періоду

Дати головних подій


Складання хронологічних таблиць допомагає учням краще орієнтуватися

в подіях даного періоду і запам'ятовувати їх послідовність. У старших класах принцип складання таблиць залишається таким же,

але структура їх ускладнюється і обсяг збільшується. Так, при вивченні капіталістичних країн кінця XIX - початку XX століть

може бути запропонована для роботи наступна схема синхроністичної таблиці.Капіталістичні країни кінця XIX - початку XX століть.

Назва країни

Особливості економічного розвитку

Головні політичні партіїЗовнішня політика

У висновку потрібно сказати, що оформлення своїх записів у вигляді таблиць допомагає їм більш наочно представляти те, що вони записують як висновок або як основні положення того чи іншого питання. Це привчає їх краще аналізувати події та явища, розвиває логіку мислення і особливо логіку порівняння і зіставлення.

2.5. План - як форма самостійної роботи учнів.Найбільш поширеною формою самостійної роботи учнів на уроці є

складання ними плану розповіді вчителя. Таку роботу з учнями потрібно розпочинати з п'ятого класу. Робота зі складання планів у п'ятому класі проводиться постійно, із ускладненням. Вже на третьому-четвертому уроці з початку навчального року перед розповіддю нового навчального матеріалу дошці записується не тільки назва уроку, але й простий план. Учням пояснюється, що, користуючись планом, легше стежити за розповіддю вчителя і сприймати його, а потім за цим планом легше і розповідати. План визначає головне в новому матеріалі, намічає послідовність його викладу, допомагає визначити другорядне. Наступний щабель роботи - це складання самими учнями плану розповіді вчителя. Спочатку план буває порівняно коротким, складається з невеликого числа пунктів. Коли ця робота повторена на кількох уроках, то пропонується учням вже під час викладу нового матеріалу скласти у себе в зошиті план своєї розповіді.. В кінці уроку на протязі п'яти-восьми хвилин розбираємо з учнями кілька складених планів, вказуючи на їхні переваги і недоліки. Учневі, який кілька разів добре склав план, можна поставити позитивну оцінку.

Пізніше, ми приступаємо до складання більш складного розгорнутого плану. Щоб навчити дітей виділяти головні пункти, а потім вже деталізувати їх підпунктами, я використовую такий прийом роботи. На початку уроку даю учням простий план, а вже в ході уроку разом з учнями перетворимо його в складний.

Навчившись складати такий план в ході розповіді вчителя, учні, по - перше, можуть докладніше відобразити в ньому ті розділи, про які не сказано

або мало сказано в підручнику, по - друге, більш ретельно і глибоко будуть засвоювати новий матеріал уроку. Надалі учні вже самостійно складають такий розгорнутий план.

У старших класах в міру необхідності учні переходять від складання розгорнутого плану до складання плану - конспекту як шкільної лекції вчителя,


так і при самостійній роботі над текстом підручника і над додатковою літературою.

2.6. групова робота на уроці.В останні роки помітне поширення в школах отримала групова форма

організації самостійної роботи. Чим же приваблює вона педагогів? Перш за все, сприятливими умовами для співпраці самих учнів, для колективної взаємодії.

Найбільш проста і доступна на уроці форма співпраці учнів - робота в парах постійного складу. Її можна однаково успішно використовувати для спільної опрацювання матеріалу підручника або документа, виконання лабораторних дослідів і практичних завдань, взаємної перевірки письмових вправ та ін. Такими парами постійного складу є два учні, які сидять за однією партою. Тому взаємодія налагоджується без особливих організаційних труднощів і витрат часу. На виконання одиничних завдань учні витрачають 5-10 хвилин, на роботу з листами взаємоконтролю, що включають матеріал цілої теми, - значно більше. Встановлено, що більш ефективною парна робота є там, де співпрацюють учні різної успішності, де ролі партнерів постійно змінюються.

До проведення групової роботи вчитель може організувати спеціальну підготовку консультантів до виконання тих функцій, які виконує сам. Консультант розподіляє обов'язки між членами групи після попереднього ознайомлення з матеріалом, розчленовуючи спільне завдання на частини, вирішує, скільки часу необхідно затратити, в якому порядку (за яким планом) будувати роботу, як оформити звіт всієї групи. Поряд з цим він керує обговоренням висунутих гіпотез, приймає рішення, спрямовує діяльність членів групи і контролює її. Таким чином, функції педагогічного керівництва частково передаються самим учням, а це має не тільки освітнє, а й виховне значення.

Самостійне опрацювання матеріалу групою виправдана тоді, коли цей матеріал має широкі зв'язки з раніше вивченим. Основні положення програмного матеріалу може пояснити сам учитель, а групи продовжують роботу, підбираючи факти, приклади, що деталізують ці положення і обговорюючи їх. Можлива і самостійна робота учнів з підручником, яка починається після інструктажу вчителя і здійснюється індивідуально кожним учнем, але передбачає при виникненні необхідності можливість спілкування в групі. Учні можуть звернутися за допомогою до товаришів, з'ясувати незрозуміле, нарешті, перевірити один одного.

Застосування варіантів групової роботи не тільки породжує різні способи і механізми співпраці учнів, вимагає самоорганізації, а й впливає на мотиваційну сферу вчення. Однак комплексне рішення навчально-виховних завдань досягається за тієї умови, якщо поєднуються в навчанні індивідуальна, групова і фронтальна форми організації самостійної роботи.

Варіанти цього поєднання можуть бути різними.1. Учні індивідуально опрацьовують матеріал, який потім обговорюється в

парах і в класній фронтальної бесіди.2. Індивідуальні творчі завдання виконуються окремими учнями вдома.

Організовується їх рецензування двома учнями з наступним обговоренням роботи та рецензій в класі з усіма школярами.

3. Загальне завдання, що виконується групою, поділяється на індивідуальні завдання, над яким індивідуально працює кожен член


групи.Результати кожного обговорюються спочатку в групі, а потім з класом і

педагогом.

2.7. Використання історичних документів та карт, статистичних матеріалів.

Вивчення історії неможливе без використання історичних документів, статистичних даних, різних таблиць. Значение самостоятельной работы с документами заключается в том, что она помогает глубже усвоить узловые вопросы курса истории. Работа с документами проводится и на ypоке, и во время выполнения домашнего задания. Другой вид работы с документами - это самостоятельное решение на его основе задачи дедуктивного характера. Так, например, в 6 классе изучаются законы Хаммурапи. Сообщив, что законы приняты в 18 веке до н.э., я предлагаю учащимся самостоятельно читать документ, обратить внимание на следующие вопросы, которые заранее даны: 1) к какой эпохе относятся эти законы? 2) кому сочувствует автор источника - угнетателям или угнетённым?

Під час вивчення теми ,,Проголошення автономії України,, учням пропонується самостійно проаналізувати документ з підручника та порівняти зміст Першого та Другого Універсалів, зробивши записи в зошитах.

Під час вивчення теми ,,Проголошення незалежності України,, учням пропонується самостійно ознайомитися з документами ,,Заява Народного Руху України з приводу державного перевороту в СРСР 19 серпня 1991 р.,, та ,,Виступ голови Верховної Ради УРСР Л.Кравчука по українському ТВ 19.18.1991 р.,,. Дати свою оцінку позиції різних політичних партій під час спроби державного перевороту тощо.

Великі можливості для самостійницької дослідницької роботи відкриває проведення семінарських занять, уроків – практикумів, уроків – презентацій. Головна умова семінару – допомогти учням підготувати відповіді на всі питання з подальшим оформленням у вигляді виступу, тез, таблиць тощо. До цієї групи відносимо і дослідницькі уроки, метою яких є отримання навчальної інформації з першоджерел, розвиток спеціальних умінь і навичок.

Урок – прес конференція розкриває активність, пошукові здібності, вміння розкривати суть певної проблеми, стисло і коротко висвітлювати її, конкретно відповідати на поставлені питання. Вони вчать самостійно здобувати знання. Схематично проведення такого уроку можна показати так:

Вступне слово вчителя

Прес - конференція

Рольова гра Підсумки уроку

У роботі з історичними картами найбільш поширеними є завдання, спрямовані на систематизацію, зіставлення матеріалу, характеристику етапів тієї чи іншої події. Наприклад, по карті «Розділ світу наприкінці XIX - початку XX ст.» Та за матеріалами підручника учні, на моє прохання, складають таблицю, в якій зазначають особливості розвитку великих західних країн. Вони визначають, які з цих країн захопили території слаборозвинених країн в Африці, Азії, Латинській Америці і т.д., і роблять в останній графі таблиці записи,


відповідаючи на питання: для чого великі західні країни захопили слаборозвинені держави?

2.8. Використання гри під час вивчення історії.Організація пізнавальної діяльності в ігровій формі дозволяє навчати в дії, а

відтак, чим ближче ігрова діяльність учнів до реальності, тим вищий є пізнавальний ефект. Візьмемо, наприклад, розігрування ролей учнями. Для цього учитель знайомить учнів із ситуацією та пропонує розподілити між собою ролі. Тут можливі різні форми організації уроку. Ділові ігри дозволяють імітувати й моделювати реальні ситуації, боротьбу або взаємодію, або ситуацію змагання між протилежними сторонами. Наприклад, під час вивчення теми ,,Міжнародні відносини ,, можна використати гру: місце і роль політиків, дипломатів у підтриманні миру,,. Клас ділиться на невеликі групи по 3 – 5 учнів. Кожна з них представляє політиків і дипломатів Німеччини, Японії,Великої Британії, Франції, США, Китаю, СРСР, Іспанії, Австрії та Чехословаччини. Всі групи, враховуючи ситуацію, що склалася у світі, визначають зовнішню політику країни та претензії до інших країн. Потім програються всі можливі варіанти щодо запобігання виникненню джерел війни та дій дипломатів цих країн проти фашистської агресії. Пропонуються ситуації заміни тих чи інших політиків та урядів, і визначаються наслідки цього для міжнародних відноси. Гра сприяє формуванню історичного мислення та вміння керувати процесами розвитку. Ділові ігри поділяються на навчальні та дослідницькі. У першому випадку моделюються реальні ситуації, у другому – можливі в майбутньому або такі, що вже сталися, тобто проектовані.

Під час проведення тих чи інших ігор і конкурсів перед учнями повинні ставитися чіткі цілі та можливі способи їх досягнення. У кожній групі учасників завжди повинні відзначатися індивідуальність, творчість, особлива їх неповторність. Пасивних учнів на таких уроках практично не буває. Вдало та цікаво для учнів на кожному уроці використовується ігровий момент – змагання ,,Поспішайте мислити та відповідати,,. Створюються дві команди по 3-4 учня, які по черзі ставлять один одному по три – чотири запитання з вивченої теми, тобто контрольні запитання. Це перший варіант. Другий варіант передбачає, що вчитель ставить командам по черзі короткі й чіткі запитання з різних тем. Відповіді вимагають від учнів загального інтелектуального розвитку знань з багатьох предметів, швидкості мислення.

Наприклад: Що означає слово космонавтика? Що можна додати до імені Аполон? Що відокремлює Африканський материк від Євразії? Згадайте прізвище страченого декабриста, що стоїть у списку першим і

чому? Рік утворення НАТО. Якого зросту був Петро I? Що таке графіка? Кому присвячені нижченаведені рядки?Чужой город носил его на головах,Одною пищею с солдатами питался,Цари к нему в родство,


Не он к нам причитался,Был двух империй вождь,Европу удивлял,Сажал царей на трон и на соломе спал.

2.9. Використання поетичних творів під час уроку.Використання на уроці народної мудрості, поетичних творів дає можливість

надати уроку елементу творчості, урізноманітнити засоби навчання, формувати думки та навички здійснення між предметних зв’язків, з’ясувати загальний рівень розвитку, ерудиції, активності. Практично до кожного уроку використовуються епіграфи, на приклад: “Пізнай себе”, “Щастя – це коли тебе розуміють”, “Філософія відділяє нас від дикунів і варварів”. Крилаті вислови можна написати на дошці або плакаті. На уроках практикуються 3-5 хв. саморозвитку та інтелектуальної розминки, де учням пропонуються завдання підібрати вислови, що означають:

1. Не складну працю або неробство. 2. Повільну, одноманітну роботу.3. Вирішальний крок зроблено, відступ неможливий. Вивчаючи в курсі всесвітньої історії тих чи інших країн питання

економічного розвитку, зовнішньої, або внутрішньої політики, розвиток культури, можна запропонувати учням фрагменти з байок. Наприклад, під час вивчення теми “США в 1945-1988 рр.” , зачитуються такі рядки:

В драку влезть не мудрено,Но ещё до начала драки,Не мешает подумать одно: Вылезать как ты будешь из драки.Завдання:1.Який діям американського зовнішньополітичного відомства відповідають

ці рядки.2. Які політики були причетними до таких дій: “Холодна війна”, “Війна у

В’єтнамі”, операція ”Буря в пустелі” та інше.Під час вивчення теми “Країни східної Європи. Встановлення радянського

панування”: Себя не уважает тот, кто в понедельник, вторник, среду, без приглашения словно кот к чужому явится обеду.

Завдання: доведіть, або спростує зміст цих слів що до дій керівництва СРСР у період з 1945 по 1985 рік у країнах східної Європи.

На повторювально-узагальнюючих уроках можна використати літературні цитати, образні вислови. Наприклад: на уроці з теми “Країни Західної Європи в 40-90 роках” наводимо такі цитати, прислів’я та вислови:

А Васька слушает, да ест. Как мало прожито, как много пережито. Камень предкновения. Камня на камне не оставить А вы, друзья, как не садитесь, всё в музыканты не годитесь.

Завдання: Використовуючи ці вислови, визначте зовнішньополітичну стратегію країн Західної Європи в період, що вивчається.


2.10. Використання експресивних психотехнік під час уроку ІсторіїВикористання малюнків, карикатур, плакатів, виготовлених учнями на уроці

або вдома. Ця активна форма діяльності учнів на уроці та вдома застосовується для вивчення кожної теми. Що дає цей метод на уроці суспільних дисциплін. Завжди є учні, які не вміють, не хочуть, соромляться висловлювати свою думку з того чи іншого питання і навіть просто розповісти прочитане, побачене. Це зазвичай дуже тонкі натури, наділені гарними творчими здібностями до малювання, письменництва. Таким учням можна запропонувати зобразити певний вивчений факт або явище у малюнку або підготувати його як випереджальне завдання на наступний урок.

На уроці практикуються завдання такого типу:Ви не художники, але кожен у дитинстві любив малювати сучасність такою,

якою ви собі її уявляєте: світ крихкий і вразливий.Як домашнє завдання можна запропонувати зобразити в малюнках або

карикатурах причини розчарування молоді та їх прояви.Під час вивчення теми “Зміст, шляхи і форми історичного процесу”

розглядається питання: що таке Історія і сутність історичного процесу. Пропонуються малюнки учнів і ставиться конкретне запитання, про те, що зображено на цих малюнках. Поняття “Рух по колу” – це зміна пір року. Поняття “Прогрес, регрес, деградація людини, божественне визначення”. Наступні питання пов’язані з цими малюнками. Що означають ці поняття в темі, що розглядається.

Для розвитку самостійного мислення, а також з метою краще взнати їх знання, доцільно запропонувати анкети, наприклад:

1. В якому суспільстві вам хотілося б жити.2. Яке суспільство можна назвати гарним для людей.3. Яке суспільство повинне створюватися в Україні.4. У яких сферах життя суспільства ти міг і хотів би реалізувати себе.5. Що ти розумієш під суспільством соціальної справедливості.6. З названих теорій розвитку, що тебе найбільше цікавить.7. На твою думку на чолі суспільства повинні стояти…


Висновок

Обсяг інформації, що вивчається на уроках історії зріс, розширилася джерельна база, підручники знайомлять з різними точками зору на одні й ті ж події. Це з одного боку, з іншого боку, кількість годин, що відводяться навчальним планом на вивчення курсів історії скоротилося. У цьому зв'язку вчителі та методисти шукають шляхи і способи підвищення ефективності процесу навчання історії.

Чи можна уникнути труднощів, що неминуче виникають при реалізації знаннєвого підходу до сутності історичної освіти (навчання історії - це поглинання учнем певної суми знань)? Як за допомогою історії розвинути особистість дитини, її творче мислення, вміння критично аналізувати минуле і сьогодення, робити власні висновки? Метою навчання, в кінцевому рахунку, є не пристосування індивіда до зовнішньої доцільності, а його саморозвиток як особистості, культурно-історичного суб'єкта. Учні повинні мати право на суб'єктивність і упередженість, на обґрунтування своїх рішень моральних проблем історії. Урок історії - один з небагатьох, де учні здобувають навички спілкування, де відносно легко виникає атмосфера творчості та пошуку. Питання полягає в тому, якими способами реалізувати його освітньо - розвиваючий і виховний потенціал.

Використовуючи досвід провідних істориків, апробувавши на практиці деякі форми роботи, я виділила для себе систему форм і методів самостійної роботи на уроці, що містить сім головних типів уроків: урок - семінар, урок - конференція, урок - лабораторна робота, урок - практикум, урок - диспут, співбесіда, урок - думки в голос. З них випливають такі форми самостійної роботи: взаємоперевірка знань, взаємоперевірка зошитів, політичні дискусії і турніри, ігрові ситуації на уроці, складання схем, структурних і логічних таблиць, робота з контурними картами й атласами, складання простих і складних планів, контрольних запитань до теми, тез за розповіддю вчителя, складання словника політичних термінів, кросвордів, словникових шарад, виконання проблемно - пізнавальних завдань, робота кількома джерелами інформації, державними документами, хрестоматійним словниковим матеріалом, періодичною пресою.

Широке використання повідомлень учнів з тієї чи іншої теми, огляди періодичної преси, телебачення, радіопередачі, малювання плакатів, карикатур. А підсумками роботи за певний період є дискусії, турніри ерудитів, знавців історії.

Проте ці форми роботи не є межею, завершенням роботи, час і події висувають нові вимоги до роботи вчителя та форм організації навчального процесу. Завдання полягає в тому, щоб знаходити нові, вміло використовувати їх з метою співпраці викладача з учнями, а з рештою, на основі набутих знань, умінь, навичок та моральних цінностей формувати культуру взаєморозуміння.

Робимо так, щоб кожен урок відрізнявся від попереднього. Один, наприклад, починається з визначенням конкретних цілей і завдань уроку, стислих і чітких, ніби план дій викладача і учнів на уроці. Інший навмисно починається без оголошення теми, яка, ніби контур головного, дається по ходу уроку, але тут обговорюються конкретні питання.

Будь-яка розповідь, лекція вчителя, виступи учнів супроводжуються обов'язковою вимогою: зроби висновок, чітко і стисло зістав, порівняй, виділи


загальне і відокремлене, прокоментуй відповідь однокласника, дай оцінку дії чи вчинку, визнач сучасність дії документа.

Перед виконанням самостійної роботи учням пропонується рекомендації щодо організації виконання того чи іншого завдання, терміну виконання. Варіантів і способів виконання завдання має бути стільки, скільки учнів у класі, уже тут формується нестандартність, рішучість, рівень знань і навичок. З'являється можливість оцінити знання учнів, їх дискусії за певною темою, що відбуваються у вільній атмосфері, без оголошення оцінок, під умілим але прихованим управлінням учителя. Увійшли до практики залікові уроки за великими темами, що проводяться у формі семінарів. А більш значним підсумком того, чого навчилися учні, які знання вони одержали, які риси характеру сформували, є організація позаурочних турнірів знавців, конкурсів ерудитів, на яких пропонуються питання з економіки, суспільно-політичного життя, культури, вибору конкретних рішень, де виявляється ініціатива учнів.

Ставилось на меті не запропонувати готові зразки завдань, а показати можливі варіанти застосування тих чи інших видів роботи учнів із самостійного засвоєння знань, розвитку умінь і навичок, застосування їх у конкретній ситуації, формування вищого рівня пізнавальної активності учнів - творчої самостійної діяльності.


Список використаної літератури:

1. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. - 3.: Просвіта, 2004.

2. Баханов К. У пошуках інноваційних технологій викладання історії Історія в школах України. - 1996, - 1. - С. 20-24.

3. Баханов К.О. Дослідницька робота учнів на уроках історії. - Х.: Основа, 2004.

4. Баханов К.О. Навчання історії в школі: інноваційні аспекти. - Х.: Основа, 2004.

5.Єфімова В.О., Пономарьова Н.І. Методичні рекомендації щодо проведення навчальної практики. - Х.: Основа, 2004.

6. Мисан В.О. До проблеми характеристики сучасного уроку історії Історія та правознавство. - 2006. - 11. - с. 2-5

7. Михайлів Т.В. Нетрадиційні уроки з історії Історія та правознавство. - 2006. - 5. - с. 2-9.

8. Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках історії. - Х., 2005.9. Пометун О., Фреймам Г. Методика навчання історії в школі. - К.: Генеза,

2006.


Documents

нагорна л.п. самостійна діяльність учнів в умовах продуктивного навчання на уроках історії