Доступ до інформації в Україні

Нове законодавство та практика. Активний і пасивний доступ.

Використання механізмів доступу до інформації в журналістських

розслідуваннях

Конституція УкраїниКонституція України

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах:

• національної безпеки, територіальної цілісності або •  громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи

злочинам, • для охорони здоров'я населення, • для захисту репутації або прав інших людей, • для запобігання розголошенню інформації, одержаної

конфіденційно, або• для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Закон України “Про доступ до публічної інформації” від 13.01.2011 р. (набув чинності

10.05.2011 р.)

Замінив норми ЗУ “Про інформацію” в ред. 1992 р., які регулювали порядок доступу до інформації, уточнив процедури доступу й розширив відкритість інформації. Також ЗУ “Про доступ до інформації” спричинив значний інформаційний резонанс, активізуваши 3 сектор і давши чиновникам сигнал про їх підзвітність суспільству.

Новели Закону про доступРозширено перелік суб’єктів,

зобов'язаних надавати відповідіВстановлено обов'язок оприлюднення

інформаціїЗапроваджено осіб або підрозділи,

відповідальні за доступЗапроваджено “трискладовий тест”Скорочено строк розгляду запитівВстановлено захист «свистунів»Владні органи позвбалено можливості

надсилати запити за цим Законом

Визначення публічної інформаціїПублічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була:

- отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повнова-жень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або

- яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Друга теза поглинає першу (обсяг її змісту є ширшим), тобто вся інформація, з якою працюють владні органи, є публічною.

Наприклад, декларації нардепів, які потрапили в Апарат ВРУ, є публічної інформацією, хоча Апарат і не повинен їх приймати й опрацьовувати.

Помилково вважається, що публічна інформація – це синонім відкритої інформації, хоча публічна інформація охоплює і обмежену в доступі.

Від кого писати запит Запит може бути подано:- Фізичною особою;- Юридичною особою;- Об'єднанням громадян без статусу юрособи.Найпростіше надсилати запит від фізособи, оскільки в інших

випадках розпорядник інформації можливо захоче бачити підтвердження статусу запитувача.

Наприклад, починають вимагати написання запиту на бланку, проставляння на ньому печатки, вихідного номеру тощо.

Запитувач може звернутися із запитом на інформацію, незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (тому цей інструмент не може застосовуватися держорганами).

Розпорядники (1)

1. Суб'єкти владних повноважень: - органи державної влади, інші державні

органи;- органи місцевого самоврядування;- органи влади АРК;- інші суб'єкти, що здійснюють владні

управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Розпорядники (2)2. особи, що виконують делеговані повноваження суб'єктів

владних повноважень згідно із законом чи договором, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

3. юридичні особи, що фінансуються з бюджету - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

4. суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Приклад: ГО отримала бюджетне цільове фінансування певного проекту і вона повинна надавати на запит інформацію про використання бюджетних коштів, але не інших (залучених як членські внески, пасивні доходи, недержавні гранти тощо.)

Розпорядники (3)

Суб'єкти господарювання, які володіють: -інформацією про стан довкілля; -інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; -інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; -іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (невичерпний перелік категорій такої інформації наведено у ст. 29 ЗУ “Про інформацію” в ред. від 11 січня 2011 р.).

Пасивний і активний доступ до інформації

Пасивний доступ полягає полягає в оприлюдненні розпорядниками інформації певних відомостей за їх ініціативною.

Активний доступ – надання інформації або документів на запит.

Пасивний доступ

Обов’язок розпорядників оприлюднювати інформацію закріплено в ст. 15 ЗУ “Про доступ до публічної інформації”, там же наведено невиключний перелік видів інформації, яку необхідно оприлюднювати.

Певні види інформації (наприклад, на тендерну тематику) також обов’язково оприлюднюються на підставі інших норм законодавства. Ця інформація також може вказувати на корпційні дії, але для їх виявлення необхідна скурпульозна вичитка.

Приклад: моніторинг “Вісника держзакупівель” редакцією сайту “Наші гроші”.

Обмеження доступу до інформації

Публічна інформація

Відкрита інфо

Інформація з обмеженим

доступом

Таємна інфоСлужбова інфо

Конфіденційна інфо (в т.ч. персональні

дані)

Вирішення розпорядником питання надання інформації на запит

Доступ обмежується

Обмеження здійснюється: в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою

запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації,

одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя

Ст. 6

Розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам?

Шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні?

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше

ІнформаціяІнформаціянадаєтьсянадається

Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження в доступі до такої інформації, які існували раніше

ТАКНІ

ТАК

ТАК

НІ

НІ

Новий принцип обмеження доступу

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ.

Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Наприклад, при наданні на запит копій документів щодо усиновлення приховується (ретушується) ім’я, прізвище дитини й батьків, інші ідентифікуючі дані.

Подання інформаційного запитуЗапити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій

формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Але важливі запити варто надсилати поштою (можна з описом вкладеного і повідомлення про вручення) і просити офіційну відповідь у письмовій формі.

Оформлення запиту довільне, але запит має містити такі змістові компоненти:

- ім’я запитувача (від кого), його адреса, телефон;- загальний опис запитуваної інформації чи змісту

запитуваного дкоумента (або реквізити);- підпис і дату (для письмових запитів).

Компенсація витрат при наданні запиту

-Інформація на запит надається безкоштовно, -Інформація на запит надається безкоштовно, але але

-Виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок передбачає відшкодування запитувачем фактичних витрат на копіювання та друк

Обсяг фактичних витрат визначається відповідним розпорядником у межах граничних норм, установлених Кабінетом Міністрів України (див. Постанову КМУ №740 від 13.07.2011)

- У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати, інформація надається безкоштовно. Так само - при наданні особі інформації, що становить суспільний інтерес

Надання відповіді на запит. Строки

Відповіддю може бути як надання запитуваної інформації, так і відмова (повна або часткова).

Відповідь на запит має надаватисяне пізніше 5 робочих днів з дня отримання запиту, але його може бути продовжено до 20-и днів, якщо потрібне надання великого обсягу інформації чи її пошук серед значної кількості даних. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі з обгрунтуванням не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту

Надання відповіді на запит. Відмова

Підстави для відмови:1) розпорядник інформації не володіє і не

зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 Закону (трискладовий тест);

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком

4) не дотримано вимог щодо змісту запиту.

Переадресування запиту

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Джерела інформації та їх захист

Джерело – суб’єкт, який повідомив інформацію, але не бажає, щоб факт таких його дій розголошувався. Зазвичай це фізична особа.

Журналістські стандарти вимагають нерозкривати джерела інформації, якщо таке розкриття спричинить для них загрозу (адже це відіб’є в джерел охоту вподальшому співпрацювти зі ЗМІ й громадськість може не дізнатися про щось важливке).

Разом з тим з т.з. журстандартів неприпустимо безпідставно приховувати джерело (напр. джерело просто не хоче псувати з кимсь стосунків), бо підривається довіра до ЗМІ.

Чинне українське законодавство

Частина 3 статті 25 ЗУ “Про інформацію” закріплює право журналіста не розкривати джерело або інформацію, яка дозволяє його встановити джерело (напр. його місце проживання), крім випадків постановлення судом відповідного рішення.

Ст. 69 КПК 1960 р. – перелік осіб, яких не може бути допитано як свідків. Журналістів у ньому немає.

Новий КПК

Ч. 2 ст. 65: Не можуть бути допитані як свідки… журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації.

Ч. 2 ст. 275 нового КПК - заборона залучати до конфіденційного співробітництва журналістів.

Тобто норма КПК «прихильніша» до журналістів, ніж норма ЗУ «Про інформацію». КПК – новійший закон, тому його норма має пріоритет. Але є ще можливість вимагати в журналіста інформацію в рамках адміністративного провадження за КпАП.

“Зачіпка для слідчого” і протидія

На практиці можуть бути спроби допитати журналіста змотивацією, що він не довів наявність угоди з джерелом про його нерозголошення. Але Європейський суд з прав людини стоїть на позиції, що ЗМІ не повинне доводити факт такої угоди, про що Євросуд чітко заявив у рішенні Sanoma Uitgevers vs Netherlands (п. 64) від 14 вересня 2010 р. А практика Євросуду в Україні прирівняна до джерела права й обов’язкова до застосування (ст. 17 ЗУ “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 р.).

Розкриття джерел на вимогу суду

Не виключені випадки, коли на вимогу суду при розгляді ним цивільної, адміністративної (КАСУ) чи господарської справи він вимагатиме розкрити джерело інформації. Але таке судове рішення має бути постановлене з дотриманням вимог ст. 34 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини. Тобто така можливість має бути передбачена законом (а це так – ч. ст. 25 ЗУ “Про інформацію”) для захисту законного інтересу (імовірно захисту прав інших людей) і необхідне в демократичному суспільстів (наявність нагальної суспільної потреби, тобто коли суспільна шкода від збереження джерела в таємниці переважить користь від цього).