Лікарські речовини – похідні простих і ... · 2015-05-05 · Лікарські речовини – похідні простих і ... – оптична

НФаУ, кафедра фармацевтичної хімії

Лікарські речовини – похідні простих і

складних ефірів

План

1. Загальна характеристика простих ефірів.

2. Лікарські речовини – похідні простих аліфатичних і

арилаліфатичних ефірів– ефір медичний, дифенгідраміну

гідрохлорид.

3. Загальна характеристика складних ефірів неорганічних

кислот.

4. Лікарські речовини – похідні складних ефірів мінеральних

кислот – амілнітрит, розчин гліцерину тринітрату,

кальцію гліцерофосфат, фітін.


ЛІКАРСЬКІ РЕЧОВИНИ – ПОХІДНІ ПРОСТИХ АЛІФАТИЧНИХ І

АРИЛАЛІФАТИЧНИХ ЕФІРІВ

Прості ефіри (етери) – це оксигеновмісні органічні сполуки загальної

формули R–O–R'.

Нижчі аліфатичні ефіри –леткі сполуки, що мають характерний

запах; на повітрі або під впливом окисників легко утворюють

вибухонебезпечні пероксиди і гідропероксиди. Це необхідно враховувати

при здобуванні, зберіганні, дослідженні, застосуванні.

Фармакопейними лікарськими засобами, похідними простих

ефірів, є ефір медичний, дифенгідраміну гідрохлорид.

Ефір медичний (Aether medicinalis)

Ефір для наркозу (Aether anaestheticus) (ДФУ)

Н5C2–О–C2H5

Діетиловий ефір

Здобування. Нагріванням до 135oС суміші етилового спирту і кислоти

сульфатної концентрованої в етерифікаторах:

Отриманий діетиловий ефір відганяють через холодильник до

приймача.

Для отримання максимального виходу ефіру необхідно підтримувати

оптимальний температурний режим (130-140oС). При недотриманні

технологічного режиму відбувається утворюються побічні продукти, які за

хімічними властивостями можна розділити на чотири групи:

- кислоти (CH3COOH, H2SO3 і H2SO4, яка не прореагувала);

- пероксиди (водню пероксид, діоксиетилу пероксид, оксіетилу

гідропероксид, етилідену пероксид);

- ненасичені сполуки (етилен, вініловий спирт);

- альдегіди (оцтовий альдегід).

При зберіганні діетилового ефіру (особливо при недотриманні умов

зберігання) під впливом світла і кисню повітря утворюються подібні побічні

продукти. Крім того, ефір може містити домішки води та етанолу.

При зберіганні і роботі з діетиловим ефіром необхідно дотримуватися

правил техніки безпеки (Вогненебезпечно! Вибухонебезпечно!).

Існують два лікарських засоби діетилового ефіру: ефір медичний і ефір

для наркозу (Aether pro narcosi), які відрізняються ступенем чистоти.

Властивості. Прозора, безбарвна рідина. Летка, дуже рухлива, дуже

вогненебезпечна. Пари ефіру з повітрям, киснем і азоту закисом утворюють у

+ H2SO4H5C2 O C2H5C2H5OH+S

O

O

HO

H5C2O

+ H2OS

O

O

HO

H5C2O

S

HO

HO

O

OC2H5OH +

етилсірчана кислота


певних концентраціях вибухову суміш. Розчинний у 15 частинах води,

змішується з 96%-вим спиртом, бензолом, хлороформом, петролейним

ефіром, жирними та ефірними оліями.

Ідентифікація і ступінь чистоти лікарських засобів можна підтвердити за

допомогою фізичних констант: відносної густини і температури кипіння.

Перед визначенням температурних меж перегонки і нелеткого залишку

спочатку визначають вміст домішки пероксидів – при наявності перексидів

указані визначення проводити не можна.

Випробування на чистоту. В обох лікарських засобах визначають такі

домішки:

1. кислотність – алкаліметрично за фенолфталеїном у водній витяжці;

2. пероксиди – при додаванні розчину крохмалю з калію йодиду – розчин не

має забарвлюватися:

H5C2–O–O–C2H5 + 2KI + H2O I2 + H5C2–O–C2H5 + 2KOH;

3. альдегіди – з реактивом Несслера:

У нижньому шарі має спостерігатися лише слабка опалесценція.

У лікарській речовині також визначають речовини зі стороннім

запахом, нелеткий залишок, воду.

Кількісне визначення не проводять.

Зберігання. У добре закупорених флаконах із темного скла, у захищеному

від світла і вогню прохолодному місці.

Застосування. Як розчинник для приготування настоянок, екстрактів,

деяких зовнішніх лікарських форм. Застосовується також в аналітичній

практиці. Ефір для наркозу використовують дуже обмежено.

Дифенгідраміну гідрохлорид (Diphenhydramine hydrochloride) (ДФУ)

Димедрол (Dimedrolum)

CH

H5C6

H5C6

O CH2 CH2 N

CH3

CH3

. HCl

2-(дифенілметокси)-N,N-диметилетанаміну гідрохлорид

Здобування. Взаємодією бензгідролу та гідрохлориду -

диметиламіноетилхлориду в присутності натрію гідроксиду:

CH3C

O

H

+ K2[HgI4] + 3KOH Hg + CH3COOK + 4KI + 2H2O

HCl.CH

H5C6

H5C6

O CH2CH2N

CH3

CH3

HClCH

H5C6

H5C6

O (CH2)2N(CH3)2HCl.+ ClCH2CH2N

CH3

CH3

CH

H5C6

H5C6

OHNaOH


Властивості. Кристалічний порошок білого або майже білого кольору. Дуже

легко розчинний у воді, легко розчинний у 96% спирті.

Ідентифікація. 1. За фізико-хімічними константами: температурою

плавлення, ІЧ-спектроскопія, УФ-спектроскопія.

2. Реакція утворення оксонієвої солі при взаємодії з конц. H2SO4 –

з'являється інтенсивне жовте забарвлення, що переходить у червоне при

додаванні кислоти нітратної концентрованої. Одержаний розчин розбавляють

водою, охолоджують і додають хлороформ; хлороформний шар

забарвлюється в інтенсивний фіолетовий колір:

3. Субстанція дає реакції на хлориди.

4. Нефармакопейні реакції: а) при додаванні суміші кислот азотної і сірчаної

концентрованих (1:9) з'являється червоне забарвлення, яке при

розбавленні водою переходить у коричневе, жовте, оранжеве. При

додаванні хлороформу хлороформний шар забарвлюється у фіолетовий

колір.

б) Реакція кислотного гідролізу:

Перевіряють температуру плавлення бензгідролу, який утворився (62-

67оС).

Кількісне визначення. 1. Алкаліметрія в суміші спирту і 0,01 М розчину

кислоти хлористоводневої, пряме титрування, потенціометричне, s = 1. У

розрахунок беруть об’єм титр анту між двома стрибками потенціалів на

кривій титрування (ДФУ):

HCl + NaOH NaCl + H2O H5C6

CH

H5C6

O CH2CH

2N

CH3

CH3

NaOH

H5C6

CH

H5C6

O CH2CH

2N

CH3

CH3

NaCl H 2O

* HCl +

+ +

CH

H5C6

H5C6

O CH2CH2N

CH3

CH3

. HCltє, HCl, H2O

CH OH

C6H5

C6H5

+ HO CH2CH2N

CH3

CH3

+

. HCl

+ HCl2-

SO4CH

H5C6

H5C6

O CH2CH2

H

N

CH3

CH3

H

конц.H2SO4CH

H5C6

H5C6

O CH2CH2N

CH3

CH3

. HCl

+ +


2. Ацидиметрія в неводному середовищі. Лікарський засіб розчиняють у

кислоті оцтовій льодяній, додають розчин меркурію (ІІ) ацетату (для

зв’язування кислоти хлористоводневої) і титрують розчином кислоти

хлорної в кислоті оцтовій льодяній до зеленкувато-блакитного забарвлення,

індикатор – кристалічний фіолетовий, s = 1:

Паралельно проводять контрольний дослід.

3. Йодохлорометрія, зворотне титрування, індикатор – крохмаль, s = 1:

CH

H5C6

H5C6

O (CH2)2N

CH3

CH3

. HCl + ICl ICl.HCl.CH

H5C6

H5C6

O (CH2)2N

CH3

CH3

IСl + KI I2 + KCl

I2 + 2Na2S2O3 2NaI + Na2S4O6


4. Алкаліметрія за зв’язаною HCl у присутності ефіру, пряме титрування,

індикатор – фенолфталеїн, s = 1.

5. Аргентометрія за зв’язаною HCl за методом Фольгарда, s = 1.

Зберігання. У добре закупореній тарі, яка захищає від дії світла і вологи,

оскільки лікарський засіб гігроскопічний і може поступово гідролізуватися.

Застосування. Протигістамінний (протиалергічний) засіб.

ЛІКАРСЬКІ РЕЧОВИНИ – ПОХІДНІ СКЛАДНИХ ЕФІРІВ

НЕОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ

Складні ефіри неорганічних кислот можна розглядати як

неорганічні оксигеновмісні кислоти, в яких атом водню заміщений

органічним радикалом.

За фізіологічною дією важливе значення мають складні ефіри азотної і

фосфорної кислот.

Гліцерину тринітрату розчин (Gliceroli trinitratis solutio) (ДФУ)

Розчин нітрогліцерину (Solutio Nitroglycerini)

CH2 O NO2

CH

CH2

O

O

NO2

NO2

+ 2CH3COOH2

HCl.CH

H5C6

H5C6

O CH2CH2N

CH3

CH3

2 + 2HClO4 + (CH3COO)2HgCH3COOH

CH

H5C6

H5C6

O CH2CH2N

CH3

CH3

H

+ . ClO4-

+ HgCl2


Пропан-1,2,3-триїлу тринітрат

Здобування. Синтезують нітрогліцерин при –15oС, пропускаючи (тонким

струменем) безводний гліцерин через суміш кислот сірчаної та азотної

концентрованих:

Властивості. Етанольний розчин гліцерину тринітрату являє собою прозору,

безбарвну або світло-жовтого кольору рідину. Змішується з ацетоном і

етанолом. (Чистий гліцерину тринітрат являє собою безбарвну рідину. Легко

розчинний в етанолі, змішується з ацетоном і не змішується з водою).

Ідентифікація. 1. За фізико-хімічними константами: ІЧ-спектроскопія,

тонкошарова хроматографія.

2. Субстанція дає реакції на нітрати.

3. Нефармакопейні реакції: а) з розчином дифеніламіну в кислоті сірчаній

концентрованій (залишки кислоти нітратної):

б) реакція на залишок гліцерину після лужного гідролізу лікарської речовини

– спирт відганяють, залишок нагрівають з калію бісульфатом – зявляється

запах акролеїну (див. гліцерин).

Кількісне визначення. 1. Абсорбційна спектрофотометрія у видимій області

спектру (=540 нм). Метод базується на визначенні оптичної густини

забарвленого продукту, який утворюється після лужного гідролизу речовини

взаємодією з розчином кислоти сульфанілової у кислому середовищі і

розчином нафтилетилендіаміну дигідрохлориду (ДФУ, доповнення): CH2ONO2

CHONO2

CH2ONO2

+ 5NaOH CH3COONa + HCOONa + 2NaNO2 + NaNO3 + 3H2O

NH2

SO3H

NaNO2

HCl

SO3H

N N

Cl

NHCH2CH2NH2

NHCH2CH2NH2

N=N SO3H

імонієва сіль дифенілбензидину(синє забарвлення)

NH2NO3

-

NH NHNO3

-

H2SO4

N N

H

+ . HSO4-

CH2

CH

CH2

O

O

O

NO2

NO2

NO2

CH2

CH

CH2

OH

OH

OH

+ 3HNO3H2SO4 + 3H2O


Вміст гліцерину тринітрату, у міліграмах, розраховують за формулою:

1008,60

TR

SТ

mA

CmА,

где АТ – оптична густина розчину, одержаного із 10 мл випробуваного

розчину;

mТ – маса наважки субстанції, у міліграмах;

С – вміст NaNO2 в натрію нітриті, у відсотках;

АR – оптична густина розчину, одержаного із 10 мл розчину порівняння;

mS – маса наважки натрію нітриту, у мілиграмах.

2. Алкаліметрія у неводному середовищі (у пиридині), титрант –

тетрабутиламонію гідроксид (ДФУ). Титрують потенціометрично; (s=1/3): H2C O-NO2

HC

H2C O-NO2

O-NO2 + 3[(C4H9)4N]OH

H2C OH

HC

H2C OH

OH + 3[(C4H9)4N]NO3піридин

3. Фотометрія, яка базується на вимірюванні світлопоглинання (=410 нм)

продукту взаємодії нітратів, утворених у результаті гідролізу нітрогліцерину

з фенол-2,4-дисульфокислотою. Концентрацію нітрогліцерину визначають за

допомогою калібрувального графіка, який побудовано за продуктом

взаємодії реактиву з хімічно чистим калію нітратом:

4. Кислотно-основне титрування в присутності H2O2:

Надлишок натрію гідроксиду відтитровують розчином HCl за

фенолфталеїном. Паралельно проводять контрольний дослід, s = 1/5.

Зберігання. Розведені розчини зберігають у захищеному від світла місці, при

температурі від 2оС до 15

оС. Більш концентровані розчини зберігають у

захищеному від світла місці, при температурі від 15оС до 20

оС. При

здобуванні і зберіганні лікарського засобу необхідно бути обережним,

оскільки при нагріванні до 180oC або від удару він вибухає:

Розлиті нітрогліцерин або його розчин необхідно відразу ж залити

лугом!

При контакті зі шкірою може викликати головний біль.

C3H5(ONO2)3 + 5NaOH NaNO3 +2NaNO2 + CH3COONa + HCOONa + 3H2OH2O2

(NH4+)3

O

SO3-

O

SO3-

N-O3NH4OH

OH

SO3H

SO3H

O2N

CH3COOH

KNO3

OH

SO3H

SO3H

4C3H5(ONO2)3 6N2 + 12CO2 + O2 +10H2O


Застосування. Спазмолітичний (коронаророзширювальний) засіб. Лікарські

засоби нітрогліцерину пролонгованої дії – сустак, нітронг.

Ериніт (Erynitum)

Pentaaerythrityl tetranitrate*

Тетранітрат пентаеритриту

Отримання. Реакцією етерифікації пентаеритриту кислотою нітратною:

Властивості. Білий кристалічний порошок. Практично не розчинний у воді,

розчинний в етанолі, ефірі та ацетоні.

Ідентифікація. 1. Реакція після гідролізу на нітрати з дифеніламіном (див.

нітрогліцерин).

2. Спиртовий фрагмент ериніту після гідролізу виявляють реакцією

бензоїлювання. Одержаний пентаеритриту тетрабензоат має температуру

плавлення 99-101oС.

Кількісне визначення ериніту в таблетках проводять гравіметрично після

екстракції ацетоном і упарювання розчину. При розрахунку беруть до уваги

вміст стеаринової кислоти (допоміжна речовина), яку відтитровують натрію

гідроксидом в ДМФА або ацетоні.

Зберігання. У добре закупореній тарі, в прохолодному захищеному від

світла місці.

Ериніт, як і нітрогліцерин, є вибухонебезпечна речовина.

Застосування. Спазмолітичний (коронаророзширювальний) засіб.

Кальцію гліцерофосфат

(Calcium glycerinophosphoricum, Calcii glycerophosphas)

Гліцеринофосфорнокальцієва сіль, гідрат. Суміш - і -ізомерів

Отримують етерифікацією гліцерину надлишком натрію дигідрофосфату в

присутності кислоти хлористоводневої. Домішку дигліцерофосфатів

гідролізують лугом, кальцію гліцерофосфат осаджують з реакційного

середовища додаванням кальцію ацетату й етанолу.

C

CH2 O NO2

CH2 O NO2

H2C

H2C

O

O

O2N

O2N

C

CH2 O NO2

CH2 O NO2

H2C

H2C

O

O

O2N

O2NH2SO4

+ 4HNO3C

CH2OH

CH2OH

HOH2C

HOH2C+ 4H2O

CaPO3 O C3H5(OH)2 nH2O.

CH2

CH

CH2

OH

OH

O P O

O

O

Ca


Властивості. Білий дрібнокристалічний порошок без запаху, гіркуватий на

смак. Розчинний у розбавленій кислоті хлористоводневій, не розчинний у

спирті, ефірі і хлороформі.

Ідентифікація. 1. Субстанція дає реакції на кальцій.

2. Кислоту гліцерофосфорну визначають за реакцією з плюмбуму (ІІ)

ацетатом:

3. Реакція на залишок гліцерину – при нагріванні з калію бісульфатом у тиглі

до обвуглення відчувається запах акролеїну (див. гліцерин).

4. Залишок у тиглі розчиняють в HNO3 і фільтрують; фільтрат дає реакцію на

фосфати з амонію молібдатом:

Кількісне визначення. Комплексонометрія після розчинення субстанції у

кислоті хлористоводневій розведеній, пряме титрування, індикатор –

мурексид, s = 1.

Зберігання. У добре закупореній тарі.

Застосування. Загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб при гіпотрофії,

перевтомі, виснаженні нервової системи, рахіті.

Фітин (Phytinum)

Cуміш кальцієвих і магнієвих солей інозитфосфорних кислот,

головним чином, інозитгексафосфорної кислоти:

Фітин поширений у природі; міститься в насінні злаків, гороху,

сочевиці, коноплях, соняшнику, картоплі та ін.

Здобування. Отримують зі знежиреної макухи або відходів крохмале-

патокового виробництва, які обробляють кислотою хлористоводневою

розведеною. Розчин очищають від білкових речовин і нейтралізують

розчином аміаку або натрію карбонату – при цьому виділяється нерозчинний

фітин. Додаванням кислоти хлористоводневої осад може бути переведений у

розчинну кислу сіль, яку осаджують спиртом у вигляді розчинного у воді

фітину.

+ (CH3COO)2Ca

CH2

CH

CH2

OH

OH

O P

O

O

O Pb

+ (CH3COO)2Pb

CH2

CH

CH2

OH

OH

O P

O

O

O Ca

білий драглистий осад

H3PO4 + 12(NH4)2MoO4 + 21HNO3 (NH4)3PO4 . 12MoO3 + 21NH4NO3 + 12H2O

жовтий

OPO(OH)

OPO(OH)

OPO(OH)

OO

Ca

OPO(OH)2 OPO(OH)2

(HO)OPO

O MgO


Властивості. Білий аморфний порошок без запаху. Дуже мало розчинний у

воді, розчинний у кислоті хлористоводневій розведеній.

Ідентифікація. 1. Субстанцію збовтують з кислотою оцтовою і фільтрують.

Фільтрат дає реакцію на кальцій.

2. Розчин субстанції в кислоті азотній в присутності амонію нітрату дає

реакцію на фосфати з амонію молібдатом (див. кальцію гліцерофосфат).

Кількісне визначення. Куприйодометрія, зворотне титрування, індикатор –

крохмаль, s=1. Метод грунтується на взаємодії фітину з розчином купруму

сульфату, у фільтраті після видалення купруму інозитфосфатів надлишок

купруму сульфату визначають йодометрично:


Різницю між титруванням контрольного і досліджуваного розчинів

перераховують на фосфорний ангідрид.

Зберігання. У добре закупореній тарі в сухому місці.

Застосування. Фітин стимулює кровотворення, посилює ріст і розвиток

кісткової тканини; поліпшує функцію нервової системи при захворюваннях,

пов'язаних з нестачею фосфору в організмі.

Мієлосан (Myelosanum)

Busulfan*

Біс-метилсульфоновий ефір бутандіолу-1,4

Властивості. Білий кристалічний порошок. Дуже мало розчинний у воді і

95%-вому спирті. Важко розчинний в ацетоні.

Ідентифікація. 1. За фізико-хімічними константами: температура плавлення,

ІЧ-спектроскопія, тонкошарова хроматографія.

2. При нагріванні лікарського засобу зі спиртовим розчином натрію

гідроксиду утворюється білий драглистий осад:

3. При кип’ятінні лікарського засобу з водним розчином натрію гідроксиду

зявляється характерний запах. Отриманий розчин ділять на дві частини: до

однієї додають 1 краплю розчину калію перманганату – з'являється

фіолетове забарвлення, що поступово переходить в зелене. Другу частину

підкислюють кислотою сульфатною розведеною і теж додають 1 краплю

розчину калію перманганату – забарвлення розчину не змінюється.

4. Сустанція після мінералізації дає реакції на сульфати.

Кількісне визначення. Алкаліметрія після гідролізу, пряме титрування,

індикатор – фенолфталеїн, s = 1/2:

CH3 SO2 O (CH2)4 O SO2 CH3

CH3SO2 O (CH2)4 O SO2 CH3NaOH

2CH3SO3Na + HO (CH2)4 OH

C H 3 S O 2 O ( C H 2 ) 4 O S O 2 C H 3

H 2 O

t º 2 C H 3 S O 3 H + H O ( C H 2 ) 4 O H

C H 3 S O 3 H + N a O H C H 3 S O 3 N a + H 2 O

I2 + 2Na2S2O3 2NaI + Na2S4O6

2CuSO4 + 4KI Cu2I2 + 2K2SO4 + I2


Зберігання. У добре закупореній тарі, яка вберігає від дії світла. При роботі

з мієлосаном потрібно вживати заходів, що оберігають від попадання

лікарського засобу на шкіру і слизові оболонки.

Застосування. Антилейкемічний засіб.

ЛІКАРСЬКІ РЕЧОВИНИ – ПОХІДНІ СКЛАДНИХ ЕФІРІВ

АРИЛАЛІФАТИЧНИХ КИСЛОТ

Складні ефіри – органічні сполуки загальної формули R-C-OR'

O У медичній практиці застосовують ряд складних ефірів, похідних

дифенілоцтової, дифенілпропіонової, дифенілтіооцтової, бензилової кислот,

зокрема, апрофен, спазмолітин.

Апрофен (Aprophenum)

Aprofene*

-Діетиламіноетилового ефіру 1,1-дифенілпропіонової кислоти гідрохлорид

Здобування. Реакцією взаємодії дифенілпропіонової кислоти і -

діетиламіноетилхлориду.

Властивості. Білий кристалічний порошок. Легко розчинний у воді, 95%-

вому спирті і хлороформі, важко розчинний в ацетоні і бензолі.

Ідентифікація. 1. Субстанція дає реакцію на хлориди.

2. При розчиненні субстанції в кислоті сірчаній концентрованій з'являється

зеленувато-жовте забарвлення. Після збовтування розчин протягом

тривалого часу не стікає зі стінок пробірки, залишаючи їх забарвленими.

3. До субстанції додають розчин калію дихромату в кислоті сірчаній.

Пробірку накривають фільтрувальним папером, змоченим

свіжоприготовленим розчином натрію нітропрусиду, краплею піперидину і

нагрівають. З'являється синя пляма.

4. Реакція утворення гідроксаматів феруму (складноефірна група).

5. При додаванні розчинів купруму сульфату і амонію тіоціанату виділяється

бурий осад.

6. При взаємодії з реактивом Маркі утворюється жовте забарвлення.

7. Реакція Віталі-Морена. При випарюванні субстанції з кислотою нітратною

концентрованою і подальшому додаванні спиртового розчину калію

гідроксиду з'являється фіолетове забарвлення.

. HClC

CH3

C OCH2 CH2 N

C2H5

C2H5

O


8. При взаємодії з розчином амонію ванадату в кислоті сірчаній

концентрованій утворюється зелене забарвлення, що переходить у

коричневе.

Кількісне визначення. 1. Ацидиметрія в неводному середовищі в

присутності ртуті (ІІ) ацетату, індикатор – кристалічний фіолетовий, s = 1.


2. У розчині для ін’єкцій (Solutio Apropheni 1% pro injectionibus) і таблетках

(Tabulettae Apropheni 0,025) апрофен визначають алкаліметрично, прямим

титруванням, індикатор – фенолфталеїн, s = 1.

3. Аргентометрія за зв’язаною кислотою хлористоводневою, зворотне

титрування, s = 1.

4. Меркуриметрія, s = 1.

Зберігання. У добре закупореній тарі, яка вберігає від дії світла.

Застосування. Холінолітичний, спазмолітичний засіб.

Спазмолітин (Spasmolytinum)

Adiphenine hydrochloride*

-Діетиламіноетилового ефіру 1,1-дифенілоцтової кислоти гідрохлорид

Властивості. Білий кристалічний порошок без запаху або з ледь відчутним

запахом. Легко розчинний у воді та спирті, важко розчинний в хлороформі.

Ідентифікація. 1. Після гідролізу субстанції дифенілоцтову кислоту

екстрагують ефіром і визначають температуру її плавлення:

СH-C-O-CH2-CH2-N

OC2H5

C2H5

HClH2O, t

o

СH-C

O

OH+ HOCH2CH2N

C2H5

C2H5

HCl

2. Субстанція дає реакцію на хлориди.

Кількісне визначення. 1. Ацидиметрія в неводному середовищі в

присутності ртуті (II) ацетату, s = 1.

2. Алкаліметрія в присутності органічного розчинника, що не змішується з

водою, s = 1.

3. Аргентометрія за зв’язаною кислотою хлористоводневою, зворотне

титрування, s = 1.

Зберігання. У добре закупореній тарі, яка вберігає від дії світла та вологи.

Застосування. Холінолітичний, спазмолітичний засіб.

. HClCH C O

O

CH2CH2 N

C2H5

C2H5


ЛІТЕРАТУРА

1. Державна Фармакопея України. – 1-е вид. –Х.: PIPER, 2001. – 531 с.

2. Державна Фармакопея України. – 1-е вид. Доповнення 1–Х.: PIPER, 2004.

– 494 с.

3. Державна Фармакопея України. – 1-е вид. Доповнення 2–Харків:

Державне підприємство „Науково-експертний фармакопейний центр”, 2008.

– 620 с.

4. Фармацевтична хімія. Підручник для вищ. фармац. навч. закл. і фармац.

ф-тів вищ. мед. навч. закл. ІІІ- ІV рівнів акредитації /За загальною редакцією

П.О. Безуглого. – Вінниця, Нова книга, 2008. -560 с.

5. Беликов В.Г. Фармацевтическая химия. – В 2 ч. Ч.2. Специальная

фармацевтическая химия: Учеб. для фармац. ин-тов и фак. мед. ин-тов. –

Пятигорск, 1996. – 608 с.

Documents

Лікарські речовини – похідні простих і ... · 2015-05-05 · Лікарські речовини – похідні простих і ... – оптична