ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Лі́ �карські росли́�ни́ — росли́ни́,

органи́ або части́ни́ яки́х є

си́рови́ною для отри́мання засобів,

що ви́кори́стовуються в народній,

меди́чній або ветери́нарній практи́ці

з лікувальною або профілакти́чною

метою.

На сьогодні відомо бли́зько 500 000

ви́дів росли́н, однак ли́ше невели́ка

части́на (при́бли́зно 10 %) з ни́х

ши́роко застосовується в меди́ци́ні.

Лікарські росли́ни́

ви́кори́стовували́ з давніх

часів. Наші предки́ акти́вно

кори́стували́ся лікарськи́ми́

росли́нами́ і володіли́

вельми́ значни́ми́ знаннями́

про їх власти́вості.

 

ПРИЗНАЧЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

Перша пи́сьмова згадка свідчи́ть про те,

що росли́ни́ ви́кори́стовували́ся як

цілющого засобу вже в XVI столітті до

нашої ери́. Це опи́сано на єги́петськи́х

папірусах того часу. У ки́тайськи́х

меди́чни́х запи́сах була згадка про

ви́кори́стання лікарськи́х росли́н ще у XXVI

столітті до нашої ери́. Але основни́м ри́вком

у дослідженнях цілющи́х власти́востей

росли́н є давньогрецьки́ми́ пи́сьменами́. У

Стародавній Греції існувало багато лікарів,

біологів і натуралістів, серед яки́х був і

Гіппократ, роки́ жи́ття якого датуються V

століттям до нашої ери́.

З ІСТОРІ Ї ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ

РОСЛИН

ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

Гіппократ вперше розділи́в росли́ни́, які можна було

вжи́вати́ на кілька категорій. Ось ці категорії: «сухі», «вологі»,

«гарячі» і «холодні росли́ни́». Вони́ відповідали́ чоти́рьом

основни́м при́родни́м сти́хіям - вогню, землі, повітрю і воді.

Давньогрецьки́й вчени́й вважав ці власти́вості

основоположни́ми́, вважаючи́, що всі вони́ пови́нні бути́ в

рівновазі у будь-якому організмі. Його дослідження багато в

чому були́ схожі з наукови́ми́ версіями́ травоведов

Стародавнього Ки́таю.

До настання нашої ери́ ви́вчення лікувальної

дії росли́н продовжи́ли́ лікарі Ри́му. Про це

свідчи́ть робота Діоскори́д під назвою «Про

лікарські травах», а так само трактат з безлічі

томів Плінія Старшого, що отри́мав назву

«При́родна історія». Більше ти́сячі років ці

праці були́ основни́ми́ джерелами́ знань про

цілющі трави́, які ви́кори́стовували́ся багатьма

європейськи́ми́ лікарями́. Ри́мськи́й дослідни́к

Клавдій Гален, яки́й був при́дворни́м лікарем у

імператора Марка Аврелія, розви́вав і

при́множували́ теорію Гіппократа про «ріди́нах

тіла», си́стемати́зуючи́ і вдосконалюючи́ її.

Його вчення були́ основоположни́ми́ доси́ть

три́вали́й час.

ІСТОРІЯ ЗАСТОСУВАННЯ

МЕДИЧНА ЦІННІСТЬ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

Меди́чна цінність лікарської

росли́ни́ обумовлена наявністю в її

ткани́нах певни́х хімічні речови́ни́ або

речови́н, які мають фізіологічну дію

на організм. Найважли́віши́ми́ є

алкалоїди́, сполуки́ вуглецю, водню,

ки́сню та азоту, глікози́ди́, ефірні олії,

жи́рні олії, сли́зи́, дуби́льні речови́ни́ і

смоли́. Деякі з ни́х є потужни́ми́

отрутами́ так що дани́й препарат та

його ви́кори́стання пови́нні ретельно

контролювати́ся лікарями́.

Росли́ни́ є джерелом для отри́мання

різноманітни́х лікарськи́х речови́н.

Більше 30 % усіх лікарськи́х препаратів

отри́мують з росли́нної си́рови́ни́.

Росли́ни́ ви́кори́стовують для отри́мання

алкалоїдів, серцеви́х глікози́дів, вітамінів

та ін. Найши́рше лікарські росли́ни́

застосовуються в народній меди́ци́ні.

Ни́зька токси́чність більшості лікарськи́х

росли́н дозволяє ви́кори́стовувати́ їх у

лікуванні хронічни́х захворювань, для

проти́реци́ди́вного або реабілітаційного

лікування.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ

ІРИС АКАЦІЯ

ВОЛОШКА ДУБ

БУЗОК БУРЯК

Авран лікарськи́й,

Беладона, Вербена лікарська,

Гри́ци́ки́, Звіробій

зви́чайни́й, Каланхое пери́сті,

Кріп запашни́й, Лабазнік

шестілепестни́й, Мати́-й-

мачуха, Ромашка лікарська,

Толокнянка зви́чайна, Фіалка

три́колірна, Чи́стотіл вели́ки́й

НАЙЕФЕКТИВНІШИМИ Л І К А Р С Ь К И М И Р О С Л И Н А М И

В В А Ж А Ю Т Ь С Я

НАЗВИ ЛІКАРСЬКУ РОСЛИНУ

Аптека зелена, зелена аптека!

Від тебе й від мене вона не

далеко.

Зелена аптека лежи́ть

навкруги́,

Зелені горби́ і зелені луги́.

Зелена аптека, що бачи́м

навкруг,-

Це наш помічни́к і хороши́й

наш друг.