МОДЕЛІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Монблан

(дикторська)

Китайська стіна

(неконтактна)

Локатор

(диференційо-ваної уваги)

Тетерев

(гіпорефлексивна)

Гамлет

(гіперрефлексивна)

Робот

(негнучкого керування)

Я сам

(авторитарна)

Союз(активної взаємодії)

Педагог стурбований не стільки змістовим аспектом взаємодії, скільки тим, як він сприймається оточуючими.

Часто кермо влади опиняється в руках школярів, а педагог займає ведену позицію у стосунках.

Педагог у спілкуванні замкнений сам на собі: його мовлення здебільшого монологічне. Навіть у спільній діяльності

поглинений своїми ідеями й виявляє емоційну глухоту до оточуючих.

Відсутня взаємодія між вчителем та учнем.

Вибіркові відносини з учнями. Педагог орієнтований не на весь клас, а лише на частину, наприклад на талановитих учнів.

Порушується цілісність акту взаємодії в системі “педагог-учень”.

Педагог відсторонений від тих, кого навчає. Ніякої особистісної взаємодії. Педагогічні функції зведені до інформативного повідомлення.

Відсутність психологічного контакту, безініціативність і пасивність учнів.

Між учителем та учнями існує слабкий зворотній зв’язок через зведений бар’єр спілкування.

Слабка взаємодія з учнями, а з їх боку – байдуже ставлення до педагога.

Навчально-виховний процес цілком фокусується на педагогові. Відсутня творча взаємодія між ним та класом.

Виховується безініціативність, губиться творчий характер навчання, спотворюється мотиваційна сфера навчальної діяльності

Взаємини педагога з учнями будуються за чіткою програмою, але педагог не має почуття розуміння мінливих ситуацій у спілкуванні,

не враховує склад і психічний стан учнів, їх вікові та індивідуальні особливості.

Низький коефіцієнт педагогічної взаємодії.

Педагог постійно перебуває в діалозі з дітьми, заохочує ініціативу, гнучко реагує на зміни в психологічному кліматі класу.

Переважає стиль дружньої взаємодії зі збереженням рольової дистанції. Проблеми розв’язуються спільними зусиллями. Найбільш продуктивна модель.